життя у м’ясі протікає.
білим світ проміння умиває.
дитині вихор сили небо шле.
а ти сидиш в святій норі
серед тіней чуттєвих насолод,
серед оманної природи
й намолюєш пластмасовий кумир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299855
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
з вашого погляду нас безум коробить,
нас же просто преображенням
Свядух через ріку потойбіччя перевозить,
тому для ваших камер ми –
розмитий рух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299853
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Для тебе надломив я шмат хліба
для ближньої
поміж сирен і викриків стоїмо
у волоссі твоєму зникненні
вони шукають нас кличуть
собаки безокі
вони підкопують золотоволосе дерево
і першим подихом з неба загине воно
ми підкопуєм тунелі у волоссі твоєму
я пам'ять віддав йому
я ніч і день зшивав там нитками свободи
зерня впало
і відродиться нове з землі і повітря
поміж сирен і викриків стоїмо
поміж тих хто плаче
ти кладеш мою руку собі на волосся
на останній раз на пам'ять
за волоссям не починається ніщо
скажеш ти
ніщо
навіть ми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299523
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 14.12.2011
так, дивись і давись усіма поколіннями
генерація ікс, ен або пе
куди вони всі престарілі скоти, скотилися
де знаходяться, розвиваються? п"ють? деградують? де?
от ти існуєш в своєму
постмодерному ліжечку
у блакитній сукенці з супер мереживом
тобі чотири і ти не встаєш вже
Мері Темпер моя, фізично обмежена
хоча йосип правий авжеж
"дійсність це те що там, в голові"
а в твоїй голові не існує меж
тебе навідують динозаври
в пальтах з кишенями повними пилу
приносать апельсини, айстри і пастилу
грають в фашизм, совок, анархію, спорт-лото
але ніяк не спинять гру
від їх стародавнього галасу
солодощів
і стіни невідомих слів
тебе розриває наскрізнО
в горлі намертво застрягає подих
ще немає дев"ятої, ще не пізно
трицератОпс відкриває свою пащеку
засовує в неї дитячу русяву голову
мері бачить середину динозавра
і в його середині мокро та холодно
німіють ноги
там дві легені
із соломинками та шматочком лимона
мовляв вдихай, видихай, давай
в чотири ще ранувато в рай
на одній легені пише мир
на другій, ясно діло, -війна
а з котрої тобі там посмертно повітря брати
ти вже, мері, якось сама
подумай і вибирай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294073
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 24.11.2011
падай в брудну ванну
карпова луска чіплятиметься до п"яток
чуже волосся тремтячими зніматимеш зі щік
дряпатимеш свої стегна
намагаючись змити
бруд і гріхи всіх тих
хто мокнув тут плавав
виймав мило з очей
втомився
втонув
швидко швидко кліпаєш
на стелі чорні цяточки
починають рухатися
як зграя збожеволілих птахів
які кричать своїми кривими дзьобами
і стукають в стелю
аж так що штукатурка падає
в сірі очі
і набитий піною ротик
на обличчя
з п"ятнадцятьма відтінками синього
цвітаста гола дівчинка
дівчина-йогурт
як добре
що ти нарешті миєшся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294321
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 24.11.2011
холод коле голим гіллям по пальцях
пристаркуваті майже лисі добродійки
сидячі у смітнику
мажуть червоним
зморщені губи
опущені вниз до землі
як руки батьків і дітей
алкаші під дощем
б"ють мокрих псів
своїх і чужих
заокругленим черевиком
б"ють в те місце
де у мене злітає остання пташка
коли випадає сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294575
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 24.11.2011
а від тебе ніхто і не вимагає багато
просто вчи економіку, затикай ніс у тролейбусі
восени збирай листя,
в грудні починай ловити язиком сніг
хіба казали що це буде просто?
тикайся носом з кутка в куток
з людини в людини на пішоходному переході
впевнена ти знайдеш того хто оцінить
красу вибитого вікна і плісняви на стіні
без технічних умов і гостів
не вистачає твоїх пальців поміж моїх.
я вийшла на вулицю
пробити мінусовим повітрям голову
п"ятнадцять нижче нуля -
пощастило-не пощастило
хлопчик в ісландській шапці
махає мені з вікна тролейбусу
а ні, він просто витирає скло
коти гризуть мої пальці,
степові пташки видирають
пір"їнки з куртки, гілки з судин
світе, я віддам тобі всю себе без залишку
тільки дай ще трошки інтернету безлімітного
і бананів в супермаркеті чимдешевших.
Головне тут любити,
маньяків за деревами, під дверима,
політиків, вчительок, всю ці невичерпну хуєту
тоді по закінченню
прийдуть три повільних черепахи
з дивовижними прозорими очима
і відкриють суперважливі істини
архітектоніки космосу і справедливості
головне вміти чекати
головне вірити
а поки дивись
як сніг розлітається під фіолетовим ліхтарем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295578
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Мої вуста припадають до твоєї руки
тепла вона
відчувається вперше
смак мигдалю забутий на кінчиках пальців
він вчиться нагадувати продовжуючи п'яніти
вітром занесло його
ми дивимось один на одного закриваючи око
світло зникає
порухом зупиняю його вхопивши за стопу
ще хвилину аби існувати
ми не вірим у відчинені двері
звідти смерть приходить у сукні червоній
за нею крики у чорних мундирах
на день очікується
ніч у люстерку
мої вуста припадають до твоєї руки
зливаючись в повінь
в темряві все інакше
тіла квітнуть
в темряві гине темрява
звідти смерть приходить у сукні червоній
за нею крики у чорних мундирах
на день очікується
аби знову зустрітись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290396
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Cьогодні надто тісно тут
так сковують
порожні звуки тиші
риби..
поодинокі зомбі
в течії рутини
сховали свої руки
безглузді наші мови
у вирі-Вавилоні
ми
-
риби.
***
так і пірнаємо
із неба вглиб
хоча й лишаємося нижче
..в тиші
власних подихів порожніх куль
(кол)
що означає твоє "нуль"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289755
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Та дівчина з Хербстштрассе
що завжди ходила у клітчатих штанях
кольору суміші опалого листя
та довгому чорному плащі
часто курячи сигарети й
вивчаючи дим на наявність
екзистенції його відображення
у дзеркальцях припаркованих автівок
проходила якось повз мене
занурена обличчям у сторінки
сучасного українського роману
її збірка віршів
вийшла десь після третьої філіжанки кави
в останній ранок вересня
але в ній не вистачало пробілів
і прибрати зайві коми та нумерацію сторінок
я притримав її за лікоть
і коли вона оберталась
сказав
що я єдиний хто прочитав її поезію
тоді вона відповіла
що в неї вдома є чудова кава привезена з Бразилії
свіжо випрана постільна білизна
і вікна виходять на інше місто
ми сіли у її авто і поїхали
наступного дня ми розійшлись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288390
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Вона зустріла мене у натовпі
питаючи як там її ваза
вона давно вже хотіла її забрати
та почалась осінь
дні стали коротші
й вона тепер менше уваги приділяє вікнам
я тримав цю вазу на підвіконні
кришталь був вищого ґатунку
і тому я продав усі дзеркала
хоч вона й пожовтіла
бо о 7 ранку
я користувався нею як попільничкою
а о 8 підглядав за сусідкою в спідньому
ми домовились зустрітись
аби я повернув її квіти
вазу ж я запакую
коли не залишиться місця для недопалків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287700
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 24.10.2011
На гойдалці сидів чоловік,
він дивився на опале листя,
яке кольоровим мертвим голубом
землю вкривало,
й вважав цю осінь своєю.
І заповнюючи анкети,
у місті проживання писав Жовтень.
Ти жила недалеко -
за кілька кілометрів на південь,
і ніколи не могла з ним зустрітись,
так як всі потяги їдуть лише до твого міста,
й привозять на рейках кольоровий лист із жовтня,
зникаючи на пероні.
Всі чоловіки тут були не схожими на нього -
не пиячили повітрям,
не мали фарб,
і були такі сірі,
що подорожні бачили в них каміння.
На гойдалці сидів чоловік,
із листям замість нігтів,
із листям замість очей,
зігнувшись гіллям.
І він не бачив нічого,
окрім кровоносних жил,
й мапи доріг на південь.
Від того він не зміг би ні застрелити тебе,
ні покохати,
бо лежав кольоровим мертвим голубом
на дерев'яному сидінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286190
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Солод пірнає у волосся під капелюхом вічності,
його вдихало багато людей, відчуваючи
смак незавершених ідей,
брудних нічних вулиць,
брудних ідей,
незавершених вулиць,
ночі.
Я відчував запах твоєї чисто вимитої шиї -
і це була єдина кімната,
де я міг користуватись ліхтарем, аби
не загубити сонця.
Волосся пірнало у капелюх вічності
завжди,
коли ти блукала з будинками
поміж провулків невідомих міст,
коли стрічкою пливли прив'язані до ноги
довжелезні руки брудних нічних вулиць,
не залишивши шансу,
побути на самоті
мені,
і моїм незавершеним ідеям.
Вічність пірнала під капелюх солоду,
там нашу квартиру розділили на роки
люди запаху очерету,
від'єднаними покинувши коріння і стовбур,
та я тримав ліхтар завжди,
аби не перетворитись
на нічне жахіття
на завжди і вічно
загубленого тобою сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285526
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Я знал этого человека,
он все время курил, подогнув одну ногу к стене,
и соглашался с тем, что сигареты убивают его.
