Почались, як на зло, сірі дні.
Розкрутились сувої туманів
І вечірні примхливі вогні
Тьмяно блимають в білій сутані.
В цих туманах уяву мою
Веселять помаранчеві дольки
Та доречні в туманнім краю
Кольорові зонти-парасольки.
Десь поділись горласті птахи,
Переплуталось все з сивиною.
Розчинились в тумані дахи,
Розповзлася земля піді мною.
А в тумані уяву мою
Веселять помаранчеві дольки
Та доречні в туманнім краю
Кольорові зонти-парасольки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286576
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Правдивий здогад мене вколов:
Когось зігріє, когось знівечить,
А кожен жде на свою любов,
Ба, навіть той, хто цьом́у перечить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272919
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 16.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Страх – ваші Альфа й Омега.
Зблідлого світу анклав
Жах зруйнував обереги,
Вас ще живим поховав.
Вже страшнуватенько жити,
Й вмерти не хочеться, зась.
У лицемір"ї розмитий
Ваших руїн майстер-клас.
Ви є подоба людини.
Дивишся - просто жах.
Скоро відмітить хвилини
Цей закарбований Страх.
Що ж почувайтеся добре
У світі кривих дзеркал.
Слава, осанна хоробрим!!!
А вам - лиш страху оскал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286268
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 16.10.2011
для чого взагалі існують на цьому світі слова коли є
щось більше за них
наприклад
говорити взаємними доторками рухами подихами або поглядами
що пронизують тіло наскрізь мов рентгенівські промені
а знаєш ти сплітаєшся міцною павутою в усіх цих рядках
як вода що кровоточить крізь щільно набиті ринви і я
розв'язую вузли затертими римами які не можу не написати
хоч убий у мені почуття хоч розіпни на хресті юдейському
але я все рівно буду гратися словами і сюжетами
інколи я іду по сходах на які наступаю у цілковитій темряві
мов пишу про щось нове і незграбно намацую наступне слово
яке маю дофасувати до цієї ще не сформованої конструкції
інколи так стається що я можу його знайти
тоді вигадую абсолютно нове тобто так яке ще не придумували до цього моменту
виходить безглуздо і по-дурному
ти знаєш насправді падати не так страшно як здається
головне уміти правильно приземлитися
серце гупає у ребрах залишаючи на моєму тілі лиш непомітні рубці
які вдало загримовані
і більш нічого і тиша вібрує на стінах
і пустота народилася в тілі
будь ласка заповни мене по вінця собою
відстань заплуталась часом запудрилась
і пульц дощу наступає на мої чутливі барабанні перетинки
адже за вікном осінь породжує холод
він мов талий віск що повільно сповзає по хребті віконної рами
слова витікають із нас як ріки що миттєво й неочікувано розбухають на весні
обмиваючи не зовсім укріплені береги і дамби
коли нічні флотилії стають абсолютно паралізованими
і зупиняються прямісінько посеред моря на короткочасний сон
ти щиро молишся голосом господа за їхні безпритульні спустошені душі
щоб у недалекому майбутньому вони могли хоч інколи бути
з тими людьми з якими по-справжньому хочуть розсипати цей час мов
мікроскопічні піщинки піску що виблискують під теплими променями
розжарене паперове повітря сплелось змією між пальцями
мені сьогодні снився перший сніг і було чомусь дуже сумно
ти не дзвонила і з-під неба лився дощ
а для чого взагалі існують слова коли є
щось більше за них?
правда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286437
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
І мрії ті - мов скошена трава...
І я не знаю, правда, я не знаю,
Чому мене ілюзія твоя
Надвоє рве ще й досі. Розриває...
І мрії ті - мов роси на квітках,
Їх сонце палко вип'є до безтями.
А в цих банальних, зболених рядках -
Усе життя, що сталося між нами.
І мрії ті відпущу в небеса,
До Тебе, Боже, зорями сіяти.
Щоб ц́іле не ділилося на два,
А майже мертве вчилось оживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.10.2011
А за вікном привіти шлють дощі.
І все ще є незмінним і пекучим.
Знав тільки Бог: пробачити чи ні,
А я не знала, що він нам озвучить.
А знаю все ж, що ти мене картав,
За вибір долі як судив жагуче.
Хто ж вибрав зависоких нам октав?
І як мене їх недосяжність мучить...
Та хто спитає, хто подасть руки?
Ти знаєш сам, як бути одиноким.
Той дощ в вікні лишив мені сліди
В душі твоїх невиправданих кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами летів.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листі золотім?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Давай, напівсерця - любити ж бо зараз дорого,
Або як у фільмах - лише хепі енд і знято.
Або, уявляєш, давай прокидатись добрими?
Чи хоч посміхаючись. Добрими - це занадто.
Півподих і досить - в повітрі вже пахне осінню
І листя горить, осипаються жовті шати.
А очі твої украваються сріблом-росами.
