Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Ось – листок на столі у Поета,
Чистотою своєю зове.
Та не довго… Бо слів силуети
Вже складають творіння нове,
Що всотало Поетову душу –
Він її всім віршам присвятив.
А вони з-під пера його рушать,
Хоч тому невідомий мотив.
У шаленстві розірве канати,
Що творити завадять на мить…
Не Поет, той хто вміє писати!
Той Поет, що без віршів згорить…
12 липня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270234
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 16.07.2011
(Вона):
Ти друг, чи так? Скажи мені між іншим,
Бо я вздріваю в посмішці твоїй
Якийсь хід слів, а, може, навіть й більше...
А якщо ні, то зразу дай відбій.
(Він):
Пробач, що не сказав тобі відразу,
Вже - позолота втрачених ночей.
Тобі ж болить…болить почата фраза,
Промовлена без вогнику очей.
(Вона):
Ти друг, чи ні? Скажи мені не вголос.
Я право маю знати, чи не так?
Ми ж часто так сліпі на те, що поруч,
Воно ж лишає зашкарублий знак.
(Він):
Пробач ….змовчав, хоч не мовчали руки,
любов у дружбі - тягарем лягла.
Між цим шаленим та сердечним стуком -
Обійми ще не стратили тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268727
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Нескінченний сюжет монотонних нудних діафільмів, -
хтось змахнув із повіки тривожну останню сльозу.
А болить не самотність... Так хочеться бути НЕ вільним.
Ти ж ще віриш у те, що троянду тобі принесу.
Ти ще віриш в життєві, любовно-щасливі фінали,
В романтичність історій, де сльози течуть за межу,
Але ту перемогу - з тобою ми вчора програли.
Happy end - нещасливий ? Та я вже про це не скажу…
Й промовчу в тих словах, у яких так нестерпно змовчали,
у віршах тих ілюзій, які дарували нам сни.
Це - останнє побачення в цвіті хмільної навали,
у симфоніях скверів, в сумних пантомімах весни.
Пальці стиснені в пальцях в останнім теплі ейфорії ,
щирі погляди наші ховаються в серце небес...
лише спогади в дотиках спільним мовчанням хворіють...
Час прощатись… на світі, на жаль, не буває чудес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Я блукатиму містом самотнім наївним дощем
у сезоннім цвітінні, в пелюстках білявих акацій.
Може, навіть, забуду про той неподоланий щем
серед мокрих будинків у ретро міських аплікацій.
Звуки крапель як кроки, я ними римую рядки
непочаті, а, може, вже сказані вчора…між нами.
Наливаються духом медовим акацій квітки,
й літо стелить під ноги відцвілий пожухлий орнамент.
Я сьогодні не зможу себе віднайти. Навіть, гірш.
В цьому шумі трамваїв, тролейбусів - протяги тиші.
Вже завершено все? Залишивсь недописаний вірш...
замість мене, цей цвіт між холодних акацій допише.
творча робота від AmriLauru на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325 та http://www.playcast.ru/view/1585417/746545e055659d2c8b47f809b5281af33e1cc317pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Я не скажу тобі: "Прощай!",
Коли переплелися руки.
В твоїх очах – гірка печаль,
Біль неминучої розлуки…
Бо важко мовити: "Забудь!"
Устам, обпаленим устами…
Сніги дороги заметуть,
Покриють сріблом нашу пам'ять.
Тобою випита сповна
Беззастережно, світанково ..
Хіба ж моя у тім вина,
Що липи пахли так медово.
Хіба ж твоя у тім печаль,
Що ясно зорі нам світили,
І місяць – молодий скрипаль.
Торкався струн душі зболілих.
На згадку спогад залишив
Тривожний зойк нічного птаха.
Він може теж когось любив
Й від безнадії гірко плакав.
Між нами спалені мости ,
Стежки загубленого раю.
Я тихо мовила:"Прости!"…
Тільки за що прости - не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262405
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Люблю жары расплавленное золото,
За ней прохлады свежей серебро,
И ночи медь, грозы железо молотов,
И молний кремний, ветра кислород.
Люблю азот разбавленный мохито,
Тенистых парков яркий малахит,
И фосфор звёзд под дружное "оххито"
Любовников, читающих стихи.
Люблю грустить у ртутных водопадов,
Что ниспадают с платины плотин,
Неон луны, светящийся от взглядов,
Плутоний чувств и гелий-палантин.
Люблю туманов утреннее олово,
Нептуний моря, алюминий рыб,
Перед тобою, жизнь, склоняю голову
Благодарю за щедрые дары.
27.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261966
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 28.05.2011
На завтра про зустріч мене не проси . Не проси.
Роса на щоці ще гаряча і надто солона.
