Зачекай,
не минай,
мить казкового щастя.
Захисти,
віджени
всі негоди й напасті.
Пригорни,
обійми,
ти - полин мій і солод.
Це наш рай,
відчувай,
проганяючи холод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425349
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Пожовкло листя на старих деревах,
Згоріла вся наша любов до тла.
А кров бурлить, тече повільно в венах,
Та вже не закипає від твого тепла.
І серце так повільно стало битись,
І очі вже не сяють як колись.
На тебе припинила я молитись.
Казали: буде легше, полетиш у вись.
А де ж це легко? Де моя свобода?
Невже це легко – пустота в душі?
В нас було все: кохання, дружба, згода.
Та раптом опинились на межі.
І незважаючи, я все ж тебе кохала.
А листя жовкло на старих дубах.
Я вірила тобі, але не знала,
Любов зосталась лиш у моїх снах.
29.09.2012р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375892
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 20.05.2013
Прокинься, Брате, пробудися!
Як Ти живеш в Землі своїй?!
Прокинься, Брате, відродися!
Згадай, відчуй "Країну Мрій",
Що ввесь цей час в собі Ти носиш.
Згадай історію віків,
Своїх дідів... А Ти лиш просиш:
Грошей, видовища, гріхів...
Тупих, "веселих" і вульгарних...
(Від примітизму верне вже!)
І цінностей таких примарних...
Духовність більше не живе
В "цивілізованому" світі.
Який будують навмання,
Спираючись на розмаїтті
Потреб хижацького буття.
Прошу, згадай Своє коріння!
Цю пам*ять генів розбуди.
Вона дрімає в центрі "сонця"...
Повір, відчуєш щастя Ти!
Коли згадаєш поклик долі,
Своє призначення, й любов...
Вклонись землі, що нею поїть,
І рада Тобі знову й знов.
_____________________________________
*Светая Русь - слово "Святая" правильно пишеться через "е" від слова "свет" - світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419816
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.05.2013
Ти ділиш навпіл яблуко спокуси,
А я з тобою душу розділю.
Вогонь і шторм злилися у союзі,
Як смак вина і запах мигдалю.
Шалений плід в раю зірвала Єва,
Відкривши для Адама грішну суть.
З тих пір зриває вітер яблуневий
Із юних душ незайману красу.
Котилося те яблуко по світу,
Скоряючи і смертних, і богів,
Його взяла в Паріса Афродіта,
Щоб світ ціну кохання зрозумів.
І зрештою спинилось поміж нами
Щоб напоїти еліксиром втіх…
Ми люди, але станемо богами
У власнім раї, де любов – не гріх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424891
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 20.05.2013
знову надворі осінь
ворни і дощі
осінь містами носить
чоботи і плащі
холодно? тільки трошки
порвані міражі
осінь кидає ложки
у тарілки чужі
клавіші чорно-білі
ноти на жаль німі
в осені очі сірі
в спогадів голубі
падає жовте листя
чоботиі топчуть бруд
осінь-то біла вбивця
з чорним відбитком рук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380542
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2011
Ми грали з тобою захоплено в карти.
Повільно ховаючи наші азарти.
Яскраві ті спалахи поміж очима
І досвід прожитих років за плечима.
Твоя перша карта лежить на столі.
По вухах пронизливий шепіт полів.
Так зорі по-троху згасали в очах
Й надія лишалася тільки в свічах.
Та ось я наважилась відповісти.
Я знала, що маю скоріш доплисти.
Ти так запекло вів боротьбу
А потім сильніше прискорив ходьбу.
Я кинулася безстрашно услід
А ти лиш казав, що пропустив хід.
І так крок за кроком ми йшли до зірок.
Скоріше б зробити останній стрибок.
Безжальна напруга постала між нами
І я присяглась пам"ятати віками.
І ось тепер ти розкрив свої карти,
А я зрозуміла, що нічого не варта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257578
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 16.10.2011
Я мовчки йду з твого життя.
Не озираючись в минуле...
Не буде більше каяття...
Та і майбутнє вже забули.
А ти пробач мені, прости.
Мою наївно-грішну вдачу.
Весна вже розвела мости.
Лишень з дощем тихенько плачу.
А серце - камінь. Просто знай,
Йому не боляче - привикло...
Усі розмови забувай.
Життя не раз уже скорило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249693
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 16.10.2011
Криваві пелюстки троянди...
Сильніше все в руках стискаю.
Тендітні пелюстки троянди...
Тебе я з болем відпускаю.
Та, серце б'є сполохано об груди.
І котяться сльозами почуття.
Сильніш тебе кохати інша буде.
А я тихенько піду в забуття.
Я дякую тобі за дні чудові.
За теплий присмак ніжності в очах.
За промінь сонечка у себе на долоні.
За хвильки щастя і мрійливість в небесах.
Тендітні пелюстки троянди...
Душевний біль так жадібно ковтаю.
Криваві пелюстки троянди...
Тебе я з диким болем відпускаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277176
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 16.10.2011
Додому в думках і на шпильках і голос болить,
Дівчатка в дворі то у класики, інколи в салки.
А небо прогнулось, а небо над нами тремтить,
Бабусі вирішують долю держави на лавках.
У мене ж проблеми, бо ти у моїй голові,
Ти там оселився, ти винен мені за квартплату.
Про тебе курю і пишу, і ридаю...Лови
мої поцілунки, обійми і завтрашню дату.
Ти поруч із чайками, дихаєш Ялтою, вітром.
Стоїш на балконі із чашкою кави в руках,
А я обіймаю тебе - горизонтом, дощем і повітрям,
І все, що навколо - це я.Те, що поруч і в снах.
І все що навколо - це ти, навіть сходинки, небо.
Тебе на сніданок...Ти зовсім не маєш меж.
З тобою спокійно, з тобою нічого не треба.
...Коли ти залишиш мене, ти зостанешся все ж.
12.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285979
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Сплелися хмари в небокрай…
Палає лоно спорожніле.
Блудниця… Квітне молочай.
Сідає сонце спопеліле.
Ховаєш очі від світила…
В останньому промінні дня
Прощення в донечки просила,
Та не простить привиденя.
Маленька ручка пестить шию,
В обійми проситься дитя.
Рука хірурга труп прикриє
Так злісно вбитого життя…
Топтали квіти сиві коні…
Ти подолала цей поріг…
В куточку плаче привид доні,
Ще ненароджений твій гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281195
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Нащо ти вкрав моє серце?
Тобі ж воно зовсім не треба!
Посипав мою душу перцем,
Пече! Не пекло так і в тебе!
Думки мої тягнеш до себе,
Та вимкни ж скоріш цю програму!
Воно тобі зовсім не треба,
а я вже дійшла до нестями.
Ти навіть і не уявляєш,
як радо тебе б задушила!
Сидиш собі і не знаєш-
до смерті б тебе залюбила!
і нащо тобі моє серце...
тобі ж воно справді не треба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273120
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 11.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2011
І не кажи, що знов не віддала.
Що не чекала, що не грала кров.
Ото така, була твоя любов,
Що не прорвала замкнені вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272035
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Капризи, капризи. Не вічність – омана
Мине - і не стане моїх теплих днів
І виметуть літо, як пил, з – під дивану,
З обривками стертих зів’ялих надій.
І буде стрибати за ґратами вікон
В кирзових чоботях, в осінніх дощах
Сусідська малеча. І день шелестіти,
З пожовклим вже листям на сірих плечах.
Де ж ми, а де я? Де прокинусь я в решті?
Під вересня гнітом, під теплим іще:
У власній постелі, під ковдри арештом
І сон, наче з крану повільно тече.
Прокинусь, присяду, дивитися стану:
На босих ногах ще засмагу не змить
І літо, неначе кориця та пряна
Уже висихає, щоб їх обілить.
Капризи, капризи – жалітись не треба,
Й жаліти не треба – все завжди мина.
І літа відлунням спускається з неба
Легка павутина й в траву порина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272039
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Вимальовую.
Наспівую,щоб створилась дитяча мелодія.
Так повільно минає година,
І так швидко проходить день.
Сором губ і подвійне тепло-
Це двох ниток рапсодія.
Гвалтування брехнею викликає сіру мігрень.
Я двічі вночі надпиваю місяць-
Він терпкий,як грейпфрут, і ніжний,як чай.
Все,що тріснуло в мені-завтра мене ж зміцнить.
Все,що змусило тріснути-прощай.
Відстань.Невидимі нитки,
Що з*єднують через кілометри.
Мабуть,ти надрізаєш їх,щоб не приросли.
Та все ж прийшла весна-час одягати сміх
І знімати в*язані светри.
І йти-йти-йти,щоб щастя віднайти.
10.03.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271427
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Сплітала вінок із квітів красивих,
Були там волошки, ромашки, бузок,
Символи щастя, вірності, мрії,
Не було лише там кохання квіток.
Троянда колюча і стовбур твердий,
Ніяк у вінок не вплітається мій.
Лише поламала, сколола всі руки,
От так за кохання терпіла я муки.
Вже якось скрутила молоденьку квітку,
Молилась до неї, щоб щастя несла,
Наділа сплетіння на голову дику,
Та кров від порізів одразу пішла.
Гості шипи у шкіру так вдерлись,
Як голки у серце пробили мене!
Невже це кохання на мене так злилось,
Засохне віночок, а рана живе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272021
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Як страшно, холодно і мертво
В моїй спустошеній хатині
Як лячно, сумно і буденно
Проходить день насамоті.
Мов самовбивця, вічна жертва
Малюю сад у домовині
Пече тривога, біль нестерпний
І я тону у темноті.
А раптом десь колись у світі
Мене побачиш, ніби вперше?
А що, коли це просто сумнів,
Але не зрада, не нудьга?
Та мерзнуть перші чисті квіти,
Любов байдужістю обдерши
Самотність нищить інші душі
По ранах люто сновига...
Тебе нема...А люди мріють,
Зірки у неба позичають
Тебе нема...В очах у вітру
Нема ні злих, ні добрих слів.
Я задихаюся без тебе -
З тобою я себе втрачаю.
Тебе нема... А весни квітнуть
На цій спустошеній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215911
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 06.06.2011
Капiталiзм - це вбивця свiту,
що їсть так жадiбно серця,
фiльтрує вiн мораль й освiту,
аби лиш стерти цiль життя!
Аби створити сiру масу,
яка б бездумно працювала,
аби "зiрвати" повну касу,
нехай хоч бiльшiсть i вмирала!
То чим же кращий новий устрiй,
чи старий добрий комунiзм,
як перший їсть бездушно грошi,
то другий повний атеїст!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228940
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 27.05.2011
Усі народи пожирає,
з'їдає весь духовний ріст,
і під стандарт усіх рівняє,
з'їдає сотні тисяч міст.
Природа світ цей залишає,
все змінює прогрес людей,
міста і бізнес поглинає,
простори всіх живих земель.
