Позволь поплакаться
совсем чуть-чуть
в твое плечо.
Я расскажу тебе немножко,
не закричу,
но прошепчу,
а, может, просто промолчу
перед дорожкой,
что вьется вниз,
а, может, вверх...
Эх, мой каприз...
......
Я, как подарочная лента,
что соскользнула с
твоего подарка.
От острых ножниц
пала вниз - они закончили
сюрприз...
Лежу у ног...
И, к черту гонор,
к черту стыд!
Хватаюсь за ботинки,
извиваюсь,
к ногам твоим греховно
прикасаюсь и...
обрываюсь...
Кто-то подберет,
завяжет бантом -
снова я в чужом букете,
к чужому празднику в чужой душе...
И, снова лезвия,
разочарования,
и снова расставания
и расстояния,
терзания
и ожидания...
И я теряю часть себя
опять...
Вдруг, на рассвете я
проснулась,
смахнула слезы надоедливого сна,
на сердца цыпочках к тебе тихонько
потянулась,
подушечками пальцев прикоснулась,
улыбнулась,
и, очень бережно,
со всей любовью в сердце
обняла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370851
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 28.03.2018
Открыла дверь. Включила свет.
Навстречу кошка - хвост трубой,
Мурлычет, выгнулась дугой,
Об ноги трется головой...
Оооййй...
Снимаю туфли с каблуками.
Цепляю сумку на крючок.
В углу лохматый паучок
Щекочет муху за бочок.
Как есть охота. Шаг на кухню.
Вспугнулся рыжий таракан,
И спрятался за свой диван,
Пока я кушаю банан.
Мой таракан, паук и кошка
Всегда со мной, другим на смех.
Да... Каждый ищет свой успех.
Но мне,ведь, жаловаться грех.
Порою гляну я в окошко,
И мчатся прочь года, беда...
Там светит яркая звезда.
Там ты остался и тогда
Я прошепчу: всегда
нам - да...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398940
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 28.03.2018
Паше Кураре
Ах, ка́к я люблю «ето дело»!
На башенном кране, в песке,
На крыше и в лифте, в постели…
А шо? Я – отнюдь не аскет.
Хоть актовый зал – на рояле,
Хоть склад – на мешках с барахлом.
Мне раз даже «сутки» впаяли
За шо-то… такое… коло́м.
…Я шёл к ей. Цикады звенели.
Сжимал я свой пре́дмет в руке.
– Шо ж Ваш лапсердак в чём-то белом?
– Да… ето мы… в парадняке́…
В кустах осторожно присели…
– Ты глянь – никого не видать?
…Ах, как я люблю «ето дело» –
Люблю хорошенько поддать!
25.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217349
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2014
Юрке.
«Утопили меня в реке
А я вынырнул - в океане»
Юрий Крыжановский.
Высекая огонь из искр,
Выжимая из капель воду,
Я хотел рассказать про жизнь,
А рассказывал - про природу.
А природа была груба
И повадкой своей животной
Выжигала стихом раба
И в раба возвращала - водкой.
Обирая кристаллы льда
Со смурной пропитой щетины,
Изгоняла моя звезда
Меня в мальчики из мужчины.
И вот там, не прося курить,
Не сбивая кулак о морды,
Я ссуч́ил свою нежность в нить,
Но не с́учие вышил оды.
Так исп́аривалось по лбу,
Так выпл́ескивалось из вены,
Что святую мою тропу
Проклинала моя известность!
Я по прежнему прозвеню
Честной, бархатной нотой чистой.
Проводили меня к огню...
А я выпорхнул - Божьей искрой.
© Дмитро Барзілович, лютий 2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402642
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Пробач мені слабкість - любити Тебе.
Пробач мені силу - любити Тебе безкінечно.
А я все чекала, коли це кохання мине.
Воно не минає. Сльоза бурштином лиш береться.
Пробач мені радість - отримувать ві́рші нові.
Пробач мені смуток - знать те, що не всі надсилаєш.
