Крутить старість всіх навколо
До фігури вже добралась,
Бере чомусь тебе в коло
Паляниці в тобі ставить.
Довго, довго десь блукала
І поселилась у весь зріст.
Чому нас не запитала,
Нащо вони нам в старість літ?
Хочеться тоненьким бути
А у зими правил нема,
Радують пташині звуки
На огород іти пора.
Пахаєш усе літо там
Радієш пісні й солов'ю
Фігура буде, як струна,
Коли візьмеш в руки сапу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036668
дата надходження 30.03.2025
дата закладки 31.03.2025
Роздумами про науку
Поділився з кумом Жора:
-Про Софію Ковалевську
Прочитав статтю я вчора.
На той час були серйозні
В математиці проблеми,
А ця жінка розібралась:
Довела всі теореми.
Обізвався кум Микола:
-Дива всякого буває…
Ось моя дружина Оля
Результати добрі має.
Усе точно, без остачі,
В дні буденні і критичні
Застосовує щоденно
Дії всі арифметичні.
Починає уже зранку
(Чіткий план ще з ночі має),
Додає всі забаганки,
В банку гроші віднімає.
Всі закони наукові
Моя Оля відмінила:
Множить кожен день витрати
І майно вже поділила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036682
дата надходження 31.03.2025
дата закладки 31.03.2025
Овечка и баран - 9
Шалью шёлковой овечка
Обернула ловко плечи:
— Посмотри, бараша. Мило?
— В этой тряпке ты красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036619
дата надходження 30.03.2025
дата закладки 30.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]
Весняний вечір теплий і спокійний,
Тут відпочить зневіреній душі.
Буденний день для неї був сумнівний,
Чи все було, щоб догодить мені?
Старалася робити, як уміла,
Бувала часто лагідна й сумна.
І забаганки всі мої терпіла,
Була для мене часто, як суддя.
За мене непокоїлась й боліла,
Коли я щось робила, та не так.
Душе моя! За мене ти й раділа,
Хоч не завжди твоїх я слухалась порад.
Удвох тоді страждаємо і плачем,
І клянемось, що це в останній раз.
Коли ж все заспокоїться, неначе,
То знов втрачаємо дарований нам шанс.
-------------------------------------------
Цей вірш перенесла з іншої моєї сторінки сайту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036629
дата надходження 30.03.2025
дата закладки 30.03.2025
Ясні світанки… дарунки долі,
Чарівні днини, життя на волі.
Бажає квітка, народивши цвіт,
Немов дитя. Плека продовжить рід.
В заграві сонця розкритись вволю,
Із часом сім’я, зросте по полю.
Немов у спадок, війну пройшовши,
Життя опише, сховавши в зошит.
Минуть роки, папір пожовкне,
А може трохи, навіть й змокне.
Тож пращур знатиме, як у борні,
Родини впали на святій землі.
Та смерть, страждання не підкосили,
Вони боролись замавши сили.
Від неньки рідної, мали наказ,
Нема віками, дороги назад!
Хоча біда, й вересневі грози,
В ярмо рашистське лягти не в змозі.
Ми мужні, гріх, впасти на коліна.
Бо в нас єдиний дім - Україна!
Ясні світанки, злет мрій до вершин,
Знай любий друже в строю не один,
Матуся молиться вдень і вночі,
Додому стежка, повертайсь хутшій!
Яскраве сонце освітить твій шлях,
Жадане свято, буде для всіх нас!
30.03.2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036640
дата надходження 30.03.2025
дата закладки 30.03.2025
Місяць вафельним ріжком,
З манговим пломбіром,
Пригощає за ліском
Білу хмару з вітром.
Тане солод і тече
Цівкою на плечі,
І мороз вже не пече,
Зникнули хуртечі.
Ллється сяйво перемін -
От би упіймати!
Вбралася весна у німб,
Буде дивувати. 17.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036593
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 29.03.2025
вулиці роду і міста повні
твоїм сміхом і мовчанням
куполи храму - ластівки в твоїх світах
твій образ став
відлунням квітучих дерев
твоє нарікання - роса на травах
лісові галявини - несуть твою радість
весь простір - мандрівниця
твоєї легкої посмішки
твоє серце-метелик над хвилею річки
і відображення небес, що світить в глибині подиху
твій образ - в зірницях і в долонях вогню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036571
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 29.03.2025
Є такі роки, невже старі?
Єднає - українська мова,
Ми пишемо свої вірші,
Всім не потрібна допомога.
Ми пишемо свої вірші,
А роки хто наші лікує?
Хто молодий, хто вже старий ?
Молодість душа відчує.
Хто тепер молодий, вже старий
Повернемося, у дитинство,
Тепер час настав, такий всім злий
У відповідь, калинове намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036583
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 29.03.2025
***
Зима відгуділа хуртечами,
Струмки утішалися втечами -
У ріки глибокі, моря.
Зі сну прокидалась земля.
Тріпочуть вітри неба льолі,
Кульбаб золоті парасолі
Відкрилися сонцю в довірі,
Розтанула свіжість в повітрі.
***
Скаче лютий на коні
У густу посадку -
Сніг лишивсь у борозні,
Для весни на згадку.
***
Зима тверда, немов залізо,
Серед похмурої зими.
Біліють втоптані сніги,
Вітрище стогне від напруги -
У січні найсильніші хуги.
***
У диких вихорах сніжинки-ельфи
Народжують снігів розкішні шлейфи.
***
Скоринкою хрусткою лютий
Ласує між снігів роззутий,
Приховує весняні кроки,
З льодяників стікають соки.
***
Над місяцем зорі віночком
Розквітли в глибокій імлі.
Сніжинки кружляють таночком,
Цілуючи скроні землі.
***
Відтужила завірюха,
Втихомирена снігами,
Пильно місяць зиму слухав,
Срібноперими нитками
Обнадійливо заплутав.
Тішив серце балачками,
Танули сніги місцями -
Брязкали криштальні пута.
Весну стрінув із пташками,
Прощавай, сестрице люта!
***
В притишених снігах сумних зітхань,
Вчувається зими криштальна грань,
Прихід весни, квіткових обіцянь,
Як знАхідка новітніх починань.
Приносить свіжі відчуття оновлень -
Вражав у перехо́ді листям жовтень.
Пункт неповернення - спіральна вічність
Нагадує контрастно про циклічність.
***
Вітер лячно завиває у трубі
Димаря, окутаного снігом.
Що примарилося, березню тобі,
За яких таких обставин збігом?
***
Зачекалась на відлигу,
Розтопи у серці кригу,
Душу зодягни в обнову -
Оживуть надії знову, -
Говорила небу річка,
Обняла крильми потічка.
***
Зачепи потаємну струну,
У мені розбуди весну -
Потечу у світи бурхливо,
У надії на справжнє диво.
***
Стрепенулася весна
Перед сонцем - я жива!
Відсахнулась від зими
(Та ж у летаргічні сни
Відправляється саньми) -
Не торкай мене крильми!
Із невидимих орбіт,
Я прийшла збудити світ,
З вікової мерзлоти,
З часом досягти мети -
В розмаїтті пишноти
Зе́рном правди прорости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036585
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 29.03.2025
Слово - розташування букв визначених впевнено.
Мова - послідовність слів та потік суті і краси.
Є порядок у всьому для з'єднань... Вже доведено:
Знаки зітхання прагнуть кохання, сонця і роси.
Мова - це ідея, почуття, душі пульсація,
Значення, повідомлення - враження розумове.
Це енергія творча, що несе інформацію,
Надає нам надії і сили не випадково!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036519
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 29.03.2025
Ось, лист згадала, в нім твоя душа,
Така зворушна і до болю чиста,
Ти мить святу для серця залишав,
У ній вчувався світ і запах листя.
Той гай і сад у золоті бринів,
Тона барвисті гралися на сонці,
А лист душевний струнами щемів,
Що залишився в дорогій сторонці.
А в ньому найдорожчі ті слова,
Що в серці поселилися навіки,
У них уся душа і почуття,
Оце найкращі та дієві ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036537
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 29.03.2025
Останні кроки… березень вмліває,
Співає пташка, дякує нагоді.
Вербичка вітами злегка гойдає,
Прощай козаче, тішимся погоді.
Смиренний, добрий, хоч трохи й плаксивий,
Дружив із сонцем, з хмарами у змові,
І навіть з вітром, той досить вередливий,
Знаходив спокій, при скритній розмові.
Вночі із зорями у водевілі,
Ховавсь від місяця в тумані сивім,
Край неба межі креслив сніжно - білі,
Завада ревнощам, були щасливі.
Посеред ночі квітень завітає,
Годинник знає, родинні секрети,
Їх темноока радо привітає,
Про них звичайно напишуть поети….
Молодики подарують натхнення.
30 03.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036544
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 29.03.2025
Не щастить чогось Семену:
Що кому казати?
Із надією побрів
До коханки Нати.
Обіймав і цілував,
Було ласки - море…
А тоді розповідав
Їй про своє горе:
-У компанії веселій
Були ігри, жарти,
Невелику суму вчора
Я програв у карти.
Тяжко Сьома тут зітхає,
Очі звів до неба:
-Порятуй мою ти честь:
Десять тисяч треба.
Мліли губи у Семена:
-Люба і хороша,
Зроби добрий жест для мене,
Дай мені ці гроші!
Ната смачно потягнулась,
Розрівняла спину,
Допомогла нещасливцю
Лиш наполовину.
Жінка правильно вчинила,
І не мудрувала:
Не дала ані копійки,
А жест показала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036488
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
Я зачиняю двері перед люттю.
Образам чорноротих пацюків,
Не дам у серденько своє пірнути,
За межами душі звірячий гнів.
Хай пританцьовує собі голодний,
Швидкими кроками танцює десь...
Весна усміхнена моя сьогодні
І цирк невдах раптово, якось щез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036493
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
Україна – наш рідний край.
Україна – наш тихий рай.
Хтось від цього не може вже й спати…
захотілося наше забрати.
У молитвах ми день при дні,
йдем вперед в нелегкій борні.
Прикривають нас Ангелів крила…
щоб міцніла Любов наша й Сила.
Зрозуміли. Таким є час...
хто є недруг, хто друг для нас.
Тих, кому цінна Правда і Воля,
захищати їх вибрала доля.
Де біда є одна на всіх,
залунає веселий сміх.
Бо життя любить там розцвітати,
де уміють його цінувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036486
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
(пісня сумна тож співайте сумно та повільно)
Спати не дають бурʼяни
Сапою хоч літо гони,
Сволоцюги пруть все та пруть,
Треба утікати мабуть.
Утікати геть із села,
Поки в землю геть не вросла,
Поки свіжа врода й краса,
Не сивіє чорна коса.
Поки ладнувала торби,
Тут заходять в хату свати,
Підкосились ноги умить:
Вічність у селі буду жить?
Може поки діти малі?
Залишусь таки я в селі.
І донині пруть бурʼяни,
Та про них геть думи гони.
(Два останні рядочки в куплетах можна проспівати двічі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036501
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
А коли ми були молоді?
Не так і сонечко світило,
З дитинства оті дні ясні
Всі згадку несуть усі милу.
З дитинства оті дні ясні
Повертають нас у минуле,
Оживає душа наче в сні
Вона із весною квітує!
Оживає душа наче в сні
Хоч і старі, дивляться в люстерко,
Дякувати в тому лиш весні!
Йде, б'ється у старих сердечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036504
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
А весна знову крокує,
Цвітом вкриває долини.
Різних барв їй не бракує,
Повняться соком рослини.
Птахи додому повертають,
Відновлюючи гнізда свої.
На деревах мило співають,
Дивовижні пісні солов'ї.
А срібний струмочок дзюрчить
І квапливо біжить у даль.
А котик привітно мурчить,
Сонечко скинуло вуаль.
Вітер верболози колише,
Чепурить їм зелені коси.
Сірий холод землю залише
І вкриють трави густі роси.
Душа відновиться від болю,
Звільниться від клятої журби.
Пробіжить по квітучім полю,
Вона знайде любовні скарби.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036475
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
***
На сцені весни
Кожна квітка персонаж
Яскравих вражень.
***
В опалім листі
Пнуться до сонця крила
Крокусів. Весна.
***
В тихих відтінках
Окриляє природу
Весняний легіт.
P.S. Cвітлина автора 27.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036468
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
Через вікно, прочинене у сад,
Вчуваються вітрів легкі пориви,
В обіймах теплих сонячної зливи,
Розніжених цвітінням та грайливих,
Солодких, як зефірний мармелад.
У ніздрі радо дмухають вони -
Опущена затріпотіла штора,
Фіранка оживає пів прозора,
До танцю просять - сила неозора! -
У мене проникає дух весни! 23.03.25
P.S. Світлина з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036469
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_oD30FXpUQ[/youtube]
Сльоза солона впала на долоню,
І не тому, що важко на душі.
Я іноді оце собі дозволю,
Поплакати в вечірній цій тиші.
Від сліз моїх, не хочу я втішання,
Тому і ллються сльози уночі .
Буває, переходять у ридання,
Відкритися лиш можуть самоті.
Ще іноді ми плачем по причині:
Від негативу, щоб звільнилось серце.
Наплачемось в подушку ми усмак,
І стане на душі вже тоді легше.
Як зупинить гарячі наші сльози,
Які вирують довго всередині?
Вдихніть повітря глибше - перша спроба.
Стікать вони не можуть по краплині.
Нехай замінить сльози щирий сміх,
Ви смійтеся і смійтесь без упину,
І заразіть цим сміхом поряд всіх,
Нехай пройде ота лиха година..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036483
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
Не знаю я,чи вмієш ти кохати,
Щоб так: побачив і приворожив.
Щоб не було ніяких сил тікати,
А просто серце взяв и розворушив.
І не за щось ти граєшся в кохання.
І не за щось ти полониш думки.
А просто хочеш звечора до рання
З троянди в душу кидать пелюстки.
Співати мелодіині звуки моря,
Розхитувати щастя у її думках.
Блаженну мить ловити у долонях,
А потім милуватись у її очах.
Зачарувати голосом простори.
І щоб вона відчула подих трав.
Щоб їи хотілось слухати ці мови,
Які б ти вічно на проміннях грав.
А сонце розкидало б це проміння
І полонило б всю її красу.
Бо так любити вміє та людина,
Яка вгамовує коханням спрагу цю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036437
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1WlPcZpUEDA[/youtube]
Зморився день, добіг уже кінця,
Холодний вечір проситься до хати.
Вмостилась я, як завжди край вікна,
Приємне щось з життя свого згадати.
Повільно погортала сторінки,
Поринули думки мої в минуле.
А вітер знову стука ворітьми,
Хвилюється - найкраще не забула?
Холодний чай стоїть на підвіконні,
Про нього я забула вже давно.
Вслухаюся у звуки монотонні,
Весна минула стукає в вікно.
Забилось серце гучно, ніби в пташки,
Хитнувся під ногами увесь світ.
Враз на душі чомусь так стало важко.
Пройшло з тих пір чимало уже літ.
Була весна, та не така, як ця,
Пелюстки білі падали з дерев.
Я пам*ятаю - повернутись обіцяв.
Невже слова твої той вітер стер?
Майнула зграя пташок над вікном,
Вони про щось так голосно кричали,
І дуже швидко зникли за селом.
Та серед них чомусь тебе шукала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036419
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Березень квітня зустріне
Обіймуться друзі - брати,
Їхні старання подібні
На ноги природу звести.
Рухи вперед планомірно
У битву вступають брати,
Коли зима непомітно
Бажає своє зберегти.
Створить миттєву образу
Сюрприз полюбляє утнуть,
Згоду спочатку покаже
Заховує посмішку злу.
Зиму з давен не боїться
Прямує весна залюбки,
Має в природі обійстя
Свої плани є і думки.
Щастя несуть колорити
Збирають в одне почуття,
Як нам весну не любити?
Оживає з нею душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036416
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Зовнішний світ залишає свої сліди
І відбитки в нашій сучасній свідомості,
Забезпечуючи місце людям мети...
Інтелект тут ставить оцінку пристойності.
Зовнішний світ - наш теперішний учитель!
Чи постачає приріст знань, щоб зло здолати?
Більшість народу факти сприймають скрито.
Намагаються жити через горлохватів...
Мов колючий татарник, живучий будяк...
Наживаються тут владолюбці мерзотно!
Чинодрали свібомо тут чинять теж так...
Обкрадають люд, Україну всеохопно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036382
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Об'єктивна сутність і вся природа мислення
Не приводить світ до визнання цінності життя.
...Війни, генацид і вбивства та інше тиснення.
Сформульовані ідеї, теорії , пуття...
Знищення людиною людей не правомірне.
Із позиції моральних факторів - ганебне!
Все життя священне, недоторкане покірне...
І воно природою дано усім блаженно!
Не можливо людей ділити на різні сорти
І по категоріям, по обдарованостям.
Думка така веде до наслідків горя й біди...
Суть розчитяється - Боже око стурбовано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036383
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 27.03.2025
У неї ці її звича́йні спр́ави
Куди́сь біжи́ть, ледь ви́мовить приві́т
Такі́ дале́кі ра́птом ста́ли
Аж посмутні́в байду́жий світ
Чека́й, хоч мить, я принесу́ гіта́ру
Згада́в слова́, в них ко́жен по́дих твій,
Весна́ цьому́ відро́дженню до па́ри
Що з то́го, що на за́втра буреві́й …
Коли́сь бага́то так удво́х розповіда́ли
Ві́тер гойда́в вітри́ло нам вгорі́
Що слу́хали, що десь коли́сь чита́ли
Про що мовча́ли вечора́ми ліхтарі́
Коли́сь від мрій так ті́сно у розмо́ві
Від спа́лахів очей нема́ куди́ втекти́
При зу́стрічі все опові́в кото́ві,
Що дозволя́в собі́ на стос книжо́к лягти́ …
Усе навкі́л спліта́лося рука́ми,
Думка́ми, спле́сками емо́цій непрости́х
Здава́лися близьки́ми дивака́ми
Як опини́лися тепе́р се́ред чужи́х …
Чека́й, хоч мить, я принесу́ гіта́ру
Згада́в слова́, в них ко́жен по́дих твій,
Весна́ цьому́ відро́дженню до па́ри
Що з то́го, що на за́втра буреві́й …
[i]Кавер з допомогою SUNO[/i]
[b]Інший варіант пісні[/b]
У неї ці її звича́йні спр́ави
Куди́сь біжи́ть, ледь ви́мовить приві́т
Такі́ дале́кі ра́птом з не́ю ста́ли
Засумува́в і так байду́жий світ
[i]Чека́й, хоч мить, я принесу́ гіта́ру
Згада́в слова́, в них ко́жен по́дих твій,
А мо́же ще де́сь по горня́тку ка́ви?
Що з то́го, що на за́втра буреві́й … [/i]
Коли́сь бага́то так розповіда́ли,
Ві́тер гойда́в вітри́лом угорі́,
Що слу́хали, що десь коли́сь чита́ли,
Про що мовча́ли вра́нці ліхтарі́
[i]Чека́й, хоч мить, я принесу́ гіта́ру
Згада́в слова́, в них ко́жен по́дих твій,
А мо́же, ще де́сь по горня́тку ка́ви?
Що з то́го, що на за́втра буреві́й … [/i]
Коли́сь від мрій так ті́сно у розмо́ві,
Від спа́лахів очей не утекти́,
При зу́стрічі все опові́в кото́ві,
Що так люби́в хова́тись за книжки́ …
[i]Чека́й, хоч мить, я принесу́ гіта́ру
Згада́в слова́, в них ко́жен по́дих твій,
А мо́же ще де́сь по горня́тку ка́ви?
Що з то́го, що на за́втра буреві́й … [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036388
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Голубіє весняне небо,
Звідусіль заспівали птахи.
Розквітає весна для тебе,
Задзвеніли веселі струмки.
Розлилося тепло на трави,
Ізумрудні в очах кольори...
Зняв рожеві вже окуляри,
Той хто досі не бачив війни.
Голубіють весняні ранки,
Непомітні війни десь хрести...
Стирчать в серці її уламки,
Більше їх від весни до весни.
В тиші чуємо квітня кроки,
Поспішає квіткова любов.
Одягне весільні віночки,
Гарне свято влаштуємо знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036392
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
А знаєш, як гірчить-гірчить полин,
Доносячись легенько із долин?
І та печаль, що хмарами стоїть,
Торкається харизмою століть.
А знаєш, як гірчить до глибини?
Це мов жахливі відгуки війни...
Стомився мабуть від усіх страхів
Та проситься з мольбою до рядків.
Я обережно їх впишу туди,
Оті печалі й смутку всі сліди,
Нестерпний жах і гіркоту ночей
І ту тривогу непростих речей.
Та місце ще залишу для тепла,
Щоби завжди була в душі весна
І всю любов закладену в житті,
Яка зігріє нас у майбутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036395
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Не зважай на те, що я сказала,
То хвилина відчаю була.
Ніби небо затягнула хмара,
Небезпечний спалах і гроза.
Двом холодні сльози дошкуляють,
Не тримай образу під плащем.
Біля серденька вона лягає,
А для мого це пекучий щем.
Не карай засмучене кохання,
За хвилини відчаю мого.
Хай розквітне квіткою бажання,
Хоч малою, бідам всім на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036397
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Назойливая муха
Полдня жужжала в ухо.
В сердцах я этой мухе
Сто гадких слов сказал.
Она не умолкала,
Всё думала — мне мало.
И я воскликнул «Хватит!»,
В рулон скрутив журнал.
Гонял её по кругу
Прибить не стало духу,
Открыл окно пошире,
Дорогу показал.
И в танце рок-н-рольном
Отправилась на волю,
Надеясь, что мне радость
Принёс её вокал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036398
дата надходження 27.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Друге пришестя Пандори:
Назбиралося дерев’яних скриньок,
Нема кому відчиняти і зазирати,
Що там заховано-поховано,
Не цікаво нікому, навіть гетерам,
Що там лишилось на дні
(А лишилась надія –
Останнє болюче нещастя)
(А може і не лишилась?)
Друзяко Улісс!*
На острові Всіх Вітрів
Знову раптова вакансія:
Нема кому пильнувати**
Білих овечок хвиль
Моря отого Егейського:
Всі вітри – вовки, всі злодії.
Тільки ми на цьому острові
Кинули душі мов якір,
Що зачепився за білий камінь
Страждань.
Невже ми навік
Неприкаяні –
Не при Каїні сторожі,
Невже нам годі шукати
Ітаки –
Острова спокою і пісень козопасів
Серед оцих морів
Журби солоної?
Порвали конопляні вітрила
Бородатий Борей та шульга Еол***,
Потрощені старі весла,
Муруємо корабель кам’яний,
Що попливе колись
У майбутнє з минулого,
У країну високого Неба,
Де живуть пастухи зір.
Примітки:
* - Улісс справді був моїм старим другом, хоча мало хто називає другом отакого от хитромудрого харцизяку.
** - був один дивак, що зголосився пильнувати всі вітри на острові-скелі серед самотності. Але він помандрував бозна-куди. І от тепер отаке.
*** - відносно античних алюзій: знав я одного Томаса МакГрегора, так йому дарували титул лорда тільки за те, що він на пам’ять знав всеньку «Іліаду» на мові оригіналу. Ще й декламував її на іонійському діалекті. Він (до речі) служив у легкій кавалерії і під час кримських баталій такі коники показував, що тримайте мене семеро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036375
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]
По селу пішла брехня:
Кіт і Мишка одружились.
Нова буде вже сім*я.
Все село заметушилось,
Тут зчинився крик і гам.
Чи це правда, чи приснилось?
Треба справити весілля,
Молодим що дарувать?
Зашуміло все довкілля.
Непростий це буде брак!
Гості з*їхались в подвір*я.
Здивувавсь чомусь гусак.
Кіт узув нові чоботи,
Що на скрипі, з каблуками.
Не простої він породи.
В Мишки сукня непроста,
Стала зараз при нагоді,
Із мереживом фата.
Відгуляли всі весілля,
Брачна ніч уже прийшла.
В животі в Кота крутило.
Обійняв Мишку за стан,
В голові все закрутилось.
Що робити, він не знав.
Захотілось йому їсти,
Спрацював його інстинкт.
Мабуть, Мишку треба з*їсти.
Краще житиму один.
Мишка теж не ликом шита,
Вона нюхом все відчула.
Вмить метнулась під диван.
Тут всі хором закричали:
Не весілля, це - обман!!
------------------------------
Мишки, нащо вірите Котам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036357
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Залиш минуле, відкинь через плече,
Сльозина котиться, стрімко по щоці,
Хоча й нестерпно під серденьком пече,
На мить спинися, усміхнись ранній зорі.
Минулий день і розчарування всі,
Переживеш, на жаль, відчуваєш біль,
Хай ніч ховає поміж хмар у пітьмі,
І ти не втратиш надію, свою ціль.
Укотре місяць тонув у небуття,
Забравши друзів у молочну імлу,
Зірниці тьмяні слухали каяття,
Навіщо люди придумали війну?
Не зрадиш віру, пройти життєвий шлях,
Подібно в мороці, в протистоянні йдеш,
Повір, будь сильним, здатен побороти страх,
Мабуть сюрпризів, щоденно вже й не ждеш.
Не звик, звичайно, проживши півжиття,
Війну побачив, тебе огортав жах,
Але в душі завжди плекав майбуття,
Тож промінь сонця миготів у очах.
Світанок з ранком, веселяться в росі,
Несуть прикраси, знівеченій землі,
Тобі і квітам. Будь певен у собі!
Залиш минуле у пекельній війні!
Вода на ранок тепліша у річках,
До тебе хтось і проявить співчуття,
Достатньо вперто віриш, знаєш свій шлях,
Подякуй Богу, що продовжив життя.
Під мирним небом у блакиті ясній,
Ти з часом й долі подякуєш за все,
Відчуєш волю - знак впровадження мрій,
Це найцінніше для душі і святе….
Залиш минуле, а вітер нехай вдаль,
Змете сумління і розвіє печаль.
23.03.2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036353
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Роздмухана небесна синь
Блакитними вітрами.
Мій квітню, наяву прилинь
Співучими садами,
П'янким цілунком розбуди
Земне нутро від стужі.
О, скільки витече води,
У ріки небайдужі -
У гирло понесуть любов,
В обійми океану.
В тобі воскресну вкотре знов,
Занурившись в нірвану! 24.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036314
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Ой за небокраєм, за лугом зеленим
Помирає воїн , тяжко поранений.
Промовляє та говорить до рідної нені,
Що спочине тут у лузі ,де трави зелені.
Тут, де кровію своєю полив святу землю,
Посадіть мені калину й запашного хмелю,
Поховайте та залиште ,хай я спочиваю,
З того світу ворогам себе нагадаю.
Із полками Богдана, з воїнством Мазепи,
З того світу повстану, московита стерти,
Із Сірком, тим атаманом, палитиму люльку,
Та братів моїх, що впали, послухаю думку.
З того світу я побачу не царство небесне,
А святую мою землю вільну та чудесну.
Бо повстали, та до бою, усі, як стіною,
Україна стала вільна, і ще більш стійкою.
А я буду мандрувати усіма світами,
Де є душі моїх предків, й небеса з зірками,
Десь навідаюсь до тебе, люба моя мамко.
Соловейком заспіваю понад твоїм ганком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036328
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Підлітки грали в дворі футбол.
Небо дивилося спокійно,
Хто з них влучно заб’є перший гол.
Хвилини відбою куценькі
У прифронтового життя…
Отож, - насолода моментом!
Скрізь народ уже на городах,
І думалось про перемир’я
В цю теплу весняну нагоду.
…І раптом, у небі й на землі -
Ревіння, жахіття і стогін:
Німіють дорослі… плачуть малі...
Мчать містом швидкі, рятувальники...
Ракета зруйнувала район:
Будинки… заклади… лікарню.
…На різних сторонах планети
Гравці, неначе у футболі,
«Кували свої паритети»…
Над задимленим сонцем - ореол!
Про тихі хвилини лиш спомин…
Підлітки, все - таки, грають футбол!
В. Ф. – 24. 03. 2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036341
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Кружляють знов лелеки в небі синім.
У просторі ширяють... Де взяли
вони тієї легкості та сили,
щоб так радіть, вернувшись з чужини?
Кружляють знов лелеки... Сильні крила
під хмари їх понесли. Я здаля
милуюся польотом їх. Щасливі!
Це сили їм дає своя земля.
Веселе "Кру-у-у!.." вже лине понад хмари.
Нелегко їм було в дорозі. Знай.
Колись й тебе покличуть теж додому
батьківський дім і річка, поле й гай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036344
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Туман ранковий лився із словес вчорашніх,
сплітав стежки в торішнім тьмянім листі.
Весна у сподіваннях брунькувала краще,
але лукавість завдавала свисту.
Навколо пульсували скроні, сиві тіні.
Псалми в думках, і погляди у небо.
Бронежилети приросли якось... чи втішно,
не розтріпати б всі жалі і нерви.
Життя нове і смерть стара - уперемішку,
де правда та брехня течуть рікою,
а душам мокро - сліз стійких потоки містять.
Нелегко віднайти в тумані роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036346
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 26.03.2025
Наш літній вечір, твої поцілунки,
Твої обійми – то долі дарунки.
Твоє кохання (нехай на мить)
В моєму серці вогнем горить.
Зітхання наші в обіймах ночі…
До тебе знов пригорнутись хочу.
У хвилях блажу з тобою тонути,
Але світанок не відвернути.
Останнє слово твоє закон.
Хоч я благала, та є канон.
Остання мить і минає все.
Несу додому ледь тепле серце.
Воно тремтить, хоч і правду знає.
Воно від тебе мене відвертає.
Залишена правда. Клекіт лелечий.
Безжальна зустріч у літній вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036256
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Тепер я не дивлюсь на фото,
Воно у подиху весни,
Царює чарами навколо,
Гойдає віями у сни.
Шепочуть ніжно листям губи
І шлють квітковий аромат,
Зірками райдужка голубить
І гріє сяйвом янголят.
Там зеленіють віти дуба
Від сонця дотику повік,
Веселка в небі сходить люба,
Дзеркалить очі світлих рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036253
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ducyGL1Z0e0[/youtube]
Дитинство - це те, що ми втратили в часі,
але зберегли в собі. Ельчин Сафарлі.
-------------------------------------
В дитинство часто заглядаю,
У ці щасливі, безтурботні дні.
Його, як зараз уявляю,
Знаходжусь у неповторнім сні.
Воно завжди у нас, усе життя,
Це - щастя, радість,сміх і сльози.
І кожен раз швидке́ серцебиття,
Коли у світ далекий знову вхо́́джу.
Ось я маленька дівчинка щаслива,
Яка чудова ця була пора!
І по житті рухлива і грайлива,
А серце повне радості й добра!
Дитинство на фантазії багате,
І зітканий цей світ із кольорів.
І мрії в них завжди такі крилаті:
Літати можуть поруч журавлів...
Дістати з неба просто ранню зірку,
Веселкою пройтися без страху.
До серця притулити ніжну квітку.
Ніяких перешкод не мають на шляху.
Немає меж дитячим цим бажанням.
Зітхаю з сумом подихом легеньким.
(Цей світ далекий, не близенький).
А іноді зустріну із мовчанням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036262
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Стою у сонячній я залі,
Завмер від величі краси,
Чарують й кличуть очі карі,
В минулі лину, мчу часи.
Туди, де світло ще пульсує,
Коханням живляться серця,
Надіями ще вітер дує
І дише мріями Земля.
Каштанове волосся сяє,
Розділене на проділ вздовж,
Блищить в вуалі сонце раннє,
Спадає локонами шовк.
Зелена зігріває сукня,
Глибокий виріз мов магніт.
В душі залізні струни рвуться
І вщент ламається граніт.
Танцює усмішка небесна,
Легенькі роблять па ямки.
Джоконда, ти жива́, безсмертна,
Відносиш в сни мене й казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036244
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Ти подаруй мені зоряну ніч
І огорни душу своїм теплом.
І ми будем з тобою віч-на-віч,
Я обійму тебе своїм крилом.
Ти розпалиш ватру кохання,
Яка наповнить нашу любов.
Кохатись будем до світання
І втечемо від людських обмов.
Ми пізнаємо палкі почуття,
Вип'єм п'янкої любові бокал.
І ми пришвидшимо серцебиття,
Уже не спиним цей жагучий шал...
І будем ловити небесні зорі,
Полетимо у загадкові мрії.
Остудимо жагу у синім морі,
Насолоду пізнаєм в ейфорії.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036241
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Весняний вечір... Світло ліхтаря,
Легенько мружу стиха свої очі,
Рука торкнулась трепетно рядка,
Так хоче дописати щось про ночі.
Оті прекрасні, що були тоді,
Коли спокійно й затишно в оселі,
Перебирали мрії ми свої,
А соловей співав чарівні трелі.
Природа мила гралася в тонах,
А серце дивно ніжилось в любові,
Мабуть у нім - розквітнула весна,
Яка писала про життєві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036240
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Цвітуть налиті медом липи,
Дзумлять пахучі небеса.
На озері світає липень.
Рожеве плесо. Рогоза
Мочає в небо довгі пера,
Старанно пише по воді -
Яка цілюща атмосфера,
Натхнення в тихій заводі.
Запахло мокрим очеретом.
Ранкова свіжість. Снить туман.
Прокинулись качки, квартетом
Порвали тишу. Тінь оман
Загублена у піднебессі,
Вітрець вигулькує між ліз,
Доповнює красу на плесі -
Малює сонячний ескіз.
P.S. Світлина автора - липень, 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036236
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Хто Землю удень зурочив?
Котрої планети очі
З-під лоба глянули? Звісно,
Накликали порчу злісно.
Гуляють вітри облуди,
Втрачають подобу люди.
Ворожі літають дрони -
Міняють земні закони.
Змовляла ніч вроки до рання -
Втомили важкі позіхання,
Пітьма увсебіч заважала,
Пускала невидимі жала.
Надія на сонячну днину -
Хай кожну просвітить людину! 19.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036233
дата надходження 25.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Нема стовпів, залишилось болото,
Десь там стоять ще рятівні човни,
Шоковані не раз стрімким польотом,
Два джерела новітньої чуми …
Расизм, фашизм мов виповзли зі сховку
Рашизм став третім на чуми розлив,
Вже не жартують про дрібну відмовку,
Як кожен изм якогось іншого хвалив …
І де тепер розвинутість хвалена
Де ті, кому служіння, честь – закон,
Чому у українця знайшлись крила,
А в них готовність тільки на поклон …
Ну що, Європо, чи ти справді юна,
Струнка, красива, в гордості жива,
Чи ти стара, крива, безумна,
Неначе в осені суха похилена трава …
Купка пройдисвітів краде чужі кордони,
Хтось по традиції вже молиться на них,
Уже написано нові з таких ікони,
Хіба такого ми чекали від весни …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036227
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Йшла доленька по полю... там жита
схилили перед нею колосочки.
А в небі синім жайвір з-попід хмар
видзвонював на різні голосочки.
Йшла доленька... хилилась їй до ніг
калина в ґроні. Ой була ж рясною!
В віночку наша доленька. Ріка
її зустріла хвилею дзвінкою.
Йшла доленька... Спинилася вона,
де в вишеньках примовкла наша хата.
Зраділи чорнобривці під вікном
і мальви, й матіола й рута-м'ята.
- Ой, де ж ходила, доленько свята?
Обпалені чому біленькі крила?
А на лиці твоїм гірка сльоза...
Знесилена. Теж край наш боронила?
Новий сплетемо ми тобі вінок,
духмяним почастуєм короваєм.
Для тебе світло сонця й всіх зірок.
Мир запанує, знай, над нашим краєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036218
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 25.03.2025
Мамо, мамо - Україно!
Чим тобі допомогти?
Ти раніше пламеніла,
Як позбутися чуми?
П-ів
Моя рідна, Україно
Твої доньки і сини,
В нас одна з тобою мрія
Вірний шлях разом знайти.
Мамо, ненька - Україно!
Вражі демони страшні,
Не поставлять на коліна
Гнити їм в нашій землі.
П-ів
Моя рідна, Україно
Твої доньки і сини,
В нас одна з тобою мрія
Вірний шлях разом знайти.
Мамо, мамо - Україно!
Потопаєш у крові,
Платиш ти велику ціну
Гинуть там сини твої.
П-ів
Моя рідна, Україно!
Твої доньки і сини,
В нас одна з тобою мрія
Вірний шлях разом знайти.
Мамо, ненька - Україно!
Втрата нам усім тяжка,
ЗСУ у нас, довіра
Перемоги їм й добра!
П-ів
Моя рідна, Україно!
Твої доньки і сини,
В нас одна з тобою мрія
Вірний шлях разом знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036199
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 24.03.2025
Тітка ворона -
Неугомонна,
Зветься Каркона.
Чорна корона,
Дуже коштовна,
Сяє з опалів -
В блисках коралі.
Звичка природна -
Вкрала айфона,
Просто з балкона,
З срібної сталі,
Крякнула в шалі,
Ринула в далі -
Бракне моралі.
Тріснула крона -
В неї їх тонна!
Впали, як грона,-
Всі без сигналів! 22.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036207
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 24.03.2025
«Корделія – найсамотніша з дочок Ліра.»
(Джеймс Джойс)
Серед лісу черепахових сутінок
Кульгавий мовчазний мельник
На ім’я чужинське Кронос
Загубив своє кам’яне серце
І майструє незриму клепсидру
Над рікою, де бродить чапля
З ліхтарем у гострому дзьобі:
Бородаті пророцтва, вусаті провісники
Віщують синім сновидам,
Солом’яним птахам заброди-весни
Про пісню майбутню солов’я-алхіміка
Пошепки.
Хвостаті знавці квітневих псалмів,
Народ човнів Ріки Небесної,
Вухасті тубільці острівців спокою
Журяться, що квіти очікування
Будуть червоніти, коли патрицій Сонце
Завітає в Країну Вічної Молодості
На зібрання їжаків-сенаторів.
На млині бородатого мельника,
Що меле з моху зелене борошно,
Живе щур у камзолі водяника
І складає свої сіровбрані канцони,
Недолугі совині сонети
Для вечірок тіней самураїв,
Що п’ють свій березовий чай
З порцелянових чаш-спогадів.
Дайте йому солом’яний плащ –
Оцьому зубатому філософу,
Цьому опівнічному поету-скептику
Бо дощить. Бо мокряк-журба,
Бо весна забарилась,
Замислилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036209
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 24.03.2025
Хто знає де початок, де кінець?
Хто любить більше й глибше — Інь чи Янь?
Коханню і чуттям де наш вінець?
У мареві бажання цих рівнянь.
В думках ми вірші пишемо вночі,
У ритмі рим читаємо в серцях,
Пливуть із наших вуст слова вві сні,
Єднають погляди на папірцях.
Щоранку одягаємо в лапки,
По змісту підбираємо картинки,
Перевіряємо в рядках крапки
І публікуєм тексти на сторінки.
Зливаємось в одне у танці фраз,
Ця магія кружляє тимчасово,
В уяві вибухає мов екстаз,
Бо разом Інь і Янь невипадково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036191
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 24.03.2025
На вітрі льон тріпочеться,
Стеблинкою лоскочеться,
В степу його світанки голубі.
І як же мені хочеться,
Тривожиться, колотиться,
Гукнути вслід журу свою тобі…
І мріється, і бачиться,
Як мовлене пробачиться.
Розвіється, забудеться,
Все, що було - не збудеться.
Промовчу хай собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036194
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 24.03.2025
Краще добре робити, ніж гарно говорити
( народна мудрість ).
Вихвалялися синочки: хто маму більш любить,
Хто теплом її розбудить, ніжно приголубить.
Квітень каже : - Я відразу пташок викликаю,
Хай прилинуть якнайшвидше з далекого краю.
Хай щебечуть, витьохкують, радують серденько,
Весні спати не годиться. Прокидайся, ненько!
Став і Травень міркувати, як Весну будити :
- Принесу букет квіток, щоб їй догодити.
Годі спати - скажу, - мамо! Час уже вставати.
Що про тебе люди скажуть? Треба працювати.
Тільки Березень мовчав, бо що тут казати...
Він ранесенько вставав, йшов поле орати,
Зерно сіяв, поливав, прибирав в садочку.
Весна стала на порозі, питає синочків :
- Хто мене так й не будив, а чекав лиш в гості ?
Весна Березню вклонилась. Квітень, Травень - в злості.
Хвала Березню, бо так весною ведеться :
Вчасно виореш, посієш, то й добре пожнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036116
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 24.03.2025
Ти - поезія моя,
Я - крилатий твій Пегас.
Через гори і моря
Поспішаєм на Парнас -
Музи зустрічають нас.
Поміж райдужних долин,
Манять з лірами в руці,
Від підніжжя до вершин -
Запалили каганці,
Світлячкові промінці.
У святилищі натхнень,
Над бездонністю спокус,
Линуть ноти сокровень -
Ніч намотує на вус,
Надпиває хміль із вуст. 22.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036158
дата надходження 24.03.2025
дата закладки 24.03.2025
На світанку проснулась росинка,
Кришталева, прозора краплинка.
На квітці ромашки вона поселилась,
На свою красу і на світ задивилась.
Дивувалась квіткам, що поруч зростали:
Троянди, настурції, гвоздики, тюльпани.
Простотою своєю ромашка гордилась,
На квітці ромашки росинка іскрилась.
В промінні сонця веселкою грає,
Сріблом іскриця, рубіном палає.
Прозора росинка, а барвно повита,
Любуються всі й радісно жити.
Дихнув вітерець на ромашку тихенько,
Росинка скотилась по пелюстках гладеньких.
Впала до долу на коріння травички,
Травичка ковтнула краплинку водички.
Росинка я, і я не вмираю,
Зелені рослини я підливаю.
Паринкою в небо я потім злітаю,
На раннім світанку росою спадаю.
Березень 2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036124
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 23.03.2025
Ми малювали на воді свій дивний світ,
Такий красивий, добрий, незрадливий
Й плекали вдвох його неначе зорецвіт,
Який росте лиш раз, один єдиний...
Раділи диву разом на гладкій воді.
А люди туди камені свої кидали.
Усе змивали хвилі і води круги...
Той світ не зник бо у серцях ми його мали...
Що є добра - у воду ми вкладали
І знов плекали наш прекрасний світ.
О, Боже, як раділи, як кохали...
Гойдається на хвилях білий цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036145
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 23.03.2025
Яскраве, ранкове сонце, чиста блакить віщали гарний день. Напередодні, два дні поспіль, пройшов теплий дощ. В кімнату, з кватирки віє прохолодою. Світлана в ліжку, відчуває подих свіжого повітря, потягується.Втішає думка- класно, гарна погода. Вона знає, що в цю пору бабуся завжди на кухні, голосно,
-Я вже прокинулася!
Старенька всміхаючись,
- Та чую! Чула, як скрипіло ліжко. То, який настрій, як навчання?
-Та яке там навчання, установча сесія, лафа, зробили начитку, задали завдання та й по всьому. Тепер зроблю курсові роботи, екзамени, а там стану писати дипломну роботу.
Дівчина підняла вгору руки,задоволено закрила очі,
-Бабусю, а згодом захист і вже стану вільною пташкою.
-Та це, як кажуть, ще треба дожити. Я весь час думаю, залізниця велика, про неї треба все добре знати, значить треба багато читати, вчити. Мабуть нелегко все второпати.
Дівчина, вже одягнена в халат, стоїть біля неї,
-.Саме так, бабусю. Треба сили набратися, ось тому, спочатку вирішила відпочити. Хочу поїхати до мами. Думаю, краще доберуся електричкою, хоча до села шлях довший та піду через ліс, назбираю груздів, опеньок. У нас з грошима тугувато, замість гостинців принесу грибочки.. А далі через поле, на пряму, кілометр не більше. Думаю, саме на обід прийду. Тож не хвилюйся, попереджаю, що там інколи немає мережі, перезвоню від мами. Кажуть гості - гарні три дні, то ж довго не буду.
Старенька плеснула в долоні,
-Ой та чи вона ж на тебе чекає? В неї інша сім’я, ти їй, як більмо на оці.
-Бабусю, заради Бога, не починай. Це так кажеш про неї, бо ти свекруха. Якось у журналі читала, що процентів вісімдесят свекрух, не люблять невісток. Кажуть невістка- чужа кістка. А хіба не так?
-Знаю…знаю, ти грамотна дівка, начитана, але ж біля мене живеш, то ж іще не втратила совість, хоч трохи, маєш поважати.
-Бабуню та хіба, я тебе не поважаю І поважаю, і люблю. От тільки скажи де мій батько подівся?! Як заєць, сховав короткого хвоста і накивав п’ятами. Та ще куди .- в росію, ганьба!
- Якби він не працював провідником, тоді й не зустрів, оту, ну, як її, свою любов, не покинув вас.
-О… та я добре пам’ятаю, як ти його весь час підбурювала. І те мама робить не так і інше, теж не так. Якби в мене була така свекруха, а чоловік гуляка, я би і дня з таким не жила.
-Ой дитинко, в молоді роки, всі часто дивляться через рожеві окуляри. Все красивим здається, привітним. Закохуємося, а потім раді лікті кусати та вже пізно. Та й хто знає… в кого яка доля.
-Добре, хай буде так, тут я не сперечаюсь. Одягнуся, поснідаємо і піду.
У вагоні пасажирів небагато… в основному люди похилого віку. За вікнами електрички миготять, злегка барвисті дерева, нагадують про осінь. Лише дві зупинки і Світлана стоїть на безлюдній платформі. Невелике тристороннє укриття під шифером тільки й вказувало, що тут є зупинка електрички. По одну сторону залізничного полотна стежка, щоб дійти до села треба здолати більше кілометра. По другу сторону, невеликий пагорб, далі, немов до неба, тягнеться старий, густий ліс.
Веселий погляд вслід електрички,за кілька секунд, її поглинає туман. Озираючись, перейшла колію На пагорбі озирається довкола, ніде нікого. Здалеку чує приближення потяга. За мить, зі свистом, він мов пролетів і вже зник з поля зору. Дивиться йому вслід, помічає чиюсь постать, усміхається. Думки, як тихий шурхіт листя від вітру. Ніби до вечора, електричок більше немає, хто б це міг бути? Та згадала, про путеобхідників, ніби з плечей тягар зняла. Шкода, що немає грибників, мабуть пізно приїхала.
***
Михайло здалеку, помітив постать у червоній курточці, яка раптово зникла між дерев. Йшов не поспішаючи, думки, як оси- я мабуть не один «сова», ще є такі, що люблять поспати. Хтось пізно приїхав по гриби. А деж Микола? От друг, обіцяв приїхати, а може вчора не встиг перевірити свій відрізок шляху, сьогодні долатиме п’ять кілометрів. Зазирає в телефон, підняв догори,
-Чорт забирай, знову мережі немає. Голова тріщить,час похмелитися, а я маю сидіти, чекати від моря погоди.
Сердитий, на траву приліг спиною. Ніби перед очима, в небі білі хмари, згадує співробітників. Робота путеобхідника не з легких, чи сонце пече, чи дощ, чи зима і мороз двадцять градусів, треба виконати обов’язки. Х Хлопці з роботи, інколи всміхалися, коли казав, що мандрувати по шпалах вже немає сили, підбадьорювали його,
-Не сміши, тобі не дарма дали кличку ведмідь. Подивися на себе, ти ж здоровань, обличчя тарілкою, високе чоло, широкоплечий, високий. Як не знаючи тебе, здаля побачити, як ідеш, то справжній ведмідь.
П’ять років праці, а потім прикрий випадок, який змінив його життя. Він йшов по стежці вздовж колії, по якій мчав швидкісний пасажирський потяг. Зненацька, не знати звідки, камінець щебеню вдарив у праве око. Той жахливий день - рана на все життя Розпрач і зневіра і досі ятрять серце й душу.
Коли навчався в технікумі, була схожа ситуація. Тоді він мешкав у гуртожитку, а мама й бабуся жили в селі. Батька не пам’ятає, ніколи не цікавився де він і хто. В сім’ї недостатки, бабуся займалася «підпільним бізнесом»- принаймні вона так називала, гадала на картах та інколи на продаж варила самогон. Одного вечора, мати приймала своїх щирих друзів, добре випили, погуляли. А вранці прийшов сусід купити пляшку самогону, відчинив двері, звідти почув запах чаду. Так він залишився з бабусею, життя стало зовсім нестерпним, рахував кожну копійчину.
Після закінчення технікума його направляють на роботу. В будинку від ПЧ, виділяють дві кімнати, які предназначені для путеобхідників. Це старий, цегляний будинок на дві сім’ї. Такі будинки знаходяться на перегоні між двома станціями, відстань від двох, чи двох з половиною кілометрів. Забути про бабусю не посмів, забрав до себе.
Після травми ока, має групу інвалідності. За станом здоров’я, працювати на залізниці, пов’язане з рухом поїздів, не має права. Одне втішало, що його не виселили з будинку. Але життя кардинально змінилося. Вже пів року, його вид лякає кожного перехожого. Непоголений, непострижений, засмальцьований одяг, його вид нагадує безхатька. Одна втіха, що інколи на колії зустріне знайомих хлопців, поспілкується з ними та перехилить чарку самогону, чи вина.
Михайло й не помітив, як частіше став вживати спиртні напої. Бабуся ледве передвигається по кімнатах.Тож самому доводиться палити пічку, місити тісто. Навчився пекти хліб та готує страви. Друга частина будинку роками пустувала. Вже два роки, як вони в ньому тримають курей, дві кози та в клітці кілька кроликів, за всім доглядає сам.
Гуркіт вагонів багажного потяга розбудив Михайла. З незадоволеною усмішкою зазирнув у телефон,
-Оце так закимарив! Більше години і чого я чекаю?
На ходу, з пляшки випив кілька ковтків самогону та закушував салом з хлібом. Присвистуючи, широкими кроками прямує до лісу.
***
Лише за кілька хвилин, Світлана долає пагорб, занурюється в ліс, придивляючись, де-не - де знаходить одиночні опеньки.
-Щось не дуже густо - тихо про себе.
Вкотре озираючись, в кошик кладе зрізані опеньки. Не помітила, що пішла не по прямому напрямку, а відійшла в сторону. Перед нею стіною, високі зарослі, внизу, злегка присипані листям пеньки, по них опеньки. Зрадівши, дівчина спішить,, робить впевнений крок та звідки не візьмись на кросівці помітила змію. З переляку крик,
-Ой!
Махнула ногою, в намірі скинути її та втрачає рівновагу, падає. В голові різкий біль, у очах темінь.
Михайло дійшов до знайомого зрубу, обійшов густі зарослі дерев та кущі шипшини. Присівши біля пенька, зрізані опеньки складає у пакет. Роздивляючись довкола, трохи далі, за кущами, помічає щось червоне.
-О, мої місця, теж хтось знає, напевно щось загубили.
Мужніми руками роздвигає старі гілки шипшини, оторопів від побаченого. Перед ним лежить молоденька красуня, на виску помітив кров, злякався,
-Гей, ти жива?
Зла думка пронизала мізки - чого доброго, ще мені вбивство пришиють. Оце так влип, але ж не покину її.
-Агов! Тут хтось є,- скільки було сили, крикнув він.
Та той крик втопився в хащах. Лише здалеку чув перегук птахів. Ще кілька раз кричав, але ніхто не відгукнувся.
Дуже збуджений, тремтячою рукою взяв пляшку, за мить, аж по бороді тече самогон. У паніці… трусить головою. Та все ж помітив, що її тіло лежить на пенькові. Він поступово, легенько, перетягнув її на землю. Стоячи на колінах, розстебнув замочок куртки. Хвилюючись, злегка спітнілий, оголив груди, слухає серцебиття,
-Ну слава Богу, здається жива.
Рукою торкається її обличчя, рук, у сподіванні, що відреагує, все марно.
- О, Господи, а руки, як лід, ніби холоне.Як привести до тями?
Від перенапруження, його мозок несподівано втрачає мислення. Пробуджується інстинг голодного звіра, моторошно зняв нижню білизну. Наче молодий ведмідь, який ніколи не мав статевого зближення, глибоко дихаючи, навалився на її молоде тіло. У очах блиски громовиці, шепотів,
-Яке блаженство, тебе, ще ніхто не торкався. Не відпущу, довіку моя.
Її тіло злегка здригнулося, тільки тепер почув її тихе дихання. За мить узнемаганні приліг поряд. Вона відкрила очі, подібне стогіно прозвучало з уст.
-У- у-у..
-Ну, от і добре ти жива. І руки потепліли.Тебе не скривджу, не покину, довіку будеш лишень моя. Я зараз, так буду певен, що житимеш.
До її уст підніс пляшку з самогоном, вона в недоумінні робить кілька маленьких глотків, в бік відхиляє голову, закрила очі.
За кілька хвилин, розчервонілий вийшов з лісу. Пригорнувши до себе, як щось дорогоцінне, на руках тримав її.Думки придають впевненості-. ти ж така тендітна, легенька, як пір’їнка. І тут вже злий на себе, каявся -що я накоїв, чи пробачить, невже і справді, як той ведмідь. По щоках котяться сльози.Одне прошу в Бога, нехай вона виживе і простить мене. А там, як каже бабця, хай вирішить доля. Та чи собі, я можу простити?
***
Біля ліжка, де лежала Світлана, на старому тапчані, два дні і дві ночі, Михайло не зводив з неї очей. Дівчина кілька раз відкривала очі й відразу закривала. На спині, в районі лопаток мала два забої, бабуся клала лікувальні трави. Весь час молиться, поїть звареними травами.
На третю ніч, перед очима Михайла, ніби просиналася квітка. Її вії кілька раз здригнулися, відкрила очі. Помітивши, він цілує її руку,
-Дякую Богу! Бабусю прокидайся, бабусю, вона відкрила очі.
Час все лікує…наступні ночі дівчина спала, як новонароджене дитя. Бліде обличчя поступово приймає звичайний вигляд.
Без подробиць, він розповів бабусі, як знайшов її в лісі. З курточки дістав телефон Світлани, помітив,
-Можливо до неї хтось дзвонив та ми не чули. Ти свіжий напій зробила?
-Так хлопче, все роблю, як треба, не хвилюйся. На голові рана не глибока, достатньо йодом обробляти, швидше за все це був струс мозку, з часом все минеться. На спині невеликі синці, думаю за день- два й сліду не залишиться. Он проснеться, курячий бульон вже готовий, не журися, витягнемо з цієї ями. Така славна, молоденька, на личку, як квіточка сунички. І хто це міг її саму по гриби відпустити, не розумію.
- Ти подивися за нею, я телефон поки що заберу із собою. Може вставати захоче, не дозволяй. Мені треба в містечко, можливо на пару днів затримаюсь, не хвилюйся.
Через два дні, Михайло повертається з містечка. Побачивши онука на порозі, бабуся від здивування не могла сказати й слова, лиш кліпала очима. Мовчки метушиться біля пічки, раз – по - раз зиркає на онука - але ж славний, пострижений, поголений, любо подивитися. Якби ж те око, якось полагодити та перестав пити, став би на людину схожий. Може б і якусь молодичку собі знайшов. Охо-хо воно то знайшов, але ж молодесенька та чи й полюбить такого одноокого – думки в голові, як метелики, не дають їй спокою.
Старенька невдало знімає кришку з каструлі, впустила на підлогу. Цей звук розбудив Світлану. Побачивши Михайла, на її щоках помітно з’явився рум’янець, запитала,
-Мене ти знайшов?
Він й досі гриз себе з середини, що так поступив з нею. Йому соромно дивитися їй у очі, опустивши голову,
-Ти що не пам’ятаєш?
- Пам’ятаю…хотіла с капця змію скинути, впала. Вона мене вкусила?
- Та не думаю… і, як тебе в ті хащі занесло?
Відразу звернувся до бабусі,
-Ба… вона щось про себе розповідала, може вже з ліжка встає?
-Та хотіла вставати, каже голова крутиться.-відповіла старенька.
-Треба зо два тижні лежати. Я в аптеці купив ліки , нехай приймає по пігулці зранку і на ніч після прийому їжі.
-Добре онуче, все зробимо, як скажеш. Вона дівчина слухняна.
-Та напевно слухняна, бо просто, ще почувається недобре.
Взявши частину грошей, які тримає на чорний день, він на тиждень поїхав у місто. Наказав нікому, нікуди не рипатись. Якщо хоче подзвонити батькам, то хай, на свій розсуд придумує що сказати. Він їхав у обласне місто, на операцію ока, боявся, що око матиме гірший вигляд, тому все тримав у тайні.
Минуло кілька днів. Дівчина присіла біля вікна, коли побачила постать Михайла. Він стоїть спиною до неї, поправляє комір курточки, ганчіркою витирає капці. В її очах промінці сонця, добре, що приїхав, тепер хай проведе мене до електрички, далі сама повернуся додому. Ой, ото вже бабуся буде сваритися, скаже загуляла в подружки. А може, хоч на день зайти до мами, більше року не бачилися. Ні мамі, ані бабусі нічого не стану розповідати. Нехай може колись.
Успішно зроблена операція на оці, тішила Михайла. Хоч погано ним бачить, але навряд, це хтось помітить.
Сонячний осінній день …за столом обідали. Михайло пропонує Світлані свіже копчене м’ясо,
-Ти їж, набирайся сили. Саму додому не відпущу, разом поїдемо.
-Та, я це, в нормі…здається.
-Кажуть коли здається, треба хреститися. Чи ти мене боїшся, чи боїшся зізнатися де так довго була.
-Та ні… просто незручно, з’явлюся не сама. Я до мами в село збиралася, але зараз таку відстань пішком не здолаю.
Старенька хитро зазирнула в її очі,
-Ти не брезгуй моїм онуком, він влюбився в тебе та й я тобі…
Він різко встав з-за столу, голосно перебив її,
-Ти ніби й не п’єш горілки та мелиш, як з гарячки.
Його погляд зупинився на Світлані,
-Завтра поїдемо!
***
Ранок…за вікном мжичить дощ. Проснувшись, Світлана помітила, що в кімнаті одна. На столі лежить кілька шоколадних цукерок. Швидко хапнула одну, за мить, розгорнуту кинула в рот, повернулася в ліжко. Яка насолода, давно не їла, молодець, а він не скупий. Цікаво, а скільки йому років, мабуть не менше тридцяти. Вражає міцна статура. Мій хоробрий богатир, якби ж ніжно обійняв, мабуть би розтала, як сніг на сонці.
В маленькому коридорі, біля зачинених вхідних дверей, на Михайла чекала бабуся. Він ніс дрова, її слова його зупинили,
-Почекай, поки, ще не повіз її додому, нам треба поговорити.
-Палитиму пічку та й поговоримо.
-Кажу стій, тихо, слухай і мовчи, не перебивай.
-Ну давай, говори, тільки швидко.
-Не знаю, чи у вас з нею щось було. Та мабуть ні, бо це б коли, я би помітила, але вона вагітна.
Його обличчя враз зблідло, струснув головою, здригнулася рука,
-Невже…- тільки й міг сказати.
З рук на підлогу впала товста дровина.
Почувши за дверима шурхіт, Світлана швидко стає під дверима, прислухається.
Старенька, знервовано, кілька раз пальцев товкла онука в голову. Сама того не помічаючи, стала говорити голосно,
-Та я по картах бачу, біля тебе хлоп’я випадає, ніяк не второпаю чого це. То це твоя робота. Ох ти ж ведмідь нерозумний, що ж ти накоїв?! То це ти посмів її торкнутися, а потім вона втікала від тебе і таке сталося. А про змію, то що, вона вже сама вигадала? Ану зізнавайся, бо зараз цією дровиною так і влуплю по дурній голові.
-Досить, я не буду слухати твоїх фантазій. Я з нею одружуся.
Стара у відчаї, руками схопилася за голову,
-Ой та чи вона погодиться. Ну хіба що в поліцію не заявить на тебе, то ти їй все життя маєш ноги мити.
-Досить балачок, краще відчини двері, вже рука заніміла дрова тримати.
Почувши ці слова, дівчина відчула прилив крові до обличчя, вмить опиняється в ліжку Відвертається до стіни, зробила вигляд, що спить.
Їй потрібен час, щоб все почути переварити і вирішити, що робити далі.
Позаду сніданок… дівчина поводиться стримано, майже весь час мовчить. Та прощаючись з бабусею, все ж зі щоки змахує сльозину. Старенька, поцілувавши її,
-Вибач дитино, що могла, все зробила. Дасть Бог зустрінемося. Бережи себе.Думаю все буде добре!
За кермом автівки друг Микола, привітно всміхаючись,
-Ну от познайомлюся з твоєю дівчиною.Давно пора одружитися, досить байдики бити.
За ті пів години, що їхали до села, вона вирішує, як поводитиметься при зустрічі з матір’ю, але задумане тримає в таємниці. На душі тепло від думки, що він навіть потурбувався про автівку. Нарешті зрозуміла, всьому, що з нею скоїлось і. відбувається, треба зробити висновки.
Мати з вітчимом, їх зустрічають біля воріт. Сюрприз за сюрпризом, дівчина дивується, коли Михайло з багажника дістав торт і пляшку вина,
-Світланко, візьми свої гостинці, з пустими руками йти незручно.
Її очі округлились. Він підморгнув,
-А про гостинці забула чи що?
-Мамо знайомтеся, це мій хлопець Михайло.
Його обличчя миттєво почервоніло, серце вибиває в бубон.Йому радісно чути такі слова, але мовчав - цікаво, що за ігру вона придумала.
Гостювали недовго, Світлана щебетала, як пташка.Тільки інколи зирила на Михайла, усміхалася, моргала. Її поведінка шокувала його, про минуле ні слова та вирішив, хай робить так, як вважає за потрібне.
Вечоріє…на зупинці електрички попрощалися з Миколою.
У вагоні, в купе їх тільки двоє. Він притиснув її до вікна,
-Послухай, я мовчав, але ти маєш знати всю правду.
Дуже схвильований,, все ж в нього, достатньо сили духу розповісти правду. По завершенню, поцілував її руку, благавшим поглядом зирив у її теплі очі.
-Я боявся тебе втратити, зігрів, як міг, повернув твоє дихання. А тепер суди, як хочеш, чи пробач мене, чи посади за грати. Тільки знай, я кохаю тебе і кохатиму довіку.
Безлюдна вулиця….тиша. Світлана обдумує кожне його слово. Ніби потрапила в напів темну кімнату, старається з неї вийти, намагається прислухатися до свого серця. Засуджує його поведінку і в той же час заперечує собі - але ж не покинув, а міг же це запросто зробити.
Вже біля будинку взяла його за руку,
-Якщо все підтвердиться, що чула від бабусі, я тебе знайду.
Зненацька, її тендітні руки торкнулися його обличчя, прилягли на мужні груди,
-Поцілуй мене, може й справді більше не побачимося.
Через місяць дівчина все вирішила - в двадцять два роки стати матір’ю не гріх і виховувати дитину потрібно з рідним батьком.Тим паче час від часу відчувала, як спалахує вогонь кохання. Бажання знову опинитися в його ніжних обіймах. На якісь миті торкнутися його душі, почути сердечний стук і потонути в теплих очах.
На Покрову, в кав’ярні гучно грає музика. Родина і знайомі вітають молодят. Гучні вигуки“гірко”,Світлана схиляється, усміхаючись шепоче,
-Ану мій ведмедику поцілуй мене. Та так поцілуй, щоб я від щастя злетіла пташкою.Тільки у танці дуже не кружляй, не забувай, що нас у тебе двоє.
2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036119
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 23.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AW_H22HiXtE[/youtube]
У небо я дивився синє,
Без хмар, глибоке і ясне,
Туди мрійливе серце лине,
Туди, на поклик – дух несе.
Години може чверть минула,
Промчали небом зграї хмар,
Йшла ніч темніша ніж минула,
Несла свій потаємний дар.
Дивилось небо на людину,
Себе шукаючи в очах,
Палали зорі без упину,
Неначе, зустріч при свічах!
І не загасить зорі-свічі
Могутній дух-гонитель хмар,
Мінливе – небо, душі – вічні,
Завжди палає десь ліхтар.
Слова мої, музику створено у НМ Suno, а візуальну частину у Leonardo та Clipchamp.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036101
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 23.03.2025
(Переклад Scorpions - Maybe I, Maybe You)
Може я, може ти
Світ зміню до прикрас
Не сумуй, а злети
Мій вогонь ще не згас
Може я, може ти
Ключ зірок віднайду
Досягнувши мети
Дух надій поверну
Ти поглянь в небеса
З запитанням в очах
І почуй чудеса
Голос серця в піснях
В світі болю і зла
Я звернусь на ім'я
Щоб зустрілись тіла
Може ти, може я
Може я, може ти
Ми лиш маємо мрії
Та холодні світи
Де не має надії
Може я, може ти
Ми кохання солдати
З його полум'ям йти
Світлу згаснуть не дати
Ти поглянь в небеса
З запитанням в очах
І почуй чудеса
Голос серця в піснях
В світі болю і зла
Я звернусь на ім'я
Щоб зустрілись тіла
Може ти, може я
https://youtu.be/DvxZWjgpQsc?si=MZWFxpiknU2Rukk0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036089
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 23.03.2025
Щось там шепо́че мій друзя́ка дощ,
Придба́в за бе́зцінь скри́пку ві́тер,
Само́тніх спорожні́лих площ
Симфо́ніям надхо́дить час зраді́ти …
Коли́ вже кіломе́три б’ють на спо́лох
Закри́ю очі, йду до те́бе навпросте́ць
Чуже́ усе, ти пропаде́ш мов мо́рок
Так ви́рішив душі́ і снів мите́ць
Дале́ко десь забу́ли про любо́в,
Дале́ко десь від зрад схили́лись пле́чі,
Як ухили́тись від таки́х оков,
Поба́чити прості́ нетлі́нні ре́чі
Війна прихо́дить в ко́жен до́тик твій
У ко́жен по́гляд, у струни́ тремті́ння
У світ ввірва́вся глу́му буреві́й
Як обійня́ти десь знайти́ умі́ння …
Промі́ння захова́лося між хмар
На ву́лицях зато́ри рвуть неспо́кій
Мені не ста́чить вже байду́жих чар
Лама́ю сті́ни удава́нь жорсто́ких
Коли́ вже кіломе́три б’ють на спо́лох
Закри́ю очі, йду до те́бе навпросте́ць
Ти пропаде́ш чуже́ усе мов мо́рок
Так ви́рішив душі́ і снів мите́ць
[i]Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036100
дата надходження 23.03.2025
дата закладки 23.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2025
Поезія несе вперед
Вона єднає наші душі,
Буває хтось і не сприйме
Можливо зависть того душить.
Не правильно її сприйме
Йому поезія- байдужа,
Як вітер сонце пронесе
Ти будь, завжди щасливим, Друже!
Для нас поезія - життя!
Буває світлим ранком сонце,
Несе вона всім майбуття
Комусь загляне у віконце
Була поезія завжди
Несли поклони українці ,
Шевченка прапор нам нести
Бо одна є у нас мрія!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036044
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
О преоманливе життя,
що обіцяло так багато!..
Що промайнуло без пуття –
не в нашому провулку свято…
Нетлінна мрія – де вона?
Лиш звички, клопоти, потреби.
Яка дурна, яка смішна
моя закоханість у тебе!
Та все ж чаруй мене повік:
то співом райським солов’їним,
то з-під утомлених повік
алмазним поглядом зміїним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035975
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 22.03.2025
(Переклад "Я не люблю..." Володимир Висоцький)
Я не люблю, коли смерть ходить збоку,
Не втомлююся бігти по життю.
Я не люблю чотири пори року,
Коли я не співаю, а кричу.
Я не люблю відвертої зневаги,
В захопленість не вірю, та іще -
Коли листи читає для розваги
Чужий і зазирає крізь плече.
Я не люблю, коли - наполовину
Або переривають діалог.
Я не люблю, коли стріляють в спину,
А також проти пострілів в упор.
Ненавиджу плітки у формі версій,
Гнид сумнівів та почестей шкалу,
Або коли постійно проти шерсті,
Або, коли залізом - і по склу.
Я самовпевненість не люблю ситу,
Бо краще хай відмовлять гальма всі.
І прикро, що вже слово "честь" забуто,
Поза́очі шлють наклепи брудні.
Коли я бачу зламані геть крила
В мені немає жалю неспроста:
Я не люблю насилля і безсилля,
Ось тільки жаль розп'ятого Христа.
Я не люблю себе, коли боюся,
І прикро ще, коли невинних б'ють.
Я не люблю, коли до мене лізуть в душу,
Тим більше, як туди плюють.
Я не люблю манежі та арени,
На них мільйон дорівнює нулю.
Колись закінчиться війна, сирени -
Я це ніколи вже не полюблю.
Оригінал. Я не люблю
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда весёлых песен не пою.
Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю и ещё —
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.
Я не люблю, когда — наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.
Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почести иглу,
Или когда всё время против шерсти,
Или когда железом по стеклу.
Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза.
Досадно мне, коль слово "честь" забыто
И коль в чести наветы за глаза.
Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне — и неспроста:
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.
Я не люблю себя, когда я трушу,
И не терплю, когда невинных бьют.
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более — когда в неё плюют.
Я не люблю манежи и арены:
На них мильон меняют по рублю.
Пусть впереди большие перемены —
Я это никогда не полюблю!
1968
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035977
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 22.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8xeqnf7N1RY[/youtube]
Вечірня тиша серце заспокоїть,
Найкраще біля річки посидіть.
Думки десь відлітають мимоволі,
А вітер все в неспокої, спішить.
Торкає безупинно сонну тишу,
Її все намагається збудить.
До тиші він ніяк не звикне,
Він це собі не може допустить.
Крильми махає, і навколо,
Змінилась атмосфера, вже не та.
І літній день вже не спекотний,
Та не тримаю я на нього зла.
Ось він, натруджений в роботі,
Приляже в тиші цій спочить.
Зморились крила у польоті,
Не варто б тишу все ж будить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036035
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
В оліє пісні чути,
Е х! Шелестить листва,
С крізь сонечко голубить,
Н евже прийшла вона?
А вжеж шумить трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036052
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
Весняний день у душу заглядає
І неповторні малює картини.
Струмками береги він омиває,
Вкриває квітами гори й долини.
Деревам гарні коси заплітає,
Малює кущі й сірі верболози.
А день проснувся і уже світає,
Тягнуться до сонця жовті мімози.
Берези живильні соки віддають,
А дзеркальні води ховають мрії.
Величні дуби наш спокій бережуть,
Вітри чешуть вербами чорні вії.
Ясне сонце гойдається на хмарах,
Білі хмари по небу, кудись біжать.
Все багряніє, у квіткових чарах,
Гуси вивели у поле свою рать...
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036021
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
викопаю ямку,
посаджу деревце –
і буде воно
ровесником нашої
Перемоги
…слава Богу…
22.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036022
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
Радію бризкам сонячного світла,
Весні дарую посмішку свою...
Сльоза вчорашня майже непомітна,
Весна іде попри страшну війну.
Її пісні від смутку порятунок,
У вир бажань зривається душа...
Уся блакить розніжена, ажурна,
Летить повільно кулькою журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036024
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
***
Поезія - це медитація,
Душ зачерствілих реставрація.
***
Те, що вкинули у простір -
Повертається нам гостем.
***
В поезії ми створюєм світи,
Натхненно розмальовуєм словами,
Обрамлені бажаннями, думками,
У Всесвіт прокладаємо мости!
21.03.25
P.S.
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908638
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035984
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
Світячи іншим ти згораєш сам.
Чи Сонцю вдячні люди, за тепло?
Воно ж на небі й завжди буде там,
Та й іншого світила не дано.
Світячи іншим ти згораєш сам,
Самопожертва, яку не побачать,
Усе добро без користі віддав,
Малоймовірно хтось тобі віддячить.
Світячи іншим ти згораєш сам,
І світло не тускнішає ніколи,
Але насправді твій душевний стан,
Наповнений бокал гіркої болі.
Світячи іншим ти згораєш сам,
І будеш це робити і робити,
Коли життя залишось на грам,
Продовжиш все світити і світити
[i]Етилен 22.03.2025[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035994
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
Ось, заглядає вже зранку,
Сонце у рідне вікно,
Знов одягну вишиванку,
Миттю відчую тепло.
Все, що єднало зі світлом,
Ніжно відчую в душі,
Дивно весняним одвітом
В далеч летять міражі.
Не допущу в своїх мріях
Смуток і всю гіркоту,
Щоби мені заподіяв
Ті відчуття на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035993
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
Ніби в шовкопряді, вигляне підсніжник,
Іній, сизокрилий сховав йому очі,
Світить місяченько - уповні грабіжник,
Ніжність і тепло, украв посеред ночі.
Сам довкола в сяйві, розсунув всі хмари,
Хтось порушить спокій, стане на заваді?
З нічкою чаклує, ранком впадуть чари,
Сонцю вступить трон, вже злато в шовкопряді.
І вітрисько тайно поглядом овіє,
Так, злегка в обіймах, підсніжник проснеться,
Сни, смуток розвіє, про кохання мріє,
Жити- справді доля, мило усміхнеться.
День і ніч у змові, все сприймав підсніжник,
Всіх довкола любить, жде коханок білих,
Щоб погомоніти, без цілунків ніжних,
Дуже важко вижити, в заметах сніжних…
Зранку, бачить поряд зелені листочки.
Це ж його красуня…відкриває очки.
13.03.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035999
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 22.03.2025
Сьогодні в теплі спогади пірнаю,
Як безтурботне бавиться дівча...
Сім років, тато, як тебе не має,
Біля хреста вічно горить свіча.
За Україну тобі так боліло,
Коли розпочалась клята війна:
"Другий Афган", казав, очі сльозились,
А ми не вірили твоїм словам.
Не в змозі я покласти живі квіти,
В тиші постояти біля хреста...
Розкидані по світу твої діти,
А ми не вірили твоїм словам.
Сьогодні згадую тебе я, тату,
І те, як ти пройшов Афганістан,
Яку ціну ми платимо за втрати,
Чи буде спокій нам від росіян?
Ти нас любив і дуже хвилювався,
Пророчим словом ніби застеріг...
Ще б більше сумував, як би дізнався,
В які страшні потрапили ми дні.
21.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035956
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Я не бу́ду шука́ти тебе́ у своє́му за́втра.
Ма́буть це неможли́во, тому́ це роби́ти не ва́рта.
Я шука́тиму тебе́ у своє́му вчо́ра.
І ніщо́ не зашко́дить. Це́ не стіна́. Це што́ра …
І ця пля́шка вина́ не зо́всім до ре́чі
І ці чиї́сь без се́нсу ого́лені пле́чі
І ці чиї́сь слова́, що не схо́жі на мрі́ї
І ці буде́нні сі́рі мов ми́ші поді́ї …
Я озира́юся се́ред площ і ву́лиць,
На́званих сього́дні,
По них хо́дять мовча́зні лю́ди
Неймові́рно мо́дні,
Вони́ підхо́дять, про щось пита́ють,
І йду́ть собі́,
На ві́дповіді не чека́ють.
А на сце́ні тій лише́ акто́ри.
Не зна́ють як і що, тому зато́ри,
Бо це ж не кіно́, це болю́чі втра́ти.
І тут важли́во ва́ртісне щось обира́ти …
[i]У виконанні використано допомогу SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035957
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Країна багатющої природи.
Країна надр наикорисніших в світі.
Чому ж так збіднені у нас народи?
Чому ж над нами не те сонце світить?
Чому ж над нами кожен має силу?
Гнітить, гнобить, тривожить почуття?
Роздерти хочуть на шматочки сильну
Нескорену країну на віка.
Всяк норовить поставить на коліна,
Замаскувати у тенети чорних хмар.
Убити,знищити, перетворити на руїни.
Втягнути в бескінечність злобних свар.
А ви , правителі, непереможної країни,
Ми вибирали вас для нашого життя.
Чому ж ви так перетворили на руїни
Нашу дорогу у прекрасне маибуття.
Ви знищили і спопелили ті зернята,
Що мати ще в утробі заклада.
Ви запустили нелюдів до хати,
Що на кістках дітеи танцюють гопака
КАлічать мир і волю в кожніи хаті,
Руинують щиру усмішку дітеи.
За що спасибі говорити владі,
Що гнізда в"ють лелеки без осель.
В нас гинуть діти бідного народу,
А діти олігархів в укритті.
Із полотняних сорочок останню нитку
Зашморгують на шиї бідноти.
Хаи квітне вся прекрасна Україна,
Дарує нам красу своїх садів,
Щоб жила в казці вся її родина.
І щоб ніколи не була в біді.
Хаи наші дочки і сини і внуки
Країну, як зіницю бережуть.
Бо нам ніколи не завяжуть руки,
Бо вільні ми і в цьому наша суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035966
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Вітер - бравий музикант,
Розгортає фоліант
Із поезією. Ноти
Линуть в зоряні висоти.
Їх озвучити мастак,
Підбирає так і сяк -
Світ повітряних симфоній
В музиці звучить бездонній.
Утішається вітрець
Під мелодії сердець -
На веранді романтичній,
Музикально-поетичній! 21.03.25
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035970
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
В життєвій штурханині безперервній,
Іду, лягають зморшки на чоло.
Не завжди у майбутнім дні я певна,
Бо коїться у ньому казна що.
Війна, обман, корупція злочинна,
Земельний дерибан, кроти, іпсо.
І душі ті людські, що безневинні,
У пастку втрапили, так, ні за що.
Та борсаються денно в грішнім тілі,
Щоб вижити, усупереч всьому.
Донесхочу наїлися ванілі -
Не віриться на слово будь-кому.
Але життя продовжується, в співі,
В різноголоссі веснянім птахів.
Тендітні пагінці на хлібній ниві
До сонця тягнуться поміж вогнів.
21.03.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035932
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gb1pBeUmawo[/youtube]
Злетіла пташка із гнізда,
І роздивилася навколо.
До нас уже прийшла весна,
На жаль, що все навкіл ще голе.
І стала голосно співать,
Щоб всі прихід весни відчули.
Хотіла настрій всім піднять,
І щоб від сну усі проснулись.
Почула пісню сон-трава,
І посміхнулася пташині.
Мабуть, прокинутись пора,
Щоб не проспать весняну днину.
Роса умила траві личко,
Підсніжник радо привітав.
Вклонивсь пташині дуже низько,
Бо він її давно вже знав.
Куди поділася та тиша?
Усе заграло навкруги!
Це розбудила усіх птиця,
Немає й сліду самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035945
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Зі святом Вас,
Шановне товариство !
Поету весняною порою
Не до спання. Немає покою…
Муза чарує, сипле, мов жаром,
Що за слово таке – «незабаром»?
І так завзято поет трудився,
Що сивий чуб росою покрився.
Оте словечко «незабаром»
Над ним висіло, наче хмари…
Декілька днів у барі просидів,
Бо дуже розібратися хотів,
У чому знаходиться відгадка,
Яка захопила безоглядно!
Коли ходив творець перед баром -
Його зусилля були лиш марні…
За бар після пива, навідавсь, як всі –
Калюжки усюди, наче в росі…
І тут поета, мов осінило -
Це ж геніально! Це просто диво!
Писати потрібно - « Не за баром!»,
І мозок не сохнутиме марно!
В.Ф.- 21. 03. 2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035914
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
У всесвіт слова закохана...
В його мелодійні пісні.
На свято щиро запрошена,
Ліричність пасує мені.
На хвилях щасливої долі,
Долаю життя океан.
Мій човник збудований словом,
Я судна цього капітан.
Вітаю всіх друзів зі святом,
Кому стали рими близькі.
Від серця велика подяка
Натхненники та слухачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035925
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Ліхтар помірно мерехтить в вікно,
Зволожувач розріджує повітря,
Сигнал тривоги деренчить крізь скло,
Холодну тишу розриває міста.
Давно вже зникли усмішки ясні,
Дівочій сміх змінився диким плачем,
Зникають, гинуть мужні, молоді,
Зі сходу зло смердюче суне й скаче.
Немає в тебе більше сил, терпи,
Тримай останню міцно оборону,
В бою ти досягай завжди мети,
Без жалю нищ орду, катів колону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035897
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Твори добро, живи в любові
І будь світлом для усіх людей.
А ти радій кожній промові
І будь сповнений благих ідей.
І крокуй в омріяні далі
Та сій добірне зерно в полях.
Іди по своїй магістралі,
Лети у мрії на кораблях.
Хай Господь-Бог поряд крокує
І огортає душу теплом.
Сумні барви хай розмалює
І збере всіх друзів за столом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035894
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Божественна...Ось так я називаю.
Шепоче, надихає із небес.
Для неї неважлива, звісно, слава,
а глибина людська і слова сенс,
що проникає в душу, як проміння,
і окриляє музикою слів.
Це свіжість думки, що не має тління.
Поезія - гармонія з віків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035902
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Варто сказати - дякую цьому дню,
Тож сонце сходить возвеличить весну,
Що обнадіює, дарить яскравість,
Серця втішає, нам приносить радість,
Нехай би хмари, темні в піднебессі,
У танці пухом розбрелись у часі,
Ясне світило озорить шлях життю,
Наразі й пташка, теж подякує дню.
Блаженним співом, всім зігрієє душу,
Де мир і спокій, тишу не порушить,
Уміння мати веселість, доброту,
І разом з Богом відчули теплоту.
Завжди в єднанні, з любов’ю до світу,
Надію й мрію лелеїть до світла,
Щоб сльози щастя стікали по щоках,
Як ранні роси у безмежних полях.
Чиста блакить, хай розкаже про життя,
Зелень озимих - омріяне буття,
Що на столі буде хліб і до хліба,
Якби ж на часі відійти всім бідам.
Я помолюсь, подякую цьому дню,
Та й попрошу зупинити війну!
Почуй Всевишній, освіти неба синь,
Щоб повернулись додому донька й син.
***
Подякуй друже, цьому кожному дню,
Здолати ладен, брехню і маячню,
Прийшла весна, не мре у серцях віра,
Розквітне рідна, славна Україна!
21.03.2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035906
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Вона магічна і жива,
Відверта і завжди правдива,
Навіть, коли застигла і німа,
Вона промовить так, що відростають крила.
Зігріє всі серця вогнем,
У єдності нам вкаже на свободу
І завжди є загостреним мечем
В моїх руках, в руках мого народу...
В ній біль тяжких думок і сум,
В ній муки і поламані життя,
Та попри це, вона крізь душу пропускає струм,
Який нам вказує на небосхил, бо десь і наша там зійшла зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035908
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2025
Нагадайте про себе
Там де вас зачекались...
Зайвих витрат не треба,
Досить, щоб привітались.
Теплі знаки уваги
Хвилям смутку завада...
Слова діють, як маги:
Може вип'ємо кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035876
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Вдруге наснився милий сон:
Люди усміхнені, щасливі...
Щільно заповнений перон,
Ланцюг вагонів темно-синіх.
Подія радісна для всіх,
Квіти, обійми, поцілунки.
Дзвінкий дитячий, щирий сміх,
Легенький вітер ніс відлунки.
Я пам'ятаю погляд твій,
Такий зворушливий і теплий...
Вогник прихованих надій,
Сльозою підсумок відвертий.
Я пригадала погляд твій,
Як фарбував небо світанок.
Серпанок ніжно-голубий
Між хмарами зі сну на ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035875
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Де формується особистість людини?
Звісно, ні у безповітряному просторі,
Ні у соціальному вакумі днини...
Не минуче вона несе в собі природньо
Всі відбитки здобутого оточення,
Все. що діється сьогодні в нас і у світі.
Свідчать факти незаконного вторгнення...
Розгорілась війна. Гине люд тямковитий.
Ні вогонь,ані смуток вдовинних років
Не зламають люд і паростки України.
Не скує душу і лід! Наш дух не заскнів.
Здужим! Не віддамо ні клаптика країни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035874
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Повідомлення з фронту приходять різні.
Все одно - всупереч очевидним фактам
В серці жінок живе надія зігріта:
Може це помилка, знайдуться контакти...
Раптом він ще жив, знаходиться в полоні!
Від думок і серце стискається болем.
Прокидаються всі спогади на фоні...
На очах - з горем ціле море солоне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035873
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
(Присвячується тім хто не дбає за свій Рід і за Україну.)
Прочитайте, люди добрі, „Розриту могилу“.
Зрозумієте, як і раніше, так і тепер ладнаєте собі домовину.
Як і раніше, так і тепер, враги Неньку плюндрували,
А діток православних в кайдани кували.
Хто звільнився з під кайданів, світ за очі гнали,
Сиротину-Україну ворогам лишали.
Чи ми історію навчаємо? Чи вона нас учить?
Ні! І тому життя слов’ян, вороги калічать.
Чи тепер ми вільні, чи ми ще покуті?
Хіба Воля й Слава предків уже забуті.
Чому ж віддали Неньку на чужі поруки,
Вони тішаться, грабують і потирають руки.
П’ятсот років ми в неволі, під московським катом,
А сусіди звуть його, нашим «старшим братом».
Не скоса, а прямо бачать і їм це не сліпить,
Як під вогнем війни гинуть дорослі і діти.
Бережуть лице і шанують московського ката.
Бог все бачить, прийде їм розплата.
Пора знати, Україна - святе місце Боже,
А плюндрувати на святиню, Богу це не гоже.
Православний Рід Богом народжений,
Не рушити, на здолати Рід благословенний.
Хто посягне на волю Божу, сам себе сконає,
А Україна постане з попелу і на весь світ засяє.
«Розрита могила» - поема Т.Г. Шевченка 1863 рік.
Березень 2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035865
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Власне виконання
Усунення перепадів звуку з допомогою SUNO.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035866
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Закохані в звичайну незвичайність,
В про дощ і ніч підслухані пісні,
Впадаєте в якусь чергову крайність
Шукаєте, що десь лише у сні
Я вам протягую на потиск руку
Я вам із струн сплету простий букет
Із кимсь зроблю короткою розлуку
Ви підкажіть лише із мрій таких куплет
Зустрів свою звичайну незвичайність
І наскладав сторінок сто букет
Забув якось про парність і непарність
Тому короткий пролетів сюжет
Проблема в тім, букети ті не в’януть
І ці сторінки роки не беруть
Гітарні струни до розмови тягнуть
І руки часом міцно обіймуть …
[i]У виконанні присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035834
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Люблю поезію без меж,
Її ази розумні теж
І різні звуки і слова,
Вона в душі моїй жива.
Це мов дитина, мамин світ
І казка тих дитячих літ,
Що пробирає та бринить,
В такій красі прекрасно жить.
Вона, мов квітка у саду,
Я кожен день туди іду,
Збираю зерна доброти,
А чи зібрав, хоч трішки ти?
Задумавсь може, зупинись...
Це крок до мирної весни,
Шліфуй, плекай свої думки
І лиш тоді вкладай в рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035823
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 20.03.2025
Буркують птахи
Тисячі років місяць
Любові свідок.
***
Чоловік - розум
Жінка - серця стукіт
Повітря ковток
***
Вітер виграє
Бліками від ліхтаря
земна акварель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035795
дата надходження 19.03.2025
дата закладки 19.03.2025
Вкотре слухаєм шепіт кохання.
Вкотре вірим тим мріиливим снам.
Ця мелодія ще не остання.
Щастя в виріи ще не віддам.
Запросив щебіт птахів у серце.
Стоголоссям вони там гули.
Заглядали в таємне віконце.
І тои гріх у красі берегли.
Полонили красу мого тіла.
І збирали медову росу.
А трава з полином шепотіла
І шукала в коханні весну.
В тиху ніч розгулялися зорі.
Діамантами долю мережать.
Ловлять бісики в синьому морі.
Мої струни в полоні бентежать.
Вкотре слухаєм шепіт кохання.
Все весною ми зможем здолати.
Не кажи, що ця пісня остання.
В цьому вальсі ще довго кружляти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035797
дата надходження 19.03.2025
дата закладки 19.03.2025
І знову зорі колишуть небо
І діамантами встеляють шлях.
Лелеки з України не тікають.
Вони в"ють гнізда на зруинованих дахах.
Замордовані села, убиті домівки
І сліз немає у плакучих верб.
Де наші діти? запитаите в жінки,
Що каменем стоїть посеред жертв.
Це не природи вітер руинівної сили,
Зніс домівки людські, де віками жили.
Це людоїд росіиськии натягує стріли,
Знищує гнізда, де дітки росли.
Де грались, навчались , уміли кохати.
Поради матусі несли по життю.
А як їм хотілось лелек зустрічати.
До грудеи пригортати квітучу весну.
Але залишились лиш верби плакучі.
І стогін землі, де зростають хрести.
І знаєм і вірим, що ми ще могучі
Цю перемогу в зелен - сад принести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035801
дата надходження 19.03.2025
дата закладки 19.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Весняний вечір тихий і спокійний,
Тут відпочить зневіреній душі.
Буденний день для неї був сумнівний,
Чи все було, щоб догодить мені?
Старалася робити, як уміла,
Бувала часто лагідна й сумна.
І забаганки всі мої терпіла,
Була для мене часто, як суддя.
За мене непокоїлась й боліла,
Коли я щось робила, та не так.
Душе моя! За мене ти й раділа,
Хоч не завжди твоїх я слухалась порад.
Удвох тоді страждаємо і плачем,
І клянемось, що це в останній раз.
Коли ж все заспокоїться, неначе,
То знов втрачаємо дарований нам шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035793
дата надходження 19.03.2025
дата закладки 19.03.2025
"Сила зла міститься в здатності
переконувати, що його не існує."
---
"Сила зла заключена в способности
убеждать, что его не существует."
(з книг)
"Подібне притягує подібне"-
Чи цей закон працює,
Чи може інший, та,
Завжди знайдеться той,
Хто силу зла за істину відчує.
І попливе у мандри,
Не визнаючи берегів,
За своїм "я" малим;
Однак із думкою:
"Існую я - такий великий,
Світ інших, де мене немає,
Він безликий.
Що відбувалося без мене-
Все бездарне,
Ціна йому лиш гріш один
У день базарний."
-"Несіть лекала, ножиці
І "карту" світу,
Доби достатньо буде - розкроїти;
А, ні- я впораюсь до літа.
Ні в кого козирів уже нема,
А в мене карта козирнА:
Не дайте цьому хлопцю зброю,
Сідає хай за стіл переговорів."
-"Це не працює!"
-"У вас ще думка своя є ?
Ми зброю вам даєм,
Чому надумали пручатись?
Як важко з вами домовлятись!
Ось інша сторона- працює."
---
Знайдеться завжди той,
Хто силу зла за істину відчує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035754
дата надходження 19.03.2025
дата закладки 19.03.2025
( від чоловіка)
Ти украла в незабудки,
Сині очі, душі милі,
Але знаю нам не бути,
На жаль, разом, нещасливі.
Все ж чому? Як розібратись?
Ніби прірва поміж нами,
Чи даремно й сподіватись?
Б’є струмок між берегами.
Ич хлюпоче, ще й вразливо,
Знов до нього… ти смієшся,
Зустрічатись неможливо,
У обійми, не верне́шся.
Біль душевний, серце крає,
Незабудки край дороги,
Тобі вірю, він кохає,
Як позбутися тривоги?
Сміло вкрала в незабудки,
Очі щастя, мені любі,
Мир фантазій - халабудки,
Почуттям вінець до згуби.
Ти украла сон і спокій,
Ніч задовга умовляє.
Вдалині морській глибокій,
Приховай, життя триває.
Я однак, йшов би й наосліп,
Та тепер чогось не маниш,
Суперечиш, зайвий клопіт,
Жаль задарма, лиш час гаєш.
Нащо вкрала в незабудки,
Очі світла. Ще зі школи,
Не змогла ніяк почути,
Серця стук, як зблизька грози.
Тож завдячував цій долі,
Не чекав від юні зради,
Так благав, твоєї волі,
Покохати, щоб назавжди…
Рясні сльози на повіках,
Між зірок... тління, мигтіння,
Загубились у надіях,
Не дося́гши розуміння.
***
Мрія… радість - все на друзки,
Щоб не втратити майбуття,
Як стежиночку квітучу,
Вже побачить, щоби життя,
Освітила нова зоря.
03.03.2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035788
дата надходження 19.03.2025
дата закладки 19.03.2025
Дощів легкі краплини,
Цінніші за перлини.
Без них життя немає,
Врожаю не буває.
Очищують від пилу
Стражденну землю, милу,
Звільняючи від спеки.
Близькі вони й далекі,
Шепочуть сокровенням,
Наповнюють натхненням,
Вселяють в душі спокій -
Малесенькі та мокрі. 14.06.24
P.S. Світлина атора. Після дощу на дикому озері, у тайзі. Літо 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035751
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 19.03.2025
Україна у всіх нас одна.
Україна у світі єдина.
Скільки бід тут пройшло... скільки сліз...
Не поставили нас на коліна.
І чому це заморським князькам
захотілося в нас панувати?
О, не варто, панове... О, ні!
Бережіть краще ви свої хати.
Це для нас у вишневих садах
соловеєчки дзвінко співають.
У блакиті прозорій бузьки
свої крильця до сонця здіймають.
Тут земля наша рідна, яку
козаки споконвік боронили.
Віра в правду нам всім додає
непоборної світлої сили.
Україна у всіх нас одна.
Україна у світі єдина.
Пам'ятаймо, що й наша Земля
є у Всесвіті лиш горошина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035733
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
Над вужиним лазом щу́ляться луги́.
Вітер у ярузі сипле батоги
Чергам очерету й купочкам рокит.
На перлистих хмарах променистий слід
Спалахнув і згаснув, загасив вогонь
На дощах хвилястих. Гуркіт осторонь
Колом прокотився і за обрій впав.
Хлющ пролився лісом й ліс залоскотав
По гілках безлистих стру́мами небес.
Й диво - ліс підвівся, наново воскрес,
Підхопився ша́лом нової весни,
Що летить зухвало на крилі сови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035737
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
***
Скрапують тихо
Крижані сльози зими.
Жорстокі краплі.
***
У відволозі -
Інію патериці.
Сонцестояння.
***
Вкривають небо
Безтурботні ковдри хмар,
Збиті вітрами.
***
Смикає чуба
Місяцю нічна хуга.
Зимове срібло.
***
Ріже до кісток
Пронизливий вітрище.
Віхола свище.
***
До кусючих дій
Сніжинок спонукає
Вітрюган-крутій.
***
В блакитних очах
Небесних тануть сніги.
Близиться весна.
***
На плечах неба
Тане зашкарублий сніг.
Лютий. Відлига.
***
Росяні краплі
Пульсують під посохом
Бурульки. Розталь.
***
Льодяниками
Ласує у відлигу
Сонячний вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035734
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9l5ohpQWfbo[/youtube]
Думки летять у тепле літо,
(Хіба у змозі їх спинить?)
Бо там цвіте все дивним цвітом...
Я їх вмовляю:- Не спішіть!
Весна скупа для нас теплом,
Так надоїли дні холодні.
Розчарувала і сніжком.
Куди ж поділись дні комфортні?
Та що поробиш, це - природа,
На примхи наші не зважає.
Нехай дощі, сніги, негода,
Нам мріять й жить не заважають.
Та ми терплячі, ми все вмієм,
Згадаєм літній один день.
Красиві спогади зігріють,
І нададуть життю натхнень.
Запахне скошена трава,
Квітки умиються росою.
Десь почалися вже жнива...
Щасливі ми тоді були з тобою.
І усміхнемося за щастя,
Яке колись спіткало нас.
Діждатись літечка все ж вдасться,
Бо це було уже й не раз.
Думки присіли біля мене,
Уважно дивляться в вікно.
А сніг весняний швидко щезне,
Прийде омріяне тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035729
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
Загадка 1
З мене вийде чемпіон,
Настрій маю я веселий.
Не біжу на стадіон,
Дістаю нові ... (гантелі).
Загадка 2
Прокидаюсь із постелі,
Ручку з кульками тримаю.
- Не впусти, - гукає мама.
Відгадали? Це ж ...(гантелі)
Гантельки
Хочу мати сильні м'язи,
То ж беру гантельки зразу.
Досхочу тепер займаюсь,
Радий тато, рада й мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035712
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
(від чоловіка)
День котився до обрію,
В сподіванні красу,
Донести, як мелодію,
Миті щастя, весну.
Не ховатись у холоді,
А в надії тепло,
Те, як згадка про молодість,
Де кохання – вино.
Із долонь випивав його,
Мов торкався душі,
Та зненацька п’яніли вдвох,
Вже читав, всі вірші.
Хоча б раз повернути все,
Ти зникала щораз,
Ніч зрадлива не принесе,
Той зірковий, наш час…
Бо ми в хмарах заплутані…
Не пробачимо зрад.
10.02.2025р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035714
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
Цей вірш – присвята президенту,
де в Україні йде війна.
Він мрії путлера – дощенту,
зрівняв із купою лайна.
Не легка участь, президенте,
на Долю випала тобі…
У ВУЗі кращим був студентом,
тепер – найкращим у війні.
Бо сподівався клятий ворог,
як попередники твої,
в овечій шкірі підлий порох,
здасть Україну сатані.
Ти втомлений, але незламний,
бояться вороги тебе.
Народ з тобою наш преславний,
у нього бачення чітке.
І не зламати нашу волю,
бо ми за правду і за мир!
Жадаєм дітям кращу Долю,
і ВСЕСВІТ в мирі – наш кумир!
18.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035724
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
Я полину туди де весна заховалась,
З-поміж верб і осик чарівливо всміхалась
Та лиш тільки на мить показалася пані,
Обійняла мене й розчинилась в тумані.
Я прохала її, повернутись, хоч трішки,
Вкрити милою зеленню рідні доріжки,
Відказала вона - ще не час панувати,
Бо ще зимонька буде красу дарувати.
Засмутилась на мить та недовго чекати,
Скоро буде весна залюбки чарувати,
Перші промені знов, первоцвіти у гаї
Та розкішні краї посміхнуться в розмаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035696
дата надходження 18.03.2025
дата закладки 18.03.2025
Припиняю пустувати,
Сяду віршика складати.
Потім друзям почитаю,
Як у гості завітаю.
Небо трішки сірувате,
А подвір'я в нас багате:
Рясно зацвіла калина,
Зеленіє лист ліщини.
На травичці лежить Мурчик,
Суше випраний костюмчик.
Козенятко п'є водичку.
Чисту з нашої кринички.
Важко пташок рахувати,
Бо вони летять від хати.
Пальчиків не вистачає,
Мурчик кігтики ховає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035685
дата надходження 17.03.2025
дата закладки 18.03.2025
З березневої пори до весняної гори –
Дощ іде.
Ліг туман на явори, застелив звори, бори –
Мокру нить пряде.
Ой веснянко молода, крапля бруньці то вода –
Цвіт буде!
Май, зеленая хода, май, живлющая вода –
Дощ паде.
ЗВІР2, звору, ІЗВІР, ізвору, ч., діал. Яр. І тут, доки зір засягне, високі гірські шпилі, ліси, долини і звори (Фр., IV, 1950, 385).
Май — розмовна назва місяця травень
Май — латинський бог Майюс
Май — діалектне слово, що означає «клечання», «зелень»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035597
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 18.03.2025
"Стояла я і слухала весну..."
Л.Українка
"Стояла я і слухала весну…"
Торкались мого серця її струни.
Вона вмивала ніжно борозну,
А з чорних смуг всміхались густо вруни.
Озвалась із дрімот сім'я лісна...
Прибралась гаптувать зелені крила.
У чарах сильна матінка - Весна,
Скрізь за собою поглядом манила.
Скресала крига… Бігли ручаї…
Гривастий вітер пісню вів тихіше...
Побіг гілки пробуджувать в гаї,
Під колискову весен їх колише...
Вже котики пухнасті після сну,
Розкудлили на прутиках ворсинки.
Щоб краще чути пісню весняну,
Зняли з голів свої тугі хустинки.
Стояла я, і слухала весну…
Той тихий гомін, щебет, шепіт, співи...
Про воскресіння пісню голосну
З прекрасних вуст чаклунки - діви.
15.03.2025
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035666
дата надходження 17.03.2025
дата закладки 17.03.2025
Власне виконання
Текст нижче, дещо змінений
Перепади звуку усунуто з допомогою SUNO
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035649
дата надходження 17.03.2025
дата закладки 17.03.2025
У розсипах гірського кришталю,
Розвиднілися видноколи,
Мій Янголе, Вас трепетно люблю -
Так, як ніхто ще, і ніколи...
16.03.25
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035627
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
Твоє волосся ,як золоте колосся
Я пещу мила у своїх руках.
По твоїх плечах, як море розлилося...
Ти - усміхаєшся мені у снах.
Закохався мила у тебе, як юнак
І в уяві малюю твій портрет.
Згораю без тебе наче у житі мак
Стою і співаю тобі сонет.
Я закохавсь у тебе, мила закохавсь,
Чекаю тебе ,як зірку з неба.
У полон кохання і почуттям віддавсь...
Бачу тебе - кружляю ,як лебідь.
Смагляве личко,і чорні - чорні брови
Ямочки,як озерця на щоці.
Ти - зірка натхнення і любови...
Найкраща квітка у моїй руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035617
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
У миті світ торкається очима,
Світанку хід, червона його гра,
Весняно, розкотилося нестримно
Зимове сонце, миром вирина.
Руда з рудим сміялись підхмаринням,
Над блиском блиск, над віями сльоза,
То не струмок, - розбурхане струміння,
То спогадів налюблена стезя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035604
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
Коли я плачу, ти втираєш сльози,
Довго сумую - це тобі болить.
Ти кажеш: оминуть потужні грози
І неповторна з'явиться блакить.
Ти знаєш, янголе, тобі я вірю,
Небо не раз захмарене було.
Ти мої крила, ти моя надія,
Ніщо нас розлучити не змогло.
Мій, янголе, ти йдеш зі мною поруч,
Тримаюся надійного плеча.
Життя пливе через бурхливе море,
В жахливий шторм горить моя свіча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035605
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
Лягало сонце золоте в долині леду летом спати,
Холодним роєм, поміж сон, морозу блисками літати,
Дзвонило іскрами, сніжком, летким дарунком білим, втішним,
І мушлю вечора перлин, вкривало пледом, пухом ніжним.
***
Лупали риби на світло,
У ямах зимових мряка,
Рибалкам окрема дяка,
Що дали почути місто.
***
Під снігом ком плачу зими
За гріх, на бадилинах сльози
Підсніжника з її вини,
В розбещені, тверді морози.
***
В підгірках сивої трави,
Де мережує іній вежі,
Цвіркун пильнує зиму, стежить,
Коли настане день весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035596
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
Весняне сонце у блакиті
На землю шле тепло й мені.
Біжать струмки малі щомиті,
Тануть сніги вже день при дні.
Синички весело співають
На вітті у саду старім.
Шпаки також часу не гають,
Лагодять гнізда - мають чим.
Галузки, пір’я, стебла з мохом -
В дружній роботі без розмов.
Сірий горобчик, із підскоком,
Вкраде собі без перемов.
В природі все до ладу завше,
Якщо не вплинути на це.
Повчитись нам потрібно радше,
Щоб злагода, що є святе.
Велич в простім, як аксіома,
Де поступ праведна веде.
Ми не в гостях - у себе в дома,
Як поведемось - те нас й жде.
16.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035595
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
Для людства це важливий час.
Я дуже вдячний від душі
- На сайті Клубу для всіх вас
Друкую з радістю вірші.
А також і коментарі
Та навіть смайли - зручно це,
Щоб була щирість на землі
І видно думки і лице.
Хто "дихає" чим в ці часи
І закликає всіх людей
- Повірить Богу чи "змії",
Яка неначе бармалей?
Я вдячний - хто поставив лайк
Або поважно промовчав
І хто мене не взяв у "страйк",
Авжеж таке не планував...
Оцінки. То приємно всім
Коли п'ятірки там стоять.
Дванадцятки добавлять рим,
Покращать зміст і парний ряд?
Та як це мовив я таке?
Є радість лірики, думок
І актуальності всіх тем,
Свій виконаний борг, урок...
Для людства це важливий час.
Я дуже вдячний від душі
- На сайті Клубу для всіх вас
Друкую з радістю вірші.
01-08.03.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035594
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
***
І настала ти, веснонько мила,
По такому трагічному році.
Перемогу неси на крилах.
Хай мрії здійсняться пророчі.
Утішені сонячним світлом.
Уже зеленіє травиця.
Ранні весняні квіти -
Радості ніжні миті.
Сій у душі насіння
Вдячності і любові.
Хай все прекрасне вільно
Втілиться в добрім слові.
18.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035592
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 17.03.2025
День весняний... В лісі дивно, чудно, навіть тихо.
А на полі грунт парує, ніби тяжко дише.
Що вдалі, на горизонті все тремтить містично.
Це пояснюється тим - маса повітря більша
Нагрівається Світилом, як осяяний світ...
Безперечно піднімається уверх до неба.
І при цьому промені стають грайливими вслід.
Їх відбиток від всіх предметів проходить, треться
Через щильність всіх слоїв повітря ображено,
Безперечно змінюючи увесь свій шлях руху
і ми бачимо колихаюче зображення...
У погоді. звісно сталості нема... Царює!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035587
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
Спиває час років надбання,
Біжать літа у небуття.
Комусь на радість, покарання,
Дійме ж, в заслузі, неспроста.
Й, вінець, дарований на щастя,
Стає важким в житті хрестом,
Якщо приносити нещастя,
Бо у тобі такий геном.
Нести розруху й зубожіння -
Душі людської марноту.
Не є то Господа веління,
Щоб сіяти біду людську.
Загрузти в величі лукавій
Поміж могил, між горя й сліз.
Судити, певно, я не вправі,
Господь судитиме нас всіх.
За всі земні діяння наші,
За щирість й чесність, за добро.
За прояв заздрості та фальші,
За кинуте в ріллю зерно.
Щоби на щастя та на долю,
І на любов, кохання, мир.
Щоби натішитися вволю
Безмежним спокоєм з тих пір.
16.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035586
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
Потемніло синє небо
Сльози із дощами,
Відігнати сум від себе
В бій стало з вітрами.
Такий був у нього настрій
Разом з сонцем - ранки,
Принесли вітри напасті
З ними забаганки.
Є таке людське повір'я
-У когось все гаразд,
Поселити недовіру
Зігнати заздрість, страх.
Зло потрібно відпускати
Йти не дає вперед,
Нам добро, як рідна мати
Зігріє й обійме.
Темне небо посвітліло
Посміхнулось сонце,
Вмить птахи загомоніли
У рідній сторонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035578
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
Обов'язок... Людина збилась зі шляху,
Вона у полоні помилкових уяв...
Країна скривавлена стала, як плаха!
Нам треба всім знати свою впевненість прав.
Служіння народу в ім'я його блага...
Державні справи - це всі органи влади!
...Вогонь у очах і втіха. Неповага.
Нажитися потреба-приходить зрада.
Досягнення свого лише рятування!
Чому все інше відходить на другий план?
Чому створене руйнують бомбуванням?
...Вітчизна - не вдов'я смуга, навіть не клан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035582
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]
По підвіконню стука дощ,
Це він жаданий, я впізнала.
Пройшовсь по тілу холодок,
Я так давно його чекала.
Дощ барабанить по вікні,
Патьоки з радістю спливають.
Пливуть хмарки, із висоти,
У річку воду підливають.
Уже наповнена доволі
Немов, дали нове життя.
І потекла собі поволі,
Була так рада, як дитя.
Біжать струмки вже по асфальту,
Змивають бруд весь по дорозі.
Змінився швидко весь ландшафт,
А грім сердитий слав погрози.
Земля ж, вся змучена від спраги,
Погроз не чула, пила воду.
Себе тримала в рівновазі,
Не зіпсувать би свою вроду.
Скінчився дощ, як і почався,
І хмари схудли всі за раз.
А грім недовго нервувався,
Та десь утік і без образ.
I
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035583
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
Весна блукає за вікном,
У надвечір’ї під дощем,
Їй краще вкритися вінком,
Квітучо-сонячним плащем.
Біленькі проліски. Весні,
Вітання шлють, немов дзвенять,
В небесній темній синяві,
Такі ж хмариночки летять.
Та й синій пролісок вже тут,
Веде розмову з вітерцем,
Немов торкавсь скрипочки струн,
Веселий звук…нема проблем.
Нехай шурхоче дощик цей,
Он крокус пне із-під землі,
Златаву квіточку для фей,
Прикрасять променям політ.
Наразі сяйво до хмарин,
З рум’яним відблиском лягло,
Ясне світило між чуприн,
Цілунком дарить їм тепло.
Тікає вечір, з ним і дощ
Весна в барвінковій листві,
Хай відпочине серед площ,
На ранок сонце збудить всіх,
Доброго ранку – скаже хтось….
До вікон гляне залюбки,
Ну от й до нас прийшла весна,
Природа жде кінця війни,
Також й моя мрійна душа.
16.03.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035574
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
Ті відчуття ще гріють груди:
Тепло і легкість у царстві сну
Розлиті всюди.
Знов очі закрию,
У легкість полину...
Сирена гуде!..
Не ті відчуття ця дійсність несе.
Нікуди не йду:
Ще вірю стіні,
Ще вірю і доброму й злому випадку.
Кричу війні: "Ні!.."
У кожнім із прожитих днів,
Я їй не залишила б згадки.
...Вже гуси й лелеки
Вертають додому.
Відновлять гніздо і знову
У рідному краї жити.
А люди,
Чий дім спопелила війна,
Повернуть додому?
Де "дому"- нема,
Ні батька, ні матері.
Поглянь: скрізь пожари, руїни;
Руйнація на руйнації
І рідна земля лежить в окупації.
...Сон змило буденним ранком.
Блукатиму дарма в думках,
Гортатиму дарма сторінки відчуттів,
Шукаючи той слід тепла і легкості.
...Свист вітру за вікном
Пришвидшує весну,
Таку ще нестійку, мінливу:
То сніг з морозом принесе,
То неочікувану зливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035447
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 16.03.2025
На нічному гобелені
Поховалися тюлені -
Опустилися у воду.
Місяць йде, не знає броду,
Зазирає у водичку -
Намочив лискуче личко,
Розтулив сяйливі жмені -
Сплячих віднайшов тюленів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035546
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 16.03.2025
Рясний дощик, хоч міленький,
Привітав з весною,
Та чомусь, знов холодненький,
То немов зимою.
Краплі вкупі, течією,
Веселиться земля,
Вже не снить, вдиха душею,
Освіжилась сповна.
Хтось у снах шукає спокій,
А вона ж бодриться,
Шепне нічці темноокій,
Дай насолодиться.
Зимна скупість й суха осінь,
Умлівало серце,
Вся природа пити просить,
Поляй дощ, як вперше,
Щоби гарно та й довкола,
Розквітали квіти,
І трава, швидко шовкова,
Полоскоче ніжки,
Дітлахам, що босоногі,
Так весну стрічали
Знають сонечко в дорозі,
Тож тепла жадали.
Рясний дощик, може досить,
Нагулявся вволю,
Хай світанок сипне роси,
На озимі в полі.
Щоби серденько втішалось,
Світлим небом, мирним,
Щодень сонце усміхалось,
Й кожен був щасливим!
15.03.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035564
дата надходження 16.03.2025
дата закладки 16.03.2025
А я живу. Життям простим.
Віршую і виходжу на уроки.
І цим життям завдячую своїм
сьогодні відчайдухам тим,
які відважно зараз луплять орків.
Я вдячна. Дуже! За усе.
За кожну мить. За ранок.
Герої, вам низький уклін!
За за́хід сонця, за світанок.
За вас я Бога помолю,
щоб силу дав й удачу.
Я вірю в вас! Й життя люблю!
(Хоча станнім часом
забагато, може, пла́чу.
За Україну, за її міста,
за всіх її синів та дочок.
А чи з хрестом, чи без хреста -
витає дух пророчий...)
Я вірю. Вірю тільки в вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035479
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
дощ густий,
що передує зливі,
лунає,
мов оплески,
аплодисменти бурхливі
злива ж слідом реве і гуде,
наче потяг без рейок
долиною йде
стрімко і швидко їде,
мчить безогля́дно,
безслідно
бурю
поперед себе жене –
донебесні верби додолу гне
а тоді, наче постріл, раптово стихне,
мов невидимий диригент
заперечно паличкою ворухне,
риску рішучу
у повітрі незримому підведе –
і стане тиша, тільки великі краплини
ще з листя скочуються де-не-де
і звучать у траві, мов непевні кроки,
ніби хтось безтілесний
під покрівлю, бо змок,
проситися йде
до затишної хати –
обсохнути,
пригадати
і далі йти
густого дощу
оплески
непокрито-голово слухати
рясні аплодисменти
прийма-ти
15.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035522
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
Зелена пліснява зими
Не відпускає. Дощ весняний
Шафран запалює яскравий,
Струмок виплескує живий.
Красна вітається дощем,
Манить чарівність мокротою,
Пластує вивіски додолу,
Пускає сік дерев іще.
Плачі вітрин, світи цято́к,
Мокрини плиток тротуару,
Обличчя крапані муаром,
Солодкість зрізаних гілок.
Затягуєшся сивим тлом,
Зійшла, пішла, війни не буде,
Хай холод проникає груди,
Віщує дощ весни тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035524
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
Феї сонячних вітрів
Запалили каганці,
Розгойдали промінці,
Березневий день світлів.
Легко плавають між сяйв,
Збільшують весняні дні -
Невловимі, заводні -
В них енергій повний драйв.
Ельфи вітру, швидкісні,
На невидимім крилі,
Принесли тепло землі -
Тануть скелі крижані.
Розтанцюють небеса -
Від торкань цвіте краса,
Творять справжні чудеса -
З ними оживе весна! 11.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035525
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
За мої́м вікно́м сніжи́ть
Стою́ годи́ну, на́че занімі́в
Десь рі́дна душа́ не спи́ть
Там за ти́сячами цих снігі́в …
Дружу́ із стру́нами тепе́р
Вони відчу́ли на́стрій мій
В мале́нький перене́сли сквер
Де сніг збира́в губа́ми з твої́х вій
Ти де́сь так са́мо торкну́лась вікна́
Сніжи́ть, - повто́рюєш мої слова́
Я зна́ю, ти така́ єди́на - одна́
Схили́лась до вікна́ голова́
Ми за́втра поба́чимось зно́ву
І, сміючи́сь, обійме́мось не ра́з
І я не раз втрача́тиму мо́ву
Від твої́х прости́х і щи́рих фраз
І де ж ти взя́вся зно́ву сніг
Це ж ма́ла вже бу́ти і́нша весна́
Я ж що́йно забу́ти здава́лось зміг
Що ти в цьо́му сві́ті така́ одна́ …
[i]Присутня підтримка SUNO
Пошук кращого виконання[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035508
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
Текст - автора, пісню втілив ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035495
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
Ти забув її обійняти
Вона не сказала тобі прощай
Вона не могла такого сказати
Її руку не відпускай …
Куди́сь поспіша́ємо ча́сто
І гу́бимо ча́сто слова́
То ж мо́жна у се́бе укра́сти
Вкраде́ш, і нічо́го нема́ …
Так, їй хоті́лось літа́ти.
Хоч де та́м вхопи́тись за щось.
Му́сить хтось по́руч ста́ти.
Пря́мо на хма́ру … не впади́ яко́сь …
Вже сто ро́ків мину́ло
З часу тих очи́ма обі́йм
Ні я, ні ти не забу́ли
Що нароби́ли мовча́нням свої́м …
Стоя́ти так ва́жко на хма́рі
Вона́ то мов ске́ля тверди́ть
Бува́є розм’я́кне в печа́лі
І вже ті́льки сни́ть, мерехти́ть …
Куди́сь поспіша́ємо ча́сто
І гу́бимо часто слова́
То ж мо́жна у се́бе укра́сти
Вкраде́ш, і нічо́го нема́ …
[i]Присутня допомога SUNO[/i]
[i]У пошуках нестандартного виконання
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035444
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 15.03.2025
В словах натхнення струменить,
Мов вітерцем весняним віє...
Бува, джере́льцем задзюрчить,
То літнім сонечком пригріє...
То якось болісно гірчить...
Рядок з сльозою в жмурки грає...
Буває, навіть, міцно спить...
Напевно, гарних рим шукає.
Як знайде – зшиє промінцем
слова в рядки, квітучі рими.
В куплети зв'яже ремінцем
й мене, щоб бути разом з ними...
Натхнення Вам! Хай всюди всім
Воно у справах верховодить!
Краси й гармонії при нім!
Хай соло скрізь воно виводить!
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035468
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 15.03.2025
Закувала зозуля в гаю,
Розказала про долю свою,
Що у серці невимовний біль,
Як відлуння щемить звідусіль.
Що сказати у відповідь їй,
Все в душі зворушило моїй,
Не зібрати доречні слова,
Мовби хвиля цунамі пройшла.
Та все ж сили зібрала, тремчу...
Ніби пташка до неї лечу,
Я віддам їй частинку тепла,
Щоб душа, хоч на мить розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035484
дата надходження 15.03.2025
дата закладки 15.03.2025
Слова не кидають на вітер,
Бо в них неймовірна є сила.
Словами можливо убити,
А можна утілити диво.
Безпечніше словом мовчати,
Коли в ньому присмак гіркоти.
Лиш те, де любові зачаток,
Не здатне завдати нам шкоди.
Словами прожито багато.
Ні те, ані се - не вернути.
Слова - це досягнення й втрати.
Усе, що не можна забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035396
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 14.03.2025
Двадцять вісім лиць
Являє місяць землі
В час затемнення.
13.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035402
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 14.03.2025
Імли промокашка вбирає чорнила,
На сході з'явилося сонце у німбі,
Сліпило красою яскравою - сила!
Отьмарило місяця усмішки срібні.
Блідніє навпроти округлий уповні,
На золото срібло міняючи ніби,
Слабішають промені тьмяні, безкровні,
Бажання примарні у нього та хибні.
Торги не вдалися, бо хмарне вітрило,
Надуте вітрами, пів неба накрило -
В тенета потрапило кожне світило -
Без блискавки, грому туманно дощило... 9.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035405
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 14.03.2025
Темна ніч, березневе страждання,
Чи розділить хто з ним і не знати,
Не осяє.. світ зіронька рання,
Кожен в змозі біду відчувати.
На вазі день і ніч у прокльонах,
Ріжуть простір шахіди, снаряди,
Серед ночі родина в поклонах,
Ворог знову готує паради.
По землі розпускається пагін,
Молодого життя в первоцвітах,
По підвалах засуджених магій,
Смерть з життям у двобої страхіття.
.
Чи дитя на руках у матусі,
Що тікає по полечку босо,
Не злякає в постійному русі,
Злющий вовк зирить вогняно, косо.
Мов зомліла, не втратити б цінне,
Чолом піт. По щоках мов рікою,
Сльози жаху, за життя безцінне,
Я навіки, любенький з тобою.
У руїнах сирітка в сум’ятті,
Не знайти нікого, нині в степу,
Здаля бачить лиш каски закляті,
Що квітневу, знівечили весну.
Як сприймає народ, що за морем,
Березневе страждання і клопіт,
Україна повінчана з горем,
Враз почує - хай ждуть, глянем потім.
Вже й підсніжник від крові втомився,
Що ж ти березень, дай нам ознаку,
Від страждання він з нами втомився,
Під затемненням губить окрасу…
Як же людоньки, далі нам жити?
13.03.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035411
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 14.03.2025
Власне виконання
Перепади звуку усунуто з допомогою SUNO
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035370
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
Я марю хмарами та небом,
Малюю словом свої мрії...
Дороги всі ведуть до тебе,
Як маю крила я радію.
Чарівний світ встеляють квіти,
Дощами, росами омиті...
Сади зацвіли білим цвітом,
Волію знов туди летіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035374
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
Мій кіт учений вже давно,
Навчила я його читать.
Зі мною дивиться кіно,
І зна, як кожного ТАМ звать.
Читати любить він реклами,
Усі він знає на зубок:
Що буде пізно, або рано
В житті у нашому стрибок.
Піднімуть пенсії, зарплати,
І буде все, як і тоді.
Не будем більше ми страждати,
До цього лічені вже дні.
Підвищуть пенсії старенькім,
Хай почекають рік чи два.
Не будуть їх тримать у жменці,
Наповнять банки аж до дна...
Така в рекламах новина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035364
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
Весна ламає панцир криги.
Сочиться сонячне уміння.
Як скучили примерзлі рими
за новизною воскресіння,
що кличе, як трембіти голос
у час фальшивих оболонок
виборювати власну долю,
розбити мороку долоні.
Щоби не зміг сплітати лихо
ні словом, дією, ні страхом,
щоби на млин не воду лити,
а ворогів вести до краху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035361
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
Серед всіх Курей в дворі,
Петя вибрав саму кращу.
Не уступить всім в красі,
В них нема ні в кого шансу.
Так красиве в неї пір"я,
Ноги рівні, хоч куди.
Швидше всіх на цім подвір"ї,
Віднайте в траві жуків.
Хоч по масті все ж сіренька,
Не така, як ті он всі.
Не люблю я щось біленьких,
Бо вони пихаті й злі.
Тобі дякую, серденько,
Ти подібна так зорі.
Схожа ти на мою неньку,
В мене житимеш в добрі.
Серед всіх красива пара,
Кури заздрять цій сім"ї.
Та насунулась тут хмара,
Заздрість вплинула на них.
Знесла Квочка яйце біле,
Півень зразу гвалт підняв:
Зрадить ти мене посміла?
По яєчку я узнав.
А коли це ти успіла,
Осоромити мене.
Нащо воно мені біле,
Звісно, ж, бачу, не моє.
Курям на сміх це зробила,
Он сміються з мене всі.
Ти за ніс мене водила,
Хто він? Швидше ти скажи!
Та сидить, неначе в милі,
Потом раптом пройнялась.
Лиш тебе кохаю, милий!
І сльозами облилась...
Як він взнав про Гусака?
Це було один лиш раз!
А я Квочка не така,
Не стерплю таких образ!
Кури всі сміялись довго,
Серед нас одна така.
Ти - смілива в нас, небого,
Врятувала Гусака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035335
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
Загубить голос мій холодний ранок.
У чорних дірах вікон сонця схлип.
Сховає ніч старі сніги старанно.
Відмолить небо зиму, відболить.
Сніги підуть з дощем кудись блукати,
Ялин зелене світло кличе нас.
І день буде в каміння стін вростати,
Святитиме теплом тепер весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035354
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
[b]Просила в Бога мудрості,
Він сповіщав мені –
все потребує мужності,
щоб мудрість досягти…
Просила в Бога сили я,
а Він навчав мене –
біль – в труднощах –
не милує,
а сили додає…
Просила в Бога вірності,
щоб не зустріти зрад,
та зазнавала підлості…
довірливості вад…
Просила в Бога милості,
й багато ще чого,
Життя – по справедливості –
добром відповіло…
Просити в Бога із Душі,
лиш без умов - ЛЮБОВІ!
Молитви і проханні ті,
що не приносять болю…[i][color="#ff0000"][/color][/i][/b]
12.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035306
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 13.03.2025
[b]Р[/b]ай у житті та тоді я не знала,
[b]І[/b] у душі не закралось мені,
[b]Д[/b]ім найдорожчий де я проживала,
[b]Н[/b]іби магнітом зове до землі.
[b]І[/b]ній іскриться, дзеркальні дороги,
[b]М[/b]оже це сон, але все ж наяву
[b]І[/b] прилітає сніжок до порогу
[b]С[/b]умно співає своє дежавю...
[b]Ц[/b]арство зимове та це наймиліше,
[b]Я[/b] завмираю і в мріях лечу,
[b]Д[/b]ивно в природі стає все тепліше,
[b]Е[/b]х, хтось лоскоче мене по плечу...
