Галина_Литовченко: Вибране

Леся Shmigelska

ІСТИНА КОРІНЬ

Все  минає,  все  колись  минає,
Лиш  не  знаєм  крайньої  межі.
В  світі  цім,  де  споконвічні  зграї
Кавальцують  душі,  рубежі.

За  плечима  –  сходжені  дороги,
Перед  зором  –  руна  золоті.
Ми  такі  мізерні  перед  Богом
І  такі  між  величі  прості.

Хоч  життя  мов  азбуку  завчили,
Повертались  на  круги  своя.
За  гріхи  чи  навіть  безпричинно
Починали  знову  з  букваря.

Кожен  день,  як  літери,  як  знаки,
Кожна  мить  –  три  крапки  потайні.
Ми  такі  в  цій  мові  не  однакі
І  такі  у  Господа  одні.

А  вітри  голосять  наче  дзвони,
Ці  плачі  незатишні  мов  час.
У  відлуння  власні  диктофони,
Що  зиму  записують  і  нас.

Небеса  пронизливі  як  погляд
І  думки  розсипчасті  мов  рінь.
Молитвами  мати  лиш  говорить,
 В  кожнім  слові  –  істина  корінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938516
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 29.01.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Запорошені слайди

Білі  коси  ще  чеше  зима,
Розвіває  їх  вітер  північний.
Поодинці...Нас  разом  нема.
Лиш  гривасті  думки  пряде  січень.

Білі  коси  ще  чеше  зима.
В'ється  спомин  кохання  в  хуртечі.
Де  ж  горіння  сердечне?  Катма.
Стукотіло  ж  у  грудях....І  втеча...

Білі  коси  ще  чеше  зима,
На  ялині  погасла  гірлянда
Залишивши  слабкий  післясмак...
У  зими  запорошені  слайди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938474
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 29.01.2022

Lana P.

У МАНДРІВНОМУ МОРІ…

Коли  обоє  в  морі  Мандрівному
Гойдаємось  на  хвилях  насолоди    -
Підтримкою  стають  бентежні  води  -
Не  відчуваєм  відстані  та  дна,
Вражає  їхня  чиста  глибина,
Відкрита  навстіж  небу  голубому.

Вихлюпуєм  енергії  потоки  -
Так  заряджаєм  простір  позитивом,
Таємні  знаки  наших  доль  курсивом
Малюють  обрії  удалині,
Перепливають  всесвіт  у  човні,
Щоб  ми  пізнали  сутності  уроки.                        24.01.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938534
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022

Lana P.

НА ПУЛЬСІ… (набір міні з прод. )

***
Межи  невидимих,  чудних  світил
Лунають  ноти  загадкові  -
Вколисуєш  мене,  мої  світи,  
Що  народились  у  любові.

***
Тримаю  сонце  лагідне  в  долонях  -
Хурделиця  замовкла,  голосна.
А  Ви  пульсуєте  ритмічно  в  скронях  -
Щомиті  наближається  весна.

***
На  шляху  високих  терцій,
Ваш  почула  стукіт  серця,
Що  уміє  так  радіти
І  з  вітрами  гомоніти.

***
Літають  журавлі  в  далекий  вирій,
Щоразу  повертаються  додому.
Здіймаємось  удвох  у  інший  вимір    -
Розвіюєм  у  насолоді  втому.                                              24.01.22    _    11:10

***
Мій  пульс  розкаже  більше,  аніж  я  -
Коли  торкаєтесь  його  рукою  -
Під  нами  витанцьовує  земля,
І  ніжні  почуття  пливуть  рікою.                                                  27.01.22

***
Я  Вас  бачила  й  не  раз,
Споглядали  й  Ви  мене.
Прислухалася  до  фраз  -
Це  було  щось  неземне...

***
Твої  торкання  не  забути.
Мені  без  тебе  і  не  бути  -
Самотньо  просто  існувати,
Але  ж  так  хочеться  кохати...

***
Цей  світ  -  магічніший,  аніж  здається.
Спинись!  Прислухайся  до  свого  серця,
Відчуй  пульсацію  природи  -
Відкриєш  справжні  насолоди!

***
Накрило  лютий  мливо  сніжне.
Мовчання  Ваше,  дуже  ніжне.
Вчуваю  дихання  весняне
І  Ваше  серце  полум'яне!              8.02.22

***
Пульсують  очі  -  два  джерельця,
Емоцій  вир  -  без  каяття.
З  кожнісіньким  ударом  серця,
Мої  зростають  почуття.                                                          8.02.22

***
Поміж  стрибками  гармонічних  терцій,
Ви  соловейком  тьохкаєте  в  серці  -
Переливаєте  душевні  ноти,
Даруєте  незвідані  висоти!                        11.02.22

***
Коли  влучає  Купідонова  стріла  -
Здається  світ  убраним  у  небесне,
У  серці  крига  неодмінно  скресне  -
Зникає  вмить  буденності  густа  імла,
Навколо  все  піднесене,  чудесне!                8.02.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938054
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 27.01.2022

Олекса Удайко

ПОЛИНОВИЙ РАЙ (Муз. С. Голоскевича)

       [i]  Вперше  на  своїй  сторінці
         презентую  цю  пісню...
         Музика  Сергія  Голоскевича
         Виконання  Володимира  Сіірого  [/i]

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3

[i][b][color="#800860"]Море...  Гра  прибою,
Полинових  трав  …
Там,  де  ми  з  тобою,  –
Сяєво  заграв…
Літо,  щедре  літо,
Це  ж  твої  плоди!..
В  душу  клично  світиш:
«Йди  до  мене,  йди!»

           Приспів:
           Полинове  поле...  (2  рази)
           Ой,  духмяне  поле!  -    
           Полиновий  рай…
           Полинове  поле,      (2  рази)
           Життєдайне  поле,
           Дай  росиці,  дай!

В  небі  –  сині  хвилі,
Плескіт  літніх  гроз,
Недосяжні  милі
Полинових  рос…
А  в  душі  –  трембіти:
«Грай,    гуцулко,  грай  –
В  серце  звабно  мітить
Полиновий  рай!»

           Приспів.

Відпалають  грози,
Стихне  водограй,
Спадуть  ранні  роси  –  
Полиновий  рай…
Та  в  пам’яті  герцем
Зринуть  полини  –  
Там,  де  твоє  серце  
Рай  цей  полонив.

           Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне  поле,  
Дай  росиці!  Дай![/color][/b]

12.07.2013
_________[/i]
*)  щоб  прослухати  пісню,  натисніть  на  
   посилання,  подане  на  початку  допису.
Світлина  з  інтернету  (Вікторія  Сергієнко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022

Окрилена

Імпровізація

Герань.  Підвіконня.  Зима.
В  повіках  світанок  ще  сивий.
Сніги  перейдуть  у  туман.
А  ти  мені  будь  красивий.

А  ти  мені  стань  увесь  -
Від  подиху,  думки  і  битви
цілющим  зелом  на  рубець,
І  він  відболить  у  молитві…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938287
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 27.01.2022

Катерина Собова

Кредити

Стрів    Микола    куму    Ганку,
Такий      радий,    не    сердитий:
-Оце    йду,    кумо,    із    банку,
Ось    -    оформив    два    кредити!

Ганка    каже:    -В    магазині
(Хоч    тепер    дороговизна),
Прямо    зараз    йдіть    у    відділ
Чоловічої    білизни.

І    купіть    труси    найкращі
(А    не    жінці    м’ясорубку)!
Здивувавсь    Микола:      -Нащо?
Дуже    дивна    ця    покупка…

А    щоб    куму    було    ясно,
Мудра    Ганка    пояснила:
-Зразу    буде    в    вас    прекрасно,  
Далі    стане    світ    немилий.

Різними    вам    кредитори
Заспівають    голосами,
Віддасте    борги,    а    тіло
Хоч    прикриєте    трусами!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938127
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Моє натхнення (акровірш)

М-оя  душа  проникливо  сприймає
О-цей  прекрасний  Божий  світ.
Є  в  нім  ті  закутки,  немов  із  раю.

Н-атхнення  -  із  емоцій  квіт.
А  глибина  думок  у  ритмі  моря
Т-анок  плете  зі  слів    та  фраз.
Х-аризма  Всесвіту,  вечірні  зорі...
Н-атхнення  ще  й  диктує  час.
Е-кспресії,  імпресія  у  серці,
Н-ове,  незвідане  спішить.
Н-атхнення  не  вимірюю  у  ґерцях,
Я  відчуваю  насолоди  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937926
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Микола Серпень

Захисникам України

Ще  посмішки  осяють  ваші  лиця,
І  душі  загрубілі  ще  спочинуть.
Ви  зможете  тоді  води  напиться
З  криниці,  що  в  калині  біля  тину.

Вода  джерельна  затверділі  душі,
Вам  свіжістю  ласкаво  обійме,
Всі  болі  і  всі  муки  ваші  бувші
З  собою  назавжди  вона  візьме!

Надії  ваші  відтепер  дощами,
Так  рясно  випадуть  для  всіх.
Ви  зможете  у  щасті  до  нестями
Ще  босоніж  пробігтись  по  росі!

І,  щоб  в  легендах  ожили  навік
Всі  ваші  друзі,  ті  що  полягли,
Ви  мусите  прожити  кожен  рік,
Із  тих,  котрі  вони  не  дожили,

І  так  прожити,  щоб  не  пожаліли,
Ті  побратими,  чий  зірвався  шлях!
І  щоб  сорочки  в  ста  потах  біліли,
Країна  твердо  у  майбутнє  йшла!

І  от  коли  вам  внуки  тихо  скажуть:
«Дідусю,  розкажи  нам  про  війну!»
Про  те,  як  боронилися  відважно,
Почнете  пісню  світлу  і  сумну...

І  хай    навкруг  усі  її  підхватять,
А  в  серці  туга  смутком  защемить!
Якраз  тому  всі  українці  -  браття,
Що  кров  убитих  кожному  сурмить!  

26.02.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937941
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Lana P.

А ТИ ОДИН…

А  ти  один  межи  світил,
Даруєш  серцю  сотні  крил
В  бентежних  грудях.

Світаєш  у  моїй  душі
І  спонукаєш  на  вірші  -
Нутро  що  будять.

Здіймаєш  у  свої  світи
І  кажеш:  "Сонечком  світи  -
Мені  та  людям!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938070
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Віктор Ох

Писати для малечі не просто

[b]Галина  Литовченко[/b]
[b][i]«Хмарин  білосніжна  флотилія»  [/i][/b]
[i]  (Поезія  та  проза)[/i]
Видавець  -  ТОВ  «Твори»
[u]Вінниця  –  2021[/u]

 Наклад  -  50  прим.
 Об’єм  –  72  стор.

   Завжди  захоплювався  авторами,  які  наважувалися  писати  для  дітей.  Хотів  і  сам  щось  написати,  та  обмежився  лише  тим,  що  завіршував  декілька  українських  народних  казок  (знав,  що  діти  3-6  років  люблять  римовані  тексти).  Халтура  в  дитячій  літературі  не  проходить.  Діти  зразу  ж  виводять  «на  чисту  воду»  халтурника,  який  думає,  що  сюсюканням,  вдаваною  грайливістю    чи  кривлянням  можна  привернути  дитячу  увагу.
   Писати  для  дітей,  а  особливо  писати  вірші,  зовсім  не  просто.  Це  можуть  робити  ті,  хто  має  життєвий  досвід  дорослого,  але  вміють  дивитися  на  світобудову  дитячими  очима,  допитливо  і  безпосередньо.
   Це  вдається  і  Галині  Литовченко,  подумав  я,  коли  прочитав  збірку  поетичних  і  прозових  творів  для  дітей  «Хмарин  білосніжна  флотилія».
   Обсяг  книжечки  невеликий,  її  можна  прочитати  дитині  за  один-два  рази.
   Яка  ж  дитяча  книжка  без  ілюстрацій!?  Збірка  «Хмарин  білосніжна  флотилія»  містить  прості,  в  естетиці  дитячого  малюнку,  впізнавані  графічні  мініатюри  Анастасії  Панченко.
   Ця  збірка  не  містить  казкових  чи  фантастичних  сюжетів.  Темами  віршів  і  оповідань  є  щоденні  справи,  буденні  дії.  Проте,  дитина  ніби  розсуває  перед  собою  обрії  і  входить  у  новий,  ще  незвіданий    для  неї  світ,  у  якому  реальні  риси  життя  можуть  сприйматися  як    казка.
   Кожний  вірш  збірочки  –  це  відбиток  світу  в  дитячій  свідомості:

   [i]  Жучки,  грибочки,  звірі,  квіти,
     дерева,  люди  і  птахи  –
     одної  матінки  ми  діти,
     усі  –  Природи  дітлахи.[/i]
       «  «Цілюща»  тема»(стор.25)*

   Це  і  історії  про  щоденний  досвід:

     [i]Ми  із  подружкою  нині
     Наліпили  пиріжків.
     Тісто  розвели  на  глині
     без  яєць  і  без  вершків.[/i]
       «Апетитні  пиріжки»(стор.16)

   В  житті  маленьких  героїв  віршів    є  місце  і  для  забави,  і  для  роздумів:

   [i]  Щоб  боронити  рубежі,
     як  козаки  віками,
     я  ціле  літо  на  межі
     «воюю»  з  будяками.[/i]
       «Щоб  боронити  рубежі»(стор.29)

   -  для  споглядання  краси  природи:  

 [i]    …Гріє  проміння  горища  під  бляхою,
     Пестить  заквітчані  мальви  за  тином.
     Котик  хвостом  на  осонні  помахує,
     мати  в  колисці  гойдає  дитину…[/i]
       «Літо  у  селі»(стор.3)

-  для  вболівання  за  чиюсь  долю:

   [i]  Зроду  пес  не  бачив  даху  –
     зайвим  був  Рябко  комусь.
     Шкода  стало  бідолаху
     й  пожалів  його  дідусь.[/i]
       «Добрим  був  холодний  ранок»(стор.34)

   Життя  дітей  і  дорослих,  домашній  побут  −  клопітливий,  трудівничий  –  теж  знаходять  відображення    в  віршах  поетеси:  

 [i]    Дружить  вся  родина  з  садом,
     врожаї  збирає  радо.
     Консервація  –  в  льоху,
     сухофрукти  –  на  даху.[/i]
«Дідусів  сад»  (стор.4)

   Природа  -  головний  герой  в  «дорослих»  віршах  Галини  Литовченко  і  також  майже  в  кожному  дитячому  вірші.  Природа  помічник  людини  у  її  труді  і  відпочинку,  а  нормальна  людина  -    пристрасний  обожнювач  природи:

     [i]Буде  матінка  радіти
     й  чаю  з  лікарських  рослин,
     і  букету  з  гарних  квітів,
     що  нарвав  для  неї  син.[/i]
       «Із  сестричкою  на  луг»  (стор.6)

   Вірші  збірочки  промовляють  до  дітей  зрозумілою  для  них  мовою,  просто  і  доступно,  але  поетично,  з  неабияким  емоційним  наповненням:

   [i]  Повіяло  смутком  зненацька  в  селі.
     Збираються  в  зграї  качки  і  журавлі,
     лелеки  і  гуси,  стрижі  і  шпаки
     накликали  криком  тривожні  думки.[/i]
       «Повіяло  смутком»(стор.31)

     Друга  половина  збірки  «Хмарин  білосніжна  флотилія»  -  прозова.  В  цьому  розділі  -    «Кримсько-поліське  літо»  -  два  оповідання  про  канікулярні  пригоди  десятирічного  Тимка.    Вони  можуть  привабити  дітей  емоційно  наповненим  динамічним  змістом,  збуджують  дитячу  уяву.  В  них,  без  надокучливих  повчань  і  напучувань,  змальовані  конкретні  життєві  ситуації.  І  в  Криму,  і  на  Поліссі  Тимко  спілкується  зі  своїми  дідусями  і  бабусями,  тісно  контактує  з  живою  природою.

   Вікову  категорію  аудиторії  для  цієї  книжечки  я  визначив  би  так  -  «дітям  7-11-ти  років».  Але  зізнаюсь,  що  й  сам  із  задоволенням  читав  збірочку,  а  мені  ж  вже  ого-го  скільки  рочків!
-----------

                             Євмен  Бардаков
                                                   17.11.21

*  -  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934940
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 26.12.2021

Катерина Собова

Копiя тата

-Я    не    розмазня    й    не    плакса,-
Каже      п’ятирічний    Ваня,-
Купи,    мамо,    мені    таксу  –
Хочу    йти    на    полювання.

Буду    схожий    я    на    тата!
Зроби,    мамо,    псові    будку.
Щоб    рибалка    була    святом  –
Купи    спінінг    мені    й    вудку.

Ти    свою    роботу    знаєш:
Перевіриш,    як    я    взутий,
Черв’яків      нам    накопаєш,
Бо    я    можу    ще    забути.

Треба    ще    намет    великий
І    рюкзак    мені    купити,
Щоб    із    друзями    за    містом
На    природі    відпочити.

Потім    купиш    мотоцикла,
Щоб    був    більший,    як    у    тата:
Я    на    ньому    кожен    вечір
Буду    всіх    дівчат    катати.

Іще,    мамо,    допоможеш
Двері    в    гаражі    відкрити,
Щоб    з    своїми    алкашами
Міг    зарплату    я    обмити.

Засоромивсь    тато      збоку
(Треба    добре    щось    зробити),
Пішов    вперше    за    п’ять    років
В    кухні    лампочку    вкрутити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 11.12.2021

Ганна Верес

Казка осіння

Казка  осіння
В  золото  вбрана,
Квіточка  пізня
Серденько    ранить.
Казка  осіння
Плодом  багата,
Хлів  –  повен  сіна,    
Втеплена  хата.
Казка  осіння
Пахне  грибами,
Річка  зустріне
Вранці  рибалок.
Казка  осіння
Бродить  туманом,
Стихли  весілля,
Ліс,  мов  дрімає.
Казка  осіння
Лине  вітрами,
Дощиком  сіє
Над  журавлями.
Казка  осіння
Завжди  в  турботі,
Тільки  калина
Трохи  в  скорботі…  
20.11.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933385
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 11.12.2021

Віктор Ох

Майстриня

[b]  Галина  Литовченко[/b]
[b][i]«Я  –  березнева»  [/i][/b]
[i]  (Вибране)[/i]
Видавець  -  ТОВ  «Нілан  ЛТД»
[u]Вінниця  –  2021[/u]

 Наклад  -  80  прим.
 Об’єм  –  232  стор.


 Яким  бідним  і  нудним  було  б  життя  без  поетів!  Проте,  поетів  не  часто  показують  по  телевізору.  Їм  не  виплачують  відчутні  грошові  премії.  Їх  не  впізнають  на  вулиці.  Фанати  не  переслідують  їх  з  фотоапаратами,  не  намагаються  зірвати  з  них  верхній  одяг  і  пошматувати  на  сувеніри,  як  те  буває  з  поп-«звьоздами».  У  наших  поетів  навіть  автографів  не  просять.  Поету  доводиться  думати-гадати,  щоб  самому  якось  визначати  свою  літературну  значущість  і  потрібність  в  цьому  світі.  Вірш,  як  і  будь-який  твір  чи  творчий  акт,  можна  вважати  завершеним,  якщо  його  побачили  і  якось  оцінили.  У  нас,  на  жаль,  обговорення  поезії  і  поетичної  творчості  залишаються  в  межах  дуже  вузького  кола.  Наші  поети,(а  можливо  не  тільки  наші),  залишаються  в  ізоляції  від  прихильного  і  компетентного  читача.  А  читач  цей    завжди  і  справедливо  чекає  від  поезії  якихось  відкриттів  чи  принаймні  зустрічі  з  неординарною  індивідуальністю  автора.
   Тому  Поет,  перш  за  все,  цікавий  читачу,  коли  виражає  свою  особистість,  а  ще  робить    відбір  із  сучасного  життя,  чогось  такого,  щоб  іншим  було  цікаво  (як  отой  скульптор,  що  відсікає  зайве).

 ---------------------------
   Вважаю  саме  такою  –  непересічною  людиною,  скромною,  порядною  жінкою    і  чудовою  поетесою  -  Галину  Литовченко.
   Отримав  в  подарунок  від  неї    велику    поетичну  збірку  вибраного  «Я  –  березнева».  Це  вже  дев’ятнадцята  її  книга,  яка  містить  кращі  вірші  з  попередніх  збірок  та  не  опубліковані  раніше  твори  і  переклади.  Книга  гарно  видана,  ретельно  відредагована,  має  кольорові  фотографії,  бездоганної  якості.  
   Давно  імпонує  прагнення  поетеси  до  класичного  вірша.
   Дуже  подобається  її  пейзажна  лірика  -    емоційна  і  романтична,  без  надмірної  описовості,  лаконічна  і  виразна:  
   Ось  трохи  сільського  пейзажу.  (Наводитиму  лише  по  одній  строфі  з  вірша):

     [i]Квітнуть  на  подвір’ях  кулями  жоржини,
     гріють  на  кілочках  глечики  боки.
     Витягнули  шиї  крізь  вузькі  шпарини  –
     норовлять  з  повітки  гуси  навтьоки.[/i]
«В  пору  бабиного  літа»  (стор.129)*

   Міський  пейзаж:  

     [i]Підставив  міст  під  зливу  хвору  спину,
     Блищать  перила  рідкісним  кольє.
     В  вікні  міського  фотоательє
     Сумує  в  дощ  красуня  із  світлин[/i]и.
«Дощ  у  мiстi»  (стор.91)

   Нічний  пейзаж:

     [i]Зніс  вечірній  легіт  з  виду  хмари  кволі  –
     Зорянисте  небо  засіяло  вмить.
     Наколовся  місяць  на  вершок  тополі  –
     Наче  скибка  дині  на  ножі  стримить.[/i]
           (стор.162)

   Пейзаж  міжсезоння:

     [i]Безлистий  парк  –  мов  натяк  камасутри:
     там  вітру  простір  в  безлічі  шпарин.
     А  небо  вбралось  в  екзотичні  хутра
     якихось  дивних  рідкісних  тварин.[/i]
«МІЖСЕЗОННЯ»  (стор.118)

   Галина  Литовченко  з  теплом  і  співчуттям    змальовує  картинки  з  життя  простих  людей:

     [i]Звіряє  годинники  радіоточка,
     в  розріджену  синь  задивилась  герань:
     самотній  сусіда  –  роз’їхались  дoчки  –
     кудись  чимчикує  в  довколишню    рань.[/i]
«Сплітає  світанок  щоденну  основу»  (стор.156)

   Чи  ось  іще:

     [i]Бабця  привикла  все  пішки  і  пішки.
     Та  і  куди  їй,  скажіть,  поспішати?
     Б’є  молоточком  волоські  горішки
     внукам  щовечора  посеред  хати.[/i]
                   (стор.158)

   Поетеса  тонко  передає  настрої:

 [i]    В  глибокім  сні  розслабилось  село,
     Та  у  моє  вікно  не  заглядають  сни.
     Вдивляюсь  в  ніч  через  холодне  скло,
     Де  бал  справляють  до  світанку  кажани.[/i]
 «БЕЗСОННЯ»  (стор.18)

   В  Галини  Литовченко  була  багата  біографія.  Їй  доводилося  змінювати  місця  проживання,  бачити  далекі  краї.  В  її  доробку  чимало  лірики  зі  східними  мотивами,  в  якій  вона  з  любов’ю,  колоритно  і    яскраво  зображує  людей,  природу,  звичаї:

   [i]  Кочового  не  маю  коріння,
     Та  домівку  міняла  не  раз.
     Тож  в  самісінькій  фазі  цвітіння
     Занесло  мене  аж  за  Кавказ…
     Я  на  думці  себе  упіймала:
     Пізнаю,  хто  -  вірмен,  хто  -  грузин,
     Відтепер  мені  звичними  стали
     Павичі,  фейхоа,  розмарин.[/i]
НОВОСПЕЧЕНА  БАДЖІ**  (Із  циклу  "Закавказзя  в  спогадах  українки")(стор.51)

   Східна  замальовка:

   [i]  Сонно  мружиться  на  дечках
     Помаранчевий  урюк.
     Відізвалися  овечки,
     Забажав  вівса  віслюк.[/i]
«СХІД  СОНЦЯ»  (Із  циклу  «Закавказзя  в  спогадах  українки»)  (стор.53)

   Жила  Галина  Литовченко  і  в  Криму.  Вона  щиро  поважає  корінний  народ  і  його  історію,  має  багато  друзів  серед  кримських  татар:

 [i]    Споконвічні  сусіди  кримчаки  й  козаки
     протоптали  давно  через  межі  стежини.
     Один  одному  м’яли  гарно  шиї  й  боки,
     по-сусідськи  й  дівчат  собі  крали  в  дружини…
     Ятаганом  півмісяць  над  плесом  боліт,
     мов  козацькі  списи,  на  сторожі  тополі.
     Сплять  в  прадавніх  могилах,  де  верб  живопліт,
     кримчаки  й  козаки  в  Берестецькому  полі.[/i]
«Споконвічні  сусіди»  (стор.154)

   Існує    такий  романтичний  жанр  -  роман  у  віршах.  (Згадаймо  «Марусю  Чурай»  і  «Берестечко»  Ліни  Костенко).  У  Пані  Галини  є  вірші,  які  можна  назвати  оповіданнями  в  віршах.  Це  цикл  «Серед  барханів  (Кобзар  на  засланні)»,    цикли  ронделів  «Ронделі  рідного  села»,  «Закавказькі  ронделі»,  «Кримські  ронделі".
Поезія  Галини  Литовченко  тяжіє  до  сюжетності.  Це  зумовлено  передусім  характером  того  життєвого  матеріалу,  який  складає  джерело  її  творчості.  Сюжетний  вірш  -  це  частка  реальної  дійсності,  епізод  життя  і  побуту,  які  поетка  спостерігала  постійно.  В  поетеси  є  чимало  віршів  з  чіткими  сюжетом  чи  фабулою***.  
   Вони  наче  справжні  ліричні  розповіді,  або  сценарії  короткого  фільму:

[i]      Він  знову  був  учора  у  дворі,
     Ховався  в  тінь  під  липу  вікову,
     Той  незнайомець,  що  в  нічній  порі
     Попід  вікном  витопчує  траву…
     Та  ось  напроти  темний  силует
     З'явився  несподівано  в  вікні.
     Він  під  моїм  вікном...  нарвав  букет
     І  лиш  сюжет  залишився  мені.[/i]
«Сюжет  для  самотньої  жінки»  (стор.46)

   Чи  ось,  майже  кінематографічне:

[i]      Відучора  долівка  навпіл
     Розмежована  білою  смугою:
     На  його  території  -  стіл,
     На  моїй  -  телевізор  з  папугою[/i].
«Ранок  після  корпоративної  вечірки»  (стор.43)

   Є  в  ліриці  авторки  і  глибоко  інтимні  та  сповідальні  тексти:
[i]
     Хіба  дарма  тамую  хвилювання.
     Коли  ступаю  ввечір  на  поріг?
     З  тобою  знала  спокій  і  кохання.
     Що  не  простила  –  мій  найтяжчий  гріх.[/i]
                   (стор.83)

   Поетеса  дотримується  високої  культури  творчості.  Не  опускається  до  того  рівня,  коли  на  догоду  малокультурній  публіці  вживаються  нецензурні  слівця  і  порнографічні  образи.  
   Еротика,  якщо  і  присутня  то  дуже  делікатна  з  іронічним  забарвленням.

 [i]  Заскочить  якось  сусіда  в  хату
     і  буде  в  мене  таємне  свято.
     Сором’язливість  вишняк  здолає,
     з  сусідом  разом  майну  до  раю.[/i]
«СІЧУ  КАПУСТУ»  (стор.119)

   Поетеса  звертається  саме  до  почуттєвого  боку  нашої  свідомості.  А  в  цьому  і  полягає  одне  з  головних  завдань  поетичного  мистецтва.  Поезія  не  проза.  Методи  швидкочитання  тут  не  підходять.  Відчути  настрій,  замилуватись  образом,  зрозуміти  мудрість,  зацінити  форму,  замислитись,  можливо  зробити  якісь  висновки  чи  просто  отримати  душевне  переживання  –  для  цього  потрібні  час,  зацікавленість.  
   Галині  Литовченко  вдається  якнайточніше  передавати  словом  свою  емоцію  читачеві  (вважай,  викликати  в  нього  таку  саму  емоцію).  І  тому  вона  є  досвідченим  і  достойним  митцем  (мисткинею),  справжньою  Майстринею  Поезії.  Я  є  її  фанатом  і  з  задоволенням  періодично  хвалюся  друзям  її  автографом  в  моєму  екземплярі  чудової  збірки  поезій  «Я  –  березнева»!

--------------------

                                                         Євмен  Бардаков
                                 10.11.21

*  -  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці
**  -  звернення  до  жінки  (в  перекладі  з  азербайджанської  мови  -  сестра)
***  -  Фабула  —  хронологічне,  послідовне  зображення  подій  у  художньому  творі,  на  відміну  від  сюжету,  де  події  можуть  зображатися  непослідовно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933188
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Микола Серпень

Почем слеза?!

[i]По  поводу  стихотворения  И.  Бродского
 «На  независимость  Украины»,  признаваемого  
в  2014г      в  РФ  стихотворением  года.[/i]

Как  густо  вспенилась  печаль,
И  дело  вовсе  здесь  не  в  НАТО!
Там  Бродскому  нас  просто  жаль,
Жаль  мазанки,  отнюдь  не  хаты.
Жаль  чернозём  наш,  наших  кралей,
Наш  хлеб  и  жмых,
И  то,  как  мы  людей  теряли,
По  их  вине  немых.
Тащились  «в  петлю…  сообща,  
Сук  выбирая  в  чаще»,
Другое  кто  б  нам  обещал?!
Да  им  самим  там  было  ль  слаще?!
Где  только  врозь  все  не  орда,
Где,  чтоб  ответственность  другая,
Всем  разбрестись  бы,  как  стадам,
Ногами  корм  не  убивая.
Но,  видно,  им  то  невдомёк,
И  пенятся  в  имперской  злобе,
Когда  надежды  стебелёк,
В  их  жадной  губится  утробе.
И  этот  рай  сменив  на  НАТО,
Забыв,  что  значит  подневольный,
Он,  словно  старый  раб  горбатый,
Вдруг  пожалел  нам  нашей  воли.
Гонимый  сам  акульей  стаей,  
Да  ею  вышвырнут  из  «рая»,
Собрата  тролить  разве  станет,
Навет  охранки  воскрешая?
Но  главный  грех  его  не  в  этом,
Не  в  том,  что  чувствам  волю  дал,
Он,  вдруг  империи  поэтом,
Явил  нам  странный  свой  накал!
Там  брань  его  как  площадная,
Там  градус  злости  еще  тот!
И,  мнится,  -  тройка  удалая,
Он  в  ней,  в  гороховом  пальто...

08.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923034
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 18.11.2021

Lana P.

ГЛИБИННЕ. . .

У  безсонні  умліває  і  тремтить  у  далині  

Місяць  -  нічку  розстібає.  Зорі-ґудзики  рясні 

Сипляться,  як  зорепади,  що  зірвались  в  вишині,

Із  сукенки,   що  від  Пради,  вишитій  на  полотні.

Ті  летять  в  пітьму  безкрилу  -  незалежні,   осяйні.

Проявляє  красень  силу  і  наспівує  пісні


Для  коханої  -  натхненне  -  най  розніжиться  вона.

Щось  шепоче  сокровенне  і  голубить  аж  із  дна.

А  вона  -  така  щаслива  -  ним  напоєна  сповна,

Вир  емоцій  -  неба  злива,  а   під  ранок  геть  хмільна.

Що  згубилось  -  не  пришити.  У  мовчанні   дивина...

Чи  то  зорі,  чи  самшити?  У  любові  глибина...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930395
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 10.11.2021

Lana P.

ЯВІР

Засохлий  явір.
Ворона  та  омела  
Розділяють  сум.    

Надихнув  вірш:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924578

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924709
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021

Павло Коваленко

Вже поділені

Організми  людей  так  націлені,
що  від  хвороб  стають  імунізовані.
Люди  владою  знову  поділені
на  вакциновані  й  невакциновані.

Ночі  –  зчорнено,  дні  –  підбілені,
долі  наші  вперед  наготовані.
Сприйняттям  різним  ми  розділені
на  зомбовані  й  незомбовані.

Де  ви  є  –  безтурботні  й  замріяні?
Майбуття  ваше  вже  заґратоване.
Беззаконням  усі  ми  зневірені  –
поґвалтовані  й  неґвалтовані.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924636
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021

Артур Сіренко

Ладнати вітрило

                                       «Погірчи  мене,
                                           Долучи  мене  до  мигдалю…»
                                                                                                   (Пауль  Целан)

У  високій  вежі  людських  сподівань
Налий  мені  в  чашу  срібну  –  
Блискучу,  як  зорі  посліплі  –  
Білі  як  смуток  по  тризні,  по  требі
У  ніч  над  горою  Кайлас,
Чорного  трунку  гіркого
Налий!  Терпсіхоро!  
У  кров  мою  бузинову,
Трунку  порожнього  степу,
Де  вітер-опришок  полиновий
І  сіль  на  устах.  І  на  рану  від  кулі.  
По  краплі.  
Налий  мені  в  чашу  з  тавром  Мінотавра  
У  світі  мигдалю  гіркого  як  Час.  Наш.  
Ладнаю  вітрило:  
Сіре,  бо  льон  відсинів,  відчорнів:  
Плисти  по  мертвим  морям,
Камінь  втопити  –  там,  де  безодня,
Блукати  в  пошуках  білого  цвіту
Дерева,  що  віщує  печаль  навесні,
А  наразі,  на  полі  куріпок
На  полі  моєї  журби
Сонях  розстріляно,  
Сонях,  що  Сонцю  вклонився
Розстріляно  кулями  –  
Важкими  як  якір,  гіркими  як  сон
Під  дірявим  човном
На  березі  озера  чаплі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924016
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 10.09.2021

Анатолій Волинський

Рання весна

               Рання  весна.