А я все збираю найкращі коралі Твої,
Хоч Боже намисто віршів - це ключі не від раю.
Пробач мені втіху - світати зі світлом світлин.
Зухвалість пробач - ці світлини у Тебе просити.
Відкрию альбом,
наче мушлю із сяйвом перлин,
Де кожна вагома із поглядом в ній пережитим.
Пробач мені щастя - хоч зрідка Тебе зустрічать.
Пробач моє горе - так довго Твій голос не чути.
А зустрічі в пам'яті, як діаманти блищать -
Коштовності долі...
Та інших мені не збагнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391460
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Нарешті Ти мені приснився.
Ти не приходив так давно.
І втомлено мені жалівся:
"Не можу спати все-одно".
А я Тобі стелила ліжко.
Подушку м'яко підбивала.
Сон берегла крихкий та ніжний.
Навіть в чоло не цілувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372497
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2012
Давай куди-небу́дь втечем!
І змокнемо там під дощем!
А потім вигріємось сонцем.
І вип'ємо до дна - безсоння.
Давай куди-небу́дь втечем.
Де я уткнусь в твоє плече,
Де всі праві́ - не винуваті...
Давай розпалимо багаття,
Де спалимо липневу муку.
А потім безкінечно слухать
Улюблений "Кабріолет"...
І де читатиме поет
Свої нові і гарні вірші,
Де він сфотографує вишні,
Що стиглим соком налились,
Як він пообіцяв колись...
Давай куди-небу́дь втечем,
Де піч духмяний хліб пече,
Де сіно свіже й запашне,
Де Ти кохатимеш мене.
Куди втечеш, коли потрібно
Вертатись все-одно назад?
У світ, де біль одноосібний:
Пекельний ад чи райський сад...
А може все-таки втекти,
щоб лиш дізнатись:
ЯК ТАМ ТИ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354085
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Посмотрю налево, а затем направо
День сменяясь ночью, щелкает суставом
Погляжу под ноги, и на звезды тоже
Ветер леденеет, пузырясь по коже
Что там, между нами, в этом промежутке?
Волны лечат берег от следов нечутких
Гранд-каньон присыпать, нам не хватит пудры
Может, потеплеет. Может, будет утро
В этой самой фазе первый шаг из камня
Делают песчинки. Внутрь, вовне?.. Куда мне?
Камешек в ботинке и песок в постели
В этой самой точке мы уже истлели
Протяни мне, Солнце, желто-горький стебель
Был богат без меры, оказалось - бредил
В этом белом мире нет ни капли влаги
Твой протуберанец не сожжет - погладит
Ну а ты, Селена? Дотянись рогами
Золотой на милость брось - ведь я ограблен
Я замшел как Север, как зима безлиствен
И во мне, как в склоне, роют норы лисы
Небо подо мною упади, разбейся!
Я считал секунды - тридцать, двадцать, десять
Ноль... и мне не слышно, как углы Вселенной
Жмутся, ровно в страхе, за мои колени
Моим жгучим ядом захлебнется космос
Суперструны взвоют тысячеголосно
И уронит Вечность в щель между мирами
Все, что было нами.
Все, что было снами.
© Дмитро Барзілович, грудень 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298371
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Нічого не буває просто так...
Бурхлива нескінченність фраз,
Що немов лезо крає серце,
В обличчя кинутих образ...
Мовчиш… тобі навіщо все це.
Так просто взяти і піти
Щосили грюкнушви дверима
Через плече просте... прости
І моє тихе... я простила
Нічого не буває просто так
Примара постає – нерозуміння
Брак часу і розмови брак
А потім… змучене сумління
Мов два нескорені світи
Невдалих вчинків і обману
В підїзді надпис «я+ти»
Ну ось і все.
Кінець роману…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243327
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
у нього знаєш є кілька дрібниць
що приковують наче путами мене безпутню
і я стала прикутою, хоч і трикутною
у нього знаєш є білі такі вірші
від яких так мило стає, хоч насправді гірше
і я стала жити тими віршами - і трохи гірша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237413
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011