Немов у пастці власного життя,
Не пробачаючи себе за ілюзорну казку,
Я все тамую ніжні почуття -
І лиш у снах таку ненависну знімаю маску.
Ми там, у снах, нітрішки не чужі,
Палаєм пристрастю, на всі «але» закривши очі.
Спокійно так і мило там душі!
Як жаль, що вічними не можуть бути наші ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854045
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Мы не слышим, как растёт трава,
как День стучится в двери,
но суждено уже познать,
что есть и люди - звери.
Могу удивляться, сочувствовать,
гневаться или восторгаться,
но стараюсь "не перегибать палку",
пусть свою песню споёт моя Душа,
если даже за неё не дадут ни гроша.
Умирает, залитая кровью последних потерь
и оглушенная криками войны, безнадёга моя.
Я себе палач и узник,
сгорбилась от невзгод и слёз,
куда так быстро промелькнули
ушедшие года утрат,
на коленях дни мои последние стоят.
Обеими руками за Жизнь цепляюсь,
пред Господом каюсь.
Его Вера, как добрый конь в дороге,
не свернёт, сломавши ноги.
Знаю, о чём молчат дни, часы, года,
что Жизнь не будет длинной, навсегда.
Знаю, что других легче судить, чем себя.
Моё совершенство ещё далеко,
как Небо и Земля,
и только поцелуй осени,
журавлиным клином,
рассекает небо неумолимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853351
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Лечу нотой со смычка,
росинкой с листа, перьинкой ветерка,
островком надежды,
в житейском океане безбрежном.
Птицей в небо,
вертуальной любовью в Небеса,
рекою в глубь,
краса...
Звёздочкой в просторе бесконечном,
кристалом верности, грусти,
одиночества,
жду справедливости,
Судьбы пророчества.
В иллюзии дождя купаясь,
Душой нагая домой возвращаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852241
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
любящие искренне - уязвимы
я слабая
не верь, что я сильн'а
и что однажды в жизни я посмею,
зажав в ладошке нервы,
просто так,
вдруг отпустить,
не жить, не быть твоею
для силы
женщинам дают характер "сталь"
и отнимают радости земные,
лишь единицам позволяют слабой стать,
даря любовь с единственным, любимым
я слабая
и ты меня храни,
не позволяй быть сильной без причины,
для женщин нет отчаянней цены -
стать сильной у любимого мужчины....
28.12.16
https://www.stihi.ru/2016/12/30/234
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850554
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 20.10.2019
Із приходом осені я кожного холодного ранку прокидаюся дещо спантеличеною. Я перекидаюся на лівий бік (адже змалечку звикла спати на правому) і спросоння намагаюся знайти Тебе рукою. Мені хотілося б притулитися до Тебе і зігрітися, а не шукати плед і кутатися в нього знову й знову. Я хотіла б заварити дві чашки кави, а не одну, самотню. Якби Ти був поруч, то я не дивилася б пустими очима у вікно, не рахувала би, скільки повз наш будинок пройшло людей і скільки разів спіткнувся той паркувальник, який так старанно заробляє гроші. Я не ходила би кругами по кімнаті, шукаючи, де цього разу я поклала свої окуляри. Хммм… Адже кожного разу знаходиш їх мені саме Ти. А ще, якби Ти був поруч, я би не гадала, що цього разу приготувати на обід, бо з Тобою завжди все відомо. Певно, якби я не була сама, я би не прочитала дюжину книг і не передивилася сотні фільмів. Ба більше, я би не закінчила вишивати картинку на майбутню Нашу кухню і не домалювала би ті картини, які мають прикрасити стіни Нашого житла. Дивна річ — самотність. Хтось скаже, що люди самотні тоді, коли вони не мають з ким поділити свої переживання, не знають у кого попросити допомоги, або ж до кого спонтанно прийти ввечері з вином та виноградом. Інші гадають, що люди самотні тоді, коли вони мають у серванті лише одну чашку, одну вилку і ложку, одну тарілку та один бокал. Чомусь усі асоціюють самотність із повною відсутністю людей у чиємусь житті. Проте я гадаю, що це не так. Я самотня лише тоді, коли я говорю до стін, до картин і до телефона, у якому Твої фото. Але із першим звуком провернення ключа у замковій шпарині ця всіма недолюблена пані Самотність швидко зникає. Дім наповнюється іншим повітрям, іншими звуками, іншою атмосферою і іншою мною. Із Твоїм приходом усе стає рідним і таким необхідним. І цього разу (хоч і не кави) я заварюю дві чашки, а не одну. Тепер я не боюся всміхатися, жартувати, говорити безліч дурниць і розумних речей, адже я знаю, що їх чують не лише кутки, квіти і меблі, їх чуєш Ти. Ми багато говоримо, перш ніж знову лягаємо. Перш ніж вимикаємо світло, Ми знімаємо із себе терпкість прожитого дня і кислоту, впитану від міста. Ти знову лягаєш ліворуч від мене і повертаєшся спиною, бо так Тобі простіше заснути. Я обіймаю твою широку спину і також від вертаюсь від Тебе, бо так я звикла з дитинства. Я крізь сон відчуваю Твоє дихання і Твої рухи. Я відчуваю, коли Твоя рука торкається мого тіла. Але я продовжую спати, щоб зранку знову прокинутись самотньою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848445
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Эта осень - моя...И натянуты нервы до края...
Кто-то может сказать, что ещё далеко до зимы...
Как же трудно писать, каждый раз со строкой умирая,
не до танцев...когда каждый день будто дали взаймы!
Эта осень - моя...Всё надорвано: мысли и жилы...
И такая хандра!... Я теперь так жалею о том,
что бездумно, к чему так тянулась душа, отложила,
понадеясь на то, что всё лучшее будет потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847645
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 15.09.2019
— заплети мені в коси
тіні трояндових мрій,
мімози… чаклуння
ув досвіток мрев ти підлий…
час — рутовій
(в долонях смарагдових травня)
без правил
жонглює заграви,
імлаво
сповиває октави трем-віхол
в міжреберній яскині…
цензури — у скриню…
…в павутинні днів мойри
без коректури
аури плюсують.
— а суть??? — а суть???
шепочуть сніння напіввинні
сердечних арій.
— заплети мені в коси рій трояндових мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835813
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 17.05.2019
антонімом до міцної кави буде зелений чай,
і на підлозі спочине піца з брудом одноразових ножів та виделок.
антонімом до "привіт, кохана" буде пусте "прощай",
по телевізору йтиме замість вічного "Титаніка" улюблений "Шерлок"...
антонімом до безсоння буде звільнена, мертва ніч.
я поховаю її в собі, прокинувшись на ранок, доведу теорему,
що звісно, чорт забирай, моє життя - пречудова річ,
і це причина, щоб мати силу, обраним присвячувати добрі поеми.
антонімом до колишніх подруг буде блокнот і кіт,
розповідатиму тільки їм про радощі й печалі, про все, що надихає.
не знатиме відтепер ніхто, чому моє серце - лід,
нехай не судять мене, я просто знаю - всі нещастя на землі від кохання!
антонімом до підборів будуть кеди і чорний шарф,
в мій день народження рівно в сьомій ранку на Хрещатику п'янітиме злива,
в навушниках зазвучить Бон Джові з радісним "It's My Life" ...
все від сьогодні іде зовсім по іншому, і я стовідсотково щаслива!
21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829940
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 27.03.2019
А ти думаєш, здатна я зламати священні узи?
Пов'язати чоло і стрибнути невідь-куди?
Ми з тобою були. І назавжди залишимось - друзі.
Ми з тобою ніколи насправді так й не "були".
___
Та я знаю, як важко щодня малювати сни.
Але то є життя. І, на жаль, всяке може бути.
І не вийде змінити того, що зопалу зробив.
І немає різниці, що скажуть нам інші люди.
_____
Чи безглуздий. Чи хворий. Чи, може, така твоя віра.
Я не просто для тіла. Я вільна. Вперта. Жива.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не зустріла.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не знайшла.
20.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824262
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 18.03.2019
ти залишив мені на згадку
трохи вітру і мало слів
"як ти там,мала? все в порядку?"
а я просто не бачу снів
упустив моє серце на друзки
перерізав словами горло
навкруг шиї зв'язав мотузку
і питаєш, чи все в мене добре ??
краще я би тоді померла
не любов це була, а вар'яцтво
я об тебе всю душу подерла
об твоє невиправне блядство
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829280
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Я устала быть сильной: сильнее своих мужчин,
У которых нетвёрдые спины и шаткие плечи.
Я сама себе кованый меч и железный щит;
Государь, полководец и воин. Гордиться нечем!
Я устала баюкать галактики чьих-то душ,
А затем признавать, что мертвы — до единой! — планеты...
Принимать ежедневно печали контрастный душ,
Проникающий глубже подкорки и нервных клеток...
Я устала чернильное сердце спускать в утиль,
Хоронить пустоту, как в поэзии рифмы-глаголы,
И нести нерасплёсканной нежность свою в горсти.
Я устала быть сильной, но путь мой тернист и долог.
09.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828432
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
The love should bé not in words ónly,
You must express it other force,
Assure your sweety she is not lonely,
And try to find her secret source.
Her secret source of inspiration:
Surprise her, help her, find her out,
And she'll appraise your application,
Be more decided, have no doubt.
When she is ill don't leave her single,
Take care of her without words,
Keep her in safe of every jingle,
And ask sometimes "Is something hurts?"
Support your swéetheart in each action,
And force her smile to show it up.
Just hug her tight for satisfaction,
So she'll forget her wailful cup.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725902
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 11.02.2019
Я дякую тобі за тиху посмішку
І ранки, де я хочу прокидатись!
За мрії невагомі ніжні дотики,
Примушують надії розпрямлятись
...
Тендітні крила, що не всюди ніч...
За проблиски світанку- пестять душу.
Лишаючись із нею віч на віч,
Я знаю, що на мить її порушиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824749
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019
[i]Романтизму Лорда Байрона[/i]
Здесь дни спелё́нуты туманом,
А вечерами не заснуть…
Здесь – все расплывчато и странно,
Здесь в венах вместо крови – жуть.
Дома – громады слез из камня,
Колодцы улиц, чернь дорог…
И по пустынным тротуарам -
Гонимый ветром серый Дог.
На миг войдя в тумана сырость,
Исчез он, растворился в нем…
Его следы с асфальта смыло
Ничем не пахнущим дождем.
Провалы улиц отражались
Асфальтом, - будто бы стеклом.
Дождинки в брызги превращались
И тротуар – водой секло.
А мокрый Дог сквозь стену ливня,
Избрав неведомый маршрут.
Бежал куда-то злой и сильный,-
Туда, где, может, и не ждут.
И в этом сумасшедшем мире
Его свобода и порыв
Вмиг все дожди остановили,
А он от радости… - Завыл!
01.04.1969
Фото из Интернета
https://www.youtube.com/watch?v=QhwwCWkmYoc
Rolling Stones - Wild Horses 1971
© Copyright: Георгий Данко, 2009
Свидетельство о публикации №1912290668
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244938
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 05.02.2019
[b][i][color="#591814"]Хотілось би ...Не в силі час вернути,
Між тим, що є і що могло би бути...
Зникає тінь в коротких днях осінніх
- на жаль лише моя.
І губиться в туманах віра в диво,
А смуток сльози видають зрадливо...
І ми дорослішаєм ще на одну осінь
- і ти і я.[color="#591814"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762958
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 03.02.2019
Не боюсь тебя потерять...
Чувство страха - порождает страхи...
То, что Моё - у меня не отнять...
Душа - есть - компас...
Показывает знаки...
Куда идти ...
С кем идти...
Раскрыты все дороги...
Важно Души притяженье...
Всё заложено...
Внутри нас...
В тонких телах...
И каждый находит своё...
Одним взглядом, мгновенно...
А если сомнения?
Куда дальше идти?
Остановись...-
Послушай Душу...
Не сворачивай!
С своего Пути...
Если почувствовал свою родную Душу...
Не боюсь тебя потерять...
Не теряются родные Души...
Сколько надо...-
Душа будет ждать...
Своего...
Того, кто больше всех нужен...
Где - то там...
В тонких мирах...
В потоках подсознанья
Записано всё...
Что уготовано нам...
Душа Чувствует Всё...
Не теряйся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823949
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
"И, если, я гореть не буду,
И, если, ты гореть не будешь,
И, если,мы гореть не будем,
То, КТО же здесь, развеет тьму?"
Назым Хикмет
ЭНЕРГОВАМПИРЫ также ослабляют нашу с вами энергозащиту, т.е. являются вольными или не вольными помощниками тёмных сил.
Места, в которых часто присутствуют отрицательные эмоции или поступки людей - скандалы, драки, убийства, изнасилования также привлекают к себе временных жителей в виде тёмных сущностей. Так появляются «нехорошие квартиры» и «неспокойные места». Помните об этом и старайтесь избегать ссор и конфликтов в местах постоянного проживания.
Важно знать каждому как дважды два! Если человек не развивается духовно, не работает над своими отрицательными эмоциями, страстями и поступками, то тёмные силы полностью подавляют такого человека. Когда это происходит, то такой человечек становится единым (общим) с потоком темной частоты, в котором обитают демонические сущности, становится их ПРОВОДНИКОМ, также как убийцы, наркоманы, ведьмы, колдуньи, маги, маньяки, и притягивает еще больше темного инфернального (демонического) сознания.
Чем больше мы развиваемся духовно, тем больше доброты (Света) мы аккумулируем в себе. Чем лучше мы развиваем хорошие качества, тем больше имеем шансов подключиться к СВЕТУ, получить высшую частоту, создающую сильное духовное тело. Святая Троица - это Отец, Сын и Святой дух, как учит нас всех религия Это навсегда три составляющие: физическое тело, душа, и дух (сознание). И когда у человека какое то из этих составляющих отсутствует или расхолажено (рас-тро-ено) - человек растроен! Ещё про такого человека говорят рас-тро-ился, правильнее с ударением на "и". Когда у человека есть:
только тело - это труп.
тело + душа = биоробот
тело+душа+дух (сознание) = человек.
Теперь знайте: наше тело, сильное духовно и физически – всё это защищает нас от лунного воздействия ТЁМНЫХ СИЛ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822819
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 03.02.2019
Что ни день - то ахинея
Что ни ночь - то забвение
Поток сознания - панацея
Кислость мыслей - преступление
Что не скудно - то мрачно
Что не страх - то уныние
Мы привыкли жить алчно
Искать в аду изобилие
И нет романтики в этом
Все сказки с детства забыты
И лишь упрямым поэтам
В чудес мир двери открыты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822750
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 03.02.2019
Налий мені вина із почуттів,
П/янкого, що бажаннями солодке,
Що звабить насолодою світів,
Бо ніч свободи принципів коротка.
А може зачекай, бо світ вина,
Вогнем жалів світанком спалить душу.
Бо ранок запитає, чом сумна?
І келихом пустим усе порушить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823875
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
🍀🍀🍀
розумієш мене, просто дуже втомлена.
я із духом збираюсь. я зовсім не зломлена.
та щоночі о п'ятій кричать мої сни.
після тисячі зрад від найближчих
серце хоче не щастя, а тиші.
серце хоче розвести фальшиві мости.
🍀🍀🍀
я під ранок навчилася мовчки молитись.
і спокійно уввічі чужим вже дивитись.
чим ти хочеш мене, ну скажи, налякати?
як виходиш з таких безпросвітніх тунелів,
то з ноги відчинятимеш будь-які двері.
і не станеш погоди/нагоди чекати.
🍀🍀🍀
фрази завчені кожної ночі говориш.
що ніколи такої помилки не зробиш.
будеш вірити тільки собі та у себе.
та я скажу, то треба бути цинічним.
без душі. чи без принципів. чи ще щось інше.
щоб тобі почуття не зламали ребра.
04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786857
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 02.02.2019
Гаряча чашка кави, за вікном
Уже пожовкле листя, знову осінь...
Прийде солодка потаємним сном,
Погладить щемом посивілі коси...
Тремтливий вітер- спогад заколише,
Де сонце щастя, парк і ми удвох...
Холодний дощ історію напише.
Квітує сумом біль - чортополох.
Гаряча чашка кави затремтить,
В руках, що твою руку відпустили...
О осене, уже не так болить,
Дощі чеканням сльози всі пролили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823267
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 02.02.2019
Пустий перон залишився позаду,
І сонце сходить десь на чужині.
Мої листи не мають адресата,
І жевріють вже вічність у мені.
Автор: Тетяна Девда🥀
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823813
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Той звабницький шепіт в чутливості пальців,
Таких невагомих, нестримано ніжних...
А серце завмерло в шаленому танці,
Не стримало стогін, розбурхано віщий...
Спокусливі губи так близько карають,
Неначе коштують терпіння повільно...
