[b][i][color="#071fba"]Романтика... романтика, всі її бажають
І живуть без настрою, як її не мають.
Я рішила цей пробіл заповнити врешті
Побувать в романтиці у її арешті.
Придбала я свічечки з ароматом хвої,
Щоб могли в романтиці купатись обоє.
Ниньки ж саме п"ятниця, завтра- відпочинок,
Заходить супруг у дім і веде очима...
Що свічки у нас горять, визвало в тривогу,
Стоїть в дверях хреститься і молиться Богу.
Після слів: "Ой, Боже ж мій!!, - розродився в перлах,
А свічки у нас чому? Невже теща вмерла ?"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968869
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 23.12.2022
Наче був ти моя половинка,
половинка мого життя.
Закінчилась твоя сторінка -
пізня осінь взяла в небуття...
Налетіла сумна вітрами,
наче, лист той зірвала з віт...
Плаче дочка твоя у брами,
за якою вже інший світ...
Світ далекий чужий незнаний
хай би він провалився, зник!
Краще був би, ти рідний, з нами,
щоби разом дожити вік!
В такі довгі зимові ночі
нам би разом дивитись сни...
Журба снігом встеляє очі -
і самотність гортає дні.
Треба жити! Хоч серце тане...
Жити поки триває лік...
Пам'ять доброю тільки стане.
Ми тебе не забудем повік!
27.11.2021рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933204
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
#poezia_hammouda
* * *
Він дивився в замерзле вікно, душу грів теплим чаєм,
Щось сумне і тривожне його шепотіли вуста.
Бачив він, як на стежці вузькій її постать зникає,
Але сил не булò вслід їй кинутись. Лиш німота
Йому душу зціпила. Cидів він ось так аж до ночі,
Бамкав гучно годинник, рахуючи втрачений час.
А за рогом будинку чекає вона, бо не хоче
Його втратити, серце в розпуці і сльози в очах.
Відмотати би час, то вона б тоді точно змовчала,
Він також би образу стерпів і не крикнув: "Іди!"
Недопитим залишить він чай, вкриє пледом печалі,
А вона, не діждавшись, піде. Сніг засипле сліди…
@Н. Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904101
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 11.04.2021
Сьогодні він вперше домашнє не вчив завдáння,
Було не до того. Вони хоронили тата.
Бабуся і мама ридали ридма до рання,
А він не ридав, хоч для нього не менша втрата.
Зібрався до школи. Не йти б, але тиснуть стіни.
Зітхають домашні. Мовчить на світлині батько.
Обабіч дороги буяла-цвіла калина,
І співом гучним заливалась весела пташка…
До класу зайшов. Привітатись не було сили.
Дівчатка схилили очі, а хлопці… Що їм...
Та він й не чекав, щоб його тут усі жаліли,
Адже це не він, то татусь його є Героєм.
Дзвінок пролунав. По журналу пробігли очі.
Учителька юна назвала ім"я хлопчини,
Обвівши указкою мапу на чорній дошці:
"Скажи-но мені, чи знаєш ти де Україна?"
Хлопчині одразу згадались слова батьківські,
Слова, що із пам"яті вже і вовік не стерти,
Слова ті були в татуся на жалóбній стрічці,
Рукою торкнувся грудей: "Україна в серці!".
©Н.Хаммоуда.
27.05.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905197
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 11.04.2021
Не сповідайся, бо й сама я грішна,
Не хочу знати про твоє життя.
Нехай в минуле відійде колишнє,
Почати хочу з чистого листа.
В житті і я немало нагрішила,
Хай кине камінь той, хто без гріхів.
Збудуєм човен, надмемò вітрила,
І попливем по морю почуттів,
У кращий світ, зірвавши з серця пута,
Звільнивши душу від сумління ґрат.
Гріхи тобі нехай Господь відпустить,
Я ж буду тільки віддано кохать.
Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905311
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 11.04.2021
Птахами в ирій полетіли
Старенькі бабця з дідусем.
На самоті хатинку білу
Лишили між людських осель.
Ніхто в ній світла не запалить,
Дровець в'язанку не внесе.
Барвінок зсушений, зів’ялий
В вікно киває: от і все…
Це ж восени садок уродить –
Онук там яблука збирав!
Сумує за життям природа,
Схилився сонях поміж трав.
Бур’ян розрісся пишно-густо,
Де мальва у старих цвіла.
Підпертий тин схиливсь до пустки –
Дві сиротини край села.
І знову чують: бабця взула
Старі зашиті шкарбуни.
Малює спогади минуле –
Із дідусем ще вдвох вони.
Завжди ладком, в повазі щирій,
так вік поважний і згасав.
Тож майже разом пару в ирій
Взяли прозорі небеса.
Садиба бачила багато:
Кохання світло й біль від втрат.
Тепер їй завжди виглядати
Птахів, що з вирію летять.
/Надихнула картина Івана Марчука "Птахи у вирій полетіли"./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908401
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 26.03.2021
А все одно, я наче й не живу,
Якусь повинність глупу відбуваю.
Немов вві сні, а радше - наяву
Листки календаря перекидаю.
Щасливою я майже не була,
Не встигла, не змогла чи не схотіла.
Не втримала чогось, не вберегла,
І до висот в свій час не долетіла.
Питань нема - для чого все було?
Ні сумнівів - я все прекрасно знаю...
Моє буття ще в Вічність не стекло,
тому я тут... листки перегортаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899242
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 16.01.2021
Навіщо вам, рабам, свобода?
Що з нею маєте робить?
Тож, ігноруючи нагоду,
Назад в ярмо скоріш біжіть.
І лише там біля корита,
Яке на барськім є столі,
А вам під стіл помиїв злито,
Там будуть радості малі.
А що ще треба: ложка й миска,
Якась похльобка в казані.
Посьорбав трішки - стули писки
Й тягни тягар свій у ярмі.
Як невгодив ти барській пиці –
Стань на коліна і проси.
Щоб він не мінився й не злився,
Батіг ще в руки піднеси.
Нехай шмагає вас по спині,
Щоб місце знали ви, раби.
І ви завжди у всьому винні,
Адже не люди ви – скоти.
Навіщо вам, рабам, свобода?
Що з нею маєте робить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853375
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 27.12.2020
Справжня Українка
[youtube]https://youtu.be/cqLL46skVwU[/youtube]
I
Наша пісня кольорова,
Наша мова пречудова,
Гори й степ за небокрай —
Наш чарівний рідний край.
У лісах пташині хори,
На галявах так просторо
Ще і люди в нас привітні —
Кращий край в цілому Світі!
Приспів:
А я справжня Українка,
Землі моєї я зернинка!
Не мовчу я ні хвилинки,
Бо я дівчинка — перлинка!
II
Наша пісня світанкова,
Наша мова загадкова.
Мама й тато є щомиті -
Кращий край в цілому Світі!
Приспів:
А я справжня Українка,
Землі моєї я зернинка!
Не мовчу я ні хвилинки,
Бо я дівчинка — перлинка!
III
Наша мова тепла й пишна,
Ну, а пісня в нас розкішна,
Ще і люди в нас привітні —
Кращий край в цілому Світі
Приспів:
А я справжня Українка,
Землі моєї я зернинка!
Не мовчу я ні хвилинки,
Бо я дівчинка — перлинка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879448
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.12.2020
Ох, як же хочеться до мами,
Хоч вже за тридцять - все одно,
До неї хочу до нестями,
До неї хочу так давно.
До рук рідненьких притулитись,
І помовчати про життя,
В минуле з нею подивитись,
І в невідоме майбуття.
І просто поруч посидіти,
Про щось поплакати разом,
А потім чай на кухні пити,
Сміятись щиро за столом.
Почути лагідне: "добраніч,"
З цілунком ніжним на щоці,
З любові порцією на ніч,
З пахучим медом в молоці.
А потім: "Доню, добрий ранок,
Любима зіронько, вставай!
Тебе чекає вже сніданок,
Скоріше очка відкривай!"
Себе дитиною відчувши,
Я дню і ранку посміхнусь,
Проблеми всі свої забувши,
В любові маминій втоплюсь.
І втихнуть грози із дощами,
Загляне сонце у вікно...
Ох, як же хочеться до мами,
Хоч вже за тридцять - все одно...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884238
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 24.08.2020
Хочеш змінити світ - почни з себе.
Махатма Ганді
Змінися сам - тоді вже змінюй світ,
Диктуй свої закони і вимоги.
Та не чекай легкої перемоги -
У тернах виколисуй доброцвіт.
Очисти душу й тіло від мерзот
І вишкреби всі закутки добряче!
Не бійся суду. Стежить око зряче -
Смиренних возвеличить до висот.
Твори себе! Шліфуй найменший крок!
Гартуйся у Господній благодаті!
Плекай надії, вірою багаті!..
Живи по правді! Ось такий урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853282
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 18.08.2020
Я завинив тобі, Україно!
Курганам високим, полям золотим
І прадідам сивим, і дітям малим,
Всім тим, хто любив над усе Батьківщину,
Всім тим хто загинув під небом твоїм!
За волю стояли сини України -
Полки Святослава*, Петлюри полки,
Хоругви у небі пливли жовто-сині,
І слава про воїв пливла крізь віки.
Хмельницький, Мазепа клейноди** втрачали,
Щоб їх на Майдані в часи лихоліть
Нащадки дідів наших славних знов взяли
І з честю несли крізь пожежі століть!
Вставайте нащадки козацької слави,
Підкови, Сірка, Дорошенка сини!
Славетні герої потрібні державі,
Щоб їй Перемогу здобути в війні!
*Святослав Хоробрий — Київський князь, син княгині Ольги та Віщого Олега, батько Володимира Великого, дід Ярослава Мудрого. Воїв, вої - у часи князя Сятослава так називали воїнів.
**клейноди - відзнаки, атрибути та символи військової та цивільної влади окремих військових та цивільних урядів у ХV - ХVIII століттях. Хоругви - прапори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873796
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 04.06.2020
Доторкнувшись твоєї руки,
Зазирнула в твої карі очі.
Нам всміхались із неба зірки,
Ясним сріблом із темної ночі.
Там де тихо, ще сплять береги
І де стелять перину тумани.
Росянисті стежки пролягли,
А кохання писало романи.
У романі твої почуття
І мої, що озвались луною.
Скільки буде їх ще за життя?
Та один збережемо з тобою.
І нехай пролітають роки,
Хай дощі поливають їз неба.
Не залишу твоєї руки
І ніколи не буду без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876925
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
(І весною про осінь пишеться...)
А нічка на ладан безпомічно диха –
світанок на хвіртку злетів когутóм.
Скривилась від диму ранкового стріха –
вже в’ється над комином сивим джгутом.
Муркоче в пічурці розніжено котик.
Зібралася бабця доїти козу.
У вікнах шибки, ще вологі на дотик,
стирають фіранкою з виду сльозу.
Звіряє годинники радіоточка,
в розріджену синь задивилась герань:
самотній сусіда – роз’їхались дóчки –
кудись чимчикує в довколишню рань.
Сплітає світанок щоденну основу,
осінніх пейзажів розводить печаль.
Лежить на ослінчику майже готова
із білої вовни невісточці шаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873775
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Самотність - дикий, хижий звір,
І має брудні ноги,
Затопче ними нагло двір,
І стежить край дороги,
Чекає підло уночі,
Ламає з криком ребра,
Шукає пастку для душі,
Отруту вводить в вени.
Вона, мов рак, вона, мов цвіль,
Пускає метастази,
І ростить там пекельний біль,
Мов лезом ріжуть фрази,
Веде у тінь, ховає сміх,
Катує у полоні,
В думки пірнає чорний гріх,
А страх пече у лоні.
Тепер цей звір живе в мені,
І кігті свої точить,
Рятуй, прошу, знайди в юрбі,
Бо серце мироточить.
Почув...знайшов...забрав з пітьми,
У друзки трісла крига,
По квітах м'яко, любо йти,
Ожила метрва книга.
У ній - ошатні стрінки,
Зцілив криваві рани,
Ми мальви садимо у сні,
У день нас тішать барви.
У білий шовк все загорнув,
Поглянь, у нас є крила,
Корону з золота вдягнув,
У тобі моя сила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872854
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Музика і виконання - Володимир Ярцев, Заслужений діяч мистецтв, Посол миру, рекордсмен книги рекордів Гіннеса, композитор і виконавець.
Прохолоди подих ледь помітний -
Це крокує осінь золота.
Обережно, тихо і привітно
Осінь в мою душу загляда.
А вдуші моїй вирує літо,
А в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.
Літечком ще дай насолодитись,
Сколихни в душі легенький щем,
Я прошу, не поспішай пролитись
Сірим, непривітливим дощем,
Бо в моїй душі вирує літо,
Бо в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.
Хоч часу мені не зупинити
І давно на скронях сивина,
Треба жити і життю радіти,
Щоб в душі завжди була весна.
Хай вдуші моїй вирує літо,
Хай в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846053
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 19.12.2019
[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар п"янкий із вуст моїх збери,
Напій смачний жагучого кохання.
І вже негода, шквали і вітри
Не принесуть ні краплі хвилювання...
А я тобі тихенько прошепчУ,
Слова, які нікому не казала...
Я до небес неначе птах лечу
Коли ще так душа моя співала?!
Солодкий щем по тілу пробіжить
Торкнеться тих глибин, що досі спали.
Яка блаженна, неповторна мить.
Мов літ на сорок ми молодші стали....
Не відпускай, прошу, не відпусти,
Не скаламуть надій моїх озерце,
Бо вже тоді благального "Прости.."
Не будуть чути... ні душа, ні серце.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 02.12.2019
[b][i]На серой скамье в серой дымке сплошного тумана
Сидит старичок, и не видит вокруг ничего.
В руке у него три немного увядших тюльпана
А сзади могилка ушедшей старушки его...
Я вижу его в этом месте раз семь или восемь
(Проходит здесь путь с остановки трамвая домой.)
Сидит старичок, а вокруг только слякоть... и осень
И капли дождя ниспадают с кустов бахромой...
И слёзы текут по морщинкам с дождем вперемежку
Они между слов, обращенным опять к небесам.
А старый фонарь... он как будто ведет свою слежку
За каждым, кто здесь предается горячим слезам...
Сжимается в ком мое сердце от этой картины,
Он ходит сюда в непогоду опять и опять.
Оставила жизнь после смерти любимой руины...
Присяду и я, чтобы как-то его поддержать...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856616
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 26.10.2019
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Осіння пантоміма за вікном,
Неначе посміхнулась хризантемно.
А листя розфарбоване в сезон
Тремтить від вітру, кланяється чемно.
Осіння пантоміма міражів...
І думка ностальгійно-кашемірна.
То ж скільки ще чекати довгих днів,
Адже ця осінь зовсім не покірна.
Осіння пантоміма на шляхах,
Краплини дощові спадають тихо.
І восени злітає вільний птах.
Чи не завадить крилам буйний вихор?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851836
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Села, села... кинуті хати,
Ніби хан пройшовся тут війною.
Здичавілі нявкають коти
І "киць-киць" обходять стороною.
Нудиться криниця без води,
Під калину тулиться кудлату.
Невідомо вже, ведуть куди
Залишки радянського асфальту.
По пустих сараях вітру свист,
Що й не відрізниш хліва від хати.
У полон взяв села терорист,
Та нема кому їх захищати.
Зграєю звиваються круки,
Де була колись колгоспна стайня -
В вікнах повибивані шибки,
Глина осипається остання...
Скільки ж тут родючої землі...
А чия? Нема кого спитати.
Бо давно, хто жив у цим селі,
По шпаківнях всаджені "за ґрати."
Села, як вам стати у весь ріст?
Ви, немов на милицях солдати,
Змучені заручники у міст,
Вироком засуджені до страти.
Ох, село... зруйновані хати...
Нашого народу ти колиска.
Шкода, що невидимі кати
Під твоїм життям підводять риску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823842
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 26.10.2019
Коли в полях поснуть вітри,
Снопів розгладивши чуприни,
Зітри із серця сум. Зітри,
І слухай вечір тихоплинний.
Про що шепоче сад п'янкий,
Сховавши вишні зрілі в листі.
Нектар з медових зір надпий.
Вже небокрила у намисті
Вплітають шовк поміж гілок,
Рум'яне сонце вкривши пухом.
Хвилясто ніжиться ставок.
А ти вечірню тишу слухай.
Як стрімголов у пряжу нив
Пірнає стежка прудконога.
У краї тім,де ти ходив,
Вже бур'яном взялась дорога.
Та ти печаль свою зітри,
Лиши її у мальвозливах.
Коли в полях поснуть вітри,
Подякуй Богу,що щасливий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 20.10.2019
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 20.10.2019
Благаю Вас, шануйте матерів,
Нехай любов до них в душі озветься,
Ніколи їм не розбивайте серце
Зважаючи на зміст календарів.
Даруйте їм увагу кожну мить
Яку колись вони Вам дарували,
Як колискову уночі співали,
Щоб сон до Вас чарівний запросить.
Для матерів знаходьте вільний час -
Ви все, що є у них на цьому Світі,
Крім Вас їх більше нікому жаліти,
Тоді і доля пожаліє Вас.
Даруйте їм любові оберіг.
Які б Ви не були доволі різні
Любіть батьків, бо потім буде пізно.
Всі зорі покладіть до їхніх ніг.
Шануйте у труді і за столом,
Свою любов вдихайте в їхнє серце
Вона по небу сяйвом рознесеться
І відігріє Вас своїм теплом.
07.11.2014.
Відео на вірш тут: https://www.youtube.com/watch?v=QhcHJmGDeQs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664331
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 19.10.2019
І що це ти, осене, внадилась часто,
Впиваєшся в пам'ять украденим зіллям...
Я так виглядала настояне щастя,
Твою позолоту, терпке божевілля...
Пташиним крилом доторкнешся, лукаво,
У листі іржавім заморено ахнеш,
Зібравши врожаї, пануєш, блукаєш ,
Медами солодкими довго ще пахнеш...
А я почекаю замріяно-сині,
Уквітчані весни, бо так повелося,
Що дні калинові, туманно-полинні,
Приходять, як завше, під осінь... під осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851400
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Я не прийду босоніж серед ночі,
Бо не покину теплого гнізда.
Хоч досі нам сліпі вітри торочать
Оте коротке запізніле "так"...
Не пам'ятаю теплої долоні,
Забула присмаки терпкої ночі.
І лише кров виспівує у скронях:
"Його ти знову бачить хочеш, хочеш"...
Я розміняла роки не з тобою,
Не бачила ні берега, ні броду,
Де ти колись байдужою рукою
Назавжди скаламутив чисту воду.
Я закривала серце від спокуси,
Я чути не хотіла, але чула:
"Ти вже давно забути його мусиш!"
-кричали роки. Але не забула...
Та не прийду я більше серед ночі,
Бо не здолаю ту бездонну прірву.
А клятий вітер знов мені шепоче:
"Кажи, що хочеш - я тобі не вірю"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614925
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 15.10.2019
Вони жили немаючи образи
Дітей ростили, троє було їх.
Та якось навалилось все одразу,
З'явилась зрада й посварила всіх...
Вона, враз перекреслила всі плани
І поселила ненавість в душі.
Він бути перестав уже коханим,
З'явився інший у її житті...
А за плечима вже прожиті роки,
Перед його очима пронеслись.
Стежина, що вела у світ широкий,
Все щастям це для них було колись.
Вона всміхалась й тихо шепотіла:
"Було кохання та чомусь пройшло.
Мабуть тому, що іншого зустріла,
Ну а тобі тепер не повезло."
А як же діти? Ми ж їм мама й тато,
До неї він щосили прокричав.
Вона мовчала, мов створила страту,
Дім став пустий, він дуже сумував..
Одна лиш ніч, ці бачила страждання
І сльози проливалися дощем.
Неспалося... Вже зникла зірка рання...
А на душі лишився біль і щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847617
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 11.10.2019
. Грюкнули двері. На подвір’я вийшла Стефка. Сипнула кукурудзи курям, влила в миску води псові, та й задивилась на зеленобокі груші.
Ох і груші, ох і груші! Одна краща іншої. І багато ж їх вродило цього року! Зараз вони ще тверді та зелені. Та Стефка дасть цьому раду. Вона обережно зірве кожну грушку. Щоб не побилися і не прим’ялися, поскладає їх на солому в ящик. А зверху знову ж таки соломою притрусить. Так в льоху вони до Різдва пролежать.
А взимку внесе Стефка побілілі, налиті соком груші до хати. От тоді вона і поласує запашним фруктом, з якого сік аж збігатиме по пальцях. Стефка ковтнула слину.
Загавкав собака, і аж тепер Стефка побачила коло воріт жіночу фігурку у чорному. «Хто б то міг бути», - подумала про себе, і через все подвір’я попрошкувала до воріт. Жінка, що там стояла, була не стара, але якась… замучена, чи що… Змарніла на лиці, худа, в стоптаних чоботах, що вкриті жовтим пилом. Жінка дивилася в глибину подвір’я, і ніби не помічала господарки.
- Чого вам, - звернулася до неї Стефка.
Жінка наче прокинулася, закліпала очима і видушила з себе:
- Водички б попити…
Стефка метнулася до криниці. Вправно закрутила корбою, дістала води, зачерпнула алюмінієвою квартою з відра, і подалася знову до воріт.
Жінка спрагло припала губами до кварти, та погляд її не відривався від подвір’я. Стефка прослідкувала той погляд. Жінка дивилася на її грушу…
Груша і справді була чудовою! Висока, розлога, пишна! Розкинула віття-руки на всеньке подвір’я. Велике, оксамитове листя створювало тінь та прохолоду. Не даремно Стефка так любила вечорами сидіти під грушею, спершись натрудженою спиною до теплої, гладенької кори дерева.
А який весною над подвір’ям запах стояв, коли груша зацвітала! Бувало, сидить Стефка і слухає, як хрущі гудуть. Дивиться як вони, вдарившись об гілля, сиплються додолу, а потім отямившись, знову злітають до запашних квітів.
Жінка вже й пити перестала, а поглядом так, ніби вчепилася в її грушу.
- Зелені ще, - промовила Стефка. То зимові. Їм вилежатися треба. А зараз ще тверді, як камінь.
Та жінка ніби й не чула Стефчиних слів.
- Можна… можна я підійду до дерева, - попрохала, а сама не відвертала очей від груші.
- Та що вам треба, жіночко? Йдіть собі! – Стефку почав дратувати той погляд в глиб її подвір’я, та й ця обірванка також.
- Та куди ж я піду? – запитала жінка. Та це ж моя хата. Її ще мій дід будував. І грушу оцю – серед двору, він садив. А під грушею у нас стіл стояв. І вся сім’я наша вечеряла за ним влітку. Та дід, і мама, аж поки не повмирали там, в Сибіру, все оцю грушу згадували, і плоди її запашні та соковиті. А мама, як вмирали, то просили хоча б шматочок нашої грушки скуштувати. А я їм слово дала, що скуштую. За них, і за себе… Дай мені, дай мені зірвати…
- Та що ти верзеш?! – закричала Стефка, - сама не помічаючи, що перейшла на «ти».
- Який дід? Який Сибір? Іди собі! Стала би я на своє подвір’я приблуд пускати! Іди, а то собаку спущу! Ач! Груші їй закортіло! Йди геть! - все дужче і дужче кричала Стефка.
Жінка раптом заплакала. Сльози цівкою стікали по запилених щоках, залишаючи брудні потьоки. Далі впала перед ворітьми на коліна, шльохаючи і простягаючи до Стефки руки, заголосила: « За ради Христа! Дозволь мені скуштувати грушу!»
Стефка холодно подивилась на неї, сказала ще раз «йди геть», відв’язала собаку, і грюкнувши дверима, пішла до хати.
До самого вечора заглядала Стефка через вікно, аби дізнатися, чи пішла жінка в чорному, чи ні. А та сиділа, як німий докір, на горбочку під ясенем, якраз навпроти її хати, і була схожа на кам’яну брилу.
Ранок наступного дня видався теплим та погожим. Голосно кукурікали півні. Жінки в чорному не було…
- Наче страшний сон, - промовила Стефка, та й пішла поратися по господарству…
… А за тиждень груша всохла. Спочатку вкрилося чорними плямами і обпало листя. Потім обсипалися збабчені плоди… «Може, хто наврочив», - казали люди.
А може, спокутувала людський гріх…. Хто зна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374329
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 11.10.2019
Край битого шляху іду по стежині,
Де хміль зачепивсь за кущі.
На липі квітучій, в гніздечку пташинім,
Я місце шукаю душі.
Іду я додому, іду, як на прощу,
Співають в гаю солов’ї.
Тут дім мій дитинства, тут рідна Миргоща*,
Тут роки найкращі мої.
Кругом на полях пшениці достигають,
Цвіте конюшина, як сніг.
І де б я не був, у село повертаюсь,
На рідний батьківський поріг.
А серце тріпоче, як пташка у клітці,
Стежина додому веде…
Немає вже тата і мами в хустинці,
Калина і далі росте.
Піду на могилу до тата і мами,
Про власне життя розповім.
В очах будуть довго клубитись тумани,
Від сліз, що у серці моїм.
*Мирогоща. А Миргоща – це місцева назва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850795
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Край битого шляху іду по стежині,
Де хміль зачепивсь за кущі.
На липі квітучій, в гніздечку пташинім,
Я місце шукаю душі.
Іду я додому, іду, як на прощу,
Співають в гаю солов’ї.
Тут дім мій дитинства, тут рідна Миргоща*,
Тут роки найкращі мої.
Кругом на полях пшениці достигають,
Цвіте конюшина, як сніг.
І де б я не був, у село повертаюсь,
На рідний батьківський поріг.
А серце тріпоче, як пташка у клітці,
Стежина додому веде…
Немає вже тата і мами в хустинці,
Калина і далі росте.
Піду на могилу до тата і мами,
Про власне життя розповім.
В очах будуть довго клубитись тумани,
Від сліз, що у серці моїм.
*Мирогоща. А Миргоща – це місцева назва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850795
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Прийшла мені музика на цей вірш Миколи Серпня. Тут в Клубі Поезії він названий [i]"Вишиванка"[/i]. А в збірці поезій "Українська вишиванка" літературно- мистецькаого коша "Ріднокрай" він під назвою [i]"Хрестиком розмічене шиття"[/i]
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t3buLkRVc0E[/youtube]
Слова - Микола Серпень
Цілий вечір і, часто, до самого ранку
Під стареньким кіптявим іще каганцем
По хатах розквітали колись вишиванки,
Як майбутньої долі щасливе лице!
Піднімає життя щораз вище нам планку,
І, коли вже приходить час іспит тримать,
Придає нам наснаги нова вишиванка,
В ній готові на все часу відповідь дать!
Хрестиком розмічене шиття,
Думи на нім вишиті й тривоги,
З ним натхненно все своє життя,
Свій натільний хрест несли до Бога!
А коли вже на нас поповзли чужі танки,
Та загарбник рішив наші землі забрать,
наймужніші із нас одягли вишиванки,
І пішли Батьківщину свою захищать!
Ще прийдуть в Україну щасливі світанки,
Небувало розквітне майстерність митців,
І одінемось всі ми тоді в вишиванки,
А в найкращі одінем за волю борців!
Хрестиком розмічене шиття,
Болі на нім вишиті й тривоги,
З ним нам легше все своє життя,
Свій нелегкий хрест нести до Бога!
Вишиванка нам душі теплом зігріває,
Та наснаги на кручах життя надає!
Вишиванка - то знак працьовитого краю,
Що віками мережить тут щастя своє!
Хай над світом щаслива вже доля злітає,
Скільки можна усім натикатись на зло?
Вишиванок для всіх Україна надбає,
Щоб планету чарівне шиття вберегло!
Хрестиком розмічене шиття,
Долі на нім вишиті й тривоги,
З ним і далі в широчінь життя
Понесемо свій ми хрест до Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850734
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Ех, яка пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика і виконання ─ Віктор Шмигло
Слова ─ Ніна Третяк
------------------------------------
Непомітно переспіло стигле літо.
Сиві хмари, як отари, побрели,
Небо щедрими дощами перемито,
Хризантеми пізнім щемом зацвіли.
Промайнули юних років ноги босі,
Загубилися в бурштиновій росі,
І вже впевнено ступає жінка-осінь,
Зріла жінка в помаранчевій красі.
Приспів:
Жінка-осінь, жінка-осінь – це про тебе,
Бо вже осінь надійшла в твоїм житті.
У очах твоїх висока світлість неба,
А в волоссі павутинки золоті.
Прислухається земля до її кроків,
Злотосріблом покриваючи сліди.
Жінка- осінь у короні мудрих років,
Діти-внуки – золоті її плоди.
Повела її дорога до світання,
Де зачаєне невипите тепло,
Жінка-осінь переповнена коханням,
Як цілюще невичерпне джерело.
Приспів:
Жінка-осінь, жінка-осінь – це про тебе,
Бо вже осінь надійшла в твоїм житті.
У очах твоїх висока світлість неба,
А в волоссі павутинки золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 07.10.2019
* * *
Скільки різних бар’єрів зборов я!
Скільки втрат незворотних зазнав!
Розгубив, роздарив я здоров’я,
та мій голос ще не відлунав.
Бо коріння моє – міцно вдома.
І літаю я ще по світах.
Хоч політ пригальмовує втома –
до гнізда повертається птах.
Хоч близенько підкралася старість,
хоч болить – підіймаюсь і йду.
І злітаю, і падаю. Й знаю,
що на шлях заповітний впаду.
Посумую, а чи порадію,
та натхненно труджуся щодень.
І не плачуся, праведно дію –
гарні справи роблю для людей.
І минувшину гідно шаную,
і в майбутнє будую місток.
І служу, і привітно паную.
Наживусь, наборюсь на всі сто!
Чітко чую вже поклик лелеки.
Вже мені – рік за три чи й за п’ять.
Чи близенько впаду, чи далеко?..
Із гнізда пташенята злетять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838802
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 07.10.2019
Новизною не здивує світ.
Все давно комусь переболіло.
Вкотре хтось підніметься в політ
І жорстоко там обпалить крила.
Хтось когось пригорне до плеча,
З віч сльозу змахнувши на пероні.
Знову потяг вдалечінь промчав.
Не одні вже посивіли скроні...
Осінь знов на зиму поверне.
А весна обійме тепле літо.
Все минає. І життя мине.
Тільки як зумів його прожити.
Ось така феєрія буття -
Невідомі кожному з нас грані.
Прийде час, невидимий суддя
Нам колись доставить штрих останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849855
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 07.10.2019
Бабця життям просувається пішки.
Та і куди їй, скажіть, поспішати?
Б’є молоточком волоські горішки
внукам щовечора посеред хати.
Помисли бабці старенької щирі:
щоб не забулися рідні причали,
щоб у міській не смітили квартирі,
час на абищиці не витрачали.
До вихідних наготує гостинців –
передає їх шофером маршрутки.
Є чим зайнятися їй наодинці,
марно ридати в оточенні смутку.
Он, назбирали одежі торбину –
не відповідної модним вимогам.
Тра*, перебрати ту щедру купину
та килимків нав’язати під ноги.
Краще – й сама залюбки ще поносить,
перекладе в переповнену скриню.
Дітям спасибі – не гола й не боса,
зять із руками й дочка господиня.
Вперто бурмоче в кутку телевізор,
проігнорований вкотре думками.
Щось із минулого в голову лізе –
те, що під пресом лежало роками.
В доньки на першому плані робота,
не відпускає міська аритмія.
Хочуть, напевне, й поспати в суботу –
бабця дітей, як ніхто, розуміє…
* (треба)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831583
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 07.10.2019
Тобі погано, друже? Я з тобою!
Душа ридає, мучиться, пече?
Я розділю твою біду надвоє,
Зіпрись, як треба, на моє плече.
Прийди до мене, сядемо на кухні,
Все розкажи ... А хочеш - помовчи.
Зготую кави два повнезні кухлі
І так в обіймах, разом плачучи,
Просидимо до раннішньої зірки ...
І скільки би тих бід там не було
(Бо в кожного в душі свої є мірки),
Все викинем в відчинене вікно ...
Далеко йти? То просто подзвони,
І знай, для дружби відстань не завада,
Рука в руці, душа в душі - це ми,
Один для одного спасіння і відрада.
Тобі погано, друже? Поділись
І я розділю біль отой надвоє ...
Якщо під кулями життя буду колись,
Мене прикриєш ти, я впевнена, собою.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845263
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 07.10.2019
Прийшла на землю осінь-чарівниця,
Торкнулася чола мого віршем...
І ось сьогодні знов мені не спиться -
В думках блукає сум, а в серці - щем.
В моє вікно у шибку стука вітер,
Як і тоді, багато літ назад,
Ти дарував мені осінні квіти,
І нам кружляв у вихрі листопад.
В такт шелестіло листя під ногами,
А ми з тобою - зовсім молоді.
Торкався ти плеча мого руками -
Від щастя я всміхалася тобі.
Роки так швидко любий пролетіли,
Мені лишились лиш оті думки,
В яких тобі сказати я не вспіла,
Найголовніші у житті рядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810831
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Я стояла й дивилась в дорогу,
Як бабуся в аптеку зайшла,
Ніби тихо молилася Богу-
Видно ліки для себе знайшла.
Розглядала полиці, пігулки-
Шепотіли щось в зморшках уста
І тряслися старечі руки,
А на очі скотилась сльоза.
Розгорнула стареньку хустинку,
Подивилась на зімятий гріш,
Краєць хліба виднів з торбинки,
Ніби крихта й великий кіш.
Щось просила- слова злітали...
Розвернулася і пішла,
Всі розгублено споглядали-
Розірвалась від болю душа.
Наздогнав молодий хлопчисько,
Пачку ліків тикнув старій,
Придивлялася бідна близько-
Він у натовп чкурнув, мов у рій.
Залилася стара сльозами,
Хлипав з нею небесний дощ,
Знов до Бога летіла словами:
У той світ, де не було їм прощ.
......................................................
Що за світ живемо, ПАНОВЕ?
В чім провина її така?
Де ж закони людські- те нове,
Що не має стара й п'ятака?
Що не може купити ліків?-
Працювала усе життя.
Чом на старості вкрадена втіха?
Де ж бо ваші, людські почуття?
Світ зогнив у чужих просторах,
Там, де злидні- старечі серця,
Брудні гроші лежать у офшорах
І не видно вже цьому кінця.
Де кінець, де той край, де межа?
Скільки треба тобі- ЛЮДИНО?
В старе серце встромлено ножа-
В чім, скажіть бо її провина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755988
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 12.07.2018
Квітнуть маки червоно в травах,
У могили лягають сини,
Тінню болю хрести в загравах,
В лебединім польоті всі сни.
В журавлинім:" Курли"-печаллю
Небо падає тихо до ніг,
Чорно- білою вишите гладдю
Все життя, наче стиглий сніг.
Перебілене з білого в чорне,
Переповнене ріками зла,
Перемелене жорнами горе,
Пересіяна ситом біда.
Тінню болю хрести в загравах,
У могили лягають сини,
Квітнуть маки червоно в травах,
Тихо вітер гойдає їх сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732574
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 12.07.2018
Ще вчора тут співали солов'ї
І ластівки гніздечка в стрісі звили,
Лелеки стрекотали на стерні,
Там сміх і час,- життя своє прожили.
Буденний світ, святА,- в них молитви
Матусині та батька настанови,
Де сіють нині зерна кропивИ,
Мов молодиця, хата жде обнови.
Там спогади лишили гіркий біль,
Матуся сива вперлась до одвірка,
Чекання в її душу сипле сіль,
Вслухаючись, чи рипне стара хвіртка.
Чи чорнобривці знову зацвітуть,
Чи ластівка гніздечко знову звиє,
Чи діти з внуками ось- ось прийдуть,
Святковий стіл матуся знов накриє.
Гуде лиш вітер в комині пусте,
Життя буденність жадно пожирає...
Ось так щодень матуся діти жде,
Ось так щодень та старість виглядає.
Сумна та вбога, зморена буттям,
Забута, тиха та така предвічна,
Прикрита виміром- людським життям,
А в нім молитва, що жива та вічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701731
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 12.07.2018
Світанок. Небо, як слізка, чисте,
Без хмар-сукенок, у стилю ню.
Під ним калина, плете намисто,
Махає листом новому дню.
Качат гойдає ставок на хвилі.
Вдяг ліс перуку – статечний пан!
Міцніє липень на волі й силі,
Виводить сонце на перший план.
Складає вітер музичну п’єсу,
Кладе на ноти пісні птахів.
Співає обшир подячну месу
Творцю водоймищ і берегів.
Палає око, мов свічка з воску.
Радіє серце, бо б’є в нутрі.
Печуться думи в гарячім мозку,
Немов в олії картопля фрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798906
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Сьогодні - "пані", взавтра - "фрау".
Сьогодні - тут, а взавтра - там.
І не звикати їй до стін вокзалу,
І не боятись їй прощальних драм.
І Театральною гуляти лиш на фото,
І чути звук фонтанів уві сні,
А у кишені центи, копійки і злоті,
А в спогадах - під хатою вишні.
Їй бачити валізи і перони,
летіти високо за хмари...
І приміряти славу і корону,
і в шумі міста чути музику гітари.
"І не затопиш ні вином, ні горем...
В тобі озветься голос крові, як в циганці.
Душа твоя всі відстані поборе",-
шептала доля емігрантці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791856
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 30.06.2018
Як звучить це слово - вірний друг!
З чим його ми можем порівняти?
Друзі все покращують навкруг,
Добротою можуть осявати.
Слово друг! Звучить, неначе пісня,
Як ковток джерельної води.
Почуттям до друзів в грудях тісно,
Не на день, не рік, а назавжди.
Як в житті нам обійтись без друзів?
Непомітно плине з ними час.
Ні! Це не слова моїх ілюзій,
Що звучать немов би для прикрас.
Дружба, як широке тепле море,
Що тебе утрима на плаву.
Ціним їх за почуття прозорі,
З вами, Друзі, все переживу!
Вслухайтесь у це священе слово!
З нами біди всі переживуть...
Бережіться друзів випадкових,
Що так легко можуть вас забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797470
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 30.06.2018
У мальвах старенька хата,
Стоїть вже багато літ,
Тут поруч журавлик в м'яті -
Весною калини цвіт.
До хати веде стежина,
Де бджоли в садку гудуть.
Збирає вона родину,
Сюди, як на прощу йдуть.
У чоботях і босоніж,
В хурделицю і дощі.
Вдягнувши святковий одіж,
Знаходять тепло душі.
А хата стоїть старенька,
З журавликом під вікном.
Припудрена і біленька,
Де вітер із полином.
Де завжди гладишка з квасом,
Де чашка і рушники.
Тут півень співає басом,
І ловлять тепло шибки.
Родино, моя, родино…
Знов пустка і меркне світ.
Лише та одна стежина,
Вертає нас до воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796739
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
У кожного Шевченко - свій...
комусь - поет у римах вправний.
А мій Шевченко, тільки - мій:
бунтар одвічний, дух незламний!
У кожного Шевченко свій...
а я читаю між рядками:
За мзду продатися не смій!
Не спокушайся срібняками!
Один такий мені, як Світ,
як Бог, як правда і як воля.
Його безсмертний "Заповіт"
для ворогів смертельна зброя.
Його слова живуть в мені
і серцю не дають зміліти.
Перемагать у боротьбі
й горіть! Горіти, а не тліти!
Його слова мені живі:
"... кайдани порвіте
і вражою злою кров"ю
Волю окропіте!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780813
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 22.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e4GtWE9gq6k[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WBYMLmqCAEE[/youtube]
Бандера - це є українець,
Вкраїни-неньки патріот.
В своїй землі не є чужинець -
Носій він гідності й чеснот.
А ще він любить Україну
Від Сходу - до Карпатських гір,
За мову чисту, солов'їну
І за калину, вишню, медозбір.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
Люблю світанки росяні ранкові,
Цвіт білий яблунь коло хат,
Червоні маки рушникові,
Бузковий ніжний аромат.
За чисте небо, що над нами
І жовто-синій кровлею вмитий стяг,
За спокій діток наших з вами
Нас Воля кличе до звитяг.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794894
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Де пищать в’юни в очеретах,
Хмари відбиваються в воді,
Ходять журавлі по болотах,
Я на стежці сонечко зустрів -
Ранішнє, червоне, як вино,
Задививсь на промені малі:
Чи бува не відає Воно,
Де найкраще місце на землі?
Сонце посміхнулось із небес:
Пам’ятай, Земля – це завжди Рай,
В кожного свій клаптик є землі.
В нас – це Україна, Отчий край,
Де свої співають солов’ї.
Кращої ніде ти не знайдеш,
Скільки б ти по світі не ходив,
Де ти народився і помреш,
Де найбільше лишено слідів.
Бережи завжди свій Отчий дім,
Сотвори у ньому власний рай,
Тут найкраще місце на землі,
Бережи його і пам’ятай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795432
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
По світу щастя я шукаю,
Така вже доленька гірка.
Та кожну ніч я повертаю
У сон, де рідна сторона.
Де горобці живуть у стрісі,
В саду воркують голуби,
І край дороги на узбіччі
Зростають велетні дуби.
Птахи кружляють в небі синім,
Змахнуть прощай мені крилом.
А там, у рідній Україні,
Рідня вечеря за столом.
Старенька матінка хлібину
Розломить теплу і пухку.
І мою донечку-дитину
Заколисає на бічку.
Сама блукаю на чужині,
Навкруг казковий зелен-рай,
А я думками у хатині,
Де на землі квітучий май.
Сплітає вітер довгі коси
Старій похиленій вербі.
Чарівно сяють ранком роси,
Коштовні крапельки в траві.
Зоя Журавка(Іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787692
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Немов босоніж по стерні,
Йду по римованому полю.
Там рими, наче на війні,
На паперовім полі бою.
Складів розмірена хода,
На тлі метафорних ідилій,
Цілком логічно вигляда
В контексті вибраного стилю.
Хореїв там дивізіон
і Ямби декількох калібрів
Беруть в облогу бастіон
Ще не обстріляних Верлібрів.
Там Ікти наголосом б'ють
У саме серце і в печінку
І Анапестам не дають
Завоювати всю сторінку.
Шикують строфи у рядки
Хоробрих Дактилів когорти.
Вони відважні вояки
І теж у бій піти не проти.
Вже й Амфібрахіям пора
Долати мовні перелоги
І видавати з-під пера
Величні оди перемоги!
Такий словесний викрутас -
Стихія рідна для поета,
Якщо він мріє про Парнас
І має вроджену кебету.
Тут вже кому як підфартить -
Чи усміх долі, чи гримаса.
Про це лиш той вам сповістить,
Хто осідлав свого Пегаса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785689
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 05.04.2018
В домі чисто. На місці речі.
В холодильнику м'ясо, сало.
Бабця паску спекла у печі.
Мама яйця розмалювала.
Діти вбрались у вишиванки.
Чорно-білу вдягнула мама.
Склали страви до свячень зранку
І на Службу пішли до храму.
Чин відбули усі поштиво.
Сонцем світиться люд, бо свято!
Лиш в Олежка сльоза зрадливо
Збігла – він сьогодні без тата.
Батька вбили в АТО на сході.
Край беріг, серце мав козаче.
«Богу слава!» гуде в народі.
Бог радіє й водночас плаче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785467
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
Я повернулася туди,
Де пахне васильок і м'ята,
Де босих ніг малих сліди
Стрічає на світанку хата.
У вікна заглядає без,
Город біжить з горбка до річки,
І свіжа синява небес
Цілує розпашілі щічки.
У кошику курчата аж
Побились, лізучи на квочку.
Бабусин шепіт:"Отче наш"...
Тремтять поклони у куточку.
Із печі - аромат борщу,
За скринею висока лава.
- Бабусю, де Ви? Помовчу...
- Я тут, дитино, ти б поспала...
Я повернулася в оці
Святі краї малого раю,
Можливо, серед чебреців
Своє дитинство відшукаю.
Хатини глиняна стіна,
Тягнусь до сволока рукою.
Очиці мовчазні вікна
На мене дивляться журбою.
Нема бузку, сад постарів,
Заросла стежка до порога.
Початок всіх моїх світів...
Стою, загорнута у спогад.
. . .
Погладить сонце по плечу,
Лице від сліз рукою витру.
- Бабусю, де Ви? Помовчу...
- Я тут, дитино, - шепіт... вітру.
18.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773104
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 18.03.2018
Так хочу в Новому випити
З тобою на брудершафт,
Шаленої, оковитої,
Бо роки мої спішать...
Я вип'ю і не покаюся,
Хоч раз у житті, хоч раз!
Залишуся, не втікаючи,
У тебе, в полоні фраз...
Що буде тоді - побачимо
І, може, помру за мить,
Сп'яніла і необачна я
З обпаленими крильми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769231
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 17.03.2018
Не мій сьогодні день, пусті слова
Банально розсипаються на звуки,
Їх ні промовить, а ні проспівать -
Самотнє серце тихо стука, стука...
Хотіла я укотре воскресить
Мелодію душі, що серед літа
Бриніла чисто там, де неба синь
Собою заливала ніжні квіти...
Та чую шум чи шелест, мов пуста
Безодня тиші, де життя відсутнє,
Холоднокровно, дико всі свята
Перефарбовує в пекельні будні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781410
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Стрімкого часу трепетний політ
Лоскоче нерви знову проти ночі.
Корупція стоїть, як моноліт,
Як злоба дня, що виїдає очі.
І тут прийшла бюджетотворча ніч,
В сесійній залі - спритні кнопкодави...
Спічрайтери заклали щойно спіч
В уста прем'єра уряду й держави.
І почалась завзята метушня -
Кому - ганьба, кому - гримаси долі.
Гарячу кров ніщо вже не спиня,
Іде війна в регламентному полі.
Потішне військо грає короля,
Та так гротескно - жодного в реалі.
На руку тільки недругам з Кремля
Попрання норми етики й моралі.
Набила вже оскомину різку
Така ще грань дешевого комфорту:
До суду в інвалідному візку
Везуть адептів ре́кетного спорту.
В тривозі нині весь істеблішмент,
Бо кожен з них себе в цій ролі бачить.
Корупція, хабар, це аргумент,
Який народ нізащо не пробачить!
Вже перезріли клятви на миру,
Що їх давали знані "кулявлоби",
Пора зламати матрицю стару,
Бо там кишать корупції мікроби.
Ми не відступим в праведній борні,
Нехай регочуть вражі "Іскандери".
А ми в серцях запалимо вогні,
Як смолоскипи імені Бандери!
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781961
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Коли у місті тихий, мирний ранок
Ще людям розкидав останні сни,
Старенька вже чекала біля храму!
Бо син її живим прийшов з війни.
Сніжинки лоскотали церкви скроні,
Сам Батюшка всміхнувсь привітно їй,
Бо знали всі вже в тім мікрорайоні,
Що в неї син з війни прийшов. Живий!
Почаївська Ікона. Божа Матір,
В очах її така Свята любов.
Молилась жінка їй у церкві й в хаті,
Аби синок з війни живим прийшов.
Сім свічок сяють тепло, мов сузір’я,
Усі свічки старенька ставить їй!
Молилася й дано було по вірі,
З війни її козак прийшов живий!
Ось вже обід святковий у квартирі,
Прийшла кума, прийшов сусід старий,
І як ніколи добрі всі та щирі,
Бо їх солдат з війни прийшов живий.
Щось телевізор голосно волає,
Щось кажуть про Європу брехуни...
А мати тут - сама мов свічка сяє,
Бо син її живим прийшов з війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Погляд на захід.
Постріл у спину.
В мареві жахів
спить Україна.
Зрада сусіда,
званого брата.
З владою біди
гірші, як зрада.
Просять у світу,
у ворога просять.
«Треба терпіти», –
людям гундосять.
«Статки – в офшори,
злидні – народу» –
ділять потвори
частки доходу.
Годі вже спати,
людоньки добрі!
Час уже брати
в руки голоблі.
Годі чекати
звідкись пораду.
Час вже давати
самим собі раду.
Злодіїв вигнати
геть з України,
щоб легко дихати
стало людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772937
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 09.03.2018
ОДКРОВЕННЯ ЗМІЯ
Глава 1.
Я музою твоєю не була,
(а втім, як знати потайні бажання?).
Жагучі ноти, ніби друзки скла,
Так дзвінко б’ються, так нестерпно ранять,
Що аж з душі сочиться кров і крик,
До забуття цнотливу тишу поїть.
Чи ТИ героєм був моєї гри,
Чи лиш фантом, навіяний тобою?
Не знаю, що робитиму я з ним –
На біс покличу чи пошлю до біса.
Втомилась я. В красиву клітку рим
Не ловиться твоя душа-гульвіса.
Тим часом інша (добра і земна)
Наллє тобі трояндового чаю.
Про мене ж, мій нескорений, не знай.
Мовчатиму. А люди хай гадають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776798
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Укотре відшампанили свята -
Втекли від буднів, наче від прокази...
А що війна?.. Вона ж собі десь там!..
Це нюні розпускають віршомази...
Ждемо із неба доленосних змін...
Плекаємо "мамони" на диванах...
Гарненько обсмаковуємо ЗМІ -
І сниться нам земля обітована...
І так із року в рік: цяцьки-слова...
Вже ситі обіцянками по вінця!
Не буде змін, допоки булава
Гарцює тільки в пляшці українця.
Та поки ще кується булава,
А кожна друга хата-вата скраю,
Шукаймо порятунку у Словах
І правдою торуймо шлях до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775338
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg
ЛАКРІМОЗА ВІЙНИ
романс
***слова пісні, покладені на музику в співпраці з композитором О. Лісінчуком. Виконує Народна артистка України Світлана Мирвода***
Дощ у вікні
Тобі дзвенить,
Немов по клавішах соната.
Ти відчуваєш мій прихід
З доріг війни
Крізь дощові вологі грати...
І ти одна.
І ти одна,
І разом більше нам не бути...
Ось так,
Під дощову сонату,
Листа
Останнього писати
З країв, яких не повернутись.
Не дивина.
Іде війна,
І дощ стікає, наче смуток...
А дощ іде,
І часу плин
Зіграє музику розлуки.
Під лакрімози перелив
На клавесин
Кладу твої зігріті руки...
І не проси,
І не проси,
Мене недовго зачекати...
Прости
Мене, моє кохання!..
Той бій
Для мене був останній,
Бо я знесиленим солдатом
Прийшов сюди...
Та маю йти
Крізь дощові вологі грати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081600768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755317
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 18.01.2018
Це було так давно —
40 років тому.
Теж зима й снігопад особливий,
тихо сипав сніжок
і на сонці блищав
діамантовим переливом.
Ми за руки тримались
і йшли просто так,
милувалися білим покривом.
Пам’ятаю сказала:
— Не буває, щоб так,
так чарівно, казково-красиво.
Справжнє свято душі —
лагідний снігопад
відгукнувся знайомим мотивом,
де кружляє сніжок
для одних тільки двох
і для них обертається дивом.
Скільки різних снігів
з того часу пройшло
кожен був по-своєму важливим
та такого, як той,
більше вже не було —
з діамантовим переливом.
01.2018 р.
01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771893
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Україну любить – не плескати в долоні
Під промови гучні видатних діячів,
І не в блузках барвистих стоять на пероні,
Не кричати під Лаврою: «Геть москалів!».
Україну любить – це здобути свободу
Від лукавства в собі і осяяти путь,
Сам Христос був розп`ятий як ворог народу!
І тебе не троянди від натовпу ждуть!
Україну любить – це співати душею,
Милувати очима ранковий садок,
Україну любить – це горіти свічею,
Не вступаючи князю пітьми ні на крок!
Україну любить – це не просто важливо
Мати в собі чесноти і гідно служить,
Україну любить – це коли неможливо,
Як без серця, людині без неї прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767940
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 13.01.2018
Життєвий досвід – вчитель- віртуоз.
Хоч за науку він бере чимало,
Пояснює дохідливо, всерйоз,
Щоб вивчене уже навік запало.
Прозоро, без корупції й доплат,
Готівкою бере. Це сльози, відчай,
Зневіра, втома, ненависті шмат,
Образа, біль, засмучення за звичай.
Ця непомірна плата, мов мара,
Заміниться, як прагнути невпинно
До світла в серці, щирості, добра,
Навчаючись на «добре» та «відмінно»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684077
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 23.12.2017
Батьки мої любили Україну
Їх корені любові у мені.
Не забуваю батьківську стежину,
Моїм народом складені пісні.
Високий ясен і кущі калини,
Церковний дзвін, що кличе зранку в храм.
Весняний клин – щасливий, журавлиний,
Осінній лист, що покоривсь вітрам.
Тепер я батько - в мене діти, внуки,
Я їм пересадив свою любов.
Виводжу в поле онучат за руки,
Бо в наших жилах українська кров.
Пишайся, роде, ти із України,
Твоє коріння з глибини віків.
Не покидай, а бережи родину,
Продовжуй далі славу козаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763128
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
В твоїх очах, як в вирі почуттів,
Таке безкрає і бездонне небо,
В яке вдивлятись вічно би хотів
І слів для спілкування вже не треба.
Не очі в тебе, магія якась,
В них таємничість, смутку поволока
І звідки тільки ти в житті взялась,
Мов на біду, красуня синьоока.
Несміло так торкаюся руки,
А в очі заглянути не під силу.
Тебе створили Боги, не батьки,
Таку тендітну, неземну, красиву…
Волосся струмениться по плечах,
Я біля тебе геть ніяковію,
І каюсь в ще не скоєних гріхах,
Що навіть доторкнутися не смію.
Ці незбагненні, дивні муки мрій,
Мов хвилі, накривають з головою.
Та як душі признатися своїй,
Що разом нам не бути із тобою.
Засватана! Ці пута, мов канат,
Який мені уже не розірвати.
До тебе вже посватався мій брат,
Мені тепер залишилось страждати…
29.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763035
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Ураз десь хмари налетіли,
Їх вітер з півночі пригнав.