Давай, напівсерця- так боляче вже чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285610
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
пахне осінь твоїми вустами
медом з гречки димком чебрецю
синім небом пахне лісами -
аж на всю мою вулицю
дивна осінь нишком присяде
пустить бісики із очей
і з-під вишні чужого саду
із обіймів палких втече
я за нею чимдуж полину
спотикнуся … не дожену
тьохне серце у ту хвилину
й ще раз - в зиму засніжену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285552
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Розгортаючи цукерки спогадів,
Як завжди ти чекала більшого, -
Трохи більше здивованих поглядів
І думок, пересипаних вІршами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284804
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011
не тривож мою душу очима
заховай їх блакить в незабудки
я давно вже шукаю причину
невловимого болю та смутку
не тривож живі рани словами
переплетеними із сумлінням
ти сама говорила – між нами
ані іскри ні сили тяжіння
час застиг молоточком у скронях
на однім перехресті знаходимось
не тримає тепло на долонях
ми розходимось? так…ми ….
(до вірша використана картина Петра Гулина «Перехрестя доріг»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245267
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 08.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283980
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011
Журавлі так тужливо голосять,
Мов накликати хочуть біду...
На світанку розвісила осінь
Павутиння в старому саду.
І в задумі застигли тополі,
Повстромлявши у небо гілки,
І,устелені голками хвої,
Повтікали у гори стежки.
І не знаю,куди притулитись
О такій дивовижній порі!..
Мідне сонце,блакиттю сповите,
Задрімало на тихій горі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277525
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 02.10.2011
Куди поділось літо з наших днів,
Рум'яне сонце,зорі пурпурові?
І на коліна падають мені
В старому сквері гілочки соснові...
Чому розтанув відгомін пташок,
Зотліла синь шовкових незабудок?
І плачуть верби,ронячи в ставок
З похмурих ранків вичавлений смуток...
Чому так легко віриться в обман
І я,вже вкотре,втягнута в аферу?
До твого серця тулиться зима,
А я за літом бігаю по скверах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278734
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 02.10.2011
А зорі серпневі,як сльози,
Блищать на небесних щоках...
І чути,як схилені лози
Тріщать на холодних ставках.
І свище між лозами вітер,
Пронизливим свистом різким.
Під вікнами в сутінках квіти
Тендітні свої пелюсткИ
Нечутно,замріяно ронять,
Мов ніжні хустинки в траву,
І трави гойдають в долонях
Пелюсточку кожну живу...
І,снами сповита,природа
Не відає смутку й тривог,
А з неба по вимитих сходах
Спускається всміхнений Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276740
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 02.10.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Увага! Ж. «Дніпро» разом з Клубом Поезії розпочинають формування тематичних поетичних збірок за наступними темами:
Поезії подавати на відповідні є-мейли, вказувати адресу, координати, ім`я
(також, прохання звертати увагу на теми календарних дат у Клубі поезії, та радіо-передач на «яскравому радіо» - майбутні збірки)
Мова – бажано - українська, можлива – російська., жанр – поезія.
Кількість творів одного автора - необмежена,
Обсяг твору – необмежений, Формат виданнь – святковий
Палітурка – тверда, Тираж 1.5 – 3 тисячі примірників
Бажаючих прийняти участь у відборі творів разом з фахівцями літ.ж. «Дніпро», надіслати 8-10 поезій відповідної тематики (на мою пошту у сайті) будь-яких авторів і пояснити, чому саме такі вірші, з Вашої точки зору, мають бути у збірках.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
У доісламській поезії, та й після - існував та існує віршовий жанр Мадх (славлення) - панегірик, адресований переважно можновладцям. Цікаво, а чому нашим поетам - не спробувати звернутися до цього жанру, і оспівати тих, хто на Ваш погляд - заслуговує на опоетизацію! Якщо українські Мадхи з,являться у поетів - спробуємо їх видати і поставити у торгівельну мережу! Готові твори - прохання надсилати на мою адресу у сайті Клуба Поезії.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281588
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
До Дня Грамотності і Письменності.
Ляпас за ляпасом, зойки ошпарені
В мене летять, вскаженілі, нахмарені.
І по обличчу січуть, і по імені
Набусурманені, піданонімнені,
Дриллю присвердлюють гасла образливі
До урочистих дошо́к одноразових.
І...і за що? Що я мову збагачую
Досі не вживаним, досі не баченим.
За...за збирання по селам тих висловів,
Нам тут властивих, не з пальм і не рисових.
Що на нові кольори і технічності
Нам притаманні майструю відмінності.
Експерементами в пластиках слова
Сію епітети Із дієслова...
З давна палили Ікарів на вулицях.
Зараз усі літаком користуються.
08.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279300
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Серпневий брук наставився
до сонця.
Напівумерше літо
відправили в лічницю.
Якийсь рельєфний
безоктавний звук
Нашіптує про осінь
провідницям.
А потягам байдужий
падолист,
Бо їх життя - то безосінні
рейси.
