Як витечуть очі – дурниці.
Не витравить з думки тебе.
У небі призахіднім птиці
Малюють тремтіннями бе-
зумство. І я залишаюсь
У спіднім, зґвалтована злом.
Тобі оддала все – не каюсь.
Не каюсь...
За мертвим ховаюсь крилом...
2003.
Малюнок автора (теж із використанням штучного інтелекту >_< ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008984
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Я дивлюсь на стіну...
А на ній, як на кіно екрані,
Бачу день, що минув.
І радію, бо він не останній...
Я дивлюсь у вікно...
На акваріум київських вулиць.
І мені все одно,
Пам'ятають мене чи забули...
В двері стукає ніч
З моїм завтра в стрічках і намисті.
Хай насниться мені,
Ти узяв й написав в особисті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006855
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
А на дворе — проклятый вдовий век,
В шкафах у женщин — чёрные наряды…
За окнами — военный саундтрек:
Сирены, самолеты, канонады…
Готовность ежечасно умирать
И отдавать, как откупы, любимых…
Прискорбно и смиренно наблюдать,
Как роют ямы бывшим половинам.
Звучит весьма двусмысленно теперь
Извечное “живу на автомате”…
Им, автоматом, открывают дверь,
Его же в гроб кладут, где спит солдатик.
Заиндевели: кровь, душа, слова…
Из боли вдовы детям шьют рубашки
И застилают храбростью кровать,
Забыв, как в жизни выглядят поблажки…
А если ночью спать, открыв глаза,
Увидеть можно смерти роговицы.
Эпоха вдов — когда на образа
Нет сил смотреть, тем более — молиться.
(12.12.23,BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000859
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 04.01.2024
Он боится её и бежит, словно чёрт от ладана,
Унимая в груди свой сердечный глухой набат,
И за барною стойкой сидит, размышляя: "На́до ли?..
Я за эту минутную слабость буду распят!"
Он молчит о ней так, что седеет Господь от горести.
...Монолог его чувств превращается в бурный чат.
Только ей никогда не увидеть его напористым,
Даже если по венам напористость закачать.
Он ревнует её, хоть верёвку бери да вешайся,
Вспоминая её цианидовый поцелуй,
Что соскальзывал с губ невзначай роковой депешею,
А на вкус походил на клубничную пастилу.
Он теряет её безрассудно и феерически,
Но такие потери, гимнасту – двойной ронда́т•.
Он не понял ещё, что она – персонаж трагический,
Что не знать поцелуев её – это сущий ад!
•Ронда́т (от фр. rondade) — вид акробатического переворота c поворотом на 180° вокруг продольной оси.
03.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850275
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 05.10.2019
И проблемы уйдут, затерявшись вдали
На прощанье взмахнув мне крылами
Безутешными в небе летят журавли
Всё по Миру проходит, волнами…
Затуманится осень, заплачут дожди
Вновь накроют леса листопадно…
Все опавшие листья, забытые дни
Что промчались уже безвозвратно
Цвет померкнет Увы, потускнеют глаза
Что светились, когда-то от счастья
Потеряются где-то, под небом года
А в груди холодок… жди ненастья!
Видно сердцу покоя вовек не сыскать
Далеко в той судьбе всё осталось…
Покорённых вершин — красоты, не видать
Как в тумане смотрю… потерялось!
Только знаю откуда берутся слова
Те, что душу всегда, согревают
И смеётся играя, кричит детвора
Беззаботно… по Жизни шагают
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845361
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019
По тебе не ломает.
по тебе — раскачивает
на подоконнике.
вперёд — назад...
молчанье опухолью
злокачественной
в сердце пытается
заползать.
Хочу из усадьбы
иллюзий
выселиться
и прописаться
в твоих объятьях.
но демон грусти
готовит виселицу,
если не ты —
он "на подхвате".
По привычке
закладываю
счастье в ломбарды,
считаю плафоны
линялых лун...
по тебе не ломает.
по тебе — выхаркивает
болью
во мглу
из горла
иглу.
17.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839055
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Запотели стёкла (прошлого)...
Не зрите… -
Грусть запеленает сизым пояском…
Птицы улетели в южные орбиты…
Осень заржавеет (перед ноябрём)…
Вкусно пахнет дымом (вечером)… -
С рассветом - ароматом дафний…
Прелою травой…
Доктор, сигаретой вряд ли навредите.