Сніжинки закружляли білі,
Пухнастий сніг на землю впав.
Упав і миттю став водою,
Бо Листопад дихнув теплом.
Пройшовся легкою ходою,
Й сховався в лісі за селом.
Не час зимі... Промовив тихо,
Хазяїн тут ще поки я...
Не треба нам північне лихо,
Навколо нас краса своя.
Нехай окрепнуть ще озими,
Дощу нап'ється хай рілля.
Запросить Грудень в гості Зиму,
Прикрасить сніг тоді поля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758554
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 28.11.2017
(написано подільською говіркою)
Діло було перед Різдвом.
Я, каже Маня, в область поїду. На базар. Візьму сушені, горіхів, фасолі – продам. На Різдво буде за шо стіл накрити. Думаю, за два дні справлюсь. Візьму з собов Ольку, кума жінку. А як же? Чи місце посторожувати, чи до туалету збігати… А товар на чужі люди не кинеш. То Олька за моїм товаром подивиця, то я за Ольчиним. Так і буде!
А заночуєм у нашої однокласниці Вірки. О, Вірка така гороцька стала, така гороцька! Але казала, як будемо в городі, то шоб звонили. То вона нас, як рідніх, прийме.
А ви удвох тут з кумом, тим часом, кабанчика заколите. Приїдемо ми з Олькою, то й свіжиною почастуємося.
Стало буть, премо ми з кумом в суботу вдосвіта по дві клєчаті сумки до автобуса.
Як двері зачинилися і нас з кумом обдало сизуватою хмарою двигунового вихлопу, кум прояснів на лиці. Всьо, каже! Освобождєніє!
Яке, питаю, освобождєніє?
А тра сказати, шо кум у мене вчоний. Він тоті мильні серіали, шо Маня з Олькою дивляться, не уважає. А шо вони дивляться? Роксолану! Та так, аж позашльохуються обидві, над нещасною Роксоланою, шо ходить в золоті і їсть на золоті.
Я якось се сказав, то мало в чоло не получив. Та шо ти понімаєш, - кричала Олька. А в Мані аж нижня губа засіпалася. Ох, каже, які мужчини були! Їсти на цілий гарем готували! Дівчата з роботи прийдуть, а їм вже обід зготовлено…
Тю, кажу. То ви шо, в гарем обидві захтіли? Маня на мене обидвома очима – луп!
Та я шо? Я ж нічого! Я ж тільки спитав! А сам так боком, боком і в двері, від гріха подальше.
А кум – нє! Кум каже, шо ті всі серіали – бєлєтрістіка. О! Я ж кажу – вчоний! Він передачі по діскавері дивиця. Я тоже пробував був раз подивитися, та Маня до хати зайшла. Та яке вже там діскавері?!
Так ото, яке освобождєніє, питаю в кума.
А таке, каже кум. Не буде наших бабів два дні.
То й шо, не поняв я.
Як то шо? Як то шо, - кип’ятиться кум! Отмєтіть надо. Празнік!
І так мені ті слова до душі припали, так припали… Але ж де ти вдосвіта найдеш, чим отмєчать?
Не тушуйся, каже кум. Всьо пад кантролєм!
Коло дому десь тільки – пурх, і зник. Я й не зоглянувся. Стою, чухаю потилицю. Шо робити? Чи то додому йти, чи кума чекати? А кум тут, як тут!
Пішли, каже, до тебе.
То пішли!
Освобождєніє заключалося в літрі білуватого самогону та літровому слоїку квашених вогирків. А я шо, не хазяїн? Шестеро яєць на пательню – бух, хліба накраїв…
Празнуєм!
Через трохи чую, кабанчик в хліві верещить, їсти просить. Я було вскочив, шоб йому барака втерти.
Сідєть! - скомандував кум. Я й закляк. Йому, каже кум, все йдно, поскольку послєдній день жізні…
І скупа чоловіча сльоза потекла по неголеній кумовій щоці.
Ех! Так стало мені жаль кабанчика, так жаль…. Та вспомнив Маню, і жаль, як рукою зняло.
Пішли, кажу до кума, кабанчика заколимо.
Пішли, каже кум. За кінчик стола вхопився, а встати не може. Я поміг! А як?!
Чи то кабанчик поняв, чого ми до хліва прийшли, чи то йому пороблено було шо, але коли я загорожу відхилив, він мені поміж ноги проскочив.
Тримай! - кричу до кума.
А кум на дверях хліва стояв. Руки розчепірив, ноги розставив. Кабан з розгону кумові межи ноги! Кум падає на кабана зверху. Кабан, разом з кумом на спині, у двері. Кум гримнув з кабана на поріг.
Кабан кувікає, кум верещить!
А я думаю, як же ми того кабана тепер зловимо?
Рішили засаду організувати. Я в загон іду, а кум в засаді з мішком. План такий: я кабанчика в хлів заганяю, а кум із-за угла йому на голову мішок!
Довго я за кабанчиком по подвіру ганявся. От вража скотина! Я зліва захожу, він вправо тікає. Я справа – він уліво. Впрів! Нє, не кабанчик! Я!
Кличу кума на помощь. Від кума ні гу-гу… Захожу в хлів, кум сидить на мішку, голову до стіни прихилив – спить.
Куме!- гукаю. Ви шо се тут робите?
Га? Шо? – крутиться кум, очі не може розтулити. Силується встати.
Куме, кажу, ми ж кабанчика збиралися колоти!
А, да! А, да – каже кум. Пішли!
…Потім сусіди казали моїй Мані, шо порося півдня кувікало і по дворі ганяло.
І ніякі не півдня!
Ми з кумом чин-чинарьом усе швиденько зробили. Кабана впіймали, шпицю під ліву лопатку встромили, кров зцідили в слоїк. Соломою обклали, обсмажили. Сало повідрізали, тушу на кавалки порубали.
Побєда! - каже кум. За побєду тра обязатєльно!
Я до сусідки мотнувся, півлітру на стіл. Отмєчаєм.
Кажу кумові, мо` шось з тим мнясом зробим? Да, - каже кум. Тра шось зробити. А шо?
Та, може, знадвору до хати поносити, аби вночі пси і коти зо всього села баль не справляли?
А давай, - каже кум. Тільки ж куди носити? В тебе в хаті палицця, тепло. Мнясо спортицця. Його в холодильник тра.
Та куме, як ми кабана в холодильник всунемо? Там каструля борщу, Маня наварила, компот з сушені у слоїку, сметана, шкварки. Там і місця немає…
А се шо таке? – показує кум на морозильну камеру.
Тю, я ж забув! Нам теща з місяць тому морозильну камеру подарувала. Акурат на моє дєнь рождєніє. Ше нова, казала. На секонхенді брала, то там казали, шо німецька. А німці як зроблять – на віки.
А позаяк в ту камеру нам нічого було класти, то Маня приспособила її під шкафчик. Наклала всіляких круп, але в розєтку не включала.
Морозильна камера – кажу!
О! Дєло, - каже кум. Витягай торби з крупами, мнясо будемо ховати.
Кум у мене вчоний. Він командує, я – ісполняю. Кум мнясо у воді полокає, аби гразне не було, мені подає, я в морозильну камеру складаю.
Може б то, кажу, куме, по отдєльності? Кожен кусок в целофан покласти?
Ти шо, - хмуриться кум. Целофан – то хімія. А у нас тут натурпродукт! Нікакого целофану!
Я слухаюся. Складаю. Ще й зверху пристукую, аби рівніше лежало.
Далі кум морозіловку в розєтку включив. Всьо, каже, готово!
…Попрощалися ми з кумом пізно. Одразу спати завалився.
Коли це чую – кум! Глянув на часи – по дванадцятій! Дня!
Кум в двері грюкає, кричить. Куме, де ваш тіліфон?! Маня звонила! Казала, шо з Ольгою додому їдуть, абись ми свіжину готовили.
Я очі продер, двері відімкнув. Кум у хату вскочив і до морозіловки. Хапнув кусок мняса, шо зверху лежав і тягне. Не получаєцця! Я на поміч! А мнясо до купи змерзлося. Ми і так, і сяк. Аж морозіловку на п’ядь від землі підняли. Не відривається…
… Коли Маня прийшла до хати, кума вже не було. Під відключеною від розєтки морозіловкою червоніла калабаня, а мнясо ше трималося купи, хоч ти плач.
Казав потім кум, шо в жаднім разі німецької морозіловки купляти не буде. Дуже вже добре морозить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528308
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 23.11.2017
́́́
Вже й листопад, а там дивись - зима
Накриє землю ковдрою пухкою.
Осінній вітер листя підійма,
Кружляє ним, складає під вербою.
Іду вже по барвистому саду,
На килим ляжу жовто-полум'яний,
Заплющу очі. В осінь забреду,
Почую, як летять з дерев каштани.
Біжиш до мене, усмішка в очах,
А білі руки, ніби білі крила,
Твій поцілунок, ночі при свічках,
Ми летимо на зоряних вітрилах.
Чаклунка осінь розіслала сни,
Туманом млосним розстелила ложе,
Торкнулася забутої струни,
Пожовклим листям у саду ворожить.
Та знаю я, солодка мить мине...
Боюсь відкрити навіть свої очі.
Залиш собі хоч крапельку мене
І я з тобою залишусь охоче.
Та вже сніжинка впала на плече,
Сон полетів на південь за птахами.
Вже й листопад... Як швидко час тече...
Ніхто не скаже, що було між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761726
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Стоїть село, неначе заніміло,
Лише під ранок голосять півні.
Роки, як птахи, в вирій відлетіли,
Лишилися ікони на стіні.
А, що було?.. Усе село співало…
Під хатою збиралися діди.
В хлівах, то «гоготіло», то «мичало»,
Село жило, вставало із біди.
Босоніж по грязюці, чи пилюці,
Ходили в поле і старі й малі.
Димівся самосад в дідівській люльці,
По берегах бродили журавлі.
А на жнива ходили по колосся,
Щоб для курей хватило до зими.
І розливалось в полі стоголосся,
Здіймались вгору з коминів дими.
Колядники від хати і до хати
Ходили завжди в Різдвяні свята.
На кожне свято готувала мати
Якогось чудо-диво пирога.
А на «пристольний празник», на Михайла,
Лавки ломились в хаті від рідні.
Такого свята цілий рік чекали -
Михайла, що на «білому коні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761312
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Я Вас читаю между строк,
Я Вас читаю...
Каков отмеренный нам срок?
Увы, не знаю.
Вы наполняете меня
Волшебным светом.
И ближе мне день ото дня
С благим сонетом.
И Ваше слово вдалеке
Меня находит.
Написанное на клочке
Облагородит.
С лучами утренними вдаль
Пишу о счастье.
О, нашей жизни вертикаль.
Вы стали частью...
Рейтинг работы: 0
Количество отзывов: 0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756248
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 10.11.2017
Моє рідне село розмістилось вгорі понад лугом,
Де сухий очерет заховав в гущині джерело.
Де навколо поля, щовесни обробляються плугом,
Тут дитинство і юність – усе, що найкраще було.
Я шматочок землі у хустинці ношу із собою,
Бо ніде більше в світі немає такої землі.
Я на зустріч несу і нестиму, як йтиму до бою,
В цій землі піт і кров і далеке «курли» журавлів.
Тут могили батьків, тут пристанище прадіда й діда,
Тут мій сад, що колись я під осінь із татом садив.
Лавка й нині стоїть, на якій хлопчаком я обідав
І на груші «люблю» залишив я коханій своїй…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759535
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Кудись ішла порожніми провулками.
Гуляло листя. Вітер шаленів,
Вистукував горіховими стулками.
Здаля паркан високий бовванів.
Спинилась. Зіп'яла́ся завмираючи.
Він і вона… Й освітлене вікно.
А серце рвалось, тіло покидаючи.
Біль. Стукіт. Темрява. Імла. Кіно.
А вітер скаженів… Пітьму долаючи,
Чи йшла, чи пленталась…Не чула ніг.
Чужий… Дружина… Спогади гортаючи,
Спустошена присіла на поріг.
Розбавила вино із лихоманкою.
Роки спливали в пам’яті і… гріх…
Вона була всього лише коханкою…
А там сім’я… Вщух вітер… Падав сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757658
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 09.11.2017
Коханий мій за вікнами вже осінь,
Гаптує вишиванки на зорі.
Вплітає рижувате листя в коси,
А ти цілуєш рученьки мої...
Вона така чудесна наче казка,
Вмиває срібним дощиком поля.
В душі у нас живе любов і ласка,
Щаслива я коханий бо твоя.
Твоя назавжди - нам шепоче доля,
Твоя - шепоче небо в вишині.
Про почуття ті пам'ята тополя,
Під нею ти освідчився мені...
З тих пір спливло багато уже років,
З тих пір минуло вже багато літ.
У котре осінь робить свої кроки,
А ти весни даруєш мені цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758921
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Каштани падали, їжачились, повзли,
Попід ногами плуталися, мокли,
Хтось наступав – недбалий, трохи злий,
Хтось підіймав кашкетників примовклих.
Батьки кивали вітами: «У путь!»
Пташині клини підкоряли далі,
Лиш дощ осінній, знаний баламут,
Так дріботів, що виганяв печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751363
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 05.11.2017
«А на війні, як на війні...»
В.Висоцький
А на війні, як на війні -
Втрачає хтось людське обличчя,
Хтось попри все в атаку кличе,
Хтось домагається чинів.
Внизу – піхота (пішаки) -
Так повелося споконвіку,
Що їм не добирають ліку,
Як шлють до Бога навпрошки.
Не знає сорому земля -
Ховає правду і останки,
Коли гарчать гармати й танки,
То страхом пахне звіддаля.
Та на війні, як на війні -
На кін – життя, надбання – іншим,
Хто звик для себе і спритніший, -
Діла звичайні …і жахні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751066
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 05.11.2017
Велична, невичерпна ця криниця,
Чим більше п’єш – чистіша тим водиця,
Родинним переповнюється мова,
Дзвінким струмочком ллється кожне слово.
Глибин бездонних важко осягнути,
В ній стільки слів неправедно забутих.
Від пилу їх очищую до блиску,
Нанизую перлинами на низку.
Красою зачаровуюся знову –
Яка вира́зна, ніжна, загадкова.
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758210
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Село вмирало болісно і довго,
Ховаючись в високій кропиві.
Ще стежкою хтось по-старече човгав
І гниллю пахли яблука в траві.
Бездонне небо, заніміла тиша
І моторошний спокій огорта.
Чим завинив, що світ ще не залишив,
Себе не раз він з відчаю питав.
Примара-тінь трималася причілка
Їй блякнув світ у вицвілих очах,
Як ніби дух померлого присілка,
Та горобці гойдались на кущах.
Якісь принишклі і заціпенілі,
На душі схожі вимерлих людей
На поминальнім всілися застіллі
І сум німий точився з їх грудей.
Квітують мальви, смутку поволока
В прадавніх квітах розпачем бринить.
А в тіні вишні трохи кособока
Осиротіла пустка бовванить.
У хаті все як залишили люди,
На образах зчорніли рушники.
Світлини в рамках напоказ усюди,
На них життя, і долі, і роки…
Ворота впали, приросли травою.
Паркан тримає яблуня стара.
Вже спрагу не вгамовує водою
Поросла мохом студня, без цебра.
Спориш чіплявся, мов хапав за ноги
Благав беззвучно, - потопчи, пройдись,
Ще поки слід сільської є дороги,
Та за село вмираюче молись…
26.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714759
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.10.2017
Згорали-падали зірки
В ніч листопадову
І понад стрічкою ріки,
Й понад левадами…
Там полином зросла печаль
У серці матері:
Сини йдуть землю захищать –
Їх в неї… п’ятеро…
Боровся перший до кінця –
Загинув, стоячи,
А готувався ж до вінця –
Як серцю боляче!..
А другий втрапив у полон,
Упав, не зламаний…
Чому життя так повело?..
Ще троє… з мамою…
Кигиче чайкою вона
Між них… Старається…
Спокою не дає війна…
У сні здригається…
І коли бачить зорепад
У небі зорянім,
У серці – лютий снігопад,
Тугою зораний.
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757913
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Лягає сум в скорботний день
Журбою над хатами.
У вікнах вогники з осель,
Стікає віск свічками.
Хлібина житня, мов з-за хмар
Великий місяць дише.
Це я сьогодні на вівтар
Поставлю з болем вірші.
Схилившись, тихо помолюсь
Цілуючи хлібину.
Колись від мору гинув люд,
Скорили Україну.
Пізнали голод, кривду, страх
Невинно-убієнні.
Благали Небо на вітрах:
По-дай-те хліб ди-ти-ні!!!
Село вмирало... Геноцид...
В очах – ще віра з болем.
Гори, моя свіча, гори!
Розвійся, туго, полем.
Молився батько за життя
Під тином непорушній.
Ось цю хлібину, прошу я
Подай йому, Всевишній!
Подай, благаю, хто просив,
Хоч скибочку дитині!
Вслухаюся у голоси...
Страждальній Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706251
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 29.10.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 29.10.2017
Переведіть мене через майдан...
(В. Коротич)
Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає.
Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через Майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.
Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли.
Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.
Я вже не пригадаю кожен бій,
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.
Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі,
- Переведи мене через Майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Яка красива осінь в Ірпені!
Сюди колеги звідусіль злетілись.
Той щебет досі чується мені.
Прощатися нікому не хотілось.
Прибулі з Криму і Галичини,
з Хмельниччини, Полтавщини, Волині…
Із Кропивницького й Дніпра вони.
Й столичні друзі – всі в душі й понині.
З Чернігівщини – бравий лікар Ох.
Він – во! – поет, художник, композитор.
У нього хисту-вдачі на п’ятьох!
Є й «Гарбузівка» – може пригостити.
З Борисполя – Шевченко завітав.
Він – музикант, співак і композитор.
Давненько і поетом гарним став.
Й художником, мо, стане ще маститим.
Добро іскрилось з сонячних долонь.
І осінь барвограйно так буяла!
Співала нам Олена Білоконь!
І пісня наша душу окриляла!
Аплодували приязно собі –
були тоді мистецьким епіцентром!
І кожен захопитися зумів
ще й співом Анатолія Куценка!
Усі-усі – і хлопці, й дідусі,
й дівчата-жіночки – такі чарівні!
Були щасливими й раділи всі –
відносно незалежні й майже рівні.
Об’єднані у слові і ділах
не плакалися, більше – жартували.
Те світло в душу бережно заклав,
аби вона вкраїнно гартувалась.
Об’єднані метою Луцьк й Лубни…
Дніпро єднає береги священні.
Людей натхненних й трішечки чудних.
Ми всі – прості, хоч серед нас є й вчені.
Ми дещо різні й рівень різний ще.
Не будемо себе у груди бити.
Патріотичне наше дітище.
Хтось хай сичить, а нам своє робити.
Ми вірні лиш одній святій меті,
щоб дихалось усім на повні груди.
Ми лірики відважні – саме ті!
Посеред нас немає й краплі юди.
Понад усе – плекання братських уз.
І людяність, і відданість, і гідність.
Єднає нас міцний козацький дух,
тверда національна відповідність.
Яке ж величне й горде слово «друг»!
Піднесено струмує й коле серце!
І друг, і брат – Віталій Назарук!
Розвіртуалиться й Микола Серпень!
У нас ще стільки невідкладних справ
і задумів добро творити разом!
Я однодумців творчих тут зібрав,
і тих, що не стрічалися й ні разу.
О, як привільно мріється мені!
О, як же моє серденько зігріте!
Яка ж красива осінь в Ірпені!
І будуть ще зима, весна і літо!..
У залі й в барі ми дали концерт!
Самі себе послухали та й годі.
На тому не робили ми акцент:
спілчани ми чи трішечки народні.
Були ми скромно на «передовій».
І лінію свою натхненно гнули.
Поети, піснярі… і вітровій
осінній, щоб журитись за минулим.
В глядацькій залі ще й трибуна є,
й столи, мов для президії зостались.
Більярдний стіл є посеред фойє.
Й обдерте піаніно у їдальні.
В кутку біліє здоровенний бюст –
Гурамішвілі – гордого Давида.
У протилежному, мов хтось забувсь –
Шевченка бюст й долоня геть відбита…
Розбиті долі… класик тут живий –
Василь Голобородько… втік з Лугані.
В зажурі курить…
Та пиши чи вий…
У стелі світ дивися на дивані…
Вигранює, довершує вірша.
Немов затворник, догорає в горі.
Що Інтернет? На прив’язі душа!
А осінь златом стелиться надворі…
– Зайдіть до нас, щоб ми почули всі…
– Мені б ще фрак, і тільки від Версаче!
Мені б ще побродити по росі…
Сміються очі, але серце плаче.
Живуть тут й молоді бородачі,
оті, що в чорній зоні воювали.
Та тільки ж потенційні слухачі
на тім концерті в нас не побували.
Ми ж пишемо й говоримо про них,
допомагати прагнемо охоче,
щоб Україну разом боронить…
А доля з того плаче і регоче.
Ірпінь для них сьогодні – оберіг.
Що буде далі – ще вони не знають.
В Донецьку залишились матері…
А як синів бандити упізнають!..
Отак собі ми поруч живемо –
і пишемо, й воюємо, як можем.
Із неба манни, звісно ж, не ждемо –
ще Господу хоч трішки допоможем.
В Будинку творчім не були й доби,
та думи зародилися на волі.
Нам шелестіли клени і дуби –
скидали листя в наші душі голі.
Ми тут обговорили свій Статут,
як «Ріднокрай» нам праведно плекати.
Звести гуртом гартований редут
і до коша заброд не допускати.
Пориви наші жовтень золотив.
І персонал привітний і гостинний.
Підсилив мікроклімат колектив.
І теплі мрії додали нам сили.
Нам затишку в серця додав Ірпінь.
І віри в праведність, щоб краще жити.
І підказала неба голубінь,
кому і як ми маємо служити.
Тут, безперечно, аура ще є –
письменницька, закохано-мистецька.
Таке близьке все, й наче нічиє.
Тут «ретро» безпритульно-молодецьке.
Алеї і стежки… і падолист…
Так хочеться на лавочку присісти.
Напевно, краще тут було колись…
Зразкового б сюди капіталіста!
Та де ж той благородний меценат?
Тепер чи ж тут письменницька еліта?
О як шалено дивний час мина!
Як прохолодно! Чи ж діждуся літа?
Поглинув нас враз гамірний перон,
й вмістила всіх ранкова електричка.
Від почуття вже плавилось перо…
Не остудила б суєта столична!
Листопад, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742131
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 21.10.2017
В/стречает осень снова у порога
Р/аскинув густо на траве оранж.
Е/ще октябрь, но уже... тревога,
М/инор осенний объявил реванш.
Я/нтарь созревшей впору облепихи
П/ылает ярче солнечных лучей.
Е/й бы дарить загадочные блики
Ч/его ж ты, осень, душу бьешь больней?
А/ мне бы ... мне бы по весне подснежник,
Л/есная тень и теплый шум дождя,
И/ вереницу впечатлений нежных
П/од трель шального в роще соловья.
О/тнюдь, все это не подарит осень
Р/азвёл октябрь в садах своих костры.
А/леют ярко в парках среди сосен,
Л/есной рябины щедрые дары.
И/ лишь душе нисколько не уютно...
С/ентябрь, октябрь...а там - зимы простор,
Т/оропят годы и несут попутно
О/садок грусти, нАжитый укор.
П/ылает осень желтым, рыжим, красным,
А/ на душе , как в беспробудном сне.
Д/ень ото дня унынье шагом властным
А/ванс дает... весенней новизне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
[b][i][color="#6600ff"]Хоча вже старість шкребе за п'яти
Та у зморшках тепер все чоло...
Буду завжди село пам'ятати
І надійне родинне крило.
Поле, річку, вузенькі дороги
Та долину в кульбабі рясній,
Де ступали мої босі ноги
І звучали матусі пісні...
Ясні зорі, над ставом вербичка,
Наче вчора усе це було...
На травичці срібляста росичка.
Дороге мені, рідне село!
22 01 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714066
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 17.10.2017
[i][b]Я знову згадую своє дитинство босоноге
І верби могутні, розлогі, що гнулись край дороги,
Стареньку, "шевченківську хату" - батьківську колиску
Й ластівок гніздечко, звите над порогом зовсім низько.
Під стріхою і над самісінькою головою,
Що дістати можна писклявих ластовенят рукою...
Берези дві білокорі та стрункі осокори,
Над духм"яними травами шуміли ген, на просторі.
Бузок, що з цікавістю заглядав у шибки вікон,
Хмелив навколо своїм квітом, мов медом терпким, диким...
Любисток, мальви, м"ята, чорнобривці та спориші,
Ви рідними стали ще в дитинстві для моєї душі.
Я згадую чорнилом помазані пальці й губи,
Щовковиць дуже солодкий смак і сині від них зуби,
Тріскотіння пари сорок біля хати на кленах
І моріжок у дворі, де клуня, зелений, зелений.
«Півники», півонії та барвінок синій , синій,
Під старою яблунею...Бабусю в старій свитині
На лавці під тином...Глечики, що грілись на кілках...
Маки червоні, троянди і волошки на рушниках,
Вишиті нитками, в кутку хати, над образами...
Город, вкритий жовтими кабаками та гарбузами
Поміж картоплею, з оранжевими животами,
Маму-квочку, що квокче над пухнатими циплятами...
Ставок, в який заглядали старі й кудлаті верби,
Шукаючи у відображенні сонцелике небо,
Карасі та коропи по лікоть, плавали в ньому,
Рибалок, що тихо ховались в очереті німому ...
Спутаних коней, що мирно паслися біля ставка
І Зорьку, що несла додому, повне вим"я молока...
Я згадую в лузі синокіс і дзенькіт стальних кіс
На світанку...А вдалині, на горизонті, чорний ліс
В серпанку... Й як парне молоко з чорним, теплим хлібом,
Ми всі смакували після косовиці разом з дідом...
Тепло й радісно стає мені від згадки про ті дні,
Щасливі й безтурботні були і як сонечко ясні.[/b][/i]
******
Картина
«Шевченківська хата»
Худ.Доброштан І.В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 17.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Що ж, знову титри... Казочці кінець...
Міняють маски коміки-актори -
Тавром клеймують рабської покори,
Що зводить чисті душі нанівець...
І знову пустка... Каїна печать?
Хіба скінчились у фортуни ролі,
Що навіть блазні змінюють паролі?..
А хтось гласив: нужденні не мовчать!..
То як нам бути? Вірити кому?..
Просякла люттю кожна крапля віри...
Сини на батька кидаються звіром
І каркають... прокльони у пітьму...
Невже ніщо наш дух не протрясе?..
Снують у закуліссі хтиві тіні...
А десь - сади у райському цвітінні...
А в нашій наготі - ні те ні се...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681860
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 10.10.2017
Мій світе золотий, зеленоокий,
Смарагде між низин Карпатських гір!
Тут губляться мої дитячі кроки,
Ромашкою й любистком пахне двір…
Мов береже той сокровенний спогад
Про безтурботні сонячні літа.
І куриться пилюкою дорога,
Як тютюном задимлена гортань.
А там, на тому боці, онде-онде,–
Де не ступи, не перейти убрід,–
Усмі́шка мами, ніжна, як в Джоконди,
Благословенням дихає услід.
Там тато, молодий ще, косу клепле,
Як червень серпик місячний вгорі…
Шумує молоко в дійниці тепле,
Курчаток водить квочка по дворі.
Закручує у клаптики газети
Дідусь на лавці дрібки тютюну…
Клубком згорнувшись на краю верети,
Куняє кіт у мареві півсну.
Над купою навозу в’ються мухи –
Уперті й надокучливі, ну страх!..
Корівку бабця чухає за вухом,
Галузкою відлякує комах.
Поглипує на «ласю» синьооко
І тішиться: бо хоч уже й стара,
Та молока дає іще нівроку,
Тому й дзюни́ня* сите, й дітвора.
Десь там, серед буденності й привілля,
І я собі блукаю, ще мала,
І білий світ вигойдую на віях,
І слухаю, як молиться бджола…
Бо ще не знаю, що там буде далі,
Яких утрат відміряно і див…
Дрібонькими відбитками сандалій
Лишаю у дворі свої сліди…
[i]*Дзюни́ня – порося.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Ви не зможете забрати в мене мову,
Закарбовану віками на крові'
Тих Героїв, що і діями, і словом
Супостата гнали з рідної землі.
Не забуду я, що значить Батьківщина,
Як би сильно не старалися «вожді».
Патріотом мати виховала сина,
Загартованого в вічній боротьбі.
Навіть сталь не спинить українську думу,
Що лунатиме в відлунні громовиць.
Заховайте свої очі, повні глуму,
Вурдалаки наших виборчих дільниць.
Я - нащадок твій, о вільна Україно,
Ще з колиски та до скону почерпнув
Мову ту, що зветься просто – солов’їна,
Що до неньки вперше у житті шепнув.
І не дам тебе спаплюжити й забути,
Навіть будучи безмовним і глухим.
В серці завжди буду мовити і чути
Ті рядки, котрі я вивчив ще малим.
«Геноцид української мови»
Така гарна і милозвучна назва, що аж душа радіє. Калинова мова... Вона і справді така. Але потрібно поглянути глибше, щоб вникнути у болісну правду, котра оточує нас. Українська мова втрачає свої позиції на теренах власної держави. Я можу назвати це не інакше, як геноцид. Адже, що скривається під словом «геноцид»? Це дії, що цілеспрямовано направлені на знищення (часткове чи повне) окремих груп населення чи цілих народів. Формально його важко застосувати до мови. Хоча, тенденція останніх років та навіть і не останніх, а за певних обставин і під певним кутом зору, вона є сталою та показує нам, що зусилля, спрямовані на різке знищення україномовного населення, були проведені немарно. Глибоко прижилася російська говірка у головах сучасної молоді, котра може й сама не усвідомлює, що спричиняє поступове викорінення української мови з повсякденного вжитку. І ця полеміка не про східні регіони, де відсоток російськомовного населення не просто бентежить, і навіть не про центральні, де тенденція також невтішна. Річ саме про західні регіони, які поступово наповнюються російськомовним населенням. Сьогодні нам уже не дивно почути російську, як у Львові, так у Тернополі чи Івано-Франківську. Вона вже не ріже вуха, як колись. Здається, ці міста були найміцнішим оплотом Західної України, хоча й вони під натиском пропаганди здають свої позиції. Ви ніколи не запитували себе, чому саме так? Звідки це все береться? Яка причина такої невтішної ситуації і що спонукає населення розмовляти мовою окупанта? Особисто я вважаю, що причиною всьому є невимушена пропаганда, що тихо й плавно заповнює всі гілки та сфери суспільства. При нагоді, увімкнувши телевізор, проаналізуйте, на скількох каналах ви чули і бачили україномовний контент, навіть якщо його походження українське. Така ж ситуація із радіо та інтернетом. Наші діти уже змалечку привчені до російськомовних мультиків, які транслює телебачення і скоро, з такою «мовною війною», вони забудуть поняття слова «Батьківщина», зате в них глибоко вкорениться «Родіна», що змалечку звучить у їх юних головах. Вони не знатимуть «Заповіт» Шевченка, не читатимуть українську літературу, для них просто цього не існуватиме. Вони самі, того не усвідомлюючи, вносять російську мову у свій повсякденний вжиток, не думаючи, яку «ведмежу послугу» роблять для себе та майбутніх поколінь.
Російська мова – вірус для українського народу. Вірус, який проник на телебачення, радіо, заповнив інтернет. Годі й шукати на теренах всесвітньої мережі україномовний контент, адже він не комерційний, його невигідно створювати і пропагувати, натомість російськомовний добре фінансується і приносить достойні прибутки. Це ще один крок до прірви. Прірви, яка щодень стає ширшою. Масла у вогонь підливають постійні дебати на тему: «Російська мова – друга державна». Скажіть же мені, який свідомий народ обере державною мовою – мову окупанта і загарбника? Як можна миритися з таким повсякденним свавіллям і розумовою деградацією нації? Нації, у якої скоро й мови не буде, якщо ми не почнемо діяти. А діяти потрібно рішуче, пропагуючи українську мову, закладаючи її цеглини у свідомість українців. Саме свідомість є панацеєю від російськомовної зарази. Оскільки свідома людина ніколи не зрадить своєї Батьківщини та мови. Мови, яка закарбована у серці й загартована у вічній боротьбі за існування. Так, вона калинова, солов’їна і така милозвучна. Але вона вмирає, гине разом із нацією, яку вирубують під корінь. І тільки ми здатні щось змінити. На закінчення скажу римованим рядком, котрий повинен лунати крізь призму часу у серцях наших майбутніх поколінь.
(с) Володимир Ухач
#Дух_Нації
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735759
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 03.06.2017
Счастье семейное – роскошь бесценная.
Им награждается пара семейная
Та, у которой хватило терпения
Выдержать явное столпотворение…
Кипа пелёнок и ночи бессонные,
Манная каша, плита закопченная…
Первые навыки, чтобы не плакали.
Чтобы детишки – в штанишки не какали.
Ну, а по праздникам – шумно и весело.
Папа им книжки читал, мама – песенки.
Детки от радости « ушки развесили».
Годы считали ступеньки и лесенки…
Молодость на руку умным родителям.
Время считает года юбилеями.
Будем гордиться, и быть победителем
В старости лет в окруженье семейном мы.
Счастье семейное – как песнопение.
Жизнь нам даёт испытание временем.
Если супругам хватило терпения,
Им по заслугам - лавровые веники.
10. 11. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699739
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 26.05.2017
Могу быть серьёзной,когда на работе,
Задумчивой,классной,на "автопилоте",
И с юмором тоже немного дружу,
О женских секретах потом расскажу!
Люблю со смородиной чёрной варенье,
Как съем его малость- и вот настроенье.
Люблю прогуляться по лесу пешком,
Люблю пробежать по росе босиком!
Простые люблю полевые цветы,
Люблю говорить я с любимым на "ты".
Люблю любоваться поляной ромашек,
Люблю наблюдать за семейством букашек...
Люблю одуванчики в свежей траве,
Люблю ералаш на своей голове...
Люблю фантазировать,петь и смеяться,
Люблю и луной,и звездой любоваться...
Могу я быть разной,и милой,прекрасной...
спокойной,игривой,но нет,не опасной.
Люблю я любить очень преданно,нежно,
Могу я любимого слушать прилежно.
Люблю не скучать, креативность,ещё...
И другу подставлю своё-о плечо.
Люблю...всех детей: и послушных,и нет...
Совсем не жалею для них я конфет...
И Родину тоже я очень люблю,
Ценю всех героев, и рифму-зарю...
И много чего,что я не написала,
Чтоб всё написать,- просто времени мало.
Я вам состоянье души описала,
Могу через время начать всё сначала:
ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!!!....................
Валентина Малая 20.06.2012 16:53
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588355
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 21.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x8FjKBlhUUQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732940
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
В том улетевшем ноябре
По-детски плакала соната
И тускло, как бы виновато
Горела лампа на столе.
Дождинки мёрзли на стекле
В прощальных лучиках заката
И цветом зрелого граната
Вино играло в хрустале.
А за окном огнём витрин
Начертаны пунктиры улиц,
Где наши судьбы разминулись,
Там пусто… Только дождь один…
Ты помнишь грусть нелепых фраз
И сердца бурное стаккато*?..
Вопросы все ушли куда-то
И всё так просто стало враз.
Лишь слёзы в уголочках глаз
И пальцы в напряженьи сжаты…
Мы понимали, что расплата
В грядущем ожидает нас.
Разорвана была мечта,
Как ветром старая газета,
Мелодия любви допета,
На сердце – боль и пустота.
Себя жалеем и корим,
Но душу этим не излечишь.
Как плащ тоска легла на плечи,
Вросла в них холодом своим.
Вдаль унеслись как будто дым
Мгновенья той далёкой встречи,
Маня́т порою издалече,
Но нам уж не вернуться к ним.
* Стаккато (итал. staccato — оторванный, отделённый) — музыкальный штрих, предписывающий исполнять звуки отрывисто, отделяя один от другого паузами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732188
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Соловейко витьохкує пісню.
Як чарує дзвінкий перелив!
Але серцю так журно і тісно,
Бо у пісні тужливий мотив.
Знаю я - так не буде ніколи,
Не цвістиме весна, як тоді,
Не хмелітимем від матіоли.
Більш не будемо ми молоді.
Не збиратимеш перли – росинки,
Щоб мене частувати з долонь.
Прилетіли холодні сніжинки,
Забіліли, торкнулися скронь.
Знов витатиме в но́чі весняні
Ангел щастя помежи людьми.
Буде хтось признаватись в коханні,
Але це вже не будемо ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731777
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[i](З циклу «Мамаї»)[/i]
Кліпи серії "Мамаї" - Студія ОХ
(частина друга)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FgKl676-Ky4[/youtube]
---------------------------
Прапор, спис, пістоль, рушниця,
шапка, чарка, сагайдак
і ріжок-порохівниця -
от і все що мав козак.
Козаку, коли воює,
треба шаблю, стріли, лук.
Та коли він медитує
кобзу лиш бере до рук.
Не клади далеко зброю
і коня не відпускай,
врозумляй нас, наш герою,
мужній лицарю, Мамай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731471
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
П-олем, тропинкою путь наш пролег...
Р-ядом с деревней бежит ручеек.
О-зеро там, ряд берез у пруда,
Г-лубь... в ней как лед ключевая вода.
У-тро прохладой будило рассвет...
Л-андышей белых красивый букет
К-ротко ты мне преподнёс и сказал:
"А- за тебя - все б на свете отдал!"
П-омню, сердечко стучало в груди,
О-бщие виделись тропы-пути,
Н-ежность царила и ветер утих...
О-бщее счастье... одно на двоих!!
Ч-то же бывает красивей любви?
Н-ебо коснулось лучами земли...
О-блако, будто бы ласковый зверь,
И-скренне дарит нам нежность теперь.
Р-уки касаются нежно ланит,
О-х, как прохлада на травах пьянит!!
С-ветлый и радостный наш променад,
Е-льник пройдем и вернемся назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731375
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
(Рондель ІІІ)
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
Хоч зустріч їх була невипадкова
Опісля холоду лютневих вечорів.
Густий туман кроїли ліхтарі,
І блідли тіні попід їх покровом,
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
Ні вітерцем, що стишився раптово,
Заплутавшись у кронах яворів...
Земля - в хітон одягнена зимовий -
На літепло чекала стільки днів,
А він її сьогодні не зігрів.
10.03.2017 р.
Для ілюстрації вибрана картина "Рання весна" Миколи Терпсіхорова
http://www.artlib.ru/index.php?id=16&fp=2&uid=2905&iid=34069
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723164
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 26.04.2017
Болять слова фантомами думок,
Немов підбиті кулею підранки.
Все важче брати душу на замок,
Свідомо їй обравши долю бранки.
Не докричатись знизу до небес -
Багато слів у порожнечу ляже.
Там кожен свій плекає інтерес
І тільки час цю істину докаже.
Не вір вустам, що меду додають
І не ведись на їх лукаве слово.
Гіркою правду всі зазвичай п'ють
І відділяють зерна від полови...
Не бійся вже признатися собі,
Що ти стаєш нарівні з цілим світом.
А те, що кров, то це ж у боротьбі -
Саме собою треба розуміти.
І не проси! Ніколи не проси
З чужого краю блага, чи пощади.
Ти власну гідність з честю пронеси,
А ще навчися з гідністю прощати.
Я знаю - важко! Важко через край,
Щоб через кров свою переступити.
У тебе - вибір. Отже, вибирай!
Ти маєш слово ділом підкріпити.
Тоді лиш вражі пута розірвеш
І спраглу душу випустиш на волю,
Коли збагнеш: для кого ти живеш.
А ще - кому довіриш власну долю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730281
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Есть главный инструмент души
Барометр по жизни, что не соверши
Он не дает спокойно жить
Дурное, не даёт нам сотворить
Вот не сдержался и крикнул сгоряча
Как будь-то, рубанул с плеча
Невинного обидел человека
Неважно друг перед тобой или коллега
И нет покоя, не можешь ты уснуть
Всю ночь не можешь глаз сомкнуть
И надо извиниться, объясниться
Чтоб груз ушёл с души, не сможешь уклониться
Нашёл в маршрутке обронённый телефон
И взял его себе, ну не украл
Пусть телефон не стоит миллион
Хозяин огорчён, всё обыскал
Уверена, что радость телефон не принесёт
А главный инструмент души, сгрызёт
А как вернуть то, что нашёл
К решению сам и пришёл
Но это только два примера
И Вам судить, права ли я
Конечно это чувство разного размера
А СОВЕСТЬ будет главный Вам судья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728231
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 19.04.2017
За твором Ольги Шнуренко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728681
Швидка дружба закінчується довгою ворожнечею
. (Віктор Суворов «Акваріум»)
Про друзів вірних мріємо весь час.
Яке це щастя мати вірних друзів!
Це ті, що не покинуть колись нас,
Створивши цілий ряд своїх ілюзій.
І в радості, і в смутку поряд вас.
У них не можуть бути черстві душі.
Краса душі немає в них прикрас.
До друзів не проявиться байдужість .
Хороший друг - неоціненний скарб.
Не кожен може скарбом похвалитись.
Така душа яскрАвіша всіх фарб,
Лиш добротою може засвітитись.
Нема страшніш, як друг стає твій ворог.
І клякне, й божеволіє душа,
Бо дружбу перетворюють у порох...
Яка ціна цій дружбі? ні гроша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728782
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Слова - Олег Чорногуз
Кліп - "Студія ОХ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PswditLWM2Q[/youtube]
А тут пісню виконує – Ярослав Чорногуз
https://www.youtube.com/watch?v=F3297WfJ_DM
--------------------------
Йдемо у бій донецькими степами,
Горить в багрянці рідний виднокрай.
Великий Луг і дух козацький з нами,
У вирвах «градів» наш козацький край.
Орда прийшла і нашу землю вкрила
Для них і нас, мабуть, останній час:
Але стоїть на смерть Савур-могила,
Й звитяги предків знову кличуть нас.
Тому до бою, рідні українці,
Тому до бою всі з останніх сил:
Вже не вина, а крові в нас по вінця,
І незлічених вирв, як тих могил.
В останній бій нас кличе Батьківщина
Сьогодні честь і гідність на кону.
Ми переможем, з нами Україна,
Захистимо ми матір і жону!
В цей грізний час москаль прийшов ордою,
На нашу землю і до наших нив.
Та він забув, що знов заплатить кров’ю
Як вже не раз в історії платив!
Один в нас вихід і одна дорога -
Вступити в бій і знищити орду!
За нами правда, честь і перемога,
За нами свято в майовім саду!
І ми йдемо донецькими степами,
Щоб жити вільно – на своїй землі.
І дух степів козацьких диха з нами,
І дух незламності на рідному чолі!
Душа ж горить в смертельному двобої,
На обрії двоглавий, цей мутант
Тому , брати й сусіди всі до бою
Щоб не дійшов до вас цей окупант!
---------------
Дорогі сусіди з Заходу, Півдня і Півночі: поляки, чехи, словаки, угорці, румуни, молдавани, білоруси, литовці, латиші, естонці. Ми, українці, звертаємося до усіх Вас. До створення Союзу рівноправних сусідів. У цей грізний для усіх нас історичний час вирішується, мабуть, і всіх нас наша спільна доля. На колишній землі Московії – землі адропофагів і самоїдів ( за Геродотом) знову прокинувся ненаситний ген ординця-завойовника. Загарбницький дух кличе цю ординську нечисть до чергових завоювань чужих земель. Сьогодні на кону Велика Україна – праматір першого Європейського Союзу часів Ярослава Мудрого і перша колиска Православ’я на нашій древній, княжій землі, як і на сусідніх землях. Перед вирішальним двобоєм ординець вдався до своїх традиційних інтриг і всесвітньої брехні через свої ЗМІ: він поєднав свою войовничість і ненависть із зовнішніми і внутрішніми колаборантами, претендентами на крісла васалів, аби знищити Україну, як державу і на черговий тимчасовий престол Малоросії, (як це уже не раз відбувалося у нашій історії) посадити наших перевертнів, квіслінгів і яничарів та знищити не тільки нашу державу, нашу націю, нашу мову, нашу віру, нашу історію, наші звичаї, наші традиції, а й вибити з нас наш козацький дух – вічний дух, як вогонь наших сердець, дух вільної людини. Не раба. Чого ніяк не можуть зрозуміти московіти - вічні раби своїх князів і царів і свого накраденого у сусідніх народів „отєчєчтва”.
Олег Чорногуз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721765
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Не дай нам, Бог – в «тридцать седьмой»,
Где станем бояться друг друга!
Где, даже, - родная подруга,
Вдруг, скажет: «Впервые Вас – вижу»…
Где друг твой, что «глухонемой»,
Теряет, вдруг, "зрение"… Даже,-
Плюёт, как верблюд! На афиши,
Где ты, с ним – в одном «экипаже»!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718217
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNXZ_VizreI[/youtube]
Дякую Світлані Моренець за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
Хто поважає людину, яка знаходиться поряд тебе, той поважає і себе..
Гарні слова сказала читачка сайту БЕЗ.. І цим все сказано... Дякую Вам!
Скільки сказано про СЛОВО:
Вже мільйон разів.
Для одних воно полова,
А для інших - спів.
Безсердечно убиваєм,
Досить одного.
Нащо робим? Хіба знаєм?
Викресліть ЙОГО.
Забуваєм, що ми люди,
Що такі, як всі.
Ні за що когось осудим.
Злі СЛОВА оці.
Є СЛОВА ще живосильні,
Як ЖИВА вода.
Що різняться від безжальних.
В них душа свята.
Та людей не переробиш.
Цей жорстокий світ.
Та все рідше ми знаходим
В душах дивоцвіт...
-------------------------------------------------
Запрошую вас послухати чудову музику...
Піднімає настрій.
Гарного вам вечора, ДРУЗІ мої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716214
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Лиш в Україні мова калинова,
Бандура, вишиванки і вінки…
Окрім молитви – воля, рідне слово,
І гордість - золотисті колоски.
Чуб «під макітру», знаний «оселедець»,
Тютюн і люлька - воля і сідло.
Гопак палкий, наш український танець
І завжди біле у садках село.
Немає більш ніде краси такої,
Красунь дівчат, сопілки Лукаша.
Тут наші предки сходились в двобої,
А в мирний час кували лемеша.
Цвіти, моя славетна Україно!
Щоб твій народ не гнувся у ярмі.
Ти на землі у нас така єдина
І ми всього досягнемо самі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716198
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVZRSTVnni8
[/youtube]
Ну хто придумав ці перони,
Де проливають стільки сліз?
Куди спішать весь час вагони?
Вслухаємсь ми у стук коліс.
Когось чекаєм з нетерпінням,
Та час працює не на нас.
Лише надія є спасінням..
Одна хвилина - ніби час.
Обійми, квіти, сміх і сльози.
(Хіба це словом передать?)
Не віднесеш це все до прози.
Є й в мене дещо пригадать...
Були і в мене хвилювання,
Цілунки, квіти, стис руки.
Та ця історія вже давня.
Пройшли, промчалися роки.
Та довго буду пам"ятати...
Засохли ті давно квітки.
В уяві будуть розцвітати...
У сні повернуться роки...
Хіба вирішує все доля:
Дарує радість, чи печаль?
Невже, підвладні ми цій волі?
Тож бездіяльні ми, на жаль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716010
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Перервався зв'язок поколінь,
Посередник — шматочок заліза.
І... пропала потреба безвізу
Після дивного слова: Амінь...
Ще одна зовсім юна вдова,
Ще одна зсиротіла дитина
І не знає війна ця зупину,
І безглузді найкращі слова...
Плине кача який уже раз
По сльозами наповненій Тисі.
Душі йдуть до Небесної висі
У страшний і непевний цей час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715814
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
Щоб навесні у «кирзаках», що в дьогті,
Місив грязюку, виглядав шпаків.
Приніс квітки із лугу жовті-жовті
І бігав разом в гурті хлопчаків…
Копав зимою у снігу траншеї,
До ночі із зашпорами в руках,
Ті походеньки, ніби Одіссея,
Дитинства, що неписане в роках…
Пора дитинства – голо-босі роки,
Шматочок хліба, я ж тоді був пан…
Собачий гавкіт, різкий крик сороки
І мій туман, дитячий мій туман…
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715605
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Так холодно і плечі б’є мандраж.
Завис на хмарі місяць бумерангом.
Пронісся протяг за вікном мустангом –
торкнув в польоті гривою вітраж.
Під кахлем спить давно глухий камін.
Була колись хороша в ньому тяга,
та без уваги захолов трудяга.
Накинув пилу сірий балдахін.
Стоїть в печалі мій старенький дім.
Лиш хазяйнує мишка за диваном.
В серванті скло заволокло туманом,
шпалери впали й скорчились на нім.
Так холодно… Блискучий слід сльози
Лишив доріжку в дзеркалі овальнім.
Про плед згадала, що в дитячій спальні.
Завжди чекає в кріслі із лози…
(На фото картина Галини Єдельман)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698784
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 26.01.2017
Куди прямуєш, крапелько, по склі
Запиленому поїзда нічного?
Спішиш униз розбитись до землі,
По собі не залишивши нічого?
Чи висохнеш від часу між світів?
Чи випариться з тебе все прекрасне?
Чи, може, заблудившись, поготів
Розчинишся між іншими дочасно?
Мов краплі, ми торуємо свій шлях,
Відшукуємо істину роками.
Розбиті ноги, руки в мозолях
І слід на серці від глибоких шрамів.
Зневірені, тиняємось в пітьмі –
У кожного своя важка дорога.
Прямує крапля з неба до землі,
А шлях людський – у височінь, до Бога.
19.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714265
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 24.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2017
Не випрошуй солодкі дарунки любові у осені,
Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
Як шукала кохання, ногами торуючи босими
Сто стежин, сто шляхів, сто доріг, не шкодуючи сил.
Виглядала його, переливши бажання у келихи
Синіх дзвоників, що назбирала улітку сама.
Викладала веселку з багряного листя під деревом
І боялась, що зникне усе, як настане зима.
Та не зникло нічого, веселка у небо ввібралася,
І засяяло сонце навколо, зродивши пісні.
Залунали вони – і, пташиним підтримане галасом,
Йшло кохання назустріч і радо всміхалось мені.
04.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692495
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 18.01.2017
Осінній день. На дворі сипле сніг.
Обабіч шляху вижовклі тополі
Скидають лист на дзеркало доріг,
А снігом засипає їх поволі.
Старе таксі біжить німим шосе,
І пісня із динаміка в салоні.
Розмова тиха двох - про те, про се,
Хоч тягнеться долоня до долоні.
На шклі малює сніг штрихи косі,
І я відповідаю вряди-годи.
Спішить старе, пошарпане таксі,
І час виходить.Час уже виходить.
13.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694244
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 12.01.2017
Жалі мої схилилися у щемі...
Стинає осінь трави у журі.
І вітер дивом витинає схеми,
Видовжуючи в небо димарі.
Вдивляюся у завіконну темінь
І мороком здається тиха ніч.
Лиш кілька зір, неначе в діадемі,
Спускають сяйво із небесних свіч.
Вколихується дрімом усе суще.
На шибку вписую твоє ім’я.
Час загортає відлік у минуще...
Лиш залишаємося ти і я.
Отак удвох під небом серед світу
Рука в руці... і томиться пітьма.
Вітрить у шибку, подихом зігріту.
Світліє небо. Перший сніг. Зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Зупини на мені свій погляд,
Листопадом я догоряю.
Залишилося літо в спогад,
Вітер он як холод жбурляє.
Зупини на мені свій подих,
Листопад зігріємо разом.
І для нас, на великий подив,
Забринить мелодійно джазом.
Зупини на мені свій голос,
Запроси листопад у долю.
І ми зустріч із білих полос
Перестелимо краєм болю.
Зупини на мені свій смуток,
Листопадом присиплем рану.
І не слухай осінніх чуток -
Небо ткане з ниток туману…
Зупини на мені свій подив,
Осінь квітне в золоті світу.
Простягни мені руку й поряд
Ми розсиплемо нові квіти.
Листопадом розвієм листя
І нічне заквітчаєм небо…
Прикро... осінь уже імлисто
Прикриває сузір’я пледом.
Зупини на мені свій дотик,
У танок запроси із вітром.
Ти ж, напевно, таки не проти,
Щоб палала ця осінь літом.
Зупинись, обігрій душею, -
Шепотіла жоржина стиха…
Листопадом мело землею.
Й забіліло…зимі… на втіху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695230
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Отакий практично експромт.
Слава Героям!
Так хотіли зіпсувати
наше свято москалі,
їсти не могли і спати,
вражі діти у Кремлі.
Все складали різні плани,
Чорні яструби війни,
недобиті Чингіз-хани,
стерва сучого сини.
Та не вмерла в Україні
ні Слава, ні Воля,
ми ще вириємо яму
для вас серед поля.
Не ми, з вами починали
братовбивчу свару,
прилетить ще Чорний Ворон
з Холодного Яру.
І піде на бусурманів,
за лавою лава,
Слава Нашій Україні
і Героям Слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685559
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 30.08.2016
[i]« Скажи-ка, дядя, ведь не даром…»[/i]
М. Лермонтов
Даруйте, лицарі відваги,
і не омиті бідолахи,
що ви лежали горілиць,
коли одні не впали ниць
перед атаками убивць
і розбишаками ватаги.
Даруйте, роти і полки,
і українці-командири,
що не ганьбили честь мундира,
коли пішли бойовики,
а от у Раді – навпаки,
позасідали дезертири.
Що ви зі смертю візаві
утримали Савур-могилу,
у камені окопи рили,
робили рейди бойові,
і поверталися живі,
коли «орлу» карнали крила.
Коли кубанські «кізяки»
(і аж ніяк не козаки)
явили Каїна уміння
і відтяли своє коріння,
рубаючи у дві руки
живої нації насіння.
