Ти знаєш, мамо, більше не болить,
І та самотність - вже мені не мука.
Лиш гола тиша, чим її прикрить,
Мене тримає впевнено за руку.
Нема ні злоби спалювать мости,
Нема бажання рухати кордони
В твоєму серці більше. Відпусти.
У щастя смак, напевно, не солоний.
То, мамо, все тепер лише зола.
Шукала світла, де вже було хмарно.
І все ж чекати б вічністю могла,
Якби на мить відчула, що не марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731161
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 20.05.2017
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 28.08.2016
Світлана Костюк
[b]«Листи без конвертів»[/b]
«Твердиня»
Луцьк – 2013
Кажуть, захоплення поезією личить делікатним юнакам, мрійливим підліткам, жінкам. Чухаю потилицю, роздумуючи, до якої категорії віднести себе. І,о, еврика! Прикинуся-но критиком поезії!
На кого має бути схожий критик і яким він не має бути. Гадаю, він не може своїми кирзовими чоботами «наукового методу» досліджувати (наслідити) в барвистому квітнику поезії, щоб не затоптати ненароком живу красу. Грубі руки критикана-аналізатора з його алгоритмами тестування віршів лише дегармонізують тонку тканину сенсу вірша, його мудрість заховану в символ чи красу замасковану метафорою. Та й відточений скальпель психолога-препаратора, риючись в комплексах давно похованих в підсвідомості вражень і споминів, може легко поранити, деформувати найпотаємніше.
Критик швидше повинен бути схожим на дегустатора в виноробстві і кулінарії чи нюхача в парфумерному виробництві. Він має сказати своє «Ах!» чи «Ох!», відмітивши достоїнства поетичного витвору, або «Отако…» чи «Отуди…», спрямовуючи авторів до вершин довершеності.
Я щиро радію кожному факту виходу чергової книжки українських авторів. Нехай, навіть, наклади їх будуть зовсім манюні – дарма.
Тож беру нову збірочку Світлани Костюк. Ця книга в товстій, надійній, гарно оформленій палітурці. Краса!
Спочатку я кругом ходив з нею, просто тримаючи в руках.
Потім повільно з перервами читав. Імпонувала мені при читанні розважливість, споглядальність, спокійна інтонація поезій, без надриву і демонстративності.
Ну, а от тепер намагаюсь висловити свої враження. Як критик, вірніше реципієнт – тобто суб'єкт, що сприймає адресоване йому повідомлення.
Збірка поезій Світлани Костюк називається «Листи без конвертів».
Хто не бажав би отримувати листи!? О, цей хвилюючий момент, коли з надією відкриваєш поштову скриньку і переповнюєшся дитячою радістю і цікавістю. А далі читання, під час якого виринає з листа новина, знання, емоція, душа, внутрішня енергетика відправника.
Добре, коли в людини є хтось, кому можна було б написати. Написати лист… Або книжку…Або хоча б покласти в пляшку записку і кинути в море…
Хто не волів би бути почутим?!
Але чому «Листи без конвертів»?
Можливо, тому, що автор не уявляє своїх адресатів? Або не хоче пристосовувати під конкретного адресата стиль свого письма і своїх листів? (Чув, що тепер стає популярним так званий посткросинг, коли надсилаються листи і поштівки не лише рідним та близьким, а й незнайомцям.)
Та на це питання поетеса намагається відповісти в першому ж вірші-зверненні:
«Від автора»(10)**:
[i]«Мабуть у кожного потреба є така:
Комусь розповісти щось сокровенне…»
«…Листи відкриті відправляю в світ людей…
Вони в дорозі вже, беззахисні, як діти…
А раптом хтось пригорне до грудей?
Або вони когось зуміють обігріти…»[/i]
Поетеса пише різножанрові листи – це листи-звернення і листи-роздуми, листи-розповіді і листи-сповіді:
«Ігореві Павлюку»(17), «Розмова з сином»(18), «Сповідь віршу»(25),
«Сповідальне»(80)
«Листи до казки»(48):
[i]«…Чогось мені тепер не вистачає
В холодному осінньому саду…
Бо й досі сниться: казка ще чекає…
Бо й досі (вірте!) я до неї йду…»[/i]
«Лист на кладовище»(59):
[i]«…Без Вас чомусь змалів цей білий світ,
І важко передати це словами,
Бо неважливо, скільки тобі літ,
Коли так хочеш у обійми мами.