"Зробити гроші" - лозунг світу,
і не дивитись ні на що,
і згине хай планета цвіту,
нехай хоч світом править зло.
Чому лишаємо коріння,
чуже так солодко їмо?
Лише тоді сягнем прозріння,
коли своє вже втачено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224015
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 27.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2011
Навіщо віриш ти в дива,
Коли навколо все так звично?
Заклякло, мертво і статично –
Буденність очі закрива.
Крізь ґрат залізо та іржу
Дивитися в порожні вікна.
Уламки скла, як хижі ікла,
Блищать і кличуть за межу.
Попід завісами повік,
Течуть, мов фарби, водоспади,
Веселки биті не до ладу,
Вогонь палає в руслах рік.
Іди, без страху і вагань,
По всьому, що життя цінніше:
Розбитих снах, зів’ялих віршах.
У криці шепотом розтань.
Мов чистий спирт слова гірки.
Розтоплять кригу, спалять душу.
Не замовкай, я знати мушу,
Як у вогні горять світи.
Над попелищем дим і пил.
Загине все, пустеля – вічна.
Спокійна, сюрреалістична:
На страх не залишилось сил.
Ми обпеклися, світ згорів,
Його відтворюємо знову.
Спочатку – темрява і слово…
Гірка усмішка замість слів,
Безмежна ніч на дні зіниць,
Одвічний спокій в них панує.
Свята пітьма не потребує
Руйнівника своїх темниць.
Закрий же двері. Я відбув.
Два оберти замкнуть кайдани
Замком у дверях. Старі рани
Загоївши, нові здобув.
25 січня 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261743
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
з книжкою під жовтим ліхтарем
з каштановими думками
йду й співаю під дощем
з босоніжними ногами.
Темна вулиця сміється
а дорога плаче небом
цвітом вишні пісня ллється
все чого для щастя треба.
пахне голосом зітхання
квіткою горить на шиї
тут не можна без кохання
навіть дощ цього не змиє.
губи усмішка лоскоче
погляд ніжно обіймає
серце випурхнути хоче
поцілунок не пускає.
31/05/2011 21:08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258191
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Співає пісню крило птаха.
Так ніжно й різко водночас.
Про те, що є,
Про те, що буде в нас.
Він не прощається з весною,
З її нестримністю в розвої,
З її духмяною душою,
З її солодким паром повноти життя.
Він тягне струни неба, що на сонці,
Голками падають додолу,
І губляться у травах-килимах, у серці.
У твоєму.
І моєму.
В половинах, більших за ціліші.
Різка і ніжна пісня крил на неба дні
Вирує, б’ється нотою, кипить і в’ється
Над мріями моїми, там де ти
Прекрасний Велет на Моїй Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261333
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Казковий день, позначений: "було"
де ти стояв а потім обернувся
дощем усмішок душу замело
то був той день що все-таки відбувся.
рука в руці, а погляд десь у небі
сміялось сонце, діти й я
люблю, кохаю, поруч - все що треба
а потім ти напишеш що твоя.
фонтан тріпоче бризками в обличчя
а під ногами райдуга блищить
як же зійшлись ці різні протиріччя
чекаючи роками і будучи лиш мить.
буває час коли розмови зайві
коли каштани дивляться услід
тоді в цілунку місячному сяйві
лиш шепіт щастя й двох сердець політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261745
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Накриває столицю аж з вінцями
Біль тупий від гламурного джебу.
Справжні Істини родять провінції –
Там простіше все – з Богом, і з небом.
А столиця нахабно висмоктує
Всеньку справжність – достоту, до кістки.
Залишаються тіні зі шмотками,
Тільки шлунки й роти... вже без мізків.
Тут простіше – говориш зі зливами,
А бува з віддзеркаленням власним.
Тут ще можна побути щасливими,
Якщо навіть те щастя не красти...
Десь тут спокій ховається в затінку,
Тут десь двері, сусідні із раєм...
Тут земля, як покинута матінка,
Всіх дітей із доріг виглядає...
Тут дитинство з худими колінцями
Завше мріє про дальні дороги…
Бог навідує часом провінції -
Тут ще можна торкнутись до Нього.
01.07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253321
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 24.05.2011
Життя,як втрачена печаль
сумне,однакове,безбарвне.
І де ж сонце те яскраве,
луки,зелені трави?
І сни,як сірі барви.
А де ж саме життя?
Де райдуга барвиста почуттів?
Де усмішки і музики чудовий спів?
Де мрії,що серце гріли?
Де поділося усе,що ми любили?
Коли ж його ми загубили
і де тепер його знайти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227857
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 24.05.2011
Ніяк не вмостишся. Вовтузишся.
Рученята в пошуках моїх грудей.
За вікном зірки в світанку губляться.
Безсоння зморене хмільних ночей...
Обвив руками мої м*якенькі подихи.
Притиснув сильно наче немовля.
Ховаються від нас життєві поклики.
Для наших ніг втрачає сенс земля.
В повітрі підсвідомості зустрілися.
Своєю мовою спілкуються тіла.
Ми без очей один на одного дивилися.
І чули як у такт тремтять серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245394
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 23.05.2011
не плач душа, усе минає
не рвися серце із грудей
пробач життя я народився
і слід лишив свій між людей
не плач не треба ти мужчина
забудь усе хоч сил нема
так легко все це говорити
та це усе лише слова.
не плач хоч сил немає більше
не плач тримай себе в руках
хоча вона одна лишалась
в надіях, вчинках та думках
забудь, зітри і вже не згадуй
дивись не нароби дурниць,
немає більше в ній любові
не бачу блиск її зірниць...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261044
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Це не зима ввірвалася у літо,
Це не гроза з безхмарних височин...
Це зради ніж мені у серце вбито
І я стою між натовпом - один.
Скажи, чого тобі не вистачало?
Скажи, чому?.. Та краще - промовчи.
Ще вчора сонце для обох вставало,
А нині - морок вдень, як уночі.
Ти, просто так, мене штовхаєш в прірву,
Ногами топчеш світлі почуття;
І я не знаю, як із серця вирву
Частинку віри, часточку життя...
Ідеш - іди! Іди й не озирайся.
Затисну серце - мусить перейти.
Лиш потім не шкодуй, не плач, не кайся,
Не нарікай - вже спалено мости...
17.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258500
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Розлука танула у роті гіркотою,
Розтікшись по затканому тілу нестримною журбою...
І я лежала на тім ложі сум'яття,
Сховавшись під холодним простирадлом каяття -
Ридала, дивлячись на стелю ночі
Все згадуючи твої вірні, карі очі
Твої пухкі вуста, що палко цілували
Твої невтомні руки, що міцно обіймали
І ті шалені ночі і дні, що ми були разом
І кохалися...Ти був мені дарунком
І світлом сонця...моїм життєвим порятунком...
Лиш серце б'эться в самоті...
лиш промінь ранку у вікні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256245
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 08.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2011
в світі згублених снів
в світі втрачених мрій
в світі надкапіталу
і жебраків
крізь міста крізь безчестя
крізь алеї брехні
ми ідемо босоніж
по стерні.
ми ідемо руїнами
чиїхось сердець
нам набридло плекати
стадо овець
ми ідемо болотом
шукати життя
ми ідемо серцями
долати моря
ми ідемо зігріти
тих хто нужденний
і запалити світ цей скажений
ми ідемо де предки кістьми в землю врослися
ми ідем де наші мами з горя спилися
ми ідемо крізь смуту, ненависть і хтивість
ми ідемо розвіяти вашу сонливість
ми ідемо палаци з землею зрівняти
ми ідемо хатам мир блаженний подати
ми ідемо босоніж
наші стопи у крові
ми ідем встановити
диктатуру любові
вселенським натхненням
уламками долі
ми встановимо в світі
диктатуру любові.
ми зламаєм паролі,
заблокуємо коди,
на зміну культу споживи
- свобода,
ми порвемо дроти,
і з голів скинем пута,
ми відмінем закони
віртуальної смути,
ми відмінемо рабство
ми відмінемо гроші
"мирний атом" ніколи
не затьмить більше очі;
ми спалимо танки,
перейдемо кордони,
до кінця ми підемо
нас уже міліони,
ми відкриємо двері
адмінбудівель,
ми розпалим багаття
у їхніх кабмінах,
крізь колишні міста
у залізо-бетоні
виростуть джунглі
диктату любові,
ми посадимо квіти,
ми спашемо ниви,
зірок вистачить всім,
ми покинем квартири,
ми скасуєм суди
міжнародні угоди,
поліцаїв і фальш
що забруднює води,
без дозволів й штампів,
не визнаючи контролю,
крім диктатури серця,
крім диктату волі.
ми вселенським натхненням
ми кипінням у крові,
народились вершити
диктатуру любові.
І тоді на жнивах недоланної долі
зійдуть жита хліба і волі
зійдуть жита нового життя
зійдуть жита , нові жита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257487
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 07.05.2011
У неї було ангельське терпіння,
І ви цим користалися не раз,
Шматуючи загострене сумління
Брудним потоком саркастичних фраз.
Ці фрази ви в обличчя їй жбурляли,
І змушували плакати вночі,
В той час, коли всі люди мирно спали,
Вона придушувала болісні плачі.
Боліло серце та вона терпіла,
Характер загартовуючи в сталь,
Бо зраджувати принцип не хотіла,
Бо як завжди усіх їй було жаль…
Та врешті-решт, терпіння обірвалось,
І бісером посипалось до ніг,
Душа немов би з ланцюга зірвалась,
І як завжди - ніхто не допоміг.
Вона підтримки більше й не шукала,
Втекла від злості, заздрощів та фальші,
І колір крил на чорний поміняла,
Не здумавши про наслідки подальші……
Хотіла жити але як не знала,
Брехні впиратись більше не змогла,
В ту ніч вона над прірвою стояла,
В руці – два чорних, зламаних крила….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246236
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Ти тільки поглядом торкнувся -
я впала зіркою з небес,
мій розум в вітер обернувся
у віхолі земних чудес.
Я з цим живу. Це як протиотрута -
лиш знати, що ти є, і знати, що ти мій.
У думці ти навік, як вічно є зелена рута,
і зараз мене носять пухнасті крила мрій.
Без тебе час так тягнеться нестерпно,
на мить розлука-як безмежна прірва.
Тобою одержима! Де ж взялась відвертість?
У відповідь отримую безслів’я..
І дотик губ вселяє божевілля,
так хочеться розтанути в тобі,
кружляти у повітрі легко, наче пір’я,
і видавати щастя навіть у ходьбі.
І так щоразу, з тобою ніби вперше.
За руку посмішку світанок приведе
і спогадом освятить. Наче блешня
ти зачепив й не відпускатимеш мене.