Коли виходили з «котла»,
а вас «перемагали наші» –
херої-найманці із Раші
із автоматами [i]ор*ла[/i],
і убивали з-за вугла
«шахтёры»-урки із параші.
Чекайте кари, парвеню,
кубло московської зарази,
що облапошило Чечню.
Ніхто у тебе й за платню
уже не вилікує сказу.
Кирдик – опудалу Кавказу,
що заведе і цього разу
«велике Пу» у западню.
* – відомо кого. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648156
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 16.04.2016
Пиши, поете, засівай добром
Серця і душі кожної людини.
Хай пісня серця безперервно лине
І славиться навік твоє перо.
Пиши, поете. Розфарбовуй світ
У кольори взаєморозуміння.
Даруй усім свої палкі творіння,
І серця небайдужого привіт.
Пиши, поете, кращого нема,
Ніж віддавати те, що в серці маєш.
Адже планету ти в руках тримаєш
І Муза тебе ніжно обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653408
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Повз бите скло сягає темна тінь,
І хащі пам’ яті густішають щоночі.
В потрісканих бинтах осілих стін
Пусті хатини погасили очі.
Стара фіранка вибилась з вікна
Та й полетіла птахом із господи
Туди, де ще жива шумить трава
Й цвіте калина, не зронивши вроди.
Ніхто не топче до дверей стежин,
Хіба що в снах додому повертає.
І похилився набік старий тин,
Таку ж вербу стареньку підпирає.
Лиш сни звисають віттям на поріг,
Розгойдуючи час в сумній дрімоті,
Ледь чути ще, здається, шурхіт ніг
І як востаннє скрипнули ворота.
Тужлива пустка кинутих осель,
Що не позначені на мапі і незнані.
…І сходить сум незораних земель
Аж до небес в холодному тумані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648737
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Россияне!
Опомнитесь! Еще не поздно!
Еще мерцают звезды,
В последний раз не бьют набат,
И есть надежда у солдат.
К себе вернитесь в дом, в уют.
Вас очень любят, верно ждут.
Зачем менять гроши на жизнь?!
На кой вам черт мы все сдались?
Война – тупик, война - конец
ВСЕГО! Поймите, наконец!
15.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651568
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Та й роки, мов з гори, летять…(Наташа Марос)
А роки, мов з гори, вже летять
І було ж в них ще місце для тебе.
Та спалилося стільки багать,
Що захмарили тінню півнеба.
Не знайти вже миттєвостей тих,
Де тобою в собі завмирала.
Увесь світ мій в обіймах притих
Й тиха ніч понад вітром зітхала.
А роки поза нами летять,
Забуттям застилаючи спомин.
І стіною стає тиха гать,
І щодень усе більше оскомин.
Не здійснилося наше, десь там
У захмар'ї зависло дощами.
Так і йду я у мріях дівчам,
А роки посивіли літами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649491
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Іду туди, де сонця ярий край
Народжується маками із ниви.
Грімкий табун уранішньої зливи,
Порозпускавши веселкові гриви,
Розпліскує копитом водограй.
Де мед терпкий південної мари
По вінця душу заливає трунком.
Маслини тінь маячить порятунком,
Гаптуючи дорогу візерунком.
Співанку жайвір сипле із гори…
Де милує потемок втому пліч
Вуаллю прохолодного серпанку.
В альтанці до самісінького ранку,
Жасминово-кавову філіжанку,
Під щебет солов’я смакує ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636805
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Господарю, досить спати,
Бо ми прийшли посівати.
Сіємо зерно відбірне,
Щоб вродило поле гідно,
Щоб рясніли пшениці,
Була радість на лиці.
Був розораний пустир,
Було щастя і був мир!
Щоб кожне зернятко,
Принесло дитятко.
Щоб втікала біда з хати,
Ми прийшли Вас засівати!
Сіємо на щастя, на здоров’я,
На Новий рік, щоб він був кращий,
Як той рік!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635381
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Чорніє ліс притихлий вдалині
і сірі скелі дихають туманом.
У ньому дальній краєвид розтанув…
А ти, холєра, знов сказала «Ні!»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635117
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Прийдеться вмерти з голоду, як жертві,
Відмовившись від біопаспортів, –
Сумісників концтабірних ID
І банківських ID зарплат і пенсій.
Отримавши ID, уже не стерти
Штрих-коду з лоба від масонських кіл
І їх місцевих владних холуїв,
Яким оптимізують нас для смерті
З орбіти сателітів круговерті
Убивчими сигналами для тіл,
А попередньо душі, поготів,
Оптимізують на погибель в пеклі.
Отож, закланні агнці-українці,
До "хати скраю" вдерлися вовки –
Самі патрони церберів Москви…
Але є вихід на жертовник в сінці…
тому я відкидаю код… а ви?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635069
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Говорять, що краса врятує світ…
Дивись: сідниці стали помпувати,
Масивні груди, губи, навіть те,
Про що вже непристойно і казати.
Хтось в розмірах вишукує нове–
Тут – наростити, іншому – відтяти.
Глядиш – із хлопця дівчина пливе,
А можуть, навпаки, – припасувати…
Світ шаленіє – тіло прославля,
Забули всі про цінності духовні
І те, що в тілі є душа жива,
Що Богом дане кромсати гріховно.
Забули, що справжнісінька краса
Живе в душі, співає із Всевишнім.
У тій красі і тіло розквіта,
І не потрібно утинати лишнє.
Забули люди, кинулись у гріх…
Марнують землю і себе, невтішних.
Було б життя безхмарним для усіх,
Коли б з гріхів повитягати грішних…
Коли Господь побачить звіддаля
Думки, життя, прекрасні душі наші,
Розквітне у красі тоді Земля,
І будуть всі щасливі і найкращі.
Говорять, що краса врятує світ.
Усе врятує лиш краса духовна.
Із Господом позбудемось всіх бід!
Красу душі вбиває все гріховне.
11 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635096
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Бідний хлопець, таксист, в неділю
Їхав вже до своєї хати,
Серед віхоли й заметілі
Він побачив авто багате.
Безпорадна, як та дитина,
Стара жінка стояла сумно,
Бо зламалась її машина,
А вона ж в цьому не розумна.
Зупинився… Пішов питати
Допомога яка потрібна.
- Треба колесо змонтувати,
Ось, пробила… Я на це здібна.
- Я зроблю. А вона дивилась
Майже з острахом на хлопчину:
Пальто бідне, взуття зносилось…
Чи не скривдить, не вдарить в спину?
Але хлопець зробив роботу.
Жінка в захваті, вона вдячна.
- Скільки винна я за турботу?
- Грошей я не візьму, пробачте…
Коли стрінете ви людину,
Як і я, бідну та нужденну,
Їй віддайте ту копійчину,
І згадайте тоді про мене.
Хлопець сів в «Жигулі» обдерті,
«Джип» крутий з місця полетів.
Ну, й бувають же такі вперті,
Бачиш, грошей не захотів…
Хлопця вдома звалила втома,
Спав, не спав – пролітає час.
Ось уже і дружина вдома:
- Милий,глянь-но, що є у нас!
І йому простягає гроші:
- Це щоб вижити ми змогли.
Бачиш, люди ще є хороші –
Допомогу мені дали.
Я сьогодні дуже втомилась,
У кавꞌярні за всіх одна,
Як під вечір вона зꞌявилась,
Одна панна якась сумна.
І замовила лише каву,
І дивилась на мене так…
Я ж вагітна, і їй цікаво,
Як одна я встигаю, як?..
А тоді вона заплатила,
Сіла в джипа і зникла враз,
Чайові мені залишила –
Оці гроші. Це ж клад для нас!
- Я сьогодні цій панні мила,
Добре в дечому допоміг,
А тоді хоч вона й просила
Грошей з неї взяти не зміг.
І не спали вони до ранку
Бо їм істину хтось відкрив,
Що добро, яке ти зробив
Повертається
бумерангом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633245
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[i][color="#f70834"]ответ на стих Дм. Дробина "Листовка для бойца".[/color][/i]
Давай прогоним этих "тушек"
Из управления, метлой.
Тогда и пасть враждебных пушек
Заткнёт свой гром сама собой.
Но если ты почтил тирана,
И одобряешь его зло,
То ни Христа, и ни Корана
Не даст почтить твоё Х..ЛО.
Мы можем жить, как два соседа -
Дружить, работать, торговать.
Но ради торжества победы
Отдай приказ войска убрать
Из Украины на Россию:
В Ростов, Саратов, Пензу, Псков.
И ваш кровавый лжемессия
Пусть прекратит лить нашу кровь.
И пусть заткнутся Киселёвы -
Детекторы тотальной лжи.
Пропитанное ядом слово
Самим им выпить прикажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631554
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 02.01.2016
«Служившим в Советской Армии посвящается»
Мой тост пространен, многословен,
Шампанское его не ждет.
Философ к длинной речи склонен.
Мои друзья – наоборот.
Уж год минул, как мы расстались.
Уже разъехались друзья.
Когда-то вместе развлекались
И жили как одна семья.
Два года вместе хлеб делили
И все невзгоды пополам.
В одном строю с тобой служили
Как и положено друзьям.
Не все бывает в жизни гладко,
И хоть судьба нас развела,
То плохо думать о нас гадко.
Одной мы птицы два крыла.
Жизнь развела по баррикадам
Тех, кто ужиться не сумел.
Дай бог, чтоб мне не видеть рядом
Тебя в оптический прицел.
А если так судьбе угодно:
Сведет неумолимый рок,
То, сидя на броне холодной,
Я первым не нажму курок.
И если твой нелепый выстрел
Меня на землю бы свалил,
То пусть мелькнет в сознании искрой,
Что я всегда тебя любил.
27.04.1993 г. Курчатов
Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632920
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c629507/v629507686/2e103/P1CLb_XvWCw.jpg[/img]
[b]Андрей Макаревич[/b]
[b][i]Со скрипом часы крутанутся назад,
вот время и встало.
Вы 70 лет лизали им зад,
вам этого мало.
Свободен в движеньях великий народ,
что очень приятно.
Хлебнули свободы, гляди-ка - не мед,
поедем обратно.
К чему мордоваться нам сквозь бурелом,
где пни да коряги,
Мы смирно в знакомое стойло пойдем
под красные флаги.
Не надо невиданных гор и морей,
была бы охота:
Гораздо спокойней и как-то милей
родное болото.
Поверим опять в доброту сволочей
до новой до крови,
И выберем сами себе палачей -
нам это не внове.
Отнимем, разделим, достанется всем,
наполним корыто.
Под сводами храма устроим бассейн,
теперь только крытый.
Не дай только Бог призывать нас к огню
да на баррикады.
И я никого и ни в чем не виню,
так всем нам и надо.
Не пью валидол, не бегу на вокзал,
душа подустала.
Я просто с привычной тоской осознал,
насколько нас мало.
Спустя 20 лет я опять осознал,
насколько нас мало...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632922
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.
Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.
М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.
11.01.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Стріла ́якось Ром́ана Оля.
Він в відпустку прийшов з АТО.
Мужній! Славний! То, певно, доля
Привела до клубу його.
Вчились разом колись у школі.
Інтерес Роман проявляв.
Рвав для неї ромашки в полі,
Та «кохаю» все ж не сказав.
Сором’язливий був без міри.
Тож з Андрієм стала дружить.
Та не справдив Андрій довіри.
А Роман… Все тіло дрижить.
Запросила його на танець.
Пригорнулася до грудей.
Щоки Роми - ясний багрянець.
Очі Олі – вінок лілей.
Відпуск станув, мов свіч воскова.
Проводжала. Йшли по шосе.
- Ну! Скажи три важливих слова!
- Україна понад усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565579
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 15.12.2015
Гострий запах татарського зілля
Від ріки доганя.
Я до тебе прийду на весілля
Без коня, без коня.
Бо на ньому, на ньому з тобою
Мчали долі навстріч.
Біля плеса, отам під вербою,
Хмелем ніжила ніч.
І солодка була прохолода,
І щасливі зірки.
І під місяцем сяяла врода,
І весніли роки.
І духмяніли трави, а зілля –
Приворотом мені…
Сумовиті були на весілля
Наші ночі і дні.
13.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628702
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=hTlJz42K6rE&feature=mfu_in_order&list=UL
Понад шляхом вишні. Ягоди червоні
Спогадом солодким сиплються в долоні.
Кучеряві крони вітерець гойдає.
Йду селом до хати, що мене чекає.
Сиротою хата тужить між тинами,
Стежка край городу вкрилась полинами.
Повно у садочку чебрецю та м'яти,
Та ніхто в садочок не іде гуляти.
Стіни похилились, обвалився комин.
Птахом білокрилим затріпоче спомин.
Я живу у місті, де авто й крамниці,
Та мені і досі хата рідна сниться...
...Якщо вийти з хати - моріжок зелений,
І маленький песик лащиться до мене.
Повагом гусята двір перетинають,
А малі курчата квочку доганяють.
Посеред подвір'я дідова криниця.
Я спішу до неї, щоб води напиться.
Пломеніють ружі, сонце припікає...
Там моє дитинство досі ще блукає.
Слухаю зозулю, що віщує роки,
Відчуваю в серці тугу і неспокій.
Через тин старечий явір заглядає.
Може, він дорогу у дитинство знає?
07.06. 2011р.
Для ілюстрації використано фото із Інтернету
http://s45.radikal.ru/i110/1002/18/7678baa74685.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263824
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 14.12.2015
Злітає час, немов музичне allegretto.
Не за горами і осінні вітражі,
Гаряча кава-чай, в дрібну клітинку пледи
І самота - тримає міцно дві руки...
Вона звучить моїм старим фортепіано,
Фальшивить нотами, тікає у мінор.
А я мовчу - мені ні добре, ні погано,
Мене давним-давно схопили у полон.
І я тікала й не тікала - та куди там?!
Немов гадюками обвиті всі стежки,
І навіть айстри (найулюбленіші квіти)
Уперше зрадили - в цю мить не розцвіли...
І не тікається вже більше в невідоме,
Бо неодмінно там хтось має зачекать!
Така біда - стали чужими всі знайомі,
І навіть я сама собі вже не своя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511473
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 09.12.2015
ДЕНЬ.СНЕГ.МОРОЗ.ЧУВСТВА ПУТАЮТСЯ...
ГОРОД .ЛЮДИ.ПЕШЕХОДЫ.В ШУБЫ КУТАЮТСЯ...
СНУЮТ МАШИНЫ НА ЗИМНИХ ШИНАХ,ДЕТИ ИГРАЮТСЯ...
УЛЫБНИСЬ ПРОХОЖЕМУ.ПОСМОТРИ- И ТЕБЕ УЛЫБАЮТСЯ...
ВСЕ ИДУТ ,СПЕШАТ КУДА-ТО,БОЛЬШОЕ ДВИЖЕНИЕ...
А ВОТ НА КОНЬКАХ ДЕТВОРЫ ВЕСЁЛОЙ СКОЛЬЖЕНИЕ...
БАБУШКА СТАРЕНЬКАЯ ХРОМАЕТ С ПАЛОЧКОЙ...БЕДНЯЖЕЧКА...
А У ПОДРОСТКА ШУСТРОГО ИЗ КУРТКИ-- РУБАШЕЧКА...
РЕБЁНОК КРИЧИТ,ПЛАЧЕТ,НЕ ХОЧЕТ В САДИК,
А ЕГО МАМАША ТЯНЕТ ЗА РУКУ:"НЕ ОРИ,ВАДИК!"
8.00 НА ЧАСАХ,МАГАЗИН ОТКРЫВАЕТСЯ...
В МАГАЗИНЕ -ВСЁ ДЛЯ ЖЕНЩИН, "ЕВА" НАЗЫВАЕТСЯ.
ДЕНЬ.СНЕГ.МОРОЗ.ЧУВСТВА ПУТАЮТСЯ...
ГОРОД .ЛЮДИ.ПЕШЕХОДЫ.В ШУБЫ КУТАЮТСЯ...
СНУЮТ МАШИНЫ НА ЗИМНИХ ШИНАХ,ДЕТИ ИГРАЮТСЯ...
УЛЫБНИСЬ ПРОХОЖЕМУ.ПОСМОТРИ- И ТЕБЕ УЛЫБАЮТСЯ...
24.01.2015Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625999
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Мова наша - калинова,українська ,світанкова,
І співуча,барвінкова ,і дзвінка,і загадкова,
Мелодійна,малинова,історична,завжди нОва,
Веселкова і незгасна,і найкраща,і сучасна,
І квітуча,і грайлива,і легка,і пустотлива,
Різнобарвна,світла,ясна, рідна,сонячна й прекрасна,
Лебедина,солов’їна і одна така єдина!
Наче пісня у гаю! Рідну мову я люблю!!!
10.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595984
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 03.12.2015
Дощик сльозить полотном акварельним.
Осені банить колаж.
Маже квачем серпанково-пастельним
Юного грудня пейзаж.
Поле руниться на нім оксамитами,
В зелені перших ростків.
Крапель орда плюскотиться копитами
Тілом закляклих містків.
Тонуть між хмар ледь народжені сходи,
Сонця хистких міражів.
Зорі лишають блискучі наброди,
Глянцем нічних вітражів.
Ніби крильми, тілесами щоглистими,
Змахує вітряний бір…
Пишуть дощі кольорами землистими
Грудня нехитрий убір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621689
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Это – не финал
Как всё же жизнь изменчива!
Идёт навстречу женщина:
В заботах вся. И хмурая.
«Лица нет». И понурая.
О! Давняя знакомая, -
Всегда неугомонная…
Душа любой компании!
Идёт и ноль внимания!
*********************
«Эй, Галка! Это ты иль нет?
Ну что за вид, ну что за бред?
Меня узнала, наконец?!
Счастливым должен быть конец»…
Внезапно вспыхнули глаза,
И покатилась вдруг слеза:
«Ушёл из жизни мой супруг
И всё лишилось смысла вдруг»…
«А я – уже 5 лет вдова…
Как видишь, я ещё жива!
Тебе открою свой секрет:
Супруг всё видит – спору нет!
Меня навстречу он послал
Сказать, что это – не финал!»
Нам много сделать предстоит –
Вернуть себе красивый вид.
Доволен будет твой супруг,
Когда изменишься ты вдруг.
Свой прежний облик обретёшь.
И людям пользу принесёшь.
На свет рождаемся не зря –
Гуманна миссия твоя.
Её ты выполнишь сполна.
«Нас ждут великие дела!»
Рисунок автора.
13. 11. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620771
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 29.11.2015
* * *
Курган Скорботи.
Дзвони. Люду – море.
Вшановують замучених братів…
Ідуть – на горло наступають горю.
Та інше я найбільш сказать хотів:
ідуть нащадки жертв голодомору
по вулицях з найменнями катів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624574
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Запалимо свічки, хвилиною мовчання
Пом’янемо всіх жертв отих страшних часів,
Коли кремлівський кат удався до знущання
Щоб знищити народ із українських сіл.
Подумай і згадай, заплющ на хвильку очі,
Побач слабких дітей, що ловлять ховрахів,
Бо немічні батьки не піднялися з ночі,
І нікому спекти оладки без муки.
Відчуй їх біль і страх… І холод у будинках,
Як їх крихкі тіла зігрітись не могли,
Який то був їм скарб – знайти якусь морквинку,
Що дивом збереглась, залишившись в землі.
О, мій святий народ, понівечений катом,
Зазнавши руйнувань всіх воєн, що були,
Ти витримав Сибір, і табори, і страти,
І цей Голодомор…і ти іще живий?
Ми зараз живемо хоч бідно, хоч у скруті,
Рятуючи свій дім від нових зазіхань,
Та не Дай Боже нам часи безбожні, люті,
Коли окрім їди – нема других бажань.
Свобода – вищий дар, за неї платять кров’ю,
І чи ми власний борг сплатили до кінця?
Згадай сьогодні всіх, хто заплатив здоров’ям
Або в жертовник той поклав свої серця.
Запалимо свічки, помолимось в скорботі,
За тих невинних жертв Голодомору днів,
Шануймо рідний край і хліб , що кров’ю – потом
Вирощує народ, щоб кожен ситно жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624552
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
За туманами
«Постелите мне степь,
Занавесьте мне окна туманом.
В изголовье поставьте
Упавшую с неба звезду»!
Осень часто посылает нам туманы.
Действуют они печально на меня.
Все предметы исчезают как-то странно.
Явно, не бывает дыма без огня.
О туманах сложено немало песен.
Наша память их давным-давно хранит:
Так, «В тумане скрылась милая Одесса»…
Также «Сквозь туман кремнистый путь блестит».
Вспоминаем и шахтёрские туманы:
С песнями из шахты шли они домой…
Почему теперь глаза их так туманны?
Где родимый дом? Где шахта? Боже мой!
Лучше « окна занавесьте мне туманом»!
Я пойду искать «упавшую звезду»…
Только сердце замирает от обмана…
В этой жизни я её уж не найду.
8. 11. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619340
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 25.11.2015
– Слышишь, моя любимая?
– Слухаю, мій коханий.
– Плачет зима гонимая.
– Скоро весна настане…
– Всё расцветёт, оживая.
– І задзвенять струмочки.
– Серце поёт, родная.
– Все до тепла охоче…
– Мир и покой, ты знаешь,
– Треба в кожній хатині?
– Ты мои мысли читаешь?
– Так має й бути в родині…
– Что ж, не поспоришь с тобою.
– Нічого нам ділити.
– Нужно, чтоб было спокойно
– В мирній країні жити.
– Русский язык мне привычен,
– Я – україномовна,
– Дети у нас двуязычны…
– Думаю, це – чудово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623086
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Путь до Харькова, ох, не близок…
И попутчиков череда.
Сколько встреч и разлук по жизни
Нам отведено в поездах!
Средь бесед о простом, привычном
(Будет правильней, о пустом),
Показалась не столь обычной
Речь старушки в чудном пальто:
– Мне осталось совсем немного
Сделать в жизни своей добра.
А потом – в новый мир дорога,
Подготовиться к ней пора.
Отмолить грехи на досуге
(То ли вольные, то ли нет),
Чтобы дети потом и внуки
Не держали за них ответ.
Попросить у друзей прощенье,
Коль обижен кто по судьбе…
А потом для души спасенье,
Может быть, получу себе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623814
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли дощі ідуть стіною,
Чому сумує так душа?
То що тут є тому виною,
Що так на сльози спокуша?
І не скажу, що я з плаксивих,
Бо сльози - це проста вода.
Моя душа одна з мрійливих,
Без сліз вона бува рида.
Коли мене не розуміють,
Як зрадять друзі за мідяк,
Я все пробачити зумію,
І стисну біль тяжкий в кулак.
І не тому, що дощ стіною,
І краплі осені на склі,
А просто все в оцім виною,
Що раз живемо на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
На небі мерехтіли зорі,
Від Місяця зайнявся сніг,
Мороз на шибці ткав узори
І вітер стих, немов знеміг.
А листопад забув про осінь,
Його в полон взяла зима,
Сліди виднілись на дорозі,
Вривався холод крадькома…
Сніжком поля припорошило,
Сховалась в сніг озимина,
Прийшло на землю наче диво –
Неопалима Купина*…
Ліг перший сніг – сліди зайців…
Мовчить холодний очерет,
Мороз із пензлем у руці
Зими відтворює портрет…
* Неопалима Купина , тут, як чудотворна ікона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623744
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Довга, довга дорога -
Горизонт вдалині,
Потомилися ноги…
Наче снилось мені…
Золотилося жито
І цвіли спориші,
І хотілося жити,
Хоч тягар на душі.
Звало знову Полісся,
Голубіли льони,
А ожини узлісся
В синій колір вдягли.
Сяли зорі на небі,
Спав натомлений шлях
І здалось не треба,
Край шукати в полях…
Проте довга дорога
Протягнулась удаль,
Між полів, від порога
Гнала серця печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623252
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Торочить осінь сонце крадькома,
В клубок мотає кашемір проміння.
Медових динь поблискує хурма
В тугих дощевеселкових сплетіннях.
Імбирне «Кру» лоскоче небеса,
Пірнає у бізе білкових марев.
Поблискує сапфірова роса,
Напоєна чар-зіллями мольфарів.
Шафранний килим треться котеням
Об босі ноги саду у піжамі.
Бо ангели, пустуючи, щодня
Зривають листя у осіннім храмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623448
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Якби той "беркут" злюдянів раптово,
Якби той снайпер став на бік народу,
Якби не лив із водомета воду
Той, що сидів у ньому, з плоті й крові?..
Якби ті тридцять срібняків не брали
Із рук злодюги, проклятого людом,
Оті новітні збочені іуди,
Що стали проти правди справжнім валом?..
Можливо плило б кача лиш у пісні
І матері дочасно не сивіли,
Ховаючи у землю рідне тіло,
І не прийшли б до Краю дні зловісні?..
Якби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622847
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Палає серце, груди рве
І знову зраду відчуває...
Часи змінились, та життя
Без справедливості минає.
Де ти Шевченко, чи Франко?
Що кликали народ до волі...
Нові пани, старе село
І злидні скрізь - надії кволі,
Що щастя й радість повернуть
До дому, з хитрої чужбини
І запанує лад і мир
У серці кожної людини.
Тоді спокійно я піду
На відпочинок без турботи
Залишу музу і перо
Пристану іншої роботи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614645
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 17.11.2015
І знову осінь наша невесела,
Чорніє знов багряний листопад:
В Донбасі знов обстрілюються села,
І матері солдатські знов не сплять…
Людей лукавих стільки розвелося,
Котрі шукають зиск і у війні,
І дибиться, сивіючи, волосся:
Це як в державній ритися казні?
Хіба життя людське аніч не варте?
Скількох війна поглинула людей?
Чому Всевишній дозволя вбивати?
Невже жалю нема і до дітей?
Темніє листопад, насупив брови:
Згадавсь Батурин*, Київ** і Майдан*** –
Це сторінки історії багрові…
Знов України долю він гойда.
13.11.2015.
* – 2 листопада 1708р. – російськими військами на чолі з Меншиковим було вирізано біля 10тис. українців, жителів Батурина. Ті, кому вдалося якимось чином врятуватися, тікаючи, потонули у холодному Сеймі. Спалено тоді ж було і козацьку столицю Івана Мазепи – Батурин.
** – 7 листопада 1943р. – взяття Києва у Великій Вітчизняній війні.
Туди були кинуті тільки-но мобілізовані молоді, навіть непереодягнені, напівозброєні хлопці. Тисячі їх так і залишилися у льодяних водах Дніпра, перепливаючи під вогнем іноді і на солом'яних плотах.
*** – 21 листопада 2013р. – студенти України вийшли у Києві на Майдан Незалежності за євроінтеграцію, підтримані потім мільйонами українців. Події закінчилися кровопролиттям (сотні беззбройних людей були розстріляні, покалічені, але влада змушена була тікати).
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620727
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Оченята, твої оченята,
Що забрали мене у полон,
Як довкола цвіла рута м’ята,
Загорявся у серці вогонь…
Пахне м’ятою срібне волосся,
Замість хмарок, летять журавлі,
А достигле життєве колосся,
Десь діває минулі жалі.
Подивлюсь у твої оченята
І цілунком усмішку зловлю,
Відсвяткуємо наше ми свято,
Бо ми разом живемо в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620393
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Не час сперечатися, друзі, не час,
Нам нині усім гуртуватися треба,
Бо ворог один є сьогодні у нас,
В якого всіх нищити гостра потреба.
Ми лиємо воду на путіна млин,
Коли поміж нами лиш розбрат і сварки.
Ставаймо до бою усі як один,
Агресору підлому вріжем по карку.
Прислів'я відоме: роз'єднуй і прав...
Можливо граблі навчимося минати?..
Не варто чекати від інших держав,
Що бруд врешті виметуть з нашої хати.
Лад вдома повинні самі навести,
Бо нашим онукам і дітям тут жити.
В майбутнє будуємо зараз мости,
Для Бога і друзів в нас серце відкрите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620641
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PB7eB0dpkRE
[/youtube]
Не моя вина, що надворі осінь,
Що роки у вирій віднесли вітри.
А в очах твоїх вже відцвівша просинь.
До зими недовго: майже за дверми.
Не моя вина, що пройшло кохання,
І в очах тепер став не той вже світ.
А було ж колись в них замилування,
Жаль, що залишився тільки пустоцвіт.
Бачиш? Ранки затягло туманами,
Серце нишком квилить і душа болить.
Нелюбов, як ржа облягає плямами.
Колючками гострими рани всі ятрить.
Ніби птах підбитий, що не має шансу.
І щоб знов злетіти: всі думки дарма.
Скільки там лишилось нам з тобою часу?
Чуєш? Он у двері стукає зима..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606126
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Було спочатку Слово і Майдан,
А потім сльози й повні ріки крові.
Шукали ми хоч крихітку любові.
Ішли на смерть, щоб жити без кайдан.
Сльозились біллю перли пурпурові
З роз’ятрених Вкраїни-неньки ран.
Вмивалось небо краплями роси,
Ми їх збирали, бо хотіли пити.
Стелилися під ноги оксамити
Свинцевих куль і чулись голоси
Ангеликів… А ми хотіли ЖИТИ!!!
Мій генерале, знов нас продаси?
Розкрають «Гради» на шматочки ніч,
Заквилять в рідній стороні трембіти….
Спинися, Доле! В нас же дома діти!
НЕ залишай їх, Боже, край узбіч.
Ох, скільки ще лишилось протиріч…
Іде війна…
Холодна смерть….
Граніти….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589678
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 28.08.2015
Мово наша колоскова, материнська мово,
У тобі козацька слава і Шевченка слово.
У тобі душа народу, його сміх і пісня,
У тобі надія наша, віра благовісна.
Хто без тебе, той по світу – перекотиполем,
Зачерствіло в того серце, не взялося болем
За родину, за державу…
Хай чужим воздасться.
Буде жити у чужому, там шукати щастя.
А воно – чуже, не рідне – не вдихнуть євшану,
І забути батька-матір, звичаї і шану…
Мово наша колоскова, материнська мово,
У тобі козацька слава і Шевченка слово.
9.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565593
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2015
Написав вірш, який має стати піснею. Мелодія вже є, роблю оркестровку. Думав встигнути на сьогодні, але не склалося. Мабуть, ще день-два доведеться попрацювати. А поки що виставляю слова з надією на зауваження і поправки. 18.02.2015.
P.S. Величезна подяка нашій чудовій поетесі tatapoli за толкові поправки до тексту! Танюша, ти справжній друг! 19.02.2015.
Гасла перемоги.
Знову чорні хмари вкрили Україну,
смерть, розруху, горе, сльози принесли...
Знову хочуть нас поставить на коліна
і позбавить долі, щастя та весни!
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
Нас гнобили ляхи, нищили ординці,
німці, шведи, турки і російський "брат".
Але проти нього ми не наодинці -
з нами світ і правда, знає наш солдат.
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
ПРОГРАШ.
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
СЛАВА! СЛАВА!! СЛАВА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560693
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Ніхто не знав, що має статись далі...
00:00 завмерло на табло.
Мороз перстом холодним на металі
Виводив слово "спокій"
І росло
В душі у когось відчуття надії,
Хтось зброю стис,
Хтось прочиняв вікно,
У когось сонно опускались вії,
У когось хмурилось в напруженні чоло.
Ще не родилася секунда, ні хвилина,
Не встиг в майбутнє час зробити крок.
У когось плакала налякана дитина,
Не міг хтось відшукати цигарок.
І час пішов!
Благословенна Богом
Секунда, друга - як серцебиття.
І десь на сході з пороху земного
Проклюнулась зернина до життя.
17.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560413
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Через Голгофу шлях проліг до волі.
Страшна за це заплачена ціна.
Та досі ми голодні, босі й голі,
І Вітчизняна тихо йде війна.
Щоб не збудити тих, що не проснулись,
Хто сміло заховався у кущах.
Лиш тільки би ми всі не потонули,
В сльозах вдовиних, в кров’яних дощах.
Не раз вже чула: «Наша хата скраю.
Прийдуть сюди—візьму я автомат…»
А ТАМ за мир летить до небокраю
Чийсь батько, син, чийсь чоловік—солдат.
А знаєте, вдивляючись у небо,
Де ангели виходять на плато,
На нього теж чекають із Ереба,
З нового пекла з назвою АТО.
А нам то що? На пуза—вишиванки,
З патріотизмом прапор на даху.
Прокиньтесь, люди! Бо затопчуть танки
Промінчик волі на своїм шляху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542404
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 15.02.2015
Подаруй мені сонце, напоєне сяйвом любові,
Розпашілі вітри загнуздай і у дім приведи.
Дай пірнути на дно в диво-очі твої волошкові,
І джерельної спити із уст найрідніших води.
Запали в мені поглядом пристрасть:
я—криця, ти—кремінь,
І розплавиться ніч лиш від доторку спрагнених рук.
Мандариновий місяць гаптує серпанками темінь,
Освітити дорогу для наших з тобою розлук.
Залишу́сь, щоб будив поцілунком і чашкою кави,
І за руку у сад мене вів по росі босоні́ж.
Ми, як діти малі, упадемо в нефритові трави.
Тільки ти подолай в мою душу досвітній рубіж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553045
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 15.02.2015
Бережи його, Боже,
благаю,
Я за нього всім серцем
молюсь.
Дай терпння і віри без краю,
За надію Тобі я
вклонюсь.
Я вклонюся за розум
і волю,
За терпіння і ласку Твою.
Дай же, Боже,
щасливую долю,
Бережи Ти дитину мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333943
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 11.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2015
Душу і тіло гнітить образа,
Звідки взялася на нас зараза…
Батьки по степу шукають тіло,
А творять войни одні дебіли…
Тут є чеченці - тут нечесть всяка,
Вважає кожен, що він вояка,
Кого чекають тюремні грати,
Йдуть в Україну, щоб воювати.
Та ми єдині і суть у цьому,
Ніхто не прийде до нас додому,
Бо ми крізь двері не пустим в хату,
Хто з нами прагне повоювати…
Хай України ім’я святиться,
Пісня народу летить, як птиця,
Бо Україна – зоря єдина,
Усіх збирає в одну родину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556357
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Туман!.. Такого – не було!
А де ж хрещенськії морози?
На сході – терористські грози.
Й Сахару снігом замело?
Перевернувся світ, овва!
Який абсурд! Останні яви.
Вселився в карлика диявол.
Невже вже третя світова?
На троні – кривда і брехня.
Цар – не святий. То де ж месія?
Невже загарбниця Росія
братерства сад зведе до пня?
Урвався праведний терпець.
В овець вселяється лукавий.
Тож заступися, Боже правий.
Коли вже Путлєру капець?
І кожен хоче щось сказать,
можливо, й крикнути запекло,
що розширяється тут пекло –
планета вже, немов казан!
Суцільний стелиться дурман.
Покірний вміє лиш молитись,
свобідний – за свободу битись,
та світом гоготить обман!
Без каяття – нема життя.
Без боротьби – ладу не буде.
Допоки правитимуть юди,
єднаймося за майбуття!
І прийде праведна весна
на поле хлібне й поле мінне.
І мир наступить неодмінно,
і світла буде далина!
У світі вже почуті ми.
Весна наступить українська
на враже путлєровське військо.
І буде справедливий мир!
Мій Боже, єдність онови.
Прости усім діла гріховні.
Народ мій оздоров духовно –
на світлу путь благослови!
19.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556368
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Вклонюсь тобі до самої землі
Вустами я зігрію твої руки,
Ти оберіг, ти захисток сім'ї,
Береш на себе її долю й муки.
Ти просто жінка. В слові цім весна,
Спекотне літо, осінь золотава
І навіть в січні вистачить тепла,
Щоб крига скресла, назавжди розтала.
Де ти береш те зніжене тепло
Серед похмурих днів і прохолоди?
Ще й підставляєш кволому крило,
Долаючи бар'єри й перешкоди.
Кохана, ніжна, завжди молода,
Грайливі очі, усмішка ласкава,
Завжди у русі - мов стрімка вода,
Немов жаринка, що з небес упала.
Вклонюсь тобі до самої землі
І поцілую очі, що згасають,
На жаль роки як пізні журавлі
У вирій по одному відлітають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555726
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Війна минає, як на сонці плями
або на сході чорні міражі.
Будують люди і руйнують храми
не де-не-де, а в себе у душі.
А що одна душа на цьому світі,
де ще панують ідоли крові,
і оргіями зла і лихоліття
ласують канібали світові?
Усе – за гроші.
Кожен хоче їсти…
…і пити кров жадають москалі:
і «православні фундаменталісти»,
і волоцюги на чужій землі.
........................................
Воюють ще іуди -отамани
таємно за криваві дукачі
і явно за російські рубежі.
І сплять у храмі мирні християни,
аж поки не прокинуться селяни
і в хід підуть і вила, й рогачі.
Все названо своїми іменами.
Які герої, то така й ціна.
І хто там знає, де чия вина?
Іде війна за велелюдні храми.
Ізгоями і блудними синами
освячена неправедна війна.
Всі пишуть українську епопею,
аж поки дух і прах не охолов
на вівтарях воюючих церков.
Але яка ціна війни цієї,
якщо ціною жертви однієї
стає невинна християнська кров?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507230
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 10.12.2014
Пока ты, Путин, не начал нам "помогать", мы не знали многих вещей.
- Мы не знали, как расстреливают снайперы мирных людей.
- Мы не знали, что такое диверсионные операции.
- Мы не знали, как выглядит терроризм.
- Мы не знали, что под активистами и мирными русско-язычными украинцами россияне подразумевают специально обученных людей, вооруженных зенитно-ракетными комплексами, гранатометами, минометами, автоматами калашникова российского производства.
- Мы не знали, что русско-язычных украинцев многие годы притесняли в Украине.
- Мы не знали, что россияне, живущие в Украине, могут быть настолько украинцами и патриотами, что многие из них вместе с нами борятся за нашу и вашу свободу.
- Мы не знали, что друг, брат, родственник, живущий в России, будет верить тому, что расскажут об Украине Путин, Киселев, Чуркин, Лавров и прочая нечисть из зомбоящика, а не нам, украинцам, близким людям и просто свидетелям и участникам событий.
- Мы не знали, что россияне, по первому зову Вовы Путина, готовы взять оружие в руки и прийти нас грабить и убивать, особенно в тот момент, когда мы пытаемся подняться с колен.
- Мы не знали, что великую русскую нацию, исторически, культурно и духовно богатую, десятки миллионов людей, можно лишить воли и способности мыслить критически и заставить оставаться в коленно-локтевой позиции.
- Мы не знали, насколько высок процент продажных пропутинских шлюх среди деятелей российской культуры и искусства. Надежда Бабкина, Геннадий Хазанов, Федор Бондарчук, Михаил Боярский, Сергей Безруков, Валерий Гергиев, Николай Расторгуев, Андрей Могучий, Олег Газманов, Олег Табаков в открытом письме поддержали Путина и его действия в адрес Украины.
- Мы не знали, что поребриком в Питере называют бордюр, но, благодаря знаменитому "не заходи за поребрик", мы узнали.
- Мы не знали, что война по-путински - необъявленная подлая война с пытками, убийствами, провокациями, диверсиями, выкалыванием глаз, отрезанием ушей и вспарыванием животов украинским патриотам.
- Мы не знали, что в России есть патриоты Украины и чистокровные бандеровцы, которых мы любим теперь еще больше: Армен Джигарханян, Лия Ахеджакова, Борис Акунин, Олег Басилашвили, Наталья Фатеева, Юрий Шевчук, Борис Гребенщиков, Сергей Юрский, Андрей Макаревич, Валентин Гафт, Андрей Мягков, Михаил Жванецкий, Сергей Гармаш, Марк Захаров, Елена Яковлева, Галина Волчек, Владимир Гостюхин, Федор Добронравов, Леонид Броневой, Александра Яковлева, Александр Балуев, Юрий Стоянов, Станислав Садальский, Александр Розенбаум, Даниил Гранин, Марат Башаров, Сергей Маковецкий, Дмитрий Харатьян, Михаил Кокшенов, Эманнуил Виторган, Леонид Куравлев, Эльдар Рязанов, Андрей Кончаловский.
Теперь мы знаем. Спасибо за науку, Россия.Гори в аду, Вова... после смерти. А при жизни - ПНХ!
СЛАВА УКРАИНЕ!!! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!!
reukraine.blogspot.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501819
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Майдан. Повстання за права,
Проти корупції і зла.
Загиблих славні імена –
Неоголошена війна.
В церквах відспівування, плач.
Верхівки зміна. А палач –
В Росії. Братня сторона?
Неоголошена війна.
Сліди зеленої чуми.
І здача Криму без стрільби.
Угоди – до морського дна.
Неоголошена війна.
Сепаратизм і тероризм.
Обстріляний патріотизм.
Схід, Південь, пискіт – план Кремля.
Неоголошена війна.
Кордон. Під ним чужа броня –
Снаряди. Танки. Страх щодня.
Душа – натягнена струна.
Неоголошена війна.
Це чорне марення якесь!
В тривозі світ і край увесь.
У серці цвяхом і ця весна –
Неоголошена війна.
Та вірим, правда з нами, Бог.
Звільнить Господь нас від тривог.
І вп́аде карою вина –
Неоголошена війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495229
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Глаголять: люби Росію,
Бо старший єси твій брат.
А я тільки ката зрію,
Я зрію, що то - лиш кат!
Немічений, темний воїн,
Що багне урвати шмат
Моєї землі святої...
Хіба таке чинить брат?
Де прерії волі вольні
Засилля ворожих лат -
Неправду мені говорять,
Мовляв, захищає брат...
Брехнею мене толочать!
Поблизу моїх же врат
Зарилися поторочі -
Хто зна вже: чи брат, чи кат?
Замовкніть, сліпці невірні,
Ваш голос гроша не варт!
Московщина Україні
Не брат, а одвічний кат!!!
(11.03.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485162
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
До зброї браття! Всі до бою!
Плюндрують землю вже чужинці.
Війна розв’язана Москвою!
До зброї браття українці!
Війна вже йде, війська Росії,
По нашій топчуться землі!
Вже маску брата та месії
Відкинув Путлер у Кремлі.
Орел двоглавий знову крові
Напитись вдосталь захотів.
Та в нас є сила щоб орлові
Одну скрутити з цих голів.
Щоби в Європу не дивився
А тільки в Азію свою.
У власній крові щоб втопився,
Готові вмерти ми в бою!
За Україну, за свободу
Життя готові положити!
Ми присягалися народу
Свій край до скону боронити!
Ми присягнули душу й тіло
Покласти за свою свободу!
У вічі смерті глянем сміло,
Як личить це синам народу!
10.03. 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484713
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Вже вбралась в червоне намисто калина.
Тумани частіше приходять до нас.
Птахи ось до вирію голосно линуть –
То пізньої осені зоряний час.
Така різнобарвна, така гомінлива,
Мов мрія дівоча у ранні літа.
Зі смутком своїм, наче барви мінливі,
Із серця щороку кудись відліта.
Червоне намисто щораз на світанні
Вертає нас в спогади знову і знов.
Бо сенсом життя є палке лиш кохання
І матері щира та вічна любов.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449244
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 14.02.2014
Розсипалися ідеали по кишенях.
Торгують правдою неначе сирівцем.
Надбавки, мов подачки, видають по жменях.
Чомусь невігласи стають для нас взірцем.
Величність надається силі та парканам.
А дзвони совісті вже тонуть у брехні.
Турбота про народ – то чергова омана.
І з кожним днем стає сумніше жить мені...
11.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424217
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 14.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014
[b][i]Снують по Києву примари –
Наш український Ку-клукс-клан –
Зловіщий вітер, темні хмари…
А командир?.. Паханів клан!
Вбивають, палять, п'ють під Мурку,
Під пильним наглядом... Москви!
Наглядачі, – в погонах урки –
«О, доктор Зорге, хто є Ви?»
Чого вам тут, в країні треба?
Мо’, раптом кровію залить
Нещасний люд?.. В тому потреба?
У тім собача ваша сить?
Так не надійтеся ж, CTEPBOTO:
Хіп-хопо-гопник, інша срань!
Бо патріоти вже в роботі –
Мітлою виметуть ваш клан!
2.02.2014[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476565
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Ой, закружляли круки!
Ой, вороння злетілось!..
Раді ламати руки
І шматувати тіло.
Кличе хтось за горою,
Світить, щоб стало видно.
Та, що була сестрою,
Виявилось – єхидна.
Скаляться вурдалаки,
Лізуть з усіх околиць.
Думають гайдамаки,
Молиться богомолець.
(Ілюстрація з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476352
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Розносить гул не мертвий крок центурій,
Стають у лави люди, не раби.
Надходить день від диму з шин похмурий,
Не хочеш рабства – щось бери й роби.
Здіймай свій дух, якщо себе не можеш,
Допоможи хоч словом, хоч плечем,
Бо українець ти – не подорожний,
Стає ж в країні жарко, аж пече.
Стає важливим – переформувати,
І актуальним – кращих на чоло.
Прийшла пора по справжньому мінятись
Самим, а також видалити зло.
Нові часи безкровних революцій
Уже червоним бризнули в сніги.
Нових героїв рве мороз колючий.
І де ж кінець, де кращі береги?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475704
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Чуєш, чи ні, чоловіче? -
Ребра людські хрустять,
Пси у погонах калічать
Хлопців, старих, дівчат.
Б'ють і вагітних, суки,
Щедро, з ноги, в живіт.
Ллється кийковий стукіт,
Топить майдан в крові.
Що ж ви, хорти державні,
Геть озвіріли вкрай,
Сильна для вас забава
Душу кийком рубать?
Ви упивались болем,
Зойками мирних мас,
Вами гарчали вголос -
Демони і пітьма.
Пащі вдоволені мали
Цербери душ людських,
Була в звірячих оскалах
Втіха й тваринний сміх.
Мо', хтось вночі буянив,
Опір крізь сон чинив?
Мо', це посвята в кияни,
В якості новизни?
Били слабких, беззбройних, -
Звіра ж, що дав наказ,
Мужнім бійцям в погонах
Здати - слабка рука!
Як би то там не було,
Справу розсудить час -
Він за слизьке минуле
Вже не пробачить Вас.
22.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471881
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Давненько не писав щось про кохання,
Любоф-моркоф і "прочії діла".
Безсоння марно мучає до рання...
Куди подівся лірика талант?
Хтось має, як здобуток, за плечима
Вже сотні три віршів про почуття, -
Не "ліпиться" з рядками це сумними
Про повсякденне злиденне життя.
"Банальщини об'ївся хлопець дивний", -
Потичуть пальцем, щедро осміють,
А може ще й почую осуд гнівний,
І критики зженуть на мені лють...
"Відкрий очиці, подивись навколо -
Скрізь квітки та прекрасні почуття,
А ти якийсь, напевно, мозком кволий, -
Все про політику, гріхи та каяття!"
Так...мабуть, люди, світ перевернувся.
Шаленство почуттів і пристрасть скрізь.
Не бачимо самотньої бабусі,
Що в злиднях вже не може стримать сліз.
Щоденно матюки із уст дитячих,
У Раді - знов брехня і мордобій,
З цигаркою і пивом йдуть дівчата,
Для них культура - то гнилий відстій.
Куди не глянь - одні заробітчани,
Не знаю вже країн, які без нас.
В під'їздах і підвалах - наркомани.
Таке воно - життя, що без прикрас.
Пишіть і далі про "любві окови"
Рум'яні перси, тонкий обрис брів.
Це, звісно, актуальніше, панове,
Чим речі, що я нагло вам наплів.
2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472324
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 15.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2014
Моя спроба промуркотіти...
Дивіться, матусю, жоржини цвітуть
на городі.
Життя зачепило осіннім крилом
і мене.
Я став розуміти, що літо не вічне
в природі.
І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх
не мине.
Мені підкажіть, якою насправді
є осінь.
Чи просто врожайна пора, як жовтіє
листок?
Чому на очах появляються сльози,
мов роси?
І в серце вкрадається дивний,
сумний холодок.
Скажу тобі, сину, що осінь дарами
багата.
Колись, в таку пору, була я
щаслива сама.
Живи, так, як жив, а смутку не треба
чекати.
Лише пам’ятай, що за осінню
прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228823
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 12.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Кублиться зима у димарях,
Загорнувши небо у ряднину ;
Задрімали зорі в ліхтарях,
Заховавши місяць у торбину ...
Накошлатив свій кожух туман,
Жмуття вовни кинувши в яругу ;
Вітер заховався за паркан -
Пише на траві пожухлій фугу ...
На дорозі лиже камінці
Хмаровиння, сіяне крізь сито ;
І незвично мовчки горобці
Дивляться із терника сердито ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470525
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Найкращі помирають молодими,
До слави йдуть дорогою страждань.
Величний-бо – не той, хто раб гордині,
А хто життя за істину віддасть…
Великими стають не ті, хто ситі,
Хто в золоті смакує рай земний,
А ті, хто спромоглись для інших жити,
У долі не питаючи ціни.
В Сибірських тюрмах, у засланнях лютих,
Калічилися, заживо гнили.
Словами тяли чорні крила смути,
Щоб свій народ звільнити від імли.
Герої України – в казематах
Нащадкам прокладали світлу путь.
За правду не боялись помирати.
Хай вічно у серцях вони живуть!
Хай подвиг Василя дає нам сили
Пітьму здолати, вийти із біди,
І довести, що маємо ми крила,
Що недарма помер він молодим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470865
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Бурлить, живе і бореться Майдан,
Тут дійсно б’ється серце України!
Козацький дух і цей братерства стан –
Душа співає вільної країни!
Нема страху і відчаю в очах,
Від гордості аж світяться обличчя,
Що дух свободи, волі не зачах,
Немає в мові, вірі протиріччя!
Братерство, воля, щирість і любов
Людей єднають Заходу і Сходу.
На цей Майдан неначе Дух зійшов
І Бог благословення дав народу.
Один народ у єдності своїй,
Він відчуває, бачить міць і силу.
Який величний, ти – Народе мій!
Який у своїй величі красивий!
21.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467563
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
переверні́ть
у собі прапори́ –
жовтим! кольором догори:
жовтий НАД синім –
такий Символ
хай утвердиться у кожній людині,
у кожному «Я» - всереди́ні…
жовтий символізує Духа:
Божий Дух домінує
над природним-синім
у Бого-людині,
де основа – Любов-Єднання,
і навпаки:
над жовтим – синій
домінує у людино-тварині,
де головне – жування,
конкуренція,
інстинкт виживання
…для перемоги у боротьбі –
внутрішній прапор
переверніть у собі:
і стане він знамено́м, символом
верховенства совісті –
над грі́шми і барахлом:
ознаменує
перевагу нетлі́нного
над іржею і попелом –
до Волі
духовно-внутрішній перелом…
синє небо
і достиглі пшеничні поля –
тут ні до чого:
синій – лоно, вода, першоЗемля,
а Жовтий –
символ присутності і верховенства
принципу Бога
пора
повернути лице
до сакрального прапора –
Жовто-Синього:
істинно символічного,
нашого предковічного…
21.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467461
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Кого народ годує і для чого?
Одні плюють в обличчя трударю,
А другі, взявши патика твердого,
До крові б'ють, щоб догодить царю.
І ні стида, ні совісті у грудях.
Байдужість затаїлася в очах.
Бо хто для них оці повсталі люди?
Робсила, бидло, до штанів реп'ях.
Нечистий промовляє їх устами.
Лукавий усміх хоче зло сховать.
Не вбрать у рамку з золота омани.
Пора корито від катів забрать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467320
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
А як кричала влада про фашизм?!
З піною в роті і метала громи!
Яке блюзнірство і який цинізм?
Фашисти вділи беркута шоломи!
Карателі у формі, владні пси,
Майдан вночі, як звірі, обступили.
Так, як фашисти, в ті страшні часи
Людей зігнали і нещадно били.
Ось так палали села із людьми,
Живцем палили нелюди-садисти!
Так на Майдані з нашими дітьми
Чинили владою озброєні фашисти.
Вони себе відчули надлюдьми,
Безкарними, всесильними вождями.
Оскал фашизму виринув з пітьми,
Тюремним смородом та нагаями…
Зірвали маску і фашистську суть
Цієї влади вже не приховати.
Давно її вже бандою всі звуть,
Тож банду треба нам ліквідувати.
15.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466502
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 17.12.2013
На Майдан ходжу – як на роботу,
Фах мені цей до душі припав:
Маю тут про майбуття турботу,
Хоч багато злободенних справ…
На Майдан іду – немов на свято.
Там душею в небо я злечу!
Злагоди і миру там солдати –
В яриві хоругв і кумачу.
На Майдан несу свою надію
Яв творити із безумних снів,
Бо давно про кращу долю мрію
Моїх внуків, дочок і синів!
На Майдані серце моє мліє,
Коли бачу сльози на очах:
В кожному рішучість пломеніє –
Дух звитяги в людях не зачах!
На Майдані вчуся право жити,
Й за дітей смиренно я молюсь.
В мо́лоді свободи вже не вбити –
В молодих я гідності учусь!
Наш Майдан – це університети,
Щирості , сумління – джерело!
Ще прославлять у віках поети
Наш Майдан!.. Що упокорив зло!
17.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466486
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2013
Друже, вітаю! Давно не відписував щось...
Холод, а може, то просто груднева депресія...
В час революції в кожного, звісно, свій льос**
Он за вікном кожен день бачу - мирна процесія:
Діти, студенти згуртовано йдуть на Майдан,
За європейську свободу і за інтеграцію.
В прагненні збутися у черговий раз оман
Гордо крокує надія вкраїнської нації.
Хлопець і дівчина, юні, рука у руці,
Пісня та усмішка. Поряд ідуть сотні друзів їх.
Знав би ти як їм трощили кістки та хрящі,
Як під киями ламались дитячі ілюзії...
Що за доба, що за час, що за світ цей такий?
Скільки тривати ще смуті поміж українцями?