В обіймах коханих страхи всі розтануть
І з подихом кожним душа стає вільна...
І байдуже де ми, важливий лиш погляд...
Пронизує, пестить терпка насолода...
Розніжені душі, оголений огляд,
Розпещені сонцем у світі свободи...
Тримай мене міцно, обіймами долі,
Бо душі не сяють в одній половині...
І знову розтану... коханням...поволі,
Бо звабницький шепіт так близько, невинний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682201
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 02.02.2019
Ко мне подселилися страхи.
Как ночь, так выходят бояться
всего и, как водится, ахи –
что, скоро три раза по двадцать,
в итоге – то-это, и третье
открыть не смогу и со стуком.
И если их мало при свете,
то ночь, она та ещё сука.
Бессонниц плодит в каждом страхе.
А я, кроме них, бьюсь с неверьем,
что в силах – послать их всех на хер,
захлопнув пред страхами двери.
Ну, вот и неверье впускаю
к живучим, пока, заморочкам.
Но я,
я себе отвечаю –
я их победю всех! и точка.
28.12.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823723
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Ко мне подселилися страхи.
Как ночь, так выходят бояться
всего и, как водится, ахи –
что, скоро три раза по двадцать,
в итоге – то-это, и третье
открыть не смогу и со стуком.
И если их мало при свете,
то ночь, она та ещё сука.
Бессонниц плодит в каждом страхе.
А я, кроме них, бьюсь с неверьем,
что в силах – послать их всех на хер,
захлопнув пред страхами двери.
Ну, вот и неверье впускаю
к живучим, пока, заморочкам.
Но я,
я себе отвечаю –
я их победю всех! и точка.
28.12.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823723
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
... хай завтра буде чистим полотном,
бо я втомилась бути чорно - сіра!
лиш фарби кольорові і теплом,
малюй мене палітрою довіри!
бо ти є мій художник ідеал.
малюй мене, я знаю, що ти вмієш!
розвієш хмари, пристрасний Дедал.
я знаю крила мрії не зотліли!
хай буде завтра - сонця і надій!
малюй мене, свою примхливу музу.
бо я така! Ти безнадійно мій...
і я твоя, яку ти не забудеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823119
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Но разве в том твоя беда
Что всё не так, как-бы хотелось
Нам больно, когда меняем города
Ещё больней, когда теряем смелость
Но разве в том твоя вина
Что птицы все назад не долетают
Налей ещё чуть-чуть вина
Пусть наши мысли отдыхают
Но разве здесь твоя обитель
Где окна с выходом во двор
Ах, извини, ошибка тут родитель
Я ухожу, и я не вор.
Но разве в том твоя беда
Что снег скрипит на ели
Ведь он растает и тогда
Всё станет так, как мы хотели
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694767
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 19.01.2019
Я не хочу тебя любить
Себя всё время убеждаю
Что я хочу тебя забыть
Но я тебя не забываю
Всего коротких пару встреч
И ночь одна - одна всего лишь
Хочу я мысли эти сжечь
Но их другими не прикроешь
Да, так безжалостна судьба
Всего глоток подарит счастье
Не даст допить его до дна
В порыве нежности и страсти
Да, лучше б мне тебя не знать
И говорить с тобой не сметь
Смотреть в глаза твои и ждать
Когда растопится в них медь
Вины твоей в том вовсе нет
Что я - всего одна из многих
Ты зря средь чуств моих убогих
Занял любви несмелый свет
Прости ты это мне признанье
Нет, не прости, ти только знай
Тебя забуду я с годами
И за высокими горами
Поселиться моя печаль
Ну что ж спасибо и на этом
Мне было хорошо с тобой
С упрямым, грубым, но...поэтом
С открытой каждому душой
Ты это прочитать не сможешь
Зачем тебе всё это знать?
Живи, мой друг, живи как сможешь
Не надо лишь судьбу ругать
Судьба ни в чем не виновата
И случай вовсе не при чём
Когда дробится сердце в атом
Вливаясь в душу горячо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694781
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 19.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2019
Ще в ліжку...
Залоскочені незнаним,
Зніміли голоси пересторог
І кожен імпульс - мов безстрашний крок.
Щоразу цю межу пересуваю
До позначки уявної (чи краю?).
Без примусу, без утиску й вимог,
Тягнусь назовні й... скочуюся в себе.
Полегшено зітхаю - все гаразд.
Й вагаюся, чи скинути баласт?
Уявна влада -
Зможу, за потреби,
Усе змінити.
Чи спинюсь?
Заледве.
Чи хочу... ще?
Чи втримаю баланс?
Це вже не сон і не простора книга,
Де лічені секунди до кінця.
Допоки сточу серце олівця -
Сама собі розгадка та інтрига:
Чи в цьому вирі лялькою застигну,
Чи йтиму добровільно... до ловця?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712741
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
[b][i][color="#000dff"]Під вітряним панцирем ночі,
Де вірші , самотність і мрії,
Знов пташкою серце тріпоче...
Лиш думка про тебе зігріє.
В мовчання закутано душу,
А вітер то плаче , то виє.
Хіба забагато я прошу? -
Хай думка про тебе зігріє.
Ні , вітру не вкрасти , нізащо,
Заховано в серці надії.
І вірити треба у краще,
А думка про тебе зігріє.[/color][/i][b]
[b][i][color="#1100ff"]Під вітряним панцирем ночі
Я ранок зустріти зумію...
То ж пташкою серце тріпоче...
І думка про тебе зігріє.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702751
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 07.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2016
Моє сонце згорало. На соснах – смола.
Хмари в небі писали ікону.
Не завдала нікому ні болю, ні зла,
Та й добра не зробила нікому.
Тихим плесом пливла у човні без весла.
Хмари випили небо до краю.
Як же прикро: остання весна відцвіла,
І за цвітом услід відлітаю.
Зачекайте, я ж навіть іще не жила!
Лиш бродила кудись і додому,
Відкладала на потім. Зламалася. Мла.
Я благаю – не крапку, а кому!
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697217
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 02.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
Не думай, розслаб свій мозок,
без тебе не спиниться час,
те, що Ти бачиш довкола,
бачить кожен із нас.
Тут все у своїй безмежності
кудись поспішає, мчить,
Ти в тихій, голій відвертості,
сам із собою посидь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543619
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016
Мені чомусь твій вітер прямо в спину.
Чи переплутав, чи пожартував.
Ти маєш вже і доньку і дружину.
Чому мене так жадібно впізнав?
Мені чомусь твій вітер прямо в спину.
Чи ж він не зна, що ми по різні боки,
що маєш ти і доньку і дружину.
Чому ж тоді до мене він жорстокий?
Мені чомусь твій вітер прямо в спину.
Мені чомусь твій вітер, як колись
подув минулим запахом жасмину,
не знаючи, що ми ж бо розійшлись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676760
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 11.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
останній трамвай,
як один з перехожих,
палаючий сон
золотих ліхтарів,
у посмішках квітень
читає про схожість,
блакитні кити
і чарівність вогнів
сьогодні мовчалось
весь вечір з папером,
вишневими квітами,
сонцем з-за хмар,
нічого нового, -
весна із мольбертом,
у подиху дощ,
за туманами чар
годинник вистукував
час по бруківці,
підступно ховалися
жовті таксі,
а зорі сміялися,
в них же вечірка,
у розпалі вечір
мовчань для душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
останній трамвай,
як один з перехожих,
палаючий сон
золотих ліхтарів,
у посмішках квітень
читає про схожість,
блакитні кити
і чарівність вогнів
сьогодні мовчалось
весь вечір з папером,
вишневими квітами,
сонцем з-за хмар,
нічого нового, -
весна із мольбертом,
у подиху дощ,
за туманами чар
годинник вистукував
час по бруківці,
підступно ховалися
жовті таксі,
а зорі сміялися,
в них же вечірка,
у розпалі вечір
мовчань для душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
А есть ли смысл?Что толку то держать,
Что даже возвращаться не хотело,
И, только раскалившись до предела,
Сгорело вдруг и стало угасать?..
А есть резон, кусая губы в кровь,
Ломая ногти о чужую душу,
Кричать о фальши и просить "Послушай",
Когда кричат слова, а не любовь?
А есть ли жизнь, когда всё так картинно,
Когда лишь лицемерье и вранье,
Опять поцеловать уста её,
И изменять с другой - легко, невинно?
А есть ли?Было?Будет?Честно? - Нет...
И всё это придумали мы сами,
Чужими говорили голосами,
И потеряли пару юных лет...
И всё закончилось...Или не начиналось...
И всё ушло...И только боль осталась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115604
дата надходження 07.02.2009
дата закладки 15.03.2016
Здесь травы спокойны…
Здесь птицы уходят ко сну…
Здесь время застыло в созвездиях Рака и Лиры…
Ты смотришь устало… затем лишь подходишь к окну
Из темных глубин безнадежно пустынной квартиры…
Еще лишь мгновенье…
И я вдруг тебя приглашу
На дикие тропы, где слышится светлая месса…
Но мне не успеть… не успеть! - к твоему шалашу…
Лишь свет в иллюзорном пространстве таежного леса…
Блуждающий свет…
Невесомость… мне больше не жаль
Толпы вопиющей… подай же им хлеба и зрелищ…
Потом подойди… посмотри, как струится печаль
Из глаз бесконечно далеких моих двух Медведиц…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627943
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Твои карие глаза,
Улыбка милая,
Черты лица
И все твое,
Что мне так мило,
Увы, теперь так далеко.
А я любить тебя посмела
Так искренне.
И, чуть дыша,
Упасть посмела на колени
Пред тобой моя душа.
А ты, с улыбкою игривой,
Проходишь мимо…
Не спеша
Ты затмеваешь
Все, что мило,
И исчезаешь
В никуда…
Ты отравляешь
Сердце, разум,
И дым пускаешь
Мне в глаза.
Но никогда
Ты мне не скажешь:
«Привет, родная, как дела?»
А кто ты есть
На самом деле?
Самый обычный человек –
Глаза, улыбка…
Дрожь по телу,
Когда тебя со мною нет,
Когда ты снишься
Каждой ночью,
Когда мерещишься
В прохожих,
Когда на радиоволнах
Я в каждом узнаю твой голос,
И рядом
Чувствую тебя.
По непонятным мне законам
Ты для меня
Важнее дня,
Важнее ночи,
Важнее солнца и огня,
Ты для меня важнее прочих,
Я так скажу –
Ты для меня!
(06.10.2013г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621645
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Капає вода з-під крану і це супроводжується такими нікчемними звуками.
Я лежу посеред ванної кімнати, перед очима все розпливається й нічого
не бачу, один лиш червоний колір так яскраво виблискує. Руки ниють,
я незважаю на біль, сльози повільно стікають, так неохоче розпливаються
по обличчі. Не можу рухатися, ніби паралізована, втратила відлік часу,
напевне лежу так довго у цій холодній, такій сирій кімнаті. Чутно стуки,
крики за дверима й перед очима він. Бачу його очі, його губи, його обличчя,
його повністю. Забирайся, я тебе видумала! Хіба тобі хочеться бачити мене
такою? Хочу забути тебе, хочу позбавитися почуття, яке ріже ножем кожного
дня і кожної ночі! Мовчить і все стоїть переді мною, не зникає, дивиться й
ні слова. Я збираю всі сили, підіймаюся, обіймаю його, плачу і цілую. Чому?
Чому все так? Чому ти так? Падаю на підлогу вкритою червоною водою і вже
нічого не бачу, не чую, лиш останнє — він вривається у двері з криком.
Щойно був там, а тепер тут.
Прокидаюся в кімнаті, навколо білі стіни. Я лежу на ліжку і бачу, що руки
мої перемотані бинтами, повертаю голову в бік, а він там, він стоїть і дивиться
у вікно.
29.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570469
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 14.11.2015
Ніч. Сидимо з ним у кімнаті на ліжку в нижній білизні і куримо. На комоді стоїть недопита пляшка шампанського. Вікно зачинене. Задихаємось у димі сигарет. Я підіймаюсь і підходжу до комп’ютера, кнопка «PLAY» і починаю наспівувати слова пісні, яка так голосно роздається з колонок. Беру пляшку, відкриваю і роблю пару великих ковтків. Протягую йому, він вживає, дивиться мені у очі, як хижак і ставить її на підлогу. На ліжку дві подушки, хватаю одну і кидаю у нього. Він швидко запускає в мене іншу. Пір’я по всій кімнаті, а ми далі жбурляємо їх один в одного. Він кидає мене на ліжко й забирає рукою пір’їни, що заплуталось у моєму волоссі. Дивиться в очі й цілує з такою пристрастю, що стає жарко. Я більше не в силах відштовхнути його гаряче палаюче тіло. Він продовжує цілувати мене все нижче, нижче і нижче...
Вимикається світло.
03.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610263
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
Вразуми нас, Господь, вразуми.
Мы ослепли с тобой, в одночасье,
Разделив наше "было" на части,
Сколько хлебом теперь не корми -
Не помиришь обиду с несчастьем.
Вразуми...столько сладких минут
За спиной, словно радуга, осень
Расцвела и не чувствуем вовсе,
Что руками невольно всплеснут
Те химеры, что в памяти носим.
Вразуми нас, успей наказать...
Только глупости первопричину,
Будь то женщина, или мужчина,
Помоги поскорей распознать -
Этой выделки, стоит овчина?
Вразуми нас Господь, ниспослав,
Открывая прощению души,
Преломить, хоть остатки горбушек,
Поделиться вином предоставь -
У избушек не счесть погремушек.
Вразуми, если вдруг упадет,
За грехи его, МНЕ шли расплату...
Я одна ведь, во всем виновата
Непременно, кто ищет - найдет,
В Рай и в Ад...путь любовью укатан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618340
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Я мелькнула...ты не заметил.
Все еще мельтешит, не скрою,
Твое имя...так мир устроен
И никто, ни за что... в ответе.
Задержалась и так надолго,
Терпеливо до неприличий.
Не узнать, изменил обличье,
Иль открылся?..вокруг - иголки
И весь мир к чертям, у обочин
На коленях, кому не знаю,
По частям раздаю, сбегая
Свою глупую душу...в общем.
Нет здесь нашей вины, пожалуй.
Неподъёмной сказалась малость
И отчаянье, и усталость
Обернулись разящим жалом.
Ничего не прошу, послушай.
Мне бы знать, что судьбы прорехи
Все заштопаны, как доспехи
От беды укрывают душу.
Мне бы знать, что рассвет коснулся,
Тьму рассеял... хотя бы в сером
Снова мир - уползли химеры,
Хоть и грустно, ты улыбнулся...
01.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618056
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Ты зашел на минутку?..останься...
У нечаянной радости праздник -
Закружилась в невиданном вальсе
Ненадолго...прощаешься?..дразнишь
Невесомо и призрачно-зыбко.
Хочешь кофе? Кури...нет, не буду,
Что ты, чудится чья-то улыбка?
Не забудешь? И я не забуду...
Как работа?.. я вижу - простужен.
Может, лучше горячего чаю,
Что покрепче?..не нужно?..не нужен...
Ты о чем, ну конечно скучаю.
Не сутулься, опять сигарета...
Может стоит, а может не стоит?
Среди мрака мелькают просветы,
На лохмотья отчаянье кроят.
Перестань, ну конечно же любит.
Да и я...что? и ножкою топнет...
Не забудется? Нет не забудет...
Посиди, ты куда?...дверь захлопни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617793
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Я случайно разбила хрустальный кувшин,
В том кувшине Звезда ночевала.
Среди крошек искристых искусственных льдин,
Холод ярким огнем рассекала.
Затаилась, укрывшись от злобы химер,
За любовью угнаться хотела.
Заглянула случайно в соседний фужер,
И сияньем коснулась несмело.
Там скучал в одиночестве Луч голубой,
Зацепившись за тонкие грани.
Улыбнулся игриво, увлек за собой,
В предвкушении звездных свиданий.
Прикоснулся кувшин, наливая вино,
Зазвенело малиново-сладко, -
Звон хрустальной любви, или звон ледяной?
Целовались так нежно, так жарко.
И забыли весь мир, только здесь и сейчас,
Кто сильнее, кто заговоренный?
Задыхались купаясь в сиянии глаз ,
Ослепленная и изумленный.
Я кувшин вытирала, не слышала стон, -
Фейерверками чувств любовалась.
Только зло не дремало, удар нанесен -
Обернулась и не удержала...
Веер мелких осколков в компании линз.
Звездной сказки сиянье бледнело.
Только взбалмошный Луч так игриво-речист,
Ищет новую...не надоело?
31.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617628
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Как колет, обагренный кровью шип...
Послания шлет точечным ударом
В невидимые уголки души,
Являя ей невиданную ярость.
Впитав окрас, как краску полотно,
И алчным ртом, захлебываясь рьяно,
Рвет клетки кожи с нервом заодно,
Смывая с лиц карминные румяна,
Цветком прекрасным сладко поманив.
