кохананірвана: Вибране

Мирослав Гончарук_Хомин

Хто заплітає твоє пасмо

Той,  хто  розказує  про  життя,
Знає  більше  про  поїзди,
Десь  там  на  півдні  шумлять
Моря,
Зеленим  листям  води.

Хто  заплітає  твоє  пасмо,
Хто  губить  в  тобі  росу?
Я  б  закохався  у  тебе  давно,
Якби  розумів  усю.

А  так  -  це  здогади,  спогади,
Шовк
Прибережних  твоїх  берегів,
Якби  я  швидше  тебе  знайшов,
Якби  я  тільки  зумів.

Холод  тримає  мене  струною,
Поїзд  рухає  вниз  перевалом,
Янгол  стоїть  за  моєю  спиною,
Від  вокзалу  і  до  вокзалу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493608
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Юра...

Вікна…

Вікна  поступово  змінюються…
там  люди  метушаться,
на  підступах  весна…
Десь  розриваються  лінії,
десь  я  один…,
десь  ти  одна…

Від  зими  залишаються  тільки  історії,
тепле  взуття  в  коробках…
Ми  ні  разу  з  тобою  не  мріяли  
про  море,
а  здавалося  б,  що  там,
так  просто  береш  і  мрієш  про  море…,
про  шторми,  хвилі,
й  пре  те,  які  ми  щасливі
в  будиночку  на  березі  
дивимось  в  вікна…,
у  яких  тоне
небо…

А  тут  у  моїх  вікнах  тоне  наша  спільна  зима,
переходячи  плавно  в  вЕсну…
Намагаюсь  притримувати  агресію,
не  перетинати  меж…

Вікна  поступово  змінюються,
тонуть  мрії…
Руки…,  очі…,  спогади  рідні,
немов  уже  
не  гріють….

АРхІВ(2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480165
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Мирослав Гончарук_Хомин

Хто тобі, золотко, гріє чай?

Як  ти,  золотко,
Хто  тобі  гріє  чай
У  теплих  долонях,
Хто  тебе  сонну
Цілує  у  скроню?
Хто  тебе  ніжно
Цілує  у  руки?
Сьогодні  вже
Друга  осінь  розлуки,
Після  якої  друга
Зима.
Я  маю  надію,  що  ти
Не  сама
Ночуєш  між  стін
Своїх  поверхівок,
Що  ти  торкаючись  його
Стінок
Грудної  клітки
Бентежиш  душу
Собі  і  йому,
Бажаєш  спокійного
Сну,
Він  тихо  цілує  тебе  у  вії,
І  щоб  у  Вас  були
Спільні  надії:
Частіше  молися  й
Частіше  прощай,
Бо  хто  тобі,  золотко,
Грітиме  чай?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456438
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 16.12.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Куди вона поверталася опісля мене

Куди  вона  поверталася  опісля  мене,
У  які  холодні  квартири  і  маленькі  кімнати,
Як  досягала  рукою  неба
І  зривала  звідти  мною  запущені  аеростати.

Як  засинала  між  книг  у  твердій  палітурці  і  кави,
Роззброювала  війська,  оголошувала  амністію,
Розірвані  на  папері  мої  держави
Вона  пазлом  збирала  у  якусь  недописану  істину.

І  скільки  провів  я  штурмів,  революцій,  атак,
Щоб  підкорити  кордони  її  Ітаки,
Сокіл  над  нею  захищав  її  від  гармат,
Море  шумом  -  від  чуток  і  осінньої  мряки.

І  не  важливо,  хто  лівий  із  нас  чи  правий,
Вона  вибирала  лиш  тих,  хто  приходив  в  січні,
А  я,  як  і  більшість,  вертався  до  неї  у  травні,
І  вона,  як  і  більшість,  давала  мені  довічне.