Он говорил: "я курю, и солнце светит, и в этом
нет ничего общего, я люблю курить ночь,
и для смерти нет разницы, когда выйти со мной
к подъезду и затянуться за болтовней,
но мне наплевать на нее, я просто хочу затянуться".
Сигареты делали его привлекательнее,
словно дождем в адский знойный день
дым струился к легким, просачиваясь
в каждую артерию существования,
заливая города в его органах жизненным
светом.
И женщины смотрели в эти глаза полны дыма,
и хотели раствориться вместе с ними
в вечную любовь,
он называл это по-своему - сигаретным Delirium Tremens,
и выдыхал дым, пока свет не умирал в окнах их глаз.
Он говорил мне, подогнув ногу:
"давай покурим, ведь следующие лет 20 нам еще нечего делать".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283435
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 30.09.2011
я буду спати вдень, щоб скоротити відстань на темінь,
розпишу всі свої сни й надішлю в електроннім конверті.
смак бетону й розлуки, моє здичавіло-покинуте плем'я
тупцює на книгах холодних із запахом свічки і смерті.
я люблю тебе. я ковтаю краплини натхнення солоні
і листами тобі свою стелю оздоблюю з плетив.
уживаюся тут, де нікого нема крім сторонніх
і вичавлюю усмішки, віру і сни з інтернету.
загортаю в дощі всі будинки переказом стислим,
хочу, щоб відчувалось та так непомітно і мітко.
щоб гірким світ на смак...засолоджено-кислим,
щоб на шкірі вночі миготіли знайомі відбитки.
я люблю тебе. досить грубо і так філігранно,
що зізнатися в цьому собі навіть дико і дивно...
запізнились на дощ, приплелися до сонця зарано
і гуляють навкруг з попільничками в грудях царівни.
засинатиму вдень, щоб цю відстань в собі заховати
і читатиму вголос зі стелі для тих, хто крізь простір.
я люблю тебе. і на стіни кидаю портрето-плакати,
заливаюся воском і сплю... все так просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Чи чуєш ти пісню
той дивний дзвін-какофонію
поміж худорлявих будиночків-
повій, що чекають
Не стирай з їх стін не-
написані ноти
і не питай у шпалер звідки
то дійво лунає
вони скажуть: " з нічого"
вони скажуть: " із близькості"
вони промовчать - ніщо у близькості
Не питай
то не твоє місто
і вулиці ті не належать тобі
Чи чуєш ти пісню
і підспівування тенором у три голоси
"один" "два" "три"
вікно-пауза
двері-тактова риса
сходини-стаккато
то не твоя пісня і кроки не твої
голоси будинків співають
для загублених тут
ніщо у близькості
То не твоє місто
і вулиці ті не належать тобі
Шпалери мовчазно:
"то не місто твоїх пісень"
Підігруй, і не стирай не-
написані ноти, щоб
залишитись у чужому сні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263010
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Я помічаю зірку, але не бачу неба
в твоїх очах,
що закінчуються
там, де прокидається
світанок.
Я помічаю сонце, але не бачу неба
на твоїх вустах,
подібних формі півмісяця.
Я бачу півмісяць, і не відчуваю твоїх вуст,
звертаюсь до них,
звертаюсь,
торкаюсь до...
Я помічаю небо, але не бачу очей і вуст,
я бачу тебе - цілу, не-
спотворену, єдину -
твою спину, о Прощання,
якщо загубила обличчя,
обернись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262173
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Я входжу у твої кімнати як ти колись у мої
свіжі перекреслені думки
я залишаю на порозі свій страх
і підхоплюю разом хвороби
розповсюджує плісняву кисле молоко
що наче килимом і ніде ступити
що наче стільцями і ніде сісти
і тепер стою і підбираю словами
всі ключі від твоїх хованок
що там у шухлядках майбутнього
на яких дитячим почерком
чи варто знати ?
чи варто
шукати
я покину твої кімнати як покидають всі
не дізнавшись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257284
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Першосолодкий чай
Першохолодної в́есни.
Першозабуті слова
Першоважливого вмісту.
Все зафарбовано. Встик.
І закоркована легкість.
Те, що нагадує - гниль.
Перебудова.На. Терпкість.
Стало по-справжньому
холодно
вперше..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244624
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 18.04.2011
Присвячується Джеку, який збудував дім...
Ось сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це – легендарні й не дуже поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це - майстер страху і гри VELVET CAT,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ще ніким не підкорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось БОРОДА – думка зроджує рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось і ЛАСУНКА з своїми думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ІГОР ВОВК пильно стежить за нами,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ЛЯЛЯ БО і щоденник її,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
Ось CORVIN, який трохи дивний або…
Який зупиняється на ЛЯЛІ БО,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
9.04.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252747
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 13.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
Чотирнадцять маленьких спочивають
у точно відведених курганах
Я користувався ними раніше
але раніше то не зараз
Чотирнадцять маленьких
сьогодні буде п'ятнадцять
не дихають не існують
та стоїть датована пам'ять
не про голки не у небі
не про небо в голках
не у янгола в крилах
не у крилах ховав
поховані там де народились
марковані світи
у голові
під подушкою свіжа яма
наступний шістнадцятий
на кладовищі
завтра
лиш воно ніколи не приходить
і завжди стає сьогодні
завтра-сьогодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250914
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2011
Чутно плескіт,
У темряві ти не існуєш ні для кого - ти один,
відтворюєшся лише в їх думках, лише в думках.
Вона ніжно сміється, так-так, бо тут нікого немає,
навіть коли ти закриваєш очі - не бачиш,
хтось вже не існує.
У темряві всі збиваються в купу, вони хочуть бути,
вони не здогадуються, що з-під землі росте коріння,
то руки, пальці, що пестять волосся.
Чутно краплі,
тихіше, тссс... не збудіть, Вона спить.
У темряві світліше за світло, ти можеш уявити,
вона дозволяє.
Залиште мене, я не вийду з темряви,
бо тут темно,
і я не бачу,
і я не маю проблем,
бо існую я один,
бо тут темно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247163
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
А ти стоїш і мокнеш під дощем,
В тумані розгубивши свої ноти.
І не задумуєшся ще
Чому твої пісні - пісні скорботи.
В твоїй душі панує сум і плач,
В твоїх очах вогонь палає,
А у моїй душі живе палач.
Чому він злий такий - сама не знаю.
Твій голос, ніби цинкова струна.
Такий прекрасний, та хвилює.
В юрбі людей сама-одна
У серці чорний дощ малюю.
Уламки серця, мов картини
Летять дорогами кудись.
Але проїхали машини...
Та де ж ти дівся? Повернись!
07.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247147
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Я бачу тебе на рівні своїх снів, і не бачу.
Я можу відчувати твої слова у своєму роті,
бо ще навіть не час.
Твої дотики - кольорові, як веселка опівночі,
це тому, я малюю те, що вже не чую...
Це тому мій мозок пульсує наче артерія,
бо він відчуває,
бо мій мозок себе не бачив,
бо лампочка перегнила,
бо не існує вже,
і я - то не я...
але ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246719
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
по бетону фігурним катанням...
ти не віриш, що можна не спати?
із трибун хтиві й ласі вітання.
вуха б закрити й кричати.
під подушку сховати всю совість,
замкнутись у ваній з ножами.
вирізати з дерев свіжу повість
між прокльонами власної карми.
у снігах саме той слід згубити.
розгортати пустелю до льоду.
собачам у під'їзді завити.
не відчути гріховності плоду.
заховатись під ліжко й чекати.
ухилятись пружин, пуху, стонів.
ти не віриш, що можна не спати
під оплески, крик мегафонів?
ти не віриш, що можна не спати
і штовхати вперед себе в спину...
залишити логічність у гратах.
нехай небо стрибає в клітини
мого збитого, стертого тіла.
у безсоння сповзти слимаками
по тернових, солоних перилах
до дверей, забитих хрестами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228573
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 12.03.2011
зів'ялими долонями тягнуся до небес.
синь чиста і глибока лоскоче мої руки.
і синій-синій смуток заповнює увесь
мій час і простір. хронотоп прикутий
до коліїв, гудків, годинникових стрілок,
загублених, речей, шкарпеток, олівців,
марок, рушників, метрів, стислих мірок,
розбитих чашок, солі, хриплих голосів.
аби не впало небо - тримаю на ногах.
волосся у траві, заплутане у м'яту.
по лініях і зморшках читаю, по слідах,
місця, де не була і ким не можу стати.
між пальцями летять ключами літаки
в рожевість диких хмар із присмаком бензину.
на вітрі мерехтять самотні павуки.
залиште мене в спокої. о сумніви! хвилини
капають до ніг туманними роками,
коробками, листом, сейфами столів,
щілинами дверей, іржавими замками,
шкірою котів, сяйвами світів.
до сходу є ще вдих розсіяного пилу
сузір'їв, чорних дір, зірваних голів.
аби не впало небо - тримаю що є сили
до стуку по дверях бивнями слонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228577
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 12.03.2011
И капал кран не мимо,
а прямо в сердце.
И мама раму мыла,
Забыв одеться.
И дети с подворотни
бросали камни
В бездомных - беспородных..
А Герда Кая..
Забыла и застыла
Сама на месте.
А мама раму мыла
Не вместе, вместо.
И было в этом что-то
От слова норма.
И дети-идиоты,
И мамин норов.
И всё текло, как прежде.
И стыло, тая..
И камень бил надежду..
И Герда, каясь,
Бралась морозным настом
От ночи каждой.
Ведь не знаком был с мамой
Дежурный Ка-ин.
И мама мыла раму,
Но всё без толку -
Всё капал кран на раны,
Мишени здохли..
