взрослый сын
с неизъяснимо голубым цветом глаз отца
обнимает мои колени
в бархатных слоях своих капюшонов темных
и в уголках его первых морщин еще свежих и мокрых
взрослый сын
с первыми тайнами,с шероховатой корочкой шрамов
теплыми пальцами , что серебром там-не-там окованы
улыбается сдержано-вяло
уже не ищет руки с неистовым шепотом: мама мама
не смотрит назад на закат и слякоть
не ищет легких путей ,как ты его и учил
зубами бело-острыми молодыми вгрызается в жизни мякоть
взрослый красивый сын
уже не прикасаюсь к спутаному золоту волос
теперь другой язык жестов и только двоим понятных слов
пришел ко мне с победами гордыми-прошлыми-всеми
принес мне их на порог, как кот приносит добычу
и улыбаемся вместе.
взрослый сын
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317890
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 16.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2019
я,
тобі
ялинку
віршовану
складатиму,
▲
свої
думки́,
королево,
виливатиму.
▲
тому
сказати
попробую
зворушливо,
▲
тобі
мовити
наважуся
спокусливо:
▲
твоя
врода
вводить в
одурманення,
▲
вона
утворює
в свідомості
затьмарення;
▲
твої
принади
імператорів
приваблюють;
▲
твої
усмІшки
щасли́вість
відновлюють.
▲
свою
любов
сердечно
віддаватиму,
▲
тобі
ніжно
кохання
даруватиму,
▲
щоб
відчула
блаженне
задоволення
▲
та у
серці –
пристрасті
народження.
▲
твоє
нутро –
природна
довершеність,
▲
і у
ньому
відсутня
розбещеність.
▲
твоє
обличчя
небесного
походження,
▲
мені
дарує
душевне
омолодження.
▲
хочу
тобою
віковІчно
милуватися.
▲
буду
лагідно,
принцесо,
обніматися,
▲
твої
губи
солодкі
цілуватиму;
▲
я з
тобою
королем
почуватимусь.
▲
твою
косу́ –
квітами
вплітатиму,
▲
тобі
тепло́
ласкаво
уділятиму.
▲
бути
поряд
з тобою –
релаксація,
▲
жити
разом
з тобою –
медитація.
▲
твій
голос
чарівний
заспокоює,
▲
мої
тілесні
хвороби
виліковує.
▲
твоя
втіха –
від суму
вакцинація.
▲
і ти
гідна,
красуне,
коронації.
▲
я з
тобою
бурхливо
танцюватиму,
▲
тебе
міцно
до себе
притискатиму.
▲
ти зі
мною –
пристрасть
відчуватимеш:
▲
твоє
серце
любов’ю
пульсуватиме.
▲
твоя
душа –
воістину
божественна.
▲
вона
миттю
породжує
піднесення.
▲
тому
без неї
повільно
умиратиму,
▲
а то
і навіть
горючим
упиватимусь.
▲
твій
погляд
магічний
заворожує:
▲
мій
розум
повільно
заморожує;
▲
моє
серце
вогнисто
палахтить –
▲
тебе
жадаю
любов’ю
пригостить.
______ ❤ ______
[b]K Λ Е О Δ О Р[/b]
[i]22.03.2018[/i]
[b]ℬℭ[/b]
Вжиті слова:
• Довершеність – досконалість.
• Миттю – дуже швидко, раптово.
• Палахтіти – палати; горіти, даючи яскраве світло.
• Коса́ – слово має кілька значень, в даному випадку таке: заплетене волосся.
• Віковічно – слово має кілька значень, в даному випадку таке: довічно; завжди.
• Релаксація – зняття психічної напруги шляхом зниження тонусу скелетної мускулатури.
• Медитація – духовно-релігійні або оздоровчі психовправи, за допомогою яких досягають особливого психічного (душевного) стану; найчастіша ціль медитації – досягнення розслаблення та посилення відчуття бадьорості, радості, щастя.
• Розбещеність – моральна зіпсованість (аморальність); дозволяння собі робити неприпустимі речі для задоволення своїх потреб (часто надмірних); розпущеність.
• Нутро – слово має кілька значень, в даному випадку таке: душа; внутрішній психічний світ людини.
• Піднесення (піднесеність) – слово має кілька значень, в даному випадку таке: бадьорість, запал, натхнення, душевний підйом, ентузіазм.
[b]Вірш №20[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783791
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 03.04.2018
годиннички голосно з рук на подушки
тіні-тіні-півтіні...
рими злітають на комір
і з ними
гострі малюнки твоїх плечей
як маршрутів до міста суцілля.
я всесильна
і з смаком дощу
розчиняюсь в глибинах часу
щоб колись
одягтись у прозору форму
і жодного разу без змісту.
років десь через триста
кошеням прибитись
до воріт едему,
де ми
колишні
читаєм листи.
ти як завше
у хмарах тиші і нікотину,
а я людина
без жодних властивостей,
майже бог.
годиннички голосно з рук на подушки
тіні-тіні-півтіні...
рими злітають на комір
і з ними
під муркотіння наступності
дивимось сни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780079
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Так хочеться просто мовчати,
Й дивитись з любов'ю у вічі,
Так хочеться разом блукати,
Й цілунком потрапить у вічність.
Так хочеться разом сміятись,
Над простими б здавалось речами,
Так хочеться тепло всміхатись,
Й ділитись кахання словами.
Так хочеться зірку зірвати,
На вічному дереві неба,
Й бажання разом загадати,
Що нам більше нічого не треба.
Так хочеться стукіт відчути,
Свого серця у грудях навпроти,
І в момент цей прекрасний почути,
Як кохання вибринькує ноти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326672
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 09.12.2012
Усюди лежали розбиті кристали,
Червоні, в промінні теплого сонця,
Люди ходили і нишком збирали,
Щоб потім отримать за них
по червонцю.
А як позбирали пішли на базари,
Ходили, шукали, кому б їх продати,
Або ж обмінять на потрібні товари,
З метою тією, щоб вигоду мати.
"Хоч гарні вони, та нічого не варті,
Не перли вони усі й не топази",
Казали купці, а люди в азарті,
Хотіли продати блискучі "алмази".
"Нічого не вийде з цієї затії",
Ангели тихо на вуха шептали,
"Та вже схаменіться лихі багатії,
Кохання розбите усі ви зібрали.
Жоден не дасть за нього червонця,
Не буде вам грошей, не вдасться вам бартер,
Хоч грають в кристалах промені сонця,
Кохання розбите нічого не варте".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328219
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 09.12.2012
Душа болит, я улыбаюсь,
Не понимаю, как смеюсь,
Как пес цепной на жизнь бросаюсь,
За кость свою до крови бьюсь.
Не потерплю к себе я жалость,
Я чувства слабые присек,
И пусть пущу слезу я малость,
Она сбежит изнанкой щек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334519
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 09.12.2012
Не розказуй про кохання, коли справді не кохаєш,
Нащо ці слова зухвалі, нащо фрази бездоганні?!
Не даруй душі надію, коли сам її не маєш,
Ти руйнуєш усі мрії, що вмирають у стражданні!
Припини свої обійми, ти ж холодними руками,
Тій людині, що кохає, тепле серце обіймаєш.
Не торкайся вуст ніколи, нечуттєвими губами,
Бо цілунком тим лукавим, тільки душу обкрадаєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340652
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 09.12.2012
[i][b]Проймає смутком, п’ю осінню ніч,
А серце все стугонить, болить
І згадується остання зустріч
Та кохання, неповторна мить:
Збігав ночі час, стікав віск зі свіч,
Хотілося потік їх спинить,
Побути з почуттями віч-на-віч,
Любов навіки та й полонить...
Ти так ніжно торкався моїх пліч,
Вуст, персів ...Що було не спинить
Вогню, від поцілунків навсебіч...
І пронизував пристрасті ритм...
Свічки горіли роками щоніч,
Пливло кохання у лабіринт...
Розлука сміялась із протиріч,
Виймала з почуттів кожний гвинт.
Я п’ю самоту з осінніх облич,
Виринають зорі з потойбіч,
Поклич мене, мій коханий, поклич,
Любов’ю звелич мене і ніч.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379149
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 09.12.2012
Я чувствую ветер. Тот самый ветер,
Принес мне когда-то мечту.
Он бурный и нежный, он лучший на свете,
Я жить без него не могу.
Я помню как ветер пришел
на рассвете,
Когда безмятежно я спал,
Сыграл очень громко затем
на кларнете,
И крылья могучие дал.
Те первые взлеты, рывки и паденья,
Мой ветер меня не бросал,
Казалося чувствовал сердца
биенье,
Разбиться он мне не давал.
Но я научился, и в небо как голубь,
Мог по желанью летать,
И в тучи прохладные, словно у прорубь,
Любил я, играя, нырять.
С ветром зарю мы вдвоем разжигали,
В небе ночном над землею,
Она же в ответ нам все ярче сияла,
В жизненом мраке свечою.
Мне нравились крылья, под крыльями ветер,
Чего еще можно желать?!
Казалось, попал я туда, куда метил,
Да только начал забывать:
Что ветер свободен, а я в свои крылья,
Хотел его жадно забрать.
Он вырвался легко, совсем
без усилья,
И начал мне крылья ламать.
Как трудно ходить, когда раньше летал,
Как тревожны теперь мои сны.
Я в полете былом даже
не замечал,
Насколько те крылья сильны.
Уже не летаю, но чувствую ветер,
Он хлещет меня по лицу,
...мурашки по коже и тысячи петель,
Впиваются в спину глупцу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347928
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 09.12.2012
Глаза непрерывно скользят по экрану,
Новости, музыка, фильмы, друзья,
В настройках пометка - "Смотреть без рекламы",
В очередь строится дружно семья.
Ищу на ютубе: " Кот да собака",
Ржака такая, что все под столом!
Слышу сигнал - сообщенье "Вконтакте",
В окошке ответ набираю бегом.
Контралтабом листаю закладки:
" Одноклассники", "Твиттер", "Фейсбук",
Очень спешу, сообщения кратки:
"Норм.", "Ок!", "Да кури ты бамбук!".