Скоро Різдво... Випав сніг, як і завше - м'який,
Влада, як завше, народ переплутала з вівцями.
Боляче, страшно... Молюсь:"Милостивий Господь!
Не допусти у країні війну та руйнацію.
Кроки вчинити неправильні владі зашкодь
І збережи від невірного вибору націю."
Вітер, мороз... У столиці правує зима.
З думкою тепло, що діти зростатимуть вільними.
Що там у вас? Ти про себе пиши зокрема.
Все. На добраніч! Твої сни хай будуть спокійними.
30.11 - 11.12.2013р. Львів
* обиватель (заст.) - громадянин, особа, яка належить
до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні
права та обов'язки. (Словник синонімів)
** льос - жребій; судьба; участь.(Словарь української мови
Б. Грінченка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465655
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
[i]Не міг пройти повз такої щемної історії...
[/i]
Вам розповім історію одну:
В революційний час Євромайдану
Сидів мій дід і я його онук -
Дивилися новини вранці-рано.
Почувши і побачивши Майдан,
Мій любий дід, що воював роками,
Що бачив, пережив чимало ран,
Стирав з обличчя сльози рукавами.
Закляк і я, в середені ж кипів:
Пекло в душі за неньку Україну...
Думки мої дідусь прошепотів,
І я підтвердив: "Їду... Їду... Їду!"
" - Поїдь, онучку, ти потрібен там..."
Підвівся й з-під матрацу вийняв гроші.
" - Собі на чорний день тут наскладав,
Та чорні дні постукались раніше..."
Майдан гуде, скандує - "Банду геть!.."
І я - його малесенька частина.
А дід тим часом відганяє смерть
І вірить в мене - України сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464722
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Замайданено:за забралами
Лиць не видно, лиш блиск щитів.
Українці, чи ж заблукали ми
На всесвітніх стежках віків?
Протиставлені,протикровлені,
Хоч на всіх - цей один майдан,
і важливі слова - не мовлені,
і на душах - синці од ран.
Ми – народ, нас не можна вбити,
На усіх – єдина земля,
То від кого ж її боронити,
Коли свій у свого стріля?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464607
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
3.
"Ох, не однаково мені"
Тарас Шевченко
А скільки тут відшаленіло орд!
Шекспірові трагедії тривали
Не рік, не два…
Набіги і навали,
Пожежі й ґвалти вистогнав народ!
Свої ординці братньої крові
На чорноземи теж лили чимало.
Коли степами кінне військо мчало,
Чорніло сонце не одній вдові.
Стелив Ярема свій кривавий шлях.
У замках божеволіли шляхтянки.
Благали смерті бранці й полонянки.
Козак бив ляха.
Козака бив лях.
І знов на брата руку здійме брат
В лиху годину розбрату й руїни!
На степових безмежжях України
Проллється сліз і крові у стократ.
Історія насильств і зрад! У ній
Лиш епіцентри,
в ній нема окраїн.
Чи ж неминуче тричі лютий Каїн
Окрадених розбудить у вогні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463827
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 03.12.2013
Скажених псів оділи в однострої,
Та не прикрили їх ненависть, лють!
Це збоченці, злочинці, не герої,
Якщо людей до крові мирних б’ють!
Яка там честь, у них її не було!
Тваринна лють ховається в очах.
Ніхто у спину не приставив дуло,
Щоби з людьми чинити такий жах!
Ця кров пролита на Євромайдані,
Побитих та скалічених дітей
І гімн-молитва в їхнім виконанні,
Набатом гніву рветься із грудей!
Якої ж суки ви смоктали вим’я?
Яким було ж гадюче молоко?
Хто в душі кинув яничарське сім’я,
І отруїв чужинським язиком!
Вони вели себе, як окупанти,
Що спричинило гнів аж до небес!
Та діяли за згодою гаранта,
Що тільки вчора «кинув» нас з ЄС!
Як можна землю рідну не любити?
Як можна не любити цей народ?
Ви не «козлу»* покликані служити,
Що вже один здійснив переворот! **
А що хотіти! Ми ж обрали владу,
Що вчилась демократії в тюрмі.
Тому тепер виходь на барикаду,
Ми все повинні справити самі!
30.11.2013 р.
*В 2004 році виступаючи в Северодонецку на відомому зібрані заявив «нормальних людей намного больше, чем этих козлов, которые постоянно мешают нам жыть». Регіонали аплодував йому стоячи.
**Мається на увазі переворот здійснений за допомогою Конституційного суду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463431
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
Тепер назад нема стежок
Тепер одна дорога -
За тінню втрачених зірок,
Що поблизу порога
Мигтіли ясно, що є сил,
А потім гасли, гасли...
Краплини крові, крик могил,
І біль роздертих гасел
Зганьбили серце молоде,
Убрали волю в терни!
О, де, Народе, твій, о де
Супротив немізерний?
Підтримка молодих сердець?
Наруги нетерпіння?
Вставай! Чекає ярий герць
До смерті, оніміння
Імущих владу бандюків,
І вічно-вічних злиднів!
Волає кличем із віків:
Вставай, Країно, нині!
І не дозволь, і не прости
Ані краплини глуму!
Супротив віщий, голосний
Надривно дме у сурму!
(30.11.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463260
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Хто кого... А світові болить...
Хто кого - і злоба злобу крає.
Просто півні, а були б орли,
Певно, й Україна стала б раєм.
Гроші нахапали, як пси бліх,
Що їм судді, що їм прокурори.
Лущать правду з ними, мов горіх,
По коліна море.
Той, хто нині зверху, - цар і бог,
І вважає: це комусь в'язниці...
Хто кого... А не гуртом, удвох -
Люди ниці.
Їхня зброя - то словесний блуд,
Бо забуті доброта і совість.
То й панує ненависний бруд.
І кінця не має моя повість.
25.ХI.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462756
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs[/youtube]
Виставляю цю пісню вже вдруге, бо тепер можна почути її виконання і подивитися кліпи - наш і Олексія Тичка:
http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs
http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg
Виконує – Ярослав Чорногуз
Запис – Руслан Шевченко
======================
Такої я іще не зустрічав краси!
Ти, наче вилита з ранкової роси.
Відчуй вогонь
моїх долонь,
мій жар цілунками своїми загаси.
Коли зустрінемось, тебе я обійму
й підемо разом зустрічати ми весну,
пташиний спів,
туман садів.
Перед тобою килим з квітів розстелю.
Ти, ніби промінь від далекої зорі,
що спалахнув в моїм вікні, в моїй душі.
Кохана знай
і пам'ятай,
своє кохання даруватиму тобі.
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462684
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
По різні боки барикад
брати стоять.
Неначе й справді вороги...
А тихо як!..
Слова – мечі.
Полігон-парад...
І на брата – брат...
І кожне слово,
немов осколок,
дзвенить на сполох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462609
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2013
Не встигла попрощатися із літом,
А вже у серце осінь зазира
Безвільно догорілим пізньоцвітом -
Холодним торком сивого пера.
Лишилося привілля волошкове
В обіймах медоросяних вітрів,
То ж тягнеться рука тепер до слова,
Розшитого бавовною жалів.
Допоки журавлині перевесла
Маліють у небесній далині,
Останнє світле мрево мляво креслять
Хмаринки позолечено-сумні.
І під крилом у бабиного літа
Корують* душу вижухлі садки,
А на листках віршують пізньоцвіти
Осінні неусміхнені рядки...
(27.08.13)
*корують - в знач. лікують
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451321
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 12.11.2013
Він каже, - Голоду не було,
А був лиш тільки недорід!
Цей нелюд думає, - забули,
Як гинув український рід!
Як вимирали сім’ї, села,
Смерділо трупом по хатах…
До людоїдства нас довели
Живе ще досі в генах страх!
Валялись мертві по дорозі,
На цвинтар звозили живих,
А села були у облозі
Кривавих псів сторожових!
В дітей ці нелюди стріляли,
За ці нещасні колоски!
Людей з села не випускали
І чорні ставили дошки.
Неначе вирок «Чорна дошка»,-
Село приречене на смерть!
Земля в могилах наче в зморшках
Наповнених тілами вщерть.
Все забирали до зернини,
Квасолю з печі, з казанка!
На скибку хліба у дитини
В них піднімалася рука!
Німе благання, - Дайте їсти!
В дитячих зболених очах.
Нелюдський злочин комуністи
Вчинили щоб зронити страх.
Хребет народу щоб зламати,
Коріння вирвати з землі
І божевільна з горя мати
Дитя варила у котлі.
Не знаю, але хочу знати,
Чому Господь на це мовчав?
Чом Україну мордувати
Червоній нечисті віддав?
Господь мовчав, а ми донині
Оговтуємось від біди!
Що ГЕНОЦИД був в Україні
Кацап не визнав і жиди!
02.11. 13 р.
У вірші є констатація відомого факту, що голодомор не визнали геноцидом українців Росія та Ізраїль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458341
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Холодний дощ періщить за вікном.
І тихо прокидається світанок.
Ледь жевріє небесне полотно.
Клубочаться думки так невблаганно.
Так хочеться торкнутися руки...
Та відстань на роки і океани.
Туди де ти, всі продані квитки.
А радість серця - це гірка омана.
Парує чай, пітніють вікна сірі.
От тільки б не прогледіть образ твій.
Мої бажання тонуть у зневірі,
Та погляд у майбутнє ще благий.
Вуста ще не втомились шепотіти
Твоє ім"я у тисячу разів.
От тільки б ти зумів все зрозуміти,
Не засудив .. Бракує більше слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457294
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Журбують вишні в золоті червленому,
Вмочили, мабуть, листя в каркаде
І по хребті, ще де-не-де зеленому,
Сповзло за го́ру сонечко руде.
А хризантем у трави нахурделило,
Мов хто розсипав жмені конфеті!
І листопадить випалене дерево,
Листки-дублони ронить золоті.
Розмито хмари в небі акварелями,
Немов зі збанка вилито вершки,
І не дзвенять сопілковими трелями
Між крон махрових радісні пташки.
Плоди достиглі світять, ніби глянцеві,
У шевелюрах лискають густих,
На яблунево-палевім рум'янцеві
Цілунок сонця бджілкою застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013
* * *
Під ретро незгасного болю
ще спомини теплі ячать.
Та там, де були ми з тобою,
повсюдно печалі печать.
Рілля простирається чорна.
І навіть немає стерні.
Давно, хоч неначе учора.
Ще й присмак медових тернів.
Замріяні ходимо босі
по росах в ранковій імлі.
Чекаю, блукаю і досі...
Та тільки один на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456582
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Де моє дитинство росяними ранками
бігало стежиною поміж сонних верб,
дзюркотлива річечка, названа Сріблянкою,
голубою стрічкою в'ється дотепер.
Лагідно і сонячно пестять душу спомини,
струнами розчулено в грудях забринить:
дзвоники-підсніжники, первоцвіти-проліски
у ласкавих променях квітнуть щовесни.
Ніжність груди повінню серце переповнює:
птахи повертаються з вирію до гнізд.
Вітерець між травами навіває спомини,
мов сльоза за віями - сивий верболіз.
Ластівчиним пір'ячком з отчого подвір'я,
тихим літнім вечором у душі майне,
маминою піснею в синім надвечір'ї
сонячною ласкою огорне мене.
Упадуть до ніг мені весни, що стомились,
зелен-подорожником до моїх доріг.
Те, що серцю любе, що до болю миле,
те, що у житті моїм, наче оберіг.
Ніби зачаровує пісня вечорова,
щедро сіє росами серпанкова рань.
Дзюркотить Сріблянка, квітне в лісі пролісок -
тихий сум доріг моїх, серця не порань!
Ой, стежки-доріженьки, ви були тернистими.
Отча хата пусткою - де згубили слід?
Під хрестом на цвинтарі у могилах приспані
отчі думи зболені - потойбічний світ.
Полиновим присмаком сниться хата з призьбою,
та життя, як річечка - знай собі, біжить...
З джерела одвічного, кришталево-чистого
пити-не напитися, жити - вічно жить.
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232066
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 24.10.2013
Журбує скрипка в п'янім кабаці,
Під стелею димком плояться ноти.
Старий смичок у змореній руці,
Затерті деки, вже без позолоти.
З глибіні еф, образи дише стон
На публіку, за ситу неувагу,
Що жадібно присьорбує бурбон,
Тамуючи душі химерну спрагу.
Порідний гриф, поміж масних столів,
Гойдає елегантними кілками.
Зугарні пальці з струнних ковилів,
Мордують звук точеними голками.
Дзвенить об стійку посміхом мідяк,
Як плата за не вислухану драму…
Німіє скрипка між нічних гуляк,
Останньої струни порвавши гаму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456269
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Стіну поставити значно легше,
Ніж раз у раз будувать мости.
Тепер обоє собі не брешем—
Ми обмінялись давким «Прости»…
Ідеш? Іди! Не спиню. Не встану
І за тобою не побіжу.
Змахну скупеньку сльозу останню
Таку непрохану і чужу.
Вже погляд твій не веде до раю,
Як вів колись через всі світи.
Стою й дивлюсь, як вогнем палають
Між нами спалені всі мости.
Кохання зжовкло,мов лист осінній,
А я ще марила про весну.
Уже не буду твоєю тінню—
Уже прокинулася від сну.
Я відмовляюсь від перемоги.
Слова всі важать не більш,ніж грам.
Душа гріховна аж до знемоги
Іде молитись за тебе в храм.
Уже не склеїти, не з’єднати
Того,що били багато раз.
Нам залишилось лише чекати,
Допоки все полікує час.
І зводим стіни, щоб оминати,
Щоб не зустрітись між ними знов.
І на одній із тих стін розп’яти,
Немов Ісуса свою любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455905
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Там, де темно, і зорі падають,
Не втримАвшись в височині,
Я одне бажання загадую,
Що таке дороге мені,
Що не зламане, не розвінчане,
Із усіх його вибирай!
…Ти згадай оту юну дівчину,
Поведи мене в дивокрай.
Де іще ми такі закохані,
Де торкання, як сон, легкі,
А цілунки палкі, сполохані,
І обійми твої п`янкі,
Де у цілому світі – двоє нас,
Де між зорями наші сліди…
Кажеш, зникло все?
Золотий Пегас
Хочеш,
нас віднесе туди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455753
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Горять багаття зморених дібров,
Зміїться дим туманом у долині.
А небеса, так безсоромно сині,
Під сонцем, що яриться на Покров!
Я мед хмільний дозрілої лози,
В бокал знекровлю краплями крізь пальці.
Юркі́ вітри, безприв’язні скитальці,
Всотають аромат його сльози!
Хай пригостять питвом старий курган:
Щоб аж текло по вусам ковиловим!
І щоби пісня… голосом шовковим -
Та й під гітару айстрових циган!
Щоб смуток перелітних молитов,
Розвіяли крилечка журавлині..!
Все ж, небеса, так безнадійно сині,
У сонці, що ярує на Покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455722
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013
В темряві світла шукаємо,
Сонце – ховаємось в затінки,
Завше щось інше бажаємо,
Мо’ це від тата і матінки.
Взимку бажаємо літечка,
Влітку про зимоньку мріємо,
З’їсти солодкого тістечка
Й випить гіркої уміємо.
Ми за порядки диктатора,
Хочемо теж й демократії,
Проти бездари аматора
Хоч виражали симпатії.
Так ось живемо й бідуємо,
Самі не знаєм що хочемо,
Щось невиразне будуємо,
Плачемо гірко й регочемо.
08.10.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455093
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Затихла пісня ніченьки-циганки,
Сховався місяць в золотій імлі.
Проміння роси випило з світанку
Й вдоволено побігло по селі.
Торкнулося замріяних шовковиць,
Миттєво зарум'янивши плоди.
Проникло крізь квадратики віконниць,
В ранкових снах залишило сліди.
Подріботіло полем у пшеницю,
Посипалась натхненням у рядки.
Поцілувало в щічку полуницю,
В квача пограло з вітром залюбки.
Гойдалось в польовому оксамиті,
Мережило різьбою світлячків.
І в ці яскраво-мерехтливі миті
Весь світ в теплі божественному млів.
Розсипалися бісером волошки,
В коханні зашарівся красень-мак.
Цвіли ромашки-польові ворожки.
А сонце не вгавало, ну ніяк!
РозворушИло лежебоків-трутнів,
Рум'янці всім чіпляло наугад.
А щоб спочити трішки ополудні,
Замаскувалось в золоті кульбаб...
10.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207119386
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349692
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 17.10.2013
Блакитнооке небо зашарілось,
Заливсь рум’янцем сонний горизонт.
Зірки в своїх сузір’ях причаїлись,
З світанком ніч злилася в унісон.
Божественне проміння вже золотить
Верхівки верб і росяні стежки.
Проснувся сад зненацька стоголосий, –
Прийдешній день розспівують пташки.
Лукава хмарка сонечко обняла,
Привласнивши його лише собі. -
Воно ж втекло і знову засіяло,
Цілуючи щоку мені й тобі.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113072507658
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439501
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 17.10.2013
У Карпатах літає сніг,
А у Львові танцює осінь.
Дощ повільний, розмірений біг
Зупиняє в моєму волоссі
І виблискує в ньому. А я
ТОму тішуся, бо діадема
Із дощу - то розрада моя
В цьому світі, де вічна проблема -
Гроші, побут, робота, житло...
Аби краще усе, аби ліпше!
Світе білий з хижацьким єством,
Що тобі до мого крику-віршу?
Що тобі? А мені так болить,
Так судомить і хилить додолу...
Світ - в якому життя, тільки мить,
Світ - в якому не вірять нікому...
Як мара, через натовп іду,
Краплі срібла блистять у волоссі.
Чи написано так на роду?
Тільки я, тільки дощ, тільки осінь...
23.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453415
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 17.10.2013
(Журналістці Валентині Богданівні Байталюк)
У бар, на горнятко кави
Загнала погода зимова.
Там двоє мужчин цікавих
Вели між собою розмову.
- Красива?
- Так, звісно, красива,
Охайна і стильна.
До того ж
Привітна і дуже вразлива,
Сама ж не образить нікого.
- А очі?
- Великі, як вікна
У душу, що вабить розмаєм.
Жіноча в них туга одвічна
За тим, кого й досі кохає.
- Розкішна?
- Як сонячна осінь,
Хоча й на околиці літа
У мріях,
А сиве волосся
Морозом на скронях розквітло.
- Чи любить?
- Так, любить роботу,
Без неї не може і днини,
А по ночах плаче, достоту...
Та зранку до праці.
Мужчини,
Мабуть, іще довго б шептались
За кухлем пінистого пива.
Не втрималась я і озвалась:
- Скажіть, а вона щаслива?
10.10.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454825
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Засумувало небо сірим смутком,
У сонця заболіла голова.
Покрилися печаллю незабудки,
Десь загубилися в траві слова.
Мов баранців, погнав хмарини вітер,
Далеко ген за гори, невидать.
Сльозу з ромашки висушив і витер,
Так ніжно хоче клен її обнять.
І дощик посріблив шибки уранці,
Прозорі намистинки позбирав.
А твій портрет усміхнений у рамці,
Дививсь на мене тихо і мовчав.
Похмурий сум алеями блукає,
Та серце зігрівається теплом.
Тепло, оте, кохання зігріває
І пригортає вірності крилом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454817
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Так і живу…
Сніжком притрушу душу,
Бо серце схолодити мушу
Від вкрай пекельного вогню.
Як пес зализую всі рани:
Може боліти перестане –
Та, що люблю.
Вона в житті,
Така, як вітер віє…
Згорьована, невиправна повія,
Дволика бестія жалю.
Але красива до безтями:
Сирітка з Божими дарами,
Батьками втоплена в гріху.
Але вона моя – єдина.
Одна на віки Батьківщина
За для якої і живу.
О! Україно!
Україно!
Збагнути б доленьку твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273948
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 15.10.2013
Нудьгує небо, сльозами течуть
сліпі дощі пронизливо осінні,
то сіючись, вмивають, то січуть
під свист вітрів алеї тополині.
Безперестанку, протягом доби,
раз-по-раз доторкаючись до шибки,
метляє гілля ветхої верби,
а в хащах десь крізь стогони і крики,
тріщать зі скрипом лісові музики,
і чується відлуння боротьби,
де щезник переховує скарби
під стовбуром тремтячої осики.
Краплини барабанять по дахах.
Про щось буденне булькають калюжі.
І поки смеркне в чистих небесах,
останню зграю в позахмарній стужі
все доганяє одинокий птах.
Незатишно. Та осені – байдуже,
що світло не витворює дива,
з тих пір як сонце світить, та не дуже.
Звичайно, зеленіє ще трава,
та осінь головне не надолужить.
В прискоренні коловороту днів
скидає вечір золоту корону.
Щось пророкують карканням ворони...
В сплетінні грив, мов коні вороні,
розбурхуючи хмари навісні,
ведуть вітри небесні перегони.
Але, буває, вітер розжене
завісу хмар, і на якусь годину
з туманів гляне небо осяйне
і кине людям листопадним днем
останню соломинку – павутину.
І, висохлі, зашелестять дуби,
і запалають вишні над ровами,
а жовті клени протягом доби
всі пагорби застелять килимами.
І пригадаю, як тебе зустрів,
як десь брели по листі ще сухому,
і посмішку, і блиск очей з-під брів,
і потім довгий-довгий шлях додому.
Ось так і літо бабине бліде
згасає, як останнє сподівання,
і щемом безнадійного чекання,
нагадує, – ніколи і ніде
подібне свято більше не прийде,
як це було найперше і востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454253
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Пусто бывает вдруг
Посередине души,
Ходишь постылый круг
Где-то в жилой глуши.
Всеми забыт уже,
Убит собою почти.
Женщина в неглиже,
Глупости мне прости.
Пусто бывает вдруг,
Так, что и свет не мил…
Эй, собутыльник-друг,
Горькую подними!
Выпьем за то, что Путь
В сердце. Долой слова!
Разве в стакане суть?
Разве игла права?
Все это – суета
Посередине души.
Просто ушла мечта.
Живешь - живи не спеши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447424
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 12.10.2013
Осень сыплет и сыплет
Золото на асфальт,
Ветер, бродяга сиплый,
Снова пробует альт,
Лужи морщит упрямо,
Тучи рвет на клоки,
И в оконную раму
Бьют его кулаки –
Достучаться не могут
До ушедшей поры,
До забытого слога
И веселой игры…
Будет иней искриться
Поутру иногда
И тревожною птицей
Проорут поезда,
Чтоб напомнить о лете
И далекой весне,
О счастливом билете,
Не доставшемся мне…
Будет снежная заметь,
Будет слякоть еще…
И застывшая память
Намозолит плечо.
Будет душу елозить
Одиночества хмарь,
Будет сердце морозить,
Как болотную марь…
И глубокою ночью
При отсутствии сна
Вдруг увижу воочию –
Не наступит весна…
Не утешит приятно,
Не поддержит креста…
…И до боли понятно
То, что жизнь прожита…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449492
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 12.10.2013
Уважаемые коллеги! Осмелюсь предложить небольшой экскурс в теорию литературы. Думаю, что данная информация будет полезна многим, тем более, что все непонятные определения, встречающиеся здесь, можно поискать в инете (хотя бы в Википедии) и тем самым повысить свой образовательный уровень.Статья является перепечаткой из "Поэтического словаря" А.Квятковского (изд."Сов.энциклопедия"1966г.)
Особенно прошу обратить внимание на заключительную часть статьи, где говорится о "рифмоделании" В.Маяковского, а также прочесть его ранние стихи (1-й том собр.сочинений), например - "Лиличке","Флейта - позвоночник" и пр. Ведь он был не только т.н. пролетарским поэтом, но и глубоким лириком, стихи которого о любви восхищают и поражают. На них можно учиться силе выражения чувств и умении находить особую ритмику и рифму в стихе.
Желаю всем удачи в стихосложении.
РИФМА (из греч. - соразмерность) — композиционно-
звуковой повтор преимущественно в конце двух или нескольких
стихов, чаще — начиная с последнего ударного слога в рифмуемых словах. В русских пиитиках (16—18 вв.) этот повтор назывался
«краесогласием». Определение Р. как концевого созвучия не сов-
сем точно, так как известны случаи начальных и внутренних Р.
На протяжении истории поэтического искусства структура Р. ме-
нялась и меняется. Не влияя непосредственно на ритмостроение
стиха, Р. тем не менее играет исключительную эвфоническую и
организующую роль в стихе, особенно при строфической компози
ции стихотворения. В античной поэзии рифмовка стиха как си-
стема не применялась; рифмы в античных стихах — явление слу-
чайное, чаще в середине и в конце одного и того же стиха. В евро-
пейской поэзии Р., как обязательный эвфонический и мнемониче-
ский прием, появилась поздно; подобное явление наблюдается в
литературах всех народов. В русской народной поэзии система
рифмовки — также сравнительно позднее явление, хотя отдельные
случаи Р. наблюдаются уже в древнерусских литературных про-
изведениях («Слово о полку Игореве», «Задонщина», «Повесть о
Горе-Злочастии»). Русские т. н. досиллабические вирши были
свободной, не стопной формацией со смежными Р.; по своей струк-
туре они имеют много общего с раёшным стихом и, очевидно, вы-
шли из народной поэзии. Теория Р. русского классического стиха
хорошо разработана; по своим формам и положению в стихе Р.
можно разделить в основном на следующие группы.
По слоговому объему Р. делятся на мужские (ударение на по-
следнем слоге), женские (ударение на предпоследнем от конца слоге),
дактилические (ударение на третьем от конца слоге), гипердакти-
лические (ударение на четвертом от конца слоге). Если Р. оканчи-
вается гласным звуком, она называется открытой, если оканчива-
ется согласным звуком,— закрытой.
По характеру звучания различаются Р.: точные и приблизи-
тельные, богатые и бедные, ассонансы, диссонансы, составные, тав-
тологические, неравносложные, разноударные.
По положению в стихе рифмы бывают: конечные, начальные,
внутренние; по положению в строфе — смежные, перекрестные и
охватные (или опоясанные).
В отношении кратности повторов различаются Р. парные, трой-
ные, четверные и многократные.
Стихи без Р. называются белыми, неточные Р.— «рифмои-
дами».
Особое место в технике русского стиха занимает рифма Мая-
ковского, тщательно исследованная М. Штокмаром. Маяковский
открыл новые методы рифмовки, соответствующей строю его ора-
торского стиха. В статье «Как делать стихи?» Маяковский писал:
«Рифма возвращает вас к предыдущей строке, заставляет вспоми-
нать ее, заставляет все строки, оформляющие одну мысль, держать-
ся вместе... Я всегда ставлю самое характерное слово в конец
строки и достаю к нему рифму во что бы то ни стало. В результате
моя рифмовка почти всегда необычайна и уж во всяком случае до
меня не употреблялась, и в словаре рифм ее нет. Рифма связывает
строки, поэтому ее материал должен быть еще крепче, чем матери-
ал, пошедший на остальные строки».
http://www.stihi-rus.ru/1/Mayakovskiy/200.htm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346143
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 12.10.2013
Так багато минуло вже років
З найтяжкіших часів у житті.
Все залишиться в пам'яті, доки
По землі ще ми будемо йти.
Не такої народ чекав долі,
За що Бог нас так сильно карав?
Були в розпачі ми і на волі,
Тільки хто б нам цю волю віддав?!
Ми жили собі просто, старанно
Все робили, творили добро.
Тільки швидко всіх нас, зовсім рано
Смерті вічне накрило крило.
Це був голод. Був рік тридцять другий.
В нас відняли усе. І життя.
Від землі відділила нас смуга,
Смерть по сходах до неба вела.
Вже пройшло так багато, мов вічність.
Я до неба молитву шепчу.
І тримаю запалену свічку,
І безмовно у серці кричу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453556
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Форма правління – диктатура!
Державний устрій – паханат!
ПРестол посіла проффесура!
Народ для них – електорат!
Верховна Рада – кнопкодави,
В міліції – ґвалтівники!
ПРодажні судді, Боже правий!
Кругом донецькі земляки!
Створили партію, як зграю,
Де все підвладне вожаку!
Невже державу,- Вас питаю,-
Створити мріяли таку?
Братва дорвалася до влади,
Жирують на людській біді!
Народний бунт лиш їм завадить,
Свавіллю край прийде тоді.
По іншому уже не буде,
Ці владу так не віддадуть!
Розперезалися паскуди,
Себе так люди не ведуть!
Чекати треба, що завгодно,
Цих не злякає людська кров.
Але гуртом і всенародно
Бандитських збудемось оков!
22.08.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445002
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 30.09.2013
Як обирати птаха для герба,
Я би обрав, без роздумів, лелеку!
Любов до Батьківщини і журба
Їх повертає до гнізда здалеку.
Живуть лише біля людських осель,
Це завжди наші бажані сусіди,
З далеких їх чекаємо земель,
Що їх приліт від нас відверне біди.
Це символ України, оберіг,
Їх кольори, як доля – чорне й біле.
В нас спільний з ними батьківський поріг
І наші долі, це єдине ціле!
03.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447010
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Синку, рідний,
Дивись…
Не заплющуй
Очей…
Я дістану зерна
У польóвих мишей.
Розітру у руках,
Як у кращих
Млинах…
Тільки не
Помирай…
Їх – поглине хай
Прах…
Згине ця
Солдатня,
Згинуть більшо –
вики,
Зійде нова
Зоря,
Буду я,
Будеш ти.
Ми молитву
Здіймем
І іще
Поживем…
Синку!!! Синку...
Бі - да...
Що ж ти робиш?!!
О - р - д - а...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243190
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 27.09.2013
«КОЖНОМУ – СВОЄ…»
«Кожний досконалий у своїй недосконалості…»
Одні – принижені, розтоптані, забиті…
Не знають як, чому та і куди іти…
Додолу очі згорені… Забуті,
І раді б звітритись… О, Боже, їх – прости…
А ті налякані, тому і галасливі…
Від страху буйствують і сиплять стусани…
По тюрмах маються… Шукають похітливі
Чим біль душі залить…Шестірки й пахани…
Продажні, хитруваті, нечестиві.
Пожадливі – їх рот, як гаманець…
Ці продадуть і Бога, й Батьківщину,
Все грають патріотів, хай їм грець…
Священні воїни – то кшатрії величні,
Що правду люблять розумом й мечем.
За істину стоять на варті вічній
І гнів їх праведний – на злодіїв-нікчем…
Святі…Святі…Провидці прозорливі…
Все бачать, розуміють, бережуть;
Всіх примиряють, люблять – тим щасливі…
Всім мир душі дають, просвітлення несуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451236
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
* * *
Висихає Сула.
В ріднокраї хворіє природа.
Не господарі ми.
І княгиня-ріка – нічия.
Подалась-відгула,
обміліла і втратила вроду.
Тихо стогне.
Ще мить
й заніміє її течія.
Знемагає Сула.
У журбі посхилялися лози.
Помирає ріка.
Та невже надійшов її час?!
Кров у землю ввійшла,
в ребрах русла лишаються сльози.
Тихоплинні.
Невже
екологія душ – не для нас?!
Совість ледве жива
зупинилася ген за дверима.
Упинається щем:
ще недавно тут пристань була.
...Пригадають колись:
тут були білі лілії й риба.
Схаменіться мерщій,
доки ще животіє Сула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450685
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Додому, додому, додому
Під стукіт вагонних коліс
В місцину з дитинства знайому,
Де я народився і ріс.
Де я научився ходити,
Де мама уперше сказав,
Де край свій почав я любити,
Де росами босим гуляв.
Там вишні сягали аж неба,
Хатинка ховалась в садку,
І більшого щастя не треба
Ще раз там побуть на віку.
Побачити рідні куточки,
Почути як річка дзюрчить,
Відвідати милі гайочки,
Вже дуже мені це кортить.
Та може зустріти знайомих,
Згадати дитинство своє,
Безпечних тоді й несвідомих,
Що горенько в світі ще є.
Що прийдеться згодом поїхать,
В далеких пожити краях,
До поту робити і бігать,
Щоб мати родину і дах.
Що згодом потягне додому,
Рідненький побачити край,
Щоб тихо й спокійно потому
Спочити, бо вдома твій рай.
10.03.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425078
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 23.09.2013
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Невже немає більших, ніж Бандера,
що послужили шаблі за добро?
На жаль, немає. Ті списали пера,
а інші брали в ќогута перо.
Який народ, такі його й герої.
Кого тепер узяти за зразок?
Один сидів, а інший щось накоїв,
а решта – знову голови в пісок.
Але ж сидять на всіх щаблях «кугути»
та підглядають з сідала курей.
Це ж скільки ще курчат повинно бути.
Це ж скільки треба сорому в людей,
щоб отаке пропхати у палати?
Тепер їм і Бандера по плечу.
Тепер і Стуса знову можна здати
до православних в потяг палачу.
Виполюється тихою сап́ою
недоторканне в еверестах душ,
А де поділось клятвене, –[i] не руш –[/i]
потомкам заповідане Ордою?
Тепер їм платять Юдині дукати,
щоб розміняли їх на мідяки.
Як тяжко все це бачити і знати.
Що з наших дуль? Що можуть кулаки?
Гріхів ще не спокутали батьки.
То що і нас ще будуть проклинати?
А ми в халупах, наче у чертогах,
чекаємо прийдешній благовіст.
Суспільство хворе мучиться в пологах.
Обжертись і розлізтись по барлогах –
оце і є життя найвищий зміст?
Оце за це потрібно борюкатись?
За це герої проливали кров?
Та лиш від цього гріх за меч не взятись...
Та тільки дух козацький охолов.
Та ми ж терплячі. З нас здирають шкуру
і гонять від корита до хліва.
Для чого ж та музейна булава?
Кипить. Кипить Мазепинська натура.
Тремтить. Тремтить в «кугута» голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439231
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 13.09.2013
Не ждіть добра, коли забули,
де народились і зросли,
і не журились за минулим,
в якому іншими жили.
Хоч тільки й того, що на згадку
одна місцина на кутку,
де і на сьомому десятку
ще станеш на дубову кладку
в позеленілому ставку.
Пройдеш місточком до криниці
по першій стежці луговій,
зіп’єш студеної водиці
і все минуле освятиться
в далекій пам’яті живій.
Хоч того всього вже немає.
Кочує вимерле село.
Обійстя терням поросло.
Але не те в нас проминає,
чого душі не вистачає,
а те, чого в нас не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448839
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2013
Я прошу Вас усіх, на колінах молю,
Мої рідні брати, мої сестри!
Доки будемо ми в українськім краю
Цей важкий хрест в житті своїм нести?
Доки будемо ми у розбраті, в борні,
Волю свою і розум ділити?
А тим часом вони, як ті круки чумні,
Не дають в Україні нам жити.
Все забрали у нас, що лиш тільки могли,
Наc на захід і схід розділили,
Навіть те, що святе, навіть наші церкви,
На частини вони роздробили.
Колись наші князі у великій борні
Наші землі в єдине єднали,
Так чому ж тоді ми, України сини,
Так все легко чужинцям віддали?
Обєднаймось разом, обнімімось усі,
Повернім нашу честь, нашу славу!
Хай повстане вона, Україна моя,
У велику Соборну державу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308850
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 05.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2013
О хто ти, хто забрав мій спокій?
У мріях стиглі зорі розливав,
І дарував в лугах зеленооких
Для серця купіль із цілющих трав
Носив мені вінки із ніжних лілій,
Духмяним вітром біль мій цілував,
Чарівну музику у снах ванільних
Дощем на лірі дивострунній грав.
Натхненням фарбував небес висоти,
Красою обіймав мою печаль…
Благаю, покажи себе… О хто ти?!
Зірви завісу золотих мовчань.
Прийди із снів заквітчаних, проникни
Смарагдовим промінням у вікно,
І стань моїм… Бо я до тебе звикла,
Бо я люблю… люблю тебе давно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351410
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.08.2013
Відпочиваю я від рим –
Пишу прозові афоризми:
Мене не тішить вже ні Крим,
А ні поетові харизми…
Я хочу враз втонути в рай
Духмяних трав, п’янких покосів…
Нехай буя наш рідний край,
Нехай земля дари приносить!
Та щось не тішить милий рай,
Не п'ються всмак меди і води:
Плюндрують пси наш рідний край,
Твою, Вкраїно, пишну вроду...
Щоб нам щасливіше жилось –
І мужу, і тендітній жінці, –
Вже час робить з землею щось,
Із краєм нашим, українці!
Втришию гнати «янучар»,
Заброд, манкуртів, злих чужинців;
Очистить землю від примар,
Які ганьблять нас, українців!
Ми, як один, усі в ряди
За свою неньку впоруч станем.
Повстань, Вкраїно, та іди,
Як Гетьман* наш, єдиним станом…
Бо ж недарма тут землю цю
Господь для щастя нам окраяв!
Женіть паршиву геть вівцю
З землі, що має бути раєм!
[b]Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –[/b]
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
__________
*Гетьман – тут Богдан Хмельницький.
02.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2013
Буяють квіти гарні у садах-,
Троянди,айстри... .Різні аромати,
Та сниться часто у ранкових снах
Цвіт чорнобривців батьківської хати.
Беру квиток і їду до села,
Зійшов в ранковій тиші із вагону,
Через жита,де стежка пролягла,
Іду в село з самотнього перону.
Повзе туман по полю до ріки,
Цвіркун виводить пісеньку знайому.
Забиті вікна,на дверях замки,
Я запізнивсь до батьківського дому.
Лише в кутку, в траві між будяків,
Два чорнобривці лячно виглядають,-
Цвіт самоти з моїх ранкових снів,
Він про життя мені все нагадає.
Беру в долоні квіти ледь живі,
Вдихаю в груди присмак гіркуватий,
Які ж буваєм ми ще молоді,
Виходячи в світи з своєї хати.
Сповзла сльоза з щоки на пелюстки,
Забилось серце,ледь здригнулись груди,
Все як в дитинстві. В небі ластівки,
Лише батьків нема і вже не буде.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113072908320
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440305
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 31.07.2013
У народу могО нині свято,
А святкового настрою - нуль.
Надто в нашому Краю багато
Розвелось претендентів для куль.
Може, замість величних салютів,
Розпочати крутезний відстріл?..
У майбутнє для чого тягнути
Стільки тих недоторканих тіл?..
Кажуть митний союз їх жадає,
Хай бере, ще доплатимо ми!
Сили вже у народу немає
На ті сім'ї з ріднею, дітьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434121
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Всім жертвам злощасної операції «Вісла»,
матері моєї дружини Коваль Г.М.
П Р И С В Я Ч У Ю
На лавочці, під хатою сидить
Старенька жінка з добрими очима.
Втомились ноги, сіла лиш на мить,
Від сонця на чоло сповзла хустина.
Задумалась про швидкоплин життя,
Про свою старість, сиву й одиноку,
Про те, куди немає вороття
І про дитинство, і сумне й жорстоке.
Жорстоке, бо лишилось в давнині,
В жахливих спогадах трагедії людської,
Десь за кордоном, на чужій землі,
Хоча тоді і не була чужою.
Там народилась, там вона росла,
Війну злощасну з болем пережила
І підлітком зовсім іще була,
Коли ціле село вночі спалили.
Це на Надсянщині «гуляли» «крайові»
І виганяли люд з своїх поселень,
У Пискоровичі ввірвались вони в сні
І всіх вкраїнців (майже без обмежень)
Загнали в школу, хто у чому був,
І розстріляли у звіринній люті...
І дотепер той автоматний гул
Дзвенить у скронях, не дає заснути.
Таке дитинство. Ще донині страх
Іде за нею, причиняє муки,
Хоч залишилось все у тих краях.
Росла ж бо тут, тут її діти, внуки.
І правнучата прибіжать з садку
Щось запитать в старенької бабусі
І зараз тут, на лавці, в холодку
То наче вічність - ота мить розлуки.
Не одинока, та якась сумна
В тривогах і думках чекає часу,
Коли вбіжить щаслива дітвора
Й веселим сміхом спогади загасить...
Ще пам*ятає обгорілий храм
І кров, що запеклася на стежині,
Відважна полька їх спасла отам,
Сказавши, що вони її родина.
Вони - це п*ятеро маленьких діточок
Та її матір з немовлям в корзині,
Потім дорогою, всю повною пасток,
Сюди дісталися, де і живуть понині.
Та й тут спочатку їх не прийнялИ,
Подовгу називали чужаками,
Чи лемками. Та все ж роки пройшли
Й життя розставило усіх, як слід, місцями.
Хотіла ще згадати голод, біль -
Та відчинилась хвіртка на подвір*я
І теплі рученята звідусіль
Прогнали враз усі сумні видіння...
Лиш сльози не спинили на очах.
«Чого ви плачете, бабусю?» - запитали.
«За вас боюся!» - мовила в сльозах,
Обняла щиро і розцілувала.
Пискоровичі – наша спільна рана
Минуло вже 65 років від часу масової депортації українців із їхніх батьківських земель, які внаслідок установленого наприкінці Другої світової війни радянсько-польського кордонного розмежування відійшли до повоєнної Польщі.
Хоча тодішні правителі називали це примусове виселення “добровільною евакуацією”, важко уявити, щоб понад 700 тисяч українців Холмщини, Південного Підляшшя, Надсяння та Лемківщини – споконвічно корінних мешканців цих країв – чомусь раптом поголовно захотіли покинути рідні оселі, святині, могили предків і добровільно їхати до “більшовицького раю”.
Насправді ж місцевий український люд змушений був покидати рідну землю, насамперед через повсюдні напади польських боївок, грабежі, вбивства місцевих українців, які на Холмщині почалися ще в 1942-1943 рр., а в Надсянні сягнули апогею навесні 1945 р. Попри це, офіційно встановлених термінів виселення не дотримувалися, тому з вересня
1945 р. “добровільну евакуацію” проводили спеціально підготовлені вояки трьох дивізій Війська Польського. Декілька годин на збір – і під солдатським конвоєм валки українських селян покидали свої домівки та прямували до визначених залізничних станцій, очікуючи там іноді декілька тижнів просто неба на товарні вагони, щоб потім ще тижнями в антисанітарних умовах добиратися до місць свого майбутнього поселення. Саме так депортували абсолютну більшість українців Любачівського, Ярославського, Перемиського, Ліського та Сяніцького повітів.
За неповними даними, під час депортації українців від середини жовтня 1944 року і до її завершення в липні 1946 року було вбито приблизно
20 тисяч українців. Символами тієї трагедії, зокрема в Надсянні, стали Павлокома (366 жертв), Пискоровичі (декілька сотень жертв), Гораєць (198 жертв), Березка (180 жертв), Малковичі (154 жертви), Бахів (90 жертв)
16 квітня 1945 р. представники радянської переселенської комісії в супроводі кількох озброєних червоноармійців покликали велику групу місцевих українців до школи на збори, пов’язані з їх переселенням. Їм обіцяли захист від можливого нападу озброєних польських боївок. Перелякані люди повірили, що червоноармійці справді захистять їх від чергового пограбування і вбивств, тож зібралися в школі та біля неї. Але десь о третій годині ночі 17 квітня 1945 р. до школи під’їхали кілька підвод з озброєними польськими бандитами. Червоноармійці покинули зібраних людей напризволяще і зникли. Бандити “Волиняка” і “Кудлатого” оточили школу і навколишню територію та почали розстрілювати українців.
«Львівська газета» 32/8399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198432
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 28.06.2013
Пахне вечір ваніллю,
полуницями й медом,
у хмелю буйнотрав'я
чути брязкіт цикад,
під лимонним серпанком
оксамитовим пледом
загорнувся духмяний
позіхаючий сад.
У келішках дзвіночків
снять посріблені роси,
мов у люстрі, відбивши
павутиння зірок.
У гущавину лісу,
через во́гкі покоси,
прошмигнув хутко місяць,
мов рудий ховрашок.
А в сатинових пасмах
лоскотливої річки
промайнула наяда*,
мов рибина, прудка...
І на гілці вербиці
клаптик синьої стрічки
тріпотів, наче бабка,
полохливо легка.
*Наяда - німфа озер і річок в античні міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433190
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
-Они выращивают демократию между политическими сорняками!
-Политики учат нас, что историю лучше переписывать в отсутствии её первоисточника!
-Афорист может писать молча, когда все говорят!
-У него самое заурядное лицо под маской гениальности!
-Как часто история человечества — это смирительная рубашка на теле реальности!
-Многие читают между строк, когда всё написано между букв!
-Реалист выдавливает из себя не только раба, но и других постояльцев!
-Капля никотина убивает лошадь, а всадника поднимает в его собственных глазах!
-Если ваши дела процветают, значит пора выпалывать сорняки!
-В нашей политике можно накачать даже мускулы нимба!
-Больше всего золотых рыбок водиться в словесной воде!
-Он далеко пойдёт, если перестанет бить ногами по словесной воде!
-А наша политика- это ударная добыча избирателей из словесной воды!
-Только наши люди могут выдавливать из себя рабов, находясь в тюремных камерах!
-Демократы втайне побаиваются, что светлое будущее наступит в хижинах, а не во дворцах!
-А на самом деле мы рождаемся только тогда, когда умирают все наши страхи!
-Нам необходимы все политические свободы, чтобы спокойно жить в рабстве!
-В борьбе между голосом крови и чужой фонограммой побеждает минута молчания!
-Никто не бывает доволен той обезьяной, от которой произошёл!
-Политическая карьера- это когда твоя точка зрения становиться чужой мишенью!
-А наш парламент — это самая большая в мире спичечная коробка с тараканами!
-Украинский националист так расхваливают свою землю, как будто подсовывает её под чужие сапоги!
-Есть много способов понять женщину, но не один из них не касается её слов!
-Напрягите свою память, и вы вспомните, что именно вам надо забыть!
-Если вы перестанете голосовать за политиков, то они научаться избираться самостоятельно!
-Чтобы увидеть что-то новое, эгоисту надо просто посмотреть на себя со стороны!
-Я смогу управлять только той страной, которая не будут мною командовать!
-В реальной жизни научная фантастика ограничивает политикой!
-Миражи светлого будущего могут подняться только над словесной водой!
-Меньше всего грамматических ошибок делают люди, которым не разрешают писать!
-Неужели общественное мнение — это всё, что мы думаем о самих себе!
-Первый долг нашего политика- превратить свой язык во всенародное достояние!
-Самое главное в политической борьбе- не стать пленниками во время мирных переговоров!
-Разумной жизни на других планетах не существует потому, что там нет наших политиков!
-Политический художник рисует действительность не глядя на оригинал!
- А наши политики заставят людей спуститься с деревьев, если посадят лес на болоте!
-Людоеды идут в политику только в том случае, если им нечего есть!
-Несправедливость по отношению к врагу может вернуться от лучшего друга!
-Угрызения совести обычно начинаются там, где она потеряла зубы!
-Оптимисты смотрят с высоты на кладбище!
-Они носили траур только из эстетических соображений!
-А под свободой совести они понимают веру народа в божественность своего лидера!
-Свободные люди делятся на хозяев и их начальников!
-Из всех научных открытий только закон инерции стал государственным!
-А чтобы повысить веру в себя, он готов на любые унижения перед начальством!
-Иногда все говорят о чистоте в государстве, а хочется промыть мозги!
-А наша страна идёт к светлому будущему через каменный век!
-Из всех живых существ человек меньше всего похож на Бога!
-Не так страшен чёрт, как общественное мнение о его внешности!
-Сколько не растворяйся в толпе народа, а от одиночества не уйдёшь!
-Истинный гений зарабатывает не на жизнь, а на всенародную память!
-На старости лет ему удалось выделиться из толпы редкими болезнями!
-Если реклама — двигатель торговли, значит цена является тормозом!
-Я многому научился в этой жизни , когда перестал слушать своих наставников!
-Сбалансированная на словесной воде экономика.
-Недостаток точек опоры увеличивает размеры толпы!
-Вокруг столько точек зрения, что посмотреть некуда!
-Если у нас есть свобода слова, значить за минуту молчания будут преследовать!
-Оптимист всю свою жизнь ведёт борьбу за свободу передвижения по минному полю!
-Самые глубокие следы в истории оставляют языки политиков!
-Настоящую сплетню никакой правдой не прикроешь!
-Сколько можно изготовлять колючую проволоку из извилин своих избирателей!
-Сплетни — это яркая фантазия серости!
-Самый простой способ уничтожить в обществе дикого зверя- научить каждого человека любить животных!
-А ваши извилины чужими языками нарисованы!
-А во время борьбы за мир они обещают победить всех пацифистов
-Только один человек из миллиона способен понять, что его со всех сторон окружает толпа!
-Судя по количеству людей, животный мир уже давно перенаселён!
-Рациональных зёрен обычно не хватает на посевную компанию!
-Дорога человеческой цивилизации к прогрессу проложена политическими дикарями!
-Политики возвели такой экономический фунда¬мент, что на нём невозможно построить даже землянку!
-Прогресс нашей цивилизации можно заметить и по дороге на эшафот!
-Самый лучший способ быстро увеличить свой капитал- никогда не тратить деньги на пищу!
-АДРЕНАЛИН – это молоток, который бьёт по человеческой голове изнутри!
-Как часто альтруизм- это любовь к самому себе при помощи толпы эгоистов!
-Начинающий бизнесмен считает сделку успешной, когда деньги не помещаются в кулаке!
-В этом коллективе только одинокий человек может почувствовать себя точкой опоры!
-Все мы находимся за чертой бедности, но зачем её рисовать вокруг своих ног!
-У нашей соседки широкое поле подозрения!
-А наша соседка после смерти будет дверным глазком в райских вратах!
-И только благодаря телевидению учённые получили доказательства массовых галлюцинаций!
-А может наш политический театр борется за звание анатомического!
-Если политик уже набрал в рот словесной воды- значит скоро поднесёт спичку к языку!
-Большинство наших людей счастливы, когда тонут в словесной воде!
-Толерантность — это способность человека находить капли совести в голосе крови!
-Политическая грамотность — это умение находить цензурные выражения в словесной воде!
-Дайте верующему человеку точку опоры и он поставит не неё свои колени!
-А я верю в привидения, если они не дают политических обещаний!
-Кончились времена охоты на ведьм, ибо всем понадобились их услуги!
-Светлое будущее — это то, во что современные политики превратили советскую экономику!
-Порою чувствуешь себя таким свободным человеком, что страшно сорваться с поводка!
-Способность краснеть перед избирателями — это политическая проказа!
-Политтехнологи были всегда, но раньше они умели хотя бы врать!
-Многие политики качают икроножные мышцы, когда принципиально сидят на своём!
-Не рой другому яму, если вы ходите по одной тропе!
-А если ты не можешь настоять на своём- маршируй по оппонентам!
-Человеку свойственно ошибаться в чужих диктантах!
-Не рой другому яму под своим фундаментом!
-Подставляя ногу своему оппоненту обрати внимание на его постамент!
-Как часто супруги бьют горшки только потому, что летят тарелки!
-Если вам не дают слова сказать, значит собираются подарить фонограмму!
-Даже политический ноль может разделиться на разные партии!
-Пламенные лозунги лучше всего слышны в эпицентре теракта!
-ЕМУ ДАЛИ ПОЛНУЮ СВОБОДУ ПЕРЕДВИЖЕНИЯ, А ОН ЧЕКАНИТ ШАГ!
-КАК ЧАСТО ПРЕДВЫБОРНАЯ УРНА СТАНОВИТЬСЯ ВЫГРЕБНОЙ ЯМОЙ!
-И только политически озабоченная женщина умывая руки в словесной воде заботиться о чистоте ногтей!
-Он выйдет в люди, если они не будут стоять на его пути!
-Они выросли из пелёнок, когда перестали пускать в них свои корни!
-Сначала убрали земную ось, а потом начали жаловаться на отсутствие точки опоры!
-И минуту молчания можно повторять при помощи скандирования!
-Многие политики объявили бессрочную голодовку народа за деньги налогоплательщиков!
-Многие политики считают своих избирателей шахидскими поясами!
-А предвыборные обещания можно намазывать только на шахидские пояса!
-Давно пора выбивать импортные ковры из под ног политической пыли!
-И только полицейское государство может делать концлагеря из воздушных замков!
-Дайте ему светлое будущее и он сделает из него полицейское государство!
-А у наших чиновников райские врата будут бумажными!
-Давайте соглашаться только с теми, кто нам не противоречит!
-Многие наши политики молятся своим богам у подножия статуи свободы!
-Многие политики разрушают прошлое, чтобы оно перестало строить коммунизм!
-Он так резко поднялся с колен, что сломал ноги своему спонсору!
-А наши политики научились бороться с исторической правдой за своё светлое будущее!
-Как часто наши хижины- это лучшие фундаменты для дворцов!
-Ничто так не укорачивает наш путь, как дорожные знаки!
-Как часто судьба бросает вызов, а человек ловит проблемы!
-У НАШЕГО ГОЛОГО КОРОЛЯ КАРМАННАЯ ДЕМОКРАТИЯ!
-ЕГО ВОЗДУШНЫЕ ПОЦЕЛУИ ВЫЗЫВАЮТ ВЗРЫВНУЮ ВОЛНУ!
-Он знает себе цену, когда продаёт окружающих!
-Они построим для себя правовое государство из чужих наручников!
-Как просто защищать честь мундира, если под ним спрятан шахидский пояс!
-Он стал средством передвижения для взрывной волны!
-И только в нашей стране ветер перемен может стать террористическим актом!
-Он оставил на земле только следы интимной близости!
-И взрывная волна может наполнить паруса!
-Не позволяйте своей кардиограмме превращаться в чужую линию жизни!
-Если диктатора мучает совесть, значит в тюрьмах кончились заключённые!
-Мастера пиара устанавливают рекламные щиты на политических нимбах!
-Как часто извилины политиков становятся шахидскими поясами!
-А над Украиной весит дАмоклов меч!
-Их политический корабль был катастрофически непотопляем!
-Многие проблемы появляются у нас в подарочной упаковке!
-Хватит раздувать мыльные пузыри до размеров точек зрения!
