...без преамбули...
(вона в морі музики
Клінта Мерселя)
[youtube]https://youtu.be/NGO3vS7WIAw[/youtube]
[i][b][color="#6b0878"]Нарцис на териконі,
не на своїй землі.
Його занесли коні –
багато, та малі…
Він в небо поглядає –
не в водну тиху гладь,
та Муза, хоч не Дана, –
відома дівка… (Глядь,
нарцис на териконі…)
“Що в тім такого є?”
буремність – на припоні:
ні меле, ні кує!
Надіється на бога,
не нашого – свого…
Що прийде перемога
як нагорода Го-
спода?.. “Скажу я "богу",
заглянувши до віч:
спасибі за облогу,
ти миру ще... позич!
Як хочеш – заспіваю
я оду в Вашу честь,
мов соловей у гаю, –
талант у мене єсть!”
Той спів – пусті дурниці,
та й нотки заслабкі...
Слова співця – не криця –
неточені шаблі…
̀
Фемініненависник –
він в жаху від жінок...
Йдучи у хмари, свисне,
як рак, трухляк-пеньок.
Зіграв бо всі вже ролі,
йому остання – зась…
...О, ця підступність – зброя
добра супроти – власть!
Нарцис – на териконі,
не мріє про Ростов,
та клятву тьоті Соні
вже скласти він готов.
...Чи вартий ти дороги,
що прагнула у вись?
Спитай в живого Бога,
де-факто – помолись!
***
Спочив на териконі
закоханий нарцис,
вже коні на припоні,
впав долу кипарис… [/color]
[/b]
08.12.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897568
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 13.12.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 22.09.2020
[youtube]https://youtu.be/WZyOIhzfu54[/youtube]
[i][b][color="#078a7b"]Подув вітрець із Півночі чи Сходу
й застряв в листві, що вшир і ввись росте…
І випив всю із листя трібну воду,
утрутившись у правило просте.
Коли нема живильної водиці,
а корені, немов мерцеві – гріб,
життя дерев не може освятиться…
Сприяти нам природи жадій грі б!
Так ні! В житті у нас “свої” закони,
що дисонують вкрай з його єством!
Ми зводимо довкіллю перепони
і боремось із явним божеством.
Блатний кураж, жаргони, мати, суржик,
блюзнірство мовне і лінгвоцинізм.
Кудахтанням наповнений весь курник –
зневага мов, "язицтва"* реваншизм.
Зів’яле вщент зелене листя мови
нас приведе у вухов’яні край.
Ніщо не гріє так, як рідне словоv.
О словомудре!
Край невірним,
край![/color][/b]
_______
*Нічого спільного з язичництвом. Термін
використано автором для означення на-
сильницьцької русифікації, що у свій час
проводила більшовицька імперія - СРСР.
22.07.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883946
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Эта боль…
Она приходит и уходит —
как волна
в бездонном, тёплом океане
из вина,
да вглубь геенны алой тянет
за собой
в мир криков, стонущих рапсодий
из недоль,
коих сюда же, в ад низводит
сатана,
попарить в раскалённой бане
докрасна…
Я жду, когда же он настанет,
этот бой —
последний в данном эпизоде…
Эта боль…
Она приходит и уходит
не одна,
в кошмарном, диком урагане
рождена.
Живя в предательском обмане,
да с алчбой —
лукаво, хитростно проводит
на гастроль,
где за нос ухищрённо водит
всех она,
надеждами в пустой нирване
пленена…
Отчаянье давно на грани,
ведь любовь —
с рассудком навсегда в разводе...
Эта боль…
Она приходит и уходит —
как луна
в бескрайней, девственной саванне
полусна,
в кроваво-дымчатом тумане
мглы со ржой,
где разум всюду тщетно бродит
лишь с мольбой…
Но, к истине всегда приводит
тишина,
она же, павших здесь, помянет
дотемна…
Остался — я, последний ранен-
ный ковбой,
в смертельном, адском хороводе…
[i]24,04,2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880494
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Затремтіла сльозливо хмарина над плесом.
Сум відвертий, краплистий в думках.
Зачастили дощі і самотності пресинг.
Розмиває сліди на шляхах.
І на кожнім стеблі дощ залишив відмітки,
То ж висять тепер кліпси води
Від мелодії ночі у ритмі чечітки.
Ніби вів манівцем поводир.
Просвітління дай думці, відкинь дріб*язкове,
Щоби легкість відчула душа.
Ці нахабні дощі відійдуть безстроково,
Смутку, болю давай відкоша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880755
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Не переношу темряву, пітьму,
Тому у віршах - всім дарую світло.
Я сонячну поезію візьму,
І ці рядки, наперекір всьому,
Коханням запалю своїм розквітлим.
Я щиро вірю – морок цей спаде,
Осяяний промінням теплих віршів,
Не буде присмерк в нім бриніти більше,
Своє я сонце – подарую іншим –
І темінь вже не з’явиться ніде.
Хай вірші – ті, котрими я живу
Дарують полум’яну насолоду,
Хай щедро ллється слово повноводе,
Хай світло возвеличує природу,
Чутливе серце ронить в синяву...
…Не переношу темряву й пітьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880108
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Між нами магія, невидимий магніт.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Експресія, емоції Піаф Едіт.
(І як закралось в серце божевілля?)
Між нами магія, то тиша, то гроза.
Проміння сонця в золотистих злитках.
Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.
Між нами магія, що не торкнулась тіл
І чистої печалі океани.
І сяйво животворних мрій за виднокіл,
Любові швидкорослої платани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880138
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
[i]Тричі мені являлася любов…
Іван Франко[/i]
Як до Франка, до мене тричі
Кохання у житті являлось.
На час із кожним ціла вічність
На небі Богом відмірялась.
Кохання перше – юне й миле,
Струнке, біляве, сірооке…
З роками зникло щастя щире,
Прийшла розлуки мить жорстока.
Кохання друге … Пристрасть ночі
Раптово доля обірвала…
І літнім днем кохані очі
Востаннє я поцілувала.
Кохання третє – ніжна радість,
Безмежна вдячність за хвилини,
За ніч, за день, за тиху святість
Близької рідної людини.
Люблю я кожну мить щасливу
І кожен спогад про печалі.
І у собі плекаю силу
Радіть, кохать і жити далі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880132
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 21.05.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 21.05.2020
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 07.11.2019
Торкнися до губ... до волосся...до тіла та серця.
Звільнися від сумнівів. Очі твої, як озерця.
В них душу твою та своє відображення бачу.
Я хочу усе відчувати...Долоню гарячу
свою поклади обережно сюди. Чуєш? Б'ється.
Все дужче і дужче.Одвічна мелодія серця.
Рукою по клавішах тіла, так ніжно...піано...
Від дотиків, що ледь відчутні так солодко й п'яно.
І так, ніби вперше, ця музика граючи вкотре
все змінює. Збудивши струни у громове форте
захоплює подих, кидає в обійми безодні...
Піано та форте...В нас є лише тут та сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819040
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 10.09.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 10.09.2019
Ось так...
[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч вабили мене висо́ти,
родивсь і повзав по землі,
та всім життям своїм усотав:
уретно* їхать… на ослі́.
Хотілось жвавості і руху,
а ще – на краще перемін.
Прийшла у зрілості “проруха”:
все, що оточувало, – тлін…
Й жахнув, мов полум’я, у простір,
лазур’ю неба похлинувсь.
Та все ж летів увись наосліп,
вспіх обминаючи весну.
…А та крайнебо запалила,
зелом на землю пролилась,
мов океану пінна хвиля
із присмаком зіркових трас.
Й здалося все украй резонним:
весна – начало всіх начал…
Не віха з’явисьок сезонних –
життя і мудрості причал !
Отак і маюсь – низ і небо –
за настроями, як коли…
Чи в неба є в мені потреба?..
Мені ж набридли вже воли![/color][/b]
7.07.2019
*Скучно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Життя - найкраща в світі казка,
відомо це напевне всім...
Як добру кажемо : "Будь - ласка!",
То нам підкориться весь світ...
Не зустрічатися з ганьбою,
в усьому міру треба знать...
Хоч від ганьби страніш любої:
невміння з крилами літать...
Не вірю я, що ми безкрилі,
що крила все ж то для птахів,
згадаймо крила українців,-
дужих і вправних козаків...
Робити треба все можливе,
від мрій своїх не відступать,
і не втрачати мрії-крила,
і перемоги здобувать...
Оберігати диво-крила:
в радості, горі й боротьбі...
Як будуть крила, буде й сила,
вмита у зоряній воді...
Не допускати бездіяльність,-
в погожі і в похмурі дні,
мати з природою взаємність,
і поклонятися землі!..
Якою буде в житті казка,
все більш залежить це від нас,
і не потрібна життю маска,
у будь - який життєвий час...
Я підставляю жмені небу,
ловлю тепло його щораз,
сприймаю все, що йде до мене,-
казку життя, щоб утримать...
Хоч не завжди мені вдається
втримати все в своїх руках...
Все ж життя казкою здається,
як бачу радість у очах...
В очах моїх дітей й онуків,
друзів, сусідів, всіх людей...
Хмарам не вдасться те розвіять,
що мені Бог з неба послав...
Навіть якщо буває важко,
нести всі прикрощі буття,
я відчуваю диво - казку,
віру несу у майбуття!!!
Отож і вірить всім нам треба,
життя - це казка дана нам,
від Бога йде, від Сонця й Неба,
наперекір всім ворогам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837010
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 31.05.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 31.05.2019
А лихо по світі блукало.
Домівку для себе шукало,
Молитви воно оминало,
Бо щастя там точно витало.
1.30p.m.
Ти не спиш….
(і поглинаєш ніч)
Палає свічка…..
(це поминки твоєї душі)
Впустила в серце пустоту…
(вона огидна)
Дозволила правити критиці та комплексам…
(це самообман, ти - краща)
Навіщо включила мелодію дощу?
(вона не змиває рани)
Волога подушка…
(у сліз, здається немає кінця)
Через що?
(чи через кого?)
Невже ти не бачиш, що це лише воно….
(лихо знайшло собі дім)
Бо ти впустила його, дозволяючи поганим думкам правити твоєю свідомістю…
(ти ж собі ніколи не казала, що варта щастя і воно було)
Бідкалась? Шукала у собі проблему?
(дратувала Всесвіт, проблема насправді прийшла)
І як тепер? Дозволити самотності розїдати твоє нутро?
(а воно вже гниє під образою)
Вистачить……
(таки вистачить)
Поглянь у дзеркало…
(раніше ти це робила з відразою)
Що ти там бачиш?
(точніше сказати кого….)
Людину, біля якої зібрались всі біди?
(не гріши такими думками)
Чого тобі бракує?
(та нічого, хіба трішки розуму)
У тебе є все…здорове тіло і прекрасна душа….
(її не бачать лише сліпі серцем)
Посміхнись нарешті сонцю..
(помітиш, що воно посміхається у відповідь)
Нехай засіяють очі…
(ці вогники магнітять інших)
Заспокоїлась?
(і гаси вже цю поминальну свічку)
Помолись ще……щиро-щиро….
(терпіння трішечки додай і ти побачиш диво)
7.00 a.m.
А лихо блукало по світу,
Тебе не змогло утопити,
У серце воно не зайде,
Де віра постійно живе……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836978
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Щось малесеньке, кудлате, сіло нишком у кутку,
Закуйовджене й патлате на зігнившиму шнурку,
Все в болоті і у плямках, та сміятись наче гріх,
Побрело помимо саду, сіло потім під горіх.
Скавуліло тихо-тихо і зустріло там грозу,
Ой, як важко воно диха...ще й пустило тут сльозу,
Люди "чудо" оминали, хтось з огидою ще й пнув,
Далі всі навколо стали: "Що ти є" - хтось там шепнув.
"Я є щастя! Що, не видно? Я давно вже тут ходжу!
Мов мене і не помітно, у самотності сиджу!"
"Ти є щастя? Розсмішило! Глянь на себе, ти ж біда,
Все замурзане, мов дрібка, та тебе скоріш шкода..."
"Не візьму я - замаленьке, я великого діждусь",
"Так, воно якесь страшненьке, я без нього обійдусь".
"Йди сюди,- почувся голос - Я під курточку візьму,
Напою тебе теплом я і додому заберу".
У добрі зростало диво, розпустило промінці,
Привело затим кохання, посадили пагінці,
З них на світ з'явилась радість, розрослася аж увись,
Хто від щастя відмовлявся десь у холоді зблудивсь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837075
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Дістала я зі скрині чарівний клубочок,
Знаю щастя принесе дивний цей моточок,
На стежинці він завмер, я над ним стояла,
Червоненький він усе ж, може в цьому справа?
Взяла вже зелененький, із гори спустила,
Біг він так швидесенько, ледь не упустила,
Булькнув прямо в річечку, рибки дивувались,
Ой, чому туди скотивсь так і не дізналась.
А синенький радісно буря розганяла,
Небо в блискавицях все - нагло розривали,
Між дерев наплутало, я перечепилась,
Де була багнюка вже, там я і звалилась.
Білий був закручений, з ним я надірвалась,
Чорний, мов замучений, довго мордувалась,
Закороткий риженький, десь лиш на пів метра,
Золотий, мов рідненький, з нього зв’яжу светра.
Потягнулись ниточки, з ними моя доля,
Жовті, мов промінчики йшли до твого дому,
В серце позаходили, я їх відчувала,
Наче наше щастячко у руках тримала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836871
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Ко мне приходит вдохновенье
В виде энергии...
Оно...
Как ветерок весенний -
Чувствую тепло...
Оно приходит
Нежно, неуловимо...
Лишь раз сказав - скорее запиши...
Откуда это всё?
И я скорей "словила"
Те мысли, что приходят...
Затем, чтоб соединить с собой,
На уровне Души...
Они пришли с Вселенского эфира
Приходит то, что есть внутри...
В Душе - Любовь? -
Тема Любви...
Душа всегда любила!
Любовью всё продолжится -
Вдохновение - живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835856
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Чуєш, мамо, а зозуля кличе мене в поле,
Заховала під крилечка десь дівочу долю,
У гаєчку загубила, місяцю віддала,
Я за нею, чуєш ненько, по лісах блукала.
Закувала тихо-тихо та й у ніч пірнула,
Вкрала моє ніжне серце, більше не вернула,
Поза гори, поза ріки на хмаринку вклала,
Я співала поруч з нею, доки ти ще спала.
На росі розплелись коси, квіти випадали,
Посплітали трави ноги, в сад вже не пускали,
Чуєш, мамо, а зозуля мала свої чари,
Душу мою у струмочку бачили мольфари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836753
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Он дарил ей духи, чтоб она не грустила...
Он дарил ей духи вместо встречи с собой...
Его работа увлекла, всецело захватила,
Хотя и близок был он с ней Душой!...
Он дарил ей духи, которые она любила...
Любовь к нему - была и есть сильней!
Лишь о любви она его в стихах просила,
Чтоб не забыл её, не потерял в потоке дней...
Он, увлеченный своей жизнью, все же, забывал,
Но аромат духов напоминал о ней, и он дарил духи...
Она же, думая о нём, писала для него стихи...
Он, принимая их, в работу - от любви к ней - убегал...
Он не хотел её любить, она его любила...
Он просто тонко наслаждался ею, как искусством...
Она, всё понимая тонко, в тишине грустила...
И отпускала медленно свои возвышенные чувства...
Он дарил ей духи, чтоб она не грустила...
Он дарил ей духи вместо встречи с собой...
[i]В один прекрасный день она проснулась и решила:
Я буду счастлива, пусть даже не с тобой!...[/i]
(c) Марина Малиновская, / август 2018 /
БлагоДарю за тёплое внимание!
Желаю всем любви, счастья, добра, процветания!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828128
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 12.03.2019
А ти приніс мені нову весну
І а-капельний жаворона спів.
Та пісня ллється звуком голосним
І розбудила широчінь степів.
А ти приніс мені весну бажань,
Що у промінні сонця мерехтить.
І розгоряється натхнення жар.
Небесна посміхається блакить.
А ти приніс кохання навесні.
Душа, мов крокус ніжний, розцвіла.
Тривогам впевнено кажу я :"Ні!"
Бо в серце лине жмуток твій тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Дорогі наші жінки!
Рідні наші матусі та бабусі!
Кохані дружини та люблячі сестри!
Чарівні донечки та лялечки-онучки!
Зі святом весни хочу Вас привітати!
І лише добра хочу Вам побажати!
Весна у серцях Ваших хай розцвітає,
І квітами все навкруги Вас буяє...
Щоб були веселі... Щоб були щасливі...
Щоб були усміхнені й були красиві!
Хай люблять Вас рідні, цінують хай друзі...
Життя хай цвіте, як калина у лузі!...
Бажаю я Вам лише сонячних ранків,
Та лагідних днів, оповитих серпанком....
Хай теплі вітри принесуть Вам Надію,
Хай завжди збуваються всі Ваші мрії...
І кожен Ваш день нехай буде щасливим...
Достатку і злагоди Вашим родинам!
Нехай соловейко співає Вам дзвінко,
А доля дарує Вам щастя довіку!
Зі святом Вас, любі!
Зі святом Вас, кохані!
Анатолій Розумний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828182
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Із порту так гордо у сонячний день,
Біленький кораблик під море пісень,
У простір виходив, вітрила розправив,
З дитинста про хвилі ночами він марив.
Виводив на щоглі старанно імя,
Я "Сокіл"- промовив - "Я вільне дитя",
Крутив так задорно чудове кермо,
Куди будем плисти? Хі-хі, все-одно.
Дельфіни навколо на швидкість гасали,
Вузли мимоволі вітри додавали,
Проміння стелило яскраву доріжку,
Із порту у порт він заходив успішно.
Та буря зіграла із ним у забаву,
Хотіла,злодійка, вчини розправу,
І гнало на скали, на рифи бортом,
Дощем заливало, тягнуло на дно.
Туман, наче в парі, із громом танцює,
І море аж стогне, стихія воює,
Стомився від бою побитий кораблик,
Так мріяв ночами про затишну гавань.
Дрейфує, так темно, неначе в пустелі,
Розлила пророда свої акварелі,
Та промінь яскравий пробив цю стіну,
Так це маячок! До тебе пливу!
По світлу, поволі, і наче в тривозі,
Із чайками тихо підплив у облозі,
За берегом бухта, що бачив у снах,
Тут тихо, безпечно, лиш рай в парусах,
Тут щастя витає, живе на кормі,
Невзгоди лишились десь там в далині.
Ласкаво всміхався завжди маячок,
У відповідь в небо здіймався гудок,
Від шторму тримає завжди оборону,
І буде світити тобі аж до скону....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828003
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Жив на світі Ослик так:
Був на витівки мастак...
Стане було на дорозі,
Що й пройти ніхто не може...
Ще й хвицається буває,
Тому всяк його минає...
Якось ішло зайченятко,-
Горіх несло, чи зернятко...
Ослик став, вперся ногами,
Не пройде маля до мами,
Мусить його обминати,
Щоб дійти до мами й тата...
Ослик дивиться суворо,
Не боїться ж він нікого:
-А ну, лишень підійди,
Полетиш хтозна куди!..
Як Ведмідь великий йде,
Ослик теж не відійде,
Стане, хвицає ногами,
Ведмідь кліпає очами...
Міг би дати стусана,
Та жаліє Осленя,
Воно ж все таки дитя,-
Необачне і маленьке,
Вередливе і дурненьке...
Відійде Ведмідь всміхнеться,
Ослик знову задається...
А то якось їхав Кран,
Величезний, як платан...
На шляху знов Ослик став...
І кран Ослика підняв,
Довіз його аж до лісу,
Вже Ослику не до сміху...
Відпустив Ослика Кран,
Залишився Ослик сам...
Довго - довго йшов додому,
Вже зболіли спина й ноги...
Зайчик знов йому зустрівся,
Ослик тут же відступився...
А Ведмедя, як зустрів,
Поклонився, аж зрадів:
-Добрий день! - йому сказав,
Та і далі поскакав,
Поспішав уже додому,
Не сказав нікому й слова...
І вже поперек дороги,
Не ставав більше ніколи...
Ще скажу, що поміж нами,
Теж таке часом буває:
Хтось старих не поважає,
Не рахується з малими,
І хворими, і з слабкими...
Залиша бува в біді,-
Хочте вірте, хочте ні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828147
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Жінки – це роду Берегині.
Сказати хочеться мені:
Складні часи в країні нині,
Тож Берегині - на війні.
Прекрасні, юні амазонки
В руках стискають автомат.
Під голови кладуть долоньки
І сплять під вибухи гармат.
На берци каблуки змінили,
А платтячко на камуфляж,
Вітри вуста їм обпалили,
Вони забули, що то пляж.
Щодня стоять вони на варті,
Кордони наші бережуть.
На їхні посмішки і жарти
Удома рідні діти ждуть.
Тож хочу вас всіх привітати:
З весняним святом, жіночки!
І літ щасливих побажати
На довгі, довгі ще роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Поздравление прекрасным женщинам
ЦПП ДМК с Праздником Весны 8 марта
от мужчин Цеха.
Любимых женщин ЦПП
С Весною дружно поздравляем.
Пусть будет радость на душе
И в этот Праздник Вам желаем
Успехов дома и в труде,
Побольше денег в банкомате,
Чтоб улыбнулися тебе
По поводу твоей зарплаты.
Чтоб согревало солнце всех
Не только дома в огороде,
А отдохнули в странах всех
На замечательной природе.
Ну и в заводе чтоб графит
Не сыпал даже в кабинеты.
В карманах не носили б мы
Рекламные "супербуклеты".
Чтоб грузы вовремя всегда
Не после смены приезжали.
Порядку дружно скажем:"Да!"
О нём всегда мы вспоминаем.
Все ждут от жизни перемен,
Обогащения в народе.
Пусть меньше будет сложных тем,
Пусть больше будет кислорода!
Пусть вдохновение всегда
Несёт тепло и настроенье!
Не огорчайтесь никогда!
Желаем добрых впечатлений!
Вас поздравляем,милых дам,
С прекрасным Днём Восьмого марта!
Цветы, подарки дарим Вам!
Желаем жить в любви богато!
Прекрасную половину Клуба Поэзии Украины
и Родного Цеха поздравляю
с Праздником Весны Восьмого марта!
Желаю Вам благополучия-любви-счастья-удачи!
06.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828135
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
А ти живеш своїм життям -
Культурним, політичним
Своїм вклоняєшся богам,
Не втративши обличчя.
Ти місто арок, колонад
Письменників, поетів
Прадавніх пам'яток і свят
Падінь, яскравих злетів...
Оригінальний антураж,
Привітна атмосфера,
Що аж не віриться - ти наш!
Не Марс, і не Венера...
Ну де б я ще почути зміг
Смачне вкраїнське слово -
Ти крізь віки його беріг,
Примножуючи мову.
Хоча відчулася мені
До інших - толерантність:
Російських, польських "гомонів"
Траплялося достатньо.
Я закохався у твої
Провулки і трамваї...
У Стрийськім парку солов'ї
Піднесено співали
Про наше літо золоте
Про сум і про кохання
Про дух свободи і про те,
Що я тут не востаннє.
Хай стане пороху на всіх
В твоїх порохівницях
І вбереже Господь від лих
Ти - сам собі столиця!
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823127
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 03.02.2019
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
теплом і світлом, і своїм тонким промінням
воно сягатиме чогось. когось, але не нас.
хотілось макси, мега!... а дісталось міні
чи мілі, мікро, може й нано... бо, мабуть, не час...
не час, бо ні секунда й навіть ні година
не вирішить і не поверне, не наблизить дня
коли судилося зустріти половину
оту, що кожному в житті своя і лиш одна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816770
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 03.02.2019
По-панськи почуваюся у зґардах,
аж тріпотить у жилах кров…
Якби ж то знати, чи є варто
плекати в серці ту любов.
Нічка виє, та так нестримно,
баламутить залюблені душі…
Насліпо, нанімо, невпинно
трясе серце, як серпень груші.
Мені кажуть, що то від любові
я така вся вогненно-медова…
Бліді вилиці знову ружові,
розпашілись від ніжного слова.
Але де там. То радше від злості
за розірвані зґарди з намистом.
Коби борше до ніжності-млості,
доки сонце світлом не блисне.
Я бажала би, та я б воліла,
щоб ти визбирав всі намистини.
То би й, може, з любові мліла —
до знеможеної до краплини.
Ой якби ж то я гадки не мала,
що світ краю на дві половини.
А та ніч, що в любові палала —
бере з мого кохання данину.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823895
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Роздав свої картки візитні лютий:
На двадцять вісім днів безмежжя драйв.
Полинули в його мінливість люди,
Бо у піжмурки з ними вправно гравсь.
То припече - бурульки слізно плачуть,
То холодом проймає до кісток.
А то поводиться, як справжній мачо:
Будує льодяний в зірках місток.
О лютий-місяць, не криви душею.
Весняний лазер швидко прибере
Твою морозно-срібну галерею,
І щирий Березіль помчить вперед.
(У цьому році 28 днів має лютий.)
01.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Повагом відчиняй, поволі, бо туга туг
окриком тихим заповнює все навкруг;
погляд у шпарку, одна із її наруг,
в годину, як тріщини у прозорім льоду, розлогу,
в стрімкому безумстві потужних зустрічних смуг,
вкупі із платтям злущується на підлогу…
І миті немає – тягнеш, мовляв, тремти,
гори яскравіше, і валишся з висоти…
Туги позбудешся – згадуй, якщо кортить.
Не згадуй, щоб не дражнити бога.
Автор музики і виконавець [b]Олександр Кононученко [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820242
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 03.02.2019
Налий мені вина із почуттів,
П/янкого, що бажаннями солодке,
Що звабить насолодою світів,
Бо ніч свободи принципів коротка.
А може зачекай, бо світ вина,
Вогнем жалів світанком спалить душу.
Бо ранок запитає, чом сумна?
І келихом пустим усе порушить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823875
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Осінь в місто зазирнула теплим дощичком.
Вже чекали всі на нього й сподівалися.
Закотилося за хмари ясне сонечко,
а на хвилях тільки чайки залишалися.
Осінь-осінь, ти пустунка і бешкетниця!
Жовте листячко бульварами розвіяла,
розтріпала вітром зачіску у Пушкіна,
Дюку кетягів калинових накидала.
Пострибала стрімко сходами бульварними
вниз, де хвилі грають простором і барвами.
Довго тішилась червоними вітрилами,
вітру вільного одвічними мотивами.
Пригорнула ніжно крихітку з мамусею,
тих, які на батька з моря зачекалися.
Перехожих усміхатися примусила,
цим безкраєм дивовижним милуватися.
Таня СВІТЛА
01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823782
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Якщо життя без мене, то для тебе мука,
То певно розумієш, що слово - це лиш пил.
Якщо я так потрібна, якщо важка розлука,
То певне розумієш , що треба купа сил..,
аби довести щирість , бажання підкоряти,
Звертати Еверести моїх жіночих примх,
Не прошу купувати мішками діаманти,
Зі мною усе просто -
це ж не бійцівський ринг.
Якщо тебе щоночі тривожить зле безсоння
Й смарагдовий мій погляд терзає у душі,
То краще подзвони або ж зігрій в долонях,
Для мене не достатньо " як справи?" в мережі.
Якщо я так потрібна, якщо ти так сумуєш,
То певно розумієш, що я чекаю дій.
Гадаю, ти десь чув , що той, хто не цінує,
Лишається в багнюці насправджених надій[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819372
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 03.02.2019
Нанизую пацьорочки на голку,
ретельно обираю кольори.
Здається, що тримаю світ в подолку —
всі барви літа, осені, весни.
З трави беру зелену намистинку,
із сонця я́сного — палкий, гарячий жар.
З небес — блакитну бусинку-краплинку.
Який то, Боже, Твій великий дар!
Так вишиваю — наче обереги,
черпаю їх із глибини душі…
Нанизую від альфи до омеги,
кладу стібки — барвисті вітражі.
Розшию полотно легким серпанком,
на ньому вигаптую материнки цвіт.
Змережу стежку в полі до світанку,
хай квітне мій візерунко́вий світ.
Молитву, вишиваючи, співаю,
яку навчила матінка колись.
У ритмі серця бісер викладаю,
аби слова на полотно лились.
Нанизую не голкою — душею,
під шепіт Твоїх, Боже, молитов.
Дай вишити не просто цвіт лілеї —
добро і радість, щастя, і любов.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823892
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Щастя:
Ну все, я до людей не піду,
Вони лиш впускають до хати біду,
Її помічають, над нею ридають,
А я? Мене мов нема - не помічають.
Кохання:
Я також не хочу у серце пірнати,
Мене мало хто навчивсь цінувати,
Ненавидять більше, кричать: все не так,
А що ви зробити, щоб йти поруч шлях?
Радість:
Я їх так благала, щоб вчились всміхатись,
На сонце дивились і вчились літати,
Та стали душею уроди й каліки,
Не вміють від митей шукати вже втіхи.
Мрії:
А з мене зробили якусь вже скарничку,
Мене розміняли неначе дрібничку,
У мені ж є щастя, кохання є теж,
Мене ж на монети обмінюють все ж....
Молитва:
Я чуюю серденько, що кличе так нас,
Здається для вас наступив уже час,
Там стільки надії і щирість витає,
Душа там відкрита, вона вас вітає.
Летіть, мої милі, і в долю вселіться,
Ох, там їх двоє - навіки лишіться,
Від них не відходьте, бо цінять завжди,
Я їх відчуваю....кохають вони.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823784
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Накрила світ весь пелена,
Холодна біла ця зима,
У лід усе лиш закувала,
Неначе тишу зазивала.
Дерева змерзли і кущі,
Звірята трусяться усі,
Земля ж неначе крижана,
З морозом бореться весна.
Лише веселі снігурі,
Яскраві, гарні, мов у сні,
Розводять знову балаган,
Від них лунає шум і гам.
Із двору в двір вони літають,
Мов навіжені ще гасають,
Зима для них неначе рай,
У них завзяття позичай.
Є люди різні і чудні,
Душою мертві і німі,
А є такі, мов снігурі,
Що в радості живуть завжди.
І хай на дворі буревій,
Ти їх знайдеш посерд мрій,
І хмари серцем розженуть,
Бо кожен день свій бережуть....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823528
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 03.02.2019
На пенсії він давно, та весь час у роботі
Помагаю, каже, людям в їх вічній турботі.
Творчість дуже я люблю, прямо поважаю
Заповіти й доручення всім людям складаю.
Зайшла бабця в кабінет і тихенько присіла.
- Три дні збиралася до вас, нічого не їла.
Допоможіть, прошу вас, дайте хоч пораду,
Розділити як добро на родичів громаду.
Нотар за справу взявся охоче. Провіряє,
Світла пам'ять у бабусі, чи її немає.
Як ділили - розділяли, в очах потемніло…
Помічниця нудьгуючи, мало не зомліла.
Необачно положив їй на коліно руку
Розвіяти захотілось із обличчя скуку.
А дівчина, не на жарт, гнівом запалала
І старому ловеласу прямо так сказала
- Не дзвоніть мені, вас прошу, і не шліть привітів
Голова ваша затьмарилась від тих заповітів.
Для доручень ви собі іншу підшукайте
Чи здоровий в неї розум - її провіряйте.
02.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823001
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Узор мороза на стекле
Красиво лёг в моём окне.
Узор закрыл собою мир,
Который он не сотворил.
Взглянул внимательно в окно
-Мороз вблизи и далеко.
Чудесная в окне стена
Из снега, инея и льда.
Там за окном метёт метель,
На солнце с крыш течёт капель
И снова жизнь бежит ручьём.
Не будь же грустной этим днём.(1)
Ведь жизнь прекрасная всегда.
Была бы радость, не война
В душе, в семье, в любой стране
На необъятной всем земле...
Узор мороза на стекле,
Но это всё-же не в душе.
В душе пусть будет навсегда
Любовь, тепло и красота!
(1)-
-Не будь же грустным этим днём.
17.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Суцільним льодом паморозь осіла,
І гілочки дерев оздобила красою.
Долина вбралась в одяг сніжно-білий,
І срібний ранок розбудив те царство сонне.
Чарівність... А яка ж вона холодна!
І хочеться під час зими тепла, відлиги.
Душевність не замінить сила лоску,
Мереживо морозу і словесна крига.
Хай щезне швидше паморозь-заброда,
Чекає ж будь-яка людина змін на краще.
І не введе в оману жодна ода,
Бо ще болить промерзла льодом давня рана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823396
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
[i] У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала![color="#0091ff"][/color][/b]
22.01.2019
Kӧln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Под шапкой снега спрятались скамейки,
Белеет парк и снег ему к лицу...
Фонарь так нежно светит желтым светом
Рассеивая мелкую крупу...
Он пОд ноги ложится мягко,
Блестит,скрепит,словно рассыпанный крахмал...
Он так волшебен,этот классный вечер!
Я в нём ТЕБЯ сегодня повстречал...
А дворник машет в желтой телогрейке
Лопатой,браво разгребая снег,
Добряк - мужчина, смёл снег со скамейки
И пригласил нас там запечатлеть...