Дзюрчить  в  проталинах  струмочок  –  
Блищить,    біжить  під  сніг  вода:
Провісник  літепла  –  дзвіночок…
Гряде  відродження  хода.

В  річках  потріскалась  крижина,
Торосить  лід,  несеться  вниз…
Водою  сповнилась  низина…
Моква.  Дивуйся  і  дивись.

Ще  сніг  лежить,  а  на  полянці,  
В  галяві  пролісок  тремтить…
Неначе,  виблиск  рано-вранці  –  
Неповторима  чуда  мить.

Вже  пробудилася  природа  –
Загомоніли  вістові:
Ворони,  галки!  От  порода!
Не  сплять  довічні  вартові.

Защебетали  у  садочках
Веселі  зграйки  горобців,
При  грілись  сонечком  в  куточках                                      
На  радість  селищних  жильців.

На  вербах  котики  пухнасті
Порозпускались  на  вітру…
Сльозить  борознами  берести:  
Земля…  вгощає  дітвору!

Повеселішали    дівчата,
Що  поскидали  драп-сукно
І  в  вишиваночках  на  свято  
Смакують  пристрасно  вино.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907285
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 10.09.2021

Шостацька Людмила

ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

Чумацький  шлях,  воли  втомились
Возити  в  небо  хліб  та  сіль.
Заснув  козак  набратись  сили,
Набігли  зорі  звідусіль.
Там  Діва  виплила  з  сузір’я,
Несла  водицю  козаку,
Ішла  повагом  надвечір’ям
Із  зір  небесних  у  вінку.
Несла  любов  на  коромислі,
Несла  любов  свою  вповні,
Та  спав  козак  під  небом  чистим.
І  марив  щастям  у  вві  сні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924594
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 10.09.2021

Ганна Верес

Її очі…

Ці  очі  надто  щирі  й  особливі,
В  них  не  один  втопився  чоловік…
Та  чи  була  вона  коли  щаслива,
Про  це  не  каже  і  солідний  вік.
Ці  очі,  ніби  сонце,  променисті,
В  них  –  моря  синь  і  синь  святих  небес,
По-ангельськи  довірливі  і  чисті
І  люблять  більше  інших,  ніж  себе.
Немає  у  них  помислів  магічних,
Хоч  зваби  і  цнотливості  краса
Жили  й  живуть  у  людях  таких  вічно,
Не  змиє  їх  непрохана  сльоза.
Ці  очі  –  джерело  тепла  людського,
Зігріть  готові  кожного  і  всіх,
Але  жура  живе  у  них,  відколи
Дізналася  про  Єви  давній  гріх.
І  мислиться,  чи  очі  винні  в  тому,
Чого  бажається  і  тілу  і  душі
Того,  хто  хоче  підкорити  втому.
На  жаль,  таких  немає  сторожів,
Ця  істина  давно  усім  відома.
2.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924409
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 10.09.2021

Ольга Калина

Ластівка відлітає

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KMhhQFvn5bI[/youtube]



Кружляє  ластівка  над  дахом
В  останній  раз,  в  останній  раз..
І  я  прощаюсь  із  цим  птахом,  
Бо  їй  збиратися  вже  час.

Тужливий  ще  пода́ла  голос  
В  останній  раз,  в  останній  раз,  
Мов  недомовила  ще  чо́гось
І  зараз  мовить  це  якраз.  

-  Можливо,  бачимось  з  тобою
В  останній  раз,  в  останній  раз?!
А  чи  повернешся  весною
Ти  знову  в  рідний  дім  до  нас?  

Крильми  змахнула  наді  мною
В  останній  раз,  в  останній  раз..  
І  я  махаю  вслід  рукою:
В  щасливу  путь,  у  добрий  час!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924483
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 10.09.2021

Людмила Григорівна

Всьому голова

Є  в  світі  цім  речі  священні  й  величні,
В  народу  їх  цінність  одвічно  жива.
Від  прадіда-діда  буденно  і  звично
Сприймаємо:  хліб  -  то  всьому  голова.

Хліб  на  рушнику  -  так  гостей  зустрічаєм,
Весілля  вінчає  теж  хліб  -  коровай,
Без  хліба  обідати  не  починаєм,
Хлібами  зовуть  зернових  урожай.

Колись  в  давні  роки  зі  мною  те  сталось:
Прийшлось  пережити  голодних  три  дні,
Не  борщ,  не  ковбаси  і,  навіть  не  сало,
Скориночка  хліба  ввижалась  мені.

Черства,  зашкарубла,  зігнулась  вже  трішки,
І  смак  відчувався,  і  запах  стояв...
Згадалось:  дідусь  мій  збирав  з  столу  крихти
І  клав  їх  до  рота  -  творив  ритуал!

З  віків  хліб  святий.  Хліб  -  життя  означає,
І  мудрість  народна  правдива  й  жива.
Колоссям  герби  і  знамена  вінчають.
Хліб  БУВ,  Є,  і  БУДЕ  всьому  голова!

                               2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924371
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Катерина Собова

Кросворд

В’ячеслав    після    роботи,
Як    завжди,    відпочиває,
Жінка    поруч,    у    журналі
Сторінки    перегортає.

-У    кросворді    ось    питання,-
Розпирає    радість    Нінку,-
Яке    в    мужа    є    бажання,
Коли    дивиться    на    жінку?

Тут    всього    чотири    букви,
Дуже    легко    відгадати,
Називай,    коханий,    слово,
Я    готова    записати.

-Звісно,    борщ,    і    це    ти    знаєш!
Ніна    почала    сичати:
-Не    туди    ти    загинаєш,
Доведеться    підказати.

Перша    ес    у    слові    цьому,
Така    сама    і    остання,
Тут    вже    ясно    і    тупому  –
Дуже    легке    це    завдання.

-Догадався,-    каже    Слава,-
Слово    соус,    легке,    дійсно.
Ніночка    журнал    відклала,
Перейшла    в    скандальне    дійство:

-Та    коли    ж    ти    нажерешся?
Щоб    тебе    уже    розперло!
Слово    -    секс,    дурному    ясно,
Воно    що,    в    тобі    вже    вмерло?

За    обов’язки    подружні
Щось    почав    ти    забувати,
І    такого    паразита
Я    ще    маю    годувати?

Слава      слухав    речі    жінки,
Жалюгідний    був,    не    гордий,
Проклинав    того    навіки,
Хто    придумав    ці    кросворди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924440
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Lana P.

КІМНАТА У СЕРЦІ

Приготувала  Вам  кімнату
В  своєму  серденьку,  пречисту.
Ласкаво  запросила  в  хату  —
Простору,  світлу,  променисту.
Вас  поселила  потаємно  —
Плекати  спогади  охота,
Пахучі  —  як  же  це  приємно  —
І  до  кінця  життя  турбота!                                  21/08/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924498
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Наталі Рибальська

Осенние закаты цвета муската…

Осенние  закаты  цвета  муската...
И  бабье  лето  случилось  где-то  -
Холодной  ночью  пером  сорочьим
Рвет  паутину...
Грибы  в  корзину,
Рябину  в  грозди...
Туманы  горстью
Над  речкой  бросит
Красотка  осень...
Вдыхай  прохладу  -
Вкус  шоколада
С  горчинкой  астры...
Грустить  напрасно,
Грустить  не  стоит  -
Ломать  -  не  строить...
Вихрь  листопада  сметет  из  сада
Пустые  чувства.
Сожму  до  хруста
В  объятьях  вечер...
До  скорой  встречи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924341
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021

Lana P.

My summer season is over…

Нема  за  літечком  жалю  —
Крокую  в  осінь.
Я  світ  безмежності  люблю  —
Віншує  просинь.
Без  нарікань,  в  полоні  мрій,
Лаштую  кроки.
Ти  —  вітер,  а  не  вітровій  —
Візьму  уроки!
Пісок  цілую,  а  не  йду  —
Лоскочуть  хвилі.
А  ти  відчув  мою  ходьбу  
До  щему  в  тілі  —
Енергій  з  часом  у  танку    —
Життєву  силу!
Ото  ж    люби  мене  таку  —
І  ніжну,  й  милу!


4/09/21  На  світлині  цілую  стопами  пісок  —  чомусь  такі  відчуття  отримала  на  узбережжі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924246
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021

Mikl47

ГРОЗА

Мов  гарба  з  гарбузами  по  бруку,
Безугавно  гримить  над  селом,
Лиже  пес  мені  злякано  руку
Червонющим  своїм  язиком.

Спалахнуло  пів  неба  --  і  тихо,
А  за  мить  тарарахнуло  так,
Що  земля  застогнала  на  лихо  --
Грішні  душі  обнишпорив  страх.

То  гарба  та,  утративши  гальма,
Висікаючи  іскор  снопи,
Шандарахнула  в  скелю  захмарну,
Твердь  небесну  струснувши  таки.

Розкотились  дива  гарбузові,
Розбивались  на  друзки  дрібні
І  цілющі  їх  соки  озонні
Спрагло  пили  простори  земні.

Пес  тулився,  мабуть,з  переляку,
Своїм  носом  торкався  лиця.
Я  сприймав,  розумів  це,  як  дяку,
І  споріднено  бились  серця.

Дуже  гарно  що  скінчилось  гарно!
Певно,  Бог  поки  милує  нас.
Доброта  твоя,  Боже,  безкрайня.
Дай  рабам  твоїм  ще  один  шанс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921600
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 07.09.2021

Володимир Присяжнюк

Дерева — як люди, і ми — як дерева.

Давно  ця  черешня  вже  не  плодоносить,
Та  стовбур  сухий  височіє  уперто,
Стрічає  смиренно  за  осінню  осінь  —
Стояти!  Не  впасти!  Ні  жити…  Ні  вмерти…

Востаннє  відплакала  білим  цвітінням
Стареньку  хазяйку  старенької  хати…
Лежать  у  подвір’ї  лиш  страчені  тіні,
І  тиша  блукає  в  саду  винувато…

Ніщо  не  буває  в  цім  світі  даремним  —
Це  дехто  із  нас  зрозуміє  нарешті…
Дерева  —  як  люди,  і  ми  —  як  дерева.
Минути  б  нам  долі  цієї  черешні…  
©  Володимир  Присяжнюк
09.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891264
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 27.10.2020

Окрилена

Навіяне

Осіннє  небо,  
сині    кольори
і  ніжність  додалась  
для  консистенції.
А  сонце  
з  Ясенової  гори
калачиком  
вмостилося  
на  денці  і…
розквітнули  жоржини  
на  вікні,
покрились  вії  
золотою  охрою.
Загомоніли  тужно  ясени.
Твоїх  вершин  уже  
не  розполохаю……

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889385
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 27.10.2020

Ганна Верес

На все був свій суд і час

Ми  пара  не  ідеальна.
Всього  у  житті  було,
Та  лиш  про  одне  благали,
Щоби  не  гуло  село.

Боялись  ледащом  бути,
Ліпили  своє  гніздо.
Ті  роки  нам  не  забути  –
Одну  вибирали  з  доль.

Стрічались  і  справжні  друзі,
І  покидьки  на  путі,
І  люди,  що  не  байдужі
До  всього,  що  є  в  житті.

Й  на  серце  тавро  лягало  –
На  все  був  свій  суд  і  час:
Когось  ми  перемагали,
А  хтось  насміхався  з  нас.

Та,  як  не  було,  прожито
Найкращі  уже  роки,
Живі  ще  зернятка  жита
У  душах,  серцях  поки.

Йдемо  ми,  за  руки  взявшись,
Дорогою  в  майбуття
Удвох,  як  було  і  завше,
Вимірюємо  життя.
7.05.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891876
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Серго Сокольник

Дитятко

В  минуле  нема  вороття,
Хоч  тепло  там...  Це  ми  пізнали...
Чи  ти  пам"ятаєш,  дитя,
Оці,  що  колись  колисали,
Простягнуті  руки  мої
До  тебе...  Дитятко,  дитятко...
Як  слухали  ми  солов"їв
Із  мамою...  Я  тобі  батька
Не  міг  замінити  тоді,
Хоч  ніби  хотів...  Тільки  мами
Бували  такі  молоді,
Що  ми  їм  ставали  батьками...
Чи  друзями...  Бо  у  кохан-
ні  ті  відшукать  намагались
Новітній  квітучий  роман...
А  діти  собі  залишались
Загубленими  у  траві,
Неначе  малі  кошенята,
Сумуючи...  Нібито  від
Тих  днів  промайнуло  багато
Усього,  що  зветься  життям,
І  квіти  давно  похилились...
І  знову  розквітли...  Бо  там
Частинки  тепла  залишились...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120102606722  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892948
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Стяг

Загадкова

Вона  мала  в  собі  щось  від  осені,
Може,  очі,  а  може,  волосся,
Може,  вдачу.  Ходила  босою,
По  туманах.  Чи  так  здалося…
У  лісах,  кольорових,  як  гріх,
Вона  дуже  любила  луни.
Вдома  ж  сльози  вдягала  в  сміх,
І  по  шибках  писала  руни,
В  дні,  коли  гомоніли  дощі,
Голосами  на  різні  ролі.
Це  їй  так  було  до  душі.
Вона  вірила  в  карму  волі.
І  хотіла  торкнутись  небес,
Не  для  забавки,  а  щоб  жити,
Мов  Аліса    в  краю  чудес.
І  любити,  весь  світ  любити…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891416
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Стяг

Все буде добре

Тремтить  волога  мжичка.  Ледь  світає.
Світлішає  окрайцями  тепла.
А  листя  облітає,  облітає.
Ти  ,  осене,  ще  є,чи  вже  була?

В  людських  лісах,  куди  не  глянеш,  всюди,
Плітки,  обмовки,  бруду  постоли,
Аж  хочеться  спитати  :  «Добрі  люди,
Де  ви  добра  такого  набули,
В  яких  місцях?»  А  листя  облітає,
На  клин  шляхетний  –  всівся  небокрай,
Махну  рукою  -  він  крильми  махає:
Все  буде  добре.  До  весни.  Бувай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891417
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Стяг

Окраєць дороги

Десь  за  пізніми  росами,
Ходять  травами  босими,
Волохаті  тумани  –
Комусь  спокій  на  рани,
Комусь  радість  на  сплін,
Комусь  час-муедзин,
Комусь  сиза  голубка,
Комусь  трапезні  кубки,
Комусь  майже  й  нічого,
Лиш  окраєць  дороги  –
Між  теплом  і  морозом,
Від  снігів  і  по  грози,
Від  Христа  до  Покрови,
Від  старого  по  нове,
Аж  по  пам`яті  сніг,
На  весняний  поріг,
Аж  по  сонця  узвишшя,
Аж  по  Всесвіту  тишу…

Дні  зробилися  кволі,
Тож  беріть  парасолі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891644
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Ганна Верес

О море!

О  море,  неспокійна  диво-казко,
До  тебе  поспішаю  я  в  полон,
Щоби  напитись  ніжності  і  ласки
Із  білопінних  водяних  долонь!

Мій  норовливий,  синьо-білий  світе,
Мінливо-вічний,  як  і  небеса,
Собі  тонів  позичив  ти  ізвідти.
Саме  у  цім  і  є  твоя  краса:
У  хвиль  плесканні,  лагідно-грайливім,
У  спокої,  коли  настане  штиль,
У  штормі,  коли  хвилі  ті  сварливі.
Непросто  їх  тоді  перемогти!

О  море!  Я  люблю  твою  стихію,
Бо  маю  гени  вічного  борця,
Люблю,  коли  під  сонцем  ти  спокійне,
Й  нема  тобі  ні  краю,  ні  кінця!
25.08.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887887
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 26.10.2020

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

ЛЮБЛЮ ОДНОГО гумор

-  Приклад  треба  з  мене  брати.  -  каже  мама  доці.
Я  вже  20  літ  заміжня  і  щаслива  досі.
Будеш  мудра,  -  буде  щастя.  Я  назву  причину.
Весь  цей  час  лише  одного  я  люблю  мужчину.
-  Це  ж  який  скандал  бабахне.  -  доня  враз  зітхати.-
Лиш  про  нього  взнає  тато,  -  вижене  із  хати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875312
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Минулого ніколи не забути

Минулого  ніколи  не  забути,
Воно  приходить  болем  з  тих  часів.
У  кожного  життя  могло  ще  бути,
Та  відлетіло  з  криком  журавлів...

Недільний  ранок,  ще  дрімав  тихенько,
Та  крадькома  повзла  уже  біда...
Тулилося  хлоп'я  мале  до  неньки,
Вона  йому  казки  розповіда.

Страшенний  гул...  Враз  перервало  тишу
І  поштовхи  почулись  звіддаля.
Самотню  вітер  гойдалку  колише,
Неподалік  здригається  земля...

Ніхто  не  знав  в  той  час,  що  то  за  лихо,
Враз  перервало  той  солодкий  сон.
Чому  усе,  що  так  дрімало  тихо,
Перетворилося  на  злий  циклон...

Фашистський  чобіт  вже  топтав  дороги,
Вбивав  людей,  знущався  над  дітьми.
Ще  довгі  будуть  дні  до  Перемоги,
І  рідний  край,  ще  буде  у  вогні...

Та  стануть  мужньо  на  його  защиту,
Сміливі  люди  -    дочки  і  сини.
І  будуть  ворога  нещадно  бити
Щоби  ніхто  не  знав  більше  війни...

Ніхто  життів  не  буде  рахувати,
І  хто  життя  віддав  тоді  своє.
Та  буде  кожен  всіх  їх  пам'ятати,
Бо  до  сих  пір  вони  із  нами  є.

В  кожній  сім'ї  повір,  в  кожній  родині,
Стоїть  стареньке  фото  на  столі.
І  дивляться  з  любов'ю  очі  сині,
Вони  для  нас  лишилися  живі...

У  день  цей  світлий,  пом'янімо  тихо,
Тих,  хто  життя  за  нас  своє  віддав.
Нехай  ніколи  не  торкне  більш  лихо,
Хто  з  Перемогою  їх  так  чекав...

Наші  думки,  слова  і  наші  мрії,
А  ворог  знову  перетнув  кордон.
І  забирає  всі  наші  надії
І  додивитись    недає  нам  сон...

Тепер  вже  сьогодення  страхом  будить,
Знов  гинуть  люди,  дочки  і  сини.
Скажіть  ну  доки  це  творитись  буде,
Коли  ж  скінчаться  дні  страшні  -  війни?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875216
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Стяг

ВОНИ

Вони  не  думали  про  себе,
Тому,  що  дбали  про  усіх,
Тож  маємо  блакитне  небо,
Росисті  трави,  світла  сміх.

Вони  у  полум’ї    атаки,
Губили  юності  мости,
І  залишались  жити  в  маках,
І  оселялися  в  листи,
Чи  в  бронзу,  в  тіло  обелісків,
Десь  на  околиці  села,
Де  білокора  суть  берізки,
Над  ними  весни  підняла…

Тривожну  пам'ять  важко  стерти
(було  ж  півкроку  до  біди)
Якби  не  Ви  ,невинні  жертви  –  
Проти  фашистської  орди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875253
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Стяг

Про війну

Неначе  дикі  очі  Тамерлана,
Мов  гітлерівські  фрази  в  натовп  рвані,
Або  ж  «дари»  химер  із-над  Неви
(до  наших  днів  від  часу  булави)
Як  крик  сови  чи  крила  кажана,  
Така  вона,  завжди  така  –  війна.

Кидає  в  Лету  молодості  сили,
Життю  і  щастю  підрізає  крила,
На  втіху  тим,  хто  все  це  розпочав.
Про  війни  я  би  так  усім  сказав  :
У  війнах  переможених  немає,
Це  переможці  дуже  добре  знають,
А  пам'ять  зберігає  в  світі  білім,
Лиш  спогад  про  загиблих  і  вцілілих…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875254
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Lana P.

ВІЙНА ТРИВАЄ…

Війна  триває…
На  жаль,  не  подолали
Людський  егоїзм.                                9/05/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875258
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

rutzt

У полі, за туманним ставом…

У  полі,  за  туманним  ставом,
де  тіні  стомлена  блакить,
де  птах  нічний  бере  октави,
і  час  поволі  цебенить,
Де  кожна  мить  жива  і  славна,
і  місяць  палить  смолоскип,
Там  спить  зерно  в  колисці  давній,
та  бачить  сон  про  теплий  хліб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875296
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Леся Утриско

Мамині півонії

Доторкаю  півоній,  ще  тих,  що  матуся  садила,
У  вишневім  саду,  де  голубить  їх  синь  із  небес,
І  вдивляюсь  у  слід,  що  весна  мені  в  спогад  лишила,
В  дивний  цвіт  на  руках,  що  в  пелюстках  так  свято  воскрес.

Знов  цілую,  матусю,  твоі,  так  натруджені  руки,
Як  колись  пригортаюсь  до  них  -відчуваю  тепло,
Чи  реальність  то,  Боже,  чи  сон?  О  які  ж  бо  то  муки,
Коли  в  спогадах,  мамо,  торкаєш  устами  чоло.

Світ  тепла  відчуваю  тепер  у  пелюстках  півоній,
Тих,  матусю,  що  буйно  цвітуть  у  вишневім  саду,
І  вслухаюсь  в  відлуння  магічних,  забутих  симфоній  -
На  відлуння  півоній  у  сон  дивовижний  іду...

(С)  Леся  Утриско

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875331
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Віталій Назарук

ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ

Не  все  ми  знаєм  про  війну,
Всього  не  можемо  судити.
В  Берліні  стрінули  весну
І  нам  хотілось  жити  й  жити.

Коли  прийшли  при  орденах,
Коли  батьки  зустріли  й  друзі,
По-іншому  цвіла  весна
І  нове  все  було  в  окрузі.

А  ми  взялися  за  плуги,
Бо  вже  земля  не  хтіла  спати.
Коси  чикрижили  луги,
А  сіно  прагнуло  кохати…

І  ось  тепер,  вже  стільки  літ,
Виходжу  я  лягти  у  роси.
І  знову  яблуневий  цвіт,
Кохана  заплітає  в  коси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875198
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020

Олекса Удайко

ДО СЕРЦЯ ДАЙ СВОЇМ ТОРКНУТИСЬ СЛОВОМ_конкур

       .[i]..слухаючи  музику,  краще  
       сприймаєш  написане;
       таку  музику  можна
       слухати  вічно.  Адже
       вона  є  дух,  вібрації
       Божої  Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої  вуста  миліші  в  цілім  світі,
бо  пломеніють  чарами  без  слів.
Слова  ж  твої  –  що  в  давньому  санскриті,
я  в  пісню  їх  про  тебе  радо  вплів.

Люблю  твої  заломи  й  пуповину,
твою  жертовність,  відданість  посту.
І  дихання,  твій  клич  в  лиху  годину
я  чую,  люба,  в  леті  за  версту.

Милують  око  марева  й  картини,
що  пропонуєш  ти  мені  щодня.
У  пахмурну  чи  сонячну  хвилину  
ловлю  їх  серцем,  як  лелеченя:  

з  любов’ю,  свято,  як  своє  причастя,
щедротну  манну,  Божу  світло-тінь...
З  тобою  бути  –  неймовірне  щастя,
одне  з  найпотаємніших  хотінь.

До  серця  дай  своїм  торкнутись  словом,  
що  найдорожчим  є  посеред  слів,  
гармонією  неземних  мелодій  
в  угоду  Небу  і  його  послів.

Торкнусь,  о  Земле,  –  хай  і  без  одвіту!  –
набутком  дум  у  спільнім  леті  літ…  
Бо  вірю,  рідна,  в  істинну  орбіту,  
йму  віру  заки  в  праведний  політ!
[/color][/b]

30.10.2019
_________
*Світлина:  доторк  до  води  Білого  озера  (із  ФБ).  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 05.05.2020

Ганна Верес

Їхав козак (Слова для пісні)

Де    розляглося    Дике    поле,
Тополі    з    небом    гомонять,
Де    вітер    осідлала    воля,
Їхав    козак,    просив    коня:

Приспів:                              –  Неси    мене    у    Січ    далеку
За    неї    неньку    воювать,
Щоб    зупинити    небезпеку.
Летіли  вслід  за  ним  слова.

І    кінь    летів,    як    дикий    вітер,
Спішила    шабля    до    Дніпра,
Тягла    тополя    в    небо    віти.
Коня    козак    щосили    гнав.

Приспів.

Та    молода    козачка    стрілась,
Немов    спустилася    зоря.
Козацьке    серце    загорілось.
Не    міг    він    їхать    звідтіля.

Приспів.
Коли  ж  на  світ  благословилось,
Козак  уже  був  у  путі.
«Не  маєм  права  ми  спізнитись!»
Не  птах  –  козацький  кінь  летів.
Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874638
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020

Катерина Собова

Горе-диригент

Злився    Влад,    бо    змерз    у    спину,
Хотів    спати,    плющив      очі,
Виглядав    свою    дружину,
Що    прийшла    посеред    ночі.

Кулаками    в  двері    гупав,
І    вже    голосу    дав    волю,
Верещав,    ногами    тупав  –
Та    до    цього    звикла    Оля.

-Доки    буде    це    тривати?
Ресторани,    клуби,    танці…
Досить  роги    наставляти!
Знаю    всіх    уже    коханців!

Я    тобі  –  не    веретено,
І    повагу    тут    здобуду,
Друга    скрипка    -    не    для    мене,
Грати    я    цю    роль    не    буду!

Муж    -    це    соло!    Ти    не    знала?
Досить    віятись,    гуляти,
І    в    сім’ї,    щоб    пам’ятала,
Буду    я    диригувати!

Відрубала    Оля    Владу:
-Що    ти    з    себе    представляєш?
Дякуй    долі,    що    хоч    ззаду
Ти    в    оркестрі    цьому    граєш!

Я    стомилась,    хочу    спати,
Голова    болить    і    ніжки…
Влад    зітхнув,    що    тут    казати?
І    поплівся    мовчки    в    ліжко.

Сон    приснивсь:    В    концертній    залі
Публіка    шляхетна    всілась,
А    у    нього    ноти    вкрали,
Та    ще    й    паличка    десь    ділась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020

Віталій Назарук

ПОВЕРНИСЬ

Боявсь  доторкнутись  -  бажав  обійняти,
Бо  серце  кричало:  -  «Люблю!»
Дивився  на  тебе  й  хотілось  співати,
З  тобою  я  був  у  раю.

У  серці  живе  невгамовне  кохання,
У  погляді  твому  –  тепло.
Єдине  до  тебе  я  маю  прохання:
«Вернись!  Негараздам  на  зло.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874656
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020

Крилата (Любов Пікас)

У МОРШИНСЬКОМУ ПАРКУ

До  парку  прийшла  міського
Лиш  дощ  заховав  сопілку.
Не  стріла  з  людей      нікого,
Зате  побачила  білку  –  
         В  траві,  під  дубком  тінистим.
Дала  їй  горіх  –  зраділа,
Взялася  завзято  гризти,
Увесь,    до  граминки,  з’їла.
             А  поряд  росли      тюльпани.
Набрали  у  стебла  соку!
В  барвисті    вдяглись  жупани  –
У  конкурсі  «Квітка  року»,
Мабуть,  хочуть  участь  брати.
Вальсують  під  тубу  вітру.
Читають  якісь  цитати.
Парфумлять  навкіл    повітря.
             Стою  під  дашів’ям  неба,
Пейзажі  ловлю  чудові.
Щаслива!  Як  мало  треба    
Для  цього  -  краси  й  любові!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874600
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020

Людмила Пономаренко

Надій суголосся

Перейти  цей  туман,  загорнувшись  в  проміння  весни,
В  безголоссі  хвилин  пити  сенсів  одвічний  напій,
Повертатись  до  себе  крізь  обставин  гіркі  полини
Й  гріти  душу  в  загравах    іще  не  розгублених  мрій.

Святкувати,  мов  диво,  весняного  народження  дня,
Десь  віднайдену  справжність  смакувати,  мов  зріле  вино,
Й  наче  вперше,  відчути,  як    тепліє  на  лузі  стерня,
І    зрадіти,  що  птаха  вже  щебече  в  саду  під  вікном.

У  пустельності  вулиць  віднайти  всіх  надій  суголосся,
У  сповіщеннях  дзвонів  враз  прожити  слова    молитов.
І    вже  так  неважливо,  що  вдалося,  а  що  не  вдалося,
Тільки  чути,  як  гріє  твоє  серце    до  світла  любов.

Й  це  мине…  через    біль,  через  крики  тривог  і  омани,
Крізь  осмислення  значень  в  ледь  забуті  й  прості  відкриття.
Загорнувшись  в  проміння  весни,  перейти  ці  тумани…
Абрикоса  в  саду    вже  натхненно  святкує  життя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870801
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 04.05.2020

Людмила Пономаренко

Назбираю в долоні дощу

Незабутньо  так    пахнуть  дощі,    
Де  весняні    розкинуто  шати,
Ароматом  бузкових  кущів
І  духмяною  свіжістю  м'яти,

Прохолодністю      росяних  трав
У    грайливо-дзвінкому      намисті...
Світ,  як  вдосвіта    вмите  дитя  
Із  очима  блакитно-чистими.

І  вже  соло    дощу  здається
Таким  тихим,    молитва  неначе,
Що  десь  там,  на  краєчку  серця,
Від  нежданої  радості  плаче…

В  тихім  схлипі    прозорих  краплин,
У  стрімких  ручаях    на  шибці
Ти  вже  бачиш,  як  хтось  із  глибин
Розсіває  по  світу  гостинці.

Назбираю  в  долоні    дощу,
Немов    спрагло-весняного  дива,
Разом  з  світом  під  дощ  помовчу
В  сподіванні    на      бажану  зливу…

Й  відпливає  вже  змита  печаль,
Невідомо  куди  і  без  весел.
Грає    дощ,  як    натхненний  скрипаль,  
Життєдайну    мелодію  весен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020

Мирослав Вересюк

В ПОДОЛІ ПЛАТТЯ НЕСЛА СЛИВИ

В  подолі  плаття  несла  сливи,
Такі  великі,  темно-сині!
Неначе  очі  у  кобили…,
У  власній  захлинався    слині.

Гойдались  груди  в  такт  ході
Гаряча  хвиля  огортала…,
Мені  здавалося  тоді,  
Що  дині  в  пазуху  сховала.

І  кожна  кілограмів  два,  
Розперли  парусом  кофтину.
Так  закрутилась  голова,
Що  обіруч  тримався  тину.  

Вгощала  сливами  ,  а  я,
Аж  пожирав  очима  дині…
І  було  не  до  солов’я,  
Несамовитого  в  малині…

14.  02.  2020  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864765
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 04.05.2020

Ганна Верес

СТЕЖКА

Губилась  стежка  в  полинах,  
Що  від  журби,  мов  посивіли,  
Ген-ген  синіла  далина,  
Жита  навколо  половіли.  
Аж  ось  і  край  мого  села,  
Такий  близький  і  серцю  рідний,  
Раптово  душу  звеселя
 Гніздо  лелече,  заповідне.  

А  он  –  три  сонця  над  селом  –  
То  церква  з  диво-куполами,  
Ще  й  кожен  –  з  рятівним  хрестом,  
І  дзвін  полився  над  полями.
Я,  мов  окрилена,  лечу  
Вже  не  по  стежці  –  по  городу  –  
Додому…  хочу  знов  почуть  
Матусі  голос  –  голос  роду.  

Та  ні!..  Город  не  наш,  таки,  
І  двір  не  той  і  навіть  хата.  
Роки  даються  узнаки,
 Хоч  можна  все  це  ще  впізнати.  
Я  до  криниці  підійшла,  
Води  у  жмені  зачерпнула,  
Знов  силу  у  собі  знайшла  
Й  до  церкви  мовчки  повернула.  

Бач,  куди  стежка  привела,  
А  далі  –  цвинтар,  там  могили  
Моїх  близьких,  людей  села,  
Тих,  хто  помер  і  хто  загинув.  
Вклонюся  цим  святим  місцям,  
Бо,  чи  вернуся  ще,  -  не  знаю.  
Та  стежка  в  полинах  оця  
Чомусь  постійно  серце  крає.  
18.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874524
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохана жінка

Кохана  жінка  -  пісня  для  душі,
Кохана  жінка  -  діамант  в  оправі.
Про  образ  цей  складаються  вірші,
А  ще  романи  пишуться  яскраві.

Кохана  жінка  -  справжня  доброта,
Кохана  жінка  -  чарівна́  і  ніжна.
Вона  додасть  до  серденька  тепла,
Коханням  зацвіте  неначе  вишня.  

Кохана  жінка  -  чисте  джерело,
Кохана  жінка  -  наче  в  полі  квіти.
В  житті  підтримує  її  крило
І  з  нею  завжди  хочеться  радіти.

Кохана  жінка  -  озеро  глибин,
Кохана  жінка  -  теплота  душевна.
Вона  всміхається  до  нас  з  картин,
Мов  з  іншого  століття  королевна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874548
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020

Віталій Назарук

ЗРОБИ УСЕ…

Не  буде  втоми  у  душі  ніколи,
Коли  ти  в  небі  розправляєш  крила.
Коли  кохання  кличе  в  видноколи,
Бо  там  чекає  та  єдина  –  мила.

Хоча  в  роках,  та  серце  ще  співає,
Коли  зірки  рахуєш  серед  ночі.
Коли  кохання  груди  розриває
І  в  сімдесят  ти  ще  горіти  хочеш.

Тобі  мій,  друже,  ще  потрібно  жити
І  берегти  своє  тепло  коханій.
Для  цього  маєш  все  в  житті  зробити,
Щоб  з  нею  прокидатись  на  світанні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874550
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Вранішні роси

Вранішні  роси  -  цнотливості  роси
З  блиском  перлинним  в  шовковій  траві.
Свіжі,  розкішні,  розніжено-босі.
Розсипи  щедрості  звабно-живі.

