Я не люблю не праведних, ні грішних - мене воротить їх слизке "а я".
Безглузді егоїсти в тлі несправжніх рішень. І як під ними крутиться земля?
Так соромно і ницо вам судити, усіх тих трудівниць, що шиють плед,
Всім вам! А ви босі і нищі, як смієте сміятись з їх проблем?
На фабриках працюють - також люди! А ви, нікчемно кинувши "сміття" -
йдете туди, де нікого не буде. Немає звідти, люди, вороття!
Вони - не "персонал"! Вони "персони" які працюють за для вашого життя,
вони працюють - їм же...крихти з столу? Яке чекає далі майбуття?
Коли стрілятись будемо, за шмаття? За дріб*язкові цінності свої?
Кому потрібні ваші ці "нещастя" - коли незгода у своїй сім*ї!
Так грішники, а праведними взуті? Опоїні своєю сліпотой!
Ні, де ж це "Ні! не має бути!"...Та ви, як і раніше їдете "домой"!
"Домой", "у хвфто", "в канЄтЄлі" - забули вже свій перший, гучний звук і стяг?
Та вашій мові не страшні "мєтєлі" - вона боїться вас, таких чужих!
Чужими ви залишитесь назавжди - в моєму сердці і її серцях,
таким як ви, напевне, все ж повторю "дважди" - зі звалищя немає вороття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386089
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 02.04.2013
В мужчини спогади про неї;
У жінки в пам’яті – часи,
Коли закоханим шалено
Навколо заздрили усі.
Зустрілись їм любов і втрата,
Але ж яка була любов!
Таку не можна не згадати
Без того, щоб не грала кров.
Та наступила за коханням
Розлука зв’язаних сердець…
Бажання, мрії, сподівання
Зійшли миттєво нанівець.
І біль, і щастя відчувають,
Коли пригадують старе.
Вони самотні засинають,
Хоч пара в кожного вже є.
Ніщо не зможе замінити
Гірко-солодкі почуття,
Що довелось їм пережити
У їхню спільну мить життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292342
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Люблю - сказати просто, та замало,
Любов - пронести треба крізь життя.
Щоб через роки, серденько сказало,
Міцні у нас з тобою почуття.
Тепер кохання, то є наші діти,
У нас така щаслива є сім'я.
Ти, як колись, даруєш мені квіти,
Від цього так радію в серці я.
І що скажи нам більшого ще треба,
Здоров'я й спокою нашій душі.
Щоб угорі було блакитне небо,
Моя сім'я, і списані вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294115
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Напевно котимося у провалля
Держава нас пускає шкереберть
Усі вже за кордони тихо валять,
Щоб з влади їх ніхто повік не дер.
Тут буфонада залунала всюди,
Бурлеск в державників неначе поселивсь
І показилися навколо люди,
А ворог за кулісами наживсь.
Бандитів захищають від народу
Народ же в більшості у вус мовчить,
А стільки тут поперлося вже зброду -
Сміливець-самогубець лиш кричить.
06.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291220
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 11.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2011
Коли не знаєш де шукати,
Довірся миті й часу.
Причин не бачу сумувати,
Це не прийде одразу.
Сама казала, знаєш все
Поради, до уваги.
Серце спитай, воно спасе
І в ньому переваги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275861
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Я жду тебе,
Як ждуть світанку,
Як ждуть дощу
Після спекот,
Я жду із вечора
До ранку,
Як після злиднів
Ждуть щедрот.
Я жду тебе,
Як спраглий воду
Вбачає в мареві
Щомить.
Я жду тебе,
Я жду кохана,
Тобі хай серце
Не щемить,
Що ми розлучені
З тобою
І ти в далекому
Краю,
Але з тобою
Я лягаю
З тобою
Вранці я встаю,
З тобою раджусь,
Розмовляю,
( Ні ,з розуму
Я не зійшов )
Ми не розлучні,
Знай,з тобою,
Який би термін
Не пройшов.
Нам не страшні
Ті кілометри,
Які роз'єднують
Тіла.
Бо є любов
І завжди буде,
Якщо вона
У нас була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272346
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Через тисячу літ:привіт!
А ти,як було- молоде.
А я постарів...Ні?
Запитай в знайомих людей...
Цілуєш хвилями лагідно пліт.
Пам`ятаєш мене? Святе...
Я тоді був ще нижче цих віт,
Що ледь дістають до грудей...
Тобі лілії квіт до лиця,
Я тобі колись це казав вже.
Й вода...Вода без кінця.
Я на хвильку, а ти тут назавше.
Я не сумую,ти що?
Ти мій друг.Я зустрів тебе знову,
Давай помовчимо ні про що,
В старих друзів-це також розмова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272356
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Лиш не судіть нікого ,люди,
Бо це не наша царина
І не для нас на цьому світі
Ця вища функція дана.
Не маєм права ми нікого
Не те що словом, а й думками,
Владно примусити до того,
Що відкидаємо із вами.
Бо кожен в цьому світі має
Свою дорогу, правду й гріх
І кожен з нас у свій час стане
На суд Всевишнього поріг.
І не творіть нових законів,
Закони створені давно
Зріктися їх ,чи замінити
Простій людині не дано.
Це не дано і можновладцям
Бо рівні всі перед Творцем
Не СУДДІ ми , - ми всі ПІДСУДНІ
Перед Його святим лицем !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272172
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 28.07.2011
просто хочеться бути потрібним
як свіже повітря що мілко
подрібнене на різні частинки
врізається в наші долоні порізами
насправді хочеться безмежно
вірити в те чого уже з покон віку
не вірилось і по-різному дивитись на світ
а ще інколи бути хоча б собі вірними
рахувати кількість опалого листя
малювати кистю безмежні падолисти
і з кожним новим реченням зближати
себе до навмисного зречення
iз бурхливою течією життя
щоранку вечеряти сідати
по четверо як у сім'ї
бути гострими у слові
як у стріл наконечники
забути минуле і жити майбутнім
просто хочеться бути міцно
прикутим до втрачених днів
до псевдотрикутників щоб
бути в'язнем усіх міст і
одночасно бути там
міцно закутавшись у тепле пальто
застібнувши навиворіт гудзики
жити неспішно а потім упасти
опалими вишнями щоб нас не зміг
підняти навіть всевишній
але все рівно ми будемо дихати
щоб нас не покинули
щоб нас не залишили
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272337
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Він дивиться їй просто в очі,
В них глибина її душі.
