Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 05.02.2012
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Із Натхненням я гарно знайома,
А Самотність – це муза моя!
Я із Втомою граю в пів тона...
Божевілля... можливо це Я !?!
Розквітаю палким я Коханням...
А сміюся в безмежжі Печалі...
Моя відповідь теж є проханням...
Безкінечної ніжної Далі.
Я із Вічністю граю у шахи,
А Мрійливість світанком чекаю...
Думи мої – палаючі птахи...
Я у відчаї Жалю зникаю...
Ось і ВСЕ!!!Я розкрила всі карти...
Чудернацький портрет... почуття...
Звеселили сумні мої жарти?!
То ж тепер відгадайте – ХТО Я ? ? ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189742
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 27.08.2011
Артек - ти наша Батьківщина!
І як не склалось би життя,
Тебе любитиму я щиро,
Тобі немає забуття.
Як пташенятка із гніздечка
Пурхнемо, згадуючи дім
І наш Артек - рідне містечко,
Дитинство, прожите у нім,
Кохання, друзів і вожатих,
Дерева, сонце, чистий пляж
І грізний вигляд ведмежати...
Це табір незабутній наш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208389
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 24.07.2011
Свой мирок невелик,
Но у каждого – свой,
Не всегда он парник,
Не всегда в нём покой.
В нём бывает, кричим,
И поплачем тайком,
В тёплом свете лучин,
Не давя в горле ком.
В нём ни кресел, ни ваз,
Ни кино, ни картин,
В нём не действует связь,
Здесь от всех карантин.
Здесь и песни поют
Разве только молчком,
И не пьют даже «брют»,
Не воняют «бычком».
Здесь душа на ветру –
Одинокий вампир,
Никого не зову
В одноместный мой мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171968
дата надходження 15.02.2010
дата закладки 24.07.2011
Тиха неувага так мені простима;
Ну куди кохання знову привело?
Фея-чарівниця з юними очима
Сіє в моє серце зорі і тепло.
Ні, вона принцеса! Молода княгиня
І на крилах юні щастячко несе…
А краса в зіницях, наче небо синя,
Може й не безмежна, та для мене – все.
І нехай у душу ще немає ходу –
Все-одно там світло, а не дика тьма.
Так, вона байдужа, – холодніша льоду! –
А утім, для мене гарячіш нема…
22.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011
Жорстокий та понівечений світ!
Смердюча яма шахраїв потворних!
Ви чуєте,як пише заповіт
Безмежний Всесвіт на зірках бездонних?;
Скалічені та ниції тіла!
;Ви не зуміли проростити ниву.
За ваші лицемірнії діла
Не Раю,тільки Пекло заслужили!
На сповідь йти вже піздно.Все дарма!
Не долетять молитви,навіть з Храму.
Прощальний стогін кане в небуття.
Вже зачинили к покаянню браму.
Прийміть розплату за свої гріхи!
Всі ті,хто світ штовхав у прірву.
Нема Хреста!Не вб"ють йому цвяхи!
Нема кому вже воскресать за віру!
Самі ж його продали за грошІ; !
За владу над людьми та божим світом.
Моліться!Кайтесь за спочин душі.
Чекайте вирок,згідно з заповітом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223745
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 12.07.2011
Твої мрії – трикратний зум –
Відчувають далекі далі…
Огортає кошлатий сум,
Не співає душа в печалі.
Знову осені сум-струмок…
Не боюся із листя війська;
Ноутбук від вмовляння змок
І погода – така англійська…
Не спасе віртуальний фон,
Не відчути отак долоню..,
Надоїв мені телефон.
– «Через хвильку я передзвоню…»
22.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212280
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 09.07.2011
Хронікер
Пам’яті Георгія Ґонґадзе
Гія, тебе не знайшли...
Може, нещиро шукали?
Скільки потрібно хули,
Щоб не уникнути кари?
Ну і навіщо тобі
Цей неосідланий коник —
Серед осілих рабів
Мчати пустелями хронік.
Вершником без голови.
Речником без мегафона.
Братством надій без братви.
Полем для битви без трону.
Гія, тебе не знайшли.
У Таращанському лісі
Десь між потоками мли
Дух твій печальний пронісся.
Тільки відлуння — і все.
Пусто на шпальтах планети.
Власного болю есе —
Хроніка віку для Лети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211141
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 08.07.2011
Я летала по черному небу,
По ночному, а утром падала.
Отискала тебя теперь бы,
Где ты дьявол с глазами ангела?
До рассвета брожу по улице,
И смотрю в эти лица серые.
Все деревья к земле сутулятся,
Опустив свои ветви белые.
Все покрыто морозным инием,
И на сердце, как лед расколото.
Я усну на губах с твоим именем,
А проснусь в окружении холода.
Я летала по черному небу,
По ночному, а утром падала.
Отыскала тебя теперь бы,
Где ты дьявол с глазами ангела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234979
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 08.07.2011
Дві долі злилися в одну,
Дві долі –це значить єднання
Нестрашно обом їм в грозу –
Бо їх зігріває кохання.
Хай дощ проливний за вікном,
Хай холод пронизує душу.
Дві долі злилися в одну –
Їх спокій ніхто не порушить.
В серцях їх вогонь пломенить,
А джерельце в очах іскриться.