Тепер мій кожен подих
лише для тебе стане,
і пам’ять закарбує погляд,
що не зітреться, не згорить, і не зів’яне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242684
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 19.03.2011
Моя сукня із променів сонця
Це природний від Бога гламур...
І блакитна небесна доріжка
Не зрівняєш із «Домом Кутюр»...
Наче птаха, лечу я ходою...
Я співаю сонети Весні...
Оживає від сну все зі мною...
Зацвітає життя і в тобі)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245920
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2011
Прости, прощай... Не свидимся теперь.
Не тот февраль... закрылась ночью дверь
Прости за сильные обьятья, облитое слезами платья...
Прощай. Не свидимся теперь..
Прости, прощай... прошла наша пора.
За этот год я вдоволь поняла.
Прости, мой милый, за мгновенья, в пустую страченое время...
Прощай прошла наша пора..
Прости, прощай... не будет больше встречь.
Зачем жалеть, что не смогли сберечь.
Жалеть за жаркими ночами, невысказаными словами...
Прощай. Не будет больше встречь..
Прости, прощай... прощаюсь насовсем.
Не стоит плакать, спрашивать зачем.
Не вспоминай, как мы любили и чувства вслух боготворили...
Прости... прощаюсь насовсем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245280
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
Сьогодні небо плакало дощем,
На землю краплі падали без звуку.
Така погода означає те,
Що я давно тримав тебе за руку.
На небі сонечка сьогодні не було,
Не розпускались крокуси на клумбі.
Бо я тебе уже давним – давно
Не цілував в твої солодкі губи.
Крадеться вечір у моє вікно,
Пташки в гніздечках встигли вже заснути.
Це значить, що пора уже давно
Твій милий , ніжний голосок почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227562
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 06.03.2011
Життя іде... Одвічні партитури
Шукають нам мелодію свого гниття,
Усіх вже задовбали коректури!
Невже немає світла майбуття?
Кінець прийшов. Єдиний шлях до волі
Іде крізь смерть і вічності буття,
А ми старіємо чи старшаєм поволі
І час нам приступать до каяття...
Лиш сум стискає тихо наші груди
І хвилею мовчання скошені слова
Не раз відлунням стукають повсюди,
Однак на світі цім людини вже нема...
05.03.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245256
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
Вона більше любила собак. Він більше любив котів.
Її мрія – великий, пухнастий лабрадор золотистого кольору. Вона б дуже довго підбирала йому оригінальну кличку, переглянувши два томи грецької міфології. Натомість минулої зими притягла додому бездомну дворняжку і ніколи про це не шкодувала. Їй свідомо не подобалося Його котяче вміння вислизати від відповідальності. Вона могла з цим змиритися. Вона ще не визначилась, що саме Їй так подобається в Ньому.
Він завжди брав кошенят у знайомих. Кожного разу дозволяв одній із своїх подруг дати новому домашньому улюбленцю якусь солодкаву кличку, і тоді решта захоплено зітхали: «О, яке миле йменнячко ти придумав!» Йому імпонувала котяча риса швидко входити в довіру, але не фальшиве мурликання. Він, переважно, був чесним. Про дещо змовчував. Про дещо важливе. Йому не подобалася, проте була дуже вигідна Її собача вірність.
Це не заважало Їм бути разом. Деякий час минулого року.
(для Іко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230706
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 23.02.2011
КВІТКА
Знаєте, людина така дивна істота. Я знаю, більш-менш добре, одну людину і не перестаю дивуватися тому, що в ній (цій людині) відбувається. То думками чіпляється за щось, за когось, немов гачечками, то одягає, замальовує все у барвисті кольори емоцій , то втікає від власних думок, як навіжена. Одне добре, що світ ця людина сприймає по-дитячому, тобто досить просто. Тому, мабуть, їй жити трішки легше ніж іншим.
Навколо безліч різних людей, та ця людина усвідомлено/неусвідомлено шукає самотності, шукає розуміння чогось незримо-глибокого. Легше, іноді, вирвати рослину з корінням з твердого грунту, ніж якісь почуття з Неї. Вона, як садівник, нікого не підпускає до свого саду.
Тут висаджені клумби з найрізноманітнішими сортами усього. Тут і реальні квіти, і ілюзорні, і такі, що ще не розпустилися і тому, ми не можемо знати, якими вони будуть. Рідко хто може зайти в цей сад. Бо як заходить, то відразу прямує до найяскравішої клумби ілюзій і зачинає їх рвати. Для чого іншим ці ілюзії? Адже, як квіти у дзбані, вони не простоять довго. А для цієї людини – вмирають назавжди... Тому, скільки б не було людей довкола, мало хто здогадується про існування цього саду.
А ще – ця людина вміє вирощувати крила. Вони такі різні! Часом, коли нема що подарувати, ідучи на яке свято, вона дарує крила. Інші навіть не здогадуються, який цінний подарунок отримали.
Ця людина дуже любить молоко. І, завше, коли пише, попиває його з велетенської чашки, залишаючи над губами білі вуса, аби потім нишком злизати їх. А писати вона любить так само, як молоко.
От. А ще, вона в дерев”яному ящичку посіяла мрії. І вони, на диво, вже по вигулькували з-під землі і тепер бовваніють на чорному тлі кольоровими бісеринами (знаєте, такі, що грубші).
Нещодавно цій людині подарували квітку в горщику. Було незрозуміло що то за квітка і , навіть, якого вона кольору. Ясно було одне, що ця квітка з її саду. У описниках її рослин знайшлося дивне пояснення щодо цієї квітки : „Ця рослина має дивне життя. Вона може жити один місяць, або дев”ять місяців, або й багато-багато більше і , навіть, перетворитися у міцнюще дерево невідомої породи. Доглядати серцем, з серцем, під серцем. Потрібне підкреслити ”
„Хм... Дивні інструкції”: - подумала людина, оздобила горщик лляною тканиною з зеленою шворкою і поставила на видне місце. Бо ж рослинка була неймовірно гарна, чого її ховати від інших?! Було враження, що людина почала рости з цією квіткою, розправляти листочки, підіймати голову, тягнутися до Сонця, відчувати зміни у своєму тілі. Через місяць прийшла пора розквітнути з пуп”янка квітці. І людина занепокоїлася, затривожилася, заметушилася. Вона й сама не розуміла, що то з нею таке діється і чого вона так переживає. Вона могла годинами сидіти біля вікна, зігрівати квітку своїм поглядом і думати про минуле і про майбутнє.
З усього було видно, що квітка має бути білою. І людина, яка любила барви, прийняла цю квітку саме білою, розуміючи навіть, що цим кольором рослинка переверне її (людини) світ з ніг на голову.
Цілий тиждень квітка навіть не поворухнулася у бік початку розквітання. Людина, роздратовано пішла до саду, погриміла начинням у комірчині і витягнула звідти індикатор, аби-таки пересвідчитися, яким кольором зацвіте її квітка. Та, на жаль, індикатор цього разу не показав нічого. Зовсім нічого з того, що було написане в інструкції. Людина махнула рукою і вирішила, як буде, так і буде! Зацвіте, от тоді розповім про колір небаченої квітки, або й покажу!
Аби розвіятися людина гайнула в подорож. На кілька днів. Подивитися на світ, щоб перестати думати про квітку. Подорож виявилася напрочуд яскравою та цікавою, багатою на емоції. Саме такі до вподоби цій людині!
І ось, перше, що побачила людина, зайшовши до своєї хати – це темно-червоне диво на вікні. Квітка розцвіла дико-червоним кольором, неймовірно красива, велична і сильна... Людина зачудувалася. Гладила пелюстки пучками пальців і дякувала за цю красу...І тільки десь на межі її саду, непевно проросла невеличка рослинка сумовитого незрозумілого жалю : „Чому ж не біла?...”
Дійсно, людина – це дивна істота. Я знаю, більш-менш добре, лише одну людину. Це себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183652
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 21.02.2011
Як хочеться вернути казку,
Щоб трохи ще побути в ній,
Залишити усі ці маски
І псевдомИлі голоси.
Так хочеться побути "справжнім",
Не бачити реальний світ,
Закрити очі і вернутись
У світ дитячих,щирих мрій.
Я не вернусь,і це я знаю,
Хоч мрії не пусті слова.
Розвій туман, тебе чекає
Казка фальшивого життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235263
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 11.02.2011
Кожне слово твоє - то постріл.
Ніби вирок: мене за грати.
Опиратися так не просто.
Виправдовуюсь - винувата.
Кожне слово моє - молитва.
Так вже вийшло, я бранка долі.
Лиш не ріж гострим лезом бритви.
Хай ось так буде все, поволі.
Розкресалися громом звуки
Розлилися ехом у полі.
Це - мій розпач, й моя розпука....
Нескінченність в замкнутім колі.
Ти повір, у цьому двобої
Переможця нема апріорі.
Я є просто жінка, не воїн.
Видно так розмістились зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235892
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011
Осінь-чарівниця знов прийшла до нас,
Знов танцює листя на асфальті вальс.
Чарівниця вбрала в золото весь парк,
Тільки осінь вміє чаклувати так!
Дощик наганяє думи знов сумні,
Сльози проливає на моїм вікні...
Завтра буде сонце! Чуєш? Не сумуй!
Ти його сьогодні, просто намалюй.
Намалюй ти сонце на своїм вікні,
Хай воно всміхнеться тобі і мені!
Завтра буде радість! Віриш ти, чи ні?
За вікном чаклує осінь-ностальджі...
Килимом із листя весь покрився парк,
Тільки осінь вміє чаклувати так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147717
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 19.01.2011
Не прирікатися на біль -
пече...
А часом, майже в божевіллі,
Шукаю я твоє міцне плече
Ми - вигадані кимсь, ми чорно-білі.
Із фотокарток, де існує все.
А я втікаю - швидше, швидше, швидше!
Не прирікатися на щастя, ні.
Твоєї долі вітер в шпарки свище
у тріщини в душі.
Дощі...
дощі...холодні і байдужі
З самого дна ще не відмита сіль
Німого неба вбитого в калюжі
Ми можем вирости понадмежево дужі!..
лише не прирікатися на біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235080
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Що таке поезія?
Це – мука:
Підступає, множиться, болить.
Іноді візьме тебе за руку,
Іноді відпустить і мовчить.
Що таке поезія?
Це – свято:
Грає в тобі музикою слів,
Молодечо, радісно, крилато
Викресає іскру з почуттів.
Що таке поезія?
Це – совість:
Бо коли несила говорить,
А вона заплаче… І говорить,
І сльозою кожною бринить.
Що таке поезія?
Це – проза,
Що до рими пнеться в лабіринт.
Вулканічна лава, що морозить.
Жар вогню, що в спеку холодить.
Що таке поезія?
Молитва.
Звернення до Бога і людей.
Це - любові невимовне світло,
Що до Тебе крізь цю ніч веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234113
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 14.01.2011
За мить небосхил згорить.
