Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 19.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 23.01.2012
«Місто, премісто, прамісто моє!
Стойбище людське з асфальту й бетону.»
Ліна Костенко
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Без жалю в серці зачерствілі люди
Не бачать власно створених проблем.
Поети вже не створять од, поем,
Бо хто ж писать про мертві стійла буде?
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Зелені парки «грають із вогнем»,
Їх можуть «вбити», не змигнувши оком…
Тоді впадуть міста, мов ненароком,
У серці із розбитим ліхтарем,
Пригноблені бетонним тягарем.
22 травня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261190
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
Нехай я помиляюся! Але закохані забувають один про одного.
Забувають коли потрапляють в пекло(буденність).Коли я вільна від пекла, все ж таки продовжую міняти таку смачну ілюзію про тебе на банальні потреби свого тіла. Я міняю тебе на шматочок лимона, міняю на посмішку свого відображення в дзеркалі, на ковток свіжої пилюки з порепаного вікна гуртожитку.
Я міняю тебе …постійно! Та хвилинку з тобою, нехай одну й ту ж саму, я б проживала все життя, як дежавю.
Як ти зміг замінити мені весь світ??? Можливо ти просто відкрив цей світ в мені? Чому він в мені ховався?
Ти, напевно, не пам’ятаєш мою смс о першій годині ночі?
«Я не боюся тебе!
Щоб не розбурхувалося в твоєму морі,
Триматиму твою долоню..і стрибатиму через калюжі…».
Ти ж не зрозумів)))
Все змінив..Ти!!! Вбив мене і переродив знову! Майстер! Я - твій витвір…
Не жалієш? Байдуже!
Тебе так багато стало в менім…Навіть страшно інколи буває! А що далі?
А знаєш , в мене є сили сказати , що моє щастя не залежить від тебе! Ти не потрібний мені , щоб бути щасливою!
Хух! В мене вийшло) Ну , хвали свою дівчинку!
Але ти потрібний мені , щоб навчитися кохати….Так як це вмієш ти! Боже, в мені так багато Ігоря .. вільного ..бо живого..)
Прошу, дай мені більше! Будь ласочка! Я хочу твоє кохання тобі ж ..Моя голівонька добре засвоює усі твої уроки…Я хочу тебе написати!
Я не вчеплюся мертвою хваткою ..я майже вільна…, бо я - є тим, про що думаю…
Ну , як ти змусив моє серце тьохнути?) Не хлопчик, а Бог…
Вір в мене , коханий! Вір тому, що ти єдиний , хто робить мене сильною!
Я хочу тебе написати….
4 січня 2012 ми заручилися…
І я тебе вже пишу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308406
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2012
Люблю Єсеніна вірші,
Оті що в нього з матюками,
Із нецензурними словами,
Які писав він від душі.
Шаную тих які читають,
Що закохались в його рими,
За ним йдуть наче пілігрими,
Листки книжок його гортають.
Це модно ж знаєте великий,
Поет і лайка у рядках,
Що наболіло у словах,
Кумир для натовпу двуликий.
Вірші ж Єсеніна люблю,
Цей русскій а насправді меря*,
Вже перед сном після вечері,
Читаю а вже потім сплю.
22.01.2012
* - меря, народ в РФ здається повністю асимільований і перетворений в чистокровних росіян)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308358
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Куда девать твою любовь?
Насыпать вместо сливок в кофе?
Или повесить на стене, как символ
пройденной эпохи?
А может, просто подарить прохожей девушке иль даме?
Чтоб смог ее боготворить своими томными словами?
Куда девать твою любовь?
Покрасить радугу на небе?
Добавить в яблочный пирог?
Или рассеять в атмосфере?
Поставить в вазу на столе?
Или одеть вместо сапожек?
Ведь ты же сходишь там с ума
От моих длинных стройных ножек...
ЛЮБОВЬ, ЛЮБОВЬ.......... Вокруг она -
признанья, взгляды, перемиги...
Хочу понять, могу ли я любить кого-то
в этом мире??????