В снежкИ играли,бегая по парку,
В сугробах,падая,качались мы с тобой...
И песни пели,заливаясь смехом
Совсем не хочется идти домой!!!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822910
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Село тонуло у жаринках вишень.
Дозріли в розкоші червонобокі
Під співом вітерця в цнотливій тиші.
І насолоди розливався спокій...
Це лоно виплеканих крон розлогих,
В якому бджілки прагнули нектару.
І про палке кохання серця здогад,
Що з уст злітало, ніби від мольфара.
Цілунки ніжні під гіллястим віттям,
Сором*язливі дотики липневі
Вже розчинялись у вечірнім світлі,
Вишневим смакували вперше мревом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822972
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Тепло відчуваю, любові жагу.
Засніжене місто у гладі білястій,
Калиновий глянець додав їй штрихів.
Зима вишивала кохання на щастя,
І разом зустріли ми сонячний схід.
Світлина нашого міста В. Чардимова. (Гладь - вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного. Штрих - у значенні - окрема подробиця, характерна риса.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Кілометри між нами глибоких снігів,
І десятки років круговерті.
Перепони думок з охолоджених гір,
І пергаменти часом затерті.
Мов приблуди у мареві мрії давно,
Непорушений спокій словами.
Простелилось навкруг лиш зимове панно,
Увертюра минулої драми.
Я нічого не можу сказати тобі,
Бо пригіркли, напевно, причини.
А життя повернулось у правильний бік,
І ще далі біжить безупинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 30.01.2019
- Это что?
- Да так, просто дождь.
На глазах оставил печать.
- Мне жаль!
- Мое сердце не хочет молчать.
Оно больно сделать боится,
Пустоту заполняет печаль
И потоком хочет пролиться.
- Поплачь. Этот дождь из души!
- Она жалобно просит:"Прости!"
- Не печалься! Вину отпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795823
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 30.01.2019
[i][u][b][u]Сиротливо, із деревним паливом,
Пічка перегукується: "Ба!"
На дахах малесенькі проталини,
У вогнях чорніються дрова.
Рясно попелинки міні тернами
Обростають простори цеглин,
Пахне пиріжками, пахне зернами,
Із світлини зирить селянин.
- Ба! Ало! Бабусенько! - лоскочеться
Телефоном внука у ночі.
І бабусі, і хатинці хочеться ,
Щоб не сотий дзенькав, а - ключі.[/u][/b]
[/u][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823235
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019
І сніжило.
І хмарилось,
І дощило,
І марилось...
Прочищалися дороги...
Помокріли всі пороги,
І собаки гавкали,
І ворони каркали...
Засипало стежки,
Шляхи,й доріжки
І вулиці, й хати,
Їх вже й не пізнати
Кущі і дерева,
Це якась химера...
Змінився сніг на дощ,
На скаргу вулиць й площ...
З"явилися струмки,
Сховалися коти,
Загавкади собаки,
Хотілося кричати...
Дивилюся у вікно,
Заплакане воно...
Впав на дорозі дядько,
Піднятись йому важко,
Вхопившися за пліт,
Холодний ніби лід,
Він намагався встати,
Почав уже стогнати...
Нарешті все ж підвівсь,
Ішов так,ніби ліз,
Змокрів неначе хлющ,
Мені було не чуть,
Про що молов з гарячки,
Отой що упав дядько...
Скінчивсь нарешті дощ,
Повіяв вітер,
Ворони стали сторч,
Неначе з сміхом...
Слизькі стали дороги,
Закаркали ворони,
Проснулися дуби,
Заворкували голуби,
І знову стало тихо,
Сховалося і лихо...
А я одна у хаті,
Нема з ким розмовляти...
Сідаю я за стіл,-
Писати новий твір...
Дивлюся на вікно,
Воно вже ожило,
І я з ним ожила,
Та ж скоро вже й весна...
Якби ще й не війна,
То було б дуже добре,
Це додало б здоров"я...
І сніжило,
І дощило,
Слава Богу все скінчилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823385
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Ну от приходить ранок,
А в хаті пустота,
Є фото на стіні,
Та вас усіх нема,
Так тихо, аж до крику,
Вертайтеся усі,
Допоки не здуріла,
В домашній пустоті.
Парує тепла кава,
Зварила знов на двох,
Та на балкон не йду я,
Хоч зранку це закон,
Не так смакує добре,
Як завжди цей напій,
З тобою лиш наповниться,
Неначе чашка мрій.
І ось стоїть сніданок,
В самотності сиджу,
Холодний цей мій ранок,
Думками вас прижму.
Без вас, мої ріднесенькі,
Я точно вже не та,
Чекаю, до повернення,
Бо з вами лиш жива
(Моїй чудовій сімї!!!!!Чекаю чоловіка з відрядження, а діти хворенькі у батьків, а я встаю о 6й ранку на роботу і нікого вдома нема(((((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823206
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Называй меня на Вы,
Пусть охотно, пусть негласно.
Я ведь нож, а ты цветок,
Смотришь на меня с опаской.
Милый цвет, блаженный дух,
Раз вдохнул и хочется.
Но прокол ладонных мук,
В небеса разносится.
Сок струится, веток несть,
Спелая шелковица.
Но попробуй только съесть,
Ух, непоздоровится.
Я не ангел, человек,
Мне всего-то хочется.
Сколько будет длиться век,
Хуже? Одиночество.
Называй меня на Вы,
Да, с любовью. Даже без.
Пусть бальзам с любимых губ,
Возвышает до небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823211
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Моя нежность окутывает тебя...
Нежностью не играют...
Я читаю Душу твою...
Читаю тебя...
Тебя...
Читаю...
Зимний вечер...
Рисую тебя...
Рисую...
В реале...
Зимний вечер...
Строчка за строкой...
Буквы складываются в стро́ки...
Свою нежность вдохну ...
Вдохну...
Между строчек...
Кто Чувствует - прочитает...
Зимний вечер...
Январь...
Луна на Небосводе...
Нежность...
Серебристая струя...
Тонкость Чувств ...
Нежность строчек...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822079
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Проходя мимо двухэтажного жилого дома,
увидел на его стене стёртую надпись,
которая была внушительных размеров
и мне подумалось:"А ведь много различных
шедевров пишут на заборе там, где можно
и темы бывают разные."
Поразмышляв об этом, написал стих.
Надпись на заборе- непростая вещь.
Кто-то постарался к надписи привлечь.
Расписался круто и от всей души,
Словно просвещая истиной в глуши.
Надпись на заборе- месть или закон.
Но порою всё-же не сачкует он.
Называет вещи он по именам.
Требует расплаты строго по делам.
Надпись- как реклама и крутая жизнь.
Места для художества есть завались.
Места написать есть весь разговор,
Лишь бы не "обиделся" этот забор.
Слово огорчает, если в нём есть жесть.
Слово ублажает- лесть там или честь.
Слово согревает светом и теплом.
Правдой и любовью оживает дом!
Надпись на асфальте- игры для детей.
С ними мы счастливее и веселей.
Солнышко рисуют, классики, цветы.
Маму поздравляют:"Очень любим мы!"
Надпись на открытке- стих и афоризм.
Канули открытки что за коммунизм.
Ныне с днём рожденья множество стихов.
Все друг друга краше. Много про любовь.
Надписи чиркают гении тайком.
Кто себе в блокнотик, кто на чей-то дом.
Но не все уместны и важны, пойми,
Если ранят чувства добрые они!
Сентябрь-Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 21.01.2019
Який чарівний, гарний мир.
Вкрив землю сніг неначе сир.
Укрив природу, всі місця.
Подарував любов в серця.
Всім стало світло на душі
Від білизни і чистоти,
Бо ця чарівна красота
-Натхнення всім і новизна.
Її дарунок- ніжність лір,
Душевна радість, Божий мир.
Вона знов зцілює серця.
Без неї радощів нема.
Нема без красоти добра.
Ця красота для всіх одна,
Але по різному її
Оцінює весь світ собі.
У будь які часи епохи
Цінують всі життевий спокій.
Цінують золоті стосунки,
Від серця добрі подарунки.
Цінують радість від душі,
Чудові твори і вірші.
Цінують творчість в екумені (1)
-До світла чарівні ступені.
Любов цінують, позитив.
Як добре, що сніг землю вкрив.
Як гарно що така краса
Добром наповнює серця!
(1) Екумена- всесвіт.
Вірша написано у грудні 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821111
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 21.01.2019
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
І сильних хвилювань бентежив прес,
І сонячне видіння доторкалось бюсту.
А він жадав очей нічну зорю,
Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
І шовком шелестів від сукні рюш...
Принади вабили, і знов - думок коралі.
А він жадав, жадав її усю,
І ніжно називав трояндою з шипами,
Але ж охоплював нещадно сум:
Заміжньою була жадана серцю пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Орхідейно-білий ранок снігом пахнув,
Біла орхідея розцвіла в кімнаті.
Глянцеві бурульки, як мовчання пазли,
Ще вночі застигли у скляному насті.
А тепер звисали, мов сліпучість сонця.
Хвилювали серце новизною часу,
Діставали ніжно і чуттєво донця.
У зіницях любий виринав анфасом.
Орхідейно-білий ранок таємничий.
Орхідея біла розцвіла любові.
Імпульсом до дії - біла мальовничість.
Крізь мовчання криги пробивалось слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Слова блукають у сухій пустелі,
Шукаючи цілющої оази,
Пронизані ліричною пастеллю,
З передчуттям незвіданої фази.
Лише пісок із вітром на заваді,
Що розсипають суміш без потреби.
Як хочеться тієї волі-зваби.
І шансу того, що дарує Небо.
Вологою наповню я пустелю,
Щоб ожило коріння соком сили.
Нелегко підкорять словесну скелю,
Щоби літать, літать, мов птах стокрилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821830
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Дитинства мого світлі дні вишневі,
Бо то ж весняні аромати світу.
Коли щасливою тонула в мреві,
Серед дерев у сніжно-білім квіті.
А згодом - юності широкі крила,
І зав*язь вишеньок - кохання перше.
І поцілунки ніжності рясніли
Промінням сонячного диво-пензля.
І плинув час, і дозрівали вишні.
Плодів червоних - соковите щастя,
Що подароване самим Всевишнім,
Із саду батьківського тепла ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Перестали ми сміятись, І нащо, скажіть із ранку,
Самі винуваті – Мені рахуба отака!
Ходим, ледве тягнем ноги, Сонна вибігла із хати
Мов чимось напхаті. І присіла… на їжака !
* * * * * *
Новорічні свята в нас Ой впаду! Який орел,
Це важка робота: Як гарно посміхається!
Олів’є, сир, голубці - В зуби «двинули» йому
До сьомого поту. Рот не закривається.
* * * * * *
Помінявся, мабуть світ, Зимові свята у нас -
Чи щось інше стало. По два їх і зразу !
Сьому бабу міняє Боря, Наготовили салатів
Усе йому мало. По свинячім тазу.
* * * * * *
Вже доїли ми козу, У сусіда – деревій,
Осталась лише шкура. В мене росте гречка.
Моя зшила полушубок Любитиму тебе вічно -
Стрибає, як дура. Почеши яєчка.
* * * * * *
Вредне бісове створіння! Прибіг кум до куми,
Що ж ви наробили? Що казати, не знає.
Не встиг зайти до куми - - Ти вже куме, щось роби,
Жінці доложили… Як Петра немає.
* * * * * *
Закінчилися свята, У синів такі жінки,
Настала відлига. Як у горлі кістка.
Василь так назасівався - Якщо зробиш щось не так -
Язиком не двига… Це, мабуть, невістка.
15. 01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821555
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Молодий хлопчина Ваня
Був засліплений коханням:
Знав, що тільки його Настя
Принесе у хату щастя.
Закохався - одружився,
І побачив - помилився.
Стала Насточка ревнива,
І сварлива, і лінива.
Все Івану дорікала:
-Краще б я тебе не знала!
Пригадай знайомство наше:
В парку я і друг мій Паша,
Раптом грім, страшенна злива
(Отаке буває диво),
Паша втік із переляку,
А я мокра, як собака
Залишилась біля дуба,
Цокотіли в мене зуби,
Навіть тіло все здригалось –
Дуже блискавки боялась.
Десь раптово ти узявся,
Кажеш - зразу закохався…
Така зустріч була наша,
Жаль, що не вернувся Паша.
-Я не вірив,- Ваня каже,-
Що природа все підкаже:
Мене небо рятувало,
Знаки ясно подавало!
Блискавка стріляла з хмари,
Щоб не були ми у парі,
Вітром з ніг мене збивало
І до тебе не пускало.
Сипав град, як горошини,
В колесі - пробита шина,
Злива страху додавала,
Хіба цього було мало?
Поховалися всі звірі…
Тепер в містику я вірю,
І яка в жінок порода –
Все підкаже вам природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Автор:
История любви давно минувших дней.
Он и Она...Вновь встретили друг-друга.
Возможно, дело рук Амуровых затей,
Да, только, запоздалая услуга.
Они не виделись. Прошло нимало лет.
Сценарий был не писан этой встречи.
Здесь неожиданность представила сюжет -
Был поднят занавес, кругом горели свечи...
Он:(мысленно)
Смотрю в твои бездонные глаза...
Невинный взгляд, как полон он смущенья.
Блестит непрошено слеза...
Мне хочется так попросить прощенье.
Простишь ли, что разрушены мечты
Весенних дней, не давшие еще нам цвета.
Простишь ли, что разорил цветы
В твоем саду, они не встретили рассвета.
Я не расслышал звонкого ручья,
Бегущего в саду, при наших встречах.
И не заметил, что взошла звезда -
Брел в темноте, а ты ждала́ весь вечер.
Мной позабыт медовый вкус
И нежность губ, когда-то целовавших.
А без тебя весь мир остался пуст…
Как хочется тепла, к тебе прижавшись.
О, снова вижу этот милый взгляд...
Сгораю от стыда... А ты глядишь невинно.
Отда́л бы все, чтобы вернуть назад
Твою любовь. Но мне признаться стыдно.
Она:(мысленно)
Я вижу вновь твои глаза
Вдруг, начинает сердце биться.
И чувствую - бежит слеза,
А может встреча эта снится.
Да, знаю, можно многое забыть,
Но первую любовь не забывают.
И множество обид простить,
Скажи, предательство прощают?
Простила ль я, что море слез
За грубость слов твоих пролито.
Простила ль я, что предана любовь,
А сердце девичье разбито.
Ты помнишь наши встречи, друг.
Как первый раз поцеловались.
О, как захватывало дух...
Мы обнимаясь - согревались.
Был нипочем лихой мороз -
Тепло ведь на двоих делили.
Какое счастье быть в полете грез -
Да, мы любили, так любили!
Твое, вдруг, сердце превратилось в лед.
А я любовью согревала...
Но ты сказал, что " все пройдет",
Моей любви наверно мало.
Я опущу свои глаза.
Ты не увидишь в них печали -
Ее я выпила сполна...
Огонь погас. Чужими стали.
Автор:
Они молчали и смотрели…
(Но не о том идёт молва),
А встретившись вновь, не посмели
Сказать прощения слова.
История любви прекрасна,
Когда счастливый в ней конец.
Амуру время не подвластно -
Не смог соединить сердец.
Увы, печальны расставанья,
Но извлечем от них урок:
Чтоб не познать стыда в признаньи -
Просить прощенье нужно в срок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821514
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
ТАК ДОВГО ПРОХОДЯТЬ ГОДИНИ,
ТАК ШВИДКО МИНАЮТЬ ЛІТА…
Я вже якось писала, що коли я закінчила 8 клас, мама продала збудовану власноруч хату після визволення нашого села від фашистів, і купила іншу хату в центрі села, щоб мені було ближче ходити до школи.
Перевозились ми возом у який були запряжені коні. Складаючи речі для перевезення, я побачила якийсь зошит, взяла його до рук, розгорнула і побачила написані мамою листи. Прочитавши кілька рядочків зрозуміла, що їх писала мама уже після війни, і видно з усього не дуже й давно… Почерк у мами був дуже корявий, адже до школи вона ходила лише один рік. І за цей рік закінчила 4 класи.
У сім’ї вона була найстарша, а дітей було 9. Тому на мамині плечі лягало багато домашньої роботи, це насамперед догляд малечі, допомога своїй мамі у домашньому господарстві, а ще й прати, прясти, ткати, шити… Мамина мама була неписьменна, а батько і господар, і розпорядник, і співець, і писака, і читець…Він все ж навчив мамину маму читати і писати, і мою маму теж. Але Полі дуже хотілося до школи, школа була поруч і дівчинка з заздрістю спостерігала за дітьми, які йшли до школи…І якось на сімейній раді вирішили пустити маму Полю до школи, її радості не було меж. Десь у дев’яти-, чи десятирічному віці Поля стала ученицею першого класу. Та посиділа вона там лише кілька днів, а далі учитель заявив, що їй у першому класі нема що робить, та й перевели її до другого класу, а згодом і до третього, і до четвертого. То отож Поля за один рік дістала початкову освіту, і на тому її навчання й завершилося, бо появилися ще двійко близнят, і з ними мамина мама сама не могла впоратись, тому й довелося Полі припинити навчання.
Я, здогадавшись, що мама не дасть мені прочитати її листи, непомітно для мами приховала їх, щоб потім прочитати. Ось про ті листи і піде моя дальша розповідь…Це були листи мами до татка…
Мій Гришо! Я знаю, що тебе давно немає, адже давно вже отримала “похоронку”. Та все ж надумала написати тобі, адже твоєї могилки немає, то може ти десь і є живий…Чула по радіо, як знаходяться бувші вояки: то в шпиталях, без ніг, або без рук, або сліпі,.. Та тому й не їдуть додому, не хочуть бути обузою для сім’ї…А то знаходяться аж десь за рубежем, бо визволили їх не наші, а американці…То отож я й прошу тебе, де б ти не був, згадай про нас, якщо ти ще живий, обізвись, який би ти не був, ти обузою для нас не будеш. Я ж тебе й тепер ще жду, а діти, ти ж напевне здогадуєшся, як вони тебе чекають…
Важко мені було, Гришо! Адже лишилися без хати, і без засобів до існування…Вистояли, витримали… І хату нову збудували, хоч і значно меншу від твоєї батьківської, та все ж не на вулиці. Мені так хочеться, щоб ти згадав і наше знайомство, пам’ятаєш, як моя наймолодша сестричка нас познайомила?.. І появу наших малюків, як ти радів, коли з’явився наш Василько, а потім одна за другою дві дівчинки…Які ж ми були щасливі…Хоч і важко було жити, та ми були молоді, здорові, все нам було під силу. А як же гріло нас наше з тобою кохання…Так же жаль, що недовго, лише 4 роки щастя. Лише 4 роки я була по-справжньому щаслива, по – справжньому жінка… А тепер моє щастя лише в дітях, жаль Галинку не вберегла…
Але ж є Василько, і Валя, вони так на тебе обоє схожі…
Дуже жаль, Гришо, що ця війна забрала багато життів. І в нашому селі багато не повернулося з війни. І Мотрі Шевченчихи чоловік, і Фроськи Момот,
А в баби Зайчихи і чоловік, і молодший брат, і старший син. І в Саньки Краснокутської, і в Мотрі Лалімихи, а в них же по шестеро дітей… І баби Козачки і син, і чоловік, і в Наташки Терещихи…Скільки ж то діточок залишилося без батьків. А дід Худоба і Іван Осаула повернулися без однієї ноги, а Грицько Лаліменко без руки… А в Наташки Чубової Микола повернувся живий і здоровий, вони так виспівували чудові пісні,ми так любили їх слухати, адже співали вони чудово, та на жаль не довго… Якраз народили ще й донечку, а старших було троє. Та Микола ще з одним приїжджим чоловіком підірвалися на міні, працюючи на колгоспному полі. І Дуськи Касянівської синочок Василько, ще з двома пацанами теж підірвалися на міні… Ото скільки лиха наробила та війна…А чоловіки твоїх сестричок повернулися живими І Фроськин Лаврін, і Оленчин Нестір. Дякую я їм за підтримку і допомогу. Особливо Оленці і Нестору. Василько після семирічки вступив до Криворізького гірничо-рудного технікуму, то вони йому дуже допомагають…А Валя закінчує семирічку, а куди далі я й не знаю. Я рекомендую їй вступити в Новгородківський агрономічний технікум, це ж не далеко від дому і щонеділі можна приїжджати додому, а вона не хоче, то я ще й не знаю, куди її прихистити. До середньої школи ходить далеко, та й немає в мене за що їй купувати і одяг, і взуванку, і зошити, і книжки… Та все це, Гришо, не страшно, переживем, найголовніше, що війни немає, та й неголодно вже, хоч у колгоспі працюємо майже задарма, та є ж свій город, а він же у нас родючий, ти ж знаєш; та ще ж і корівчинки хоч половинка* є, і кабанчик у сараї, і курочки, і рибу діточки наші ловлять, і смажать, і юшку варять самі, уявляєш, Гришо, як буває добре, я приходжу з роботи пізно, а вони вже і господарство попорали, і їсти наварили і ждуть мене, щоб разом вечеряти…От якби ще й ти повернувся, то ми б уже зажили майже по-панському…Та це я так, жартую, нащо нам те панство, нам і без нього добре…От тільки тебе не вистачає…
А літа ж швидко минають, Гришо, он уже Василькові 15, і Валі майже 14 , а мені вже скоро 40. А моє жіноче щастя тривало лише 4 роки… Ні, Гришо, я не нарікаю на свою долю, я ж була, була щаслива з тобою. А іншого мені не потрібно. Були, та й нині ще є чоловіки, які прагнули і ще прагнуть завоювати моє серце, і серед них і Грицько Лаліменко, він знову, як і в молодості бігає за мною, клянеться мені в любові, обіцяє розвестися з дружиною, щоб одружитися зі мною. Та я його й тепер відправляю до своєї сім’ї, а точніше під три чорти, щоб не в’язався до мене… У них же й діточки, такі ж як і наші. Та він же мені ніколи й не подобався, ти ж знаєш, як він намагався відбити мене у тебе, коли ми ще не були одружені, може це тебе й підштовхнуло швидше зробити мені пропозицію?.. А ще Іван Осаула, він повернувся з війни без однієї ноги і працює мірошником у млині, і коли я туди приносю пшеницю, щоб було своє борошно, він на весь голос заявляє, щоб мене пропустили без черги. А на запитання людей із черги, чому це так, він не моргнувши й оком, бреше, що вона ж,(це б то я), не виспалась і підморгує, що ніби то це так і було, і хитро так посміхається, щоб люди подумали, що він до цього причетний. Та добре, що люди знають, що він пустомеля, то й тільки підсміхуються над його брехнями…
Про те, що нам довелося пережити в час війни, я тобі, Гришо, напишу в іншому листі, а ще було б краще, якби ти приїхав і все б побачив на власні очі, і почув власними вухами. А як, не доведи Господи, тебе вже немає серед живих, то я й не знаю, як доставити тобі мої листи...Я ж не знаю де твоя могилка...Та й на небеса
не знаю як можна, та й чи можна взагалі…
Пройшли роки…Нема і мами, й тата,
А пам’ять в серці і душі жива,
Що буде все: і Мир і будні, й свята,
Всепереможна Правда і весна!..
*Половина корівки, це коли два господарі тримають одну корівку, тримаючи
їх по черзі по два, чи три дні в одного, а потім скільки ж у другого господаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821486
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Настане час - постукає зима
І припорошить коси твої снігом,
Літа всі доведеться пригадать
Та смутком тихим жалкувать за ними.
Себе дитиною лиш бачити вві сні
Та юність гомінку не повернути,
Коли батьки були іще живі
І їхнє мудре слово можна чути.
Що встиг, чого досяг, а чого ні,
Тепер ти підсумовуєш прожите.
Продовжать добрі справи хай твої
Надалі у житті онуки й діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821541
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Підошва потонула в морі цноти
безкрайо-білосніжного рядна,
що вкрило монолітів сірі соти,
спустошених від поділів ядра.
Пейзаж сичав: "Нікому тут не раді!"
застромленими у холодне тло
недопалками ядерних снарядів,
що рвали колись неба полотно.
Навколо тиша з відзвуком металу
ганяла по руїнах ультразвук
і кров у венах, наче воду талу,
у горло страху лляла прямо з рук.
І ліз у ніздрі через шпари маски
солодкий запах окису й гниття
із домішками свіжості Аляски -
німий пророк відсутності життя.
Та, попри цей пейзаж, не затухає
жевріючий в душі його вогонь,
тому що дома Та, яка кохає,
теплом зігріє лагідних долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820427
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Гойдалася Павутина десь високо на гіллі
У мене, каже, не життя – суцільне дозвілля:
Хочу в низ я опущуся до Бджоли на віконце,
Хочу – в небо полечу, світитиму як Сонце.
Легкий Вітерець примостився собі на ялині.
Задививсь на її вроду. Шепче Павутині:
- Тебе виткали, лебідко, не для праці важкої,
Ще не бачив красоти я у житті такої.
Тепер будемо ми в парі гойдатися, літати,
Що там у небі - на землі... Нам на все начхати...
А Град розсердився, як почув казочку не нову.
З ледацюгами такими він повів розмову.
- Розвелося, у нас бачу, лише одне ледащо,
Освіжу вас трохи градом, не питайте зА що...
30.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811884
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 26.12.2018
Зима сніжинки розсипала зранку,
Немов метелики білясті метушились.
Летіли і кружляли біля ґанку,
М*який пухнастий вистеляли в стразах килим.
Навколо білизна сліпила очі,
Хрумтів, немов ванільний цукор, сніг сріблястий.
Старанно будував морозець-зодчий
Бурульки льоду на дахах, гілчасту казку.
Зима у білі шуби одягала,
За щічки цілували снігові родзинки.
І кожен з нас просив лиш Божу ласку
У рік Новий, і миру, й щастя для країни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818324
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Долоні неба розсипали сніжність,
І пахло восени зимою.
Згори летіли філігранно-ніжні
Сніжинки на земельний смокінг.
Дерева ще подекуди в листочках,
Що мерехтіли прапорцями.
Оздоблені в зимовій білій строчці,
Демонстрували жовті цятки.
Ось так впритул зійшлись зима і осінь,
Кортіло разом обійнятись.
А може, людям це підказки спосіб,
Щоб Божі розпізнали знаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813902
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Любіть матерів,як вони вас люблять,
Любіть допоки вони ще живі...
Бо ж неувага й нелюбов їх гублять,
Вони ж вам сили віддали свої...
Частіше говоріть слова ласкаві,
Їм кожне ваше слово до душі...
Розмови з вами їм завжди цікаві,
Зменшують смуток, болі і жалі...
І пам"ятайте, що вони не вічні,
З часом, на жаль, відійдуть назавжди,
А їм важкі уже і грудні, й січні,
Дощі, вітри, морози і сніги...
Отож, любіть, допоки ще не пізно,
Чи вони поруч, а чи вдалині,
Не допускайте,щоб вмивались слізьми,
Частіш дзвоніть і приїздіть частіш...
ЛЮБІТЬ МАТЕРІВ, ЯК ВОНИ ВАС ЛЮБЛЯТЬ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813614
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Бринить джерельною водою мова,
Бо чисті животворні слів краплини.
Не зраджуйте духовній цій основі,
Вона бере початок із родини.
З дитячої колиски, з пісні мами,
Із батьківської мудрої науки.
В ній волелюбного народу тяма,
І гідність, що пройшла крізь лихо й муки.
У душу нації хай ллється мова -
Велична, неповторна, серцю рідна.
То ж бережіть те джерело з любов'ю,
Єднайтесь словом українським плідно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813693
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Тополя скинула останнє листя...
Їй холодно... Вночі вже був мороз...
Вже доспівало літо її пісню,
Всю до кінця... І це, мабуть, всерйоз...
Стоїть вона… Хитається на вітрі...
Тремтить її оголена душа...
Одна-однісінька на цілім світі,
Все жде вона... Чого?.. Сама не зна...
Стоїть вона... Поволі засинає...
Холодний сон окутує її...
Вже майже спить... А, може, помирає...
І сон не випустить з обійм своїх...
Стоїть тополя... Майже вже не диха...
Стоїть одна, край поля за селом...
Лиш іноді хитає віттям стиха,
Та мріє, щоб зустріти весну знов...
Анатолій Розумний
13.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813701
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Прийду на день в село, пройдусь навколо хати,
Стоїть черешня ще, ровесниця моя,
Впізнав старий собака…Не зустріла мати,
Бо я давно вже в цьому світі сирота…
Колись зі школи йшов, а матінка чекала,
Хоч не любив, з шкварками, з тіста галушки,
Але з`їдав в обід, бо мати обіцяла,
Смачний десерт, з вишневим джемом пиріжки.
Коли вночі приходив, юнаком безвусим,
Вона сиділа в кухні, справа від вікна…
Хіба ж я знав тоді, що сам її примусив,
Недосипати ніч, чекаючи дитя.
Чекала з війська сина, з танців чи з роботи,
Куди б не йшов у світ, в яких краях не жив,
Чекала все життя, у дні негоди, поки…
Хрест не встромили в сиру землю між могил.
Чекала завжди вірно, до хвилин останніх,
Лицем до вулиці, тримаючи в руці,
Потертий збіглим віком молитовник давній,
Що дарували їй, ще в юності ченці…
Сиджу на сходинці, собака треться в руку,
Хвостом знов вертить і радіє мов дитя,
А я лиш згадаю про мамину науку,
Любов й терпіння материнське все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813228
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Навіщо приходить минуле
у згадках моїх та думкАх?
Щоб радість та біль не забула,
та мудрість збагнула в літах.
Щоб висновки шляхом просторим
зробила зболіла Душа…
і те, що вважалося горем, –
затяти на лезі ножа.
У думках вчорашніх – сьогодні,
у мріях – майбутнє завжди.
А роки пластами, мов в бодні...
будуємо щастя самі…
12.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813556
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
В лужах небо отражалось катаклизмом,
От дождя еще не высохла трава,
Ведь ноябрь не блистал либерализмом
И плевал он на: с упреками слова.
Он брутальный, как из кинофильмов, мачо,
Он дождливый, он холодный и крутой...
Он осенний, но последний - это значит
Мы тридцатого встречаемся с зимой.
А сегодня, на простор косые взгляды,
Вспышки молний, грохот грома, кутерьма...
Ох, как тучи безрассудствам этим рады...
Не сойти бы от бессилия с ума...
Вдруг все стихло... Тучи треснули... Луна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812317
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 12.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2018
Ховається втомлений день
За темну фіранку ночі.
Дощ землю вмиває від бруду.
Я нині- для смутку мішень,
Та вірити серце хоче,
Що світлим усе завтра буде.
Втікаю від сірих думок,
З дощем проливаю сльози.
Тремтять почуття всі...Замерзли.
Холодні слова у рядок
Лягають в надмірній дозі.
Віддам смуток ночі.. Хай щезне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811678
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 12.11.2018
Я жизнь люблю
И каждый день я наслаждаюсь
Восходом солнца восхищаюсь
Классическую музыку я слушаю в тиши
И что-то новое себе я открываю
Пишу стихи и планы, и мечтаю
И каждый человек мне интересен
Так как он знает то, чего не знаю я
Когда душа спокойна и поет
На подоконник голуби садятся
Ведут свой птичий разговор
И все понятно, что мы не одни
Даже птицы понимают наши мысли и дела
Позитив к нам тянет все живое
И это нужно помнить, каждый миг
И даже в мыслях не желать другим плохого
Так как все возвращается к тебе
Я жизнь люблю - какой в ней колорит
Она многообразна и прекрасна
Если Всевышний здесь нас поселил
И утро, день и вечер кажется обычным
Только детали каждый час от нас зависят
Как мы построим день, какие нас займут дела
Возможностей не счесть
Свои способности нужно лишь учесть
И занимайся тем, чем хочешь, можешь
В гармонии с собой и окружением живи…19.06.17(написаны в больнице)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798178
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 12.11.2018
Діаметрально протилежні
На колі спільної орбіти –
Злучив серця могутній Всесвіт
Прямою долі. Спраглі гріти
Своїм теплінням рідну душу,
Купатись в пестощів промінні,
Пліч-о-пліч йти у спеку й стужу,
В обіймах з’єднувати тіні,
Знайшли її, поривів тайну,
Двох різнойменних тіл магніти.
Виводять імпульси сакральну
Польоту спільного сюїту.
Дивують світлом ніч довкола,
Ясніють сил протуберанці.
Стрічання це не випадкове:
Небес Всезнаючих обранці –
Навік поєднані любов’ю,
Діаметрально протилежні.
Зійшли між зір світобудови
Взаємних почуттів безмежжям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813418
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Я живу у самотині,-
в кінці міста,як в селі...
І сьогодні, і щоднини,-
тут приємно жить мені...
У просторі осяйному
розглядаюсь навкруги,-
і поля,й садки розлогі,
річка плинна й береги...
Дивлюсь зрідка телевізор,-
він наповнений брехні...
Я сама собі провізор,
й сама собі на умі...
Знаю, там "гризуться" люди,
і базари там гучні...