И было в этом что-то..
От Слова Было..
И дети беспородны,
И Герда стыла..
И, проходя сквозь раму,
Летела камнем..
Чтоб зацепить хоть краем
Осколок Кая..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245753
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 09.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2011
Маленька Принцеса сидить на горошині світу,
Червивій зсередини, незмірно старій.
Лиш в небо безмовне зосталось дивитись
Маленькій Принцесі Розтрощених мрій.
Весна замерзає у листі брунатнім,
Метелик у рамці прикрасив стіну.
Яке задоволення – бути крилатим,
А жити у клітці – ніяк не збагну…
Не стали ми вище, ніж просто навшпиньки,
А зорі не сходять до нас ні на крок.
Листи не приходять в поламані скриньки,
Не станеш мудрішим, забувши урок.
А небо і далі лиш мріям досяжне,
І дощ помирає у тиші німій.
І стрічку про щастя ніхто не покаже
Маленькій Принцесі Розтрощених мрій…
24.10.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228621
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 06.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2011
Змінюєш власний алф́авіт.
Вавілон чотирьох.. твоїх камер.
Шкірою ходить цунамі.
Атлантида. Затоплена.. пам*ять.
Апокаліпсис суті.
Маразм свідомості.
Прірва.БуДенне..
Скафандр.. самотності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243630
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 27.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2011
Так хочется зависнуть на петле,
Чтоб пересечь границы рамок.
Ты жив пока с улыбкой на лице
Городишь сказочный песочный замок.
Ты жив, пока есть вера в чудеса,
И в то, что рано утром встанет солнце.
И очень будет не хватать того,
Кто этим светлым утром не проснется.
Так хочется зависнуть на петле,
Взирая вниз с улыбкой странной.
Тускнеет лампа, тени на стене
Рисуют жизнь постылой и коварной.
Ты, как творец, взирая сверху вниз
Готов запомнить каждое мгновенье.
А время дарит с барского плеча сюрприз,
Запечатлеть со стороны перерожденье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243015
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Навчись мені снитися так, щоб я не згадувала тебе зранку
А після душу сідала за огляд новин
Байдуже жую4и круасан до сніданку
Не рахувала б без тебе прожитих годин
Навчись мені снитися так, щоб я не згадувала тебе зранку
Щоб не писала безліч символів у смс
В*язку, банальну та дитячу, наче манку
Я все одно не вишлю цей ексцес
Навчись мені снитися так, щоб я не згадувала тебе зранку
Не доливай мені миш’яку в гарячу каву
Бо серед всіх слів у словнику
Я виберу те, що й ласкаво, й лукаво..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241137
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Ближе только осени мотивы
Дальше будет чувство покаянья.
Ты и я – душевный прах сатира,
Высекшего жизни срез на камне.
Ближе лишь остывшие равнины,
Дальше от меня – все снова ярче.
Пылью припадут твои глубины,
Ты пойдешь вперед на зов удачи.
Ты пойдешь вперед, а я останусь
Пеплом памяти на черством сердце.
Преступив черту, срываешь ярость
Слабостью души моля согреться…
Дальше будет чувство состраданья…
Сожаленье / Боль /Тоски без меры…
Только с каждым новым испытаньем
Ближе для меня зимы манеры…
Только с каждой новою слезинкой
Иней, снег окутывают чувства -
Ты и я…
Мне снова как-то грустно…
Я и ты…
А в чем еще искусство?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240238
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Ти знімав ланцюжка з жилястої шиї
Дивився закоханими, чужими очима,
Стискав його в кістлявій сильній руці
Віддавав хрестика нетутешній мені.
Я мусила йти скоріш.
Поки платила душею за білет - нонсенс,
Ти проводжав очима жовтавий автобус,
Споглядав кволо людський той блуд,
Вже під колесами чавився вуличний бруд.
Я зник десь у цьому МІЖ.
Ти чекав. Телефонував не часто. Говорив скромно...
Ці розмови чим раз сильніш стискали горло,
Так само, як ти рукою той крестик...
Все впліталось... Згадувалось доволі легко...
Я вмер і поруч мій ти лежиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239837
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Та ж сама кава, той балкон
І крик душі з моїх вікон
І знову як тоді...
І сміх і сльози на лиці!
І знов листок паперу й олівець
Отак й життя проходить на нівець
І тільки про кохання у віршах
Для тебе пишу зі сльозами на очах.
Спогади... А чого вони вартують?!
Знаєш?!... Часом вже й вони дратують!
І вже коли немає сили я лягаю спати
Та ти навчився вже й у снах мене шукати!!
Та сама історія, ті самі слова...
І як не банально, та знову одна
Історія схожа, проте не така
Кава,балкон...Але тебе там нема!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238443
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Ти знов мені стараєшся прочистити голову, своїми філософськими думками, правильними вчинками, добрим поглядом та я не хочу змінюватися, я маю залишитись собою, адже я також щось відчуваю, бо я – людина, я живу, їм, насолоджуюсь холодними ранками і дощовими вечорами, та ні, не насолоджуюсь я просто живу і при цьому нічого не відчуваю, живу без емоцій, без життя, такого різнобарвного, такого інколи мені потрібного! А ти все читаєш мені мораль, ти знаєш, що я навіть не слухаю тебе? У мої голові занадто багато багна, щоб відчути твої слова, щоб почути їх, чи зрозуміти про що ти там так довго вже говориш! Я знаю: ти хоч щоб мені краще було, уривками чую… «Я прошу не ліз туди»…., «так не правильно, не можна це робити…» Так, це ніби ти і ніби я вже другу годину слухаю тебе, ти ж мені краще бажаєш, шкода, що не розумію жодного твого слова, бо ще мала для чого світу, бо я дитина, яка заплуталась і загубилася у своєму житті, влізла у це болото і зараз в ньому по шию…! Ось ти мені розказуєш про життя, а я сиджу і уявляю, що ми ще діти, просто двоє граємось в піску, не розуміючи його, не знаючи образ і болю, які так часто попадають прямо в серце! І я ніби не погана, та за те, що я роблю ти можеш мене вбити! Так краще буде, адже не змінюся і не викреслю частину свого життя, я не відірву пів серця і не викину за вікно, не зроблю так, як ти колись зробив, бо ти сильний, а я людина – пластилін, ось я така… ліпіть із мене, що вам захочеться, я ж не скажу нічого у відповідь… я буду мовчати, тільки б ти був щасливий… Та таке життя мені точно не приносить щастя! Та я вже й не людина, давно не вмію відчувати! Можливо, ти і вважаєш мене сильною, та хтось колись сказав, що сильні люди також плачуть!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237928
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 05.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2011
– Сестричко, я відчув що станеться щось страшне. Я боюсь зупинитись. Сестричко, цей вибух підходить до горла вже. Сьогодні хотілось вирвати серце ніби воно зайве.
– Мене болить зубчик.
– Сестричко, в пташок немає зубів :) Ти про мене думаєш?
– Інколи...
– Навіть якось приємно...сестричко, я навчився відкривати цей стовп світла з грудей...і так само інші точки...сестричко я от-от вибухну...хочеться написати їй...
– То чому не пишеш?
– Тому що це тільки...Сестричко давай не будем про це говорити?
– Дивні ви люди...
– Знаєш, коли в мене був гастріт, я пикладав руку до живота і він переставав боліти. Попробуй, тепер ти теж так вмієш. Лягай спати, давай завтра кудась витягнемось?
– Давай.
– Добраніч, Сестричко.
– Добраніч, дякую.
– Будьласка.
З мене ростуть чорні паростки знову. Як тоді давно в прірві...
Допоможу сестричці, заберу біль.
Все просто...пятки, кобичик, під пупцем, верх живота, середина грудей, початок горла, ніс, лоб...
Відчув який зуб болить в сестрички...
З мого одягу виросло дерево...
Хочу в свідомий сон...ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234184
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Дивишся в мої очі. Шалено-глибокі. Тонеш.
Кольору шоколаду. З вічністю десь на дні.
Веснами-снігопадом. Тихим дощем. Подзвониш?
Як повертатися будеш, зорі нестимеш мені.
Гладиш моє волосся. Дихаєш щохвилини
Теплим, мережаним сонцем, ніжним моїм ім'ям.
Я одягну синє плаття. І місто у мене синє,
І сині у тебе очі, і я синя мрія твоя.
Вітром заграй у волоссі. Дай мені просто знати.
Я ж бо в самих здогадках міряю прісні дні.
Скажи, що це невипадково, що це чогось-таки варте.
Маревом-зорепадом просто наснись мені.
Просто відкрий долоні. Я покладу в них зорі,
Вічні, ясні, прозорі сльози щасливі зими.
Ловиш мій тихий образ в сніжно-терпкому просторі.
Як буде сумно - подзвониш.
Дивишся в очі - тонеш
В ніжно-п'янкому вирі карих очей глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233997
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 11.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011
Теперь мы с тобою друзья по болезни,
Ты плотно укрывшись сопишь в одеяло,
А я не могу улежать, хоть ты тресни,
Но тело от крови кипящей устало…
Теперь мы с тобою не просто соседи
По окнам в сети безлимитной подачи…
И больше чем просто в работе коллеги,
Но меньше чем жертвы простой неудачи!
Теперь экстрасенсы могущие нечто
Почувствовать без сообщений друг другу!
И пусть состояние это не вечно -
Оно нам сослужит бесплатно услугу…
Поможет понять, что такое – простуда,
Беспомощность, даже впадение в детство…
Когда в главной роли – шальная причуда,
И не помогает сильнейшее средство!