Душу полечите (ржавым ноябрём).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Тихесенько сяду
В найдальшім кутку
(Давно вже сповідатись мушу)
Розкласти у дивнім
Та сльознім рядку
Старим фотографіям душу...
Ось молодість наша -
Юнацька пора,
(Усі ми співали «під вікна»),
Та тільки в тобі
Запалала зоря
І в серце народне проникла...
Ти навіть у ті
«Домайданні» часи
В житті і на сцені був щирий,
Хоча звідусіль
Чули ми голоси,
Мовляв «українське» в ефірі...
Настав той омріяний
Піснями стан,
Ми знову пишаємось рідним!..
Чому ж ти пішов
У ранковий туман?
Чи доля така очевидна?..
Найкращі завжди
Залишають цей світ,
За ними сади, а не хащі,
Життя - дивовижний
Пісенний політ!!!
Прощай, наш Кузьма,
Ти був кращий!!!
02.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556890
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
"Лікую душі,та не безкоштовно
Залежність-це моя ціна
То що,малий,не передумав?
Тримай таблетку, на."
Купив одну,за нею другу,третю
У голові замість думок дурман
Сторонні люди тичуть в тебе пальцем
І називають вголос "наркоман"
На шкірі твоїй рани від уколів
Не заживають,та й не хочеш ти
Тепер життя твоє дешевше дози кайфу
Спливає не діждавши й тридцяти
Померли "друзі",за бортом сім'я
А ти усе в полоні анаші
Ти пам'ятаєш
Як все починалось?
Це були просто ліки для душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386532
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Написати б вірша, щоби міцно торкав він
Збайдужілу іржавість струни,
Наче скальпелем, повний рішучості, раввін,
Обрізаючи всім пі**ни…
Щодо рівня цензури, без сумніву, - лідер,
Бездоганний мистецтва рубін,
Лиш посмій свою критику висловить, пі**р –
І вкоротить життя карабін.
Новий вірш мій серйозність пройматиме щира,
Скільки блазня тягтиму тягар?
Заливатимуть в ньому страждання й зневіра,
Наче вилив душі - пісуар.
Не розтоплять лишень псевдопереживання
Псевдощирістю кригу сердець,
Ваших штучних емоцій пусті коливання
Дуже швидко захопить пи*****.
P.S. Даруйте за низький рівень моралі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371449
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.12.2012
Попсою захворів хтось ненароком,
А інший репом вуха всім проїв,
Та я завжди залишусь вірним року,
І впливу не піддамся шахраїв.
Невже гламур, відсутність інтеллекту -
Для вас є тема рідною й близькою?
Внесли вони для вас важливу лепту
Моральною культурою низькою?
Як виховати можуть ваших діток
Танцюючі оголені тіла
Розбещених, вульгарних, модних тіток?
Вкраїна бачить це - не півсела!
Чому навчать людей погані хлопці
Своїм речитативом у піснях?
Вклоняються собі й своїй наколці,
Агресія й погрози в їх очах.
Не мають ані голосу, ні слуху,
Круті й розумні лише на словах,
По радіо так часто ріжуть вухо
Пісні цих самовпевнених невдах.
Свята святих - то звуки рок-н-ролла:
Глибокі тексти, близькі до життя,
Без фальші, штучних тем і без крамоли,
Бо рок - душі й небес тісне злиття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205874
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 18.12.2012
Макарони впали на стілець.
Трагічно, друзі. Дуже сумно.
Вечері – basta, це кінець,
І муза від журби заснула.
Моя лапша пішла з життя…
Дарма, що «вищого гатунку».
Тепер вона - лише сміття,
У це не вірить тільки шлунок.
Він кличе любу вермішель:
-Вставай, ти не могла померти!
Ти на стільці вже цілий день,
Але я хочу, хочу жерти!!!
Півміліметру до мети,
Вже макарони на виделці,
Хотів до рота піднести,
Але не витримало серце…
І руки раптом затряслись...
Виделки геть! Ножі! Тарілки!
До біса кляту вермішель!
Пішов на кухню гризти грінку.
P.S. Все, що впало, але лежало менше 5 секунд - офіційно не падало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345690
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 15.12.2012
Гострим лезом по шкірі - до кістки,
Крізь тканини, а вени - назовні
Діставай. Твоя пікова шістка -
На погану дорогу. Безкровні
Пальці тремор незвичний проймає.
