MADLEN: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2016

Процак Наталя

Душевне графіті…

Холодне  літо  з  вітрових  афіш
Малює  бляклістю  сірі  графіті
Іржаве  сонце  на  твердім  граніті
Штовхає  душу  у  підніжжя  ніш
...того  що  було...
в  нас...

Мені  би  пригорщу  синіх  дощів
Я  ними  вмиюсь  -  утоплю  утрати
Твого  кохання  вмілі  дублікати
Нічого  не  лишили  крім  слідів
...котрих  не  зцілить...
час...

Перед  очима  знову  терези
Мого  сумління  коливання  хтиві
Я  без  вагання  піддаюся  зливі
І  розумію:"не  минеш  грози!"
...коли  у  ній
вся  ти...

Горять  від  холоду  як  ліхтарі
Фальшиві  кольори  не  мого  літа
А  я  тобою  досі  не  зігріта
Замерзла  зовсім  при  душній  жарі
...себе  не
вберегти...

Виводжу  знову  у  душі  тавром
Щоб  пам'ятати  -  лиш  хочу  забути!
Ти  без  гріха  не  матимеш  покути
І  не  напишеш  зламаним  пером...
                 ...сіріють  в  серці  болем  вітражі...
                 ...коли  з  тобою  стали  ми  чужі?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016

Юля Фінковська

Герда

[img]http://www.dooddot.com/wp-content/uploads/2015/02/Brain-Food-List-Easy-Eating-no-caffein-Dooddot-7.jpg[/img]
[img]https://pp.vk.me/c628023/v628023208/35f35/4O-cC8FTmdA.jpg[/img]

Кай  до  мене  приходить  щочетверга  о  шостій,  
Крига  з  капців  його  тече  у  кухні  водою.  
З  того  часу,  як  ми  з  ним  –  голодні  холодні  гості,  
Я  і  далі  ношу  собі  сукні  простого  крою.  
І  нема  в  мені  гену,  аби  мити  всім  іншим  кості,  
І  нема  мені  ради,  аби  не  рясніти  при  нім  ікрою.  

Кай  до  мене  приходить,  знімає  хутро  і  м’яту,  
Наливає  портвейн  і  палить  якусь  вишневу.  
Завжди  має  слова,  завжди  вміє  про  них  мовчати,  
Знає  мови  пустель  і  наріччя,  що  їх  носять  дерева.  
Він  знімає  свій  погляд,  усмішку,  з  боків  прим’яту,  
І  клянеться  в  любові,  і  кляне  снігову  королеву…  

Каже,  Гердо,  я  змерз.  Леденію  на  кожнім  слові,  
День  зрідів  і  поблід,  як  сироватка  в  теплій  склянці.  
Я  не  знаю,  губні  в  мені  літери  зараз  чи  язикові,  
Лід  застиг  між  ребер,  ніби  з  кіньми  зрослися  троянці.  
Мені  сниться  мансарда  і  вина  твої  бузинові,  
І  так  млосно  від  того,  аж  боюсь  прокидатися  вранці.  

Каже,  перлом  з  намиста  впав,  розчинився  у  світі,  
Вічність  в  кризі  –  хитка,  мов  єгипетські  шлюби  орфі.  
Коронований  норд  її  лізе  в  груди  сльозі  прогрітій,  
Розпадаюсь  на  атоми,  лексеми,  фонеми,  морфи.  
Каже,  Гердо,  підсів  я  на  неї,  на  сніг  її,  як  на  літій,  
Але  ти  все  одно  мені  –  гострий  токсичний  морфій.  

Кай  сидить  десь  години  зо  дві,  малює  хвости  утечі,  
Сутеніє,  мовляв,  надворі.  Каміння  пора  збирати.  
Кладе  руки  на  щоки  мої,  а  виходить  –  лише  на  плечі,  
І  малює  нам  двері,  а  виходить  –  малює  ґрати.  

Знає  вірші  напам’ять,  а  жоден  тут  не  до  речі,  
Носить  тисячі  нот  у  горлі,  а  жодну  не  може  взяти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676919
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 13.07.2016

Процак Наталя

Мене лікує тиша й твої очі …

Блакитне  покривало  над  землею
По  ньому  димом  стеляться  хмарини
І  сонце  тліє  денною  зорею...
Лоскоче  ніс  дурманний  цвіт  малини..  

Муркоче  ліс,  розгойдує  вітрила...
Ляклива  зелень  блимає    вогнями...
Леліє  вітер  у  польоті  крила,
Що  в  вишині  здаються  кораблями...

А  ти  впади  зі  мною  в  дикі  трави...
І  просто  помовчи...нехай  цей  спокій
Тебе  всього  наситить,  мов  заграви
Незайманих  і  згублених  утопій...

Нам  небо  захлюпоче  океаном
Тривожно  мерехтливо  безкінечно...
Мене  прикриєш  теплим  кардиганом
В  обіймах  заховаєш...так  доречно!

Спинився  час  -  відгомони  співочі
Принишкли  як  і  все  в  лісному  лоні
Мене  лікує  тиша  й  твої  очі...
І  теплі  на  щоках,  ніжні  долоні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 01.07.2016

Gelli

Дождь. .

В  минуты  грусти,  и  в  час  когда  нет  вдохновения,
ко  мне  приходит  дождь,  один  из  солнечных
из  тех,  что  словно  ветер  врезались  мне  в  душу..
Такую  хрупкую  и  ветром  насовсем  простуженную.

Он  не  молчит,  да  и  стихами  не  умеет  говорить...
Он  просто  там  шутя  с  котом  играет  в  игры,
и  шепчет  что-то  в  сны,  совсем  один,
холоден  или  теплый  все  при  нем...

Он  просто  дождь,  один  из  переулков  судеб.
Что  словно  странник  бродит  за  окном..
То  любит  осень,  то  весной  не  против,
по  городу  хоть  босиком..

Он  молчалив,  хотя  не  скрою,  он  ведь  шутник  порою.
И  вроде  бы  о  нем  я  знаю  малость,  он  говорит  мне  :
"Ну  привет,  долой  усталость..".  И  смоет  все  легкой  рукой,
он  теплый  дождь,  любимый  мной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674774
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016

Лажневський

Голос мій

Під  тиском  хвиль  людських  переживань,  
Під  камінням  їхніх  упереджень,  
Я  лежу,  подібно  Атланту,  
Котрий  назем  впав  під  хмарою  важкою.  

М'язи  грудної  клітини  рвуться,  подібно  гітарним  струнам,  
Зуби  скаляться,  впиваючись  в  криваві  губи.  
Крик  з  горлянки  червоним  кольором  
Руйнує  камінь,
Що  уперто  притискає
Єство  моє  до  рихлої  землі.

І  наче  бритва  оккама,  голос  трощить  нашарування  ілюзій,
Я  знаю:  сил  достатньо.  
Зламати  міг  волею  своєю  огорожі  
Не  одягнувши  смирення  тугі  ланцюги.  
Та  почуття  провини  стишує  мій  крик  червоний  
Слабію  я  і  під  тиском  хвиль  людських  переживань
І  їхніх  упереджень  
Залишаюсь  спочивати,  озлоблений  собою
Під  жалючою  брилою  рабських  фраз  

Навік  забувши  голос  сил  
Навік  забувши  голос  свій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662727
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016

Венская

Муза

Сквозная  дыра  небес,
неоновый  звездный  рай,
ты  ангел,  а  может  бес?  
-не  важно,  не  выбирай..

Аккордами  растерзай
душевную  грусть-канву,
чтоб  синяя  птица-май
вспорхнула  в  небес  синеву,

да  так,  чтобы  нотный  бриз,
и  струн  роковая  стать,
затейливый  мой  каприз
не  в  силах  были  унять..

Бросай  с  облаков  зарю,
сонетным  дождем  играй..
Ты  ангел  мой,  или  бес?
не  важно-  не  выбирай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659605
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016

s o v a

майже ні слова про каву )

останній  трамвай,
як  один  з  перехожих,
палаючий  сон
золотих  ліхтарів,
у  посмішках  квітень
читає  про  схожість,
блакитні  кити
і  чарівність  вогнів

сьогодні  мовчалось
весь  вечір  з  папером,
вишневими  квітами,
сонцем  з-за  хмар,
нічого  нового,  -  
весна  із  мольбертом,
у  подиху  дощ,
за  туманами  чар

годинник  вистукував
час  по  бруківці,
підступно  ховалися
жовті  таксі,
а  зорі  сміялися,
в  них  же  вечірка,
у  розпалі  вечір
мовчань  для  душі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016

Юля Фінковська

\\ colores

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTBlxgegnwO3hQuXVRd7e_NbM_g6qEohRxU1Ecat2N6bugrB0XtmLNU807a[/img]
Її  звали  Маджента  –  
Це  ніби  вода  і  кров.
Це  злиття  пурпуру  і  сині

Це  приливи  розмов,  
це  відпливи  розмов  

І  пахнуть  глоксинії.

Її  звали  Інфанта  –  
Це  ніби  трава  і  сніг
Це  сплетіння  індиго  й  жасмину

Це  сапфіровий  сміх,  
це  волошковий  сміх

І  б’ються  хвилини.

Її  звали  Маїс  –  
Це  ніби  вино  з  кульбаб  
Ніби  курд  із  лимону  і  дині

Серед  тисяч  імен,  
середи  тисячі  мап

Її  очі  –  єдині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638577
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 11.04.2016

мелодія сонця

час

час  минає
й  слова  тяготіють  
випаровуються  
разом  з  краплями  дощу
з  вкрапленням  залишків  кисню

ти  тяготієш
спустошенністю  позачасовою
миттєвостями  заплетеними
в  артеріях
у  червоності  
глибин  твого  тіла
твоєї  любові
всесвіту

такий  ось  собі  кологообіг
потрібності  важливішого
з  втратою  до  приреченності
причетності  непотрібного

і  лишаєшся  собі
тиха  ти
з  розгубленим  поглядом
посмішкою  відкритості
надією  
на  
потрібність
кисневими  крововтечами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658491
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016

Іванна Шкромида

передчасне

горизонт  обмілів  передчасно  -  
крихти  дня  з-під  повік  розбрелись
з-поза  ранку  вростали  в  дороги,  
де  впритул
наші  кроки  дотичні
добігали
у  спільний  кінець

невпізнанною,  знаю,  залишиш
це  ж  тепер  -  на  межі,  де  облич  
забагато  всміхається  вглиб,
тільки  я,  невблаганна,  забула
обгорнути  своє

горизонт
затулив  моє  тіло  по  плечі,
чи  ти  бачиш,  що  досі  я  є
твоїм  втіленням  в  іншій  подобі  -
передчасно  зникаючим

18.03.16,  Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652524
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016

Іванна Шкромида

передчасне

горизонт  обмілів  передчасно  -  
крихти  дня  з-під  повік  розбрелись
з-поза  ранку  вростали  в  дороги,  
де  впритул
наші  кроки  дотичні
добігали
у  спільний  кінець

невпізнанною,  знаю,  залишиш
це  ж  тепер  -  на  межі,  де  облич  
забагато  всміхається  вглиб,
тільки  я,  невблаганна,  забула
обгорнути  своє

горизонт
затулив  моє  тіло  по  плечі,
чи  ти  бачиш,  що  досі  я  є
твоїм  втіленням  в  іншій  подобі  -
передчасно  зникаючим

18.03.16,  Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652524
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016

Лис на Луне

Давай сбежим

Выбегай  из  этого  города  
До  знака  с  перечеркнутым  именем.

Босиком,  налегке  и  без  повода,
Мимо  всех  знакомых,  и,  жди  меня.

Жди  меня  на  расстоянии-  
От  Москвы  до  окраины  Питера.

Я  приду  без  опоздания.
В  рваных  кедах  и  бежевом  свитере.

Мы  поймаем  попутку  до  завтрака,
Долетим,  пересядем  в  обратную,

Доберемся  до  лета,  и,  выпрыгнем
Где-нибудь,  где  не  пахнет  стандартами.

Выбегай  из  этого  города
Вечных  пробок,  дыма  и  серости.

Босиком,  налегке  и  без  повода.
сбежим  от  него,  в  путешествие.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624996
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 18.03.2016

В.А.М.

одиноким девочкам, девушкам, женщинам…

Еще  несколько  строчек,  когда-то  пришедших  в  голову.  Музой  была  Оля,  она  так  смотрела)  А  ещё  такой  взгляд    был  у  юной  актрисы  Кореневой  в  каком-то  фильме,  кажется  с  Янковским)
А  иллюстрирует  сей  виршик  фотография  ещё  одной  красавицы
из  столицы  красоты  всего  славянского  мира  -  города  Львова.
фотограф:  Натали.



[i]Он  придёт!..  Придёт,  тебя  заметив  тоже.
Когда-нибудь  придёт  к  тебе  одной!
ИскОсый  взгляд  (не  злобный  —  осторожный)
Не  назовёт  кокетливой  игрой.
А  скажет:  "Мне  судьба  тебя  послала..."
Я  загрустил...  Как  мало  глаз  таких,
В  которых  сердце  б  не  пропало,
А  Ожило,  чуть  окунувшись  в  них![/i]


фотография  опубликована  с  разрешения  
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=12940

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140379
дата надходження 06.08.2009
дата закладки 17.03.2016

Dyed Fox

Із відчаю

У  осені  свій  план  є  щодо  настрою  –  
Здається,  в  думці  злива  буде  вічною,
Хоч  за  вікном  погода  є  прекрасною.
Пишу  листи  схвильовані  із  відчаю.

Стараюсь  акуратно  і  з  повагою,
Щоб  мова  була  ввічливо  логічною,
Та  дощ  в  душі  сміється  зі  зневагою  –  
Ламаю  пера,  рву  папір  із  відчаю.

Кидаю  в  ящика  конверт  й  за  звичаєм
На  відповідь  огорнену  опікою
Я  кілька  днів  з  тривогою  і  відчаєм
Очікую,  очікую,  очікую.

10  вересня  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448644
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 14.03.2016

Майя Грозова

кольором крові.

розчинятись  в  займеннику  "ми"  -  не  без  солі  на  кінчиках  нігтів  
так  торкається  лезо  ножиць  заплутаних  пасем  волосся  -  із  жалістю  
я  і  досі  веду  нічні  діалоги  із  тишею  
бо  ж  тиша  -  вона  завжди  в  онлайні..  
не  шукати  причини  у  світлі  що  народжує  відстань  межи  двома  долонями  -
чоловічою  та  жіночою  
я  прошу  тебе  прикладаючи  до  екрану  подушечки  пальців  
і  нехай  супроти  нас  кілометри  залізничних  колій  
я  відчуваю  
як  по  той  бік  екрану  повільно  серце  стискається  і  розтискається..  
холод  жадібно  кусає  за  губи  і  без  того  сухі  та  обвітрені  
я  малюю  їх  кольором  крові  -  аби  лишати  цілунки  бодай  на  дзеркалі  
перед  тим  як  обійняти  м'яку  і  настільки  ж  байдужу  подушку  
замість  тебе..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527671
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 14.03.2016

Іванна Шкромида

пошепки

відколисала  на  плечах  відстані,
відшепотіла  усі  імена,
скреготи  птахів  -  світліших  від  сонця  -  
тягнуть  до  моря  й  пісків  -
там  -  своя,
сплутана  з  небом  одним  божевіллям
замість  -  за  чверть  -  за  молитвами  -  за
губи  змотали  на  себе  твій  голос,
відшепотіли  слова
тут  -  своя
позачіпала  за  лікті  вітри,  
в  очі,  зажмурені  птахами,  -  воду
море,  живи,
перед  кожним  живи,
кому  забракне  свободи

13.03.16,  Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651365
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016

Ендрю Мітін

В пошуках тебе

Ти  ховаєш  себе  за  тонкими
стінами,
праведно  вірячи  в  їхню  
надійність.
Ці  хмари  над  нами  не  завжди  були
сірими
як  і  моя  залежність,чи  то  радше
схильність.

В  новобудовах  твоїх  я  шукатиму
тріщини,
торкатимусь  пальцями,ловлячи
протяги.
Мої  пошуки  стануть  далеко
невтішними,
ти  ж  купуєш  квиток  і  тікаєш
потягом.

Сотні  тисяч  депо,зупинок  та
станцій,
мільйони  облич,усмішок  і
сліз.
Отак  поступово  ми  робимось
бранцями
своїх  власних  жахів  й  непідйомних
валіз.

І  на  червоний  перейшовши
колію,
спиняюсь  раптово  від  знайомого
погляду.
Подумав,ти  забажала  знову
спокою.
А  ні.Лише  просто  злякалася  
холоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650833
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016

Robbery

мене це погубить

Це  все,  ніби  сон.  Я  не  можу  ніяк  зупинитись.
Море.  Навіть  не  море,  а  чорний  німий  океан.
Я  так  хочу  навіки  у  серці  твоєму  втопитись.
Мені  байдуже  навіть,  що  дихати  важко  там.

Я  не  вмію  плавати.  Я  ніколи  не  вміла  плавати.
Та  з  тобою  можу  вчитись  хоч  кожного  дня.
Я  з  тобою  готова  і  раєм,  і  пеклом  марити.
Бо  я  більше  ні  з  ким  не  буваю  настільки  жива.

Це  погубить.  Це  згубить.  Я  бачу  -  мене  це  калічить.
Я  не  хочу  нічого.  Нікого.  А  тільки  одного  тебе.
Ранок  сходить  на  день,  вечір  падає  ніччю,
Але  те,  що  твоє,  видно,  зовсім  не  було  моє.


10.03.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650730
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016

команданте Че

испытание временным

они  безуспешно  долго  живут
умирая  за  чертой
вечности

периодически  стараясь  остановить  время
на  полном  ходу
бросая  на  рельсы  иллюзии  вневременного  полёта
которые  в  итоге  оказываются  лишь
пустой  имитацией
прошлого
как  по  сценарию
падения
калечащей  тщательно  и  с  любовью
собираемый  прообраз
завтрашнего
дня

они  с  головой  окунаются  в  прорубь
онлайн  неверия
в  существование
света  без  темноты
и  всеобъемлющего  наполнения
без  пустоты
обжигаясь  ледяной  водой
приятия  нереальности
происходящего
и  часто  уже  не  выныривают
обратно

они  учатся  дышать
капсулами  секунд
изредка  выдыхая
не  включенным  светом  мысли
расшифровывая  ожоги
на  своей  и  чужих  душах
зашифровывая  их
в  стихи
впитывая  осознанное
вымалчивая  осязаемое
выписывая  пейзажи  эмоций
в  бесконечный  черновик
будущих  ошибок
выставляя  картины  зафиксированных  образов
в  галерее  недосмотренных
снов

они  меняют  реальности
с  помощью  любви
слов
и  молчания
нежностью  выстилая  сверхпрочную  поверхность
пустоты
по  которой  без  страха  передвигаются
в  темноте
не  боясь  и  не  сожалея
ни  о  ком
с  благодарностью  о  ниспосланном  небе
никому
собирают  звёздную  быль
смотря  в  открытые  настежь
глаза
отражающиеся  в  неидеальном  сердце
похожем  на  такое  же  родное
и  покалеченное
идеальное  по  содержанию
как  две  капли
слёз

они  принимают  смерть
такой  какая  она  есть
ибо  верят  в  нее
больше
чем  в  себя
она  же  никогда  не  теряла  веры
в  каждого

они  умирают  сердцем
чтобы  родиться
в  нем
и  наоборот
задыхаются  тьмой
чтобы  дышать
светом
и  наоборот
их  бесконечность  не  имеет  начала
их  смерть  не  имеет  конца
и  наоборот

они  есть  начало
тебя
они  есть  мысли
в  тебе
они  это

ты.




*фоновая  композиция  –
Troum  «Un/Mahts»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645748
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 07.03.2016

Ірис

акцент…

Ты  всего  лишь  нюанс  на  картине  моей.
Ты  всего  лишь  акцент  в  чем-то  дивно  манящем,
Но  рисую  тебя  будто  нету  ценней....
Будто  мир  без  тебя  был  бы  вовсе  пропащим.

Ты  не  воздух-  тобою  ведь  я  не  дышу.
Но  я  знаю...могу  без  тебя  задохнуться.
Ты  не  свет  для  меня,  но  к  тебе  я  лечу...
Ты  не  сон  мой,  но  мне  очень  страшно  проснуться.

В  вечность  канут  аккорды...осенний  мотив...
Холода  потекут  зябко-сонной  рекою.
Ты  мне  не  был  огнем,  но  про  это  забыв
Я  с  улыбкой  усталой  буду  греться  тобою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446064
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 06.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2016

Черный Человек

Моя зима

Моя  зима  крокує  містом  застарілих  сподівань  
Вкриває  землю  відчайдушно  порошковим  молоком  
За  правом  старшої  сестри,  на  перших  шпальтах  всіх  видань  
Рушає  в  душі  читачів,  стає  неспаленим  мостом  

Моя  зима  розкішна  в  білому,  січневому  вбранні  
Вітрами  сталими  злякає  незапрошених  ворон  
Які  не  в  перше  випробовують  прокляття  на  мені  
І  відправляють  всі  думки  в  давно  не  мій  Декамерон  

Моя  зима  з  температурою  довершених  часів  
На  лікарняні  відправляє  літо,  осінь  та  весну  
Вона  найбільше  переконлива  із  визнаних  світів  
Холодним  подихом  спиняє  ворожнечу  і  війну  

Моя  зима  малює  пам’ятні  моменти  на  вікні  
Лунає  скрипом  під  рядками  недописаних  поем  
І  я  не  знаю  як  без  неї  зможу  жити  навесні  
Коли  все  біле  щастя  згине  під  розбещеним  дощем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639368
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 03.03.2016

Черный Человек

Живи в моей голове…

Живи  в  моей  голове,  веди  себя  неадекватно
Прижигай  сигаретой  мысли  не  о  тебе
Ты  же  знаешь,  быть  сумасшедшим  довольно  приятно
Будь  моей  Бонни,  живи  в  моей  голове

Приходи  по  ночам,  будем  ходить  по  карнизам
Кормить  друг  друга  поцелуями,  вопреки  врачам
Будем  пить  вино,  и  стремится  к  самому  низу
Стань  моей  болезнью,  приходи  по  ночам

Растворись  во  мне,  пьяни  своим  запахом
Давай  будем  спать  в  одной  на  двоих  простыне
Или  вдвоем  автостопом  к  северо-западу
Считывай  меня,  растворись  во  мне

Живи  в  моей  голове,  будь  кисло-сладкой
Стань  нескромной,  словно  ведьма  на  костре
Будь  ст...вой,  будь  ненормальной,  будь  лихорадкой
Будь  моей  Бонни,  живи  в  моей  голове…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205815
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 03.03.2016

s o v a

Світанки.

Подих  ночей  на  припіку  спить,
Серед  постатей  зашпари  ранку,
Мимоволі  чарують  за  мить
У  піснях  світанковоі  бранки

Нісенітниці  подивом  скроней,
Перепродують  зайві  думки,
А  терпкий  водограй  у  долонях
Нагадає  про  радість  весни

Так  нестримно,  картатим  світанком,
Перечитаних  слів  навмання,
Обіймаєш,  смієшся  в  ремарках,
Поміж  гуркоту  міста  імла...

У  загублених  вогниках  вулиць,
Маринарка  знайома,  на  мить.
Посміхнусь.  Він  думки  мабуть  чує.
Зачаровує.  Гріє.  Бринить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648460
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016

Лис на Луне

16+

Мы  кусаем  губы,и  целуем  фильтры  
Между  квартир  бесконечных  многоэтажек  
Летят  бумажки,  но  в  них  простые  рифмы  
И  по  рукам  взрываются  мурашки.  
Может  быть  привычка  или  нечто  больше?  
Шнурками  связывать  холодные  запястья  
Мы  стали  ближе,и  возможно  проще  
Поместив  весь  космос  в  замкнутом  пространстве.  
Зрачки  все  шире,и  мы  с  тобой  на  ощупь  
Считаем  родинки  на  онемевших  спинах  
Остаться  б  здесь  как  можно  бы  подольше  
Без  всяких  или,либо,  беспричинно.  
Вдыхая  дым,рисуя  мелом  звезды  
Держатся  до  конца  и  за  мизинцы  вместе  
Запрыгнуть  в  лифт-мы  больше  не  вернемся
Оставив  прошлое  в  прокуренном  подъезде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648361
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

тепла осінь

Будь завжди зі мною

Три  хвилини  до  нашої  півночі.  
що  ж,  слова  знов  пишу  на  папір.
Пера  схожі  до  тряпок  і  немочі...
І  затерлись  рядки  знов  до  дір.

До  очей  залишилось  пів-кроку.
Горизонтом  лягає  межа
затешу  із  тонкого  я  боку
до  віршів  геть  тупого  ножа.

Щось  нове  промайне,  і  банальне
ти  шепочеш:  "ти  геній,  молись!"
А  я  знов  поклянусь,  що  востаннє
мої  руки  до  цього  взялись.

Три  хвилини  до  хворого  березня,
зимних  злив  і  гламурних  дівчат.
Від  весни  я  отримаю  вересня,
від  натхнення  лише  саранчат...

Між  рядків  задубіли  геть  пальці.
Не  стараєшся  гріти  мене.
Білі  лінії  на  чорній  кальці  -  
жоден  горб  рука  не  омине.

Я  не  чую  й  тим  більше  не  знаю,
де  єдина,  що  святить  папір.
Збоку  тихо  лиш:  "я",  і  "чекаю".
І  затерлись  рядки  знов  до  дір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648274
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

Кадет

Скулит февраль

Январь  достойно  завершил  поход,
Досёрбано  «Шампанское»  под  шпроты…
Нетерпеливый  високосный  год  
Упрямо  набирает  обороты…

Покуда  за  окном  скулит  февраль
И  воет  неприкаянная  вьюга,
Но  день  длинней,  а  с  ним  и  календарь,
И  чаще  улыбаемся  друг  другу…

Весёлых  красок  жаждет  мутный  глаз,
Оскоминой  пугает  чёрный  кофе…
А  молнии  мне  нравятся  анфас
Гораздо  больше,  чем  морозы  в  профиль…

Чу,  встрепенулся  робкий  лепесток
Под  снежной  прохудившейся  вуалью…
И  верится  -  проклюнет  и  марток
Подснежником  проталину  граалью…

февраль  16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.03.2016

s o v a

зміна тарифного підключення

щоденні  кави-брейки  і  розмови,
лапатий  сніг  кружляє  за  вікном,
чарівність  у  січневому  просторі,
в  обіймах,  серед  натовпу  умов

мороз  писав  у  вікнах  поцілунки,
за  посмішками:  може,  будеш  чай?
і  тестовий  режим  "такі  стосунки",
змінив  пакет  "я  вдома.зустрічай"

можливо,  сни  кружляли  в  оберемках,
в  полоні  у  полину  і  розмов,
можливо,  математика  так  вперто
чогось  не  розуміє  із  умов

а  посмішки  безпечно  озирались,
розгорнуто  трималися  рядки,
вони  нестримно  згадували  ранок,
де  пошепки,  навшпиньках,  я  і  ти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638397
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 01.03.2016

kappa

місто, в якому нема тебе

в  місті,  в  якому  нема  тебе  -  йдуть  дощі.
мокнуть  коти,  стигне  чай.
цівки  води  беззупинно  течуть  з  перехожих.
в  кожному  стільки  чужого,
що  хочеться  звідси  бігти.

цівки  води  беззупинно  течуть  по  стінах.
по  вікнах  вони  ніби  Тигр  і  Єфрат  безкінечні.
стигне  чай.  вистигає  чиясь  свідомість.
вистигає  про  тебе  пам'ять.

боже,  це  місто  негріте  вже  тисячу  років,
від  самотності  тут  помирають  на  вулицях.
і  всі  одне  одному  перехожі,
і  раз  на  тисячу  років  питають:
хто  ми?

в  місті,  в  якому  нема  тебе  -  йдуть  дощі.  
від  самотності  тут  помирають  на  вулицях.
і  тоді  до  померлих  приходять  святі  -  вони
стоять  і  співають.
мокнуть  їхні  плащі,  стигне  чай.