Я без эмоций, выручат смайлы,
Есть двоиточие, звездочки, скобки,
"Копировать", "Вставить" красивые тайлы,
Все пригодится в безсмысленной трёпке!
Кто-то кричит: "Не качает wi-fi",
В ответ отозвузь, что сейчас посмотрю,
Секунда, другая и digital life,
Течет как и раньше цифрой вовсю,
Думал сегодня встретится з другом,
После решил набрать его скайпом,
Он ведь похожим страдает досугом,
Любит в инете "стучать телетайпом".
Туда, да сюда, гляди - уже ночь,
Глаза, как и прежде, таращатся в сайты,
Хоть просится сон, гоню его прочь,
И дальше по венам текут мегабайты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377727
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 06.12.2012
Це все зима і перевтома,
І мізки всі залишені удома,
І капішон натягнутий по очі,
Думки, що шастають по ночі.
Шалений рок по моїх венах,
Ті біоритми зловлені в антенах,
Гарячий несолодкий чай у ліжко,
Мій паралельний світ у книжках.
Листи, що не відправлені нікому,
А я з дитинства боюсь грому,
А ще байдужості від рідних,
Таких незрозумілих й своєрідних.
І кава вранці вже як ритуал,
Ці погляди суворі як метал,
Цей сніг, що день-у-день іде,
Куди мене мій космос приведе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382619
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Стабільно режим "беззвучний",
Це стало таким вже звичним.
Все рівно ніхто не подзвонить.
Навіщо свій мозок доводить.
Закритись собі в кімнаті,
В обіймах темряви й тиші.
Ці думки давно вже розп'яті,
Розібрані на цитати вірші.
Цю осінь,замість цукру у каву,
Чорно-біла буденність дістала.
Яку приготує ніч страву,
Солодку чи, може, лукаву?
Кричати з закритим ротом,
Летіти кудись автостопом,
Забути ким ти є насправді,
І щоб не стало на заваді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369548
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Ти бачила годинник?
Він зламан…
Невже тобі вдалось зупинити час?
Адже здавалось це було не можливо.
* * *
Стрілка годинника
пробила твою долонь
І на чорну підлогу тоненьким струмочком
сипалась кров наче пісок
В якому вже гребуться курки
відкладаючи кам'яні яйця гордині
* * *
Вже не відчуваючи болю,
твоя душа валялась на каміннях.
І ми разом товчемо її ногами.
Коли твоє тіло вже сповзало по мені,
а пальці хапались за життя,
ми зрозуміли:
Час неможливо зупинити.
Але годинникова стрілка,
вже розрізала мої нутрощі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341557
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 06.09.2012
Увінчуй
Святкові зали
Своїм виглядом
Даю свободу
Стаю
Непотрібним бидлом
Думка кожного
Святіша
За мою
Потворну сутність
Коли я набрид
Ти подорослішала
Я лишився
Малим бути
Дивлюся фотки
Всі твої друзі
Тупі ідіоти
Багато отсосніків
Переженилося
Хай наплодять
Подібних собі
Тупих в и б л я д к і в
Все що кажуть ззовні
Це правда
Я отстой
Від мене йде зараза
Слухай музику
Який х у й о в и й
І кончений
Не заважай жити
Стрибай під дощиком
Закладай дошками
Те що було
Що минуло
Забий на плач
Якого ти не чула
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313581
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Плач без мене
Моє горе
Тобі не треба
І нікому
Не потрібно
Ніяк йому зарадити
Я не навчився
Брехати і зраджувати
Не вивчився
Бачити м’ясо
Замість душі
Раптово
Ставши чужим
Не розумію
Як таке відбулося
Це не зі мною
Здохну від злості
Як і навіщо
Питання прозаїчні
Хочу їсти сніг
Я вірив у вічність
Очі здуріли
Бачили гарне
Де не було нічого
Пустота
Косила ноги
Трохи хліба
Для голубів
Тихий ранок
Хотів
Пригорнутися
Розбудити
Очі губами
Бо ти ще спала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311763
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Самотня кішка
Лізе на стола
Зникає ніч
Лягає день
Поспати
Нарешті станеться
Не буде
Не вина
Тяжка біда
Тяжка вона
Розплата
Дні ідуть
Самотня кішка
Б'ється за прощання
Яке тримається
На соплях полину
Яке картається
Пороблене зарання
Та хто простить
Тяжку її вину
Ти вб'єш саму себе
Ти вже вбила
Закинь туди мене
Забий потворні сили
Минай скоріше
Як не говори
Останній день
Прийшов останній
День.
Самотня кішка
Дохлий труп дороги
Понурий дощ
По тілу полива
Скажи навіщо
Знову чую стогін
Я знову чую
Ті пусті слова.
Померла ти
Старе життя минуле
Не дивиться
Зеленими очима
Спокусою дурної
Жовтизни
І за дверима
Тихе, не відчуле
Тупі признання
Й кольрові сни
Твого життя.
Стара, самотня
Самотня і стара
Ти може ще жива
Чи завтра чи сьогодні
Тебе побачу я
Чому твоє життя
За мить кудись
Нема тебе нема
Та повернись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304189
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Мої руки у крові
Мої очі у сльозах
І обійми не твої
І любов вернулась в прах
Тихо точаться ножі
Тихо серцю галяки
Ми були весь час чужі
Рани висушать роки
Я забуду це усе
Не згадаю більш ніде
Дивні очі і лице
Біль душі колись пройде
Я забуду дивний стан
Я забуду все що мав
Я забуду все що знав
Все потоне у сльозах
Я заллю, що можна вбити
Хоч погано буде потім
Все одно вже ніяк жити
Все одно того не хочу
Все одно всі мають вмерти
Все одно всі хочуть жити
Та любові все ж не стерти
Неможливо не любити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304190
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 16.01.2012
До болю знайомий
Цей стан перманентний
Хотілося б знову
На мить так померти
Повернення в прірву
В якій народились
Потухла вже віра
З якою ми бились
Останні патрони
Для себе, не бійся
Коли в тебе встромлять
Ніж не забарився
Звичайні компанії
Різних дебілів
По третьому заново
Ще не прибили
Хоч лячно пускати
Себе до могили
А потім чекати
Коли хоронили
Останні думки
Віднесуть, віднесуть
Останні думки
Скоро нові прийдуть
І горлу до крику
Та себе не вбив я
І знову завтики
Втикать півгодини
Майбутнє потворне
А бачив гарніше
Невже буде чорне
Коли стане ліпше
Я виплюю згариво
Своїх легенів
Я випишу наново
Свою поему
Зламалось перо
Об банальний огризок
Задовбане зло
І здурів скоро мізок
Обкусані в крові
Губи зубами
І крихти любові
Вже повиздихали
І вбите в каміння
Міфічне признання
Забило сумління
Калічне волання
Лишилось від дужого
Хриплого крику
Померти не змусило
Кинуло жити
Красива агонія
Мертвого серця
Розбита пародія
Тільки на себе
Обвисла почвара
Примарливо впала
І диму у хмарах
Забрала омана
Зазубрини світлої
Вбитої волі
Колись було ніжної
Зараз вже злої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304352
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Липнуть вії
Під очами
Гаснуть мрії
Ми ідемо
І неоном
І свічами
Незбагненно
Незбагненно
Бахнуть рельси
Під трамваєм
Не біжи
Та ти тікаєш
Ноги крізь
Калюжі ходять
Як не може
То все мода
На завиті
І прекрасні
Як убиті
Трохи страшно
Дикі дауни
І нігті
Тільки скоро
Будем бігти
Смуга смугою
На ранок
Меланхолія
І танок
Ти так п'яно
Як ніколи
Розказала
Давню школу
Зуби мудрості
Ще рано
Ми берем
Її з екрану
Хочеться
Побуть красивим
Щоб увага
Обділила
Раз за разом
Виганяють
Тут не курять
Тут стріляють
Грайся
Полум'я погасло
Та тобі
Й не було страшно
Ти повернешся
Забудеш
І ніколи
Не згадаєш
Хоч не раз
Тут певно будеш
Але збрешеш
Що не знаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304587
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Прищава драма
На твоїх губах
Блиснули подив
І стара помада
І може гордість
І можливо страх
І думка в голові
Майбутня мама
Чотири роки тому
У снігу
Лежало два аборта
Я не можу
Я не скажу
Нікому не скажу
Ішли розборки
Кров із рота
Ти рано розквіла
І рано в'янеш
Тебе вже забува
Тримайсь за руку
Коли тебе
Принаймні хтось згадає
У голові застрягне
Слово «СУКА»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304588
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Мої руки соплі
Моє небо чорне
Мої крики воплі
І лице потворне
У кармані бабки
Тридцять п'ять копійок
Вони ставлять крапку
На банальних мріях
Моє серце стука
Для чого не знаю
По життєвих муках
Доля пролітає
Дєвки розквітають
Але не для мене
Очі запалають
Ніби грім у небі
Я не можу мстити
Сил на це не буде
Я не можу жити
П'ю, поки не знуде
Смійтеся падлюки
Все таке невдале
Обрізаю руки
Щоб ви кайфували
Знову депресуха
Квітень за вікнами
Плач ніхто не слуха
Та його й немає
Серце, плач, не бійся
Твоїх сліз не чути
Серце, подивися
Те, про що забути
Неможливо. Очі
Ви такі холодні
Кажете не хочу
Вчора і сьогодні
Плавляться окурки
Об багряні руки
Скажите придурки
Нафіг ваші муки
Хочеться розбити
Мрії кольорові
Все одно не жити
В щасті і любові
Хочеться забити
На усе на світі
Все одно не жити
Як того хотіти
Тільки не жалійте
Трупа що жевріє
Ви його не грійте
Він не зрозуміє
Це йому приколи
І ненависть люта
Запалає знову
В полум'я закута
Цокає годинник
Пролетять хвилини
Враз настане зимно
І сьогодні згинув
Вчора було добре
А сьогодні горе
Накриває чорна
Кришка тіло гробу
Так і не вдалося
Мрії полетіли
На твоє волосся
І вже там згоріли
Губи полум'яні
Їх цілує сука
Очі мов тумани
Обіймає руки
Загорять вогнями
Запалає серце
І душа з піснями
Та навіщо все це
Цокає годинник
Плавляться браслети
Я не хочу жити
І боюся вмерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305010
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Ти вирівняла собі зуби
Х у й н у л а маразм на голові
Думаєш про трансплантати
Ходиш в клубас
Торгуєш там чим
Відомо н а х всім
Такі рассклади
Такі таланти
Розбий граніт
Криком на п а р а ш і
Голова б’ється об бачок
Ти стогнеш
Плач о р г а з м у нестримний
Дитинство корчило
Кожної ночі д р о ч и в а
Така байда
Спіть, малолєтні у є б а н и
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305937
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Мені потрібен кисень
Вмерти весело
Якщо зависнем
Небо плач
Плач, облуда
Так як плачу я
Як цього хочеться
Коли вони дивляться
Ковтаю сльози
В такт
Твоїм підозрам
Мізантропічним алегоріям
І судорогам
Кволо тіла
Стрибаю
З південного мосту
Все банальне
Дуже просто
Все гарне
Не від природи
Не від Бога
А від Тебе
Подивися на світ
В ньому бігають
Огидні клоуни
Вони знають
Хто вони
Вони знають
Хто я
Банальна профанація
Прекрасного життя
Я просто не можу
Гратися в примітивні
Життєві ігри
Єдине що лишилося
Ін’єкція повітря
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305938
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Дозволь мені
Просто плакати
В тебе на колінах
Ти не фарбуєшся
Ти майже посивіла
В твоїх очах
Загасла кожна зірка
Я не бажаю
Хочу ласки тільки
Я не помру
І більше так не буду
Я вже втомивсь кричать
І вірить в чудо
Собаки виють
Траур не задушиш
Життя прекрасне
Ти мене не любиш
Життя прекрасне
Я повинен жити
Ти більш не плачеш
І не треба вчитись
Я ті книжки перепалив
І знаю
Такого як було
Вже не буває
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306216
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 16.01.2012
алкофронт !!!