Не тремти, швидше ріж і не бійся -
За межею спасіння чекає.
Плач востаннє, мала, плач і смійся,
Тут пройти - трохи болю і... тиша.
Чорт, як батько, тебе привітає,
Смерть, як мати, тебе заколише,
Мертве тіло живі поховають.
Шворка, вузлик - ось зашморг на шию,
Ось карниз, ось хистка табуретка.
Шнур натягнеться, вдих перекриє...
Романтизм... Так вмирають поетки!
Ноги в ритмі a la тарантела,
Відпливає у безвість свідомість...
Що ж ти, люба моя, невесела?
Жах обличчя спотворив натомість.
Не триває агонія довго -
Серце стихло, і очі "скляні"...
Дух сидить у приймальні у Бога,
Ну а тіло... спочине в труні.
Спробуй ще кільканадцяць пігулок -
Випий залпом, колесам автівки
Кинь себе, як в останній притулок,
Чи єдиним зарядом гвинтівки
Скористайся, щоб звести рахунки
Із життям. Вибирай на свій розсуд.
Заховався десь Бог за лаштунки,
Він не здатен на більше, ніж осуд.
Покінчи з цим, ти можеш, я знаю,
Легше так, аніж втратою жити...
Ти - це я, і тебе проклинаю!
То ж знайди в собі сили нас вбити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379224
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Хворіють страхом наші гени,
Ми діти вбитих поколінь.
Рушник і хрест на в’їзді в села,
Сумні нагадування всім.
Онукам зрадників Вітчизни,
Щоб не забулися вони.
Нащадкам тих, по кому тризна,
Свіча у вікнах восени.
Нас раз-по-раз ведуть на страту,
Ми мовчимо немов німі.
Пульсує кров, в ній вірус страху,
Він причаївся і в мені.
Шепоче в тиші щось зрадливо,
В ній тільки чути серця стук.
Героїв гени розгубили,
Верніться - Гонта й Кармелюк!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373872
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Сидить у кутку. Запеленані руки
За спиною зв'язані. Тихо, ні звуку...
Він сам щось до себе тихенько лепече.
Здається йому, хтось стискає за плечі...
Він:
-Боже! - волає...
(Він божеволіє...)
Над ліжком діагноз: ШИЗОФРЕНІЯ.
Якби ним хоч трохи цікавився Бог,
В той день він почув би такий діалог:
- Штовхає до виходу натовп байдужий -
Ось світло в кінці. Ти боїшся?
- Не дуже...
- Там жовтень усіх перемеле на каву,
Заварить і вип'є. Не страшно?
- Цікаво.
- Чого ж там цікавого? Осінь? Дурненький,
ти б краще сховався - ударить...
- Злегенька...
- Не знаєш нічого... Покинь це, благаю!
Якщо ти підеш, я загину...
- Я знаю.
- Крокуєш на смерть і ведеш за собою?
Як можна так запросто здатись?!
- Без бою.
- Життя дороге, щоб отак віддавати...
Я хочу ще довго так жити!
- Вдавати...
- Хіба ж я вдаю? Я все маю, ти чуєш?
(Подумав). Чи ні?.. Як не жив, а...
- Існуєш.
- Куди все поділось? Малим, пам'ятаю,
Цей світ був для мене! А зараз...
- Я знаю...
- Втомився. Юрба все ще сунеться німо?
Веди ж бо за нею, до світла.
- Ходімо...
Сидить у кутку. Запеленані руки.
За вікнами жовтень. Тихо, ні звуку –
Полишив благання до Бога й святих
І сам в божевіллі своєму затих...
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368538
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366901
Крізь форпости сторіч
пронесла ти героїку волі
незрівнянну красу
і палку материнську любов.
Відправляла на січ
і нових колисала героїв,
Україно моя,
як ти прагла звільнитись з оков!
Та не знає ніхто
як давались тобі ті прощання,
як у грудях пекло
і які в твоїм серці рубці.
Що із кожним хрестом
ти терпіла сама розпинання
Україно моя,
найстрадальніша з всіх матерів!
В тебе сльози в очах
появлялись при витоках слави,
ти раділа й цвіла
за своїх героїчних дітей.
і злітала, як птах,
полотнищем у небо держави,
навіть грамом тепла
ти ділилася, як Прометей!
Ти не вмієш брехать
і від того усі твої біди,
ти на горе чуже
відповіш, як завжди, співчуттям.