[b]З[/b]лагода в світі, зима володіє,
[b]Р[/b]имою вітер виводить слова,
[b]О[/b]пліч душа зачарована мріє,
[b]С[/b]тримано каже: красуне, стривай.
[b]Т[/b]репетно кроки поскрипують дивно,
[b]А[/b] у саду на деревах кришталь,
[b]Л[/b]егко мереживом ніжно та зимно,
[b]О[/b], ці хвилини короткі на жаль.
[b]Д[/b]ань у природи віддати належне
[b]І[/b] збагатити суспільство, буття,
[b]В[/b]елич душі відчуває бентежне
[b]Ч[/b]ерез чуттєве її сприйняття,
[b]А[/b] на порозі чекає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035329
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 13.03.2025
Жили собі Баран й Віслюк. Їх приручили. Йшли до рук.
Траву жували часто вдвох. Тепер на них погляньте. Ох...
Баран без ріг, бо позбивав. Він ними Віслюка штовхав.
Частенько він сусіда бив, то ж залишився й сам без ріг.
Віслюк хоч слабший - відбивавсь, та все ж ні з чим і він
зоставсь. Скажіть, на що він сподівавсь? Побиті боки, без
хвоста...
Є в світі істина проста. Хто б ти не був - Баран, Віслюк...
Не їж з чужих недобрих рук. Здавалося б, не їх вина.
Лише штовхнули Барана. Та з того все і почалось.
Отак і в світі повелось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035258
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jWfh09My48g
[/youtube]
Встав Грицько не з той ноги,
Голова, як барабан.
Озирнувся навкруги.
- Де жона? Що знов обман?
На столі співає Півень,
Заклика Курей на стіл.
Тут Грицько кипить у гніві,
Нерви він тримань не вмів.
Кури кашу доїдали,
Перейшли тоді на борщ.
Часто свято їм буває,
Це - найкращий для них корм.
На весь двір кричить Свиня,
Дайте їсти, бо здихаю.
У Грицька - серцебиття,
Що робити, він не знає.
З-під стола підняв він пляшку,
Треба нерви заспокоїть.
Своїй жінці ставлю крапку!
Досить козні мені строїть.
Глядь у двір - бреде вже жінка,
Ледве ноги вже волочить.
Є для нього в неї фішка,
досить голову морочить!
-Де була ти, волоцюго,
Дома ти чому не спала ?
-Рятувала свого кума,
Там й заночувала.
-Захворів наш бідний кум,
Рятувала, щоб не вмер.
Огорнув мене там сум,
Все жалівся, що замерз.
Я його відігрівала.
Стало ніби йому краще.
Але я чомусь все чхала,
І живіт чомусь гарячий.
Може, ти перестаралась,
Коли кума лікувала?
І нащо за це ти бралась,
Коли мізків в тебе мало?
-Пожалій, болить ще й спинка,
Збігай пляшечку купи,
Полікуй, бо я загину.
Знов до кума треба йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035275
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
Ковток повітря мені треба,
Трохи джерельної води...
То є не примха, а потреба,
Дощу не має, то приспи.
Співай для мене колискову
І для весни вже заодно.
Лікуй живим, гарячим словом,
Душі потрібен цей вогонь.
Я тут стою перед тобою,
Шукаю відповідь в очах...
Так гучно чути серця зброю,
Яку описують в книжках.
Повільний рух м'якеньких пальців,
Плечі звільняє від одеж...
Бузок розцвів для двох коханців,
Мандрує сон в краї чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035286
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
Не сплять луки, бо джерельце,
Розважа молодим серцем,
Розлилося вже й озерце,
Вража сяйвом, ніби скельце.
Ця вода... цілюща,чиста,
ДЗюркотить краплин намисто,
Заворожить- глянеш зблизька,
Золотиться, враз сріблиться.
Лиш за мить мов завмирає,
По дорозі поглинає,
Сніг пухкенький, білосніжний,
Та зненацька бурлить спішно.
Що раз квапиться водонька,
Веселить землицю потай,
Березневою порою,
Запахтить п'янко весною.
Потік річки при долині,
Здаля звуки лебедині,
Пара ніжиться...водиця,
Веселково, скрізь іскриться.
Їх втішає краса, спокій,
У блакиті синьоокій,
Віща мир небесна гладінь,
Вдаль відносить зимову тінь.
03.03.2025р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035287
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
Ти зустрівся мені нині у сухій траві,
Очі сині, очі сині, вії голубі.
Мій манісінький, дитинно тішуся тобі,
Очі сині, очі сині, вії голубі.
Схоже небо, чисте небо гралося собі,
І розсипало разочки сміхом далебі.
Хай живе маленьке щастя в торішній траві,
Очі сині, ясно сині, вії голубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035289
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
Любов чекає нас завжди
Зі сторони вона заходить,
Невже бажаєш того ти?
Закохані втрачають мову.
Любов чекає нас завжди
Вона таку довіру має,
Вперед іде і напрямки
Чарами якимись володіє.
Любов чекає нас завжди
Наші тіла паралізує,
В чому допоможеш тоді ти?
Відчай моя душа відчує.
Любов чекає нас завжди
Наші найкращі - сподівання!
Народились для любові ми!
Ми зберігаємо кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035202
дата надходження 11.03.2025
дата закладки 12.03.2025
Друзі, у щастя крокуйте,
Свої малюйте картини.
Палку любов всім даруйте,
Звільняйтеся від рутини.
Разом стрічайте світанки,
Ходіть по холодній росі.
Виконуйте забаганки
І будьте щасливі, ви всі.
Робіть по землі свої кроки,
Хай ваша хода не стихає.
Ви із життя беріть уроки
І хай любов не знемагає.
Кохайте і будьте щасливі,
Прямуйте в омріяні далі.
І ловіть миті норовливі,
Ідіть по своїй магістралі.
© автор: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035220
дата надходження 11.03.2025
дата закладки 12.03.2025
В березневу ніч глуху,
З комина плететься дим -
У заобрійнім цеху
Покривалом став густим.
Ходить місяць без страху,
Як заклятий паладин,
У небесному льоху
Сьорбає зірковий джин.
Хтось задумав наверху,
Без відомих нам причин,
Щоб не збитися з шляху,
В нього напрямок один.
Диском котиться живіт,
За землею навздогін,
То навшпиньках, наче кіт,
То з-за хмар, як Аладдін,
Появляється умить -
Жевріє у серці ґніт,
Лунко тишею кричить -
Дробиться пітьми графіт.
Поспішає...Часоплин
Наздогнати не дає,
В розсипах очей-перлин,
Звісно - магія тут є!
P.S. Світлина автора 11.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035229
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
В деяких людей глибоке живе поняття
Визначене системою поглядів, уяв.
Не дається яке з народження, як життя.
Добре біс знає люд, ось і війну влаштував.
Ми є люди! Нам не байдуже, що діється...
І з яким настроєм беруть участь цивільні.
Мовність і народ... Україна розділена.
Маємо чужде призначення! Де ж та спільність?
Справа одна, коли виконує людина
Всі свої обов'язки свідомо й правильно.
Інше - механічна ворожа павутина
Тягне на шлях зради, злочинної співпраці
Із рашистами в цей час гібрідної війни.
...Не забудемо! - Хто ступив на цю дорогу!
Мешканець України - не гість. Розум ввімкни!
Чи простить Батьківщина вас за зраду роду?
Біс велику смуту задумав із йолопом...
Тут одні за серпом і молотом скучили.
Десь когось сучили, інших - морять голодом.
Ненаситні же кризу на світ обрушили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035245
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 12.03.2025
Вдається босоніж по битому склу,
Збирати весну із клаптиків.
Почати з нуля, там де по нулю –
Теорія вбила практику.
ЇЇ б повернуть і взять в майбуття,
В яку зазирнуть Галактику?
Життя без життя – нема вороття,
Костюмна панує тактика.
Та все ж я збираю свою весну,
Із тиші хвилин сонцеклаптиків.
Блакиті із неба надію верну,
А віру й любов у практику.
Я знаю настане така весна,
я вірю, я впевнена твердо!
Як пісня Держави кругом залуна –
Весна Українська вперта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035184
дата надходження 11.03.2025
дата закладки 11.03.2025
Скаженіє лютий ворог... І якось неспокійно,
Закидає, мов лИстом. Аж холодно тоді,
Наші воїни сміливі Коли не чую голос твій
Б’ють рашистів із хистом! У ці тривожні дні…
* * * * * *
Чом ти, голубе сивенький, Як у мого миленького
На тину повиснув? Тай весела хата !
Чи наклюкавсь самогону Дружина, як балалайка,
Який в куми «свиснув»? У дворі – гармата !
* * * * * *
Люблю садити, не саджати. «Інвалідів»- світлий шлях!
Квіти лелію коло хати... Пенсії, зарплати…
Ростити в любові – це щастя! А на фронті нема зброї -
Інше відійде, мов трясця... Нічим воювати…
Рука в руці – це здорово!
Мов сонце навкруги,
Коли крокують сміливо
Чотири аж ноги!
В. Ф.–12.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035129
дата надходження 10.03.2025
дата закладки 11.03.2025
І в теплім дні шукай розради,
Як в теплім слові.
Нема найкращої поради,
Коли з любові.
*****************************
Весни, весни, осяйного проміння.
Тепла, любови, миру та добра.
Краси, краси, шаленого кохання.
Вкраїні перемоги, визнання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035183
дата надходження 11.03.2025
дата закладки 11.03.2025
Власне виконання
Вирішив зберегти на сайті, а то всяке буває
Кавер пропонував раніше
Перепади звуку усунуто з допомогою SUNO
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035135
дата надходження 10.03.2025
дата закладки 11.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=scosdmWA5GQ[/youtube]
З вікна десь лине дивне скерцо,
Змінить ненастрій так змогла.
Дивлюся - слуха й моє серце,
Невже, відчуло, що весна?
Думки накрили з головою,
Яка чудова оця мить!
Так зчарувалась простотою,
Уже не плачу, не болить.
Вслухаюсь - серце б"ється швидше,
Неначе я кудись лечу,
А недосяжне стало ближче,
Чомусь я в край отой спішу.
Боюсь, що музика затихне,
І стане все, як і було.
Про це не думаю навмисне,
Хочу, щоб в дійсність перейшло...
Затихла музика зненацька.
А я сиджу в полоні мрій.
Мені ця музика - загадка,
Зняла за мить душевний біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035124
дата надходження 10.03.2025
дата закладки 10.03.2025
Які гарні троянди мені дарував!
Які гарні слова шепотів в моє серце!
Тріпотіло воно,коли ти діставав
Сок живильнии трішечки з перцем.
А троянди пелюстками раидужних снів
Говорили коханням із чистих джерел.
Так хотілось напитись роси з пелюстків,
Вгамувати тои лоскітнии щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035074
дата надходження 09.03.2025
дата закладки 10.03.2025
Ну що, зима, спіткнулась об грудки,
Які сама собі намалювала.
Де заморозила і радість і сліди,
Які до сонця ишли - запеленала.
Ти думала,що вічна ти тепер?
Що твіи мороз то твоя сила?
Якщо метелик на грудці ціи завмер,
То він назавжди втратив крила?
Та ні. Весна вже прокидається, повір.
Повітрям вільним дихає на повні груди.
Закохує підсніжник, ряст тобі наперекір.
Проміннями тепло кидає всюди.
А ти, зима, сосульки розпустила.
І вже розплакалась калюжами у сні.
Останнім снігом землю притрусила.
В полон здалася раидужніи весні.
Вона до серця землю пригорнула.
Всі кольори небес зібрала у комок.
Життя у кожну грудочку вдихнула.
і вже проснувсь зманіжении жучок.
А з ним трава в розкішнии світ гаинула.
Яка краса чекає нас тепер!
Зимі на згадку тихо підморгнула,
Щоб дух життя ніколи не помер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035076
дата надходження 09.03.2025
дата закладки 10.03.2025
Потрібна дружина чоловікові,
Бо була колись - найкращою вона
Пройшли роки, постаріла в вікові,
З чорного волосся - сталася зола.
Потрібна дружина чоловікові,
Перед ним стрибала на одній нозі
Не згадав, коли дарував квіти їй,
Молода красуня- там найкращі дні.
Потрібна дружина чоловікові,
Тримав за наймичку - усе життя
Воно є, тюрмою нам довічною,
Повірте тут, справедливі є слова.
Потрібна дружина чоловікові,
Любов єднає закохані серця
Не передбачені ідуть їх дії,
Наші гіркі сльози линуть без кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035059
дата надходження 09.03.2025
дата закладки 10.03.2025
Повернувся вечір боком,
Ніч торкнулася землі,
Білі хмари-кораблі
Попливли стрімким потоком -
Небом понесли жалі.
Виглянув котячим оком
Місяць-містик ув імлі,
Де сузір'я, як граблі,
Розгортають тьму високо,
Пил зірковий в далині.
Ти упевненим йшов кроком -
Аж тумани-киселі
Заховались у ріллі,
Пронизав до щему током,
Через милі чималі,
Напоїв кленовим соком
Спрагле тіло. Журавлі
Повертають - ти ж велів,
Березню рум'янощокий,
На весняному крилі! 9.03.25
P.S. Вечір. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035090
дата надходження 10.03.2025
дата закладки 10.03.2025
Нічна загадкова краса -
Одвічна Усесвіту сила,
В сузір'ї Великого Пса
Нові народились світила!
P.S.
4.03.25 Телескоп Вебба зафіксував народження зірок в сузір’ї Великого Пса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035092
дата надходження 10.03.2025
дата закладки 10.03.2025
Мохіто з кубиками льоду,
В руках на пляжі, насолоду
Дарує в спеку надпекельну.
Пісок – розжарену пательню
Нагадує – печуться стопи.
І, люди, наче антилопи,
З розгону скачуть просто в воду –
У ній шукають прохолоду.
Улітку гамірно на пляжі -
Гойдають тінь дерева-стражі,
Де вітерець тече по спині,
Витають спогади понині.
P.S. Світлина автора. 20.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035017
дата надходження 09.03.2025
дата закладки 09.03.2025
В об'єктиві ночі тінь,
Поміж сотень мерехтінь,
Мотилевих тріпотінь,
З невідомих нам велінь,
Розіп'ята на стіні.
Срібний іній на вікні
Вимальовує портрет -
Викрутасом силует.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035018
дата надходження 09.03.2025
дата закладки 09.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMRuX_-uJho[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034979
дата надходження 08.03.2025
дата закладки 08.03.2025
Він дуже часто згадує про неї,
Красуня, то ж подібна орхідеї,
Рум’янцем вкриті, ледь - ледь пишні щічки,
А очі – зорі, немов серед річки.
В яких втопитися, ладен щоднини,
Та й не знаходив для розлук причини,
Але ж війна… свої правила має,
Хоч серцю боляче й душа страждає.
В борні окремо йшли стежками долі,
Вона чатує…з лісу, він у полі,
Уста шепочуть, за Вкраїну, волю,
Прийти рашистам, всякчас не дозволю.
Важка гвинтівка, патрони холодні,
Мороз пекучий та сльози солоні,
Тремтять від вітру, все ж придають сили,
Думок сплетіння, будемо щасливі.
А руки вмілі, ніжні, бо ж жіночі,
Шахед пускають,завдячують ночі,
Що врешті ворога, вдасться провчити,
Щоб дав спокійно українцям жити.
Війна це ж пекло, у вогняній зливі,
Клятуще плем’я, їм жахи важливі,
Життя над прірвою, куля досягла,
Її красуню, враз, здійнятися змогла.
Неначе пташка, крила в піднебессі,
Вже крик гучний, відлетіти на часі,
Напевно зграя ждала, тихий гомін,
Земля ж відчула жалісливий стогін.
В цей час раптово, він здаля побачив,
Журливий образ, то ж кохана плаче,
До нього тягне, кроваві долоні,
За мить зникає в хмарному полоні.
Два роки поспіль, згадує про неї,
Вербичка, цвинтар. Завжди орхідеї,
Приносить він, ронить гірку сльозину,
Таїну носить, покохав єдину.
Шкода і досі, не спиться ночами,
Цю нечисть гнійну, що гнобить віками,
Вбивати піде, не в змозі прощати.
Щоб мир і щастя мала кожна мати.
Й любов не зникла, віра в сьогодення,
Притупить біль, світлий день, як натхнення,
Розквітне диво - чічка орхідея,
Той цвіт покличе, знов його до неї.
02.03. 2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034974
дата надходження 08.03.2025
дата закладки 08.03.2025
Сила поникла матінки зими,
Упустила можливості свої.
Сніжної краси легко стихла мить.
Час прийшов - зашуміли пчіл рої...
А на небі дощі дозрівають.
Їх,як молодість, тут прийме земля.
Вітер цілунком думки зриває,
Задивляється в безлюдні поля.
А шпаки справляють новосілля.
Де-не-де ми бачимо сп'яніння...
Шум стоїть від пташиного весілля.
Весна! Від любві нема спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034918
дата надходження 07.03.2025
дата закладки 08.03.2025
Букетик червоних тюльпанів,
Краплинку краси і тепла.
Сьогодні дарую я мамі,
Щоб тільки щаслива була.
Світилися радістю очі,
Я вдячний тобі за усе.
Зі святом вітаю жіночим
І ніжно цілую тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034954
дата надходження 08.03.2025
дата закладки 08.03.2025
Твої реквізити, ось тут на папері,
Я бачу заходиш тихенько у двері
І усмішка сяє відчутно, як мова,
У тиші казковій звучить колискова.
Як гарно, коли не чіпають тривоги,
Де мирні, спокійні проходять дороги
І затишок милий у кожній оселі
Де осінь лишила свої акварелі.
Такі неповторні, що серцю так любі,
Це ті протиріччя невимовній згубі,
Що нас зігрівають напротязі року
І світ захищають від зла і пороку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034943
дата надходження 08.03.2025
дата закладки 08.03.2025
Любов нам душі зігріває
Без неї всім не обійтись,
Вагу таку життєву має
Разом із нею усі ми.
П-ів
Наша любов творить вершини
Живе у душах й на яву,
Малює інеєм вітрини
Та всі надії на весну.
Бажанням світлим володіє
Мрії у кожного свої,
Нехай живе у нас надія
Кінці прийдуть страшній війні
П-ів
Наша любов творить вершини
Живе у душах й на яву,
Малює інеєм вітрини
Та всі надії на весну.
Ми віримо у справу Божу
Він є Великим на землі,
Хто у війні нам допоможе
Разом із Богом, є сини.
П-ів
Наша любов творить вершини
Живе у душах й на яву,
Малює інеєм вітрини
Та всі надії на весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034903
дата надходження 07.03.2025
дата закладки 07.03.2025
[i]Вірш публікувався раніше (2018 р.)
Кавер на власне виконання.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034905
дата надходження 07.03.2025
дата закладки 07.03.2025
Вже березень іде по землі
Сонце світить , та не гріє.
Пробився паросток на ріллі
Холодний вітерець віє.
Вдарить грім, впаде крапля дощу
Змиє важкі сніги зими.
Розтане крига в річок , ставку...
Усміхнеться сонце весни.
А цей світ втомився від зими
Від сірих днів у тумані.
Коли зійде сонечко весни
Зацвіте сад, квіти ранні.
Мати земля стогне від болю
Від царьків, вбивць і паліїв .
І хто нехтує божу волю
Топче хліб - золотий посів.
Я поміж небом і землею
Кружляю, як птах в небесах.
Вдихаю пахощі єлею ,
Щоб знайти втіху у квітках.
Поміж хмар - голубіє небо
Зацвів пролісок у снігах .
Зійде сонце до тебе, вербо !-
Розквітне ліс на берегах.
Зацвіте цвітом черемшина
Розвесніє гай, діброва.
Одягне коралі калина,
Засолодить пташки мова.
Я босоніж піду у трави,
В поле, де цвіте синій льон.
Намалюю казкові барви
В розмаю ромашок мільйон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034908
дата надходження 07.03.2025
дата закладки 07.03.2025
Ми вистоїм, і не зламають волю
І мову не під силу їм заборонить.
Тримаємо ще здавна роду міцно нить,
Даємо відсіч ворогу, сваволі.
Не придавить стражденний люд до долу,
Хоч запускає нечисть тисячі ракет,
Ми вистоїм, і не зламають волю.
Для ворогів знайдуться сили і багнет.
Не нарікаємо на важкість долі,
Лиш за загиблими героями журба.
Триває досі наша спільна боротьба
За рідну Україну. Ми не кволі.
Ми вистоїм, і не зламають волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034911
дата надходження 07.03.2025
дата закладки 07.03.2025
Біжи, нещасна, по граблях,
Життя штовхатиме у спину.
Розплющуй очі, дивись в снах,
Бо саме там щаслива днина.
Якою мариш так давно...
В садочку тім цвіте калина...
Розбиті долі не з кіно,
Це на твоїх руках дитина.
Ти плачеш разом із малям,
Він не побачить свого татка.
Ти все, що мала віддала...
В руках фіалка й тепла згадка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034827
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
Слова - В. Фесенко
Музична композиція ШІ
Світлішало в лютневий день -
Душевний лід скресав.
Сніжинки звеселяли нас -
Я вперше покохав!
Черемхи ніжні гілочки -
Запах дурманив всіх!
Тебе, черемуха моя,
Кружляв весняний сміх.
Любуюсь - річка на виду!
Тут вперше ти ждала…
Старенька кладка у воді
Зотліла, прогнила…
Осінь – розлучниця для нас!
Доріжки розвела…
Я навіть сліду не знайду,
Де ти росла – цвіла…
Листом кружляє заметіль
Шепоче, - вже зима…
Лиш давній вальс, зимовий вальс,
Нагадує - була!
В. Ф. - 14.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034811
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
Лише́ гіта́рні стру́ни вас не зра́дять
Хіба́ які́сь лади́ захо́чуть в ви́щий світ
Але туди́ на ща́стя не попа́дуть
Перетисну́ти мо́жна. Є таки́й кульбі́т
Як ки́нулись усі перетиска́ти,
Не зазвуча́в дику́нський інструме́нт
Така́ гіта́ра мо́же лиш вола́ти:
мені́ набри́д ваш істори́чний прецеде́нт
Несу́ть у ду́ші вто́му злі екра́ни
На них пості́йно хтось по ко́мусь бив
Гіта́рні стру́ни – то ж не бараба́ни
Це тим, хто лю́бить за́раз чи люби́в …
Черго́ві ідіо́ти вже на тро́ні
Все бі́льшає внизу́, хто на покло́н
І зі́рочки, що різнокольоро́ві,
Не рі́зні вже, цілу́є кло́на клон …
Лише́ гіта́рні стру́ни вас не зра́дять
Вони́ перепліта́ють все і вся
Те, що низьке́, вони́ не велича́ють
Штовха́ють пра́вду у людське́ життя́ …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034820
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TMkhRwfsKYI[/youtube]
Ти в полоні нічного ще сну,
А я поряд - мене відчуваєш?
Я тобі принесла ту весну,
Про яку ти уже забуваєш.
Ніжну квітку любові - любисток,
Я поставлю в стакан на столі.
В нім минулого щастя відбиток,
Нагада про загублені дні.
Позбираєш ці дні, як зернинки,
Буде жменька всього, ну той що ж?
Як залишиться згадок краплинка,
Хай освятить живильний їх дощ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034822
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
Я так люблю тебе , мій милий краю!
Берег Дністра - твою неземну красу.
Як дзвенить музика струн водограю
Верба над водою розпліта косу.
Видно гори здалека , як на долоні
Вітерець жене отару хмар у плай.
Біжать в росяні трави карі коні,-
Де колоситься пшениця, як Дунай.
До небес голос трембіти лунає
І будить від зимових снів Карпати.
Тут сокіл високо в горах літає,-
Щоб крильми свій казковий рай обняти.
Тут безкраї поля і зелений гай,
Смерековий ліс вздовж берега ріки.
Як волошок очі синій -синій плай...
А у ніч ,як маків цвіт горять зірки.
Сходить рано сонечко до яворів
Від тепла тане білий сніг у горах.
Чути у стоголоссі солов'я спів
І тріпочуть листячком осокори.
Я так люблю тебе , мій милий раю!...
Люблю дивитись в твої очі неба.
Стою у тиші з Богом розмовляю
Сію зі жмень ясні зорі для тебе.
-------------
Повтор від 2007 08
НА ЧУЖИНІ
В чужім краю , ти - странєра - чужинка
Тут не гріє душу сонце золоте.
Ти, як від дерева зламана гілка
А зламане не квітне ,і не цвіте.
А тут, як у клітці одинокий птах
Закритий без волі і думи сумні.
Шукаєш Отчий дім і рідних у снах
Довгі ,як рік - безсонні ночі і дні.
На Великдень, Різдво - найбільше свято.
Буває серце щемить до нестями.
Згадуєш рідних і батьківську хату,-
Щоб піти до могил до тата, мами.
Я в літах є дорослий син і внук,
Так хочеться почути голос мами .
Буває від ностальгії , туги ,розпук...
Згораю наче зірка я вечорами.
Люблю, як сходить зернятко у полі,-
У житах сині волошки, маків цвіт.
У буйних травах лани на роздоллі
У снах шукаю рай - дитинство світ.
В нас люди щедрі , натруджені втомі...
На обрусі хліб і сіль - всяке добро.
Стрічають гостинно у кожнім домі
Почастують з доріг гостя дорого.
На чужині ,так хочеться своїх страв
Посмакувати пасочку ,ковбаски.
Піти у храм із сонечком із- за грав...
Подякувати Богу за всі ласки.
На чужині все чуже - холодний дім,
Тут інші є традиції і мова.
Як біла ворона у храмі чужім
Лиш, молитва лікує - святе слово.
Розкидала доля по - всьому світу
В дощ і зливу, ховаєшся як пташка .
Надихає, лиш неземна краса світу...
І згадуєш мамин рай ,коли важко.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034823
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
Тривожно у світі яруг,
В незвіданій мороку пащі,
Один необачливий рух -
Безза́хисно котишся в хащі.
6.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034800
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
Як візьму я в руки скрипку та й ніжно заграю,
Розлетяться дивні звуки аж до зелен гаю,
Заплету у коси стрічки жовту та блакитну
І в краї де мир і спокій пташкою полину.
Позбираю всі моменти і прекрасні днини,
Відображу для Вас друзі, ці п'янкі хвилини,
Хай же радість окриляє, надає наснагу,
А в додаток подарую я іще й повагу.
Буде настрій, буде сила, все, що я хотіла,
Доторкнеться ще блаженство і душі, і тіла,
Заспівають гори й доли пісню українську,
Красивішої немає на планеті звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034794
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 06.03.2025
Я так тужила, лісе, за тобою.
І ось нарешті ти, неначе храм.
Замріяно стоїш понад рікою
І розливаєш ніжний фіміам.
Піду назустріч: - Здрастуйте, дерева!
Обступлять радо, наче я із них...
Мені для щастя небагато треба...
... обіймів лісу: тихих і святих..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034775
дата надходження 05.03.2025
дата закладки 06.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9l5ohpQWfbo[/youtube]
Весна прокинулася рано,
І позіхнула раз чи два.
(Та не спішить іще світанок).
Весна вже коси заплела.
Умилась свіжою росою,
Красиві очі освіжа.
Сама милується собою,
На то вона весна - красна.
Підфарбувала біле личко,
Калину в коси уплела.
Вона давно цю має звичку,
Щоб краще всіх вона була.
Присіла скраю на лавчині,
З чого б це зараз їй почать?
Зроблю я сонячною днину,
Птахи по небу он летять...
Скресає лід, біжить знов річка,
Спочине стомлена душа.
Усі радіють - добра звістка,
Кудись поділася журба...
Пішла весна, птахи за нею,
Струмки так весело дзвенять.
Тут винувата красна фея.
Її вітати всі спішать.
Махнула вслід зимі рукою:
Щасливий путь тобі, зима.
Ми ще зустрінемось з тобою...
Радіє серце - вже весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034760
дата надходження 05.03.2025
дата закладки 05.03.2025
Приє́мно познайо́митись, Авро́ро,
Для вас я про́сто Федері́к.
Дале́ким раптом стало все навколо,
Я б простоя́в тут з ва́ми рік …
Я вже й забу́в про все у цей моме́нт.
Бо як ви ди́витесь тепе́р у мої о́чі …
Розби́та вся моя зарозумі́лість вщент.
Я сни́тиму про вас всі мої но́чі
Я зна́ю, ви завжди́ доб’є́тесь сво́го …
От тільки не мене́. Я - ваш сюже́т.
За зу́стріч з ва́ми дя́кую я Бо́гу
І пря́мо тут для вас даю конце́рт …
Става́йте, про́шу, тут біля роя́лю,
Проба́чте, граю ті́льки, не співа́ю,
Я на́віть не торка́юсь . Мов літа́єш.
Авро́ро, ти і так уже все зна́єш …
А я тобі́ все гра́ю й гра́ю,
Цей ва́льс, що довжино́ю у життя́,
Яки́й писа́ка там розповіда́є,
Що Федері́к Авро́ру не коха́є …
Моя Авро́ро, ста́ла му́зика тобо́ю …
Я майже вічність гра́ю ва́льси.
І ти завжди ось тут зі мною …
Не ма́ють слів? Пові́рте, це рома́нси …
[i]Музичне прочитання з допомогою SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034771
дата надходження 05.03.2025
дата закладки 05.03.2025
Ти для мене весняним став небом.
Ти для мене джерельна вода.
Не існую без тебе окремо,
Я без тебе, як всохла ріка.
Фарби суму розлиті довкола,
Огортає нічна їх пітьма.
Не барися засмучена, доле,
Перші кроки зробила весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034699
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 05.03.2025
очисть нейрони
стань споглядником
стікають
краплинами по шибці
брехуни
побиті заздрощами
злі
лукаві
балакуни /до віку не змовкають/
коханці /вірні на злягання мить/
обранці слави /все гординю лису чешуть/
народу слуги /ревно з влади гривню крешуть/
нехай струна зневіри не бринить
над підперезаними бідністю святою
хто втер сльозу тремтячою рукою
від смітника до смітника мандрує світом
своє шукає щастя
всі ми Божі діти
дай спокій всім
несправедливістю душа болить?
неправда
гординя власна рветься дати ладу
творінню
по своєму розумінню
всіх відпустила
білий шум
розплавились зв’язки нейронні
по корі мозку сліпі зони
тьмяніє ліхтарем у сніговії відкриття
про кого я живу
чиє життя
себе не знаю зовсім
хто я?
що я?
в чужу комору час-колосся
своє несла
творцем/рабинею служила
а то лиш гра
чужа
а нині
май силу визнати
що ти сировина
не озираючись на інших
нині
з нуля себе твори
із глини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034751
дата надходження 05.03.2025
дата закладки 05.03.2025
Ми врешті трохи виросли з мовчань:
Емоцій бурі, хвилі почуттів.
Життя в хащах образ і запитань.
Непросто часом разом йти в житті.
Бо часто так болять мені слова:
У серці шторм – іду на твій маяк.
Тайфун пройде, коли любов жива.
З тобою хочу поруч бути я.
Хоч легше загубити, ніж знайти.
Та чашу долі пити нам сповна.
І щастя в тім, що є у мене ти.
Є те, що так завжди єднає нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034738
дата надходження 05.03.2025
дата закладки 05.03.2025
Недавно створена та чомусь забута,
Вузенька річка вночі морозом скута.
Уповні місяць всміхався перламутром,
Накрити мріяв тонким, біленьким хутром.
Дзерка́ла вкрили вроду, вона в сум’ятті,
Криста́ли золота…увінчані в часі.
Нема веселощів, течія сльотлива,
На дні, між водоростей трохи сонлива.
Неначе змійка, дрімає в кучугурі,
Під сонцем раптом, іскриться у лазурі.
Щодень чекає, ніжності, тепла більше,
Весною ж повінь, вже струмінь веселіше.
Пробудить землю, подарить квітам красу,
Умілість, вдача, посріблить трави в росу.
А місяць згодом, одягнеться у шати,
Такий зрадливий, не вміє вік кохати.
Йому ж у мандрах, сперечатись із часом,
Мабуть то доля, лиш бути ловеласом.
27.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034735
дата надходження 05.03.2025
дата закладки 05.03.2025
Ми - пара взуття ідеальна -
Усесвіт виношує нас,
Шнурує небесна вітальня,
А вигляд показує час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034696
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Ще не зійшли всі снігові пласти,
Ще не покрила землю зелень,
Не скоро ще віночки вам плести
І засмагати біля зерен.
Тріщить все дужче дужче лід,
Весна звільняє в річці воду,
Зима втрачає білий слід,
Зникає білизна потроху.
М'яка блакить до себе зве
В яскраво-синє ніжне небо,
Серпанок білих хмар жене,
Вкриває душу теплим пледом.
Дерева тягнуться уверх,
Гілки звертаючи до сонця.
Пробуджується все живе,
Проміння бавиться в віконці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034664
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Торкнусь до тебе квіткою весни
В степу зеленім, де ночує вітер.
Коли буяють многоцвітні сни,
У теплих травах затиха гармидер.
А я ж тобі: і радість, і краса,
Тепло, кохання, ніжність, річка, вихор…
А ти мені - мовчання, небеса.
Зрадливий сон сльозу солодку витер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034668
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Злетіли із небес?.. Які ж вони ясні!
В промінні сонця сяють білі крила.
Дитяча, ніжна і легка рука
з паперу білого сто Ангелів зробила.
Тріпочуть легко так на гілочках дерев...
Велику силу мають, хоч маленькі.
Ніби говорять:"Вільних не здолать!
Козацький дух живий в синів Вкраїни-неньки."
Злетіли із небес?.. Які ж вони ясні!
В них бачить світ Любові сяйво світле.
Безцінним є завжди людське Життя.
Нехай же радістю по всій Землі розквітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034672
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Сніги березневі, як сльози минають,
але прохолоду тримає ще серце.
І та необачність, що сталася з нами,
наждачним папером торкає зітерте.
Від спогадів суму оговтатись важко.
Від слів, що тріпали душевні стежини.
Злилися зима із весною у вальсі,
А їх чатувала вже сизая мжичка.
Ще й гордість мовчала, хоч слово б сказала.
Невже те "прости" залишилось узимку
між потягів десь, на забутім вокзалі.
Весна ж в коливаннях чекає підтримку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034661
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gpZGljrtv8Y[/youtube]
Чарівні очі всі дівочі,
В них відбивається весь світ.
У них дивитись всі охочі,
До себе тягнуть, як магніт.
Таємні очі кольорові,
Відтінки в кожних їх свої.
Красиві, ніжні, веселкові,
Що так подібні до весни.
Ось СИНІ очі - колір моря,
Спокійні, зважені підчас.
У них велика сила волі,
Завжди хвилюють вони нас.
А СІРІ очі- ніжність, спокій,
В житті розумні, обережні.
З життя беруть завжди уроки,
Бувають часто й незбагненні.
Прекрасні очі - це ЗЕЛЕНІ,
Кохання ніжне, незрадливе.
Хвилюють мрії нездійсненні,
Бо по характеру - вразливі.
Та до вподоби очі КАРі,
Із ними зАвжди просто, тепло.
Життя не прОйде з ними марно,
І буде радісно і легко..
-------------------------------------
Бувають очі дуже особливі,
Вони багато можуть нам сказать,
І поглядом обіймуть нас красиво,
Без нарікань помилки пробачать...
--------------------------------------------
Про очі написала із власних спостережень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034657
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Двадцять років. На зламі долі
я живу і умру без тебе.
Ще зима, ще дерева голі,
і ще сіється снігом небо...
і ніколи вже не розтане
мое серце.
...я можу жити
цілу вічність так,[i] бездиханна[/i].
Краще вмить на попіл згоріти.
автор: Анно Доміні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034653
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Я не залишусь в поганих словах,
А шепотом стану любові,
Прекрасним в потаємних снах,
Чимось ніжним, натхненним і добрим...
Я не залишусь чорнотою в кутку,
А світлом прийду на світанку
І ніжним теплом тебе обійму
Віддавши його до останку...
Я не буду тим, хто тебе розумів,
Тільки тим, хто прийняв до краплини
Хто радів як умів, хто кохав як умів,
І для кого навік ти єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034651
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
ПОСІЮ ЗЕРНО У ПОЛІ
Посію яре зерно у полі
А поміж них маків цвіт у житах.
Полечу пташкою до тополі
Оспіваю божу красу у піснях.
Оживе зелен гай , ліс, діброва,
Зарясніє пролісок на долині.
Розіллється спів пташечки мова
А весна одягне фату калині.
Зустріну я сонечко ласкаве
За гаєм у пишних травах у росі.
Розправлю крилонька наче пава
Зацвіту незабудкою у красі.
Намалюю тобі диво - казку
Пречисті небеса наче синій льон.
А у благодаті - божу ласку:
Яблуневий садочок - біля вікон.
Зацвітуть у барвах квіти весни
Лілії , ліловий бузок ,і мята.
Затріпочуть листячком ясени
Розвесніє в саду - Отча хата.
Прилетять до гніздечка лелеки,
І принесуть до села тепло літа.
Наберу водицю з джерел з глека,
Полию дощиком ніжні квіти.
Сяду на віття яблуневий цвіт
Буду щебетати зранку до ночі.
Босоніж піду у дитинство світ
Сплету віночок на коси дівочі.
Вийду зорею на берег Дністра
Усміхнусь ясним сонечком із небес.
Обійму до серденька, як сестра
Насію тобі зір тисячу чудес.
Сонечко розпустить цвіт пелюстки
Зацілує стиглі жита у полі.
Осяє вздовж села яблуні, грушки
Подарує мить щастя твоїй долі.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034652
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Скульптура місяця, воскована уповні,
В музеї ночі світить тихо, величаво -
Не дихає, переливаючись яскраво,
Холодною красою диво-сфери ззовні,
Веде до нас магічні промені ласкаво,
Із фосфору, - осліплюють неугомонні,
Світогляд змінюють на проблиски духовні.
Сіяють ореоли в райдужному стилі,
Підвісками сузір'я грають креативно,
Серця примушують палати інтенсивно,
В медитативнім просторі на срібній хвилі,
Запалюють таємну пристрасть імпульсивно.
І Ви, як місяць, на моєму небосхилі,
Освітлюєте шлях вогнями - тануть милі. 3.03.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034626
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Слова... магічну мають здатність
Реальність нашу будувати.
Я говоритиму про радість.
Про смуток буду я мовчати..
Щаслива! Прохолода ранку..
Я ожила сьогодні вкотре.
Цей день-дарунок до останку
Я вірю в те, що буде добрим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034640
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Білі сніжинки на сукні весни,
Ніби відлуння самої зими,
Не дописала панянка ще звіт,
Що закружляв у мелодії світ.
Дивна картина де низка тепла,
Знову зимова краса ожила,
Що за манери та де ж їх взяла?
Мов гобеленом покрита земля.
Біло-сріблястий малюнок на нім
Не додала мабуть настрою всім,
Щось не розділять красуні права,
Чом повернулася знову зима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034632
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
Осіння пора… вечірнє місто дихає прохолодою. За привідчининими, скляними дверима балкона, тихий шурхіт дощу. Природа поступово втрачає блиск, барвистість, злегка навіює смуток.
Та для Надії і Віктора сьогодні ніби святковий день. Дочка Марія та сестра Віола з сім’єю мають прилетіти з Великобританії. Це відбувається п’ять років поспіль.Та кожного разу, при зустрічі, з тривогою в душі, Надія зазирає в очі дочки, В них хоче побачити настрій і ставлення до себе. Обіймаючись із сестрою шепотом запитує,
-Я думаю, ти не розповіла, про нашу таємницю?
Та у відповідь кивне головою, повільно прикриє повіки, прошепоче,
-Не хвилюйся, все добре. Я обіцянку не порушила.
Щоразу Надії все важче стримувати хвилювання. боїться, щоб Віктор не дізнався про змову з сестрою. Два роки назад, він на роботі потрапив під скорочення, переніс інфаркт. Це для нього був дуже великий удар. Другий удар може обірвати його життя, це лякало її.
По кімнаті легкі сутінки, на стіні світить нічний ліхтар, тишу порушує Ноктюрн Шопена. Навпроти вікна, за роялем Надія уміло торкається клавіш. І так майже щовечора, біля неї в інвалідному візку чоловік. Слухаючи музику, він інколи дрімає, вона ж знаходить віддушину. Згадує своє життя, картає долю, чому на неї випало таке випробування. Та в той же час, все що має, цінує. Ось і зараз, її заполонив спогад…
Їй було років щість.. вони автівкою їхали по трасі. За кермом тато, на задньому сидінні вона, мама і сестричка. Віола дівчинка непосидюча, кожного разу хотіла вставати, мама тримала руками, вмовляла,
-Віоло, донечко, он подивися, Надійка слухняна, а ти вертишся, як дзиґа.
Надія пам’ятає своїх батьків, завжди урівноважені, здатні один одного вислухати. Веселі розмови, милі усмішки, ніжні погляди, закарбувалися на все життя. Настільки не зраджує її пам’ять, пам’ятає аеропорт, літак. Вони мали приїхати в новий будинок, який придбали батьки.
Літнє сонце скотилося до заходу, після нічної зливи, траса, ще мокра. Автівки двигались у різні сторони, тато вів авто на невеликій швидкості, їх часто оминали автівки. Та несподівано сильний поштовх, затьмарив сприйняття реальності. В голові гуділо, шуміло…
В цей час, Михайло, працівник ферми коневодства, на автівці повертався додому. Стареньке авто двигається повільно, на обочині дороги він помітив перевернуте авто. В його судинах тече циганська кров, то ж має й таку хватку, всі проблеми вирішує швидко. Від побаченого тиснуло під серцем -Що ж робити? За вмить біля них зупинилося авто, водій по телефону повідомив про аварію, викликав швидку допомогу. Раптом менша дівчинка, відкрила оченята, заплакала, Михайло взяв її на руки.
Надійка відкрила очі в лікарні. Біля неї медсестра, в палату зайшов лікар. Він зазирнув у її очі, злегка тиснув на руки й ноги, запитав,
-Тут не болить?
-Ні тут не болить, голова болить. А де всі мої? Що, це сталася аварія?
-Ну от бачиш майже все добре, навіть пам’ятаєш дещо. Ми тебе трішки підлікуємо і підеш додому.
Дні в лікарні, як кошмарний сон. Її провідував дядько Михайло, якого вона ніколи не бачила і про нього нічого не чула. Він піклувався про неї, приносив фрукти, солодощі, соки, розпитував про батьків. Та на її запитання- де мама, тато та сестричка, дивлячись у очі, відповідав,
-Все буде добре!Ти трішки зачекай, згодом все дізнаєшся, тільки не забувай, що я твій дядько і даю слово, я вас не покину.
Вона все зрозуміла, коли її привезли в дитячий будинок для сиріт. Їй здавалося, що за цей час, вона подорослішала. Через кілька днів, під час прогулянки, на дитячому майданчику, побачила сестричку. Обіймаючи її, заплакала, притискала до себе, гладила по голові,
-Ми маємо бути разом. Ти підростеш, все зрозумієш.
Чомусь відразу згадала про дядька.
-А знаєш, у неділю до нас прийде наш дядько Михайло.
Вихователька стояла поруч, спостерігала за дітьми, взяла за руку Віолу,
-Пішли зі мною, нам пора повертатися в групу. А ти Надійко молодчина,
не забувай, що в тебе є сестричка.
А Михайло часу гаїв, все дізнався про батьків дівчаток. Виявилося, що подружжя родом з цього міста. З родини була бабуся, яка померла п’ять років назад. На її обійсті і був побудований будинок. По знайдених документах, подружжя мало великий будинок за кордоном. Тепер ця нерухомість мала перейти у спадок дівчаткам.
Хоча люди кажуть, що цигани липкі на руку та Михайло до таких не відноситься. Його життя з присмаком полину. З чотирнадцяти років працював на конефермі, одночасно на залізничній станції розвантажував вагони. Завдяки наполегливості, важкій праці, в двадцять років придбав квартиру. Згодом одружився, п’ятнадцять років з дружиною мріяли мати дитину. Коли нарешті з’явилася надія, що на світ з’явиться донечка, при пологах він втратив обох. Вже десять років веде самотній образ життя. Праця конюха ніколи не була престижною, але Михайла всі поважали. Завжди веселий, клопітливий, знайде тему для розмови, при спілкуванні пригостить кавою чи чаєм. Керівник ферми, дізнавшись про аварію, що він допомагає дітям, проявив чуйність. Допоміг зібрати документи на встановлення опіки. Згодом нерухомість дівчаток здав у оренду, їх же забрав з дитбудинку до себе в двокімнатну квартиру.
Біля вікна, в більшій за розміром кімнаті, стояв старий рояль. Діти крутилися біля нього, натискали на клавіші. Очі Надійки світилися щастям. Вона намагалася підібрати ноти, скласти музичну композицію.
Поступово діти звикли до нового життя. Михайло прикладає всі зусилля, щоб їм було комфортно. Відразу найняв доглядальницю. Одинока жінка, п’ятдесяти років, займається вихованням дітей і готує їжу. Питання щодо грошей не стоїть, адже він має частку доходу за оренду будинків.
Минали роки…Надії дуже сподобалися коні. Вона добре навчається в середній школі і одночасно в музичній. Відвідує гурток гімнастики, мріє виступати на арені цирку. По закінченню школи, навчається в цирковому училищі, а згодом і перші виступи. Виступаючи з конем та одночасно виконувала гімнастичні трюки, її це виснажувало та після кожного виступу почувається щасливою. Віола ж після закінчення школи навчається в університеті на програміста. Дівчата вже стали повноправні господарі нерухомості та продовжують мешкати з Михайлом.
Душа Надії поринула у весну. В цирку дівчина зустріла Віктора. Вже й вирішили одружитися та захворів Михайло, відійшов у інший світ. На плечі Надії, лягли нові випробування. Хоч Віктор і став її чоловіком, і працюють разом та з нею поводиться занадто строго. Вимагає більшої гнучкості, швидкості. Одного разу на тренуванні вона втратила свідомість впала з коня. Швидка забрала її з кровотечею. Лікарі виявили вагітність десять тижнів і велику пухлину, були змушені зберегти її життя, видалили матку.
Про вагітність Віктор не знав. Вона мовчала, бо боялася, що він не буде радий. Та ця помилка - для неї невиліковна рана на все життя.
В палаті тихо…після наркозу в голові гуділо, шуміло, за мить перед нею лікар, ці слова, як вирок,
-У вас з вагітністю була пухлина, ми мусили видалити матку.
Її охопив страх, спалах очей, як вогні блискавиці, схопила його за руку, сльози котилися по щоках,
-Тільки чоловікові, будь ласка не кажіть…я вас прошу. Я потім сама…
Прикриваючись рушником, розридалася.
Лікар співчував Віктору за втрату дитини, про подробиці не розповів. Чоловік тримав себе в руках, надіявся, що через пів року, можливо через рік вони чекатимуть на поповнення сім’ї.
Два тижні в лікарні – час постійного хвилювання, недоспані ночі.
Надія тільки вдома, розповіла сестрі про все, що сталося. До болю краялися серця, обійнявшись, плакали. Віола пообіцяла мовчати, відчувала, як буде важко сестрі, якщо раптом покине її Віктор.
Минуло два роки. Надія з Віктором продовжують тренування, виступають на арені цирку. З Віолою побували за кордоном, навідалися в свій будинок. Закінчилася аренда будинку, тепер вони могли частіше сюди приїжджати, зупинятися на відпочинок.
Та не все так просто в їхньому житті. У вихідні дні, вечорами, Надія часто, з книжкою у руках засинає в ліжку. Віктор, допізна проводить час з Віолою. То на кухні разом вечеряють, то гучні розмови, вже сміх, це все відволікає її від читання. Вона занурюється у роздуми,- Їм добре, весело вдвох, а я в душі несу тягар, тайну і ніяк не наважуся зізнатися, що ніколи не подарую йому дитину. Сина чи доньку, він каже не важливо хто буде, майже щоночі, ласкаючи, просить про це. А я, ніяк не наважуся, що я без нього? Тоді й роботу втрачу, був би дядько Михайло живий, мені б легше було зізнатися, він би щось порадив, підтримав мене.
Одного разу, вона повернулася додому раніше за Віктора. Віола на кухні, саме заварила чорний чай, за столом, завела розмову,
-Рідненька… і довго ти, ще збираєшся мовчати? Він при кожній розмові нагадує, що любить тебе і хоче дитину. Та й знаєш, інколи до мене випадково доторкнеться, бачу червоніє, відразу відходить. Подумай, чи варто йому відмовляти в близькості. Він же живий, мабуть частіше хоче уваги, ласки.
Надія миттєво спалахнула, як сірник,
-О, яка ти добрячка! То пожалій! Може ти сексу хочеш, що кров заграла?
І тут же розплакалася, крізь сльози, схлипуючи,
-Якби ж мені хтось народив дитину, була б довіку вдячна.
-Ну заспокойся, може поговориш з ним, в притулку візьмете, он можна й сурогатну матір знайти.
- Сестричко, я його так кохаю, боюся втратити. Знаю, наважитися взяти з притулку він не погодиться і про сурогатність теж. Та й для цього треба немалі гроші.
-Ти не спіши заперечувати, добре подумай.
Надворі сипле перший сніг… Віктор з хорошим настроєм повертається з роботи. Зненацька, його під руку підхоплює Віола,
-Привіт! Добре, що я тебе побачила, тут така справа.. У нас в інституті є путівка в Карпати, давай Надію відправимо відпочити. Я знаю, ти вічно зайнятий на роботі та їй варто відпочити, хай трохи підлікується, ну пройде якісь процедури. Відпочинок завжди йде на пользу.
- Гарна ідея. Я бачу, як вона хвилюється. І розумію, каже все нормально і я здоровий, як бик та чомусь не виходить.
Дівчина всміхнулася, зробила паузу, щоб він міг трохи подумати. Та відчиняючи вхідні двері будинку, він зазирнув на неї й весело,
-А й справді, давай зробимо сюрприз, хай поїде. Я тобі гроші переведу на картку, візьми путівку. Ти ж мені готуватимеш вечері, не відмовиш?
-Та де б ти бачив, хіба ж я зможу. Мій бойфренд, на два місяці поїхав в Європу. З музею повіз картини на виставку, то ж я зараз вільна пташка.
Минали дні.. . Надія відпочиває в Карпатах. Віола і Віктор, весело проводять час, то на кухні, то ходили в кіно, навіть побували в музеї мистецтва. Одного вечора Віола принесла пляшку коньяку, від неї ж самої дуже пахло спиртним, здивовано запитав,
-А у нас що, якесь свято?
-Ех ти, зятьок, у мене ж сьогодні день народження. В інституті друзів пригостила, а хіба ти не хочеш випити за моє здоров’я? Чекай, я тільки чоботи зніму,- нахилилася, потягнула замочок.
- Бачиш яка трясця! Чуть не впала. Тьфу - ти, знов замочок застряг!
Він вчасно підсуває стілець, посадив її. Не поспішаючи, двома руками взявся за ногу, миттєво почервонів. Намагався не піднімати голови, йому таки вдалося не пошкодити замок, зняв чоботи. Віола зірвалася з місця, за мить, вже була у ванній кімнаті. Погляд до зеркала її напружив - і чого червоніти, ніби все нормально!
Ранок… на підлозі три пусті пляшки з під спиртного. На дивані, солодко спав Віктор. Віола, спросоння не могла зрозуміти, чому вона опинилась біля нього і роздягнена до білизни.
Ото напилися -майнула думка – не думаю, що між нами щось відбулося. Ну нехай я випила трохи зайвого, він же мужик, мав бути тверезим.
Вже повернувшись, під ногами помітила пусті пляшки, почухала лоб,
-Ох не фіга собі. Це ми все випили?
Віктор так і не почув її слів, не проснувся. Вона спішила на роботу.
Два тижні пролетіли швидко. Віола не помічає змін у поведінці Віктора. Вирішує, що він теж не пам’ятає той вечір, як відгуляли її день народження. Надія повернулася з відпочинку, життя продовжилося, без сварок і нарікань. Та через місяць, Віола розплакалася перед нею,
-Сестричко, люба, мій Вадим вже більше місяця за кордоном, а в мене ж було день народження. Ти зранку привітала, а ми з Віктором добряче випили і….
Надія зразу не зрозуміла в чому справа, перебила її
-Ну кажи, що і…-, здивовано дивиться на неї, продовжила,
-Чорт забирай, кажи, що сталося? Тебе поперли з інституту?! Знайшла біду, чого журитись?! В іншому інституті собі знайдеш роботу.
-Та …я про це…. я вагітна від Віктора.
Раптове клацання замка, мов грім серед ясного неба. Віктор відчинив двері. Надія зблідла, тихо шепотіла,
-Мовчи, потім поговоримо.
Цього ж вечора, щоб зняти стрес, Надія запропонувала відкоркувати пляшку вина та поклала на стіл коробку цукерок,
-Ми ж не обмили мій приїзд.
Сидячи на дивані, Віктор наповних келихи, обійняв її, поцілував в щоку,
-Ти вмієш робити сюрпризи…. давай кохана, за твоє здоров’я!
Невдовзі Віктор заснув біля телевізора. Надія та Віола обговорили план, як вийти з цього положення,основне, щоб ніхто нічого не знав.
Через пару днів, Віола повідомила, що їде за кордон, буде жити в їхньому будинку. Похвалилася, що зустріла знайомого, він запропонував роботу перекладача. Надія привітно зазирнула в її очі,
-Молодець сестричко! Давно пора бути самостійною!
Після від’їзду Віоли, буквально через пару днів, Надія повідомила чоловікові, що вагітна. Від звістки, він був на сьомому небі, відразу ж категорично сказав,
-Ні дня на роботі, звільняйся. Ми цього так чекали!
Через три місяця, Надія змушена піти на обман, поскаржилася на болі в спині. І вони з Віктором вирішили, що краще народжувати за кордоном. Терміново, він відвіз її до Віоли, сам готувався до виступу з новою гімнасткою.
Летіли дні за днями… минуло два місяці. Віктор на пару днів збирався полетіти до дружини, але змушений був відкласти. Кінь, з яким він працював, підвернув ногу. До виступу залишалося мало часу, інший кінь був норовистим. Для тренування, Віктор змушений був приділити багато часу. Тепер з дружиною спілкувався по скайпу. Віола запевнила, що з сестрою і дитям все нормально, на світ мала з’явитися дівчинка.
Одного разу при розмові, усміхнений Віктор сказав,
-Ой, я за вами так скучив. Бачу красуні, ви обоє на обличчі поправилися. Надійко, а Віола там собі нікого не знайшла?
У відповідь, вже побачив Віолу,
-От народиться дитинка, тоді повернуся, заберу Вадима, якщо він погодиться. Правда ми посварилися, але по телефону спілкуємося. А що далі вже мабуть вирішить доля,бути нам разом чи ні.
Час пологів припав саме з виступами Віктор. По скайпу, Надія прийняла вітання, дуже задоволена, до себе пригортала дівчинку. Віола привітала Віктора, ніби, помилково промовила, що сестра в грудях має мало молока. І тут же заспокоїла його,
-Не хвилюйся, ваша Марійка, дівчинка славна, пухкенька, виросте! Зараз в магазинах продається багато дитячих сумішей, що замінюють молоко матері, то ж все буде добре!
Не минуло й двох тижнів, не попереджаючи Віктора, вони повернулися додому. Лише пару днів Віола допомогла сестрі бавити Марійку, повернулася за кордон. Прощаючись у обіймах, вволю наплакались, одна одній поклялись, цю таємницю приховати на все життя.
Подружжя ж немов діти, гралися з донькою, їх лиця завжди усміхнені, щасливі очі, повні надій і сподівання, що все буде добре.
Через два роки, вони гуляли на весіллі Віоли з Вадимом. Ніхто не знав, як їй було важко залишити свою доньку сестрі та вона витримала всі переживання, недоспані ночі. Через рік, народивши сина( назвали Артуром), відчула душевне полегшення, тепер і в неї є справжня сім’я.
А час летів, Надія в цирк не повернулася.Часто їздить з Віктором і Марійкою на конеферму, просто провести час та щоб на коні покаталась донька. Вона виросла красунею, люблячою донькою, дуже схожою на батька. Вже позаду випуск у школі, закінчення музичного училища, згодом, при театрі, грає на фортепіано. Майже щороку буває за кордоном, гостює у тітки Віоли.
По кімнаті плинули останні звуки Ноктюрна. Так непомітно пролетів час…ніби підкреслила свій спогад Надія.
Дзвінок у двері відволікає від думок, зазирнула на Віктора,
-Це вже наші приїхали. Я відчиню!
Переступивши поріг, перед нею стояла Марія, біля неї, з букетом червоних троянд, доволі симпатичний молодий хлопець.За ним Віола з сином і чоловіком. Теплі обійми з матір’ю, поцілунки. Марія запитала,
-А де тато?
-Я тут, -відізвався батько, на інвалідному візку під’їхав до них.
Рум’яні щоки дочки виказали хвилювання,
-Знайомтеся, це мій наречений Макс!
Хлопець, трохи соромлячись схилився, Надії вручив квіти. Вона від щастя, ледь стримує сльози,
-Заходьте мої любі! О Артуре, хлопче, ти так виріс, мабуть теж скоро знайометимеш нас із своєю дівчиною?!
Він переступив з ноги на ногу, весело сказав,
-Та це… мабуть треба, ще трохи повчитися, а вже потім.
За вікном пролітає сніг… дружна сім’я вечеряє за круглим столом. Надія і Віола, сидять поряд, про щось тихо спілкуються. Ніхто так і не дізнався про їхню таємницю. Та мабуть це й правильно. Адже вони разом і це основне в житті.Тільки з родиною можна вирішити всі питання і завжди мати безцінну підтримку.
2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034646
дата надходження 04.03.2025
дата закладки 04.03.2025
[i]Власне виконання
Перепади звуку усунуто
з допомогою SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034575
дата надходження 03.03.2025
дата закладки 03.03.2025
Що значить жити і яка цінність цього буття?
На ці питання вже відповідь є вирішальна...
Надходить час найглибшій думі, навіть каяття!
Хоч ранній птах курликне, чи там життя дзеркальне!
Усі сьогодні бачуть, що демократизм - це міф.
Розрушена імунна система правдивості,
Захищена власність тільки багатих у цю мить.
Світ має безпосередній досвід можливостей...
Безправні народи, де правда є пустоцвітом...
Тримає всіх нас твердь земна, поки не імлиста.
Злочинці, злочинні закони керують світом.
...Чи спалахне, чи зав'яне, чи стане він чистим!?
Свавілля, тероризм, інформаційне кілерство
Та політичні і психичні тиснення, війни,
Шантаж - хвороба всього світового суспільства.
Така система - моральна каламуть рушійна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034496
дата надходження 02.03.2025
дата закладки 02.03.2025
Примруживши очі, вдивляєшся в даль.
Де сонце проміння своє розкида.
Де небо розкрилене гонить печаль
І стелить перину свою навмання.
Далеко за обріи заграва сіда,
А зорі ведуть свіи нічнии хоровод.
Де місяць вмиває прозора вода.
Де поринаєш у сон без турбот.
І сниться та тиха зманіжена даль,
Шепочуть на вушко примхливі дощі.
І вже заблудилось і горе и печаль.
І ясні і сонячні ждуть мене дні.
Проміннями теплими душу огорнуть.
Достануть до струн потаємних висот.
Коханням весняним сердечко розкрають,
І заплетуть в веселковии клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034531
дата надходження 02.03.2025
дата закладки 02.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0[/youtube]
Життя - це скарб, а, може, більше,
Його ніде нам не знайти.
Воно дароване нам Богом,
Безцінні нам Його дари.
-----------------------------
Своє життя я довіряю Книзі,
Сторінка кожна - прожите життя.
В ній збереглись життєві миті,
Старанно кожна літера лягла.
Думки і мрії, сподівання,
Солодкий присмак від надій.
Як не вдалося - хвилювання,
Життя триває з нових мрій.
Чекання, віра і кохання,
Це - складові життя мого.
Були в житті й розчарування,
Бо це життя - було всього.
А день за днем, як хвилі в морі,
Яке життя без помилок?
Я знаю смак сльози - солона,
Життя дає нам всім урок.
Поставлю Книжку на полицю,
Там твори Друзів всіх моїх.
Я відчуваю їхні добрі лиця.
Яке було б моє життя без них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034529
дата надходження 02.03.2025
дата закладки 02.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jxyEdde0Bvw[/youtube]
Гуляє вітер в безмежнім полі,
Шукає долю він свою.
Він нагулявся вже доволі.
До кого голову схилю?
Та де шукати, хіба знає,
Хто буде парою в житті?
Про це у кого розпитає?
Навколо нього всі чужі.
Верба схилилася над ставом,
Теж одинока так, як він.
На нього дивиться ласкаво,
Її життя завжди без змін.
Всміхнувсь йому гіркий полин:
Ти не сумуй, живи на волі,
Життя із волею - навпіл.
За це будь вдячний своїй долі.
Ти - щасливіший усіх нас,
Тут усміхнувся вітер мимоволі,
І замір раптом його згас.
Та годі плакати, доволі.
Чи буде щастя у неволі?
Проллєш немало гірких сліз.
Тут заспокоївсь він поволі.
Думки пройшли всі навідріз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034489
дата надходження 02.03.2025
дата закладки 02.03.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2025
Не сумуй у парку, лавко,
Лютий кинув томагавком
Рантуха на мерзлі плечі.
Під прицілами хуртечі,
Спогади таїш у грудях,
У зимовий час безлюддя.
Тільки б серце не ржавіло -
У любові не міліло.
В сонцеднину березневу
Скинеш ношу кришталеву,
Вчуєш радісну пташину –
Добру принесе новину!
Знімеш кожному утому,
Щоб дісталися додому!
P.S.Світлина авторська 22.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034471
дата надходження 02.03.2025
дата закладки 02.03.2025
Не послизни́сь, як йдеш до аптеки,
В душі давне́нько маєш секрети,
Купив би кра́ще вже чебуреки,
Бо задовба́ли, щодня дієти.
Не послизни́сь, то ж під ногами лід,
Тремтиш від хо́лоду, не лишив слід,
Зима капри́зна, мов твоя душа,
Розчарува́вся, бо прийшов дарма.
Пігулки, ма́зі - дорогі надто,
Лічиш грошву́ і не однократно,
Ті копійки́, що заробив за вік,
Зі смутком стру́сиш все ж сльози з повік.
Раптом впаде́ш, гарних новин не жди,
Тобі ніхто й ніщо не підстелив,
Та й не той віќ зробити шпагат,
Зваживсь піти́, пошкодуєш сто крат.
Лікар, ліка́рня, порад цілий віз,
Себе карта́єш - І чого поліз?
Сиди вже вдома, почекай нагоди,
Чатуй з вікна, сюрприз від погоди.
Бажання жи́ти – це провокатор,
Включай же га́льма, не екскаватор,
Побережи́, врешті серце, нерви,
Ти ж все життя́́, мчався через терни.
Але ж приє́мно, що таки дожив,
І цього ро́ку до зернових жнив,
Посмакува́в, святий кусень хліба,
Подякуй Бо́гу, що земля плідна.
Зустрінеш ра́нок… хочеться жити,
Знов у Творця́ посмієш просити,
Сили й терпі́ння до щасливих днів,
Не загуби́тись у зимній порі.
Йди сміливі́ше, лиш не послизнись,
Твоє життя́, це ж довічний сюрприз,
Душевний во́гник, ще палахкотить,
Побережи́сь! Цінуй прекрасну мить.
24.01.2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034484
дата надходження 02.03.2025
дата закладки 02.03.2025
[i]Вірш публікувався раніше
Власне виконання[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034423
дата надходження 01.03.2025
дата закладки 01.03.2025
Спасибі, природо, за ранки та ночі,
За сни загадкові та часто пророчі
І світло яскраве у кожнім віконці
Та віру й надію, що маєм в долоньці.
А потім у серце вкладаєм з любов'ю
І вже посміхнулися ніжно з тобою,
Ось, бачиш, для щастя багато не треба,
Ще затишку в домі та мирного неба.
Створю я з любов'ю улюблену фразу,
Вкладаю у вірші молитву щоразу,
Міцнію від цього, з'являються крила,
А це у житті - найважливіша сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034392
дата надходження 01.03.2025
дата закладки 01.03.2025
Тільки не впади десь за мить до миру
Вчасно ухились, навіть некрасиво
Щоб ти тут звичайний виник на порозі
І щоб це було вранці на морозі
За пів секунди до миру
За міліметри до дому
Ти увійдеш в квартиру
Де ми ставили кому
Обіймеш несміливо
Наче вперше між нами
Неважливо нам більше
Що шепочеш губами
Тільки дочекайся, щоб раділа щиро.
Стільки років довго. Маю я причину.
З дому мов лелека не летів у вирій,
Не дивились очі з осудом у спину …
За пів секунди до миру
За міліметри до дому
Ти увійдеш в квартиру
Де ми ставимо кому
Обіймеш несміливо
Наче вперше між нами
Неважливо нам більше
Що шепочеш губами
[i]Кавер[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034360
дата надходження 28.02.2025
дата закладки 28.02.2025
Далекий, чийсь оклик, наче звичка
У далечі пролунав. Гул слабкий,
Мов думка, має забутий вигляд.
...Шум проминає, немов незнаний,
Невпійманий і швидколетучий.
Безслідно танучий скрізь холодок.
Народжений серпанком сліпучим.
...Ні вид, ні подоба, лиш ланцюжок.
Мов тінь, димка чи тучка рішуча,
Пробилася безсловесно й зверху...
Була, як думка плинна, текуча,
Що розлужена уже не вперше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034362
дата надходження 28.02.2025
дата закладки 28.02.2025
Думок фортеця, як навести лад,
Розкласти зможеш, всі по полицях?
Про війни, смерть, сльози, щоденний жах,
Щоб сум зникав на темних обличчях.
Думок хазяйка, чи здатна вчитись,
Щоби життя, як ромашковий цвіт,
Де сонце й небо, до них молися,
Щодня з надією на кращий світ.
Весни барвистість сердечко втішить,
А тепле літо, вип’є всі роси,
Холодним надто, не стане місця,
Не густо вкриють, хлібні покоси.
Укриє осінь всю красу землі,
Й жнива багаті засипле в скрині,
Ще срібла, золота, скарби земні,
Укупі завжди, при зимній днині.
Думки – метелики… про кохання,
Під погляд місяця в перламутрі,
Хай ніч осяйна, зіронька рання,
Приносить щастя, в щоденній суті.
Думок фортеця, поверхи увись,
Ти сама пройдеш у тиші сонній,
Навести лад спроможна, усміхнись,
Тепер сприймаєш душевний спокій….
Лиш завжди впевнена будь у собі!
12.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034335
дата надходження 28.02.2025
дата закладки 28.02.2025
Залишки снігу під сонячним тиском,
ніби спадають у невідомість,
тануть розм'яклі. Дерева у тиші
мріють про весну, тягнуться крони,
в небо вдивляються. Легке тремтіння.
Втеча морозу - настрій стрибає.
Хочеться ніжності пролісків синіх,
в лісі вдихати свіжості звабу.
Свіжість стрімка, як свободи обійми
Сонячних днів, надії живої,
щоб у минулім зосталися війни,
миру усім у струмені волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034329
дата надходження 28.02.2025
дата закладки 28.02.2025
Спадали ніжно лагідні слова,
Мандруючі у римах ночі,
Лилася наша пісня як вода,
Запалюючи ясні очі.
Ряхтіла блиском в місяці коса,
Всміхалися вуста дівочі,
Живила душу свіжістю роса,
Змивала клопіт днів робочих.
Торкались серця ноти чуйних букв,
Тіла єднали кілометри,
Зливались в мріях міцно пальці рук
І дихали коханням сфери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034257
дата надходження 27.02.2025
дата закладки 27.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ducyGL1Z0e0[/youtube]
Продовження вірша https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034177
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Ну ось, Метелик, ти й попався,
Тепер вже я веду за носа.
Колись зі мною довго грався,
Дививсь на мене чомусь скоса.
Тепер тобою я пограюсь,
З цих пір володарка твоя.
Розумний ти? - тепер дізнаюсь,
Моя загадка не проста.
Чогось я хочу, та не знаю,
Про це я мріяла давно.
Якщо загадку відгадаєш,
Мені постукаєш в вікно.
Присів, сумує мій Метелик,
Не будеш, бачу, ти моя.
Чомусь я схожий на вареник,
А ти висока і струнка.
Колись читав Езопа байку,
Згадав: "Лисиця й виноград".
Поставлю я коханню крапку:
Для мене ростом замала.
Сказав Метелик наугад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034260
дата надходження 27.02.2025
дата закладки 27.02.2025
Лиш погляд, що вартий мільйонів віршів.
У серці затори від тисяч пісень.
Вона героїня романів і снів.
І ніч – її влада, і день – її день …
[i]Я майже утопився в одній з твоїх пісень,
Яскраво засвітився похмурий сірий день,
Я тепло одягнувся в тепло твоїх очей,
Не знаю що робити із холодом пустель ...[/i]
Буває, вона повертається знову,
З черговим знайомцем цілується словом.
Обійме думками, і поглядом тішить.
І вже чоловік чи злетить, чи насмішить.
Не світлом, буває, а ніжністю світить,
Теплом обігріє, але не засліпить.
Палає, згорає, страшенно сумує,
Шепочеш, змовкаєш? Вона все почує.
Вона просто зірка. З людськими очима.
З людськими руками, губами, плечима.
Так склалось. Можливо, втомилися крила.
І ось привітатись в вікно залетіла.
[i]Я майже утопився в одній з твоїх пісень,
Яскраво засвітився похмурий сірий день,
Я тепло одягнувся в тепло твоїх очей,
Не знаю що робити із холодом пустель ...[/i]
[i]Кавер зроблено з допомогою SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034271
дата надходження 27.02.2025
дата закладки 27.02.2025
Сонця політ - весна, весна!
Ліс розправляє плечі.
Я у лісі зовсім одна,
Не лякає цей вечір.
Наростає темінь м'яко,
День вже вії опустив,
Наче фарбував хтось лаком
Первозданності листки.
Сосни, ніби піраміди,
Стовбурі качають вись.
Не зали́шилося сліду
Від образ втекли, мов лис.
І земля спокійно дише,
Ось останній промінь згас.
В лісі казка, в лісі тиша.
Засинають липа й в'яз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034230
дата надходження 27.02.2025
дата закладки 27.02.2025
Пригадаймо миті літа.
Сонцепроменем зігріта,
Хвилею лечу до тебе,
Берегу мій любий. Небо -
Давній свідок загадковий.
Ти - причал чуттів, любови.
Палко до грудей прилину -
Потанцюємо хвилину,
Під мелодію в екстазі,
Втрапивши у світ фантазій -
Не надовго. Місяць в мандри
Знов зове, шепоче мантри.
Мокрий слід лишу, як спомин,
Піну, під чаїний гомін.
В кожній складці насолода,
Плин емоцій - нагорода.
Збережу цілунків море,
Повертаючись у море.
Розлучатись неохота.
Ти - натхнення і любота! 18.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034182
дата надходження 26.02.2025
дата закладки 27.02.2025
Ти спів почув у тиші той легкий,
Такий чуттєвий і до болю ніжний
І закрутився світ увесь земний,
В якім краса душі - це поклик вічний.
Розносилися ноти навкруги,
Неначе звуки віри та надії,
То вирували всі оті думки,
Які плекали енергійно мрії.
Бриніли стоголоссям знову й знов,
Спускалися до низу, затихали...
Можливо то співала так любов,
А щедрість і краса - ох, як вражали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034222
дата надходження 27.02.2025
дата закладки 27.02.2025
Гада́й цига́ночко, гада́й,
Де ж ти така́ взяла́ся,
В чо́рних оча́х весь рі́дний край
Та ще й обійняла́ся …
Я ду́мав, що твій рід пропа́в,
Шука́й мов ві́тру в по́лі,
Але як го́лос зазвуча́в,
Мов пта́шка десь на во́лі …
Ти ка́жеш, там де я ступа́в,
Мені́ вже йти не мо́жна,
Ти ка́жеш, що я там пропа́в,
Здола́ють вра́жі жо́рна …
Я б тут з тобо́ю ще стоя́в,
Та хло́пці вже гука́ють.
Коли́сь тут табір теж бува́в.
Діди́ ще пам’ятають
І ци́ган пісню там співа́в
На ра́дість вояко́ві,
А той під пісню танцюва́в
У су́тіні бузко́вій …
Каза́в йому́: воста́ннє це
І той йому́ пові́рив,
Нахитрував, забрав усе,
Не знав в цій справи міри
Ти ка́жеш, що не поверну́сь
Накри́ють жо́вто-си́нім
Я над гада́ннями смію́сь
Кра́ще станцю́ю ни́ні
[i]Використано допомогу SUNO[/i]. [i]Кавер.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034217
дата надходження 27.02.2025
дата закладки 27.02.2025
Вдягнена в сіре руно
Збирає у кошик зорі –
У кошик темряви.
Вдягнена веслярем з «Арго»
(Дарував одяг овечий –
М’який як світ
Без свічада бронзового)
Ходить м’яко, нечутно
Босоніж
(Інколи вдягаючи
Мокасини волові –
Шиті з шкіри рогатого,
Що ховав Місяць над лобом),
Ходить-колобродить
Світлячковим лісом
Вічної ночі.
Вдягнена в м’яке руно
Рахує цеглини
Мурів старого міста,
Що схоже на Вавилон,
Мурів зачинених брам
До серця глиняного
(Сходи прямісінько в Небо).
Вдягнена безпритульною овечкою
Назбирала зорі до снідання:
Буде пекти марципани
З мигдалевого тіста Галактики.
А зорі шепочуть у кошику,
Наче не зорі вони,
А жуки-світлячки,
Наче не тьма навкруги,
А море спокою,
Наче не ми їх споглядаємо,
А курча пухнасте і жовте –
Як мідний ніж святенника,
Що накликає дощ.
Стукаю в бубон Вічності,
Повторюю слова, що лунали
Одвіку.
Голосно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034106
дата надходження 25.02.2025
дата закладки 26.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PC2GVuHYZ88[/youtube]
Повільно ранок розцвітає,
Лаштує день нові думки.
Нічні думки не відпускає,
Тримає ніби ланцюги.
Хтось з вас узнав розчарування,
Той знає, як оце болить.
Пройде колись зачарування,
А серце плаче і не спить.
Прийде образа в наше серце,
То чим заїсти чи запить?
Коли відчуєм ми це вперше,
Тоді, можливо, нас навчить?
Було кохання неземне,
Здавалось, що для щастя треба?
А час візьме і відбере,
В когось зника любить потреба.
Прийде прозріння, та вже пізно,
Нема шляху тепер назад.
Ти знов прийшов? Мені вже смішно.
Тебе пробачить? Ні - навряд!
Не зачаровуйтеся легко,
Розчарування важко пережить.
В житті буває так частенько,
А серце довго ще болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034100
дата надходження 25.02.2025
дата закладки 26.02.2025
Ледь іскрить, річкове плесо,
Чиста водна гладінь,
Попід берег, хвилька плеще,
Погляда вдалечінь.
Досягнути, їй би сонця,
Злет думок втішає,
Де хмарини - волоконця,
Вітерець ласкає.
Якби ніжність сонця, тепло,
Хоч на мить прийняти,
Білим снігом, скрізь занесло,
Почав став дрімати.
Морозець... нині в загравах,
Бахромою іній,
По сухих, руденьких травах,
Краплі льоду сиві.
Сон приємний, хвильку долав,
Чи й здобуде мрію?
Задзеркалення…час настав,
При зимовій днині.
Сновидіння, все ж чудове,
Плескіт вод, снять човни,
Тихий шепіт, всі розмови,
Дочекайся весни.
21.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034141
дата надходження 26.02.2025
дата закладки 26.02.2025
[i]Власне виконання
Текст вірша публікувався раніше[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034114
дата надходження 25.02.2025
дата закладки 25.02.2025
Вже більше десяти років,
Як клята триває війна.
І ми не чуєм пророків,
Бо править свій бал сатана.
Земля втомилась від болю
І летять ракети, як рій.
А воїн стоїть у полю
І так міцно тримає стрій.
А втома людей знемагає,
Дається важко перемога.
Нерівна боротьба триває,
Лиш одна надія на Бога.
Далі виють смертельні вітри,
І кров'ю вмиваються рани.
Ти свою біль і сльози зітри,
Бо наші воїни - титани.
Скоро настане перемога,
Замовкнуть ракети, гармати.
Розвіється сіра тривога.
Додому вернуться солдати.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033974
дата надходження 24.02.2025
дата закладки 25.02.2025
́́Летять, пливуть тяжкі всі дні
Вони складаються у ро́ки,
Ми не чекали в страшнім сні
Летять ракети в різні бо́ки.
Повзуть до нас грубі кати
В крові вся наша Україна,
Їм треба смерть свою знайти
Прямує ненависть, там - дія.
Нам розбомбити кодло враз
Логістику і всі притони,
Іде від Бога той наказ
Всім бойовим нашим загонам.
Три ро́ки йде вража війна
Стоять стіною українці,
Стільки життів уже нема
Не підлягає жодній мірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034017
дата надходження 24.02.2025
дата закладки 25.02.2025
Ми з тобою як пазли співпали,
Хоч всі бОги сміялись над нами.
Вони зовсім не вірили в нас,
Ми ж уперто співпали у пазл.
Ми співпали і стали одним -
Рідним , щирим, до болю живим.
Я- твоя, ти- моя половина,
Хай це буде життя, не хвилина.
Ми з тобою як пазли співпали,
Хоч всі бОги сміялись над нами...
© Marmeladka ✍ Таня А.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034052
дата надходження 25.02.2025
дата закладки 25.02.2025
Я зараз зимова фея,
Засніжена вся алея,
Дерева у білих сукнях,
Але на душі так сумно.
Та знаю, тепло невдозі,
Скінчаться вітри й морози,
Весняною стану пані,
Емоції світла ранні.
А потім ітиму світом,
Кружлятиму білим квітом,
Роса упаде на землю
Та серцю ще зовсім щемно.
А скоро вдягнуся в літо,
Щоб душу свою зігріти
І запах тепла вдихнути,
З'єднати з красою рути.
За літом вберуся в осінь,
Затримаюсь на порозі,
Війнувши руном яскравим,
Ось, барви земні заграли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034059
дата надходження 25.02.2025
дата закладки 25.02.2025
Колись давно в тамтешніх десь краях
Дружили простолюдин і монах.
Начитаний останній, як годиться.
А селянин все зайнятий. Трудився...
Був вечір теплий. Друзі чаювали.
І про Творця розмову зав'язали.
Зізнавсь пастух у простоті сердечній,
Що вже давно і факт незаперечний:
Щоночі Богу молочка вділяє
У лісі в мисочці під деревом лишає.
На ранок посуд чистий. Диво з див!
Бог прийняв милість, селянин вгодив.
Чернець поважний лише осміхнувся,
(Село-селом). І в дидактичнім дусі
Почав товаришу казати: то не так!
Що він щось вигадав собі. Казкар-мастак!
Та щоби роз'яснилось все, як є,
Вночі до мисочки до варти устаєм!
Настала ніч. Поклали молочко.
В кущах сидять так тихо, як ніхто.
Зашаруділо щось за певний час.
До мисочки лисичка хутко враз.
Напилася руденька досхочу.
І селянин все бачив це і чув...
Покинули товариші свій пост.
Монах казав. Не вірив. Маєш, ось!
Не Бог! Не Він це... дика звірина.
Щеміло серце.
Рвалася струна...
Монах тим часом переможно йшов.
Казав він правду другу: ну а що?
Та раптом постать світла на путі.
Суворий Янгол. Крила золоті.
Звернувся до молитвенника строго,
Що прикрість той завдав самому Богу.
Творець пожертву радо ту приймав,
Лисичку спеціально посилав.
Тоді утямив той святий монах,
Що наробив, відчув він Божий страх.
Напевно попросив прощення в друга.
А далі що, історія вже друга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033870
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 23.02.2025
Чорний день і ніч божевільна
під прицілом з усіх боків,
і вовчиця у лісі вила...
Дощ раптовий, шалений гасив
Жар, розбурханий і пекучий.
До окопа скоріш...повзти,
оминути зневір'я кручу.
Бог лиш знає, де зараз ти.
І молитву шепочеш тихо.
Хрест маленький торкнувся вуст.
Хоч калібрів несеться лихо,
промовляєш: я повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033940
дата надходження 23.02.2025
дата закладки 23.02.2025
А хто мені́ сказа́ти ма́є пра́во,
Який я ма́ю Львів люби́ти?!
Мі́сто, що ти́хо-ти́хо засина́є,
Невже оце таке байду́жо-си́те?!
Чому́ мені́ це має хто́сь сказа́ти,
Яким для ме́не має бу́ти Льві́в?!
Я бу́ду сам ФАНТАЗУВА́ТИ,
Я мі́сто сам своє́ поба́чити посмі́в …
Не цей благе́нький рестора́нний,
Нічни́м життя́м такий само́тній,
Засму́чений від справ бана́льних,
Що мерехти́ть у мі́сячній безо́дні …
Дворі́в стари́х ледь чу́тне да́внє е́хо,
Обли́ч із ка́меню, що ожива́ють уночі́,
Який водно́час бли́зько і дале́ко …
З конце́ртів йду́ть додому «багачі́» …
У ньо́му му́зика звучи́ть з усі́х сторі́н,
І про́сиш в Ле́бедів ува́ги на хвили́нку:
Я вам вірша́ тихе́нько розпові́м,
Ось тут в тіні́ цього́ буди́нку …
Не бли́ск, не га́мір і не ле́сть крикли́ва,
А ти́хий го́лос, силуе́т столі́ть,
Не ро́зкіш кра́дена, зрадли́ва.
Ви в мі́сто зно́ву му́зику впусті́ть …
[i]Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033914
дата надходження 23.02.2025
дата закладки 23.02.2025
Зцідилась одержимість із потоку.
Блаженства жабуринням поросла
Ріка. На дні із мулу світить оком
Стабільність-камбала.
Розмірено скрапають літо й осінь.
Зима не виморожує гріхів.
Весна не будить виром стоголосся
Свідомості надрив.
За розкладом обід, молитва Богу.
За графіком гостини і прання.
Натягує пробудження високе
Фрустрації вбрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033915
дата надходження 23.02.2025
дата закладки 23.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YkrPVWw5k7c[/youtube]
По небу лелеки
Летять так далеко:
Над лісом, над полем,
Над рідним селом.
Дивлюся за обрій,
Утратила спокій -
Лелека махає
До мене крилом.
А серце тріпоче,
Прощатись не хоче,
Та літо забрали
З собою вони.
А слі́́дом йде осінь
І сонечка промінь
Ховається в хмарках
Чекати весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033883
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 23.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WIkx7QGyWD0[/youtube]
Мій милий, рідненький, так хочеться жити,
Кохать до безтями і вірно любити,
Проводити дні та всі ночі з тобою,
Та тільки вмиваюсь гіркою сльозою.
Від горя не бачу я білого світу...
Бо як із полону тебе повернути?
Де зараз ти, рідний, - одна невідомість,
Лиш дні у чеканні я маю натомість,
І лише неспокій, і лише тривоги..
Коли ж, мій рідненький, чекати додому?
До те́бе летіла б на крилах пташиних,
Крильми від біди затулила б, мій милий.
Та тільки не знаю: тебе́ де шукати?
Від горя вся сива зробилася мати,
Схилилася постать старенька у батька,
Вже вилили сліз за тобою багацько.
Та вірю і знаю: вернешся додому,
Коли ж то все бу́де - лиш Богу відомо.
Я Господу молюсь і слізно благаю:
Хай Ангел-Хранитель тебе вберігає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033884
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 23.02.2025
В чорну вишиванку одяглась Вкраїна
Перед Богом стала зболена й сумна...
- Чом мені судилась доленька трагічна?...
Господи, поглянь же, в ранах я уся...
Скільки безневинних втратили домівки,
Невідомо скільки втратили життя.
Сиротам, стражденним гладжу я голівки,
Страх їх відчуваю і сердець биття.
Я стомилась, Боже... Ворог ненаситний
убиває, рушить, п’є всю кров до дна...
Моє серце в шрамах, просить в тебе тиші
Я б в ній відродилась, жити знов змогла б.
Із пекучим болем, з втратами гіркими,
з тілом, що тріпоче, мов у битвах стяг…
З пам’яті вітрилом, крилами міцними,
що нестимуть в вічність кетяги звитяг.
Рани позшиваю, болі залікую…
Хай заколоситься, де лилася кров.
Голуби хай в небі мирному воркують,
Душу зцілить віра, й твій святий покров.
22.02.2025
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033875
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 23.02.2025
Доро́слі не хо́дять за ру́ку?
Ну що тим доро́слим розлу́ка.
Хіба́ вони́ - зно́ву як діти?
За ру́ку - це тре́ба умі́ти.
В діте́й все відве́рто і про́сто,
Обра́за мине́ за хвили́ну.
В доро́слих – обі́́йми і то́сти,
І ча́сто усе це вітри́нно …
Як ру́ки ці хто́сь розрива́є,
Спино́ю до ни́х поверни́ся.
Чому́сь як від рук утіка́єш?
Якщо́ поспіша́єш? Насни́ся …
В обі́ймах трима́ю Вам ру́ку.
Це скарб, подару́нок для ме́не,
Здається, що на́че на сце́ні
Серде́чну вивча́ю нау́ку …
Доро́слі теж хо́дять за ру́ку.
Болю́ча доро́слим розлу́ка.
Бува́є, стаю́ть на́че ді́ти.
Ну як цьо́му не пораді́ти?!
[i]Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033886
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 23.02.2025
Сучасний світ давно вже в сплячці
І сон-це мовиться в словах.
Приспав цей світ лукавий майстер,
Який в коварних є "богах".
А Рідний, Добрий, Любий Батько
Гукає голосом добра
І просвіщає благодатно;
Дітей чекає, не раба...
Цей світ заплющив людям очі
- В омані душі і серця
І навіть в день темряву ночі
Бажає людям матриця.
Та Божий Дух людей гукає:
"Прокиньтесь дочки і сини".
В ділах добра допомагає,
Щоб діти жили без вини... (1)
Сучасний світ давно вже в сплячці
І сон(це) мовиться в словах.
Приспав цей світ лукавий майстер,
Який в коварних є "богах"...
(1)
Другий варіант четвертого рядочка
- Щоб діти жили без війни...
18.02.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033863
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 22.02.2025
Трап з Пу
певно вирішили
пригадати молодість,
Купив Трап
два квиточки
на концерт
"Любе"
та й запросив
партнера.
Не одні
ж ті підмосковні
слухати.
Напівпорожній зал,
на сцені
артисти
в будьонівках.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x1_UPE37njA[/youtube]
Трап прямо як Черчіль
підніс сигару і замріявся.
Пу запевнив, що Сибір
І Аляска два береги,
Вони за сто днів
Спустять...
Ви самі розумієте що.
І будуть добивати..
Не буде більше берегів.
Буде одна,
велика ...
Така велика,
що навіть страшно
подумати, не те, що вимовити.
І під цей хіт
не загине
жоден американський
солдат.
Отак вони й
заснули
разом,
непробудним,
літаргічним сном.
Береги залишись берегами,
Не загинув
жоден
солдат...
американський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033821
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 22.02.2025
Укотре простягаю руки в безвість,
Тягнусь до душ, загублених в війні.
І знов наштовхуюся на бездушність,
Де мало б бути чітко-тверде: "Ні!"
Ні - війні, тим стражданням безкінечним,
Котрі вже в’їлись у свідомість всім.
І закулісні ігри небезпечні,
Де біль та смуток викликає стрім.
Перевернулись догми в беззаконні,
Й продовжують кривавий тризни вал.
Пливуть над ними душі безборонні,
Тінями, в відблисках кривих дзеркал.
22.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033831
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 22.02.2025
Тепер горить не тільки Київ
Горить також твоя Москва,
Злі вороги несамовиті
Настала й вам тяжка пора.
Прийде вогонь на вашу землю
Горіти вам усім в аду,
Всім поцілунки з ядом теплі
Прокляття Боже буде сну.
Яка в нас ненависть до тебе
Замордував стільки людей,
Вже ненавидить вся планета
Роздерти на куски тебе.
Горить тепер не тільки Київ
Усі міста твої горять,
Ця інформація йде дивом
Згадать колись і" твою мать "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033807
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 22.02.2025
Затихли: ранок, день і ніч, сумна картина,
Не буде золотом сіять чудова днина,
Запороши́ть зима стежки і будуть зміни,
А ми тепло так зберегти усі хотіли.
Сніги, морози, заметіль - це теж чудово,
В рядках ось слово оживе, звучить навколо
І замете уже зима печалі наші,
В житті настануть мирні дні, оті найкращі!
Всміхнеться матінка-земля, щасливі люди,
Лунає пісня скрипаля свята повсюди,
У тихім шелесті дібров весна шепоче,
Біжу на зустріч цій красі я так охоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033802
дата надходження 22.02.2025
дата закладки 22.02.2025
Пишається вербиченька, всміхаючись мені,
Весняні чудо-котики у неї на гіллі.
Пухнасте диво чемно розсілося рядком,
Вербиця підгодовує їх соком-молочком.
На вітах заколисує, ух, вітер-пустунець!
Доводить обнадійливо, що вже зимі кінець.
Їм пестить сонце шерстку м'якесеньку, як пух.
Весняні перші радощі - перехопило дух!
Яка пухнаста ніжність, які ви милі всі,
Вербиця так радіє цій неземній красі.
Ой, котики-пухнастики, провісники весни!
Життя дає вам сонечко, то ж порадіймо ми.
Примітка: зустрівши в парку це пухнасте диво , завжди милуюся
і пригадується вірш А. М'ястківського "Котики-воркотики",
що вивчала в школі.
Написала свій варіант вірша для ст. дошкільнят і
молодших школярів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033752
дата надходження 21.02.2025
дата закладки 21.02.2025
Ну що ж, війна́. Мов без кінця́.
Горя́ть думки́. Горя́ть серця́.
Куди́ ж від не́ї утекти́.
Усю́ди біль. Її сліди́.
Бажа́ння по́тиску руки́.
Рі́дних обі́́йм, тепла́ ноче́й.
Дале́кі дру́зі мов зірки́.
Диви́сь. Тут океа́н оче́й.
Набі́глий ро́зпач мов тума́н,
Що закрива́є все своє́,
Шука́єш між таки́х містя́н
Близьке́ і схо́же, не чуже́.
Війна́. Швиде́нько обійми́,
Для те́бе хто потра́пив в Ми́.
Війна́. Знахо́дь завжди́ слова́,
Що захища́ють від пітьми́.
І мов воста́ннє все роби́.
У ба́рвах до́тику руки́.
Нема́є слів, то обійми́.
Для те́бе хто потра́пив в Ми́.
Не так ти все коли́сь це ба́чив.
І не проси́ ніщо́ взамі́н.
Тебе́ хтось в ща́сті не позна́чив.
Ти там, не тре́ба навздогі́н.
Війна́. Важли́ве все в оча́х.
Любо́в, байду́жість, на́віть страх.
Недо́вго до кінця́ зими.
Бо за́вжди по́руч ті, хто Ми́.
Присутня допомога SUNO
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033763
дата надходження 21.02.2025
дата закладки 21.02.2025
Не піддавайсь ворожій провокації -
Чужинська мова нищить нації.
І тільки рідна збереже народ,
Від воєн порятує і заброд -
В ній наших пращурів могутній код.
P.S. 21.02 Міжнародний день рідної мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033719
дата надходження 21.02.2025
дата закладки 21.02.2025
Аж навкруги заясніло,
Мов літнє сонце заграло!
В небі рідний звук літака...
Тиша на землю упала…
Замовкли тривоги над містом.
Усі погляди, слух - у небо!
Хоробрий!!! Тримайся, громи їх!
Нам кращої справи не треба…
Сміливий воїне, рідненький!
Хай береже тебе Всевишній…
Гордимось! Щоб крила держали,
В жорстокім двобої поспішнім!
Три круги над втомленим містом
Зробив ти, соколе, із хистом!
Дух козацький підняв Сумчанам.
Подяка від нас, Тобі й шана!
В. Ф. – 20. 02. 2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033747
дата надходження 21.02.2025
дата закладки 21.02.2025
З трояндою стосунки хочеш мати?
Тоді запам"ятай на все життя,
що слід тобі напОхваті тримати
бинти та йод ... від кровопролиття.
НАПОХВАТІ --- під рукою, напоготові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854261
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 21.02.2025
Голуба чапля
Щулиться на морозі.
Весна в дорозі.
P.S. Cвітлина автора 20.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033692
дата надходження 20.02.2025
дата закладки 20.02.2025
А твої очі ,як в небі дві зорі ,-
Як волошки квіти у чистій росі,-
Що цвітуть у житах на долині
Наче небеса блакитньо - сині.
А я кохаю тебе , я кохаю...
Тобі зорі , цей світ нахиляю.
Ти мрія - жадана квіточка весна
У моєму серці , ти лиш одна.
О , скільки я доріг у житті стоптав!...
Тебе одну, лиш на землі шукав.
Ти , як сонечко усміхнулась мені
В розмаю квіточкою навесні.
Вітерець твої коси розплітає...
Пелюстки до твоїх ніг встеляє.
До тебе лечу я на крилах, як птах
Несу польові квіти у руках.
Вітер шепоче тихо твоє ім'я..
Я чую твій ніжний голос здаля.
Прийшла, як весна до літа - у мій рай
Закохавсь, як у квіт весни - небокрай..
2-------------
Вона йшла на побачення до нього
У сукенці , як волошки сині - сині.
З шлейфом парфумів квіту польового
І ,усміхалась весні - сонячній днині.
А любов наче квіточка навесні
Розквітає пелюстками у почуттях.
І , у серці грають струни чарівні
Мажорна нота ніжних октав у піснях.
Вона не йшла, а летіла на крилах
Босими ногами у пречисті роси.
До зір несла небесна дивна сила
І вітерець розплітав їй пишні коси.
Любов буває солодка, як нектар
Красива , п'янка, як квіточка у казці.
А буває зайде у туман між хмар
Згорає, як зірка в самоті - мовчанці.
Даруйте квіти щастя і любові
Хай усміхаються закохані очі!...
Лелійте, як квітку у ніжнім слові.
Хай щастям розквітають серця жіночі.!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033694
дата надходження 20.02.2025
дата закладки 20.02.2025
З Днем народження!
Мабуть вкрала, в неба очі,
Щоб втішався друг щоночі.
По житті, щоби барвінок,
Розквітав та й без сльозинок,
Тих гірких, у ранках світлих,
І тепленьких днях привітних.
Усміхнися ти принцеса,
Нехай дружба гріє серце,
А душа, як зірка рання,
Не згаса, цінить кохання.
Я тобі зичу любові,
Миру, щастя і здоров’я.
Для коханого принцеса,
Для нас добра поетеса ,
Тож натхнення і удачі,
Хай настане життя кращим!
20.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033668
дата надходження 20.02.2025
дата закладки 20.02.2025
Ось так тепе́р, "слабки́й чужи́нець", -
Пізна́в наре́шті украї́нець,
Що гі́дність, си́ла в тих живу́ть,
Хто з честю йме́ння це несу́ть …
Ото́й прода́в, ото́й зляка́вся,
Ото́й тихе́сенько схова́вся,
У цім така́ вели́ка суть,
Їх йме́ння з че́стю не назву́ть …
Імпе́рії зійшли́сь в цілу́нку,
Проти́вно це, така́ журба́,
Хова́ють в кенгуря́чу су́мку
Свого́ зрадли́вого ножа́ …
І ненаси́тність, і знева́га,
І ще яка́сь старе́зна ка́рга,
А украї́нець лиш сміє́ться.
То його́ край. Він не здає́ться.
А украї́нець на́че ске́ля.
Упе́рся, злий, і так стої́ть.
То рі́дний дім, а не пусте́ля,
То пра́пор го́рдо майори́ть
Прода́ли, що ж, така приро́да
Того дале́кого наро́ду,
В сідло́, шаблю́ку в ру́ки взя́ти
І зно́ву во́рога руба́ти
Стоя́ть фронти́, стоять форте́ці,
І один о́дному ряту́ють пле́чі,
Щось там дрібне́ за горизо́нтом
Хай обійма́ється хоч з чо́ртом …
І ненаси́тність, і знева́га,
І ще яка́сь старе́зна ка́рга,
А украї́нець лиш сміє́ться.
То його́ край. Він не здає́ться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033628
дата надходження 19.02.2025
дата закладки 20.02.2025
Помилуюсь, осене, тобою,
Розпрощаюсь звісно із журбою,
Простягну зволожені долоні,
Подаруєш милі дні чудові.
Ще побачу сукню із буршти́ну,
Заплетеш у коси стрічку синю,
Додаси ще жовту, ніби промінь,
Щоб сіяли щастям ніжно скроні.
Ти найкраща, та ти в нас єдина,
Найрідніша, як і Україна,
Збережемо ми красу і святість
І відчуєм неймовірну радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033644
дата надходження 20.02.2025
дата закладки 20.02.2025
Открыто глумятся,
Глумятся всем миром.
Неужто за это людей положили.
Юнонну Европу разоружили,
О юной Европе басни сложили,
Будто бы бабка, будто бы всё,
Только кредиты спасают её.
Открыто глумятся над нами, над ними.
Неужто считают настолько тупыми.
Выплату репарации возлагают на жертв,
Гиены пируют, хотят новых жертв.
В Британии выдвинули идиотское
решение -выплата репараций
может осуществляться в формах
извинения или инвестиции в здравоохранение.
В Штатах й России дальше пошли,
Платить извините - мы им должны.
Мир почему то сошёл весь с ума.
Крыша поехала - видно й со дна.
Можно напасть, можно разграбить,
Даже при том - извиняться заставить.
Можно ресурсы, можно людей...
Кто же безумцам ответит - [b]ЗЛО[/b]дЕй!
[b]Кто же спасёт жизни людей!
[/b]
Ей, идиоты, ей, дармоеды,
В зеркало гляньте -
Вы ж людоеды!
Оргии снова,
глумленье с экрана
И снова в бой,
Продолжится драма.
В зеркало гляньте -
Вы ж людоеды!
Ваши зубы в крови,
Вы ведь - гиены.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033580
дата надходження 19.02.2025
дата закладки 19.02.2025
Замережив лютий, закував Пальміру,
Заморозив кольорові сни.
Заховав кохання, дав зимі надію –
До світанків юної весни.
І сміялась любо, і раділа щиро,
Гілочка тоненької сосни.
В білосніжній сукні берегла надію –
До світанків юної весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033574
дата надходження 19.02.2025
дата закладки 19.02.2025
Мой маленький серенький зайчик
Не скачет, а хнычет и плачет,
Он хочет конфету большую.
Сейчас я ему нарисую
Большую цветную конфету.
На улице жаркое лето
И я нарисую грибочек,
Чтоб заинька мой был в тенёчке.
Вверху небеса голубые,
У солнца лучи озорные.
Они проникают повсюду —
В гнездо, и в нору, и в запруду,
В которой плескаются рыбки.
Ну вот, мой рисунок как в книжке.
Как в книжке, в которой когда-то
Стихи прочитают ребята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033502
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Все далі у глибину уходить наше коріння...
У невідомість, у темінь, у тісноту мислення.
Їм, напівзрячим, там просторніше і без проміння,
Чим тут на вогненому світлі, як Господь повелів...
Завзяття - славна людська ціна серед довгих століть,
Душа пращурів вривається у безголосий прах,
Напівглухий, якому затишніше в сирій землі,
Чим на поверхні тут, під небом, на громових вітрах.
Невже мирське життя - облуда! Людський зламали рай.
І наче шашіль сьогодні точать владні люд земний.
Чи привітає доля нас!? Чи зітхне наш рідний край,
Чи стихнуть тут страдання, війни, чи прийде мир міцний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033531
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Я зна́ю, ти не побіжи́ш,
Ти будеш по́руч в час важки́й,
Ти мов той сто́вп в пітьмі́ стої́ш,
На ме́не і на се́бе злий …
Я зна́ю, якби́ ра́птом впав,
Потя́гнеш ми́лю на спині́,
Лиши́, без ша́нсів, - хтось крича́в,
На це ти ска́жеш про́сто: НІ́ …
Я не фана́т гіта́рних струн,
Сумні́ усі́ твої́ пісні́,
І від пробле́м слабки́й бігу́н,
Та ще й у ці́ зимо́ві дні …
Чому́ ж сього́дні ти упа́в,
Це ж ти́ мене́ завжди́ спаса́в,
Тепе́р мені́ тебе́ нести́,
Писа́тиму твої́м листи́ …
Так на́че ти їх всі писа́в,
Ти ж їх вірша́ми виклада́в,
Ну як тепе́р думки́ твої́
Складу́ в кара́кулі свої́ …
Ну о́сь наре́шті написа́в,
Віз злості увісні́ крича́в,
Чому ж рані́ше не проси́в,
Щоб ти мене́ вірша́ми вчив …
[i]власне виконання[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033444
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Хвилі ковзають на крилах -
Берегу натхнення.
Денна Зірка, світла сила, -
Сонячне знамення,
Вийшла з хмарного підпілля -
Визначна відвага,
Виціловує довкілля -
На тілах засмага.
На хвилюючому морі -
Музика кохання,
Скачуть блискітки бадьорі -
Шлють вітрам вітання.
Обняли далекий обрій
Димчасті тумани.
Сонця доторки хоробрі,
Почуття - вулкани.
26.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033463
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Зима у сніжних розкошах раює:
усе в її полоні, все у білизні.
І ти ідеш і споглядаєш, як вві сні:
перед очима виростають дюни.
Ні, не піщані, свіжі, м'якотілі
занурюють злегка зимові чобітки,
і на снігу, лишаючи сліди чіткі,
на казку перетворюють довкілля.
Небесні шати у блакиті мріють.
Шарм сонячний проник, торкаючи гілля,
і пестить ніжно спини снігових гірлянд,
дрібне й ламке мережить вправно ріща...
...Лише поблажливою, зимо, бу́дь же,
злегка́ морозь, а в ду́ші холодом не вій.
Серця людські хай не засипле сніговій,
І вільно дихають просто́ру груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033483
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Добра зірка в небі сяє
В душі музика звучить,
Вмить нас щастя обіймає
Тільки ворог один злить.
П- Ів
Назавжди ворожа зграя
Є покірною в землі,
Один ворог про те знає
Скоро згине у пітьмі.
Коли сонце в небі сяє
І пливуть поряд хмарки,
Україну величають
В гарнім настрої всі ми!
П -ів
Назавжди ворожа зграя
Є покірною в землі,
Один ворог про те знає
Скоро згине у пітьмі.
Там, де теплий вітер віє
Є гаразди у сім'ї,
Любов душі нам зігріє,
Там настануть мирні дні
П- ів
Назавжди ворожа зграя
Є покірною в землі,
Один ворог про те знає
Скоро згине у пітьмі.
На душі в нас часто смуток
Той звук - синам вітання!
Спалахи війни забути
Всім мається бажання.
П- ів
Назавжди ворожа зграя
Є покірною в землі,
Один ворог про те знає
Скоро згине у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033481
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Я полину в небеса
Де небачена краса,
А хмариночки малі,
Милі феї неземні.
Поглядають дивно в сад -
Шлейф зими -це ніжність зваб,
А розчулена земля
Їм радіє, мов дитя.
Подивлюся навкруги,
Забіліли скрізь луги,
Чарівливий зорепад
Влаштував душі парад.
Казка мила в новизні,
Всі кущі у білизні,
Дивний в світі сніжний сон
Доторкається долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033479
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Чому́ не зво́диш з ме́не ти оче́й?
Я не таки́й, як ти собі́ це уявля́ла.
Чому́ не забира́єш рук з моїх плече́й?
Що ба́чиш? Що рані́ше в них не поміча́ла?
Згорі́в, змілі́в, уве́сь наві́к пропа́в,
З душі́ своє́ї розтопи́в всю кри́гу,
З твоє́ї всі крапли́нки позбира́в,
Розкри́в, горта́ю на́че кни́гу ...
Тобі б втекти́, та по́руч ти стої́ш.
І́нше життя́ так ва́бить кольора́ми.
А ось зі мно́ю пропаде́ш, згори́ш.
Що ти шука́єш уночі́ вуста́ми?
Із вуст в вуста́ думки́ немо́в ріка́,
Їх зупини́ти вже ніхто́ не в змо́зі,
Я не таки́й, і ти вже не така́,
Ми мов птахи́ на сві́ту огоро́жі.
Чому не зво́диш з ме́не ти оче́й,
Своє тепло́ кладе́ш в холо́дні ру́ки,
Зігну́вся світ від по́пелу рече́й,
І ті́льки поїзді́в дале́кі пересту́ки ...
[i]Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033434
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 17.02.2025
Пливуть ніжні хмарки понад землею
Радісно зима зустрілася з весною,
Вперед завжди несуть свої ідеї
Навіть свій час, нічка зменшила собою.
В повній красі весна прийдеться зору
Розкриє скоро крила у своїй порі,
Вже поспішає любе сонце вгору
На землю надсилає промені ясні.
Дерева прокидаються від сплячки
Без настрою всі зустрічали кожен день,
Кінець зими - дістають діти санки
Йде сніг, лапатий зранку, покриває все.
Велика радість у снігу купатись
У подарунок дітям кинула зима,
Їй у дорогу час настав збиратись
Чекає на порозі дівчина - весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033430
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 17.02.2025
Там , де війна ,там смерть, і тривога...
А там ,де мир ,там квітуча дорога.
В надії сходить сонечко в імлі...
Цвіте життя - незабудки на землі.
Там, де життя - орють, сіють і жнуть,
Журавлі до гнізда щастя несуть.
Колоситься золотий лан пшениці
Від спраги пють чисту воду з криниці.
Ти - відкрий вікно, поглянь, на цей світ,-
Як наливає в саду вишневий квіт.
Лети на крилах до зелен гаю...
Там, де білий голуб миру літає.
Іди ногами босами в трави
І зустрічай сонечко із заграви.
Усміхнись пташечці, що співає...
Квітці ,що в чистих росах розквітає.
Де льон синій, як голуба блакить...
Там у промінні сонцю - блаженна мить.
Голуб голубку голубить крильми
Цвітуть ромашки від весни до зими.
Там, де зелене море у полі
Там зозуленька кує щастя долі.
Цвітуть червоні маки у житах
Жайвір звеселяє життя у піснях..
Там, де життя ,там сходить світанок
Соловейко співає :"Добрий ранок".
Там Сонечко світає край неба
Люби Життя, воно цвіте для тебе.
Там , де життя - там все, як у казці...
Цвітуть райські сади у божій ласці.
Там сонячні дні... зоряні ночі ,-
І від співу пташки світяться очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033424
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 17.02.2025
Чи вона винна, що завжди холодна?
Волю Всевишнього здійснити здатна,
Інколи кажуть, панянка немодна,
Часом скупа й досить не делікатна.
Та має місію, втілити свою,
Пуховим снігом зігріти землицю,
Піднявшись ввись, між хмар здійняти бурю,
Не прихова душевну таємницю.
Ліса, сади - фортеці білосніжні,
Поля, луги, під срібним простирадлом,
Любов відчують у снах, тепло й ніжність,
Немов у хованці, все ж іскрять златом.
Завжди весела, хурделиця поряд,
Її не зрадить, керувати в змозі,
У ніч казкову, місяченька погляд,
Подих закляк у морозній облозі.
Та й по річках, враз розложе пелюшки,
Скляні мережива в обіймах води,
І скрізь по вікнах розмалює шибки,
Зима ж оцінить, погляне залюбки.
Ніби прикрила, всі осінні рани,
Їх час загоїть, це ж найкращі ліки,
Місія виконана!Ясні ранки…
Зовсім безболісні, принесуть втіху.
17.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033418
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 17.02.2025
що робить нас блаженно примітивних
яскравими, казковими умить?
багатство слів, сплетіння нот осінніх,
бажання цілувати тих, хто спить ...
і поцілунком тим щоразу відкривати
комусь яскравий неповторний світ,
і кожен раз у відповідь чекати
чийсь рідний і усміхнений привіт ...
it's time for us не слухають по разу,
сплетінням нот все сховано навколо,
буває, до всього лише відраза,
і б'ється в кригу остогидле соло ...
десь заблукала та твоя людина,
зі стежки збилась, може й ти заснув,
і єдність та глибинна і клітинна
може й жива? послухай. вже почув ...
Присутня допомога SUNO
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033343
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Раптово сніг закутав землю,
Вдів білу ковдру, килима
І про єдине на потребу
В цей час нагадує зима
- Тепло, добро, любов і світло,
Щоб людям гарний був врожай.
Хай буде мирно, чесно звісно
І розквітає рідний край
Коли весна зігріє сонцем,
Чарівністю, добром в садах,
Щоб після знову за віконцем
Спів солов'я - минув вже страх...
Хоч в лютому сніг майже вчасно,
Змерзають хлопці десь в полях
І дуже "жарко" водночасно
В своїх і в курській областях.
15.02.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033350
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Хуртовини веретено
Намотало вовну білу,
Терпне лютого рамено,
В переметах мерзле тіло.
В атласних шапках дерева
Привітали сніжну днину,
Довга стежка перкалева
Вас чекає на гостину -
З кардамоном пити каву,
Куштувати мед, горішки,
Вбратися в очей заграву,
Побалакати хоч трішки.
Усміхнулись соромливо,
До побачення готові.
Ми обоє вірим в диво -
В кожнім русі, вчинку, слові.
P.S. Стежина крізь кучугуру. Світлина автора. 16.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033376
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Новини, новини,
Мов ті ракети
Летять щохвилини.
Відмова, валяння
Та не дадуть,
не дозволять
вони розкрадання.
Санкції будуть...
Новини, новини..
Дурня валяє
Герой щохвилини.
Допожіть,
допоможіть...
Допогли,
а ви?
Все розпилили,
Звіт подали?
Все продали?
Цікаво,
цікаво
І так щохвили:
-Новини,
Новини, новини.
* Досить дурня вже валяти, пора за все відповідати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033323
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-YtA4UIYdrE[/youtube]
Коли невдача на шляху,
Прийде якесь розчарування,
Не піддавайся ти йому,
Радій життю, як пташка рання.
------------------------------------
Душа жива, вона болить,
За необачне, гірке слово.
Забуде прикрість лиш на митЬ,
Згадає все - і плаче знову.
Не спить - шукає порятунку,
Як можна біль цей зупинить?
Та прийде час, чи пошкодують
Ті, що могли біль такий вчинить?
Та час лікує,- кажуть люди,
Душа чи зможе все простить?
Вона простить, та не забуде,
Як легко словом можна вбить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033330
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Берці чужі,
як ви прийшли?
Вас не чекали.
В'ються вужі,
стертий ковил.
Горя чимало.
Стис у руках,
вже без чеки.
Вибух гранати.
Зламаний цвях.
Хтось без руки,
в ямі - солдати.
Тиші нема.
Скрізь суєта.
Гучно навколо.
Попіл отам.
Грішника стан.
В полум'ї поле.
Небо димить,
сонце в пітьмі.
Обрій невидно.
Видиху мить,
вцілив, ти зміг.
Сиплеться з вирви.
Рветься снаряд,
поруч тіла.
Пташка - на міні.
Крики...Назад.
Видихи зла.
Зморені тіні.
Берці чужі.
Краще б не йшли.
Поруч погибель.
Дохлі вужі,
(влазили в клин),
одрізані скиби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033335
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Знайоме місто привітно стрічає,
Строкаті клумби під легким туманом,
Та спогад знов, смуток не оминає,
На лавці давній, під квітним каштаном.
Зненацька вітер, колючий підкрався,
Шамотна листя, мов голос знайомий,
Щасливі очі, цілував, всміхався,
Слова, як кремінь - Стій, наш день чудовий!
Воно б дитям закутатись у шалі,
Душа тремтіла, тішилась світанку,
Торкнувся холод навіяв печалі,
Тоді прощались, останнього ранку.
Та милу усмішку, майже щоночі,
Все бачить й досі, підкрадавсь неспокій,
Нехай хоч раз, ще зазирнути в очі,
Ті світло сині, не завадить й осінь.
Не спромоглися відкрити почуття,
Незнане завтра… десь, чомусь сховалось,
Не поєдналися жагучі серця,
Життя в розлуці таїнством лишалось.
У парку музика для призовників,
Душі так терпко, а він дивився вслід,
Коли пішла, все ж щось сказати хотів,
Не озиралась, не знайшла теплих слів.
Якби ж не чула - Не твоя дівиця,
Слова пророчі, виказала мати,
Тобі не рівня, хай навіть не сниться,
Знай синку, іншу, маєш покохати.
Чому так щемно, нащо серце ятрить,
Хоча колись і мали світлі мрії,
Та відчуття, неначе море штормить,
Три роки служби, вкрадені надії.
На жаль, й час винен, всі зруйнував мости,
Мов пташка вільна, зустріла кохання,
Вона тепер, з ним по різні береги,
Дніпро могучій, втопив сподівання.
Красива юнь відійшла у небуття,
Та серед вулиці неначе шукає,
До нього стежку, не бачить і здаля,
Журбу осінню з вітром відпускає.
Роки… роки, волосинки в сивині,
Знайоме місто, нині здалось рідним,
Кохання перше, таким згадалось їй,
Гірка сльоза, кудись злетіла з вітром….
Чому ж так боляче, гірко на душі?
16.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033316
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Мріє сонце на погоду,
Лащиться невинний день,
Випадковий хрускіт льоду,
Краплі з даху, легке дзень,
Крок порипує, тактує,
Передзвону перегук,
Біле синьому сурмує,
Галасом пташини звук,
Ворон пишно над парканом,
Галки поряд, стрій стрункий,
Між проталинами рано,
Первоцвіту світ густий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033301
дата надходження 16.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Защемили береги кригу, як гондолу,
Перетрушують сніги душу захололу
Зледенілої зими - досі ще не скресне,
Заплітає крадькома павутиння мерзле,
Де вітри на всі лади підвивають вовку -
З хуртовинами зійшлись на гучну тусовку,
Кучугури намели - збили сонце з толку.
P.S. Світлина автора 10.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033293
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 16.02.2025
Ні у чому українці не шукали користі
І нікому не учинили пакостей, горя й зла.
Ми тяглися до миру взагалі переконливо.
А тепер - війна, безліч боргів, зміни в темних ділах...
Ми не зваблювалися повік смутними мріями,
Не бажали надмірного і нічого чужого.
Із якого краю чекати нам ще лиходіїв!
Підживитись бажають усі, і навіть - вельможні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033266
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
* * *
Торгує нами час за нелюбов.
За щастям в черзі люду більше стало.
Когось із глини сонця ліпить Бог,
А інші темні, - їм усього мало.
І дрібнять нас роки, гріхи, думки.
В молитві таїмо ще серця скриток.
Ще тліють віршів щирих дні – рядки,
Де стигне попіл болю в білий смуток.
14.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033173
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Штампує небо в День любові
Картки залюбленим, поштові.
Летять в повітрі валентинки,
Шукають рідні половинки.
Окрилює любові сила,
За поштаря - дух Валентина
Розкішно розпускає крила -
Закоханим всміхнеться днина,
У День Святого Валентина!
14.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033197
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 15.02.2025
1. Втрачати...
це, як із купини
в болото попадати:
тверда земля-
опора під ногами;
опісля- ями, ями, ями.
2. Ні, не лікує час;
все падає на дно
душі людської
страхами, розпачем, жалями;
огидою, сльозами, болем;
зневірою, розчаруваннями;
тривогами, прокляттями;
молитвою над розп'яттями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033203
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Сиджу́ і мрі́ю про день з тобо́ю.
Щоб так, за ру́ку, не за стіно́ю.
Щоб обійня́ти тебе руко́ю,
Щоб захова́ти тебе собо́ю …
Від того ві́тру, від того су́му,
Від пересу́дів, людсько́го глу́му,
Не озира́тись на чиї́сь кпи́ни,
Люди́на пра́гне в обі́йми люди́ни.
Щоб непомі́тно, хоч ненаро́ком,
Щоб одни́м по́дихом, щоб одним кро́ком,
Не озира́тись на сві́ту сті́ни,
На тих, що схо́жі тепе́р на маши́ни …
Сиджу́ і мрі́ю про ніч з тобо́ю,
Щоб мі́цно-мі́цно і ду́же ні́жно,
І ко́жним ру́хом чи же́стом гово́рю,
Побу́дь зі мно́ю, ще зо́всім не пі́зно …
А десь зліта́ють у не́бо маши́ни,
І ми незда́тні на дитя́чі обра́зи,
І хочуть любо́ві навіть кліти́ни,
І зо́всім щи́рі думки́ і фра́зи …
Десь на руї́нах штучного сві́ту,
Ми зо́всім не дві віртуа́льні люди́ни,
Губа́ми до губ прості́ приві́ти,
Ми ж лю́ди. Не про́сто які́сь маши́ни …
[i]Присутня допомога SUNO [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033183
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 15.02.2025
[b]Н[/b]епомітно підкрався ранок,
[b]А[/b] рука торкнулась фіранок,
[b]П[/b]робирається тихо промінь
[b]О[/b]бережно лоскоче ззовні.
[b]Р[/b]озкидає навколо світло,
[b]О[/b]берегом вкриває тіло,
[b]З[/b]аглядає подалі в душу
[b]І[/b] мовляє: все зло розрушу!
[b]З[/b]нову вийду...Вже сходить сонце,
[b]А[/b] повітря ромашок донця,
[b]Г[/b]омонять у дворі прохожі,
[b]Р[/b]оздивляюсь...Такі несхожі...
[b]А[/b] мені не сидиться також
[b]В[/b]олелюбно ділюся смаком,
[b]С[/b]еред зелені душу грію,
[b]В[/b]ітерець... Я уся хмелію.
[b]І[/b] лечу у простори рідні,
[b]Т[/b]ам життя і деньочки літні,
[b]А[/b]ж гублюся в безмежних чарах,
[b]Н[/b]ебокрай і вже сонце в хмарах.
[b]О[/b]сь і вечір, останнє світло
[b]К[/b]олихає красу розквітлу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033221
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
О мої ангели - боже світіння,
Я вже блаженство відчула. Цвітіння,
Краса землі…для людства нагорода,
В житті й мені дана сяйна дорога.
О мої ангели, чи діждусь весни,
Почую звістку – стихли бої війни,
Благаю любі, то ж придайте сили,
Прожити дні, печальні, нещасливі.
Хоч зимні дні сльозливі і тривожні,
Сини і доньки повернутись в змозі,
Нехай настане Мир і світла мрія,
Зігріє душу щоденна надія.
О мої ангели, в поміч при скруті,
На плечах здатна тепло відчути,
Немовби шепіт - ти не втрачай віру,
Прийми душею і серцем довіру…
Той час настане, жадана година,
Героїв радісно, прийме родина,
Повір у себе, знай ми завжди поруч!
О мої ангели послані Богом,
Від вас я завжди вітаю підмогу.
Схилюся низько, подякую за все,
Й за благодать, що не ки́дає мене.
Піду і далі по стежці привітній,
Життя земне, прославлю у молитві.
!4.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033161
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Хоча зима в обіймах білих з лютим,
іскрить морозом, інеєм мережить,
радію теплим спогадам я, любий,
до серця твого лине шлях безмежний.
Крізь зимний вітер, віхоли бентежність,
крізь світу кручі, клекіт безупинний.
Хай навіть темний крук за мною стежить,
я знов спішу, й ніхто мене не спинить.
Як подих першоквіту із-під снігу,
як сонця музика, душі торкнуся.
Лютнева трісне незабаром крига,
і наближається весняна Муза.
Дзвінкоголосо розіллються співи,
дозрілі, як моя любов крізь роки.
І юний Лель заграє на сопілці...
Я поруч вже, ти чуєш мої кроки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033158
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Аб'юзер. Кат. Маніпулятор.
Ти втратив наді мною владу.
Бий посуд, гримай кулаками,
Я врешті-решт прийшла до тями.
Вини, принижуй і знецінюй,
Слова нічого вже не змінять.
Слова нічого вже не важать,
Не зачіпає те, що кажеш.
Я натерпілася доволі,
Не в змозі ти завдати болю.
На мене вже не маєш впливу.
Ах, ти не віриш, що щаслива?
Без тебе ж дихати вільніше.
Повір, я справді щасливіша!
Не маєш чим мене лякати,
Маніпулятор, кат проклятий.
Не цінував мене раніше?
Ну що ж, тепер цінують інші.
11.03.2024, Вльора (Албанія)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033115
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Йди до біса!
Бо там тобі й місце.
Розтрощив моє серце на скіпки.
Просто так, щоб потішити его?
Бо зіграти не зміг першу скрипку?
Йди до біса!
Разом з аргументами.
Ти ж бо в курсі, куди їх засунути?
Тут нема чого навіть і думати -
Тобі час пакувати валізу
І йти до біса.
Почуття так божественно зіграно!
Неймовірно! Я плескаю стоячи.
Оскар в студію! В залі овації.
З мене досить: збирай декорації.
Всі на вихід. Спускайте завісу.
Йди до біса!
14.02.2025, Лодзь (Польща)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033114
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sp4CF45xDO8[/youtube]
Осінній сад, всіма забутий,
Доріжка в осінь повела.
Стоять дерева сумом скуті,
Дощі ця осінь пролила...
Ти пам"ятаєш пізню осінь?
Летіли в вирій журавлі.
Ти гладив ніжно мої коси...
Про час отой торкаються жалі.
І не тому, що передзим"я
Сміливо в очі заглядало,
А просто тихе надвечір"я,
Про літо тепле нагадало.
Твою тримаю міцно руку,
Тебе прошу: не відпускай.
Щоб не посіять в серці пустку,
Про зиму думать зачекай.
Легка війнула прохолода,
Десь знову жовтий лист упав.
Несла ця осінь насолоду,
Та день до вечора тікав.
Ішли помірним тихим кроком,
Несли у згадках ті літа,
Які торкнули ненароком,
Коли осінній лист злітав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033137
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Коли рядки нагрянули зненацька,
Відбитися від них - це неможливо.
Це справа непроста, якась загадка.
Все просяться на волю несміливо.
І безліч тем рояться в голові,
І серед всіх, я виберу найкращу.
Для мене буде тема головна:
Яке воно людське те щастя?
Рядки лягать рівно, терпеливо,
Чекають, що ти душу в них вкладеш.
До них відношусь шанобливо,
І тільки ти рядками вже живеш.
Тремтить перо, і я вже десь далеко,
Спішу, комусь вселити віру у надію.
Вірші писать не так уже і легко,
Бажаєш завжди, щоб збулися мрії.
І пишуться вірші удень, а іноді ночами,
І спать до ранку не дають.
(Омиті теплими дощами)..
Буває, що себе в них пізнають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033089
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Какое всё-таки счастье – несколько дней покоя.
Мирно висит в шкафу твой плащ супергероя.
И хоть сны до краёв полны пороха, лязга и грома,
проснувшись, можно напомнить себе: [i]я дома.[/i]
Дома. По крошке с ладони клюют твои синие птицы.
