Ти не можеш дихати смогом
Від цього – нерви, задуха й відчай
Рухи сковані, сумні передпліччя,
Постійно тягне в далекі дороги
Ти б не зміг народитися вдруге
В місті, де не ходять трамваї
Я не зможу залишитись тобі другом
Я ж тебе насправді …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330365
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 04.11.2013
Всю жизнь пахал, как Папа Карло:
Карьеры, шахты и заводы.
Во сне лишь видел Монте-Карло,
А так, лишь спину гнул все годы.
Теперь живу среди болячек:
Бронхит, энцефалопатия.
Таблеток съел две тыщи пачек
Зачем так много, без понятия...
Смотрю проклятый телевизор
Где Юшка, Юля, Янукович
Народ толкают до карнизов
И ржут, как Лёня Якубович.
Пенсионер я - пень трухлявый,
Плачу за свет, за газ, за воду,
В котёл общественный дырявый -
Кормлю откормленную морду.
Да чтоб вы суки подавились...
Мои копейки, вам как порча!
Чтоб джипы ваши все разбились,
Сдыхайте в муках рожи корча...
Всю жизнь пахал, как Папа Карло,
Теперь валю бегом отсюда.
Увижу с Богом Монте-Карло...
Устал надеяться на чудо.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101288337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237484
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 03.11.2013
Питбули тело рвут на части
Все стены кровью заливая,
По телу бродят злобы пасти:
От ног до шеи раздирая.
Подвал весь криком наполняя,
Девица просит о пощаде!
Кишки рукою прижимая
Читает "Сука" в каждом взгляде.
Она, всех спидом заразила
На яхте в прошлую субботу!
Богатых сильно не любила,
А так же мерзкую работу.
Они сидят и не смеются
Как дальше жить?Никто не знает!
Ведь дома семьи остаются
И это каждого пугает...
Лежала горе-проститутка.
Сидели алые питбули.
Молчали люди без рассудка
И в пьянке дьявольской тонули.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006245190
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197577
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 03.11.2013
Под вечер, джип подъехал к дому:
Где дяди ждут ночных гостей!
Девчонки молятся Святому,
Чтоб спас сегодня всех детей.
Троим девчонкам по двенадцать...
Анюте девять - спецзаказ!
А на часах семнадцать двадцать:
"С машины выйти" - всем, приказ.
А дальше скользкое знакомство,
Кого и как, из них зовут.
Слова:"Хорошее потомство,
И на мытьё, вам пять минут".
Потом: лишь баня, секс и крики
И вид довольных мужиков:
Какие, Оле, Свете, Вике
Всё рвали колкостью штыков.
Там где-то плакала Анюта,
Которой дали наркоты!
Одним в карман всё шла валюта,
Других лишали чистоты.
Всем повезло - без групповухи.
Сегодня, Бог не там, а здесь!
Не прошлый раз...Побольше прухи!
Спасибо, Господу, он есть!
И вот открылись двери джипа.
У всех болит: и там и там.
Теперь домой мы едим типа.
Давая волю лишь слезам...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101228282
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236345
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 03.11.2013
Диагноз рак поставлен сыну...
Отец от горя поседел.
Вчера смеялся,ел малину
Сегодня слёг с лицом,как мел!
Жена молчит и только плачет.
О сумме доктор говорит,
А сын лежит и боль не прячет:
На всю палату он кричит.
Отец пошел по всем знакомым,
Пытаясь денег одолжить!
Он всем твердил:"Останусь голым -
я всё отдам,он будет жить"!!!
Продать квартиру? - Не хватает,
А деньги надо позарез!
"Пускай же Бог,меня прощает", -
Сказал жене и взял обрез.
Раздались выстрелы у банка.
Простой шахтёр был не готов!
Жена стоит у катафалка:
Где муж погибший от ментов.
А следом сын ушел за мужем
Такой весь белый и худой.
Он был стране своей не нужен!!!
Лишь этой паре молодой.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006277200
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198132
дата надходження 27.06.2010
дата закладки 03.11.2013
Я помню трассу,шум мотора,
Мерседес,троих друзей.
На всю играла магнитола
До пола газ:под крик"быстрей"
Быстро стрелку положили
На отметке-двести миль!
Все смеялись и шутили,
Резво шел автомобиль.
За рулем сидел,Артур -
Мой сосед и лучший друг:
Он имел вагон купюр
И много ветренных подруг.
Сзади Лёха со Степаном -
Родные братья близнецы:
Быка гасили с двух ударов,
Боксеры оба,молодцы!
Лёха,месяц как женился,
Квартиру в центре прикупил,
А Стёпа,только отучился -
Диплом юриста получил.
Эх,судьба такая дура!
Дальний свет включила нам,
Две секунды,в лоб нам фура...
Поздно...бить по тормозам.
Яркий свет и голос"жив"!
Звон каких то инструментов...
"Медсестра,скорей зажим",
Так оказался пациентом.
Утро.Мрамор.Три стакана.
Водка.хлеб.А сам с горла
Они ушли,ушли так рано.
Дорога жизни забрала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166220
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2013
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2013
Письмо маме.
Привет, мамуля дорогая!!!
Не беспокойся за меня.
Воюет нынче часть другая.
Люблю, скучаю.
Сын Илья.
Письмо девушке.
Привет малыш, ты ждёшь солдата?
Во сне я вижу лишь тебя.
Ты жди меня без автомата.)
Люблю , скучаю.
Твой Илья.
Письмо сослуживцу.
Привет, братан.Попали в жопу -
Остался с роты только я.
Порвём все штаты и Европу!
Пиши пока...
Твой друг, Илья.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2013
Свидетельство о публикации №113011609327
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392999
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
За окном собачий лай, страстно так луна танцует,
Затаившись в облаках, мысли странные рисует.
Поняла, что вниз лечу. Ночь, ты снова убежала.
Зря ты.Я же не прошу, я же ничего не знала...
Паутиной на глаза мне падает прозрачный пепел,
От чего же мой рассвет мрачен и совсем не светел.
Сердце ноет, но молчит, а хотелось бы взорваться,
Провисеть на волоске, и в конце не удержаться.
Проклиная свет и тень, солнце, звезды – все отринул,
Слова даже не сказал и опять меня покинул.
Чувствовала, что уйдешь. Веришь, это не впервые.
Я прощу, а небеса? Боги, милый, не слепые.
Нам с тобою предстоит еще много улыбаться.
Фальшь все это! Ерунда! Как же искренним казаться?
Разве можно устоять перед красотой жестокой?
Гордость бросить и рыдать, стать наивной и далекой
Волком выть, кричать на звезды, и в окно глядеть веками,
Землю снова прорывать белыми, как снег, руками.
Обожглась я, черт возьми. Сильно, страшно и без шанса.
Так послушай же. Прошу! Выведи меня из транса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237317
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 29.01.2011
Внимание, Люди!!!Пропала, собака!!!
Овчарка немецкая, черный окрас.
Не жалко поверьте, бумажек гознака
За лучшего друга по кличке Пегас.
Ходил, объявления клея, ребёнок -
Которому было не больше пяти.
Хватало повыше наклеить силёнок
И больше чем сотню дворов обойти.
У мамы взял денег сказав:"На конфеты".
Но вместо конфет, купил клей пва.
Как текст написать, подсказали газеты,
Как только не стало Пегаса вчера.
Как сыну сказать, мама с папой не знали.
Пегаса пришлось отвезти к ветврачу,
А врач лишь сказал, то что вы опоздали:
"Его усыпить, предложить вам, хочу"...
"Зачем его мучить?" - решили супруги,
Слезами умывшись ответили,да...
И после инъекции, взяв пса на руки
Вдруг поняли, сын не поймёт никогда.