І  скільки  я  повертався,  тікаючи  на  вокзали,
Дезертиром,  прибічником,  пересмішником,  водолієм,
Вона  заварювала  мені  чай,  досипала  у  нього  трави,
І  він  тримає  мене  осторонь  біля  неї,  тримає  і  тепло  гріє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445877
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013


ДжоніПол

Ідеалістка


...те  що  ти  ідеалістка  видно  по  гострому  контуру  твоїх  брів  і  поетично  завершених  вуст,  що  навіть  у  посмішці  своїй  зберігають  безневинну  дівочу  примхливість  відточену  ще  з  дитинства...я  не  знаю,  яких  поезій  читаєш  ти  перед  сном,  яких  прозорих  Ремарків  штудіюєш  поміж  роботою  і  навчанням,  але  від  того  як  пишеш  ти  у  мені  зупиняється  кров  і  сповільнюється  дихання  -  щоб  не  заважати  душі  послухати...у  тебе  настільки  правильний  вектор  і  така  велика  прикладена  сила,  що  результати  твоїх  геометрій  залишаються  лише  питанням  часу  у  цьому  релятивному  світі...  кориця  з  перцем,  кохання  з  джином,  любов  із  часом...і  головне  тонко  так,  на  межі,  і  довго,  що  аж  за  небозвід    -  і  хто  знає,  де  закінчується  твій  шлях,  і  чи  закінчується  він  взагалі...хочеться  вишити  ниткою  на  життєвому  полотні  штрихи  власного  меридіану  паралельно  до  твого,  і  хай  ніколи  не  пересікаються,  не  торкаються,  але  хай  ніколи  не  губляться,  бо  невідомо  на  якій  паралелі  зустрінемось  ми  востаннє,  і  вже  не  пам'ятаю  на  якому  Грінвічі  зустрілися  ми  уперше...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437765
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 17.07.2013


Андрей Кривцун

Сплетение (Опои меня…)

Опои  меня  -  
Земляничными  поцелуями
Отрави  меня.


И  по  имени,
Звёздным  шёпотом  в  ушко  воркуя,
Назови  меня.


И  косой  обвей,
И  руками,  ногами  -  любовью
Своею  всей.


Навсегда  моей
Стань  ты  кожей,  душой  и  кровью...
Туман  рассей.


Ты  рассей  туман,
Что  глаза  мои  застилает,
Как  пьянь-дурман!


Мне  весь  мир  -  обман,
Если  я  тебя  потеряю,  -  
Весь  мир  обман!


Я  ведь  часть  тебя:
Мы  сплелись,  размешались,  въелись  -  
Кто  где  -  не  понять...

И  во  мне  летят
Те  же  самые  чудо-лебеди,
Что  в  тебе  летят.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401376
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013


Алексей Смирнов

И как в тебя не влюбиться!

В  постели  -  дикая  кошка,
В  музее  -  светская  львица.
От  ведьмы  в  тебе  немножко.
И  как  в  тебя  не  влюбиться!

На  сцене  -  искры  эмоций,
В  раздумьях  -  строгость  и  сила.
Посмотришь  -  и  сердце  бьется
С  такой  неуемной  силой.

Идешь  -  привлекаешь  взгляды.
Молчишь  -  замолкают  птицы.
Мир  блекнет,  когда  ты  рядом.
И  как  в  тебя  не  влюбиться!

Твой  голос  так  мило  звонок,
Сама  -  как  дива  с  обложки.
С  утра  -  игривый  тигренок.
А  ночью  -  дикая  кошка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400030
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Олена Ольшанська

Про принцессу

Такая  любовь  бывает  в  кино,
А  в  жизни  ее  не  бывает.
Сильнее  нас  делает  только  одно,
Что  ранит,  но  не  убивает.

Гораздо  все  проще:  люблю  /  не  люблю,
Забуду  /  запомню  навечно.
Принцессам  положено  по  королю,
А  не  трубадуру  беспечному.

