Автор: Евгений Кедров
Лирика / любовная
Я хочу обнять тебя, Светлана,
Жадно твои губы целовать,
От любви твоей хочу быть пьяным,
Так хочу, что и не передать…
Я хочу обнять тебя покрепче
И к груди своей тебя прижать,
Я хочу в тот долгожданный вечер
Всю тебя, как есть, расцеловать…
Не спеша раздеть тебя, целуя,
Снять одежды все и всё белье,
И тебя, прекрасную, нагую,
В ложе положить затем своё…
Опьянеть от запахов чудесных,
Источает тело что твоё,
Пестить и ласкать, Отец Небесный,..
Счастье ты, Светланочка, моё…
Обласкаю всю тебя до края,
Исцелую каждый сантиметр,
Потечёшь ты, милая, растаешь,
Вдохновенье чудное, мой Свет…
Искупаю в ласках своих нежных,
Осторожно с головы до ног,
Взорву бурю в лоне безмятежном
И заплещет, потечет твой сок…
Отворит источник свои двери,
Влажным жаром на меня дыхнет,
Опоит меня своим елеем,
Предваряя сказочный полёт,
Лепестки раскроет свои роза,
Явит мне великую красу,
И запахнет как весной мимоза…
Боже, Света, как тебя хочу…
Станет, соком полная, румяной,
И к себе зовущей мою плоть,
Ненасытной, страстной и желанной
И не будет сил перебороть
Это чувство зова всей природы,
Ты отдашься, разум потеряв,
Застенаешь: «Женька, кто ты, кто ты?
Где ты раньше, милый, пропадал?
Почему, мы не были знакомы,
Где доселе, ты, любимый, был?»
И слова твои утонут в стоне…
«Почему ты не меня любил?»
«Почему», - мой Свет, тогда ты скажешь,
«Я не знала о такой любви,
Почему, не представляла даже..?
Где так долго ты себя таил?
Пропадал всю жизнь зачем ты столько,
Появившись только лишь теперь?
Сколько потеряли, Женька, сколько,
По прекрасный этот первый день?»
И накроет нас волной оргазма,
И утонем в счастье неземном,
Мы с тобою, Светочка, когда-то…
Снова, снова по волнам пойдем…
Пролетят чудесные минуты,
Полные страстей, любви часы,
Как один волшебный миг, как будто,
И от счастья обалдеем мы,
И придём в себя совсем нескоро,
После сказки, чуда, волшебства,
Глянем друг на друга мы с укором:
«Где ж ты был?», «А где-же ты была?».
11.11.2008г. г.Харьков
© Евгений Кедров, 2010
Свидетельство о публикации: № 6963-132808/20100103
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247786
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Невже ти не бачиш, що він догоряє,
А сірість зимова примножує втрату?
Кохає без тями, без віри кохає...
Ти надто жорстоку придумала плату...
Невже ти не знаєш, як ріже по серцю,
Як важко зі збитих колін підійматись?
Навіщо на рану червоного перцю?
Тепер йому годі на що сподіватись...
Він довго тримався, він діяв – розумно...
А серце не камінь, йому не байдуже.
Ти просто погралась, тобі було сумно,
А він закохався не просто, а – дуже...
27.02.2011 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245156
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 06.03.2011
Він більше не пише до неї… не просить.
Не ходить розпаленим полум’ям босий,
А також по колу... Про зустріч не молить.
Він більше принижень собі не дозволить!
Пройшлося між ними розпечене лезо.
Був нею хмільний, а зробився – тверезий.
У серці своїм він її не чекає
І бреше собі!... Він ще досі кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243126
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 28.02.2011
Сум у очах, ти про нього мовчала.
Ти не казала про біль, що пізнала.
Лиш називала любов маячнею,
З нею так гірко, так боляче з нею!
Не маячня! Ти так ніжно воркуєш...
Я відчуваю! Я чую!... Ти чуєш?
Наче торкнувся до серця вустами...
Це було з іншим... А наче – між нами...
Не маячня! Він був поряд з тобою,
Щастям наситив, а потім… журбою…
Просто повір… ти не мусиш. Я мушу!
Не розривай недовірою душу.
Не запускай в своє серце образи,
Здихатись важко тієї зарази,
Важко порізи на серці забути…
Спробуй зі мною щось інше відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242934
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Кожен куток кімнати зайнятий мною,
Я сиджу на колінах і плачу не за тобою.
Зачинені вікна. і дощ. протікає стеля,
Я малюю сльозами чорно-білу пустелю.
Задихається страх, чути сміх нікотину,
Я на мить збожеволіла , я тепер не людина.
В мокрих кедах у розпачі зупинилась в калюжі.
Важко дихаю, просто холодно. Холодно дуже.
