Неримована осінь болить з кожним днем все сильніше.
І її неповторність вже навіть потворна, на жаль.
Може, ти собі й думав: простіше - завжди щасливіше.
Та натрапив на виняток. Вже не кусає ця даль.
Неримована осінь до тебе стирає дороги,
Радить в сірості буднів шукати нові почуття.
Але не обіцяє у битвах уже перемоги,
Часто ділить все навпіл, ламаючи іншим життя.
Неримована осінь ласкава лише на початку.
Зігріває ще диханням літа чи твоїм теплом,
Але згодом усе перетворює вже на загадку,
Незважаючи вперто на те, що є там, за вікном.
Неримована осінь навчила тебе відпускати.
І хоча не назавжди, на кілька десятків лиш днів.
Все ж я досі не можу забути тебе й не чекати.
Все ж я досі не вирвалась із неримованих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365006
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Обпікає холодний лід,
Стікає крижаною водою.
Так боляче не йти у слід,
А поруч із тобою.
Падають тихо краплі,
Кудись, і поруч немає..
Замкнутись в собі.
Хто знає,
Можливо чи ні?
А лід тихо тане,
Стікаючи по руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361096
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 04.09.2012
Мир, который не знает жалости
Каждый в нем за себя, не больше.
Мир, который не знает жалости
Мир, который не знает грусти...
Скорость, блеск и успех потрясающий
И конечно же, ты в нем круче!
Каждый так о себе считает
И собою гордиться очень.
Вечеринки, светские рауты...
"Посмотрите! Какой я блистателен!"
Молча крик в атмосфере заряженной
Только крик, никаких показателей.
Мир за деньги.
Они ведь главное.
"Вот бы продаться,
но лишь подороже".
В омут кануть
Наконец-то избавиться
От чешуи души,
и больше...
Как же, ну как же, сумели деньги
Испортить, увядить живые души?
Простые бумажки и с чьи-то портретом
Адски обидно, невозможно прискорбно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266592
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 01.08.2012
-О, знову Він пішов! І чого він лазить?
-А хто їх зрозуміє, тих психів. Он Василівна живе біля Нього, то каже, що майже кожну ніч, якесь бормотання від Нього чути. Він, що не спить?
-Він в день нап’ється і спить.
-За що, цікаво, Він п’є і взагалі, що їсть?
-Ну, напевно, пенсію якусь має по інвалідній голові. Тут недавно сказав мені, що Він поет, уявляєте?!
-А я взагалі не знаю навіщо таких з дурдому випускати…
-Ну чому, Він нікому не заважає…
“Сьогодні знову прилітали Ангели. Ошатні, білі, райдужні, веселі одежі на них були… І радість моя прибула з ними. Та один, красивий поміж гарними, смуток свій прикрив долонями на серці. І запитав я:”Чому сум в очах Твоїх чудових відчуваю я, і руки Твої коло серця?” Знітився Ангел, відійшов тай заплакав. Жаль переповнила мене і я вирішив поділитись своєю радістю з ним, та мовили Ангели:”Ні. Це ми тобі принесли, нам заборонено. А ти пий і читай, нам хочеться послухати!”
І я почав читати. Поема невелика, не зовсім довершена, але їм сподобалась. Сердечно прощались, відлітаючи, та з собою поки не взяли…”
-Знову були у людському світі?!
-Так. Сумно там і страшно.
-Чого ж ви туди літаєте?
-Заради Нього! Він такий чудовий! І один проти всього світу! Чому Ти Його не захистиш??!
-Заради Нього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345889
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2011
Я стою, но похоже уже давно нет мыслей
идти вперед.
Я ем потолки.
Давлюсь электричеством изолированных
ламп
Во мне иссекает человеческий фактор
доброты,
вместо сна – холодная птица в руках.
Отсутствие хоть какого-то понимания
со стороны высших сил;
Девочка бежит по хрупкому канату
Явилось желания засунуть рваный
ботинок Весны ей поглубже в горло.
