Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 21.11.2012
Поки в парламенті буржуй,
То сухарі, Вкраїно, жуй!
Бо казнокради і злодюги
Пітніють, «бідні», від напруги.
Усе їм – мало, мало, мало,
Зжирають наші «хліб і сало».
Ця керівна, поглянь, орава
Гребе все зліва в нас і справа,
Віддайте все, поки живі,
Вони ж, либонь, лиш центрові!
Не ти господар в своїй хаті,
А буржуїни ці пихаті.
Віддай дружину і себе,
Й твою земельку загребе!
По світу пустять старцювати
Ці вітчизняні супостати!
Продай їм голос, як завжди,
І не докличешся сюди.
Що до людської їм біди?
«Під три чорти із нею йди!»
Підеш, згорьований, в запій?
Ти все одно для них «не свій»!
Згадають все – війну і сором,
Страхатимуть голодомором,
Грузин вплетуть і москалів…
Про тебе лиш не буде слів.
Про тих, хто вижив в ту війну,
Вітчизну відродив одну,
Пересадив їх в «Мерседес»,
Пустив у владу до небес.
Тепер – черв’як ти, він – Герой!
Електорат у нього – той!
Тож мовчки рийтеся в гною,
«Я – пан, де хочу, там стою!»
Що скажеш правнукам своїм?
Як продававсь за гречку їм?!.
А потім лаявся й стогнав,
Мовляв, не зловлю більше гав…
За петельки готовивсь брать –
Знов «загодила» стара «рать».
Вкусив огризок ковбаси…
За кого голос віддаси?
За «благодійника» лукаво,
Мораль поправши, совість, право,
Забувши Бога і батьків…
Хотів такого, не хотів,
Позволив нечисті гнилій
Установити власний стрій,
Сміятись з пращурів твоїх
Для них прикольно, а не гріх!..
Віддай пальто, піджак продай,
Але ніде не забувай,
Що ти – не бидло і не хам,
Батьків, дітей, дружину, храм
Не проміняєш на крупу,
За чиюсь «істину» тупу,
Аби не сором було жить
За ту слабку, продажну мить.
Усьому є ціна своя
Під звуки гімну Кобзаря.
Мутанти, давлячись ікрою,
Із року в рік пливуть рікою,
Їх зупинити б – та, на жаль,
Тобі обіцяна «медаль»,
Золоті гори і свобода…
Та ні – погана там погода.
Любов’ю Неньку охопить,
І гасла хочуть, а де нить?
Що в вишиванках, що без них,
Побільше б баксів для крутих!
Їм заважає мріять мова,
Тут атмосфера – нездорова,
Тож верещать лжепатріоти,
Не зрозуміть, хто «за», хто – «проти».
Начхать вам, знаємо, панове,
І на колишнє все, й на нове,
Рахунок за «бугром», в Женеві…
«Хатинка» і сади вишневі…
Служить закону в «Незалежній»,
Тризубом Неньку вгородить…
Усе в вас в силі протилежній –
Капшук «зеленими» набить!
Думка за думкою – тривожна,
Відкат за землю і з доріг…
Бо ми ж – держава!!! Нам все можна!!!
А ти – господар? Ти ж не зміг!
Слуга забув кому слугує,
Усе рубає вже з плеча,
Лишень під вибори воркує,
Сховавши звичного меча.
«Господар» ставши вмить вівцею,
Чекає доброго царя,
Як хворий – диво-панацею,
А вимагають – хабаря!
Віддай за довідку й квартиру,
І за життя не поскупись…
Не йди до них без нашатиру,
Твої царі, давай, «гордись»!!!
Пір у чуму їм «закатати» –
Простіше простого нема!
Гульнуть міністри й депутати…
Що їм якась людська «чума»?!
Село, розорене роками,
Залиті пивом біль і срам…
«Слуга народу» добре втямив,
Що ще не все поцупив сам.