І в полоні очікувань з поцілунками жалю
Я за крок до неба без тебе літаю...
Паралізований сміх, та насправді я плачу.
Дощ зупиниться, прийдеш ти, але я не побачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235449
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Чому не з ним сьогодні перину розділяєш?
Чому не відчуваєш усе, чого бажаєш?
Чому сумні без нього безжальні чорні ночі?
Чому жаданий образ – щораз закривши очі?
Бо у твоєму серці живуть слова гарячі,
Вони не знають суму, вони не знають плачу...
Бо твої очі знають, хто ті слова розкаже.
Але не він сьогодні з тобою поряд ляже...
Але не він сьогодні твої цілує руки,
Сьогодні його доля – страждати від розлуки,
Чекати повідомлень, бурлакувати тьмою
І думати: а й справді, чому він не з тобою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234855
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Ні дзвоника, ні слова. Що сталося? Не ясно.
Яскраво запалало! Забулося і згасло?
Слова заметушились і відгуку чекають.
Не чути... Лиш сороки надворі галакають.
Листи летять у прірву, уже без застережень,
Рядки вбирають букви без будь яких обмежень…
Не знає що й гадати, що коїти не знає
Відколи порожнеча надію вигризає…
Яке ж воно чудове, яке кохання – красне!
Але як гірко ріже в мовчанні без пояснень…
Лишає безперервно в серцях глибокі шрами…
І все одно кохаєш, зализуючи рани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233189
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 09.01.2011
Ла ла ла ла (х4)
Я хочу щоб ти любив мене, наче я гарячий вогонь
Думай про мене, роби що схочеш дотиками долонь
Хлопчику забудь про інший світ,
Цієї ночі залишимося лише ти і я,
Я приготую тобі любов на обід
Заставлю забути усе будеш мій а я твоя
[Приспів:]
Хочу щоб ти примусив мене відчути
Єдиною яка запалює твої вогні,
Єдиною яка сниться у твоєму сні,
Єдиною для якої ти співаєш свої пісні,
Єдиною так хочеться бути мені...
Єдиною яка дарує тобі сміх,
Я та єдина що розуміє тебе краще за всіх,
Я твоя ніжна дівчинка а ти мій сильний чоловік, та
Хочу щоб ти примусив мене відчути
Єдиною яка запалює твої вогні,
Єдиною яка сниться у твоєму сні,
Єдиною для якої ти співаєш свої пісні лише мені
Хочу, щоб ти тільки мені своє кохання дарував
І цілу ніч лише мене в обіймах своїх обіймав
Маленький мій я розкажу тобі все своє таємне
Заходь не бійся у мої солоденькі сіті
Ти уже не підеш не залишиш приємне
Будеш полоненим у моєму нічному світі
[Приспів:]
Хочу щоб ти примусив мене відчути
Єдиною яка запалює твої вогні,
Єдиною яка сниться у твоєму сні,
Єдиною для якої ти співаєш свої пісні,
Єдиною так хочеться бути мені,
Єдиною яка дарує тобі сміх,
Я та єдина що розуміє тебе краще за всіх,
Єдиною для якої ти співаєш свої пісні, лише мені
Візьми мене з собою покатай покатай,
Хлопчику піднімай мене в рай в рай,
Я буду твоя перша це знай знай,
В ніч свою мене забирай забирай
Візьми мене з собою покатай покатай,
Хлопчику піднімай мене в рай в рай,
Я буду твоя перша це знай знай,
В ніч свою мене забирай
[Приспів:]
Хочу, щоб ти примусив мене відчути
Єдиною яка запалює твої вогні,
Єдиною яка сниться у твоєму сні,
Єдиною для якої ти співаєш свої пісні,
Єдиною так хочеться бути мені...
Єдиною яка дарує тобі сміх,
Я та єдина що розуміє тебе краще за всіх,
Я твоя ніжна дівчинка а ти мій сильний чоловік, та
Єдиною так хочеться бути мені...
Хочеться бути мені
Єдиною так хочеться бути мені...
Хочеться бути мені
пес: переклад адаптований +- так як дослівно не зміг, от, старався, надіюся буде приємно людям підспівувати українською.
2.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233060
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
На довгу пам'ять я тобі дарую
Свою любов і з дивом на вустах
Тебе три рази палко поцілую,
Хай поцілунки ці живуть в віках.
Один - холодний, як роса ранкова,
І чистий, як печаль в твоїх очах,
Примарний, як надія світанкова,
Легкий, як подих вітру на руках.
А другий - теплий, поцілунок сонця,
Нехай тебе зігріє у мороз,
Хай заглядає у твоє віконце
Крізь снігопад і сльози літніх гроз.