боже,  часом  треба  забути,  аби  не  вмерти,
що  місто,  в  якому  нема  тебе  -
кожне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553307
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 01.03.2016

ChorusVenti

слезы древности

..это  как  лобовое  столкновение  
памятью  с  океаном
дав  ребенку  пощечину
вспыхнувшую  прошлогодним  сухостоем
там  где  никто  его  
защитить  не  сможет
даже  я  сама

но  ведь  этим  ты  меня  уже  простил
как  того  слепого
что  заслыша  твой  одинокий  плач
разносит  его  по  округе
в  стремлении  окружить
приветами
и  если  это  дух
то  очень  несчастный
потому  что  рыдает  сейчас  вместе
со  мной

сильный  за  других
за  себя  трусливый  и  безверный
смертельно  уставший  от  этой  тяжести
ведь  только  ты  знаешь
какая  это    
адская  боль

любить  и  не  обнять    
любить  и  не  прикоснуться
где  ты  сам  же    
себе  препятствие

и  где  тут  сердце  где  душа
я  не  различаю
просто  плачу

по  себе  ли  
о  тебе
или  по  никому  сразу

как  плачу
от  ужаса  того
сколько  веков  прошло    
в  разлуке

вдали  от  дома  без  встреч
и  прощаний
что  был  наш
с  первого  письма  

потому  что  никто  не  смотрел
на  меня  так

веками  стучась  
столь  
многими
без  лиц  и  имен
 
сон  ставший  для  меня
самым
реальным  
как  наш  дом  на  краю  тишины  
объятый  теперь  слезами

чтобы  ты  однажды
почувствовал  
как  я  тебя  обнимаю
и  как  целую

этой  внутренней
улыбкой
нашей  новой  невстречи
которой  расцвечены  огни
всех  снов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644931
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 29.02.2016

Звична

zvuchna

волосся  заплутане  вітром
теплі  твої  обійми
сьогодні  керуй  моїм  світом
а  завтра  не  знатиму  де  ти
мурашки  по  тілу  біжать
як  коні  усім  табуном
нехай  нам  у  спину  кричать
сидять  по  кутках  павуком
сумніви,мрії  й  надії
завтра  пройде,вони  ж  молоді
а  ти  цілуватимеш  вії
й  губи  мої  п'янкі
фарфорові  плечі  
так  жадно  цілуєш
усі  мої  речі
назавжди  карбуєш
моя  одинокість
твій  сум  і  твій  біль
твоя  кароокість
космос  мій

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647954
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016

Lesyunya

…перегоріли фонетичні Альти…

Перегоріли  фонетичні  Альти,
Невдячна  скрипка  скинула  струну,
Вона,  напевно,  як  і  я…  до  болі
Пережила  уже  свою  весну.
І  виють  будні,  наче  божевільні,
Надмірний  вирок  -  жити  так,  як  всі
На  мене  одягли  німі  кайдани,
Такі  неграмотні,  байдужі,  заважкі.
І  те  нещасне  соло,  що  вціліло
Відчує  неприхильності  сповна
Старий  будильник  знову  зупинився,
Щоб  зранку  завести  чиєсь  життя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647964
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016

Ендрю Мітін

Перший сніг

Перший  сніг  схожий  на
легку  депресію-
накриває  зненацька  і  раптово
відходить  в  глибини,
щоб  якогось  звичного  дня
гупнуть  в  потилицю
черговим  психозом.

Перший  сніг,мов
невдаха-художник,
непевним  рухом  пензля
змішує  фарби,
випадково  розливши
білу  під  ноги.

Перший  сніг,ніби  
віра  у  краще,
що  його  чистота  душі  наші,
душі  грішні  відчистить,
серця  залатає,
самотніх  споріднить,
засипле  образи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647923
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016

К.Шепот

Полуночный e-mail

Каких-то  тридцать  глупых  строк  -
Ненужное  письмо!
Наш  срок  с  тобой  совсем  истёк,  -
Что  было  -  то  прошло!

Я  не  звонил  тебе  давно,
Твой  голос  слышать  больно...
Я  б  извинился,  но,  за  что?
Надеюсь,  ты  довольна?

Да,  сильно  я  тобой  болел,
За  что  мне  извиняться?
Что  рядом  сильно  быть  хотел?
Что  так  хотел  остаться?

Что  не  любила  ты  меня?
Его-то  хоть  ты  любишь?
Иль  по  инерции  живя  -
Обоих  губишь?

Способна  ты  еще  любить?
Или  живешь  привычкой?
                   Просто...
Пытался  я  тебя  забыть,
Да  вот...(часть  текста  стёрта)

Вот  только  глаз  твоих  печать
Во  сне  покоя  не  дает!
Волос  на  плечи  водопад
Погибельно  во  мне  живет...

Я  не  прошу  вернуть  всё  вспять:
То,  что  мертво  -  не  гложет!
Хоть  кто-то  счастлив  быть  с  тобой!
Ну  что  же,  подытожим?
Я  не  звонил  тебе  давно,
А  впрочем,  ты  мне  тоже...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635751
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 29.02.2016

Артур Сіренко

Передчуття весни

                                                     «Неначе  вихор  огирі
                                                         Виносять  нас  на  шлях...»
                                                                                                                 (Лі  Бо)

Ще  місто  торкається  
Холодними  руками  бруківки
Моїх  втомлених  черевиків
Підошви  чорної  репаної,
Ще  місто  дихає
Протягами  холодних  провулків
І  холодильників-вулиць  вітряних,
Ще  хмари  сіро-бліді  та  оливні,
Ще  запахи  квітів  -  лише  у  спогадах,
Лише  за  склом  крамниць  квітколож,
Але
Як  тільки  визирає  світило
Крізь  діряву  ковдру  блідого  снігонеба
Одразу:  я
А  може  і  не  я
А  може  і  не  тільки  я
Відчуваю:  весна  неминуча.
Як  гудки  паротягів  гарячих,
Як  крик  гайвороння  схвильованого
Чи  вереск  котів-пройдисвітів
Таки  неминуча.  
Така  шалена  і  таки  буде.
Досить  ховати  вам
Душі  поточені  шашіллю
У  старі  холодильники,
О,  шанувальники  снігодідів
І  непотрібних  черствих  слів:
Весна  неминуча.    


(Світлина  автора  віршів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647200
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016

Cre8_4_U

Ответ любимой

Я  с  тобою  всем  сердцем,  а  хочу  еще  ближе,
Изменяться  не  стоит,  люблю  ту  что  есть,
Свет  улыбки  твоей  меня  истинно  движет,
Просыпаться  с  тобой  –  это  лучшая  весть,

Я  скажу  о  любви,  пусть  банально,  нелепо,
И  хотел  бы  все  это  не  словом  сказать,
Чтобы  ты  ощущала  в  душе  моей  лето,
Я  хотел  бы  тебе  все  тепло  передать…

Я  хочу  знать  твои  и  мечты,  и  желанья,
Может  быть  я  смогу  их  исполнить  хоть  часть,
И  забрать  у  тебя  все  тревоги,  страданья…
Но  оставить  любовь,  и  безумную  страсть.

Я  стараюсь  успеть,  я  боюсь  оступиться…
Чтобы  ты  не  сломалась  устав  меня  ждать…
Стать  бы  только  твоим,  пред  тобою  открыться…
Всю,  любовь  свою,  нежность  тебе  отдавать.

Не  скрывать…  не  обманывать…  быть  самым  верным,
Строить  мир  на  двоих,  из  цветов  и  весны,
Я  хочу  стать  последним,  любимым,  но  первым,
Кто  сумел  через  жизнь  пронести  наше  «МЫ»

Кто  не  сдался,  боролся,  любовь  не  утратил,
Кто  сберег  в  твоем  сердце  любви  теплоту,
Для  кого  чтоб  любить  тебя  –  жизни  не  хватит,
Чтобы  ты  сберегла  свою  веру  в  мечту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647019
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016

Третій знизу

Скорбна тінь

Новизною,  золотом  пахне  в  просторі,
Вчора  навіяним  мертвим  досвідом.  
Втратою  болю,  судомою  совісті,  
Корчить  маленькі  фальшиві  повісті.  
Заломленням  світла  в  рогівці  сплячого,
Прагненням  завжди  щось  та  й  значити.  
Зшито  з  кіл  пекла  босого  Еросу
Вічність  еліпса  просяклу  керосом  .
Космосом  внутрішніх  правих  і  лівих,
Ядучою  гниллю  плодів  переспілих,
Скорбною  піснею  інфантильності  -
броулінський  рух  -  всі  сунуть  без  пильності.
Пахне  шрамами,  що  як  не  дивно  столітні,
Дамами,  що  блукають  у  квітні,
Прозою  в  двадцять  першому  степені,
Морфієм,  що  шкрябає  по  стіні.
Смерть  старається  бути  ліками.  
Хапайтесь  за  голову,  навіть  каліками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645989
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016

Черный Человек

Личный Каин

Вверх,  по  лестнице  вдохновения
В  атмосферу  терпких  свиданий
Отправляется  за  прощением
Еженощно  мой  личный  Каин

Там  он  тешится,  там  он  мается,
Кровоточит  дождями-строчками
То  шокирует,  то  стесняется
Многоточия  лечит  точками

И  в  раю  кофеиновой  нежности
Обернувшись  мехами  бессонницы
На  бескрайних  равнинах  грешности
Он  хозяин  музы  –  невольницы

То  ругает  ее,  то  восторгается
То  разденет,  то  сам  разденется
По  утрам  казнить  собирается
Ну  а  вечером  снова  женится

Вниз  по  лестнице  вдохновения,
Убегая  от  терпких  свиданий
Вновь  спускается  без  прощения
Каждым  утром  мой  личный  Каин…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 20.02.2016

ChorusVenti

слезы древности

..это  как  лобовое  столкновение  
памятью  с  океаном
дав  ребенку  пощечину
вспыхнувшую  прошлогодним  сухостоем
там  где  никто  его  
защитить  не  сможет
даже  я  сама

но  ведь  этим  ты  меня  уже  простил
как  того  слепого
что  заслыша  твой  одинокий  плач
разносит  его  по  округе
в  стремлении  окружить
приветами
и  если  это  дух
то  очень  несчастный
потому  что  рыдает  сейчас  вместе
со  мной

сильный  за  других
за  себя  трусливый  и  безверный
смертельно  уставший  от  этой  тяжести
ведь  только  ты  знаешь
какая  это    
адская  боль

любить  и  не  обнять    
любить  и  не  прикоснуться
где  ты  сам  же    
себе  препятствие

и  где  тут  сердце  где  душа
я  не  различаю
просто  плачу

по  себе  ли  
о  тебе
или  по  никому  сразу

как  плачу
от  ужаса  того
сколько  веков  прошло    
в  разлуке

вдали  от  дома  без  встреч
и  прощаний
что  был  наш
с  первого  письма  

потому  что  никто  не  смотрел
на  меня  так

веками  стучась  
столь  
многими
без  лиц  и  имен
 
сон  ставший  для  меня
самым
реальным  
как  наш  дом  на  краю  тишины  
объятый  теперь  слезами

чтобы  ты  однажды
почувствовал  
как  я  тебя  обнимаю
и  как  целую

этой  внутренней
улыбкой
нашей  новой  невстречи
которой  расцвечены  огни
всех  снов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644931
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 20.02.2016

Катка

Тихо мені співай

                                                                           [i]С.  М.[/i]

Січень  і,  друже,  така  невимовна  туга,
хоч  вигризай  собі  нерви,  хоч  вовком  вий,
хоч  зав’яжи  себе  вузликом  туго-туго.
Пізно  іти  на  Ви.

Що  нам  лишилося  –  довге  чекання  снігу,
спогад  колючий,  холодна  німа  стіна.
І  як  не  вийде  зцілитись  вином  і  сміхом,
тихо  мені  співай.

Пальцями  змерзлими  вичави  ніч  у  склянку.
Темрява  тоншає,  нам  її  перейти.
Січень  і,  друже,  так  глухо,  немов  у  танку.

Добре,  що  поряд  ти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 20.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016

Flexis

Коллекционер.

Я  рядом.  Я  холодною  рукой  прогуливаюсь  между  позвонками.  Я  -  твой  навек  разрушенный  покой,  твоя  коса,  а  ты  -  совсем  не  камень.  Пускай  судьба  сжимается  в  одну  тропинку  от  еды  до  унитаза.  Раскаиваться?  Чувствовать  вину?  Но  я  не  предавал  тебя  ни  разу....Моя  любовь  на  блюдечке,  держи.  Тебе  плевать.  Я  всё  же  год  от  года  исправно  обещаю  миражи,  но  слышу  от  тебя  одно  -  сво-бо-ду.  Пою  навзрыд  -  глаза  твои  сухи,  мои  -  полны  нехоженых  парижей.  Я  видел,  как  рождаются  стихи.  И  знал,  как  задыхаются  они  же.  Прости  меня,  прости  меня,  прости...За  то,  что  я  простил  тебя  когда-то.  За  то,  что  жизнь  твоя  в  моей  горсти  -  и  ничего  иного  мне  не  надо.  
Всего  лишь  жизнь.  Но  ты  с  недавних  пор  такой  тоской  осела  между  нами,  да  и  тоска  расстреляна  в  упор  остывшими  осенними  деньками.  Любить  тебя?  Уж  лучше  бы  я  слёг  с  какой-нибудь  смертельною  болезнью  -  у  этой  жизни  должен  быть  итог  мрачнее,  беспробудней,  бесполезней.  По  лестнице  спускается  к  тебе  привычный  ужин.  Всё  уже  не  ново  -  моя  любовь  прикована  к  трубе,  а  я  к  любви  пожизненно  прикован.  Заплачешь?  Не  устану  повторять,  что  всё  могло  бы  выйти  по-другому:  могли  бы  разделять  с  тобой  кровать,  могли  бы  завести  с  тобой  знакомых.  Дешевле  слов  моих  твоя  слеза  -  мы  не  под  стать  изысканным  полотнам.  
И  был  октябрь.  Я  что-то  нарезал.  И  пес  мой  не  улегся  спать  голодным.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 01.01.2016

Марічка9

* * * (Сумбурне)

Стояв  туман.  Густий  і  непорушний.
Холодна  сирість  лізла  у  дірки.
А  сірий  ранок  мляво  і  бездушно
Збирав  по  небі  вигаслі  зірки.

Зжовтіле  листя  де-не-де  шелесне,
Мов  слід  від  сонця  в  пам'яті  моїй.
Та,  знаєш,  осінь  завжди  була  чесна:
Без  обіцянок  марних  і  надій.

А  що  тепер,  -  чекання  за  чеканням.
Невідання  загіркло,  як  полин.
У  когось  часу  -  вічність  не  остання,
У  когось  вічність  -  декілька  хвилин...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 01.01.2016

Майя Грозова

. . від надлишку спокою

усі  землетруси  тайфуни  цунамі  в  мені  від  небезпечного  надлишку  спокою
так  крапле  дощ  до  забутої  склянки  на  столику  літньої  ресторації
крапле  крапле  і  з  краплиною  кожною
тонкому  тендітному  склу  натиск  води  втримати  усе  важче..
варто  було  прикріпити  на  серце  табличку  із  надписом  -  стороннім  вхід  заборонено
строго  виключно  безвинятково  за  запрошенням
якщо  постійно  тримати  обійми  назустріч  ніби  пелюстки  розгорнутими
є  імовірність  що  тебе  наче  квітку  розтопчуть..
але  
учорашня  байдужість  по  собі  залишає  лише  спорожніле  тіло  немов  повиймали  із  шафи  одяг
і  тріскає  шкіра  на  нижній  губі  від  бажання  відчути
який  же  на  дотик
цей  голос
коли  не  говорить  нічого..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623047
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 01.01.2016

Франко де Мор

Вiдстань

Ти  за  екраном  монiтора.
Мiж  нами  прiрви  i  мости.
Мiж  нами  ями  та  забори,
Але  для  мене  рiдна  ти.

Мiж  нами  сотнi  кiлометрiв,
В'язниця  часу,  ланцюги..
Бува,  мiж  нами  мов  мiлiметри,
Водночас,  ми  мов  береги,

Що  в  океанi,  протилежнi..
Вже  скiльки  мучимось  отак.
Одне  вiд  одного  залежнi,
А  бути  разом  -  аж  нiяк..

Ця  вiдстань..  Чесно,  вже  набридла.
Скiльки  бажань  нам  поламала.
Розбила  вщент  все,  клята  видра!..
А  ми  докупи  їх  складали,

По  щiпкi,  мовчки,  на  пiдлозi.
Немов  якийсь  ми  пазл  складали..
В  думках  мабуть  були  в  дорозi,
Ми  першу  зустрiч  малювали..

I  знаєш,  сидячи  отак,
Тебе  я  поряд  вiдчував,
Твоє  дихання  рiвне,  в  такт,
Не  втримався  i  обiйняв..

Твiй  образ..  Потiм  схаменувся.
Нема  ж  тебе..  В  оману  ввiв  
Мене  твiй  образ.  I  вжахнувся:
"Невже  тобою  захворiв?.."

Хоча,  ти  знаєш,  це  приємно,
Хворiти  кимось  якийсь  час.
Якщо  ще  й  знаєш,  що  взаємно,
Це  дiйсно  дар  для  хворих,  нас.

Мабуть,  не  втримаюсь,  зiрвуся,
I  пролечу  всi  кiлометри.
До  тебе  зрання  я  примчуся,
Через  усiх  проблемiв  метри..

I  тихим  голосом  скажу,
Обнявши  нiжно  i  легенько,-
"Зустрiлись.  Все  не  вiдпущу
Нарештi  разом,  моя  рiдненька."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591160
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 01.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2016

Черный Человек

Когда ты вдруг станешь не нужен…

Это  похоже  на  личное  солнце  в  кармане  бродяги
Так  лихорадит  солдат  в  ожиданье  последнего  боя
Это  как  будто  забрать  всех  щенков  у  соседской  дворняги
Или  смеяться  и  плакать  перед  глазами  конвоя

Так  проверяют  на  силу,  так  получают  свободу
Это  сродни  помутненью  сознанья  и  шизофрении
Так  реагирует  странник  в  пустыне  на  грязную  воду
И  так  робеет  фанатик  при  виде  ошибок  мессии

Так  погибает  герой,  не  испачкав  землею  колени
Так  подставляют  лицо  под    капли  холодного  душа
Это  похоже  на  звуки  последней  весенней  капели
После  столетнего  плаванья  так  не  сродни  станет  суша

Это  болезнь  без  симптомов,  это  отсутствие  неба
Так  обрывают  куплет,  когда  он  еще  не  дослушан
Это  голодная  смерть  при  упоминании  хлеба
Все  это  будет,  когда  ты  вдруг  станешь  не  нужен…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191757
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 01.01.2016

yurr

"щось"

я  відчуваю  спонтанно-дико
невідворотно-тремкі  моменти
летіти  хочу  вперед!  чи  вмерти?
щоб  оминути  зустрічне  лихо

годинник  манить  своїми  стрілками
у  танці  часу  з  невідворотністю
і  каламуттям  її  прозорості
вростає  в  мене  цупкими  гілками

колючим  дротом  по  вухах  скручений
смакую  образ  чужого  хорошого
казково-древнього  мохом  порослого
граніту  холодного  в  пальцях  пекучого

блукання  постатей  посеред  вулиці
осінніх  тіней  у  парі  з  примарами
що  ловлять  звуки  зубами  між  хмарами
в  лякливій  тиші  що  б'є  у  вилиці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631931
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015

Res

Опять иные частоты

Когда  кудряшка  падет  в  ладонь,
как  жизни  не  пережитой  остаток,
ты  лучше  большего  не  тронь,
а  то  гостиничная  бронь
разбудит  холод  туристических  палаток.

И  всё,  что  было  лучшее  во  мне,
за  месяц  можно  вычесать  гребёнкой;
колёса  крутятся  зане
в  сей  перекрученной  стране
я  больше,  чем  любовник,  меньше,  чем  ребёнок.

Прости  меня,  я  выносил  вину,
как  женщина  беременная,  хватит
лукавить  –  в  феврале  весну
не  ждут  ещё,  но  рыжину
уже  нельзя  не  уловить  при  перехвате

частот  иных,  и  пусть  мои  слова
не  больше,  чем  несказанное  значат  -  
в  известной  степени  сродства
любовь  не  делится  на  два,
она  становится  не  более  чем  сдача

с  той  истинно  божественной  любви,
что  рукава  смирительной  рубашки
на  нас  накинутой  людьми,
как  не  крути  их,  чёрт  возьми,
запутаны,  как  эти  рыжие  кудряшки.  

Так  пусть  судьба,  раз  мне  не  довелось,
когда  случайно,  не  в  пример  здоровью,
на  медной  завити  волос
седой  проклюнет  купорос,
его  не  химией  закрасит,  а  любовью.

Медь,  золото,  железная  руда  –  
всё  в  волосе  твоём,  таких  сокровищ
природа  требует,  когда
всё  хочет  с  чистого  листа  
начать  и  тут  её  уже  не  остановишь!

Сквозь  время,  расстоянию  назло
я  повторяю  сердцу:  благодарствуй
всему,  что  было  и  прошло!
Любовь  –  не  дар,  не  ремесло,
она  скорей  сродни  утерянному  царству.

.................................................

Когда  слова  кончаются,  что  ждать
нам  после  них?  Но  там  ещё  есть  точка,
с  которой  можно  наблюдать
как  сходит  наземь  благодать
по  всем  твоим  непостижимым  завиточкам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568428
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 02.06.2015

Саша Юст

Старик

Старик  молча  смотрел  как  на  хрустящем  снегу
пронеслась  капля  свежескошенной  крови.
Он  думал:  "  Я  стар.  Куда  побегу?  "
И  от  скрежета  боли  нахмурил  брови.

Спокойно  терпя  в  уличной  драке,
он  не  боролся,  он  лишь  получал
удары  о  чёрную  землю  в  парке,
недавно  которую  он  защищал.

Непостижимо  уму,  чтобы  воинов  били.
Ну  пусть  в  отставке.  Ну  и  что  с  того  ?
Ведь  люди  они,  и  тоже  любили
и  жизнь,  и  радость,  и  вино.

Сейчас  за  мелочь  никого  не  жалеют,
ведь  красным  цветом  умылась  толпа.
А  те  "быки",  что  душою  стареют,
точат  о  слабых  клыки  и  бока.

Старику  лишь  молчать,  терпеть  и  молиться,
смотреть  как  отбирают  последнюю  грош.
-  Забирай  что  угодно,  чтоб  тебе  провалиться,
но  ботинки,  ботинки  не  трожь.

На  улице  холод,  и  дрожь  до  костей.
-  Снимайте  ботинки!  Ему  недолго.
Замерзал  в  тени  простых  палачей,
которые  пса  схватили  за  горло.  

В  одиноком  пространстве,  холоде  жутком,
босой  мужчина  лежит  и  плачет.
Мороз  такой,  что  терялся  рассудок,
а  сердце  всё  медленней  скачет.

Отбивался  ритм  обмороженных  губ  -  
тело  ревёт,  но  душе  нет  покоя.
Старик  встал,  словно  свирепый  дуб  -  
деревья  всегда  погибают  сто́я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579575
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 02.06.2015

Саша Юст

100%

Ты  снишься  мне  без  лица,
снишься  лишь  на  половину.
Сняться  волосы,  шея,  весна...
Но  наблюдаю  только  спину.

Вижу  тебя  только  на  треть,
мой  навигатор  явно  сломан.
И  молчу,  как  дурак,  ибо  впредь,
мне  не  хватает  нужного  слова.

Глотаю  ярость,  и,  взамен,  спокойно,
сквозь  тумана  жар  прорываю  путь,
и  стою  в  тишине,  с  улыбкой  покорной,
к  окнам  твоим  решаюсь  примкнуть.

Я  шепчу  несуразное  :  Приснись.
Мне  большее  глупо  требовать.
По  среди  ночи  ко  мне  прикоснись,
и  прикажи  за  тобою  следовать.

Посчитай  мои  звёзды  на  карте,
разреши  к  себе  дотянуться.
На  скамье  засыпаю    в  парке  -  
прошу,  не  дай  мне  очнуться.

Не  тяжело  без  любви  засыпать,
без  любви  сложнее  проснуться.
Очень  важно  -  кого́  целовать,
и  важно  к  кому-то  вернуться.

В  проблеске  уходящей  осени,
я  хри́пло  скажу  (без  акцентов):
Сегодня  ты  приснишься  мне,
приснишься  на  все  100%.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582485
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 02.06.2015

Ден Мун

Дзельквы.

Мимо    проносятся    блеклыми    душами    сотни    похожих    домов.
Словно    фонарики    полупотухшие,    люди    под    маской    зонтов.
Дзельквы    раздетые    тихо    сутулятся,    мерзнут    в    порывах    дождя.
На  сих    холодных    и    брошенных    улицах    помнит    ли    кто-то    себя?

Помнит    ли    дворник,    в    раздумья    укутанный?    Или    прохожий    в    пальто?
Иль  часовщик,    что  охвачен    минутами?    Зрители    в    теплом    кино?
Может    художник,    что    блеклыми    красками    мысли    наносит    на    холст?
Или    строители    с    желтыми    касками,    что    создают    новый    мост?

Помнит    хоть    кто-нибудь        в    доме,    за    ужином?    В    поезде,    возле    окна?
Кто    замерзает    под    ливнями,    стужами?    Кто    утонул    в    крепких    снах?
Шагом    неспешным    гуляя    по    улицам,    я    убеждаюсь    сильней:
Помнят    лишь    дзельквы,    что    тихо    сутулятся    где-то    в    пугающей    тьме.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510058
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 18.05.2015

s o v a

теоремы надо доказывать, а с любимыми стоит жить

так  не  вовремя
дело  случая
и  настойчиво
будем  жить!
не  пройдет
само...
семиструнная
память  
жгучая...
в  этажи

обратимо
и  неизведанно
только  краски
и  полотно
под  березами
не  прочувствовав
можешь
гордо  уйти...
в  окно

или  стало  быть
жизнь  врывается
со  взаимным
"люблю"  на  всех
карандашным  
эскизом
кается,
акварелью
рисуя  смех

трафаретные  
циферблатные
междустрочные  -
а  слова.
не  рискуя,
не  бьют  бумажные
...
как  гусары...
на  дважды  два

понедельник,
не  сам,  по  случаю.
переулок,
все  тот  же,
спит
и  любить  тебя  -
значит  к  лучшему
и  встречать  тебя-
значит  жить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406045
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 19.03.2013

Той,що воює з вітряками

Сквозь пальцы

Смотреть  на  солнце  сквозь  пальцы,
И  жадно  вдыхать  его  свет...
Это  удел  скитальца,
У  которого  пути  нет!  
У  которого  нет  любви,
У  которого  нет  родных...
Мегагерцы  холодной  крови,
Раз  на  день  новый  стих!
Каждый  день  новый  стих:
Новый  предвестник  боли,
На  дорогах  злобных  и  лихих,
Осталось  так  мало  воли!
Осталось  так  мало  свободы,
И  множество  жизненных  драм,
Поколение  нищих  уродов,
Забывших  дорогу  в  храм!
Поколение  слабых,убогих,
Поколение  темных  рабов...
Сотканных  из  тревоги,
Пустых  обещаний  и  слов!
         18.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410153
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013

s o v a

мы, наверно, сто лет незнакомы

прокричавшись  в  ночном  променаде
неизведанно-знойного  сплина
по  коротким  шагам  снегопадов,
по  дорогам  настойчиво-длинным
и  мечтам  суждено  ныне  присно
окрыляя  походку  и  взгляды
под  мотивы  мадам...  без  прописки...
под  прицельным  дождем  звездопада

мы,  наверно,  сто  лет  незнакомы
и  еще  не  встречались  пол  жизни,
и  с  утра  пальцы  в  такт  пешеходам,
поезда.провода.листья  писем
и  мы,  кажется,  мало  знакомы
новых  тем  как  у  Даля  в  словарном.
ухожу  под  гудки  пароходов,
возвращаюсь  с  рассветом  янтарным

из  теорий  и  прочего  хлама,
совершенно  настойчивых  истин,
где  рисуется  страстное  пламя
по  окружности  степени  призмы...
где  фигурно-фактурно-несносно
выступая  под  занавес  в  прайде
ослепляет  ревнивца  вопросом,
исцеляет  влюбленного  взглядом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396455
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013

s o v a

провокатор вдохновений

за  тобой  едва  поспеваю,
тихий  голос  укутан  сном.
переносица  дня  в  трамваях,
переулки  зимы  с  огнём

троеточие  пальцев  смято
и  словами  молитвы  жжет
в  миллиметре  от  сонной...  альтом,
скрипкой  ветер  и  переход

нарисовано,  лунно,  в  бликах,
жемчуг  улиц  по  проводам,
и  весь  вечер  в  партере  с  пикой
шум  дорог  шепчет  поездам

осень  смылась  листом  кленовым,
на  губах  оставляя  жар,
обнимая  три  дня  и  снова...
шепчет  тихо  "не  провожай"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381585
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 14.12.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012

MC_Yorick

Знає мабуть лиш Бог

Струмом  пробіжить  по  тілу,  по  твоєму  дотик
Не  зупиниш  ти  долоню,  а  поглянеш  в  очі
Облягає  ніжно  плаття  кругленький  животик
Я  вже  скоро  стану  татом,  я  так  цього  хочу

ПРИСПІВ

Знає  мабуть  лиш  Бог  те,  яка  ти  красива  
Я  у  нього  попрошу  -  дай  же  Боже  нам  сина
У  молитві  складу  у  єдине  долоні
Знов  у  Бога  попрошу  -  Дай  же  Боже  нам  доню

Я  чекаючи  на  дату  не  знаходжу  місця
А  в  тобі  усе  чіткіше  б,ється  друге  серце
Нащо  мені  зорі  в  небі,  нащо  мені  місяць
Якщо  є  моя  родина,  нащо  мені  все  це

ПРИСПІВ

Знає  мабуть  лиш  Бог  те,  яка  ти  красива  
Я  у  нього  попрошу  -  дай  же  Боже  нам  сина
У  молитві  складу  у  єдине  долоні
Знов  у  Бога  попрошу  -  Дай  же  Боже  нам  доню

Наче  миттєвість  хвилини,  і  дні
Так  непомітно  минають  тижні
Скоро  вже  ти  подаруєш  мені
Крихітну  і  дуже  бажану  ніжність
І  не  важливо  нам,  що  за  вікном
Дощ  а  чи  сніг,  чи  пекуче  сонце
Я  доторкнуся  животика  знову
Знову  в  полоні  найкращих  емоцій

ПРИСПІВ

Знає  мабуть  лиш  Бог  те,  яка  ти  красива  
Я  у  нього  попрошу  -  дай  же  Боже  нам  сина
У  молитві  складу  у  єдине  долоні
Знов  у  Бога  попрошу  -  Дай  же  Боже  нам  доню

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376771
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 19.11.2012

MC_Yorick

ЗА ДЗЕРКАЛОМ

Вмить  так  холодно  стало  і  вогко
Так,  немов  на  дворі  і  не  літо
БожевОліти...
бОжеволіти!
Щастя  вкотре  вилазить  боком

Огортають  емоції  в  вирі
І  до  болі  щемить  у  грудях
Буде  добре  все...
Добре  не  буде!
Мої  очі  тобі  не  вірять

Лише  пошепки  я,  на  пів-тону
Прошепочу  неначе  в  останнє
Ще  живе  наше...      
мертве  кохання
Та  тобі  не  зізнаюся  в  тому

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376386
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 19.11.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012

MC_Yorick

ТЖВ

а  небо  осіннє  зрадливо  так  вабило  сонцем
ні,  не  гріло,  пекло,  та  усе  це  було  омана
ні  вогню,  ні  кохання,  ні  краплі  живих  емоцій
на  кленових  листках  непрочитаного  роману

і  фліртуючи  з  хмарами  промені  лізли  в  очі
і  без  них  зрозуміло,  що  я  у  цю  осінь  сліпий
бо  бачу  лиш  те  -  що  і  бачити  навіть  не  хочу
чи  хто  скаже  мені  -  ну  якого  ж  я  трунку  надпив?