-Они украшают свои нимбы нашими точками опоры!
-Иные личности раздваиваются только на дверные глазки!
-Утопающие в словесной воде дышат ветром перемен!
-А для диктаторов лучшими гражданами всегда будут виселицы!
-Он вылетел в трубу только потому, что видел свет в конце тоннеля!
-Одна голова - хорошо, а корона всё равно на другой части тела!
-И только в коридорах государственной власти точка зрения становиться лабиринтом!
-Многие политики воспринимают головокружение от власти, как работу мысли!
-Каждый чиновник может иметь своё мнение, но это не входит в его обязанности!
-А детектор лжи наши политики могут пройти только при помощи предвыборных обещаний!
-Цель политической борьбы в том, чтобы выдавить из себя врага в оппонента!
-Факты называются упрямыми, если не считаются с нашими аргументами!
-Современные геростраты не поджигают дворцы, а объявляют их собственностью оппонентов!
-Ещё одна политическая реформа и шахидский пояс будет нимбом!
-Ему помогли умереть своей смертью!
-Он стал вперёдсмотрящим только в толпе знаменосцев!
-Учитесь наслаждаться демократией, которая записана на фонограмму!
-Больше всего голый король боится, что его оденут в гуманитарную помощь!
-Процветание государства политическими сорняками!
-Современного политика формирует лишь то общество, которое не желает спуститься с деревьев!
-Экономические реформы существуют для тех, кто может понять политических вождей!
-А для политического взлёта иногда достаточно сложить крылья по швам!
-Многие украинские историки всё время ковыряются тризубами в могилах!
-До каких пор демократия будет застраиваться точками зрения!
-Современный школьник может решить любую задачу не шевеля мозгами!
-Пытливый школьник спрашивает учителя, если другого способа сорвать урок нет!
-ПОЛИТИЧЕСКАЯ БОРЬБА – это рак точек зрения с метастазами в обществе!
-Политическая борьбу могут вести только воры- ведь она всегда идёт на деньги налогоплательщиков!
-Парламент- это всегда казино, где крутятся наши деньги!
-Он доказывает потомкам свой авторитет, вписывая себя во все энциклопедии!
-Судьба человечества не зависит от переписанной истории!
-Всеобщие ценности создают пленные, пока победители переписывают историю!
-Политтехнология — это серое вещество на службе у серости!
-Он поступает честно только там, где не может ничего украсть!
-Многие политики переписывают историю, чтобы сохранить чистоту словесной воды!
-Когда в политике заговорила совесть, он назвал её служанкой оппозиции!
-А нормальному человеку даже не придёт в голову выбирать себе нимб на свалке истории!
-До каких пор мы будем прыгать с высоты оптимизма в пустой кошелёк!
-Люди изобрели автомобили, чтобы лишить себя точек опоры!
-Речи многих политиков настолько злободневны, что никогда не пользуются вчерашними фонограммами!
-Он горит на работе, оставляя ожоги на телах своих подчинённых!
-Всю свою жизнь он подражает своей совести- грызёт окружающих!
-Глядя на него веришь, что такой сможет сочинять эпитафии даже для бессмертных!
-Эпитафии: Здесь лежит человек, который стал бессмертным только благодаря некрологу!
-И на шахидских поясах бывают генеральские лампасы!
-А не слишком ли много нимбов стало источником света к конце тоннеля!
-Если вокруг нас одна несправедливость, значит пора искать повод для оптимизма!
-И только наш человек может расправлять свои крылья в рамках чужого нимба!
-Справедливость популиста наступит, когда у всех миллионеров кончатся деньги!
-О справедливости всегда проще мечтать, чем наказывать несправедливых людей!
-Если два политика придерживаются одного мнения, значит оно касается их оппонентов!
-Океаны человеческих слез постоянно тонут в словесной воде!
-Народными слезами может подавиться только плачущий!
-А наши политики стойко переносят проблемы своего народа!
-Я знаю не так много, чтобы верить переписанной истории!
-А власть в нашем государстве уже давно принадлежит светлому будущему политиков!
-А чтобы уберечь своё государство от коррупции он берёт взятки только под его надзором!
-Политический опыт — это умение политика менять свою партию ещё до её развала!
-Политический вкус — это искусство предавать словесную воду ради смены бутылки!
-Далеко не каждому политику удалось переписать историю своей болезни!
-Этот политик сможет войти в историю, только выдавливая из неё героев!
-Если у политической истории нет скелета, значит она подобна амёбе!
-Любой брачный союз с течением времени может стать Советским!
-Проще обрести государственную независимость, чем иметь независимую историю!
-А древние герои не могли делать историю при помощи компьютерных игр!
-Современная молодёжь не может понять, что история Отечества не зависит от компьютерных игр!
-А наша истории подобна хрустальной вазе на краю письменного стола!
-Самым надёжным гарантом свободы слова всегда будет чужая фонограмма!
-Я слышал такие грязные сплетни о прошлом, которые могут стать только учебниками истории!
-Есть учёные, которые готовы поверить только той истории, которую перепишут собственными руками!
-В основе исторических сплетен лежат научные галлюцинации политиков!
-Чем больше в новейшей истории белых пятен, тем грязнее руки её авторов!
-Авторы учебника истории не должны быть строителями развалин государства!
-И снова политические сплетни были приняты за свободу слова!
-Не будите во мне свидетеля преступления!
-Многие политики так быстро шагают в ногу со временем, что стрелки часов остаются далеко позади!
-Не каждому современному политику по плечу звание всадника без головы!
-И только побывав на необитаемом острове начинаешь верить в насёлённость толпы!
-Многие наши политики танцуют свои ритуальные танцы на кнопках для голосования!
-Политики выращивают свои извилины на кнопках для голосования!
-От переписанной истории за нашими спинами появляются развалины!
-Избиратель припарковал свою точку опоры под ногами у политика!
-А если вам нечего терять в этой жизни- доверьте это дело политикам!
-А чтобы всю жизнь ничего не делать, надо сначала построить для себя высокий постамент!
-Они строят наши точки опоры на батуте!
-Многие политики местного масштаба постоянно играют в городки!
-Политика- это шахматная доска, заваленная краплеными картами!
-Святой человек под прессом чужого нимба.
-Он ведёт гражданскую войну за освобождение своей точки зрения от окружающей действительности!
-Его раздвоенный язык идеально подходит для составления словесного портрета!
-И только политические людоеды знают, чем накормить свой народ!
-Заставь дурака Богу молиться, но сам на колени не становись!
-Они могут сделать эстрадную звезду из любой спички!
-И со своей колокольни можно звонить пол чужую фонограмму!
-Бедность - не пророк!
-А наш народ уже давно научился жить и работать в чужом шахидском поясе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432989
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Заміжня дочка питає поради у мами:
- допоможи розібратись мені з почуттями:
Я кохаю чоловіка, як вірна дружина,
Та зустріла нещодавно іншого мужчину.
Закохалась до нестями, без нього не жити!
Підкажи мені, матусю, що мені робити?
Мати дочку пригорнула: Доню моя мила,
Два кохання, як дві квітки, ти в серці зростила.
Одна квітка чиста й ніжна, благородна й тиха,
Інша - як шкідник отруйний розквітла на лихо.
Вона, гарна і яскрава, може першу вбити.
То ж сама вирішуй, доню, яку з них полити.
Без уваги і турботи квіти засихають.
Тільки нерозумні люди бур'яни плекають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432609
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає...
Тарас Шевченко
Узбіч нового міжміського тракту,
Що стрімко мчить у невідому даль,
Стоїть осиротіло пустка-хата –
Віків нових пекуча пектораль.
У ветхій стрісі видно ребра-лати,
У стінах – темня вікон, мов бійниць:
Надію на шибки їм не плекати,
Вже не блищати склом очей-зіниць.
Дріма садок вишневий коло хати.
Хрущі над ним давно вже відгули,
І не співають більше там дівчата,
Й плугатарі з торбами в світ пішли.
Там вже ніхто нікого не навчає,
Бо матері душа давно в раю.
І соловейко дітям не співає,
Бо діти розбрелись в чужім краю.
Один склав голову в лісоповалі,
Варив в Магнітці інший вбивчу сталь,
А ті – шлях Соловецький торували,
Стражденний шлях у вічність і печаль.
...Немов старенька, посивіла мати,
Що в тузі вийшла сина виглядать,
Чатує обіч шляху пустка-хата,
Жде не земну, а Божу благодать.
Стоїть самотньо, тихо... Що й казати –
Мовчання тут гучніше зичних слів!
І дивиться журливо хата-мати
Услід нащадкам в докорі німім...
А там, в граніті – пам'ять красномовна:
У лівій – кепка, права – в далечінь...
І тисне серце сором невгамовний
І смутку незбагненна глибочінь.
28.04.1993,
Чернігів — Варва
____________
Муз. авт. Див.: На відстані : поезії, пісні /
Олекса Удайко. - К. : [б. в.>, 2007. - 95,
[4> с. : іл., ноти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394203
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 16.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431290
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 14.06.2013
ЯК ХОЧЕШ ТИ ЗРОБИТЬ ДОБРО -НЕГАЙСЯ .
КОЛИ ЗАДУМАВ ЗЛЕ -ПОКАЙСЯ .
ЗУСТРІНЕШ ДРУГА НА ШЛЯХУ. ТО ПРИВІТАЙСЯ.
ПОБАЧИШ НЕДРУГА- НЕ ВІДВЕРТАЙСЯ.
ЯК ЗРОБИШ ДОБРИЙ ВЧИНОК- НЕ ХВАЛИСЬ.
ЗГАДАЙ ПРО ТИХ .ХТО ДОПОМІГ КОЛИСЬ.
В ЖИТТІ БУВАЄ ДОБРЕ Й ЗЛЕ .
ТА ЗАВЖДИ ПАМЯТАЙ ПРО ГОЛОВНЕ :
ЗУМІЙ ПОДЯКУВАТИ БОГУ.
ІТИ НА ПРАВЕЛЬНУ ДОРОГУ.
НЕ ЗБИТИСЬ ЗІ ШЛЯХУ В НЕГОДУ .
ІЗ ЧИСТОГО СТРУМКА ЧЕРПАТИ ВОДУ
І ПАМЯТЬ ЗАВЖДИ БЕРЕЖИ
ПРО ТИХ .ЩО В ВІЧНІСТЬ ВІДІЙШЛИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418351
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 11.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
А може це уже в крові –
Здихати мовчки попід тином?
Смердіти трупом у рові,
Чи з’їсти з голоду дитину?
Невже таки зробили з нас
Німе, тупе, покірне бидло?
Невже дух гідності погас,
Що терпимо бандитське кодло!
В Стамбулі он, якийсь там сквер
Взялися турки захищати.
Мільйони вийшли і тепер
Сквер Гіза в світі будуть знати!
А в нас – пів Києва знесли!
Дніпровський берег захопили!
Спитають внуки – Де були?
Чому мовчали і терпіли?
Та що там сквер, Гостинний двір,
Місць історичних забудови?
Хто вийшов їм наперекір,
Коли нас позбавляли мови?!
Немов в щілинах таргани,
Набити тельбухи і в нори!
Тупі, байдужі барани,
Яких привчили до покори.
Тому «розводять як котят»
Крадуть, фальшують і грабують.
Чому в нас стільки царенят?
Бо владі спротиву не чують!
По своїх кухнях сидимо
Заціпенілі з переляку!
В лайні по вуха живемо,
Тож сам собі за це подякуй!
09.06. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430508
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Всё стало чёрно - белым вдруг
потухли краски
И мир без запахов вокруг,
не люди - маски.
Как щепку в омут понесли
воды потоки
Из сердца на краю любви
исчезли токи.
Прорвался голос - что с тобой,
моя родная?
В ответ лишь голос ледяной -
я погибаю,
А боли нет, душа пуста
и холод ночи
И счастье с чистого листа
мне не пророчит...
Он ей - очнись, любовь моя,
я здесь, с тобою!
Для нас с тобой встаёт заря
и ждёт иное
И скрипку взял и заиграл -
ожили звуки,
и каждый звук освобождал
её от муки.
И небо радугой зажглось
вернулись краски.
Ушли печаль, тоска и злость
и спали маски
А он играл и возвращал
ей жизни токи
И мир ей снова обещал
любви потоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429193
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Зустрілись ми із ним на роздоріжжі.
Шумливе місто впало нам до ніг.
Які ж у нього очі!!!!!!Рідно-ніжні…
Усе,що було в погляді зберіг.
О,як би я його зацілувала!!!!!!!!!
І потонула в пристрасті навік!
Спустилася на землю. І згадала—
У нього жінка. В мене чоловік.
…-- Привіт. Давно не бачились. Відколи…
--Привіт,--шепнула. Голос мов промок.
-- Я донечку чекаю ось зі школи,
Казала, зараз буде, ще урок…
--А як???.... Ти ж був….
--Така моя робота.
Ганяюся, як бачиш, за званням.
Тепер ось тут. Уже начальник роти.
А завтра, може, знов буду десь там.
--То в тебе донька. Ясно…Як назвали?
--Надійка.
--А,красивеньке ім’я…
--А ти як? Вийшла заміж? Покохала?
--У мене син. І чоловік. Сім’я…
--А ми отут неподалік живемо.
А ти де?
--Теж тут, двадцять сьомий…
--То, зараз, почекай, ми проведемо.
--А донька?
--Що?--Представлю, як знайому.
Знайома, -- думаю, проста собі знайома?????!!!!!!
О, Господи, на що мене прирік!
--Та ні. Спішу я, там, удома,
Мене чекають син і чоловік….
А далі, що він каже, я не чула—
Стиснуло голову і давить звідусіль!
А я вже думала, що перейшло. Забула.
Навіщо знов на рану сипеш сіль?
І я спішу, збрехавши, що ще маю
Заскочити у справах на роботу.
Я стільки років все це забуваю!!!!!!!!!!
А ти живеш по вулиці навпроти!...
І губи жадно стиснувши до крові,
І скули зводить та печаль німа.
Біжу! Спішу. Тікаю від любові,
Якої, думала, що більше вже нема!!!!!!!!
І швидко я додому повернуся.
І ніжно сина буду обіймати.
Сама собі признатися боюся:
Куди ж мені вже, Доле, утікати???!!!!!!!!
І знов усе у пам’яті відчула.
Сама всміхаюсь, а в душі пече.
Роки пройшли. Вже думала, забула,
Хіба ж сама від себе утечеш???!!!!
Куди ж тікати?Серце завмирає…
Ну як в собі тебе перебороти???!!!
Я все тікаю! Все життя тікаю!!!!!!!!
А ти живеш по вулиці навпроти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413060
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 03.06.2013
Вже вицвіла від літ барвиста грядка –
Пожовкло… колись біле… полотно.
Любов і туга причаїлися у маках
(Майстриня в них ховалась від утом…)
Старенька хата. Посивілі вікна.
Маленька бабця в диво-квітнику,
Що цілорічно у оселі сяйно квітне
І мовчки творить музику щемку.
Мелодія сільського колориту -
Селянського правічного житла -
Вустами цвіту шле промови всьому світу
Про наш народний корінний талант!..
Та нам, немовби байдуже до скарбу,
Який хатини хилі бережуть,
Бо ж не цінуємо по праву діда-бабу,
Котрі останню службу там несуть…
…ВідІйдуть – маки стліють і ромени,
Волошки і пшеничні колоски…
Й зітруться з пам’яті герої безіменні –
Невтомні пальці вмілої руки…
Як та праматір, хатка-вишиванка
Ще кличе нас до сивого вікна,
З якого дивиться на світ барвиста грядка
Бабусиного раю-квітника!
2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414661
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2013
Маячить червень у прозірній сині…
Розправив парасольки деревій,
Бджолиний бородато висне рій
На безсоромно пахнучім жасмині.
Вже черешнить садочок одяг свій,
Розхитуючи сповитки пташині.
Вітають квіти сонечко в долині,
Зітханнями метеликових вій.
Ріка купелить в хвильовім сатині
Свіжозелений рясковий сувій.
Бутон між неї, на листку надій,
Гойда латаття, мов на скатертині.
Тополі малахітовий розвій
Киває покуйовдженій хмарині,
Що кружить у тремкім аквамарині,
Немов дитинства паперовий змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428229
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
А я досі люблю Україну,
Сонця схід, ніжний подих весни.
Люблю мову мою солов’їну
І мені не обриднуть вони.
Вже доросла та досі блукаю,
Немов мавка в дрімучих лісах.
Вже не папороть – рими шукаю
І знаходжу в зарошених снах.
Вечорами під спів соловейка
Все шукаю завітну зорю.
Та вже спать не нагадує ненька,
Та і я уже так не горю.
Інші пориви, погляди, драми.
Не змінить лиш старенького дна:
Рідні Вербівці, тата і мами,
І Вітчизна лишилась одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312904
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 26.05.2013
Летять у вирій тужно журавлі,
Журливо квилять на краєчку неба:
Хоча б ще раз до рідної землі
Вернутися, пізнавши страх Ереба.
Дорога в світ до кращого життя,
Де кожен день всміхається весною,
Щоб дати журавлятам майбуття,
Коли вітчизна стала затісною.
Не кожен з них здолає переліт,
У когось з туги серце розірветься.
Хтось втомлено впаде на околіт,
І в чужині далекій …приживеться.
А хтось вернеться в рідну , та чужу…
І крилами, побожно, до землиці…
А поки що тужливо за межу,
Хоч біль в очах сльозиною іскриться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382266
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 26.05.2013
Прокинься, Україно, вже весна!
Звільни від снігу серце зледеніле!
Співай! У тебе ж пісня голосна.
Пусти з водою слово наболіле!
Вставай з колін! Буди своїх дітей!
Не дозволяй по закутках ховатись.
Черпай з землі наснагу, мов Антей!
Та досить лиш на Бога сподіватись.
Прислухайся, як стукають серця:
Ми тут навік! Ми—разом! Ми з тобою!
Ми вистоїм з тобою до кінця!
Лиш не ставай покірною рабою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415761
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 26.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2013
У промінні ранок вже скупався.
Та блищить на травах ще роса.
Місяць відсвітив і спать подався.
Новий день із ночі воскреса.
Шепотять розбуджені листочки.
Вітер позіхає з-поміж віт.
Ну а день крокує собі мовчки
І міняє темряву на світ.
До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!
І нехай зі мною ти не поряд,
Сумувать за цим нема причин.
Кину на красу весняну погляд,
Для душі знайду перепочин.
Думаю, що втрачу небагато,
Бо з тобою ми давно чужі.
Хай свобода це не зовсім свято,
А маленьке торжество душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425526
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
І все-таки тягне мене в це село...
І що в нім,здається,такого?
Чому,наче,в душу незримо вросло?-
Не вирвеш коріння живого.
Неначе магнітом тягнуло завжди,
Щоб,певно,з дороги не збився,
Щоб безпомилково вертався сюди,
Мов птах,у той край де родився.
Бувало в задумі дивлюсь у вікно,
Розгадую що і до чого...
Я був тут закоханим-правда, давно...
Як більше ніколи,ні в кого.
Тут тато спочити приліг за селом...
Давненько не чув його кроків,
Тут ластівка кожна вітає крилом,
Тут мама ще ходить нівроку.
Хто знає ще скільки судилось пройти-
Багато,чи зовсім нічого...
Я в землю цю просто хотів би лягти
І більше нічого такого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410334
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 15.05.2013
Уминає за дві щічки
Мій онучок полунички,
І черешню, і малинку,
І духмяну гарну сливку.
Ну, а я дивлюсь на нього -
Дні дитинства бачу свого:
На причілку утла вишня,
Під вікном гілля бузку –
От і весь садок тодішній,
І по всьому так кутку.
В Мефодія росла груша,
В баби Ганни на межі
Залишились дві черешні,
Бо були, немов чужі.
Не мої, - зреклася Ганна,-
Їх Макар колись садив
Для дружини Дуні, діток ,
Дуже їх уже любив.
Та Макара давно вбили,
Дуню з дітками - в Сибір,
Дві черешні поза тином
На увесь порожній двір.
Так лишились нам на втіху
Дві черешні нічиї
В огорожі біля церкви
Липи і каштан цвіли.
Яблуневі і вишневі
Всі сади під зруб пішли,
Бо на кожну деревину
Всім податок довели.
А з чого його платити,
Як в колгоспі трудодні,
Молоко і яйця здати,
Та і шкуру із свині?
І в Сибір харчі послати
Бо рідня у засланні,-
Бідний батько, бідна мати
Виживали, як могли.
Ми, малі, не розуміли
Їх трагедію душі,
Нам би лиш дозріли груші
І черешні на межі.
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420577
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 15.05.2013
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша стоїть напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль.
Загорнулись дерева у ситець,
Пряний ве́рмут* сочиться у млі,
В парасольках черемхових китиць
Снять янтарні патлаті джмелі.
Притулилася ніч до одвірка,
Просльозився густий моріжок
І блискуча смарагдова зірка
Закотилася в тихий ставок.
Від такої краси розімлію,
Притулюсь до твоєї щоки!..
Поведи мене в білу завію -
Під лелійно-тремкі пелюстки.
*Вермут - солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 01.05.2013
Колючим дротом сплетений вінок,
В душі пече і тіло роздирає.
Немає в книзі чистих сторінок,
Життя скінчилось – свічка догарає.
Він винний, так! Вина – любов.
Скували рух високі, вічні стіни.
Систему зла безстрашно він боров,
Стояв за волю любої Вкраїни.
Із пут звільнити мріяв він її,
Омити рани, що вже загноїлись.
Безкрайний степ, ліси, поля, гаї,
Щоб в битві лютій знову загорілись.
Він не терпів. Він не мовчав.
Безмежні мав у собі сили.
Він говорив, співав, кричав,
Допоки горло туго не здушили.
Вінок колючий носить на чолі,
Ночами плаче – сниться Україна.
Кайдани труть криваві мозолі,
Але ніколи не зігне коліна.
Стояти буде в лавах бойових,
Ударить гострим словом, наче списом.
Й засне в пахучих травах лугових,
В клубок згорнувшись дико-хижим лисом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420051
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 25.04.2013
О, сину мій, кровиночко моя ,
Моя надіє, орле сизокрилий,
Дарунок неба, з колоса зерня,
Ти в мене є і я тому щасливий.
І ти став батьком для моїх внучат,
Ростуть орлята, дивляться у небо,
Вони щасливі – є у брата брат,
А більшого в житті їм і не треба.
Шануй дружину, маму двох синів,
Вона тобі, як друга половина,
Що часто спала без чудових снів
І нині береже свою родину...
Лети, мій сину, в небі без хмарин,
І моїх внуків научи літати,
Будь сильним, орле, досягни вершин,
Навчи орлят свободу цінувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418560
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Чи народ у нас дурний,
Чи такі закони,
Бо почнуться, мабуть знову,
Брудні перегони.
Ну навіщо нам, скажіть,
Бундючні індики –
Ці пихаті і нахабні
Ненажерні пики.
Чи вони про нас сердешних,
Дуже піклувались,
Чи підняти наш добробут
Ревно намагались?
Чи маємо гідну плату
За свою роботу?
Ну, а пенсія яка, -
Знаємо достоту.
На всіх рівнях наша влада
Плаче і стенає,
Що немає повноважень
І грошей немає.
Що малі у них зарплати,
Праця, як в мартені,
І за неї вони мають
Вітер у кишені.
Так розжалоблять нас знову –
Наївних, терплячих,
Що підемо обирати
Мучителів наших.
А коли і не підемо,
Зроблять все, як треба,
Хіба вперше їм брехти –
Не бояться неба.
Вересень 2008р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415816
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 15.04.2013
У чорній рамці фото на столі,
Тремтять гвоздики,свічка догоряє,
Йдемо на цвинтар,високо вгорі
Пташина зграя з вирію вертає.
Журливий крик набатом б'є згори,
То, може, душі вмерлих прилетіли
Поглянути на кинуті двори,
В яких колись діток своїх ростили?
А може , там серед журливих птиць
ЇЇ душа кричить несамовито,
Вдивляючись у обриси облич
Близьких людей жалобою покритих?
Кружляли гуси довго над двором,
Кричали, криком серце розривали,
Не раз ще пролітали над селом,
І в небі серед хмар рясних розтали.
Всміхається із фото на столі,
Лиш чорна стрічка біль той нагадає,
Що вже їй не ходити по землі.
Вже відлетіла.Вже її немає.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113041404183
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418453
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Колись позвали в поміч москаля,
Сусідів часто кличуть на підмогу.
Богдан не відав, що він вистеля
У саме пекло нам усім дорогу!
Коли впустили в хату москаля,
Одразу в ній почав хазяйнувати.
Гостинні люди, щедра тут земля,
Чому б до рук усе це не прибрати.
А досвід цього вже у нього був,
Збирати землі, мов гриби в корзину.
Народ не зразу жах весь осягнув –
Перетворили в Малоросію країну!
Із люду вільного зробили кріпаків,
Хоч ми віками рабства і не знали.
Січ Запорізську – душу козаків
Спалили вщент, державу зруйнували!
А далі гірше – об’явився брат,
Хоч за рідню ординців ми не мали!
Віками волю бачили з-за грат,
Віками нас до нитки обкрадали.
Присвоїли! Уукрали ім’я – Русь!
Також історію в додачу прихопили!
Адже Москва це був Орди улус,
Їх ще не було – Київ вже хрестили!
Така рідня, такий вже в нас сусід,
В народі кажуть – ворога не треба!
Тому потрібно думати як слід,
Коли появиться в союзнику потреба!
12.04.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417928
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Запрошую під шум дощу випити філіжанку кави...
МАЙЖЕ ВЕСНЯНИЙ БЛЮЗ
Весна десь заблудилася,
з зимою подружилася,
в хурделицях крутилася
й зламала каблучки.
Прикрилась просинню, (Два
бо соромно їй босою,
прийшла до сестри Осені
позичить чобітки. рази)
А Осінь усміхнулася
й гайда з Дощем на вулицю:
"Ми трішки потанцюєм ще
і впустимо тебе!"
Де ж, весно, ділася, (Два
не з тими подружилася,
тому так забарилася,
що й Травень не знайде. рази)
Вертайся, Весно, квітами,
чекає легінь Вітер вже
і сонце розігрітеє
він на руках трима.
Вертайся зеленню, (Два
а ми тобі постелимо
у скверику під кленами,
щоб ти у нас жила. рази)
Борода. 13.03.2013
Сергію, добрий вечір!
Написалися такі весняно-романтичні слова. Прошу:
Блюз дощу
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Ліоліна. 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417485
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Співуча мово, гаю калиновий,
блаженний край, мальованих хатин.
Тепло і ласка, з’єднані у слові,
то край мій, зітканий з перлин.
Люблю тебе, я зараз як ніколи,
бо в підворітті, клятий вуркаган.
Впіймав дівчину, - Україну голу,
з мошни паскуда, витяг ятаган…
Я зготувався, ворога зустріти,
мене не трусить, з помаху яйцем..
Вогонь я - Овен, тож не можу тліти,
і не впаду , до ДауНів лицем…
Бо не хохол, - безформенна амеба.
Я українець, - коренем з століть…
Можливо завтра, виникне потреба.
Віддам життя, без сумніву, за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417060
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Так грань хрупка добра и зла.
От соучастья до презренья.
И милосердное решенье
Порой фальшивая игра.
Тебе сжимает руку друг
Он очень рад твоей удаче.
Сложнее в жизни нет задачи
Чтоб не закралась зависть вдруг.
Имеет часто жалкий вид,
В несчастье близких, состраданье.
И бесконечное вниманье
Теряет в любопытстве стыд.
И от любви всего лишь шаг,
И ненависть тебя сжигает.
И друг твой самый злейший враг
Когда он впереди шагает.
Так зыбко всё и грань тонка
Рассвет с закатом так похожи.
И пусть нам Бог с тобой поможет
Простить и друга и врага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321864
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 10.04.2013
Ти мати, Україно, і я мати,
Та у любові до діток ми різні,
Бо я своїх люблю однаково,
А ми у тебе рідні і нерідні.
Ти мачухою стала для нерідних,
Петля життя зловісно вужча:
Працюють важко – а до краю бідні,
А «рідні» гноблять їх. це правда суща.
Убогим серцем, жадібним, черствим –
За що любов свою дала їм, ненько.
Не замолити гріх тепер нічим,
Прозріла пізно і болить серденько.
"Рідня" тебе цинічно ошукала,
На голову перевернула усе вмить.
Ти – мати – в них заручницею стала,
Нерідним – доля так твоя болить.
2000 - 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417250
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Розтанула місячна ніч.
Ліниво проснулась природа.
Розгойдує день врізнобіч
Осінню фарбовану вроду.
Огорнуті сумом гілки.
Тремтять одинокі листочки.
А вітер розносить плітки,
Багрянцем гаптує сорочку.
Шепоче світанок-казкар
На вухо вербі свої мрії.
Та вітер, ревнивий пліткар,
Зриває останню надію…
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113040707789
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416463
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Це не низькість:
Родитись в селі
І рости „від землі” (як рослини),
Де звучать найщиріші пісні
Солов’їв та людей України .
Це не сором:
„Довбатись” в землі,
Бо ж, насправді, вона всіх годує.
І залежить весь люд від ріллі,
Що господарську руку так(!) чує.
Це не дикість:
Блукати в полях –
Різнотрав’я уголос вітати...
Спів пташок розрізняти в гаях...
І хвалу за це Богу складати.
Це є щастя:
СтупИть на моріг -
І босоніж пройтися росою,
Якнайдалі асфальтних доріг,
Там, де дружать з граблями й косою.
Це є святість:
Рости з джерела –
З джерела найцілющого трунку!
Із села, уся мудрість з села
Йде між люди безцінним дарунком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413607
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013
У кожного в житті чимале коло друзів.
Та лиш один цінніший від усіх.
Лише його цінуєм по заслузі,
Бо він є дзеркалом манер усіх твоїх.
Він буде той, хто виправить помилки.
Хто буде прикладом тобі своїм життям.
Хто не позаздрить успіхам потайки...
Візьмем в основу все його буття...
------------------------------------
Не помиліться в друзях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403752
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 13.03.2013
Замість тюрми, вони пішли у владу,
Тепер грабують, нищать, продають,
Відкрито роблять злочини і зраду,
Ще реформаторів із себе видають.
Торгують оптом, вроздріб, на вагу,
Ті, що в підніжжі, ті що на вершині.
Мовчить Гарант і Рада ні гу-гу!
Мерзенно жити у такій країні!
Процес гниття завжди йде з голови
І що спливає – у народі знають!
Потік лай-на несе нас до Москви,
Там з діркою від бублика чекають!
Гірка брехня, що влада це від Бога,
Її обманом підло захопили.
В нас різні цілі, різна в нас дорога,
Але, що терпимо, то дійсно завинили!
29.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408415
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Музика Григорія Білана
Виконує народний жіночий ансамбль "Чарівниця".
Село Вовчик, Лубенського району на Полтавщині.
ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ
(Українцю за кордоном)
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407498
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Жалітися не маю права,
Хоч як би скрутно не було.
Спромігся стати на крило,
А побратим почав невдало:
По лікті руки відняло
І очі вибрало металом.
Служили дідьку чи вітчизні?
Та між засніжених висот
Потрапили до різних рот
І долі викресались різні.
Його була коротка пісня:
Атака – санітарний борт.
Чотири місяці – і все!
Спектакль завершено. Завіса!
Мої здобутки – сорок вісім,
А сенс? Чи був у тому сенс?
Бо у війни суворий ценз
І ненаситні закуліси.
Не терпить скривджена земля
Посівів з м’яса та металу:
Його на скелях розпластало
Немов безпомічне маля,
А я… як парком погуляв
І жодна куля не впіймала.
Ісламський вітер прорідив
Багнетів наші частоколи.
Солдат живий, але ніколи
Ніяких не побачить див
І не поп'є з долонь води,
Долаючи життєве поле.
Віддалених боїв заграви
Свавільна пам'ять не жене.
Вони спалили не мене -
Жалітися не маю права.
Вернувсь з руками - Богу слава,
Що не ускочив до тенет.
Колись було, пайок на марші
Ділили порівну на всіх,
Та ні очей, ні рук, ні ніг
Не дати - то не в силі нашій.
Він мав би те і долю кращу,
Якби я міг… Якби я міг!
8 березня 2013 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407548
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Чимало віршів я вже написав,
снував не раз по нетрях інтернету,
та споглядав земну красу планети
крізь розбишацтво вірусних застав.
Та дуже мало написав про край,
святий куток моєї Батьківщини,
в якому зріс з маленької дитини,
десь там сліди моєї пуповини,
батьків могили і ворота в Рай.
Лише прошу: завчасно не журіть,
бо то і є та райська насолода -
відчуть себе частинкою народу,
якому майже шість тисячоліть.
-
В басейні Бугу і приток Дністра
із берегів стрімить височина,
що звуть Поділлям і, неначе пряж,
її вкраша Подільський кряж -
то Медобори, рідна сторона.
Перлина краю, медоносний світ,
знялися вверх тоді, коли й Карпати,
Сарматське море змусили втікати
і перебратись на південний схід.
А рифи моря, вапняковий карст
перетворились у казкові гори,
які за щедрість кличуть Медобори,
та край Поділлям за родючий пласт.
-
У Медоборах є жива вода.
Струмить із надр по вапнякових порах
Подільських Товтр - остатків диво-моря,
аортою із серця-джерела.
У карстових озер немає дна,
їх в Медоборах ще зовуть вікнини,
очі Землі, що крізь вузькі щілини
з глибин віків глядять на нас понині,
сльозяться болем від людського зла.
Вони, як совість всіх тисячоліть,
вартують вхід до храму Святовита,
дольмени предків, капище Богита
і дух Аррати, що цей кряж таїть.
-
А ще вікнини світяться вночі,
неначе в них купаються зірниці
у їх зіницях золоті ключі,
до таїн Всесвіту і Божої криниці.
Узимку їх морози не беруть,
вони ніколи криги не побачать -
така їх доля, ворожбитська суть,
мабуть тому озера ці і плачуть.
Нелегко їм минуле сторожить,
нелегко зазирати у майбутнє,
у карстових озерах біль горить,
у їхніх водах бродить дух могутній
Землі атлантів і Космічна нить.
-
Долини кряжу омиває Збруч,
круті меандри обвивають гори
їх плюск вночі гуляє по дібровах,
вторить луною з віковічних круч.
Десь тут колись проходив Чорний Шлях,
тропа ясиру до самого Криму,
і чорноземів добра половина
на попелищах та людських кістках.
Сліди копит Хмельницького полків,
сліди загонів грізних гайдамаків
й кривавих січей застелив моріг,
шалфей, медунка, ковила і м"ята,
густа ліщина і кущистий глід.
-
У Медоборах квіти, як в раю:
дволиста любка, ясенця косички,
гніздівка та зозулі черевички,
і дикі оси з лілій роси п"ють.
Музей реліктів, медоносний плай,
перлина моря в барвах дивоцвіту,
країна вапнякових монолітів,
для мене ти - як восьме чудо світу
о, Медобори, надзбручанський край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405108
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Как-то вот так сочинилось...Не знаю, что с ним делать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
До окупантських я замашок звик,
їхня брехня вже остогидла дійсно -
щоб оправдати свій нацистський лик,
звуть рух до волі націоналізмом.
Воно в тім слові і біди нема,
бо хто ще так свій край безмежно любить,
але сичить, наче змія, орда
і аж плює отрутою у груди.
Як не сичіть, а правда в серце б"є,
бо слово те не є з подвійним змістом,
тому на зло вам Україна є
і патріоти - націоналісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403842
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 26.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Разом з Любов Ігнатовою
Розпочни із себе Україну-
Не з піщинки у чужому оці,
Не з проклять гучних на кожнім кроці,
Що лише посилюють руїну...
Розпочни із себе Україну-
Дух козацтва збережи у грудях,
Українцем будь завжди на людях,
Щоб вона пишалась таким сином.
Розпочни із себе Україну-
Мову бережи, як рідну неньку,
Не лінуйся, а вставай раненько,
Захищай від ворога країну.
Розпочни із себе Україну-
Прославляй своє, чужому вчися,
Хай твоє ім’я завжди святиться,
Доглядай могили завжди сину.
Розпочни із себе Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400971
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Ти–герой не мого роману.
Пам"ять рубцює всі рани.
З присмаком чорної кави
Гірко-солодка омана.
Я із крупиночок дрібних
Твій світлий образ ліпила.
Та кожен раз, принагідно,
Тобі приробляла крила.
Відшліфувала всі миті,
І знов малювала зраду
У кольорах розмаїтих
Правди моєї заради.
Та намагалась даремно,
Бо всупереч усім силам
Світле здавалося темним,
Іноді в проміжках – сірим.
І вкотре все розсипалось,
Зліплене словом не вдало...
Якби я не намагалась -
Великим мале не стало...
Ти – герой не мого роману.
Пам*ять рубцює всі рани.
З присмаком чорної кави
Гірко-солодка омана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151791
дата надходження 25.10.2009
дата закладки 17.02.2013
Зламався молот від напруги
І серп кривий поїла ржа.
Забились в нори хижі слуги,
Бо привідкрилась їхня лжа.
Багряні ріки не засохли
І душі знищених не сплять.
Кати червоні ще не здохли,
Лиш у страху вони тремтять.
Злякалось зло жаги відплати,
Притих їдкий, єхидний сміх.
Бо жде ще відповідь за страти,
За кожен неспокутий гріх.
Вендетта жде усіх “героїв”,
За неоцінений їх труд.
За зло, що кожен колись скоїв
І тут, і Там ще буде суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401691
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Гей, там на сході, сонце підніміть!
На заході йому ми не дамо упасти,
Бо прагнули на протязі століть
Єдину Україну разом скласти!
Гарячий південь північ обнімав,
І жаром подиху того обдатий,
Козацький дух залогою ставав -
І нам пора свою країну мати!
Козацьку вдачу, що зійшла на сході,
На заході УПА перейняла.
Тяга до волі в нашому народі,
Червоними трояндами цвіла!
Гордитись є чим, є нам що любить!
Ні крихти слави на чужу поталу!
За стягів наших золото й блакить,
Віками кров відважно проливали!
Блакиттю неба стяг наш майорить,
Підкреслений в стерні розлитим сонцем.
Жили до нас, і далі будуть жить
Єдині зорі в кожному віконці.
Наш прапор навпіл ділять кольори,
Як символ неподільності країни.
Була завжди, з прадавньої пори*,
В народі мрія - бути за єдино!
Єдині доля, мова і сусіди,
Єдине прагнення до кращого життя…
Лиш тих обходять стороною біди,
Хто має єдність на шляху буття!
05.2012
*Велесова книга
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380129
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 16.02.2013
Любов ота здавалась неземною,
Цвіла лататтям білим у душі.
Та десять років ти вже не зі мною.
«Колишні» - один одному, чужі…
Ми йшли по спільній почуттєвій стежці
І були нерозлийвода колись.
Та якось на одному перехресті
Дороги наші стрімко розійшлись.
Той епізод в минулому залИшивсь.
П’ятнадцять спільних років – наче сон.
Була на серці вже відносна тиша,
Та тишу розтривожив телефон.
«Привіт! Я захотів тебе почути…» -
І щось кольнуло в серці, мов мечем.
Згадалось перекреслене, забуте,
Оплакане сльозами і дощем.
Байдужими ми бути намагались,
Та тиск емоцій зраджував обох.
Пригадували, плакали, сміялись.
Розплутувавсь минулого клубок…
Було багато плям, сучків і вУзлів,
Та більше щастя, все ж таки, було.
І ніби вже й думки – в одному руслі,
Як тополиний пух сріблить чоло.
Між нами - син і десять літ розлуки.
Забуті вже образи з двох сторін.
З минулого ледь чутно линуть звуки.
Невже не змовк ще почуттєвий дзвін?..
Його відлуння колихнуло пам'ять.
Чергова покотилася сльоза.
І самолюбства перейшовши грані,
Мені ти раптом пошепки сказав:
«Не все зерно просіялось крізь сито, -
Лишилось найдобірніше, повір!
Кохав тебе колись несамовито.
Так само ще кохаю до цих пір…»
В цю мить була щаслива чи нещасна? –
Вагаюсь, навіть, щось відповісти.
Бо десять літ тому кохання згасло,
Розвіяв вітер спалені мости.
З тобою поряд інша. В мене також
Були захоплення і справжні почуття.
Не знала я, що під кохання знаком
На перехресті досі ти стояв.
… Ідуть роки. Нам разом вже не бути.
А ти кохаєш рідну і чужу.
Минулого щасливим атрибутом
Освідчення це в серці збережу.
04.02.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113020409855
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398207
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 14.02.2013
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 04.02.2013
Біла втома снігів,
Сум посріблених скронь,
Непробачений гнів,
Відчай теплих долонь.
Тиха оповідь віч,
Стук сердець в унісон.
Потривожена ніч,
Нерозгаданий сон.
Спогад зболених літ -
Гомін давніх подій.
Недовизрілий плід
Призабутих надій.
Часу вічного плин
Під життєвий поріг.
Мимовільних провин
Невідмолений гріх.
Тихий день догора,
Як воскова свіча.
Образ твій визира
З-за чужого плеча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397494
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2013
Присвячується І. Ю.
Край лісу притулилася хатина.
Дубки там перелазять через тин.
В зеленім царстві тім живе дівчина,
А очі в неї – мов аквамарин.
Там ластів’я вигулькує з-під стріхи,
Троянди пломеніють гаряче,
І білочки, експерти по горіхах
Спускаються з ялини на плече.
Квітують там Любов, Добро і Віра,
У царстві королеви лісу й вод.
А солов’ї заливчастим клавіром
Для неї шлють вінки веселих од.
Я вирвуся з бензинового чаду,
Поставлю хрест на метушні й ділах.
Прощайте друзі і міські принади,
Я до дівчини проторую шлях.
Примчу до її царства проти ночі,
Кордони нелегально перетну,
Загляну в ті бездонні сині очі,
І впевнюсь, що люблю її - одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393890
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Подвигу Олекси Гірника присвячую.
Уночі по снігах – на Тарасову гору.
Чорна темінь чіплялась, тяглась, як смола.
Тільки ніч. Він давно собі вибрав цю пору.
Вдень гебісти в цивільному шиють діла.
- Здрастуй, Батьку Тарасе! Прости, що тривожу.
Я усе, що замислив, відкрию тобі.
Без надії і віри я жити не можу.
В мене серце болить, як народ у журбі.
Змордували, зросійщили всю Україну.
Тож у кого сьогодні нам долі питать?
Сотні кращих синів хто в Сибіру, хто згинув,
А на тих, що зігнулись – мовчання печать.
Я спалю себе, Батьку! Й піднімуться інші.
Годі плакать. Сатрапи не вірять сльозам.
Мій останній протест, аргумент найсильніший
На вівтар незалежності й волі віддам.
…Ніч завмерла від жаху. Принишкли алеї.
Сильний запах бензину… Сірник між долонь.
І живим смолоскипом, вогнем Прометея
Спалахнув він, щоб вічно горів цей вогонь.
Тьмяне сонце червоно зійшло на морози.
В лютім холоді день розповивсь і зачах.
У багрянім промінні льодинками – сльози
Мерехтіли в Шевченкових сивих очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394473
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Яка сьогодні довга ніч!
Блука між снів, немов примара,
Змітає все минуле пріч,
Усе, що жде свою покару…
І чистить, чистить від лайна
І душу грішну, й грішне тіло,
Задовольняючи сповна
Усе, що в сни нараз влетіло.
І ясен день уже гряде,
На суть розкривши зрячі очі:
Як бути… з ким… і жити де?..
Хай день прозріння не зурочить!
О, цей одвічний дуалізм –
І день, і ніч – життю підмога!
Нічний мізковий спіритизм –
Ясному дню гладка дорога…
І хай нуртує круговерть,
Хай небайдужість хороводить!
Всьому, що зле, я зичу: «Смерть!»
А все святе прославлю в одах.
13.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393690
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Пра-прадід мій був вільним козаком-
Гуляв собі з шаблюкою степами...
Йому дружина під сліпим вікном
Сорочку вишивала молитвами.
І клала хрестиком стібочок до стібка,
Червоне з чорним попереплітала,
Щоб був здоровим, як Дніпро- ріка,
Ворожа куля щоб не наздогнала...
Вже виплакалась свічечка давно...
І руки стомлені на вишивці спочили...
В колисці спить малесенький синок,
І сниться йому коник буйногривий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389823
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Якого ми роду- племені?
Якого ми сорту- сімені?
Чи ноги ще наші в стремені?
Чи є у нас щось крім імені?
Чи кров ще пульсує венами,
Чи тільки вода забруднена?
Сердечними ловим антенами
Лиш те, що ЗМІ оприлюднено...
Вивчаєм закони всесвіту,
Забувши закони совісті,
І світські ведемо бесіди,
Відклавши проблемні повісті...
Вдягаєм на груди вишивку,
Сховавши у пазуху камені.
Кладем у вареники вишеньки,
Зцідивши в полотнах знамені.
Якого ми роду-племені?
Де збилась програма пам'яті?
Ногами стоїм на кремені,
На предків боїмся глянути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390828
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Музика Віктора Оха
З праслов’янської синь-давнини
благодатно по милості Божій
чарівні степові дикуни
ген житами мандрують волошки.
У серпневій палкій жароті
промениться причаєно радість.
Прохолода їх на видноті –
золотому колоссю розрада.
Приспів:
Манить за небокрай,
в серці пече і тане.
Рідний вкраїнський рай –
це волошкове танго.
І милішої досі нема,
дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма,
і знайома вона, й загадкова.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!
Приспів.
Неповторна земна благодать.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі.
Ой, ти доле моя, постривай.
Дай ще трішки лишитись молодшим.
Не покину повік рідний край,
хоч житами мандрують волошки.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393793
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Музика Віктора Оха
Над річкою схилилася верба,
де ми облюбували човен мрії.
Давно тут поселилася журба.
Ім’я твоє в душі моїй зоріє.
Грайливо срібна річечка тече.
Стрічалися отут, неначе вчора,
та як же нині серденько пече!
Прикутий до верби старої човен.
І я приходжу досі ще сюди,
де ми натхненно мріяли з тобою.
Втекло до моря безміру води.
а серце прагне повені любові.
І ти ріку надії пригадай.
У Господа спитаємо поради.
У юність незабутню повертай
і стрінемось на березі розради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393789
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Дощ. Листопад. Підмочені дерева
Виблискують сріблястим янтарем.
Листи читає осінь-королева,
Доставлені їй вітром-поштарем.
Сезон дощів легенький смуток сіє,
Розчарування стелить по душі.
Озима лиш вологою радіє:
Осінні зливи – золоті дощі.
В їх затяжному мокрому діянні –
Гарантія майбутніх врожаїв.
Осінні шати жовто-полум’яні
Околицею носять ручаї.
Я згадую, як теж брела у осінь,
Як сльози рясно лилися вночі.
Солоний присмак відчуваю й досі,
Коли дивлюсь в гущавину дощів.
Кохання відлетіло, наче птиця.
Подряпини лишило на душі.
Тепер у ній туманиться й дощиться,
І сподівань оголені кущі.
Стоять берези золотисто-сиві.
Змерз без кохання посірілий сквер.
В нім я і осінь – дві сестри плаксиві –
Чекаємо, щоб хтось сльозинки втер.
02.11.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11211041191
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375304
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 18.01.2013
Гніздо звила й породила
Діток на світ Божий.
І у церкві охрестила
В літній день погожий.
Тай ростила, научала,
Як у світі жити.
І як треба, то мовчала,
Щоб всім догодити.
Будувала щастя тихо,
Як могла – терпіла.
Та без грошей тільки лихо –
Добре розуміла.
Відірвала від сердечка
Діточок поволі.
Полетіла із гніздечка
У пошуках долі.
Поспішила з гнізда-хати,
Із рідного раю,
Щоб далеко працювати
У чужому краю.
І знайшла собі роботу.
Мусить бути шана,
Проявляючи турботу
До старого пана.
Підмиває, підтирає,
Горщики виносить.
Брудні речі забирає
І нові приносить.
Доглядає діда гарно,
Робить все охоче.
Добре знає – не на марно,
Заробити хоче.
А заробить – відсилає
Діточкам додому.
Але зовсім не бажає
Такого нікому.
Тої праці і прибутків
Брудних та смердючих,
Бо шукаючи здобутків
У кодлах гадючих
Полишила дітей дома –
Не бачить, не чує.
Тільки в грудях їй оскома
Постійно ночує.
Вночі плаче та ридає,
Хоче доторкнутись.
Та одного лиш не знає,
Як до них вернутись.
Так минає рік за роком –
Працювати треба.
Вже і діти є під боком –
Забрала до себе.
Та що з того, як сумує
За гніздечком рідним.
І у серці жаль тамує
За тим краєм бідним.
Де в дорогу напинала
Широкі вітрила,
Де зростала й формувала
Свої юні крила.
Й полетіла – не вернулась,
У світи відбула.
До чужого пригорнулась
І своє забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392787
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Що ж ви браття зажурились,
Руки опустили?
Чи ви Богу не молились,
Чи втратили сили?
Що це з вами, де поділась
Завзятість козацька?
В душах неміч причаїлась
І торба жебрацька.
Невже, браття, позабули
Слова з “Заповіту,”
Як у битвах спину гнули,
Не терпіли гніту.
Як Сірко гуляв степами,
Як шаблі дзвеніли.
Вража кров текла ріками
Від волі п’яніли.
А тепер що? – знову рабство,
Лиш в своїй країні.
Брехня квітне і нахабство
В вільній Україні.
Знову рани від нагайки
І ярмо, і пута.
Щира віра в пусті байки,
В животі отрута.
Знову діти йдуть у найми
До чужого пана.
Честь і гордість дали в займи,
У очах омана.
Може досить браття любі
Неправду терпіти,
Жити в муках і у згубі,
І без діла скніти?
Не плазуйте – розрівнайте
Свої сильні плечі!
І скидайте, не чекайте
Лахміття старечі!
З колін швидше піднімайтесь,
Гостріть коси, вила.
І всі разом поєднайтесь,
Є ще у вас сила.
Тай женіть, женіть у спину
Те що вас мордує.
Бийтесь, браття, безупину –
Зло, як вітром здує.
Все чуже, усе пропаще
На порох зруйнуйте.
І на місці тому краще –
Нове побудуйте.
Щоб жидва, мордва й кацапи
З заздрості спеклися.
І забрали брудні лапи,
І бога зреклися.
Свого бога. В нас чужого
Не було й не треба.
Маєм поля клаптик свого
І шматочок неба,
І працюєм. Не жалієм
Ні крові, ні поту.
Вірю, браття, що зумієм
Звершити роботу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390753
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Дрімає ліс – його зима колише,
Начитує старі-старі казки…
Яка краса! Її величність тиша
Все огорнула в ніжні пелюшки.
Шепочуть сосни - лісові знахарки,
До неба зводять очі голубі,
Забутих предків згадують мольфарки,
Що випливають у людській судьбі…
Насупились важкі сніги довкола…
Служителі країв тепер – вони.
І килимами стелять до престолу
Чарівної володарки – зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391419
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Нарешті, степ! Душа, неначе птах.
Війнули сокирки і полини.
Запруда блисла ув очеретах.
Над балкою терни і ген - лани.
А хутір визира з-за вишняка -
У нім живуть легенди до цих пір.
Там Пека крок присутністю ляка,
Пернате диво і незнаний звір.
Воркоче кіт, снує веретено,
Казки дрімають в скрині й на печі...
Це не забулось, хоч було давно
В бабусиних переказах, вночі.
15.ХІІ.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385277
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 13.01.2013
Летять роки журавками за обрій.
Нікому їх спинити не дано.
Я все частіше згадую дитинство
Й своє маленьке затишне село.
Із висоти пташиного польоту
Дивлюсь закохано на милий край.
Усе життя ― це дім, сім'я, робота.
І лиш дитинство ― то є справжній рай.
У серці щем і юності стодзвони,
І спогад той веселкою бринить.
Як жаль, що в тому дивному полоні
Ми можем бути лиш коротку мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250428
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 13.01.2013
БАТЬКІВСЬКА ХАТА
Приїздіть, любі діти, до хати,
Де чекають вас батько і мати.
Поки стежка додому ще в’ється,
Доки батьківське серце ще б’ється.
Вони кожного дня у віконце
Виглядають вас всіх, наче сонце.
Не примушуйте довго чекати,
Бо ви можете їх не застати.
Їм не треба від вас вже нічого,
Тільки б ви не забули дороги
І частіше до них приїжджали,
Та онуки в дворі щебетали.
Бо колись буде пусткою хата,
Не стрічатиме більше вас мати,
І закриються батькові очі,
Що чекали на вас дні і ночі.
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 13.01.2013
Вечірня тиша землю огортає,
На небі зорі, наче кришталі.
І місяць в хмарах човником пірнає,
Ховає свої смутки і жалі...
Рипить сніжок у мене під ногами,
По вулиці блукає морозець.
Ти зігріваєш ніжними словами.
У височінь несе їх вітерець...
Так тепло у душі, неначе літо,
Нам посилає промені свої.
На вікнах акварелів дивні квіти,
Бурульки оксамитово - ясні...
Лягають руки у твої долоні,
Чарівна лине музика душі.
Так б'ється серце і пульсують скроні,
А у думки вливаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391828
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
На верхівку моєї ялинки
Сіло вранці мале Янголятко.
На крильцятах блакитні перлинки,
Усміхається мило малятко…
Прилетіло на Землю з Неба
На хмаринці м’якій та пухнастій,
Бо найбільша у нього потреба –
Дарувати людині щастя.
Посилати спокій у душі
І вселяти Різдвяну казку.
Оздоровлювати недужих,
Тих, що прагнуть здоров’я та ласки.
Сповіщати людям новину,
Що відійде пітьма та тривога…
Що народиться Божа дитина,
І добра над злом перемога!