зажигаєм с у к а!!!
дитяче порно,
розбиті кулаки
розбиті морди
обивателів ї б а н и х
с р а н и х
я так хотів
б л я бути мирним
с у к и
забрали щастя
залишилось
пити
аби життя
водярою залити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306219
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Вставляй в уетру
Бамбукові зубочистки
Дзюрчи кров'ю
Балуй анал
Розривай голову
Забивай цвяхи
Здохни сука нахуй
Розірви діафрагму
Об жорна
Світлого прозріння
І не п и з д и
Ви самі цього хотіли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306386
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Профануй існування
Стримуй жалості
Вбивай неіснуючих
Дітей
Показуй гордість
І презріня
До того хто
Є на колінах
Пошли усіх
Заріж прощення
Закатай в бетон
Останнє
Підпали каністру
З А-95
Тобі наче
Не звикать
Навіть не підозрюю
Що ти робиш
Це вперше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306847
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
На алкогольних дрождях
Виростають уроди
Кровіють биті скроні
На крижанім морозі
Ніби малі ще вчора
Та вже порозростались
Нам би всі ті запори
Так би не закидались
Скільки разів клялися
Більше так не робити
Скільки разів молились
Це все не зупинити
Скільки разів і знову
Це все було розтратно
Скільки разів одного
Одного лиш достатньо
На тріумфальних арках
Наших імен не видно
На тріумфальних арках
Відпочиває бидло
Пальці зав'язли в нитках
Руки залом за спину
Ви не дивіться гидко
Ті хто нас народили
Це зупинить не в змозі
Це зупинить не вмієм
Бо в кулаках занози
А в голові похмілля
Череп не може думать
Коли нога нависла
Нас не простять і будуть
Біля віночків склиглить
Хочеться заховатись
Стерти своє минуле
В очі не попадатись
Наче тебе не було
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306848
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Надзвичайно просто
Надзвичайно легко
Покотились сльози
Покотились в пекло...
Покотились. Добре,
Їх ніде немає
Ми померли. Горе
Горе заливає
Сльози ті огидні
Сльози як прокляття
Потім буде видно
Сльози ці ковтати
Я не можу. Серце
Кров'ю запливає
Я не можу стерти
Те, чого не знаю
Три роки по тому
І сльоза іскриться
Вже не буде того
Як не надивиться
Те чого немає
Як було — минуло
Я того не знаю
Ви вже те забули
Тихо мерзнуть руки
Очі вдаль поглянуть
Не було розлуки
Зустрічей немає
І чого так швидко
Щастя те минало
І чого так гидко
І чого страждаю
Плачте мої очі
Вас повибивають
Жити я не хочу
Наскрізь прорізаю
Наскрізь свої руки
Кров'ю пекло знудить
Не було розлуки
Зустрічей не буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303922
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 09.01.2012
"Поле Чудес"-игра всем известна,
Учасники все абсолютно из нас,
Правила есть, сыграем мы честно,
И да настанет звездный наш час.
Каждый сумеет крутнуть барабана,
А стрелка покажет что там да как,
Выграш реальный, дадут без обмана,
Крути посильнее и думай чудак.
Если серьезно сыграеш, без шуток,
Ну и проявиш немного терпенья,
Выбор получиш ввиде шкатулок,
Может конечно и чуточку денег.
Да только игра продолжается дальше,
Не думай, что деньги все-таки круто,
Колесо крутится также как раньше,
Минутка-другая и станеш банкрутом.
А если стрелочка выдаст каприз,
Так это не страшно, случается з каждым,
Раз за игру случается приз,
И чорный появится в студии ящик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287055
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 01.11.2011
"Така якась шалена осінь,
Це знають білки у лісах,
Вони усі стрибають з сосен,
Немов біжить за ними страх.
Така якась шалена осінь,
Я бачив роги на стовбах,
Та то летіли в вирій лосі,
У них також поїхав дах.
Така якась шалена осінь,
Давно сказала ти бувай,
А я в дворі стою ще досі,
Й кричу очима зачекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287049
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Серед штормів й вітрів нестримних,
Знайшов містечко світлих
мрій,
Там, серед вод завжди
бурхливих,
Казки спочили серед
хвиль.
Я кожен день туди
вертаюсь,
На кораблі "Життя" пливу,
Забутись там я сподіваюсь.
Надіюсь: спокій там знайду.
Хатина тепла там у мене,
Камін вогнями завше грає,
Тріщить й заманює до себе,
Він друг і все про мене знає.
І крісло там старе із кедру,
Від старості давно скрипить,
Воно є витвір в стилі ретро,
Як дід постійно лиш бурчить.
І кіт пухнастий там чекає,
Він любить тертися у ніг,
Постійно за хвостом ганяє,
Такик кумедний...ще малий!
Щось засидівся я із вами,
Пора вже йти ... розпочинаю,
Свій шлях бурхливими морями.
Вже близько дім...я засинаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286843
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Свіжий сік березовий з м'якоттю,
П'ю повільно ковтками я рваними,
Плаче Стінг по старенькому радіо,
Що лежить безнадійно поламаним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286839
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Життя, мистецтво, просто мрії,
Заради когось добрі вчинки,
Вернуть в чиїсь серця надії,
І стати відблиском сльозинки.
В кімнаті тихо, в шибці-осінь,
Із інтер'єру: шафа й ліжко,
Бліде обличчя й біла простинь,
І очі дивляться у книжку.
Давно вже дівчина хворіла,
Ставало змученій все гірше,
І хоч життя у ній ще тліло,
Та відчувалось-його трішки.
Одна забава залишилась,
Маленький кущик винограду,
Лоза від вітру ворушилась,
Тож за вікном була відрада.
А час минав й дівча сказала,
Що буде жити до тих пір,
Допоки б осінь милувала,
Листком останнім хворий зір.
Про це почув один художник,
Що жив також у цьому домі,
Невдач своїх він був заложник,
Та мав здобутки не вагомі.
Художник цей не мав шедеврів,
Не мав замовлень і роботи,
Втомивсь дивитися на двері,
Втомивсь з невдачами боротись.
А час минав, дівча хворіла,
Й надворі осінь, непогода,
Ще й буря вітром закрутила,
У ніч постукалась негода.
До ранку дівчинка не спала,
Дивилась в нічку за віконце,
І небеса весь час благала,
Щоб був листок, як зійде сонце.
Не поспішав чомусь світанок,
Та все ж прийшов, як і завжди,
Зайнявся сяйвом свіжий ранок,
З мільйоном іскорок води.
І як же хвора здивувалась,
Коли побачила листочок,
Один-єдиний не зірвався,
Неначе добрий ангелочок.
Це додало дівчатці сили,
Й надію в світлі небеса,
І підняло слабку з могили,
Вернуло віру в чудеса.
А осінь справді розходилась,
І буря стукала в вікно,
Дощами, вітром дуже злилась,
А лист висів там всеодно.
Та тільки дівчинка не знала,
Що лихо сталося одне,
Земля художника ховала,
Ніхто не знав чому помер.
А той митець, насправді, впав,
Вночі, з драбини, в борю,
Був він дивак, ось так і пропав,
Казали: "загинув із дуру".
***************************
Дівчинка віру і спокій знайшла,
Очі життям палали в вікні,
Ось тільки в листка таємниця страшна,
Він - картинка-шедевр на бетонній стіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286445
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Букет з чарівних квітів,
Для тебе приготую,
З троянд п'яти всіх різних,
Тобі лиш подарую.
П'ять кольорів кохання,
Несу в своїх руках,
В душі моїй зітхання,
А сам я у хмарках.
Одна з троянд там біла,
Це чисті почуття,
І знак, що серцю мила,
Лиш тільки ти одна.
Наступна з них зелена,
Тому що ти весна,
І зірка ясна в мене.
Живеш у моїх снах.
В букеті є рожева,
Й вона-твоя краса,
Така як ти весела,
Казкова й чарівна.
А ще тут є блакитна,
Дочка самого неба,
Вона як ти тендітна,
А більшого не треба.