Дві долі злилися в одну
І сон їм хороший насниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266436
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 08.07.2011
Не надоело прозябать?
Давно пора вернуть своё.
Возьми плотнее рукоять,
Слегка придерживай цевьё.
На сотню выстави прицел,
С предохранителя сними.
Травою скошенной осел
Кто окопался впереди.
Всегда решительным везёт.
В полях оставим их жнивьё.
Ожил на фланге пулемёт,
Он с нами тоже - ЗА СВОЁ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267939
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 02.07.2011
(Поетам від Бога з цього сайту і не тільки, присвячується)
Я, певно, народивсь аристократом.
Бо, бачите, поетом народивсь.
І побут був моїм щоденним катом,
І наді мною люд сліпий глумивсь.
Мені пихато руки подавали
Й мою ж, бувало, злякано трясли,
Моїм народом обрані міняли -
Оті, що чорту совість продали.
Чвалав життям, тягнув свій віз міщанський,
Під щедре улюлюкання базік.
Тож в небеса зринав мій погляд панський
І мовою все тішився язик.
Витав далеко: у раю і в пеклі.
Щоби збагнути це життя земне,
Я строфи на баталії запеклі
Відправив у приземлене турне.
І йшли вони веселою ходою,
У черстві душі прокладали шлях,
Лилися в добрі свіжою водою,
Щасливих напували і невдах.
Багатий Україною - не златом,
Й тією, що кохати не стомивсь,
Я українським був аристократом,
Тому, що я поетом народивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254566
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 29.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2011
Мы жили, общались, во всем признавались,
Чувства свои свято мы берегли.
Мучились часто, бывало – ругались,
Не разговаривать долго могли.
Вечером – письма, а утром – улыбка,
Миру неважно, кто сколько спал,
Но в череде будней рвалась наша нитка,
И время выкраивать мир перестал.
Мы очень старались, мы жертвы давали,
Но жизнь по ночам приходилось трудней.
Родители, школа вновь восставали,
Меньше рождалось радостных дней.
Терпеть, обижаться, бороться, сдаваться
Со временем стало до боли напрасно.
Хотелось, как в сказке, тогда оказаться,
Когда было искренне, было прекрасно.
Немного ошибок и гордости малость,
Злость, дефицит новостей, много слез…
Общение вдруг перестало быть в радость,
И замок воздушный уплыл в страну грез.
Я все понимаю, я буду меняться,
Я сдерживать буду сердечный порыв.
Но больше не надо, не смей повторяться,
Мне больно и стыдно за этот разрыв.
В конце умоляю я просто понять:
Плохо внезапно брата терять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267016
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Кабы знать, где упадёт звезда,
Взял бы обветшалую котомку
И побрёл бы загодя туда, -
Постелить ей мягкую соломку…
Кабы знать, за что мне воевать,
За моря бы двинул да за горы, -
Променял бы хату и кровать
На непокорённые просторы…
Барахлом бы не грузил мешки,
Не искал бы истины в стаканах…
И не бил бы хрупкие горшки,
Задыхаясь в гонках тараканьих…
Кабы знать, как тропку протоптать,
Как не стать обузою для близких,
Понапрасну бы не стал роптать
Ни вовек, ни ныне и ни присно…
июнь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265186
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 25.06.2011
У чистому небі – і мрії насичено сині;
Вони б умістились в фіалах очей говірких..,
Ти знаєш, а я ще не був щасливішим донині,
О так, тепер повно відмінностей – бозна яких!..
А в ніжних руках стільки ласки, що хочеться смерті
І перші цілунки такі ще – живі й боязкі!.,
Ти знаєш, у мене, наївного, мріяння вперті –
Мені б тільки болі забути: колишні, різкі…
Не треба дощів – так лякають ці хмари (як танки);
Не було би зливи – не було б тоді і ярів…
Ти знаєш, я вкотре у тобі стрічаю світанки,
Хоча, чомусь думав раніше, що й день догорів…
29.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208392
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 25.06.2011
Витікає любов, наповняючи, – ми ж молоді!
Світ дарує, коли ми відкриті для всіх до нестями…
А мій день починається, мила, заледве тоді
Як у тебе з-під вій дві галактики сяють вогнями.
Мої мрії без тебе скупі, це пустельні піски;
Мої мрії з тобою – це все, що потрібно людині!..
Я б і може ще жив, розлетись білий світ на куски,
Тільки хай не згасають оті дві галактики сині.
24.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Вона приходить тихо, як печаль.
Сідає біля ніг на сонне ліжко,
Знімає снів фантазію-вуаль,
Аж холодом огорне тіло трішки.
Вона торкнеться пальцями бажань
І розлетяться ті у різні боки.
І втомлено, без криків і страждань
Погасне світ просвітлено-високий.
І переляк затріпотить в очах,
І дихання зупиниться... Прощай.
Вона така, як пауза в словах.
А ти гадав – вона прийде на чай.
У чорному, вона завжди за нами:
Слідкує за маршрутами, бреде
Полями, переправами, стежками…
Вона живе всередині. Ніде
Їй не буває добре так. Вона
У кожного із нас таки одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266842
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Укотре несе на плечах бузинову весну,
А сняться окопи і далі, розбомблені далі.