Дерево  кожне  вкрите  краплистими,
Кущ  росянисто  зомлів  у  саду.
Мов  із  пацьорок  скотилось  намисто,
Ніжки  світанку  по  ньому  ідуть.

Вигляне  сонце,  розставить  долоні,
Промінь  тендітно  проникне  у  сад
І  обігріє  травневе  осоння.
Вранішні  роси  для  нього,  мов  клад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020

Віталій Назарук

ТРАВНЕВИЙ ДОЩ

Нарешті,  слава  Богу,  дочекались.
Сьогодні  полило  немов  з  відра.
Помиті  квіти  у  красі  гойдались,
Пішли  угору  молоді  хліба.

Роси  поснули,  їх  дощем  прибило,
Бузок  зацвів,  запахнули  меди…
Холодним  хмарам  серденько  раділо,
Бо  дощ  якраз  прийшовся  до  пори.

Подумали  про  сіножаті  луки,
Річки  напитись  в  спразі    не  могли…
Хотілось  пити,  кінчились  їх  муки,
Щоб  дощ  залишив  в  них  свої  сліди.

Дощу  ріка  раділа,  мов  дитина,
Лиш  зрідка  промінь  ряску  полоскав.
Збиралась  завірюха  тополина,
Дощ  відійшов,  немов  кудись  пропав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874563
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020

Віталій Назарук

СОПІЛКА КОХАННЯ

Щоб  напитись  вволю  чар  із  вуст  обом,
Між  зірок  на  небі  віднайшли  ковша.
Місяць  із-за  хмари  виглядав  серпом,
Грала  на  сопілці    юності  душа.

Вітерець  волосся    кинув  на  плече,
Полетіли  зорі  в  чорну  далину.
Вдалині  в  міжхмар’ї  вдарив  хтось  мечем,
Ніби  натягнули  громову  струну.

Їх  в  полон  забрала  ніжна  самота,
Не  були  страшні  їм  роси  і    дощі.
Кликало  кохання  у  хмільні  жита,
Бо  сопілка  грала  кожному  в  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874405
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020

Віталій Назарук

СЛЬОЗА І НЕСПОКІЙ

Вуста  малинові  наповнені  соком,
На  віях  зібралась  роса.
Здригалися  плечі,  збігала  потоком,
Щокою  солона  сльоза.

Ні,  серце  не  плаче,  а  лише  сумує,
Літа  пролетіли,  як  мить.
Зозуля  у  гаю  роки  ще  рахує,
Та  час  невблаганно  летить.

Хоч  мріється  жити  –  любити,  кохати,
Та  спокою  в  серці  нема.
Ще    хочеться  міцно-преміцно  обняти,
Бо  жде  попереду  зима…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874406
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020

Ніна-Марія

ВЕСНА ВСМІХНУЛАСЯ МЕНІ

[img][/img]

Весна  всміхнулася  мені
Білявим  проліском  розквітлим.
Я  кличу  спогадами  дні,
В  них  лину  птахом  перелітним.

Де  нас  п’янив  бузковий  цвіт,
А  ми  так  солодко  любили.
О,  скільки  вже  минуло  літ!
Їх  повернути  –час  безсилий.

Умиті  вранішнім  дощем
Світанки  росяно-сріблисті.
Сповиті  ніжністю  ночей,
В  любові  скупані  пречистій.

О,  як  бентежили  серця
Нам  солов’їні  переливи!
Були  мені  так  до  лиця
Твого  кохання  щедрі  зливи.

Любові  музика  хмільна
Кружляла  у  веснянім  танці.
Ми  чашу  ту  спили  до  дна
Щасливі  доленьки  обранці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874459
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020

гостя

…дзвін

…і  майже  вечеря  
…і  пусткою  шириться  дзвін
Приходиш  нечутно.  Минаєш  розжарені  кратери.
Вмикаєш  між  ребрами  вентиль  тривожних  турбін.
Цю  тишу  в  душі  
   не  розкласти  на  задані  катети

…на  соти  медові
…химерну  подобу  садів
І  врешті  зникаєш  у  кігтях  вишневої  віхоли.
Найтонше  з  бажань,  як  потреба  іти  по  воді,
де  білому  цвіту  
       і  впасти  насправді  вже  нікуди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020

rutzt

Ще був мороз. І терен ще не цвів…

Ще  був  мороз.  І  терен  ще  не  цвів.
Іще  поля  не  зеленіли  в  душу.
Іще  було  доволі  тихих  снів,
і  зорепад  ночами  в  безвість  юшив.
Ще  небеса  любили  самоту
і  млявості  тримало  павутиння…
Я  чув  весну.  Я  чув  її  ходу
та  ручаїв  холодних  бурмотіння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874341
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Шостацька Людмила

ЩАСЛИВИЙ ДОЩ

               Заплакав  дощ,    а  я  йому  так  рада,
    Його  сльозам,  мелодії  краплини.
Як  тихо  він  торкається  до  саду,
Як  умиває  душу  України.
Землиця  п’є  і  любо  подивитись,
Вода  стікає  їй  аж  за  сорочку.
Мелодія  співзвучна:  «Жити,  жити!»,
Росте  чиєсь  дитятко  в  повиточку.
Ростуть  жита,  наснилась  їм  хлібина,
Стоять  дуби,  узявши  руки  в  боки.
               Була  і  буде  мати  Україна,
 А  лихо  піде  ген  за  світ  широкий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874303
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Виктория - Р

Я на ступеньку ниже…

Не  жду  чужого  мнения,
Своё  гораздо  ближе...
Мне  далеко  до  гения,
Я  на  ступеньку  ниже...
27  04  2020  г
Виктория  Г(Р)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874141
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Ольга Калина

Ластівко мила

Ластівко  мила,
Ти  прилетіла  
З  краю  далекого  
Через  моря.  

Нічку  просила,
Щоби  світила
В  зорянім  небі
Рання  зоря.  

Ранок  просила,  
Щоби  він  крила
Не  огортав  їй
Туманним  плащем.  

Хмарку  просила,
Щоб  відлетіла
І  не  мочила
Холодним  дощем.  
 
Вітру  просила
Збавити  силу,  
Щоби  негоду
 Не  розбудить.

Щоби  без  шторму  
Летіти  додому  –
В  ріднім  лиш  краї
Любо  так  жить.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872372
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 02.05.2020

rutzt

Де хатка-білобока…

Де  хатка-білобока
не  зводить  оченяток
з  розпатланої  грушки
і  сивий  світить  без,
Двором  гаса  жовточки
незграбних  каченяток,
і  пес  дріма  у  буді,
старий,  розумний  пес.
Там  сонце  на  паркані
поволі  сушить  глека,
і  вітер  тихо  пестить
голівоньки  суцвіть,
А  у  садку  блукає
задумливий  лелека,
чи  в  брилику  гніздечка
морзянку  цокотить.
Там  навіть  в  день  спекотний
є  прохолоди  ласка,
бо  у  яру  струмочка
видзенькує  хода,
І  в  тім  краю  давненько
живе  старенька  казка,
що  слухачів  з  дороги
постійно  вигляда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873563
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 02.05.2020

rutzt

О, диво! Диво дивокосе!

О,  диво!  Диво  дивокосе!
О,  очі!  Очі  неземні!
Чи  не  за  вами  сіяв  сльози
котрийсь  хлопчина  навесні?
Чи  то  не  ви  пекли  морозом,
що  леденіли  ручаї?
Чи  не  тому  губили  розум  
у  верболозах  солов’ї?
Про  вас  нічні  шепочуть  зливи.
За  вами  з  туги  сохне  без.
О,  диво!  Дивокосе  диво,
творіння  пекла  чи  небес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874209
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Олекса Удайко

ОСВЯЧЕНІ ЛЮБОВ'Ю

                 [i]Весна  і    мрії...
                 Під  чарівну  музику
                 Поля  Моріа.
                 [кликніть  -  замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло…  Каравели  чорних  хмар  
пливли  спроквола  за  рожевий  обрій…  
Пас  світла  з  неба  –  ранку  аватар  –
упав  на  землю...  Впевнено,  хоробро.  

Та  в  м'язах  ваших  ще  панує  ніч,
і  –  млість,  і  -  баглаї*  передранко̀ві...
Й  хотілось  вам  усе  послати  пріч,
щоб  збувся  сон  –  як  щастя  у  підкові.

Та  щось  нараз  заглянуло  в  вікно  –
і  тут...  любов’ю  засіяли  лиця.
То  черевишні  квітнуче  руно
ласкала  ніжно  квапна  дощовиця.

І  все  живе  у  вас  уже  цвіте:
заходите  усмак  в  завітні  зони
й  ні  хвилечки  не  мислите  про  те,
що  в  світі    святці  є  і  забобони.

В  красі  й  любові  оживає  все:
кохання,  пристрасть,    
                                                               плем’я,  рід,  родина.
І  хто  у  серці  ту  красу  несе  –  
освятить  мрії  роду  й  України.

                               [i]  Ὠ    Ὠ    Ὠ[b][/b][/i]
...Світає.  Каравели  сонних  хмар
в  ясі  світанку  попливли  за  обрій.
І  промінь  сонця  –  ранку  аватар  –
вітає  Землю  світлом.  
                                                               Теплим,  
                                                                                             добрим.    [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у  розумінні  лінощів  ("баглаї  бити"),  "розслабону".

На  світлині  автора  -  квітуюча,  вже  оспівана  мною  
черевишня.  Світлина  з  сьогодняшнього  холодного  
вечірнього  вікна  оселі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 02.05.2020

Зелений Клин

Білий спогад

Біла  сукня,  білі  коні,
Юних  мрій  політ.
Знов  у  травня  на  осонні
Розквітає  глід.

Простягає  спогад  руки
І  бере  в  полон.
Наші  зустрічі  й  розлука,
Як  далекий  сон.

Там  дзвенять  пташок  хорали,
Там  трава  густа,
Там  не  квіти  я  шукала,
А  твої  вуста.

Глід  стелив  нам  пишне  ложе  –
Ніжні  пелюстки.
Я  забуть  тебе  не  можу,
З  ким  ти  нині,  з  ким?

Розповім  йому,  як  другу,
Чом  бринить  сльоза.
Квіти  глоду  для  розлуки  –
Рятівний  бальзам.

І  пливе  понад  рікою
Аромат  п’янкий.
Що  ж  ти,  любий  та  й  накоїв,
Любий,  та  не  мій…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874191
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Стяг

Те саме

Як  не  втрапити  в  яму,
Обійти  і  забути,
Бо  на  ранок  –  те  саме:
Знати,  бачити,    чути.

Знову  правила,  пози
Жести,  завчені  фрази,
У  політики  дозах,
 У  дворушництва  фазах.

Мегаполісів  серце,
В  полюсах  аритмії,
Вікна  –  неба  озерця,
В  синіх  клаптиках  мрії…

Бо  хотілося  просто,
Трохи  щастя  для  долі,
Щоби  щирості  острів,
Щоб  не  завчені  ролі.

Що  ж  по  факту?  Те  саме.
 Дні,як  піші  солдати.
І  секунди  –  роками,
І  стандартами  дати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874220
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Стяг

Я і ти

Ти  і  я.  Все  дуже  просто.
Ти  і  я.  Все  зрозуміло.  
І  нікого  (майже  острів).
І  літаєм  –  маєм  крила.

Десь  у  світла  павутинні,
Десь  в  стіжках  пухнастих  неба,
Ти  і  я  –  ми  дві  дитини.
І  нічого  більш  не  треба.

Ми  помножені  собою,
Теплим  сонцем-живосилом,
Розпашілою  весною,
Іскрами  душі  і  тіла.

Ми  скановані  цим  світом,
Диваки  в  руках  фортуни  ,
В  наших  рухах  –  барви  квітів,
А  в  обіймах  –  часу  руни.
А  в  словах  –  веселка  тиші,
Молодий  вродливий  місяць.
Ти  і  я.  Про  нас  напише,
Юний  Нестор-  літописець…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874221
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми з тобою в осінню ніч

Золотисто  -  листковий  дощ,
Впав  на  руки  мої  і  плечі.
Причаївся  осінній  вечір,
Засвітився  зірковий  ковш.

Ми  з  тобою  в  осінню  ніч,  
В  серці  нашім  вогонь  кохання.
Ніжні  мрії  і  сподівання,
Диво  зустрічі  віч  -  на  -  віч.

Очі  -  в  -  очі  дивилися,
Відпускати  тебе  не  хотів.
Море  радощів  і  море  див,
Океаном  розли́лися...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874147
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

I.Teрен

Май в карантині

У  карантині  горе  не  біда  –
і  на  поези  вистачає  часу,
і  на  городи,  як  тече  вода,
а  суще  небо  б’є  у  тулумбаси.

Квітує  все  –  моє  і  нічиє:
вороняче,  совине  і  лелече.
Кує  зозуля  –  віку  додає,
а  соловейко  арії  щебече.

Лопату  в  руки  і  –  відпочивай!
Нема  чого  на  долю  нарікати,
що  ідемо  колоною  до  хати...
На  вулиці  перемагає  Май!

Гудуть  рої,  але  не  носять  меду,
гуляють  тучі,  а  дощі  не  йдуть.
Не  свято  у  трудящого,  а  муть...

Зелене  ще  не  застує  поету  –
попе́реду  усе,  що  попере́ду,
куди  отару  наймити  ведуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874204
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Віталій Назарук

ЗАСУХА

Стир  сильно  схуд  весною,  мов  дівча,
Всі  пагорби  торчали  наче  ребра.
Старезний  сом  із  глибини  бурчав,
Сльозу  ізрідка  опускали  верби.

Нема  дощу  і  снігу  не  було,
Вони  всю  зиму  обминало  небо.
Гуло  у  димарях,  ще  й  як  гуло,
Дощу  землиці  ой  було,  як  треба.

Ходили  бузькі  по  низькій  воді,
Шукаючи  рибину  під  водою.
Купалися  качата  молоді,
Ховаючись  від  сонця  під  вербою.

Але  дощу  весною  не  було,
Земля  суха  лягала  спати  в  ліжко.
Дощу  просило  місто  і  село,
Ну  хоч  краплину,  ну,  хоча  би  трішки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874138
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Lana P.

СОНЕЧКО ВСТАЛО…

Сонечко  встало,  умилось  росою,
В  небі  розтанула  вранішня  мла,
Нічка  бентежно  торкнулась  весла
І  попливла  крізь  тунелі  рікою.

Тільки  куди,  у  які  закомірки?
Після  вечері  прибуде  сюди.
Пломінь  спиває  холодні  сліди.
Журиться  місяць  —  любив  же  без  мірки,

В  хмарах  розтанув  у  пошуках  лади,
Та  не  знайшов  —  загубився  і  сам.
Півень  здійняв  в  курнику  тарарам,
Грались  промінням  квітучі  левади.                30/04/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874120
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ромашкове літо ( слова для пісні)

Ромашкове  спішить  у  гості  літо,
Життю  радіє  так  моя  душа.
Десь  жайворон  пісень  співє  в  вітах,
Стежина  проростає  в  споришах.
Проміння  в  косу  сонце  заплітає,
Блакить  небесна  дивиться  згори.
А  теплий  вітер  хмари  розганяє,
У  літа  різнобарвні  кольори.

Приспів:

Ромашкове  літо,  ромашкове  поле,
У  пахощах  квітів  купається  доля.
Ромашкове  літо,  пахучі  сади,
До  тебе  на  зустріч  я  буду  іти.

Гудуть  рої  бджолині  у  садочку,
Збираючи  пахучий  свій  нектар.
Одів  метелик  вишиту  сорочку,
Цвіркун  мелодій  в  полі  заспівав.
У  лузі  пахнуть  трави,  пахнуть  квіти,
Про  щось  шепоче  берегу  ріка.
Скажіть,  як  диву  цьому  не  радіти,
В  твоїй  руці  лежить  моя  рука.

Приспів:

Всю  цю  красу  у  серці  закарбую
І  може  напишу  ще  свій  сонет.
Ромашковому  літу  подарую
У  казку  поведе  його  сюжет.
Засвітяться  на  небі  ясні  зорі
І  місяць  посміхнеться  нам  згори.
Купатись  буду  я  в  твоїй  любові,
Співати  будуть  з  нами  явори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873772
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020

I.Teрен

Антимонії

Немає  раю...
люди  не  святі...
Жура  минає
і  на  самоті.  
Самотнім  добре  –  
жодної  розлуки...  
І  їм  не  горе,  
як  нема  біди,  
що  їхні  долі
у  юдолі  муки,  
і  їх  ніколи
не  несе  по  колу
жаги  й  неволі
течія  води.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873708
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 28.04.2020

Lana P.

НАТХНЕННІ ВІТРОМ…

Натхненні  вітром,
Пензлики  очеретів
Малюють  небо.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873753
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020

Віталій Назарук

ЖИВЕ ЗРІДКА СПОМИН

Розлився  медом  спокій  по  душі…
Інтриг  не  стало.  Знову  стала  тиша.
По  трохи  повертаються  вірші,
Лиш  серце  спомин,  наче  сон    колише.

Життя  знов  повернулось  в  береги,
Звивається,  обходить  перешкоди.
Та  перешкоди  ці  не  вороги,
Й  вони  не  роблять  у  житті  погоди.

Заставити  забути  страшний  сон
І  посміхатись,  як  довкола  люди…
Хай  голубіє  небо,  наче  льон…
Хоч  зрідка  спомин  ще  лоскоче  груди.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873765
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020

Віталій Назарук

УСЕ ПРОЙДЕ, ЩЕ БУДУ ЧУТИ ПІСНЮ…

Скільки  в  душі  потрібно  мати  злості,
Щоб  все  життя  перетворити  в  злість.
Повірити  у  видумки  до  млості,
Ніхто  мені  на  це  не  відповість.  

Коли  подруги  мають  спільну  мову,
То  іншому  між  них  нема  життя.
Це  «королеви»  і  свою  корону,
Вони  не  в  змозі  дати  почуттям.  

Ну  що  поробиш…  Те  що  є  –  хай  буде.
Життя  покаже,  хто  кому  є  друг.
Повірте  в  час,  він  всіх  колись  розсудить.,
Як  беззаконня    хтось  відчує  дух.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873766
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020

Катерина Собова

Мудра баба

Дівки    гарні,    як    ті    мухи
В      парку    лавку    обліпили,
Посідали    цокотухи,  
Про    любов    заговорили:

-Де    знайти    собі    коханця
І    щоб    мати    чоловіка?
В    стриптиз-клубі,    чи    на    танцях,
Щоб    любив    тебе    довіку?

Зачепило    бабу    Олю
(Тут    присіла    на    хвилину),
Каже:    -Треба    ловить    долю
Біля    каси    в    магазині.

Ото    станьте    й    розглядайте,
Що    в    мужчини    у    корзині?
І    оцінку    свою    дайте,
Чи    практичний    буде    нині?

По    товарах    видно    зразу:
Оцей    вміє    готувати,
Той    культурний,    не    образить,
Цьому    -    тільки    випивати.

Ще    одна    є    вірна    мітка,
Перевірена,    хороша,
Бо    на    касі    бачиш    чітко
Скільки    в    кого    й    які    гроші.

По    манерах    визначайте  –
Холостий    він,    чи    жонатий:
Якщо    путнє,    починайте
Ледь    помітно    загравати.

А    тоді    вже    -    вас    не    вчити,
Свої    чари    проявляйте,
Постарайтесь    обкрутити  -
Йому    спуску    не    давайте!

Враз    дівчата    подивились
На    світ    іншими    очима,
В    супермаркет    усі    змились
Вибирать    собі    мужчину.

Баба    вільно    позіхнула,
Розрівняла    ноги    й    спину:
-Всіх      дуреп,    як    вітром    здуло,
Я    сама    хоч    відпочину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Ганна Верес

СВІТ ДИТИНСТВА У ПАМ'ЯТІ ЗНОВУ (Слова для пісні)

Де  в  піснях  тоне  гай,  
Де  весняний  розмай,
Запах  м’ят,  сивина  полинова,  
То  моя  сторона,  
Непорочна  й  ясна  –  
Світ  дитинства  у  пам'яті  знову.  

Я  крізь  марево  літ  
Знов  готова  зустріть  
І  весну,  і  замріяні  верби,  
І  дзвінкий  потічок,
 І  калини  пучок  –
Маю  в  цьому  жадану  потребу.  

Хоч  у  мріях  вернусь,  
До  землі  нахилюсь,  
В  споришах  відшукаю  стежину,  
По  якій  я  колись  
Бігла  в  світ,  що  дививсь,  
Як  мене  проводжала  жоржина.  

Я  пройдусь  по  лугах,  
Піднімусь,  наче  птах,  
Над  ромашковим  полем  полину.  
Припаду  до  води  
І  нап’юсь  досхоти  –  
О  дитинство  моє,  тополине!

 Через  тисячі  літ  
Знов  вернуся  в  цей  світ,  
Щоб  дитинство  зустріть  барвінкове.  
Я  в  житах  поселюсь,  
За  життя  помолюсь,  
Подарую  дугу  веселкову!  
Бо  ж  душа  не  вмирає  ніколи.  
17.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873429
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

Магія

Але  що  то  було?  Біла  магія  синьої  ночі?
Та,  яку  ще  ніхто  не  насміливсь  позбавити  прав?
Хто  цю  ніжність  і  вроду,  цю  істинну  звабу  жіночу
На  шальки  терезів  проти  спраги  моєї  поклав?

І  тоді  навпрошки  я  рвонувся  у  сіті  полону.
Все  за  мене  було  –  і  півтемряви  ніжний  овал,
Навіть  Ваша  рука,  що  на  вітрі  зуміла  схолонуть,
І  усі  беззмістовні,  у  сув’язі  теплій  слова.

Наші  янголи,  певно,  також  присягнулися  згоді.
Струменіло  тепло  на  стужавілі  крила  надій…
Подорожні  романи,  Ви  знаєте,  нині  не  в  моді.
Та  який  то  роман  –  лише  кола  по  чистій  воді.

І  не  прагнеться  нам  ані  сповіді,  ані  спокути,
Ота  мить  чарівна  –  уже  згадкою  за  горизонт.
Але  чому  її  все  ніяк  не  вдається  забути?
Певно  долі  дарунки  втрачати  ніяк  не  резон…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871280
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

Автобус їхав у світанок

Автобус  їхав  у  світанок.
Тікали  тіні  навсібіч.
Сполохана  зоря  остання
На  засув  закривала  ніч.

І  фари  кліпали  спросоння,
Немов  повіки  випивох,
А  ми  в  півтемному  салоні
Були  із  Вами  лише  вдвох.

Немов  весною  щедра  гілка
Війнула  квітами  сповна…
Якась  тоненька  тепла  жилка
Запульсувала  поміж  нас.

Із  кожним  словом  ближче  й  ближче
Серця  єднала  таїна.
Оця  розмова  ні  про  віщо
Дорожча  тисячі  зізнань.

І  я  молив  тихенько  Бога,
І  мрія  стала  на  крило:
Щоб  не  скінчалась  ця  дорога.
І  пасажирів  не  було.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871281
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

Елегія

Отак  всотаєш  серцем  цю  красу    -
І  ліс,  і  річку,  й  золоте  привілля,
Свого  дитинства  найсолодший  сум…
А  коли  станеш,  як  кульбабка,  білим
Й  повернешся  на  рідні  береги  –
Тебе  й  краса  зустріне  посивіла:
Ліс  розгубив  невичерпність  снаги,
І  річка  помарніла  і  зміліла,
І  часу  невблаганна  течія
В  стежки  звела  наїжджені  дороги  –
Засудиш  сам  себе  нещадно-строго,
Що  в  цій  печалі  є  вина  й  твоя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871713
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

Катастрофа

Хронічний  любитель  жіночої  статі,
В  якого  на  пенсії  все,  крім  очей,
Зустрів  молодичку  –  і  з  звичним  завзяттям,
Ковтаючи  слинку,  масненько  рече:

«Ходімо  зі  мною,  моя  люба  заю,
Чекає  на  тебе  мільйон  насолод,
Я  вірші  пишу,  серенади  співаю,
В  запасі  є  свіжий  завжди  анекдот.»

На  що  молодичка  йому  промовляє:
«Ви  щойно  так  ніжно  назвали  мене!
Я  зовсім  не  проти  –  ну,  зая  так  зая,
Але  застереження  маю  одне:

«Ніхто  проти  од  і  співанок  не  спорить,
Та  в  нас,  у  зайчих,  є  залізний  закон:
«Морковка»  щоб  завжди  трималась  бадьоро,
Й  «капусти»  у  банку  хоча  би  з  мільйон.

Ми  любимо  шопінги,  спа,  ресторани,
Бажання  у  тіла  й  душі  молоді,
Якщо  це  у  Ваші  уходило  плани…
Куди  ж  Ви  побігли?  Стривайте!  Заждіть!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872357
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

Зелений виноград

Вам  ції  печалі  не  збагнуть-
Як  весна  скресає  серед  січня,
Як  чарує  магія  обличчя,
Яке  завтра  змушений  забуть.

Як  чуття  прорвуться  напролом,  
Як  ріку  шалену  зупинити,
Як  справлять  покуту  і  молитву
За  гріха,  якого  не  було.

Як  водить  щоденно  на  розстріл
Запізнілі  радощі  й  надії.
Тільки  сивина  отак  уміє
Жалкувать  о  втраченій  порі.

Тамувать  бажання  і  мовчать
Осягнувши  нездійсненність  мрії.
Я  тобою  сам  переболію.
Ти  нічого  не  повинна  знать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872908
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

На жаль…

А  мої  слова  –  твої  сумніви,
А  мої  листи  –  то  твій  біль…
На  рясні  дощі  хмари  сунули,
Та  розвиднилось,  далебі.

Тільки  щем  тонкий,  тільки  суголось,
Тільки  паморозь  на  траву…
Чи  привидилось,  чи  придумалось,
Чи  було  усе  наяву?

А  тепер  мені  лиш  відлунюють
Теплі  спогади  наших  днів
Де  зостались  ми  вічно  юними  –
Квітом  пролісків  по  весні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873384
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Зелений Клин

А точно ж паспорт винуватий!

А  точно  ж  паспорт  винуватий!

Ради  справедливості  і  правди
Непремінно  маю  вас  звістить  –
Подаю  проект  в  Верховну  Раду
Щоби  відмінили  паспорти.

Ви  ж  тільки  подумайте,  панове,
Що  за  вредна  книжечка  оця  –  
Я  зустрів  красуню  чорноброву,
Сиплю  компліменти  без  кінця

А  вона  спочатку  сторопіла,
Потім,  як  отямилась,  пита  –
А  Ви  у  свій  паспорт  не  дивились
Перед  тим,  як  залицятись  так?

Що  ж,  прислухавсь  до  ції  поради,
Вдома  документа  розгорнув,
Все  на  місці  –  підписи,  печаті,
Чистий,  у  обкладинці,  як  й  був,

Що  їй  не  сподобалось  –  не  знаю,
Видно,  з  канцелярії  якась,
Звикла,  щоб  була  бумага  справна,
Мов  без  неї  залицятись  зась.

Це  мене,  звичайно,  засмутило  –
Так  через  папера  потерпіть!
Щось  там  усередині  занило,
До  лікарні  довелось  сходить.

Ледве  помаленьку  дочалапав,
Зупинявся  через  метрів  сто,
Та  добравсь  таки  до  ескулапа,
Що  посів  стілець,  немов  престол.

Я  йому  свої  симптоми,  біди,
Про  недавній  полюбовний  крах…
Він  лиш  усміхається  єхидно,
Та  ще  ручку  крутить  у  руках.

Потім  так  зневажно  і  зухвало,
Навіть  не  оглянувши,  зріка  –
Ви  давно  свій  паспорт  відкривали,
Він  нічого  Вам  не  натяка?

От  дістала  ця  бумага  клята!
Більш  знущань  від  неї  не  знесу!
Не  поможуть  наші  депутати,
Заявлю  у  європейський  суд!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873425
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Ганна Верес

НА ВСЕ ЖИТТЯ Я ОДНОЛЮБ

 
Перетинає  Україну  
Із  півдня  журавлиний  ключ.  
Ловлю  із  неба  я  пір'їну  
Іще  в  повітрі  голіруч.

З-під  сонця  лине  журавлине  
Знайоме  й  вірне  те  «курли»,  
Шукають,  стомлені,  долину,  
Весну  на  крилах  принесли.  

На  серці  солодко  й  тривожно,
 В  повітрі  шириться  тепло,  
Без  журавлів  прожить  не  можна  –  
Усе  б  по-іншому  текло.  

А  я  дивлюся  на  пір'їну,  
Тулю  її  до  ніжних  губ  –  
Для  журавлів  і  України  
На  все  життя  я  однолюб.

Ганна  Верес  (Демиденко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873177
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так схожа

А  жінка  буває  на  осінь  так  схожа,
Вуалью  захований  сум  у  очах.
Вона,  як  та  осінь  заплакати  може,
Дощами  холодними  скроплений  шлях.

Вона  то  холодить,  то  сонечком  гріє,
Шепоче  на  вушко  кохані  слова.
Буває,  що  з  осінню  разом  радіє,
А  інколи  плаче  із  нею  бува.

Її,  як  і  осінь  вітри  обіймають
І  настрій  у  неї  мінливий  такий.
Буває  на  крила  свої  підіймають,
З  дзвінким  стоголоссям  пташиних  хорів...

А  жінка  буває  на  осінь  так  схожа,
Ранима,  як  осені  в  неї  душа.
Вона  наче  пані  чарівна,  вельможна,
До  тебе  у  гості  завжди  поспіша...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873224
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

I.Teрен

На краю безодні

                                                                       [i]«  Закувала  та  сива  зозуля...»  [/i]
                                                                                                                       П.Ніщинський
                                           [i]І[/i]
На  березі  стою,  
чекаю  течію,
що,  може,  занесе  мене  у  Лету,  
де  на  краю  землі  
у  золотій  імлі  
є  ирій  одинокому  поету.  

У  дятла  є  дупло,
синиця  в’є  гніздо,
зозуля  сиротою  виростає...  
У  неї,  як  на  зло,–  
не  [i]соль-фа-мі-ре-до.[/i]..  
Одне,  –  [i]ку-ку[/i],  і  ось  тебе  немає.  

                                         [i]ІІ[/i]
У  полі  ярина  
посохла  як  стерня...  
Чекає  урожаю  посполитий...  
Нічого  до  ярма  
хорошого  нема,  
хіба  що  –  вистачає  апетиту.  

Але  усіх  веде  
одна  команда,  де  
немає  того,  що  веде  у  люди.  
Минаємо  яри,  
чекаємо  пори,  
коли  нічого  кращого  не  буде.  

                                       [i]ІІІ[/i]
По  урвищу  іду,  
очікую  біду,  
та  ангели  ширяють  одесную,  
нагадують  мені,  –
[i]лунатика  на  дні  
ніяка  панацея  не  почує.  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873270
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Патара

Як врешті колись…

Позаду  зали́шила  те,
Про  що  не  жалкую  я,  ні.
Травою  усе  заросте,
В  новому  розчиниться  дні.
І  зустрічі  будуть  нові,
І  свіжі  у  них  почуття.
Думки  промайнуть  в  голові,
Як  врешті  колись...  і  життя.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873280
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Катерина Собова

Хто перший?

Іра    -    донька    гарна,    люба
До    татуся    припадає,
Ніжно    гладить    йому    чуба,
Щиро    в    очі    заглядає:

 -Тобі,    татку,    не    здається,
 Наче    ти    потрапив    в    казку?
 Але    в    світі    так    ведеться  –
 Компенсація    за    ласку!

Ти    -    найкращий    в    світі    тато,
Добрий,    чуйний    і    хороший…
Буду    прямо    я    питати:
-Як    у    тебе    щодо    грошей?

-А    бабла    нема,    Ірусю,
Бо    ще    зранку,    тільки    встала  –
З    голови    до    ніг      матуся
Вже    мене    обцілувала!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873341
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи, чи любиш ти мене ( слова до пісні)

Скажи,  скажи,  чи  любиш  ти  мене,
Скажу,  скажу,  що  я  тебе  кохаю.
Весна,  весна  до  нас  у  гості  йде
І  білим  цвітом  сад  наш  розцвітає.

У  мріях  знов  вернулися  літа́
І  серце  знову  ритми  відбиває.
Душа  моя  лишилась  молода,
Вона  пісні  мов  соловей  співає.

Скажи,  скажи,  чи  любиш  ти  мене,
Скажу,  скажу,  що  я  тебе  кохаю.
Нехай  кохання  нас  неомине,
А  зустріч  наша  буде  просто  раєм.

Тебе  чекаю  я  усі  роки
І  не  важливо,  чи  весна,  чи  літо.
Відчуй  тепло  і  серця  і  руки,
Ті  пахощі,  що  нам  дарують  квіти.

Скажи.  скажи,  чи  любиш  ти  мене,
Скажу,  скажу,  що  я  тебе  кохаю.
Любов  моя  тебе  не  омине,
У  серці  майорітиме  я  знаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873349
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Квітневий експромт ( надихнула Патара )

Червоне  сонце  -  серце  на  півсвіту.
Весна,  як  храм  любові:  кличе,  хоче.
Сторожить  небо  гори  срібла  -  цвіту,
А  пташка  снить  переспівати  сонце.

Ховає  листя  неба  сині  очі.
А  вишні,  мов  лебідки  в  цвіту  хвилі.
Смішні  і  щирі,  наче  сни  дівочі.
Вони  летять!  А  каже  хтось:  безкрилі...
                                                                                                                                           24.04.20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873316
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Крилата (Любов Пікас)

БУЛА У ЛІСІ

Була  у  лісі  (вирвалась  з  Ютюба).
А  там  дерев  –  незлічені  полки.
Зустріла  крука  у  обіймах  дуба,
Йому  мережку  ткали    павуки.  
 