Принцессе  положено  ждать  и  мечтать,
Сидеть  себе  в  башне  высокой,
На  пяльцах  узоры  крестом  вышивать,
Из  окон  смотреть  на  дорогу.

Но  вот  он  приходит!  Не  принц,  не  король,
Простой  трубадур!  Хоть  и  рослый,
По-детски  улыбчивый,  взгляд  озорной.
Рапунцель,  спускай  свои  косы!

Принцесса  Рапунцель  впадает  в  экстаз:
«О,  Боже!  Какой  же  он  милый!»
Она  забывает  о  принце  рассказ  –  
Все  принцы  нелепы  и  лживы.

«Ведь  с  милым  мне  рай  будет  и  в  шалаше!
Я  в  этом  проблемы  не  вижу!»  -
Любая  лачуга  теперь  по  душе
Принцессе,  когда  сносит  крышу.

Но  с  глаз  очень  скоро  падет  пелена.
Безумство  имеет  границы.
Ведь  если  принцессой  была  рождена,
Дождись,  уж  пожалуйста,  принца!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386664
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


Михаэль

имя твоё

от  твоего  имени  в  лёгких  теплее
чем  от  дыма  сигарет  давидофф
и  я  готов
для  тебя,  дорогая  медея
не  теряться  в  клубке  городов
и  не  путать  тебя  с  другими

выходить  невредимым  из  битвы
потому  что  твоё  имя
в  стократ  лучше  любой  молитвы
мантры,  рифмы  и  прочих  слов
для  тебя  дорогая  медея
и  ясоном
уже
стать
готов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375127
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Руслан Воскобой

Суккуба - демоница сна.

Суккуба(от  лат.  succuba,  наложница)  —  в  средневековых  легендах  демоница,  посещающая  ночью  молодых  мужчин  и  вызывающая  у  них  сладострастные  сны.
Самой  интересной  историей  о  суккубе  является  легенда  о  папе  Сильвестре  II  (ок.  950  —  12  мая  1003).  Согласно  этой  легенде  ещё  юный  будущий  папа  встретил  однажды  девушку  удивительной  красоты  по  имени  Меридиана,  которая  обещала  молодому  человеку  богатство  и  свои  магические  услуги,  если  тот  согласится  быть  с  нею.  Юноша  согласился  каждую  ночь  наслаждался  он  обществом  своей  таинственной  любовницы,  а  между  тем  его  социальное  положение  быстро  менялось:  юноша  стал  архиепископом  Реймса,  кардиналом,  архиепископом  Равенны,  и,  наконец,  папой.



Я  приду  к  тебе  ночью,  приблудившейся  кошкой,
Я  к  тебе  приласкаюсь,  обниму  твои  сны,
Ты  прижмешь  меня  нежно,  своею  ладошкой,
Под  манящие  запахи  ранней  весны.
Я  приникну  к  тебе,  я  с  тобой  буду  целым,
Ты  вдохнешь  меня  всю,  словно  сладкий  дурман,
Я  хочу  ощущать  тебя  сердцем  и  телом,
И  чтоб  ты  был,  лишь  мною  безудержно  пьян.
Я  разрушу  все  страхи,  сорву  все  запреты,
Мы  не  будем  вдаваться  в  причину  и  суть,
Мы  доверим  друг  другу  все  наши  секреты,
Обостренные  чувства  укажут  нам  путь.
А  потом  я  уйду,  для  тебя  буду  тайной,
Ты  вопросов  задашь  в  пустоту  миллион,
Ты  захочешь  узнать,  а  была  я  реальной?
Или  я  лишь  далекий,  расплывчатый  сон?
Ты  захочешь  узнать  мое  имя  и  кто  я,
Ты  меня  будешь  мысленно  звать  и  кричать,
И  взирая  на  звездное,  черное  море,
Прижимаясь  к  стеклу,  будешь  трепетно  ждать.