В неповні сімнадцять за батьком пішов на війну.
Вернувся…без батька. Дві Зірки на грудях й медалі.
Був Київ, Варшава і сірий безмовний Берлін.
Земля сторчувала у пеклі горілого смАку.
Вставали солдати з надломлених німцем колін,
Щоб в смерті відбити і другу, і третю атаку.
Ще в снах вибухає поранене ліве плече:
Осколок від міни нуртує й гірчить, як отрута.
Й у місячні ночі розпукою думку пече
Відбита рука, ніби вчора в окопі забута.
Іде на парад , і начистить медалі свої
й дві Зірки Героя… Загиблим – червоного маку…
В очах його сивих... ще та, Перемога стоїть,
Бо ж, навіть, у снах піднімається він у атаку.
....пам'яті загиблим воїнам Великої Вітчизняної Війни та ветеранам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257227
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 24.06.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 22.06.2011
Не затрону ни чьи мундиры,
Если выскажусь напрямик:
Лучшим сказочником в этом мире
Был и будет простой мужик.
Скромно в землю потупив глазки,
По дороге с работы домой,
Сочиняем мы женщинам сказки,
Не смотря на сюжет их хромой.
Мы приходим, держась за спины,
Мы хватаем свой валидол
И под масками лиц невинных
За накрытый садимся стол.
Врем безбожно, глотая ужин
И при этом глядим в окно,
Чтобы фальшь не была обнаружена
(Мы-то знаем, где правда), но…
Терпеливые наши жены,
Наша совесть, душа и быт,
По каким-то своим законам
Верят нам или делают вид.
Нам чихать на интуитивность
Наших женщин и как закон,
Поддаемся мы на наивность
Не таких уж наивных жен.
Кто терпение их измерит,
Ведь они, потакая нам,
В сказки наши так часто верят,
Потому что не любят драм.
Поцелуем их нежно с утра мы
И уйдем, напустив туман,
А они, распознав обман,
Из словесного нашего хлама
Создают для себя роман.
1997г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130736
дата надходження 20.05.2009
дата закладки 21.06.2011
Вершини бувають різні…
Засніжені, гострі, грізні,
Далекі, близькі, незнані,
Загублені десь в тумані…
Хтось хоче вершину слави,
Хтось – просто в шовкові трави…
Той мудрості пік узріти,
А той – керувати світом…
Вершини бувають різні –
Буває на них затісно…
А я на своїй вершині
В обіймах гойдаю сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241419
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 19.06.2011
Трамвай прямує у депо,
Прошу вас, вийдіть на зупинці
Я хочу так, як у кіно -
В нім залишитись наодинці.
І прямувати далі в ніч,
Наповнену весняним шармом,
Там, де нема нудних узбіч,
Чужих очей – то все за кадром.
Не хочу чути запитань
Про те, що жде в кінці маршруту
Душа під владою бажань –
І мрій, а далі будь-що буде!
Вони наповнюють мене,
Солодка та гірка отрута
І змушують забути те,
Що я в умовності закута.
Не буде жертви на олтар
І кров не потече по скроні,
Я відпущу своїх примар,
Чекати щастя на пероні.
21.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265937
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Мовчиш?
Мовчи.
Карай мене мовчанням.
Вихлюпуй біль у простір самоти.
Я не відчув би прірви під ногами,
Якби не ти.
Якби не ти, я не відчув би й неба
Під крилами.
Не зміг би так зрости
У розумінні вічного й земного,
Якби не ти.
Розбите серце точить німота,
Зникають зорі днів, немов у кухлі
Вуглини почуттів.
Сумна
Одна
Перегортаєш сутінь.
Пробач мене.
Прости мені.
Мовчи!
Не треба слів просіяних,
Промитих.
В мовчання безмір корені пустив
Кришталь
Розбитий.
Але я вдячний Богові за те,
Що ти на світі є.
Зі мною.
З іншим…
Твоє ім'я солодке і святе
Займає нішу
У пантеоні вічних почуттів,
В сузір'ї Муз, що їх торкнувся геній.
Але невже окрилена любов
Мовчить
На сцені?
Мовчиш?
Мовчи.
Тримай безмежну паузу.
Але в мовчанні я
Помру
Не зразу.
То краще вже,
Неначе кулі в скроню –
Від слів твоїх
Себе я не бороню.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Мы гуляем вдоль речушки,
Взявшись за руки, одни.
Рядом лес, а в нем кукушка
Не отсчитывает дни.
Не кукует и не надо,
Пусть помыслит о своем.
Мы сегодня просто рады,
Что мы вместе, что вдвоем.
Ах, Маринка, прямо скажем,
До чего ж твоя душа
Широка, коль ты в ней даже
Приютила алкаша.
Приласкала, обогрела,
Подавив свою мораль.
Я женат, тебе нет дела.
Ты, поверь, мне очень жаль.
Неказист, непостоянен,
Молчалив и знаю я –
Между нами расстоянье
Бесконечно донельзя.
Переменчив, как погода,
Но отходчив, как прибой,
И могу смотреть, хоть годы,
Как под майским небосводом
Ты сливаешься с природой...
Я бы тоже... но... с тобой...
15.06.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265719
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
- Знайди мене в наступному житті, -
вона мені приглушено сказала...