На горнилі багать
з колоска ти спечеш скибку хліба
і нужденним усім
ти покраєш по рівних шматках.
Благодатною будь,
і чаруй все довкілля красою,
лиш би нам не забуть,
хто ми є і хто наші батьки.
Хай нащадки і звуть,
Україно, тебе молодою,
але знаємо ми
що ти матір"ю нам вже віки!
Ми клянемось тобі,
що зумієм тебе захистити!
Присягаєм навік
зберегти материнське тепло!
Хай тобі біля ніг
позолотою стелиться жито
і небесна блакить
наче хусткою, криє чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366915
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Уламки недописаних віршів
Впивалися у складені долоні,
Я на колінах посеред майстрів
Римованого слова, у поклоні
Схилялась перед мовним вівтарем
У акті добровільної пожертви,
Горіла свічка поряд з "Кобзарем",
Іконні лика - то невинні жертви
Війни за мову. Як багато їх!
Змордованих поетів і пророків,
Народом пізно визнаних святих.
І цей собор за кілька сотень років
Не раз вони виводили з руїни -
Святинею для тих, хто був до нас,
Для тих, хто є і буде на Вкраїні.
І золотом сіяв іконостас,
І вірші промовлялись, як молитва,
І звідусіль їх відгомін лунав.
Соборний дзвін, поезією литий,
На таїнство письменства закликав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365538
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Чому тільки вірші?... Я мелодії хочу...
Але осінь прийшла, що сховала пісні,
Соловейко мовчить у гаях цілі ночі,
Тільки музика лине в щасливому сні.
Якби вмів записати мелодії ноти,
Заспівав би тихенько ласкаві слова,
Щоб у серце лягли, наче мед ліг у соти
І здійснилася мрія моя вікова.
Я б доніс вашим душам промінчики сонця,
Вірші в серце б лягли, мов зерно у ріллю,
Але думи мої не вартують мізинця,
Бо на шлях своїх мрій, я уже не ступлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363066
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Іще й не родились,незримі.
Веселі, а більшість сумні.
Усі ненаписані рими,
Неспокій приносять мені.
Свого поетичного воза,
(не знаю, для чого й кому)
Посвята, чи кара це Божа?
Натхненно, роками тягну.
Колеса скриплять без мастила,
Натер уже шию хомут.
Чоло потом втома покрила,
Зупинка далеко – не тут!
Везтиму на возі я вірші,
Не бачу кінця вдалині.
Хтось пише хай глибші і ліпші,
Пишу як умію свої.
12.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331995
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Втечу у степ, де море ковили,
Де ноги лоскотно цвіт маків лиже,
Де нас колись дороги розвели,
Де скіфським бабам студить протяг крижі.
Густе волосся в коси заплету,
Напну на плечі у квітках хустину,
Втечу у степ, де чути за версту
Як «ромів» кінь смакує конюшину.
Допізна знову не засне скрипаль,
Розвіє ніч снопами іскор ватра,
Зависне в небі срібна пектораль
І обійме циганська пісня шатра.
І розлетяться думи в шир і в вись,
А дикий степ заплаче, закурличе.
…Чи так запав у душу погляд чийсь,
Чи давніх предків кров циганська кличе?
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323230
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Мій рідний краю,стрепенись,
Збудися й скинь з душі кайдани.
Згадай,ти гордим був колись-
Сміливих кликав на майдани.
Гарячим полум`ям сердець,
Твоїх синів,бралась свобода,
І гордий ними був отець,
Бо йшли за волю для народу.
Чому ж тепер ганебну лжу
Підняв ти на барвистих фанах?
Невже душі,душі красу,
Ти розгубив вбрехні бур`янах?
Чому хитаєшся,чому?
Хіба змінились ,раптом,цілі?
Чи в Україні знов тюрму
Ми збудувати захотіли?
Опам`ятайся,схаменись,
Бо проклянуть тебе нащадки.
Згадай,ти гордим був колись,
І йшов за волю до останку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323215
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Скажи мені ,як виправити світ,
Як виправити ту лиху годину,
Як виправити ненависть людську,
Що душу випиває до краплини.
Скажи мені ,як виправити світ,
Щоб усмішка кохана засіяла,
Щоб очі заясніли, як колись,
Мов сонечко ласкаве на світанні.