Думки не йдуть посеред ночі,
Палає вогник у печі.
Спадають коси їй на плечі,
Вбрання святкове, стрункий стан.
Той темний і святковий вечір,
Я в пам’яті закарбував.
Розвій думки,згуртуй надію,
В печалі правди не знайдеш.
Минуть часи розквітнуть мрії,
В любові щастям проростеш.
27.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270160
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
ти казала що хочеш мені снитися
щоночі вриватись отак
без жодних попереджень
без зайвих слів і
довжелезних речень у листах
щоб просто снитись і все
приходи коли заманеться
ці двері завше відчинені
для тебе
я хочу навчитись бути терплячим
і чистим як скло проти сонця
будемо чимось незвичним таким
будемо мовчки дивитись у тил
трохи кохатись із тими
хто ближче нам зараз до тіла
але всерівно не з тими хто
конче нам зараз потрібен
але всерівно не з тими
неси мене на руках своїх
туди за небо
провинами грішними
вмиватись будемо
росами чистими
зліпи мене із уст своїх
вишнями спілими
постукай і тобі відчинять
казав господь
втрачай і заново знаходь
ти забуваєшся тихо
як народження нового дня із
лона світанку
все з часом відтане от тільки питання
коли?
ти відчалюєш до протилежного берега
і березень в'їдається тихо у скроні
ми не самотні
я знаю
ми не самотні!
так спокійніше думати
але тебе будитимуть зранку
майбутні коханці і все
завмиратиме
все помиратиме
тихо
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269221
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011
(Вона):
Ти друг, чи так? Скажи мені між іншим,
Бо я вздріваю в посмішці твоїй
Якийсь хід слів, а, може, навіть й більше...
А якщо ні, то зразу дай відбій.
(Він):
Пробач, що не сказав тобі відразу,
Вже - позолота втрачених ночей.
Тобі ж болить…болить почата фраза,
Промовлена без вогнику очей.
(Вона):
Ти друг, чи ні? Скажи мені не вголос.
Я право маю знати, чи не так?
Ми ж часто так сліпі на те, що поруч,
Воно ж лишає зашкарублий знак.
(Він):
Пробач ….змовчав, хоч не мовчали руки,
любов у дружбі - тягарем лягла.
Між цим шаленим та сердечним стуком -
Обійми ще не стратили тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268727
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Зледеніють чуття, коли прийде Зима
і розправить холодні вітрила...
Подивися – вже янгола з нами нема –
Я на волю його відпустила.
Не картаю і біль не топлю у вині,
Сліз не ллю і не млію ночами,
Хоч, зізнаюся чесно, - нелегко мені:
Ще горнуся до тебе думками.
Чи судилися нам теплі дні осяйні
у життєвім огромі безкраїм?
Я літаю у сні і радію весні -
Виглядаю кохання, чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267931
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 01.07.2011
зашивай мені рани небесами
підсипай солі під ноги зимою
ламай біль на шматки до безтями
бо це все що у нас було з тобою
ця нудьга проростає у контури
і повітря вплітається болісно
пропускай через себе все порівно
проклинай тільки тихо й не голосно
кубометрами плісняви й куряви
ми вриваємось знову до близькості
я проллюсь на очах твоїх бурями
і сльозами скроплятиму низько так
ти шукатимеш зашморги вірності
прориватимеш відчай незайманий
загубили десь трішки відвертості
закохались у травах незгаданих
зашивай мені рани пунктирами
під замками прострілені гудзики
я надійно сховав усе вирите
між рядками ще серце настукує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267007
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
заплутався вечір у коси дівочі
і очі глибинні мов озера без дна
так повільно спадає це світло молочне
на зап'ястки твої як на землю трава
і повільно ступає по небу той місяць
що учора співав про нещасну любов
він ще досі не може знайти того місця
де торкав твої руки цілунком й теплом
забриніло щось знову можливо то серце
що невпинно бубнить як дощі восени
нас колише цей ранок - на п'ятах вже серпень
як гарячий пісок що в'їдається в cни
загриміли й забулись мінливі ті грози
а розтерзаний біль не вщухав ні на мить
повік житимеш ти в моїх віршах і прозі
як бiль що у грудях ще досі кричить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267009
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Шумит, бушует жизни море,
Кораблик счастья тонет в горе.
И разбиваются мечты
О риф душевной пустоты.
Обломки выбросив на скалы,
Утихнут грез былые шквалы.
Погибнет вера в чудеса,
Но уцелеют паруса.
Любовь спасется в той пучине
Лишь по одной простой причине –
Она живет в людских сердцах,
А не в заоблачных мечтах…
© Copyright: Александр Николаевич Ковальчук, 2011
Свидетельство о публикации №11106244133
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266741
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Дощем омита дорога,
Слізьми – мої почуття.
Віра – лише у Бога,
Кохання – на все життя.
Образу терпіла й прощала,
Хотіла, щоб ти зрозумів.
Сльози гіркі ковтала
А ти співчувати не вмів.
Серце билось щоночі,
Просило,мене зігрій
Не закривалися очі,
Було багато надій.
Світила зірка у небі
Місяць її колихав.
Кохання лишилось без тебе,
Ти жорстоко його розтоптав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266639
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2011
Чому листів не пишеш, мій синочку?
Пиши частіше, я щодня чекаю.
Хоч пару слів, що ти живий здоровий…
Та не лінуйся… Я прошу! Благаю!
Бо жаль щодня стискає мені груди.
Одна у хаті, поруч лиш сусіди.
Хоча вони і не погані люди,
Їм, зазвичай, байдужі наші біди.
Пиши про внуків, дуже я скучаю…
Як там невістка, як її робота?
Підеш у відпуск, я вас всіх чекаю…
І може поладнаєш вдома плота.
А то криниця вже старенька стала,
І хвіртка покосилася добряче.
В садку від бурі наша груша впала,
Собака часто виє, наче плаче.