і  листя  чудне,  вже  не  вальс  витанцьовує,  танго!
я  б  і  сам  відлетів  в  далеку  якусь  Аргентину
та  я  тут,  серед  вас,  ви  ж  байдужі  до  мого  стану
бо  в  кожного  свій  темносірий  життєвий  відтинок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366842
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 28.09.2012

MC_Yorick

ДОБРОГО РАНКУ (текст + аудіо)

Прокидайся    країно    -    Доброго    ранку
 Досить    вам    уже    спати
 Прокидайтесь    Карпати
 Прокидайся    Хрещатик
 Київ    -    Доброго    ранку
 Ніч    забрала    вже    втому
 Прокидайся    Житомир
 Свому    куму    з    Пустомит
 Скажу    Доброго    ранку

 ПРИСПІВ!

 Доброго    ранку!    Доброго    ранку!
 Прокидайся    країно
 Доброго    ранку!
 Доброго    ранку!    Доброго    ранку!
 Прокидайся    країно
 Доброго    ранку!

 Прокидайся    країно    -    Доброго    ранку
 Прокидайся    Полтава
 Онде    сонце    вже    встало
 Є    радіти    підстава
 Час    для    доброго    ранку
 Якщо    сон    і    ще    десь    є
 Ну    наприклад    в    Одесі
 То    будильник    знайдеться
 Й    крикне    Доброго    ранку!


 ПРИСПІВ!

 Доброго    ранку!    Доброго    ранку!
 Прокидайся    країно
 Доброго    ранку!
 Доброго    ранку!    Доброго    ранку!
 Прокидайся    країно
 Доброго    ранку!

 Прокидайся    країно!    Доброго    ранку
 Місто    Харків    й    Полтава    
 Ви    чому    ще    не    встали?
 А    на    кухні    вже    кава
 Пахне...    Доброго    ранку
 І    від    Сум    до    Дніпра
 Всім    вставати    пора
 Бо    по    радіо    гра
 Пісня    Доброго    ранку

 ПРИСПІВ!

 Доброго    ранку!    Доброго    ранку!
 Прокидайся    країно
 Доброго    ранку!
 Доброго    ранку!    Доброго    ранку!
 Прокидайся    країно
 Доброго    ранку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359555
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 27.08.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012

Galkka

Я знову жива!пастка….

Скидаю  кайдани!  Я  знову  жива!
І  крила  розправлю  на  волі,
Розквітла  потріскана  вітром  душа,
Обійми  розкрию  для  долі.

Ланцюг  розриваю,  що  тіло  натер,
І  кігтики  нові  наточу,
Тигрицею  вирвусь,  ну  ж,  відтепер
Я  щастя  безмежне  пророчу.

Колодязь  емоцій  вже  хочу  -  черпну,
Це  буде  моє  полювання,
Грайливо  спіймаю  за  шию  весну,
Із  неї  почую  зітхання.

Не  стій  на  дорозі,  я  дикий  тайфун,
Твій  спокій  тримаю  в  долонях,
Спокуса  по  тілі,  мов  коней  табун,
Пульсує  нестримно  у  скронях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343494
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012

Наталя Данилюк

В саду моєму тихо, як у храмі…

В  саду  моєму  тихо,  як  у  храмі,
Де  вже  давно  не  чути  молитов.
Тремтять  листки-химерні  орігамі,
Старий  горіх  хмаринку  наколов

На  гостру  гілку.Віхола  жасмину
Лягла  спочити  під  похилий  тин.
На  трав'яну  пахучу  скатертину
Розсипав  дощик  жмені  намистин.

Принишкли  квіти.У  пелюстках  рожі
Бринить  росою  скроплена  бджола.
Тремтять  на  шибках  промені  погожі
І  липнуть  медом  до  тонкого  скла.

Поміж  гілок  шовкову  павутинку,
Напнув  павук-мрійливий  мандрівник.
Згубило  літо  ситцеву  хустинку-
В  траві,  розлитий  барвами,квітник.

Фарбує  червень  пензликом  левкої,
Медово  пахне  липа  молода...
В  саду  моєму  нас,  як  завше,  двоє:
Я  і  самотність-нерозлийвода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012

Той,що воює з вітряками

Солом*яна лялька

Ти  обіймаєш  солом*яну  ляльку,
Вона  так    шалено  і  швидко  горить...
Покласти  душу  на  терезів  шальки,
Життя-коротка  і  солодка  мить!
Ти  обіймаєш  солом*яну  ляльку,
Яку  ти  вже  завтра  забудеш...
Моє  життя  невдалий  дубль,калька,
Та  ти  мене  за  це  не  судиш!
Я  так  рідко  бачу  Бога,
Ще  рідше  я  Йому  молюсь,
Я  весь  звідчаєна  тривога,
Одвічний  полонений  п*яних  муз!
     10  червня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343076
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012

Рижулька

СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІ

Ніч  розгорнула  таємничості  шатро.
Приглушені  вогні  і  тихий-тихий  тон.
Розкинула  зірки  на  неба  полотно.
Запанував  у  світі  повелитель-сон.

Твій  легкий  подих  на  моїй  щоці,
Вогонь  цілунку  обпікає  губи.
Біжить  по  шиї,  грудях  і  руці.
Його  багаття  відчуваю  всюди.

Обіймів  твоїх  пристрасний  полон,
До  тебе  притискаюсь  все  сильніше.
Тіла  й  серця  -  все  б'ється  в  унісон.
І  насолоди  мить  до  нас  все  ближче.

Все  тіло  огорнули  твої  ласки,
Воно  не  хоче  покидати  цей  полон.
Ми  ще  герої  пристрасної  казки.
Та  прокидаюсь.  Ранок.  Це  всього  лиш  сон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342767
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2012

Наталя Данилюк

Я йду до тебе довго…

Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Самотні  кроки  міряю  до  тебе...
Вже  і  гніздечко  звили  ластівки,
Густим  барвінком  голубіє  небо.

Порозплітали  коси  золоті
Плакучі  верби  над  дзеркальним  плесом.
І  все  мені  трапляються  не  ті
В  розмай  п'янких  вітроволосих  весен.

І  так  сную  самотньо  між  не  тих
Загублена  у  не  своєму  світі...
В  щербатий  глек  моєї  гіркоти
Ховає  сонце  промені  зігріті.

Снують  довкруг  метелики-думки:
А  чи  дійду,  чи  може  заблукаю?
Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Немов  приблуда,  вигнана  із  раю.

(25.05.2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012

Тетяна Весняна

Я досита наїлась обіцянок…

Я  досита  наїлась  обіцянок,
Я  повнюся  оманами  ілюзій.
То  я  одна  з  твоїх  коханок,
То  знову  чую:  "Просто  друзі!"

Моє  ж  терпіння-бо  не  безграничне!
І  гратися  з  собою  більше  не  дозволю!
Скажи,  між  нами  є  щось  платонічне?
Як  -  ні,  то  відпусти  мене  на  волю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247780
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 04.06.2012

Тетяна Весняна

Згубна звичка

Сьогодні  рівно  місяць,  як  я  кинула  палити,
Й  шукати  перестала  істину  у  димі  сигарет.
І,  як  вино,  твій  поцілунок  пити,
По  краплі  розкриваючи  п'янкий  букет.

Хто  ж  знав,  що  ти  для  мене,  зірку  не  дістанеш?
Що  ти  для  мене  гори  не  звернеш?
Хто  ж  думати  посмів,  що  ти  мене  загубиш?
Що  ти  любов,  втоптавши  в  бруд,  підеш?

А  я  ж  так  звикла  дихати  тобою,
Легенями  фільтруючи  обман,
Що  й  не  помітила,  як  ти  чужою  плоттю
Впиватись  став,  й  голубити  чужий  дівочий  стан!

Все  водночас  для  мене  похитнулось,
І  очі  заступила  слізна  пелена,
Ну  як  ти  міг?  А  в  голові  лише  крутилось  -  
"Ти  й  зневажливо  усміхнена,  вдоволена  Вона!"

Ось  так  скінчилося  твоє  кохання,
А  я  відмовитись  від  тебе  не  змогла.
Моя  любов  до  тебе  -  згубна  звичка,
Яка,  на  щастя,  залишилася  одна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241886
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 04.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2012

Антон Срібний

"Задощило"

Задощило…
Якого  чорта?
Знову  –  в  полоні  бетону.
Моїх  щирих  віршів  ескорти
Не  доходять  до  твóго  трону.

Майже  рік:  триста  сорок  днів,
Ні  доби  –  без  спроби  забути.
Розпач  мій  переходить  у  гнів
Під  впливом  твоєї  отрути.

Цілий  день  –  у  полоні  бетону,
Тане  вечір.
                             The  End…
                                                       Завіса.
Бачу,  в  тебе  –  нова  корона…
Задощило.
                           Нехай…  До  біса.

(2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341535
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012

Олеся Шевчук

Відлік

Хочу  щоб  Твої  долоні  били  мене  током,ніжність  топилася  вершковим  маслом  по  моїх  плечах  -  наче  крихкий  папірус,  з  обережністю  Ти  торкався  моєї  шкіри  до  відчуття  холодного  поту.Навіжено  їв  мене  своїми  вогнено  -  синіми  очима  до  напівсвідомості  -  поки  не  забракне  Тобі  сил.Наче  кущ  виноградника,що  впускається  у  землю  і  своїм  міцним  коренем  забирає  усі  підземні  води  землі,а  натомість  віддає  на  благо  соковиті  і  стиглі  грони.  

Хочу  щоб  ти  розгортав  мене  як    надто  дорогий  лист,оповитий  солодкою  настоянкою  розмарину  -  як  символ  вірності  і  кохання,мягким  едемовим  ароматом,  що  вривається  у  свідомість  і  запалює  бажання  у  Тобі,помаранчевим  сонцем  наповненим  ігристим  вином.
Я  неодмінно  Тобі  про  це  нагадаю  з  часом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341323
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 02.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012

Той,що воює з вітряками

Ніхто не допоможе

Тобі  ніхто  не  допоможе,крім  тебе  самої:
Кожен  день  інквізиція-привиди  Гойї...
Ключі  від  твого  серця  повертаю:
Вони  мені    уже  не  треба,
Застигла  тінь  у  дверях  Раю,
Я  зможу  жити  і  без  тебе...
Усе,що  буде  знав  я  наперед:
Годинники  піском  течуть  крізь  пальці,
Печаллю  гіркою  отруєний  мед,
Остання  чаша  слави  для  вигнанців!
                             30  травня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341017
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2012

команданте Че

настроение между

мое  настроение
между  raw  и  классикой
между  несдержанным  искренним  смехом
и  пост-фильмово  сладкой  слезой
тут  не  действует  твоя  белая  магия
только  черная  магия  слов
она  действует  в  районе  ауры
и  листа  бумаги
на  расстоянии  полумысли
между  всем
и  никем
.
во  мне  умерло  много  людей
так  много  что  тут  почти  кладбище
их  волнений
их  иллюзий
их  страданий
их  чудесной  боли  настоящего
их  безжизнедеятельности
их  любили  когда-то
ценили  даже
навещали  периодически
живые
рассказывали  что-то  делились
оплакивали  ушедших
пока  не  поломался  механизм
памяти
механизм  важности  и  ненужности
пока  не  стали  забываться  близкие
заменяясь  дальними
пока  реальные  не  превратились
в  виртуальных
пока  не  переломилось  течение  времени
резко  вниз
пока  они  внезапно  не  перестали  приходить
очутившись  на  месте
оплакиваемых
.
их  принесло  течение
а  похоронил  я
.
знаю  этот  мир  лучше
чем  себя
настолько
что  мог  бы  преподавать
любовь
я  мог  бы  стать  профессионалом  в  этом
защитить  докторскую
по  проблемам  любви
виртуозно  расшифровывая  всем
ее  загадки|е  головоломки
с|ложные  головоломки  отношений
головоломки  которые  ломают  жизнь
головоломки  в  которых  гниет  сердце
которые  создают  сами  себя
а  самоуничтожаются  в  нас
я  мог  бы  помогать  другим
решать  их
освободиться  от  удушающих  
но  приятных  оков
страсти  и  нежности
увести  от  последствий  взрыва
эмоций
или  просто  ответить  на  простые  вопросы
на  которые  никогда  не  хочется  знать
ответов
.
я  мог  бы  показывать  как  правильно
дышать  чтобы  не  задохнуться
как  говорить  чтобы  не  уничтожить
взрывом  брошенных  в  атмосферу  слов
перенаселенный  счастьем
мир  двоих
.
я  научил  бы  как  балансировать
МЕЖДУ
.
но..
я  же  умею  ТОЛЬКО  это
а  мне  хочется  дышать  САМОМУ
поменяться  местами  с  теми
кто  когда-то  жил  во  мне
ощущая  вкус  рождения
ошибался  ощущая  вкус  потери
дышал  задыхался
смеялся  плакал
радовался  печалился
отчаивался
и  умирал
.
мне  хочется  ОЩУТИТЬ  одно  мгновение  счастья
по  настоящему
взамен  на  имитацию  вечности
среди  искус|ствен|ных  слов

_________________
я  так  хочу  жить  в  ком-то
но  живу  в  мире
одного.






*фоновая  композиция  –
Bleak  «From  Within  The  Forest  As  Twilight  Fell»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340859
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012

Наталя Данилюк

Відшуміла в саду тепла злива…

Відшуміла  в  саду  тепла  злива,
Відіграла  на  струнах  тонких.
Обтрусила  черешня  мрійлива
Від  сріблястих  дощинок  листки.

Розпромінилось  сонце  в  любові,
Покотилось  смачним  калачем
По  обрусі  небесно-шовковім,
Свіжо  випранім  теплим  дощем.

Розсміялись  п'янкі  матіоли
В  діамантах  краплин  дощових.
Ніби  ельфи,  гойдаються  бджоли
На  тоненьких  стеблинах  трави.

У  горнятку  пелюстя  жасмину,
Розполікане*  чистим  дощем.
Світла  райдуга  вигнула  спину
Під  хмаринно-пухОвим  плащем.


*Розполікане(діалектизм)-прополоскане.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340776
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012

Рижулька

ТАЄМНИЧЕ

Давай,  сховаємось  від  всіх  подалі,
Ніхто  щоб  не  порушив  ту  солодку  мить,
Від  всіх  думок  і  поглядів  моралі,
Ніхто  щоб  не  побачив,  як  душа  бринить.

Ніч-таємничість.  І  вуста  солодкі.
Палкі  обійми.  Ласки  сильних  рук.
Плоть  задає  нові  й  нові  загадки,
Їх  розв'язок  -  лиш  тихий  стогін-звук.

Хай  буде  пристрасть  -  наша  таємниця,
Її  сховаємо  подалі  у  серця,
Щоб  не  знівечила  розлука-криця
І  не  пішло  усе  із  манівця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340587
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012

Невгамовний

А так ли живем?. .

Так  и  живем  -  кого-то  любим
И  ненавидим,  глядя  вслед,
Заснувшие  желанья  будим,
Разбудим,  глянем  -  полный  бред!

И  сердце,  застонав  от  боли,  
Вдруг  разобьется  как  орех,
А  кто-то  скажет  -  (сверху,  что  ли)  -
"Еще  один  имеешь  грех..."

И  в  лабиринтах  жизни  вязкой
Мы  утопаем  день  за  днем,
Идей  бредовых  -  под  завязку,
А  мы  все  мнимый  крест  несем.

Грехов  земных  на  нас  лавина
Из  года  в  год  летит  стрелой,
Из  них  прощенных  -  половина,
Все  остальные  -  за  спиной...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340544
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012

Наталя Данилюк

Стихія любові

Мов  квітка  крихка,
пломеніє  у  серці  надія
і  час  обриває
тендітні  її  пелюстки...
А  знаєш,  любов-
це  вогню  нездоланна  стихія,
лише  піднеси-
і  обпалиш  зап'ясток  руки.

Вона  не  спитає  про  дозвіл,
як  личить,  гостинно,
прийде  і  посяде,
немов  переможець  свій  трон.
І  де  ж  ти  тоді
заховаєшся,  дивна  людино,
як  стріли  запустить
бешкетник  малий  Купідон?  

Чи  може  закинеш  себе  
на  далекі  орбіти,
і  серце  зачиниш
на  сотні  залізних  замків?
А  знаєш,  любов-
це  такий  несподіваний  вітер,
що  гордість  ламає,
мов  стебла  у  полі  тонкі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012

Михайло Плосковітов

Конвалії …

Часом  снишся.  Посеред  конвалій,
під  фатою  схилених  ялин,
де  голки,  від  таємниць  зів’ялі,
сіються  на  плечі  горобин,
де  в  післяобідній,  стиглій  тиші
сонце  якір  кидає  за  гай  –
дзвоники  конвалії  колишуть
шепіт  твій  грайливий:
                               До-га-ня-й-й…

Як  тоді  земля  з-під  ніг  тікає  –
Дожену?    На  щастя?    Чи  біду…
то  у  сні,  на  паралелях  гаю,
я  з  тобою  в  квіти  упаду,
буду  цілувати  твої  очі
цілу  нічку.  Нічку  б  ще.  
Одну…

Там  тепер  конвалії  шепоче
Вітер  легкокрилий:  
                               До-же-ну-у…


ВЕТРА...

переклад

Снова  снишься.  Ландыша  слезами
под  фатой  у  задремавших  елей,
что  рябинам  грозди  осыпают
зеленью  иголок,  словно  тенью.
Там  в  послеобеденном  молчаньи
солнце  прошивает  желтой  нитью
тайны  леса.  Ландыши  качает
шепот  твой  игривый:  "До-го-ни  же..."
Убегают  из-под  ног  тропинки.
На  беду  ль,  на  счастье  догоню?
Хоть  во  сне  к  тебе  я  стану  ближе,
на  цветы  с  тобою  упаду.

Прикоснусь  к  глазам  твоим  губами.
Хоть  бы  ночь...  еще...  еще  одну...

Там  теперь  лишь  ветер  напевает
ландышам  душистым:  "До-го-ню-у!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012

Той,що воює з вітряками

Безсилим краще ніж безкрилим

Безсилим  краще,ніж  безкрилим:
На  ранах  океанська  сіль..
Відпопеліле,обгоріле,-
Потрапило  минуле  в  ціль!
У  маленькому,вузькому  світі,
На  уламках  окремих  суш...
Так  інколи  хочеться  літа,
Для  стомлених,змучених  душ!
       22  травня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339121
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012

Marry Lis

Я не люблю тебя. Я тебя тоже.

Под  моими  ногтями  остается  твоя  кожа.
-  Я  не  люблю  тебя.
-  Я  тебя  тоже.
Ночные  крики  стоны,  и  в  унисон  «о  боже,  о  боже».
-  Я  не  люблю  тебя.
-  Я  тебя  тоже.
Слезы  истерики  ссоры  до  дрожи.
-  Я  не  люблю  тебя.
-  Я  тебя  тоже.
Гладить  по  голове  и  «мой  хороший,  мой  хороший».
-  Я  не  люблю  тебя.
-  Я  тебя  тоже.

И  каждый  раз  на  твое  хлестко-колючее,
По  моей  роже,
«Я  не  люблю  тебя»
Робко  лгать  и,  сглатывая  комок  -
«Я  тебя  тоже»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328224
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 22.05.2012

Андрій Яремко-Ярий

Кохання - це…

Кохання  -  це  найкращі  почуття:
Блаженство,  насолода,  ейфорія,
Найкраще,  що  стається  за  життя...
Без  нього  все  навіки  вічні  тліє.

Кохання  -  це  турбота,  радість  і  журба,
Страждання,  муки  і  палке  єднання.
Це  воля,  доля,  дикість  і  тюрма  -
Шалені  пошуки  світанку  в  знемаганні.

Кохання  -  це  сім'я,  родина,  щирий  сміх,
Це  те,  чого  так  прагнемо  на  світі.
Можливо  це  найважчий  нині  гріх,
Але  від  нього  хочеться  радіти.

19.05.2012  року      Сокаль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338744
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012

Той,що воює з вітряками

Якщо на обрії гармат побачиш дим

Розбий  кайдани,що  скували  душу....
Чию?  Мою,таки  мою,напевно...
Кораблі  ідуть,ідуть  на  сушу,
А  значить-жив  я  не  даремно!
А  значить-  хтось  таки  побачить  дім:
Для  мене  домом  стало  морське  дно,
Якщо  на  обрії  гармат  побачиш  дим,
Не  плач:мене  немає  вже  давно!
Я  до  тебе,на  жаль,не  вернусь:
Я  став  полярною  зорею,
Коли  буде  важко  клич,я  обізвусь,
Прилину  вітром  із  Гіпербореї!
Ніжним,світлим  як  і  ти,
Розпач  недосяжної  мети!
     19  травня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338558
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 20.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2012

Poetka

…слідом за…

"мабуть,  найбільші  розчарування
припадають  на  долю  тих,  хто  намагається
впорядковувати  навколишню  порожнечу,
доповнюючи  її  своєю  власною"
             С.ЖАДАН
_______________________________________________________

...якщо  бути  чесним  то  найважче  дається  перший  та  останній  подих
час  втискається  лініями  у  твої  долоні  неначе  джерело  від  якого
витікає  холод...  обпечені  небом  твої  животворчі  води
із  усіх  "найближчих"  чомусь  завжди  не  вистачає  "близького"...
кожен  розуміє  що  рано  чи  пізно  прийдеться  навчитись  мовчати
і  алегорія  пам'яті  судомним  диханням  прорве  простір
межі  завжди  видаються  занадто  тісними
якщо  не  знати
що  за  ними  є  інші...
все  частіші  твої  власні  руки  нагадують  руки  солдатів
обіймають  тільки  тоді  коли  є  команда  стріляти...
навіть  якщо  імя  твоє  і  твого  бога  ребусом  в  серці
нерозгаданим  залишиться
навіть  якщо  перехожі  зализуватимуть  твої  рани
своїми  очима
все  одно  дві  паралелі  не  зіткнуться...
дно  неба  все  частіше  нагадує  поверхню  води
на  ньому  ніколи  ніхто  не  зможе  залишити  сліди...


повертайся  у  простір  гаптований  безсонними  хворобами
повертайся  на  захід...щоб  схід  не  здавався  таким  безмежним
бо  вірність  часто  вимірюють  оббитими  порогами
а  цінність  дощу  непогашеними  пожежами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338372
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 19.05.2012

Юля Фінковська

/Поза межами доступу/

Поза  межами  доступу…Де  ти?
Десь  на  грані  небес  і  землі.
І  мовчать  оніміло  планети,
І  вітрильно  мовчать  кораблі.

Доторкається  тиша  рукою…
Залишає  на  віях  блакить.
А  мені  би  –десь  поряд  з  тобою,
На  секунду,  на  вічність,  на  мить.

Догорають  зірки,  як  лампадки,
Розмивають  чекання  бліде.
Ніч  у  ніжність  вкладає  закладки
Поза  межами  доступу…Де?

Із  бокалу  терпіння  ковтаю,
Як  гарячий  нектар,  як  наркотик
Поза  межами.  Ще  відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І  дотик

Гаснуть  зорі  і  губляться  цифри,
Замовкають  зловісно  планети.
Ще  ж  не  фініш!  Чому  ж  тоді  –титри?..
Поза…межами…доступу…Де  ти?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2012

s o v a

не+при+личное

кто  крайний?  в  первые  вагоны
кому  в  полупустом  темно?
шумели  скрипки  всех  перронов,
бежали  капли  сна  на  дно

сопережить  слова  на  выдох,
смятенье  скрыть  под  тишиной
и  новым  прочерком  на  вылет
не  затянувшийся,  но  сбой

и  кто-то  ждал  и  кто-то  верил
кромешным  сказкам  всем  пора
перечеркнуть  пустые  двери
прочесть  страницы  до  утра

кто  как  играл,  -  а  масти  биты
улыбка  грусти  под  ребром,
а  всё  наивное  под  бритву,
там,  где  не  рубят  топором

__
не  прекращая  ошибаться,
искать  дороги  под  зонтом,
мне  в  мае  хочется  влюбляться
и  слушать  блюз  с  моим  котом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338164
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012

Невгамовний

ПРОСТО - ЖИВИ…

Еще  много  пройти  суждено,
Еще  многие  скажут  "спасибо"
И  судьба  улыбнется  игриво,
Хоть  она  (как  по  мне)  -  домино.

Сколько  фраз  о  себе  мы  услышим,
Скольким  людям  поможем  в  беде,
Пробиваясь  к  заветной  мечте,
Адресатам  любимым  напишем.

Сколько  веры  в  добро  и  любви
Сохраним  для  других  поколений
И  на  бой  против  хамства  и  лени
Мы  направим  свои  корабли.

И  с  шуршаньем  песочных  часов
Поменяем  суждений  форматы,
Чтоб  судьбы  своей  мысли-солдаты
Не  теряли  родных  берегов.

Сколько  б  ни  было  заданных  лет,
Небом  вечным  тебе  отведенных,
Знай,  что  нет  на  земле  обреченных...
И  счастливых,  наверное,  нет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337822
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012

Рижулька

ЛЮБОВНИЙ ХМІЛЬ

Від  тебе  я  п'янію  без  вина,
Лиш  подивлюся  в  ніжні  твої  очі.
І  в  тому  є  твоя  лише  вина,
Що  божеволію  без  тебе  я  щоночі.

Як  тільки  я  відчую  на  губах
Солодкий  присмак  твого  поцілунку,
Я  розчинитись  хочу  в  твоїх  снах,
Перетворитись  у  беззахисну  краплинку.

П'янію  від  відвертих  твоїх  ласк,
Дарують  насолоду  твої  руки.
Я  хочу  жити  в  пристрасних  казках
І  від  блаженства  всі  терпіти  муки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337603
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2012

Наталя Данилюк

Пастка

Тонкий  браслет  на  білому  зап'ястку,
Гірчинки  кави  терпнуть  на  вустах...
Чи  ризикую  втрапити  у  пастку,
Заплутавшись  думками  ув  очах

Твоїх  глибоких,  наче  в  павутинні
Метелик  необачний  і  крихкий?
А  може  й  добре:станеться  все  нині-
Десь  там,  на  небі,  зійдуться  зірки

І  доля  підштовхне  мене  лукава
В  твої  обійми,  теплі  і  міцні.
А  ніч  на  ранок  вистигне,  мов  кава,
І  подих  твій  розтане  серед  днів,

Як  тихий  вітер  між  тополь  високих,
Як  ледве  чутне  слово  поміж  фраз...
Десь  так  усе  і  станеться,  а  поки...
Так  хочеться  спіткнутись...Бодай  раз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012

Той,що воює з вітряками

Кіліманджаро

Самотнє  сонце  мене  знайде,
Десь  на  вершині  Кіліманджаро,
Хто  я,навіщо,звідки  і  де?
Забутий  Богом  і  людьми  нездара!
На  гранітних  плитах  сотні  імен,
Мого  серед  них  ще  немає,
Один  монолог,  але  тисячі  сцен,
Гамлет  у  мені  таки  вмирає!
Стерті  грані  між  добром  і  злом,
Забуті  кордони  і  межі...
Я  став  міфом,примарою,сном,
Зорею  на  білій  вежі!
                       14  травня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337313
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012

Galkka

Аромати….