Я поруч з тобою на мить,
Ось тут я цілую, твого голосу розривається нить,
Твій небосхил, о мила, це твій небосхил палахтить.
Синій вогонь.
Геть викинь з долонь
Турботи і зло
Все водою стекло,
О синій вогонь,
небесний вогонь.
Залишусь на пероні без тебе один.
І душу заллю тим небом твоїм палахким.
Я піду, несучи розлуку з собою,
А тебе зашмагає зливою проливною…
Синій вогонь
Не плач від кривавих потоків,
Не плач від брехливих реклам.
Не почуєш моїх, не почуєш ти кроків,
Заглушить їх вогонь по коротким складам.
Синій вогонь
Уста тремтять і назустріч світанку молитва летить,
О мила, де ж ти? Лише ніч зірками мерехтить.
Розріжеш темноту, заллєш її вогнем,
Я триматиму тебе, поки серце долатиме щем.
Синій вогонь
Впав до моїх долонь
Я іній його в своє серце зібрав
І я охолов… І я переслав
Своє серце вогню,
Перетворившись в золу.
О синій вогонь…
О далекий вогонь…
***
Я тут, я поруч, я тут.
Ти чуєш, цей подих, цих рук звук.
Ти тихо тремтиш…
Чуєш - скоро згориш….
Що відчуваєш ти?
Бажання вклонитись мені.
Що почуваєш ти?
Що нікуди тобі не втекти.
Ти силу мою
Сповиваєш в жалю,
О, не плач,
не впокориш сльозами вогню…
Не втечеш,
Я вогонь і течу по зіницям твоїм.
Не переч,
Я попіл і сонцю я побратим.
Не молись, я вогонь!
Не кричи: Охолонь!
Запалила мене,
Охопила мене,
А тепер закривай
Очі швидко - і в рай…
Іди на вогні…
Іди на вогні…
Розіпну в божевіллі,
Ну а ти проситимеш ще,
Буревій деструктивний
Починає цю пісню лише!
Запалю небосхил,
З твоїх криків зліплю я заграву.
Я безжальний до крил
Я руку даю тобі праву.
І не бійся,
Візьми її,
Заберу тебе в бурім вогні
На гарячім чорнім коні
Ти відчуєш, ким була і є,
Відчуєш почуття моє,
І не бійся,
Візьми серце моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172842
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 14.01.2011
Питаєш, звідки цей біль?..
Труюся живою водою,
Бо відповідь буде глевкою,
Ковтнути забракне сил.
Трохи тобі зали́шу...
У віці моєму не личить
Не мати шкідливих звичок...
Звідки, питаєш? З тиші -
В ній так багато трунку....
Лягло, наче пастками, листя,
Собі не знаходячи місця,
Просячи порятунку.
Біль - у кожному кроці.
А осінь з запізненням топче,
Немов відігратися хоче...
"Я на твоєму боці!.."
Питаєш?..Відповідь є-
Я просто любити посміла.
Розхристана і знавісніла,
Як осінь - беру своє.
Питаєш, звідки цей біль?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225511
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 13.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2011
Чи бачив ти хоч колись,
Як щастя торкається серця?
Чи чув ти той щирий сміх,
Що в грудях від радості б`ється?
Чи знав ти те почуття,
Що завжди тамує мій подих?
Помітив чи ти той незвичний
І теплий при зустрічі подив?
Чи бачив ти хоч колись
Мене не таку,як звичайно?
Та звісно ж ти бачив,тоді,
Як в серці бриніло кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234142
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Невидима оболонка,
Пуста наче вітер.
Навколо особи
Обплетені віти.
Невидима сталь,
НесказАні слова.
Лиш мить,і особа
Пуста і одна.
Слова можуть "ранить",
Мовчання-"убить".
З мовчанням у клітці
людина сидить.
Причина-суспільство,
А клітка-душа.
Замкнула від всих
Ця людина життя.
Щоб відкрити замок -
Ми беремо ключі.
Ключі від душі-
Не є коди прості.
Відкрий свою щирість,
Відкрийте життя.
І зайдеш ти ключі-
І розкриєш замок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233915
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Як тяжко сильно так чогось хотіти
Не знаючи на чому ти стоїш
Мовчати? Чи тихенько говорити..
Летіти вверх, чи падати униз.
І тяжко так сприймати ту пораду
Коли не відчуваєш теплоти
Не знаю. Чи сховати чи дістати
Метеликів з моєї голови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231526
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 12.01.2011
переболить…
перекричить…
перенуртує…
відійде в сповідь,
кане в Лету,
відцвіте.
переживу…
перенадіюсь…
перемрію…
згадаю перше,
друге,
золоте.
заклекотить
замовкне
захворіє
у буднях втрачене,
у поглядах думок
затужить…
засміється…
заніміє
хтось мав сказати
та чомусь замовк.
не підійде…
не гляне…
не заплаче…
не заведе у дику круговерть
не кине камінь, але все ж
пробачить –
й заб’ється в серце,
де полатано тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234507
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Ти - марево без маски на обличчі,
що випливає й тане в спогадах човном.
У снах тебе я більше не покличу,
лише цілунок п'ю на чашці з молоком.
Темніє місяць чорною панчішкою,
в яку вплелась багряна жар-герань...
і знову замуркочуть думи кішкою,
приручені тобою, без вагань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234482
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Літо щире, достигле і пишне
Сонце – в серце, що й скаржитись гріх
Бризкнуть соком розчавлені вишні
Мого серця в долонях твоїх
Крок навстріч. Очі – крига. І тиша
В теплих травах розгубиш слова…
Літо стиглий цілунок залишить –
Прямо в шрам, котрий не зажива…
18.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201836
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 12.01.2011
Залізна крапля існування
Упала в ящик для сміття.
Нав'язливо-скупі бажання -
Вхопити золота життя.
Ця мить коротка і безцінна.
Принаймні, надто дорога,
Щоб витрачати на каміння
Або начинку з пирога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234237
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Я до зорі сьогодні встану
І добре косу нагострю,
Піду на луг, в загінку стану
Стрічати вранішню зорю.
Лягають трави у покоси,
Росу розбризкавши рясну,
Лоскоче холод ноги босі
І проганяє рештки сну.
Вже обрій промені багрянять
І обіцяють гарний день,
А по селу півні горланять
Своїх задирливих пісень.
Жмутом трави я витру косу,
В рядно стареньке натрясу
Трави вчорашнього покосу, -
Корові Лисці понесу.
А Лиска вдячно вже готова
Мене лизнути по щоці.
Недаром кажуть, що в корови
Все молоко на язиці!
Із хати вийде господиня, -
Пора корову подоїть,
Але збалувана тварина
Ніяк на місці не встоїть.
Щоранку хитрій цій лисиці
Хлібця із сіллю треба дать,
Лише тоді у дно дійниці
Молочні струни задзвенять.
Умиюсь я біля криниці,
Сховаю косу й наждака,
А на столі вже паляниця
І глек парного молока.
13.07.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 11.01.2011
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
21.06.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209883
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 11.01.2011
Ти знов приходиш в мої чорно-білі сни.
Твій погляд, твої очі... любові сповнені вони,
Твій добрий голос та усмішка чудова
Фарбують сон у різнокольоровий.
І так не хочу я, щоб нічка закінчилась!
Цікаво, чи я хоч раз тобі там снилась?
Чи так скучаєш, як скучаю я?
Чи мрієш, думаєш? А я
Усе б віддала, щоб побачити тебе
Хоч на одну секунду... Що далі в нас буде?
Які думки і які вчинки нас чекають?
Не знаю, та впевнена в одному - я тебе кохаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232838
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 11.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011
Хто тебе просив в моє життя?
У брудних важезних черевиках
Прогулявся серцем ти великим,
Залишивши звалища сміття.
Хто пустив тебе в мій світлий храм,
Щоб зробити місце там відхоже.
Більше ти зайти туди не зможеш.
Я його спалила. Попіл сам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226346
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 10.01.2011
Ми в дикім полі –
Всесвіт тут привільно
Хлюпоче в небокраїв береги...
І запах Волі,
І думкам так хмільно
Од простору і тиші навкруги.
Міста тримають
Акварельну осінь
У пастці із неонових вогнів
Ламають крила
Пальці хмарочосів,
І де там зорям в ряд до ліхтарів...
Як добре знати,
Що міста далеко,
Як легко дихати, чим далі ти від них!
Зазимувати
Хочуть тут лелеки,
І ми – вигнанці з джунглів кам'яних.
29.11.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225484
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 10.01.2011
Куди тобі?
Чого ти ще чекаєш?
Зібгався світ,
як звір перед стрибком.
І дихаєш, як молишся,–
не знаєш,
де сон, а де уже – не сон.
До берега,
де зорі – як предтечі,
до берега,
де може оживу,
візьми мене,
візьми мене, лелече,
і понеси напитися вогню.
Омліє небо
в вічному чеканні,
омліє серце,
канувши в ріку.
Пошерхлими губами,
як востаннє,
шепну тобі, згораючи:
люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214852
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 10.01.2011
Память боляче й вперто рвала старі, здавалось, давно загоєні рани. Рани, які заважали будувати фундамент щастя. Память завжди все псувала, тому
нікого не здивувало, що вона доволі часто все псує. Память не мала ніякого впливу настрій.
Настрій завжди був пригнічений. Єдине, що не дозволяло накласти на себе руки - надія.
Десь глибоко у собі Душа очікувала чогось хорошого. Душі якось все одно, що життя тупо знущається з неї.
Душа на все закривала очі. Часом їй кричали "Досить, знімай рожеві окуляри і живи сірими буднями!"
Та ніхто не здогадувався, що будні у Душі були не сірі, а прозорі. У буднів не було кольору, він просто зник. Зник, як зникала
посмішка з обличчя душі. Нічого неграє такої важливої ролі як надії. Саме надіє вміє пробачати та далі на щось сподіватись.
Часом і у неї бувають нервові зриви, але у випадку Душі, це лише квіточки.
Її легені були наповнені надією. Повітря втратило свою вагомість ще тоді, коли Душа дозволила собі заплакати у інших на очах.
Саме тоді повітря перетворилось на густу, неприємну речовину, яку було так важко вдихати. Спочатку Душа відмовлялась від
повітря, та фізична потреба взяла гору. Вона навчилася дихатим тим, що було потрібно саме їй. Згодом повітря було не важливим,
важливими стали увага та потрібність кому-небуть. Уваги Душа так і не дочекались. Істоти лише брали у Душі те, що було потрібно їм:
тепло, посмішки та підтримку. Вона чудово розуміла, що її просто використовують, але надія, що вона може бути потрібна, що її можуть любити, що вона може мати друзів, що вона може жити стабільним життям не дозволяла опустити руки. Душа навчилася закривати очі і не дивитись на егоїзм. Вона постійно переступала
через свої принципи та гордість і дозволяла бути поруч.