Негаразди ллються всюди,
несприятливі й мені...
Часом я іду до річки,
води манять й береги...
Притуляюсь до вербички,
як до рідної сестри...
Там у спогади я лину,
мені є що пригадать:
і дитинство,й юність чиста,
й зрілих років благодать...
Працювала,як співала,
повна сили і ідей,
свою долю будувала
між сільських добрих людей...
Біля річки стає вільно,
і спокійно на душі,
її води течуть вічно,
і вітри там не гучні...
Жаль роки швидко минають,
та і сили вже не ті,
мої рідні спочивають,
тому й боляче мені...
Є сусіди й більш нікого...
Сад, город, квіти й кущі,
не залежу ні від чого,
варю каші і борщі...
Я сама собі господар,
не скоряюсь метушні...
Лише час життя володар,
та байдужий й він мені...
Скільки житиму ще років,-
невідомо це мені...
Не рахую своїх кроків,
ходжу тихо по землі...
Жду дітей я і онуків,
їх увага до душі...
Приїжджають й часто дзвонять,
додають снаги мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813426
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
[b][color="#ff4400"]За роялем Осень!
Падают дожди
на огни
буланых кленов…
В этом вихре бытия:
— Кто мы???
Слезиночки слепые межзвёздной пыли,
Что летя сквозь сны богов,
дыханием застыли?
А может — эхо журавлей?
Молитвы грёз рассветов?
В симфонии ветров
нежности ляргетто?! [/color]
[/b]
26.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807869
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 12.11.2018
Смелеют ветра
и несутся
в долину
безумья…
Распечатала осень
послания грусти
со снов…
В пучину
забытых иллюзий
вбреду я,
Где легато любви
от зимы
спасено.
Мой маленький Рай:
здесь скрипач
обольститель и маг,
Орхидеи здесь вьются
в заоблачье
дней и мечты,
Вредна и грешна
от вина
полутьма…
Я мольфаркой ловчу…
— Ну а ты...
Ну а ты...
------------------------------
16.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810460
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 12.11.2018
У цей осінній, теплий день з далека,
Долаючи негоду, терплячи жагу,
До мого дому прилетів лелека,
Й приніс з собою в дзьобі дівчинку-красу.
Зовсім маленьке, крихітне дівчатко,
З`явилося на світ цей нині чарівний.
Відкрило вперше сині оченятка,
Свій голосочок вперше подало дзвінкий.
Ми так усі Тебе давно чекали,
І мріяли усі - якою ж будеш Ти?
Ти ж перевершила всі сподівання,
Бо Ти найкраща в світі! Ти - вінець краси!
І хоч на дворі осінь вже вирує,
І хоч вона уже давно в житті моїм,
У моє серце весну Ти вернула,
Та радість принесла з собою у наш дім.
Віднині я дідусем називаюсь,
Бо є у мене вже онученька мала.
І більш за все на світі сподіваюсь,
Що буде доленька щасливою твоя.
Рости щасливою, моє Дівчатко!
Ти розквітай на радість й втіху нам усім!
Ти наша Крихітко, ти - Янголятко!
Хай буде завжди сонячно в житті Твоїм!
Анатолій Розумний
30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813303
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Кришиво
Місяць струсив на левади
Вишила
Нічка медами смарагди
Чашами
Пахощі в сніння збирала
Ніжними
Перлами - день в опахало
Нашими
Винами літо палало
Душами
В зорях зустрілись змовчало
Віршами
Вітер залестив рулади
Віщими
Іскрами мріли Плеяди
-------------------------------------
06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810656
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 09.11.2018
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.
Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,
На замках важкі саквояжі.
Не нагадуй мені про себе.
Посилання навіщо скинув?
Вже осіннє хмариться небо,
А я досі...чайкою скиглю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 09.11.2018
Ранкового туману повний келих
П*ють вулиці, будинки і дерева.
Меланж скидає в місті осінь з кленів,
Тріпоче вправно осокора гребінь.
Малюнком із відтінками гризайлю
Спадає знову листя раритетне,
І вітерець летить самітник-зайда,
І дощ наповнює осінній тендер.
Бо листопад прийшов до нас у гості.
Розпалюєм камін...вже вогник красний,
Ми тет-а-тет, і ллється тихий говір,
Від слів любові тепло нам і ясно.
(Красний - у значенні-приємний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 09.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2018
Осінній...
Осінній день, таки осінній...
Холодний подих з-за плеча.
І ранки присипає іній,
І вітер грає у “ квача”.
Жбурляє листя на долоні,
Неначе злитки самоти.
Стоять берези у поклоні
З вітрами вже давно на “ ти”.
А верби віття похилили
Букетами осінніх свіч.
Дощі фіранки перемили
Небесних вікон навсібіч.
Жовтаво фарба розлилася
У вишиту канву окрас.
І по-осінньому тераса
Розквітла в “профіль і анфас”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812042
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 09.11.2018
Літо в осінь повернулось...
Не назавжди, лиш на день.
І за мить уже забулось:
Дощ... Туман... Жура пісень...
Літо в осінь повернулось...
Ожило усе навкруг.
І в обіймах пригорнуло,
Наче справжній, давній друг...
Літо в осінь повернулось...
І зраділа пташина.
У гаю заметушилась,
Враз... І пісня вже луна...
Літо в осінь повернулось...
Стало радісно душі...
І кохання пробудилось...
Б`є, мов з-під землі ключі…
Анатолій Розумний
09.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813185
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Жінки, нам чоловікам,
Голови морочать.
Завжди їм все щось не так,
Чогось від нас хочуть.
Перебрав я тих жінок,
Скажу вам не мало,
Яких тільки не було…
Всяких вистачало...
Ось зустрілася мені
Не жінка - Венера!
Я до неї залицяюсь -
Зве міліціонера.
Захищатися я став…
На бік повернувся,
У холодному поту
Нарешті проснувся.
Може б ще трохи поспав,
Якби не Венера,
Що невчасно позвала
Міліціонера.
А я сонний очі тру,
Думка лиш витає,
Ну для чого позвала
Того поліцая…
А було нам так приємно!
Не хтів їсти-пити,
Щоб з тобою, щебетухо,
Не тільки говорити.
І насниться ж отаке !
Не жінка, а холера…
І навіщо нам присутність
Того міліціонера...
05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813130
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Самое большое богатство - Вдохновенье!
Самая ценная - Любовь!
Самое надёжное - Время!
Сердце - Весны цветок!
Чувства так тонки́,
Что Ду́ши слышат...
Каждый ритм...
Движение Души...
А Любовь друг другом дышит...
Тянутся друг другу ...
Помогают Чувствам...
Строчки ...Романтические стихи...
Всё это , как дополненье...
Це́лого...
Наполненного до краё́в...
Не ощущаешь Время...
Всегда юна́ Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813179
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Продолженье Лета -
Солнце светит!
А почему деревья голые стоят?
Это Осень!
А Лето...
Возвращается который раз вподряд...
Видно, Лето не отпустили...
Есть много поклонников у Него...
Ведь здо́рово!
Зима на пороге...
А Лето дарит своё тепло...
Как много друзей Его пригласили...
Прийди!
Побалуй своим теплом!
Осень тёплая!
Радость подарила!
А может Осень влюбилась?..
В Лето!..
Может у Них Сердце
На Двоих Одно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813033
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 09.11.2018
...[iРецензентам..
трохи езотерики та...
ірреальності... [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]
[b][color="#5f0882"][i]Буває –
ми викреслюєм
з життя свою людину,
забувши,
що і нас…
в свій час…
враз…
викреслить життя…
Запалюймо
сердець живу і благосну лучину,
що не веде до
руйнівного гніву
й забуття….
Ми ігноруємо –
буває –
іншу думку й долю,
що розійшлася з нашою
в концепції життя…
Та не швидкуйте…
убирати недозріле поле,
щоб не зірвать своє –
хай запізніле – каяття.
То ж бережімо…
кимось в серці
нам
нагріте місце:
коли в своєму –
із краплин злоби –
замерзне лід,
й остудить обсіч нас ота
незаперечність істин,
воно було б як скит,
що не замів
блукальця слід...[/i]
[/color][/b]
28,10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 06.11.2018
Я по тебе скучаю...
А сердце отвечает...
Дождись весны!
Но...пока осень...
Я по тебе скучаю...
Очень...
Улетели птицы...
Как хочется тебя увидеть!
Дни печали...
Я по тебе скучаю...
Свою тоску развею...
Душе себя доверяю...
Она всё знает...
Душа по тебе скучает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812781
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Ходить осінь чарівниця по моїй землі,
Все малює своїм пензлем в барви золоті...
Одягла у жовту сукню молоду вербу:
Хай побачить свою вроду й прожене журбу...
Далі осінь малювати пішла у саду,
Вже на вишні червоніє листя до ладу...
Трохи пензлем покропила - засіяли враз
Айстри пишні... Хризантеми заспівали джаз...
В гай швиденько вже майнула, бо ж пора й туди,
Зачекались там на неї клени та дуби…
Малювала їх старанно, щоб не пропустить,
Щоб усе було у барвах… Все хай багрянить…
Вправно осінь малювала... Час перепочить...
Зажурилась вона трохи... Дощик моросить...
Шкода стало їй усе це... Всю оцю красу,
Скоро вітер позриває... Трохи б ще часу...
Треба встигнути їй трохи... Зовсім мало ще,
На узліссі залишилось одне деревце...
Мить одна - і все готове... Ой, яка ж краса!
Та й собі вдягла коралі... Їй бо ж до лиця...
Ті коралі на калині, мов вогонь, горять,
Лине пісня журавлина... Журавлі летять....
Осінь глянула угору та маха їм вслід:
Буде хай безхмарним небо та легким політ…
Анатолій Розумний
05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Захоплення хвилинне - не любов,
Симпатія чи приязнь - не кохання,
На міцність перевірити його
В житті потрібно, навіть із стражданням.
Бо справжні почуття здолають все:
І труднощі й розлуки, перешкоди,
А доля тоді щастя принесе
Йому і Їй за вірність в нагороду.
Коханню не страшні також плітки,
А віра - рідна то йому сестриця.
Життєвий шлях із гідністю пройти
Зможе лиш той, в кого любов у серці.
І не загасять той палкий вогонь
Шторми життєві, бурі й вітровії,
Коли потрапиш ти у той полон,
То бути в ньому завжди-завжди мрієш.
А коли перша перешкода - і ти здавсь,
Забув, що зізнававсь в коханні вчора,
То значить не було його, ти знай,
Та у душі нема в тебе любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811131
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
А вона проплакала всю ніч, -
До ранку стала зовсім сива-сива.
В ній назбиралось стільки протиріч,
Що їх тримати в собі вже несила.
Немов поеми сипались листи
З багряними відбитками цілунків...
Вона хотіла в них розповісти
Про безнадійність втрачених стосунків.
І знову йшли нестримані дощі...
Такі дрібні, що душі розбивали.
А хтось комусь варив смачні борщі,
А в когось були посмішки невдалі.
Вона сміялась в обіймах вітрів,
Чекала ночі, щоб збирати душі...
. .... ..... . .... ..... . .... .....
Хай буде в нього все так, як хотів...
Вона свої терпкі смакує груші.
P.S
Хтось оговтатись не може від жалю,
Хтось у віршах шукає особисте...
Відгадок не шукайте... Я мовчу...
Це осінь пише... Сумно, та... Барвисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806108
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 24.10.2018
У розпалі осінній карнавал,
Кружляє "конфетті" у позолоті.
Багряне з вОхристим летить у даль,
У серці хвилювання зріла нота.
Під маскою сховалася печаль,
Цілує осінь владно сріблом скроні,
І павутиння ткане із мовчань...
Тріпочеться листком душевне лоно...
У розпалі осінній карнавал,
Але ж сумують невтолЕнно очі.
Здається прісним маскарадний бал,
На мить - тебе побачити я хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810230
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Если я тебе запала в Душу, ты меня найдёшь!
Если, вдруг, мы потеряемся из жизни вида...
По желаньям Сердца, как по компасу, ко мне придёшь,
Мои знаки для тебя, как Солнца свет, разлиты...
Если я тебе нужна, то ты меня найдёшь!
Если ты во мне почувствовал, узнал родную Душу!...
Путешествуя из жизни в жизнь, ко мне опять придёшь,
Преодолевая стойко ветер, холода и стужу...
Если я в твоей Душе, то ты меня не потеряешь!
Сердце приведёт тебя ко мне, в который раз...
В глубине своей - ответы все давно ты знаешь...
Остаётся написать наш вдохновляющий рассказ!...
/ 29.09.2018 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811148
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Аметистова квітка ночі
Розцвіла непомітно з туману.
Місяць виставив срібний носик,
Тільки з неба не сипалась манна.
Сива осінь блукала у снах,
Бо шукала дорогу до тебе.
Залишилась далеко весна,
І слова одинокі у тезах.
Хоч тремтячі зорі холодні,
Вірю я у розраду-світанок.
Щоб зігрілось студене ложе,
Ще станцюєм Гарделеве танго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811189
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n4wvTqRDqyE[/youtube]
Пробач мені, моя безсонна ноче,
що в час отой, коли приносиш сни,
я виплакала всі дівочі очі,
задовго до прийдешньої весни.
Я розплела косу, чекавши ранку,
йнакше не могла, - падали дощі,
вони мочили тіло, шрами, ранки,
в моїй навік пораненій душі.
І одяг в шмаття, як протистояння
самій собі і своїм почуттям,
чому дароване нам це кохання,
якщо ми з ним розділені життям???
Поки ти була поруч, моя ноче,
думками зраду я в собі несла
і брала на себе цей тяжкий злочин,
коли душа до нього приросла.
Пробач мені, моя шалена ноче,
що я, як ти: глибока і сумна,
бо неможливо нам світам дівочим,
не бути випитим щораз до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810669
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 24.10.2018
[b][i]Візитки жовтня з сірою каймою,
Зважнілим листом б'ються об паркан.
Так добре йти, збиваючи ногою,
Лежачих долі сотню ікебан
Узрівши, як хмаринок дві овечки
Забіг долають в синіх небесах,
Як сотих дум гойдається вервечка
На доленьки щасливих терезах.
І, як блакитно-сиві небозводи
Підносить сонця в золоті кільце.
Це просто дрібка щастя й насолоди,
Це просто осінь... осінь... от і все..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 23.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Багряне листя падає, кружляє,
І на землі його вже вітер все горта...
Немов він книгу Осені читає,
Цікаву повість, як усе наше життя...
Кожен листок - мов ціла сповідь дивна,
Про всі вже прожиті раніше ними дні...
Про почуття, і про любов наївну,
Про віру, про надію та про сни ясні…
Читає, перелистує все знову,
Не може вітер відірватись, пропустить,
Бодай одну, найменшу листя сповідь,
Запам`ятати хоче все, що їм болить...
Читає вітер далі - й уявляє
В своїх думках усі весняні, теплі дні,
Коли це листя зеленню буяло,
Коли так дзвінко їм співали солов`ї...
Коли вже далі - літні дні настали,
Коли, здавалося, нема їх щастю меж...
Читає вітер листя - далі й далі,
Потроху осягає їх думок безмеж…
Анатолій Розумний
20.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810719
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Лети, моя Мріє! Високо лети!
Аж там, де літають лелеки...
На крилах Надії мене ти неси!
Туди де є щастя, далеко...
Лети, моя Мріє! До сонця лети!
Неси свою силу з собою...
Ту силу, що з Вірою дав я тобі,
До Бога молитвою свою...
Лети моя Мріє! В майбутнє лети!
Лети, як літають комети...
Красу і Любов із собою візьми,
Й думок моїх світлих багнети...
Лети моя Мріє! В край рідний лети!
Який я люблю до нестями...
Щоб люди щасливі в Вкраїні жили!
Та горя не знали віками...
Анатолій Розумний
22.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810953
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
1.
Любов – це стан
Блаженства ран,
Душевних гам
Найвища нота,
Електрошок,
Сердечний рок,
Шлях до зірок,
Повз тінь скорботи.
Приспів
Ніч –
Для свіч
Спраглих душ.
Сон-це я –
Очі мруж.
Темних дум
Знищу гніт.
Ти – мій зоряний світ!
2.
Без рук твоїх
На тілі – сніг.
Ти – оберіг
Мого звучання.
Вгорі – пітьма.
Стезі нема.
І нот - катма
Без душ єднання.
Приспів
3.
Врата в Едем
Обвив плющем
Вагання щем.
За крок до раю
Ми віч-на-віч –
Очима річ.
Одежа з пліч.
Тебе кохаю.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810824
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Листочки, листочки
В осеннем танце кружат
Ложатся стихов строчки
Осень - твой листопад!
По - летнему осень нас греет,
Хоть лето не вернуть назад...
Несколько денёчков...
На зиму повернёт осень...
Наступят холода...
Самая очаровательная осень
В середине октября!
Хорошенько запомним -
Природу цвета янтаря...
Изумительна картина!
Яркие тона!
Бабье лето !
Чарует!
Осень!
Люблю тебя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810481
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 22.10.2018
На Сайте Клуба Поэзии уже год.
Благодарю Вас Дорогие Поэты
за свет и любовь, которыми
Вы вдохновляете Всех!
На Сайте год. За юбилей
Нальём бокалы поскорей!
Я благодарен Вам друзья
За Ваши добрые слова!
Благодарю за хлеб и соль
И за вниманье вновь и вновь!
Благодарю, что помогли
Писать хорошие стихи!
Благодарю за радость строк,
За светлый, дружеский урок!
Благодарю за нежность тем,
Которую дарили Всем!
Благодарю за позитив
-Весёлый, юморной мотив!
Благодарю за краткость лир,
За творческий и дружный мир!
И проза, где большой объём,
Но сколько блага было в нём!
Всегда он чувства задевал,
Замёрзнуть сердцем не давал.
А смайлы, как салют души,
Всегда прекрасны, хороши!
Благодарю, что мы живём,
На Сайте вечером и днём!
Когда легко и тяжело,
Есть дружбы верное плечо!
И каждый творчеством своим
Чудесен и неповторим!
А Клуб Поэзии сейчас,
Да и всегда- есть Высший класс!
Благодарю за свет, любовь!
Желаю счастья вновь и вновь!
Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810822
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Жовтневий день всміхнувся сонцесяйно,
Хоч вітерець холодний повіва.
Як же навколо нас чудово й гарно,
Що й важко підібрать такі слова,
Якими можна було б передати
Оту красу осінньої пори,
Душі романси хочеться співати
Про падолист, в багрянці явори,
Про одинокі яблука рум"яні,
Які зосталися високо на гіллі.
Краса оця чарівна Богом дана
Моїй вкраїнській матінці-землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810880
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Хотела тебя позвать...
А ты - такой быстрый, как ветер...
Хотела тебя догнать...
Тебе звала...
Но ты не слышал...
Наверное...летал где - то...
Мне хотелось тебе многое сказать...
Я побегу за тобой следом...
Ведь ты такой Светлый!
Греешь, как Солнце!
Моё сердце...
Собой вокруг засветил!
Твоё Доброе сердце!
Лёд растопил...
В тебе столько тепла!
Ле́та!
Искренний и настоящий!
В тебе столько благородства!
Ты - меня покорил...
Ты - дитя Солнца!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810868
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Лето давно позади,
но цветы ещё свежи
в воспоминаниях.
Мы видим землю и цветы.
Мы рады небу в облаках.
Есть много поводов к любви,
Чтоб победить, развеять страх.
Есть море слов чтоб поддержать
И был счастливым этот путь.
Их любят все. Король и знать,
Конечно если то не спрут.
Есть много добрых, важных слов
И мы их часто говорим.
Там, где родительский наш кров,
Где каждый дорог и любим.
Мы рады искренне сказать
Словами дружбы и любви:
"Не стоит всё-же унывать.
Себя и ближних сохрани."
Слова любви- "люблю, ценю,
Скучаю и благодарю."
Слова любви- "любовь, тепло",
Когда от них в душе светло.
"Спасибо"- тоже от любви,
Когда кто скажет от души.
"Пожалуйста"- добро несёт,
Когда к хорошему ведёт.
"Мамуля, мамка"- навсегда
Любимые для всех слова
И если б кремний говорил,
Слова бы эти подтвердил.
Да, слов любви так много есть.
Их все в стихах не перечесть.
Слова любви любовь несут,
Тепло, поддержку и уют...
Настала осень и земля
Опять готовится к зиме,
Но слово искренней любви
Всегда с любовью говори.
Начало октября 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810815
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Мій сад любові в золотій імлі,
А ще в нім і смарагдове, й багряне.
Вражає різнобарв*ям стільки літ,
Гілля думок душевно досі манить.
Осінній день несе щедрот плоди.
І стиглих яблук асорті із раю,
І шепіт пахощів айви: прийди...
Вони втамують біль, загоять рани...
Мій сад осінній в золотій імлі,
Його плекали руки мами й тата.
І найдорожчої нема землі,
Де сад любові, й серцю рідна хата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2018
Хризантем кучеряві зачіски
Тріпотіли від подиху осені.
І душі потаємні закутки
Укривалися млосними росами.
Хризантем чудодійне марево
Чарувало білястою свіжістю.
Ця осіння розкішна магія
ЇЇ серця торкнулась із ніжністю.
Як давно дарував хризантеми!
Знов душа тріпотіла замріяно,
Квіти білі - краса діадемна.
Затремтіла сльозинка між віями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809083
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Какая красавица, ты, осень!
Не перестану любоваться
Солнечным, осенним днём!
Красота твоя вдохновение уносит
В леса, поля...
Повсюду краски!
Куда ни глянь...Вдохновляюсь!
Твоим октябрём!
Какая яркая, ты, осень!
Необыкновенный твой наряд!
У Природы просим...
Пусть дольше будет твой листопад!
Чтоб любоваться пейзажем!
Твоей изысканной, утончённой красой!
Осень!
Ты вдохновляешь!
Прекрасна , осенняя Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809090
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
О незнайомцю, мрії і думки,
Шепоче серце, стій – ловлю хвилини.
Перон, вокзал, по закутках замки,
А час-втікач так швидко, швидко плине.
І ти зникаєш, марево-туман.
Листок осінній падає додолу.
І губиться надуманий роман,
І тиша оселяеться довкола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808983
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Зачарована…
Чаруюча…
Десна… З тобою я ще семилітнім
Побачився,- із батечком пробіг
Ті кілометри довгі ранком літнім,-
Коли ще й промінь сонячний не ліг
На спориші прим’яті край дороги…
Поля безкраї… Ліс… Пахкі стоги…
Ну де ти?..Де?.. Потім не раз ці ноги
Топтали ті деснянські береги…
Навіть коли я був від них далеко,-
З Дніпра - Славути, Волги берегів
Думки сюди злітались, мов лелеки,-
Бо саме звідси в небо я злетів…
Саме сюди привів свою дружину
У перший день гостини у батьків,-
Чарівний промінь ліг їй на кофтину,
Лиш очі говорили… Бракло слів…
Яка ти в нас красива, незабутня,-
Високий берег… Кручі… Чайки…Ліс…
То стиснута… То вільна і могутня,-
Не я один твій образ в серці ніс...
Ти древньої Русі човни носила...
Князів ростила юних, запальних...
Ти " Слово"...Ти Мазепі дала крила...
Ти - спокій мертвим...Книга для живих...
Люблю тебе - артерію для древніх,
Красуню неповторну для живих…
Майбутні покоління,- будьте певні,-
Теж не забудуть,- хлопчик он прибіг,-
І оченята сяють… Це назавжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808693
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Разноцветная осень!
Золотая!
Какие у Тебя тёплые тона!
Осенью всё тоньше ощущаешь...
Как хочется Душе тепла!
Дыши́те Осенью!
Восхищаться не перестану...
Как пахнет и шуршит листва!
Осень!
Краски добавляет!
Как Она щедра́!
И, если меланхолия " подступит"...
Даже и она нужна!
Поразмышлять...
О жизни подумать...
Не спеша́...
Дождливой осенью
Можно...
Много читать...стихи писать...
Осени, как другу,
Свою Душу раскрывать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808243
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 03.10.2018
Вибирала теща зятя, Слова до пісні
зятя – бізнесмена.
- Яка гарна донечка,
одна вона в мене!
А багатство, ще й краса,
то велика сила -
Віддам заміж донечку
і буду щаслива.
- Ой щось тиск у мене, зятю,
став уже скакати...
Не поїхати б мені
хоч десь у Карпати?
- Тещо рідна, тещо мила,
нащо ті Карпати?
В холодочку під вербою
можеш подрімати.
- Підкинь, зятю, грошенят
зуби підлатаю.
Вони мене так дістали
не їм, не дрімаю.
- Тещо рідна, тещо мила,
тещо норовлива,
нащо тобі тії зуби?
Ти і так щаслива.
Ото вибрала зятя,
зятя - бізнесмена...
Загрібає собі гроші -
не дбає про мене.
Як вибрати зятя,
радити не буду.
Чи я вже щаслива,
не питайте, люди... 17.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807997
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 03.10.2018
Не надо сильно огорчаться.
Кругом такая красота!
И в сорок лет и даже в двадцать
Стремись счастливым быть всегда!
И в шестьдесят прекрасно время,
И в восемьдесят, даже в сто.
Мы боремся с своею ленью,
Достойно чтоб прожить ещё.
Кто ищет свет, его увидит.
Кто хочет тьму, она придёт.
Старайся позитивно думать
Себе и ближним не на зло.
Стремись к здоровью в своём теле,
В душе всегда храни тепло.
Ведь кто бы в жизни что не делал.
Всё сверху видно хорошо.
Увидит каждый в своём сердце
Как отражение в воде.
Увидит солнце, небо, месяц.
Они в добре ипи во зле?
Увидит горы и долины.
Поля в хлебах иль в сорняках.
Красивы нежные равнины
Когда не в шрамах, а в цветах...
Не надо сильно огорчаться
По мелочам и просто так.
Проблем хватает на стодвадцать
-Серьёзный и реальный факт.
12.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806825
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 03.10.2018
Нахмурилось небо, наверно к дождю.
Чуть-чуть погуляю, дождя подожду.
Он с неба приносит всем мокрую весть
И с грома слагает серьёзную песнь.
Из молний украсит стрелой облака,
И хлынет на землю стеною вода,
И ветер-дружище ракетою мчит.
Все вдруг метушаться, показуют прыть.
Да, дождик всем стал развлечение, спорт.
Кто, словно плывёт, спеша попасть в порт.
Другой как рыбак по "колено" в воде.
Кто видя "цунами" стоит вдалеке.
Опять детвора видя море кругом
Мечтает кораблик пустить этим днём.
Мечтает скорей подрасти, повзрослеть,
На тучи спокойно без страха смотреть.
Мечтает природа достойно расти
И осенью моют всю землю дожди.
Мечтает- не будет зимою дождя,
В снежки наиграется пусть детвора...
Нахмурилось небо, но в сердце светло.
Скорей ноги в руки; рекой потекло.
И снова дожди в Украину пришли,
Примчались, приплыли наверно они.
Сентябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806826
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 03.10.2018
Ти ідеш осіннім містом.
І ці ліхтарі
Озирнулися разом усі
Вслід тобі.
Так. Це серпень. Але саме осіннім
Зрозуміло по твоїй ході …
Але ж осінь – чудово …
В ній такі неймовірні і щирі дощі.
Зупиняєш мою поетичну промову.
Кажеш: це не потрібно сьогодні мені …
Потім раптом весняним.
Так змінилося місто …
Стало бажаним, зовсім раніше незнаним.
Навіть трішечки десь урочистим …
Ти губами цілуєш крізь дощ його мрії,
Хоч в думках все ще грози, сумні буревії,
Але тут їх немає, поснули давно,
А минуле лише низькопробне кіно …
Потім літо раптово.
Як змінилася мова?!
У обіймах твоїх так все просто, казково,
Десь далеко тебе повезли поїзди. Мені треба туди …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804721
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 03.10.2018
Немає більшої відзнаки у житті, як знак того, що ти ще раз піднявся.
Стоїш мов скеля. У душі і в одязі дірки. Але ніколи не кажи, що здався.
Тріпає вітер дні твої - думки. Давно поламані покинуті обнови.
Від серця не відходять більше промені - нитки. Від болю вже не слухаєш його промови.
Штовхаєш скелі, хоч уява все. І випливаєш із глибин назовні.
Здається, не своє уже лице. Біліє. А ти думав, що вже чорне.
В полоні сорому не розкидай грішми. Чужі дарунки не вартують твої втоми.
Скидаєш в прірву відблиски пітьми. І замість крапки ставиш тільки коми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808518
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Не буває багато осені,
Як і літа, з очима синіми,
Загорілась рудими косами
І піснями у небі гусиними.
Не буває багато холоду,
Як і спеки - гучної, вільної,
Напивається небо голоду,
Зливи дикої, божевільної.
Не буває багато сутінку,
Ні веселок, у ранніх закутках,
А ні зоряного, в ніч, грабунку,
Ні роси, у достиглих паростках.
Не буває багато осені,
Не буває багато холоду,
Загорілась рудими косами -
Напивається небо голоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808646
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018
На ромашке заблестела роса...
Это от Солнца!
Застыла каплей...
Красота!
Осеннее утро ...
Солнце!
С утра блестит,
Пока нет морозов!
Ещё красуются цветы!
Хризантем целый ряд...
Украшение осени!
До самых морозов ...стоят...
Краса осени!
Все времена года по - своему близки...
Ты для меня , как светлая капелька росы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808683
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Пропала Муза.Не заходить.
Десь манівцями собі ходить.
Із кимось іншим, мабуть, дружить,
А моє серденько все тужить.
- Чи я тебе не так стрічала,
А чи тебе не частувала?
Можливо,чимось не вгодила?!
Чому мене ти залишила?
Чому мовчиш і не говориш?
До сказу ти мене доводиш.
Без тебе, мов мала дитина,
Ну завітай, хоч на хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808521
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018
У Олени у Ворони
На гостині була вчора,
Ну не вчора, а раніше,
На душі стало світліше...
В особистих своїх справах,
Я до Бобринця дісталась,
Не впустила я нагоди,
Заїхати до Ворони...
Зустріч наша була щира,
Хоч недовга, та красива,
Від радості, що дістала,
В мені музика звучала...
Відчуваю її йдосі,
На своїм уже порозі,
Заряд бодрості дістала,
Й втоми я не відчувала...
Зі своїм була я сином,
На чудовій тій гостині,
Спілкувались,пригощались,
Та ще й сфотографувались...
Лена - гарна господиня,
Щедра, лагідна і мила,
Їй сподобався мій син,
Він захоплювався всім:
І гостинністю Олени,
І садком її веселим,
По садку він походив,
Відчував там диво з див...
І чарівністю Олени,
І словам всім незліченим,
Що лились з наших розмов,
Без усяких передмов...
Вдячна я Оленці дуже,-
За гостиність і за дружбу...
Легше в світі тому жить,
Хто уміє так дружить...
Я бажаю усім людям
Завжди мати таких друзів,
Отаких як є у мене:
Лена,Леночка, Олена...
Захоплення не ховаю,
Від душі Лені бажаю:
Писать для себе, нас й сім"ї,
І співать нові пісні...
Недаремно ж кажуть люди,-
Все гартується в труді...
Не веде дружба до згуби,
Хоча й родиться в біді,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808577
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Бар*єрів восени не має ватра,
Осіння серцевина легко загорілась.
Багряний жовтень піднімає важіль,
Розкішні листяні ворушить знову вілли.
Безпеку гарантує ця пожежа,
Перо гаптує слово Музи, ніби жаром.
Летять, летять іскринки рим від жезла,
Новий барвистий стиль із колоритом жанрів.
Осіння Муза інколи примхлива,
Як наче хтось лихий стає на перешкоді.
Чи квола, ніби в*яле листя липи,
А чи пароль забула в поетичнім коді.
Бува осіння Муза особлива,
Дає піднесення душі, живе натхнення,
Бо Бог окриленій дарує силу.
Поезії, щоб вогник не згасав із неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808610
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 20.09.2018
Хочешь быть счастливым?
Напиши о себе сказку!
Не скупись на Дива!
Пиши свой сценарий...
В нём...
Обязательно!
Счастье!
Пиши сценарий - сказку...
Всё, что тебе нравится!
Поможет Бог!
Всё исполнится!
Сказка!
Неприменно!
Прийдёт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807195
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 20.09.2018
Посивіли скроні, постаріли руки,
Помарніли думки і туман осів...
Понад ставом в небі в'ються чорні круки...
Ти перебираєш в жмені купку слів...
Глухо стало зовсім, вмовк осінній лепіт
І рожева діжа впала в молоко,
Вітерець нагонить тихий, ніжний шепіт...
Сіро стало, дико і темним- темно...
Підікралась старість, узяла за руки....
З тістечками й пледом, на " чайок" зайшла...
Ніжно посміхнулась вже моїм онукам...
Де б я не ховалась та мене знайшла....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806607
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Проста це жінка із села
І малограмотна була,
Та мешкала в сільській хатині,
Але дар мала дуже дивний.
Хоч академій не кінчала,
Зате так гарно малювала,
Природні фарби завжди брала,
Чудові квіти зображала,
Птахів казкових дивне царство,
Оце й усе її багатство.