Я  приду  к  тебе  ветром,  приду  к  тебе  солнцем,
Я  скачусь  по  щеке  слезинкой  из  глаз,
Я  тебя  обниму,  я  к  тебе  приласкаюсь,
Словно  все  между  нами  у  нас  первый  раз.
Я  приду  к  тебе  лучиком,  прыгну  в  ладошку,
Я  хочу  в  твоих  снах  всю  себя  растворить,
Но  уже  никогда  не  приду  к  тебе  кошкой,
То,  что  было,  не  хочется  мне  осквернить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220934
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 25.08.2012


Єва Лавінська

хлопчик

Твій  хлопчик  ще  зовсім  юний  маленький  принц.
Його  поцілунки  ніжніші  за  дотик  шовку.
Вдягаєшся  в  спокій,  коли  засинаєш  з  ним,
А  вранці  (банально?)    вдягаєш  його  футболку.

Твій  хлопчик  це  мікс  ілюзій  і  дивних  сцен,
І  часом  в  думках  його  відблиск  німих  емоцій...
Як  сонячний  зайчик,  він  пестить  твоє  лице,
Коли  ти  цілуєш  його  ідеальні  очі.

Безглуздо  сміється  в  тенетах  лукавих  дам,
Зворушливо  плаче,  вигадує  дивні  мрії...
Цей  хлопчик,  мабуть,  єдина  твоя  біда.
Цей  хлопчик,  мабуть,  остання  чиясь  надія

Готує  вечерю,  і  кличе  до  нього  в  сни...
Заходить  у  гості  і  містом  твоїм  блукає,  -
Затьмарює  розум    -  він  серце  тобі  п’янить...
Твій  хлопчик,  здається,  надто  тебе  кохає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357475
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Федик Юрій Михайлович

Я соскучился по тебе, слышишь?

Я  соскучился  по  тебе,  слышишь?
 Мне  тепла  твоего  так  надо,
 Ну  а  ты,  не  звонишь,  не  пишешь,
 Ну  а  я  бы  тебя  встретил  радо.

 Я  уже  по  зиме  тоскую,
 Чтобы  в  теплом  твоем  халате,
 Целовать  тебя  внеземную,
 Согреваясь  в  твоем  взгляде.

 А  пока  только  лето,  жарко,
 За  окном  все  щебечут  птицы,
 Я  прошу  у  Судьбы  подарка,
 С  губ  твоих  наслажденья  напиться.

 До    зимы  далеко,  очень,
 Но  дожди  уже  моют  крыши,
 Значит  скоро  придёт  осень,
 Я  соскучился  по  тебе,  слышишь?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358369
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Діана Сушко

Брюнетка

Я  до  мозга  костей  брюнетка,
в  деловом  и  домашнем  стиле.
Не  накрашенной  и  без  шпилек,  
я  храню  непокорный  нрав.

Инкрустируй  огнями  клетку,
устилай  океаном  мили,
а  постель  –  лепестками  лилий
–  и  окажешься  ты  неправ.


Я  могу  быть,  конечно,  рыжей.
У  камина  кутить  с  бокалом,
обжигая  беспечно  алым
слабым  отблеском  на  губах.

И  могу  я  прослыть  бесстыжей,
и  пластичной  под  одеялом,
с  неподдельных  эмоций  шквалом,
разбивающим  в  пух  и  прах.


А  еще  я  могу  шатенкой  
пропадать  под  покровом  ночи,  
без  зазрения  пряча  очи
в  простоту  и  наивность  лет.

А  потом  у  семейной  стенки
молча  внутренне  кровоточить,
отсевая  иных  и  прочих,
скромно  кутаясь  в  колкий  плед.


Я  искусно  сыграю  роли,
от  Маруси  до  Маты  Хари.
Вышиванку  сменив  на  сари,
я  одерну  угрюмый  быт.