Так минав не один дені і не один місяць... В Душі й далі жила надія. Усі почали дивуватись цій нереальній здатності душі виживати.
Кожен щоразу намагався перевірити витримку надії. Весь час Душу розчаровували, весь час намагались знищити оте невмируще та тендітне.
Їй здавалось, що от-от буде кінець, але його чомусь не було. Вона перестала сприймати реальність серйозно. Нікому не вірила, мабуть, надія її залишила.
Усідивувались, що ось так раптово душа здалась. Шоу закінчилось, а йти чомусь не хотілось.
Все ж рештки надії повернулись на своє місце.. Але душа їх заховала... Замотала у целованову торбинку і завязала на міцний вузлик, який не так просто розвязати, а кульчок заховала глибоко у собі. Тепер він практично не доступний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233928
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.01.2011
..Два крила. Це все,що треба,
Щоб політ здійснить у небо...
Від землі щоб відірватись,
Від людських очей сховатись...
..А тоді вже і не треба
Зайвих слів,думок..лиш небо..
Підхопити вітру подих,
Відчуттів збагнути нових..
І у танці закружляти
Разом з вітром.. утікати!
В сонця променях втопитись
За хмаринку зачепитись..
І летіти! просто неба..
Що ж іще для щастя треба?
Все в душі на волю рветься!
Серце трохи- й розірветься!
Сонце так манить далеке,
Он де і летять лелеки!
..Подивлюся я на них..
Щось в душі моїй щемить...
Хтось шепоче:"Не журись..
Полетиш і ти колись..."
..І з тих пір я все блукаю
Крила у політ шукаю....
~mystery~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210358
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 10.01.2011
Все змішалось: квіти зі снігом,
Фарби, звуки, вода з вогнем.
То повільно, то кроком швидким
ніч за ніччю і день за днем..
Сновидіння і сподівання,
Чиїсь лиця, усмішка, сміх..
Чи ж дарма цій душі страждання?
Чи ж дарма їй прощаю гріх?..
Чиїсь руки , немовби крила.
Чиїсь руки усе наскрізь,
Наче током по всьому тілу..
І минуле вертає вісь...
Перезняти і пересіяти,
Підібрати усе без втрат.
І любов свою вітром розвіяти.
Хай несе.. вона вільний птах...
Вже нестримна в своїй невагомості.
І не та, що словами брав..
Я в твоїй заховалась свідомості,
ти й не думав, ти й не чекав..
Вже не знаю, чи є слово - "вірити"...?
"ТИ і Я"- все змішалось в раз..
Припиняю тебе собі міряти,
Натискаю - "збережено".. в час..
3.12.10 ~lia
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226779
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 10.01.2011
Ніч тиха
Лиш знову тінь тих ранніх почуттів.
Протягну руку у темряву зворушень.
І затишок... якого так хотів.
Усміхнений ненацьким божевіллям.
Сп'янілий від сорому в житті.
Богемія та барви воскресіння
бурлять в розкішних спогадах душі.
Відкрию очі лиш заради розуміння,
де дотики важливі. І твої
сором'язливі очі в мерехтінні
приховували Вічності свої.
Ця гра, як смак розчарування,
в якій ти - джерело та ціль,
й ненависть до минулого бажання,
й бажання до минулих почуттів.
Ніч тиха. Тихі сповіді в зізнаннях.
Губами вимовляю імена.
А за вікном епоха, де кохання
родилося й померло у словах.
Мінор в мелодії - традиції страждання.
Вогонь в уяві.
І уява в тривіальності подій.
І банальність, як глибини з моря правди.
Ну і правда, як критерій для усіх.
Море, наче гуща справжніх правил.
Правила та принципи твої,
в яких я знов знаходжу самість,
й вирощую шляхетність своїх мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232790
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 10.01.2011
«Світ речей» переповнюють горщики,
Всі розбиті, покинуті, різні,
Книги й шафи, кросівки з полОсами,
Мертві киці, й дівчата вагітні.
Перелякані чИстенькі аркуші,
Смолоскипи й ватаги брехні,
Хвилювання й чудові ті пахощі,
Що залишили люди дурні.
Все, що викинуте чи загублене,
Не працює, зламалось либонь,
Що померло, що часом обвуглене
Утворило цей світ, наче сон.
Тут химерні малюнки, що вижили
Тут і все, що забули дарма,
Кольорів переливи засніжені
І бринить чорно-біла зима.
Виглядає те сумно видовище,
Все покинуте – серце болить!
Все потоне в минулого вогнищі,
І в майбутнє навряд чи злетить.
І нехай люди буде вам соромно,
Тільки з користі любите те,
Що вам щастя раніше приносило,
А тепер його пил замете…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224327
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 10.01.2011
Нова чума на нас напала
І смертями лякає людство,
А Богородиця попереджала…
Це все плоди від самолюбства.
Поки біда не стукає в двері
Усі ми мудрі й гонорові.
Коли вже тонем чисто в морі,
До Бога бігти в раз готові.
А, Бог, він добрий. Він захистить
Нас від пекельної чуми.
І душі грішні нам почистить.
Лиш запита: «А де були?».
А де були, як діти замерзали?
Чи, як просив пожертву хто у вас?
Чому ви погляд тихо відвертали?
Чи навпаки, здіймали гучний бас?!
Чому у душах мало так сердець?
Чому так мало доброти й любові?
Почуйте ви мене. Я ж ваш Отець!
Чому віддати краплю не готові?
Я вас створив, а ви даєте збій.
Шукаєте не ті, що хочу я дороги.
Без труднощів вас спокушає змій.
Та все ж кожна душа має пороги.
Усі ви можете пізнати рай,
Коли молитву візьмете за мову рідну.
І знайте слово «На», не тільки «Дай».
Тоді життя-дорогу віднайдете гідну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224814
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 09.01.2011
Коли настане крах Системи
ми будемо з тобою гуляти.
між руїн
нашого старого дому.
будуть нам пташки співати.
вальси
Мендельсона.
Вогонь пожеж зігріє нас.
Останній вибух у ефір -
Постапокаліптичний джаз.
Поствіртуального кохання,
Постсексуальний саботаж,
Пом"якшувального зізнання,
Що весь цей світ тепер лиш наш!
Дивись! Танцюй!
Кохай і думай,
що техногену й не було,
розквітнуть квіти наші скоро,
Всюди!
Проб"є асфальт
Життя
Добро.
А ми з тобою
на руїнах,
Станцюємо
постапокаліптичний вальс,
ти не зважай,
Тільки подумай!
Цей Апокаліпсис для нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233707
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
translation:
До осені
О Осінь, плодоносна, та в крові,
Що капає із грона винограду,
Не проминай, явись у всій красі
Під дахом із тобою я присяду,
Співай, а я заграю на сопілці,
А дочки року будуть танцювати!
Співай веселу пісню фруктів і квіток.
Бутон вузенький сонцю показавсь,
Любов'ю його вени налилися;
І раннім цвітом Ранок заквітчавсь,
А щоки Вечора вже відцвілися,
Та Літо пишне хоче доспівати,
Йому перисті хмари одягли вінок.
Вітрів боги, хай пахощів струмок,
Що повен фруктів й Радості, кружляє,
Хай облетить востаннє він садок,
Як опаде, то й Осінь заспіває,
Троянда скине з усмішкою шати,
Подарувавши нам зів'ялий пелюсток.
original:
To Autumn
O Autumn, laden with fruit, and stained
With the blood of the grape, pass not, but sit
Beneath my shady roof; there thou may’st rest,
And tune thy jolly voice to my fresh pipe,
And all the daughters of the year shall dance!
Sing now the lusty song of fruit and flowers.
‘The narrow bud opens her beauties to
The sun, and love runs in her thrilling veins;
Blossoms hang round the brows of Morning, and
Flourish down the bright cheek of modest Eve,
Till clust’ring Summer breaks forth into singing,
And feather’d clouds strew flowers round her head.
‘The spirits of the air live on the smells
Of fruit; and Joy, with pinions light, roves round
The gardens, or sits singing in the trees.’
Thus sang the jolly Autumn as he sat;
Then rose, girded himself, and o’er the bleak
Hills fled from our sight; but left his golden load.
William Blake
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185434
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 09.01.2011
Дош у сніг, сніг у дощ...Нескінченно відчутна тривога...
І даремність проблеми, і смертність сухих тротуарів...
Полум"яним згорає беззахисний ранок за рогом,
І незграбно зітхає промоклий асфальт від ударів...
Сніг у дощ...Знову сніг..У блуканнях думок вечорових
Перегорнеш сторінку десь там, на узбіччі одчаю...
Вже набридли давно монотонні непізнані лови.
Тіло хоче у душ, а душа вимагає чаю.
Перевернута сніжність..Думки...Ніжний острах утрати..
І юрбою кишить мабуть вщент переповнене місто...
Тут сьогодні так звично...І трішечки хочеться спати...
Ну а завтра - як завжди...Будильник..Без снігу..Без змісту...
Світанкова імла..У чеканні розтопиться острах..
Оберемки надій у глибини алей поспішають..
Обпікає долоні сплетіння із променів гострих...
Дуже зимно..Зимово...Будь ласка, налий мені чаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232942
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 08.01.2011
вітер шелестить думками, вітер шурхотить по душах
білим снігом, тихим співом, тишу неба він порушив
і серцебиття шаленство рветься диханням нерівним
пальці у червоній фарбі - кулаками біль по стінах
знов усмішка божевілля: вітер - як синонім волі
розтривожена свобода на кайдани світу прОллє
синьоокую небесність: вітер дикий та похмурий
тихим сміхом у безмежність: алілуйя, алілуйя!
Оригінал
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233373
H&N: ветряно|сплин
ветер шелестом по мыслям, ветер шорохом по душам
белым снегом, тихим пеньем, тишину небес нарушив
рвется сбивчивым дыханьем, яростью сердцебиенья
пальцы яркой алой краской - кулаками боль по стенам
вновь безумием улыбка: ветер - как синоним воли
растревоженной свободой на оковы мира прОлит
синеокая небесность: ветер ярый, ветер хмурый
тихим смехом в бесконечность: аллилуйя, аллилуйя!
+ бонус: мій віршик за мотивами H&N
вітром бунту і знемоги розриваються глибини
темноти ледь чутний стогін врешті вирватись повинен
доза краплі міліграми щось коралове на білім
за півкроку до світанку ми пограєм в божевілля
губ трокається цілунком невловимим і пекучим
шляхом світла вниз ідучи обома руками душу
затискає наостанок між зупинок і стоянок
те що не візьмеш боями навіть з попелу постане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233391
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 08.01.2011
Непритомність облич. Пустоцвіттям обмежено час.
Я вже вкотре знайшлась. А, здавалося, тільки зникаю…
Розітнулась зоря – і відкрилася вищість якась…
Є одне протиріччя – ніхто мене там не чекає…
Є лише горизонт. Східці вгору. Кристали розлук.