Твої  руки  пахнуть  хлібом  на  світанку,
Запах  кави  нас  проводив  аж  до  ганку,
А  троянди  зустрічали  вже  при  сходах,
Потонули  почуття  всі  у  турботах..

Вечір  пахнув  вітром  буйним  із  грозою,
У  альтанці  при  свічах  подме  лозою,
Пахне  тіло  твоє  медом  при  коханні,
Ніч  тонула  у  думках  та  при  зітханні.

Аромат  твій  захопила  ця  подушка,
І  у  спогади  вертає  навіть  грушка,
Бо  в  саду,  де  ми  кохались  розцвітали,
Почуття  за  небокрай  порозлітались.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337185
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012

Юра...

…кричать… кричать травневі ночі …

Ламатись  навпіл…  розбиватись  вщент,
по  собі  лишаючи  калюжі…
Можливо  гривня,  а  можливо  цент
ціна  мого  життя….  Ну  що  ж  люди  …?

Солоною  водою  об  прозоре  скло,
з  очей  краплини  у  долоні  рідні…
Весною  так  красиво,  вкотре  розцвіло
життя…  а  я  сам  собі  огидний…

Кричать…  кричать...  кричать    травневі  ночі,
циферблат  годинника  рахує  дні…
Я  сам  себе  сховав…  заклеїв  скетчем…
ламаюсь  навпіл…розбиваюсь  об  граніт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336584
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 13.05.2012

Наталя Данилюк

Вже майже і не згадую…

Вже  майже  і  не  згадую  тебе,
Вже  майже  забуваю(ох,наївна!)
Закуталась  у  небо  голубе
П'янка  весна,  заквітчана  царівна.

Порозсипала  перлами  росу
У  травах  буйних,  квітниках  духмяних.
А  я  ще  й  досі  в  пам'яті  несу
Твоїх  очей  бездонні  океани.

І  забігаю,  наче  крадькома,
В  далекі  дні,  наповнені  цвітінням.
Сама  себе  обманюю,  сама
Втікаю  від  правдивого  прозріння,

І  не  збагну  в  цих  істинах  простих,
Що  розум  мій  засліплений  коханням.
Так  заздрю  тим,  хто  спалює  мости
І  долю  відпускає  без  вагання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012

Solomia

Наснилось…

Наснилось...Осінь  плаче  сріблом  диму.
Холодні  дні...Останній  злет  птахів.
А  я  чимдуж  ховаю  сум  в  кофтину,
І  рукавом  стираю  щіпку  сліз...

Зливаюсь  із  дощем  у  ритмі  джазу,
І  мовчки  між  думок  гірких  бреду.
Щоб  повз  алей  німих,пустих  трамваїв-
ближче  до  мрій  своїх...так  і  живу...

Наснилось...Осінь...Туга  журавлина...
Холодні  дні,і...погляд  в  висоту.
І    як    тоді    я    пізно    зрозуміла,
що  так  тебе  невичерпно  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336494
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012

Рижулька

КНЯЖЕ МІСТО

Стоїть  воно  на  Замковій  горі  -
Величне,  древнє,  загадкове.
Старого  міста  вулички  малі.
Могутні  леви  -  то  окраса  Львова.

Кавярні  тихі,  кава,  шоколад.
І  ліхтарів  м'яке  жовтяве  світло.
Багато  ще  чудових  є  принад,
І  безліч  таємниць  ховає  місто.

Шляхетні  й  мужні  тут  чоловіки,
Вродливі  й  горді  панночки-львів'янки.
Росте  хай,  процвітає  ще  віки
Ця  найгарніша  галицька  перлинка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335655
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012

Poetka

…іменними знаками…

...ти    говорила    :    залишаюсь    для    себе    довгими    паузами    та    комами
 залишаюсь    для    себе    тихими    вечорами    при    тьм’яному    світлі    лампи
 залишаюсь    для    нього/для    неї    тривкими    оскомами
 численними    фоліантами...

                                                                                           ***
 хтось    пообіцяв    бути    поруч    з    тобою    і    донедавна    стеріг    твій    сон
 тепер    тільки    прихований    розпач    від    якого    пітніють    долоні
 стріляє    у    скроні    думка    що    і    ще    один    кордон
 який    ніколи    не    перетнути    від    сьогодні...
 бажання    виповнить    кров    в    якій    так    багато    води...
 прийшов    час    платити    за    все    і    платити    готівкою
 ми    якось    занадто    різко    знову    перейшли    на    "ви"
 і    крутиться    щастя    старою    потертою    платівкою...
 я    не    повертатимусь    до    тебе    із    цієї    війни
 із    далеких    доріг    повертаються    тільки    на    рідні    пороги
 п’яною    пам’яттю    виводити    знайомі    риси    твого    лиця    та    руки    
 і    думати    що    якщо    можна    було    б    перехитрити    Бога
 ми    б    з    ним    обов’язково    своїми    серцями    розтопили    б    ці
 ненависні    сніги...
 ми    починались    питаннями    і    закінчились    зимою...
 зривається    з    крану    капля    води    наче    доказ    що    
 плаче    тиша
 до    якої    ти    як    завше    обернена    спиною...
 старайся    думати    та    дихати    глибше
 те    що    дається    легко    без    бою
 ніколи    не    стане    справжнім...

 все    закінчиться    і    наші    серця    із    моря    екстазу
 винесуть    на    берег    неначе    потопельників
 одразу
 познімають    усі    прекраси...
 імена    стануть    звичайною    парою    іменників
 та    і    що    нам    до    них
 коли    думка    стає    залежною    від    часу
 в    якому    народилась...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335515
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012

s o v a

кофейные зёрна, кофейная гуща

а  мне  так  нравится
вокзальный  шум  рядов,
простудный  кашель
этих  ровных  улиц
и  невозможно
объяснить  одно:
что  так  тревожит,
будоражит,  кружит

и  вдруг  под  утро
он  опять  приснится,
волшебный  город
в  белых  простынях,
мосты  под  ветром,
в  платьицах  из  ситца,
каналы  стойко
и  Варшавский  в  ряд

и  где-то  в  мае,
где-то  весь  в  заботах
прозрачным  эхом
тихо  позовет
моё  вчера,
моё  сегодня,  кто-то...
продрогшим  утром
в  паутине  лет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335503
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2012

Той,що воює з вітряками

Очі богів

Очі  богів  у  кожного  з  поетів,
Світло  богів  у  кожного  з  творців...
Я  так  хотів  тебе  відчути:де  ти?
В  якому  із  моїх  забутих  снів!?
Напоєна  вірою,квітами  вічність,
Манить  мене  у  вись,у  глиб  небес,
В  мені  прокидається  давня  ніжність,
І  в  тисячний  раз  в  тобі  я  воскрес!
           1  травня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334533
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012

Наталя Данилюк

Яка відрада-дихає бузок…

Яка  відрада-дихає  бузок...
Яка  окраса  в  повені  бузковій!..
Солодку  мить  наблизити  б  на  крок-
І  потонути  в  ніжності  шовковій

Твоїх  обіймів  трепетних,палких,
Твоїх  очей,  мов  кавові  зернята!
Крізь  теплу  хвилю  променів  м'яких
Весна  війнула  музикою  свята.

І  постелила  щедро,  мов  руно,
Із  буйнотрав'я  ліжники  ворсаті,
Вдягнула  вишні  в  біле  кімоно,
На  клумби  барви  вилила  строкаті.

Мов  літачки,  в  небесній  далині
Шовкову  гладь  пронизують  лелеки.
Лише  б  радіти  разом  тій  весні!..
Лише  б  любити...Але  ти-далекий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 02.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012

Ветра

поцелуем…

лучше  бы  промолчать
не  говорить  
не  говорить  ничего  
не  писать
но  опять
срываюсь  на  буквы-звуки
чувствую  твои  руки
даже  когда  далеко
медленно  и  легко  
касаюсь  губ
я-зы-ком...
пью  тебя

сном
тихим  и  нежным  сном  
проникаю  в  твое  сознание
чувствую  /улыбаюсь/
твое  дыхание
теп-ло-е...
же-лан-ное...

странное...
ощущение  странное  -  
знать  что  ты  рядом  и
не  дотянуться  рукой

строкой  
касаться

когда
отпоют  твои  провода
песню  чужих  дорог
остаться
ветром  в  твоих  руках
светом  в  твоих  глазах
сладостью  на  губах
поцелуем...

z  gj  nt,t  njcre.///

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333540
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012

Poetka

…спонукаючи…

...кожен  другий  тепер  якщо  не  геній  то  душевно  хворий  
стомлене  сумління  не  спить  і  щось  завше  нотує
я  часто  бачу  уві  сні  розкішне  зелене  поле
і  ми  разом  по  ньому  мандруєм  ...
а  сьогодні  я  пізно  ввечері  виходила  в  місто
вдивлялась  у  сутінки  наче  в  чужі  невідомі  широти
життя  так  стрімко  почало  набирати  сили  та  змісту
і  так  буде  тривати  допоки
ти  торкатимешся  своїм  поглядом  моєї  шкіри...
так  відходять  жалі  опускаючи  голови  на  стомлені  руки
із  серцями  притихлими  в  жменях  ховаючи  зерна  розбрату
часом  здається  що  на  душі  висить  тонна  пилюки
від  чужих  сновидінь
і  якщо  ти  сповідуєш  тільки  цифри  та  дати
віра  твоя  мертва  гливка  та  холодна  глибінь...
і  не  треба  стіни  за  якою  ховають  безсилих
не  треба  чекати  допоки  завтрашній  день
стиглий  пагін  до  землі  прихилить
щоб  легше  дістати  плоди
своїх  звершень  мрійливості  в  замкнутій  ночі
неминучість  утоми  сповідують  очі  жіночі
спокій  рве  сухожилля  ілюзій  твого  часу
і  залишають  на  лобі  холодний  піт
сни
ще  й  досі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333428
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2012

Юра...

Рахував тихенько твої сонні вії…

Рахував  тихенько  твої  сонні  вії,
чув,  як  сняться  сни…
твої  тендітні  теплі  руки,
гріли  моє  серце…
…невпинний  дощ  бив  краплями  вікна,
його  ритми  і  звуки,
ловила  ніч…
Обіймами  небо  намагалося  зігріти,
промоклі  до  крихти  вулиці…

А  ми  з  тобою,  ловили  очима,
тишу  білої  стелі…  
тримали  слова  і  розмови  до  завтра,
розбавляли  мовчання  в  нічній  акварелі…
і  так  хотілося  спати…

…ти  пульсувала  в  венах,
і  тепло  бажала  гарних  снів…

а…  завтра  …  я  прокинуся  першим,
і  рахуватиму  тихенько  твої  сонні  вії…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333014
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 26.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012

Solomia

Загартовуй мене…

Загартовуй  мене  гіркотою,що  ллється  з  словами,
і  подалі  очей  рідний  блиск  до  землі  відведи.
Я  на  осліп  тепер,буду  пити  байдужість  ковтками.
Певно  доля  така-звела  шлях,щоб  колись  розвести...

Я  зуміла  піти,та  в  думках  сотні  раз  поверталась...
І  даремно  в  нічних  переходах  шукала  живе.
І  за  вітром  німим  тихим  ранком,містами  подалась-
та  ні  в  якім  із  них  не  відчула  поблизу  тебе.

Загартовуй  мене,я  стою  ще  на  протязі  гола,
Моє  завтра  в  твоїй,наче  в  клітці,  "розкритій"  руці.
Я  стомилась  іти,при  свободі  невільна  і  квола-
дай  лиш  краплю  тепла  бо  зневірилась  вже  у  собі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332822
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012

s o v a

танцующие

вчера,
в  серебристых  
потоках  зонта,
под  симфонию  ливней,
звезды  спрятались  
в  дымке

пьянящий  
аромат  цветения
танцующие  хороводы
ласточек
и  хлопанье  дверей
у  соседей

вчера  
все  
казалось
каталось
грустилось

просто
было
вчера

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332482
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012

Юля Фінковська

Та, що в волосся заплітає… (На межі світів)

Торкнулась  ніжність  кінчиком  рядків,
Розлилось  молоко  в  небесні  склянки…
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  ранки.

Тебе  тривожить  поглядом  зірок,
Тебе  чекає  диханням  блакиті
Та,що  із  нею  вічність,  ніби  крок,
Та,що  життя  переплавляє  в  миті

Навгад  танцюють  душі  білий  вальс,
Але  тебе  в  своїх  очах  тримає
Та,що  між  пальців  замикає  час,
Та,що  в  обіймах  Всесвіт  замикає…

Шепоче  квітень  крилами  вітрів,
Метеликом  сідає  сон  на  плечі.
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  вечір…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332332
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012

Наталя Данилюк

Травневий сад

Травневий  сад,  світанками  омитий,
Крізь  мокрі  шибки  піниться  бузок.
О,  як  я  хочу  вікна  прочинити,
Впустити  сонця  теплого  ковток,

Що  після  сну  так  мило  позіхає,
Мов  кучеряве,  лагідне  дитя!..
А  сад  квітучий  повниться  розмаєм
І  в  кожній  квітці  дихає  життя.

І  кожна  гілка  росами  сріблиться,
Гойдає  цвіту  білого  фату,
В  шовкове  небо  дихає  криниця,
Барвисті  клумби  в  пахощах  пливуть.

А  понад  ними  тануть  медоноси,
Янтарним  блиском  світиться  смола
Стара  верба  в  шовкові  пишні  коси
Сліпучожовті  промені  вплела.

Гаряча  кава  стигне  в  порцеляні,
Парує  в  двір  нестримний  аромат
І  снігоцвітом  вишеньки  духмяні
Заполонили  мій  травневий  сад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012

Наталя Данилюк

Я так люблю…

Я  так  люблю,  втікаючи  від  злив,
Сховатись  десь  під  явором  крислатим,
З-за  хмар  патлатих  сонечка  налив
Очима    волошковими    спивати.

Я  так  люблю  між  пахощів  хмільних
Ловити  слухом  ніжний  трепет  листу,
Вдивлятися,  як  порухом    весни
Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...

Мов  кіт  чудний,  завмерти  у  кущах,
Ловити  спрагло    наспіви  пташині...
Я  так  люблю  згубитись  у  думках,
Заплутатись,  як  сонце,  в  павутині.

А  потім,  очі    звівши    в    голубінь,
Радіти  тепло  майже  вщухлій  зливі!..
Я  так  люблю  крізь  повені  цвітінь
Впустити  в  серце  промені  щасливі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012

Михайло Плосковітов

Повінню…

А  ти  до  мене  повінню  прийшла  б,
у  ранні  дні    березового  соку?...
Схлипне  під  вітром  давня  ковила
від  холоду,  неначе  ненароком.

Ледь  чутно  линув  перший  пробний  свист
аж  з  піднебесся  –  м’яко  –  голос  пташки.
Смолисту  одіж  яблуневий  лист
із  бруньки  пробивав  зеленим  цвяшком.

Бурхливу  повінь  оминути  ж  міг,
березам  квітень  дарував  сережки.
В  житті  є  сотні,  тисячі  доріг,
а  наші  –  перетнулися  на  стежці.

Лиш  очі  говорили…  мить  теплА
по  тілу  розливалася.  Усюди.
То,  ти  до  мене  повінню  прийшла,
і  хвилею  захлюпало  у  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012

Невгамовний

В житті кохання треба не багато…

Коли  розставляться  всі  зорі  поіменно
На  зачарованому  небі-полотні    
Я  зрозумію  -  відстань  не  даремно
Примножує  в  чеканні  наші  дні.

Квітневий  ранок  сонцем  привітає,
Ти  скинеш  сновидінь  п"янку  вуаль
І  посміхнешся,  бо  мене  згадаєш,  
Ще  -  не  з  тобою,  не  тепер...на  жаль...

Перлина  серця,  не  втрачай  надії,
Ми  збережемо  силу  почуттів,
Здолаємо  життєві  буревії
І  віддамось  кохання  красоті.

О,  вічне  небо,  дай  душі  розраду,
Дай  знак,  що  мрії  втіляться  обох,
В  житті  кохання  треба  не  багато,
Лишень  -  одне...одне,  але  -  на  двох...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012

Наталя Данилюк

Татові

В  городці  нашім  так  відрадно,  тату,
Вишень  пахучих  біла  заметіль
І  на  омиту  променями  хату
Вітри  весняні  віють  звідусіль.

Так  свіжо  пахне  зорана  землиця-
Такий  знайомий  серцю  холодок!..
В  ранковім  сонці  лагідно  сріблиться
Старих  порІчок*  росяний  листок.

Кущі  малини  кинулись  по  плоті,
Між  шпаргалинням*  міцно  заплелись.
А  ви,  як  завше,  танете  в  роботі-
Такий  невтомний,  дужий,  як  колись...

Вже  й  сивина  вас  вибілила,  тату,
Наклав  відбиток  на  обличчі  час...
Не  раз  у  землю  вмочено  лопату,
Шовкові  трави  скошено  не  раз.

І  кінь  прудкий,  осідланий  завзято,
Не  раз  під  вами  іскрами  задув.
В  городці  нашім  так  відрадно,  тату,
Така  потіха,  звідки  не  прийду...



*Порічки(діал.)-червона  смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі  дощечки,з  яких  складається  паркан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012

Люба Василик

"Зберегти"…

Ми  знов  далеко,  ніби  міражі.
Нас  розділяють  кілометри  снів.
Всіх  почуттів  зростають  тиражі.
Між  нами  стільки  ще  невимовлених  слів.

У  серці  щось  до  трепету  палке.
Між  нами  відстань  -  цілих  три  світи.
Ти  поруч  все  одно.  Що  це  таке?
Закоханість.  Натисну  "Зберегти"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324814
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 09.04.2012

Galkka

Ти спокусницю-сестру знаєш в очі…

У  душі  заграла  арфа,  ти  маестро....
Задрижала  аж  земля,  чесно-чесно,
Звідки  струни  діставав  не  дізналась,
У  весну,  що  змалював  закохалась....

Пелюстки  танцюють  вальс  на  подолі,
Ти  щоразу  цілував,  де  бемолі,
У  троянду  загорнув  шовк  червоний,
П’ють  мелодії  нектар  із  долоней.

Резонанс  почне  у  серці  білий  танець,
Не  впізнала,  що  ти  теж  самозванець,
Та  скорюся  я  ще  раз  темній  ночі,
Ти  спокусницю-сестру  знаєш  в  очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328711
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2012

Poetka

…версія…

не  кожен  хто  простягає  руку  хоче  тебе  врятувати
комусь  хочеться  віри  а  іншим  вина  та  видовищ...
і  Бог  спить..Богу  так  добре  у  тобі  спати
приходить  час  коли  відмовляєшся
від  милостені
бо  сам  уже  маєш  
так  багато
що  можеш  тепер  віддавати...
                                                                 ***
...більшість  із  нас  -  діти  провулків  доріг  безкінечних  маршрутів
міцно  в  долонях  стисувши  останні  монети  та  правду
на  плечі  одягаючи  не  крила  а  парашути
із  "сьогодні"  так  безпечно  стрибають  у  "завтра"
із  теплих  обійм  у  гарячі  пекельні  жерла
і  хочеться  більше  аніж  просто  любити
мрію  яка  пройшовши  з  тобою  так  багато
змогла  вижити...не  померла...
бо  кожного  дня  якщо  не  дощ  то  цвяхи  із  неба
то  крига  на  зустріч  то  урвища  й  скелі
які  оминати  насправді  неоціненний  дар
але  згадай  старого  друга  Фрейда:
"справжній  мазохіст  підставить  щоку  саме  там
де  у  нього  є  перспектива  неодмінно  отримати
удар..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328419
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012

Ruzhena

Чорний шоколад і міцна кава…

Чорний  шоколад  і  міцна  кава...
Смак  самотності  в  столичному  кафе.
Яскравим  кольором  змальовує  її  уява
Його  присутність,посмішку,проте...

Проходять  мимо  всі  безцінні  миті.
Мов  кадри  з  кінофільму  про  життя.
Несуться  спогади,немов  несамовиті,
Вона  ж  свій  розпач  допиває  до  кінця.

Без  поспіху...Задумливо,в  мовчанні.
З  легким  відтінком  фальші  на  губах.
Ось  так...побічна  дія  від  кохання...
Ось  так...побічна  дія  від  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327013
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012

sandak

цветопередача

Мы  так  и  не  стали  с  тобой  
цвета  морской  волны  
или  цвета  землистой  охры
На  расстояньи  вытянутой  руки
на  частоте  12  Дб
от  близости  и  пустоты
я  глохну

мы  так  и  не  стали  с  тобой
хроматизмами
преломлённой,  полутоновой  гаммы
ты  выбираешь  свой  цвет  и  свой  звук,
а  я,я  всё  там  же
Musica  Nuda,  Bebe,  Coldplay
Это  живые,мои  вздохи
Сюрреализм  и  театр  теней
Самопознанье
Дитя  Востока
В  центре  Европы
Одинокое,
но  такое  свободное  и  счастливое.

Мы  так  и  не  стали  с  тобой  теми,
что  мечтали  на  подоконнике...
Помнишь?
мне-25,  тебе-27
Всё  как  и  прежде
Винтовая  лестница
Вверх-вниз
Вниз-вверх
Параллельное  движение...

Мы  так  и  не  стали  с  тобой
цвета  морской  волны
или  цвета  землистой  охры
не  сожалею,  мы  не  могли
Ты-бирюзовый,
Я  -  терракотовая

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326894
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012

Poetka

…натомість…

"Потому  что  на  самом  деле  каждый  человек,  в  сущности,  одинок.  Не  важно,  есть  у  него  близкие  или  нет.  Человек  в  одиночку  переживает  свои  страхи,  даже  если  кто-то  другой  в  это  время  держит  его  за  руку.  Он  сам  плачет,  даже  если  кто-то  другой  вытирает  его  слезы.  И  если  сейчас  у  него  есть  кто-то,  кому  он  может  доверить  самые  свои  большие  тайны,  то  вовсе  нет  гарантии,  что  так  будет  до  конца  жизни.  А  в  конце  человек  и  так  уходит  в  одиночестве…"


           Януш  Леон  Вишневский.  Малгожата  Домагалик.  188  дней  и  ночей

     _____________________________________________
...накресливши  мапу  твоєї  долоні  відтінками  
суму  очей
дістаю  із  глибин  дна  моря  твоїх  роздумів  світло
так  важливо  мені
молитись  перед  сном  на  лінію  твоїх  плечей
на  невагоме  волосся  з  яким  грається  вітер...
терпкий  наче  чай  
який  залишився  недоторканим  зранку
твій  голос...
тремтіння  скла  в  глибині  лабіринту  ховається  проміжок  часу
хотілось  сказати...але  натомість
думка  з'їдає  слова  щоразу...

наші  серця  високо  в  небі  неначе  птахи
що  під  язиками  тримають  розлуку
і  життя  найчастіше  це  гра  у  шахи
коли  біле  і  чорне  тримає  одне  одного  за  руку...
в  мені  губляться  планети  твоєї  уяви  
і  щоразу  зізнаюсь  сама  собі
ти  просто  дотик  що  не  потребує  з'яви
ти  ніби  мед  який  тече  по  бороді
ти  далеко  не  той  хто  сповідує  правду
ти  наче  Господь  бо  до  тебе  я  йду  по  воді
твоїх  слів  -  тимчасової  радості  серця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326414
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012

oleg lytvin

все буде добре.

Я  стану  іншим,  не  зламаюся  під  тиском,
у  чужому  не  шукатиму  великого  зиску,
буду  сильний,  стану  сам  собою
озброюсь  найвищою,  найбільшою  метою.
Я  буду  писати,  курити,  й  любити!
Байдуже  що  про  мене  будуть  говорити,
В  собі  найду  ту  людину,  яка  буде  мати  все  –  
Любов,повагу,  родину,  -  мрія  у  вись  та  несе.
Я  стану  іншим,  нарешті  вилізе  справжнє
На  реальність  заміню    все  то  уявне.
Набридло  жити  у  чиїсь  тіні
Добро  найду  у  твоїй  заміні,
Все  буду  в  мене  добре,  я  знаю  –  
Я  ЛЮДИНА,    і  я  це  відчуваю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326316
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2012

Рижулька

ПАНТЕРА (подруга для Хижака)

У  неї  грація  немов  у  тої  кішки,
Прекрасне  тіло,  досконале  і  гнучке.
З  очей  смарагдових  летять  яскраві  іскри.
І  вабить  око  досконалістю  в  ній  все.

Пряма  хода  і  гордая  постава,
Шовкова  шкіра  і  рубінові  вуста.
І  пристрасть  в  ній  кипить  немов  вогненна  лава,
Що  все  навколо  себе  спопеля.

У  неї  білі  зубки  й  гострі  кігті,
Які  ховає  у  подушечках  м'яких.
І  здобичі,  що  впала  в  очі  кіщці,
Ніколи  вже  не  вирватись  із  них.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326123
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012

Той,що воює з вітряками

Ліпи мене (Поки я віск…)

Ліпи  мене,ліпи  поки  я  віск,
Поки  я  знову  не  став  залізом...
Поки  я  знову  не  впав  униз,
І  ніч  не  загорнула  мене  в  ризу!
Ліпи  мене,ліпи  поки  я  віск,
Я  сонцем  тану  в  твоїх  долонях,
Теплі  хвилі  тілом  зверху  вниз,
І  твої  пальці  зорями  на  скронях!
Ліпи  мене,ліпи,поки  покірний,
Поки  я  іграшка  в  твоїх  руках!
Ліпи  мене,ліпи,поки  я  вірний,
Поки  не  вкрав  мене  у  тебе  страх!
Ліпи  мене,  ліпи  поки  я  мужній,
Поки  я  маю  ще  сили  плисти!
Мій  острів,спокій  мій,і  берег  дружній:
Донька  титанів-світоч  Доброти!
             27  березня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326086
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012

Наталя Данилюк

Куди не гляну…

Куди  не  гляну,  всюди-тільки  ти,
Снуєш  туди-сюди,  чудна  людино!
А  серце,  мов  ображена  дитина,
По  днях  прожитих  черкає  хрести.

Пощо  тривожиш  спокою  струну?
Чи  може  я  сама  її  тривожу
І  уповаю  знов  на  милість  Божу,
Що  нам  повернуть  з  попелу  весну?

І  доторкаю,  ніби  й  ненароком,
Дрібні  шпаринки  відболілих  ран...
Який  солодкий  той  самообман!
Яка  ж  бо  правда-підла  і  жорстока...

Куди  не  гляну-проблиски  весни,
Шовкове  небо  сьорбає  калюжі...
О,  не  виказуй  ту  страшну  байдужість!..
Вже  краще  у  ненАвисть  оберни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012

Solomia

Відвертість

Я  не  мрію  тобою,не  марю  -  втомилась...
Не  іскриться  від  щастя  повік  водограй,
Не  до  тебе  чуття  у  віршах  моїх  лились,
Не  з  тобою  у  Бога  просила  свій  рай...

Я  із  тих  що  кохають  лиш  раз,а  не  двічі,
Ти  із  тих,що  чекають  того,що  нема.
У  мої  не  дивися  так  жалібно  вічі,
У  неволі,мабуть,ще  застрягла  душа.

Ти  із  тих,ким  не  можна  не  дорожити,
хто  приносить  весну  коли  в  серці  зима,
Я  навчусь,коли-небуть,безмежно  любити!
Ну  а  поки...  з  тобою,але...  не  твоя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324624
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2012

Той,що воює з вітряками

Осенний лист

Достал  сигарету-затянулся...
От  дрожащей  руки  прикурил,
Очнулся,наконец  очнулся,
А  то  я  думал  что  совсем  остыл...
Хотя  зачем,зачем  тянуть  из  себя  жилы,
Если  можна  жить  легче,жить  проще:
Не  тратить,чувства,и  не  тратить  силы,
Листом  осенним  лечь  на  площадь...
И  быть  никем,быть  покорной  игрушкой,
Жалкой  тряпкой  у  людей  под  ногами,
В  этом  мире  мне  страшно  и  скушно:
Пинайте,бейте  меня  словами!
И  может  быть  вы  увидите  душу...
Она  сошла  с  небес  кораблем,
Сюда-на  угрюмую,грязную  сушу,-
Она  плачет  Печалью-дождем!
           21  марта  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324396
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012

Nora

залишуся

розірвані  лінії  неба.  
                                                                         
                                                                         тримай  мене..

         залишилось  зробити  крок..

                                     ніч  давить  крапками  далеких  жовтих  ліхтарів,

котрі  з  корінням  в  землі.  

                                     запутані  туманом  сліз  дощів..

за  склом..

                                     шукаю  Твоїх  слідів  в  нотатках..