…А поруч розростаються хрести...
Село повільно переходить в тишу.
…Пожовкле листя схоже на листи,
Яких не пишуть…»[/i]
«До мрії»(79):
[i]«А ми з тобою зовсім не такі…
Ми пишем вірші…Спокій нам не сниться…
Чужі нам звершення, якщо вони легкі…
І журавель нам ліпше, ніж синиця…»[/i]
«Розмова з собою»(46):
[i]«...Але і в дитинстві ми гралися часто "в принцес",
І дуже хотілось для когось лишатись єдиною...
...Оголене серце пронести по долі своїй - це вже, знаєте, хрест...
Найважче - собі бути вірною, отже людиною...»[/i]
Світлана Костюк в збірочці поезій «Листи без конвертів» пише про різні, часом складні і делікатні речі.
Вона пише: «Про душу»(45), «Про рай земний»(20), «Про жіноче щастя»(90), «Про себе»(12), «Про найдорожче»(57) , «Про життя»(67),
«Про лукавство»(37):
[i]«Ми любимо часто казати, що так боїмося гріхів…
Насправді лукавимо. Все це нічого не значить.
Бо граємо ролі. В лавині сфальшивлених слів
Забули, напевне, що Бог усе чує і бачить.»[/i]
«Про творчість»(28):
[i]«Веселками заквітчую життя,
Вплітаю музику у думу журавлину...
Зболілий вірш під серцем,
Як дитя,
Перериває вкотре пуповину...»[/i]
«Про поетів»(19):
[i]«Нема поетам місця на землі,
На цій планеті, скривдженій віками,
Тому ячать неначе журавлі,
І плачуть не сльозами, а зірками…»[/i]
Про час:
[i]«А час біжить немов з берези сік,
Як пелюстки черемхи біло пінні.
Ця дивна мить і є земний наш вік,
Прекрасний у польоті та цвітінні…»(30)[/i]
Про натхнення:
[i]«Люблю цей час. І тишу. Й самоту.
Із чаші неба пити трунок дива...
І відчувати простір, висоту,
І вірити, що пишеш - знать, щаслива...»(13)[/i]
І на завершення. Багато хто (в їх числі і я) знаходить в обміні текстами збудники приємних спогадів, віддушину і радість. Тож пишіть листи!
08.12.13
-------------------------------------------------
*Рецепція – (фізіол.) процес сприйняття та переробки інформації, що надходить в організм від сенсорних систем при дії на них адекватних подразників.
**– в дужках номер сторінки в збірці Світлани Костюк «Листи без конвертів».
Євмен Бардаков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465864
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 16.12.2013
[color="#ff0000"]Уважаемые читатели, данный стих не рекомендуется к прочтению лицам младше 18 лет!
Просьба читать до конца, иначе вам не будет понятен замысел автора.
Стих состоит из трех отдельных стихов, поэтому длинный, но все же рекомендую дочитать до конца. Будьте терпеливы.[/color]
[color="#0015ff"][u][i][b]Объятья любви[/b][/i][/u][/color]
Стоишь, стесненно в зеркало глядя,
Иль ты красива? Или лишь слегка?
Распустишь волосы, расчешешь нежно их,
И искренний свой взгляд опустишь вниз.
На плечи нежно ляжет крепкая рука,
И ты поймешь, всю жизнь его ждала.
А он обнимет крепко, навсегда,
Прижмет к груди, прижмет как никогда,
И ты доверишься ему, ведь вы одно,
Единая душа уже давно,
Обнимешь, голову на плечи положа,
А сердце бьется, ты лишь чуть жива.
И он подымет, в спальню отнесет,
А поцелуями остудит жаркий лоб,
Глаза целует, шею и уста,
Так откровенно, сам лишь чуть дыша,
И грудь твою, кормилицу детей,
Он поцелует нежностью неистовой своей.
Стекает ночь, как слезы на щеке,
Он спит, а ты молитву шепчешь в тишине,
"О, Матерь Божья, матушка моя,
За все, за все благодарю тебя!"
А он сквозь сон прижмет тебя сильней,
И нет души счастливее твоей.
[color="#0015ff"][u][i][b]Страстные объятья[/b][/i][/u][/color]
Любуясь собственной невинною красой,
Распустишь волосы дрожащею рукой,
Подымешь бровь, открыв слегка уста,
Наклонишь голову небрежно чуть слегка,
И осторожно, с нежностью ведя,
На грудь опустится застенчиво рука.