Ще ж годувальниця-землиця
І денно й нощно їм «свербить»,
В солодких снах вона їм сниться,
В поміщики, мабуть, кортить!
Нащадки нам поставлять знак,
Та не простять «заслуг» однак!
Зростить народ собі героя,
Не упадем, як впала Троя,
І заживемо, як колись,
Щоб мрії кожного збулись.
Я не тому йду в депутати,
Аби мене могли читати,
А хочу послужить народу,
А не буржуям на догоду!
Я – тут, із вами живу, вдома,
Мені ця істина відома,
Є постраждать за що! А вам
Не остогид такий «бедлам»?!
Повернем правдоньку святу,
Не схибим з курсу і в сльоту!
Не пройдуть хай царі-магнати,
Пора їх зупинить давно,
І з головної Ради гнати,
Повірте, спільно нам дано!
Наш край чудовий повернути
В народні руки мерщій слід,
Ми ж з вами, люди, не банкрути
І маєм славний родовід.
Тож вибиратись швидше треба
Із віроломної пітьми,
Благословення просим в Неба,
Ми – не раби. Раби – не ми!
Зійди з колін, козацький сину,
Ти – вільний вітер, й не один,
Я на підмогу тобі лину,
Бо як і ти, народний син.
Минуться в нас злочинні клани,
Змете таких народний гнів,
Бо світлі в нас із вами плани,
Без тріскотливих блудних слів.
Людцям не варто забувати –
Куди збираєтесь тікать,
Коли здасте свої мандати,
Прийде до вас народна рать?!
Пружина ж трісне колись, звісно,
Якщо її перетиснуть,
Задумайтеся нині й прісно,
І про людську, й свою майбуть!
Нам підсумок відомий далі,
Який очікує кінець,
З народом зробим кроки вдалі,
Вам пророкуючи «капець»!
Що, драпанете на Канари?
Готове все заздалегідь?
Ви іншим готували нари?
Тож там свої місця займіть!
Закони ж рівні всім і всюди,
І продається не усе,
Пора вже вийти із облуди,
Що нам прийдешнє й принесе!
Ще схаменутися не пізно,
Вандалів зупиніть своїх,
Попереджаємо всіх грізно,
Як кажуть, курям не на сміх.
Віддайтесь Богу, заклинаю,
Згадайте звичаї старі,
Відкрийте очі, я – прощаю,
Й прощення це – на вівтарі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367390
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Терновый венец – Божьей святости нимб,
И путь на Голгофу – подъём на Олимп.
Позорная смерть – всепрощенья салют.
И ангелы в трепете тихом встают.
Голгофскую жертву умом не постичь.
Смирения дух для надменности – бич.
И крестная смерть гордецу не удел.
Как жалко слепца, что прозреть не успел!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148827
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 05.04.2012
Зима. На краю провулку
Дівчинка років восьми:
Кришить для пташки булку,
Припрошує: «Ось, візьми!»
Пташка – сива голубка,
Крихти збирає з-під ніг.
Тепла, свіженька булка,
Хоча і холодний сніг.
Віддала останню жменьку:
«Голубко, живи, не вмирай!..»
Дівчинка втратила неньку,
Зберігши у серці рай.
12.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321293
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Молюся за сивий Хрещатик,
За батьківську білу хатину.
До Господа би докричатись:
Спаси й сохрани Україну.
Не дай ти їй, Боже, пропасти, -
Вона у нас тільки єдина,
Не дай безпорадно упасти
В угоду комусь на коліна.
Спаси від руки олігарха,
Готового все в ній продати,
Дай мудрості ще Патріархам,
Щоб м́илувати й мирув́ати.
Неправда, що ми такі різні, -
Хтось зерна осоту нам сіє,
Вбиває завіси залізні
Та руки липкі свої гріє.
Хтось хоче, щоб стінка на стінку,
Хтось хоче, щоб брата проти брата,
Відсидиться десь у затінку
І хапне шматок від розбрату.