Щоб знала, що кохаю,
Троянда є червона,
Прийми, тебе прохаю,
Поглянь яка чудова.
Букет з чарівних квітів,
Для тебе приготую,
З троянд п'яти всіх різних,
Тобі лиш подарую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285417
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Ах эти шоколодки, ласкают наши губы,
Давно там нет какао, осталось лиш стекло,
И кровь идет из десен, болят во рту все зубы,
У всех, кто ест, по шее, течет из ран любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285220
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Я вовк-вовки не плачуть,
Лиш як вони у темряві завию,
Коли в життя капкан потраплю,
Щоб далі жить-відкушу свою лапу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284858
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Ведь жизнь-это цирк, а люди все-клоуны,
За маской веселой, не видно их чувств,
Под куполом цирка пестрят балабоны,
И в клетке со львами играется грусть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284828
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Я вигадав тебе і ти з'явилась
Росою випала з небес,
У сні колись мені наснилась
Прийшла до мене із чудес.
Коли тебе побачив вперше
Подумав, я що це лиш сон,
Та ні, я знав тебе раніше.
Принаймні так мені здалось.
І погляд той, й вуста чарівні.
А посмішка, немов з казок
В очах твоїх небесні іскри,
Як повні кошики зірок.
Дивилась ти й томила душу,
І вірив я весна це ти
Тобі зізнатися я мушу,
В мені цвіли тоді сади.
Я в мріях жив, де синє небо
І ангелом хотів я буть,
Завжди ходити поруч тебе
У крила тепло загорнуть.
Та не здійснилось, те що мріяв
Від сна свого нажаль проснувсь
Побачив темно-сіре небо,
І в ковдру теплу загорнувсь.
Чому усе таке несправжнє,
Для чого бачим сни і мрієм,
Навіщо нам тоді надії
Чому в казки ще досі вірим.
І знаєш-ми живі бо вірим
В казки, які між нас живуть
Вони даровані нам небом,
Й від нас ніколи не підуть.
А я і далі мріять буду,
Хоча б тому, що мрія ти
Й тебе ніколи незабуду,
Кохання перше назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284661
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Коли руки в людей опускаються,
Їх полонять до себе вітри,
Вони крилами в спину впиваються,
І несуть їх вперед до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284531
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Міста людей, шумні квартали,
В мурашниках життя кипить,
Комахи бігають у справах,
Мурахи люблять гарно жить.
Вогні машин, швидкі експреси,
Й у небесах крилаті страхи,
Новини ЗМІ - одні лиш стреси,
Глибин життя одвічні жахи.
В очах людей вогні погасли,
Давно вже втратили той блиск,
Колись вогнем вони палали,
Були рікой небесних іскр.
Нема в людей живой моралі,
Бо світом править інтернет,
Вже всі стратегію скачали,
"Душі загублення проект".
Стоп!
Прийдіть у себе дивні люди,
Навіщо душі вам губить,
Вдихніть життя на повні груди,
Цініть коротку щастя мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284343
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Він стояв понад морем, на скелі крутій,
Обличчям до смерті, спиной до вітрів,
Дививсь на скелет, що звисав з ланцюгів,
Стояв і сміявся, з убитих життів.
На вулиці холод і снігу метіль,
Малесенький хлопчик ішов на вогні,
Позаду стежина уся у крові,
Попереду світ із яскравих надій.
Скеля впивалась зубами до ніг,
Він йшов безупинно, ішов і тремтів,
І хоч у крові був позаду весь сніг,
Він ніби сміявся з своїх почуттів.
Аж раптом почув він поблизу десь крик,
І знов тишина, і сніг знов рипить,
Прислухавсь малий, і почув ніби писк,
Неначе звірятко поблизу кричить.
Зійшов зі стежини, і нумо гребти,
Замерзлими пальцями сніжні хребти,
Аж раптом малий з головой провалився,
Упав в кочугуру і роздивився.
Там жінка замерзла під снігом лежала,
На грудях маленький комок ворушився,
Малий здогадався, малеча кричала,
Її пригорнув, теплом поділився.
І далі пішов, ішов і всміхався,
Собі говорив: "Лише не здавайся"
Нехай ти у ранах, нехай руки
стинуть,
Живеш не для себе, ти маєш встигнуть.
Аж раптом побачив поблизу вогні,
Хатинки стояли спокійно у сні,
Обрав найбагатшу, постукав у двері,
Нічого крім еха, у темній печері.
Подався малий до насупної хати,Та видно хазяї лягли уже спати,
Ходив з двору в двір, пройшов усе місто,
Маленька кричала, хотіла вже їсти.
Коли той хлопчинка не знав, що чекати,
Побачив фургончик і нумо благати,
Бродягу-артиста, що в ньому сховався,
Однак той бурчав, й немовби вагався.
Ще й вовк цирковий непускав
до теліги,
Сидів біля неї і скаливсь навтіху,
Старий нестерпів, від жалості здався,
Малечу впустив, із ними зв'язався.
Під світлом лампадки побачив він жахи,
Зіниці дівчатки осліпли навіки,
Вселялись в філософа темнії страхи,
Коли піднімала маленька повіки.
А як обернувся, побачив страшніше,
Бо хлопчик маленький всміхався і плакав,
Бродяга згадав, що бачив раніше,
Маленьких дітей, у веселих цих знаках.
В часи тих героїв та й в наші також,
Багато таких, що крадуть діточок,
Обличчя потворять для втіхи вельмож,
Абож як рабів для пренцес-тіточок.
Старий приютив маленьких сиріток,
Розтер їх замерзлих, і їжу віддав їм,
Бродяга став батьком знедолених діток,
Життя їм вернув, і щиро любив їх.
Прошу, не судіть усіх хто сміється,
Можливо у когось це доля така,
Можливо цей клоун життю не здається,
Й під маскою сміху сльоза бідняка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284295
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Я музику люблю-я меломан,
По світу я збираю звуки,
Ось щойно вдарив барабан,
Комусь приємно,в когось муки.
Це грім у небі пролунав.
І трішечки заклало в вухах.
А дощ гітарою бринить,
Прислухайтесь, це справді так
Це він по стрісі тарабанить.
І скрипка зараз трохи плачить,
Верба задумавшись стоїть,
Від неї звук іде неначе,
Так жалісно вона скрипить.
Річки в своїм репертуарі,
Спокушують близькі їм береги,
Тихенько грають їм на арфі.
І звук ось цей лише в води.
А вітер нам на флейті грає,
Ні, не нам, далекій хмарці.
Бо він закоханий романтик.
Лиш у доща тяжке зітхання,
Постукує він дівчинці в вікно,
І грає їй мелодію кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284117
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Найкраще лиш сліпі малюють,
Вони життя інакше бачать,
У снах в світах своїх мандрують,
Збирають фарби там на вдачу.
Картини їх життя вертають,
Ключем живим у душах б'ють,
Сліпі секрет той дивний знають,
Бо воду мрій із неба п'ють.
Найкраще лиш глухі так грають,
Що зацвіта в серцях весна,
А звуки всі в думках збирають,
Відкіль в думках, ніхто не зна.
Послухайте, вона серця лікує,
Відлунням вічного бринить,
Собой черствих людей чарує,
І совістю в умах звенить.
А дурні чисто так кохають,
По справжньому, не так як всі,
У хованки вони не грають,
В провулках темних навесні.
Розумні те сказали: "Дурні"!
Що знають підлі "знатоки"?
Невже вони і справді мудрі,
Можливо це все навпаки?)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284116
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Коли сонце в небі утоне,
Й теплий вітер роздмухає зорі,
Я з надією сяду у човен,
І подамся далеко за обрій.
Я пливтиму як завжди до лісу,
Що росте із великої хмари,
Він корінням обплутує стріху,
Мого друга чарівної хати.
До балкону я вправно причалю,
Через двері ввійду до кімнати,
І з товаришем вип'ю я чаю,
Запашного з ромашки і м'яти.
Розповім як життя, що нового,
І чому я так рідко буваю,
В цій гостині у друга старого,
Я скажу йому просто-"Кохаю".
Я знайшов свою зірку чарівну,
Вона в небі для мене палає,
Я не можу заснути від світла,
Вону в душу мою проникає.
Цю розмову зупинить годинник,
Ми почуєм ударів дванадцять,
Мій товариш залишить будинок,
В нього справи, а я-відсипатись.
А проснуся вже в себе удома,
Свого друга я знову згадаю,
Хоч краде в усіх сни він свідомо,
Він товариш, йому пробачаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283926
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Тримай удар, не падай з ніг,
Коли життя тебе лупцює,
Колись вже вистояв. Ти зміг.
Що не уб'є, те загартує.
Тримай удар, терпи свій біль,
Нас час поволі сам лікує,
Він зробить мазь тобі із мрій,
І в серці рану зарубцює.
Тримай удар і правой дай,
Життя не грає в піддавки,
Останній бій за пояс "РАЙ".
За тебе в небі всі зірки.
Тримай удар, тримай завжди,
Колись почуєш: "Переміг".
Цей бій вдалось тобі пройти,
Боєць, ти вистояв... ти зміг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283919
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 01.11.2011
У лісі, лісі темному,
У мороці й тіні,
По дубові зеленому,
Щось ходить увісні.
А ще очима блимає,
На дереві сова,
І дощ вночі і гримає,
Й Воно встає зі сна.
Спускається по дереву,
Купається в дощі,
Кігтями гладить черево,
Витягує кліщів.
Стрибає вверх і дивиться,
Шука дівча, що спить,
Побачить їжу, скривиться,
Щодуж туди біжить.
І кігтем скельця виріже,
В зачиненім вікні,
В кімнаті темній вилізе,
Візьме дівча собі.
У ліс її приволоче,
Накриє стіл, поснідає,
Не з'їсть одне плече,
Землей його прикидає.
Залізе знов на дерево,
Й тихесенько засне,
Розквітне в небі зарево,
І сонечко зійде.
Дівчатка, бійтесь темряви,
Воно по вас вже йде,
Давно спустилось з дерева,
І в шибочку шкребе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283756
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Випий чаю солодкого з м'яти,
І в коричневе дзеркало глянь,
Може зможеш кохання впізнати,
І пригорниш його без вагань.