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308347
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2011
« Остановись, мгновенье , ты прекрасно!» В. Гетте
Казкові відчуття! Незвичайні ..хвилюючі!
Щаслива милуюся вмиранням сьогоднішнього дня!
Не очі мої дивляться! А щось в мені. Наче крізь вікна!
О , боги , як же я люблю бачити……
Моя оболонка, моє тіло,
моя ж картина, витвір моєї харизми,
шліфуватиму !!! Тесатиму так, як цей світ вирізає мою душу поміж інших…..
В мені більше ніж здається! Я – енергія, - думка, що змінить сірий плин часу…Любов*ю!
Вишуканість, еротичність і таємничість цього світу – моя найбільша спокуса…, що збуджує мозок, хвилює погляд…
Пізнати! Пізнати! Пізнати!
Я під прицілом очей незнайомої сили…
Я знайду! Побачу! Відчую!
Хочу змін ! Змін!
Я хочу….
ЖИТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296816
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 11.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
Шоколадом у спеку танеш спокусливо,
Розливаєш по тілу солодкі краплини.
Запалити будинок сьогодні ми мусимо,
І спалити у ньому нестримну тварину.
Сонцем просочена, граєшся попелом.
Засмаглою шкірою зваблюєш небо,
Підриваєш серце поглядом й дотиком.
Спека… закоханий тану від тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263650
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 22.10.2011
Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 29.08.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Лист, написаний серцем
Пишу вже востаннє чорнилом червоним,
бо знов потічком воно ллється за край.
Я так пошматоване словом коронним,
порізане гострим ножем, наче сталь.
І небо заплакало, слізьми вмиваючи душу.
Вона полетить в небуття, там, де сотні зірок.
А я без упину все жити, здригаючись, мушу,
та бачу все далі і далі видніє твій крок.
За що так жорстоко мене покарав ти словами?
Невже не любило так віддано й щиро тебе?
Я кожен удар присвятило любові між нами,
а ти по живому як люстра осколком мене.
Хтось може заплаче,а хтось посміхнеться їй в спину,
вона своє місце знайшла, де клекочуть небесні моря..
А я на Землі буду чистим багряним світилом,
зігрію промінням по йменні "Самотня Зоря".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255760
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 24.04.2011
Музика ночі у такт твого серця закутала місто,
У чорні вуалі вдягнула кожен сонний будинок.
Руки твої на плечах сплелись так ніжно і тісно.
І душі танцюють покинувши тіло під зморений рок.
Кружляють над ліжком, падають в очі, ховаються в тіні.
Від подихів наших мліють, живуть, у теплих обіймах.
І поки ти спиш закутана в ніч і в мОї долоні,
Танцюючи душі малюють любов у сонних серцях.
Музика ночі у так твого серця закутала місто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253791
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Дівчинка зі смаком поцілунків,
На вустах її і я від цього дуже п’яний,
Я так хочу з нею ближчих ще стосунків:
Щоб у ліжку називала лиш мене вона «коханий».
Цілувати її тіло, всі її привабливі частинки,
Мати її всю собі і бути, сонечко, лиш біля тебе,
Щоби були ми разом дві нероздільні половинки,
Й ти раділа відчуваючи мої обійми коло себе.
Лагідно торкнуся твоїх ніг, переплету з своїми,
І твої ніжні долоні візьму міцно у свої долоні,
Дихатиму в груди я твої - тепер вони стали моїми,
Ти тепер завжди є у моєму теплому полоні.
Чуєш пристрасть цю, твою я сильно відчуваю,
Всякий дотик твій запалює в мені: тобою я горю,
Скрізь тебе я поцілую, всю тебе пообіймаю,
Не віддам нікому дівчинку яку більше за світ люблю.
10.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253317
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Періщить дощ. Марудить сонна стріха
Скрутився у калачик жовтий кіт
У неї він давно – єдина втіха
На горизонті посивілих літ.
Пожовкле фото. Рама. Чорна стрічка.