Скажи мені ,як виправити світ,
Щоб ти від щастя зіронькою стала,
Щоб мрії наші в небо здійнялись,
Щоб руки твої ніжно обіймали…
Скажи мені ,як виправити світ,
Щоб я в руках твоїх як сніг розтанув,
Щоб ніжність і кохання чарівне
Тебе й мене до віку зігрівало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322475
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Не виправляйте інших помилки,
Недосконалості у слові не шукайте.
Хтось через серце розставляв крапки,
Відчуйте зміст, неточність - вибачайте.
Помилки криються у кожнім дні,
Без них не буде досвіду гіркого.
Не прийде мудрість птахою ві сні,
Щоб показати втрачену дорогу.
Їх гніт висить на шиї до спочину,
Звільнитися від нього треба вміти.
Шукайте в них приховану світлину,
Від помилок народжуються діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322493
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
А ви пам'ятаєте, як у дитинстві
Горнулись до тата в обійми гарячі?
А усмішку мамину – ніжну, іскристу?
Так щиро серденько раділо дитяче…
Ви знали тоді, що усі колискові –
То мамині вічно недоспані ночі?
Ще стільки приховують ласки й любові
Утомлені батьківські руки робочі…
Напевно, забули?.. Тепер ви дорослі,
Тернистим шляхом в самостійне життя
Сміливо крокуєте, часто – на осліп…
Але ж, зрозумійте, нема вороття!
Нездійснені справи, щоденні турботи,
Кар’єра, покупки, собака, машина…
Та часу бракує, (чи обмаль охоти?)
Щоб зрідка навідати власну родину.
Батьки ж бо не вічні, і поки є змога,
Згадайте про них, бо сім'я – найцінніше,
Що має людина, дарунок від Бога…
Ви згадуйте їх… якомога частіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321997
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Міністер обману, підлоти. брехні
І майстер фальшивих цитат,
Дарує вкраїнцям підлоти рясні
Україноненависник і кат.
Він брякнув - історії зовсім нема
І мови своєї не вчіте, німі,
І совість замерзла - навколо зима,
Живіть як- небудь в безпросвітній пітьмі.
Хто з рідної хати за межу не втік,
Лопати у руки - працюй до темна,
А тим, хто ще мислить, недовгий вже вік,
Для чого рабам наука ясна?
Міністер злоби і жовчі сліпої
Рано і ввечір думу гадає,
Готує дари для країни німої,
Сирітку до темної ями штовхає.
І фальші, і темряви принц і герой
В багнюку готовий втопити народ,
Втопити в неуцтві, у фальші, брехні,
Цей лицар мамони і доктора Пі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315313
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Не чави метелика рукою.
Чи відчуєш біль його сповна?
Слід на склі запеченої крові
Кольору мускатного вина.
Ти ж не маєш крил таких яскравих...
Адже й сам тоді б ураз злетів.
На спині лиш паралельні шрами
Вирвали, сховати не зумів.
Розглядаєш ти шаблон комахи,
Копію себе, лише без крил.
Ні, ти опустився до мурахи,
Дивно, що тебе ніхто не вбив.
Та нехай вже так, це твоя доля.
Ти приречений, як весь цей білий світ.
Нащо опиратись Божій волі?
Він веде нас всіх, мов справжній гід.
Любиш ти кидатися словами...
Лиш одні слова, багато слів...
Ходиш околяса, манівцями.
Попилом би був, давно б вже стлів.
Ти не маєш мрій і цим щасливий?
Думаєш - це щастя, любий мій?
Проти цього світу ти безсилий,
Адже голий пхнешся в кодло змій.
Те, що є для тебе сущим благом,
Згодом може обернутись справжнім злом.
І подоба дійсності - омана,
Просто синтез і конфуз проформ.
Все для тебе просто і буденно:
Дім, як дім, кохання - сурогат.
Радість - просто назва розважальна
Не людина ти, якийсь примат.
"Щастя" - слово, щоб дурити інших.
Секс - остання з підбірки проформ.
Це коктейль, хвилинне поривання,
Виконання механічних норм.
Відчуваєш збудження миттєве,
Згодом весь знеможений, зужитий геть,
Наче та матерія, з якої зроблений,
Дрантя, шмаття... Що ж для тебе смерть?!
Ти увесь, мов дихаш апломбом,
Тож слебезування твоє геть смішне.
Виглядаєш туполобим снобом,
Сатирично висмію тебе...
Ти на боці янголів, а як же ж!
Свого часу, меж чітких синок.