Була  у  лісі.  Там  повітря  гоже  –  
Легке,  мов  пух,  і  чисте,  як    сльоза.
Пташиний  хор  виводив  месу.  Боже!
Яка  ж  умілість  і    яка  краса!

Була  у  лісі.  Там  медунка  квітла,
І  вітряниця  свій  розкрила  цвіт.
Налило  сонце  і  тепла,  і  світла,
Лишило  скрізь  цілунок  свій  і  слід.

Була  у  лісі.  Вірите?  Почула,
Як  на  цимбалах    грало    джерело.
Зачудувалась.  І  ураз  відчула,  
Що  варто  жити,  вірити  в  добро.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873013
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020

Катерина Собова

Гей-парад

Поліцейські    бабу    Олю
Чогось  раптом    оточили,
Просто    так,    не    в    протоколі,
Зауваження    зробили:

-Ви    порушили    порядок,
Навіть    нам    таке    не    снилось…
Ви    чого    на    гей-параді
У    колоні    опинились?

-Бачу    зранку  -    повно    люду,
Це    кажу    вам    без    обману,
І    брехати    вам    не    буду  –
Щось    подібне    до    Майдану!

Розгорнула    своє    гасло,
В    мене      там    «Героям    слава!»
(Ще    та    іскра    не    погасла),
В    голові    колони    стала.

Усі    слогани,    що    скажуть,
Я    завжди    кричу    щосили,
Щоб    всі    бачили    і    чули,
І    щоб    потім    заплатили.

Я    тут    задніх    теж    не    пасла,
Правда,    всі    на    нас    плювали…
Взяли    хлопці    моє    гасло
І    склад    «ро»    замалювали.

Підказали,    щоб    гукала,
Що    в    нас    рівність    і    свобода!
Деякі    були    в    колготках…
Пояснили:    -Така    мода.

Вже    поліція    не    рада,
Що    із    бабою    зв’язалась,
Та    для    неї    не    завада  -
Не    на    жарт    розперезалась:

-Хочеться    вам    дать    по    пиці!
Будете    мене    ще    вчити?
Тоді    спробуйте    в    столиці
На    дві    тисячі    прожити!

Я    була    на    всіх    Майданах,
Де    казали,    що    ми    -    сила!
Та    на    цьому    гей-параді
Я    найбільше    заробила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858005
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 01.02.2020

Катерина Собова

Секс

Дивиться    школярка    Міла
Передачу    сексуальну,
Від    захоплення    аж    мліла  –
Тема    дуже    актуальна.

Прабабуся    теж    дивилась:
-Господи,    що    витворяють!
Ці    дівиці    безсоромні
Зовсім    розуму    не    мають.

Захисти    їх,    святий    Боже,
Від    розпусти    й    того    блуду,
Хіба    треба    це    робити,
Щоб    плювалися    вслід    люди?

-Розкажіть    мені,    бабусю,
Як    раніше    розважались?
Де    знайшли    свого    дідуся,
І    як    сексом    ви    займались?

-Таких    гулянок,    як      зараз,
Люба    внучко,    ми    не    знали,
День    при    дні    всі    у    колгоспі,
Дуже    тяжко    працювали.

З    твоїм    прадідом    у    клуні
Від      свекрухи    украдались:
Свитки    скинемо    і    чуні,
І    тихесенько    кохались.

Там    не    треба    всього    вміти,
Всі    любились,    хто    як    може…
Кожен    рік    родились    діти,
А    щоб    секс    -    то    боронь,    Боже!

Не    було    тортів    і    кексів,
Та    була    в    моралі    сила:
Без    ніякого    я    сексу
Десять    діток    народила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837663
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 01.02.2020

Катерина Собова

Синя курка

На    базарі    пишна    дама
Тушку    курки    оглядала  –
Сільська    бабця    продавала
І    товар    свій    вихваляла.

Панночка    цю    курку    синю
Щупала,    перевертала…
-Чим    її    ви    годували?-
Враз    бабусю    запитала.

-А    вам    нащо?    Що    за    люди?!
Про    годівлю    всі    торочать!
Знають    же,    що    брать    не    будуть,
Тільки    голову    морочать.

-Та    я    схуднути    хотіла,
Що    не    пробувала    -    марно,
А    ця    тушка    захопила  –
Результат    тут    дуже    гарний.

Куплю    цього    в    вас    скелета,
Видайте    свої    секрети,
Відчуваю,    допоможе
Тільки    ось    така    дієта.

Баба    все    це    оцінила,  
Відповідь    дала    відразу:
-Треба    півня    тобі,    мила,
Щоб    із    тебе    він    не    злазив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861943
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Катерина Собова

Талант

Все    пиляєш    мене,    Ганю:
-Білоручка    ти,    Семене!
Ось    лежу    я    на    дивані,
Та    працює    мозок    в    мене.

Кожен    ледар    -    винахідник,
І    хоч    мають    таку    вдачу,
Не    напишуть    -    він    негідник,
І    не    скажуть    -    він    ледачий.

Не    схотів    город    копати
Отакий    ось    ледацюга,
Сховав    вила    і    лопату  –
Винайшов    для    себе    плуга.

В    кожного    своя    є    фішка,
І    шукають    всі    причину:
Важко    їм    ходити    пішки  –
То    придумали    машину.

Люди    всі    талановиті,
Що    не    хочуть    працювати,
В    розкоші    повинні    жити
І    ідеї    розвивати.

Дорікати    мені    нащо?
І    сваритись    теж    не    треба:
Я    ніяке    не    ледащо,
Я    -    талантище    у    тебе!

Може,    винайду    таке    щось,
Що    про    це    напишуть    повість…
За    свої    погані    вчинки
Буде    гризти    тебе    совість.

Всі    таланти    живуть    мало,
Будеш    плакать    на    могилі:
-Дармоїдом    обзивала,
А    він    -    он    яке    світило!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Ірина Кохан

Чужі піски

Чужі  піски  поглинуть  кров  чужу,
Магічні  кола  креслитиме  доля.
Переступи,  здолай  оцю  межу,
Щоб  стати  вищим...
Зоряного  поля
Ніхто  зі  смертних  ще  не  перейшов,
У  водах  ночі  танули  комети,
Іди,  туман  сховає  під  покров
Твої  думки...
І  весен  силуети
Ітимуть  поруч  місяць,  рік,  віки
(Це  ж  задля  них  ти  жив,  вмирав  і  вірив!),
Чув  подих  смерті  з  відстані  руки
Та  все  ж  кохав...
Без  взаєму,  без  міри
Молив,  чекав  і  сонце  тепле  вів,
Мов  наречену,  на  свою  орбіту.
Та  став  чужим  як  неба  льон  зацвів...
Чужим  піском  на  берегах  Коціту.

*Коціт  -  у  давньогр.  міфології  -  одна  з  річок  "підземного  царства",  де  нібито  перебували  душі  померлих.
Зійти  на  береги  Коціту  -  вмерти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Патара

Їм спокій тільки сниться

Її  кохає  до  безтями,
Аж  інколи  "зриває  дах".
В  житті  один  у  нього  страх  —
Раптово  втратити  кохану.
Вона  його  кохає  теж,
Так  пристрасно  і  так  відверто
І  у  його  обіймах  вмерти
Не  проти...  Отже  не  збагнеш
Чому  тепер  вони  нарізно
Й  порозуміння  в  них  нема?
Він  сам,  як  перст,  вона  сама...
Ще  помиритися  не  пізно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863215
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020

Віталій Назарук

ДО МАМИ

Пролетіли  роки,  наче  їх  не  було,
Я  до  тебе  вертаюсь,  матусю.
Лиш  тоді,  як  стрічає  зимове  село,
Я  зайти  в  хату-пустку  боюся.  

Ти  пішла  в  небеса,  залишила  усе,
На  той  світ  не  забрала  нічого.
Кожен  рік,  з  року  в  рік,  смуток  в  серці  росте,
Ти  ж  була  варта  всього  святого.

Біля  хати  тепер  так  розрісся  бузок,
Що  він  в  шибку  торкається  стиха.
В  тій  кімнаті  де  я  переслухав  казок,
І  дізнався  де  сховане  лихо  

На  могилу  прийду  і  проїдусь  селом,
Та  до  хати  не  буду  ступати.
Зупинюсь.  Постою  під  закритим  вікном,
Де  захочеться  вголос  кричати.

Знай,  матусю,  що  я  сповідатись  прийшов,
Сповідатись  прийшов  перед  Вами.
Все  тепло,  що  в  мені,  колись  з  Вами  знайшов,
Тепер  Вам  віддаю  молитвами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863258
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020

Оксана Дністран

Може ти?. .

Відходить  січень  у  сльозах,
В  непередбачених  потьоках.
Небесна  вись  голубоока
Снігами  тане  на  вустах.

Душа  так  прагне  чистоти
У  стриманім  легкім  серпанку.
Дрібоче  дощ  безперестанку.
Піду  погляну  –  може  ти?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863232
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020

Lana P.

КВІТКОЮ НІЖНОСТІ

Квіткою  ніжності  тулиться  вечір
В  теплих  обіймах  нічної  зорі.
Ваші  слова  задушевні,  доречні
Аж  ореолом  засяли  вгорі.

Хвилями  обрій  малює  пейзажі,
Брижі  у  блисках  лоскочуть  пітьму,
Млою  укутались  стомлені  пляжі,
Ніч  нас  єднає,  бо  знає,  чому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863199
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Олекса Удайко

ЗБУДИ В МЕНІ ВІТЕР-***** - ©©

           [i]Хотілось  щось  миролюбиве,  тихе,
           Та  знову  –  вітер,  буря!  Чи  не  тому,
           що  надворі  –  хуга?  Та  Бахові  фуги,
           певен,  вгамують  ті  хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]

[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди  в  мені  вітер,  
щоб  лінощі  витер,
щоб  в  степ  вільним  вихором  я  полетів,
щоб  всі  сухостої  –
старезні  устої  –
ущент  поламати…    Й  гілля  –  поготів.

Збуди  в  мені  бурю  –  
прийдешнього  гуру....
сміття  щоб  дощенту  навіки  змести  –
в  нерівнім  двобої  
з  рутинним  собою
стежки  торувати  мені  до  мети…

Збуди  розум  світлий  –    
нема  того  цвіту,  
щоб  глянуть  на  землю  з  величних  висот,
не  кожну  смітину,    
бодай  хоч  стеблину,  
укмітить  на  мапі  небесних  щедрот…

Буди!..  Та  не  збурюй
у  серці  зажуру,  
що  ниці  пороки  не  може  простить...
Злостивців  огріхи  
віддам  не  для  втіхи  –  
щоб  не  поверталась  та  пакісна  мить.

Збуди  в  мені  вітер!
Збуди  в  мені  бурю!
                                                     Збуди  в  мені  святість!
                                                     Збуди,  та  –  не  збурюй…  
Збуди  
                     добре  в  серці  –
                                                                   мене  розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 01.02.2020

Олекса Удайко

ДВІ ЯГІДКИ

[i][color="#00d5ff"]        …[color="#0a647d"]отака  чудасія  щойно
       мала  місце  в  Кельні,
       де  зима    –    не  зима,
       а  літечко  –  як  квіточка...
       Отака  знакова  "плутанка"  
       в  День  Соборності  нашої.  [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима  щадить  зухвалих  і  сміливих:  
їм  не  страшні  ні  хуги,  ні  мороз,
ні  суховії,  ні  липневі  зливи–
ніщо  до  них  не  тулиться  всерйоз!

...Дві  ягідки  красуються  на  сонці,
несуть  в  життя  несхитний  позитив  –
вони  законів  вічних  охоронці,
ченці  начал  –  Небес  прерогатив.

Ті  посланці  вросли  надійно  в  землю,
підправивши  буттям  своїм  дизайн,
аби  краса  вражала  нас  приємно,
аби  вдалась  розгадка  сущих  тайн…

І  дай  нам,  Боже,  ту  красу  примножить:
ростити    сад,  леліяти  дітей,
щоб  роль  свою  відчути  міг  би  кожен  
у  втіленні  Всевишнього  ідей!

Дві  ягідки  –  підтекст  одної  суті:
чуже  й  своє  –  немовби  два  крила.
Нехай  до  них  увага  в  нас  прикута  –
дуальність  ту  природа  нам  дала.
                               
Дві  ягідки  –  одне...  єдине...  ціле,
як  ненька  рідна  і  один  народ,
одні  турботи  і  єдині  цілі,
земля  єдина  –  
                                                 як  один  Господь![/color][/b]

21.01.2020,  Kln,  BRD

На  світлині  автора      ота    чудасія:      райські
яблучка  серед  зими  і  як  прототип  єдності,
неперервності      поколінь    –    внучка  Ханна,  
одіта  в  тон  Едему...  У  дворі  будинку.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Віталій Назарук

ЩЕ ОСІНЬ НЕ ВСЯ

Не  вся  в  мені  ще  відспівала  осінь,
Ще  золото  залишилось  в  душі.
Ще  новий  день  дарує  щастя  й  досі,
Хоч  інколи  зриваються  дощі.

Піняться  хвилі,  б’ють  об  берег  ставу,
Пищать  в’юни,  в  густих  очеретах.
Шугає  осінь    золота  по  праву,
Вона  летить,  як  в  синім  небі  птах.

І  видається,  буде  довга  осінь,
Ще  не  дозріли  у  садах  плоди.
Життю  для  серця  ще  цього  не  досить,
Ще  б  не  пустити  роки  до  зими.

Ще  в  золоті  снується  «сиве  літо»*
Висять  сливки  і  зріє  виноград.
Сіють  у  полі  цьогорічне    жито,
Щоб  повернулось  літечком  назад.

                                                                                               *Тут  «Бабине  літо»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862911
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Lana P.

СИЧ І НІЧ

На  все  воло
Тягне  соло 
Самітній  сич.

Блудлива  ніч
Між  тисяч  свіч
Шукає  день.

Нових  пісень
Співає  птах
У  небесах. 

В  рожевих  снах 
Зникає  страх  —
Мед  на  вустах.      
         22/01/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862962
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Віталій Назарук

ВАМ – НАШІ ГЕРОЇ

Болить  мене    народу  біль,
Його  ніколи  не  забути.
При  згадці  знов  на  рані  сіль,
Коли  пригадуємо  Крути.
І  звідки  в  них  така  любов,
Грудьми  закрити    Україну.
І  згадки  напливають  знов,  
Як  вони  бились  за  країну.
Бо  із  Московії  тічня,
Здебільшого  матроси  п’яні,
Вони  неначе  вампірня,
Йшли  на  дітей,  як  у  дурмані.
Буває  серце  так  пече…
Чому  ці  хлопчики  безвусі
Стали  тоді  плече  в  плече,
Хоч  мали  бути  у  матусі.

Народу  серце  повне  болю,
Бо  суне  знову  ворог  лютий.
Велика  дяка  Вам  герої,
У  нашім  серці  завжди  Крути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863028
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Валя Савелюк

ПЕРЕХРЕСТЯ

усе  благословенне
хай  розвивається  і  росте:
Радосте!
наповни  мене,
Любове,  Господи  мій    –  оселися  в  мені,
як  світло  з  усіх  чотирьох  сторін  на  перетині
польових  доріг  –  на  перехресті
Любові  і  Радості,
Знання  і  Совісті  

на  польовім  перехресті
доріг,  що  проз  обрії  літнього  дня  
линуть  без  меж,
на  твердині  віщого  каменя  
вибите  істинне  попередження:
направо  пі́деш  –  Красу  і  Щастя  зна́йдеш,
наліво  підеш  –  Любов  і  Благородство  знайдеш,
прямо  пі́́деш  –  Творчість  і  Бога  знайдеш

польове  перехрестя...
куди  хочеш  -  вільно  йди:
Любов  і  Радість  чекають  на  тебе  усю-ди

30.01.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863067
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Віталій Назарук

ЖИТИ В ЛЮБОВІ

Якби  нам  вдалося  прожити  в  любові,
Щоб  завидки  зникли,  любов  панувала.
Щоб  в  кожного  очі  сіяли  в  розмові,
Щоб  завжди  людина  добром  дивувала.

То  рай  на  землі  ми  б  своїй  сотворили,
Жили  у  раю  і  не  знали  про  війни.
Життя  подарило  б  нам  радості  крила,
Змінили  вороже  ураз  на  обійми.

Навчитись  любові,  навчитися  жити,
Нам  дані  закони  і  їх  треба  знати…
Коли  навчимося,  як  треба  любити,
То  злого  не  зробим  й  не  будем  казати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856279
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019

Віктор Ох

ЛітрОб’єднання

 Таке  жартівливо-пародійне  скорочення  виразу  «літературне  об’єднання»    почув  від  Олександра  Печори.  В  цьому  народному  новотворі  відчувається  натяк  на  те,  що  літератори  збираються  в  групи  задля  випивки.  Проте  наші  письменники  і  поети  мають  добре  почуття  гумору  і  на  таке  не  ображаються.

   1.
 Останнім  часом  мені  попались  декілька  заміток,  в  яких  картали  і  українські  літературні  спілки,  і  літераторів,  і  саму  їх  літературу.  
 Мовляв,  поезія  і  проза  українська  –  дуже  пафосна*,  важка,  болісна,  багатовимірна  і  годиться  лише    для  страждань  та  «надривів  серця»,  і  аж  ніяк  не  підходить  для    легкого  читання  і  масового  споживача,  а  головне  –    неконкурентоспроможна  на  світовому  літературному  ринку.
 Поети  (літератори)  –  занадто  консервативні,  серйозні,  філософічні,  а  ще  не  мають  свого  читача  і  не  здатні  здобути  Нобелівську  премію  в  галузі  літератури.
Літературні  об’єднання  –  фінансово  малорентабельні,  регіональні,  створюються  для  того,  щоб  «на  примітивних  літвечірках  вислуховувати  фальшиві  компліменти  знайомих  і  друзів,    і  потім  красиво  обмити  відповідними  напоями  для  настрою,  щоб  не  геть  було  гірко  від  такого  дозвілля».  О!
Що  тут  скажеш!  Хочеться  заперечити.  Гадаю,  що  не  все  так  однозначно  і  не  все  так  погано.  По  кожному  з  пунктів  вище  означених  критичних  претензій  міг  би  висловити  якісь  свої  міркування.  Почну  з  літературних  об’єднань.

   2.
 Лише  два  тижні  минуло  з  того  часу,  як  я  повернувся  з  Луцька,  де  відбулося  п’яте  щорічне  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».      Програма  цього  своєрідного  міні-фестивалю  була  насичена  і  захоплива.  Це  радісна  зустріч  зі  старими  друзями,  розвіртуалення  і  знайомство  з  новими.  Це  і  чудові  екскурсії  в  супроводі  кваліфікованих  екскурсоводів  по  визначним  історичним,  культурним  і  природним  місцям    Луцька,  Волині  і  Рівненщини.  Це  презентація  колективної  збірки  «Українська  вишиванка»,  що  відбулася  в  одній  з  Луцьких  міських  бібліотек.  Це  і  отримання  пам'ятних  грамот,  дипломів,  авторських  візитівок  і  грошових  винагород  від  очільників  й  організаторів  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».  Це  чудовий  відпочинок  і  підзарядка  для  творчості.    Це  і  придбання  сувенірів,  спілкування    з  однодумцями,  розмови  про  життя  і  творчість,  нічні  посиденьки  з  гітарою,  наповнення  враженнями,  товариські  трапези*.
   (Під  час  цих  трапез  подумалось:  «Ну,  і  нехай  «ЛітрОб’єднання».  Випити  келих  вина  чи  чарку  чогось  міцнішого  в  компанії  приємних,  талановитих  і  розумних  людей  не  лише  радісно,  а  і  корисно!»)
       Коротка  інфа*  про    літературно-мистецький  кіш  [b]«Ріднокрай»[/b].
 [u]Учасники  і  засновники[/u]:  Основний  кістяк  «Ріднокраю»  викристалізувався  протягом  2010-2014  років  серед  відвідувачів  сайту  Євгена  Юхниці  «Клуб  Поезії».  Поети,  піснярі,  композитори,  які  намагаються  творити  в  класичній  традиції,  поступово  затоваришували,  розвіртуалились,  почали  зустрічатись  малими  групами.  В  2014  році  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  та  Микола  Серпень  ризикнули  заснувати  літературно-мистецький  кіш.  На  сьогодні  «Ріднокрай»  об’єднує  понад  сто  митців  (поетів,  музикантів,  художників)  з  різних  регіонів  України,  а  також  з  української  діаспори  в  Польщі,  Німеччині,  Італії,  Іспанії,  Португалії,  Швеції,  Канаді,  Аргентині  і  навіть  в  Китаї.
[u]  Мета:[/u]  Об’єднати  в  літературно-мистецьку  спільноту  патріотично  налаштованих  творчих  людей,  які  щиро,  справдешньо  люблять  Україну,  свій  рідний  край,  щоб  разом  пропагувати  рідне  слово,  українську  пісню,  звичаї  свого  народу  та  його  історію,  а  також  популяризувати  свою  творчість,  видавати  книжки  і  надавати  всіляку  можливу  підтримку  авторам.  А  також    співпраця  з  іншими  літературними  угрупуваннями  і  творчими  організаціями,  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори.  
   [u]Діяльність  і  досягнення:[/u]  За  час  існування  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  під  його  опікою  вийшли  в  світ  сім  колективних  збірок:  «Мотиви  ріднокраю»,  «Жити  й  мислити  українно»,  «Понад  усе  нам  Україна»,  «Опалені  рими»,  збірка  пісень  «Про  рідне  та  близьке»,  «Українська  вишиванка».  Окрім  цього  видаються  й  авторські  книжки,  газета  «Ріднокрай»  та  літературно-художній  календар  «Ріднокрай».  Ріднокраївці  приймали  участь  в  конкурсах,  фестивалях,  концертах,  презентаціях.  Відбувалися  щорічні  зібрання  в  Луцьку,  періодичні  зустрічі  в  Києві,  Ірпіні,  Лубнах,  Одесі  та  інших  куточках  України.
[u]    Де  шукати:[/u]  Автори-ріднокраївці  тусуються*  і  представляють  свою  творчість  на  сайтах  «Клуб  Поезії»,  «Поетичні  Майстерні»,    в  різних  соціальних  мережах    (найбільше  Facebook).  Пісні,  кліпи,  відеопоезія,  деякі  концерти  і  інтерв’ю    можна  знайти  на  хостингу  YouTube,  на  сайті  pisni.org.ua  та  інших  інтернет-ресурсах.  Про  «Ріднокрай»  і  окремих  його  авторів  було  вже  чимало  повідомлень  і  заміток  в  різноманітних  ЗМІ.  
[u]    Плани:[/u]  –    розширювати  рамки  свого  об’єднання,  залучаючи  до  співпраці  майстрів  всіх  видів  мистецтв,  як  образотворчих  так  і  прикладних,  що  працюють  в  патріотичному  ключі.

   3.
 Творчі  Люди  в  Україні  завжди  прагнули  об’єднання  в  мистецькі  спілки.  Говоритиму  лише  про  неформальні  й  формальні  літературні  організації  та  угрупування  україномовних  письменників.  Іноді  вони  були  невеличкі  –  всього  3-4  учасника.  А  бувало  нараховували    тисячі  мистців.  Наприклад,  Національна  Спілка  Письменників  України    в  1986  р.  мала  —  1095  авторів,  а  в  2014  –  було  вже  2110  членів  Спілки.  
 Перші  літературні  групи*  з’явились  ще  в  19  сторіччі.
   Наприклад:
[b]Пряшівська  літературна  спілка[/b]  –  (1850-1853)  (Олександр  Духнович).
[b]Руська  трійця[/b]  –  (1833-1837,  Галичина)  –  (Маркіян  Шашкевич,  Іван  Вагилевич,  Яків  Головацький,  М.  Ількевич,  М.  Кульчицький).
[b]Покутська  трійка[/b]  —  В.  Стефаник,  Лесь  Мартович,  М.  Черемшина.
[b]Молода  муза[/b]  —  Остап  Луцький,  Петро  Германський,  Богдан  Лепкий.
[b]Харківська  школа  романтиків[/b]  –  (1830-1840-ві  роки)  –  (Ізмаїл  Срезневський,  Амвросій  Метлинський,  М.  Костомаров,  Левко  Боровиковський,  Михайло  Петренко,  Опанас  Шпигоцький).

 Українське  відродження  20-х  років  XX  ст.  —  яскравий  феномен  історії  українського  народу.  Його  коріння  —  у  нетривалому,  але  важливому  періоді  відновлення  української  державності  1917-1920  pp.  Ця  доба  дала  досить  сильний  імпульс  національному  розвитку.  
   Найвідоміші  літературні  угрупування  цієї  пори:
[b]Біла  студія[/b]  –  (1918).
[b]Гарт  [/b]–  (1923-1925  рр.)  –  (Василь  Еллан-Блакитний,  Володимир  Сосюра,  Павло  Тичина,  Микола  Хвильовий,  Олександр  Довженко).
[b]Ланка  [/b]—  (1924-1926  рр.,  Київ)  –(  В.  Підмогильний,  Є.  Плужник,  Б.  Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b]  –  (Харків)  –  (Сергій  Пилипенко,  Наталя  Забіла,  Дмитро  Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b]  (Вільна  академія  пролетарської  літератури)  –  (1926-1928,  Харків)  – (М.  Хвильовий,  М.  Бажан,  О.  Довженко,  М.  Куліш,  В.  Сосюра,  П.  Тичина).
[b]Гроно  п’ятірне  [/b](Неокласики)  –  (  Київ)  –  (М.  Зеров,  П.  Филипович,  М.  Рильський,  М.  Драй-Хмара,  О.  Бургардт).
[b]Молодняк  [/b]–  (1926-1932)  –  (  С.  Воскрекасенко,  І.  Гончаренко,  Я.  Гримайло).
[b]ВУСПП[/b]  (Всеукраїнська  спілка  пролетарських  письменників)  –  (  І.  Кулик,  І.  Микитенко,  І.  Ле,  Л.  Смілянський  та  ін.).

   16  червня  —  12  серпня  1934  у  Києві  на  I  Всеукраїнському  з'їзді  радянських  письменників  утворено  Спілку  радянських  письменників  України,  як  складову  частину  Спілки  письменників  СРСР,  започаткованої  того  ж  року.
 Підставою  для  появи  Спілок  письменників  України  та  СРСР  була  постанова  ЦК  ВКП(б)  від  23  квітня  1932  «Про  перебудову  літературно-художніх  організацій».  За  цією  постановою,  ліквідовано  [b]всі[/b]  літературні  організації,  які  на  тоді  ще  існували    і  був  створений  підготовчий  комітет  для  організації  [b]єдиної[/b]  Спілки  письменників  СРСР  і  відповідні  республіканські  комітети.  Статут  СП  СРСР  зобов'язував  радянських  письменників  до  «активної  участі  в  соціалістичному  будівництві  і  [b]підпорядкування[/b]  політиці  комуністичної  партії».  (Виділено  жирним  мною).
 Московсько-радянський  тоталітарний  режим  швидко  «розібрався»  з  неофіційними  літературними  об’єднаннями  і  пильно  слідкував,  щоб  вони  більше  не  утворювались.  Навіть  в  роки  хрущовської  «відлиги»,  коли  було  реабілітовано  імена  репресованих  письменників,  привідкрито  дорогу  молодим  літературним  талантам,  започатковано  декілька  нових  підвладних  творчих  спілок  (спілка  журналістів,  спілка  кінематографістів  і  т.п.),    стали  виходити  літературні  журнали,  але  навіть  тоді  на  будь-які  неформальні  угруповання  і  далі  було  накладено  табу.    
 Проте,  спілки  україномовних  поетів  і  письменників  в  цей  час  існували  в  еміграції.  Наприклад  такі:
[b]Танк[/b]  —  (1929-1933,  Варшава)  —  (Юрій  Липа,  Євген  Маланюк,  Павло  Зайцев,  Авенір  Коломиєць,  Юрій  Косач,  Андрій  Крижанівський,  Олена  Теліга).
[b]Празька  школа[/b]  –  (Прага)  –  (О.  Ольжич,  Ю.  Дараган,  О.  Теліга,  Є.  Маланюк,  Л.  Мосендз,  О.  Лятуринська,  Н.  Лівицька-Холодна,  О.  Стефанович).  
[b]МУР[/b]  (Мистецький  український  рух)  –  (1945  р.,Німеччина)  –  (Є.  Маланюк,  У.  Самчук,  І.  Багряний,  Т.  Осьмачка,  В.  Барка,  Ю.  Косач  та  інші.
[b]Нью-Йоркська  група  поетів[/b]  –  (Нью-Йорк)  –  (Б.  Бойчук,  Б.  Рубчак,  Ю.  Тарнавський,  П.  Килина,  Е.  Андієвська,  В.  Вовк).

   В  роки  Горбачовської  «пєрєстройки»  почалася  лібералізація  суспільно-політичного  життя,  виникли  численні,  непідконтрольні  офіційній  владі  "неформальні"  організації,  політичні  партії  і  рухи.  Утворювались  і  нові  літературні  угруповання.
     Літературні  угруповання  80-90-х  років  ХХ  ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b]  (Бурлеск-Балаган-Буфонада)  –  (1985-1996)  –  (Ю.  Андрухович,  В.  Неборак,  О.  Ірванець).
[b]Пропала  грамота[/b]  –  (Ю.  Позаяк,  В.  Недоступ,  С.  Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b]  –  (1984,  Львів)  –  (І.  Лучук,  Н.  Гончар,  Р.  Садловський).
[b]Творча  асоціація    500[/b]  –  (1994,  Київ)  –  (М.  Розумний,  С.  Руденко,  Р.  Кухарчук,  В.  Квітка,  А.  Кокотюха).
[b]Червона  фіра[/b]  –  (1991,  Харків)  –  (С.  Жадан,  Р.  Мельників,  І.  Пилипчук)  -східноукраїнський  аналог  літературного  карнавалу  Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний  провулок,  8  [/b]–  (1990р.)  (В.  Борисполець,  О.  Бригинець,  В.  Жовнорук).

 В  роки  незалежності  кількість  літературних  спільнот  значно  збільшилась.  Окрім  обласних,  а  іноді  й  районних  організацій  НСПУ  та  АУП,  створювались  літературні  гуртки,  студії    і  клуби  при  кафедрах  української  літератури,  на  факультетах  філології  та  журналістики,  навіть  в  технічних  вузах,  в  школах,  при  бібліотеках  і  музеях.  Але  чимало  було  і  цілком  приватних,  позбавлених  формалізму  угруповань.  
     Наприклад:
[b]ММЮННА  ТУГА[/b]  –  (1990)  –  (Мар'яна  Савка,  Маріанна  Кіяновська,  Юлія  Міщенко,  Наталя  Сняданко,  Наталя  Томків,  Анна  Середа).
[b]Нова  дегенерація  –[/b]  (1991-1994  pp.,  Івано-Франківська  область)  (С.  Процюк,  І.  Ципердюк,  І.  Андрусяк).
[b]Нечувані[/b]  –  (1995)  –  (Олена  Галета,  Галина  Крук,  Ірина  Старовойт).
[b]Західний  вітер  [/b]–  (1992  р.  Тернопіль)  –  (В.  Махно,  Б.  Щавурський,  В.  Гайда,  Г.  Безкоровайний).
[b]Пси  святого  Юра[/b]  –  (1994-1997)  –  (Юрій  Покальчук,  Юрій  Андрухович,  Ігор  Римарук,  Василь  Герасим'юк,  В'ячеслав  Медвідь,  Віктор  Неборак,  Олександр  Ірванець).
[b]ОЧІ  [/b]–  (Орден  чину  ідіотів)  –  (1995,  Львів)  –  (Назар  Гончар,  Роман  Козицький,  Володимир  Костирко,  Андрій  Крамаренко,  Іван  Лучук,  Ігор  Драк).
 [b]АУП[/b]  (Асоціація  українських  письменників)  –  (1997).    Ідея  утворення  Асоціації  виникла  під  час  роботи  III  з’їзду  Спілки  письменників  України  в  жовтні  1996  р.  Літератори,  незгодні  з  творчими  та  організаційними  принципами  й  традиціями,  «совєцького»,  як  вони  вважали,  об’єднання  письменників,  подали  заяви  про  вихід  із  СПУ.  9  квітня  2001  р.  Асоціація  набула  статусу  Всеукраїнської  творчої  спілки.  На  сьогодні  членами  Асоціації  є  158  письменників.

