Вікторія Калина: Вибране

євген уткін

мово моя.

Мово  моя!  Ти  багатостраждальна,
Вішана,  стріляна,  топтана  в  бруд.
Цькована,гнана  віками  безжально,
-Боже  за  що  ця  хула  й  пересуд.

Ти  в  болотах  Сандормоху  конала,
Гнобилась  в  сталінських    концтаборах.
Птахом  казковим  завжди  оживала,
Бо  не  зломив  ні  терор  ні  ГУЛАГ.

Знову,  безродні,    виношують  мрії,
Знову  здіймають,  перевертні,  крик.
(-жить  будем    вместе    с  Великой  Россией,
с  нами  могучий  росийский  язык)

Я  поважаю  усі  інші  мови
Рідна  для  когось  є  мова  своя.
Тільки  я  проти  ,  щоби  у  окови
Ти  ,українська,  закута  була.

Ні  я  не  проти  щоб  в  мирі  нам  жити,
В  братнім  союзі  народів  слов’ян.
Мову  ж  свою-  не  дозволю  згубити,
Мову  прадавню  батьків  і  краян.

Доки  ти  є  то  живуть  в  Україні,
Звичаї  давні,  обряди,  пісні,.
Ти  ж  не  загинула  в  грізній  годині
Катом  мордована  на  чужині.

Мово  моя    величава  і  сильна,
Не  підкорив  тебе  лях  та  москаль.
Рідна  моя!  Будь  від  суржику    вільна
І  засіяєш  неначе  кришталь.

Мово  моя!  Ти  постійно  зі  мною
В  думах,  у  серці  і  я  залюбки,
Мрію,  живу,  розмовляю  тобою,
Благословенна  ж  будь  роки  й  віки.
-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247531
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011