По-разному люди болеют… для многих
Постельный режим – сумасшествие, вроде…
Другие вгоняются в текст недотроги,
И плачут при не депрессивной погоде!
Теперь мы с тобою друзья по болезни,
Ответь, как всегда реагируешь, честно!
При ломке костей и без всяческих «если»???
Уходишь в подполье? Ну, мне ж интересно!!!
04:04
07.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233406
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 07.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
Ця дівчинка може сказати про тебе всю правду,
Пройти крізь усі барикади і мури твоєї журби.
Ця дівчинка трохи не в собі. І щолистопаду
Сплітає для ближніх шарфИ із вогню і води.
Вона озирнеться на тебе крізь вічність емоцій,
Старий календар все гортає на вчора і далі...
Ця дівчинка знає насправді, що смерть - то не спокій,
Що смерть - то етап, за яким нерозвідані далі.
Вона не твоя і ніколи такою не буде,
Бо в неї ярлик на душі, а на тілі штрих-код.
І все-таки знай: що б про вас не казали люди,
Ця дівчинка любить життя, хоч для нього вона антипод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226060
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 04.01.2011
Заборони, капкани і спроби...
Нерозуміння, щастя та гріх...
Все до купи зберу, все у собі.
У безвихідь зірвався твій сміх...
Так стискалось у грудях щоночі
Від болю, що пройшов між нами.
Закривались і важчали очі
Від поглядів злих, що ніжність ховали.
Забобони, страхи, вільне небо...
Намагання, закоханість... Лід...
Рука в руці. Більшого не треба,
Та це невірний шаховий хід...
"Шах",-я захистивсь гнідим своїм конем.
Жах зблиснув на лиці твоєму...
"Мат",-я вмер відверто разом з королем,
Хоч ти не вбила в серці королеву...
Мить та всі фігурки лежать долі, -
Помахом руки злетіли... вниз.
А ти ж бо мені віриш... Ще досі...
А я собі - ні... І ти не корись...
Згадались всі миті, весь отой ти...
Я не в силі завершити вірш.
Мені хотілося б просто могти...
Мовчати так, як і ти мовчиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231902
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 29.12.2010
Оказавшись за дверью, скажу откровенно:
Было мерзко, тошноты не смог удержать,
Блеванул, для удобства упал на колено,
Но потом моментально вспотел, стал дрожать.
Захотелось бежать без оглядки, и с силой
Избивать виноватых, найти таковых!
Я увидел, как нечто неспешно скользило…
Вместо рвоты я выдал червей земляных!
Вместо рвоты излил 2 стакана личинок,
Многоножку, тарантула и саранчу!!!
Это лезло из всех, абсолютно всех дырок,
Я в истерике жаждал увидеть мочу...
Или кал, или что-то подобное… рвоту…
В общем, то, чем способен блевать человек!!!
Я напрасно в тот день прогулял всю учёбу,
Если б знал, то не сделал такого вовек!
Не пошёл бы в квартиру обедать с соседом,
Не увидел бы то, что увидел теперь!
Это всё так и было бы крупным секретом…
Для чего я закрыл туалетную дверь?
Для чего? Может быть, чтоб понять одну правду –
Человек не святой! Он обычный сосуд,
Содержащий живых насекомых – отраву
Эгоизма, во всем этом гниды живут!
Равнодушие – черви, клещи – просто зависть,
Пауки – раздражительность, слизень – тоска,
Многоножка – обман, превратившийся в запись,
Таракан – лицемер, а жуки – суета!
Нам нужны туалеты, чтоб все нечистоты
Выходили за дверью закрытых границ!
Чтобы сами с собой мы сводили все счёты,
А не с энным количеством близких нам лиц!
1-ый курс. Мне 17 и я жил с соседом,
Мы снимали квартиру одну на двоих…
Впрочем, я написал Вам подробно об этом
Если нет, прочитайте ещё раз весь стих =)
Конец.
06:38
26.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231261
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 27.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2010
Коли стоятимеш за крок до прірви,
Вдивляючись в її бездонні очі,
Прислухайся як грають твої нерви
Важкий darksyde на чорних струнах ночі.
Якщо він в закутках душі озветься,
Баграянцем спалахнувши на долонях,
Відчуй як дзвінко ритм ударів серця
Відлунням розливається у скронях.
Відкинь свій біль, забудь свій страх,
Сховайся від реалій цього світу.
Будь наче птах, у своїх снах
Літай під звуки ламаного біту...
Заглянь у небо, там, де сірі хмари
Пливуть поволі серед срібних зір.
Так, наче невагомі, мов примари,
Торкаючись верхів'я синіх гір
Забудь свій біль, відкинь свій страх,
Сховайся від важких реалій світу.
Будь як у снах, мов вільний птах
Літай під ритми ламаного біту...
Коли стоятимеш за крок від прірви,
Заглянь в її бездонні чорні очі,
Прислухайся як тихо грають нерви
Мелодію на темних струнах ночі...
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230988
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 25.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2010
Вважаєш мене своєю?
Не маєш про шо спитати..
І поміж небом з землею
годинник нам творить грати.
Ввижаєш мені провину..,
Та я вже навчилась жити
Я вже не бажаю згинуть,
коли чиїсь поруч діти.
І, ранком, коли без тебе
холоне самотнє ліжко,
Я не розмовляю з небом, -
я сплю. Наче дика кішка
Згорнувши собі в обійми
Свою напівмертву здобич
й занурюю ікли в гідність,
щоб запам'ятати довше...
З'являєшся десь під вечір
на зламаних крилах любові.
Рахуєш години до втечі
й хизуєшся краплями крові,
що ще на губах лишились..
І дивишся знову хиже.
Бажаєш, щоб я змінилась,
коли ті краплини злижеш?
Вважаєш мене своєю?
Та я вже не та і годі.
Я десь поза небом й землею,
Куди вже ніхто не ходить.
смієшся.. ти досі вмієш?
Чи то мені так байдуже..
Чи ти ще не розумієш -
мені вже ніяк не одужать.. ...
Та ти шось шукаєш і досі..
А може ти сам загубився..
Давно вже минула осінь,
то чом ти у ній не лишився..
Та.. знаю, до чого линеш.
тобі не потрібні діти.
без свіжої крові - згинеш,
а сам ти не в змозі вбити.
16.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229527
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.12.2010
Пластикова ніжність новосфер.
Шурхіт втраченого листя.
Мрії експонатом у музей.
Сльози в́оскового міста.
Крейдою малюєш новий день.
Вирок асфальтованого світу.
Чутно, в плачі карусель.
Де ти?.. В клоунаді сміху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205971
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 17.12.2010
Колажі заморожених згадок
У хаосі буденних думок
Розрізають муляжну свідомість
Міліардом словесних голок
Залишаючи взавтра самотність
У кімнаті присутності снів
Не благаєш у неба вагомість
Серпантинових радості-днів
Де блука невідома відомість?
Вітром крихкості мрій і пісень?
Все втрачала від неба свідомість
Тіло ситом від метео-сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205973
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 17.12.2010
До останнього бурхливо-червоного листка,
знайомого дощів, їх співбесідника
На дистанції руки - брама зі скла
дотиком нещодавно покинута.
До останнього білого коридору-виходу,
де місяць світить щоночі, щодня,
Кілька кроків розділені плівкою
касетного програвача.
До останньої критики сплесків під черепом,
зумовлених стійким проникненням
декадентів-естетів,
Шістдесят секундних паличок залишилось
від появи нових безбарвних предметів.
До останнього цвітіння м'ятної троянди,
як схрещення чужого тіла й душі,
Переписуєш наново старі епіграми,
де криваві пелюстки завжди живі.
До останньої клавіші зі знаком крапки,
додаєш нові із зображенням оклику,
частинами то виглядає двояко,
вставляєш тире, щоб позбутися помилки.
Від останнього поцілунку, від дотиків
теплих губ, язика,
знову сніг з'явився за обрієм,
обриває слабкого листа.
Після останнього припущення днів,
малював свій портрет на підлозі
відповідно до цього дискусію вів -
існування множиться досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229186
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
вогко.
роса розкидала на очі сльози.
колко.
ні миті без твоєї голки.
стрімко.
загаснуть свічі вітрами секунди.
гірко.
від доторку твоєї долі..
...кволі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207959
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 15.12.2010
Одні ховають свої ноги в тапки,щоб не забруднити їх в брудному домі,коли інші носять тапки,щоб не забруднити чистий дім брудними ногами.Босими і в домі, і назовні ходять ті,чий дім кругом,і він їх їх забруднити не може,і вони його забруднити не можуть.Люди ж собі в такому задоволенні відмовляють.
Якщо небо є дзеркалом, то воно відображає само себе, бо така велична глобальність не може, не дозволить собі відбивати людської меркантильності,слабкості,невизначеності,непостійності...
А поки немає дощу,а небо затягнуте хмарами,то воно ховає Сонце щоби те не зігрівало тих, кому потрібне тепло,щоб слабкі,мізерні і бридкі людиська замерзли, щоб потім небо могло відображати не тільки само себе,але і ту прекрасну землю, яку воно огортає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211453
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 15.12.2010
Я лежу под дождём на асфальте
И смеюсь, как последний придурок!
Я сегодня безумен в квадрате,
Не бросаю на землю окурок,
Не хожу в этой жизни печальным,
Недописанным пунктом начальным!
Просто счастлив… лежу на асфальте,
Под дождём…как на старенькой карте.