На верхівці моєї ялинки
Так! насправді сидить янголятко…
У долонях голубить сніжинки
І наспівує ніжно колядки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389938
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Кутя на Різдво – це символ Різдва,
Це радість Його і це смак особливий,
Різдвяна традиція й нині жива,
У цілому світі і в нас в Україні.
Колядки, вертепи – це гордість землі,
Від хати до хати співає країна,
Син Божий родився, старі і малі,
Святкують народження Божого Сина.
На покуті дідух, молитва до Бога
І дяку за Сина, немов за свогО,
Нелегку пройшов на землі Він дорогу…
Христос народився! Славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390049
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
17.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 01.01.2013
Хто має бути – той не є.
Він з переляку не родився,
Прокляв призначення своє
І у безодні розчинився.
Хто був колись, той руйнував
Святині, волю і державу.
А хтось життя за них поклав,
Здобув могильний хрест і славу.
Хто має бути, той відчув,
Але не тут, ні в цьому світі,
Бо в цьому світі голод був,
А там лиш не врожайне літо.
Хто має бути, той пішов
Під захист ряси та кадила
І власне звільнення знайшов,
Коли навколо смерть косила.
Хто має бути, той не став
Героєм Неньки України,
Він не боровся, просто спав,
Тому його народ і згинув.
Хто мав би бути, той підняв
Людей на вільні барикади,
Але( вже вибачте) наклав
На цих людей, як став до влади.
Хто має бути, той вже є,
Але для чого є не знає.
Чи доживає, чи жиє?
В чужій або у власній стаї.
Хто може бути, той буде,
Народиться у славнім краї,
І вільним козаком зросте,
Але, чи тих хто був згадає?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382200
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 01.12.2012
Птицы мы? Нет, не птицы.
Звери мы? Нет, не звери.
Строимся вереницей
в узкие входим двери.
В лоно кровавой Мэри,
В марево безголосья,
всюду воняет серой,
черти стригут волосья.
Катятся колесницы,
Души боятся рыбы,
Если котельня снится -
Значит готовся к дыбе.
Белые хризантемы
ковриком на могилке.
Крест - это знак тотема,
Грабовый посох ссылки.
Люди мы? Нет не люди.
Рыбы мы? Нет, не рыбы.
Нелюди и Иуды.
Душами вмерзли в глыбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370503
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 01.12.2012
Кольорова відстань між думками в серці
Тисне на повіки спогадом про сон.
То промінням ясним у очах озветься,
То співає гучно з серцем в унісон.
Ясними ночами надиха на сповідь,
Сповідь перед світом, перед світом дум.
Я сама для себе божевільний воїн,
Що спіткнувся через попіл, дим і сум.
Я сама для себе стежку малювала,
Прокладала червень через ту зиму,
Я сама для себе катом вічним стала,
Лиш сама себе я загоню в пітьму…
Але ні! Не хочу нидіти в облозі
Власного каліцтва без своїх ідей.
Піднімусь на ноги, стану на дорозі
Йтиму ніч і ранок, і не один день…
Буду йти допоки не знайду спочинку
У натхненній справі, в людях і піснях.
Розпочну біленьку і нову сторінку,
Щоби більш не плакати у довічних снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333811
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.11.2012
Воно так завше у житті буває..
Спочатку: «Я кохаю!», «Я люблю!»
Усе навколо в казку поринає.
«Із неба зірку я тобі зніму!»
Та потім раптом настає хвилина
І кажеш просто: «Все, я розлюбив»
Й накрила наче снігова лавина
Від тих слівець. Та краще б ти побив!
Не так боліло б як от зараз серце.
В журбі вмліває, крається ножем.
А в грудях пусто так, що видно денце
І горло захлинається жалем.
Та хіба вперше піддаюся болю?
Хіба уперше стигне в жилах кров?
Вневдовзі знову все буде в покою
І ще розквітне на весні любов.
24 жовтня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373284
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 29.11.2012
* * *
Курган Скорботи.
Дзвони. Люду море.
Вшановують замучених братів…
Ідуть — на горло наступають горю.
Та інше я найбільш сказать хотів:
ідуть нащадки жертв голодомору
по вулицях з найменнями катів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380019
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Плаче вивільга в діброві, в полі ворон кряче,
Струни порвані в бандури, деж ти дівсь козаче?
Невже досі все воюєш, чи коник підбився,
Чи в чужинки на перинах, назавше лишився?
А удома людолови, лишили нас крову,
Все порвали все забрали, навіть рідну мову.
Гола воля залишилась, нема про що дбати,
Лютий ворог в нашій хаті, пора вила брати.
Кобзарі десь забарились, щось не йдуть до хати,
По яругах чужинецьких, лягли спочивати.
Положили голівоньки, за нашую волю,
Світ жорстокий, не дай Боже, мати таку долю.
Когось вбили, когось судять вороги зухвалі.
Підкозачика купили, щоб їм мив сандалі.
Ті хто міг ще воювати , ті вже не почують,
Ті ж що можуть лиш махати , в подушках ночують.
Р.с.
Вчора вигналось пагіння, дощиком скропило.
То земелька горем вмита, козаків зродила.
Усміхається з причілка, доленька похмура,
Начувайтесь воріженьки, бо вже гра бандура .
Ви ж прийшли до нас, як зайди, ми вас не просили,
Мабуть досить спочивати, бо вже загостились.
Тож збирайте ви манатки, досить вам томитись,
Допоможем, дуже щиро, пора помолитись…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369777
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Олександру Печорі
Різні в нас береги, та країна одна.
Ти ростиш пшениці, я плекаю жита.
В тебе гарний баштан, ти розводиш меди,
А я рибу ловлю і збираю гриби…
Ділом зайняті ми здавна кожного дня.
У труді й боротьбі ми – велика рідня.
Нас єднає Дніпро, небо спільне у нас.
Боронитися нам вже прийшов нині час.
Та невже ж бо вожак ще отой не родивсь?
Не зневірений брате, кріпись, не журись.
Думи хмари несуть, вже озвались громи.
Чути й видно це всім – і глухим, і німим…
Прагнуть, так вже було, затулити нам рот.
Та є совість і честь, ми - єдиний народ!
Рідній неньці своїй я підставлю плече.
Хай привільно Дніпро в Україні тече.
Зліва й справа єднаймо святі береги.
Разом – нація ми. Нам усе до снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369715
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Мово моя,соловейком оспівана в росах,
Мово моя,що зорею на травах бриниш,
Мово моя,що заплетена квіткою в косах,
Мово моя,ти по жилах нектаром біжиш.
Ти, ніби пісня, широкого Дикого поля,
Ти, ніби казка, поліських дрімучих лісів.
Ніжно сплелись в тобі щедрість козача і воля,
Мудрість народу,збережена сотні віків.
Як тебе, рідна, забути або не любити,
Ти молоком материнським у мене влилась,
Ти серед інших найкраща,тебе хочу чути,
В думах народних і в мужніх козацьких піснях.
То ж розцвітай в своїй хаті розкішно і вільно,
Як господиня -ганьбити не дай чужакам,
І серед інших звучи мелодійно,велично,
В стольному Києві,в селах,далеких містах.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11209049937
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362049
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Вже скоро осінь. Скоро, та нехай.
Вже скоро Ти. І хай не плаче небо…
Синіє прохолодою розмай,
А нам тепла, а нам ще літа треба…
Вже достигають стомлені вуста
Осінніх яблук, зніжених від спеки..
І сивий дим у небо пророста,
і знов з селом прощається лелека…
Вже сонце спочивать ляга лівіш,
Моїх світанків прохололи роси,
Печальний серпень, мов безглуздий вірш,
Так мляво натякає нам на осінь…
Ще сонце соком маже нам чоло,
Цвітуть останні проліски блакиті,
Та тихо вже вбирається село
в осінні шати, золотом розшиті.
Я простелю туманом вдалині
свою журбу, наповнену Тобою.
Самотні ночі, висмалені дні…
Нехай ця осінь стане нам весною!..
Нехай шумить молитвами дощу
передосіннє ледве хворе небо…
Я всі тривоги з вітром відпущу,
Я просто знаю: іншого не треба…
Вже скоро осінь… Скоро.. Боже мій..
Поки дощі не роз’ятрили душу,
Я в круговерті стомлених надій
Тебе, мов гріх, спокутувати мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358373
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Моя кохана розмовляє по російскі
Я вже за це її порвав би на шматки!
Та ще й хизується, придуркувата піська,
Що в неї родом бабушка з Москви.
А я звичайний парубок з Полтави
Свій рід веду від славних козаків
Які колись із пагорба плювали
На п'яних азіатів москалів.
A наших рідних націоналістів
За десять кілометрів обмина.
Зате галушки з салом любить їсти-
За дві щоки, корова, намина.
А я таки кохаю її трошки
Як бачу то прощаю все їй враз
Ті балалайки, і оті матрьошки,
І ту ціну, що платим ми за газ.
Моя кохана розмовляє по-російскі!
Нехай! Я зрозумію її й так
Бо прочитав в газеті "сільскі вісті",
Що всі ми добрі люди як- ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358771
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Там, де гасало дитинство моє,
Вдосвіта сонце вставало з-під вишні,
Мальви з-за тину всміхалися пишні
Там, де гасало дитинство моє.
У наймилішому краї моїм
Діток гойдали в вербових колисках.
Яблука в серпні сушилися в низках.
Співом зозуль озивались гаї.
Згадую, як в полуденній порі
З неба на церкву спускалось проміння
Грало в хрестах під блакитним склепінням,
Дзвоном котилось по Лисій горі.
Там, де гасало дитинство моє,
Сіялись зорі курганам на плечі,
Ніжились травами ноги лелечі…
Так воно, знаю, і нині там є.
(Фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361513
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
-Люди бувають нерозумними, нелогічними і егоїстичними.
Все одно люби їх !
-Коли ти робиш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєній особистій користі.
Все одно виявляй доброту!
-Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з'явитися багато вдаваних друзів і справжніх ворогів.
Все одно досягай успіху!
-Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе.
Все одно будь чесним і відвертим!
-Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить.
Все одно будуй!
-Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї.
Все одно допомагай людям!
-Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити.
Все одно будь щасливий!
-Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра.
Все одно твори добро!
-Ділись з людьми кращим, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо.
Все одно ділись!
Для людини!!!
МАТИ ТЕРЕЗА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361388
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Помарніли на могилі квіти,
Провалилась під хрестом земля,
Заїжджати рідше стали діти,
В кожного дорога в них своя.
Та я чую твій знайомий голос,
Що звучить десь поряд за кущем.
І сумний,останній з болем погляд
Обпікає серце, як вогнем.
Обірвалось на високій ноті
Ниткою тоненькою життя,
Залишилась усмішка на фото,
Ти на нім радієш, мов диття.
Не старіє посмішка з роками,
Вже без тебе піднялись сини,
Забіжать до тебе з діточками,
Зашумлять, як влітку, ясени.
Вже за літом приблудила осінь,
Розстелила жовті килими,
Чути в небі крики стоголосі,
Може птахом відлітаєш ти?
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11208319764
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361298
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Мої слова не перевернуть світ,
Ще чиюсь душу зможуть пробудити.
Мойсей, народ свій, цілих сорок літ
Водив в пустелі, щоб його змінити.
Народе мій! Ти на своїй землі,
Живеш, немовби маючи провину.
Навкруг румини, ляхи, москалі,
Чатують, щоб роздерти Україну.
Ти наче в приймах, на своїй землі,
Весь час повчають, як повинен жити.
Найбільше пнуться браття-москалі.
В обіймах дружних ладні задушити.
Серед своїх – не мало яничар,
Перевертні, запроданці, паскуди,
Зомбовані фанати Ілліча,
З душею підлою продажного Іуди.
Нема вождів, цих лицарів-гетьманів,
Щоб захистили землю і народ.
У владі править купка інтриганів,
Що, мов козли, пролізли у город.
Народ осліп і занімів від болю,
Терплячий і покірний до пори.
Будив Тарас, щоби здобути волю,
І кликав в руки брати сокири.
Уже пора! Бо маючи державність,
Знов заколишуть і усе вкрадуть.
Тоді в могилах предки наші славні,
Своїх нащадків, нас же,- проклянуть!
18.08.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345348
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 31.08.2012
Дивлюся вже настав той час,
Коли сокири час гострити,
Та доморощених палити
Панів,що соки п'ють із нас,
Та в бога за гріхи просити
Прощення.
Он подивись сусід бідує,
Диття по смітниках ночує.
У чому ж їхня тут вина?
Коли та виросла стіна
І хто й коли її мурує?
А пан мовчить,бо він не чує
Як плачуть діти і вдова
Отаннє сину віддала,
Щоб той втікав із України
На чужину.А ту вдову
Податки й злидні задушили.
Розп'ята,бідна, Україно,
Вставай,вставай,вставай з коліна,
Верни додому свого сина,
Бо він один,твоя дитина,
А покрутів в Дніпрі втопи,
І землю кров'ю окропи
Ворожою.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11101214702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236159
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 30.08.2012
Як хочеться в дитинство повернутись,
Де мама й тато зовсім молоді.
Під колискову мамину заснути,
Тримаючи цукерку у руці.
Почути мудру татову пораду,
Коли сім'я зібралась за столом.
Побігти вранці з друзями до саду,
Що ріс велично зразу за селом.
Нарвати вишень,Білого Наливу,
У річку з головою забрести
І закохатись в дівчинку вродливу,
З зачіскою,що звалася" ХВОСТИ".
О, Боже,як світило тоді сонце,
Які ласкаві,теплі вечори.
Як заглядав промінчик у віконце,
А я "тягнувся "швидше"підрости".
Та все минає,вже чоло біліє,
І мами й тата вже в живих нема,
Сад мій засох,і річка все міліє,
А серця доторкнулася зима.
Холодний вітер душу не зігріє,
Холодний дощ сльозами обіллє,
Холодне листя під дощем зотліє,
У холоді згорить життя моє.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11011227726
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223824
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 30.08.2012
Та вирви в себе той «язык»,
Позбудься клятої пухлини!
Він метастазами проник
У серце, душу України!
Та краще бути вже німим,
Чим тим «хохлом рускоязычным»!
Ти марно думаєш, що ним
Збудуєш щось святе і вічне.
Язик, це ніби помело,
А ще язик плете і меле.
Він тріпає, а ще було –
Руйнує, лиже, м’яко стеле.
Язик у всіх у роті є,
Його тварина кожна має.
Та, що це врешті їй дає,
Якщо вона не розмовляє?!
Тож мало мати язика,
Щоб українцем себе звати.
У мови – роль провідника,
Народ, країну об’єднати!
Ото ж, позбудься «языка»,
Позбався клятої пухлини.
Бо тільки мова, як така,
Душа народу України!
11.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342166
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 30.08.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 29.08.2012
Занедбали вишневі садочки,
Затруїли ліси і річки,
І голосить Вкраїна: “Синочки,
Чому рвете мене на шматки?
Чи не можете ви об'єднатись
У велику і дружну сім’ю?
Починаєте балотуватись —
І шматуєте душу мою…
Помаранчеві, сині, зелені —
Однієї ви неньки сини!
Годі правити злі теревені
Й вибивати для себе чини.
Схаменіться, і будьте ви люди —
Так Великий Кобзар ще писав.
Якщо миру між вами не буде,
Буду гіршою з-поміж держав!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214039
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 28.08.2012
Коли я був грайливим немовлям,
Мене матуся вчила розмовляти.
На рідній мові, разом з молоком,
Думки свої зуміла передати.
Матусю, рідна, я тебе почув.
І в світ пішов між інші люди.
Вчення твого я, мамо, не забув.
Воно зі мною скрізь і всюди.
Я пам’ятаю, де б не жив:
Я – українець! Це моє коріння!
І буде вічно мова ця звучати
В славних поколіннях.
Тарас – Кобзар - на мові цій
Творив і мріяв про майбутнє,
Про велич мови марив він,
І вірив у її могутність.
Ніхто на батьківській землі
Мене примусити не в силах
Забути мову, на якій
Матуся з татком говорили.
У гостя мова не моя:
Хай розмовляє – зрозумію.
Вона – велична, як моя.
Мою ганьбити він не сміє!
Коли я був грайливим немовлям,
Мене матуся вчила розмовляти.
На рідній мові, задля майбуття,
І інші мови вчила шанувати.
Нам жити, люди, на одній Землі.
Ми – всі – брати! Нам нічого ділити.
На мовах розмовляйте на своїх…
На українській гідно розумітись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291726
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 27.08.2012
Минають швидкоплинно пори року,-
Вже з вереском пташиним настає
Розкішна Осінь - пані ясноока
І щедро подарунки роздає.
Милують зір багрянолисті крона
І журавлиний в теплокрай політ,
Звисають пишно виноградні грона,
Палає чорнобривців зорецвіт.
Втішайтеся - красуня золотиста
Вас у осінні мандри поведе,
Прикрасить сад калиновим намистом,
Додолу стиглим жолудем впаде,
Вплете мережки бабиного літа
В погожі дні з буянням верес-трав
Або ж сипне недосвітом сердито,
Затьмарить небо від п’янких заграв,
Постеле, стрепенувши жар-косою
Жовтогарячий килим через ліс
І заворожить вічною красою
Осіннє диво - тихий падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283884
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 27.08.2012
Вже пахне осінню в саду,
Смакує сонце м'якоть плоду,
Гойдає липу молоду
Грайливий вітер край городу.
І обважнілі гарбузи
Ліниво ніжаться в промінні.
Крізь сонне плетиво лози
Крадуться проблиски осінні.
Немов отара на спочин,
Мішки з картоплею рядами
Вмостились затишно під тин.
І перестиглими садами
Снує осіння тепла тінь.
Ген за плечистою горою
У яхонтову мерехтінь
Пірнуло сонце курагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360141
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
(на одному із поетичних сайтів, навіть визнаним поетам не принято називати себе поетами, а лише "авторами текстів", бо це, мовляв, не скромно =))
Я не поет, не б’ю себе у груди,
Що все життя ідеї я віддам!
Піду, куди мені і слід – в нікуди,
Коли прийде кінець моїм рокам.
Я не поет, бо я погано пишу,
У мене рими й образи старі!
Ну а верлібри ліплю я ще гірше,
З таким добром не вийду й за поріг!
Я пишу так невпевнено, тихенько,
Мабуть, то від нудьги чи просто так…
Я не із тих, кому зненацька дзенькне,
Щоб дивувались всі – ото чудак!
Я не поет! Не думайте, їй-богу!
Я ж скромний, поважаю я митців
Занадто справжніх, щоб свою дорогу
Із їхніми рівнять, в кінці-кінців!..)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359577
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Ну що, козаче, де твій кінь?
Де твоя шабля і пістолі?
Бо залишилась тільки тінь,
Хирлява тінь святої волі!
Ну що, козаче, ти ще спиш
І ліжко з м”якої перини?
Вставай, ледащо, бо проспиш
Дітей, майбутнє України!
Ну що, козаче, ти все п"єш
Застілля любиш і забаву?
Дивись, п”янице, бо проп”єш,
Дітей, дружину, і державу!
Ну що, козаче, ти мовчиш
А навкруги усе грабують?
Вдаєш – не бачиш і терпиш,
Дивись, бо потім замордують!
Коли в сусіда дім горить,
То треба бігти, рятувати.
Як не погасиш – через мить,
Вже може в тебе запалати!
Коли на вулиці дитина
За хлібом руку простягає,
Не будь байдужим, ми родина,
Біди чужої не буває!
Не будь байдужим і лінивим,
Щоб не отримати руїну.
Ніхто не зможе буть щасливим,
Якщо загубиш Україну!
Ну що, козаче, де твій кінь?
Де твоя шабля і пістолі?
Бо залишилась тільки тінь,
Хирлява тінь св”ятої волі!
12.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345596
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 25.08.2012
Які ще треба потрясіння.
Щоб врешті-решт народ повстав!
І цей процес повільний тління
Скінчився в полум’ї заграв.
Щоб горе, сльози і прокльони,
Вже увірвали той терпець,
З колін піднялися мільйони
І владі цій прийшов кінець!
Щоб хвиля гніву – як цунамі
З Печерських пагорбів змела
Все бидло те, що править нами,
Форпости зрадництва і зла!
Щоб хвилі нового потопу
Всю нечисть змили до ноги,
І шлях розчистили в Європу,
Який блокують вороги!
Вони в Кабміні і у Раді,
Хоч місце їм – лише за грати,
Цій антиукраїнській владі!
Не дай себе знов ошукати!
Не думай, що вони здадуться
І владу віддадуть без бою.
За неї борються і б’ються,
Тож піднімайся, нас вже двоє!
Здійми угору це знамено
Щоб кожен бачив, ми вже встали
І переможем достеменно
Раз боротьбу цю розпочали!
Народу сила нездоланна,
Сильніша тиранії, сталі.
І Україна невпізнана
Підніметься на п’єдесталі!
05.08.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355425
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Мені не стидно, не боюсь
І вголос можу заявити:
- Я українець(ка)! Цим горджусь!
Про це не сором говорити!
Я українець(ка)! Мій народ
Поволі випрямляє спину,
Найвищих досягне висот,
Прославить в світі Україну!
Це мій народ впродовж віків
Свободи прагнув, щастя, волі!
Нащадок славних козаків,
Що йшли на смерть заради долі!
Це він завзято працював,
Аж від напруги рвались жили!
За землю рідну воював,
Життя мільйони положили!
Це він від голоду вмирав,
Померлих душі ще волають,
Бо їх ніхто не відспівав...
Цей геноцид - не забувають!
Вмирав в катівнях, в засланні,
По тюрмах, таборах, етапах!
І в мирний час і на війні ...,
Немає цих могил на мапах!
Він вижив і впродовж віків
Відстояв віру, волю, мову.
Зберіг традиції батьків,
Заклав державності основу!
Він працював і воював,
Оберігав і боронився,
Творив, народжував, кохав
І самовіддано трудився!
Він переможе вся і всіх,
Щезає привид комунізму!
І задзвенить дитячий сміх
В країні без усяких «ізмів»!
Своя Держава назавжди
Постала і довіку буде,
Щоб захищати від біди,
І в щасті, мирі жили люди!
16.05.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358306
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Дарите женщинам цветы:
Ромашки, крокусы, мимозы
И воплощенье красоты -
Императрицу флоры розу.
Дарите астры, георгины,
Кувшинки, лилии, сирень.
Порадуйте своих любимых
Букетом белых хризантем.
Дарите ландыши, тюльпаны,
Охапки синих васильков,
Чтобы глаза прекрасной дамы
Искрились сотней огоньков.
Дарите женщинам цветы!
Не к праздникам, а просто так.
Средь ежедневной суеты
Букетик - обожанья знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359198
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 25.08.2012
До виборів готується країна,
Лунають гасла, схожі й запальні,
Ніхто не бачить що кругом руїна,
Сплюндрована у політичному вогні.
А як красиво будувати починали,
Ми ж ядерний віддали арсенал,
Нам стільки різного тоді наобіцяли,
І ось тепер заслужений фінал.
Одні кричать – « Ми хочемо у НАТО»,
А іншим без Москви нема життя,
А я би , посадив їх всіх за грати,
Поки не буде « дійового каяття».
Бо все що можна вивезли в офшори,
В вагонах з гаслом – «для людей»,
Але народ з очей знімає шори,
Із написом – « майбутнє для дітей».
Бо лиш своїм вони кують майбутнє,
Своя сорочка, як ніколи їм близька,
Я їх не порівняю навіть з трутнями,
Бо в трутнів своя роль, хоч і вузька.
Від трутня хоч якась буває користь,
Розплід зігріє, матці силу дасть,
Але під осінь їм приходе горе,
Точніше прогнозована напасть .
Коли стає нестерпно годувати,
Вже непотрібних трутнів, то бджола,
Вирішує їх з вулика прогнати,
Як би кров, в них рідна не була.
Та мій народ на жаль про це не знає,
А то давно би трутів він прогнав,
І через те, лиш гірко він зітхає,
І знову ловить «політичних гав».
До виборів готується країна,
Бажає перемоги кожен кандидат,
Бо депутатство – це омріяна година,
Найкращих інвестицій у мандат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356802
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 25.08.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359433
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 22.08.2012
А голос - тихая река,
А волос мягкий и волнистый...
Вздохнут печально берега:
Характер всплыл его говнистый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160600
дата надходження 12.12.2009
дата закладки 22.08.2012
Для мене незалежність - це надія,
Де мають волю мої діти, внуки,
Воно для мене, як і свято Злуки,
А не нав’язана сусідами стихія.
Той незалежний, де закон єдиний,
Від президента і до тракториста,
Коли у них обох є совість чиста
І хто закон порушив, той є винний.
Якщо всю нечисть заберуть за грати,
Єдина буде у державі мова,
І над усім, закону буде слово,
Тоді нам незалежність святкувати.
Народе мій, ти і донині раб,
Тебе спивають, щоби ти не думав,
Самі ж бо набивають товсті суми
І хочуть, щоб в державі лад ослаб.
Ще прийде час засяє незалежність,
Ще порадію, що живу в державі,
Де честь існує, де існує право
І більш при владі вже не буде нечисть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359190
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Поволі плив розповінню,
гойдався човен мрій...
До долі ми приковані –
думок блукає рій.
Ген за літами нашими
спливла ріка подій.
Ми стали втричі старшими,
аніж були тоді.
Згадалось, як гадалося
у роки молоді...
Та лиш тоді збувалося,
як весла на воді.
Радіємо – звершилося!
Де ж ділись ледь не всі?
А ті, що залишилися, –
бабусі й дідусі.
І солоно, і весело.
Втішає душу щем.
Розвеснені ровесники,
якби ж нам віку ще!
Срібляться крапелиночки
на гребені ріки...
Розвихрені травиночки –
ще юні старики.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359191
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Ми, народ є України. А ви, чиї діти?
Обранці народні, вихідці з еліти…
Бо не можуть рідні діти, матір не любити,
так свідомо вести в пропасть, у боргах топити.
У народу вже зосталась, лиш одна сорочка.
Ну а ви, все про одне:»Європа, відстрочка..»
Всі закони у Державі, лиш на користь вашу.
Дай вам Бог, хоч день пожити, на зарплату нашу.
Всюди безлад, один краде, другий прикриває.
Де зникають з казни гроші, ніхто вже й не взнає.
Все приватне, у Держави нічого немає,
Ще, зосталась в нас земля, це вас і тримає.
І тоді, дорога ваша - Мальти, Емірати…
Ну а ми народ в Європу, борги віддавати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353745
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
Пряжить сонце спеку над полями,
Сохне кущ пожовклої трави.
Соняхи похитують брилями
І не зводять більше голови.
В кожнім плоді мірку сонця влито
Та з півмірки місяця і зір -
Через тин звисає ваговито
Пара крутобоких гарбузів.
Тоне лайнер в п"ятім океані -
Аж за обрій смуга пролягла.
Скоро вже і птахи на світанні
Звірять геометрію крила.
Їм услід журитиметься літо
Пломінкими айстрами в саду.
Там учора вперше плакав вітер,
Покохавши осінь молоду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358730
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Мова моя, мова –
Славо барвінкова!
Не забуду, мово,
Я тебе ніколи.
Мов земля травинку,
Буду підживляти,
Як матір дитинку –
Пестить і кохати.
Немов квітку кущик -
До самого неба
Знесу, не підпущу
Шкідників до тебе.
Цвіти завжди мово,
Українська щира,
Як навесні квітне
Гірська полонина.
Живи, розвивайся,
Сили набирайся,
Рясно в вінок слави
Й краси заквітчайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348484
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Поховалися зорі, мовчазно принишкли у плавнях,
небокрай, ніби ватра, тремтить в багряниці вогнів
знахабніле Учора стоптало, спотворило Давнє
і на вранішнє Завтра по-хижому зирка з-під брів.
Сьогодення залізло в густу трясовину неправди,
по коліна застрягло, карається, наче сліпе.
Повертатися пізно - в ногах ходять кублами гади,
на вуста його спраглі чортовиння пов"язку плете.
Рятівний острівець непокори й здорового глузду
он ясніє на фоні заграв-відголосків біди.
Дотягнись накінець, зак його не зробили, як Тузлу,
лиш пустим передзвоном в обіймах чужої води.
Чуєш, Нині, вставай! Аби вранці всміхнулися зорі,
аби Давнє й Святе сполоскати в росі з чебрецем,
щоб горів небокрай і купався в пшеничному морі,
щоби Завтра за те не ховало від Завше лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358472
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Цей вірш був виставлений раніше, вибачаюсь перед тими хто його вже читав, але на сьогодні він є більш актуальним. Дякую всім, за увагу!
На вибори всі кличуть зараз:
«Іди і чітко голосуй»
За тих чи інших, без різниці,
Лиш бюлетень у урну суй.
Я у перелік подивився
Там кандидатів страшна тьма.
Глядів, читав та все хрестився,
Нормальних - жодного нема.
Якісь гетьмани, олігархи
Кудряві, лисі, всі жмоти,
Рукою лівою нас ваблять,
А в правій сховані чорти.
Іди, віддай свій голос-душу
І над панами будеш пан.
За три червонця без копійки
І без відра горілки жбан.
Одну і ту ж всі кажуть фразу:
«Вам гарантовано прогрес»,
Лиш оберіть мене, одразу ж
Усі потрапимо в ЄС.
Та тільки гадські живоїди
Забули мовити одне:
Вони на нас в Європу в’їдуть,
А нас це щастя омине.
«Я гарантую вам достаток!»-
Кричить з трибуни горлодер,
А сам же ж має гарний статок,
Бо не один завод вже спер.
Та ось і інший розволався:
«Я вам підвищу зарплатню!»
А в нього в думках заховалось-
«Оце я вам мелю фігню».
На «солов’їній», за ідею
Гне матюками патріот,
Все проти москалів та геїв,
Лиш за фашистів – ідіот!
А хтось з трибун віщує хвацько -
«Народ радянський ще єдин!»
Що українців славних батько
Давно померлий вже грузин.
Нас дурять всі і вже роками,
Я вірив сам в одного з них.
А він давно для нас із вами
В кишені дулю приберіг.
Вони публічно поважають
Тараса славний Заповіт,
А потай Неньку розрізають,
Мордуючи козацький рід.
В халепі Україна, в пастці.
Кобзарю, рідний, подивись:
Народ твій знову у кріпацтві,
Пани і полупанки скрізь!
Хіба такої лихої долі
Ти з незалежністю бажав,
Хіба тепер ми маєм волю,
Яку Ти нам заповідав.
Ні, звісно ні, в отому й справа,
Що як народ би не хотів,
Попри любий закон і право
Хтось обирає нам царів.
Тож може вже пора піднятись
І взяти в руки булаву,
Щоб дітям долі не цуратись,
За те що ми живем в хліву.
Бо є ще молодь - наші браття,
Їм до снаги все згуртувати,
Щоб майбуття своє, з завзяттям
Змогли самі ми обирати!
01.04.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217964
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 17.08.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357265
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Стишено скрипить в леваді вітер,
Загойдавши трави в теплий сон,
Посхиляв свої голівки – квіти
Синьоокий в надвечір’ї льон.
Проситься до пам’яті дитинство,
Бродить в травах спомином часу,
Осідає полум’яним блиском,
Заквітчавши зорями росу.
Не стомлюся я в твоїй гостині
Знов перебирати ті літа.
Пригорнувшись до волошок синіх
Забрести б дитинством у жита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291635
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 15.08.2012
Упасти на коліна, приповзти
До батьківського дворища востаннє
Заклякнути в спокуті за мовчання
І оніміть в обіймах самоти...
Нема куди вертатися, нема -
Замість гнізда лиш чорна пустка зяє
І тільки пам’ять дух перепиняє
І оживляє образи сама:
Ось батько й мати садять новий сад
А ми малі, схвильовані, щасливі,
Слухняні, правда трохи галасливі,
Все ж прислухалися до їх порад.
А ось і знову гості приїздять,
Там гомін, сміх, там радість без упину.
Любив мене мій дядько, мов пір’їну,
Руками аж до неба підкидать.
Що може бути кращим для дітей –
І я пищала зовсім не від страху…
Минулося… пройшла вже скільки шляху –
Нема батьків… і двору… і гостей…
.................................................
Вчепитися руками в спориші.
Клубок у горлі – ні, не проковтнути…
Забути все і врешті осягнути
Як тіло відривають від душі.
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357021
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 14.08.2012
* * *
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356937
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе,
державу,
цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356689
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 13.08.2012
[i](присвята чоловіку Мирославу)[/i]
А мені наснились колосочки,
Жовті-жовті й вусики густі.
Й ти стояв у вишитій сорочці
Серед стиглих і п'янких хлібів.
Колихав вітрисько лан безкрайній.
Вдосталь від світанків в заряснів.
Синь волошок, мов кораблик дальній
Виринав між спілих колосків.
Жайворонок снивсь на видноколі,
Свіжий ранок й твій щасливий хід.
- «Любий мій, а час біжить поволі...
Все рахую... Скільки ж збігло літ».
На твоїм зажуренім обличчі
Крізь осмуту голос задзвенів.
Стиглі трави зморені, тремтячі...
Натомились від спекотних днів.
Де ж ти загубилась, моя доле,
Давнє літо й наші голоси?
Запечалилось без тебе поле,
На волошках в крапельках сльози.
До край поля стежка добігає,
Поміж яблунь вчулось: «До-же-ни!»
Там, не раз тебе я виглядаю,
Замість тебе стали ці лани.
Снився липень та густі покоси,
Наче то насправді, наяву.
Як спадають понад ранок роси,
Жайворонком в небо все лечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348781
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 13.08.2012
Уже плоди у яблунь хилять віти,
Туману білого гаптується канва
І лиш стерня пшеничним духом літа
Нагадує про нинішні жнива.
Лінива тінь неспішного світанку
Блукає поміж заспаних дібров.
В студеність рос пірнає спозаранку
Промінчик ніжний, що пітьму зборов.
Старезний клен не заворушить листом,
Припавши пилом з голови до п'ят.
Внизали дріт окриленим намистом
Разочки білогрудих ластів'ят.
Небесна синь від спеки потьмяніла,
В серпанку серпня - осені тони.
Горобина в гаю побагряніла
І в павутинні - передзвін струни...
Віщує те тремтіння павутини
Про невмолимий осені прихід,
Та літа щедрого уквітчані картини
Залишать в серці незабутній слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356812
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Таки рішились.І зрадлИва кров
не зупинилась у мерзенних венах,
не зупинив народу гнів, собор,
голодування, Божа анафема...
Таки рішились. За цей смертний гріх
їх прокленуть чужі і власні діти,
як Справедливість стане понад світом,
щоб повернуть Вкраїні оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356268
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 12.08.2012
У плазунів роздвоєний язик,
Проте вони не відають про мову…
А як же український чоловік
Дитині заспіває колискову?
Де десять з сотні, мова вже чужа,
У нашім домі «властвує» чужинець,
Народе мій, а де ж твої права?
Чи ти забув, що ти є українець?
Чужинці в нас при владі, в тім біда,
Які нам набиваються в брати,
А ми для них збираємо хліба,
В покорі нагинаємо хребти.
Плюють у душу, полонять ефір,
Книжки і преса в нас на чужій мові,
Лиш шлях чумацький зібраний із зір,
Нам зорепади створює чудові.
Земля моя, мої ліси, поля,
Моя казкова любляча країна,
В нас своя мова, в нас своя земля,
Для нас вона жадана і єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356454
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Який непевний час у нас настав -
генетика уся в експериментах:
купуєш яблуко, а в нього (Боже збав!)
щурячі, вибачайте, екскрименти.
Або картопля, наче кавуни.
У магазинах ГМО, як гною,
і масло роблять навіть із води,
колотять гени всі поміж собою.
А ще клонують запахи й смаки
і добавлять в те, що неїстивне,
чого не хочуть їсти й хробаки,
а ми їмо, як те самим не дивно.
Добрались технології й до душ
і вже шалено там експериментують,
аби змішать у велетеньський куш
всіх виборців, які проголосують.
Яких там тільки дослідів нема -
і адмінтиск, погрози, вимагання,
для непокірних - суд, процес, тюрма,
довірливим - порожнє обіцяння.
У того бізнес вкрали у суді,
а іншого до смерті залякали,
а хто ніяк піддатись не хотів -
зробили ДТП і закопали.
Напутали із генами вже так
що і себе забули від природи,
як ті папуги, лиш чекають знак,
що їм дадуть кремлівські верховоди.
Батьківську віру продали за гріш,
історію у найми відрядили,
де була совість - непроглядна пліш,
де була гідність - чорнота могили.
Нещасні клони хижих хазяїв
і мову вже віддали на поталу,
і імена клонують тих воїв,
хто в бій іде за правду і державу.
Яка то ницість, уркаганний стиль,
яка зневага до свого народу!
Народе мій, нам вистачить зусиль,
щоб вивести те ГМО з городу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356603
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
В моїм селі розкішні вечори.
З дворів розносять запах матіоли,
Зірки садам підморгують згори,
Наливом білим стеляться додолу.
Шепочуть листям в темних берегах
Дівчата-верби й хлопці-осокори,
У запашних розніжених лугах
Джмелям до ранку сняться медозбори.
Щедротам місяця немає меж, -
Городи сріблом поливає з глека.
Між тополиних заховавшись веж,
В своїм гнізді цілуються лелеки.
В моїм селі розкішні вечори…
В моїм селі такі щасливі ранки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355406
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Іду полем,на нім ковила,васильки.
Он,за балкою,скіфська могила темніє,
Зеленіють жита.Подивись,навкруги
Аж до обрію,в житі волошки синіють.
Наливається хліб.Навіть чути вночі,
Як по стеблах у колос вливається сила.
Йдуть косити врожай молоді косарі,
На плечах перекинуті коси і вила.
Он за полем ,внизу,розляглося село,
Біля річки в туманах городи ховає.
Косить тато траву ,витирає чоло,
Рясний піт по щоці на сорочку збігає.
По дорозі повзе корівок череда,
Чути мукання звичне від краю до краю,
Розрослась по толоці густа лобода,
Пастушок корівок в ній до гурту зганяє.
Пахне ранок борщем й запашним молоком,
Приготовлених мамою нам на сніданок.
Все минуло....Далеко з дитинством пішло,
Я залишивсь у світі,як в полі підранок.
.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11202170094
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314791
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 01.08.2012
Вітаю,ще сто раз вітаю,
Тебе в цей літній теплий день,
Здоров'я успіхів бажаю
І за столом рясних пісень.
Щоб наливалися бокали
Грайливим молодим вином,
Щоб гості тостів накричали
За переповненим столом.
Щоб діти в щічку цілували,
А внуки тортик принесли,
Тебе за мудрість шанували,
Тяглись до тебе дорости.
Щоб гарна музика заграла,
Тебе покликалав танок,
І біль в ногах й спині пропала,
Яка турбує вже давно.
І я тобі всього бажаю:
І щастя,і безхмарних днів
Здоров'я,успіхів без краю
Добром наповнених столів.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11207011812
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347416
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Весна за лепестками (романс)
За лепестками лепесток летит весна,
И заплетает из дождей грибные нити.
Не говорите мне, прошу, не говорите,
Что я такая же, как все, но не она...
Я не такая, как она... Так объясните…
Ловлю ваш взгляд на потускневшем серебре,
А пальцы холодно сжимают край бокала...
Вы неправы со мной. Зачем же я ласкала
Ваш профиль гордый в одиноком сентябре,
Свернув клубочком шерстяное покрывало?
Неправда все, что не наметилось всерьез,
Не по моей вине... А вашей - нет в помине...
Прощайте! Будьте же вы счастливы с другими,
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
Проигрыш.
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
04.06.12
ID: 341851
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 04.06.2012 19:30:11
© дата внесення змiн: 05.06.2012 17:35:18
автор: Людмила Ганяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343588
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 22.07.2012
Мандрівні роздуми
Білі лілії на Хоролі.
Плесо-дзеркало. Очерет.
Поринають в мажорні ролі
жаби-кумоньки.
Дощ пере.
Світ дивлюся в мале віконце.
Споглядаю танок дерев.
Відтулила хмарина сонце –
око враз далину вбере.
Свіжі трави жують корови,
ремиґаючи без журби.
Забігайлівки і хороми
понад трасою, мов гриби.
У театрі під небом сивим –
драматичний наземний рай.
Споконвіку сяйний, красивий,
неповторний прарідний край...
Їдем повагом. Трасу гоять.
Враз – фа-фа!
То кортеж навстріч.
Мерехтять то верба, то хвоя.
Онде – воїн...
коза...
Ілліч.
Голим полем комбайн гуляє –
витолочує будяки.
Дядько сіно скиртує. Знає:
скоро дощ налетить шпаркий...
Краєвиди – краса незаймана!
Жайвір, коні, сухий курай...
Світить ребрами ферма зламана.
Он горбатий старий сарай.
І майори, і гладіолуси.
Гуси повагом. Іч, які!
Наш автобус захриплим голосом
налякав їх. А ми такі!
У віконці танцюють вулики.
Поруч гречка. Нехай їй грець...
Он ставочок. Танцюють вудочки,
каченята і ятірець.
Бідолаха, здобувши гроші,
до пивнички городить тин.
Душу тішать думки хороші:
мо’, загляне якийсь крутий?
У автобусі парко й сонно.
Може, стрінеться знову дощ?
Краєвиди... Не мертва зона.
І зупинка на вістрі прощ.
– За кордоном он жити легко...
– Не дуріть ви себе, дядьки.
Хазяйнують отут лелеки,
й не про гроші у них думки.
І чомусь же для цього світу
нас Господь сотворив людьми.
Та цураємося завіту,
сатаніємо надто ми.
Здаємо повсякчасно іспити.
Грішні нитики і німі.
І не знаємо й досі істини:
небо дурить нас чи самі?
Грішних з раю давнезно вигнали.
Тут святих не буває, знай.
Вийти в люди
й не бути винними?..
Рай чи пекло тут – вибирай.
Світ – прекрасний!
Умій лиш бачити.
Подивуйся, не проминай.
Ради істини слово завчене
завжди заново відкривай.
Яблук скільки! Рум’яні лиця!
Милуватися не дрімай.
Молодиця! Така й присниться!
Годі мріяти. Міру май.
Вже й Полтава.
О Боже праведний,
хоч помріяти волю дай...
Ну й реклама!
Вітрини... Завидки.
Все. Приїхали.
Випадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352014
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 22.07.2012
Ой злітались чорні круки на рясну калину,
Проводжала мати сина в військо на чужину.
Проводжала мати сина у страшну дорогу,
Провела його, та й впала прямо за порогом.
Боже, врятуй дитину
У краю чужому,
Сину, моя кровино,
Повернись додому!
Чорні ранки і світанки, чорні дні і ночі,
Посивіла бідна мати, виплакала очі.
Посивіла бідна мати, що робить, не знає,
Бо до рідного порогу син не повертає.
Боже, врятуй дитину
У краю чужому,
Сину, моя кровино,
Повернись додому!
Посідали чорні круки на рясній калині,
Повернувся син додому
в чорній домовині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298603
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 21.07.2012
Темно-сірий екран вікна.
Миють землю холодні роси.
Де учора була весна,
Там сьогодні – осінь.
Ще тремтить на твоїх вустах,
Та усмішка, що пахне літом.
Тільки осінь, як жовтий птах,
Пролітає над світом.
Нам ще довго чекать весни,
Чути вітру тривожні звуки.
Не збуваються в осінь сни,
Не закінчуються розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318551
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 21.07.2012
Що святкувати, Боже мій?
Що незалежні від законів
Всі ті, хто більше вкрасти вмів,
І що вони тепер на троні?
В чім незалежність, Боже правий?
Що путін іншої держави
Нам грає на своїй трубі,
А ми святкуємо собі?
Це незалежність? Бога май!
Коли ґарант спішить в Китай,
Щоб наші українські землі
На півстоліття здать в оренду.
Про шаблю ти забув, козаче!
У тебе не тютюн – табачник,
У тебе пива – хоч залийся.
Чи може всі давно спилися?
Заглянь під кришку –вигравай!
Не треба в праці гнути спину,
Пий тільки пиво Батьківщини,
І знову пий, і знову грай,
І незалежність пропивай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276719
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 21.07.2012
Отож, прощай! Ти вільний і нічий.
В любов фальшиву бавитись доволі!
Ти майстром був. Мене, невмілу, вчив,
Але давав лиш другорядні ролі!
О, як ти грав! – шикарно, наче бог!
Позаздрив би й Шекспір такій удачі.
Та від твоїх абсурдних перемог
Я лиш сміюсь тепер – уже не плачу…
Душа моя звільнилась від облуд,
Не в’яжу більше рани пишним бантом,
Ти звик новеньким дивувати люд,
Мені ж, мабуть, не вистачить таланту.
Отож, прощай! Ти ж так цього хотів –
Самотності гучної, бо для тебе
Життя – це гра, любов – і поготів.
Театр земний, на жаль, не бачить неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351223
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Життя майстрів і по підвалах
Ховає, часом, без жалю...
Бравуру швидко поглинало,
Немов данину забуттю.
Усе проходить... все минає
Нікчемну пам'ять із давен!
Хай багатьох уже немає,
Але звучатиме Шопен...
І філософію клавіру
Питливі очі сколихнуть...
У світлі вічного ефіру
Нові таланти спалахнуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335378
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 18.07.2012
О , Мати Христа, Богородице Діво,
Дай сили тим людям, яких я люблю!
Даруй їм здоров'я, всели в них надію,
Храни їхні душі... покірно молю...
Хоч знаю, що буде все так, як повинно,
Що тілу земному відведено час...
Не втомлюсь благати тебе безупинно,
Щоб вогник життя їх завчасно не згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328030
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 18.07.2012
Дружищє-старіна, ми тріста лєт как вмєстє!
Ми всє – адна страна, і всьо у нас честь честью!
Із-за чего сир-бор? Вєдь мать у нас – славянка!
І общій разгавор, і піво, і таранка!
Еге ж! Таке-таке! Ми, друже, дружим дуже!
Під ваш «мать-перемать» то плачемо, то тужим!
По-п’яні й справді ти розкрити хочеш душу.
Та «язиком» своїм мою ти мову душиш!
Ну, вот, мужик, апять свайо нитьйо заводіш!
І снова, мать твою, што-та пра гньот гародіш!
Ти хочеш, штоб базар случілся по-трєзвяні?
Тєбє мой пєрєгар дароже газа станєт!
Для брата поводок завжди чомусь шукаєш –
Як не «язик», то газ – ціну все підіймаєш!
Не раз вже показав, що в будь-якому стані
Тримаєш руку ти на газовому крані!
Ну, ти хахол, дайош! Ти чьо!? Укладом свінскім
Ти толька сало жрьош свайо по-украінскі!
І космос, і уран, і слєд стопи мєссіі,
І тот же самий кран в руках маєй Рассіі!
Москалю, знаєш ти – у нас не тільки сало!
Ти стільки вже загріб – тобі все мало й мало!
Не все в твоїй руці, північний ніби-брате!
Наші зійшли синці, і ти це мусиш знати.
Дорожча за життя нам зараз наша мова!
Ми вичистим сміття і все відродим знову!
Імперська ти свиня! Сказать тобі я мушу –
Все буде в нас, якщо відстоїм мову-душу!
---------------------
Написано 15.07.2012 на акції на підтримку голодувальників під Українським домом разом з Юргеном Пті (строфи від імені рускава брата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350858
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Музика Вівтора ОХа
Слова Олександра Печори
(Мотив у півголосу)
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного козацького села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Їсківці вела!
Сюди я неодмінно ще доїду.
У мріях тут раюється щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
В зажурі підіймуся на Челядну,
провідаю криницю Кобзаря.
Стає усе на світі другорядним,
коли в своє село вертаюсь я.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі…
Прарідне хліборобщини село.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Їсківці веде.
Сюди довіку прилітати буду.
Гніздяться тут привітні земляки.
Отут мій вирій – найрідніші люди.
І пам’ять, неушкоджена ніким.
В дитинство повертатися нелегко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350815
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Шурує перо,
мов лопата,
Щодня піддає
гостинці,
Писати, аби
писати –
Такий головний
твій принцип.
Загнавши
на смерть Пегаса,
Мордуєш
тендітну музу.
Нехай виходить
не «в касу»,
Проте, об’єми –
від пуза.
Зруйнуєм омани капище:
Як каже один твій фан,
Щоб стати ТАКИМ графоманищем,
То теж треба мати талант.
6 грудня 2010 року
́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226976
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 16.07.2012
На мить мене, наївну, обдури,
Що так буває. Так в житті буває!..
І світ собі поверне кольори
Захмеленого свіжого розмаю.
На крок один до мене підійди,
Нам більше не дозволено мовчати.
Бо наші зупинились поїзди,
А ми ж з тобою тільки на початку.
На подих, на звабливий порух брів
Наблизитись дозволь посеред мрії.
Щоб ти мені тихенько шепотів
Про те, у що повірити не смію.
На мить мене, наївну, обдури,
Що це неправда! Так не може бути!..
І щось у серці швидко догорить,
Бо той обман така п’янка отрута..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350770
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Агов, брати!
Агов, брати! Нічого не змінилось!
Панують скрізь жиди і москалі.
Невже нам зроду-віку не судилось
Пожить по-людськи на своїй землі?
А мати лиш горби та мозолі?
Та що жиди? Он власні ренегати,
Забувши голос крові на біду,
Деруть на шмаття гірше супостата
Вітчизну-Неньку – вбогу сироту,
Продавши душу – черству і пусту.
Що? Продали Вкраїну, байстрючата?!
Здали флоти, ракети і лани;
Продовжуєте й далі продавати
Без совісті, без честі, без вини,
Ганьба народу, сучії сини!
О, Боже мій! Коли ж ви нажеретесь?
Та до якої ж міри і межі?
На той же світ всього не заберете,
А як прийдешнім тут зростать і жить?
А як державу будувать, творить?
Невже ми всі хохли, а не вкраїнці?
Невже ми маса – збидлена й тупа?
Мабуть, не буде ладу в цім звіринці,
Як не прозріє нація сліпа –
І не постане ще одна УПА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181870
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 16.07.2012
ПРИЙШЛА ВЕСНА
Прийшла весна у хвилі аромату
Пахнючих, щойновипнутих садів,
У дикому витті приблуд-котів,
В розпущених, оголених дівчатах,
І стогонах із паркових кущів.
Прийшла весна у липовім цвітінні,
В кружлянні і пищанні комарви,
У п’яному крутінні голови,
В розгульно-чарівному шурхотінні
Із заростів прим’ятої трави.
Прийшла весна – і можна повалятись
З ким-небудь на галявці між дубів
Під небом таким чисто-голубим,
Та зовсім, анітрохи не боятись
Що-небудь відморозити собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188149
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 16.07.2012
Зі мною трави, квіти, вітер
І неприборкані думки,
І ті, хто можуть розуміти
Мої віршовані рядки.
Я з вітром можу розмовляти,
І розуміти шепіт трав,
У хмарах високо літати,
Що червоніють від заграв.
Пливти по небі, як хмаринка
Назустріч зливам і снігам.
І гірко плакать, як дитина,
Від непростих сердечних ран.
А то сміюсь, бува, як хвиля,
Що гладить берег у пітьмі.
Я в час такий тоді щаслива.
Думки прозорі і легкі.
Лише тебе не розумію,
Я ледь тримаюсь на ногах,
І моє серденько німіє,
Коли сарказм в твоїх словах.
Я ледь тримаюсь від безсилля,
Коли збива брехня із ніг.
Так де ж знайти мені те зілля,
Що для душі, як оберіг?
Щоб захистить себе від зради,
І від приниження, брехні.
Щоб знищить зовсім оці вади,
Які огидні так мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350663
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
І. К.
А пам’ятаєш Ліду Караван?
Як ти сором’язливо залицявся,
близенької балаканки боявся, –
художник молодий – кудлай Іван.
Смаглявка гарна, карий блиск очей,
духмяне прядиво чорнявого волосся!..
Коханнячка у вас не відбулося,
мені ж і досі погляд той пече.
Дивилася на мене із під брів
так глибоко й довірливо-лукаво!
Яка ж красива! – серденько гукало.
А де ж Іван? А кавалер – побрів.
Які ж були тоді ми молоді!
Навідувались в гуртохату разом.
Їй в очі не вдивлявся я ні разу, –
тобі за свата виступав тоді.
Симпатію свою я опікав,
щоб хлопці-пустомелі не чіплялись.
Коли очам стрічатися траплялось –
іскристим позирком красуню обпікав.
А ти ходив, здавалось, сам не свій.
Вона твоїх страждань не помічала.
Щось бачила, та серденько мовчало.
Чи пам’ятаєш, друже сивий мій?
Дипломувався я. Коли ж служив, –
вона прислала в армію листівку.
Не відповів. І досі каюсь гірко.
Хотів, щоб з нею друг Іван дружив.
Сміється доля з вірних диваків…
Не вмів доки й женився цілуватись.
Один лиш раз, коли зайшов прощатись,
разок останній, щоб помилуватись –
зустрілись губи – ніжні і палкі.
Лиш доторкнувся.
А вони ж такі!..
Гуртожиток, неначе вулик гув…
Давно минулися літа медові.
Ті романтичні вечори чудові
чи згадуєш?
А я, бач, не забув.
Кераміки через десятки літ
стрічаються, мов найрідніші люди.
Забув кому подарував етюдник,
а пам’ять про бадьорих бджіл зберіг.
Порозлітались друзі по світах,
та в серці поселилися назавжди.
І досі ще струмить криниця вражень –
у пам’яті блаженна мить світа!
Я сватом був частенько на віку…
Через багацько літ мені сказали,
що Ліда у щоденнику писала:
«Приходив Саша мій…
Мій опікун».
