Я боюся жити далі,
І мені померти страх.
Почуття фізичні сталі,
Та у мріях повний крах.
Я змочила світ сльозами.
Верхи їхала не раз,
Потім йшла життя низами
В пеклі сорому й образ.
Я не вірю у світанок,
Бо стомилася чекать,
Що весна прийде на ганок
Мій, не буде десь блукать.
Вже не вірю власним силам,
Маю сумнів у собі.
Вже пручатися несила,
Носом кров од боротьби.
Так самій од себе нудно,
Жах і щастя – самота.
На душі і гидко і брудно,
Де ти, щастя чистота?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252461
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 09.06.2011
Вы! Посмотрите, что вы наделали!
Вы безвластны, но пытаетесь властвовать!
Вы слышите?! К вам обращаюсь с мерами!
Вас хочу научить в справедливости странствовать!
Вы безликие! Но считаете, что вы "личности"!
Вы безликие! Но мешаете с грязью других.
Вы привыкли жить в какой-то дикости,
Да услышьте же! К вам обращен этот стих!
Не узнали себя!? Беспардонные...
Злые собственники чужого добра!
Все поступки у вас "изощрённые"...
Оглянуться назад бы пора!
Оскорблений вы не достойны... Нет!
Не достойны, ВЫ, никаких слов!
Не поймёте вы даже на склоне лет,-
Всю серьёзность ваших грехов!
Вы воспитываете поколение,
Не добившись, отнюдь, ничего!
Дослужились вы до презрения...
И не только лишь моего.
Вы! Посмотрите, что вы наделали!
Как вы будете с "этим" жить?
Столько жизней и судеб разделали...
Словно мясо... И кого вы собрались кормить?!
Вы! Словно плоти хотите,- Стервятники!
Все слова пропустив сквозь глаза...
Как хотите! Сидите в курятнике!
Вы дождётесь! Вернёться "гроза"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225937
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Мой маленький фюрер
Я падаю в ноги
Я жадно внимаю
Мой маленький фюрер
С рабами так сложно
Я всё понимаю
Мой маленький фюрер
Диктат установлен
Мартини налито
Толпа недовольных
Утоплена в крови
Бетоном залита
(Продолжить)
Мой маленький фюрер
Я буду молиться
На ваши заданья
Скажите что делать
Скажите что думать
Я жду приказаний
Мой маленький фюрер
Снимает фуражку
Ложиться в постельку
Он сонно бормочет
Устало слезиться
И ждёт карамельку
Весь мир не захвачен
Не сломлены души
Не выпиты жизни
Должно быть иначе
Молиться усердней
И клясться отчизне
Мой маленький фюрер
Я буду молиться
На ваши заданья
Скажите что делать
Скажите что думать
Я жду приказаний
Мой милый диктатор
Всё делает правильно
Всё для народа
Он скоро захватит
Планету Земля
Установит погоду
Мой добрый тиран
Не рыдайте
Ведь дело в другом
Патрон доставайте
Снимайте фуражку
Всё будет потом.
Мой маленький фюрер
Я буду молиться
На ваши заданья
Скажите что делать
Скажите что думать
Я жду приказаний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225936
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Запахло травнем раптом восени.
Така собі насмішка депресивна.
Дерева голі. Хочу як вони
Лахміття поскидати агресивне.
А потім розцвіту як той каштан,
Що також переплутав все на світі.
Самообман? Нехай самообман!
Чи просто Богу захотілось квітів?
Запахло травнем… Пахне цілий день.
Десь сонце помилилося дверима
І світить як скажене на людей,
Що вже давно впустили в душі зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225927
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Грудневих витівок злиденну безсоромність
Не в змозі споглядать без болю в грудях,
Магістр осінь, вже від справи відсторонена,
Вдалась до листопаду-самосуду.
Процес відомий, літописний – рок від року:
Останній доказ на кін – бита карта,
Бо шулер-заметіль у шоу – дока,–
Та залишатись осторонь – не варта!
Для вороння біноклеокого з балконів,
Для горобиння із насінням у партері
Вона – П’єро з томатним соусом на скронях
Із реквізитної рушниці рук Гварнері.
Їх регіт влучно вписано до коди.
Гримить, із піднебесся – тьма і злива.
Багряну кров П’єро змива негода –
Йому комічний жанр не властивий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225935
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Холодний вітер не злякає,
Від бурі теж я не втечу
І хоч щасливий день минає,
За ним я все ж таки лечу.
Ми сотнями вогнів палаєм,
У мрію вірим неземну,
Усе так швидко залишаєм,
У ейфорію лиш пірнувши цю.
Ми губим душі серед моря,
Що зветься пристрастю й бажанням,
Куштуєм фальш, а кажем - доля
І називаєм це "коханням".
Упала, заридала, озирнулась...
Аби лиш щастя свого відшукати.
На біль гірку ж я наштовхнулась.
Усе. Не хочу вже літати.
І без кінця цей зоряний роман,
І книжка більше не цікава.
Навіщо нам такий обман?
Я вже й не знаю, що я відчувала.
Та сірих фарб я не боюся,
Свою палітру кольорів створю.
А там, де я ридала - вже сміюся.
Я жити хочу! Я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225854
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010