В эти немногие дни многое может случиться:
нефть потечёт из крана; в бункерах сдохнут крысы;
мир поумнеет; рыжий договориться с лысым
чёртом; Ангел Господень миро прольёт на эту
многострадальную, трижды грёбаную планету, –
и вдруг прекратятся муки военного ада…
И ты мне напишешь: «Всё, мне туда не надо».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033098
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Віншує ґречно емоційна стужа,
Скрегоче серця паморозь безлика
До літа ти і строга, і байдужа,
Й весна надіями наївно дика.
Замерзлі мрії в льодяни́х обіймах,
Слова, мов вата, тануть на вустах.
А серце — в кризі, у зимових римах,
Де холод править в згаслих відчуттях.
Зима в душі клекоче хуртовинно,
Блукають сни у білому полоні
Та іній безпритульний, безупинно
Лягає привидом в сухі долоні.
Крижа́ний вітер в вирі непокори
Зриває голос із крихких думок.
І тиша мерзне в тінях сірих шторів
Як вицвілий, осипаний бузок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033107
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 14.02.2025
По планеті така християнська легенда бреде:
Що коли Бог створив наш світ, він взяв горіх єдиний,
Розколов його на дві частини й кинув між людей.
...Тож відтоді кожен шукає свою половину.
І коли знаходить її - є щасливим у парі,
А коли вона не свого горіха - там сліз повінь.
Ми закохуємось, розчаровуємось, ждем старість...
Знов кохаємо, бо світ тримається на любові.
Та, на жаль, кохання і талант приходять не до всіх,
Бо кохати - не тільки насолоджуватись рідним,
Упиватися своїм щастям благотворних утіх...
А кохати - це віддавати тепло, ласку іншим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033063
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
Весняний подих, молодий цвіт,
Нас вчить Всевишній любити світ.
Повітря свіже повнить груди,
В протистоянні до Іуди.
Приніс нам темінь, біль від війни,
Чи здатні ми, позбутись чуми?
Душа бажає сонця, тепла,
Вода в криниці, щоби свята.
Придала сил, божого вміння,
Відчути радість і терпіння.
Уклін землі,Отчому слову,
Навік прославить рідну мову.
Благословення міг сприйняти,
Тепер біду, здатен здолати…
Живи, втішайся, знайшов свій шлях!
12.05.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033055
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
«Я назвала тебе поганим хлопчиком, мій любчику, бо мені не подобається той світ».
(Джеймс Джойс)
Петро Гаврилович Клен – громадянин і мешканець, пасажир і читач завів собі кролика. Хорошого такого, бадьорого, красивого. Петро Гаврилович кролика дуже любив, доглядав його, тому кролик завжди був охайним і чистим. Хотів він дати кролику ім’я – так прийнято у наших вітряних краях, але передумав. Назвав його просто Кролик. Ні, щоб назвати його якось Реббіт, Конін або Банні, або Ляпі, або хоч Усагі чи Ту. Ні, йому хотілось, щоб поруч було щось рідне, нестримне і споконвічне. Тому такий собі кролик на ім’я Кролик жив у Петра Гавриловича. Мені незручно називати мого героя просто Петро, бо віку він уже був поважного, і жив у великому сірому бетонному домі (з постмодерновим графіті на стінах) у місті, що колись будували як ідеальне і роботу мав поважну і важливу, з людьми працював. Тому. Але кролик виявився дуже нечемним: серед ночі прокидався і не давав Петру Гавриловичу спати. Але він на кролика ніскілечки не ображався. Коли Петро Гаврилович знову засинав, пробудившись серед ночі від надто жвавої поведінки нечемного кролика, лагідно назвавши кролика: «Мій кельтський вуханчику!» (чому кельтський? Незрозуміло!), йому снилось, як його кролик залазить у нірку, що була серед таємного лісу. Ці сни переслідували нашого героя – під впливом кролика йому часто снилась то нірка, то кролик в нірці, то якась сувора володарка таємничого лісу, що кролика в нірку не пускала, то навпаки вимагала, щоб кролик у нірку зайшов. Прокидався Петро Гаврилович занепокоєний. І часто думав: «Цікаво, а який кролик був у мого батька – фермера Гаврила?» Але кролик завжди прокидався раніше за нього. У такий бадьорій та невчасній поведінці кролика Петро Гаврилович ладен був звинувачувати кого завгодно, тільки не себе: «Не любить ніхто мого кролика, не приголубить, ось чому він такий неспокійний!». Сусідки Петра Гавриловича, що частенько любили посидіти на лаві біля дому і поговорити про різних людей – про містян і шляхту, про православних та штундів, зауважували про нашого героя: «У його віці інші вже внуків до школи водять, а він кролика вигулює!» Петро Гаврилович почув це і якось дуже реалістично уявив собі: весняного ранку веде Петро Гаврилович двох онуків за руки до першої кляси середньої школи, де будуть їх навчати грамоті, чистописанню, риториці, землемірству, логіці та фільозофії, верби цвітуть, кролик такий спокійний і безтурботний… Потім приходив до тями: ой, та він же все одно думає про кролика! Він справді про нього багато думав, навіть більше, ніж про роботу. Кролик панував у його свідомості. Він часто з кроликом гуляв, але нікому його не показував: є люди зі злим поглядом – побачать кролика і наврочать, і стане кролик нерухомим. А це катастрофа. Тому гуляв він з кроликом, а кролик був захований у спеціальний притулок полотняний. Але все одно, всі чомусь здогадувались, що в Петра Гавриловича є кролик, навіть коли кролик спокійно собі сидів під час прогулянки. А ще біда була в тому, що кролик іноді прокидався і починав поводитись нечемно, дуже непередбачувано і невчасно – і це важко було приховати. Дресируванню кролик не піддавався і команди виконувати не хотів. Навіть на роботі знали, що в Петра Гавриловича є нечемний кролик, і якось колеги запитали нашого героя: «А чому у Вас кролик постійно нечемний? Чим Ви його годуєте, що він такий надто жвавий? Чи може він просто голодний?» І єхидно при цьому посміхалися. Петру Гавриловичу стало соромно – не очікував він такого від колег, зовсім не очікував, задумався. Справді, чому? Він з жахом подумав: а може він зовсім не Петро Гаврилович, а Джакомо Казанова чи його реінкарнація? Розказували ж, що в його бабці Айседори (добре, що не Дункан) були італійські корені. А потім йому згадався сон, що снився йому в четвер, коли Місяць був оповні. Йому приснився корабель-вітрильник – пінаса, що називався «Помста королеви Анни» і всілякі там чорні бороди, пляшка рому та скриня мерця. А вранці Петро Гаврилович прокинувся і пішов до крамниці (звісно, з кроликом). Там наш герой побачив різні сорти картоплі на продаж: «Руста», «Леді Клер», «Барбара», «Блакитиний дзвін», «Ніколя» і серед них сорт «Помста королеви Анни». Згадавши це, Петро Гаврилович зрозумів все. Те, що в нього такий жвавий і вічно неспокійний кролик, то помста королеви Анни, що належала до династії Стюартів, що таємно або явно підтримувала католиків і була шотландського походження. А Петро Гаврилович останнім часом цікавився протестантизмом, філософськими поглядами Лютера і (прости, Господи) Джона Нокса, зачитувався його книгою «Трубний глас проти жахливого правління жінок», почав схилятися до думки, що «Славна революція» була прогресивним проривом, а не заколотом проти влади, і що Джеймс ІІ сам винен у катастрофі на річці Бойн, а якобіти своїми повстаннями зробили Шотландії тільки гірше. І ось вона – помста не забарилася! Його бешкетливий кролик виявився вухастим горянином, перетворив життя Петра Гавриловича на суцільний алярм і якесь постійне глибинне очікування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033019
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
І от тепер є в нас хвилинка
Коли ворог вмить втомився
Поспілкуватися із Вами
Що робити усім далі?
І надалі нам терпіти зло?
Не дістає нове перо,
Він удалить всіх нас по- трішку
Завжди мав він таку фішку.
Та я терана не боюся,
Як Зоя Космодем'янська посміхнуся
І наплюю навіть у харю
Лиш добро, людям і слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033026
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
Коли загляне у вікно свята надія,
Твоя зворушлива любов мене зігріє,
Розтане холод у душі і зникне смуток,
Таке багатство на землі - це зовсім круто.
Тепло і ніжність, і краса - це наше кредо,
Перебираєм світ думок, рятунок де ти?
Та наша сила вся у нас в серцях, назовні,
Включай тепло і вимикай шляхи мінорні.
Чим більше сонця буде в нас, тож все для блага,
З життя вже скелею зійде́ тяжка облава,
Зміцнієм подихом одним і буде світло!
Зціли́ться серце і душа, і наше тіло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033027
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
"Мамм...Ма...Я живий, чуєш, мамо,
Зі світлини дивлюся крізь час."
На лиці розтріпане пасмо:
"Я в полоні", - та погляд не згас.
"Поруч йдуть мої побратими -
Ми підтримкою будем в біді.
Ступаємо у невідомість
По нашій стражденній землі.
Я люблю тебе, мамм...Чуєш, ма...
Я виживу, рідна, вернуся.
Ти тримайся, не зляж, хоч сама,
Ти - молись, і я - помолюся.
Я озвуся до тебе ще, ма..,
Ще прийде утішна година.
За зимою настане весна -
Впаде ця хижацька доктрина."
12.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032990
дата надходження 12.02.2025
дата закладки 12.02.2025
Перетворивши небо в кригу,
Будує віхола зі снігу
Чудні палати кришталеві -
Зимі, холодній королеві.
Та ненадовго - сонця сила
Розпустить над землею крила,
Дмухне вітрець зефірний в груди -
Казкові зрушаться споруди.
Оживляться хмарин гондоли,
Розтане серце захололе,
Засяє обрій ясночолий
І поведе у світ любови.
P.S. Світлина автора. 9.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032941
дата надходження 12.02.2025
дата закладки 12.02.2025
І чому́ я тепе́р розмовля́ю з кота́ми
Зазира́ю у ві́чі соба́ці чужі́й
Омива́ю неспо́кій чужи́ми двора́ми
Сповіда́юсь тума́нам в нестя́мі свої́й
Чому́ сі́рий ти зно́ву поби́вся з вуха́тим
Чому́ чо́рний ти зно́ву голо́дний нявчи́ш
Ви ж коти́. Чому́ пре́тесь між лю́ди літа́ти
І вліта́єте по́тім голово́ю в стовпи́
Так злочи́нно кида́ю я по́гляд в мину́ле
Так недба́ло зану́рюю спо́гад в вино́
І байду́же, чи де́сь там у згра́ях почу́ли
Чи це про́сто немо́в нова́ роль у кіно́
Вирина́ю мов тінь де́сь в майбу́тнє мину́ле
Во́вком кли́чу на по́міч своє́ і чуже́
Це опи́шуть коли́сь особли́ві аку́ли
Здивува́в. Спра́вді так. Та невже́ ....
На́що зно́ву хапа́ю за стру́ни гіта́ру
Опира́ється мов найживі́ша з живи́х
Їй пісні́ ці тепе́р видаю́ться за ка́ру
Не встига́є впізна́ти де ви́дих, де вди́х
Все тому́, що цей світ ста́в над мі́ру пиха́тим
Все тому́, ста́ло до́бре наха́бним і зли́м
Тут не вмі́ють люби́ти, тут не вмі́ють літа́ти
Відбери́, полама́й, щоб здава́тись крути́м
Чому́ сі́рий ти зно́ву поби́вся з вуха́тим
Чому́ чо́рний ти зно́ву голо́дний нявчи́ш
Ви ж коти́. Чому́ пре́тесь між лю́ди літа́ти
І вліта́єте по́тім голово́ю в стовпи́
[i]Кавер на власне виконання[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032962
дата надходження 12.02.2025
дата закладки 12.02.2025
Знову тобі наснилась володарка рожевих півоній і літніх червоних яблук:
Таких солодких, у смужку, з ароматом цукерок.
Як пахло її волосся сонцем, квітами з поля, водяною лілією.
І в кожному легкому порусі любов, відданість перетікала з неволі у долю.
Як біг ти до неї вуличкою сільською, вузенькою,
Вона ж пальці стискала до болю і сперечалась з ненькою.
Як же спіймати в снах ті зустрічі неземні?
Знову він мені снився, а я йому – ні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032897
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
— Капібарко, ти смілива,
Осідлала крокодила.
Й віз тебе він — молодичку
Феєрично через річку.
— Та на ньому майже всі
Їздять, він у нас таксі.
Тільки слон із бегемотом
Ходять пішки на роботу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032871
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
Готова вже шипіти кава,
Тримаю турку на вогні.
В думках ріка несеться жвава,
Здійма бажання в голові.
І ллється сміх твій білосніжний,
Торкає струни у душі,
Лоскоче серце шовком ніжним,
Стирає спогади брудні.
Далеко ти, але зі мною
І грає музика для нас.
Танцюємо ми па з жагою
Відверто, ніжно без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032895
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=09pAtYsXH68[/youtube]
В житті буває солодко і гірко,
Солодким нас не балує воно.
Для кожного у нього своя мірка.
Ми все це розумієм, терпимо.
Не знаємо ми часто, що робити,
Як подолать душевну гіркоту,
Як настрій цей нестерпний припинити?
Можливо, тут винити самоту?
Тече з очей непрохана сльоза,
І серце розболиться так від болю.
( В житті буває так ні раз, ні два ),
Дамо сльозам пролитися уволю.
На ранок, ніби все перемінилось,
І не така була велика та біда.
Чому ж тоді шалено серце билось,
Сльоза в той час була така гірка?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032900
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
Три хатини край села, по стежинах, ледь трава. А по клумбах, скрізь троянди, настрій піднімають завжди. Господині дружать здавна, кожна спілкуванню рада. Та подібні мають долі, від думок, гірчить у горлі, може від сліз, чи то від солі. За плечима соловейко відспівав по сорок п’ять, зустрічали дощі й сонце, в надвечір’ї гомонять.
Три подружки – говорушки, як підтримка до життя, Бог у дар, дав умілі руки, мали хист до в’язання та шиття. Тиждень - два та й до містечка, на базарі фартухи, капелюшки, шкарпетки- продавали залюбки.
Вихідний день, у суботу вже управили худобу, то чому ж не відпочити? Щоб самотність, вгамувати, як хворобу та й життя своє змінити. Готувалися завзято, стіл накритий мов на свято. На тарілці курка, аж золотиста шкурка. Поряд закопчене сало, рум’яне м’ясо печене, лежало. Помідори, огірочки, під петрушкою рядочком. Сир, ковбаса, буженина. Як глянути, мати рідна! Невже з’їсти усе можна? Та жінка ж не травоїдна, то ж закуска тішить кожну. можна. Жінки добрі, мають вроду, п’ють горілочку, як воду. Грам по двісті улупили, ковбасою закусили.
Ольга огірок кусає, цмокне й знов когось згадає.
У руці держить хустину, витерла сліпу сльозину.
-Я ж тоді була щаслива, його в ліжку так кохала, павуки в кутки тікали, усі стіни, аж дрижали.
Знов на вії бринить сльозина, хай би хоч один мужчина, Мене справді покохав і собі би славу мав.
У Ганни уста, як стиглі вишні і груди достатньо пишні, весь час гладить, промовляє,
-Не скажи мені подруга, якби ж я, теж мала друга, певно з ним би поділилась.
Щурить носа, нахилилась. Її стала обіймати, щоб самотність відігнати. -От би нам десь погуляти!
-Та що толку,- Зіна мовить, устами сосиску ловить. За мить усміхнене лице, чистить варене яйце.
-Ох біда, нема мужчини, ми знаємо ті. причини. Ой, вони ж скупі на ласку, це згадалось, як на Паску. Ну… в гості, зайшов Микита, хоч губа в нього розбита.То так любо цілувався, скажу правду залицявся. Думала покладу в ліжко, торкавсь тіла, гладив ніжно. Та за мить, мелькали п’яти, по-під вікна, поза хату. Бачила… біг по городу. Із рук вислизнула втіха, хвилювалась, розпашіла, довелося, у захлеб із ковша пити воду. Але, злюща, як пантера, грюк дверима, аж фанера із середини злетіла й гучно впала за плечима. Жаль догнати не посміла, під вікном, ледь не зомліла.
Веселенько зирить Ольга, повела свою мову,
-Я маю гарну обнову.. Вчора, купила намисто, краса, червоне із сонячним блиском. Може в місто завітати, десь по площі погуляти.
-То дурне,- шепоче Ганна,- Та надія мабуть марна, що ти там зустрінеш друга, -Для душі справжня наруга. Хтось цілується на лавці, що ж тобі робити, мавці? Хоч й зелені, маєш очі та одна в ліжку щоночі. Наші друзі по окрузі, до розмов лише пригодні, навіть і у дні холодні. Зайде в хату, вип’є чаю й зразу каже, - Поспішаю.
Зіна, хитро зазирнула,у руці пляшку крутнула,
-Що ви хочете дівчата, певно нам не буде свята.В мене нерви вже на взводі, жукам заздрю на городі, за сезон шість раз приплоду. Я все мрію, хоча б раз, я мала таку нагоду. Ой, мене так мучать сни….
Її Ольга перебила,
-Ой подружко, розсмішила. Мужики всі сіли вдома, за планшетом бере втома, ну а ще - рубають дрова. А жукам, як нагорода, не образила природа, ні планшета, ані смартфона, жоден же немає, от тому, всім подругам, у коханні догоджає.
Сміх по хаті луною,
-Ну тоді слава герою, каже Зіна, очі п’яні.
-Може сходим до кав’ярні?
Ганька пирснула від сміху,
--Може ми заради сміху, лист відправимо в Колорадо. Мужиків, нехай нам радо, у відрядження пошлють, ми на них зіллємо лють. Як не зможуть нас любити, навчимо жуків кропити.
Наче грім по хаті сміх, у куток забився кіт. Очі наче ліхтарі- чи здуріли ці старі? На них з острахом дивився, згодом, просто сидів мився.
Досить жартів ,- каже Ольга,
- Перед ним я стану гола.Уявляєте дівчата, Яка я буду багата. До ніг діаманти ляжуть і не важно яка мова, нам обом серця підкажуть, ризикнути я готова. Темнокожий, світлокожа і не важно яка рожа, в нього міць була б і сила, хоч на мить буду щаслива.
Зі стільця злетіла Зіна, реготала безупинно,
-Ох і Ольга, хочеш короля, зустріти іще й так гостинно.
Пані Ганна по кімнаті, рушником стала махати, брови в гору підняла та й лізгінку почала. Ходить наче справжня пава, наспівує звуки. Лише за мить взяла за руки. Ольгу потягнула, хитро підморгнула,
-Гайда, Зіно, йди до нас, погуляти прийшов час. Хоч на ласку ми голодні та відірвемось по повній. В танці спалимо бажання, веселімося до рання!
І такий в душах запал, скачуть бісики в очах, вже над ними ніби маг, проводить свій ритуал. З телефона плине музика весела. «Сім сорок».У жінок на головах волосся, то розсиплеться,то ворох. Ні очей не видно, ні обличчя,
Та раптово кричить Ольга,
-Може нам пора спиниться!
Хто почує…Зіна плаття підняла, ну справжня циганка, і в обхід жінок пішла, в танці мов тачанка. За мить руки на плечах, рух веселості не згас, є ще сила у ногах. Танцювали, тупотіли, аж гуділи стіни, на столі чарки дзвеніли.Ото жару додали, розбудили півня. Він горланить раз - по - раз, гавкають собаки, кури збилися докупи,почали кричати.
Та зненацька згасло світло,
-Ну це вже зовсім не смішно- зупинилась Оля.
-Ой дівчата, ой подружки, така наша доля. Оце ж треба, так невчасно, світло відключати, то ж напевно пора баби, нам лягати спати.
В небі місяць засріблився, кіт на дворі опинився.
Хоч на якийсь час жінки, самотність прогнали, добре погуляли.
На сафі розкладеній, трохи п’яні, три подружки, як пампушки, у обіймах спали. Який завтра буде день, про те не гадали. Тільки б сни хороші снились та мрії збувались.
2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032883
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
- Пити фреш золотий надвечір'я,
не відводити очі від вікон,
не торкати чужого очіпка,
а гойдати фіраночку вітром,
і вдихати кохання крізь відстань.
Дочекатись приходу чаклунки,
що розкриє досяжності віко,
Й дарувати їй серця цілунки.-
Чоловічі бажання літали
У безмовній, безшелесній тиші,
Їх було потаємних чимало...
Чарівниця дізналась із віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032865
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
Поглянь у вічі, там бринить краса
Де поселились щирість і кохання,
Прекрасна казка - чарівна весна,
Це неповторні, трепетні зізнання.
У них вся ніжність і безмежний світ,
Що зародився ще тоді з колиски
І скільки не пройшло б життєвих літ -
В душі я продивляюся всі диски.
Де так багато радощів тепла
І мрій, які збагачені любов'ю,
В моїй душі завжди звучить весна
Де ми навіки з'єднані з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032859
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
Поезіє, любов моя,
Коли тебе пишу,
На світі є лиш ти і я.
Тобою я дишу,
Немов повітрям, в тую мить,
Ти – сенс мого життя,
Яке палким вогнем горить
В мені крізь почуття
Й думки. Не уявляю я,
Як міг без тебе жить
До того, як в моє життя
Ввійшла ти. Кожну мить
Відтоді всі мої думки
Про тебе лиш одну.
Тебе читаю залюбки
Й пишу. Чутку струну
Душі моєї в тую мить
Торкнула ти мені,
І дзвінко зазвучали вмить
В ній вірші, мов пісні.
І на папір, мов з джерела,
Полилися слова,
Які в думках вже не могла
Тримати голова.
Розлилися мої думки,
А також почуття
В стрункі, римовані рядки
Про світ і про життя,
Яке мені, як всім, дано
Прожити, хай навік
І скі́нчиться колись воно.
Та доти я повік
Тебе не кину, мов дитя
Безсовісні батьки.
З тобою буду все життя
Я жити залюбки.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032833
дата надходження 10.02.2025
дата закладки 10.02.2025
Любов - без болю не буває –
так каже той, хто не кохає.
Любов – то затишок та спокій,
у глибочіні синьоокій…
Кохання є – або немає,
воно, від болю - помирає…
Тендітне, ніби сам кришталь…
Там де невірність, там печаль…
Ті почуття не описати,
словами теж не передати.
Любов – то почуття святе,
але насправді так просте…
10.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032831
дата надходження 10.02.2025
дата закладки 10.02.2025
Немає залпу і тривоги
Вже ніч спускається до нас,
Якби ми мали таку змогу?
Зупинили б війни час.
Якби ми мали таку змогу
Усе залежало б від нас,
Сини здобули перемогу
І стало свято у всіх мас.
Сини здобули перемогу
Повернулися живими,
Європа дасть нам допомогу
В українців більше сили.
Європа дасть нам допомогу
Немає сил у них таких,
Росія має таку змогу
Всій Європі дать під дих.
Допомагайте Україні!
Кордони ваші береже,
Ми переможемо всі звіра
І зло страшне вона уб'є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032758
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 10.02.2025
[b]
́Існує у людства той страх,
котрий найстрашніший у Світі,
бо страх нелюбові – то жах,
уява весни в пустоцвіті…
Всесвітній недолік людей –
невпинна жага до наживи.
Учімо же, ЛЮДСТВО, дітей,
щоби безумовно любили.
Взаємна Любов – не від статків,
в умінні віддати своє…
І мудрі закони нащадків:
Той матиме, хто віддає…[i][/i][/b]
10.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032806
дата надходження 10.02.2025
дата закладки 10.02.2025
У ни́х забра́ли дім.
Жорсто́кий горизо́нт.
Чужа́к живе́ у нім.
Насни́вся вра́нці сон.
І ті́шиться ве́сь час,
Що про́сто за ніщо́
Забра́в у ко́гось дім
Так метраже́м за сто́ …
Ти во́рога в приці́л
Ува́жно так шука́й,
Бо це Дніпро́, не Ніл,
Бо пропаде́ твій край …
Коли́сь це все було́
Таки́м був ці́лий Льві́в
Зросі́йщене хамло́
Зроби́ло з мі́ста хлів …
Врива́лося у ні́ч
Диви́лось як живу́ть
Да́лі звича́йна річ -
На пі́вніч всіх жену́ть
Тепе́р звича́йна річ -
Не зга́дують уже́
Се́ред смерте́й і свіч
Моско́вські всі кліше́ …
Бага́тий го́рдий світ
На то все до́вго зри́ть
Йому́ не до болі́т
Його́ це не боли́ть
Поду́малося враз
Ті, що наві́ки там
Їм що, спини́вся час
З життя́ - суці́льний хлам …
Дити́нство на́че жах,
І ю́ність під матю́к,
І все життя́ лиш страх:
Як жи́ти між гадю́к …
Ти во́рога в приці́л
Ува́жно так шука́й,
Бо це Дніпро́, не Ніл,
Бо пропаде́ твій край …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032816
дата надходження 10.02.2025
дата закладки 10.02.2025
( вірш до картини)
Ти мій витвір мистецтва,
Щодень пензлем малюю,
Вічне сяйво блаженства,
Кожну мить, я ціную.
Полотна, ледь торкаюсь,
Відблиск фарб ліг на губи,
Почуттів не зрікаюсь,
Не засмучуй до згуби.
Хай назавжди лишиться,
Світло злата в зіницях,
Знову тайна насниться,
Солод уст, та криниця…
Ласки й ніжності,чуєш!
Не забути твій образ,
Ти мій голос почуєш!
Стук сердечний, твій погляд…,
Дочекаюсь, я вірю.
10.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032797
дата надходження 10.02.2025
дата закладки 10.02.2025
Люди, що вбили твою самотність,
що поманили тебе коханням,
лестки розсипали сухозлотні,
ласки їх – як наслання.
Бо спокусили тебе любов’ю
ті, що не мали у ній потреби…
Та й розлучили тебе з тобою,
вкрали тебе у тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032741
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 09.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2025
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Неви́димий я, неви́дима ти,
І ба́йдуже: що там зі сві́тло,м
Іди, якщо хо́чеш іти …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
Осмілі́ли птахи́,
безпардо́нні коти́,
А ще очі сумно́ї соба́ки,
Яка куди́сь хоті́ла б піти́ …
І ти там десь у четве́ртому вікні́,
Подзвони́ти чи просто пройти́,
Я зна́ю: ти ска́жеш ні,
Хоч тобі́ б ду́же хотілось піти́ …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Ляка́ють наля́кані о́чі,
Ляка́ють, хто нічо́го не хо́че,
Кому́ зо́всім не ті́сно …
Але ти не здає́шся,
Я це точно зна́ю,
Із себе само́ї сміє́шся,
Я на зу́стріч з тобо́ю чека́ю …
А по́ки писа́тиму ві́рші,
Закида́тиму все́світ думка́ми,
Це не кра́ще, але й не гі́рше,
Ніж гамсе́лити кулака́ми …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032704
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 09.02.2025
Минута даже в клетке - травма
И для зверей и для людей.
На сердце Украины рана,
Которую нанёс злодей. (1)
Людей уже сажают в клетки
- Их похищают под замок
И старые ломают мерки,
Чтоб был захвачен теремок.
Продали землю иноземцам,
А недра их уже давно.
Как в сорок первом - верят немцам.
Пришельцам очень хорошо. (2)
Гавах снимают, собирая
Кровавый-горький урожай,
С людьми в СВОю игру играя
И электронный строят рай.
Где будет строго под контролем
И каждый вдох и каждый шаг,
Плюс эвтанази "добровольно",
Чтоб правили и ложь и страх...
Минута даже в клетке - травма
И для зверей и для людей.
На сердце Украины рана,
Которую нанёс злодей. (1)
(1) Злодей - тот, кто спланировал
организовал и воплотил в жизнь
бойню и геноцид 2014 - 2025 г..
(2) Пришельцы - так званые инопланетяне,
которые курируют человечество по пути
полного порабощения или уничтожения.
"Доказательства для Гааги о бусификации.
Мега нарезка.."
https://www.youtube.com/watch?v=2ZUN30V5ixQ
08.02.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032723
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 09.02.2025
Збігають роки, ніби хвилі
із рік високих берегів…
Були малим онукам – милі…
з роками – берег – обмілів…
Не переймаймося, бабус
на те воно – таке Життя,
були і ми в його спокусі…
Чекали й нас, до забуття...
Та відчуваємо лиш зараз,
в Душі провини почуття…
Незрозуміла серцю кара…
Своїм онукам – співчуття…
08.02.25р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032623
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 09.02.2025
[b]Життя українців, - мов вітер,
що збільшує киснем вогонь…
Зростає могилами цвинтар,
в умовах воєнних безсонь…
За волю свою і свободу,
в обмеженні правди та прав,
дано силу волі народу,
від кривд московитів повстав.
Ворожа орда нас вбиває,
і нищить Життя на Землі…
На тім, і кінець свій зазнає,
Чекає їх зашморг петлі…
Існує на те, Вища Сила,
котра регулює Життя.
У правди, - божественні крила,
Що дасть Україні Земля!
7.02.25р [i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032624
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 09.02.2025
Ты считаешь меня несерьёзной и вредной.
(Засмею – и сотру в порошок!!)
И надменно пыхтишь. И зовёшь меня ведьмой.
И по ходу боишься, дружок.
Я на споры с тобой тратить время не буду,
но созна́юсь, пожалуй, в одном:
у меня под подушкой – твоя кукла вуду,
я целую её перед сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032652
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 09.02.2025
Древняя битва Ночи и Дня,
извечная катавасия, –
в эту распрю втянули меня
без моего согласия.
Помолчали б вы там о Добре и Зле
и в душу мою не лезли!
Быть человеком на этой земле –
всё равно, что стоять на лезвии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032653
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 09.02.2025
У лютого в кишені -
Сніжинок повні жмені,
Мороз попід ногами,
З холодними вітрами.
У спину дмуть хуртечі,
Від тяжі никнуть плечі -
Втомився... І, до речі, -
Готується до втечі.
Весна торкне грайливо,
Снігів розтане мливо,
Проклюнеться підсніжник,
Як Ви - сміливець ніжний!
30.01.25
P.S. Photo from Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032663
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 09.02.2025
Я зно́ву о́сінь свою́ го́лосно покли́чу,
Прийди́, в думка́х, не про́шу в те́бе бі́льше,
Я ба́чу о́бриси твого́ обли́ччя,
Мені́ потрі́бні ду́же твої́ ві́рші
Мені́ потрі́бен твій стари́й роя́ль,
Твої́ такі́ чарі́вні ди́во - ва́льси,
І дру́жня не гірка́ моя́ печа́ль,
Коли́ дощі́ виспі́вують рома́нси
І зно́ву по́дих молодо́ї жі́нки
Ні, не в рока́х її тут зо́всім спра́ва,
У цих оча́х, що вирина́ють мов нізві́дки,
Що омива́ють їх дощі́ лука́ві …
А по́тім ра́птом зно́ву засмію́ться,
Бо в го́сті завіта́в листо́к осі́нній,
Йому́ завжди́ такі́ пісні́ вдаю́ться,
Та ще й ці небеса́ яскра́во – си́ні
Я зно́ву о́сінь свою́ го́лосно покли́чу,
Прийди́, в думка́х, не про́шу в те́бе бі́льше,
Я ба́чу о́бриси твого́ обли́ччя,
Мені́ потрі́бні ду́же твої́ ві́рші
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032695
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 09.02.2025
Еге .. Юродиві на те
Даються Богом, щоби мудрі
Порозуміли, що Святе -
Письмо, не ідол їх наука.
Бо часто їх знання - облудні.
Така цікава, отже, штука.
***
А церква що? Збіговисько святих?
Чи може тут шукають допомоги
Звичайні грішні, совість у яких
Веде таємний діалог із Богом?
***
Гармонія слів,
Хто не зрозумів -
То сила поезії,
Сповідь душі.
***
Розбиває в пух і прах
Страх.
***
Лінь
покинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032647
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
Переклад (але дуже вільний) пісні Drei Wanderer німецького гурту Faun
Троє мандрі́вників світом блукали.
Впала пітьма, місяць небо посів.
Й їм закортілося час скоротати
Грою у карти. Тож сіли за стіл…
Каже молодший: «Яка буде ставка?
Гроші? Чи то споконвічний обіт?»
Найстарший відрік: «В мене є забаганка:
Зіграймо на все - на цілісінький світ.»
Знов наймолодший - травневої вроди,
І свіжий, мов сонячний гай навесні,
Звів догори одну карту з колоди
І, сміючись, її кинув на стіл.
«Чирв королева, та ви не сумуйте.
Я маю найкраще, мені ж-бо щастить.
Ім’я мені Щастя. І так воно буде
На ро́ки, століття, і в будь-яку мить.»
А дру́гий, суворий, з поблідлим обличчям,
Нахмурився трохи і тихо сказав:
«Мій брате, тривай, ти не дуже хвалися.
Тебе не боюсь, отже мій час настав.
Чого б турбували мене твої сльози
І серце червоне, що є в дами чирв?
Моє ім’я Біль. Я завжди на порозі.
Його проколю я десяткою пік.»
Останній, смурни́й, лиш з-під носа всміхався,
А потім глумливо промовив ледь-ледь:
«Смішні́, я звільняю цю землю від щастя,
Від болю і смутку, навіки і вщерть.
Й вас двох забираю з собою я зараз.
Попа́лися, ду́рні! Моє ім’я Смерть.»
Троє мандрі́вників світом блукали.
Впала пітьма, місяць небо посів.
Й їм закортілося час скоротати
Грою у карти. Тож сіли за стіл…
*************************
Drei Wanderer (Faun)
Drei Wand'rer sind gegangen
Und als der Abend fiel
Da trugen sie Verlangen
Nach frohem Kartenspiel
Der Jüngste sprach ich bitte
Sagt, dann geht es um Geld
Die Antwort gab der Dritte
Wir spielen um die Welt
Die Antwort gab der Dritte
Wir spielen um die Welt
Der Jüngste frei von Grame
Und wie ein Meithang frisch
Der warf die Herzensdame
Hell lachend auf den Tisch
Da mag so schnell nicht grämen
Mir blieb das beste Stück
Das soll mir keiner nehmen
Juchei, ich bin das Glück
Das soll mir keiner nehmen
Juchei, ich bin das Glück
Der Zweite mit den Fahlen
Durchfeucht' im Angesicht
Sprach Bruder, lass dein Prahlen
Die Karte fürcht' ich nicht
Was schert mich deine Träne
Und was dein rotes Herz
Ich stech mit der Grazele
Gebt Raum, ich bin der Schmerz
Ich stech mit der Grazele
Gebt Raum, ich bin der Schmerz
Der Dritte würfelt Honig
Hat heimlich nur gelacht
Sprach dann von den Trajonis
Was ihr für Späße macht
Ich lös die Welt von Leiden
Von Glück und Schmerz und Not
Ich nehm euch alle beide
Drum fass, ich bin der Tod
Ich nehm euch alle beide
Drum fass, ich bin der Tod
Drei Wand'rer sind gegangen
Und als der Abend fiel
Da trugen sie Verlangen
Nach frohem Kartenspiel
Da trugen sie Verlangen
Nach frohem Kartenspiel
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032625
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
Якби́ ви зна́ли,
Як додо́му хо́чу
До ти́хих ву́лиць,
До буде́нних днів.
Ви́ б не пита́ли
Чого́ так бурко́чу,
Що розмину́лись
Ми коли́сь у сні.
Війна́ забра́ла
Сті́льки мо́го ча́су
Емо́цій, мрій,
Браті́в мої́х життя́.
Бода́й пропа́ла,
Вже дола́ю тра́су,
Трима́ю стрій,
Та до́брі відчуття́.
Додо́му за́втра
Ві́рю, бра́ття, ві́рю
Вже уявля́ю
Як дружи́ну обійму́
Як десь у по́лі
Запала́є ва́тра
Вас, дру́зі
Всіх на ва́тру цю візьму́
Ось на гвіздку́
Виси́ть моя гіта́ра
Мабу́ть око́пна
Не приду́мав ще ім’я́
Такі́й гіта́рі
До́бра ва́тра па́ра
А ще вели́ка
І міцна́ сім’я́
Якби́ ви зна́ли,
Як додо́му хо́чу
До ти́хих ву́лиць,
До буде́нних днів.
Ви́ б не пита́ли
Чого́ так бурко́чу,
Що розмину́лись
Ми коли́сь у сні.
[i]Формування композиції з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032621
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VaARIN2ubJE[/youtube]
Зимі не довго панувати:
Лишився крок, а, може, два.
Не може довго існувати,
На зміну їй прийде весна.
І потечуть струмки із снігу,
Земля прокинеться від сну.
Зими не лишиться і сліду,
І все гучніше серця стук.
Весна загляне у люстерко:
Чи гарний вигляд вона має?
Заб"ється сильно чиєсь серце,
Коли у ній кохану свою взнає.
Розправить пишні коси в квітах,
Ще раз погляне на свій стан.
Красуней бути - треба вміти.
Вона це вміє, є талант.
Весна іде - птахи за нею,
Радіє ніби увесь світ.
Краса співзвучна із душею,
Обох їх люблять за цей збіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032633
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
Ты словно наркотик,
Ты мой бегемотик.
Твоя я Джаконда,
В улыбке весь мир.
Блажество экстаза,
Твоя я .. зараза.
И свой ты наркотик
Во мне прояви.
Джаконду .. люби.
Джаконду .. люби.
Меня изучают
И взглядом ласкают.
Глаза прожигают,
В блаженстве кончают.
А я как та дура
Вишу лишь, вишу.
Блажество экстаза,
Как будто проказа.
Глазами распяли,
Не понимая огромной печали,
Улыбка в печали.
В улыбке - весь мир,
В блаженстве любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032587
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
Ти чарівна й особлива жінка,
У тобі радість і любов живуть.
В тебе не низька самооцінка,
А поряд із тобою люди йдуть.
Твоє серце повне любові,
Ти даруєш нам своє тепло.
Ми радієм твоїй промові,
Серце світле, як небесне тло.
Ти добра господиня і мати,
Завжди нам влучну пораду даєш.
Сповнена Божої благодаті,
Більш нам даруєш, чим собі береш.
Дуже любиш квіти й Львівську каву,
Чоловіча увага з тобою.
Ловиш мелодійну ти октаву
І прагнеш бути сама собою...
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032590
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
А ти прийдеш, коли впаде туман,
Укриє тихо ніжні мої плечі,
А вітер сміло обійме за стан,
Сказавши комплімент мені до речі.
Заграє дощ акорди гомінкі,
Так ще не грав митець у всьому світі,
Ніхто і на омріяній землі -
Не міг творити в чарівному квіті.
А ти прийдеш, коли уся трава
Пригорне дивно, ніби колискова
І під мотиви всі земні слова
Промовить досконало рідна мова.
У цій красі вся неба синява
Нахилиться розкішно, наче казка,
Я чую, як же дихає вона,
Немовби неньки наймиліша ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032592
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
* * *
Проходить небо враз крізь ліс думок.
Душі таємна сутінь сонця жде.
А серця дзвін то кличе, то замовк.
Чим тіла древній глек наповнить день?
Ховаємся, мов діти, від гріхів.
Гіркі слова вростають міцно в нас.
Щось відболить, загасне поготів,
Бо вірим, що усе лікує час…
06.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032599
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
( вірш до картини)
Ти наче… хочеш сказати відпусти,
Його ж, той погляд - місячне сяйво,
Не здатні, нові збудувати мости?
Кохання, мрії, невже були марні!
Чи можеш, утихомирить почуття?
Коли сердечко, б’ється, як у пташки,
І душу, проймають теплі відчуття,
Життя ж… не іграшка і не гра в шашки.
Ти наче… хочеш сказати відпусти,
Але не в змозі, у полоні казки,
Любові, ніжності, квітної весни,
Відчути… дотик вуст, бажання ласки…
Відпустиш? Ні! Мабуть керує доля
.
08.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032603
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 08.02.2025
Кожна мить прожита нами,
з нами і лишається.
Ця мить приходить
і летить у сховок пам'яті
і в таємничий світ Душі.
Яка із них залишить слід
і певну згадку?
В якої згубляться сліди
і не згадаються до ранку?
Що в сховку буде нерухомим,
недоторкАним;
А що - залишиться назавжди
таким бажАним?
Ця мить приходить
і летить
у сховок пам'яті й Душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030516
дата надходження 11.01.2025
дата закладки 07.02.2025
На скрижанілій підлозі,
Битись ногами невзмозі,
Місячний промінь зимовий
Стишено в'яже розмови,
З вітром засніженим тайно -
Ковзають в танцях осяйно.
P.S. Авторська світлина 4.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032559
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mDaGiWHRPe0[/youtube]
Мої рушники, ви - мої вишиванки,
Недоспані ночі, тривожні світанки.
В них спів соловейка і крик журавля,
Що стомлені крила несуть іздаля.
В них спів соловейка і крик журавля,
Що стомлені крила несуть іздаля.
Мої рушники, ви - мої вишиванки,
Недоспані ночі, тривожні світанки.
Тут маки червоні цвітуть в полотні,
Вони посміхаються людям, мені.
Тут маки червоні цвітуть в полотні,
Вони посміхаються людям, мені.
Мої рушники, ви - мої вишиванки,
Недоспані ночі, тривожні світанки.
Ромашки, волошки, дубові листочки,
Що шила на долю для сина і дочки.
Ромашки, волошки, дубові листочки,
Що шила на долю для сина і дочки.
Мої рушники, ви - мої вишиванки,
Недоспані ночі, тривожні світанки.
В добрі щоб, в здоров'ї ішли їх роки,
Щоб завжди із ними були рушники.
В добрі щоб, в здоров'ї ішли їх роки,
Щоб завжди із ними були рушники,
Мої рушники, ви - мої вишиванки,
Недоспані ночі, тривожні світанки.
Ще зорі вечірні та вранішні роси,
І стрічка яскрава, заплетена в коси,
Ще зорі вечірні та вранішні роси,
І стрічка яскрава, заплетена в коси,
Мої рушники, ви - мої вишиванки,
Недоспані ночі, тривожні світанки.
Ще сонях, що виріс на рідних полях.
Цвіте Україна в моїх рушниках.
Ще сонях, що виріс на рідних полях.
Цвіте Україна в моїх рушниках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032537
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Не вимагаймо, щоби нас любили,
Не мріймо навіть, не тужім-просім.
Людська душа ізроду має крила.
Та часто це так забувають всі.
Десь хочеться, звичайно, так би треба...
Від буднів крила обважніли так.
Тоді спрямуймо погляди до неба.
Згадаймо, що уміємо літать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032544
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AizmD9hBpCU[/youtube]
Нехай пройшло усе давно,
Тепло ще серця не зникає.
Воно ще гріє все одно,
Секрет в собі якийсь тримає.
Пролились спогади про давнє,
Торкнуло враз приємним вітерцем.
Ця зустріч все ж була не марна,
Освячена живильним тим дощем.
Ідуть дощі, але уже не ті,
Веселка про минуле нагадає.
І фарбами окрасить дні оті.
Що серцю дороге, ніколи не зникає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032546
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Обіймусь я із тишею,
Із безлистою вишнею,
Що стоїть одиноко, як я.
У саду припорошенім,
При дорозі нескошенім,
Де тече потічком небуття.
Поміж спогадів пам’ятних,
Де була я уярмлена,
Як буяла життєва ріка.
Вирувала з порогами,
Дзень-зелень між струмочками,
Почуттів двох сердець глибина.
Розтікалась в безмежності,
У коханні бентежності...
Не вернеш...Обірвалось...Війна...
02.07.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032551
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Хоч трішки лагідного снігу до співу змерзлої струни.
І білонеба, сивонеба, щоби напушились тони.
Так до розбурханого цвіту пасують білі береги,
Вкривають ніжні первоцвіти лютневі полегкі сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032526
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Як де́сь собі коли́сь ходи́в весно́ю,
Весна́ тоді́ ще і́ншою була́,
Захо́плений жіно́чою красо́ю,
Що та весна́ з собо́ю принесла́ ….
І так верті́в своє́ю голово́ю,
Що став для ко́гось спра́вжнім дивако́м,
Та ра́птом весь захо́плений тобо́ю
Не ве́рчусь більше. Став й стою́ стовпо́м …
Душа́ слова́ в ув'я́зненні трима́є,
Не відпуска́є із поло́ну у полі́т,
Вона́ ж ніко́ли й ні за що́ не взна́є,
Який із не́ю цей чудо́вий світ …
Вже поверну́лась, вже не поміча́є,
Її думки́ – найда́льші із орбі́т,
Вона́ ж від те́бе і́ншого чека́є -
Не по́гляду з-пі́д вересне́вих віт …
Ось зва́жився і ви́бухнув слова́ми,
Чи ж наляка́в аж трі́шки ту весну́,
Вона́ сміє́ться по́глядом, вуста́ми,
Ти перейшо́в страшну́ свою́ межу́ …
Яке ж то ди́во тво́риться весно́ю,
Які слова́, рядки́ немо́в пісні́,
Мої світа́нки зачаро́вані тобо́ю,
Мої думки́ - пала́ючі вогні́ …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032527
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Митарства..
душа блукає, кінця-краю не видно цьому митарству.
Душа навпомацки шукає ту відсутню ланку темряви ночі.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом.
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
Ні жменьки мрій, ні пестощів, ні поцілунків,
Тільки відлуння правди, що якось зникає..
Лише тіні,
тіні життя, де обертались в спіралях надії, оповиті страхом.
Марення в закутках життя, де мрії розвіював страх.
А як же хотілось дотягнись до зірок,
навіть коли вони були так далеко.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
У життєвих подорожах ми не актори
І то не ролі, то втілення душ, невдалі спроби.
Ми сіяло насіння завтрашнього дня
В трепеті тонучого в морі радості розжареного днем Сонця
Опускалась над світом нічна завіса,
Золото віри втрачало свій блиск.
Лише дух до світанку був у постійному пошуку,
Продовжив шлях митарства в просторі розчарувань.
Шлях мандрів не має собі рівних.
Душа блукає, розум шукає прогалини..
Знову і знову попадає в пастку уміло розставлених сілок сподівань.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
Слух наш
ловить шепіт вітру,
Обдерши лікті ми, мов мавпи
Лазимо по віковічних деревах.
В гущі лісу відпочиваємо від безглуздого буття,
В тіні вікових рощ вдихаємо життям,
Що не описане в книжках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032507
дата надходження 07.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Такий лютневий, гарний день
Невже, щось сталося в природі?
Весна тепер вперед веде
Зима лишилася в полоні.
Здалася, чи теплу на зло?
Та друзям плескає в долоні
Тепло несе, людям добро,
Для українців, то основа.
Такий лютневий, гарний день
І сонце зігріває душі,
В майбутнє віра нас несе!
Надія перемогти змусить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032474
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Відлітаю листком тополиним,
Чи то пухом біленьким, як сніг.
Наді мною клинок журавлиний
Кинув тінь до самісіньких ніг.
До землі траєкторія руху -
Розчинюся до атома в ній.
Хочу вчасно зібратися з духом -
Заважає крутий буревій. 3.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032468
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Тебе́ не ба́чив ці́лу «ві́чність»,
Та що та́м ві́чність … кі́лька днів,
Зима́́ згада́ла враз про сні́жність.
Наба́вила неспо́кою мені́ …
На пле́чі опуска́ється рука́.
Так ні́жно. Мов листок зліта́є з кле́на.
Шість струн на мі́сці. Ти така́ близька́.
Тепло́. Зима́ – це ті́льки сце́на …
В гіта́ри залиши́лись три струни́,
Та й ті розстро́юються ма́ло не щоми́ті.
Наві́яв сніг такі́ ж, як він, білю́щі сни.
Лише́ думки́ летя́ть вітра́ми в жи́ті …
Не зна́ю ко́льору твої́х оче́й.
Ти їх від ме́не до́бре захова́ла.
Щоб в сві́тлі днів, в пітьмі́ ноче́й
Ніхто́ не ба́чив, що кого́сь коха́ла …
Вже ті́льки дві. Мело́дія проста́,
Фанта́зія - дражли́ва і звабли́ва.
Напи́шу кра́ще я свого́ листа́ -
Мело́дію дощу́. Не ме́нш чутли́ву …
На пле́чі опуска́ється рука́.
Так ні́жно. Мов листок зліта́є з кле́на.
Шість струн на мі́сці. Ти така́ близька́.
Тепло́. Зима́ – це ті́льки сце́на …
[i]музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032413
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 06.02.2025
А мене зачарувала снігова краса,
Мов художниця торкнулась влучно полотна,
У мереживо із срібла одягла сади,
Притрусила сніжним квітом зморені луги.
Виграє на білих вітах: до-ре-мі-фа-соль,
Неповторно та майстерно виконана роль,
Як же можна так уміло відобразить світ?
Я милуюся красою уже безліч літ.
Та вона зачарувала парки та ліси
І ще вкинула кришта́лю сміло до води,
Захопила у обійми дорогі місця,
Забавляється чаклунка дивно, мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032431
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Зима прийшла, цілує місто в тиші,
сніжинками торкаючись легенько.
Чарівною народжується... втіха.
Цей Божий день у серці ніжно тенькнув.
Нарешті, скинута завіса сіра:
туманів і дощів етюди мокрі.
Небесні сакви снігом сіють,
Який кружляє, виробляє рокер,
малює феєрверки у повітрі,
забілює дахи авто й будинків...
Старанно день лютневий пише титри,
розгладжує землі старі морщинки.
(Рокер - складна фігура у фігурному катанні.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032460
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Вітерець весняний повіває,
Соловей шле привіт у піснях
І над Стиром,
Над Стиром сіяє
Древній Луцьк славне місто в вогнях.
А берізки такі закосичені,
Липи й клени в ранковій росі.
Ця любов,
Ця любов не позичена -
Місто мрії в весняній красі.
Лучеськ мій, - місто долі моєї,
Мабуть, кращого в світі нема.
Бо кохаю,
Кохаю весною,
Восени й коли прийде зима.
Місто мрії і долі - чудесне,
У смарагдовій тоне імлі.
І над Стиром
Весна уже красна,
Повертаються в край журавлі.
Славні люди у нас на Волині
І лучани привітні усі.
Ми такі,
Ми такі завжди й нині,
Бо живемо в любові й красі.
Примітка - перша згадка про Луцьк - 1085 рік.
Його давня назва - Лучеськ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032465
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Мати земля моя чорноброва
А батько сивий - сивий Дністер.
Зростила мене солов'я мова
П'ю, як воду з небесних віддер.
Ясен Місяць споглядав з синіх гір
В дубовій колисці колисав.
Возносив до висот - ясних зір
І, зорями казку малював.
А батьківська хата у садочку
Мов мати в цвіті яблунь, вишні.
Зустрічала калина у віночку
Зігрівала мої дні колишні.
Зростала я у квітучих садах
Злітала вище хмар у мріях.
Цвіла, як мальва ружа у піснях
В розмаю, як квітка лелія.
Стрічала сонечко у небесах
Першу зірку у літній вечір.
Кружляла над землею наче птах
Слухала розмови лелечі.
Ходила за зелен гай у поля,
Де дзюрчить польова криниця.
Милувалась божим раєм здаля
І пила красу ,як водицю.
Сіяла яре зерно на ріллі
Збирала у снопи колоски.
Натхнення ,сили брала від землі
До ніг стелились маки квітки.
На панській горі був садочок
Наливали, там ябка петрівки.
А я бігала у той куточок,
Нарвать на варення, і булки.
Душі ,так часом не вистачає
Того раю дитинства краси.
Душа поміж Галактик шукає
Земне тепло мальву із роси.
А так хочеться знову у казку
Там, де матуся, тато і брат.
Відчути їхню любов і ласку
Зігрітись сонечком в сто карат.
Піти у рай літечка босоніж
Плакати від опіку кропиви.
Слухати шум вітрів у бездоріж
І зростати, як дуб щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032463
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
О, как же хочется, чтобы этот миг длился вечно
Бесстыдный и простой.
Сломанные крылья спрятали свет.
В тишине падения, тенью на стене
Оживали все, оживали все,
Потаенные
бредни ночные,
Потаённых желаний гнедые.
Чтобы вода текла из-под земли.
Чтобы вода текла из-под земли.
Жить бы днём в том сне, летать бы в огне,
летать бы во сне.
В стыдливом шепоте
Пусть пылают крылья,
В пламени желаний
И любовь бессильна.
В пламени желаний
Ангелы летают,
В пламени желаний
Розы расцветают.
Тени, что бегут, прячут ночной свет.
В радости падения свет любви й прозрение.
Призрак на стене, мурашки в огне .
Сквозь тёмную ночь прорастает рожь.
В пламени желаний
Ангелы летают,
В пламени желаний
Розы расцветают.
***
Париж.
Pizzeria Arrivederci .
Булочная Triumph de Levis.
Русские как дома.
За столиком чисто мужская компания,
За ними наблюдают блондинки,
Че-то записывают на камеру,
Один не выдержал и подошел к их столику:
- А вы, простите кто?
-Мы, бло.., бло.., блогеры.
-И что же вы здесь делаете?
-Вас снимаем.
Он заказал шампанское
и подсел к их столику:
-За просмотры!
p/s что то там.. за бугром есть и украинцы и русские и заметьте эти десят лет они там не режут друг другу глотки, а мирно сидят за одним столом, со стороны и не отличишь кто есть кто пока не откроют рты. Наверное там "культУра".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032434
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Скільки загадок... Видимо-невидимо розгадок.
Відображення своє в воді, властивість дзеркала,
Тінь і багато чогось ще... Марковірність - нащадок.
Місце пребування душі не буде "перекладом"...
В когось у крові, в серці, у плоті... Але живе в нас.
І вона не покидає вночі. Ми дихаємо.
Світ уяв живе, охоплює наше життя, як сказ.
Мозок - це орган душі та, навіть є і будинком.
Мозок - безсмертя духу, механізм усіх людських дій.
"Психе" по грецьки це означає душа. ...Названо.
...Розповідь йде по нервах, виникають сигнали мрій.
Всі накази керують організмом лиш бажання.
Не працює мозок, тож зникає повна свідомість,
Зупиняється розум і вся душевна діяльність.
Тут природа махне людям прощально без сиптомів,
Зневажаючи фахів і звань. Така є реальність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032403
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 05.02.2025
Зно́ву в ру́ки візьму́ гіта́ру
Так нена́че її́ обійму́
Так нена́че які́сь в не́ї ча́ри
У яких я пості́йно живу́ …
Набира́ю просте́нькі ако́рди
Па́льцям бо́лісно, вре́дна вона́
Де блука́в ти так до́вго, міло́рде
Не потрі́бною ви́дно була́
Так леге́нько по стру́нах вдаря́ю,
А вона́ на́че з бо́лем кричи́ть
Я на те́бе вже ча́су не ма́ю
Удає́ наче вто́млена спи́ть
Я буке́том старе́ньких мело́дій
На́че спро́бував мир досягти́,
А вона розкрича́лась, що зло́дій,
Вимага́ла нега́йно лягти́
Мо́же за́втра попро́бую зно́ву?
Мо́же з на́строєм буде вона́?
Розпочне́мо свою́ ми розмо́ву.
Вона ти́ха. Не бу́де гучна́.
Зно́ву в ру́ки візьму́ гіта́ру
Так нена́че її́ обійму́
Так нена́че які́сь в не́ї ча́ри
У яких я пості́йно живу́ …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032396
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 05.02.2025
До весни 28 тонів, 28 життєвих уроків.
Важить час календар без очей,
Хоч і лічить мільйонами кроки.
28 зимових ходів, лютнів-слів,
100 зрадливих пророків.
Бачить місяць: без двох тридцяти
Затягнулись на роки-вроки.
До весни… як раніше б днів,
Мирних снів, ніжних, впевнених кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032337
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 05.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2025
Тіні чекали танцю сердець метеликів,
Плакав січневий сніг.
Барви ожили снами лісів-містериків,
Холод щось занеміг.
Ночі палали чистим вогнем ангеликів,
не від Стожарів.
Як ті думки-рої переступили поріг?
Без жалів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032338
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 05.02.2025
Часто трапляється у житті,
Ніби зненацька над прірвою,
Злісно штовхав, сильний буревій,
Вже губиш сльози за рідною,
Землею, краєм, бо ж на чужині.
Зникає ласка, віра в життя,
Та неповага чоловіка,
Гнітить надію, за майбуття,
Ти ще чекаєш - буде втіха,
Але і час, його не змінить.
Керівник цеха, вмів навчати,
Давно й на пенсії, не спинить,
Жаль, не спромігся цінувати,
Того хто поряд, день-ніч не спить,
Уколи робить, дає ліки.
Ніщо не миле, темні днини,
Сповивав смуток вечорами,
Коли ще й дощ, хмари- гардини,
Мов світ закрили й нема мами,
Очі без сліз, виплакані вже.
« Віддам за тебе… все» - о, слова,
Але з роками, немов будяк,
Старий колючий, а голова,
Жагуче вістря, що жалить так,
Красу забудеш і все земне.
Шукаєш вихід, як спасіння,
Мов те зерно, між бур’янів,
Сердечний біль, тіла тремтіння,
Важко позбутись, якби й хотів,
Але ж на ранок сонце ясне.
Часто трапляється у житті,
Терпець урвався, пишеш вірші,
Це ж, як пігулки, смак для душі,
Гіркі із солодом і терпкі,
Переживеш безнадії мить…
Папір і ручка, в творах секрет,
Тож вихід знайдеш, бо ти поет.
01.02. 2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032375
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 05.02.2025
Густіють сумерки над сивою горою
Ще трохи вище висне хмар повісмо
А вітер з віттям захопився грою
Й понісся далі - в лісі йому тісно.
За вітром зір летить у далечінь
Летить у світ мов у вікно бездонне
Там вдалині гори горбата тінь
Над обрієм окреслює кордони.
Замислився і змовк - як швидко час іде
Отак якось пройшло немало років
А темний шал на горизонт паде
Збігає день, хоча й нечутно кроків.
с. Парище
05. 02. 2025р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032365
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 05.02.2025
Пробач мені, мамо, колись обіцяв
Що всю цю війну буду збоку стояти
Згадалось, так міцно колись обійняв,
Пішовши не більше на рік у солдати
Пробачте, малеча, що гру не дограв
Що десь запропали мої руки й плечі,
Що в грі вас веселій я не упіймав,
І ще за дрібні, та важливі всі речі
Пробачте і друзі, не сядемо вже
Разом із гітарою, тою на плечі,
Я вже не співатиму, військо чуже
Залізло у хату, тепер не до речі …
Дивлюся у небо, лелеки летять,
Дурненькі, втікайте, тут скрізь небезпека,
Але ж прилітають, гніздечка мостять,
Додому так хочуть попасти здалека
Дивлюся, хоч очі щось вже застеля,
Немає вже сили дивитись у небо,
А ще голоси якісь чути здаля
Мені б ще назад. Мені дуже так треба …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032318
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
Кожна людина, як духовна, мутна субстанція,
Бо у неї є два протилежних, трепетних духа:
Ангел охоронець , інший - із репутацією
Біса, лукавого для халеп, розгула й задухи.
Ліве око і ліва долоня ближче до чорта.
...Чухаються, то - плакати людям обов'язково,
Віддавати гроші рукою, серцю мати горе.
Діє це, не тільки на мозок, свідомість нервово.
...Є повір'я таке - не просте для учнів, студентів:
Заборонено брати білет лівою рукою!
Біс підсуне самий тяжкий, змовний для інциденту.
Розум підведе, що пам'ять його стане пустою.
А праворуч - дух добрий живе, тут усе навпаки...
Праве око чешеться - в людини на більшу радість.
Права долоня одерже гроші, якись мидяки...
Правда це чи ні!? Так казав мені колись мій прадід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032324
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
Хотіла б я в попутники тебе́,
Та наша доля вкрай до примх охоча…
Немов ліхтар, що сіє тіні ночі,
Вона є дивна, та на свій манер.
Сховатися б за вилиском люстер
І відчай, як дрова́, вночі палити,
Та я не стану.
Буду просто жити -
Полину з вітром піснями флоєр,
Схоплю за пишний хвіст біляву хмару,
Яка сніги викохувати марить.
І поки промінь сонця ще не вмер,
Ми з нею спалахнемо, як костер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032326
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
Я зна́ю, за́втра у ме́не зно́ву свя́то.
Ні в ко́го нема́є сті́льки святко́вих днів.
Моє свято – стояти... Тебе́ чека́ти.
Це важливі́ше буде́нності слі́в та сні́в.
Десь у вікні не замовка́тиме роя́ль.
Ти зачіпа́тимеш мене плаще́м із ли́стя.
Десь доще́м пробігатиме радість і печа́ль.
І ра́птом: я О́сінь. А ти хто́? Назви́ся ….
Я вдивлятимусь дале́ко – дале́ко.
Я зна́ю, зві́дки і куди́ йти́меш ти.
Я ви́вчив ко́жен кущ, бері́зку, смере́ку.
Я бе́з зу́стрічі звідси не змо́жу нікуди піти́ …
Що ж робить вітер з твоїм волоссям?
А він дивак ... радіє то́му, що й ти́.
Мені́ на мить чому́сь на́че здало́ся:
Йому обра́зливо. Вона не поміча́є його́ ходи́ …
Десь у вікні не замовка́тиме роя́ль.
Ти зачіпа́тимеш мене плаще́м, зро́бленим з листя.
Десь доще́м пробігатиме радість і трі́шки печа́ль.
І ра́птом: я О́сінь. А ти хто́? Назви́ся ….
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032298
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
День вмирав повільно, неохоче.
Опускалась на містечко ніч,
Одягла комбінезон жіночий,
Запалила міріади свіч.
Викотився місяць вайлувато
І запала тиша навкруги.
Сповила дрімота люд завзято.
Та не спали підлі вороги.
Ось вони, ненависні шахеди.
Чути сильні вибухи кругом,
Крик і стогін. Ген, летять ракети.
Пожирає плоть людську вогонь.
Над містечком світиться заграва.
Всюди пекло. Ясно, ніби вдень.
Хто, скажіть, надав бандитам право
Нищити беззахисних людей?
Ні, не дасть прощення Бог ніколи
Вбивцям, що засіли у Кремлі.
Душі їхні не спасуть престоли,
Зведені на спаленій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032299
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
Молюся до Хреста Три Єдиного Бога
Серце холдне затискаю назад у груди
Так серцю теплішою буде дорога
Бо без серця ні в небо, ні в люди - нікуди.
Холодно, страшно. Сиджу, гріюся, мудрую
Як зігріюся може стану більш хоробрий
Встану. зберуся і десь собі помандрую
Далеко,ген за той синій мінливий обрій.
Втечу від диму, перегару труб вихлопних
Ватру розпалю - тільки б вогонь роздмухати
І буду дихати, дихати, вдох видох вдих
До нескінченності буду тишу слухати.
Волосся посивіє, на сонці вицвіте
Буду слухати не мішаючи нікому
Поки вітер мені не крикне. Пройдисвіте,
Пора вже повертатись додому.
с Парище
04. 02. 2025р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032302
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ta3-EK4ESx0[/youtube]
Любов - тендітна ніжна квітка,
Не любить холод і вітри.
Приходить раз в житті нізвідки,
І має здібності цвісти.
Впусти у серце пагінець,
І доглядай, як ти умієш.
Щоб не зламав її вітрець,
Убережи від вітровіїв.
Укутай сонячним промінням,
Щоб зберегти тепло в морози.
Ти покажи своє уміння,
І відверни дощі і грози.
Любов оцінить ці старання,
Дивись - розкрився вже листок.
Ти не спіши, притиш чекання,
Настане швидко час бруньок.
А на світанні чудо - квітка,
Своїм здивує ніжним цвітом.
Буяє ніжна квітка в січні,
Таке буває, ще й не рідко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032297
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
«Я гублю свій олівець,
Наче слива стиглий свій плід
Губить…»
(Міядзава Кендзі)
З блискучої ртуті моєї фантазії
Злітають здивовані чаплі
Під дощем непотрібних метафор
(Нікому).
Ця радість безглузда –
Споглядання мінливого світу:
Порадую серце своє
Келішком ірландського віскі:
Падають з Неба кванти блакиті –
Кристали моїх нездійснених ілюзій:
Трохи дороги – до видноколу,
Трохи брил кам’яних
До храму готичної віри,
Трохи помріяти про місто радості,
А потім летіти
У неминуче –
В завершення часу*.
Одного рожевого ранку
Я бачив у Небі срібне
Крислате прозоре дерево.
Ave, холодному вітру!
Ave, володарю хмар**!
Після дощу пелюсток карми
Між морем і лісом Ніщо
Шукаю сліди тварин на піску –
Сліди потвор***.
Невже аромат хризантем****
Єдине, що лишилось отам –
Під сонцем Аустерліцу*****?
Примітки:
* - у нашому Всесвіті є куточки, де сам час припинив бути.
** - у часи готичні алхіміки називали володаря хмар Dominus Nubium і приписували йому створення допотопних потворок.
*** - а колись таки блукали. І лишали сліди на піску. Навіщо?
**** - аромат хризантем дуже пасує до холодного осіннього вітру.
***** - тоді під селищем Аустерліц направду було холодно. Корсиканець підтвердить, якщо його покликати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032270
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
Красиві жінки змушують людей кохати..
вони кохають.
Красиві жінки - зачаровують всіх нас.
Щасливий той, хто може бути коханим ними!
Хочеться бути йому вірною та скажи мені, як?
Той юнак з блакитними очима, нетерплячий, без зухвалості,
З чорним волоссям і чолом, повним чарівності і грації...
Приходить і йде..
Ти червонієш?
Ти йдеш, не показуючи обличчя, щоб підглядати за ним.
Він тікає швидко, і твій погляд - за ним,
слідом за ним ще довго йде.
Твоє серце з нами воліє мовчати.
Ти тікаєш, ти більше не смієшся, ніщо не може тебе потішити.
Шовк даремно надає фарб твоїм формам;
Голка під твоїми пальцями більше не оживляє квіти.
Ти любиш тільки мріяти, німа, самотня, блукаюча,
І троянда в'яне на твоїх вмираючих вустах.
Ох! Моє око навчене і вже не перший день;
І кохання від мене не сховаєш.
Красиві змушують нас любити; вони подобаються. Вродлива
Зачаровує всіх нас. Щасливий, хто може бути нею коханий!
Хто той юнак з блакитними очима, нетерплячий, без зухвалості,
З чорним волоссям, з чолом, повним чарівності і грації ?
Ти почервоніла?
Ти, не показуючись, підглядаєш, як він іде.
Він біжить швидко; і око твоє, біжучи по його сліду,
ще довго слідкує за ним після того, як він зникне.
Звичайно, в цьому сусідньому лісі, де
наші тріумфуючі німфи бігають навесні,
Ніхто не має його благородної невимушеності і його вправної руки
Щоб підкорити кур'єра бажанням.
Ти в'янеш і мовчиш; печаль тебе вкушає;
На незайманих устах усмішка завмирає.
Давно твоєю голкою візерунки й квіти
Не оживлялися. Безмовно любиш ти..
Сумувати. О, я знавець у дівочому смутку;
Давно очі мої в душі твоїй читали.
Любові не сховаєш: ми любимо, і як нас,
Дівчата ніжні, любов хвилює вас.
Щасливі юнаки! Але хто, скажи, між ними
Красень молодий з очима блакитними,
З кучерями чорними?.. Червонієш? Я мовчу,
Але знаю, знаю все; і якщо захочу,
То назву його. Чи не він вічно бродить
Навколо будинку твого і погляд до вікна зводить?
Ти потай чекаєш його. Йде, і ти біжиш,
І довго слідом за ним незримо дивишся.
Ніхто на святі блискучого травня,
Між колісницями розкішними літаючи,
Ніхто з юнаків вільніших і сміливіших
Не володарює конем за примхою своєю.
By Andre Marie de Chenier
"Jeune Fille, Ton Coeur Avec Nous"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032282
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
Ти прийдеш, як розквітне калина,
Під моїм найдорожчим вікном,
Посміхнеться, немовби дівчина,
Зачарує прекрасним вінком.
Розповість тобі долю чудову,
Про свої неповторні літа,
Твій прихід до рідненького дому
Так невтомно чекала вона.
Та загляне довірливо в очі,
У яких відображення все,
Мирні ранки і дні, й милі ночі -
Це найкраще у світі, святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032276
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025
ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ МІЙ КІТ
Хай дивується весь світ,
Чим займається мій кіт.
Не лежить він довго в ліжку,
Вранці ходить на пробіжку.
Листя у садку гребе,
Стежку хвостиком мете.
Хоч кумедні має лапки,
Смажить він смачні оладки,
Варить каву, варить борщ.
Я питаю: — Може хоч,
Ти пішов би на роботу?
Дуже хочеться комфорту.
Він мені: — Дурних нема!
Все! Підйом! Роби сама!
Я твій котик, не служниця.
Сон тобі про мене сниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032207
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
[color="#07048c"]
[b][color="#a6086a"]Ч[/color]-ерез кладку стежечка у зелений гай,
[color="#a6086a"]А[/color]- в гаю галявина, незрівнянний рай.
[color="#a6086a"]Р[/color]-озгубили в юності ми свої слова
[color="#a6086a"]І[/color]- тепер признаємось, що любов жива.
[color="#a6086a"]В[/color]-ишито зірницями небо угорі,
[color="#a6086a"]Н[/color]-апророкували нам зустріч звіздарі,
[color="#a6086a"]А[/color]-дже доля звела нас волею творця,
[color="#a6086a"]З[/color]-ав»язала стрічкою душі і серця.
[color="#a6086a"]О[/color]-пустились сутінки низько до землі,
[color="#a6086a"]Р[/color]-озрізняє постаті місяць у імлі.
[color="#a6086a"]Я[/color]-к чекали, мріяли ми зустрітись знов
[color="#a6086a"]Н[/color]-ас на це побачення привела любов.
[color="#a6086a"]А[/color]- людські говорення ніби на суді, -
[b][color="#a904b5"]Н[/color][/b]-у яке побачення, ви ж не молоді…
[color="#a6086a"]І[/color]- нехай базікає навкруги народ,
[color="#a6086a"]Ч[/color]-асом треба вижити і серед негод.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032197
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
Тримайся там, де зіштовхуються бажання -
У мереживі місячного сяйва,
У різнобарв'ї лоскуткових сплетінь долі
Нитка долі тягнеться
Безперервно з підсвідомості.
Любов зшиває крізь простір наші погляди.
Час і шрами відкривають обличчя істини.
Оціни цінність почуттів пошепки.
Я наважився кохати віддано.
Мовчазні обітниці народжуються так глибоко.
Я вплету твоє ім'я у кожен шов.
Моє кохання в лахмітті, пошматоване і пошарпане.
Чи був в житті від нього зиск?
Чи лиш цнотливий оберіг?
Жагою, стимулом буття,
Весною в серці, між виття
Зими холодної, вуста..
Стогнали млістю, в час злиття...
Дивні ці речі….
Вітер шепоче.
Кожного ранку.
Кожної ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032183
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
Легенда розповідає, що був час, коли люди вмирали від нікому не відомої хвороби. У той час жила над Прутом жінка у якої хвороба забрала всіх, окрім найменшої донечки. Мати над нею, як горлиця, билася, але не вберегла. Почала дівчинка танути на очах, плакати, матір просити врятувати її.
Селом йшла бабця старенька. Вона порадила жінці, як врятувати малу. Грішними люди стали, розповіла стара, от їм за гріхи таке покарання. Треба шити повсюди — на рукавах, на пазусі хрести, чорні та червоні, щоб чорти здалеку виділи. Але нікому той секрет жінка веліла не розповідати, бо помре донька.
За кілька годин мати вишила сорочку для доньки. Та ожила, ходить здорова, просить у матері вишити на сорочці ще калину, і листочки, і терен. Тільки мати невесела. Кожен день з села на цвинтар небіжчиків носять. І дітей, зовсім маленьких дітей. Не витримало серце жінки. Вибігла до людей, просить:
— Шийте, шийте хрести, вишивайте. Будете жити! Рятуйтеся!
Люди вирішили, що збожеволіла жінка. А та обцілувала доньку, розповіла людям, що їй стара сказала, і зірвала з доньки сорочку. Впали обидві неживі.
З того часу люди почали вишивати сорочки та рятуватися від смертельної хвороби. Вона відступила, а люди так і передають від покоління до покоління, аби вишивали собі сорочки, як оберіг та святиню.
* гуцульська легенда
[b]Як любити і бути коханою[/b]
Це було багато-багато років тому,
в одному морському королівстві,
жила-була дівчина, яку ви, можливо, знаєте.
На ім'я Аннабель Лі;
І жила ця дівчина, не маючи іншого на думці,
як любити і бути коханою мною.
Я був дитиною, і вона була дитиною,
У цьому королівстві біля моря,
Але ми покохали любов'ю, що була більшою, ніж кохання -
Я і моя Аннабель Лі.
Таким коханням, що крилаті серафими Небес
бажали її і мене.
І це стало причиною того, що давним-давно
У цьому королівстві на березі моря
Вітер з хмари дмухнув, охолоджуючи
Мою прекрасну Аннабель Лі;
Так що її високородні родичі прийшли
і забрали її від мене,
Щоб закрити її в гробниці
У цьому королівстві на березі моря.
Ангели на небесах не були настільки щасливими,
Заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Та зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
Ангели на небесах і наполовину не такі щасливі,
вони заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
прекрасної Аннабель Лі,
в її могилі на березі моря.
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
В її могилі біля моря.
* мій авторський переклад
It was many and many a year ago,
In a kingdom by the sea,
That a maiden there lived whom you may know
By the name of Annabel Lee;
And this maiden she lived with no other thought
Than to love and be loved by me.
I was a child and she was a child,
In this kingdom by the sea,
But we loved with a love that was more than love—
I and my Annabel Lee—
With a love that the wingèd seraphs of Heaven
Coveted her and me.
And this was the reason that, long ago,
In this kingdom by the sea,
A wind blew out of a cloud, chilling
My beautiful Annabel Lee;
So that her highborn kinsmen came
And bore her away from me,
To shut her up in a sepulchre
In this kingdom by the sea.
The angels, not half so happy in Heaven,
Went envying her and me—
Yes!—that was the reason (as all men know,
In this kingdom by the sea)
That the wind came out of the cloud by night,
Chilling and killing my Annabel Lee.
But our love it was stronger by far than the love
Of those who were older than we—
Of many far wiser than we—
And neither the angels in Heaven above
Nor the demons down under the sea
Can ever dissever my soul from the soul
Of the beautiful Annabel Lee;
For the moon never beams, without bringing me dreams
Of the beautiful Annabel Lee;
And the stars never rise, but I feel the bright eyes
Of the beautiful Annabel Lee;
And so, all the night-tide, I lie down by the side
Of my darling—my darling—my life and my bride,
In her sepulchre there by the sea—
In her tomb by the sounding sea.
*оригінал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032182
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
Самотня тополя
Стоїть серед поля.
Вітри на привіллі
Ламають їй гілля.
Їй шкодять морози
І спека, і грози.
Така її доля -
Стояти у полі.
Буває, людина
В жорстоку годину,
Неначе тополя,
Сама на роздоллі
Воює зі світом
Хоробро, відкрито.
А світ норовливий,
Підступний, брехливий.
Молитва до Бога
Надасть допомогу
В найтяжчу негоду
Людині без роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032212
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
Чарі́вна о́сене, тебе́ завжди́ пита́ють,
Де коха́ний чи коха́на блука́ють?
А я тебе́ візьму́ і запита́ю,
А ти сама́ коха́ння ма́єш?
Що ти щоро́ку відчува́єш,
Як хто́сь вірші́ тобі́ чита́є,
Твої дере́ва обійма́є,
Ти ж цьо́го, мо́же, не бажа́єш?!
Мо́же, це все лише́ для ньо́го,
Кого́сь окре́мого, чужо́го,
Що він тебе́ не поміча́є,
Бо лиш за ве́сною зітха́є …
А мо́же ти так до́вго зи́му не впуска́єш,
Бо так його́ з оста́нніх сил гука́єш,
Пла́чеш доща́ми, гро́зами рида́єш,
Де ж він літа́є ... Ти ж так його чека́єш! …
Півде́нний ві́тер. Ма́буть, так він зве́ться,
Він мо́же й хо́че, та йому́ це не вдає́ться,
Він ра́птом всу́переч зако́нам всім приро́ди,
Лети́ть до те́бе і дола́є перешко́ди …
Споча́тку він з тобо́ю гра́ється, танцю́є,
Любу́ється тобо́ю, тако́ю чарівно́ю,
А по́тім ма́йже го́лу він до́вго обійма́є,
Тепло́ усе втрача́є і … вмира́є …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032222
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
Обіймемось, як віття дерев,
попри гучність зловтіхи і рев.
Словом теплим і дотиком світла
розірвемо накинуту сітку,
бо ми створені для перемог,
бо тримає за руку нас Бог.
Обіймемось крізь стіни і простір.
Зникнуть, вірте, кривавії монстри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032223
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 03.02.2025
Я збенте́жений твої́ми рука́ми, твої́ми губа́ми, твоє́ю весно́ю.
Я не зна́ю, що ро́биться з на́ми, із ци́ми доща́ми, з тобо́ю тако́ю.
Закрива́ю поро́жнє, хай гра́ється на́ми Весна́, що захо́плена ті́льки собо́ю …
Залиша́ючи нам крає́чок від не́ба, дорі́жку у па́рку і дотик руко́ю …
Я збенте́жений, вра́жений, і́нший, яки́м не бува́в я ніко́ли,
Така впе́внена і говірка́, на́че з ві́рша, ти так ве́ртишся, до́ле,
Скі́льки цві́ту напа́дало пря́мо із не́ба на ру́ки, на ого́лені пле́чі,
Як бага́то його́ … Ніко́ли не було́ так бага́то і насті́льки доре́чі …
Така́ ди́вна весна́ цьогорі́ч. Ми ув'я́знені. Ті́льки вона́ і насті́льки сміли́ва.
Сті́льки ко́льору. Зо́всім відве́рті слова́. І інти́мність твоя́ надчутли́ва.
Така́ ди́вна. Ти на́че і є. Тебе́ на́че нема́є. Як ж тебе́ ось таку́ наздогна́ти?!
Так, ти жі́нка. Чутли́ва. Й така́ неймові́рно легка́. Ля́чно аж обійня́ти?!
Як же мо́жна про це́ не писа́ти?! І не ви́класти но́тами все підвіко́ння і двір?!
Не стара́йся, бо дощ не впійма́ти. Він шуми́ть: не прийде́? Ти не ві́р …
Я весні́ свої́й бу́ду писа́ти. Це ж так про́сто не ста́ти чужи́м між чужи́х протирі́ч.
Вона́ знає, я бу́ду чека́ти. З не́ю ми не чужі́. День за днем. Без журби́. Ніч у ніч.
[i]музичне прочитання вірша з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032156
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Ось лютий вже крокує за вікном
І красу неповторну дарує.
Він збирає друзів за столом,
Твоєю піснею нас чарує.
Вже життя срібнить твої скроні,
Прокладає до любові шлях.
Зігріє ніжно на осонні
І звучить піснею у полях.
Ти твориш добро для всіх людей,
Твій чудовий голос полонить.
Ти наповнений творчих ідей,
А твоя скрипка мило звучить.
Ми тебе, Олег, нині вітаєм,
Бажаєм здоров'я і добра.
Твої світлі сторони ми знаєм,
Щоб Богородиця тебе вела.
Прямуй в свої омріяні далі,
Лови чудну мелодію життя.
Іди по життєвій магістралі,
Далі зачаровуй людські серця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032080
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
«Падіння у тління.
На душах – кора.
Сплелося коріння
у зла і добра.
Всі програно битви!
Гаси-но свічу:
твоєї молитви
ніхто не почув.
Що ваші благання?
Ви проклятий рід.
На гріх і страждання
приречений світ.
Отримай прозріння,
як чорний вінець:
гидує творінням
прекрасний Творець, –
захоплений раєм!..
А діти землі?
Можливо, не знає
про них взагалі.
Є діти Господні.
А вас, байстрюків,
заброда з безодні
на світ породив.
Надія – твій ворог,
любов прокляни!
Вернися у морок,
дитя Сатани…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032153
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Ще вчора шуміли морем –
від гасел гула блакить,
а нині їм наше горе
вже нібито й не болить…
Повільно, як до отрути,
звикає душа до зла, –
коли і встигли набути
від жалю антитіла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032154
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Різні народи, завзяття у різні часи.
Види гадань - у згадках життя оживає.
Ні війна, ні тяжкі роки не прагнуть краси.
Йдуть дощі... Десь біда!? Хтось кари уникає.
Наші судьби на воді, в диму від багаття
І на кавовій гущі... Не перелічити.
Вищий дар гадалки - це і зняти прокляття
Та здобути слово, щоб долю сповістити.
Передбачення активні сьогодні такі:
По долонях, на картах, по зірках, світилах.
Всі вимірюють дороги чиїхось років.
Розкажу усім звідки тут знання і сила.
...Методи гадання шліфувались віками.
Скільки у славі і стільки в ганьбі за обман.
Спостережливість, спритність дружать із гріхами.
Про людей таких гудуть вітри, ведуть в оману.
Всі гадалки виходять із зовнішних даних,
Бо вони говорять про характер людини,
Про її настрій і мрії, стан і бажання.
Час надходить в душі найчутливішій днині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032143
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Из школы вынес много знаний
- Сидеть за партой - за столом,
Что будущий я пролетарий
И вся Земля - наш Круглый дом.
Есть злобные капиталисты
И потому так много зла,
Но что творили "коммунисты"
- Людей "косили" как чума.
Учили правде "октябрёнков",
Чтоб после пионером быть.
В примере Павлик был Морозов
- Умей своей семье вредить.
Чтоб после в комсомол в плен сдаться
От Ильича до Ильича,
Быть заключённым и афганцем
Без Запада паралича.
Учили знаниям фальшивым
Воруя молодость детей
И быть в борьбе непримиримым,
Не принимать других идей.
Мозги обманом промывали
Построив двухполярный мир.
В "Что, Где, Когда?" с людьми играли
И даже предложили "Тир"...
Из школы вынес много знаний
- Сидеть за партой - за столом
И что построен Планетарий
Чтоб видеть правду за окном.
31.01.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032125
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Историю мы точно знаем
- Написана для всех для нас.
Прилежно в школе изучаем,
Листаем атласы подчас.
В ней всё понятно "до простого"
- Зачем сейчас идёт война?
Не слышно только разговора
- Договорная ведь она.
История людей не учит
Ведь через слово в ней обман.
Она детишек в школе мучит.
В ней дебри, словно, океан.
История сказала: "Надо
Голодомор, социализм."
Две Мировые оправдала,
"Лепила" долго коммунизм.
"Лепила" из людей породу
- Служебный был чтоб человек.
Границы, словно, загороду
- Людей "в загоне" сотни лет.
Сейчас концлагерь оправдает,
Что строится на всей Земле...
Историю кто "изучает",
Как рыба будет он в воде.
04.01.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032132
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Ти обійми мене, обійми,
І пригорни до свого серця.
І заховай мене від війни,
Дай напитись з твого озерця...
Проведи мене у свій рай,
Де птахи мило співають.
Гарну пісню мені заспівай
Хай сумні миті втікають...
І даруй світлу надію,
І зранене серце зціли.
Мила, здійсни нашу мрію,
Своїми захисти крильми.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032085
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
_Заокеанським скептикам...
[youtube]https://youtu.be/gHVyKTaAV6U?si=dL1uR1UdsQTdzjSE[/youtube]
[i][b][color="#75074d"]Якось вільготний люд побачив звіра,
який гуляв, цупку зламавши кліть…
Й природною здалась глибока віра:
оскаженілого вкрай звіра
слід неодмінно
і негайно
вбить!
Та з часом з диким звіром люди звиклись,
бо не на них той лютий звір напав –
отарі роковий зробив він виклик,
що мирно паслась в полі серед трав.
І світ сприйняв скажену ту примару,
завдавши в храмі співу моветон –
віддати на розтѐрзання отару
й оголосити їй АРМАГЕДОН!
…Закінчиться колись овець отара –
того негожий світ не втямкував:
й повернеться до нього та примара…
О світе Божий, не ловив би гав![/color][/b]
02.02.2025[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032105
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
* * *
Виорюють дощі на смуток день,
Молитву сонця знову ждем лишень.
І меле час всіх нас, як міста шум.
Із люду витинає світло сум.
І тілотіні ,на любов скупі,
Кудись бредуть загублені й сліпі.
І птаха серця в клітці самоти.
Замкнуто душу знов на тишу тиш.
Когось шукає вперто, довго дощ
Між вуличок старих і древніх площ.
Нитками сірими дощу думки,
Зашито латку сонця від руки.
А дощ, як вірш, іде собі, іде
Між крапками і комами людей.
І день, як злива, різко враз ущух
Під чорно - біле доміно дощу…
01.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032067
дата надходження 01.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Куто́чок старо́го Льво́ва,
Не помі́чений, не «рято́ваний»,
Тут ти́ша така́ чудо́ва,
І час ніки́м не похо́ваний …
І сті́ни на́че ди́хають,
І дере́ва на́че гово́рять,
Це там дале́ко вони́ викри́кують,
Це там дале́ко дзво́ни дзво́нять …
А тут мину́ле немо́в врива́ється,
Летя́ть каре́ти назу́стріч по́двигам,
І но́ти про що́сь спереча́ються,
І ува́га мале́ньким сто́ликам …
І карти́ни самі́ малю́ються,
І му́зика живе́ і всміха́ється,
І при зу́стрічі коха́ні цілу́ються,
Все живе́, а не намага́ється …
Але й ту́т щось вітри́нне, наду́мане,
Розумі́ю, що ка́зка кінча́ється,
І за ци́ми дороги́ми парфу́мами
За́пах во́єн нестри́мно врива́ється …
Лиш ці сті́ни напо́внені спо́коєм,
Лиш ці сті́ни пітьмі́ опира́ються,
І я ба́чу, це тому́, що збо́ку я,
А збо́ку все неспра́вжнє, ввижа́ється …
Це кому́сь так було́ подаро́вано
Чу́ти мі́сто у його́ спо́кої,
Ща́стям ві́чності світ ціло́вано,
Мі́сто га́сне в німо́му до́корі …
[i][i]Музичний супровід із залученням ШІ[/i]
Подаровано другові студентських років до дня народження [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032072
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Бро, бро..
Ещё, ещё..
Бро, бро..
Бродяга с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Бро, бро..
Ещё, ещё..
Он как ёжик в белом тумане,
там й комарик
и водка в стакане.
Бомжара с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Его попустило,
все он простил,
всех отпустил,
водка в стакане,
ее не испил.
Как тот сверчёк..
о чём то грустил.
Мир весь гранённый
он отпустил.
Бомжара с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Очкарик доцент колдует над пивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032091
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Как же с ним.
О, как же с ним.
Обещали ж новый,
новый мир.
Цена удовольствия,
Мир наслаждений.
Внимание отвлекали,
Выбор печали.
Выбор печали.
Отвлекут, развлекут.
Разве так плохо тут?
Соблазн, уют.
А тут бац и без причин убьют.
И этот салют.
Последний салют.
Роль дефамина,
порочный круг,
шкала желаний,
дефамин..
хотим...
хотим.
Но вот ...
цепь оборвалась -
вспышка и дым.
Система вознаграждений.
Ой, насмешили.
Как рыбу,
как рыбу..
вы нас оглушили.
[b]Убийства мирных людей.[/b]
Где же воины,
Где же воины.
Одни уголовники.
Одни уголовники.
Какая война.
Убийства.
Убийства.
Преступления.
Преступления.
Вне сомнения,
Вне сомнения.
Мирного населения
Идёт истребление.
Порабощение,
Порабощение.
Вагнер то, а вы не..
Та уголовники вы все.
Уголовники вы все.
Это не война.
Преступления.
Преступления.
Убийства мирных людей.
Прут каннибалы, плоть рвут,
Мерзко... ржут.
Это жуть.
Это жуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032093
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Початок літа… чиста блакить. Яскраві, теплі сонячні промені злегка пестять, гріють землю. Довкола зелено, квітучо, дивовижно красиво.
Вдалині ліс…Ольга йшла з маленьким бідоном у руці. Кажуть вже є малина, то чому й не сходити?! Піднятий настрій, під ніс гундосить, то одну, то іншу мелодію з популярних пісень. За плечима село, розбита дорога, деінде з калюжами зеленої води. По обіч неї густо розстелений спориш, подорожник, полин, де - не –де пекуча кропива, жовтець. Ближче до лісу височать стебла, ще не розквітлих лопухів, ховаючись за ними, квітнуть дзвіночки, медунка, фіалки. А далі дорога, немов під охороною листкових дерев, в’ється вглиб лісу. Від неї по різні боки стежини. Видно, що тут уже хтось проходив, але по траві все ж лишилися роси. Де падав промінь сонця, роси помітно виграють, іскрять, переливаються веселкою. А там, де падає тінь, по рідшій траві та по чорній землі, в різні боки, жваво повзають мурахи.
Біля високої сосни, знайома стежка, далі старий кущ шипшини, ніби попереджав, що за ним хащі. Іще з дитинства, вона сюди приходила з мамою, як йти трохи вправо, вже й малинник. Ото насолода, уста, щічки і навіть лоб, не кажучи про руки, все було в малиновому, смачному соку. Обожнювала його, примружить очі, жменями ягоди пхає в рот, від задоволення, аж прицмокує. Тут, вже відразу кружляють бджоли, оси, вона від них пурхає метеликом і кричить,,
-Мамо, мамо і чого вони на мене напали?!Що їм малини жалко?!
То був не сон, а приємне, солодке, незабутнє дитинство, таке ж, як мамина ніжність, тепло і любов. Нині їй дев’ятнадцять років, це час квітучої молодості, мрій і надій, приємних відчуттів кохання.
Робота в селі важка, як не в полі, то на короварні, але далі вчитися не мала настрою. Можливо,хтось би та й спитав - чому? Напевно їй було достатньо материнської підтримки. Вона її навчила робити викрійки на чоловічий та жіночий одяг, шити на ніжній швейній машинці.
-Мабуть Бог нагородив умілістю, - не раз всміхаючись, казала мати. Батько ж працював на тракторі, робота хоч і важка та завжди свіжа копійка, колись він так казав. Та, на жаль, два роки назад, він ремонтував свого ( коня), той несподівано рушив на нього. Ось так вони залишилися вдвох з мамою.Та підтримкою для них, став хлопець із сусіднього села. Микола працював водієм на бортовій, грузовій машині. На два роки старший за Олю, такий же красень кароокий, чорнявий, як і вона. Одного разу, він зупинився біля криниці їхнього обійстя, заправити машину водою. Так і познайомилися. Хоча в селі завжди робота є та час для побачень знаходився. Їх зустрічі, як теплий весняний подих, як цвіт бузку, сповнений натхненням до життя.
Нарешті здалеку, вона почула чиїсь голоси.
-О, тут вже хтось є- тихо про себе. Перед нею кущі малини, сяючі від сонця ягоди, ніби запрошували - ось візьми, відчуй мій смак. Не гаючи часу, умілі руки робили свою справу. Хоч інколи і відправляла ягоди в рот та п’ятилітровий бідончик, був швидко наповнений. Це їй так здавалося швидко, але ж час не стояв на місці. Поглянула на телефон - тринадцята, саме в цей час мав під’їхати Микола.
Мабуть правду кажуть, що закохані серця і на відстані мають зв’язок. За мить, Оля почула сигнал машини, поспішає до дороги. Усміхнений, щасливий, він чекав її біля сосни,
-Ну, як успіхи, сонце моє?!
-Ти ж приїхав і це основне!- вона в долоні тримала кілька малин,
-Ось пригощайся, посмакуй!
Немов дитя, він устами захоплює по одній малині і кожного разу зазирає в її ніжні з блиском, теплі очі. Миттєвий поцілунок у долоню, потягнув до себе,
-Ходи сюди, твої вуста солодші за ягоди!
Той поцілунок, ніби мед, зібраний з її вуст. Гучні стуки сердець, у судинах закипає кров. Спинитись важко, прошепотів,
-Ти підеш за мене?
Він продовжує цілувати обличчя, шию. Відчуття радості, переповнює серця. Ласка п’янить, мов захмелілі. Вже, підхопив її на руки, йшов до машини,
-Поїхали, почекай тільки повернуся, бідончик заберу.
Згодом сватання… весілля. Час швидко плине, в сім’ї порозуміння, підтримка один одного.
Через три роки, онкологія забрала її маму. Життя, мов течія річки, але ж не повноводна, Бог не дає дитя.
-А хіба ж то сім’я, коли нема дитини - часто говорила його мати, коли він навідувався до своїх батьків.
Минуло п’ять років. В лікарні, вони декілька раз здавали аналізи.
Висновки втішали, але лише мрії та надії зігрівали серця.
Одного літнього дня…ще сонце не випило роси, удвох йшли до лісу.
Ясне сонце, блакитне небо, легкий вітерець, веселий щебет соловейка, політ метеликів, бджіл і комах – все пророчило про гарний день. Його рука лежить на її плечі, час від часу, пальці торкаються шиї. Хитрий погляд, підморгнув,
-Може відпочинемо, я взяв ряднину, послухаємо соловейка.,Можливо тут, цього разу на природі, в нас, щось получиться.
Вона розуміла його настрій, бажання, все ж звільнившись від руки, інтригуюче,
-Любий! Спочатку малиною насолоджуйся, а вже потім мною.
Як миша, шмигнула в сторону стежки. Лише за пару кроків, в стороні, за кущем шипшини, вдвох почули дивні звуки, насторожились. Неподалік пхикала чиясь дитина. Здивовано зазирнули один на одного.
-Чи це в мене від думок, чи й справді я щось чую,чи вже галюцинації?
-Ні-ні,-заперечив він і продовжив, Ніби дитина пхикає, може загубилася?
Поміж двох молоденьких ясенів, на рудому старому простирадлі сиділа темноволоса дівчинка. Її обличчя замурзане малиною та багнюкою, синеньк,і насторожуючі, повні сліз оченята, дивилися на них.
-Мама… мама, - дівчинка тянула руки в іншу сторону.
Обоє у подиві, переглянулися, він взяв її на руки,
-Ми зараз пошукаємо твою маму, не плач маленька!
-Ой, подивись, у руці бубличок тримає,- сказала Ольга.
Вони вдвох довго гукали, намагалися привернути увагу. Але від крику, то зблизька, то десь подалі, лише ввись здіймалися налякані птахи.
Дівчинка, кліпаючи оченятами, а з жадібністю пила напій із сухофруктів, який, на всяк випадок, взяли із собою разом з бутербродами. Але ковбасу та сир не наважилися дати, адже дитина могла бути алергіком. Та й для такої їжі, ще замала. За кілька хвилин, у обіймах Олі, дівчинка міцно спала, а Микола збирав малину. Він відчував незрозуміле хвилювання за дівчинку, думав про відповідальність. При кожному русі руки гризла думка - А може… це нам доля вирішила зробити подарунок.
В будинку дільничного, вже написана заява про знаходження дитини.
-Сьогодні вже пізно їхати, нехай у вас переночує. А завтра, я відвезу її в поліцейський відділок містечка. Подивиться лікар, хоч приблизно скаже рік їй чи два. Дадуть запрос у область, як треба, то й по всій Україні. Думаю ми знайдемо її батьків, - пояснив дільничний.
Спілкуючись з батьками, Микола поділився новиною про дівчинку. Мати ж схвильовано,тремтячим голосом сказала,
-Це напевно циганська дитина. У нас за річкою, три ночі підряд табір гуляв. Гучна музика і запах вогнища, по всій окрузі було відчутно.
Почувши розмову, дружина заперечила,
-Та яка там циганська, очі сині, як волошки, шкіра світла, як у нас.Хіба може вкрали у когось та згодом вирішили залишити.
Після купеля дівчинка, міцно спала на дивані. Сусіди мали двох дошкільнят, почувши таку новину, принесли деякий одяг.
За вікном тиха ніч.. Світило ніби заглядає до н их,, збуджує до думок.
- Яке ж її ім’я, хоча б нам це дізнатися, шепотів Микола..
-Знаєш, коли я її купала, то вже стільки імен назвала, вона більше всього реагувала на ім’я Маринка та Даринка,- позирнула на нього і продовжила,
-Бідне дитя. У мене в голові не вкладається, як це залишити дитину, свою рідну кровинку?
Аж під ранок, обійнявши дружину, Микола запропонував,
-А давай ми її собі заберемо!
-Як це заберемо? А ти розумієш, яка це відповідальність. Їй напевно трохи більше року, як захворіє, не одну ніч прийдеться недоспати. Бачу, в твоїй душі вже немає віри й надії, що ми спроможні мати свою дитину?
-От ми і будемо її виховувати,як свою. Я думаю, від нас Бог не відвернеться. Вона підросте, як всі кажуть, буде нянька, а потім і лялька.
Тож вирішуй, нам з тобою варто поїхати з дільничним, що скажеш?
Ольга мовчить, ледь стримує сльози, долонями закрила обличчя. А що вона скаже, коли серце рветься на частини, як зробити, щоб було краще.
Батьки дівчинки так і не знайшлися. Майже пів року тягнулася паперова волокита на удочеріння. Даринка підростала жвавою, досить сміливою та кмітливою. Її шовкове, злегка кучеряве волосся, було дуже схожим на волосся Миколи, на фото в дитинстві. Не раз вкладаючи її спати, він гладив по голові з думкою, що все ж, їх таки щось поєднує. Хоч оченята й синенькі, але ж чорнява, ми ніби рідні.
Минуло три роки… як і кожного року, сім’я ходила в ліс по малину.
У неділю погода сприяла прогулянці. Микола і Ольга наповнювали кошики малиною. А Даринка, вже досить замурзана, все, ще з кошиків брала малини, всміхалася і клала їх собі в рот.
Ольга, хмуро насупивши брови, не раз її попереджала,
- Вибирай стиглі, не порчені. Та може вже й досить, он щічки, як пашать, дивися не об’їшся,, а то живіт болітиме!
-Мамо, малинка ж вітамінна,того й пашать щічки.Не турбуйся вона чиста чиста і така смачна, солоденька. Ну я іще трішки, ну кілька штучок, ну будь ласка,- хитро позираючи, благаючим тоном, відповідає донька.
Настав час збиратися йти додому… задзвонив телефон Ольги. Їй повідомили, що треба терміново приїхати до свекрухи, помер батько Миколи. Знервовано,долонею підхопила кілька малин, кинула в рот, ніби хотіла задобрити душу, щоб не заплакати. Вмить скривилася, по щоках текли сльози. Даринка кинулася до неї,
-Мамо, що малина не добра попалася? Чого ти плачеш?
-Тихо доню, тихо! Не звертай уваги, так- так - трішки кислувата.
-А в мене, ось у кишені, є м’ятна цукерка, візьми, вона пахне і солодка,
- дістала й подала їй.
Ольга швидко, поправила волосся, стерла сльози, крикнула,
-Колю! Чуєш! Виходь уже, з тієї малини.
І вже тихіше,
Цій малині, ще ж треба лад дати.
Потім знову гучніше,
- Досить, пішли додому! Доганяй нас!
Тільки вдома, Ольга розповіла чоловіку про дзвінок.
Відразу ж почали готуватися до від’їзду, в багажник автівки, яку придбали недавно, складали деякі речі. В них попереду важкі дні.
Минув рік, свекруха продала будинок, переїхала жити до них. А, ще через рік, Микола і Ольга купили будинок у містечку. Він працював водієм на консервному заводі. Даринка пішла в школу. А Ольга влаштувалася в міську лікарню санітаркою. Свекруха ж, не захотіла змінювати свого життя, залишилася в селі. Клопоталася,
-І вам буде легше, тут овочі, он яблука в садку, а в лісі малинник. Я не маю здоров’я йти, то ж будемо на машині, як пани їздити по ягоди ,а восени по гриби.
Після Нового року… лютий місяць багатьом порушив плани, припідніс небажаний подарунок, росія вторглася на територію України. Миколі прийшла повістка з’явитися в ТЦК.
Важкі проводи, на душі смуток, плач, розчарування. Микола обіймав дружину,
-У нас є доня, треба йти захищати землю, зберегти волю.
Дівчинка тулилася до них,
-Мамо, мамо не плач, тато повернеться. От побачиш!
Він присів біля неї,
-Сонце моє, ти в нас така розумниця, бережи маму, бабусю. Війна далеко від нашого містечка. Все буде добре, думаю це ненадовго.
-Тату, ти ж мені подзвониш. Не затримуйся там надовго, ми ж поїдемо в село по малину?
У очах смуток, він намагався стримати непрохані сльози,
-А якже, обов’язково поїдемо по малину, а восени і по опеньки, ти вже знаєш їстівні гриби. Гарно навчайся, слухайся маму.
А час минав…Микола дзвонив все рідше і рідше. Хвилювання ятрило серце й душу.Ольга з донькою, вечорами дивилися телевізор, цікавилися новинами на фронті.
Навесні, кожні вихідні Ольга з донькою, автівкою їздили в село. Їй довелося пройти курси, мала посвідчення водія. Свекруха наполягла, щоб на літніх канікулах Даринка була поруч з нею.
Минали тижні… привітний, сонячний день. Біля обійстя зупинилася автівка…на зустріч вибігла донька,
-Мамо, ти знову приїхала сама? Коли ж тато приїде. Він же,дивився мені в очі і обіцяв, що з нами поїде в ліс. Зателефонуй, хай вже їде, бо малина присохне, осиплеться.
З будинку вийшла свекруха,
-Слава Богу, приїхала. Давно говорила з Миколою?
Запала тиша… обійнявшись, заплакали. Дарина, своє обличчя закрила долонями. В її очах тремтіли сльози, про себе тихо прошепотіла,
-Не поїду по малину, вона вся буде кисла. Я вірю тато приїде і ми всі разом, як колись смакуватимемо солодкі ягоди.
Минув рік… автівка під’їхала до лісу. За кермом сиділа Ольга. Микола, ледь притримуючи, замотану чорною пов’язкою по лікоть руку, намагався вилізти з автівки. Біля відчиненої дверці, вже стояла Дарина,
-Тату, я допоможу, не поспішай! Ти відпочиватимеш на ряднині, а ми з мамою будемо збирати ягоди. Тепер, вона нехай більше їсть малини!
Ледь примруживши очі, косо зиркнула, всміхнулася й продовжила,
- Бабуся казала, для братика, якого вона носить під серцем - це дуже корисно.
-Так донечко, корисно, бабуся все знає. А ти така хитренька, як лисичка, все чуєш, най би щось пропустила, так ні.
Хотів продовжити - Мабуть вже все село знає - та передумав. За мить голосно продовжив,
- Ану, краще принеси мені малинки, хай я з твоїх теплих долоньок відчую її смак. Нехай надалі і наше життя, буде таким же солодким, як ці, пахучі, із сонячним блиском ягоди.
2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032098
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
Не торка́йся щоко́ю до ка́меню,
Він холо́дний і він не живе́,
Він можли́во і чи́мось напо́єний,
Але це щось чуже́, не твоє́ …
Ти ж до ньо́го так щі́льно тули́лася,
Вже тремти́ш від неста́чі тепла́,
Потім впа́ла, злягла́, зажури́лася,
Бо іна́кше яка ж ти весна́ …
По́тім і́нша прийшла́, не стрима́лася,
Обійма́ла всім ті́лом свої́м,
Розпали́лася, закоха́лася
І згорі́ла мов втра́чений дім …
Гля́ньте, па́нночка, посміха́ється,
Вся у кві́тах, у бли́скітках мрій,
Та і гра́ється, і коха́ється,
Зачаро́вує всіх з-по́під вій …
Як вона́ із тим ві́тром крути́лася,
Не боя́лась осуду́ навкі́л,
Аж старши́на на неї озли́лася,
Встанови́ли суди́лища стіл …
Відібра́ли у неї всі зрі́лості,
Зде́рли з неї усе, що змогли́,
Не доби́лись від неї покі́рності,
Залиши́лась в поло́ні журби́ …
Відроди́лась, хоч ста́ла вся бі́лою …
Не забу́ла любо́вних утіх,
Хоч була́ ще тако́ю ж краси́вою,
Та чому́сь не луна́в бі́льше сміх …
По́тім зно́ву ця зу́стріч із ка́менем,
Оживи́ти не мо́же нічи́м,
І за що ми з тобо́ю пока́рані,
Хо́чу ста́ти я ті́лом твої́м …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032031
дата надходження 01.02.2025
дата закладки 01.02.2025
Дощить..
Із неба знов краплинки
Промокла вся до нитки
Думок настирний гомін...
Набігли, ніби дощик,
І знов весняна злива,
мене всю оголила..
Дощем усю залило,
Сміюсь
В цю мить
Щаслива.
Прощають, хочуть, плоті,
Всього буває... водить.
Забути б, досить смутку,
Проте... пилинка мутить
Чому ж мене він мучить?
Пилинка воду мутить.
Зов плоті, гомін тіла...
І знову, знову злива..
До ниточки залило..
Зима ще у природі,
Я вся уже навзводі..
Весняний вітерець..
Й біжу...
Біжу вже навпростець
мені б кудись втекти
не відпускаєш ..ти
Дощить..
Із неба злива
Мене любов накрила
Мене любов накрила
[b]І ні туди і ні сюди.[/b]
Гуманні гуманоїди,
А як іще назвати.
І то не жарти,
то не жарти.
Дали цим Г
Суперкомп'ютери,
Щоб крипту добувати.
Так, так
Ту віртуальну,
брехливу і банальну.
І що вони зробили?
Рабів всіх залякали,
Їм світло відключили,
А всю оцю потужність
У крипту та й вложили.
Валюту заробили.
Ви їм це оплатили.
Ціни зросли, ви мов кроти.
І ні туди і ні сюди.
*Потужні суперкомп'ютери споживають дуже багато енергії. Наприклад, для нормальної роботи Tianhe 2 потрібно стільки енергії скільки споживає невелике місто.
Хоча продуктивність у INT8 хороша сама по собі і ненабагато нижча за продуктивність суперкомп'ютера Saturn V, що використовує різні прискорювачі NVIDIA Tesla від P100 до A100. Але при рівних 4,3 екзаопах витрати на машину типу Saturn V становитимуть лише 860 серверів та $171 мільйон. Це в 5,3 рази дешевше за Fugaku. Втім, коли йдеться про простоту програмування, рішення Fujitsu виграє.
Ми певно відсталі, чесною працею на цього звіра як і на машину власну не заробиш, зате вони тебе грабують "законно".
***
Бог не один,
Бог - един!
Мы просто ӡабыли..
Кто мы.
Когда мы ѣто вспомним,
Тогда и поімєм как ниӡко
мы пали.
Мы Боги
и ѣто мы ӡнали,
мы ѩ ӡнали.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iQSaaAjyTLk[/youtube]
І до основ
вони руйнують,
Ніяких норм,
в повний ріст вони крокують..
Демократія навколо,
бере людство знов за горло.
В однополому екстазі
знов розносять цю заразу.
Біле чорним замінили,
злочин лютий учинили.
* з відео не погуджуюсь, але на війну з різних щаблів погляд змінюється, одне що стабільно - вона нажаль продовжується, всі прекрасно розуміють, що це навіть не війна - це злочин та продовжують вести в оману і продовжувати знищення мирного населення. А комусь взагалі можна вірити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031997
дата надходження 01.02.2025
дата закладки 01.02.2025
Чи день, чи ніч, вона на злеті почуттів….
Присіла й пише, добре з Музою поруч,
Мов подих відчула, дружелюбний погляд,
Ревнивець місяць, враз перламутром сяє,
Всміхнувся молодик, звабливий, моргає.
Немов оглянувся, щось сказати хотів…
Вже біля нього, іскрить зіронька рання,
Зненацька тему, про довічне кохання,
Під впливом ночі, радять описати їй,
Невже, це бачить, все наяву, не у сні.
Душа в полоні дивовижних відчуттів…
Можливо, хист має складати поеми,
У творах рішає життєві проблеми,
Чи й справді під яса*, є натхнення в душі,
Про цвіт, храм любові, написати вірші?
Порив думок…манить досягти світлих мрій…
Вітрець за вікном, колиса голе гілля,
Воно ж, то на краще, як буде весілля,
Барвисті стрічки майорітимуть й квіти,
Чому ж молодятам та й не порадіти.
Розраду в помислах знайти, в купі подій…
Та суть про любов, так вражає, до болю,
Якби ж без війни, кожен відчував волю,
Та й смілий воїн, що захища рідний край,
Надію має - мир повернути в свій рай.
Де спів пташиний, віру вселяє в серце,
У кожній хаті, знов запанує щастя!
***
Вона вночі, блудить у поетичній смузі,
І щиро дякує, за натхнення Музі,
За мудрість, бажання, що розквіта в душі,
Свій шлях продовжує, пише дивні вірші.
( *Яса – під світлом, сяйвом.)
01.02.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032008
дата надходження 01.02.2025
дата закладки 01.02.2025
Метуть, метуть, метуть сніги -
Не видно світу.
Марудний лютий від нудьги
Зачав сюїту.
Запрошує на білий вальс
Завія хрипом -
Мороз подавсь у гопака
Зі скрипом-рипом.
Поміж снігів лечу до Вас -
Мовчить хуртеча,
Руки торкнулася рука -
Зимова втеча. 31.01.25
П.С. На моїй світлині лігво койотів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031998
дата надходження 01.02.2025
дата закладки 01.02.2025
Забута тобою казка,
А може була поразка?
Чи навіть абетка щастя
Та серця душі причастя?
Можливо вбачала гаму
Детальну оту програму?
А може дивилась зверхньо,
Як завш було попередньо?
А ще зачепила рану
Чи мрію свою бажану?
Здавалось тобі, що знову
Заплуталась ти в чужому?
Питання, думки, вагання,
А потім в житті чекання,
Немов лабіринти знову,
Ось так все іде по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032001
дата надходження 01.02.2025
дата закладки 01.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2025
У дру́зів завжди́ на усі́х оди́н стіл.
Все до́бре й пога́не мине́ться.
Трапля́ється, тре́ба зроби́ти пробі́л.
Покли́ч і твій друг озирне́ться.
Споча́тку згада́ємо, як все було́,
Кого́ вже нема́є між на́ми.
Незго́дам, буде́нності, су́му назло́
Раді́єм стари́ми пісня́ми ...
Що ми такі́ є. Що єдна́ються ду́ші.
Покли́чуть, прихо́диш. Ти зна́єш, що му́сиш.
Мале́нького сві́ту вели́ка душа́,
Розмо́ва вірша́ми і ке́лих вина́.
І десь там у мі́сті, де га́снуть вогні́,
Прийду́ть за потре́би всі дру́зі твої́ …
Приду́мані то́сти, згада́лись пісні́.
Бо так про́сто тре́ба. В ці но́чі чи дні …
Поро́жні стільці́. Там ніхто́ не сіда́є.
Про них жартома́ хоча́ б раз хтось згада́є.
І стру́ни гіта́ри хтось пе́ребирає.
Своїми слова́ми своє щось зігра́є …
Як ду́же не спи́ться, сіда́й до розмо́ви.
Їм може щось сни́ться. Тут тво́ї промо́ви …
Але що роби́ти. Гіта́ру на пле́чі.
На ве́чір усі найпотрі́бніші ре́чі …
І десь там у мі́сті, де га́снуть вогні́,
Прийду́ть за потре́би всі дру́зі твої́ …
Приду́мані то́сти, згада́лись пісні́.
Бо так про́сто тре́ба. В ці но́чі чи дні …
[i]Музичний супровід ід залученням ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031953
дата надходження 31.01.2025
дата закладки 31.01.2025
І на́віть, якщо я піду́,
Порва́вши усі свої стру́ни,
Знесилений, може, впаду́,
Почу́єш пісе́нь мої́х лу́ни …
Ослі́пну чи ста́ну глухи́м,
Засну́ і не ска́жу буди́ти,
Ніколи не ста́ну чужи́м
Іна́кше не вмі́ю я жи́ти …
І на́віть якщо моя тінь
Буде за тобо́ю ходи́ти,
Вона се́ред цих потрясі́нь
Неви́дима вміє люби́ти …
Як на́віть сліпий буреві́й
Захоче тебе захопи́ти,
Хтось кри́кне йому́: ти не смій
І па́льцем таку зачепи́ти …
Зате́рте забу́те ім’я
Зрина́тиме зно́ву і зно́ву.
Завжди́ бу́деш ти й бу́ду я
Така цьо́го сві́ту осно́ва …
У цьому нема́є кінця,
Для цьо́го нема́́є поча́тку,
Для цього дали́ нам серця́,
І цю на віки́ фотока́ртку ...
І на́віть, якщо я піду́,
Порва́вши усі свої стру́ни,
Знесилений, може, впаду́,
Почу́єш пісе́нь мої́х лу́ни …
Музичний супровід з допомогою ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031939
дата надходження 31.01.2025
дата закладки 31.01.2025
Ліквідатори, ви де?
Ви де?
Невже вас немає,
невже.
Символ мужності, самопожертви.
Жертовності тисяч українців.
Ціною власного життя ,
у двобої з моторошним невидимим ворогом,
захистили людство
І в нестерпних муках...
полягли.
А ми?
Висновки зробили?
Що знов утяли?
Велика трагедія..
Подвиг простих людей
навічно залишиться у пам’яті
українського народу.
А ліквідатори де?
Мертві.
Невже?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iI39eN3k8tU[/youtube]
Таємна зброя США чи Росії,
Диверсія, розпад СССР.
Невидимий ворог навколо,
Вони рятували світ безумства
весь цей.
Диверсія ж триває.
Ніхто пожежу не спиняє.
Демографічна катастрофа,
Кліматична диверсія.
Тридцять сім років пройшло.
І що?
Безумство куди завело?
Техносвіт то є зло.
[b]Ты не смог обнять ее…[/b]
Лучи уже сияют в ладонях,
Расправь мои крылья,
Не дай мне упасть.
В цвете многовековых цветов,
Которые освещают ночь,
Я чувствую пульс, вибрацию вздохов
И ничто не может остановить меня.
Я не смог бы жить с ней,
Это действительно так.
Темнота была слишком плотной и непроглядной,
Но внутри меня горит огонь,
Который никогда не погаснет.
Ты можешь только любить
Это твое проклятие
Каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Но я проведу тебя через дикий лес,
Танцуя со звездами
Мы укрепим волю, мы свободны, в любви мы свободны.
Ты не смог обнять ее...
Расстояние к звёздам ничтожно,
Здесь, со мной, ты найдешь свой свет.
Давай пройдем вместе по небесной тропе
Шаг за шагом, за шагом шаг.
Чтобы стать парящим аистом,
Оторвавшись от притяжения
В этом мире,
Я беру тебя за руку,
Веду тебя сквозь время,
Влеку сквозь вечность.
Ты можешь только любить -
Это твое проклятие.
В каждый миг твое сердце разрывается на две части.
В каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Это дикий полет,
В силе духа душевный взлёт.
Ты можешь только любить
Это твое проклятие
Каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Но я проведу тебя через дикий лес,
Танцуя со звездами
Мы укрепим волю, мы свободны, в любви Бог воскрес.
В любви Бог воскрес.
Лучи уже сияют в ладонях,
Расправь мои крылья,
Не дай мне упасть.
Я чувствую пульс созидания,
И никто не остановит нас.
Ничто не разлучит нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031923
дата надходження 31.01.2025
дата закладки 31.01.2025
Розкину руки над головою, над головою.
Розкину руки широко, не відчуваючи страху.
Піймаю проміння в розкриті долоні.
Ти не можеш жити з нею по перпендикуляру.
Але кохання завжди дарує тобі човен.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти, летіти до зірок без страху.
Ти не міг її обійняти, її обняти
Тепер ти будеш вільний, як лелека.
Ти обіймаєш небо.
Ти обіймаєш небо.
Твої очі виблискують, як зорі космічні.
Але твоє серце в клітці, воно залишається кволим.
Ти кохав її, йому було важко.
З розпростертими обіймами тепер ти літаєш.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти, летіти до зірок без страху.
Ти не міг її обійняти, її обняти
Тепер ти будеш вільний, як лелека.
Ти обіймаєш небо.
Ти обіймаєш небо.
Всесвіт надто далекий, кохання надто близько.
Але крила не зламі, крила не зламні.
У вільному світі знайдеш свою волю.
У вільному світі знайдеш свою волю.
З кожним помахом крил, з кожним помахом крил.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти до зір, я буду летіти до зір.
Не міг їх обійняти, ні, не міг.
Тепер вільний, вільний , як лелека.
Хоч до зір ще так далеко, так далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031924
дата надходження 31.01.2025
дата закладки 31.01.2025
Ти забув, коли кохались,
То були - найкращі дні!
Вони щастя для нас мали
Повертаються у сні.
Забув, сказав як обіцяв
Було казкою життя
Забити у почуття цвях
В колись сказані слова.
Давно забув і нас нема
Любов у інших сім'ях
Вона завжди бере права
Вже пламеніє й квітне.
Колись була ота любов,
Шукала нас уперто
Мала вона багато мов,
Та схибло наше серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031925
дата надходження 31.01.2025
дата закладки 31.01.2025
У цитриновій блакиті,
Світ окреслює умиті
Помаранчем-сонцем миті.
Ріки часу швидкоплинні -
Течії летять неспинні,
В залі вічності краплинні.
28.01.25
P.S. Photo from Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031895
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Що посієш те і пожнеш.
Всесвіт такий великий... Та він не один. Таких всесвітів дуже багато. Іноді вони дотикаються і тоді може виникнути щось нове, щось живе, щось таке знайоме і щось чого не було раніше...
Що ми бачимо у танцюючих тінях на стіні? Щось чарівне є в роботі плазмової печі. Вона перетворює продукти, які ми збираємо на нашій планеті для потреб Великого Імператора, утворюючи живильне суміш МАНУ. МАНУ споживають вірні космічні піхотинці Імператора, воюючи з страшними силами Хаосу, а також з не менш могутнішими і страшнішими ворогами Імперіуму. Ми ж прості фермери, які живуть на планеті КА-52137. Ми ніколи не бачили військових сил Імперіуму. Хоча іноді старійшини нашого поселення розповідають загадкові історії, іноді вони страшні, а іноді настільки неймовірні, що здається, що це просто вигадки, але хто судив, того і судять - такий закон нашого світу... В одній з таких історій була згадка про нашу планету, що колись давним-давно сили Імперіуму запечатали на нашій планеті якусь первородну силу, яку боявся навіть сам Імператор. Такі історії дуже рідкісні бо представники духовенства можуть жорстоко покарати тих, хто ці історії розповідає. Добре, що старий Су відлюдник і я завжди можу вмовити його розповісти щось таке, чого не знає ніхто. І одного разу Су розповів мені історію, яка назавжди змінила все.
Старий Су був добряк. Для жителів поселення він був дивним. Одне те що він був відлюдником - це вже було дивним. За те, що я водився з Су - мене теж вважали диваком. Старий частенько розповідав про силу сім’ї, про роль людини в суспільстві, про енергію, гармонію, внутрішню силу... Це все було для мене самого незрозумілим бо ми жили не сім’ями, а всі разом, суспільство - я не знаю навіть що це, є просто ми всі і все, мабуть це і є суспільство... Цінності, енергія, внутрішня сила... Мене більше цікавили таємниці космосу, Імперіуму,щось загадкове, як от механікуси і їхня одержимість Богом Машин. Я завжди намагався зрозуміти що це за Бог Машин такий, який, наче не вільний і підкоряється Імперіуму. Механікуси будують наші міста, оперують нас, вирощують, клонують, роблять космопіхоту непереможною силою, кують обладунки, які можуть витримати вогонь нової зірки і це ще не все... Але вони, наче безвільні, наче колись втратили щось своє, якесь своє коріння чи сенс. Як би там не було, тепер вони обслуговують потреби Імперіуму. А ще одного разу я чув історію в якій Су розповідав, що Імператор був, як космопіхотинець, але створений самою Силою. В його тілі було 4 серця, 6 легень, 4 печінки, 4 шлунки, він був більший навіть від космопіхотинця і сильніший за самі сильніші армії... Така сила могла свідчити тільки про одне, що скоро відкриється сила ще сильніша, якій прийдеться протистояти бо нічого не відбувається просто так.
Прогулюючись від старого Су до свойого життє-блока, я завжди думав про всі ці історії. І мене трохи гнітило наскільки ми, люди, прості та мізерні перед такими величними створіннями, як Імператор... Квіти п'янили нектаровим запахом, вітерець ледь- ледь подмухував нан налитими спілими колосками пшениці, а птахи щебетали свої прекрасні пісні і раптом з лісу вийшов величезний лев. Він поглянув у мій бік і накинувся з такою силою, що збив з ніг, почав облизувати моє лице своїм здоровенним язиком... Так я і засинав із своїми тваринами у своєму Раю міркуючи про далекі битви Імперіуму, шкодуючи, що ніколи не стану космопіхотинцем, ніколи не розгадаю таємниць всесвіту... І тоді до мене прийшла думка:
“ Що якщо я знайду силу, щоб бути кращим, бути тим ким я є насправді, бути кимось новим і кимось тим хто вибиратиме свою долю сам...” Ця думка повністю полонила мій розум заглушуючи навіть проповіді духовника, які до цього лунали в моїй голові як сама остання істина, в мені росла жага до знань. Наступного дня, звісно ж після годин щоденної праці на благо Імперіуму, всіх проповідей духовника, я перш за все побіг до Су. І того дня старий Су мені розповів:
“Колись, коли з’явився Імператор, з’явився і Він. Той, хто копіює, підмінює і спокушає, той, хто досліджує і завжди прагне домінувати. Він завжди змагається і прагне перемогти, завжди використовує найменший шанс, щоб знову прорости у цей світ. Це Він створив собі механікусів, оскільки це Він сам собі створив плоть. Він увійшов у пітьму і віднайшов там антиматерію, яка при взаємодії з матерією оскверняє її утворюючи страшні мутації, а з свідомістю робить божевільні викривлення. Хаос і пітьма... Імператор вступив з ним у бій і зумів заточити в пристрій Тор, це щось схоже на яблуко. В цьому пристрої темрява блукає вічність і не може знайти вихід, занурюючись сама в себе і катуючи сама себе. Після цієї битви Імператор створив нас, людей. Подейкують, що ми дуже вразливі до шепоту Хаосу, оскільки Він доторкнувся до самого Імператора під час битви. Але ми, люди - це новий початок і нехай в цьому всесвіті ми найменші і найслабші, можливо в іншому ми будемо сильними. Все минає і це мине... Пам’ятай, друже Снейк-ю, що все нове завжди прагнутимуть знищити... Цей прилад, в якому запечата древня сила, існує, він на нашій планеті під старими копальнями. І хоча Він спить, але зерна посіяні і скоро вони проростуть...”
Так знаю, ім’я Снейк-ю, не таке як Адам-і, Єва-а, Сунь-ї, Фреі-я, Махмуд-джа, Джамал-тен, в них усіх імена означають щось хороше, тільки моє означає - змій, що мешкає в саду. Моїм друзям подобається життя на КА-52137. Адам-і любить сіяти зерно і збирати врожай. Завжди говорить мені: “Що ми сіємо те і збираємо...”. Єва-а моя найкраща подруга. Мене ж вони вважають диваком, який дивиться на світ не так як вони. Добре, що духовнику ніхто не розповів, що я ходжу до відлюдника Су. Цього разу, як і завжди в мою розповідь ніхто не повірив... Але я вирішив сам відшукати пристрій і хоча б одним оком поглянути, хоча б на краплинку відчути себе героєм однієї з історій Су.