Але прийшло таки визнання,
Захоплювались всі талантом,
Їй подарованим від Бога.
Важкою була та дорога
З сільської хати до олімпу
Простої жінки з України,
Талант пробив все ж таки мур
Для...( Катерини Білокур).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806453
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Покохав я жінку
скажу вам, нівроку.
Є на що подивитись
із різного боку.
Спереду погляну,
аж обдає жарою,
неначе у Єгипті
курортною порою.
Під бік умостився,
м’які ніжні хмари…
Лечу на тих хмарах
прямо на Канари.
Як погляну ззаду...
недостатньо слів!
Наче в Україну
знову прилетів.
Таке у мене хобі...
Географію вивчаю.
І свою дружину
Я вірно кохаю.
11.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806486
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
А від осінніх слайдів - прохолода,
Сезон із тріщин сонячної фрески.
Розчервонілися калина з глодом,
Гойдається гілля від курсу веста.
Людині хочеться тепла земного,
Щоб поруч блиск очей коханих в радість.
І не врятує спілкування блогу,
Мережа штучних вікон у каскаді.
Щоби не було прохолоди в душах,
Осінній буревій не ятрив серце,
Цінуй своє гніздо, мов вірний бушель,
Родинного лиш щастя сила в герцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806519
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2018
Забрезжит свет - взойдет заря.
Вновь принимаю "жизнь", открыв глаза.
Мой новый день! С тобой встречаюсь я.
Прими мою улыбку - в ней сердца теплота...
Скажу: "привет" всем, кто дорог мне.
На небо посмотрю, склонюсь к земле.
За чудный мир Творца благодарю.
Я счастлива, поэтому пою.
Не беги река, как беспечная.
Река - это жизнь скоротечная.
Но я каждый день приходящий ценю.
За каждый его миг благодарю.
Мы - странники на большом пути.
Не знаем почему, но зачем-то спешим.
Что новый день приготовит нам.
А как его прожить - решаешь сам.
Пусть бежит река, как беспечная.
Только жаль, что жизнь - скоротечная.
Все равно ты день приходящий цени.
За каждый жизни миг - благодари.
Не торопи минуты и часы.
Путь выбирай, прокладывай мосты...
Христос - есть жизнь. Его как дар прими.
Тебе дан шанс - его не упусти.
Жизнь как и река - скоротечная.
Только со Христом - будет вечная.
Ты подарок "жизнь" без сомнений прими.
И за этот дар благодари.
21.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802753
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 10.09.2018
Калина...Вітер...
Кленочок...Кохання...
Зажурилася Калина…Задивилась в небо,-
Там Хмаринка білесенька кудись тихо лине…
Як захоче,- то до лісу…Забажає – в поле,-
Вітер пестить Хмариночку…Крилом обіймає…
Скільки раз уже Калина молила, прохала,-
Візьми мене на ті крила – лиш на них надія…
Хоч один я кину погляд на милий Кленочок,-
Пригорнуся, поцілую, гляну в любі очі…
Не впросила… Не вмолила…Каже,- не під силу…
Ти - тут Землю заквітчала… Він же – там оздобив…
Не зустрітись вам віч- на - віч… Така ваша доля,-
Через мене кохатися… Можу передати
Тихий шепіт… Легкий дотик…Подих слів гарячих
І цілунки,- ті, весняні - скільки побажаєш…
А тобі в осінню пору - від Кленка сережки,-
Стій, красуйся всім на радість...Бач, що захотіла!..
Бачу Вітре... Бачу любий... І все розумію...
Обіймаєш Хмариночку, а думки про мене...
Знай же, Вітре,- ми з Кленочком росли зовсім поряд...
Був красивий,- то й украли...Виріс десь далеко...
Та ми встигли пошептатись...Заглянути в очі...
Дали клятву поріднитись,- хто знав що так буде...
Якщо нам вже не зустрітись - порідняться діти!..
Он поглянь - но в той куточок,- бачиш - притулились!..
Милуються...Красуються... Вітами сплелися...
Він щось шепче...Вона квіти Кленочку вплітає
У чуприну його пишну... Горнеться всім тілом...
Прийде час,- дарунки будуть... Кетяги й сережки...
Отак, Вітре... Безнадійні твої вихиляси...
Візьми мене ти на крила – лиш на них надія…
Хоч один я кину погляд на милий Кленочок,-
Пригорнуся, поцілую, гляну в любі очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806075
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 10.09.2018
По краплиночці-краплинці
Ми добро, немов у скриньку
У свої серця зберем.
Стане на душі світліше,
Затишніше і тепліше,
Мир тоді ми віднайдем.
А ще - крихточка до крихти
Поєднати слід зуміти
І наповнити весь світ
Величезною любов"ю,
Щоб вона була з тобою
Й завжди кликала в політ.
Нести радості іскринки
Теж краплинка до краплинки,
Щоби ватрі запалать.
Намагатись, якщо вдасться,
Позбирати зорі щастя
Й ними долю засівать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806122
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Сьогодні в нас неділя,-
день радості й безділля,
і сорочка білим - біла,
і погода посвітліла...
От неділя, так неділя,-
негаразди відступають,
цікавинки виникають...
А у осені неділя,-
це і свято, і весілля...
Була б через день неділя,
через хату тай весілля,
ото було б гоя,гоя*,
не боліла б голівка моя...
А неділя ж є неділя,-
кращий день серед усіх,
сркізь лунає щирий сміх...
а сміятися ж не гріх,
він здоров"я додає,
дорбе нам,що він в нас є...
Після гарної неділі,
понеділок,як похмілля,-
бува болить голова,
бо важка,як булава...
Понеділок - важкий день,
не до свят,не до пісень...
Отож кажуть у народі,
що при будь-якій погоді,-
нових справ не починай,
і в дорогу не вирушай,
шевський празник провожай,
і вівторок зустрічай...
У вівторок вже працюй,
кажуть люди в "вус не дуй",
вижинай снопів штук сорок,
перебери бульби ворох...
Поспішай туди - сюди,
і без діла не сиди,
й не чекай до середи...
А як прийде середа,-
"по коліна борода",
як не вчепиться біда,
буде гарна середа...
Не кривися,не барися,
за роботу знов берися;
середа, то не четвер,
краще все робить тепер...
І не сунся середа
попереду четверга,
бо ще п"ятниця буде,-
про це знають усі люди...
І не треба спішити,
всі роботи зробити,
на четвер можна відкласти,
від утоми, щоб не впасти...
Не тепер,так у четвер,
тяжкуватий бува день,
не боїться середи,
не боїться й п"ятниці,
середа ж бо й п"ятниця,-
четвергу не укажниця...
Та й четвер,як середа,-
не кривиться на п"ятницю,
п"ятниця - похатниця,
а хто в четвер скаче,
той в п"ятницю плаче...
Кажуть люди в п"ятницю,
роби все,що трапиться,
хто в п"яницю не працює,
той в суботу не гарцює...
Хто в п"ятницю сміється,
тому не все вдається,-
і робота,не робота,
і субота кривить рота...
А ще з того сміху бува,
не далеко й до гріха...
А субота - не робота,
не твоя то вже турбота...
Поїж,помий,помаж,
постели та й спати ляж...
Про тижневі усі дні,
повідомила в вірші,
Прочита хтось,а чи ні,
невідомо це мені...
*гоя,гоя - вживається як заспів до пісні,
тут у значенні "веселощі,забава".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806051
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Открывай сердце для Любви!
Выпускай огонёк!
Увидешь Свет изнутри!
Открывай замо́к...
Выпускай Любовь!
Необыкновенно нежна...
Течёт, как река...
Чувств полна!
Всё это - Любовь!
Ты и я...
По течению жизни плывём...
Широка́ река...
Длинна́...
Добраться б до самого конца!
А река впадает в океан...
Сколько эмоций!
Влюблённые сердца́!
Твоя рука...
Поддерживает...всегда...
Широка́ река...
Длинна...
Открываются для Любви сердца!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806082
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Сложно ль поверить, трудно ль простить...
Люди, прошу вас, спешите любить!
Если любовь в вашем сердце живет -
Делать добро Сам Господь призовет.
Любовь - всему верит, обиды прощает.
Счастье и радость в ваш дом возвращает.
Не делайте больно соседу иль брату,
Чтобы за зло не иметь вам расплату.
Не судите людей, Любовь ведь не судит.
Вдруг вы́ приткнетесь - Бог не осудит.
Не возвышайтесь, а будьте слугою -
Христос дал пример Своей жизнью земною.
Если, вдруг, трудности в жизни - смиритесь
Перед Всевышним и много молитесь.
Не раздражайтесь, когда нет ответа,
Кто лю́бит, тому Бог пошлет много света.
Творите добро и милость творите -
Вдовам и си́ротам вы́ помогите.
Не отверните от бедных лица -
В ваших глазах пусть увидят Христа!
Лишь со Христом можно жизнь так прожить.
Люди, прошу вас, спешите любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806094
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Откуда знает дождь
О моём настроении?
Да...мне взгрустнулось...
Чуть - чуть...
Осенней грусти мгновения...
Душа рада дождю!
В унисон с дождём зазвучала!
Вдруг дождь прошёл...
Благодарна ему...
Мажорные аккорды...
Развеялась грусть и печали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805596
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Алеют ягоды в саду,
Блестит в траве роса.
Вокруг, куда не посмотрю -
Господни чудеса...
Душистых ягод аромат
Еще пьянят мой дух.
Жасмина цвет, он манит взгляд,
Звенит листва вокруг.
Играют бабочки в цветах,
Колыша лепестки.
Лениво нежатся в лучах
Мохнатые шмели.
Над абрикосом гул стоит -
Осиный рой гудит.
Пчела к малиннику спешит,
Работая жужжит.
Семейство рыжих муравьев
Таскает что-то в стог.
Усталый жук ползет с "боев"-
Финальным был урок.
Хорошим выдался денек,
Ценю в нем каждый миг.
Чарует сад, родился слог -
Шепчу я снова стих...
Щебечут звонко воробьи -
Это хвала Творцу!
Юный друг, ты береги
Яркого сада красу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797173
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 05.09.2018
Луна над го́рами взошла,
Как в ожерелье - ночь одета.
Венера на́ небе видна
И Муза ждет уже поэта.
А под Луной всю ночь сверчок
Поет кому-то серенады.
Настроив скрипку, взяв смычок -
Аккомпанируют цикады.
И песнь в открытое окно,
И звуки скрипок, и свирели
Доносятся ко мне давно -
Как милы сердцу эти трели!
Кому, кому же песнь поешь,
Кому дари́шь свое признанье.
А может ты меня зовешь
Ночи́ узреть очарованье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800179
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 05.09.2018
Не секрет, что у многих бывает минута,
Когда сердце змеёй обвивает тоска.
И так хочется просто открыться кому-то,
Чтобы нЕ была рана, как ров, глубока.
Откровенничать надо, казалось бы, дома...
Но не всё, к сожалению, сразу поймут.
Потому и несём человеку чужому
Накопившуюся непонятную муть.
Собеседник случайный покой не нарушит,
И вопросов навязчивых нам не задаст,
Не полезет с советом в бурлящую душу,
Так как он незнакомец, то И не предаст.
Потому и в стихах мы бежим открываться,
Ведь поэзия наша - по сути, дневник.
А количество отзывов, два или двадцать,
Говорят нам, что кто-то, хоть чуточку вник
В те проблемы, которыми делится автор,
Что читатель прочувствовал нашу беду.
Благодарствую всем, не сегодня - так завтра
На страницу к кому-то я тоже зайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802655
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 05.09.2018
Утримую дистанцію з тобою,
Бо надто близько підступаєш
Припливом почуттів, морським прибоєм,
Любовного жадаєш паю.
Не треба слів, мені вони знайомі,
Енергію я відчуваю.
Ти прагнеш зняти крижані шоломи -
Не підпускаю...хоча маюсь.
Утримую дистанцію з тобою...
Ми не зіткнемось, ні, ніколи!
І знову боротьба думок в двобої
Проходить електричне коло.
Утримую дистанцію з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805498
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Догорає серпень полум"ям яскравим
Чорнобривців жовтих і зірками айстр,
Літечко зникає ген за небокраєм,
З вереснем під руку осінь йде до нас.
В полудень на сонці ніжиться ще хвиля,
Весело хлюпоче, сріблом виграє,
Та холодний вітер набирає сили,
Як пори цієї вечір настає.
Місяця закрили хмар кошлаті брови,
Зіроньки сховались в ночі пелену
І тоненьку пряжу тче дрібненький дощик,
Пісеньку мугиче він якусь сумну.
Та блакитний ранок знову усміхнеться,
Поцілує ніжно сонцесяйний день,
І махне привітно він крилом лелечим.
Осене багряна!Я люблю тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805323
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Зранку літо іще гостювало,
Теплим променем ніжило днину.
А з обіду дощі завітали,
Впав листочок на землю з калини.
Осінь мчиться у гості на конях,
Розпустила рудаве волосся.
Посміхнувся, зрадів її сонях,
Павутиння у коси вплелося.
Впав відтінок на ліс смарагдовий,
Луг змінив враз одежу яскраву.
І картина з'явилась казкова,
Посміхнулася осінь ласкаво.
Не лякайтесь. Ще холод далеко,
Буде... Буде ще Бабине літо...
Над землею здіймається клекіт
І луною відноситься вітром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805467
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Випала обом щаслива днина,
Зустрілись берізка й калина.
Було їм про що говорити,
Одна одній душу відкрити.
Шепотіла берізка калині,
Як важко жити на чужині.
Рідне слово рідко почуєш
Все чужими стежками тупцюєш.
Українську коли серце чує,
Наче бальзам вона душу лікує.
Очі стежечку рідну побачать,
То від щастя радіють і плачуть.
Її слухала калина уважно,
До землі аж клонилася важко.
Ой доленька тяжка в берізки,
Пролила молоді вона слізки.
На чужині нелегко живеться
І додому душа щира рветься.
Бо своє тут, рідне коріння,
Цінувати б любов і вміння...
Що робити, яку дати пораду,
Як повернути берізок громаду
У їх світлий березовий гай ?
Вони ж люблять свій рідний край.
……..........................
Все шептались,
Гомоніли
Берізка й калина…
Випала щаслива їм днина…
01.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805468
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Ой велика рахуба у Вані, В серпні пахне медом навкруги,
Загубив труси він у бані. Джмелі гудуть собі: ги -ги, ги –ги.
Його жінка зразу в крик Жара так дістала
Гуляка, не чоловік! Трава вже зівяла
Тепер голий лежить на дивані. Похилили голови луги .
Подивіться на цю красоту! Ох, життя! Ти весела штука!
Охоронець спить на посту. Оженився – подвійна мука…
Торби ми дістали Дуже мучився, страдав,
Кавунів нарвали Не жінку - тещу вибирав.
Пострижуть йому чуприну густу. Важка буде з двома розлука…
Щось Матрона стала худати Літо-літечко, кругом врожаї,
Не може спокійно їсти і спати. Ой, нема нам різниці, чиї !
Виною є кіт Баюн Швиденько нарвали,
Полосатий , як кавун В багажник напхали
Ночами зове кицю гуляти. Унести б тільки ноги свої !
На курорт кум поїхати хоче
Ходить, ледве ноги волочить.
Він тепер розгубився
У двох зразу влюбився
Кумі тільки голову морочить.
17.08. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804697
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 04.09.2018
Всё исходит от отношения к жизни...
Благие мысли...
Слушай благое...
Говори благое...
Не подпускай плохое,
Что разъедает радость жизни...
Мечтай о Любви!
Свои Чудеса твори!
Думай, мечтай о счастливых моментах! -
Счастье прийдёт!
Благая мысль ..
Весь негатив сотрёт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805443
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Начало осени...
Бархатный сезон...
Солнце греет по - летнему...
Тепло...
Постепенно ...в краски одеваются леса́...
Чудо Природы!
Осенняя пора!
Что - то грустное...
Скошены поля...
Не слышно трели соловья...
Птицы собираются в " ключ",
Чтоб улететь на Юг...
Люблю я осень!
Немножко можно погрустить...
Но всё же...
Как хочется любить!
Осенью Любовь особенно ярка́!
В ней щедрость и красота́!
Какая прекрасная осенняя пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805440
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Когда взгрустнётся на душе
И чувства даже через край,
Я вспоминаю о тебе
И в сердце снова словно рай.
Есть люди чистые душой.
Сердца- вместилище добра.
Несут тепло-любовь собой.
Они влюблённые в тебя.
Им дорог жизни каждый миг,
Свет озаряет их всегда.
Они не устают любить,
Тем украшая города.
И жизнь становится добрей
От светлой, искренней любви
И на душе всегда теплей
И делишься любовью ты.
На сердце радость, красота,
Благоуханные плоды.
Сияет радуга твоя
Во все концы родной земли.
Ведь вся Земля- наш общий дом.
Красиво так поэт сказал.
Чтоб были дружными все в нём,
Чтоб это каждый понимал...
И снова лета тёплый круг
Озолотился красотой.
Всё не случайно, всё не вдруг
И солнце раньше за горой.
В природе тихо и легко.
Нет бурь, дождей, но вот Земля
Напоминает о себе,
Что скоро осень и зима.
И снова школы оживут,
Учебные заведения.
За знаниями все пойдут.
В любви и настроении.
Август 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805337
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Диха вже осінь ночами і ранками,
літо ще днями її не пуска...
Десь задощить,десь зляка вітрюганами,
літо спекотою їй допіка...
Зміни вальсують між літом і осінню,
осінь настирливо перемага...
Літо ще хоче зробить всіх щасливими,
осінь на п"яти йому наступа...
Так виникають між них суперечності,-
як між людьми і в природі бува...
Літо і осінь це все ж протилежності,
спільні у них лиш робота й жнива...
Сердяться часом, як дві незалежності,
час поміж них,як суддя виступа...
Природа міняє усе з обережністю,
літо неспішно назад відступа...
Хочеш - не хочеш, та все ж підкоряємось,
іншого виходу в нас бо нема...
І до умов ми нових придивляємось,
осінь це все ж таки ще не зима...
Добре відомі нам осені правила,-
кроки нові від усіх вимага...
У різнобарв"я й красу ми потрапимо,
і не зламаємо їй ми весла...
Осінь зуміє додати всім радості,
з нею дійдемо якось до зими...
Зникнуть хоч деякі болі і капості,
осінь до бід не буває німа...
Дихає осінь ночами і ранками,
в школу збирається вже дітвора...
Літо і осінь втомилися сварками,
і припинить їх давно вже пора...
Ночі стають на багато вже довшими,
літо в дрімоту ось-ось відійде,
дні і години ще більше вагомими,
хай Мир і Щастя до кожного йде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805088
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Как только тебя увижу...
Ярче солнышко светит!
Чувствую себя
Самой счастливой на Свете!
Как буд - то все батарейки
Во мне зажглись.
Теперь и я смогу,
Как солнышко светить!
Это внутренний Свет!
Души!
Любовь даёт Свет!
Свет Любви!
По родству Души
Друг друга нашли...
Душа - как проводник....
Свет во тьме...
Любовь...
Даю тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805108
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Сбылась мечта!
Франция!
Дружественная страна!
Не скажу " прощай"
Вернусь!
Самолёт взлетай!
Опять перелёт!
В небе самолёт
Спасибо Богу !
За души полёт!
Скажу :
"Мне везёт!"
Леон!
Красивый край!
Внизу вижу города́...
Озёра, реки...
Какая гора! В окружении воды...
Мечты!
Столько увидеть враз...
Природа с высоты -
Радует глаз!
Впечатленья!
Для полёта Души!
Франция - страна Любви!
Видно всё!
Нет туч...
Солнце освещает путь!
С окна самолёта
Смотрю сверху - вниз...
Самолёт летит!
Лечу!
Незабываемый перелёт!
Лети, лети самолёт!
Вольная в полёте Душа!
Лечу!
Как много понимаешь с высоты!
Какие радужные мечты!
Облака!
Лёгкость!
Возвышенность!
Радость!
Неземная красота!
В полёте! Душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803919
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Два села біля Шостки...Супіски...
Колгоспи... Надої,- 1600 літрів...
Урожаї зерна,- 13 центн. з га...
На ті ж землі прийшла і працює
Голландська фірма УГАК...
Надої,- 5000літрів (буде7000)...
Урожаї зерна,- 45 центн. з га...
Люди з грошима...13 і 14 з/плата...
Йду під лісом...Парко...Жнива...
Все йде рiк за роком.
На узлiссi буркун - трава
Розмовляє з дроком.
Щось про глiд та про малину,
Про любов i зраду.
Про рiллю, лани, людину
Та радянську владу.
ПшениЦі тут та ячмені
Брав Кузьма з Федотом.
Зерня кине - вiзьме жменю,
Бо ж земля - пiд потом.
Згодом менше стало поту,
Правда - менше й булок.
Куркулям Кузьмi й Федоту
Винайшли притулок...
Тепер тут найбiльш могутнi
Звуться ,,головами''-
Буркун сплюнув:- Отi трутнi?
Та...ну їх до мами !
Хазяї землі від віку-
Наймитами стали.
Хто не згоден,- тих без ліку
До Сибіру гнали...
Пече сонце. Млiє колос,
Ножами пiдтятий.
Перепiлки чути голос.
...Час уже й до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804375
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
І небо синє вабило перкалем,
І сонце розсипало бризки цедри.
А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
В твої міцні обійми, як раніше.
Але мовчить чомусь сердечний зумер,
Десь почуття мої сховались в нішу.
А ми були щасливі в тім романі.
Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
Чи розрівняєш ту глибоку кручу?
...Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Природна ода з лона пасторалі,
І замість кажана - пташиний щебет.
(Світлини мої. Мигдаль із мого саду.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804398
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Не піду я за вічну межу,
(І не тільки тому, що не хочу),
Я не вічна... Та доки живу,
Я хоч дещо зробити ще можу!..
Відвести негаразди й війну,
Захистити ще слабших я хочу,
І хоч силу я маю малу,
Та думки мої й мрії пророчі...
Бачу я Україну свою,-
І згуртовану,вільну й багату,
Я для неї працюю й живу,
І несу свою мрію крилату!..
Не піду я за вічну межу,
Моя мрія жива і незмінна,
Для дітей і онуків живу,
І для тебе,моя Україно!.
Все залежне від себе зроблю,
В Україні я вільна людина,
Хоч і важко, та все ж щось роблю,
Щоб жила і цвіла Україна!..
Щоб була Україна моя,
Назавжди і по-справжньому вільна,
Лиш тоді відійти зможу я,
Коли буду за неї спокійна!..
А сьогодні всім людям кажу,-
Моя мрія реальна і плідна
Все для неї зробіть всіх прошу,-
Україна ж бо ненька нам рідна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804299
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
"Вот это дааа... Вот это Кухня!
Огромен солнечный желток...
Полуготов пока белок -
На небе жарится глазунья!"
И кто услышит, скажет - "Бред!
Запрячьте вилки да ножи."
Не закричали бы - "Вяжи!"
А ведь диагноза-то нет -
Был просто голоден поэт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801560
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Про тебе думки всі мої,
як навіть думати не хочу.
Тебе шукаю у вісні,
ім’я твоє уста шепочуть.
Про тебе все моє Життя,
твоє ім’я зрослось з Душею.
Ти біль мій, щастя, каяття…
не стали роки нам межею.
А я й вві сні тебе гукаю,
у хащах непробудних снів,
гублю, знаходжу, знов шукаю,
в душі і страх, і сльози й гнів…
За тебе любий мій, молюся,
як зійде місяць, й на зорі.
Як небо в очі подивлюся -[b][/b]
так Жити хочеться мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802641
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Н K
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
Все ж пульсує душа твоя й тіло.
Щире серце ще полум*ям грає,
І зігріє когось, безперечно.
Залишився серпневий окраєць,
А попереду - осінь сердечна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
А горобиновий вогонь
Спалахує яскраво,
Із теплих літечка долонь
Струмінь його стікає.
На сонці золотом горить
Та безліч іскор сипле.
Прошу, ти, друже зупинись,
Поглянь на диво-дивне.
Подумки в купіль ту пірнай,
Хай душу очищає,
В себе красу оту вбирай,
Що зветься рідним краєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804008
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Мала Батьківщина...
Вийшов за село я… Широчінь, простори,-
Верби край дороги… Навкруги - поля …
Ліс на видноколі, задесенські гори,-
Юністю синіє батьківська земля.
Жайвір десь у небі долю прославляє,
Аж пашить нагріта ненаглядна синь,
Трепет перепілок… Лиш тебе немає,-
Покажись лебідко, хоч на мить прилинь…
Сестри білокорі,- молоді панянки,-
Ви ще не забули, той юнацький шал,
Ті невмілі руки, шепіт, обіцянки,-
Ті жаринки згоди… Губи… І обвал
У велике, ніжне… Перше… Небувале…
Що ношу й понині у душі своїй…
Як було далеко юним до фіналу!..
Молоді,- не вміли оцінити мрій…
Я у світ подався доленьку шукати,
Ти ж відкрила долю край свого села…
Не зуміли юні душі поєднати,-
Та життя пороша нас не замела…
Жайвір десь у небі долю прославляє,
Аж пашить нагріта літом далечинь,
Трепет перепілок… Лиш тебе немає,-
Покажись лебідко, хоч на мить прилинь…
Ти в хустині білій стала край дороги,-
Мила, ненаглядна,- молодість моя….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803870
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Я тебя не забыла ...
Моё сердце также пылает в груди...
Ты же знаешь...как я любила!
Кого любишь...того не разлюбить!
Жду нашей встречи...
Скучаю по твоим глазам...
В них такая сила притяжения!
В них тону...
Любимые глаза...
В них я искорки вижу...
Улыбаются твои глаза!
В них Любови сила!
Оторваться ну совсем нельзя...
Каждый день тебя я вспоминаю...
Вижу даже во сне глаза...
Голубые!
В них - заглянула...
Взлетела моя Душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803472
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Если мечте улыбнуться,
Она улыбнётся в ответ!
Мечта сбывается!
Попробуй ...
На неё пролить
Свой Свет!
Всё, что заложено внутри -
Судьба преподносит в ответ!
Как Солнце - Свети!
Больше Радости Дари!
По жизни идя - смелей!
Что даст Бог -
С благодарностью бери...
Даже, если это урок...
Знай!
Пройдя его...
Счастье лебедем прилетит!
Покроет своим верным крылом...
Запустится счастливый процесс!
Мечте улыбнись!
Она улыбнётся тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803466
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Якби не ти, мене б не стало,
До тебе серцем не кохала,
Без тебе ночі всі пусті,
Розмови, тексти мов німі.
Якби не ти, я б десь зівяла,
До тебе в вічності пропала,
Без тебе рай не пахне медом,
Ти обернувся оберегом.
Якби не ти не було б щастя,
До тебе крила були в пастці,
Без тебе мертва є душа,
В твоїх руках я лиш жива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803436
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Якби не ти, мене б не стало,
До тебе серцем не кохала,
Без тебе ночі всі пусті,
Розмови, тексти мов німі.
Якби не ти, я б десь зівяла,
До тебе в вічності пропала,
Без тебе рай не пахне медом,
Ти обернувся оберегом.
Якби не ти не було б щастя,
До тебе крила були в пастці,
Без тебе мертва є душа,
В твоїх руках я лиш жива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803436
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Старі баби на подвір'ї
(Віра і дві Алли)
Обговорюють газети
Й різні серіали.
- Ось новини прочитала
В “Бульварі Гордона”,
Тут теж люди обминають
Всілякі закони.
Наша дівка Віталіна
(Пишуть без обману)
Вийшла заміж за... отого...
За Джигарханяна.
-Та ж він старий і нікчемний,
Вже й не може грати,
Подивіться ви на нього:
В натурі - горбатий!
-Далі пишуть - обібрала
Армена до нитки,
Добралася українка
До його калитки!
Отаке-то женихання,
Це не роль зіграти...
Хай би знав - не завжди добре
Молоденьку брати.
- Хай не плаче, що дружина
Поступила грішно:
За подружні обов'язки
Вона взяла грішми.
Як не може пень трухнявий
В ліжку щось зробити,
То, звичайно, доведеться
Грішми заплатити!
Після цього - розлучились,
Та що там казати,
Вміють скрізь дівчата наші
Гроші заробляти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803311
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
І хто б там що й коли не говорив,
Трапляються іще дива на світі –
Мороз на склі віконнім проявив
Божествену голівку Нефертіті.
Єгипет. Попіл безлічі століть
Сліди засипав гордої цариці.
Чому ж цей профіль, шиї ніжна віть
Відбились нині в українській шибці?
О, Нефертіті! Золото пісків
Твоїй красі, напевне, вже набридло.
І ти пройшла крізь караван віків.
Аби приміряти північне срібло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803290
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
В житті колись все набридає,
чи довгий спокій, чи журба.
Як цвіт калини опадає,
не стійке в радощах Життя…
І час приходить неминуче,
все накопичене звільнить.
Добравшись до вершини кручі,
за холод не берись винить…
Від болю часом кожен плаче,
стинає груди біль образ…
та зуби стиснувши терпляче ,
сліз не пускає на показ.
Не падай з розпачу у відчай,
минає все в Житті колись,
про те весна в природі свідчить.
Прощай, надійся і молись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803110
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Люблю я пісню заспівати:
де б не була, де б не ходила,
бо пісня, як вода джерельна,
поп’єш і виростають крила.
Люблю я пісню заспівати:
на дачі, вдома, у дорозі -
усюди пісня допоможе -
ізцілить душу, що в тривозі.
Люблю я пісню заспівати:
про край лелечий і калину,
і маму рідну, й чорнобривці,
і незабутню ту стежину…
Люблю я пісню заспівати:
і авторську, а ще - народну,
таку журливу і веселу!
І жартівливу, й хороводну.
Люблю я пісню заспівати:
про те, чого навчала мати
у босоногому дитинстві -
трудом висот лиш досягати.
Бо пісня - це душі молитва,
криштально - чисте джерело,
журбу розвіє, ще й зігріє
хоч би як важко не було.
14.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803082
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Пусть будет всё
Красочно, красиво и легко!
Люблю смотреть на мир
Сквозь розовое стекло...
В нём яркий Свет!
Можно увидеть Радугу!
Необычную!
Если получше рассмотреть!..
Слышу её музыку!
Яркий Свет!
Ещё можно её разобрать...
На каждый, отдельный цвет...
Интересно...
Что́ получится...
Когда добавляешь розовый цвет!
Когда в розовых очках
На Радугу смотрю, -
Веселее получается!
В каждой Радости - свой цвет!
Не во сне , а на Яву...
А ещё я вижу - Счастье,
Сквозь розовые очки...
И там полно Любви!
Такой яркой, красочной! Неземной!
Свои очки всегда беру с собой!
Хочется видеть Чудеса !
Не глазами , а Душой!
В Душе - Рассвет!
Невозможное ... -
Станет возможным!
Всё - таки... -
Счастье Есть!
Хоть и созданное...
Душой...
Розовые очки всегда беру с собой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803117
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Сонце сходить і заходить,-
день за днем минає...
Щось приходить,щось відходить,
та й смуток буває...
Я живу в своїй країні,
ніби й не боюся...
Та буває в самотині,
як верба хилюся...
Часом смуток налягає,
нема сили дихать...
І ніщо не помагає,
аж хочеться вити...
А ще душу мою й тіло
болячки обсіли...
Косо-криво,чорно-біло,-
все посутеніло...
У такі страшні хвилини
я Богу молюся...
І хрестю себе, й хатину,
ще й води нап"юся...
В голові думки витають,
буває й пророчі...
І сумую, і журюся,
й плачуть бува очі...
Всяк в житті моїм буває,-
успіхи й невдачі...
Бережу усе,що маю,
доки бачать очі...
Є ще в серці сподівання,
а в душі тривога...
Відпливло давно кохання
від мого порога...
І куди воно поділось,
я й сама не знаю...
Десь від мене заховалось,
я вже й не шукаю...
Не все зникло,щось лишилось,
я це відчуваю...
І в душі знов відновились,-
краплі сподівання...
Вже й втрачати не боюся,
бережу,що маю...
Білим світом любуюся
і відпочиваю...
Бог із неба усе бачить,
і всім помагає...
Як добром усе укрити,
то й душа співає...
Сонце сходить і заходить,
день за днем минає...
Там де Правда світом править,-
смуток відступає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802948
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Заходжу у будинок, потім - в ліфт новенький,
Переді мною ніби "зошит з мови"
Увесь в каракулях(ото, мабуть, від генів),
А стіни терплять ці знущання знову.
Невігласи раденькі, "грамоту" пізнали,
У ліфті показали все практично.
Даремно, що нема цензури там (між нами),
Зросли в цивілізації ці "дички".
Розбещені, і вихованням не запахло,
Автографи лишили знизу догори.
Зведуть зіпсовані культуру всю до краху,
То ж зупинімо, бо пройдуть і Крим, і Рим.