Примружив очі воїн-чоловік…
Вдова… вдова. Життя - безсонна річка
Сама живе-горює цілий вік.
Він не прийшов з війни у 45-тім
Для неї травень – жовтий падолист…
Скупі рядки на папірці зім’ятім -
Його останній…обгорілий лист.
З тих пір життя заклякло між світами:
Її кохали, а вона - його…
Так й не пізнала щастя-долі мами -
Усе чекала милого свого.
Притихне дощ. Засне у стрісі гілка...
Потягне лапи ситий жовтий кіт.
Біда жіноча – безкінечна мірка -
Вдовою доживати старість літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253151
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Розірвані вітром хмари на двоє, на троє, загублені.
Розтерті у попіл зірки, по сузір’ях розкидані в небі.
Десь за годину чекають на мене щічки насуплені,
Щоб з поцілунком вернути мене у свідоме життя.
Хотіння до тебе зі смаком кориці в латте маккіато.
Бажання в думках розтають на вустах мов вершкові пробіли.
Лиш в тебе в очах я здатен свій світ відшукати,
Для тебе любов як наркотик впиваю у тіло…
Розірвані хмари на двоє, на троє, загублені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251095
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Ледь, ледь прокинулось у небі сонце!
Божественним вином пролилось у вікно.
Сонними руками торкнулося до мене…
Шкода холодним, змореним було!
Стомилось сіре небо,закрило своє око!
Ліловим позіханням вабило згори.
Я думала сьогодні воно буде любити,
Та сипле на доріжки краплинами води.
Знову понеділок.....
Дякую коханому, Ігору Вовку, за допомогу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250261
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Хтось має дім, хтось – за мільйон картини…
Він любить зорі, зорі в молоці
Та чує вслід: - Куди ти преш, ск*тина!
І сльози, ніби совість по щоці.
Його весь дім - стара у парку лава,
А ковдра-ніч приходить, як маля,
Коли над містом постає заграва -
Стрічає сонце спіле він здаля.
Він втратив все: роботу, дім, дружину
(Вона його покинула на дні),
А вірив так. Колись. У Батьківщину…
Щокою сльози - як по полотні.
Не вбив. Не вкрав. Лихі курйози доля
Готує кожен день і повсякчас…
Він так плекає в грудях мрії кволі,
щоб вкотре підкорити свій Парнас…
Безхатченко чи бомж на нього кажуть,
Колючі фрази в спину, мов кілки.
Ніхто ж не бачить, як у душу вражу
Весною заплітаються квітки…
(до вірша використано рисунок Ларського Миколи «Бомж»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249800
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Ти здатна і на більше. Ти не віриш?
До серця притули електрошок.
Свою любов, мов дику зебру ділиш,
надії обгорни в китайський шовк.
На совість одягни бронежилета,
Щоб язикам отруйним стало зась.
Озбройся словом, словом-арбалетом
Помада. Тіні. (Щоб не впасти в грязь)…
Ти здатна і на більше. Ти ж – з «заліза»…
Попробуй заховати сніп вогню -
Ця ж усмішка святої Мони Лізи
Проб’є на світі будь-яку броню.
(до вірша використано фото з інтернету...хай пробачить ця дівчина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248932
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.03.2011
Я змалечку допитливим дитям цей Всесвіт загадковий пізнавала,
Складала із кришталиків життя, а серцем своє щастя малювала.
Виліплювала радість із квіток, що пригорнулись у садку зеленім,
Безмежність рахувала до зірок і рахувала мрії здоровенні.
…Насправді, таємниці тут нема: хіба душа приховує секрети?
Життя мені дається задарма.., чому ж за гроші смерть гукаєм: «Де ти?»
Чому ми не навчилися в життя, що тільки те для кожного безцінне
Що просто так дається?.. а проте: усе даремне – разом з тим нетлінне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248686
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Судив не раз за первородний гріх
В своїх думках Адама я і Єву,
Допоки не знайшов посеред всіх
Тебе - моєї долі королеву!
