Я десь пішла, уже мене немає,
Спустилась тихо осінь на плече,
Вітри безжальні мчаться рідним краєм,
І тихий сум за душу аж пече.
Чи хтось іще забуде, чи згадає,
Чи промінь сонячний ще розум осяйне́,
А серце спалене уже не пам'ятає,
Чи хтось іще у вічність загляне́.
За мною ще вчорашні радості палають,
Димляться сріблом-злотом спалені мости,
Мої творіння у глибин віках не пам'ятають,
За це, нещасна доленько, мені прости.
Мої горіння і творіння - чи вернуться,
Душа очиститься від скверни й суєти,
Хай осквернителі душі перевернуться
У вовкулаків, що блукають без мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525788
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 01.12.2014
Коли ламається душі основа,
А серце пориває до чеснот,
Сторінка відкривається но́ва,
Яка далека від висот.
Життя моє минуло в небокраї,
Осінній цвіт на камені завмер,
Взялась десь скверність в моїм раю,
Усе змінилось і минуло вже тепер.
Минув мій час раптово і невпинно,
Пройшла ціла епоха віри і надій,
Лиш вперта осінь посміхнулася невинно,
І всі мости безжально знищив буревій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525789
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 01.12.2014