Всё ходит и клеит листы из тетради,
Где почерк понятен лишь только ему.
Не знают прохожие:тёти и дяди.
Того, зачем ходит он, и почему...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101216734
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236142
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011
Компьютер днём, компьютер ночью,
Глаза всё сверлят монитор.
Смотрю в сети на стаю волчью
Но нет ружья, один курсор.
Вожак с оскалом - модератор,
Ведёт всех серых за собой.
Тому , кто в стае провокатор
Даёт при всех смертельный бой.
И забывает быстро стая,
Волков убитых вожаком.
Хвостами серыми махая,
Бегут на смерть за чудаком.
Куда вожак уводит стаю?
Кругом флажки, дороги нет!
Я взглядом стаю провожаю
Убьёт какую, интернет.
Работа будет окулистам
И санитарам психбольниц,
А так же многим журналистам
От этих сайтовских страниц.
Реальность быстро исчезает,
Ведь стали улицы пусты!
Сейчас наука убивает
Весь мир реальной красоты.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101177804
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235402
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Ты на сцене, а я за кулисами.
Ты играешь, а я доигрался.
Для тебя этот мир бенефисами.
Ну а мой, лишь в твой мир упирался.
Рукоплещет таланту вся публика,
Люди плачут и так тебе верят -
Без кнута и без всякого бублика
Все актрису свою очень ценят.
Под овации и громкие крики
Собираешь охапками розы.
Как когда-то собирал, я улики
Этой жизни изменчивой прозы.
Я всё помню и взлёт и падение
Как ругались в той старой гримёрке
То в субботу, а то в воскресение
Как была, ты в сценической тёрке.
Я тебя ревновал до поклонников,
Ты мне повод на это давала...
И устал от тех многоугольников -
Показав, тебе сцену финала.
Ты на сцене, а я за кулисами.
Ты играешь, а я доигрался...
Для тебя этот мир бенефисами
Ну а мой, лишь в твой мир упирался.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101140274
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234700
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Мы в этом городе одни,
Среди светящихся витрин:
Где мимо нас проходят дни,
Но не проходит героин.
Надежды только на иглу -
На этот долгий сериал:
Где все актёры на полу
Играют собственный финал.
Здесь только слёзы матерей,
Седые головы отцов
И вены битые детей -
Фундамент тысячи дворцов.
Работай только кулачком,
Чтоб взять алеющий контроль...
Увидишь суженным зрачком
Всё то, на чем стоит пароль.
Везёт по городу таксист,
Летит всегда на красный свет,
Когда без примесей и чист
Везёт вперёд встречать рассвет.
Мы в этом городе одни.
Я в этом городе один...
Ушел от жизни и родни
С тобою вместе, героин.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101137175
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234636
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Смеялся сын съезжая с горки
И мне кричал:"Cмотрика, па"!
Был Новый год, горели ёлки,
Шумела радостно толпа.
А я махал ему рукою,
Держался так, как только мог
И прятал слёзы, что рекою
На снег всё капали у ног...
Врачи недолго говорили:
"Остался месяц или два...
Живите так, как раньше жили,
Ищите нужные слова".
А как найти хотя бы слово?
Понять не сможет, он же мал!
Что там в больнице всё готово
И ждёт весёлый персонал.
Смеялся сын съезжая с горки
И мне кричал:"Cмотрика, па"!
Но только с фото... Нет Егорки...
Саркома в выборе слепа.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101058764
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233096
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 06.01.2011
Я не стану навколішки – й так на колінах мій дух
І літати – та ні! – бо й без цього літаю щоночі…
Краще серце, де лід, урятую від злісних задух,
Краще мрії утілю, які ще завчасу пророчі.
І хіба це завада – душа, від природи сумна,
Коли сни у долонях любові – мов ягода в джемі?..
Доказала ж мені твоя врода земна (неземна!),
Що і янголи милі існують на небі в едемі.
05.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233094
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 06.01.2011
Розповім Вам, друзі любі,
Хто живе у нашім клубі.
В клубі Женіка Юхниці
Хлопці є і молодиці,
Є дівчата й старики,
Є серйозні й чудаки.
Гарно пишуть і паршиво,
Хтось слабак, а в когось сила.
Лисий хтось, а в когось чуб,
Та усіх єднає клуб.
Тут є Аня і Афоня,
Є Антон і є Гармонія.
Князь, Княгиня, Киця, Грім –
Клуб вітання шле усім!
Вишня є і є Вода,
Знак питання, Слобода,
Макієвська і Марічка –
Кожен має своє личко.
Є Микола Верещака,
Кошеня і є Комаха,
Є Вовчиця, Верховина,
Доктор є, і є Дарина.
Відьма є і Білосніжка,
В цих поетів власне личко.
Анна є, і є Надія,
Є Маяк і навіть Мія.
КРІПАКОС і пан НІХТО,
Є Москва і Мефисто.
Поцілунок вітру, Жанна,
Є Анюта і Сніжана,
Є Марусенька Мохнацька,
Чарівниця – чудернацька.
Ярий є, Фінковська Юля,
Є Кадет і є Кируля.
Борода є і Танат,
Тишина і Дилетант.
Либідь, Птах і Комуняка,
Невідома – Чорна птаха.
Гільйотина, Грошик, Дим –
В клубі раді друзям всім!
Радченко у нас шанують,
Лілю Джем завжди віншують.
Люблять Любцю Іванову
І Валюшку, і Смирнова.
Побийлихо в нас в пошані.
Є Діди і хлопці ранні,
Є Закохана у вітер,
І Закохана в весну,
І багато інших друзів,
Яких я не осягну.
Всіх згадати я не в силі,
Поможіте, люди милі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233179
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 06.01.2011
Звучал так радостно в роддоме
Мой первый крик, как нота ля
И книга жизни в первом томе
Была о жизни короля.
Второй же том, писала юность,
Без черных будней суеты...
И лишь тогда рождалась мудрость,
И виден был маяк мечты.
А в третьем томе стало ясно,
Но только то, что мир большой!
Писала молодость прекрасно
Тот том написан был с душой.
Чего не скажешь о четвёртом,
Ведь критик грязи не жалел...
Он был не с Богом, больше с чёртом
Чинила зрелость беспредел.
Последний том был самым ровным -
Где все эмоции к нулю.
Но он один был самым полным!
Хотя я старость не люблю...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101037298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232712
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 04.01.2011
В устах заховані слова, я не сказав, я передумав.
Щось лізло в голову не те, не міг відбитися від суму.
Погода трішки підвела, волога голову вкривала.
Чи може я кого дістав, а може щось мене дістало...
Сів у тролейбус, від метро, в салоні зо три пасажири.
Та ні, напевно було п’ять... Візьмем в середньому – чотири.
Я щось під носа буркотів, але вони мене не чули...
А з чого я розпочинав? Про що це я? Та все – забули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231754
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Не спіши вриватися у моє життя,
Та я хочу бути поруч з тобою,
Тихо ламається порядок дня,
Я хочу, та не можу залишатись собою..
Ці іскри полум'я у твоїх очах
Мене так зацікавили у моїй безодні,
Я хочу бігти до цих вогників дня,
Вони мене вивертають назовні..
Гарячі кольори на внутрішніх стінах,
Немов хтось розлив помаранчеву фарбу,
Це все відбивається в невидимих змінах
Мого інтимного долі-фарсу..
Не спіши вриватися - я ще не готовий,
Але вже пізно, ти тільки не йди!
Цей шлях життя занадто довгий,
Тому хтось поруч повинен іти...
Цей день повний крижаною водою,
Я ніби ще сам, але наче й ні,
Дай мені час розібратись з собою,
Ні, пізно, ти тільки не йди!!!
