Сплету гердан із бісеру зірок
З безсонням, що ховається у тишу.
Майстриня незавершених думок -
Я вигадками все себе ще тішу.
Десь на даху чаїться молодик,
А може кіт у березневих мріях.
А може вітер - юний мандрівник
Ховає погляд у пухнастих віях.
А може там замріялась зима -
Тихенько відбиває такт рукою.
Послухаю...
Такі вони дива -
Замішані на посмішках з журбою.
Вже промайнуло декілька годин,
Сатин ранковий вибирає колір.
Додам в гердан червоних бісерин,
Щоб фарбами заграло чорне поле.
Щоб рівновага різних кольорів
Переконала - чаклувати вмію -
Під цокіт старовинних дзиґарів
В життя прикличу спокій і надію.
12.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032975
дата надходження 12.02.2025
дата закладки 12.02.2025
You kindly said "I love you" with your eyes.
My soul authenticated such a token.
I've heard it like a sound of summit ice
But it's unspeakable that used to be unspoken.
Our trains were standing at the platform when
Announcer's voice did make the silence broken.
So many words are written with a pen
But it's unspeakable that used to be unspoken.
A thousand times the destiny has swung.
Days fell asleep and evenings were awoken.
Words have been rising like a rising sun
But it's unspeakable that used to be unspoken.
Переклад
-----------
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032878
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
римуючи нічийні імена
шліфуючи утробну порожнечу
чекаючи, вже вічність як_ до речі
коли все ж лусне напнута струна
між скель бажань / над прірвою ілюзій_
<
по чорній, чи по білій йтимеш смузі
тримаючи в долонях жар, чи лід
багрянцем сорому покрився б ти, чи зблід
віднині й прісно все єдино вже_
<
від ката жертву бо не вбереже
бог мертвий_ не наверне до молитви
на все свій час_ ковтати пил доріг
упасти ниць_ спочивши від гонитви
зробити крок за дійсності поріг
сягнути сонця, криком рвати небо
знесилившись сховатися у тінь
залоскотавши жницю сухоребру
в ніч лиховісну гаркнути : "амінь"_
<
гірка отяма_ яма каяття
серцебиття вгаває_ на хресті
клянуть світанку золото ворони
іскриться кров ще тепла на косі
коса лежить біля пустого трону
змія кусає хвіст, бринить струна
римуються нічийні імена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030247
дата надходження 08.01.2025
дата закладки 25.01.2025