Я вже старенька, як і наша хата.
Щодня когось в віконце виглядаю.
Що маю сина, цим я і багата…
Пиши частіше, я тебе благаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265215
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Повлягалися літні тумани
На духмяні вечірні покоси.
Ніби гоять порізані рани,
А за ліки – бальзамові роси.
Ось туман ворухнувсь, мов проснувся,
Сивим птахом у гору злітає.
Він до хмарок лицем повернувся,
Батіжком його вітер ганяє.
А з-за обрію сонечко сходить,
І виблискують роси, мов зорі.
І біжать по покосах тумани,
Ніби хвилі по житньому морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265150
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
На пагорбі, за болотами –
Сад яблуневий - цілий мах.
А ми, втікаючи від мами,
Ховались за очеретами,
Бо всі ходили в «босяках».
По яблука, що зав’язались,
Червивих навіть не було…
Навшпиньки, низько пригинались,
Від мух і ґедзів відганялись,
Ми поверталися в село.
А потім, як вони достигнуть,
Дідусь Іван в капелюшку,
Казав: « Заходьте, вже достиглі…»
Одні солодкі, інші кислі.
Він розкладав на моріжку.
Не штука ті, які дарують,
Сидіти й їсти в холодку.
Було цікаво утікати…
А головне було зірвати
Зелені яблука в садку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265041
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока рук в сум’ятті кольорів.
ось пальці розімкнуться наостанок
В своїх містах зустрінемо світанок
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263443
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2011
як мріє дощ
упасти на сади,–
в твоїх глибинах
подумки
зринаю.
а сад у хвилях сонячних
не знає
про чорну тугу
дальньої води.
...в тобі відбитись,
злитись,
протекти
в вогненній колісниці
сонця-феба,
щоб замість серця
залишився
ти,
а в ньому кров'ю –
вічний вірш
про тебе.
щоб всі слова
обпалених пісень
ввійшли в дерева,
обізвались в квітах,
коли у безвість
вирушить
мій день,
втомившись жити.
____________________________________________
переклад російською Ассоль:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262664
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Галопом жизнь - работа,суета
бурлит кипящим адовым котлом.
Порой святое - юности места,
и фотографий памятных альбом,
и старый сад,и яблоню в цвету,
и явью ставшую заветную мечту,
и нашу лавочку, и храмы над Донцом -
зовешь ты вспомнить...
- Нет, потом, потом!
Когда-нибудь потом
мы вспомним о былом.
Зажжем камин и сядем у огня,
и ты поймешь, и ты простишь меня.
Простишь мне мнимую
забывчивость мою, поймешь,
что я тебя попрежнему люблю.
И вспомним мы,
как школьница одна
была в тебя мальчишку влюблена,
и как,поправши дружбы ритуал,
ты ей по вечерам стихи читал...
И вспомним,как покинув отчий дом,
в жизнь взрослую умчались
мы вдвоем.
Все вспомним мы -
когда-нибудь потом...
Но вдруг - дохнет суровым
холодом зимы,
и летний день скует,
покроет льдом.
Утратив смысл,покинет слово - МЫ,
и не наступит никогда - ПОТОМ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261065
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 22.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2011
В метро урвавшись-наштовхавшись,
остатки струшуючи сну,
ми потрапляли в ескалатор,
все швидше, швидше…
А-а-а!!!
Вона…
Стояла біля цих течій,
і,
роздивляючись в обличчя,
будила в кожному з нас жалість…
Одвічну…
Ми озиралися, але…
Як заворожені всі, йшли,
проскакуючи в поїзди,
і все неслися,
хто куди…
А згляди билися об скло.
А лиця зморщувались в злість.
- Допомогти, допомогти б!
Але, невільники невдачі…
Все далі, кривлячись, неслись.
…Та, відійшовши враз,
помалу,
дивилися удалину…
І кожен згадував з любов'ю,
та ще й, з найлегшою печаллю
її протягнуті лабети,
її заплакане обличчя…
Її всю…
………………………………………………………………………….
Ми схоплювались посеред.
Запитували сам себе.
- Що, що було це?
- Згин кохання?
І що дало б нам всім втручання
у фатум серденька її…
Та не знайти нам було більш…
Її…
Пішла…
Пішла!
ПІШЛА!!!
………………………………
Пішла,як нібито
…ПОМЕРЛА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245978
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 12.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2011
«Я напишу тобі листа без слів,
В мелодію щемку вкладу зізнання,
І листоноша-вітер у вісні
До тебе принесе моє кохання.
Нечутно доторкнеться до повік
Крилом тендітним золотава мрія,
Як вистояний виноградний сік,
В холодну ніч вона тебе зігріє.
Я напишу листа пером душі,
Та імені під ним я не залишу.
Щоб смуток мій в твою блаженну ніч
Не потривожив цю шовкову тишу» –
«Гранітні погляди весни
Не показали мені шляху -
Куди іти і як нести
Холодність дум за обрій страху.
Між нами відстань... і тепло
Твоїх очей не зігріває.
Я розлюбив тебе давно,
А, може, й... не любив... не знаю…
Хай спогади летять в вікно,
Застиглий біль тремтить в долонях,
Розбиті мрії - все одно...
Твій дотик знов пульсує в скронях…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258372
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Мне говорят, что истина в вине,
Не уточняя, жаль, в каком стакане.
Быть может спряталась она на самом дне,
Нырнув туда вощённым оригами?
In vino veritas? Не верю. Проверял.
In vino - опьяненье и похмелье.
Ищу я истину, наполнив вновь бокал...
Но нет её. Лишь пьяное веселье.
Лишь лица красные, да громкий разговор,
Беседы по душам и до рассвета.
Жалею тех, кто верит до сих пор,
Что истина в вине. Её там нету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250228
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 05.05.2011
Немає правди у житті,
Немає цукру в чашці кави,
Нам брешуть старші й молоді,
Готують нам брехливі страви…
Немає правди у думках,
Себе щоразу підло дуримо,
Ховаємося в сто замках,
І беззупинно, згубно куримо.
Немає правди у листах,
Та й тих листів давно не стало,
Живемо в різних ми містах,
І від життя беремо мало.