аби  випити  з  них  залишки  почуттів..


ранковий  туман..i  без  зайвих  слів  я  випю  всі  сонця,
                                                     
                                                     розгадаю  всі  таємниці..

я  залишуся  міцніше  каменів.

рвані  джинси.  зімята  футболка  "бі  хепі".

                                                           ангел    гратиме  мені  джаз.

а  я  летітиму  очима  просто  до  океану..

                                       завтра  можливо  вітер  знову    розбудить  зливи

 все  залишиться  на  місцях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324371
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012

Nora

лише бездарні рвані шматки думок

..так,  я  не  вмію  писати  віршів..я  не  вмію  й  доброї  прози..я  лише  викладаю  відчуття..почуття..просто  свої  емоції,  кудись  в  інтернетовий  простір..;я  лише  мрію  про  здорову  сім'ю,  в  майбутньому..і  так  боюсь  її  не  мати..,і  боюсь  не  мати  майбутнього..,бо  ж  я  так  сильно  хочу..але  воно  так  сильно  не  залежить  від  мене..


..сьогодні  перший  раз  пекла  булочки  *посміхаюсь*..,бо  насправді  я  не  люблю  готувати..,  а  раніше  навіть  себе  не  уявляла  біля  плити..все  змінюєтся,  та  й  булочки  вийшли  тверді,  не  важливо..

..зима..такий  застій..в  мені..заморожене  все..але  скоро  мені  дадуть  хлопчика,  на  2  години  в  тиждень..в  нього  нема  сім'ї,  а  я  дам  йому  хоча  б  частинку  любові..я  спробую..і  також  спробую  не  ангажуватись  почуттями..,  бо  ж  знаю,  що  його  треба  буде  залишити  за  рік..чи  за  два..буде  важко..але  я  не  вмію  любити  не  по-чесному.    І  також  знаю,  що  на  світі  багато  дітей  без  любові...так  жорстоко..вони  ж  не  винні,  що  люди  виродки.  а  то  так  болить..без  любві..,  без  ніжної  руки  Матусі..


..кохаю  Його..але  не  так  як  треба..не  правильно..але  я  не  знаю  як  кохати  правильно..я  не  знаю  правил..

..я  живу  в  цих  пару  метрів  квадратних..і..не  знаю  чого  хочу  від  життя..я  почала  любити  вазонки..,в  цих  пару  метрах.

з.і.  хочу  напівчервоних  полуниць  з  Його  поцілунком

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312190
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 23.03.2012

Poetka

…коли змінюється мета автор змінює методи…

...починається  ранок  словами  приправленими  вірою
неначе  здобну  їжу  ковтаю  твої  голосні  та  приголосні...
я  втомилась...і  навіть  деякою  мірою
тримаю  тебе  за  руку  тільки  тому  
що  мені  необхідно  
відчувати  пульс  під  твоєю  особливою  шкірою...
мені  достаньо  сантиметра  твого  серця
в  ньому  може  вміститись  будь  яка  правда
буває  ж  так  що  твоя  особливість  насправді  
твоя  вада...
чотири  пори  року  залишають  відбитки  на  наших  легенях
які  хворі  часом  простудженим  до  болю  безпомічним
знаєш...ми  стріляємо  по  зовсім  різних  мішенях
я  завершую  кінець  речення  знаком  окличним
а  після  тебе  і  ночі  одні  знаки  питальні...
видихаючи  ранком  сувору  істину:
у  нас  із  тобою  все  ще  окремі  спальні...
коли  змінюється  мета  автор  змінює  методи
стало  прохолодно...ти  одягай  грубого  светра
бо  ж  любов...вона  схожа  на  погоду
не  завше  буває  тепла....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324283
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2012

Migelito

П'ЯТУ ДОБУ

Частина  мертвого  сонця  на  рукавах
Частина  безсоння  у  спогади  в  раз
Більшість  вже  спалені  в  тому  попелі
Тільки  запорошені  в  доганялки  за  втомою

П'яту  добу  повсюди  сліди  від  тіней
Ті  що  нещодавно  танцювали  на  стінах  
Ти  самотньо  залежний  від  тих  вражень
Які  завжди  знатимуть  причини  поразки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324137
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2012

Невгамовний

А ТЫ МНЕ ВЕРНОСТЬЮ ПО ЖИЗНИ ОТВЕЧАЛА…

В  минуты  наслажденья  
Присутствия  любимой,
Родной,  неповторимой  
И  верной  навсегда
Приходят  в  сердце  строчки  
И  еле  уловимо
Волной  необратимой  
Уходят  вдаль  года...

Все  чаще  замечаю  
Морщинки  под  глазами
А  иногда  тихонько  
Вдруг  скатится  слеза,
Я  благодарен  буду  
За  все,  что  было  с  нами
И  попрошу  прощенья  
За  то,  что  не  сказал...

Как  верностью  своею  
Измену  ты  закрыла
И  как  оберегала  
Семью  от  дураков,
Как  не  смотря  на  слезы  -  
Так  искренне  любила
И  свет  свой  направляла  
Во  тьму  моих  грехов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323969
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2012

Наталя Данилюк

Нестримний вітер гне струнку вербу…

Нестримний  вітер  гне  струнку  вербу,
Шовкові  коси  доторкають  плеса...
Чи  ти  в  житті  моєму  завше  був,
Чи  я  тебе  намріяла  між  весен?

І  посадила  спогадом  в  душі,
Мов  гіацинт  прегордий,  синьоокий...
Там,де  сльоза,  там  пишуться  вірші,
А  там,  де  щастя,  там  панує  спокій.

Нестримний  вітер  гне  струнку  вербу,
Тремтить  смола,  мов  свіжі  краплі  крові...
Посію  в  серці  попелом  журбу-
А  раптом  зійдуть  проліски  шовкові..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012

Той,що воює з вітряками

Вир

Я  не  хочу  йти  від  тебе,  
Я  не  хочу  йти  повір,
Життя  відлучає  мене  від  неба,
Кидає  в  свій  шалений  вир!
Проблеми,сподівання,плани,
Рядки,натхнення  і  вірші,
Люди  на  тілі  планети,як  рани,
І  я  боюсь  спитати  у  душі…
Чого  вона  насправді  хоче,
Чого  насправді  прагне  вона,
Прожити  з  тобою  всі  зоряні  ночі,
Й  розтанути  в  тобі  до  дна!
       18  березня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323005
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012

sandak

мой сентябрь

Шелестит  за  окном  мой  сентябрь,
барабанит  свой  ритм  по  крышам
на  часах-6  утра,
пусть  никто  не  услышит,
откровения  осеннего  дня.
Год  прошёл  и  ещё,и  ещё,без  задержки
Не  успела  дыханье  набрать,
вот  опять...
Осень  ломит  усталые  ветки,
осень  кружит  -  и  листья  вспять
Только  статуей,
Бабой  трипольской...я
закостенелый,больной  монолит
Не  депрессия,что-то  другое
в  сентябре  у  сплетенья  болит
осень  кружит  в  безумном  танце.
а  сентябрь  шелестит,шелестит,
не  депрессия,что-то  другое,
в  сентябре  у  сплетенья  болит́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322684
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012

Той,що воює з вітряками

Не дай себя сломать

Мне    когда-то  уже  говорили,
Что  я  бездарнен-жалкий  раб!
Легко  говорить,если  чувства  остыли,
Я  безконечно,безконечно  слаб!  
МНе    когда-то  уже  говорили,
Но  я  не  знаю  правы  ли  они:
Легко  говорить  если  всё  уже  решили,
И  тяжело,если  внутри  кипят  огни!
Но  у  меня  есть  свой  источник  силы,
Моя  обитель  и  мой  храм!
И  чтобы  там  не  говорили,
Я  никому  свою  жизнь  не  отдам!
Потому  что  она  Божий  дар:
Заветный  подарок  мне,
Она  таинственный  нектар,
Пыль  на  сказочном  сне!
Потому  что  она-моя  отрада,
Потому  что  она-моя  страсть,
Нельзя  пройти  все  круги  ада,
И  ни  разу  не  споткнутся  ,не  упасть!
Ты  можешь  падать  бесконечно,вечно,
Но  ты  вечно  должен  вставать!
И  ни  при  свете  дня,ни  во  тьме  кромешной,
Не  дай,не  дай  себя  сломать!  
     16  марта  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322679
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012

Вадим Косарєв

ПОДОЛАВШИ МЕЖУ

Усякчас  по  життю:
То  -  туди,  то  -  сюди
Я  блукаю  у  пошуках  долі…
Та  куди  не  піду  -
Скрізь  знайомі  сліди
Натякають:  ”Тут  зіграні  ролі”.

Зруйнувались  мости…
Досягнути  мети
Заважає  невидима  сила.
Теплим  дотиком  ти
Забери  з  самоти  -
Двадцять  шоста  зима  наступила…

Я  до  тебе  прийду,
Подолавши  межу,
Крізь  холодні  і  довгії  ночі.
Посміхнусь,  обійму
І  на  вушко  скажу:
”Бути  тільки  з  тобою  я  хочу”.

(06.12.2010.№151)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320776
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 17.03.2012

Михайло Плосковітов

Наука…

Казав  знайомий:  "  Я  в  твої  роки
на  гульки  витрачав  усю  зарплату!
Ще  й  зараз  намагаються  жінки
мене,  мов  журавля  окільцювати.

То  ж  будь  упертим  (не  соромся  втіх),
перегортай  життя  свого  сторінку,
і  не  хвилюйся  –  невеликий  гріх  -  
постійно  обнадіювати  жінку".

Можливо,  я  б  дотримавсь  тих  порад:
й  одразу    став  кількох  дівчат  кохати,
і  начищав  би  пір’я  на  парад,
щоб  здатися  досвідченим  пернатим…

Та  час  життя  за  річкою  тече,
(та  й  гульки  часом  вилізають  боком).
Так,  інколи  захочеться,  в  плече
щокою  ткнутись,  наче  ненароком,

І  мовчки  обійняти  ніжний  стан  -
Волосся  хвилі  обпікають  груди,
І  щось  тобі  нашіптують  вуста
байдуже,  що  на  завтра  скажуть  люди...

І  ще  б  на  вік  і  звісно  на  віки
Любить  -  а  не  тремтіти  від  покути…
Не  знав  знайомий,  що  Жінки  –  зірки,
а  нам  до  них  ще  треба  дотягнутись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012

Poetka

…непізнаване…

дощ  розрізує  пам'ять  намоклу  та  вперто  живу
із  прогалин  суворої  тиші  проростає  небо
за  те  що  я  є  завдячую  Богу  й  твоєму  ребру...

                                         ***
...доки  ти  спиш  спить  світ  і  темінь  намотує  кола
пильнуй  своє  тіло  як  найдорогоціннішу  правду
із  неба  манна  не  впаде  на  наші  губи  ніколи
я  живу  допоки  ти  обіцяєш  що  завтра  настане  завтра...
в  які  кольори  фарбуватимеш  свої  вітрила
якщо  ненароком  земля  наша  стане  пустелею
а  може  війна?..  і  небо  обвалиться  стелею
на  душі  немов  на  відкриті  долоні  посиплеться  глина...
чому  якщо  важко  то  відразу  падеш  на  коліна?..
пісок  надто  гарячий  аж  тріскають  п'яти
і  по  швам  розривається  погляд
коли  непізнаване  прийдеться  пізнати
простягну  руку  долі
і  якщо  це  вона
то  я  не  посмію
тебе  не  прийняти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322339
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012

Той,що воює з вітряками

Вино богів

Смертним  вино  богів  не  можна  пити,
Воно  надміру  солодке  для  них…
Рукописи  і  честь  приречені    згоріти,
А  ти  кажеш,що  зробив  усе  що  зміг!
Не  все…
Господь  подарував  тобі  талант  і  серце,
А  ти  пропив  їх  із  душею  заразом…
Величний  тільки  той  хто  не  прогнеться,
І  хто  не  стане  на  землі  рабом!
Могутній  той,хто  навіть  у  кайданах,
Зберіг  летючу  пісню  у  душі!
Безсмертний  той,хто  із  слізьми  на  ранах,
Ще  здатен  танцювати  на  межі!
А  де  тепер  колишня  слава!?
де,  грізний,невпокорений  дух  предків!?
Вітер  замовк.  Пожовкли  трави…
Ми  всі  німі  маріонетки!
Захлинулись  думки,захрипіли  і  стихли!
Розчинились  у  безвісті,в  безмірі  слів!
Зупинився  Час…  Віки  застигли…
Скалками  від  кольорових  снів!
       12  березня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321777
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012

Migelito

Чи є комусь від того вигода

Чи  вправі  ті  мости  нас  роз'єднати
Чи  є  комусь  від  того  вигода  пітьма
Ми  ж  наше  не  покинем  хоч  вмирати
Обоє  будем  на  встелених  ліжках

Вони  шукають  біса  у  коморах
А  всі  ключі  давно  іржаві  та  пусті
Дозвольте  небу  говорити  слово
Відкрийте  двері  переконайтесь  у  брехні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321714
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012

команданте Че

неглубокое проникновение

закупорка  мыслеканалов
слова  не  поступают  в  мозг
трансформация  формы
и  содержания
увеличивается  хаотичность
общности  взглядов
]вовнутрь[
больше  не  стремлюсь
к  упадничеству
оно  теперь  во  мне
созидает  новый  мир
после
уничтожения  старого
из  ничего
но
из
тех  же  самых  обломков

время  в  стадии  замедления
разум  в  стадии  просветления
любовь  в  стадии  обновления
люблю  теми  же  инструментами
отравляюсь  теми  же  материалами
тело  то  же
в  теле  той  же
неглубоко  проникаю
в  ее  сознание
без  осознания
действительности
без  последствий
для  нее
без  ответственности
для  меня
безрезультатно

так  выходит
что  у  нас  отсутствует
ближайшее  будущее
ячейка  пуста
все  планы  и  заготовки
перечеркнуты  в  черновике
измазанном  чем-то
светлым
ей  не  дают  начать
мне
закончить  –

цикличность  бытия

это  когда  всё  похоже
и  все  похожи
когда  ты  не  уверен
начало  это
или  конец
когда  спокоен
и  встревожен
однобременно
когда  в  твою  жизнь  не  возвращаются
и  не  уходят
когда  освещен  тьмой
и  незаметен
при  свете
это  когда  ты  отягощен
пустотой
и  тебе  пусто  с  той
кем  наполнялся
целую  вечность
и  тебе  больно
неимоверно  тяжко
от  того  что  ты  не  знаешь
сколько  всё  это  будет
длиться
или  начинаться
или

молчание  это  саундтрек
прошлого
мне  нравилось  танцевать
под  него
хотя  я  никогда  не  умел
двигаться  в  такт
мои  движения  становились
все  более  хаотичными
но  почему-то  я  не  переставал
пытаться  делать  это
делать  это  лучше
быстрее
синхронно
с  другими
истина  в  том
что  кто-то
ты  или  твоя  партнерша
всегда
танцуют
лучше
 
вот  так  я  остаюсь  один

[со  мной  или
без  тебя]

этот  танец
продолжается.





*фоновая  композиция  –

Palancar  «Valley  of  the  Shadow»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321205
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012

Оксютка

А давай не лічити хвилини, години і дні…

А  тепер,коли  лічиш  хвилини,години,і  дні,
Бо  знаєш,що  Богом  відміряно  їх  небагато,
Невже  зможеш  іще  раз  так  легко  збрехати  мені?..
Мовчиш...Це  нічого.Я  люблю  з  тобою  мовчати.

Обійми  мене.Хай  я  поділюсь  з  тобою  теплом.
Не  думай  про  завтра,якщо  в  нас  є  тільки  сьогодні.
В  кільці  твоїх  рідних  рук  засинаю  тривожним  сном.
Сниться:ти  робиш  крок,а  перед  тобою-безодня...

Вмиваюсь  сльозами.Ти  цілуєш  і  кажеш:не  плач...
А  я...Зрозумій,я  не  можу.Не  можу  змиритись.
Так,я  знаю,що  мушу  триматись.Зірвалась,пробач.
Я  ніколи  не  вміла  долі  сумирно  коритись.

...А  давай  не  лічити  хвилини,години,і  дні,
     Хай  стрілки  годинників  роблять  нудну  цю  роботу.
     Я  потрібна  тобі.Ну  хоч  зараз  скажи  це  мені.
     Я  кохаю  тебе.Я  повторю  тобі  це  всоте.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316851
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 12.03.2012

Наталя Данилюк

Тюльпанова весна

Ще  не  цвітуть  розпатлані  тюльпани
І  тихий  двір  не  тоне  в  споришах...
Та  вже  потроху,  мов  крижинка,  тане
Моя  крихка  ображена  душа.

Ще  так  боюсь  до  себе  підпустити
Твоїх  долонь  шовкову  пелену.
Та  світлим  ранком,  чистим,  не  надпитим,
Любов  торкає  спокою  струну.

Хіба  ж  уникнеш  ніжного  полону,
Не  вип'єш  чашу  повну  цю  до  дна?
Яка  ж  душа  вразлива  й  безборонна,
Коли  гряде  тюльпанова  весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012

Solomia

…спинився весь час…

Грудень  шати  убрав  за  вікном,наче  в  перше  причастя,
замела  вже  давно  хуртовина  вчорашні  сліди.
Неприборканий  пульс  виривається  з  скронь  і  зап'ястя,
І  втікає  кудись  у  незвідані  людом  світи.

Ти  далеко,мабуть,а  між  іншим,я  навіть  не  знаю,
Затуляю  в  кулак  з  неба  мокрий  злітаючий  сніг.
Досі  в  грудях  болить  і,по-  дивному  якось,стискає,
Я  не  знаю  чому,та  спинився  весь  час  на  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012

Grygat

Геномы духа

Во  мне  живут  
чужие  острова  переселённых  душ,
срисованные  роли,
оттенки  всех  времён  и  их  бравад,
и  тени  страхов,
и  фантомы  боли.

Во  мне
шевелятся  какие-то  слова,
подхваченные  линиями  предков,
обрывки  фраз,  застрявших  в  головах,
в  момент  фотографического  бреда.

Во  мне  толпятся  тысячи  мужчин
и  сотни  женщин,  жаждущих  соитий,
богатства,  войн…
Их  мёртвый  сон  сочит
влеченье  к  власти    –  
к  трону  или  к  свите.

Во  мне
ежесекундный  ор
копированных  душ,  моделей,  мотиваций  -
за  право  отхватить  изрядный  куш
материальным  миром  любоваться.

Всё  это  копошение  во  мне!
Весь  этот  гам  и  шум  в  тщедушном  теле…

А  я  –  стою  оттолкнут,  
в  стороне…
Тихонько  слушаю  -
и  слышу  еле-еле…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320682
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012

Solomia

…тобою пахне світ…

Тобою  пахне  світ  моїх  очей,
Такий  легкий,неначе  пух  кульбаби,
В  нім  я  тобі  схиляюсь  на  плече,
І  більше  слів  мені  нема  відради.

В  нім  радість  із  весняним  ластів'ям,
Сягає  наче  понад  сьомим  небом,
Вдихає  аромат  весни  й  земля,
Збагачений  духмяністю  едему.

В  нім  простота  овіяна  красою,
І  на  яву  в  нім  ти,а  не  у  сні,
В  цім  світі  залишаюсь  я  собою,
Сміюсь  крізь  сльози,плачу  через  сміх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320617
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012

Solomia

Десь…хтось… (життя) …

Десь  тиша  спить  немов  кришталь  прозора,
і  попіл  незабутніх  міражів.
Десь  дощ  росить,забутий  нами  вчора,
а  десь  зима  вкриває  всі  шляхи.
Десь  осінь  посипає  холодним  листям  долі,
І  сонце  вже  не  гріє  закохані  серця.
Десь  листопад  хвилює  збентеженим  акордом,
У  когось  в  хвилюванні  тремтять  палкі  вуста.
Хтось  ще  леліє  мрії  й  загадує  бажання,
В  пориві  вниз  летючої  зорі.
Хтось  гріється  живим  теплом  зізнання,
що  вже  давно  горить  в  чиїсь  душі.
Десь  хтось  схилившись  нишком  до  вікна,
збирає  щастя  пазли  не  легкі.
Хтось  заблукав  в  тенетах  свого  "я",
Хтось  відпустив,а  хтось  спинив...зберіг...
Хтось  носить  маски,грає  різні  ролі,
Хтось  змалював  ввесь  світ  на  полотні.
Хтось  вперше  зрозуміє  присмак  болі,
А  хтось  в  комусь  побачить  цілий  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320381
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012

Той,що воює з вітряками

Невесомость

Я  не  вижу  людей,вижу  только  асфальт,
Молчаливый,  угрюмый  как  камень…
В  глубине  души  звучит  рояль,
В  голубине  души  как  будто  пламя!
В  голубине  души  горит  огонь,
И  что  мне  делать  с  ним  не  знаю,
Дождь-я  ловлю  его  в  ладонь…
Пусть  он  меня  спасет  от  края!
Пусть  он  спасет  меня  от  суеты,
От  горечи,от  безысходности…  
Подарит  мне  немножко  высоты,
Любви  чуть-чуть  и  невесомости!
       6  марта  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320597
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012

Михайло Плосковітов

На відлигу…

Ламає    день    цукристу,  сиву  кригу,
і  пахне  сад  торішнім  полином.
Занила  гілка,  соком,  на  відлигу,
в  розчахнутої  вишні  за  вікном.

Гарячим  срІблом  капотить  зі  стріхи,
з  калюж  понапивались  горобці.
Нарешті  відступили  завірюхи,
лишивши  в  тінях  від  зими  рубці.

Синіє  у  проталинах  між  снігу
самотня  квітка,  мов  любов  чиясь…
Занило  зліва,  певне,  на  відлигу,
чи,  що  весна  без  тебе  почалась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012

Poetka

… т и т у т …

...приналежність  до  чужого  простору  чужої  м  о  в  и
мов  хижі  примари  переплітаються  тіні
с  л  о  в  а
коли  ти  так  щиро  складаєш  молитву
до  свого  будди,  ісуса  чи  є  г  о  в  и...
а  я  не  вірю  у  правду  
що  відклається  з  м  о  р  ш  к  а  м  и
у  кутиках  г  у  б
коли  пам'ять  можна  було  б  забити
чотирма  д  о  ш  к  а  м  и...
і  кожен  раз  коли  ти  т  у  т
у  радіусі  кількох  секунд
до  серця
я  відриваю  погляд  від  неба
немов  болючий  с  т  р  у  п...
намацуєш  море  наосліп
л  ю  б  чи  не  л  ю  б?..
спить  бог
а  ти  т  у  т
я  знаю  
ти  т  у  т

л  ю  б...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320222
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012

Михайло Плосковітов

Лютневий дощ…

Мрячить  із  неба  –  прямо  на  долоні.
Мороз  ще  позавчора  відгорів.
Цей  дощ  лютневий  –  зовні    не  холодний  -  
заплутався  між  віттям  яворів.

І  сіє  з  неба  непомітна  мжичка,
на  провесні  тепліє  по  руці,
тих  кілька  крапель  на  твоєму  личку,
мов  кілька  ранніх  смутків  на  щоці…

А  до  весни  лишається  півмилі,
сповзає  сніг  із  посірілих  площ...
Так  хочуть  наздогнати  заметілі
тебе    й  мене.  І  цей  лютневий  дощ.

28.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012

freefly

Одиночество

Я  теряюсь  в  сети,  
среди  пошлых  прошаренных  фраз.
Да,  иди.
Мне  уже  параллельно  сейчас.
Закрываю  глаза,
Обращаю  безвольное  вспять
Я  забылась
Я  знаю,  что  сложно  понять.
У  тебя  снова  жизнь,
Мне  нет  места  в  счастливой  судьбе
И  не  важно,
Что  я  не  пишу  о  тебе.
И  не  важно,
Что  этого  я  и  боялась.
Важно  то,
Что  от  этого  света  осталось.
Важно  то,
Что  запомнится  точно  надолго.
Непонятно,
Все  помню.Скажи  мне,что  толку?
Валериана,
Убиваюсь  зелёным  чаем.
И  не  сказано
Три  дня  назад  «Я  скучаю».́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319429
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012

Наталя Данилюк

Коли цвіте за вікнами жасмин…

Музика  Віктора  Оха.


Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин,
З  тонких  гілок  пелюстя  напівсонне,
Немов  пуанти  ніжних  балерин,
Злітає  вниз  і  на  вітрах  холоне.

І  доторкає  запахом  п'янким
Душі  моєї  струни  перемлілі...
Холодним  сріблом  зрошують  зірки
Ці  пелюсткОво-білі  заметілі.

Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин,
Невже  й  тобі  у  ніч  таку  не  спиться?
В  тонку  щілину  атласних  гардин
Жевріє  місяць,  мов  руда  лисиця.

І  може  й  добре,  що  кохання  плин
Нам  доведеться  нарізно  збагнути...
О,  як  цвіте,  як  пахне  той  жасмин,
Аж  віддає  краплиною  отрути!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012

Solomia

Напевне…

Напевне...
грішні  ми,що  відреклись,
бо  тіло  ще  благало  покаяння,
Зустрівшись  випадково-не  збулись,
нічого  вже  не  змінять  дорікання.
Напевне...
ми  ніколи  не  жилИ,
а  просто  паралельно  існували.
Напевне...
винні  ми,що  не  змогли-
завчасно  рідні  очі  не  впізнали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319436
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012

Poetka

…якщо б так…

...знак  нерівності  між  долями  різко  набирає  контрасту
візія  твого  міста  всередині  серця  холодного  наче  прірва
напередодні  весни  сніг  уже  не  сніг  а  тільки  крихти  пінопласту
якщо  з  роками  передусім  найперше  старіє  шкіра
то  сутність  серця  ніколи  не  піддасться  часу
світ  лізе  в  мою  рану  брудними  руками
заносить  інфекцію  від  якої  ця  рана  стає  глибшою
якщо  зовсім  недавно  ми  уявляли  себе  вовками
то  тепер  ти  цілком  самотній  вовк  а  між  нами
нездатність  триматися  зграї...

час  життя  віддаляється  від  часу  смерті  повільними  кроками
я  віддаляюсь  від  тебе  неначе  від  сну  невагомого  вчорашнього
моє  тіло  обліплене  чужими  дотиками  та  пороками
с  т  р  а  ш  н  о
бо  ніч  доживає  останню  химеру  дійсності
спотикається  падає  і  розбиває  до  крові  носа
наче  спалахи  мігрені  твої  приступи  вигаданої  вірності
час  уже  довго  споглядає  на  нас  із  коса...

наче  пальці  сліпця  моя  туга  обмацує  простір
в  якому  немає  тебе  і  багато  чого  без  тебе
але  ж  я  не  люблю...хоча  любов  виліковує  постріл
слова  у  серце  в  якому  уже  почали  проростати
зерна
свідомої  втрати  ...

у  тебе  на  долонях  несказана  правда  про  нас
попід  мостом  наших  мрій  залягають  бурхливі  води
відпускаючи  і  стаючи  частиною  натовпу  враз
стає  легко  тобі  і  мені  на  подив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319149
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012

Мілена Вітровська

Tired

Напевне  дико,коли  хочеться  плакати
А  тебе  не  залишає  почуття  провини,
І  що  він  не  вартий  того.  Залишається  дякувати
Собі…що  не  хотіла  від  нього  дитини.

Він  в  першій  ночі  буде  довго  стукати  в  двері,
А  сусід    нервово  по  батареях  надішле  повідомлення…
Тим  часом  ти  на  старому  жовтому  папері,
виводиш  всоте  одне  слово…  “Втомлена”.

Батьки  не  втручаються  у  твої  стосунки
І  байдуже,коли  шрам  не  на  серці,а  пече  обличчя
Від  поганих  слів,від  жорстоких  поцілунків
Він  не  вірить,що  твоє  терпіння  не  вічне.

За  вікном  дощ,а  в  тобі  тисячі  концертів
В  тобі  тисячі  ролей,а  ти  вибираєш  найстрашнішу
Ти  відправиш  йому  тисячу  конвертів…
з  словом  “Втомлена”…чужа…ти  тепер  стала  інша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318821
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012

Galkka

Пробач мене……. !!!!!!

Пробач  мене,  Боже,  за  мої  думки,
Я  їх  ненароком  тримаю  в  собі,
Ну  так,  я  не  ангел,  що  вміє  літати,
Та  хочеться  трішки  хоч  кращою  стати.
Пробач  мене,  Боже,  за  грішні  діла,
Я  завжди  творила  усе  не  зі  зла,
Із  золота,  може,  шовкова  доріжка,
Де  слід  пропадає  у  сховану  діжку.  
Пробач  мене,  Боже,  що  далі  грішу,
Здається  скінчилось....та  ні,  ще  вишу,
Між  рейками  долі,  де  чорне  і  біле,
Навшпиньках  по  лезу  не  раз  проходила.
Ковтає  безодня,  постій..  там  не  йди,
Біленькі  хмаринки,  мов  човен  з  біди.
Та  сварки  бездушні  їх  враз  розчиняють,
Образи  та  сльози  до  неба  гукають.
Пробач  мене,  Боже,  що  просто  мовчу,
Здавалось  від  болі  на  себе  кричу,
Я  з  сонця,  для  щастя  ще  ковдру  згачкую,
Як  схочуть  навколо  -  усім  роздарую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318943
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012

Невгамовний

Нічна підказка…

Я  знову  бачив  очі  уві  сні,
Немов  би  шаль  накинули  на  плечі,
Такі  чарівні  (мабуть  -  неземні),
А  в  них  -  кохання  березневий  вечір.