Ти не бійся, підходь до каміну,
Щоб відчуть на собі його жар,
І тим іскрам маленьким назміну,
Ти запалиш кохання пожар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283733
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Їжак прокинувсь на світанку,
Побіг на промисел у сад,
Зібрати яблук до сніданку,
Поласувати ними в смак.
Біжить собі тихенько брат,
В траві густій сопе в росі,
Й втомившись наший неборак,
Присів спочить собі на пні.
І сталось так, що ненароком,
Побачив Зірку Світанкову,
Він ліг на пні, дивився вгору,
Боявсь моргнути навіть оком.
У небі ранок загорався,
Що хвилі Зіронька зникала,
Поволі мило в небі тускла,
І згодом в синеві пропала.
Ще довго так лежав Їжак,
Задумавшись, між хмар літав,
Забув чого прийшов у сад,
Й назад собі помандрував.
Весь час він мучився, не спав,
Так довго день його минав.
Він дочекався-ніч прийшла,
Зірки горіли вже чиїсь,
Вогнем палала й Їжака.
Лежав колючий на спині,
За голову заклав був лапи,
Не звично так для їжаків,
Напевно це кохання чари,
А може сни старих садів.
"Яка краса...чарівно...дивно,
.....й такі приємні почуття,
Щось сталося зі мной напевно,
Прекрасно так...до забуття.
...і серце швидко стало биться,
Що трапилося?Так не звично!
...чого б це раптом на спині,
Голки почали ворушиться?
...вона така...така красива,
нікому не віддам...моя,
...вона так сяє...справжнє диво"
Отак лежав Їжак і мріяв.
Щоночі так дивився літом,
І осінь всю прожив в надіях,
А час прийшов лягати спать,
Вже випав сніг...мороз...зима!
Він зачинив у хатці двері,
І ліг у ліжко спочивать.
Не довго він усе ж проспав,
Проснувся посеред зими,
Полежав трішечки і встав,
Ходив туди, ходив сюди,
А в голові лише вона,
"Якби іще хоч раз побачить,
Яка ж тепер моя Зоря?
На хвильку вийду я на двір,
Вночі, коли вона так сяє,
Погляну ввись, і легше стане,
Вона ж на мене там чекає".
Відкрив поволі в сінях двері,
І лапку простягнув одну,
Піймав біленьку він сніжинку,
І пісню затягнув сумну.
Незвичною, тремтячою ходою,
Піднявся він на сніжну гору,
Востаннє він дихнув поволі,
Й побачив Зіроньку свою,
Сказав тихенько: "я з тобою".
Враз оченята стали льодом,
Сердечко вдарилось ще раз,
Не бачив більше він нічого,
Й замерз замріяний ураз.
Зима той рік була сувора,
Морозом дихала завжди,
Й на полотні своїм узором,
Кохання вишила сліди.
І Їжачка прозорим льодом,
Ще зберігала до весни.
А він був зовсім як живий,
Дивився високо у небо,
Із Зіркой жив в країні мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283411
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 01.11.2011
Kpaп.Kpaп.Ocь знoвy кpaпля кpoвi,
Здивoвaнo вдивляeшcя ти ввиcь.
Чoгo цe нeбo плaчe кpoв'ю?
Heнaчe xтocь тaм зaжypивcь.
Ocь дo чoлa вiдчyлa дoтик,
Пip'їнкa впaлa iз нeбec,
Koльнyв тeбe мopoзy дpoтик:
Cьoгoднi дeнь oдниx чyдec.
Haвкoлo тeбe пyx кpyжляє,
A ти дивyєшcя coбi,
Ha плeчi нiжнo тaк лягaє,
Лocкoчe дyшy вiн в тoбi.
Вдивляєшся у синє небо,
Хмаринку бачиш лиш одну.
Це все вона кидає в тебе,
Вдогін кричить: "Тікай-знайду".
Не бачиш, ти:на хмарці цій
Маленький ангелок присів,
В очах лиш біль і ніж в руці
Людиной стать він захотів.
І пух летить в крові спина,
Навіщо жить, в хмарках літать?
Лиш ти потрібна... ти, одна!
С тобой стежками крокувать.
Ножем він вдарив по спині,
Востаннє крик...у небі грім
Хмаринка вся його в крові,
А в нім кохання, радість в нім.
Упав з небес, обняв її,
Він про кохання розповів,
І про свої думки-рої,
Що лиш для неї тільки жив.
Вона всміхнулася на мить,
Це вітерець пробіг по ній.
Немає пуху-легше жить,
...а вітер плів волосся їй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283405
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 01.11.2011
Солдати зроблені із сталі,
В печі великої війни,
Із гнізд своїх прямують в далі,
Ідуть із дому назавжди.
В подвір'ї мати тяжко плаче,
Не знає рідная про те,
Востаннє сина свого бачить,
Додому той вже не прийде.
Сестра ридає на плечі,
В чоло цілує свого брата,
Вже не побачить карі очі,
Мабуть, даровані від тата.
А дівчина до губ припала,
Крізь сад вишневий повела,
Йому хустинку свою дала,
Така красива, хоч й сумна.
В окопі згадував солдат,
Як його рідні проводжали,
В руці своїй хустинку м'яв,
Вдивляючись у димні хмари.
Пішли у наступ вражі танки,
Металу рокот, рвуть гранати,
Повсюди жах, криваві рани.
У стрій здіймаються солдати.
За своїх рідних та країну,
За тих, кого уже нема,
І за коханую дівчину,
Яка залишилась сама.
Біжить солдат, у ціль стріля,
А кулі в такт йому свистять
За ним лише його сім'я,
Ось це одне лиш пам'ятав.
У грудях біль, в очах туман,
Все більше манить його в даль,
В руці повис друг-автомат,
А в голові: невже програв?
Вдихнув востаннє і завмер,
В очах його застиг кришталь,
Він посміхаючись помер,
Хустинку в кулаці тримав.
Не плачте добрі матері.
Сестрички не ридайте й ви,
І вірте у своїх братів,
Вони в серцях, відтак живі.
Солдати зроблені із сталі,
В печі великої війни,
Із гнізд своїх прямують в далі,
Ідуть із дому назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282097
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Втонуть в твоїх очах-родитись у коханні,
В країні світлих мрій розтануть в почуттях.
Росою на світанні, із присмаком надій,
Торкнутися вустами і жить в твоїй душі.
Пробігтися щоками, коли ще тихо спиш.
І теплими дощами весну в тобі будить.
Зорею впасти з неба, лиш для твого бажання.
Й сніжинкой торкнутись легенько до повік.
Струною серця грати мелодію зітхання.
------------------------------------
Втонуть в твоїх очах-родитись у коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281885
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Не хочу золота й півжмені,
Воно-тягар в земній дорозі,
Смерть виверне усі кишені,
І скарб розсипе по підлозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281884
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Немає серця більш у мене,
Його роздав я по шматочкам,
Охочим витягнув із себе,
Зробив із нього всім брилочки.
Та виграв я і став багатшим,
Й тепер в серцях людей живу,
Я не рахуюся програвшим,
Вогонь свій в людях запалю.
Не принесеш мені ти болю,
Твій ніж мене вже не візьме,
Шматочок ти візьмеш з собою,
Добром в тобі він спалахне.
Подумай ти чи все це варто,
Навіщо душу викрадать,
Чужих сердець в людей багато,
Чужі яскравіше горять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281616
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Лиш древній ліс...мільйон життів,
І світла відблиск у листві,
Меленький ангел десь присів,
Людські серця шука в приціл.
Ось пенькнув лук-летить стріла,
І крик глухий...почув удар,
Вогонь зійшов...пала душа,
Сміється ангел - він попав.
Звенить у вухах тишина,
І світло срізь - зірки не сплять,
Взірвалась святом вишина,
Вогні в лісах ще більш горять.
Невже і ти в цю ніч не спиш?
Можливо час вогню настав?
Ну признавайсь, чого мовчиш?
Маленький ангел все ж попав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281615
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Я потрапив у жар твoїx нiжниx oчeй,
Я вiдчyв нa coбi їx вoгoнь,
Biн пaлaв як мaяк cepeд тeмниx нoчeй,
I зaбpaв мoє cepцe в пoлoн.
Xoч тiкaв вiд вoгню, нe збepiг я ceбe,
Я зaплyтaвcя в шoвкy, yпaв,
Я пoтpaпив в кaпкaн, ти впiймaлa мeнe,
Biд вoлoccя твoгo я пpoпaв.
Tи звязaлa вcьoгo i пaлилa мeнe,
Я гopiв, пoтiм пoпeлoм cтaв,
Tи caмa oбpaлa тy зaбaвy з вoгнeм,
I цeй пoпiл дo вycт твoїx впaв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281421
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Я бачив життя, що проходять повз мене,
Я бачив старих у ще юних очах,
Вдивлявся у долі, знаходив там себе,
В пустелях палючих, де заздрість і страх.
Я слухав розмови, а інколи крики,
Й ночами до мене доносились стони,
Побиті життями зривалися в рики,
Хотіли без болі пройти перегони.
Запрошеним був на жахливі вистави,
Де сльози сховались за чорні вуалі,
Там ігри без правил, там прикрі забави.
І очі заплакані дивляться в далі.
Аж раптом від крику свого я проснувся,
Все чаще приходять ночами кошмари,
Пора на роботу - швиденько вдягнувся,
І сонячнии ранок розвіяв примари.
Здається забув уже образи ночі,
Принаймні ішов я від неї все далі,
Та глянув дитині в старечії очі,
І жінку зустрів я у чорній вуалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281418
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Через тисячу літ:привіт!
А ти,як було- молоде.
А я постарів...Ні?
Запитай в знайомих людей...
Цілуєш хвилями лагідно пліт.
Пам`ятаєш мене? Святе...
Я тоді був ще нижче цих віт,
Що ледь дістають до грудей...
Тобі лілії квіт до лиця,
Я тобі колись це казав вже.
Й вода...Вода без кінця.