Підлабузник і тюхтій заразний,
Мов води протухлої ковток.
Розчавив? Ну як? Уже щасливий,
Сута дріб'язковість тюхтія...
Що ж... життя завжди вбиває справжню ніжність...
Решта - складники буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288628
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 02.02.2012
"Народе мій, до тебе я ще верну,
Щоб в смерті обернутись до життя.." (В. Стус)
Заплакав болем листопад
І обезсилів, розіп‘ятий.
Пора на Батьківщину, брат,
Без імені й хреста. "Дев’ятий".
І «Птах душі» в останню путь
Тебе, як сторож, буде вести,
Повік тобі не заживуть
До крові стерті «Палімпсести»,
Повік Тобі не одболить
Усе, що є і все, що буде,
І черевики, що лягли
Мов каменем важким на груди.
Хай ті кати згорять в огні
За душу, згублену на нарах!
А біль Твій «На одній струні»,
Заплаче на чужих гітарах.
В скорботі склякне сивий час,
Завиє вітер у нестямі…
Та вічно житимуть для нас
Твоєї Правди світлі храми.
Мине якась там сотня літ
і вкотре ранньою весною
Нам ніжно слатиме привіт
Це небо, сповнене Тобою,
І сотні душ пробудиш Ти,
І вщент розіб'ються кайдани,
Нам стяг нести, а не хрести,
І день прийде.
І час настане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310119
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Твоя коханка – рима – горда пані,
Така капризна, але все ж твоя…
О, скільки ти провів ночей в неспанні,
Шукаючи із нею щастя шлях…
То сердиться на тебе, то сумує,
Забившись у куток душевних стін,
То на папері пристрасно танцює,
Але в житті давно немає змін…
В душі розлилась спогадів безодня,
Минулого й того, що не збулось.
І давня, вірна подруга – самотність
Теплиться під пораненим крилом.
А час іде… А час карає смутком,
А ти живеш в надуманих рядках.
Лиш чашка кави знов зігріє руки,
І мариться душі той синій птах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306746
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Мої руки у крові
Мої очі у сльозах
І обійми не твої
І любов вернулась в прах
Тихо точаться ножі
Тихо серцю галяки
Ми були весь час чужі
Рани висушать роки
Я забуду це усе
Не згадаю більш ніде
Дивні очі і лице
Біль душі колись пройде
Я забуду дивний стан
Я забуду все що мав
Я забуду все що знав
Все потоне у сльозах
Я заллю, що можна вбити
Хоч погано буде потім
Все одно вже ніяк жити
Все одно того не хочу
Все одно всі мають вмерти
Все одно всі хочуть жити
Та любові все ж не стерти
Неможливо не любити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304190
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Нещасливе дитинство
Плями кров простирадла
Ми побачили близько
Те що було замало
Нещасливе дитинство
Малі очі вбухали
І ми вірили дійсно
Що себе не вбивали
Тихі траурні ночі
Ранок дикого сміху
А вони все не хочуть
Вірить в нашу утіху
Плачуть діти і плачуть
А батьки все не знають
Вже не діти і значить
П'ють їб***ся й бухають
В голові п'яний вітер
І у серці відраза
Ми тоді були діти
Ми не будемо разом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304354
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
"... творчествo на сим языке ? "
Чому ???
Як кістка в горлі, - Мова
Стоїть в сучасних яничар.
Чи мало сліз , страждань і крові,
Чи мало заборон і чвар ?
Що злого вам Вона зробила ?
Чи ми загарбали кого ?
Чи ми прийшли на чужу землю,
Бо нам замало є свого ?
Що в Україні українська
Була ізгоєм од віків
Від заборони для Шевченка
До Стуса, - що лише хотів
Писати рідною про рідне, -
Але і того не дали,
На злеті крила обрубали
Та найцінніше не взяли, -
Це - МОВА !!!
Є Вона і бУде !
Бо проросте і крізь граніт,
Допоки в серці пломеніє
У нас Шевченків "Заповіт" !
22.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295205
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Тендітна дівчинка схилилась
Над чорно-білим колоском
Взяла, до тіла притулила,
А голод в горлі став комком.
Із страхом бідне озиралось
Очима горя, повних сліз,
А той недОбиток, той нелюд
Уже за нею гадом ліз.
Накинулась "змія" на жертву
І відібрала колосок,
І загубився в чорнім небі
Її протяжний голосок ...