Підсовує мічену карту,
І кружить як хижий шуліка,
Чекає високого старту,
Щоб все закабалить до віку.
Дай мудрості, Боже, і волі
Нам замість фальшивого права,
Ми вже натерпілись доволі
І зверху, і зліва, і справа.
Спаси від людського осуду,
Не дай сплюндрувати країну,
Врятуй від продажного суду
Мене і мою Україну.
Невже ми навіки пропащі,
Що правлять і нами керують
Не обранці кращі із кращих,
А ті, що жеруть і жирують.
Як п’явки з масного болота
За списки сховалась і квоти
Лайлива мандатна голота,
Огидна усім до блювоти.
Їм світ заломився крізь призму,
Від пихи зриває обшивку,
Вже вкотре наповнюють клізму
Зробити народу промивку.
Не даймо себе обдурити,
Якщо нас майбутнє тривожить,
Тут дітям і внукам ще жити,
І хай нам Господь допоможе.
Амінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265415
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Тривожні вітри
Об калиновий кущ
Обламують стомлені крила.
Новинами грізними
Серце не муч,
Щоб стужа його не засклила.
Одна є хороша,
Одна є блага,
Хоч зміст її більше ніж дивний...
Не схибить до неї
Ніяка нога
І серце простої людини.
26.02.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243818
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 16.06.2011
Я скрипкою хотіла б стати,
щоб хвилювати щирістю серця,
вечірні зорі запаливши колисати
аж доки сонце не покличе
у моря.
Я скрипкою хотіла би заграти
у вальсі вилити свою печаль,
осіннім листям у гармонії кружляти
і чарувати світ, де вітер долі -
мій скрипаль.
Містичне віяння в безпам'ять часу -
всесильний рух, що палить вороття.
Що наша суть? Коли вона боїться моногласу
І самосуду... Осінь-скрипка...
Забуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214660
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 16.06.2011
Приснись мені!
Крізь білий снігопад країни мрій
візьми мене за руки.
Підемо у чарівний світлий сад –
У сад стрічань,
де вже нема розлуки…
Приснись мені!
Ти – все, що в мене є
У цім холоднім неосяжнім світі!
Ти подих мій.
Сумління ти моє...
Приснись мені,
мов яблуня - у цвіті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225811
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 16.06.2011
Закохатися в тебе?
Легко!!!
Чого погляд лише твій вартий...
Очі в очі і вже без жартів...
Мрії ввись... до неба...
Далеко!!!
Закохатися в тебе...
Ніжно...
Як в весну закохались квіти
Як хурделицю любить вітер
Бо любов і їй треба...
Сніжній...
Закохатися в тебе!!!
Тепло
Той вогонь у душі так гріє
Проти правил, що в кожній грі є
Лиш би разом... на небо...
В пекло...
Закохатися в тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264630
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Прости,
що до сих пір іще мовчу,
Плекаю слово,
доки не дозріє.
Я подумки
- "привіт" - тобі кричу.
Щоночі
я запалюю свічу
незгасної молитви
і надії
і примовляю:
- СОНЦЕМ ЇЙ СВІТИ…
Прости мене за це.
Прости.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257645
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 14.06.2011
Для чого взагалі мені твоя увага,
Якщо зі мною ти не думаєш про завтра
І нащо ті слова, хіба в словах наснага?..
(Коли вони – брехня, а не всесильна мантра.
Чужі ж слова – пустир, хоча такі вже гарні…)
Мені не до душі. І швидше небо зникне,
Скоріше на землі всі мрії будуть марні
Ніж я тебе віддам!.. Ніж я до тебе звикну.
06.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239341
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 14.06.2011
Там, де потужний струмінь б’є з гори,
Я мрії із молитвою сплітаю.
Привітно віти тягнуть явори -
Від теплого дощу мене ховають,
Хоч добре знають – тут мене нема,
Бо подумки – уже давно з тобою…
ВІН так зробив: чуттями усіма,
Серцями – ми назавжди будем двоє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264176
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 13.06.2011