Лампади вогник аж замиготів,
всередині затерпло, бракло слів -
пішла шукати іншого причалу.
Її колись прийнявши, - відпустив.
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236760
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 16.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 14.06.2011
Бузковий цвіт - чарівний і прекрасний
Вкриває кручі, наче полотном
І в той же час промінчик сонця ясний
Золотить листя і своїм теплом
Тепло у наші душі навертає
І серце наше щастям наповняє,
Як мир, добро і злагода й любов,
Воно живе й сміється знов і знов.
Бузок зав'яне, але серце наше
Не засумує сильно, бо тоді
Розквітнуть інші квіти, може й навіть кращі
За той бузок, що квітне навесні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121504
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 12.06.2011
Від кохання не тікають
У обійми чужих рук
Щоби ті котрі кохають,
Не зазнали лютих мук
Від кохання не тікають
У шалений вир стрімкий,
І у ньому не шукають
Світ добра і чистоти,
Від кохання не тікають
Бо навіщо, і куди?!
Коли так тебе кохають,
Коли в серці тільки -ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264280
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Дні промайнули і канули в Лету...
Марення темнії лізли у сни.
Серце кричало у темряві: «Де ти?!»
Не відпускай, зачекай до весни….
Злість, мов гадюка, у серденьку вилась,
Але раптово змінилося все:
Стежка до тебе навік загубилась -
Наче приснилось коротке ессе…
Ранок безжальний забув запитати –
Як розпочати його мені знов.
Мушу устати, темряви грати
зняти із долі – хай квітне Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245251
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.06.2011
Так неухильно, хоч повільно,
Втопився травень у журбі.
Боюсь промовити тобі:
- Прощай, - хоч як це божевільно…
У серці - росяні світанки,
цілунки ніжні на вустах
і щастя білокрилий птах,
що прилітав у наші ранки.
Там нині - смуток і зневіра,
а де буяло рук тепло -
зело духмяне відцвіло,
а синє небо стало сірим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262011
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 06.06.2011
«Місто, премісто, прамісто моє!
Стойбище людське з асфальту й бетону.»
Ліна Костенко
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Без жалю в серці зачерствілі люди
Не бачать власно створених проблем.
Поети вже не створять од, поем,
Бо хто ж писать про мертві стійла буде?
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Зелені парки «грають із вогнем»,
Їх можуть «вбити», не змигнувши оком…
Тоді впадуть міста, мов ненароком,
У серці із розбитим ліхтарем,
Пригноблені бетонним тягарем.
22 травня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261190
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 03.06.2011
Не питай мене, друже, чому
Не пишу я віршів про кохання, -
Завезли в Україну чуму
І пропала надія остання.
Хто при владі в країні тепер? –
Депутати, банкіри, злодії.
Їх закони – це хитрий маневр –
Ніби добрі, та тільки не діють.
Де взялася проклята чума,
Що так хутко народ обікрала?!
І управи на неї нема,
Бо немає вже правди – пропала.
Що ж народу зосталось чекать,
Підставлять під ярмо свої шиї?
Чи не краще нам Раду прогнать?
То ж рушаймо всім миром на Київ!
25.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262880
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Він її поміж ранки невиспані
В юній вірності клявся на слово;
Він сказав: «Я не витерплю відстані»,
А вона відповіла: «Чудово…»
Його сльози душили, і подиву
Не зборола і царська опала;
Він сказав: «Я без тебе не виживу»,
А вона, як на зло, промовчала…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197136
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 01.06.2011
…А можна про Вас написать? У лагідних запахах м’яти
Я хочу, щоб літо омріяне лило не дощ, а олію…
Я хочу до Вас підійти. У затінку тихо стояти
І мовчки дивитися й знати, що я у цю мить червонію…
А можна торкнутись руки? А можна, я Вас поцілую?..
Ні-ні, тільки пальчиків ніжних руки, у якій моє щастя!..
В цю мить я забуду про все – і навіть про доленьку злую,
Яка так наївно не знала, що все в мене – все в мене вдасться…
01.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262878
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
К- оли тобі безсоння прошепоче:
О- х, що ж то з серденьком твоїм?
Х- олодні пальці зціпиш мовчки,
А- сльози скотяться з-під вій.
Н -е зможеш зразу відповісти,
Н- е знаєш, може, ще й сама
Я -к почуття зоветься чисте,
Кохання – є йому ім'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200904
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 01.06.2011
Тільки ти так кохання у серці умієш ховати,
Тільки так ти уся захищаєшся від ворогів…
Може це наші предки робили ще – білі хорвати? –
Коли поруч нема що кохать – ми кохаєм богів…
06.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220869
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 31.05.2011
/В больничной палате/
Здесь, как нигде, смешалось разнородье:
в безвыходности выбор очень скуден.
И видится, в конце концов, в природе,
как одинаковы в страданиях все люди.
И видится возможность дружбы наций,
людей, и цветом, и повадками несхожих.
Ведь, если постараться разобраться,
то одинаковы сердца под разной кожей
своим анатомическим устройством.
Будь мусульманин, иудей, католик –
мы все едины нашим общим свойством
физического ощущенья боли.
27.06.1999.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262493
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Эти стены видели тонны писем,
Тонны слез и улыбок в два раза больше.