Не спіши вриватися у моє життя,
Хоча зараз ти уже в ньому,
І з кожним словом відстань зника,
Немає коли вертатись додому..
Твої долоні мені не зігріти,
Зате у тебе палає душа,
В твоїй присутності криється літо,
Надто швидко тане зима..
Не спіши вриватися - я ще не готовий,
Але вже пізно, ти тільки не йди!
Цей шлях життя занадто довгий,
Чомусь все ближче наші шляхи...
Цей день повний нічною грозою,
Ось поруч знову опинилася ти,
Я би хотів ще побути собою,
Але пізно, ти тільки не йди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231748
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Парадигматична єдність між мною і тобою. Я -підмет, без якого не існує "ми", а ти присудок, що вказує на дію...будь-яку дію. Кожен наш спільний день починається з короткого вигуку...потім тиша...тиша...тиша... і народжується нова сюжетна лінія, яку подейкуди паплюжать репліки невідомого автора. Автора не нашої історії.
Інколи ми забуваєм ставити коми, знаки оклику, крапки...знаки питання? Лише тире вкорінилося в кожну хвилину життя.
Ти - це я...
Я - це ти...
Ми - суцільна єдність....
Три крапки...
Три крапки...
Та крапки... - саме так ти мовчиш... і саме так я говорю...
Три крапки....
Буває, що ти дивишся на мене з поглядом компліментного означення, я опускаю вії в знак додатку і ми піддаємся легкій обставині - обставині щастя.
Знову тире... знову три крапки...
Порожня сторінка...ні, ми не зникли... ми просто дивимся фільм. Фільм не про нас, про іншу парадигматичну єдність, яка живе в іншій фабулі. Ми теж хочемо жити так, але не будем...Три крапки...
Ти - це я...
Я - це ти...
Ми - суцільна єдність.... Три крапки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231719
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Добро должно быть с кулаками,
А лучше, если с калашом!
Дабы расправиться с врагами -
Кто видит нас карандашом.
Читать не надо много книжек
И горло сильно надрывать.
Ваш вид обоссаных штанишек,
Позволил гнидам волю дать.
Я не за то, чтоб всех их в яму,
Не за стрельбу и кровь детей,
А я за Родину, за маму!!!
За тех людей, что всех добрей.
Ведь ваше нет, для них, как пули.
А ваше да, для них, как торт,
Какой едят и крутят дули
Считая нас за низший сорт.
Славяне, мы же с вами сила!
Порядок должен быть у нас.
Тебя, мой брат здесь мать крестила,
Ты здесь пошел в свой первый класс.
Валите все микробы мира,
Не суйте нос в Славянский дом!
Здесь все - от робы до мундира
Погонят вас своим кнутом.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11012265937
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231320
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Мигдаль розкиданий по підлозі...Ти наступаєш на нього і чуєш крик. Кричить світ через твою жорстокість...Байдуже, схаменеться...
Рука торкається довгого волосся, що закрученими пасмами спадало на обличчя. Нічого не видно...Темно... Маленький рух руки - світ відкрився...
Губи синхронно прощаються, ковтаючи мілілітри забрудненого повітря. Хочеться свіжості. Хочеться справжності... Не буде...
В голові туман, як зранку, коли вперше ішла в школу... А зараз все надто складно. Туман став непрохідним...
Хтось стоїть навпроти і сміється... А тобі прикро, лячно і образливо... Ти пришвидшуєш ходьбу, мигдалини кричать...пасма волосся розлітаються... ти хочеш накинутись на незнайомця з шаленою люттю, але зупиняючись за декілька сантиметрів до стіни, розумієш, що то була твоя тінь...
Ти сама смієшся з себе...
Стало огидно...Ти ненавидиш себе... Не навидиш мигдаль..ненавидиш світ...ненавидиш життя.....але любиш...
......любиш такою бути....
P.S. Божевільна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230554
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 23.12.2010
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 18.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2010
Крокуючи дорогою у безвість,
звертають очі в незнайомий рай.
Сусідній хлопчик скаже щось про чесність,
А хтось позаду мовить "прощавай".
Рука до спазм зачепиться за долю -
зірветься з ненаситності рукав.
Хтось каже , що тобі пора на волю,
...сусідній хлопчик мовить "не вгадав".
Колючий дріт оселиться в підошві.
Роззявлять пащі з дива лікарі.
На ліки, як завждИ, немає коштів,
(але на біль теж вичерпавсь ліміт)
Піти назад. Вернути стрілки часу.
У голові зіграти щастя мить.
Переболить, можливо, не відразу,
Та стане легше, все переболить...
Переболить... Зіграють в шахи сльози.
Подерті боти приховають шрам.
Для ейфорії недостатньо дози...
Для смерті - не розбитий людський хлам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229243
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Варто збагнути , що все це миттєве:
з тобою не будем ми вічність, лиш мить.
Сьогодні корона, і я -королева,
а завтра селянка, що в поле біжить.
Пророки не скажуть, що буде насправді,
побачим самі все очима людей.
Можливо, брехня - це і є сутність правди.
Можливо життя - це сукупність ідей.
Та кожен з нас геній, одягнутий в маску.
В усіх діалогах - миттєвість життя.
Зустрівши кінець, ми чекаєм початку....
...зустрівши початок - чекаєм кінця.
Пускаєм холодні слова, наче стріли.
Прокльони в душі прикривають дирки.
Ми кожного дня наступаєм на міни,
і прагнемо щастя "на довгі віки".
Та варто збагнути, що все це миттєве:
забудуть тебе, і мене, і всіх нас.
Лише на могилах високі дерева
розкажуть історію, ставши в анфас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228979
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Сегодня у Тебя День рождения,
Так прими мои поздравления.
Пусть даже Ты их не услышишь,
я чувствую, ты где-то рядом дышишь.
Звездой Ты был, ей ты и остался,
и звездой сцены, и больших планет.
И даже если свет Твой затерялся,
дороже Тебя не было и нет.
Рассеялся давно и дым от сигареты,
давно огонь в глазах остыл.
И столько лет Ты не встречал рассветы,
что про печаль давно уж позабыл.
Но поднимая руки к небесам,
тебя еще раз поздравляю.
Мы встретимся когда-то там,
а пока я здесь ...в бою играю!
21.06.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227799
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 11.12.2010
Я счастлива … и это очень грустно,
Мне совсем не привычная радость.
На душе моей тихо и пусто,
Будто слышу везде одну гадость.
Быть веселой всегда я пыталась,
Но когда эта радость пришла,
Так легко от неё отказалась,
На костре все веселье сожгла.
Я надеюсь понять до сих пор,
Куда делась былая печаль.
Тишина или счастье? Кто вор?
Я не жалуюсь, но мне, правда, жаль.
Ветер часто мне песню поет,
Но я музыку так и не слышу,
Совершить хочу страшный полет
И опять залезаю на крышу.
Там тепло, даже дико и странно
И еще этот ветер мешает,
Может это звучит нереально,
Но я вижу, как он засыпает.
И я бы с радостью сердце отдала,
лишь на землю бы вновь вернуться,
Чтобы вспомнить, как раньше летала,
Надо в грязь мне не раз окунуться.
Не пойму.… Где реальность? Обман?
Как любовью испачкала руки…
Может, стоит закончить роман,
Чтоб читатель не умер от скуки?
Так и быть. Я послушаю вас,
Я совру, что здесь все удивительно.