В зеркальном отражении ища,
Мужские руки обожгут тебя,
Коснутся шеи, волосы сомнут,
И опускаясь, грудь твою найдут,
В тески возьмут, подымут обводя,
И жарким пламенем горят твои уста.
А рук мужских несдержанная страсть,
Так хочет всю тебя немедленно познать,
Волнами хлещет эндорфиновый прибой,
И ты ныряешь в это море с головой,
Прогнешься, открывая всю себя,
И изогнешься, словно скользкая змея.
В порыве страсти руки не сдержать,
Они стремятся вниз - тебя познать,
Коснутся нежно краешка пупка,
Пройдут по линии чуть ниже живота,
И вот скользят по коже у бедра,
Заветный приз - услада до утра.
[color="#ff0000"]Уважаемый читатель, для нормального восприятия дальнейшего текста, советую прерваться и передохнуть, можно покурить или кофе:)))) Без шуток, переведите дыхание и очистите мозги. Спасибо.[/color]
[color="#0015ff"][u][i][b]Выбор[/b][/i][/u][/color]
Что выбрала ты? Посмотри в душе,
Каких объятий хочется тебе?
Подумай, говорить не торопись,
А я скажу, как будешь дальше жить.
Вот страсть объятий, пламя и вода,
Стихии бьются, жажда в них одна,
Хотят все поглощать, заполнить все собой,
И ничего не оставляют на постой.
Как взрыв, как буря, как волна,
Объятий этих мнимая краса,
А час пройдет и стихнет кутерьма,
В душе останется сомненье, тьма.
И только жажда хочет вновь испить,
Агонию огня как прежде ощутить,
Но, топливо не вечно, а жаждешь ты всегда,
И ищешь ты другого, чтоб жажда отошла.
Рабыней стала жажды, и он ее слуга,
Но, он не может больше напиться от тебя,
Скитаетесь по свету, заблудшие года,
Не знаете - что счастье, сгорели от огня.
А вот любви объятья, как солнечные дни,
Они не обжигают, в них растворишься ты,
Растаешь, возродишься, как феникс из огня,
Навеки будешь счастлив, ведь ты испил до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465028
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Гупые люди» автор: Yume Doriel
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142106
*******************************************
Конечно, вы правы, мы глупые люди,
Но все же мы изредка искренне любим,
Стремимся к добру, словно бабочки к свету,
И очень страдаем, как странно, при этом.
Мы просим прощения, когда обижаем,
И даже, когда мы других осуждаем,
Невольно свои согрешения вспомнив,
От тяжести в сердце глаза мы отводим.
Конечно, вы правы, мы глупые люди,
Свои души прячем, а масками дурим,
Когда мы страдаем не ищем причины,
А молча склоняем избитые спины,
Себя не меняем, ведь это так сложно,
Нам легче принять, что любить невозможно,
Но все же без нас этот мир опустеет,
И глупость ведь наша лишь в том, что не верим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465054
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Если бы люди меньше грубили...
Больше пытались друг-друга понять.
Души бы их никогда не остыли,
И не пришлось бы любимых терять
Если бы люди больше мечтали...
Чаще пытались помочь и простить.
Горя и бед никогда бы не знали,
Если бы люди умели любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465069
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Не забирай руки, не відпускай долоні.
Не стане сили йти,
не стане просто сил...
Твоя любов - життя, як пульс у м́оїх скронях.
Борись за нього ще.
Не смій складати крил...
І ніч пройде, відчуй.
За ним похмурий ранок,
Мінливий, як життя, та сонце не зайде!
У світі стільки зла,
смертельні в серці рани,
А щастя шанс, мов тінь, видніє де-не-де...
Коли ж побачу знак, почую чуда гомін, -
До тебе прибіжу,
і вистачить нам сил...
Не відпускай руки, і сльози хай солоні,
Борися, ще борись,
не смій складати крил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325617
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 05.12.2013
"Какое дело нам, страдал ты или нет?
На что нам знать твои волненья..."
(М. Лермонтов)
І я, панове, за любов
І за її розмноження.
Це ясно,як узбеку плов,
Чи,як табличка множення.
Але коли ти ще не мав
Й одного зуба мудрості
І про кохання розпочав
Щось слинити ще з юності,
Коли проблем, як в лісі дров,
Дістала екологія,
А ти лише про "кров-любов"...