І поцілунки з смаком
попільниць,
І клятви без зворотної
адреси.
Дістався пункту запах
вогкоти -
Заліз в нору, в гніздо, під
покривало.
Цієї ночі в ЗМІ передали,
Що літо вмерло. Жаль, не
врятували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278070
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Рыжей осени поцелуй
И на завтрак мне, и на ужин…
Не люби меня, не ревнуй.
Я не тот, кто тебе был нужен.
Не кропи мне слезою грудь,
А не то, я и сам заплачу.
Разлюби меня, и забудь.
А ещё, прокляни, в придачу…
Плачет небо на купола,
А в ушах, - телефона зуммер...
Не любовь моя умерла.
Это я для тебя, - умер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276537
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
"Тешеќюр едер́ім" - по-турецьки
"велике спасибі"...
Літаком - до Батумі,
а далі - крізь гори - в Різ́е*, -
Наш невільницький шлях,
тільки, може, в сучасному штибі.
Через митні кордони -
не пішки,
"якщо повезе"...
Тешеќюр едер́ім -
лейтмотиви турецьких базарів.
Гомонів по-російсько-турецьки
гарячий майдан,
Там,
минувши товар,
як повію,
мене запитали:
"А почому ханум?
Чи то пак, українська мадам?"
Нерозважливий турок!
Опікшись об очі-кинджали,
Він низенько вклонився.
Він все би купив,
якби міг!
Встань ефенді*, з колін!
Роксолану ви теж купували.
Вам не вперше
вклонятись
до збитих дорогами
ніг.
*Різ́е - гірське провінційне містечко в Турції.
*Еф́енді - (тур. шановний) - звичне звертання до чоловіка.́
11.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269713
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 17.08.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Прокидалась ранкова зіронька
Із новими на світ надіями.
І травицю, і кожну квітоньку
Огортала м’якими віями.
Розпочали свою співаночку
Ранні пташечки, не сполохані.
Ми сиділи удвох на ґаночку,
Молоді і безмеж закохані.
Ледь обіймами зігрівалися,
На народження дня чекаючи,
І росинками умивалися,
Світанкову зорю стрічаючи.
Чи здалося нам раптом, втомленим,
Що зоря на мить обернулася
І здивовано-задоволено,
Підморгнула та усміхнулася?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275362
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 17.08.2011
пахне постіль твоїм теплом
гіркий присмак зерен мигдалю
сніг, як спогади за вікном
пролітає вбік, пролітає.
думка-згадка (та я не про те),
спорожнілі слова світанками
розмарин у вазі цвіте
і ночами цвіте і ранками.
за твоїми словами я
пригадаю, як місяць сідає
як кохання – спів солов’я,
ніби вишню спілу ковтаю,
як в бажанні пальці сплелись,
як щеміла душа – боліла -,
а на плечі світ-зорі лились,
і спускалась рука на коліна.
пахне постіль твоїм теплом,
поцілунками – пахнуть ранки
сніг, мов спогади за вікном
замітає сліди -
на ганку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236935
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 15.08.2011
...щастя - це коли..а коли.......................?
...мов на долоні - всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вЕрнуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.
Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило -
єства мого забравши половину.
Хворіє зранку золотом роса,
сюркочуть цвіркуни в обіймах м’яти,
торує з серця шлях …скупа сльоза -
не встиг вчорашнє щастя наздогнати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275068
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
А ще ж не літо бабине, не осінь,
твої пухкі вуста – комусь малинка,
веселка в полі стиглі трави росить,
й летить, летить срібляста павутинка.
Сам серпень порозв’язував шнурівки,
В засмазі литки аж до самих... п’яток ,
а цяточками божої корівки -
зіниці усміхаються в маляток.
А ще ж не літо бабине. Не осінь.
От-от поспіла ягода й травинка…
Не розумію, як в твоїм волоссі
заплуталась самотня павутинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274798
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Накупалася в місячній повені,
Запливла у середину ночі.
Там повітря любистком наповнене
І снують сновидіння пророчі.
Мила кучері в зіллі духмяному,
Полоскала у повені чисто.
Поблукала стежинами п`яними,
Назбирала роси на намисто.
До подушки лишень притулилася -
Заходивсь мене сон обіймати.
Повінь довго ще хвилями билася
У зачинені вікна кімнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273871
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 08.08.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 31.07.2011
Переклад вірша Костянтина Фофанова
Із докором гірким, глибоким
я на її портрет дивлюсь
за сон безумства і пороку,
за проминулу повість злюсь.
Я знов страждаю і кохаю.
ОбрАза й досі ще болить.
Вона ж байдуже спогядає,
і, як тоді, лише мовчить.
Прикутий випадком до неї
очей не можу відвести.
В її мовчанні щось таємне
і пам’ятне хотів знайти.
---------------------------------
Фофанов Константин
Исполнен горького упрека
За злую повесть прежних лет,
За сон безумства и порока,
Я на ее гляжу портрет.