Я на хвильку, а ти тут назавше.
Я не сумую,ти що?
Ти мій друг.Я зустрів тебе знову,
Давай помовчимо ні про що,
В старих друзів-це також розмова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272356
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Ти говориш «Ми чужі»
А як ми можемо бути рідні?
Замість слів у нас ножі…
Хоча чимось ми подібні!!!
Може, світом у очах,
А може, образами в віршах.
Може мріями в руках…
Які б’ються все тихіше!
Але знову ти втікаєш…
Ти біжиш кудись, й мені
На пам'ять довгу залишаєш
Трішки ніжності на дні.
Збережу її на довго…
Як що схочеш на завжди,
Ти лишайся в полоні свого
Ти іди , іди, давай іди!!!
Я зостануся не сам…
А як сам, то так і буде!!
Було на серці й більше ран,
Та чекати знов на чудо?
Ти говориш «Ми чужі»
А як ми можемо бути рідні!!!
Замість слів у нас ножі…
Та в думках ми просто різні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272211
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011
Давай, я помовчу, посиджу біля тебе,
Ти навіть не помітиш коли я прийду,
Ти навіть не помітиш, і подумаєш про себе:
«Все я вже забула». А я ще бережу.
А я ще бережу… твій погляд, твої очі,
Й безмежність вірних слів і почуттів.
Тобою вже забуті, наші дні і ночі.
Тобою все забуте, присмак наших днів
Лишився лиш для мене,ти усе забула,
Можливо й не хотіла, але вийшло так.
І голос мій роками ти уже не чула…
Життя у тебе інше, інший в тебе смак.
А я забутий відгук юності й дитинства,
Що на вік лишиться в пам’яті твоїй,
І до життєвого не звик я швидкоплинства,
Й не звик до того, що для тебе я чужий.
Та звик я в слід твоїми бігати рядками,
А ти втікаєш… так кудись біжиш…
І не даєш собі питання: «Що то буде з нами?»
Ти просто інша вже, а я усе такий ж…
Ти звикла…що ти маєш бути вірна.
Зелененьким банкнотам, дорогим речам,
Усім в протест, і зовсім не покірна!
Та я тебе ще знаю миленьким дівчам.
Ти уже давно зовсім така доросла…
П’єш вино ,мартіні, куриш цигарки…
Бережи себе, ну скільки вже так можна…
Отак і пролітають, птицею роки…
Згадай як ти колись мені казала:
«Цінуй життя, і кожну його мить»
Чому ж сама ти роль таку зіграла???
Живи…бо час на місці не стоїть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272123
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 27.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2011
Друзья!
С радостью делюсь с Вами нашей песней, которая войдёт в наш альбом
"Гражданин толпы". Работа в студии кипит и окончательное сведение альбома почти завершено. Осталось ждать совсем недолго и к концу июня Вы сможете оценить все 10 песен по достоинству!
Очень радостно делиться этой новостью с Вами!
Спасибо!
Состав:
Геннадий Донецкий -вокал, акустика, стихи, музыка.
Александр Полончак - соло-гитара.
Стас Копча - бас-гитара.
Ференц Смеричко - ударные.
Авторская страница Геннадия Донецкого:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8041
Осеребри...
Осеребри меня, осеребри,
Серебром предоплаченный крест.
Собери меня, собери -
там не так уж и много мест.
Успокой мои странные сны
безо всяких на то причин,
Не ищи во мне тишины:
много песен там и личин.
Не ищи во мне райский сад,
я не Бог, не святой, я - раб.
Так, тихонько живущий гад
посреди мужиков и баб.
Посреди нищеты, трущоб,
где глазами блестят на хлеб.
Я живу и желаю чтоб…
чтобы джокера бил валет!
Ну давай, шути по церквям,
Магомет или Будда - Христос!
Кто-то бросил,а кто-то поднял,
просто так, чтобы как-то жилось.
Выводи народ – говори!
Если есть, что сказать – скажи!
Только вместо сердец угли:
или жги их, или туши…
Ну же, новых врагов не счесть:
Те распяли, а эти черны!
Вот любовь и вонючая честь -
Вам давно уже не нужны!
Наплевать на голодный дом,
Водки нам только так чтоб петь!
Чтобы жить лишь вчерашним днём
и не видеть и не хотеть!
У детей нецветные сны,
Прагматична, как смерть мечта,
Мы живём в постоянстве вины
Каждый день начиная с поста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263175
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 05.06.2011
Приходь до мене уві сні,
В незнані сповіді зірок
Ми будем слухати пісні,
А саме український рок.
Приходь до мене у ночі
Подує вітром із вікна...
Промені світла на плечі,
Мене впізнаєш, то-вона!
Приходь до мене на світанку
З чашкою кави у руці,
Будем сидіти аж до ранку
І в сонця щастя на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262361
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Для тебе лиш.. лише для тебе
усі слова, що тут пишу
І зорі всі і ясне небо
і почуття ті, що лишу
по сОбі... й шкОда лиш, що на папері
сказати можу, що хотіла
І не торкнутися до тебе.. так важко..
і дотик вкотре обпікає усе тіло.
Та вже не боляче...
давно вже загоїлись усі рани
І в голові своїй малюю нову я картину,
Лиш чорно- білу....
фарби ж бо в моїм житті не стало..
Та все ж малюю я ....
кохання лиш наполовину..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262097
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Слёзы большой рекой на екране
Телефон об стенку, глаза в потолок.
Солнце красной тоской в стакане...
Где теперь мой жизненный сок?
Телефонная книга. Номер. Удалить!
Зачем? Всё равно на память знаю
Надо солнце быстрее допить,
Сердце убить! Ревность стен. Исчезаю...
Сошла с ума. Одна опорная точка
В жизни был ты, а теперь - вино.
Хочешь узнать как бороться с ночью?
Всё замолчу, ведь тебе всё равно!
Бледность стен и венчание губ,
Фильм сможет выкинуть боль из груди,
Дождь - лучший друг водосточных труб
Я не сказала:"Постой, погоди...."
Ударьте меня молотком по спине,
Душевная боль пройдёт немного
Физически будет больнее вдвойне,
Прошлое дай мне идти по дороге!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261295
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Друзья!
Рад поделиться ещё одной песней
с предстоящего альбома "Гражданин толпы".
Альбом будет состоять из 10 разноформатных и непохожих песен
(в чём Вы можете убедиться уже), но пока ещё не закончен этап
окончательного сведения и мастеринга, нам хочется, чтобы
и Вы могли оценить наше творчество не на словах.
Спасибо!
Состав:
Геннадий Донецкий -вокал, акустика, стихи, музыка.
Александр Полончак - соло-гитара.
Стас Копча - бас-гитара.
Ференц Смеричко - ударные.
Авторская страница Геннадия Донецкого:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8041
4исла - Небо
Небо рвёт печалью песни,
Кто живёт и злобой крестит,
А деревья ждут награды -
за победу значит надо
помнить...
Белой краской разукрашен,
странный лик - он слишком страшен.
На дороге, умирая,
плакал тот, чья жизнь немая
кончилась...
Кто стеклом мне режет нервы?
Тот, кто пел: я буду первым!
Кто просил у нас пощады
перед тем, как стать наградой
чёрту?
На стакан две капли яду,
А любви Его не надо -
На кресте скончалось счастье,
Мы с тобой крестовой масти,
Боже...
А вином залиты беды
Для того, кто ждал ответа.
А на ветках всех деревьев
вдруг запели птицы,
звери –
люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253556
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 25.05.2011
Презрев разлуки и свиданья
Одна в парадной суете
Как в затянувшемся молчании
Невеста в траурной фате
И черный шлейф несут зевая
Два изможденных горбуна
Старухи - Память Вековая
И Не прощенная Вина
Душа, истерзанная болью
Не скоро сможет воспарить
Испепеленная любовью
Бессильна прошлое забыть
Возненавидев покаянье
Не веря хрупкой чистоте
На плахе скорбного венчанья
Невеста в траурной фате
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221508
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 25.05.2011
Я - твоє надгірке невід'ємне чорнило,
Татуйованим скрутом я визрів в тобі.
У очах, у словах, у думках, попід шкірою
Я байдужий до твоєї мольби.
Я ввижаюсь під віками, лізу під нігті,
Сірим словом видряпую всі кольори.
"Схаменися, прошу, дай ковтнути повітря!"
Чи ти дихати вмієш? На глибині?
Ти ховаєш свій страх в невідомих провулках,
Німим поглядом дивишся навіть вві сні.
- Я в тобі, поки ти ще ковтаєш пігулки,
Я тебе не залишу на самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215889
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 16.05.2011
Друзья!
В ожидании выхода нашего альбома,
имя которому "Гражданин толпы",
я не могу не поделиться первой
сведённой песней.
Надеюсь, Вам так же как и нам она придётся по душе.
Состав:
Геннадий Донецкий -вокал, акустика, стихи, музыка.
Александр Полончак - соло-гитара.
Стас Копча - бас-гитара.
Ференц Смеричко - ударные.
Авторская страница Геннадия Донецкого:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8041
4исла - Надо успеть
Небо… открыло дверь, небо… забыло свет.
Небо, открой все глаза.
Память, запомни всё, память, люби её,
Память, время в пути…
Память, больше не лги, но помни...
Припев:
Надо успеть… дожить, допеть.
Надо понять… кого играть -
Только хватило бы сил!..
Только хватило бы сил!..
Так надо!
Стёкла… хоронят мир, стёкла… и я любил.
Стёкла разрушенных домов.
Люди… и те, кто был с нами
Давно ушли в память,
В которой ты спишь,
В память, которая мне шептала...
Припев.
Крылья… и брошенный ветер,
Кто вспомнит и встретит,
а хочешь – лети!
Чьи-то слова и молитва,
И небо открыто, а я не успел...
Небо… взлетая - летел и падал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247553
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 09.05.2011
Моя душа – цей край і воля,
Блакитне небо, синє море.
Я вишиванку одягну,
На землю босяніж ступлю.
І побіжу у чисте поле,
Там на коліна нахилюсь,
Страждальну землю пригорну
І намалюю тут рукою
тризуб.
