Я люблю, коли він цілує мене… ненароком
Відганяє з думок всі вчорашні й майбутні проблеми
Коли ближчим стає на десятки чи сотні кроків
І вирішує усі мої незчисленні дилеми
Я люблю, коли він витанцьовує драйв чи стриптиз
Він такий невимовно гарний і зовсім не хтивий
Коли одяг скидає все нижче.. чимдуж униз…
Але робить надмірно він це… якось так… невинно
Я люблю, коли градом у нього з очей блискавиці
Коли поглядом манить мене… а зовсім не тілом
…
…
Я заплющую стомлені й такі надважкі зіниці
І відгукуюсь на його тепло… якось так… невміло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357807
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Землетрус. Двадцять балів за шкалою неспокою.
Шкереберть все... І Душу ще й досі трусить.
Від такого не врятуватись докорами...
Утікти - ось єдиний спосіб.
На кілька вічностей - "за свій спокій"...
Життя знову з орбіти зрушило.
Цього точно не видно збоку
За високим парканом усмішок...
Чекаю снігу. Абсолютні нулі за Кельвіном.
Автовідповідач вчиться всім усміхатись.
Телефон залишаю вимкненим.
Як я? - Я промовчу... Сьогодні не можна брехати.
07.01.12 19.44
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304992
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 17.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2012
вигадую
віршочервень
віршотравень
вір що трави покошені вдихають
похапливо гамір
і народжує море ці хвилі шумні
а також допиває весна тебе із листя вишневого
у воду камінь руками кидати
я тану мов лід
я тону мов
титанік
ти та
чи все ж таки
ні
для когось ще не відчута зовсім історія
мов літо що тягнеться
цигарковим димом невідомо куди
ти солодка як мед і чиста мов скло проти сонця
ніжно так розрізай мої речення
наливай по вінця ігристе вино
мов хліб жовтоокий подрібнюй собі на долоні
живи без цілей
немов уже ніколи не будеш зцілена
а я продовжую вигадувати
віршочервень
віршотравень
вір що трави які торкають тебе то є я
ти чуєш що слово не лине із горла землі
лиш гомін кварталів і дзюркіт
підземних забутих пророцтв
коли лід під сонцем палючим вже тане
а я мов титанік на дно
ти та
чи все ж таки
ні
джаз це музика що лине із надр душі
лягають вірші на червень і травень
а ти прокидайся
пірнай у листя вишневе
чорнилом волосся розписуй малюй
і сни прикрашай віршами чужими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348849
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 15.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012
Ранішня ін"єкція перегнула дозу,
по ходу нервів введена в сплетіння,
кількасекундне благо не виходити з наркозу,
дике воління розчинитись в сновидінні.
Для втрати організмом чуття болю,
отримана легка анестезія,
час не бере над спогадом контролю,
Пам"ять лікує тільки амнезія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334462
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 17.07.2012
Ти залишаєш після себе недопалок,
Недокурене «я ще може прийду»,
А тим часом я лежу, вся скрючена,
І чекаю...
Чекаю і курю.
Із кожної шибки вітром заносить істину,
Ти не мій. І не той. І не так все було.
А я закриваю вуха, і далі тебе люблю.
Люблю тебе так, що це схоже на параною.
Я люблю тебе коли їм,
Коли сплю,
Коли мастурбую,
Коли займаюсь сексом з іншим.
Я люблю тебе на парах,
На лекціях,
Семінарах.
Люблю тебе, коли хворію.
Коли п’янію
я тебе ще більше люблю.
Люблю коли зізнаюсь в коханні іншим,
Коли забираю свої слова назад,
Люблю тебе так, як алкоголік пляшку,
Як начальник любить свою секретаршу,
Розвівши їй ноги на краю стола.
Люблю тебе так, як суддя правду,
Як мати своє немовля.
Люблю тебе...
І знаю, що дарма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294962
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 13.06.2012
Він любить її, вони мріють про сина,
В їхньому домі тепло й горять вогні,
Вона шалена, нестримна, глибока,
А він все той же – звичайний, простий.
Він любить її, більше за все на світі,
І деколи навіть пише для неї вірші,
Виходить ніяк, без рими, теми і рифми,
Але вона тішиться, вони ж так близькі.
Він любить її, майже пусту і грішну,
Коли болить, стріляє десь в животі,
Він любить її, вони мріють про сина,
Але буває, він згадує іншу...
Зі словом «Прости!»
P.S.
Ти живеш на дві картки в телефоні,
На два дзвінки, і серця, мабуть, два?
В одному зникаю я поволі,
А в іншому живе, мабуть, вона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261489
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 13.06.2012
Я ношу на шиї чорний ключ
Кольору своєї душі. Я мізантроп.
Я за те, щоб мені відключили світ,
І щоб кожен третій мудак здох.
