[color="#cc0000"]"Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені".[/color]
Ну, от! Збудили Україну,
Обдерту власними ж дітьми,
З ножем, устромленим у спину
Синами кривди і пітьми.
Чи ж діти це, веселі й ситі,
Чи, пак, ворожі байстрюки
Гризуть їй плоть, несамовиті,
Як ті стерв’ятники й круки?
Та ще й ґвалтують матір рідну,
Зв’язавши руки ланцюгом,
Зганьбивши привселюдно бідну,
Та й б’ють, нещасну, батогом.
А всіх синів її шляхетних
Зварили в зрадницьких котлах,
Аби в оффшорах кабінетних
Догризти вже її дотла.
Та вбити правду неможливо -
Вона відроджується знов!
І знов синів небесна злива,
Відрощує пролита кров.
Вона не втрачена даремно,
А впавши зерням до землі –
Там проростає сокровенно,
Мов день у вранішній імлі.
І принесе врожай стократний –
Із попелу встає народ
Новий, священний, славний, ратний –
Корони Божої клейнод.
Вставай же, ненька Україно!
Від сну отого пробудись!
Зруйнуй нечестя й зради стіни,
І в славу Божу зодягнись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758386
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 14.11.2017
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Музика Віктора Оха.
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011
В старости мы все сентиментальны:
вызывают слёзы сериалы,
хоть сюжеты донельзя банальны.
Раньше ведь такого не бывало.
Умиляет лепет чьей-то крохи,
не родной, а мимо проходящей.
Деловые раньше, нынче – лохи,
не умеем разобраться в настоящем.
Но об этом так я, мимоходом.
Удивлён-то чувством новым, лучшим,
приходящим с каждым новым годом,
делающим чище наши души,
уменьшающим и страх перед стареньем –
скопищем физических недугов.
Удивлён своим я удивленьем
удивляться жизни без испугов
в мире хаоса, кровавого террора
и экономического спада.
Удивлён сентиментальности, с которой
в старости не чувствуем разлада
между теми, кем когда-то были,
и какими, изменившись, стали.
Главное, чтоб мы себя любили,
принимая, как подарок, старость
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219457
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 04.11.2010