В этих стенах взлетали в такие выси...
Только падали, правда немного позже.
В этих стенах рыдали, и в них бросали
Пару сотен бутылок бедняги джина.
Может быть знаменитыми в них не стали,
Правда, стал хоть кто-то чуть-чуть счастливым.
В этой глупой комнате в старом доме
Обретались смыслы, рождались песни.
Тут мертвело все, что под знаком "кроме",
Исчезали пачками "но" и " если".
И в оконные рамы влетали птицы
Не зовя смертей, создавая лучших.
Открывались книги на ТОЙ странице
И влетали НУЖНЫЕ фразы в уши.
Так бы жить и жить, только люди - крылья.
И они порхают, пойми, порхают.
Расправляя перышки от всесилья,
Наблюдай, мол, как я тебя покидаю.
И не прав был Ной со своим ковчегом.
Согревались - да, но летели сольно.
Только стенам, теряющим человека
Каждый раз становилось безумно больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261495
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Я не довго горів, я, можливо, устиг небагато,
Я ховався від слави, а втім, слава генію – тінь..,
Та раптово померкло бажання манери стакато
І ще швидше погасла охота даремних хотінь.
Я не довго горів… Ну й нехай! Я побачив доволі.
Може й прикладом став? – все-одно не простять мені ті,
Кому думи мої молоді не здавалися кволі,
Кому так, як мені, більше не пощастить у житті.
Для горіння шкідливий так само і надлишок масла;
Коли в спину штовхають – так важко під гору іти!..
Я не довго горів – моя зірка раптово погасла..,
Тішить тільки одне: всі забудуть – забудеш і ти.
18.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241884
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 28.05.2011
Я хотів би бути як ти, –
Я хотів би бути тобою;
Від самотності утекти,
Від пустелі до водопою.
Буть тобою, хоча б на мить,
Променистою, чарівною
І від тебе – себе любить!..
Але хто тоді буде мною?
29.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250478
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 28.05.2011
(О.Р.)
Я б хотів щоб ти стала другою,
Щоби заздрили нам кити,
У житті моїм була смугою
Тільки білою, – тільки ти!
Трішки м’якшою, трішки тихшою,
Щоби легше сягнуть мети.
Я б хотів щоб ти була іншою..,
Та тоді будеш вже не ти.
15.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247321
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 27.05.2011
На російській мові:
«Время душ переломов»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127854
Не дивлюсь телевізор, не слухаю радіо
І навіть газет не читаю давно,
Спілкуюсь з людьми й уникаю ту стадію,
Коли про політику,
Майже одно, -
Де що згоріло, прибрали поважного,
Хто там помер і куди йде прогрес?..
Сон розбивають словами: «Уважніше,
Жити так складно, заробите стрес»…
Та все це щодня неодмінно хтось робить?
Життя десь вирує і щільно кипить?
Сонце щоранку над річкою сходить?
І серце у грудях у когось болить?
За те, що лякають військовою силою,
За те, що із нації скоро лиш пшик,
За те, що життя, мов обпалює, прозою,
За те, що народ до свавілля вже звик!
Клацну на кнопку і знову так звично,
Затишно й тихо, мурличе мій кіт…
І тільки у мізках пульсує скептично
Свідомість, що щастя – то думки політ!
Час переломних моментів і звершень
Мабуть відбувся, коли усі ми
Стали у чергу за блиском поверхонь,
Забувши основи і суть глибини...
«Nuda veritas»*
У «вільному світі» -
Велике досягнення сотень років,
Ми ж, ніби, плівкою дурості вкриті,
Всі підхопили синдром злидарів!
Сімдесят років віру душили,
Страх заганяли у табірний дух,
А про моральну суть Волі забули,
Знов розпочав безморальності круг...
Красу подавай! - на всю глотку кричали,
А що є краса? Ніхто не верзе,
З усеї краси на землі ми обрали
Ту частку, що людство «вульгарністю» зве...
Життя починаємо у понеділок,
З лівої, ще й на голодний живіт,
В дикій країні, де цар-підялинник
Всміхаючись бреше: «Друзі, привіт!»
Камінням бруківки життєвої їду,
Ями і люки, яри та укіс,
Враження маю - що, ніби, по сліду,
Хтось тут блукав уже, чує мій ніс!
Кожного дня він долав цю Голгофу,
Дерся угору, щоб стрибнути вниз,
Певно, я скоро від болю оглухну,
Від болю у скронях, -
То психіка криз!?
Може то вибух? Душі в моїм тілі?
Два у однім більш не можуть так жить,
Обличч катастрофа давно тут назріла,
Від клоунів «зверху» вже хочеться вить!
Не можу я жити в хрущовських трущобках,
Сталінок, чешек, горбатих підлог,
Спать під прицілом в консервних коробках,
В замочних щілинах стволи і підвох!
Країна всіх рівних померла, біс з нею,
Усе розтрощили, - не вперше кураж...
Зруйновані душі, мов пазли, я клею,
А Волі не бачу, один лиш міраж!
І, ось, день за днем, рік до року склада,
В поривах брехливого вітру
Розправити плечі не можу - нудьга,
Хоч випити можу півлітру...
А горе-правителі в мозок зайшли,
На шию з ногами вже сіли,
Кричу я, молюся, -
По світу пішли
З ким можна дружити щосили!