Немає правди у словах,
Немає цукру в чашці кави,
Від слів брудних нам зносить дах,
А лестощі, то для забави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256320
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 04.05.2011
Ніч у синім пливе молоці,
І шепоче коханим зефір:
"Щоб не сталося в світі оцім,
Я тебе не забуду, повір!".
Гірко пахне в саду резеда.
Що одна - розгулявсь поговір...
Та з криниці хлюпоче вода:
"Він тебе не забуде, повір!".
Що на серці моєму було,
Лиш тобі одному розповім -
Сліз палких зігрівало тепло:
"Я тебе не забуду, повір!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255456
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 02.05.2011
Шелестіли слова, мов дощі,-
Ніжність нас одняла у тривог.
І спокійно було на душі,
І так гарно було нам удвох.
Погубились буденні ланці,
Піднімало крило до небес.
І богів золоті куманці
Розливали розпахчений без.
Смакувало зелене вино,
І пірналось у вирій надій.
І було це сьогодні й давно,
І лишиться в душі молодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250592
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 02.05.2011
А мур забув про свої крила.
Я заблукала в темноті.
К олись забуду твої стріли,
щО серце ранили мені.
Х вилюють небосхили сонні,
А я все йду у забутті.
Л еліють звуки монотонні,
А я прощаюсь в самоті.
Т вої слова ніколи не забуду,
Е моції твоїх образ.
Б езмір любові пам'ятати буду,
Е йфорію вже звиклих фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223434
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 02.05.2011
Мов тихий біль, твій ледь вловимий шепіт
без докору… рукою по плечу.
За цей у серці невимовний трепет -
весною яблуневою плачу.
Давай під небом будемо мовчати.
Цвіт яблунь, ніби клаптики з життя.
Якби ж у щасті віднайти початок,
якби ж…йому немає вороття.
Дорога пише на скрижалях світу,
Повік межа… рукою по плечу.
Я за кохання в білій звабі цвіту
весною яблуневою плачу.
(до вірша використано фото С.Гордієнка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256011
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 02.05.2011
Укотре несе на плечах бузинову весну,
А сняться окопи і далі, розбомблені далі.
В неповні сімнадцять за батьком пішов на війну.
Вернувся…без батька. Дві Зірки на грудях й медалі.
Був Київ, Варшава і сірий безмовний Берлін.
Земля сторчувала у пеклі горілого смАку.
Вставали солдати з надломлених німцем колін,
Щоб в смерті відбити і другу, і третю атаку.
Ще в снах вибухає поранене ліве плече:
Осколок від міни нуртує й гірчить, як отрута.
Й у місячні ночі розпукою думку пече
Відбита рука, ніби вчора в окопі забута.
Іде на парад , і начистить медалі свої
й дві Зірки Героя… Загиблим – червоного маку…
В очах його сивих... ще та, Перемога стоїть,
Бо ж, навіть, у снах піднімається він у атаку.
....пам'яті загиблим воїнам Великої Вітчизняної Війни та ветеранам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257227
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2011
Сбрось маску, и лицо свое открой.
Возможно доброе оно, а может, злое.
Но, непременно, твое лицо – живое.
Боишься, что под маской не герой?
Сбрось маску, пересиль все страхи.
Не говори, что больно разделяться.
Успела часть тебя в нее пробраться.
Так разруби связь эту одним махом.
Пусть больно, пусть останутся рубцы,
Пусть будет исковеркана улыбка,
Черты размыты уродливо и зыбко.
Решайся, лицемерия обруби концы.
Боишься ты, что жизнь сложнее станет?
Что там, за маской тьма и пустота?
Да, жизнь под маской беспечна и проста,
Да, с восхищением никто больше не глянет.
Но восхищенья эти так же лживы,
Как восхищаются шутом, смеясь.
Ты этою игрой не увлекайсь.
Сбрось маску, если чувства еще живы.
Пока не поздно, пока возможен бой,
Пока она тебя не поглотила,
Если остались чистота и сила,
Сопротивляйся и просто будь собой.
Смириться с тем, что ты не гений очень сложно.
Но… на миллиардах всех живых планет
Такой как у тебя улыбки нет.
И взгляд найти такой же невозможно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251394
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 06.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2011
Весняних мрій бринять струмки.
В танок пустилися думки,
Два серця б’ються в унісон
І сниться їм чудовий сон…
Та ось до прірви лише крок –
Кохання тисне на курок!
Забравши душі у полон,
Влаштує доля тріатлон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250810
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 02.04.2011
Ви бачите на небі зорі?
Легенькі хмари, мов прозорі.
Та в якусь мить ховають місяць,
А срібні промені ще світять.
Для вас в цю мить співає липа,
Чарівну пісню, ніжну, дивну.
Зелений світ квітки пряде,
Скрізь застеляє – він живе.
Живе. Сховався поміж ночі;
Але побачить той, хто хоче.
Для вас щодня, вночі існує,
А хто живе – його почує!
2011, Б.Ц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249926
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011
Закрой глаза и отвернись к стене,
Уйди от мира только на минутку.
Забудь о прошлом. И придешь ко мне.
Придешь с рассветом теплым летним утром.
Ты будешь светлым ласковым лучем
Тобою мир наполнится мгновенно.
и в мире том, где только мы вдвоем,
Поговорим о самом сокровенном.
Чтоб быть с тобой - не надо ждать письма,
Не надо слать скупые телеграммы,
Не надо строить заново дома,
Которые разрушили мы сами.
Не надо звать на помощь никого,
И ворошить забытые страницы.
Чтоб быть стобой - не надо ничего;
Закрыть глаза, все-все забыть , забыться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249568
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 25.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2011
І, все - таки, не руш мене, не руш!
Така вже є, ну, що поробиш, - вперта.
Так хочеться сховатися під душ,
Щоб всі обійми з тіла свого стерти.
В конвертик загорну тобі «Прощай»
Лише б у вічі криком промовчати:
Не руш мене! Не треба, не спиняй,
Неправда, що буває щось з початку.
Лиш непритомним спогадом спинюсь.
В двобій з думками кинусь навкулачки.