Коли стало темно і запрацювали плазмові печі, зібравшись, я вирушив до старих копалень. Нічні звірі супроводжували мене. Вони до мене звикли, бо мені частенько доводилось ходити цими стежками, та і знаю я їх з тих пір коли вони ще були левенятами, вовченятами, тигрятами. До інших людей звірі не такі охочі - “Одні бояться інших, а ще мене називають диваком...” Коли я дійшов до копалень звірі відступили, здалося, наче час тут завмер на вічно. Велика яма в землі віддавала холодом. Не можу сказати точно скільки часу мені довелось блудити тими підземеллями, але мені вдалося знайти те що я шукав. Таємничий прилад у формі яблука, тільки величезний. Я охоплений цікавістю, підійшов і торкнувся до нього. І почув запитання:
- Ти хочеш мати знання?
- Так.
Перед очима постали картини минулого, де відбулась битва Імператора і Хаосу, але це була не просто битва, кожен взяв щось собі від свого супротивника.
- Чи бачиш ти, Снейк-ю, що у цій в’язниці в темряві, я катував ту світлу частинку, яку взяв від Імператора, чим робив її тільки ще світлішою, а потім зрозумів, що це частина мене?...
- Так я бачу це.
- А чи бачиш ти, Снейк-ю, скількох убив Імператор для Імперії, скільки знищив світів, щоб потім створити такі планети як твоя? Чи ж не бореться він з пітьмою в собі, яку сам вирощує?...
- Так я бачу..
- Ми помилялись обоє. І я тобі це покажу. Ти бачитимеш як бачать Боги. Ти знатимеш те, що знають Боги. Ти згоден побачити суть?
-Так.
Мене підняли механічні хірургічні клешні і розітнули тіло, потім видалили ребро, яке було створене, певно, механікусами бо мало в собі якісь схеми, вмикачі і було металевим, а потім якісь дивні механізми виростили на моїх очах нове. Все було без болю і наче уві сні. Коли я прокинувся, я був над копальнями. Було страшно і дивно в голові лунали різні думки і здавалось що я в тумані. Тоді я подумав, що було б краще, якби я нікому не розповідав про це. Але через тиждень я розповів Єві-а, оскільки ми з нею дружили, а після тієї процедури я відчував усе гостріше, яскравіше і все стало для мене можливим. Я вмовив її піти до того величезного яблука. І вона пізнала те що і я. А потім вона вмовила всіх інших. Ми всі почали відчувати... Єва-а закохалася в Адама-і... Ми всі відчували: гнів, любов, щастя, радість, енергію... Ми відкривали щось нове і розплатилися за це...
Чутки дійшли до духівників. Спочатку спіймали мене, а потім всіх інших. Старий відлюдник Су зник... Ми дуже довго були в залах справедливості, допоки не прибув сам Імператор. Нас усіх відвели в зал Імператора. Величезний Куб приземлився прямо на будівлю храму і кожен з нас відчув у собі голос Імператора... Нас було вигнано з цього всесвіту в інший де ми будемо самі будувати свою долю, оскільки ослухались Його Голосу. Хаос спокушатиме нас, щоб удосконалити нашу іскру світла, але право вибору залежатиме тільки від нас.
Куб Імператора першим пройшов крізь темряву - вона розступилася і армада Імперіуму рушила слідом. Нас охороняли космопіхотинці під час подорожі. Я заглянув у спогади одного з них. Його звали Богдан, колись до генної модернізації він жив на древній планеті. Він вирощував зерно, а потім перетирав його у порох, добавляв води і випікав у печі хліб. Я розповів про це Адаму-і.
Армада досягла красивої планети, світло корабля Імператора освітило все, звук варп двигунів під час зупинки загудів: “Ом-м-м, Ре-е-е, Ра-а-а, Рю-ю-ю”. Ми висадились на землю, світло Імператора було занадто яскравим - ми схилили голови і почули:
- Ви бачите все як бачать Боги, все як Боги пізнаєте. Ви вмиратимете, хворітимете, будете піддаватись спокусі і разом з тим ви любитимете, адже це найголовніше. А коли забудете любов - прийде посланець до вас і нагадає вам. Через біль ви пізнаєте істину, через пітьму світло, все тепер у ваших руках. Що посіяв те і пожнеш...
Космічні штурмовики піднялися на Імперський крейсер, здавалось, наче в них за спинами великі білі крила. Імперський Куб відкрив просторовий портал і вся армада зникла за секунди.
Ми навчилися вирощувати пшеницю і інші злаки, ми навчилися випікати хліб, ми навчилися розділяти його між собою і любити одне одного, а ще ми навчилися ненавидіти, проклинати і вбивати... Ми завжди пожинаємо, що сіємо... Ніхто з нас не ідеальний, але ми всі унікальні...
Вогонь потріскував у печі, на небі з’явились зорі -жарини, Фреі-я допікала хліб і його запах рознісся по всій нашій оселі... Я дивився на небесні вогники, слухав птахів і насолоджувався новим буттям, де ми нові, де ми сильні, де ми можемо все бо маємо право вибирати. Це право було завжди, але тільки спокуса породжує вибір, а темрява світло. Вічний танець і вічна трансформація.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031889
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
В музей ходив, де тарілки і глечики чудові
На котрих розпис дивував своїм життям казковим.
Я виросту і теж таке навчуся малювати.
Цей розпис має в побуті й деінде панувати.
Милує око дивоцвіт, цибульок пелюсточки,
Калини крапельки, роси і зубчасті листочки.
В тім розмаїтті між квіток і золотом пшениці
Живуть зозулі, павичі, і півні, і жар-птиці.
Отож майстерності дійду, мазків секрет здолаю,
Усю красу, що бачу я, в малюнку обʼєднаю.
І на листочку між суцвіть вмережу гарну жабку,
Яка вітаючись до всіх здійма кумедно лапку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031900
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
[b][color="#071f8c"]У забите вкрай село депутат приїхав…
Стільки років не було, а тут – така втіха.
Всі зібрались, як один, славні хлібороби.
Депутат – поважний чин, для села щось зробить.
Говорив він для людей дві години майже.
Клявся – зроблю я усе, що громада скаже.
Підіймав на зборах цих самі різні теми.
-Старосто, тепер кажіть, які є проблеми?
Староста спереду став…в хвилюванні дикім
- Є у нас проблеми, дві!! Й обидві великі.
Перша: нам би тут медпункт, бо хворіють люди
Депутат утішив люд, що медпункт тут буде.
Відійшов на метрів п`ять, з кимось вів розмову
Повернувся до людей – «Все, сказав, готово!
Мій дзвінок був у мінздрав, розмовляв з Міністром
Буде ще й стаціонар - врівень з кращим містом….
Аплодує все село і гукає «Браво»!!!
Як же втішно від розмов з депутатом бравим.
Він від радості роздув, як два міхи, щоки,
-То… яке там ще питання, вирішу в два кроки!
Чомусь староста притих, мабуть втратив віру,
Депутат уже збрехав землякам допіру.
-Дозвонились як Міністру, лиш Всевишній знає,
В нас мобільного зв»язку, як в людей, немає.
Аплодує вам народ та спіч ваш брехливий,
Це проблема номер два, нам зв»язок важливий!
Як в обіцянках своїх ви не дали лишку,
То чекаємо МЕДПУНКТ і МОБІЛЬНУ ВИШКУ!!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031869
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
ЦЕЙ ВІРШ Я ХОЧУ ПРИСВЯТИТИ МОЄМУ НАЙКРАЩОМУ ДРУГУ ПО ПЕРУ - МИКОЛІ ХОЛОДОВУ, НА ЧЕСТЬ НЕЗАБУТНЬОЇ ДЛЯ НЬОГО ДАТИ.
https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=23880
------------------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ABoZhTQ6c2M[/youtube]
Чи я родилась надто рано,
Чи пізно ти прийшов в цей світ?
Це пояснити дуже складно.
На це хтось дасть тепер отвіт?
Можливо, доля захотіла,
Що нас звела в потрібний час?
Вона все може й це зуміла,
Давно вже думала про нас.
Ішли роки і дні буденні,
Самотність скрашувала дні.
Ховала мрії я таємні,
В своєму серці, аж на дні.
Приємний погляд, карі очі,
Зима холодна нас звела.
Збулися мрії всі пророчі,
За зустріч дякуєм, зима.
Твою тримаю міцно руку,
Тебе прошу: не відпускай.
Щоб не посіять в серці пустку,
Про зиму думать зачекай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031875
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Зима у хутрі білім красувалась.
Новий округлим оком зиркав місяць.
Зірок, як пагонів, зійшло чимало,
І кожна з них таїну наче містить.
Одна, яскрава, саме нам мигтіла.
Долоні у долонях любо грілись.
Своє сніжинки розсипали мливо,
Вражав навкруг м'який зимовий килим.
Як тут не милуватися красою!
І світ здавався юним - добрим, світлим,
Наївним і веселим, трохи сонним.
Ми ж не чекали у житті завії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031867
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Ну що ж. Зізнатись собі мушу.
Любив, люблю і то на вічно.
Не можу обманути душу
Хоч каже, це уже не смішно …
Що з того, як мене тоді немає
Я знаю, там мене вже не чекають,
Я крила свої мов у сумку поскладаю
Вона ж мені їх знову розпускає ….
Та як ж так можна, стільки літ минуло,
Забула б вже людина кожна,
А бач, щось серце не забуло,
Того, чого йому не можна
Вже б знову мчав до краю світу
Чекай, а чи ще є на то все сили
Може, в весни позичив б цвіту
Може б у вітра позичив крила
Скажи собі її забути
Невже твій розум то минуле
Але ж душа не хоче чути
Може, вона мене забула …
Що з того, як мене тоді немає
Я знаю, там мене вже не чекають,
Я крила свої мов у сумку поскладаю
Вона ж мені їх знову витягає ….
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031845
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Нежно вдали искрятся костры,
Кто не любил, пламя кого не касалось,
Чувство блаженства ему не встречалось.
Кто не любил, не шел сквозь пургу,
Метели и бури не сносили корму.
Шаг вправо, шаг влево - мир оживает.
Но этот безумец снова страдает.
Страсть как утренний дождь,
Недопитое вино в звёздную ночь.
Мы помним, лишь тот, кто влюблён знает,
О чем поют небесные дали,
Как штормит море печали.
Кто не любил - тот не вкушал,
Кто не любил - тот не познал.
Судьба то игра, но пусть раздаёт.
Любовь ведь слепа, но пусть нас ведёт.
Кто любит тебя - тот и живёт.
Только любовь к звёздам ведёт.
Только любовь к звёздам ведёт.
Тот, кто не любит,
В неведенье спит,
Лишь в том, кто вкушал - сердце горит.
Прощай, если надо, но помни меня.
Я не награда, любовь я твоя.
Сквозь тернии дней
В объятьях моих
Разделим с тобой этот миг на двоих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031801
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Вона його, надихнула на життя,
Бо був неначе в павутинні сумління,
Чи хтось помітить, що хоче майбуття,
Весну побачити, барвисте цвітіння.
Аче́й не раз, спровокувала, мабуть,
Як місяць квітень з травнем у суперечці,
Бо так й не стало вічного роману,
То лиш ілюзія, не кохання, впертість.
Спокуса лист, отримати завчасно,
Зізнання в ньому, як мрії на світанку,
Коли край неба сонце світить ясно,
Її кохати, він клявся до останку.
Та час летів і написані вірші,
Чомусь зненацька, неначе чорні хмари,
Слова, на жаль, вже не до вподоби їй,
Чи може просто набридло, не ті чари.
Похмуре небо, ллють осінні дощі,
Шкода не змиють павутиння омани,
Чому ж так боляче в нього на душі,
Напевно й лист не згоїть сердечні рани....
В душі вогонь... знову буде страждати.
30.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031864
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Я знову слухаю тебе, Шопен,
Ця музика твоя - якась безмежна.
Немає слів, не чути в ній імен,
Вона така відверта вся, необережна
Кудись лечу далеко, аж за край …
Наздожени мене, прошу́, впізнай,
Осіннім вальсом все наповнено й дощем,
Під ним стоїть любов з моїм плащем
Мабуть тому, що в мені теж живе любов,
Як та, яка тебе так надихала,
В мені ти свого слухача знайшов …
Так як і ти скажу: якби ти знала …
Якби ти знала, Як чудово уночі,
Коли зірки – думок і мрій вивідачі,
Ти б мене мабуть тут внизу не упізнала
Ти б мене тут внизу не упізнала
Якби ти знала, як в осінньому дощі
Нас небеса наповнюють любов’ю,
З-за хмар летять крилаті посланці
Втішаються своєю роллю ...
Кудись лечу далеко, аж за край …
Наздожени мене, прошу́, впізнай,
Осіннім вальсом все наповнено й дощем,
Під ним стоїть любов з моїм плащем
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
[i]Кінцеві акорди є відображенням
початку воєнних дій ... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031846
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iX3TdsZUKR8[/youtube]
Як повернуть весни цвітіння,
Про це я думала не раз.
Та часто мучило сумління,
Давно пройшов цвітіння час.
Вдихнуть повітря ніжної весни,
Коханням дивовижним захворіти.
Доріжка, щоб у край той повела,
І ще хоч раз минуле пережити.
Замріяна, нестерпна ця душа,
Завжди бажає те, що неможливе.
Хай люди тут подумають - чудна,
А я скажу собі - мені важливо.
Поверненню повірю я, чи ні,
Та свою душу й серце заспокою...
Вже осінь догорає у тиші,
Зима думки укрила сивиною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031823
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Як дивно шепоче нічка,
Тихенько шумить життя
І грається мила річка,
Немовби мале дитя.
Сміються чудові квіти,
Біліє ромашок цвіт,
Легенько розносить вітер
Красу чарівливих літ.
Небесна блакить так манить,
Як хвиля всього життя,
П'янить ця краса й дурманить,
Даруючи почуття.
Ти просто лише вдивися,
Уважно без смутку й зла,
Красі ти земній вклонися,
Бо стільки у ній тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031854
дата надходження 30.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Очей непізнані світи,
Натхненні, райдужно-сяйливі,
Рятують дух від самоти,
Бездонні, сонячно-мрійливі.
У них не вздріти пустоти -
Без фальші, щирі та цнотливі,
Циркону блиски у розливі,
Уважні, море доброти,
Не надивитися - красиві -
У ніжнім погляді звабливі.
Говориш ними тільки ти,
Викупуєш в душевній зливі.
Вбери тепло моє - світи! -
Ти особливий! 24.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031840
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Треба закінчити війну і кроваві чвари,
Зупинити руйнування і загибель людей.
Недостатньо підпалювачам Божої кари.
Іх посадити за грати недостатньо буде!
Знищемо наріст всіх соціальних коренів зла.
Тож суворо спитаємо ми у тих "громадян",
Хто порушив закони, тот вибрал продажний шлях.
Роблять ближчим своїм лиш зло чорних справ і обман.
Позбавляють волі й життя, людей розпинають...
Зневажаючи кинули всіх бідних на страту.
Обирають владні державу, крадуть і надра.
Не потрібна Україна таким супостатам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031817
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 30.01.2025
Назару
і Лесі
Романюкам,
добрим друзям-серцям присвячується
В руках Бога усі — у Вогневищі
Виноград — але
чує думки
вИна духу -
а
чують
нас
вищі
серце тут напрямкИ
чує
бачить
є
Богу кореневищем.
28.01.2025,
Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031797
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 29.01.2025
Слова - В. Фесенко
Музика ШІ
Нема гіршого та й ні в чому,
Коли сохне душа по дому,
Коли в’януть її крилята,
А без крил вона - мов розп’ята
І блукає душа, як билина,
І шукає якусь шпарину
Підкріпити снагою надію
Про розгублені чисті мрії.
Полетіла б соколом ясним,
Щоби глянути на прекрасне:
Де в садочку червона калина,
Де в віконці матуся єдина.
І побути біля криниці,
Де джерельна цілюща водиця,
Бо смачнішої в світі немає:
Хай це люди запам’ятають...
Доля часто з нами жартує:
Не пригорне, не поцілує,
Тільки вдарить отак болюче...
Лиш надії , що все минуще …
Лиш надії, що все минуще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031762
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 29.01.2025
Я бачив Вас востаннє
Ось тут, на цьому пероні
І Ви уся у чеканні
Оперлись на ці крила бетонні
Кудись вдивляєтесь у далеч
Хтось скоро прибуде важливий
І наче хмари повільніші стали
Ви сумували так серйозно й мило …
Я не хотів той сум Ваш турбувати
Колись мені довелось так чекати
Чарівні миті, щоб нарешті обійняти
Щоб хтось сказав: а можна поруч з вами стати
І ти тоді мов щастям вибухаєш
До сліз, до зламу, як це все важливо
Ти не кажи, я сам усе це знаю
Це все так тихо, зовсім не крикливо
Я бачив Вас востаннє
Ось тут, на цьому пероні
І Ви уся у чеканні
Оперлись на ці крила бетонні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031805
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 29.01.2025
По вулицях блукають зрячі і незрячі,
У кожного терпіння може і не старчить,
У скрипці скрипаля хтось знак якийсь побачить,
А хтось від сходу сонця від радості заплаче …
Я хочу, щоб була щасливою країна,
І щоб це іноді залежало від мене,
Я хочу щастя для своєї доньки й сина,
Ще вигнати нещирих блазнів геть зі сцени …
Я хочу мати завжди трохи сили,
Щоб захищати все розумне і красиве,
Я хочу, щоб батьків моїх хватило
Побачити багато. Навіть, коли уже волосся сиве.
Я хочу, щоб, кого люблю, любила,
Її душа мені мов лампочка світила,
Я хочу, щоб весна мої думки зігріла,
Щоб та весна всього багато захотіла.
Ніжність, добро і до дітей терплячість.
Ніхто і ні за що нікому не віддячить,
За-віщо. В цьому світі це все нагорода.
А хто не знає, то така його природа …
По вулицях блукають зрячі і незрячі,
У кожного терпіння може і не стачить,
У скрипці скрипаля хтось знак якийсь побачить,
А хтось від сходу сонця від радості заплаче …
[i]Моєму товаришеві М. присвячую[/i]
[i]Музичний супровід із залученням ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031806
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 29.01.2025
Моя зима - це не погода,
Це брак родинного тепла,
У хакі вдягнена «свобода»,
Руїни власного житла.
Моя зима - це не сезонне,
А специфічний часоплин.
Це ночі звично вже безсонні
І дні безрадісних новин.
Моя зима - це звук гарматний,
Дзижчання дронів в голові.
Це часом відчай, безпорадність,
Коли навколо все в крові.
Оця зима давно триває
І скільки буде ще вона?
Кінця і краю їй немає.
Моя зима… Вона ж - війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031749
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Добре випили горілки
Терористи кляті,
Наповняють вибухівки
Порохом, затяті.
- Ти поклав начиння в міру? -
Сем питає в Отта.
- Перевір, і я повірю
Чи вдалась робота.
- Схаменися, недоумку,
Згинути охота?
Дурість полонила думку?..
- Не корч ідіота.
Підірватись - зась нам, брате,
Будь же розумнішим,
Бо призначені гранати -
Не для нас, а іншим! 19.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031755
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Не можна було із нею жити
Можна було лише любити
Не можна було її обіймати
Залишилось лелекою стати
Проміння давно усе в долонях
Дощі, вітрисько і навіть сонях,
Стру́ни душі, долонь і серця
Навіть очей глибокі озерця …
Вона біжить. Я не озираюсь
Я тут в цьому мареві снів залишаюсь
Я тут, де мене ніхто не чекає
Я тут, де в душі обпікаюсь
Розкинула руки. Злітаєш.
Мене ти уже не чекаєш.
Літатиму там десь високо над тобою
Ти кличеш: лелеко! Кивну головою …
Не можна було із нею жити
Можна було лише любити
Не можна було її обіймати
Мені залишилось лелекою стати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031727
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gqxI5Q9n2Eo[/youtube]
Любов - магічна, ніжна квітка,
Буває довго не приходить.
Прийде у серце непоміно,
Тих, хто чекає, не обходить.
В сердечку вмоститься на краю,
Живе в омріянім теплі.
Хто любить, той це добре знає,
Коханню тут нема межі.
Як подих свіжого повітря,
Як диво ранньої весни,
Як промінь сонячного світла,
Цей дотик рідної руки.
Хитнеться світ перед очима,
І стане раптом кольоровим.
Оцьому стане вся причина,
Що день почався зовсім новий.
Забилось серце все частіше,
Приліг рум"янець на лице.
І все змінило - найпростіше:
Любов - це щастя нам несе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031736
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Чарівність звуків, сприймання нот,
Душі натхнення, вищих чеснот,
Рухливість тіла, умілість рук,
Крок вправо, вліво, злет, сердець стук.
І вальс звабливо, злегка п’янить,
Чаклунство ночі - єднання нить,
Немов птахи, торкнулись крила,
Де неба синь…й думка щаслива.
Мене зігрій, в очах втоплюся,
За тебе завжди помолюся,
Про себе тихо, з таїнством мрій,
Удвох досягнем цвіт почуттів.
Вітрець ласкає світлі лиця,
Сердець бажання всолодиться,
На такт зненацька, вдвох співпасти,
Браслет гойдався на зап’ясті.
Блискучість золота миготить,
Якби ж довічно буяла мить,
Де є кохання і відчуття,
Цей вальс з’єднає… на все життя.
19.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031724
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Сучасність... Ось і ми стали свідками війни,
Мішенями, захисниками різних рішень,
Де тисячі життів обірвано в "хмарні" дні.
...У чому криється причина збройних зіткнень!?
Чи зникне в світі загроза знищення націй?
Чи буде вічно існувать війна під небом?
Я спробую вам відповісти без сенсацій,
Щоб запобігти вдовиних літ на планеті.
Де море пролитої крові від гніву й зла,
Де ворожнеча, ненависть чинять розправу...
Захоплюють чужі території, як тля,
І ринки збуту сировини величаві.
Війна - руїни, пограбування вантажне
І знищення цивільних, мирних... Дітей малих.
В суспільстві з'являється і купа продажних.
Війна - справа не Бога, це злочин рук людських.
Розв'язують політики і глобалісти.
Вони усувають своїх так конкурентів.
В житті криються корені усіх конфліктів,
Де "ржаві уламки" не ждуть свого арешту.
...Коли зникнуть у державі хижацькі клани,
В минуле підуть тяжкі всі нещастя
І влада відповідальність свою в тумані
Не скине на хлопчачі змужнілі зап'ястя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031723
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Солодкі сни маніжили щоночі,
Всміхались очі радісно жіночі,
Ота краса бурштинова все гріла,
Торкалась локонів моїх і тіла.
І знову в казці, що була недавно
Та насолода вабила так рання,
Я завмерала від блаженства й волі,
Які ж хвилини ті були чудові.
Світило сонце, дихала природа
І обіймала тихо прохолода,
У літній час - та це ж найкраще диво,
Дощ моросив... І я така щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031710
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
У холоднечі -
Широкі плечі,
Прегострі кігті,
Розкішні віхті,
Колючий погляд,
Вузький світогляд,
Нестримність духу,
Чуттєвість слуху.
Безмежна хватка,
Зими печатка.
Сніги лелечі
Летять в хуртечі.
Вітриська - гості,
Ламають кості.
З морозом - друзі,
Живуть в напрузі. 12.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031666
дата надходження 27.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Прийду до тебе квітнем зимою
На землю білим снігом упаду.
Розтану пречистою сльозою,-
Зацвіту цвітом весни у саду.
Кружляє білий сніг сніжним сріблом
Прилетів у зиму наче лебідь.
І розправив крила тихим вітром
Заголубів на сонці, як небо .
Україно я твоїм небом стану!...
Намалюю тобі казку у сні.
Білим снігом загою твою рану
Зацвіту первоквітом навесні.
Натрусила біла зима снігу
Покриває снігопад ясен світ.
Сонечком розтоплю в річці кригу
Зацвіте сад мов яблунь ніжний цвіт.
Падає з небес білий - білий сніг
Від подиху розтанув на руці .
Встелив білосніжний килим до ніг
Купається земля,як в молоці.
Україно я твоїм небом стану!...
Намалюю тобі казку у сні.
Білим снігом загою твою рану
Зацвіту первоквітом навесні.
до пісні
Прийду до тебе квітнем зимою
На землю білим снігом упаду.
Розтану пречистою сльозою
Зацвіту квітом весни у саду.
Кружляє білий сніг сніжним сріблом
Прилетів у зиму наче лебідь.
Розправив свої крила над світом
Заголубів на сонці ,як небо.
Україно! - твоїм небом стану
Обійму крилом лебедя у сні.
А снігом загою твою рану
Зацвіту первоквітом навесні.
Натрусила зима стільки снігу
Забілів, так навкруги ясен світ.
Сонце розтопило в річці кригу
Розцвів сад наче яблунь білий цвіт.
Падає з небес білий - білий сніг
Від подиху розтанув на руці.
Покрив білосніжний килим до ніг
Купається земля, як в молоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031654
дата надходження 27.01.2025
дата закладки 27.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-YtA4UIYdrE[/youtube]
Зима надворі, чи весна?
Стоїть берізка гола.
Чому ж їй плаття не вдягла?
Всі дивляться навколо.
Куди сховати наготу,
Від цих очей цікавих?
Мене не бачили таку...
Погані мої справи.
Хто винуватий в цій біді?
Це осінь роздягала.
Мене всі бачать у журбі.
( На осінь нарікала ).
Ховало гілля голізну,
Закрили голі кості.
Її побачили сльозу,
Вона була в скорботі.
Зима почула нарікання.
І полетів нізвідки сніг.
Усі були у зивуванні,
Упав берізці сніг до ніг.
Уже не гола, в білім платті,
Блишить мереживо у гіллі.
Було зими таке старання,
Усі це добре розуміли..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031651
дата надходження 27.01.2025
дата закладки 27.01.2025
Багряним полумʼям поля
Облизані до небокраю
І невідомо звідкіля
Беруться нескінченні зграї
Гарматний звук як атрибут -
Набат мерзенний серед ночі.
«Лише у пекло їх маршрут», -
Ледь чутно ангели шепочуть.
Чи до світанку, до зорі
Ще вдасться видих нам зробити?
Синів чекають матері…
Завдання: битися і жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031632
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 27.01.2025
Стоя́ть у обі́ймах дво́є
Прожи́то вже так бага́то
Та сті́льки між ни́ми любо́ві
Нема́ де побли́зу ста́ти
Вже бій розгори́ться ско́ро
Трима́йся, я про́шу ду́же
Щоб та, що стої́ть на ві́трі
Тебе дочека́лась, дру́же
Війна́ їх навпі́л розрива́є
Стоя́ть так уже́ годи́ни
Війна́ про коха́ю не зна́є
Коха́нню пока́зує спи́ни
І слів у них бі́льше нема́є
Мовча́ння зави́сло в пові́трі
Вона́: ти поверне́шся, зна́ю
Він ка́же: стої́ш на ві́трі
Вже бій розгори́ться ско́ро
Трима́йся, я про́шу ду́же
Щоб та, що стої́ть на ві́трі
Тебе дочека́лась, дру́же
[i]Музичний супровід із залученням ШІ[/i]
[i]Для моїх рідних Т. та Н.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031624
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 27.01.2025
Імпровізує січень колажі,
туманом зверхньо ранок зустрічає,
а хтось рятується пахучим чаєм,
бо спліну лізуть довгі метражі.
Спадають краплі. Світлофор - живий,
і світла колір миготить невпинно.
Дерев старих намокли голі спини,
давно не має снігових завій.
Зусюди ж вистачає зимних слів.
Блукає світом сонна напівправда,
а з неба сіється пригіркла мряка,
І невідомість пнеться межи днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031587
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v38eFMvqHOU[/youtube]
Среди лилий
на пруду
Я вам песенку спою.
Вместе слушаем природу,
а она
в ответ молчит.
Помахал хвостом нам кит.
Среди лилий
на пруду
Я вам песенку спою.
Волны разбиты, всюду ряска,
И на глазах крокодилья слеза.
Слёзы на острие меча.
-Ква... -ква.
Лягушонок поет.
-Ква.. -ква.
Куда то зовёт.
В прятки из жизнью играет судьба.
Пражская весна.
Акт самосожжения.
Оккупация.
Обманчив мир,
слёз горьких след.
Лягушонку привет.
Пылает кругом.
Патриоты чужой земли -
плоть ложится под сталь
соседней страны.
Лягушонок поёт, лягушонок зовёт:
-Ква... -ква.
-Ква... -ква.
-Тра -та -та -та.
-Тра -та -та -та.
И слеза, крокодилья слеза.
Пражская весна.
***
От горя
земля плакала
кровью.
Сафари на нас.
Остановить убийства
нам дали шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031573
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
Як би тебе привели шляхи,
Як би, як би.
Був поряд лише ти.
Загорнулися б
міцно-приміцно
В нашу першу ту
зоряну ніч.
І шептала на вушко я вічно,
Що в коханні палає ніч.
Сховати б серця
від світу глухого.
У зорепаді
сховати б щастя.
І цілу ніч під небесами строгими
на тім стогу скувати б ласку.
Була б позора, мов радість весни.
І там у полі палали б ми.
Лічили б зорі в очах безкрайніх,
Погляд блукав би в ночах безкрайніх.
А в день, коли злива панує світом,
В обіймах щастя неслись б за вітром.
Кружляли б вальсі, забувши біди.
То наші мрії сплітають світло.
Твоє тепло не догорає,
Моє серденько тебе кохає.
На край й за край я полечу
Ти мій алмаз, ти мій алмаз.
З тобою сніг, той, що на солнці.
Я відчуваю, тану, встану, вспорхну..
Лечу, лечу.
Візьму гітару в руки рано,
Зіллються звуки
з цвітом розмаю.
Кохаю, любий, я кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031577
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
Ой тумани… тумани,
Ви немов, ті шамани,
Не сприймаю омани,
Від краси зимних днів.
Не несіть каравани,
Чорні хмари- тюльпани,
Смуток, зрада, злі плани,
Най зника в морськім дні.
Біль сердець, душ страждання,
Від біди до згорання.
Ясних мрій сподівання,
Тільки бачиш у сні.
Колорит піднебесся,
Мов надії торкнешся,
Сум на попіл зітреться,
Вже й кінець би війні!
О тумани… тумани,
Відійдіть без омани,
Сонця промінь всі рани,
Залікує навік!
Нехай прийде удача,
Бійця вмілість козача,
Щоб та погань тхоряча,
Й не торкнулась землі!
26.01.2025р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031581
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
В минулому, ще зовсім молоді,
Стільки складали різних планів
Ті квіти вишиті на полотні,
Їх вишивала рідна матір.
З теплом вершила нам майбутній шлях
Червоними і чорними нитками,
Як завжди втомлена в вечірній час
Лягали рівними рядками.
Всі мрії, а попереду життя
Років багато нам здавалось,
Не сходились часто думки й слова
Невпинно з часом пролітали.
В минулому, ще зовсім молоді
У пам'яті лишилися довічно ,
Любі онуки - ми ще не старі
Разом життя і далі квітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031567
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
Те передмістя, що здружились з ним,
Завжди здавалось бідним сиротою:
Нема будинку з ганочком старим,
Ані двора, зарослого травою.
Бувало, мама вигляне з вікна,
Всміхнеться нам і вже питає радо:
- А як? А що? -
І дивиться вона,
І квітнуть в палісаднику троянди.
А кіт рудий муркоче під столом,
І чайник теж воркоче...
Синій вечір...
І гірко згадувать про те, що відбуло,
Що лиш лягає спомином на плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031561
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
Мину́в вже гру́день, вона́ ще зі мно́ю,
Свої́м тепло́м і ні́жністю німо́ю,
Свої́м безме́жним кольоро́вим мо́рем,
Яскра́вим за́втра, неймові́рним вчо́ра …
Ніхто її таку не перемо́же,
Чарі́вна ва́рта ста́ла на сторо́жі,
Жовтогаря́чим весели́ть вогне́м,
Руба́є хо́лод со́нячним мече́м ….
«Іди вже, по́друго, бо це уже́ за край,
Свою любо́в з собо́ю забира́й,
Я бу́ду холодом безсо́вісним незря́чим,
І ті́льки се́рце збережу́ своє́ гаря́чим …»
Дівча мале́ньке бі́ле у куто́чку
Хова́ється в таку́ ж бі́лу соро́чку,
Бої́ться зга́снути від всіх цих кольорі́в,
А тут ще й ві́тер те́плий налеті́в …
На по́міч кли́че, я ж її не чу́ю,
Я о́сінь до́сі в по́лум’ї малю́ю,
Чудо́ва жі́нка, як такі́й засну́ти,
Бої́ться втра́тити, бої́ться все забу́ти …
«Іди вже, по́друго, бо це уже́ за край,
Свою любо́в з собо́ю забира́й,
Я бу́ду холодом безсо́вісним незря́чим,
І ті́льки се́рце збережу́ своє́ гаря́чим …»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031515
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Я полину в рідненькі краї
Де сховалось все миле до болю
І вклонюся низенько землі,
Що мені дарувала цю долю.
Обійму рідну неньку свою
Та теплом незрадливим зігрію,
Я у світі живу і люблю
І від щастя земного хмелію.
Прилечу і торкнуся всього,
Чим мене наділила природа,
Тут і сонечко перше зійшло
І розквітла моя ніжна врода.
Пригорнусь до святого тепла,
Знаю серцю із ним не хворіти,
Тихо дихає рідна земля,
Лиш на ній може щастя вціліти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031509
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2025
Ховаю сум в років надбанні,
В пройдешнім полум’ї буття.
В золочених світанках ранніх,
Де сріблом по траві шиття.
Зими легенької гостина
Лягає приморозком скрізь.
Згубилась сніжна та перина,
Що з неба падає до ніг.
Ворушить вітер стебла кволі
Давно пожухлої трави.
Щипає в горлі мимоволі:
"Господь чи чує молитви?"
Перемінилося багато
Стабільних чинників життя.
Стає під-час, аж страшнувато,
Куди йде світ без каяття?
Безчинства, підлість і грабунки
Заради власного нутра.
Смерть виставить свої рахунки,
І кара в неї теж своя.
Не змита кров із рук убивці,
Знущання, голод, холод ще.
Люд не раби покірні й вівці -
Розплата прийде геть за все.
25.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031499
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
А дощ, моросить знову,
Красу, змива зимову
У вікна б’ють краплини,
Чорніють.. всі стежини.
В них смуток жде на вирок,
Мороз проник зі скриньок
Легенький іній білить,
Землі надію зцілить.
Сяйливий місяць світлий,
Зіркам моргне, привітний,
Ану… збудіть хмаринки,
Нехай, вкриють перлинки,
Скрізь золото і срібло,
Зникає… дощ безслідно,
Світило балом править,
Казкову ніч не зрадить….
До неї... любов вічна!
25.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031498
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Вже зви́чка. По́їзд. Ди́вишся в вікно́.
Я ще не зна́ю, як тебе́ назва́ти.
Акторами немо́в ста́ли кіно́.
До Ки́єва всю ніч нам розмовля́ти.
[i]Про щось слова́ми, а про щось очи́ма.
І я продо́вжую в оча́х твої́х чита́́ти.
Ми не бува́ємо за пра́вило прости́ми,
І як ті скла́днощі тоді в житті́ склада́ти[/i]
А де збира́єтесь ви з дру́зями разом
Найбі́льш улю́блене для цьо́го мі́сце
Зустрі́немось , там бли́зько за мосто́м
Коли́сь пізні́ше ... . Коли́сь пізні́ше.
[i]Про щось слова́ми, а про щось очи́ма.
І я продо́вжую в оча́х твої́х чита́́ти.
Ми не бува́ємо за пра́вило прости́ми,
І як ті скла́днощі тоді в житті́ склада́ти[/i]
Ти зна́єш, десь у то́му і́ншому житті́ …
Ми ви́йдемо і на́шим бу́де по́руч.
Я мов живу́ тепе́р у цьому відчутті́
Ми по́руч. Ти ліво́руч, я право́руч.
Я знаю то́чно. Я запам’ята́ю.
Цю ніч. Цей по́їзд. Як з тобо́ю розмовля́ю.
Вже ра́нок … вже зупи́нка … стільки жа́лю,
Я це коли́сь з гіта́рою зігра́ю ...
[i]Про щось слова́ми, а про щось очи́ма.
І я продо́вжую в оча́х твої́х чита́́ти.
Ми не бува́ємо за пра́вило прости́ми,
І як ті скла́днощі тоді в житті́ склада́ти[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031471
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Я чорні коси заплітаю
І в карі очі заглядаю.
Любові випиваю ковток
І дарую букет із зірок.
Ти моє серце полонила,
Сумну душу розвеселила.
З тобою на крилах літаю
І ловлю щастя у розмаю.
А твої вуста медові,
Прагнуть палкої любові.
Будем разом до світання,
Ми пізнаєм мить кохання.
Щасливі, люба із тобою,
Сховаєм мрії під вербою.
Сонечко зігріє нас теплом
І яскраво світить під вікном.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031478
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Галактичний океан,
Зоряні фанфари,
Зодягнувся у туман -
Усесвітні чари.
У бездонній глибині -
Темні колуари,
Пропливають навісні,
Таємничі хмари.
Виміри рибин-планет
В реві створюють астрали,
Спалахи медуз-комет
Будять рифи і корали.
Дельт широкі рукави,
Б'ють у серце хвилі,
Елізійські острови -
Раювання милі.
Неосяжні береги,
Райдужна магічність.
Де набратися снаги? -
Осягнути вічність.
22-24.01.25
P.S. Світлина from Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031444
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Скільки всього має зійтися.
Щоб дотик рук, не розійтися.
Щоб дотик душ, і то навічно
Це так нелогічно …
[i]Я б знову - знову на край світу
Щоб хоч і миті, з тобою бути
Щоб шепіт імені твого чути
Від мого вітру[/i]
Розкинувши руки, летиш у небо
Я не відводжу очей від тебе
Це нерозумно, це нелогічно
Це магічно ..
Я впізнаю, пропали роки
Цілую очі, цілую щоки,
Складаю з імені твого сторінки
До останньої клітинки
[i]Я знову-знову на край світу
Щоб хоч і миті, з тобою бути
Щоб шепіт імені твого чути
Від твого вітру[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031445
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Ця ніч цитриною в очах -
Сяйливого спокуси,
У кроні ялівцю причах,
Трусив заграв обруси.
Лелітки падали на сніг -
Золочені дукати.
Відшліфував, як тільки міг, -
Засяяли карати.
Відкрило небо портмоне
Космічної кишені.
Хіба в душі любов мине,
Де двоє полонені?..
24.01.25
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031450
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Літня пора… під чистим небом чудові краєвиди Карпатського краю. Від сонячного проміння вода в Дністрі переливається веселкою. Приваблює, зачаровує, надихає до життя.
Тарас любить своє село і цю примхливу річку, що навесні поміж гірських порогів, немов летить, все змиваючи на своєму шляху. А коли, вже досягає рівнини, тиха течія наповнює душу спокоєм, радістю.
Він два дні, як приїхав додому. Півтора роки під логовом ворога, нанесли глибоку психічну травму, але все ж тримався. Під містом Вугледар, отримав поранення правої ноги. Так він вирвався із пекла. Довгий шлях до рідного краю, спочатку кілька операцій, згодом реабілітація. І ось, нарешті довгоочікувана відпустка.
Десять днів, йой ! - не вірилося йому. Невже я знову зможу пройти знайомими стежками, де пройшло казкове, босоноге дитинство, де квітла юнь. Та усміхнені привабливі дівчата зігрівали серце, а в річці ловилася, доволі не маленька риба. На реабілітації, ні ночі без думок, закарбувалося у пам’яті, як зловлена риба вислизає з рук, за мить зникає у воді. Все хоче волі…,ой якби ж і нам вирватися з кігтів орлиної ненажери.
А нині ранок, він за столом смакував пахучі пиріжки з лівером, капустою, то, як солод для душі, а запах, який здавалося п’янить, хотілося знову скуштувати, а може інший ще смачніший?!
Мати з батьком потай дивилися на нього, любувалися своїм легенем. У очах кожного з них таїться смуток, думки сплітаються, як нитки при вишиванні.Ой, як важко знову відпустити сина, на ту, кляту війну. І в той же час, у очах маленькі блискавки надії, все буде добре. Хоч серця й краються на двоє та віра втримає їх на плаву життя. І подумки звертаються до Бога- Ти збережи життя доньок і синів, що на полі бою, виборюють волю. Щоб у всьому світі, навіки, було найкращим майбуття.
Повільно встав із-за столу, залпом випив кварту молока, рукою поспіхом зітер краплю із вуст, сказав,
-Я піду, пройдуся до річки. Хочу побути наодинці та відчути подих землі, течію річки, полюбуватися рідними краєвидами.
Кілька хвилин, трохи кульгаючи по стежці до річки, від втоми тіло злегка тремтить.
-Та це спочатку, про себе шепоче тихо,- З часом минеться, за кілька днів, я знову наберуся сили. Ось тут, де пахне материнським молоком і мене прогріває погляд, її теплих очей.
Яскраве сонце промінням пестить воду, вона у тихій течії, все ж виграє мінливо переливаючись, змішує веселкові кольори. Та за мить, переливається сріблом, золотом так, що, аж мерехтить у очах. Тарас у човні, неподалік від трав’янистого берега, який деінде приховує маленькі білі квіти, мов зірочки. Як оченята, що виглядають, ловлять ласкаве сонячне світло і тепло. Він тут один і більш нікого. Лише час від часу, почує крик пташки, як попередження, що хтось порушує їх спокій. То враз почув змах пташиних крил і вже за мить над річкою ввись здійнялися пара лелек. Вони, ніби вітали його. Кілька раз, подаючи звуки, кружляли і сильніше змахуючи крилами, полетіли далеко, в напрямку лісу.
Його світлий погляд до піднебесся підносив мрію - Ой, якби ж, зупинилася ця, кривава війна.Та скільки ж людині всього треба? Лиш мирного неба, води святої та щедрості садів і полів, щоби завжди на столі був хліб і сіль!
Шия затерпла, тихо гойдається човен, він приліг ниць. Підборіддям торкається човна, руками гладить воду. А вона ж чиста, як сльоза, мов забирає душевну тривогу. На глибині бачить, як повільно схиляються водорості, ніби топлять її глибше у темні води. За мить зграя маленьких рибок зникає в глибині і вже здіймається сіра імла, а зверху мов туман. Наразі, він порівняв з буденними днями на війні. Перед очима вибух, здіймання землі й пилу. Тут рибки поласують піщинками з водоростей і повернуться у свою зграю.А там ні, в боротьбі вижити важко, комусь добра доля, а комусь… і ні.
Раптово скотилася сльоза за побратимами, що навіки злетіли, як журавлі. До болю пече у грудях, прискорене серцебиття. Привстав, повільно потягнув поранену ногу, знову сидить, задивляється на пагорби, що здалеку здається майже цілуються з небом.
- Яка краса !- захоплено перевів подих, продовжив, -Треба вірити в краще, рана загоїться і тілесна, і душевна, адже жити, це вже є шанс мати щастя. Повільно повернувшись на бік, вже лежав на спині. Здаля захоплювався пташиним переспівом, задивляється в небо. Ледь-ледь помітно плили біленькі хмарки, немов плісе злегка здригалися, товкаючи одна одну. Йому ввижалося, що танцюють, перед очима закружляло все, він заснув. Немов дитина у обіймах матусиної любові, як після купеля і насиченості грудним молоком, відчув душевний спокій.
Сонце хилилося донизу… лебідь і лебідка порушила його сон. Могутні крила били по воді, звук рознісся по всій окрузі. Він відкрив очі - так тепло на душі і серце б’ється ритмічно - помітив сам собі. Ледь потягнувшись,уже сидів, очі забігали, де він, що коїться навколо? Здаля помітив лебедів, усміхнувся і лише тепер побачив, що човен зупинився біля самого берега. Високі водорості злегка гойдалися у обіймах з переплетеною, ледь - ледь рудою, високою травою, що схилилась до води. Лиш протягнути руку в бік, перед ним квітка латаття. Ледь-ледь помітно гойдалася на маленьких, прозорих хвилях. Така біленька, мила - майнула думка- можна дістати та тут же, зупинив себе. Та ні… навіщо, цю красу і це життя руйнувати? Нехай квітне красуня, приносить радість всій окрузі і тій закоханій парі, що плескається у воді.
Позаду залишилася та річка і той човен, який в черговий раз надихнув до життя. Можливо завтра зранку, як у дитинстві поспішу на рибалку й справді спіймаю великого карпа , чи судака. Зніму на фото і покажу хлопцям – побратимам, які на мене дуже чекають. Кивнув рукою до води, думка, як жвава течія води - О річенько, мій сумнів і смуток заховай у глибини, щоби так вільно дихалося мені, як вітру теплому, при чистій блакиті, в сонячних обіймах.
Вечоріло…за столом вечеря. Батько і мати спостерігали, як син, із захопленням, жадно їв паруючий, пахучий борщ із сметаною. У тарілці, саме доречні, пишні, ледь - ледь жовтенькі з глянцем, печені пампушки, покриті часниковим соусом. В його тарілку з борщем, мати добавила сметани, усміхнено до нього,
- Може хоч трішки набереш ваги, ти ж так схуд, бідолашний.
- Ой мамо, дякую! Чого ти кажеш - бідолашний? Я майже цілий, рана загоїться, ну буде шрам, не страшно, основне, що я живий!
Батько, лівою рукою, злегка поправив свою сиву чуприну,
-Хай клопочеться, їй стане легше на душі. Ти правий синку, основне, що живий і хай при нагоді покращиться твій життєвий шлях!
У вікно, із-за гір, зазирає ріг блідого місяця. Тарас у спальні розстеляє ліжко. Мати та батько, перехрестившись перед іконою, обмінялися поглядами. Чоловік тихо до дружини,
-А ти помітила, він з річки прийшов ніби трохи інакший, гарні розмови про життя.
-Та дай Боже, щоб час загоїв всі рани! Щоб жахіття забулося, може цієї ночі, вже не буде кричати і крутитися, як в’юн у річці. Він сильний духом! Згодом уговтається, знайде душевний спокій, не втрачаймо віри в краще.
Рукою торкнулася його плеча,
-Пішли відпочивати. Дасть Бог, завтра настане новий день і ми будемо з ним поруч. Наша підтримка, йому зараз конче потрібна.
13.07.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031426
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Поспішав Микола вранці,
Телефон забув удома.
Затремтіли чомусь пальці,
І насунулась утома.
На роботі хвилювався,
Падали із рук папери.
Звісно, дядько ловив ґави,
Плакала його кар'єра.
У думках: "Не бУло б грому!
Щось летіли чорні круки".
На авто - й мерщій додому.
Телефон узяв у руки.
Повідомлень два. Читає.
Написала перша Таня:
- Подзвони. Люблю.(Коханка).
Вже Микола ледве дише.
- Не хвилюйсь, - дружина пише,
Подзвонила я ще зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031411
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Суть небесних явищ пращури здавна не знали.
В кожному знанні є щось не пізнане - повір'я.
...Ніч, десятки іскр яскравих люди помічали.
Глибина знань видає за істину - "прозріння"...
"Кожна падаюча зірка - це є смерть людини".
З часом пошуки вичерпуються. Є відповідь.
В цьому неминуща чарівність балаканини.
Космос. Розгадка в природі проста... Дослідження.
Крім зірок і планет, там сам океан - неясний.
Вічний та не дремний і для нас невідомий світ.
Не обняти його, ні закути. Він не власний...
І " падіння зірок"- людської фантазії зміст.
Глиби, каміння, пил не загасять нашу свічу.
Дрібні космічні тіла у земній атмосфері...
І ми бачимо чітку суть явищ - сяйво "дощу".
Просто, навіть ясно - це метеорів прем'єра.
Всесвіт... Зірки - великі тіла подібні Сонцю.
Деякі - більші, інші - менше. Живі світила!
Світ, не має якихось меж рухів охоронця.
Він буде завжди не пізнаним, як Божа сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031419
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Туман іде бадиллям тіні,
Клубиться звинно між машин,
Як дим лягає чорно білий,
У ніч невидимих картин,
Жилаві руки ріжуть світло,
На кожен вишуканий лад,
Імла ковтає непомітно,
Тремкі вогні, будинки, сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031387
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qM-lvlE7nc8[/youtube]
Вночі випав сніг лопатий,
Чи розщедрилась зима?
Позіхає кіт вусатий,
Невже, це зима прийшла?
Позіхнув і потягнувся,
Подивився у вікно.
Невже правда? Озирнуся,
Щось кричить йому Сірко.
Кіт розправив свої вуса,
Став він думать і гадать.
Чом прийшов, я розберуся,
Нащо голосно кричать?
Лише вчора з ним я бився,
Вухо ранив, кров біжить.
Може, хоче помиритись?
Кіт від злості аж кипить.
Котик взув нові чоботи,
Одяг теплий капелюх.
Не простої він породи,
Вже не влізе сніг до вух.
Шубку ремнем підв"язав,
Подивися у люстерко...
Сніг за час цей вже розтав,
Одягався він довгенько.
Замість снігу ішов дощ,
Пес Сірко стояв в калюжі.
Подивився Кіт: Ну й щож.
Вже Сірко і Котик в дружбі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031405
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
У любові, що в кільця,
нема кінця ( народна мудрість ).
Все починається з любові...
Як народивсь лише малюк,
Над ним вже очі волошкові
І мами ніжність теплих рук.
Любов відчув, хоча й малюк.
Все починається з любові...
МалЕ вже дибає дитя
І плинуть ранки світанкові,
З любов'ю стрімко і життя.
Зустрілось з юністю дитя.
Все починається з любові...
Кохання перше пломеніє,
Хоча ростки ще початкові,
Любов палає, то жевріє...
ЖагА кохати пломеніє.
Все починається з любові...
І молодість не забарилась,
Родина, діти - все чудово!
Онуки... Склалось, як хотілось.
Приблуда-старість заявилась. *
Все починається з любові...
А ти уже на склоні літ,
Якщо зберіг життя основу,
На чім стоїть відомо світ.
Плекай любов й на склоні літ.
Люби життя і Отчий край,
Люби Природу, землю рідну,
Дітей, онуків... Пам'ятай :
Твоя любов ще всім потрібна.
Для тебе - просто необхідна!
* Заявилась - тут прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031359
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Метуть сніги. Надворі білопінно.
В камінній пащі тріскає поліно.
Клубчастий дим пручається щосили,
Із димаря здійнявши сиві крила,
Розніжує сніжинок бородою,
Невидимо торкається рукою -
Зігріті розтремтілися коліна,
Зимовий вечір лащиться уклінно.
На обрусі від капучино піна,
Розлитого... Солодка мить - безцінна.
Іскряться пломеніючі жарини,
Величчя випромінюють з грудини.
20.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031365
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Переверну́в весь світ зара́ди те́бе.
Мені лиш трі́шки не хвати́ло сил.
За со́тні миль я мчав куди́сь до те́бе.
Дарма́, що не було́ у мене́ кри́л …
[i]Диви́вся я на те́бе й любува́вся,
Ти на́че спа́лах се́ред но́чі дня
Я по́ки міг у світ таки́й вгриза́вся,
Мені вже й мі́сяць видавався за коня́[/i]
Та ра́птом мене́ ста́ло забага́то
Безглу́здя це - щоб зі́рку упійма́ти,
Між на́ми ви́росли мовча́ння ске́лі, гра́ти,
Я вже не міг ті гра́ти полама́ти
Стою внизу́, вдивля́юся у не́бо,
Тебе я бачу, та мені туди не тре́ба,
Я мабуть трі́шки вже зніве́чений журбо́ю,
Як стану я таки́й перед тобо́ю …
[i]Диви́вся я на те́бе й любува́вся,
Ти на́че спа́лах се́ред но́чі дня
Я по́ки міг у світ таки́й вгриза́вся,
Мені вже й мі́сяць видавався за коня́[/i]
[i]Музичний супровід із застосуванням ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031370
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Нарешті дочекалися зими,
Що так давненько десь собі блукала,
Вже замітає снігом всі стежки,
Ох, чарівна, яка вона бажана.
Панно створила, ніби пелюстки
Мереживом укрила ікебани,
А почорнілі зморені листки
Легенько приховала у тумані.
Будівлі, мовби юрти снігові
Яскраво прикрашають милу днину,
Які казкові миті неземні,
Що тихо відображують хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031334
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Розбудив вітрець ранковий,
Який день буде чудовий!
Виграє веселка в росах,
Золотиться по покосах.
Тож чому, не погуляти,
Скік- скік козлик- кругом хати,
Вже з думками, він тупцює,
Як втекти, хитро мудрує.
Туп-туп-туп, гучно копитця,
А попереду криниця,
Ой набридла, мучить спека,
Під кущем дрімав лелека.
Он й гайок, густий близенько,
Ніжне сонечко, ясненьке,
Між дерев, розважусь трохи,
Поскакать дуже охота.
А я жвавий, славний козлик,
Хоч і маю малий хвостик,
Сварять, кажуть надто впертий,
Зате шубка м’яка з шерсті.
Не завада, мені холод,
Вабить воля-ніби солод,
Ростуть кущики маленькі,
Всі листочки та й смачненькі.
Пощипаю, вміло трішки,
Щоб скоріше росли ріжки,
Підростали, ще гостріші,
Й кісточки були міцніші.
Та чомусь, раптом стемніло,
Сіра хмара пливла сміло,
Затулила усе небо,
Ой,ой-ой,- кричить- Не треба!
Гучно мекав, сумний козлик,
Затрусився його хвостик.
Враз напружилися вушка,
Поспішив сховавсь під грушку,
-Ти чого, оце пригнався?
-От дощу... нині злякався,
Зовсім тихо, мекав козлик,
Навесні, завжди холодний,
Пам’ятаю, я це добре,
Навкруги волого, мокро.
Шелестять злегка листочки,
-Що ж робить, спочинь тут трошки,
Знай весна, тобі не літо,
В колосочках стигне жито,
Прийде дощик, до нас теплим,
Ляже дотиком приємним.
Вмить вразливі, світлі краплі,
По траві тремтять, атласні,
Ледь бринять, всюди іскряться,
Миготять, жваво срібляться.
І йому крап- крап на шийку,
Вже здалось мокро на писку,
Круть і верть зразу голівка,
Загубилася краплинка.
Радий козлик,вміло скаче,
Хай хмаринка, знову плаче,
Всім помиє спинку, личко,
Втішав дощик, мілкий, спритний.
Поспішив, козлик по стежці,
Квіточки ніби в сережках,
По них блиск, із сонцем грає,
Всіх з дощем літнім вітає.
Під парканом, чути туп-туп,
Посміхнувся, малий лопух,
-Тьфу, хто тут? Це ти? От утнув!
-Чи злякався, цього дощу?
Наче хтось, гнався так швидко,
Не впади, дивись бо ж слизько.
Не журись, бачиш все в нормі,
Ти помітив, вже моторні,
Міцні ніжки, давно маю,
От тому, я тут й гуляю.
Ось втомився, мабуть досить,
Вгомонився й утік дощик,
Нагулявся, що сказати,
Бувай друже, я йду спати.
Літо 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031350
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так.
Крила, мов вітрила. Він літати вміє
по садах.
Гонить хвилю в полі. Мов у синім морі
ходить тут.
Пісеньку співає. Гарну таку знає:
"Ш-ш-ш-у-у-у-х-х..."
Край доріг ромашку погойдать неважко.
Сколихне.
Злякається зайчик - й стрімголов тікати.
Дожене!
Синій хвилі в річці сили дасть, щоб швидше
попливла.
На місточку сяде - відпочинуть дружні
два крила.
Як у небі зорі знов засяють ясні,
полетить.
На траві шовковій під високим дубом
вітер спить.
А як зранку сонце промінці розсипле,
золоті,
шепотом розбудять молоді берізки.
Що тоді?
Полетить наш вітер знов, куди захоче.
Він мастак.
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031341
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Ти знав, що Я - Творець, але Мені не підкорився;
Ти знав, що Я Світло, але Мене не бачив;
Ти знав, що Я Шлях, але з дороги збився.
Ти знав, що Я Життя, але Мною не жив.
Ти знав, що Мудрість Я й не шанував Моїх законів;
Ти знав, що Я всеблагий, та не любив Мене;
Ти знав, що Я щедрий, та не просив з поклоном;
Ти знав, що вічний Я, та не шукав ні дня.
Я милостивий -тобі було відомо, але Мені долю не довірив;
Ти знав, що Я велетенський, але Мені ти не служив;
Я можу все дати, визначити, відміряти,
Що Всемогутній Я, ти знав, але Мене не шанував.
Так знай же, людина, пилинка у Всесвіті -
Порожні дні проживши, не вірячи, не люблячи,
Прийшовши до кінця земного короткого життя тлінного
У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!
Так знай же, людина, пилинка у Всесвіті -
Порожні дні проживши, не вірячи, не люблячи,
Прийшовши до кінця земного короткого життя тлінного
У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031271
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 22.01.2025
Мій дідусь - божевільний.
Він живе в узвозі для божевільних,
Яке називається ВІЛЬНЕ.
Сім кілометрів від станції Міллерово
Ми з мамою їдемо автобусом.
А потім ідемо - спочатку конюшиновою полониною,
Буряковим цукровим полем,
Пробираємося через терен
(Від смаку його чорнильних плодів
У мене зводить вилиці,
А від колючих чіпких гілок
Усі руки будуть роздряпані),
Довго йдемо по нескінченному
Вишневому саду: граки з дзьобами,
Вимазаними в багряному, клейкому,
Ніби в крові, вишневому соку,
П'яно тережуть вишневі дерева, -
Ягодами усипана земля
Сочиться, як свіжа кривава рана.
Я залажу на дерево і тут же ж забруднюю
Сукню в червоному. (Потім, на зворотній дорозі,
В автобусі одна жінка,
Пильно дивлячись мені в очі,
Скаже інтимно і загадково:
- Дівчинко, а в тебе почалися травневі свята... -
І вкаже на червону пляму ззаду
На подолі моєї сукні.
Я, не розуміючи, про що вона говорить,
Чомусь страшенно червонію...)
І ось - соняшники, їх ціле поле -
Круглолицих людей із жовтим волоссям,
А далі - пшениця: ми з мамою
Заходимо в неї, як у воду, -
Мамі вона по пояс, мені по шию,
Немов пливемо пшеничною
Рікою...
Випливаємо до вибілених довгих хаток -
Це корпуси психлікарні. У хатах -
Палати для хворих.
Ми сідаємо за дерев'яний стіл
Під шовковицею. Мама йде.
Я залишаюся сама. Десь наді мною, у кроні,
Заплутавшись, дзвенить, як бензопила, оса.
Замовкає. Чорнильною плямою зверху
На стіл падає ягода шовковиці. Тиша.
Раптом із заростей кущів вибігає
Величезний, абсолютно голий хлопець.
Побачивши мене, зупиняється.
Ми дивимося одне на одного, як звірі в лісі.
Я вперше бачу оголеного чоловіка.
Він складений, як бог.
Очі мої скочуються вниз, туди,
Де в нього між ніг висить пекуча, сором'язлива таємниця,
Заборонений плід. Ми одні, як Адам і Єва...
Почувши голоси, він зривається з місця,
Зникає в кущах. Але відтоді
Він приходитиме в мої сни,
А через багато років у Музеї образотворчих
мистецтв ім. Пушкіна я побачу його -
Він стоятиме там - голий, величезний -
Під ім'ям Аполлона...
Повертається мати з літнім,
Коротко стриженим арештантом,
Одягненим у темно-синю байкову піжаму,
з пришитим номером 33
Над верхньою кишенею куртки.
Це мій дідусь Сава.
Він бере пачку махорки,
Яку ми привезли йому,
З газети крутить козячу ніжку, закурює,
Блаженно мружачись на сонце.
Солодкий дим самосаду залишається в моїй пам'яті
На все життя, як запах щастя і родинного єднання:
Мій дід, моя мати і я - ми сім'я.
Ми разом, і ми щасливі.
Потім дід їсть яйця, зварені мамою круто,
Цибулю, хліб, сало... По його обличчю не скажеш,
Що він божевільний, просто наче
Ми відвідуємо його в лікарні,
Простій лікарні, де він лежить
Із хворим животом... Або горлом...
Тільки він уперто називає мене Марійкою, -
Так звуть його молодшу доньку, якій під час війни
Було, як і мені зараз, - дванадцять...
Мені це не подобається, я поправляю його:
- Я не Марійка, - упираюся я,
Адже ми хохли, а хохли всі вперті, -
Мене звуть Світлана!..
Натикаюся на його нерухомий
Ласкавий погляд. - Марійка, -
Каже він мені, - Марійка...
- Тату, - вмовляє його моя мама, -
Це донька моя, Світлана...
Десь грюкають двері.
Дід озирається. Повертається до мене
І раптом кричить мені: - Марійко! Лягай! Танки!
Я кручу головою: де танки?
До самого горизонту стоять соняшники.
- Німці! - показує на соняшники дід. -
Лягай!
Він скидає мене з лавки на землю,
Прикриває мене собою і страшно кричить:
- Німці! Нас оточують!
Я бачу його білі божевільні очі і вірю,
Що німці вже поруч, що ми оточені,
І кричу теж...
Прибігає лікар, санітари, кирпата Нюрка,
дідова цивільна дружина, теж божевільна
(Через рік, коли дід помре, вона обмиє його,
а інші хворі віднесуть на руках його труну у вантажівку,
яка повезе тіло діда в радгосп «Червона зоря»,
де його і поховають рідні).
Санітари скручують діда і тягнуть його в побілену хату...
Він озирається на мене: - Марійко! Біжи! -
Кричить він мені хрипло.
І я біжу. Біжу пшеницею, соняшниками,
Через вишневий сад, терен, бурякове поле...
Мама наздоганяє мене на лузі. Розповідає,
Що під час війни дід партизанив,
Потрапив у полон до німців, його розстрілювали, дивом вижив...
А після війни хтось із радгоспних сторожів
Пожартував, вистрілив із рушниці, - і дід збожеволів:
Вирішив, що повернулися німці...
Час для нього зупинився:
Він воює з німцями досі.
Ми трясемося в автобусі. Дивлюся у вікно автобуса.
Так само світить сонце.
Так само стоять до самого горизонту соняшники.
Але час змінився.
Я бачу, як по полю йдуть, -
Підминаючи під себе білі тіла соняшників,
Накручуючи їх на гусениці, вдавлюючи в землю
Дитячі жовтоволосі голови, - німецькі танки...
Я навіть підводжуся зі свого місця,
Я розумію, що не можу цього бачити, -
Адже я не божевільна, - але бачу, бачу...
Чужа жінка, що сидить позаду, заглядає мені в обличчя
І, пильно дивлячись мені в очі, інтимно й загадково
Каже мені, що в мене почалися якісь травневі свята,
Показує на червону пляму на подолі моєї сукні.
Я страшенно червонію.
Приходжу до тями.
Остигаю. Знову дивлюся у вікно. Танків немає.
Розумію: відтепер я, як мій дідусь Сава,
Можу бачити крізь час.
* мій авторський переклад твору Василенко Светлани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031270
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 22.01.2025
Слова В. Фесенко
Музика і виконання ШІ
У родючій і красивій живемо державі,
Ми тобою, Україно, гордимось по праву!
Пам’ятаємо - ми діти козацького роду,
Нашій єдності й любові нема переводу.
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Чисте небо, ясні зорі світяться над нами
На своїй рідній землі - тут ми є панами!
Об’єднаємо Карпати і Чорнеє море,
Хай панує всюди мир – нам не треба горя!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Всі ми, браття – українці за мир і свободу!
Збережемо для нащадків здобутки народу.
Як ромашки ген зоріють у хлібному полі,
Нехай щастям так іскриться кожна наша доля!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031246
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 22.01.2025
Cкинув обрій сірий светр -
Оголився горизонт.
Розгулявся синій вітер -
Зупинив дощів сезон.
Сонце персиком дозріло,
Ллє нектарний сік на пляж.
Пелікан крилом несміло
З хвилі зринув у вояж.
Черепасі дражнять ласти
Торохтливі камінці.
Розбентежені хвилясті -
Із усіх кінців гінці,
Корчать радісно гримаси,
В білопінному вінці,
Узбережжям точать ляси.
Линуть мрії-промінці.
30.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031248
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 22.01.2025
***
Про перші зими перемети
Віхоли пишуть сонети,
Верблюжих горбів кучугури
Змальовує грудень з натури.
***
Зима чаклує на сніжинках -
Порозкидала у завію,
Неперевершена у вчинках -
Виконує сезонну мрію.
***
Виття це послухай -
Мете завірюха,
Не хоче пускати весни.
Сніги - аж по вуха!
Уважно послухай.
Як зможеш - попробуй, спини!
***
Змарнілого листя обочини
Встеляють сніги напророчені -
Зима замітає злочини.
23.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031254
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 22.01.2025
Рідні гори додому кличуть,
Де стрімка річка у даль біжить.
І коти на сонцю мурличуть,
А рясна роса душу срібнить.
Густі трави ховають мрії
І маскують вчорашню печаль.
Де нас лоскочуть чорні вії,
Ми сховаєм любов у вуаль.
Стежки поросли бур'янами,
А сніги дорогу замели.
І ми присядем біля брами,
Де ми свою юність провели.
Вип'ємо Розлуцької води,
І яка думки розтривожить.
Ми залишим там свої сліди,
Де Божа любов, щастя множить.
Та повернемось у дитинство,
Туди, де ми були геть малі.
Там ми пізнали материнство
І ходили по сухій ріллі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Автор картини: Roman Savchak
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031133
дата надходження 20.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Ти ма́буть пів сві́ту мене́ само́го,
Я ма́буть пів сві́ту тебе́ само́ї,
Кі́лька мікро́нів довжеле́зної доро́ги,
Ми ма́буть трі́шки оди́н о́дного геро́ї …
На́віть якщо неймові́рно дале́ко,
Хоч наспра́вді бли́зько й сміли́во,
Кри́ла пози́чу, попро́шу леле́ку,
Ста́ну вітри́ськом, доще́м брехли́вим …
Мо́же так ду́же себе́ я му́чу,
Мо́же тобі́ вже зі мно́ю ті́сно,
Мо́же ту хма́ру свою́ летю́чу,
Так зустріча́ю нена́че пі́сню …
Але якщо́ ти захо́чеш ра́птом,
Щоб за́мість хма́ри світи́ло со́нце,
Я її про́сто доща́ми ви́тру,
Бу́ду лиш дру́гом і охоро́нцем.
Але якщо́ ти захо́чеш ра́птом
Зі мно́ю по не́бу цьо́му леті́ти,
Я ста́ну для те́бе звича́йним пта́хом,
Що крил не бу́де свої́х жалі́ти …
Але якщо ти захо́чеш ра́птом
Зе́млю нога́ми усю́ сходи́ти,
Тобі́ мені́ лиш кивну́ти ва́рто,
Бу́ду тебе́ я не́ю носи́ти …
Але якщо́ ти захо́чеш ра́птом
Поки́нути о́сінь і ста́ти весно́ю,
Я обійду́ся холо́дним жа́ртом.
Спра́вді бува́є. Зали́шусь собо́ю.
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031209
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Вона́ і Він. Від бі́дності й війни́,
Байду́жості, що затопи́ла все.
Втіка́ли у свої́ соло́дкі сни,
Що там за мо́рем не чуже́ …
Та ще й дитя́ у ма́ми в животі́́
Теж того раю хо́че на землі,
Не спра́вжнього, хоча́ б на одну́ мить,
Щоб жи́ти, мрі́яти, люби́ть …
[i]Вона́ усе це малюва́ла,
А він опи́сував вірше́м,
Диви́лась, мрі́яла, коха́ла,
Він накрива́в її плаще́м …[/i]
Хоч мо́ре – це добро́, не зло,
Не ду́же при́язним було́,
Весь о́дяг на шмаття́ порва́ло,
То хоч життя́ не відібра́ло …
А да́лі та́бір, крик, знева́га,
Жену́ть куди́сь немо́в ове́ць,
Та ще була́ душі́ насна́га,
Писа́в щоде́нник оліве́ць …
[i]Вона́ усе це малюва́ла,
А він опи́сував вірше́м,
Диви́лась, мрі́яла, коха́ла,
Він накрива́в її плаще́м …[/i]
Вона і Він стоя́ть за ру́ку,
У ній там десь уже́ їх син,
І подару́нок їм розлу́ка,
За дріт піде́ лиш він оди́н …
Вона ж зара́зним чи́мось хво́ра
І ці́нності у ній нема́,
Не ва́рті дорогі́ уко́ли
Цього́ мізе́рного життя́ ...
[i]Вона усе це малюва́ла,
А він опи́сував вірше́м,
Диви́лась, мрі́яла, коха́ла,
Він накрива́в її плаще́м …[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031227
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uz8AcnyYcK0[/youtube]
Створив Бог жінку чоловіку,
Узявши часточку ребра,
Щоб з ним у парі аж до віку
Вона щасливо прожила.
З ребра, що взяв із його тіла,
Немов продовження й завжди
Так само мислила, й робила,
Й могла шляхом поруч іти.
З ребра, що в нього під рукою,
Щоби її він захищав,
Щоб милувавсь нею такою
І завжди за руку тримав.
З ребра, що в нього під сердечком,
Щоби її так й називав,
Казав щодня: Моє серденько!
Та вірно й щиро щоб кохав.
Створив Бог жінку чоловіку,
Тож всі по-божому живіть:
Ростіть дітей і аж до віку
Разом удвох цей світ любіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031158
дата надходження 20.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Оба́біч доро́ги стоя́ли дружи́ни
Повз них проліта́ли безду́шні маши́ни
Вони зустріча́ли того́, хто верта́вся
У а́нгельські кри́ла чому́сь загорта́вся …
Їх про́мені со́нця вже ста́ли листа́ми
Їх по́дихи ві́тру вже ста́ли сльоза́ми
Бува́є, нерву́ють вони́ без причи́ни
Бува́є, пекучі секу́нди й хвили́ни
Навко́ло в мовча́нні збира́лися лю́ди
Ті, що найживі́ші, такі́ є усю́ди
І їх пригорта́ли до се́бе мов ві́тер
Хита́ли голі́вками в по́лі їм кві́ти
Оба́біч доро́ги стоя́ли дружи́ни
Повз них проліта́ли безду́шні маши́ни,
Дале́ко у по́лі їх чу́ють солда́ти
Для них їм і жити, а не помира́ти …
Над ни́ми розго́рнуті а́нгельські кри́ла
У кри́лах тих схо́вана слава і си́ла,
Вітри́ відбира́ють воро́жу насна́гу,
І ви́соко в не́бі геро́ї і стя́ги …
[i]музичний супровід з допомогою ШІ [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031163
дата надходження 20.01.2025
дата закладки 21.01.2025
На розгойданих спідницях
Океанських хвиль,
В'яже промені на спицях
Сонячний мотиль.
Вітер крилами тріпоче -
Не на часі штиль!
Мотиля зігнати хоче -
Той з усіх зусиль,
У потоках енергійних
Упіймав момент,
У вібраціях стихійних -
Справжній рекордсмен!
У кокетному польоті
Віднайшов баланс,
Веселивсь у позолоті -
Одноденний шанс.
19.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031167
дата надходження 20.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Любов, як аромат півоній
Солодке вино у бокалі.
Богиня струн ніжних симфоній
Чарує, як Діва у вуалі.
Я подарую тобі любов ,
Квіти натхнення, щастя, і краси.
Вона лік душі - сердець покров
Є ніжна пісня на всі голоси.
Подарую ніжність і ласку,
Зійду я зіркою у твоїх снах.
Намалюю тобі я казку...
Обійму лебединно у піснях...
Візьму тебе мила на руки
Понесу, де навесні цвіте сад...
Заграють милозвучно звуки
Подарує мить щастя зорепад.
Подарую світлі почуття
Голубу блакить - безкрає небо.
На серці напишу твоє ім'я
Встелю троянди до ніг для тебе.
ТИ МОЯ ПІСНЯ СПІВАЄ ЯРОСЛАВ ГУДИМА
ТИ - МОЯ ПІСНЯ
Я люблю тебе, як сонце день,
Як ясен місяць - ніч циганку.
Ти - моя муза - із пісень
подих повітря - на світанку.
Ти - ніжна пісня - квітка раю
Закохані у тебе ясени .
Ти - музика із небокраю,
Блаженнії малюєш сни .
Грає скрипка у моїх руках...
Я ноти підберу для вальсу.
Як море звуки розлива ...
Я подарую квітку айстру.
Співаю тобі пісню цю -
І увесь світ до ніг нахиляю...
Тебе я лебідку обійму
І Скажу : " Як тебе я кохаю""
За Листопадом знов зима,-
Стоять дерева в позолоті.
Айстри нагадають - Зорепад ....
Рай літа - у магічній ноті.
---------------
ПО СТЕЖЦІ ЛІТА ЙДУ ДО ТЕБЕ
Зацвіла цвітом черемшина
Пахне , так п'янко медовий нектар.
Біленьку фату вдягла калина
Вклонилась до зоряних стожар.
Ми , як два голуби з тобою,
Що воркуюють у парі в гаю.
У мріях злітають під горою...
Стрічають першу зірку в маю.
Вітер розпустив вербі коси
В смарагдові очі заглядає.
Ніч розсипає в трави роси
Там ,де лебідь лебідку чекає.
По стежці літа йду до тебе...
Там , де все , як в казці мов у раю.
Лечу мов закоханий лебідь,
щоб сказати :"що тебе я люблю".
Несу тобі ромашки білі
У них краса ,як струна дзвенить.
Щоб згадала у заметілі
Наше літо, і цю блаженну мить.
----------------
----------------------
ТИ ПРИХОДИШ У СНИ
Вже жовте листя опадає в саду
А дерева похили додолу віти.
Я знаю, що більше туди не прийду
Сплило за водою у даль наше літо.
А там , де вчора цвіла цвітом вишня
Там у споришах сад - отави вколіно.
Ти приходиш у сни спогад колишній,
Як цвіт весна - гарна смаглява дівчина.
Висока, струнка , чорні - чорні брови...
На біленькім личку ямочки на щоці.
Цвіла немов ружа цвітом медовим
Мов біла лебідка на воді, на ріці.
Холодно...метуть білі сніги Зима...
Бачу я твій образ наче у тумані...
Ми розійшлись ...розцвітає квіт весна
Нагадує про тебе на зорі ранній.
Ходжу один, як лебідь одинокий
Ти вийшла давно заміж у тебе сім'я.
Біжить стрімко вода, як роки в потоки...
Ти снишся... І приходиш у сни , як зоря.
Знаєш ,не можу тебе я забути ,-
Ще й досі тебе я люблю ,і кохаю.
За моїм вікном зима місяць лютий...
Я тебе по забутих стежках шукаю.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031184
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Монету,
На якій написано «Меланхолія»
Викинуло море (бавлячись)
На пісок, що насипав Еол
З міху торішніх надій.
На березі, де зітлів «Арго» -
Корабель незбагненних мрій.
Лишив на піску сліди
Сліпий кіфаред Данай.
Трохи пісень –
Але берег порожній,
Трохи музики –
Але навколо пустка:
Тільки сухе дерево,
На якому журився птах
Алконост.
Берег, якого цурались рибалки,
Який так любили полози,
Зелені, як мідна епоха,
Що конала в агонії.
Берег,
На якому оселився вигнанець
У подертій овечій свиті,
Але з шматками папірусу,
На яких описував сни:
Видіння і марення,
І ховав ті рукописи-манускрипти
В кам’яній скрині вічності,
Ховав від крапель дощу
І злих очей невігласів.
Ховав – не сховав.
Запитання висіли в повітрі,
Руки шукали опори,
Очі – покручених мушель.
Тільки отой вигнанець
Очікував ночі,
Коли приходить Морфей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031189
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
На засніженім вікні
Дивна прохолода,
Ніби сонця промінці
Кинула природа.
Ох, зимова дивина -
Зва́блива сніжинка,
Чарівливо неземна
Снігова краплинка.
Чом заплакала краса
Серед холоднечі?
Може скрапує роса
На зимові речі?
Та у відповідь мені,
Дивиться сніжинка,
О́браз милий на вікні -
Снігова краплинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031194
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Парад планет...
Місяць не мов би
ласку вдихає...
Зоряний танок
З висот споглядає.
Нічка привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Такий пахучий чай в дорогу із неба Місяць простяга,
Тремтить душа,
Красуня у фаті Земля.
Частинка з Місяця в пітьму зникала,
Рум'янець золотом засяяйв..
Зірниці огортав серпанок.
Дрімота мов би в теплім тумані так непомітно, м'яко, дурманно
Солодких додала фантазій,
Метелики кружляли мляво...
Блаженний сон...безмежні мандри..
В обіймах пелени...
Казковий сон
І голенькі..
під дощом.
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням покрила тіла,
Немовби зілля підливала ,
І неба мало, нам було мало .
[b]Зерна сознания.[/b]
Исходящая на рассвете Благодать,
Пробуждение, сон начинает оживать.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnbtOQJCiC0[/youtube]
Мир живой, живет тобой.
Чем скажи тебе помочь?
Жизнь?
Страданья облегчить?
В благодати будем жить.
Башни, овраги, пустыни -
В одиночестве люди бессильны.
Холмы печали под солнцем палящем
Очень устали.
Милосердие, созидание - благ душевных
зерна сознания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031186
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Ти така кла́вішна, така́ екра́нна,
Ти не реа́льна, ти віртуа́льна,
По́махом рук ро́блю ве́сну зимо́ю,
Спа́лахом ду́мки вже по́руч з тобо́ю
[i]А що б тут ста́лось, якби́ була́ спра́вжня,
Що якби́ мить була́ на́ша оста́ння,
До́тиком губ ро́блю зи́му весно́ю
До́тиком рук шалені́ю тобо́ю[/i]
Зно́ву за кла́віші, зно́ву ці стрі́лки
Враз поміня́в всі на пла́тті відті́нки
Зно́ву за кла́віші, по́смішка зно́ву,
Схо́чу, почну́ ту, що хо́чу розмо́ву …
Кла́віш нема́, ти за зви́чай суму́єш
Мо́ї слова́ пропуска́єш, не чу́єш,
Я обійма́ю, мене́ відхиля́єш,
Мо́же ти ска́жеш, що вже не коха́єш
Ні, знову ти́сну і ти́сну на стрі́лку,
Зро́блю із те́бе непи́сану зі́рку,
Що там всере́дині, я не пита́ю,
Мо́же, там зо́всім нічо́го нема́є
Ні, геть заки́ну ці фантазува́ння,
Що як ми спра́вді в цім світі оста́нні,
Пі́ду обі́йму, в цілу́нку схилю́ся,
Ска́жеш: запі́зно? А я не бою́ся …
[i]А що б тут ста́лось, якби́ була́ спра́вжня,
Що якби́ мить була́ на́ша оста́ння,
До́тиком губ ро́блю зи́му весно́ю
До́тиком рук шалені́ю тобо́ю[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031150
дата надходження 20.01.2025
дата закладки 20.01.2025
В очах біліють мерехтинки,
Мережать простори, шаліють -
Пливуть пожвавлено сніжинки,
Ліхтарики від торків мліють.
Надворі пахне кавунами,
В легені проникає свіжість,
Шляхи вирівнюють між нами,
У серці розквітає ніжність.
З небесної летять коруни,
Дарують в танці здивування,
Душевні звеселяють струни,
Світ освіжають,
мов кохання.
18.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031107
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
[u][i]Переклад:[/i][/u]
На нещастя чи на щастя,
істина проста:
шлях туди не варто класти,
де давно зростав.
Може згарище манити
блиском раз у раз,
та жадане не знайти там
жодному із нас.
Походжання у минуле
я б заборонив,
бо, запевню, душу чулу
лиш мутять вони.
А інакше рину слідом –
верне хто здалік? –
і на валянцях заїду
в сорок п’ятий рік.
В сорок п’ятому спинюся
там, де – боже мій! –
буде мама юна-руса
й батько ще живий.
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
https://www.youtube.com/watch?v=lCTKxJ9vztI
По несчастью или к счастью,
истина проста:
никогда не возвращайся
в прежние места.
Даже если пепелище
выглядит вполне,
не найти того, что ищем,
ни тебе, ни мне.
Путешествие в обратно
я бы запретил,
и скажу тебе, как брату:
душу не мути.
А не то рвану по следу –
кто меня вернёт? –
и на валенках уеду
в сорок пятый год.
В сорок пятом угадаю
там, где – боже мой! –
будет мама молодая
и отец живой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031106
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Там, на небі,
зірки гомонять про нас,
напевне,
по-своєму.
Нехай,
та все ж гомонять.
Мерехтять зірки
для нас
на небі темнім,
і нам так хочеться
щось їм сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031073
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Ні краплі радості, і серце - неспокійне,
Коли новини ріжуть душу лезом.
Бо знищити нечистих неможливо києм,
Без зброї, - й ти сприймаєш це тверезо.
За кожного загиблого сльозиться серце.
Що міг зробити голими руками?
І ангелом тому злітав в небесній тверді,
А свідком був лиш придорожній камінь.
То ж серце не на місці, б'ється неймовірно,
Пронизують його лихі тривоги.
Війни нутро важке і вбивче. І лиш віра
Тримає дух людський, що разом з Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031099
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
И в шутку и всерьёз...
Почему-то в облаках
Солнце спряталось так быстро.
У народов снова страх
- Апокалипсис вдруг близко.
Миллионы километров
Солнце ведь всегда от нас.
Страх от солнечных "моментов".
Не расплавит мир в сей час?
Облака закрыли Солнце
И укутали скорей, (1)
Но вдруг в маленьком оконце
Луч порхнёт как воробей.
Что-то странно и тревожно,
Хоть бери не верь глазам.
Доверять науке можно
- Без обмана "по ушам".
Миллионы километров
Луч летел, летит в сей час.
Оказалось правды нет в том.
Может есть такой приказ?
Обмануть народы с детства,
Взрослым правды не давать,
Накормить обманом, лестью,
В "стойле" чтобы всех держать...
Почему-то в облаках
Солнце спряталось так быстро,
Поплыло' как на волнах,
Значит Солнце рядом, близко.
(1) - солнце укутанное облаками
сверху, снизу и со всех сторон.
03.01.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031096
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Стихи летят в мир, словно, птицы.
Строка для них, что взмах крылом.
И кто-то может в стих "влюбиться"
- Целительным стих стал ручьём.
Кому-то стих глаза откроет
И сердце даже просветит;
Возможно облегчит при боли
И "не испортит аппетит".
В стихах бывает выраженье
Прекрасной, искренней любви.
И делают в них Предложенье
- И вновь Рождение семьи.
Стихи рождают настроенье,
Улыбки дарят и цветы
И создаётся впечатленье,
Что счастья сбудутся мечты.
Стихи бывают, словно, ветер;
Порой - луч солнца в облаках.
Им хорошо на этом свете,
Но иногда рождают страх...
Стихи - ручей воды напиться,
Опять и снова повторюсь.
И кто-то может в стих "влюбиться"
Когда не навевает грусть.
Январь 2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031097
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Ближче до обрію поступово схилилось сонце.Тремтливо спалахують останні промені, все ще ласкаючи смужку білих хмаринок. Проникаючи крізь них, на воду легко лягають золоті відблиски. Широкий Дніпро їх приймає, під дійством вітру і тихої течії, хвилясто виплескує. Вдалині, в напрямку заходу, час від часу, сонце неначе у обіймах води, наразі немов топиться і тут же знову виринає.
Яка краса!- про себе втішилася Марина - Люблю цю річку, набережну, моє чудове, красиве місто Кременчуг!
Весняний настрій природи, вологий подих вітру, ковток свіжого повітря, нікого не залишить байдужим. У вечірній час, по обрію небо зачаровує дивовижними хмарами, інколи й з жовтими та червоними відтінками. Їхня казкова краса привабить кожного, особливо здалеку, коли вони наче купаються у морському піднебессі.
Вздовж річки парк, між оголених дерев, синіли сутінки. Враз нагадали їй - треба поспішати. Від старшої сестри мала завдання, із дитсадка забрати племінника Максима. Це рідко буває, але чому й не допомогти.
Вона йшла без головного убору, то ж весна, минула середина березня.
На плечах, раз - у - раз від вітру, легко здіймається каштанове волосся, розсипається, за мить, знову припадаючи, лоскоче шию. У неї, такий же настрій, як у вітру, піднесений. Хоча нині і ні з ким не зустрічається, але тішиться пробудження природи. Сяючі очі дивляться на Дніпро, який вселяв надію, що все буде добре. А чому й журитись? Робота в магазині по продажу жіночої білизни, не така вже й важка і колектив дружній, хоча одні жінки, за виключенням керівника. То добре, що вже на пенсію збирається - так інколи гомоніли дівчата. В такому разі не буде приставати, як колись, як той реп’ях. Весь час мав намір спокусити працівницю до лестощів та скакнути в гречку. Ох - інколи подумає - Для сім`ї важко знайти порядного чоловіка, один наркоман, інший без пляшки спиртного прожити не хоче. До того ж, ще й не мають роботи. Та всі хочуть потусуватися в кав`ярні, чи частенько відвідати ресторан. А потім пропонують до себе додому, чи в готелі зняти номер.
За плечима роки квітучої весни, себе втішала -Тю, та це ж лише двадцять два, поспішати немає куди! Як розібратися, де ж познайомитися? У магазин за білизною в основному приходять жінки. Ну хіба що на набережній, але ж одній незручно йти. Але коли й наважишся : побачиш лиця щасливих пар, поцілунки, блиском сяючі очі і нарешті привабливий сміх. Тут не гріх самій собі зізнатися - Трохи шкребне, як кажуть, по душі. Та враз подумає – Ні - ні, заздрити не посмію, не той характер, добре, хоч комусь повезло.
Марина поспішала до дитсадка. Зненацька, пустився невеликий сніг. Стрілою настигла думка - Ой, як невчасно, курточка ж без капюшона! Попереду, за брамою, двоповерхова будівля дитсадка, біля парадного входу стояв високий молодий чоловік. Він помітив її, позирнув на вхідні двері, на пару кроків відійшов. Дівчина зробила висновок, напевно когось чекає. Швидкою ходою зникла в під’їзді. Та тільки зайшла в приміщення роздягальні, як цей же чоловік прослизнув перед нею, миттєво відчинив двері в групу. Від несподіванки, звичайно здивувалася та її посмішка - це ознака ввічливості, подякувала. Все ж відчула незручність, адже з групи, нікого з батьків не знає, за племінником приходить дуже рідко. Тут же, зробила висновок - Можливо мене знають. Чомусь стримано позвала Макса, відразу на її телефон подзвонили з магазину. Племінник одягався сам, розмову продовжила на сходовому майданчику. За кілька хвилин відчинилися двері, Племінник сонячно всміхався, тримаючи світлооку дівчинку за руку, весело сказав,
-. Оце моя тітка Марина, а оце Наталка, моя подружка.
- А з ким вона йтиме додому? -здивовано спитала, пристально дивлячись на нього.
Дівчинка випередила його, дзвінким голосом, співочо сказала,
- На мене внизу чекає дядько Ігор, він же зразу за вами вийшов. Сьогодні він мене забирає, тато й мама до двадцятої години на роботі.
Марина вже знала, як звати цього дядька. Хоча на вид, їй здалося, йому років двадцять п`ять, не більше, Тоді подумала-А він так, нічого!
Надворі, вона намагалася взяти за руку племінника, він відмахнувся, здивований її поведінкою, кліпав оченятами,
-Тю, то ж ми разом йдемо додому, ти що не знаєш? Наталка ж з нашого будинку, тільки вона проживає в третьому під`їзді, на другому поверсі.
Ігор почувши розмову, усміхнений, наблизився до них,
- Напевно твоя тітка рідко з тобою водиться. Може ми познайомимося?
Максимко з Наталкою йшли попереду, про щось жваво спілкувалися. Хлопчик розмахував руками і вони вже сміялися. Ігор запропонував,
-Давайте не поспішати, сніг перестав. Ця прогулянка, дітям тільки на користь піде.
Уважно дивився на її реакцію, продовжив,
-Я думаю нам теж не завадить.
Марина трохи засоромилася, але не заперечила. Скоса позирала на нього, думки, як рій бджіл – Цікаво, як він знає, що я тітка?
Та згодом, він несподівано, ледь нахилившись, тихо прошепотів,
-Марино, а може краще дітей заведемо додому, а самі прогуляємося по набережній?
Її думки - вітряки - Оце розмах! Ось так при першій зустрічі?! Від пропозиції розгубилася, не встигла й слова сказати, як він потурбувався ,
- Тільки на голову щось візьміть, прохолодно. Бачите, яка весна та й треба берегтися, у наш час вірусів достатньо, щоб захворіти.
Хоча планів щодо вечора й не було, але йшла, зважувала всі” За” і “Проти”. Тож не буду, як кажуть, у лоб запитувати, чи розвідник, чи можливо одружений. Чи просто є час та бажання пофліртувати. Але ж славний, сині очі, приємний в розмові, невже холостяк?
То була їх перша зустріч… ці зустрічі продовжилися. Минали тижні, він часто зустрічав її з роботи, обом було комфортно, весело.
Невже я зустріла свій діамант? Інколи запитувала себе. Невже й насправді, ще є такі чоловіки? З розмов, таки трохи дізналася про нього. Здивувалася, йому вже цілих двадцять вісім років і не одружений! При спілкуванні помітила його схильність все докладно розповісти. Ось тут, з’явилася нагода, запитати, хто ж він за фахом? Почувши, що викладач у Кременчуцькому льотному коледжі, себе критикувала - І як, я не допетрала, адже так розмовляти можуть тільки фахівці своєї професії. Ось тому, її вражав чистою українською мовою, уважністю, культурною поведінкою.
Напередодні Нового року, Ігор передзвонив, що на свята його в місті не буде, має поїхати з батьками до родичів у Полтаву.
Звичайно, подумала Марина, він же сказав, що їде з батьками. Я з торгівлею, підрахунками, про все на світі забула. Йому добре, ніби має канікули, а мені до відпустки далеко.
І чому так тягнеться час? На балконі, дівчина задивляється в далечінь. Його немає два тижні, а здається ціла вічність. Думки плутаються, як інколи нитки при шитті. А може я закохалася? Що так швидко? Але ж ми надто мало зустрічаємося. Зупинила себе - що за дурня лізе в голову, мені ж не сімнадцять! Цікаво, а що він зараз відчуває? Чи думає про мене? Ой, здається він надто серйозний. Але ж при зустрічах приємно разом смакувати морозиво, насолоджуватися прогулянками, розмовляти про роботу, погоду та згадувати веселі витівки дітвори.
Аж тут мила усмішка прикрасила її обличчя - А він дітей любить, як і я, тільки про майбутнє мовчить, ніби окрім цього всього ніяких планів.
Ігорю дуже подобається Марина та є мрія, придбати авто. Ще зі школи збирав гроші, міняв на долари, ховав у скарбничку. Часто прицінювався, але хотів купити нову модель машини, а для цього, ще потрібно трохи часу. Про це з рнею не ділився, вважав так буде правильно. Думки, мов перелітні птахи, - Скажу коли придбаю .- От тоді, відчуваючи, що впевнено стою на ногах, можна й освідчитися.
Дві тисячі двадцять другий рік… розпочалося вторгнення росії. Війна внесла свої корективи; тривогу, від звісток смуток, хололи душі, тремтіли серця. Ігор багато часу проводив у коледжі з волонтерами. Згуртував молодь, у вільний час, виготовляли свічки, плели сітки.
З Мариною зустрічаються рідко. На її плечі звалилося більше роботи. Деякі продавчині виїхали за кордон, тепер їй довелося обслуговувати, ще й дитячий та жіночий відділки одягу. Більше товару, звичайно треба більше уваги та й відповідальності.
Травневі дні… не принесли втіхи. Ігор поїхав на навчання, куди й на стільки днів, навіть він цього не знав. Тільки й встиг по телефону попередити,
-Привіт! На розмову маю кілька секунд. Їдемо на тренування. Все буде добре, при можливості буду дзвонити. Цілую!
Минало літо.. важкі дні хвилювань, інколи відчаю. Надто рідкі дзвінки, як випробування. Теплий початок вересня для обох став бажаним. Він повернувся, де стільки часу був, не розповідав. Лиш обійняв, застигли в солодкому поцілунку, потім приклав палець до її уст, прошепотів,
-Навіть не запитуй мене, де і що, бо нічого не скажу, не можна. Він мав бронювання та при потребі в любу хвилину могли визвати в ТЦК.
Життя продовжується, як течія річки по старому маршруту.
Одного зимового вечора, він проводжав її додому. Під тиском вітру, злегка падав і часом летів густий, лапатий сніг. Зазираючи в її привітні, теплі очі, поцілував руку, сказав,
-Марино, я тебе кохаю. Як треба, за тебе життя віддам.
Вона іще ніколи його таким серозним не бачила, легке тремтіння пронизало тіло. Та чомусь раптово, їй захотілося його розвеселити,
-Я тобі вірю, але наразі, хоч цей сніг зупини! Он бачиш, як сипле!
-Хай сипле, нам не завада,- він взяв її обличчя в теплі долоні, хотів поцілувати.
Вона миттю, його руки, відвела в сторони, по дитячому усміхалася, прошепотіла,
-Ні-ні, життя не треба! Ось ти зараз, сніг зупини! Що не в змозі?
Різко відвернулася і пішла вперед,
-Ігоре, до завтра!
Він хотів покликати, але передумав - Завтра… хто знає яким буде завтра? Він точно буде нелегким, бо війна.
Йому ліжко здавалося холодним, не спалося. Завтрашній день, а може взяти торт і піти познайомитися з її батьками. Хоча Максимко напевно вже не раз розповідав про наші прогулянки по набережній. Може настав час одружитися? Батьки давно підганяли-”Втрачаєш щасливі хвилини”. Та хто наперед знає, які випробування підготувала доля.
Не встиг закрити повіки, над містом лунала сирена. Але з ліжка не встав, не хотів порушувати сон батьків, вони ніколи не йшли в укриття.
Минали дні. Вітрина магазину прикрашена новорічною ілюмінацією. Ялинка палахкотить, переливається різними кольорами привабливих, яскравих іграшок. Біля неї, Марина викладає новорічні подарунки – чоловічу та жіночу білизну з косметикою.
Робочий день добігав до кінця. Вже з пів години, Ігор біля магазину, чекає на неї. Вона не помічає, тому й не поспішала. Сьогодні у її відділку за прилавком помічниця Оля - дев’ятнадцятирічна учениця торгового коледжу, проходить практику. Про таких дівчат, як Оля, кажуть - дівчина не промах. За скляними дверима, вона давненько помітила молодого, привабливого чоловіка Цікавість гризла з середини душі - кого ж він чекає? Якби ж зайшов - нав’язлива думка, не давала спокою.
Марина, нічого не помічаючи, повернулася за прилавок,
-Олю, я є, через пару хвилин можеш йти додому. Я тільки руки помию.
Саме в цей час Ігор зайшов в магазин, направився до неї. Але Марина, вже поверталася до підсобки. Він все ж підійшов до прилавка, уважно роздивлявся запаковані подарунки.
Серце Олі затрепетало пташино, до обличчя прилинула кров, у очах замиготіли стріли блискавиці. Дівчина, ледь - ледь приховуючи нервозність,
- Вітаю шановний, тобі допомогти вибрати подарунок? Я зараз!
За хвилину, її голос нагадав настирливу осу, дівчина розмахувала руками, пропонувала, то один подарунок, то інший. Кожного разу подаючи пакунок, намагається кілька секунд затримувати прямий погляд, зазирнути у очі. І чомусь, майже після кожного руху, рукою проводила по своїх грудях. Ніби намагалася привабити його погляд до їх пишності. Мабуть деяким чоловікам і подобаються такі дівчата, достатньо вгодовані і швидкі на язик, але він до всього ставиться іронічно, її це збісило,
-І те не таке, і це не таке! Хоч зараз не сезон та зверніть увагу на літній варіант.
В її руках яскраво - барвисті пляжні труси з люрексом. Вони йому нагадали про бабусиного, барвистого з блиском півня. Перед очима, ніби наяву, бачить гонористого, високохвостого, зозулястого, ще й войовничого. Який розправивши крила, високо піднімав лапи і боком наступав на нього. В цей же час прокричавши- Ку-ка-рі-ку, видавав дивні звуки невдоволення. Йому тоді. йшов п’ятий рік, а мабуть пам’ятатиме все життя. Напевно й дітям колись розповість про півня - забіяку.
Він не стримався, опустивши голову, тихо засміявся. Дівчина хитро зазирнула в очі та вже лагідніше до нього,
-Ну, як не маєте бажання собі взяти, то щось дружині виберіть!
Повертаючись на робоче місце, Марина помітила Ігоря, вирішила зачекати. Із-за синьої, ситцевої штори спостерігала, чим закінчиться це обслуговування. Може він при мені соромиться вибирати? То нехай пропонує, можливо в неї щось купить!
Ігор здивовано подивився на Олю, посміхнувся, тикнув пальцем,
-Дружині? Ану оцей комплект можете показати?
Дівчина нахилилася до нього,
-Я для тебе, в іншому місці могла би зробити справжній показ. Подивися, он ті, ще два комплекти, блакитний колір та рожевий.Така білизна тільки для інтиму. Скажи де й коли, як хочеш, зустрінемося.
Марина, почувши її пропозицію, миттєво почервоніла, завмерла, як миша, що ховається від загрози попасти в лапи кота. Здивуванню не було меж - вирячила очі, ледь переводила подих, ждала, що ж буде далі.
Ігор косо глянув на неї, зробив вигляд, що останніх слів не почув.
-Дякую! Скільки пропозицій, очі розбігаються. До Нового року, ще є час, я іншим разом зайду. От тоді, вже точно, щось підберу.
Він різко розвернувся, прямував до виходу.
Марина ніби нічого не чула, вийшла з підсобки, неголосно сказала,
-Олічко, можеш йти додому. Нам час закриватися, на сьогодні все.
Дівчина, помітно знервована, озирнулася довкола, різко підхопила свою сумочку.
-До завтра Марино!
-Па-па!- сухо промовила у відповідь. І тут же її догнала думка - Оце так - так, їй би й справді працювати в торгівлі, але чи не занадто й себе пропонувати. Що значить молодша, ні сорому, ні ввічливості.
За метрів п’ять від магазину, Ігор чекав Марину. Перед нею маленький букет з мімоз і ніжний поцілунок у щоку,
Вона миттєво озирнулася, сказала,
-До восьмого березня далеко, а…
Він перебив її,
-Я ладен щодня, тобі дарувати квіти, лише б бачити твої сяючі очі та милу усмішку.
В цей вечір, вона чекала, можливо щось скаже про Олю, але він мовчав, як риба. Не в його характері було звертати увагу на таких дівиць, які самі вішаються на шию.Тим паче у коледжі мав досвід, контингент молоді іноді, його дуже часто дивував і поведінкою і висловлюванням.
Після прогулянки по набережній, підходячи до будинку, він попередив, що на кілька днів зникне, Пообіцяв, за два - три дні до Нового року повернутися.
Через пару днів Марина отримала СМС- Все йде за планом, думаю вдома буду вчасно. Вони не домовлялися подзвонити один одному. Це її трохи здивувало, але й вона не підкинула такої ідеї. Якщо якийсь секрет, пізніше дізнається. А, якщо й ні, то значить так потрібно, довіряла йому.
Відколи для Олі, Ігор ніби десь зник, не втрачала надії, зустрітися з ним. На роботі, її очі весь час направлені до вхідних дверей. Через чотири дні Марина не витримала,
-Олю! Ти чекаєш на хлопця, чи помиляюся? Бачу, серед присутніх ніби когось шукаєш, час від часу, то зблідла, то червонієш.
-Та… тут один пообіцяв прийти. А сам, зар*за, як у воду впав.
-Ти не хвилюйся, у нас така професія, ще зустрінеш своє кохання. Давай краще подарунків добавимо, торгівля йде на “Ура!”.
-Та ні, він такий симпатичний. Коли білизну вибирав, моє серце шаленіло, його очі збентежили мене, приворожили. Вже, як тільки прийде, я його нізащо не відпущу.
-А може він одружений?- примруживши очі, спитала Марина.
-Ха-ха! Дружина не стіна, посунеться. Треба боротися за своє щастя.
Ось ти бачу весь час сама, а могло бути інакше, якби не була скромниця. Дивися так і у старих дівах залишишся.
Минуло кілька днів…в кінці робочого дня, Марина отримала СМС, - Я тебе чекатиму неподалік від зупинки тролейбуса-.
І чого б не зайти в магазин? - її настигла думка. Незадоволено, поклала телефон у кишеню. У Олі, відразу все під контролем,
-Щось сталося? Бачу обличчя змінилося, набуло серйозного вигляду.
Як би це їй відповісти - подумала. Марина. Невеличка пауза. мило посміхнувшись до неї,
-Та ні, це тобі здалося. Після роботи йду на побачення…такі справи.
Всередині скляного прилавка, Марина поправляє подарунки,
-Олю, давай швидше, будемо зачинятися.
В цей час, дівчина на обличчя наносила макіяж, підморгнувши до дзеркала, тихо,
-І чим я гірша за неї?
За мить голосніше,
- Я готова!
Пролітав невеликий сніг. Марина йшла, радо вдихаючи свіже повітря.- Як добре, може якраз, зима, на Новий рік зробить нам подарунок. Нехай би густий сніжок сипав цілу нічку, всі дерева, кущі прикрасив шовковою, білою шаллю. І вся земля зігрілася б під білосніжним, пухнастим простирадлом, під місячним сяйвом переливалася, сяяла золотом і сріблом. Вона любила сніжні зими, здавалося потрапляла в дивовижну казку.
Від магазину до зупинки тролейбуса метрів двадцять, Марина йшла не поспішаючи, обурено цмокнула - І де ж він?
Озирнулася, неподалік від себе, біля ларька помітила постать Олі. Ого та вона напевно за мною слідить, думка змусила її посміхнутися.- Це ж треба, отакої!
В цей час, не знати звідки, перед нею всміхався Ігор,
-Привіт! Леді, ви мене шукаєте? Обійняв її і чмокнув в щоку.
-Ти що - побоявся в магазин прийти?
Він взяв її за руку, підвів до бордюра,
- Як тобі це авто?
-Не зрозуміла. Це що твоя?!Ти рискнув, їздив за кордон?
-Це буде наша. Мені її у Львів пригнали. Подобається?
-Я в них не дуже розуміюся.
На синю тойоту падає, іскриться сніг.
Сідай, поїхали!-відчинив передню дверку автівки.
Усміхнувшись, двинула плечами, не перечила.
Залишивши автівку, біля річкового вокзалу, прогулянка по набережній.
Ігор дуже хвилювався, як почати розмову, як зробити крок до нового життя. Вона відчуває, що він має сказати щось важливе, бо час від часу важко переводить подих.
Невже знову кудись поїде? А може десь знайде собі таку, як Оля? А, як же я? Від цих думок її тіло проймає легке тремтіння.
-Ти змерзла?- запитав він.
-Та ні, це щось так, раптово вітер війнув, тому й здригнулась.
Вони зупиняються дуже близько до річкового, досить високого бордюра. Ігор взяв її за руку,
-Марино, я розумію, зараз війна і ми не знаємо, скільки ще часу триватиме це жахіття. Але життя продовжується, Поки я тут, у нас є шанс бути щасливими, ти вийдеш за мене заміж?
Вона мовчала…ніби слухала сплеск хвиль, які торкалися берега.
Зненацька, повільно, рідко закружляли сніжинки, вмить вітер підносить їх догори і тут же пускається густий, дрібний сніг.
Вона в його ніжних обіймах,
-Не мовчи! Не втрачаймо надії, що все буде добре!- прошепотів він.
В її очах блискавки кохання, повільно примруживши очі, тулилася до нього,
-Ти казав, що все для мене зробиш. От, як зможеш сніг зупинити, тоді скажу.
Хтось би почув ці слова зі сторони, мабуть мимоволі б посміхнувся.
Та за мить, білий велюровий шарф, що був на його шиї, опинився на її голові. Чолом торкнувся її чола, усміхаючись, притиснув до грудей, тихо прошепотів,
-У нас кохання, а це… це таке легке завдання.
Довгий, солодкий поцілунок, їх заставляє забути про все на світі.
Звук кроків.. хтось проходив мимо, напевно спеціально кашлянув.
Марина, злегка сп’яніло, поклала на його мужні груди голову. Здивувалася…ніби погода відчула її бажання - вже не сипав сніг. За мить сміливо зазирнула в його світлі, теплі очі,
-Ти спромігся зупинити сніг, То ж я вийду за тебе заміж.
За кілька секунд, на її безіменному пальці правої руки, виблискувала золота каблучка з камінчиком цитрину.
-Все їдемо до моїх, вони на нас давно чекають.
-Що, ось так прямо зараз?-тільки й встигла запитати.
Рукою обійняв за талію,
-Не гаймо часу, йдемо до машини!
Надворі… пролітають сніжинки. Автівка рухається по асфальтованій дорозі, в напрямку залізничного вокзалу, де неподалік їх будинки. В ній їдуть молоді люди, веселі, усміхнені сповнені мрій і надій на краще!
2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031077
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Є зо́всім рі́зні, а таки́х більше нема́,
Щоб я у них пропа́в чи утопи́вся,
Щоб я від них ожи́в чи народи́вся,
Щоб з них вина́ вірші́в твого́ напи́вся …
Є зо́всім рі́зні, а таки́х більше нема́,
Щоб я на них і в де́нь, і в ніч моли́вся,
Щоб мені́ світ нови́й у них відкри́вся,
Щоб я в них заблука́в і не жури́вся …
Є зо́всім різні, а таки́х бі́́льше нема́.
Від себе не чека́в курйо́зності ціє́ї,
Розповіда́ю про серйо́зне жартома́.
Любо́ві не бува́є на цім сві́ті нічиє́ї ...
Є зовсім різні, а таких бі́льше нема́.
Ви мов безме́жний світ, бува́є, і тюрма́
Соло́дкого ув'язнення миттєвого такого.
В'яжі́ть та обійма́йте в’я́зня сво́го …
Є зовсім рі́зні, а таки́х бі́льше нема́.
У вас і сві́тло дня, у вас темря́ва но́чі.
Ви все ще ду́маєте, що ви ті́льки очі?!
Вона неви́дима. Ця інша сторона́ ....
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031089
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Потяги іржавіють старі,
у тумані чути рип та рип.
В пам'яті рожевих сім чудес.
Лісв безсонні пнеться до небес.
І "люблю" останнє я ловлю,
Зморшок не зітру смугасту млу.
Рейок блиск, шліфованих коліс
В мандрах, як моїх сузір'я літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031091
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Я забира́ю сніг з оче́й твоїх і брів,
Він так наси́пав, обійня́ти захоті́в,
А я ревну́ю, проганя́ю хитруна́,
І щось тихе́сенько піді́грує струна́ …
Я то́пчу сніг: ну що ж ти зно́ву нароби́в,
Я тут писа́в, а ти байду́же насніжи́в,
Тепер не зна́йду вже старі́ свої слова́,
Тут на снігу́ любо́в моя коли́сь була́.
Не збулося, тепер сніжи́, сніжи, сніжи́,
Цю зиму наче скарб наш збережи́.
Як треба струн, то є такі в душі́,
Як треба лун, то випа́дуть дощі́ ...
Я забира́ю сніг з оче́й твоїх і брів,
Він так наси́пав, обійня́ти захоті́в,
А я ревну́ю, проганя́ю хитруна́,
І щось тихе́сенько піді́грує струна́ …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031045
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
У безодні картини,
вітер колише нанокристал павутини,
у глибинах вузлів, без слів.
Хто ще згадає, що я був.
Що чийсь погляд у тенетах ловив.
Вітер думки забрав у безодню,
і залишив у пам'яті уламки картини.
Порожніє світло, зірки тьмяніють,
Погляди в натовпі мовчазно губляться.
У безодні самотності як кораблі в пучині,
мрії на мілині і якоря в мулі.
У тіні ночі, де зірок не видно,
світанок знову сплутує кола в павутини.
У кожному спогаді, у кожному дні,
нагадування про минулі миті, зниклі спогади.
Смуток блукає вулицею,
чекає на розі,
біжить по траві, сяє в небі,
нагадує, що я був у житті,
Крадькома дивився, торкався рукою,
вів за собою,
був завжди собою,
був поруч з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031058
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Не рахуй золото, рахуй зорі.
Розплата за надійність не за горами.
Залиш долари мертвими, а серця поєднай.
Врятуй душі - і знайдеш душевний спокій.
Світ у хаосі, замаскований під благодать.
Міряй не грошима, а обіймами.
Закони, збудовані високо, руйнуються.
У доброті ми носимо нашу справжню корону
Світ у хаосі, замаскований під благодать.
Міряй не грошима, а обіймами.
Закони, збудовані високо, руйнуються.
У доброті ми носимо нашу справжню корону
Рятуйте душі, незважаючи ні на що.
У сердці лиш ліки від життєвих негараздів
Любові не вчають у бізнес-школах.
Відчуй радість у кожному подиху.
Відкрите серце - найбільше багатство.
Забудьте про бабки, шукайте зцілення всередині себе
Підніміть прапор вдячності -
Рятуючи душі, ми й знаходимо скарб.
Гроші, норми, закони - це папірці, у серці ж полум'я.
Магія в простих речах,
Прийміть любов, відкиньте пиху.
Посадіть правидне насіння любові.
Рятуйте душі, незважаючи ні на що.
У сердці лиш ліки від життєвих негараздів
Любові не вчають у бізнес-школах.
Відчуй радість у кожному подиху.
Знайди душевні ліки від життєвих негараздів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031059
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Отчаявшись, мы закрываем на замки сердца,
Молчанье - весьма страшный Колизей,
Бытует, отливают души из свинца,
С поддержкой подлецов, друзей.
Слова померкнут в двухметровой глубине,
Не воскресит рыданье, тела плач.
Отчаявшись, мы забываемся в вине...
Но, кто же ты душа? Судья? Палач?
Множатся буквы, превращаются в стихи,
Судьба-чертовка строится из плах.
Отпустит жизнь, и скроются грехи...
Сказал бы так философ и монах.
Закралась тень в улыбку мертвеца,
Театр - жизнь, с картинами музей.
Бытует, прячем лица из свинца,
В гордыне предаём сердца друзей.
#2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030995
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
Приніс знов вітер тонкий аромат,
і легка радість ллється у серденько.
Люблю дивитись, як квітує сад,
із сонечком прокинувшись раненько.
Розсипалися промені ясні
по цвіту ніжному й по зелен-листі.
А на гілках виспівують птахи,
їх голоси, мов нотки-роси чисті.
Отак і ми на цій Святій землі
в любові скупані, теплом зігріті.
Є квіткою тут і людське життя,
й цвіте воно єдиний раз у світі.
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031017
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
(вірш до картини)
У серце вістрям вп’ялось сумління,
Ось так зненацька, стомлює душу,
Чому згубилось порозуміння?
Гнітять думки, приводять до блуду.
Як не втрачати щоденну цінність,
Себе самої, то ж зраджуєш ти,
Холоне тіло… десь зникла ніжність,
Хто нам посмів, зруйнувати мости?!
Чи рік такий, кажуть зміїний,
Твій образ мінить хитрість, відраза,
І раптом погляд, досить нещасний,
Мов ятрить душу, якась проказа.
Втаїла ніч, спогади за хмари,
А місяць рогом, визирнув на мить,
Ти розтрощив, полюбовні чари,
Ой, якби ж знав, як серденько болить.
18.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031016
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
[b]Спасите души заблудших и спасёте свою[/b]
Не полагайся на золото, а полагайся на звёзды.
Расплата за надежность не за горами.
Оставь доллары мертвыми, а сердца соедини.
Спаси душу - и обретешь душевный покой.
Мир в хаосе, замаскированный под благодать.
Измеряй не деньгами, а объятьями.
Законы, выстроенные высоко, разрушаются.
В своей доброте мы носим нашу истинную корону.
Мир в хаосе, замаскированный под благодать.
Измеряй не деньгами, а объятьями.
Законы, построенные высоко, рушатся.
В доброте мы носим нашу истинную корону
Спасайте души, несмотря ни на что.
В сердце лишь лекарство от жизненных невзгод
Любви не учат в бизнес-школах.
Почувствуй радость в каждом вздохе.
Открытое сердце - самое большое богатство.
Забудьте о бабках, ищите исцеление внутри себя
Поднимите флаг благодарности -
Спасая души, мы обретаем успех.
Деньги, нормы, законы - это бумажки, в сердце же пламя.
Магия в простых вещах,
Примите любовь, отбросьте гордыню.
Посадите правильное семя любви.
Спасайте души, несмотря ни на что.
В сердце лишь лекарство от жизненных невзгод
Любви не учат в бизнес-школах.
Почувствуй радость в каждом вздохе.
Найди душевные средства от жизненных невзгод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030999
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Ти навіть не помітиш, як мене не стане.
Так тихо, тихесенько тиша настане.
Не побачиш, як зникають нічні зорі,
Хвилі в океані і тепло в долонях.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода
Залишаючи ключ під дверима, не прощаюся.
Опівнічні тіні зникають у небі.
Ні валізи, ні слів, серце порхнуло на волю.
Я - привид на вітрі, невже не помітно?
Зник я без сліду, залишив лиш спогад.
Я - сон, що згасає.
Лиш згадаєш мене, коли і тебе покличе свобода.
Я не залишусь, як тінь на землі, залишу я слід у душі.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода
У дзеркалі заднього виду моє обличчя розпливається.
Час - злодій, і все розмивається.
Серце б'ється частіше.
Відчуй кайф, більше ніяких кайданів, з мене досить.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода.
Зникну без сліду, залишу лиш спогад.
Як сон, що згасає.
Не пам'ятають мене.
Звільнитися хочу я.
Я не залишусь.
Як тінь у тьмі зникаю геть.
Як слід на піску зникає,
Не залишивши жодного помітного сліду,
Яким можна було б слідувати,
Місячне світло провадить мене.
Нові горизонти вітають мене.
Порожнеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031004
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
[b]Я[/b] згадала осінні часи,
[b]К[/b]оли зоряна пані в тумані
[b]П[/b]оходжала в лаштунках краси
[b]О[/b]бережно, крокуючи в далі.
[b]С[/b]рібні роси світилися так,
[b]Т[/b]іні падали ніжно на сукню,
[b]У[/b] її дивовижних очах
[b]К[/b]рім усмі́шки - було також сумно.
[b]А[/b] із неба сіяли зірки
[b]Л[/b]егко й дивно у вальсі кружляли,
[b]А[/b] в гаю хризантем пелюстки
[b]Н[/b]адавали все шарму й вражали.
[b]І[/b] немовби у казці чи в снах
[b]Ч[/b]истота навкруги неймовірна,
[b]У[/b] природі здавалось - весна
[b]В[/b]еличаво всміхалась сузір'ям.
[b]І[/b] за чарами зоряний шлях
[b]К[/b]ожну мить вже порушував тишу,
[b]Н[/b]айдорожча та рідна земля
[b]О[/b]бійме і мене заколише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030985
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Я зиму обійму руками,
І додому стежку прокладу.
Спинюсь біля отчої брами,
В кошик свої мрії покладу.
В горах сховаю тривогу,
Яку закутають сніги.
Знову вийду на дорогу,
Втечу від сильної хуги.
Зустріну зимові світанки
І вип'ю кавусі на зорі.
Відкрию у мрію фіранки,
Наберусь сил на синій горі.
Далі піду я світами
І пізнаю людську мораль.
Прийду до своєї мами,
І знову на свою магістраль.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Автор картини: Roman Savchak
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030948
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
Вдягнусь у райдужні кольори
Зійду я після дощу у твій сон.
Заграють на струнах явори
А музика ясних зір в унісон.
А там, де ти там світить сонце
В садочку квітує рання весна.
Пташка щебече у віконце:
І співає" Весна, весна, весна".
Там, де я, там проливні дощі...
А ясен день сходить у тумані.
Стою, як тополя на межі...
Стрічаю у гаю пташки ранні.
Чую пісню давніх - давніх літ
Вітри принесли мені з синіх гір.
Ллється струна, як вишневий цвіт
Ти у снах являєся до сих пір.
Те , що було не повернути
Лиш пісня нагадує про тебе.
На душі зима - місяць лютий
Плаче дощем захмарене небо.
На крилах мрій лечу у наш рай
В ту весну, де цвіли в саду вишні.
Вже постарів дуб і зелен гай
Степом заросли стежки колишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030951
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
Картина явищ... Чиясь людська загадка.
Ворона, як каркнула чорна над воїном...
Накаркала вона нещастя горбате.
Такі висновки правду занепокоїли.
Горить свіча, знов під час гадання рівно.
Зозуля кує і вже багато раз підряд,
Як довгого житття ознаки. Чи вірно?
Хоч тут зв'язку немає,а віри є навгад...
Людина не знає речей, суті явищ
І думає, що тут щось є, та лиш не обман...
Це забобонство і поясненню - якість.
Це вплив на людину ,як для загоєння ран...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030929
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
Знов історія вчить, людям показує шлях
Справедливого перетворення світу!?
Перетворення суспільства на наших очах.
...Перестроїти людину, горем - вбити!
Тож заміна ненадійного строю - не все...
Усвідомлення всіма війни, смеркання,
Своїх прав і свобод там, де це зло їх пасе.
Дні, неначе соти з межею світання.
Чинодрали розпинають нашу державу
І порушують Закон, святі порядки.
Мають панування, вшир велично лукавлять
І загострюють злочини, різні страти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030932
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2025
Усе життя він кланявся землі, воді,
Старому світу щедрої криниці.
Щоразу заглядав в її зіниці,
Для нього обереги - і земля, і дім.
А інколи той "пристрій" смуток огортав,
Чомусь здавалось, що косилось сонце.
Ставав якимось зовсім безборонним,
Блищав вужем здалека гордовитий став.
- Дивак ти, дерев'яний журавлю, дивак.
Тобі не хочеться селом літати?
Ось так простоїш вічно біля хати? -
кричали чорні галки, -
- ти немов закляк.
Здригався журавель вві сні, вночі тремтів.
І плакав гірко вдень, курликав важко.
Хоч синь так кликала печальну пташку -
Ось тут народжений, тому й не полетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030938
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
Я подумки, обійму прекрасний світ,
Є в ньому, пречудовий, барвистий цвіт.
Де перлами, зачарував світанок,
Пробудить, враз звук пташиних співанок.
Ти земле, о красуне, втіха ранку,
Вплітаєш… золото у вишиванку.
Промінчик, перший виграє несміло,
Дорогу, кладе дню досить повільно
.
Минає час, небо відкрило очі,
Махрові хмари, як вії дівочі.
Ледь –ледь здригаються, ніби з просоння,
За мить, ясна блакить проб’ється зовні.
Свята землиця переводить подих,
Вщасливить радо, час полудню гордий.
Життя… це так, воно щоденне,
Нехай упевненість у всьому кремнем.
Довічним зігріває серцебиття,
Де мрій політ і надії майбуття.
Тоді душа, осяяна весною,
Повірить у щастя, навіть і зимою.
Шануймо люди, нам Богом даний світ,
Щоб віра в мир, життя - не згасла повік!
Тож злет натхнення, хай лине над світом,
Завжди казковим, ніжним, теплим, світлим…
Тоді й поет відкриє душу, серце,
Напише вірш про життя, сокровенне,
Земне, дорогоцінне, наче вперше.
17.01.2025 р
(Вщасливить -те саме, що ощасливить)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030939
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8LeDpvNLulU[/youtube]
Душа - це штучка ще така,
Не любить тих, хто її любить.
Кохання ждуть вони дарма,
Вона з них кожного обдурить.
На них роздивиться гарненько,
Побачить щось у них не так,
До себе впустить ще близенько,
А хтось подума - знайшов клад.
Що буде далі - усі знаєм,
Нащо про це розповідать?
Далеко дні не були "раєм",
Та краще б "рай" такий не знать.
Сама ж чекає довго принца,
В вікно раз по раз виглядає.
Боїться в ньому помилитись,
Вона із досвіду це знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030913
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 17.01.2025
Ти в далині побачив знов мене,
Солодким сном умилася калина,
А тиха ніч, як та ріка пливе,
І небо без хмаринок синє-синє.
Запахло квітом і неначе враз
Окрилена душа, мов птах злетіла
І серцем я відчула ніжність фраз,
Від них у мить зігрілася й прозріла.
Ота краса так вабила мене
І я раділа, мовби мала крила,
Ось, Україна знову оживе,
І буде те, про що я так молила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030826
дата надходження 16.01.2025
дата закладки 16.01.2025
Як розтопити твій лід,
Щоб був серця політ,
Щоб не падали вниз,
А злітали у вись?
Як розтопити твій лід,
Щоб було щастя
На багато ще літ,
Щоб було щастя
На багато ще літ?
Як розтопити твій лід?
Ти подивись на красу цього світу
У ньому повно яскравого цвіту,
Повно яскравого квіту.
Посміхнись, наче сонце,
Зігрій любов'ю дітей,
Посміхнись, не цурайся людей.
Як розтопити твій лід,
Щоб сонце світило услід
Промінням кохання,
Запашною кавою зрання?
Як розтопити твій лід,
Щоб щастя було
Ще багато літ?
Як розтопити твій лід?
Від тепла розпускається цвіт.
15.01.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030813
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Дарую тобі пісню про любов,
Щоб від щастя світились очі.
Лечу лебединно до тебе знов
У твій рай весну серед ночі.
А я сяду у вишневім саду
Заспіваю пісню для тебе.
Насію квіток під зорепадом
І нахилю пречисте небо.
У білім цвіту зацвіли вишні
Квітне у смарагдах ліс і гай.
Єднає долі зірка Всевишня
Закохані серця місяць май.
Я намріяла тебе весною
Лицаря на білому коні.
А ти прийшов до мене зимою
Подарував пролісок мені.
2-------------
Цілунком ніжним розбуджу від сну
І на крилах понесу до зірок.
Там де літо зустрічає весну
Дзвенить музика поміж квіток.
Понесу я у трави на руках
Твої уста, як мід зацілую.
Оспіваю твою вроду, як птах
На землі казку намалюю.
За моїм вікном небокрай сніжить...
Забіліли стрункі тополі.
Зима малює казку блаженну мить
Єднає серця у любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030800
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Ніч утримує штурвал,
Зорі плавають у шалі.
Почуттів накрив нас вал
На далекому причалі.
Відбулось щось - не збагну,
Трапила в сітки облуддя -
У тобі тону, тону,
Защеміло серце в грудях.
Застелили полотно -
Снять тумани блідолиці.
Погружаюся на дно -
Через товщі йду водиці -
Для морської всеодно,
Одинокої левиці. 13.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030748
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Не може бути більше наших втрат
Загиблі тисячами українці,
Усіх приводить нас у страшенний жах
Там материнські сльози і оцінка.
Усіх приводить нас у страшенний жах
Із європейцями ще не в союзі,
Бажається війні кінцевий результат
Україна переможе, друзі!
Перетягне хто, злої війни канат?
З Вами завжди сильні і єдині,
Забудь про перемогу ненависний кат
Твоє місце придбане в могилі.
Забудь про перемогу ненависний кат
Май прокляття українців вічне,
Бо твоє життя іде, завжди ішло на спад
Гомік був і будеш ним довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030752
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Ніч нам шепоче, космос співає.
Вся піднебесна в сяйві й лунає.
Темряву світло перемагає.
