Поміж дерев плетіння гострих ґрат,
Що підпирають голубе склепіння
Ідеш, ідеш, бездумно, наугад
По стежці в мовчазнім заледенінні
І пусто. Хоч кричи, хоч не кричи
Лише з гілок здіймаються грачі.
Вогке, химерне відчуття спокою
Не виправданого, лишень дарма,
Торкаєшся до вилиці рукою:
Біль вже минув – бажань уже нема
Уже облич не можеш пригадати
Час, як меляса тягнеться ліниво
Навіщо, думаєш, тут оці ґрати
Чому все так химерно й неквапливо?
Де листопад, де та, що тут ходила
Ступала, сміючись по парапету
Так пристрасно затято говорила
Про фільму дивні лінії сюжету
А ти гадав: нехай вона замовкне,
Нехай присяде, і захоче спати
Або дурницю про образи бовкне,
Щоб привід був законний обійняти.
Не випав привід. А тепер - запізно
І як Орфей, ти став її шукати
Наткнувся на плетіння ґрат залізне
Що тут сказти?
Нічого. Та й не треба, краще тиша
Хоча ця згадка думки не полишить
Гілками вільхи сонно лиш колишуть
Вже й мемуари для нащадків пишуть.
Пусті. І хоч кричи, хоч не кричи
Лише з гілок здіймаються грачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272171
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2011
...їй часто доводилось губити тіло в чужих сорочках
і коли говорила про долю - завжди навхрест пальці.
На шкірі ножем малювала, а потім цілющі примочки
і небо ковтала в пігулках (неначе це кальцій).
Така необхідність не плакати, щоб не втішали,
поламані нігті не зменшують кількість подряпин.
Тепер буде важче - бажань залишилось так мало,
в її механізмі загублено спокій, як клапан.
Усе поступово набридло і дуже втомило-
начхати на тіло,лише б не душею розплата.
Живе, непокоїться, плаче, всміхається мило
і потайки вірить,що вдасться себе врятувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 25.07.2011
Іду я стежинкою свого життя,
Сховаюся вся у тумані,
Не чути людей, немає буття,
Існую неначе в омані.
Так тихо й спокійно, завмерло усе,
Неначе ніколи й не було,
Сідаю край неба, а землю трясе,
І доля про мене забула.
Чому так самотньо, коли є сім’я,
Неначе один серед поля,
Не можу знайти себе, любий, де я?
Вмираю я тихо від болю.
Невже можна плакать, коли на устах
Усмішка ясно сіяє,
Невже можна в’януть, коли у садах
П’янко так вишня буяє.
Чи можна лишити у серці минуле,
Коли є ти уже поруч?
Чи можна кохати все те, що забулось,
А хочеться йди десь ліворуч.
Чи можна купити кохання на ніч,
Пропасти у пристрасті твоїй,
Натішити душу і тіло налить
При тому не вразити Бога?
Сиджу в самоті, люблю тиху ніч,
Там можна побути собою,
Пробачте за муки, ви рідні мої,
Вернусь до вас я з душою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271256
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Хто тебе просив в моє життя?
У брудних важезних черевиках
Прогулявся серцем ти великим,
Залишивши звалища сміття.
Хто пустив тебе в мій світлий храм,
Щоб зробити місце там відхоже.
Більше ти зайти туди не зможеш.
Я його спалила. Попіл сам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226346
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 20.07.2011
Щось змінилося… Крихітно-ясний,
Він з’явився і став перед тебе…
Наче іскра завбільшки із небо…
Розділив і з’єднав одночасно…
Ти пробач, та в молитві до Бога
На кривих поворотах дороги -
Нуль за себе, за тебе лиш трохи,
А все решта за нього, за нього…
Це не зрада, не прірва!.. Це наче
Перевтілення нашого раю…
Вір -ще більше тебе я кохаю,
Бо у ньому я теж ТЕБЕ бачу!..
8.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269201
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Жіноча ніжність – жіноча слабкість…
Ховати болі, шукати сили...
Любити дурнів,здіймать їх вартість,
Не вартим пір"я давати крила...
Жіноча ніжність – жіноче щастя…
Дитячий щебет, сльоза забута,
Рум’янцю радісного багаття,
Зашиті рани, бальзам спокути…
Жіноча ніжність розтопить кригу,
Зведе в двобої,захопить з тилу,
Приручить, змінить, вкладе на спину.
Жіноча ніжність – жіноча сила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217682
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 19.07.2011
Це танго лише для двох.
Тут місця для третіх немає.
Сьогодні ти просто - бог.
Так дико. Так гостро. Я знаю
Твій кожен наступний жест,
Як зіграну всоте виставу.
Ще крок. Очі в очі. Протест.
Це танго із присмаком кави.
Вогонь. Дотик серця. Двобій.
Кидаю тобі бумерангом
Свій погляд. Тримай. Шаленій
У ритм божевільного танго.
В безумстві парфумів й вина
Закоханий, скажеш: "Лукава..."
А я посміхнусь і наллю собі кави.
- Звикай, любий. Танго - це гра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234823
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 18.07.2011