Я  поринав  в  їх  ніжну  теплоту
І  немовлям  щасливим  колисався,
Крізь  сон  відчувши  серцем  доброту,
Ніби  дитина  -  плакав  і  сміявся.

А  вранці,  коли  сонце  золоте
Промінням  зачіпило  мої  вії  -  
В  твої  краї,  де  яблуня  цвіте,
Я  полетів  назустріч  своїм  мріям...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318717
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012

Тереза Абіс

Мене болять ТВОЇ очі. .

Мене  болять  
ТВОЇ  очі,
У  мене  тріскають
ТВОЇ  губи,
Благаю,
Лягай  спати!
Я  втомилась!
А  ти  не  чуєш..
Ти  продовжуєш  розважатись,
А  я  не  припиняю  :
Блювати
ТВОЇМ  місяцем,
Прасувати
ТВОЄ  спіднє,
Переглядати
ТВОЇ  журнали,
Малювати
ТОБОЮ  картини,
Варити
ТЕБЕ,
Замість
Кави..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318682
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012

Тереза Абіс

МИГДАЛЬ

Ментальне  почуття  кохання
Зникає  між  захопленими
Проміжками  щастя.
Мигдальне  печиво
Згорає  крихтами
На  твоїх  губах.
Золотисте,  сухе
Тісто
Пахне  твоєю  мораллю,
Смакує  твоїми  принципами,
Що  не  припиняють  свого  існування
Завдяки  солодким  метафорам,
Які  зготовані  на  твоїй
Крові.
Я  вип’ю  те  варево,
І  осиплюсь  непотребом
На  ґринджоли  з  бамбуку
У  теплих  краях,
Де  сонце  сходить.
Вже  опівдні
Я  оближу
Твої  нектарно-квітчасті
Губи,
Зроблені  не  на  лавочках
В  Китаї,
А  на  берегах
Шрі-Ланки,
Бо  я  знаю  –
Ти  не  підробка,
І  «Perfect»  у  тебе
Без  дірочок,
Вони  теж  бездоганні,
Як  і  все,  до
Чого  ти  торкаєшся.
Твій  порух  –
Моє  волосся  падає
Тобі  на  груди.
Мій  порух  –
Твоя  рука  проводить
По  тендітності  спини,
І  з  цього  моменту
Я  теж  ідеальна,
Неначе  Семірамідин
Богемний  сад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318547
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012

Іванна Шкромида

Дрімоти

Де  ховають  барикади  зруйновані  мости?    
Світ  дрімає,  не  розуміючи  основного.
Залягти  на  дно,  легше,  ніж  кудись  піти,
досягти  чогось,  доторкнутись  до  живого.

Часто  краплі  водоспаду  не  торкаються  землі,
доки  змірюють  висоту  падіння.
Вічне  сонце,  і  день  вічний  і  навіть  мені
бути  вічною  хочеться.  Тільки  б  розуміння.

Кажуть,  все  мине.  Без  нас.  Без  назв.  
Без  трактування.
Уночі  все  спатиме,  бо  так  потрібно  -  темно.
Між  берегів  провалля.  Зсуви.  Каналізування.
Нами  керують  дрімоти.  Між  нами  -  щось  таємне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318698
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012

hronik

Там знову сніг і знову хуртовини…

Там  знову  сніг  і  знову  хуртовини,
Життя  пішло  собі  в  новий  парнас,
Біжиш  чимдуж,  ламаючи  хвилини,
Мов  гордий  у  величності  Пегас.

Усе  тут  динамічне,  сповнене  ідеї,
Прозріння  терабайтами  іде.
Життя  одного  тихого  плебея
В  неоціненості  давно  росте...

Холодний  сніг  пронизує  щоденність...
Думок  постійно  шквальний  снігопад
Збиває  з  ніг  і  сковує  відвертість...
Посипався  із  неба  зорепад...

03.03.2012  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318623
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012

Той,що воює з вітряками

Оповити Вічністю життя

Почути  на  одну  мілісекунду,
Оповити  Вічністю  життя….
Відчувати  себе  як  остання  паскуда,
І  топтати  безжально  її  почуття!
Відчувати  себе,  як  Іуда,
Який  за  безцінь  продав  Христа,
Але  все  ще  сподіватися  на  чудо,
І  шанс  на  щастя-  один  зі  ста!
Міста  мовчать…
У  друзях  не  знайти  розради….
Думки  кричать…
Їм  просто  нічого  сказати!
Спіймати  на  одну  мілісекунду,
Огорнути  ніжністю  життя…
Обійняти  ЇЇ  …і  відчути,
Зігріти  пізнім  каяттям!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318495
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012

Наталя Данилюк

Пожди ще трішки…

Пожди  ще  трішки  і  розтане  сніг,
В  душі  раптово  вщухне  завірюха,
Не  раз  ще  зливи  прийдуть  на  поріг,
А  ти  всміхайся,  чуєш,  ти  не  слухай!

І  відчини  віконечко  душі
Ясному  сонцю,  проліскам  і  травам,
На  світанково-вранішній  межі
Яріє  світла  сяюча  заграва!

І  накупавшись  в  променях  ясних,
Розпушать  хутро  котики  вербові...
Плекай  у  серці  проблиски  весни
Вирощуй  квітку  світлої  любові...

І  відганяй  надією  щодня
Гірку  печаль,  зневіру  і  розлуку,
І  хтось  назустріч(може  навіть  я)
Тобі  простягне  теплу  свою  руку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2012

Невгамовний

ОТКРОЙТЕ СЕБЯ…

Есть  мир  другой  во  мне,  что  так  надежно  спрятан,
Не  видно  дна  его,  не  очертить  границ,
Прилежен  он  вполне,  изменой  не  запятнан
И  нет  в  нем  сажей  зла  измазанных  страниц.

Дыханием  своим  его  я  оживляю,
Идет  сквозь  фильтр  души  событий  череда,
Мелькают  дни,  года,  а  память  прибавляет
В  мой  чистый  добрый  мир  -  чужие  города.

Желание  нужным  быть  мир  чувствует  все  чаще,
И  чистоту  небес  он  подарить  готов
Тому,  кто  слаб  душой,  кто  жизнь  сочел  пропащей
И  кто  не  разобрал  молитвы  Божьей  слов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318244
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012

Червона Парасолька

сон медузи

загубилися  в  днях  кораблі,  що  втікали  на  північ,
хвилі  виносять  на  бегег  їх  душі,  ажурні,  як  небо  у  призмі.
хвилі  змивають  пісок  і  малюють  на  каменях  будні,
сонно  хитають  медуз,  що  застигли  в  прощальній  молитві

...плачуть  в  кімнатах  дощі,  ллються  на  срібну  посуду,
чай,  що  зів  яв,  засипають  кислотним  намистом.
і  заливають  в  мій  світ  невербальну  холодну  простуду,
що  проникає  у  кров  крізь  мою  темно-синю  білизну

радіохвилі  внесуть  у  сьогодні  невинну  поправку,
замотують  тіло  в  чергові  поразки  суспільства
я  щоб  забутись  плету  собі  вічності  кокон
ноги  мої  вростають  в  паркет  і  пускають  багрове  коріння

лиш  запах  чаю  верне  мене  в  реальності  вулиць,
тонкою  тінню  накине  на  плечі  зимові  прощання,
покличе  самотність-  мою  невловиму  недугу,
щоб  та  сховала  мій  голос  у  бархатні  ночі  мовчання

візьму  папір  і  на  ньому  розкину  всю  правду,
кольором  вишні  зашию  в  ній  старості  діри
зроблю  кораблик  і  пущу  його  в  океани
щоби  закрити  в  собі  страх  між  часом  і  відстанню

сяду  за  стіл  і  одягну  кислотне  намито,
виведуть  ноги  до  вулиць,  де  сирістю  вкриті  квартали,
тільки  медузи  все  сонно  хитаються  з  листям
жалами  роблять  у  тілі  все  нові  заглиблені  рани

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315951
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 01.03.2012

Solomia

ДЯКУЮ ТОБІ…

За  ранню  і  холодну  сіру  осінь,
бентежно-непощадний  падолист.
За  те,що  була  прірва  близько  досить,
в  ту  мить  як  був  далеко  зовсім  ти.

За  руки,що  холодні  та  нерідні,
байдужі  і  сумні  бездонні    очі,
Короткі  щастям  повні  ніжні  дні,
І  за  безсонні  довгі  темні  ночі.

За  неосяжність  бажаних  вершин,
непевність  в  наше  спільне  нове  "завтра",
За  безліч  невагомих  дивних  слів,
і  за  набридливо-напружене  мовчання.

За  невідправлені  написані  листи,
Та  вимовлені  пошепки  зізнання,
За  риторичні  міражі-думки,
І  всю  печаль...наївні  сподівання...

За  сльози,що  лилИсь  напередодні  ,
в  передчутті  розлуки-в  тишині,
За  ту,якою  стала  я  сьогодні...
За  світлий  смуток-дякую  Тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316831
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 01.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2012

Тали Ра

квадратики

я  тебя
помню  лишь  отчасти,
и  твои  рукогубоволосы
в  безуспешном  моем  одиночестве
зажигают  огни
внутри.
если  хочешь  бери
всю  мою  одержимую  молодость
и,  похоже,
что  зимнюю  оттепель
разрушают  твои  незвонки.
а  в  киеве
снова  галактики
разделяют  нас  на  квадратики,
твой  квадратик  и  мой  квадратик
и  какие  теперь  январи?
когда  сердце  уже  не  колотится,
я  тобою  в  вены  кололась  бы,
я  пила  бы  тебя  утром\вечером
лишь  бы  чувствовать  где-то  внутри.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317687
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 01.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012

Той,що воює з вітряками

Мой мед

Душа-  один  сплошной    изьян:
Множество  дней,еще  більше  ран..
Любовь,как  обоюдоострый  ятаган,
И  в  голове  как  будто  барабан:
Провозглашает  громко  новый  век,
Кому  он  нужен  и  зачем?
Ведь  я  всего  лишь  жалкий  человек,
Но  я  не  виноват  ни  перед  кем!
Время  бьет  меня  нагайкой  по  лицу:
По  голове  и  по  щекам  жжот…
Но    ни  гению,  ни  подлецу,
Я  не  отдам  мой  нежный,сладкий  мед!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317609
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012

Solomia

Не залишай мене із тоннами думок…

Не  залишай  мене  із  тоннами  думок,
не  лЕгкий  доля  нам  дала  екзамен,
Останній  все  ж  найважчим  є  ривок,
та  чи  від  нього  ми  багатші  станем?!

Не  обіцяй,що  все  не  буде  так,
щоб  не  були  пустими  обіцянки.
Ну  скільки  спровокованих  ще  раз,
зустрітись  треба,щоб  зійтись  назАвжди?!

Гординя  вередує  вже  роки,
ми  кинули  чуття  напризволяще  -
твоє  оте  :"чому  не  разом  ми?",
моє  оте:"так  справді  буде  краще".

Ти  не  вини  тепер,що  не  змогла
від  себе  лихі  думи  відігнати,
Давно  між  нами  крига  пролягла,
Невже  її  повік  не  розламати?!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317489
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012

Solomia

ПРОСТО*

Просто  сон...оркестр  в  сяйві  ночі,
грає  серед  тисячі  зірок.
Просто  крок...ще  крок  і  ти  у  прірві,
звичних  слів  і  не  простих  думок.
Просто  мить...і  розпочне  виставу,
знов  театр  про  людське  життя,
Ти  актор...  на  сцені  тільки  маска,
за  лаштунком  знову  каяття.
Просто  стоп...немає  порятунку,
стежки  до  повторного  буття,
Ти  герой  лише  свогО  малюнку,
за  межею  аркуша-простак.
Просто  мить...і  нас  уже  не  стане,
пролистають  книги  сторінки.
Пам'ятай,в  житті  все  зовсім  просто!
Справжнє  щастя  просто  словом  "Ти".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317202
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012

Poetka

…антологія спокою…

ми  залишаємось  вірними  та  чужими
неважливо  що  навкруги  морозяне  небо  під  ногами
талими  водами  розтікається
увімкнувши  анонімні  часові  режими
тиша  на  тишу  накладається...
       _______________________________________
...є  люди  яким  особливо  потрібен  кисень  вода  та  книги
я  бачу  твої  рани  яскраво  червоні  на  вилицях
якщо  заздрість  холодна  плете  навколо  нас  інтриги
совість  заледве  жива  шкутильгає  на  милицях
відлік  почнеться  коли  доля  натягне  тятиву
із  тонких  капілярів  спокою  макраме
лагідні  ноти  світла  падатимуть  у  шовкову  траву
пам'ятай  що  і  цей  час  щастя  також  мине
як  минало  твоє  дитинство  у  мовчанні  чужих  вулиць
як  минала  туга  за  першим  смаком  причастя
мені  потрібне  насамперед  твоє  світло
щоб  наші  серця  перетнулись
і  пульс  засвідчив  початок  нового  життя  яке  розквітло
геометрія  тіл  у  просторі  ми  неповторно  далекі
ефект  перспективи  залишити  на  ніч  за  дверима  докір
я  чую  навіть  зараз  прощальний  журавлиний  клекіт
якому  бажання  залишитись  поруч  чинить  опір...
стрілки  невтомно  малюють  малюнки  із  кіл
наш  порятунок  кусати  вологі  губи  і  вірити
що  перш  ніж  любов  попаде  під  приціл
ми  почуття  тишею  перестанемо  міряти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317125
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012

malinka

А ЗНАЕШЬ КАК БОЛЬНО

А  знаешь,как  больно  дышать?
Как    больно  дышать  и  не  верить...
Куда-то  скрываясь  бежать,
Закрыв  за  собою  все  двери.
Казалось  бы  ,  больно  любить,
Но  жить  не  мечтая  больнее...
По  небу,  как  облако  плыть,
Спустится  с  небес  не  умея.
А  знаешь,как  больно  не  ждать.
Ни  слова...Я  слов  не  жалею.
А  знаешь,как  трудно  дышать?
Как-будто  дышать  не  умею...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 22.02.2012

Наталя Данилюк

Весняна повінь

Ховаю  в  жменьку  мрію  обігріту,
В  промінні  сонця  ніжиться  рука...
Чи  не  мені  натрусиш  того  цвіту,
Моя  весняна  повене  п'янка?

І  на  душі  так  стане  росянисто,
Так  завесніє  радість  у  думках!..
Розсипле  ранок  перлами  намисто,
Заструменіє  сонце  по  гілках.

І  розгойдає  яблуні  ще  сонні
Грайливий  вітер  подихом  гірським,
Шовковий  день  на  білім  підвіконні
Розсипле  мрій  достиглі  колоски.

Знайомі  кроки  скрипнуть  за  дверима,
У  груди  вдарить  лІтепло  хмільне
І  хтось  привітний  з  карими  очима
Мене  до  серця  свого  пригорне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012

Той,що воює з вітряками

Господні вітрила

Господь  подарував  мені  вітрила,
Господь  сказав  мені:"Пливи!"
Він  дарував
             мені  терпіння  замість  сили,
І  Мудрість  дав,як  у  сови...
І  я  спитав  у  Нього:"Де  мій  берег?"
І  Він  сказав  мені:
"твІЙ  берег  там  же,де  твій  дім!
Якщо  знайдеш  потрібні  Двері,
Сумніви,зникнуть,розтануть  як  дим!
І  я  відкрив  ті  заповітні  двері,
І  Я  зумів  тебе  знайти..
Бо  ти  і  є,мій  потаємний  берег,
Ти  апогей  моєї  Висоти!
І  щастя,і  любов,
і  сенс  і  смисл  Світу,
Ти  моя  совість,моя  кров,
Тільки  з  тобою  я  хочу  горіти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315748
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2012

Migelito

ГОЛОДОМ ЗА ТВОЇМ ГОЛОСОМ

Голодом  за  твоїм  чарівним  голосом  
Дорогою  цвітіння  твоєї  вроди
Думками  до  такої  бажаної  долі
Стаю  подорожнім  захворівшим  тобою

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315491
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012

Наталя Данилюк

Все зів'яло…

Все  зів'яло,  Боже,  все  зівяло-
Відцвіло,  відтануло  у  сні...
Сніг  ховає  в  біле  покривало
Вже  зотлілі,  проминулі  дні.

Все  зів'яло.Нащо  кличу  долю?
Завдаю  душі  своїй  жалю?
На  мою  розвінчану  тополю
Натрусило  небо  кришталю.

Розхитала  всі  мости  розлука,
Облетіли  клени  ще  торік...
Ти  пощо  у  серце  моє  стукав?
Ти  навіщо  поглядом  обпік?

-Я  тому  тривожив  тебе,мила,
Щоб  гірку  розвіяти  печаль...
Візерунком  зоряним  розшила
Темна  ніч  посріблену  вуаль.

Скоро  дні  наповняться  розмаєм,
Вкриє  сад  квітуча  пелена,
Заметіль  весільна  закружляє
Вже  не  нас,  кохана,  вже  не  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012

Solomia

ДАВАЙ СЬОГОДНІ СТРІНЕМОСЬ У СНАХ…

Давай  сьогодні  стрінемось  у  снах,
Розсудим  наболілі  "за"  і  "проти".
Хай  грає  струнами  душі,володар-страх,
Незграбні  та  фальшиві  взявши  ноти.

Давай  сьогодні  стрінемось  у  снах,
Хай  навіть  непокірна  сіра  осінь
Розвіє  наші  мрії  по  містах,
І  повертатись  вже  назад  не  схочуть.

Давай  у  них  змалюєм  наш  тандем,
Примарим  фАтум  диво-  аквареллю.
Мов  ангели  небес  святих  сягнем,
І  лебедями  спустимось  на  землю,

А  понад  ранок  звіємось  в  туман,
Щоб  простелитись  з  вітром  десь  у  полі.
Давай  сьогодні  стрінемось  у  снах,
Хоч  там  дограєм  вже  початі  ролі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313150
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 20.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2012

Наталя Данилюк

Ти навіщо…

Ти  навіщо  снуєш  візерунки
На  моєму  вогкому  вікні?
Вже  шукає  душа  порятунку
У  прийдешній  квітучій  весні.

Ти  навіщо  хурделиш  мій  спокій,
Доторкаючись  клавіш  німих?
На  думки  мої  щемно-глибокі
Віє  подих  сирої  зими.

І  в  душі  над  весняним  розмаєм
Сива  тінь  незворушна  лягла...
Ти  навіщо  мій  світ  розбиваєш,
Доторкнувшись  чужого  крила?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2012

Наталя Данилюк

Донечці

Маленька  доню,  гілочко  бузкова,
Моя  потіхо,  променю  ясний!
В  замерзлу  шибку  місяця  підкова
Ясним  серпанком  сіє  ніжні  сни.

Дивлюсь  на  тебе,  тепле  моє  диво,
Яка  ж  ти  безпорадна  в  цьому  сні...
Хай  буде  в  тебе  доля  незрадлива,
Зозуля  накує  щасливих  днів!

І  янгол  твій  тебе  благословляє,
В  дарунок  дасть  надійний  оберіг,
Щоб  сад  завжди  стрічав  тебе  розмаєм,
Коли  з  далеких  вернешся  доріг.

А  поки  ти,  усміхнена  і  мила,
Витаєш  у  своїх  дитячих  снах,
Я  над  тобою  розгортаю  крила,
Мов  над  маленьким  проліском  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012

Михайло Плосковітов

Ніколи…

Рахунок  дням.  От-от  іде  весна,
лелеки  білі  прилетять  із  вирію,
та  крига  на  озерах  ще  міцна,
і  вікна  вранці  ще  не  раз  відсиріють.

Ще    злитиметься  в  присмерках  зима,
жбурлятиме  сніжком  по  снах  березових,
підсніжники  розбудить  крадькома,
під  шепіт  стріх,  що  стали  нетверезими.

Розтане  сніг  на  пагорбах  зими,
у  пригорщах  несу  тобі  підсніжники,
що  розшивали  білі  килими
на    сонячних  боках  лісів  засніжених.

Чекатимеш  мене,  чи  ні?..  Я  б  знав.
Колінця  квітів  у  руках  схололи.
Ще  будуть  весни,  але  та  весна  -
до  нас  обох  не  вернеться.  Ніколи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012

Чорний Кіт

Я не можу та все ж кохаю…

Я  не  можу  та  все  ж  кохаю,
Забув  би  та  нема  куди  сховатись,
Твій  образ,  твій  голос,  твої  вуста...
Я  не  плачу  та  і  не  в  силах  сміятись.

Я  закрився  від  усього  світу,
Та  втекти  від  кохання  не  можу,
І  я  б'юсь,  як  в  степу  самотня  квітка,
Що  хоче  пережити  погоду  не  гожу.

Мені  не  потрібно  жалю,
Й  на  долю  я  не  нарікаю,
Просто  не  той  шлях  я  обрав,
Взамін  самий  тепер  кохаю.

Не  знаю  чого  вже  чекати,
Вже  стільки  часу  пролетіло,
Я  вірив,  ти  ж  продала,
За  якісь  квіти  своє  тіло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314661
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012

Galkka

Не потрібне. . смерть ЛГ

Не  потрібне...
По-трошки  вмирали  самотні  вірші,
У  розділі:"  Щось  непомітне",
І  твердла  лавина  у  ніжній  душі,
Мов  квітка  роздерта  тендітна.
Я  дякую  долі  за  вірних  гостей,
Що  завжди  на  вогник  заходять,
Вони  зачіпають  глибину  речей,
Що  душу  до  сказу  доводить.
Розпахнуті  двері  і  чай  весь  застиг,
Та  більше  ніхто  не  озветься,
Рядки  десь  запхаю  між  безлічі  книг,
Там  цвіль  за  чорнилом  женеться.

Самотня  смерть.....
Бездушні  слова  та  забутий  сюжет
Ліричний  герой  без  уваги,
Пробач  мене,  милий,  не  буде  банкет,
Закінчились  ролі  в  театрі.
Покрапали  сльози  -  ну  що  тут  не  так?
Чому  ці  вірші  не  потрібні,
Якщо  не  читають  -  недобрий  це  знак,
І  рими  мої  дуже  хибні.
Ну  все,  мій  герой,  тебе  відпущу,
Знайди  собі  нову  богиню,
Зізнаюсь  востаннє:  під  краплі  дощу
Без  рими  я,  може,  загину...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313498
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 16.02.2012

Miro

Коли рвалися струни…

Привіт.  Не  так  вже  часто  згадую  тебе  
І  призабув  як  струни  гордо  рвались,  
Коли  співати  так  хотілось  щось  своє,  
А  ноти  в  глибині  душі  ховались!

Ну  як  ти  там?  Пришли  мені  листа  –  
Ти  ж  пам’ятаєш  -    я  їх  слав  безмежно.
Натхненно  й  щиро  виколисував  слова
І  сам    закохувався  в  них  необережно…

Я    скучивсь  вже  без  тих,  кого  любив,
Без  «рік»  думок,  прихованих  від  світу.
Скажи,  чи  справді  я  тоді  щось  загубив,  
Коли  здійнявся  і  відмовився  летіти?

Хто  знає?  Може  б  все  було  не  так?
І  вир  подій  змінився  тихим  штилем?
Та  тільки  ж  я  не  з  тих  людей  чий  знак
Був  з  самого  початку  зрозумілим.

Пиши  мені...  Прошу  тебе  пиши…
Щоб  пам’ять  не  встигала  забувати
Як  ми  творили  світ,  як  ми  жили,
Як  прагнули  своє  щось  збудувати.


Зустрінемось,  я  знаю,  ще  в  житті  -
Я  обернусь  щоб  знову  посміхнутись.
Переконаюсь,  що  усе    було  не  в  сні
Й  дозволю  знов  про  це  собі  забутись.

2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313312
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 16.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012

Рижулька

СНІГОПАД

Снігопад  за  вікном,  снігопад  у  душі.
Я  сиджу  за  столом  і  складаю  вірші.
Виливаю  у  них  ніжну  тугу  й  любов,
Ми  з  тобою  удвох  вже  не  будемо  знов.


Замітає  той  сніг  наших  душ  почуття.
У  щасливий  наш  час  вже  нема  вороття.
Вже  не  видно  слідів,  ні  шляхів,  ні  доріг.
В  серці  свому  вогонь  зберегти  ти  не  зміг.



Снігопад  за  вікном,  снігопад  у  душі.
А  мені  лиш  залишились  мої  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314240
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012

s o v a

перекрестки зим

почему  так  далеко  вдруг  разъехались
части  сердца,  а  легко...  вру:  немыслимо...
фейерверком  вспыхнет  ночь  странно-светлая,
запятых  немой  вопрос  где-то  слышится

у  курсора  не  растает  проталина,
ярким  небом  не  светить  мониторчику,
минус  двадцать  -  это  Яндекс  сознания,
колыбельных  нерешительно-творческих

а  замёрзшие  кварталы  под  сотенный
трубочистов  дымоход  и  Kunst  кители,
виртуозно  прошагают  по  городу,
в  нарисованных  узорах  прочитанных

вот,  февраль,  такой  щипательно-солнечный,
проигрался  в  пух  и  прах  окончательно!
абрикосовым  вареньем,  без  косточек,
с  карандашного  эскиза  подхваченный

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313506
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 14.02.2012

Poetka

…там попереду час…

...там  попереду  час  із  поглядом  що  ховає  залишки  нас  самих
пустеля  неосяжного  неба  пророкує  вічну  спрагу  молитви
найважливіші  істини  завжди  простіші  простих...
краплі  старху  вчорашнього  дня  із  очей  своїх  витри...
я  знаю  що  коли  тяжіє  погляд  зими  який  врізається  в  серце
божевілля  переростає  у  звичку  і  біль  стає  безтурботним
знаєш  більшість  із  відчуттів  доля  приправляє  червоним  перцем...
це  буде  теплий  ранок  і  неодмінно  суботній
коли  ти  відчуєш  -  сьогодні  любов  занадто  взаємна  і  невідворотна
щоб  примусити  її  страждати  колишніми  іменами...
запам'ятай  якщо  відпускають  легко  значить  люблять
тільки  словами...
підлаштуйся  під  ніч  під  її  частоти
вилікуй  кашель  який  виїдає  хрипами
теплий  дотик  до  серця  дорожчий  від  будь  якої  банкноти
небо  наповнене  яскравими  смолоскипами
які  ніколи  не  дадуть  тобі  заблукати...
згадай  як  важливо  часом  не  знати
з  ким  засинає  і  прокидається  совість...
сьогодні  я  буду  довго  тобі  перед  сном  читати
із  пам'яті  про  наш  час...
а  ти  подумки  розпинатимеш
відстань  що  так  легковажно  розділяє  нас
одним  подихом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313792
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012

Galkka

З пір’я склею валентинку…

З  пір’я  склею  валентинку,
Форму  серця  піджену,
І  записку,  мов  краплинку,
На  звороті  зачеплю.
Хай  її  підхопить  вітер,
Понесе  у  далечінь,
Не  чіпайте  її  віти,
Не  несіть  сніжинки  в  тінь.
Хай  сердечко,  хоч  і  з  пір’я,
В  руки  милого  впаде,
Буде  в  нас  нове  повір’я,
Що  це  щастя  принесе.
Розкривай,  хутчіш  записку,
І  бажання  моє  взнай,
Щоб  кохання,  мов  іриска,
Принесло  нестримний  рай.
Вже  послання  полетіло,
Та  проблема  є  одна:
Я  ж  взаємного  хотіла,
Та  чомусь  це  не  внесла....
Довгий  час  годинник  ниє:
Де  весна  і  де  весна?
Може  він  не  розуміє,
Що  не  прийде  більш  вона..
Ну  а  може  буде  сонце?
Може  фразу  зрозумів?
Видивляюсь  крізь  віконце,
Щоб  відразу  полонив..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313689
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012

Михайло Плосковітов

…чекаєш свята Валентина

Ти  теж  чекаєш  свята  Валентина
(або  хоча  б  простих  життєвих  змін).
Зима  за  ніч,  поодаль  від  стежини,
закутала  берізку  до  колін.

Ще  й  на  вікні  азалія  розквітла
під  шепіт  ледве  теплих  батарей,
а  білий  іній  від  нічного  вітру
проліз  у  шпарки  замкнених  дверей.

Кімнатна  тиша  тулиться  в  долоні,
мороз  на  шибці  птахів  нахолов…
Невже  ота  весна  на  підвіконні
нагадує  про  втрачену  любов?