(Стіни ліфту. Фото мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802821
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
[b][/b]Над нами Доля гордувала,
стежки розводила в обхід,
невдало часом жартувала,
мов по воді лишала слід…
А ми не знали, що кохання,
завжди народжується так,
міцніє в полум’ї страждання,
і має свій достиглий смак…
Дається кожній Долі іспит,
на вірність в радості й біді.
Хто подолає хитку відстань,
пізнає щастя у житті…
В обіймах справжнього кохання,
стає беззахисна біда,
зростає благосне надбання,
у ріках св’ятиться вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802839
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Женщина - соткана из Любви!
Её природа - Красота!
Наблюдение за Прекрасным!
Море...
Солнце...
Цветы...
Приятная музыка...
Речная вода...
Просто ...побыть...в уединении с Природой...
Послушать шелест листьев, трав...
Среди дубов...
От них энергия...
Здоровье...
Мудрость...
Добрый нрав...
Женщина - это нежность...
Красивые одежды...
Могут женственность подчеркнуть...
Женский голос - нежный... -
Рассеет любую грусть...
Женская природа такова:
Нести Любовь!
Всегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802819
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Вийшла з хати стара мати,
стала на порозі...
Подивилася на квіти,
закапали сльози...
Її квіти,як і діти,-
і гарні, і гожі...
І чарівні, і привітні,
і на них похожі...
Придивлялася довгенько,-
до вечірньої пори.
Вже їй зорі й місяченько,-
усміхалися згори...
Було видно,як при сонці,-
і кущі,й дерева.
Заморгало на віконці
проміння веселе...
Ніби бачила маленьких
своїх діток знову,
і подвір"я веселеньке,
сповнене любові...
Заспокоєна ступала
вона крок за кроком,
свою хату розглядала
і в анфас,і збоку...
Подихала, походила,
на поріг вернулась...
Сльоза висохла і зникла,
й вона усміхнулась...
Тепер можна йти до хати,
вже смутку не стало...
Зайшла тихо до кімнати,
та й вклалася спати...
І спокійно,і тихенько
усю нічку спала...
У вікно лиш місяченько
і зорі моргали...
Снились їй весна і літо,
чоловік і діти,
хата, двір і її квіти,
й онуки привітні...
Рано-вранці проснулася,
вже дзвонили діти...
День із ранком зустрілися,
і діти,і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802422
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Говоришь, что опять на вопрос ждёшь ответ,
Почему я живу в шалаше?
- Разве можешь из тьмы излучать белый свет,
Если только твоя я мишень?
Отстучали колёса, всё отгремело,
Поезд скрылся неведомо вдаль.
Я ведь чувствую сердцем замысел мелкий,
Не настолько прозрачна вуаль.
Говоришь, что давно на вопрос ждёшь ответ,
Что нашла я в глуши, в шалаше?
Там другой подарил удивительный свет,
Для него не была я мишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802251
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Ніч закутала землю собою,
Опустила на землю вуаль.
Шиту золотом різного крою
Зірко-місячну дивну ту даль.
Вабить погляд краса ця одвічна,
Не відвести від неї очей.
Заворожує шир без гранична
Та породжує безліч ідей.
Двох ідилію прагне здобути
Та чи ж є у цім світі мости,
Щоб два серця з’єднати докупи,
Щоби мліли під стукіт: я - ти.
І не треба вже більше нічого,
Тільки ми - одне ціле та ніч.
Щоб торкалися душі святого,
Чар кохання, любові, - сиріч.
05.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801909
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Якщо ти ранив, то добий,
Не треба з ранами лишати,
Почуєш стогін лиш слабкий,
Не хочу більше так страждати.
Наскрізь пробита, не жива,
В душі вже вигорене поле,
Брудною стане враз сльоза,
Вона наповнилася болем.
Якщо ти ранив, то зітри,
Зітри мене з рахунків долі,
Роздерли серце враз вітри,
Отруту крапали поволі.
Стерв’ятник шлях уже знайшов,
Зі сміхом нутрощі виймає,
В лахміття дер мою любов,
Відчує той, хто ще кохає.
Якщо поранив – не жалій,
Поклич сніги собі на поміч,
Нехай сліди зметуть від мрій,
Цвіли вони лиш з нами поруч.
Тепер у дзеркалі не я,
Усе забрав цілком з собою,
Віддала все, що лиш могла,
Тому лишилася пустою.
Лунає в полі гіркий дзвін,
Він щастя наше точно бачив,
Горює теж від диких змін,
Жила тобою лиш, юначе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802359
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MlXKSfQAnik[/youtube]
Повільно біг свій припиняє
Спекотне літо...Догора.
Шовкове небо вже линяє,
Гряде наступна вже пора.
Злетів листочок несміливо...
Куди спішиш, ще літній день?
Чомусь сердечко защеміло...
Це ж перші признаки лишень..
Уже й душа відчула зміни,
Нащо осіння ця печаль?
Та що поробиш - неба кпини.*
Прошу тебе: спини цей жаль.
Тремтять на гілці літні сльози,
В промінні сонячнім - кришталь...
Не плачу я - таємні сльози,
Сховало літо під вуаль..
Нудьга душі передосіння!
Ти струни серця не чіпай,
Прийде пора ще передзим"я,
А поки що, терпіння дай..
______________________
* кпини - насмішка, кепкування
https://www.youtube.com/watch?v=iwqlZb3kI54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802363
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Комната родная, уголок любимый
Как мне не хватает тишины твоей.
В грустный час раздумий, непреодолимо,
Я с тоскою в сердце думаю о ней.
Я открою двери, сяду на диванчик,
Осмотрюсь и, просто, тихо посижу...
Все вокруг родное, и тот милый мальчик
На кого так часто я с тоской гляжу.
Комната, ты знала все мои страданья,
Радости, тревоги, чистые мечты,
Тайны всех подружек, детские признанья,
Проблески той, первой, женской доброты.
Помню как когда-то, поздней зимней ночью,
Я при свете свечки стала вдруг писать...
Что волнует душу юную, девичью
Так вот было, просто, некому сказать.
Ты одна все знала, но помочь не в силах,
Ты молча сострадала тишиною стен.
Комната родная, уголок красивый,
За покой не просишь ничего взамен.
Лишь с тобой одною мне всегда уютно,
Просто и спокойно, тихо и светло.
Где бы не жила я, даже в замке чудном
Роскошь не заменит мне твое тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762633
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 07.08.2018
Про мальви…
І не тільки про них…
Літо… Мальви підростали… Пра - пра давні квіти…
З вітеречком загравали… Що то значить діти…
Підростали…Тягнулися до небес далеких,
Там пливли хмаринки білі… Літали лелеки…
Пропливали й чорні хмари… Та все стороною…
Тихий дощик, їх приятель, хитав головою,-
Мальви квіти викидали… Тягнулись все вище…
Раптом - горе!.. Громи котять…Злива…Вітер свище…
А захисту ніякого… Дубок далеченько…
Та і чим він допоможе…Як підставить жменьку!..
Жасмин вітами прикрити міг би від негоди,-
Та далеко посіялись… Іншої породи!..
Положило…Поламало…Кози жують листя…
Добре - світ пішов назустріч… Свідоме обійстя!..
Підняли все…Підв’язали… Пожурили трохи…
Все пошкоджене прибрали… Поганяли блохи…
Живіть мальви…Плодітеся… Набирайте сили…
Та йдіть до нас, щоби вітри вас не повалили…
Літо… Мальви… Пишаються… Ожили небоги!..
У хазяйському обійсті враз міцніють ноги!!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802224
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2018
Чоловік бурчав на кухні
До дружини Маргарити:
-Хоч сьогодні постарайся
Уже путнє щось зварити.
Від капусти з буряками
Світу білого не бачу,
Я без м'яса і сметани
Чоловічу силу втрачу!
Жінка слухала зітхання,
Мовчки посуд перемила,
Далі, в плані харчування
Чоловіку пояснила:
-В телевізорі - он бачиш,
Іде гарна передача:
Дядько там кролів розводить,
Бо живе на своїй дачі.
А з кролицею той кролик
Подивись, що виробляє!
Цей вухатий їсть травичку -
Зовсім м'яса не вживає.
Бачиш, сила чоловіча
Тут від м'яса не залежить.
В тебе в ліжку - всі хвороби:
Геморой, ангіна, нежить...
Ради чого тебе м'ясом
Я повинна годувати?
До котлет ти дуже ласий,
Що я з цього буду мати?
Так що скоса, чоловіче,
Ти на мене не дивися,
Бути схожим на мужчину
Он у кроликів повчися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802200
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Твоё тепло...
Оно разлилось морем...
Наполнив все клеточки во мне...
Твоё тепло...
Ты - рядом...в моём" поле"
В моей Душе!
Душа! На воле!
Могу лететь!
Хочу я музыку в тебе зажечь!
Чтоб ты услышал ...
Любви концерты...
Романтику сердец!
Мелодией! Я прилечу к тебе!
И тоже стану морем...
Морем нежности, ласки и тепла...
Ты - не молчи...
Ты - словом вдохновляешь...
Как Солнце , отражаясь в любящих сердцах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802210
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Душой вдыхаю аромат лета...
С его травой ,цветами,
Солнцем, летним ветром...
Всё в нём играет
В такт с Душой!
Тепло!
Люблю я лета ночи!
Когда поёт сверчок....
И пенье птиц, с утра!
Люблю я очень!
Прекрасно лето!
И каждый в нём особенный денёк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801854
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Коротко... Про
г о л о в н е . . .
Малина пахне…Літньо…Свіжо…П’янко…
В уяві ж інший - незабутній сік…
Зустрілись ми з тобою тоді зранку…
В малиннику згубили часу лік…
Що нас звело.- чи випадок, чи небо,-
Не думалось...І зараз не скажу...
Село на думці...Школа... Юна Геба...
Та ми в той час не перейшли межу...
Розкидало по світу... Юнь...Вокзали...
Та десь в душі той вогник іще тлів!..
Ти тут,- я там...Життя...Всього бувало...
І от - малинник...Казка...Диво з див...
В твоїх очах - сум'яття...Жаль...Надія...
В моїх - ти щось помітила своє...
В обох,- бажання...Виплекана мрія...
Васильку!..Рідна!....Щастя ти моє!..
Так малиново пахли твої губи…
Припухлі… Соковито – запашні…
Відчула ти цнотливий подих згуби,-
Та все ж,- твоя,- шепнула ти мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801865
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Мовчанням промовчу образу,
Бо як? Зрікатися і йти..?
Бо як же так - умить, відразу
Помежи спалені мости.
Аж гроші мірою у дружбі!
На щирість навернувсь п’ятак.
І вигода тепер у службі
Та ще плітки, отак, про всяк…
А ми ж були у колі спільнім…
Чому ж стираються сліди?
І холодом, неначе іній,
Присипалися назавжди.
Мовчанням промовчу і знову
Себе спитаю, що не так?
Із небом поведу розмову
І причиню сльозу. Відтак!!!
Щоднини прогортаю долю...
В захмар’я кинута печаль.
Мовчанням я себе неволю
У дружбі крапкою, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801820
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Зникають в небі соколята,
Щодень нові туди ідуть.
"Голосить ридма" біла хата -
Зі сходу діточок везуть..
Там кров із попелом змішали
І стогне втомлена земля..
Як московіти вже дістали
І їхній ірод із кремля.
О, скільки будем хоронити,
В обійми смерті віддавать?!
Вони могли б ще жити й жити,
Та маєм в землю їх ховать.
Вони могли б життю радіти,
Ростити діточок малих.
Вони могли свій край любити
Та вирішив вже хтось за них.
Цвіт кращий нації зникає.
Пташки злітають в небеса.
Земля все стогне та страждає
І рветься на шматки душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802106
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018
1. ЯК КОГО САДЖАЮТЬ...
Когось за стіл саджають,а декого й витягають, когось у в"язницю саджають,когось і відпускають. А з-за владного стола,-не витягнеш і вола...
2. КАЖУТЬ У НАРОДІ:
Гості першого дня - золото, другого - срібло, третього - мідь,- хоч додому їдь!
А у Верховній Раді багато депутатів назавжди приписалися.
3. КУДИ ХТО ЇДЕ:
Ті,що можуть їдуть за кордон: одні - працювати, другі -відпочивати...А інші
ні сюди,ні туди, ні саньми, ні кіньми, ні взимку,ні влітку...
4. ХТО ЩО РОБИТЬ...
"Що ваші дівчата роблять?" "Шиють, та співають!" "А мати?" "Порють і плачуть!"
"А наша влада?" "Обіцяє й заспокоює!" "А люди?" "Слухають і плачуть!"
5. РОЗПІЗНАННЯ:
Осла пізнають по вухах,ведмедя - по кіхтях, дурня - по балачках, а нашу владу - по обіцянках.
6. А ЩЕ КАЖУТЬ:
На віку,як на довгій ниві всього трапляється і кукіль,і пшениця. Схоже, що у нашій владі - все більше кукіль.* (кукіль- бур"ян з родини гвоздикових,що росте серед хлібних злаків).
7. ЧОГО ДІЖДЕМОСЯ?
Ждемо справедливості...Еге діждемося,як казав сліпий - "побачимо", глухий - "почуємо", німий - "побалакаємо".
8. БАЛАКУНИ:
Як балакати - так його і в п"ять лантухів не вбереш, а як до діла - то його і в торбинку усього можна скласти,ще й мотузкою зав"язать. А як красти, то й вагону не вистачить...
9. ПРО ЛІНЬКІВ:
"Хай батько їде в поле орать,його коні знають, а я піду гулять - мене гості чекають." Прості люди ідуть працювати, а багаті - за кордон відпочивати...
10. ЯК КОГО ГОДУЮТЬ:
Він собачка добрий,як будете гарно годувати, то не почуєте,як гавкає.
Народ у нас довірливий,його можна й обіцянками нагодувати...
11. ЯК ХТО ПРАЦЮЄ:
"Тит,іди молотить!" "Спина болить!" "Тит,їди їсти!" "Іду, іду, ось лиш ложку велику візьму!" А серед людей: одні працюють за копійки, а інші витрачають мільйони...
12. ХИТРУНИ:
"Допоки йдуть жнива, я ледь-ледь жива, а як прийде Покрова - я буду здорова!" Раніше казали:"Хто не працює, той не їсть!" А тепер: " Хто більше краде, той краще й живе!"
13. ЧВАНЛИВІСТЬ:
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава... До виборів ще далеко, а реклами каркають, як ворони, і стрекотять,як сороки...
14.МІНІСТРИ ЛЮДЯМ:
На тобі небоже, що нам негоже!
15. ХТО ВИНУВАТИЙ?
І Гнат не винуват, і Килина - не винна, винувата тільки хата, що впустила на ніч Гната. І народ - не винуватий, і влада - не винувата, винувата лиш Росія,що розбрат між нами сіє...
16.І ЛАСКАЄ, І КУСАЄ:
Влада у нас хитра: словами ласкає, багато обіцяє, а ділами - кусає...
17.НАШІ ДЕПУТАТИ:
В"ються, як хмелинки, за що вчепляться, за те й держуться...
18.ЧВАНЛИВІСТЬ:
Кричала ворона, як вгору летіла, а як донизу, то й крила опустила. А наші олігархи літать не бояться, з будь-яких негараздів відкупляться...
19. ПРО БАЗІК:
Новину ніхто не знає: тільки баба, та вся громада, тільки сич, та сова, та людей півсела. Як реформи почалися, балачками зайнялися,негаразди додалися...
20. НА МАЙБУТНЄ:
Щоб нам добре жилося-булося, щоб у нашім житі - колосся велося, і щоб Правда ожила, і закінчилась війна ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802138
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Все ж серпень - це ще літо,
погожі в ньому дні...
Цвітуть ще диво - квіти,
співаються пісні...
Останній місяць літа,-
див в ньому вистача,
Жовтогарячим сяйвом,
вражає всіх "зоря"...*
У серпні традиційно
найяскравіш сія,
з небесного склепіння
землян всіх звеселя...
У небі, як у казці,
бувають всі дива,
красиво й дуже вчасно,
у серпні лиш бува...
Є ще одне із явищ,
незвичної краси...
Як з неба будуть падать
чарівні зірочки...**
Насправді то й не зорі,
і не малі зірки,
дрібненькі то пилинки
космічної пори...
Ці явища привітні,
побачить можуть всі,
без місячного світла
незмірно чарівні...
Хто хоче все побачить,
той не лягає спать,
в чудову ніч серпневу
іде спостерігать...
* мається на увазі Марс
**космічне явище "зір,що падають"
очікується в ніч на 13 серпня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801946
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Орхідеєю білою день розпустився.
У саквах залишилася темрява ночі,
І від сонця з небес золотистая грива,
Промінцями торкнувшись, мажорно тріпоче.
Заглядає бадьоро у чай з саусепом,
Його пахощі з літом злились воєдино.
Серпень в ризу вдягнувсь із зеленого репсу,
І спекотно-гаряча його серцевина,
Мов кохання звабливе, що душу бентежить,
Але все ще знаходиться в скрині таємній.
І так хочеться, щоб віднайшло щастя стежку...
Поки це лише спрага якась невтоленна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801892
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Гуляю, мов в садах Семіраміди,
Бо ж навкруги серпнева благодать:
Чарівність сонця із відтінком міді,
Червоні в глянці яблука горять.
Гуляю, мов в садах Семіраміди...
У захваті від літньої пори.
Хмарки у небі - білії лебідки
Несуть на крилах Божії дари.
Гуляю, мов в садах Семіраміди...
Душі і серцю любий рідний край.
Як хочеться, щоб відступили біди,
І вічно був цей український рай.
(Фото мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801682
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Галя палко так кохала,
Заглядала пильно в вічі,
Але доленька так склалась -
Розлучилась уже тричі.
Тож у службу для знайомства
Лист відвертий написала
І свої всі побажання
У об'яві розказала:
-Була замужем три рази:
Перший чоловік - ледащо!
Другий теж - така зараза,
І від першого - не кращий.
Щоб нічого не робити -
Перший забавляв казками,
За порадами і грішми
Їздив до своєї мами.
Другий - на день разів десять
Дарував і небо, й зорі...
І сказився, як сказала,
Щоб поїхати на море!
Третій був - ще та скотина!
Робив вчинки нехороші:
Скрізь брехав він без упину
І виносив з дому гроші.
Нащо такі кавалери?
Як із ними далі жити?
Брехуни і фантазери,
Як же їх таких любити?
Підберіть для мене мужа,
Щоб простий був і нормальний,
Любить буду його дуже,
Життя буде - ідеальне.
Якщо я уже беруся
Отакого годувати,
То щоб в ліжку він на совість
Міг усе відпрацювати.
Не біда, якщо нап'ється,
Чи піде колись наліво,
В мене теж гріхи бувають,
Не така ж я свята діва!
Ви мені вже посприяйте!
Де моя та половина?
Ось внизу моя адреса.
З нетерпінням жду. Галина.
Заповітні ті бажання
Так у Галі й не збулися,
Бо нормальні всі мужчини
Вже давно перевелися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801508
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018
У берега бушующий прибой.
Меня накрыло мигом с головой.
Я смело вырываюсь за кордон.
И смельчаки за мною с двух сторон.
Ах! Море! Море! Снова я с тобой!
В моих мечтах давно заплыв такой!
Буйки уже далёко позади…
Уютно в море. Крестик на груди.
Не скрыть улыбки, лучики в глазах.
Свиданье в море – как в волшебных снах!
А горизонт пленяет красотой!
Сверкает он полоской золотой.
И вот мы совершаем разворот.
Пред нами вид на горы предстаёт!
Восторг и радость трудно удержать!
Всё побережье - Божья благодать!
В спокойном темпе мы плывём назад…
А наши взгляды – много говорят…
Как будто мы знакомы много лет…
В сердцах рождается любви букет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801103
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 02.08.2018
На улице осень настала,
И мы повстречали друг друга.
Сначала нас осень венчала,
Потом нас венчала вьюга.
Мы вместе с тобою смеялись,
И даже грустили вместе.
Под всеми ветрами венчались,
“Люблю”, - я шептал “невесте”.
Но с вновь пожелтевшей листвою
Заметил я через полгода,
Что в нашем мире с тобою,
Уже иная погода.
Я понял – ты здесь, но не вместе.
В причинах не стал разбираться,
Не стал ждать плохие вести,
И сам предложил расстаться.
Мелькали так зимы и вьюги,
Жарою дожди сменялись.
Ушли все мои подруги,
И в памяти не остались.
Ушли и твои в былое
Бесчисленные кавалеры.
Казалось бы, что такое?
И ты не теряла веры.
Устали мы спорить с судьбою?
Искать неземные дали?
Случайной встречи с тобою,
Мы точно не ожидали.
Проговорили весь вечер,
Часов мы не замечали…
Такие «случайные» встречи,
Как будто обычными стали.
И как-то в один поздний ужин
Тихонько ты мне сказала:
“Мне мир без тебя не нужен”.
“Люблю”, - теперь ты шептала.
И вот нас опять закружило,
Как листья осенним парком.
На улице холодно было,
Но вместе нам было жарко.
За окнами дождик рыдает,
Сидим мы опять дома вместе,
Опять тишина нас венчает,
“Люблю”, - я шепчу невесте.
1991 - 15.08.2012
© Артем Петренко
Photo by Naveen Kumar on Unsplash
видео: https://www.youtube.com/watch?v=rSw6Y9_gF-s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801430
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Одцвіло…
Пожовкло…
Відболіло…
Вже нема вороття
Назад…
Тільки очі
Твої карі
Нагадають мені
Наш сад…
Квітували в нім
Пишні черешні,
Рум’яно вишні
Росли,
Стиглих груш
Нектарне диво
Зберегти
Назавжди
Не змогли…
Вже для інших
Буяють сади,
Солов’ї
Шаленіють
Піснями,
Що було,
Того не вернеш…
А все ж…
Кохання було
Між нами… 20.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800628
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Вона була у вишиванці,
Волошок очі голубі.
Світилися, як небо вранці,
Уста всміхалися мені.
Сорочка вишита руками,
На ній червоний маків цвіт.
Завжди цінилася роками,
Про те, хай знає цілий світ...
Вона була у вишиванці,
Смілива, горда, молода.
На щоках ніжнії рум'янці,
В вінку, заплетена коса.
Її хотілося обняти
І приголубити одну.
Кохаю... Тихо прошептати
Зустріти бажану весну.
Вона була у вишиванці,
А я стояв мов вартовий.
Прокинувсь ранок ніжний в глянці
І дарував цілунок їй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801668
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Моя доля,ніби поле,- Були радощі і болі,
то весела, то сумна. я усе пережила...
Та я вдячна своїй долі, Хоч ходжу уже поволі,
що німою не була... не зламала ще весла...
Були солодощі й солі,
шоколад і гіркота...
Руки й ноги стали кволі,
та не зникла доброта...
Вона мене наповняє Добротою наповняюсь
й сили додає мені, кожен день і повсякчас...
це в житті допомагає Своїй долі усміхаюсь,
долать прикрощі земні... вірю, все буде гаразд...
Довіряю світу й долі,
щодня Богу я молюсь...
На життєвім диво-полі,
може я ще знадоблюсь...
Якщо щось я пропустила, Отож,доле,моя доле,
чи робила щось не так... будь такою, як ти є...
Я пробачення просила, Зрозуміло всім сьогодні,-
у житті ж буває всяк... в долі кожного - своє...
* * * * * * * * * * * * * * * *
В моїй долі Україна,
від народження мого...
В ній живе моя родина
і не змінить це ніхто...
Нехай знають воріженьки,- Подолаєм негаразди,
зброя є в наших руках... хоч уже й немолоді,
Не здамо свої неньки, і сьогодні ми,і завтра,-
ворогів розіб"єм в прах... всі на праведнім путі...
Як не ми, то діти наші,
руки мають молоді,
вони впевнені і дужі,-
переможуть ворогів...
Не змінить ворогам долі, Україна в кожній долі,-
з кожним днем міцнієм ми... від батьків і від дідів...
Наші долі,наше поле, не допустим,не дозволим,
нашим буде назавжди... так нам Бог з неба велів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801552
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Різнобарвними нитками,
Вишивала рушники.
І влягалися стібками,
Поля ніжнії квітки.
Соняхи жовтоголові
І калина у вінку.
Вишивала у любові,
Долю клала рушнику.
Він - мов символ України,
Він - неначе оберіг.
В ньому бачу небо синє,
Безліч вишитих доріг.
Ось веселка засвітилась,
А ось крапельки дощу.
В рушникові дивна сила,
В серце я її впущу.
Збережу рушник напам'ять,
Дітям силу передам.
Передасться поколінням
І онукам й правнукам..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801351
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 02.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2018
Мала Батьківщина...Село...
Ніч… Повний місяць… Срібло…З небозводу
Чумацький Шлях мак - зерна розсіва…
Вже другі півні… Я в кінці городу
Не надивлюсь на Божі ці дива…
Здається,- рОки канули без сліду…
Я в повній силі… Із кіно прийшов…
Та ні!.. ГорОд вже відданий сусіду…
Лиш в старій клуні постіль я знайшов,
Забрівши в гості у серпневу днину
В чуже подвір’я,- що було своїм…
Своєю бачу лиш одну калину,-
Що заглядала в рідний колись дім…
Я попрохав послатись в засторонку,
На свіжім сіні… Ліг… І сон зборов…
Так ні ж!..Прийшло, задівши стару тронку,-
У сон…Те, - давнє…В скроні стука кров…
Цілунки… Стогін…Дотики… Зізнання…
Слова гарячі… Рух - і антипод!..
І трепет змоги…Кліпнув оком… Таня!..
Була - і зникла… Вийшов на город…
Ніч… Повний місяць…Срібло…З небозводу
Чумацький Шлях мак - зерна розсіва…
Вже треті півні… Я в кінці городу
Стою й дивлюсь на Божі ці дива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800462
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Пахнет ягодами лето!
Ими наполнен сад!
Сколько оттенков, цвета!
Черешня,вишня,смородина, клубника, малина...
Необыкновенный аромат!
В этом году их особенно много!
Изобилие в саду!
Сколько ягод!
Витамины!
Компоты, варенье!
Лето в ягодах!
Лето!
Благодарю!
Своим теплом согревает!
Лето - Земной рай!
Особенно летом стараюсь
Наполниться ароматом
Из ягод и трав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796691
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 31.07.2018
Если - тяжело...
Не унывай!
Боль пройдёт...
Делай Добро!
Знай!
Всё возвращается на круги своя...
В источник !
Свой!
Лишь Добро творя...
Помощник - Свет!
Он - твой!
Плохо?...
Кому - то ещё тяжелей...
Поддерживай...Добром...
Семена Любви!
Сей!
Всё будет хорошо!
Верь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797153
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 31.07.2018
Посмотри!
На полевые цветы!
Они такие яркие!
Искренние и простые!
Их любит Солнце!
Они дружат с людьми.
Бабочки летают над ними.
Разноцветное поле полевых цветов...
Радует глаз!
Своими яркими цветами!
Целое поле цветочных глаз!
Они смотрят на мир
Цветочными глазами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799158
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Царица ночь...
Ты сказочно красива!
С Луной...
Со звёздами ...
Своё сиянье разделила...
Виден ночью свет мерцающих звёзд...
Луна!
Всем нам светила...
Давая силы...
Наполнились светом от звёзд...
Ночным светом...
Любовью грёз...
Хочется любить...
Нежно, нежно...
В каждом мгновении...
Мурашки по телу...
Глаза в глаза...
Твоя Душа...
Мечта...
Музыка...
Звёздное Небо...
В лунном сияньи...
Неважны расстоянья...
Чувствую тебя...
Сказочная ночь...
Мета...
Природы красота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801407
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Чим ширше для обіймів руки,
Тим більше місця для ударів.
Не відкривайте людям душу,
Не вбережетесь від обманів.
Не віддавайте іншим серце,
Не вбережуть, помнуть, загублять.
Й не сподівайтеся на щирість,
вас щиро ,може, тільки згублять.
Слова не чуйте, тільки вчинки,
Покажуть справжнє людське Я.
Бо здалеку не відрізнити
Отруйну кобру від вужа.
І сподівайтесь лиш на себе,
Що хтось підтримає - забудь.
Не відкривай всім людям душу,
Найближчі в спину ніж відткнуть.
Пізня Осінь
2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801421
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2018
Я розрізала неба шмат
На таці синій, синій.
Валізу, що без коліщат
Котив по небу нині
Маленький Янгол й тупонів
Так ніженьками дуже,
Що зорі впали. Гомонів
І розганяв байдужість.
У нього небо, сотні хмар,
У нього літо, квіти.
Ліси, поля, трава, ліхтар.
І ми є - Бога діти.
Скажіть :як не радіти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798265
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 31.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2018
[color="#ff0000"][i][b]Ніщо так Душу вщент не крає,
як невимовний біль гріха…
гріх тін’ю смерті налягає,
відради й в радості нема…
Ще з малку гріх той залягає
в дитячій зляканій Душі…
і тіло болісно страждає
знання сприймаючи чужі…
Але давно потрібно знати,
що ми безгрішні й не раби.
нас хтось бажає залякати,
щоб ми безвольними були.
То не гріхи, помилки наші,
на них навчаємось в Житті.
Біль через край у повній чаші,
і люди в повнім забутті…
22 май. 18 г.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792747
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 31.07.2018
[color="#ff0000"][u][i][b]Життя без болю не буває…
Помилки болісні й гіркі,
Душа завжди, усі прощає,
та лиш, у пам’яті, - тривкі…
Сказати легше: Я прощаю,
та зупинити рани кров…
але, як тяжко серцю, знаю...
довіру… повернути знов…
[/b][/i][/u][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798329
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Викладач на біофаці:
-Чи є розум у тварини?
Хто із них по інтелекту
Стоїть ближче до людини?
Студент Ігор всім доводив,
Що дельфін багато знає,
І по розвитку своєму
Вищу сходинку займає.
-А собака більше знає,-
Заперечила тут Дарка
(З нею вдома проживає
Дресирована вівчарка).
У собаки - не інстинкти,
Він по-людському міркує,
Знищить ворога, де треба,
І хазяїна врятує.
Володимир став у позу
І розмахував руками:
-Порівняти ясний розум
Можна тільки з пацюками!
Гризуни ці довго можуть
Своїм розумом прожити,
Бо людині дуже важко
У капкан їх заманити.
Хтось доводив, що примати
Результати показали...
Встала тут студентка Ната,
Свою версію сказала:
-В кожного своя є ніша
(Це відомо нам зі школи),
Та з усіх найрозумніша
Буде самка богомола.
Вона знає, що немає
Того справжнього кохання,
Нареченого вбиває
Зразу після парування.
І не треба її думать
(А тут розум не підводить),
Чи прийде, чи вже покинув?
Чи до іншої десь ходить?
І живе собі надійно
Богомолова самиця:
Чоловік не прийде п'яний,
І її спокійно спиться.
І не треба її прати
Ті шкарпетки, чи футболки...
Нам, жінкам, ще вчитись треба
У комахи -богомолки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801149
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Без лишней суеты давайте относится к Жизни.
По Алфавиту её ступени преодолевая
для достижения душевного Рая.
Айсберг чувств в чистоте кристальной сохраняя.
Богу Богово отдавая.
Всё своё накопленное нося с собой,
не проливая на Земной Ковёр.
Года нанизывая, как бусины,
в ожерелье Жизни длинной.
Долги отдавая в прямом и переносном смысле.
Если падать, то находить силы вставать,
колени не жалея сбивать.
Если глаза наши видят ясно,
то и всё тело будет полно света.
Ёмко мыслите о Жизни.
Жизнь берегите, как драгоценный ларец,
делитесь частью самого себя,
чтоб душа слезы не пролила.
Жатва предстоит большая,
а истинных работников мало.
Запас душевных сил отдавайте без жалости в Мир.
Играйте в жизни только свою Роль, ищущий да найдёт.
Йосиф, также муж Марии, которая и родила Иисуса,
названного впоследствии Христом,
вошёл в Историю Веков.
Камни разбрасывать есть Время и их собирать тоже.
Кто стучит, тому и открывают,
и кто не судит, и сам судим не будет.
Лабиринт жизни старайтесь преодолеть,
увидеть в конце его Свет.
Мать-Богородицу, Мать-Мира, Мать-Землю,
Мать-Родину и родную Мать – сердечно почитать.
Небеса просить, позвольте преклонить колени,
уберегите от жизненной мели.
Окружите любовью сердечной тех,
кто вам дорог и близок бесконечно.
Помните ушедших из жизни на вечно.
Поступайте по жизни так,
как хотите, чтоб поступали с вами.
Рискуйте по-жизни с умом.
Сохраняйте спокойствие Духа.
Тепло Души дарите Миру.
Уважайте труды поколений,
помните, у нас все волосы на голове сочтены.
Флаг поднимайте Перемен.
Храм Сердца держите чистым.
Цените людские отношения.
Часам Истории отдавайте предпочтение.
Что в душе накопим,
только с тем богатством и уйдём.
Шагает Праздник Жизни по Планете,
радуемся, что мы Его Дети!
Щемящее чувство любви берегите.
Эгоизм изживайте, а экологию сохраняйте.