Я вновь люблю, страдая страстно,
И на меня, как в день обид,
Она взирает безучастно
И ничего не говорит.
Но к ней прикованный случайно,
Я не свожу с нее очей...
В ее молчаньи скрыта тайна,
А в тайне – память прошлых дней...
(1886)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266534
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Я їду в день народження, до мами
стежинами, розбитими вітрами,
дорогами, заметами й снігами
я їду. В день народження. До мами…
В печі розпалить, що у літній кухні,
з світанком встане, відігнавши втому...
Пробачте, мамо, що останнім часом
так рідко повертаюся додому.
Замісить тісто, жар змете, рукою,
згадає щось, змахне сльозу-намисто
і з тихою молитвою, святою
із печі вийме сонце променисте.
Натруджені долоні пахнуть хлібом
і чебрецем, і смутком, і журбою…
Пробачте, мамо, що останнім часом
додому повертаюся зимою…
Зупинка. Потяг. Мрії. Подарунки…
Повільно йду, руками маневрую
в чеканні на обійми та цілунки,
я молодість - уже не подарую…
Здаля хатину бачу, серце мліє,
а погляд у вікні, мов дві безодні
я як в дитинстві - пестощам зрадію -
у мами день народження…сьогодні!
PS…вертайтеся до мами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235053
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 22.06.2011
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 22.06.2011
Проводжає мене самота
повз вітрини парадного міста.
Ця з неону весна – вже не та,
бо позбавлена кисню і змісту.
Каблуками здригається брук,
на зупинках маршрутного буму
й щирий напис закоханих рук
на будівлі торгового ЦУМу.
Обнулю телефонні дзвінки -
аритмія ж на серці проста.
Спазм у горлі диктує рядки
й обіймає мене самота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 17.06.2011
Сліпа сліпу веде за руку… Поміж болю.
Зіллявся бурий обрій з молоком…
Пече у горлі дикий мед і ром,
Я хочу бути впоєна тобою…
Тиняюся з трамваєм по Соборній,
І вечір вже у мене в рюкзаку…
Не маю права жити, як живу,
Тебе ж любити ніц не заборонить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264729
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 17.06.2011
Вона кохає. В коротких віршах, в дитячій прозі
згортає літо, сплітає осінь у теплій бронзі.
Слова, як тижні, не переставиш місцями фразу
CіDі подерті, хмільна байдужість в екстазі джазу.
Вона все бачить. Короткозорість не мучить совість.
Чужі обійми, гламурні пики й відверта гордість
світанки в спину, а любі ночі не наздогнати,
від болю лікті, на стіни лізти…а чи писати?
Вона чекає. Ти ж виріс швидко, пішов шалено
(надмірно злився, коли казала, що ще «зелений»…).
Перон, вагони, сосиска в тісті, остання каса
як кістка в горлі, як роль акторки, що не вдалася.
Вона ще вірить. Під серцем коле, гріхи як втіха,
найперші зморшки – немодні зовсім, як в’язь горіха,
з мохеру светр, рукава довгі не гріють й дома,
дешеві квіти…чиїсь. У вазі. І підла втома.
Не перепише. Листів , листівок, кохання ноти
Дзвінків чекає, перебирає зім’яті фото
«Постскриптум» пише, в кінці три крапки, підхопить сльози
Вона кохає… в коротких віршах. В дитячій прозі.
PS. ..відтоді як Він пішов, меланхолійні нотки ніжності поколюють змучене серце і віддають тонкими голочками у кінчики пальців. Вона…все ще кохає… Його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 16.06.2011
Где-то гром громыхает,
Эхо вторит в ответ.
Высверк молний пугает...
Уже скоро рассвет.
Ветер, бури предвестник,
Постучит вдруг в окно.
Только видит бездельник:
Люди спят все давно.
То погладит ладошкой
Белоснежный жасмин,
Прослезится немножко:
Он на свете один.
Одинокая ива
Всё грустит под окном.
Как печально-красива!
Из груди рвётся стон...
Слёзы - горькие перлы
Часто льются дождём.
Одиночество, нервы
Растворяются в нём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264679
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 16.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2011
Утричі старші-як тоді були.
Підтоптані уже,хоча й не літні:
І на обличчя борозни лягли,
І руки в мозолях,а не тендітні.
У когось діти вже випускники,
Онуків хтось навчився колисати...
Як швидко вміють бігати роки
І як їх, клятих, хочеш наздогнати!
Спинити одчайдушних на скаку.
-Вгамуйтеся...-їм тихо шепотіти
І в школу повернутись гомінку,
І поцілунку першому радіти.
Сьогодні тридцять, як іконостас,
Нас на молитву юності зібрали.
Тож вип'єм, однокласники, за нас,
Щоб те родинне в душах не зів'яло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261613
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Йому так класно пити з нею каву
Під розповідь захопливу, цікаву,
Про темряву, про світле та ліричне,
Закрите і про нескінченне, вічне.
