unknown smile: Вибране

Єйжена Кашицька

просто про те, як я тебе люблю

Я  стала  небом
не  для  того,
щоб  на  мені  були  шляхи.
Моя  незаймана    хмарина
Замріяно  пливе  в  віки.
Вітрами  я  лечу  до  тебе,  
Не  гаючись,  ані  на  мить,
Читать  умію  і  в  калюжі
Рецепти  мудрості:любить

Я  іноді  живу  морями,
Щоб  рятувати  кораблі
То  раптом  виросту  полями  -  
Схилюсь  колоссям  до  землі.

Мене  ти  бачиш,  й  коли  темно
Тому,  що  я  зоря  ясна,
Лісами  пролягаю  дремно
Моя  дорога  без  кінця
Хай  кажуть  всі,
що  я  самотня,  не  маю  особливих  чар
в  мені  живе  любов  до  тебе
І  це  найкращий  Божий  дар

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252440
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 30.12.2011


Warik666

Два слова

Мені  не  потрібно  гламурних  коханок,
Бо  серце  лунає  в  казкових  тонах.
Окутаю  радість  у  барви  сопрано,
А  смути  фантом  перешлю  в  альманах.

Мені  не  потрібні  аморфні  стилети,
Аби  проганяти  подалі  думки.
Де  небо  жбурляє  зірки-амулети,
Свідомість  моя  загубилась-таки.

Мені  не  потрібно  спіральних  алюзій,
Де  розум  шукає  пухнастий  аванс.
Хай  сонце  озвучує  тенор  Карузо,-
І  ритміка  пульсу  зіграє  романс.

А  те,  що  потрібно,-  усе  і  нічого:
Бузковий  світанок  і  трішки  трави,
Гармонію  серця  і  вітру  п'янкого,
І  два  вічних  слова:  "радій"  і  "живи".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286525
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 10.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2011


Ветра

Искать слова в молчании дождя

Искать  слова  в  молчании  дождя,
угадывать  в  капели  грусти  слезы
и  вспоминать,  как  веточкой  мимозы
дрожала  на  ветру  душа  моя.

Искать  дыханье  в  шёпоте  травы
и,  захлебнувшись  выдохом  колючим,
застыть  на  кромке  сна,  оставив  хмурость  тучам,    
что  остывают  в  бездне  тишины.

Кричать,  не  отпуская  хрупкий  звук,
зарывшись  в  мягкость  белизны  подушек.
Снимать  остатки  дня  как  паутину  кружев,
чтоб  в  ночь  войти  нагой,  ступая  вдруг  

по  воздуху,  навстречу  лунным  снам.
Лететь,  забыв  земное  притяженье
и  легкость  чувствовать  в  стремительном  движеньи,
деля  мгновенья  жизни  пополам,

чтобы  оставить  часть  себя  -  тебе,
одно  крыло  взяв  у  тебя  (быть  может),
чтоб  сны  твои  волнительно  тревожить,                      
свой  поцелуй  неся  к  твоей  щеке...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291389
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011