Я не проти людей і соціуму – майже ні.
Просто кожен п’ятий зловлений на брехні,
Кожен шостий тримається на плаву
Тільки думкою «я дихаю – значить живу».
Я вибірково, але все ж люблю.
Люблю тих, в кого стержнем не тільки хребет.
Тих, хто знає що хоче, і вправно робить це.
Люблю тих (так банально), хто любить мене.
А для інших я соціофоб. І це хронічно тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339628
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 13.06.2012
Все что ты мог назвать
именем своей любви
находило тебя
в заколоченных наглухо голосами
пространствах речи
на вымощенных истоптанными следами
перекрестках смыслов
все что ты мог
назвать именем своей любви
теперь следует за тобой
взглядом случайного прохожего
голосом неузнанной радиоволны
на каждой букве запинаясь
ты слышишь это имя
на каждой ноте фальшивя
ты воссоздаешь музыку
как-то раз стертую твоей памятью
как-то раз закрытую в твоем рту
воссоздаешь
по буквам
имя своей любви
услышанное тобой
на расстоянии
от одного слова
к другому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317650
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
Тік-так... Твої очі глибокі до спазму.
Тік-так... Твої руки несміло нестерпні.
Тік-так... Час стікає у шклянку оргазмів.
Тік-так... Доторкнутись Душі і... померти.
Тік-так...
Тільки так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332686
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Десь між небом і небом застрягла,
заблукала у стомленій ночі.
Ти аморфним непоглядом бачиш
і бездушним наддотиком хочеш.
П"янить подих нічного надбання,
мружить зір заліхтареність міста.
Ще учора безмежно порочна -
я сьогодні незміряно чиста.
Тихо марить рефреном неонів
хижий погляд блискучого дива.
Пий мене, доки свіжа ще кров, -
я сьогодні сп"яніла й лінива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253301
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 24.04.2011
Всё. Расставлены многоточия.
И не мучает камень зла.
Я была бы хорошей дочерью,
Если б вредною не была.
Я была бы женой примерною,
Если б так не любила ночь.
От луны отбиваюсь бедами,
Я плохая жена и дочь.
Я была бы подругой верною,
Если б слушать умела, но
Я была бы не важной стерв0ю,
Как-то это мне не дано.
Я была бы и мамой любящей,
Но пока… да и что гадать?
Я и так не люблю о будущем,
Ох, какая бы вышла я мать?
Я была бы актрисой славною,
Мне об этом твердят порой,
И что мастерски так скандалю я!
Ну и что? Ну и чёрт со мной!
Ведь расставлены точки-лезвия,
Ведь обратный пошёл отчёт.
И не горько, и не болезненно,
Просто так, как уже течёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221385
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 19.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2010
Вона торкається мого язика та ніжно огортає його. Гіркота огидна мені, але одночасно і приємна. Інколи хочеться чогось…інтригуючого в роті. Сповнена різних настроїв (з цукром чи без) кава задовольняє потреби у відсутності сну, вона збільшує робочий день ще на кілька дорогоцінних годин. Філіжанки – мої батарейки. Здається, не я маленькими повільними ковтками запускаю темний розчин у себе, а вона сама, автономно, завойовує усе моє єство.
П’є мене.
Напивається.
Кава – алкоголічка.
Блін, ну прозаїк із мене справді нікудишній. А каву я терпіти не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171473
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 21.10.2010
Давай побудем мы детьми, наивными и чистыми
С радостью, мечтами, сказками и добротой в душе
Никогда не станем мы с тобою слишком близкими
А мне ведь и не надо это, я наелся близостью уже
Ведь так чудесно: кофе пить, смотреть на мир
Без всяческих намёков на любовь и пошлость
Извини меня, ведь я сегодня очень мало говорил
В тебе ребёнка я увидел, да и сам не взрослый
Я безумно благодарен за всё это: кофе, разговор
Давно мне не протягивали руку для пожатия
Украл немного твоего времени, но я не вор
Мне нужен разговор, и не нужны объятия
Прощаясь, я невнятно бормотал, сошёл с ума
От счастья, что опять могу я быть с людьми
Я вроде всё сказал, а ты уж там решай сама
Нужен ли тебе друг, что называет вас детьми:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173052
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 15.08.2010
Здавалось, таке минає. Розсмоктується ніби пухлина. Зникає тахікардія, і мінус одна людина… в твоєму житті. Здавалось, воно не вічне. Крихке, ілюзорне, тощо. І мабуть у цей день дощ, а… комусь доведеться піти.
Але плетиво наших пальців міцніше, мабуть, за кальцій. Тепло від твоєї ковдри розтопить зимовий сніг. І може це навіть добре… І може, що якось вранці промовиш ти дуже тихо: «Нікуди піти не зміг».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181716
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 14.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2010
Черная поэма...
