Я не просила у Бога багато,
Я просто хотіла людського тепла,
Хотіла я просто щиро кохати,
Поки любов не згоріла до тла.
Згоріла любов, залишивши лиш рани
Розчинившись в повітрі, зникла кудись.
Витекла швидко, як вода із-під крану,
Зруйнувавши надії, що були колись.
Здавалось, що світ перестав існувати,
Що небо і сонце згасли умить.
Здавалось, що більше не зможу кохати,
Не зможу життя я щасливим зробить.
Та сталось не так. Я розправила крила,
Повірила в те, що життю не кінець.
Крок я рішучий назустріч зробила
До щастя, до свого пішла навпростець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176101
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 04.04.2011
Залиш мені на згадку подих,
Що обпікав мої вуста,
Що снивсь мені посеред ночі,
Залиш, бо я уже не та.
Залиш мені на згадку запах,
Що ввів мене в чужі світи,
Залиш мені його на згадку,
Бо ти тепер уже не ти.
Залиш на згадку поцілунок,
Яким стрічали ми весну,
Той ніжний і солодкий трунок.
Я пригублю його й засну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175985
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 04.04.2011
Холодний чай, по ночам сльози,
Й нестерпний кожен твій «онлайн».
І в дощ, і в сніг, в любу погоду,
В навушниках завжди печаль...
А кожен ранок знову справи,
Вдягнути радість і красу,
Важливо гордість не забути,
І каблуки – на висоту!
І усміхутись так фатально,
І оком підмигнути їм,
Щоб знали всі, я не печалюсь,
Немає місця самоті!
Зібрати пошепки обійми,
Почути знову комплімент,
Тебе, можливо десь зустріти,
Не привітатись (мабуть лінь)!
Десь під обід піти гуляти,
А як нема з ким,то одна,
Собі про щастя наспівати,
Забути всі твої слова...
А потім вечір, все як зранку,
Я усміхаюсь і живу.
Курю, мабуть, і п’ю ту каву,
Що я з дитинства не люблю.
І все ж життя – не тільки грози,
Є ще не менш страшний туман,
І по ночам бувають сльози,
Й нестерпний кожен твій «онлайн»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234528
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 04.04.2011
То буде ніч, я знаю точно,
Бо день – не час для каяття,
То будуть сльози й сигарети,
То буде правда і брехня...
Він скаже тихо щось на вухо,
Вона же знову промовчить,
Він гаркне, він поб’є посуду...
Вона же знову промовчить!
Він п’яним вийде на балкон,
Він крикне щось, почує вереск,
Вона не прийде втішить знов,
Вона залишить слід на дверях...
На ранок він побачить сон:
Вона біжить за ним у пекло,
Прокинеться і у вогонь
Його закине так відверто...
Почне шукати телефон,
Звонити буде раз за разом,
Вона підніме й вполутон,
Прошепче: «Нас немає разом!»
Тумани попливуть з очей...
Іще лишилась пляшка пива,
То буде ще одна з ночей,
Коли вона його лишила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236572
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 04.04.2011