Олександр Печора
м.Лубни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349931
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Ходить серпень ногами босими
По укритій росою стерні,
Світанково видзвонює косами
Обжинкові співає пісні
Лиш йому зрозумілими знаками
Мітить в лузі зелені стіжки.
Вишива чорнобривцями й маками
Ткані сонцем ясним рушники.
Перевеслом пов"язує райдуги,
Роздає урожай про запас,
І незвіданим спокоєм радує
У медовий, свят"яблучний Спас.
І останніми днями млосними,
Що ще ніжаться у теплі,
Йде до вересня, йде до осені
По щасливій і щедрій землі.
L’août arrive, et ses pieds nus qui raisonnent
Sur la terre où pleuvent les moissons,
Les matins de rosée au loin qui claironnent,
Les moissons éclatent dans les chansons,
L’août qui signe de sa main si tremblotante
Les blés verts dans les vastes vallées,
L’août qui saigne (coquelicots, fleurs ardentes
Et la terre du soleil est perlée) !
Vois : la paille, l’arc-en-ciel y serpente,
Les moissons dorées tournent rond,
Vois : la calme Assomption qui te chante
Dans les pommes chues et le miel si bon.
C’est l’été qui va s’achever en douce,
C’est l’éclat troublant de la chaleur
Que le temps sans clémence nous pousse
Vers l’automne si riche tremblant de pleurs.
Переклад Д.Чистяка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347446
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 12.07.2012
А у селах…
Нема уже отого раю,
Село потроху вимирає -
Куди не глянь і не піди –
Одні старі баби і діди.
Ось фельдшера були прислали,
Ще зовсім юний чоловік –
Петром Івановичем звали,-
Та й той кудись раптово зник.
Якийсь неграмотний попався -
Не розумів людей старих.
Мабуть, того він і злякався,
Мабуть, тому і втік від них..
Приходить дід до нього.
Фельдшер:
- Садитесь. Слушаю , больной.
Дід на ціпок стоїть обпершись.
- Не можу через біль отой.
Немов вгатили в спину шпиці
Й забули впору повиймать .
Болить у мере поясниця
Ачей вже літ із сорок п»ять.
Отак я з крижами і мучусь,
А вчора, цур йому і пек,
Коли розмотував онучі,
Схватило знову поперек.
Штрика і в гузницю, і в жижки,
В очах від болю каламуть.
До вітру й то ходив я нишком,
Щоб з дива дивного не чхнуть.
Мені й до тебе шкандибати
Ой, дуже боляче було -
Я так стогнав, як вийшов з хати,
Що сполошив усе село.
Наколоти мені, козаче.
Мікстури із цілющих трав,
Я із своєї шабатури
Для цього шкаликів набрав.
А фельдшер каже:
- Я не понял!
Вы издеваетесь иль как?.
Не изъясняйтесь на жаргоне -
Здесь вам , дедуля, не кабак!
Я, кстати, украинец тоже,
И к мове где –то уж привык.
Но перейдем давайте все же
На человеческий язык.
_ Який ти в біса українець?!-
Відповідає дід затим.-
Продав ти гордість за червінець.
Та краще був би ти німим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348419
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Героям Берестецької битви
Їх багато лягло, де болотиста річка Пляшівка,
Але триста це ті, хто ні кроку назад не ступив,
Червоніла ріка, мов судина порвалась, як цівка,
Але час і понині у пам’яті слід залишив.
Патріоти землі, Вас боявся москаль і татари,
Проливали ви кров, щоб нащадки на волі жили,
Воювали із Вами поляки і німці й мадяри,
Ви ж не п’яді землі при житті ворогам не здали.
Ми вчимося у Вас і навчаємо гордості внуків,
Щоб пишалась країна і вільна віками була,
Щоб до мами дитята протягали від радості руки,
Щоб моя Україна в хлібах і калині цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340178
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 12.07.2012
А ночі стеляться шовковим колоском,
Муркоче киця на розстеленому ліжку.
Сідає темрява розмотаним клубком.
Без тебе затишно… хоча, самотньо трішки.
Зриває штори з вікон вітер - і дзижчить.
Повітря зимне, тільки ковдра вже не гріє.
У грубці вогнище, танцюючи, тріщить.
Без тебе звично, хоч від сліз намокли вії.
І пролетить ще сто ночей таких без сну.
І кожен раз мене навідає утома.
Та я чекатиму щодня нову весну.
Я запрошу тебе вернутися додому.
21.08.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11181
дата надходження 10.02.2006
дата закладки 12.07.2012
Мово моя, перлиночко,
Тепла, мов раннє сонце,
Рідна, немов хатиночка,
Ясна, немов віконце.
Мово моя нескорена,
Пишний барвистий цвіте.
Рвуть тебе, люба, з коренем,
Зайди чужі і діти.
Ждуть біля ями розритої
Смерті, сплели вінки.
Згинуть колись кати твої.
Ти ж будеш жити віки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348439
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Цікаво, живе хто донині з штрафбату?..
Чи топче траву зараз поряд із нами?..
А згадують вдячно покійних солдатів,
За ким не несли подушок з орденами?..
Були орденів і медалей не варті...
Та хто, окрім Бога, судити їх буде?..
В підручнику нині, що в учня на парті,
На це лише натяк...
ТО МИ ХІБА ЛЮДИ?..
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294584
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 07.07.2012
Моєму коханому чоловіку присвячується
Минуло з тих часів багато літ,
Змужніли ті, кому судилось жити,
На скроні паморозі ліг наліт...
Та третю вічно за полеглих пити.
У мирний час, у осінь золоту
Його з сльозами проводжала мати,
Не знаючи, що син йде на війну,
Примарні ідеали захищати.
А син ще навіть разу вус не брив,
Він з партою шкільною лиш простився,
В житті, не те що мухи не убив,
Як мама ріже курку не дивився.
Не знала мати, здогад не майнув,
Що сина в пекло кидали задарма,
В лице афганський вітерець подув
Й на чужині чекає вже казарма.
Та де казарма, польовий намет
У ньому бути і в дощі, і в спеку.
Хлопчині доручили міномет,
Щоб захищав країну цю далеку.
Ретельно він виконував накази,
Та не один раз сумнів душу гриз -
За що народу стільки горя разом
Афганському радянський "брат" приніс?..
Чого вони, безвусі хлопці юні
Воюють тут з дорослими й дітьми?..
За що вмирають, як раби бездумні,
Ідуть у вісімнадцять до пітьми?..
Судилось жити хлопцеві надалі,
Хоч і багато друзів полягло.
Він навіть удостоївся медалі
"За бойові заслуги" не за зло.
Його вини і юних тих солдатів
У цій війні кривавій не було,
Чи хоче хто на чужині вмирати,
Своє лишати місто чи село?
У владі гасло крикнули завзято
І, покоління кинули в Тартар...
А мАтері на цвинтарі стояти
За те лиш, що:"Ми взяли Кандагар!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292979
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 07.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Моя весна пішла у заметіль
Вишень квітучих в росянім намисті.
Таким блаженством віє звідусіль
І погляд твій у душу-наче вистріл!
І все змішалось:фрази і думки,
Холодні зорі й бульбашки шампану!
Під нами-дим,прозорий і легкий,
І я в твоїх обіймах,ніби тану!..
І кров кипить у венах,наче ртуть,
Земля з-під ніг раптово вислизає!..
І білі вишні солодко цвітуть,
І ніч в долонях пелюстки гойдає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266673
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 05.07.2012
Музыкальные слов переливы,
Проплывают в вечерней тиши...
Что же так безнадёжно-тоскливо
Плещут строчки из Вашей души?
Не грустите о прожитых годах,
Не считайте морщинки свои,
В наших, пусть и вечерних, восходах
ВЫЗРЕВАЮТ счастливые дни.
Может быть их не так уж и много,
Тем дороже, прекрасней они!
(Да и к Вечности мёрзлой порогу
Не пробито ещё нам лыжни)
Не смотрите на баночки с кремом,
Усмехнитесь бездушью зеркал,
Покажите им кукиш: «Вот хрен вам!
Я ещё не допила бокал!»
***************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346968
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 03.07.2012
(в первой половине марта этого года моего сайтовского друга Аркадия не стало. Скончался прекрасный композитор, певец и "просто" замечательный человек. СВЕТЛОЙ ТЕБЕ ПАМЯТИ, ДРУЖИЩЕ.)
("Нам столетья не преграда,
И я верю, что опять
Позабытым словом ЛАДА
Всех любимых станут звать")
Ах, как серебрится голова!
Дни мои короче и короче…
Вы позвольте мне с порога ночи
Подарить Вам нежные слова.
Как Вы хороши в зените дня!
Как очаровательно прекрасны!
Все попытки скрыть – уже напрасны:
Вы давно – Богиня для меня!
Не смотря на клинопись у глаз,
Мальчиком немею перед Вами!
Да и как мне выразить словами
И восторг, и счастье видеть Вас!
Я шепчу, эмоции тая,
Чтобы счастье не вспугнуть случайно:
Вы – моя пленительная тайна,
Ладушка-Сударушка моя!
И, когда шагну через порог,
Я не растворюсь в ночи бесследно:
Утром обниму Вас тёплым ветром,
И травой склонюсь у Ваших ног…
И мой голос, эхом разнесён,
Будет повторять слова прощанья:
Вы – моё последнее дыханье…
Светлый мой, последний чудный сон…
Ах, как серебрится го-ло-ва-а-а...
********************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346971
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 03.07.2012
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
моєму коханому чоловіку
Бачу очі твої вві сні,
Що приходить мені щоночі,
Такі любі вони мені,
Твої сірі, лукаві очі.
Трішки зморшки лягли навкруг,
Чи від радості, чи від смутку,
Ти мій вірний, коханий друг,
Я - твоя сизокрила голубка.
Сталось так, що далеко ти,
Але будуть мені щоночі,
Посміхатися , як завжди,
Твої лагідні, сірі очі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323510
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 02.07.2012
Неможливо залишитись байдужим до
ТАКОГО ЗІЗНАННЯ!!!
Перше зізнання
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
ID: 318599
Рубрика: Вірші , Лірика кохання
дата надходження: 03.03.2012 02:37:24
© дата внесення змiн: 03.03.2012 02:37:24
автор: Борода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 02.07.2012
ДВІ ЛЕГЕНДИ
І у легенд бувають імена,
Що крізь сторіччя славу краю віють.
Ми їм за це завдячуєм сповна
І квіти їм даруємо уклінно.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і донька гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Як чисті переливи солов"я,
Пісенні нотки ніжно душу гріють
І дзвоном обзиваються в серцях
Від скал Говерли до узгір"я Криму.
Бо у краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
То Храм Святий і пісня гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Софіями пишається земля,
Старий Дніпро піснями молодіє.
Їм обидвом мелодію щодня
З гірських джерел дарує полонина.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і ліра гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325381
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 02.07.2012
Я писала тобі листи
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи... (ДВА
(Оркестр) (РАЗИ)
Я писала тобі листи...
(Оркестр) (
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331139
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 02.07.2012
Очень понравились минорные осенние грёзы... Рискнул... Написал... Правда, автор хотел дописать стих, поэтому это может быть не окончательный вариант... И музыки, и текста. Если автору текста не понравится мой вариант музыки - милости прошу к сотрудничеству коллег-поэтов!
Вальс
Пишу я вальс осенних грез, пишу в миноре,
О небесах в порывах слез, о грустной доле.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
О прахе дней спешащих прочь, сложившись в годы,
О ярких снах, летящих в ночь под эти ноты.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
ID: 300041
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 14.12.2011 22:29:57
© дата внесення змiн: 15.12.2011 01:26:47
автор: amigo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347234
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Липнева ніч. Так близько до світанку.
Сховався сон зрадливо у пітьмі.
Лиш вітерець погойдує фіранку.
Бентежать серце спогади німіі.
Липнева ніч. Чому ж не спиться нині?
Палітра дум міняє кольори
І зупиняє погдяд на світлині
Щасливо безтурботної пори.
Стирає пам"ять партитуру скерцо.
Самотність доторкнулась тихо пліч.
Чомусь нестримно защеміло серце...
І стала довгою коротка ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347584
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
В кедрах Тобольска
В роще Журавского
Царством неброским
Тают и властвуют
Два саксофона,
Бархатных тЕнора.
Вальсы сквозь кроны.
Знал, не потеряны.
Красит верхами
Зарево розовым.
В хвойной охапке
Солнце зароется.
Ретро-фасоны -
Прошлая молодость.
Грусть саксофонов -
В молодость мостики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268879
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 30.06.2012
Ми не живем, а лиш існуєм
І біль нестерпний терпимо.
Себе самих ми не шануєм,
Вдаємо завжди, що спимо.
Святині власні осквернили,
Ніхто нас більше не спасе.
Нам гроші волю замінили,
Закрили очі нам на все.
Ми хліба навіть не вживаєм,
Горілка – тільки на столах.
Ми не живем – ми вимираєм!
Вбиває нас панічний страх.
Своїх героїв позабули,
Тепер ми славимо катів.
Всі миті щастя вже минули
Для ненажерливих ротів.
Ненависть нас не наповняє –
Давно у головах туман.
Свідомість нашу заміняє –
Брехливий, голубий екран.
І душі наші не здригають,
Як бачать вбивства групові.
В нас хворі діти помирають,
А нам “футбол” у голові.
Нам наплювати на країну
І не хвилює нас народ.
Кому будуєм Україну,
Без волі й принципів свобод? (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346171
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Ми йдемо, кохана,
Там,де шум трави,
Там, де шум трави
Наче в моря
Зацвіта признання,
А в його меди,
А в його меди
Світять зорі!
Дві зорі з тобою,
Дві зорі з тобою
Загадаєм просто на бажання,
Дві зорі на щастя,
Дві зорі на долю,
І одну велику на кохання!
Дві зорі на щастя,
Дві зорі на долю,
І одну велику на кохання!
Хоч весна чаклує,
І смієшся ти,
І схиляєшся
Знов до мене,
Як тебе люблю,
Розкаже хай душа
А вгорі жива
Зір-легенда!
Дві зорі з тобою,
Дві зорі з тобою
Загадаєм просто на бажання,
Дві зорі на щастя,
Дві зорі на долю,
І одну велику на кохання!
Дві зорі на щастя,
Дві зорі на долю,
І одну велику на кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344685
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Любов, ти так квітуєш,
Любов- красу несеш,
Що ж я тобі дарую,
Що ж я тобі дарую -
Свою любов без меж!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Тут я колись родилась,
Тут полюбила світ,
Тут я колись навчилась,
Тут я колись навчилась-
Що значить мрій політ!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Трави отут шовкові,
Лагідні журавлі,
Ну, а вода медова,
Ну, а вода медова
В кожному джерелі!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Я забреду в волошки,
Слухаю тишину,
Тут відпочину трошки,
Тут відпочину трошки,
Рідне до сліз вдихну!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
Земле моя, земля,
Ніжна любов моя,
Маминих рук тепло,
Батькове джерело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344287
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
В день весілля, тещо дорога-
Добра Ви й турботлива така!
Вам такою завжди треба буть,-
Онучат лелеки принесуть!
Тещо, гарно з Вами танцювати,
Тещо, тещо - друга моя мати!
Тещо,тещо, разом будем жити!
Вашу доню буду вік любити!
Тещо, гарно з Вами танцювати,
Тещо, тещо - друга моя мати!
Тещо,тещо, разом будем жити!
Вашу доню буду вік любити!
За багатство не кажу я Вам,
Бо дружина кращий діамант!
Все в житті багатство наживне,
А любов і щастя - головне!
Тещо, гарно з Вами танцювати,
Тещо, тещо - друга моя мати!
Тещо,тещо, разом будем жити!
Вашу доню буду вік любити!
Тещо, гарно з Вами танцювати,
Тещо, тещо - друга моя мати!
Тещо,тещо, разом будем жити!
Вашу доню буду вік любити!
В день весілля, тещо дорога-
Добра Ви й турботлива така!
Вам такою завжди треба буть,-
Онучат лелеки принесуть!
Тещо, гарно з Вами танцювати,
Тещо, тещо - друга моя мати!
Тещо,тещо, разом будем жити!
Вашу доню буду вік любити!
Тещо, гарно з Вами танцювати,
Тещо, тещо - друга моя мати!
Тещо,тещо, разом будем жити!
Вашу доню буду вік любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345128
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Я давно вже не той, щоб лягти під життєві колеса,
Хоч ці жорна й донині із мене ще мелють муку,
Кожен день знов мене випробовують зболеним пресом,
Я багато цих пресів прожив на своєму віку.
Хоч ще плечі міцні, та здоров’я не те, щоб змагатись
І плювати я хочу на тих, що в жадобі підняли чоло…
Лиш хто чесно живе, перед тими я буду схилятись,
Ненавиджу того в кого в серці приховане зло.
Хто родину свою береже, наче матір єдину,
Я завжди таким людям підставлю надійне плече,
І піду пліч-о-пліч, за свою дорогу Україну,
Бо матусина біль завжди сина у грудях пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345790
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Терпиш, мій народе!
Терпиш глум і муки.
Такої ти вже породи,
Що не здіймеш руки.
Віриш в брехні нездійсненні,
В “краще вже сьогодні,”
У паскуди неписьменні
До грошей голодні.
Хочеш волі та не можеш
Боротись за неї.
Нічим собі не поможеш –
Не маєш ідеї.
Розчарований “майданом”
Обрав ідіотів.
Закував себе в кайдани,
Дав владу мерзоті –
Ухвалює проти тебе
Кодекси й закони.
Обертає їх для себе,
Щоб красти “мільйони.”
Забирає твою мову,
А ти стоїш тихо.
Виконуєш їх умову,
Бо накличуть лихо.
І за гречку вже готовий
Матір продавати.
За пакунок додатковий –
Потвор обирати.
Потім плачеш, що не винен,
Тебе там не було.
І терпіти не повинен –
Стадо все збагнуло. (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342257
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Згадай берізку і тополю
І терпкий запах полину,
Бджолу, яка нектару вволю
Пила у щедрому саду.
Хатину білу понад лугом,
Де завжди пасся старий кінь.
І батька, що ходив за плугом
Й відпочивав, знайшовши тінь.
Згадай матусі руки теплі,
Які лягають на чоло,
І у життєвій круговерті
Вони завжди несли добро.
І в час життєвих буревіїв
Пораду ми шукали тут.
Підтримку, ласку і надію
Завжди могли ми почерпнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333975
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 21.06.2012
Встають "діди"... Їй-богу, задощить!
За лісом грім бухика басовито.
Струмок в долині сріберно плющить,
На луках, ген, вилежується літо.
А по землі верткі гарпійчуки,
Сини самої Гарпії-богині,
Гарцюють через межі, навпрошки,
Піднявши в небо куряву на спині.
В польоті ластівка шугає мошкару,
Ширяючи низенько над травою.
Живиці дух в сосновому бору
Теплом мене вкриває з головою.
Та раптом обрій густо потемнів
І вітерець завмер перед грозою.
Вже зовсім поруч грім забубонів,
Аж тихий шепіт скинувся лозою.
Зненацька злива ринула туга,
Та й покотилася ревучою стіною.
А Громовержець стріли витяга
І кидає вперед, переді мною.
Та сонце пронизало товщу хмар
І вже блищить трава, як діаманти.
Стихає дощ, як срібний дзвін литавр
І знову вже кортить мені у мандри.
Ще мчить вода з довколишніх висот,
В"юняться скрізь розмиті борозенки,
А літній день, на тлі земних красот,
Сміється вже під куполом веселки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344724
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Всё плохо, братцы,
всё чертовски плохо!
Проходит под глазами желтизна
и черные круги.
На каждом вдохе
по телу растекается весна.
Беспутный март ажурные колготы
с почтенных дам уже стащить бы рад.
Натужно прибавляет обороты
инжекторно-сердечный агрегат.
И мозжечок расплавленный сочится
из всех отверстий жидким стеарином,
когда на лавке в скверике девица
забросит ногу на ногу невинно.
Горчат надежд нелепых поцелуи,
сбивая смерти сладкую истому.
Навязчивые птичьи сабантуи
затворника зовут пойти из дому
за горизонт,
где новая эпоха
подарит шанс погибнуть молодым.
Как плохо, братцы,
как чертовски плохо
казаться оскорбительно живым!
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344061
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Ти пішло вже від мене далеко
І не чути вже кроків твоїх.
А як хочеться знать, що лелека
Ще приносить дітей на поріг.
А як хочеться вірити в казку,
Мудру фею і злих королів,
Відчувати турботу і ласку
Від усміхнених щастям батьків.
Ти даруєш хлоп"ятам веснянки.
Заплітаєш у кіски дівчат,
І як важко проснутися зранку,
Коли мама вже каже вставать.
Я слухняною буду, як треба,
Тільки дай мені шанс, хоч на мить,
Повернутись, ДИТИНСТВО, до тебе
І за чубчик тебе поводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343917
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Зустрівся якось з Богом чоловік
І нумо скаржитись, мовляв, вже звик
Нести свій хрест, та він важкий доволі,
І сил нема, і руки , й ноги кволі.
- Найтяжчу ношу, Отче, дав мені,
Мабуть злічЕні стали мої дні.
Забрав той хрест Отець, поклав в кімнату,
В якій лежало ще хрестів багато.
Завів у ту кімнату чоловіка
- Поглянь, - сказав, - ось тут хрестів без ліку,
Ти обери собі по силам на свій смак,
Воістину, нехай же буде так!
І величезні, і малі
Із дерева, і кам’яні,
З граніту, з золота, з металу,
І з шиком, і без п’єдесталу…
Побачив чоловік хрести.
Який же взяти, щоб нести?
І вибрав з них собі найменший,
Найнепомітніший, дешевший.
І з ним до Бога повернувся,
Бог лишень гірко посміхнувся.
- Ну що обрав? - звернувсь до нього, -
Це той же хрест, що й був до цього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328729
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 13.06.2012
Немає щастя, певно вже й не буде,
Сльоза кривава котиться з лиця,
Нехай ножем поріжуть мені груди,
Та я з людьми ітиму до кінця.
Немає радості в людей, які працюють,
Життя немає в того, хто сліпий,
Ще гірше тим, які людей не чують,
Бо ж в Україні добре лиш чужим.
Прошу, мої нащадки – українці,
Плуга лишивши, підніміть мечі,
Згуртуйтеся, не будьте по одинці,
Бо в нас є брат на кожному плечі.
Не рвіть державу - любу Україну
І не діліть матусю пополам,
Якщо ви діти - бережіть єдину,
Бо поки я живий, чужинцям не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343523
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Немає давно до політиків віри
І серце, чомусь, не співає набат,
Життя крізь обіцянок латані діри
Так прагне назовні щілинами грат...
А що там, у світі?
Невже живуть люди?
Працюють нормально і все досхочу?
Вдихнути повітря на повнії груди
Так хочеться щиро...
У небо лечу!
І подумки в мріях наївних літаю,
Невже це так складно?
Щасливе життя...
Для кого ми дивнії плани складаєм
Й не можемо діло звести до пуття?
Кого обираємо знову до влади?
Сусіда, знайомого, гречки пакет?
Дивіться у дзеркало, -
Бачите вади?
Бджоляр це не той, що куштує Ваш мед!
На пасіці Вашій панують злодюги,
Від трутнів загинути може весь рід,
Давно нема рівних, лиш перші та другі,
А зверху нулі і в очах у них лід...
Почни кожен з себе,
Хіба ти не вартий?
Щоб власне життя не прогавити знов,
Не треба чекати козирної карти,
Потрібні бажання і вічна Любов!
Любов до країни, в якій ти родився,
Любов до життя, щоб всміхатися дню,
Любов до родини, з якою ти злився
В єдине і ціле й ростеш на корню,
Любов до історії прадідів сивих,
Вогонь їх сердець освящає нам шлях,
Щоб небо над нами було завжди синім...
А маємо що? Конституції крах?
Минуле - то вчора,
Подумай - сьогодні,
Чи, може, тобі, як завжди, - все одно?
Бо завтра нам діти вже скажуть:
- Немодні!
Всі Ваші ідеї - дешеве кіно!
А правда - то істина, часом незламна,
Політики мусили б добре це знать...
Історія буде цікава і славна, -
Як діло не буде від слова тікать!
30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219105
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 12.06.2012
Ми звикли все і всіх винити,
Що це не то і те не так.
А що ти сам зумів зробити?
Бо кожен лаяти мастак!
Мовчиш, коли країну хають,
Схиливши голову сопиш,
Коли хохлами обзивають,
Вдаєш не чуєш і терпиш.
А сам російською лопочеш,
Дітей також російській вчиш.
Тоді чого насправді хочеш?
Без крил ніколи не злетиш!
А мова для народу – крила,
Його підносять і несуть!
Життя не буде без Світила!
Без МОВИ нас – у цьому суть!
Почни із себе, із дрібного,
Зміни це «Здрастє» на Добридень!
Молитву вознеси до Бога,
Святкуй Різдво, а ще Великдень!
День Незалежності – як свято,
Нехай в душі теж святом буде,
Народ щоб разом об’єднати,
Державу теж, соборній – бути!!!
Шануй батьків, дітей навчай,
Щоб були справжні патріоти!
Якщо ти любиш рідний край,
Тоді берися до роботи!
Цінуй здобутки і звитягу,
Примножуй славу поколінь,
Щоб було в небі місце стягу –
Як сонце і небесна синь!
16.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343437
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Між нами таки війна,
пощади ніхто не жде.
Кохана тепер - "Вона" -
З стрільби починає день.
Мир навіть не сниться нам -
Запеклі ми вороги.
І як пояснить синам,
Що так оддаєм борги
За нашу любов сліпу,
За те, що такі вже є...
Надію із мрій зліплю,
Та побут її зжує!
Запекло фронти гудуть:
Усе, як було, без змін.
І знову на мій редут
Упало чимало мін.
Напевно, здаватись час,
Бо рідне гублю, гублю...
До того ж давно скуча
Дружина, яку люблю.
10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343306
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
У суботу наш сусіда вибрався на ринок
Подивитися на ціни і купити свинок.
Поросят було, як гною, й продавців багато,
І всіляка живність різна, вухата й рогата.
Находився він добряче, довго обдивлявся,
Прицінявся, мацав, слухав, вперто торгувався,
Нервувався, морщив лоба від страху і суму,
Бо ж прихвалять поросятко і свиню підсунуть!
Врешті-решт прийшов до діда: - Я вас дуже прошу,
Научіть, як вибирати тут свиню хорошу.
А старий прижмурив око й нумо реготати:
- Що ж їх довго вибирати, це ж не депутати.
Те, що нагле і крикливе, рветься першим їсти,
Буде круглим, гарним, ситим, словом, гріх жаліти.
То і є життєва правда, що ж тут говорити,
Бо полізуть справжні свині перші до корита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343356
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Суцільний світ брехні і похвальби.
Так надоїло слухати і чути:
один професор в крокодила взутий,
а інший геній, хоч без букви "е".
Одна бездарність світом заправля,
а інша їй, як той шакал, вторує,
он диригент хором ослів керує,
а люд кричить не "Браво", а "Ганьба!"
Там неук у історію заліз
і підправляє щось і "коректує",
той, де не треба, щось собі будує,
а той прогресу відкопав десь ...віз.
А титули всім сипляться, як сніг:
отой вже доктор, той ще кандидатом,
отой письменник із мільйонним статком,
а інший враз поетом стати зміг.
Та так себе розніс-проголосив -
неординарний, культовий, відомий.
Від його віршів у душі оскома,
наче із дички яблуко вкусив.
А інший вже витає поміж хмар
поетом всіх галактик і сузір"їв,
хоч захмелів порядно на подвір"ї
і міцно до чарчиноньки припав.
Спиніться, хлопці! Не смішіться хоть,
не галасуйте так усі одразу!
Ми від природи всі є віршомази,
Поетами назве тільки народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342697
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Доки ж будуть шматувати
на чужих і вхожих?
Наші душі мордувати...
Заступися, Боже.
Доки ж будем підставляти
щоки під удари?
Катів своїх вихваляти,
не жадати кари?
Нумо, браття, не дрімайте!
Майбуття прибуде.
Тільки ж Бога в душах майте.
Не служіть іудам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342812
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Скорбить мій сад, занедбаний стоїть…
Все тулиться до білої хатини.
Чоло напружив - щось його болить,
Уже нема великої родини…
І плаче сад, пригадуючи дні,
Коли ним милувались на світанку,
Рожевим цвітом яблуні цвіли,
Господарі гуторили на ганку.
І як в подяку плодоносив він,
Від дарів віття гнулося додолу,
Фруктовий аромат - з усіх сторін,
Медовим щастям пахло все довкола.
Не бігають по ньому дітлахи,
Червонобоких яблук не зривають,
Лише сумні, задумані птахи
Над садом одиноко пролітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342624
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Що воно дебiльне,
Знають геть усi.
До маразму схильна,
Та перед усiм,
Бреше мов собака -
Краще стало жить!
Що народ балака,
Хер йому ложить.
Чорне йому бiле,
Бiле навпаки.
Вибрали ж дебiла
Сині мудаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342628
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
* * *
Мені вдалося приховати гривню.
На пиво, корвалол чи на хлібину.
Сумна бравада.
І могло ж так статись:
купив би щось,
якби не стрівся старець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342362
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Уходят в последнюю осень поэты,
Уходят навечно в далекие дали...
Уходят оставив на память куплеты,
В которых любовь, радость, грусть и печали...
Уходят в страну освещенную солнцем
Оставив куплет с недописанной строчкой.
Поэты эпохи с разбитым оконцем
Огромной страны ставшей маленькой точкой!...
Поэты веков - золотые страницы!
По вашим следам я иду по дороге.
Все ваши слова - перелетные птицы
И мысли меж строчек, то мысли о Боге.
Поэты! Поклон вам из нового века!
Позвольте сказать неумело стихами -
Потеряна честь, звание Человека
И начали жить все играясь словами.
Поэты, простите за то, что забыто!
Труд ваш безсомнения в мире бесценен,
Но суть ваших строк сей эпохе закрыта...
Ведь нрав поколений с эпохой поменян.
Уходят поэты в небесные страны
И будто бы звезды нам путь освещают!
Да, каждый из них по неволе был странным!...
Иначе ведь любят, иначе мечтают.
29 мая 2012 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342170
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Траплялося, що я мріяла жити в Японії, Греції, Китаї, Австралії, Америці… і ці бажання були настільки сильні, що я ненавиділа долю, яка визначила Україну як мою Батьківщину! Та я задумалася, чи є на світі ще одна така країна: бідна і багата водночас, красива та брудна, велика і несміла…
Чарівні краєвиди, безмежні поля, багата земля, чисті ріки, - це все – моя Україна. А щирість та доброта моїх співвітчизників відомі далеко за її межами.
Чи можна не любити країну, в якій народилася я, мій брат, батьки, друзі? Як не любити нашу пісню, танок, мелодію осіннього лісу, зимову завірюху, весняні переспіви та медові пахощі літа. Я люблю її за мамині очі, за усмішку сонечка, за купола Києво-Печерської Лаври, за Хрещатик у Києві та Сумську в Харкові, за відпочинок в Криму та Карпатах, за привітні гостини у Львові та Гоголівські вечори в Диканці, за Шевченка-поета та Шевченка-футболіста, за мрію, за щастя, за мир та розуміння. Я кохаю палко, без міри , мову вкраїнську мою.
Не даремно птахи з теплих країв повертаються до України, соловей дарує свої пісні, лебеді – вірність, а голуби – надію на майбутнє.
Не знаю, чи думали ви, що буде, коли покинете Україну. Я думала і не раз. Думала, що зможу, що хочу та мрію. Але все не так. Я, мов калина, яку пересаджують з місця на місце, приймуся, буду рости, але мій цвіт, мій аромат не буде такий яскравий, не такий рідний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160886
дата надходження 13.12.2009
дата закладки 01.06.2012
Відшуміла в саду тепла злива,
Відіграла на струнах тонких.
Обтрусила черешня мрійлива
Від сріблястих дощинок листки.
Розпромінилось сонце в любові,
Покотилось смачним калачем
По обрусі небесно-шовковім,
Свіжо випранім теплим дощем.
Розсміялись п'янкі матіоли
В діамантах краплин дощових.
Ніби ельфи, гойдаються бджоли
На тоненьких стеблинах трави.
У горнятку пелюстя жасмину,
Розполікане* чистим дощем.
Світла райдуга вигнула спину
Під хмаринно-пухОвим плащем.
*Розполікане(діалектизм)-прополоскане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340776
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Терпкий, духм"яний аромат бузку,
Пливе в вечірньому повітрі.
І в синю тишу напрочуд дзвінку
Вплітає ніжність ноти світлі.
Зітхає серце, мається душа
І хвилю почуттів не стримать.
Ведмедиця велика із ковша
Поквапилась зірки розкидать.
Тремтить на віях захвату сльоза
І перехоплює мій подих.
А думка непомітно вислиза
І залишається лиш подив.
Дивуюсь, ніби перший раз, весні:
Садки розквітли біло-пінно,
Кульбаби в оксамитовій траві
Жовтіють рясно і чарівно.
Чогось чекаю, а чогось - шкода...
І сумнів й радість - все до купи.
Весни нестримна і легка хода
Закреслює печаль розпуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333859
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує:Анатолій Кальяненко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339858
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Ты зачем
пришла так рано
стерва,
инструмент
косарский
заточив?
И струной оборванной –
по нервам!
резанула,
занавес
закрыв.
Ты все тайны
у Поэта
знала,
а иначе
просто б
не пришла…
Эх, маэстро,
повтори
сначала…
А в ответ,
как в песне –
тишина…
В горы,
шаг за шагом,
без одежды…
Слышите?..
«О, отворись,
сезам!»
Плач и смех,
разлуки и
надежды,
по хрустальным
струнам –
по слезам!..
А внизу,
в бессовестности
сытой,
притаившись
и прикрыв
свой страх,
подло бьют
подкованным
копытом;
и куда? –
под дых,
в висок
и в пах…
Беспокойно
крутится
кассета –
наша жизнь,
с началом и
концом…
В тесноте
прокуренного
века:
« Сбросьте маски!
На лицо –
лицо!»
На Ваганьковском
столпо-
творенье!
Как немое,
старое
кино…
Окончательный
итог
творенья
воспалённой
совести
Его…
А в Москве
шумит
олимпиада…
«Кто поэт?
Вы что?!
Не до того…»
Как с небес сошло:
«Портрет –
не надо!»
Но народ
народных –
и в лицо…
И хрипят,
хрипят
магнитофоны:
не обиду,
не мольбу,
не стон…
В той одной,
не праздничной
колонне,
где горит
не праздничный
огонь…
…На Таганке
вновь
скрипят подмостки…
Много звуков
притаилось
там…
Где-то,
среди них, –
живой
Высоцкий!..
Спел.
Сыграл.
И поклонился
нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202603
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 27.05.2012
Все зів'яло, Боже, все зівяло-
Відцвіло, відтануло у сні...
Сніг ховає в біле покривало
Вже зотлілі, проминулі дні.
Все зів'яло.Нащо кличу долю?
Завдаю душі своїй жалю?
На мою розвінчану тополю
Натрусило небо кришталю.
Розхитала всі мости розлука,
Облетіли клени ще торік...
Ти пощо у серце моє стукав?
Ти навіщо поглядом обпік?
-Я тому тривожив тебе,мила,
Щоб гірку розвіяти печаль...
Візерунком зоряним розшила
Темна ніч посріблену вуаль.
Скоро дні наповняться розмаєм,
Вкриє сад квітуча пелена,
Заметіль весільна закружляє
Вже не нас, кохана, вже не нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 26.05.2012
Всею сущностью вечной души
ощущаю и вижу беду я.
Боже Праведный мой, укажи,
дай мне сил, Я опять ПРОТЕСТУЮ!
Но пора уже что-то менять!
Не пойду с ними на мировую
и беру карандаш и тетрадь,
вывожу слово, - Я ПРОТЕСТУЮ!
Сколько можно страдать и рыдать,
не желаю судьбу я такую,
Но хочу я наотмашь рубать
Словом острым их, - Я ПРОТЕСТУЮ!
Можно верить в добро и мечтать,
но без дела всё это впустую.
ПРОТЕСТУЮ, - любовь предавать
и свободы лишать ПРОТЕСТУЮ!
Можно всех в “автозаки” пихать,
мордовать, выбивая признанья.
Нас насилием не запугать,
ложь и пошлость не вбить в подсознанья.
Сколько можно нас бить и ругать,
безнаказанно красть наши жизни.
ПРОТЕСТУЮ в карманы пихать,
наши слёзы, наш пот, наши мысли!
На изломе лет я отпишу,
но бороться не перестану.
ПРОТЕСТУЮ, - этим не погрешу,
согрешу тем, что жить подустану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327827
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 26.05.2012
Надовго слово западає в пам"яті.
Ніколи не скупись на доброту!
Різке і грубе слово може ранити.
Цю істину запам"ятай просту.
А ніжне - обігріє теплотою.
Я думаю: не важко це зробить.
Глядіть! Не поскупіться добротою,
Для тих, кому ще є це говорить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172210
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 26.05.2012
Тополям в коси золото ніжно вплелося
І свіжий вітер неба цілує блакить…
Ходімо в осінь. В нашу з тобою осінь,
Ходім навічно, поки іще горить.
Я буду гріти подихом твОї долоні
І наше сонце в темряву вічну нести.
В цієї осені ніжно-п’янкому полоні
Є тільки двоє. Є тільки я і ти.
Дороги, парки, стомлене місто і люди…
Торкнусь до вічності знову на твоїх устах…
Такої осені більше уже не буде,
Вона щось вічне в наших лишила серцях..
Кленовим листям падала нам на плечі
І синім небом в наші вливалася сни…
І Київ стих, коли обіймав той вечір
Мою кохану осінь з душею весни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289084
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 25.05.2012
Українці мої! По великому, білому світу,
Не з добра і щедрот вас розсіяла рідна земля!
Розкидало світом, українського всіяло цвіту,
Проростає насіння, чужа колоситься рілля!
Українці мої! Вас зустрінеш у світі повсюди,
Непривітна була і гіркою від сліз чужина.
Лише праця і віра зуміли вас вивести в люди,
Але Батьківщина – лишилася в серці одна!
Українці мої! Ви в четвертому, п’ятім коліні
Зберегли свою мову, навчили онуків, дітей.
Як же сталося так, що в залишеній вами країні
Іноземна у вжитку у більшості серед людей.
Українці мої! Тільки лиш у захланній Росії
Ви цураєтесь часто коріння свого та єства.
Так було, коли учні зрікалися свого Месії,
Не зрікайся коріння, заради свого торжества!
Українці мої! Ви байдужі такі,чи терплячі?
Та ж відчуйте себе хазяями на рідній землі!
Бо ж як діти малі, безпомічні і ніби незрячі,
І за вас все вирішують в Брюсселі, чи у Кремлі.
Українці мої! Ви лишаєте рідні оселі,
Найчарівніший край і найкращі у світі ґрунти,
Хто посіяв зневіру, думки ці сумні, невеселі?
Хто штовхає у спину, в чужі, невідомі світи?
Українці мої! Ваші душі розчахнуті болем,
І по вінця, до краю, повні страждань, гіркоти.
Тому і життя, так часто порівнюють з полем,
Життя щоб прожити, не поле, це вам, перейти.
Українці мої! Вас історія має навчити,
Забагато трагічних було і страшних сторінок.
Ви цю землю повинні у серці до щему любити,
І хай Бог вбереже від повторення цих помилок.
Українці мої! Пам’ятайте про славне минуле,
Бо без нього не буде у ваших дітей майбуття!
Нашу назву, історію, церкву – уже умикнули,
Тепер меншовартості навіюють нам поняття!
Українці мої! Ви ходили по полю за плугом
Коли інші у шкірах, палили в печерах вогні,
Ви сідлали коня, поправляли на ньому попругу
І співали гаївки, як сонцю хвалу та весні!
Українці мої! Хто догляне дідівські могили?
В чиї руки потрапить залишена вами земля?
Хай Господь укріпить вашу віру, надію і сили,
До священних могил повертатися завжди здаля.
Це ж бо наша земля, дана Богом навіки, єдина!
Ми прадавній народ, що корінням сягає глибин…
Буде жити в віках, у сяйві моя Україна,
Полісся, морів, степів і сивих Карпатських вершин!
09.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337986
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Не можу дивитися, як помирає країна,
Згвалтована, зраджена тими, хто мав захищати.
Ще рік, може два - і її продадуть по частинах.
А ми (ті, що виживуть) мусимо в рабстві сконати.
Не можу дивитися, як божеволіють люди,
Гарують за ті копійки, без надії, без віри.
А інших жага до наживи позбавила глузду.
(І дуже цікаво, коли ж вони луснуть від жиру).
Нехай би сказали, чому зупинили заводи,
Чому півкраїни уже продали іноземцю,
І скільки принижень ще треба стерпіти народу?
(Хоча його "слугам" і так непогано живеться).
Скажіть, а ви думали, що буде з нашими дітьми?
Здоров"я не матимуть, бо закривають лікарні,
Розумні не будуть, бо реформували освіту
(І навіть історію переписали безкарно).
Не хочу дивитися, як помирає країна!
Якби ж відвезти мені сина кудись за кордони.
А що, як спитає, де ділась його Батьківщина?
Чи він зрозуміє? Чи схоче колись він додому?
Навіщо ж нам прадіди відвоювали країну?
Навіщо мільйони життя за життям віддавали?
Щоб ми, нерозумні, тепер відреклись добровільно
І новим фашистам самі її подарували?
Здається, війна в сорок п"ятому не закінчилась:
Тепер нас вбивають повільно і дуже законно.
А ми? Як слухняні ляльки, полягаєм в могили?
Чи станемо дружно й покажем, на що ми спроможні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321509
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 25.05.2012
Идут дорогой пыльной штрафники –
остатки от штрафного батальона…
Они, по-прежнему, все должники...
Не зря с утра так каркала ворона...
Бой начался со скрежета зубов,
ну а потом уже – пошла лавина!
Но через пару с нескольким часов
их оставалась где-то половина…
Потом ещё атака и ещё…
А за спиной – свои же пулемёты.
- За что ж вы, братцы, так вот, ё-моё?!..
И… поперхнулся от кровавой рвоты.
Да будь он проклят тот укрепрайон!
Ещё «Ура» кричать не доставало…
В ушах стоит один кромешный звон,
но отступать команд – не поступало.
Комбат как никогда сегодня груб,
а особист всё чиркает в блокноте…
И матюги, сорвавшись с чьих-то губ,
передавались шёпотом в пехоте…
Не выполнил «задачи» батальон…
На их могиле стёрлись цифры в дате…
Но не увидел даже почтальон, –
что кто-то «смертью храбрых пал" в штрафбате…
Омыты кровью стрелки на часах,
как в батальонной пожелтевшей карте -
её клочки нашли потом в столах
в каком-то сентябре, а может в марте…
Шагали по дорогам штрафники,
судьбу свою со сводками сверяя.
Шли роты, батальоны и полки,
за кромку жизни… Жизнь была такая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336100
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Біль його передався мені. Закричала я, щоб
Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.
Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
Та невже задля того, щоб сум був у долі лелечій?
Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
Він летів через море, до крові стираючи крила.
Із коханою він звити разом гніздечко хотів
У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.
Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
Коли є і кохання. і дім, і сім'я, і дружина.
То чому ж польові запорошені трави мовчать?
І чому безсердечно зустріла його батьківщина?
Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
Закінчилося щойно на білих квітках деревію.
По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
І сльоза поповзла по червоному дзьобі у птаха.
Це сталося нещодавно. Я поверталася з відпочинку додому.
Зненацька на узбіччі я побачила лелеку, що похнюпившись
стояв і не ворушився. Під'їхавши ближче, я угледіла в
бур'янах мертву птаху. Лелека стояв над своєю подругою
і оплакував її. Побачене так схвилювало мене, що я довго
не могла заспокоїтися. Ця картинка і досі у мене перед очима.
Власне, ця пригода спонукала мене до написання віршу.
24.05.2012р. 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
До Дня Незалежності України
Куди Ти прямуєш і разом мене
Вздовж прірви ведеш по стежині?
Були ми вже знизу! Гадаєш мине?
Й осядуть на стріху хатини
Щасливі лелеки? У небо злетіть
Так хочу, до низу не можу!
Втомилися чвари щодня ми терпіть,
Й ладнати навкруг огорожі...
Куда Ты идешь и с собою меня
Тропинкой ведешь вдоль обрыва?
Мы были внизу уже! Хочешь, чтоб я
В условиях нервного срыва
С Тобою вдвоем бесконечно летел?
Но, вниз не могу, только к небу!
В печенках сидит уже Твой беспредел,
Он с привкусом черствого хлеба...
Ти хочеш, щоб став на коліна і впав,
А, може, і зовсім - в могилу?
Щоб друзів своїх за обіцянки здав,
У зради позичивши силу?
Кому ж ті закони нам Боже приніс?
Бо право одне тут існує,
В нім «зеленню» душ забуяв пишний ліс
Й безкарність повсюди панує...
Ты хочешь к земле меня низко прижать,
А, может, и вовсе - в могилу?
Заставить свое у своих воровать,
Безумства используя силу?
Кому же законы написаны здесь?
Ведь правила лучшего нету,
Чем «зеленью» душ прорастающий лес,
Убогостью мыслей согретый...
Навіщо ганебністю Ти розцвіла
Під усмішки псевдогетьманів?
Корисливість їхня у кут завела,
А ціль - лиш набити кармани!
Наліво й направо пустили Тебе
Злидарно прохати по світу...
Коли ж Твоя доля вже розум знайде?
Чи казкою будем зігріті?
Зачем Ты творишь просто гнусную чушь,
Ухмылкой правителей спета?
Они завели тебя в дикую глушь,
Нагнули, пустили по свету!
И в позе заведомо пошлой ходьбы
Налево, направо решают...
Ну, разве хотела такой Ты судьбы?
Их сказки Тебя утешают?
В гонитьбі за тінню солодких вершків
Будуєш хати тільки «з краю»
Й не бачиш під рясами різних попів
Гебешників, прагнущих раю
Та лише для себе, - у Мерсах летять,
А землі пустують в блаженні...
І натовпи бідних на сходах стоять,
Благаючи чуда-прощення!
В погоне за призраком радужных снов
Ты строишь дома только «с краю»,
И вовсе не видишь под рясой попов
Гэбэшников, жаждущих рая
Но лишь для себя, - в Mерседесах летят,
А земли пустуют в блаженстве...
И нищие толпы у входа стоят
Разрухи Твоей совершенства!
Не свій Ти розкинула в небо шатер
Та, ріки течуть невблаганно,
Можливо забула, - Ти - матір сестер,
Хоч та, що найстарша старанно
Плюндрує свій дім - а це Київська Русь,
І тисячу років - ми діти!
За вискочу боляче, я й не берусь
Її намагання судити...
Не свой Ты раскинула в небо шатёр
Но, вспять не повернуты реки,
Наверно забыла, - Ты - матерь сестер,
Хоть старшая - стер*а навеки,
Забыла свой дом - это Киева Русь,
И тысячу лет все мы дети!
За выскочку страшно, судить не берусь,
Запал ее глаз на планету...
Хай буде, історію не розділить,
Як кажуть, - в сім'ї не без цього,
Ми будемо завжди сестричку любить,
Вини там немає народу...
Прокинеться, знаю, Могутняя Русь,
І князь Володимир повстане,
Я перший тоді медовухи нап'юсь,
Дешева горілка - не тягне!
Да ладно, историю надо хранить,
В семье не без места уроду,
И будем ее все равно мы любить,
Ведь нет там вины от народу...
Однажды проснется Могучая Русь,
Владимир Великий воспрянет,
Я первым тогда медовухи напьюсь,
Не водки, - дешевка не тянет!
Від щирого серця бажаю Тобі
Здоров'я і мирного неба,
Ти справишся, вірю, бо суть не в їді,
А в силі «духовного хліба»,
Давай, не соромся і успіх прийде,
Подалі гони ненаситних...
Коріння Кохання у душі веде
Й жовтіє на фоні блакитнім!
Хочу пожелать я от сердца Тебе
Здоровья и мирного неба,
Ты справишься, верю, ведь суть не в еде,
А в силе «духовного хлеба»,
Не надо стесняться, удачу лови,
Гони от себя ненасытных...
Ростки безупречной и вечной Любви
Желтеют на фоне блакытном!
23.08.2010
СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207364
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 22.05.2012
А Україна все іще жива,
Ще б'ється серце у житневих грудях,
Ще правда зневажає пересуди,
Дощами небо ниви сповива.
А Україна все іще жива,
Трель солов'їна розтривожить душі,
Пісні розбудять спалахи жагучі,
І новий день обійми розкрива.
А Україна все іще жива,
Усміхнені стоять ошатні верби,
Ще не схолонула козацька щерба*,
Калина цвіт білявий розлива.
А Україна все іще жива,
Не вб'ють її лукавії іуди,
Не завоюють присмерки облуди,
Вона ланцюг недолі розрива.
А Україна все іще жива,
Вона жила, живе і буде жити,
Заплетена у щастя ясні квіти,
Гімн злагоди та долі проспіва.
А Україна все-таки жива!!!
*Щерба - Відвар з чого-небудь, рідкий суп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333071
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 22.05.2012
Сонце і щастя для всіх,
Світ не лише для багатих,
Світ і для бідних простих,-
Мусять пани про це знати!
Хай вони знають і те-
Їх не завжди зверху буде,-
Зблисне народний протест,
Встануть пригнічені люди!
Треба сміливими буть,
Щоби ще нижче не впасти,
Вичистим цю каламуть,-
Несправедливості - баста!
Люди, не даймо себе
Через коліно ламати,
Панство колись одійде,
Рівність повинна настати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339044
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Якось мати прийшла уві сні
З-під зорі загадкової
Й колискову співала мені
Українською мовою.
Пам'ятаю, малим по гриби
Поспішав я дібровою
Й гомоніли зі мною дуби
Українською мовою.
А світанку рожевий привіт
Зустрічав з чорнобровою,
То - "кохаю" почув у отвіт
Українською мовою.
Тож тепер за Вкраїну в бою,
За Тарасову, "новую",
Присягаю на вірність свою
Українською мовою.
І колись, як засмутить життя
Потойбіччя обновою,
Прошепчу я своє каяття
Українською мовою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248004
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 21.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2012
ДОРОГА ДОДОМУ
Життя не раз у вихорі крутило,
Одного залишало в чужині.
То гладило, а то болюче било,
Дивилось в очі зрадливо мені.
Вітри шмагали білосніжні крила,
Був птахою, та каменем я став.
Лиш мати Бога Господа молила,
Щоб я серед доріг не заблукав.
Приспів
Повернусь лелекою до рідного гнізда,
У край, в якім коріння проростає.
Зустріне радість в нім, і обмине біда,(2
А ненька, як в дитинстві, приласкає. (рази)
Мій шлях осяють зорі вечорові,
Полину поміж сотні тисяч хмар.
Насняться неньки очі волошкові,
І краю нездоланна сила чар.
Кленовий лист горітиме вогнями,
І в серці забринить дзвінка струна.
Дороги простягнуться рушниками,
Та в отчий дім проляже лиш одна.
Приспів
ID: 282290
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 23.09.2011 21:03:54
© дата внесення змiн: 23.09.2011 21:03:54
автор: Віталій Войтко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338815
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Какое счастье,что с тобою
Танцуем мы сегодня вальс,
Что захлестнуло нас волною,
И эта ночь накрыла нас.
Припев
Я слышу нежное дыханье,
В твоей руке- моя рука.
В глазах твоих очарованье,
Куда девалась вдруг тоска?
О,как легко нам, словно птицам,
Так над землей вдвоем парить,
Когда душа огнем искрится,
И очень хочется любить.
Припев
Но я то знаю,это танец
На крыльях нас с тобой унес,
И потому не строю планов,
Нет никаких,поверь мне,грез.
Припев
Лишь только были б мы едины
В порыве сладостном сейчас,
Чтобы умчаться на Мальдивы,
Когда играют Венский вальс.
музика та виконання
Жанни Пузанової
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254680
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 15.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує: Анатолій Кальяненко
Ти сьогодні мені подзвонила
І сказала, що вийшла помилка,
Бо слова, що мені говорила -
То неправда, і що тобі гірко.
Серце стало мов різана рана
І в душі поселилась і смута,
Сподівання, як Фата Моргана,
Всі слова обіцянок забуто.
Приспів:
Фата Моргана - то марево мрій,
Фата Моргана - то смуток і біль,
Фата Моргана - солодка омана,
Гірка омана - то Фата Моргана!
Фата Моргана це чиста вода,
Фата Моргана - любов і біда,
Фата Моргана - то біла омана,
Чорна омана - це Фата Моргана!
А ще вчора я мав сильні крила,
І єднались бажання і мрії,
Бо слова, що мені говорила.
Подавали коханню надії.
Але знову та Фата Моргана
І думки зосталися думками,
А душа, як розірвана рана,
Заростати не буде роками.
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337442
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Я голуб»ям зігріюсь біля тебе.
Так солодко у долі на плечі.
Колись все рвались крила мої в небо,
Під непривітні доторки дощів.
«Я твій союзник!» - кликав вгору вітер.
Та, як коханець, не просив руки.
«О, як це нудно - жити поміж літер,
І бити крила об чужі шибки»…
Дай голуб’ям зігрітись біля тебе.
Намерзлася на волі… досхочу.
Впусти у клітку і замкни. Так треба!
(Світанок прийде - все-одно втечу).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 15.05.2012
Чом такий сумний... не питаю я.
Іншу ти зустрів. Я вже не твоя.
Помарнів весь світ. І з-під ніг земля.
Нащо зрадив ти?. Як забуть слова?
Зацвіла зима. Білий-білий цвіт.
Я ж тепер одна на весь білий світ.
Не кажи мені: Доля це така,
Що мене й тебе розділя ріка.
Зрада і любов - поряд дві сестри...
Що вона ніжніш... Чуєш? Не кажи.