Згадаю як своєю кров’ю
тримала береги Дніпра
Козацька сила. Січ - святила!
Почую, як струмок тече
І б’є цілющою водою,
Із нього мужності нап’юсь.
Десь тут, побачу свою долю,
І зачаруюсь.
Її на руки я візьму
І віднесу на чорне море…
Я переймаюся до болю.
Повітря в груди наберу
І житом зі своїй долоні,
Рідну хату застелю.
Хай хтось цього не зрозуміє,
Та кличе матінко моя,
У рідні землі,
Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252619
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Люблю я тебе Україно!
Вічна земля молода,
За тебе піду до загину
Без тебе немає життя.
Вже час нам брати розумітись,
Немає назад вороття.
Одна в нас родина і віра,
Ми разом – єдина сім'я.
Полеглих борців вічна слава,
Веде до намічених мрій,
І вірність до своєї держави
Хай буде законом для всіх.
Вже досить руїн і на правду
Дивитись очима сусідів.
Не знаю я кращу країну
І мову її солов’їну!
Люблю я тебе Україно!
Вічна земля молода,
За тебе піду до загину,
Без тебе немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117996
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 09.04.2011
..І ти прощай. Твого ім'я
Не вимолвлю ніколи я.
Бо дай не знала ти повік
Куди це я від тебе втік,
Чим гою мого серця рану.
Прощай й прости, дитя рости,
І мужа до сім'ї верни.
І не читай моїх віршів,
Як хто згадає, то скажи,
Що зовсім ти мене не знала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194529
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.04.2011
Чотирнадцять маленьких спочивають
у точно відведених курганах
Я користувався ними раніше
але раніше то не зараз
Чотирнадцять маленьких
сьогодні буде п'ятнадцять
не дихають не існують
та стоїть датована пам'ять
не про голки не у небі
не про небо в голках
не у янгола в крилах
не у крилах ховав
поховані там де народились
марковані світи
у голові
під подушкою свіжа яма
наступний шістнадцятий
на кладовищі
завтра
лиш воно ніколи не приходить
і завжди стає сьогодні
завтра-сьогодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250914
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 07.04.2011
Написати пісню й не співати,
Говорити, щось до тишини.
І кохати так, щоб не кохати
Відпустити з болем, назавжди.
Запитати. Відповідь не ждати
Нехай говорять ніжності слова.
І кохати так, щоб не кохати,
Щоб душа боліла не моя.
Закривати очі та не спати
Сон - це смерть на декілька годин.
Ти кохаєш? Тихо запитати.
Й тишина у вічності хвилин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250452
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 07.04.2011
Ми могли жити
Ніби в раю,
Коли б не боліли
Сумніви наші
І думки про те,
Що кохання не наше.
Ми браму в едем
Тримали за ручки,
Вони відчинялись
Ми їм не давали,
Стояли навпроти
І знали так треба.
Наші очі дивились
В небеснії далі,
Вони говорили,
Вуста нам мовчали.
Та ми усе знали,
Тому й нічого й не казали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251943
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
Куди пливуть хмаринки,
По небу,як пилинки,
Яку від нас загадку,
Ховає неба край?
Куди спішать хвилинки,
Немов оті хмаринки?
Не маємо ми гадки,
Що таїть життєкрай...
Нам тісно в плоті тліннй,
І в часовій руїні,
Ми серцю дорікаєм,
Про відчай,що томить.
Життя таке таїнне,
У ньому ми-не вільні,
Бо до кінця не знаєм,
Навіщо в нас є мить?
І,одночасно,любі,
Ми солодко кохаєм,
Живемо за звичАєм ,
Бо нам в любові жить.
Ми не даєм розгубі,
Розцвісти молочаєм,
Бо любимо й прощаєм-
Нам серце так велить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249179
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 05.04.2011
Як дивлюся на тебе, я усе розумію
Не потрібна тобі! Боже, зараз зомлію!
Звідки знаю я це? Неважко помітити
Як віддалений ти. Навіть хочеться випити!
Що в очах твоїх не палає вогонь
Та не можу сказати, що то був лише сон!
Та і, що було в сні? А нічого й нема!
Видумала собі й залишилась сама.
Наче погляд міг про, щось сказати,
Все продажне, навіть погляд може брехати!
Але, що не роблю - я тобі не потрібна
А я так хотіла стати для тебе рідна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248899
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Я такий, який є насправді;
Я такий, яким себе я
уявляю;
Я такий, яким мене бачать
інші;
* * *
Хто я?
Хто я?
Що я?
* * *
Який я насправді?
Не знаю я. Ніхто не знає.
Ким себе я уявляю?
Лиш пил, обман,
самообман.
Яким мене бачать люди?
Таку людину я не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246903
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 21.03.2011
В душі моїй тече
щось вічне і постійне.
Чому я тут?
Для чого я?
Кому я тут потрібен?
Це є нещастя –
незнання!
Це є нещастя –
вмерти дурнем.
Знання це крила.
Крила – легкість.
Але чому від легкості
так важко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247070
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Смерть – не подія життя.
Не має смерть і віку.
* * *
І щоб не думати про неї
Побач її позаду себе.
* * *
Страх перед смертю лиш
тоді, коли життя
не здійснилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247695
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Людина поки на ЗЕМЛІ
СПОКУСА поряд
ходить колом
* * *
Де твоє ЖАЛО - СМЕРТЬ
бо тільки ти мене
врятуєш.
* * *
Рятуйте душу,
вона вже тоне у багні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247697
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Диявол заздрить,
спокушає Єву
* * *
Весь СВІТ помре
втонувши у ГРІХУ
* * *
Коріння ЗЛА в природі
чоловіка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247808
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Поклич мене…
І я прийду!
Прийду сама,
оголена і ніжна.
* * *
Якщо промовчиш!
Теж прийду!
Прийду… одягнена
у зброю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247810
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Присвячується всім хто в пошуках “кращого” залишив Україну.
Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.
Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай…
І. ПЕРШИЙ КАДР
Кімната.
Вона сиділа на підлозі, обійнявши подерті коліна. Де він? Чому так довго його не має. Знову залишусь одна. Він забув про мене. Куди мені йти далі? Я так більше не можу. Самотня. Все життя самотня.
Руки охопили голову, прикривши очі, з яких почали виблискувати сльози. Пальці ніг скрутились до майже неприродного стану, неначе їх взагалі хтось відсік. Губи почали тремтіти, з’явилось відчуття холоду. Тіло покрилось мурашками.
Треба щось на себе накинути. Одягтись врешті-решт.Оголене тіло скочило з підлоги та шкандиляючи на ліву ногу закрокувало по кімнаті. Ліва п’ята перебинтована. Після невдалої спроби виламати зачинені наглухо двері, відчула біль. Потім, вже коли прибрала ногу зрозуміла, напоролась на цвях.
Двері кімнати забиті. Їх не виламати. Виходу нема.
Сама кімната була достатньо велика, але вміщувала в собі не багато. В одному кутку стояло не заслане ліжко з брудною білизною. Над ліжком прибитий великими цвяхами висів килим з зображенням сім’ї левів які відпочивають на галявині. В протилежному кутку стояла перекошена на бік шафа з відкритими дверчатками, які вже не закривались. А з шафи випиралися штани, нижня білизна та різний мотлох. Кілька стільців, а саме три, повалено валялись по кімнаті. Меблі на цьому закінчуються. Старі шпалери жовтого кольору робили спробу придати цій убогій кімнатці навіть якійсь затишок.
Все це можна було побачити завдяки світлу, яке пробивалось сюди скрізь маленьке вікно, але воно було настільки високо, що якщо і залізти на шафу, то все одно не дотягнешся. А з протилежної стіни можна побачити, як за склом чорніють грати.
Шанси хоч якось вибратись з цього місця дорівнювали нулю. На підлозі утворився справжній гармидер, що тут тільки не було, починаючи з вирізок з глянцевих журналів, з зображенням привабливих дівчат з оголеними місцями глянцевого тіла. Різнокольорові папірці, ґудзики, шматки тканин, клей ПВА, який завалившись на бік розливався білою густиною по підлозі, шматки волосся, розкритий плівковий фотоапарат “Смена” з засвіченою плівкою, світлини. Світлин було дуже багато, вони були скрізь. Крім підлоги ще й наклеєні на стіні.
Порившись в шафі, одягла рожевий халат з великими червоними квітками. Засунувши руки до великих кишень й витягнула використаний презерватив з якого виливалась біла рідина.
Гидко!
Бр-рр!
Тьху!
Презерватив вже летів.
Впав біля фотоапарату.
* * *
Зігрілась.
Настрій піднявся.
Яке велике бажання подивитися на себе. Але в цьому місті немає люстерка.
Мляво крокувала по кімнаті, обрисовуючи коло та наступаючи на весь той хлам, що був навколо. Раптом пальці ніг торкнулись однієї світлини. Цікаво. Нагнулась та зайнявши позу лотоса обхватила двома руками кадр минулого. І заплющила очі…
* * *
Великий широкий коридор. Вікон не перерахувати. Над десятикласницею схилилися дві жінки. Кругле дитяче обличчя, великі мов цілий океан очі, довгі русяві волосся заплетені в косу, аж до талії.
Нове місто. Нова школа.
- Не бійся донечко, тут тобі буде краще. Он диви яка школа, не рівня той що в селі. І бібліотека мабуть велика. Тут і танці є, і музичне. Ось спитай у вчителя. Це твій класний керівник Марія Георгіївна.
- Федоровна ,- виправила російською вчителька, - И ни только танцы. У нас много чего есть. Много кружков по интересах, даже фотокружек.
- Доця, подивись на себе в люстерко, на кого ти схожа. Не плач.
- Не треба люстерко.
- Только фотоаппарат оставь матери. С собой не бери. У нас свои есть.
- Ідеш?
Останній раз запитала мама.
-Так.
Мама залишилась в коридорі.
Крок в нове життя.
Двері зачинились.