І кожна зустріч миттю пролітає…
Тому, напевно, значення не має
Пора доби, зима, весна чи літо.
Є він, вона, думки, слова і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208031
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 23.05.2011
Росами покрилися луги,
Зоряно виблискують під ранок.
У тумані річка й береги,
Червоніє у траві світанок.
І злітає жайворонок ввись,
Своїм співом огортає трави.
Я до рос ногами притуливсь
І у жилах знову кров заграла.
А туман над річкою клубком
Котиться тихесенько від вітру.
Ніби поріднивсь з чарівником
І із квітів в лузі килим виткав.
І душа співає в унісон
Із травневою квітучою весною.
Ніби казка… Але ж це не сон,
Я стою й милуюся красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261173
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Мов тихий біль, твій ледь вловимий шепіт
без докору… рукою по плечу.
За цей у серці невимовний трепет -
весною яблуневою плачу.
Давай під небом будемо мовчати.
Цвіт яблунь, ніби клаптики з життя.
Якби ж у щасті віднайти початок,
якби ж…йому немає вороття.
Дорога пише на скрижалях світу,
Повік межа… рукою по плечу.
Я за кохання в білій звабі цвіту
весною яблуневою плачу.
(до вірша використано фото С.Гордієнка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256011
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 26.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2011
Пасхальний дзвін лунає звідусіль,
оділа Україна вишиванку.
«Христос воскрес! Воістину! Амінь!»
І крашанки в корзинах спозаранку.
Христос пройшов через тортури й біль,
він переміг зловіщий відблиск смерті
і нам вказав, що з вірою батьків,
воскресне, коли навіть треба вмерти.
«Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес!» - лунає без упину.
І піднімаєм руки до небес:
«Христос воскрес! Воскресне й Україна!»
ЩИРО ВІТАЮ УСІХ З ВЕЛИКОДНИМИ СВЯТАМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255709
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 24.04.2011
Закохано дивлюся в твої очі,
У їхню даль безмежно-голубу,
І спогади недоспаної ночі
Шукаю в них, як істину святу.
Пробуджені від спокою зізнання,
Омріяні у снах прості слова.
І подихом збентежене світання,
І серце, що з тобою ожива.
Коли тебе немає - в серці туга,
В очах - самотні відблиски роси.
Ти моя щемна, зболена недуга,
Та намагаюсь біль цей зберегти.
Бо ж голос твій загоїть усі рани,
Напоїть насолодою ночей.
Лиш душу збережи ти від омани,
Не відвернись від погляду очей!
Не відречись від сказаного слова,
І взятої руки не відпусти,
І не спали у запалі розмови
Тобою всі заквітчані мости!
Ловлю твій погляд ніжний на світанні,
І завмира цілунок на вустах.
Гублю себе й знаходжу у зізнанні,
І розквітаю у твоїх руках.
Закохано дивлюся в твої очі,
У їхню даль безмежно голубу.
І спогади недоспаної ночі
Шукаю в них, як істину святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243447
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 23.04.2011
Лиш не мовчи. Не дай собі мовчати!
Не залишай для тиші каяття!
Коли мовчиш, то я не можу спати…
Коли мовчиш – скоріше йде життя…
Не жди думок. Не жди моїх овацій.
Я, може, навіть в очі не дивлюсь.
Але з тобою в тиші між акацій
Я знов кохаю і чогось боюсь.
Чого боюсь? Чому душі тривожно?
Чому тебе мовчання не лиша?
Бо ж у коханні як мовчати можна,
Коли сказати хоче це душа?!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255567
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 23.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
(Дівчата, Ви два сонця!)
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть нескоро.
18.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254743
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 20.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2011
Я не знаю, чи знов запалає,
Чи народиться щастя небесне.
І чи серце ранково заграє,
Чи душа після ночі воскресне.
Чи вуста відійдуть від цілунків,
Чи той лоскіт заграє на скрипці.
Я не хочу ніяких дарунків,
І сльози, що стікає по шибці.
Свою долю в душі заховаю,
Я років вже давно не рахую.
Знай, що я, тебе тільки кохаю -
Обнімаю, шаную, цілую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254332
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2011
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 15.04.2011
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Як зима - то сніги…
Як весна – береги…
Якщо літо - то гай…
Якщо осінь – врожай…
Як весна – сік пішов…
Якщо літо – пройшов…
Якщо осінь - то лист…
Як зима – снігу свист…
Як весна – журавлі…
Якщо літо – малі…
Якщо осінь – крило…
Як зима – все пройшло…
Як весна – перший цвіт…
Якщо літо – політ…
Якщо осінь – роки…
Як зима – знов сніги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253894
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Періщить дощ. Марудить сонна стріха
Скрутився у калачик жовтий кіт
У неї він давно – єдина втіха
На горизонті посивілих літ.
Пожовкле фото. Рама. Чорна стрічка.
