Люблю дівчат, які говорять правду,
Які цінують щирі почуття,
Яким любові не бува занадто
І вміють виявляти почуття.
Любою дівчат, які все розуміють,
Не палять в підворотнях цигарок,
Які мене таким прийнять зуміють,
Й до мого серця щирий зроблять крок.
Закохуюсь й закохувався завжди,
Обпалювався й серце розбивав,
Були навигляд всі такі поважні,
Але насправді грали почуттям.
29.10.11 Ілля Манченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289643
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
В її шарфу дрімав тихенько вітер,
А як набридне, - грався досхочу.
Її усмішка всіх могла зігріти,
Та серце в неї рвалось від плачу.
Вона любила дощ і подарунки,
Писала вірші, грала у пінг-понг,
Збирала залицяльників цілунки,
Але у снах лиш бачила його.
Навчались на одному факультеті,
І бачились на лекціях весь час,
Але у нього інша на прикметі,
Не помічав любові у очах.
Ридало серце, знала: треба жити,
І бути вільною від болю і плачу.
В її шарфу дрімав тихенько вітер,
А як набридне, - грався досхочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243467
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2011
Пам'ятаєш – ти приносиш зорі,
Поливаєш серед раю квіти,
І приходиш в сни мої прозорі.
Ти – любов. Чого тобі боліти?
Ти - завжди. Чому глухе сьогодні
Налягло і змусило мовчати,
Що кричать за нас німі безодні.
Ти – любов. Чого тобі вмирати?
Гаснути золою між золи.
Живи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202958
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 30.07.2010
В купальську ніч ватра палає.
Русалка бродить по полях.
Красуні серденько згорає,
бо губить душу сильний страх.
Бажання вбити й розіп"яти.
Усе лице тій розідрати,
що її милого тримає,
хоч зовсім його не кохає.
- Ох, Петре, Петре! Стид і срам!
І що ж, живеться добре вам?
На горі щастя будувати,
люди вже звикли так вчиняти.
(Продолжить)
Хоча, коханий, ти не вартий,
та соромно мені вертать!
мій батько - водяний упертий,
то ж краще зразу помирать.
І"мя русалчине це вмиє.
І думка ця русалку гріє!
І підбадьорює, й втішає.
Русалка вмерти затіває.
Бродила довго по лісах.
А ще в степу, і по полях.
Знайшла ту ватру аж на ранок.
Й присіла там стрічать світанок.
Люди давно вже розбрелись,
А тут два вуглика знайшлись.
Русалка дмухнула на них,
й таки вчинила тяжкий гріх.
Ту ватру знову запалила,
ще постояла, і ревіла.
І Бога прокляла, й людей.
Та й у вогонь стрибнула цей.
ЇЇ у лісі всі шукали,
коли знайшли - то поховали.
І мстити людям почали.
Ловили - й ноги догори.
І били їх, і лоскотали.
Та й про русалку все питали.
Так і питають по сей день.
Чи ж винуватця не вбачали?
Як вправду скажеш - відпускають.
А як ні... Усяк буває.
Тому, хто з почуттями грає,
Всевишній більш не пробачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203535
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 30.07.2010
Божевіллям мій простір заповнений...
У квартирі ще пахне ромашками...
Голий світ за вікном спотворений
Поглядами чужими й двозначними.
Всі емоції з серця вигнані
Твоїм мистецтвом робити боляче...
З середини знов чую скиглення -
То душа, понад прірвою стоячи,
Заспокоює свою агресію,
Видаляє чужі нотації...
Я, втікаючи від депресії
Граю з совістю в асоціації.
Мимоволі свою залежність
Я у сотні разів збільшую,
Знову згадую про обережність,
Щоб не стати від тебе гіршою.
Цвіль на серці чорного кольору,
В мої пальці струни впиваються
Як не мертвою, то хоч хворою
В невідомості залишаюся.
Почуття вижирають розум мій,
Скільки треба, стільки й витримую
Вхід у рай вже такий близький,
Але знов перед носом дверима гримають.
За межами моєї реальності,
Десь над ніжними білими хмарами,
Потерпаючи від безпорадності,
Розмовляю з тупими примарами.
Ворожнеча між завтра і вчора,
Конфіскація щастя і вічності...
Цілі втрачені, знову я хвора,
Прислухаюсь до думки більшості.
Рию яму банальній трагічності,
Серед снігу, та все ще тепло.
Забуваючи наслідки звичності,
Відкриваю очі на вході у пекло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203154
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Уяви собі: зла не існує.
Зло – це відсутність добра.
Життя нас до раю готує,
А холод – нестача тепла.
Уяви: всі посмішки щирі,
Весела музика лунає скрізь.
І добрий сміх незрадливий
Розтоплює арктичний лід.
Уяви собі: всі кажуть правду,
У світі немає брехні.
А Хаус – старий маразматик,
Що нічого не знає в житті.
Поганих днів не буває,
То просто трохи не щастить.
Новий на тебе день чекає,
Який ти в силах ще змінить.
Уяви: кохання існує!
Світле, чисте, прозоре.
Воно від темряви лікує,
Запалює на небі зорі.
Уяви собі: грошей вистачає.
(Хоч я і сам не вірю в це).
А невиправного немає,
Бо що доля пише олівцем.
Уяви собі: життя прекрасне!
Ти тільки, друже, вір у це.
І поки сонце в душі не згасне,
Надія є!
КОМЕНТУЄМО!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202874
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 27.07.2010
Падала сніжинка з неба, біла,
Падала, кружляла, як у сні,
Вітру всю себе віддала,
Мрії, сподівання всі свої.
Було легко танцювати:
Він так ніжно обіймав,
Пестив всі її принади
І стискав, стискав, стискав…
«Я впаду? Я не літаю?
Вітер де ти? Загубив?
Ти поніс мільйонну зграю,
А мене ти відпустив…
Відпустив мене кружляти.
Де тепер я упаду?
Кажеш краще і не знати?
Ну, тоді сама лечу!»
Без мотора, лиш на крилах,
Планер білий та легкий.
Полетіла, полетіла,
На вершину світлих мрій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165961
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 26.07.2010