Я паперовий човник на воді...
Давно на "ти" із силою тяжіння.
Тобі відкрию серце лиш тоді,
Коли ти в мене проростеш корінням.
В клітинку чи в лінійку папірець...
Яка різниця! На плаву? Чудово!
На бортику написано: "Кінець"?
Облиш, не треба - це всього лиш слово.
Хай без вітрила, навіть без стерна,
Та відчайдушну мрію не спаплюжу.
Я марю океанами без дна,
Не пропонуй мені тепер калюжу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210836
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.01.2011
Заукан зовсім зморився.
Знову залік завалив.
Звісно злився, зажурився.
Згодом запалив, запив.
Заморочок забагато,
Звідси запал зовсім зник.
Заберуть знання зарплату.
Залюбки, зажріться, звик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213980
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 14.01.2011
Я ненавиджу будь-яке свято,
Якщо свято заради ідей,
Бо голодні завжди хочуть мати,
А свята - не для бідних людей!
Я ненавиджу будь-яке диво,
Якщо диво заради утіх,
Бо для ситих горілка і пиво,
Після третьої - диво і сміх!
Я ненавиджу будь-яку владу,
Якщо влада, як спосіб життя,
Бо не вірю провладному гаду,
Що не зробить - нема каяття!
Я ненавиджу будь-яке слово,
Якщо слово нещирістю вуст,
Чую тільки красиві промови,
А у скронях від жалості хруст!
Я ненавиджу будь-яку думку,
Якщо думка з-під рабських колін,
Підіймайся на ноги і струнко, -
Заспіваємо гідності гімн!
«Ще не вмерла...»
27.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231725
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 14.01.2011
Це твій громадянин країно!
Іде в старенькому вбранні,
Між "Мерседесів" і "Торіно",
Як пес приблудній, на дощі.
Поміж палаючих бігбордів,
Серед рекламних тих щитів.
Іде зіщулившись, не гордо,
Між вікон модних бутіків.
А скрізь, чуже життя вирує,
Співає в барах, й казино.
Чому один лиш він бідує?
І вже зневірився давно.
Це він, громадянин держави!
"Купони" у руках тримав,
Коли бандити йшли до влади,
Він в чергах по ночах стояв.
Він бачив як попи човплися,
Й ділили віру наче пси.
І думав Боже змилостився,
Не покидай нас назавжди!
Це він, без грошей і зарплати,
Дітей своїх міг годувать.
В безвихідді йшов страйкувати,
Та колії перекривать.
А діти мов ті тарганчата,
У світ повіялись кудись.
І не згадають вже про тата,
Бо не потрібен, як колись.
Ну а дружинонька Світлана
Подалася на чужину,
Щоб гнути спину там на пана,
Й загинула, у тім краю.
Це він, громадянин країни!
Слухав брехню народних слуг.
Поки ті крали, та жиріли,
Локшину, він знімав із вух.
Це він, виходив на майдани,
Це він, свободу захищав,
Щоб врешті скинути кайдани,
Він, президента обирав.
І це його знов обдурили,
Нема ні грошей, ні свобод,
А нові гризлись що є сили,
Ураз забувши про народ.
Це він, зайшов до ощадкаси,
Мізерні вигріб копійки,
Віддавши всі свої запаси,
За комунальнії борги.
***
А вдома, в тихому кутку,
На шию зашморга накинув,
Сказав -
"Йди на х.. Україно!!!"
І крок зробив у пустоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214285
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 13.01.2011