Із минулих життів – одногранна проекція зваби…
Є розкутість тепла, що краплинно стікала із рук
На спокусливо щирі й нестримно весняні кульбаби…
Під скоринкою болю – фрагменти чужої зими…
Втаємничену ніч позначають форматом інтриги…
Є чотири кути й вічно ніжне чиєсь «Обійми!»,
Кимось кинуте вниз і дбайливо притрушене снігом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228972
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 08.01.2011
як повз останні відблиски зорі
повз біль і радість
небеса й безодню
летить життя
у скронях ліхтарів
цвяхами долі
вклинене сьогодні
зоріють квіти
і квітує зір
коли невтом'ям
світиться натхнення
довіра серцю -
скарбу між зневір -
досхідня зірка сходить
переддення
www.lensart.ru/picturecontent-pid-f2dc-et-5420513
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219022
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 08.01.2011
Сонет мов судоку
Об'ємність зображень
Невидима поки
Експресії пряжа
Тонка поволока
Мереживом ляже
Огорне неспокій
В імлу неосяжну
Струнка і логічно
Уявлена притча
Доволі довільне
Означення світла
Карбується стисло
У прядиво тінню
ілюстрація http://ubelki.ru/uploads/posts/2009-05/1242895442_23462346.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231227
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 08.01.2011
Народжена страждати все життя,
Йдучи по вулиці посеред ночі,
Вниз опускає свої очі,
А під ногами вже і не земля.
І байдуже ,що коїться у світі,
кому і як їй говорить: «привіт»,
підходить тихо і безшумно до воріт,
а там назустріч їй біжать вже діти.
і тільки це для неї значить щастя,
не гріє більше так ніщо,
як затишне сімейне тепло,
а решту всього вже додасться.
Дорослою вона себе ще не вважає,
І тихо у собі сумує за минулим,
Можливо іноді і трішечки похмурим,
а зараз цього всього вже немає.
Та час біжить нестримно швидко,
І зовсім скоро вдасться все забути,
Нові емоції і почуття відчути.
А поки що бере себе у руки,
Продовжує вставати в сьомій ранку,
Вдихає свіжість і любов світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220691
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 08.01.2011
Посмотри мне в глаза,
подивись мені в очі,
и скажи мне тогда,
що від мене ти хочеш,
Я тебя не пойму,
і коли зрозумію?
на тебя как взгляну,
моє серденько мліє.
без тебя тяжело,
дуже важко без тебе,
а с тобой хорошо,
я літаю десь в небі.
да влюбился в тебя,
і кохаю без тями,
как не вижу тогда,
мені снишся ночами.
ведь тебя, жизнь всю,
завжди вічно кохаю,
и взаимности жду,
і на це сподіваюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230580
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 08.01.2011
Не плач,коханий,не сумуй,
Бо час лікує,гоїть рани,
Та ту любов,яка була,
Ніхто не бачив вже віками.
Не плач,коханий,не сумуй,
Усе пройде і це минеться,
А зараз важко на душі,
Та ні,не важко,так здається.
Не плач,коханий,не сумуй,
Зустрінуться ще наші долі,
Й тоді побачиш,як удвох
іще наплачемось доволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230183
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 07.01.2011
Вогнями манить звечоріле місто.
Мене чекаєш ти, та все дарма.
Ховаюсь між машин, немов в намисті;
Сміюсь я зараз, та в душі зима.
Ти зрозумів мене, ти зміг простити,
Та відпустити ти мене не зміг.
Не знаєш як без мене далі жити,
В душі як розтопити смутку сніг.
Забути як чарівную усмішку,
Очей блакить, солодкії вуста?
Читав мене - розгорнутую книжку
Тепер для тебе, любий, я пуста.
Ти обіцяв любов, тепло і ніжність,
Плекати нашу долю обіцяв
Та не чекав ти, що одвічна вірність
Не буде нам служити до кінця.
Пробач мене. Так прикро, я не можу
Вселити в серце мертвую любов.
Нехай надалі Бог нам допоможе
Не згадувать минуле знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223337
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 05.01.2011
Ледь чутно шелестять за вікнами краплини.
І сонця промінь не проб'ється аж ніяк.
Домівки так блищать,як вуличні вітрини,
А шибки погляд привертають.
І стоять
зажурені попід хатами вишні.
І ніжно шепотять:
-Промінчика б сюди.
А сонце їм:
-Благання ви облиште,
а лиш бажайте більше
і тоді...
Я вирину крізь хмари,наче мрія.
Я вирину крізь хмари, наче сон.
Я неба синь в очах людини сію.
Та лиш бажайте разом, в унісон!
Підкидує нам доля різні смуги-
І білі,й чорні,іноді криві,
Але й в житті трапляються відлиги,
тоді дороги світлі і прямі.
Ласкава мить нешвидкою ходою
Голубить слух,дзюркоче,як потік.
А серце не дає нікому з нас відбою,
І кличе жити і любити
і тоді...
Я вирину крізь хмари,наче мрія.
Я вирину крізь хмари,наче сон.
Я неба синь в очах людини сію.
Та лиш бажайте разом, в унісон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233117
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Поглядом в небо... Чи вперше? - востаннє.
За твоїми словами, що на дні чашки
З вишневим візерунком
Смаку
Твого поцілун-ку,
Що не відбувся,
Посеред хмар,
Котрі стали очима,
твоїми,
Для мене…
Час змін… Пробач мені! Благаю!
… акторка, бо посмішка справжня,
відчаю…
Тобі не потрібна, напевно...
Боляче…, мов на долоні,
В полоні,
Щоб знати – ти янгол,
У вічності,
В зірці, що в грудях пала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218395
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 05.01.2011
Я вірю в кохання легке і безкрає,
Яке зачаровує, душу п'янить...
Повільно, шалено і ніжно вбиває...
А вічність життя перетворює в мить.
Ви скажете - казка - чарівна й банальна?
Чи грішна й фальшивая все це лиш гра?
Та інколи зустріч, миттєво-фатальна,
Так легко із лицаря творить раба.
Бентежить мене і все більше хвилює
Це "свято емоцій", цей "жаркий парад"!
Вдихай без вагань, хай все тіло відчує...
Твойого кохання п'янкий аромат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233095
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
ти просто не знаєш силу мого почуття,
не розумієш ти на скільки все потужно!
і обіцявши не писати кохання маяття
я все одно пишу...пишу...хоч і не влучно,
хоч і не завжди вчасно, а хоча...
ти все одно не прочитаєш..нудно...
ти все одно не знаєш силу мого почуття...
не розумієш ти на скільки все потужно...
ти не цікавишся давно шо на душі,
не хочеш чути цих три вічних слова
ми дружим? вдень. ти дружиш і вночі...
а я вночі пишу...пишу...
про те що ти не знаєш, не готова
ти не готова ще до правди слів,
до справжнього, нажаль, ще не готова...
і не цікавишся давно що на дущі
не хочеш чути цих три вічних слова...
ти думаєш що я когось там...десь там...
шо ти мені давно вже не потрібна..
та все ж тобі я слова склав
тобі пишу, пишу
про те, що ні на кого не подібна
ти особлива. ти найкраща. мрія.
та я не твій, ти не моя...не рідна...
бо завжди знайдеться ще хтось там...десь там...
коли мені лиш ти одна потрібна...
30.12.2010 Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233051
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Кохала, вірила, чекала,
Лише тобою я жила,
Тебе із тисячі впізнала,
І враз залишилась сама.
Душі твоєї не ганьбила,
Подарувавши почуття.
В тобі я наче світ відкрила-
З тобою все моє життя.
Тепер приходиш ти щоночі
В мої безмежні диво-сни.
Цілуєш ніжно мої очі,
І залишаєш смак весни.
Без тебе сонце вже не гріє
І місяць в небі потонув.
В душі надія ледве тліє:
Як я кохала, не забув.
Я іноді до болю хочу,
Торкнути поглядом вуста,
Та одночасно розумію:
В твій світ дорога не проста.
Нехай тебе я залишила,
Та все ж не байдуже мені,
Бо ти любив, і я любила.
Чи ти один? А може,ні?
Твоє ім"я до болю рідне,
На склі помадою пишу.
Шматки пораненого серця
Тобі на пам"ять залишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233050
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Наші душі даремно, а може й недуже,
Позасовують в діжки та сіллю просиплять,
Навіть краще шинкованим бути в калюжі
Маринаду, що той хробаки переїдуть…
П’ять хвилин чи півроку не чую й не бачу,
Я все п’ю та радію очам тим на стінах,
Що малюють їх діти малі, коли плачуть,
То розкриті, то сплячі – кохання у дірах…
У серцях на дорозі три кулі застряглі
Бачать суть, та не знають чого нині хижі,
Не мені, а безликим подякуй на палі,
Що кивнуть закарбованим іменем втраченій книзі…
Ті коти все сумують: де пісні, де згублені крила?
Де той сир, що робили із ваших фантазій?
Не повернеш той час, де ти "вікна у світ" не закрила
І наш піт, наша кров так невчасно пропали й не ласі...
Ти повернешся знов із дощами, а хочеш - із снігом,
Я готуюсь до зустрічі, бачиш? - навмисне блукаю,
Тільки де тії злодії, нащо забрали ви книгу?
Я ім'я її всюди тепер безпорадно шукаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232760
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Люди,як птахи...
Птахи, як люди...
Роздоріжжя днів -
лінії доріг.
На крилі висить
сховане майбутнє...
Непомітний рух...
видих або вдих...
Персональні дії,
напрямки НІКУДИ.
Хтось біжить направо,
хтось летить назад.
Почуття азарту
тягне у минуле,
Обірвались крила
від значних витрат.
Небохмарні будні
золотавим оком
розморозять погляд
на звичайний світ-
Одинока пташка
з невимовним болем
не злетить нікуди...
схований зеніт.
І птахам видніше,
чого треба серцю,
чого хоче доля,
що пророчить світ.
Але ми птахами
жаль,таки не будем.
Надвелика вартість
за один політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232535
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Ще запах тіла твого у мене на долонях.
І світ такий як завжди, бо що йому до нас.
Примчить світанок тихо на білогривих конях,
Щоб знову зазирнути у сни чужі з терас.
Ще запах тіла твого… ще фраз відлуння тисне.
І сповідь та надмірна, вона ж іще жива!
І те, як ніж лукаво в твоїх долонях блиснув.
І те, як збагряніла від слів гірких трава.
Ще запах тіла твого… ще мрії опівнічні.
Ще так багато в тиші несходжених доріг.
Мій замок з кришталю, дарований навічно,
Розвіяв на вітрах роздер… і не зберіг.
http://play.ukr.net/videos/show/key/8d5e39ccab13c56b9f04877a1aa24dd1/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211481
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 03.01.2011
Не чекай на кохання – без сліз,
Не чекай на розлуку – без болю.
