Як не встигаєш - не чекай.
Ти перспективна, швидкоплинна,
А я - в любові по коліна...
Тікай.
Як не чекаєш - не люби.
Ми раптом - не одне, а двоє,
А я в коханні вже по пояс...
Добий.
Якщо не любиш - то покинь.
В очах заклякли сині тіні...
Ні, не волошки сиротинні -
Полин.
Якщо покинеш - то пробач.
Мені не варто сподіватись,
хоч серце ладне розірватись...
Не плач.
Якщо пробачиш - не питай,
чи я тебе кохаю й досі.
Адже ти маєш бути зовсім
Не та...
Як не встигаєш - не чекай.
Навіщо манівці потворні ?
Сторінку разом перегорнем -
і край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291682
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 29.05.2015
***
Как живётся, милый?
Пишется?
Мир расколотый на два
одиночества... Колышется
занавесочка едва.
Пир вчерашнего неверия
обернётся нам бедой
Эта тёмная материя -
Не участок с лебедой
И не выполешь, не выкосишь
Боль, которая сильней
нас двоих -
Её не выскажешь,
Оттого страшней вдвойне.
Но любима разлюбившая -
Не разлюблена никем,
Не бывает счастья бывшего,
Даже если на песке
Исчезает след, оставленный...
Одиночество познав,
Помнят лавочки да ставенки
Моря шум и запах трав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419478
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
А ліжко давно не пахне твоєю шкірою,
Хоч зараз на кухні ще досі той самий посуд.
Ти вибрав мене, коли я вибирала вірити.
Ніщо не зникає безслідно, - лишає осад.
Тікають думки і кінець наближають музики.
А з нею і щастя втече, як пісок крізь ноти
Боялась розплати так, що почало нудити.
Розставила крапки, зважила "за" і "проти",
Та ліжко уже не пахне твоєю шкірою
І я ще навчусь відділяти слова від правди,
Кохання,як виклик - сліпо фатально вірити
Прощання, як вирок: боляче і назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409692
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 19.03.2013
А ви стрічались з Сатаною?
Не зустрічалися? Та ну!..
Тоді вважайте новиною –
Ви ж не впізнали Сатану!
А він усюди, де про Бога
Не пам’ятають кожну мить,
Де не шкодують слова злого,
Де неба чистого блакить
Не помічають… Де ув очах
Не сяють зорі й сонця блиск,
Там, де добра і запах вичах -
А є лиш зла колючий спис…
Там, де коньяк, текілу, віскі
Без міри й понад міру п’ють,
Де не шанують рідних й близьких,
Де не любов панує – лють…
А ви – не там? Тоді – вітаю!
Ви – досконалі в чистоті!..
Лиш зазирніть углиб, до краю
Собі у душу… Як, святі?
26.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282812
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 05.02.2013
Иерей — на посту. Разномастно старается хор.
Одинаково крестят десницами нищий и вор
преклонённые лбы — за священником — ладно и к месту.
Пахнет хвоей и воском. И ладаном — у алтаря.
Загорелась звезда и почти отгорела заря,
но не набожна паства, — и в маленьком храме не тесно.
Мандарины, печёная сдоба, селёдка, халва,
грязный пол гастронома — ушли из примет Рождества,
унося за собой бытовую героику. Чудо
тоже стало доступнее, были бы "нал" да кредит...
С типографской иконы привычно Мария глядит
на привычного глазу Младенца... В пустыне верблюды
и Волхвы — не находят пещеру. До самой зари
в той, где ясли стояли, толпятся земные цари...
06 января 2013 г.
21:44(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390363
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 07.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2012
День,
серой мышкой
прошмыгнув, угас.
Чуть слышным выдохом
в плечо
уткнулся вечер.
Он так печален
мыслями о Вас,
Но, мне сказали,
завтра
будет легче.
Я счастье
не моё
не позову.
И в тишине,
не зажигая свечи,
За Вас молюсь.
И – да! – я Вас
люблю…
Но, мне сказали,
завтра будет легче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381732
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Ночь на клавиши крыш
опускает
прохладные пальцы.
Ты, наверное, спишь
и не слышишь,
как где-то вдали
Громыхает состав
одиноким,
бездомным
скитальцем, -
Тают звуки,
как время
на странных картинах
Дали.
На ладони души
осыпаются
вздохи валторны.
И щемяще душист
ля-минор порыжевшей листвы.
Мой кораблик-балкон
ловит ветер
в шуршащие
шторы
И уносит меня
от тебя
по волнам синевы.
Спи себе,
мой хороший...