Одні - заробили одвічний покій,
Хто зміг - гне на заході спини,
А треті - для Волі зіграли відбій,
Відкривши комору країни!
Це значить одне - хто пристати не зміг
До псевдоновітніх амбіцій
Отримав відмінне знаряддя утіх -
Зі склянкою нишком мириться...
Можливо, для когось щоденне й просте
Собаче життя - не пропаще,
Та вірю й надію плекаю у те,
Що справжнє - людське, - значно краще!
Nuda veritas - лат. (нуда вэритас) голая правда (Гораций, «Оды»).
27.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261989
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
У записку заглибився хлопець, анонімну і зовсім малу:
«Ну чому ти, мій хлопчику милий, все не хочеш мене помічати?..
Я тобі прихилила провесінь, я до тебе підношу хвалу,
Тільки ти, тепле світло небесне, гордовито ховаєшся в лати.
Я тобі цілуватиму руки, ти, всміхаючись, душу облиш;
Я з тобою стрибну у провалля, помираючи, крилами стану.
Я осушу усі твої сльози!.. (ти відпишеш мені, чудо?) – лиш
Неможливого в світі не зможу: замінити у тебе кохану.»
07.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245578
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 27.05.2011
Моя велич, стійка до сили,
Розтопилась під впливом ласки.
Перемогу ж оголосили? –
Та чомусь відчуття поразки…
За спиною розкрились крила
І душа як на зло розкрилась…
Ти хотіла цього, о мила? –
Ну тоді ти свого добилась.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 27.05.2011
Бродить серед лісу
Біле вовченятко,
Бродить серед снігу -
Матері шука.
Лиш далекий відблиск,
Зарево червоне,
Ніби каже йому:
"Її більш нема".
Не вернеться більше
До рідної нірки,
Не зігріє ненька
Ласкою й теплом.
Пролились червоні
Слізоньки калинки,
Застелили стежку
Багряним рядном;
Де ходили люди,
Бігали собаки,
Де був чутий постріл
Не знайти її.
"Ти помститись маєш!"
Дасть тобі наснаги,
Дасть тобі надії
Й сил до боротьби
Голос материнський,
Її образ, запах,
Що ти чуєш-бачиш
На яву і в сні.
Люди - то ж убивці,
Гірші, ніж шакали,
Вбий їх, скілки зможеш,
чи з ганьбою вмри.
Вовча душа в тебе,
Вовче серце маєш,
Як живеш у зграї,
Люди - вороги.
Як повіриш їхній
Ласці-підлабузці,
То немаєш звідти
В зграю вороття,
Ти не вільний більше,
Не лісний ти, "друже",
Краще смерь та воля,
Ніж таке життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169668
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 27.05.2011
Сором`язливо грає дощ, збивається із ритму…
Читає вітер за вікном сумну свою молитву.
Тремтять в зажурений очах минулі буйні весни,
Із рук втікає синій птах, і рветься в піднебесся…
«Візьми мене з собою ввись!» - душа його благала,
Та мрія, що цвіла колись, тепер чимдуж втікала…
Пір`їну скинула одну… на пам'ять… синю-синю…
І у свою палку весну полинула красиво…
А за вікном шумлять дощі… Осінній бал вирує.
Не клич назад, і не моли того, хто вже не чує…
Колись не синій – золотий – до тебе птах поспіє,
Пройдуть дощі, пройде печаль… здійсниться щастя мрія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258287
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Я молилась, у иконы рыдая,
Осень плакала в окна дождем.
Журавлиная длинная стая
Улетала на юг за вождем.
Я молилась, тебя вспоминая,
И просила тебя позабыть,
И звезда, что горит, ледяная,
Мое сердце поможет разбить.
Я молилась, тебя забывая,
Когда вьюга слепила огни,
Когда кофе стоял остывая –
Так тянулись печальные дни.
Я молилась, ладонь поднимая,
Ближе к сердцу в невинной груди,
И весна, лепестки обнимая,
Прошептала, что все позади.
Может быть, но молюсь и рыдаю,
У иконы на месте своем.
Журавлиная длинная стая
Прокурлычет мне имя твое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259918
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Я буваю інколи безжальна:
У порожнім зорі хмари диму,
Поглядом холодним б’ю буквально…
Я буваю схожа так на зиму.
Ох, нерідко я така мінлива:
Настрій то похмурий, то погожий,
Сльози – то лише раптова злива…
Так… І на весну буваю схожа.
Іноді весела і щаслива:
Я тріумфом сяю, наче цвітом,
Всюди радість голосно-криклива…
Інколи я схожа і на літо.
І буває часто мені сумно:
Я потраплю до печалі в пута,
Заховаюсь у собі, безумна…
І на осінь схожа можу бути.
10 травня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258807
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Я люблю росіян і таджиків,
І казахів люблю, і татар.
Не люблю українців безликих,
Що не вміють утримати чвар.
За законом держави – є мова,
А в державі нам пишуть – чужий.
Не шануючи рідного слова,
Я читаю не наші вірші.
Я не проти, пишіте чужою,
Та шануйте держави закон.