Да состраданиям дам шанс –
она, как и я сорвалась с цепи
Мелкие насекомые спешат на работу.
Обугленные руки делают семиструнный
вой.
Толстая цепь слилась с моим сердцем,
этой цепи нет места в ком-то другом;
Как же мне надоело бегать по мелким
осколкам тысячи солнечных дней,
лучше, как девочка – по хрупким канатам
и не давится лишними спросами,
но есть желание засунуть ей рваный
ботинок Весны поглубже в горло.
Хотя, она как и я сорвалась с цепи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267126
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Там в твоїх очах ,
А може в моїх
Я не знаю як так
Біля твоїх ніг
Хоч і падає сніг
Не звертай на бік
Обійми як слід
Загорни у сівт.
Може холодно там,
Може там весна?
Відчуваю смак
На твоїх губах
Той солодкий знак
Залишає слід
У моїй душі
У твоїй душі
Обійми як слід
Загорни у світ
Я посплю собі
На твоїх руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262430
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 02.06.2011
Дні і ночі, сонячно й туманно,
Депресія по всіх фронтах
Бліцкригом тисне невблаганно,
На друзки розриває дах.
Цієї ночі, точно… Жах
Скував, паралізує неміччю,
Мурашки по кістках
Моїх. Незрозумілий страх.
Ударом в пах твоє мовчання,
Одразу після райдужного сміху.
Тобі я серце дарував зізнанням,
А ти його… ногою, всім на втіху
10 октября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226531
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 17.03.2011
Вихідний. Ляля спить до обіду, розслабляється - все в шоколаді!
На "майстернях" зависла, переконується у власній бездарності =),
До Поезії Лялиним віршенятам іще рости й рости...
(Але те, що маленьке, просте і росте - теж дарує радість)
Хоче рвати старі стосунки. Так, щоб нікому не боляче і щоб чесно.
Аж самій стало смішно. Так не буває, певно. Спробує - розповість.
Слово "Кохаю", що часто звучить з часом губить зміст.
Рвати стосунки складніше, ніж бавитись в ямби-хореї і анапести.
І дотліва недопалок на снігу, так безнадійно, змучено і фатально.
В січні не відкривають вікна чи душі, зимно, коханий, не та пора.
Буду щаслива, якщо не шкодуєш, виграв, а чи програв.
...Нині муркоче і легко дихає світ у долонях ляльки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236360
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 23.01.2011
Ти б зайнявся зі мною коханням, аби я була твоїм двійником?
Твої подряпини на спині я б протирала молоком…
Ти б зайнявся зі мною коханням у свою останню ніч,
Аби знав, що я перетворюся на пелюстки якоїсь чудернацької рослини.
І зів’яну. Або перетворюся на камінь твоїх сумбурних протиріч,
який починається з мого імені.
Викинь його у море впевненості в мені…
Ти будеш мене прощати?
В собі свою напів наполовину жінку,
Що ходить за тобою навшпиньках?
…тобі надають переваги твої довгі пальчики.
Синці під очима видають твої бісеняти.
Якби я пускала тобі в очі сонячних зайчиків
І умивала вимочені в чаї шматочками вати…
Ти будеш мене прощати?
Збентеж мене і відправ в емпірії Сходу!
Аби ще не мовчазні лещата…
Не треба льоду.
Я все одно не тямлю твої дієзи і бемолі.
Графічні думки розтікаються дощем.
Не сердся в серці,
Яке я обвила плющем.
Твої нестачі підвищують мій градус -
Суцільний казус. Суцільний казус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228728
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 22.01.2011
У зелені листа заломлене проміння,
Утіливши тепло, себе не впізнає
І, втративши свій лик у жильнім павутинні,
В гарячці й маячні все, чим воно не є,
Приймає за життя, на віру, як своє,
Знесилено на землю кидаючись тінню.