не держи,
не зови…
Без пятнадцати осень
на часах у любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360505
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 23.11.2012
. VI. (Осень)
Занавешено небо, из мглы не роди́тся заря;
заливает слезами холодный пожар октября
непутёвая осень, огонь облетает — на землю,
как попало, под ноги, и в жёлтое красит асфальт,
и калитка грохочет щеколдой короткое "Хальт!" —
я застыну от окрика, даром, что крик не приемлю...
Эта осень, — она выдувает и губит тепло,
если это тепло не укрылось за дверь и стекло,
одинаково — здесь, у меня, и в твоих палестинах.
Потому что туман, — ненавижу смотреть из окна,
он по цвету похож на седины. Моя седина
безнадёжна, как время, и оные — непобедимы.
08 октября 2010 г.
18:17(Мск)
VII. (Осень. Городской склон Машука)
Тёмно-серая туча сползает на город с горы,
поглощая рельеф и равняя дома и дворы,
грязным камнем давясь и синея в своей асфиксии,
и уже горизонт растворила небесная мразь,
и дождливая скука по вязкой земле расползлась,
по холодным подъездам, по мокрой, по зябкой России.
Как-то так обошлось, что трава, не успев пожелтеть,
покрывается листьями, коим нет силы лететь,
и которые позже покроются сверху снегами.
Как-то всё — всё равно... Не с нуля и движенье идёт,
а напротив, в глубокую осень. И взглядом — не от,
а поближе до́-мой, или к двери в светящемся храме...
11 октября 2010 г.
18:52(Мск)
VIII. (Поэзия-2010)
Горные вершины
Спят во тьме ночной;
Тихие долины
Полны свежей мглой;
Не пылит дорога,
Не дрожат листы...
Подожди немного,
Отдохнёшь и ты.
М.Ю. Лермонтов, "Из Гёте"
От метафор текущего века в наивных стихах
разрушаются мысли и слух рассыпается в прах,
забивающий уши, и взгляд ненавидит источник
и того, кто сие создавал из измученных строк, —
отсидевшего годы и место рождения ног
у наук, бесполезно кривя за столом позвоночник
и себя не читая.
...Я пробую двери на звук.
Из верзилинских окон пытаясь увидеть Машук,
наклоняюсь к стеклу... Под ногою скрипит половица,
дверь закрылась, и дрогнула шашка на старой стене, —
я жильцу передал ненарочно порученный мне
невесомый привет и поклон неизвестной девицы,
у которой растрёпанный слог, невесома рука,
и которая пишет, как слышит и дышит (пока).
13 октября 2010 г.
00:33(Мск)
IХ. (Осень)
Ныне осень пуста, как в больничной палате окно
после долгих недугов. Едва пропускает оно
серый свет, и за это спасибо тому, кто над нами
ниоткуда ничем заполняет пустоты души,
и поскольку мне всё безразлично, то все — хороши,
если так же, как я, равнодушно пинают ногами
пятилистник каштана и бледное золото лип...
На намокший ботинок разбившийся стебель прилип,
то ли сбитый размахом ноги, то ли самоубийца...
За душой — ничего. В кошельке, в голове — нищета,
серый дождь, тротуар, между чёрных ветвей — пустота,
и на уровне глаз — то зонты, то затылки, то лица...
18 октября 2010 г.
17:48(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353083
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Два котики
сиділи на ослоні.
На китицях хвостів
вмостилась лінь.
Зеленооко мружилися…
С-о-о-о-нні…
Ліпили синіх рибок
із хмарин.
Найбільшу
із омріяних рибин
вже кігтиками
тягнуть на ослін :)….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324728
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 13.07.2012
Пафосна пісенька
1.
Зігнутися бубликом, бути дитиною,
Забути про щось, що пекло і гуло.
Під теплою ковдрою грітись годинами,
І благословляти злиденне тепло.
Бо день, який звався «навіщо?», зістрибує
У день, який матиме назву «коли?»
І правда слизькою холодною рибою
Мовчить, не дається у руки. Були,
Були невиразні, загуслі, затемнені
Хвилини недужі, хвилини чужі,
Але з гарячковістю новонавернених,
Шукаю стежини собі на межі.
Я просто блукаю містом,
Це все – не мої питання,
І хочу то не хотіти
Ніколи нічого більше,
То взяти усе й одразу…
А осінь-дитина місить,
В калюжах уявне тісто,
З якого не буде хліба,
З якого не буде дива,
З якого нам не зліпити
Ні образу, ні образи…
Приспів:
Обирай,
хто є ти
Каталогів багато.
Якщо зможеш, знайди
Те, чого там нема
Обирай,
куди йти,
Де поставити хату.