" Я просто їсти хочу, ЛЮДИ !!!
За що мене в сиру землЮ ?
Що злого я вам всім зробила ?
Я лиш недавно тут живу..."
І впало бідне в зимну грудку,
Застигла зболена сльоза
І ще в одну безвинну хату
Вповзла непрохана біда...
Про що тут, люди, говорити
І сперечатися, - про що ?
Нам треба свічку запалити
Все в порівнянні з цим , - ніщо !
24.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295699
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Близняшки смотрели в дуло
Папиного пистолета.
- А зачем здесь вот эта штучка?..
Гроб один-
Положили
Валетом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32701
дата надходження 09.07.2007
дата закладки 23.11.2011
Я в пеклі був, Едему ще не знаю,
Бо в цім краю, де мусив бути він,
Бажання у творців не відчуваю,
Лиш словоблуддя чую передзвін.
Все є у нас: ліси, поля і ріки…
Та розуму у декого катма –
Зацьковані ментальністю навіки
В очікуванні гарного царька.
Куди не глянь – від краю і до краю
Байдужістю спустошена земля.
Напевно, не вкушу того я Раю,
До райського не втовплюсь пирога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294652
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
На уламок первісний
Самогубці пливуть:
В океані їм тісно
І нестерпно, мабуть.
Ув одчаю фонтанах
Закипає: Ганьба!!!
Засинають титани,
Їх колише журба.
Йде кривава "тусовка"
Кашалотів сумних.
Ліс, реліктовим вовком,
Завиває по них.
Все на острів первісний
Самогубці пливуть:
В океані їм тісно -
В них украли ... майбуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294162
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
У цьому домі геть порожньо… Тільки стіни говорять. І Вони. Тільки приходять Вони не часто. З’являються нізвідки і йдуть в нікуди. Їх не можна побачити, бо Вони завжди стоятимуть за спиною.
Я сиджу в темному кутку. Це єдине безпечне місце тут. Мені було страшно, так страшно! Але зараз усе в порядку. Я вилікувався на деякий час. Тепер мені все одно.
Завжди так… Ліки породжують апатію. Це єдине, що я поки-що можу контролювати. Відсутність ліків породжує лють. І тремтіння. Тоді Вони трусять моє безпомічне тіло, мов полотняну ляльку. Тремтить кожна клітиночка мого змученого наркотиками організму. Тремтять навіть мої думки. Снують, танцюють і плутаються серед завихрень залишків мого хворого мозку.
Тремтіння підіймається з закопчених нікотином, труєних алкоголем глибин мого смертного тіла.
Інколи я думаю, скоріше б воно вже припинило своє існування. Я навіть намагався йому допомогти. Я ковтав ліки. Інші ліки. Багато… Хтось тоді знайшов мене, хтось викликав "швидку".
Я хотів обдурити Їх. Роздобув лезо, замкнувся у ванній. Я запевнив себе, що просто прийму душ, щоб не було так страшно… Так, я боявся! Але я знав, що рано чи пізно Вони знову повернуться, знову вимагатимуть, щоб я «прийняв дозу», знову робитимуть боляче! Я не хотів цього… Лезо було гострим. Важкі краплі одразу забарвили, зачервонили мою бліду шкіру…
Я вже почав «відходити», коли повернулася моя мати… Вона кричала і плакала. Вони шепотіли: «Убий, убий, убий…»
Тоді Вони ще не були такими могутніми… Тоді…
Зараз, я вже не пам’ятаю, коли зірвався і почав Їм коритися… Цієї ночі я просто ввійшов у материну кімнату. У мене був ніж. Ось вона спить – дихання уповільнене, обличчя умиротворене… І ось її вже не має. Це було легко. Це було просто. Це була моя мати…
Я не жалкую… Мій біль частково тамують ліки. Я постійно збільшував дозу. Розумію, Вони хочуть вбити мене. Але Вони ще не награлися достатньо. Я починаю звикати до Них. Я починаю отримувати задоволення від Їхніх ліків. Дике, тваринне задоволення. Я бачу крапельку коштовного зілля на кінчику голки. Вона схожа на сльози моєї матері…
Я часто згадую про неї. Думаю, скоро ми побачимось. Дуже скоро... Мене переслідує втома…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281157
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 07.11.2011
Я зазираю в сиву глиб епохи
Й надибую коріння родове.