Ховав я очі і ковтав слова,
І руки мене слухатись не стали,
Я розчинився у твоїх устах,
Насмерть проткнула точена постава.
Блаженство погасило нам свічу
І вознесло у лебединний вирій,
Ізвідки я у небо докричусь,
Що я грішу! І у гріху щасливий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184635
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 19.03.2011
«Дідусю, що таке менталітет?» -
Я запитав, коли ми в поле вийшли.
«Ой, хлопче, як ти вчув його і де,
Чи вигадав тепер його навмисне?
Який там, в Бога, ще менталітет -
На Україні говорили вдача!
Понагородять слів тих, як штахет,
Понадають їм імена собачі...»
Дідусь ще трішки щось побубонів
(сердивсь на теє хитроумне слово)
А потім усміхнувся, подобрів
Й почав зі мною вести вже розмову:
«Це вдача, внучку, значить яка в нас.
Не нас з тобою - цілого народу,
Які ми є, що вмієм, без прикрас,
Характеристика, сказать, цілого роду!
А вдача, хлопче, в нас не бунтівна,
В нас вдача шахтара і хлібороба,
І сталевара вдача, й бджоляра,
Як стисло -трударя, а не нероби!
В нас нація потужних відкриттів,
В нас нація нескінченних талантів,
Як треба веселитися в житті -
То навіть співаків і музикантів!
В нас нація хороших хазяїв,
(Хоча батьків і звезли до Сибіру)
У дітях залишився їх укрій,
В серцях осіла ще дідівська віра!
І все в нас добре було би, коли б
Ми ні на мить не вміли забувати,
Що нам разом триматися велить
Вітчизна наша, для народу мати!
А то ми всі такі вже хазяї,
Що дальше свого тина ніц не бачим,
І кожен сам для себе лиш жиє,
Що краще лиш в сусіда добре бачить.
Усі на плОтах дружно постаєм,
Усі новини дружно повідаєм,
Усе говорим, що воно і з чим -
Та дальше плоту і не виглядаєм.
А от коли нам тикнуть кулаки,
Коли вже так дістануть нас «на синьо» -
Тоді беремо вила і кілки
І б*ємо без розбору й всеї сили!
Така-то вдача, чи менталітет
(Ну і придумають же слово те, їй Богу!)
Напевне, то якийсь інтелігент
Про вдачу перевів на іншу мову.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189446
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 19.03.2011
В твоїх очах відбився цілий світ.
Шовкові два озерця сині - сині.
Перепливти бажаю стільки літ,
Та все топлюся в них я і донині.
Не можу в них тримАтись на плаву,
Бо шторм з човна мене весь час скидає.
Хапаюсь за солОминку й пливу,
І врятувати Ангела тоді благаю...
Чудні бувають бісики в очах,
Веселкою розсипеться проміння.
І вмить тоді проходить в душі страх:
Знаходимо з тобою розуміння.
Коли вщухає буря, й повний штиль,
То серцем від розлуки відпочину.
А в озері побачу спокій хвиль,
Та в край чудес на човнику полину..
Той порт бува закритий й кораблю,
Коли вони сумні та невблаганні.
Та різними безмежно я люблю,
Хоч змінюється колір в океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234757
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 19.03.2011
обпалювали поцілунки губи
ми заблукали в травах – між зелом
твої вуста прошепотіли ….любий
а пригорщі наповнились теплом
затерпло в грудях…серці…біля скроні
в артеріях завирувала кров
і зашарілись ласками долоні
із неба – в землю…вогняне жало…
від поцілунків пересохли губи
котилось сонце яблуком за став
вуста у втомі шепотіли…любий
коли тебе до серця пригортав…́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237150
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 19.03.2011
Я бачив, як ти цілувалася з іншим
відраза хмільна, біла ніч як сукно.
Це та – для якої присвячував вірші?
Це та – від якої любов як вино?
Вишневі вуста на лиці полотнянім,
стан, шитий вітрами в молочній імлі.
Ще вчора мене цілувала в тумані…
…згорає від сорому серце в вогні.
Я очі відвів. Пелена різонула.