А третій - ніжний, зітканий весною,
Прекрасний, як заквітчані сади,
Нехай цей поцілунок пахне мною,
Тобою, щастям... Ближче підійди.
Я поцілую так, що не забудеш
Мене ніколи, навіть уві сні
Я знов прийду і цілувати буду
Твої уста і очі навесні..
15.08.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159228
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 04.01.2011
Не дивися на мене так сумно і ніжно,
Знаю я, у душі твоїй морозно й сніжно.
І не треба легенько мене обіймати,
Холод в серці твоїм, і його не сховати.
Я тепер не боюсь, як раніше, розлуки.
Я піду... Відпусти, не цілуй мої руки.
Я так довго хотіла й шукала свободи,
І тепер йду, як човен, у новії води.
І не треба мені всіх твоїх обіцянок,
Мене кличе в дорогу туманами ранок,
Я піду, в своїм серці зігрівши надію,
Що кохання знайду - свою вічную мрію.
Можеш фото напам'ять лишити собі,
Це усе, що по праву належить тобі.
Ось і сонце встає, вітерець повіває...
Це кінець... Прощавай. Я піду... Я зникаю..
© Copyright: Любов Козир, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159699
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 04.01.2011
У серці спокою не стало,
Тривожить сон душевний біль.
Останні дні мені здавалось,
Що я у тебе не один.
Що хтось іще зі мною ділить
Твою красу, тепло в очах,
І синє небо стало сірим,
Адреналін зриває «дах».
Невже це сон, невже примари,
Змінили спокій на журбу?
Розвій ці сіро-чорні хмари,
Скажи: «Я лиш тебе люблю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229217
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Цілують щоки і вуста,
І очі – понад вечір сонні,
Ну, а мені найбільш близька
Цілунків розсип по долоні.
Тендітну, з обмаллю прикрас
Твоя рука притисла сміло
До спраглих вуст, як в перший раз,
Мою долоньку ніжно-білу.
А з неба мелеться крупа,
Невже вона, та сама манна?
Й долоньку стиснула рука
Твоя – напружена, кохана,
І виплекана в сотнях рим,
І виплакана цілим морем…
Коханий дотик, поміж тим,
Втрачає глузд, а з ним і сором.
І я у прірву як з небес,
У пристрасть як зі скелі в хвилю
Блакитних океанських плес
(таких, розбурханих на милі).
О, мій! Вже мій! Та в тім, яка
До приналежності нам справа?!
Коли долоньку жме рука
(у твоїй лівій – моя права).
Принаймні зараз, в цей ось час,
У червня в затіснім в полоні
Кільце – єдина із прикрас
На правій (у обох!) долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81712
дата надходження 30.06.2008
дата закладки 15.12.2010
У нього є дружина, у тебе – щось таке…
Життя наполовину – напряжливо-гірке.
Прокинулася вранці – а він в твоїх думках.
У стомленому серці – стріла, а може цвях...
Приховані слова, невиплакані сльози,
Твої роки спливають в щоденному гіпнозі.
Вже склянка захлинулась, вживаючи вино,
А серцю не накажеш, не слухає воно…
Воно збиває ритм, воно шукає щастя
У телефоннім дзвоні, у зустрічах нечастих.
Кохаєш без причини, без віри в майбуття...
Життя наполовину… Та все таки – життя!
А у твоїх подруг – все класно, все за планом,
Стабільний рівній секс… коли не зовсім п'яний.
Засуджують, пліткують... Чому ж їх так цікавить
Життя наполовину? Чому ж їх "жаба давить"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228721
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Чому я знову хочу твої вуста читати?
Чому я чую подих, чому я бачу очі,
Чому я всьому світу волію розказати
Які гидкі без тебе й порожні чорні ночі?
Чому тепло у серці залишене тобою
Ще й досі зігріває, не знаючи спокою?
Без тебе в’януть квіти. Не зрозуміло досі
Чому без тебе сіра і не виразна осінь?
Чому я інших бачу, але не помічаю?
Чому життя без тебе здоровий глузд втрачає?
А відповідь звичайна на дивні запитання –
Прийшло кохання в серце, не перше – та останнє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221045
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 12.12.2010
З’єдналися думки і все на світі стало
Продовженням долонь, що тіло обіймали.
І не були слова надумані метою,
Він закохався, так – він просто жив тобою!
І ти відчула подих, побачила відвертість
Кудись пішли напруга, невизначеність, впертість…
Вас закружило разом у танці без мелодій,
Він дуже ніжно вів, ти не казала: «Годі!».
Шалене почуття – яке воно чудове!
Розв’язані вузли, розігнуті підкови…
А за вікном відкритим вологі краплі лили…
Не втримав свій запал… Не вистачило сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227760
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 12.12.2010
Эти строчки написались моей любимой Марии. Её фотографию я разместить здесь не могу, но стихо же не может же быть без иллюстрации, поэтому нашёл Женю из Киева, чья фотография тоже подходит к теме стиха. :)
фотограф: Максим.