На грізні Бористенові пороги
Дніпрова хвиля крізь віки пливе.
Гурти племен тут вищезли у часі,
Під зойк меча і стогін тятиви.
Слов"янська віть лиш міцно прижилася,
Попри́ орду монголо-татарви.
На цій землі товклося безліч люду -
Розбій чинили, дерли данину,
І орачі, не стерпівши приблуду,
Не раз ішли від рала на війну.
Така невдячна випала планида,
Такі круті в держави манівці!
Лишилась нам неізгладима кривда
Та на серцях запечені рубці.
Мені Горішній голос напророчив
В душі кріпити український дух.
Болить мені, як хтось з дороги збочив,
Або горів осяйно та й ... притух!
Я ж землю цю не кину до кончини,
Й не зраджу по-манкуртівськи її,
Бо чорний хліб стражденної отчини
Солодший за чужі короваї.
Бо тут мій рід і тут моя Ґоверла,
Тут Рубікон, Ґолґофа і Парнас.
Бо тут звучить крилате:"Ще не вмерла..."
Тут словом визрів прадід мій Тарас!
Творю молитву в піднебесні брами,
Молю Оранту - Неньку захисти!
І блага вість уже не за горами,
Вже до єднання зводяться мости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288020
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Никто не видит горьких слез
И не заметит, что умрешь,
И не поймут души мороз,
И не поверят в сладость грёз.
Ведь жалок этот грешный мир,
Здесь грязен звук священных лир,
Здесь нет прощенья и любви,
И не услышать тут мольбы.
И не увидит мир реальность,
Примут за глупую случайность.
А чтоб найти себе спасенье,
У смерти ищут продолжение.
Хоть сердце рвется на куски,
Не отыграв последних нот,
Судьбы завяли лепестки.
Все в никуда опять уйдет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286851
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Сплелися хмари в небокрай…
Палає лоно спорожніле.
Блудниця… Квітне молочай.
Сідає сонце спопеліле.
Ховаєш очі від світила…
В останньому промінні дня
Прощення в донечки просила,
Та не простить привиденя.
Маленька ручка пестить шию,
В обійми проситься дитя.
Рука хірурга труп прикриє
Так злісно вбитого життя…
Топтали квіти сиві коні…
Ти подолала цей поріг…
В куточку плаче привид доні,
Ще ненароджений твій гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281195
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 16.10.2011
Усе життя ховаєм очі в окуляри.
А душу все гризуть брудні почвари -
То наші вчинки і слова. Їм нас не жаль.
Їх інструменти - відчай і печаль.
Чи то печаль, чи то шпильки і леза?
Не нашим гімном стала "Марсельєза"!
Не здатні до повстання й боротьби -
Ми власних помилок знеславлені раби.
Ми робим вибір - "кращого із гірших",
Ламаєм, косим, зраджуємо інших.
Впилися в небо сиві прапори...
Мій дім розпався на ворожі табори.
Порушилась "зло-добра" рівновага -
Нам буде нагородою зневага.
Осліпли ми до докору німого -
"Безбожники творять країну Бога!"
Ми будемо зубами вени рвати,
За те, що дозволяєм одібрати
У власного народу шанс на волю -
Крадем надію на щасливу долю.
Нема живого серця в наших грудях,
Не громадяни - просто... звіро-люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280466
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Відчинені вікна - постскриптум життя,
Так легко стрибнути з вікна в небуття...
Бажання літати і прагнення волі -
Для хворого серця це більш, ніж доволі.
Залякані очі шукають розради,
Потрібна підтримка, потрібна порада!
Та марні надії: не варто й чекати -
Тут кожен - самотній, усім тут начхати...
Тремтячими пальцями пестити вітер
В обіймах у неба... Чого ще хотіти?
Сміливо крокує життя до кінця,
Щезає тривога із твого лиця...
Холодну, невчасну пригорне земля.
Та байдуже світу пожертва твоя.
Єдиний рятунок із тісної клітки -
Відчинені вікна, трагедії свідки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280215
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Здираю з себе плоть до крові.
Кричу у прірву забуття!
Іду до пекла проти волі,
Залишившись без каяття.
Холодне сонце обпікає.
Планети вряд стражами ждуть.
Людська надія помирає -
Смертельні вісники ідуть...
Цікавість, жадність вдовольняти...
Кінечний відлік старт почав.
Земля втомилася страждати.
Фатальній помсті час настав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248612
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011