Штовхнув підло холод струною в плече.
В незграбних обіймах чужих потонула,
крижиною думка розп’ята пече:
«Як серце зчерствіло свічадами чуйне?»
шпигає гадюкою в скронях жало.
Слух врізало тихе мовчання…отруйне:
«Кохання..?
між нами його не було».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239359
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 18.03.2011
Свята любов не ділиться на троє
ця істина, як формула – проста,
там третій зайвий, де кохають двоє.
самотність – середина золота.
Любов любові - кращого жадає
у крапку стисне серденько моє,
коли молитва ниткою згорає,
мовчання гірше смерті в груди б’є.
Із марев не постануть тóнкі руки,
на гострі версти діляться роки.
Обійми офіційної розлуки
сльозу збивають за краї щоки.
Повісить ніч сорочку із сувою,
Забілить вікна зраджена імла.
Свята любов не ділиться на троє…
Це - магія непарного числа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244638
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Відносини порвались, як струна…
Краї твоїх образ обмерзли льодом.
Ти спрагло випила мене до дна,
як чашку чаю з пелюстками глоду.
Ти брала штурмом гори і серця,
в човні перепливала океани,
болючі точки вивчила й місця,
і грандіозні будувала плани.
З мечем і луком, в джинсах, на коні…
Париж, Нью-Йорк, Венеції канали
сапфір і …зірка у твоїй руці,
сонет і арфа під вікном лунали.
З богами – в покер, з дурнями – в кіно,
з простими олігархами – на царство,
ти грала з долею, а далі – все одно,
і - усмішку зривала з вуст на хамство.
Ти лікувала болі наперед -
душевні рани йодом заливала -,
та зовсім несподівано – сюжет -
не в драму, а в комедію писала.
Ти знала: світом правлять не святі,
нещирі на любов і на похвали,
але за все найбільше у житті
тобі хотілось, щоб тебе – кохали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234831
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 13.03.2011
другий день. сік томатний. самбука.
телефон у режимі «без звуку»
б’ють хвилини – розпечені краплі
від мовчання – і серце на клапті
в тиші звуки мов куль міліграми
замальовую пензликом шрами
алкоголь замість чаю й отрути
«…абонент в недосяжності…» - чути
третій день… я чекаю… щомиті…
нерви дротом колючим пробиті
в щасті ж – ниточці кардіограми
гострі я відшліфовував грані
не мовчи. то ж не смутку образа
недомовлена поспіхом фраза
намагаюсь її осягнути …
«…абонент в недосяжності…» - чути
пересуди, обмови, обмани
голос змовк, мов зашиті кармани
в тиші я не зумію мовчати…
але знаєш – я вмію чекати...
PS. …чекаю твого дзвінка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 13.03.2011
дівчина плаче
від гіркого меду
солодка тече сльоза
пальці-промінчики
в сплетиві неба
довга як ніч коса
дівчина плаче - милий полишив
світ запалив - і пішов...
(тонкі долоні крильцями слала
і проклинала любов...)
дівчина плаче
ковтає образу
з присмаком
ніжності мук
пальці нервово
переплітає
в крила дівочих розлук
дівчина плаче
від гіркого меду
довга мов вічність коса
тонкі долоні – ангели в небо
гірка тече сльоза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234433
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 13.03.2011
И вот раскрываю тетрадь… Снова.
Город надламывается кусочком сахара,
Рассыпает людей празднично-белых,
Сладких, приторных,
Тепло одетых.
Они все прячут лица под шарфами, шапками,
Улыбаются, смешно растягивая губы…
Глупые.
Смотрят в глаза других, а своих не видят.
И город сердится.
Заметает их вихрями ватными,
А они думают, что это правильно,
Кутаются сильнее,
Спешат.
Мерзнет в глазах
Лед.
То есть сахар.
А я раскрываю тетрадь –
Кто-то ведь должен это записывать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139493
дата надходження 31.07.2009
дата закладки 12.03.2011
Искусанный до сока небосвод.