Це, мабуть, патологія.
Звичайно, краще скласти вірш,
Аніж дружити з чаркою...
Та все ж до чого цей свербіж?
Ти може знаєш без афіш
Як другим стать Петраркою?
05.12.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464202
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
А мені б з тобою, знаєш, теплоти…
Ніжності… і пристрасті до німоти…
А мені б з тобою чашку чаю –
Одну на двох, хоч ти не любиш так, я знаю…
А ще нам довгу теплу ковдру у клітинку…
І щастя галасливе у хатинку.
А мені б з тобою лише вдвох до ранку..
Та ні, дивитися б в ті зелені очі до останку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463535
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0iGaXHkDoN0[/youtube]
-----------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qLS0sLFsRQg[/youtube]
-----------------
Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі
Притихле серце вижухлі тони -
Закутані у сиве поторочі.
Нехай мовчать полинні голоси
Під куполом гіркої безнадії.
Минуле в гості марно не проси,
Сльозою не тривож надарма вії.
Бо згас вогонь і мрево неземне
Розтануло за вікнами у долі,
Тужлива пісня вже не заверне
Чуття п'янкі, безрадно захололі.
І тільки ніч запеленає сум -
Ясою обезкрилене звучання...
Молю, не зачіпай журливих струн,
Хай серцю сниться небо до світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447256
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 01.12.2013
Парад фонарей вечерами у дома
Напомнил о смерти ушедшего дня.
Луна напевает тихонько знакомый
Романс,где вы нежно любили...(меня?)
Я вами воспета. Но это не важно.
И поздно уже предаваться стихам.
Рассвет за окном. Слишком серо и влажно
И все фонари растеклись по столбам...
Средь серого гула проснувшихся ливней
Пускаю бумажный кораблик мечты.
Была б я еще хоть немного наивней,
Тогда может не было той пустоты...
Я вами воспета, любима (не) вами.
Тоскую (увы) не по вашим губам.
В затертых минутах меж жизнью и снами
Я дань возношу проходящим годам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452032
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.12.2013
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs[/youtube]
Виставляю цю пісню вже вдруге, бо тепер можна почути її виконання і подивитися кліпи - наш і Олексія Тичка:
http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs
http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg
Виконує – Ярослав Чорногуз
Запис – Руслан Шевченко
======================
Такої я іще не зустрічав краси!
Ти, наче вилита з ранкової роси.
Відчуй вогонь
моїх долонь,
мій жар цілунками своїми загаси.
Коли зустрінемось, тебе я обійму
й підемо разом зустрічати ми весну,
пташиний спів,
туман садів.
Перед тобою килим з квітів розстелю.
Ти, ніби промінь від далекої зорі,
що спалахнув в моїм вікні, в моїй душі.
Кохана знай
і пам'ятай,
своє кохання даруватиму тобі.
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462684
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 01.12.2013
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 21.11.2013
Играли мы с тобой в загадки,
Играли мы с тобой в мечты,
Но от вопросов лишь осадки
Сжигали прошлого мосты...
Я разгадал все что хотелось
Я разгадал, загадок нет.
Все что в душе моей имелось,
На все теперь один ответ.
И вдруг прочитаная кника
Вновь набирает новый смысл,
Давно забытая интрига,
Что, как петля, в котрой вис
Вновь затянула шею мне...
И сердце снова все в огне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239216
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2011
Я знаю, что терзать не стоит,
Таким вопросом твоих дум.
Но нет, мой свет, мене покоя,
И в сердце постоянный шум.
Скажи! прошу, моя отрада,
Зачем я чувствую себя
Порой не нужным и чужим.
Потом внезапно для тебя,
Желанным становлюсь, любим...
Конечно, может, я не знаю,
Всех нравов девичьей души,
Возможно все не понимаю,
Скажу себе я, не спеши...
Но я тебя одну целую,
Когда закрою я глаза.
А мир меня уж не волнует,
Взволнует лишь твоя слеза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239219
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Ну зачем в нее влюбился,
Зачем ее я повстречал,
Зачем нашел ее страницу
В контакте с надписью онлайн?
Зачем скажите ради бога
Я предложил ей погулять
И для общения побольше
Зачем купил в тот день билайн?
Зачем общалися так много
Мы каждый день по три часа,
Зачем гуляли с ней так просто
Мы вдоль проспекта не спеша?