Та образу і гнів до валіз
Не пакуй, щоб забрати з собою.
Як насправді кохаєш, - терпи!
Чи то, пестить любов, чи лінчує.
Її, справжню, побачить сліпий,
І глухий її, справжню, почує.
Не чекай на кохання… Кохай.
Там пізнаєш, - і пекло, і рай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201244
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 03.01.2011
Ты из двух половинок, родная,
Ты не вся, к сожаленью, моя…
Мне казалось, что я тебя знаю,
И что в сердце твоём – только я.
И что слышишь меня, мне казалось,
Даже в час, когда просто молчу,
Когда болью немою кричу,
Когда жду так, как ветра ждёт парус.
Да… Надежде бессмертной, упрямой
Мне бы, - памятник к небу воздать.
Всё же, ты – оставайся той самой...
Той, которую буду я ждать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232607
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Прагнення чогось потужного, як жаль мінус і
міцного, грандіозного, хорошого...
Думки про ідеал мінус реальність, тссс. Крихітко, тсс...
Сумно.
Самотність штовхає. Сумно, вчора тінь... Тінь.
Безнадія шепче в душу
Окуляри розставляють.
Ми вчора, сьогодні та завтра.
Як жаль. Як жаль.
Вчора розставляють.
Сьогодні прагнення.
Завтра тіні, тіні, тіні.
Окуляри, тіні. Тіні-окуляри.
Ш-ш-ч-ш-шшш в душу, в серце безнадія. Тс, тс, моя крихітко.
Крихітко, ідеал. Ти ідеал. Сьогодні тс.
Сумно. Крихітко, як жаль.
Якби звідти ось, то шок і щастя,
щастя, тсс, тсс, моя крихітко. Як жаль. Тіні-тіні.
Ми вчора, вчора. Ми тсс... Ставки, ставки, панове, ставки. Ти ідеал.
Шок, щастя, ідеал. Сумно, моя крихітко.
Розказуй все завжди.
Плач, вчора плач. Тіні завтра і сьогодні тінь. Крихітко, як жаль. Так є це сумно.
Як жаль. Сумно. Сумно. Вчора так сумно. Крихітко. Завтра, завтра тіні від вчора. Шш-ш-ч-ч... Душа, душа!!! Вона душа!!! Ша-ша-ша! ША! вона-вона шаша! Ідеал, Л-ЛЛ!!! Ал, ідеал.
Ти, ша... ду. Туди ша. ДуШа! Крихітко. Так це є сумно. Плач, колись учора. Прагнення.
Тсс..., моя крихітко. Не плач. Ти не сама. Я є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194502
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 03.01.2011
Чергова ніч наша взмахнула вже крильми.
У полон пристрасті потрапили знов ми.
Твої "зелено-сині" очі, губи, тіло, руки,
Твої обійми, поцілунки, кожен дотик, кожні твої рухи
Штовхають нас у море пристрасті безмежне,
І тут охоплює нас хвиля ніжності й несе нас у квітучі весни,
А тут в нас крила виростають з білих квітів і пахучих трав...
І з кожним розмахом усе палкіші і палкіші почуття...
І ось пізнали ми по-справжньому небесне щастя!
А стук сердець стає тихішим, їх ритм повільнішає й гасне...
Ми повертаємось в реальність, коханням захлинувшись
І не нова вже мрія переходить в нову мрію, збувшись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232524
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Відкрив світанок сірі очі.
Знов ніч пішла з-під чорних вій.
Як ніжно шум дощу шепоче:
Побудь зі мною, ще зігрій…
По небу скачуть сірі коні,
Їх вітер-мандрівник жене.
Ще мить, і сонця теплий промінь,
Мелодію дощу торкне.
Загра веселкою світанок,
І день в полоні світлих мрій,
Розкине золотий серпанок,
Живи, всміхайся і радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193451
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 02.01.2011
На небе
Гляжу изумлённо на небо,
Тоскою наполнилась грудь,
В каких я краях только не был,
С тобой не сравнимых ничуть.
С тобой не сравнятся ни горы,
Ни жгучие тайны морей,
Ни сердцу родные просторы,
Ни снеги, что сердцу милей.
Твои беспределья просторы,
Твоя невозможная синь
Упрячут кипучие взоры
В свою вековую твердынь.
Гляжу в необьятные дали,
В густую, как ночь, синеву,
Открытыми радостям стали
Безумные сны наяву.
Уйдите с дороги, печали,
Уймитесь, рыданья мои,
Утрите безмолвно вначале
Обильные слёзы свои.
Я вижу безмерные дали,
Я слышу могучий призыв,
Их песни не знают печали,
Их пенье-дерзанья порыв.
В борьбе поднимаясь упрямо,
Прорезав кромешную тьму
Попал, не гадаючи, прямо,
Куда, до сих пор не пойму.
Хочу я мечту голубую
В безумную явь воплотить,
Чтоб встретить вакханку такую,
Что мне без неё и не жить.
Чтоб к ней в беспределья просторы
На крыльях любви унестись,
Где звуки чудесного хора
В безумную песню сплелись.
В чертогах славянской юдоли
Родимую Русь узнаю,
Мне нет ликования боле,
Чем видеть знакомку мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232538
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011
Шукаючи останню паралель
Від нашого незримого кохання,
Я відкриваю щастя акварель,
Малюючи в душі жалю зітхання.
Чекаючи вчорашньої весни,
Плекаючи останнії надії,
Я відпущу минулі мої сни,
Не згадуючи серця чисті мрії.
Лишаючи нестерпний волі біль,
Я поринаю в вихор сподівання,
Шукаючи останню паралель,
Від нашого незримого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230181
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 02.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2010
Зима! Прийшла пора любити
І грітися в обіймах.
Очами сніг топити,
Долонями обличчя гріти.
Вуста тремтять, всередині лавина
Настала довгождана та хвилина
Коли навпроти він стоїть.
Ні слова мовити не зможе…
Співа метіль, неспокій у душі тревоже
«Невже не скаже, що потрібна?
Невже не зватиме своєю?»
І згасне посмішка тендітна.
І захолоне твоє тіло.
Вже ладна будеш ти піти,
Але відчуєш у своїй долоні…
Його рука,обійми ті міцні.
Відчуєш знову ти, кипіння крові.
Візьме у руки він твоє обличчя.
Зігріє поцілунком сніжне серце
І всі розтануть протиріччя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228789
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 30.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2010
Знаєш,єдиний слухач сповідей моє душі - золота рибка в акваріумі - твій подарунок.Я зовсім не змінилась:як і колись ні з ким не ділюсь своїми проблемами,переживаннями,нікого не впускаю в душу.Ти був правий,я дійсно боюсь здатись слабкою та вразливою.Зараз це стало моєю власною формою шизофренії - жити наодинці з собою,не потребуючи більше нікого.Єдиним,хто якось міг мене вилікувати,був ти.Але ти пішов...Пам'ятаєш,як змушував мене вивертати тобі душу,казав,що мені одразу полегшає?Ти був єдиним,кому я довірилась,єдиним,хто знав про мій страх перед майбутнім.Лише тобі я розказала,що,мабуть,обрала не ту професію,що більше немає сил займатись тим,що не до-душі.Твоя відповідь змінила моє життя назавжди.Знаєш,багатьом досі здається безглуздим той мій вибір,ніхто,чуєш,ніхто не розумів мене так як ти.Та я ні про що не шкодую,ти навчив мене жити,так як того хотіла я ,а не так,як хотіли за мене інші.
Моє життя вже не було тривіальним,нудним,я перестала брехати собі,ти зумів змінити мене.
Самотніми вечорами часто згадую дні,які провела з тобою:наш Новий рік - ми вдвох у тому затишному будиночку із білим каміном,далеко від галасливого міста;мій день народження,ти здійснив мою заповітну мрію - я побачила Амстердам,а ще подарував той букет із 203 білих тюльпанів - моїх улюблених квітів.Та будь-який інший день з тобою не був анітрохи гіршим.Пам'ятаєш,як всі казали,що ти згубив мене,віддалив від близьких.Вони були праві,коли ти був поруч - у мене було все.
Знаєш,в той день,коли ти пішов від мене ,моє життя в раю закінчилось.Я в останнє вдихнула твій аромат,глянула в твої щирі очі,щоб саме таким тебе і запам'ятати,бо знала,що більше не зустрінемось.А далі були безсонні ночі,істерики,крики,розпач.Коли зрозуміла,що треба жити далі,то змінила квартиру,яка так нагадувала про тебе,спалила всі фото,де був ти,змінила парфуми,які ти так любив,навіть почала палити.І знаєш,я знову стала такою як колись,я знову захворіла,але вже нікому не дозволю себе вилікувати.Певно,мені судилось жити з цією хворобою.Тепер до неї додалось ускладнення при лікуванні - кохання до тебе,непоборне,безкрає кохання.Пишучи тобі цей лист,який може і не дійде до тебе,я зрозуміла,що,якби мала вибір,то незважаючи на все,хотіла б,щоб ти зустрівся мені в житті.Бо,хоч і не надовго,але ти дав мені відчути,що таке справжнє кохання,заради якого,ми всі повинні жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231942
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 29.12.2010
Інколи чекання стає непотрібним:
В паузі стільки загублених слів.
Депортувати б життя до руїни
зовсім відразу... без зайвих ходів.
Без колориту журби і печалі,
без традиційних тужливих плачів.
Просто піднятися й піти далі -
далі в руїни...без зайвих ходів.
Всі бездоганно заучені фрази,
стерті записки, аля "прощавай"...
не перетворяться в складені пазли.
Знову руїни, як не складай.
Знову самотність в густій павутині
і під ногами розбиті пляшки.
Я опинилась в ганебній руїні,
яку із себе вискладав ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231944
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 29.12.2010
Звучить сумна мелодія зими.
Із вітром завива на сніжних струнах…
Чому запізно так зустрілись ми?
Чому печаль?Чому безмірно сумно?
Між нами прірва сніжно-льодяна.
Розкуто заметіль війнула біла…
Хіба то наша є у тім вина,
Що не любов, а зиму ми зустріли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227331
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Дивна квітка осіння
Розцвіла запізнілим коханням.
До нестями всю ніч морозець ніжно так цілував,
Засріблив пелюстки, діадему вдягнув на прощання.
З першим променем сонця надію останню сховав.
Світло-чинна печаль...
Королева самотня лишилась.
Вранці бранка кохання зосталась без свого короля.
У саду хризантеми голівки додолу схилили...
А спуштошені мрії скувала замерзла земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231554
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Задимлені, задивлені у вись Карпати,
діткнулися вершечками до хмар.
П’ю вашу тишину і хочу обійняти,
Сягнути сонця, наче чарівний Ікар.