мне совсем не до смеха сейчас,
Но смешно это очень... действительно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227551
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 09.12.2010
Начало дня,забит автобус
Спешит народ решать дела
Залезть в него,великий фокус -
Людьми набит он дополна
Сидят счастливчики с улыбкой,
Стоят,кому не повезло
В мечтах быстрее прыгнуть рыбкой
И сесть на место всем на зло
Кондуктор пхнет и топчет ноги
Пытаясь зайца опознать
Автобус трусит,от дороги -
Где ям вовек не сосчитать
Водитель,как всегда не слышет
Кричит: - "Вот тут и там нельзя"
Потом асфальтом шины лижет,
По просьбе резко тормозя
Мелькают быстро остановки,
Выходят люди почучуть
И после этой тренировки,
Хватают воздух на всю грудь
И вот конечная родная,
Водитель вытер пот со лба,
Поездка выдалась лихая,
Но в будни так всегда с утра.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006093649
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181612
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 08.12.2010
Не вбивай.
Коли когось уб’єш, - то вбивцею назвуть,
А коли декількох людей - назвуть маньяком.
Коли ж бо тисячі, мільйони покладеш -
Назвуть вождем, отримаєш відзнаки.
У всіх цих випадках, ти взяв на себе гріх.
Порушив заповідь Господню – не вбивати.
І незалежно: вбив чужих, своїх,
На Божий суд прийдеш відповідати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227185
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010
Не рвіть Україну, вона в нас єдина,
Бо довго ятриться розірвана рана.
Ми хочемо жити в єдиній державі,
В якій є Клички, є Шевченко й Руслана.
Від синіх Карпат і до Чорного моря,
Таврійських степів до озер на Поліссі,
Зазнав наш народ і принижень, і горя,
Аж поки у гурт на майдані не злився.
Побачили всі, що народ це є сила,
Хоч де – хто все робить, аби роз’єднати.
Батьки нас напевно на те і хрестили,
Щоб більше ніколи не йшов брат на брата.
Бо ж всі ми живемо в єдиному домі,
Земля українська нам батько і мати.
Ми хочемо миру, не треба нам крові,
Коли ми єдині, то нас не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226775
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Я знал его, ещё сошколы
И сам ломал его очки:
Когда был бум от пепси-колы
И крыши ставили качки.
Он в первый день похода в школу
Познал всю тяжесть букваря!
Почти весь класс дубасил Вову
Лошара - проще говоря.
Им много классов перемыто:
Дежурил лох, тогда за всех.
Он был лишь "Вовочка-корыто"
И вызывал у школы смех.
Он, мой портфель таскал тяжелый,
А я курил, носил тэтэ.
Был сильно крут, всегда весёлый
И лез девчонкам в декольте.
Потом медалька золотая
Ей Вова рад, а я в тайге...
Прошли года, башка седая
Отдал немало той пурге.
Зашёл за водочкой с работы -
Да, как обычно в магазин:
Стреляли нервов пулемёты
И вдруг с улыбкой гражданин.
Он вышел с брабуса большого
Достал сигару не спеша:
"Ну что Толян, теперь смешного?
А жизнь и вправду хороша!"
Узнал его и стало грустно,
Конечно, Вова без сомнений!
А кто же лох?Подумать нужно...
У жизни много уравнений.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11012067368
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226875
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2010
Я счастье не смогла увидеть,
В груди пробитая дыра ,
Смогла любовь возненавидеть,
А для тебя все лишь игра.
не передать тебе словами,
Как трудно оставаться в тишине.
Твоё лицо за облаками
Сегодня вновь приснилось мне.
Ты рядом где-то, точно знаю,
Ты здесь, любимый, отзовись,
Прошу тебя и вспоминаю,
Как в поцелуи мы слились.
И знать, что больше не вернёшься
Это как смерть твою признать,
Да верить, что не отзовёшься...
Ты быстр, я не могу тебя догнать.
Тебя любить я вечно буду
Но знаю, что не позовёшь,
Любимую улыбку не забуду,
Которой сердце моё рвешь.
Услышь меня, я веру не теряю,
И пусть душа горит в огне,
Живу тогда, когда мечтаю,
Как возвращаешься ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226647
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Холодный пол...Глаза большие...
Собака, Шаня здесь одна!
"Вы люди все, вы все такие!",-
Лежит и думает она.
Кидала жизнь по белу свету
Собаку долго, со щенка
Зачем позвал, держа котлету?
Зачем мотала скотч рука?
И морду, лапы скотчем крепко:
Сковал с ухмылкой человек...
Ну ладно бил её нередко,
Зачем оставил здесь навек?
Желудок просит пищу, воду...
Сегодня двадцать первый день.
Нельзя обманывать природу
И смерть бросает в окна тень...
"И вдруг шаги, подходит кто то?
Спасти пытается меня,
А жить не хочется чего то?
Теперь, мы больше не друзья"!
И вот она почти здорова,
Своей болезни вопреки...
Вопрос один - Поверит снова,
Прикосновению руки?
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11012025943
P.S.Обязательно посмотрите видео!История собаки, Шани.
http://www.youtube.com/watch?v=ZyLTvD_Lcq0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225970
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Я подарую тобі блюз
На тлі нічної тиші,
Нехай нас забере
Солодкий сірий дим.
Я подарую тобі блюз
Із ароматом кави,
І до світанку заберу
Тебе в цей сірий дим.
Я подарую тобі блюз
Немов бокал вина,
Відчуй цей теплий подих -
Солодкий сірий дим.
Я подарую тобі блюз,
Я подарую тобі радість,
Забудь минулий день -
Це тільки сірий дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225045
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
1)Я летів на крилах своїх
До небес, до самих хмар,
Я не думав про майбутнє,
Мене гнав лиш серця жаррр..
Я не йшов тоді до слави,
Я хотів лиш з зірки пил,
Я взлетів на самі хмари,
Де країна мудреців.
Я прийшов з відкритим серцем
Та закритими очима,
Я чекав науки й дому,
А мені зламали крила...
А мені зламали крилааа....
2)Відростив собі я крила,
Щоб зійматися уверх,
Сонце мене все манило,
Вітер кликав до небес.
І зібрався я в дорогу
У далеку височінь,
Я здолав сніги й морози,
Від жари сховався в тінь.
Підлетів же я до сонця,
Усміхнувся і зрадів,
А воно спалило крила,
Я додолу полетів.
Я додолу полетііів...
3)Мої крила стали чорні
І закрили цілий світ,
Подивились люди сонні,
Кинули у мене спис.
Спис попав мені у груди,
Серце моє він пробив,
Я розтікся цілий кров'ю
І собою світ залив.
І упав я знов додолу,
Ненароджений літать,
Знов людина, а не ангел,
Знов собака, а не птах.
Знов собака, а не птааах...
Знов собака, а не птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225043
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Когда тебя бросают в детстве
И рвут родства с тобою нить,
Детдомы видишь в малолетстве...
Скажи себе, я буду жить!
Когда тебя пытают духи,
Коран пытаясь объяснить,
Познавши то, что войны - шлюхи...
Скажи себе, я буду жить!
Когда она уйдёт к другому
И будешь очень много пить,
Взгляни на мир, но подругому...
Скажи себе, я буду жить!
Когда врачи разводят руки,
Болезнь не в силах победить,
А ты лежишь и терпишь муки...
Скажи себе, я буду жить!
Когда один в пустой квартире
И старость не с кем разделить,
А смерть почти в прямом эфире...
Скажи себе, я буду жить!
Так много в жизни испытаний,
Какими нас хотят сломить!
Борись всегда, без колебаний -
Сказав себе, я буду жить!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011284288
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225000
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Вмираю з голоду, хоч на землі живу багатій,
Немає сили, сам один у хаті.
Опухли ноги, важкі стали вії,
Та тліє в слабкім тілі ще надія.
Дружина вмерла, вмер сусід Гаврило.