Зачем тогда на остановке
Губы ее поцеловал,
Зачем обняв нежно за плечи
Я только с нею быть желал?
Зачем, зачем, зачем все это,
Зачем придумали любовь,
Зачем прислав мне сообщенье
Она разбила сердце в дробь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239210
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Ти в іншому світі, я знаю.
Та звикнуть не можу все я.
Можливо, ще сили не маю -
Так боляче, рідна моя.
Здається, що станеться диво
І в тихій оселі твоїй
Звучатиме голос твій живо
І ти посміхнешся мені.
І знову у п"ятницю, мамо ,
До тебе я в гості прийду.
Та мрії мої - це вже марно:
Не буде вже так на яву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191935
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 05.02.2011
Ти минуле моє чи майбутнє?
Чи теперішнє дивне моє?
Пам"ятати тебе чи забути
І не згадувать ймення твоє?
Ти чи радість моя, чи мій смуток?
Ніч бездонна чи день швидкий мій?
Може, ти тільки сон не забутий?
Сни ж минають. Зникають, як тінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187639
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 05.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2011
Зачинено двері у вчора,
А я кулаками товчусь.
Забути тебе не навчусь,
Тонучи в молекулах горя.
Зачинено двері у вчора,
Від себе втекти не можна,
Душа до болю порожня
Й лише безпробудний морок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232393
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 04.01.2011
Посвящается Критенко Анастасии
Жить вместе просто как друзья,
И в разных комнатах ночуя…
Примерно так сейчас хочу я,
Но ведь моё «хочу» - змея…
Жить вместе в доме на углу
С окошком круглым и забавным
И приглашать на завтрак фавнов
К простетски скромному столу
Жить вместе, может, по весне,
Когда так сладко прогуляться…
Потом же спать и улыбаться,
И видеть ангелов во сне
И жить в обыкновенном месте,
Но видеть в нем чертог чудес
И негу дивную небес,
И просто жить. И просто вместе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232757
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 04.01.2011
* * *
Пустили душу на опилки,
Уже нет горечи и слез.
И сердце мучают на вилке,
Опять на улице мороз.
Иду, закутавшись в пальтишко,
В округе нет почти людей.
Я - обречен судьбой парнишка,
Страдаю от мирских идей.
Не нахожу причин и сути,
Улыбка тает на устах.
Живу во мраке или в мути,
И превращаю пепел в прах.
Мне очень холодно, тоскливо.
Застыла в венах даже кровь.
Иду домой неторопливо.
Из рук рассыпалась любовь.
Невыносимо, очень больно.
Мне скоро стукнет 25.
Уйду из жизни добровольно,
Мне больше нечего терять…
2 января 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232581
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 04.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2010
* * *
Я разрываю с миром связь
И ухожу в леса навечно.
Не веря в быт и не боясь,
Что я умру мягкосердечно.
Смотрю сквозь слезы напрямик,
Смотрю на небеса упрямо.
Мне в душу с сердцем свет проник,
Я устремляю взгляд свой прямо.
Невыносимость бытия
Всегда сердца испепеляла.
Спасала музыка меня,
Как мать родная, понимала
Я разожгу в лесу костер
Один в осеннюю погоду.
Мне душу лес теплом растер,
Люблю животных и природу.
Вдыхая воздух чистоты,
Себе построю я избушку.
Буду балдеть от красоты,
Пошлю к чертям свою подружку.
10 декабря 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227891
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Поверь в себя,
Остаток мыслей собери!
Кто сказал: "изменить судьбу нельзя"?
Круг порочности сам разорви!
Устал идти в пустую даль?
Пытаться доказать совсем иное?
А ...ты уже здался? жаль...
Теперь ты словно место пустое...
Ну хватит ныть! И хватит клянчить!
И перестань на жалость всем давить!
Поднимись с колен, это многое значит!
Учись самостоятельно прожить!
Кидала улица в канавы,
Урчал желудок, болела голова..
Но не было проблем таких облавы,
Какими сейчас наполнена душа.
Все беды ложны,
Созданы самим тобой!
Ну хватит ныть!Разве это сложно
Пройтись с поднятой головой?
Да что я тут стараюсь вам ответить?
Все разобьется о стену "жалости себя".
Ну попытайтесь хотя бы заметить,
Что мир построен ради тебя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229154
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Был дождь. А день был судный.
А нам опять вина было мало.
И секунда от секунды
Недалеко стояла
Царство Божье. Какая жалость.