 Та  справжня  лавина  українських  літературних  об’єднань  в  Україні  виникла  в  2000-2010-х  роках  з  появою  інтернету  і  соціальних  мереж.
 З’явились  численні  літературні  і  поетичні      «братства»,  «бригади»,  просто  «групи»  і  «групи  в  Фейсбуці»  (чи  в  інших  соціальних  мережах),  «гурти»,  ,  «гуртки»,  «клани»,  «клуби»,  «кола»,  «майстерні»,  «організації»,  «ордени»,  «платформи»,  «проекти»,  «простори  творчості»,  «середовища»,  «союзи»,  «спілки»,  «спільноти»,  «студії»,  «тусівки»  і  т.д.  і  т.п.
 Одні  групи  більш  чітко  формулювали  свої  завдання,  навіть  публікували  власні  творчі  маніфести,  декларації  чи  заяви.  Інші  такою  конкретизацією  не  переймалися.  
 Хтось  групується  за  віком  чи  гендерним  принципом,  хтось  утворює  земляцтва.  
 Є  досить  закриті  спільноти,  учасників  яких  цілком  влаштовує  спілкування  між  собою.  А  є  групи,  що  реалізовуються  в  зовнішньому  векторі  діяльності  –  вони  організовують  поетичні  вистави,  перформанси,  вечори.  
 Хтось  задовольняється  спокійною,  майже  родинною,    творчою  атмосферою  і  читанням  творів,  переглядом  відеороликів.  А  комусь  подобаються  бурхливі  обговорення,  дискусії,  полеміка,  дебатування,  суперечки.
 Завдяки  соціальним  мережам  в  інтернеті  людям,    котрі  мають  схильність    до  якихось  вузьких  жанрів  чи  пристрасть  до  певних  літературних  форм  стало  легше  знаходити  один  одного.
 Хтось  всіляко  випинає  свою  окремішність  і  елітарність,  а  хтось  йде  на  широкі  контакти  і  тішиться  масовим  читачем.
 Деякі  угруповання  влаштовує  віртуальне  спілкування  на  сайті.  Деякі  визнають  лише  «живі»  регулярні  зустрічі.
 Ось,  для  прикладу,  коротенький  список  деяких  сучасних  літературних  об’єднань,  які  мені  висвітились  в  пошуковику:
[b]Арт-клуб  "а  linea"[/b]  -    об'єднання  письменників,  прозаїків,  поетів,  музикантів,  художників,  фотохудожників,  акторів  театру  і  кіно,  артистів  і  людей  мистецтва.  Організатори  біля  150  заходів  в  Одесі,  серед  яких  концерти,  музично-літературні  вечори.
[b]Бабай[/b]  –  (Одеса)  –  проект  покликаний  об’єднати,  консолідувати  українську  горор-тусовку.  Він  присвячений  «темному»  мистецтву:  Жахи,  трилер,  нуар,  дарк-фентезі,  міфологія,  криваві  історії,  містика.
[b]Клуб  Поетів  Чорноморки[/b]  -  це  вільна,  незалежна  платформа  для  розвитку  молодих  одеських  авторів  і  музичних  колективів.  Дає  можливість  безкоштовно  виступати  і  слухати;  проводяться  літературно-музикальні  вечори  щомісячно.
[b]Куртуазний  матріархат[/b]–  (2012,  Київ)
[b]Літературний  КУТочок[/b]-  (Львів)
[b]Література.  RV[/b]  (Рівне)
[b]Майстерня  Маґди  Дзвін[/b]  (Львів)
[b]Мистецька  платформа  «Вулична  поезія»[/b]  -  (Київ)    -  задум  реалізовується  шляхом  безпосередньо  читань  для  перехожих.  «Вулична  поезія»  -  це  можливість  отримати  драйв,  коли  незацікавлені  перехожі  зупиняються  послухати  вас.
[b]На  горищі  [/b]–  Літературно-журналістська  студія  –  (Львів-Сихів)
[b]Обмін  речовин[/b]  –  (Тернопіль)  –  літературні  читання.  Для  кожного  заходу  шукають  десять  молодих  літераторів,  яким  є  що  прочитати  і  які  не  соромляться  своїх  робіт.
[b]Обрій  [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя  [/b]–  (Київ)  –  літературна  спільнота.  Діяльність:  вільне  спілкування,  читання  й  обговорення  творів  (власних  і  чужих),  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори  (у  тому  числі  –  благодійні).
[b]Свідки  Слова[/b]  (Київ)  –  Головна  мета  угруповання  –  мотивувати  одне  одного  до  творчості,  до  активнішої  діяльності.
[b]СВОЄ  СЛОВО[/b]  -  (Київ)  -    Літературні  творчі  вечори.  (Семінари  і  лекції,  поетичні  вистави  і  перформанси,  фільми,  ролики,  відеопоезія).  
[b]СтихіЯ[/b]  –  (Запоріжжя)  –  творче  об'єднання  для  організації  творчих  зустрічей,  літературних,  музичних  та  літературно-музичних  вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b]  -  група  у  ФБ,  присвячена  різним  жанрам  фантастики:  наукова  фантастика,  фентезі,  альтернативна  історія  чи  майбутнє,  жахи,  стімпанк  тощо,  максимально  охоплюючи  більшість  жанрів.
[b]Avant-Garde  [/b](Одеса)
[b]LITERARY  STAGE[/b]  –  (Літстейдж)  –  спільнота,  яка  має  на  меті  популяризацію  сучасної  української  літератури  будь-яких  жанрів,  збираються  раз  на  місяць  у  Музеї  шістдесятництва,  щоби  приємно  провести  час  у  творчій  атмосфері.  В  програмі  літературні  читання,  авторські  вечори,  поетичні  дуелі.
[b]Magnum  Opus  [/b](Полтава)
[b]SPATIUM  [/b]–(Львів)  -  має  на  меті  популяризацію  авторів,  які  пишуть  вільну  поезію  -  верлібри,  частково  білі  вірші.

   4.
 Об’єднання,  зріднення  людей,  гуртування  в  групи  у  всіх    можливих  варіантах  завжди  робило  Україну  і  українців  сильнішими,  і  навпаки  –    обособлення  нас  ослабляло.  Невже  ж  краще  киснути  в  своїх  розрізнених  нірках,  іноді  гризтися  через  якісь  дрібниці    і  періодично  «стукати»  один  на  одного  в  ЗМІ  і  різні  контори!
   Вважаю,  література    є  однією  з  першооснов  культури  країни,  а  культура  є  базисом,  фундаментом  формування    життя  держави.  І  то,  мабуть,  добре,  що  держава  зовсім  не    втручається  в  діяльність  творчих  спілок.  Добре,  що  ще  знаходяться  справжні  меценати,  які  добровільно,  безкорисливо  надають  фінансову  і  організаційну  допомогу  в  підтримці  Української  Культури.
 Постійними  і  наразі  єдиними  меценатами  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  є  Микола  Серпень  та  Віталій  Назарук.  Дай  їм,  Боже,  здоров’я!
На  завершення  наведу  рядки  з  вірша  Віталія  Назарука  «Земле  виший  нам  долю»:
 [i]…Але  воскресала  доля  України,
 Як  за  руки  бралися  брати.
 Заживали  рани,  зникли  десь  руїни
 І  цвіли  посаджені  сади.[/i]

Нехай  же  цвітуть  наші  посаджені  і  створені  поетичним  пером  сади!  

----------
*  Пафос  —  почуття  особливого  піднесення,  великого  захоплення.  Під  цим  словом  часто  розуміють  награність.  Насправді  в  перекладі  з  грецького  páthos  означає  «пристрасть».  Пафос  —  це  душевний  підйом,  наснага.  У  літературних  творах  цей  термін  позначає  вищу  емоційну  точку,  досягнуту  героями  і  яка  знайшла  відгук  у  серцях  читачів.
*  Трапеза  -  це  не  просто  обід  або  вечеря,  не  лише  прийняття  їжі  і  пиття,  це  спілкування  з  однодумцями  (чи  одновірцями),  всією  сім'єю  або  братією.  
*  Тусуватися,  тусувати  або  тусити  –  (сленгове)  -  проводити  час  з  іншими  людьми  у  спілкуванні  чи  розвагах,  соціалізуватися.
*  Інфа  –  скорочений  сленговий  варіант  слова  “інформація”.
*  Літературні  групи  –  В  цій  своїй  замітці  згадав  далеко  не  всі  теперішні  і  ті,  що  існували  колись  літературні  об’єднання,  а  лише  ті,  які  легко  відшукалися  мені  в  інтернеті.
--------------

             Віктор  Охріменко

         01.08.2019
На  фото  учасники  п’ятого  щорічного  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  в  Луцьку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 23.09.2019

Ірина Кохан

Степ

Отут  і  спочину:
на  лоні  древніх  степів,
порослих  казками  і  ковилою,
вдихаючи  небо  усе,  аж
до  останньої  краплі
(воно  ж  бо  не  раз  ще  відродиться).
Хвилі  все  котяться  й  котяться
морем  духмяних  трав
і  лоскочуть  думки.
А  довкруж  деревій,  деревій,  деревій
і  пахучий  такий,
і  такий  довговічний
білим  квасом  напоює  спраглість  очей,
мов  холодний  пломбір  на  вустах  дитинства.
Степ  живий...
Набагато  живіший,  ніж
офісні  джунглі  міст,
втоптані  в  бетон.
Степу  ганглії  тягнуться
від  Потопу
й  до  нових
пришесть...
Як  волошки  співають
свої  сині  пісні!
А  їх  слухає  вічність.
І  я.
Розтинаючи  хвилі,  
ідуть  степом  деревляни
з  Іскоростеня  до...
сиплють  з  мішків
густо-густо
гарячі  родзинки  цмину,
жовті.
І  сміються
аж  степ  затихає.
Чутно  дихання  їхнє...
Спочину  отут.
Щастям  повниться  серце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 20.06.2019

Ірина Кохан

Завойована

Натщесерце  сонячний  фреш:
Завойована  теплим  літом.
Мені  небо,  аби  без  меж,  
Щоб,  мов  сокіл,  увись  летіти,  

Цілувати  крони  дерев,  
Я  вам  вдячна,  мої  зелені!
Ліс  гривастий,  неначе  лев,  
Прохолоду  сипне  у  жмені.

І  дитинного  щастя  клич
Проведе  по  верткій  стежині,  
Тій,  що  в'ється,  мов  круч-панич,  
У  шумливі  гаї  пташині.

Розливається  м'ятна  кров
По  пульсуючих  венах  літа,  
І  ромашки  очима  сов
Задивляються  в  розкіш  світу.

Невагома,  легка,  мов  пух,  
Поринаю  у  пряні  трави,  
Спів  Дажбогів  ловлю  на  слух,  
Граю  в  піжмурки  із  вітрами.

У  полоні  оцих  красот
Від  розквітлості  мружу  очі.
Літо  шле  пелюстковий  код:
Завойована  остаточно....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 20.06.2019

Lana P.

ЗАТИШШЯ…

Затишшя  у  веселковій  оправі.
Світліють  в  небі  хмари  кучеряві  —
Відстугоніла  грому  булава,
Краплинки  срібні  струшує  трава

Під  вітровієве  легке  сопіння
У  перших  сонцерозсипах  проміння,
Омитий  обрій  проливним  дощем,
Навіює  тепло,  пікантний  щем. 

Опісля  грозова  озонна  свіжість  —
Мрійливості  потік,  як  Ваша  ніжність.
Як  солодко  у  цей  вечірній  час  —
Усе  частіше  згадую  про  Вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839245
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 20.06.2019

Олекса Удайко

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019

Віталій Назарук

ТАКИЙ Я

У  мене  тата  руки,
Дідусин  в  мене  розум,
Матусина  наука  -
Бубусина  душа.
Це  маю  я  від  роду,
Без  них  мені  не  жити.
Я  можу  тут  напитись  
Води  із  джерела.
І  бережу  щоденно
Святиню  свого  роду.
Молюся  до  ікони,
Що  у  кутку  стоїть.
Дуже  пишаюсь  сином,
Оберігаю  внуків.
Саме  для  цього  в  світі,
Я  маю  право  жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839443
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019

Олександр ПЕЧОРА

Балада про діда Гната

Ще  Сула  не  розтала,
а  душа  –  відліта...
Діда  Гната  не  стало.
А  прожив  він  до  ста.

Нелегкими  шляхами
між  вітрами  ходив.
А  село  було  –  храмом.
Щедро  долі  годив.

Від  Дніпра  і  до  Праги
шлях  проліг  бойовий.
За  відвагу  мав  шану.
Вік  –  в  колгоспі  робив.

Факт:  єфрейтор  Муравський
з  фронту  скарбу  узяв  –
для  рубанків-струганків
півмішка  залізяк.

Бо  добавити  віку
вмів  оселям  усім.
Півсела  його  вікон
й  досі  дивляться  в  світ!

Мав  небесну  іскринку  –
вправно  столярував.
До  сторіччя  він  скрипку
для  душі  змайстрував!

Гнат  не  ойкав  ніколи.
Хоч  жилось  –  не  меди.
Півжиття  порав  бджоли,  –
мед  водився  завжди.

Мо’,  й  тому  в  нього  стільки
не  було  болячок?
Раз  –  боліла  печінка.
Раз  –  у  ногу  гвіздок.

І  було  –  подивуйся:
скрипку  візьме  мастак,
підфрантить  сиві  вуса
та  як  вдарить  гопак!

Не  втече,  було,  тісто,
коли  хліби  пече.
Смачно  вмів  попоїсти.
Мав  і  міру,  і  честь.

І  попоратись  впору
дід  проворний  встигав.
А  як  внуки  до  двору,  –
ввесь  куток  не  вгавав!

Кожна  зморшка  світилась
життєдайним  добром.
Йому  б  жити  годилось!..
І  ціни  б  не  було.

Рідко  дід  був  у  місті.
В  неба  ради  питав.
«Сільські  вісті»  провісні
здавнелезна  читав.

Не  ганявся  за  возом.
Власні  погляди  мав.
Спершу  голос  Морозу
на  підтримку  віддав...

–  Бандюковичу  –  дулю.
Ну  вже  й  ірод  крутий!
Вірю  Ющенку,  Юлі.
Треба  їм  помогти.

Як  було  б  усім  паші,  –
не  ревіли  б  воли.
Дуже  радий,  що  наші
врешті  перемогли!

Та  якби  ж  не  мішали...
Скакунів  запрягли,  –  
ради  слави  держави
багатезно  б  змогли!

На  омріяне  жито,
теплий  вітре,  повій.
Як  же  хочу  пожити
я  при  владі  новій!

Повесні  буде  літо
і  трава  в  молоці.
Будуть  в  пахощах  мліти
мальовничі  Хитці.

От  би  вулики  власні
доробити  в  момент.
Приїжджайте  на  Спаса,  –
буде  сонячний  мед!

Діда  Гната  не  стало.
Світла  пам’ять  жива.
Від  причілка  до  ставу
зеленіє  трава...

Вітер  хвірткою  скрипне,  –
в  путь  новий  вируша.
Озивається  скрипка,
мов  нетлінна  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834981
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019

Надясемена

Я не сказав

Росою  вмитий  юності  світанок
У  джунглях  міста  сниться  котрий  рік,  
Причарувала  посмішка  весняна,  
Я  всі  слова  згубив  був  як  на  гріх.  
Я  не  сказав  про  саме  важливіше,  
Що  у  житті  єдине  має  сенс,  
А  серце  билось  птахою  у  тиші,  
Чекало  серце  літа  і  чудес.  
Такого  літа,  щоб  за  дальні  далі
Стелились  нам  покоси  із  шовків,  
Але  чекав  мій  потяг  на  вокзалі,  
Всміхалась  ти,  я  не  знаходив  слів...  
Тепер  лиш  сни  у  відблисках  неону,  
У  них  із  нами  літо  назавжди,  
Та  до  того  ранкового  перону,  
Не  йдуть  чомусь  примхливі  поїзди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831462
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Касьян Благоєв

Журавлі печалей наших…

                                                 «краще  синиця  в  руці…»

А  мова  не  про  те,  щоб  журавлів  ловити  –  
Для  крил  моїх  занадто  вже  високі  небеса,  
Та  й  з  рук  давно  втекли  малих  надій  синиці  
(Хоч  диво:  мрійниці-душі  ще  сняться  чудеса!);  

І  не  про  те  вони  –  слова  мої  безкрилі  –    
Щоб  поміж  справ  і  суєти  встигати  за  усім:
Лише  б  у  хвилях  днів  не  впали  їх  вітрила  –
Вустами  не  злукавити  і  серцем-днем  своїм.  

Та  й  то  вже  не  печаль,  щоб  чути  голос  висі!  –
Багато  виростив  наш  час  глашатаїв  небес  –  
Лиш  друзів  біль  і  сум  відчути  духом  чистим.
Любити,  втішити  когось,  допоки  ти  не  щез.

Що  ж,  хай  нам  все  й  давно  порахував  Всевишній,  
Тож  мова  не  про  те  з  благань,  як  вимолити  час,
Нехай  і  в  решту  днів  дасть  сил  добро  творити  –
Бо  тут  за  що  любитимуть  і  чим  згадають  нас?

Живімо  так,  щоби  серцям  жаліть  не  довелось:
«О,  як  гірчив  тут  кожен  день  без  іншого  когось!»
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831390
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Виктория - Р

Март дождями пьяный

Март  дождями  пьяный

Март  дождями  пьяный,
Не  видать  просвета...
Вдоль  дорог  каштаны,
Ждут  уныло  лета.

А  дождинки  густо,
Ручейком  да  в  лужи.
Ветер  песней  грустной,
Неустанно  тужит.

Взбудоражил  клёны,
Из  дождя  завеса...
Спрятались  вороны,
На  опушке  леса.

Ждать  тепла  в  апреле,
Грянул  пуще  гром...
И  не  слышно  трелей,
В  небе  голубом.
22  03  2019  г  
Виктория  Р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831385
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням тим живу ( слова до пісні)

Холодна  ніч  вуалью  все  покрила
І  навіть  зорі  спати  уляглись.
Вона  весну  у  гості  запросила,
Щоб  все  цвіло  довкола,  як  колись.

Верба  розкішні  віти  нахилила
І  викинула  свій  махровий  цвіт.
Берізка  на  траву  сльозу  зронила
І  ліс  прибрався  в  диво  -  первоцвіт.

І  ось  весна  почула  те  прохання,
Торкнулась  ніжністю  своїх  прикрас.
Теплом  зігрілось  у  душі  кохання
І  зародились  почуття  у  нас.

Цілунок  твій  ще  й  досі  пам'ятаю,
Додому  вже  вернулись  журавлі.
Вони  теплом  зігріті  свого  краю,
Торкаючись  до  рідної  землі.

А  я  в  твоїх  обіймах  потопала,
Як  та  весна  купалася  в  цвіту́.
Тебе  одного  любий  я  кохала
І  до  сих  пір  коханням  тим  живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831339
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Леся Утриско

Напитися ласки

Хочу,  мамо,  напитися  ласки  твоєї  до  дна,
Тільки  нині,  бо  завтра  вже  пізно  -  бо  завтра  вже  осінь,
На  дорозі  чекатимеш  сина  самотньо...  одна,
Змерзнуть  сльози,  пролиті  в  небесну  засмучену  просинь.  

Міцно,  мамо,  мене  обійми  -  не  пускай,  не  пускай...
Сивина  чом  покрила,  ще  вчора,  чорнезніі  коси?
Обійми!  Птахом  линуть  слова  у  Господній  вже  Рай,  
І  залита  стежина  до  хати  сльозами,  що  роси.  

Не  торкнуся  матусю  вже  більше  твойого  лиця,
Смерть  -  війна  розпустила  і  крила,  і  жало  осине,  
Так  коротке  життя  вже  добігло  до  свого  кінця  -  
Я  ж  так  жити  хотів,  та  життя  нині  в  вічності  лине.

(С)  Леся  Утриско

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831403
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Серго Сокольник

ПРОБАЧТЕ НАС

Пробачте  нас,  старіючі  батьки.
Ми,  ваші  діти,  долі  пішаки,
Мандруємо  осточортілим  світом.
Це  є  життя,  і  правди  ніде  діти...
...а  вам  завжди  чекається  на  нас.
І  плине  час...
Судомить  світ  у  катаклізмі  часу.  
Та  ваш  вогонь,  надійний  і  незгасний-
Дороговказ...
...нараз
Намиста  долі  випаде  перлина
І  щось  у  світі  зміниться  незмінне...
...у  вирій  лине
Лелечий  клин.  У  ньому  вільне  місце
Поповнене,  хоч  лемент  у  колисці
Нагадує  незмінності  життя...
...і  каяття,
Що  ми  перед  батьками  завинили,
І  не  завжди  увагу  приділили
До  побажань  побачити  ще  раз...
...та  вийшов  час.
І  отчі  стіни  холодом  зустріли.
І  ми  самі  однині  постаріли.
Пробачте  нас...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119040110057  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831369
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Ганна Верес

Весна

Утекла-забігла  десь  зима,
Прихопивши  із  собою  втому,
Забуяв-заквітував  розмай…
Журавлі  верталися  додому.

На  крилі  тепло  вони  несли,
Щоб  зігріти  ним  людей  і  землю,
Цих  крилатих  вісників  весни
Зачекались  ріки  і  озера.

Коси  заплела  уже    верба,
Ноги  підмочили  верболози,
В  мареві  сховалася  журба,
І  труснули  небо  перші  грози.

Піснею  пташиною    гаї
Смакували  звечора  й  до  рання,
А  внизу  барвінок  голубів
У  ранкових  росяних  коралах.

Сонечко  заграло  на  струні,
Розливало  світло  з  небокраю,
Лебединий  ключ  вгорі  дзвенів,
Землю  поєднав  з  небесним  раєм.
4.11.2015.

Ганна  Верес  Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831360
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Віталій Назарук

БУДЬТЕ ЗАВЖДИ МОЛОДОЮ

Не  старієте,  мамо,
Хоч  вже  біле  волосся,  
Це  біліє  Ваш  вельон,
Це  біліє  Ваш  вельон,
Чи  мені  так  здалося…
     
Приспів:
Ваші  роки,  мов  вишні,
Зацвіли  навесні.
Теплота  нам  зародить
Урожаєм  рясним.
Бо  у  серденьку  Вашім,
Збереглась  доброта.
Хоч  летять  в  світ  далекий,
Ваші,  мамо,  літа.

Споришеві  стежини,
Вам  лягають  під  ноги.
Ваші  тягнуться  руки,  
Ваші  тягнуться  руки,
У  молитві  до  Бога.

Приспів.

Щоб  будили  Вас    зранку,
Солов’я  ніжні  звуки.
Ще  живіть  нам,  матусю,
Ще  живіть  нам,  матусю,
Одружіть  ще  онуків.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831421
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019

Віталій Назарук

БАЗАЛЬТОВЕ ОЗЕРО

Поміж  скал  діамантове  озеро,
Заховало  в  базальті  красу.
Тут  проміння  виблискує  золотом,
Вітри  музику  тиху  несуть.
В  любу  пору,  тут  казка  малюється,
Пахне  хвоя  коли  тишина.
Кожен  вечір  картина  гаптується,
У  той  час,  як  приходить  весна.

Приспів:
Подивитись  на  диво  Полісся,
Знов  з  тобою  приїдем  сюди…
Бо  тут  ми  залишили,  як  згадку
На  «Парнасі»  сердечні  сліди.


Тут  колись  ми  зустрілись  уперше,
Захід  сонця  дивився  на  нас.
Острівець,  як  осідланий  вершник,
Кликав  ,  наче  просив  на  Парнас.
В  нас  ці  миті  лишились  назавжди,
Ми  вдивлялись  в  вечірню  красу.
Коли  вітер  на  хвилях  загравши,
Одягнув  густі  трави  в  росу.

Приспів:
Подивитись  на  диво  Полісся,
Знов  з  тобою  приїдем  сюди…
Бо  тут  ми  залишили,  як  згадку
На  «Парнасі»  сердечні  сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831158
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 01.04.2019

Олекса Удайко

КАПЗДЕЦЬ або ДЕНЬ СМІХУ

               Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У  всі  віки  царі  і  фараони
Смішили  воїнів,  на  прю  йдучи,
І  полководці  славні  і  Нерони
Свої  діяння  красили,  хто  чим…

Минулося…Та  звички  не  змінились,
Не  в  моді  честь  і  сонцеликий  Ра.
Гендлюють  дивовижею  у  милість  –
Така  в  вельмож  лукава  й  ница  гра!  

Один  годує  нас  нештепним  миром,
Країні  радить  шлунком  відпочить,
Як  та  ворона,  що  хвалилась  сиром
Й  хотіла  лиса  начисто  “відбрить”…  

І  присипа́ли  всіх  дешевим  словом,
Сміючись  з  ошелешених  невдах…

І  мали  успіх  раритетні  лови,  
В  ком  коміки  зірвали  кволий  дах.  

Тепер  День  сміху  –  то  державне  свято.  
Встановить  нам  “народний  прєзідєнт”!
Від  сміху  животи  в  нас  перетято  –
Який  в  суспільстві  буде  прецедент?!

Тож  п'ятирічку  будемо  сміятись
Й  здивуєм  гомеричним  сміхом  світ,
Покінчимо  назавше  з  сумом  клятим,
Прикрасимо  життя  в  садовий  квіт…

Та  дехто  з  нас  всміхнеться  лиш  крізь  сльози,
Бо  прийде  той  обіцяний  “капздець”…
І  буде  нас  від  сорому  морозить,
Пекучий  біль  зрабованих  сердець!

Капець  –  пророкам  і  капець  –  державі,  
Цнотливим  почуттям  раба  –  капець
Капець      гаранту-глузду,  як  Вараві,
Разом  з  Христом  розп’ятому  …  

Ка-бздець![/color][/b]

1.04.2019[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019

Ганна Верес

Вітрам навстріч

Я  всього  досягла  сама,
Хоч  були  поряд  інші  плечі.
І  життя  не  пройшло  дарма:
Рідні  поряд  і  сміх  малечі.
Все  було:  і  тривоги,  й  сни,
І  кохання  безсонні  ночі,
Й  щастя  усмішка,  і  весни,
І  сльозинки  сріблили  очі.

Йшла,  тамуючи  часто  біль,
Щоб  ніхто  не  міг  здогадатись,
І  наказувала  собі,
Що  біді  не  повинна  здатись.
Так  і  йду  всім  вітрам  навстріч,
Вони  й  досі  дмуть  без  упину,
Не  збагну  лиш  одну  я  річ:
Коли  ж  будуть  мені  у  спину?
22.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826381
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019

Ганна Верес

Зимонька-зима

На  крилах  білих  рано  прилетіла
У  цьому  році  зимонька-зима,
Стежки  сніжком  веселим  затрусила,
І  віяла  вона  ним,  і  вертіла…
Назвали  її  дивом  не  дарма.

Укривши  землю  білою  габою,
Морози  запросила  і  вітри,
Шибки  розмалювала  із  любов’ю,
І  врешті,  задоволена  собою,
Каталась  на  санчатах  із  гори.
12.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818025
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018

I.Teрен

Оказії та колізії самвидаву

                               [i]  «  Рукописи  не  горять»  [/i]
                                                                                         Воланд
Часу  не  гаю  на  дебати,  
аби  укоськати  рідню.  
Літературні  ати-бати
ведуть  ефірні  окупанти.  
А  я  дратую  кацапню.  

Оказій  море.  Та  не  знаю,
на  що  воно  мені  здалось?  
Ачей  пора  уже  до  раю,  
де  і  не  ангели  прощають,  
що  номінований  за  щось.

Усе,  що  маю  за  душею,
заповідаю  піснярам.  
Хоча  за  пам'яті  моєї
усі    оплачені  орфеї
уже  озвучують  байрам.  

Немає  лементу  навколо  
самоневиданих  томів.  
Зате  цінують  нині  соло
усіх  допущених  у  коло
самореклами  холуїв.  

І  тиражують  фоліанти,
мішками  книги  видають...  
І  що?  Яка  у  цьому  суть?  
За  що  ображені  таланти
«міжусобойчики»  ведуть?  

Усю  суху  макулатуру
і  рукопис  газетяра
чекають  печі  на  ура.  
А  самовидана    халтура
і  нео-нелітература
димить  і  тліє,  бо  –  сира.  

Каміни  –  наші  опоненти,
оцінка  праці  і  надій.  

Палають  оди  і  сонети
у  «далі  моря  голубій».  

А  що  удієш,  як  поети
ще  вірять  місії  своїй?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817112
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018

Ганна Верес

Відголосила осінь

Відголосила  осінь  журавлями,
Відплакала  притомленим  дощем,
Брела  тепер  зчорнілими  полями,
Несла  в  собі  невимовлений  щем
За  золотом,  що  втратила  назавжди,
За  квітами,  котрі  здолав    мороз,
За  маревом,  що  в  пам’яті,  як  завше,
Диміло  тут  після  осінніх  гроз.
Калюжами  в  коротких  чоботятах
Ішла  вона  навстріч  сестрі-зимі,
Й  ховали  діти  змерзлі  рученята
Та  мріяли,  щоб  сніг  усе  замів.
30.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817150
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018

Ганна Верес

А ми зустрілись невипадково

А    ми    зустрілись  
  невипадково,
І    наша    зустріч  
 була    знакова    –
Усім    здалося,
    і    перехожим,
Що    ми    з    тобою
 аж    надто    схожі…
Усім    здалося,  
  що    ми      є    пара,
Але    я    щастя  
 своє    проспала…
А    як    настала
  пора    осіння,
І    залунали    
пісні    весільні,
Ти    для    почину
 пішов    до    війська…
А    я    ж…    нічия  
  була    невістка.
У    серці    в    мене  
щось    обірвалось.
Коханням    першим  
 те    щось    назвалось.
Чеканням    вбита,  
  листів    не    мала,
І    що    робити    –  
 сама    не      знала.
Вже    пролетіла    
і    друга    осінь,
А    я    чекала    
на      тебе    й    досі.
Та    раптом        рідним    –
  таємна    звістка,
Щоб    вони    стріли
   сина    й…  невістку…
Ой    доле,    доле,  
  чому    мовчала?
Може    не    так  
  я    його    стрічала?..
Адже    не    тільки  
  були    ми    друзі,
Коли    ще    квіти
    рвали    у    лузі.
І    все    ж    кохати  
  не    перестану,
Лише    для    нього  
 зорею    стану…
5.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817241
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018

Віталій Назарук

КВІТИ КОХАНІЙ

І  ось  межа…Гірчить  тодішній  солод.
Недавно  ще  я  пив  із  вуст  меди.
А  зараз  плечі  огортає  холод,
Тепер  цей  холод  буде  назавжди.

І  щоб  зігрітись,  я  знайшов  лавчину,
Бо  серце  промовляло:  «  Жди,  прийде!».
Тут  під  вербою  трішки  відпочину,
Допоки  знову  сонце  не  зійде.

Як  на  цій  лавці  хочеться  сидіти,
Лавчина,  що  на  двох  в  одній  судьбі.
Не  дочекався  і  залишив  квіти  –
Це  квіти,  що  назначені    тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817276
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018

Lana P.

НЕ СНІГ

Не  сніг  замів  стежки  між  нами
І  не  вчорашній  листопад,
Зима  влетіла  табунами
Гусей  заморських  до  левад.

Кружляло  пір’я  чисто  біле,
Порозліталося,  пухке.
Додолу  падало  несміло  —
І  ненадійне,  і  крихке.

Розтануло  так  швидкоплинно.
Невже  був  сон?  Самообман?
Земля  журилася  полинно.
Між  нами  простір  вкрив  туман.
 21/11/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814801
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018

Ганна Верес

Не одна згорить іще свіча

Не  дна  вже  сотня  в  небо  піднялась
За  землю  рідну  –  неньку  Україну,
Щоб  віковічна  мрія  всіх  збулась
І  не  жили  би  більше  на  колінах.

Із  волею  народ  щоб  повінчавсь
І  не  на  день  чи  два  –  уже  навіки,
Хоч  не  одна  згорить  іще  свіча
Й  юнак  завчасно  стане  чоловіком,
Щоб  Україна  врешті  відбулась
Як  незалежна  правова  держава,
Не  втрапила  аби  вона  в  колапс,
І  землю  рідну  діти  не  лишали.

Тих  жертвами  не  варто  називать,
Хто  є  герої  –  вибір  їх  свідомий,
І  зброя  їхня  –  не  палкі  слова,
А  дії  з  допомогою  фантомів.
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814677
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018

Ганна Верес

Коса війни

Здавалося,  що  війни  тільки  десь
Руйнують  мир  –  на  інших  континентах.
Не  знали,  що  війна  до  нас  іде…
І  ось  прийшла.  В  Донбас.  Одномоментно.

Горить-кипить  вже  п’ятий  рік  земля,
Від  ран,  думок  і  болю  стогнуть  люди.
Нам  привели  її  «брати»,    «свої»,  з  Кремля,
З  минувшини-совка  прийшли  приблуди.

Горить  Донбас  у  полум’ї  війни,
Й  нема,  здається,  ні  кінця,  ні  краю.
Немов  комахи,  люди  без  вини
То  нагло  гинуть,  то  з  гнізда  тікають.

Донбас  горить  удень  і  уночі
І  димом  чорним  упилось  півсвіту,
Рахунки  йдуть  тепер  на  тисячі,
Та  нашого  лягло  найбільше  цвіту.

Коса  війни  ця  косить  невпопад.
Їй  все  одно:  свої,  чужі  чи  наші,
Не  матиме  рятунку  і  хабад,
Порве  на  шмаття  напівдику  Рашу.
14.11.  2018.



Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814067
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

I.Teрен

Перший сніг

Ронить  ніч  невидимі  узори  
на  поля,  і  луки,  і  гаї.  
Я  –  не  я,  коли  у  ранню  пору
не  помічу  пайзлики  її.

Он-де  пух  перини  на  ялині,  
у  фаті  –  калина  до    вінця.  
А  чого  вартує  синій  іній
на  сувої  хвої  ялівця?  

Все  укрите  білою  габою,  
тогою  нічної  пелени.  
Небеса  любуються  собою,  
падаючи  млою  на  лани.

Час  гуляти  перекотиполю.  
Посивілі  квіти  на  межі
облетіли  як  пелюстки  болю
на  скляні  прозорі  вітражі.  

Вітер  дує  на  холодну  воду
і  не  розуміє  ще,  чому
та  війнула  кригою  йому.  

Уміщають  пайзлики  городу
гай,  і  поле,  і,  до    ночі  горду,  
сепією  виткану,  зиму.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814062
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Амадей

Отак старому (з гумором)

Іде  така  гарненька  молодичка,
І  форми  гарні,  й  ростом  невеличка,
Й  хвилює  серце  почуття  п"янке,
Йому  ж  цікаво  личенько  яке.

Вона  іде,  сміється  дзвінко,
Янгол  в  плоті,  красуня-жінка,
Ще  й  стегнами  виляє  апетитно,
Щаслива  йде  з  побачення,-  це  ж  видно.