Я боялась с утра жутко ванной,
Будто комната станет убийцей…
Это мысли слегка ненормальной,
Мои страхи вернулись сторицей!
Но зайдя, поняла, что не пали
Все надежды и светлые дали
Впереди… И решила, что надо
посетить мне больницу, что рядом.
Жизнь волшебна!!!!!!!!! Вы знаете это???
Оглянитесь вокруг, недоумки!
Посмотрите на бездну – на небо!
Не сбегут никуда ваши сумки.
Затянитесь вечерней прохладой,
И природа вам станет усладой,
Жизнь волшебна!!!!!!!!! И я в ней волшебник,
Я сегодня отдал свой ошейник!
Я не стала трепать себе нервы,
Покупая в аптеке «игрушки»
Новичок этой новой мне сферы:
Гинеколог… Диагноз… подушки…
Просто пялюсь и плачу глазами,
Обхватив свой животик руками…
Набираю любимого номер,
Чтоб ему объявить, в чём виновен!
Виноват! С приговором согласен!
Я отцом скоро стану!!! Эй, люди!!!
Удивителен мир и прекрасен!
Если кто-то кого-нибудь любит!
Подожди, уже еду, родная –
Говорю ей, от счастья рыдая.
Я отец! Я отец! Это чудо!
Я скуплю все цветы в это утро!!!
15:30
14.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228664
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Постепенно снимаю всю кожу
До костей обнажить свою душу!
Изорвать сухожилий рогожу,
Вынуть сердце гнилое наружу!
Объявить в некрологи о смерти
Измельчавшего жизнью педанта…
Растащили всё ценное черти,
А остатки забрал злобный Санта.
К рождеству превращусь в кучку грязи,
Не забудьте всё вымести чисто!
Удаляю в компьютере связи
Это приступ! – не самоубийство!
Просто приступ заботы о людях,
Эгоизм мой в мешке для подарков…
Победителей, знаю, не судят
И не рушат придуманных замков!
Как опущенный смертник имею
Два желания перед уходом!
Я о сделанном, знайте, жалею!
Не считайте моральным уродом!
Если к вам подойдёт вдруг у дома
Невысокий мальчишка в футболке
И напомнит, хоть чем-нибудь гнома,
Незаметно возьмите на полке…
Что-то острое или тупое,
Пригрозите ему, пусть уходит!
Это кукла! Оно не живое,
Оно ищет и часто находит
Незапятнанных сердцем… и после
Превращает в рабов своей воли!
А потом их зомбирует вовсе
Вовлекая в кровавые роли.
Постепенно снимаю всю кожу -
Это способ побыть человеком!
Изуродовав лезвием рожу,
Назову смерть огромным успехом!
16:11
12.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228238
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Я однажды нашёл потолок
Своих рвений, надежд и амбиций!
У меня нет страховки на толк,
И не мастер в подаче петиций!
Потолок потерялся потом,
Но позднее нашёлся в квартире.
Притворился сначала он дном,
Чтоб казаться и глубже и шире!
После сделался стенкой простой,
Но забыл, что он с люстрой в завязке…
Фантазёр и какой-то чудной,
Словно всё лишь сюжет в глупой сказке!
На прогулку со мной потолок
Добровольно отправился даже,
Заболтал в магазине замОк,
Упрекнул в дорогом макияже.
Иногда потолок очень груб
И навязчив и эгоцентричен!
Но не лжив и уж точно не глуп,
Может, только чуть-чуть ограничен.
Я однажды нашёл потолок
Поселил его рядом с собою.
У меня нет страховки на толк,
Так чего же я всё-таки стою???
04:15
11.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227915
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Я никогда не забуду ту ночь,
Когда меня захватил дилетант,
Никак не думал, что вынести вмочь
Подобный страх! Хотя в прошлом сержант!
Он приковал меня болью к трусам,
Отправив шок болевой прямо в мозг!
Шепнул невнятное что-то часам,
В манерах был удивительно прост!
Ходил по комнате взад и вперед,
Передвигал мои окна и дверь!
Потом, вдруг резко ко мне подойдёт…
Пространство пыток – моя же постель!
Я никогда не забуду ту ночь,
Хотя хотел бы забыть, но никак!
В его подходе отсутствовал скотч,
Но он направил всю боль на очаг…
Он издевался, как мог надо мной!
Назвал себя «Невменяемым Ши»!
В мой рот залез не форматной рукой,
Старался сдвинуть и вырвать клыки…
И так с двенадцати и до утра
Я лихорадил от боли зубной,
Опухло всё, даже часть языка,
Вот так я мучился в свой выходной!
01:06
09.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227414
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 09.12.2010
Это что за скрип суставов?
Я же смазал всё недавно!
Даже пару новых сплавов!
Странный звук, ей-богу странно!
И что самое смешное
Не могу найти источник,
Жаль, порой, что ты немое…
Тем не менее, не склочник!
Не предашь, как некто раньше!
Не уйдёшь, мой милый робот!
Даже если станешь старше
Будешь мил и также робок.
Исцелишь меня, я знаю
От обид и от страданий!
Не ломайся! Заклинаю!!!
После стольких ожиданий…
Я родил тебя из гаек,
Мой ребёнок и союзник!
После нескольких запаек
Уберу смешной подгузник.
Только скрип тревожит как-то…
Как найду, замажу рану,
И ещё, твой локоть шатко
Закреплён, хотя по плану!
Через comp немного знаний
От себя закину лично!
Идеал, предел мечтаний!
Я закончил, всё отлично!
02:54
08.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227228
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 09.12.2010
З росянистими травами,
По зелених житах
Йдуть до нас понад ранками
Діти-душі у снах.
І шепочуться з зорями,
Прокладаючи шлях,
Ті, що ходять над хмарами
Й дивно марять про нас.
Ми побачимось в мріях,
В усвідомлених снах.
Де із іншого виміру
Вони линуть до нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=36752
дата надходження 19.08.2007
дата закладки 08.12.2010
ЩЕНЯЧЬЯ ТОСКА
Всецело отдалась неистовой тоске
По тому синеглазому мальчонке
Со взглядом брошенной собачонки
И ямочкой на левой щеке.
РЕТРОПЛАСТИНКИ
Я люблю выпускать кольца из дыма,
Пить кофе с ванилью под ретро-пластинки,
Люблю чёрно-белые фото и снимки.
Я та, кто отчаянно тобой нелюбима.
МЕЧТА
Срываясь на безумный дикий крик,
Как чайки о чём-то кричат на причале.
Ты помнишь, как было в начале?
Последний бешенный героиновый миг
И мечта, чтобы не откачали.
СМС
Не писать тебе больше ни писем, ни смс,
Слова слишком мало, чтоб выразить что-то.
Без тебя моя жизнь - это свобода,
Но такая свобода имеет ли вес?
РОБОТ
Я робот, вышедший из строя -
Дала моя система сбой.
Я проигравшая, как Троя,
Не пережившая последний бой.
БЕСПАМЯТСТВО
Забыть бы тебя. Я напьюсь до беспамятства,
И виски налью, чтоб залить одиночество.
И в этом не видя логичного равенства,
Я буду тебя превращать в своё творчество.
ЛОЖЬ
Куда не посмотришь - одна только ложь,
Ни правды, ни истины здесь больше нет.
Здесь каждый второй на Иуду похож.
Здесь Солнце - фонарь, искажающий свет.
КРОВАВАЯ МЭРИ
Мир сошёл с орбит, похоже, он сбредил,
Сделав из сердца "Кровавую Мэри".
Я постучалась, никто не ответил.
Это тупик? Или в новый мир двери?
ИСКАЖЕНИЕ РЕАЛЬНОСТИ
Искаженье реальности через призму TV,
Напрочь сбита шкала восприятия мира.
Нацарапаны ножиком признанья в любви
На дверях общественного сортира.
БЫТЬ МОРЕМ
Уж лучше я буду изгоем,
Чем буду такой же, как все.
Я быть обречённая морем,
Что высохнет в этой толпе.
23.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223803
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 08.12.2010
покрыты изморозью кружева забора
застыла ковка в бликах хрусталя
внимаю ветра голосам и снега хору
предчувствуя кончину ноября..
снежинки толпами бросаются с небес
дорогу в Вечность шелком выстилая
их души потеряли жизни вес
бессмысленно на теплой почве тают..
залито блеклым светом из окна
угрюмое преддверие зимы
на фоне предзакатного сукна
следы падений уничтожим мы..
кристаллы беспощадно растоптав
в свои отправимся невзрачные пути
а в небе лунном созванный конклав
замену постарается найти..
исчезла изморозь «заплаканных» оград
застыла ковка в хрупкой тишине
бросаются в наш добровольный Ад
снежинки
*****
/кровоточа на окне../
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227034
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Брудна весна капає із хмар на парасолю -
на радіоприймач дощових перешкод.
Об порти нудьгу розбиває море,
черевики вгрузають в пісок.
Щоб боліло - досить просто жити;
чайки на березі клюють сміття.
Запалення очей, чернетки покладені на вітер,
трохи несправжній поет, зовсім справжній я.
І серце - сірим олівцем пописане -
у всьому цьому чомусь шукає рими звук,
прибій і радіо дощу тихого
течуть до нього крізь зливні раковини вух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227022
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
кружку пив пустоту
від того, щоб набути її властивостей.
я хочу бути, але інакше.
якщо не можеш - прости мені.
я буду той, що сидів без відстані
з-під ложки по кружці руху,
пустий для бути, ставши резонатором.
будь на мої вени аплікатурою.
інакше я вже не зможу вигадати,
якщо не можеш - прости мені.
