Ангелики з неба спускаються в гості,
Сьогодні є свято в маленької доці,
Цілую тендітні і ніжні ті щічки,
І долю покличу на свято до нічки.
Несуть із небес їй чудові дарунки,
Такі кольорові, красиві пакунки,
Та щастя у Бога лише я благаю,
Щоб завжди був поруч - про це я прохаю!
Хай Матінка Божа обніме малятко,
Моє солоденьке, красиве дитятко,
Не завжди я зможу тримати за руку,
Нехай Богородиця візьме поруку.
Хай зорі сплетуть тобі долі віночок,
Щоб сміх твій лунав - затанцюють таночок,
Вклонюся ангелику в день цей величний,
Для тебе, мій промінь, такий він незвичний.
І місяць співає тобі колискову,
Всі сили природи приходять казково,
Навколо дзвіночки любові задзвонять,
І сльози від ніжності мої розгонять!!!!!
18.08 - день ангела всіх Ілоночок!!!!вітаю свою доню!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275898
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Дорогой мой, ну что тебя гложет?
Что рассеять тревогу поможет?
Расскажи мне, доверься, упрямый! -
Я ведь друг самый верный. Я - мама.
Все пойму, все приму до песчинки, -
От неведенья горче слезинки.
Поддержу, как бы ты ни метался,
(Помню, как ты мне трудно достался!..),
Отведу от тебя боль и ропот,
У меня за спиной - жизнь и опыт,
И, покуда глаза не закрою,
Жить я буду твоею судьбою...
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207234
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 18.08.2011
За старовинними
народними переказами
Закарпаття
Існує у народі
Повір`я:
хто зневагу,
Погорду проявляє
До звичаїв батьків,-
Не знаючи притулку,
Сірома-бідолаха
Блукатиме по світу,
Аж доки буде сил...
Старі доводять люди,-
Живе у Закарпатті
Легенда стародавня
Про дивний оберіг,
Який створила матір,
Щоб син її повсюди
Ставав на захист людям,
Все подолати міг.
Колись у нашім краї
Матуся колисала
Чудове немовлятко,
Що Бог подарував,
Тривожними ночами
Сорочку гаптувала
Йому до повноліття -
Щоб добру долю мав.
Не рік, не два збирала
Вона міцні коноплі,
На срібний місяць пряла
Блискучі ті нитки,
Щоб ні стріла ворожа,
Ні гострий меч, ні списи
До тіла не торкались,
Не кресали кістки.
Ретельно вибирала
Магічні візерунки,
На вдачу, на здоров`я,
На довгеє життя...
А про біду згадає -
І опускає руки,
На Бога вся надія,
На мирне майбуття.
"Хай буде син розумний,
А воля - несхилена,
Непереможня сила,
Щоб в серці ніс любов,
Хай славою прикрасить
Вкраїну - рідну землю..."-
З благанням кожним сльози
Ронила знов і знов...
Минуло двадцять років.
Дошилася сорочка,
Цілющою водою
З святого джерела
Скропила мати спину,
І рукави широкі,
І груди. Та у скрині
До часу берегла.
Раділа мати щастю -
Син виріс добрий, щирий,
І розум, і підпора -
Порадував Господь, -
І працьовитий в полі,
І жартівливий в колі,
І силою багатий...
А скриня - для скорбот...
Та знову запалали
ХатИ у ріднім краї,
Свистять ворожі стріли,
Плач чути навкруги...
Син на коня сідає,
А мати витягає
Сорочку-вишиванку -
Страхайтесь, вороги!
Цвітуть червоні маки,
Зелений ліс і поле,
І зорана земелька
На білім полотні,
Все втілила там мати -
І мрії, і благання,
Ось тільки сліз не має,
Бо виплакала всі.
І зранку, на схід сонця
Зійшлися грізні сили,
Два війська в чистім полі,
І в нашій стороні
Могутній витязь виріс
В кольчузі незвичайній,
Що вся горіла сріблом,
Як в праведнім вогні..