А  він  за  нею  ноги  ледь  волочить,
А  спереду  побачить  таки  ж  хоче,
Й  штани  спадають    в  нього,  як  на  гріх,
Й  сопе,  немов  старий  ковальський  міх.

Відчув,  догнати  силоньки  немає,
Іде  й  під  ніс  тихенько  промовляє,
Притормози  хоч  трошки,  прошу  люба,
Бо  поки  дожену,-то  вріжу  дуба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812560
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Валя Савелюк

НЕПОТРІБ-НІ

нас  багато…
якби  не  так  –
то  і  вас  було  б  мало:
ми  здаємося  вам  непотрібом,
як  листя  опале

але

ми  потрібні,
аби
не  загинули  ваші  корені
від  морозів  і  лютої  пагуби  
цієї  зими

ви  і  ми  –
покоління  за  покоління-ми

16.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814052
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Леся Утриско

У чім твій гріх

Вдивляюсь  в  очі:  -  Мамо,  мамо
Чужа...  та  жалю  повний  міх,
Чого  життя  у  тебе  вкрали?
У  чім,  рідненька,  маєш  гріх?  
Тебе  б  сьогодні  милувати,
Аби  відчула  смак  життя
І  колисати...  колисати,
Як  те,  маленьке  немовля.
Віджито  стільки,  скільки  праці,
Та  скільки  смутку  на  лиці,
Життя  твоє  пройшло  на  грядці,
Та  тихо  сплило  по  ріці.
Це  все  матусю,  що  зосталось:
Шматок  ряднини  та  часник,
Коли  ж  такого  дочекалась,  
Нехай  би  світ  фальшивий  зник.
О,  Боже,  скільки  їх,  таких,
Без  кусня  хліба,  без  води...
Спивають  чашу  днів  гірких  -
Охорони  їх  від  біди.  
У  чім,  скажи,  їх,  Боже,  гріх?  
За  що  ж  бо  їм  така  провина?
Дай  же  на  старості  потіх  -
Дай,  Боже,  їм  погожу  днину...

(С)  Леся  Утриско

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814017
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Тетяна Луківська

У крихтах літа…

Переступила  з  літа  в  осінь,
Перегорнула  календар.
Але  ж  яка  небесна  просинь
Ще  виграє  з-за  сірих  хмар!
Впиралось  літо,  шелестіло
Вітрами  теплими  впритул.
І  золотіти  не  хотіло,
І  не  кришило  палітур.
Щебече  птаство  лунко  в  парі,
Сади  у  яблуках    цвітуть.
А  дощ  завис  в  осінній    хмарі,
Здається,  краплі...  переждуть.
І  айстри...кольорами  грають,
Висвічують  уклінно    цвіт.
Сягає  літо  небокраю  -
Росою  скрапує  із  віт.
Осіння  днино,  не  тривожся,
Що  літу  плещемо  віват!  
Не  визначаєм  переможця,
Лише    радіємо,  що  так.
Так  літо  днює,  попри  осінь
І  забарилось  не  на  жарт.
А  соняшник    проміння  й    досі
Збирає  із  небесних  кварт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807416
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 16.11.2018

Ганна Верес

Ми навіть мертві не здаємо волі

Зі  сходу  знов  тривожна  новина

Й  рясніє  небо  душами  убитих…

Кипить  Донбас…  Йде  5-ий  рік  війна

І  забирає  тих,  що  мають  жити.


Кричить  земля  і  мліють  матері:

Одна  –  стрічає,  інші  –  проводжають…

Впилось  печаллю  сонце  угорі  –

Навіть  його  статистика  вражає.


Допоки  ж  буде  Каїна  рука

Творить  свою  підступну  чорну  справу?

Чи  доля  українців  є  така:

За  волю  умирать  в  обіймах  слави?


Омита  кровію  не  одного  з  століть

Вона  таки  край  покладе  сваволі!

Запам’ятати  мають  москалі:

Ми  навіть  мертві  не  здаємо  волі!
11.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Крилата (Любов Пікас)

ХЛІБЧИК

СЦЕНАРІЙ  СВЯТА  «ХЛІБЧИК»  (для  дітей)

РОЛІ:
Зернятка
Тракторист
Сонце
Дощ
Комбайнер
Пекар
Продавець
Вантажівка
Калач
Дівчинка  1,  дівчинка  2
Хлопчик  1,  хлопчик  2
Автори  (4)
Автівка  для  перевезення  продуктів  харчування

ЗЕРНЯТКА
Хто  ми  є  такі?  Зернята.
Хочемо  у  ґрунт  стрибати,
Проростати  з  нього  сміло,
До  небес  тягнути  тіло.

Наша  ціль  –  хліби  родити,  
Людям  віддано  служити.
Землю  виоріть  мигцем,
Нас  туди  пустіть  бігцем.

ТРАКТОРИСТ
Заведу  я  трактор    свій.
Розімну  землі    сувій.
Пухом  стане  ґрунт  твердий.
Відвезу  вас  я  туди.  

І  сівалкою      посію
Це  робити  добре  вмію.
Сонце  грітиме  вам  груди,
А  поїти  дощик  буде.

АВТОР
Так  зробив  він,  як  намріяв,
Зернята  у  ґрунт  посіяв
Стали  ті  іти  у  ріст.
Наставляти  сонцю  хвіст.

СОНЦЕ
Я  ж  бо  миле  і    кругленьке,
Жовте,  лагідне,      тепленьке.
Ґрунт  зігрію  я    промінням,
Вистачить  мені  уміння.

ДОЩ
Я  кидатиму  краплини
На  засохлі  грудки  глини.
Вдосталь  їх  у  ґрунт  наллю,
Вас,  зернятка,      напою.

АВТОР  1
Стали  зерна  проростати.
Колосками  виростати..
Серпень.  Виросли.  Межа.  
Час  збирати  урожай.

КОМБАЙНЕР
Заведу  комбайн  уранці.
Закручу  в  шаленім    танці.
Справиться  він,  не  лінивий,  
Прибере  колосся    з  ниви.

АВТОР  2
Взявся  той  до  праці  сміло.
Урожай  зібрав  уміло.
Зернята  звільнив  від  трухи,  
Знає  всі  потрібні  рухи.

ВАНТАЖІВКА
Я  автівка  є  вантажна.
Дуже  вже  особа  важна!
Кузов,  що  у  мене  ззаду,
Підставляю  зерно-паду.

Навантажені  зернини
Я  вожу  на  млин  щоднини.
Змелють  їх,  займуться  цим,
Зроблять  борошном  пухким.

У  мішки  позасипають,
Отвори  позашивають.
В  магазини  повезуть.
Чи  в  пекарні  віддадуть.

ПЕКАР
Руки  з  милом  гарно  вмию.  
Пекар  я,  люблю  пекти  я.
Дам  до  борошна  водиці,  
Сіль,  яйце  і  паляниці
Виліплю,  хлібець,  булчата.
Будуть  хлопці  та  дівчата,  
Як  спечу  в  печі  їх,  їсти.
Вироблю  ще    й  здобне  тісто.
Печиво  спечу,  тортище.
Хай  співає    животище!

АВТІВКА
Не  лошак  я,    не  полівка.
Мчу  я  швидко.  Я  –  автівка.
Як  уп’юся  я  бензином,  
В  продуктові  магазини,
У  кафе  і  ресторани
Булки,  хліб  і    круасани,
Тістечка,  торти    і  кекси
Для  Петра  везу  й  Олекси.

ПРОДАВЕЦЬ
Я  працюю  в  магазині,
Ґазді  хліб  продам,    ґаздині  –  
Запашистий  і  м’якенький.
Для  синочка,  тата,  неньки,  
Для  бабусі,  дідуся,
Щоб  родина  їла  вся.  

ДІВЧИНКА  1
Називаюсь  я    Оксана.
Хліб  люблю  і  круасани
З    кремом,  маком  і  варенням
Їм  зі  смаком  і  натхненням.

ДІВЧИНКА  2
Називаюсь  я  Надія.  
Я  люблю  печення  «Мрія».
Хрумаю  його  і    чаєм
Чи  компотом  запиваю.

ХЛОПЧИК  1
Називаюсь  я  Ярема.
Я  люблю  торти  із  кремом.
Два  шматки  з’їдаю  зразу,  
Маю  силу  я  у  м’язах.

ХЛОПЧИК  2
Пряники  люблю  я  дуже.
Їм  у  спеку  їх  і  в  стужу.  
Запиваю    молоком.
Витираюсь  кулаком.

КАЛАЧ
Я  калач,  мене  багато.
На  столах  у  домі  в  свято.
На  весіллі  і  у  Пасху
Виявляю  людям  ласку.
Бути  пишним  –  моє  гасло.
Яйця  в  мені,  цукор,  масло,
Ви  мене  печіть,  купуйте
В  щічку,  в  чубчика  цілуйте.

АВТОР  4
ХЛІБ  –    УСЬОМУ  ГОЛОВА.
ПАМ’ЯТАЙТЕ  ЦІ  СЛОВА!

ПІСНЯ  ПРО  ХЛІБ
Я  хлібина,  хлібчик,  хліб.
Їсть  мене  Олег  і    Гліб,
Мама,  тато,  бабця,  дід
На  сніданок  і  обід.

Їсть  із  маслом  і  сирком,  
З  ковбасою,  огірком,
Із  повидлом  також  їсть  
Кожен  член  сім’ї  і  гість.

Їсть  із  супом  і  борщем,
В  день  зі  сонцем  чи  дощем.
В  день,  коли    лягає  сніг
На  двори  і  на  поріг.

Хліб  щодня  приходить  в  дім.
Силу  він  дає  усім.
В  ньому  жилка  є  жива.
Хліб  -  усьому  голова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813836
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

У нашу вернутися осінь

Я  так  хочу  кохана  у  нашу  вернутися  осінь,
Там  де  юність  кохання,  лишила  у  серці  сліди.
Щоб  заплутатись  знову  в  твоїм  запашному  волоссі
І  спуститися  стежкою,  що  нас  вела  до  води.

Заховатись  у  вербах,  котрі  підглядали  за  нами
І  послухати  знову,  як  вітер  колише  гаї.
Я  щоразу  кохана  вертаюсь  до  тебе  думками,
Відчуваю  насправді  гарячі  цілунки  твої.

Я  так  хочу  кохана  у  нашу  вернутися  осінь,
Зазирнути  у  очі,  неначе  волошки  твої.
Щоб  дзвеніли  у  травах  осінніх  мелодії  роси,
Ти  для  мене  кохана,  мов  скарб  дорогий  на  землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813819
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018

СЕЛЮК

БУДЬ ЛЮДИНОЮ ПО ЖИТТІ

Людиною  родився    на  землі
І  маєш  нею  тут  життя  прожити.
Завжди  будь  на  коні  і  у  сідлі,
Навчися,  сину,  край  свій  боронити.

І  пам’ятай,    складне  в  людей  життя,
Ти  ж  завжди  знай,  що  ти  проста    людина.
Навчи  і  ти  колись  своє  дитя,
Любити  й  захищати  Батьківщину.

Пишайся  завжди  щедрим  врожаєм,
Знімай  шапчину,  як  приходиш  в  хату.
Зич  людям,  все  що  добре,  навзаєм
І  не  груби  ніколи  мамі  й  тату.

Як  день  прожив,  то  дякуй  і  молись,
А  за  кохану  помолися  двічі.
На  неї,    а  не  в  дзеркало  дивись,
Щоб  усмішка  не  сходила  з  обличчя.
 
Коли  людське  імення  пронесеш,
Корону  вдягнеш,  як  нову  оправу.
І  у  житті  не  заплямуєш  честь  -
Людиною  назвуть  тебе  поправу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813865
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018

СЕЛЮК

ОСІННЯ ПІЗНЯ ПОРА

Взявся  зеленим  наступного  року  врожай,
Хоч  ще  недавно  підковами  пахнуло  поле.
Осінь  озимим  чомусь  прокричала:  -  «Банзай»
І  відізвалась  неначе  засіяним  болем.

Дощ  знов  полоще  ледь  вибиті  з  грунту  ростки.
А  під  вербою  сховалися  сині  тумани.
Клаптики  поля,  немов  кольорові  хустки.
Або  одягнені  нові  священі  сутани.

Скинувши  золото,  чорними  стали  гаї,
Ряска  сховалася,  місце  звільнила  для  льоду.
Засумували,    зійшовши  нові    врожаї,
Нам  в  душі  несуть,  зелену  свою  насолоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813434
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018

Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 09.11.2018

Ніна-Марія

ВИШИВАНКА ДИТИНСТВА

Дивлюсь  на  фото  чорно-біле,
А  там  дівчатко  -  миле,  миле.
Серйозний  погляд  оченят.
Мабуть,  мені  там  років  з  п'ять...
Голівку  прикраша  віночок,
І  стрічечок  густий  рядочок.
Коралів  справжніх  три  разочки,
Й  вишивана  з  льону  сорочка,
Така  гарнюня  -  справжнє  диво!
Беру  до  рук  її-  й  щаслива,
Горну  з  любов'ю  до  грудей,
Непрохана  сльоза  з  очей...
Бо  це  ж  матусин  є  доробок,
Який,  немов  би,  ненароком,
З  літами  час  припорошив,
І  стільки  спогадів  лишив...
Я  бережу  цю  сорочину,
Неначе  скарб,  немов  святиню,
Бо  скупана  вона  в  любові.
У  маминім  ласкавім  слові,
Яка  без  меж  мене  любила,
Ще  з  малечку  добру  навчила.
Свою  любити  Україну.
І  в  добру  і  в  лиху  годину.
Пронести  гідно  крізь  життя
Святі  ці  й  чисті  почуття!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808276
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 09.11.2018

Ніна-Марія

ВИШИВАНКА В ПАРИЖІ

Іду  я  гордо  по  Парижу,
У  вишиваночці  своїй.
Тут  Лувр  і  вежа  -  дивовижні!
Немов  із  казки  давніх  мрій.

Старий  Нотр-Дам  в  погожу  днину
Завмер  у  величі  своїй.
Тут  помолюсь  за  Україну.
Вона  болить  душі  моїй.

Монмартр...  Люблю  ним  поблукати,
Де  зібраний  митців  бомонд.
Художники  тут,  музиканти,
І  для  душі  відкритий  фронт.

Ось  погляди  ловлю  привітні,
Що  стрілами  летять  в  мій  бік.
Мадам,  ви  з  України,  звідти?..
Почула  я  неподалік.

І  враз  стає  все  зрозумілим...
Сльозинка  в  мене  на  очах.
Візитну  картку  України
Несу  я  на  своїх  плечах.

Та  де  б  по  світу  не  ходила,
А  лиш  ступаю  за  поріг,
Якась  додому  кличе  сила,
Де  вишиванка  -  оберіг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811634
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 09.11.2018

Тамара Шкіндер

Зірвався вітер…

Зірвався  вітер,  мов  оскаженів.
Хитаються  обшарпані  дерева.
І  на  кущах  виміщує  свій  гнів
Несамовита  буря-королева.

Сипне  дощем  над  персами  полів,
Які  лягли  недавно  відпочити.
Зволожить  зерна,  сховані  в  ріллі,
Щоб  згодом  зародило  буйно  жито.

Важким  крилом  зашпортався  в  лісах  -
Затріпотіли  хвоєю  ялини.
Зринає  велич,  плине  в  небесах...
Я  подумки  назустріч  бурі  лину.

Закрилось  небо  пеленою  хмар
Та  куполом  тяжіє  над  землею.
Несе  стихія  жертву  на  вівтар
І  покаяння  я  несу  із  нею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807637
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 08.11.2018

Lana P.

ГРУШЕВЕ ПОВИДЛО

Грушеве  повидло,  як  спогад  узимку
Про  пахощі  літа  і  сонячні  дні.
Ласую  хрумку  і  духмяну  скоринку,
Намащену  дивом  солодким  землі.

А  липовий  чай  медоносить  кімнату,
По  вінця  наповнює  чашу  утіх,
Вертає  думки  в  незабутню  нам  дату.
Теплінь  —  у  душі,  а  на  вулиці  —  сніг. 
             1/11/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812970
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018

Олекса Удайко

ПАРОДІЇ КОХАННЯ

 
       [i]Сьогодні,  27липня  найдовше
       за  сторіччя  затемнення  місяця.
       Про  один  із  можливих  його
       наслідків  –  у  цьому  вірші…[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/naZ996xZOMI
[/youtube]
[i][b][color="#bf0a9e"][color="#2c7282"]Хотілось  би  –  без  прототипу  –
Й  мені  сказати  тут  чогось…
Кохати  ж  бо  (не  до  просипу!)  
В  житті  своєму  довелось...

То  ж  любимо  ми  все  природне,
Навіщо  нам  той  віртуал!
Подай  нам  кралечку  породну,
Її  любовний  арсенал.

І    пестіть  всмак  інструментарій  -
Принади  тіла  усього,
Бодай  поповнити  гербарій
Мемуаристики  й  того,

Що  збуджує,  коли  вже  старість
Наступить  неповоротка,
І  пасія,  що  не  до  пари,
Вам  дасть  заслужено  «пінка».

Пройдіть  по  трепетному  тілу,
Знайдіть  –  що  треба,  як  атлант,
Щоб  високо  душа  злетіла,
Розквітнув  єгеря  талант!  

…Й  до  чого  вам  ті  фібри  серця,
В  душі  курдуплевій  політ,
Коли  в  руках  дівчи́на    з  перцем,
ІІ  реально  «кльовий»  світ?!

Знайдіть  круту  й  розкуту  позу
Й  скуштуйте  терпкого  вина,
Нехай  гримлять  на  небі  грози  –
Наситить  вас  вином  вона!

Та  не  забудьте  «післявкусся»  –
Гірком  солоним  закусіть,
Заки  у  нетрях  ваша    Нюся,  
Сплоха  розшукує  труси…

Ще  б  на  прощання  жоломігу
Попестить  вдячно  не  забуть!
Щоб  надихнула  ще  й  на  книгу
Про  хтивості  скоромну  путь…  

…Нехай  простять  мені  читачки
Оцей  «любовний»  вінегрет,
Та  хай  знайде  такі  «заначки»
В  любовних  опусах  поет![/color][/color][/b]

27.07.2018.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800964
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 28.07.2018

Віталій Назарук

КОЗАЧІ РОЗДУМИ

Був  би  в  мене  кінь  буланий,
Сідло  і  нагайка…
Сюртук  пишний  домотканий,
Торбина  –  китайка.
Була  б  люлька    черешнева,
При  боці  шаблюка
І  горілочка  перцева
Бивак,  як  в  мамлюка.
Випасав  би  коня  в  лузі
І  спав  під  вербою.
Лиш  би  бачитись  щоднини,
Кохана  з  тобою.
Цілувати  вуста  твої,
Обнімати  плечі.
Звати  тебе  до  вербиці
Клекотом  лелечим.
Цілувати  сліди  твої,
Як  ідеш  додому.
Дуже  важко  мені    жити
На  світі  самому.
Друг  є  в  мене  –  кінь  буланий,
Що  не  зрадить  зроду.
Час  прийде  покличе  сурма,
Поїду  в  дорогу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801029
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 28.07.2018

Ганна Верес

Трикутник

Думки  кружляють  чорним  воронням
Над  хвилями  розбурханого  серця…
І  кожна  то  зліта,  то  порина,
Й  душа  холоне…  Плачуть  два  озерця…
Впилася  п’явкою  у  ті  думки  війна
І  неможливо  їх  спинить,  прогнати…
А  з  шумовиння  пам’яті  зрина:
Яке  велике  серце  має  мати…
І  все  ж  війна  на  те  і  є  війна,
Щоби  ділити  світ  на  дві  частини…
Саме  у  тім  і  є  її  вина
За  чорні  дні,  за  свіжі  домовини…
І  ділить  вона  все  напополам:
На  «до»  і  «після».  Долі  ділить  людям…
Чиясь  зарано  згасла-відцвіла.
Це  біль  у  серці  материнськім  будить.

Заплуталась  матуся  у  думках:
Чому  її  улюблениці  доні
Тепер  по  різні  боки  барикад?..
Грудей  торкнулись  мамині  долоні…
Одна  пішла  із  друзями  в  АТО,
Щоб  Україну-неньку  захистити,
І  зупинить  її  не  міг  ніхто,
Щось  інше  не  змогла  б  собі  простити.
Свій  вибір  Бог  також  продиктував
Її  другій  кровинці,  синьоокій,
Котра  не  вірила,  що  стануть  убивать
Брати  вчорашні.  Залишилась  збоку
Від  України.  В  неї  є  сім’я,
Робота…  Все  їй  надважливе.
Здавалося  ж,  один  народ,  земля…
Знов  думка  матінку  укотре  ужалила…

Складний  трикутник  вивело  життя:
АТО,  Луганськ  і  Крим  напівросійський…
Яке  ж  таки  складне  людське  буття,
І  надгірке,  коли  вступає  військо…
Не  кращі  зараз  для  усіх  часи,
Та  Україна,  вірять,  переможе:
Війни  вогонь  зуміє  загасить,
Хоча  й  героїв  теж  число  помножить…
Ще  заясніє  в  матері  в  очах
Хвилинка  щастя,  скупана  сльозою,
Як  від  Десни  до  самого  Збруча
Земля  уп’ється  миром  і  красою.
10.06.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795992
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Ганна Верес

Тобі звітуєм, Лесю!

8.06.2018.  у  Колодяжному,  в  музеї  Лесі  Українки,  відбулася  презентація  збірочки  "Понад  усе  нам  наша  Україна".  На  це  дійство  завітали  автори  з  багатьох  областей  України.

Гостинно  й  урочисто,  як  завжди,
Земля  Волині  знову  зустрічає.
Нас  у  Колодяжнім.  Тут  –  Лесині  сліди,
То  ж  їм  вклонитись  мусимо,  звичайно.
Так,  як  до  матері  приходять  на  поклон,
Так  ми  прийшли  до  Лесиного  храму,
Щоби  відчути  дух  її,  тепло,
Й  відкрив  музей  для  нас  укотре  браму.

Ми  тут,  щоби  заглянуть  в  її  світ,
Відчути  трепет  збудженого  серця,
Торкнутись  до  напівказкових  віт,
Напитись  духу  із  її  джерельця.
В  повітрі  звук  мелодії  повис…
Піднявся  над  стареньким  фортеп’яно,
Він  Лесею  народжений  колись,
І  душі  нам,  немов  стрілою,  ранить.

Тобі  звітуєм,  Лесю  дорога,
Про  те,  живем  як  і  як  хочем  жити,
Саме  життя  сьогодні  вимага
Народу  і  землі  своїй  служити
Ділами  й  словом,  й  на  передовій,
Борониться  де  України  воля.
Непросто  зараз  матері,  вдові
І  тим,  хто  кров’ю  поливає  поле.

Та  ти,  як  і  раніше,  вір  в  народ  –
Немає  в  світі  ще  такої  сили,  
Якій  би  був  підвладний  патріот,
Хоча  й  не  раз  нам  голови  косили.
Не  раз  топтали  віру  нашу  й  дух:
Катівні,  табори  пройшли  ми  з  честю…
А  мо’,  написано  було  так  на  роду,
Щоб  хрест  важкий  історії  пронести?!

Війна    іде,  то  ж  платимо  до  ста
Синами  й  кров’ю,  й  дочками  своїми,
Та  покоління  гідне  підроста,
Що  вже  праправнуками  є  твоїми.
Вони  це  ті,  які  не  підведуть,
Їм  особлива  місія  у  світі,
Такі  підкорять  висоту  й  редут,
Бо  слідують  Шевченка  заповіту.
4.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Ганна Верес

Мати й зоряна ніч

А  за  вікном  стояла  сонна  ніч,
На  плечі  зоряну  накинувши  свитину,
Серед  мільярдів  недосяжних  свіч
Десь  та  –  одна  –  зоря  її  дитини.

І  погляд,  стомлений,  матусиних  очей
Перебирає  ніжно  кожну  зірку,
А  в  серці  рана,  мов  вогнем,  пече,
Й  душі  так  важко,  одиноко  й  гірко…

Один  у  неї  він,  єдиний  син  –
Дитя  її,  надія  і..  кровинка,
Тепер  приходить  у  короткі  сни,
І  спогадам  її  нема  спочинку.

«Чом,  доле,  сина  ти  не  вберегла?
Чом  кинула  його  на  полі  брані?
В  Донбас  дитину  нащо  повела?»  –
Кричала  із  грудей  матусі  рана…

І  журить  небо  біль  нестримний  фраз.
Безмовна  вись  аж  знітилась,  темніла,
Й  тремтіли  зорі  в  котрий  уже  раз,
Бо  туга  матері  за  сином…  теж  боліла.
15.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796565
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Патара

Ранковий дзвінок

Раненько  розбудив  мене  дзвінок,
(Комусь  удосвіта  уже  не  спиться)
І  сон  чужий  йому  —  така  дрібниця...
Дістануть  отакі  "до  печінок".
У  слухавку  промовила:"Ало?.."
На  тому  боці  дивний  шум  і  тільки...
От  бавитися  зранку  можна  скільки?!
Справ,  щоб  зайнятись  ними,  не  було?!
Мене  обрало  нині  за  мішень
Якесь,  напевно,  чи  дурне,  чи  хворе...
У  слухавці:"Телефонує...  МОРЕ..."
ТАК  РОМАНТИЧНО  розпочався  день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796587
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Серго Сокольник

Золотом…

Золотом  сонця  слід
Зблисками  по  воді.
Сколоте  донце  від  
Чари  минулих  діб...

Світлом  зоріє  день.
Світло  стіка  у  ніч.
Де  відшукати,  де
Шлях  у  минулі  дні?

Пристрасті,  мов  бурштин,
Плавились  на  вогні.
Сонце  кохання  днин-
Як  їх  забуть  мені?

Темрява  вкриє  світ.
Мороком  у  вікні
Камінь  нічний,  граніт,
Ляже  на  спомин  днів.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118062109359  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796589
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Микола Серпень

Россия

России  истины  -  в  тумане,
Загадочность,  которой  нет;
Сама  себя  всегда  обманет,
Виня  во  всём  весь  белый  свет.

Сама  легко  тому  поверит,
Кто  не  устанет  её  бить...
Живёт  она  по  древней  мере  -
Раз  бьёт,  не  может  не  любить.

Порядок  держится  на  страхе,
А  боязнь  страха  -  первый  крест,
И  головы  несет  на  плаху
Под  колокольный  благовест.

Чужая  боль  -  её  потёмки.
Что  б  так  Сенцова  оболгать!?
Тростник  и  мыслящий,  и  тонкий
Всегда  старается  ломать.

И  через  бездны  преступлений,
Пройдя,  как  через  маков  цвет,
Для  новых  чистых  поколений
Торит  кровавый  старый  след.

22.06.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796607
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Віталій Назарук

УЖЕ НЕ РАЗОМ

Ми  збирались  крокувати  разом,
Проте  склалось  так,  як  воно  є…
Мали  все,  та  був  відсутній  розум,
А  тепер  -    у  кожного  своє.

Йдемо  наче  однаковим  шляхом,
Але  перемети  на  путі.
Ми  удвох  їх  подолали  б  махом,
Поодинці  сили  в  нас  не  ті.

Бо  тепер  підтримка  лише  слово,
При  потребі    я  їх  повторю,
Та  немає  тої  в  нас  розмови,
Тільки  крапелиночки  жалю.

Різні  тепер  долі  в  нас  з  тобою,
Що  було,  дорівнює  нулю.
Іншу  називаю  я  судьбою,
Хоч    понині  лиш  тебе  люблю.

Я  колись  услід  тобі  дивився,
Кожен  погляд  у  душі  беріг.
Ой!  Чому  той  час  не  зупинився,
А  у  грудях  холодом    заліг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796612
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018

Оксана Дністран

Небу - небове…

Небу  –  не́бове,  незабудкове,
Сонцю  –  со́нцеве,  ясночолеє,
Пуховиння  зіб’ється  грудками,
Вальсуватиме  між  тополями.

Травню  –  зе́лени  з  косовицями,
Червню  –  ягідне,  соковитеє,
Розрум’янений  блискавицями
Небокрай  до  ранку  гримітиме.

Горобине,  вінчане  росами,
Солов’їтиме  стоголоссями.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791834
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018

Оксана Дністран

Сирітство

Надривно  плаче  немовля,
Яке  ще  вчора  ссало  груди,
Захищеності  вже  не  буде  –
В  сирітство  мати  віддала.

Воно  не  знає  ще  того  -
Хтось  пеленає,  гріє  суміш,
Лепече  тітка  до  манюні,
Згадавши  меншого  свого.

Мине  усього  пару  літ,
Сповна  тоді  маля  відчує,
Як  рідної  душі  бракує,
Який  на  смак  жебрацький  хліб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791870
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018

Стяг

Пам`ятні знаки

Війни  –  зморшки  століть,
Скалки  пам’ятних  знаків  :
Розшматована  мить,
в  лабіринті  атаки,
дикі  очі  ріки,
 стислий  вигук  :  «Не  здати!»
віщий  палець  руки,
на  гачку  автомата,
зойк  останніх  зізнань,
коли  й  тінь  догоріла,
а  душа  без  вагань,
розлучилася  з  тілом,
розфасована  ніч,
під  крилом  мессершмідта,
коли  в  сотнях  облич  –  
жаху  зоряні  діти,
коли  в  смужці  вини,
десь  далеко-далеко,
грізним  небом  війни,
задихнулись  лелеки,
вічний  погляд  землі,
крізь  берізку,  крізь  хату,
на  дорогу  в  імлі,
на  зажурену  матір,
на  гайок  неживий,
де  підошви  від  танків,
не  лишили  надій,
для  роси  на  світанку,
на  оті  ордени,
молодих  Невідомих,
що  у  бронзі  вини
(бо  ж  не  дійдуть  додому)
Засмутившись  стоять,
за  селом,  біля  груші,
Обеліском    розп`ять,
За  врятовані  душі.

Всі  –  великі  й  малі,
Попрохаймо  у  долі  :
Хай  набої  Землі,
Стануть  маками  в  полі…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790980
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018

Крилата (Любов Пікас)

ГРОЗА І ДОЩ

Отінив  небо  чорним  тілом  змій,
Із  пащ  семи  голів  дими  пускає,
Кидає  хижий  погляд  із-під  вій,
Гигоче,    перехожий  люд    лякає.  

Та  мало  ще  цього  йому,  видать.
Вогнем  плює  на  землю  з  високості.
І  буриться,  і  дується,  як  тать,
Аж  лускає  живіт  йому  зі  злості.

А  з  нього  ллється,  мов  з  відра,  вода  –  
Та,  що  її  змій  витягнув  із  річки.
Росте  від  неї  морква  й  лобода,
І  у  стокротки    рожевіють  щічки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790913
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018

Шостацька Людмила

ДОБРОВОЛЕЦЬ

                                                       Я  його  пам’ятаю  ще  хлопчиком  –
                                                       Світлоокий,  солом’яний  чубчик.
                                                       Пас  корову  і  тішився  дощиком,
                                                       А  бувало  щось  вкоїв,  пустунчик.

                                                       Мама  Надя  –  так  мило:  «Мій  Льончик!»
       У  житті  головного  мужчину                                                                                                                                                                                            
                                                       Так  любила,  казала:  «Мій  льотчик!»                                          
       Й  віддала  свого  світла  частину.            

                                                       Перемоги  були  і  поразки,
                                                       Не  втрачав  свою  гідність  ніколи.  
                                                       І  далеко  бувало  від  казки,
                                                       Так  гуділи  епохи,  мов  бджоли.
                                                                                         
                                                       Був  звичайним:  робота,  родина.                                      
                                                       Уже  скроні  давно  посріблились.
                                                       «Добровольці!»  -,  гукала  країна,
                                                       Як  адресою  Ті  помилились.

                                       Не  злякався  ні  «Граду»,  ні  зливи                                                                
                                                       Він  собою  закрив  Україну.
                                       І  були  надто  сильні  мотиви  
                                                       У  лиху,  ненависну  годину.

                                                       На  життя  мав  написані  плани,
                                                       А  війна  –  ненаситне  створіння
                                       Одягнула  в  вогні  і  тумани,
                                                       Залишила  лиш  пам'ять  й  моління...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782316
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Шостацька Людмила

ПІД ЗНАКОМ РИБ

                                                         Під  знаком  Риб  народжуються  Музи.
                                                         Під  знаком  Риб  приходять  в  світ  Пророки.
                                         Талант  стрімким  потоком  Лаперуза
                                         У  океан  виходить  ненароком.

                                                         Пливе  світами,  він  не  має  стриму.
                                                         Йому  ще  довго  жити  на  планеті.
                                                         Буває  він  із  градусом  Гольфстріму.
                                                         Яка  величність  в  кожнім  силуеті!

                                                         Бувають  рифи,  тішать  світ  корали...
                                         Дельфіни  мирні  і  страшні  акули...
                                                         Не  всіх  чекають  нині  п’єдестали,
                                                         А  скільки  вже  –  в  пучину  упірнули.

                                                         Пророки  будуть,  вічно  будуть  люди,
                                         Під  знаком  Риб  народжуються  чесні!
                                                         Під  знаком  Риб  "Титаніків"  не  буде!
                                                         Під  знаком  Риб,  народжені  –  безсмертні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783008
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Світлана Моренець

ПОЕТАМ

Крізь  тенета  турбот,  мов  крізь  хмари  –  промінчики  сонця,
фраза,  слово  чи  думка  майне...  наче  з  інших  світів.
Може  Муза  послала  із  вітром  її  крізь  віконця,
а  чи  янгол  торкнувся  крилом  полохких  почуттів?