Что я не могу быть злым...
Хоть и ем с ножа кровавое сало
И Себя же ем вместе с ним
Я все время недооценивал сплетни
И себя, и тебя. И все, что вокруг.
Прости меня, друг заветный,
Прости. Бесконечный друг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227076
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Мы из прошлой жизни знакомы,
Ты ведь помнишь? ну с кем не бывает...
Двести лет я все жду тебя дома.
Двести лет мне тебя не хватает!
В часах стрелка бьется быстрее,
По секундам всю жизнь отмеряя.
И вдыхая тебя на мгновенье,
Через век я тебя выдыхаю.
Мне тебя всегда слишком мало!
Слишком много тебя не бывает...
Пусть на миг тебя время украло,
Этот миг порой...вечность(!) летает...
Свидетельство о публикации №11103300898
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228488
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 14.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2010
Тягнулася верба до мене
Так потребуючи тепла
І так відкрито та душевно
Про себе все розповіла.
Розповіла як посадили
Дівочі рученьки її
І як птахи, зложивши крила,
Співали про чужі краї.
Як виросла названа мати...
Про це також розповіла.
Мов пташка вилетіла з хати
Дівчина і в життя пішла.
Ніхто вже більше не приходив,
А тиша - "приятелька" зла
І, щоб не втратити нагоди,
Верба про все розповіла.
Розповіла як дощ холодний
Безмилосердно листя б'є
І вітер, наче звір голодний,
Її життєву силу п'є.
Розповіла як майже зникла
Надія, що прийде весна
І що до всього вона звикла,
Але самотність так страшна...
Тягнулась верба, наче мати
Перед очима проплила...
А я соромилась казати,
Що я тією і була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227615
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Мне сняться сны о преданной любви,
Где я тобой так искренне любима,
А вот проснувшись, как не позови,
Ты не придёшь... И жить невыносимо.
Я вижу сны о сказочной весне,
Где в первой травке утопают ноги...
Проснувшись - за окном увижу снег
И ни одной протоптанной дороги.
Спина согнулась - давят вниз года
И мне уже никак не разогнуться,
А вот во сне я вечно молода...
И как же мне не хочется проснуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227837
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Не знает слов влюблённая душа,
Но продолжает за тебя молиться,
Мне от тебя никак не откреститься,
И от себя вовек не убежать.
Не забывает прошлое обид,
А любящее сердце забывает
И тот кто это первым отрицает-
Тот никогда наверно не любил.
Душа уже не в силах прекратить
Твои грехи отмаливать у Бога
И прогонять незваную тревогу,
Что мне их никогда не искупить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227840
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Я простила тебя за всё...
За измену и ревности боль,
За раздумья, что ночь принесёт
И за то, что не верю в любовь,
За устало стучащий рассвет,
За скулящий от страха закат
И за то, что при слове:"Привет"
Ты отводишь предательски взгляд,
За обиды, что отдал "любя",
За разлуку и горя зенит...
Но за то, что простила тебя
Я себя не сумею простить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228533
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010
У счастья много обличий,
а у обличий оттенков
(ну, например, приспичит
и ни туалета, ни стенки).
Но…Везение отличает от Госпожи Удачи
то, что везунчик не знает,
когда он от счастья заплачет:
вот, пронесло, попустилось,
вот, не убило, не сшибло,
дверца кабинки открылась…
Нет, я – счастливое быдло!
Юрген Пті
Диктори на телебаченні
плутають значення слів.
Що різняться «вдача» й «удача»
їм ніхто не розповів.
Вдача людини – характер.
Ну, а удача – везіння,
як ляже чи випаде карта.
Вдача – життям йти уміння.
Веде шлях не всякий до Рима.
"Везе" лише тим, хто ідуть ним.
То́му радій, що отримав.
Не переймайся відсутнім.
В.О.
----------------
На фото робота Юргена Пті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221183
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 13.12.2010
А есть ли Время, Место, уместность,
чтоб с отражением своим
куражиться?
Не с бодуна продрав глаза
"на новом месте"
соображать:
"Там я?! А может кажется?!»
(Юрген Пті)
Якщо бажань і мрій намутиш –
Зумій в собі себе знайти.
Лише коли себе полюбиш,
Любити інших зможеш ти.
Носи себе в собі вагітно,
Рости, навчай і поважай.
У дзеркалі своїм привітно
Собі рукою помахай.
(В.О.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224537
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 13.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2010