Ми тепер з тобою різні береги...
Зрадив ти мене - обняли сніги.
Почекай... не йди...Ми ж не вороги.
Хай до неї вітер замете сліди,
І скує морозом річку й береги...
Не кажи, що іншу любиш... не кажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299798
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 14.05.2012
Посеребрилось снова утро
Последней позднею росой.
Мне показалось, что как будто
Мы не рассталися с тобой.
И что ты снова где-то рядом.
Вот скрипнет дверь - и ты войдёшь.
И нежным тёплым свои взглядом
От этой осени спасёшь.
Меня обнимешь ты за плечи,
Я прислонюсь к твоей груди.
Зажжём потухшие мы свечи.
Разлука будет позади.
От поцелуев твоих нежных
Вновь закружится голова.
А от раздоров наших прежних
Пусть не останется следа.
Запахнет осенью подснежник.
И ландыш нежный зацветёт...
Что ж не идёшь ты? Что ж ты медлишь?
Больное сердце тебя ждёт.
Ах, это ветер хлопнул дверью.
А на глазах моих роса...
Но никому я не поверю,
Что мы расстались навсегда.
______________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215258
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 14.05.2012
Захмеліли в росах трави,
День народжує зоря,
У світАнковій заграві
Чути стукіт коваля.
Косарі вже гострять коси -
Знять отаву вже пора.
Упаде трава в покоси,
Жайвір пісню заспіва.
В стайні двері заскрипіли -
Є відерце з молоком.
Пастухи на луг спішили
Гнать худобу всю гуртом.
Поле трактор розтривожив -
Будить ниву на зорі.
Врожаїв їй наворожать
Славні наші трударі.
Ще бринять роси перлини,
Прокидається село.
Біля кожної хатини
Пахне хлібом й молоком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336371
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Кривавим потом в нас поля политі,
Засіяна могилами земля.
Крик воронів якийсь несамовитий,
Хрести, хрести - їх видно із даля.
Тепер Чорнобиль, ями знову рити.
І так з покон віків – могили і хрести.
Коли ж ти, люде, станеш вільно жити,
І гордо ймення козаків нести?
Невже тебе перетворили в “бидло”,
Вселили страх і гордість відняли?
Здіймися на весь зріст і скинь ярмо – набридло
І стяг наш малиновий підійми.
Згадай часи коли за волю бились,
Від бусурманів землю берегли.
А ті, що відступали, краще б не родились.
Вони відстояти Вкраїни не змогли.
Сплетімо руки в дружньому братанні
І з гордістю вперед у новий злет!
Молімось й бережімо Україну!
Бо кожен з нас в душі і воїн, і поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225153
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 13.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує: Анатолій Кальяненко
Я часто думками звертаюсь до Бога:
Для чого живу я на грішній землі,
Чи вірну у світі я вибрав дорогу,
Чи правильні вчинки і думи мої,
Чи так, як навчали батько і мати,
Я гідно живу, оминаючи гріх,
Чи можу нащадкам своїм передати
Я гордість за предків своїх?..
Приспів:
Передасться від батька до сина
Тая істина, вічна вона:
Що до правди дорога єдина,
І до Бога дорога одна.
Життя дарували нам батько і мати,
Учили нас змалечку істин простих,
Як землю любити, людей поважати,
Добру та порядності вчитись у них,
Щоб пам'ять оставили гарну про себе
І не посоромили батьківський рід,
І щоб на землі, як поринем у небо,
Ми добрий оставили слід.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336937
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує: Анатолій Кальяненко
Тепла місячна ніч і туман над водою,
І плакуча верба, що спала над ставком,
Соловей загравав з молодою весною
І стожари палали за нашим селом.
Ми зустрілись вночі під тією вербою,
Нас навіки удвох поєднала вона.
І кохання одне ми пізнали з тобою,
Нас в ту ніч поєднала весна.
Приспів:
Ті жадані слова
Я тобі говорив тої ночі,
Їх тобі шепотів
І так ніжно тебе обіймав.
Ті слова від яких
Трепотіло так серце дівоче,
Ті слова, у яких
Я кохання тобі дарував.
Ми навіки удвох, ми навіки з тобою
І у парі пройшли ми не мало доріг,
І нехай наші діти під тою вербою
Зустрічають закоханих милих своїх.
І щоб місячна ніч, і туман над водою,
І плакуча верба, що спала над ставком,
І щоб знов соловей милувався з весною,
І стожари за нашим селом.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336940
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2012
О, як я хочу вірити у себе,
Честь зберегти від роду до кінця,
Прошу у Бога голубого неба,
А по житті квіткового вінця.
Щоб віра в себе піднімала вгору,
Щоб висохли болотисті стежки,
Щоб щастя поверталося до двору
І нові видавалися книжки.
Щоб я і друзі мали чисті руки,
Раділи успіху, неначе успіх свій,
Щоб ми забули, що таке розлуки
І честі поклонялися своїй.
Щоб кожен з нас засіяв по зернині,
Любові до землі і до людей,
Щоб збереглися гнізда журавлині
І пригорталась радість до грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335438
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Стоїть серед села самотня хата
І очі-вікна дивляться в світи.
Жила тут жінка на добро багата,
Та час прийшов і мусила піти.
Лишилася хатина сиротою,
Одним-одна, сарай – і той згорів.
Стікала крейда разом зі сльозою.
Єдина радість – зграйка яворів.
А ще так тішив хату спів пташиний,
У ньому чулось давнє, молоде,
Коли сюди збігалися стежини
І хлібом пахло літо золоте.
Ти зажурилась, бідолаго-хато?
Нехай до тебе прийде хоч у сни
Таке жадане і тепло, і свято,
Де за столами дочки і сини…
…Стоїть серед села самотня хата…
Грудень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328532
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 01.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
« - Ти мій назавжди…» « - Ти моя навіки…»
Вели розмову сині й карі очі.
Каштанові – то очі чоловіка
І синьо-незабудкові – дівочі.
Він гладив поглядом її волосся
І смакував п’янку сліпучу вроду,
Як пестить вітер подихом колосся
І спраглий п’є з відра джерельну воду.
Дівочий погляд бачив мужні руки,
В широких плечах – захист і опору.
А чийсь недобрий – сіяв тінь розлуки,
Колов шпильками заздрості й докору.
Мовляв, йому – вже літ багато нині,
Вона ж – немов троянда у бутоні…
Та обіймались карий погляд з синім
Й серця зливались в чистім в унісоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329601
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
В розбиті шибки білі заметілі
Вишень квітучих щедро так метуть.
Порозсипались спогади зотлілі,
Пірнули весни в сиву каламуть.
Вже й не згадала б може і ніколи,
Якби сьогодні не зайшла в цей дім:
Трухляві стіни, ніби захололи
У павутинні димчасто-крізнім.
Навіть вітри, мов коні полохливі,
З німої пустки рвуться до садів.
Які ж були ми в стінах цих щасливі-
Ще й досі чую відгомін тих днів.
Вже і весна настала світлоока,
П'янким цвітінням вибілився сад...
О, як боюсь заплутатись у кроках,
В терпких думках вертаючись назад...
О, як боюсь на спогади зомлілі
З минулих днів накликати дощі!..
Метуть-метуть вишневі заметілі
В розбиті шибки теплої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329499
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Не жди меня сегодня на заре,
Лучом ползущим по твоей подушке,
Что шепчет тебе нежности на ушко.
Не жди меня сегодня на заре.
Не опустеет без меня закат,
Изменчивый, он скорый в утешеньи.
Моей любви забытых пригрешений
Лишь череда бессмысленная дат.
Не жди меня, я заплутала вновь
На узких улицах бездушного молчанья.
На них я не искала состраданья,
Стеля под ноги чистую любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249262
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 10.04.2012
Прости, Господь, безумие моё.
Дай силы в слабости духовной.
Я не прошу дороги ровной,
Лишь сил прошу пройти её...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259640
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 10.04.2012
Ніжний дотик теплих рук,
Поцілунок на прощання…
Я втомився від розлук,
Ти втомилась від чекання…
Поміж нами – білий сніг
І весна зеленокрила…
Я втомився від доріг.
Ти від спогадів втомилась…
Знову сняться тихі сни.
І забуть тебе несила…
Я втомився від весни,
Ти від осені втомилась.
…Я хотів, але не зміг
Пересилити розлуку.
І обручку із доріг
Одягнув на ліву руку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317799
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 09.04.2012
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?
З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?
Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?
Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!
01-06.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Маленький столик.ЗАтишне кафе.
На гобелені-перестигла осінь.
В моїх очах небесно-ніжна просинь
Між хмар патлатих плавно так пливе.
У порцеляні кавовий напій,
Зігріти б душу теплими ковтками...
І знову осінь стала поміж нами
І закружляв багряний листовій.
А може то й не осені вина
І не вона обох нас розлучила,
А хтось чужий позичив тобі крила,
Забрав у світ вибагливих принад...
І розтоптав злеліяну надію,
Розвіяв прах зотлілою журбою...
Чи ж я була для тебе не такою?
Може й була...По-іншому не вмію.
Може й не знала витончених слів,
Не розсипала ніжність пелюсткАми,
Тому й повстав чужий хтось поміж нами
І гіркотою щастя переплів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283310
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 05.04.2012
Стишено скрипить в леваді вітер,
Загойдавши трави в теплий сон,
Посхиляв свої голівки – квіти
Синьоокий в надвечір’ї льон.
Проситься до пам’яті дитинство,
Бродить в травах спомином часу,
Осідає полум’яним блиском,
Заквітчавши зорями росу.
Не стомлюся я в твоїй гостині
Знов перебирати ті літа.
Пригорнувшись до волошок синіх
Забрести б дитинством у жита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291634
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 05.04.2012
Сизий ворон кряче,
В полі при долині,
Журно на могилу,
Дивиться здаля,
Чи ж оце моя то,
Ненька-Україна,
Чи ж оце моя то
Рідная земля?!
Люті хуртовини
По степу гуркочуть,
Вітри дужі, буйні,
Вісточки несуть,
Сидить на могилі,
Голову схиливши,
Сидить тихо-тихо,
Та не в тому суть..
Степові кургани,
Відлиги чекають,
Чекають ту правду,
Що не вберегли,
Ту, що з покон віку,
Межи себе мали,
А потім, з душею,
москалю здали..
Завиває вітер,
Розвива волосся,
Мовчазнії очі
Дивляться з віків,
А могили тихо,
Колишаться вітром
Берегом Дніпровим,
Поміж світ-стовпів..
Десь тут були битви,
Тут гриміла слава,
Може на узліссі,
Може край села,
Скільки ж отак, тихо,
Буде Україна,
Скільки буде жити,
Наче й не жила?!
Може вже пора нам,
Йти у світ, братове,
Українську правду
Маєм боронить!
Вдумайтесь, як потім
Житимуть тут діти,
Коли ми вже зараз,
Так не можем жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310596
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 04.04.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 04.04.2012
В зіркову ніч, хто міг, хапали зорі,
Штовхались, небо рвали на шматки,
Без зір залишились лиш совісні та хворі,
А ті плели вже зоряні вінки!
Сплели і носять гордо та пихато.
Мішають з брудом щирість, розум, честь,
Живуть розпусно, грішно та багато,
А тиху правду все ховають десь.
Златим пером шкребуть брудні закони,
Все б’ють печатки владним кулаком,
Народу лиш диктують заборони
Та все застрашують якимсь новим ярмом.
Показують на чорне- кажуть: «Біле!»
На біле –«Чорне! », – голосно кричать,
А без’язикий люд чуби додолу хилить
Моргає боязко:"Тут краще помовчать..."
Покірно схвалює усе, що тільки може,
Не сміє заперечити, мовчить,
Дивитись смішно , хто тут допоможе,
Якщо з дитинства гордості не вчить?
Народе мій, коли ж прийде кінець
Терпінню з грою вигаданих ролей?
Коли ж ти крикнеш: «Хай же йому грець!
Дивіться, люди,а король наш голий!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318827
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком.
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю.
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки.
Не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326442
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
...І падав прощально вальсуючий сніг
На нас із тобою, на стежку й озимі.
Хотів розлюбити тебе, та не зміг,
Хоч ми і розстались, і стали чужими.
Все наше - позаду, лишилось у снах.
А сни золоті, та гостюють не часто.
Минувся не вік, а десята весна,
Відколи нарізно і долі, і щастя.
Зустрілись: забракло і духу,і слів,
Лиш очі вологі і серце, як бубон.
Від вроди твоєї я знову осліп,
Та вже не почую ні "рідний", ні "любий"...
Хитнула голівкою прикре "Вже час,
Не ждатиме потяг...". Пішла по стежині.
І щось потемніло і згасло в очах
Відтоді й донині.
13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Бувають рими, наче кораблі,
Дрейфуючі у штилі затяжному,
Злиденні рими й рими-королі,
Гіпотези, концепти й аксіоми…
Бувають рими, наче серпантин,
Підкручені, бундючні, урочисті.
Подекуди, не згірші гільйотин –
Відтяли зайве і зостались чисті.
Бувають рими жваві і верткі –
Впіймав її, за мить уже пощезла.
Прямолінійні, інколи жорсткі,
Жагучі рими і до дна промерзлі…
Бувають рими, мов Сізіфів труд –
Безплідні, нескінченні і невдячні.
Одна тебе обличчям кине в бруд,
Вінець вдягне інакша необачно.
Бувають рими… сотні тисяч рим!
А часу обмаль всіх їх приручити…
Примхливі прими піддаються тим,
Хто присягнувся правдою творити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310435
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 16.02.2012
Є в світі країна, не знайдеш на карті –
Живуть тут примари, раби й жебраки.
Мораль тут та право нічого не варті,
Той правий, хто має важкі кулаки.
Надмірна свобода знецінила «слово»:
Говорять до хрипу, а справи – катма.
Примарна державність – надійна основа
Покірності стада. Обмежень нема –
Керує, хто може, при владі сильніший.
Ніхто й не спитає: «Куди нас ведуть?» –
В кутку заховатись, звичайно, простіше.
Вкажи хоч на прірву, охоче підуть…
Про мову забули… Зів’яла й калина.
Свідомість не в шані, а думати – лінь…
На щастя, не справжня оця У-Країна!
І нині, і прісно, во віки… Амінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314377
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Пропоную для порівняння україномовний варіант вірша.
Полустанок у лісі, коліс перебір,
Лука річки, неначе підкова.
Хата-зруб з п`яти стін, під березами двір
І хазяйка - Манєфа Грачова.
На притихлій ріці розлилась благодать,
Мірно парою дихають бані.
Самовари в світлицях про чай гомонять,
Мліють в розкоші білі герані.
На долівку упав промінець із вікна, -
Зачепився в різьбі-оторочці.
Гріє пічки-голландки гладка площина,
Грає бражка за пологом в бочці.
Нині в лісі набрали чимало брусниць,
Гарний був урожай на морошку.
Зачекався у слоїках джем з полуниць.
... Затіває хазяйка окрошку.
" - Жаль вас, Галю, - зізналась відверто мені -
Не прожити у вас без роботи.
Не бідує лиш той у морозяні дні,
Хто все літо працює в три поти.
А у нас - на лежанці боки відігрів,
Нагулявся по осені лісом,
Наносив у комору природних дарів, -
Та й живеш: хто із богом, хто з бісом..."
Щодо мене: тих роздумів - дивний розклад,
Не відомо ще, хто з нас в омані.
До душі мені й предків далеких уклад
І засмажений рижик в сметані.
А знедавна сподобались з дерева зруб
Та незвична покрівля із дранки.
Із дерев - симпатичні береза і дуб,
А до серця - мотиви тальянки.
На порозі зима, скоро випаде сніг,
Заспівають вітри полонези.
Будуть тихо робити морози набіг,
Одягаючи в іній берези.
Полюбився надовго цей край, а відтак -
Поїздів голосні скоромовки.
Та лякає нестриманий гавкіт собак
На розгнуздані витівки вовка.
Коли довгих ночей розмотається ком,
Посвітлішає вулиця наша,
Я весною розроджусь, напевно, синком, -
Буде - дівчинка, зватиму Саша.
Ну, а поки, накидавши з вереску лап,
Парю діжу, а доня край ліжка,
Доморощений мій весельчак-ескулап,
То лікує, то смикає кішку.
Заглядають з галявини в крайнє вікно
У широких спідницях ялини,
Кинув ясен на плечі багряне рядно,
Тішить посвист якоїсь пташини.
А берези навкруг прехороші ж які!
Буде щедрим життя на гостинці, -
Обійду я ще раз всі куточки глухі
В цій красивій північній глибинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311805
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 07.02.2012
В чому сила українців?
Я скажу: не в салі.
Не дадуть мені збрехати
Козаки бувалі,
Що до сала треба хліба,
Часнику,горілки,
А до ТОГО ВСЬОГО треба
Гарненької дівки...
А до дівки треба грошей,
А до грошей - "клепки",
Ну а "клепка"потребує
Фірмової кепки.
Тільки,кепка що? - ганчірка,-
Вибачте "на слові".
Сила наша - безперечно -
В нашій рідній мові!
Солов"їна,калинова,
Мудра і співуча,
Жартівлива і мрійлива,
Сумна і колюча.
Тож любіть її! Плекайте,
Як малу дитину!
Ось де сила наша,браття,
На лиху годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301205
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 19.01.2012
(Присвячується українцям в Канаді)
Шуміли клени по усій Вкраїні,
Журливо проводжаючи синів,
Свій дім вони знайшли в чужій країні,
Де також клен зелений гомонів.
Кленовий лист – як спогад про Вітчизну,
Тремтить на вітрі у осінній час…
Справляє там передзимову тризну
Багряно-жовтий і печальний вальс.
Зима холодна білим снігом вкриє
У серці тугу, заморозить сум,
А серце України тихо ниє,
І сповнена земля журливих дум.
Хто винен в тому, що сини-лелеки
До рідного гнізда вже не вернуть,
Що щастя вже знайшли вони далеко,
Собі батьківську перейнявши путь?
Брати-лелеки, нас не забувайте,
І знайте, що ми раді вам завжди,
На рідну землю серцем прилітайте,
В гаї кленові і рясні сади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240167
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 18.01.2012
Журавлі так тужливо голосять,
Мов накликати хочуть біду...
На світанку розвісила осінь
Павутиння в старому саду.
І в задумі застигли тополі,
Повстромлявши у небо гілки,
І,устелені голками хвої,
Повтікали у гори стежки.
І не знаю,куди притулитись
О такій дивовижній порі!..
Мідне сонце,блакиттю сповите,
Задрімало на тихій горі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277525
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 11.01.2012
Осень растекается по улицам,
Сыпят клёны нам под ноги медь,
Ясень над скамейкою сутулится,
Сквер готов в огне грехов сгореть.
Город опускает руки. Холодно,
Хочется уюта и тепла.
Стынет осень чашею расколотой,
И горюет на ветру ветла.
Птицы поднебесные срываются,
В ирий стаи держат долгий путь…
А сентябрь-то только начинается,
Но тепла обратно не вернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281028
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 08.01.2012
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 08.01.2012
Прийшли надвечір… Хмарились багрянки,
Немов кривавий парус гнав корсар.
Рипіли шви новенької шкірянки
Коли махнув рукою комісар:
„Давай… Тягни! Все ’дно немає бога!
Є тільки контра й плач німих ротів!
Голодному Поволжю допомога
Поплине з риззя, дзвонів та хрестів!“
Оклади рвали з ликів без провини,
Одчайно дзвін скородив рубом дах,
Безплотні серефими й херувими
Ховалися сполохано в кутах.
А люд мовчав… Стояли, наче вмерлі,
Немов зійшлись на похорон села;
Неначе знали, що в червонім жерлі
Згорять не тільки душі, а й тіла.
За тим пішли… А церква з пащі ночі
Німотно мріла в зоряних свічках.
Немовби совість подрана до клоччя,
Або чиясь зґвалтована дочка…
Здіймалась тінь голодної примари,
Московський вітер лютився й свистів.
Над чорним світом слались чорні хмари
І чорна галка клякла на хресті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304131
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує...
В. Стус
Терплю, терплю... А перемеле час
останній пуд терпцю - і я повстану.
Хай приміряє зі свого плеча
мені жура смиренності сутану -
падіння часто має ту ж ціну,
що й вибух парашута за плечима -
щоб ухопити нитку рятівну,
потрібен чин, а деколи - причина.
Пагінчик виноградної лози
живе в ковтку солодкого кагору,
та тільки із солоної сльози
розпочинає свій політ угору.
Терпець мене шліфує, мов терпуг,
гризе рубців нашарування хворе...
А часом сам, немов сторалий плуг,
для зерен безнадії серце оре...
квітень, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296977
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Майну на чорнобривці у село.
У них сховалось так багато літа!
Ввібрали сонце полум`яні квіти.
У них - мого натхнення джерело.
Майну на чорнобривці у село.
Наразі ними кожен двір багатий.
Мене зустріне материнська хата
Та щедра піч із хлібом і теплом.
Майну на чорнобривці у село.
Хіба ще можна з чимось порівняти
Той милий квіт, що сіє кожна мати,
І без якого пісні б не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290264
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Мабуть, найгірше бути безхребетним,
І гнутися туди, куди нагнуть,
І грати роль в абсурдному сюжеті,
Впустивши в душу мілину і муть;
Розносити усім і подавати
Нудного підлабузництва вино,
Що замовляють – так оте й співати,
Спустити гідність на гниюче дно.
Мабуть, найгірше втяти вільні крила,
За харч і пійло зрадити себе,
Не бачити, як шлях ганьба покрила,
І він у прірву небуття веде…
Найгірше йти покірно, наче вівці,
Нести у жертву ідолу козла,
І долями йому встеляти східці
На трон фальшивий, на вершину зла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285933
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Коли мені важко і серце у тузі,
Коли мене зрадили рідні і друзі,
Молюся Ісусу! Мене Він прощає,
І Духом Святим Своїх істин навчає.
1
Не брати чужого кохання дещиці,
На світ не дивитись очима блудниці,
І щастя чужого шматками не рвати.
За вкрадене щастя прийдеться страждати.
2
Не клясти сусіда і не обмовляти.
Своїх ворогів варто благословляти.
Та жити у мирі з душею і тілом,
Слова власні завжди доводити ділом.
3
До друзів своїх не лукавою бути,
І користь, і зиск щодо них - позабути.
Не заздрити іншим, на них не брехати,
І завжди із вірою правду шукати.
4
Звертатися вранці в молитві до Бога,
Була щоб щаслива на весь день дорога.
І низько схилятись в момент каяття,
Ввіряючи в руки Ісуса життя.
***
До Бога і радість несу і печалі,
І хочу, щоб, друзі, ви знали надалі:
Господь мій людей усіх благословляє,
Всіх любить, прощає, чекає, приймає.
03-26. 09. 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282843
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Заспіваймо,пане-брате,
Пісню про калину,
Та про сиву нашу матір -
Рідну Україну.
Заспіваймо,пане-брате,
Пісню про тополю,
Про дівчину молоденьку,
Гірку її долю...
Заспіваймо,пане-брате,
Про повнії чари,-
Нехай згинуть в усім світі
Ненависть та чвари!
Хай Любов розквітне всюди
Пишними садами!
Буде пісня - щастя буде!-
То й Бог буде з нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279439
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Она не только мама,
так же тётя Викина,
Недавно стала бабушкой
Лилечка Брусникина.
Вечно молодая
и не только именем,
Вся такая стройная,
как кувшинчик глиняный
Или ,как гитара
и часы песочные,
То ли ягодка она ,
то ли фрукты сочные.
И сравнения летят
из рога изобилия…
Кто же ты на самом деле,
наш цветочек Лилия?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279266
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 16.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2011
Вже двадцять літ Мойсеї водять
В пустелі бідний мій народ,
Кружляють там, невпинно ходять,
Шукають скрізь джерельних вод.
Бредуть уперто, прагнуть пити,
Їх мучить голоду мара.
Якби напитись, відпочити, -
Та зверху крик: «Ще не пора!»
В пісках пекучих і безводних
Їм сниться марево оаз,
Та гонить спраглих і голодних
Лише вперед – вождів наказ.
В дорозі падають безсилі,
Які не можуть вже іти.
Ніхто не знайде їх могили
І не поставить їм хрести.
А що ж вожді, теж недолугі,
Також страждають від біди?
Ба ні, у них є вірні слуги,
Припаси їжі і води.
Вони відверто бенкетують
В часи нещастя і журби,
І їх ні трохи не хвилюють
Прокляття бідної юрби.
Питають зморені попутні,
Чи скоро цій дорозі край.
А зверху чути глас могутній:
«Ще двадцять літ і буде рай!
Ви ще нічим не заслужили
Собі щасливого життя.
Лише вперед, зібравши сили,
Назад немає вороття.»
І знов вперед і сняться знову
Оази в лагідній росі.
Коли ж прийдуть у Землю НОву?
Дасть Бог, дійдуть. Але не всі.
11.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279921
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
О! Що то буде за приємний день,
Де дві самотності зустрінуться очима,
Залишать все минуле за плечима,
І житимуть теперішнім лишень.
О! Що то буде за щаслива мить...
Твоя рука торкнеться до зап'ястя,
В моєму тілі розіллється щастя,
Та музикою в серці зазвучить.
О! Що то буде за шалена ніч!
Всі зорі, хоч досвідчені в коханні,
Лиш спрагло споглядатимуть в мовчанні
За диким полум'ям з глибин сторіч.
02.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278490
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=hTlJz42K6rE&feature=mfu_in_order&list=UL
Понад шляхом вишні. Ягоди червоні
Спогадом солодким сиплються в долоні.
Кучеряві крони вітерець гойдає.
Йду селом до хати, що мене чекає.
Сиротою хата тужить між тинами,
Стежка край городу вкрилась полинами.
Повно у садочку чебрецю та м'яти,
Та ніхто в садочок не іде гуляти.
Стіни похилились, обвалився комин.
Птахом білокрилим затріпоче спомин.
Я живу у місті, де авто й крамниці,
Та мені і досі хата рідна сниться...
...Якщо вийти з хати - моріжок зелений,
І маленький песик лащиться до мене.
Повагом гусята двір перетинають,
А малі курчата квочку доганяють.
Посеред подвір'я дідова криниця.
Я спішу до неї, щоб води напиться.
Пломеніють ружі, сонце припікає...
Там моє дитинство досі ще блукає.
Слухаю зозулю, що віщує роки,
Відчуваю в серці тугу і неспокій.
Через тин старечий явір заглядає.
Може, він дорогу у дитинство знає?
07.06. 2011р.
Для ілюстрації використано фото із Інтернету
http://s45.radikal.ru/i110/1002/18/7678baa74685.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263824
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 01.09.2011
Вірші писати не навчить ніхто.
Це серце має відчувати риму!
Душа нехай диктує пілігримом
і аж до неба цим рядком полине,
щоб стати в ряд із іншими давно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274050
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Приїхали журналісти у село до бабці,
Роззуваються в кімнаті і шукають капці.
Бабця широко й гостинно двері прочиняє:
Та заходьте сміливіше - килимів немає.
Скільки себе пам"ятаю - по землі ходила,
Навіть в хаті я долівку нічим не встелила.
Та проходьте, не цурайтесь, до столу сідайте.
Вас цікавить моя доля? Не мовчіть, питайте.
Хлопець камеру лаштує, дівча - мікрофона,
А бабуся вся сіяє, як ота ікона.
Тож скажіть, будь ласка, пані, дівча проказало:
Чи в селі останнім часом жити краще стало?
Чи ви маєте проблеми? Чи всього доволі?
Чи маєте господарство? Що росте у полі?
Як тут з водопостачанням, а взимку - із газом?
Чи ви самі тут живете, чи з дітками разом?
Чи вам вчасно листоноша пенсію приносить?
Та чи вам тих грошей, бабцю, на прожиття досить?
Яка у вас медицина, чи є тут аптека?
І як ви влітку рятуєтесь, коли така спека?
Бабця тихо проказала - живу, як умію...
Ви назвали мене "пані"? Я ніяковію...
Були часи, та минули - тепер я не пані.
Бо пани зараз не носять черевики рвані.
В селі краще стало жити тим, хто розум має,
Хто скупив паї за безцінь, про прибутки дбає.
А в простих людей проблема - як їм далі жити,
Де роботу відшукати й з горя не запити.
Є у мене й господарство - кішка та собака.
Хтось почне просити їсти - мало не балака.
Ми харчуємося разом, тим, що росте в полі.
Якщо рясні дощі пройдуть - то всього доволі.
І вода є у криниці, та не можна пити:
Там нітрати й хімікати, хочу ще пожити.
А зимою не бідую, що газу не маю.
Щоб зігрітись я поволі дровцята рубаю.
Бо живу одна, як палець, діти розлетілись,
Десь до міста поїхали і там залишились.
А я живу на пенсію, ще й платять нівроку:
Сімсот гривень отримую вже ось стільки років.
Маю право на доплату як війни дитина,
Тільки правди не доб"юся, от лиха година.
Хто пояснить - буду рада, вік молитись буду,
Чому я за своє право маю йти до суду.
А так пенсії достатньо, я ще й відкладаю:
То на смерть, а то онукам дещо надсилаю.
Лікарі у нас сімейні, скажуть - пожартують:
Нема ліків від старості. Ось так і лікують.
І аптека є аж в центрі, та хто туди ходить.
В мене завжди свої ліки, на городі родять.
А від спеки, любі діти, ніде не сховатись.
Вже зима не за горами, треба нагріватись.
Журналісти послухали бабусю стареньку,
Щось собі все нотували в блокноти тихенько.
Якось похапцем прощались і ховали очі...
Так ось чому наша молодь жить в селі не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273236
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 26.08.2011
Колись і я був молодим:
Веселим, гарним, незалежним, -
Життя здавалося безмежним,
Тепер на скронях сивий дим.
Минула молодість, як мить,
Бо час не можна зупинить.
Кохав я дівчину тоді,
Здавалось нам, що це навіки,
Та не з’єднались наші ріки, -
Були ми дуже молоді.
Таке трапляється, на жаль,
І серце сповнює печаль.
І спохмурнів недавно світ:
Знайшов я в Неті, друзі милі, -
Вона давно уже в могилі.
Було їй всього тридцять літ.
Кольнула в серце новина:
За що покарана вона?
Скажи, мій Боже, Ти чому
Одним даруєш все, що треба,
А інших змолоду – на небо?
Як визначаєш – Що й Кому?
І в чім була її вина?
Така історія сумна.
19.08.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276373
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Пронизливе сюрчання цвіркунів
і божевільнізапахи фіалки
вже мешкали в гостиннім курені
на хуторі смаглявої весталки.
Отож, впросивши пані молоду,
приліг на сіно, втомлено і радо.
А ніч трусила яблуні в саду,
вітала фейєрверком зорепаду.
Я плив у ніч, летів шалено в ніч
Чумацьким Шляхом, неостиглим полем
у вутлому химерному човні
сльозою щастя і солодким болем.
Внизу дощем розсіялись літа,
дрібні тривоги,
радощі,
печалі -
мене ж манила зірка золота,
і я до неї чалив,
чалив,
чалив.
Та раптом все змінилося нараз,
погасло небо,
впали роси в трави.
Пегас - мій човен - мовби на Парнас
в курінь спустився
і - пропав з вітрами.
Мене ж будили хори цвіркунів
і божевільні пахощі фіалки.
Що мешкали в гостиннім курені
на хуторі смаглявої весталки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274076
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Звичайний поет свої вірші складав
прості й зрозумілі сільському зага́лу.
Столичних тусовок собі не шукав,
не пхався, щоб влізти до «товстих» журналів.
В віршах не торкався глобальних проблем,
не звав у загул або на́ барикади,
і не переймався пошуком тем
абстрактностей, моди, політики, влади.
Приваблювала́ його рідна земля.
Із того, що поряд черпав він натхнення.
Оспівував рідні ліси і поля,
дитинство, сім’ю, вчителів, сьогодення.
І серце художника доки жило,
для нас ритм поезій його відбивало.
Є в тих його ві́ршах душевне тепло.
Воно залишилось. Поета нестало.
--------------
19.05.2011 до дня памяті рядового поета-односельчанина Миколи Іллюченка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260449
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 03.08.2011
Не покину тебе, Україно,
Як летить тепло люблячий птах,
Буду тут, за кордон не полину,
Не шукатиму щастя в світах!
Тут зростав в материнській любові
І малим я стежини топтав,
Задивлявся на місяць і зорі,
Тут я вперше дівчину кохав.
На твоїх мальовничих прост́орах,
Де б не був, Україно моя,
На морях, чи рівнинах, чи в горах,
Була люба мені сторона.
До душі всі твої краєвиди:
Дніпр широкий та шумний Дніст́ер,
Зачарують високі Бескиди
І покритий пшеницею степ.
Споконвіку тут люди трудящі
І терплячі до всього завжди,
Не були запальні та гарячі,
Хоч не раз зазнавали біди.
От і зараз прийшли негаразди,
Не один поспішив в чужину,
Там приймають заможнії ґазди,
Та навряд чи там спокій знайду.
06.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268994
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 25.07.2011
Небесный свод я вижу в мутной луже,
Чем дорожил, - того я не сберёг.
Мне завтра чёрный ангел вновь услужит…
А вот, простит ли, милосердный Бог?
И, вдруг, меня не возродишь из пепла,
Развеяться мне дав в пыли дорог, -
Ужели, будет что-то хуже пекла,
Чтоб этого я выдержать не смог?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203232
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 16.07.2011
Стара криниця. Зруб на три колоди,
А біля неї – мальви і майори.
В спекотний день – краплинка прохолоди
Втамує спрагу… Все, неначе вчора:
…Ковзне промінчик по верхів’ї груші,
А вже дідусь з коровою – на полі.
Грайливі горобці серед калюжі
Купаються… Заходить день поволі.
Повзе димок по хаті так звабливо
Й лоскоче ніздрі. Відкриваю очі
І вкотре бачу незбагненне диво:
До печі садять хліб, підрослий з ночі.
Клопочеться бабуся між горняток.
А я вже – шмиг: на вулицю. На волю!
Оброшена іде з городу мати,
Несе до столу свіжу бараболю.
І по дорозі зачерпне водиці:
« А злий-но, сину, мамі руки вмити!»
Уже ми двоє тут, біля криниці
Вмиваємось… Так добре! Тільки жити!..
Нестримне Сонце. Ось уже й в зеніті.
… В зеніті літ. Вже й скроні засніжило
І неможливо опинитись в літі,
Де біг босоніж зустрічать Світило.
Ніщо не вічне. Замість хати – глина.
Лише криниця спраглих напуває,
А біля неї – з добрих рук – калина,
Як пам'ять серця, щовесни буяє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262916
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 07.07.2011
Гламур у випарах вина -
Вокзал. Кіоск. Дешеве чтиво:
Його переглядають хтиво
Непевні типи з бодуна.
Купуй - і мозок не труди -
Сучасну "класику" дебілів.
Он, пістолет у тебе цілить, -
До пекла ключ. Тобі туди?
Ось - зло, помножене стократ.
Хіба, заради генотипу,
Прийти туди зі смолоскипом
Та й кинуть. Хай собі горять!
За строк короткий, та лихий, -
Так безнадійно отупіти!..
Які слова? Який епітет
Ти заслужив, народе мій?
І я, як часточка твоя,
Як непомітна порошина,
Своїм вимірюю аршином,
Собі - найперший судія.
Гнилими тельбухами тхне
Нова поезія і проза...
І зупинить ніхто не в змозі
Оце невігластво сумне.
Хто там на головних ролях?
Неандертальці! Графомани!
Розпуста мізки дерибанить,
Торує виродженню шлях.
Мовчу й до витоків тягнусь.
Нехай я - дурень несучасний.
Сміюсь і плачу одночасно,
Та знову, плачучи, сміюсь.
1 лютого 2009 року.
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114673
дата надходження 01.02.2009
дата закладки 06.07.2011
За столом, там де груша крислата,
Позбиралася наша родина,
І матуся до власного свята
Застелила нову скатертину.
Наварила компоту із сушки,
Додала ще й шипшини і глоду,
І поставила з маком галушки
І в горнятка освячену воду.
Сік із яблук, який того року
Начавили під пресом у діжку,
І духмяного з м’якоттю соку
Налила в полив’яну гладишку.
На столі ковбасою запахло
І картопля із кропом парує,
І салатів напевно десяток,
Бо родина сьогодні святкує.
Як шкода, що збираємось рідко
І ми всі винуваті у цьому.
В день народження нашій матусі,
Ми злетілись до рідного додому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268787
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Прощайте,темних хмарок рядна сиві,
Студеним вітром гнані в далину!-
Підсніжників найперших тепла злива
Мені у душу хлюпнула весну.
Розтанув сніг,і на усіх бульварах-
Танцюють сонця ніжні промінці.
Я теж кружляю,захмеліла в чарах,
Ласкаю сонце трепетно в руці.
І щось мені шепоче синє небо,
Вальсує ніжно-ніжно білий цвіт…
З Весною бути–є така потреба,
Аби змінити ілюзорний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267762
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 01.07.2011
Тарасе, зараз нам кажи,
Чому чолом ти похилився?
Мабуть, дійшли вже до межі,
Коли народ іржі наївся.
Та твоя правдонька летить
На землю рідную - святую,
Що принесе чарівну мить,
Яка, нарешті, порятує.
Той розбрат вічний в головах,
Добро ніколи не лікує.
Шаблюка з"явиться в руках,
Лише як ворог загартує.
На нас, Тарасе, подивись -
Оце є справжні українці,
Ті козаки, що не зрiклись,
З тобою ми не поодинці.
Навіщо влада нам чужа -
Підступна, жадібна, брехлива?
Тарасе, ти наша межа,
Та наша доля незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246011
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 13.06.2011
(Чи то земля наша збідніла, чи, може, доля в нас така, що ми вокального дебіла сприймаємо за співака)
Ти зовні схожий на пінгвіна,
Та за нахабством, мабуть, теж,
Реве та стогне Україна
В твоїх амбіціях без меж.
Ти заявив авторитетно,
Що можна навіть і з бика,
Що платить грошики конкретні,
Створити зірку- співака.
І ти не ввів народ в оману,
А привселюдно доказав,
Узяв і сам з телеекрану
На всю країну заволав.
Перехрипів усе минуле,
Перепоганивши святе,
Бо більше, як тебе почула
Черешня в мами не цвіте.
Пішли відмінності в природі,
Уже, на жаль, таке бува,
Бо вже в садку та на городі
Не може жалить кропива.
Тобі ми хочем нагадати,
Бо, може, ти того не знав.
Що вміє соловей співати,
Орел ж ніколи не співав.
Якщо ти любиш Україну,
Якщо ти любиш рідний край,
Тебе ми просим, як людину:
Зроби добро нам - не співай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261588
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 13.06.2011
О нас, о поэтах нынешнего века…
***
Мы поэты –
века
деревянного.
Будь талантом ты
хоть сотню раз,
Если нет в штанах
рубля
карманного –
Значит,
неизвестен
среди нас!
Только лишь
прогресс и технологии
Помогли
придумать
Интернет –
Пусть ещё не все,
но очень многие
Из потёмок
выбрались
на свет!
«Сети паутины» необъятные…
Коль хоть раз сюда
и попадёшь,
Ты заметишь – есть
певцы незнатные,
Но таланты здесь
всегда найдёшь!
Правда,
есть певцы
и больно гордые,
Держатся
за полный свой карман –
«блещут»
их «шедевры»
сумасбродные
в платных сайтах,
книгах,
тут и там…
Посмотри, ну – не поэт –
убожество!..
Новый сборник
в пятый раз издал…:
Хороши ль стихи?
Они – ничтожество!
Только рубль
всё уж тут сказал…
Ну и кто
читает их творения?
Заходил я
в книжный магазин…
И они,
скажу вам,
без сомнения –
Лишний груз
для фирменных витрин!
Почему
их книжки не читаются? –
Мой ответ на это
прост и прям:
Люди
не обложкой
соблазняются! –
Люди
доверяются
словам!
23 февраля 2007 года.
Рязань
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86748
дата надходження 31.07.2008
дата закладки 13.06.2011
П ринишклий ліс мов на сторожі снів
Л еліяв тишу, мріяв, хмурив брови...
А вітер в павутиння сонце плів
Ч арівним птахом далей вечорових.
Л едь чутно небо дихало слізьми
І сутінками в ноги опускалось...
Т ремтіло літо змоклими крильми,
А я… в плаксиве літо закохалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264192
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
1.
Душа в долонях теплих-
Їй затишно,- не випускай,
Ще трохи нишком потримАй.
Куди тепер їй?
Сьогодні, після дощику,
І сонячно, четвер,
До мене перелився спогад
Про щось твоє,
Мене нам не булО,
Ще дотепер…
А може, потім була,
Тільки згодом…
Душа моя в твоєму сні,
Заблукана мара
І зайва,
Пробач, побуду хоч
У закутку її,
Я – знайда,
А я Є, ти чуєш,- Є,
Бо там я хочу бути.
Deletе… І зникла,
А музика звучить,
І вже ніхто нікого
Ні про що не просить,
Синкопи, септакорд…
І моросить,
І осінь.
2.
Я в неті віднайду нові
«обої» , і на той самий екран,
Розставлю знаки і зав'яжу в папці,
І ностальгію змелю,
Перетру вручну,
В млинку для кави,
Що від бабці.
ПовІшаю на стІну Джуда Лоу,
Взамін того, ну, пам'ятаєш,- Аль Пачіно,
І одяг перекрОю, перешию,
Перемалюю нігті,
Макіяж зроблю,
І зніму бірюзу із шиї.
Ну от, мабуть , тоді і все,
А! Ще зміню ob на kotex,
Годинника пісочного – на Rolex,
Рояль продам ( які забави!),
І вже не буде ноти СІ
Ніякої мінорної октави.
3.
Ну от, тепер ти знаєш, я правА,-
В рожевих скелець золота оправа,
У кожної пори - свої права,
І ти правИй:
Бо швидкоплинна спека літа,
Яке умерло в черевці жука,
І осінь стала вже
Підківками дзвеніти-
Час спілих яблук, слив і каяття…
4. Та я не зможу так, повір,
Щоб душу у кулак,
Затиснути, закрити, защемити!
Я повернусь, мабуть, як птах,
Або літак,
Що рейс зворотній
має ще здійснити
5.
І марні всі мої метаморфози,
Згадалось:
«Как хороши, как свежи были розы…»
Одне незмінне –
від кінчиків і до коріння,-
Камідне, мідне, терракотово-осіннє
Моє волосся – з твоїх давніх снів.,
Перефарбую певно,
-в блонд, чи сивину,
Додам собі років, спокутую вину,
І буду мудро і статечно жити,
Але… О, Боже! Ти мене таку
Не будеш вже тоді любити?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198981
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 07.06.2011
Под чужим окном пропадая,
Строгость мамину позабыв,
Парень девушку умоляет:
Полюби меня! Полюби!
Из детдомовских серых пеленок,
Дверь в жестокий мир отворив,
Ищет маму забытый ребенок:
Полюби меня! Полюби!
Перепутав пути-дороги,
Путь в эдемский сад отрубив,
Человечество просит Бога:
Полюби меня! Полюби!
Кровью праведной истекая,
По рукам и ногам прибит,
К нам с Голгофы Господь взывает:
Полюби Меня! Полюби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255514
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 07.06.2011
Вновь одиночество... Одна
Взгрустнулось что-то у камина.
Чуть-чуть тревожит тишина...
Летает запах бальзамина.
В руке держу бокал вина.
Кусочки льда тихонько тают...
Ах! Разве здесь моя вина,
Что дни за днями улетают?
Летят в безоблачную даль,
Как окольцованные птицы.
До боли грустно мне и жаль,
Ушедшей юности страницы!
Но возвращаются ко мне
Лишь белым облачком ночами.
И, растворяясь в тишине,
Сгорают тихо над свечами.
Трещит уставшая свеча
И лижет темень сонной ночи..
Слеза скатилась горяча.
Опять заплаканные очи.
Упала шёлковая шаль...
Огонь в печи неслышно дышит.
Стучится в дверь мою февраль,
Но он печаль мою не слышит...
----------
Музыка и исполнение galina bahteeva
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235333
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 24.05.2011
Ну вот опять стою я на перроне,
Свою печаль пытаюся скрывать.
А ты пропал в полупустом вагоне,
Лишь руку мне успел поцеловать.
А дождь лениво капает по лужам,
И слёзы тихо падают с ресниц.
А сердце вновь повергнутое стужам.
Не вижу я совсем прохожих лиц.
Машу рукой, пытаюсь улыбаться.
Но как печально смотришь ты в окно...
Мы встретились, наверно, чтоб расстаться.
Ты уезжаешь - сердцу нелегко.
Ещё минута - и умчится счастье.
Но что же ты тогда хотел сказать?
А на дворе осеннее ненастье...
Ты не грусти: конечно, буду ждать.
Прошли дожди, и зимы пролетели,
А в вазе лишь засохшие цветы.
Да! Встретиться мы так и не сумели...
Но в памяти один лишь будешь ты..
В который раз стою я на перроне
Всё прошлое пытаюсь повторить...
Ты предо мною снова в том вагоне...
Но ты ушёл... Тебя не воскресить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215497
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 24.05.2011
Під тихий шелест сонячних дібров,
Де залишають пісню солов’ї,
Прийшла ніким не прохана любов,
Заполонила думи всі мої.
Весняна повінь розливає ріки,
І заливає стомлені поля,
Моя земля! Люблю тебе на віки,
Так мила серцю ця краса твоя.
О, як тебе, Вкраїно, не любити,
Твої простори , ниви золоті,
Люблю по травах зніжених ходити,
До тебе, земле, прагну у житті.
Моя скарбнице, колискова мати,
Ти вчиш мене як жити для людей ,
Тебе і не купити й не продати,
І кращої, ніж ти, нема ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246428
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 19.05.2011
варіант російською мовою
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109267
А істина давно пішла,
Слова, слова - для дурнів...
Ось думка в голову зайшла,
Що істина - то сумнів!
Стоїш на роздоріжжі ти
У визначеній позі?, -
Не зможеш істину знайти
Навіть в зів'ялій розі!
Невпинно треба йти вперед,
У пошук нових рішень,
Згори не ллється чудо-мед,
Вилазь, як хочеш вишень!
У сумнівах, чи все ти зміг
Зробить для перемоги,
Відчуєш істини поріг
Життєвої дороги!
Так, інколи, ціна
Не вартує роботи,
Це також пошуку вина -
Лиш вибір: за і проти!
Незаперечна думка є,
Рівняє дійство строєм, -
А що, як в сумнівах гниє
Бажання буть героєм?
А зможеш в зрадника стрілять?
Від вчинку насолода?
Ми йдемо квіти покладать
До них в любу погоду...
Так, друже, десь ти прав,
Оті геройські вчинки
Ми творимо без зайвих гав,
Зневаживши сторінки
Минулого, що мудро нам
Розказує як вбити,
Чи віриш ти рожевим снам
Де можна мирно жити?
І шлях історії сумний
Я зовсім іншим бачу…
А погляд ката, він страшний,
Ненавиджу і плачу!
Під чорним маревом ночей,
Дарма, не видно рильце,
Жорстока усмішка очей, -
То сумніви крізь кільця?!.
Мільйони поглядів в мені
Невинно-убієнних,
Це що? Загинули вони
Як роздріб літ воєнних?
Ні, я не вірю в подвиг той,
Безглуздий і даремний,
Яка ціна і хто герой,
Оспіваний так чемно!?.
Ось так вважав і мріяв я,
Шлях істини втішає,
І в списках є моє ім'я...
Бо кат не забуває!
18.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254581
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 06.05.2011
Навчайтеся робити компліменти,
Ви багатій, чи вуличний бідняк,
Трапляються в житті такі моменти,
Коли без слова доброго – ніяк.
Навчайтесь говорити лиш потрібне,
Без лестощів, іронії, брехні.
Мистецтво - помічати своєрідне,
Бо люди неповторні, хіба ні?
Навчайтесь говорити тільки гарне,
У критиків не треба красти хліб.
Це правило таке елементарне:
Не бачить добре той лиш, хто осліп.
Якщо од Вас потрібная порада
(Завершувати справу, чи почать),
То буде славний злочин, чесна зрада –
Про те, що Вам відомо, промовчать.
Навчайтесь слідкувати за словами.
Образить легко, важко співчувать.
Відносини між людом і між Вами
Лиш зводить важко, легко руйнувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256158
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 01.05.2011
Скажите, что мешает жить нам мирно?
Без ссор и споров, клацанья оружья ?
Без крови, слёз, войны, проклятий, взрывов?
Что нам мешает, чтоб сплотиться дружно?
Зачем нам зло? Чего же не хватает?
Есть небо, солнце, птицы и деревья.
Зачем нам то, что Землю угнетает?
Скажите, люди, может кто-то знает?
Один живёт и думает о хлебе.
Иной , о том, как обобрать другого.
А кто-то видит всех в высоком небе!
И все мы ходим по земле под Богом!
Опомнитесь! На свете хватит места
Для всех! Кто верует, и кто не верит.
Слепили нас из праведного теста.
Мы- ЛЮДИ всё же и никак не звери!
Вокруг, везде кипит открыто злоба!
И брат на брата точит нож о камень.
А жадная, бездушная утроба
Выплёвывает в нас свой адский пламень!
Чего нам не хватает, ну скажите?
Достатка? Денег? Власти безграничной?
Забудьте вы о том! Живите
По совести, без зла, в людском обличье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256089
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 26.04.2011
Борей холодний. Березневе море.
Чекає Крим тепла і я – розмаю,
І мариться, як по воді прозорій
Промінчик сонця спритно чеберяє.
Півострова яскраву пелерину
І Понту* бірюзово-пінний килим
Накрити вперто хоче москалина
Триколором червоно-синьо-білим.
Прапрадід мій – козацької ватаги
Завзятий отаман часів повії**
Іще тоді до чорних саркофагів
Волів укласти церберів Росії.
Життя віддав, забитий батогами,
До сонму замордованих приклавшись,
А землю нашу оскверняють хами
І з наших бід знущаються, як завше.
А може я, прокинувшись, побачу,
Як Крим наш український торжествує?
І відійшло, одумавшись, басмачча?
І вже не скаже про півострів всує?
Дали б мені хоча на днину владу,
Щоб слово мало незломиму силу,
Через добу в Анапу дружним стадом
Вони б усім кагалом переплили.
І патріархів хори чорнорясі,
Чужинські спецагенти і стратеги.
Луна команда: „Хлопці, по матрасах!
Пливіть собі до рідних оберегів.”
Живіть сто літ, любіть свою країну.
Яких іще шукаєте колоній?
На вашій неозорій широчині
Робота є, щоб стерлися долоні.
Люблю тебе, о, Криме велеславний,
Долонями вершин твоїх зігрітий.
Тобою сню і марю безугавно,
Як пані про коштовні самоцвіти.
10.03.2011
Вірш опубліковано: «Крим, який ми любимо». Антологія. Київ. Вид-во «Пульсари», 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246210
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 13.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
А сколько еще осталось
Шагать по житейским трактам?
Ведь скоро наступит старость,
Накрыв сединой,вот так-то...
Никто из людей не знает,
Насколько к ним рок жестокий.
Иные уже слагают
Последние в жизни строки.
Не зная, что завтра будет,
Ты миришься с глупой ленью.
А что, если дал ты людям
Последнее стихотворенье?
Каким бы не ждал ты завтра,
Подумай, чем жил намедни.
И каждое слово, автор,
Считай для себя последним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250481
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.03.2011
Ніжить очі ранкова пастель,
Промінь кінчиком шию лоскоче.
В перекатах застигла форель -
В течію повертати не хоче.
Трусить роси ліщиновий кущ -
Встигла вчасно підставити глека.
Впав із гілочки заспаний хрущ,
А у небо здійнявся лелека.
Б`є поклони в траві богомол,
В небі птаха (чи ангел?) літає.
Чистий ранок зійшов на престол,
Отче наш...з цілим світом читає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235686
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 20.03.2011
(Тарасе, Ти тут Перший Романтик)
Поглянь, кохана, все тут зацвіло
І навіть мрії – пахнуть живокостом…
В ванільні сни бажання занесло,
Таке велике – наче небо зростом…
Послухай, мила, шелестять ліси,
Нашіптують зіркам про перелази;
Я надіп’ю з очей твоїх роси,
Як ще не пив із Тебе всі ці рази…
Вдихни, голубко, аромат весни
(Ми вічні доти, доки є надія),
В моїх обіймах сотий раз засни,
Нехай єство укотре молодіє…
Відчуй, лебідко, мого серця стук,
Тобі до ніг упав, неначе Троя;
Ти панацея від душевних мук,
Що і в мені побачила героя…
15.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206096
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 16.03.2011
«Счастье целого мира не стоит
слезы на щеке невинного ребенка…»
Ф. Достоевский
Мала. Розхристана…Лице невмите
Шнурочок. Хрестик. Зболена душа
Худющі плечі гріє тóнка свита,
Життя ж не варте й мідного гроша…
Вона – сирітка. Не згадає маму,
Про тата надто спогади сумні.
Мала не розуміє долі драму:
від раку – мама, тато – вмер в тюрмі…
Сиріточка… тамує вивих долі,
та очі щиро сяють на лиці.
Йдуть в безвість тротуаром ніжки голі,
З півнеба очі. Хрестик у руці…
10.03.2011.
переклад російською Наталі Мазур тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Заглушила грядку лобода,
Де росла петрушка біля тину.
Бузина у очі загляда,
В гущині ховаючи калину.
Гіркотить чорнобилем межа,
Розповзлась у затінку хвощами.
Реп`яхам ніщо не заважа
Розростатись пишними кущами.
Не пускає буйство бур`янів
На подвір`я хату упізнати.
Лиш садок барвінком засинів,
Що чиясь давно садила мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246814
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 16.03.2011