Вас освятять добром і любов’ю
Щоб закон, нам не був тільки сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261783
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Трепещет сердце в огорченье,
Дрожит в волнении рука,
Душа в мучительном забвенье
Горит, но мне не привыкать…
Оно то лечит звуком нежным,
То убивает, как стрела,
То разбивает все надежды
Со звоном битого стекла…
Оно рождается, как только
Краса дивит, иль сны не лгут,
Обычно чувство это гордо
Все вдохновением зовут…
(10.03.2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120789
дата надходження 12.03.2009
дата закладки 26.05.2011
Тепле вранішнє сонце
Не прокинулось ще,
На галявині роси
Виступають дощем,
Темний ліс величавий
Завісу створив,
Від вітрів й ураганів
Він усіх захистив.
Не врятує лиш світу
Від людини ніяк,
Укорочує віку
Йому кожен «маніяк».
Людське вражеє око
Скрізь устигає.
Людина людину
Тут теж убиває...
На галявині цій,
Де в коліно трава,
На галявині мрій
Не ступала нога.
Раптом в лісі густому
Щось злякало птахів
І прогнало утому
Із зелених верхів.
Насувалося лихо ─
Це відчули птахи ─
Наближалися тихо
Чиїсь злі голоси.
Тут і крики, і лемент,
І ненависть, і плач,
Тут на вічну, на смерть
Веде винних палач.
А чи винні, чи ні,
Судити не нам,
На жорстокій війні
Невинних нема.
А коли ця війна
На словах, не на діях,
То і суду нема,
Залишилась надія.
Млявий вогник надії
Гасне все на очах,
Як несправджені мрії
Гинуть вже на устах.
Йдуть приречені тихо,
Примирились уже,
Тільки юний хлопчина
Вогник в серці несе.
Рветься слово до бою,
Серце стогне й щемить,
Обливається кров’ю
Й думка жаром горить:
«Сонце, вітер і хмари,
Море, лан золотий!
Вас у мене украли ─
Камінь в серці важкий.
Не побачу більш сонця,
Що ласкає теплом,
Наливає серця
Й душу щирим добром.
Не почую більш вітру,
Що шумить над вербою ─
Скільки всього зі світу
Він поніс за собою.
Як ударить у вуха
Гострим словом своїм,
І печаль, і недуга
Пройдуть разом із ним.
Сонце, швидше здіймися,
Пролий світло у душу,
Я усе ж помирати
У мороці мушу.
Та яка вже різниця?
Не готовий я був.
Може смерть ─ це дурниця?
Я про других забув?..
Забув про життя…
Що зумів я зробити?
Чи устиг до пуття
Свого віку прожити?
Не караю себе ─
Я боровся без страху.
І за слово своє
Я терпітиму жаху.
Помню рідне село,
Мою матінку рідну.
Хто догляне її?
Поховає хто бідну?..
Що зробив я не те,
Що сказати не встиг?
Вітер попіл змете,
Голос в грудях застиг…
Ні, я думать не смію,
Хоч і ніколи вже,
Хай усе, в що я вірю,
Слово ввік збереже.
Щось за гуркіт полинув,
Його вітер поніс,
У далеку долину
Разом з криком одніс.
Ні, мовчати не буду,
Хоч у грудях пече,
Чогось ноги німіють
І холод бере.
Так хочеться крикнуть,
Крикнуть слово палке…
Та голос розтанув.
Щось у горлі важке.
Вітре, дай мені сили!
Зігрій, сонце, мене!
Серце в болі завило,
Постріл в морок жене.
Очі в гору здійнявши,
І вдихнувши востаннє,
Що є сил, навіть, більше
Крикнув своє бажання:
«Не боїмось вас, кати,
Нас повік не здолати!
Моє слово не стратиш -
Буде в пісні звучати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259123
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Способны мы учиться на ошибках
Своих, чужих - не важно. Толку в них!
Но мы природы главная ошибка -
Что создадим, то уничтожим вмиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127686
дата надходження 25.04.2009
дата закладки 26.05.2011
Ніч розкинула ніжно обійми
серед пилу чарівних зірок...
Ми чекаєм на мрію постійно,
а до неї лишився лиш крок...
Твої очі - смарагдове щастя...
Поцілунки, мов вічності шовк...
Вітер травня кружляє у танці
серед митi бузкових гiлок...
Я шукала тебе крізь століття,
щоб ту посмішку літа знайти,
щоб всі мрії чарівно-тендітні
не тонули в німій пустоті...
На чужих перехрестях надії
ми зустрілись з тобою... Зажди!
Хай розтають минулого тіні...
Я з тобою... Благаю, не йди...
© Зеленоглазая, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261669
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Хтось каже:"Справедливості немає!
Немає ні у Бога, ні в людей!"
Проте я вірю, і я точно знаю,
що все життя - лиш боротьба ідей,
ідей про справедливість і про долю,
про тиху річку і гірський потік,
про тихе щастя і про дику волю,
життя і смерть, та наш невтримний вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150457
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 25.05.2011
Он был прекрасен: он кружил
Над тучей мессеров с крестами.
И делая последний круг,
Прощально пролетев над нами,
Он мне улыбку подарил.
И взгляд, в котором была нежность.
А немец-гад его убил.
Ушел пилот из неба в вечность.
Пилот убит. А самолет
Кружится в вальсе, словно лист осенний.