Можливо…  мріям  збутися.  Сьогодні?
З-під  ковдри  хукнеш  -  пара  із  легень,
дарма,  що  хатні  капці  ще  холодні  -    
сьогодні  ж  свято  –  Валентинів  день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012

Galkka

Недоказані слова…. .

Недоказані  слова  нанесли  трутку  решткам  свідомості.
Немов  наркоз,  що  змушує  думати,  що  ти  ще  досі  в  казці,
Та  ще  недолетіла  до  краю  хмільної  невагомості,
Я  там  з  тобою  ніжусь  ще  в  ритмі  вальсу  у  віденській  масці.

Недоотримане  задоволення  тобою  -  спазм  емоцій.
Немов  привид,  ще  тягнеться  рука  до  тіні  твоєї  спини,
Ілюзія  міцності  кришиться,  мов  шквал  дешевих  овацій,
Не  відчувала  в  тілах  жаркої,  морозної,  злої  зими.

Інтим  -  лише  імпульс  у  здичілих  м’язах,  що  веде  до  серця,
Безмежних  шовкових  тенет  з  первоцвітними  гранями  душі,
Діамантів,  що  виблискують  у  темних  коридорах  щастя,
Коли  ми  скажені  стояли  на  краю,  шаленої  межі.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313021
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012

Наталя Данилюк

І не тому…

Чи  я  колись  повЕрнуся  сюди-
У  місто  снів,  ілюзій  та  кохання?
Сніг  замете  залишені  сліди
І  відбере  надмірні  сподівання

На  зустріч  теплу  в  сяйві  ліхтарів,
Палкі  зізнання,  дотики  жагучі
І  півмільйона  зоряних  вогнів,
Що  сіють  в  душу  спалахи  блискучі.

І  той  солодкий  присмак  мигдалю,
Що  з  вуст  зірвала  краплею  отрути-
І  не  тому,  що  я  тебе  люблю,
А  лиш  тому,  щоб  іншого  забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012

Solomia

Розлучаються навіть ЗАКОХАНІ*

Розтривожені  сни  так  грозились  нам  стати  пророчими,
Бились  птАхи  крилом  у  вікно-передвісники  сліз.
Певно  ми  десь  в  думках  свою  долю,ЩАСЛИВІ,  наврочили,
Навіть  мрія,і  та  розвела  перехрестя  доріг.

Так!  Простіше  було  б  розчинитись  із  літніми  грозами,
Чи  росою  зраннЯ  оповити  краєчки  повік,
Тільки  пам'ять  жива,і  заповнюють  тишу  всі  спогади,
Осідають  мов  пил  десь  на  дні  молодої  душі.

Не  забути  вже  їй  як  горіли  ті  очі  сполохані,
Що  манили,мов  зорі  ясні,в  свій  солодкий  полон,
Та  таке  те  життя-розлучаються  навіть  ЗАКОХАНІ,
Ті,що  грілись  щодня  лиш  теплом  найрідніших  долонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312972
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012

Solomia

ЩАСТЯ

У  щастя  очі  синьої  блакиті.
Мов  кришталЮ  гірського  -  чистоти,
І  повні  неземної  доброти,
Такі  хмільні  і  спокоєм  налиті.

У  щастя  смак  немов  бджолиний  мед,
Ніжно-терпкий,солодкО-карамельний,
І  аромат  духмяний  та  п'янкий,
Немов  душі  звабливий,  легкий  злет.

У  нім  весняний,світлий,  теплий  день,
І  сонце  залишається  в  зеніті,
Сади  стоять  в  яскравім  білім  цвіті,
Від  солов'їних  радісних  пісень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312726
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012

Ендрю Мітін

Знаю, что ненавидишь меня

Знаю,что  ненавидишь  меня.
У  кошки  с  собакой  побольше  симпатий.
День  за  днем  забирает  зима
И  мы  засыпаем  по  разным  кроватям.


На  дорогах  белые  перья.
Прошепчу  нелюбимой"люблю",
Ведь  ей  легко  словам  поверить,
Но  я  поверить  не  смогу.


Знаю,что  ненавидишь  меня.
У  кошки  с  собакой  побольше  симпатий.
В  небе  сумрачном  тает  луна,
Да  теперь  ее  не  достать  мне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312294
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 10.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012

Той,що воює з вітряками

Душа в твоей ладони

Душа  моя  в  твоей  ладони,
Береги  ее,  родная,  береги….
Чувства  честные  как  патроны:
Они  спасают  меня  от  тоски!
Пули  не    знают,не  ведают  лжи,
Они  либо  летят  к  цели,либо  нет,
Держи  меня  крепче,  держи…
Ведь,ты  моя  радость,мой  свет!
 Ведь  ты  моя  слабость,
Ты  -светлая,сладкая  боль…
Мой  труд,моя  усталость,
Я  сам  выбрал  тебе  эту    роль!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312527
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012

Alex-dr_7(tericon)

виртуальное

Он  ей  писал:  -  Спасибо,  Вам,  мадам,
что  Вы  мне  дороги  для  жизни  виртуальной,
конечно  же,  хотелось  чтоб  реальной,
Но  здесь,  увы,  не  повезло  уж  нам.

Она  в  ответ  печатала  ему:
-  Хотелось  с  Вами  поболтать  мне  "в  скайпе",
увы,  но  муж  мой  рядом  спит  в  кровати,
поэтому  тихонечко  пишу.  

Их  переписка  длится  уж  давно,
Их  души  виртуально  породнились,
И  кажется,  наверняка  влюбились,
Но  быть  реальной  парой  не  дано.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311932
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 09.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012

oleg lytvin

Будяк

В  одному  болоті  виросла  троянда,
Її  оточували  лиш  лобода  і  будяки,
Вона,  інколи  вела  себе  немов  лаванда,
Поглядом  стріляла  гордо,  як  з  гори.

Собою  милувалась,  тішилась,  цвіла,
Критикувала  всіх  в  болоті,
Мовляв,  тут  тільки  я  одна  така,
Маю  бути  і  в  повазі,  і  в  турботі.

Прийшло  спекотне  літо,  сонце  жарить,
Усі  спокійно  ждуть  дощу,
Тільки  троянда  лихом  марить,
«  що  ж  буде,  я  не  будяк,  я  ж  помру»!

Заспокоюють  троянду,  «все  добре  буде»,
«та  що  ти  говориш?ти  що    дурак»?
Тут  із  під  пенька  вилазить  рак  –
«заспокойся  ти..  ти  ж  звичайнісінький  будяк»!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312439
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012

Михайло Плосковітов

Ще й не весна…

Ще  й  не  весна,  і  на  щоках  –  рум’янець,
холодний  привид  сковує  поля,
і  за  плечима  днів  буденних  ранець,
де  серед  цвіту  –  зламане  гілля.

Зима  столика    по  кленових  спинах
лікує  білим    втрачені  літа.
В  тяжкі  прошиті  грона  горобини
мороз  найперший  солод  заплітав.

Відверто  тиша  тулиться  до  клена
під  тріснуте,  у  заметіль,  плече…
Невже  це  ти,  подумала  про  мене,  
Що,  так  рум’янець  на  щоках  пече.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012

Adele

Пустота в душі…

Не  приходь  до  мене  ніччю  -  
Не  чекаю  я  тебе.
І  твоя  жага  із  злістю
Більш  мене  не  доторкне.

Охолола  я,  коханий.
Зрозумій  й  забудь  усе.
Ти  в  мені  убив  печалі,
Ти  в  мені  втопив  мене.

Не  благай  і  не  вертайся  -  
Більше  шансів  не  даю,
Більше,  сонце,  не  старайся  -  
Більше  мук  я  не  стерплю.

Ти  мені  байдужий,  милий.
Хоч  -  іди,  а  хоч  -  сиди.
Хочеш  -  душу  мені  вилий,
Хочеш  -  казку  розкажи.

Але  більш  в  моєму  серці
Не  запалиться  іскра,
Не  залишиться  й  на  денці  -  
Всю  любов  ти  розплескав.

Не  шукай  в  мені  знов  світла  -  
Я  колись  все  віддала
У  твої  чорнющі  руки,
Як  любити  ще  могла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312325
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012

Анна Демченко

ʀᴇǫᴜɪᴇᴍ

...Здесь  где-то,  стук  колес  звучал  как  выстрел.
И  в  тот  же  час,  ни  возгласов,  ни  стонов...
В  руках  чуть-чуть  шумел  букет  из  листьев,
а  месяц  пропадал  в  тени  у  клёна.

Не  повторюсь  ему:  "прости"  и  "здравствуй",
не  стану  упрекать,  что  слушал  молча.
Он  словно  плакал  шлейфом  ярко-красным,
а  я  листву  его...  от  горя  в  клочья!

Иду  вперед,  бросая  камни  в  пропасть.
Хочу  забыть,  потери  боль,  и  вкус  ироний.
Чтоб  навсегда  стереть  тот  прежний  образ,
где  я  одна  стояла  на  перроне.

Где  в  доме  пусто,  только  ночь  в  окно  стучится.
Пылится  образ  среди  сотни  фотографий.
Мой  Благоверный,  мне  хотелось  излечиться.
А  не  писать  стихи  для  эпитафий.

...
Нависли  тучи  над  холмом  и  над  рекою,
И  стало  слышно  как  бьют  капли  по  зонту.
Я  вновь  мечтаю,  как  коснусь  тебя  рукою...
И  осознать  что  -  нет...
я  не  смогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312101
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012

Ветра

Зима замерзает цифрами на стекле

Зима  замерзает  цифрами  на  стекле.
Гудки  леденеют,  прячутся  в  телефоне.
Шаги  о-сты-ва-ют.  Время  -  не  отогреть...    
Зима  выдыхает.  Медленно.  С  тихим  стоном
пытаясь  сказать  что-то.  Звуки  скользят  к  ногам.        
На  окнах  -  седая  муть.  Словно  легкий  пепел.
     
День  замер  меж  слов  "темнота"  и  "светел".
День  выменян  кем-то  на  гул  в  твоих  проводах,
на  песню,  что  ветер  тихонько  поет  во  сне,
сплетая  слова  в  причудливые  узоры...

А  там,  за  окном  кто-то  высыпал  свежий  снег
и  выстирал  добела  серый-серый  город...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311004
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 07.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012

Міщишина Христина

Вихід є завжди

Здається  інколи,  що  виходу  нема.
Сніг  на  вустах  і  пухнастих  віях.
Здається  інколи,  що  ти  живеш  дарма.
А  інколи,  що  жити  ти  не  вмієш.

Я  обираю  стежку  -  знов  не  та,
Кажу  слова  -  і  не  влучаю  в  цілі.
Зруйнована,  пригнічена,  пуста...
І  знову  думка:  жити  я  не  вмію.

Де  мрії  тихі,  що  зігріють  час?
Лише  безглуздя  і  слова  глузливі.
У  серці  вогник,  що  ледь  жеврів,  згас
І  почуття  безмовні  і  лякливі.

Мені  б  кричати,  що  тебе  люблю!
Але  навіщо?...  Все-одно  не  чуєш...
Тебе  ненавиджу  я  і  себе  молю
Усе  забути.  Бо  життя  змарную...

І  інколи  здається,  що  дарма
Іду  кудись,  комусь  я  посміхаюсь...
А  за  вікном  розлючена  зима
Холодним  снігом  вікна  замітає...́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311821
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012

Юра...

Образи спустошені, відображення розмиті…

Образи  спустошені,  відображення  розмиті,
немає  рівноваги…  
терези  вверх…  вниз  поспішно…
я  немов  від  всіх  закритий,
лишній…

ковтаю  зИму,  запиваю  снігом,
намагаюсь  дотягнути  до  весни,
стомлений  циклічним  бігом…
Заметені  мости…

З  мінусовкою  банальною,
намагався  стати  справжнім…
не  вмію  я  брехати,  хоч  і  живу  буквальною
реальністю,  та  інколи  колажним
світом…
де  образи  спустошені,  відображення  розмиті,
та  саме  головне…  це  –  
жити  ….  жити….  жити…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311520
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 06.02.2012

Poetka

…із надлишкових правд…

"Xрани  Вас  Бог  от  слепоты  
И  от  нежданного  прозренья..."
                                   О.АРЕФЬЕВА
__________________________________

...сховай  під  підкладкою  свого  черевика  аркуш  на  якому
викарбовані  магічні  руни
нам  треба  втікати  мерщій  від  любові  якій  ніколи  не  стати  правдою...
бігти  через  час  через  відстань  щоб  зупинитись  і  відчути
ти  уже  так  далеко  що  волею-неволею  стаєш  зрадою...
щоб  отримати  право  на  ще  одну  вічність  достатньою  відпустити  
вчорашній  день
я  боюсь  втратити  навіть  цю  холодну  прокляту  зиму
для  якої  моє  серце  -  мішень...
головне  не  дивитись  на  життя  крізь  прорізи  твоєї  присутності
головне  знати  міру  кожному  щастю  і  впевнено  покидати
порожні  перони  твоєї  відсутності...
знаєш
саме  так  можна  навчитись  мистецтву  безболісно  вбивати...

слухати  важче  насправді  аніж  говорити
серце  занадто  мале  щоб  ми  в  ньому  могли  розминутись
і  тиші  тьм*яніють  колорити
дай  мені  землю  від  якої  я  б  могла  відштовхнутись
у  твоє  небо  
і  якщо  я  не  дай  Бог
виберу  невірні  маршрути
пообіцяй  що  ти  зможеш  мене
у  собі  розірвати  на  шматки
викинути
і  забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311641
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 06.02.2012

Невгамовний

ДУША НЕ СПИТЬ…

А  я  чекаю  на  твої  листи,  
Засніженими  тихими  ночами
Відверто  розмовляю  з  небесами,  
Вискубуючи  зірки  з  темноти.

І  ледь  помітний  шепіт  диво-ночі
Перекладаю  на  одну  із  мов,
А  музика,  що  ангельська  немов,
Запам"ятовуватись  аж  ніяк  не  хоче.

Течуть  рікою  чарівниці-ноти
І  незнайомими  акордами  співа,
Мелодію  поклавши  на  слова,
Душа,  що  закохалась  у  турботи.

І  ніжне  світло,  що  із  темноти,
Осяє  у  житті  тобі  дорогу,
В  тяжкі  часи  прийде  на  допомогу...
                                                                     Я  так  чекаю...на  твої  листи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311084
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012

Наталя Данилюк

Не приручай

А  ти  пішов-без  дотиків,  без  слів,
Сховав  в  кишені  теплу  жменю  світла...
Холодний  ранок  сріблом  продзвенів
І  в  серці  в  мене  паморозь  розквітла.

Та  перетруться  зерна  гіркоти
Пекучі  сльози  висохнуть  на  віях.  
Не  дозволяй  коханню  зацвісти
Там,  де  немає  проблиску  надії.

І  серед  снігу  не  буди  розмай,
Хай  слів  зрадливих  не  шепочуть  губи!..
Не  приручай,  молю,  не  приручай
Допоки  сам  безтямно  не  полюбиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012

Нея Легна

ЗАКОХАНІ

І
                           знов  блукаю  парком,  переходжу  міст,  
                           та  випадково  чую  часточку  розмови.
                           ось  знову,  не  втрачаючи  свій  хист
                           диктує  наполегливо  умови
ВІН...
                           стаю,  замислюючись  на  хвилину,
                           і  тиша  завмирає,  згущує  повітря.
                           у  думці  жертви:  "Кину/не  кину",  -  
                           а  він  уміло  знов  нанизує  на  вістря
ЇЇ...

Й
                         щораз  обдумуючи  кожне  слово
                         старанно  в  них  вкладає  почуття,
                         безглуздо  усміхається  медово  
                         й  надовго  поринає  в  забуття
ВОНА...
                         коли  у  них  було  все  так  чудесно,
                         коли  всі  негаразди  оминали  разом,
                         а  її  очі  ще  світилися  небесно...
                         можливо  все  ж  покине  іншим  разом
ЙОГО...
                         сценарій  змінюється  і  росте  експресія
                         і  вибору  у  них  обох  уже  немає...
                         а  далі  все  росте  й  росте  агресія,
                         й  нікому  не  важливо  хто  кого  
КОХАЄ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283634
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.02.2012

Mellani

Я втрачаю тебе у часі . . ( соплі )

Я  втрачаю  тебе  у  часі  
Очі,  спогади,  миті,  думки.
Розпливаються  сказані  фрази,
Розриваються  сторінки.

Я  тікаю  від  тебе  ночами
Коли  навіть  тінь  твоя  спить.
Змиваючи  все  дощами,
Бо  ще  досі  з  ліва  щемить.

Не  вривайся  у  моє  серце  
Там  немає  нікому  місця.
Я  ще  досі  з  тим  самим  перцем
І  мене  вже  й  сам  чорт  боїться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310521
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012

hronik

Не вбивай мене віршем!

Не  вбивай  мене  сьогодні  ти  віршем,
Не  вбивай  морально  -  і  навіщо?
І  так  отрута  в  серденьку  тече,
Дощі  трикляті  з  вітром  свищуть.

Не  вбивай  мене  сьогодні  ти  віршем,
Не  ріж  ментальності  на  клапті,
Вже  краще  дай  ти  калію  з  борщем,
Щоб  припинилися  страшні  напасті...

Не  вбивай  мене  сьогодні  ти  віршем,
Не  вбивай  морально  -  і  навіщо?
І  так  отрута  в  серденьку  тече,
Дощі  трикляті  з  вітром  свищуть.

27.01.2012  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309443
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 31.01.2012

Blondberry

Душею для душі

Втікала  від  долі  тендітна  душа
Й,  спіткнувшись  об  щастя,  злетіла  у  небо.
Та  втратила  знову  останній  вже  шанс,
Упала  на  землю,  бо,  кажуть,  так  треба.

Зібрала  всю  волю  і  силу  в  кулак,
Криваве  намисто  з  кохання  вдягнула,
Вплела  у  косу  лиш  волошки  та  мак
Й  побігла  кудись.  Лиш  куди  -  вже  й  забула.

Згубила  в  дорозі  і  серце,  й  чуття,
Розвіялись  коси  у  полі  вітрами.
Поклала  в  кишеню  нікчемне  життя
Й  блукати  пода́лась  глухими  стежками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267577
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 31.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2012

MC_Yorick

На клавішах ночі

Знову  сонце  сяде  а  ти  не  зі  мною
І  новий  світанок  зустріну  з  журбою
Без  твоїх  очей  марево  ночей
Не  дає  мені  сну
Хоч  не  знаю  як  але  все  ж  я  скажу

ПРИСПІВ:

Такі  прості  слова
Зірвуться  з  моїх  вуст
Разом  із  теплого  вітру  тремтінням
Такі  прості  слова
Це  сон  чи  на  яву
І  наче  в  єдине  сплелись  наші  тіні
На  клавішах  ночі...  нам  зіграє...  хтось  дивний  блюз
Я  тобі  прошепочу  -  Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ

Знаєш  як  тремтять  у  долонях  долоні
Погляд  єдиний  і  серце  в  полоні
Бачить  навіть  місяць
Що  немає  місця
В  небі  моєму  для  інших  зірок
І  для  мене  щастя  назустріч  твій  крок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310228
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012

Н-А-Д-І-Я

Вопреки всему, на окне весна…

Ночь.  Зима.  Метель.Спряталась  луна.
Тёплая  постель.  Вновь  без  сна...  Одна.

Как  далёк  апрель...Стану  у  окна.
Рвётся  дверь  с  петель.  Снег,  как  мошкара.

Вопреки  всему,  на  окне  весна.
Сердцу  моему  снова  не  до  сна.

Вдруг  расцвёл  цветок.  Вот  так  чудеса!
Белый  лепесток  мне  не  описать.  

Снова  я  в  плену  мыслей  и  желаний.
Только  цену  знаю    всех  моих  мечтаний.

Жаль,  тебя  понять  так  и  не  смогла...
На  дворе  всё  тише...  И  луна  видна.

А  постель  остыла...  Ох,  как  холодна!
Излечу  я  раны,  только  до  утра...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309957
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012

Poetka

…remember…

...тиша  -  це  те  що  ми  за  короткий  час  навчились  ділити  на  двох
чутливість  твоїх  пальців  зростає  з  кожним  дотиком  до  дзеркала
часу
у  кожного  із  нас  за  плечима  стіна  минулих  вражень  минулих
епох
і  спогади...широкі  немов  рівнини  Канзасу...
наші  ілюзії  часто  змінюють  свої  обличчя
завтра  доведеться  терпляче  чекати  на  чергову  правду...
я  зі  страхом  втрати  цілую  твоє  передпліччя
ніжно  та  спрагло...
що  вдіяти  коли  вино  стає  цикутою
коли  цукор  стає  сіллю...
коли  ти  так  невтомно  стукаєш
у  чужі  володіння...
це  історія  про  те  як  потрапляють  чужі  сни  у  твої  обійми
після  повені  вода  відступає  залишаючи  по  собі  пісок...
починається  новий  день...нові  війни
під  час  яких  холод  торкається  навіть  кісток...
кров  стає  надто  залежною  від  кисню
яким  ти  дихаєш
коли  нарешті  тебе  починають  слухати  і  розуміти
ніч  вривається  у  кімнату  риссю...
на  кожне  навіть  найменше  щастя  бог  накладає  ліміти...
і  наспраді  його  таки  можна  пробачити  і  зрозуміти
занадто  щасливі  люди
забувають  про  нього
неначе  про  батьків
дорослі  діти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309963
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012

Наталя Данилюк

Колись усе повториться…

Колись  усе  повториться  на  світі:
Зими  буденні  і  святкові  дні,
Весняні  ранки,  сонцем  обігріті
Липневі  ночі,  теплі  і  хмільні...

І  буде  знову  тлінна  золотавінь,
В  старому  сквері  мідний  падолист,
Гучних  дощів  розсипані  октави
І  завірюх  такий  протяжний  свист...

І  вкотре  будуть  райдуги  цвісти
Барвистим  сяйвом  десь  на  видноколі...
Колись  усе  повториться!Лиш  ти
Для  мене  не  повторишся  ніколи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 29.01.2012

LaurA

Падежи…

В  астрале  встречаемся,..  где-то
Реально  встречаемся,..  с  кем-  то
В  любви  признаемся,..  кому-  то
Живем,  не  любя,    мы,..  кого-то
И  призрачно-счастливо    в  мире  фантазий        
Нами,  к  несчастью,  забытом,...  зачем  -  то.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307351
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 27.01.2012

MC_Yorick

Каюсь

Ніч  упала  на  плечі  мені
Наче  мокрий  холодний  сніг
Тільки  тіні  зірок  на  стіні
Я  із  сином  у  темній  кімнаті
І  шепоче  молитву  малюк
Тебе  Боже  я  так  люблю
Захисти  тата  й  маму  мою
Це  на  мене,  на  грішного  натяк

ПРИСПІВ:

І  я  очі  свої
Тихо  вниз  опускаю
Поруч  Отче  стоїш  
А  я  каюсь...  каюсь
Наче  камінь  в  душі
У  грудях  болить  так
І  шепочуть  вуста  молитву

Побіліла  від  снігу  земля
Вже  заснуло  моє  маля
А  я  все  ще  молюся  бо  я
Надто  довго  грішив,  о  мій  Боже
Замість  шану  донести  Тобі
Я  немов  проти  течії  біг
Своїм  рідним  приносив  біль
Який  зможе  терпіти  не  кожен

ПРИСПІВ:

І  я  очі  свої
Тихо  вниз  опускаю
Поруч  Отче  стоїш  
А  я  каюсь...  каюсь
Наче  камінь  в  душі
У  грудях  болить  так
І  шепочуть  вуста  молитву

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309370
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 27.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012

Той,що воює з вітряками

CЛЕПАЯ ГРУСТЬ (ПЫЛЬ)

Слепая  грусть,как  выстрел,
На  то  она  и  грусть,
Имя  твое  на  сердце  высек,
Стихи  твои  я  знаю  наизусть…
Слепая  грусть  как  выстрел,
На  то  она  и  грусть,
Родное  имя  в  сердце  высек,
Любви  твоей  я  больше  не  напьюсь!
Мой  удел-слабость  и  жалость,
Растоптаны  и  чувства  и  слова,
Я-  пыль,я  грязь,  я  вечная  усталость,
На  стоптанных  сандалиях  раба!
     24.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308806
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 25.01.2012

s o v a

горизонт в белом, но это доступно

нет  ответов,  только  снег,
которого  так  давно  не  было  слышно
трюфельный  вечер  горчит,
кто  ему  не  угодил  непонятно...

а  в  паузах  ночей
маленьким  колокольчиком  
напоминания
звонко  так,  заливисто.
лю...

твои  пальцы  пахнут
мандаринами,
едва  касаясь  моих  губ,
обжигают  страстью
и  сводят  с  ума

фабрики  и  пароходы
не  сравнятся
с  этой  наполненностью
 


___
наверно  оно  было  вечно,  
как  и  ты,  как  и  я.
вспомнилось

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308161
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 24.01.2012

s o v a

квадрат гіпотенузи

коли  між  стелями  розхристані  думки
шукають  ночами  пристанку  і  турботи,
ти  між  рядків,  між  поглядів  стрімких,
за  посмішками,  все  гаразд,  не  проти...
___
коли  безсоння  бродить  спрагло  містом
співаючи  із  вітром  в  унісон,
ти  не  шукай  чарівних  слів  намисто,
не  варто  -  це  весела  гра,  як  сон
___

муз.
Federica  Camba  -  Magari  Oppure  No

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298154
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 24.01.2012

Іванна Шкромида

Бракне кави

Кава  злічена,
кофеїну  бракне  для  нових  сновидінь.
Паралічами
застигли  поряд  фіранки
засмальцьовані.
Вітер  не  приходить  в  гості,  не  куйовдить  волосся,
а  втім,  бути  вітряною    не  означає
розплітати  коси
і  в  тарілках  порожніх  шукати
відчаю  й  зіпсованості.
О  боже,
я  говорю  зараз  із  шматком  паперу,
що  під  руками  лежить  місяцями.
Почекайте  ще  кілька  хвилин,
і  моя  турбота  про  себе  зійде  нанівець,
розкришить  останній  кусень  хліба  на  підлозі
і  спатиме,  спатиме,
як  до  того  ніхто  ще  не  спав.
І  сто  хвилин  їй  не  вистачить,
чи  сто  одної  забутої  кимось.
Тай  музика  в  ній  не  пробудить
нічого  живого.
Світ    змінюється  докорінно,
руйнуючи  стереотипи  ночей.
Бракне  кави,  спокою  і  натхнення...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308614
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 24.01.2012

Юра...

Я з тобою…

Уже  не  сам…  але  присмак  самотності  в  горлі,
вітром  розвіяна  тиша  збудованих  правил…
ніби  пластинка  по  колу  в  старій  радіолі
ходив  я  без  тебе,  дряпавши  все,  але  мало
було…  Та  вдосталь  тепер…  я    з  тобою...  і  чесний,
і  більше  ніхто  не  потрібний  для  мене  лишень
ти….  Будь  поруч  завжди,  навіть  коли  без  адреси
я  блукаю  по  світу,  ніби  відкрита  мішень…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308525
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012

Poetka

…к тому кто рядом…

"Тех  нет  объятий,  чтоб  не  разошлись
 Как  стрелки  в  полночь."
           И.БРОДСКИЙ
_________________________________________________

...будущее  никогда  не  станет  ближе  чем  прошлое
коридор  ведущий  к  нему  длиннее  в  сто  раз  чем
коридоры  Рейхстага
антикризисная  помощь  вставляет  монеты
в  дверные  пробелы
время  всегда  начинает  разговор  шепотом
и  будто  с  похмелья  ...
стареют  ночи  если  слишком  долго  ты  проводишь  их  наедине  ...
каждая  на  несколько  десятков  лет  ...
я  возвращаюсь  к  забытым  квартирам
в  которых  только  разбитые  стёкла  и  летают  мыши  летучие
я  ищу  там  то  что  позволило  стать
мне  -  собой  тебе  -  чужим...
и  даже  если  воздух  на  самом  деле  гораздо  тоньше
и  прозрачнее  чем  мы  думаем
жизнь  всегда  сможет  начаться  и  без  твоего  присутствия  
но  что  это  будет  за  жизнь?..
в  привокзальных  гостинницах  сердца  прикрывают
белыми  простынями
и  оставляют  письмо:
"слишком  много  правды  попало  в  это  сердце"
камни  согреты  луной  молча  отдают  тепло
случайному  взгляду...
среди  плотности  снега
спрятана  поэзия  которая  пишется  временем
моего  существования  в  твоем
хотя  и  вымышленном  но
зато  таком  уютном  мирке...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308367
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012

Наталя Данилюк

Перехолонь у паморозь нічну…

Перехолонь  у  паморозь  нічну,
Зимову  тишу,  зоряно-погожу...
Гірку  образу  якось  проковтну,
Та  нелюбов-не  прилюблю,  не  зможу...