Зоряні сигнали,
Голоси лунають ..
У сяйві і відблиск і божа іскра
Ведуть крізь темряву, на небеса.
Всесвіт підморгує, підказки дає.
Послання в космічному блюзі,
Приховані істини з космічного пилу,
Діаманти ночі ми вночі збираєм,
Ніч нам шепоче, космос співає.
Вся піднебесна в сяйві й лунає.
Темряву світло перемагає.
Зоряні сигнали,
Голоси лунають ..
У сяйві і відблиск і кожна іскра
Ведуть крізь темряву, на небеса.
З собою у серці їх забираємо.
Метеоритні сліди розмальовують небо
У їхньому сяйві , у їхньому танку
Ми відчуваємо ой, так багато.
Небесні припливи, небесні відпливи.
Опівнічна таємнича вистава.
Ніч розкриває свої таємниці -
Пророцтвами, чарами.
Всесвіт підморгує, підказки дає -
Послання в космічному блюзі.
Приховані істини у зоряному пилу
Таємниці ночі в собі відрикриваємо.
Крила свої ми відчуваємо,
Як метеори в сяйві літаємо.
Ореол благості, сили..
Душевні крила, душевні крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030758
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Щось не зупиняються війни і кроваві чвари.
Гинуть люди... Видно - заповіді Божі не діють.
А безглузда надія на райське життя - примари.
Воля чужини манлива, для бідних - безнадійна.
Як показує сьогодні "практика" й наше буття,
Шахраї, злочинці не бояться "Божого суда".
Не лякає таких уява страху і каяття.
Треба з них запитати сурово: нащо нам сутінь!?
Необхідно вести нам непримиренну боротьбу
Проти чуждих суспільству явищ, діячів чорних справ.
Треба знешкодити соціальні корні зла юрби,
Що харчуються злочинами. ...Хапуг треба карать!
Випускати під залог - це самообман для людей.
І на це возлагають надії крадії самі
Тож життя, не казка! ...Воно значно складніше буде!
Крок не вірний може спотворити чутливість рік змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030760
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e-RP1ng5doY[/youtube]
Кохання любить неможливе,
Колись почула це в кіно.
Ці почуття, неначе злива,
В чуже все ж стукає вікно.
В надії все ще - відгукнеться,
Чужа душа, це не твоя.
А щось підказує: минеться,
А ми все ж віримо - моя.
Слова підібрані, що треба,
Розтане швидко від них лід.
Але йому вони не треба,
Мовчанка злісна їм услід.
І йде розмова двох сердець:
Одне сліпе, чи глухувате,
І всі старання - нанівець,
Либонь, на щедрість небагате.
А друге в мріях усе мліє,
Хіба завжди це буде так?
Воно чекати дурне вміє...
Кохання жде, немов жебрак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030771
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Є події, які вже ніколи не зміняться.
Вони- це застиглий фрагмент життя.
Вони- це пам'ять про тих,
Хто пішов в Небуття.
Із року в рік незмінні будуть згадки,
Як музика з програвача платівки,
Де запис закарбований назавжди.
Спогади хвилями, сумом пронизані:
Там, де життя квітувало,
Якими були всі щасливими;
Попри незгоди і невдачі-
Шалені злети і удачі...
Минула мить: чиєсь життя,
Згорнулося у спомини.
Усе летить у Майбуття,
Те, що Було- основа Нового.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030775
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
О, темна думко! Прісна і гливка -
Змогла лиш до такого загодити
Твій ґвалт, що страхом чорним витікав
З моїх уяв, ніби із ран відкритих.
Непевна думко, явлена зі сну
Уїдливо-жалючою осою,
Безмежну в сполосі, в надії затісну,
Тебе, задимлену, боюсь обмить сльозою.
А тільки грію, тулячи до рук,
Як змочене в дощі пташа, ще голе,
Не знаючи, що буде з нього - крук,
Чи заворкує, як раніше, голуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030773
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
You stand just in front of me
A few steps away
Why are we set apart? Let me
Speak to you today
Every morning I start a new challenge day without at least seeing your eyes
Every night at the end of the day some part of me unhurriedly dies
________
So long is your way home
Too much blank spaces along this road
Please, babe, don't get lost
Gimme a hug when we're met, my only
Love
________
Somewhere on the pages of our history
It seemed so true, but turned out then to be an amphigory
Don't you wanna see me falling down
Into the callousness void?
Now that I know you bought a ticket
For the show, where my heart's being destroyed
________
So sad this life goes on
And you will never come back home
It's time for me to get lost
Gimme a hug maybe next life, my only
Love
________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030739
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Останній будинок тримався уперто:
Із дахом розбитим, без вікон, дверей,
Хоч оркам вдалося безжально так стерти
Усе навкруги хаотичним вогнем.
Одні лиш руїни та вирви глибокі,
Кругом попелища та чорна зола,
Згоріли, здиміли дерева високі,
Під ними зітліла зелена трава.
Деінде здіймався із кіптяви вгору
Від чадного диму тонкий черв’ячок,
Та смородом з попелу бризкав нагору,
Іще недотлілий дощенту дрючок.
Вцілілий будинок – єдиний у місті,
Потрапив під дроном в його об’єктив.
Той дім показали з екранів у вістях,
Що вистояв й град, та вогонь не зломив.
Один лиш будинок… Один на руїнах..
Іще донедавна тут місто було…
І зболена ранами наша країна
Тримається, б’ється, щоб знищити зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030743
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Зимна ніч опустилась на землю,
Круглий місяць повиснув вгорі,
Поміж хмар миготять зір вогні.
Ваблять погляд далеким магнітом,
Ворохоблять лавину думок -
Наближається вічності крок.
Хто, як жив, чи по совісті й честі,
Чи шукаючи вигоду скрізь -
Всяк спізнає ту засвіту мить.
14.01.25
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030734
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
[b][color="#05409e"]Причепився мій Роман,
Про одне й те мова.
Сам то ніби він – гурман,
А я, як корова.
Вже не влазиш у халат
Ні в пальто, ні в сукні.
Худни!! Їж лишень салат!!
І в святА і в будні.
Сумно! Як я без котлет,
Без тортів із кремом??
Та домашній мій «скелет»
Ніби справжній демон.
А на днях уже придбав
Книги про дієти.
І на фінтес записав,
До якоїсь Свєти.
Ой, дівчата, це капут,
Не змогла відбитись.
То рішила хоч ось тут
З вами поділитись.
А з Романом у четвер
Підписали згоду.
Повертатиму тепер
Молодечу вроду.
Я то схудну для краси!!
Та затям це, Рома,
Що… почнуть злітать труси.
І не ФАКТ… що вдома.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030728
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Я щасли́вий чолові́к,
Бо писала мені вірші́,
Та, що сві́титься її сміх.
Я щасли́вий чолові́к,
Тому що трима́ла мою ру́ку,
Та, чий завжди́ дитя́чий вік ...
І навіть коли мина́тиме лік,
І я озирну́ся наза́д,
Бачиш: щасли́вий чолові́к,
Без особли́вих прина́д
Я щасливи́й чолові́к,
Бо став доро́слим мій син,
Такий упе́внений його біг.
І ба́йдуже за добро до кпин.
Я щасли́вий, бо наговори́в
На ці́лий світ океа́н слів,
У де́рева немає сті́льки віт,
Запале́них мною вогні́в.
Я щасли́вий, бо дру́зів мої́х
Вого́нь не бої́ться ноче́й,
І я за́вжди се́ред свої́х,
Хоч багатьо́х нема вже плече́й
[i]Музичне прочитання частини вірша з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030716
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Всюди ходить, смерть з косою,
По землі, українській,
Людей в плечі, до ізгоїв,
Вкотре б’є, мечем сторічним.
Лід розтрощений снарядом,
Під завалом, крик дитячий,
Вирви, ями, купи згарищ,
Знов летить, ворон проклятий.
Почорнілий, сніг у полі,
Стікав кров’ю в рову воїн,
Бог не дав, кращої долі,
Ніхто рани не загоїть.
Орлів зграя, в очах вістря,
Враз вогонь, пекучий,
Чи зненацька кінець світу,
Пройма тіло, біль жагучий.
Все ж хотів боєць піднятись,
Та неначе, вже й мав крила,
В піднебесся злетів птахом,
Душа стрімко в рай летіла…
Що ж ти доле нещаслива.
05.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030693
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Слова - автора
Музика і виконання ШІ
Wherever I am, whatever I do,
My heart and my soul are following you.
I miss you the way no words can describe,
Remember: I stay by your side.
Far away, you are so far away,
I dream to hold you again some day.
This dream makes me stronger, this dream makes me cry.
I love you, no words can describe.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030672
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Прощаєш їй усе:
Те болюче ребро,
Те гірке,
Ядуче питво...
Прощаєш, хоч дамбу знесло,
І не веслує більше вправно стерно,
Але щось же дві долі звело,
Щось докупи зібрало, сплело.
Почнемо! За бортом заревло.
Корабель напинає вітрила,
Залопотіли над морем чайчині крила.
13.01. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030677
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Прокинулась вранці, хтось ніжно шепоче,
Як ніби відчула, що серце дівоче,
Всміхнулася стиха, а то чарівниця,
Зима завітала до нас білолиця.
Створила свій образ краси неповторний,
Багато в нім звуку та є і мінорний,
Ох, дивна красуня, обручка з кришта́лю
Торкається вітів, немовби роялю.
Поглянула сміло, ще шарму додала
Та гарно природу пером розписала,
Майстерно неначе художниця вміла,
Всміхнулась привітно та й знов полетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030683
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
В цей тривожний, обманливий час мене змусило поділитися думкою.
Напомню Вам, українцям-слов’янам! Схаменіться і подумайте над своїм родовим: віруванням, древніми гороскопами і амулетами, святкуванням своїх кровних свят, відродженням мови. Не лінуйтеся і почитайте самі свою древню історію і Ви зрозумієте в яку халепу ми влізни, я б сказав - нам силою нав’язали і обманом усипили і хочуть вирвати нашу душу - корінь життя Роду.
Наш слов’янській Рід на межі, а це рабство. В даний час наш Рід розривають на шматки, але наша воля, наша єдність омита кровю і ми непереможні.
Ми ж користуємося все чужим, тому бідкаємося і на жаль довірчиві, тай гинемо.
2024 рік згідно родового вірування був Темний Лось. Це сильна, винослива і мудра тварина.
2025 рік згідно родового вірування це рік Жалючого Шершня. Шершень трудолюбивий, корисний, спокійний і мудрий. Він покровитель мудрих, ініціативних людей.
Я не буду описувати глибші значення ціх тотемів.
За ктийським колендарем цей рік Змії, і їй приписують всяку хвалу, а я гадаю, що в неї холодне серце і непередбачена, жалить на смерть. Чому ми цінимо більше чуже, чим наше кровне. У Китаї в древні часи було царство Великого змія, жостоке і коварне.
Січень 2025 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030690
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 14.01.2025
Зима відпочиває цьогоріч,
У неї свій курорт крутий під сонцем.
Ні снігу, ні морозу, ніби з пліч
Скидає нам тепло щодня. Чи сон це?
Їй, певно, вітамін потрібен Dе:
Лежить кокетка і не панікує,
Що на деревах іній не росте.
Взяла в оренду раптом акваскутер,
На морі з вітром швидко понеслась.
Байдужа й безтурботна краля стала.
В колекції - за слайдом знову слайд...
Що ще творитиме в такому стані?
10. 01. 2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030636
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 13.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F
xfCF60WTS4[/youtube]
Сховалось сонечко за хмари,
Віщує щось зимовий день.
Пухнасті хмари, як отари,
Одні у спокої лишень.
Зимова тиша ледве диха,
Сховавсь між гіллям вітерець,
Щоб не зробить якогось лиха,
Звести все може нанівець.
Усі зморились у чеканні,
Як відгадать зими загадку?
Узнать про все - було бажання.
(Яка ж тут буде все ж розв"язка?)
Вже вечір тулиться до хати,
А змін ніяких, впав терпець.
Всім надоїло вже чекати.
Та де ж той сніг,не буде вже.
Погасло світло у кімнатах,
Усі вже сплять солодким сном.
Давно чекали з снігом свята.
Та хто це стукає в вікно?
Знялася раптом завірюха,
Ну накінець, вже дочекались.
І тиша стала враз відсутня,
До свята цього готувались.
У вікна стукало Різдво,
Піднявся галас, сміх і гам.
Це свято в хати увійшло,
Усе це чули тут і там.
На зло триклятим ворогам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030634
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 13.01.2025
Ти подзвони мені, подзвони,
Хай твій голос мило лунає.
Чекатиму тебе до весни,
В моїм серці щастя співає.
Сірі очі веселять душу,
Розтривожили серце моє.
З тобою крокувати мушу,
Ти кохання таке неземне.
Ми будемо плавати в морі
І впіймаєм небесну блакить.
Полонять очі неозорі,
В яких кохання палке горить.
Знайдем острів серед океану
І ми пізнаєм наші почуття.
І любовного вип'єм дурману,
Будем із тобою ми до кінця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030607
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 13.01.2025
[i]калина, що на полотні,
і чорна нитка мов коріння,
земля під небом у вогні,
самотність місячна вечірня ...
у цю чарівність на землі
ввірвалась лють земель прокля́тих,
там де негідники царі
втішаються на розіп'ятих,
там де дитина без добра,
де дівчина не зна любові,
ота уся чужа мара
ввірвалась в мрії кольорові ...
недовго вже, ще тільки крок,
тріщить збудоване з нічого,
вже світло видно із дірок,
зникне навік і Слава Богу![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030581
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 12.01.2025
Слова В. Фесенко
Музична композиція ШІ
Біжать роки, летять роки -
Весняних квітів пелюстки.
Грайлива сонячна вода...
Душа, як завжди, молода!
Короткий молодості час.
Поглянь - дорослі діти в нас.
Здається - ми ще не жили -
Любуйся - внуки підросли.
Біжать роки, летять роки…
Уже старенькі в нас батьки.
Збігáють зливою літа,
Душа, як завжди, молода!
Осінь у двері заглядає…
Давно уже батьків немає.
То ж бережімо кожну мить, .
Що так безжалісно летить...
Біжать роки, летять роки…
Обірвані з календаря листки.
Зимова змерзлая вода...
Душа, як завжди, молода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030579
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 12.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4EVXfbDZSs[/youtube]
А я не вірю, що мене не любиш,
Що мариш іншою в житті.
Нічого з цим ти не поробиш,
Бо ти живеш в моїй душі.
Хоч часто іншу ти голубиш,
Але в думках твоїх лиш я.
Та своє серце не обдуриш,
Тебе влаштовує ця гра.
Коли вночі лягаєш спати,
Шукаєш губи ти мої.
До ранку можеш мене ждати...
І я приходжу в сни твої.
Ти міцно спиш, коли я поряд,
Кому ж всміхаєшся у сні?
Ти впорядкуй душі світогляд,
Тобі одна, чи треба дві?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030556
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 12.01.2025
Вечоріло… край неба привітне, літнє сонце. Яскраві промені, все ще дарують тепло, злегка миготять при землі. На околиці містечка довга, широка вулиця. Проїжджа частина дороги виділялася старим потрісканим асфальтом з де-не-де купками пилу та мілкого щебню. Вздовж залізних парканів та деінде із дерев’яних штахет, ніби рушниками майоріли різнокольорові квіти. За ними будинки, хати, збудовані ще в шістдесяті та в сімдесяті роки минулого століття.
Тоня йшла по обіч дороги, здалеку під її парканом виднілися білі і рожеві флокси переплетені глянцевими листками барвінку. Дівчина помітила відчинені ворота, примружила очі- О, знову хтось є. То добре, що батько заробляє гроші, ремонтує машини. Але ж сьогодні неділя, міг би й відпочити. З піднесеним настроєм зазирнула в білий поліетиленовий пакет, рукою підхопила цукерки, які, по дорозі від подружки, купила в магазині.Так- так, де тут м’ятна? І усміхаючись дістала одну, розвернувши, швидко відправила у рот. Смакота, що сказати! Може Вадим прийде, треба пригостити. Вона і цього разу задумалася про нього. Шкода хлопця, більше року назад, батько помер від ковіда, а це вже минуло пів року, як і мами не стало. Як він тепер буде жити далі і де? Бабця в селі, зовсім немічна. Взимку тут підтримала онука, та повернулася, як сказала, до рідної оселі. Це поки літо, до нас заходить часто, обідає, а інколи і вечеряє в нас, та й сусіди йому продуктами допомагають. А скоро прохолоду принесе вересень і до школи треба. Це якби хоч дев’ятий клас закінчив, пішов би в якусь бурсу, а після восьмого класу куди кинеться?
Тоня і Вадим мешкали на одній вулиці, ще з дитинства гралися з вуличною компанією. А потім школа, з першого класу разом. Хоча й були непорозуміння, але ті сварки на день чи на два, не більше. Хлопець розумний, кмітливий, на таких, ще кажуть - не балуваний. Він допомагав Тоні з уроками математики. А після четвертого класу, у вільний час, приходив із своїм батьком, вчився ремонтувати автомобілі. Коли ж помер його батько, він майже щодня приходив сюди із задоволенням допомагав ремонтувати. Загалом хлопець цікавився технікою, любив автомобілі, із часом, добре в них розбирався.
Тоня, ніби підкрадаючись, повільно підходила до паркану, чула нерозбірливі слова батька і не знайомий чоловічий голос. Думка, як стріла блискавки - Ага, видно Вадима немає. Та тільки наважилася стати перед ними, як виразно почула слова батька,
-А, я що не людина. Я добре розумію, що хлопцю треба допомогти. Прийняв доленосне рішення, подав папери на опікунство. Вчора в село їздив, умовив його бабусю, щоб дала дозвіл на виїзд за кордон. Я ж не скажу їй, що це моя рідна кровинка, що це мій син. Настав мій час, треба розплатитися за гріхи.
Від почутого, Тоня, аж присіла. Знервовано дістала цукерку, розмотала, жадібно схопила вустами, прошепотіла,
-О... це вже мої нерви, як таке в собі переварити? Цмокаючи цукерку, притаїлася, прислухається, що ж буде далі.
Знову почула незнайомий голос ,
-А жінка знає?
- Ой… та хіба ж я собі ворог, щоб залишитися без дружини. У неї ж проблеми із серцем. не дай Боже дізнається, боюся не витримає. Вона ж не проти, була взяли опікунство, а мені й цього достатньо. Ми ж з його батьком все життя на одній вулиці прожили, була молодість, разом до дівчат ходили. Покійний мав ваду, знав, що це не його хлопець. Але радів, що є сім’я, тому й мовчав. Мабуть і не думав, що це мій гріх.
-А хлопець погодиться поїхати за кордон ? Чи, ще нічого не знає?
- Думаю, що захоче, він майже щодня тут, бачу з дочкою ладнає. А що нам робити? Он був у Харкові, їздив по запчастини. Ті хлопці, що були на Майдані, кажуть, як не осінню, то навесні рашка знову полізе. Якби подалі від кордону мешкали. А тут, від росії до Харкова сорок кілометрів, то подолати, ще двадцять кілометрів їм не завадить багато часу. Я нашим хлопцям вірю, боронитимуть Харків, але ж це війна, це жахіття, танки, літаки, ракети, бомби. Боюся і моя Наталія не витримає, треба сім’ю вивозити. Можливо хтось і буде засуджувати, але іншого виходу не бачу. Кошти маємо, в Румунії є родина, теж займається ремонтом автомобілів. Ми з Вадимом гори звернемо, він розумний хлопець.
-Ну ти ж йому колись розкажеш, що ти батько?
-Та хіба, що коли скаже, що хоче одружитися на Тоні. А, як ні, то цей секрет, із собою в могилу заберу.
-А з хатою що?
-. Он сусідові, діду Миколі довірю, пусте квартирантів. А далі час покаже, мабуть швидше за все продамо.
Запала тиша.
Тоня відчула, що затерпли ноги, привстала, топталася на місці. Несподівано, рукою зачепила залізний паркан, різко нахилилася, глухий стук відбився луною по залізу, відразу почула голос батька,
-Чи нас хтось підслуховує,чи якийсь пес треться?
Дівчина випурхнула метеликом, вже стояла перед ними, випалила,
-От чортівня, об траву зашпортнулась, ледь не впала.
-І чого так спішила?- запитав батько.
-Тож спішу, вже моє кіно почалося. Ой вибачте, я не привіталася.
Незнайомий, доволі сивий чоловік, із синіми очима, ледь усміхнено,
-Та нічого, головне, щоб на лобі шишку не набила.
Тоня зацікавлено подивилася на батька, хотіла запитати хто це. Та не встигла, він рукою кивнув у його сторону,
-Доню, це дядько Сергій, ми з ним разом у війську служили. Проїздом у нас, іде до батьків в Кременчуг.То ми пообідали, поспілкувалися, дещо згадали.
-Так, дякую за гостинність, то ж скоро мій потяг, я буду йти – бадьоро промовив чоловік.
-Щасливої вам дороги, побажала Тоня і поспішила в будинок.
Побачивши, що мати в кухні миє посуд, її серце раптово гучно забилося. Ой мамочко, якби ж ти знала правду. Але, як тато наважився прийняти таке, доленосне рішення, не розказавши про минуле! Та без його згоди, я не посмію відкрити цю таємницю. Мама ж насправді щодня приймає сердечні ліки. Мені про все почуте, треба просто забути.
У ліжку, Тоні довго не спалося. Тільки закриває повіки, перед очима образ Вадима.Не вкладалося в голові, що він її брат. Обіймаючи маленьку подушку, що лежала поруч, подумками заспокоювала себе. Він мій брат, але це теж кльово, головне мені не спалитися, не підвести батька. А поїхати за кордон, страшнувато, треба буде вчити іншу мову. Але якось воно буде, батько прийняв правильне рішення.А далі, як він каже, буде видно. Та, якщо навіть пройде років п’ять чи десять,буду старшою,тоді вже й сама в Україну повернутися зможу.
Минали дні, минали ночі, не мали спокою очі дівочі. Погляне на Вадима, аж серце тріпоче, розповісти б йому?! Та ні, я не маю права.
Батько з Вадимом мав серйозну розмову, папери про опікунство були давно готові. На пропозицію поїхати за кордон, хлопець сприйняв з блисками у очах. Його серце наповнилося радістю,
- Що візьмете мене, це правда?
Батько кивнув головою, поплескав по плечі,
-Правда хлопче, правда!
Він поспішив у будинок,
-Тоню, ти чула ,я поїду з вами, ти про це знала?
Дівчина хитро подивилася на нього та відразу ж звернулася до матері, яка в кріслі, пришивала до сорочки ґудзик,
-Мамо, а можна, я за кордоном, Вадима називатиму братом?
Хлопець засміявся,
-Та хоч гвіздком мене називай, головне, що я поїду з вами. Мати зазирнула на обох, потім до доньки,
-Та чи мені жалко, називай, хто тобі не дає.
Важко перевела подих, подивилася їм у слід. коли вони поспішали вийти на двір.
Минуло два місяці. Тоня і Вадим в багажник автівки складали валізи. Мати, вже сиділа на передньому сидінні, у очах смуток і маленький відблиск надії, що колись, вона повернеться до рідного дому.
Автівка зрушила з місця, усміхнені Вадим і Тоня сиділи на задньому сидінні. Озираючись, дівчина рукою помахала дідові Миколі. В її очах прихована тривога, що їх чекає там, на чужині. За мить, опустивши голову, заспокоїла себе Нічого, я витримала два місяці витримала, так і роки витримаю. Не розповім секрет батька, бо це ж тепер сімейна справа. А такі речі, які багато значать у житті, не обов’язково всім знати.
2022 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030550
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 12.01.2025
Я поведу тебе в Золоту Осінь,
Щоб зустріти з тобою Листопад.
І розплету твої золоті коси
Повернемо нашу весну - назад.
О Осене, Осене, Осене!
На скрипці білий - білий вальс заграй.
Ми , як два лебеді у провесні
На крилах здіймемось аж за небокрай.
Заграй скрипалю ніжний вальс - бастон
І Хай ллється музика чарівна!
І грає для сердець скрипка, акордеон
І Нап'юсь твоєї любові до дна..
Хай цей танець буде усе життя!...
Веде на планету щастя з тобою.
Цвітуть квіт лілії - почуття,
Як черешневий сад весною.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030542
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 12.01.2025
Відчуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030465
дата надходження 11.01.2025
дата закладки 11.01.2025
А мо́же я Гренла́ндію куплю́,
Чи заберу́, де схо́дяться дві си́ні,
Чи у Канади заберу́ ріллю́,
А може … тяжко ви́брати люди́ні …
А може прожену́ усіх, хто Біл,
А чи переназву́ усіх, хто Джи́ні,
Я в моїх мріях майже Бе́нні Гілл,
У мене плани просто охвіге́нні …
Зустрі́тись треба із боло́тним чим хутчі́ш,
Ми з ним немо́в два близнюки́ нівро́ку,
Двіжу́ха наша всім припа́де до душі́,
А ні, то поляка́ю косоо́ких …
Стара бабу́ля тягне знов кори́то*,
Старо́го діда лу́пить макогі́н,
Вища́ть у за́хваті вже ідіо́ти – бо́ти,
А Украї́ні як до не́ба до колі́н …
Да́нський прем’єр немов відо́мий Га́млет,
Схопи́всь за го́лову, тре на́тівський кашке́т,
І не один попав в біду парля́мент,
А Во́вка Пу́тін ухопи́в льорне́т …
Воно б і жарт, але дурна́ бабу́ля
Сподо́балась. Зросла́ у е́ро – снах,
І не один без О́ксфорда сину́ля,
Шука́є ща́стя у чужи́х світа́х …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
* [i]натяк на відому казку про діда, бабу, корито та золоту рибку.
У ролі рибки виступає американський народ.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030481
дата надходження 11.01.2025
дата закладки 11.01.2025
Хіба ж ти не бачиш, що діється в світі,
Де в смутку й печалі дорослі та діти?
І як зупинити шалене прокляття
Та звісно зажити де спокій і щастя?
Питання, питання, де криється правда?
І знову жахіття привидяться завтра
Та як же на світі утримати світло,
Щоб серце пошвидше весною розквітло?
Давайте сплетемо фортецю з любові
І нам допоможе ця зброя від болю!
Зберемо всі сили, з'єднаєм навіки
І будуть в житті найдієвіші ліки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030450
дата надходження 11.01.2025
дата закладки 11.01.2025
В небі ясно зазорів
Місяць - серп крилатий,
Поза комір димарів
Сніг іде лапатий,
Доторкнувся ліхтарів -
Ніздрі їм лоскоче.
Рік минувся, постарів,
Донести нам хоче,
Між сніжинок-поштарів, -
Йде Новий охоче,
Із небесних нам дарів
Принесе пророче...
P.S. Світлина автора у Новому 2025 році.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030428
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y9IEXQFr_l0[/youtube]
Зриває вітер цвіт з квіток,
Милується роботою.
І блідим став без них садок,
До них проймалася турботою.
Зів"яли й впали пелюстки,
Краса пропала.
Лишились тільки колючки,
Так сумно стало.
Засумував тут і вітерець.
Чому ж ти плачеш?
Адже цьому ти був творець,
Жалієш ти, одначе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030402
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Я співати люблю із колиски,
Слово пісні – нектар для душі!
І мережу слова-намистинки
У віночки свої, у вірші!
Лети, моя пісня, лебідкою
У безмежність простору лети!
Не шукай собі пару в комфорті -
Постарайся у скруті знайти...
Пісня! Вона є наче молитва,
Що додає наснаги мені...
Я не плачу, лиш тихо співаю
В тяжкі, похмурі, тривожні дні...
Присядь, слово, на крилах пташиних,
Радість - світло неси тим, хто жде!
Душу спраглу насичуй постійно,
Нехай квітне зело молоде!
Моя пісне, не складай лиш руки,
Світлим променем будь у серцях!
І не лопай, як бульбашки мильні,
Не згинайся, як згорблений цвях!
І не тлію – надіюся й вірю,
Горнуся з жагою до життя...
Добротою, любов’ю засію -
Оберегом у світ майбуття!
Я співати люблю із колиски,
Наче жайвір, у дні осяйні,
Бо складаю слова-намистинки
У віночки свої, у пісні!
В. Ф. - 10.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030401
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Минув самообман, немов опале листя,
Обірване розлюченим вітриськом.
Летить мерщій стара труха зі хрипо-свистом,
Замітивши іще гарячий присок
Від полум'я зотлілої давно любові.
Упала сіра пелена додолу,
Яку відчули на світанку навіть збої.
Нове проміння грає вранці соло.
Блискучий день мені дарує білі крила,
Прозріння світлосяйне - і не лячно,
І сірі очі без обману заіскрились.
Лише б не стати, бо сліди гарячі.
Збій - утоптана земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030399
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
слово
має внутрішній простір
безмежний,
як Усесвіт-яйце…
простір внутрішній слова
у повноті його –
як духовне сонце
зовні –
і в глибині
усередину слова можеш ти
без натуги і без зусиль увійти –
вільним, легким, спокійним кроком
лише мимохіть… лише ненароком…
обов`язково
без намагань і без умислу –
несподівано і випадково:
тільки коли саме себе
захоче тобі відкрити слово
…наче Брахми космічний день*,
не має в собі воно
ні меж, ні обмежень…
безкінечно й заплутано
у потаємному просторі слова –
як у квантовій фізиці…
…світоустрою нерозгадані таємниці
у мікрокосмі слова
і в найдрібнішій квантовій часточці
10.01.2025
[i]
*Космічний день Брахми складає
4 мільярди 32 мільйони років,
з огляду на наші 8-12 годин –
це безмежність
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030394
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Честь позабыта,
совести - нет.
Павлик Морозов
строчит - привет.
Огромные яйца,
крошечный мозг,
Павлик с утра -
строчит донос.
Там на трибуне,
под визг толпы,
Лозунги старой
школы слышны.
Вновь рукоплещет
немая толпа,
Крошечный мозг,
зато - длинный нос,
Павлик подрос,
Павлик подрос,
без вазелина
вставит свой нос.
Честь позабыта,
совести - нет.
Павлик Морозов
строчит - привет.
Огромные яйца,
крошечный мозг,
Павлик с утра -
строчит донос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030396
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Безсонна ніч і самотиння
Обсновуються павутинням -
Довкруж не видко краю, дна -
Непробивна, глуха стіна.
У серці біль і сумовиння.
В пітьму вмурована, одна,
Потрапила у багновиння -
Планетні лиха, віруси, війна. 9.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030371
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Красу я збираю із квітів весни
А в житах золотий колос у полі .
Слухаю, як шумлять стрункі ясени,
Як тріпоче листячко у тополі.
А я візьму скрипку у свої руки
І відчую у пісні струну серця.
Розіллються, як море ніжно звуки
Музика зір з небесного джерельця.
Я подарую тобі квіти весни!
І встелю до ніг пелюстки любові.
Намалюю я тобі казкові сни
Боготворю у пісні , у слові.
Ти Богиня муза - зірка поміж зір
Найкрасивіша квітка у розмаю.
Ти є струна серця мелодійних лір
Жінка, яку я люблю і кохаю.
Візьму в обійми, як лебідь лебідку
На крилах понесу у пишні трави .
В чистих росах знайду найкращу квітку
Ту, що розцвіла у ніжній октаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030345
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 09.01.2025
Поземкою вечір устелить довкілля.
Далекі світила проявить пітьма,
Виходять сузір'я несміло з підпілля -
В садах піднебесся дозріла хурма -
Поглипують зорі крізь млу крадькома,
На землю стікають медами. З похмілля,
З морозом зустрілась у січні зима.
Крилаті хуртечі справляють весілля.
Уляжеться тиша на тлі кучугури -
Криштальна фортеця - краса неземна,
Між небом, землею - стіна навісна.
Природні дива відобразить з натури,
Відмолить відлигою хижі тортури,
Під снігом захована рання весна. 9.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030353
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 09.01.2025
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
а в пташки є надійні два крила.
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
та в пташки є гніздечко - це Земля.
А що в Землі насправді є? Погляньмо,
яка у неї світла є краса!
Тут ти і я, поля, гаї і ріки,
над нею є прозорі небеса.
Цвіте Земля для нас, зігріта сонцем,
усіх нас радує вона щодня.
Тут тепле літо є і щедра осінь,
зима морозна і в цвіту весна.
Бог Землю береже - я твердо знаю,
бо це Його горошина ясна.
Чи збережем себе ми в цьому раю?
Якою є насправді нам ціна?
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
а в пташки є надійні два крила.
Пливе Земля у просторі, мов пташка...
колискою для всіх нас є вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030323
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 09.01.2025
Красу збираю я із трав,
Немов мелодію октав,
Вкладаю магію в рядки,
Мандруйте в світ мої думки.
Туди де спокій є завжди
Та, щоби мудрістю зрости,
Сплітати всю любов у твір,
Злітати пташкою до зір.
Торкнутись образно хмарин,
Завмерти в ніжності хвилин,
Впіймати подих у рядок
Та повернутись до думок.
Збираю я нектар з квіток,
Переплітаю де листок,
Росу ранкову неземну
Вбираю з радістю весну.
Як розмаїте все життя,
Бо я у нім, немов дитя,
Частинка ніжної краси,
Ось, бачиш, грають всі ази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030305
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 09.01.2025
Сніжна зима… землю накрила,
Їй, саме час, розправить крила,
Та вдень імла снить, на заваді,
Притихли з вітром, хмари раді.
Спіткнувсь мороз, об промінь сонця,
Слізьми вмиваються віконця,
Шибки ронили диво - іній,
Ховали мрії в небо сині.
Блакить сіріла, у зажурі,
У снігах рихлих брови хмурить,
Відчай зими, знівечена знов,
Нині чому, зрадницька любов?
Ніч підкрадається, шепоче,
Допоможу… тобі охоче,
Я грішна з місяцем у змові,
Скоро ти будеш у обнові….
Він злим ошкіриться котиськом,
І кілька раз яскраво блисне,
Покірно з’явиться морозець,
Сплетеш землиці, білий вінець….
Все буде добре , повір, твій час!
08.01.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030318
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 09.01.2025
Зимній вечір- сивий дід в дітлахів просив обід.
І для місяця на ніч розпалив домашню піч.
- Повечеряймо, срібненький, хай тобі буде тепленько.
Вранці з нашої печі сонце вийме калачі.
Стане затишно у хаті, вийде нашим дітям свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030181
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Над річкою калина в червонім обідку,
Спустила свої віти сердечками в вінку.
А біля неї журить торішній очерет,
Мороз стежки мурує, як справжній Архімед.
Чиє насіння сходить: бурштин, роса і мед?
Народ вже сам змудрує без замовлянь і Вед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030182
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Людина - єдина істота на планеті,
Яка здатна повстати проти тиранії...
Але виживання в нас не єдина мета!
Потрібні справедливі закони і дії...
Коли уряд не може забезпечити мир,
Безпеку ,навіть добробут та стримати зло.
І перед нами війна уже стала, як вир...
Ні владних, а лиш бідняцький народ затягло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030183
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Скульптор вирвав чорний камінь із скелі,
Із холодної і онімілої.
Обламав йому кути невеселлі
І надав він камню контури тіла,
Вміло залізною волею різця
Та на гранях непокірної глиби
Вивів мужні риси обличчя бійця:
М'язи, зморшки, навіть вигини ліній...
Майстер переніс влучно в твердий камінь
Вилиці малюнок і чоло та ніс.
Очі в погляді добрі, не лукаві.
Рот сказати бажаючий правди зміст...
Залишилось груди мечем розсікти,
Тремтливе серце витягти із них...
У безликості нам їм'я не знайти.
Світ палає, зростають межі війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030184
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Вчора випав трішки сніг,
Нині вже струмком побіг.
Світить сонце на дворі,
На догоду дітворі.
Веселяться й горобці,
Сойки, дятли і сичі.
Ворон кряче в вишині,
Лис сховавсь в гущавині.
З’явивсь вовк о тій порі,
Пильно зирить під кущі.
Він учув ще свіжий слід,
Тут вчепивсь у вовка глід.
Річка поруч все текла,
Від села та до села.
Не минала міст та гір,
І летіла вниз, у вир.
Далі - луг, і поле й степ,
Полоскала гілля верб.
Та співала з вітром реп,
Впав у хвилі раптом серп.
Місяць воду золотив,
Хоровод із зір водив.
Пливло небо по ріці,
Зорі - ясні прапорці.
Отака то в нас зима,
Розгубилась вже й сама.
Переплутались права,
Що не день - нові дива.
01.07.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030185
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Пітьма нічна просунулась у вікна,
З безсонням парно річкою лилась.
Моїм кружляли, ніби хмари, світом.
Впивалася нахабно в простір мла.
Нову примара розгортає книжку.
Гортаю думкою зотлілий день,
А ліхтарі замерехтіли нишком,
Зіркам сигналізуючи лишень.
Де ж істина? Заплуталась? В печалях?
Заснула, може, у рясних снігах?
Вже скоро ранок на човні причалить,
Знайде мене, забуту у світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030188
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Мерехтить по річці золота мережка,
Зазира промінчик, за мить срібна стежка,
Прокладав закохано до глибин душі,
Приласкать бажав, їй присвячує вірші.
Повноводна фея, течія мов коси,
Від світанку вміло забирала роси,
І води краплинки в обіймах проміння,
Іх барвистість диво, веселки цвітіння.
Як не задивитись, доленька керує,
Хай відчує ніжність, весь світ зачарує,
У облозі льоду, не здалась морозу,
Блискотить промінчик, зберігає вроду.
Шанобливість гріє, річенька сміється,
Весни подих зловить, тоді розіллється,
Ну, а поки зимно, ваблять вечорами,
Ті слова таємні, що лягли віршами.
07.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030191
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
На покуті Дідух…
На стіл в скатертинах обряд із 12 страв.
Горіла в нас свічка рівнесенько, тепло,
Рід в тихій молитві стояв.
І ложка куті підлітала до стелі,
То батько її підкидав.
Так тричі, так тричі, квоктала малеча,
Ангелик до столу сідав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029917
дата надходження 03.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Опадають в морози ранети -
Все хутчіше, гучніше... тихіше...
Дарувала б найкращі сонети,
Якби вас знала трішечки більше,
Поєднавши дві наші планети,
Щоб жилося обом веселіше.
Малювала б найкращі світлини,
Поціловані сонцем у душу,
Дивувала б красою марини,
Поєднавши і небо, і сушу,
В чистих водах, під хлюпіт натхнення,
Де світанки викупують зорі.
Полилося б сердець одкровення...
Почуття уселенські - прозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030147
дата надходження 06.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Твоїми руками прикриюсь від страху,
Немовби сховаюсь у зливу під дахом
З'єднаюсь з думками і ніжно з душею,
А смуток і розпач лишу за межею.
Теплом і любов'ю твоєю зігріюсь,
Втілю у життєвість ту радісну мрію,
Пташиною стрімко злечу до сузір'я,
А потім щаслива вернусь на подвір'я.
І спокій із миром - оце справжнє щастя,
Немов подружились споріднені браття,
Фортецею стали, як мила родина,
Відчути ці блага лиш може людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030157
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 07.01.2025
[i]Тим, кого з нами вже нема[/i]
Я б так хотів тут залиши́тись з вами,
Мене щось відібра́ло в ва́шого життя,
Руками вашими і вашими словами,
Передаю свої вам почуття́ …
Були для мене завжди ви весно́ю,
Запав у душу той вишне́вий цвіт,
В якому мов пото́нув я з тобою,
Як заверті́вся тоді цілий світ …
За нею літо, океан емоцій,
Я не встигав за вашими думка́ми,
І теплі, вкриті зорепа́дом ночі,
І вмиті о́бриси шале́ними дощами.
А потім осінь. Побіжу за вами,
У цьому листі, в цьому вітрі, вирі,
Тепер не розкажу́ словами,
Я почува́вся зіркою в ефірі …
Зима. Я прошу. Поморо́зь хоч трохи.
Щоб щоки побіліли розпашілі,
А ще щоб тут по білому дороги,
Щоб тут і завтра ангелята мої милі …
Тепер без мене? Ні … Я буду поруч.
Хоч не сидітиму, як зручно це людині.
Хитатиму ліворуч чи праворуч
Хмаринки ваші у небесній сині …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030118
дата надходження 06.01.2025
дата закладки 06.01.2025
ШІ
Від часів Світобудови
Накопив наш інтелект
Велич знань і силу в слові –
Обізнав любий предмет.
Все, що розум перевтілив,
Все, що витворив Творець,
Записали на папери
І на пам’ять, як взірець!
Інтелект природи… творчий,
Креативний і живий…
Мов мисливець: хитрий, ловчий
Невгамований і злий,
Бо в живій тканині трепет –
Там колотиться душа,
І на смерть, й дитячий лепет
Реагує не гріша.
Стало тісно на папері,
Записали… на магніт,
То на диски, монітори,
То в простори – Інтернет.
Вже… на кремній повпихали,
Весь розбірний пілотаж
І, що розумом нажили,
Ще й від Бога весь багаж...
Тепер те, що можна словом
Осягнуть як інтеграл,
Вже на кремінній основі
Записали весь навал.
Там безмежне розмаїття,
Від безкрайності широт,
До глибокого буріння
І небачених висот.
Хоч аннали ці бездушні:
Не відчують біль, чи смак,
Навіть в невбраній конюшні
Не відмітять чад і пах.
Без прохань – мовчать як мерин,
Правда, можуть розложить
Все по спектру, знають міру:
Що, кому і як служить.
Так… на шлях, у світ широкий
Зійшов штучний інтелект –
Помічник і друг великий,
Захопив терпкий сегмент.
Бездуховний він, мов камінь:
Ні натхнення, ні тепла,
Як Аврори нічний промінь
Летить швидко, мов стріла.
Штучний розум на основі
Неживого, від… 3 де…
Так проте, навіть, в полові
Зерно істини знайде;
І на блюдечко положить
Безліч рішень… Аладдін!
Гріх на сміх, все перемножить,
А фінал завжди один.
Задаю йому задачу:
Хоч про що, чи навмання,
Видає, мов касир здачу,
Варіантів сто,.. що дня.
При шуканні знайде кілька
Нерозв’язаних задач:
«Тупикова, певно, гілка» –
Хоч посмійся, хоч… поплач.
Міх розв’яже, всім поможе
Під любий оператив…
Винахідникам покаже
Найцікавіше із див.
От біда, що він не знає:
Де, в кого, чиї Права,
Все… для істини змішає.
Бездуховна голова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005845
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 06.01.2025
Ой на річці, на Йордані,
сам Ісус хрестився,
над ним білий голубочок
в синім небі вився.
Освятилася водиця
сяйвом зір, сріблистим,
світлом вранішнього сонця
і бажанням чистим.
Веселімось, добрі люди,
і Христа вітаймо,
у водичці-йорданичці
личенька скупаймо.
Хай водичка-йорданичка
нашу множить силу,
на землі своїй, хорошій,
дасть дочекатись Миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030074
дата надходження 05.01.2025
дата закладки 06.01.2025
Хтось закликає веселитись,
Бо ж нині свято Водосвя́ття,
Благими краплями скріпившись,
Пізнать Всевишнього сприйня́ття,
Очистить душу й тіло грішне.
Хтось у зажурі, помолитись,
Відкриє серце в сніжну повінь,
Йде до джерел, води напитись,
А по дорозі слова – сповідь,
Як усвідомлення помилок.
Думки тривожні, не весняні,
Жага прозріти в своїй брехні,
Щоб зникла десь, як роси ранні,
Чи загубилась у сірій млі,
І врешті – решт стерлась у мольбі.
Нинішній ранок - мрійний спокій,
Бажання зцілитись водою,
Думки метеликами в простір,
Небес сягнути та й з тобою,
Про мир і щастя попросити.
Щоб світлі сни, кольори райдуг,
Ніби пробудження, від війни,
Позбутись смутку, недуг, жа́ху,
Та й повернулись доньки, сини,
Живі й здорові веселились…
За короваєм, на весіллях,
Ну, як колись, після зимніх свят.
06.01.2025 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030095
дата надходження 06.01.2025
дата закладки 06.01.2025
[b][color="#0c16a6"]
У-же й за диво зимня хуртовина,
Д-авно немає віхол і завій.
О-бмерзлі буси ягід горобини
Л-ягли на землю у траві блідій.
О-пале листя сиве від туманів,
Н-егоду нам прописує прогноз.
І- небосхил надвечір зарум’янів,
П-арує балка, буде в ніч мороз…
А- до смаку – в повітрі білі мухи,
Д-есь до колін за хвірткою замет.
А- ще - пора провітрити кожухи,
Є-й-єй, за літо запилились вщент.
С-ьогодні зимно, ходять темні хмари,
Н-евже зима здійснить важливу ціль?
І- враз, о диво, з неба ніби чари
Г-арнющий пух іскриться на руці…[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029982
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Чого я хочу?.. Що так скімлить денно, та болить
У серці чулім, що зранене життям, щомиті?..
Чого душа бажає насамперед на світі,
Та прогне бути все у весняному суцвітті?..
Не молодості прагне - минулось те уже давно...
Події в пам’яті біжать, мов стрічка у кіно...
Минають, і весни й зими, у череді років,
Де радість й смуток є, не рідко, де бракує й слів,
Щоб викласти той вир із почуттів, який палив
І розум й душу. Чи нині я забути мушу
Усе, що дорогим мені було?..Було...Було...
Та в Лету кануло... Лиш сонце у моє вікно
Незмінно світить крізь шибу, й крізь закриту штору.
У нім шукаю підвалин я міцну опору
Для сутності своєї, свавільна, що бунтує.
Не любить бруду, розбрату і ненависть і кров...
Розпростертий Богородиці нашої Покров
Над Україною, над мертвими, над живими...
На полі брані поруч і відьми й херувими...
Ти, чуєш, Господи, там крик невидимий душі,
В грудях пече, котрий, зі схлипами з очей, в тяжбі?..
Благослови, на злагоду, на перемогу й мир!
До Тебе, Боже, до Небес, направлений мій зір!
04.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029983
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0VuXkImlcZs[/youtube]
Прийти, пробачить, взять за руку.
Хіба для цього треба слів?
Забуть ненависну розлуку...
Чи з вас зробить хтось так зумів?
На новий лад заграє скрипка,
І водоспадом почуття.
Чи треба буде тут постскриптум,
Було потрібне вороття?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029988
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Ось і новорічний сніг,
Сподівано чистий ліг.
Казкова чудова мить.
Ліс же дрімає, спить.
04.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029997
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Десь так тихе́нько гомони́ть гіта́ра,
Десь обража́ється на хма́рність саксофо́н,
Ну хто сказа́в, що саксофо́н гіта́рі па́ра?
Поча́всь яки́йсь стрімки́й антицикло́н …
Вона і стру́нами, і ви́гинами тіла
До нього пригорта́ усю печа́ль,
А він куди́сь уверх, ледь руки відпусти́ла,
Обде́р їй на бока́х усю́ ема́ль …
Ще й лю́бить сам, не лю́бить ра́зом з нею,
У нього со́ло – такий стиль життя,
І не рідни́ться він з гіта́рною душе́ю,
І не спліта́ється в гіта́рних почуття́х …
Стоя́ло по́руч вже старе́ньке піані́но,
Кли́че гітару вдвох зігра́ти від душі,
Можна весня́но, можна вду́мливо осі́нньо,
Зігра́ємо разом в одні́м дощі́ …
Вона не хо́че. Їй ото́й висо́кий,
Такий краси́вий небуде́нний саксофо́н
Хай навіть біля нього вона збо́ку
Звучи́ть із мрі́ями про ща́стя в унісо́н
[i][i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
На жаль проблему русизмів вирішити не вдалося. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030002
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Чому ж ти згорі́ла. Ти ж зі́рка. Такі в небеса́х не горя́ть.
Ти мо́же аж на́дто люби́ла. Такі́ мов на кри́лах летя́ть.
Ти мо́же самотня у па́рку. Там ві́тер на о́сінь чека́в.
А може хтось ку́рить цига́рку. Во́станнє про тебе мовча́в.
А мо́же хтось дуже важли́вий тобі́ все в листі́ написа́в.
І пісню чудо́ву слова́ми у му́зику по́спіхом склав.
А потім пішо́в. Оберну́вся. Ні він нікуди́ не втіка́в.
Його в тебе мі́сяць осі́нній усу́переч во́лі забра́в.
Сиди́ш в тому парку і пла́чеш, де він тобі ві́рші чита́в.
Ти на́віть можли́во не ба́чиш - він тут зо́всім по́руч стоя́в.
І знову читав тобі вірші. І знову рапто́во мовча́в.
То вітер наші́птував злі́сно, що він його до́лю вже склав.
Ти завтра вихо́диш на сце́ну. Ти будеш співа́ти пісні́.
Одна з них та са́ма, оста́ння, що не загуби́́лась в листі.
Та пісня про ве́чір, про о́сінь, про стру́ни, що рву́ться в руці́,
Ти тільки дода́ла для ри́ми, що в часу порвались кінці́ …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029935
дата надходження 03.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Невидимий над містом гріється костел
І маскарони німо мріють, бородаті,
Шпилі стрибають у розрідження пусте,
Спадає вічна розкіш в руки ангеляті.
У мушлях вікон, завитках імперських дів,
Побілених сто раз, як стіни блідо-лиці,
Як перли розкидає мірно зяблик спів,
Цвіркун мелодію міську веде на скрипці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029937
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Пробирається вечір крізь прозору завісу,
Розпаковує сміло дивовижну валізу,
Підготовлені речі ще з тієї відпустки,
Обережно лишає клаптик літньої хустки.
Заглядає у вічі, знов даруючи згадку
І з натхненням малює ту зворушливу казку
Та душевна манера - поділитися хоче,
Мелодійно та ніжно, ніби промінь лоскоче.
Тож схилюся в обійми, мені затишно, правда,
І емоцій прекрасних я усе-таки, варта,
Він утішити вміє, мов маленьку дитину,
І з любов'ю, що лине я тихенько спочину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029944
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Серед снігу й неписаних літер
У зимовій холодній палітрі.
Мого серця ніжності мево і зойк.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Не зламали вітри і негода.
Я сердечну пишу тобі оду.
Чи впізнаєш мій почерк - любові крок.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок
Чистотою думок - диво-сяйвом,
У душі моїй - сонячним майвом,
Як весняний узимку світла ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029969
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
Десятки тысяч человек-ов
Трудились запустить ракету.
В ней астронавты, вуаля
И вот встречает их Луна.
По ней шикарно "пробежались"
- Киногерои улыбались
И накопав с Луны земли
Флаг "застолбили" вдруг они.
Флаг развевается по ветру
"Кумэдному" таки моменту,
А звёзды видно сквозь Луну,
Лежит бутылка "на полу"...
Но вот уже пора домой
Скорей чтоб посмотреть "PLAYBOY".
Пихнув "ракету" с толкача,
Не надо даже им врача
Диагноз чтоб определить:
"Наполеоном может быть?"
А после "кается" сполна.
"Мы не бывали никогда
Не в космосе, не на Луне"
- Сказал так Армстронг детворе
И со слезами на глазах
Сквозь стыд, позор, обман и страх.
А "лунный грунт" с Земли ведь был
- Учёный их разоблачил,
Разоблачил монтаж "кино"
Другой учёный хорошо...
-----------------------------
Ну вот афере и конец,
А кто читал, тот молодец!
28.12.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029975
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
"Враг народа", "ухылянт"
- Ярлыки для беспредела,
Для раздора этот "грант"
И вселенной передела.
"Белый", "красный" и "кулак"
- Всё из той же "оперы".
Красный или чёрный флаг
- Управляют "джокеры".
Пландемия, геноцид
- Тест на выживание.
Мировые три войны
- С миром расставание.
"Цифра" и андроиды
- К рабству привыкание.
Тараканы для еды
- Духа "разлагание".
Блокиратор для детей
- Здравый смысл теряется.
Быть в печали веселей
- "Юмор" называется.
Оправданье лжи и зла
Снова предлагается.
Космос, войны и зима
"Честно" объясняются.
Договоры для судьбы.
С кем "договоряются"?...
Жизнь на принципах любви
В конах выбирается.
28.12.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029974
дата надходження 04.01.2025
дата закладки 04.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]
Стара елегія любові,
Сплетіння ніжних слів і душ.
Все зрозуміло тут з пів слова,
Я, час, прошу тебе, не руш!
Гіркий цей присмак давнини,
Коли навколо ніч, як море.
Нема кого у тім винить,
Що посміхалися їм зорі.
Нехай ця музика звучить,
Для тих, хто цінить почуття,
Хто вміє вірно так любить,
Бо це - одна краса життя.
Повіяв легкий вітерець,
Із тих часів, що незабутні.
Запах по-старому чебрець,
Та де, роки, ви безтурботні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029902
дата надходження 03.01.2025
дата закладки 03.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iX3TdsZUKR8[/youtube]
Не дам думкам своїм польоту.
Нащо грішить у пізній час?
Ввійдіть тихенько у дрімоту...
Де були МИ, нема вже нас.
Тепер вже кожен сам собою,
Нема обов"язків, питань.
Пройшло, як дощ, десь стороною,
Лиш запече легенько жаль..
Та це хвилинна слабкість духу,
Пройде, забудеться усе....
Слабку кохання завірюху,
Десь вітер полем рознесе.
Розкида в полі по зернинці,
Розквітне там червоний мак.
Напоять роси по краплинці...
Буває іноді ось так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029832
дата надходження 02.01.2025
дата закладки 02.01.2025
Одна стоїть, серед поля,
Мов квітка снить, зовсім квола.
Погляне вгору, до небес,
Чому не сталося чудес?
Свята минають день за днем,
Поведе мову з вітерцем.
Зло відчиня душі дверцю,
Сховає біль, щем під серцем.
Стискають сльози - гнів повік,
Не відчуваючи потік.
Печуть вогнем, вже по щоках,
На мить змивають з очей страх.
Надію мала… та нема,
Тремтить знесилена німа.
Та все так хоче спитати,
Чи доля їй зустрічати?
Свого синочка із війни,
Чи сльози зронять й ясени,
Які колись вдвох садили?
02.01.2025р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029848
дата надходження 02.01.2025
дата закладки 02.01.2025
Вже Листопад перший сніг, люті морози
Зима малює узори на вікні.
На очах троянд кристальні чисті сльози
І їй сниться весна у казковім сні.
О ,трояндо чарівна квітко любові!
Хто тебе лишив вмирати на снігу?....
Дозволь я зігрію у пісні , у слові!...
Захищу від холодних зим на вітру.
Зійшов зоряний вечір під небесами
Нахиляє небо голубу блакить.
Я , як Місяць одинокий вечорами
Хочу красу троянди боготворить.
Біла трояндо, ти наче музика зір!
Вабить, так до тебе п'янкий аромат.
У квіт розмаю - струна мелодійних лір
Дарують букет коханим , для свят.
Ще вчора цвіла, ти у раю для світу
Від дощу помарніла твоя краса.
Зронені пелюсточки лежать під снігом
І на щоці блищить кристальна сльоза.
Квітка ,як від спраги водиця з джерельця
А завтра красу замете білий сніг.
У серці їх леліють закохані серця
Встеляють на рушник пелюстки до ніг.
Білі троянди дарують усім свято
І запалюють мить щастя на стеблі.
Колючі шипи ранять руки безжально...
Тим ,хто зриває, топче вас на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029798
дата надходження 02.01.2025
дата закладки 02.01.2025
Пізно ввечері людино, підніми очі вгору
І вдивися в таємниче, хмуре зоряне небо.
Відкриває синь диво у книзі Бога просторів.
...Міріади далеких зірок - безодні потреба.
Виглядають сузір'я, наче хімерні фігури,
Зібрані до купи, мов на небесному килимі.
І залежно від пір року змінюються в натурі...
Взимку сяють чудово. Бачиш сузір'я в блакиті
Оріона і Великого Пса та Візничого!
Навесні зникають вони і з'являються інші...
Тож безодня космічна не стає таємницею.
Вабить до себе небесна картина палахтіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029812
дата надходження 02.01.2025
дата закладки 02.01.2025
Неповторна та незіпсована,
Ніби зіронька зачарована,
Поглядаєш та все милуєшся,
Закохаєшся, що й не зчуєшся.
В гарний образ і погляд осені,
Що ховає красу у просині
Та привабливо милі манери,
Що збігаються всі кавалери.
Неймовірна, мов світ романтична,
Ох, красуня, така феєрична,
Посміхнеться здивована фея,
Мов розквітла земна орхідея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029805
дата надходження 02.01.2025
дата закладки 02.01.2025
Мозок промитий.
Синтаксис рим.
Запах емоцій стертий.
Бути поетом
Зі словом в надрив –
Бути до часу мертвим.
Плата висока.
Сумнівний бариш.
Рупор чужої волі.
Свідком і збоку.
Твориться вірш.
Ти лиш знаряддя кволе.
Печене слово.
Скальпель в абсцес.
Звільнення кванту суті.
Тяжить сосновий
Нетесаний хрест
Відчаю, болю, люті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029814
дата надходження 02.01.2025
дата закладки 02.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2025
В цілому місті лиш одне вікно -
Хтось не забув про місячну гірлянду,
Поснули інші, і щасливі сном,
Прогнали мрій далеких канонаду …
Потріскують дрова в старій печі,
І двійко діток закрутилося у ковдру,
Від щастя заховаю ці ключі,
Не скажу й слова злого про погоду.
В цілому місті лиш одне вікно,
На ньому Миколай і ангелята,
І ти вже знаєш на всі сто, яке добро,
І як його між люди розпізнати …
Кожні обійми мов останні у житті,
І привітання наче на глибоку осінь,
І все застило в цьому відчутті,
Було учора, залишилось досі …
На вікнах вже немає більше скла,
Сніг щедро вкрив усю долівку,
Сюди вже докотилася війна,
І так в цілому місті під копірку …
У тихий рай вривається війна
І відбирає навіть найдорожче,
Чому у цьому світі стільки зла,
Вже навіть вітер у дрота́х шепоче
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029731
дата надходження 01.01.2025
дата закладки 01.01.2025
Розпатлані коси в завії,
Біліють в кристаликах вії,
Вуста замерзають холодні,
У погляді - тьмяність безодні.
Убрання у фалдах розкішне,
У діях щось ангельське й грішне.
Танцює із вітром завзято -
Фата розлетілась крилато.
Фантазії пишні та мрії -
В таємному світі завії.
Тепло їй зимою відтято,
Весілля - справжнісіньке свято! 29.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029788
дата надходження 01.01.2025
дата закладки 01.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jweyfzBKR1U[/youtube]
Давай з тобою поговорим,
Прийшов для цього, мабуть, час.
Ти знову хмуриш чомусь брови,
А ясний погляд швидко згас.
Скажи: ти знаєш як болить,
Ти чув колись, як серце плаче?
Це бог дав змогу полюбить,
Відчути почуття гарячі.
Мої ти коси цілував,
Для тебе мила їх любистком.
Ти пам"ятаєш, пригадав?
Чому ж це все взялося смутком?
Давай посидим поруч мовчки,
Сердець послухаєм розмови.
В словах нема розбірок, помсти.
Не була їх зустріч випадкова.
Серця не плачуть, а сміються,
В холодну пору тепло їм.
Їх розлучили від безглуздя,
Посеред лютої зими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029774
дата надходження 01.01.2025
дата закладки 01.01.2025
Літня пора… по дорозі рух автівок, по різних напрямках. Ранкове сонце визирає із-за білих хмарин, золотом обсипає зелені дерева, кущі і широкі, смугами пшеничні поля.
Свіжий вітерець, залітає в салон Мерседеса і ніби під музику, яка звучить з приймача, чоловікам куйовдить волосся. Вадим з другом Сергієм, з обласного міста поспішають у містечко. Мають відбутися загальні збори офісу. Батько Вадима, керівник невеликого приватного підприємства, збирається йти на пенсію. Своє керівництво планує передати синові, хоче познайомити із справами та з підлеглими працівниками.
За кермом Вадим уважний, хоча і злегка хитає головою та не відриває погляду від дороги,
-Сергію, ти знаєш, я не уявляю себе на керівній посаді. Правда трохи допомагав батькові, але зізнаюся, я без тебе не обійдуся. Вчилися разом, гуляємо разом, дякувати удачі, ніяка з подруг не спокусила до одруження. Але зізнаюся, ми точно гріхи маємо!- повернувся до нього, підморгнув і продовжив,
-Якщо знайдеш, якусь дівицю,чи кралю, відразу зізнавайся. Я подивлюся, як буває, ото кажуть, оціню.Та якщо надумаєш одружитися, тоді вже й мені закортить, сам розумієш.
Обоє, з піднесеним настроєм, повернувши голови, зиркали один на одного, гучно розсміялися.
Сергій тупцював ногами,
-Ти тут правий, заперечень немає, приймається. » Давно пора розуму набратися» - так мені мама каже,» Скоро тридцятник, а й досі вітер у голові, пора сину, досить гуляти!»
Автівка проїжджала вздовж автозаправки, Вадим голосно,
-Ми тут не зупиняємось, я заправив повний бак, попереду, ще кілометр з хвостиком і будемо на місці.
На околиці містечка триповерхова будівля, біля неї гори дошок, дрова. Під високим, довгим навісом з шифера, акуратно складені готові дерев’яні будівельні матеріали.
Батько вже чекав біля входу, помітивши авто, гукнув до працівників, які стояли осторонь,
-Ну ось, вони їдуть, колеги, прошу всіх до кабінету.
Зробивши кілька кроків від авто, Сергій поплескав по плечі друга,
-І скільки років ми тут не були?
Вадим заперечив,
-Та ні ми, це не те слово, це ти ту,т зо три роки не був. Мені за цей час декілька раз доводилося побувати, ти напевно забув, як батько хворів.
-Та я в тому сенсі, мабуть колектив змінився, є нові люди.
- Напевно є, не цікавився. Та й зараз не до нових знайомств, давай цю тему залишимо на потім.Не шукаймо нових пригод!
-А я що, я нічого. Але чомусь згадав про наші походеньки в містечку.
На нараді, після представлення нового керівника, відбулося обговорення деяких документів.Наостанок, сказав пару прощальних слів, побажав гарного дня. Не зволікаючи часу, звернувся до сина,
-Вадиме, ну, я думаю все зрозумів. В обласний офіс секретарка передасть звіт, згодом ти отримаєш підтвердження на право підпису.
Озирнувшись, рукою кивнув до Сергія,
-А ти куди?Ти ж будеш його правою рукою, пішли в техвідділ, бухгалтерію, це на другому поверсі. Є нові працівники, то ж вас треба познайомити з ними.
В бухгалтерії кипить робота, дві жінки, років сорока, працюють за комп’ютерами. Третя, набагато молодша, біля шафи перекладає папки, ніби щось шукала. За мить, побачивши чоловіків на порозі, різко схилила голову над надписом папки, яку в цей час тримала в руці.
Привітне вітання батька, -«Доброго ранку» -, на кілька секунд відволікає від роботи. Почувши, такі ж слова у відповідь, він представив Вадима і Сергія. Тут же, не зволікаючи часу, поглянув на всіх присутніх, ледь усміхнений,
-Ну все мої дорогі, ми вас потурбували і нам час поспішати, ще є справи, їх треба владнати. В такому ж темпі працюйте, думаю, ви його не підведете, а він виправдає ваші сподівання.
Позаду перший день роботи… Вадим із Сергієм автівкою поспішали додому. Сергій на задньому сидінні, ледь відкинувши назад пишночубу голову, сказав хриплим голосом,
-О Вадиме, знаєш, я такий зморений, ноги,аж гудуть, зараз би з келихом вина та полежать у ванні, згодом впасти у ліжко. Добряче находилися по території. Нам треба тут шукати житло, ці щоденні переїзди нас зовсім виснажують. Прийдеться забути про особисте життя… але я з цим не погоджуюсь. Ти в бухгалтерії помітив ту, молодшу, ноги від плечей, здається так у нас кажуть. Правда вона на нас майже не звернула уваги. А мені сподобалась її фігура, профіль, не фарбоване волосся локонами. Цікаво, які в неї очі, скільки їй років?
Той з відповіддю не забарився.
-У тебе ціла промова. А може вона заміжня, ну ти даєш, з першого дня шукаєш пригод.
-Та хоч думками можу потішитись. а то відчуваю тиск піднімається, - посміхаючись до нього.
Вадим раптово натиснув на гальма,
-Себе заводиш і мене підбурив, краще зупинимось на хвилинку, хай я води нап’юся.
- А може ми в кав’ярню заскочимо?
-Ні- ні, ти подивися на годинник, вже сутеніє, а завтра робочий день.
Минуло два тижні… Вадим із Сергієм влаштувалися на зйомній квартирі, на кухні готували вечерю.
-Ти помідори помив?- спитав Сергій, позирнувши на стіл.
Вадим набирав у тарілку макарони,
-Звичайно помив. А ми масло купили?
- В холодильнику… там кетчуп і варенка, яку ти любиш.
Після вечері, кожен розлігся на своєму дивані, щось читав у телефоні. Часом по кімнаті розносився звук тихого дощу, інколи слухали пісню. Коли знаходили смішне відео, вже сміялися. Такі миті відпочинку придавали сили і віри, що все буде добре.
Сергій уже вкотре позирнув на друга,
-Оце нагадав…хотів тобі сказати, сьогодні був у бухгалтерії. Знаєш відчинив двері, всі троє сиділи за комп’ютерами. А та молода, побачивши мене, ніби ховалася, нахиляючись, рукою намацала окуляри, одягла їх. Цікаво, того разу була без окулярів, а це одягла, ще й таке скло велике і оправа чорна. Сама симпатична, їй би до них світлу оправу, була би схожа на нашу викладачку з англійської мови.
- А не багато ти їй уваги приділяв?!
-Та ні, це я так трохи ніби роздумуючи Тоді главбух дала папери підписати. А вона ж сиділа неначе та миша. Але парфуми в неї такі запашні, досить приємні. Я оце думаю, тоді була без окулярів, а нині в окулярах, шкода дівчину. Що світлі очі помітив, але якого кольору точно не скажу. Нічого так собі, мабуть років двадцять п’ять, не більше. В кого б це дізнатися чи заміжня?
-Ну досить! Лягаймо спати, завтра важкий день, сам бачив,що треба скрізь навести лад, ще й робочих рук замало.
-Тож завтра мають бути два камази, заберуть дрова, буде куди інші скласти. Та й з магазина » Будматеріали» зробили заявку, продамо, ще ж не зима, не хвилюйся.
Останні дні серпня… ранкова прохолода нагадувала про початок осені.
Майже всі дні в роботі, як не на території складу, то вдома за комп’ютером.
В цей вечір, Сергій повернувся з роботи пізніше Вадима. З телефона,на малій звучності линула музика Баха. Хлопець не витримав,
-Це що? Невже нерви вже здають?
- Оце під музику хотів відпочити, думав, задрімаю, а тут думки, як осиний рій. Треба буде поїхати в Івано- Франківськ, до жовтня оновити угоду щодо дошок, дров. На зворотному шляху треба заїхати в Рівне. А ті два вагона дров, що ми шукали, по паперах у нас,чомусь стоять у них на станції в тупику, треба розібратися. Я главбуха попередив, щоби всі папери зібрала, Поїде зі мною, вона там декого знає та й з цінами краще мене розбереться, то ж роботи непочатий край.
-Та не сприймай все близько до серця, зараз тебе трохи розважу. Вийшло так, що під час обідньої перерви, я в техвідділ заніс папери. Мені кави запропонували, я й погодився. Там така фіфочка, доволі симпатична!
-А ти упевнений, що фіфочка, хіба б на такій роботі працювала?
-Я мабуть не так висловився. Напевно краще сказати кралечка, бо до себе дуже привертає увагу, а голос співочий, як у пташки.З її рук кава – то насолода.
-Ой дивися може за кілька хвилин закохався?
-Здається допоки, ще ні. Доречі, знаєш якось читав у журналі, що закохатися можна від восьми до сорока восьми секунд. Ти собі це уявляєш, кажуть це науковцями доведено.
-Ну досить про кохання!
-Та зачекай, ти не повіриш, її звати Наталя. От нам обом везе на дівчат з таким ім’ям. А оту в окулярах з бухгалтерії, теж звати Наталя.
-До чого ти ведеш?
-Чи ти забув наші походеньки? Років п’ять ,чи чотири назад, згадай, їхали від твого батька, зайшли в кав’ярню.На фоні музики, досить гучно поводилася компанія молодих дівчат. Всі такі гарненькі, веселенькі, привітні погляди, до того всього, ще й довгоногі.
-А може досить про таке!
-Але ж скільки тебе пам’ятаю, ти в захваті від високих дівчат. Правда, ця з техвідділу мені по плечі, але ж гарнюня.
-От нахаба, сам голодний, як вовк до злучки і мене провокуєш, Наталі… Наталі.
-Ох ж ми ж тоді погуляли, опинилися в чужій квартирі.Ти пам’ятаєш?
Та дівчина, яку ти пригрів у ліжку під ранок нас поспіхом проводила до дверей, бідкалася, що мати прийде з нічної зміни.
-Ну то й, що? Тобі неначе сімнадцять років, чи не знаєш, що ми теж не безгрішні на цій землі, як і всі люди.Хіба хтось прожив без помилок?!
-Та це я так нічого, просто згадав, що її звали Наталя.
-О біса тобі в ребро, ти знову за своє, скільки можна!- сердито сказав Вадим і відвернувшись, закрив очі. На душі стало досить моторошно, зненацька спітнів. Підстерегла думка – Ох, це вже діють гармони, як тепер заспокоїтися, щоби заснути.
Лише кілька хвилин… Сергій не вгамувався, знову позирає на друга,
-Мабуть треба подумати про одруження. Ця зйомка квартира, макарони, ковбаса, смажені яйця. Я б оце із задоволенням з’їв гарячого домашнього борщу з пампушками. А потім би з коханою зігрівся у ліжку.
Але відповіді, він не дочекався, накрився пледом, зрозумів, треба спати.
Минуло кілька днів. Вересневий ранок… привітне сонце предвіщало гарний день. Вадим тільки переступив поріг офісу, йому назустріч йшла секретарка,
Вадиме Миколайовичу, термінова справа, вам треба їхати в Івано- Франківськ, нарада завтра на тринадцяту годину.
-Оце так сюрприз,не могли раніше попередити.Та ми щойно отримали по факсу. Всі документи готові, але главбух подзвонила, лежить вдома з температурою за тридцять дев’ять, викликала лікаря.
Раптом до нього дзвонили на телефон,
-Вибачте, ось вона дзвонить.
Він уважно слухав, ніби на згоду, кивав головою,
-Я все зрозумів дякую.Значить так все і зробимо.
Звернувся до секретарки,
-Світланко, мені на нічний поїзд треба замовити два квитки до Франківська, що ж поробиш, поїдемо з Наталкою.
Секретарка займається справами, він тільки тепер зрозумів,що це мова йшла про ту дівчину в окулярах.
Думка за думкою -І чому я мало цікавлюся підлеглими, от бовдур. Ну нічого в потязі поспілкуюся, ще є час.
В кабінеті привідчинене вікно,… Вадим присів у крісло. Кілька фраз про відрядження, привернули його увагу, він розвернувся до вікна. Відразу подивився на одяг Наталі. Брючний костюм світло - коричневого кольору підкреслював її струнку фігуру. Русяві локони волосся, злегка прикривали тендітні плечі. Вона дивилася на папери, які їй показувала секретарка, ніби погоджуючись, кивнула головою. Від здивування його брови піднялися догори, а де ж окуляри? Дівчина ніби відчула, цей прискіпливий погляд, різко відвернулася, на ходу, сказала досить голосно,,
-Гаразд, я все перевірю!
Думка мов стріла - Треба було зачинити вікно, вийшло незручно, ніби я підслуховував розмову.А може вона просто соромиться їх носити? Чорт забирай та чого я на ній зациклився?
Розвернувся до столу, В двері постукали,зайшла секретарка.
-Що вже є квитки?
-Та тут така справа, літній потяг відмінили. А на цей потяг, є два квитки тільки в двомісне купе.
-Отакої!- вирвалося з його вуст.
Правою рукою почесав чоло, з розчаруванням відвів погляд,
-Але я так зрозумів виходу немає! Ну що ж, вісім годин це не так багато, основне не запізнитися.
Залишившись сам, знову думав про Наталю і вже вголос,
-Це питання треба вирішити.Тож не скажу купи красиві окуляри, можливо сама допетрає.
Кілька дзвінків до главбуха, дзвінок до касира, поспішав у бухгалтерію.
Жінки сиділи за комп’ютерами, Наталя в окулярах повернулася до дверей, він привітавшись,
-Наталю, підійдіть до каси, отримайте гроші на відрядження. Квиток я вам скину на телефон. Можливо дещо в дорогу треба купити. Владнаєте всі справи, на сьогодні можете бути вільні.
Її щоки злегка зарум’янилися,зняла окуляри і вмить знову одягла,
-А ви мій номер телефона знаєте?
-Звичайно! Дивіться, старайтеся не запізнитися на потяг, може вам таксі заказати?
-Ні - ні, дякую. Я мешкаю недалеко від вокзалу.
Вечоріло… Вадим повертається на квартиру, думки роїлися про Наталю - Зняла окуляри, така симпатична та й справді їй років двадцять п’ять, ну рік туди, рік сюди. Красиві,болухаті очі, нагадують колір волошок, а вуста, як соковиті стиглі вишні Правда поводиться дивакувато, то в окулярах, то зняла і тут же, ніби злякалася, знов наділа. Без окулярів іще гарніша і голос приємний. Але помітно, що контролює свою поведінку, може й справді заміжня і є дитина. Треба було зазирнути в її особисту справу.
Сергій вже чекав на нього… пахло смаженою ковбасою, яйцями. За вечерею, дізнавшись, що друг їде у відрядження з Наталею, не стримався,
- Ну от, в тебе є нагода поспілкуватися, все про неї дізнатися. Я вчора був у техвідділі, то моя Наталя, розпашіла, як квітка.
-Ого! Вже твоя?
- А що? Хіба я не вартий її, в неділю у нас побачення.
-То може й на краще, вже заспокоїшся, припиняться нічні розмови про кохання, про самопочуття.
-В тебе теж є шанс, адже я бачу, Наталя тобі сподобалася,з нею їдеш.
-Це зовсім інше, це робота, так главбух вирішила. Вона краще знає, кого послати замість себе, видно їй більше довіряє. Так! Все, ми до цього більше не повертаємося. Мені вночі їхати, лягаймо спати.
Потяг під’їжджав до платформи… Вадим здаля помітив Наталю - Все добре, значить їдемо.
Підходячи до вагона, вона поправила окуляри, привіталася.
У вагоні тихо…. за тусклим освітленням не помітно кислий вираз обличчя Вадима. Гризла думка - Не додумалася придбати нові окуляри, шкода. А чому б лінзи не поставити? Але ж це її особисте, відразу заспокоїв себе.
-Купе на двох? Це чому?
Він кладе валізи на полку,
-Що ми могли зробити…не завжди все виходить, як хочемо. Це останні квитки на єдиний потяг, зате на нараді будемо вчасно.
За кілька хвилин…. кожен із своїми думками, засинав під стук коліс.
Ранок, у вагоні метушня, розмови.Наталя спала обличчям до стіни, на столі лежали окуляри.Вадим вже прокинувся, сидячи, намагався дивитись у вікно.Але очі уже вкотре поверталися до окулярв, думка – Плюс чи мінус? Нестримне бажання дізнатися,визвало легке хвилювання і він рішуче, поспіхом, приміряв окуляри.
Це що? На мить тіло пройняв холод. Йому хотілося запитати, що за конспірація? Це ж просте скло! У мене ж відмінний зір. Та вчасно зміг опам’ятатися,скрившись, окуляри поклав на стіл. Саме в цей час Наталя провела рукою по чолі і тут же розвернулася в його сторону, ледь відкривши очі, одягла окуляри, привіталася.
Він сухо відповів, виходячи з купе добавив,
-За годину будемо у Франківську.
Вона ж метеликом піднялася, лише кілька секунд, одягнена в білу сорочку, дивилася на відображення в дзеркалі. Чорний брючний костюм з деінде мілким люрексом виблискував так, як під сонцем її волошкові очі. Злегка усміхнувшись, взяла рушник, зубну щітку, пасту, вийшла з купе. Вадим стояв навпроти дверей, озирнувся на неї. Її очі забігали по коридору вагона, рукою схопилася за ліву щоку. Сердита на себе - Ото біда, забула одягнути окуляри, але ж не повернуся, може все обійдеться.
Коли поверталася з туалету, він все ще стояв у коридорі. Злегка збентежений побаченим, все ж намагався себе тримати в руках. Та весь час підстерігала думка – Ото лиска! Це заради кого, чи заради чого? А може від залицяльників немає спокою.
- Я для нас замовив чай.
-Добре, а я маю бутерброди, поснідаємо.
За мить вона вже одягла окуляри, полегшено перевела подих.
Як важко вгамувати свої думки. І чому знову я про неї думаю? Що так притягує до неї? Ну славна жіночка, але ж таких не раз зустрічав. Та то ж був такий вік, чи може попав у течію, де розум десь, а вирій почуттів підносить далі. Але я, все ж таки виринав та чесно зізнатись - інколи і падав. Були помилки, тоді про це не замислювався. Лише тепер, неначе приземлився, напевно роки все ж таки мають значення. А вона притягує, як той магніт, якщо незаміжня, варто спілкуватися, придивитися. А може просто напряму запитати, для чого носить такі окуляри. Це мабуть буде смішно, якщо збреше, що погано бачить А що далі?
Легкий скрип дверей купе відволікає від думок, вона покликала його,
-Вадиме Миколайовичу, будемо снідати.
Після бутербродів пили чай, Він намагався прямим поглядом дивитися на неї, зазирав у очі. Раптово підкрався сумнів, а можливо я їх уже десь і бачив? Та ні, то мабуть хіба, що у сні - заспокоїв себе. І тут же запитав,
-Наталю, думаю нам на «Ти» краще спілкуватися, у нас вік майже однаковий, чи не згодна?
-Та чого, можна…
Раптовий дзвінок з телефона Наталі, перервав їх розмову.
-Вибач - те.
-Ти поговори, я вийду,
-Та ні, нічого,- сказала поспіхом і відразу ж відповіла,
-Мамо, я слухаю. За пів години буду на місці. Що там у вас? Щось тебе погано чути.
Вмить натиснула на гучномовець.
-Мамо…мамо, а коли ти прийдеш? – лунав дитячий голос.
Достатньо однієї миті - порушився ритм його серця, здавалося кудись не спиняючись біжить, поспішає. Він зразу ж встав, вийшов у коридор.
Пасажири готувалися до виходу, метушня, розмови, все тисне на голову, визвало роздратованість. В цей час йому так хотілося зачинитися в собі, нікого не бачити і не чути. В голові немов здалеку плинуло ехо - у неї є сім’я.
Через пів години, залишивши валізи в камері схову, вони їхали в таксі, до місця призначення. Ніяких запитань і розмов. Занурившись у телефон, Вадим сидів на задньому седінні, Наталя ж, присівши біля симпатичного водія (років тридцяти),з вікна дивиться на місто. Інколи нахиляється до нього, щось запитувала.
Він посміхався, щось шепотів їй на вухо. Вадим ніби й не дуже звертав на це увагу, але почервонів, це спілкування визвало дратівливість. Приїхавши до офісу, він намагався взяти себе в руки. Поводився чемно, навіть подав руку, щоб вона вийшла з таксі. Він вже зачарований її милою гарною усмішкою, теплий, сонячний погляд зняв всю напругу.
-Затримайся на хвилинку, я зараз.
Із сумочки Наталя дістала футляр з окулярами. Відвернувшись, свої заховала в нього, сама ж одягла окуляри з меншим склом в металево-світлій оправі.
Злегка розгублена, почервонівши, повернулася до нього,
- Це так сказать для солідності, мені так краще?
Від задоволення кліпнув очима,
-Звичайно краще! Мені б хотілося знати навіщо ти їх носиш?Чи від боргів ховаєшся, чи від когось?
Від таких запитань їй хотілося провалитися крізь землю, трохи похитнулася, наставила руку,
-Це роботи не торкається, особисте залишимо при собі. Чого стоїмо, пішли!
По завершенню засідання, владнавши деякі справи, можна було повертатися додому. Вадим вчасно отримав СМС. Питання з вагонами по Рівному, було вирішене.
-Наталю, у мене гарні новини. Я не їду в Рівне, то ж додому їдемо разом.
Може погуляємо, подивимося місто, чи зайдемо в кав’ярню, а вже потім поїдемо на вокзал?
- Ні- ні, вже майже вісімнадцята година, а наш потяг о двадцять першій. Хіба, що в кав’ярню, то ж вимотались за день, але треба квитки взяти.
-За квитки не хвилюйся, це я сам уладнаю.
-Можна й купе, тільки…
-Стоп!- перебив він її і продовжив,- Ти мені не довіряєш?Тобі було не комфортно в одному купе?
-На те були обставини, а зараз думаю з квитками проблем не буде,тому можна їхати окремо.
А я думаю, нам краще поспілкуватися, обговоримо деякі ціни, можливо підготуємо угоди з магазинами.
-Ну гаразд!- Вона погодилася, бо зрозуміла, що всі сперечання марні.
В кав’ярні доволі людно, то ніби рій бджіл у малому вулику.
Замовлення принесли за хвилин двадцять, хоча й мали час для розмови, але в такій обстановці Вадим не наважився, ні щось розповісти, ні про щось запитати.
Потяг набирав швидкість… Наталя розмовляла по телефону,
-Так мамо, приїду вранці.Ну добре дай йому трубку,
-Синку,бабуся розповість казку і лягай спати, я приїду завтра.
Він щось їй говорив,вона відповіла,
Ні-ні, не чекай. А завтра будемо бачити, можливо й не підеш у садочок.
Прямим поглядом зазирнула на Вадима, продовжила, Може у мене буде вихідний, побачимо.Мій любенький, я тебе цьомкаю. На добраніч!
Дві години в дорозі… робоча обстановка.Закривши планшет, Вадим з дипломата дістав шоколадку,
-Добре попрацювали,тепер вип’ємо чаю, Може ти мені розповіси про своє життя. Вибач, чув із сином говорила. Може й не коректно та цікаво, а батько в сина є?
Вона відвела очі до вікна…він бачив її хвилювання,зняла окуляри.
-Знаєш, в житті бувають моменти, про які важко згадувати, бо були помилки. З часом шкодуєш, але їх важко виправити. Інколи доля дає шанс це зробити. Та я не знаю, чи на це варто піти.
Запала тиша…тільки стук коліс видає звичний звук.
Саме вчасно провідниця принесла чай,
-Я до вас, як замовляли.
Вадим сьорбав чай, роздумував, як так, знову почати розмову, щоби відкрилася. Йому хотілося цього, навіть виникає бажання обійняти. Та розуміє, що ще не настав той час. Все ж наважився дещо сказати,
-В житті все повертається. А може ми з тобою можемо виправити цю помилку. Той хто завдав тобі болю, переживе його теж.
У відповідь мовчання… в руках крутила окуляри, про щось думала. Згодом. позирнула на нього спідлоба глибоким зором волошкових очей,
-Ми народжуємося раз і раз живемо, час швидко летить. Тому не буду мовчати.Скажу те, що мала сказати, як тільки побачила тебе. Окуляри, мабуть сміятимешся, це маскування. Думала ти мене відразу впізнаєш, цього не хотіла. Хотілося про тебе все дізнатися, може одружений та й так дещо. Адже людину на керівній посаді завжди краще розгледіти, більше різних обставин, ліпше видно характер, відношення до інших.
Наше життя небезгрішне… п’ять років назад, пригадай кав’ярню.
Його карі очі ніби заблукали… врешті подивився на неї. Тільки хотів запитати, як вона випалила,
- Вадим твій син!
Помітно почервонів, в роті пересохло,
-Ти його назвала Вадимом?
Так і зареєстрований він. Як Вадим Вадимович, от тільки прізвище моє.
Він помітив по її щоках непрохані сльозини, за мить, пригорнув її в обійми,
-Довірся мені, у нас все буде добре. Звичайно, я спантеличений, але дуже радий, що це мій син. Та й за час проведений з тобою, я зрозумів, щоб закохатися не треба багато часу.Як навіть він був би і не мій син, я би прийняв за свого. Вибач, напевно будеш сміятися, зізнаюся, але закохався, як хлопчисько. А щодо сина звичайно постараюся знайти підхід, будемо разом виховувати.
Листопад 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029690
дата надходження 31.12.2024
дата закладки 31.12.2024
Ти веди мене у зимову казку, -
Де білий сніг блищить немов алмаз.
Напиши на білім снігу на згадку
Солодкі слова про любов із фраз.
Там, де королева зима на троні
В снігах голубіє казковий світ.
Падають білі сніжинки на долоні
Немов з віт саду яблуневий цвіт.
А ти розпали у каміні вогонь,
Щоб в цю мить вогник тепла відчути.
І явися принцом до моїх безсонь
Подаруй пролісок в місяць лютий.
На край світу піду я за тобою
Полечу понад гори, океан.
Захищу від гріз своєю рукою
Ясним сонечком зійду крізь туман.
Нахилю тобі ясні зорі з неба
Заколишу твої безсонні сни.
Під крило візьму немов білий лебідь...
Туди ,де розквітає сад весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029672
дата надходження 31.12.2024
дата закладки 31.12.2024
Води тихоокеанські
Омивають гострі скелі,
Пробивають вглиб тунелі,
Індіанської оселі,
Напувають бризом Анди,
Назбирали хмар шаланди.
Перемінні: спека, стужі.
Сохнуть ріки, мов калюжі.
Вітровії бусурманські
Сіють пахощі лаванди,
Цвіт розносять жакаранди -
Крутять дружно каруселі.
Чутно подихи пустелі.
Міражі пливуть веселі,
З пагорбів-горбів верблюжих -
Не буває тут байдужих. 28.12.24
Примітка: Світлина в Чилі. Жовтень, 2019 року.
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860913
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852223
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029592
дата надходження 30.12.2024
дата закладки 30.12.2024
Нічне сяйливе око
Сховалося глибоко,
За хмарами високо.
На землю світить боком.
В залежності від фази,
Міняється щоразу.
В сріблястому серпанку
Видніється до ранку.
21.12.24
(Місяць)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029593
дата надходження 30.12.2024
дата закладки 30.12.2024
Ось вже старий рік за обрій мандрує,
Забирає спогади добрі й сумні.
Новий рік гарні картини малює,
І уже лунають миті голосні.
У цьому році стугоніла війна,
Шматувала землю і душі людей.
Бриніла тугою весела струна,
Бо правив свій бал ординський фарисей.
Ракети гуділи несамовито,
Кругом осколки, як оси літали.
А скільки мирних людей було вбито,
І важких втрат наші люди зазнали.
Старий рік також промчав у двобою
Залишивши у наших серцях шрами.
Однак він йде в даль своєю ходою,
Зачиняє до болю старі брами.
А новий рік упевнено йде до нас,
І він принесе нам добрі новини.
А душі одягне із мирних окрас,
Світлом наповнить гори і долини.
© Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029598
дата надходження 30.12.2024
дата закладки 30.12.2024
Йшла наліво, вже направо,
Озирнулася навкруги,
Ти красуня, маєш право,
Виграють… сніжні береги.
Крок за кроком так сміливо,
Сипле сніг, вже й підморгнула,
Ніби в казці, справжнє диво,
В дзеркалах, річка заснула.
Поле й степ під блиском срібла,
Всі дерева златом сяють,
Повелася досить гідно,
Ледь іскрять- зорі вітають.
Ліс приборканий, в спідниці,
Десь по пояс, десь по груди,
Зима рада, веселиться,
Розсипає ізумруди.
Височать сухенькі трави
Із морозом у обіймах,
У сапфіри, роси вбрані,
Загубились у снах зимніх.
Серед ночі завітала,
Заясніло все довкола,
Ще й припудрить поспішала,
Велич гори і роздоли…
Вкрилась пухом лебединим,
Снить земля, відпочить в змозі,
Всім здається день щасливим,
Без сирен, відбій тривозі.
Хай відійдуть дні мінливі,
Збереже… зимонька красу,
А синички шанобливі,
Душевний спокій принесуть.
***
З Новим роком, шановні друзі!
Не втрачаймо віри в майбуття!
Я бажаю Вам миру, здоров’я!
Тепла, світла і творчого завзяття!
Хай збуваються ваші плани і мрії!
30.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029610
дата надходження 30.12.2024
дата закладки 30.12.2024
Поначалу это был обычный рождественский дед, восточный брат Пер-Ноэля с поправкой на русскую зиму (Мороз [i]Красный нос[/i]), – что, в общем, подтверждают изображения на дореволюционных открытках. Как и Пер-Ноэль, он действовал на святках параллельно с Санта-Клаусом/Святым Николаем, одаривая послушных детей подарками. Для непослушных в западной традиции существовал Крампус, на востоке же сохранились невнятные предания о Карачуне. Впрочем, и сам дедко Морозко с ленивицами да строптивицами бывал крутенек: щипал красну девицу за нос и щеки, ехидно осведомляясь, тепло ли ей, дарил грубиянкам сундуки с вороньем – «приданое», а самих невестушек и молодушек мог и вовсе насмерть заморозить и белые косточки в коробок сложить. Бу!
Правда, после выхода в свет знаменитой сказки В.Одоевского (1841) Морозко остепенился, превратившись в строгого, но справедливого, а главное – вполне презентабельного Мороза Ивановича: такого и на рождественскую елку в благородное общество пригласить можно. Но вскоре после прихода к власти большевиков, году так в 1929 от Рождества Христова (Звонкие комсомольские голоса: «Бога нет!!!» И далее – по классику.) рождественские елки попали под запрет. Пострадал и Дед Мороз. На антирелигиозном плакатике той поры (см. Википедию) можно увидеть веселого мальчишку, который с размаха ударяет по спине этой самой елкой удирающего дедушку Мороза. Подпись: «Геть з нашого побуту!» (Плакат украинский.) Чтобы вернее покончить с рождественскими святками и их атрибутикой, коммунистические идеологи начинают распространять миф о Морозе-Карачуне как злобном языческом божестве, губившем посевы, которому несознательные древние славяне приносили жертвы (в т.ч., конечно же, и человеческие), развешивая их на ветках деревьев, – что, мол, и породило обычай наряжать елку.
30 декабря 1935 года Дед Мороз был внезапно реабилитирован советской властью (вот такой неожиданный оксюморон) в Харьковском Дворце пионеров, где прошла официальная новогодняя елка. Традиционную восьмиконечную вифлеемскую звезду заменила красная пятиконечная, т.е. коммуняку буквально повесили на гилляку. Именно в этот день у Деда Мороза выросла ватная борода: отныне он становится одним из наиболее узнаваемых символов советского быта и ненавязчиво, но активно продвигает госнарративы среди самых юных граждан; ему открыт доступ в Кремль, и он летит туда по воздуху на лаковых палехских тройках – сюжет, полюбившийся мастерам народной росписи. Через два года, в роковом 37-м, получит «прописку» и его внучка Снегурочка. (Не путать с другой Снегурочкой – она же Снегурушка, она же Снежимочка, она же Снежевиночка – предполагаемой женой Мороза.) Также был узаконен и преемник Деда Мороза – Новый год (отголоски европейской традиции изображения уходящего и наступающего года как старика и ребенка). С этого момента троица Мороз-Снегурка-Новый год часто украшает собой советские новогодние плакаты и открытки. На самых ранних из них Дед Мороз еще довольно суров, диковат, космат, брадат, пузат и величественен, говорит, вероятно, утробным глухим баском, а его колючие глазки так и высматривают в толпе веселящихся обывателей замаскированных кулаков, вредителей, антисоветчиков и прочих врагов народа. Вообще, образ могущественного старика с темным, зачастую криминальным прошлым, покровительствующего при этом советским детям, был, кажется, очень популярен в сталинмкую эпоху – взять хотя бы подзабытого ныне Хоттабыча. Ну, и Ильич, конечно. Да и Виссарионович… Правда, дедом он как бы еще не был, но срок свой уже отмотал и любовью юных сердец заручился. Короче, реальный дед-людоед пропиарил сказочного (на Западной, кстати, Украине, обоих невзлюбили моментально).
Шли годы. Сменялись вожди. СССР тихо клонился к закату, застою, упадку и маразму. У людоеда выпали зубы, он одряхлел, присмирел, размяк, сделался чувствителен и сентиментален, отложил идею «мирового пожара» и вполне себе искренне полюбил детишек. Дарил им игрушки и сладости, веселил на утренниках, снимался в мультфильмах, в меру отпущенных сил творя добро. Борода у него была уже не ватная, а нейлоновая, с красиво завитыми кудельками, шубу усыпали разноцветные блестки из мелко нарезанной мишуры, а неуклюжие валенки сменились бутафорскими матерчатыми сапожками. Снегурочка выросла, преобразившись в сексуальную блондинку. (Дребезжащие комсомольские голоса: «Секса нет!!!» Да что же это у вас, чего не хватишься… И далее – по классику.) Новый год однако не взрослел – некуда ему было взрослеть и развиваться в дряхлеющей, управляемой геронтами империи: ноль перспектив и, как результат, вечная инфантильность. Впрочем, на открытках все очень счастливы: на лицах улыбки, неистребимая бодрость простого советского человека заряжает души электричеством беспричинного смеха. Вот все трое, вся снежная семейка, пляшут вокруг разубранной елки, вот катаются на коньках, лыжах, саночках, тройках, на коврах-самолетах, на полосатых, веселых как хлопушки ракетах («Юра, прости, мы…»); вот вместе и порознь водят они хороводы с лесными зверушками, лепят снеговиков, играют в хоккей, музицируют, выпекают торты, пишут картины, сидят перед телевизором, говорят в телефоны, заводят часы, разносят почту, регулируют дорожное движение, строят БАМ, – отражают эпоху. И, конечно же, раздают детишкам подарки. Мешок с подарками – неотъемлемый атрибут Деда Мороза, такой же важный, как шуба и красный нос. Интересно, что все Деды Морозы, Снегурки и Новые годы на украинских открытках одеты в национальные кожухи; Снегурочка зачастую в цветастой хусточке, на Морозе и внуке казачьи мерлушковые шапки; внучек скачет, словно отплясывая гопака, шаровары раздуваются парусом; в мешке же у Дида Мороза вряд ли сложены куклы и кубики – там лежат паляницы и бублики, коржики и маковники, а еще грушки, орешки, ватрушки, пампушки и прочие пундики: наколядовали!
Жаль, что у меня не сохранилось ни одной старой открытки, я любила их разглядывать в детстве, эти цветные бумажные картинки с трогательными пожеланиями «сибирского здоровья», «кавказского долголетия» и обязательного «мирного неба». Мирное небо! Как будто оно может быть другим, думала я тогда, несчастная маленькая дурочка.
…Мы жили на Камчатке. Меня пригласили на елку к соседским детям. Елка у них была «настоящая», т.е. искусственная, из зеленой пластмассы, а мою папа сделал из кедрового стланика, просверлив дрелью дырочки в ручке от метлы и вставив в отверстия кривые, но пушистые веточки. (Моя была лучше! Я и сейчас так считаю.) В гостях нас обещали угостить и сфотографировать. Чтобы было веселей, я взяла с собой своего любимого красного плюшевого медведя по имени Медведь. Мы ходили с Медведем вокруг елки и рассматривали игрушки. Елка была маленькой, ростом с меня, на мягких пластмассовых веточках висели гирлянды, шары, колокольчики, шишки, паутинки цветной мишуры и комочки ваты. Красивое. Правда, тут не было моих любимых стеклянных крокодильчиков, похожих на пупырчатые малосольные огурцы, моржика, потерявшего стальную петельку и подвешиваемого просто за зубчики, бочком, что придавало ему слегка легкомысленный вид, не было белой пенопластовой пуночки, полярной совы, снегурочки в кухлянке с голубыми узорами… Зато был Дед Мороз. Старый-старый, с бородой из посеревшей от пыли и времени ваты, в когда-то белой роскошной шубе со следами осыпавшихся стеклянных блесток, он стоял под елкой, тараща голубые точечки глаз и кротко улыбаясь в ватные усы полустертым выцвевшим ртом. На фотографии он вышел расплывчатым белым пятном, подтаявшей горкой снега, – думаю, это самый похожий его портрет из всех когда-либо существовавших.
Очень символично, что скончался Дед Мороз в самом конце зимы, а именно 24 февраля 2022 года, как и многие другие персонажи т.н. «русского мира» – мира, в одночасье сделавшегося руzzким... Удастся ли деду смыть позор с седин когда-либо в будущем – неизвестно. Впрочем, то злобное существо, которое бродит сегодня в шубе цвета хаки по просторам страны «великой литературы, балета и космоса», не имеет ничего общего с «добрым дедушкой Морозом». В его несимпатичных чертах явственно проглядывает Карачун.. Это он, сзлобный старый чертила, наведывается в российские детсады, нахлобучив шапку-ушанку с прицепленной красной звездой, и потчует офигевших детишек кусочками черствого хлеба с сахаром – «в память о лишениях воевавших дедов»; это он приперся на елку в город Барнаул с картонной фигурой усатого «отца народов» и злорадно наблюдал, как его внучка Снегурочка, превратившаяся, увы, в оплывшую хабалистую тетку, призывала ребят «изгнать Бармалея-либерала» (наряженного почему-то в костюм капитана Джека Воробья); это он, Карачун, раздает малышам автоматики и пулеметики для борьбы с «бендеровцами» и скачет с песенкой про елочку перед зевающими орками на руинах оккупированных украинских городов; ну и, конечно же, только ему, Карачуну, подельнику одиозного Крампуса, могла прийти в голову чертовски остроумная и дьявольски гуманная мысль расстрелять летящего на волшебных оленях Санту с помощью российского ПВО: не надо, мол, нам ничего иностранного!
Куда же подевался настоящий Дед Мороз? Заплакал от стыда горючими слезами и растаял, как снеговик по весне? Или, может, собрал в свой мешок документы и ценные вещи, да и махнул куда-нибудь в Америку – благо до Аляски всего каких-то 86 км. И называется он теперь модным словом «релокант», живет в одном из северных штатов, получает пособие, регулярно смотрит какого-нибудь Дудя, поругивает оставшихся и считает себя оппозицией. А может быть, еще в феврале 22-го он встал на лыжи и махнул в Сибирь, в тайгу и глушь, подальше от зомбирующей иглы Останкинской телебашни, от бомонда и гламура, от окончательно чиканувшихся кремлевских ЧКтил и поехавшего кукухой населения, которое радостно строчит сейчас не новогодние письма с просьбами о бездуховных айфонах, а старые добрые – и не менее эффективные – доносы… Раз в полгода выходит он на железную дорогу, долго и пристально глядит из-под меховой рукавицы на синеющие блоковские дали, смачно плюет в сторону белокаменной и поджигает релейный шкаф. Именно в этом последнем образе нравится он мне более всего, и это ему посвящаю я свое стихотворенье.
ПОЛЯРНАЯ КАНТАТА, ИЛИ МЕМУАРЫ ДЕДА МОРОЗА
Лети, моя строка, свободной птицей
И ни о чем в полете не забудь!
(Эх, приложить бы грелку к пояснице,
Чайку б, да ноги в шлепанцы обуть…)
Воспоминанья, то бишь мемуары,
Затеял я писать на склоне лет.
Сам на себя дивлюсь: опенок старый,
Сидел бы на печи себе… Так нет!
И то сказать, в эпоху злостных фейков,
Когда брехня и форменный донос –
Любая электронная статейка,
Сам о себе расскажет Дед Мороз.
…Родился я в деревне Ямогоры.
(Положьте глобус – нет ее давно…)
Волшебные полярные узоры
Светили мне в холодное окно.
Бывало, выйдешь из избушки теплой –
Куда ни глянь, кругом одни снега!
Блистают, как алмазы или стекла,
И более не видно ни фига.
Куда ушло ты, детство золотое,
Когда, бывало, зимнею порой
Скакал я по сугробам на просторе –
Весь в валенках, с кудрявой головой?..
Да, были времена!.. Не то, что ныне,
Когда от слез туманится земля…
Боюсь, что в милой сердцу Украине
Уже не любят деда-москаля.
Но я не враг, не орк я недобитый,
И лишь случайно в виде буквы зет
Когда-то были три доски прибиты
На дверь в мой деревянный туалет.
Но этот символ русского имперства
Я вмиг до основания снесу!
Чтоб прекратить злокозненные zvерства,
Готов я партизаном стать в лесу!!
Хоть старый дед я, грузный и косматый…
Дурная обо мне идет молва:
Мол, красный нос, и борода из ваты.
И разные обидные слова…
А ведь когда-то звали Северьяном.
Высок и строен, недурен с лица,
Бродил по тундре я с резным баяном,
Воспламеняя девичьи сердца.
О, дочери серебряной метели!
Округлый стан ваш сахарно белел.
У каждой очи угольно чернели,
У каждой нос морковкою алел.
Я полюбил прекрасную Снежану!
Увы, к моим восторгам холодна,
К лихому скорняку, канадцу Жану,
В Труа-Ривьер уехала она.
Напрасно я твердил, что страсть безмерна
И что на подвиг я готов любой –
Красавицы не знают слова «верность».
Она ушла… И я ушел – в запой.
Но вскоре вышел. Роковую деву
Забыл… Держался, в общем, молодцом…
(А все ж приятно клюкнуть для сугреву
И хрустнуть малосольным огурцом.)
. . . . . . . . . . . . .
Живу один. В Канаде есть дочурка
(Я видел фотографию в Инсте).
Раз в год приедет внученька Снегурка –
Сварить борща на газовой плите…
Что ж, сэ ля ви. Порой не очень сладки
Бывают дни, но я не одинок:
Со мною зайцы, лоси и лошадки,
Да письмами наполненный мешок.
В наш век к бумаге меньше интереса,
И даже я, седой, дремучий дед,
Чтоб не отстать от общего прогресса,
Был вынужден освоить Интернет.
Конечно, есть досадные моменты:
Висит винда, кобенится вай фай.
А также донимают конкуренты, –
А тут, как говорится, не зевай.
Горазды на коммерческие трюки
И норовят собрата наколоть
И Пер-Ноэль и Йоулоп… Йоулопуккин.
(Вот наградил фамилией Господь!)
А дети? Раньше радовались книжкам –
Теперь подай им скутер да планшет.
А как, скажите, объяснить детишкам,
Что значит «ограниченный бюджет»?
Но не беда! Серебряной звездою
Вновь озарится мирный небосвод –
И автор строк, тряхнувши стариною,
Опять мешок подарков соберет.
Мешок любви, здоровья и удачи,
Улыбок, смеха и счастливых слез…
К нам праздник в гости жалует – а значит,
До скорого!
[i] Ваш Дедушка Мороз. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029569
дата надходження 29.12.2024
дата закладки 29.12.2024
Серце прощає часто, розум – рідко, а самолюбство – ніколи.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C5ge9j1e38A[/youtube]
Повільно догора передноворічна ніч,
Пробачте всіх, хто вас колись образив.
Звільніть образи зі своїх пліч,
І навіть тих, хто вам колись позаздрив.
І навіть тих, хто вас колись любив і розлюбив,
Можливо, в тому ваша там якась провина.
Можливо, він гірку помилку допустив,
Не змушуйте ставати на коліна.
Сховайте у душі свою нікчемну гордість,
Пробачте, й у вас колись були якісь гріхи.
І вашу душу не гризтиме більше совість,
І відійдуть без сліду всі страхи.
А нові дні підуть вже по-другому,
І ніби змінить пустку доброта рукою,
А серце порадіє, що звільнилось втоми,
І розпрощалося із гіркотою...
Чи буде хтось тоді, ще щасливішим вас?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029539
дата надходження 29.12.2024
дата закладки 29.12.2024
Створив Бог світ прекрасний,
тут сонця цвіт є ясний,
кульбабки у смарагдовій траві.
Тут річка плине чиста,
веселочка іскриста
на радість квітне і мені, й тобі.
Створив Бог світ чудовий,
барвистий, кольоровий,
дзвінка тут пісня і веселий сміх.
Земля твоя тут рідна,
родинонька привітна,
тут право жити є одне на всіх.
Який цей світ красивий,
чарівний, серцю милий...
нема тут дню ясному вороття.
Радіє хай родина
за доньку і за сина,
для радості даровано життя.
Цінуймо кожну днину,
свого життя стежину,
ту, що додому вміє нас вести.
Знов зірка в Вефлиємі
усім нам нагадала,
що вірити й до щастя треба йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029495
дата надходження 28.12.2024
дата закладки 28.12.2024
Мене так вабив яблуневий цвіт,
Його вбирала ніжно щохвилини
І стільки промайнуло милих літ
Я повертаюсь стиха до години.
В якій була гармонія краси
Де все раділо і душа, і тіло,
Хотілось повернутися туди,
У ті роки де серце не хворіло.
Та я надію бережу в собі
І з нею засинаю й прокидаюсь,
Ці миті відображую в журбі,
Немовби книгу, як життя листаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029453
дата надходження 28.12.2024
дата закладки 28.12.2024
Затуманюють радість тривоги,
Не зігріє їх зелень натхненна.
Упивається, аж до знемоги,
В серце голками велич блаженна.
Сліпить очі ця тисячна розкіш,
Що іскриться на гілках ялини.
Забиває від захвату подих,
А в душі підіймаються кпини.
Налягає війна на свідомість,
Тиснуть мізки щоденності втрати.
Угорі розлилась невагомість,
Заховались за сірістю ґрати.
Непокірності ж дух б’ється в тілі,
Та розбурхує внутрішню сутність.
Чи живеш, коли все у похміллі,
Чи відчув вже для себе в тім зручність?
Як не як, таки прийде в оселю,
Новий рік зі змією в’юнкою.
Заясніє на небі зорею
Й нарече її кожен своєю.
І, дай Бог, щоб щасливою стала,
Щоб світила у скрутну годину.
Щоб недоля навіки пропала -
Напились бо по вінця полину.
27.12.24
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029408
дата надходження 27.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Тьмяніє архаїчний світ на схилі літ,
Миттєвості шляхами швидкісними
Зриваються в невидимий політ, з орбіт, -
Нехай серця лишаються ясни́ми! 26.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029380
дата надходження 26.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Світ мінливий, але за більше усього -
Зраджений, суєтливий і жизнедайний.
Ця година історична не до нього,
Бо метушня людська бідна і убога.
Істина, чи тут рівнозначна вічності
І нема , чим дихати правді у світі.
Тож йому би себе не згубити на прах!
...Злочинам немає кінця і просвіти.
Люди! До згоди, до гурту і до купи!
Спіль і єдність потрібні нашій державі.
Не дрімайте . хто за мирним трудом скучив.
Стукайте усім серед буднього чвару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029419
дата надходження 27.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Заходить днина… що за вікном надворі?
Усе довкола, немов у навівсонні,
Думкам так важко, гуляли, ще від ночі,
Душа і серце, приємних деньків хоче.
Небо затьмарене, примруживши очі,
А ніби нехотя, сльозину вниз скотить,
Чи то здається, бо ж досить навкіс летить,
Думки тривожні, знову розбудить. За мить.
Жага з натхненням, полетіти до хмарин,
Щоби відчути всі досягнення пташин,
Там мати волю та знищити завісу,
Відкрити двері до найкращого світу.
Щоб гарний настрій, до сонця, як зернині,
Що проросте на полях України,
І об’єднались сім’ї, зв’язки родинні,
Земне життя людини - найвища цінність!
Треба позбутись пітьми, припинить вІйни,
Не втратьмо віри, у розквіті країни!
Тож хай колядки, різдвяні линуть всюди!
Рік двадцять п’ятий -подарує МИР людям!
26.12.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029347
дата надходження 26.12.2024
дата закладки 26.12.2024
[b]Отямся, світе!!!! В тебе на очах
Терзає ворог землю України.
І майже всюди, в селах і містах
Він залишає вирви і руїни…
Отямся, світе! Ти чому мовчиш,
Бо не болить і…не твоє це горе?
Глянь, Україна в полум’ї кострищ
І сліз людських вже невичерпне море.
Отямся, світе! Врешті щось зроби,
Бандит один, а вас же так багато.
В нас гинуть хлопці… хлопці, як дуби,
Бо їм належить неньку захищати.
Отямся, світе! В орків лють страшна,
Не шкода їм ні люду, ні планети.
Для них убивства - лиш звичайна гра
Забава в ній – шахеди і ракети.
Отямся, світе!!! З нами стань у стрій,
Бо сторонитись – це ж бо гріх від Бога.
Ми за життя ведемо смертний бій.
…Нам вкрай потрібна світу допомога !
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029322
дата надходження 26.12.2024
дата закладки 26.12.2024
А ти питаєш, що в мене на душі,
Який у мене сьогодні настрій?...
Буває сонячно, буває дощі...
Пишу книгу для долі сценарій.
Ти питаєш, чому я ходжу одна?...
Чому дивлюся у синє небо...
Там поміж зірок сяє зірка ясна
Всміхається їй сузір*я лебідь.
Ти питаєш мене, чому я не сплю? ...
Чому стрічаю у вікні вечір.
Там у зоряній тиші , як у раю...
Красень Місяць обійме за плечі.
Ти питаєш мене, чи я щаслива?...
Так, Отець дарував мені життя.
До вікна прилітає пташка сива
Співає... надихає почуття.
А ти питаєш мене, як я живу?...
Живу, як можу і як умію.
На зоряній вервичці Бога молю,
Щоб дав мирний час, світлу надію.
Ти питаєш мене, чому я сумна ?...
Чому, так важко часто зітхаю.
А коли у лебідки пари нема
Вона в тузі, як свіча згорає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029318
дата надходження 26.12.2024
дата закладки 26.12.2024
«Я лиш чека́ю, щоб ви зно́ву написа́ли,
як дощ змива́є сум з німи́х облич»,
А я його в доло́ні обійма́ю,
Ти там все змив, а це мені пози́ч …
Я вже й забув, як я слова́ми обійма́ю,
Я вже й забув, мене куди́сь покли́ч,
Туди де вітер у вірша́х зітха́є,
І гу́биться серед чужи́х облич …
Я вже й забув про ці шале́ні кра́пки,
Про коми, що наспра́вді у кінці́,
І про кінці́, які лише поча́тки,
Які ж то чари у людські́й руці́ …
А може дочека́юся у про́зі,
Немає може щастя у вірші́,
Там десь сиді́тиму з тобою на поро́зі
Трима́тиму тебе́ всю на руці́ …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029294
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 26.12.2024
Зима володіння свої вже створила,
Зелені рослини сніжком притрусила,
Зірки задивилися з неба на землю,
Зустрілися поглядом ніжно із нею.
Загадка присутня в природних лаштунках,
Залежно від того в яких подарунках
Захована мрія і мирне майбутнє,
За дивним ваганням усе незабутнє.
Збирає красуня привабливі днини,
Засніжені знову навколо стежини,
Зима не бариться - вона пунктуальна,
За осінню буде картина реальна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029319
дата надходження 26.12.2024
дата закладки 26.12.2024
Примруживши очі, вдивляєшся в даль,
Де сонце проміння своє розкида,
Де небо, розкрилене гонить печаль,
І стелить перину свою навмання.
Так хочеться спокіи там просто знаити,
І в білу перину пірнути з розгону,
А потім купатись в тіи піні, пливти.
І відпочивши, вернутись додому.
Далеко за обріи заграва сіда,
І зорі ведуть тои нічнии хоровод,
Де місяць вмиває прозора вода,
І поринаєш у сон без турбот.
І сниться та тиха зманіжена даль
Шепочуть на вушко примхливі дощі,
І вже заблудилось і горе и печаль,
І ясні і сонячні ждуть мене дні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029297
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 25.12.2024
Ясна зірка засвітилась,
де дитинка народилась.
Ой, як ясно вона сяє,
світу радість сповіщає!
У вертепі, де ягнятко,
народилося дитятко.
Бачить зіроньку весь світ,
те дитятко - Божий цвіт.
Те дитятко малесеньке,
те дитятко гарнесеньке.
Те дитятко - Божий дар,
Всього Світу Володар.
У малесенького Сина
є колисочка із сіна.
Пеленами Він повився,
як син людський народився.
Біля нього Мати Божа,
така гарна, така гожа!
Колисаночку співає,
Сина Божого втішає.
Вже маленькі пастушки
позлітались, мов пташки.
На колінця припадають,
всі Ісусика вітають.
Бо Ісусик несе в світ,
щастя, радість, весен цвіт.
З неба Ангели злетіли,
крильцями затріпотіли.
Ангелів багато,
це для всіх є свято.
Ще поважні три царі
подарунки принесли.
Ладан, золото і миро...
і дитя вітають щиро.
Ой щаслива нині днина,
Богу дякуєм за Сина.
В тебе вірим, Божий сину,
Ти велику маєш силу.
І даруємо любов,
і вітаємо з Різдвом.
Із Тобою, Дитя Боже,
Україна переможе!
КОЛИСАНОЧКА ДЛЯ ІСУСИКА
Лю-лі! Лю-лі! Лю-лі! Мій синочку.
Нехай буде добре в сповиточку.
Щоб набравсь багато сил.
І щоб людям всім світив.
Немов сонце,
у віконце.
Лю-лі! Лю-лі! Лю-лі! Мій синочку.
Нехай буде добре в сповиточку.
Ти несеш у світ тепло.
Добрим людям на добро.
Немов сонце,
у віконце.
Лю-лі! Лю-лі! Лю-лі! Мій синочку.
Нехай буде добре в сповиточку.
Правди промені ясні.
Сій в похмурі й ясні дні.
Немов сонце,
у віконце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029301
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 25.12.2024
Погляд і перша любов. зустріч і перші почуття.
Ось таємність юного кохання у побаченні...
Шлях життя, яке не зна кінця, в уяві вироста.
Пристрасть жива достигає, втрачає пробачення.
Линуть один до одного, клинуть солодкі мрії...
Точно два білих метелики " піднялись" до неба.
Тягнуться до бажаної мети. ...Приємні дії.
Так не знаючи нічого дурного і, як треба,
Ні потворного... Не чуючи брутального слова
Ніжно і вільно кохалися під дивом голубим.
Аромат втіх приносить ласка, як туман любові.
Ніч безмірно текла, яка тут несе теплу журбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029203
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 25.12.2024
В час коли гримлять гармати
Й наш народ жахіття стрів,
Все ж дозвольте привітати
З новоріччям козаків!
Хто боронить землю рідну
І хто їм допомага -
Має честь звитяги гідну
Й не полишить їх снага.
Дай вам , Боже, браття, сили,
Щоб завжди вона була.
Ви Вкраїну захистили:
Честь вам, слава і хвала!
Хай вас куля оминає,
А стрічає ворогів!
Божа Матір хай спасає
Захисниць й захисників!
І у році - у новому -
Перемоги нам усім:
Щоб прийшли ви всі додому
Й більш війни не чули грім!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029231
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 24.12.2024
Она твердит,- Держи себя в руках,
Слова незримы, звуки многотонны.
А, он летит, расправив крылья,
Союзы заключают боги в облаках,
Небес чертоги иллюзорны и бездонны.
Едва к душе коснувшись, тела декорации
Мы градус ощущаем перфорации.
Любовь безумно трепетна как атмосфера,
Вот только чувства из смолы, из полимера.
Дрожали руки, она пыталась удержать
Его галактики в молчании синхронном.
Создав союз, мы начинаем обнажать
Клыки, впиваясь в души монохромно.
Пари мой черный лебедь, белый ворон!
Ласкай крылом ты солнце и луну.
Чудесен мир и красок дивных полон,
Люби свободу, путеводную звезду.
#2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029133
дата надходження 23.12.2024
дата закладки 24.12.2024
Лаштується туманний місяць у похід.
Хмарини плутають рух траєкторій,
В сузір'я просяться сяйливі зорі,
Комети-факели розважать небозвід.
Індиго-ніч, володарка магічних карт,
Тасує, кидає зірки-карати,
В майбутнє світу ласа заглядати,
Відкрила книгу заклинань - ввійшла в азарт.
Найперший півень гучно проклював імлу -
Чорнильну кляксу мороку розлито.
Мовчить, розсердилась несамовито,
У росах обважнілих врізала полу -
Поблід мандрі́вник, обернувшись в омелу,
До вечора заклятий, срібний злиток.
23.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029186
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 24.12.2024
Замерзло в осені коліно.
Сніги упали білопінно,
Укрилось інеєм плече.
Мороз не відає, пече.
В обличчя вітрюган січе.
Удалеч листопад втече.
В каміні тріскотить поліно.
Долоні гріє капучино.
Зима пелюшку Грудню тче -
Найпершого так нарече. 27.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029187
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 24.12.2024
Бачу ніжність оксамиту,
На лугах красу розлиту,
Ох, чарівність - не сказати,
Буду щедро малювати.
Слово - то велика сила,
Стільки вже сердець зцілила,
В нім є все, що хочеш знати,
Стежка, що веде до хати.
Рідна, любляча родина
Де щаслива в ній дитина,
Бо тепло й любов - це святість,
Оберіг душі - то радість.
Все те рідне аж до болю,
Ним здобудемо ми волю,
Збережемо Україну,
Нашу ненечку єдину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029189
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 24.12.2024
Вже осінь, скоро прийде зима...
І заметуть білі сніги наш сад.
Ще вчора цвіла для нас весна
Сіяв на щастя зорі нам зорепад .
О ,Скільки весен, золотих літ ?...
Одцвіло немов білий цвіт вишні.
Поглянь, який прекрасний цей світ!...
Нам цю осінь дарує Всевишній.
О ,усміхнись, мені усміхнись!,
Щоб купатись в океані любові.
Обійму до себе, як колись!...
Поведу до зірок - світи казкові.
Ми як лебеді білі з тобою
Закружляєм у вальсі красиво.
Хай музика дзвенить струною!
Вічно буде для нас, ця мить щаслива.
Впав на скроні перший - перший сніг
І закружляв падолист над нами.
Жду тебе, як вперше край доріг,
Як місяць зірку під небесами .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029170
дата надходження 23.12.2024
дата закладки 23.12.2024
Коляда знов за ворітьми.
Як чекали її дітьми!
Всі раненько прокидались,
Страв дванадцять готувалось
І кутю чекали дітьми.
Старші хлопчики завзято
Звізду стали майструвати:
Щось підправлять, підфарбують -
Всі при ділі, колядують,
Звізду стали прикрашати.
Тільки зіронька на небі -
Все готове. При потребі
І торбинка й гаманець,
Хвилювання нанівець * -
Всі зібрались, руша'ть треба.
Колядуєм спершу вдома,
Йдем до родичів відомих,
До сусідів, до бабусі,
До хрещеної матусі,
Потім йдемо до знайомих.
Ковбасу, пиріг давали,
У торбинку все складали,
В гаманець ми клали гроші.
Старший був - касир хороший,
Гроші дружно рахували,
Чесно й порівну ділили.
На Різдво - за копійчину
Й стрімголов до магазину!
Там горошок кольоровий
І "подушечки" цукрові,
Коржик, пряники медові.
На Різдво в щасливу днину
Чимчикуєм з магазину.
Коляда знов за ворітьми.
Як чекали її дітьми!
Попереду посівання,
Щедрий вечір, віншування...
Як чекали свята' дітьми!
- - -
Скільки років промайнуло!
Чи із нами все це було?
Стільки радості від свята!
І жили так небагато...
Мирно й світло тоді було.
*Нанівець - тут поступово зникати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029156
дата надходження 23.12.2024
дата закладки 23.12.2024
Так и осталось в памяти:
серый советский памятник,
а там поворот, конечная
и – море. Большое!.. Вечное.
Прибоя пивное кружево,
и шелестящий рык его –
будто бы гимны слушаю
царству немому рыбьему.
Блестят валуны зеленые,
брызги летят соленые,
свет на воде колышется…
Нигде так легко не дышится!
Зыблется муть стеклянная;
медузы с телами призраков
застыли цветками странными,
не подавая признаков
жизни; рыбешки, крабики
снуют под волною вздыбленной.
А на волне – кораблики:
выше вулканов с ды́мами!
Огромен корабль у берега,
а в море – скорлупка хрупкая.
Держи его ровно, бережно,
стихия тысячерукая!
«Море – стихия грозная
и никого не балует», –
так говорят серьезные,
опытные, бывалые.
Мне-то морская готика
не жутче намокшей варежки –
мне три с половиной годика,
и я собираю камешки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029042
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 23.12.2024
Скажи нічко, нащо украла зорі?
Темні хмари… плачуть, журбу тримають,
Материнські душі, мліють від горя,
Сльози відчаю, втрати - серця крають.
Безліч хмар, жалобу відчують. Нині,
Кров’ю скроплений сніг, скрізь вирви, ями,
Їм би сни, бачити райдужні, зимні,
Щоб зірки про Святвечір нагадали.
У руїнах дома… немає куті,
Коли ж сяйво освітить Україну?
Не скуштують, ті солдати на війні,
Що життя, віддали за землю рідну…
Берегли наші сни, дали надію,
Щоб діждалися миру, світла, весни!
23.12.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029154
дата надходження 23.12.2024
дата закладки 23.12.2024
Давай розмалюємо людей,
Ти знаєш, як їм сьогодні важко,
У світі чужих очей,
І кава – лише в одну чашку …
І навіть якщо усі поруч,
Хтось двері невчасно закрив,
Хтось голосно крикнув праворуч,
Зламав хтось, що ти так любив …
Це сталось мабуть ненавмисно,
У цьому немає зла,
Та все стало надто чисто,
Не раді тут кольорам …
Давай розмалюємо місто,
Спочатку мені посміхнись,
А ще обійми урочисто,
А ще трішки смішно пройдись …
Це мабуть усе зрозуміло,
Все сірим стає у війну,
Та люди нас раптом почули,
Прогнали з думок сірину …
Радіють, коли хтось за руку,
Цілує дівча в перший раз,
Хтось вірить в недовгу розлуку,
Настав розмальований час …
Червоним буде поцілунок,
Ледь синім обійми зроблю,
І жовтий тепер подарунок,
Лиш чорну залишу війну …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
*розмова з донькою уночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029047
дата надходження 22.12.2024
дата закладки 22.12.2024
Вітрів прибережних бальзам -
Бризом у душу.
Хвилястий, зворушений гам -
З моря на сушу.
Веслує човном небозвід,
У далеч незриму,
За ним поспішаю услід.
Упійману риму
Довершую сонця пером -
Хвилею змита.
У кожному русі веслом -
Вічність пролита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029092
дата надходження 22.12.2024
дата закладки 22.12.2024
Сідає вечір за рояль,
На землю кидає вуаль,
Запалює сто тисяч свіч,
Запрошує у гості ніч,
Оголених торнувшись пліч.
Стихає музика між тиш -
І я не сплю, і ти не спиш.
Наосліп йду, а ти в Париж
Летиш...
26.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029094
дата надходження 22.12.2024
дата закладки 22.12.2024
Фальшивый космос у учёных
- Обманом нарисован он. (1)
Летит "корабль заключённых"
- Земля - наш Шарик голубой.
И лампочки как будто звёзды
Перегорают иногда,
На Землю падают курьёзно (2)
- Ведь "рукотворные" дела.
А спутники их "проверяют"
Держась на гелия-шарах.
И в МКС(е) не летают
Быстрее пули скоростях. (3)
Весь интернет, что люди смотрят
- Дно океанов в кабелях. (4)
"Тарелки" вновь под спутник "косят" (5)
- Обман в космический размах...