Отчаянье удушливо... без меры
Нежданного предательства огни
Беспечности коварные химеры.
29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617559
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Злива... холодом злива, чи заметіль
Випаде завтра, а ранки -
Осені теплі останки,
Вкриє пославши, чи... змивши постіль.
Ночі... падають ночі, чи сліпота?
Майже не бачу, що сходить
Сонце, чи Місяць розводить
Знову мости... якби зразу ж з моста...
Криє... подихом криє, чи льодяна
В серці розбилася склянка
Вже і панянка - селянка...
Впоїть біда так обох... доп"яна.
Крила...стомлені крила, сивіли.
Впали, покарані небом
У монохромну "без тебе",
Фарбою сірою, димом... темніли.
Злива... холодом злива, чи заметіль
Сипле ізнов до півночі?
Голосно й гірко шепоче:
"Знову зронила не краплі, а... сіль."
25.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617322
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Сбежал бы прочь, но только не бежится,
Врастают ноги в землю, в корни, в гроб,
И пеленают громким криком птицы,
Ветрами раздирает лоб.
Сбежал бы в лето, там еще есть солнце,
Но я забыл, как пахнет летом дождь.
Но я забыл тот свет, когда смеется
Она и как она поет.
И как сверкают утром ее крылья
И ручейком журчит негромкий смех,
Как пахнут волосы ее имбирем.
Я задыхаюсь, если ее нет...
И с грохотом покатятся туманы,
Пропитанные потом, по полям.
Сбежал бы прочь, но будут ли там рады
Встречать меня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 30.10.2015
Апрельским днем на травы легкой тенью
Передохнуть пришла сама Весна.
А девушка от чувств переполненья
Зашла и растворилась в поле льна.
И в синеве его взлетела в воздух
С тем дорогим ,с кем раньше путь избрала:
Дорогу в небо, ближе к богу, к звездам.
Словно полет возлюбленной Шагала.
Без зависти, от радости пьянея,
Издалека , с земли следил за нею,
Покуда память помнить не устала.
И я с годами становлюсь взрослее,
Летать безумства больше не имею,
Но боль почти неслышная осталась.
Со словенского. Из книги Стихи о Любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615068
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2015
Щось говорила... всміхалася Осінь,
Сипала лагідно тихим дощем,
Розум туманила, сивим плащем
Небо вкривала, ховаючи просинь.
Щось говорила, не знаю, чи чули?-
Скільки вже гнути мене силоміць?
Зірваний лист глянь, без опору - ниць,
Хтось наступив, розірвали й забули.
Щось говорила...сама із собою?
Скривджено-сумно клубочиться дим.
Обрій здавався комусь голубим,
Тільки від туги розтікся водою.
Щось говорила - забракло, несила.
Доля тенета придбала давно -
Світ монохромний німого кіно.
Щось говорила вона... говорила.
20.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614641
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
А мне бы просто голос твой услышать,
Закрыв глаза, от мира сторонясь,
Испить по капле модуляций власть -
Как будто, дождь тайком шагнул на крышу...
А мне бы просто - шепота фрагменты,
Чтоб навзничь только именем одним...
И факелом зажечь души огни,
Испепелив печальные моменты.
А мне бы просто,взгляд твой ощущая,
Стоять обнявшись, дней не замечать...
За руки взявшись, вместе помолчать,
В битком набитом стареньком трамвае...
19.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614423
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
Рисует Лунный страж картинный страх,
Мы вместе, но невидимы друг другу,
Стоим спиной к спине в средине круга,
На двух отточенных бедой мечах.
Завязаны глаза, в руках петля -
В запястьях пульс уже почти не слышен,
А дым вокруг столбом, огонь все ближе,
Качается, будто весы Земля.
А Лунный страж лучом чертит мишень
Одну на нас двоих - пробить стрелою
Два тела... в вечности прошить, словно иглою,
Оставив рану рваную в душе.
Не знаем, что нас ждет? Последний миг...
Но чувствую, в тебя я прорастаю,
И даже если облаком растаю,
Сверкнем однажды, как ярчайший блик...
18.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614126
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Завяли все цветы Бодлера,
морозом взятые с утра,
а листья чахлые Превера
никто не хочет собирать.
Наперебой (их шепот так навязчив)
они поют мне, что любовь жива,
кто в счастье верит, только тот и счастлив,
и кружится от счастья голова.
Я даже ночью этот шепот слышу
и вижу удивительные сны,
и с кошкой я хожу гулять на крышу,
ведь дни осенние уж сочтены...
Холодным утром вдруг придёт садовник
и листья в кучу, как предсказано, сгребёт,
и гонорар получит новогодний,
и до весны к нам больше не придёт.
Затем придут любители поджёга,
сожгут до тла сухой лесной наряд,
и я забуду в этот лес дорогу,
и полюблю кого-то наугад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612478
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
Набридливі будні... не сота, а тисячна серія...
Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
Любов, наче дикий бізон, заблукала у прерії,
Була я не в силі спинити її. Ти не встиг.
Невже замете прикра ху́га серця падолистами,
Забудеться солод ночей і окрилення днів?
Коли наше щастя помчало лісами багнистими,
Його зупинити не сміла. І ти не зумів.
Клекоче, вирує, стирає надію нурто́вище...
Руйнуються мрії, палають у пеклі мости!
З тобою нестерпно, але і без тебе не можу ще...
Я все пам'ятаю... "Чи вийдеш?" і "Гірко!" А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609489
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 18.10.2015
Листопад,листопад...
Оголённый наш сад под ветрами холодными дрогнул...
Слышен звон в невпопад...
Сквозь туман - стон оград...
Безвозвратность тревоги отторгнув...
Листопад,листопад...
То ли дождь,то ли град,
То ли слёз водопад с поднебесья?..
Ты давно мне не брат...
Ты,наверное,кат...
Те дороги назад - лишь с отвеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614178
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
Утешься... вот ползет лучом змея,
Скользит, сжигая ночь, излившись ядом.
Уходит прочь, шипя... Цветок из сада, -
Вновь алчущий желанного копья...
Воркующий, из птичьих голосов,
Звучит небесный хор и пробужденья
Трепещет нежный отзвук... провиденье
Льет жажду разноцветью полюсов...
Сомнения растворены в вине
Летит стрелою миг, убрав заслоны.
Коротким вздохом - цель, трепещет стоном...
Венчаются сожженные в огне.
Утешься, крик замрет... испей глоток,
Закрой руками явь, разбей бокалы.
Вдыхая мускусный дурман сандала, -
Открой извечный, бытия исток...
24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614028
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
Я ненавижу слово долг.
И обязательств паутину.
Унылой поступью рутина
Вбивает в душу новый кол.
Я ненавижу пустоту,
Когда в толпе меня не видно,
Да хоть кричи...до боли стыдно,
Что обнажаю маету.
Я ненавижу беспредел,
За исключением желаний
И неожиданных признаний...
Да разве кто-нибудь посмел?
Я ненавижу...лгать спешу,
Чтобы оружие вручая,
Испить с тобой не чашку чая,
Во власть отдаться палашу.
Я ненавижу...слез следы -
От туши серые разводы,
Когда колючий подбородок
Меня доводит до беды...
Я ненавижу пустоту
И долг, и ложь и беспределы.
Отдай пусть крохи, пусть несмело,
Страх превращая в суету...
Я ненавижу, через раз
Искать ключи у оправданий.
В любви опять искать дознаний
Не стану больше, не сейчас...
16.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613674
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Я не втрачена, бо не твоя
І твоєю не буду жодної миті.
Забудь... чи осінньо заплачуть дощі ті,
Молитовно зронивши ім"я?
Я не втрачена, бо не твоя.
Я не втрачена, я лиш туман...
Сивим димом потроху, вкрию дороги,
Розгрібаю під снігом біля порогу
Краплі крові задавнених ран.
Я не втрачена, я лиш туман...
Я не втрачена, бо не шукав,
Думав листям до ніг упаду, як схочеш,
Та забуті сліди затопчу... пророчі
Слова хоч і почув, зволікав.
Я не втрачена, бо не шукав...
Я не втрачена, та не суди,
Що вкриваюсь так рано вже сивиною,
Коли щастя пройшло ізнов стороною
І заснуло, буди не буди...
Я не втрачена,та не суди...
Жовтень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613579
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Мне показалось, счастье за углом,
За первым перекрестком ожидает.
Конечная там... пятого трамвая
И старый дом,оставленный на слом.
Мне показалось, что дожди прошли,
У Осени совсем иные планы.
Да только Небо укрупняет кланы
И набивает болью кошели.
Мне показалось...замираю вновь,
Желаемое что-то, между строчек -
Это Амур мне голову морочит?
Ну показалось...ладно, не злословь.
Мне показалось... черт с тобой, люблю,
Хоть отрицаю это и поныне...
Бреду вслепую путником в пустыне,
Его об избавлении молю...
15.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613436
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
[b][i]Я загубила десь свій сон і спокій.
Допоможи мені їх віднайти...
Прошу тебе , але не знаю хто ти ?
Не знаю , навіть , де тебе знайти...
Ні , подарунків дорогих не треба,
Лиш крапельку правдивої душі...
Попросиш , я для тебе , лиш для тебе
Писатиму завжди свої вірші...[i][/i]
Поділено усе на "за" і "проти".
Тривогам тісно у душі моїй...
І стукає у скронях де ти , хто ти ?
Моя ти радосте !
Ти , смутку , любий мій ![/i][/b]
[color="#ff0000"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612913
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Туманность звездная - покров,
Укрывший вход в твою обитель.
Там ложе из забытых снов,
Там не актер ты, просто зритель...
И в лицедействе нет нужды,
Упав в росу, смакуя свежесть,
Последней каплею воды
Поделишься, врачуя нежность...
Врачуя стон и скрипки грусть,
Крылом от ночи закрывая,
А исцеленьем станет пусть -
Моя мелодия простая...
2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613239
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Я та же,что и вчера
У Осени в долг прошу
И замерев, не дышу...
Ну вот такая игра.
Я та же, что и тогда.
Сгребаю листья в венки,
Твоей коснуться руки,
Увидеть,чтО есть беда?
Я та же, что и теперь,
Себе напомнить боюсь -
В твои глаза окунусь,
Когда откроется дверь.
Я та же, что и сто лет
Тому назад, вспоминай
И срезы времени дай,
Приоткрывая просвет.
Я та же, что и потом
И через тысячу миль,
Следы усыпала пыль -
Я их прикрыла листом.
Я та же,что и вчера
У Осени в долг прошу
И замерев, не дышу...
Ну вот такая игра...
13.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613073
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
Не жартуй, коли чари розвіяно,
Ще впадуть вони може не там...
Назбираю чекання замріяно
І по крихті з вітрами роздам.
Не жартуй, як борги ще не віддані,
Не затримуй у Осені синь,
Забери оті чари, розкидані
Як нема її, не голоси...
Хай там що, воно вже не повернеться,
Почуття, що дощами спливло -
Жалюгідна та немічна терниця...
Десь було наче, чи й не було?
Хай там що, зав"яжи перевеслами,
В друзки кимось розірвану мить.
Чи то крига, на серці розкреслена,
Чи то кров,що з душі цебенить?
10.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612775
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Идешь сквозь время, сны, кошмар разлуки,
В песках и льдах, забыв ориентир.
Утраченному под ноги, от скуки
Бросаешь кем-то опаленный, мир
Идешь, скиталец в облаках исчезнув,
Мгновения грозой перечеркнув,
Стенать и звать, конечно бесполезно,
Скользишь во времени, душой рискнув.
Как ветер в трубах, провод, ток струящий,
Невидим, но опаснее змеи.
Клинком и словом так легко разящий,
И что тут скажешь: судьи кто?.. и чьи?..
Идешь сквозь время, что тебе столетий
Забывчивость и вековая пыль?
Мишень...колчан и стрелы, в арбалете
Затем полет, затишья чумный штиль...
Сбиваешь ноги в кровь, меняешь лики,
Но любящему сердцу нипочем,
Пусть странник, или кто-нибудь...великий,
Не приходи, прошу тебя, с мечом...
18.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612539
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Бути разом… хоча б думками,
Коли знов на душі зима,
Коли сотні миль поміж нами,
І надії давно нема…
Бути разом… ефірний простір
Наші долі десь загубив,
Щоб зайти, хоч іноді, в гості,
То нічого, що… не любив.
Бути разом…нехай за хмари
Заховається заметіль -
Наших сумнівів і примари
Не спричинять пекучий біль…
Бути разом і криги брили
Життєдайним впадуть дощем…
Ми колись, мабуть, теж…любили,
Бо у пам`яті…разом…ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612444
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Після прочитання вірша"Ти тільки не кажи..."О.Сидорук.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547016
Ти тільки не кажи:" Слова вже зайві…"
Що мушу я тебе навік забуть,
Не загубитись вже, в зіниць тих, сяйві,
Ти не кажи, бо я не хочу…чуть.
Ти тільки не кажи, що твої руки
Ніколи більш мене не обпечуть…
Не подаруєш знов солодкі муки,
Ти не кажи, бо я не хочу…чуть.
Ти тільки не кажи, що вже без мене,
У пристрасті захочеш потонуть,
Усі твої обіцянки?.. даремно?..
Ти не кажи, бо я не хочу...чуть.
Ти тільки не кажи, бо навпіл душу,
Розірвану брутально, не жбурнуть…
Я потім з нею якось жити мушу…
Ти не кажи,
бо я... не хочу…чуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612365
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
Я снова лгу… себе и всему миру,
Что жизнь прекрасна, на душе светло,
Когда в пустую захожу квартиру
И вижу небо… где-то, за стеклом…
Я лгу чуток... плесну немного виски,
И кофе обжигающий сварю,
Ты рядом,кажется, чужой и… близкий,
Встречаешь утром… не со мной зарю.
Я лгу опять, сквозь горький смех и слезы,
Пока совсем не затоптал Пегас,
Пишу о том, как шелестят березы,
А думаю, что снимет Тинто Брасс?
Я лгу… зачем?.. Наверно, по привычке,
Чтоб сердце ледяное отогреть,
Душе устроив снова перекличку…
Тебя здесь нет… пора уже прозреть…
2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612346
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Яке чудове почуття - оте кохання,
Аж в жилах закипає кров...
Ті дивні відчуття, зворушливі зізнання,
Їх хочеться переживати знов і знов!
Коли мурашки бігають по тілу,
Сором'язливий погляд, нерішучий дотик,
Все справжнє! Я цього хотіла!!!
Це Ти - найнебезпечніший наркотик! (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611787
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Смотрела ночь в окно с немым укором.
Прожектор звезд мне спутал тишину.
Наверное, сегодня я умру
С багровым следом в неживых узорах.
И что - то сердце жжет, и душу гложет,
И всем нутром я падаю ко дну.
Наверное, сегодня я умру.
Наверное, никто мне не поможет.
Мгновения бегут калейдоскопом.
Тик - так, тик - так, тик - так спешат часы,
И в сторону одну склоняются весы.
Я весь пропах чернеющим болотом.
Антракт окончен. Занавес поднят.
И зритель замирает изумленно.
Проказник - дождь стучится оживленно,
И демоны со всех сторон глядят.
Бросает в дрожь, но не терзают муки.
Струится лунный свет в мое окно.
Щелчок. Затвор. Патрон. Мне все равно.
А демоны все ближе. Тянут руки.
Внезапной вспышкой спальня озарится.
И громкий звук разбудит темный лес,
Прогнав туман от корня до небес,
Чтоб там с раскатом грома в танце слиться.
Смотрела ночь в окно с немым укором,
И тьма переплеталась с тишиной.
Лишь церковь плакала по мне прощальным звоном.
А демоны ведут меня домой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610247
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 06.10.2015
[b][i]Я прислухаюся до тиші...
Чомусь німа...
Тебе чекаю. Ні не прийдеш.
Тебе нема.
І знову сльози, знову плаче
Душа моя.
Чому все так - ти добре знаєш.
І Знаю я.
Життя збудоване із праці
І будніх днів.
Я так хотіла трішки щастя.
Ти теж хотів.
Дорога наша і терниста
І не проста.
Без нарікань, гідно несемо
Свого хреста.
Тож дай нам ,БОЖЕ,не спіткнутись
І донести !
Так хочу я, так мусить бути !
Так хочеш ти !
Я прислухаюся до тиші...
Спасибі їй .
Вона тепер шепоче вірші
Душі моїй.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598042
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
Как трудно бывает порою
Сказать себе, что я не прав
Что в жизни копейки не стою
Что жить не смогу не соврав
Как трудно мне быть к людям добрым
Когда за добро платят злом
Что б сделать кого-то свободным
Предательски стану рабом
Как трудно поверить мне в Бога
Когда я смотрю на людей
Когда ждем что б жизни дорога
Кончалась как можно скорей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96093
дата надходження 05.10.2008
дата закладки 04.10.2015
Так небагато - Крихітку тепла,
Промінчик сонця, затишку в душі -
Прошу, нехай уже згорить дотла,
Ненависть і підступність анаші.