Гірку  образу  згодом  відболю-
Переживу,  відплАчу,  як  умію...
Лиш  не  промов  пекуче  "не  люблю",
Не  загаси  ще  тліючу  надію...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308366
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012

hronik

Обійми мене…

Ти  обійми  мене  у  горі  і  нещасті,
Притиш  у  серці  бурю,  ураган,
Нехай  повсюди  обминають  нас  напасті,
А  сонце  світить  радо  в  тиху  рань.

Ти  обійми  мене  при  світлому  прозрінні  -
Життя  таке  коротке  і  складне  -
Нехай  думки  у  лячностях  незримих
Дадуть  нам  радість,  щастя  над  усе!

21.01.2012  року      Місто  обіймів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308150
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 23.01.2012

Gerasimova Alyona

НЕ РАЗОМ, НЕ ОКРЕМО…

Не  разом,  не  окремо,
Він  в  залі,  ти  на  кухні,
Він  вірш,  а  ти  поема,
Він  свято,  а  ти  будні.

Ні  подихом,  ні  вітром,
Його  не  приворожиш,
Він  народився  літом,
А  ти  без  зим  не  можеш.

Не  разом,  не  окремо,
Та  губи  божевільні,
Складаючи  дилему,
Шепочуть,  ви  же  рідні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307834
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012

Чорний Кіт

Так хочу пережити смерть кохання…

Так  хочу  пережити  смерть  кохання,
Вдихнути,  щоб  по  тілу  знов  побігла  кров,
Щоб  запах  гнилі,  сліз  й  забутого  страждання,
Почистила  хоча  б  якась,  та  все  ж  нова  любов...

Щоб  більш  не  рвало  душу  на  шматочки  світла,
Які  згорівши  попіл  залишають  на  легенях,
І  сіль  в  сльозах  так  виїдала  сушу,
В  таких  спрацьованих  і  мужніх  жменях.

Так  хочу  пережити  смерть  кохання,
Очиститись  і  руки  добре  змити,
Хоч  я  навчився  бути  сам,
Та  все  ж  у  парі  хочу  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307983
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012

Migelito

НЕ БУДЬ ВАР'ЯТОМ

Не  будь  вар'ятом  прийди  скажи  признайся  втратив
Свободу  продано  навіки  чужим  відміним  слідопитам
Кричи  пиши  листи  до  неба  лишень  не  лайся
Тепер  залежний  сміло  від  примхливих  вражень

Король  князі  принцеси  їхня  челядь
Керують  мотузками  що  прив'язані  до  тебе
Ти  відчуваєш  ноги  руки  мозок  твій  вже  терпне
Це  нагорода  за  нецінування  вічну  впертість

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307501
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012

Poetka

…мій затишний спокій…

...напрочуд  легко  довіряти  коли  перестаєш  боятись  обману
є  ще  сотні  пісень  які  можна  співати  коли  наодинці  з  собою...
завжди  можна  знайти  свіжовириту  яму-
звірячої  пастки...
але  навіть  якщо  ми  з  тобою  різної  масті
я  напевно  швидше  помру  аніж  дам  тобі  впасти...

між  нами  море  яке  вмістило  у  собі  тишу...
у  минулому  житті  ми  були  рибами
і    бідний  рибалка  одного  разу  вдихнув  у  нас
душу...
я  люблю  коли  правда  (навіть  якщо  і  гірка)  на  двох
скибами...
і  щоб  зрозуміти  себе  часто  треба  давитись  мотивами
які  допомагають  довго  не  дихати  за  відсутності  кисню

тепер  усе  по  іншому  тепер  зими  схожі  на  осінь
віра  рятує  тільки  тих  які  курять  міцні  сигари  і  п'ють  ігрисні  вина
я  подумала...ми  ж  з  тобою  не  зовсім  
самотні...
ми  розділені  одними-єдиними  дверима...
і  мрії  схожі  на  старого  клоуна
із  невимовно  добрими  але  заплаканими  очима...
все  про  що  ми  зараз  думаємо
це  про  те  як  інші  переносять  цей  холод
переживають  ці  зими...
але  ти  залишайся  спокійним
у  нас  завжди  біля  ліжка  є  цікава  книга
і  напрочуд  хороші  рими...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307649
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012

arxangel

ВІН І ВОНА

Вже  день  весняний  й  теплий  догорав,
Вона  сиділа  на  краю  свого  вікна.
Неначе  в  неї  радість  ,хтось  забрав,
Вона  сиділа  й  сумувала  ,там  одна.
 
І  враз  у  неї  очі  заблистіли
І  по  облитчу  прокотилася  сльоза,
Вона  страждала  і  душею  й  тілом,
А  в  небі  загриміла  враз  гроза.
 
І  ось  на  землю  краплі  впали
Й  по  підвіконню  дощик  дріботів.
Вони  її  печаль  на  мить  неначе  вкрали
І  дощик  геть  іти  вже  не  хотів.
 
Вона  ж  сиділа  й  небо  розглядала,
Й  ніхто  не  знає,що  робилось  у  її  душі.
Та  лиш  одне  ,вже  точно  вона  знала,
Що  все  минуло  і  вони  чужі.
 
Ніщо  не  повернути  вже  назад,
Лиш  спогади  лишились  й  більш  нічого.
Не  зацвіте  вже  більш  зимовий  сад
І  поряд  вже  нема  нікого.
 
А  десь  далеко,теж  так  хтось  сидів,
Й  про  неї  думав  ,він  також  не  мало.
Він  з  нею  бути  разом  ,так  хотів,
Але  вона  цього  не  дозволяла.
 
Ось  так  проходив  час,й  собі  летів,
Вона  все  за  минулим  сумувала.
Він  ж  подарити  цілий  світ  їй  так  хотів,
Але  вона  його  у  своє  серце  не  пускала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307169
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012

Наталя Данилюк

Заметіль у Франковому місті

Заметіль  у  Франковому  місті-
Неймовірна  така  заметіль!
І  роями  сніжинки  сріблисті,
Наче  мухи  снують  звідусіль..

Заповзають  нахабно  за  комір,
Жалять  щоки(от  капость  дрібна!)
Світлі  вулиці,  тихі  знайомі,
Затулила  густа  пелена.

А  сніжинки  у  вітрових  лапах
Миготять,  мов  сполоханий  рій!
І  приємний  доноситься  запах
Із  кав'ярень,  міських  піцерій...

І  на  серці  так  тепло,іскристо,
Мов  пірнула  у  літепло  днів,
Світлих  спогадів  біле  намисто
Шелестить  у  шкатулці  на  дні!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307107
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012

Ігор Вовк

Ти лікуєш рани ефектом плацебо

Ти  лікуєш  рани  ефектом  плацебо.
Кава  без  цукру  наповнена  небом,
Кухня  -  квартира,  годинник  -  години
Здавлюють  в  мозку  сонливі  судини.

Перетягуєш  подих  від  мене  до  себе
Зморена  ніч  таїть  щось  скажене
Двері  –  кімната,  стеля  –  підлога
Вселяє  у  тіло  часточки  бога.

Ти  лікуєш  рани  ефектом  плацебо
Пілюлі  кохання  і  віра  у  мене.
Темрява  –  ліжко,  сни  і  видіння
Затягують  нас  в  свої  володіння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307018
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012

Poetka

…incomprehension…

...здається  вона  починає  втрачати  невинність  самотніх  ранків...
кладе  старі  монети  на  очі  усім  привидам  із  дитинства
щоб  вони  міцно  спали...
жити  часом  легше  із  тимчасових  розрахунків
тимчасових  коханців  ...
більшість  вважає  тебе  святим  якщо  ти  зумів  пережити  вічність
хоча  це  насправді  енний  десяток  холодних  ночей...
і  світло  плаче  сльозами  воску  на  підсвічник...
розуміння  часу  і  свободи  -  одна  із  найкорисніших  панацей...
ти  відчуваєш  що  кроки  стають  відважнішими  а  серце  спокійнішим
по  різні  боки  зими  твоє  серце  і  її  сподівання
вона  нікому  насправді  ніколи  не  присвячувала  свої  вірші
а  тим  паче  тому  кому  говорила  "останній"...
найчесніша  брехня  це  своєчасне  звільнення  від  заборон
складати  слова  у  послідовності  до  бажання  натовпу
на  вулицях  які  бережуть  її  запах  ще  й  досі  крейдою  намальований
кордон....
вона  так  наївно  чекатиме
що  сни  обірвуться  на  твоїй  подушці  перш  ніж  
ти  встигнеш  їх  зрозуміти...
і  дивлячись  крізь  вікна  автостанцій  на  зими
що  так  легко  втрапляють  у  людські  душі
вона  не  дозволить  тобі  померти  на  пів  дорозі
до  самого  себе...
це  так  важливо  вчитись  з  кожним  роком
відчувати  все  менше  непотрібу  в  своєму  світі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307017
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012

Юра...

Вкрий мене, коли змерзну… ( мікро… )

Ти  вкрий  мене,  коли  змерзну  самотньої
ночі  в  поривах  пісень,  холодного  вітру…
В  кімнаті  моїй  без  тебе  пустотної,
відчуваю  себе  на  пів  подиху,  мікро  …

Звик  називати  ілюзію  правдою,
і  вертатись  в  минуле,  наче  в  фотоальбом,
й  не  впускати  у  причавлене  вадою  
серце…  Я  біль  забуваю,  з  чорнилом  й  пером.

Добре  коли,  ти  торкаєшся  спокою…
і  ніжно  його  перетворюєш  в  істину,
ти  вкрий  мене,  коли  змерзну  самотньою
ніччю…  І  без  тебе  так  холодно  й  вітряно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306641
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 16.01.2012

hronik

Січнева симфонія

Холодний  сніг  усе  січе  сьогодні,
Січневий  вітер  лиця  обдува,
Ми  супимось  і  руки  ці  холодні
Постійно  прикривають  край  чола.

Йдемо  вперед  посеред  кучугури
І  ліпиться  невпинно  сніговик,
Життя  вже  сіє  ноти  з  партитури,
Удалині  поїхав  броньовик.

Проте  не  треба  вже  його  лякатись  -
І  подивіться  ви  на  цю  красу,
Давайте  в  сніжки  вже  нарешті  гратись,
А  то  як  дуну  -  бурю  принесу.

15.01.2012  року    Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306747
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 16.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2012

Олеся Шевчук

У вічної осені

Ми  в  полоні  у  вічної  осені,  в  недосяжності  світлих  думок,
Сонця  шмат  би  крізь  мрії  всі  витерті,  і  ще  б  віри  у  ще  один  крок,
Вранці  тіло  з  душею  стрічається,  і  прощаючись  йде  у  танок
А  годиник  вже  ритм  вибиває  свій:  цок-та-цок,цок-та-цок,  цок-та-цок.
Ми  в  полоні  у  вічної  осені,  в  недосяжності  світлих  думок,
Незалежні  до  пальців  аж  кінчиків,  п'ємо  солодко  біле  вино
І  пізнавши  душі  незабутній  той  цілунок,який  нам  дано,
Ми  збагнули  все    що  таке  щастя  й  де  таїться  печаль  заодно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306494
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 16.01.2012

Юра...

Ми - люди і більше нема…

Слідом  за  вітром  сьогодні  на  захід,  
нехай  відпочине  сум  і  тривога.  
Ми  просто  йому  маленькі  комахи,  
на  мапах  світів  стежина  дорога…  
                                                                       
В  місті  блукаєм  немов  в  павутинні,  
й  великий  павук  нам  щастя  плете…  
Гріємо  душу  в  пуховій  перині,  
але  все  ж  так  холодно,  все  щось  не  те…  
   
Не  гріє  і  чай  гарячий  із  медом,  
не  гріє  зима  і  при  плюс  двадцять  два…  
світ  аномально  сховався  під  пледом,  
а  того  тепла  насправді  катма…  
   
Штучно  збудована  радість  в  пластмасах,  
лінзи  рожеві  стандарт  є  для  всіх,  
світ  загубився  сьогодні  в  гримасах,  
нормальний  насправді  дорівнює  псих…  
   
Це  все  до  вподоби,  має  так  бути,  
мов  в    рамках  штамповані.  Ніби  взуття  
поношене.  Але  ж  всі  ми  тут  люди  
і  світу  ось  цього  маленьке  дитя…  
   
Краще  сьогодні  за  вітром  на  захід,  
можливо  там  ліпше,  та  хто  його  зна…  
Я  знаю…  ми  всі  маленькі  комахи,  
я  знаю  ми  -  люди  і  більше  нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306229
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012

Наталя Данилюк

Я вкотре вже згораю…

Я  вкотре  вже  згораю  у  вогні,
Коли  стоїш  обернений  спиною...
Бузкове  небо  дихає  весною
А  в  серці  рвуться  струни  голосні!..

Я  вкотре  шаленію,  мов  дівча,
Коли  звертаєш  погляд  не  на  мене!..
Грайливе  літо  губиться  зелене
В  твоїх  ясних  смарагдових  очах...

І  так  мені  ця  стриманість  пече-
Ота  любов  до  іншої  незряча,
Коли  рука  твоя,  така  гаряча,
Лягає  ніжно  на  чуже  плече...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012

Леся Геник

До струн торкнулася душа…

***
До  струн  торкнулася  душа…
В  холодній  ночі  болю…
У  тиші  падали  слова…
Так  рвалося  на  волю
Оте  таємне…  із  глибин!
Між  хвиль  солоних  вітру…
Злеліяних  в  думках  перлин,
В  обіймах  щирих  ритму!..
Влягалися  сухі  листки
Під  тіні  буботіння…
Збудовано  хиткі  мости…
Не  того  розуміння…
І  під  мелодії  надій,
Під  ночі  спів  відлу́нний,
В  розстеленій  між  зір  душі
Лишень…  холодні  струни…
(5.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305831
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012

MC_Yorick

ЗАПАХ РОМАНТИКИ

за    мотивами    фото    Юлії    Ільчишин

а  романтикою  і  не  пахне
пахне  лише  трава  після  зливи
біля  тебе  була  я  щаслива
а  тепер  наче  в  різних  містах  ми
ти  як  всі  чоловіче  -  козли  ви
доки  пестиш,  за  шерстю,  за  вухом
доки  є  у  долоні  морквина
ти  виконував  все,  наче  винен
наче  маму  ти  рідну  слухав
та  була  то  тебе  половина
ну  а  інша  впиралася  рогом
ти  сам  винен  що  став  рогатим
бо  ревнивим  був  забагато
та  і  часто  вважав  себе  богом
а  без  крил  же  літати  не  варто
тож  приборкай  усю  свою  злість
я  іще  раз  тебе  полоскочу
так,  ми  любим  таких,  хоч  не  хочем
мабуть  є  ж  таки  щось  і  в  козлів
чи  то  в  долі  такий  просто  почерк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305819
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012

Чорний Кіт

Я вже не твій…

Дивлюсь    на    двері,    знов    закриті,
 Я    знаю    більше    в    них    не    зайдеш,
 Я    все    забув,    давно    пройшло,
 Та    чомусь    ти    не    відпускаєш.

 Вікно    відкрив,    та    все    ж    не    гляну,
 Не    можу    бачити    дорогу,
 Де    разом    ми    колись    ходили,
 Й    за    щастя    дякували    Богу.

 Не    хочу    в    ліжко    я    лягати,
 Таке    колись    було    жадане,
 Тепер    хороше,    но    без    тебе,
 Й    любов    у    ньому    вже    не    тане.

 Ти    не    тримай,    я    вже    не    твій,
 Частина    твоя    відламалась,
 І    не    шукай,    я    вже    чужий,
 Якщо    зустрінеш    -    обізналась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305747
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012

Чорний Кіт

Вселити просто хочу віру.

Блукаю  я  немов  по  душах,
Серцях  і  не  закритих  ранах,
Живу  в  чужих  не  знаних  снах,
Копаюсь  в  не  здійснених  планах.

Не  царь,  не  Бог  я  і  не  лікар,
Не  маг,  не  дуполиз,  не  підкаблучник,
Я  не  витягую  за  ручку  з  брудних  ям,
І  не  щасливого  життя  підручник.

Я  простий  хлоп  закиданий  життям,
В  якого  є  і  біль  і  рани,
Й  багато  бачив  на  шляху,
І  пережив  я  різні  стани.

Не  ображайтесь  люди  добрі,
Кому  заліз  під  саму  шкіру,
Не  граю  я  на  почуттях,
Вселити  просто  хочу  віру.

Ми  сильні  всі,  хоч  це  не  легко,
Життя  і  доля  будуть  бити,
Крізь  біль  в  колінах  й  гіркі  сльози,
Життя  повинні  ми  прожити.

Нажаль,  цей  вірш  можуть  зрозуміти  тільки  близькі  мені  люди,  та  все  ж  радий  буду  всім.  Мене  завжди  тягне  до  чужих  проблем,  можливо  "там",  я  забуваю  свої...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305729
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012

Юра...

Справжня…

Справжня…  
і  дотики  ніжніші  за  світанок,
я  у  полоні  знову  твоїх  рук…
Моє  життя  немов  із  витинанок,
та  обійму  тебе  й  притиснуся  до  губ…

Ти  тільки  вір,  як  віриш  мені  зараз,
і  ми  у  двох,  нехай  нам  заздрять  всі,
з  тобою  йдем,  кудись  по  тротуару…
нічого  не  потрібно...  рука  в  руці…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305322
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 10.01.2012

Наталя Данилюк

Схрестилось все…

Схрестилось  все:і  спокій,  й  суєта
в  моїх  листах,  що  я  тобі  писала...
Так  схрещуються  руки  і  вуста
під  стразово-шовковим  покривалом
в  холодну  ніч.Відтанувши  на  крок,
я  так  боюся  подих  твій  впустити.
А  відстань  тисне,  тисне  на  курок,
думки  зринають  почерком  розмитим,
і  десь  між  ними  часом  промайне,
що  ми  з  тобою  чимось  навіть  схожі,
що  серця  два  єднаються  в  одне,
як  хмарні  дні  вливаються  в  погожі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012

Михайло Плосковітов

Різдвяні котики

У  цій  порі  ялинкових  весіль
пустує  сніг  .  Ген    набешкетив  скільки  !
А  ти  ідеш  з  роботи,  в    заметіль,
стискаючи  в  руках  вербову  гілку.

Заплутується  в  коси  теплий  сніг,
знімає  з  вій  таку  помітну  втому.
Сусід  чимдуж  з  торбинами  пробіг,
а  ти  в  руках  несеш  весну  додому.

От  бач!  Зима  ж  –  неначе  й  не  зима
й  тебе  вербова  гілочка  зігріє,
і  хоч  у  ніч  Різдвяну,  ти  –  сама,
проте…проте    ж  лишається  надія.

Скрипить  дорога  пізніми  саньми,
вітри  гасають  на  обмерзлих  мітлах,
а  в  тебе  диво:  посерЕд  зими
за  ніч,  вербові  котики  розквітли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 10.01.2012

Наталя Данилюк

Світло душі

...природа    Світла
                             для    всіх    єдина:
                             Зірка    ти,
                             чи    Людина…

                             (В.Савелюк)



Очищу  душу,  вивітрю  оскоми,
Змахну  росу  освячену  на  віях...
Сліпучим  снігом,  ніжним,  невагомим,
В  душі  осіла  світла  ностальгія.

Снують  планети  срібну  павутинку,
Спадають  з  неба  зоряні  дощі-
Не  знають  зорі  в  вічності  спочинку,
Блаженно  світять  в  закутки  душі.

Те  світло  стелить  серцю  теплу  постіль,
Фарбує  думи  в  лагідні  пастелі!..
Отак  і  ти  осяюєш  мій  простір,
В  безмежний  космос  прочинивши  двері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012

Леся Геник

Між словами…

***
Між  словами  –  закон!  І  між  діями  –  гріх…
Не  чіпай  вже  того́  додавання!
Бо  непевна  трансляція,  титри  –  німі…
Поміж  мізків  –  чиєсь  промивання!..

Затули  свої  вуха  щоденним  зелом
І  крокуй  по  доріжках  тремтливих…
Понад  «містом»  твоїм  вже  регоче  «село»!
А  у  серці  –  ритмійний  лжевивих…

Турболенції  хитрі…  і  втюрень  масаж…
По  розшарпаних  світом  газетах…
Не  кохайся  в  словах,  то  насправді  –  муляж
Натягне́ного  кимось  естета…
(31.12.11)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304241
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012

Наталя Данилюк

Коли зачиниш за собою двері…

Коли  зачиниш  за  собою  двері,
Не  озирайся  на  прощання,  йди.
Пекучим  болем  зринуть  на  папері
Твої  ще  теплі  тліючі  сліди...

І  не  розквітне  вишня  посивіла,
Коли  прийде  заквітчана  весна.
Я  стільки  слів  промовити  хотіла,
Та  обірвалась  зрадницьки  струна,

І  вже  на  поклик  мій  не  обізветься...
Зима  в  душі,  за  вікнами-зима.
Скільки  зірок  на  небі  твого  серця,
Та  для  моєї  місця  там  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012

Мілена Вітровська

подвійне тіло

Здається  на  сьогодні  досить
Потрібно  зняти  цю  тісну  шкіру
Змінити  наряди,бо  ж  минула  осінь
Натягнути  на  себе  похмуре  минуле.

Ще  трохи,і  я  задихнусь…
Від  нестачі  повітря,а  дихати  важко
Все  частіше  й  частіше  збивається  пульс
З  кожним  разом  натягається  шкіра  в  натяжку

Видумую..забагато  береться  на  себе
Скажуть  люди,що  втомлена  стала
Зранку  знов…мінятись  тілами  треба
Та  сьогоднішнього  зранку,щось  не  встигала

Пішла..не  як  звичайно..в  старому  тілі
Набагато  краще..що  не  змінила  маску
Відчуття..та  просто  неймовірні
Я  щаслива,що  зупинилась  вчасно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304056
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012

Той,що воює з вітряками

Світ (Тюрми в головах)

"Помни,что  нет  тюрьмы,страшнее,чем  в  голове...!"
                                                             Виктор  Цой  "Стань  птицей"



Цей  світ  із  сталі  та  із  квітів,
З  крихкого  скла  зламаних  доль,
Зі  спогадів,які  не  встигли  догоріти,
З  вічного  рабства,постійних  неволь....
Навколо  тисячі  тюрем  в  головах,
І  мільйони  нездійснених  мрій,
Цей  світ  суцільний  жаль,суцільний  страх,-
Та  все  ж  він  рідний  і  він  твій!
Ти  Живеш  на  цій  стомленій  планеті,
Шукаєш  Бога  в  вічних  небесах,
Читаєш  про  війни  в  ранкових  газетах,
І  мрієш  розставити  все  по  місцях!
Шукаєш  розради  на  задимленій  кухні,
У  стомлених  гітарних,напівстертих  струнах,
Приходить  ніч  у  зорях,у  вечірній  сукні,
Читає  душу  по  нотах,немов  по  древніх  рунах!
                         3.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303944
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012

Poetka

…шлях…

...цієї  осені  тепло  торкнеться  твого  серця  і  залишеться  до  весни
хтось  вірить  нашій  брехні  і  засинає  із  нею  на  одній  подушці
так  часто  буває...і  коли  починають  снитись  розбиті  літаки
виявляється  що  все  далеко  не  так  просто...
і  життя  все  ще  тебе  тримає...
можна  пройти  до  кінця  так  і  не  спіткнувшись  жодного  разу
об  власне  серце  яке  ти  безрозсудно  кидаєш  комусь  під  ноги
яке  жбурляють  від  себе  неначе  проказу
душею  убогі...
коли  ти  починаєш  говорити  про  те  про  що  інші  воліють  мовчати
сліпі  від  початку  сліпі  від  нарождення  й  ниці
хапають  тебе  за  горлянку
у  ребра  твої  вколюють  гострі  шпиці
і  так  усю  ніч...до  самого  ранку...
а  потім  теплий  віск  заливає  холодні  прогалини  часу
шматок  пшеничного  хліба  неначе  змучена  плоть  Спаса
втамовує  голод  і  навіть  лікує  відчуття  провини...
у  душу  твою  таку  ще  чисту  дитячу
життя  вливає  дешевий  міцний  алкоголь  та  першопричину  страху
і  прийде  час  що  в  тобі  буде  настільки  мало  сучасної  людини
що  я  накінець  зможу  повірити  у  Бога...
він  зараз  невимовно  крихітний  та  безпомічний
не  більший  від  мурахи...
повір  я  не  даремно  ховаю  тебе  від  інших
я  маю  тебе  так  як  і  ти  маєш  мене
тільки  довірся  рукам
які  більше  пишуть  аніж  обіймають...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303753
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012

Той,що воює з вітряками

Ріка і Камінь (Пілігрим)

Я-камінь  об  який  збивають  ноги,
Ти-  ріка,яка  зцілює  душі...
Я  пілігрим,який  вічно  шукає  дороги,
А  вони  все  вужчі  й  вужчі!
Всі  вони  однаково  тернисті,
Нічого  не  дається  просто  так!
Краплями  об  вічність  б*ються  миті,-
І  почуття  затиснуті  в  кулак!
Світ  лишається  на  місці,
Не  стоїть  на  місці  тільки  час...
Стиснувши  у  бронзовій  правиці,
По  хвилях  сивих  він  кидає  нас!
Він  перевіряє:
чи  є  сили  всередині  у  мене  і  у  тебе,
Він  знає:
У  кожному  із  нас  горить,палає  небо!
       2  січня  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303663
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012

Юра...

На мольбертах реальності

Залишу  місце  
на  мольбертах  своєї  реальності…
І  стану  я…  вільним  художником.
Не  малюю,  але…  в  гранях  буквальності
не  можу,  роблюся  невротиком…

Де  пензлі  і  фарби  й  моє  полотно???
Можливо  створю  я  абстракцію…
і  знаю,  не  вийде.  Але,  все  одно
шукаю  я  правду  і  грацію…

І  мовчання  ковтаю  з  холодною  кавою…
Розмазую  фарби  хаотичними  рухами,
й  рукою  маленькою,  але  вже  зухвалою,
свій  світ  на  мольбертах  малюю,  стуками
серця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303233
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011

Чорний Кіт

За що провина, ми ж кохали?

Пізнавши  біль,  шукаєш  світла,
На  нього  йдеш,  чекаючи  спасіння,
Ховаєшся  від  тінів  минулих  слідів,
Не  знаючи,  що  далі  провал,  чи  везіння.

Чипляєшся  за  слова,  думки,  події,
Немов  кіно  відмотуєш  життя,
Та  тільки  в  ньому  вже  нічо  не  змінити,
І  душу  рве  на  шмаття  каяття.

За  що  провина,  ми  ж  кохали?
Тепер  залишились  страждати,
І  як  би  ми  не  посміхались,
Нам  біль  свою  не  приховати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303226
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011

Анна Демченко

Свобода вина. (В соавторстве со Сливомалиношок)

Что  во  мне  рвется?  -  Желание  искать  ответ?
В  твоей.  и  в  моей  вселенной.  где  в  туман  ударяется  голос.
и  на  темно-сером,  твои  зрачки-звезды  видны  как  на  ладони.
прошу,  веди  меня  за  собой  как  слепого  щенка.

В  отражении  рук,  в  отражении  глаз  это  правда
Сраженья,  тишина,  сладость  огня.
Спасибо,  тебе,  спасибо,  слова
за  тишину,  которая  ничего  не  дает,  кроме
союза

которого  я  всегда  боюсь.  Боюсь  оставаться  в  тебе.
Лететь  вниз  -  а  падать  в  небо.  По  коже  мурашками,
и  ты,  слишком  близко  к  вечному,  холодному,
безликому.  Темноте,  из  стен  и  инея.

Но  защищать  тебя  готово  время,  по  которому,
ломая  синий  лед,  катятся  в  пропасть  луны  с  орбит.
Чтобы  шум  не  тревожил,  чтобы  сон  убаюкал,
будет  рядом  улыбчиво,  кротко,  присутствовать
кто-то  родной.

Слишком  сильный  порыв  ветра.  Он  обморозил  мне  пальцы.
Но  это  единственная  планета,  на  которой  я  ощущаю  голос.
твой  согревающий  голос.  Похожий  на  альт.
и  когда  я  падаю  в  черную  бездну,  
моя  мечта  -  его  слышать.

Родной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296836
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 28.12.2011

Юра...

Та не дивіться під маску …

Я….  вдягну,  свою  звичну  маску,
буду  скалити  зуби,  і  всміхатись…
З  радісною  міною  говорити  «Привіт»,
питати  «Як    справи»…?  
Ніби  мені  не  начхати…

Лицемірити…-  звичне  діло,
трохи  цинічності  в  очах-це  мій  козир…
Та  не  дивіться  під  маску  
будь  ласка…!!!
Там  надто  болить…там  дуже  не  легко,
інколи  тепло,
                 інколи  терпко,
                                   інколи  пекло…

Ви  краще  всміхніться  у  відповідь,
й  стане  тепліше...
Та  не  лізьте  під  маску  і  в  душу…!!!
Не  чіпайте
безповоротності  мого  існування,
там  не  так  все  вже  й  ліпше...
Та  я  не  зміню  й  не  порушу,
сьогодні  гучніше…
                         завтра  тихіше
                                         мовчання…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302638
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011