Еще чуть-чуть
И выплеснет наружу
Всю боль свою,
Истерзанную душу,
Молчание басами разорвет.
И потечет...
Блаженно, непрестанно,
То ускоряя, то замедлив ход,
Какой аккорд!
И как подумать странно,
Что он умрет...
И дождь.
Пройдет.
(13.07.09)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137280
дата надходження 13.07.2009
дата закладки 09.03.2011
Невесомость и тонкость души.
Нет. Ее никто не разрушит!
Ты свой храм возводить не спеши,
Приведи мне того, кто в нем служит.
И пускай этот узник споет
О безудержном рабстве сомнений,
О фальшивых терзаньях, как лед
Для искусственных произведений.
Он покажет тебе эту блажь,
Что питала нутро,изощряясь,
Словно гордый, но маленький страж
От святой пустоты защищаясь.
И пока суждено, то дыши
Этот путь и внутри, и снаружи.
Невесомость и тонкость души?
Нет. Ее никто не разрушит!
(22.12.08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132999
дата надходження 07.06.2009
дата закладки 01.03.2011
Я так люблю таксі! Особливо вночі їхати на ньому додому! Від мене мабуть часто тягне сексом, бо зазвичай я сідаю в таксі після солодкого кохання, ще навіть збудженою, не принявши душ! Не тому що мені так в кайф, а тому, що через декілька годин мені треба бути на парах, а часу поспати як кіт н...ав!
Таксисти занадто часто не дають мені хоч трішки покуняти, намагаючись розговорити! Я це ненавиджу, бо як тільки сідаю в якийсь транспорт, мене як відрубує від оточуючого світу! В такі моменти лише наушники і моя власна персона! Та я не злюсь! Самці просто чують гарячу жіночність! Зиркають на мої стомлені від еротики очі, та не перевтомлені! І мабуть чують….Я в силу своєї збудженості якось помітила, що в машині є дуже сексуальна річ , а саме дзеркало заднього виду! Вона аж пахне бажанням і завжди покаже душу водія! А він може заглянути в мою! Ось чому в коханні мені так подобається контакт «очі в очі». А почалося все з таксистів….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239306
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Монітор горить тобою,
Скайпом подає мені сигнали,
Що ти вже на все готова,
Що без мене нудьгувала.
Бачить камера твій погляд,
Ніжні пестощі й пориви,
Перезбуджений твій подих
І солодкі твої зриви…
Ти читаєш мої мрії
Кожен рух… ми божевільні…
Доторкнутися б до тебе
Загорнуть в свої обійми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240262
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 01.03.2011
«…Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби!»
В. Симоненко.
Щаслива ти? Тоді чому сльозина
Так болісно рум’янцем потече…
Чому без крил у ранці знову спина
І біль колишній не на жарт пече…
Для чого дум у серці ціла сотня,
Навіщо знов виходиш до Збруча…
Нещасна ти. Нещасна, бо самотня
І гордість нас так рідко вируча…
31.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208690
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.03.2011
Живем, широкими шагами отмеряя,
дороги нашей версты, наугад...
где прав, где виноват - не разбирая,
не ведая сомнений и преград..
Легки на осужденье и укоры,
и на карьерных лестницах, зверьем..
с другими не вступаем в разговоры,
а загрызаем сразу, и живьем!
Кто продержался,- лежа добиваем..
"хозяева судьбы",- ни дать ни взять...
да вот беда, что напрочь забываем,
не век нам с горя "пенку" собирать...
Ведь на слезах чужих не разживалось,
"лихое счастье" сроду, никогда,
и с оголтелой подлостью не зналось..
дорога эта прямо- "в никуда"...
Почетных грамот шелест, и медалей,
и алчный взгляд- "Ну кто посмеет?! Тронь!",
да только, и "покруче" там видали..
в чистилище растает эта "бронь"!
Где, ослабев от наготы дрожащей,
увидим в свете истины "ярлык",-
"...Товар телесный, слому подлежащий,
к духовным изысканьям не привык.."...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206047
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 24.02.2011