Примружив очі воїн-чоловік…
Вдова… вдова. Життя - безсонна річка
Сама живе-горює цілий вік.
Він не прийшов з війни у 45-тім
Для неї травень – жовтий падолист…
Скупі рядки на папірці зім’ятім -
Його останній…обгорілий лист.
З тих пір життя заклякло між світами:
Її кохали, а вона - його…
Так й не пізнала щастя-долі мами -
Усе чекала милого свого.
Притихне дощ. Засне у стрісі гілка...
Потягне лапи ситий жовтий кіт.
Біда жіноча – безкінечна мірка -
Вдовою доживати старість літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253151
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2011
Пульсують скроні! В кров - адреналін!
Земля пливе синхронним круговертом.
Ритмічно стука серце: Він-це-він!
А я стою вже ні жива, ні мертва...
В єдину точку весь зійшовся час
У вимірі роздвоєних означень.
Цей світ вердикт виносив вже не раз,
Заручниками долі нас призначив.
Тонку боюся обірвати нить.
Кричать слова безмовними устами.
В думках волію зупинити мить...
Та це лиш сон, задивлений у пам"ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249907
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 10.04.2011
Я хотів би бути як ти, –
Я хотів би бути тобою;
Від самотності утекти,
Від пустелі до водопою.
Буть тобою, хоча б на мить,
Променистою, чарівною
І від тебе – себе любить!..
Але хто тоді буде мною?
29.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250478
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 09.04.2011
Линуть серенади і пісні Орфея
Після наших спільних диво-перемог;
Ти – моя покірно-найсолодша фея,
Я – твій нездоланно-дружелюбний бог.
Цю вагу підношу я широким хватом,
Лиш одна проблема: світ! – а не світи…
В небі для великих місця не багато;
Я тобі поступлюсь... – тільки дай піти.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252304
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Кожен день, як життя: і падіння, і злети, і втома.
Від усмі́шки до сліз, – все стається без планів і дум.
Із крапо́к, виявляється, ставиться запросто кома,
А з лахміття тепер може вийти модерний костюм.
Кожен день як баланс між «губити», «знайти», «не шукати».
Із можливості втрата, з нічого – віднайдений скарб.
Що роками будуєм, - часами згорить, наче вата,
Бо легко́го нема, а що ле́гке, – то та́кож тягар.
Кожен день - то є шанс, щоб розгледіти краще з простого,
Геніальне ж просте, - то одвічний безспірний закон.
Цілий Всесвіт комусь відкривається вже за порогом,
А для когось поріг - то і вихід лише на балкон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252129
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Я щаслива без жодних "але".
В день погожий чи сірий, як нині,
Між світами "було" і "буде"
Вибираю стояти на згині.
Я щаслива сьогодні й тепер
Не тому, бо щось сталось чудове,
Не тому, що хтось рани затер,
Просто так, без причин і умови.
Бо збагнула в хвилині одній,
Що жаліти себе - надлукаво.
Просто можна за різних подій
Жити гідно, сповна і яскраво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252190
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Мені твій погляд так на совість схожий:
Магічність блиску, кара площина.
Ці очі - сни і душу розтривожать -
Я б цілував їх і пірнав до дна…
Лінійність вуст, довершеність цілунку,
Відвертість, непідкупність, таїна…
І - очі, наче диво-подарунки,
Я б цілував їх і пірнав до дна…
Невже, печаль в очах… на каву схожих?
П’янку, та із пелюстками цикорію.
Не розумію, чом в світанках божих,
Від погляду німію й божеволію ?…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252320
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Заплутані у розкладах маршрутів,
У поверхах сталевих хмарочосів.
Бракує нам з тобою серцерухів,
Ми ніжність залишаємо на потім.
Мости, перони, вулиці, вокзали,
На переходах ми завжди навпроти.
Ішли на зустріч, а серця стояли,
Хоча вони забитися не проти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252415
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 09.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2011
Моя велич, стійка до сили,
Розтопилась під впливом ласки.
Перемогу ж оголосили? –
Та чомусь відчуття поразки…
За спиною розкрились крила
І душа як на зло розкрилась…
Ти хотіла цього, о мила? –
Ну тоді ти свого добилась.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Осінь виростає за плечима мами,
Золотом кидає в пасма сивини.
Повернуть до хати ноги, мов до храму
Ніжності святої, ласки й дивини.
Літо переспіє краплями суниці,
Осінь позбирає в кошики гриби…
Так додому кличуть мамині зіниці -
Сповнені тривоги й ніжної журби.
На подвір’я стану босими ногами,
Дві шорсткі долоні ляжуть на плече.
Осінь виростає за спиною мами -
Й сивину гаптує у косАх дощем …
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Ваш образ миловидний і німий
буде до скону Образом Любові
глибоко в серці, у клітинках крові,
в самій душі - прекрасний і святий!
Він проявляється на кожнім полотні,
де лише матір обнімає сина,
до кінця літ, до смерті від дитини
Ваш образ - талісман і оберіг!