Не янгол, ні, такою лиш здаюсь.
Не руш мене! Я вже давно втікачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 21.03.2011
Ми Дивні люди, ми смішні,
У світі нас багато.
Контакт зібрав нас на стіні,
І влаштував нам свято.
Ми є повсюди, ми є скрізь,
Ми землю заповняємо,
Девізом нашим "посміхнись",
Ми Дивних надихаємо.
Ми любим Літо, любим страх,
Ми ходимо по краю.
І в сотні тисяч на очах,
Безслідно ми зникаємо.
Зникаєм, щоб з’явитись знов,
З’явитися мільярду.
І показати всім любов,
Яка не містить яду…
15.02.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247995
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Самотньо так і сумно плине час,
На вістря нанизавши, мов перлини,
Зненацька так загублені хвилини,
Що більше не повернуться до нас.
Ця недоречна швидкість у добі
Вертає сон, давно уже забутий.
Злилися в келих гіркої отрути
Мої світанки сіро-голубі..
Крізь голограму проминулих літ
Чомусь боюсь пройти й не зупинитись,
У просторі і часі розчинитись,
Мов риба, побиваючись об лід.
Синхронним кроком відбиваю ритм,
Із замкнутого кола вириваюсь.
Перетворить в програму намагаюсь
Давно мені відомий алгоритм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248012
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2011
Долаючи долоні
Дзвенить дзвінке джерельце.
Духмяний дух діброви
Душі дістане денця.
Довершить дивне дійство
Дрібненький дощ довкола;
Дрібоче, довго, дійсно
Досягнувши додолу.
Долиною донизу,
Де дуб далекозорий,
Досвітню дивовижу
Дарує додатково.
Дерева дивувались -
Дзвінкий дарунок долі.
Дрімота дочекалась,
Десь ділася, доволі.
Джерельним дзвоном дихав
Діброви дух, дощило.
Дует дедалі дикий -
Де дощ дзвенить дбайливо.
14-15.03.2011 (в ред. 11.04.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247223
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Мені шкода тебе...
Ти думаєш, що я не щаслива поруч з тобою.
Ти думаєш, що я заслуговую на щось більше, щось краще, щось дорожче.
Ти думаєш, що не вартий мене.
Мені шкода тебе...
Мені страшенно шкода тебе, бо через ці твої безпідставні комплекси усім тільки гірше.
Зрозумій...
Ти, чудова людина – турботлива, добра, чуйна.
Ти, незрівняний коханець – пристрасний, щедрий, безмежний.
Ти, найкращий чоловік – ніжний, сильний, розумний.
Ти, прекрасний тато – любимий, найдорожчий.
Мені шкода, що ти не знаєш усього цього про себе.
Мені шкода, що ти не чуєш моїх слів. Ти, найкращий, от тільки не знаєш про це...
Я ще раз і ще раз повторюю. Найщасливіша людина в світі – це я. Бо саме мені ти віддав своє серце. Найбільше, на що людина може заслуговувати маю я. Бо я маю твою взаємну любов. Немає нічого більшого, кращого, дорожчого за наші почуття. І ще, я варта тебе, а ти мене, бо ми є маленькими половинками великого цілого – нашого кохання.
Я надзвичайно щаслива, але є одне, що може зробити мене ще щасливішою. Це твоя віра в себе. Прошу тебе заглуши крики свого мозку і почуй шепіт свого серця.
Чуєш...
Чуєш... Воно не знає, що таке багатство, розкіш, комфорт.
Чуєш... Воно просто кохає. Воно безмежно щасливе.
В твоїх грудях моє серце. Послухай його...
17.12.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247459
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
………………………….
Таких кара не минає,
Всі, в Господній ласці.
Та сім’я, народ, держава,
Чому всі у пастці?
Марноти та лицемір‘я,
Побрехеньок казці.
Чому всі страждати мусять?
За тих, що вождюють?
Що навчили всіх брехати -
Бо себе не чують.
Бо не зможе їх пихатість,
Стати на коліна,
Пізнать істину всесвітню,
І Господню милість!
Лиш затім, у гору руки -
До Батька з проханням:
Благать дозволу на статки,
Просити прощення.
Щоб поправив, надоумив,
Що не так зробили,
Змилувавсь і боготворив
Долю, працю й віру.
“Може й так. Та, не для нас це ”-
Мовлять українці.
Хоч вони про це не кажуть;
Не батьку, не жінці,
І не сину, доньці, дядьку,
Не свату, не діду.
Мовчки роблять, що захочуть,
А вже потім плачуть.
Коли втрапиш у болото,
Зіб’єшся з дороги,
В багно влізеш аж по вуха,
Що й дихать не зможеш.
А не то, щоб їсти, пити
І брехні радіти.
Лиш тоді хохли спроможні
Віру відродити.
Лиш тоді прозріють очі,
Правду вчують вуха,
І повіримо всі разом
В Батькову науку.
Так, знайдемо самі себе,
Життя своє й долю.
І твою Тарасе пісню
Гірку, аж до болю.
І не будем силить очі,
Щоб сльозу пустити.
Хмурить душу і обличчя,
Клястись не забути.
Все це похоті лукаві -
Бо в них зостається,
Гріх народу й наша кара,
Вона ж не минеться.
Їх ми вистраждаєм разом,
Як ти й мовив брате.
Бо дороги в Батька іншій,
Нічого шукати.
Тільки разом, усім людом,
Ми її пройдемо.
Лиш коли усі страждання,
Як свої сприймемо.
Отоді, ти нас почуєш,
А може й побачиш.
Як у муках покаяння,
Будемо приймати.
За усіх братів Вкраїни,
Що як ти – страждали!
Та у неї перед Богом,
Віри не кидали.
А тоді: «в сім’ї великій,
Сім’ї вольній, новій…»
В пісні ¬- Батьківській молитві,
Оживемо знову.
А поки що...Спи Тарасе!
Бо не та ще сила,
Та й буза ота проклята,
Лише по коліна.
Ще терпіння є у Бога,
У вождів дорога:
Сліпих вести і сп’янілих,
Брехнями до горла.
Спи Тарасе! Твоя правда,
Іще не готова,
Зрітись нашими очима -
Бо лукава доля.