Стрепенеться  душа  і  пірне  в  протиріччя  емоцій,
обважніє  від  виру  строкатих  думок  голова
і,  впіймавши  зерно  в  тім  бурхливім  безладнім  потоці,
несподіваним  змістом  наповнить  звичайні  слова.

Ле́гкий  тремор  і  нерви,  неначе  натягнуті  стропи,
подих  в  горлі  завмер,  щоби  птахом  злетіти  до  зір,
коли  вбрані  у  рими  слова  заплітаються  в  строфи
і,  освячені  в  серці,  лягають  рядки  на  папір.

Із  небесної  висі,  з  таємних  світів  нескінченних,
з  амплітуди  чуттів:  від  безодні  –  до  місяця  злет,
з  болю,  сумнівів,  сліз,  із  любові  поривів  вогненних,
з  праху,  сяйва  краси,  мрій,  фантазій  натхненних,
в  незбагненнім  пориві,  творить  свої  вірші  Поет.

                                                                       19.03.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Ганна Верес

Коли весна…

Коли  весна,  загорнена  в  тепло,
Покличе  птахів  з  вирію  додому,
То  оживе  природа  і  село,
Згубивши  у  снігах  зимову  втому.

Завруниться  пшениця  у  полях,
Зрадіє  око  сонця  й  селянина,
Клейкою  зеленню  розродяться  гілля,
І  з  гаю  пісня  солов’я  полине.

Весніти  стане  і  людська  душа
Новим,  іще  не  знаним  досі  духом,
І  час  тепер  не  буде  поспішать,
Аж  поки  день  стривожений  потухне.
10.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783116
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Ліна Ланська

ПЕРЕСТУПИ

Переступи  і  йди,  нехай  сичать,
Нехай  плюють  услід...    слабкі
Не  подадуть  тобі  руки,
Хіба  під  ноги  кинуть  сікача,

Чи  злоби  кухлів  два?..  не  пий,  не  руш.
Умиються  сльозами,  знай.
Розтане,  яко  сни,  одчай.
Верба  ще  й  досі  не  родила  груш

І  не  народить  тим,  хто  пестить  глум,
Вбиває  заздрощами  мить.
У  них  найдужче  і  болить,
Бо  душу  дав  Господь  таку  малу...

Що  не  впаде  у  неї    -  рветься  шов,
Гойдаючи  Сріблястий  міст.
Вже  друге,  третє  коло...  шість
Попереду,  і  не    шукав  -  знайшов.

Переступи...  зловісне,  -  де-не-де.
Благому  ділу  -  помах  крил,
Щоб  вирватись  з  горнил
Пекельної  печі...  
                       Клото  шовки  пряде.

15.03.18.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783111
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Крилата (Любов Пікас)

ОДА ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ (ред. )

Він  українець  з  мозку  до  кісток.
З  народу    вийшов,  ним  горів  до  скону.
Літературі  він  проклав    місток,
Їй    натягнув  на  голову  корону.
           Нової  ери  істинний  рушій,
Той,  хто  неволі  пута  рвав    словами.
Неслися  думи  з    гнізд  його  душі,
Між  простолюду  вилися  птахами.
             Він  той,  хто  слово  віще  в  світ  поніс.
Щоби  його  почули  всі    народи.
На  ньому  кожен  українець  зріс.
Він  словосіяв  –  і  з’являлись    сходи.  
           Він  перший  український  дисидент,
Що  звідав  бруд  солдатчини,    заслання.
Та  це  його  не  виїло  цемент  –  
Він  живописив  і  складав  послання.
             Кидав  сокиру  в    ліберальний  рух.
Царат  клеймив,  росію  як  державу.
Не  владцям  був  –    народу  вірний    друг.
За  це  йому  повіки  честь  і  слава!


За  різними  даними,  на  сьогодні  у  цілому  світі  налічується  від  1100  до  1384  пам’ятників  Кобзареві.    Він  живе  в  своїх  творах,  в  наших  думах  і  в  наших  серцях.  Він  продовжує  виконувати    свою  місію.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781136
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018

Шостацька Людмила

БЕЗСМЕРТЯ У СЛОВІ

                                                   Читаючи  великого  Пророка,
                                                   Роблю  нові  щоразу  відкриття.
                                   Ціна  свободи  надто  зависока
                                                   У  боротьбі  за  право  на  життя.

                                                   Йому  ще  змалку  марилася  воля,
                                                   Йому  наснилась  правда  золота…
                                                   Гірка  спіткала  Генія  недоля:
                                   Талант,  кайдани,  біль  і  самота.

                                                     Його  ж  творіння  коренем  врослися
                                                     В  людські  уми,  у  жили,  у  серця.
                                                     Його  «Кобзар»  для  світу  народився
                                                     За  задумом  великого  Творця.

                                     Царизм  ніколи  більше  не  воскресне!
                                     В  безсмертя  словом  вписаний  Титан!
                                                     «Борітеся  –  поборете»  -  безсмертне.
                                                     Стояв  на  зріст  увесь  із  ним  Майдан.
                                       
                                                     Йдемо  до  волі,  хоч  й  важкий  наш  шлях.
                                     Ми  –  «Заповіту»  світло  незгасиме.
                                     І  глас  його  в  народу  на  вустах,
                                                     І  Україна  –  поряд  з  мужнім  сином.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781307
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018

Леся Геник

Мартові читці

Навіть  коти  оті,  що  кличуть  їх  мартовими,
ввечері  теж  читали  (чула  ж  бо!)  Тараса.  
Як  же  гучніло  слово,  як  розлітались  рими!
Аж  припадала  вухом  сонна  іще  весна.  

Навіть  хазяйські  псарні  тихо  сиділи  збоку,  
щоби  не  збити  з  ритму  дивних  оцих  читців.  
І  вібрували  тілом  ночі  незвичні  токи,  
і  малювався  захват  місяцю  на  лиці.  

Десь  у  світах  незнаних,  дальних  і  нетутешніх,  
янголики  котячі  вміло  вершили  суд:
хто  із  читців  невгамних  буде  сьогодні  першим,  
грамоту  щонайліпшу  нині  кому  дадуть.  

А  мартові  котяри  того  і  не  чекали,  
поки  між  темні  хмари  плуталася  зоря.  
Голосно  так,  невтримно  вірші  палкі  читали
(чула  сама,  повірте!  ),  звісно,  що  з  "Кобзаря".

9.03.18  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781340
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018

Наталя Данилюк

А дід пішов…

А  дід  пішов  за  обрії  орати,
Мов  не  на  вічність,  а  на  день  чи  два…
Розгріб  турботи  звичні  біля  хати,
Із  вилами  пройшовсь  біля  хліва.

Напхав  у  ясла  сіна,  щоб  корова
Під  вечір  не  урвала  молока.
Поправив  у  печі  тоненькі  дрова  –
Й  рудий  огень  урізав  гопака!

В  думках  розклавши  наміри  по  буднях,
Поворкотів,  що  молодь  вже  не  та,
Що  їм  би  тільки  спати  до  полудня,
І  усміхнувся…  Ох,  літа-літа.

Бо  що  йому,  старому,  ждати  смерті,
Якщо  життя  тримає  на  плаву?
Ще  сили  є,  аби  кути  підперти.
А  молоді́?  Нехай  ще  поживуть.

Отак  собі  у  роздумах  і  праці
Провадив  день  старенький  чоловік…
А  світ  гудів  мільярдами  вібрацій,  
Які  зливались  ув  один  потік.

Зима  лежала  біла  і  кудлата,
Коли  побрів  за  овид  сивий  дід…
І  вікнами  заплаканими  хата
Йому  охрипло  застогнала  вслід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018

Олександр ПЕЧОРА

НА ПОРОЗІ ЗИМА

На  порозі  зима.
Завіва-завива  завірюха.
Довго-довго  не  спиться.
Рано-рано,  а  сну  вже  нема.
Як  же  я  натомився...
Але  клопоту  завжди  по  вуха.
Мов  недавно  родився.
Та  невже  ж  на  порозі  зима?

На  порозі  зима.
А  на  серці  так  тепло  та  щемно.
Поспішати  годиться.
Спочивати  –  вже  й  хвильки  нема.
Коли  літо  ще  сниться,
грає  гривою  вітер  хрещений,
як  же  можна  змириться
з  тим,  що  вже  на  порозі  зима?

На  порозі  зима:
на  вікні  чарівні  візерунки.
Закінчились  забави,
у  минуле  дороги  нема...
Годі  правити  балом  –
вже  пора  роздавати  дарунки.
І  весна  незабаром!
Хай  вибілює  душу  зима…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 27.02.2018

Галина Рибачук-Прач

Сон

Квіти  юності  в  старім  саду
Так  розкішно  вмостилися  в  крісло
Кожну  ніч  в  снах  до  них  ніби  йду,
А  вони  десь  зникають,  магічно...

Я  спиняюсь,  у  тиші  дзвенить  
Мій  будильник,    заведений  вранці,
А  на  дворі    морозець  тріщить
Й  обіймає  вікно,  мов  у  танці...

Сон  чарівний  ще  трішки,  ще    мить  
Поблукає  у  затишку  зору
Й  розчинившись  зі    світлом    злетить
В  далечінь...  таку  світлу,  прозору.


Картина  худ.Людмили  Макаренко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771726
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 23.02.2018

Наталя Данилюк

В коконі зими

Ранкова  тиша.  Незворушний  світ.
В  молочний  дим  закутані  діброви.
Дрібних  пташиних  лапок  алфавіт
Розсипаний  на  аркушах  зимових.

Довкіл  анікогісінько  нема,
Луна  –  немов  у  глиняній  макітрі.
Лиш  інею  тендітна  бахрома
Ледь-ледь  собі  гойдається  в  повітрі.

Стоїш  на  цій  холодній  площині,
Загорнута  у  білосніжний  кокон…
Ще  до  весни  якихось  кілька  днів,
Лише  б  не  розминутись  ненароком…

Лиш  не  пустити  б  корені  углиб  –
В  цю  твердь,  яка  знекровилась  геть  чисто!..
Не  зледеніти  б  тут,  серед  імли,
Не  розповзтись  розірваним  намистом…

І,  врешті,  не  примерзнути  крильми,
Не  наковтатись  сивої  полуди…
Допоки  в  цьому  коконі  зими
Весна  тебе,  мов  лялечку,  розбудить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018

Наталі Рибальська

Этюд в любимых тонах

Любимый  цвет?
Сирень,  когда  в  цвету.
Фиалки  бархат,  крокуса  прохладность
В  апрельский  день  на  солнечном  ветру.
Черники  фиолетовая  сладость.

Александрит  при  отблеске  свечи,
По  серым  листьям  яркий  штрих  лаванды.
Лоскутик  фиолетовой  парчи  –  
Ночное  небо  из  окна  веранды.

Синоним  снов,  туманов  и  дождей
И  сумерек,  спустившихся  украдкой,
Чтобы  растаять  в  свете  фонарей.
Синоним  тайны,  колдовства,  загадки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775603
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

А сонце пробивалось

А  сонце  пробивалось  крізь  зіниці  вікон
І  в  оболонку  райдужну  очей.
І  бризкало,  і  бризкало  лимонним  світлом,
Торкалося  оголених  плечей.

На  спині  цяточками  родимок  сузір*я.
Тремтіння  в  грудях  і  весняний  шал.
І  дотик  вуст,  неначе  лебединим  пір*ям
Так  лагідно  душі  співав  хорал.

І  ранок  за  вікном  прозорим  бив  джерельцем.
Довір*я  у  житті  -  міцна  шлея.
І  завмирало  в  шепотінні  ніжно  серце:
-  Ти  рідний  мій  тепер,  а  я  -  твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018

Оксана Дністран

Сріблястоликий пил

Коли  мене  свічадом  світ  розбив,
Я  розлетілась  на  численні  скалки  -
І  на  дрібний  сріблястоликий  пил,
І  на  крупніші  голчасті  кавалки.

Я  відбивала  сонце  і  думки,
Викривлювала  простір,  часоплини,
Допоки  не  змелось  усе  стрімким
Новим  жаданням  –  буйним  і  неспинним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775769
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018

Оксана Дністран

Марево відлиг

Кохання  він  боявся,  як  вогню,
Чи  зобов’язань,  що  собі  намарив,
Вдягнувши  душу  у  цупку  броню,
Берігся,  щоб  не  втрапити  під  чари.

А  зілля-приворотів  -  не  було,  -
Хмільне  бажання  піняве  -  не  більше.
До  скрипу  відморозилося  тло,
Замироточило  відлигою  у  віршах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775773
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018

Крилата (Любов Пікас)

СИВА ХМАРА

ПІСЕНЬКА  для  малят

Сива  хмара  налетіла,
Затулила  небо  враз.
Тупотіла,  буркотіла
І  сльозами  пролилась.

ПРИСПІВ:
Кап-кап-кап-кап-ки  –  
Замочила  чобітки.
Кап-кап-кап-капки  –  
Мокрі  стежки  і  квітки.

В  дитсадок  ішла  Златуся  –  
Парасолька  у  руках.
- Я  хмарини  не  боюся,  -  
Так  співала  у  думках

Поводилась  чемно  Злата.
Ромі  коника  дала.
З’їла  порцію  салату,
Написала  букву  «а».

ПРИСПІВ:
Кап-кап-кап-кап-ка  –  
Написала  букву  «а»..
Кап-кап-капуся  –  
Де  ж  ти,  сонце,  ділося?

Пообідала,  заснула.  
Встала,  виїла  кисіль.
У  віконце  заглянула  –  
Зайці  лізуть  звідусіль.  

ПРИСПІВ:
Зай-зай-зай-зайці  –  
На  вікні  і  на  руці.
Зай-зай-зай-зайчики  –  
Сонцеві  промінчики.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773349
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018

Ліна Ланська

ХІБА ЦЕ Я?

Хіба  це  я?  Малюєш  мій  портрет?
Іще  не  демон,  але  близько  так...
Ціна  йому  пощерблений  п"ятак?
Не  віддавай,  хтось  інший  забере.

За  сотні  миль  -  клубочиться  гроза.
Розпалить  літо  посеред  зими.
Візьми  промінчик  сонечка,  візьми
У  душу,  чуєш    холод  виповза?

Рипить  не  сніг,  а    стишена  хода
Осмислених  думок,  -  скресає  лід.
Тиняються  по  світу  добрі  й  злі,
Як  чорний  дим,  чи  блискавка  руда,  

Звичайні  люди  в  пошуках  тепла.
Налякані,  зневірені,  сумні,
Кострище  палять.  Димом  на  стіні
Малюють  лики  дивні,  неземні.

Страхіття!..  на  війні,  як  на  війні.
Там  свічечка  тремтить,  така  мала,
Пітьму  ковтнула  і  слізьми  спливла,
Зігріла  душу,  щезла  вдалині.

Кого  малюєш?  Чорно-сіре  тло
Сріблястим  перекресли  і  забудь.
Свою  нестерпну  безпричинну  лють
Розвій  за  вітром,  наче  й  не  було.




21.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773137
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018

@NN@

Хотіла сонця…

*  -  Ти  Сонця  хотіла?  Отримуй!
До  нього  Мороз  додається*
 -  Зима  білозубо  сміється.
Ну,  а  я  добираю  рими,
До  інію  і  до  сніжинок,
Розучую  фуги  з  вітрами,
Вітаю  фіалковий  ранок.
Під  срібне  сопрано  крижинок,
Льодок  на  озерці  ламаю.
Неначе  дитина  радію,
Здійснилась  малесенька  мрія,
Я  Сонця  хотіла!  І  маю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773181
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018

Крилата (Любов Пікас)

ДИТЯЧИЙ СВІТ

О,  БУСЛЕ!

- О,  бусле!  Світу  втіхо!
Що  в  дзьобі  гостроспицім
Несеш  ти?
- Віть  горіха,
Лежала  на  землиці.
- Навіщо  тобі  гілка?
Ти  ж  скоро  відлітаєш.
Он  вітер  взяв  сопілку,  
Тобі  прощальну  грає.
- Я  чую  звук.  Щемливий!
Та  наміру  не  маю
Летіть  в  далекий  вирій,  
Лишать  хатину  в  гаю.
- Як  виживеш  тут,  брате,
В  морозне  безжабів’я?
- Утеплю  свою  хату
І  насушу  кормів  я.
- Гаразд.  Як    буде  дуже
З  харчем  сутужно,  зимно,  
Заходь  до  мене,  друже,  
Прийму  тебе  гостинно.

ЗАЙЦІ
Що  це  є  за  дивина  –  
Скаче  біла  пелена
В  полі,  ніби  кінь  гарцює.
Зайці  це,  гопак  танцюють.

Змерзли  білі  вухані.
Чобітки  в  них  теплі?  Ні.
А  вночі  гуляв  Морозко,  
Все  покрив  тужавим  воском.

Ще  й  насіяв  скрізь  морозу,  
Що  його  поклав  до  возу.
Як  із  Півночі  до  нас
Йшов  у  цей  січневий  час.

 
КОНИКИ
Є  коник  –  бігунець,  
Що  служить  він  людині.
Є  коник-стрибунець,  
Що  лазить  по  стеблині.

Два  коники  оці,
Росою  вранці  вмиті,
Їдять  не  холодці,  
А  трави  соковиті.

Один  «І-го!»  кричить
І  форка,  коли  лячно.
А  другий  сюркотить,  
Наївшись,  світу  –    вдячний!

УКРАЇНА
Люблю  своїх  батьків,  
Село,  родину,  хату,
Пташок  веселий  спів,
Шум  кедра  у  Карпатах.

І  школу  я  люблю,  
І  друзів  –  за  підтримку,
І  дзенькіт  кришталю
На  озері  узимку.

Люблю,  коли  сади
Накинуть  білі  шалі.
Як  робить  день  сліди,
Як  місяць  без  печалі.

Люблю  свій  рідний  край  –    
Лісів,  полів  просторінь,
Дніпро,  Дністер,  Дунай,
Прароду  свого  корінь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773139
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018

Мазур Наталя

Я повернулася

Я  повернулася  туди,
Де  пахне  васильок  і  м'ята,
Де  босих  ніг  малих  сліди
Стрічає  на  світанку  хата.

У  вікна  заглядає  без,
Город  біжить  з  горбка  до  річки,
І  свіжа  синява  небес
Цілує  розпашілі  щічки.

У  кошику  курчата  аж
Побились,  лізучи  на  квочку.
Бабусин  шепіт:"Отче  наш"...
Тремтять  поклони  у  куточку.

Із  печі  -  аромат  борщу,
За  скринею  висока  лава.
-  Бабусю,  де  Ви?  Помовчу...
-  Я  тут,  дитино,  ти  б  поспала...

Я  повернулася  в  оці
Святі  краї  малого  раю,
Можливо,  серед  чебреців
Своє  дитинство  відшукаю.

Хатини  глиняна  стіна,
Тягнусь  до  сволока  рукою.
Очиці  мовчазні  вікна
На  мене  дивляться  журбою.

Нема  бузку,  сад  постарів,
Заросла  стежка  до  порога.
Початок  всіх  моїх  світів...
Стою,  загорнута  у  спогад.

             .  .  .

Погладить  сонце  по  плечу,
Лице  від  сліз  рукою  витру.
-  Бабусю,  де  Ви?  Помовчу...
-  Я  тут,  дитино,  -  шепіт...  вітру.

18.01.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773104
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018

Мирослав Вересюк

БАЖАННЯ ДІДА МОРОЗА

Коли  закінчаться  нарешті  подарунки,
Залишу  під  ялинкою  мішок.
З  Снігуркою  хильнемо  того  трунку,
В  якому  міріади  бульбашок.

Так  гарно  діток  всіх  розвеселили,
Всім  подарунки  щедрі  роздали,
Пісні  співали,  хоровод  водили,
Відвідали  всі  ранки  та  бали.

Тож  вже  втомились  від  отого  свята,
Петард  розривів,  феєрверків  гул.
Всіх  з  Новим  роком,  хлопчики,  дівчатка,
А  ми  пішли  з  Снігуркою  в  загул!

23.12.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767674
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017

Олекса Удайко

ЗИМОВИЙ РАЙ

             [i]Не  буває  такого  [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
             новорічного"[/color][/b],  щоб  не  кінчалось
             раєм...

[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]

[b][color="#093a75"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло.
                                                 Стинь*…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
                                                 Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон.
                                                 В  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон.
                                                 Всмак…
Та  хурделиці,  хляки  негайно  проходять  .
                                                 Враз…
Як  надворі  заграє  привітно  природа.
                                                 Час…
І  врятує  від  згину  свята  амплітуда.
                                                 Ритм…
Перманенту  не  буде  для  страдного  люду!
                                               Битв…
Нехай  зникне  з  планети  зими  холоднеча!
                                               Стинь…
Бо  весна  переможе…  людей  колотнечу.  
                                               Згинь!  

                                                     *
І  землею  покотиться  Богова  гра  –
                                               Ра**                          
Подолає  в  душі  підло-пакосний  страх!..
                                               Аа-х![/color][/b]

31.12.2016
_________
*Словотвір  від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
**Бог  Сонця  в  слов’янській  і  грецькій  міфології.


Світлина  автора,  виготовлена  сьогодні,  18.12.17.  
Такий  снігопад  валить  у  Києві  у  цю  митьть...
Хіба  ж  не  рай?![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017

Шостацька Людмила

РІЗДВЯНЕ ДИВО

                                                                       
                                       З  Різдвом  народжується  диво.
                                                       Ісусик  входить  в  кожен  дім.
                                       І  зірка  в  небі  мерехтливо  -
                                                       Так  схожа  на  Святого  німб.

                                       Приймає  небо  всі  бажання,
                                       Молись,  загадуй  і  бери.
                                                       Усі  надії  й  сподівання
                                                       Святкові  вдягнуть  кольори,

                                                         Зійдуться  душі  на  вечерю.
                                                         І  будеш  чути  їх  тепло.  
                                                         Волхви  зберуться  у  печеру,
                                                         Як  тисяч  …  літ  тому  було.

                                                         Кутя  перлинками  всміхнеться,
                                                         Із  серця  вийде  «Отче  Наш»,
                                                         Добро  на  світі  поведеться,
                                                         Як  благодать    поллється  з  чаш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766324
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Тетяна Луківська

Замріялось… або зимова історія

Засніжила  зима  білосніжно,
Склала  крила  тихенько  і  ніжно,
Білим  пухом,  на  землю  упала...
Я  бажання  для  нас  загадала.
Коли  буде  хурделити  зранку,-
Промету  нам    доріжку  від  ґанку.
І  «люблю»  намалюю  вітрами,
 У  танку  закружляю  снігами...  
Шелестіла  зима  далиною,  
Залягала  в  душі  самотою...
В  темінь  часу  вдивлялася  жінка.
За  вікном  пролітали  сніжинки.    
Вечорово  у  зорях    іскрились  -
Сріблом  в  коси  її  зачепились.
«Ой,  замріялось!»  –  враз  схаменулась,
Лиш  куточками  губ  усміхнулась.
Ті  ж  засніжені  в  спогадах  вишні,
І    прощання  з  коханням  колишнім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Тетяна Луківська

Моя зима

Здається,  все  про  зиму  написали,
Моя    ж  душа  в  рядок  несе  слова...
Дивилась  ж  бо,  як  діти  сніг  топтали
І  як  сміялась  Баба  Снігова,
Як  тихий  усміх  щастям  материнства
Коректував  цей    білосніжний  грим.
І    радощі    у  галасі  дитинства  -
В  нелічених  роками  диво  зим...
Лапатіші    все  падають  сніжинки,
Їх  не  злякає  кригою  мороз.
У  пригорщах  тепліють      на    краплинки...
Такий  от  є    в  зими  “метаморфоз”.
Хурделиця    загралася  з  вітрами,  
Мете  сніги  в  горби,  ген  на  шляхи!
Із  срібного  засніжжя    панорами,
Лиш  в  обрисах  видніються  дахи.
Я  нашепчу    у  віхолу  бажання,
Нехай  летять  у  відстань  зимову.
І  в  нашу    ніч,  що  видалась  остання,
Краєчком  щастя    спомин  відгорну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765258
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

А за вікном мете сніжок…

Розчулили  слова  кохання,
На  серці  випитий  бальзам.
Здійснились  мрії,  сподівання,
Немає  більш  душевних  ран.

Враз  стало  затишно  в  квартирі,
А  за  вікном  мете  сніжок.
І  падають  сніжинки  білі,
Так  схожі  чимось  на  зірок.

Стою  в  вікні  милуюсь  світом,
Гарячі  руки  на  плечах.
Зима  танцює  в  парі  з  вітром,
Коханням  встелений  наш  шлях.

Ми  не  загубимось  ніколи,
У  цім  житті  де  ти  і  я.
Зими  чарівності  довкола,
Вернули  долі  почуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765179
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Оксана Дністран

Хоч по погоді

Хоч  по  погоді  ближчі  до  Європи  -
Сталеве  небо  терпне,  не  сніжить.
Дрімуча  совість  вилізла  з  окопів,
Банують  хмари  в  досвіткову  мить.

Латаю  пам’ять  печворкним  дизайном,
На  вістрі  довго  жити  –  не  з  руки,
Чимало  клаптів  -  неприкрито  зайві,
А  придивлюся  -  то  ж  мої  роки.

Зебристих  ліній  випало  багато,
Зшиваю  їх  з  настійністю  митця,
Виходить  щось  широке  та  строкате,
Мабуть  циганське  –  в  тон  мого  лиця.

То  може  дім  мій  –  табір  і  кибитки,
А  тут  я  тільки  марно  гаю  час?
Моя  епоха  вийшла  із  ужитку,
В  цій  -  мрії  ріжуть  навіть  без  причасть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765126
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

РІЗДВЯНА ЗАМЕТІЛЬ

Різдвяна  заметіль...  

Вечірнi  сутiнки  настануть,
Зігрівши  спокоєм  усiх.
I  землю  нiжним  покривалом,
Знов  обiйме  пухнастий  снiг.  
І  світло  Зіроньки  озветься
В  кожнім  серці  звідусіль!
І  срібним  снігом  посміхнеться  
Рiздвяна  наша  Заметiль...

Заметiль,  заметiль  –  забере  всi  незгоди  з  собою!
Заметiль,  заметiль  –  рани  в  серцi  укриє  й  життi.
I    залишиться  свiтло  –  тієї  краси  неземної  –
Разом  пишем  її  ми  з  тобою  на  чистiм  листi.

А  небо  щедро  нам  дарує
Сузірˊям  шитий  оксамит.
І  всю  планету  зачарує
Та  чиста  потаємна  мить.
І  легкокрило,  ніби  діти,  
Мов  перший  і  в  останній  раз,
В  казкових  заблукаєм  квітах  
І  мерехтінні  сніжних  страз.
 
На  рiздво,  на  Рiздво  –  заповітні    збуваються  мрiї.  
А  Різдво,  а  Різдво  –  час  добра  й  потаємних  надій!
Ти  мені  посміхнись–  і  ця  посмішка  серце  зігрiє,
Збережімо  її  ми  у  світі  шалених  стихій!  

Дорiжка  мiсячна  у  небi  
Усі  шляхи  в  один  зведе,
І  щастя,  що  усім  так  треба.
На  грішну  землю  знов  прийде.

В  очах,  і  серці  зникне  крига,
І  переможе  доброта,
Життя,  мов  потаємна  книга,
Святиня  вічна  і  проста.

Заметiль,  заметiль  –  забере  всi  незгоди  з  собою!
Заметiль,  заметiль  –  рани  в  серцi  укриє  й  життi.
I    залишиться  свiтло  –  тієї  краси  неземної  –
Разом  пишем  її  ми  з  тобою  на  чистiм  листi.

Автор  поезії-  Тетяна  Прозорова
Ці  слова  стали  піснею,  мелодію  написала  Тетяна  Мірошниченко

Відеоверсію  можна  побачити  ось  тут

 https://www.youtube.com/watch?v=LhNQaoA1uws

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764699
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2017

Олександр ПЕЧОРА

НА ПОРОЗІ ЗИМА

На  порозі  зима.
Завіва-завива  завірюха.
Довго-довго  не  спиться.
Рано-рано,  а  сну  вже  нема.
Як  же  я  натомився...
Але  клопоту  завжди  по  вуха.
Мов  недавно  родився.
Та  невже  ж  на  порозі  зима?

На  порозі  зима.
А  на  серці  так  тепло  та  щемно.
Поспішати  годиться.
Спочивати  –  вже  й  хвильки  нема.
Коли  літо  ще  сниться,
грає  гривою  вітер  хрещений,
як  же  можна  змириться
з  тим,  що  вже  на  порозі  зима?

На  порозі  зима:
на  вікні  чарівні  візерунки.
Закінчились  забави,
у  минуле  дороги  нема...
Годі  правити  балом  –
вже  пора  роздавати  дарунки.
І  весна  незабаром!
Хай  вибілює  душу  зима…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017

Осіріс

Вечір на першогрудень

               
           
Неметене  небо  у  хмаровім  бруді,
Сумує  в  зіницях  міленьких  калюж.
Явився  фінал  опадаючій  ру́ді,
Що  вітер  за  обрій  виносив  чимдуж…

Торкається  хати  оголена  груша,
Милуючи  стріху  безлистим  перстом.
Під  нею  стіжка  обезглавлена  туша,
Охляло  дрімає  на  стежці  пластом.

Мигичка-матуся,  в  пахуче  ще  сіно,
Вкладає  росинки,  як  в  люльку  для  сну.
Ворона  присівши  на  вишні  коліно,
Від  заздрості  міну  ладнає  пісну.

Агат  її  пір’я  стікає  моквою,
У  вечора  сірість  нюансом  пітьми…
Вітається  грудень  простигло  зі  мною,
Тупцюючи  в  інеї  за  ворітьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764021
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 05.12.2017

Наталя Данилюк

Біло – ні міді, ні зелені…

Біло  –  ні  міді,  ні  зелені,
Тільки  сліпучий  крохмаль!
Пишні  сади  захурделені
Зранку  обходить  зима.

Струшує  густо  припудрені
Кошики  крон  і  кущів,
Ніжно  всміхається  грудневі,
Що  в  кучугурі  засів

Барсом  розкішним,  примруженим  –
Тишком,  ні  пари  із  вуст,
Вуха  чутливі  напруживши,
Вловлює  інею  хруст.  

Свіжо,  ні  вітру,  ні  сирості,
Тонко  затягнуті  шви.
Снігу  черпну́  повні  пригорщі,
В  тебе  пожбурю:  «Лови!».

І  розсміюся  (зловмисниця),
Спритно  пустившись  у  біг
В  мить,  коли  пудра  посиплеться
В  пазуху  теплу  тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764078
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017

Віталій Назарук

СМАК МАТІОЛИ

На  Вас  дививсь  і  навіть  не  змигнув,
Він  бачив,  як    Ви  гарно  танцювали.
А  «  білий  танець»    все  перевернув,
Такого  й  Ви  напевно  не  чекали.

Для  нього  це  було,  неначе  грім,
Скоріш  веселка  ,  чи  місточок  долі.
Він  весь  пашів,  як  течія  Гольфстрім,
До  танцю  вийшов  начебто  поволі.

І  танцював,  не  зводячи  очей,
Йому  здалося,  що  покрився  потом.
Безсонних  скільки  ще  пройде  ночей
І  будуть  розтавання  біля  плоту.

Проте  цей  вальс  лишився  назавжди,
Так  серце  більш  не  билося  ніколи.
Він  збереже  у  пам*яті  сліди,
Як  і  ті  губи  з  смаком  матіоли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763868
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017

Леся Геник

*Вона мене готова відпустити… *

***
Вона  мене  готова  відпустити,
вона  мене  ніколи  й  не  тримала.
А  небо  у  долоні  снігу  сипле,
та  тільки  мало,  знову  й  знову  мало.

Вдивляюся  у  далі,    наче  наскрізь  -
і  бачу  гори,  знову  бачу  гори.
Ну  що  це  за  усюдисуща  напасть  -
за  кожним  поворотиком  повтори?  

Вона  мене  не  стримує,  бо  знає,
здається  їй,  що  знає  що  й  до  чого.
А  вітер  виє  на  чотири  краї
глевкого  поля  в  пошуках  дороги.

А  горобці  померзли  в  голім  віттю  -  
ані  цвірінь,  лиш  тахлі  оченята.
Приходиться  іти  навстрічу  світу,
хоча  насправді  хочеться  тікати.

21.11.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763469
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 04.12.2017

Наталя Данилюк

Останній видих осені

Останній  видих  осені…  Бувай,
Руда,  парчевопишна,  кароока!
Вже  сивиною  вкрилася  трава,
Холодна  гладь  дзвенить,  така  висока.

О,  ця  межа  між  сірістю  садів
І  снігопаду  пудрою  легкою,
Коли  згасають  кола  на  воді,
І  світ  пірнає  в  по́ру  супокою…

Щоб  перейти  у  ще  одну  весну,
Прийнявши  сон  зимовий,  як  турботу.
Отак  і  ти,  пізнавши  глибину,
Мудрішою  стаєш  бодай  на  йоту.

На  тлі  цієї  величі  й  краси,
Де  зорі  в  душу  сіються,  мов  зерна,
Де  чуються  космічні  голоси,
Стаєш  така  всесильна  і…  мізерна.