Душа ж його в листі оживлює потоки,
І рвуться вверх, до сонця дерева від корінь,
І неба дістають поволі, крок за кроком,
Обпалюючи крони вируючі вгорі.
І тліє присок в листі, що скинуте торік,
І грає жар у тому, що жевріє допоки…
Назавтра ж інший ввійде в глибінь зелену промінь,
Відкинувши й забувши лушпиння – власну тінь,
Як сонячний відгомін, у місячному бромі
Наснивши синь небесну і горню височінь,
І мовчазний експрес зелених поколінь…
І свій серцевий стукіт в щоденнім метрономі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235265
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011
Неужто снова я влюбился?
Все мысли только лишь о ней!
Казалось, вкус любви забылся,
Но сердце бьется все быстрей,
Когда ее я вижу снова,
Когда я думаю о ней,
Из уст ее как слышу слово, -
Сердце колотится сильней!
Ее глаза, ее улыбка
Как наяву передо мной,
Мой ясный свет, златая рыбка,
Мой ангелочек неземной!
Похоже, я, таки, влюбился,
Раз льются нежные слова…
А может сплю я, сон приснился?
Или в тумане голова?
Или забылся я случайно,
Мечтами в небо унесясь,
Меняя счастье на печали,
В любви высокой закружась?
Как же тебя мне не хватает,
Девчонка, милая моя,
Когда увидимся, кто знает?..
Горю в любви и страсти я!
Обнял бы, будь то моя воля,
И всю б тебя зацеловал,
Мой Ангел, я тобою болен!
Давно любви такой не знал!
В мечтах с тобой я, моя радость,
Рукам послушна ты моим,
Мы познаем любви всю сладость…
И так прекрасно нам двоим!..
Несет течение нас страсти,
Кипят любви нашей шторма…
И всё, лишь, в нашей с тобой власти…
Мы пьем любви нектар до дна!
В любовных танцах мы кружимся
Под шепот ласковый и стон…
И в упоении ложимся…
И снова, и опять встаем..!
Штормит, качает нашу лодку
И волны шлепают вовсю!..
Берем мы новую высотку!..
Люблю тебя, люблю, люблю!!!
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-126781/20091128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234497
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Коли стоятимеш за крок до прірви,
Вдивляючись в її бездонні очі,
Прислухайся як грають твої нерви
Важкий darksyde на чорних струнах ночі.
Якщо він в закутках душі озветься,
Баграянцем спалахнувши на долонях,
Відчуй як дзвінко ритм ударів серця
Відлунням розливається у скронях.
Відкинь свій біль, забудь свій страх,
Сховайся від реалій цього світу.
Будь наче птах, у своїх снах
Літай під звуки ламаного біту...
Заглянь у небо, там, де сірі хмари
Пливуть поволі серед срібних зір.
Так, наче невагомі, мов примари,
Торкаючись верхів'я синіх гір
Забудь свій біль, відкинь свій страх,
Сховайся від важких реалій світу.
Будь як у снах, мов вільний птах
Літай під ритми ламаного біту...
Коли стоятимеш за крок від прірви,
Заглянь в її бездонні чорні очі,
Прислухайся як тихо грають нерви
Мелодію на темних струнах ночі...
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230988
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 13.01.2011
Поэт из Франции,правительству не склонен,
Его любовь,сигары,да стихи,
Вино с кладовой,да ночь на перегоне,
С чужих перронов,до своей земли.
На кратких песнях,он сложил поэмы,
Достал цитаты да разжег костер,
Без лишних слов,он истину отмерил,
И двоеточии поставил,он в итог.
Но снова тянет,лень его за плечи,
Французский запах,белого пальто,
Он взял бокал,с недавней своей встречи,
С анти артистами театра Шапито.
Поэт из Франции,тянул за дымкой дымку,
И ковылял по холлу,да с пером,
Он выкорчевывал из прозы,сердцевину,
Чтоб вставить сердце,в новый перегон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233916
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011