Твої пам’ятники всюди:
Голова, погруддя,
ЇЇ плата, щоби вона
З тобою заснула.
Позаснула і приспала
Волю із собою,
Щоби втратили ми разом,
Свою віру й долю!
Щоб покинуть їх. І гнатись,
По що є в нас сили,
Кинуть свою Україну,
Здобуть нову віру:
Полюбить один – одного,
Лиш за гроші, - ось умова.
Ще й не свої, а чужі
Більш вони нам до душі.
Все попродамо за них,
Навіть себе, всім на сміх!
Не зрозумієм, що з цим,
Волю втратим над усім.
Марки, євро чи доЛАри,
Хіба в них Вкраїнська слава?
Поля сіють? Міць кують?
Тільки рабство нам несуть.
Навіть мишу, щоб піймати -
В пастці сало треба мати.
А тоді вже як кому:
В цирк, до кішки, чи в труну.
Не біда окуплять гроші,
Бо господарі хороші.
Своє ж сало заложили,
Ще й до пастки запросили.
Та ще вперто гомонять:
“ Нагороду треба дать!” -
Їм за їх труди старанні,
І турботи безталанні,
Та за сало, що зростили:
Ляхи, німці чи румуни.
Та й навіщо нам гадать,
Одне знаєм: “ тре віддать”.
Своє жито чи права,
На українські поля.
Якщо ж ні, то право в Бога
Мать своє. Бо їм не змога,
Бути вдячним перед Ним -
Працювати. Лиш затим,
Власний статок набувать,
Берегти і умножать.
Нащо довга канитель -
Здав, продав і ось портфель.
З ним повага закордонна,
А для своїх висота.
Недосяжна як ота,
Мудрість Божого Закону
Про усе, що є навколо.
А навіщо їм він здавсь?
І як хитренький школяр,
Все списав, переписав,
Щось купив, а щось продав,
За майно батьків охочих.
Ще й набув на цьому грошей.
Сам командувати став,
Й свій закон вже написав.
Де неначе, всім повага,
Щоб не збулася зневага.
Та одна лише біда -
Має той, в кого казна.
І отак зараз живуть:
Брехню сіють - закон жнуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246213
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Каже розум: «Час іти!»
Серце ж проситься: «Зажди!»
А душа між двох вогнів
Не знайшла для пісні слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245354
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 08.03.2011
... тобі доведеться навчитись жити,
чекати літа й дитинство крізь сито.
Небесними марами правду тримати,
свідомості ґрати щораз руйнувати.
Дивитись у натовп і йти між сліпими,
з режиму гучного у тишу незриму.
Зими твої зацукровані часом,
ласими хмарами дім свій прикрасив.
Нам залишати ці літні пороги,
бачити мрії в сіянні святого-
щоб не образило місто нікого.
Довго до зрілих плодів розуміння-
вміння розтринькати спокій за вечір-
янгол крихкий заціловує плечі
і через вічність він стане доречним.
Ще на межі, розбудовуєш нетрі,
усмішки скрізь...вже зіпсовані..щедрі.
Вчитись пора... засинати під радість-
замість брехні...замість болю...-
й без "замість"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241674
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Давно це було, та зосталися в генах –
Страшна безнадія і голоду жах:
Вельможних катів посіпаки шалені
Гасали, мов пси, по селянських дворах.
Шукали усюди лихі активісти,-
В хатах і по сховках, і вдень, і вночі.
Усе забирали, що можна ще їсти,
А вслід їм неслися прокляття й плачі.
Їм, бачите, партія це доручила –
Виконувать план заготівлі в селі,–
І вщерть наповнялися братні могили
На щедрій завжди українській землі.
По всій Україні розруха і голод,
В нечуваних муках стогнала земля,
Лиш гордо, серпасто підносився молот,
Свій час відбивали куранти Кремля.
А роки невпинно у вічність спливають,
Померкла вже слава величних ідей,
Та досі з могил безіменних волають
Загублені душі мільйонів людей.
Немає вже тих, кого б слід покарати
За муки і вбивства, за той людомор,
Але ми повинні про це пам’ятати,
Щоб знов не відбувся жахливий терор.
26.12.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209067
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 12.02.2011
Это страшно,за дымкой тающей,
Остро так ненавидеть ночь.
Мне б хотелось с тобой играющей,
Повидать твою малую дочь.
Поглядеть ей в глаза задорные,
До чего же она мила…
Чтобы стало до боли позорно мне,
Что я рядом с тобою была.
Посмотреть бы в глаза усталые,
Твоей любящей бывшей жене,
И забыть бы,что я целовала,
То,что не предназначено мне.
Я в своем повседневном мире,
Неохотно встречаясь с другим
Понимаю,в пустой квартире,
Ты намного нужнее им.
Оставляя рубцы на коже,
Не спеша удаляюсь прочь.
До чего ж на тебя похожа,
Твоя светловолосая дочь..
Уходя не готовлю речи,
Ты одно лишь пообещай:
Что при первой же нашей встрече
Навсегда мне прошепчешь:«Прощай».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240109
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Мертві почестей не просять,
Вознесіть хвалу живим,
По ділам,та в міру досить,
Добрі тішаться малим.
Як з людини зробиш бога-
Будеш плакати не раз,
Слава тягнеться до злого,
В ній знаходить він екстаз.
Тож великим не поклоняйтесь,
Честь і сором бережіть,
Всі ми смертні,не спокушайтесь,
Для малих в добрі служіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239718
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Вже червона рута,як отрута,
І "Водограй" не тішить отчий край,
Порвавши пута ти -розкута,
Помандрувала в ад,неначе в рай.
Прикривши сором кольором калини,
Ти враз забула маминий рушник,
І чорне одягла,й пішла у пошуках руїни,
Зміняла цінності дідів на моду й шик.
Піднявши хитрих на високий камінь,
Порядність ти звела на глум,
Й дивуєшся,чому сльозлива повінь,
В народу на очах,й глибокий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239970
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Кохання перше, мов намисто,
Коли я з ним виходжу в місто
Воно зі мною поруч всюди,
Ним переповнилися груди.