І  з  першим  снігом  віриш  у  дива,
Відкинувши  турбот  буденних  втому,
Бо  кожен  рік  з  наближенням  Різдва
Ти  відкриваєш  світ  цей  по-новому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763090
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 04.12.2017

Валя Савелюк

ДО СНУ

увесь  день
розгулює  містом  сіро-смугастий  півень,
дзьобає  у  калюжі,
сокоче  –  до  розваги  скликає  гарем,
але  його  несучки,  до  закликів  байдужі,
дрімають,  зборені  сльота́вим  тягарем,

розважається  півень  –  раз  коло  разу  дзьобне  
і  поверхню  дрібними  кільцями  сколихне,
калюжа  морщиться  –  знов  не  засне…
а  вряди-годи
холодна  булька  вискочить  на  поверхні  води  –
на  безпросвітне  небо  сердито  глипне
і  невдоволено  лус-не    
 
…як  несучки,  настовбурчили  мокре  пір`я
дерева  й  кущі,  
пообсипали  під`їзди-подвір`я
дрібні,  як  пшоно,  пізні  грудневі  дощі  –
у  вікна  дзьобає  сірий  смугастий  півень
увесь  день  

на  мить  розтулить  вечір  сонну  очицю,
круглу  й  червону,  як  вовча  ягода:
спи,  під  затяжні  дощі  солодко  спиться  –
то  не  півень,  а  до  води  вода…

і  не  питай  спросоння:
хто  там  дзьобає  у  шибки  й  підвіконня
так  пізно  посеред  ночі?  -
то  налетіли  курчата  білі,  теж  до  розваг  охочі…

03.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763826
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017

Валя Савелюк

У КОВЧЕГУ

гарбузи  –  
оранжеві,  жовті,  червоні,  зеленкуваті,
круглі  і  продовгуваті,
як  у  ковчегу  Ноєвім  –  
лежать  під  стіною
у  великій  кімнаті

…наче  парад  планет  у  відкритому  Всесвіті…

під  міцною  скоринкою  –  соковиті
запаси  цілющої  м`якоті

от  і  грудень:  синьо-жовті  синиці,  
як  незалежності  нашої  прапорці,
майорять  до  завіконної  годівниці  –
животворних  щедрот  літа
і  для  них  
запасла  гарбуза*  помаранчево-золота,  
округло  випукло  живота-ста  

…як  зима,  біліють  у  годівниці  гарбузові  зернята

днини  грудневої  стежка  
стрімка  і  кургу́за:
небосхилом,  як  городом  до  річки  з  горбка,
підстрибом  котиться  сонячна  гарбуза  –
щедроплідна,  дорідна,  здорова,
як  священна  космічна  Корова

01.12.2017

*словники  подають  "гарбузу"  як  іменник  
виключно  чоловічого  роду  -  гарбуз  тобто,  
але  в  розмовній  традиції  широко  
використовується  і  "гарбуза",  як  іменник
 в  жіночому  роді:  у  сприйнятті  автора
"багатодітна"  в  плодороднім  лоні  її  -
 гарбуза  зовсім  не  асоціюється  
з  чоловічим  родом,  тому  -  автор  
вибачається  за  свідомо  допущену  
тут  "родову"  помилку...  
врешті,  якщо  є  гарбуз,  
то  для  рівноваги  і  щедроплідності  
має  бути  і  гарбуза  (гарбузиха...),
бо  інакше  виходить,  що  гарбуз  
наш,  як  олімпійський  Зевс,  
має  здатність  самостійно  виношувати
 і  народжувати  собі  потомків  
(Діоніса  -  з  стегна  народив,  
Афіну  Паладу  -  з  голови,  здається...)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763362
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017

Віталій Назарук

СКЛАДОВА РОДУ

Грубі  жорна  давно  помололи  життя  до  зернини,
Притрусили    мукою  і  скроні  твої,    і  чуби…
Та  роки  не  змогли  відібрати  від  тебе  людини,
Не  прийшов  ще  той  час,  ми  у  долі  іще  не  раби.

По  шляху  ідемо,  а  млини  перемелюють  зерна,
Вже  внучата,  як  хліб,  пахнуть  в  хаті  зерном  і  теплом.
Розумієш  тепер,  час  злетів  -  твоя  доля  мізерна
І  що  мудрість  приходить,  коли  виростає  чоло.

Не  спішіть  до  млина,  свої  роки  не  варто  молоти,
Ваші  діти  і  внуки  зароблять  у  полі  на  хліб.
Не  цурайтесь  ніколи,  на  скронях  своїх  позолоти,
Лиш  зерно  бережіть,  бо  з  зернини  складається  рід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763298
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017

Надясемена

Найкраща земля

За  життя  я  об’їхав  півсвіту,
Облетів  із  ключем  журавлиним,
Та  не  міг  я  і  дня  десь  прожити,
Без  коханої  та  України.
Повернувся  до  рідної  хати,
Тут  лікуються  рани  і  втома,
Мені  нікуди  вже  поспішати,
Моє  серце  нарешті  удома.
Я  прожив  стільки  бід  неминучих,
Жовтим  колосом  стиг  під  вітрами,
Хоч  зневірою  падав  із  кручі,
Та  все  ж  знав:  буде  правда  за  нами.
Йшов  за  віру,  за  гідність,  за  слово,
Біль  утрат  переповнював  душу,
Наче  сил  не  лишалось  та  знову,
Піднімався.  Казав  собі:  мушу.
Бути  сильним  за  всі  покоління,
Вільній  волі  дивитися  в  очі,
Під  знаменом.  Де  жовте  і  синє,
На  найкращій  землі  нашій  отчій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763217
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Серго Сокольник

На бойовому

На  бойовому.    На  бойовому,  хлопці!
Радіо  з  радою...  Вимкніть  театр  оцей.
Техніка  бита.  Ковадло...  Та  по  "горгопці"!..
РПГ  7...  Може  хто  й  не  згорів  живцем...

На  бойовому.  Міни  мережать  поле.
Чим  проростатиме  зерня  твоїх  зубів,
Чорний  драконе,  що  світ  засіває  болем,
Що  не  прийматиме  виклик  на  чесний  бій?

На  бойовому.  Хоч  недовіра.  Зрада
Брудом  розмазує  темряву  тилову.
З  честю  ми  вистоїм.  Чиститимемо  радо
Землю  відстояну.  Цим  лише  і  живу...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117113000538  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763211
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

євген уткін

ОСІННІЙ НАСТРІЙ

Холодний  вітер  жартівник
Сюди  –  туди  ганяє  мряку          
А  горобці  із  переляку
Під  стріху  та  ані  чирик.

На  вулиці  а  ні  душі.
Лиш  мурі  хмари  волохаті,
А  я  біля  вікна  у  хаті
Сиджу  та  і  складую  вірші.

Як  прийдуть  Муза  та  Пегас
Тоді  безсонними  ночами
Частенько  так,  поміж  роками
В  минуле  шастаю  щораз.

І  повертаюсь  знову  й  знов
У  ті  казкові,  дивні  ночі
Де  чарівні  дівочі  очі
І  солов’ї  в  нічний  покров.

А  ще  буває  раз  у  раз,  
Коли    у  дитинство  завітаю
то    все  на    с  віті  забуваю
Бо  стане  радісно  відраз.

Бо  там  ми    грали  у  квача
В  садок  колгоспний  учащали,
З  рогатки  в  горобців  стріляли
До  смерку    буцали  м’яча.

Бо  там  черешня  під  вікном
Там,  молоді  ще,  мама  й  тато
Двір  споришевий,  рідна  хата
Брати  і  сестри  всі  гуртом.

Жаль  тільки  часу  вже  в  обріз
А  старість  шарудить  літами,  
та  вже  й  не  ті  кардіограми,
та  й  болячок  на  цілий  віз.

А  я  все  пруся    на    узвіз
Та  він  здається  вже  горою
Тягну  на  нього  за  собою
Буття  жебрацького  той  віз.

Надіюся  тому  і  прусь.
Мо      кращу  долю  там  застану?
Яка  ж  вона?  Хоч  оком  гляну.
Та  ні.  Мабуть  що  не  діждусь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755860
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 29.11.2017

євген уткін

Відгомоніло, відбуяло віджило.

В  багатолюдному    колись  селі,
Цьогоріч  я  провідав  кладовище.
Був  день  холодний,  завивав  вітрище    
Дощем  зі  снігом  сіяв  по  землі.

Поклав,  як  і  годиться,  під  хрести
На  могилкИ  і  панахиду,    й    квіти  
Як  і  велять  прадавні  заповіти  
Та  християнських  звичаїв  пласти.

А  потім    почалапав  на  село  
Та  упізнати  щось  було  намарне
Воно  колись  і  велелюдне  й  гарне
Завмерло,  почорніло,  заросло.

Обшарпані  скелети  –  комини
Хатки  старенькі  тужить  за  тинами
Двори  порослі  густо  чагарями.
Панують  лопухи  та  полини.

Всихають  витоки,  зникає  джерело.
Котів,    собак  також    вже  тут  немає
захиріло  і  вік  свій  доживає.
Колись  веселе  й  радісне  село

Недавно  ж  торохтіли  тут  вози.
На  луках  гуси  паслись  табунами.
Чарівна  пісня  чулась  вечорами
Та  якось  враз  хитнулись  терези.  

І  в  мить  все    розікрали,  розтягли
Усе    що  будувалося  роками
Дідами,  прадідами  та  батьками.
Все  те  що  для  нащадків  берегли.

Гірка  жура  на  серце  налягла
Бо    де  не  глянь  усюди  румовище
Занепад  та  жахливе  руйновище
Це  все  що  залишилось  від  села.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757759
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.11.2017

Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017

Ганна Верес

Курличе осінь в небі

 
Курличе  осінь  в  небі  журавлем

І  сіє  в  душу  у  мою  тривогу,

То  кличе  гай  бурштиновий  мене.

Прослала  осінь  листяну  дорогу.


І  ось  я  тут,  де  казка  навкруги,

І  шепіт  листя  товпиться  у  груди,

Дерева  –  різнобарвні  корогви…

Таку  красу  ніколи  не  забути.


Вдяглась  у  помаранч  горобина,

У  спалахах,  червоних,  кущ  калини,

А  наді  мною  –  неба  глибина,

І  я  туди  пташиною  вже  лину.


Перебираю  сонця  промінці,

В  мереживо  осіннє  їх  вплітаю,

І  щастя  вже  сміється  на  лиці.

Тепер  я  осінь  із-під  хмар  вітаю.



А  піді  мною  багряніє  гай,

Я  ж  упилась  красою,  неземною:

Це  мій  чарівний,  український  край,

Повінчаний  навіки  він  зі  мною.
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762902
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017

Наталі Рибальська

Хочу грустить…

Хочу  грустить,  примерно  до  полудня…
Смотреть  в  окно  на  падающий  дождь…
И  слушать,  как  играет  он  на  лютне,
И  чувствовать,  как  пробирает  дрожь

От  звуков  его  горестного  плача.
И  понимать  –    ноябрь  опять  пришел…
Но  это  вовсе  ничего  не  значит  –  
Все  будет,  как  и  прежде,  хорошо…

Ну,  просто  настроение  такое,
Когда  похныкать  хочется  чуть-чуть.
А  может  просто  хочется  покоя,
А  может  просто  хочется  уснуть  –  

На  фоне  серых  зданий,  мокрых  улиц
Увидеть  яркий,  будто  в  детстве,  сон…
И  понимать,  что  мы  не  разминулись
И  наши  души  слышат  в  унисон

Печальные  напевы  непогоды…
Так  хочется  немного    погрустить,
Любуясь  увяданием  природы.
А  после  –    жить,  
Как  прежде  –    просто  жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758703
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Серго Сокольник

НУ І ДУМИ…

Час  побачення...  Вечорі-
є,  і  небо  міняє  колір.
Наша  зустріч  о  цій  порі
Так  чекалася,  як  ніколи...
Та  зурочує  вечір  день,
Думи  сумнівом  душу  ранять...
.................................................
-очі  в  очі!  Межа  ідей  
Перетворить  есе  на  драму...
Бачиш-  день  догорів,  мов  жар...
Попіл  свій  залишає  ночі.
Де  проходить  ота  межа
Двоєднання  світів?  Пророчий
Голос,  чутний  лише  тобі,
Прошепоче-  це  там,  де  щастя
Розчиняється  у  журбі,
Ніби  текст  витирає  ластик...
Де  народжується  межа?
У  полях,  по  сирітськи  сірих,
Чи  у  храмах,  де  є,  нажаль,
Фарисействуюча  зневіра?
Чи  в  обіймах  палких  твоїх,
Де  розжарює  знову  попіл?..
.................................................
-ну  і  думи!..  До  біса  їх!!!
Йди  сюди!  Дам  ляща  по  попі!!!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117112500887  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762166
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Віталій Назарук

ДОЛЯ НА КАБЛУКАХ

Бачу  знов  свою  долю  в  каблучках  по  асфальту,
Її  стан  смерековий  і  вертають  літа.
Розширяються  груди,  наче  нюхаю  м*яту,
Бо  іде  моя  доля,  як  колись  молода.

Хоч  вже  срібне  волосся,  проте  стан  ще  юначий,
Каблучки  її  в  пору,  як  були  в  ті  часи.
І  дивлюсь  я  на  неї,  і  тепло  її  бачу,
Скільки  грації  в  неї,  скільки  шарму  й  краси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762734
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Ганна Верес

Вже й осінь від війни стомилась

Прозорі  струни  осінь  напина,
Аби  на  них  зіграти  власну  пісню
І  нагадати,  що  іде  війна.
Їй  теж  болить,  що  буде  з  нами  після?
Адже  поліг-опав  народу  цвіт,
А  поруч  ворог  сильний  і  жорстокий…
Яким  він  буде,  той  майбутній  світ?
І  чи  з  війни  засвоїмо  уроки?

Четверта  осінь  вмилась  у  крові…
І  тисячі  в  небесний  рай  злетіли…
Хто  зна,  як  жити  матері  й  вдові,
Що  попрощались  із  холодним  тілом.
А  осінь  стеле  знов  красу  й  печаль,
Яку  ні  сльози,  ні  дощі  не  змили.
Не  вистачає  у  сім‘ї  плеча…
Та  й  осінь  від  війни  уже  стомилась.

23.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Світлана Моренець

Осінні нотки (танка)

***
Осипається
листячко,  тихим  смутком.
Відлітаючи,
осінь  візьме  на  крила
часточку  мого  життя.

***
Туман  і  мряка
сірістю  вповили  світ.
Пейзажів  тусклість
знебарвила  почуття.
Дрімота  душі  й  серця.

***
Місячне  сяйво
навіяло  спогади:
струни  двох  сердець  
співали  від  поглядів...
і  злили́сь  в  мелодію.

                     27.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762580
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Теоретик

Основи поетики. Типи віршування

Можливе  віршування  на  дактилічній,  амфібрахічній  основі.  Силабо-тонічні  вірші  можуть  бути  римованими  і  неримованими  (білими).
Павзник  (паузник)
Його  назва  походить  від  лат.  pausa,  грец.  pausis  —  припинення.  Це  перерва  у  мовному  потоці,  що  виконує  роль  словоподілу  і  заради  експресивної  виразності  відмежовує  одну  фразу  від  іншої.  Павзник  —  вірш,  у  якому  в  певній  закономірності  поєднуються  різні  стопи.  У  російському  літературознавстві  його  називають  дольником.
 
У  рядках  два  дактилі  і  два  хореї.  Фольклорне  віршування
Виділяють  три  типи  фольклорного  віршування:  пісенне,  речитативне,  говірне.
Речитативний  вірш
Його  назва  походить  від  лат.  recitare,  італ.  recitativo  —  читати  вголос,  виголошувати.  Це  наспівна  декларація,  яка  характеризується  емоційно  забарвленою  інтонацією,  посиленням  або  зниженням  логічних  та  ритмічних  наголосів,  застосуванням  стилістичних  фігур.
Цей  тип  народного  вірша  використовується  в  українських  думах,  російських  билинах,  історичних  піснях,  баладах,  голосіннях,  духовних  віршах  фольклорного  характеру  та  пародіях  на  них.  Текст  народних  дум  ділиться  на  періоди.  У  кожному  з  них  висловлюється  певна  думка.  У  періоді  може  бути  від  двох  до  20-ти  рядків.  У  рядках  —  різна  кількість  складів,  рядки  об'єднуються  римуванням.  Головні  наголоси  і  їх  кількість  у  рядку  визначає  мелодія.  Коли  мелодія  повільна,  наголосів  менше,  якщо  швидка  —  більше.  Якщо  у  рядку  не  вистачає  складу,  то  сусідній  склад  співається  протяжніше.  Коли  є  зайві  склади  —  коротше.  Повторюючись,  музичні  періоди  надають  строфі  ритмічної  цільності.  Римування  рядків  —  дієслівне,  часто  охоплює  цілий  період.  Виконавець  думи  іноді  вносить  щось  нове  і  в  текст,  і  в  музику.
Думи  мають  традиційну  композицію:  заспів,  розгортання  сюжету  з  частими  ліричними  відступами  і  кінцівку  (славословія):

Ой  полем,  полем  Килиїмським  (9  складів)
То  шляхом  битим  Гордйнським  (8  -"-)
Ой  там  гуляв  козак  Голота  (9  -"-)
Не  боїться  ні  огня,  ні  меча,  ні  третього  болота.  (17  -"-)
Правда,  на  козакові  шати  дорогії  (13  -  "-)
Три  семирязі  лихії:  (8  -"-)
Одна  недобра,  друга  негожа,  (10  -"-)
А  третя  й  на  хлів  незгожа  (8  -"-)
("Дума  про  козака  Голоту  ")

Рівноскладові  рядки  і  пісенна  мелодія  підкорені  ритмічній  вимові.  У  цій  думі  немає  дієслівних  рим.
Билина  —  виконувалась  речитативом,  як  і  українська  дума.  Рядки  билини  вимовлялися  за  приблизно  рівну  кількість  часу.  Билинні  вірші  неримовані,  побудовані  на  тонічній  основі.  Рядки  мають  різну  кількість  складів  —  від  9  до  13,  ритм  оснований  здебільшого  на  трьох,  рідше  двох  наголосах  у  рядку.

Как  издалеча  было,  из  чиста  поля,
Из-под  белые  березки  кудревастыи.

Райошник  —  давня  форма  тонічного  речитативного  вірша.  Рядки  райошника  нерівні,  мають  парне  римування,  здебільшого  дієслівне.  Райошник  називають  фразовиком  або  римованою  прозою.  Форма  райошника  використовувалася  в  інтермедіях,  комічних  сценках.  Наприклад,  репліка  чорта  з  інтермедії  "Баба,  дід  і  чорт":

Один  день,  бабко,  і  ти,  діду,  милії,
Вижу,  же  є-сьтс  веселії  і  барзо  подпилії.
Музики  питаєши?  Я  грач  чудзоземски,
І  волочай  потішний,  а  жартун  вшеленски;
Як  заграю  —  не  кождій  в  танцу  весело  скачет,
А  інший  з  танечников  і  ревне  заплачет.
Я  такий  музикант  єстем:  як  скоро  заграю,
То  тим,  що  танцуют,  пекло  отвирают.

Говірний  вірш
Говірний  вірш,  на  відміну  від  речитативного  і  пісенного,  опирається  на  словесний  ритм,  який  не  має  музичного  оформлення.  За  ознаками  це  тонічний  вірш,  але  досить  часто  без  сталої  кількості  наголосів  у  рядках.  Його  ритм  посилює  рима.
В  загальнослов'янську  епоху  говірний  вірш,  як  і  речитативний  та  пісенний,  був  силабічним.
Говірний  вірш  вживається  в  прислів'ях,  замовляннях,  примовляннях,  заклинаннях,  у  дитячому  фольклорі  (забавлянках,  лічилках,  примовках,  скоромовках,  прозивалках,  звуконаслідуваннях),  ліро-драматичних  та  ліро-епічних  творах.
Говірний  вірш  передає  живе  мовлення  з  його  відтінками.  Довгі  і  короткі  речення  можуть  чергуватися  без  будь-якої  системи.  Характерна  ознака  говірного  вірша  —  перенесення.  Витримана  строфіка  і  римування  для  нього  не  обов'язкові.  У  деяких  творах  трапляються  розмовні  лексичні  елементи,  еліпс  (еліпсис):

—  Горілки!  Меду!  Де  отаман?
Громада?  Соцький?  Препогане,
Мерзенне,  мерзле  парубоцтво,
Ходіте  биться!  Чи  бороться,
Бо  я  борець!  —
Не  на  неділю,
Не  дві,  не  три  і  не  чотири!
(Т.  Шевченко)  Тонічна  система  віршування

Це  система  квалітативного  віршування  (грец.  tonos  —  натяк,  напруження,  systema  —  утвореня).  Принципи  тонічного  віршування  сформувалися  у  народній  творчості.  Тонічна  система  базується  на  ритмі  наголосів,  наголос  є  ритмічною  одиницею.  Різновидами  тонічного  віршування  є  народно-акцентний,  літературний  акцентний  і  декламаційно-тонічний  вірш.
Народно-акцентний  вірш.  Це  нерівноскладовий  вірш.  Основні  його  ознаки:
1)  ритм  вірша  визначається  силою  вимови  наголошених  складів;
2)  кожен  рядок  становить  закінчену  синтагму;
3)  рядки  римуються,  рима  підсилює  ритміку  вірша:

Ой  у  святу  неділеньку
Та  рано-пораненьку
То  не  сива  зозуля  кувала,
Не  дробна  птиця  щебетала,
А  не  в  борі  сосна  шуміла,
Як  та  бідна  вдова
Та  в  своєму  домові  гомоніла.

Елементи  акцентної  тонічності  є  в  приказках,  прислів'ях,  загадках.  Наприклад:  "Козацькому  роду  нема  переводу".  Літературний  акцентний  вірш"  У  його  основі:
1)  однакова  кількість  наголосів  у  рядку;
2)  рядки  римуються;
3)  стоп  немає.
Такі  вірші  писали  Шевченко,  Франко,  Пушкін,  Некрасов.
У  неділеньку  та  ранесенько,
Ще  сонечко  не  зіходило,
А  я,  молоденька,
На  шлях,  на  дорогу
Невесёлая  виходила.
(Т.  Шевченко)
Тут  у  кожному  рядку  два  наголошених  склади..Кількість  ненаголошених  до  уваги  не  береться.  Склад  не  відіграє  такої  ролі,  як  у  силабо-тонічному  вірші.  Основна  роль  належить  наголосам.  Залежно  від  кількості  наголосів  у  рядку  розрізняють  2-наголошені,  3-наголошені,  4-наголошені  (більше  наголосів  у  рядку  трапляється  рідко).

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762081
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017

Олександр ПЕЧОРА

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ (Музика й виконання Миколи Шевченка)

Незабутню  й  досі
                                                 впізнаю  я  осінь.
На  шляху  до  тебе
                                                       догорає  день.
Рудочубий  вечір
                                                   падає  на  плечі,
сивогриве  небо
                                                         грітися  веде.  
   

Обрієм  заграва
                                           зайнялась  лукаво
та  й  заграла  в  сурми
                                                           про  мої  літа.
Колисає  вітер
                                                   росяну  палітру,
колисковим  сумом
                                                           тишу  огорта.


А  мене  та  просинь
                                   повернутись  просить,
де  колись  з  тобою
                                                     молодим  ходив.
Лине  без  упину
                                           дивне  павутиння  –
нашого  кохання
                                                 спомин  дорогий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611346
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 24.11.2017

Ганна Верес

Дух козацький

Давно    у    сиву    далечінь      спливли    літа,
Та    дух  ,  козацький,    як    завжди,      витав,
Дух    пращурів    –    йому    тісна    могила.
Ні    смерть,    ні    війни    дух    цей    не    зломили.

Він    непокірний,    гордий,    не    одне    життя  
Вів    козаків    до    слави,    до    важких    звитяг.
Літав,    як    Божий    дар,    завжди    над    нами,
Вертав    на    землю    знову    дочками,      й    синами.

І  кров    козацька  з    ним      міцніє,        ожива,
Й    народ  з  ним    іншу  долю  вишива,
Бо    дух    –    то    вічне,    те,    що    нас    єднає.
Ми,    українська    нація,    така    одна    є! 15.10.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Микола Базів

Уперлася (пародія)

                   


               «Ти  люби  мене,  люби,  я  не  буду  опиратись».
                     ………………………………………………..
                                                                               «…бо  ми  знаєм,  як  кохати».

                 Олександра  Кара.  «Ти  люби».
                                                     Збірка  «Слова-зернини»,
                                                     Тернопіль:  «Терно-граф»,  2014


           Ти  до  мене  клинці  бив,
           Опиратись  я  не  стала,
           На  постелі  щось  робив,
           Без  опори  -  толку  мало.

           Як  зарадити  біді?
           Чиста  кара  із  тобою!..
           Я  уперлася  тоді
           В  бильце  ліжка  головою.
           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761908
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Світлана Моренець

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Все  має  свій  початок,  гарну  пору
у  барвах  і  мелодіях  мажору,
за  зрілістю  ховається  згасання
і,  зрештою,  –  зажурливе  прощання.
Красуня  Осінь,  мила  чарівниця,
золотокоса,  в  царській  багряниці,
що  світ  в  казковій  розкоші  купала,
вже  свою  пісню  щастя  відспівала.
Минулий  шарм  здається  ілюзорним
в  фіналі  листопада,  де  над  чорним,
мов  обгорілим,  лісом  і  кущами
сумує  небо,  плачучи  дощами.
Короткі  дні,  як  листя  за  водою,
женуть  у  незворотність  чередою
вітри  різкі,  підступні.  Повні  сили,
Царицю  роздягали  й  голосили,
співали  серенади,  віртуози,
...  та  в  співі  тім  –  скорбота  лакримози.

Отямившись  від  марева  омани,
обшарпана,  ховається  в  тумани,
щоб  непомітно  з  ними  розчинитись...
А  через  рік  як  Фенікс  відродитись,
вдягнувши  королівські  пишні  шати.
Знов  буде  в  одах  і  піснях  звучати
осанна,  бо  ж  краса  її    –  велична.
Ти,  Осене,    космічна  госте,  –  вічна!

                                     22.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761859
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Віталій Назарук

МЕЦЕНАТУ

                                               
Спасибі  Вам  за  те  людське  тепло,
Що  маєте  у  серці  і  в  душі.
Що  дякою  в  народі  проросло,
Що  доброти  є  Вашої  рушій.

За  те,  що  Ви  народний  меценат,
Що  вже  не  раз  спасали  від  біди.
Землі  своєї  відданий  солдат,
Що  при  житті  лишаєте  сліди.

Низький  уклін  Вам  від  простих  людей,
Що  моляться  за  Вас  по  всіх  церквах.
Наступний  крок,  є  кроком  для  ідей,
Що  завжди  Ви  тримаєте  в  руках.

Долайте  перешкоди  всім  на  зло,
Упевнено  без  крові  й  метушні…
Спасибі  Вам  за  те  людське  тепло,
Що  маєте  у  серці  і  в  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761723
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Віктор Гала

Листопад

́́́
Вже  й  листопад,  а  там  дивись  -    зима  
Накриє  землю  ковдрою  пухкою.  
Осінній  вітер  листя  підійма,  
Кружляє  ним,  складає  під  вербою.  

Іду  вже  по  барвистому  саду,  
На  килим  ляжу  жовто-полум'яний,  
Заплющу  очі.  В  осінь  забреду,  
Почую,  як  летять  з  дерев  каштани.  

Біжиш  до  мене,  усмішка  в  очах,  
А  білі  руки,  ніби  білі  крила,  
Твій  поцілунок,  ночі  при  свічках,  
Ми  летимо  на  зоряних  вітрилах.  

Чаклунка  осінь  розіслала  сни,  
Туманом  млосним  розстелила  ложе,  
Торкнулася  забутої  струни,  
Пожовклим  листям  у  саду  ворожить.  

Та  знаю  я,  солодка  мить  мине...  
Боюсь  відкрити  навіть  свої  очі.  
Залиш  собі  хоч  крапельку  мене  
І  я  з  тобою    залишусь  охоче.  

Та  вже  сніжинка  впала  на  плече,  
Сон  полетів  на  південь  за  птахами.  
Вже  й  листопад...  Як  швидко  час  тече...  
Ніхто  не  скаже,  що  було  між  нами.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761726
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Стяг

Ця осінь - не пора пожеж

Змахнула  крилами  –  й    стекла,
Взялась  туманними  стежками,
Озер  зламала  дзеркала,
І  стала  відстанню  між  нами.

Ця  осінь  –  не  пора  пожеж,
Скоріш,  холодний  душ  розлуки,
Невпорядкований  кортеж,
З  уривків  фраз,  емоцій,  звуків,
Останній  стогін  кольорів,
Коли  вони  уже  не  в  моді,
Вуглинка  від  квітчастих  снів,
Зарезервована  насподі,
Тендітне  соло  скрипаля,
Яке  ще  має  трохи  сили  :
Аби  крутилася  земля,
Аби  прощали  і  любили…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761730
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Мазур Наталя

Гойдалка

–  Мамо!  Сніг!  Сніг!  –  кричала  зранку  маленька  Адрі,  підстрибуючи  біля  вікна.  –  Хочу  на  прогулянку!  На  гойдалку!  Чуєш,  як  вона  співає:  «Гой-да-да!  Гой-да-да!»?
–Зачекаймо,  поки  хуртовина  стихне,  –  промовила  мама.
Адрі  ще  декілька  разів  підходила  до  вікна,  та  сильний  вітер  люто  жбурляв  колючий  сніг  у  шибку,  ніби  хотів  налякати  дівчинку.
А  десь  під  вечір  випогодилося  і  мама  з  донею  подалися  до  дитячого  майданчика.
–  Тут  так  порожньо,  –  промовила  розчаровано  дівчинка,  роздивляючись  навкруги.
–  Знаєш,  люба,  –  сказала  мама,  –  гойдалки  також  впадають  у  сплячку.
Адрі  здивовано  подивилась  на  маму.
–  Так-так,  у  зимову  сплячку,  як  бурі  ведмеді  в  лісі.  Тільки  гойдалки  впадають  у  сплячку  на  дитячому  майданчику.  Спочатку  вони  на  студених  вітрах  співають  собі  колискову:  «Гой-да-да…  Гой-да-да….».    А  потім  тихенько-тихенько  засинають.  Сніг  притрушує  їх,  ніби  вкриває  пухнастою  ковдрою.  І  сняться  гойдалкам  кольорові  сни:  дзвінкоголосі  хлопчики  та  дівчатка  і  тепле-тепле  літо.
Адрі  потупцяла  до  гойдалки,  торкнулася  холодного  металу.
–  Гой-да-да!  Гой-да-да!  –  повільно  гойдаючи,  заспівала  дівчинка.  –  Спи,  гойдалко,  спи.



22.11.2017р.

Фото:  Володимир  Тулупов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761802
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Lana P.

ВІДШУМІЛО ЛІТО

День  проклюнув  серпень  з  горобини  —
Персика  відтінок  на  щоці,
Літечко  тримає  у  руці,
В  осінь  заглядає  безневинно.

Чорні  вишні  скинули  намисто  —
Донедавна  там  були  пташки.
Стерлись  в  бабки  крила-вітрячки,
Стрибунці  не  скачуть  норовисто  —

Роси  сушать  в  обважнілих  травах,
І  лунає  кришталевий  дзвін,
З  вітерцем  біжить  навперегін,
Розгубилась  музика  в  отавах.

Цвіркуни  стомили  ніжки  босі,
Ледь  налаштували  камертон,
Стишений  у  співах  їхній  тон  —
Відшуміло  літо  стоголоссям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761813
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Артур Сіренко

Не повторюй слова осені

                                                             (Триптих)

 «Не  повторюй,  як  боляче  бути  травою,
     Який  зміїний  рот  має  молодий  Місяць...»
                                                       (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

                                   Перший  подих  вітру

Не  повторюй  слова  осені  –  
Намарно  –  осені  сірих  Пегасів.
Не  повторюй  цієї  музики  –  
Музики  скрипки  холодного  вітру:
Най  пам’ятають  її  собаки
Кольору  олова  з  очима-зірками.
Місяць  –  алхімік  старий  
Наливає  ночей  ртуть  у  чашу  серця.
Не  повторюй  зміїне  шипіння  
Падолисту-водяника,  
Володаря  мокрих  каменів.  
Не  повторюй  –  нині  всі  змії  сплять  –  
До  весни.  Доки  вино  холодне  
Крові  вужа  не  стане  вогнем.  
Не  повторюй  нічого,  
Навіть  Сонати  Вужа,  краще  мовчи
Слухай  вітер  пізньої  осені...

                             Другий  подих  вітру

Чорні  кораблі  останніх  днів:
Падолистові  ночі  –  це  голландці  
У  камзолах  з  блискучими  ґудзиками,
Яких  привів  у  порти  Ямато,
У  місто  моє  без  сезонів
П’яний  капітан-вітровій  –  
Одноокий  шкіпер  холоду.
А  вітрила  кошлаті...

Кульгавий  щур  осіннього  вечора
Гризе  сир  рапсодій
У  мишолапці  музичній:
Де  заблукав  ти  -  хвостатий  Моцарте,
Волохатий  Йогане  з  чотирма  лапами,
Що  лишають  сліди-ієрогліфи
На  партитурі  життя?

                         Третій  подих  вітру

А  я  все  не  вірю,
Що  скоро  землю  крига  скує,
Заморозить  час-лиходій
Все  сподіваюсь  на  щось
(Намарно).
А  я  все  не  вірю,
Що  голим  деревам-повіям
Набрид  холодний  дощ-злодюжка,
Що  вони  чекають  білого  снігу,
Як  одкровення,  як  знак  чистоти,
Як  очікували  гейші  Едо
Проповідника  в  чорній  рясі,
Що  дихав  димом  і  малював  
Знак  «Десять»  в  повітрі  майбутнього.
Пізня  осінь  –  це  танець  метелика  мертвого,
Обірвані  крила  якого  несе
Самурай-вітер,
Що  складає  останнє  танка,
Відчуваючи  лезо  катани  холодне
М’язами  живота  –  ще  теплими:
Ця  людина  не  хоче  
Лишатися  серед  осені
Живим  роніном.    
А  на  вулиці  мертвих  дерев  і  собак
Двірники  замість  кленових  пальців
Замітають  листя  карми.
А  я  цієї  осені  посадив  вишневий  сад
На  околиці  Хіросіми.