Я  брюнетка!  До  острой  боли.
И  танцуя  однажды  в  паре,
пока  корчиться  жизнь  в  пожаре,
НЕ  ПОЗВОЛЮ  СЕБЯ  ЗАБЫТЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358083
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012


malinka

Мне бы

Мне  б  услышать  твои  шаги..
Мне  бы  видеть,закрыв  глаза..
(...Мне  бы  прочь...)  только  не  беги,
Не  успев  ничего  сказать.

Мне  бы  слышать  твой  каждый  вдох.
И  его  выдыхать  с  тобой.
Сердце,-  что?  (только  знает  Бог)-
Умирая,-живет  с  лихвой.

Мне  бы  видеть,когда  темно.
Мне  бы  слышать  -  поёт  Луна.
Мне  бы  снова  твоё  тепло
На  руках..  Но  опять  одна...

Мне  б  увидеть  твои  мечты,
Мне  бы  знать,что  наступит  день.
Небо,  звезды,  луна  ...но  ты...
Не  пришел  -  это  только  тень.



         Свидетельство  о  публикации  №11104100323

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252775
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 13.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012


Михаэль

лучшее

У  тебя
Восхитительные  ключицы
Пусть  даже  это
И  самый  дурацкий  комплимент

Вечность  с  тобою
Это  лучшее
Из  того,  что  со  мною
Могло  б  приключиться

Ну
Или  хотя  бы
Момент

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345926
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.07.2012


Михаэль

моя амели

твои  ноги  длиннее  любого  днепра
я  теряюсь  в  твоём  бесконечном  свитере
иногда  мне  кажется,  что  сам  бог  ра
пробуждаясь  ищет  твои  статусы  в  твиттере

твои  волосы  -  море  шёлка,  требующее  поцелуев
не  знаю,  надолго  ли
но  это  меня  не  волнует
с  тобою  можно  даже  делить  на  нули
да  и  вечность  в  этом  случае
это  не  долго

но  самое  главное
знаешь
моя  амели
рядом  с  тобою  я  перестал  быть  волком

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352637
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012


Мирхо

Втомлена амазонка

Не  плач,  моя  сіра  трояндо,  такою
Ти  рідко  буваєш,  по  суті
І  очі  із  надлишком  ртуті
Сумні  і  важкі  після  бою
Не  рюмсай,  я  поряд  з  тобою

Розкиснеш  на  клейстер  з  такими  ділами
Немов  у  калюжі  картонка
Всі  знають,  що  ти    -  амазонка  
Нюанси    залишим    між  нами

Лягай  краще  спати,  знесилений  воїн
Скидай  білий  верх  з  чорним  низом
Складу  твої  лати  в  комод  під  карнизом
А  завтра  нове  щось  накоїм
Ми  ті  ще  з  тобою  герої

А  я  заспіваю  тобі  серенади
Інтимно  і  місячно  тихо
Помірно  розчиниться  лихо
До  ранку  відновиш  принади

Прокинешся  завтра,  потужна  ресора
Вплетеш  у  волосся  багнети
Озброїш  паперами  файли  щоб  скоро
Трощить  хробакам    кабінети

Підбори  у  камінь  зацокають  дзвінко
Все  буде  нармуль,  от  побачиш
А  зараз  чарівно  ти  плачеш
Зворушливо  так,  моя  жінко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137621
дата надходження 16.07.2009
дата закладки 06.01.2012


Фрау Ларсен

охотница

я  твое  наказание
     ада  исчадие
 ежесекундное
       сумасшествие
звериное
       нежное
             убил  бы
если  б  смог
представить  жизнь
             без

тебе  это  нравится
       такие  странные
             отношения
головокружение
       от  счастья
   а  следом  боль
 от  невозможности
       быть  вместе

и  мне  это  нравится
     быть  охотницей
       полуночною
в  медном  глазу
             луны
                   не  отражаться
   на  мягких  лапах
                       красться
     чтобы  украсть
                   твою  душу
             и  сердце

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294679
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011