я кружку пив пустоту
вглиб свого імені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227023
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Омиває береги бурхлива річка
І тече на південь стрімко,агресивно
Вється світом,немов синя стрічка
І радіє дню та сонцю сильно-сильно
А вода в ній кришталева,бездоганна
Там змальовано усе безмежне небо
І погода на дворі доволі гарна
Ну чого іще для щастя треба?
В далині пливе кораблик,білий-білий
Він не знає ні турботи ,ні печалі
І для нього світ іще такий привітний
Він не думає про те,що буде далі...
Що бувають на шляху й великі хвилі,
Вітер та вода лютують часто
Що не всі довкола такі милі
і будуються мости-не все прекрасно!
Лютує вітер,річечка співає
Шалені хвилі омивають береги
А вдалині кораблик пропливає
Ледь-ледь не зачіпаючи мости...
Кораблик наших мрій,пустих ілюзій
Не в силі зруйнувати ті мости,
Які для нас будують на майбутнє,
Або які будуємо і ми...
Це все пуста фантазія та мрія,
Таких річок насправді не буває
Вже майже зникла будь-яка надія
Проте кораблик все ще пропливає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225015
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 06.12.2010
Час іде...невпинно,невблаганно
Не зупиняючись і не вертаючись назад
І замітаючи сліди минулого старанно
Він не жаліє нас і не дає порад
Найкращий лікар і найкраща допомога
Погані миті неможливо просто стерти
Потрібно жити далі і настане перемога
Це краще,ніж кидати виклик смерті
Життя-безцінний дар,воно єдине
Немає сенсу вічно шкодувати
Прекрасне все...усі його години
А час-ніколи не потрібно марнувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226684
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Розкажу казку про кота Мурлику
Тварину боягузливу і дику
Який невдач та бід в житті не знав
Аж поки вже сивіти не почав...
Мурлика був красивим та пухнастим
І кожен день здавався йому ясним
Веселе сонечко,смачний обід і квіти
Любов хазяйки---нікуди подіти!!!
Здоровий сон і ранок без зарядки
Коту здавалося- все завжди в порядку
Не їв мишей і шинку-жирну,свіжу
Він не сприймав настільки калорійну їжу
Роки минали,кіт ставав все більшим
Нестерпнішим,гарнішим та наглішим
Добра й любові в ньому було мало
Короче,зіпсувався бідний кіт...помалу
Всіх статків вічно не хватало,не хотів радіти
Роки ішли...Мурлика став старіти...
Почав сивіти,зіпсувались зір та слух
І навіть їжу не сприймав уже на нюх
Розвинувся склероз і звичним стало-забувати
Накопали Мурлику вдома і прогнали з хати
Бідненький котик розгубився.Що ж робити?
А він хотів ще трішки на Землі пожити...
Пішов у гай ,поплакав,глянув на смерічку
Посунувся на березі й упав в бурхливу річку
Вхопився за брусок,щоб не втонути і зумлів
Під вечір він кудись приплив,на бережок зійти зумів
Пішов оглянути те місто,за одно й просох
Бо якби не висох...то точно би здох
А в місті боло все так гарно й красиво
Не бачив ніколи такого,вважав-це все диво
На щастя тоді панувало ще літо
Іда завжди була,дерева всі вдіто
Коту стало весело!Можна так жити!
Прийшла жовта осінь...почало дощити
Мурлика без дому не жив вже давно
Він сам таке бачив хіба що в кіно
А ще й кіт домашній,не вміє і вмитись
Прийшлось йому заново всього навчитись
Хоч було важкенько,як не крути
Били Мурлику тамтешні коти...
Минули роки,місяці та години
Не гаяв котяра тепер ні хвилини
Став сміливішим,добував їжу
Хоч не завжди якусь добру та свіжу...
Згодом владнав всі промлеми великі
Знайшлася й хазяйка і вже не був дикий
І потім до нього помалу дійшло...
Що лиш він змінився,погане-пішло!!!
Мораль тут проста але трішки повчальна
Мінятись на краще потрібно негайно!!!
Бо гордість та хамство ще й вічна лінивість
Не дуже то й кличуть життя свого милість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226884
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2010
... давайте лишь вспомним, о тех, кого нет,
Но кто был нам дорог, кто шёл по дороге...
По кучкам шуршащих, невкусных конфет,
Царапая опытом жизненным ноги!
Простите, эмпат и поэтому слёз
Своих не стесняюсь по горю прохожих
Похожих эмоций тащу целый воз…
Но также ценю разность суток погожих!
... давайте лишь вспомним, о тех, кого нет,
Кто даже, возможно знаком с нами не был,
Но отбыл безвременно, с разностью лет…
Кто в памяти вечно остался незрелым!
23:07
05.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226732
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Мечты не идут в расчет,
ничто не имеет смысла...
но что-то меня влечет
туда, где луна зависла.
а там, между ярких звезд,
с глазами таёжной мавки,
судьба на волшебный мост
идет по лучу булавки.
я проклят игрой теней,
болит и душа, и тело,
но там, посреди огней,
ты ведьмину песню пела.
с тех пор я тобой пленен,
мне нет ни на миг покоя...
не знаю других имен,
ведь сдался тебе без боя.
я буду к тебе идти,
пока мне достанет силы,
а коль не смогу найти,
так лягу на дно могилы...
там вырастет белый лён
и нежно-алые маки,
как знак, что я был влюблён,
а все остальное - враки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224360
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 05.12.2010
коли ти сидиш і думаєш про щось, що підсиль зрозуміти тільки твоїм мізкам; коли ти біжиш, а все стоїть на місці, чи навпаки - іде деградація суспільства...десь випускають нові марки автомобілів, які насправді, не дуже то і відрізняються від наших "жигулів" (гадаю ви знаєте, про що я)...
тим часом, люди витрачають тоннами свої паперові причини щастя, щоб отримати отруту задоволення...дивно, чи не так?
нам не вистачає часу озирнутися навколо, побачити, що відбувається серед нас, відчути це.. я майже впевнена в тому, що ви не чули, як другу ніч поспіль вітер розпинає свої руки і намагається в обіймах задушити все на своєму шляху, злий гул і цокотіння шибок ти скла (примітка: ви багато втратили, якщо у вас метало-пластикові вікна)..
а ви знаєте, що коли ми спимо - ночами проходять жахливі зливи чи падає сніг, а інколи - вони поєднуються...? і усвідомлюємо це, лише прокинувшись зранку, коли ще зовсім не адаптовані до цього світу очі, дивляться у вікно, і бачать мокрі дахи будинків, калюжі...чи то все просто біле і лише де-не-де залишились сліди тварин та людей, які прокинулись раніше нас...а можливо вони і зовсім не спали!?
ми витрачаємо божевільні ночі життя на різні дурниці, такі як: телебачення, їжа, дискотеки...(примітка: хотілося б прив'язати сюди ще соціальні мережі, книги та алкоголь, але вибачте, тут вже і я з грішила..)
ми втрачаємо смак ночі, а якісь придурки й досі вважають, що він у коханні двох тіл..смішні...
губимось на темних перехрестях, де з усіх ліхтарів - горить лише один, і той має збій у системі..і, здається, дожив свій термін придатності багато років тому, коли ще наші батьки чинили дурощі по-молодості...а потім, з'явились ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225822
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Давно вибори пройшли
В нас до рад місцевих,
Та до згоди не дійшли
Влади офіцери.
Все виборюють місця
У місцевих радах
І малюють (от трясця)
Перемогу владі.
Так Пікассо не умів,
Рафаель не зміг би -
Від зорі і до зорі
Малювать "побіди".
І художників вже тих
Множиться, як гною -
В спілку цілі ТВК
Вступали гурбою!
Тепер взялись малювать
Депутатів в радах,
Щоб голів у них обрать
Таких, "каких надо".
За бугром мистецтво те
Поки не знайоме,
А у нас воно цвіте
Аж бере оскома.
То вам, друзі, не квадрат
Малевича чорний -
Тут потрібен фест талант,
Та і рух проворний.
Тільки от біда яка:
Кажуть на Майдані
Ті художества писак
Виставляти стануть.
Ой не знаю чи хвалить
Cтануть "конкурсантів",
Певно що будуть судить..
Свободу талантам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226534
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
а что мне, что лужи замерзли. и минус четырнадцать даже.
что северный ветер срывает последние листья с березок.
а что, если мне уже больше никто никогда и не скажет,
что в радость зима и что побоку все эти злые морозы.
снежинками вниз улетают парящие в небе кристаллы,
и здесь, на земле, превращают её в массу снежных дорожек.
а что мне с того, что мы именно в зимнюю пору расстались.
ты как и она, с каждым годом всё больше и больше дороже.
а я вновь дурею от холода, прячась под бурной лавиной.
пока где-то за горизонтом встаёт запоздавшее солнце,
пока у окна ты на кухне пьёшь чай с позапрошлой малиной.
и всё еще любишь....не зиму. а то, что осталось на донце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226390
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Пародия на
http://www.stihi.ru/2010/11/07/6692
Как же мне сегодня тяжело!
Премию опять не получаю!
Вот беру я толстое сверло –
И соседей дрелью я пытаю…
Как же мне сегодня тяжело!
Ведь жена с детьми уходит к маме…
Вот беру я толстое сверло –
И сверлю, сверлю по всей программе…
Как же мне сегодня тяжело!
Вот сосед рубильник отрубает.
Но беру я толстое сверло –
(Есть аккумулятор, он не знает) …
Я сегодня зол, как никогда!
Вот устрою вам я дискотеку!