Юности не завидуйте, она быстротечна,
а жизнь наша длинна и вечна.
Я, как и Вы, использую творческую силу,
желая Добра всему Миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801266
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Подивлюся назад у щасливі роки,
Щоб згадати приємні хвилини,
Як здувала я пух із білявих кульбаб,
І летів він у сонячні днини.
Як тоді загадала бажання свої,
Щоб збулися вони неодмінно,
Я чекала весну щоб дзвінкі солов’ї
Все здійснили скоріш на «відмінно».
ПРИСПІВ:
Пролетіло, пропливло, наче зовсім не було,
І приходить лише в сни, моє дитинство на мить,
У душі весна буяє, хоч біжать у даль роки,
Дуже жаль, що річку часу не зупинить.
Оживають чарівні дитячі казки,
Старі іграшки всі оживають,
І мої молоді, найрідніші батьки,
Мене лагідно так обіймають.
І допитливі очі так дивляться в світ,
Довгий шлях, у майбутнє рушає,
З усіх пристаней, що дає Бог на путі,
За дитинство миліше - немає.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801241
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2018
Війна нагострила так зуби тваринні,
З жорстокістю топче життя.
І плачуть у небі зі смутком хмарини,
Чи буде колись каяття?
А кулі летять так безжальні свинцеві,
Підступність косить ворожа.
І падають в чорно-туманному мреві
Місця на смертельному ложе.
Криваво покапують сльози з ікон,
І повна вже густвина болю.
Найкращих синів забирає вогонь.
Гірка материнськая доля.
Приборкати треба прокляту війну,
Звірячі " братів" апетити.
Яку ж бо іще заплатити ціну?
Щоб людям у мирі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800989
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Не клич мене у світ своїх ілюзій,
Трембіта вітру надто голосна.
І не кажи про неба сині шлюзи.
Наслухалась казок твоїх сповна.
Дощі тепер б*ють сильно батогами,
Розмитий шлях крихких моїх надій.
І не з*єднати літер в монограмі.
На це хіба спроможний лицедій?
Не забавляють більше твої ролі,
І змитий вже дощем словесний пил.
Не зміг скріпить фарфору давній ролик,
Відчуло ніжне серце гострий шпиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801219
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Тихо... Ніч... Лиш листя шелестить
У траві цвіркун пісні сюркоче.
Місяць в небі зорям ворожИть
У човні він їх катати хоче.
Ніч ховає серед зір дива,
Розкидає діаманти в небі.
Серед них стежина пролягла,
Любий мій по ній спішу до тебе.
Я спішу коханий в твої сни,
Щоб у них зустрітися з тобою.
Понесе кохання нас весни
І пригорне тихо під вербою.
Там де річка тихо хлюпотить,
Там де зорі падають у неї.
Нас кохання жде, воно не спить,
Залишуся у тім сні твоєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801187
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2018
Напевне, у тумані знов
Твій слід і тінь твоя
Обіймуть не мене.
Засмучений ліхтар,
Гризе помалу ніч.
І заглядає у вікно
Твоє на склі ім"я.
Душі не омине
Самотності нуар -
Обабіч, увсібіч,
У тиші, - у відлунні слів,
Яких давно нема...
Мелодія сумна
Злітає навздогін,
Я споминам молюсь.
Терзають, жоден не змілів.
Дощить, хоч і зима.
Безжалісна війна
Сумління і жаги,
Не відає жалю -
Люблю...
06. 01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771592
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 27.07.2018
У нелюбові світ оцей втопив
Зухвалий день, приречений до страти.
Щоби щось мати, мало відібрати
Зернину, коли складені снопи.
У нелюбові покликом бравад,
Вмирає, передчасно скрижаніле,
Хоча й тріпочеться іще в півсили,
Маленьке серце, - точка больова.
У нелюбові тіні самоти
Із Задзеркалля знову визирають,
Олію ллють, хоча оті трамваї
Ще так далеко, близько тільки ти, -
Відлуння неозначеного раю.
У нелюбові скупана душа,
Вже долю набіло, не перепише.
Розкаже про тугу багато більше,
Остання крапка, не твого вірша...
10.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786829
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 27.07.2018
Любовью наградили небеса
Она пришла внезапно и нежданно
Такие есть на свете чудеса
Когда свела судьба нас очень странно…
Мы жили далеко, сам по себе,
Своею жизнью со своей историей
И доказали: в мире есть любовь!
Со своей практикой, и своей теорией…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800894
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Зорі запалали у безмежнім морі
Радо привітались з місяцем ясним
Разом заспівали у небеснім хорі
Й заховались нишком у небесний дим…
Яснобокий місяць вмить по володіннях
Кинув своїм оком, як вельможний пан,
І пішов, довкола, по своїй орбіті,
Повагом котився, аж тріщав жупан.
Як плітки, промчали поруч дві комети
У думках лишили спогади про час…
Кілька тисяч років, як вони погасли,
Але тільки зараз слід дійшов до нас…
Вже на краї неба каганець сіяє
На наступний ранок сонцю вкаже путь,
Новий день на землю він благословляє…
А мені, ще й досі, не вдалось заснуть…
26.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800895
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Пригадала, як вчила співати,
Мене бабця вкраїнських пісень,
Як водила далеко від хати
У поля, починався там день.
Як ногами збивали ми роси
На стежині в дрібних споришах
І, здається, я чую і досі
Бабці кроки у райських садах.
Як злітають у небо високо
Пташеняток дзвінкі голоси
І як сонце розплющує око,
Щоб умитись у краплях роси.
Жала бабця доcтиглеє жито
І навчала в'язати снопи.
Навкруги ще буяло так літо
І хліба на полях в півкопИ.
Я маленька збирала волошки
Й ранні маки собі на вінок.
Там лягало мені на долоньки
Ціле море найкращих квіток.
Літ багато з тих пір промайнуло
І у скронях сріблить сивина,
Та думками несусь у минуле,
Де дитинство мене вигляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800944
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Вже розсердив маму зрання
Другокласник - синок Ваня,
Тож відклала всю роботу
І взялась за виховання.
-Попід вікнами чужими
Бігаєте, лобуряки,
М'яч гамселите без міри -
Гавкають на вас собаки.
Скаржилась уже на тебе
Он сусідова Ірина:
Вона з песиком гуляла -
М'яч поцілив її в спину!
А кому прийшла ідея
Дві яблуні обчухрати,
І ті яблука зелені
Один в одного жбурляти?
І не треба всій малечі
Дурний приклад подавати!
Хто навчив сусідську Раю
Точно у мішень плювати?
Хто з вас дідову ломаку
Намагався перебити?
А “Діролом” усю лавку
Умудрився обліпити?
Щоб мені перед сусідом
Червоніть не довелося -
Будеш в хаті до обіду!
В кого ти таке вдалося?
Пам'ятай і знай надалі:
В мою косу, любий сину,
Кожен твій поганий вчинок
Додасть сиву волосину.
-А ти, мамо, що творила?
Навіть страшно уявити!
Ти була - ще та бандитка,
Мабуть, всіх хотіла вбити!
Скільки вчинків непристойних
Учинить тобі вдалося,
Бо у нашої бабусі
Посивіло все волосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800771
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
У косах срібне павутиння,
у душах доброта й любов...
Спогади, ніби сновидіння,
та ще пульсує в жилах кров,..
Були і радощі,й терпіння,-
на спільнім довгому віку...
І чисті помисли,й сумління,
і краплі щастя на виду...
Будинок разом будували,
хоча й нелегко їм було...
Жили,любили, працювали,
у майбуття щастя вело...
В любові діточок зростили,
уже й онуки підросли...
Хоч срібла й золота не мали,
та все ж щасливими були...
Тепер одна вона лишилась,
він відійшов у небеса...
Щастя було, а чи наснилось,
усе живе в її думках...
У косах срібне павутиння,
з душі не зникла доброта...
Спогади, ніби павутиння,
а в серці й біль, і теплота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800658
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Щиро вдячна Сіроманцю!!! 🐺 🌸
Хочу, шалено хочу...Хочу тебе до нестями.
В твої подивитися очі, торкнутись тебе руками.
Маю сміливі надії, фантазії, сподівання -
в обійми твої обгорнутись, згадати на дотик Кохання.
Приємне тобі робити - вмію, хочу і буду!!!
Ніжно так, особливо, витру помаду з губок...
Вогник горить ніжний, ледь пригасаючий, свічки...
Втомлені та щасливі заснемо. Доброї нічки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788819
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 26.07.2018
Так тихо....Лише годинник "тік-так".
Серце в грудях вторить йому у такт.
Тінь твоя на моєму тілі...
Мурахи...Аромат ванілі
густий та солодкий - ріж ножем.
Стільки втрачено часу- наздоженем.
Дотики, рухи ніжні, хаотичні...
Наші дві криві, суміжні, дотичні
лінії долі злилися нарешті.
Випиваю до дна. Виходжу за межі...
Дісталися краю. Коло замкнулось.
Подивився у очі...Посміхнулась...
Накривають із головою хвилі,
навіть від тіні на моєму тілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793080
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 26.07.2018
Підрости б ще трохи з заходу й зі сходу,
Не у ті чи інші – вгору підрости.
Острахи завчасно вкажуть на породу:
Вуха купірують, крила та хвости.
Доки сходить тісто, не здіймайте шуму,
Скрипом не лякайте сенсорних частот.
Тицяти в скоринку вказівним – на згубу.
Дайте побродити й витекти за борт.
Мрій газоподібність – пори дозрівання.
До пори упору діжки висота.
Тонкощі сердечні – справа філігранна,
Грубість їх погубить – визріє сльота.
Здоби запашної млосно дожидатись,
Мить наздоганяти – справа не з легких.
Десь в примарнім краї є душі оазис,
Що в найвищій точці сходження застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800775
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Зачем опять была весна,
А ныне лето жаркое?
Я думал: "Знаю всё всегда.
Включая, солнце яркое."
Земля нам дарует плоды
-Весомое значение.
Она с людьми всегда на "ты",
Но есть и исключения.
Земля не слушает приказ
-Стоять или кружиться!
Она учила всех не раз
-Пора остепениться!
Пора внимательными быть,
Не обдирать как липку.
Планету, жизнь, себя любить
И шоколада плитку. (1)
Для рифмы и для красоты
Порою подбираешь.
Я думал:"Знаю, знаешь ты
За всё, что повстречаешь."
Ведь сколько нераскрытых тайн,
Загадок во Вселенной.
Рассудок спорит: "Узнавай,
Ведь истина нетленна.
Скорей тыкни в ребро ладонь,
Быстрей удостоверься.
Хотя там может быть огонь
И вдохновляет сердце."
На Шаре все мы здесь живём,
А может быть на Диске.
Пока себя мы не поймём,
То может и не близко
Понять предназначенье всем
В суровом этом мире.
Неясных, спорных много тем
Для освещенья в лире.
Такой вот получился стих.
В нём вера и сомненье,
Но и зерно добра есть в них,
Любви и настроенья.
(1)- Написан в неделю,
когда был День шоколада.
Начало июля 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800854
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Дожди к нам в гости зачастили
И возмущаться стал народ,
Что урожай водой залили
И стал болотом огород.
Что дождь холодный лупит в спину
И даже зонтик подустал.
То норовит залить машину
И всех на нервы проверял.
Что с ураганом подружился,
Как тузик ветки потрепал.
То дачнику опять приснился
И куралесил, чтоб не спал.
Дожди гуляют на планете,
Они не в отпуске сейчас.
Дожди за лужи не в ответе,
Им просто дан такой приказ.
Мы видим небо стало хмурым,
И словно дождик как с ведра,
И время водным процедурам,
А значит всем домой пора.
26.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800848
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
За вікном знову дощ мережИть,
Вітер краплі з листочків збиває.
Десь за хмарами сонечко спить,
Хоч вже ранок, воно все ж дрімає.
Розбудити не вдасться його,
Затягнулося небо сувоєм.
Дощик в руки штурвал взяв давно,
Громовиці немов перед боєм.
Затопило довкола усе,
Парасольки в руках перехожих.
Ось струмочком кораблик несе,
Він самотній у шторм попав схоже.
Поховались від зливи птахи,
Кіт в альтанці вилизує спинку.
Сонях низько зігнувсь до землі,
Хоч би дощ перестав нахвилинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800686
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Не может самолёт без крыльев
Подняться ввысь и там летать.
Беспомощный он будет в мире
Всегда как вкопанный стоять.
И груда он металлолома,
Ведь не подняться в небеса.
Далёк небесного он дома,
Без крыльев ведь никак нельзя.
Без крыльев птица не летает.
Комфортно с ними плыть, ходить.
И по другому не бывает,
Счастливо чтобы птичке жить.
А что для человека крылья?
Что сразу трогает сердца?
Во все века, да и поныне
И в будущие времена.
Июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799091
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 14.07.2018
ВИПАДКОВОСТІ
А випадковості - не випадкові,
І діється усе у певну мить…
І ночі густо пахнуть фіалкові,
І легіт вітру лагідно тремтить…
Нам випадково щастя на підкові
Поворожило й промінь той не згас!
Ні, випадковості - не випадкові…
Усе стається у потрібний час…
м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789793
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 12.07.2018
А у безсоння - кадастр особливий:
Ось небо ночі в зоряній парчі,
З*явився місяця яскравий бивень...
Мені б ... дрімати на твоїм плечі.
Немає від безсоння цього ліків.
(Мереживо моїх думок і мрій).
Чи не забув гаряче грацій літо,
Коли в блаженстві ночі ти був мій?
А у безсоння - кадастр особливий,
Бо ніч - поліфонія почуттів.
Я ж сподіваюсь на маленьке диво:
Побачити на стінах рідну тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798827
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Люди у селі вже знають:
Кожен день після обіду
Мати лає доньку Майю,
Так, що чують всі сусіди.
-В кого ти така вдалася,
Що за розум не взялася?
Віддали тобі все краще,
А ти - он яке ледащо!
Ні роботи ти не маєш
(В цьому, певне, усі біди),
Цілі ночі десь гуляєш,
Потім спиш аж до обіду.
Он куми мої казали
Й люди бачили в селі,
Як ти гола танцювала
Десь у барі на столі!
Майя каже: -Хоч неповну,
Дам я відповідь таку:
Всі претензії, шановна,
Пред’явіть виробнику.
Я ще можу в суд подати
І спитать виробника,
Чом я вийшла не стандартна
І бракована така!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798515
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Стихи на сайте про любовь
Всё время согревают кровь!
Всегда в них чувства хороши
И струны трогают души!
Ведь Каждый искренне любил
И ныне в чувствах не остыл!
Желает дальше так любить,
Мгновеньем каждым дорожить!
Чтоб Половиночке своей
Интимней стало потеплей!
Чтоб наслаждение для Вас
-И в жар и в пот по много раз!
Чтоб в сердце было торжество
И снова стало хорошо!
Душа,как сказочный Цветок,
Опять прекрасно расцветёт!
И два Цветочка-две судьбы
В сей час становятся одни!
Опять в душе для Них Весна!
И так в любые времена!
Всё это тайна на Земле
И раскрывается в Тебе!
И увлекает Всех она
В свои медовы берега!
Вновь наслаждаешься в любви
-Спешишь,то медлишь словно Ты!
То задержался в глубине,
То улетаешь налегке!
Какие чувства!Красота!
Любовью светятся глаза!
Влюблённых встречи,как стихи
-Что превосходно хороши!!!
2-3 марта 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781051
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.07.2018
Услышал в Храме песнь "Блаженны"
И струны дрогнули души.
Слова волшебные наверно,
Как бриллианты хороши.
Себя искал в них откровенно,
Дыханье даже затая.
Нашёл,но вот одновременно
Увидел грешные дела.
А клирос пел "терзая" душу
И сердце умилилось вдруг.
Я с радостью глаголы слушал.
Их нам сказал наш Лучший Друг. (1)
Слова чудесные живые
- Благословение Творца.
Они так актуальны в мире,
Да и в любые времена.
А песнопение всё льётся
И наполняет торжеством.
Оно, как лучик добрый солнца,
Душевный освещает дом.
И словно побывал на небе.
Душа как облако была.
Как хорошо когда не в гневе
И тяжело когда борьба.
"Блаженны" песня впечатляет.
В ней жизни истинной слова.
К любви и к свету призывает
И трогает всегда сердца.
(1)- Господь Бог
18.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798229
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Студений дощ проник в гарячий липень,
Залопотів неждано, прудко.
Виводила десь тонко звуки скрипка,
І серце ціпеніло в грудку.
Дивилась діва вдалину...Дощило.
І божевіллям стала мука.
Розмокла з сумом щастя давня брила,
Стріла зламалась з долі-лука.
Скрипаль журився...- недосяжний берег...
Доходив дощ струною скАли.
І падали сльозинки з небосфери -
То душі скрипкою ридали.
( СкАла - у музиці ряд звуків, розташованих за висотою).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797969
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 05.07.2018
В твоих глазах увидел счастье
И отражение любви.
Пусть не постигнет нас ненастье
И будут солнечные дни.
В твоих глазах восходит солнце
И небо синее всегда,
И лучик нежный на оконце
-Твой взгляд. Счастливые глаза.
В твоих глазах увидел море
И в зной прохладой освежит,
И с плеч слетают словно горы.
Твой взгляд согреет, вдохновит.
В твоих глазах оазис счастья
Чудесной, нежной красоты.
В нём место есть любви и страсти,
И исполняются мечты.
В твоих глазах всегда лишь лето
И очень тёплая весна.
Но всё-же в них бывает редко
Зачем-то осень иногда.
Твои глаза магнитом манят,
В них утешаются сердца.
Они в любви, они не ранят,
Они прекрасные всегда.
В твоих глазах увидел душу.
В ней отражение добра.
Душа сказала:"Сердце слушай!
Пусть будет только красота!"
Я восхищён великой тайной
Разумной жизни на Земле.
Хотя в ней всякое бывает.
Есть место "вечной мерзлоте".
Глаза любимой укрепляют
Всегда на жизненном пути.
Порою даже воскрешают,
Когда тяжёлые вдруг дни.
Глаза, лицо, ты вся такая
-Из сказки фея наяву.
И это Женщина любая.
Всех воспеваю красоту!
И каждая почти Принцесса!
Свой цвет, узор и аромат.
Мужчина увлечён процессом
Познать загадочный Ваш сад!
Вам этот стих я посвящаю!
Мужчин умеете любить!
Добра-любви-тепла желаю!
Под мирным небом Вместе жить!
Май- июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 05.07.2018
Когда спокойно на душе
И день склоняется ко сну,
Ты понимаешь, что уже
Ты счастлив видя красоту.
Земля не ранами полна,
Кругом деревья и цветы.
Не обижается трава,
Когда ногой наступишь ты.
И птицы так-же как вчера
Благодарят за этот день.
Услышим песню соловья,
Ещё не лёг в свою постель.
Кружатся ласточки опять,
Круги не лень им намотать.
По своему кричат-свистят,
Спешат друг другу рассказать.
Поднялся ветер и листва
Шумит наверно пред грозой.
На сердце лишь бы не гроза
И расквитаться бы с войной.
Какая ныне красота!
Давно морозы позади.
Тепло, не душно, не жара.
В разгаре летние труды.
И солнце ярко светит всем,
Когда нет туч и облаков.
Прекрасных, добрых много тем
Для написания стихов!
16.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Знаю, що існують відьми,
Які роблять відвороти,
Впевнений - шкідливі звички
Неможливо побороти.
Але раз мені вдалося
Із палінням зав’язати!
З радості я так напився,
Що насилу вліз до хати…
Хоч характер маю добрий –
Пробудивсь в мені п’яниця:
Став вже дуже я хоробрий
І пішов по молодицях!
Ну, а там (це всім відомо)
Куриво, м’ясце, горілка,
Розслабляюсь (це ж не вдома),
Бо під боком гарна жінка…
Люди добрі, ви ніколи
Не надійтеся на диво,
Бачите, це грішне коло
Розірвати неможливо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796386
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Старенький Цап навчав малого:
- Будь чемним і порядок знай. В чужий город
не лізь ніколи... та й свій, прошу я, обминай!
Заліз я якось у капусту й, де буряки,все потоптав.
Отримав стільки... по заслузі. Дай, Бог, щоб ти
цього не знав!
А якось в лісі залишився, бо під кущем рясним
заснув. Побачив Вовка... Схаменувся! Скажу, що в
мить усе збагнув. Тікав я так, що все тріщало.
Стільки кущів переломав! Мені ще й дома перепало.
Хочу, щоб ти цього не знав.
Багато ще той Цап старенький Цапку малому
говорив. А той його зовсім не слухав, не цінував
його він слів.
Були у нього биті боки частіше, ніж у дідуся. Бо
не приймав Цапок уроків... А в них же мудрість
непроста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794689
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
(Impression)
Плюскочуть хвилі музикою моря,
Прибоєм б*ється серця сила.
Під сонцем вічно вигравати - Мойра,
І на щоглі нести вітрила...
І ллються звуки асорті морського
Ріжком і скрипкою, тромбоном...
То спокій і надійність, то тривога,
Бо таємниче моря лоно.
Органно-трубно шторм торкає нерви,
Чи штильність флейти в благодаті...
І до морської музики маневрів
Я прислухаюсь у зачатті.
(Мойра - доля. Музичні інструменти - ріжок, скрипка, тромбон, орган, труба, флейта.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794453
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Стояли двоє під жасминовим кущем,
Пахучого батисту аромат вдихали.
І раптом літній дощ пролляв води весь щем,
Пелюстки сипались з краплинами опалу.
Мовчання повна чаша, лиш рука в руці,
І вголос промовляли тільки сині очі.
Вже ніч дозріла у жасминовім вінці.
А рано-вранці чулись цокоти сорочі.
Безмовний час минав...і знову цвів жасмин,
І бавився в тих пахощах легенький вітер.
Чому ж "люблю" тоді сказати не посмів?
Про це жасминові шепочуть досі квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794020
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Люблю смотреть на облака.
Они как море и река,
Когда опять за горизонт
Садится солнце, словно зонт.
Картина чудная всегда
- Таинственна, торжественна.
Лучи всё меньше светят нам,
Внимая больше облакам.
И тишина приходит вдруг.
Она- всегда желанный друг.
Пора природе отдыхать
И день ложится тоже спать.
Пусть всё спокойно отдохнёт,
Ведь дел всегда невпроворот.
Давайте вспомним вечер, день;
Конечно если нам не лень.
Плывут по небу облака.
Уносит жизни их река.
Другие, словно снег и лёд,
Не сразу двинутся вперёд.
Забрались выше в небеса
И распростёрлись как леса.
Они, как ребус и кроссворд.
То словно пинчер- классный торт.
Всё в этом мире неспроста.
Земля, природа, небеса.
Непросто так из далека
Летят по небу облака.
Май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793906
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.06.2018
О чём расскажут нам рекламы? (1)
Про то,что пьесы есть и драмы.
О том,что Пасха на дворе,
А значит есть она в душе.
Про то,что скоро День Победы.
Не зря боролись наши деды.
Уже прошёл Победы День,
Хотя нам праздновать не лень
Восьмого и девятого.
Не ищем виноватого...
На что посмотрим мы опять?
Что нам желают предлагать?
Рекламу видим - "Строим дом.
Квадратный метр стоит в нём..."
Наверное недёшево,
Но много есть хорошего.
Рекламы партии опять,
Когда пора голосовать.
Конечно по закону всё.
Вращаем снова колесо.
Реклама- "Задницы стоят."
О чём они нам "говорят?"
Что есть солидный интернет.
Другой картинки просто нет.
За воду надо заплатить.
Ребёнка стоит подключить,
Чтоб за должок напоминал
И должником вдруг сам не стал.
Рекламы очень много есть.
Она в почёте там и здесь.
На видном месте место ей,
Как самой лучшей из друзей.
Реклама учит честным быть
И смело по теченью плыть.
Рекламе дружно скажем "да",
Когда красива и права!
(1)- Стихотворение написано
в основном о Бигбордах
- рекламных щитах.
Май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793903
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.06.2018
Цінуйте кожну мить свою, дерзайте,
Хто зрозумів по суті не спішить,
Усе, що дано, у труді плекайте,
Вчорашнє не можливо воскресить.
Смакуйте те що є, спостерігайте,
Шукайте в звичаєві красоту.
Зопалу словом діла не рубайте,
Та не впадайте надто й в дрімоту.
Не відпускайте, коли трапилось синицю,
То не жар-птиця але Божий птах.
Тримайте душу чистою й криницю,
І щире слово завше на вустах.
В багатстві своє щастя не шукайте,
Не гріє те, що золотом блищить.
Душевний спокій в тілі зберігайте,
Хоча в спокусу стрибнути й кортить.
Обходьте блаж, то гріх, минайте,
Не знайдете блаженства у грошах.
Гарячий розум в холоді тримайте,
Щоб не розсипались надії ваші в прах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779535
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 02.06.2018
О чём щебечут воробьи?
Они подвижны, озорны.
Им есть о чём поговорить,
Свои проблемы обсудить.
Чудесны песни соловья,
В них вдохновения река.
В них восхищение всегда
И утешенье иногда.
Летят по небу журавли,
Кричат своё "курлы,курлы".
Петух орёт "кукареку",
Сова шумит "угу,угу".
Стучится дятел "тук,тук,тук".
Клюв длинный,крепкий как бамбук.
А голова, мозги- "гранит".
Хотя он вряд ли фаворит.
Красив,чудесен птичий мир.
У каждого свой вкусный пир.
Кто ест жучка и стрекозу,
Кто ловит мошек на лету.
А есть, кто любит птичек есть
И нипочём ни честь, ни лесть.
Орёл и ястреб,словно пан
И словно высший птичий сан.
И только сокол может жить
И верой-правдою служить.
Да, голубь мира- символ есть.
Ему средь птиц почёт и честь.
Большое царство разных птиц.
Ворон и страусов, синиц.
Павлины есть и попугай.
Любую птицу выбирай.
А на кого похожи мы
- Народы разные Земли?
А как-же все себя ведут?
Какие песенки поют?
Хотя ведь каждый человек
Свой личный проживает век.
Апрель-май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791154
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Цветут деревья и кусты,
Теплей от этой красоты.
И оживает вдруг земля
-Преображается она.
К концу Великий пост идёт
И холоднее вдруг стаёт,
И "кучки" появились вдруг,
Тревожней стало всё вокруг.
И словно первые века,
Неделя страстная близка.
Вот вербу освящаем мы,
А после испытаний дни.
Дай, Боже, в вере устоять,
Чтоб не забыть и не продать!
К Тебе с любовию взывать.
Уныние, гнев отгонять...
События вновь предстают.
На суд , на казнь Христа ведут
И содрогается земля
От беззакония суда.
Померкло солнце в дневной час
И освятился Крест для нас.
Изрёк:"Не ведают! Прости!"
Небесный Отче, пощади!
Так пролилась Святая Кровь,
Спасенье дорогой ценой!
И Крест святой даётся в жизнь!
Надейся,верь ,за Крест держись!
Перед Страстной неделей 2000 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786163
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Вот снова пронеслись года,
Понятней стали времена.
Всё больше в Храм людей идёт,
Туда тропа не зарастёт.
Закончился Великий пост
-К Страстной неделе добрый мост.
Господь вошёл в Иерусалим
И мир весь торжествует с Ним.
"Осанна!"- искренно кричат,
Царём надеясь величать.
Но кротко входит Царь царей,
А где-то злобствует злодей.
Не хочет Бога принимать.
Не хочет Правду выбирать.
Что будет дальше? Знаешь ты.
Час искупления прийти.
"Распни,распни!"- уже кричат.
Другие в ужасе молчат.
Душа, не спи и не молчи
Когда вновь распинают жизнь!
Когда неправду говорят
И может быть"распни" кричат.
Вот снова вербу освятив,
Идём в мятущийся сей мир.
В нём есть лукавство как тогда,
Бывают и страдания.
Ведь многое принять нельзя! (1)
Увы, проникло в ДНК.
Благочестивым будь Народ!
Пусть путь к добру всегда ведёт!
Стремись надеяться, любить;
По-христиански верить, жить!
Всё больше Храмов на Земле.
Но сохранят ли верность все? (5)
Или "распни вдруг закричат",
Или "лукаво промолчат"?
Вот в Храм святые к нам пришли
-Печерские угодники. (2)
Целители и постники,
А также исповедники.
Вот покровители у нас. (3)
Они пришли как в первый раз.
В Неделю Вербную вошли
Святые Климент, Агапит.
Иконой чудной и в мощах. (4)
Пример их жизни- Божий страх.
В Соборе стали у Алтаря,
Чтоб с нами в жизни быть всегда...
Вот распинается Господь
За грешный человечий род.
Вот телом снят положен в гроб.
Приди к Нему спастися чтоб...
Найди себя, пойми себя
Для Пасхи Воскресения...
Звонят опять колокола.
"Христос воскрес!" И навсегда.
1-Различные глобальные
отрицательные моменты,
вводимые на всей Планете.
2-Мощи Киево-Печерских
угодников.
3-Свят.еп.Климент и преп.Агапит
пришли в Собор во второй раз
уже Святой иконой с мощами.
4-Единственная икона
написанная и посвящённая
для Свято-Николаевского Собора.
5-Но сохранят ли верность все?
"все"-в стихотворении подразумеваются
Храмы на всей Планете.
Именно верующих людей
в слове "все,совсем не подразумевал.
Когда в общественную жизнь вводятся
греховные деяния и в Храме об этом тишина
- разве не говорится этим"Распни!"
или не является ли это лукавым молчанием?
Вербное воскресение и
Страстная неделя 2013 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785710
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018
Моє слово, як кремінь міцне,
Блиск яскравий у темряві зірки.
У полоні нейтралу гучне,
То комори моєї одвірки.
У словах войовничий мій дух,
Біль народу, зневаги й розпуки.
Холуїв вони ріжуть на слух,
Що ламають нам тружені руки.
Ти фундамент в моєму вірші,
Ти безодня моєї трибуни.
Як роса моїй спраглій душі,
Мого серця намолені струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783697
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Жирує влада й холуї,
Хто на чужинця дише.
Для них співа, як солов’ї,
Хто владі оди пише.
В повазі ті, що на коні,
Й далекі у таланті.
Талант не славлять, як живі,
Бо не потрібен владі.
У слові ж нашім криці сталь,
Що не дано рабові.
В нім правди вічної коваль,
Закалене у крові.
Нам не зламаєте хребет,
Помножать внуки вірші.
У генах кожного поет,
І нас щоразу більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783679
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Сніжинки березневі падають додолу,
Холодні білі з апліке морозним.
Весни нема - зима із сяйвом ореолу,
В природі срібне явище курйозу.
А ми щодня шукаємо весняне щастя,
Що пустить свіжі паростки любові,
Але життя-буття чомусь лише смугасте,
Вплітає нам вінець якийсь терновий.
І все ж не остудити снігом світлі душі.
Захопить сонце міцно в руки владу.
Проміння вміло кригу льоду з місця зрушить,
Весняний трунок приведе до ладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783713
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Пробивається сонце весняне...
Як зіщулились сніжні поля!
Лід зсувається й краплями тане
І свіжіє вітрами земля.
Красовик розгортає крилато
Понад пліттям свої ґарункИ.
І пора занотовує свято,
Заплітаючи в барви гілки…
Та сюрпризами день холодніє:
Присипає снігами зима,
Візерунками білими віє
Заметіль... І весни вже нема!?
Первоцвіт в кришталевім полоні,
Похмурніло у неба чоло.
Плеще вітер в зимові долоні
Й березневу весну замело.
А зима ж та, неначе “в законі”,
Сніговієм хурделить вдоріж.
І лелеки в морознім припоні
Із весною стоять босоніж.
Красовик - березень.
Ґарунки -візерунки мережива.
Вдоріж - дорогами, шляхами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783654
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Яскраво Сонце світить,
А я чекаю ночі,
Допоки Місяць зійде,
Й побачу Твої очі.
У мріях я літаю,
Тебе у снах я бачу,
За ніжність я кохаю
І за непросту вдачу.
За вигин тіла кожний,
За шкіру шовковисту,
І за грайливий погляд,
За шию у намисті.
Чекати миті буду,
Щоби напитись трунку,
І наші спраглі губи
Злилися в поцілунку.
Ти душу роз'ятрила,
Що не засну відразу,
Шукаєш щастя мила?
Давай шукати разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780386
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 21.03.2018
У сонячних твоїх долонях тану,
Неначе теплий стеарин.
Я усміхаюсь...падає крисаня,
Небес відкривсь аквамарин.
Мов медом по губах твій поцілунок,
І млосно-солодко вустам.
Бо пишуться удвох кохання руни,
В обрамленні чуттєвий храм.
І я тону в обіймах неофітом,
Неначе вперше в цю купель,
З тобою разом в різнобарв*я світу,
У веселкову акварель.
Хмелить терпке бажання - з винниць херос,
І дотику граційність фраз.