Кожна гора - пишноволоса панна -
у сукні атласній так гордо височить.
В обіймах вітру все ж недоторканна -
краплина неба із очей сніжить.
Ступаю в піну біло-ружі запашну
Лишаю слід , як спогад про кохання.
Від серця відриваю душу я свою,
Нахай блукає у Карпатах, як зізнання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226829
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Моє життя в скаліченій культурі:
"Жувальна гумка, цигарки, самбука".
Малюю нігті на клавіатурі
Гарячого від віршів ноутбука.
Рятую ніс від нежитю в хустину,
Набридло слухать тишу коридорну.
Здаюсь "культуру в маси!" Відпусти-но,
Мій Боже, обездушено-потворну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220383
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 27.12.2010
Спливає час, тікають сни, а ми - із ними.
Слова липкі. Уста німі говорять кволо.
Навколо мрій замкнули ми вузеньке коло.
Бентежать нас думок сумних колючі рими.
Крізь вимір днів і сподівань, холодних тіней
Веде в незвідані світи чужа дорога.
Нема тебе, мене нема, лиш ми є в Бога.
Нас нерухомих вже накрив зимовий іній.
Холодний день, холодний чай, холонуть руки.
Останній біль, твоє: "прощай", сумний світанок.
Осінню ніч, цей листопад і теплий ранок -
Запам'ятаю цю мелодію розлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219695
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 27.12.2010
Коли зустрінемось з Тобою знову
на барикадах?
коли ж побачу знову ясний блиск Твоїх очей,
отих, в яких революційная соната
заграє в надрах київських ночей?..
Коли ж
напалмом збавлене повітря
як запах волі радісно вдихнем,
Коли ж брехні
і глуму
лихоліття
свободою очей твоїх прирвем?..
Тоді Бастилій знов упадуть мури
і на руїнах їхніх ми станцюєм вальс,
уряди і банки догоряти будуть,
а з ними догорятиме вся фальш.
Під вибухів останніх вишукані ноти
ми посадимо дерева у зораній землі,
щоб діти наші скрізь і всюди
могли вкушати волі
праведні
плоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231431
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Я відпускаю тебе. Відпускаю!
Не буду вже краяти серце листами.
Я їх спалю. СМС постираю.
Я їх забуду. Я вже забуваю.
Я зможу все. Я ж бо сильна, я знаю.
Змогла пробачити – зможу й забути.
Бо тільки сильні у нас виживають.
Я відпускаю тебе. Відпускаю.
В натовпі більше не буду шукати.
Забуду твій голос, забуду твій запах,
І ритм твого серця забуду назавжди.
Забуду твій погляд. Пронизливий. Справжній.
Я скоро забуду. Я вже забуваю.
Ти вкотре приснишся - а я не впізнаю…
І вже не заплачу, і клятв не зламаю,
Бо я відпускаю тебе! Відпускаю!
Надії безсмертні живцем поховаю.
Навіщо вони? Ворушити минуле?
Від слова «а може?» ще більше страждаю,
Тож я відпускаю тебе! Відпускаю!
Я вже не згадаю, як тепло з тобою,
Не рину у спогад цей з головою,
Я просто відкину його десь подалі.
Я просто забуду. Я вже забуваю.
Не бійся мене випадково зустріти!
Бо я вже не кину докірливий погляд,
І серце моє не заб`ється скоріше,
І дивний клубок не підступить до горла.
Знаєш, ти був усім, що потрібно для раю.
А я відпускаю тебе!
Відпускаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211904
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 25.12.2010
Вона була не такою, як інші:
Спокійна та дика, багата та вбога.
Вона нареклася сестрицею тиші
І з місяцем братню обрала дорогу.
Вона була не такою, як інші
І вірила в казки, неначе дитина,
Пускала на вітер сонети та вірші,
Людей мордувала без слів і без спину.
Вона була не такою, як інші:
Лобро плюндрувала і зло зневажала,
Сльозливо-свята і усміхнено-грішна,
Мізерна піщинка й могутя Держава.
Для неї погане здавалось ще гіршим,
А добре шукало шляхи журавлинні.
Вона була не такою, як інші -
Самою собою була Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213343
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 25.12.2010
Цілують щоки і вуста,
І очі – понад вечір сонні,
Ну, а мені найбільш близька
Цілунків розсип по долоні.
Тендітну, з обмаллю прикрас
Твоя рука притисла сміло
До спраглих вуст, як в перший раз,
Мою долоньку ніжно-білу.
А з неба мелеться крупа,
Невже вона, та сама манна?
Й долоньку стиснула рука
Твоя – напружена, кохана,
І виплекана в сотнях рим,
І виплакана цілим морем…
Коханий дотик, поміж тим,
Втрачає глузд, а з ним і сором.
І я у прірву як з небес,
У пристрасть як зі скелі в хвилю
Блакитних океанських плес
(таких, розбурханих на милі).
О, мій! Вже мій! Та в тім, яка
До приналежності нам справа?!
Коли долоньку жме рука
(у твоїй лівій – моя права).
Принаймні зараз, в цей ось час,
У червня в затіснім в полоні
Кільце – єдина із прикрас
На правій (у обох!) долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81712
дата надходження 30.06.2008
дата закладки 25.12.2010
Камнями оскалился берег -
драконы взошли по весне.
Глаза уходящего зверя
застыли, как створки пенсне.
Жара ли, удушливый холод
заставили выдохнуть - сгинь,
а после усталый геолог
глядел и не видел ни зги.
На то была воля и рента
казалась не так велика -
за домик у моря и лето,
и крик теплоходов-цикад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207394
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 25.12.2010
Його продали за 30 акцій
Збанкрутілого підприємства.
Його возили під конвоєм
В районний суд.
Йому шили карну справу
По 109ій.
Він хворів туберкульозом.
Над Ним сміявся люд.
Йому пропонували
Йти на співпрацю з слідством.
Тиснули на допиті,
Читали протокол.
Вдягали наручники,
Кровоточили стегмати,
Розіп"ятий на доларі
Він бачив віщий сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231026
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.12.2010
Заблудилась в пітьмі чужих доль-
Лабіринти,примари,туман…
Як знайти шлях до світла, пароль,
Відрізнити від правди обман…
Відрізнити,побачити суть,
Кров узріть на руках палача.
Лиш би в темряві цій не заснуть…
Догорає надії свіча…
Навмання я прямую тепер.
Крок за кроком ступаю вперед.
Серед злості ,розпусти, химер
Помирає в мені поет.
Та навіщо ж комусь ті вірші?!
Глушить їх насолоди крик
І немає, не буде душі,
Де промінчик любові зник.
«Там попереду ціле життя…»
Ви ще вірите цій брехні?!
В щастя вірите, в майбуття?
Сподіваєтесь? Я вже ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185228
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 25.12.2010
Мир приобрёл оттенок гламура и шика
Повсюду видны блёстки и стразы
Так не хватает нам львиного рыка
Есть только лесби и пидорасы
Кругом лишь прожекторы да софиты
Противно от яркого псевдо - успеха
Любовь и романтика на деньги разбиты
Так грустно становится от фальшивого смеха
Жизнь наполняют лишь вечеринки и клубы
В которых можно легально снять проститутку
Здесь даже парни подкрасили губы
А романтика здесь превращается в шутку
И грустно смотреть на всё это. Печально
Как сбиваются люди в гламурное стадо
Хотите вернуться в реальность? Нет, не реально!
Живите и дохните среди своего ада:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179118
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 24.12.2010
Сьогодні небо плакало дощем,
На землю краплі падали без звуку.
Така погода означає те,
Що я давно тримав тебе за руку.
На небі сонечка сьогодні не було,
Не розпускались крокуси на клумбі.
Бо я тебе уже давним – давно
Не цілував в твої солодкі губи.
Крадеться вечір у моє вікно,
Пташки в гніздечках встигли вже заснути.
Це значить, що пора уже давно
Твій милий , ніжний голосок почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230997
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010
Захопила ця віртуальність.
Навіть вуха не видно з-під слів
Забуваємо ми про реальність…
Що хотіла я?.. ти що хотів?
Де я чашку із кави поділа?
Все забула. Біжу на сайт.
Як забути таке я сміла?
Ну її… а життя – в офсайд
Прогризаємось крізь кілобайти
Сперечатися з лінню не сила.
Засліпило, як сіті-лайти,
Очі й розум туманом накрило.
Не згадаю я вже про мрії,
Що в дитинстві хотілося мати.
У інеті, без віри й надії…
Мишка стала мені як мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228552
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 24.12.2010
Щоранку з дому я у лiс втiкаю,
Щоранку повертаюсь я назад…
Напевно в лiсi я себе шукаю,
Бо вiн для мене – нiби друг i брат…
Щоранку я слiди насильства бачу,
Слiди людської сили без мети …
Нiколи їм я цього не пробачу,
А лiс шумить суворо з висоти…
Вогонь…Вiн спалахнув, побiг, вiдбився
В очах дитячих – круглих i дурних…
I очi зачаровано вп’ялися
В безглузду смерть, яка прийшла вiд них…
Десятки тисяч, сотнi, чи мiльйони –
Нiхто нiколи їх не рахував…
Цей попiл ще не скоро охолоне,
Гаряча ще дурна дитяча кров…
I я прийшов у лiс, але спiзнився,
Безсилу зброю я тримав в руках…
Димок тоненький з ями ще курився ;
Мурашник – крематорiй для комах…
1.08.99p. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210870
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 22.12.2010
В долоні топиться пісок,
рожеве сонце ніжить плечі.
Ми сидимо лише удвох -
це я і спогади про ночі.
Безсонні ночі до світанку.
Крізь тишу спокою були
слова ласкань, і аж до ранку
тонули в поросі імли.
Спокійні ночі сновидінь
Фрагменти щастя і кохання.
Як знову засинала тінь
від болю жаху і страждання.
Аж до кінця залишаться зі мною
твій голос і блискучі очі.
Колись сховаюсь за високою стіною,
та я ніколи не забуду про ті ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230550
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Ах, эта девушка из снов -
Моё любимое виденье,
Что из загадочных миров,
Что из другого измеренья!
Смотрю, не отрывая глаз,
Хотя глаза давно закрыты,
И пригласить хочу на вальс
В надежде, что не устоишь ты.
Под тихий звук ночных шагов,
Незабываемых мгновений,
Смотрю на девушку из снов...
И в сердце больше нет сомнений.
Кого любить, кем дорожить,
Я понял, встретясь с твоим взглядом.
Возможно ль без любви прожить,
Когда тебя не будет рядом?!
Ведь завершаются все сны
И романтические ночи,
Но в этом нет твоей вины,
Придёшь ты завтра, это точно!
Ах, моя девушка из снов -
Мечты заветной воплощенье,
Всегда ты там, где есть любовь -
Немимолётное виденье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23420
дата надходження 17.03.2007
дата закладки 22.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2010