Толстое сверло со мной всегда –
Пусть поймут, что плохо человеку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226528
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Кому потрібні дебільні люди,
У яких із рота тече слюна?
Таке тлумачення повсюди:
«не тронь її, вона больна».
А що вони у серці носять?
Чому тремтять, чого лукавлять?
Чого вночі у Бога просять,
То це нікого не цікавить.
Брудне, курчаве собача,
Нікому вщент вже не потрібне,
Занепокоєне дівча
Напевно, кращої долі гідне.
Невже то саме її шлях
Збирать пляшки серед пластмасу
І різний мотлох цього світу,
Щоб здати потім його в касу
Прийому второсировин.
Чому сторонитесь її?
До вас звертаюсь, перехожі.
Тому що мислення у неї
На наше взагалі не схоже?
Вона взувається в калоші,
І до прикрас вона не схильна.
Ніхто не зна', як її звуть,
А просто кажуть «божевільна».
Чіпляється до перехожих,
І кожен день з одним питанням:
«Котра година? Скільки часу?» -
«Вже час тобі збирать пластмасу!»
Вона всміхається образнику
І просто далі собі рушить
По місту серед перехожих,
В собі пригнічення придушить
І знов пита’:»Котра година?» -
Я перед ней знімаю маску, -
«Вже восьма без однієї хвилини».
«То дякую тобі», - «Будь-ласка».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197388
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 04.12.2010
По всей квартире разбросала Ночь пастель,
Не спать ночами разрешается любому.
Давно запуталась во времени постель,
И невозможно задавать вопросы дому!
Часы упорно отмеряют полночь, два…
Работа здесь же, в интернете, в телефоне,
Контактность с миром в общем блоге сведена
К печатным буквам и словам в рельефной зоне.
Шизофрения заставляет ждать часы,
Когда никто уже не может быть опасен!
Такая замкнутость не ставит на весы
Способность мыслить адекватно… Мозг не ясен!
По всей квартире разбросала Ночь пастель,
Холсты прониклись живописным озареньем!
Неужто стоит обсуждения постель
Слегка задетая подобным поведеньем?
01:44
04.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226362
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Своїми когтями хмари розриваєш
і божевільним поглядом сонце угнітаєш,
з твоїх очей в долоні сиплеться лиш крига,
коли відвернеся тоді прийде відлига.
ти люта наче самий дикий звір,
тебе до смерті я боюсь, повір.
коли всміхаєшся то є поганий знак,
найкраща злодійка і це є тільки так.
Ті хто тебе вважає за казкову чарівницю,
нехай собі знайдуть не зайняту гробницю,
бо вся твоя краса це лиш принамка,
ти гірше палача, його коханка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226323
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
ПосЕчены волосы, сломаны ногти,
Рубашка разорвана, брюки потёрты…
Зачем-то идёшь сейчас с вызовом плоти,
Кассеты любимые насквозь затёрты!
Не эмо-девчёнка, но любишь полоску.
Играешь в настольный и куришь местами,
Тебе не хватает амбиций и лоску,
И чем-то похожа на стиль оригами.
Такая же, где-то слегка, угловата…
И юмор не может объёмом похвастать!
Совсем не читала «Маркиза де Сада»,
Не любишь по-женски банально заплакать…
Во всём полагаешься только на волю,
Не веришь соседям и малознакомым!
Не часто себя ощущаешь живою…
Не дашь никогда ни копейки бездомным!
Волчица! Без стаи и шансов на радость,
Из тонкой бумаги ты слОжена молча,
В сознании некая даже усталость…
Такая вот грустная live story волчья!
04:50
02.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225865
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Здесь Могла Быть Твоя Реклама!
Very Good (помогай нам Отче).
Время лупит в судьбы там-тамы -
там, на небе, включили счётчик.
Сколько ангелов залетело
к огоньку, чтоб подсесть поближе,
что ж вы медлите? Эх, пострелы
покорей навостряйте лыжи,
чтоб на самой странице главной,
да не просто так, а курсивом
жирным, к прочему: Будь на Равных!
Sico – Ваши Презервативы!
Или, если поближе к теме,
(это стоит ван хандрест доллар):
в Ю С Эй награждают Grammy
только тех кто пьёт Coca-Cola!
Но и, нас среди, патриоты –
честь имеют, и в кои веки
мы готовы, за годом годы,
жрать турецкие чебуреки,
«адидасы» носить на теле,
на которых – майд ин Житомир.
СNN сообщит нам теле:
- The Ukrainean (пока не помер).
Митрофанов сольёт сценарий -
"Бандерштадт позабыл о Тузле",
там экспромт...затуши чинарик,
Бандюкович & Юля - в джакузи.
Ну сюжет, продавай билеты,
делай кассу, горячим пахнет,
размести рекламу – об этом,
гарантирую я – бабахнет!
Так на каждом углу сортира,
(буффонада ли это…драма…),
каждый сам себе шут-сатирик…
Здесь могла быть…твоя реклама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224085
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 02.12.2010
Женя Бартон боится ответа,
Женя Бартон спряталась в тень…
Женя Бартон задела поэта,
Но по поэту ответить не лень!
Женя Бартон не вчить українську,
Жені Бартон не треба воно…
Я у Жені давно в Чорнім списку,
Та чому ж мені не все-одно…
Жене Бартон мерещатся лифты…
Может Женя летает во сне?
Хорошо, что конечно не лифы,
Хорошо, что они не на мне…
Женя Бартон зробила багато,
Значно більше в своєму житті,
Аніж я і сказала: «Ви татом
Легко бути могли би мені…»
Но позвольте ! Мне было тринадцать!
Я не мог вашу маму… того…
Да и папы я мог испугаться,
Если б вдруг налетел на него…
«Не пишіть мені більше !» . Не буду.
Бо тепер я для всіх написав.
Ви тихенько сховалися в буду,
Але я вас і там відшукав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223638
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 21.11.2010
А хочешь не будем больше встречаться?
Я стану звездой, что не видно с планеты.
Я буду с тобою лишь только отчасти,
а ты будешь знать, что меня больше нету.
Ты будешь не-помнить. и в книжках тех психов
Ты не прочитаешь странных названий.
Звездой.. Да.. Наверно, это я лихо.
Я стану моментами расставаний.
Я буду в тех каждых, что едут из дома.
В слезах их, в улыбках, и в строчках билетов.
Я буду гудками в их телефонах.
А ты будешь думать, что меня нету.
Да нет. Я свихнусь через пару мгновений.
Намокну от слёз, заболею, не стану.
Не вытерплю вздохов их облегчений.
Не буду и солью, что сыпят на рану.
Я стану не-жизнью, не-смертью, ни-богом.
Ни-дьяволом стану, ни-тьмою, ни-светом.
Меня не найдёшь в тупиках и дорогах,
поэтому будешь думать, что нету.
Я буду ничто. И не-всё. Вот в чём смысл!
Скажу - надоело. Нет сил и не только.
И подпишу тот дьявольский список.
И докажу Ему, что без толку.
Я буду ничем. Твоим смехом не буду.
Не буду у снов твоих тихим началом.
Не буду тем N-м якобы чудом.
И ты меня больше не повстречаешь.
И ты будешь думать, что меня нету.
А глупые строчки - это всё детство.
Солнце встаёт с каждым новым рассветом.
Солнце заходит - и некуда деться.
Я буду не - солнцем. Не - видном на небе.
Не - ставшим когда-то цветком или камнем.
И ты будешь думать, что меня нету..
Как нету всего, чего нет между нами.
10.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220283
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 21.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2010
Зимним вітром налетіло - звіром навіженим,
Обійняло, закрутило, зробило скаженим.
Білим снігом приходило - придвістком фатальним,
Наврочило, поробило, зробило безжальним.
Полохливим чорним брудом - демоном дрімучим
Годувало та поїло, зробило живучим.
Святохрещеной водою - оцетом істерплим,
Спустошило, отруїло, зробило бессмертним.
© Дмитро Барзілович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217054
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 19.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2010
Поэты!!! Давайте восстанем все вместе!!!
Давайте устроим протест в декабре!
Довольно платить наши кровные песне,
Она – пережиток с противным амбре!
Докажем, давайте, что рифмы и строфы
Способны ещё удивить знатоков.
Не будем распяты крестами Голгофы!
Не бойтесь протеста и злых языков!
Сейчас стихотворчество не актуально,
Оно не приносит поэтам доход!
Оно именуется «Hobby» - печально…
Не взяты властями стихи в оборот!
Давайте читать, как в Советское время:
На улицах, громко, чтоб слушали все
Бунтарское, вольное, СЫТОЕ племя
Поэтов творящих в огромной толпе!
Поэтов, могущих заставить смеяться,
Рыдать, сострадать и прощать за грехи!
Давайте пойдём во все двери стучаться,
Давайте читать на дороге стихи!
Услышат! Поверят! Не сразу, но всё же!
Идёмте на площадь!!! Протест заявлять!
Сидеть и молчать для поэта негоже!
К тому же нас много! Не шесть и не пять!
Поэты!!! Давайте восстанем сегодня,
Чтоб завтра стихами суметь прокормить
Себя и семью, чтобы жить плодотворно,
И с гордостью имя поэта носить!
01:39
16.11.10
Структура проведения мероприятия:
1 день.
1 часть – официальная. Сбор в 14:00, начало в 14:30
- Вводное слово ведущих. Знакомство с выступающими участниками;
- Выступление участников со своими стихотворными работами (вперемешку с музыкальными номерами) – 1,5 часа. После кофе брейк 20-30 минут (антракт). Продолжение выступлений – 1,5. Обсуждение стихотворений и комментарий самого автора. (Лимит времени выступления одного участника 5-7 минут.)