Так небагато - мирного життя,
Дитячу пісню, квіти у Саду.
Прошу, молюсь до самозабуття,
Помилуй, Боже, відведи біду.
Так небагато - руки на плечі,
Цілунок вранці, ввечері дзвінок.
Спокійний сон, без страху уночі,
Прощення всіх гріхів та помилок...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611224
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 04.10.2015
Духмяним цвітом встелена стежина
До батьківського саду в літню пору
В повітрі пахне терпкістю ожина
А небо манить очі вгору...вгору...
Малює літо сонячно, барвисто
Пастеллю краєвиди і простори
І засмакує вишнями дитинство
Відновлюючи в пам'яті узори.
Високі трави розцілують ноги
По них я побреду, мов оп'яніла
І поглядом шукатиму пороги
В котрих ми ще малечею буйніли.
Там вітер старим віттям захитає
Приспить на каруселі дике птаство
За хмарами десь нічка позіхає
Ховаючи від всіх столике царство
Знов хмільно засмакує тихий вечір
Розчиниться душею в краплях, лячно
Туманом розлягаючись на плечі
Засне усе так легко й необачно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588872
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2015
Розкажи сьогодні,
Ким я буду завтра.
Ти невідворотній.
Моя тиха мантра.
Мій священний Будда.
Наймудріша сутра.
Зрада розіпнута,
Недопиті сльози.
Все в тобі – отрута,
Все у тобі – грози.
Забери навіки.
Дай мені ці руки.
Я у тобі ріки.
Я у тобі звуки.
Кожен шепіт тихий.
Кожен подих моря.
Якщо можеш – дихай.
Ось моя долоня.
Все моє найперше,
Все моє до краю
Віддала, завмерши.
Більшого не маю.
За тобою вічність.
За тобою гори.
І відверта ніжність
І нічні потвори.
Слово твоє гостре,
Серце, що так б'ється,
Подолає простір
І мене торкнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601146
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 02.10.2015
Я хочу тебе малювати,
Зображати тендітну вроду.
Без упину весь день знімати
Легкість, грацію і свободу.
Бути поруч, немов і завжди,
Розділяти єдині мрії.
І навзаєм тепло віддавши,
Мати прихисток у надії.
Взяти світла від цього сонця
І розбавити у мовчанні.
Все, що станеться, відбулося,
Розчинилось у непізнанні.
Ми живемо безмежно мало,
Час оплакує кожне «буду».
А з тобою я оживала.
Ніколи цього не забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602549
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 02.10.2015
Усе навколо забувати
Від погляду, де тоне біль.
На мої рани б твою сіль.
Під спільні зорі засинати.
Під звуки давніх поколінь.
Ці теплі вулиці мов лінь.
А ми вогонь, що звик тікати
У димні сутінки видінь,
У сині килими кімнати
Із континентами книжок.
Між них безпечно засинати,
Закривши дім на ланцюжок.
Вдихати пряні візерунки
І голос мрійників Землі.
А на їх фоні тихі струнні,
Немов розчинені в імлі.
Тобі одному розкривати
Відбитки часу на душі.
І поринати, поринати
У очі гамлета ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603372
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.10.2015
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 02.10.2015
Я подарую тобі мить кохання
Тонку стеблину сильних відчуттів
Жадану мить солодких відкриттів
Нестримне для обох, сердець єднання...
Звабливо-ніжний аромат двох тіл
Розбавить ніч відтінком прохолоди
Ми піддамось спокусі насолоди
І почуття візьме нас під приціл...
Торкання уст...гарячий подих в скроні
Легке тремтіння хвилями по шкірі
Покірливо в мовчанні і довірі
Себе я віддаю в твої долоні...
Сплетіння душ у неповторнім танці
Коли усі слова - пустії звуки
Коли у крила проростають руки
Коли ми за бажанням - ночі бранці...
Дурманні і солоні відчуття
Під місяцем повінчані весною
Ми згоримо запалені іскрою
Під ритм єдиного... серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 01.10.2015
Ти де? Може знов обіймаєш її донесхочу?
Чи палиш щомиті, чи гониш по колу думки,
Чи згадуєш, що там тобі віщували пророче
Чиїсь, не твої, та такі зрозумілі рядки?
Ти де? Закотився за хмару той Місяць кривавий,
Зненацька прийшов і надовго усіх посварив
І любиться десь, спокусивши чергову Заграву,
Допоки у нас зарубцюється в серці надрив.
Ти де? Може, знов до весни - в затяжну летаргію,
Не змерзнути щоб без обіймів та крихти тепла?
Самотність довіку тебе уві сні не зігріє,
Не маючи жодного, навіть без пір"я, крила...
30.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610483
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 01.10.2015
Шёпот осенний закрался в мой город,
Золота лист опустился в ладонь.
Снова по улицам шастает холод,
В наших сердцах зажигая огонь.
Лужи на сквозь промочили мне ноги,
Шея укутана в вязаный шарф.
Листьем осенним укрыты дороги,
Дождь напевает мелодию арф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609981
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 01.10.2015
Отрицая неизбежность,
Уроню тебе я нежность,
Легким облаком в ладони.
Забери, хоть и не нужен
Этот груз давно отгружен,
Не удержишь,может вспомнишь?..
Отрицая, рву страницы
Нарисованные птицы
Не взлетели, разлетаясь.
Крохи серой старой пыли,
Снова облаком укрыли -
Без тебя я задыхаюсь.
Я резной закрою ставень,
Ветер в поисках недавних
Целовал и гладил руки.
Пусть уйдет, ему неймется,
И на луч не обернется,
Оставляя стон разлуки.
Отрицая неизбежность,
Раздаю свою мятежность
Знать бы, сколько еще нужно?
Ты ушел, захлопнув двери,
Неизменные потери
Кружат воронами, кружат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610391
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
[b][i]Я знов спішу до тебе на побачення
Холодний вечір зорі засвітив...
Знайду стежину ще ніким небачену
Ніхто якою досі не ходив.
Дивлюсь як місяць мило посміхається
Неначе знає всі моЇ думки...
Під зорепадом мріЇ хай збуваються.
І тільки так ,ніколи навпаки.
Вузька стежина зорями помічена,
Вони все бачуть ,знають всі шляхи.
І я в цей вечір з мріями повінчана
Забуду, що життя як лід крихкий...
А відстані і час не мають значення.
Хто не чекав - ніколи й не любив.
Я знов спішу до тебе на побачення
Мою стежину місяць освітив[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610065
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
За вдохновение спасибо Depeche Mode - Sister of Night*
Когда опустится на этот город тень,
И грусть на крыльях принесёт ночная вьюга.
Не жди потупив взгляд, грядущий день,
Твоей, сегодня буду Я подругой.
Здесь в спальне мрак густой, глотаю дым...
Постель твоя измята и пустая,
Сквозь полусон, крылом взмахну своим,
Прошепчешь: "Знаешь всё, хоть и чужая..."
Задашь вопросы, что волнуют не всерьёз,
А я вдыхая, увильну цинично.
"Такая ночь, совсем не видно звезд...
Как будто океаны - безгранична..."
Я не из тех, кто сладко говорит,
И не преследую земных, холодных целей.
Я просто чётко знаю, где болит,
Но никогда не стану панацеей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597427
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 25.09.2015
Изменено,благодаря критическим замечаниям друзей.Спасибо.
О, наслаждений быстротечность,
Ожоги раскаленных уст
И ожиданий бесконечность,
Когда весь мир уныл и пуст.
О, безупречность замираний,
Вкусив объятий жарких ад:
Жива еще? - теряю грани,
Он также пламенем объят.
О, неизбежной страсти сила,
Как неуемности гротеск,
Слияние вообразила
Грехом, взлетая до небес.
О, смерти маленькой мгновенье!
По капле разливаем страсть,
Чтоб радости испить виденья
И в грех уныния не впасть...
31.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597026
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 24.09.2015
А назавтра, когда одиночество
Захлестнет, на луну завоет,
Ты устанешь без устали корчиться
И придешь, я тебе открою.
На пороге стоишь, так измучившись,
Разгребая ногами листья.
Обернешься назад - путь - излучиной,
Как петля, разве что не виснет.
Убежал бы назад, но с натугою,
Память что-то лепечет тихо..
Кем была я тебе, не подругою?
По привычке считая - прихоть,
Где-то каплями время покатится
По щеке, горячо и больно.
Заходи же,тебя не убавится,
Да и листья оставь...довольно.
23.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608997
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Под ноги падая желтыми листьями,
Осень-проказница бесится,
Скрытыми ранами, тропами лисьими,
Вновь серебром заневестится.
Под ноги каплями, песни былинные
Небом когда-то слагаемы,
Грозами скрашены звоны старинные,
Но до сих пор узнаваемы.
Под ноги, радуя нитью серебряной
В косу вплетается лентою,
Осень целуя, ласкаясь уверенно,
Жаркими дарит моментами.
Под ноги бусами - гроздью рябиновой
Все суетится - куражится,
В желто-зеленом платочке муслиновом
Девушкой издали кажется...
09.09.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608858
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
[i]все события и имена вымышлены. любое совпадение с реальностью случайно.[/i]
больше не стоит окрывать твоих сообщений на ночь, перечитывать диалог вконтакте
(почти выученный наизусть).
она надевает косуху, как только увидит свой собственный выдох, будто натягивает кольчугу,
сколько раз ты бы мог схватить ее за плечо и развернуть,
размазать своими губами помаду.
но каждый раз твое сердце обиженно жгло, как советский чугунный утюг.
ты поднимал воротник и сжимал кулаки в карманах.
она разворачивалась сама и проходила, как пуля, насквозь.
сошлись мы на том, что все начиналось с молчания и молчанием заканчивается.
так лампочка ярко вспыхивает, режет глаза, перед тем, как погаснуть.
каждой Алле пожать бы ладонь каждому из Александров,
нырнуть под холодный душ, прижаться к кафелю лбом и заплакать.
мы видимся с ней по вторникам и четвергам, на остановке возле сильпо, ровно без пятнадцати восемь.
она покупает ротманс, серый, как ртуть, как небо над магаданом.
я пытаюсь ее рассмешить, и она смеется,
пока я то глажу, то путаю пряди ее волос, будто я пьяный.
я так хотел бы быть человеком..
но я - львовский туманный сентябрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608579
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Как я выжила после грозы?
Когда сердце боялось стучать,
Когда ночь, что страшнее гюрзы
Жаром падала мне на кровать?
Как я выжила? Жуткий озноб,
Не оправдан, без всяких причин.
Бродит разум кварталом трущоб,
Он стремится на зов Нифилим.
Как жила я?..Тебе ли не знать?
Почему же меня не спросил?
Над словами имеешь ты власть,
Только вымолвить их нету сил.
Я воскресла...встречаю рассвет,
Самый-самый мой солнечный день...
Если ты говоришь, что я свет,
Так скажи, где тогда моя тень?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592065
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 21.09.2015
Вы знаете, забудьте обо мне,
И не тревожьтесь именем печальным,
Быть может мне неплохо там, на дне,
Где мир людей становится формальным.
Быть может нам, забытым, хорошо,
И чужды суеты пустые роли.
Судьбы удел - он свыше предрешен,
Свои грехи мы сами же отмолим.
Забудьте, не судите больше нас.
Рождайте в мыслях праведных героев.
Наш профиль исчезает и анфас.
И я...мы оставляем вас в покое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607918
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 21.09.2015
У вечір дощовий у сутінках кав'ярні
Горять свічки і огортає сум,
Що навіває блюз, мої чекання марні…
Та в очі дим, не втримати сльозу…
Що навіває блюз, мої чекання марні…
Та в очі дим, не втримати сльозу.
Приспів:
А саксофон сплітає воєдино
Душі жагу і серця щем…
У цілім світі ти,
У цілім світі ти одна-єдина,
Та не зустрілась ще,
Та не зустрілась ще…
У колі муз лунає блюз,
У колі муз лунає блюз
Лунає…
Тебе чомусь, тебе чомусь
Не знаю я, не знаю…
Міцної кави смак гірчить усе сильніше,
Солоні краплі обпекли вуста…
І не втішає блюз уже, як і раніше,
Я вже не той, а ти іще не та…
І не втішає блюз уже, як і раніше,
Я вже не той, а ти іще не та.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488442
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 21.09.2015
Я не нужна тебе сегодня и сейчас,
Когда порывы ветра не пугают,
И птицы стайкою по небу проплывают,
И смех струится из любимых глаз.
Я не нужна тебе и завтра поутру,
Когда горячий чай и ароматы хлеба,
Касаются дыханья...эка небыль!..
Чуть сладким стоном...
я не ко двору.
Я не нужна тебе и через годы,
Когда потерь прозрачная вуаль,
Напомнит наших встреч невзгоды,
Укроешь ею горечи печаль.
Я не нужна тебе, - долой упреки,
Могло, прошло...забытое...игра...
Простые истины - моей судьбы уроки.
Я не нужна...
Что ж ты звонил вчера?
01.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597803
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 19.09.2015
Я тобою болею, но это пройдет,
Все проходит и лето, и осень, и зимы...
Вновь дождями унылыми окна зальет,
Свет растает недугом, вполне излечимым.
Но пока - не всегда, наступает затем,
Рвутся в клочья от ветхости даже канаты.
Лепестки облетят с белых тех хризантем,
Что дарил мне по осени, помнишь?.. когда-то.
Кто-то рад и с улыбкою точит ножи,
Ухмыляясь, осанну "во славу" слагает.
Злобой счастлив и весел, когда от души,
По кусочку, по капельке жизнь отнимает.
Я тобою болею.Как долго? Века...
Ты не помнишь, забыл?..в лабиринтах столетий,
Льется музыка болью, нежна и легка
Среди снов и сказаний, и шрамов отметин.
Ведь не помнишь, что кровною клятвой храним,
И рисуешь, по-прежнему, теням узоры.
Ты все так же угрюм, молчалив, нелюдим,
Воплощаешь жестокой судьбы приговоры.
Я тобою болею, мечи и щиты,
Растеряла давно, разрубив одним махом,
Призрак сумрачный в пыль, укрощенной мечты,
Уложив и любовь рядом с нею на плаху.
21.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601583
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 19.09.2015
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Повертаюсь додому тиха і стомлена
Від нещирих очей і «люб’язних» порад.
Розтираю руками стопи оголені
І ставлю взуття, як завжди, в один ряд.
Поступово спокій наповнює нутрощі,
Гамір дня за дверима, закрила замок.
Там лишила образи, тривоги і труднощі,
В голові власне «я» почало свій танок.
По цю сторону стін так спокійно і затишно,
Повітря в квартирі солодке на смак.
На столі бачу квіти весняні із написом:
«Це тобі. Просто так…»
24.03.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569054
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 17.09.2015
Помнишь, мое узкое запястье
Ты любил подолгу целовать,
Беспредельной наслаждаясь властью?
Я ее устала забывать...
Помнишь, в мои косы с позолотой
Ты вплетал ромашки и шептал,
Что мой локон на сЕрдце намотан,
Я устала, да и ты устал...
Помнишь говорил, мои глазищи
Зеленели свежею листвой?
А теперь на паперть , будто нищий.
Я устала, да и ты родной...
Помнишь кожей, сливками с клубникой
Называя, упивался всласть?
Ты устал?.. последним стоном вскрика
Выдохну, чтоб замертво упасть...
16.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607272
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2015
В Країні Див запалено свічки,
Кіт із Чешира відлетів у вирій.
Шалам-Балам дрімає на стіні,
А Круть із Вертем тихі й неквапливі.
Алісі сумно. Осінь за вікном
Чарівний сад зробила полохливим.
Ідуть дощі. І Гусінь вже давно
Кальян на парасольку замінила.
Шалений Заєць зовсім втратив сон:
Годинник втік вперед на десять років
І гучно калатає за вікном
Підборами хвилин у ритмі кроків.
А Капелюшник п'є холодний чай,
В несвіжих чашках розглядає гущу:
Там ліс, і таємниця, і печаль,
І спогади про Час та їхню дружбу.
Сонько попискує та інколи тремтить
(Сиропом густо змащені повіки).
Колода карт…Фламінго, як півні…
І давні дні, у бурштині застиглі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535335
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 15.09.2015
Эта длинная ночь -
бесконечности миг,
Застывают и пялятся тени.
Ухмыляясь,
заводят в конечный тупик,
Без раздумий и
без угрызений.
Эта длинная ночь,
что-то больно в груди,
Не спасают ни кофе, ни виски...
И не спросишь, не выгонишь...
прочь уходи!..
Незаметно уйди,
по-английски...