Просто в дворі сховав його в могилу.
Забив дошками вікна й двері в хату
І ледве до хліва заніс лопату.
Гнобили нас і шляхта, і татари,
Та хліб останній з хат не забирали.
Прийшли й забрали все більшовики.
Хто не давав, - здіймали на штики.
Коли побачили, що більш нема, що брати,
Закрили двері і пішли із хати.
Кругом могили, дошки замість штор,
таким на Україні був голодомор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224958
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Приїхав в дев'яностім в Україну,
Від Гарварду відрікся. Ти привик
Писать історію правдиво в кожну днину -
Твій індіанський дух ніколи не принишк.
Ти знав історію свого народу
І сорок сім прадавніх поколінь,
Яким постійно серце це співало оду...
Та й вчитись не було ніколи лінь.
Ти став вивчати все про цю країну
І геноцид тебе навіки прикував,
Бо тридцять третій снився не годину
І ні хвилини думу цю не відпускав.
Почав писать "Скорботу" про Вкраїну
Й не рік писав її своїм чуттям,
Її плекав, немов свою дитину,
Бо фото жертв стояли у очах.
І написав Ти серцем цю прекрасну книгу,
Де правди списано не сотні сторінок.
Вже скресла лицемірства чорна крига,
На волю полетіли тисячі думок.
Проте вже не почуєш співу соловейка,
Лише землею притрусило на віки,
Однак у пам'яті ти будеш молоденький -
В душі Ти українцем залишаєшся завжди...
27.11.2010 року Львів
*Джеймс Ернест Мейс (англ. James Earnest Mace) (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004) — історик, політолог, дослідник голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
Народився 18 лютого 1952 р. у Маскогі (штат Оклахома, США). У 1973 р. закінчив Університет штату Оклахома. Пізніше отримав ступені магістра та доктора історичних наук в Університеті Мічигану (тема дисертації — «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.»).
Ще у 1982 році на міжнародній конференції про Голокост і геноцид він заявив:
«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем».»
У 1986—1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які взялися дати оцінку Голодомору 1932—1933 років.
Дослідив архівні документи, зібрав свідчення людей, які в різні часи виїхали із України до Канади і Сполучених Штатів, опитав багатьох свідків, яким дивом пізніше вдалося вислизнути з обіймів Совєтів. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень Парламентській бібліотеці у Києві. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них безнадійно зіпсуті…
Мейс з обуренням згадував позицію декого з західних славістів, «совєтологів» й інших знавців радянського тоталітаризму, які відмовлялися визнати, по-перше, жахливу чисельність жертв цього комуністичного експерименту, а, по-друге, відповідальність за свою злочинну сліпоту — бо саме 1933-го офіційний Вашингтон визнав СРСР і встановив із ними дипломатичні зносини.
Починаючи з 1980-х років працював разом із Робертом Конквестом, автором книги «Жнива скорботи».
В 1993 переїхав із Сполучених Штатів в Київ (Україна), де жив і працював до самої смерті. Викладав на кафедрі політології у Києво-Могилянській академії. Помер 3 травня 2004, похований у Києві на Байковому кладовищі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224922
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Який із тебе патріот країни,
Коли ти голод заперечуєш весь час
І робиш боляче повсюди нині,
Брехню лепечеш, хлопче, повсякчас?
Та ти подумай і роззуй вже очі,
Одну лиш істину сьогодні зрозумій:
Тут голод був і хтось це нам пророчив
І це вже визнати хоч раз зумій!
Цей геноцид створили комуністи
І переселювали етноси, народ.
Усім колись прийдеться відповісти
За свОї вчинки і не винен тут Господь!
27.11.2010 року Львів
*Володимир Корнілов (13.07.1968) – український політик, директор українського філіалу інституту країн СНД, шовініст
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224913
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
люби її пелюстками енподарованих орхідей
словами несказаними
відчаєм всеохоплюючим
люби її без жодних на те причин та ідей
жестом без дотику
лиш поглядом титанорозтоплюючим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224889
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
На кухне жарилась картошка,
Сидела мама вся в слезах,
У ног её лежала кошка
С тревогой в маленьких глазах.
И я совсем ещё ребёнок
С большим вопросом почему?
Сидел, как крохотный котёнок
С машинкой маленькой в углу.
Прости сынок, но папы нету...
Надеюсь родненький поймёшь...
Пустил машинку по паркету
И громко крикнул, нет!Ты врёшь!
Одно лишь помню:руки мамы,
Слова, бывает так, сынок
И вид холодной телеграммы
Ваш муж погиб, без лишних строк.
На кухне жарилась картошка,
А мы смотрели на неё...
У наших ног лежала кошка -
Так детство кончилось моё.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011277787
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
А может где-то рядом с нами
Тот самый близкий человек?
С которым встречи ждём годами,
Но чаще ищем целый век.
Он тот, единственный на Свете
Кого для нас послал сам, Бог!
Найти осталось на планете,
Его, среди земных дорог.
Огромный мир, для нас - преграда:
Людей бессчетно на Земле.
Мы ждём любви своей парада,
И дышим в будничной петле.
Нас гонят плетью жизни годы
И страх вселяет, календарь
Теряем качество свободы,
Надежды бросив на алтарь.
Связав себя союзом брака,
Родив детей, построив дом,
Мы тешим этим, чувство страха
Боясь задуматся о том -
Что где-то наша половина
Всё ищет нас спутя года,
Несётся жизнь, как та лавина
Двумя словами" Не судьба".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011096511
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221109
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 27.11.2010
Я загубилась в просторі і в часі,
Я загубилась у примарній тьмі,
Я як школяр в першому класі
і водночас - як зек в тюрмі.
Не передам нікому вир емоцій,
Не розкажу, що трапилось в листі
і не покажу шрами,
лиш душевний спокій -
Та найдорожча мрія, що росте в мені.
І не покажу смутку я тобі, прохожий,
Хоч навіть якби й знав - ти б не зумів
спинити мене крок до прірви,
хоча, може,
може ти б ще й встиг,
якщо б хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205071
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 27.11.2010
Открылся лифт в одном подъезде,
На кнопку палец надавил,
А сзади голос"Едем вместе"
Девченку ужасом убил.
И сразу рот зажат рукою,
У горла нож.Закрылся лифт...
Удар о стенку головою -
Пошёл со смертью первый флирт.
Рванул серёжки не снимая,
Дышал в затылок и шептал:
"Этаж девятый дорогая,
Тебя, я долго поджидал".
Трусы порвал, полез руками
И лифт ритмично задрожал...
По липкой крови под ногами
Взгляд юный с болью пробежал.
Нельзя кричать, убьёт скотина.
Зажата спичкой кнопка"СТОП".
Его слова"Ну что, блядина?
Смотри на жизнь в свой микроскоп".
Соседи били в лифта двери,
Который к ним не приезжал,
А он рычал, рычат так звери
И нож до горла прижимал.
И вот открылись двери вскоре
И весь подъезд услышал крик...
С ножом в боку...Со смертью в споре...
Её нашёл, сосед старик.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011275193
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224800
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
27 листопада - Запали о 16:00 свічку пам`яті жертвам Голодомору.......
Треба встати і вийти, встати і вийти
Нову свічу запалити...
Віктор Морозов
Вони вмирали, бо не вміли покорятись,
Бо працьовитими лишалися віки,
Царям не вміли чітко поклонятись
І не робили діти, як тепер, гріхи.
Вони невинно умирали за свободу...
Росли, раділи, грались у садку,
Співали про батьків своїх, природу
І не чіпали владоньку гидку.
Однак комусь це муляло до скону
Й схотів свободу в рабство покорить...