Заростають сліди,
Але все недарма.
Обирай,
хто є ти,
Гра не буде нудною,
Незліченні світи
Покалічений світ,
Тільки давні мости
Не пали за собою,
Ми ще стрінемось тут,
Остаточно живі.
2.
Шукаю стежини, чекаю на виклики,
А тихо, так тихо, тому і мовчу,
Тому і здається, що зникла і звикла
Не так і не тому світити свічу.
Так встань і ходи, моя душе засмічена,
Так встань, і ходи, і обтруситься пил.
Бо все не проявлене і непомічене
Ще вийде назовні, і вистачить сил
Усе пригадати, зібрати і збутися,
Нехай позіхають, мурчать і гарчать,
Тобі не минути, себе не минути,
І буде життя як тендітна свіча.
За мною хтось тихий ходить,
Він каже, що все довкола,
Ще досі не народилось,
Що часу пройшло замало,
Що навіть малі і кволі
Відчують одвічну силу…
Я вчора таки впізнала
Якісь нетутешні букви,
У них тріпотить світання,
А бути йому чи не бути -
Тепер і моє питання.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325376
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
В воздухе даль и пыль. Запахло утром.
Скидки на алкоголь. Вокзал. Конечная.
А я пока не решил что делать с трупом
Убитого мною вечера.
Нужно его хватать, и тащиться в пригород,
Или, (что ближе и лучше) на рельсах бросить –
Типа, здесь всё фатально и суецидово,
Типа такой закон привокзальной площади.
Можно бы расчленить.. Неохота пачкаться.
Разве он заслужил такой привилегии?
Лучше скормить собакам, которые пачками
Здесь прогрызают рассветы от нечегоделанья.
Я на него смотрю: голова - месиво.
Смотрю на пустой вокзал - только пятна трупные.
Я достаю мелок и совершаю диверсию:
Мысль, перрон, рука - "Все вы преступники!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314079
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Валерій Гребенюк
Невагомою сутністю зваблення
Суму сльOзи вночі не побачені.
Ще у всесвіті мрій не означені
Полохливого потягу бавлення.
Аргументи душі не закінчені.
— У провину не став самозречення,
Пам'ятаю твої заперечення —
Не віддам я любов іншій дівчині!
— Ти мої зрозумій зацікавлення
Підсвідомо коханням приречені.
Промайнуло в останьому реченні —
Почуттів моїх глузду позбавлення...
Гнітом долі безтямно скалічені
Всі поняття, що мають значення.
— Ти пробач мої зайві пробачення,
Миті щастя давно перелічені.
15:02:12
́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314899
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
То був сірий, безликий, поржавілий будень перону.
Зграї воронів імітували вагонну смолу.
Хтось поспішно прощався цілунком. Помада червона
Стослівні відбитки строчила вокзальному склу.
Ми із зонтиком тихо, сумирно й беззлісно чекали.
Ми вдавали, що не помічаєм чимало речей:
Нас усі оминали, нам дорікали, нас проклинали,
А ми собі ні пари з вуст і німотна байдужість очей,
Що встромлені у циферблат, неначе він зараз втече.
Ми фальшивили власною вірою у атракційність
Цього міста в мереживі сірості і чорноти.
Півголосом зонтик бубнів щось потішливе і мелодійне,
Що я самохіть учепилась за той непривабний мотив,
Хоч секундою швидше я потай ладилась піти.
То був той же безликий, поржавілий будень перону...
Рейвах воронів невипадково вказав неземне -
З прикінцевого енного стомленого вагону,
З-поміж сотень людей, від яких так нелюдськістю тхне,
Вийшов той, хто над все ощасливив мене.
Ми поспішно вітались цілунком. Помада червона
Відбивалась раптово й раптово зникала на нім.
В зграї воронів випали вкраплення білого тону,
Ржа повільно втікала з закутків перону...
То був він. Я діждалась. Прибув. Прилетів. То був сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296661
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 15.12.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 04.11.2011
Змиває осінь зимними дощами
Свій золотий, шалений карнавал.
Туман-туман надворі і між нами -
Задумливий і темний, мов провал.
Забуте тло незіграної драми -
Покинутий всіма сумує сад.
Холодний розум зачиняє брами
І почуттям нема шляху назад.
Вони підУть, самотні і обдерті,
В порожній світ, де вже немає нас.
Заломить руки, заголосить серце.
Його уже не вилікує час.
У ньому будуть осінь, терпкий запах
Прибитих сумом пожовтілих трав,
І тихий дощ, що плакав, плакав, плакав...
І з вікон сліз ніхто не витирав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166187
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 11.09.2011
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2011