І всяку ласку, доброту, любов
я міряю лише одним мірилом -
отим теплом, яким мене зігріли,
перше як вічності Ви обняли престол!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251012
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Життя у світ приходить, наче диво:
Адреналін штовхаючи в аорту,
А за кохання чисте і правдиве -
Дівча платило муками аборту .
Цуралася душа німого тіла,
Тремтіло серце, й кулачки від болю…
Чого? Чого ? Чого не розуміла
Довірлива й гірка жіноча доля…
Цвіт облетів в добу тридцять дев’яту
(Життя побивши на траву прим’яту),
Малесенькі… дитячі рученята
Між небом і землею розіп’яті…
А він ? Що ж він... Відмовився проблеми…
Бо йшов по світу пілігримом нóчі,
Й тепер рве з іншою квітки в Едемі…
Скажіть... чому цей гріх - лише дівочий ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250898
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 02.04.2011
Вже не літаю – зламана ключиця...
Хворіє серце,стиснуте в гіпсІ,
А так, буває, уночі присниться,
несу тебе кульбабами, в росі.
Вже не літаю…спогади за вітром.
Холодна ніч притулиться в плече,
Застигне пісня в нотах на пюпітрі,
Хоча у грудях... інколи ж... пече…
Вже не літаю... Перешкода підла...
Не відчуваю зболений піар.
На дужих крилах не злетить до світла...
Поранений та зраджений Ікар.
вже не літаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249814
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 29.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2011
У чистому небі – і мрії насичено сині;
Вони б умістились в фіалах очей говірких..,
Ти знаєш, а я ще не був щасливішим донині,
О так, тепер повно відмінностей – бозна яких!..
А в ніжних руках стільки ласки, що хочеться смерті
І перші цілунки такі ще – живі й боязкі!.,
Ти знаєш, у мене, наївного, мріяння вперті –
Мені б тільки болі забути: колишні, різкі…
Не треба дощів – так лякають ці хмари (як танки);
Не було би зливи – не було б тоді і ярів…
Ти знаєш, я вкотре у тобі стрічаю світанки,
Хоча, чомусь думав раніше, що й день догорів…
29.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208392
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 18.03.2011
Вмирав дідусь тихенько, без плачів,
Бо наказав, щоб сліз не розпускати.
Ще зранку вийшов у широкий двір,
Оглянув сад і обійшов круг хати.
До кожного деревця підійшов,
Листочок кожен приласкав очима,
Спинився поглядом на зелені дібров,
Звів погляд догори на небо синє,
Якось тужливо голосно зітхнув,
Зайшов до хати, там все роздивився,
Покликав всіх, хто лиш удома був,
І в мертвій тиші з усіма простився...
А більш не пам*ятаю вже нічо -
Якась стіна жалю, журби і болю
Закрила двері в те, що відбулось
Й відкрити вже нікому не дозволить.
Лишень слова, святі його слова,
Лежать у серці і керують мозком,
По них звіряю всі свої діла,
Як був малим і вже як став дорослим.
В важку хвилину деколи і звав,
Питавсь поради і у снах знаходив
Ту відповідь лишень в його словах:
«Будь вірним сином для свого народу!»
Надворі знову дощик моросить.
Я внуків кликнув, щоб зайшли до хати,
Кругом стола усіх їх розсадив
І дідові поради став читати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189646
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 17.03.2011
Проходять роки, ми стаємо мудріші,
Засвоївши кожен урок, що пройшов.
Не завжди щасливий в житті сміливіший,
А той, хто життєву дорогу знайшов.
Ми вдячні за те, що навчили нас віри,
Свою віддавали частинку душі,
А ми у Вас вчились, зубрили, кректіли,
Держава ж за це Вам платила гроші.
Учителю любий, Вам зичим здоров’я,
І пам’ять про школу в серцях бережем.
Пролинуть роки і за ручку маленьку,
До Вас на навчання дітей приведем.
Летять ніби хмарки літа невблаганно,
А вчитель у мудрості й правді живе,
Йому не потрібно ні звань, ні медалей,
За їхнє добро, хай їх Бог береже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247627
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Запилена часом книжкова полиця...
Там книги повив павутиною сон.
І тим кількатомним таємне щось сниться,
Із часом сопуть сторінки в унісон.
Старі реквізити скупчились в рядочку.
Трухляві сторІнки в забутих книжках.
Зібрались поети там з різних куточків,
І всі мудреці, що застигли в віках.
З минулої ери прийшли на сторІнки
Езоп, Арістотель і з ними Евклід.
Вишукую з книжки науки перлинки,
Що сиплять іскринки за часом услід.
Запилена часом книжкова полиця...
Там книги повив павутиною сон.
Безсмертна там мудрість, мов сонце іскриться
І іскри вибризкує з світлих вікон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247514
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Із мікротріщин і шпарин
Весна скрадається по краплі, мовчки,
В зіницях – небо, ще холодне, вовче,
Ще первісне, зіяє із глибин.