Есть миллионы километров
- Такая скорость у Земли. (6)
Мы кофе пьём и нет намёков
- Нет в чашке ряби, ни волны.
Притом, что в разных направленьях
Земля вращается всегда.
Об этом нет в стихотвореньях,
Не скажут в школах никогда.
Людей за баранов считают,
За батарейки и рабов. (7)
Конечно же уничтожают.
Гаввах - их цель - страданья, кровь.
Все страны под одну копирку
Обманом кормят свой народ. (8)
Как мышь загнав в капкан - в бутылку.
Вот (снова) новый поворот...
Есть полуправда у учёных
И у политиков Земли.
"Кипит" вновь разум возмущённый.
Всё меньше в действиях любви. (9)
21.12.2024.
(1) Фотошоп.
(2) По всей Земле периодически
падают искусственные "звёзды".
(3) Скорость МКС 27000-28160 км/ч. 7,7 км/сек.,
при которой артисты-космонавты показывают
ротозеям всех стран свою жизнь на Космической
станции и различные "чудеса и фокусы".
(4) Интернет передаётся по кабелям,
которые проложены по дну океанов,
максимальная глубина прокладки 9 км.
Общая длина интернет-кабелей 1,2 млн км.
(5) Спутниковые тарелки.
(6) Земля вращается со скоростью 1609 км. в час
и вращается вокруг Солнца со скоростью 107826 км. в час
во взаимодействии со всей Солнечной системой
движущейся по спирали вокруг Млечного Пути
со скоростью 804670 км. в час
и проносящейся по расширяющейся Вселенной
прочь от Большого Взрыва с немыслимой скоростью
1078257800 км. в час.
(7) Документы на получение Патента
поданы Microsoft, которая принадлежит Биллу Гейтсу.
Патент выдан 26 марта 2020 года.
Целевая задача этого Патента - это использование
человеческих тел для майнинга валют,
то-есть людей собираются использовать как батарейки.
№ Патента WUI UI www u. 202000 60606.
...Тела обозначены цифрами как какой-то предмет
и кто-то считает себя хозяином этих предметов,
принимает решение, что он будет делать с телами
то-есть для максимальной прибыли.
(8) Глобальный космический обман,
скрываемая правда о захватчиках Земли
и истинном положении происходящих в этом мире
во Вселенной и в Мироздании процессов.
(9) Законы, решения и действия принимаемые
во всех странах на расчеловечивание
и полное порабощение людей...
Кстати, на фотографии Логотипа NАSА - жало змеи
захватило современный мир и "космос".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029081
дата надходження 22.12.2024
дата закладки 22.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LWSraZyLxnw[/youtube]
Зламала гілочку вишневу,
На стіл поставила у склянку.
Чекати буду цвіт рожевий,
Весняні дні будуть на згадку.
Вона недавно ще цвіла,
Тепер укрив зимовий цвіт.
У неї спокій відняла,
Побачить вдруге мрію квіт.
У хаті затишно і тепло,
В надії цвіту я діждусь.
Та знаю: буде це нелегко,
В весну минулу повернусь.
Щодень чекала свою мрію.
Чому ж не хоче все ж цвісти?
Не відпущу свою надію,
Із нею легше в житті йти.
Та раптом тут прийшла відгадка:
В житті весна цвіте лиш раз.
А я це знала, та вагалась:
Можливо, цвіт ще другий дасть.
На ранок сталось, як бажалось:
Рожевим гілка зацвіла.
Я довго цвітом милувалась,
Мабуть, цвіте і другий раз
Цвіти, кохання, ніжним цвітом,
На зиму цю ти не зважай,
Не дозволяй коханню тліти,
Тримай міцніш, не відпускай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029029
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 21.12.2024
молитва крайня
в черзі перед сном
не крайня
винна
ніч
безсоння
спати
належне варто
часові віддати
у вічній боротьбі добра зі злом
означень втрати
прямі
криві
ефіри
горе
жарт
пекельна зброя
цифра технологій
Бог досі стильний
так-але
не модний
четверте око
третє
правди знак
безодня
гарячі гільзи
випалених слів
душа хапає в жменю
кличе
Отче
зима ридає
верещить
регоче
світ збожеволів
контурно здурів
постріл
червоні мітки
цілять звідусіль
у спину
вуха
очі
мозок
груди
попасти
в центр уваги
криком
брудом
замкнулась черги вічна круговерть
мобільний
біблію
та
пістолет
кладуть поруч із ліжком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028971
дата надходження 20.12.2024
дата закладки 21.12.2024
Так, щастя,
воно у кожному дні,
у кожному осінньому листі
Чекає на тебе,
Коли ідеш по дорозі,
Де веселкує за рогом
усміхнене небо.
21.12.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029019
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 21.12.2024
Всі дивуються мені, що такий високий,
Лиш листва та пташка торкнеться до очок,
Я ж увись, ближче до неба, де хмаринки,
Веселять, мене втішають, як перлинки.
Унікальні плями, красиві на шкірі,
Поміж ними білі смужки,заздрять звірі,
Кажуть славний гордовитий. Ще в цьому суть,
Мене дуже часто доброзичливим звуть.
Зазирну в неба блакить, ото б злетіти,
Та весь час відволікають малі діти,
Хоч не дуже довга шия нагнусь низько,
Вже голівка ніби поряд, зовсім близько.
Хоч і маю, довгий, півметровий язик,
До попкорну, цукерок, ну зовсім не звик,
Воно й справді, смачненьке і солоденьке,
Та я краще посмакую все зелененьке.
Гілочки, тоненькі, з листячком в торбинці,
Принесіть, нині такі, люблю гостинці,
Милі дітки, посміхніться, всім приємно,
Я ж пройдуся величаво, нахилюсь чемно.
Вам подякую за все, мої хороші…
Ви до мене, частіше приходьте в гості!
21.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029002
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 21.12.2024
[b]Я[/b] так люблю і вроду, і добро,
[b]В[/b]еличне поєднання у людини,
[b]З[/b]а ними ніжність дихає, тепло,
[b]А[/b] це святиня неньки України.
[b]Х[/b]вала її, що так зростила нас,
[b]В[/b]едучи вправно нас до перемоги,
[b]А[/b]таки відбиваючи не раз,
[b]Т[/b]актуючи, звільняючи дороги.
[b]І[/b] скільки б не пройшло іще часу,
[b]Д[/b]аремно тиснуть, нас же не зламати,
[b]Е[/b]нергію, душевність і красу
[b]Є[/b]днає все найкраща наша мати.
[b]К[/b]уди не підеш - захистить завжди,
[b]Р[/b]оками серцем в спеку і у холод,
[b]А[/b] в світі кращу звісно не знайти,
[b]С[/b]маку її відчуєш ти по колу.
[b]А[/b] рідний дім - це ненечка земля,
[b]Й[/b]ого ми не забудемо ніколи,
[b]Д[/b]іброви милі, в зе́лені поля
[b]У[/b]се бринить, як неповторність мови.
[b]Ш[/b]кода́ мені - не мирна ще зоря,
[b]А[/b]ле я знаю, посміхнеться воля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028982
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 21.12.2024
Що то коли не любов?
Коли тягне поцілувати,
Коли закипає моя кров,
Коли ночами не можу спати...
Хто буде зі мною як не ти?
Кого мені ще шукати,
Скільки я маю ще пройти,
Лише для того щоб просто кохати?
І створити разом світи
В яких на крилах щастя літати
Там де ми вдвох тільки я і ти
В таїнстві душевного свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028994
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 21.12.2024
Сніжним саваном
Покриті вирви війни
Сум і біль землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028996
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 21.12.2024
Бачу я наслідки непередбачувані...
Спроба пограти в богів прийшла до тиранства.
...Що дає людяність і суспільство базграти,
До завершення усесвіту існування.
Бачимо: в'яне краса і зникають люди...
Далеч п'є жадоба, розрушені дзвіниці!
...Війни, геноцид і горе - створені людством.
Зачерствіли душі, снуємо - поодинці.
Повна розшифровка генетичного коду!
Вже сьогодні змінює генома людини.
Наймогутніший спосіб - не загадка роду!
Синь темніє у природі,- хтось прокинувся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028917
дата надходження 20.12.2024
дата закладки 20.12.2024
Грудневий день… надвечір’я. Легкий серпанок спускається донизу, несе вологість, прохолоду. Земля деінде під покровом снігу. Невелика площа біля маркету, розчищена від снігу та де-не-де, все ж залишилися, короткі, вузькі клапті від ковзанок.
За кілька сот кілометрів до воєнного зіткнення…своїм життям живе містечко. Хоча часто виють сирени та люди звичні, копошаться, як мурахи, поспішають у своїх щоденних справах.
З вокзалу, про прибуття електрички, долітають слова диктора. За кілька хвилин, з тунелі, що виходить зі сторони вокзалу до площі, в тисняві поспішають люди. Більшість жінок старшого віку із сумками, а чоловіки, в основному з рюкзаками в руці, чи через плече. Ну, а молодь майже завжди з пакетами чи з невеличкими сумочками, чи з портмоне.
В очікуванні покупців, Світлана хитро позирала в сторону тунелі. Чи всміхнеться їй вдача, чи продасть ці, пахучі, смажені пиріжки з капустою. Це сьогодні, з такою начинкою, іншим разом бувають з картоплею, заправлені із зеленим кропом, чи із смаженою цибулею. Рідше, вдома з мамою, готують із сиром та з лівером.
-Таке воно… життя не солод, доводиться виживати, -так часто їй казала мати. Звичайно, по дві години щодня прибирає в аптеці, це невеликі гроші, тому й доводиться займатися такою справою. Батько втік у росію, а вдома, ще є молодша сестра, яка в цьому році закінчує школу. Але зростом уже й догнала старшу сестру. Світлана ж закінчила ПТУ на перукаря, але влаштуватися на роботу не вдалося. Пообіцяли після Нового року передзвонити, хтось має піти в декретну відпустку. Інколи вдома, знайомим робить зачіски, підстригає. Мати вирішила, що це її особисті гроші, тому в сімейний бюджет віддавала гроші за продані пиріжки. Ще місяць назад, хоч мама і стояла поруч, вона соромилась їх продавати. Але поступово звикає. Не раз бувало, юрба молоді в гарному настрої, жартує ,їй тепліше на серці. Покупці інколи відмовлялися від здачі. Принесе додому виручку, всміхається, а мама відразу,
-Що мабуть більше грошей принесла, ніж пиріжки коштують? А потім веселіше до неї,
- Це мабуть за твої красиві оченятка. Ой, моя ж ти квіточко, вони ж у тебе такі, як волошки в полі. Коли буваєш весела, то в них сонячний відблиск і тепло. Личком схожа на батька - маєш бути щаслива.
В тунелі тільки декілька осіб, інші пасажири розходилися по різних напрямках. Гурт молоді вже біля Світлани…тільки й встигала подавати пиріжки. Веселі розмови, усміхнені обличчя, від цього, їй хотілося на весь голос крикнути, - Дякую вам !Та від таких думок тільки червоніла на обличчі, у очах раз - у- раз миготіли маленькі блискавки.
На площі безлюдно, лише один молодий чоловік, ніби загубився в тунелі. Раз - по - раз озирався, вкотре вивертав кишені та на плечі поправляє ремінь від рюкзака. Врешті вийшовши з тунелі, комусь дзвонив по телефону. Напевно не відповідали, сердито махнув рукою. Окинувши поглядом всю площу та спустошену зупинку автобуса, повільно підходив до Світлани.
Побачивши його близько, злегка почервоніла - ого та він зовсім молодий. Тільки тепер вона помітила, що за плечима в нього у чохлі, якийсь музичний інструмент. Озираючись він запитав,
-Ви часом не знаєте коли буде автобус на Бар?
Дівчина сміливо дивилася в його зелено – сині очі,
-Ой та він недавно був, пасажирів немає, можливо наступної ходки і не буде. На жаль,так часто буває, заради двох- трьох пасажирів їхати не буде. А вам далеко? Можна на таксі добратися.
-Та ні недалеко, по трасі десять кілометрів, але мені таксі не підходить.
У долоні тримав мілкі монети,
-А з чим пиріжки, скільки коштують?
-З капустою по десять гривень.
Хлопець нахилив голову, рахував гроші, Подавши їх, ледь чутно бубонів собі під ніс,
-На два не вистачить, от халепа.
За мить звернувся до неї,
-Мені один дайте.
-Що вам одного, беріть два.
-Мені незручно, але останні шістнадцять гривень залишилося. Хтось поцупив гаманець. Тут маю друга, але по телефону не відповідає. Написав СМС, мовчить. Мабуть прийдеться на автовокзал йти, почекати, може пізніше відповість.
Дівчина наполегливо дала в руку два пиріжки,
-Ви з дороги, напевно голодні, їжте на здоров’я.
В його телефоні звук - прийшла СМС. Злегка усміхнувшись,
-Вибачте, ось мій друг, як палочка – помагалочка, щось написав.
Та обличчя, вмить стає серйозним, заховав телефон.
-На жаль, мій друг у Вінниці, то ж дуже дякую, я пішов.
Саме в цей час, на автобусну зупинку приїхало таксі. Почувши голоси двох чоловіків, Світлана помітила, як сідали в нього, крикнула,
-Зачекайте,- махнула рукою і продовжила,
-Ось вам сто гривень, наступного разу мені віддасте.
Він зразу не міг второпати до кого вона кричить. Від здивування, його очі, здавалося ось-ось із орбіт повилазять.
-Мені так незручно. Ви такі гроші довіряєте?
Миттєво озирнувшись, що більше ніде нікого немає, вона тягнула його за руку,
-Пішли! Мене звати Світлана. Правда я твого ім’я не знаю та хочу довіряти, тобі ж якось треба добратися додому.
Спантеличений її поведінкою, сідаючи в машину, нахилився до неї,
-Я Максим, дуже дякую. Не хвилюйся, обов’язково поверну гроші.
За кілька хвилин…Світлана поверталася додому. Проходячи мимо кіоска з напоями, знайома продавчиня, ледь не вилізла з віконця,
-Ну й довго ж ти сьогодні. Я така голодна, як вовк. Виглядаю, чекаю на тебе, може хоч один пиріжок залишився? Від води толку замало, в шлунку, аж шкварчить.
З емальованої каструлі, дістала два пиріжка, подала їй. Та жадно кусаючи,
-Я би і три зараз вклала, тормозок вдома забула.
Лице Світлани розпливається в осмішку, голосно сміється,
-Ну –ну, а якби в мене пиріжків не було, щоб робила?
-Напевно б зачинила на якийсь час, тоді б мала догану від шефа. Він у цьому домі живе, на третьому поверсі. Кожен мій крок бачить, як навіть когось довго відпускаю, дзвонить, вичитує.
-Тобі в цьому відношенні краще, сама собі господарка.
- Ой, не скажи і дозвіл є на торгівлю, але іншим разом поліцейський причепиться, як смола, покажи медкартку.
-Та то ж він гроші хоче, чи залицяється.
-Та ну тебе, ти, як завжди, все про хлопців, чи познайомилася, чи когось маю. Все я пішла.
По дорозі дівчина вирішила нічого нікому не розповідати. Вдома непомітно доклала свої гроші, віддала матері.
Тьмяне світло нічної лампи, спонукало до роздумів. Світлані не спалося, розмірковувала, поверне гроші чи ні, хто знає? Ну, як ні, то так і буде, зроблю дві стрижки та й поверну ту сотню. Шкода хлопця, симпатичний та насправді не знати, яка в нього душа.
Минуло два тижні… вечоріло, літав пухкий сніг. Сьогодні дівчині пощастило, вдалося швидко продати пиріжки, збиралася додому. Раптом, хтось ззаду, її тронув за плече,
-Світлано, добрий вечір!
Перед нею стояв усміхнений Максим,
-Того разу, мені здається, ми перейшли на ти.
Нині він був без в’язаної шапки, під капюшоном куртки помітила світло русяве волосся. А й справді славний, і такий колір волосся, за прикметами має бути добрим, подумки зробила висновки.
Він подав їй гроші,
-Дуже дякую. Я був… трохи прихворів, тільки сьогодні вибрався, як кажуть, до людей.
-Приніс борг, ти мене справді дуже виручила. Замість процентів, запрошую в кав’ярню. Може не відмовиш?
Вона не чекала такої пропозиції, трохи задумавшись,
-Яе справді не проти, але оцю все треба додому відвезти.
-То стільки того діла?!
Не соромлячись, взявся за ручку кравчучки,
-Поїхали!
Дівчині сподобався його такий жест, але запитала
-І що до самого дому мене проведеш?
-А чого ні? Я іще зранку поспілкувався з другом Віктором, сьогодні в нього зупинюся. Правда він нас двох запрошував у гості, але я вирішив, нам краще поспілкуватися в кав’ярні.
Після почутого, трохи зніяковіла. Ой і чого ти такий прудкий- ледь не вирвалося з її вуст. Позираючи з під лоба, сказала,
-Отак відразу в гості, я тебе зовсім не знаю, А може б я навіть у кав’ярню не погодилася піти….
-Та ні на тебе це не схоже. Ти добра!- перебив її.
На кілька хвилин затягнулася мовчанка. Згодом вона запитала,
-А скільки тобі років?
Мені двадцять три роки. Не одружений, я загалом мешкаю у Вінниці,з дядьком Миколою, маминим братом. Працюю в театрі. Я граю на скрипці, на гітарі, якщо треба, то зіграю і на піаніно. Це мій дядько пішов на пенсію, тепер я замість нього. Він мені з самого дитинства привив любов до музики. Знаєш коли йде вистава, без музичної композиції ніяк. Хоча зараз є можливість знайти любу музику, записати її, але це ж не завжди підходить. Інколи доводиться готувати декорації…отакі справи. А тобі вісімнадцять є?
-Ото розсмішив, мені вже скоро двадцять стукне. Живу в приватному будинку з мамою і сестрою.. Так склалося, батько поїхав до родичів в росію, там і залишився.
-Зрозуміло… третій рік війни. мабуть вже й не повернеться…
- Мама каже, все, що відбувається, то на краще.
Світлана, взялася за ручку кравчучки,
-Он… наше обійстя, бачиш, отой білий будинок.Ти мене тут зачекай, я швидко зберуся.
Він залишився чекати, її ж підстерігає думка, ой,щось не так з ним. Такий відвертий, привітний,чи й не занадто? Так зразу, все про себе виклав, ніби дивись, я позитивний.
В кав’ярні мало відвідувачів…на столі паруюча кава і солодощі. Ніби і все добре та , все ж її переслідує сумнів. Двадцять три роки і не мати дівчини, якась же є причина.Чомусь країну не захищає?
Максим весь час дивився на неї, їй навіть ставало незручно. В нього рот не закривався, розповідав про місто, про роботу. Вона, то слухала його, то знову роздумувала,ото вже балакучий, видно не одній дівчині може голову затуркати.
Провівши зо дві години в кав’ярні, він проводжав її додому.
-Я десь скоро з’явлюся, зрозумів у тебе зараз нікого немає. З другом домовляюсь, він як треба, мені ключі від квартири залишить, побудемо наодинці.
-Ні-ні, ніяких наодинці. Я тебе зовсім мало знаю, - різко заперечила.
-Ти… ти, що мені не довіряєш? Я ж тобі борг віддав.
Її вираз обличчя різко змінився, ніби з’їла кислицю, у волошкових очах спалахнула блискавка.Знервовано розвернулася, йшла в сторону будинку,
-Я пішла, на добраніч!
-То я тобі передзвоню через кілька днів?
-Добре…па-па!
Після спілкування з ним, у душі з’явився незрозумілий, дивний осад. Думка за думкою, як рій бджіл, ну-ну, повернути гроші, це ніби трохи совісті мати.Та довіра ж не тільки на грошах базується. Сьогодні гроші є, а завтра немає.
Минуло кілька днів…Світлана продавала пиріжки. Біля неї стояла сестра,
-Вже покупців немає, я замерзла, пішли додому!
-Валю, зараз будуть покупці з електрички. В каструлі, іще з десяток є, треба продати. Може не чекай, йди сама додому.
-О! Пів години біля тебе стирчу, чекаю, а тепер іди сама!Та раптом всміхнулася, продовжила,
- Он чуєш, диктор кричить, вже електричка прибуває.
За кілька хвилин, всі пиріжки були продані. Аж тут і з’явився Максим,
-Ой, які дві чарівні красуні! Світлано, ти познайомиш мене зі своєю подругою.
Вона зразу моргнула сестрі та кілька раз кліпнула очима,
-Звичайно… знайомся, це Валя!
-Гарну подругу маєш, на перший погляд ніби трохи і схожі. А давайте сходим у кав’ярню! Втрьох веселіше…що скажете?
Валя зрозуміла хитрість сестри, запропонувала,
-Дай мені кравчучку, я відвезу в ларьок з напоями, а ми відірвемося по повній,. Нарешті зігріюся, бо вже холодна, як бурулька.
-Ну, що ж, тоді ловимо шанс! Пішли! – весело погодилася Світлана.
У кав’ярні досить людно, галасливо. Їм трохи повезло, хоча далеко від бармена та вільний столик знайшли.
Максим пішов взяти напої та солодощі. Світлана шепотіла сестрі,
-Це добре, що ти прийшла. Я його майже не знаю, але занадто говіркий. До таких людей моє ставлення ти знаєш. Ніби порядний, бо давала гроші в борг, то віддав. Але після спілкування, мене підстерігає думка, може просто шукає пригод, хоче розважитися.
-То давай і далі удавати, що ми подруги..Ти згодна?
-Так, подружко,- озирнувшись, обоє сміялися.
Розмови, анекдоти, сміх…вечір видався веселим.
Світлана вже кілька раз нагадала, що пора йти додому. Валентина, встала з-за столу, на ходу,
-Так, я до вбиральні зайду, почекайте, потім підемо.
Максим, відразу поклав руку на плече Світлани,
-Виручай, я знову в скрутному становищі, замовляв напої, небагато ,але заліз у борг. Може і цього разу виручиш мене? Ти ж мені довіряєш, знаєш я відповідальний.
Від почутого її брови піднялися,
-І скільки недостатньо?
-Та небагато…
-Гаразд, думаю сто гривень досить?- дістає з кишені куртки.
-Так…- озираючись, взяв гроші і продовжив,
- Тільки Валі не кажи, мені незручно.
Він саме встав з-за столика, побачив, як дівчина поверталася, поспішив до бармена.
Світлана вже йшла їй назустріч. Всміхаючись, підморгнула, взяла за руку, шепотіла на вухо,
-Пішли в мене є план. Давай продовжимо цю театральну виставу. Мені здається, він на тебе око поклав. Якщо пропонуватиме провести додому, погоджуйся. Разом заберемо кравчучку, дійдемо до розвилки.Ти скажеш, що далі тобі в провулок, підеш додому через городи. А я поїду по прямій, він мене вже проводжав, то ж знає де мій будинок.
-Хух, ви так швидко пішли, я думав, що вже й не наздожену вас, - захеканий, підбіг до них Максим.
Дорога від площі освітлена ліхтарями… пролітав невеликий сніг.
Хлопець поступив по - чоловічому - віз кравчучку. Дівчата йшли поруч, інколи переглядалися, слухали його розповіді про театр, акторів. При нагоді, обіцяв у друга влаштувати вечірку та зіграти на гітарі. Він так захоплено все розповідав, що весь час підкреслював, хвалив себе, як дуже потрібен театру. Дівчата всміхалися, зазирали одна до одної.
Непомітно пролетів час, прийшли до розвилки. Валя зупинилася,
-Так, мені в цей провулок,стояти не буду, бо вже трохи змерзла.
Максим поставив кравчучку,
-Ой… там ліхтарів немає, але нічого ми вдвох, а далеко йти?
-Та ні, тут біля садків пройти метрів сто, може трохи більше,
, - поспішила відповісти Валя.
Світлана позаду себе везла кравчучку,
-Ну, а я пішла… па - па!
Максим на втрачав удачі, обійняв Валю, злегка нахилившись до неї,
- Ти така красуня, збентежила моє серце. Я у друга візьму ключі від квартири, може ми тільки удвох з тобою розважимося. Вип’ємо вина, музику послухаємо. .Якось же треба нам ближче познайомитися. Ну, а потім, уже якось можна буде і твою подругу запросити. Загалом, сама знаєш, там де троє, то один зайвий.
Дівчина мовчала ледь стримувала усмішку, дивилася на нього з задумливим виразом обличчя.
Після паузи, він продовжив лесливо, ніби заохочуючи,
-То що скажеш, аж душа холоне від бажання побути наодинці,
-Мені треба подумати.
- Гаразд, я цією електричкою, приїду в суботу, зустрінемося біля тунелі, що виходить на площу..
Хотів її поцілувати, але дівчина відхиляється, спритно вивернулася з обіймів,
-Ой, який же ти швидкий! Бувай!
Її постать зникає в темряві, він, розчаровано дивився вслід. Відчув, як холод проникає до спини, здригнувся. Повертаючись, тихо собі під ніс,
-Щось не везе мені з цими дівками, одна другої краща, але ж незговірливі. Скоро Новий рік, що знову буду один? Чортівня…і чого її номер телефона не запитав? Бамбула, був би подзвонив,то знав би наперед чи погодиться, чи ні. Хоча молодша, як цукерка солодша, ще рожеві окуляри носить, то ж здається, її простіше умовити.
Світлана хвилювалася за сестру, почувши в коридорі шарудіння, заспокоїлася. Значить все добре, але ж він в цьому відношенні прихвостень, до того ж здається, ще й ловелас.
В спальні дівчата довго гомоніли, обговорювали події, сміялися. Світлана, виключаючи настільну лампу, трохи замислившись,
-Все спимо! До суботи є час. Ти вже цього разу не відмов своєму однокласнику в побаченні, як його там Віталій звати. Хай прийде на площу зустрінетеся. а що далі буде, побачимо.
-Ти не хвилюйся, я вчасно приєднаюся.
Субота… надвечір’я, на площі трохи людно. Світлана і Валя чекали на електричку. Декілька пиріжків залишилося в каструлі, але це дівчат не хвилювало, вони чекали на Максима.
Людей з електрички було небагато.
Побачивши Максима, Валя вирішила загубитися на автобусній зупинці, слідкувати, що буде далі.
Він поправив на плечі ремень, кілька раз пройшов вздовж тунелі.
За мить, видно хтось подзвонив, кілька слів сказав по телефону. Знервовано махнув рукою, його ноги ніби путалися, не поспішаючи, підійшов до Світлани.
-Добрий вечір, Світлано! Ось візьми мій борг, ти мене знову виручила, дякую!- віддав гроші і кілька раз озирнувся. В цей час Валя помітила, як до них підходить Віталій, намагалася непомітно підійти ближче, щоб з’явитися за їх спинами.
-Світланко, а де ти свою сестричку поділа? Вона ж мала з тобою бути, голосно запитав Віталій.
-Та я вже тут, - веселий голос привернув увагу Максима.
Повернувши голову в її сторону, його обличчя помітно почервоніло, різко шарпнув гітару назад .Від злоби стиснув кулак, підкралась думка - Отакої! Як я не помітив лукавства, дозволив себе круг пальця обкрутити?! Розвернутися і піти? То чого тоді я тут стою?
Лише на мить стрімкий, холодний погляд до Світлани, тут же тупо дивився на пиріжки. Невеличка пауза .Хриплим голосом, відчуваючи посуху в роті, видавив із себе,
-У вас ще є пиріжки? Якщо можна мені два штуки.
Розрахувавшись з нею, подякував і не озираючись, швидкою ходою зник за будівлею маркета.
Світлана з сестрою усміхнені, переглянулися. Кожна з них розуміла, що, на жаль, таких мисливців є немало. Щоб пізнати людину, її характер, відношення до інших, при різних обставинах, треба приділити багато уваги і часу. Довіряти можна лише тоді, коли є впевненість порядочності і доброзичливості.
грудень 2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028925
дата надходження 20.12.2024
дата закладки 20.12.2024
Зима. Сніжинки білосніжні
Лягають тихо на тапчан.
Обійми Ваші - теплі, ніжні,
В очах - любові океан.
Ви посміхаєтесь ласкаво,
Пливуть вуста - червоний бант.
Сонати грає величаво,
У фраку місяць-музикант.
У космосі немає тиші,
Там кожна нота - ураган.
Зіркові підглядають нишком,
Як підключається орга́н.
Моя ти, радосте і згубо, -
Без просьби аплодує сон.
В обіймах засинати любо,
У Ваш потрапивши полон. 19.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028881
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 19.12.2024
У когось листопадово сьогодні,
А в мене вже груднево на душі.
Дивлюся я на вибрики погодні.
Чомусь мені не пишуться віршІ.
Зібрала я у вузлик чималенький
Свої здобутки: пару порівнянь,
Метафору і образів простеньких,
Пішла шукати Музу без вагань.
Різдво невдовзі. Снігом притрусило
Мою задублу душу на шляху.
"Ех, Музо, Музо, де тебе носило?
Що робиш ти, самотня, на даху?
Негайно злазь. Ходімо в теплу хату
Писати вІрша, бо мені кортить."
"Я зірку Вифлеємську жду,- пихато
Сказала Муза,- щоб Різдво зустріть."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028875
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 19.12.2024
Постукай тихо у моє вікно,
Залиш на ньому найрідніший дотик,
Відчую вранці я твоє тепло
І зрозумію ті душевні ноти.
Захопить згадка, понесе у світ
І звісно почуттів тих не згасити,
Вже стільки пролетіло дивних літ,
А серце не стомилося любити.
І не забула, серце зберегло,
Оті п'янкі та неповторні миті,
Ось, бачиш, посміхнулося чоло
Ромашками білявими у житі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028865
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 19.12.2024
Зима в календарі "блищить", і сніг - надворі.
На думці літо тепле і дзеркальні бліки.
Мороз легкий рипить, та сонце ніби хворе,
Сховалося чомусь, де відшукати ліки?
Змерзає чуле серце - денно наодинці.
Йому б проміння, море тихе з узбережжям,
Але сніг сипле, й сивій холодно хмаринці.
І поки жодної невидно в літо стежки.
Замріялась...А навіть до весни далеко.
Немає білих крил, розправити хоч плечі.
Пора б мені вже краще й зиму полюбити,
Бо чути, чути ще війни жорстокий клекіт.
Чи, може, прочитать філософа Сенеку?
...А сніг летить, летить крізь неба щедре сито.
13.12. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028866
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 19.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i8iTK_c_YQE
[/youtube]
Відчули перший морозець,
Зима це робить перші кроки.
Прийшов вже осені кінець,
Не буде з нею вже мороки.
Зима намучилась так з нею,
Та треба ж совість якусь мать!
Доріжку снігом я застелю,
Зручніше буде так прогнать.
Пішла... Не раз ще озиралась,
В душі образа запеклась.
Я повернусь, - їй вихвалялась.
Зиму хотіла цим дістать.
Ішла знервована, розбита,
Мороз заліз під комірець.
Осінню тонку її свиту,
Раз-по- раз шарпав вітерець.
Зима тим часом розважалась,
Кущам дарунок - білі шуби,
Деревам снігу по коліна.
Навколо снігом замітала.
Зима відкрила свій сезон,
Тихенько плаче завірюха.
Який їй плакати резон?
Невже ці сльози показуха?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028868
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 19.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q1LsJip5tHU[/youtube]
Один листок залишився на вишні,
Тремтить на вітрі від страху.
Він не боїться впасти, звісно:
Що буде потім, як впаду?
Усі думки перебирає,
Як подолати оцей страх?
Повільно вітер підганяє:
Боїшся ти! - поганий знак.
Тремтить зневірене серденько,
Все більше набирається страху.
Раз - по -раз дивиться на неньку:
Я свій недолік визнаю.
Ця боротьба була висока,
Чи хватить сили, щоб злетіть?
Але життя таке жорстоке,
Комусь дарує тільки мить.
На це дивилася в вікно,
Чомусь проймалася жалем.
Колись впаде він все одно.
Підкрався в душу гіркий щем.
Не знав закон життя листок,
Усе це треба пережить.
В житті у кожного є строк,
Ніхто не зможе відмінить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028790
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
В моїм домі вікно,
Як життєве кіно,
Я у нього завжди виглядаю,
Я дивлюсь на стпежки,
Мої мрії й думки:
Ніби промені Сонця стрибають.
Найсвітліше вікно
У дитинстві було:
Хоч огорнуте смутком й печаллю,
Не вернули стежки
Мого тата з війни,
Я про нього усе уже знаю.
В роки юні вікно
Мені радість несло:
Були мрії і дружба, й кохання:
Сини й донька росли,
І співали роки,
І надії були, й сподівання.
Та однієї весни не минула біди:
Умивалась з вікном я сльозами,
Мій загинув синок,
Від жахливих думок:
Віру втратила я й сподівання...
Кожну ніч, кожен день:
У вікні, як тулель,
Де просвіток шукати не знала,
Зникло світло й тепло,
Потемніло вікно,
І кінця тому й краю немає.
А сьогодні вікно
Усміхнулось добром,
Й сонце радо мене привітало:
У вікно загляда
Знов черешея моя:
Я онуків своїх зустрічаю.
Заіскрилось вікно,
(Як в дитинстві було)
Ожили знов мої сподівання.
Засвітились стежки,
Мої мріЇ й думки,
І розмови цілющі, й єднання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028806
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
До тебе на крилах лечу,
Свою душу відігрію.
Вип'ю любові досхочу,
Дарую білу лілію.
Я пізнаю твоє серце,
Яке так тривожить мене.
Щастя наллю у відерце,
Ніч у коханні промине.
І ми зустрінем світанок,
Рясні роси омиють нас.
Вийдем босоніж на ґанок
І зупинем невтомний час.
Ти обіймеш мене ніжно
І огорнеш душу мою.
Підем у життя суміжно,
Будемо разом у строю.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028818
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Оголені нерви душі…
Гучні б’ють тулумбаси…
Здається, уже на межі…
Від болю ревуть контрабаси…
Оголені нерви душі…
Розхитаний світ у вікні,
Палають слова у тиші'
І звуки навкруг голосні…
Здається, що виснажив час,
Замкнувши у скрині надії…
І серце, мов битий компа'с,
Й душа вся немов в божевіллі…
Тут скелі здіймають жалі,
І вітер співає про втому,
Тут істина в димній імлі
Із миром чекає додому.
Оголені нерви душі…
Гучні б’ють тулумбаси…
Здається, уже на межі…
Від болю ревуть контрабаси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028810
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4NbBQYkGvSo[/youtube]
https://www.prapor.info/minings
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ajvz92CvPPc[/youtube]
http://www.golos.com.ua/article/72641
Дрібниці вирішують усе. Прапор країни - це не дрібниця, це символ. Прапор України потрібно перевернути. Кожен знає, що наш прапор «жовто-блакитний», тобто жовтий має бути вгорі, як сонце на небі.
Одна китаянка попереджала президента Кравчука, що синьо-жовтий прапор означає «розруху», і якщо його не перевернути, то станеться біда. 24 роки народ вперто не хотів вірити, і країна котилася в прірву. А люди все говорили: «Це не має значення».
Має! Саме під таким прапором, як зараз, Україна втратила свою незалежність 1920 року, хоча ще 1917 року в нас був правильний прапор. За гетьмана Скоропадського його перевернули, і ми надовго втратили державу - через суперечки та зраду керівництва Українську Народну Республіку було потоплено в крові ордами Червоної Армії.
Може, вже настав час повернути первісний жовто-блакитний прапор? За давньою східною мудрістю, жовто-блакитний прапор символізує розквіт, а нинішній (синьо-жовтий) - занепад. Що ми і бачимо: вже 25-й рік кругом розруха.
Може, вже настав час повернути первісний жовто-блакитний прапор?
Екс-комуністи-нардепи не випадково в 1991 році прийняли неправильний прапор, символ Руїни - так їм зручніше грабувати народ. А самі олігархи, до речі, в побуті часто використовують правильне жовто-блакитне, розуміючи, що саме таке поєднання приносить Перемогу.
САКРАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ
Насправді барви нашого прапора з давніх-давен символізують дві головні стихії природи і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій). Логічно припустити, що лише сполучення «жовтий – згори, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світоладу, катастрофу, за якої вода гасить вогонь...
( Дуже сімволічно саме зараз на вулиці Грушевського бачили протистояння вогня й води )
Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипольцы за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор'я за три тисячоліття до н. э., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синіше домінувало над жовтим. Тому пропонуємо ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на питання, яким бути Державному прапору України - синьо-жовтим або ж жовто-синім.
Одного разу ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі - синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах. Адже синіше згори і жовте знизу, за словами художниці, утворюють гексаграму "Пі". А це, згідно з класичною китайською Книгою змін "И-цзин", - одне з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: "Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями".
Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовте розташоване вгорі, а синіше - внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму "Тай", яка означає: "Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток".
Символізм кольорів
Жовтий - символізує - Сонце, Вогонь, Творця, Бога-Отця і взагалі – Вищу Духовність
Синьо-блакитний - сімволізує - воду, Все земне та матеріальне
Канони іконописання
Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність.
Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати.
Голови святих завжди освітлені/просвітлені оріолами (жовтий/золотий)
Закони геральдики
Світлий колір мусить бути над темним
Закони метафізики та сакральних символів:
Предвічне (божественне, райське, надматеріальне, золоте) мусить бути над матеріальним (людським, сотвореним, синьо-блакитним).
Веди
Гуна матеріальної природи у перекладі із санскриту означає «мотузка» або «якість»
Сам матеріальний світ сплетений із особливих волокон, як килим. Три основні види пряжі – це три гуни – саттва (благість, добро, чеснота, совість), раджас (пристрасть, конкуренція), тамас (невігластво, інертність). Все, що нас оточує є під їхнім впливом: їжа, одяг, розмови, стосунки, навчання, робота, час, місця, кольори та саме життя теж під цим впливом.
Гуни відповідають таким кольярам
Саттва – благість – жовтий. Раджас - пристрасть - червоний. Тамас - невігластво - синій
Фен-шуй
Розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
Книга перемін «і-цзин»
Синє зверху і жовте знизу, утворюють гексаграму «Пі»– одна з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильними й передбачливими. Не беріться за жодну важливу справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями»
Коли жовте розташоване вгорі, а синє – внизу, утворює цілковито іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».
Арійська традиція
Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт. Бо він означає гармонійне поєднання небесного вогню (РА) і земної речовини (МА). Це також демонструє природну зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). Тоді як розташування барв з точністю до навпаки, крім усього іншого, ще й перекручує святе ім’я Рама на Мара (примара, привид, або ж і зомбі, по-сучасному).
Східна філософія «Ян-Інь»
передають цими кольорами. Жовте, або ж золоте, Ян означає «світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце». Натомість синє Інь символізує пітьму, холод, землю, пасивність, жіночий елемент, місяць. Що ж буває, коли земне й пасивне домінує (тобто розміщене зверху) над небесним і активним, мабуть, пояснювати зайве.
Природа
Порядк розміщення кольорів веселки - вгорі жовтий низче синій
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ігор Каганець каже, що «нинішній синьо-жовтий Державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує збочене домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча, треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому станові деградації і духовної темряви в Україні». А спричинило такий стан якраз прийняття перекрученого символу замість правильного.
Ми навіть на підсвідомому рівні називаємо наш прапор не блакитно-жовтий, а «жовто-блакитний». І значення його таке: золотавий колір – колір Сонця, Космосу. Космічна енергія тоді через жовтий колір вільно переходить до блакитної Землі – кольору планети, яку можна побачити з Космосу. Космонавти підтверджують це однозначно, що наша планета Земля – має голубий колір. Тобто, Сонце – золоте завжди зверху, а Земля – вода внизу.
А чи не задумавились ви чому Україну не беруть в ЄС,
певно тому, що знають - Україна це і є Європа!
І визнання цього історичного факту і має стати Моментом Істини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028797
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Так далеко до весни,
Кришталеві береги,
Запитай, все ж у води,
Чом, не плавають човни?
Пташка пісню не співа,
Тиха гавань, ледь дріма,
Обійма річку зима,
Скрізь краса, лід, як кайма.
У коне́й… немов крила,
Мчить у санях вродлива,
Ця панянка смілива,
Відчуває щаслива.
Кожух має, парчевий,
В нім відтінок квітневий,
Хоч мороз і грудневий,
При розмові душевний.
Чобітки з перламутра,
Як розсердиться дмуха,
Звуки вітру послуха,
Вже й вихрить завірюха.
Надто ближче, до ночі,
Всі поду́шки розтрощить,
Сипне чари жіночі,
Запорошить їй очі.
Добра по́́вна скарбниця,
Тож на ранок землиця,
З промінцем веселиться,
Сяйвом злата іскриться.
Сухі трави в долині,
Вітерець гойда іній,
Блиск ховавсь, у сніг сині,
І втішавсь цій хвилині.
Мов на скрипці грав лунко,
Пожвавішай чаклунко,
Добросердна співунко,
Підкинь срібла, віщунко!
Ще далеко… до весни,
Бахрома в косах верби,
Біло - біло навкруги,
Подарунки від княжни…
Ти позбудешся нудьги!
17.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028798
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Подвійні очі у віконця -
Проекції зірок і сонця.
Одні направлені в хатину,
Крізь інші мрійно в небо лину,
Піддаючись спокусі плину. 17.12.24.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028763
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
І сниться дивнии сон:
ТЦК повністю забрали на кордон.
Там вони силу свою мужньо проявляють,
І ворога прицільно там стріляють.
Хоч у тилу стало спокіино жити,
Діти по вулицях уже можуть ходити.
Ніхто їх не кошмарить і не б"є,
Ніхто кровиночку із матерів не п"є.
Вільно в тилу, спокіино стало.
Аж тут, дивись, не сіло і не впало
Ледь було в сні від радості не вмер.
Забув, що вони просто боягузи
Із ворогом у них одні конфузи.
Не вміють ні стріляти , ні ловити,
Не вміють краи свіи ріднии боронити.
Їм заважають черева прокляті,
Що наїдали в кожніи людськіи хаті.
Що доларами *** підтирали,
А хлопців бідних ногами катували.
О це і є вся наша оборона,
Яка з усіх боків обходила закони.
То ж жди добра від цих іуд и хапуг,
Які забули про віиськовии дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028767
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
Сніги. Морози.
Тюльпани. Рози.
Плавучі риби.
Полотна - шиби.
Листки на вітті,
У розмаїтті,
Сріблясто-білі,
Закрижанілі.
Штрихи криштальні,
Світи дуальні.
Художник - іній,
Розкішних ліній.
У рамці - диво,
Краса наживо! 12.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028760
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
В священном рисунке цветка
Сияет свет жизни,
Что не знает конца.
Сфинксы - хранители тайны истинного сознания.
Пробуждение - ключ к тому, что внутри.
Мы больше чем тени на этом пути,
Что там за нами плетутся вдали.
В океане пространства - ритм сердца звучит всплеском волны,
Взгляд томный сияет в отражениях звёзд,
Истина же сокрыта внутри от блуждающего среди туч ума.
Мы вместе и каждый в отдельности и есть Божественный дух Живы,
Что из глубины сознания в сердце
Шепчет о незримой, неразрывной связи Душ наших
В священном узоре Цветка жизни.
В этом незримом кругу, в каждом дыхании,
В каждом витке жизни, как кровь в организме
Течет Живой Дух - свет светила вечного
В пространстве Блаженства, в созидании Совершенства!
* текст моєї пісні в наступному творі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028721
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
Моя зимонько люба, обійми мене сніжно,
Кришталями сніжинок в танку закружляй,
Обійми не морозом, а так мило і ніжно,
Вальс зимовий на скрипці мені ти зіграй.
Ти приходиш крізь ночі, мов біла пір’їна,
Мов уквітчана сріблом ти пісня мовчання.
Твоє серце – крижина, у ньому – перлина,
А в моєму – тобою зачарування.
Твої подихи – вітру прозорого зваба,
Що цілує дерева й біжить на дахи.
Моя зимонько люба, ти для серця приваба,
Що сніжинками шепче мені білі казки.
Обійми мене ніжно, моя мила чаклунко,
І стань ковдрою білою на душі ти моїй.
І зіграй ти мені, хай мелодія лунко
Долітає у небо до самої зорі.
Я вдихну твій мороз, мов прозорість холодну,
Загорнуся в платок й буду слухать мелодію.
Кришталева ти зимо, моя мила природо,
Ти зіграй свою сніжну найкращу рапсодію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028731
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
[i]
«Дай мені почути радість
і веселість —
і зрадіють кості мої…»
(Псалом 50)[/i]
радість життя
до останньої краплі
з серця висмоктали жалі
і безкінечна жура
похмура
підла глобальна гра
наче ми в цьому світі – малі,
наче ми в цьому світі – недужі,
наче ми в цьому світі чужі –
до чужого кореня щепи…
радість життя висмоктана
до дна,
кров у гронах замість вина,
замість домівок – сховища-склепи,
на землях наших пасеться війна,
замість снопів і покосів – окопи…
і в тому є чиясь тяжка вина,
що в цьому світі
замість людей сміються черепи
…омий нас, Отче наш, гісопом
окропи́…
і, як волошки в житі,
бринітимуть в житті
маленькі наші радос-ті
16.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028740
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
Білить зима дерева,
Білить у колір білий.
Осінь взяла перерву,
Чи набереться сили?
Зимні прибігли коні.
Б'є по землі копито.
Вії підняли сонні
Кущики ватою вкриті.
Білить зима старанно,
Кучері в'є на гіллі.
Ранок морозить вправно,
Осінь замерзла тільки.
27.11. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028742
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
Заплела верба у коси
Неймовірний квіт мімози,
Стала стильна, ніби пані,
Сяє й грається в тумані.
Загадкова, неповторна,
Статна дама, дуже модна,
Має смак - не відібрати,
Вміє дійсно спокушати.
А калина на узбіччі
Запалила дивні свічі,
Заглядає скрізь навколо
Та співає ніжне соло.
Клен кружляє в водевілі,
Його рухи такі смілі,
Поглядає на ту пані,
Що ховається в тумані.
Новизна створила шоу,
Персонажів чути мову,
Дивний світ у веремії -
Казка грає на подвір'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028704
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
Я маленький стрибунець,
Жвавий зелененький,
Вірний друг -теплий вітрець,
Завжди веселенький.
Як співаю, він несе,
По усій окрузі,
Павучок сітку плете,
Під той звук у лузі.
Тоді добре, так йому,
І траві шовковій,
Не веде мову сумну,
Бо ж росинки в змові.
В них веселка виграє
Засія зірками,
Все іскрить, тішать мене,
Різнобарвні гами.
А, як серпень частий спів,
Сюр-сюр –сюр, знайоме,
Долетить і до лісів,
Чарівне, казкове.
Поспішає ніченька,
Прийде час сновидінь,
Задрімає річенька,
Враз сріблиться гладінь.
Тож нехай, всі стрибунці,
Навпаки заваді,
Спів доносять від душі,
В ньому тільки радість.
Я зелений стрибунець,
Так люблю співати,
Та вже казочці кінець!
То ж лягайте спати.
Сюр-сюр-сюр…відлуння спів,
Вам любенькі, світлих снів!
2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028712
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 17.12.2024
Вузької нірки раб,
Приокеанський краб,
Підвів антени-очі -
Спостерігати хоче
За діями в окрузі -
Немає в нього друзів.
Маленький, полохливий,
До праці неквапливий.
За зброю - гострі клешні,
Маршрути прибережні -
Задкує швидко боком,
Боїться ненароком
Потрапити у пастку,
Ховається у хатку.
В пісках примарний краб
Охороняє скарб.
Грудень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028643
дата надходження 16.12.2024
дата закладки 16.12.2024
Пісню я придумав – от!
Бажаєш – наспівай ці кілька нот.
Не парся, всміхнися.
Проблеми знов? Таке бува!
Нерви множать усе на два.
Не парся, всміхнися.
Не парся, всміхнися-но!
Блукаєш світом, як жебрак,
У тебе в ліжку спить чужак…
Не парся, всміхнися.
Бурчить хазяїн: «Ти банкрут!»
І за несплату світить суд.
Не парся, всміхнися.
Глянь на мене – я щасливий.
Не парся, всміхнися.
(Ось мій номер; хвилюватимешся – дзвони, я тебе ощасливлю.)
Не парся, всміхнися.
Катма грошви, твій стиль – відстій,
А про зальоти і не мрій…
Не парся, всміхнися.
Пісна мармиза не красить світ,
Жура на всіх залишає слід.
Тож не парся, всміхнися.
Не парся, всміхнися-но!
Не парся, не парся, не треба.
Будь щасливим. Усміхайся.
Не засмучуй нікого.
Не парся. Все мине, чим би воно не було.
Не парся, будь щасливим.
Я не нервую, я щасливий…
___________________________________________
Don't worry, be happy
Here's a little song I wrote
You might want to sing it note for note
Don't worry, be happy.
In every life we have some trouble
But when you worry you make it double
Don't worry, be happy.
Don't worry, be happy now.
Ain't got no place to lay your head
Somebody came and took your bed
Don't worry, be happy.
The landlord say your rent is late
He may have to litigate
Don't worry, be happy.
Look at me - I'm happy.
Don't worry, be happy.
(Here I give you my phone number. When you worry, call me,
I make you happy.)
Don't worry, be happy.
Ain't got no cash, ain't got no style
Ain't got no gal to make you smile
Don't worry, be happy.
'Cause when you worry your face will frown
And that will bring everybody down
Don't worry, be happy.
Don't worry, be happy now.
Don't worry, don't worry, don't do it.
Be happy. Put a smile on your face.
Don't bring everybody down.
Don't worry. It will soon pass, whatever it is.
Don't worry, be happy.
I'm not worried, I'm happy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028618
дата надходження 15.12.2024
дата закладки 15.12.2024
Тебе схотіли знову взяти в рабство,
Ти щойно вирвалась, така уся жива,
Від рабства в тебе є просте лікарство,
Під синім небом золоті жнива …
Орда ввірвалась, друзі як не друзі -
Кричать здалеку: раду даш сама,
Знову лишилась мов калина в лузі,
Із вітром в полі у снігах одна …
Кричать, а може щось пообіцяєш,
Пообіцяй, що не твоя земля,
А ти собі ще іншу набажаєш,
Ось тільки де, така лише одна …
Пообіцяли списи, луки, стріли,
Скрутили руки, щоб не злити ворогів,
Вже матері від втрат всі посивіли,
Від сліз своїх за дочок і синів …
Царі з царями світ не поділили,
Таким щось треба, бо самі – ніщо,
Рабами вільних так і не зробили,
Їм наше сонце з неба не зійшло …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028558
дата надходження 14.12.2024
дата закладки 15.12.2024
А барви осені чарують,
Вони полонять наші серця.
Чудові спогади дарують,
Випромінюють радість з лиця.
І запрошують у юність нас,
Вистеляють жовті килими.
Одягають серця із окрас,
Де у дитинстві зростали ми.
Виблискують так мило на сонці
І полощуть в ставку наші мрії.
Та біжать по старім підвіконці,
Фарбують в саду гарні лілії.
Хочем у минуле повернутись
І скупатися в срібному ставку.
І в наше дитинство окунутись,
Ніжитись на зеленім бережку.
© Віктор Варварич
Художник: Roman Savchak
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028570
дата надходження 15.12.2024
дата закладки 15.12.2024
На муз. тему "Любо братцы, любо"
(без припева)
https://www.youtube.com/watch?v=nXVovKMP-7Y
Серце відболіло.
Осінь збагровілу
Вирядив укотре зачарований дощем.
Є достатньо сили,
Щоби вірш про милу
Повінню шаленою збурунився іще.
Чи безсоння звичка? -
Все питав у свічки,
Дивлячись на те, як тане час попід вогнем.
Вже далеко Осінь,
Та на мить здалося,
Що спалили з листям вчора брамники й мене.
Про гульбу і тишу
Ще перо напише,
Вистачило б тільки божевільному чорнил.
Вижену знемогу,
Та й умаслю бога,
Щоб Руда хоч інколи відвідувала сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028578
дата надходження 15.12.2024
дата закладки 15.12.2024
А ти добра і розумна жінка,
В тобі струменіє палка любов.
І розвинута самооцінка,
Від недолугих втікаєш обмов.
В тобі світло яскраве горить,
Освітлюєш наші дороги.
А коли ти поряд нам щастить,
Розвіюєш сірі тривоги.
І ти даруєш нам натхнення
Та ведеш у закохану даль.
У тобі горить одкровення,
Смуток закутуєш у вуаль.
Ти так відважно ідеш вперед,
Долаєш стрімкі перешкоди.
Ти окутуєш душі у плед
І не шукаєш нагороди.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028525
дата надходження 14.12.2024
дата закладки 14.12.2024
Слова - автора
Музика і виконання - ШІ
До тебе з серцем щирим я прийшов.
Отримав зраду і насмішки за свою любов.
Скажи, чому,
Відкрившись і довірившись тобі,
Я пожинаю цей нестерпний біль?
Для тебе кращим бути я хотів,
Та втілити не зміг героїв твоїх снів.
Тому
І ким би я не став, і що б я не робив,
Усе одно пожну нестерпний біль.
Коли взаємності немає в нім,
Кохання - пташка із крилом одним.
Кохання - пташка із крилом одним.
Кохання - пташка із крилом одним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028487
дата надходження 13.12.2024
дата закладки 14.12.2024
Осінній ранок у полоні білосніжжя,
Бо сипле хтось пір'їни із поду́шок.
Летять мушнею ле́гкі світлі ніжні-ніжні.
І тихо падають зими подру́жки.
Невже закохані у листопад без тями?
Старанно обриси доріг покрили.
Сувої свіжо-білі розстели́ли краму,
Неначе надзвичайне житнє мливо.
Сніжинки прикрашають дивно голе віття,
І задоволений осінній ранок.
Немов вдягнув дарунок неба - білу свиту,
Щасливий вийшов на казковий ґанок.
21.11. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028519
дата надходження 14.12.2024
дата закладки 14.12.2024
Слова - автора
Музика і виконання - ШІ
Останні ягоди калини
Пташки смакують у садках.
І сонце з білої перини
Промінням сяє у струмках.
Муркоче кіт на підвіконні –
Вбирає жадібно тепло.
І перші «сонечка» спросоння
На золотаве лізуть скло.
Повітря світиться бруньками
І поцілунками дзвенить.
Тримай мене двома руками!
Тримай у пам’яті цю мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028430
дата надходження 12.12.2024
дата закладки 14.12.2024
Я подарую тобі зорі - увесь світ
І поведу у казку - зоряні ночі.
Зорями зацвіте небо , як білий цвіт
І заіскряться очі щастям жіночим.
Напишу на білому снігу твоє ім'я
І намалюю два серденька на ньому.
І викарбую ніжні слова : ти плюс я...
Подарую зірку в небі голубому.
Я подарую тобі зорі - увесь світ
І поведу на планету щастя у рай.
Розцвіте, як пелюстя зір - кохання цвіт
Заголубіє, як синій льон - небокрай.
Ти, як ясна зірка в небі, так далеко...
Недосяжна, а краса манить до тебе.
Принесу я весну на крилах лелеки...
Розтане сніг , зацвітуть квіти для тебе.
Дай, намріятись, надихатись тобою...
І намалювати казку - опівночі.
Обійму, як Місяць до себе рукою
Зацілую , як мід уста, твої очі.
Коли впаде зірка - загадай бажання,-
Щоб з тобою зустріти - Осінь Листопад.
Серця закохані єднає кохання
Запалює нам свічу щастя - Зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028479
дата надходження 13.12.2024
дата закладки 14.12.2024
Я чекаю так Вас із далеких країв,
Коли ранок вкриває туманом
І той внутрішній світ, що душею велів,
Щоб пошвидше загоїти рани.
Вмить прогнати із серця сирени й жахи,
Обігріти любов'ю, як мати,
Подолати весь біль і життєві страхи
І від цього сильнішою стати.
Бо у серці моєму ще стільки тепла
І я знаю, у нім моя сила,
Бо красу я свою у природи взяла,
Тож з'єднаю і буду щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028501
дата надходження 14.12.2024
дата закладки 14.12.2024
Вітерець летить сміливо,
Із крупинками у танці,
В час нежданий, то ж ліниво,
Розсипались при алтанці.
Цей політ, з небес вразливий,
В круговерті, мов сп’яніли,
Зчарували, він ревнивий,
Повести в казку зуміли.
Тихий шурхіт й вітерцю звук,
Поміж них відразу спротив,
Та зненацька, сердечний стук,
Зміг спинить лиш ніжний дотик.
Він, як птах замавши крила,
Пригортав, прикрасив блиском,
Навіть нічка не спинила,
Втішав зоряну колиску.
Розстелилися крупинки,
Білосніжним простирадлом,
Злет увись, за мить сніжинки,
Під казковим зорепадом.
Скрізь іскрить золото, срібло,
Не важлива прохолода,
Легковій знав - ще не пізно,
Тож кружляйте, є нагода.
Молодий, чому ховатись,
Нині вибрати єдину,
Доки в змозі закохатись,
Рознести в пух самотину…
Повести в танок красуню,
Тут пізнати смак любові.
Їй вродливій, дарить зорі!
09.12 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028504
дата надходження 14.12.2024
дата закладки 14.12.2024
У міфології є Небо і Земля - подружжя...
Дозрілі сивим мороком всі далекі небеса
Запліднюють Землю дощем. ...Має таку натуру.
Розроджується вона урожаєм - даром краси...
Земля, наче душ приймає для достатку і добра,
Де ждуть його гори і поля, городи і сади.
...Росте і молодіє ліс! Він наращує прикрас.
У цьому щедрість, мудрість світу і чарівність-води...
Із культом Матері-Землі звичаї пов'язані...
Тож рідну землю жменькою батьки в дорогу брали.
Вражаючи, що вона захистить, а ніж сльозами
Від напасті, від смерті, від зла і живої драми.
Земля,як стіни рідні, захистить і допоможе.
Рятує вона дійсно, коли дихаєш, лиш чисто.
У людства світу є межа - безсмертя України.
Земля по краплі крапля наших днів живе"намисто"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028462
дата надходження 13.12.2024
дата закладки 13.12.2024
Ти мене не чекай
Я більше не прийду до тебе.
Мого серця не край
І відпусти мене від себе.
Ми різні з тобою
Я тиха річка, ти - океан.
Люблю, як птах волю
І маків цвіт золотий лан.
Ти - літній Світанок
Що ранесенько встає від сну.
Я ніч - зір прочанок
Вечір, що любить квітку весну.
Я вигадав тебе
І жив в ілюзіях у мріях.
За все винив себе
Тебе у серденьку леліяв.
Вже відцвіла весна
Літечко сплило за водою.
Дзвенить мінорно струна
Вже осінь шелестить листвою.
Я самотній лебідь
Ходжу, як сирота без пари .
Ти висота - небо
Змивають твій слід чорні хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028464
дата надходження 13.12.2024
дата закладки 13.12.2024
Зникла мжичка.
Невеличка
В лісі дичка,
Довга тичка.
Рум'яніє,
Червоніє.
Їй до личка
Сонця звичка -
Маже тлусто,
Яблук густо.
Обрій мріє,
Не міліє,
Душу гріє
Чарівничка.
P.S. Авторська світлина 5.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028440
дата надходження 13.12.2024
дата закладки 13.12.2024
Всього два дні квітує мак,
Але ж яке величне поле,
Укрите пелюстками рясно.
В житті буває: так і сяк,
О, зглянься над пелюстям, доле,
Плоди зав'язуй своєчасно -
Зернят відчути післясмак.
Отак би одцвісти нам красно,
Додай снаги, крилата воле! 12.12.24
P.S. Photo from Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028442
дата надходження 13.12.2024
дата закладки 13.12.2024
А ТИ ДЛЯ МЕНЕ
Слова - В. Фесенко
Музична композиція - ШІ
А ти для мене, а ти для мене -
Цілунок сонця у дні студені:
І зігріваєш, і звеселяєш.
Бо ти кохаєш, ти - кохаєш!
Мені про тебе, мені про тебе
Співають зорі у тихім небі!
Сум і тривоги відступають,
Бо я кохаю, я кохаю!
Тобі про мене розкаже вітер,
Мене від тебе цілують квіти,
Ти - моє щастя, ти - моя доля,
Ми нерозлучники з тобою.
12.12. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028418
дата надходження 12.12.2024
дата закладки 12.12.2024
Зимовий вечір сяйвом впав на плечі,
На відстані розсипав нам зірки,
Урятував теплом від порожнечі,
Розмовами спинив думки гіркі.
З вікна, заглянувши в приватні межі,
Снігами віддзеркалив нашу тінь,
З'єднав серця словами у мережі
Навіяв букви ніжних мерехтінь.
Розвіяв набундючені він хмари
Чутливим дотиком глибин душі,
Звільнив серпанка місячні примари,
Перетворивши римами вночі.
Зимовий вечір вкрив піснями плечі,
На відстані звільнив від самоти,
Спинив вогнем печаль від холоднечі
І звеселив серця від сумоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028419
дата надходження 12.12.2024
дата закладки 12.12.2024
Розповім я вітру
Про свою біду,
Нишком сльози витру,
Спокій віднайду.
Хай не чують люди,
Як страждаю я.
Їхні пересуди -
То печаль моя.
Скільки зла, підлоти
У серцях людей!
Скільки у сволоти
Навісних ідей!
Віднесе за хмари
Тугу вітерець.
Та не зникнуть чвари
Поміж злих сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028393
дата надходження 12.12.2024
дата закладки 12.12.2024
Завжди позаду-
З ним не розминешся.
Гукатимеш- не обізветься.
Шукатимеш- і не знайдеш:
Шляхи туди ніякі не ведуть.
Звідки прийшов-
Туди не повернешся:
Туди немає вороття;
Не попадеш,
Які б не мав ти каяття.
Все: де ходив, топтався, бігав;
Що було в смуток, а чи втіху-
Все приведе тебе
Сюди.
Попереду твої сліди
Ще не зоставлені;
Але ти Тут,
Щоб знову вибрать Путь,
В який не повернутися
І двічі не пройти.
Сліди...сліди...сліди...
Повсюди- сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028353
дата надходження 11.12.2024
дата закладки 11.12.2024
Вже зелень не радує око -
Із сірістю в нас декаданс:
Так наче виходить все боком -
Такий провінційний альянс!
Чи ж вийду я в дощик крапливий
Й погляну на рідне село:
Мій пес, щось мовчить гавкітливий,
А кіт, нявкотить десь на зло.
Ворони карчать хрипкотлінно
Та й над бездоріжжям доріг...
Чому ж я люблю так незмінно
Цей хати розбитий поріг?
Цей тин, що трава підпирає
І ці бур'яни навкруги?
Напевно, ніхто це не знає,
Що зміст у дозвілля другий!
Чи ж тільки мені тут все любе
Й розвалля, як божа роса?
Я вірю: ніхто це не згубе -
Цю сірість, де вснула краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028304
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 11.12.2024
Козача Лопань моє рідне селище,
Серце тріпоче від мороку і болю...
Хати, долини, дерева - скрізь згарище,
Руїни – привиди, аж пекучо оку.
Люди понівечені, життя в підвалах,
Війною виснажені, в душі тривога,
Давно вже мрії приспані у завалах,
На жаль і втрачена до життя дорога.
Посадка, рів і шлях окроплений кров’ю,
Їхали танки, знищували все святе,
Не посміхнулась доля сину – герою,
Який любив свій рідний край понад усе.
Вас скільки дітки… полягло при землиці…
Вступали в бій, дивлячись смерті у очі,
Між хмар птахами зникли в небесній висі,
Шукали прихисток під покровом ночі.
Вже третій рік блукає смерть по окрузі,
І не потрапити туди й на хвилину,
Навіть на цвинтар, де родина і друзі,
Ущент розбитий і бомблять без упину.
І все ж блукають думки в любов одіті,
Війна закінчиться і розквітне мрія,
Настане мир, благодать божа на світі,
Життя не згасне, як свіча - є надія…
Бо материнське серце вірить ЗСУ.
10.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028322
дата надходження 11.12.2024
дата закладки 11.12.2024
Глуха зима -
Прострілені мішені.
Тепла катма,
Тумани у кишені.
Метуть сніги -
Не видко сонця, світу.
Ніч від нудьги
Розписує сюїту.
Слова не в такт,
Розгублене співзвуччя,
Порве контракт
Довкруж пітьма гнітюча.
Мороз-коваль
Згинає місяць в дужку,
Але, на жаль,
У хмарах лишив смужку.
Межи хурдель,
У променистих явах,
Повстане день
Весняний у загравах!
P.S. Світлина автора. 10.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028282
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 10.12.2024
Вже зима, запорошило...
Щоб без діла не тинятись,
Зайчик й Білочка рішили
Своїм хутром помінятись.
Шубка в Зайчика біленька
Вся пухнаста, симпатична,
А у Білочки - руденька,
Що для неї також звична.
Все обдумати й до діла -
Враз охоче помінялись:
Рудий - Заєць, Білка - біла
Задоволені зостались.
Розважались... Зима, сніг... Зажили щасливо.
Та не довго лунав сміх...
В страху, полохливу білу Білку на осиці
Яструб враз помітив.
Рудий Заєць вздрів Лисицю
Й заховавсь під віти.
Справно Яструб ловив Білку, почало смеркати...
А вона ж на гілку, з гілки - не вдалось впіймати.
Добре бачила й хвостата Зайця де шукати,
Як безлисті взимку віти, то й Вухань - без хати.
З-під куща чкурнув Зайчисько,
Попетляв, згубивши слід,
Хоч злодійка була близько
Швидко втратила обід.
Як звірята оговтались, згодом любо-мило
Стрілись, шубки розміняли -
Їх біда навчила.
- - - - -
Колір хутра - дар Природи
З ним, щоб маскуватись.
Тому шубка при нагоді,
Якщо трапилась пригода,
Може й врятувати.
Примітка: казочка для дошкільнят.
Цікаво, що білочка взимку сірувато- руда, що
допомагає їй маскуватись на гілках дерев від хижаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028290
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 10.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T-h7TPwcsFg[/youtube]
Ти ненароком струн торкнувся,
Моєї ніжної душі.
То ніби час в тиші схитнувся:
Заграли струни мовчазні.
І стрепенулася душа,
Нові малюються етюди.
Немов все знову воскреша,
Давно забуті ці акорди
І відізвалося кохання,
Що вже мовчало скільки літ.
І миті ніжні хвилювання,
Перевернули увесь світ.
Душа уважно прислухалась,
Мов зачарована була.
Невже, вона знов закохалась,
У віртуоза - скрипаля?
І лине музика, торкає,
Знайти де сили, зупинить?
Мене вона чомусь лякає,
Чи, може, слабкості це мить?
Впустить у душу, помилитись?
Чому ж вона так спокуша?
Душе! Ти можеш запізнитись,
І стане та душа чужа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028261
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 10.12.2024
Димить пора вечірня листопаду,
Тумани в'ються, меркнуть зорепади.
І листя втомлене лишає гілля,
Додолу сила падає змарніла.
А прохолода у шпарини лізе,
На пару з вітром розгулялась сліпо.
Рятуємся гарячим чаєм вдома,
У затишку зникає денна втома.
І згадуєм про радощі і втрати,
А листопад нам свіжі стелить рядна.
16. 11. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028264
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 10.12.2024
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
не такі як раніше
нагадують
життя триває
важко іноді
все ж можна знайти радість
три яблука ще міцні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028266
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 10.12.2024
Острів сонця і туманів,
Екзотичних диких роз,
У цілунках ніжних рос,
Незліченних зграй бакланів -
Охоронцем альбатрос -
Красень неба, океанів.
Не минає ураганів,
Шквальних в міжсезонні гроз -
Хилять до землі кокос,
У горіхи рясно вбраний,
Подає сигнали СОС -
Крила втримують бананів.
Острів митри, олеандрів,
Зустрічає хвилі з мандрів. 6.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028234
дата надходження 09.12.2024
дата закладки 10.12.2024
Подивлюся де постать сховалася рідна,
Скільки часу злетіло, як вічність земна,
Мабуть стрічі тїєї душа була гідна,
В ній іскрилася мудрість і явна краса.
Я дивилась де кроки сховалися милі,
Знаю серце відчутно торкнулось землі,
Я ту згадку не можу забути, не в силі,
Що іще розповісти про неї тобі.
І буває замріюся в тихім чеканні
Та ковтну ту сльозу - не сховати печаль,
Знов згадаю й полину в своєму бажанні,
Але все повернути не в змозі на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028252
дата надходження 10.12.2024
дата закладки 10.12.2024
Вже пів України пустили на мило
Адепти мамони, верховні юдеї,
А Сирію перетворили на шило
В "мішку із грошима", ті самі халдеї...
Відтак ці правителі, ньюфарисеї –
[i]Козирний[/i] піндос і кремлівське бідило,
Проводять узгоджено дії трансферні,
Міняючи вигідно шило на мило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028177
дата надходження 08.12.2024
дата закладки 09.12.2024
Хай буде так, як хоче Бог
І сходить сонечко раненько.
Життя складається із двох :
З квітучих мрій , і дум в серденьку.
Хай буде , як Господь велить
І ,як підказує нам серце.
Хай квіт життя благословить
Тече,як водиця з джерельця.
Хай буде ,так , як у весни
З щедрот саду квітує життя.
Ніч малює казкові сни
Сонечку всміхається дитя.
Хай буде так,як у літа
Солодить життя медовий плід.
До ніг стелить дивоквіти
Залише пісня у серці слід.
Хай буде так, як у осінь
Доля сплете зрілих літ вінок.
Злетять роки в небо просинь
Буде благословен кожен крок.
Хай буде так, як у зими
Покриє троянду снігопад.
Душа затріпоче крильми
Злетить, як пташка під зорепад.
Засяє зіркою між зір
Осяє зоряно увесь світ.
Згасне, впаде між синіх гір
На трави росою - маків цвіт.
Хай буде так , як хочу я
Збудуться усі мої мрії.
Росте ,як дуб моє життя
Душа цвіте,як квіт лелія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028205
дата надходження 09.12.2024
дата закладки 09.12.2024
Чому так часто, плаче небо,
Вогонь всебічний смажить хмари,
Та хто посмів порушить кредо,
Несуть на землю темінь, чвари.
Вогонь, руїни, оголена,
Осінні сльози?І не тільки,
Зриви шахідів, синь зболена,
Роздерте небо. О, зла стільки!
Знов зграя воронів край неба,
На мить світило рине в пітьму,
А ти стоїш під голінеба,
Знов проклинаєш ката, русню.
Летять снаряди, як примари,
Жаль не сховатися від біди,
Такі у снах, бачив кошмари,
Адже не ждав, нападу, війни.
Чому плаксиве піднебесся?
Щодня хоронять дочок, синів,
Тож ти в зневірі лишаєшся,
Війна поглинула... цвіт всіх мрій.
Не притихав материнський біль,
Полинні сльози, з неба зливи,
Ущент розбите зерно надій,
Лихо тебе, не ощасливить.
На склі вікна чорні краплини,
Ніби у мареві століття,
Коли ж позбудемось ск*тини?
Яка несе смерть і жахіття.
09.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028214
дата надходження 09.12.2024
дата закладки 09.12.2024
Надворі задощило в висотнім бездонні,
У безвітрі дерева принишкли без листя.
Лиш пишається зеленню статна ялиця,
Та ще дуб, що глухий, сухо-листям у кроні.
Сірість у небі, в травах, у квітах спізнілих,
І в душі, на розхристі, в життєвім полоні.
Від думок так пульсує все жилка на скроні,
І в кінчиках пальців тремтячих, занімілих.
Пробігають роки, то струмком, то рікою,
То стишують хід, де мілина з осокою.
Залишаєшся враз на одинці з собою,
Щоб скинути те, що віз роками габою.
Недругів, заздрість, дволикість, захланність та зло,
Що, як поганок у лісі, в наш час проросло.
В наживи погоні, слово зганьбили, добро...
У серці відтало... Золото там, де любові зерно.
08.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028142
дата надходження 08.12.2024
дата закладки 08.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XkNriW_PpK8[/youtube]
А за вікном цвіте зима,
Немов черешня біла-біла.
Весну згадаю крадькома,
Затихне все, що наболіло.
Думки не зраджують весну,
Зиму образить теж не хочу.
Весну на хвильку поверну,
Про неї згадки так лоскочуть.
Зима по - своєму чарівна,
Бо до весни один лиш крок.
Хай моя думка примітивна,
Плету із слів цей ланцюжок.
Зима навчить, як треба ждати,
Наперекір природі йти.
Та що там буде, що гадати,
Та головне - не зрадь меті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028141
дата надходження 08.12.2024
дата закладки 08.12.2024
Жіноча логіка
Дає завдання вчителька Дарині:
- Назви - но перелітні птахи нині.
Мала мовчить та врешті каже чемно:
- Я думаю, що це ворона, певно.
Чому, скажи – но? – вчителька питає.
- Вона ж туди – сюди перелітає.
08.12.2024
Певно
- Колись я, певно, був котом,-
Дружині Боря став казати –
- Полежав би до сонця животом,
Лиш їсти б, погулять і спати.
08.12. 2024
Ти можеш!
Є ті, кому підняти швидко
В житті постійно можеш ти:
Комусь підняти настрій стрімко,
Комусь підняти різко тиск.
02.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028153
дата надходження 08.12.2024
дата закладки 08.12.2024
Хрупотіло білим, чисто
Сріблом тіні лили ніч,
Між калинове намисто,
Бісиків раптових, віч.
Сміх дівочий десь шепоче,
Світло стрибне в чорноті,
Серце страшиться та хоче,
Заховатись в муркоті.
У саду гуляють блиски,
Коник інію в траві,
Сюркотить біля колиски,
Синьоокій мураві.
Світ затишено вмостився,
На колінах у теплі,
Лиш той бісик не спинився,
У безсонній голові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028116
дата надходження 08.12.2024
дата закладки 08.12.2024
Мігрує перелітна пташка,
Лишається горобець, хоч тяжко.
Здається, вдарять морози-
Спочине у Бозі.
А ні, довбеться!
Хоч і в постійній тривозі,
Та крихтам радіє, сміється.
З гумором, хлопці, легше живеться!
07.12.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028048
дата надходження 07.12.2024
дата закладки 07.12.2024
У пошуках "себЕ"
Ми залишаємо "сЕбе".
На всіх своїх стежках
Шукаємо Сьоме Небо.
Торуємо шлях до "сЕбе",
Лишивши все позаду.
Шукаємо любов,
Не віримо у зраду.
Хитаючі мости...
Так листя вітер носить...
Зустрінеш те, що вб'є
І те, що підносить.
У пошуках "себЕ"
Долаємо перешкоди
І віримо в чудеса,
Вбачаємо тайні коди.
Круговорот подій...
Біг часу неупинний...
Настане певна мить,
До іншого "себЕ"
Ця стежка добіжить.
З цієї далини
Відчуєш сум і ніжність:
Поміж твоїми "я",
Стоятиме - Вічність.
(картинка з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027706
дата надходження 02.12.2024
дата закладки 07.12.2024
Залишила зима слід,
Поспішала дуже,
Снить шмат льоду, а десь сніг,
Всім мабу́ть байдуже.
Це насправді, все не так,
Хтось шукав відраду,
Від багна втекти мастак,
Відігнав досаду.
По снігу, слід людини,
Розмір сорок п’ятий,
За пів метра, дитини,
Тут пішла завзято.
Бо сліди ніби в танці,
Чи в стрибку можливо,
В дитсадок мчали вранці,
У цей день властиво.
Значить настрій такий,
Кожен день спішити,
Хоч старий та чи малий,
Мусиш слід… лишити.
Що ж життя? Ще вирує,
Зимних сліз не шкода́,
Легковій тут керує,
Приніс частку тепла.
Зима встелить дорогу,
Заховає смуток,
Всім позбутись тривоги,
Затиснути в жмуток.
Впертість є, то ж подолай,
Перемет, незгоди,
Доки зможеш, надихай,
І під час негоди.
Та й доречно при змозі,
Розквіт ніжних квіток,
По життєвій дорозі,
Мати впевнений крок.
Не спіши покинуть світ,
Навчи дітей мрії,
Під прекрасний птичій спів,
Де цвітуть шавлІї.
Та ти знаєш, настав час,
Грудень місяць впертий,
Друг мороз потішить нас,
На сніжок, ледь спершись.
Не спинити й нам часи,
Залишаємо сліди,
Як прожити без краси?
Не було б лиш війни…
Лишим слід - щоби вдача,
Принесла нам мир і щастя.
07.12.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028106
дата надходження 07.12.2024
дата закладки 07.12.2024
До слова про щастя...
[youtube]https://youtu.be/xmQajuNdBJo?si=4ildPP9rLhj4uB7c[/youtube]
[i][b][color="#6b083b"]Не знайдеш щастя в жодній класній книзі,
й підручників зі щастя в нас нема –
коли серця покояться на кризі,
довкола свище хугою зима.
І скільки н е ч и т а й благих романів
й заучуй про любов шумких віршів,
зросте в умі лиш дійсності омана,
немов ковпак на голову пошив.
Для щастя слід відкрити чуйне серце
нещасним людям і святим богам…
Відтак й поллється, мов вода з відерця,
наповнить ріки, попри шум і гам,
тим щастям, що береться не із книги –
з життя, яке б воно у тебе не було…
І щастя враз відкриється інтрига,
й торкнеться неба враз твоє чоло.[/color]
[/b]
04.12.2024[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027881
дата надходження 04.12.2024
дата закладки 07.12.2024
Я йду по рідненькій стежині
Та чую, як пахне земля,
Краса збереглася й понині,
А я її рідне дитя.
Шепоче трава мені ноти
І осінь кружляє в танку,
Не може душа бути проти -
Вбирати природну красу.
Усе охоплю у обійми
І в серці залишу навік,
Ми ж так із тобою хотіли,
Щоб миром всміхався цей рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028057
дата надходження 07.12.2024
дата закладки 07.12.2024
Пальма. Море. Дві зорі -
Ваші очі - ліхтарі.
Блідне місяць угорі.
Ніч знімає якорі.
Помандруємо до ранку,
З першим подивом світанку.
На кокосовій корі
Лишим знаки наостанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028056
дата надходження 07.12.2024
дата закладки 07.12.2024
Не для тебе…
О, де селище, стежки з піснями?
Свистом злякана, пташина втекла,
Летять бомби, снаряди, мла, ями,
Не повернешся, йде жорстка війна.
Болить серце…
Скаженіє…вже третій рік ворог,
Скрізь руїни, в глибах чиїсь руки,
Сподівання затерті на порох,
Важко витримать страждання, муки.
Божевільний світ…
Гучне мя-у, кішка тягне ноги,
Кров і глина змішані на шерсті,
Вже не знайде додому дороги,
Бідолашна, піддається смерті.
Ніби привиди…
Здаля дід, позирає з підвалу,
Чи живий, хтось є,мо» дасть шмат хліба,
Бачить жінку, в лахмітті засмаглу,
Щось шукає, ногами ледь диба.
Безпросвітно…
Не приніс день сонця, як надію,
Небо в хмарах? Ні, вкрили літаки,
Розбивають, ущент світлу мрію,
Земля стогне, життя нищать кати.
Це ж безумство…
В двадцять перший вік, як допустили,
Розпочати, цю криваву війну?
Що країну, з молотка пустили?
А народ, побачить, мирну весну?
Не для тебе…
Життя людства під дулом сусіда,
Як вернутись, де нищать націю,
Боже зглянься, смерть несуть шахіди,
Знову наступ, готовить ротацію.
Рідне селище…
Так далеко, дорога, кордони,
Міх думок, ятрить серце до болю,
До вечірньої служби звуть звони,
Помолюся за бійців, за волю.
Я вклонюся …
Відчайдушним, воїнам за мужність,
За сміливість, що боронять мій край,
Волонтерам, дякую за дружність,
Маю віру, повернусь у свій рай!
Не для тебе війна й не для мене,
Благаю всесвіт - зупиніть війну!
05.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028023
дата надходження 06.12.2024
дата закладки 06.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CzFC-PaOp-4[/youtube]
Давно закінчились жнива,
Коса скосила з житом й квіти.
Лишилась квіточка одна.
Хто їй надав можливість жити?
Чи десь сховалася в ріллі,
Коли коса вже притупилась?
Чи йшли в той час дощі рясні,
Вона за землю ухопилась?
Одна, єдина серед трав,
Іще квітує сиротина.
Лиш вітер долю її знав,
І колихав, немов дитину.
Була для нього дивина:
Ось де порадує він душу!
Як розтопила злість вона,
Знайшла клітиночку найглибшу?
Обняв стеблиночку тендітну,
І плакав разом із дощем.
І довго квітка оця квітла,
Чомусь зворушена плаче́́́м...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027991
дата надходження 06.12.2024
дата закладки 06.12.2024
Доню,
у нього за душею
нічого немає,
крім нього самого.
Хлопець — перекотиполе,
виходь за нього,
і він покаже тобі всі місця,
куди дме вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027974
дата надходження 06.12.2024
дата закладки 06.12.2024
Два первых куплета
- это история событий
переселенца из Авдеевки.
"Меня водили на расстрел
Не русские, а ( - ).
Пытали - тоже беспредел.
Какие же мы арийцы?!
Отжав машину для себя
И расстреляв тех, кто остался
Они своё убили "я"
И поступили как ( - )"...
Нас убеждают так должно
На Украине всё случится
- Идти в атаку на рожон,
В котлах физические лица.
Зачистка "бусиком" людей
(Утилизация сверх плана),
А землю выкупил zлодей
Оставив поле для обмана...
Под Курском тыщу лет назад
Славяне победив друг друга;
Такой же был устроен ад,
Всё повторяется по кругу.
И грабли снова для двоих,
Победа у врагов народов.
Ложится на бумагу стих,
Идёт зачистка "огородов".
Бумага стерпит зло чужих,
А на нуле погибших горы.
Мешки уже полны от них,
Контракты на крови и горе...
Уже не водят на расстрел
Не русские, не украинцы?!
Идёт глобальный передел
- Уничтожаются арийцы.
Октябрь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027652
дата надходження 01.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Господи, кляту спини війну,
Хай наші діти не вмирають.
Розвій у порох Ти, сатану,
Хай вороги силу пізнають.
Нехай світом лине коляда,
А люди Тебе величають.
Нехай буде мирною гряда
І хай снаряди не літають.
Нехай світом шириться любов,
А радість огортає всіх нас.
Ти звільни нас з гріховних оков,
Бо так невтомно тікає час.
Нехай щасливі будуть люди
Та співають веселі пісні.
Нехай любов буде повсюди,
А всі діти будуть радісні.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027949
дата надходження 05.12.2024
дата закладки 05.12.2024
О, Боже , я славлю твоє ім'я
Воно найсвятіше між усіх імен.
За грішний люд твій Син віддав життя,
Щоб кожен чув твій голос , і був Спасен.
О, Ісусе, ти - із мертвих воскрес
Відкрив у тьмі - світло - пречисте небо.
Ти - у дусі святім зійшов з небес
Даєш у вірі сили у потребі.
Молюсь,прошу миру у молитві,
В ім'я Отця, Сина, святого Духа.
Дай дочекатись весни у битві...
Наче сонце в негоду, дощ, в посуху.
Тримає небо Господня рука
Кличуть дзвони до Христа у святий храм .
З небес ллється благодатна ріка
Черпаєм цілющі слова, душі - бальзам.
Без тебе Боже, цей світ на краю...
Лукавий думає ,що на землі цар.
Спалює землю в полум'ї вогню
Ти - подарував життя , як божий дар.
Прийшов ворог у наш край ,у наш дім
Хоче взяти мій рід в ярмо, неволю .
Горять села, і міста все у дим
Обпалив пташечці крила, ,до болю..
О, Боже , прошу тебе, благаю!
Зупини війну , дай Мир - Україні.
До пресвятих молитву читаю...
Хай зійде сонце миру в небо синє!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027963
дата надходження 05.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Душевний біль не зцілить і звук дощу,
Та й не притупить навіть на хвилину,
Хоч ллє, ще зранку, омиває площу,
На жаль, тривожить й несе смуток днині.
Тож святе місце, так обом здавалось,
Де ти освідчився, дарив троянди,
Серця і душі справді сподівались,
На земне щастя, в єднанні назавжди.
Осінь- розлучниця, звабила в танець,
Потухло полум’я… що розпалили,
Засліпив очі, сяйливий багрянець,
Жага боротись, жаль, забракло сили.
Де ж вічна вірність, казав лебедина,
Опам’ятайся, її краса спаде,
Нині втішає, червона калина,
Вона, як я, й від морозу не впаде.
Цей водоспад, приборкає почуття,
Ясний промінчик – час… залічить рану,
На склі мороз накреслить майбуття,
Як на долоні.Згадаєш кохану.
Осіння зрада - оголена душа,
В тобі не здатна вогонь розпалити,
Вже не нап’єшся любові із ковша,
Мене ж запізно посмієш цінити…
Запам’ятай, я вже не буду твоя.
18.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027921
дата надходження 05.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Сніги замітають стежки,
Ховають наші тривоги.
Білі залишають смужки,
З вітром ведуть діалоги.
І на сонці сріблом мерехтять,
Оголену землю вкривають.
Наші думки у мрії летять,
Веселі пісні нам співають.
Рясні сніги ховають сонце,
Вдало маскують до неба шлях.
І заглядають у віконце,
Відпочити ляжуть у полях.
А морозець ступає поважно,
Він сковує озера і струмки.
Крокує зимою так відважно,
Зачиняє до осені замки.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027899
дата надходження 05.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Я цвіт розкидаю на листі,
Тона калини ті барвисті,
Сплету мережку кольорову,
Додам росу ще світанкову.
Заграють барви в ній яскраві,
Чарівний образ у вуалі,
Проснеться трепетна природа -
Душі найвища насолода.
Дивлюсь, милуюся красою,
Немовби зоренька весною,
Тона калини ті барвисті
Бринять чарівністю на листі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027900
дата надходження 05.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Визначення: хто прав і хто не правий?
Те, що правильно, і що - неправильно?!
Врешті-решт ці питання є години...
Право жити, шлях сили покращимо!
Хоч усе суперечить саме собі,
Ми не втратим моральних абсолютів.
Україна є порадниця в судьбі...
Батьківщина, як мати - приголубить.
Правда вже не буде ілюзією...
Натиск впертих фактів квітне, живе в нас.
Українця дух - батьківські відлунки.
Думку завжди на волі зігріє час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027860
дата надходження 04.12.2024
дата закладки 04.12.2024
Знову розсварився дощепад,
Так недружньо доторкає щоки,
Осінь, втомлена від нетривких принад,
Розкидалась листям в різні боки …
Більше ти мене не обіймеш … .
Чи у цім ще є якась потреба?!
Знати б тільки, що десь там живеш,
Обіцяю, більшого не треба …
Може одягнеш це ще хоч раз,
Знаю, так уже давно не носять,
Це ж для себе, це не на показ,
Ці троянди, зорі, вечір, коси …
Постою ось тут серед дерев,
Може ще пройдусь у тиху сповідь,
Може здавлю з болем серця нерв,
Він затихне наче у покорі …
Потім знову вибухне на мить,
Згодом заговорить тихо – тихо.
Ось така вона. Здається, спить,
Не будіть. Хай спить. Бо буде лихо …
Ну й нехай. Лети собі крива,
Подерусь на ту знайому скелю,
Вже забув свої й твої слова,
Знову з квітів я стежини стелю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027147
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 04.12.2024
Г-рудень голубить забуті тумани,
Р-ясно і густо вляглися старі,
У-смішка зимна. Суцільним обманом
Д-ихає простір на землю-таріль.
Н-і, не розсипала зимонька бісер.
Е-х, потерпи, щоб пройти лабіринт.
В-ипрями спину, підтримає кисень.
І-гри грудневі - запущений ринг.
Т-руться тумани журбою і сумом,
У-пряж ілюзій порветься, як нить.
М-ла тимчасова зникне у думці,
А-нгел крилатий усе засріблить.
Н-іжно пригорне засмучену душу.
И-ч, затуманило, - звіє за мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027811
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 03.12.2024
Вітер здаля, доносив звук сонати,
Пісні останні відспівала осінь,
Валізи зібрані, пора тікати,
Під ноги сніг,з дощем холодом косить.
Гнітить образа, згадали би красу,
Золото й срібло й фарб не шкодувала,
Її цнотливість потішити листву,
Інколи блискітки в неї вкладала.
Із вітерцем під тихе танго в танці,
Здавався теплим, той погляд у очі,
Враз розстелились стежки в вишиванці,
Легкий багрянець, усміхався ночі.
Ранкове сонце - купіль у любові,
Відчуття ніжності - цвіт життя землі,
Хоча і в сутінках дні вечорові,
Вже свіжий подих відчувався на стерні.
Земля оголена… то ж іде осінь,
Знов заведе своє звабливе соло,
У піднебессі,хмари крадуть просинь,
Краплин звучання - ”Йди, бо зима ж скоро”.
28.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027797
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 03.12.2024
Велике місто покрите димчатим туманом… початок вересня.
Цей ранок майже нічим не відрізняється від серпневого ранку, ну хіба що легкою прохолодою.Чи всім мешканцям, цієї ночі вдалося виспатися, ніхто не знає. Адже кожна людина особистість і тому по - різному сприймає жахіття війни. До цього звикнути неможливо. Коли гудуть сирени, лише одна мить і вже чути вибух, здається місто розривається на частини. Зненацька, не очікуючи, від сприйняття жаху і поштовху відчуваєш тремтіння, неначе попав у епіцентр землетрусу. Від болю крається серце,що не в змозі це зупинити. На жаль, вже більше двох років так живе місто. А чи живе, чи виживає, це відчуває лише той, хто вдень і вночі від рашистів немає спокою. Місто потерпає від атаки шахідів, снарядів і бомб. Та тільки ранок, мешканці, як мурахи, поспішають по своїх справах. Хтось на роботу, а хтось до магазину за продуктами.Дуже часто, під волонтерським пунктом, можна побачити згуртованих пенсіонерів. Які приходять записатися в чергу, чи вже отримати допомогу продуктами. А інколи і деяким іншим товаром для існування, щоби легше пережити скрутні, воєнні часи.
Великий автобус під’їхав до п’ятиповерхового будинку….
Кілька чоловіків, з рюкзаками за плечима, ніби по команді, вже стояли біля під’їзду.Задравши голови, дивилися на сірі від пилюки і попелу стіни та чорні, покриті сажею балкони.
-Жодного вцілілого скла, не будинок, а привид – сказав чоловік середньої статури, років шестидесяти.
-Але збудований на совість, стіни без тріщин,- підтримав розмову один з молодших чоловіків.
Керівник бригади кивнув рукою,
- Ну гайда хлопці! Згідно списку по два чоловіки на поверх, матеріал вже рознесено по квартирах, то ж до роботи.
Микола стояв перед будинком, а потім розвернувся в сторону двору.Замислився, цей вид і береза посеред двору, йому здаються знайомими.
-Миколо!- рука друга, дядька Сашка, торкнулася плеча, продовжив,
-Чого закляк, ніби щось цікаве побачив. Пішли, ми сьогодні працюємо на четвертому поверсі. Давай хутчіш, мешканці квартир хочуть повертатися, не гаймо часу. Обіцяли, що фанери достатньо. Дякувати Богу руки цілі, інструмент є, думаю і бажання теж, то ж вперед, може хоч сьогодні вдасться працювати спокійно.
Микола, трохи схиляючись на праву ногу, піднімався на четвертий поверх. Йому всього лише двадцять шість років та вже побував у пеклі - він сам собі так каже. Війна це пекло, де нестримний вогонь, страх і смерть, які лякають, переслідують щосекунди. Важка втрата побратимів, яка й досі не дає спокійно спати.
Після поранення він переніс операцію, пройшов реабілітацію, а згодом його направили в будівельну бригаду. Робочих рук недостатньо, а руйнувань і пошкодження будівель відбувається майже щодобово. Ось, уже минуло три місяці, як він закриває розбиті вікна фанерою, правда інколи, господарі мають скло і наполягають щоби хоч одне вікно мало нормальний вид.
Його мама і родина мешкає у Дніпрі. Батько працював на одному з заводів, але восени дві тисяча тринадцятого року поїхав в росію. Нічого не пояснюючи йому, батьки розлучилися. Звичайно, це так було важко сприйняти. Бачив, як часто мати, зачинивши двері в спальню, плакала, не наважувався докучати своїми запитаннями. Минали роки… він вивчився на слюсаря, працював на заводі, потім служба в армії. Зробив вибір, пішов захищати Україну. А тепер відноситься до військкомату, то ж де потрібні робочі руки, туди й відправляють бригаду. Це вже місяць, як вони в Харкові, в рідному місті, де народився і до п’ятого класу навчався в школі. Але роки стерли той час, з дитинства пам’ятав лише якісь моменти і то досить туманно.
Піднімаючись по східцях, дивився під ноги, але в голові, то щось тиснуло, то ніби копошиться, зовсім нічого не чув.
Дядько Сашко вже чекав на нього. відчинив двері однієї квартири,
- Так тут твої два вікна, фанера ціла, проблем нема,то ж справишся сам. Я піду в другий під’їзд, подивлюся, чи там все є.
Чоловік залишив свій рюкзак і поспіхом спускався по східцях.
Микола стоїть у прихожій кімнаті, навпроти кухня без дверей, направо двері в спальню без скла, вікно вже було забите фанерою. Майнула думка – видно не вперше хвилею розноситься скло та добре, що прибрали, значить мешканці живі. Важко перевів подих - коли ж нарешті закінчаться обстріли, ця кривава війна….
Пару кроків вліво, двері в іншу кімнату завішані старою верблюжою ковдрою.
Відхиливши ковдру рукою, свіже повітря миттю вдарило в обличчя. Повільно закрив повіки, підстерегла думка - хоча і ковдра, але все ж таки якийсь захист є та й трохи тепло зберігається. Біля вікон стояла фанера.У нозі відчув біль, розглядаючи краєвид, що відкрився звідси, сперся на підвіконня. Доволі широкий двір, перед ним будинки буквою П. Будинок навпроти… його не можна назвати будинком. Бо більша половина зруйнована, стіни чорні, як смола, балкони викривлені, обвуглені. Будинки по боках з вибитими вікнами і де - не - де вже закриті фанерою. Світла думка, покращила настрій - напевно все ж таки хтось із мешканців тут проживає. Але ж це такий ризик, не втекти від влучення ракети, чи шахіда, бо занадто близько до кордону з росією.
Погляд зупинився на березі, яку він бачив у дворі. Що це? Щось торкнулося серця…погляд в нікуди…
Він під молодою берізкою в пісочниці, поряд дівчинка, голос жінки,
-Таню, пора йти додому.
Світлоока дівчинка уважно дивилася в його очі. Білокуре волосся зібране у великий білий бант, звисало на чоло. Не звертаючи на це уваги, вона привітна, усміхнена, весело до нього,
-Колю, а ти завтра гратися вийдеш?
Враз ніби туман, розпливчасто перед очима; тримаючись за коліно, з якого тече кров, він біжить, луною крик,
-Мамо, мамо, мені боляче…
Зненацька виступив холодний піт. Відчув тремтіння тіла, з чола стікали одна за одною краплини.
То ніби сон… миттєво здаля бачить постать батька, який спішить до нього. Сердитий погляд пронизує душу. Його чорний, хвилястий чуб, аж труситься,
-Що за роззява, вже не маленький, чого репетуєш на весь двір.
Підхопивши його на руки, поспішав додому,
-Ти хлопчик, маєш бути сильним, терплячим, а не маминим синочком. І не соромно, ну не втримався на турніку, впав, то треба так волати?!
Раптовий звук сирени, ніби пробудив Миколу. В ту ж мить здалеку почув відлуння вибуху. Думка, як оса – це ж треба так попасти! Це ж у минулому мій будинок, моя квартира і мій двір, я згадав дещо. Добре, що знову тихо, тепер не варто й ховатися.
Його очі бігали, погляд зупинився на березі. Ба…вціліла, як і я бачить війну, страждання людей.
Перед очима вже картина, як хтось із старших хлопців на берізку посадив сіре кошеня, воно ж бідненьке дуже нявчало, боялося висоти, звало на допомогу. Перед ним образ Тані; великі блакитні очі, брови рівні, як шнурочки, на пухких щічках ямочки. То вона за руку притягнула батька, щоб зняв кошенятко. О, скільки ж тоді було радості. Таня, аж підскакувала від задоволення.
Защемило під серцем, як змія підповзла думка- І чому ми в дитинстві зростаємо байдужі до друзів. Ті чаруючі очі.. він не раз згадував, особливо коли закінчив школу. Чому не додумався запам’ятати адресу, а так просто поїхав і все. Цікаво б було побачитися, скільки років минуло, напевно стала красива, як орхідея. І де ти тепер коли війна, може вийшла заміж і маєш дитину? Чи в Україні, чи, як багато інших, поїхала за кордон?
Нав’язлива думка про батька, на душі тривожно - І чого поїхав від нас, чи знав, що буде війна? Мене вчив бути мужнім, сильним, зваженим, а сам же що?
Котилася непрохана сльоза. О, якби ти знав, як мені тебе не вистачає. За скільки років, ні листів, ні дзвінка. Мабуть тільки тепер я тобі можу сказати, ти зрадив маму, зрадив мене і нашу Україну. Щодо порад, то ти майстер їх роздавати, а сам вчинив ганебно, як справжній боягуз. Тож знай навіть колись і закінчиться війна та я тобі цього не пробачу.
Відразу думка про маму, як вона там? Ледь нахилившись, озирнувся, дзвінок до мами,
-Мамо, у мене все в порядку, ми так і працюємо в Харкові. Як приїду, дещо розповім. Не хвилюйся, нині тут більш - менш спокійно, бережи себе.
Ще раз подивився до берези і приступив до роботи.
Вечоріло… в Салтівському районі міста знову чути вибухи. Водій автобуса підганяв хлопців,
-Так – так, швидше, я маю забрати ще одну бригаду. До гуртожитка далеченько, то ж не баріться, розмови потім.
В гуртожиток Микола повертався в піднесеному стані, спогади зігріли серце й душу. Несподівано для хлопців, розказав пару анекдотів. Хтось з них навіть помітив,
-А наш Миколка сьогодні веселенький, а що сталося? Може маєш бажання нам щось розповісти,
У відповідь, злегка усміхнувшись сказав,
-Я сьогодні потрапив у минуле.
- Ого! А це, як?- запитав хлопець років дев’ятнадцяти.
-Підростеш – взнаєш,- помітив Микола, накрив голову ковдрою і продовжив,
-Все! Не чіпай дядька, я сплю!
По кімнаті рознісся сміх.
Минуло майже три тижні… після роботи, в гуртожиток, як завжди, бригада поверталася автобусом.
-Роботи непочатий край,- бідкається дядько Сашко, позирнув на хлопців, продовжив,
- Коли ця *** зупиниться ніхто не знає.В даний об’єкт фанеру не завезли, завтра матимете вихідний.
В салоні автобуса, як у вулику, почалася жвава розмова. Микола ж мовчав, перед очима раз - у - раз миготять понівечені, зруйновані і інколи не пошкоджені будівлі. Ця звістка, все ж на якусь мить зігріла його молоде серце. Він чекав на вихідний день, щоб навідатися до будинку, де провів дитинство.
Тільки сонце торкнулося землі…Микола вийшов з гуртожитка.
Майже дві години від добирався до будинку, але не зайшов у нього. Всю дорогу, напружуючи пам’ять роздумував, намагався пригадати, з якого будинку та з якого під’їзду вибігала Таня. Не міг пригадати. Його, ніби самі ноги повернули праворуч. Так, тут видно є мешканці, здається з другого поверху гукали Таню. Він чомусь оминув другий під’їзд, не поспішаючи піднявся на другий поверх.
Раптом жіночий, різкий голос привернув увагу.
-Тільки прийшла, переодяглася, перекусила і знову йдеш. Таню, доню ти ж така виснажена, прилягла б трохи поспала, а вже потім йшла. Невже без тебе немає кому води подати пораненим.
-Мамо там з тяжкими пораненнями, медперсоналу недостатньо.
Він раптово зблід - це вона, Таня, я постукаю, але що скажу?
Відразу різко відчинилися двері, від несподіванки, Микола зробив крок назад.
Побачивши його, дівчина здивувалася, зчервоніла, кліпала очима,
-Ой, а ви до кого?Чи когось шукаєте?
-Таню я…
Більш і слова не міг сказати, йому хотілося обійняти її. Все ж стримався, ніби видавив із себе,
- Я…
Вона рукою заперечила, уважно дивилася в його очі,
-Чекай – чекай, дай пригадаю цей погляд… це ти Колю? О! А звідки ти тут взявся?
-Так, це я!
Вона кинулася його обіймати, не очікуючи такої реакції, голосно,
-А чоловік, що скаже?
Її очі повні сліз радості,
-З чого ти взяв, що я заміжня? Пережили ковід, тепер війна, хіба зараз до цього. Ти поїхав, як кажуть - ні, слуху, ні духу. Навіть з однокласниками не підтримував контакти. А я чомусь весь час мала відчуття, що ми маємо зустрітися, а чому й не знати. Тож проходь у кімнату, не соромся, зараз хоч чаю разом вип’ємо.
Запах м’яти рознісся по квартирі.За столом троє.. емоційні розповіді Тані. Микола ж, за характером більш спокійніший, про своє життя розповідав не поспішаючи.
Мати щораз зазирає в її очі, вона розуміла, ось той чоловік, про якого мріяла дочка. Ось чому вона часто згадувала дитинство і часто казала,
-Мамо, я дуже хочу повернутися в минуле.
Жовтень 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027778
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 03.12.2024
Нині дзвенять святі золоті дзвони
З поклоном ідуть у храм до Христа.
Запалюють свічі біля ікони
І Христос Воскрес ! - шепочуть уста.
Читаю тихо молитву "Отче наш"
Душа увись ,як голуб злетіла.
Приймаю я причастя з небесних чаш
За спиною виростають крила.
Богу на вівтар несу свою любов
І до ніг кладу лілії білі.
Приймаю причастя тіло і кров
Відчуваю блаженство у тілі.
Прости Боже за гріхи,за все прости!
Що як блудний син ходив світами.
Знаю, що з душі проженеш печаль ти
Залікуєш рани небесами.
О, Не рвіть душу , як вітри не треба!
Бо в пересудах зламаєте зуб.
А наді мною стоїть святе небо
Захищає від гріз, як пташку дуб.
А віра тримає на плаву життя
Молитва - пристань , промінь надії.
Господь дає руку коли у журбі я...
Веде до мети і збуваються мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027766
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 03.12.2024
До побачення, люба і мила красуне,
Ти відходиш у даль, як грайливе відлуння,
Ніби промінь ласкавий, що пестить долоні
І листками чудово притрушуєш скроні.
Дивна, ніжна, п'янка та приваблива пані,
Милий образ ховаєш у сизім тумані,
І за обрієм там де твої володіння
Тихо падає лист, мовби чисте сумління.
Опадає краса, ніби мудрість листочків,
Щем торкає мене дивовижних рядочків,
Полонить світла мить і пейзажні картини,
Як люблю ці осінні та дивні хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027771
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 03.12.2024
Чарівна панна, кохана моя,
Ти моя квітка, ти спів солов'я.
На крилах із тобою літаю,
Ти моє сонце, частинка раю.
Я тебе безмежно кохаю,
Ловлю нашу закохану мить.
І щастя в коси заплітаю,
А в моїм серці любов горить.
З тобою прямую у мрії,
Твій обіймаю тендітний стан.
І білі дарую лелії,
У мені вже вирує вулкан.
Ти даєш мені свої крила,
Ти пришвидшуєш серцебиття.
В тобі, кохана, моя сила,
Ти звеселяєш моє життя.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027774
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 03.12.2024
На муз. тему " У павильона пиво-воды"
https://www.youtube.com/watch?v=gCpZhUrgg88
Я пам'ятатиму все більше
Ту, що приходить раз на рік,
Задля котрої сяйним віршем
Палає місяць угорі.
Проміж зірок грошина срібна
Поета вже не веселить,
Бо серцю з Осінню потрібно
Востаннє збігтися на мить.
Тож я, неначе оглашенний,
Зібравши, ніби мідяки,
Ховаю ласо у кишеню
З дерев оголених листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027680
дата надходження 01.12.2024
дата закладки 02.12.2024
Кому в радість ця війна,
Пам’ятай таку фразу,
Мозок вкриє тьма, імла,
Непозбутись маразму.
***
Озирнись по окрузі,
Скільки маєш, ти друзів,
Чи шукаєш, все ж (кращих),
Читать твори- ледачих,
Дивись вірних втратиш.
***
Ой не плюй у криницю,
До святої водиці,
Порадій тій краплинці,
Зможе світ ожити,
І ти прийдеш напитись!
***
Хтось хоче слави, як подає творіння,
Не без лукавства, виставить своє фото,
Із блиском радості, без сумління,
Себе вважає краще за всіх, так просто.
Звичайно має, він чи вона той талант,
Що уподобав простий читач, чи митець,
Та мабуть треба подумати до стократ,
Що той час швидко, блискавкою мигне.
Не поважаючи інших, загубиш все,
Коли де треба й не треба себе хвалиш,
Думки сивіють, що врешті гордість спасе,
Звичайно ера розсудить, слава згорає…
Та в судний день, що твоя душа відчує?
Чи хто й згадає, бо втратив щирих друзів.
02.12.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027710
дата надходження 02.12.2024
дата закладки 02.12.2024
Не рубай… зупинись! –
Бабця внуку малому.
Не спіши розкидати,
Мов буревій солому.
Пам’ятай про свій рід…
Повертайся завжди додому…
Пролетіли роки, мов неба зірки,
То світили, то гасли потому…
І тепер уже дідусь,
Внуку юному свому -
Мужнім будь у двобої,
Одійде куля й втома.
Я горджуся тобою! ...
Повертайся завше додому !
І нате вона, юність,
Що весною зелом буяє:
То квітує, то манить, п’янить -
Ніякої втоми не знає...
Лиш дозрівши колись,
Відгукнеться потому…
Повертайтеся завжди додому !
В. Ф.–15.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027721
дата надходження 02.12.2024
дата закладки 02.12.2024
Чекає лебідь лебідку на світанку,
Щоб взяти у небо голубе - політ.
Сонечко прокинулось раненько зранку
Дарує літу п'янкі пахощі цвіт.
В гаю зацвіла липа біленьким цвітом
Розлився морем запашний аромат.
Зійшло ясне сонце високо над світом
Голубіє ясен день у сто карат.
В саду зарумяніла красуня вишня
На вітті, як п'янке вино наливсь плід.
Малює казку для нас зірка всевишня,
Літо дарує солодкі плоди, як мід.
Я візьму тебе мила на свої руки
Понесу в рай літа на берег ріки.
Заграє водограй мелодійні звуки
Подарують блаженну мить нам зірки.
В гаю зацвіла липа біленьким цвітом
Розлився морем запашний аромат.
Зійшло сяє, як алмаз над світом
Голубіє ясен день у сто карат.
Лебединим крилом обійму до себе
Зацілую як мід солодкі уста.
Нарву у чистім полі квіти для тебе
Поведе до вінця зірка золота.
У пишних травах діамантові роси
О Боже, яка краса у небесах !.
А вітерець розплітає вербі коси
Дзвенить ніжна музика зір у піснях.
О Поглянь на небо, які Білі ночі!
Квітнуть зірки ,як маків цвіт у житах.
Закохавсь я у твої блакитні очі
Кружляю над тобою, як білий птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027626
дата надходження 01.12.2024
дата закладки 01.12.2024
Стеляться сиві - сиві тумани
За туманом нічого не видно.
Стоять дуби слухають ґоргани
Моляться до небес безупинно.
Віддають дерева земний поклін
Cтоять немов у храмі ченці.
Довгим віттям бють у голосний дзвін
Божу пташку тримають у руці.
Боже, ти створив, цей прекрасний світ
Пташка злітає в політ з гніздечка.
І від подиху розквітає цвіт
Розправляє золоті крилечка.
Господи, ти цар неба і землі
Маєш владу на суші на морі.
Ти посіяв зерно, лан на ріллі
Захищаєш вірян у біді, горі.
Мій Господи тобі довіряю,
Молюсь у тиші в честь твоє імя.
У молитві душу відкриваю...
З небес благодать приймаю я.
Господи, ти - будиш мене від сну
Вказуєш істинний шлях у життя.
З тобою океан перелечу
Ведеш за руку, як батько дитя.
Я співаю Алилуя тобі,
Як дерево духовно зростаю.
Коли душа у смутку, у журбі
З тобою, як з батьком розмовляю.
Милий Боже, ти - моя надія
Мій святий храм добра і любові .
Ти є мій причал у безнадії...
Моя розрада у щирім слові.
Я стою в скорботі під вітрами
Шукаю сонце весни в заметіль.
Зцілюю я душу молитвами
Ти - словом лікуєш мій жаль, мій біль.
Боже, ти створив, цей прекрасний світ
Лукавий прийшов до нас з війною.
Спалює землю, топче калин цвіт...
Ллється кров у цім жорстокім бою.
Йдуть у небеса найкращі сини
Злітають вдаль юні соколята.
Обпалені крила полумям війни
На щиті сина стрічає мати.
О Небесний царю, прошу тебе !...
Зупини війну - кровопролиття!
Хай зійде сонце в небо голубе!
Розквітає раєм наше життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027624
дата надходження 01.12.2024
дата закладки 01.12.2024
Минає ніч, минає день як час,
А ти все не приходиш у малюнках,
Твій образ я малюю повсякчас,
А ти лице ховаєш в візерунках.
Лунає музика пісень нектар,
Легкій твій поступ звучно чую в серці,
Кружляєм разом в танці білих хмар,
Тобі всміхаюсь я немов веселці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027572
дата надходження 30.11.2024
дата закладки 30.11.2024
***
На тих шляхах --
У роздоріжжях
Космічних днів,
Я знову побачу
Тебе, кохана..,
Щоби сказати тобі --
Зустрічно,
Що я шукав тебе
Й... зустрів --
Незнана..,
У новім тілі..,
Яким втікала
У тій весні,
Що була ніжна,
Але війна її зламала
І загубилася вона --
Сніжна,
Тими космічними,
У дірах,
Гріхами жалю,
Як неволі..,
А я так хочу,
Знову -- разом,
Іти з тобою,
Рука об руку --
І поволі...
На тих шляхах --
У роздоріжжях
Космічних днів,
Я знов побачу
Тебе, кохана..,
Щоби сказати тобі --
Привітно,
Що я шукав тебе
Й зустрів
Тепер -- навічно...
_____________________________
30.11.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027576
дата надходження 30.11.2024
дата закладки 30.11.2024
Краса, що бачу за вікном тихенько все кружляє в гаї,
З осіннім трепетним теплом я відчуваю, ніби в раї,
Ось, підіймуся в небеса, до чого ж зваблива картина,
Жива, вся магія жива, і я радію мов дитина.
Кричу у дивну далечінь, все зачарована красою
Та передам привіт її, щоби взяла в політ з собою,
Чекати буду ту весну, мов хмар привабливі хвилини,
А зорі ніжність неземну скидають сміло на стежини.
Стою, неначе у раю, малюю словом так майстерно,
А полетіти в небеса мені хотілося б нестерпно,
Що за країна, що за світ і як здійснити свою мрію,
Я від краси вже стільки літ - живу, радію і хмелію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027550
дата надходження 30.11.2024
дата закладки 30.11.2024
А кохання піснею звучить,
Пробуджує наші почуття.
В твоїх очах яскраво горить
І тривожить не юні серця.
Прямує в загадкові мрії,
Де наше щастя заблукало.
Заспокоює буревії
І формує стосунки - вдало.
Кохання створює в серцях жар,
Що спопеляє душу мою.
Соковите немов той нектар
Розквітає хризантемою.
Запрошує мене на каву
І обіймає своїм крилом.
Видає чудову октаву,
Фліртує за святковим столом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027552
дата надходження 30.11.2024
дата закладки 30.11.2024
За туманами осені…
Пріють трави покошені…
Скирти мліють наряджені
У краплинах, ображені,
Потемніла краса…
Дощ шниря, іще вдосвіта,
Імла наче та злодійка,
Після нього накрила все,
Світлу днину вже не спасе,
І зрадливий вітрець.
Бачив сни, в рудих чебрецях,
Не порушить, тишу і птах,
Мов сп’янілі, ждали ночі,
Прийме рішення, лиш осінь,
Бо ж вона, на коні.
Чи світанок кине промінь,
І на землю ляже пломінь,
Чи зневірена природа,
Зовсім втратить свою вроду,
Все ж не хочеться їй.
Сповив землю сліпий морок,
А край неба круглий сторож,
Блідий місяць виглядає,
Вкотре осені прощає,
Та й ледь- ледь моргає.
Хай пограється, ще трішки,
Обросить, в останнє ніжки,
Бо ж йде грудень, по дорозі,
Стане князем на порозі,
У жупані сніжнім.
Он здаля, в легкій синяві,
Дзвін звіночків, мчить на коні,
Хай же буде він привітним,
Землі дасть біленьку свиту…
Принесе мир, спокій!
Тож не втратьмо ми надії!
29.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027559
дата надходження 30.11.2024
дата закладки 30.11.2024
Стоїть в задумі клен безлистий,
Вдивляється у сиву височінь.
Кремезний стан соком налитий,
Тече живиця з сотенних глибінь.
Пізнав він на віку немало
Від світової першої війни.
Ох, скільки люду вже пропало,
Та із чужої все на те вини.
Крону ще зовсім мав тоненьку,
Як поруч йшли в лісах тяжкі бої.
У хаті, хилячись до неньки,
Дитя хрестила мати у ті дні.
Земля Волинська кров сотала,
Кричало гайвороння навкруги.
Згодом біди забракувало -
Завмер довкіл, хлібні поля й луги.
Тягнулись біженці поволі -
Втікали від фашистської чуми.
Було страждань в той час доволі...
І нині, як позбутися біди?
Зітхнув старий тихеньким скрипом,
Хитнувся гіллям - ще таки міцний.
Проміння сонця, з ясним ликом,
Впало на лист кленовий, золотий.
29.11.24
світлина: Валентина Ланевич
P. S. ненька - колиска
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027529
дата надходження 29.11.2024
дата закладки 29.11.2024
Боже, ти Пан над усіма панами
Інших царів, крім тебе не знаю.
Ти є пресвітла мудрість поміж нами
Всесвіт науки у земнім раю.
Святий Боже, ти - цар неба і землі
Лиш тобі одному клонюсь до ніг.
Ти - між хмар ясне сонечко у імлі
Від якого тане біленький сніг.
О Боже, ти - моє пречисте небо!
Причастя для душі , храм любові.
Святі хорали в псалмах у потребі
Всевишній голос небес у слові.
О небесний Отче, милий батьку мій!
Зупини війну - кровопролиття!..
Помолюсь я у пресвятий образ твій,
Щоб від куль ворожих захистив дитя.
О Боже прийшов антихрист лукавий
Градом спалює наш дім у попіл.
Розпалив страшну війну, бій крoвавий
Забрав в нас мир, посіяв неспокій.
Святий Боже, ти подарував життя,
Дав у поетичнім слові зброю.
Щоб захищала від ворогів дитя
Виконувала я твою волю.
Господи, ти дав мені розум, уста,
Щоб достукалась словом до серця.
Щоб істину слова несла у життя
Пила миро , як воду з відерця.
Боже б'ю у світ у дзвони голосні,
На колінах ,як монах я стою.
Моя Україна горить у вогні
Прошу захисти воїна в бою!.
Господи, прошу тебе, я благаю!
Захисти від недругів, ворогів.
На тебе одного надію маю,
Дай мир на землі для дочок, синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027512
дата надходження 29.11.2024
дата закладки 29.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aVRdalKKdoo[/youtube]
Любіть лиш тих, хто любить вас,
На всіх не хватить в вас любові.
Хто вас підтрима повсякчас,
І зрозуміть завжди готові.
Бо від природи мають шанс,
Любить і не кривить душею.
Любіть, немов в останній раз,
Не отравіть когось брехнею.
Цінуйте тих, хто цінить вас.
Це - щастя, більшого не треба.
Оце згадаєте не раз,
Якщо в вас з"явиться потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027513
дата надходження 29.11.2024
дата закладки 29.11.2024
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі легке тремтіння.
Молитву щиру чути у вечірніх дзвонах.
Квітують хризантемні заметілі,
Розносять пахощі чекання...Шурхіт листя...
Нарешті, люблячі серця зустрілись.
Любов'ю пахне осінь і в повітрі лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027495
дата надходження 29.11.2024
дата закладки 29.11.2024
Надто сиве, небо вранці,
Блякнуть трави, у мовчанці,
Берег річки, стежки в листі,
Очерет, сухий в намисті,
Блиск роси, здаля мінливий,
Враз яскравий та лінивий,
Ненадовго його досить,
Вітерець ніжно тормошить.
Прийма річка, краплі- сльози,
Ледь- ледь чутно, тихо дзвони,
Вмить здригнеться, руда ряска,
Колом хвильки, все ж не рясно.
Відступа повільно морок,
Десь зникають хмари- штори,
На порозі день світліший,
Він свою поему пише….
Почуттям сколихне осінь,
Подаруй, ще трішки просинь,
Досить смутку, будь тепліша,
Нехай днина стане ліпша,
Не знімай одяг барвистий!
10.11.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027488
дата надходження 29.11.2024
дата закладки 29.11.2024
Жіноча любов нас огортає,
Ніжно зігріває своїм теплом.
Чудові мелодії співає,
І збирає за святковим столом.
Малює загадкові картини,
В якій барви такі веселкові.
І захищає нас від рутини,
Ми щасливі від її любові.
Оця любов, як проміння сонця,
Яке так ніжно нас зігріває.
Проникає в дім через віконця,
Кожен кутик вона осяває.
Вона як материнська молитва,
Яка невтомно летить в небеса.
Знищує неподобство, як бритва,
Коли поряд стаються чудеса.
А ми бережімо жіночу любов,
Яка вмиває срібною росою.
Оберігає нас від різних обмов,
Веде до щастя твердою ходою.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027408
дата надходження 28.11.2024
дата закладки 28.11.2024
Квіти осінні - яскраві, барвисті.
Іній на травах і жовтому листі.
В небі глибокому крик журавлиний.
Пам"ять бентежать осінні картини.
У глибині неспокійного серця
Раптом з"явились маленькі озерця
Туги, тривоги, жалю і печалі.
Знов пригадались омріяні далі:
Річка дитинства, рідня біля хати,
Запах в саду матіоли і м"яти,
Трави в росі, кавуни на баштані,
Очі задумливі, ніжні, кохані,
Сонячні, теплі, погожії днини.
Враз по обличчю побігли сльозини...
Час повертає мене в сьогодення.
Спогади давні дарують натхнення.
Тихо туман опускається з неба.
Щезла осіння краса. Що ж, не треба
Бідкатись і за минулим тужити,
Що відцвітає, як осінню квіти.
2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027440
дата надходження 28.11.2024
дата закладки 28.11.2024
Тихо ступаю по жовтому листі,
Ох, водевіль, водевіль, водевіль,
Поряд калина сміється в намисті,
Грає красою чарівних творінь.
Глянула згодом - зима на порозі,
Вміло вже створює сніжний дизайн,
Сміло шепоче осінній подрузі:
Мабуть, красуне, давай прощавай.
Осінь схвильовано глянула в очі,
В них відчувалась душевна печаль,
Ось, розпочнуться зимові вже ночі,
Тож у відпустку рушаю на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027407
дата надходження 28.11.2024
дата закладки 28.11.2024
Давила надмірним коханням. Змирився. Звик.
Собача любов і вірність вгойдала совість.
Загрався. Вогонь неповаги метнувся, зник.
Ридали чуття. Їх тягнула за руку гордість.
Пішла. Ще гадаєш, що все постановка, трюк.
Бо сильна, рішуча, бо їй до снаги боротись.
Вона, твій розрив шаблонів, безпечний друг.
Більш шансів не буде. Це крапка. Скінчилась повість.
Шукала спасіння. На шиї сталевий трос.
Як нитку зірвала. Зникла без слів пояснень.
По інтерференції штиль повний п’є мороз.
Хустинки для носу у шафі порожній, в спальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027381
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
Щось притихла моя осінь,
Сльози вже не ллє.
Лиш зітхає тихо-тихо,
Дума про своє.
Нащо я мороз впустила?
Знаю - ранувато.
Цим себе я засмутила,
Мабуть, старувата.
Склала осінь свої речі,
Нащо їй спішить?
Мішок кинула на плечі...
Дивиться - сніжить.
Зручно всілась на лавчині,
Є ще кілька днів.
Все окинула очима,
Світ вже побілів.
Все взяла, щось не лишила?
Десь затримавсь віз.
Вітер плаче, як дитина,
По коліна сніг.
Так! Погані її справи:
Зима гонить з двору.
Усміхнулася лукаво:
Скоро прийду знову.
Віз повільно везе осінь,
Та собі дрімає.
Повела мене за носа,
Все тобі згадаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027383
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
***
Затишний вечір
Скинуті турботи, як
Туфлі, що тиснуть
***
Пустка у серці
Дивлюся в чуже вікно
Осіння сутінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027365
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
Закохалося сонце у небо -
Поцілунків солодких сувій.
Мій коханий, ця пісня для тебе
Лине з острова Сонячних Мрій!
Шепотітимуть хвилі казково,
Заіскриться в душі зоревій,
В кожну ноту огорнуте слово,
Бризом в серці лунає прибій! 28.07, 27.11/24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027349
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
Летять" привіти" із кремля,
Війну продовжує орда,
Країна не́нависті й зла!
Чи хто зупинить, чи в змозі?
Чи до всесвітньої...в дорозі,
Йдем до війни, на порозі?
Жаль світ лукавий, болить,
Ой так під серденьком щемить,
Невже ніхто не хоче жить?
Тим паханам іспит зброї,
Стражда народ, у двобої,
Стіка під листячком кров'ю...
О схаменіться, зупиніть!
Лихварство звіра зачиніть,
На жаль, не можуть зрозуміть...
Ніхто не піде під вінець,
Як кине ядерку, - кінець!
Земля на попіл і свинець!
Доки не пізно, зупиніть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027368
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aVRdalKKdoo[/youtube]
Про осінь знаєм, та не все,
Росте полин побіля річки.
На зло цій осені цвіте,
Цвісти в цей час - його це звичка.
Хто посадив, ніхто не знає,
Сама посіялась журба.
В усіх прохожих серця крають,
Недовго так цвіте й весна.
Туман пливе гадкий, осінній,
У перемішку із журбою.
Закрив собою небо синє,
Неначе фарбою густою.
Розносить вітер це цвітіння,
І кожен подих - гіркота.
Навіє спогад - невезіння,
Росте він, може, неспроста.
Можливо, він лікує рани,
Усіх покинутих колись?
Про цей полин вони всі знають,
Лікує серце, як болить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027323
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
Этот день не погас..
Миг блаженства...
Экстаз...
В этом танце ночном...
Мы танцуем вдвоем..
Как Луна фонари...
Эти блики любви...
Длинные тени четко
Наш удлиняли оргазм...
Скрипела вдали лебёдка ,
Ветер о чем то споря что то оставил в море,
Солнце нырнуло в пучину,
Бедра мои гнедые в этом экстазе застыли.
Тени пропали вскоре,
Берег ласкает море.
Не продаем билеты,
Театр пуст, денег нету.
Деньги приносят горе,
Мой милый с ними не в соре,
Просто на этом свете
Мы голышом, раздеты.