Эта длинная ночь -
пересуды и крах...
Утомленному сердцу - закаты.
Бессердечности пыль
в затемнённых углах,
Пустоты беспредельной - легато...
Эта длинная ночь...
так горька и смешна,
Тает в воздухе призрачный замок...
Заунывная музыка
где-то слышна,
Будто ветер,
играющий гаммы.
Эта длинная ночь...
и чудес не сыскать...
Обернулась внезапно улыбкой.
Снова новые двери
иду открывать,
Заплатив за чужие ошибки...
Эта длинная ночь...
13.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593352
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Он спросил: "а может в кино?"
Я, спокойно: "а что там крутят?"
Хоть, если честно, мне все равно
Что за фильмы сегодня будут.
И, если честно, я только внешне
Вот так спокойна и безразлична.
Он просто друг. И я прячу глубже
Все то, что чувствую к нему лично.
Припев:
Я распадаюсь на атомы.
Не исключено что схожу с ума
Я отлично владею речью
И в тот же час абсолютно нема.
Мой рот зашит изнутри
Тонкими иглами разума
Самое важное в жизни
Я оставляю несказаным.
-
Места в билетах были бы рядом
А в кинозале, или в автобусе
Не столь уж важно. Не важно даже
В какой, места эти, точке на глобусе.
Вот как всегда: побежали титры;
Сеанс окончен; уходят люди;
А мне так хочется знать наверно,
Что есть еще что-то, что продолженье будет...
Припев:
Я распадаюсь на атомы.
Возможно, схожу с ума
Я отлично владею речью
Но я принужденно нема.
Мой рот зашит изнутри
Тонкими иглами разума
Самое важное в жизни
Я оставляю несказаным.
-
Я распадаюсь на атомы.
Похоже, схожу с ума
Я отлично владею речью
И в тот же час абсолютно нема.
Мой рот зашит изнутри
Тонкими иглами разума:
Не хочу его обременять
Ненужными ему фразами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498140
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 23.05.2015
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 21.05.2015
Пустой перрон, далекий звук колес,
Уставшее "Прощай" и "Вытри слезы",
Коснулся ветер локона волос...
С тобой умчались сны мои и грезы.
Вокзал как миг и время круговерть,
Для счастья нам с тобою нужно мало.
Да...расставанье маленькая смерть,
Раздела душу и себе забрала.
Нагая стонет, ноет пустота,
Ей ветер вторит...волком завывает,
Цветов весенних вянет красота...
Кто виноват? Кто прав? Никто...не знает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582237
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Таксі,ніч,в сумочці розміняна совість на дрібні купюри.
І пляшка сліз з болем і апельсиновим смаком в руках.
Сонний таксист заглушує свідомість звуками радіо.
Розраховуєшся макалатурою і фальшивою посмішкою.
Струсиш з плеча рукою остатній спазм совісті,
Кидаєшся на зустріч девятигодинній відчайдушності
Львівський вокзал,в руках совість з написом номера поїзду
Пом"ята і волога від хвилювання,закинеш в кишеню.
Переповнені зали очікування дешевою кавою і випічкою.
Твоя совість в кутку займається пірсінгом на твоєму тілі
щоразу проколюючи нові місця вставляє туди сережку
Терпиш зціпивши зуби з остатньою надією на його голос.
Заклеїш рот совісті скотчом і вульгарно закинеш назад в кишеню.
Остатня надія відвороту телефон який онімів від твоїх рук
Один день ковтаєш який стає камнем в горлі ,задихаєшся.
Крок ,поїзд ,реальнісь губиться в натовпі сонних людей.
Купе,третя поличка,і смак вишневого велюру в роті.
Обнімаєш подушку яка головним болем б"є по скронях.
І один тупий спогад який дусить тонкими пальцями шию.
Добєш совість низьким його вчинком і сигаретним димом.
Попереду безсонна ніч в обіймах з мобільним телефоном.
Під запах вагонного пилу який лоскоче свідомість,
Побачиш марево з відбитком його вульгарності і низькості.
Нудотливий ранок з присмаком міцного чаю з лимоном,
І шматком мігрень з шоколадом і горішками в фіолетовій обгортці.
Прибуття, київський вокзал,метро,чужі вулиці
Втікаєш від виснаженої совісті в зимово-сніжні спогади.
З надією що життя зробить поворот на дев"яносто градусів...
наЇвна....тікАєш! ...від реальності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277724
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 18.05.2015
Увірвалось серед осені промінням,
Зазорило, засліпило, забуяло.
Розкидав навіщо кляте те каміння?
В безнадії його подумки, збирала.
Увірвалось, серед осені дощами,
Омивало, спокушало відчайдушно,
Шепотіло, заховавшись між кущами,
Я тремтіла та трималась незворушно.
Увірвалось серед осені снігами,
Замітало білим пухом, цілувало,
Та з сумлінням серце стали ворогами,
Коли пристрасть мою душу обпікала.
08.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580047
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Присяду тихо на узбіччі,
Зніму натомлені підбори.
Сьогодні не трамваї кличуть
І не розхристані розмови –
Душа взяла квиток у тишу,
В тонкий простінок межисвіття –
І голубам скоринку кришить,
Проміння краплі ловить з віття.
У мильних бульбашках дитинно
Шукає межі Атлантиди…
А місто брижиться невпинно –
І топить злічені хвилини.
Злизавши з рук моїх останню –
Найкращу! – часокопійчину,
Хвостом старенького трамваю
Змахне і вигне хитро спину.
Але, байдужа до азарту,
«Бувай!» - скажу йому рукою:
Квиток у тишу часом вартий
Трьох кілометрів під грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575847
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 09.05.2015
А у Львові після дощу
Пахне кавою і кардамоном,
Я цнотливо тебе пригощу
Солодкістю губ під нашим балконом.
А у Львові після дощу -
Танок підборів на мокрій брущатці.
Я руку в волосся твоє запущу,
Єднання двох тіл у мансардній кімнатці.
А у Львові після дощу
Чути розбуджений спів всього міста,
Я в серце назавжди тебе впущу,
І щастя промінь засяє барвисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573630
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 08.05.2015
ти загубив десь свої Крила...
а може хтось Їх обламав?
не побивайся, мій Безкрилий
тобі Нові придбаю...дам...
я по пір'їні позбираю
усе що зможу віднайти
у скриньку чарівну сховаю...
і почекаєм...до Весни...
а на Весні коли все Сонцем,
вкривається мов в перший раз
зроблю я тобі Нові Крила
зі срібних ниток і прикрас...
я зшию Їх сама руками...
стібок, петелька...раз у раз
стікатимуть, немов струмками
в неперевершений Вітраж...
голка стрибатиме грайливо
у пальчиках моїх тонких...
і вийдуть Крила, наче диво!
на плечиках твоїх струнких...
я їх на гудзики пришпилю
щоб не боліло більше, вже
тобі новий я світ відкрию
небо в хмаринках, голубе...
ти лиш не бійся мене, Милий
не скривджу я тебе....і знай
я швачка вправна, руки вмілі
мені довірся...ось тримай!
від мене приймеш Свої Крила
одягнеш гордо, без вагань
у них душа моя і сила
чого чекаєш?Ну.. злітай!
злетить мій Милий, рине в гору
Крильми досягне всіх висот
у слід всміхнуся...я щаслива!
а це найкраща з нагород...
лети Мій Янголе до Раю
нехай летять Крила Нові...
я тут на тебе почекаю
вернись в обійми, ще мої....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577327
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 08.05.2015
Надкусила я кохання
Яблучко з Едему...
По одній тепер дорозі,
Разом ми ідемо...
Ти такий!!!..що просто мало
Слів щоб описати...
Як дивлюся в твої очі
Хочеться літати...
Так люблю я твоє личко
Що рум'янцем світить...
Найніжніші в світі ручки,
В котрих тільки мліти...
Від усмішки я п'янію...
В погляді - топлюся...
Серце моє шаленіє
Коли притулюся...
Мої пальчики кохані
Долоньки тепленькі...
Все моє...таке бажане...
Все таке рідненьке...
Поцілунками покрию
Носик, губки, очі...
І на вушко прошепочу
Мій ти найсолодший...
Я люблю тебе, мій милий...
В цілому - кохаюсь...
І від серця свого ключик
Тобі довіряю...
Не віддам тебе нікому
В обіймах сховаю...
І не змучусь повторяти...
Те як я кохаю!!!
Найніжніший в світі хлопчик...
Янголятко з неба...
В цьому світі вже нікого
Не хочу й не треба...
Надкусила я кохання
Тепер з'їм до краю...
Я до цього не кохала,
І не покохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579054
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Постучалась любовь неожиданной, странною гостьей
В два тоскующих сердца, измученных болью потерь.
Принесла опьяняющей нежности полные горсти
И щемящий рассвет, прогоняя туман и метель…
Повертели в руках, примеряя её так и эдак,
Проверяя на вкус и на запах, на веру и ложь…
Здесь не то… Тут не так… Это вовсе кошмар… Напоследок
Надавали пинков и захлопнули дверь – не войдёшь…
А потом разлетелись по свету на поиски счастья,
Не поняв, не заметив – чего-то не стало внутри.
Им обоим хотелось любви, но другой – настоящей…
Той, которая ждёт, не болит, не молчит, не хитрит…
Уходила любовь без оглядки от глупых незрячих,
Уносилась во тьму, в одиноко-безмолвную высь,
Не сказав им о том, что она и была настоящей –
Той единственной, самой… ненужной и лишней, увы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428541
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 07.05.2015
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 07.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015
Я всегда буду рядом, пусть даже оттлеют мосты,
Отгорит небосвод, разобьётся в осколки планета.
Просто есть в этом мире такое понятие "Ты",
Что теперь для меня заменяет понятие "Свет"а.
Я не буду грустить и разгадывать вещие сны,
Вновь мечтать зажигать в небесах полуночные звезды.
Потому что есть в мире такое понятие "Ты",
Что теперь для меня заменяет понятие "Воздух".
И пускай далеко еще слишком до теплой весны,
Но зиме не дано разорвать мою душу на части.
Пока есть в этом мире такое понятие "Ты",
Что теперь для меня заменяет понятие "Счастье".
Декабрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163068
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 02.04.2015
[b][color="#2b8aad"]Як так сталось? Не прийду до тями,
Обірвався голос мій і спів..
По моїй душі пройшовсь ногами,
Й чорні плями бруду залишив.
Я ж була гостинна і старанна,
Двері відчинивши до душі,
Вірила, що я - твоя кохана,
Ти ж мені присвячував вірші.
Бо душа жіноча – не ганчірка,
Або килим з гуми у воріт,
То – яскрава мерехтлива зірка…
І який на ній лишив ти слід?
Де знайти той засіб, що надійно
Відіпрати зможе плями ті?
Ти собі тепер живеш спокійно,
А мене залишив у смітті…
Добре. Я з цим впораюся згодом,
Знов до ладу приведу життя,
Та табличку напишу над входом:
« Хоч ввійти, зніми брудне взуття»[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479675
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 11.01.2015
Перенасичення людьми, перенасичення подіями
Ми жадно ковтаєм останні краплини цього року
Задихаємось м'ятним повітр'ям і парою з рота
Розливаєм гарячу каву на незграбних перехожих.
В твоїх парфумах нотки ванілі від яких мене нудить
Волосся в якому тонуть пальці і розчиняються губи
Не заплющую вічі, щоб не заснути і не прокинутись
Не можу тримати себе у руках, коли ти так дивишся.
Серце вистрибує з-під куртки прямісінько в твої руки
Хочу дивитись тобі у вічі, слухати нон-стоп фільми
За вікном дощ з мокрим снігом, і гидка кава з собою
Давай побудемо ще тут, і назвемо це місце домом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546976
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Моїй печалі є кінець.
Але початку їй немає..
І все, що було - нанівець..
Тепер вишукую слідами.
Я посміхаюсь будням.
Щиро,
Від серця всього і без маски.
Я знаю.
Думаю..
Я вірю!
Знайду тебе
Й порину в казку
Але чимдуж біжать босії
І руки, ноги,
Наші душі.
У страху темному..
До божевілля..
Що не знайдемо Нас..
В холодній стужі.
І серце рветься з тіла геть,
І так болить,
Немов забитий лікоть,
І дихаю уже ледь-ледь...
Й не знаю, чи шукати ліки.
Мені не холодно -
Лиш зимно.
Мені не боляче...
Крізь темную завісу диму
Гірчить-кричить,
Краде утому
терпка надія:
Ми знАйдемо тепло душі
Один в одному.
На все життя -
На вічну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546487
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2014
Дощ ллється по нашій авеню,
Пориви вітру шурхотять подоли,
Мій капелюх зліта. Молю,
Аби не впав додолу
Десь випікається свіженький хліб,
Десь в дівчини я чую ледь парфуми,
Собака гавкає вже десять тисяч діб
На проїжджаючі вагони гуми
А я стою, тримаю капелюха,
І граю музику моїх скрипальських струн.
А може вже мене ніхто не слуха...
Стою ж тут я вже безліч лун
Якби ж я міг побачити ту діву,
Що слухає мої сумнії мантри,
І знаю я, що їй, такій несмілій,
Так жаль мене, сліпого музиканта...
01.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498312
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 23.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2014
„Лежат в Луганске мертвые мальчишки,
по одному и по пятнадцать штук.”
...из стиха Яна Шанли.
Вы простите... Продолжу тему:
да, Луганск, как в кошмарном сне...
Только, как быть нам с прошлым? С теми,
Что лежат под землёй в Чечне?
Не звучало там вальсов венских,
только выл оголтелый зверь...
Пять детей... Вы, в горах чеченских,
от ракеты приняли смерть...
Над горами рыдали боги,
иль молились так, нараспев?!...
Это лишь единичный „подвиг”
самолётов твоих, РФ...
Майдат Цынцаеву и ее пятерых детей дошкольного возраста, младшим из которых не было тогда ещё и года от роду, в горном чеченском поселке Ригахой, в апреле 2004 года тоже убила ракетой, или бомбой „украинская хунта”?! Ян, НЕ ЛИЦЕМЕРЬТЕ! Лучше пересмотрите все фото последствий бомбёжек города Грозный русскими самолетами в декабре 1994 года, за 1995 год, за 1999 год и так далее. Перечитайте список жертв среди гражданского населения Чечни. И пишите о пейзажах Гагры, это у вас лучше получается...Или, когда пишете о жертвах на Донбасе, не забывайте добавлять: „А у нас, русских, рыльце то, тоже в кровавом пушку, да таком, что веками не отмытся!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518294
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 13.12.2014
А вишні світять інеєм у світ
Неначе цвітом на затерплих вітах
Отруйний чар, їх моторошний спів
Загус у лунах, що збирає вітер
Вростають тіні у моє вікно
Чатують душу ніби ворожбити
У воду воском гріх перед Різдвом
А вишні світять, вишні хочуть жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542909
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 12.12.2014
Я – Аліса. Я спогад Дитинства,
Таємниця забутих дзеркал.
Я б хотіла Вам, Чешику, сниться,
Мов та усмішка краплених карт.
Суть дрібниць, нісенітниць глибока,
І одразу її не збагнуть.
Мудрість – старість. Вона совоока…
І вночі заважає заснуть…
Якщо поруч із нею вмоститись –
Неодмінно все піде невлад:
Стане тільки нудне говоритись,
Будуть звичними Кролик і сад.
Я – Аліса. Тікає стежинка.
Почекай! Я іду, чуєш, Чеш…
Книжка… Сонце… Яскрава картинка…
І метелики… Й простір без меж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540010
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 11.12.2014
ми гуляли з тобою до ночі.
ми гуляли з тобою одні.
і слова твої щирі пророчі
в саме серце запали мені.
говорили про все, що боліло
і святим ти здавався мені.
я і досі не втратила віри,
що то ангел сидів у тобі.
заспокоював ніжно і вперто
цілував мої тонкі вуста.
а я вперша стала відверта
і була вже близько весна.
ми гуляли з тобою щоночі.
ми гуляли з тобою одні.
та шкода що слова ті пророчі
ти казав мені лиш уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476741
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 07.12.2014
Я вижу чужую боль
Я вижу чужие страдания
Одно лишь спасенье-любовь
И полное покаяние
Но не каждый способен любить
И не всем уж дано каяться
Проще бедным страдальцем слыть
И от боли душевной маяться
Проще жалость в других пробуждать
Или полное отчуждение
Проще ближнему зла желать
Чем себе пожелать спасения
́Я вижу чужой страх
Многогранный,разнообразный
И души устрашённой размах
Такой слабый,такой подавленный
И так грустно становиться мне
И так больно мне и так холодно
Вижу всех кто "сидит на коне"
"Добрых рыцарей" злое подобие
И пусть все они говорят
Что их жизнь вполне устроена
Я их всех зачисляю в ряд
Где царят пустота и условности
Я вижу чужой стыд
Что скрывается за бесстыдством
И вот он уже визжит
Обложен надменным пыжиством
Я вижу чужую слабость
Развязанную тягучую
Казалась она им в радость
Да только она их мучит
Я вижу чужие скитания
Те в глазах отражаются голодом
Как вечных книг прорицания
От них тянет духовным холодом
Не видеть бы мне не знать...............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541929
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Прости, что я умею так любить…
и никогда никто так не любил…
что мне тебя никем не заменить...