То материнські сльози,
Що просолили ночі,
В коштовнеє каміння,
Перетворились всі,
Виблискували світлом,
Катам сліпили очі,
Провісниці поразки,
Святої правди сіль.
Всі заніміли з дива,-
Яскраво вигравала
На витязі сорочка -
Зійти не можна з місць,
Могутня чулась сила,
І ворогів лякала,
Із рук нечесних списи
І стріли впали ниць.
Не відбулася битва.
Без смерті і без крові
Принесли перемогу
Ті сльози матерів.
Шануйте ж вишиванку,
Сорочку чудодійну.
Вдягай же, Україно,
Своїх богатирів!
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273702
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 18.08.2011
(из старых тетрадей)
С поклоном - всем мамам.
Я поздно понял истину: что, где бы не искал,
Такого друга верного мне больше не найти,
Чтоб с помыслами чистыми, чтоб в жизни не соврал,
Чтоб тяготы мог вынести совместного пути,
И жизнь отдать безропотно... (я был тогда так мал,
Что даже оценить не мог, не то, чтобы спасти!..)
А друг тот невидимкою плечо мне подставлял,
Совсем не намекая мне, что помогал идти.
Он радости так искренне со мною разделял,
Как будто жизнью жил моей, мужал, спешил расти...
Когда окреп я, сильным стал, его я покидал,-
Среди беспечных молодых нет повода грустить-
Приехать мог - не приезжал, и часто не писал,
Забыл откликнуться на зов, на просьбу погостить...
Вернуть нельзя... Все осознав, от боли застонал,
Держа истрепанный конверт, задержанный в пути,
Вдруг понял я - защиты нет, навечно опоздал...
Без сна, в ночи, слезу ронял...на странное "прости"...
1976.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271365
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 18.08.2011
Хто поставив його
і коли - невідомо -
Той ослінчик старий,
недоладний, горбатий
По-за хвірткою самого рідного дому,
Під різбляними вікнами нашої хати?
Весь повитий плющем,
вкритий листям черешні,
Привітає щовечора всіх мимохідь:
-Молодий чи старий,
іздалля чи тутешній,
Відпочинь від турбот,
з нами трохи посидь...
Сповідалися тут сиві вуса і скроні,
Жваві ноги в синцях
(встигнуть скрізь на льоту!),
І наморені зашкарубілі долоні,
Наречених замріяні коси в цвіту.
Спочивала поштарка,
краянам знайома,
Що по службі носила і в дощ, і в жару
В чорній латаній сумці
від дому до дому
Всі новини - про щастя,
а де й про журбу.
Тут сусіда привозив в колисці онука,
Вихвалявся:
- Малого назвали Тарас!
Тут цікавилась вулиця:
- Як там науки? -
У студентів,
що з`їхались влітку до нас.
Повз ослінчик летіло за щастям весілля,
І проносили тих,
що до Бога пішли,
На Великдень мінялися діти -
дозвілля! -
Хто - яєчком,
хто - хлібом, що мати спекли...
Хто поставив кривий,
з ясеневого зрубу,
Той ослінчик простий
проти батьківських стін?
Від усіх земляків,
наче вірному другу,
Небайдужому майстру
вчиняю уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201433
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 18.08.2011
В нашій хаті гомін,
В нас гучне весілля,
Метушня страшенна, родичів юрма.
Брат найстарший в домі
І Гловацька Ліля
У вбранні розкішнім - краще їх нема!
Радісно-тривожний
Ще й зніяковілий
Брат мій на вітання встав із-за стола,
Наречену пишну
В сукні сніжно-білій
Він при всіх цілує! От такі діла!..
Виросту я скоро,
Буде море квітів
На моєму святі - дивному із див!
Поруч стане мама -
Кращая у світі!
З нею одружуся! Так я ухвалив.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205153
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 18.08.2011