- Вынесение на обсуждение основной идеи, постановка целей и методов их достижения с последующим формированием организационного комитета.
2 часть – неофициальная – «свободный микрофон»:
- перемещение всех желающих в кафе;
- знакомство со зрителями;
- прослушивание стихотворений зрителей и ознакомление со сборниками (если таковые имеются).
2 день.
- Посещение театра (по желанию). Начало в 12:00.
- Прощание с участниками.
Свободное время и разъезд.
Отчёт по проведенному «Первому всеукраинскому Съезду Поэтов».
1й Всеукраинский Съезд Поэтов состоялся в г.Киеве, 27 ноября 2010 года. Наше мероприятие прошло в рамках дружеской встречи-знакомства поэтов розового сайта, а также уважаемых и широко известных поэтов г.Киева – Евгении Бильченко, Марины Киевской и Юрия Крыжановского.
На Съезде присутствовало более 40 поэтов из разных уголков Украины, ярко продемонстрировавшие, что поэзия – жива, действенна, популярна и способна творить чудеса. У всех в ходе мероприятия была возможность продекламировать свои произведения и после получить критику, мнения и пожелания со стороны своих коллег. Все участники – люди очень талантливые, творческие и читаемые он-лайн. Среди них были и композиторы, и исполнители, которые представили авторские песни, это: Анатолий Урюпин (г. Киев, 47 лет, автор и исполнитель), Татьяна Хаустова (композитор и исполнитель с песнями на тексты своей матери – Евгении Хаустовой; г. Антрацит, Луганская обл. 16 лет) и Александр Панченко (г. Киев, 30 лет, автор текстов и исполнитель).
Основная идея данной акции заключалась в том, чтобы поэты, наконец, гордо и во всеуслышание заявили о существовании современной, качественной, способной заставить сопереживать, чувствовать, ЖИТЬ, поэзии, которая, как любое искусство, заслуживает должного отношения, как это было во времена Пушкина, Есенина, Маяковского.
Среди планов на будущее существуют идеи относительно проведения Фестиваля Поэзии в рамках 2-го Всеукраинского Съезда Поэтов.
Все участники-члены клуба, которые присутствовали на нашем вечере-встрече выражают свою глубокую благодарность и признательность господину Евгению Юхнице за то, что все мы смогли встретиться и познакомиться благодаря существованию и должному функционированию нашего розового сайта.
С уважением организаторы 1-го Всеукраинского Съезда Поэтов – Карл Доммерштерн, Тамирис и Са Пачико.
А вот и фотоотчёт, за что большое спасибо Любе Козырь! http://kozyr-lubov.livejournal.com/72044.html
А вот и мой личный фотоотчёт.
http://www.facebook.com/album.php?aid=11338&id=100001780761880&l=efaad993fe
http://www.facebook.com/album.php?aid=11395&id=100001780761880&l=44105788ec
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222468
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
Я, можливо, ніколи не бачив осені
Хоч, напевно бачив багато сірого
Не блукав дощами під вітром досі, ні
Остаточний, без рис вірогідного
Може я ще й зими не бачив наживо
Проте, в запису було трансльовано
В хуртовинні білого адажіо
Чорним кольором всіх намальовано
Сріблом очі заліплені кліпають
Розум золота прагне у спогадах
Та хвилини важкого просвітлення
Виплавляють лише мідь та олово
Все не з того, що мало б відбутися
Моя книга позбулася символів
Як мені би до них дотягнутися
У той світ, де поділися всі вони?
Відтепер я об'єкт неопізнаний
По товченому склу йду без чоботів
Десь, бува, не знайдеться обізнаний
Хто впізнав би моїх фотороботів?
***
Заблукав в нескінченному, хижому часі
Бранець власних військових та мирних кампаній
Полонений в облозі ворожої маси
Прагне здихатись марних концепцій та маній
Із лезом у ванній.
© Дмитро Барзілович, листопад 2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221386
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 16.11.2010
Мабуть, коли осінь пітьмою холоне,
І жовто-гарячим стають оті глюки,
Котрі ти щоранку бачиш з балкону.,
..(римуються з глюками тільки-но руки)..
Ти думками десь так як зайчик міркуєш,
В якого сезон - а закінчилась морква..
І - відповідь є, та її не почуєш..
Аналог - буряк! Коли осінню мокро...
Так хочеться сісти до когось в тарілку,
Злетіти на небо: Йа-Хуу!! Розумієш?
На жовто-гарячий білет перевірку
Пройти в психіатра, й, поки не стемніло,
(Бо ж їх не побачиш, отих імовірних),
Складати авоську, збиратись завчасно,
Махати хустинкою - соплям не вірять,
Або розпускати їх треба не часто!
Щож, осінь.. Дуріють, мабуть, від повітря..
Хто знає? -! Хіба що отой, хто дуріє..
Дурію і я - друга ночі й відкрито
Питання моє, хто мене зрозуміє..
Щож, осінь.. Шпалери холодні повітря..
Ліричною краплею дощ в підвіконня
В відкрите вікно. І в сторінки відкриті -
Ліричними знаками: крапками, комами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218545
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 15.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2010
Мені до д*пи той рясний листопад,
Що зас*рає парки восени.
То ваша осінь, щедра на розлуки,
Об серце ноги витира брудні.
Дощить багнюкою на світлиї пориви,
Плює на золоті свої сліди,
Плоди погнилі з дерева зриває,
Жбурляючи в зелені килими.
Мені до ж**и тихії печалі
І щирий жовтень із депресняком.
Я розсміюсь в обличчя кожній харі,
Яка назве мене єретиком.
Бо все ж є в світі Божеє творіння,
Священний смуток для душі єлей...
Як можна літу видати пенсійне,
Відправивши старіння на імейл?
Мені до ср*ки мудрії розклади,
Відформатоване оновлення буття,
Навіщо сирістю, як матами, вкривати
І без того зашмаргане життя?
Я не в пущу у себе осінь безпорадну,
Не намочити їй моїх доріг.
Під три чорти зашлю хмарливі злидні
І сонцем окроплю святий поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222270
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Ненажерливі музи-вампіри
Шаленіють від одинаків,
Їм натхненні рядки підкидають
Із кишень щирослівних своїх.
Римозичливі музи-вампіри
Не шукають влаврований люд,
Їм би вкинути вірш на бодунні
У ранковеє тремоло рук.
Кровожадібні музи-вампіри
Перескиглять найжалісний сум,
Аби висмоктать з серця пухлини
Хворобливих, знемучених дум.
Може, хитрії музи-вампіри -
Сміттєзбірники чорних думок?
Зсушать-зкрушать до дірок у мозку,
А взамін - на папері рядок.
Довгопрошені музи-вампіри!
Завітайте на званий обід,
Пригощу вас своїм депресалом -
І позбавлюсь вагомості літ.
Може, приймете в свої загони
Сублімацій Високих Війська
Ненажерливу музу-вампіра?..
Чищу пір’я. До злету. ПапА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221786
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Нацисты, скинхеды и готы
Заполнили ниши свои,
Как пчёлы построили «соты»
По типу «полезной» семьи.
В них каждый – орудие мысли,
Сосед, и пример для других,
Для внешнего мира – прокисли
И символом стали «плохих»!
Но, если подумать, то можно
Увидеть причины «войны»!
И станет понятно и тошно
Ведь это всё сделали мы!
Не кто-то, а мы закрывали
Глаза на сигналы детей,
С проблемами их оставляли
В пространстве прогнивших вещей!
И бить гонг уже бесполезно,
Они – неформалы теперь,
Понять постараться полезно
И не закрывать в сердце дверь!
19:44
06.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220586
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Наращенный волос, длиннющие ногти,
Ресницы на линзы отбросили тень.
В салоне ухожены руки по локти,
А рядом идёт, рассыпаясь, старпень.
В морщинах и пятнах пигментных на коже,
С барсеткой под мышкой, похожей на кейс
Шагает старик разделяющий ложе
С девчонкой, продавшей родной интерфейс!
За бабки купил ей машину и ноги
Подправил в больнице, сломав пару раз,
Потом были зубы, врачи – просто боги,
За несколько дней завершили заказ.
Затем силикон размещён был, где нужно,
Спортзал и диета, по графику сон.
Стилист с массажистом работали дружно,
Чтоб можно взглянуть было с разных сторон!
Он – важная шишка, богат и известен,
Она – кукла Барби, без груза мозгов!
Союз их, при знании фактов, уместен,
Ведь мир разделён на господ и рабов!
0:32
14.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222106
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Для меня будто ветром задуло костер,
Когда он не вернулся из боя…
В.Высоцкий.
Ты облачился в черные одежды,
Ты поднял острую как бритва сталь
И вышел, полный веры и надежды,
И снова взгляд твой устремлен был вдаль…
Но древнее оружие Востока
Бессильно против внешней суеты…
И выбора здесь нет…Остались только
Разбитые безумные мечты…
И кажется осталось все как прежде…
Судьба слепая… Но досадно мне,
Когда я вижу на твоей одежде
Пыль серую на черном полотне…
Но не пропало все твое искусство,
Ибо не ты сорвался и упал.
Пять этажей…Какое это чувство,
Когда внизу – бетон или метал…
Я верю в смерть, но в жизнь я тоже верю,
Я верю в то, чего не может быть, –
Ты не умреш… Столь страшную потерю
Я не могу представить… И простить…
22.05.99р Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222102
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2010