Відчуття, немов ти на пороховій діжці. Очі не знають куди подітись. Руки й ноги тремтять. Не думала, що так буде важко. Вони всі такі великі, а я маленька, неначе Дюймовочка. Велике місто й великі люди. Такі похмурі, немов на ворога дивляться. А які тільки суворі немов та ЗИМА.
Москва.
Вчителька знайомить.
- Леся. Мене звати Леся. Я з України…
Виплющені очі хлопців, вивчали, мабуть кожний міліметр тіла. Хмурі погляди дівчат. Он Машка, аж губу прикусила.
А я - сама ВЕСНА!!!
ІІ. ДРУГИЙ КАДР
Кімната.
За мить сиділа на стільці й відкоркувала вино, яке знайшла під ліжком. Червона рідина потекла в горло.
Теплішало…
Ще…, ще…, ще…
Голова обертом. Рожевий халат вже не потрібний. Я не самотня.
Да…, да…, да…, сто разів да!
Розхитавшись на стільці, посунулась назад.
Буу…ух!
Все обм’якло. Пальці розжали пляшку і рідка рідина обняло оголене тіло, розливаючись з грудей та вниз живота, утворюючи червону калюжку в районі пупка. Голова ударившись о фотоапарат вивернулась в бік. Фотоплівка випала, зашелестіла в повітрі немов спокуслива змія та вмокнулась в червону рідину, але вже не в рідку а густу, яка тягнулась з маківки голови. Очі ще відкриті і дивлячись на фотоплівку повільно заплющувались…
Бліда тягнуча рідина з презервативу змішалась з кров’ю.
* * *
Гучна музика, себе не чутно, мільйон різнокольорових промінців відбиваючись від пустих, повних та напівпустих пляшок, бокалів засліплювали очі. Зала повна молоді. Вони вже всі мої. Мої? Дивно, чому я їх так назвала? Чи можна назвати їх друзями? Справжніми друзями. А яка різниця, я в центрі уваги… в центрі світу… Земля обертається навколо мене!
Аж голова обертом. Вже і сил нема танцювати, а ноги й руки все продовжують рухатись в такт музики. Ніби вони не керовані. Ох ця музика… це кайф.
Ще…, ще…, ще…
-Ти згодна….?! Ми тебе познімаємо, ось фотік є – “Смена”!
-Що ти кажеш?! Не чую!
-Кажу пішли тебе знімемо! Підеш?!
-Да…, да… да!
Все обм’якло.
Що зі мною? Немов сон. Мені гарно чи погано, солодко чи гірко?
Голоси. Багато голосів.
-Давай Коля двигайся скорей. Ты не один.
Чоловіки, скільки їх? Все… вже відчуваю тільки біль.
-Дивись скільки крові!
-Ого!
-Во…, девка дает.
-Я кончаю…!
-Вот тут снимай! А ну дай сюда фотоапарат!
-Ану… тише мне!
О,…, це вже знайомий голос.
-Марія Георгіївна?
-Федоровна! Плохая ученица. Наверное, и студентка плохая. Школу закончила, а так и не знает, как учителя зовут. Закройте ей рот. А лучше влейте туда водки. У нее сегодня, как говорят на Украине – СВЯТО.
Останнє, що чула був сміх.
Сміялись всі, крім неї.
ІІІ. ТРЕТІЙ КАДР
Смутні часи перебудови.
Коли вже вчилась в університеті, то вже жила в гуртожитку. Як і всі вчилась палити, пити та бігати на дискотеки. Грошей нема. Їла одні булки. М’ясо розкіш. Досить згадати “снікерс” розділений на тринадцять дівчат.
- Але я в Москві.
* * *
Кімната.
Вона так і лежала. Непорушно, неначе камінь. Аж раптом на обличчі з’явилася посмішка. Пальці зарухались а руки почали обнімати, а потім ласкати своє тіло, яке судорожними ривками підстрибувало вгору, вгору…
* * *
-Мамо, я відлітаю до Америки.
-Як до Америки? Звідкіля у тебе гроші….? А навчання?
-Мамо не починай. Прошу тебе.
-Ти так змінилась. Я тебе не пізнаю. Де ти швендаєш ночами!? Я питала за тебе, ти тижнями не з’являєшся в університеті! І в гуртожитку не ночуєш!
-Мамо, тільки не треба мені лекції читати. Домовились?
-Чим ти будеш займатись в Америці?
-Мамочка, все буде гаразд. Такий шанс перепадає один раз в житті. А я до речі артисткою, або навіть “звездою” стану. Мамо, я ВЕСНА, у мене все попереду.
ІV. ЧЕТВЕРТИЙ КАДР
Кімната.
Підвелася. Підійшла до стіни й притулилася, відчувши вже приємну прохолоду. Серце шалено калатало. То кидає в жар, то морозить. Що зі мною?
Голова перестала боліти та кровоточити, але червона підлога від вина та крові, врізувалась в очі нагадуючи про біль.
Як тільки погано, коли не має люстерко. Важко себе не бачити зі сторони. Самотнім людям обов’язково треба мати люстерко. Навіть папугам в клітку ставлять їх, щоб від самоти не вмерли.
Чи до лиця мені ця біла сорочка? Її мама вишивала. Згадались улюблені страви. Пироги, які смачні лише у мами.
До лиця, неодмінно до лиця. Я ще гарна і вродлива. Я ще потрібна, але кому… А кому не знаю…
Нахилилась і розкидаючи мотлох на підлозі знайшла сережку. Ось так, тепер я знову буду наче ВЕСНА. Взявши сережку встромила в мочку. Руки різко відірвались від вуха, очі заплющились, губи стиснулись. Сережка відлетіла до шафи.
Виступила кров і закапала на комірець сорочки.
Знову біль, знову все червоне…
Розчавлена калина.
* * *
Материнський плач.
-Ти чим думала…? Невже аборт?
-Ні, я буду народжувати, у мене буде сім 'я. Чоловік і дитина.
-То ти, вже до Америки злітала. Сраму скільки було! З університету вигнали. Донечка ти продаєш себе, свою красу, свою ВЕСНУ. Я вже знаю звідкіля у тебе гроші. Кому ти вже така потрібна? Тато так хотів, щоб…
-Мама досить про батька. Його не повернеш. Не плач. З мене досить. Краще подивись на це.
-Що це?
-Спеціальним апаратом сфотографували, під час медичного огляду. В нашому селі такого немає і мабуть ніколи не буде. Це його перший знімок.
-Хоч би не останній.
* * *
- …повтори, что это …?
- Це дитя. Я… ти… він… Ми… Сім’я … Навіщо рвеш? Ні! Не треба! Не треба… Прошу тебе, будь-ласка не треба…
Материнський плач.
- Здесь тридцать тысяч рублей. Ты знаешь, что надо сделать. Заработаешь, отдашь. Не хнычь. Не люблю сопливых девиц. У тебя контракт, иди, работай. Хмм… семья, рассмешила…
Сміх “батька”
V. П’ЯТИЙ КАДР
Кімната.
Сорочку довелось зняти.
Стала посеред кімнати. Гола. Голова опущена, довге волосся закриває обличчя і груди.
Одинока і гола. Гола і одинока. Самотня.
Заплямована кров’ю сорочка лежала у ніг. Внутрішній стан був настільки спустошений, що казалось душі в цьому тілі ніколи й не було.
Тридцять серебряників – тридцять тисяч рублів.
VІ. ШОСТИЙ КАДР.
Кімната.
Котра зараз година. Ніч. День. Ранок, чи може вечір. Скільки я так простояла.
Впала.
VІІ. СЬОМИЙ КАДР.
Лікарня швидкої допомоги.
- Немедленно в операционную. Почему она в таком виде.
- Таковой… привезла милиция. Проститутка. Перерезала себе вены стеклом бутылки из-под вина и предварительно голодное истощение. Оставили сдыхать в заброшенном доме. Наигрались куклой и выбросили.
- Кто нашел?
- Съемочная группа фильм снимали. Как его там… режиссер Арфушин. Хотел смерть показать. А тут такая находка. Она еще артисткой стала.
- Какой возраст?
- Документом нет. Тяжело определить. Проститутки… они быстро стареют.
- Родные есть?
- Какие родные? Конечно нет, скорее всего, с Украины.
- Доктор у нее нет пульса…
- ???
- Ну, вот теперь ты точно звезда.
Зняв лікарський колпак.
VІІІ. ВОСЬМИЙ КАДР
Небо.
Навколо все біле.
Біле.
Біле.
-Нарешті! Чому так довго? Я тебе чекала. Чи ти забув про мене. Куди мені далі?
Закрила долонями очі.
Він запустив руку до кишені і щось дістав. Іншою рукою відтягнув її руку з очей та вклав до долоні твердий предмет.
Відкрила долоні.
Люстерко.
- Подивись на себе і визнач сама…
ІХ. ДЕВ’ЯТИЙ КАДР
Ні…це вже була не ВЕСНА.
Мертва ЗИМА.
* * *
Великий широкий коридор. Вікон не перерахувати. Над десятикласницею схилилися дві жінки. Кругле дитяче обличчя, великі мов цілий океан очі, довгі русяві волосся заплетені в косу, аж до талії.
Нове місто. Нова школа.
- Не бійся донечко, тут тобі буде краще. Он диви яка школа, не рівня той що в селі. І бібліотека мабуть велика. Тут і танці є, і музичне. Ось спитай у вчителя. Це твій класний керівник Марія Георгіївна.
- Федоровна ,- виправила російською вчителька, - И ни только танцы. У нас много чего есть. Много кружков по интересах, даже фотокружек.
- Доця, що з тобою. Прокинься…,- мати схопила її двома руками за плечі і почала трясти, - Ну ти знову в хмарах літаєш. Припини! Чуєш мене! Подивись на себе в люстерко, на кого ти схожа.
- На ВЕСНУ.
- На кого…?
- На ВЕСНУ!
- Да хоть на ЗИМУ. Пора идти в класс. Только фотоаппарат оставь матери. С собой не бери. У нас свои есть.
- Ідеш?
Останній раз запитала мама.
- Ні... Повертаємося до України!
Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.
Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай…
21.05.2010р. (м. Київ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246690
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 21.03.2011