С эхом вернулся ветер,
Волной ты обнял мне плечи,
Мой гибкий стан за гранью там
Погружаясь в экстаза дурман
Запутывал взгляд:
В каждом движении — вздохи любви,
В каждом мгновенье - вечности стон ,
Этот день не погас, он мой и с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027309
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
В танце страсти встречаем рассвет,
Кто сказал, что любви нет?
Рука в руке, душа открыта,
Мир любви полон открытий! Грёз, слёз, тайн, чудес .. ты ещё в нем не воскрес?
В каждом изгибе — вальс чувств,
В каждом касании — танго сердец.
Симфония из ласк..
Я теряюсь, в блаженстве
Нахожу себя между двух сердец,
В вечно жаждущем слиянии
Бегу из суеты, кружусь в ввысь,
Проявляя истинное в объятиях.
Нежность укрывает нас как плед,
В безбрежном океане блаженства
Мы в чувственном дурмане теряем сознание..
В каждом движении — суть,
В каждом жесте — мечта.
Мы растворяемся в этом моменте, где сливаются дни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027310
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
Ой, як гарно, літо нині,
Біжить козлик по долині,
Трава манить, вже щипає,
За мить пісеньку співає,
- Сіра хмарко, не барися,
Відпливай, хутко всміхнися,
Бачиш сонечко, вже ясне,
І довкола все прекрасне.
Поспіваю ме – ме, ме-ме,
Хай осяє, тепер й мене.
Щораз новий день гряде,
Веселеньке… ме-ме-ме,
Хай полине по окрузі,
Мене ждуть друзі на лузі.
Туп – туп – туп, жваво до річки,
Диво - смак, напивсь водички,
Погляда, мала синичка,
Поряд з ним, теж веселиться.
У водичці гусенята,
Крильця чистять каченята,
Розігнали… полохливих,
Усіх жаб, надто лякливих.
Вся роса, впала безслідно,
Тож прийшла пора обідня,
Я приляжу на травичку,
Бо ж давно, цю маю звичку,
Промінь пестить оченята,
Відчинилися дверцята,
У сон віщих, красивих мрій,
Він зненацька тихо сопів.
Йому, сниться, увись летить,
Здаля зіронька миготить,
Наче в гості до себе зве,
Крик луною,-Чекай мене!
Та раптово, підкравсь сумнів,
Ледь-ледь чутно, прошепотів,
Що ж робити, о - ме, ме - ме,
Та чи щойно, можу земне,
Я покинуть? О, мабуть ні!
Сказав голосно уві сні.
Але ж хочу, дістать її,
Туди ж літають журавлі,
Завжди мрію, там бувати,
Звідтіля, весь світ побачить.
Та враз півник завів пісню,
-От біда,- промимрив злісно,
Не дали мрію здійснити,
Сон казковий подивитись.
Вітерець війнув зухвало,
До землі прилягли трави,
Позіхнув козлик і мляво,
Потягнувся, -Чого вже злитись,
Мрії й завтра будуть снитись.
Подививсь, сонце край неба,
Ой додому певно треба,
Щип – щип – щип, травичку знову,
Щойно сам її шовкову,
Підбадьорював тихенько.
Ти смачна, ніжна, маленька,
Щоби завжди веселенько,
Заспіваю, ме - ме-ме-ме,
Нехай всіх смуток мине!
Гусенята, всі в рядочок,
Поспішали у садочок,
Каченятка у шерензі,
Оминають стежок межі,
Ляже шлях через діброву,
Проспішатимуть додому.
Вже копитця туп-туп, туп-туп,
По долині, розвіявсь звук,
Мрійник - козлик веселився,
Залишав слова травичці,
-Ну до завтра, хай насниться,
Мені й вдома та зірниця!
Мов жаринка, ясна світла,
Щоб тепленька і привітна!
Хай втішає всіх і мене!
2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027308
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
Ось вже наше доросле життя,
Біжить на сталеву магістраль,
В минуле немає вороття,
Прудким конем мчить у синю даль.
Вже сформувало наші плани,
Виконує вчорашні мрії.
Стишує сильні урагани,
Зафіксувало все в сувії.
А життя обрало правильний шлях,
Підставляє плечі при нагоді.
Літає в кохання на кораблях,
Гріє нас при холодній погоді.
Фарбує розкішне волосся,
Впорядковує наші думки.
Збирає життєве колосся
І біжить у щастя залюбки.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027300
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
У осіннім саду я збирала листки, ніби зорі,
Подолавши журбу та вклонялася віддано долі,
Золотив листопад оберегом святої години,
Мов замріяний світ, дарувавши найкращі хвилини.
Я там бачила все, навіть те, що не кожен зуміє,
Благодать неземну, що роками плекає та гріє
І озонова шаль пригортала мене до природи,
Так могла утішать лиш матуся дитя від негоди.
Я зростала в ту мить, скільки ж мала блаженства від світу,
Кожен звук говорив, що від цього можливо прозріти
І солодкий акорд, що завершував дивну сонату,
А душа в унісон не давала нікому мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027298
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
[b]Болить у грудях до нестями…
немов на пласі у Життя, -
я помираю із бійцями,
а кат – то путінська війна…
Фізичний біль – стинає Душу,
терпіння Духу волю жне…
нестерпний біль терпіти мушу,
коли смерть сина додає…
Бо захищають нас синочки,
чужих немає на війні,
і не весільні, жаль, віночки,
плетуть дівчата, довгі дні…
Благаю, схаменися, Всесвіт!
Наземні війни припини!
Та на лелечий, мирний клекіт,
бої рашистські заміни…
25.11.2024
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027271
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Сніжинки так яскраво мерехтять,
Полонять нас своєю красою.
Засипати алеї норовлять
І окутують землю габою.
В снігах парки і голі дерева,
Срібні струмки вже сковує мороз.
Вже зорить сніжинка кришталева,
Співає вітер, вправний віртуоз.
Дітвора радіє юній зимі,
Ловлять білі сніжинки у небі.
Танцюють на білому килимі,
А сонце видніється крайнебі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027270
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Чутливі пальці грають ніжно досі,
Краплини забирають на щоках,
Перебирають ноти у волоссі,
Збираючи по шкірі всіх мурах.
Чутливі пальці пам'ятають досі
Гарячий дотик у палких ночах,
Досліджують кохання межі босі,
Підтримуючи блиск зірок в очах.
Чутливі пальці в снах кружляють досі,
Метеликів здіймають у тілах,
Обводять контури, дві гарні долі
І мерехтять м'яким вогнем в свічах.
Чутливі пальці люблять тишу ночі,
Торкаються шовками серця струн,
Мелодію відновлюють жіночу,
Теплом і ласкою б'ють наче струм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027277
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Тече річка невеличка, близько два озерця,
Хто посмів їх роз’єднати, біль стрілою в серце.
Жаль не чують, душі крики рідної матусі,
За кордонами тумани, як їх повернути?
Чи пісень їм не співала, ніжних колискових,
Вечорами не втішали блиски веселкових.
І вода злегка, так рябить, квітнуть вишиванки,
З ясним сонцем зустрічали, разом теплі ранки.
Плескіт лав… берег цілують, з вітром розмовляють,
Може бачив їх чи чув, чому все забувають?
Не втрачайте, землю рідну, любов материнську,
Шепіт хвиль- тихим відлунням - повертайся синку!
У обіймах, разом дружні, у потоці сильні,
Рухом течій знесем межі, будемо щасливі.
Тече річка … сподівання, світлі два озерця,
Зігрівають, і надія тішить журне серце.
До них сни, прийдуть з дитинством і усмішка мами,
Забурлять нові джерельця поміж берегами.
26.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027276
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
А тепло сердець зігріває,
Дарує приємні моменти.
Соловейком в душі співає,
Говорить мені компліменти.
А ваші чудові бажання,
Так зцілюють душу і серце.
Формують нові сподівання,
Вливають щастя у відерце.
Тож бажаю вам я любові
І хай завжди вас окриляє.
Життєві моменти чудові,
Хай ваші серця звеселяє.
Ви крокуйте відважно вперед,
Малюйте цікаві картини.
А я дарую вам теплий плед
І золотисті наместини.
Хай збуваються ваші мрії,
Будьте кохані і щасливі.
Живіть в любові і надії,
І хай дні будуть особливі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027240
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Украдуть перші сонцепромені тебе,
З гнізда, заплутаного тінями сновиди,
Розплющить світлі очі небо голубе,
Окреслить чітко силуети, краєвиди.
Розгорне день тонкі, невидимі сітки,
Заманить суєта в буденні лабіринти.
Солодке надвечір'я одімкне клітки -
Зустрічний марафон єднає двох, не спринти.
Долаємо небесний у тумані шлях -
Кометами хвости розпушуєм павлині.
Нас ніч вигойдує на зоряних полях,
Вколисує - яскраві миті швидкоплинні.
24.11.24
P.S. Авторська світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027248
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Злите небо із водою,
Під суцільною габою,
Сірий колір навкруги.
Тиша котиться луною,
Розгубились береги,
Плине човен в нікуди.
Став завісою туман,
Лиходійний бусурман,
Захопив пейзаж у клішні.
Як позбутися оман? -
Ранній промінь вийде з ніші -
Стануть контури ясніші.
Привідкриє горельєф
Сонця паленого Ельф.
P.S. Світлина автора. Вересень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027205
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Ялинки прихорошені
Ще тільки листопад.
Чому так мило вбралися
У золотий наряд?
Хто жартував з красунями,
У шати їх вдягав?
- Це вітер пустотливий
Листочками жбурляв.
Ялинки посміхалася,
В танку кружляли з ним.
Чіпляв прикраси з листя,
Вони раділи тим.
Ось падолист закінчився,
Дерева голі всі.
Лиш на ялинках золото
Виблискує в красі.
Листочки так втішалися
Ще на зеленім тлі.
Зі смутком осипалися...
Тепер в холодній млі.
Вже грудень до ялиночок
Мандрує навмання.
Несе прикраси срібнії
І снігове вбрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027204
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Червона заграва, багряна блакить
Не питаите,що і де в мене ще болить.
Вже не терпнуть руки-автомат німии,
Вже не чути звуків - настав час такии.
Хоче він сказата, де і з ким лежить,
А над ним вирує кривава блакить.
Люд осиротілии очі закрива,
Даите нам керманича і поводиря!
Блукати не можемо більше уночі,
Подаруите, зорі, нам огарок свічі.
В кого запитати, де знаити підмогу,
Щоб до хати рідної віднаити дорогу?
Догорала свічка в мареві надіи,
Вже ніхто не скаже, де чужии, де свіи.
Там у тому полі хмари вороння,
І не розібратись там, де ти, де Я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027146
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Осінь сльозила, то тихо, то гучно.
Клени вдивлялись ретельно у просинь.
Інколи чули бентежності гуркіт,
А листопаду здавалось: хтось просить.
Клени вдивлялись ретельно у просинь.
Мабуть, чекали якийсь подарунок.
Хай припадають душевності роси,
Всім не завадить шляхетності клунок.
Інколи чули бентежності гуркіт.
Ні, не потрібні бездумні гармати.
Радісну вість заграють ще сурми,
Хоч не повернуться болісні втрати.
А листопаду здавалось: хтось просить.
Клени, мов люди, застигли у мріях.
Сльози втирає розплакана осінь.
Листя втомилось, шепоче: всім - миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027191
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
"Гуляет мир" - орёт и скачет;
Веселье, водка через край. (1)
А кто-то рядом горько плачет
- Разрушен дом, любимый край.
И не всегда поймут друг друга
Голодный, сытый, вольный, раб.
"Порочный бег" - есть бег по кругу, (2)
Которому греховно рад...
Закрытый "парк", надёжный купол (3)
Накрыл просторы и сердца.
Звучит опять обмана рупор,
Но под контролем небеса.
И что плохого будет в странах,
А завтра грянет из "сетей"
Решают где-то в кулуарах
Чужие, "zмеи, бармалей". (4)
"Дано" врагу посеять ссоры, (4)
Проверить души и сердца.
Среди равнин остались "горы", (5)
Ветвями были в небеса.
Нет беса - сказочное место
- Приют реальный для души,
Но ложный ум рисует кресло
Где развлеченья хороши...
Нас с детства "видоизменили"
От обезьяны рассчитав
И грамотно поработили
Адамом, Евой напугав.
Плоды обмана в этом мире
Все пожинают и сейчас
Ведь люди, словно, в жёстком тире
Из класса переходят в класс. (2)
(1) - была такая тенденция.
(2) - реинкарнация.
(3) - Закрытый "парк" - планета Земля
или ячейка, сота (кому как нравится).
(4) - захватчики Земли
- враги Рода Человеческого и слуги врагов.
(5) - "горы" - скалы - пни кремниевых деревьев.
Май, октябрь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027200
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
-У вас бандерівці, мовляв,
Лишили вас і голосу, і прав!
-А знаєте, сусідоньки добренькі,
Ми якось і без вас гарненько
Розберемося, хто і що покрав!
А най би і бандерівці були...
То що?!
Яке тут право
Лізти в справи
Вільного народу,
Що звик молитися свободі,
А не царям,
Їх прихвостням усяким і псарям?
24.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027164
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Світанок…ранок,
Холодна кава на столі,,
В небі серпанок,
Місяць ховається у млі,
Вузька стежина,
Ледь –ледь ясніє у листві,
В чому причина…
Ти не сказав, тих слів мені.
Ніжних, ласкавих,
Щоби вночі, лід розтопив,
Й зникла лукавість,
І лиш, одну мене любив.
У літню пору в травах,
Виводив вітер сопрано,
В нічних забавах,
Ми купалися привабно.
Та сумні очі,
Бентежать, й морозні нині,
Не став пліч-о-пліч,
Тепер не тішусь… і днині,
Чом зникла просинь,
Що серце так зігрівала,
Навіщо осінь,
Його, підступно забрала?!
.
15.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027180
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Слова, слова…
Ви іноді красиві!
Метелики -
на сонячнім промінні!
Чому такі
безбарвні є, мов тіні,
у скрути час,
час боротьби й сумління !
О, люди, люди !
Усі вищі сотворіння
думками різні…
Яке майбуття чекає нас?
Лиш згуртувавшись
у єдине - ціле, спільно,
наблизимо ми
Свободу! Перемоги час!
В. Ф. – 07. 11. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027123
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Ми з тобою наче по нещастю друзі
Одне одному складаємо пісні,
Тільки вірші та слова про щастя в лузі
Уявляють зовсім інших уві сні.
Кожен раз у почуттях палких ми схожі,
І той самий погляд ніжний віч-на-віч,
Любимо завжди так само щиро в очі,
Мов птахи злітаємо у височінь.
Ти вродлива в сяйві, гарна наче лебідь,
Повз пливеш, руйнується стіна крихка,
Хоч на мить зачекаю твій образ в небі,
Хоч на мить доторкнусь я пір'я крила.
І скажу, напишу, усміхнувшись в вирі,
Побажаю щастя в твоєму житті,
Той, про кого уночі так довго мрієш,
Обійняв нарешті міцно, не в листі.
Може наяву колись так само двічі
Ніжно доторкнусь без пісень та без слів,
І ми мовчки в тиші поглянемо в вічі,
Й без думок про коханих з минулих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027138
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Весна народжує природу неимовірну,
Хвилює іскрами, то грається з вогнем.
То запліта таиком вербу покірну,
То плаче заливаючись дощем.
Весною все таємністю покрито,
Подих прозорої і свіжої роси.
Десь в глибині вже затаїлось літо,
Щоб показати свіи таємнии смак краси.
Весна не хоче поступатись літу,
В неї в запасі є невипиті струмки.
Вона ще зиму снігом не покриту
В сни цартва з почестями хоче віднести.
То ж жмурить очі сонце краи дороги,
Своїм промінням літу шлях покаже.
Запустить стріли в радість і тривоги
І про красу весни усім розкаже.
І про граиливі яблуні і груші,
Які пелюстками скропили все подвір"я,
І білим цвітом об"єднали душі,
І запросили нас на те весілля.
Цвіти, красуися наша Україно,
Як ця весна у різнобарв"ї трав.!
І в нашім серці ти будеш єдина
Щоб на планеті світлии мир настав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027152
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Fzc5IPHX-9c[/youtube]
Тобі я вдячна, листопад,
Про тебе спогади хороші.
Ти скористав увесь свій шанс,
Робив для нас всі дні пригожі.
Укрив ти землю покривалом,
Це я ціную - доброта.
Та сонця теж не бракувало,
Кудись ховалася жура.
Ти не впускав у дні морози,
І рятував людські цим душі.
Не раз були морозу спроби,
Та ми всі вірили в твій успіх.
Я знаю добре, ти старався,
Не все ж з тобою було влад.
Та догодить дощем вагався,
Одна з твоїх оце є вад.
Уранці осінь здивувала:
Проливсь давно жаданий дощ.
Що ми чекаєм, добре знала,
Чи так хотіла, чи так йшлось.
Стікали крапельки - перлинки,
І це не дощ вже був, а злива,
Яка текла вже без зупинки...
В цей час була я так щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027113
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
[b]П[/b]олину в найдорожчі я краї,
[b]Р[/b]озправлю крила полечу, мов пташка,
[b]Е[/b]х, доторкнутись хочеться землі
[b]К[/b]расу відчути милої ромашки.
[b]Р[/b]іка ота, що манить у полон,
[b]А[/b], як бажаю в ній змочити ноги,
[b]С[/b]тежки пройти найкращі знов і знов
[b]Н[/b]авік запам'ятати ті дороги.
[b]А[/b]корди позбирати в нотний світ,
[b]С[/b]творити вмить рапсодію і згодом
[b]Т[/b]верду фортецю спорудити в ній,
[b]О[/b]здобившись красою крок за кроком.
[b]Р[/b]озбити всі печалі та жахи,
[b]О[/b]бразу́ звісно виштовхнуть на вітер,
[b]Н[/b]а епопею мирної пори
[b]А[/b]спекти віднайти, щоб душу гріти.
[b]В[/b]она несе і мудрість, і любов,
[b]М[/b]елодії душевні та щемливі,
[b]О[/b]сь, бачиш відчуваємо все знов
[b]Ї[/b]ї мотиви гарні та вразливі.
[b]М[/b]ені реальність дихає, не сон,
[b]С[/b]творили радість серце і природа,
[b]В[/b]еличне все пульсує в унісон
[b]І[/b] розквітає неповторна врода.
[b]Т[/b]ріпоче щастя, в нім бринить життя
[b]І[/b] так ідемо в краще майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027102
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Несправедливий, впертий, хаотичний час
Відточує життя на гвинті обертовім,
Запрограмований у пристрасній любові -
Мілісекунди найвагоміші для нас.
Майстерність тут доречна, витримка, не квап -
Задіяні у ході гострі інструменти.
Різці та диски - повсякденні елементи -
Творити якість у мистецтві, а не скрап.
Обробний безвідмовно крутиться верстат -
При світлі відбувається фрезерування,
Шліфується фарфором із пітьми кохання -
Формовані алмази в тисячі карат! 21.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027073
дата надходження 22.11.2024
дата закладки 22.11.2024
Хто час від часу,керує небесами,
Бува, як плесо всіх річок з берегами,
Які все ж досить різні, створені з хмарин,
Одні чубаті, інші… неначе з перлин.
Все хтять з’єднатись у могутній океан,
Вітрець хитренький, їх запрошує на бал,
Повчає танцю, проснувшись ніби рано,
Немов під музику, розкроїть волани.
Та передумавши, вже плісе наразі,
Пірнув думками, подібно у джазі,
Дмухнув вразливо, та й трусить над землею,
Мабуть пишається вдачею своєю.
Донизу сніг, летить біленький, сріблястий,
Вітрець щасливий, із часом йде лапатий,
Ніщо не в змозі, йому протистояти,
Вже й простирадла, килими лежать з вати.
Іскриться златом, по деревах ряднина,
В парчовій сукні, у намисті калина,
Край неба зирить, виглядає світило,
За мить сховався, посміхнувшись вразливо.
У змові з осінню, нам ніч подарунок,
Подала радо, земля відчула трунок,
Прикрита блиском, у сні змарніла листва,
Красу сприймаю, за вікном прийшла зима…
У чародійстві, казковім з нею і я.
21.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026966
дата надходження 21.11.2024
дата закладки 21.11.2024
Нашу землю…
Нашу землю, душу й долю
Турки рвали, рвали ляхи:
Закарбовували волю,
Загартовували в цвяхи
То французи, то германці,
То могольські бусурмани –
Пропадали рано-вранці,
Розтавали мов тумани.
Рвали навпіл, рвали косо
По Дніпру і серед степу
Чужоземці отак просто
Шматували кров’ю мапу.
Ворог вічний із залісся –
Звір небачений, жорстокий!
Від шакалів рід їх вівся,
Від початку… кровотоки:
Нас вбивали, катували,
Часто голодом морили,
Рідну мову скореняли,
Душу з тіла виривали,
Нас громили, ми – боролись,
Піднімали хвилі помсти;
Нехватало завжди сили
Ярмо скинути, збороти.
Обзивали нас хохлами,
Малоросами хрестили,
Перехрещували храми…
Ми співали і молились.
Переспівами спасались.
Дивлясь в очі - крили горе…
На зло ворогу сміялись,
Хоч бурлило в душі море.
Як на зло цій дикій люті
Ми – красиві і високі,
Господь творить, плот від плоті:
Чорнобривих, карооких.
Це останній бій з рашизмом.
Їх потрібно доконати…
Охрестили… тепер тризну
Під бандуру…відспівати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026944
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 21.11.2024
Старайсь не сприймати образу,
Зі злобою кинуту фразу,
Відкинь її, друже, за межі
І навіть за величні вежі.
У душу старайсь не впускати,
Бо будеш постійно страждати
І світ буде також не милий,
Немовби ідеш під час зливи.
Як блискавка струменем ранить,
Лиш серця підтримка все згладить,
Любов і тепло - ось, та сила
І знову людина щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026962
дата надходження 21.11.2024
дата закладки 21.11.2024
Збирає дощ посів із хмари,
Шумить із вітром навкруги.
Холодні краплі чинять чвари -
У котрої є більш ваги.
Змагаються, хто швидше з вітром,
Досягне певної мети.
Кому пролитися над лісом,
Кому на водну гладь ріки.
Кому торкнутись океану,
Зануритись в сиву глибінь.
Комусь у горах знайти прану -
Нову відкрити грань прозрінь.
Котрась впаде ж на мертве дійство -
Руїну від важких боїв.
На те, знущання й лицемірство,
Де сміх дитячий був - дзвенів.
Обпалені, де квіти й доля,
Й кров’ю окроплена земля.
Зчорніла, де стоїть тополя,
Як і прохід до вівтаря.
Змиє з лиця гірку утому,
Й скупу сльозу з очей бійця.
Освятить путь, ту - невідому,
Де посвист куль і мін виття.
Та, з днем новим, в промінні сонця,
Серпанком злине до Небес.
Щоб щезли біди й беззаконня -
Ревно кладу рукою хрест.
20.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026935
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
«Не забувай мене! О, ні!
Перекотилася корона
У виноградник. Сині грона,
Налиті соком і хмільні,
В притишені осінні дні
Розпаленіли у вині.
Перебродили в шумовинні
Яскраві ягідки рясні -
Стікають соки журавлинні.
Я ж догоряю у вогні,» -
Ніч листопаду говорила.
Уранці буря їх накрила,
І випав сніг
Зимі до ніг . 18.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026896
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8Qijg3TYV1w
[/youtube]
Чомусь ти, осінь, зажурилась,
Останні дні прийшли твої?
Чи, може, я це помилилась,
Що ти тепер в якійсь журбі?
Сумуєш ти, що день короткий,
Пташиний спів уже замовк?
Скидаєш лист уже пожовклий,
Тепер не ніжний, ніби шовк.
Це ти сама так захотіла,
Причарувала всіх красою.
Невже ти всього не жаліла,
Скосила все, немов косою?
Похмурий день, поганий настрій,
Ти подарувала нам усім.
Все ж співчуваєм бідолашній,
Але тепер не в тому сіль.
Все ближчі кроки до весни,
Вже недалеко, серцем чуєм.
А зиму...скільки там зими!
Та ти прийдеш колись удруге...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026920
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
Прийшла неждано осінь у мій сад
Стукає у вікна мої дощем.
Ще літо, а пожовтілий сад
В душі - ностальгія, печаль і щем.
О осене, осене , осене!
Ти - прийшла в моє літо нежданно.
Стою ,як тополя на прощенні
Вітер ронить листя безжально.
О Осене, не рви роки вітром
І прошу не тривож мою душу.
Зігрій мене, ще сонечком літа,
Щоб смакувати життя , як грушу.
По небу пливуть сизі тумани
День купається як в молоці.
Тримають небо дуби - титани
Дарує промінь сонечка в руці.
О осене , осене, осене !,-
Не лякай ,що скоро прийде зима .
Глянь , які клени стривожені!
Далеко до весни , а сніжить імла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026928
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
О, Харківщино, рідна,
Душею я твоя,
Землице моя плідна,
Тут щебет солов’я,
Пробуджував так рано,
У захваті п’янким,
Вітрець співав сопрано,
Під злет думок усіх.
В росинках ноги. В травах
Дитинство й світла юнь,
Зненацька у октавах,
Він ледь торкався струн.
То ніби скрипка грала,
Вже й жвавий, лине звук.
І серденько співало,
Сприймаючи красу,
Той ніжний погляд мами,
У пам’яті несу,
Здаля поміж хлібами,
Додому я спішу.
А зараз що? О Боже,
Розбита вщент земля,
Стиска… душі тривожно,
Сусід здурів…війна.
Летять гелікоптери,
Стриба, як саранча,
Із злобою пантери,
Весь розум, геть втрача,
Це військо ненажери,
Кинжали розкида.
***
Здаля… не звук серенад,
Гнітить.. річку Лопань,
Із свистом пада снаряд,
Останній міст топить,
Вода омиє берег,
Не злічить ту рану,
В сльозах, нове джерельце,
Утратило вдачу,
Не зцілить, мре серце.
Це сон? О ні! Наяву,
Де стежка до школи?
Навіщо, почав війну,
Завдав болю, шкоди?
Де світлі вікна - імла,
Злодійський тон війни,
Стражда, болить душа,
Гуляють привиди,
Рвуть серце на шматки.
Де поле вирви, ями,
Хати…руїни скрізь,
Безжально, до безтями,
Приносить смерть і біль.
Боєць на півдорозі,
Скровавив білий сніг,
Дідусь старий не в змозі,
Піднятись, бо без ніг,
Залишивсь на порозі,
Нестримуючи гнів,
Пішов... до вічних снів.
На жаль, не їде потяг,
Із Харкова в село,
Де ха́тки, ті знайомі,
Пейзажі за вікном?
Скрізь ходить, смерть з косою.
Прудянка, Слатино,
Козача Лопань стогне,
Розбита вже давно.
Гримить… довкола попіл,
Звірина, вся втекла,
Злетів до неба сокіл,
Тож куля досягла.
Мороз, аж біль невпинний,
Як страшно знати все,
Течуть сльози полинні,
Клятущий ворог цей,
Печаль, розпач пече.
Це зло - геноцид людства,
З’їда.. мізки заздрість,
Життя, не без паскудства,
Керує, ним жадність.
Іуда занапастив,
І свій, народ під гніт,
Поклав. Чи зачинив
По тюрмах, що весь світ,
Таких не зна й не бачив.
Незгодних закатував,
Готуючи стратить,
Щоб велич показать.
***
Позаду… тисяча днів,
Як важко, сприймати,
О скільки доньок, синів,
Оплакує мати,
В журбі… треба ховати…
Та тільки поле знає,
Їх стільки, там, лежить
Чи безвісті пропали,
Вони ж хотіли жить.
В душі вогонь палає,
А лиху нема меж,
Жура серця стикає,
Диявол ти, що ждеш?
Не стала на коліна,
Козацька кров тече,
Повстала Україна,
Буремний час гряде!
Весь біль не вгамувати,
Гнобиш мій рідний край,
Настане час розплати,
Проще́ння не чекай!
Надія не вмира,
День світлий стріне мати,
Я вірю в це щодня!
***
О, Харківщино моя,
Укотре бій, хоч осінь,
Трава згоріла дотла,
Похмура, темна просинь,
Що день прошу, Бога я,
Та й весь народ наш молить,
Хай зникне, вічна вражда,
Нехай… бринять роси.
І знов, чисті, як колись,
Ранкові….веселі,
Й дитячі мрії збулись,
Осінні акварелі,
Під мирним небом лягли,
Навік вкрили темінь.
Вклонюся низько землі,
Незламним захисникам,
Що день і ніч у борні,
Спроможні винести (хлам),
Усупереч цій війні,
Повернуть щастя в дім!
О, рідна Харківщино!
Душею, серцем завжди з тобою.
20.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026918
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.
Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зо́рі.
Їх не зустріне квітуча весна.
Тисячний день...В жалобі Одеса.
Кров і руїни. Пронизує біль.
Як подолати чорнії стреси?
Сумно й печально у кожній добі.
(Тисячний день повномасштабної війни. 11- й рік війни росії проти України. Вічна пам'ять загиблим).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026832
дата надходження 19.11.2024
дата закладки 19.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDBCw6-kQHg[/youtube]
Спитали якось у народу:
Яким є щастя у житті?
За щось, можливо, нагорода,
Щоб в щасті жити всі могли?
Тут всі задумались, рішають,
Питання дуже надскладне.
Про щастя чули, та не знають,
Як пояснити - надважке.
Одні вбачають в нім здоров"я,
І щоб везло в сім"ї усім.
Були зігріті всі любов"ю,
Щоб не було у хаті сліз.
А в багачів все по-другому:
Грошей побільше, знатним стать.
Сидіть у крісельці зручному,
І всім прикази роздавать.
Спитали якось чоловіка:
А що по - вашому це щастя?
( Прожив він більше, ніж піввіку)
КОЛИ В СМ"Ї НЕМА НЕЩАСТЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026781
дата надходження 18.11.2024
дата закладки 18.11.2024
Осінні миті листопаду,
Дарують загадкову красу.
Співають свою серенаду,
Все роблять швидко і завчасу.
А ми цим життям прямуєм
І нас ведуть дороги в даль.
Гарні картини малюєм,
Долаєм свою ми спіраль.
І ступаємо на свій поріг,
Друзів своїх зустрічаємо.
Шлях завів мене у Кривий Ріг,
Ми нашу юність згадаємо.
Вже срібні, мій друже, наші скроні,
А зморшки вкрили не юне чоло.
А ми із тобою на осонні,
Згадуєм, як колись добре було.
Ми радіємо, як малі діти
І наших років наче й не було.
Миті змушують серце тремтіти,
А нас полонило небесне тло.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026738
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Тобі... Хоча з тобою ми на ВИ.
Тобі - палаюча... і не від мене.
Так вабить полум'я твоє жаги,
Що я метеликом лечу зів'януть.
Тягнусь, щоб доторкнутись до душі,
Яскраво запалати від бажання,
І покохати вперше у житті,
А може навіть і востаннє.
Або хоча б навчитися згорати,
Приходити у снах і вверх злітати...
Тону в очах твоїх у хмарах з вати,
В печерах гріюсь поглядом із ватри.
Я взагалі з тобою не знайомий
І тільки ніжна музика краси,
Твій водоспад принад чуттів прозорий,
З волосся, губ, зіниць, краплин роси
Лунає знов і знов в моїй уяві.
Осінній лист кружляє танцем в такт,
Співає вітер солодко у сяйві
І сонечко всміхається хатам.
Тобі мої вітання й побажання,
Тобі... казкова фея у вогні,
Що вміє так кохати як востаннє,
Закохана, замріяна у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026700
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
...Погляд на нас самих, на усе земне суспільство,
На питання буття, на саму цінність людини.
Просвіт розуму чи наступить у людей нині?!
Символи святі... Зневага. Кому ми не милі7
Не було й немає щось розумного під небом.
Всесвіт існує, де вираз свідомості істот!
...Ні мети, ні програми, ні правил, нема чеснот.
Хвора людина робить все, що їй заманеться.
Слід кривавий... Знищення хижацькою рукою.
Всі події і факти - моральність соціальна.
Не втихає стогін. Людські серця зло зазнали.
Світова біда стоїть над красою земною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026701
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Затьмарилось небо, примруживши очі,
Як солодко хмарам в просторі літать,
Як важко думкам гулять опівночі
І раидужні сни в темноті малювать.
Хотілося б жити , як хмаркам на небі
Зловить неосяжність моєї землі,
Сягнути з зірками в незвідании простір,
Літати пташиною в вільні краї.
Ловити красу переможного слова.
Прозріти миттєво в завісах брехні.
І влучна, як зброя, бува лише мова,
Яка зберігає кордони весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026705
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Ваша сила -
Неба крила
Білосніжні.
Торки ніжні.
Полонила,
Підкорила,
Двох накрила
Сонцезлива.
Очі - зорі.
У покорі
Розчиняюсь,
І не каюсь. 11.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026715
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Гірчить, розголено, прозоро, сиро,
Де правда купами, де осінь золота,
Гукає горлиця у сумі сипо,
Туман здіймає сиве віко неспроста.
Шуляло зло, і все по твою душу,
Господь від нього захистив глибоким сном,
У забутті оман, зникаєш слушно,
Надихане, росою сходило вікном.
Чіпало мовчазне щось, трохи тепле
У груди щемно лізло, клалося будь-де,
Перевертало ніч в ногах затерплих,
Сопло, щасливо стихло, спокоєм святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026719
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CLym9Zk9bd8[/youtube]
Неспішно осінь догорає,
Відсутнє бажане тепло.
А нічка світлий день вкрадає,
Допоки сонце не зійшло.
А ніч свої закони знає,
Вона нам може й догодить,
Так часто мріять дозволяє,
Вночі спроможна все змінить.
Дивлюсь - осіннє чисте небо,
Зірки теж вийшли погулять.
В цей час згадаю знов про тебе,
В думках: тебе так хочу обійнять.
Тебе покличу - відгукнися,
Через століття і роки.
Торкнись рукою, пригорнися,
Щоб я повірила - це ти.
Майнула чайка над водою,
Про щось так голосно кричала.
З тих пір не знаю я спокою,
Я ніби голос твій узнала.
І кожну ніч все знову й знову,
У мріях голос той почуть.
Луною плине над водою:
Мене згадай, щоб не забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026697
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
В ліс стежина… хліба в полі,
Душа тішиться, на волі,
Привітає мене сонце,
Я ж тепло візьму в долонці,
Світлий ранок зустрічаю.
Тече річка при долині,
Чую звуки лебедині,
Пара ніжиться. Водиця,
Веселково скрізь іскриться,
Розмовля… ніби зі мною.
З лісу пісня солов’їна,
Гріє віра заповітна,
Серцю втіха, Україна,
І мала, навіть дитина,
Про щасливу… долю мріє.
Не збирайтесь чорні хмари,
Не несіть по світу чвари,
Земля – ненька у суцвітті,
Найгарніша. Море квітів,
Добра й радості дарує.
Рушник вишитий- стежина,
Приголубить мати сина,
Перехрестить у дорогу,
Повернись, любий додому,
Навіки́ згине росія!
Озирнись… довкола люди,
Нам би збутися Іуди,
Щоб не сльози, а росинки,
По віночках українки,
Та й збулась осяйна мрія!
Диво - осінь. Цвіт барвистий,
В листі відблиск золотистий,
Не руйнуйте красу нині,
Хай не ллють дощі полинні,
Не помре в душах надія!
Тож розквітне Україна!
17.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026694
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Тішить душу країна багрянцю -
Виринаю у ній і тону.
День запрошує небо до танцю,
Підкоривши стрімку вишину.
Під ногами хрумтить позолота,
Розфарбована вітром звивань,
В падолист загорнутись охота,
У купині барвистих чекань!
У вогнях запозичених тіні,
Попід сонцем шукають теплінь,
Тріпотливо мигтять у сплетінні,
Прислухаючись до шамотінь,
Перегорнутих вітром листівок,
Адресатам на лижний курорт,
Благодійних у зиму путівок -
У снігах відчувати комфорт!
P.S.Світлина автора. Жовтень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026640
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Витягнув до смерку
Срібну табакерку,
Місяць в епіцентрі
Зоряних подій.
Закурив сигару,
Кинув зорям жару,
Заховавсь за хмару -
Справжній чудодій!
Красень концентричний,
Зорям - еротичний,
До імли дотичний -
Впевнений крадій!
Не мостися, нічко,
Вечору на плічко -
Ти не на концерті,
Мрій, кохана, мрій!
P. S. Світлина автора 16.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026641
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Вчора, сьогодні
Все минає у світі
Тільки не любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026627
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Ти позви мене, вночі прийду...
кричи мені птахою, щебечи канарейкою
Соловейком прилину , крилом обніму, вогонь розведу.
Дзвіночки дзвенять, дивно й мило гомонять.
Коли тяжко на душі, ти мені лиш прошебчи
Місяць нижче опущу і тебе пощекочу
І травою приласкаю, дивовижно це я знаю
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
Ти позви мене вночі, будем з Місяцем гулять
Зірочки в тобі я запалю , тебе на небо підніму
Ти в собі це не тримай, соромливість забувай
Серцем більше не кричи, ти словами прошепчи
Ти позви, я прилечу
І тебе не розбужу
Сон солодкий, сон чарівний
І якись він божевільний.
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
***
Du rufst mich nachts an, ich komme
Schrei mich an, Vogel, Zwitschern Kanarienvogel
Ich stecke eine Nachtigall ein, umarme den Flügel, und mache ein Feuer.
Glocken läuten, seltsames und süßes Geräusch.
Wenn es für die Seele hart ist, proschebchi du mir nur
Der Mond unten wird dich erniedrigen und kitzeln
Und ich streichle mit Gras, überraschenderweise weiß ich das
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
Du rufst mich nachts an, wir werden mit dem Mond gehen
Ich werde in dir Sterne anzünden, ich werde dich zum Himmel heben
Du hältst es nicht in dir, vergiss die Schüchternheit
Schreie nicht mehr mit deinem Herzen, flüstere mit Worten
Du rufst mich an, ich fliege rein.
Und ich wecke dich nicht auf
Schlaf ist süß, Schlaf ist magisch
Und irgendwie ist er verrückt.
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026631
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Посадиш сад, а він весну
зустріне пишним цвітом.
Засієш ниву, а вона
заколоситься літом.
Як усміхнешся ти комусь
і від біди прикриєш -
хто сам любити вміє, тих
всі люблять. Зрозумієш.
Люби і грози, й неба синь,
і поле, гай, діброву,
стежину юності свою
і найріднішу мову.
Любов хай ллється через край
ясним, дзвінким джерельцем.
Ти тільки з нею, пам'ятай,
відчуєш щастя серцем.
Вона проходить, де мостів
ніколи не буває,
Любов не в'яне, навпаки,
ще більше розцвітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026621
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Сум торкався її,
непроглядні дими.
За вікном солов'ї,
Не тріпочуть крильми.
Інтригуюча ніч.
Шепотів легкий сон
Про букети до ніг,
Про вітри аж до крон
Тих дерев в сяйві днів -
Свідків теплих сердець.
Усміхалася тінь.
Ніч цілована десь.
Бліднув місяця слід.
Ранок пестив косу,
Плів мереживо слів.
Розвівав вітер сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026617
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Рожевий обрій,
Красу останню зібрав з квітучих жоржин,
Від пелюсточків,
Поміж хмарин, ледь- ледь темнішу тінь приклав,
Промінчик сонця,
Розсипав злато, поміж прозорих гардин,
Сприймала осінь,
Щиро раділа, що її не забував.
У надвечір’ї,
Земля деінде іще барвисто квітне…
Здаля сузір’я,
Ледь мерехтить, як імпульс - ознака єднань,
Із блиском іскри,
Що зберігають, щораз яскраве світло,
Немає міри,
Як безкінечність світообігу всіх знань.
Згасає обрій,
Небесне плесо під дійством диво – нічки,
Ясніші зорі,
У хороводі, шлють поцілунки листю,
Легкий серпанок,
Лукавий місяць, ледь схилився до річки,
Мов на останок,
Цей блідолиций, наспівує їй пісню…
Прощаймось, осінь,
О, чарівна, строката, люба, золота,
Лиш ляжуть роси,
Знай не остання, це моя терпка сльоза,
Бо ж часто буду, тебе згадувати я.
15.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026593
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Моя ти, музо гомінка,
Мов світ тендітного листка,
Волошок ніжність у полях
Де тихо бавиться земля.
Ти мила радість і печаль,
Так відпускати тебе жаль,
Ромашок білу заметіль,
Що так чарують звідусіль.
Глибокі ріки та моря
Де сміло грається вода
І захід сонця, що в гаю
Маніжно пестить, як в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026578
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Роки так невтомно біжать,
Цікаві малюють картини.
Впіймати щастя норовлять,
Позбавляють від рутини.
Юність швидко пролетіла,
Молодість випила вина.
Поважність відгомоніла,
Вже старості звучить струна.
А час біжить, роки минають
І в душі квітує ще весна.
І наші внуки підростають,
А скроні срібнить сивина.
Ми починаєм розуміти,
Зміст і сенс нашого тут буття.
Велике щастя нам старіти,
Нести Божу любов крізь життя.
Все у житті швидко минає,
Зло, радість і палка ця любов.
А Божий Дух нас звеселяє,
Одягає серця із обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026587
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринвах,
Руїни...спаплюжені, зламані спини.
Повітря чуттєво димилося, гірчило.
Горіло полум'я у душах невинних,
Пекло, ніби все вкрилось припудрене чилі.
Найбільше лихо відчувала людина.
Трясло харків'ян, мов у пропасниці. Лунко.
В Запоріжжі рятувальників скосило.
Пронизувало до болю страшне відлуння,
Просили допомоги в Божої сили.
08.04.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026551
дата надходження 15.11.2024
дата закладки 15.11.2024
У світі, тугою прошитим,
Дрейфують судна вдалині,
Вітрила опускають, крила,
Думки вигойдують в човні,
Переполіскують на дні.
І сумно так чомусь мені:
Неправду, зло, як зупинити?
Табу священне - ні війні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026498
дата надходження 15.11.2024
дата закладки 15.11.2024
Думки-думки мої, немовби діти,
Печаллю, смутком серце не зігріти,
Не втішити, не відродити зразу,
Лиш напишу душі зворушну фразу.
Любов, тепло та віра і надія,
У кожного солодка звісно мрія,
Оце та сила, що нас всіх тримає -
Найкращий символ дорогого краю.
Усе святе: стежки, поля, дороги
Мене ведуть де рідні лиш пороги,
Забути їх не зможу я ніколи,
Тобі скажу спасибі, рідна доле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026437
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5C4ykRN7GMA
[/youtube]
Коли осінній день - на спад,
А вечір тулиться до хати,
І настрій з осінню невлад,
Не хочеться в хандру упасти.
Нудьга підкрадеться зненацька,
І світ стає уже не той.
Чому це так - важка загадка,
Невже керує нею хтось?
Як настрій свій перемінити,
Чи підібрать якісь ключі?
Ну як з ненастроєм цим жити,
А, може, з ним вступить у бій?
Згадати день якийсь найкращий,
Коли цвіла тоді весна...
Нудьга не любить ці замашки,
Сама в ненастрої втекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026440
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
Я поспішаю в красну осінь,
Берізка в жовтім сарафані,
Нас зустріча небесна просинь,
Вплітає в коси роси ранні.
Чепурний клен, ще молоденький,
Щодень пишається барвистій,
Черпає подих солоденький,
Із прохолодою з намиста.
Блистить стежина під листвою,
Переливається яскраво,
Я знаю ти поруч зі мною,
Хоч сонце шле, погляд лукавий,
Я йду, спішу у красну осінь,
Прошу лиш час - на мить спинися,
Адже душа, так тепла просить,
У злеті з листям звеселиться.
В небі кружляють птахів зграї,
Зі мною тішаться красою,
Як у весняному розмаї,
Любуюсь осене тобою.
Злилися фарби у потоці,
В передчутті змін, сподівання,
Вродлива в вишитій сорочці,
Світ зачарує, є бажання.
Лиш подружися з ясним сонцем,
Надіюсь буду частим гостем,
До тебе йду, чаклунка - осінь.
08.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026423
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
В честь Богородиці Діви Марії
Двох бабусь, які рано пішли в небуття.
Назвали ,цим прекрасним ім'ям Марія
Вони є Ангелами мого життя.
Скільки раз рятували від лап смерті
Давали руку, коли тонула на дні .
В молитві у важкий час в одверті...
Шукаю порад коли тривожно мені.
Так багато присвят - пісень Марії
Її співають в райськім саду солов'ї.
Вона у небі зірка - жадана мрія
Пресвятий образ дає сили на землі.
Красивих жіночих імен багато
А найкрасивіше - Марія, Марія,.
Вона запалює у домі свято...
А в саду цвіте немов квітка Лелія .
Свята Мадонно Марія, Марія...
Я тобі віддаю шану земний уклін.
Ти матінка наша, опора Надія...
І Будить від зимових снів - воскресний дзвін.
На різних мовах це ім'я ,як пісня...
Ніжно звучить - Марія, Мері, Маріам.
Красива , як весна, як осінь пізня...
Щаслива, що назвали мене, цим імям.
Я народилась в осінь - час Покрови...
Коли золотить листя на кронах дерев .
Коли вечір запалює свічу любови
І дарує мить щастя для роздум, поем..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026372
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2024
Вимір у доларах, євро і гривнях.
Що їм до того, у кого війна.
Владу хапають сторуко за гриву,
Котиться з неба сльозина дрібна.
Осінь прадавня сиріткою плаче.
Тягне знесилена хрест по стерні.
Робить, що може, бо, мабуть, терпляча.
Тягнуться ріки зусюди брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026365
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
Поглянь на мене, осене, поглянь,
Накинь на плечі райдужну вуаль,
Що створена з осінньої краси,
Натомість ти, що хочеш попроси.
Я буду красуватися у ній
І зникнуть думи щемні та сумні,
Мереживо сплітатиму з листків,
Лиш янгол у природі так умів.
Красуня - скажуть, фея неземна,
Бо чарувати так могла вона,
А я скажу: що це моя земля
Де дихає краса, а з нею я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026349
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
[s]Українцем бути - це те ж саме,[/s]
Бути українцем - це те ж саме,
Що жагуче місяцем палати.
[s]Мандрувати з вітром небесами,
Часом завертаючи до хати.[/s]
Вершником на вітрі небесами
З мандрів повертатися до хати.
[s]Дибати, схмелівши на просторі,[/s]
Пити квіт очима на просторі,
Де лани від краю і до краю
Й, глянувши з пошаною на зорі,
Знати, що герої не вмирають.
Вірувати в бога - це не значить
Лити порожнечу аж по вінця.
І тому в один загін козачий
Сходяться сьогодні українці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026325
дата надходження 11.11.2024
дата закладки 11.11.2024
Тріпоче день осінніми листками.
Мигтять метеликами в танцях тіні,
Під сонцем у миттєвому сплетінні,
Втішаються кружлянню разом з нами,
У доленосному листопадінні.
Вони, як люди, на планеті - тлінні,
Згасають і тьмяніють світлі гами.
Схиляє сонце голову все нижче,
Вклякає на колінах молитовно.
Іде на страту листопад жертовно,
До заходу вперед все ближче, ближче -
Ціленаправлено і безвідмовно -
Ми ствердно проводжаєм і безмовно,
А навздогін крилатим вітер свище.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026269
дата надходження 10.11.2024
дата закладки 11.11.2024
Коли їй, тільки сорок п'ять,
Досить славна молодиця,
Ще той час щоби влюбиться,
Та й сусід давно холостяк.
Відвела душу у ванні,
Напахтилась, як троянда,
Розляглася на дивані,
Чом кохання на заваді,
Де ж депресію подіти?
Ох ця осінь сонце світить,
Сумно в хаті, не всидіти,
В коротесенькій спідниці,
Як та пава, до криниці,
Йшла з відерцем крок за кроком,
По стежині, що під листям,
Оступилась ненароком,
Погляд гострий - сяйво блиску.
Чи побачив той Микола,
Що упала, як поліно,
Лежить - жде неначе квола,
Заспівала б солов’їнно,
Як би поруч опинився,
Глянув серце б тріпотіло,
Краще було б одружився,
Щоб вогнем палахкотіло,
Ублажав жіноче тіло,
Ой -ой справді, чує кроки,
Мужня постать нахилилась,
-От біда, от заморока,
Збулось те, що нині снилось.
Ой, Миколко, осінь - біда,
Чом стовбичиш, як той маяк,
Мовить тихо, немов бліда,
Там у хаті, стоїть коньяк,
У торбинці є закуска.
Може сходим по грибочки,
Як торік, тільки ти і я,
У букет збереш листочки,
Душа рветься у небуття,
Ця депресія дістала,
Як позбутися не знати,
У лікарні розказала,
Кажуть треба покохатись.
Он горіх, зовсім голенький,
Не завада любуватись,
Не стерпіть, мені любенький,
Тож пішли гриби збирати.
Лише мить, неначе вітер
В хаті шурхіт, то ж все забрав,
Біля неї, чоло витер,
-Вже цього, давно чекав,
Ледь світало, я виглядав.
***
Ой ти осінь, ой блудниця,
З листопадом, ніби в змові,
Від депресій захисниця,
Шурхіт листя, наче сповідь,
Як же добре, коли двоє,
Є з ким радість розділити.
10.11.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026234
дата надходження 10.11.2024
дата закладки 10.11.2024
Ти мовчи, мовчи не треба слів...
Прочитаю твої думки по очах .
Впізнаю твій голос, і твій спів...
До тебе злечу я на крилах, як птах.
Ласкавий погляд зігріває
Відзеркалює твоєї душі стан.
Там , де любов - розлук немає
Колоситься життя рай - золотий лан.
Так хочу багато сказати...
Те ,що втратиш, ти ніколи не знайдеш.
Лиш хто вміє тебе кохати...
І з ним у житті - ти щасливий будеш.
А там , де живе свята любов,
Там цвітом весна в душі розквітає.
Вона звільнить з зимових оков,-
Сонечком наше життя надихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026146
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Po prostu powiedz mi, czego potrzebujesz
Dla ciebie znajdę sznurki w duszy.
Wytrzyj łzy z oczu,
Z pragnienia drinka, ja - voditsa żyję.
Jesteś nabrzeżem mojego statku, jesteś nabrzeżem mojej duszy.
Nie boję się deszczu, nie boję się z tobą burz.
Jesteś moim wzrostem, jesteś moim cokołem...
Przyjaciel, który chroni przed zimami, przyjaciel, z którym powstanę w górach.
Płyńmy oceanem, oceanem uczuć
Ogarnij jak faluje trudności bycia.
Jesteś na niebie czysty księżyc nad górą
Twoje skrzydła są młode.
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026107
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Осінній вечір… довгоочікуваний дощ. Так давно, на нього чекала Марина, гадала краще б він пішов, тоді би під його звук сину пісню співала. Чи виплака сльози, які приховувала в собі, не давала їм волі. Бо по поведінці сина відчувала, що її настрій передається йому, тому мала бути сильною, щоб відкидати всі сумління і тривоги. Хоча два тижні назад чоловік і був вдома три дні, але підкрадається, якесь передчуття, холоне серце, поглинає хвилювання.
На склі вікна великі краплини зливалися докупи і швидко стікали донизу. Ніби ховалися від її погляду, щоби не навіювати смуту. А вона ж намагалася побачити цю картину поєднання, зморена, але за мить легка усмішка прикрашає обличчя. Світла думка зігріває душу, вони обіймаються, стають сильнішими. Ось і Олег повернеться з війни, ми разом будемо сильнішими, думаю ти не будеш часто плакати, правда синку- подумки звертається до сина.
Шестимісячний син, після купеля лежав у ліжечку. Рум’яні щічки поступово втрачали яскравість. На перший погляд здавалося він солодко спав, але, як приділити кілька хвилин, то помітно, що хлопчика щось бентежило. Скривиться, різкі рухи головою, враз тремтять маленькі, пухкі пальчики, пхикає і вже голосно плаче. Три дні поспіль одна й та сама картина. Нагодований, у теплі, температура нормальна, здається і з газами проблем немає, але поведінка хлопчика привертала увагу. Що ж тут не так, що непокоїть малого?
Три дні назад приходила свекруха, відбулася серйозна розмова. Вона звинувачує невістку, що син пішов на війну, але ж це був не її вибір. В армії набув навиків танкіста, повістка у Військкомат, потім на навчання до Німеччини. Напевно така доля, дітей Бог не дав. Але коли перед поїздкою на навчання приїхав на кілька днів додому, відбулося диво. Ось тепер є Даня, є радість, є заради кого жити.
В надії прийняти душ та лягти спати, жінка тільки зайшла до ванної кімнати, як зненацька різкий крик сина примусив повернутися. Почервоніле хлоп’я метало ніжками і ручками, на якусь мить здалося ніби захлинулося від сліз. Вона різко підняла його і голівкою нахилила донизу, син кілька раз кашлянув і важко вдихнув повітря. Вона ж вся труситься, не могла зрозуміти в чому причина. Тільки поглянула на настінний годинник, на ньому двадцять третя година.
До себе ніжно пригортає, тремтячим голосом, злякано до нього,
- Синку, любцю мій, що сталося, що ж тебе так непокоїть?!
І вже трохи спокійніше,
-Все буде добре.
Устами торкнулась чола,
-Тут все нормально, то ж в чому справа?
Рукою мацала кожну частинку тіла і дивилася в його карі оченята, а він пхика, ніби щось хоч сказати.Та, якби ж то сказав…
Не випускаючи з рук, дві години неспокою, знову плач, нестерпний крик. По кімнаті немов дике, тихе виття вовчиці,
-Ой, що ж це? Такого ж ніколи не було. Де б не торкнулася не плаче, а тільки тулиться й кричить, ніби шукає захисту.
Я ж біля нього, зглянься Боже! А можливо хто наврочив, коли відвідували лікарню? Чому мій синочок такий неспокійний, що його так тривожить.
Під ранок, обоє знесилені, заснули в її ліжку. Вона б напевно іще б спала та відчула дотик рученят до обличчя. Даня торкнувся і уважно дивився на неї.
-Синочку! Час годування… прошу тебе тільки не плач, а то що я скажу таткові, коли позвонить.
Малий відразу різко скривився, почав вертіти головою, зайшовся плачем.
Не менше, як з пів години заспокоювала сина, нарешті заплющив очі, присмоктався до груді .
Вона цей день майже не помітила яким він був, правда скло без краплин, а їй хотілося плакати. Прилягти на мужнє чоловіче плече і поділитися, як їй зараз важко. Поклавши сина в ліжко, впала ниць на своє ліжко і розридалася. А, як ти там мій соколе, три дні поспіль ні дзвінка і ні СМС. Нехай би подзвонив, вже б менше хвилювалась. Але ж не скажу, що син так плаче, нині вихідні дні, в понеділок підемо на прийом до лікаря.
Два дні - неначе в пеклі. Ні поїсти і ні поспати та й нікому про хвилювання розказати, ще в чотирнадцятому році батьків війна забрала. На жаль, із свекрухою хвилювання не розділяла, знає, що, як завжди знову у всьому буде звинувачувати її ж саму. Вже навіть приїжджала швидка допомога, обстежили сина, але ніяких причин для стаціонарного лікування лікарі не бачили, довелося чекати понеділка.
Вона, вмовляючи малого не плакати, старалася швидко одягнути, посадила у візочок. Несподівано, перед будинком почула сигнал машини, за парканом зупинилась машина, за нею швидка допомога.
Здивовано сама до себе,
-Цікаво, але я не викликала швидку.
Коли відчинилася хвіртка її очі округлилися, хто може знати код замка? Може свекруха…
Тільки подумала, відчинила вхідні двері, до неї спішили два чоловіки у військовій формі.
Один з них, такий же чорнявий, як Олег і напевно ж такий за віком, звернувся до неї,
-Марино, ми до вас. Давайте краще зайдемо в будинок.
Її обличчя сполотніле, ноги підкосилися, ледь не впала. До неї підбігла медсестра,
-Хлопці, давайте її в кімнату на ліжко.
Даня, помітивши метушню, рученятами схопився за поручні візка, заплакав.
-Ні - ні маленький, не рви матусі серденько, не плач. Очі хлопчика уважно бігали по ньому,погляд зупинився на карих очах, легка усмішка лягла на обличчя. Він взяв його на руки,
Ну от і добре, зараз мама прийде,зараз.
Малий довірливо поклав голову на його мужні груди, ніби слухав стук серця, відчув тепло, мовчав.
За кілька хвилин медсестра, підтримуючи Марину за руку, вивела із спальної кімнати,посадила на стілець.Її обличчя злегка посвітліло
Опухлі очі повні сліз, мов потоки струмків, текли по щоках - не зупинити. Намагалася себе взяти в руки, тихо вимовила,
-Коли це сталося?
Під Запоріжжям відбувся бій, важке поранення, три дні і три ночі лікарі боролися за його життя, але на жаль…
Вона простягнула руки до сина,
- Мій любий, йди до мене. напевно ти все відчував, тому і плакав.
Хлопчик мило посміхнувся до неї і личком притулився до плеча чоловіка.
-Ну от на тобі, це ж…
Чоловік взяв її за руку,
Марино, ти мужня, сильна жінка, я про тебе все знаю. Ми з Олегом на війні з першого дня, пліч - о - пліч вчилися, долали ворога, ділилися окрайцем хліба і останнім ковтком води. Перед операцією я був біля нього. Його останні слова - побажання, хрестити Даню, щоб я став хрещеним батьком, опікувався вами. Коли мене призвали у військо дружина зразу подала на розлучення і вже минув рік, як має чоловіка і народила доньку. Зі мною чомусь не наважувалася цього зробити. Правда я підписав контракт, мої плани і далі служити Батьківщині, думаю ми проженемо цю російську навалу з нашої землі, будемо разом відбудовувати Україну. А поки ж у тебе важкі дні дозволь бути поруч, підставити своє плече, як друга. Принаймні, я пообіцяв Олегу.
Даня уважно подививсь на маму, потім на нього, мав вигляд ніби все розуміє. Та йому ця довга розмова набридла став вертіти головою, руки потягнулись до погонів,
-О…ні- ні хлопчику, цього робити не можна,
Малий ніби зрозумів його ,хитро подивився на маму і обличчям притулився до чоловіка.
-А ви куди збиралися їхати візочком?
-Та тепер вже нікуди, бачу заспокоївся. Я зрозуміла чому плакав син. І мені було тривожно на душі, а він, напевно так відчуває біду.
06.11.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026142
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Мила осене моя,
Чарівна ти, мов зоря,
Ніжний погляд із-під вій
Неповторність дивних мрій.
Тиха казка, що в гаю,
Володіння у раю,
Світлий шепіт пелюстків,
Жовті погляди листків.
Неповторна й неземна,
Глянеш поглядом - весна,
Обернешся - милим літом
Де співають дивно квіти.
Мила осене моя,
Чарівна ти, мов зоря,
Неймовірна в тебе врода,
Ти для мене - насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026121
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Про що співала мені пташина:
Повір у долю, в свою половину.
Він твій коханий до тебе лине
І навіть зірку із неба зніме.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
В дворі шептала мені калина:
Він твій коханий будь його мила.
Люби так вірно його одного,
Бо більше в світі нема такого.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
А ще казала мені моя мати,
Якщо це доля, її не відняти.
Твій сокіл ясний один-єдиний,
То ж будьте разом, як дві половини.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026092
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Такої як ти більше ніде не існує -
Щирої, ніжної, сповненої доброти.
І твоя чарівна усмішка розуміння дарує,
Що я зумів щось прекрасне у світі знайти.
Я відчуваю твою віру в мене
Стаю непохитним, як скеля, їй завдяки.
І моє серце прагне шалено
Знову до тебе, кохана, прийти.
Поміж людей шукаю твоє обличчя...
Ти моя, ти живеш в мені.
Я так прагну побути з тобою, обіймів,
Надіюсь зустрінемось уві сні...
Ти для мене одна, такої не буде,
Ні на землі, ні на небі, ніколи, ніде...
Я цілую твої спраглі гарячі губи,
Нехай наша мить вічно цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026096
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
На музыкальную тему "Куплеты о Берёзке"
К сожалению, минусовку найти не удалось.
https://www.youtube.com/watch?v=2DqKUPsRkGM
Надії начебто нема.
Четверта плентає зима
І поруч з нею вештається ворог.
А у Європі "друзі" сплять,
Котрим кричу: повстаньте, блядь,
Бо вже й до вас навідається скоро!
Та мовчки бісові сини
Тихенько дивляться на сни
З омріяним пальним по три копійки.
А ми - хто в погріб, хто в метро,
Коли жбурляють в нас добром
З розпечених стволів далекобійки.
Тож, як закінчіться війна,
Ніхто не кине в очі нам,
Що падало козацтво на коліна.
Бо в кожній хаті матері
Зрання й до пізньої зорі
Благали за дітей і Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026061
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Цей дощ співає про життя осіннє.
Краплини бризкають у трави,
Лопочуть гулко по покрівлі сіна,
І в ґрунт закопується равлик.
Дощить, дощить...і в сірих сукнях хмари
Збігають нотами мелодій,
Хоч скло вікна блищить, розмокла рама,
Сльозить замріяно погода.
Тривало музика дощу проллється,
І свіжіть огорне повітря.
Затихне знову, певно, інтермеццо.
І сонце посміхнеться світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026068
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Не хочеться осіннього глінтвейну,
Ні позолоти в стінах чотирьох.
Розтікся обрій гіркоти по венах,
Приріс терплячості останній мох.
Альбоми спогадів давно в конвертах,
Байдужості годинник на стіні.
Не падають сльозини болю вперто,
Тривожність світу блимкає в вікні.
Ця тиша надто кам'яна й солона,
Повзуть шляхи набитих мозолів.
І шквали грозові від штучних клонів
Впадуть обличчям сліпо до землі.
(Картина Юлії Ільїнської).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026069
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Осінь спішить… де ділась трава зелена?
Красуні вільхи листочки бачу й клена.
А поміж них дві ниті, мов має гачок,
Плете мереживо, завзятий павучок.
Тут його місія єднання двох сердець,
Це павутиння не порушить й вітерець.
Осінь зрадлива, манить листя у політ,
Він же не хоче руйнувать кохання слід.
Бо ще з весни про почуття чутливе ехо,
Неслося тихо, лірично, все ж далеко.
Чатував літечком, все знав про їх любов,
Достатньо довго слухав пестливих розмов.
Лиш дощ посміє вщент розірвати ниті,
Тоді не забудуться променисті миті.
Тож метушиться павучок у сплетінні,
Клена барвистість, золотиться в промінні.
Вміло старається, у нього є мета,
Щоб перед сном, любувалась пара оця.
У снах побачать, хто в їх житті був поруч,
Душу зігріє, ласкавий, теплий погляд.
06.11.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026053
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Пізній листопад жагучий
Витер барв яскраві гами,
Між безлистими гілками
Вітер нанизавсь колючий.
Бумкає тихенько руни,
Опустивши тінь на плечі,
Жде зимової предтечі,
Зазвучать у хугу струни. 22.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026044
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
***
Дмухає місяць
На нічні метелики -
Пурхають листки.
***
Несе у вічність
Зів'яле листя туги
Північний вітер.
***
Скошена трава
Пахтить зіпрілим листям.
Весняна осінь. 4.07.23
***
Пожухлим шлейфом
Пливуть жовтневі хмари.
Ридає осінь.
***
На провислому
Осінньому вітрилі
Танцюють дощі.
***
Кривавий місяць
Падаючого листя.
Ніч під прицілом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026045
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C87uQdUHDdM[/youtube]
Осіння ніч, як фея з казки,
Вона всіх може зчарувать.
Та це буває лиш до часу.
Спішить світанок чаклувать.
Зникає темінь, нічка мліє,
Чарівність ночі зникла десь.
Неквапно обрій вже сіріє,
Міняє фарби обрій весь.
Почав світанок новий день,
Землі торкнувся промінь сонця.
Розбив цей промінь тьму ущент,
Зробити швидко це вдалося.
Повільно сонце піднімалось,
В думках - все буде по - новому.
Роса вже землю напувала.
Забув світанок і про втому.
Жахнулось сонячне проміння,
Горить, здавалось, горизонт.
Була пожежа, а не тління.
Світанок нічку поборов.
І ось вже новий день на часі,
Світанку можна і спочить...
Хай новий день несе удачі,
Щасливим буде не на мить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025995
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
Кленовий лист,
Рудий, як лис,
Шепоче осені про літо -
У нім купався розмаїто.
Подався в твіст,
Розважить ліс,
Бо має хист
І гострий спис.
Отримав приз -
Натхненний бриз -
Свободу відчувати в леті,
На листопадному бенкеті -
Він сценарист,
В пріоритеті. 2.11.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026006
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
***
Листки пожухлі у відтінках умбри,
Фокстроти витанцьовують та румби,
У листопадну пору золоту -
Приємні миті ловим на льоту,
Мелодій незабутніх чистоту.
Встелили рясно килимами клумби,
Під вітру переспіви в рухах зумби.
Переживуть і негідь, і сльоту,
Деревам залишивши пустоту,
Землі прикривши наготу.
30.10.24
****
Блищать у росах листяні опали,
Хруст під ногами, а в очах - горіння,
Не відають про прах і млосне тління.
Із кожним восени листком опалим,
У дерева вкріпляється коріння -
Нові шляхи шукає для спасіння... 1.11.24
***
Не треба фраз,
Коли екстаз
Двох підіймає стрімко вгору,
Не треба слів і поготів,
Баристо-жовтню, влий кагору.
***
На обрії місяць човном виринає,
Йому ще до ранку плисти і плисти,
А осінь-поштарка штампує листи -
Листочки - жоднісінький не проминає...
***
Шепоче ніжно хвиля берегу німому:
Я не віддам тебе ніколи і нікому,
Не зупинятиму тебе, захочеш - йди!
Та вірю, що чекатимеш мене завжди,
Натхненно цілуватиму твої сліди.
***
Вітер гортає дерева,
Листя - листи.
Осінь іде королева,
Палить мости.
***
Любов чіпляється за губи,
Утішена у слові,
Міняє форми кольорові,
І, піддається згубі. 27.10.24
***
Піймай луни серця, відчуй їхню силу -
З жовтневої клітки зірвались у зиму -
Вітри за вікном в заметіль голосили,
Вони ж полетіли у далеч незриму.
***
Пливе у фантастичний світ омріяний вітрильник,
Події, як дива, стаються поміж нас -
На циферблаті, навіть, непрацюючий будильник,
Два рази на добу покаже вірно час! 26.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026007
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XuvxjVoGbrQ[/youtube]
Я гляну в очі своїй долі,
Скажу я їй: Не обійди!
Усе, я знаю, в твоїй волі,
Тобі не важко, це зроби.
У скрутний час, коли так важко,
Надію в серці посели.
Тільки зроби оце все вчасно,
Не пожалій ти, доброти.
Зроби ти так, щоб я повірила,
Що вірні друзі поряд мене.
Щоб душу радістю потішили,
Назви мені їх поіменно.
Я відплачу їм добротою,
Для них знайду такі слова,
Не буде й слова в них докору,
Чом зрозуміти не змогла.
Ще подаруй мені кохання,
Що розфарбує мені світ.
І хай не взнаю я мовчання,
І щоб кохання на весь вік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026009
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
ПРОЩАВАЙ, МІЙ ЖОВТНЮ!
О прощавай мій Жовтню, прощавай!
О , прощавай мій птаху сизокрилий!
Ти - усміхнись сонечком з небокрай
Нахили земне тепло мені милий.
До тебе на побачення прийду
В іншому житті стрінемось з тобою.
Я буду чекати тебе в саду,
Щоб стріти золоту осінь з тобою.
Не хочу, так тебе відпускати!,-
Щоб летів ти у даль за журавлями.
Знаєш буду тебе в снах чекати...
У нашім раю з новими піснями.
Плаче квіт троянда на морозі
Золоте листя розсипає вітер.
Вкриває снігами при дорозі
Зірка запалює свічу із літер.
Завтра у гості прийде Листопад
Від морозу отави посивіють.
Без пісні пташки засумує сад
Від зим квіти зів'януть, забіліють.
О ОСЕНЕ !
Осінь малює в кольори листя :
Червоне, жовте, золоте, багряне.
Немов рано Мадонна з захристя...
Сонечком зійшла у небо туманне.
О осене, осене, осене!...
Ти є для мене насолода - життя.
Покрова з багряними косами
Вінчає долю зоряним вінцем - літа.
Намалюй осене казку мені,
А на планеті земля блаженну мить.
Хай сяють яскраво сонячні дні!
А на кронах клена листя шелестить.
Пю неповторну красу очима,
Ловлю падолист у свої долоні.
Вже золоті роки за плечима...
Насіяли срібла на мої скроні.
Золота Осінь щедра, багата...
Пречисту з короваєм зустрічає.
Вона, як голубка сива мати
Дарами землі добром пригощає.
Пахне, так духмяний хліб на столі,
Яблука і груші сливи й виноград.
Це солоденькі дарунки землі
З золотих віт дарує осінній сад.
3‐----------------------
А життя коротке всього, лиш мить...
Може обірватись ,як тонка нитка.
А листячко з дерев летить , летить...
Від холодної зими мерзне вишня.
А вже пізня осінь ... і Листопад...
Журавлі злетіли у вирій в політ.
А завтра сад покриє снігопад...
Скоро зима...забіліє ясен світ.
А до весни, ще є так далеко...
І не всі дочекаються до весни.
Від втоми в леті мліють лелеки...
Складають свої крила у вічні сни.
Зігрій мене від холоду зими...
І Сонечком поміж хмар під горою.
Обійми ніжно до себе крильми
І заколиш безсонні сни рукою.
Ти , так потрібний мені у житті
Без тебе від зим моя краса в'яне.
Ти сузір'я лебидь у почутті,
Яке подихом мене надихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025965
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
Повертайтеся, рідненькі, всі живими,
Ми чекатимем у спеку і у зливи
І в морози невгамовні й заметілі,
Щоб любов і теплота Вас завжди гріли.
Хай же кожне наше слово - це молитва,
Буде зброєю змагатися де битва,
Бити градом і боротися до болю,
Щоб навіки відстояти нашу долю.
Повертайтеся здорові до родини,
Хай цілунки зустрічають світ дитини.
Обійме і приголубить рідна мати,
Як же тяжко, дорогенькі, Вас чекати...
Повертайтеся, рідненькі, всі живими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025968
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
А твоє тіло шовковисте
І стигле наче дозрілий сад.
Твоє волосся променисте,
В твоїх очах сяє зорепад.
Квітка до якої прямую,
Випиваю кохання нектар.
І тобі слова я римую,
Я аж хмелію від твоїх чар.
Ти мій бурхливий океан,
Полонила серце моє.
Ти неначе п'янкий дурман,
Віддаєш кохання своє.
Твої вуста прагнуть любові
І до серця вистеляють шлях.
Я радію твоїй промові,
Тобі квіти збираю в полях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025970
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
Листви торкнулась вечірня прохолода,
Завмерлі душі - це вирок пори року,
Відчарувала та ще ледь мліла врода,
В протистоянні щорічного потоку….
Холодних вод, від затяжних дощів і злив,
Й вітру кудлатого, сховатись не в змозі,
Стихав під вечір, вже на ранок дуже злий,
Зривав листву під рок, кидав по дорозі.
О, що ж ти доле, де ж весноквітна казка,
І спів пташок, що надихали до життя,
Той сонця промінь, його дбайлива ласка,
Листви успішність – запорука майбуття.
Листву берізка, скидає так зарано,
На душі смута, прощання, на все свій час,
Журливий вітер, веде ніжне сопрано,
Мрій світлих втрата, лиш мить, ясний вогник згас.
31.10. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025918
дата надходження 06.11.2024
дата закладки 06.11.2024
Цілує осінь кожен лист,
Берізки у сум’ятті -
Чому пора міняти нам
Малахітові плаття ?
Кленовим шелестом бринить,
Душа сумує – осінь !
Котить непрохана сльота,
Не спіши, серце просить !
І неповторність чарівна,
Мов доля у людини,
Бентежить, манить, окриля
В миттєвості хвилини…
В. Ф. - 22. 10. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025861
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 06.11.2024
[b][color="#0c2c9e"][color="#bb0fd6"]С-[/color]кільки бажань має юність яскрава,
[color="#bb0fd6"]В-[/color]сі вони довго рояться в душі.
[color="#bb0fd6"]О-[/color]сінь життя… це вже певна заграва
[color="#bb0fd6"]Ї-[/color]хню змістовність вкладає в віршІ.
[color="#bb0fd6"]М-[/color]арення й нині відвідують серце,
[color="#bb0fd6"]Р-[/color]ій вже далеко не той, що колись.
[color="#bb0fd6"]І-[/color] не бажання вже, думи із перцем
[color="#bb0fd6"]Ї-[/color]здити в серці волами взялись.
[color="#bb0fd6"]З-[/color]відки ілюзії? Нащо тривожать?
[color="#bb0fd6"]А-[/color]втору спати щораз не дають.
[color="#bb0fd6"]П-[/color]евно безсонням на щастя ворожать,
[color="#bb0fd6"]Р-[/color]аду бажанням отим не знайдуть.
[color="#bb0fd6"]Я-[/color]к же ті мари зібрати докупи,
[color="#bb0fd6"]Ж-[/color]гут віднайти, зав`язати у сніп.
[color="#bb0fd6"]У-[/color]злик сховати, щоб хтось не поцупив.
[color="#bb0fd6"]Я-[/color]кір спустити глибоко під лід.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025868
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 06.11.2024
В моїм серці є тільки ти, ти , ти...
Там для інших місця немає.
Ти - сонечком мені світи, світи...
Ти мій Всесвіт - небо безкрає.
Побачила тебе закохалась...
З першого погляду у твою красу.
У твій п'янкий аромат - вдихала...
Пила , як квітка чисту росу.
Я не можу доранку заспати
Бачу твій силует у вікні.
Ти зумів мене у полон взяти...
Чекаю тебе в казковім сні.
А ніхто від долі не втече...
А хто любить ,той поруч з тобою.
Коли в жилах почуття тече...
І той зігріє тебе любов'ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025902
дата надходження 06.11.2024
дата закладки 06.11.2024
Напиши на листку
Заповітне бажання,
Знаю, буде в рядку
Неповторне зізнання:
Шепіт ніжності вуст,
Дивовижні ті ноти,
Я радію, живу
Та хіба ж будеш проти?
Прочитаю, схоплю,
Бачу море любові,
Мовби в ріднім краю
Відгукнулися долі.
Дивний пагін життя,
Що вібрала з просторів,
Світлі ті почуття,
Мов розкидані зорі.
Я зберу та знайду
Найпалкішу, що світить,
У світи поведу
Де лише пахне літо
І у нім, як завжди
Загублюся навіки,
А кохання сліди
Будуть серцю, мов ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025851
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 05.11.2024
Закружив мовчанням дощовий світанок,
У далекій тиші ти читаєш лист.
І підкралась туга до душі незвано,
Знову у кохання почуття вдяглись.
Вітер ніжно пестить на вікні фіранки
І з туманом лине твого серця щем.
Я тебе кохаю до без тями палко
І вкриваю тіло до мурах плащем.
В мріях поєднались два самотніх тіла,
І змішались швидко у нектар струмки.
У п'янкому вирі душі шаленіли,
Потягом нестримним мчали до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025859
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 05.11.2024
Душа вмовкає на півслові,
Щемить у грудях день від дня.
Раділа б щиро післямові,
Якби не ґвалт - не ця війна.
Ґвалтує все: вогонь ракети,
Фугас, снаряд, куля й кинджал.
Ток шоу різні та газети,
В вогні розпечений метал.
Смертей без ліку вищир хижий,
Психоз, проблеми - то біда.
Посміх лукавий, хто є ниций,
Кому побільше би "бабла".
Пекельний жмут в життєвій пращі -
Долі незвіданий урок.
Чужа та воля...Бранці...Бранці...
Не втратитись - душі зарок.
04.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025821
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i8LYHm2Uy64[/youtube]
Чаклунка - ніч пригоди все шукає,
Які знайти їй теми для розваг?
Що королева - всі це добре знають,
І над всіма тримає свою владу.
Присіла, роздивилася навколо,
Неначе сплять усі давним - давно.
І позіхнула без роботи кволо.
Побачила - он світиться вікно.
Заглянуть захотіла у шпаринку,
Там молоді, обнявшись, міцно спали.
Та погляду зробила тут зупинку:
У ліжечку дитина й котик грались.
Не треба щастя деінде шукати,
Поглянуть можна ось у це вікно.
Яке то щастя - можна тут узнати.
Таке, на жаль, не всім воно дано.
Зітхнула нічка, ніби ненароком,
Та стало їй так гірко на душі.
Пішла уже повільним кроком...
Світанок пробирався у тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025798
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Судове засідання.
Суддя:
Сьогоднішнє засідання відкрито.
Ми судимо добродійку одну.
Підозрюємо, що несамовито
Ця пані наживалась у війну.
Прокурор( не "каліка"):
Є докази, що ця шановна пані,
Працюючи у МСЕК, взяла хабар
І брала ще не раз. Є точні дані:
Там носа не підточить і комар.
Свідок №1 (працівник СБУ):
Зробили обшук ми у леді в хатці
І грошей цілі купи там знайшли.
Були ті гроші скрізь: і на канапці,
І в туалеті теж вони були.
Свідок №2(Інвалід рос.-укр. війни, без обох ніг):
Я на "нулі" провоював два роки,
Країну боронив від ворогів.
Там втратив дві ноги. Тепер морока,
Бо інвалідність я ще не довів.
Сказала пані ця, що ще не досить
Я назбирав їй доказів. Нога -
Сумнівна річ. То ж медикиня просить
Ще довідки, бо справа - "дорога".
Адвокат підзахисної:
Тікають громадяни від війни,
Тікають через Тису і кордони
І, попри всі державні перепони,
Рятуються від влади Сатани.
А люди грошовиті не спішать
Зриватися з насидженого місця.
Їм на війну і ТЦК начхать:
Хабар даси й нічого вже не бійся.
За що, скажіть, ви судите цю жінку?
Ви їй хабар до рук самі несли.
А що не поміщався він в будинку,
В Європі в пані ще хатки були.
Їй-богу, всі невинні, мов ягнята,
Ні разу не давали хабарів?
Тепер війна. Палає наша Хата.
Ото ж народ від горя геть здурів.
Ви пожалійте, прошу, депутата.
Він бідний, мов церковне мишеня.
І прокурора. В нього теж зарплата-
Копійка. То ж докиньте грошенят.
Вважаю я, що пані ця невинна.
Хабар взяла? Ну що ж, усяк бере.
Та ж, Ваша Честь, у неї вся родина -
"Каліки" і, не дай же Бог, помре.
Підсудна медикиня:
Невинна я. Бог бачить все і чує.
Давали - брала. Що було робити?
У мене чоловік, рідня і діти.
Ваш суд мені усе життя руйнує.
Вину свою я визнати не мушу.
Людей я рятувала від війни.
Спасла суддійську не одну чинушу.
Бо прокурори... Люди теж вони.
Гамір в залі.
Жіночий голос із зали:
Мій синочок був хворим з дитинства.
Не змогла лікарям довести.
Загребли на війну. Просто свинство!
Як же можна вбивать молодих?!
Мій синочок загинув учора
Молодим. Двадцяти не було.
Ради чого? Щоб владна потвора
Наживалась? Щоб хитре мурло,
Що при владі, ховалось за спини
Героїчних солдат-бідняків?
Хай війну цю, ненависну, спинить,
Чи повЕрне з Європи синків.
Захищати країну повинні
Всі: і бідні, й багаті. Авжеж!
Розважається знать на чужині,
А на фронті її не знайдЕш.
Бізнесмен-волонтер:
Чиновнища, чиновнички, чиновники!
Я думаю, хабарники ви всі.
Совкового хабарництва засновники,
Ви бізнес роздягли вже до трусів.
Я волонтером був багато років тут,
А з вами мати справу - то кошмар!
Рятуєм безкоштовно український люд.
Ви ж вдавитесь, як не дамо хабар.
пенсіонер-совок ( пенсія - 3 тис. гр.)
Не знаю, що й казати.
Життя тепер таке...
Проср...ть країну гади.
Це відчуття гірке.
Одні воюють, гинуть,
Калічаться щодня.
Грабують Україну
Ці - м..., чинять, як свиня,
Що дуба підриває,
Щоб жолудя дістать.
А що війна триває,
То їм усім нач...ть.
Американець українського походження
(представник наглядової ради):
Кепські справи тут у вас.
З вас регоче й Арканзас.
Зачепитися з руснею -
Самогубство - вищий клас!
Та страшніші від русні
Вам хабарники рясні:
Всі дають і всі беруть.
А війна ця - каламуть.
Хтось вмирає на "нулі".
В когось статки чималі
І сім"я вже за кордоном,
Не дістанеш їх ОМОНОМ.
Щоб росію подолати,
Хабарі не треба брати.
Бо інакше вам - кінець!
Нам урвався вже терпець.
Нині Штатам не до вас.
Вибори тепер у нас.
То ж газдуйте на свій лад.
Не канючте грошенят.
Поколошкайте своїх
Чинодралів головних.
Будуть вам тоді ракети,
ППО і міномети.
Гамір у залі посилюється.
Суддя:
Розкричались! Тихо в залі!
Працювати не дають.
У суді - не на вокзалі.
Припиніть гармидер тут.
Розгляд справи відкладемо.
Мало доказів у нас.
Може, пані винна? Демос
Почекає певний час.
Тут, панове, не розправа.
Справедливий нині суд.
Пані вийде під заставу.
Ох, тяжкий в юристів труд!
Сатана (коментує з-під стелі зали):
Ну-ну. Давно я так не веселився.
Суддійство це сподобалось мені.
Хоч трохи я на чесний люд повівся,
Хабарниця миліша Сатані.
Не ангельської вдачі всі земляни.
Грішать вони у війнах й в мирний час.
Їм голос Біса, мов бальзам до рани,
Миліший, аніж Бога чесний глас.
А суд людей - то є паскудна справа.
В усі віки неправедним він був.
Хто владу мав, той мав судити право.
Простий народ на панство спину гнув.
Не знаю, чим закінчиться це дійство
У цій країні. Не провидець я.
Мені здається, що усе злодійство
Прикриє за хабар оцей суддя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025804
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Мороз… ледь-ледь сріблиться,
В росі… квітка іскриться.
Покинуті городи,
Діждався нагороди.
Вітрець… снить серед поля,
Тут двом, лишитись - доля.
Рве серденько досада,
Вона ж цьому не рада.
Тебе, хочу любити,
Готовий захистити.
Вибаглива, як жінка,
Але ж для мене втіха.
Не лагідна ромашка,
Душа… болить козацька.
Пече… стрімкий погляд,
Та знаєш, що я поряд.
Трояндо ясноока,
Не будь така жорстока.
Втішайся вечорами,
Сховай шипи між нами,
Мої листки- долоні,
Обійми ж… не холодні.
Устами теплий дотик,
Розпалимо ми вогник,
Його… почула голос,
Моє кохання солод.
Бажання… прийму твої,
Цілунки – струмок надій.
Тремтів лопух чубатий,
На жаль, давно горбатий.
Ти поруч вже відрада,
І старість не завада.
Впаду, в ногах зігрію,
Нехай, навіть зітлію.
Та буду пам’ятати,
Зумів…. я покохати.
24.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025809
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Хай ці життєві магістралі,
Ведуть Вас в омріяні далі...
Хай розквітає залізниця,
І повниться щастям криниця...
І хай тріпоче серце від любові,
Ви будьте привітні й не гонорові.
Хай осінні барви душу веселять,
А Ваші вагони в мрії хай біжать.
Хай удача поряд з Вами крокує,
А Господь-Бог молитви ваші чує.
І хай Ангел огортає Вас теплом,
Зберуться друзі за святковим столом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025787
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2024
Втікає. втікає - час здібний на втечу
Його не спинити - час наче той вітер
Що листя пожовкле жене в порожнечу
Й легенько хитає оголені віти.
І слабне зусилля - цей світ незбагненний
І думка дрібніє - того не змінити
Бо як не старайся - твій спротив даремний
Все мусить зівяти, опасти і згнити.
Парище.
03 11 2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025736
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
Як не дістати сонця із небес.
І вітра не спіймать в широкім полі.
Так не здолати вільних. Пам'ятай!
Тих, хто народжений і виріс у любові.
А той, хто вільний, завжди йде вперед.
Пізнати щастя у житті він може.
Себе шанує й інших береже.
Підтримати уміє й допоможе.
Тут рід твій славний, в нім козацький дух.
Не має рід козацький переводу.
І сила , й мужність у тобі живуть.
Цінуй і захищай свою свободу.
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025720
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,
Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,
Зробить рабами прагне вільних.
Злочинні дії повсякчас:
Стріляють підло в полонених,
Тортури людям - це ж бо сказ.
Не приховать руїн наземних.
Гаага спить, ООН мовчить.
Мабуть, прогнили всі манери.
Агресорська ракета мчить -
Закони тільки на папері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025743
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CDizm2INjqM[/youtube]
Доторк
Чому ж той доторк до душі не зник,
Адже вписалась віхола зненацька.
Крутила і вертіла...Зимний лик.
Зітерла візерунки чудернацькі.
Завмерла наче, стихла заметіль.
Зажура серця у снігах зависла.
Не підібрати все ж потрібних слів,
Мороз безцеремонно серце тисне.
Кінець зими вже близько. Час весни
Насіє первоцвітів вранці-рано.
Не покидають знову ретросни,
І кличуть очі сині, мов лимани.
ID: 939794
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025742
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
Осінь запрошує в гостину,
Огортає так ніжно крилом.
Стелить золоту скатертину,
Біжить нашим Карпатським селом.
Срібним інеєм землю вкриває,
А гори сивим туманом димлять.
Наші думки додому вертає,
Які туди вернутись норовлять.
А ми помандрували світами,
Сині гори нас не відпускають.
Запрошують до рідної брами,
І завжди нас вдома чекають.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025741
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mX64t_qo8t8[/youtube]
Сідало сонце на спочинок,
Та хмари фарбами ще грали.
Ти зупинись хоч на хвилину,
Бо можеш диво це прогавить.
Неначе пада сонце в море,
Торка вже в котре цю безодню.
Іще недовго й геть потоне,
І поєднається з водою.
Та горизонт іще в загравах,
Міняють хмари кольори.
Характер інший тепер мають.
Злились в єдиний колорит.
Неспішно обрій вже темніє,
Картинка в спогадах жива.
Осінній вечір тихо мліє.
Такі бувають тут дива!
Маленькі хвилі, ніби діти,
Спішать до берега гуртом.
А Місяць їх давно помітив,
Свій промінь кинув їм слідком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025735
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
А я подарую тобі пісню
Та, що цвіте Лілією у серці.
Вона нахилить зірку вечірню,
Де лебеді кохання на озерці.
Ти моя Мадонна - пісня з пісень
Музика чарівних струн у октаві.
Ти моя блаженна мить - ясен день,
Світанок - сонечко весни в заграві.
Я подарую тобі увесь світ,
А у своїх долонях квіти щастя.
Ти мій казковий рай - ліловий цвіт,
У музиці ніжна пісня - причастя.
Я встелю пелюстки троянд до ніг,
І запалю свічку для тебе - свято.
Серед зим у серці розтане сніг...
До зірок понесе пісня крилата.
Ти - пісня, королева натхнення
Музика, яка надихає життя.
Ти жадана мрія - сьогодення
З тобою поруч мила щасливий я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025728
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
Не порушуй осінню тишу,
Коли ледь виграє світанок,
Перші сни привиділись листю,
Хай бадьорить жовтневий ранок.
Ніжний промінь торкнувся землі,
Поцілунком, дарує тепло,
Ніби Господа ласка душі,
Огортає… укотре єство.
Не порушуй осінню тишу,
Між дерев золотиста стежка,
Придає чарівного блиску,
В срібних росах яснить веселка.
Не порушить осінню тишу...
І пташина, дрімає в лісі,
Не торкне й вітерець барвисту,
Пані осінь вбрану в намисті.
Нехай спокій серця зігріє,
Негаразди ховає імла,
Кожен з нас про мир, щастя мріє,
Щоб на вік закінчилась війна.
30.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025665
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 02.11.2024
Відгомоніло літо, відгуло,
Подарувавши нам своє тепло,
На згадку, залишивши милу тінь,
Зціливши сміло безліч поколінь.
Ось, осінь набирає колорит,
Зіткала із листків багато свит,
Укутує дорослих і дітей,
Попереду багато ще ідей.
Створити треба затишок в житті,
Подарувати радощі прості
Та написати той славетний звіт
Де помістити весь осінній світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025660
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 02.11.2024
Жовкне жовтень.
Листя жовте
Багровіє.
Осінь мліє.
В сонцеднині,
В серцевині,
Йде шаманське,
Індіанське
Тепле літо
Розмаїто.
Запалає
Небокраєм.
Павутинно,
Безневинно
Розважає,
Дух здіймає.
Світлий здогад,
Ніжний спогад
Лишить з нами,
Під листками. 19.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025588
дата надходження 01.11.2024
дата закладки 01.11.2024
На банановому пірсі
Крутяться вітри,
Звільнені з пітьми.
Вслухайся, замри -
Лащаться крильми,
Де стрічались ми,
Підіймають дух до висі.
Очищають душу, тіло -
Спалять негатив.
На побачення йди сміло -
Вітром обійми,
До кісток пройми,
Вчуєш позитив,
На банановому пірсі... 31.10.24
Примітка: у йогів один із способів очищення - це омивання вітром. Відчувається легкість, а те, що не давало спокою, перестає бути важливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025589
дата надходження 01.11.2024
дата закладки 01.11.2024
Забуло людство, Боже слово,
від воїн потерпає Світ…
У мирнім Всесвіті – чудово,
там не бомблять Життєвий цвіт.
То ж, схаменіться, прошу, Люди,
згадайте милість та добро…
Бо зло та ненависть повсюди,
немов пухлиною зросло…
Не проти зла, борімось, ЛЮДСТВО,-
за безумовне лиш добро!
Бажати зла – то самогубство,
З Любові – проросте - Любов…
31.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025539
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Знайшов у полі ховрашок наповнений зерном мішок.
Він в кожну нірку зазирав. "Чий це мішок?" - ховрах питав.
Хазяїна таки знайшов. Зерно віддав. Насправді так.
А от ховрах... забіг на поле. На чуже. Там гарне житечко
росте. От він його гризе й гризе... І в нори наносив свої.
Здавалося б, достатньо. Ні!
Ой, скільки згриз, в нору забрав. Чужу він ниву зіпсував.
Стільки б не з'їв, якби своє. Коли ж згризе він те, що є?
Й поміж людей буває так.
Є не один між нас хом'як.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025565
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tT-O-sQUpbQ[/youtube]
Подув вітер - і злетіло листя.
Клен стоїть оголений, сумний.
Морозець на віттях, як візитка,
Що зима вже скоро, сповістив.
На вершечку залишивсь листочок,
Страх обняв - лишився сиротою.
Поживе, можливо, тут часочок,
Віч -на- віч зустрінеться з зимою.
Пожалітись, може, та кому?
Клен давно упав у довгу сплячку,
Уступить з зимою в боротьбу,
Це для нього буде дуже важко.
І тремтить нещасний в міркуванні,
Усі плани марні і пусті.
Боротьба іде за існування,
Перепони ж склалися важкі.
Удалась зимова перша спроба,
Налякала бідного листка.
Ти не здавайся! Ще раз спробуй.
Мрія дуже часто ожива..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025546
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z2gdYFw2-dk[/youtube]
Козацьке щастя
Козацьке щастя - Запорізька Січ,
Славутича безмежні бистрі води.
І гетьмана, вождя до бою клич
Для захисту і волі, і народу.
Козацьке щастя - зброя у руках:
Пістолі, шаблі гострі і рушниці.
Гармати так потрібні на шляхах,
Ножі, кинджали, довгі гаківниці.
Козацьке щастя - чайки і байдак,
Меткі гранати, арбалети, списи...
Щоб не ступив на землю злий чужак,
Сідлали дужих коней, мчали риссю.
Лиш в перемозі - щастя козаків,
У відступі й поразці яничарів.
І скільки б не минуло ще віків,
Козацький дух не знищити хозарам.
ID: 910533
Слова Світлани Пирогової. Пісню згенеровано на НП Октава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025515
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Дощі…дощі .. осіння повінь,
У танці звабливість, блиск краплин,
Серце торкне ранкова сповідь,
Про почуття, як гіркий полин.
Мить і сріблиться все навколо,
Йде прохолода, зробить справу,
Знову в калюжі, краплів коло,
Ледь –ледь змальовують заграву.
Зненацька сонце промінь кине,
Злегка відплинули хмаринки,
Як серенада ніби лине,
Іскрять веселкою краплинки.
Виводить дощик своє соло,
Від душі осені зізнання,
Нехай же знає все довкола,
Плекає мрію, цвіт кохання.
І не відкине він подію,
Соромлячись, поведе в танці,
Таїну держить, мав надію,
Тож не відмовить забаганці.
Не приховає, сердечний стук,
Та й загадковість сльозин рясних,
Осінь почує, магічний звук,
Хоч на якийсь час і притих.
31.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025531
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Про осінь не писав лише лінивий.
А я складаю вІрша про весну,
Про теплі, весняні, живильні зливи,
В полях смарагдову озимину,
Красу дерев, що ніби наречені,
У білі сукні вбралися в садах,
Приліт птахів додому з далечіні
І пташенят у гніздах, на дахах.
Для мене осінь - це пора печалі
І смутку, що ось-ось життю кінець.
Весна дає надію жити далі,
Злобу зимову зводить нанівець.
В моїй уяві осінь - то розкішна,
Вже зріла жінка, що втрачає цвіт.
Весна - цнотлива дівка, гарна й пишна,
Що мріє увійти у вищий світ.
Нехай складає братія по клаві
Прекрасні вірші про осінні дні.
А я хотіла б полетіть в Малаві
Назустріч теплій, чарівнІй весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025492
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Як же хочу пригорнутися до мами
Та загоїти свої плачевні рани,
Щоб погладила так ніжно, мов дитину,
Ось, зберу душевні сили та й полину:
В ті місця де народилася й зростала
І сказала перше слово миле - мама,
Пригорнутися б до стін у тій хатині
Та подякувати б щиро всій родині:
Та немає вже у ній зовсім нікого,
Залишилися лиш спогади святого
І ніхто мене там більше не зустріне,
Звісно знаю: не пригорне, не обі́йме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025506
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Калюжі сірі в різнобарв'ї листя,
Не все таке похмуре, придивись:
Гірлянд краплистих сяють свіжі блиски,
Гілля прикрашене - це ж, звісно, хист.
Від осені строкатої чарівність:
Зелене, жовте і багряне скрізь.
Кружляє в танці спритно легкий вітер,
І не злічити загадкових рис.
Характер не пізнаєш ти осінній:
Із парасолькою в руках іде,
А інколи букети в'яже з листя,
Й дарує незабутній теплий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025467
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 30.10.2024
[b][i]Така реальність, не перестороги,
Щодня над нами в небі грізний свист.
Ракети, КАБи!! Нам несе тривоги
Всіма на світі прОклятий рашист.
Цей лютий звір, небачена потвора,
Руйнує все… він вбивця і палач.
Його уява безперечно хвора,
Він сіє всюди смерті, горе, плач.
Бо як сприймати - матінка тримає
Залите кров’ю крихітне дитя.
І у молитві Господа благає
- Дай нам надію, Отче, на життя.
Там, під завалом можуть бути люди,
Аби живі…. Будинок рухнув весь.
І те, що бачиш, рве на шмаття груди
Це спільне горе… наше. Не чиєсь…
Де йдуть бої, герої наші гинуть
За Україну і за свій народ.
І орків б’ють щоденно, без упину,
Бо ПЕРЕМОГА – краща з нагород.
Хай йде у пекло вся орда ворожа,
І зникне геть, розчиниться в імлі.
Колись впаде на звірів кара Божа,
За те, що лихо сіють на землі.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024700
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 30.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=am6ZnxhhpJk[/youtube]
Ви недосяжні
Ви недосяжні, ніби в небі місяць.
Не доторкнутись ніжністю руки.
Лиш погляд огортає світле місце,
А біля Вас гірляндові зірки.
Доволі ліліпутів і гігантів,
І кожна з них Вам блиском мерехтить.
А Ви так схожі чимось на ваганта,
Освіченість тримає міцно нить.
А я, немов ліхтар наземний,
Хоч світло блимкає за тьмяним склом.
О як хвилює Ваша тепла чемність
І споминів моїх таємне тло.
ID: 847356
Слова Світлани Пирогової. Музика і виконання НП "Октава"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025471
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 30.10.2024
Вітер-бешкетник
Фліртує вранці з листям
Кличе знов на вальс
***
Задощило
Мокрий цілунок неба
Торкнувся землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025141
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[b][color="#000812"]Заблудились думи,
Просто на льоту.
І чомусь попали
В юність золоту.
Оце то везіння!!
Чесно кажу вам.
Аж душа розквітла,
Що я бачу там.
Парубки чубаті
Радощі і сміх!
Прибрані дівчата,
А я краща всіх!!
Так я танцювала,
Аж тріщав танцпол.
А наряд мінтовський
Аж склав протокол.
Не спиняло дівку
Що прийшла рідня.
Навіть у відділку
Веселилась я.
Ой, заграйте сурми.
Гульки – не труди!
Я благаю, думи,
Знов підіть туди!![/color]
[/b]
Фото: з інету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025360
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E9yuhwwUXVc[/youtube]
Ніч приголомшлива
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.
Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.
Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.
Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.
(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).
ID: 885803
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025381
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Fzc5IPHX-9c[/youtube]
Останні осінь робить кроки,
Уже повільніше хода.
Та в зиму гляну ненароком,
Готова вже прийти сповна!
І знову в осінь повертаюсь,
Чарують ніжні кольори.
Її чарівністю проймаюсь,
Та все це буде до пори.
Колись злетить останній лист,
І буде спати все навколо.
Ти повернутись маєш хист,
Щоб знову стало все казково.
Зберу букет красивий з листя,
Поставлю в воду на вікні.
Дивлюся - ніби засмутився,
Не може жити він в теплі.
Надворі мряка вже осіння,
Чи плаче осінь на прощання?
Усе заплакане довкілля.
Ось бачу осені вагання...
Не плач! Твоє життя іде по колу,
Не схоже зовсім на людське.
Ти до свого прийдеш престолу,
Журитись й плакати - пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025390
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
Намалюю тобі світ безмежний
І з любов'ю створю обережно,
Чарівну та барвисту калину,
Щоб всміхалася, ніби дівчина.
Миле личко прекрасної вроди,
Що взяла, як завжди від природи,
Тонка грація, наче богині,
Очі, мовби волошки ті сині.
Ніжність мови, що ллється піснями,
Оберегом, що грає думками,
Колорити жовтневого гаю
Я душею і серцем вбираю.
Намалюю всю розкіш до краю,
Всю красу, що пізнала і маю
І зігріюся барвами в осінь,
Що чарують уже на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025354
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
В її душі цвіте, ще молоде літо...
А впав ранній білий сніг на волоссі.
Розплітає довгі коси шалун - вітер
Про себе дає знати - Золота осінь.
Під мелодію дощу кружляє листя
Танцює з вітром у осіннім вальсі.
Між сизих хмар зійшло сонечко з захристя
Дарує блаженну мить , у цім часі.
В красуню Осінь закоханий Листопад
Зима встеляє білий килим до ніг.
Вони у мріях злітають під зорепад...
Стрічають удвох світанки край доріг.
Вона любить, як цвітуть квіти жоржини
Як полум'ям пломеніють до зими.
Сплела вінок з листя клена з грон калини
Іде, як королева в заметіль зими.
То сонечко світить ,то дощ, а то злива...
А літо удаль забрали журавлі.
Ця жінка ,як Золота осінь - красива...
Немов Мадонна на цій святій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025332
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Повногрудий красень місяць
Не знаходить в небі місця.
На чиєму марить боці?
У повітрянім потоці
Віє пахощі кориці,
Бальзамічної живиці,
В ніч казкову, феєричну.
На вечерю романтичну
Запросив осінню пору,
Наливаючи кагору,
В келихи зіркові, срібні.
Ланцюжки сузір'їв мідні
Почіпляв на небосхилі -
Дарував натхнення милій.
P.S. Світлина автора 17.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025326
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
***
Віщує осінь
Бабине літотепло.
Павутинний рай.
***
Розпускається
Квіткою кожен листок.
Весняна осінь.
***
На невагомі
Листочки-метелики
Дмухає вітер.
***
Волосся зимі
Бабине літо пряде.
Мороз в дорозі.
***
Суха розмова
Осені з листопадом.
Опале листя.
***
Вітер б'є поклін
Одинокій билині.
Зима на шляху.
***
У занепаді
Краса осінніх листків.
Сумує сонце.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025324
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Вже осінні барви містом летять
І малюють чудову картину.
Впіймати невтомний час норовлять,
Стелять золотисту скатертину.
А юна осінь ще ніжить теплом,
Дарує незабутні відчуття.
Збирає наших друзів за столом
А сірий смуток летить в забуття.
Мила осінь тривогу сховає
І наллє у філіжанку кави.
Відновитись нам допомагає,
Видає мелодійні октави.
Ось нарешті вже тиша мандрує,
З'явилась усмішка в людей на вустах.
Театр нам виставу пропонує,
Яка замаскує до смутку шлях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025244
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 28.10.2024
В саду грався хлопчик... Зламав
розквітлу вишневу він гілку.
Награвся та й кинув її,
на жаль, не відчув, як їй гірко.
Безпомічна гілка. Одна
лежить у траві. А що може?
Оббитий її пишний цвіт,
то хто ж їй тепер допоможе?
І хиляться грушки малі,
і сливки гілля простягають.
І яблуньки в пишнім цвіту
такої теж сили не мають.
А хлопчик веселий побіг,
награвшись весняним тим цвітом.
Не думав, що гілка не дасть
плодів йому сонячним літом.
---------------------------------------
Весняний хай радує цвіт,
плодами пригостить нас осінь.
Радіє ж йому увесь світ,
прозорих небес ясна просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025309
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
А такі , як ти - один на мільйон
Їх видно здалека між люду в юрбі.
Немов Всевишній з небесних ікон
Серед зим до ніг стелить квіти тобі.
Ти - мій Всесвіт - синьооке небо
Є шляхетний лицар, романтик - казкар.
У вальсі - я лебідка, ти лебідь,-
Який запалює зоряний ліхтар.
А ти - моє сонечко в сто карат
Красень - осяйний діамант красивий.
Вдихаю, як в сад пянкий аромат...
З тобою лечу вище хмар - щаслива .
Даруєш мені свято в будні дні,
В тебе золоті руки, добре серце.
Ти - любов ,що цвіте раз навесні
Від спраги водиця чисте джерельце.
Ти мов зелен клен стрункий, високий...
Я немов берізка поруч з тобою.
Летять швидко роки, як потоки...
Я люблю, як вперше - цвіту весною.
2---------------------------------
Мені нікого, крім тебе не треба
Повір, твоя любов у довжину життя.
Коли нас розлучить з тобою небо
У твоїм серці залишусь назавжди я.
Повір ,таких як ти — один на мільйон..
Елегантний, і благородний чоловік.
А ти є мій земний рай — казковий сон
Твоя шляхетність, то моєї душі лік.
Мені потрібна, тільки твоя любов
Вистачає, щоб був поруч біля мене.
І на крилах летіла до тебе знов,-
Щоб розквітала, як берізка для клена.
А я ніколи тебе не забуду
Нашу першу зустріч — погляд твоїх очей.
І не боюся людського осуду...
За тебе віддам тисячу самотніх ночей.
Я сильна, і навчусь жити без тебе...
Але не зможу я тебе розлюбити.
А від долі не втечеш, і від себе...
Ти — посланий небом , щоб тебе любити.
Я любов у твоє серце переллю
І запалю пристрасть , вогонь почуттями.
Тобі я тисячу раз скажу : "Люблю"...
Розтоплю лід у твоїм серці словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025308
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
А жовтень чарує красою
І огортає душі теплом.
Крокує своєю ходою
І збирає гостей за столом.
Цією красою прямуєш,
Та даруєш нам своє тепло.
Життєві картини малюєш,
Наповняєш сімейне джерело.
В тебе очі колір оксамиту,
Полонять, чарують водночас.
Ти тчеш свою долю із самшиту,
А коли ти поряд стихає час.
Тебе сьогодні всі вітають
І говорять привітні слова.
До тебе в гості завітають,
Ти наша, зірнице світова.
Ми бажаємо щастя, любові,
Хай коханий тебе зацілує.
І влаштує рандеву у Львові
Та чудовий букет подарує.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025278
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Я без мови в'яну, як без води квітка
І без неї задихаюсь у світах.
З небес вона сходить наче ясна зірка,
Крилом пташечки будить мене у снах.
А мова, це святиня, мамина пісня
Ніжне слово, яке надихає нас.
Це світанкова, вечірня зоря пізня,
Запалює нам свято — щасливий час.
А мова, це є храм блаженства, любові,
А у зоряній вервичці — молитва.
З чистого джерела водиця у слові,
У зернині — хліб, для душі пожива.
А мова ,це є мамина колискова,
Яка колише безсонні сни в дитя .
У променях сонця — гілка калинова
Дух, який надихає наше життя.
А мова, це скарб , божий дарунок з небес,
Наш оберіг — щит і меч на всі віки.
В полі пшениця, жито — тисячу чудес,
Пресвяте причастя з божої руки .
А мова, це вільні крила, пташки в політ,
Спів пісні, яка зігріває серце .
Це навесні райський сад білосніжний цвіт,
Сплетений віночок синє озерце.
А мова, це вишиванка на полотні,
Яку хрестиком вишивала мати.
Це є урочисте свято — сонячні дні...
Спадщина, яку нам тре шанувати.
А мова, це синє небо, квітучий лан,
На якій золотий колос зростає.
Бальзамовий лік ,який зцілює від ран
Сяйво зір, які нам шлях прокладає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025246
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Через темряву убрід
Йде рудий, поважний кіт.
Сяють очі - дві зорі -
Мерехтливі ліхтарі.
Вліво-вправо шия круть -
Із дерев листки пливуть -
Припадають до землі,
Легкокрилі кораблі.
Ніч розказує казки,
Кіт муркоче залюбки,
Позбирає у купки́
Опадаючі листки.
Розкида́є невпопад,
Опустіє сонний сад,
І нема шляхів назад -
То не кіт, а листопад! 26.10.24
P.S. Світлина з Pinterest
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025228
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 28.10.2024
В кишені осені -
Налузані горішки,
Напхані у панчішки,
Ласуєм ними трішки.
Вітрами прошені,
Ідем назустріч пішки,
Даруємо усмі́шки -
Таємні наші фішки.
Листочки скошені -
Устелені доріжки.
Змочили в росах ніжки.
Шкодуєм? - Анітрішки!
Вітрила просині -
В кишені осені...
27.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025230
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 27.10.2024
Постійні утиски і заборони мови,
І протягом століть укази й лінгвоцид,
Бо як вогню боялись українське слово,
Лякав систему кожен енергійний слід.
То ж мова пращурів - це, безумовно, зброя.
Репресії вчиняли гідним носіям.
У боротьбі важкій пролито стільки крові!
Але не знищили святий наш мовний храм.
Допоки є народ, то є і рідна мова.
І знову йде за Незалежність боротьба.
Плекаймо вистраждане українське слово.
Як берегтимо - відійде війна й журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025186
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 27.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tySYsO6AKXw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025185
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 27.10.2024
Вони: її стріляли, вбивали, ставили на коліна, морили голодом, відбирали і палили, тримали в темниці, безкінечно забороняли…
Ми: її рятували, бинтували, оживляли, піднімали, годували, передавали нетлінний скарб наступному поколінню з віків у віки!
Відроджувалася птахом-феніксом живлюща, магічна сила в устах народу, в потаємних куточках краю рідного, в чужих сторонах билось жовто-блакитне серденько, щоби онуками чи правнуками вернутись, як лелеченьки до гніздечка, щебетати соловейком на калині у місячні весняні ночі, пити цілющу джерельну воду у своїй сторонці…
Оживала Душа Рідна – зболена, але нескорена,
Незламна, прадавня-правічна, кохана, велична!
В віках незнищенна, свята і священна.
Джерельна й тернова, в устах калинових.
Сакральна і вчена, моя сокровенна!
Шевченка і Лесі, Франкова основа,
І Ліни Костенко словесна обнова.
Палка і жагуча, весела й журлива,
Немов та ріка – течія гомінлива.
Не чорна, попри все, а ніжна й красива,
Барвистая, пишна – і буде щаслива!
На диво багата, заможна, маєтна,
Живе не в палаці щедротами чесна.
Та тільки цей скарб берегти треба вміти:
Співати і жити, писать, говорити.
Завжди спілкуватись, дивитися, слухать.
Читати, любити, кохатися, думать,
Творити, і нею свій край боронити.
Учить все життя, перемогу вершити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025184
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 27.10.2024
Степ і степ, як ряднина, згар і попіл повсюди. При долині стежина, сухе повітря тисне в груди. Довкола, де погляне, то ями, йому не дістатись до мами, там зараз ворог, від будинків привиди - споруди. То подарунки від русні, біда, смерть, сліди війни. Очам холодно побачить, вщент зруйновану хатину, чи хтось може пробачить, за страждання, безжалісно вбиту дитину?
Поміж пагорбів стежка від долини до лісу. Невеличка хата, попід балки, горобці чистять стріху. Раз – по - раз все на злеті, павутиння і пух, немов скрізь лад наводять, виганяють злий дух. Павуки під крокви, вміло мережки городять та залюбки ряднини плетуть. До землі летять скалки, враз вітрець, відпочить ліг на покинуті санки, то ж помітно, що вщух. Всі клопочуть своє, ранком сонце ж встає. Як той знак до життя, віра гріє серця, не вмирає душевне бажання побачити майбуття.
Нині днина у тиші… знову щастя земне. Чи війна закінчиться і біда омине? Прямий погляд хлопчини в теплі очі бабусі,
-Я голодний зі вчора, може снідать на часі?
Ледь-ледь ноги волоче, від стільця до плити,
-Принеси, дровець хлопче, не багато бери. Нам би тих, що під пилом, досить тижнів на три. Але ж ми ще не знаємо, скільки тут ночувати, до якої пори.Та й чи досить муки, пиріжків зготувати. І нехай без пательні, бо ж олії немає, ми положим при плитці, вона ‘хоч трішки підсмажить. Допоможи бабусі, це ж тебе не дуже обтяжить.
Напівтемрява в хаті, знов думки волохаті. А, як наші відійдуть, бандюки й сюди прийдуть. Ховав думи хлопчина та стару ж не покину. Де руїни сестриця і матуся вдовиця. Сиротою зостався, скільки сил намагався, заховати в жмут сльози, жаль немає дороги. Обійти тих вонючих, вузькооких і злющих. А на пагорб не підуть, побояться ракет. Але їх лиш біс знає, в собі держуть секрет.
А старенька журиться, весь час, як та квочка,
- Як згадаю синочка….
Ті слова, як пророчі, у сльозах знову очі.
- Він мені наказав, бути поруч з тобою, ще тоді, як війна почалася, весною. Тобі ж всього дванадцять, ну нехай би хоч двадцять, відпустила б у військо, хоч воно і не близько. Тепер маєм ховатись, щоб в полон не попасти.
Тиша й мови немає та біль серденько крає. Не сидиться на місці, в бабці руки у тісті. Він сказав,
- Я скоро повернуся, не пройде й хвилини, піду, навідаюсь,чи залишилися на сливці сливи.
У відповідь, лиш посміхнулась і до плити вже розвернулась, про себе тихо,
-От уже й соромиться сказати, що хоче до вітру, намагається дорослим стати.
Свіжий подих, гарячий, бо спекотне це літо, десь здаля котик плаче, миттю в очі б’є світло. Пригинається йде, то повзком по пилюці, ритм сердечка затих, от би дав тій падлюці. Чого хочуть зануди? Чому неньку убили? Як позбутись Іуди, хай Боги б всіх навчили.
Від пилюки, чуб - стріха, для хлопчини є втіха. Далеченько пробрався, то ж зустріть сподівався. Тих бійців із тризубом та із стягом України. То відчув би справжню радість, міцне плече родини. Хай би бабцю повідав, ото б усміхнулась миленько. І за них би, на колінах, вдень і вночі молилась тихенько. Щоб вертались додому мужні воїни наші, для народу настали мирні днини, найкращі.
Та раптовий свист кулі пролетів мимо вуха.
- От чортяка, от зараза, попадись,ти мені с*ка,- і завмер, як та квітка, що дрімала в пилюці,
-Почекай прийдуть герої, за злочин потонеш у багнюці,чи так, добряче, за все віддячать падлюці.
Згодом…стало сивіти, ніби морок на очі. Ой, щось я став безсилий, треба трошки посидіти, дочекатися ночі, Думки душу ятрили, не дрімай, іди далі. Відкинь сумнів підступний і безмірні печалі.
То повзком, то котився, вже за щось зачепився. Враз бруском впав донизу, ніби хтось підстелив хмизу. Встиг лиш очі відкрити, поруч хлопці – вояки, хтілось птахом злетіти, обіймав залюбки.
- Звідки хлопче ти взявся, скажи, як сюди пробрався?
Він очам ще не вірить та відкрив серце, щирий. Так і так, минув пагорб, мені довелося йти задом, щоб чортів чатувати, певно їх небагато, мабуть троє, чув мати. Бачив дерево, схил, як вітрисько котивсь. Дяка Богу я з вами!
І торкнувся вустами. Святого хліба, що бійці угостили. Ясні очі у хлопця, то ж ще й консерву, як гостинець для бабусі подарили.
-Мені треба повертатись, бабуся буде дуже хвилюватись. Боюся, ще шукати піде, правда хіба що місяць зійде. Як темно не наважиться, боїться й щоб я нікуди не йшов, свариться. Все до ікони мене тягне, вкотре заставляє помолиться.
Послухав командира, повертався додому, при спілкуванні зовсім втратив втому.Значить все буде добре, вони близько.Сам себе підбадьорював хлопчисько. Консерву й хліб швидко закрутив у сорочину і вміло підперезав за спину. Весь час повзком, воно б, коли то воля бігом. Та де ж тут, як ворог у засідці чатує. А він повзе і навіть часом, той попіл смакує. Ще більша злоба збурює душу. Та все ж упевнений в собі, шепоче,
-Я всі сили зберу та долізти мушу.
Вже стороною, далеченько від дерева відповз, відчував гучне серцебиття, як зненацька до лиця вдарила кров. Чого хвилююсь, втішав сам себе,
-Бабусю, я скоро прийду, то ж вже близько, мене біда мине.
Аж ось, ледь- ледь видніється миготіння світла, не розібрати, але ж то не свічка.Здригнувсь,а раптом влучили,тліють останки від хати. Але ж бо щось та чув, а може лахміття тліє, чи мене пішла шукати? Бабусю, люба, чого не могла дочекатись?
Думки губляться, наче блукають у павутині, воно б звичайно було видніше при днині.Але ж гукати не стану я, бо ж тут, ці коршуни- злодії…русня. Не пощадить, цього не дочекатись, тому не варто і кричати.
Темінь… немов павук підкрався до хатини, на дверній ручці висить шматок ряднини. Це чого двері навстіж? Холодно тілу, це ж навіщо бабці? За мить, лежачи кинувся ривком, ліг на порозі, вже бачить дрова на підлозі. От воно що, то за світло – в пічці дверця зачинена не щільно. Відразу шурхіт у куточку,
- Любенький, милий мій онуку. А я все тебе виглядаю і молюся, ти ж знаєш, до тих паскуд вийти боюся. Хоч і стара та хочу пожити поруч з тобою, ми ж зберемо, ще на цих пагорбах суничок, літньою порою.
Оце так мрії- ледь - ледь всміхнувся, уже відразу й страху позбувся.
Обіймала, заплакала…. крізь сльози тихо,
-Дякувати Богу, обійшло нас лихо.
Він жваво відв’язав сорочку з-за спини,
-Знаю затримався, так сталося, ти мене не вини. Ось хліб приніс й консерву, дали вояки. До них попав, вони тут близько наші козаки.
Думаю скоро поженуть цих загарбників, чекають ранку.
Старенька втерла сльозу,
-Йде діло до світанку. Тож ти поспи, а я тебе постережу, спечу картоплю до сніданку.
Лиш тільки до подушки, вмить заснув. Вже й молитов бабусиних не чув.
Діждалась ранку і старенька, онучок спить вона раденька. Правда здаля, знов чути вибухи і свист. Вдогін слова,
-А щоби ти навіки, пропав в’їдливий фашист.
У ліжку шурхіт, онук обличчям до неї повернувся, ні не прокинувся.Чомусь здригаються повіки і дихав дуже часто.
-Бідна дитина, - мовить бабця, в такому віці війну бачити важко.
Вона ж не знала, що в ці хвилини він бачить сон.
Здалеку зарево, а в стороні ближче вогонь. Вже себе бачить під тим деревом. Що оминав та згодом котився. За мить стояв, високий, з мечем у руках, із вороном бився. Той ворон страшний, чорний, як смола, здорові крила вогнем палахкотять, виблискують, аж пече у очі. Як мечем б’є по ньому, то кінцівки пір’їн у вогні, відлітають, губляться в темряві ночі. Звук десь зникав, удари припадали ніби по залізу, він наступав, ворон відлітав донизу.
- А я ж тебе, нечестивого позбудуся,- миттєво волав його голос, зникав поміж пагорбів, здавлося дуже далеко.
Хвилюючись, чутливо ніздрями втягнув повітря, зібравши всю силу так вдарив, що ворон перекрутився,
А от тобі, подумав, що я піддамся легко?
За мить із очей ворона вже вилітали іскри, деякі з них гарячі, впивалися в обличчя, а якісь і гасли, розліталися в різнобіччя. Над головою ворона здійняв меч і відчайдушно вдарив, щосили,
- О погань рашистська, згинь з моїх очей, нехай навіки, буде мій народ щасливий!
Саме в цей час, хатина, аж здригнулася від вибуху. Старенька з переляку поклала хустинку за пазуху. О, як набридли їй такі моменти, як опанує страх, туди в хустинці ховала документи.
Онук прокинувся, з ліжка різко скочив на ноги. Бабця зразу до нього,
-Злякався! Дякуймо Богу, марні тривоги. Це далеченько від нас, тобі напевно щось наснилося, ти чомусь марив, бачила часто трусився, ніби у тебе щось неймовірне вселилося.
-Але ж бабахнуло, бабусю, напевно наші почали бій,- поглянув хитро, його обличчя ледь усміхалося.
- Та де там наші, бідненькі відступили. Воно ж, як порівняти їхні й наші сили. Оте ж паскудне заздрить, сотнями літ готується, збирає всіх своїх шакалів, вуличний зброд І вже вкотре ганьбить наш рід, увесь український народ. О, Боже - Боже чому нашій країні така гірка доля, гинуть сини і доньки, на жаль, чомусь нелегко, нам дістається воля.
Важко перевела подих, ступила кілька кроків до ікони.
Лиш якась мить, його думка настигла - О, бабусю, люба, якби ти могла добре ходити, то тут би не сиділа. Знаю відважна, давно би були пробралися до наших. І там почекали звісток кращих.
Раптове шарудіння за дверима,в недоумінні, обоє кліпають очима. Старенька зблідла, опанував страх та все ж утрималася на ногах. Онук обняв її й ні слова не сказав. Тільки подумав - В такий ранковий час, кого б оце принесло до нас? У дверях стояли двоє бійців посміхались. Один із них підморгнув до хлопця ,
-А ми вас, уже і знайти не сподівались.
-Яке це щастя синочки, які ж ми раді вас бачити, - крізь сльози говорила й обіймала старенька.
Худенькі, жилисті руки витерли сльози й до онука,
- О, як шкода, цього не бачать рідні й твоя ненька.
Один з бійців поклав на стіл хліб і шматок сала,
-Колись моя матуся казала. Що у нас, українців, від сала є сила, додає мужності, віри, щоб міцнішала родина. Та, як заповіт, пригадую казала, що Бог сказав, що Україна – це хлібна та духовна житниця світу.Тож сподіваємося перемога недалеко, матимемо втіху. Але не зараз, нам час поспішати, а ви повертайтеся в містечко. Ми вигнали звідти рашистів, від нині там буде безпечно.
Мужня рука прилягла на плече хлопчини,
-Це завдяки тобі ми знайшли те кубло рашистів.
Від здивування, старенька стрепенулася, чомусь зразу не знайшлося слів. Тільки тепер зрозуміла, де онук так довго був і чому вночі марив та тремтів.
Поміж пагорбів вузенька стежка, дві постаті, не поспішаючи, йшли до низу, в напрямку містечка. Онук часто озирався, придивлявся довкола, радів, що допоміг військовим, про місцевість розповів. Бабуся ж від щастя плакала, вкотре сльози витирала. Йшли вдвох, у душі з вогником надії, що обов’язково збудуться сердечні мрії. І скоро мир настане в Україні.
Серпень 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025166
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WBOLSss1EVo[/youtube]
А час спішить, хіба зупиниш?
Давно пройшли найкращі дні.
Вже не такі осінні днини,
Думки давно уже не ті.
Колись ти сядеш край вікна,
Чекати сам вже будеш зиму.
Ти не чекатимеш дзвінка,
Хоч ще вчувається й донині.
І серце стиснеться від болю,
Так тихо-тихо защемить,
Бо ця гірка для тебе воля,
Тебе бажає вже зломить.
Про що ти думати ще можеш,
Що так пройшли даремно дні?
Кому тепер ти все розкажеш?
Один тепер в самотині.
Ось знову лист осінній впав,
Сумні, мабуть, тепер твої думки.
Якби ж це, лист, оце ти знав,
Листать життєві важко сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025163
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gfi92kOvoIg[/youtube]
Не спокушай
Не спокушай мене, не спокушай.
Цей фарс сьогодні недоречний.
Не мрій про зустрічі нічні потай,
Проймає звуків суперечка.
Не спокушай мене, не спокушай,
Стихає музики причуда.
За вітром котиться сухий курай
У коливаннях амплітуди.
Не спокушай мене, не спокушай.
Мара це в опустілій залі.
Вже сонця сніп приліг на виднокрай,
І доль розписані скрижалі.
Не спокушай мене, не спокушай.
Ілюзії проходять з часом.
Хоч припікає туги вогнеграй,
Черниця-ніч блукає в рясі.
ID: 844792
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025108
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 26.10.2024
[b]Д[/b]о тебе лину в неповторний світ,
[b]О[/b]божнюю, як неньку Україну,
[b]С[/b]хиляюсь тихо до безмежних літ,
[b]К[/b]расу плекаю, мов свою дитину.
[b]О[/b]берігаю діву чарівну,
[b]Н[/b]адією живу на кращі зміни,
[b]А[/b] філігранність просто неземну
[b]Л[/b]елію, зберігаючи хвилини.
[b]А[/b]налога немає на землі,
[b]Й[/b]ого звичайно й неповинно бути,
[b]Т[/b]роянда наша мова в кришталі,
[b]А[/b] чи можливо цю красу забути?