А я прощу, что быстро заменил...
Прости за то… что смыслом жизни стал…
что без тебя не есть..ни пить..ни спать…
и вздох дрожал, когда ты обнимал…
А я прощу, что ровно мог дышать…
Прости мои влюбленные глаза …
и нашу зиму..и весну и лето…
И наш закат..хотела видеть это…
А я прощу, что ты не показал...
Прости, что не могу тебя забыть…
и не люблю двуличия и фальши…
что не умею под притворством жить...
А я прощу, что ты играл и дальше…
Прости, за то что выстрел прямо в цель...
и ты уже об этом не узнаешь...
прости, что гибну... кончена дуэль...
А я прощу, что ты не умираешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541215
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2014
- Причем я, что родился на улице?
Где злой ветер и мамы там нет...
Молоко заменяет мне лужица...
И тепла не даст солнечный свет.
- Я так громко кричу! Но услышат ли?..
Весь дрожу, замирает душа.
Звон дождя стелет холод над крышами…
- Кто заметит слезу малыша?!
Жалкий мир со своими законами!
И пришел я туда, где не ждут...
Души слишком здесь ожесточенные...
- Ты им - сердце!.. Они тебе... кнут.
Доброты нет... где боль с безысходностью...
Только Ангел согреет крылом...
- Разотру в пыль все беды и горести!..
Буду жить! Рядом с черствым мирком...
27.11.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539720
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Проснусь одна… в реальность на рассвете…
Обратно... нет… обрублены края…
Запомни… о тебе на целом свете
никто не будет думать, так как я…
Все было.. понимаю… время лечит…
С другою ты… желаний не тая…
И ждет она… открыты в платье плечи...
Но никогда не будет ждать как я…
И пусть вы вместе… до моей… до боли..
Не жалуюсь проигранным боям…
Но знаю точно… что она тем более
Не будет целовать тебя как я...
И нет в любви волшебных заклинаний….
И меркантильна сущность бытия…
Никто..нигде..без всяких нареканий....
Не будет так любить тебя как я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536950
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 14.11.2014
Бігла. Припинилась біля люстра…
Літо бабине он в кутиках очей…
Пальчиком торкнула тихий усміх
Жінка з ароматом хризантем.
В зачісці заплуталась сніжинка,
Руки пахнуть сонцем і дощем…
Ой про що задумалася жінка,
Та, що з ароматом хризантем?..
Ще не осінь, але вже й не літо..
Сіють дні у душу терпкий щем..
Ти прекрасна тим, що пережито,
Жінко з ароматом хризантем.
Юна, доки є кохання в серці,
І безсмертна, поки діти є,
Мудра досвідом, багата щирим серцем
Жінка з ароматом хризантем.
З вій злетіла крапля кришталева,
Щезла десь у плетиві проблем…
І пішла життям, як королева,
Жінка з ароматом хризантем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534267
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 14.11.2014
Якби вернути все назад,
Якби ж то 20 років знову.
Ту зиму, вереницю свят,
Прожити знову ту розмову.
Я знаю, я б знайшла слова
По-іншому все повернути.
Якби траплялися дива,
Я була б з тим з ким мала бути.
Як шкода, в нас немає прав
Своє минуле випраляти.
Цього нам Бог, нажаль, не дав.
Він заповів усе прийняти.
Як жити далі? Куди йти?
Я стільки дров вже наламала.
Крихкі в житті були мости,
Любов була така невдала.
Як не хотілось, не вернеш
Ті світлі й чисті 20 років.
А ти йдеш далі, і я теж
Зроблю в майбутнє кілька кроків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452895
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 09.11.2014
Сегодня я птица с подбитым правым крылом
Та птица, кто смотрит в землю в последний полет
Та птица, кто жаждет впервые увидеть свой дом
Но та, кого дом и гнездо, никогда не зовет…
Как жажда, в которой есть сила…в которой нет дна
Как голод у чрева, глубже, чем глубочайшая пропасть
Как небо, где синь своим светом пронзает звезда
Так падаю в страсть, превращая роман жизни в повесть
Сегодня я птица с телом затянутым в шрамы
Где вместо души пустота и горсточка пепла,
Где только мгновение для "пережития" драмы,
И вечность для выхода из состояний забвения
Как серость бескрайняя цветом наполненный смысл
Как ветер в потоках, сильней раскаленной лавы
Как время пульсирует в жилах, - вечности пыль
Так нитками в жизнь расплетаю вяжущий саван
Сегодня я птица в полете – бесконечном парении
Где маяком восходящее солнце и явность луны
Где мир окружающий чередует взлет и падение
Своих состоянии, но Сам постоянен внутри
(фото из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530222
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 04.11.2014
Я узнаю тебя в неоконченном сне,
на обрывках давно пожелтевших страниц.
Я узнаю тебя в потемневшей реке,
в череде серых дней и мелькающих лиц.
Я узнаю тебя в прошлогодних снегах,
в тихом шепоте трав, опадающих листьев.
Я узнаю в старинных тебя зеркалах,
в догорающем пламени вечного смысла.
Я узнаю тебя в недописанных строках,
в безнадежности мыслей, в бесплотных мечтах.
Я узнаю тебя вопреки злому року,
вопреки даже небу - без страха греха.
Я узнаю тебя в предвечерней молитве,
в хоре ангелов белых и птиц неземных.
Я узнаю тебя в Бога с демоном битве,
в битве слабых и сильных, в царстве света и тьмы.
Я узнаю тебя в безмолвии тайны,
в перекрестках путей, что ведут в никуда.
В безысходности всех финалов печальных.
Я узнаю тебя - ты меня никогда.
14 мая 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506470
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 01.11.2014
Неужели ты больше не любишь?
Ведь любовь, говорят, не проходит...
Поутру уже не разбудишь,
улыбнувшись светло, чашкой кофе?
Неужели тебе все равно,
где я, с кем провожу дни и ночи?
Снится мне, будто кто-то давно
что-то страшное нам напророчил.
Ты ко мне никогда не придешь,
в твоем городе вечная осень.
Но бреду за тобой в серый дождь
в ожидании новых вёсен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530810
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 01.11.2014
Мысли...Буквы…Клавиши...Инэт...
Манит колдовская паутина...
Я сижу и ночью и в рассвет...
Красные глаза и ломит спину...
Мы с тобой на разных сторонах…
В противоположности экрана…
И пишу тебе я второпях…
А потом я жду ответа рьяно…
Я могу сказать тебе про всё,
То, что никому не говорила…
Душу мою исповедь спасёт…
И не каюсь - «что я натворила!».
Ты мой друг, спасение и свет…
Вместе мы смеёмся, вместе плачем…
Шлем друг другу смайлами «привет»…
Вместе скрестим пальцы на удачу…
А ночами – ты моя любовь…
Страстная, распутная и гре́шна…
Даже в жилах закипает кровь…
Хоть и виртуально всё, конечно…
Только на мгновение, чуть свет…
Мне пришлось в реальность возвратиться…
Принесли мне счет за Интернет…
Боже, как смогу я расплатиться?.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59255
дата надходження 16.02.2008
дата закладки 01.11.2014
Прошу вас, залишайтеся людьми
У будь-якій життєвій ситуації,
Щоб потім не приходили квитанції,
Що все погане тільки там, де ми.
Прошу вас, залишайтеся людьми!
Прошу вас, пам'ятайте хто ви є,
Щоб вам за власні вчинки не був сором,
Робіть усе, що робите, на совість,
Несіть відповідальність за своє.
Прошу вас, пам'ятайте хто ви є!
Прошу вас, поважайте кожну мить,
Живіть сьогодні, а не завтра й вчора,
Бо все, що відбулося - неповторне,
Бажаю вам це вчасно зрозуміть.
Прошу вас, поважайте кожну мить!
Прошу вас, залишайтеся людьми,
І ставтеся до кожного взаємно,
Не витрачайте власний час даремно...
Бо хто ще змінить світ, якщо не ми?
Прошу вас, залишайтеся Людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507236
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 31.10.2014
Коли поруч залишаться тільки
Світлі фото у рамках старих,
Він зупине годинника стрілки
Й на папір покладе перший штрих.
Будуть ноти німі оживати
У мелодію втрачених мрій,
Бо не стало часу, щоб пізнати
Всю красу її сонячних вій.
І шедевром ті стануть акорди
Відчайдушно які він творив,
Коли поруч залишились тільки
Світлі фото у рамках старих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518511
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 29.10.2014
Вона купила віночок чудовий.
Ему друзья собрали на каску.
Вона писала вірші про мову.
А он по-русски матом ругался.
Вона любила народні танці.
Он «в танки» рубился в сети полночи.
Вона – відмінниця в Могилянці.
А он и техникум не окончил.
Батьки у неї, брати і сестри.
А у него - одна лишь мама.
Вона – киянка. А он – с Полесья.
Он был наивным. Вона – так само.
Вона на благодійних зібраннях
Читала палкі вірші зі словами
«Ми – мужні!», «Герої не вмирають!»
А он – погиб.
И осталась мама.
Дівча написало вірш про героя:
Банальный, пафосный и картинный.
А за хлопчиною тільки двоє
Заплачут: мама и Украина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532848
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Записка. Книга.
Лампы свет.
Открыта форточка -
Снаружи звёзды.
И чувствую (!), что мне
Шестнадцать лет..!
Луч нежности в глазах.
Тепло в прохладе.
Ах, побывать бы мне в других мирах!..
Встречать рассвет
На тихом берегу.
В чужом-родном краю.
После ночных и пёстрых маскарадов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530186
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Обычно это случается неожиданно… чудеса случаются тогда, когда я перестаю ждать… совсем. Радость приходит на место отчаянья. Ликование на место плача. Так происходит всегда. Но пока… Отчаянье.
Одиночество души… чем оно определяется? Мне душно в месте, где я живу. Я готова кричать, только вот правила приличия заставляют меня улыбаться. Я живу в месте, где все люди ученые… где все всё знают. Они настолько уверены, что хорошо разбираются в чувствах других людей, что перестали их замечать. Грусть.
Что нужно делать, чтобы прослыть образованным человеком? Образованным с большой буквы… Уметь сдерживаться, быть серьезным, уравновешенным, ответственным… но и это не гарантирует тебе ничего. Общество, порой, требует от нас невозможного и каждый, потихоньку, в меру своего восприятия или восприимчивости, сходит с ума. Нет здоровых людей. Каждый болен по-своему. Если любовь тоже начать причислять к болезням или психическим расстройствам, то каждый болен вдвойне. Смертельно.
В конечном итоге, все приводит к смерти. Что бы ты ни делал. Смерть. Благодаря смерти я научилась ценить жизнь. Она никогда больше не повториться. Когда она закончится… я хочу ясно видеть все до самого конца, хочу узнать, что будет дальше. Где я буду, когда закончится мой путь. События развиваются безумно интересно. Люди уничтожают сами себя. Одумаются ли они когда-нибудь? На какую еще выдумку способен человек? Какое время Бог отмерил человечеству? Я хочу жить, чтобы видеть это все. А еще я верю. Верю, что реальность после смерти еще более реальна, чем сейчас. (Простите за тавтологию). Любопытство.
Иногда я рассматриваю свою жизнь через призму вечности. Думаю это довольно опасно… иногда. Memento mori – думай о смерти. Не хочу думать, что у меня безмерное количество времени впереди, потому что тогда я ничего не сделаю. Я знаю чего мне не хватает. Трудолюбие.
Я бегу вперед, как ненормальная, а иногда стоит остановиться и отдохнуть. Если небо затянуто тучами и целый день льет дождь, это не значит, что я не могу пойти на прогулку в парк. Иногда прогулка в серую промозглую погоду бывает куда как приятна. А еще, я никогда не забываю ценить солнечные дни. Каждый день может быть солнечным, когда он проходит в мире с любимым человеком. Радость.
Солнце за окном не влияет на солнце в душе, наоборот – солнце, которое в сердце влияет на солнце за окном. Когда человек становится твоим миром – вы создаете свое собственное солнце. Любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454997
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 19.09.2014
Эта обычная история произошла в середине осени, когда листья уже почти коричневые, но все еще держатся на деревьях. В городе, который затерялся среди бесконечных переплетений дорог, можно найти солнечную аллею. Аллея эта делает неожиданный поворот прямо в центре города и заканчивается маленькими сувенирными магазинчиками.
Мало кто знает, но если повернуть налево сразу за цветочным магазином, то окажешься возле кондитерской, из которой всегда вкусно пахнет. Кондитерская в таком неприметном месте, не знающая отбоя от посетителей. Парадокс, отметите вы. Но еще больше вы удивитесь, когда узнаете кто же эти посетители на самом деле. Феи и эльфы, сильфы, гномы, дриады и орки, самые невероятные сказочные герои, принцы и принцессы, волшебный единорог, ловцы снов, все это она нашла здесь. «Сказочная кондитерская» так она её называет про себя. Возможно, вы скажете, что она выдумывает или сошла с ума, но в этом ни капли выдумки. Все довольно просто и обыденно – кондитерская находится совсем рядом с театром. Такое вот нехитрое объяснение. Ей нравится смотреть на переодетых актеров, они всегда веселы и продолжают разыгрывать спектакли даже здесь. А она подолгу наблюдает за такими вот мини-репитициями. Кроме театралов, пожалуй, сюда почти никто не заходит.
- Какая красавица! – вдруг воскликнул принц, глядя на неё,- только посмотри, - уже обращаясь к принцессе.
- Да что ты к ней прицепился, давай репетировать,- ответила принцесса, бросив на нее гневный взгляд. Актеры снова увлеклись игрой, а она так и продолжала сидеть, наблюдая за принцем.
- Её зовут Октябрь,- прошептал кондитер на ухо принцу. – Она часто здесь бывает, но мне кажется, она беспризорная.
Она шла за ним до самого дома, она часто так делала, а он никогда не замечал. Смотрела на закрывающуюся дверь и только потом уходила. Просто принц был очень похож… на него. Даже запах… молока и жарко натопленного камина.
Через две недели он снова пришел в кондитерскую. На этот раз в костюме Гуинплена. Она аккуратно спрыгнула с высокого стула и подошла к нему.
- Привет, Октябрь.- Он улыбнулся и легко подхватил её на руки. Она доверчиво прижалась к большому человеку.
- Может, заберете её? Она тут уже больше года, кажется, предыдущий хозяин частенько заходил сюда, вот и она приходит.
- Ну что скажешь, пойдешь ко мне жить?
Она ничего не ответила, да и что могла ответить обыкновенная кошка? Только мурчать сильнее и жаться к человеку, от которого пахнет домом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517257
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 13.09.2014
Легко философствовать,
томно разлегшись на кресле,
И сочной цитатой
слегка всколыхнуть разговор.
Легко путешествовать в книгах,
не двигаясь с места,
И к месту заметить,
как чуден Миланский собор.
Легко жизнь прожить,
из-за щели за ней наблюдая,
И трудно понять,
что она оказалась чужая
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513107
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2014
***
В этой старенькой тетради
Строки детские найду,
В них себе я, шутки ради,
Напророчила беду.
Знать бы, знать бы в чём тут дело?
Глупой девочкой была -
Словно в воду я глядела,
Словно в воду воск лила.
И в безликом хороводе,
В море сказочных огней,
В одиночестве проходит
Вереница долгих дней.
К зарифмованному кругу
Мне б прибавить по складам:
За бес-цен-ней-ше-го друга
Жизнь бесцельную отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511718
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 11.07.2014
устало дождь стучит в окно.
Он словно пилигрим в пути:
куда идти-не всё ль равно,
лишь бы куда нибудь идти.
Укутан месяц в облаках,
затянут дымкой неба край,
а где то ветер на руках
мечты берёз уносит в рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490144
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 10.07.2014
Игривых блёсток мириады,
Фальшивая роскошность страз…
Как глупо – погибать от яда
Твоих холодных карих глаз.
Наряд, достойный маскарада,
Удушье дорогих духов.
Как смело – не бежать от взгляда,
Который всех сильней оков.
Небрежно смазана помада,
Румянец скрыл следы румян.
Как странно – делать шаг не глядя,
Когда в груди один дурман.
Едва уместная бравада,
И смех, что беспощадно груб.
Как больно – ощущать прохладу
Желанных безразличных губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509013
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Меня учили делать мудро,
А мудро делать – есть прощать.