Снег, деревья, тучи...
Пьяная богема...
"Жми, ямщик, да - с кручи!"
Спят березки... Сказкой
Скорбь-печаль - не мучай!
"Ну-ка, на салазки!"
А мороз-то - жгучий...
Вьется черный ворон,
Нагоняет робость
Хриплым приговором...
Из весны - да в пропасть?!
В кровь - душа разбита,
Не холопа - князя!
Песня - не забыта...
Только в душу - грязью!
Жил - сквозь боль и слезы...
Песни все - для милой...
...Нежные березы
Плачут над могилой...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179373
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 26.07.2010
Стомлена кавою, ти чекала світанку.
Рахувала ті кроки, що йшли до весни.
А намисто на шиї розлетілось на крапки,
Покотилось до рук, що обіймали колись.
Ти дивилась на фото при місячнім сяйві,
Писала журливі вірші без смислу і рим.
А те, що навколо здавалось вже зайвим,
Таким підфарбованим, таким вже не тим
Ти допивала ту каву, рахуючи зорі,
І, як завжди, думками летіла у рай
А світанок прикрався у руки поволі,
Заспівавши сонети, так тихо забрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201653
дата надходження 18.07.2010
дата закладки 26.07.2010
Так дивно! На маму я схожою стала:
Повільна хода, синій смуток очей.
Це мамина смерть все в мені поміняла
І відчай утрати торкнувся плечей.
А знаю лиш я, чому так воно сталось:
В день смерті матусі у серці моїм
З'явилося щось і в краплинку зібралось,
А пам"яті голос "прости" шепотів.
І я зрозуміла, що мамина ніжність
І радість, і віра, надія і біль
У серці моєму навік залишились
І стало минуле її - моя тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200745
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 26.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2010
Ти за мною не йди. Я вже більше про це не попрошу,
Навіть хоч би й мені рани далі просочились кров’ю.
Помовчи. Не кажи: «Я не вартий. Ти надто хороша», -
Познущавшись вкотре над моєю сліпою любов’ю.
Скільки часу пройшло, - не змінилось ніщо ні на йоту.
Тільки ми на калібр проміняли старі пістолети.
В голові зашумлять хаотично позбирані ноти,
І жовтітимуть десь вже несвіжі віддавна газети.
Ти не думай лише, що я принципів більше не маю:
Підкорившись тобі, я забула про гордість і силу.
Я сама собі слабкість таку не даю, не прощаю,
Тільки просто тому, щоби бути у міру щаслива.
Може, нам ще колись поодинці самотність захоче
Кінослайдом німим всі моменти разом погортати.
Помовчи. Не кажи: «Я не вартий. Ти надто хороша», -
Краще просто піти, і нічого мені не казати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201930
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Ти знов мені стараєшся прочистити голову, своїми філософськими думками, правильними вчинками, добрим поглядом та я не хочу змінюватися, я маю залишитись собою, адже я також щось відчуваю, бо я – людина, я живу, їм, насолоджуюсь холодними ранками і дощовими вечорами, та ні, не насолоджуюсь я просто живу і при цьому нічого не відчуваю, живу без емоцій, без життя, такого різнобарвного, такого інколи мені потрібного! А ти все читаєш мені мораль, ти знаєш, що я навіть не слухаю тебе? У мої голові занадто багато багна, щоб відчути твої слова, щоб почути їх, чи зрозуміти про що ти там так довго вже говориш! Я знаю: ти хоч щоб мені краще було, уривками чую… «Я прошу не ліз туди»…., «так не правильно, не можна це робити…» Так, це ніби ти і ніби я вже другу годину слухаю тебе, ти ж мені краще бажаєш, шкода, що не розумію жодного твого слова, бо ще мала для чого світу, бо я дитина, яка заплуталась і загубилася у своєму житті, влізла у це болото і зараз в ньому по шию…! Ось ти мені розказуєш про життя, а я сиджу і уявляю, що ми ще діти, просто двоє граємось в піску, не розуміючи його, не знаючи образ і болю, які так часто попадають прямо в серце! І я ніби не погана, та за те, що я роблю ти можеш мене вбити! Так краще буде, адже не змінюся і не викреслю частину свого життя, я не відірву пів серця і не викину за вікно, не зроблю так, як ти колись зробив, бо ти сильний, а я людина – пластилін, ось я така… ліпіть із мене, що вам захочеться, я ж не скажу нічого у відповідь… я буду мовчати, тільки б ти був щасливий… Та таке життя мені точно не приносить щастя! Та я вже й не людина, давно не вмію відчувати! Можливо, ти і вважаєш мене сильною, та хтось колись сказав, що сильні люди також плачуть!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201340
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 16.07.2010