Життєві задачі розв’язано. Зайві плюси.
На цім перехресті дороги я – біла ворона.
Аж зАдуха в серці, коли на каштанах свічки
під небом згорають у щасті духмяних просторів.
Не варто, не варто чіпати взаємні «грішки»
в прочитаній книзі «Давно пережитих історій».
Джмелі захмеліли в останньому цвіті Землі,
не хочеться вірити, що моє серце холоне.
Я знаю: в цім світі ще десь є долоньки малі,
що душу зігріють, бо я …наче біла ворона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260599
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Моєї пам’яті провина
То мила ти
На все життя одна єдина
На всі світи
На всі минулі та прийдешні
Роди й віки
Хоч ява серцю підло бреше
Що навпаки
Душа втішаннями скупими
Болить зело
Пройшли літа минули зими
Як не було
А ти мов німб над головою
Душі яса
У мрію кличеш за собою
Під небеса
Де спомин гніт щемкий відкине
І милий Бог
Зів’є гніздечко голубине
Для нас обох
21.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260898
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Сорока вістку світом рознесла,
що у болоті знавіснілі жаби
у буцигарню Бусла, як козла,
закрили й морять голодом нахаби.
Самі ж в болото обернули став,
очеретинням перекрили воду
і не дають ні рибам, ні малькам
вдихнути запах справжньої природи.
Лелеці теж накинули аркан
і квакчуть безсоромно про свободу,
надули щоки, ніби барабан,
і очі, як тарілки, в них на лобі.
Болото славлять ті ропухи злі,
що від їх крику вже попухли вуха -
такий там лемент зняли на ставі,
щоб більш нікого не вдалось послухать.
А як хтось слово хоче лиш сказать,
то і його, як Бусла, - в буцигарню!
Ото гидоти розвелося, гать!
Ще й з трясовинням дружить капітально.
Вони б й ставок в трясину завели -
та вже кричать одвік німії риби,
а всіх пересадити не змогли.
бо вже і став почав ставати дибом.
Неначе біс вселився у тих жаб:
он Червонява на Ляща напала,
за горло учепилася, як краб,
розквакалась, щоб риби замовчали.
Ніяк тим жабам в тяму не дійде,
що не усім так у болоті добре,
як поруч річка передзвоном зве...
Ех, де ті Бусли? Мужні і хоробрі!
Отак і в нас чомусь не раз в житті,
коли залізем у якесь болото -
шукаєм вихід десь в трясовині,
а не пірнаєм в життєдайну воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260656
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011
Пульсують скроні! В кров - адреналін!
Земля пливе синхронним круговертом.
Ритмічно стука серце: Він-це-він!
А я стою вже ні жива, ні мертва...
В єдину точку весь зійшовся час
У вимірі роздвоєних означень.
Цей світ вердикт виносив вже не раз,
Заручниками долі нас призначив.
Тонку боюся обірвати нить.
Кричать слова безмовними устами.
В думках волію зупинити мить...
Та це лиш сон, задивлений у пам"ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249907
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 09.05.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Ти - моя журба в гіркИх зірках,
що вмирають в синіх перевеслах.
Час сотає нитку з рукава
дням, що линуть на кленових веснах.
Ти – печаль у ямках на щоках,
з пісні таємничого Орфея.
Золотий пилок в моїх руках
розсипає місяць по алеї.
Вікна в небо – протяги хмільні ,
в снах торкнуся рук твоїх, зап’ястя…
як же вранці хочеться мені
прокидатись в домі… повнім щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257593
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Полин німий. З табличками поля.
Дороги в маках дикої оздоби.
Знівечена цирконієм земля,
з надією болючою – Чорнобиль…
Хати осиротілі без людей.
Зітхають вікна. Черепиці стоси.
Криниці воду хлюпають з грудей
на димарі, задивлені у космос.
Завмерла тиша в селах та містах,
занурених в радянський мирний атом.
Самотній бусол – перелітній птах,
збирає жаб за стронцієву плату.
Лишились, правда, давні ще старці,
Не вірячи «советскім» забобонам.
Гартують старість в кислім молоці
І вірять тільки православним дзвонам.
PS.Нащадки запитають – і праві ж!
Коли покине Землю мертва засуха?
…нуклідні груші світяться в траві,
а хтось ховає гріх собі за пазуху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254969
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Линуть серенади і пісні Орфея
Після наших спільних диво-перемог;
Ти – моя покірно-найсолодша фея,
Я – твій нездоланно-дружелюбний бог.
Цю вагу підношу я широким хватом,
Лиш одна проблема: світ! – а не світи…
В небі для великих місця не багато;
Я тобі поступлюсь... – тільки дай піти.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252304
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 14.04.2011