Не ждать, пока наступит утро.
Напрасно всем не обещать.
Жизнь – поле, а там мины, мины…
Их взрыв прощай почти всему:
Прости зло мужу, глупость сыну,
Но униженье – никому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499701
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 09.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2014
Мы с тобою давно не те…
Мне под тридцать, тебе – за сорок (?)
И мгновенья летят во мгле
Ты всё шепчешь, как будто дорог
Тот мотив, что поют мосты
Когда реки их сладко греют
Или мы, или я и ты
Всё пустые местоименья…
Мы с тобою давно на «ты»
Хоть ниразу мы не встречались
Ты все веришь… мечты… мечты…
Хоть от них до реалий – малость…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504433
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 01.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2014
Наша любов – раритетні пластинки.
Слухати нема на чому,
Викинути – жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499140
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Мне как-то не по себе, я устала от волнительных точек,
Я теперь, как без карты странник, на груди у меня замочек.
Ключ к нему комком в горле, другой у него в кармане,
Нитью тонкой к самому сердцу, чтоб другие не волновали.
Раньше знала толком, какая к нему дорога,
А сейчас - ни дома, ни улицы, ни совести у нашего бога...
Мой милый мальчик, если ты цифра, то точно восемь.
Уже больше года в памяти вертится наша осень.
Я тебя отпускала сотню раз, и ни разу не отпустила,
Зарекалась не думать больше, но ты как пята Ахилла...
Встреться мне еще раз, последний, прошу, навечно
И давай в этот раз попробуем безупречно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397062
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 15.05.2014
Изумрудом ярким
красовалось лето
под потоком жарким
солнечного света.
В золоте прохладном
звездочек,луны;
с облаком нарядным
в прядях синевы...
В аромате сладком
липы и акаций:
из цветов укладка-
не налюбоваться!
Но свечою тает
свежесть-синева:
пух уже летает,
жухнет цвет-трава...
Небо полинялое
не затянут тучи,
влагу запоздалую
зелень не получит...
И покорно лето
хаки примеряет:
осени приметой
желтизна мелькнет.
Сеном пахнет,пылью,
яблок урожаем;
горькою полынью...
Лето провожаем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443526
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 13.05.2014
Не так себя веду, как Вы хотите?
Не так я ем? Не так я говорю?
За это Вы меня, прошу, простите!
Привыкла делать так, как Я люблю...
Не так на Вас сегодня посмотрела?
Не тот совет вчера я Вам дала?
Я просто мысль свою сказать сумела,
А не насквозь протёртые слова...
Вы скажете, что я груба? Быть может...
Но это лучше, чем смеясь в лицо,
За спину вылить тонну лживой грязи
И оказаться просто подлецом...
Вы скажете резка и беспардонна?
Твердите, что другой должна я стать?
Не уж так сложно Вам, как мне к примеру,
Чужие роли перестать играть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484758
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 13.05.2014
Долго пыталась перевести этот стих на русский,
но не получалось... Я чувствую и думаю по другому,
когда говорю на этом языке... Проще перевести с него
стихи других поэтов, даже если не знаешь о чем они
думали, но интуитивно чувствуешь настроение и
заданная форма помогает, а свой плывет на волнах
воображения... Или это только у меня...
Уж сумерки вползли в проем окна...
Ночь темная... Ни зги... И я одна...
А город спит давно глубоким сном...
И время, словно терпкое вино,
Горчит, пьянит. Плыву на крыльях дум...
Никто покой мой не нарушит, точно знаю.
Я среди ночи из песка дворцы сооружаю
И разрушаю их, - куда там твой самум...
Но в памяти моей опять встают грядою
Из жизни слайы... Нехоженой тропою
Воображенье будоражит ум.
http://www.playcast.ru/view/2912062/d6d1a3137e11f5ccd31077f645fe0b373c07e836pl
Вже сутінки завісили вікно,
І ніч чола торкнулася крилом,
Вже місто спить глибоким, тихим сном,
Для мене час цей, мов терпке вино:
Я згадую, я марю, плин думок,
Незрушений ніким, в мені вирує,
В пітьмі палаци я з піску будую,
Руйную їх, і як гіркий димок,
Переді мною постають в уяві,
Життя мого давно пройденні далі
Із присмаком несходжених стежок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476743
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 13.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014
Эфир новостного канала,
Болит голова -
В политике те же хлебала
И те же слова.
А люди сто раз умирали
У всех на глазах,
И с песнею шли против стали,
Не ведая страх.
Но этим, похоже, всё мало,
Им всё нипочём,
Согнать бы с них лишнее сало
Калёным мечом,
Сломать бы поганую руку,
Все знают, кому,
Заткнуть говорливую суку,
Все знают, кого,
Хотелось бы этого счастья
Не мне одному,
И так каждый день в нужный час я
Включаю его,
Эфир новостного канала,
Болит голова -
Надежда сто раз умирала
И снова жива.
10.05.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497986
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2014
подивися, - ех! -, як цікаво
у безмежжі моїх думок
в ароматі дешевої кави
і невипалених цигарок
зазирни у мої ідеї
хитромудрі вони і прості
в них іронія Прометея
і абсурд непочатих листів
не цікався моїм минулим
там зникали уже не раз
в лабіринті тіней забулих
не дозволь загубити [i]нас[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481791
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 01.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2014
пташине місто приймає нас під крило і курличе травневими грозами
коли сили залишилось ледве на дві затяжки
якщо краплини по тілу ніби прозорі мурахи повзають
значить врешті-решт небо над нами зжалилось
і заплакало..
досить знайома картина безсонна ніч у чеканні зустрічі
муркотить холодильник ніби спляча на грудях кішка
інколи нам просто не вистачає рішучості
розірвати обридле намисто
що заважає дихати..
це лише тіні людей із правом самим відкидати тіні
наче всередині вимкнули світло за заборгованість
краще хай серце болить
це не значить що воно хворіє
це значить воно знову народжується..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495623
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
А в мене ванна з сіллю замість моря,
Розчинна кава і дешевий секс.
Мене гризе щоденна параноя,
Що це життя все ж не знайде свій сенс.
Моє життя — бордель!Бордель і бл*дство,
Бо я в віршах цих дохну і гнию,
Я у собі закована у рабство.
Ось так живу. І я ось так живу.
І я ж себе уже давно зносила,
Я бл*дь людина! А ви просто бл*дь.
Бо в нас чим старший — більше ти тварина.
І вже ніяк. І мабуть вже ніяк...
Бо нас же гидять. Гидять і плюндруюсь.
Ламають ноги, шию і хребет.
А потім враз ніхто тебе не чує.
І ти живий, хоча ти вже помер.
Три метра наді мною , сучий сину!
Брехні, обману і мабуть землі.
В мені давно забили вже дитину,
В мені давно погашені вогні.
А я не гасну. Я живу і тлію.
Тиняюсь світом і шукаю сенс.
Здіймаюсь в гори по свою надію,
Щоб вітер в мені полум'я воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436205
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 26.04.2014
Люблю цей дощ - серед хмільного літа:
Холодні спогади гарячої пори,
Коли журба любов"ю розігріта,
І час втікає краплями води.
Ще босоногі спогади зриває,
Мов спілі вишні, вітер навмання,
А злива обіймає, роздягає…,
Пірнає в трави зляканим ягням...
То небо плаче голосом знемоги,
То мрія снить у шелесті трави.
Люблю цей дощ. Лоскочу босі ноги
В обіймах сліз плакучої верби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491951
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 24.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2014
Буває тісно у власній шкірі,
Ніби у перенаселеному місті,
Де проживає хоч один
зайвий житель,
який хоч і розуміє,
що йому давно варто піти,
але чомусь ще залишається.
Мабуть, він просто чекає
Екзорциста,
З чотками і святою водою.
Який, якщо забажає
Вижене нечисть,
Яка не чинитиме супротиву,
Бо вона не першооснова,
Їй там не місце
Із тісної оболонки
У ще тіснішу
У відомий йому спосіб
Без зайвих зусиль
Здобуде свободу
Запаливши свічку
Промовивши одне тільки
Слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494542
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Прогорклый запах хризантем
Поплыл по комнате. Вот также
Я стану осенью однажды,
Замкнувшись средь постылых стен.
«Зачем?» заменит «Почему?»,
И скепсис пересилит чудо.
Я осенью своей пойму,
Кем никогда уже не буду...
И запах терпкий и сухой
Заменит мне весенний ветер.
И отхлестают ветви-плети
Окно души моей…
Постой!
У осени нет краски черной!
Все больше золото да синь.
Ее узор нерукотворный
Сплел воедино зной и стынь.
А ты, вплетая старость в детство,
Миг первой встречи оцени –
Лишь осень обладает средством
Вернуть дыхание весны.
26-28.10.96
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494429
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Мы постоянно плачем по ночам,
Скрывая утром грусть в тени улыбки...
И бьется сердце в хлам по мелочам,
И все жалеем о пустых ошибках...
Мы постоянно думаем "За что?",
Не задаем, увы, вопрос "Зачем?"...
Не любим на себе носить ярлык,
Хоть остальным навешали эмблем....
Мы постоянно слушаем себя,
Хотя самих себя давно не слышим...
Страдаем, что любви на свете нет,
Хотя как воздухом все время ею дышим...
Вот почему всегда мы видим дождь,
Не замечая солнца из-за туч?..
Надели черные очки, бронежилет....
Ну как сквозь них пробьется теплый луч?...
Не видим мы хорошего ни в чем,
На белый свет обидами крича...
Вокруг оно бежит чистым ручьем!..
Мы так привыкли плакать по ночам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494275
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Любовь! Любовь! Ты сущий дьявол
С усладой томною речей,
Меня под пули ты подставил –
Под пули злостных палачей.
Мой дом – нигде, и я – ничей.
Любовь! Любовь! В тебе горю я
Бурлящим варевом чудес.
Истосковался и горюю,
Неся тяжёлый в сердце крест.
Постичь мечтая высь небес.
Любовь! Любовь! Моя отрада
В тебе единственной. Во сне
тебя я вижу. Мне не надо
Ни Рая светлого, ни Ада
Ни жизни вовсе на Земле.
Любовь! Любовь! Ты сущий дьявол
С усладой томною речей.
Но всё, что я себе оставил –
Лишь звёзды пламенных ночей.
Мой дом – нигде, и я – ничей.
06.04.2014
[img]http://s006.radikal.ru/i214/1404/71/c6c02a1d7230.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493953
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 23.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2014
Мир застыл на пороге войны.
Мне обидно и горько до слёз.
От когда-то родной нам страны
получаем мы массу угроз.
За свободу, что выбрали мы,
за попытку оковы сорвать.
Мы разрушили стены тюрьмы,
где хотели нас вечно держать.
И не надо учить, как нам жить.
Мы дорогу отыщем без вас.
Не хотим мы тиранов любить.
отдающих расстрельный приказ.
Нам не нужен ни царь, ни король.
Справедливость - мерило для всех.
Когда люди поймут свою роль,
вот тогда, будет полный успех.
Мы пытаемся что-то менять.
Вам же нужен правитель и царь.
до сих пор не хотите понять -
Путин - это последняя тварь.
"Курск", Чечня, Беслан и "Норд-Ост",
сколько нужно ещё вам смертей?
Вы привыкли, что третий ваш тост,
за, геройски погибших парней.
Нас рассудит лишь время и жизнь.
Кто был прав, а кто виноват.
Я хочу донести до вас мысль:
Россиянин - давно мне не брат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493582
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Крізь кілометри писати листи,
Кожен ранок… моя це вже звичка.
Викидати рядками безмежні думки,
Це мабуть безглуздо,пуста це дурничка.
Замість листів пограєм в мовчанку,
Хоча,це також таємна промова.
Останній лист отримаю я на світанку,
А далі розіллється щира розмова.
Говорити про весну за чашкою кави,
В яку я вілляла мрії прозорі.
Запитати у тебе - «Як твої справи?»,
Якось банально… поговорим про зорі.
Поговорим про сцену – небесну блакить,
Що пише для нас життєвий сценарій.
«Розкажи про свою найщасливішу мить»…
Обіцяю,це буде тільки між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484995
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 18.04.2014
[i]Дурманно ковтати запах,що зводить з розуму.
І раптом зрозуміти, яке це божевілля.
Увійде шаленим теплом,чи диким морозом
Аромат дівочої шкіри.
Лишиться на пподушці зранку,
Просякне кімнату
Аура запаху дівочого аромату.
Вона була тут ще вчора.
Роздягалась, лягала спати
Але й не думала,
Як же зводить з розуму
Її дівочий запах-солодка вата.
Сплетіння мускусу, орхідей
Чи може ніччю стомлених білих лілей.
Її шкіра парує невидимим цвітом.
Я збирав би його,
Щоб тримати в таємній кишені жакету.
Щоб будь-де відчувати тебе.
Як зайду у кав'ярню, чи метрополітен.
Не згубити б,
Не забути б на сидінні в трамваї,
Не лишити його у поспіху вдома.
Цей аромат,мабуть, не втрачають.
Аромат, що зводить з розуму знову.
Як би мене запитали
Які квіти я люблю найбільше
Без вагань, просто сказав би
Її квітку плекав би вічно.
Квітку, що зводить з розуму ароматами,
Запаху дівочої шкіри-солодка вата.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469138
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 18.04.2014
*Переклад вірша Ліни Костенко "Страшні слова, коли вони мовчать.."
The words are frightful, when they`re kept in silence
or when someone put them in a hiding place
and when you can`t be sure they are a reliance
`Cause someone with them had already faced
And people cried with them and even suffered
Began and finished with those words, which are the same
For billions of people billions of words are offered
But you at first should them proclaim
And everything repeated: beauty and weakness
In our world lived butterfly and mole
But poetry it`s always a uniqueness
It`s like immortal touching of your soul
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486345
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 23.03.2014
В тенистом саду под зелёным кустом
Встретились как-то кошка и гном.
И кошка спросила: "Кто ты, чудак?
Тебя не встречала я в наших краях!"
И он отвечает: "Гном я, мадам.
Я пакощу людям, ору по ночам.
Я порчу одежду, мешаю им спать.
А Вы кто, позвольте узнать?"
Задумалась кошка, играя хвостом:
"Выходит, любезный, что я - тоже гном!"
15 августа 2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357653
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 21.03.2014
Немного надоело одиночество.
Пойти что ли в заснеженную даль?
Зову кота по имени и отчеству,
И вместе с ним грустим свою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463627
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 02.12.2013
Черствіє хлібина в могильній землі.
Вінок все ж нестерпно яскравий.
Ще й днів сорока не пройшло по тобі,
А хрест уже трохи іржавий.
Та й вбік похилився. І геть відсирів
Портрет,що стоїть біля свічі.
Ніким не порушена цнота полів
Тепер загляда йому в вічі...
Тут тиша і спокій. Блукають хмарки
По ніжно-блакитному небу.
Тут все полонили здичалі квітки
Від цвинтаря й далі до степу.
І риють ліворуч вже постіль комусь,
Праворуч чиюсь засипають.
Настане мій час, і я поряд вкладусь -
Усі тут колись засинають...
Та все ж роблять вигляд, що це не про них,
Що їх омине і відпустить.
Та ложе останнє - єдине для всіх,
Нікого воно не пропустить.
Прокинемось вдома, а спатимем тут -
Хто знає, коли то настане?
Коли вже Осіріс покличе на Суд,
Й земля у обійма замане?
Як ми вже потонемо у небутті
Й пізнаєм,чого ми не знали,
Чи будемо марити ми про світи,
Що їх за життя уявляли?
Глухих своїм співом там будять німі,
Сліпці їх малюють портрети.
Там смерті не знають та вічноживі
Всі ті, хто вже встигнув померти.
І може відкриють вони нам Буття,
Й нарешті усе проясниться.
А може насниться нам ціле життя...
(Чи може оце воно й сниться?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298774
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 01.12.2013
Годы и годы, вглядываясь в людей --
Страшных, смешных, галдящих наперебой,
Рвущихся к свету и шарящих в темноте --
Ты постепенно учишься быть собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363936
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 12.11.2013
Мне нравится смеяться и шутить,
И нравится, когда другие шутят...
Мне нравится самой собою быть,
Не думая о том, что скажут люди.
Мне нравится, когда не прячут слёз,
Когда обид и боли не скрывают.
И если плачется, то уж всерьёз,
Отравленные слёзы не глотая.
Мне нравятся хорошие стихи,
И люди, что не льстят и не лукавят.
Мне нравится любовь свою дарить
Тем, кто её так мало получает. .
Мне нравится, и я хочу так жить,
Я буду верить в чудеса и "сказки".
Не надо меня "мудрости" учить:
Я лучше чувствую себя без маски ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451473
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 03.11.2013
Горел закат, расплесканный о ветки.
Звенел октябрь – начало всех начал.