Вітрище. Протяг між думок,
Десь між минулим і прийдешнім,
Знов чиясь доля на молодик бреше,
І знову казиться зв’язок…
Розбавиш темні ночі в молоці.
Безсоння назбиравши повні жмені.
… Крізь березневі будні навіжені
Тримай мою долоню у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245659
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Міягі покидають журавлі,
разом із сонцем піднялися в небо -
з журливим криком у чужі краї
несеться пісня про життєве кредо.
Злітає ввись, випереджає час,
мов спалах, пробива іонні хмари,
щоби ще раз достукатись до нас
про неминучість Божої покари.
Божий вогонь у пригорщах сліпців
всміхнувся враз пекельними устами,
над конурбаціями вихрем пролетів
і закружив в повітрі орігамі.
А в піднебессі сакуревий цвіт,
Садако із журавликом з паперу,
мільйони цуру обліпили світ,
загородивши шлях блудним рентгенам.
Міягі - префектура в Японії, найбільше постраждала від землетрусу і цунамі, граничить профектурою Фукусіма, де склалася напружена радіаційна ситуація на АЕС Фукусіма -1
Конурбація - поліцентрична агломерація) — міська територія або агломерація в складі декількох міст і великих міських територій, що через зростання населення і фізичне розширення, злилися в одну безперервну міську промислово розвинену область.
Сакура - японська вишня.
Садако Сасакі (1943'1955)- японська дівчинка з Хіросіми, яка померла від лейкімії внаслідок променевої хвороби. Щоби одужати хотіла виготовити 1 000 паперових журавликів (цуру), виготовила 644. стала символом боротьби з ядерною загрозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247481
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2011
Я бачив світло і густу пітьму,
Я впізнавав на дотики свободу,
Але усе, що я собі візьму -
Ковток надій, який замінить воду.
Який вросте у серце через кров
І розіллє по венах метастази,
Щоб кожен подих відповідь знайшов,
Думки реінкарнуючи одразу
І пульсувати, збільшуючи ритм,
В сонцесплетіннях стомлених нейронів
У пошуках невиправданих рим
Мов зброю прикладаючи до скроні.
Ковток надій. Обвітрені думки.
На охололі руки зорепадом
Впаде світанок тихий і стрімкий
І я впаду, щоб проростати садом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247409
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Повертайся, коли не зможеш.
Повертайся, якщо потрібно.
Ти прощаннями сни тривожиш,
Ми порізані надто дрібно.
Як беззахисні гості міста
Перекрикуємо причали.
Ці спотворені середмістя
Нас туманами зустрічали.
Ліхтарями засяє небо
Серед тисячі схожих ранків.
Повертайся! І я для тебе
Увірвуся у сни світанків
Повертайся щоразу різна,
Повертайся, я буду вдома.
Я тебе не чекаю, звісно.
Я від тебе тікаю знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243826
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 07.03.2011
Прошу тебя подумай, мама...
Я жить хочу, любить тебя!
Я всё отдам тебе до грамма,
Ведь я кровинушка твоя!
Я так боюсь того металла,
Мне больно будет умирать...
Ведь ты же счастья так искала,
А это счастье будут рвать.
Я так хочу к тебе на руки,
Я только этого и жду!
За что мне, мама эти муки?
Пойми меня, ведь я живу.
Уже и ручки есть и ножки
И у меня твои глаза...
Хочу так бегать по дорожке
И не хочу на небеса.
Уйди пожалуйста отсюда -
Не прерывай, ты жизнь мою.
Ведь не увидишь больше чуда -
Оно окажется в раю
Прошу тебя подумай, мама...
Ведь я же так тебя люблю!
Я слышу звон того металла,
Не убивай меня, молю...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №111021310095
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240836
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 04.03.2011
Пішов спокійно, і дверьми не грюкав,
Без сварки, без образливості слів...
Твоїх пояснень він уже не слухав,
Їх не було тоді, коли хотів...
І що казати? Про любов, про зраду?
Про те, що в серці залишає слід?
Тепер красуйся спереду і ззаду!
Бреши собі, що він давно набрид...
Ти не сплакнеш, принаймні не сьогодні.
Сьогодні відсвяткуєш у вині...
А одинокість – гірша ніж безодня,
Прийде пізніше з сумом… без гульні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241816
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 21.02.2011
Ти родилась тоді, коли сива зима
Вийшла весну у світ зустрічати.
Ти родилась тоді, коли снігу нема
Або дмуть хуртовини завзято.
Так і в долі твоїй - то веснянні вогні,
То суворі, затяжливі зими,
Поряд щастя і біль,мов в суворому сні,
Переплелися в зорі-хвилини.
От тобою живу і черпаю вогонь,
А він вперто обпалює скроні.
Мов скарбниця життя - ти весела й сумна,
Незбагненна, як день цей сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241146
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 19.02.2011