Прекрасне - це єдина перепона,
Аби людина в горі залишалась гнить.
Й почали голодом батьків, дітей морити,
останнє забирали з-під змарнілих рук!
Кати народу не давали жити -
Постійно раді завдавати мук!
Таке життя... Кати тепер при грошах -
Не всі умерли. Ще лишилися живі.
Вони пухнасті, тихі і хороші -
Такі же брали участь у різні!
Проте ми завжди будем пам'ятати -
У наших душах прадіди живуть.
Нехай же насолодяться змарнілі кати,
Проте своє отримають, коли умруть.
26.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224715
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
Не сходить зоря для сліпих, – тільки зрячим!
Однак, смак тепла – не для зрячих – сліпим.
Хотіла мене чарувати… - нема чим?
Хотіла поранити словом тупим…
Не випустить слава з обіймів ласкавих
Того, хто цю славу байдужістю звав.
Хотіла зламати мене; тільки вивих!
Хотіла, щоб я об’єднав, – я порвав…
Хотіла... Одначе!.. – Не в юності справа;
Хотіла напитися славою – пий!..
Бо тільки незрячих голубить заграва,
Бо той добивається, хто не сліпий.
12.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221796
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Туда нельзя. Там все закрыто,
И прошлое давно забыто.
Я не открою больше дверь,
В которую так рвется зверь.
Меня так сильно раздражает,
Все то, что в воздухе летает,
И что давным-давно исчезло,
Оставив за собой лишь зло.
Жизнь не изменится никак,
Пусть говорят, что я дурак,
Я не поверю все равно,
Уж слишком странное кино.
Мне надоели эти стены,
Жара, любовь, разлука, вены.
Вранье, печаль, сплошной тупик
И сумасшедший сердца крик.
Быть сильным, снова улыбаться,
Понравится другим пытаться
Или «сдаюсь» вдруг прокричать
И продолжать спокойно спать?
Я снова прогоняю грусть,
Сейчас я слабый, ну и пусть,
Мне стоит только научиться,
Как в темноте не растворится.
Молитву как бы ни забыть,
Узнать, что значит слово «быть».
Как ненавидеть, но прощать,
Со сломанным крылом летать.
Понять бы, для чего законы,
Бессмысленные разговоры,
И для чего дана любовь,
Которая волнует кровь.
Я знаю, что найду ответы,
И пусть скрываются рассветы,
Когда придется умирать,
Скажу, что научился ждать.
Тогда вся боль в висках проснется,
Опять мне жертвовать придется,
И вот когда смогу простить,
Пойму, что научился жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222233
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 26.11.2010
А сердце биться не хотело….
И в море кровь вместо воды.
Скажи, зачем спасаешь тело,
Если вокруг столько беды?
Тебе ведь крысы подсказали
Красивый и надежный путь,
И поражения не ждали,
Но время больше не вернуть.
Ты раньше очень мало знал,
Пытался страсть свою найти
От поисков судьбы устал,
Продал мечту, чтоб вон уйти.
И на губах автограф оставляя,
Шептал мне тихо «я люблю»,
Но за потерю брошенного рая,
Я все равно благодарю.
Теперь как волк на луну вою,
Чтоб отвести свои печали,
Такому же, как ты Герою,
Всегда, везде и все прощали.
А я? Меня кто в мире защитит?
Кто горе приютит такое?
Да сердце, что по вызову летит
И верит всем будто слепое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222115
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Мне страшно быть с собой наедине,
Тогда становится открытой тайна боли.
Мне хочется забыться хоть во сне,
Но сердце мое ждет и хочет воли.
Я с ревностью бросалась в темноту,
Считала за простую воду - кровь,
Ждала со страхом пустоту,
Смерть и несчастливую любовь.
Когда над полем прятался туман,
Я верила проклятой тишине,
И понимала моя жизнь-обман,
Но с болью ощущала нож в спине.
И как попытка может быть не пыткой,
Когда перед тобой стена из скал.
И если на лице застывшая улыбка,
А за улыбкой прячется оскал.
Хочу понять, за что мы терпим муки,
За что не достигаем высоты?
Я ведь хотела только его руки,
А достался осколок разбитой мечты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221072
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Осліпила радістю, заглушила криком
І зірвались всесвітом всі переконання;
Приручила кольором, напоїла звуком,
А по серцю молотом вдарило кохання…
Заселила юністю, приласкала літом,
Розлучила з відчаєм, кинула до неба
І тепер навіки тут подружились з світом,
Бо коли потрібні ми, то і нам все треба.
07.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220732
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 26.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2010
Паук сидит на паутине
И муху ждёт уже давно.
Но мухи нет в огромном мире,
Хотя вокруг одно дерьмо.
Мечты о той, что пожирнее
Тревожат ночью паука:
Покушать хочется сытнее,
Улов чтоб был наверняка!
Всю жизнь ловушки расставляет.
Кому летать, кому плести!
Всевышний сам распределяет
Кому, каким путём идти!
В природе лишних не бывает!
Мы сами лишних создаём!
Того, кто волю не теряет -
Изгоем общества зовём.
Пускай сидит на паутине,
Но только ловит жирных мух:
Дела которых в этом мире
Детишек гробят и старух.
P.S. Паук - вор.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023322
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193222
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 26.11.2010
Стоим порой на перекрестке,
Не зная верного пути
И в этой жизненной загвоздке,
Себя не можем мы найти.
Шагнуть вперед,не зная броду -
Народа мудрость не дает
И в ступе лишь толочим воду,
Забыв про лет бегущих счет
Боимся ,ноги сбить о камни,
Дорогу ищем без преград
Мешают видеть ,страха ставни,
Какие бьет сомнений град
И жизнь похожа на теплицу:
Где нету ветра и дождя
И эту хмурую темницу,
Возводим сами для себя
Попутчик наш, все не приходит,
Какого ждем годами мы,
А может мимо нас проходит?
Смотря на нас, со стороны.
Найти в дороге счастье можно -
Когда достаточно пройдешь!
Идти по жизни очень сложно...
Но лишь в дороге смысл найдёшь!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006154234
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176758
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 26.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2010
Господи! Нам відпусти гріхи
За нашу черствість, скупість, недовіру
І за безбожно пройдені шляхи,
А ще за те, що ми втрачали віру.
Засій добром і гордість засели,
Щоб не звучало більше слово – "бидло".
І розум українців просвітли,
Бо жити у ярмі нам вже набридло.
Згуртуй людей, щоб стали, як брати.
Цвіла країна щедра і багата.
Спаси нас Господи, спаси і захисти!
Хай більш ніколи брат не йде на брата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224547
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Життя – це мить, короткий слід зорі,
Що падає і гасне в зоряному небі.
Це довгі версти власного путі,
Які пройти обов’язково треба.
І, що цікаво, старт у всіх один,
Лише дороги різні випадають.
Буває правда так, що батько й син
Одну в житті дорогу вибирають.
Та якби не складалося життя
Нам, як зіркам, свій слід лишити треба.
Кінець один – дорога в небуття,
Кому до пекла, а кому на небо.
Зоря погасне, скінчиться життя.
По наших вчинках будуть нас судити.
А щоб сліди лишились на Землі,
Для цього треба чесно вік прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224545
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Йдучи по вулиці зранку, Спинись!
Поглянь – ось краплі дощу на долоні
Стікають, лишаючи слід від вологи.
Направ враз свій погляд увись!
Там хмари всі темні й холодні
Приховують небо, де місячні роги
Обрамлюють світ. Подивись!
На кристалики льоду із моря солоні,
Що втративши твердість, летять переможені всім нам під ноги.
Ти скинь цю пелену й крізь страх Обернись!