Народжується вічнотілий ерос,
Росинка пристрасті - екстаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782830
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Душа поет
Когда ты счастлив
Когда ты дышишь
Полной грудью
Душа поет
Когда восходит солнце
И утро открывает
Новый день
Душа поет
Когда ты любишь
Тех, кто живет
С тобою рядом
Душа поет
Когда ты знаешь
Что можешь делать
Что умеешь
Получая удовольствия
От этого труда
Душа поет когда
Любимый муж
Дети, внуки рядом
Чувствуешь вниманье
И заботу их
Душа поет
Когда увидишь месяц
Сиянье звезд
Бескрайний небосвод
Душа поет когда
Видишь улыбки
На лицах тех
С кем приходится
Работать, говорить
Душа поет когда
Друзья приходят
В дом или звонят
Без фальши, искренне
И с интересом
Душа поет когда
Успешен ты
И те, кто с тобой рядом
Тогда и зависть не придет
На твой порог
Душа поет
Когда ты полон сил
Творить, мечтать
И восхищаться
Душа поет
Когда ты открываешь мир
Узнаешь то, чего не знал
Ты раньше
Душа поет всегда
На позитив
На все хорошее
И доброе, что окружает
Душа поет когда
Ты слышишь звонкий смех
Детей, людей счастливых
И думаешь тогда
Как мир вокруг прекрасен…
21.06.17(написаны в больнице)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782175
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Печаль мне в сердце постучала
И почему-то грустно стало.
Какая разница за что?
Но стало очень тяжело.
Она пришла как королева,
Всё личное присвоив время.
Ей хорошо вдвоём со мной
И наслаждается собой.
Она, как знатная персона,
Банкета ожидает снова,
К себе вниманье приковав,
Взаимность мне пообещав.
Она прекрасна, но ревнива.
Порою в ней большая сила.
Она с соперницей на "ты",
Не любит лишней суеты.
Печаль, как милая жена,
Желает быть со мной одна.
По всем путям идти вдвоём
Зимою, летом, ночью, днём.
Но оказалось всё не так.
Дурак не мал. Мал не дурак.
Ведь в жизни главное любовь
И каждый ожидает вновь
Тепла, уюта, светлых дней,
Прекрасных радостных идей.
Событий добрых, красоты,
Чтоб исполнялися мечты...
Печаль мне в сердце постучала
И гостьей дорогою стала.
Я понял:"Значит так должно,
Чтоб каждый пережил своё".
17-18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782992
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Україно, мати люба... соромно й огидно,
Рептилоїди у хаті і світла не видно.
На підмостках крокодили кубло своє звили,
Все забрали, захопили і честь осквернили.
Схеми злодії створили, з маєтків Єдеми,
Пєтушками обставились гнилії нікчеми.
Скільки можна ще терпіти, зведуть пройдисвіти,
В підзеллі досить тліти... діти Божі діти.
Ще ж не вмерла наша слава, доленько кривава,
Боже Світлий, Боже рідний, дай нам Святослава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783145
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Cлова згубились...тиша неймовірна...
Шепочуть очі, шепочуть смутком.
Яке ж бо серце зовсім непокірне,
Зібрало пам*ять у теплий жмуток.
Думки тепер у чорно-білій смузі,
Лимонний фреш ще на вустах кислить,
А ти на полотні моїх ілюзій,
Хоч протягу потік зі всіх щілин.
Вже стільки скуштувала цих мовчанок
У сяйві ненароджених доріг,
А п*ю за ніч свою і наш світанок,
Щоб відшукати мене знову зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783167
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Добрий день! У добрий час!
З святом всіх вітаю вас!
Весна і жінка - слова чудові,
Подвійне свято в жінок сьогодні...
Весна - це радість! Весна - це подив!
Жінка в любові - цілющий вогник!
У нашім клубі все особливе,-
Жінки у ньому усі красиві...
Уміють словом усе сказати,-
І дуже гарні вірші писати!
Усі привітні і особливі,
Та ще й до всього не вередливі,
Лагідні, ніжні і працьовиті,
Можна сказати "не ликом шиті".
Отож і я вас,жінки пригожі,
З святом вітаю усіх сьогодні,
Бажаю всім вам тепла і Миру,
Щоб ви щоденно були щасливі!..
Щоб всі в родині були здорові,
Жили у праці й звісно в любові,
Щоб нові збірки ще випускали,
І щоб і люди їх всі читали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781031
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Показався зелений барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок,
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
Та ще вітер сльозинку утер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Які чудові в Нас колядки!
Цікаві й гарні в Нас пісні
-Чудні, повчальні, добрі згадки
Про славні подвиги й часи!
У Нас певуча, ніжна мова;
Прекрасні, з розумом Жінки!
Своя святкова, гарна мода
-Це вишиванки, рушники!
У Нас художній вдалий розпис;
Цікаві, добрі малюки!
А петриківський Наш живопис
Цінують всюди на Землі.
Гопак в Нас просто чудернацький
-Як олімпійські там "фінти"!
Напруга є і є розрядка
-І все це з усмішкой в душі.
В Країні є свої таланти,
До файного усі ідуть.
Керівники і комерсанти,
Працюючий й службовий люд.
Повсюди є прекрасні Храми!
Велика віра у людей!
І Пасху з радістю стрічають,
Ведуть у Храм своїх дітей.
Народе славний велетенський,
В скорботі нині Ти живеш.
Тиранять рани Твоє тіло.
Ти зможеш- Ти переживеш!
Великі свята знов приходять,
Великі плани постають.
Нехай і втілення знаходять.
Святковий буде ще салют!
Щоб було гарно, було чисто;
Запанував мир на Землі.
Щоб їли Ми не тільки тісто,
А і всілякі вкуснощі...
З Великим святом Різдва Христова
І з Новим роком усіх Нас
Вітає небо і природа
У цей святковий зимній час!!!
Січень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770979
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 09.03.2018
Душа й досі у кайданах,
Бідна підневільна.
Та не станем вуркагани,
Всі ми на коліна.
Згорить в полум’ї кадило,
Докору мірило.
Не діждеться темна сила,
І не спалить крила.
Збереглося в наших генах,
На крилі соколи.
Кров нуртує наші вени,
Не зламать ніколи.
Не діждетесь враже сім’я,
Не вмремо й не згинем.
Славу нашу незбориму,
Ніхто не зупинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781150
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Слова вони могутні і глибокі,
Коли вони у сильних на вустах.
Слова зерно поетів і пророків,
Несуть бо правду волі по світах.
Козак один був в стаді свинопасів,
Один єдиний серед тарганів.
Величний він у просторі і часі,
Пророк Вкраїни… перший із синів.
У вись підняв могутнє, сильне слово,
Як світла промінь з темряви підняв.
Й летіла світом мова світанкова,
Тарас до всього світу промовляв.
Полинув наш Кобзар на континенти,
На сотні мов народ перекладав.
Слова вони ж сильніші монументів,
Весь світ Вкраїну слухати бажав.
Великий наш… Поете і Пророче,
Тебе народ наш славить бунтаря.
В твої слова ми віримо пророчі,
В проміннях волі сходить вже зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781086
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Усім потрібен я в зимову пору,
Від холоду рятую та морозів,
Від ворогів теж добре замаскую,
Це звірі знають і відомо людям.
То ж не страшні зима та завірюха
Тим, хто вдягає теплого...(Кожуха).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781134
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
В прекрасный светлый день Весны,
В одно из лучших времён года
Желаем Женщинам Земли (1)
-Счастливо жить, не зная горя!
Желаем радости в домах
И чтоб повсюду на Планете
Была улыбка на устах,
Счастливы были Ваши дети!
Чтоб улетали прочь дела,
Которые несут печали!
Чтоб были молоды всегда!
Ну и про Нас не забывали!
(1)-Желаем Вам и Всем женщинам Земли.
Поздравляем женщин с праздником Весны
Восьмого марта.Самых наилучших
пожеланий Вам от Мужчин!
Стихотворение написано очень давно,
сейчас немножко его отреставрировал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781048
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Мої рани старі знов биті і рубані,
Мої діти, по світу розгублені,
Мої соколи, ворогом нищені,
Не прикриті ніким, незахищені...
Син з донькою в світах продались й купилися...
Чи дурману якого напилися?
Чия кров в ваших жилах гуляє?
Лиш Господь в небесах один знає
А мої розкровилися в серденьку рани,
Ким назветесь, як неньки не стане?
Спиш, Кобзарю, і кобза затихла...
Знать, ні горя немає, ні лиха...
Знать, посліпли усі, геть усі навкруги...
Серед друзів і рідних, скрізь- вороги!
Та не пийте вже, діточки, крові,
Майте серце і трохи любові!
Схаменіться! Одна ж бо, єдина в вас мати,
Більш ніщо так не буде тримати...
Ваша кров - то не хвилі водиця-
Нації давніх - палена криця
Не кидайте мене і цей світ не лишайте
Ви потрібні мені - своїй матері, знайте!
Не летіть ні далеко, ні близько,-
Хай красиво, для вас - дуже слизько
Чужа мати не вчить, щоб не битись до болю...
На поталу, здобуту кинули волю!
Поверніть, час скінчити почате,
Ждуть бандитів в"язниці і грати!
Повертайтесь усі, бо несила додолу
Тягне в пропасть... Вертайте додому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781227
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Порой, сменив свой путь привычный,
Входя в день будничный иль выходной,
Может стать вдруг встреча необычной,
Показав реальность лучшей стороной!
{Время, место} дарят нам сюрпризы,
Неожиданность - захватывает Дух!
И, забытые давно, желания, капризы,
Исполняются легко, как нежный пух!
@ Марина Малиновская / 21.06.2010г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779369
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Зима не хочет уступить,
Решила снова пошутить.
И на "почин" и на "пока"
Снегами землю замела.
Весна не против красоты.
Деревья отдохнут, кусты.
А снег сейчас-Всем зимний дар
И актуальнейший товар.
Потом ведь лучше расцветёт,
Побольше пусть сейчас метёт.
"Ну и сюрприз!"-глядит Весна
И эстафету приняла.
"Сейчас с дороги отдышусь,
Зима-сестра "почудит" пусть.
Её на сани усажу,
До перекрёстка провожу.
Лети за снежный свой барьер
-На заполярный интерьер!
Немного снега попрошу,
Ещё до Пасхи притрушу.
Пусть расцветает всё в Стране,
Ну и конечно же в душе!
На Женский день как супер-приз
-Природный будет всем сюрприз!
Покажет время, а сейчас
-Рощу подснежники для Вас!
Хотя быть может Вам нельзя.
Альтернатива есть всегда!
1.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779699
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Вокзал. Перон. Лунає гуркіт поїздів,
Напівпуста у стороні стоїть валіза,
Квиток зім'ятий тереблю в руці,
Ось мій вагон до мене вже під'їхав.
Байдужий крок, сідаю у купе,
Довкола поглядом холодним озираю,
Ось провідник гарячий чай несе,
Та я чомусь від нього відмовляюсь.
Дивлюсь в вікно, думки мої летять,
Не можуть відірватися від болю,
Хто мені скаже, може знає як,
Куди втекти від себе, бо не знаю.
Лю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779683
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Нам календар привітно усміхнувся,
Сьогодні перший день весни-красни.
Старий сніжок прогнувся і здригнувся -
Зимою милувався в ретросні.
А де ж весна пахуча забарилась?
Її в салоні бачили краси.
Вона від щастя радісно світилась,
Бо їй вплітали квіти до коси.
В електрокарі їде юна пані,
Дорогами спішить-спішить до нас.
З теплом, з мімозами в новій крисані
У душах викликає резонанс.
Усіх вітаю з першим днем весни! Гарного настрою Вам, здоров*я, любові, творчого натхнення! З повагою, Світлана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779652
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
А межень у снігу...
Зухвала й бунтівна
зима свою жагу
втамовує сповна.
В пуховику земля,
вагою гнеться ліс,
схолоджені поля
у пелену взялись.
Убрались в кожушки
калина, глід, кизил.
Засріблені вершки
у тополиних крил.
А холод і в рукав
забрався, і в колер*,
і за лице щипав
без ніжності й манер.
Зимовий передзвін
вростав в захмарну вись,
струмок і водогін
у кригу зодяглись.
Пороша, як перкаль!
Зимовий антураж.
А холод у кришталь
заковує пейзаж.
*Колер -жіночий комір.
Межень - лютий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 27.02.2018
В чистім полі дві тополі І стрункі вони,і гожі,
розмовляли між собою, і як сестроньки похожі,
одинокі у них долі,- і коханих вони мали,
нема щастя ні в одної... та все ж щастя не зазнали...
Одна з вітром заручена,
друга з дубом обвінчана...
Вітер свою обнімав
і на другу поглядав...
І на дуба вітер злився, Вітер небом хмари котить
ламав гілля і рвав листя, і на дуба злом все гонить,
і хребта хотів зламать, снігом сиплять хмари ті,-
дуб не думав уступать... зі злобою в завзятті...
Опирався дуб щосили,
та зламав той вітер крила,
дуб тихенько застогнав
і на землю мертвий впав...
Вітер з радощів плигав, В чистім полі дві тополі,
і тополі обіймав... розмовляють між собою,
А на ранок все покинув стали тихі і сумні,
і на захід десь полинув... та й без милих чарівні...
Ті тополеньки обидві,
хоч сумні, та усім видні...
Хто не йде,їх не минає,-
про своє розповідає...
І тополі усім раді, В чистім полі дві тополі,-
і стоять,як на параді, дуже схожі у них долі...
додають усім краси, І сьогодні ждуть весни
і наповнюють снаги... повні світла і краси...
І в жінок бувають долі
схожі дуже на тополі...
Не ламають їх вітри
ні за якої пори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778630
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Поле. Вітряно. Зимно.
Небо струшує сніг.
Всі думки – швидкоплинні,
І немає доріг.
Час блукає, гульвіса,
Не лишає слідів,
Виднокіл ляпку лісу
На горба посадив.
Скрізь шпарину останній
Промінь сонячний збіг,
І пропав до світання.
Поле. Вітряно. Сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778997
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Мы ложимся,не знаем.
Утром встанем опять?
За дела вспоминаем
И себя теребя.
Засыпаем беззвучно
Или вырвется всхлип,
Если совесть замучит
И серьёзно ты влип.
На себя крест наложим.
Что ж судить и винить?
Ограждаяся всё-же,
Надо честно простить.
Ложе ждёт заждалося,
Принимая к себе.
"Как сегодня жилося?"
-Может скажет тебе.
"Утомился в дороге,
Что ж ложись отдохни.
Может в ночь уйдёшь всё-же.
Вот какие пути.
Может утром разбудит
Неприветливый шум,
Или "бомбой накроет",
Иль развеется ум.
Может ты отдохнувши,
Встанешь вдруг мудренней
И смиренье "вдохнувши",
Не оставишь друзей.
А врагов осудивши,
Помолившись о них.
Плен вражды,несвободы
Общей ты укротишь.
Спи,пока ещё можешь
Ты спокойно уснуть.
Помолившися всё-же,
О пути не забудь."
Июль 1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776076
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Искал повсюду идеал,
Нигде его не замечал.
В природе? Ныне красота;
Затем то бури, то шторма.
Смотрел на небо.Может там
-Ответ подсказка будет нам?
Увидел неба лишь чуть-чуть.
И там загадка. Млечный путь.
Решил я землю пробурить,
По полочкам всё разложить.
"Тыкнуть" как пальцем в глубину
Узнать все тайны наяву.
Мне всё в диковинку узнать,
Везде хотелось побывать.
Мечтал найти я идеал,
Но видно я не так искал.
Ведь я скептически смотрел,
Умом всё разобрать хотел.
Искал я в людях идеал,
Свою греховность не познал.
Своих страстей не победил.
Ну и кого я удивил?!
Ведь я и сам не идеал.
Зачем же ближних осуждал?!
Зачем забыл что нам добро
Небесный словно дар дано?!
И идеал есть всем всегда
И дан он в образе Христа!
В Нём-свет,любовь,спасение!
Лишь в Нём дано прощение!
В Нём на вопросы есть ответ!
Лишь во Христе несчастных нет!
20.02. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778988
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Наповнене сонцем пісенних мотивів по вінця,
Не стримує серце стрімкого приходу весни.
Емоцій бурулька, теплом оповита, сльозиться –
Натхненням звучать краплепади на всі голоси.
Бубнявіють мрії. От-от і розпустяться крила –
Блакить залоскоче політ гостроверхих чуттів.
Підсніжним бажанням рости опиратись несила –
Вирівнює спину промінчик яскравий в стеблі.
Погоже всміхається небо мелодіям серця –
Простори свої відкриває для щирих зізнань.
Любов’ю душа на звучання весняні озветься –
Стирає наснага в польоті невидиму грань.
Свобода – найбільшого щастя означення вірне.
Для розмаху простір безмежний – живе полотно.
Весни відчуття – нотностаннословеснокартинне:
У люті морози хай гріє крилатих воно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776335
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 26.02.2018
День закоханих біжить,
На подвір'ячку сніжить
Для тебе моя Богине
Побажань в душі лавина.
А серденько клекотить,
Хай любов тебе п'нить.
Самій кращій на землі,
Несе Янгол на крилі.
Доки світить небозвід,
Береже нехай від бід.
Нехай сонечко сіяє,
І гарнюню звеселяє.
Я ж візьму тебе за плечі.
Й цілуватиму весь вечір.
Прилетіла від чудес,
Валентинка із небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778739
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Україно моя рідна,
ненько моя, мамо.
Пограбована ж.дами,
тому така бідна.
Впала язвою руїна
в тенета обману.
Ведуть халики у яму,
доленька чаїна.
І стежина безпросвітна,
лягла гноєм в рану.
В очі сипали оману,
тому й непривітна.
Плює в душу несвобідна
бо в пазурах зламу.
Груди коле, б’є словами
в рабстві, непомітна.
Та вже йде пора новітня,
у пологах драми.
І відчинять Боги храми,
від рідної мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778905
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Певен був, що я значно гірша
Й переконував в тому інших.
Запевняв: «В ній не було світла…
Ні у вчинках, ані в словах».
Усе, що було між нами любов’ю
Чомусь тепер називав по – іншому
Й не раз жалівся своїй наступній
Про незліченність розчарувань…
Не сумнівався: ота наступна
Тобі світитиме яскравіше.
В ній стане вдосталь жаданого світла,
Яке ще вчора в мені шукав…
Та все, що стане начеб любов’ю
Між вами, вибач, назву по – іншому,
Бо ж і в мені колись жило світло
Та саме ти його й затуляв…
Ти зізнавався, що й в тій в наступній,
Ти не знайшов ані крихти світла.
(А що, як в тому не було винних,
Просто не те і не в тих шукав?.. )
Усе, що було ще в ній яскравим
Поруч з тобою чомусь мертвішало
Й вона з душею втікали навпомацки…
От тільки ти їх наздоганяв.
А я вціліла відкрившись іншому,
Бо ж віддалік, знаєш, - тіні слабшають…
В його очах – я є значно кращою,
Аніж хотілось б того самій.
Та я б не взнала любові глибшої,
Якщо б не зрадив мені із іншою.
Нехай й твій світ колись так зніжнішає…
Нехай знайде те, чого шукав.
…Любов весніє в мені усмішками…
Любов, яку ти заколисав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769563
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 26.02.2018
Немов у ферзевім дебют-гамбіті
Обрав позицію цікаву,
А я була неначе Нефертіті...
Він запросив мене на каву.
Як мучила чомусь підозра, ревність...
Нюанси безліччю мелодій...
Влучав приємними словами певно,
Руладами нових рапсодій.
Очима він казав, що апетитна,
І пити вже збиравсь, мов каву.
Трималась "Нефертіті" непохитно,
Бо очі в нього геть лукаві.
Пахуча кава і гаряча вдача,
Веселий, невгамовний мачо.
Годинник його тукав від Versace...
...Прокинулась, бо була спляча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778655
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Минає час лютневих холодів,
Весняне проника сопрано
До королівства мерзлих володінь,
І заживають давні рани.
Весна розбурхала думок рої,
Схвильовані чуттями духу.
І зранку до вечірньої зорі,
Мов губкою, вбираєм рухи.
Всміхнувся на безлистому стеблі
Вже пролісок-ефемероїд.
Весна життя підносить на щаблі,
Тримає міцно тонус-повід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778913
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.
Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,
Заповнив би його снагою.
В нічному мареві графіту
Малюєш ілюзорно вишню.
Бринить симфонії сюїта...
А чи поверне Бог колишнє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777568
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Я жду, как чудо, твой волнующий звонок…
Который подарил бы мне под Новый год!
В Душе лелею нежности, любви росток…
Надеюсь, деревцем взрастёт и зацветёт!
Пусть чудеса посыпятся на нас, как снег!
Добавив сказочности, доброты и красоты…
И время свой замедлит ежедневный бег…
В реальность превратятся все мечты!
Я жду, как чудо, твой волнующий звонок!
И провода надежд намеренно не обрываю…
Волшебного шампанского любви - глоток,
Снежинки в Сердце в один миг растают!
Пусть чудеса посыпятся на нас, как снег!
Добавив сказочности, доброты и красоты…
И зазвучит счастливый, звонкий смех,
Лишь потому, что позвонил мне Ты!...
@ Марина Малиновская / 28.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768517
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
Бо почуття це найдорожче
Знайдеш по волі Божій в мандрах.
Хмільне воно, аж до бестями,
І романтичне, і сердечне,
І усміхається зірками,
Мов небо світле, безкінечне.
Буяє в молодому віці.
На старість теж, як дар приходить.
На жаль, буває камнем в річці,
Даремно вже питати броду.
Дай, Боже, справжньої любові,
Як скарб духовний збережемо.
І щастя, й радуг кольорових,
Бо лиш єдиний раз живемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Лежить солдат, розпластаний і… мертвий…
Руками землю змучену обняв.
Втомилось небо вже лічити жертви,
Й не розуміє: а за що ж війна?
Чому в Донбасі є людці – не люди,
Які нічим не хочуть дорожить,
Не хочуть зняти із очей облуду –
Московії бажають знов служить.
Тривожить небо, як це вбити брата
І як людей це змусити простить.
Москва ж Донбас не буде собі брати.
Руїни лиш залишить і… хрести.
Ні, не за землю йде війна – за душі.
Така війна і довга, і важка.
Не може світ до того буть байдужим,
Куди Кремля замірилась рука.
Лежить солдат, тепло віддавши тіла
Землі, за котру він життям сплатив,
А в космосі, згасаючи, летіла
Його зоря, і… «Град» по ній гатив.
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2017
Знову скинуто прапор чужинний,
І омріяний з болем в віках,
Над тобою, моя Україно,
Жовто-синій здіймається стяг.
Ще повітря гірке несвободи
Не зігнали на Північ вітри,
А ростком вже міцніючим сходить
Покоління нової пори.
Батальйони ще юного війська
Заступили дорогу орді.
І сміття трьохвікове, російське,
По Дніпровій спливає воді.
Ти близька, як ніколи, до цілі,
Недаремна твоя боротьба -
На страждальній землі, обгорілій,
Підіймаються знову хліба.
Знову з даху лелека злітає,
Над полями летить вдалину.
Як ніхто, Україно, ти знаєш
Довгожданній свободі ціну.
Ще кургани в степу пам'ятають
Біля себе козацькі шатри.
І шумлять, свою пісню співають
Над хрестами повстанців бори.
Ти вернеш свій кордон неодмінно.
В Севастополь зайде твій солдат.
Ти ніколи, моя Україно,
Під ярмо не вернешся назад.
Зрита танковим поступом тяжким,
Свої рани загоїть земля.
І зірве в твоїм полі ромашки
На зарослих окопах маля.
І під небом, як прапором синім,
На удачу і щастя легка,
Білі квіти, як символ, підніме
Над тобою дитяча рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 27.12.2017
В твоїх володіннях – тиша.
В твоїх володіннях – спокій.
Забудь про вагомість рішень:
Безсоння – великий клопіт.
Най снить тобі, мій королю,
Духмяність степів розлогих –
Наповнені мрій луною,
Затихнуть душі тривоги.
Здуватиму з вій утому,
Зцілую із пліч напругу –
Теплом, що веде додому,
Я завжди для тебе буду.
Зірок опівнічне сяйво
Заправлю у голки вушко –
Оздоблю думок звучання
Сріблястим взірцем подушки.
В твоїх володіннях – тиша.
Присяду на ліжко, скраю.
Допоки ніч сон колише –
Цю пісню тобі співаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768294
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Все падав сніг на сонне місто,
На тихі вулички й сади.
І лиш калинове намисто
Палало, ніби ліхтарі.
Червоно-біле поєднання,
І чистота й гаряча кров.
У цім відчув палке бажання,
Щоб і в зимі жила любов.
І почуття, немов сніжинки,
Неповторимі і легкі
Іскрили в серці, як вуглинки,
На роки довгі і віки.
Зірвав калинове намисто –
Кохання символ у руці.
Від снігу в місті біло й чисто,
З любов’ю – чисто на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768261
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2017
Е.Л.
О радость! Ты пришёл в мой сон сегодня ночью!
Был добр и внимателен, ко мне расположен очень!...
Запомнила, что сказал – «Обнимаю тебя поэтически»…
Проснувшись, задумалась, а как это практически?...
Как, всё же, звучит необычно, романтически…
Психологи говорят, объятия полезны для здоровья…
Хороший сон, омоложение, делают крепче физически…
Прогоняют страх и депрессию, для любви условие…
О радость! Ты пришёл в мой сон сегодня ночью!
Запомнила, что сказал – «Обнимаю тебя поэтически»…
Подумав, поняла, что это Душой, нежно-лирически…
А ведь объятия для Души также важны, очень!...
@ Марина Малиновская / 22.12.2017, 23.12.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768056
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
А сніжна платина лежала на дахах,
У далині, на висоті будинків.
І він летів, летів до мене, білий птах,
І я чекала вірно щохвилинки.
Щоб зазирнути у блакить його очей,
Лице відчути кінчиками пальців.
Давно душі торкнувся співом мій Орфей,
Любов*ю гаптував в сердечних п*яльцях.
А навесні розтане платина снігів,
Зіллємося коханням у польоті.
Нема нічого кращого за тихий спів
І світлого життя в єдиній цноті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768157
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
На чорну землю ляже білий сніг.
Різдво Христове зустрічати будем,
Співатимем колядки голосні,
Веселим дзвоном розгойдаєм будень.
Хоч сум давно печаткою в очах,
Бо сходом мальва річно розквітає –
Не на полях, а на людських тілах,
І «Плине кача» обшир смутком крає.
Та ми старих зберемо і дітей,
З’їмо куті, молитву прочитаєм.
Благати будем Господа про те,
Щоби возніс зорю над нашим краєм.
Щоб Україна вийшла із боїв,
Двоглавого орла спинив наш тризуб,
Щоб схід і захід злитися зумів,
Пошив зі сили й слави Неньці ризу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768080
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Спливають спомини років вісімдесятих,
Коли я працювала в першій школі...
І не забути молодість мою завзяту,
З Ананьєвом з*єднала мене доля.
Це миле, затишне, хоч невеличке місто.
Ріка ТилІгул стрічкою блищала,
Калина ніжно красувалась у намисті.
Життя педагогічне я пізнала.
Мій перший клас, допитливість очей дитячих,
Уроки мови, малювання, праці.
За щирість, доброту ананьєвцям я вдячна,
Цю зустріч Бог подарував на таці.
(Працювала у 80-х роках у ЗОШ№1 м. Ананьєва Одеської області. Нині це гімназія. Світлини мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767788
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Простая девушка, с которой так непросто.
Не верит людям, верит в чудеса.
Она кому-то заменяет воздух,
А жизнь её – цветная полоса.
Она с утра пьёт кофе с дольками лимона,
Гуляет в парке с книгою в руках
И строит жизнь по собственным законам,
Пока кому-то снится в сладких снах.
А ей не спится ночью, до рассвета,
Ей хочется каснуться звёзд рукой.
Вдыхает едкий дым от сигареты,
Любуясь городскою тишиной.
Она – загадка, ребус, тайна мира,
Простая девушка с Вселенною внутри.
Она прекрасней самого сапфира
И в её сердце огонёк горит.
А может и не огонёк, а пламя.
Она сильней любого из мужчин,
Так независима и так упряма.
Она сокровище с морских глубин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732067
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 25.12.2017
Губами по коже,
Чуть ниже. До дрожи.
Бери и читай.
Так нежно негромко,
Как головоломку,
Меня изучай.
Дыхание реже.
Ты в помыслах грешен.
Ну что же, возьми!
С тобою в нирвану,
Томиться не стану.
Зажем там огни.
Безумные страсти
Присели тут: "Здрасте".
Меня обнимай.
Так неосторожно
С тобою всё можно.
Ты не отпускай...
31.01.2017
На фото: Туманность Ориона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740904
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 25.12.2017
Одного разу ми стрінемось з тобою –
Ти йтимеш містом, згадуючи безсонну ніч.
А я лежатиму бруківкою німою,
Твої ступні цілуючи, як той вогонь, що лиже піч.
Я знаю тисячі можливостей мовчати
І лиш одну – сказати, що кохаю.
Я не навчивсь байдужість пробачати,
Тому й тебе, як багатьох, втрачаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767772
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Глянь, Сашко!!! – кричить Орися, –
Що за жінка! Що за срам!
Із сусідами новими
Пощастило, бачу, нам.
Подивись, білизну сушить –
Наче прала у піску.
Це у неї щось з руками,
Чи причина в порошку?
Чоловік чомусь промовчав –
Правда, трохи спохмурнів.
Через тиждень чує знову
Він дружини сольний спів:
- Треба їй пораду дати!
Розпирає груди гнів:
Люди ж будуть пліткувати,
Що живем між лайдаків.
Та одного разу вранці
У Орисі – справжній шок:
- Глянь, Саньок, білизна сяє!
Диво!!!!!!
Інший порошок?
Тяжко видихнув мужчина:
- Та нема ніяких див –
Просто я нарешті, мила,
Наші вікна став й помив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767780
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Один, я у полі… Даждьбожому воїн,
З Різдвом Вас вітаю Даждьбога, один.
Заради майбутнього й нашої волі,
З украдених зайдами… - Наших Родин.
Нас віра збагачує, в справах єднає,
Як цемент, гуртує… нам силу дає.
Здоровить вона нас дітей пеленає,
В скарбницю духовну життя подає.
Це вкладені мудрість, добро і щедроти,
В ній гідність моралі і рабства ганьба.
То святість безмежна, моральні чесноти,
В ній радість турботи, грааль для життя.
Свій маємо розум, свою маєм душу…
Само… збережемось інстинктом земним.
Десятки століть нас трусили, як грушу,
Мо’ досить, втомились, створінням чужим.
Свята наша віра Даждьбожої крови,
В ній розум й інстинкти від наших Богів.
Від Неньки в ній трепет людської любови,
В ній ненависть люта до злих ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767959
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
З хмарок білих до землі,
Роєм падають джмелі.
Наче в бризках водопад,
Горить в сріблі диво – сад.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Ген сороки білохвості,
Ведуть зимоньку у гості.
Біля ставоньку синиці,
Вже лаштують вечорниці.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Й жаро - груді снігурі,
Тут, як тут вже, дзигарі..
Веселяться для дзвінниці,
Руді білочки й і лисиці.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Вже ведмедик і зайчатка,
Повсідались на санчатка.
По стежках спішать з доріг,
Щоб зустріти Новий рік.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767305
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Прокидатись щоранку і бігти, і бігти, і......бігти –
Необхідно укластись в прописаний розкладом ритм,
Дотягнути до норми! Ще краще – сягнути зеніту!
Ціль у хрестику й рухи по колу – глухий лабіринт.
Проминати красоти, що душу наповнюють світлом,
Відчувати мандрівку положенням "фініш" та "старт"
Де ж згубилася, люди, скажіть мені кнопочка "жити",
Що всіх інших важливіша, певне, – ні, точно, в стократ.
Віршування, живопис, прогулянки, танці, природа...............
Божевільна спонтанність, натхнення, що сходить з небес,
Уповільнення часу і швидкість, що з розуму зводить,
Бо життя –лише з ними, душі клітковміщення – без.
Алгоритмів щоденних порядок раптово забуду –
Перед святом святкового настрою хочеться так.
Кожна мить не прожита іде незворотньо в нікуди
( а у ній, нерозкритій, втрачається зернятко чуда) –
Поспішаймо відчути секунди життєві на смак!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767434
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Вітаю всіх з Роком Новим,
Безмежного щастя бажаю.
Всім воям вернутись живим,
У Світлого Бога бажаю.
Теплом нехай світять вогні,
Під ноги хай падають зорі.
Хай буде в нас хліб на столі,
Відійдуть хай будні суворі.
Цвіте хай Вкраїна моя,
Хай крила хутчіш розправляє.
Під трелі в гаях солов’я,
Як рівна в світах розмовляє.
Хай люблять онуки її,
Сподвиги хай їхні вражають.
Хай живлять Ріку ручаї,
Нові рукави прокладають.
Знов прадідів Сонце зійде,
Міль темряви променем мітить.
Вже сходить зело молоде,
Знедолену Вкрайну освітить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767449
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Летять сніжинки із небесної перкалі,
Граційно сріблом мерехтять у танці,
І зірочками падають в оригіналі,
Святковий настрій піднімають вранці.