Воно і в хаті, і надво'рі,
Яскраво світяться ним зорі.
Мій соловей в саду до рання
Пісні щебече про кохання.
То все було колись зі мною,
Та час пливе життя рікою,
Тепер виходячи у місто,
Не одягаю я намисто...
А як на вулиці зустріну
Чужу для мене вже людину,
Мерщій вертаюся до хати.
Невже могла його кохати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233397
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 05.02.2011
Мої два онуки - це радість і щастя,
Мої два онуки – це Сонце й Земля.
Мої два онуки - надія, майбутнє.
Мої два онуки – це гордість моя.
Сашко і Михайлик – це ті, ким живу я.
Це ті, що натхнення дарують в житті.
Мої два онуки - Сашко і Михайлик,
Мої рідні люди, мої золоті.
За Вас, мої рідні, життя не шкодую,
Для Вас, мої внучки, всього досягну.
Про Ваше майбутнє піклуюсь і мрію.
Надію у серці своїм бережу.
Мої два онуки - це радість і щастя,
Мої два онуки – це Сонце й Земля.
Мої два онуки - надія, майбутнє.
Мої два онуки – це гордість моя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237765
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Щось не так у цьому світі, в розумі якесь провалля,
М’язи дещо крихкотілі, а були – міцніші сталі…
Голова неначе ватна, тирса в ній чи то ошурки.
Зсутеніє за дверима. Спини. Темно-сірі куртки…
Рік почався якось кволо. Мряка. Січень. Половина.
Недописані зізнання. Чи пера у тім провина?
Чи чорнил невдалий колір, чи листки занадто білі?
Ні, напевно щось з думками, може є не досить зрілі?
А як хочеться сказати про її чарівні риси...
Про слова, про погляд, дотик. Про Амура гострі списи...
Не скажу. Втаю. Промовчу... Хай ніхто того не знає...
Годі! Вже пробовкувався. Бо нестримно. Бо кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235347
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 27.01.2011
б'юсь об заклад на авто повнопривідне -
я тебе викину, виверну, виперу,
з серця і з подиху "ванішем" виведу,
чорною шкапою з пам'яті виорю.
доста вже мучилась, плакала, вішалась,
пила вино, заїдаючи соромом...
стільки емоцій у віршах намішано!
геть забирайся! лети чорним вороном!
я не зламаюсь. повірю і виживу.
ранки стрічатиму в сонячній Франції.
я тебе вивезу, винищу, вижену,
і розкладу на молекули й фракції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233693
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Гриби, грибочки, грибинята -
Великі і маленькі, як малята.
Сидять немов курчата біля квочки -
Виглядають з під великого пеньочка.
Більші повиставляли жовті шапки,
Маленькі виглядають наче крапки.
Рясна компанія завзята -
Гриби, грибочки, грибинята...
18,20.10.2010 Ліс біля "Селекції"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217133
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 27.01.2011
Был обычный, как все, летний вечер,
Очень скоро и лету конец,
Но по-прежнему давит на плечи
Боль разлученных смертью сердец.
Вот и солнце исчезло за лесом,
Только грусть не покинет лица.
И мерещится: "Здравствуй, Принцесса!"
И улыбка родная отца.
А теперь даже мама чужая
И никто ей на свете не рад…
Есть семья, но семья не родная –
Мама, папа и маленький брат.
Темной ночью вдруг все запылало
Хлещет пламя из окон и дым.
Мама раненным зверем кричала –
Там в огне ее маленький сын.
Позабытая лишь на мгновенье,
Дочка тихо забрала ладонь,
А потом попросила прощенья
И шагнула в ревущий огонь.
Черный дым, пламя стены лизало!..
Как братишку в аду том нашла?!
Подхватила и к сердцу прижала,
Но обратно уйти не смогла.
Надломившись от страшного пресса,
Дети начали плакать вдвоем…
Вдруг раздалось: «Быстрее, Принцесса,
Торопись, скоро рухнет весь дом».
В тот же миг пламя словно опало
И построило им коридор…
Вряд ли помнит она, как бежала
И как вырвалась к людям во двор.
Не встречали ее криком «Браво!»
Лишь мальчишку забрали из рук –
Драгоценность из грязной оправы,
Словно ставшей ненадобной вдруг…
Утром солнце поднялось над лесом,
Не скрывая от мира лица,
Поздоровалось: «Здравствуй, Принцесса!»,–
Засияло улыбкой отца.
Разве может быть выше награда –
Чем разлуки печальной конец?!
Даже смерть стать не может преградой
Для двух любящих, верных сердец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98851
дата надходження 21.10.2008
дата закладки 27.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2011
Мой спутник Солнце, я играю с ним -
Закрою тучами, а позже их развею.
Гуляю по небу, судьбой своей храним…
Ну, в общем, развлекаюсь, как умею.
Я многолик - могу быть в один миг
Во многих областях одновременно -
Тушить пожар и гнать по морю бриг,
И представлять собою перемены…
Могу быть нежным, ласковым и злым,
Холодным, жарким, немощным и грозным,
Быть скромным, расточительным, скупым,
Ничтожным, легкомысленным, серьезным...
Могу быть важным, нужным, наконец,
Гонцом чьего-то призрачного счастья -
Безмолвный крик двух любящих сердец
Нести сквозь расстоянья и ненастья.
Могу я ненавидеть и любить,
Прощать или наказывать сурово…
Когда хочу, могу вообще не быть -
Затихнуть штилем, чтоб воскреснуть снова.
Могу быть где-то рядом и вдали,
Кружиться в вихре, листьями бросаться …
Неровное дыхание земли,
Способное и плакать и смеяться…
Мой спутник Солнце, а ночной порой
Луна и звезды. Я живу в их свете.
Неуловимый, быстрый, молодой
И очень гордый - вечный странник Ветер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83142
дата надходження 09.07.2008
дата закладки 20.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011
Через призму всіх думок,
Через біль і порожнечу
Я здійсню один лиш крок,
Що прирівняний до втечі.
Через стогін й сум’ятт́я,
Через сльози на щоках
Я відчую каяття,
Їх відгомін у віках.