И жуткой страшной черной тенью
Мир покидает этот бренный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189012
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 25.05.2011
Магнолії пахнуть в зеленому парку
І птахи співають весняних пісень.
Присів сивий дід посидіти на лавку,
Згадати життя, пригадати усе…
Він довго зажурено міряв очима,
Голубку біленьку, що рядом була.
А чорна ворона їЇ все гонила
І гнала подалі, бо рядом жила.
Подумалось діду:«Голубка біленька –
Це перша дружина, що Бог мені дав,
Вона була ніжна, гарненька, маленька,
Мене так кохала, та я не кохав.
Дружина з війни мене дуже чекала,
Просила у Бога для мене життя,
За мене ночами сльозу проливала,
Боялась, що з пекла нема вороття.
Завжди відчувалась її дивна сила,
Яку пояснити не міг я тоді,
Молитва її була сильна, як крила,
Мене захищала в бою від біди.
Вернувся із фронту живий і здоровий,
А діти маленькі уже підросли.
Та я - біс в ребро, був такий гоноровий,
Пішов по жінках відпочить від війни.
Знедужала жінка і скоро померла,
Не довго за нею у серці тужив,
Подумав – життя! Все, мабуть, так і треба,
Собі іншу пташку швиденько зловив.
Та пташка давно вже за мною дивилась –
Літала, шукала до мене підхід.
А я, як хлопчисько у неї влюбився.
Вона ж всередині була наче лід.
Красива й холодна, жорстока, недобра,
Довбала мене своїм дзьобом в висок.
А я все гадав, це ворона – чи кобра?
Жахався її непростих витівок.
Усе шкереберть у житті полетіло,
Я став інвалідом, роботи нема,
Ворона моя краще жить захотіла,
Від мене швиденько назавжди втекла.
Один залишився. Не знаю як жити.
Дивлюся на білу голубку у ніг,
На серці так сумно, аж хочеться вити,
Чому я в житті зрозуміти не міг
Такі прості речі як щастя, як доля,
Чому я, голубко, тебе не зберіг…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161929
дата надходження 19.12.2009
дата закладки 25.05.2011
(Дамская сумочка - это маленький мир )
Шелест фантиков. Мелочь. Помада.
Пожелтевшее фото. Ключи.
Это надо, а это не надо.
Телефон вот уж час как молчит.
Снова пудра рассыпалась… Флэшка.
Дорогие, как память, духи.
Талисман (из Египта конечно).
На салфетке бумажной стихи.
Два билета в кино. Авторучка.
Почему-то перчатка одна…
Да визиток немалая кучка,
Где чужие в упор имена…
Ах, на счастье монетка упала!
Вот бы вспомнить, а что я искала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242910
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 25.05.2011
Завжди сміялась над людьми,
Які, не вміючи, злітають,
Повітря ріжучи крильми.
Та хисту гідного не мають.
Мені шкода їх щирих спроб.
Шкода мільйона аргументів.
У пафосі своїх промов
Приймають виклик опонентів.
Не жаль мені їх самолюбства,
Алею рівних монументів.
Не жаль очей, повних безумства.
І рук – владарів інструментів.
Не жаль мені чорнил й паперу.
І згубленого марно часу.
А жаль ту пташку злотоперу,
Що вірила у сіру масу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258375
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Не гай свій час -
Йди в сіру тишу ночі.
Хай замітає сніг твої сліди.
Не гай свій час...
Я бачити не хочу
Очей байдужість, що даруєш ти.
Іди.
І забери з собою
Хвилини щастя і багато літ журби,
Що вмить зрослись
І стали моїм болем,
Якого, шкода, не відчув лиш ти.
Йди.
І мій тобі дарунок -
Омани вбитої душі
Й кохання гіркий поцілунок,
Яким ти нехтував завжди.
Не обертайся тільки.
Йди!
Бо вбивчим поглядом своїм
Криваву робиш в серці рану.
Й благаю: не вертайсь сюди!..
Бо той, хто вмер,
Живим не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261635
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Не чіпайте душу, не тривожте серця,
відпустіть назавжди хмари сірих дум...
Я не чую голос...серце вже не б`ється...
лише спокій...спокій...і тривожний сум...
Відверніть від мене горе і страждання,
відгоніть, бо сил боротись вже нема...
Подаруйте спокій і нове кохання -
і в моєму серці зацвіте ВЕСНА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161747
дата надходження 18.12.2009
дата закладки 24.05.2011
Тиха ніч, блукають тіні,
і трамвай вже не гуде,
не співають в селах півні,
наче й вітер не реве...
Ще учора був веселий,
Ріс, любив, кохав життя,
а сьогодні наче мрець ти,
перелякане дитя.
Навколо ні душі, немає руху,
хто може витримать таку розруху?
Не співає птаха сиза,
у державі нині криза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161369
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 24.05.2011
Подолати свою злість;
Всім простити і відійти;
Діаманти твоїх сліз
В серці, глибоко, зберегти;
Відігнати тупий біль
Нерозсудливо – жартома;
Утікати за сотні миль;
Де живої душі нема;
Спромогтися забути все;
Не поринути в каяття;
Зрозуміти життя сенс;
Розпочати нове життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215904
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 24.05.2011