І крихітки, і велетні пухнасті снігу,
Як пледом м*яко покривають землю.
Виразна симетрія діедральна збігу.
Їх так багато, що "гати, хоч греблю".
Зима цілує дивом срібним ранок білий.
Милуємось тендітністю іскринок,
А на снігу блищить сердечко сніжне ціле -
Кохання світлий символ із сніжинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767609
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Літечко проснулось, настрій здарувало,
Зранку смакувало ковдру снігову.
Променем ласкавим в душу заглядало,
Чи то йду в діброві, чи то я пливу.
Щось таке приємне дихало у груди,
Зупиняло подих наче й не живу.
Господи в раю я, чи то ще прибуде,
Чи приснився сон цей, чи то на живу.
Вітерець піднявся, дмухнув у долину,
Загортав у килим ковдру золоту.
Блиснуло намисто, наряджав калину,
Бачу... бачу не дрімаю, літечко в саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758234
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Бринить в мені мелодія дощів,
Гойдає вітер рвучко серця ноти,
Солоність думки вийшла з берегів –
Наповнює вода усі пустоти.
Малює небо сірістю цей день:
Не точечно, мазками – фон пастеллю.
На тлі душі асфальтних одкровень
Багряний лист дарує шанс натхненню.
Вогню краплина між жовтневих сліз –
Послання світу:
Вір!
Люби!
Надійся!
Несе премудрість осені ескіз –
Всьому, що не мовчить у серці, тішся!
У блиску віч – окрилення мотив:
Він сонцем став в проекції крізь себе,
Усе єство багряним полонив –
І зникло вмить похмуре сіре небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Вісімдесят, як вас нема,
Забрала мороком чума.
Тепер отаву, діток косить.
Бо ж не позбулися ярма...
Ночами чаєчка голосить.
Мовчить суворий Сандармох,
Брати лежать в пітьмі утрьох.
В могилі братській ... й поодинці.
Від горя зріс чортополох.
В кістках посіяли ординці.
А він узяв... й не здичавів,
Серед колючок і листків.
Зацвів для нас, як біль утрати,
Яскраво так, як кров зацвів,
Очима дивляться агати.
Вольх, Зеров, Курбас і Куліш,
Їх табір сотнями... Відніс!
Вкраїна випила цикути.
Останній тут їх був рубіж,
Про це не можемо забути.
Ім'ям клянемось й Кобзарем,
Що нечисть випалим вогнем,
Відправим в пекло юде.
З руїни виплечем Едем,
Вкраїна сильна... Буде!
Трьом братам педагогам- історикам Крущельницьким: Антону, Остапу, Богдану та тисячам загиблих страждальців на чужині ради майбуття України
присвячую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757459
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Дякую за натхнення Андрію Мазану!
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757453
Ти мій центр земного тяжіння.
Ти ядро всіх таємних бажань.
Я з тобою розкута і вільна,
І готова ступити за грань.
Ти колиска солодких ілюзій –
Поринаю думками у сон.
Не знайомі, далекі, не друзі –
Почуттям віддаємось в полон.
Про тебе в мріях загораюся миттєво –
Любллю тебе! Все інше – не суттєво!
Ти обитель тепла і натхнення.
Ти неспокій: і щастя, і біль.
Потяг сильний – ця сила взаємна.
Опір серцю – намарність зусиль.
Ти мій гріх і спокута за грішність.
Ти мій шлях до свободи чуттів.
Ти ніколи не станеш колишнім.
Ти – вогонь, що мене народив.
Про тебе в мріях загораюся миттєво –
Любллю тебе! Все інше – не суттєво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757542
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
За вікном недільний шумів дощ
а у квітнику виростав ранок
п'ючи його краплі
дістаючи з кишені
старе знайоме сонце
трішки пошарпане буднями
але підперезане стрічкою
червоною
рожевою
недільною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695989
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 29.10.2017
Я прагну засинати лиш в твоїх обіймах.
(Та так, на жаль, буває лише в фільмах).
Я мрію прокидатися, відчувши твій жаданий погляд.
(І впевненою бути в тому, що ти завжди будеш поряд!)
Я хочу бути лиш твоєю, назавжди!
(Залишся любий, не покидай мене, не йди!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757395
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Люблю цей світ!
Світанки і смеркання,
Шум вулиць вдень, затишшя перед сном.
Нічого так життя не прикрашає,
Як щире серце й віра у любов!
Люблю цей світ!
Крізь болі і печалі,
Крізь холод слів і дій людських полин,
Що цю любов відверто часом жалять:
Чого нема – здіймається на кпин.
Люблю цей світ!
У спеку і у стужі.
Люблю коли у літню зливу грім.
Усе у нім для мене не байдуже –
Впускаю світ в душі моєї дім.
Люблю цей світ!
Відверто і натхненно.
Життя земне – всього лиш тільки мить.
В любові хто – той диха не даремно.
Люблю за те, що можу так любить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757384
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Верба біла, золотава,
вгорі ніжилась.
Клена хлопця спокушала,
над ним звісилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…задивилася.
Запав легінь та й на паву,
вона знітилась.
Зорі падали в заплаву,
вода пінилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…полюбилися.
Скалки з плеса вибирала,
закосичилась.
Полонив її багряний,
любка тішилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…одружилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757302
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Розвелися байстрючата,
Як в кожусі молі.
Від чужинця і схизмата,
Як бур'ян у полі.
Чом не любите Вкраїну,
Діти зозулині?
В неї ж доленька чаїна,
Не ятріть пташині.
Пір'я мамі не скубіте,
Не грайте окропом.
Її ж матір... полюбіте,
Бути гріх холопом.
Не ходіте холуями,
Юде.. не служіте.
Не ведіть її до ями,
Ви... прокляті діти.
Схменітеся... доволі,
На краю могили.
Міць і сила не в розколі,
У єднанні сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757156
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Останній спалах жовтня..
Осінь згасла..
Зірвала всі знамена, стерла гасла…
Поразку заливаючи дощами,
Ховається у лісі між кущами.
Обідрана, в лахмітті, болем п’яна…
Розбите серце, наче порцеляна,
Ніяк не зможе стати знову цілим…
А тут і сніг засипав пухом білим
Все навкруги.
Ліг на пухнасті вії…
А осінь, замерзаючи, все мріє,
Що зову закохає в себе вітер –
І він складе «кохаю» з білих літер…
А вітер десь за обрієм далеко,
Наздоганяє білого лелеку,
Щоб полетіти разом з ним у вирій…
…У кожного є мрії білокрилі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756550
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Стихи – такая странная субстанция,
Рождаются они из звёздной пыли…
Мне кажется, они всё время были,
Но соблюдали некую дистанцию,
Чтобы явиться в нужное мгновение,
Ворваться в мысли вдруг, но очень бережно…
И вот уже стоим с тобой у бережка,
Вокруг покой и умиротворение…
Возможно, осень…
Да не это главное –
Полёт души, ручей легчайших строчечек,
И бабочек…
И запятых, и точечек
И настроенье эдакое славное –
И свет горит у сердца теплым пламенем,
И как свеча ты плавишься от нежности.
Мир полон тишины и безмятежности
И принимаешь ты его с признанием…
И кружишь с рифмой в сумасбродном танце…
Стихи – они волшебная субстанция
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757269
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Один дивак намалював картину
без фарб, без пензля, подумки зумів.
На ній вогонь метався без упину
від легковажних західних вітрів,
коло вогня сиділо дві людини
(чи двоє ангелів?) спиною в спину,
шукаючи тлумаченнь своїх снів.
Дивак накреслив їм сузір"я,
там були Щит, Пегас і Козеріг,
Орел там чистив своє пір"я,
могутній Лев поспать приліг,
навколо - Ніч, (чи надвечір"я?)
і двоє дивляться з довір"ям
в нічного неба вічний біг.
Чи пара та, чи сам дивак
в полоні пошуків? Важке питання...
Хтось все життя чека на знак,
хтось навпростець, без жодного вагання...
Десь по Шляху іде Чумак,
(його також створив Дивак),
несе у торбі він Пізнання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214753
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 26.10.2017
А впереди, четыре месяца холодных…
Ноябрь, декабрь, январь, февраль…
Душе весенней, да и телу, неугодных,
Укутываться вновь приходится в печаль…
От сырости погодной и домашних стен…
Не согревает солнце, хоть и радует…
И очень ждёт Душа весенних перемен,
Когда природа возрождением побалует!
А впереди, четыре месяца холодных…
Ноябрь, декабрь, январь, февраль…
И остаётся стать звездою путеводной,
Переживая стойко зиму и печаль…
/ 23.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757221
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
ОЙ ЛИШЕНЬКО! ЗА ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ НЕБА СВІТЯЗЬКИХ ОЧЕЙ,
В ПУСТІЙ КВАРТИРІ ЖУРИТЬ ЧАСТО ДОННА,
У ЛІВІМ БОЦІ ЗГАДКОЮ ПЕЧЕ.
КОЛИ В ЇЇ ВІКНО ГУСТА МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ, ВПЯВШИСЬ В ХМАРНИЙ ДИМ,
ГЛЯДИТЬ... ЦЕЙ СУМ СИЛЬНІШАЄ... АВЖЕЖ БО,
ТАМ НЕБО! НЕБО! БУ́ЛО НЕ ТАКИМ.
А У М'ЯКІЙ, ЗАХМАРЕНІЙ ГЛАЗУРІ,
НАД ГАМОЮ НЕВИЦВІЛИХ СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ ЛЯГАЛО В ТРЕПЕТНІЙ ЗАЖУРІ,
ДЕ І ЗНАЙШЛА БЕЗЦІННОГО ТЕБЕ.
НЕ ЗНАЮЧИ, ЩО Й СИНЯВА ЗНИКАЄ
І ГОРИЗОНТОМ ВИЗРІВША ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й ТЕПЛУ ЩІЧКУ ЗАЩИПАЄ
НІКИМ НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Намалюй оксамитове поле мені,
Де озимої ранні стебельця,
Найдорожчі для серця принади земні,
Як для пташки, що звила кубельце.
Намалюй мені лісу осінню красу,
І цирконову казку шипшини,
Лазуритного терну краплисту росу,
І у небі хмарки-балерини.
Намалюй мені, доленько, рідне село,
І щасливу мою Україну,
Щоб цієї землі не торкалося зло,
Щоб добро процвітало в країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Мара зійшла, темінь від чорних крил,
Могутню велич… Скіфію накрила.
В тіні глибокій виповзла з могил,
Й там байстрюка, ординця народила.
Диявол в ранг паскуду цю возвів,
Чужинка Хельга наволоч пригріла.
Щоби воно… споганило Богів,
В Почайні із Добринею втопило.
Розп’ятий світ від болю здичавів,
Зневагу світом підлість покотила.
Насилля й злоба вийшли з берегів,
Від дурману ерейського кадила.
Вже тища літ удалеч відійшло,
Кувалась довго… в українців сила.
Зерном із кісток волхвів проросло,
То матір Леля відродила крила.
Повернем славу й гідність із віків,
І честь свою здаровану Даждьбогом.
Позбавимось одвічних ворогів,
А їх сліди покриєм… некрологом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757008
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[b][i]Ви вірите? Сумую кожний час...
І поміж зацілованих магнолій,
Трамвайчиком старим із схудлих колій,-
Я так спішу нестримано до ВАС .
Надавши шанс надії, як життю ,
Стоптавши об бруківку свої кеди,
Сердечний легіт вкутавши у светри,
Я Вас усе ж між вуличок знайду.
Де заховавсь, за виступами кнайп,
Мій львівський захід сонячно-рожевий,
Що так голосить: де ви?.. де ви?.. де ви?..
Самотня леді із очима Альп.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Стоять орли... заковані в броні,
Пташки поліції старенькі і новії.
Забрьохані, як льолі в багвині,
Ще більше, а ні ж ті були, чужії.
Відгородилися...Пацюк і Козопас,
Як за стіною цуцики й повії.
В Маріїнці в них пушки про запас...
І гайвороння... чорне в летаргії.
Лиха покрила сном Покров,
Заснув козак, чи то мо в амнезії.
Невже звелась козацька кров...
Під захистом бандити і злодії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755828
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Дитинство моє було щасливим,
дай Боже кожному,
а Життя важким,
не приведи Боже нікому.
Та по-життю буває неприємно,
коли дивляться на тебе зверхньо,
наче ти є і водночас тебе нема.
Лише Душа має крила та відчуває серця силу.
Лише вона приспала надію, віру та любов,
і віддає по-краплині знову і знову.
Душа - це наш Рай,
нікого зайвого до неї не впускай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756435
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Моя ти мімоза,
Моя пектораль.
Жона жовтокоса,
Укутана в шаль.
Як сонечко ясна,
Як Місяць вгорі.
Моя ти прекрасна,
Роса на зорі.
Осаннна… Жадана
Ти спокій в тиші.
Для тебе кохана,
Я пишу вірші.
В очах твоїх просинь,
Від Боженьки дар.
На вулиці осінь…
А в серденьку жар.
Моя незрівнянна,
Ти спів ручая.
Ні, ти не омана,
Ти юність моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756302
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 23.10.2017
[b]
[i]Сумний поріг, ледь мліє літня осінь,
Кричать дощі в порожні вікна школи,
Під барабанний бій гілля із сосен
Снується павутиння, наче штори.
Голосить тиша текстами із стенду.
Й чиїмсь відбитком теплої долоні
Ледь гріє класи ніжно, мов легенда,
Та сивиною плутається в скроні.
І хочеться, хоч тінню аплікацій,
Пробігтись класом й коридором школи.
Та вітряне, від стомлених акацій,
Доноситься - "ніколи ... ой, ніколи..."[/i][/b]
P.S. Історія однієї закритої школи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756371
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 23.10.2017
♥♥♥
Краплі по клавішах
Чорних та білих.
Осінь танцює –
На вулиці злива…
Нею милується сивий рояль –
Молодість вже промайнула, на жаль…
Фрак надягнув,
Під віконцем навпроти
Мрійник рояль заглядає у ноти,
Осінь танцює…
Квітки хризантеми
В захваті глядач виносить до сцени.
Вітер, закоханий ніжно у осінь,
Легко її підхопив – танців досить…
І полетіли…
Заплакав рояль,
Кришку закрив і поринув в печаль…
Струни мовчать,
Сумом серце розбите…
Сніг залітає
В віконце відкрите…
Сивий маестро в сльозах засинає,
В снах він для осені музику грає…
Казка на жаль добігає кінця
Як мені жаль всі розбиті серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754175
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Упасти на коліна ти не маєш права!
Яким би камнем не давило до землі,
Якою б гіркою сьогодні не здавалась кава-
Не дай собі губитися в імлі.
Коли душа твоя втомилася від болі
І завиває як старий бездомний пес,
Наперекір усім іди стежками долі,
Твій Ангел береже тебе з небес.
Коли здається що кінець, німіють руки,
Заплач, кричи та сили у собі знайди
Прорватись крізь тяжкі серцеві муки,
І як не вдарило б ти духом не впади!
І своїй болі до землі низесенько вклонися.
Її ти не топи в стакані терпкого вина.
Хоч рани свіжі тільки трохи припеклися
Ти випий одним махом усю біль до дна.
І уяви як сонце посміхається для тебе.
Раптово вщухне у душі холодна злива.
Глибини мудрості відкриєш ти для себе,
Нарешті вигукнеш: "Моя душа щаслива!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614177
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 06.10.2017
Терзають Україну, як вовки.
На шию транші вішають месії.
Інструкції... вказівки від руки,
Нав'язують нам голуби святії.
І Ангела і Дональд і Макрон,
Доїти нас привикли й гидувати.
В рулєтку з нами грають, в лохотрон,
Навчені ж бо масони блазнювати.
В Америці й Гейропі голубій,
Говіють дзяблоносики пейс.ті.
Рехворми унедряють ще живій,
За долю України перейняті.
За карк тримають, гоїв у шлеї,
Бабло пакують юде і кастрати.
Їм служать резиденти й холуї,
Крім долярів на все ж.дві начхати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754049
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
І будуть, будуть ліс і шампурі,
Смачний шашлик в терпкій олії хвої
Й маленьке сонце, наче в футлярі,
Кори ялин вже вицвіло-блідої.
І свіжа-свіжа мякоть літніх хмар,
Та бажане століття від зозулі ,
Невтомне дочки й синове: "давай,
Пограєм в м'яч, ну мам, скажи папулі" .
Яскравий атлас буйної трави
І каганці ромашок білі-білі
Й такий щасливо-загорілий ти,
Підкинеш в жар ще трішечки вугілля.
Не десь там у спільнотах чи в онлайн,
З банальним "як ти?" вечером по скайпу ,
А тут, де сонця жовтий-жовтий лайм ,
Крізь крони сосен ставить всім по лайку .
Де тепла тінь в малесенькі руці
Ледь стигне, мов би образи в люстерку,
Де ти так радо синові й дочці
Розгорнеш сміло куплену цукерку .
Та, наче скарб, хвилини золоті
Внесеш в такий скупий, забутий будень.
Хоча, тебе немає ще в житті
Та серцем вірю в мене так ось... буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738561
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 06.10.2017
Летіли дикі гуси в небесах,
Журавлики теж відчували втому,
Лелеченьки долали довгий шлях,
Усі птахи верталися додому.
З країв далеких та до своїх гнізд,
До рідної землі, що їх зростила.
Триває так уже багато літ,
Хоча до крові натирають крила,
Та поспішають радісні сюди
В сади, ліси, луги та озеречка,
До очеретів та до води,
Де дихається вільно їм і легко.
Бо рідний край, мов батечко для них,
Земля, як мати діток виглядає.
Любов безмежна до Вітчизни їм
Вижить в чужих краях допомагає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730577
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 06.10.2017
Приспів:
Грай сопілочко кленова,
Плюскотить ген водограй.
Заворожена діброва,
Сипле в серденько розмай.
*
Вийду рано, я до лугу,
Із відерцем у руці.
Туман котиться по кругу,
Вмию личко в озерці.
*
Й побіжу росою боса,
Понад яром моріжком.
Там отаву милий косить,
У покіс кладе рядком.
*
Ой, скоріше б доторкнуться,
Впасти милому в плече.
В лозах коники пасуться,
В доли річечка тече…
*
Задивлюся в сині очі,
Грай сопілочко звелю.
Що нам скрекоти сорочі,
В тих очах себе спалю.
*
Різнотрав’ям пахнуть квіти,
Тут і там лягли мазки.
Осінь в краплях малахіти,
Нанизала на разки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748636
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 05.10.2017
Не забуваю ваші сині, сині очі,
Як небо, що закуталось в льону.
Як мама ви стояли на сторожі,
Нам здарувавши ласку неземну.
Навчили в мрію вірити й любити,
Незабувати батьківський поріг.
Зуміли на добро благословити,
В житті були ви нам, як оберіг.
Були ті очі в вчительки, як божі,
Проміннячко у сяйві образів.
Як дні щасливі в радості погожі,
Довкруги простір навіть голубів.
Приспів:
Ой, очі сині, вицвілі в засинні,
Неначе зорі світять нам донині.
Такі прекрасні сині і погожі,
Як дощ, як злива літом для озер,
Вони на інші зовсім непохожі.
З небес сприяють нам і дотепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753103
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 02.10.2017
Багатострунна сніжна вертикаль.
Небесних арф лунають дивні гами.
В зимовім храмі схований Грааль
Дивує таємницею віками.
Снігами снить безмірна далина.
Малює знак рукою абсолюту.
До двох сердець торкнулася зима.
Уламки щастя кригою закуто.
Вервечкою присипаних слідів
Блукають спогади минулих весен.
В бузковім вітрі потонулих днів,
Завіяних у простір піднебесний...
Знов під тремтливе сяйво ліхтарів
Невпевнено прийде холодний вечір
Самотнім перехожим. А згори
Ніч-віхола опуститься на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551739
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 02.10.2017
Здравствуй, старость! Нет страстей, желаний –
Только нежности волна порой.
Да нахлынет вдруг воспоминаний
Пёстрый и неуловимый рой.
То, что раньше драмою считала,
Или же трагедией звала,
Вдруг романом милым открывала –
Без терзаний, ревности и зла!
Достижений пики и вершины
На поверку кажутся не те.
Разве что на паре книжек имя…
Жизнь, теперь с тобою подошли мы
К самой главной и святой черте!
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753218
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Багряніє осінь золотава,
Смутком впали в серце холоди.
Розбуди прошу мене ласкава,
Від печалі люба розбуди.
Ще на тебе хочу надивитись,
Не скидай убранок до води.
До діброви хочу помолитись,
Дай мені ще трішки теплоти.
І з тобою хочу пожуритись,
Не жени у вирій череди.
Адже зможу часом запізнитись,
Не лишай на пам'ять гіркоти.
Червоніє обрієм заграва,
Замітає листячком сліди.
Зупинися, я прошу жовтава,
Натягни ще трішки поводи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Приспів:
Україна рідненька,
Як маківки цвіт.
Моє ти серденько,
Одна на весь світ.
Ти печаль моя, радість,
Ти розрада моя.
Моя сила і слабкість,
Ти в піснях солов'я.
*
Непрочитана повість,
Моє літо, зима.
Та твоя загадковість,
Мене зводить з ума.
*
Я до тебе мій краю,
Повертаюсь з доріг .
За тобою страждаю,
Ти мій біль і мій гріх.
*
Боже дай тобі сили,
Усім серцем добра.
Щоби зорі світили,
На всі боки Дніпра.
*
Щоб калина родила,
Щоб діброва цвіла.
Щоби вільно, щасливо,
Україна жила.
Примітка: * - приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749822
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Прибой Души, так словно бы на море,
Релаксом замираешь с вдохновением,
Летаешь белой чайкой на просторе,
И растворяешься в момент забвения.
И подымаясь с нотами в полете,
Туда где тянет небо синим омутом,
И сверху реешь чайкой - самолетом,
Над чудо морем в лучиках из золота,
А музыка все наполняет светом,
Искрится радостно лазурью в звездочках,
Из счастья бриз в лицо ласкает ветром,
Так хочется, чтоб сказка не закончилась.
И даже если звук последний стихнет,
Останется кусочек вдохновения,
В Душе, и он по новой искрой вспыхнет,
Напомнив в памяти момент парения.
Прибой Души, так словно бы на море,
Релаксом замираешь с вдохновением,
Летаешь быстрой птицей на просторе,
И нет уже тебя в момент забвения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752618
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Хтозна – відколи люблю його безумовно.
Він хтозна – звідки приходить у мої сни
І чи зумисне чи дійсно лиш випадково
Потроху згладжує гострі мої кути.
В серці знедавна так сонячно, так просторо...
В серці розквітла незвична мені весна…
І не потрібне «потім» мені без нього,
Я б в тому «потім» - дихати не змогла.
І хоч – не – хоч я ніжнішаю на півслові
І вкотре вперше цілую його вуста…
Очі навпроти – то мій шоколадний колір,
А очі навпроти нього – то бірюза.
І хтозна – скільки відведено нам любові,
Усмішок спільних, обіймів на двох – хтозна…
Знаю лишень, що для себе я в нім вже сьогодні
Знайшла все те, про що й мріяти не могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752181
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 29.09.2017
[i][b]Мої вірші - Душі стихія,
світанок вранішнього дня.
Римую промені зорі я,
вплітаю в схід твоє ім*я.
Зоря народжується в тиші,
а в моїм серці - почуття,
рядки - саме кохання пише,
відлунює серцебиття.
А кожне слово, мов росинка,
рядком намиста на листі.
Твоє ім*я – то є родзинка,
коханням створенім вірші.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747497
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 27.09.2017
Перегляньте цей відеоролик http://www.youtube.com/watch?v=xDivlyDO5FY&feature=channel&list=UL
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371966
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Сьогодні у Києві дощ!
І так тут самотньо… безпомічні ночі – не в двох.
Відбитки оголених площ
Залишать у пам'яті тепер сумний епізод.
Погода сьогодні лютує!
І холод проникнув мені навіть в скроні й до ніг.
А може вона ще сумує?
Просто заплуталась і серце не знає доріг.
Душа помирає від болю!
Та сліз не побачиш - не треба цієї краси.
Не зможу змінити я долю -
Твій подих для мене, як крапля живої води.
Ти завжди була мовчазною!
Та вечір осінній розставив всі крапки над «і».
В житті ти була лиш Любов’ю,
Для мене ж ти стала дорожча за весь земний світ.
А щастя текло мов рікою!
Ще вчора здавалося жити хотів не дарма…
Сьогодні здаються без бою,
Лиш ті, хто кохав досить ніжно лише на словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366832
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Дивлюсь на тебе і гадаю,
Чому така як ти на світі є,
Чому ці очі загадкові,
Невпинно спалюють мене.
А ніжна посмішка твоя,
Що без вагань так серце полонила,
Хотіла в душу знайти шлях,
Який вона озеленила.
Неначе зорепад ранковий,
Твій сміх мене чарує по неволі,
Як поклик серця загадковий,
Він відкриває двері всі любові.
Та все пройшло і не вернеться,
І навіть ангели безсилі тут, здається,
Лиш тихим болем в серці обернеться,
Це втрачене кохання, що не б’ється.
Ну що ж кохана – час прощатись,
Не все ж нам вічно любуватись,
Хоч важко нам тепер зізнатись,
Прийшов наш час тепер розстатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329680
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 23.09.2012
Зірвати одяг, вивільнити тихе тіло,
Пуститися в танок з коханням у руках,
Шалено підібратися до щастя вміло
Злетіти у екстазі в небо, наче птах.
Й летіти в вирій за дарунком тої долі,
Тобі віддатися на повну що є сил,
Спалити маски і порвати злії ролі -
Додати почуттям попутності вітрил!
Я хочу сонце в поцілунку зустрічати,
Ім'ям твоїм лишатись на палких вустах,
До смерті на руках носити і кохати,
Злітати у екстазі в небо, наче птах!
07.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355841
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Тремтіння губ і рук, і тіла,
Переплітання душ і снів...
Я так давно тебе хотіла,
Мільйони довгих-довгих днів.
Так справгло дивишся у вічі,
Я знемагаю. Та спішити
Ти і не хочеш. Сором в клітці.
Знов змушуєш мене горіти.
Торкаюсь пальцями бажання.
Заряд спокуса віддає.
Палає розум від чекання.
Ти ще подразниш.Та й з"їси.
Руками пестиш мою талію,
Й цілунками ідеш униз.
Мене доводиш до останнього.
Зриває час. І ти тремтиш.
Тут так волого і так палко,
і стон так солодко дзвенить.
Кохай мене! Кохай до ранку!
Не зупиняйся ні на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350423
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Я не можу бути зараз поруч,
так хочеться до тебе… в твої сни, обійми…
В слова не вміститься печаль і туга,
моя душа у стіни…
їй хочеться польоту,
й приземлитись у твоїх очах, долонях, серці…
Перестрибнути б міста ці
й рівно в десять…
я цілую твої руки,
а ти мене Обіймеш ніжно…
Тебе немає поруч.
Я кричу з балкону в рупор:
«Тісно… тут без тебе тісно…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346939
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.07.2012
Вже не так звучить моя гітара,
її струни срібні, не такі…
І душа немов би скляна тара
розбита… липневі дні гіркі…
І в жнива як завжди спека й зливи,
в небі осінь сонна де-не-де…
ти всміхнешся ніжно так, грайливо…
і твій погляд спокій мій вкраде.
Крізь усі незгоди, я до тебе,
через тишу і базарний балаган…
лиш з тобою, я це – я… не псевдо,
ти мій всесвіт, де я більше вже не сам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352157
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Под рубиновым свет-колесом,
Пролегла в даль дорожка к тебе...
Между рожью легла и овсом,
Хвойным лесом и дымом в трубе...
Под малиновым небом прошла,
Ближе к речке сужалась совсем,
Очень долго любовь к тебе шла,
Уводя от житейских проблем.
Ночь уж дышит в затылок слегка
Ускоряя измученный шаг,
Ох, дорожка к тебе нелегка,
Впереди показался овраг.
Все равно я дойду, доползу...
И открою все сердце тебе;
С твоих век смахну нежно слезу,
Открывая дорогу к судьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353673
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
І яка би ти не була –
Хвора, зла, сумна, - та я
Хочу, сонце, щоб відчула –
Ти є квіточка моя.
Хвору буду лікувати,
Злу до серця пригорну,
І не дам засумувати,
Зроблю з тебе гуморну!
Люба, знати це повинна –
Ти в мені постійно є,
Серця мого половинка –
То давно уже твоє.
І якщо нас розділяють
Кілометри, поїзди
Нас надовго розлучають,
В моїм серці ти завжди!
Та коли душа німіє
У самотності своїй,
Лиш про тебе думка гріє,
Я знаходжу спокій в ній.
Хто ще може милувати
Так, як це умієш ти,
Приголубити, як мати,
Ліки для душі знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205964
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 28.07.2012
З душею що з твоєю зробить
Знічев'я мовлене «Чорнобиль»?
Чи зколихне в тобі почуте
Емоції, чи дасть заснути?
Можливо, ні. Бо ти не знав,
Що десь, колись, в лісах Полісся
Серед річок, боліт і трав
Вогонь пекельний вмить розрісся.
Палав три дні, палав три ночі,
Тріщав і скиглив страшно ліс,
Йому-бо випекло всі очі,
Спалило прядки з пишних кіс.
Не знали ще предвічні хащі
Таких тяжких, нестерпних мук,
Не розуміли – хто і нащо?
Чиїх брудних це справа рук?
До неба віти простягали,
Просили милості в небес,
Благали, скільки сили стало,
Але не чув їх навіть Зевс!
Ніхто не знав тієї ночі
Як гинуть люди у вогні,
Стуливши ясні свої очі,
В квітневі теплі, чисті дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284076
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 28.07.2012
Ми приходимо в світ як палає зеніт
від народження зірки нової
і вдихаємо цвіт тих барвінкових літ,
що судилось прожити в любові.
Із дитинства до зір нас дорога веде
по ланах доброчинства і честі,
але іспит нас жде - роздоріжжя круте,
наче карма, лихе перехрестя.
На перехресті справдження надій
свою дорогу відшукать зумій,
не помились, не схиб, не відступи
із перехрестя в зоряні світи.
Там наліво вода, а направо вогонь,
попереду провалля і скали,
хай не буде шкода тобі здертих долонь,
та безхмарного неба замало.
Ні вернутись назад, ні його обійти
не вдавалось ніколи нікому
у вогні тіла гарт, волі гарт у води,
ну а гори бальзамом від втоми.
Що зберіг - не згуби, що не зміг - доведи.
що не встиг заверши усе в пору.
Доки жар у вогні, життєдар у воді,
а у горах негаснучі зорі.
Є нев"янучим цвіт, доки світить зеніт,
доки попіл не висушив море,
доки вистачить сил для натруджених крил
боронитись від вітру у горах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353011
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Твої очі карі, карі,
Ніби відкриваю завісу вуалі.
Та не можна в них довго дивитись-
Бо дуже просто загубитись.
І попадаю в таємничі тенети,
В загадкові жіночі секрети.
Та блукаю, блукаю, блукаю,
Як вийти звідси - я не знаю.
І лечу, забуваю про все,
Невидима сила мене несе.
В світ страждань та насолоди,
Твоїх очей - незрівнянної вроди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288728
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.07.2012
Твої вуста налиті медом,
В очах твоїх вічний вогонь,
Мене крізь тіло пробиває,
Вся теплота твоїх лодонь.
Так знову хочу обійняти,
І пристрасть голу пережити,
Пройтись по шовковому тілу,
Й губами всюди наслідити.
І піт нехай покриє тіло,
Він не остудить те бажання,
Що буде вирване із серця,
І не пропаде до світання.
З тобою я втрачаю розум,
Від поглядів зникає біль,
Від дотиків я грізний воїн,
А в подиху блукає хміль.
Та все ж напевно я втечу,
Бо пристрасть є тільки у ліжку,
Дружину хочу для життя,
А не красиву й дику кішку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342439
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 26.07.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 26.07.2012
Героям ненаписаних історій,
що поруч нас живуть-витають ,
скажу без різних алегорій
ми любим їх - вони ж про це не знають.
Для них усе життя наше проходить,
жалієм, мрієм, думаєм, чекаєм...
Ми довіряємо словам їх,
хоча ніколи краще не пізнаєм.
Ви тілом сильні,духом невразливі,
та недосяжні,ще й такі зрадливі.
Найкращі автори, улюблені поети...
Складаєте не в нашу честь сонети!
Не любите нас?-Ах, яка печаль!
Який навислий смуток...й жаль....
Героям ненаписаних історій,пишу,
бо їхня слава - дим,
сьогодні з ними Фортуна гуляє,
а потім Бог глумитиметься з них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302014
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Душа поэта, ты - строка,
Из бездны чувств, переживаний,
Ложишься буквами в тетрадь,
Окончив путь своих скитаний.
Где ты была, чем отболела?
Скажи, излей себя рекой,
Бумага, ко всему терпима,
Здесь, обретёшь ты, свой покой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301079
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 22.12.2011