А потяг рушає в дорогу,
на рейках знов чутно скрипіння.
Мабуть, таке долі веління,
так знову хотілося Богу...
Забудуть про нього і віти,
і щирі плачі на прощання...
І навіть те тихе зітхання,
що впало росою на квіти.
Забуде про нього це місто,
на лавах - прощальні записки.
А в пам'яті зігнуті риски,
бо стало вже їм зовсім тісно.
Так тісно, що ми мимоволі,
самі забуваєм вертатись
до того, що мусило статись,
що було частиною долі...
А потяг не вміє чекати,
гудки не гудки - це прощання.
І пізні тепер поривання,
бо потяг той вік буде мчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182619
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 19.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2010
В мені вмирає маленький Гітлер 3,
Купили примусово-добровільно лотерею,
Скоріше покриття ти захисне зітри,
Щоб подивитись за яку вмиратимеш ідею.
Оце так таланить, оце так друзі фарт,
Ви не повірите, я виграю нові кайданки!
Моєї долі знову невеселий жарт,
Як кажуть: влітку треба готувати санки.
А я не знаю, зрозуміє хтось іще чи ні
Моє послання кріпакам, Urbi et orbi.
Я також бовтаючись, йду в цьому лайні,
Із сухарів лишилися лиш крихти в торбі.
Юрко не той уже, ви пам’ятаєте було раніше,
Майже за кожен рік у школі мав похвальний лист,
А зараз що, плюється на папері віршем?
Нічого особливого, який тут в біса хист.
Ой треба, треба, мабуть не прийшов ще просто час,
Бог випробовує мене хоч і не любить.
З чужих рук щастя берете, я в цьому пас,
Своє придумаю і кожен мого щастя купить.
Дивіться у долоні ці, вдиха повітря ніс,
Ви плескаєте, бо сусідо плескає щосили;
І співчуваєте несправжності пролитих ними сліз,
Мовчали ви коли через дорогу били.
А хтось, це ж модно: зараз всі такі як всі,
Злетіти високо до сонця понад хмари,
Та в літака цього нема зовсім шасі,
Розтопиться весь віск і упадуть Ікари.
З землі вже не піднятися з колін,
Живемо й гострих відчуттів стає замало,
І на душі все більше нових мозолів,
Існуємо життя під дудку і чуже лекало.
Я й тільки я повірю сам собі,
А ви напужилися і такі бундючні,
Колись порве вас від отих бобів,
Зібрались на ослячій парті усі учні.
Давайте! Голосніше кричіть що він дурний,
Тикайте в нього своїми пальцями:
Він не такий як ми, він не такий!
Своїм ключем хоче відкрити всі на світі брами.
18-19.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206781
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Чотири кам*яні стіни, що не розбити головою...
Закритий вихід до труни, що була б зайнята і мною...
Суспільства, бидла, катастроф...
Мене стіна оберігає!
От за таких от всіх умов,
Мене цей вечір обіймає...
І не ввійде сюди ніхто,тут лиш себе замурувала,
Стосунки, вина і авто...
Про них ніколи б не згадала!
Цемент зруйнується колись...Причина: дощ, нещастя, міни...
І знову на пустих місцях,
Прийдеться будувати стіни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201142
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 19.08.2010
Я стомлена кавою,
Сумними зітханнями,
Дурними проханнями,
І сірістю мас...
Казковою вічністю,
Своєю трагічністю,
Чиєюсь комічністю,
Любов*ю до вас...
Живу лише мріями,
Тупими подіями...
Забутими віршами,
І вірою в нас...
Чиїмись надіями,
Що стомлені мріями,
Так само як кавою,
Залитий мій час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198716
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 19.08.2010
...Як же вас багато,відступіться-
не торкайтесь поглядами,хтиві!
Так дратують ваші сірі лиця,
сиплете услід слова брехливі.
Збайдужіло зовсім тихе літо-
літерами щастя на асфальті.
Все оце забуте й пережите
іменем моїм на кавоматі...
Залиши і ти свої промови-
подаруєш іншій в її свято.
Я до тиші з НИМ лише готова,
з вами ж і не хочеться мовчати.
Відступіться,світло ще зелене,
очі вниз-в калюжах більше правди.
Ви навмисне не існуєте для мене,
одне серце вбило ці мільярди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195881
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Всё начиналось так красиво!
Но вдруг... закончилось...
Я тебя любила,
А ты не верил!...
Меня бросало в жар
От слов что я любима.
Я тобой жила,
Глупо, правда?...
Я в первый раз влюбилась!
Ты этого не понял...
Ты так и не узнал,
Что я люблю тебя!...
Я тебя обидила...
Я знаю...
"Пости меня!!!"- просила я.
А ты все решил за нас,
Решил,что мы должны расстаться...
Есть люди которым я небезразлична,
И они хотят чтоб я была счастливой,
Но как могу быть я счастливой,
Если рядом тебя со мною НЕТ!?
...
Теперь я знаю:
Любовь-это неизбежность!
Если уж придет,
То и после смерти не пройдет!!!
И даже там, на небесах,
Я буду любить тебя!!...
Обижаться на тебя я не могу,
Как не странно быть с тобою тоже не могу...
(просто прочтите и все...надеюсь,вы поймете о чем я хотела рассказать, прошу не думайте что это стих,это ОБРАЩЕНИЕ!!! )....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195698
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010