Через війни та бої,
І атаки нездійсн́енні
Я узнаю, що живі –
Лише мною полонені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232829
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 10.01.2011
Тактично вечір на обійстя наступив,
Літак парирує навколо мого дому,
За п'ять кілометрів є смуги ліхтарів,
Які приймають все гостей з Верони.
Лиш дощ періщить тихо з сивих хмар,
Десь навігація сховалася над ними...
Життя - це жертва і новий вівтар -
Ножем же виступають наші рими...
І далі ці вогні мигають вслід
Прощаються з потужними птахами,
А у душі лишається холодний лід,
Який не сміє танути з роками...
08.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222060
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 10.01.2011
Чи задавали ви собі питання
для чого ми живем на цій землі?
Невже для того щоб пізнать кохання
й нове життя подарувати дітворі.
А потім доглядать своє потомство,
допомогти знайти свою дорогу,
и пережити з ними їх знайомство
з життям дорослим, й дати змогу
пройти цей шлях у щасті і добрі.
Невже для того, щоб тяжко працювати
і хліб насущний здобувати кожний день.
Батьків своїх любити й поважати
та внуків няньчити як будеш старий пень.
Невже для того щоб життєві не гаразди,
могли ми з честю і по совісті пройти.
щоб у кінці життя собі та перед богом,
змогли про те як ми пройшли розповісти.
Та відповідь проста як все на світі,
живемо ми для того щоб любов,
з землі та через нашу душу проростала,
своїм теплом,добром нас зігрівала.
емоції людські то та основа,
яка дає нам змогу зрозуміти
чи ми потрібні цьому світу,
чи ми даруємо любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231937
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 09.01.2011
Герої ще живі. Не вимерли герої,
Романтики ідеї, філософи добра…
Їм слави не давай. Їх не пускай до зброї!
Їм сонце путівник, а не настінний бра.
Настав поета час. І не у славі справа
І зовсім без різниці – горить вогонь чи ні…
Бо не горить вогонь – а втім, вже є заграва
І велич неозора дозріла в глибині…
Герої ще живі. Я їх повсюди бачу.
Брати мені і сестри, ці генії зорі
І хай же конформісти не думають про здачу,
Бо не спинити світла у вранішній порі…
29.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219014
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 04.01.2011
Не сходить зоря для сліпих, – тільки зрячим!
Однак, смак тепла – не для зрячих – сліпим.
Хотіла мене чарувати… - нема чим?
Хотіла поранити словом тупим…
Не випустить слава з обіймів ласкавих
Того, хто цю славу байдужістю звав.
Хотіла зламати мене; тільки вивих!
Хотіла, щоб я об’єднав, – я порвав…
Хотіла... Одначе!.. – Не в юності справа;
Хотіла напитися славою – пий!..
Бо тільки незрячих голубить заграва,
Бо той добивається, хто не сліпий.
12.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221796
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 04.01.2011
Через брак неуваги гострої
Стався вимушений курйоз:
Я твої бутафорські настрої
Не сприймаю давно всерйоз.
У нестачі уваги порції
Я втечу у німецький Мальш,
Бо нещирі твої емоції
І в мені породили фальш…
20.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230122
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 04.01.2011
Я впевнена, що буду йти. І йтиму.
Хай доля зарахує всі ривки!
Не просто так слова кладу у риму.
Не просто так стискаю кулаки.
Я снігом застелю Вам простині,
А спокій залишу собі на здачу.
Втоплю цю хибну істину в вині
І не заплачу. Більше не заплачу.
Верну собі своє, а ваше – вашим.
Грозою неба смуток розіллю,
Бо він тепер є братом моїм старшим.
Пліч-о-пліч з ним в життєвому бою.
Ось рішення прийму: не буде зим.
Собі ні вам не буду потурати.
Бо «океан для тих, хто марить ним»,
Життя для тих, хто вміє не здаватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231124
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Чому, чому,
коли все так чудово починалось
почало рухнути
в таку нестримну мить?
невже це все,
все тільки нам здавалось?
Але чому?
І серце аж тремтить.
Розвіялись всі мрії і надії,
всі сподівання наче розлились.
Але в кохання
Я все ж таки повірю!
Через одну оту прекрасну мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216341
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 23.12.2010
Спостерігач. День
Мене зростили та вдягли
Двори загублені
Та на роботу одвели
В місця улюблені.
Я виринаю із квартир,
Думками повними,
Що наповнялися людьми
Непереборними.
Я виринаю із печер,
Звірями грітими,
Де стіни шкурами рясні
Різноманітними.
Я виринаю із тепла,
Спокоєм створеним.
Кидають тіні од крила
залізні ворони.
Вони злетілись на шляхи
І сунуть сяючи.
Дзобами зкльовують гріхи
З людьми літаючи.
Мій мозок маревом ніяк
Не припорошений -
Я бачу авта на шляхах,
Людьми запрошені.
Та я торакаюся пір'їн
Зі сталі схвачених.
Я бачу дива звідусіль.
А ви - не бачите.
Я бачу очі в небесах
Незацікавлені.
Зірки - зажурені курці,
зорею спалені.
Я бачу спалахи вогнів,
прадавні факели.
То дикуни зпоміж дворів
Ідуть неквапливо.
Ліхтар викреслює людей,
Додому пущених.
А я зрікаюся ідей,
Ночами звужених.
Не завши треба упадать
До публіцистики.
І ось одна з моїх порад:
"Літайте високо!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225771
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 23.12.2010
Заснуло все. І біль заснув.
А на душі так тихо стало.
Лиш тільки вітер шугонув
і тихим смутком повівало
з усіх кутків. Я знову сам.
- Мабуть, ніколи не віддам
усе, що я заборгувало, -
шепнуло серце. А душа
десь у дитинстві спочивала,
рядочків першого вірша
мережку знов благословляла.
І снилось їй, що вже нема
нещирих друзів і облуди,
що знову пісня – не німа,
і знову люди – справжні люди.
Наснилось їй, що вже вогнем
спалили підлість і жорстокість
і спопелили правди днем
тупу, бездушну однобокість
і зраду - ту , що біль несе.
…Мені так вірити хотілось,
що то не сон, що правда все.
І що нічого не наснилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227633
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 19.12.2010