Спешили по домам марионетки,
А чей-то голос в тишине кричал –
До хрипоты, до горечи, до дрожи,
Сквозь фейерверки липовых страстей:
«Платон мне друг, но Истина – дороже.
Пусть ложь сладка –
но боль всегда святей».
Горел закат, и снег летел на землю –
Еще не белый, но уже немой.
И небеса, его молитве внемля,
Дышали в лица будущей зимой.
Летели листья,
будто с эшафота
Невинной крови золотой ручей.
А Голос, всё ясней и горячей,
Пытался докричаться до кого-то…
…Закат погас.
Поставил на брусчатке
Фонарный свет белесую печать.
Уткнув лицо в потертые перчатки,
Безумный нищий прекратил кричать.
17.10.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371592
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 23.03.2013
От любви до безумия пара шагов.
Та же пара шагов от порока до власти.
Счастье-это когда понимают без слов.
Если этого нет-значит, это не счастье.
От любви до потери-минута в пути,
И минута в пути от разлуки до встречи.
счастье-это когда ты не можешь уйти.
Если можешь уйти-значит, хвастаться нечем.
От любви до безумия- сутки бежать,
Друг до друга бежать, распадаясь на части.
Счастье-это когда тебе нечем дышать.
Если это не так-значит, это не счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365724
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
я - синий кит,
и у меня плавники вместо рук,
холодное море - мой преданный друг,
а солнечный круг согревает своим теплом.
не знаю, что будет потом, меня не волнует потом,
ведь я же родился китом,
огромным таким китом, красивым таким китом
с хвостом.
но ночью мне снится какое-то место,
там луг, и что совсем для кита неестественно,
я бегу по нему босиком с каким-то дурацким зонтом
возможно, когда-то я не был китом,
возможно, я был влюблен,
тогда я, наверное, был дураком...
я рад, что я стал китом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330775
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 13.06.2012
Стерты слова и лица,
Мысли стают бумажными.
Может быть, помолиться?
Богу ли? Черту? -
Важно ли?...
Видно, все из-за лени -
Ни воли, ни сил не хватит -
Стала бы на колени...
Только б сползти с кровати...
Тяжко мне, вышний, тяжко.
Время в висках пульсирует.
Выпиши мне бумажку,
Купи мою душу сирую!
Да что там купить - за так отдам!
Она мне всю грудь измучила -
Истрепанная, как чучело,
В морщинах не по годам,
Все ищет чего-то Чистого,
Скитается за грудиной -
И сердце то стынет льдиной,
То бъется птенцом неистово...
Безумная, остроглазая,
Пером, как ножом сечет,
Да глупости мне рассказывает,
О том, что весь мир - не в счет,
Что - пусть пролетят столетия -
А Правда все будет жить...
Ну как мне, скажи, терпеть ее?!...
...Хоть что-нибудь мне скажи...
21.01.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322871
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 13.06.2012
Крыша — лоскутное одеяло, там асфальтово-серо, а тут черно
и куда ни глянь — то дерево, то окно.
Свет из солнца вливается в фонари,
плещется — как вино
в бокалах — в плафонах своих, смотри.
Скоро небесные дамы и короли
их осушат до дна.
Они пьют, когда не о чем говорить
и когда весна,
когда кто-то важный уходит и внутри
ворочается тоска:
отчего же ты его удержать не смог,
неужели настолько плох?
В общем-то, как и люди.
Воцарившаяся темнота
спрячет шпили высотных зданий в непроницаемые чехлы,
чтобы птицы не изрезали крылья хрупкие о них.
Холодно, чувствуешь? Ветер с легкостью продувает худи,
а значит ночь не задержится ни на миг,
спи, дорогая моя, спи.
Солнце утром тебя разбудит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342490
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 11.06.2012
* * *
Граки лишились
У цьому місті сумному.
Будемо з ними
Зимою холодною
Мовчати…
* * *
Можливо тільки він –
Старий їжак колючий
Все зрозуміє
Коли не буде
Нікого з нас…
* * *
Все це - химерний сон.
Не справжнє все –
Тіні людей,
Ілюзія смерті.
Білий сніг…
* * *
Наші душі свічками
В темряву ночі
Очами повними сліз.
Він побачить -
Він зрозуміє нас...
* * *
Піду в білий світ!
Сірість світу пилюки
Остогидла мені…
Які стежини там
Сніги назавжди сховали?
* * *
Коли замерзають хризантеми
І коли падає тихо листя
Припиняє існувати
Слово «ніколи»
Вічність…
* * *
Розбудив би хтось півня
В нашому темному краї…
Можливо б сонце
Зійшло б тоді.
Вічні сутінки…
* * *
Є люди які
Досі мріють
Про "досвітні вогні"!
В цій темряві
Хворого часопростору....
* * *
На свічці моїй
Палають єретиками
Нічні метелики...
Як не хочу я бути
На Торквемаду схожим!
* * *
На примарному човні
Пливемо по ріці Часу
Навколо туман...
Пращури чекають нас
Коло багаття легенд.
(Це не канонічні танка. Канонічні танка повинні мати розмір 5-7-5-7-7. Даруйте...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332160
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 02.05.2012
(Хайбун)
* * *
Зайшовши до доброго знайомого помилуватись його садом і осінніми хризантемами зустрів там двох дивних людей які вважали себе аристократами, але при цьому не милувались квітами, а використовували сад для вживання якогось напою, що нагадувало саке. Вони пили його холодним і вели розмови далекі від поезії. Побачивши це я здивувався і написав наступне хокку:
Чужий сад. Бачу
Дивних аристократів.
Хризантеми цвіт…
* * *
Я завітав до старого знайомого з метою поговорити про давню літературу. Але побачив його зайнятим пакуванням валізи – він вирішив поїхати шукати собі нову Батьківщину. Хотів розповісти йому, що осінній вітер всюди однаково холодний, істинні квіти не потрібно шукати в далеких краях – вони тут під ногами, але побачив в його очах, що він вже нетутешній. Тоді написав йому на прощання ось таке хокку:
Ми нетутешні
У світі під Місяцем.
Холоди… Осінь…
* * *
У старовинному місті, що носить назву великої хижої тварини зайшов я у стару кав’ярню, де варили каву вже не одну сотню років. З горнятком ароматного трунку в руках я думав зі смутком про людей минулих часів і написав ось таке хокку:
Терпкий аромат
Несе тінь мою в казку.
Стара кав’ярня…
* * *
Йшов я до будинку де молодих людей навчають мудрості. Побачив біля входу юнаків та дівчат, що діставали з кишень короткі білі палички, запихали до їх до свого рота і підпалювали їм кінці. Після цього дихали димом, що утворювався з сухого листя якоїсь заморської рослини з якої, власне, ці палички і були зроблені. Споглядаючи це раптом склав хокку:
Дим ароматний
Заморського трунку.
Піти б звідси!
* * *
Блукаючи старим засніженим парком серед лихої зими по незайманому білому снігу, побачив раптом старий ясен весь обвішаний жмутками насіння, що шелестіло на крижаному зимовому вітрі подумав:
Холодна зима.
Вони шелестять тихо.
Весну чекають…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330156
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Оторвать тебя нужно от сердца быстро,
Как пластырь от свежей болезненной раны,
Пока ты не стал для меня Кораном,
И не превратился в смертельный выстрел.
Мне нужно тебя изъять непременно,
Как бомбу, заложенную для взрыва.
Танцующую на краю обрыва,
Падение вниз ожидает мгновенно.
Мне нужно тебя отпустить бесспорно,
Все вытянуть прутья из птичьей клетки,
Перестать принимать горстями таблетки,
Начать всем вокруг улыбаться притворно.
Отлучить тебя нужно от мыслей тревожных,
Пока эти дикие чувства-пираньи
Меня не сожрали до осознанья,
Насколько любовь может быть ничтожной.
Уже излечить от тебя невозможно,
Меня всё тянет и тянет в трясину.
И вползают в меня хладнокровно, змеино
Ожиданья тебя – подсердечно, подкожно.
Мне нужно прозреть, ведь влюблённые слепы.
Меня подхватило к звёздам торнадо, –
Просыпаюсь: а это Девятый круг Ада,
А казалось, что это Седьмое небо.
12.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286006
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 04.11.2011
В пустых белках давно не видно блеска,
В них лишь усталость и тупая боль.
Контрасты стали на отметке «резко»,
А радость на шкале упала в ноль.
Луна погасла, скоро станет жарче.
Как жаль, что ночь пришла не навсегда.
Лучи пробьются, сразу станет ярче,
И звёзды не оставят ни следа.
Граница лопнет, день взорвётся светом,
Взорвётся город шумом площадей.
Земля сгорит, засушенная летом,
Сгорят мечты в глазах простых людей…
И станет больно, станет непонятно,
Все побегут, теряясь по пути.
На небе расплывутся серым пятна
И дождь начнёт на головы идти.
Ну а пока лишь капли никотина.
Прощайте звёзды. Утро, вновь привет.
Ночь умирает, выцвела картина.
Спокойной ночи, призрачный рассвет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267608
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 28.10.2011
осенние пляжи похожи на старых псов,
на женщин за сорок, бредущих домой устало,
на ветки деревьев, на стрелки моих часов,
на серое небо над серым нутром вокзала.
и кажется, если продлится осенний сон
под слоем окурков,под слоем цветных бумажек.
исчезнут деревья, трава, да, пожалуй всё,
останется осень, дожди и пустые пляжи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288242
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Поэтами рождаются лишь ночью,
Не днем – когда обострены черты.
Не утром ранним, вместе со звездой промокшей,
не вечером, с луной, от холода продрогшей.
Поэтами рождаются лишь ночью,
когда в твой мир врываются мечты.
Поэтами становятся лишь ночью,
стихи рождая в муках и тоске.
Из ран души твоей стекает сердце кровью,
что было до краев наполнено любовью.
Поэтами становятся лишь ночью,
воздвигнув замок Грезы на песке.
Поэтами рождаются не зная,
когда и где явился первый стих.
Природа тихо спит, от буден отдыхая,
А ты перед свечой, в томлении вздыхая,
Поэтами рождаются не зная,
когда стихов уловят быстрый миг.
Поэтами становятся не сразу,
лишь Муза в твой ворвется милый дом.
Когда огню становится тесней в своем огарку,
налей же Музе полную стихом, хмельную чарку.
Поэтами становятся не сразу,
поэтами становятся потом.
Разбуженный, с креста, распятый, снятый,
откликнешься на зов тяжелых строк.
и с Музой пьяною стихи читать ты станешь,
но только пред судьбой, оголенный, предстанешь,
разбуженный, с креста, распятый, снятый,
получишь новый для себя урок.
Поэтами рождаются лишь ночью,
а утром вырождаются поэты,
когда их силы тают, к исходу бурной ночи,
когда руке писавшей, недостает уж мочи,
поэтами рождаются лишь ночью,
стихи свои бросая в воды Леты.
И утром будут снова не поэты,
а лишь простые труженики дня.
Они стихи забудут все, романсы и сонеты,
полковники, поручики, зеленые корнеты.
Да, утром снова будут не поэты,
и буду утром не поэтом я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251511
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 18.09.2011
Жил-был стул. Самый обыкновенный стул – четыре ножки, мягкое сиденье, изящная спинка. Он был старый, но делал вид, что древний, потому что стоял не где-нибудь, а в музее имени Великого Писателя.
На самом деле стул достался директору музея вместе с дряхлой дачей. Он стоял там на чердаке и чихал, когда пыль набивалась ему в нос. Стул смотрел в окно, где по ночам сияли звезды, а днем летали наперегонки птицы.
Директору стул понравился, и было решено, что он достаточно стар для того, чтобы заменить тот, от которого после неудачной реставрации остались рожки да ножки.
Так стул стал экспонатом музея и встретил свою любовь. Она была прекрасна: табуретка и красного дерева, на трех изогнутых ножках, с сиденьем, вогнутым, как обеденная тарелка и покрытая четырьмя слоями восхитительного лака. Она стояла у зеркала и бесконечно любовалась собой, заботливо сдувая пылинки со своих бесчисленных завитушек.
Стулу лишь оставалось стоять в сторонке и вздыхать. От безответности своего глубокого чувства, он начал писать стихи. Директор музея очень удивился бы, если узнал, что стул обладает неплохим чувством ритма и искусно подбирает рифмы.
Все забыли о нем. Только сторож, знавший настоящую его цену и возраст, вставал иногда на него, заботливо подстелив газетку, чтобы вкрутить лампочку, но это случалось редко.
Единственное, что грело душу стулу в эти дни – мечта. Он хотел быть креслом. Мягким, шикарным, с кожаной обивкой… Вот тогда бы табуретка точно обратила на него внимание!
А тем временем ей искали мужа – по всем городам и весям. Табуретка очень гордилась этим – чуть меньше, чем своей красотой. Искали долго-долго, и, наконец, нашли. Это был огромный, горделивый, великолепный рояль, и как нельзя лучше подходил табуретке своими завитушками, лаком и красным деревом.
Шумно сыграли свадьбу (прибытие рояля в музей); табуретка сияла от счастья, а рояль деловито, как певец цветы на концерте, забирал себе блики вспышек, восхищенные улыбки и лучи солнца.
Стул в это время переживал страшную любовную драму. От стресса у него расшатались нервы и ножки, выскочила пружина из сиденья. Стул отдали реставратору, и когда он вернулся, посвежевший и отдохнувший, о табуретке давно уже все забыли. Ее просто задвинули под рояль, но никто не выдвигал ее, чтобы сыграть на нем, потому что внутри рояль был пуст, как карман нищего. Так и состарилась она, рассохлась и скрипела ворчливо, когда с нее вытирали пыль. Но самым страшным было то, что если вот так повернуться, да вот эдак вывернуть шею, то можно, по давней своей привычке, посмотреться в зеркало, но не видела она там своей былой красоты.
Даже стул забыл о ней. Он неожиданно стал известным – экскурсоводы показывали на него пальцем и говорили, что именно на этом стуле Великий Писатель написал свой самый главный роман. Фотография стула красовалась в каталоге музея, но ничего не радовало его. Он все еще мечтал стать креслом, грустил и писал стихи, и как-то незаметно состарился.
И однажды, когда сторож вытащил стул на середину выставочного зала, заботливо постелил газетку, оперся рукой на его спинку, что встать на него и вкрутить лампочку, стул вздохнул… и рассыпался. Горько вздохнув ему в ответ, сторож заботливо собрал обломки и отнес их в кладовку. Скоро к ним присоединились останки табуретки, и долго-долго лежали они и пылились. И однажды, когда все уже перемешалось и забылось, в один из свободных вечеров сторож повертел в руках обломки стула и табуретки и создал из них… новый стул.
И он скрипел, как табуретка, и писал стихи, как старый стул. Он стоял на крыльце дачи и долгими тихими летними вечерами на нем сидел сторож и смотрел на небо до тех пор, пока не улягутся спать птицы и не зажгутся звезды.
К нему в голову приходили прекрасные мысли, мечты и видения, и однажды сторож написал для своих внуков сказку об одном стуле, который стоял в музее, писал стихи табуретке и больше всего на свете мечтал стать креслом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273739
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2011
Тримаюся ледве руками за сни,
На тонких лезах - віртуальна свобода
Тремчу всіма гранями... Повільно тисни
Причиняти біль - то людська є природа
Не порізатись би і не впасти,
Відчуваючи холод далеких очей,
Що тебе споглядають… Напасти
Вже готові давно сотні тисяч людей
Вони ґудзик пришили раптово
До самої душі! Кровоточить…
Їм же гарно це так, кольорово
І назад відірвати не хочуть
Я стікатиму снами без звуку,
І втрачатиму мрії повільно
І помру через тиждень у муках
Така дивна, від БОга вЖЕ ВІЛЬНА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205461
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 14.07.2011
Поэмы не пишу и не пишу баллады.
Мой горбунок не любит длинных тем.
Одно, два слова - большего не надо.
Два слова, можно три, но каждый день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263551
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 09.07.2011
Так тихо дихає вітер
Холодним повітрям в мені
Завмерли краплі в повітрі
Тихесенький дощ у душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224852
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 06.07.2011
Нам в души гадят не враги,
А закадычные подруги.
Коварна плата за услуги –
В ответ предательства шаги.
Нас нелюбимые лелеют,
А те, о ком вздыхаем мы,
Терзают нас и не жалеют,
Но мы зачем-то им верны.
Нас жизни учат проходимцы,
А не научные труды,
И оставляет БОЛЬ следы,
А не уют в садах провинций!
Всё то, что дорого, мы ценим,
Когда теряем навсегда.
И часто требуем суда
Над не вершившим преступлений.
Всё наизнанку, всё неверно.
И так идёт из года в год:
Судьба нас ранит непомерно
И по заслугам воздаёт.
/25.05.2004/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260493
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 29.06.2011