Це істина бродить на волі в короні,
Ховаючи очі від нас, які ждуть допомоги;
А вітер в цю мить заливається сміхом
І шерпає простір направо й наліво,
Немов промовляючи тобі:”Давай!
Скинь, якщо зможеш, цю одіж, що зветься тут гріхом”.
Та й зорі танцюють у космосі сміло
Вселенський танок із криками грому: “Співай!”
Ну а він, підкоряючись крикам,
Із спалахом криво
Тишу розірве і через край
Промені світла, прикинувшись лихом
В очі ударять, а далі поштиво
Громовий голос підкаже:”Тікай…”
Ось рай.
Ні, не за небом, не в дальній долині,
Не в другій реальності з сяйвом трави,
Й не за дверями Божими в райський сарай,
А ось тут. Зараз, поряд і нині
Ангел життя чистий велить:”Живи”.
Вставай… Вставай!
На ноги духовні вставай в цій хвилині,
По річці життя самостійно пливи,
Правду найпершу ну ж бо пізнай,
Душу віддай цій буденній царині;
А ні, то нехай… В ілюзії мас знову долю криви.
Живи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224037
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 25.11.2010
До матері дівчинка тихо, мов в сні, щебетала:
«А правда, що люди від мрій підлітають як птиці?
А правда, матусю, думкам підкориться й «Ла Скала»,
Якщо спрагло пити із мрій отих, наче з криниці?..
А чесно говорять, що неба початок – то руки?
А вірні слова, що й слова зігрівають медово?
А правда, серцям не страшні барикади і бруки
І слово «розлука» – це тільки всього-лише слово?..»
25.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224476
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Варіація знань у невинній душі
Та солодкий димок на кухонній плиті,
Тиша... Та тиша... Та тиша навкруг...
Вернулись слова, однак вже не ті...
Варіація тіней кохання й свободи,
Симуляція рисок гірської породи,
Мов відкривши вікно ти виходиш на луг,
Бачачи кухню із присмаком соди.
Легкий вітерець крізь фіранки серпанок,
На кінчику нігтя зродився світанок.
На міліметрі зіниці фотонів шабаш,
Променем злившись утворюють ранок!
Ти бачив структуру у струменях кави!!
Ти чув її настрій в ароматній заграві!!
Ти точно знаєш, що цей світ не міраж!!!
Не вихор ілюзій у маревній славі.
Ти знаєш, що хочеш побачити біль;
Незмінний рефлекс на підсипану сіль,
Не тільки для себе, не тільки для неї,
А просто щоб вигнати створений хміль;
Вдарити світом об точку опори,
Вирвавшись трохи з тої покори,
Тільки б відчути реальність без неї,
Тільки б не впасти в солодкі простори...
Боїшся одного - що все пустота,
Очі закриєш, рахуєш до ста,
А все як і було, а все так і буде,
Печалі немає, лиш сонце світа-
Є!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224444
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Все лишити в минулому...
І тихо піти...
З тихими сльзами...
Спаливши мости...
З розбитими крилами...
Вже не мавши мети...
Зі згадками милими...
У нові світи...
У серці гарячому
Радість знайти...
Зібрати кусочками...
Скласти й згребсти...
Незнаними стежками
В майбутнє зійти...
Й довгими днинами
Без неї жити.........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224442
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Вивід у космос... Вихід в контакт...
Велична думка... Наша біда...
Вивід у космос.. Сівши за стіл,
Літаючи в хмарах - впасти униз.........
Удар поза вуха!... У гордості біль..
Імпульс сигналів на землю летить;
Ображене его! Як він посмів?!!
А сторч головою вітер злетів,
Понесши з собою у прірву Тартару,
Відчувши жагу вогняної образи
І серця гарячого злі почуття!......
Він звір!! Я звір!!! Я вельми могутній необузданий звір!
Та звіра сковали й вдягнули ланцюг,
І скинули в яму, й звязали, стиснули, рота заткнули і стали сміятись й плювати поверх!...
Він звір!... Та ні. Він не звір.
Він - людина, що гірше стократ!
Звір - я. Я звір. Той, хто чекає і тихо гарчить,
І знає, що помста прийде, прийде навчить.
Своїми руками, своїми зубами, або кліщами інших зі стаї, інших вовків...
Він начальник. Наглядач. Наглядний учасник підкорених дій.
Він ідол. Правитель. Любитель відчути владу в руках!...
Я звір!!! Я той, хто літає й крилатий горгуйль...
З кам'яним тілом та з душею вогню!!!
Я знаю, що правий, і хай все до біса, і хай все в Аїд!!!!
Та влада не в мене, та замкнутий я!
Вбитий мораллю та обов'язком людства й свідомістю такого сумного раба...
Я звір... Пригноблений звір з нашийником жорстким
Й удар батогом по колінах збиває.
Мене забирає. І ось я лягаю...
До ніг......
І вивід у космос... Вихід в контакт...
Втеча від світу... Холод в очах...
Цей вакуум світу. Нірвана... Мрія...!....
Розчинений.....я........... .... ... ....... . . . . .. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224247
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 24.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2010
Революціонерам 2004 року присвячується
Вже березня четвертого я опинився
У чернівецькій буцегарні й навмання
Із поглядами демократії я злився -
Тоді я перше мав життєве навчання.
Та відтоді я творю для громади...
У вересні у Львові знов сидів,
А там Херсон і Київ. Канонади
У Революції я гасла ті ґвандів.
Я знаю, як історію творити
І в цьому сутність нашого життя
Та за свободу я готовий бути вбитим,
Іти до світлого в правлінні майбуття.
Я є готовий за Вкраїну згнити
На заморожениx і вічних Соловках...
Мене за Батьківщину можуть не любити,
Проте не буду я ховатись по грядках!
14.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223475
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 21.11.2010
Сестрі Мар’яні і всім студентам присвячується
Студентство – небуденная пора,
Коли ти мчишся зранку стрімголов,
А потім вже не відаєш з якого ти відра
Обмитий був оцінкою… Чи мав улов?..
У тебе викладач постійно хоче
Дізнатися, які здобув нові знання.
Він щось на кафедрі тобі лепоче,
А ти не чуєш – музика луна.
І так минають дні собі на парах,
По них на пиво тягне за язик,
Пошлятись містом, завітать по барах –
Ти ідеально жити так привик.
Й тобі є непотрібні нині заборони,
Плювати на закон новий згори.
Тобі є по плечу новітні забобони –
Ти тільки з пари хлопця відпусти.
Студент – це кадр і неповторна штука,
Якого в рамки неможливо загнуздать,
Комусь по барах, волю, хтось науку
До ранку буде тихо догризать.
17.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222879
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Для того, щоб милу знайти, вчив про космос і лоції;
Розлука пройшла. Зустріч каже: «Та ти не мастак!..»
Можливо, вертаються ще час від часу емоції,
Одначе: не з тими, не всі, не для цього, не так.
Піду. Із туманами, снами, думками і зливою…
Напевне, я впав, та на щастя упав на батут;
Я хочу щоб ти була вічно і всюди щасливою,
Однак: не зі мною, не зараз, не дико, не тут.
27.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213121
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 17.11.2010
Ледь видимі букви
На вологому склі,
Напис розмитий
Видніє в імлі.
Ще зовсім недавно
Особа якась
Виводила слово,
А звідки взялась
Та думка, та мова,
Бажання отут
Те вивести слово
На громадський суд?
І що то за слово,
Які почуття
Вкладалися щиро
У справжнє буття?
Чи доказ кохання?
Волання душі?
Чи комусь образа?
Скидання ноші?
Зі свойого серця
Важкого хреста,
Не сила вже нести –
Ця думка проста,
Залишити в слові
Частинку свою,
Залишити в букві
Здогадку мою.