[i]Що скажеш ти, коли моє зізнання
Знайде тебе замріяну й щасливу?
Бо от мені неждане те кохання
Вже ллє на серце невгамовну зливу,
Що я тобі ніхто і навіть гірше -
Незваний, нежаданий, а прийшов.
Я рОзвагу шукав, а знайшов інше -
Тебе я, не шукаючи, знайшов.[/i]
фото опубликовано с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13217
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194939
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 06.12.2010
Я зігрію тебе поцілунком гарячим!
Хай позаздрить зима, а мороз хай заплаче...
Хай заплачуть вітри, що тебе обіймають,
Їм не вистачить сил нас зломити. Хай знають!
Я зігрію твої дивовижні долоні,
Ми зустрінемо ніч у палкому безсонні.
І до ранку в твоїх оксамитових косах
Я не знатиму сну, не казатиму досить…
Я своїми вустами твоє серце зігрію,
Це вже зовсім занадто, а я зможу, посмію!
Хоч зимовою ковдрою вкрито простори
Ми зігріємо душі, хай не зараз… та скоро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226516
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2010
Я знаю три слова.
Я їх шепотіла
Коли не з тобою в провалля летіла.
Я їх шепотіла, та в слух не казала,
Бо серце образа велика стискала.
Я знаю три слова.
Я їх не казала нікому із тих,
Що, здавалось, кохала.
Я їх не казала, я їх берегла
Для того, кому все життя віддала б.
Я знаю три слова.
З них перше - опора,
Що дасть собі назву звично й прозоро,
А друге то слово не менш загадкове –
Про того говорить, хто є не тобою,
А третє те слово...А третє те слово...
То слово, що в серці є лиш для одного.
Я знаю три слова. Хотіла б сказати:
А що, як не зможеш мене покохати?
А раптом не справжні всі ті сподівання,
А раптом і це не єдине кохання,
А раптом є доля, що поруч гуляє,
А раптом є ті, що нас двох десь кохають.
А раптом...
Можливо...
Все ж слова три знаю.
Та вимовлю з них лише два:
„Я ... кохаю”.
03.08.2004
P.S: дякую Борисовні за корекцію та допомогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211351
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 25.11.2010
Шалено. Пристрасно. Охоче.
Зрання. Опівдні. Серед ночі
Торкнися губ і вік вустами.
Сплети енергії вузлами.
Чекай. Шукай. Ввійди глибоко.
Отримай все. Лети до неба.
І не зважай, що то високо.
Бар’єри розривай. Так треба.
Візьми. Тримай у кожнім русі.
Тремти. Від ласок чи від болю.
Не в стані річ. В душі. У дусі.
Пізнай себе. Отримай волю.
Вперед. Цілком. Не обертайся.
У думці. Уві сні. Фізично.
Не вийшло... Прагни. Намагайся.
Весь світ. Усе твоє! Незвично...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205506
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 22.11.2010
Йому так класно пити з нею каву
Під розповідь захопливу, цікаву,
Про темряву, про світле та ліричне,
Закрите і про нескінченне, вічне.
І кожна зустріч миттю пролітає…
Тому, напевно, значення не має
Пора доби, зима, весна чи літо.
Є він, вона, думки, слова і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208031
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 22.11.2010
А серце написало гарний вірш,
Із мужністю пройшов тягар писання.
В житті ніколи вже не буде гірш -
Не буде вже нестерпного прощання...
Я знову пишу в серця на стіні,
Шукаю сенс повторного єднання,
Зникають думи в темряві імли,
Вихлюпуються тихії зізнання.
Народжуються все нові пісні
І я у них кохання оспіваю.
Нехай повсюди хуги нависні,
Проте повсюди я тебе кохаю…
14.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222226
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 17.11.2010
OLIVIYI
Не плач же серденько і нині не тужи -
Життя ще опроміниться неждано добротою.
Погано часто є, проте ці хуги пережди -
Усе внормується на обрії само собою.
В усіх бувають довгі нелегкі часи,
Проте їх треба мужньо людям побороти.
Ти тугу в серці неодмінно погаси
Й заграють водограєм превеселі ноти.
Не плач. І горе ворогам своїм посій,
Шукай в поезії свою німу розраду,
Нехай збуваються твої думки усі
Й підтримують всі починання друзі радо.
І як потрібно, в бідах завжди помогти
Не раз тобі зумієм, серце, неодмінно.
Усе складеться. Ти ще трішки потерпи -
Життя ж таке прекрасне, світле і невпинне!
16.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222496
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 17.11.2010