Чи може блюзнірство?
Ненависний глум?
Ззовні жорстокий
Душевний той сум?
Чи вияв свободи?
З легкого життя
Укласти у напис
Словесне сміття?
Пощо витрачати
Для того свій час,
Щоб щось невідоме
Донести до нас?
Не знати вже зараз
Хто же то був,
А напис вже стерся,
А я вже забув…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222759
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 17.11.2010
Ніколи світ не був таким, як в пафосній поезії,
Хоча, у філософії – також як у тенетах
І хто правіший: племена Південної Родезії,
Чи ситі академіки в просторих кабінетах?
…Хто пише не під пафосом. Бо той життя не знатиме,
Хто тільки розфарбовує по чорно-білій смузі…
Я впевнений, лиш той над нами вічно пануватиме,
Хто геній не примушує одружувать на музі.
16.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222618
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
Вражає тиша в мертвім місті,
Хто тут не був – не зрозуміти,
Як душу в клішні затискає,
А серце – навпіл роздирає...
Повітря сповнене журбою,
Скорботою, плачем, бідою.
Нема птахів, принишкли звірі,
Не чути сміх в парку й квартирі.
Мороз, чи то коли спекотно,
Сумує техніка самотня.
Все знищили... не автоматом.
Людина, "розум", "мирний" атом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216496
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 15.11.2010
Это чуть выше, чем простая боль,
Намного больше, чем сойти с ума,
Я не актёр, мне не подходит роль,
И не по нраву долгая зима.
Коснись к губам рукой холодной,
Мне без тебя так грустно жить,
Но ты всегда была свободной
И не готова мне служить.
Презрением теперь терзаюсь.
На сердце рану оставляя.
Не только перед Богом каюсь,
Прости и ты меня, родная.
Мне отпускать тебя так сложно,
С тобою быть - еще сложней,
Ты поцелуй, лишь осторожно,
Не погуби души моей.
Покажется моя звезда,
Я попрощаюсь с этим миром,
Но для тебя останусь навсегда,
Обиженным судьбой вампиром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222138
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010
Забігаю наперед...
так хочу схопити майбутнє за руку.
Купила зарано білет
на фільм, якого може й не бути.
Анонс вже висить
на стіні,з якою дружила ночами.
Я горе топила в вині,
а смуток вмивала сльозами.
Якби ти прийшов на сеанс,
посидів позаду, хоч мовчки.
Якби не спитався про нас,
й ховався під ковнір сорочки,
мені б довелося піти
до раю задовго до смерті...
Та темний екран... зал - пустий...
Вертаюсь в реальність нарешті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215910
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.11.2010
На початкУ карпатського села,
Біля могилки - явір і калина
І всяк, хто йде, змахнувши піт з чола,
Спиняється здивований понині.
«МОСКАЛИК І БАНДЕРІВКА ЛЕЖИТЬ»
Гласить дощечка на хресті прибита
І більш нічого. Вітер шелестить
Листочки на деревах, жалем вмиті.
Було давно. Це був кінець війни.
В село ввійшло якраз радянське військо
І полюбив гуцулку восени
Солдат радянський, родом з АвдіЇвки.
Кохання розгорілося ураз.
Кругом війна, як смолоскип, палала.
Розбитий німець тинявся в лісах,
До сіл його «нічні» не підпускали.
Брати гуцулки, воїни УПА
Журили дівчину на стрічах вечорами:
«Він же москаль! Чи ти, бува, сліпа?
Чи у Сибір захтіла вислать батька й маму?»
А друзі-вояки і командир
Солдату дорікали теж не менше:
«Вона бандерівка, а ти Донбасу син!
Гебісти уже рискають не вперше...»
Та що коханню застороги ті -
Вони від них тікали у левади
І віддавались пристрастям своїм,
Серця співали ніжні серенади.
«Ти мій Москалик!» - плило в височінь,
«Бандерівочко, ластівко, лебідко!»...
Загін фашистський вийшов з гірських стін
І до села почав скрадатись швидко.
Побачила їх пара молода.
На поміч звати вже не було часу -
Спалить село недобитків орда
І сонних переб*є усіх одразу.
Її брати десь в горах - не позвать,
Й закохані взялись за автомати.
Озвалась стежка спалахом багать,
Завили нелюди від вибуху гранати...
Короткий бій підняв усе село.
Солдати вмить фашистів відігнали,
Вони до лісу - там кругом вогонь,
То вже брати гуцулочки вертались.
Та запізнились ті, і ті також.
Серед численних вражих тіл у сіні
Вони знайшли убитих обидвох -
Гуцулку і солдата у обіймах...
Могилу рили друзі і брати,
Міняючись по черзі, підходили,
Засипали землею молодих,
В ногах калину й явір посадили.
Отак й ростуть обоє край села -
Могутній явір і калина красна
Й шепочуть віти чарівні слова:
«Бандерівко!», «Москалику, мій ясний!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198759
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 12.11.2010
Я сьогодні чекала на знак, що від Бога
Але терном тугим заросла Та дорога
На хрестах павутиння снує павук сивий
Нас сьогодні у пекло піти попросили…
Ти без всяких вагань пов*язав мені руки
І прирік мене вічно терпіти ті муки.
І водою із кухля скропивши чоло
Увігнав в білі груди поламане скло.
Обпікши шию поцілунками палкими
Мене залишив тут, складати чорні рими.
Ти прив*язав мене, щоб я не полетіла
Кохав, кохав моє безгрішне тіло.
Тепер збираю я метелики на плитах
Заплутана коса і віє вітер.
Тепер з тобою ми лиш перехожі
Закохані, й до болю схожі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143234
дата надходження 28.08.2009
дата закладки 11.11.2010
Я була птахою, Я була дикою, Може маленькою, Може великою. Часом літала я, А часом падала, Тебе любила я, Та взяла й зрадила. Була щасливою, Була невдахою, Але завжди в житті Я була птахою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220486
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 11.11.2010
Что можно сделать за минуту?
Хотя бы близким позвонить,
Но мы не звоним почемуто?
"Потом",-привыкли говорить
Вполне минуты нам хватает,
Чтоб имя девушки узнать,
Но тут сомнение терзает,
Какое нам не обуздать
Друзей всегда мы выручаем?
Они порой так долго ждут,
Когда их просьбу изучаем,
А все зависит от минут!
И вид прохожих не волнует,
Не верим слову"помоги"
Проходим думая - "блефует"
Минуты жалко,чтоб спасти
Минуты хватит попрощаться,
Когда уходит человек,
Но мы же можем задержаться!
И видим вид закрытых век...
Вся жизни соль - лежит в минутах
Года,как правило - пусты
Не вязни в лет бегущих путах!
Минуты - краски,дни - холсты.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177876
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 11.11.2010
Карман набит дешёвой карамелью:
Ведь дети любят сладкое на вкус.
Во двор зашёл с одной и той же целью:
Сегодня нужен мальчик-карапуз.
Конфеты все он высыпал в ладошки,
Шутя увёл курносого мальца.
Подвал встречал глазами черной кошки...
Конфеты с рук и боль от подлеца.
Всего четыре годика ребёнку
А он его: и так, и так, и так
Порвал Андрюше, изверг селезёнку
Оставив кроху в луже жёлтых сцак.
Ещё дышал, ещё была надежда,
Но нет людей, лишь трубы и коты
Холодный пол и рваная одежда,
Потеря крови, крысы и увы...
"Мне дайте той, хорошей карамели,
А грамм так сто, бросаю я курить!"
Он покупал, глаза его горели,
Спешил, ребёнка быстрее угостить.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11010304977
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219127
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 11.11.2010