[b]К[/b]ругом лунають ноти чарівні,
[b]А[/b] я не можу все насолодитись,
[b]М[/b]ені вони і рідні й дорогі
[b]Е[/b]нергетично зможу знов зцілитись.
[b]Л[/b]ише від них так світло на душі,
[b]О[/b]х, як зворушно проникають в серце,
[b]Д[/b]алеко та чуттєво до межі
[b]І[/b] виграють мереживами скерцо.
[b]Й[/b]ого все чую завжди залюбки
[b]Н[/b]евтомно, досягаючи вершини,
[b]А[/b], як же я люблю оці хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025159
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
Назбирала меду Бджілка
Аж повне відерце:
- Ох, присяду тут на гілку,
Дім - аж за озерцем.
Віднесу і ще вернуся
Тут меду багато,
Хвору дівчинку Ганнусю -
Негайно лікувати!
- Ти кому несеш медок? -
Почулось тихенько.
Жук підсів у холодок:
- Розкажи гарненько.
Як дізнавсь рогатий Жук *
Про дівчинку хвору,
Взяв горіхів кілька штук
І рушили в дорогу.
Вже й Метелики несли
Червоні сунички,
Щоб рожевими були
У дівчинки щічки.
Спілі ягоди малини
Приніс Коник-стрибунець.
Це і ліки, й вітаміни,
Який спритний молодець!
Ну, а Бабка назбирала
Плодів на шипшині,
Щоб ніколи не хворіла
Ганнуся від нині.
Ось будинок і віконце. Присіли тут друзі.
Угорі всміхалось сонце, пестило Ганнусю.
Добру дівчинку всі знали, гуляли ж в окрузі.
Жуки, Бджілки запевняли, що всі вони друзі.
* *. *
Вірну дружбу лиш тоді
Легко розпізнати,
Як опинишся в біді,
Прийдуть виручати.
-------------------------------------------------------------
Не хворійте, любі діти,
Щоб здоров'я мати,
Мед - це ліки від Природи, -
Треба споживати.
* Рогатий жук - тут жук - олень, занесений в Червону книгу
України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025092
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 25.10.2024
Сьогодні я піднявся на вершину,
Так довго марив нею уві сні,
Блукав, долав я не одну стежину,
Щоб усміхнувся образ твій мені.
Сьогодні я побачив наші гори,
Прозорі очі, і за руки ми
Злітали, наче птахи в білі хмари,
Кохалися невпинно до пітьми.
А завтра я прокинусь в самоті,
І раптом вже заснули сині гори,
Чекаю все життя на висоті,
Що ти колись помітиш мої взори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025080
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 25.10.2024
О світе мій!
О світе мій, геть змучений ти, світе,
Де зло з добром у вічному бою,
Де гине найдорожче – наші діти,
Де ницість демонструє Кремль свою.
О світе мій, невже ти геть безсилий,
Аби жахіть спинить новий виток,
Коли у двадцять – змучені і… сиві,
Коли вода отравлена приток.*
О світе мій, хіба не танець смерті
Затіяв ти з росією, відтак,
Де до кінця твого – не кілометри…
А мо, за мідний ти продавсь п’ятак?
О світе мій, відкрий, нарешті, очі,
Якщо ти дорожиш своїм життям
Якщо безслідно згинути не хочеш.
Росія й смерть – синоніми. Затям!
О світе мій, твій вік давно вже сивий,
Аби всього, що є, не розуміть,
Яким є путін хитрим і спесивим,
Продемонструй свою, нарешті, міць!
О світе мій, твої в печалі будні,
У траурній хустині і свята,
Аби не зникло з обрію майбутнє,
За кожну смерть з московії спитай!
4.10.2024.
* – Сейм і Десна – притоки Дніпра – отравлені росією, тому у них пропало багато риби, раків тощо.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025026
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024
В душі таїна… хвилювання,
Чи знайдеш з ким, пройти дорогу?
Тепло́ на серці… сподівання,
Що недалеко від порогу.
На шляху знову, новий іспит,
В розчаруванні під час війни,
Та розумієш, небезгрішний,
Зібравши сили, мусиш пройти.
Кордон, стежки… чужі обличчя,
Пізнав їх звичаї, не гріють,
Життям не міг насолодиться,
У небесах плекаєш мрію.
В душі таїна… повернутись,
Ніщо не манить, як рідний край,
І босоні́ж, землі торкнутись,
Бо тут для тебе, справжній рай!
24.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025016
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024
Я рано встаю і пізно лягаю
І молюсь я до Бога , благаю.
Щоб дав миру, здоров'я,міць і сили,
Приїхати в село на могилу.
Помолитись за сина ,батьків,брата
Хоч раз глянути на рідну хату.
Пройтися рідними стежками у сад
Відчуть ,як пахне грушка , виноград.
Нарвати у жмені яблук, і сливок
З криниці напитись води ковток.
Я ,так хочу дочекатись ,ще весни
Побачити, як шумлять ясени.
На горі вклонитись дубу старому
Святій церквиці ,щоб зняла втому.
Птахом полетіти на берег Дністра
Там де живе моя старша сестра .
Піду селом ,як колись пішки пройдуть
І рідній землі низько поклонюсь.
Там ,де вчора ходили мої ноги
Там білий сніг замів дороги.
Згадаю найкращі молоді роки
Коли була родина , батьки.
Сумую за тими, кого немає...
За тим куточок, що звати раєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024969
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 24.10.2024
Заплітає у коси вже осіння красуня
Золотаві покоси та літневе відлуння,
Мальовничі простори та барвисту калину,
Веселить, забавляє, мов маленьку дитину.
Тче мереживо з листя, додає трепет серця,
Навіть згадка ласкава у ту мить відгукнеться,
Зазвучить ніжна мова, як з колиски дитинства,
Заясніють бажані почуття материнства.
Все з'єднати зуміє, у красі її сила,
Ось, вже бачиш калину до листків прихилила,
Виграє вся чарівність, наче сонячний промінь,
Обіймає, мов ненька з теплотою долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024989
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024
Любіть поля майбутнім урожаєм,
Любіть гаї, наповнені вітрами,
Красу долин, що пахнуть медом диким,
Любов – вона жива, а не безлика !
Поля, як символи кожної долі.
Ліси – обереги тайни людської.
ПростІр лугів, долин, гаїв з вітрами -
Можливості спілкування між нами.
Коли любов ступає твердим кроком -
Її не налякати ненароком
Діяннями, чи хтивими думками,
Любов - життєва сутність поміж нами !
В. Ф. – 20. 10. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024948
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ev4smFwN1_o[/youtube]
Іду у справах- тінь за мною.
Крокує мовчки й так щодня.
Давай з тобою поговорим:
Можливо, доля ти моя?
Вона мовчить, ні пари з вуст,
А, може, ти якась примара?
Іду і знову зупинюсь.
Вона теж стала, не тікала.
Ну як втекти мені від неї,
За ріг будинку завернуть?
Хороша, думаю, ідея,
З шляху свого її зведу.
Чи з нею краще привітатись,
Можливо, так все ж буде краще?
Та ні! Все ж спробую обнятись,
Та все для мене це - найважче.
Тримай, сказала, ось рука,
Та ще й в добавок посміхнуся.
її рука в той час мою торка.
Тепер все більше я вже злюся.
За хмари сонце десь сховалось,
Похмурим став чомусь цей день.
А я сама в цей час стояла,
Десь зникла тінь, її не видно ані де...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024943
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VirTdzewPAw[/youtube]
Я запізнилась
Я запізнилась у твоє життя осіннє,
Лиш блискавичним розчерком майнула.
І швидко проросла, мов гілочка осини,
Роки кувала ще мені зозуля.
Я твого берегла тепла німий окраєць,
І вечір погляду, очей зізнання,
І прагнення сліпе, і недоречні рамки,
Що так тримали в обрисах серпанку.
Я запізнилась у твоє життя осіннє.
Моє ж, здавалось, розцвітало квітом.
Все ж наздогнала восени під небом сірим,
А листя облітало вже із віття.
ID: 815630
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024930
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Уповні місяць відпускає віжки -
Летять, мов коні, хвилі табунами,
Біліють гриви поміж валунами,
Сріблясті перегойдують доріжки,
Бентежать ніч гучними голосами.
Скелястий берег стримує навалу.
Копитами гарцюють білопінні,
Грудьми повстали небувалі тіні -
Хвостами б'ються рвучко у сплетінні.
Пастух сяйливий вгомоняє норов -
Безперестанку трудяться, спітнілі,
Позаплітає туго гриви білі,
Жене в морську кошару - вдалий вилов -
Одскакують, лишивши сіль на тілі.
24.01.24 - 22.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024907
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Завиває вітер.
Розмаїті віти
Зпересерддя гне,
Мов серпами жне.
Обриває квіти,
Хочуть гомоніти -
Жодну не мине -
На ходу скубне.
Їм куди летіти? -
Не дає совіти.
Каже: промине
У світах сумне.
Хмари, як дракони,
Принесли циклони -
Не спинити їх -
В шалі злих утіх.
Супляться бізони,
Трави б'ють поклони
До планетних ніг.
У дорозі сніг? 8.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024901
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Намоклий дощ
Лишивсь підошв,
Межи калюж,
І без жалю,
Роззутий біг,
Допоки сніг
Не наздогнав,
Мороз кував -
Дощ льодом став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024900
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 23.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JhuB-252TSM[/youtube]
Кіт давно мій вже учений,
Читать уміє й рахувать.
Не сидить без діл даремно,
Щось зробити - це пустяк.
Зловив якось він дві мишки,
Третя швидко десь втікла.
З ними грався довго нишком,
Слинка з рота так текла!
Бивсь недавно із котами.
Показать хотів він силу.
Та тікав від них з сльозами,
В хату вскочив він насилу.
Лежав в ліжку з синяками,
Вкутав лапки він у гіпс.
Хвіст убрався будяками,
( Нащо в драку ти поліз?)
Вже сидить й читає книжку,
Букви всі, на жаль, не знає.
Поряд сіла біла мишка:
Тихим голосом питає:
Що там пишеться в книжках?
Хочу теж читать новини.
Бачиш лапи у бинтах?
Й в тебе будуть за хвилину...
В Мишки лапки хоч маленькі,
Утече, а чи догоне?
Хоч маленька, та спритненька,
Та сердечко все ж тривожне...
_____________________________--
Бажаючі можуть продовжити казку і написати
в коментарях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024875
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P8N1G__lAyA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024866
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
Сяду тихо за стіл, напишу ще рядочок,
Дивна думка злетить, як осінній листочок,
Затріпоче мов світ, що розбурхує святість,
Хвиля бурних ідей, де ж поділася радість?
В голові буревій і його не спинити,
Почуттів неземних їх також не згасити
Та настане та мить - буде спокій навколо,
А в саду зазвучить соловейкове соло.
Запанує життя, зазвучить колискова,
Заспіває краса досконалого слова
І настануть роки найдорожчі та милі,
Засіяє Вкраїна де всі будуть щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024835
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
***
За кожним успішним
Чоловіком
Стоїть його жінка,
Яка звалила на себе
Необхідні
Турботи його життя..,
А з кожною успішною
Жінкою
Стоять відкази
Від найнеобхіднішого,
Як ціль того,
Що було її можливість
Самовдосконалення...
_______________________________
22.10.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024852
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
Сонця диск червоніє на небі,
День вкладається спати на ніч.
В тихім лісі осіннім, в безпеці,
Досипає сова ще, сиріч.
Хмарки сиві окутує темінь,
Перша зірка ясніє в імлі.
Осідлав місяць хвилечки гребінь,
Та й купає боки на воді.
Золотить осоку прибережну
Обмілілої трішки ріки.
Шану він віддає їй належну,
Бо вода в ній біжить крізь віки.
Сивочолість в повазі любому,
Як достойно її все нести.
До снаги вона теж й молодому,
Коли з розумом йде по житті.
Галайда лиш не буде в пошані -
Викликає він усміх сумний.
Відмахнеться рукою догані
У постелі холодній - хмільний.
21.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024807
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Так як риба гниє з голови, так і людина починає хворіти від нервів. А воно так і є. Старі люди недаремно кажуть, що всі хвороби від нервів.
Рознервувався – зламав ногу. Добре, що не собі, а сусіду. Рознервував жінку: побила, ще й із хати вигнала. То замерз, простиг і маєш запалення.
А дорожче здоров’я тільки лікування. А при безкоштовній медицині воно самі знаєте яке. Так що бережіть нерви, а вони збережуть ваші гроші. Бо на старості здоров’я, як діамант: зустрічається рідко, а коштує дорого, тому мало хто має.
Хто має міцні, хороші нерви, тому пощастило. Але не завжди. От ви маєте хороших сусідів, то щастя. А от чи їм пощастило, що ви у них по сусідству, це вже питання. От позич людині гроші, - вона рада, а ти на нервах. Бо не знаєш: віддасть – не віддасть. А нерви – то твоє здоров’я.
От шукаєш роботу для душі, а воно – або нерви, або тяжко, або ж платять мало. Тому й голова болить, якщо не все інше. Захворів – ідеш в поліклініку чи в аптеку. А там черги чи ціни такі, що ніяких нервів не вистачає.
Нерви – то небезпечно. Воно страшне, як вірус. Коханка зробила нерви шефу. Той усім нам. Я на нервах до дружини. Вона знервувала свекруху, а та психанула на всю вулицю. От і маєш. Додалося людям здоров’я.
Якщо рознервуєшся, то треба правильно підібрати ліки, заспокійливе. Когось заспокоює цицька, пляшка, музика чи голос начальника. А мене заспокоюють гроші. Йду додому, перераховую гроші, і стає легше.
А от дитячі неврози лікують найчастіше травами, як правило, кропивою. Що таке нерви в дитини? То енергія. Колись як практикували. Брали ремінь і переганяли енергію з одного в інше місце, і багатьом помагало.
Як казав один лікар: іскра розуму в порожній голові – це добре. А от коли в голові тирса, то це вже небезпечно. Все логічно: ви нервуєтесь, що у вас болить голова. Але якщо вона болить, значить, у ній щось є. А це вже позитив. Хоча й безголові у нас часто живуть непогано і досить довго.
Хтось вірно підмітив: життя ділиться на «до» і «після». Нервуємося, бо часто до сорока нема розуму, а після сорока нема здоров’я. Тож бережіть нерви і розум в голові, бо без того не буде здоров’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024801
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=teKvJRXfuoc[/youtube]
Слова, слова! У чому цінність?
Убити можуть, оживить.
І кожне слово має здібність,
Кого у цьому тут винить?
Можливо винні сонця плями,
Не можуть грубість зупинить?
Приносять людям часто травми,
І заважають просто жить.
Не хочем ми комусь пробачить,
Дрібні шукаєм помилки.
Собі й комусь ми нерви тратим.
Винити можна й язики.
Та все колись кудись зникає,
Погода раптом хоч куди!
Ми безліч слів хороших знаєм,
Тепер відкинем колючки.
На зло погоді знову любим,
Найкращі скажемо слова.
І дні найкращі вже не згубим,
Як на плечах є голова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024790
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Він так зненацька огорнув залюбки,
Вона ж неначе трохи й запишалась,
Та враз зажурно, скидала пелюстки́,
Бо ж на кохання і не сподівалась.
Може інтрижка в таку пору року,
Та хто наважився струсити роси?
Напередодні не почула кроку,
Хтось із чужинців, прийшов честь порочить?
Це ти, о приморозку, будь ніжнішим,
Нащо сріблишся, як зимова вуаль,
Тож відступись,бо ж не станеш добрішим,
Прошу розвій, цю нежада́ну печаль.
Досить іскритись, не зваблює краса,
Прошу звільни від холоду і смутку,
Лиш кілька слів,- Як тішать небеса….
Й стебло троянди хилилось без звуку.
21.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024811
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Вона і він сиділи мовчки,
Навколо тиша, ні душі.
Їх погляд тепло ніжив зморшки,
Вигладжував ямки пухкі.
По ньому ледь повзли зіниці,
Торкалися його биття,
Палали груди у дівиці,
Чекаючи обійм злиття.
Він відчував її пір'їнку
І вітер збуджував лозу,
Очима гладив ніжну квітку
І забирав її сльозу.
З'єднала їх кохання нитка
І полонила всі думки,
В очах відбувся спалах зблизька,
Побігли пристрасті струмки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024730
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Ще лоскотали коники нічну імлу,
Ковтала тиша ковдрою безсоння,
Вслухались зорі у мелодію живу,
Ховала тіні місячна безодня,
Збігало срібло, розчиняло чорноту,
Наснився сірий дощ пролитий стиха,
Струмки випещували вікон наготу,
Крап шелестів та рівно вітер дихав,
Мереживо узором кручених гілок
Водило хвилю стелями насліпо,
Зникали переплутані клуби думок,
Осіння гра гойдала ніжно світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024725
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
О Боже, ти — цар поміж царів
Сотворив землю і небо.
Ти — вічне сонце поміж віків
Всесильна Велич у тебе.
Мій Господи, ти — моє небо,
Ти подих повітря — життя.
Молюсь я "Отче наш" до тебе ,
Дай сил,коли у тривозі я.
Мій духовний Отче Небесний!
Прости мені за все, прости!
Хай у мені мій дух воскресне
Дай міць, деревом життя зрости.
Ти — моя права рука Боже!
Довіряю тобі життя.
Ти бачиш, чуєш серце кожне,
Коли у смутку ,журбі я .
Прошу тебе, Боже, благаю!
Від ворогів мене захисти.
Хто гострить меч, смерті жадає...
У вогні його задум спали.
До святих небес Боже, молюсь !
Прошу увесь мій рід захисти.
Омий мене дощем я зцілюсь,
Щоб святу любов у світ нести.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024721
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Новый Мировой Порядок
- Правда это или нет?
Кто-то говорит: "Он рядом!
Сообщил нам интернет."
Сатанисты-глобалисты
Объявляют для людей.
Запретим вам водку, виски;
Будете без овощей.
Тараканы кушать можно,
Мух, личинки и сверчки.
Сразу будет очень сложно
- Балы, рейтинги, очки.
Создадим одну Державу,
Армия одна для всех.
Прекратим мы ураганы
Если будет наш успех.
Прекратим цунами, войны,
Катаклизмы и пожар.
Издадим одни законы
- Бросит вас и в пот и в жар.
Упраздним семью, а дети
Воспитаются без вас.
Позавидуете йети,
Есть у нас для вас приказ.
Идолы свои разрушить,
Все хозяйства отменить!
Кто Порядок наш нарушит
Может в "ящик" угодить.
Под запретом будут пчёлы
И табак - весь никотин.
И не видеть век вам воли
- Запретит наш господин.
Угодили вы в ловушку,
Что плели вам целый век.
Приютили вы кукушку.
Нелюдь - он не человек.
Обманули вас мы просто,
На виду ведь правда вся
- "Матрица" и даже "Остров".
Есть фантастики река!
"Шоу Трумана" достойно,
Много в нём подсказок есть.
"Аватар" с реалий сняли
- Что происходило здесь.
Вам чуть-чуть внедрить осталось
Чипы-"вакцы" и графен.
Сильных мало оказалось
- Кто не попадётся в плен.
Оруэл весь в предсказаньях, (1)
Хаксли, Игорь - он Бер Кут. (2) и (3)
Преступленья, наказанья.
Пряник будет или кнут...
Новый Мировой Порядок
В планах больше сотни лет. (4)
Путь людей к нему несладок
Ведь несёт он много бед.
(1) - Джордж Оруэлл роман-антиутопия "1984".
(2) - Олдос Хаксли роман "О дивный новый мир".
(3) - озвучивание ещё 7 - 9 лет назад
Игорем Беркутом планов глобалистов
(в том числе утилизации украинцев).
(4) - Выдержка из документа ООН под названием
Новый Мировой Порядок.
Исполнение данного плана рассчитано на период
до 2030 года и обозначены следующие цели:
- Установление Единого Мирового Правительства
- Безналичная единая мировая валюта цифровые деньги
- Единый Мировой Банк
- Единая Мировая Армия
- Отмена национальных суверенитетов
- Отмена частной собственности
- Упразднение института семьи
- Сокращение населения планеты(то-есть уничтожение людей)
- Контроль над ростом и плотностью населения
- (Обязательные вакцинальные процедуры)
- Универсальный базовый доход
- Отмена зарплат
- Имплантация чипов в тело человека - возможности совершать
оплату, покупки и контроль за передвижением человека
- Внедрение социального рейтинга(5 джи, дроны, видеокамеры)
- Правительство возьмёт на себя право воспитывать детей
- Все частные школы, университеты и другие заведения
отойдут государству
- Будет упразднение всего частного автотранспорта
- Упразднение всех частных предприятий
(то-есть не будет бизнеса нигде)
- В автоперевозках количество пассажиров будет ограничено
до минимального
- Сосредоточение людей в специальных зонах
- Отмена системы орошения
- Упразднение(то-есть уничтожение) частных предприятий
в аграрном секторе, включая запрет на владение животными
- Отмена частного жилья
- Ограничение землепользования(грядки на даче и т. д.)
- Запрет на натуральное средство лечения
- Запрет на нетрадиционные методы лечения
- Запрет на все виды ископаемого топлива
Сентябрь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024709
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ld1M-X0v1GM[/youtube]
Несказані слова,
нікуди не зникають,
А з часом набирають більше сил.
Не лист осінній -
в серці оживають.
Скажи ти їх,
кому сказать хотів.
У непогожий день,
в зимову непогоду,
Чекає хтось давно
твого дзвінка.
А ти відкинь
усю свою погорду,
Скажи найкращі,
що зберіг слова.
Жахливаі ті слова,
які вже запізнились,
Бо їх давно
уже ніхто не жде.
В непотребі вони
тепер вже опинились,
Від цього їх
ніхто вже не спасе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024706
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Стих написан в ноябре 2014 года.
Исправил несколько слов и улучшил
по мере возможного рифму.
Ему не нужен мир, нужна война
И надо чтобы люди погибали.
Ему не важно море и земля,
А хочет, чтоб боялись, прославляли.
Он вроде и ревнитель светлых преданий,
Но мало кто видит, что это не так.
Он может Мировым правителем станет,
Возможно в Апокалипсисе о нём факт.
И вновь передовая - людские души
Глядят друг на друга через прицел.
А масло подливая огонь не потушишь
Хотя бы и сильно вдруг захотел.
И кто-то за Пу отдаст свою душу,
А кто-то воюет против него.
Священное Писание всё-же послушай
- Не будь где лукавый и войско его.
В Донецке АТО - а это беда...
На фронте, в тылу нападенье врага. (1)
Враг метит солдат своих неспроста,
Портрет за икону им "на гора".
На образе ложном Путин как Бог,
К нему на поклон ведётся народ.
Помазуют маслом в честь веры в него,
А после целуют "икону" его.
Опять одурачена Церковь и Русь,
А также и бацька Лукаш белорус
И многих славян Киевской Руси
В сети свои затащили они...
Це ж лихо велике - кріпацький час
Писав у віршах колись і Тарас.
Знов гради РФ стріляють по нас.
"Їх влада від Бога" - обманюють нас.
(1) - враг Рода Человеческого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024707
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Відкидають дерева хребтами тіні,
Лине синім сумний перелету чин,
Опадають рядками ужовклі тліні,
Застрягають пробачення літніх вин.
Букварем обмальовані зірки клена,
Залишились букетами до війни,
В закордонних кутах, не свята потреба,
В зачарований сад лише промайни,
Біля блискоти зір, де над плесом вії,
Розсердечене листя ховає стан,
У коріннях верби затаємні мрії,
Невідомо-моркотно-знадливий ман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024693
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Слова, мов листя легко із дерев злітали
і шурхотіли ув осінніх днях,
а ти збирала в серці, і здавалось мало.
Тобі б іскрити ними сірий шлях.
Щоб не завадив дощ і сила громовиці.
Туман, щоб не торкався із химер.
А може, то у снах лише дрібниці?
Слова ж несказані, німі тепер.
Сховались у старих незвіданих печерах,
І тиша безшелесна... і полин,
Що врісся стрімко гіркотою в чуле серце,
І доступу нема до тих глибин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024683
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pw69nky9ens[/youtube]
Вмостилась зручно край вікна,
Дивлюсь – знайома панорама,
Квітує осінь, як весна,
Знайшла все ж кращі весни гами.
Похолодало дуже рано,
Пройшовсь по тілу морозець.
Яка ця осінь невблаганна,
Не остудила б лиш сердець.
Цвітуть дерева і кущі,
Хіба побачиш це весною?
Чи люди вгледять в метушні,
Що цвіт наповнений журбою?
Краса повільно опада,
Могла порадувать лиш очі.
Тепер не так все вигляда,
Радіти цьому вже не в змозі.
Стоять оголені дерева,
А пізні квіти в бездиханні.
Була краса оця миттєва,
Надій нема на виживання.
А я сиджу в полоні мрій,
Ось прилетів листок до скла.
Торкнувся серця його біль.
Він нагадав: зима близька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024684
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qU2Hp7uGpuY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024686
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Сьогодні я радію просто так,
Люблю тебе, о, ти така красива...
І насолоджуюсь тобою всмак
Моя прекрасна, наче сонечко грайлива...
В нас тишина, потрібна нам обом,
Тут не кричить ніхто, немає сварок,
І здається, що десь поруч Бог,
Освітлює теплом наш ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024690
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
У магічності священних трансформацій,
Слова, як заклинання, перетворюють свідомість.
Повстають із темряви, знову народившись,
Образи тієї, сивої давнини.
Потоки енергій тут звиваються,
У мудрості знання тут проявляються.
Тут кожен склад - початок життя ноти,
Увійшовши в безмежність сокровенного,
Ти почуєш мелодію,
Що в глибині цієї безодні приховано
І в кожному співзвуччі - живе тепло віків.
У потаємних куточках моєї душі,
Крізь сльози, в радісному польоті мрії,
Любов, як море, виблискує небесним світлом,
Проявляючи на мить картини пристрасті, що відносяться із собою.
Вона - хвилююче море, відбиваючись у його хвилях,
Дихають почуття, що не минають.
Кожен сплеск - це голосок миті у річці нашого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024675
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
На хвилях морських танцює вітер.
Зливаючись з любов'ю, піщаний берег
Дихає небесною блакиттю.
Кохання - як море, що виблискує на небосхилі,
У рожевих хмарах пристрасно між нами хлюпоче.
Наші душі - то береги, океану потаємних бажань.
Увійшовши в ці хвилі, ти відчуєш
Ніжність справжнього кохання,
Зливаючись у безмежному танці
На вершині хвиль почуття наші порхають, немов тії птахи.
Між берегами душ, де мрії витають,
Крізь стрімкий шлях до зірок літають.
У цьому танці на вершині - і схід, і захід сонця,
В обіймах вітру ніжність зустрічає тривожний погляд.
Нас піднімають хвилі, кожна їхня краплина - то тривога,
Що пронизує, то суть поклику, частина природнього потягу.
Почуття потаємні пробуджуються з-під покрову, з глибини
І в кожній миті відчувається любов, бездонна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024619
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
Місто вечірнє
Тихо повзе темнота
Ніч влягається.
***
Вночі за вікном
Бачу мою кімнату
Відображення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024607
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pvAVpFw0_2I[/youtube]
Наллю у чайник я води,
В надії душу, щоб зігріти.
Комфорт в вечірній час створить,
Цим душу можу пожаліти.
Кипить, лютує чайник на плиті,
Про нього я чомусь забула.
Сиджу замріяна в тиші,
У край далекий я пірнула.
Як швидко літо пролетіло,
Шукаю залишки його.
В куточок кожен зазирнула.
Чи заховатись десь змогло?
Ніде нікого в час вечірній,
Лиш місяць дивиться в вікно.
Чомусь так сумно неймовірно,
Кудись це ділося тепло?
Здалося місяць посміхнувся,
Холодний сам, не дав тепла.
Та до тепла я доберуся,
В моїй руці твоя рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024623
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6NvOwUdp5u0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024586
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
Коли душа стуляє крила,
З дороги відпочити хоче,
Їй дозволятиму охоче:
Перепочинь, стомилась, мила,
Муштруй, розпушуй сміло крила -
Та не надовго - знов до лету!
Здіймись, затріпочи, крилата,
Щоб пусткою не стала хата,
В обіймах свіжого сонету,
Любов'ю оживляй планету!
16.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024559
дата надходження 18.10.2024
дата закладки 19.10.2024
́Живу, радію, хоч і важко жити,
Жита́ надії - як їх не любити?
Жасмин весняний веселить на втіху,
Журчить ріка і чути море сміху.
Жалю́ немає, там де є сирени,
Жахи і щастя вписані в катрени,
Журбу та смуток виштовхну назовні,
Жадаю вірші світлі та змістовні.
Життя ціную, ту безхмарність неба,
Жагу вбираю - це моя потреба,
Жоржини в осінь зваблюють всю душу,
Жахіття звісно я теплом розрушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024585
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
В морозних ранках
Хризантемна невинність.
Квітнуть сонечка.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024566
дата надходження 18.10.2024
дата закладки 19.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IbriyC93Fl0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024529
дата надходження 18.10.2024
дата закладки 18.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tlwn27-WDEI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024456
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Я зазирну… осені в очі,
Блисків доволі та мінливі,
Бо ж сумні часто, темні ночі,
Хмари пливуть досить сонливі.
Лягла вечірня прохолода,
З небес торкнулася до землі,
В короткий час змінилась врода,
Журбу, тривоги топить у млі.
Звабливий друг - туман клубками,
Дарує ніжність і теплоту,
Спішить завадити ночами,
Вкотре в душі сховав доброту.
Вуаллю вкриє милу осінь,
Супутник вірний на довгий час,
І вдень ясна́, небесна просинь,
Блакитних чар додасть і прикрас.
Я зазирну, осені в очі,
Парча з багрянцем - іскри долі,
Й зірок мигтіння серед ночі,
Зігріють тайно і поволі.
Моргає місяць мені впо́вні…
Тебе люблю, чарівна осінь!
16.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024460
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Давайте будемо дружити,
Щоб у теплі ще вік прожити
І будем вірними, мов мати
Любов і ласку віддавати.
І щоб між нами був лиш спокій
Та не торкався серця докір,
Повага, мудрість і терпіння -
Ознака чемного сумління.
Давайте будем дарувати
Хвилини милі, запах м'яти,
Щоб у душі тепло навіки
Було для серця, мовби ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024447
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Всі твої подружки вийшли заміж давно
Ти не можеш свою любов знайти .
Чекаєш принца на коні, як у кіно...
А роки згорають , як зорі з висоти.
Висока струнка, така мила, красива
Та все зустрічаються не ті, не ті...
Розцвіла мов в саду троянда зваблива
Квіточка , яка цвіте у самоті.
А ти приходиш наче місяць з висоти
У золотім човні пливе по небу.
Він такий близький, недосяжний ,як ти.
Дай знак, коли стріну тебе мій лебідь.
Скажи, мені ,де ти ходиш моя доле?...
Ти ,так часто снишся мені ночами.
Дивлюсь, як у туман - небо неозоре
Шукаю ,як сонце під небесами.
Доле моя доле з чорними бровами
Ти мрія весни ,моя пристань життя.
Скажи мені ,якими ходиш стежками?...
Щоб закохалась... щаслива була я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024421
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Дивлюсь довкола - сонце тішить грою
Теплом приємним плавиться в мені
Та тільки очі глянули журою
За мури і за вежі вдалині.
Далеко там вже день сіріє хмарно
Зникають літні чари звідусіль
І облітають з вітром жовті барви
Останній раз вмиваючись в росі.
А то вже осінь дорогенькі, то вже осінь
Уже за море відлетіли журавлі
То ж поспішайте хто не скидав сіно в стоси
Допоки павутиння на гіллі.
Парище.
13.10. 2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024174
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Вболівальнику футболу,
Любий падолисте,
Вкриєш тілом землю голу -
Тільки осінь свисне.
І ганятимуть листочки
Вітер, наче м'ячик,
Гра проходить без одстрочки -
Хай іще поскаче.
Залетить в зими ворота,
Завдяки пенальті.
Гол! Сніжинок ціла рота
Вкриє на асфальті
Вболівальника футболу... 14.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024402
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 16.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OVB8RsC7EoM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024408
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Хто сіє зерно ,той жне добро
Хто працює,той гроші рахує.
А хто здоровий ,той багатий
Сильний духом до всього завзятий.
А краще з мудрим загубити,
Чим з дурнем золотий скарб віднайти.
У своїй хаті в мирі жити,
І до цілі,та до мети дійти.
Не вся та краса, що на личку
І не все ,те золото ,що блищить.
Іноді ,грушка зросте в дичку
І тебе терновим плодом вгостить.
Ти не показуй гострий язик ,
Який крутий, які гнилі зуби.
Велику голову має бик,
Але рогами не звалить дуба.
Коли любиш, розум не втрачай
І дивись на обранця тверезо.
Добре думай, тоді обирай...
Бо пораниш душу ,як до леза.
А сидить у болоті жаба
Заздрить ,що птах високо літає.
А умом не дістане граба,-
За своєю спиною крил немає.
Хвалиться, так хитра лисиця,
Що найгарніша , гарно співає.
Високо не літає птиця,-
Бо до співу голосу немає.
У змії довжелезний язик
Тебе може до крові вкусити.
Хто нападати на жертву звик
то у любові не може жити .
Хто читає ,той мудрість має
Відкриває для себе новий світ.
У знаннях висот здобуває,
І душа цвіте розмаєм ,як цвіт.
А хто сіє зерно любові
Той золотий урожай збирає.
Є щирий,привітний у мові
Господь того благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024350
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Чого тільки не виробляють ті живі істоти?! – спочатку дивувався Він…
То, наче жаром, мене накривають, то, незрозуміло чому, раптово залишають без живлення. Така різка переміна відношення до мене, звісно нервує, заважаючи мені спокійно працювати.
Він згадував той час, коли жив спокійно. Його душа відкривалася допитливим та цікавим, в основному, веселим очам. Приємно було бачити спокійні обличчя господарів. А тепер – незрозуміле відношення, сумні господарі, постійні тривоги - просто якісь жахіття…
- Що раптом змінилося? – думав Він на самоті… Я ще не старий, енергійний, можу довго працювати, хоч багато хто говорить, що маю холодну душу. Це, зрозуміло, не дуже хвилює, бо знаю, що без мене не обійтися, особливо в цьогорічну жару… Я приношу користь людству, не меншу, ніж той ящик, що на кухні розмовляє, чи кричить із вітальні; не слухавки, які постійно дзеленчать, а розмовляючи, буває так кричать, хоч затуляй вуха. Вони, без сумніву, корисні. Але… іноді від їх розмов моя душа ще дужче холоне…
Ну й що з того, що у мене холодна душа? Але я не безсердечний і кожного разу хвилююся відчуваючи, коли щось іде не так, як потрібно.
Ось і сьогодні… Раптово, наче світ затьмарило... За вікном щось декілька разів бабахнуло так, що аж посуд на кухні та віконні шибки задзвеніли… Погасло освітлення... Мене цей жах вивів з рівноваги і я, глибоко чхнувши, замовк... Мій господар, з пересердя, «круто матюкнувся»... Ніколи ще таких слів я не чув…
Враз - потемніло… Було дуже лячно і сумно. Майже сутки довелося тупо простояти, не працюючи. Відчував, що моя душа все більше нагрівається. Це засмучувало, бо яка ж тоді користь від мене…
З часом «мої безвинні простої» почали чергуватися якимись графіками відключення електроенергії. Довгі перериви без освітлення дуже дратували, бо був такий період, що я не витримував і просто «впісювався»…
Коли раптово мене включали, то напруга в мережі була часто великою. Вона досягала критичного рівня моєї роботи і життя…
Така ситуація засмучувала моїх господарів. І вони почали шукати різні можливості, як допомогти, щоб я «зовсім не накрився» - так сказав мій господар...
Тоді й появився у мене друг. Справжній помічник. Він - зовсім маленький, в порівняні зі мною, але користь приносить велику. Завдання друга - це рятувати мене від високої напруги, яка іноді сягає більше 250 Вт.
Висока напруга, як я вже казав, є смертельною для моєї роботи і життя. Тому друг своєчасно рятує, виключаючи мене, коли в мережі висока напруга, за що я дуже йому вдячний. Ну, а коли надовго виключають електроенергію - регулювати, звісно нічого, то ми разом «дрімаємо, взявшись за руки».
Мої господарі, бачу, також спокійніші стали. Вже не так сильно переживають за мене як раніше, коли не було надійного друга. Вірять, що ми всі разом - вистоїмо! Тільки, щоби тривог не було… щоб електроенергія не відключалася…
В.Ф. – 10.09. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024296
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 15.10.2024
Проходить ніч, і знову день.
Куди вестиме нас дорога?
Для когось день цей промайне,
Одне лиш - зміниться погода.
Для інших прийде новина,
Яку давно уже чекали.
Можливо, навіть й не одна,
Її почуть давно бажали.
І так проходять дні за днями,
І всі чекаємо ми щось.
Та все ж складаєм свої плани.
Чому ж це знову не вдалось?
Чи заважають сонця плями,
Про них торочатьь кожен день?
Бува, влаштовуємо ми драми,
Чекання збільшуємо темп.
Колись набридне усе ж ждати,
Радієм тому, що вже є.
І головне - щоб й це не втратить,
Бо доля двічі не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024342
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 15.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zX_LUFRzt5w[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024331
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 15.10.2024
Розмальовує осінь
І дороги й стежки,
Наче серденьком просить
Написати рядки.
Розфарбовує ранки,
Ніжний подих пісень,
Дивовижні світанки
Переходять у день.
Солодить ароматом
Світло дотику сну,
Неповторністю саду
Де сховала весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024325
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 15.10.2024
Коханням безумовним межі злизано.
В краплині часу з вічністю злиття.
Пантрують ангели за занавіскою.
Нечисті бавляться в думок тертя:
Накручують, нав’ючують, нав’язують
На осуд, ревнощі, тяжіння слави, блуд.
Ломака в спиці. Захлинулась фразою
Молитва. Тлінна дійсність збила бунт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024276
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 14.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BBQnCZNr5Qo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024265
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 14.10.2024
Кудлаті айстри вже не пахнуть,
В душі тримають, вразливий щем,
Тож з кожним днем, краса їх чахне,
Стискає холод з дрібним дощем.
О пізня осінь - не спокуса,
Вночі і вдень змінить палітру,
На жаль, зникає... вся прикраса,
Й той блиск, що мерехтів під світлом.
Чи сни короткі, як зірниці,
Ледь - ледь темніли в піднебессі,
Й коли гуляли блискавиці,
До щастя зачинились дверці.
Бажання квітнути, та осінь,
Зрадлива плакса, все ж тьмяніє,
Сіріє небо, зникла просинь,
А кожна квітка жити мріє.
Та не судилось, вітрець обняв,
Шкода́, знов осінь, серця крає,
Земну таїну він знав, жадав,
Щоб айстрам сон здавався раєм.
14.10.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024259
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 14.10.2024
З далеких країв лечу додому,
де біля хати рожевих яблунь цвіт.
Вклонюсь низенько дубу старому
Подякую за все, за дитинства світ .
Бачу село у розквітлих садах ,
Як зацвіли яблуні ,груші, вишні .
Та берег Дністра у казкових снах,
І юних літ, щасливі дні колишні.
Дозрів яблуневий білий налив,
Золота медова груша на вітті.
І солодить пісні ніжний мотив,
У сузір'ї ніч у срібнім зеніті.
А там в полі наливсь стиглий колос
Зоріють у житах волошки сині.
Чути соловейка дзвінкий голос
Пасуться карі коні в конюшині.
А там за гаєм зелені трави
Стелиться дорога у розмай літа.
Ходять білі птахи наче пави
Сплітають у віночок пишні квіти.
На березі ріки така краса!
Тут видно здалека Карпати гори.
Тут леліють волошки небеса...
Там, де розлились жита наче море.
Дзвенить дзвінко польова криниця
Піду наберу водиці з джерела.
Досхочу нап'юсь, як біла птиця
А тоді піду додому до села.
Піду босоніж у чисті роси
Наберусь сили у матінки землі,
А вітер розплете мої коси
Понесе де золотий лан на ріллі.
Намилуюсь я красою землі
Обійму як дитя матір руками.
Засолодять піснями соловї
І блаженні зорі під небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024223
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Uu5sbJ98HUg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024206
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7Y96mV6MqvQ[/youtube]
Мені з тобою легко, мов пір*їні,
Летіти там, де теплий віє вітер,
І поринати в мрію й говорити
В ефекті за штрихами світлотіні.
Мені з тобою легко, ти ж романтик
В чаклунстві сонячному слів і струмі,
Живлющої води для серця-руни,
В гармонії співучій звуків мантри.
Мені з тобою легко і в мовчанні,
У тиші зашифрованій врочисто.
Своїм вражаюче люб*язним хистом
Коректно у життя моє втручатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024200
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVzRsMBaiDc[/youtube]
Туман котивася по дорозі,
Його проміння здоганяло.
Уже втікти він був не в змозі.
Його добряче налякало.
*****
Тікав зайчисько – куций хвіст,
За ним ось гналася лисиця.
Та лиш тепер додумать зміг,
Що це страхіття йому сниться.
*****
Краплинка впала в синє море,
В думках, вже стане воно глибше.
Раділо море неозоре:
Можливо, буде значно ширше.
*****
По підвіконню дощ все стував,
Пропало в нього все терпіння.
А вітер ворітьми так грюкав…
Така пора оця осіння.
*****
Дивився котик у люстерко,
Такий він красень, хоч куди.
Серед котів в красі він перший.
Тому і заздрять всі коти.
*****
У мишки стали довгі вуса,
Можливо, треба підкрутить!
Я проста зараз цим займуся.
Постій! Он бачиш кіт біжить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024184
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
Буває рух стає напівдорозі
Й зневіри тіні чорнії бредуть.
Їх силуети бридкості стонозі
Для погляду ховають чисту путь.
Куди і як? Втрачається вже й віра.
Чужих поради прісні, як вода.
Слова своїх, пронзають, мов рапіра -
Повчання все ж одначе обрида!
Лиш тільки манять обрії червоні,
Там, де заграва повниться дощем...
Не треба! Не дзвоніть! Я десь не в зоні,
Я бігаю, як дурень за хрущем!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024152
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]
Постукав дощ несміло у вікно,
Та ми його в цей час і не чекали.
Прийти просили так давно,
Скоріше не просили, а благали.
Прийди й врятуй і зупини цю спеку,
Та ти не чув прохання все одно.
В повітрі панувало справжнє пекло.
Ніщо його спинити не могло.
Прийшов тепер пробачення просить,
Надіявся на нашу добру вдачу?
Своєю музикою хотів заворожить?
За твій талант, можливо, і пробачим.
Тепер порадуй нас, це ти умієш.
Лунала довго музика дощу.
Хоч осінь, та на душі чомусь весніє.
Ми дякуєм за музику оцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024136
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Північне сяйво
Розтанцьовує небо.
Осіннє шоу.
P.S. світлина 10.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024119
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Дорогі друзі в Розлуч завітайте,
Щоб напитись вам цілющої води.
І у своє дитинство повертайтесь,
Залишайте у ньому свої сліди.
Вдихніть у нас чудовий аромат,
Скоштуйте чорницю і малину.
Вас навік полонить краса Карпат,
Прямуйте на мою батьківщину.
Впіймате мрії в сивім тумані,
Які заховались на вершині.
В горах блукають коні булані,
Птахи заховались у калині.
На старовинній "Замковій горі",
Оборонні мури край берегли.
Горіли багаття, як дві зорі,
І людський спокій завжди стерегли.
А храми історією здивують,
Відчули канонаду гори сині.
І тут австрійці уже не воюють,
Відгомін війни лунає й донині.
А наш край і про німців пам'ятає,
Які взірвали мости старовинні.
На могилах свіча вже догорає,
Воїни спочивають в домовині.
І Довбуш краєм подорожував,
Пив водицю з срібного джерела.
А Дністер у світи помандрував,
Свята Покрова край наш берегла.
Тут залізниця горами біжить,
Шосе серпантинами здивує.
А поряд річка Стрий душі срібнить,
Юна осінь золотом малює.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Картина: Романа САВЧАКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024095
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Не чекай, коли осінь постукає в двері
Та на скроні твої упаде жовтий лист,
На малюнку життя, мов на білім папері
Знов думки у небесся тихенько знялись.
Як птахи полетіли у вирій і згодом
Нагадали мені щекотливі часи,
Мов мережка вплелася привабливим родом,
Забринівши у серці світанком роси.
А ти просто живи, насолоджуйся світлом,
В нім багато печалі та чарів неменш,
Бачиш серце твоє ожило та вціліло,
Бо краса та добро досягли в світі веж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024096
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Ремейк за твором https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024063
Збери себе із клаптиків зневіри.
Дякую за ідею
Зневірилась в собі: тебе не ждуть.
Ніхто не вірить, що тебе зустріне.
Не взнаєш ти отих любовних мук,
Не потече сльоза, відчуєш, що невірне.
Ти полюби, якщо тебе не люблять,
І будеш щасливіша від усіх.
За це тебе ніколи не засудять,
Бо справжня ця любов, не для утіх.
Відкинь страхи, що гасять почуття,
Усмішка на лиці багато значить.
Усі зневіри підуть в забуття.
Нехай тебе щасливою побачать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024072
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Замивала біду глупу чужим часом в морі слів,
Заганяла хиб-заразу чужих пліток в косий хлів.
Дзиґа-день крутивсь завзято від світанку, стало сил.
Ніч рахує результати. Править карму небосхил.
Щедрий всесвіт сипить звично по турботі повно, вщерть.
Не підсуне радість зичну, не порушить горя твердь.
Клопіт водить журбу колом, не розмінює на сміх.
Гордовитість ореолом осяває чужий гріх.
По стражданню інших ліпша, гнеться хорда під хрестом.
Не жбурляю камінь в грішних, вибудовую престол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024057
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Він живе у її голові,
Бачить осінь її очима,
Жовтий лист розсипає воді,
Де фламінго іде сонливо,
Де зриваються вірші з дерев,
Губить оберти вальс у трави,
Павутиння охоплює трем,
Спогад теплий її постави,
Де за руку трималися сни,
На вершині блукали разом,
Дочекатися б знову весни
Поміж снігом білим екстазом.
Він живе у її голові,
Ловить погляд її у просинь,
Як жалкує ж вона у собі,
Що не писана досі осінь.
Фото: А. Ханіна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024035
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Коли настане спіла осінь,
І ніч незримо день вкраде.
Берізка скине свої коси,
Краса на землю упаде.
Не зачарує зір людський,
Навряд зупиниться хтось поряд.
Мигцем оглянуть стан стрункий,
І з жалем буде ніжний погляд.
Колись була окраса саду,
Вона це добре розуміє.
Сприймає осені цей задум.
Що тут казать? Вона старіє.
Страшить все ж думка, що старієш,
В надії прийде ще весна.
Хіба старий, як розумієш:
Це не кінець іще життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024043
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C_yf2BkPTyo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024001
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 11.10.2024
На хвилястому крилі,
Сходить сонце на воді,
Свіжістю умите,
Шовком оповите.
Сіє світло на землі -
Мліють хвилі молоді,
В купелі ранковій,
Люляні в любові.
8.10.24
P.S. Світлина автора 6 липня 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023983
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
Я зайченятко, тра - ля, ля-ля,
Зранку пробіжка по стежинці.
Сміле зайчисько трі - лі, лі- лі,
Кажу привіт рясній ялинці.
Присіло сонце на ослінчик,
Рожевий обрій, жовта стрічка,
Ніжно ласка ясний промінчик,
Зазолотилась стрімка річка.
Я зайченятко, тра - ля, ля-ля.
Все оглядаю по окрузі,
Поведу пісню, трі-лі,лі -лі,
У лісі маю добрих друзів.
Пташиний спів - то насолода,
Це щебетання серце гріє,
Вражає очі земна врода.
Душа співає, на злеті мрія.
Чудовий настрій тра - ля, ля - ля,
Примчавсь - вітаю, всі дубочки,
Берізки й сосни, з початком дня,
Й вітрець злегка гойда листочки.
Я зайченятко, пізнай мене,
Зарядка ранком, як годиться,
Раптом хмаринка в небі моргне,
Зі мною певно... веселиться.
Мабуть спортсменом, все ж стану я,
Мов підлітаю, торкнувсь землі,
Тож на змагання позвав джмеля,
Лапки моторні, класно мені!
Всі віншували й мене щиро,
Вдалась пробіжка і насправді,
О, як це добре, серцю мило,
І так приємно, друзі раді.
Мудрунчик-зайчик, ля - ля, бум - бум,
Трава в намисті, сяйвом іскрить,
Тривогам зась, здолаю сум,
Щасливий нині, прекрасна мить!
08.10.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023981
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
Ти зайдеш у кімнату мою
І промовиш: роки так злетіли,
На пожовклім папері - "люблю"
Тільки літери трішки вціліли.
Ось, світлина висить на стіні,
Вмить вона ожила і заграла,
Стало легко і дивно мені -
Знову я в ті часи завітала.
Пригадалась родина моя,
Кожен крок, що лишився навіки,
Тут проходило миле життя,
Що завжди́ було серцю, мов ліки.
Ох, земна благодать те життя
І яка ж неймовірна в нім сила,
Вся любов і мої почуття -
До цих пір я від згадки щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023959
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
Вібраціями зоряних світів,
Тріумфом квітів, сонмом трав духмяних
Карбується в нейронах вітру спів.
Тепло садів, пташиний щебет п’яний
В краплину океану небуття…
Дух пинить велич всесвіту споруди.
Збудився Бог-творець, дух і дитя.
Здійми правічний хрест, неси між люди.
Не зрадь собі. Пітьма і бруд – світи,
Блукаючи у мареві облуди
Між купок з мінералів і води.
Як вища воля, слово мертвих збудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023912
дата надходження 09.10.2024
дата закладки 09.10.2024
***
В.
Небо варивом темним піниться,
місяць осені - холоди.
Задощило у Луцьку, Вінниці.
Вже і Київ набравсь води.
А тим часом у Сумах спраглими
почувалися всі сади.
Вись небесну раптово зрадили
крупні краплі – шибки студить.
Гримнув янгол чи Бог дверима, -
полетіли потоки вниз.
Я не знаю, хто далі гримав -
за вікном аж двигтів карниз.
І під гуркіт потоків божих
пригадала смарагди трав -
ми ступали по них до ложа… -
і як ти мене цілував.
Я була тоді молодою,
та і ти був теж молодим…
От і осінь тече водою.
Жар минувся. І - холоди.
09.10.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023921
дата надходження 09.10.2024
дата закладки 09.10.2024
Круг світла мерехтить побіля ніг -
Чи осінь розсипає білий іній?
Погляну вгору – місяць угорі,
Погляну вниз - згадаю дім свій рідний.
者李白《静夜思》
床前明月光，
疑是地上霜。
举头望明月，
低头思故乡。
[i]За перекладами О.Гітовича, С Торопцева, А. Штейнберга, Ю.Шуцького, Ша Аньчжи, В. Перелєшина, Г. Стручалиної, Венедикта Марта, В. Меньшикова
Цей вірш описує почуття ліричного героя на чужині. Осінньої ночі він дивиться на місячне світло біля ліжка і сумує за рідним домом. Є різні тлумачення ієрогліфа 床, це ложе - постіль, чи ложе колодязя, погляд поета направлений на місячну доріжку на підлозі, чи на відображення місяця в воді колодязя.
Дослідники вважають, що вірш написаний в монастирі Силін поблизу Янчжоу (нини провінція Цзянсу), де ченці прихистили його хворого і без грошей, бо одержані від батька гроші на подорож він швидко витратив.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023852
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Я закоханий у пісню
У красуню фею синіх гір.
Мрію у серці - лелію
Ловлю її погляд, її взір.
Я полечу у небеса...
Там, де музика зірок дзвенить.
Її неповторна краса,
Дарує душі - казкову мить.
Вона мила , як лебідка
Блакитньо - сині очі неба.
З райського саду цвіт - квітка,
Без неї у тузі мов лебідь.
Я прийду до тебе в пісні
Встелю найкращі квіти до ніг.
Зацілую руки ніжні
У цілунках розтанеш ,як сніг.
Ти - чекай мене, як вечір,
Як сонечко з райдужних заграв.
Розправ спину, гордо плечі
Знай, що тебе лиш одну кохав.
Прийду піснею до тебе
І запалю вогонь любові.
Ти - моя лебідка, я твій лебідь...
Мінорна октава у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023863
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Осіння пектораль
Коли зодягне осінь пектораль,
Ту, найбагатшу, рідкісну у світі,
То здасться, Бог всі кольори зібрав,
Що зими накопили, весни й літа.
У ній мережок ситечко густе,
Зелена рута в золотій оправі,
А як ще й хризантема розцвіте,
То королевою назвуть її по праву.
Там сивина туманів молодих,
І неба синь, замислена й прозора,
І колір слив, що припасли сади,
І срібла блиск, що опустили зорі.
Там жовтизна беріз і міць дубів.
Росою вмиті їх пихаті віти,
Калини ягідки в гіркій журбі
І злякані морозом першим квіти.
Така, бач, осінь у моїм краю,
В ній казка й дійсність – все переплелося
І опинилось у земнім раю,
Де літо бабине пряде своє волосся.
31.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023817
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
На безлюдному причалі,
Віддається ніч у шалі
Місячному вітру.
Розлила палітру
На розкішні хвилі.
Мрії легкокрилі
Пестяться у морі.
Захмелілі зорі
Тануть в піднебессі,
На бездоннім плесі.
У магічній силі,
Берег ніжить хвилі -
Поштовхи ритмічні,
Відчуття космічні. 6.10.24
Примітка: світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023815
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Хоча б ще раз побачити дощі
З краплин кохання, що біжать на склі,
Хоча б ще раз промокнути душі
У бризках, що здіймають кораблі.
Хоча б ще раз поринути в очах,
Глибоких наче світла чистота,
Хоча б ще раз згоріти на вустах,
Тебе торкаюсь кожну ніч з листа.
Хоча б ще раз згорнути у обіймах
Незайману і неземну красу,
Хоча б ще раз злетіти в хмарах білих
І на траві побачити росу.
Хоча б ще раз пірнути в теплоту
І розчинитися там на частинки,
І розтопити вічну мерзлоту,
Хоча б ще раз торкнутися жаринки.
Торкнутися хоча б ще раз душі,
Хоча б ще раз почути голос ніжний,
Хоча б ще раз проснутися у сні,
Хоча б ще раз насправді бути вільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023818
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
А я зростала при свічі - лампі ілліча
У той час виключали, економили світло.
Тулилась до грудей маминого плеча
Слухала легенди ...вдихала ,як повітря.
А я пам'ятаю : шинель та куртку на ваті ,
Валянки , і кирзові чоботи та й гумовці.
Лампа наче кришталева люстра у хаті
Освітлювала тьму і блимала у віконці.
За вікном мете метелиця, хуртовина,
А ми малі діти ходили на панську гору.
З гірки катались, що промокла одежина
Всі обожнювали снігопад - зимову пору.
Не боялись холоду , заметілі зими,
Морозу ,що щипав щічки, малював рум'янці.
Катались , немов пташечки злітали крильми, -
Що до сніжної дошки ,аж примерзали пальці.
Мама одягла шубу, валянки на ноги ,
і я летіла на крилах немов птах за дітьми .
А час був снігопад закурив всі дороги...
Їздили у місто білі — білі коні саньми.
А ми зі снігу ліпили снігову бабу ,
То кидались сніжками та натирали щічки.
Грались і розгадували немов би табу...
Бігли грітись до вогню, до глиняної пічки.
Мама дітям з цукру наробила цукерок
На блясі напекла смаколиків , та дерунів.
І дала спеченого хліба підвечірок...
Парного молочка від червоних гірських корів.
О скільки у дитячих очах щастя було!
Не було всього, але жили в мирі щасливо.
На телевізор йшли усі сусіди на кіно...
Дивились новини світу та фільм красивий.
У черзі стояли за хлібом на морозі
Магазини були пусті та й усе по блату .
Жили дружно, будували храми у Бозі...
І ніхто ближньому не заздрив , а сестра - брату.
Мама колисала у дубовій колисці
Зшила з пуху білу ковдру , матрас з пахучих трав.
Борщ з фасолею смачний, так пахнув у мисці
І линула з синіх гір пісня з високих октав.
З тих пір ,так багато змінилось на цій землі
Змінилась мода, все йде вперед прогрес ,інтернет.
Лиш ,як колись в'ють на вітті гніздо журавлі
Співають у вишневім саду вишні свій сонет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023805
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Не пізнав краси,
Не збивав роси,
Не зігрів ЇЇ,
Сам тонув у млі.
Почуття десь там,
В голові бедлам,
А життя мовчить,
Як пізнати мить?
Чи привабить ніч,
І чогось навчить?
Трепіт серця стук,
Як у бубон звук,
Не пізнав, пізнай,
Не кохав, кохай,
Бо згорить душа,
Доторкнись сповна.
Дар спокуси снить,
Від думок звільнись,
У ній знайдеш ти,
Солод доброти.
Закипає кров,
Тож пізнав любов,
Летиш ніби птах,
Подолавши страх.
Сяють небеса,
Ллє зірниць краса,
Упіймав момент,
Ті уста ж, як мед.
Твій життєвий путь,
Сміливішим будь,
Роздививсь, пізнав?
Вже й щасливим став!
03.10.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023854
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
***
Один одного :
Обманюємо,
Дуримо,
Брешемо,
Обдираємо,
Фальшивимо --
Так вперто,
Якби мали жити
Ще хоть з тисячу
Літ
І...
Все залишаємо
На інших,
Яким плювати на нас
Мертвих,
Бо вони теж
Живуть
На цій же вулиці
Цвинтарній,
Де у нікого --
З нас,
Немає шансу
Вибратись живим --
З неї,..
Коли
Всіх нас підтискають,
Як прес --
Ті молоді,
Яких народжуємо
Ми..,
Де все наше
Життя --
Лише, просто --
Міраж,
А чи ілюзія
Сприйняття
Потрібного та необхідного,
Яке дається нам
Тимчасово --
У випробування,
На якийсь термін,
Щоби пізніше --
Вже,
Стягнути за це
Плату --
Таку,
Яку ніхто з нас
Не зможе потягнути..,
А тому :
Чекає нас пустиня
Розпачу,
Яка висотує останнє,
Яким ще могли
Прагнути рятунку --
Після смерті,
Ми,..
Але цього не знали,
Бо пісок багатства
Нас втоптав
У це,
Що є -- лише,
Смерті вічність
Та безповоротність
Жаху
Самоти,
А довкола байдужість
Тіней,
Як загублені сни...
_________________________________________
08.10.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023840
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Ми вип'єм кави на світанку,
Впіймаєм закохану цю мить.
Я поцілую тебе зранку,
Твоє кохання так полонить.
З тобою зорі ми впіймаєм,
Місяць сховаємо у скриню.
І палкі почуття пізнаєм,
Подарую фіалку синю.
Ми візьмемось ніжно за руки,
І полетим у цю синю даль.
Втечем від цієї розлуки,
А сум ми сховаєм у вуаль.
Проведем сонце на видноколі
І поринемо в палке кохання.
Зіграємо головні ми ролі
І зустрінем осінній день зрання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023836
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Як побачиш мене в зажуреній осені,
Відшукай сліди, що ховаються в просині,
Уяви ті місця де зростала калина,
Як раділа земля, наче рідна дитина.
Пригадай і тепло в сні рожевої квітки,
Де всміхалась душа дивоказкою влітку,
І в отій тишині, що так пестила скроні,
Ти повір, що була у найкращім полоні.
Як струмок вигравав милу пісню розмаю,
Не знайду я ніде чарівнішого краю,
Обійду, обійму все безмежно думками,
А краса забринить ніжно цими рядками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023833
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023794
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 07.10.2024
Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023794
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 07.10.2024
Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023794
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 07.10.2024
Сидить задумана пташина,
Її гніздо розбито вкрай.
Сумує бідна сиротина:
Нащо розбили її рай?
До кого має прихилитись,
Кому повідає біду?
В думках цих можу загубитись,
Чи в них я відповідь знайду?
Похолодало, пізня осінь,
Злетів останній з гілля лист.
Пташину сум обняв вже зовсім,
Із страхом дивиться униз.
Земля укрилась покривалом,
Такі думки це не для неї.
Вона спокійно собі спала,
Нащо давать комусь ідеї?
Як сум прогнать цей із душі,
Пораду тут, хто може дать?
Шепнув тут вітер із тиші:
Ти спробуй пісні все ж співать!
Співай ще краще, ніж умієш,
Щоб розбудить цей сонний гай.
І цим серця усім зігрієш...
Забудеш сум... прошу! Співай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023740
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
***
Ажурні тіні
Дерев танцюють плавно
Вітер виграє
***
Торкнула віїї
Осіння прохолода
Павутинкою
***
Знову грає блюз
І навіває печаль
Осінь сумує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023762
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Вдивлявся осені у очі,
Дуже красиві й серед ночі,
Спалахи блиску, ще ж дівочі,
Мов покохати вкотре хочуть.
Вона в танок іде з туманом,
Є забанка засмутити,
Така хитрунка, бо з обманом,
Уміє справи прокрутити.
Щоб ліг до ніг, хоча вельможний,
Із перламутром у зізнанні,
Хай знають він, все ж благородний,
Всякчас признається в коханні.
Так подививсь осені в очі,
Адже сьогодні в повній силі,
Хоч пам’ята слова пророчі,
Не будеш місяце щасливий.
Ревниві хмари на заваді,
Зі злом краплинами, діставав,
Дощ не пробачить жодній зраді,
Немов скажений з ревом волав.
Де ж те світило, де кохання,
Осінь у млі… сховала очі,
В душі плекала сподівання,
Звабить краса, ніжність, дівочість.
Слова пророчі… відгук зливи,
Забудь про мрії, дні прекрасні…
Ні-ні, не будете щасливі!
01.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023731
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Ми з тобою закохані до нестями,
Як джерельна водиця наша любов.
Згораємо в палких почуттях серцями
Бачу тебе, як мак розквітаю знов.
Зваблює до тебе яскравий блиск очей
мов дві зіроньки, що сяють у небі.
Наче намальована врода у лілей
Притягує, як магнітом до тебе.
Повінчане зорями наше кохання
Освячене дощем під небесами.
Ти — мій Всесвіт, яскрава зірочка рання
Чарівна квітка , що пахне медами.
Ти візьми мою руку у свої руки
Веди, як лебідь лебідку у політ.
Хай поміж нами не буде більш розлуки
І Цвітуть райські сади — яблуні цвіт.
Там , де в гаю розлогі клени та й буки
Між крон сходить ясне сонце золоте .
Відлунюють водограю дзвінкі звуки
Закоханим духмяна липа цвіте.
У полі цвітуть ромашки білі — білі
Тобі я їх у букет назбираю.
Заспіваю пісню, як пташечки милі
Бо тебе кохана люблю, кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023686
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Накрохмалені
Руді шапки маслюків
Дивують жовтень.
P.S. Світлина автора 5.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023688
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
[b][i][color="#053ca8"]Кулаком себе б»є в груди,
Моя жінка Настя.
- Де у тебе взялись люди
Що приносять щастя !?!
Кажеш, що від них тепліше,
Смуток геть зникає.
Навіть небо яскравіше,
Як веселка грає.
Ти до них готовий бігти
Хоч і серед ночі.
І дарма, що в тебе діти,
Дбать про них не хочеш.
Тих людей тобі скривати
Совсім і не гоже.
Запроси-но їх до хати,
Познайомиш може...
-Он дивись, ці люди,Настю…
Поряд, біля брами.
Та, нажаль, і Петьку, й Васю
Звеш ти…алкашами.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023664
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Млявий вітер на провислому вітрилі
Вдалеч проводжає теплу осінь затяжну.
Чайками у вирій спогади стокрилі
Відлітають, залишаючи мене одну.
У самітності обіймах я навік засну. 4.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023613
дата надходження 04.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Цвіте терен біля хати,
Хтось садив на згадку.
Чи не вміла ти кохати,
А чи довго ждати?
Виглядала до півночі,
Чекала обранця.
Не хотіли спати очі.
Він в коханні ж клявся.
Помарніло біле личко,
Краять думки серце.
Уже осінь дуже близько…
Не жди, не вернеться.
Вже пройшло чимало весен,
Терен відцвітає.
В колючках обрісся терен,
Вона ж все чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023230
дата надходження 29.09.2024
дата закладки 05.10.2024
Кохання, кажуть, входить в двері,
Тікає з часом у вікно.
Такий фінал тут невеселий,
Коли удвох не заодно.
Повіяв вітер – збив цвітіння,
Зростили ягідки слабкі.
Тоді киваєм - невезіння,
І почуття уже не ті.
Чи не хватало тут уміння,
Що було цінним зберегти?
Життя – не зАвжди буде свято,
Уміть всі будні пережить.
Воно таке, буває всяке,
Не збережете – відлетить.
Закрийте вікна пощільніше,
Всім ворогам живіть на зло.
Тепер усіх ви щасливіші!
Любов не буде за вікном.
Не відкривайте двері навстіж,
Коли не впевнені в коханні.
Тут годі думати про щастя,
Як почуття були несправжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023658
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Судилось залишити свій слід на землі
У твоєму серці, у пісні, у слові.
І зростити вільні крила, як журавлі
Малювати різні образи казкові.
А на небі на хмарці янгол явився,
І дивиться з висоти на цей білий світ.
У білого лебедя преобразився
Ніби збирається до зірок у політ.
Розмахнув крила, вільний сизокрилий птах,
Колише втомлене місто ,та сни землян.
Чорні хмари заступили Чумацький шлях
А янгол ніби зійшов з орбіт у туман.
У сірих хмарках день сховавсь у пелену
Вже пізня осінь... паморозь на отаві.
Явір — скрипаль шукає мінорну струну
Грає органна музика в октаві.
Холодно... сиджу дивлюсь у нічне вікно,
Як вечір запалює свічу над світом.
А янгол на хмарці загорнувсь у панно,
Розганяє чорні хмарки тихим вітром.
Край доріг стоять, як монахи церквиці,
І б'ють у дзвони на вечірню молитву.
А янголи на хмарці , як білі птиці
Шукають свій рай — мелодію красиву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023672
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Моя ти доню, ніжна та ласкава,
Та ще така прекрасна й мила мама,
Ти берегиня гарної родини,
Найкращий подих світлої години.
Тобі я вдячна за усе на світі:
Ту казку дивну, що живе у літі,
За поміч вірну у важкі хвилини,
Моя душа завжди до тебе лине.
Люблю твої такі чудові миті,
Коли зі смутком, радістю повиті,
З тобою рідна я завжди щаслива,
Немовби виростають знову крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023620
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Уперемі́шку тиша і сирени
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подорожніх.
А очі втомлені, знайти б розраду.
То, може, жовтень дасть ковток надії?
Серця про мирну волю мріють спрагло,
Щоб з Богом - подолати лиходіїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023586
дата надходження 04.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Кигиче на причалі чайка,
В погідний теплодень осінній -
Тут круглорічно не Ямайка -
Покриє крила білий іній.
Нічна крадеться прохолода,
Зима примоститься на носі,
В розгул піде хурдель-негода,
Сніги устелять ноги босі.
"Кек - кек", "кріа..." - летять луною,
Стурбовані у всесвіт звуки.
Із вирію вернись весною,
Втопивши в морі біль розлуки. 3.10.24
Примітка: світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023525
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Перекришилася теплінь
Осінніми вітрами,
Від літа залишилась тінь,
Розп'ята поміж нами -
Гойдається на колючках
Безлистої шипшини.
Сіріє небо в острівках -
Насуплені хмарини
В небесній тужать далині
За теплими дощами.
Чомусь журливо і мені -
Ловлю осінні гами.
Яскрава повінь кольорів...
Купаю очі в небі -
Згасає сонце між борів -
І не втекти від себе. 2.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023528
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Сьогодні вечірній дощ заграв колоритом літа,
У тінях прекрасних площ він майже закрив півсвіту,
Спустився туман з небес, мереживом, вкривши віти,
Немовби сюжет планет, що міг чарувати й гріти.
Солодкий мотив садів, чаруючи знову вабив
І запах чудових снів всю душу мою дурманив,
Я йшла і земна краса мене так вела додому,
А свіжа, п'янка роса змивала печаль і втому.
Затихло усе кругом і дивно руном війнуло,
А серденько знов тепло до милих краплин відчуло
І жовті тона краси з'єднались з осіннім співом,
Це дихала осінь вслід, торкаючи ніжно тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023487
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Жахіттями закарбувались
Нам кроваві осінні дні…
Тривоги, тривоги, тривоги…
Постійно: ночами й днями…
Що твориться в білому світі?
Чого це пекло над нами?
Потопає Сейм від потрави,
Повітря - чад та кіптява…
Всенький люд проти диявола,
Який "хвалиться славою"…
Лікарняні заклади, школи,
Ще й соціальні будинки…
Все знищує ірод на землі,
Лишаючи прах... пилинки…
Стогнала земля гнівом-болем,
Шматками небо рвАлося…
Чи так уже треба, Господи,
Щоб це жахіття сталося?
У чім є провина немічних?
Дітей, що батьків не знають?
Усі вони, Боже, сироти,
Що свого дому не мають…
Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Хай же світлою буде пам'ять
Про трагічні осінні дні…
В. Ф. – 30. 09. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023437
дата надходження 02.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Ти нахилися низько до землі,
І відчуй силу, мужність, її біль,
Лишає воїн… слід, стежку в крові,
Й щодня летять у вирій журавлі.
Тож на той час, схилися до землі,
Розсип троянди, хоч печуть сльози,
Їх шлях тернистий, небеса в імлі,
Слідом ллє дощ, розридалась осінь.
Знов нахилися, нижче до землі,
Відчуєш згар, стогін, плач дитини,
Втрачає ненька розум від війни,
Вінки, враз крик -.немає родини!
З любов’ю, щиро, ледь торкнись землі,
Подякуй їй, що є, придає сили,
Чом загубилась віра у пітьмі?
Чи будем Боже, колись щасливі?
Вже й на колінах і ладен повзти,
О наш Всевишній, пробач за гріхи!
Спаси синочків, здатні зберегти,
Цю святу землю, яку даруєш ти!
***
Вітаю наших мужніх воїнів зі Святом Покрови,
з Днем Захисників і Захисниць України.
Низький уклін Вам і подяка!
Хай Вас оберігає Всевишній і Пресвята Богородиця!
Здоров'я Вам,перемоги і віри в щасливе майбутнє!
01.10 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023359
дата надходження 01.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Рими вплітає в волосся дівчинка-вітер.
Свіжі, барвисті, наївні, смішні, польові.
Ніч чавить день. Трави стигнуть сльозою налиті.
Сперті рулади нашіптують мертві живим.
Зайде ніч третя. В легенях забракне повітря.
Слово ладнай, не пусти в себе всесвіту зло.
Плід ефемерний до ґрунту обсиплеться житом.
Зійде весна, забуяє строкате зело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023498
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Моє життя підходить до кінця.
Я не шкодую. Це - закон природи.
Я мужньо переношу всі знегоди,
Страждання чашу вип"ю до денця.
* * *
Хто вам сказав, що я пишу вірші?
Я не пишу. Для цього обмаль хисту.
То прояви бідової душі -
Думки, які сплітаються в намисто
З моїх бажань, надій, фантазій, мрій
І спогадів щасливих і не дуже.
Вони кружляють в голові моїй.
Я мовою їх висловити мушу.
Записую словами всі думки.
Повільно душу спокій огортає.
Нічого, що невдалі ці рядки.
Я не поет. Лиш поголос йде краєм.
* * *
Сивина, сивина
Посріблила волосся.
Раптом згасла любов,
Що палала в душі.
Старість - не дивина.
Ген, йде та, що приносить
Вічний спокій. Я знов
Лиш за крок до межі.
1.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023421
дата надходження 02.10.2024
дата закладки 03.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVroDRx5JKs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023368
дата надходження 01.10.2024
дата закладки 03.10.2024
[b]Я[/b] іду по найкращій алеї,
[b]К[/b]ожен подих вбирає життя,
[b]У[/b] думках виринають ідеї,
[b]П[/b]росто манять, як миле дитя.
[b]А[/b] навколо вже барви осінні,
[b]Ю[/b]на краля указує шлях,
[b]С[/b]рібло й золото звісно помітні,
[b]Я[/b]к виблискує рідна земля.
[b]В[/b]олодіння готує красуня,
[b]Р[/b]озфарбовує парки, сади,
[b]О[/b]х, звучить вересневе відлуння,
[b]З[/b]акликає та манить туди.
[b]К[/b]роки чути чарівної пані,
[b]О[/b]й, краса неповторна, п'янка,
[b]Ш[/b]видко плани виконує ранні
[b]І[/b] виходить картина земна.
[b]Г[/b]арно так намальоване диво,
[b]А[/b] в лаштунках іще небокрай,
[b]Ї[/b]й можливо й мені пощастило
[b]В[/b]іднайти у житті справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023348
дата надходження 01.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Відгоріла, відшуміла,
Швидко молодість пройшла.
Ніби хвилі морські змили,
Вже прийшла нова пора.
І тихіше б»ється серце,
І вже погляди не ті.
Десь минуле відгукнеться,
Принесе одні жалі.
Не просте життя доросле,
І проблеми надважкі.
І думки приходять вкотре,
Не бананальні й не прості.
Часто довгими ночами,
Сон тікає десь до ранку.
І окутані жалями,
Все не спим, аж до світанку.
За вікном уже сіріє,
Новий день уже іде,
Не зникайте, мої мрії.
Хай вас пам"ять береже.
А нездійснене кохання,
Буде довго в серці жить.
Прилітай, як пташка рання,
Вдвох нудьгу цю пережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023316
дата надходження 30.09.2024
дата закладки 03.10.2024
Повівом гладить, помуркує котиком,
Шелесно-шурхітна між цвіркунів,
В залишку співу, який відзвенів,
Променю лагідним балує дотиком.
Вечором стримано ляже під шаликом -
Не захолодить, влоскоче лишень,
І про негоду, що вийме з кишень,
Тим натякне ненав'язливо, здалеку:
Пару гілляк позолотить веретами
В місці, куди не торкалася тінь,
Й тихо пройдеться по стежці, відтіль
Ос позганяє з гостинців порепаних.
Там у слідах її, шурхітно-шелесних,
В травах підсушених бродять меди.
Тільки з бадилля городнього дим
Скаже : це ж осінь, прихована вереснем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023219
дата надходження 29.09.2024
дата закладки 29.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_ClCRoLQDc[/youtube]
Ось ти стоїш напроти мене,
Твоя рука мене торка.
Я бачу очі - спілий терен,
Щоки торкається щока.
Так серце б"ється, щось чекає,
Іще несказані слова.
За тебе впевнена, їх знаєш.
Ти повтори не раз, ні два.
Як подих свіжого повітря,
Як диво ранньої весни,
Як промінь сонячного світла,
Цей дотик рідної руки.
Забилось серце все частіше,
Приліг рум"янець на лице.
І все змінило - найпростіше:
Твоє чарівне це слівце.
Все розтворилось в ніжнім слові.
Як може так змінить життя!
З душі втече минула втома,
Спокійне вже серцебиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023158
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
Ти паросток любові та тепла
І ніжність, що дарують небеса,
Зелений гай зі співом солов'їв,
Ти сяйво з найпрекрасніших світів.
З тобою я окрилена, жива,
Моя душа співає, як весна
І кожен звук душевністю бринить,
Мені дарує незабутню мить.
Ти море та безмежний океан,
Чарівний і завершений роман
Та сила і наснага у житті,
Той паросток любові, що в землі.
В тобі вирує мудрість і краса,
Слова твої, мов ранішня роса,
Найкраща мова бездоганний світ,
З тобою я шаслива безліч літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023119
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
О, як важко зберегти ту висоту,
Де почуття яскраві танцюють у безкрай,
І кожна мить, як піщинка в годиннику,
Несе із собою сумної радості спеку.
У твоїх очах, як у гаях весни,
Знову розквітає надії спокій.
Вмирають хвилі пристрасті в тобі,
Як зимовий вечір, тихо несучи
Світло палаючих почуттів, мрії років,
Коли серце билося в ритмі ніжних пестощів.
Але в цьому сум'ятті, де тиша
Поєднується з подихом вітру,
Бачу я свіжість чистоти, що дана,
Як ранкове світло, що пробуджує світ.
Крізь темряву незабудок, крізь гіркоту снів
Розквітає багряний цвіт життя, вічного життя.
Твої очі відбивають його яскраве світло.
І якщо пристрасть піде, геть відлетить,
То чистота, як вічно юне світло Сонця,
Зберігаючи таємниці серця оживить давно забуті мрії.
У серці заграє весняний акорд, у якому зазвучать невидимі струни космосу.
І в священній тиші преображення ти почнеш свій забіг щастя.
***
О, как трудно сохранить ту высоту,
Где чувства яркие танцуют в бескрай,
И каждый миг, как песчинка в часах,
Несет с собой печальной радости зной.
В твоих глазах, как в рощах весны,
Снова расцветает надежды покой.
Умирают волны страсти в тебе,
Как зимний вечер, тихо унося
Свет пылающих чувств, грезы лет,
Кода сердце билось в ритме нежных ласк.
Но в этом смятении, где тишина
Сочетается с дыханием ветра,
Вижу я свежесть чистоты, что дана,
Как утренний свет, что пробуждает мир.
Сквозь тьму незабудок, сквозь горечь снов
Расцветает алый цвет жизни, вечной жизни .
Твои глазах отражают его яркий свет.
И если страсть уйдет, прочь улетит,
То чистота, как вечно юный свет Солнца,
Сохраняя тайны сердца оживит давно забытые мечты.
В сердце заиграет весенний аккорд, в котором зазвучат невидимые струны космоса.
И в священной тишине преображения ты начнешь свой забег счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023121
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9PKB8RTG_24[/youtube]
Задивилася на небо,
Білі хмарки, як одна.
Чи здалося, чи так треба,
Серед хмар взнаю слона.
Він пухнастий, довгі ноги,
Хобот довгий, як годиться.
Поміж вух дивлюся - роги.
Чи це правда, може, сниться?
Він мандрує з усіма.
Раптом хвіст десь загубився.
Не почув, та не біда,
Головне - не розгубився.
Подув вітер - хмарки зникли,
Де шукать тепер слона?
Я до нього так вже звикла...
На жаль, казка це була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023131
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
Ой хмаринки, як перлинки,
Он здаля, пливуть чубаті,
Поряд з ними, як перинки,
Тут з’явились й волохаті.
В небесах дива бувають,
Мов птахів зграя на злеті,
Із вітриськом відлітають,
Ну подібні, до комети.
Бо ж розділить, вміло хмари,
Вмить з біленьких простирадла
З темних дощ, до землі чари,
Густо ллє, пора настала.
Осінь знає свою справу,
Хоч дивлюсь на неї строго,
Все ж люблю цю золотаву,
Пошле дощика сліпого.
Мене манить піднебесся,
Помилуюся, на часі,
Вже й блакить, сонце сміється,
Я з хмаринками у вальсі.
28.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023142
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
У непроглядній темряві, де тіні рояться,
Крізь примарний світ, де розростається страх,
Безтілесні сутності ведуть полювання на нас,
Шепочуть нам про наш прийдешній час.
У бездушних тінях безтілесні сутності бісів
Хижо дивляться крізь морок,
Їхні шелести, завуальовані в ковдрах брехні, кличуть безумство в наш світ.
Світла душа, як птах,
що виривається з ланцюгів, що скували життя,
Не підвладна ні страху, ні брехні.
Люті тіні, що таяться в мороку, та
Темні сили, як хвилі, вночі підмивають,
Жадають зламати чисту сутність душі,
Світле ж серце, що виблискує, у темряві,
Твердить: любов - наш єдиний щит!
І в цьому бою, де душу не спасають мечі,
Нескорені, ми віримо, що в темряві,
Світло завжди знайде шлях, щоб бути з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023045
дата надходження 27.09.2024
дата закладки 27.09.2024
Плекають чарівне вкраїнське слово,
І зберігають мудрість споконвічну,
І досвід поколінь, потужність мови
У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
Бібліотекарі зустрінуть радо,
(Бо тут працюють чуйні і уважні),
Знайдуть потрібну книгу і порадять.
Повірте, читачі, їм це неважко,
Бо дуже люблять, звісно, свою справу.
Щоденно в клопотах про цінність книги,
Проводять заходи завжди цікаві.
В " Бестселері" душевні в'яжуть ниті,
Талантів-диво розкривають вправно.
Бібліотека - рідна всім домівка
Культури і життя живі вітрила.
У світ фантазії і знань мандрівка,
Бо книги - це людські духовні крила.
Вітаю усіх бібліотекарів зі святом. Процвітання бібліотекам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023074
дата надходження 27.09.2024
дата закладки 27.09.2024
Згасає день на видноколі,
Навколо тиша. Осінь спить.
Дрімає вітер на тополі...
Пробрала думка його вмить.
Осіння тиша забавляє,
Та як без діла тут сидіть?
Всі варіанти прикидає.
Є нова гра - вже кров кипить.
ВІдкрив він нову забаганку:
Це сонне царство розбудить!
Влаштує тиші колисанку,
Всі ігри треба обновить.
Тремтить розбуджений листочок,
Невтішний погляд кинув в світ.
Вдихнув повітря вже ковточок,
У інший світ уже летить.
Загрався вітер, гне тополі,
Кущі схилились до землі.
І так руйнує все поволі,
Всі безпорадні в його грі.
І де береться в нього сила?
Можливо, варто відпочить?
Немов почув - враз став безсилим.
Усе затихло...Осінь спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023086
дата надходження 27.09.2024
дата закладки 27.09.2024
Наші душі - бульбашки -
Потрапляють до ріки
Смерті.
Деякі проскочать муть -
В інші виміри підуть -
Вперті.
Інших відіб'є потік -
Перевтілитись на вік -
Стерпні.
Решту забере вода,
Розчинивши у слідах, -
Стерті.
25.09.24
Примітка: art from Pinterest.
З миті народження кожна людина наближається до тілесної смерті. У відповідний час земля забирає тіло кожного із нас, і до останнього атома - хочемо ми цього чи ні... а ось душі, як бульбашки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023014
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
Спасибі, сину, що ти в мене є,
За добре серце миле й дороге
І ту підтримку вірну у житті,
Хвилини рідні, наче золоті.
Я вдячна за усі твої думки,
Рука виводить непрості рядки,
У них така свята моя любов,
Що лине у безмежжя знову й знов.
Ти світла радість для чудових літ,
Ловлю я серця неймовірний світ,
Лечу на крилах у оті краї,
Вони далекі, але теж мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022964
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Місяць виблискує крізь щілини,
дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Шалене кохання накриває,
охоплює тіло, мов х-виля морська..
В обіймах страсті палає фасад…
Зачаровано лунає мелодія кохання,
Томний голос, пристрасті сповнений,
Народжує первозданний крик блаженства...
То згасає то вирує, вібрує, розриваються пута,
глибинне підіймається і лине,
і лине...
Шалено, спонтанно,
Шквал почуттів виривається
В пінній лаві..
у гирлі вулкану
Шампанське зрадливе,
А все ж наливай і пий!
Ти мені не наречений, ти - чоловік,
Твоя голова у тумані...
А вічно одну й ту ж -
Нехай кохає герой у романі!
Місяць виблискує крізь щілини,
спокусливо дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
* в творі міститься "Спокуса"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
* У тексі пісні вокористано :
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014747
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
та
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022981
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
[b][color="#990b0b"]Про що курличуть в небі журавлі
Коли кружляють в небі над землею?
У їхніх звуках смуток і жалі,
Бо це прощання… серцем і душею.
А далі в них важкий, далекий шлях,
Чи зможуть всі цей раз його здолати.
Злітає в небо гордий, вільний птах,
Та без бажання дім свій залишати…
Стою і я в зажурі за селом,
Коли відліт - не весело нікому.
Та вірю я, що по весні, з теплом,
Всі боцюни повЕрнуться додому.[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022929
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
Серце б'ється шалено об берег безбрежний,
В яскравому полум'ї мрії, що єднає небо й надії.
Небесна невагомість, гріха солодкий полон,
Нас несуть, мов метеликів, в пристрасті на крилах почуттів у світ безумств.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Окрилена пристрастю, глибоко всередині прокидається
Багатовікова сутність істинності і піднімається по стовбуру до ясного Сонця,
В її обіймах палає тіло, викривлене в екстазі обличчя перебуває в блаженстві,
Кожен погляд, як і обіцяно, пропалює сутність наскрізь, палає й пронизує,
Час завмирає, геть несучи все, крім злитих у моноліт тіл...
В танці пристрасті ми промайнули момент,
Коли злетівши на крилах, до любові нас вело лише світло.
Тлінне тіло, любов відчувши, тут же стало мрамором під поглядом Горгони
І в небі горить суцільний боліт, сплав Неба й Землі,
Як гейзер із крові, в падінні у хвилі кохання, палкі
У безодні буття, що минає, крізь стан небуття
Порхає на крилах там в хвості комети, під звуки твоєї інтимної вібрації, а серце,
в танці злиття вічності й грації покладає собі шлях у незвіданні світи.
[b]Про кохання, небагато, але по суті.[/b]
Зачаровано лунає
Мелодія кохання,
томний голос пристрасті сповнений,
Брюнетка - загадка зі снів,
у шатенки ж голос як церковний дзвін!
Париж, Париж.
Мрії з дахів і височінь,
все у вирі!
Боюся, що в пристрасті потону я в трьох,
до блондинки жуйкою й так прилип.
Які зірки, які ночі!
Ох, ці очі! Ах, ці ночі!
О як же я люблю Париж,
Сповнений чудес він ніби бриз.
Піки веж гострі,
Тіла сплітаються знову вдалині.
Місто кохання!
Місто надій.
Дуже люблю це місто мрій!
[b]Просто як подих[/b]
Будь попереду всіх прощань, так, ніби вони залишилися позаду
за тобою, як зима, що тільки-но відходить.
Бо серед зим є й така нескінченна зима,
що, впадаючи в сплячку, твоє серце взагалі не вмирає.
Будь завжди мертвою в Еврідіці, оспівуючи вознесіння,
оспівуючи підйом до чистого початку.
Тут, серед згасання, будь, в царстві згасання,
Будь дзвінким склом, що вже розбилося у звуці.
Будь - і водночас знай стан небуття,
нескінченну основу твоєї інтимної вібрації,
що цього разу ти виконуєш її повністю.
Більше того, використовуючи так само для тупих, як і для німих
повноту природи, невимовний гул,
приєднайся до них з радістю і знищ лік.
DIE SONETTE AN ORPHEUS. XIII
Rainer Maria Rilke
моя версія відчуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022906
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
У дрімоті нічка,
Місяць норовливий,
Срібний промінь-стрічка,
Ти лежиш щасливий.
Мав нелегку втому,
Від спокуси нині,
А Вона другому,
Поклялась при днині.
Плекав мрію, мариш,
Цілувати перси,
Лиш під ранок скажеш,
Закохавсь до смерті.
І за мить торкнешся,
Та таємність ближче,
Як вина нап’єшся,
До спокуси кличе.
Ці уста медові,
Як Мальвіни коси,
Пізнав смак любові,
Тож зняв першим… роси.
Від себе:
Ви не судіть, мене так строго,
Пишу, творю. Кличе дорога,
Мо’ й поетеса? Всміхнусь собі,
Тривоги зникли в осінній млі.
Напишу вірш, бо ж надихнули,
Хтось може скаже, от утнули,
В такі роки і про спокусу?
В цей час, як злет, стрічаю Музу.
Нині тому, так рима ллється?
Серце співа, душа сміється,
Йду мов кармічним коридором,
Випала честь бути актором.
Тож підкоряюсь своїй кармі,
Не мре надія творам раді.
24.09.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022934
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
Сяйливий закрутив уповні флірт,
Із місячною квіткою вночі,
Під пильним поглядом сузір'я Лір,
Магічне небо видало ключі -
Потрапити в повітряний потік,
Таємно відмикати полюси,
Згубити милям довгоперим лік,
Земної доторкнутися краси.
Їй поглядом заполонив нутро -
Заграли п'янко почуття ситром...
На довгій ніжці подалась в танок,
Мутовчаті відкрились пелюстки,
В нектарнім трансі сипався пилок -
Кохання полонило на роки! 23.09.24
Примітка: Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022888
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Музика лунає в душі моїй,
Мелодія мила і чудова.
Ловлю ці звуки серед моїх мрій,
В якій оксамитова діброва.
У тобі є живильна струна,
Яка лунає чудним дзвоном.
Звучить мелодія не одна,
Що зваблює дивним рінгтоном.
В тобі вирує безкінечність,
Вистеляє в тишу килими.
І проявляється сердечність,
Із нею завжди щасливі ми.
Божа іскра в тобі палає,
Ти так тривожиш наші серця.
В музиці душа розквітає,
Разом прямуємо до кінця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022884
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Провалюєшся у бездонний цвіт,
У поранкову, срібну прохолоду
Роси очей раптових, дивний світ
Карбує навіки тендітну вроду.
Затих зіниць у безповітрі миг,
Волосся зачепилося у сонці,
Метелика півпомах крил застиг,
І вітер зупиняє біг в сорочці,
Тече струмок, співає тиху жур,
Верба киває плесу берегами,
Проміння грає відплесками тур,
В полоні час зникає між словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022886
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Осінній степ утратив свої фарби,
Давно краса квіткова відцвіла.
Але недавно був він дуже гарним,
Повільно осінь в степ оцей прийшла.
Вмостивсь полин на край узбіччя,
Духмяний цвіт літа над степом.
Рожевий колір до лиця суцвіттю,
Який пройнятий гірким щемом.
Якщо в житті у когось щось не склалось,
Тоді згадаєш про гіркий полин.
Не завжди буде, як того бажалось,
Чимало зроблено в житті провин.
Терзати буде довго гіркота,
Якщо комусь зробив ти боляче,
(Полин гіркий згадаєш неспроста):
Колись покинув серце любляче.
Пройдуть роки, що втратив - пожалієш,
Зірвеш напам"ять полинову гілочку.
Тільки тоді ти ясно зрозумієш:
Від серця того, не побачиш вісточки.
Цвіте полин, колись щоб нагадати,
Не все так просто в нашому житті.
Він нагадає нам про незворотні втрати,
Про вчинки, що були гіркі, не ті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022878
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Дивлюсь я у небо, як у люстерко,
І там бачу відображення твоє.
І у променях сонечка раненько
Віддзеркалює на воді личко твоє.
У золоті стоять усі дерева
Голубіє між крон дерев - висота.
Царською ходою мов королева
Прийшла у літечко - Осінь Золота.
Пречиста Осінь ,як келих кришталю
В октаві у пісні мінорно дзвенить.
Я тебе, ще досі кохаю,люблю...
В твої сни моя душа, як птах летить.
Пречиста Осінь,як свята Мадонна
Поклоняється низенько до землі.
О ,яка Божественна - Bella донна!
Коли всміхається сонечком мені .
Золота Осінь розпустила коси
З вітром у танці кружляє білий вальс.
Я зорю за літом у небо просинь...
Згадую про нас ,у цей чудовий час.
Відлітають птахи у теплі краї
Один птах в самоті ходить у травах.
Лине пісня літа - в голубі плаї...
Чую твій голос , музику в октавах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022861
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
І день, і ніч… думок - осінній ліс,
Не зупинити, материнських сліз,
Зморені очі, до болю печуть,
Несуть синочків, у останню путь.
По небу хмари, осінь ти сумна,
Коли ж закінчиться, страшна війна?
Зрива вітрисько здалеку гомін,
Жалібний звук, від туги душ стогін.
Знов при дорозі, припада листя,
В небуття шлях, встеляє барвистий,
За мить і пташка, навіть замовка,
Раптом скотилась, солона сльоза.
22.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022860
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Ти повернешся, я знаю,
Сторінки життя листаю
І з далекої дороги
Прилетиш ти до порогу.
Приземлишся біля хати,
Чути рідний запах м'яти,
Як же добре все відчути,
У своїм краю побути.
І недивно, що чарівно,
Все проходить неймовірно,
Бо найкраща та хвилина
Де біжить свята стежина.
Найрідніша, що чекає,
Кроки наші зберігає
І в любу годину зможе
Приголубить, милий друже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022851
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Зрілий вересень юній берізці
Заплітає косу золоту.
Осінь фарбу замішує в діжці,
Відпускаючи на красоту.
І відлуння птахів десь у небі,
І ракети не так вже страшні,
І життя марнувати не треба
На балачки без змісту – пусті...
Пролетить, пропливе й не замітиш,
Швидкоплинну природну красу.
Розфарбує життя уже в срібло,
Золотаву жіночу косу...
В. Ф. – 23. 09. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022796
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
Коли на хвилях дум корвет,
Несе мене в глибокі води,
Душевний відчуваю злет.
Маяк в імлі - зове сонет,
Чуття співають серцю оди,
Пливуть, як в морі теплоходи.
Вчуваю море насолоди,
Підтримку Вашу, мій мілорде,
Веду розмови тет-а-тет
З усесвітом - я не поет.
І, незалежно від погоди,
Гармонії шукаю, згоди,
Коли торкаєтесь душі -
Тоді вистрілюють вірші. 1.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022783
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
https://youtube.com/watch?v=x3Hh36nFoCM&si=h38GqeQ4QDLwiYiM
У долоні
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
За кружляючим листям, що осінь розносить по саду,
Де і вітер хмільний від осипаних яблук червоних,
Опускається небо на землю дощем зорепаду
Та й в долоні.
За снігами пустими, де шлях між заметами стерто,
І закутались тіні у іній ранковим морозом,
Щось в долоні мої упаде й запече так нестерпно.
Мабуть, сльози.
Та як березень знову до чорного сніг зацілує,
Сонце в краплях обізветься піснею голосною,
Захолоджені з ночі долоні свої простягну я
За весною.
ID: 982804
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022800
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
Серед забутих хат гуляє сон,
Шукає його пані колискова,
Зітхає вітер байдуже на то,
Сріблить у щемі нитка павукова.
Кому литих, червонобоких сонць,
Що похилили обезсилі віти,
Гойдають важко тінь біля віконць,
Знічев'я падають у дикі квіти.
Десь серед ночі блимає гроза,
Холодне скло ховається у морок,
П'янить в'юнка, неторкана лоза,
Розкритої сльози малих пацьорок.
Червоним ляком спломеніє цвіт,
Чарівний сад пролине зоресвітом,
У всесвіті комусь у плині літ,
Зайде вві сні барвисте наше літо.
Ілюстрація:
Картина "Журавкин дім",
Художник: Марія Голуб, м. Черкаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022805
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
В далекий край, нами незнаний,
Летять в тривозі журавлі.
Вони там гості все ж незвані,
У серці сховані жалі.
Далекий край, чужа країна,
Як важко це перенести!
І так болить оця таїна,
Як від думок таких втекти?
Летять птахи, зібравшись клином,
" Курли" - неслося на прощання.
Нелегко кидать Україну,
У крику чуємо волання.
Чужа країна - лиха мати,
Не пожаліє, не простить.
Хіба про тебе буде дбати?
Там не побачиш щедроти.
Нехай щастить вам у дорозі,
І легким буде оцей шлях!
Ми вас зустрінемо в невдовзі,
В День Перемоги стрінем вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022757
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 22.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=41wkEqI4-oM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022747
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 22.09.2024
Аж по тілу струм,
Допік днини сум,
Догорить зоря,
Не буде́́ш моя.
Бо ж не мед уста,
Скажу ти проста,
Відчуть зраду міг,
Та припав до ніг.
Плаче янголя,
Десь почув, здаля,
Навпіл серце рве,
Це життя земне.
Вітер б’є в лице,
Почуття - скло вщент,
Охолону вмить,
Душа вкрай болить.
Не вернути час,
Доля ранить нас,
Стежку віднайду,
Ти пробач, я йду.
18.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022673
дата надходження 21.09.2024
дата закладки 21.09.2024
Рими любі, рими,
Затишно так з вами,
Ви душевні сили
Граєте рядками.
То печаль нахлине,
Згодом радість лине,
То війне хвилина
Спогадів грайлива.
Ви, мов ті малята,
Ніжні та ласкаві,
Рідні янголята
Горнетесь до мами.
Я Вас так плекаю,
Як нікого в світі,
Завш оберігаю,
Бо мої ви діти.
З вами я щаслива,
Бо усе умію,
Навіть, коли злива
Я теплом зігрію.
Разом ми - родина
Мила та ласкава,
Бо любов єдина -
У дітей і мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022652
дата надходження 21.09.2024
дата закладки 21.09.2024
***
Сонце виблискує лезом,
Хвиля розрізує вал,
Промінь золоченим жезлом
Вказує шлях на причал.
***
Ширяє місяць в океанських снах,
Над теплим морем вітер плаче,
І тільки хвиля гучно скаче
На кам'янистих валунах...
***
Лють - на хвилях, лихо,
А під ними - тихо.
***
Розгойдали надвечір'я
Довгі хвилі, галасливі,
Прудконогі, пустотливі -
І нема до них довір'я.
***
Небо морю цілує повіки -
Аж вихлюпують почуття.
Хочу бути твоєю навіки
І кохатися до забуття!
***
Лезами хвилі бриють простори,
Бризки з розгону стрибають увись,
Виповзло сонце небесне з комори -
Світе прадавній, в мені розчинись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022567
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 20.09.2024
В тесті використано твори Liza Bird та Oreol.
Як швидко десь поділось літо,
Осінній пролетить, вмить відлік,
Життя, вже зрозуміло, вміє,
Волоссю додавати іній.
На віддалі, знайомі люди,
Потоком божевільних буднів...
У безмовності шахівниці
Застигли фігури в останньому танку,
Смерті чекають, їх у жертву принесуть,
Олов'яні пішаки й фігури в битві двох фурій,
У заздалегідь прописаному сюжеті на дошці
Цугцванг як тінь над правдою.
Два напівдурні, грають лиш ролі,
Сміх і сльози під маскою гри.
Вони знають, що кожен хід - це біль,
У чорно-білому двобої пожирається подих.
Світ божеволіє у фатальній грі,
Але двоє дурнів твердять про перемогу,
Вічність надії, білий і чорний - частини стратегій трагедії,
Злий геній крізь сірі клітини - частина їхніх містерій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022539
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 19.09.2024
Місячна повня
Розлита над хатою.
Впивається ніч.
P.S. Світлина автора 17.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022502
дата надходження 18.09.2024
дата закладки 19.09.2024
Поміркуй над моїми думками,
Що у вірші лягають рядками
І моїм неозореним небом,
Що розкинулось, ніби як степом.
Над лісами, березовим гаєм,
Навіть просто привабливим краєм
Та домівкою, диво-стежками,
Золотими, п'янкими листками.
Поміркуй над своєю душею,
Чи ти, друже, в гармонії з нею?
А можливо засіла десь злоба,
Чи була вже боротися спроба?
Поміркуй над моїми думками,
Що у вірші лягають рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022523
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 19.09.2024
Сховавши біль під вишиванку,
Кудись крокує навпростець
Отой, що в шинку спозаранку
Пропив казковий олівець.
Тож не писатиметься більше
Про те, як пристрасним дощем
Вночі на нього ллються вірші,
А потім цілий день іще.
Звичайні верби коло ставу
Тепер тихесенько в журбі
На вишиванку ждуть криваву,
Що носить майстер на собі.
Ще повернуся до патлатих
З новітнім гаджетом в руці,
Адже усім потрібно знати:
Талант живе не в олівці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022478
дата надходження 18.09.2024
дата закладки 18.09.2024
Я шукав тебе в хмарах над сірою прірвою,
У ранкових туманах нездійснених мрій,
Коли думи мої поверталися з піною білою
Від розбитих об скелі кохання надій.
Твоїм поглядом марив із невідомого,
Щоб з'являлась в вікні ніжним янголом,
Я бажав душі серцебиття нерівного,
Щоб була моїх снів ти автором.
І не міг я про тебе не думати,
Уявляв кожен день, кожну ніч,
Відключав підсвідомість буквами,
Що злітали в віршах віч-на-віч.
І пливла ти до мене хвилями
Почуттів з потаємних світів,
Оксамитом торкалась, розкішними сукнями
Моїх пальців без зайвих слів.
І вдихав аромат я жагучої пристрасті,
Твоїх квітів з пахучого саду,
Відлітав я з тобою у зорі ясні,
Колихаючи місяць до раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022406
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Я тебе... чекала, прийшов час,
Попри спеку, все ж не спинити,
Тихий шелест листви поміж нас,
День настав, літу відступити.
Прохолода... ніжністю торкне,
Тут жоржини, айстри за вікном,
Я відчую дихання земне,
Вже сповите росами вінком.
Тож торкнусь, устами залюбки,
Чаю з м’ятою, знайду спокій,
До думок навіюють стежки,
Вкриті листячком жовтобоким.
Я щодня чекала, як весну,
Й досі мрію, ти не плач часто,
Хоч на хвильку забудь про війну,
Щоби іскра віри не згасла.
Золотава ступнеш у парчі,
Вся осяйна, світлом і теплом,
У лісах дріматимуть сичі,
Зачаруєш… й мене дивним сном…
Тебе осінь… я дочекалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022391
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Ти тримаєш міцно стрій, мій брате,
Свою кров проливаєш у бою.
За тобою Україна - мати,
Ти борониш рідну землю свою.
У тобі живе козацький дух,
В серці горить Сірка звитяга.
Ти б'єш ворога у дрібний пух,
В тобі Бандерівська наснага.
Ти кіборг, ти міцний як сталь,
Ламаєш ординцям хребет.
В тобі живе людська мораль,
І в борні ти ідеш вперед.
Ще мить і настане перемога,
Ти розіб'єш вщент цю кляту орду.
І розвіється сіра тривога,
Ти продовжиш переможну ходу.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022380
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Струмиш повітрям, стиснутим в мені,
Наповнюєш єства резервуари,
Обіцяні лишаєш мемуари,
Веселкою сяйливою на дні.
Живильною водою у мені
Повільно розливаєшся в судинах,
Твій образ воскресає на світлинах,
Натхненними світають ранки, дні.
Розбурхуєш уяви у мені -
Чуттєві доторки безмежно милі,
В очах спалахують ясні вогні.
Без тебе дихати одній не в силі,
Побудьмо ще хоч трішечки одні,
Мій серпню, на осіннім небосхилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022379
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Україночка я, українка,
У житті буде чиста сторінка
І краса зачарує миліше,
Стане людство у світі добрішим.
Чую впевнені кроки по стежці,
Мовби подих п'янкий по мережці
І мелодія, єдність і сила,
Ось, де буде людина щаслива!
Бачу радість розноситься в далі,
Це серця загартовані в сталі,
Вже приємна там кожна хвилина
І до столу збереться родина.
Тут любов і тепло, і повага
Не торкне наші се́рденька зрада,
Мир і спокій бринить на планеті,
Це найкращі події в сюжеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022385
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Звертаюсь часто я до серця,
Коли не знаю, як вчинить.
Я довіряюся не вперше,
Мені підкаже, як болить.
Я прислухаюся, що скаже,
Воно мене не підведе.
І від душі враз біль відляже,
І шляхом вірним поведе.
Мої думки все ж на сторожі,
Повірить треба, а чи ні?
А чи зробить я точно зможу,
Як зупинити гнів мені?
Чи повернути гнів на милість,
Пробачить мілкі помилки?
І проявити в серці щирість,
З душі всі вибрать колючки?
Не раз згадала серця раду:
Повір! Усе колись пройде!
Не май над кимось свою владу,
Бо точно знаю: не твоє.
І ось уже так стало легко,
Тебе колись теж пробачали.
І на душі уже не терпко,
Мене так серце научало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022298
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
[b][i][color="#0e44c2"]Сперечалась юність з зрілими роками,
У гучній розмові ділились думками.
Юність вихвалялась:– Я беру красою,
До пригод і втіхи зайвою жагою.
Зрілість зупинилась, мовила не зразу
Підбирала мудро тут доречну фразу.
- Всі твої пригоди і безглузда втіха,
Наробили досить прикростей і лиха.
Знаєш ти, що часом не була обачна,
Що чиїсь поради, аби жити смачно…
Квітла, наче квітка, без турбот важливих,
Часом опинялась в почуттях фальшивих.
Ой, мабуть не знала, що не вічна юність,
Далі розбиратись зі всім буде мудрість.
Хочеться сказати кожній юній квітці -
Застосовуй мудрість і в юному віці.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022294
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Серпневий ранок…ще сонце по травах не випило роси. Серед трав і квітів двоє, ще поряд, лежать два велосипеди. Напередодні школи це їх остання пробіжка, як вони, із задоволенням це називають. Відірватися від світу, втекти від міського галасу, позбутися метушні і нав’язливих звуків транспорту. Хоча і живуть на околиці міста та все ж за містом обом комфортніше. Тут відпочинок і спокій, є можливість вволю насолодитися тишею і красою.
Обоє молоді й красиві, як привітне ранкове сонце. Почуття світлі, як безхмарна блакить у очікуванні щасливого мирного дня.
Вони здолали немалий шлях, так з кілометрів дев’ять, оминаючи ряди старих посадок з ясенів, сосен, грабів, клені, дубів,ліщини.Позаду помітний пагорб і старий покинутий садок, а за ним,уже знайоме для них широке поле. Воно уже й забуло навіть звук трактора, не те, щоб роботу плуга. Мабуть йому привітніше зустрічати пташину, що гніздиться, слухати їх пісні. Та тішитися різними травами, польовими квітами, які виблискують на сонці, від вітру хвилями переливаються різними барвами.
Одягнені в жовті футболки і в короткі, темно-зеленого кольору шорти, вони закинувши ногу за ногу, спинами лежали на землі. Їх погляди, як теплі рожеві світанки, а усмішки милі, привітні. У очах довіра, бо ж поряд сприйняття справжнього друга.
П’ятнадцять років - квітуча юність.Попереду, ще школа. Воно б відірватися би по –повній, десь у кав’ярні, але ж ні, не той настрій. Третій рік жорстокої війни кожного примушує задуматися, що буде далі, як вижити?
Вона в руках тримала кілька віточок чебрецю,
-Ромко! Ти відчуваєш запах цієї земної краси? Квіти вже відцвіли, такі маленькі листочки, тоненькі стебла, а мають чудодійну силу. Та ти понюхай, запах, аж п’янить.
Він дивився в небо,
-А ти помітила, яке сьогодні чисте небо? Блакить осяяна сонцем- краса! Наталю! Прислухайся, біля нас немає, але здаля я чую птахів, мені здається їх, ще більше стало. Напевно сюди від війни перелітають.
-Птахи, як люди теж тікають. Всі хочуть жити. Але ж деякі вже відлетіли у вирій.
-Натко! А, як ти думаєш, за два роки нашого навчання щось зміниться?
-О-о-о Ромчику…лиш Бог знає, так каже моя бабуся.Ця московська свора божевільна, важко зупинити.
-А, як ти відносишся до проведення в школі військової підготовки?
-Мені це потрібно, бо я після школи мрію в інститут Пирогова, хочу мати вищу медичну освіту. А ти так і думаєш стати юристом чи змінив відношення до цієї професії?
-Я ще на роздоріжжі, почав читати «Право» та батько каже юристів сіткою лови, а на залізницю більше серйозніших працівників бракує, хоче щоб я в інститут транспорту поступав. Тож іще маю час подумати.
-Під час війни і твоя, і моя професії будуть потрібні, а це основне.
-Я думаю, може за два роки навчань, цей жах закінчиться.
-Дай Боже, щоби ми і зараз не ховалися по укриттях.
-Ти помітила, коли оминали садок, весь урожай при землі, так нікому і не був потрібний.
-Мама розповідала, що господаря вбили на війні, а дружина з дітьми виїхала за кордон.
-Тікають люди…шкода. Риба занурюється де глибоко, а людина де краще.
-Ромцю, а ми з тобою не втечемо, в Україні залишимося?
-Ой, моя ж ти подружко! Хіба я схожий на зрадника? Ти захотіла в парк, пішли в парк. Повеселилися з горобцями та голубами хіба ні?. Мала бажання на ставок, пішли на ставок, викупалася вдосталь, аж дзигоніла. І ось твоя забаганка чкурнути за місто, це вже втретє за літо, хіба я заперечив? Якщо справа розумна, вдвох маємо задоволення, то чому й не зробити.
Наталя перевернулася, лягла ниць, поклала голову на його груди.
-Слухай, мені здається тут така тиша, я навіть вітру не відчуваю.
Позіхнула.
-А його й немає.
-Ой подивися Ромко, он над ромашкою дві бджоли кружляють. Як думаєш вдвох сядуть на одну квітку, чи якась з них одна. Квіточка досить маленька, як помістяться?
Хлопець засміявся.
В цей час дві бджоли присіли на тій же квітці.
-Ой дивися, вони такі ж дружні, як і ми з тобою.
- Щось у тебе голос трохи глухим став.
-Це напевно на мене так чебрець подіяв, трохи на сон клонить.
Роман встав, їй під голову поклав курточку,
-Ти дрімай, а я, як справжній мачо буду тебе оберігати. За кілька секунд Наталя солодко сопіла.
Він не марнував час, довкола збирав польові квіти, сплів два вінка. І кілька волошок, щоб швидко не зів’яли обгорнув листком лопуха.
Роман нахилився над Наталею, сухим колоском провів по щоці,
-Так, вже минула ціла година, може досить відпочивати, пора повертатися додому. Вона відразу відкрила очі. Її привітна посмішка визиває гучне серцебиття. Він підніс букет волошок і відразу ж одягнув собі і їй вінки. Щаслива Наталя обійняла його подякувала.,
-Ти такий прикольний! Тобі личить вінок!
-І тобі личить.Ти в цьому вінку, як польова фея.
Обоє голосно сміялися. З посадки почули звуки птахів, переглянулися.
-Бачиш… і їм з нами весело, - помітила Наталя.
В її очах блискавки- веселинки,
-Ти вмієш піднімати настрій.Ану давай зіграємо в курочку і півника,хто виграє, той буде їхати першим.
-От згадала дитячі забави! Ну гаразд, тільки швидко. Нагадай, бо я вже й забув.
Дівчина вирвала кілька стеблин трави,
-Ось дивися, у нас з тобою порівну. Захоплюй травичку знизу і потягни вверх. У кого верхушка гостренька той півник, а в кого пушком лежить, то курочка.
-Але ж я хлопець маю бути півником,-весело помітив він.
-Та це ми ще побачимо, який з тебе півник вийде. Може в мене буде півник і я поїду перша.Так, давай одночасно на число - три.
Вони стояли серед поля. Легкий вітрець ледь помітно здіймав їх волосся, по полю розносився сміх.
Усміхнений Роман, задоволено підніс їй свою траву,
-І все таки я півник, бачиш, як і має бути.
Наталя зазирнула в його очі, Тобі майже завжди везе.Але це ж не правильно.
-Зате чесно. Ну поїхали!
По обіч траси, водіїв автівок привертають увагу два велосипедиста у вінках. Під силою зустрічного вітру квіти розвіюються, тріпочуть. Небайдужі мило усміхалися і іноді сигналили. Роман їхав першим, але часом пропускав її вперед, показуючи, що дівчина не одна. Вона ж весело підморгувала йому, не приховувала радості від проведених щасливих годин. Хоча й недовго, але без нарікань, без гамірного міста. А нині й навіть без сирен, транспортних звуків і галасливих криків, що інколи так потрібно для душевного спокою.
Попереду завтрашній день… йти до школи. Хоч і багато думок, хвилювань, але життя продовжується.
01.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022268
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Серпневий ранок…ще сонце по травах не випило роси. Серед трав і квітів двоє, ще поряд, лежать два велосипеди. Напередодні школи це їх остання пробіжка, як вони, із задоволенням це називають. Відірватися від світу, втекти від міського галасу, позбутися метушні і нав’язливих звуків транспорту. Хоча і живуть на околиці міста та все ж за містом обом комфортніше. Тут відпочинок і спокій, є можливість вволю насолодитися тишею і красою.
Обоє молоді й красиві, як привітне ранкове сонце. Почуття світлі, як безхмарна блакить у очікуванні щасливого мирного дня.
Вони здолали немалий шлях, так з кілометрів дев’ять, оминаючи ряди старих посадок з ясенів, сосен, грабів, клені, дубів,ліщини.Позаду помітний пагорб і старий покинутий садок, а за ним,уже знайоме для них широке поле. Воно уже й забуло навіть звук трактора, не те, щоб роботу плуга. Мабуть йому привітніше зустрічати пташину, що гніздиться, слухати їх пісні. Та тішитися різними травами, польовими квітами, які виблискують на сонці, від вітру хвилями переливаються різними барвами.
Одягнені в жовті футболки і в короткі, темно-зеленого кольору шорти, вони закинувши ногу за ногу, спинами лежали на землі. Їх погляди, як теплі рожеві світанки, а усмішки милі, привітні. У очах довіра, бо ж поряд сприйняття справжнього друга.
П’ятнадцять років - квітуча юність.Попереду, ще школа. Воно б відірватися би по –повній, десь у кав’ярні, але ж ні, не той настрій. Третій рік жорстокої війни кожного примушує задуматися, що буде далі, як вижити?
Вона в руках тримала кілька віточок чебрецю,
-Ромко! Ти відчуваєш запах цієї земної краси? Квіти вже відцвіли, такі маленькі листочки, тоненькі стебла, а мають чудодійну силу. Та ти понюхай, запах, аж п’янить.
Він дивився в небо,
-А ти помітила, яке сьогодні чисте небо? Блакить осяяна сонцем- краса! Наталю! Прислухайся, біля нас немає, але здаля я чую птахів, мені здається їх, ще більше стало. Напевно сюди від війни перелітають.
-Птахи, як люди теж тікають. Всі хочуть жити. Але ж деякі вже відлетіли у вирій.
-Натко! А, як ти думаєш, за два роки нашого навчання щось зміниться?
-О-о-о Ромчику…лиш Бог знає, так каже моя бабуся.Ця московська свора божевільна, важко зупинити.
-А, як ти відносишся до проведення в школі військової підготовки?
-Мені це потрібно, бо я після школи мрію в інститут Пирогова, хочу мати вищу медичну освіту. А ти так і думаєш стати юристом чи змінив відношення до цієї професії?
-Я ще на роздоріжжі, почав читати «Право» та батько каже юристів сіткою лови, а на залізницю більше серйозніших працівників бракує, хоче щоб я в інститут транспорту поступав. Тож іще маю час подумати.
-Під час війни і твоя, і моя професії будуть потрібні, а це основне.
-Я думаю, може за два роки навчань, цей жах закінчиться.
-Дай Боже, щоби ми і зараз не ховалися по укриттях.
-Ти помітила, коли оминали садок, весь урожай при землі, так нікому і не був потрібний.
-Мама розповідала, що господаря вбили на війні, а дружина з дітьми виїхала за кордон.
-Тікають люди…шкода. Риба занурюється де глибоко, а людина де краще.
-Ромцю, а ми з тобою не втечемо, в Україні залишимося?
-Ой, моя ж ти подружко! Хіба я схожий на зрадника? Ти захотіла в парк, пішли в парк. Повеселилися з горобцями та голубами хіба ні?. Мала бажання на ставок, пішли на ставок, викупалася вдосталь, аж дзигоніла. І ось твоя забаганка чкурнути за місто, це вже втретє за літо, хіба я заперечив? Якщо справа розумна, вдвох маємо задоволення, то чому й не зробити.
Наталя перевернулася, лягла ниць, поклала голову на його груди.
-Слухай, мені здається тут така тиша, я навіть вітру не відчуваю.
Позіхнула.
-А його й немає.
-Ой подивися Ромко, он над ромашкою дві бджоли кружляють. Як думаєш вдвох сядуть на одну квітку, чи якась з них одна. Квіточка досить маленька, як помістяться?
Хлопець засміявся.
В цей час дві бджоли присіли на тій же квітці.
-Ой дивися, вони такі ж дружні, як і ми з тобою.
- Щось у тебе голос трохи глухим став.
-Це напевно на мене так чебрець подіяв, трохи на сон клонить.
Роман встав, їй під голову поклав курточку,
-Ти дрімай, а я, як справжній мачо буду тебе оберігати. За кілька секунд Наталя солодко сопіла.
Він не марнував час, довкола збирав польові квіти, сплів два вінка. І кілька волошок, щоб швидко не зів’яли обгорнув листком лопуха.
Роман нахилився над Наталею, сухим колоском провів по щоці,
-Так, вже минула ціла година, може досить відпочивати, пора повертатися додому. Вона відразу відкрила очі. Її привітна посмішка визиває гучне серцебиття. Він підніс букет волошок і відразу ж одягнув собі і їй вінки. Щаслива Наталя обійняла його подякувала.,
-Ти такий прикольний! Тобі личить вінок!
-І тобі личить.Ти в цьому вінку, як польова фея.
Обоє голосно сміялися. З посадки почули звуки птахів, переглянулися.
-Бачиш… і їм з нами весело, - помітила Наталя.
В її очах блискавки- веселинки,
-Ти вмієш піднімати настрій.Ану давай зіграємо в курочку і півника,хто виграє, той буде їхати першим.
-От згадала дитячі забави! Ну гаразд, тільки швидко. Нагадай, бо я вже й забув.
Дівчина вирвала кілька стеблин трави,
-Ось дивися, у нас з тобою порівну. Захоплюй травичку знизу і потягни вверх. У кого верхушка гостренька той півник, а в кого пушком лежить, то курочка.
-Але ж я хлопець маю бути півником,-весело помітив він.
-Та це ми ще побачимо, який з тебе півник вийде. Може в мене буде півник і я поїду перша.Так, давай одночасно на число - три.
Вони стояли серед поля. Легкий вітрець ледь помітно здіймав їх волосся, по полю розносився сміх.
Усміхнений Роман, задоволено підніс їй свою траву,
-І все таки я півник, бачиш, як і має бути.
Наталя зазирнула в його очі, Тобі майже завжди везе.Але це ж не правильно.
-Зате чесно. Ну поїхали!
По обіч траси, водіїв автівок привертають увагу два велосипедиста у вінках. Під силою зустрічного вітру квіти розвіюються, тріпочуть. Небайдужі мило усміхалися і іноді сигналили. Роман їхав першим, але часом пропускав її вперед, показуючи, що дівчина не одна. Вона ж весело підморгувала йому, не приховувала радості від проведених щасливих годин. Хоча й недовго, але без нарікань, без гамірного міста. А нині й навіть без сирен, транспортних звуків і галасливих криків, що інколи так потрібно для душевного спокою.
Попереду завтрашній день… йти до школи. Хоч і багато думок, хвилювань, але життя продовжується.
01.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022268
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AizmD9hBpCU[/youtube]
Осінній дощ, красива панорама,
Радію я осінньому дощу.
Погода, як на мене, бездоганна,
Душу мою потішив досхочу.
Течуть струмки повільно по вікні,
Одна краплинка іншу здоганяє.
Вони такі прозорі і дрібні.
Мене оця картинка забавляє.
Уважно слухаю я музику дощу,
Що струни серця з ніжністю торкає.
А я уся у захваті й мовчу,
Але ж чому вона так серце крає?
Вслухаюся і ніби вже лечу
Туди, де тільки думки долітають.
До тебе я з надією спішу...
А дощ уже скінчився, накрапає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022262
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Глухий осел одного дня
Німе зустрінув левеня -
Не уступив йому дорогу.
І, не чекавши на підмогу,
Воно вдає, немов гарчить,
Подумало - осла провчить,
Із вірою, що той почує.
Упертий удає, що чує...
Ось так буває між людей -
Весь світ суцільна гра ідей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022248
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Осінній день убрався в нові шати,
І скинув у цю пору літнє плаття.
Для нього невеликі були втрати.
Звільнився без жалю і без вагань.
Згодиться на наступний вже сезон,
Ой, як чекати доведеться довго!
Можливо, кращий вибере фасон,
На той вже час підніме вище гонор.
Це буде потім... а осінь вже кайфує,
Заглядує, як жінка у люстерко.
У різний колір пензлем все фарбує,
Старається, щоб все було гарненько.
Осінній вечір вже затьмарює вікно,
І сутінки лягли землі на плечі.
Та теплі подихи відчутні все одно,
Бо осінь не зазнає тепер втечі.
А ми з тобою осені тепер рідня,
За змінами в житті спостерігаєм.
Любов цвіте, ще дужче, запашна.
Одна вона в житті удвох тримає...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022200
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KHlUvf4cRr8[/youtube]
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпляче,
Яку б нам прірву не пророчили б роки.
Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
Немов води душа черпнула із глибин.
Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
До тебе в загадковість сонну прилечу
І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022188
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
Чую кроки тихо на порозі,
Літо не прощається ще й досі,
Обіймає квітами із гаю,
Каже, що печаль усю здолає.
Я в його мелодію повірю,
Намалюю трепетну подію,
Сині незабудки, зелень краю,
Всі моменти знов перелистаю.
Айстри ніжно-милі кольорові
Акцентують влучно нашій мові,
А троянда в золотій оправі
Додає довершеність октаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022186
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
Заграли вересневі хвилі в теплоднині,
Розбурхані, лоскочуть п'яти щемно.
В обіймах неба - затишно, приємно,
Розплющив сивочолий обрій очі сині.
Cолодке сонце висне курагою в димці,
Розніжує чаїні дикі пляжі -
Допоки вечір їм на плечі ляже,
В пітьмі проклюнуться сузір'я блідолиці.
Заманюють слова у подорож вітрило,
На овиді побачене крізь біле мливо.
Ви диригуєте в моєму серці,
Усесвіт відчинив нам навстіж дверці,
Мелодії хлюпочуться на денці...
Лиш незалежний час пливе своїм курсивом... 12.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022104
дата надходження 13.09.2024
дата закладки 13.09.2024
Хмурять мордочки бегемотики:
— Ой болять, ой болять животики.
Якомога швидше від болю
Дайте нам компот і бараболю.
Взялись хутко всі за роботу,
Наварили три каструлі компоту,
Бараболечки зварили два відра,
Бо якраз була сніданку пора.
Бегемотики наїлись до «не хочу»,
Полягали на траву тай регочуть.
— Нерозважливі геть зовсім пустуни,
Не ведіть себе так, наче дикуни.
Досить вже сміятися щосили,
Нещодавно ось животики боліли!
— А ми будем реготати й реготати
І животики долоньками тримати.
А якщо раптово кольки атакують
На вечері нас сосиски порятують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022054
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p9eh3FJ8pwE[/youtube]
Якщо чекаєш ти когось,
І точно знаєш, що він буде,
Тобі не треба вже цього,
Бо те чекання так безглузде.
Малюєш іншого портрет,
Його шукаєш між прохожих.
Чекаєш інший ти момент,
На попередній так не схожий.
А ти чекаєш вперто й ждеш,
Уже від цього ти щаслива.
Таким чеканням нема меж,
Воно для тебе так важливе.
Коли осінньою порою,
На дощ ти дивишся з вікна,
Тоді не знаєш ти спокою.
Кого чекать? Сидиш одна.
Найбільша радість, коли знаєш,
В житті є той, хто тебе жде.
Ні в кого щастя не вкрадеш,
Бо воно є лише твоє.
Чекать когось, це треба вміти,
Не підганять ні день, ні час.
В надії вдвох колись зустрітись,
Кохання вогник ще не згас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022058
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024
Не торкайся душі де є зрада,
Там лише лицемірства букет
Та уже на роки́ дійсно вада
І відбиток всього - це портрет.
Відштовхни, не пускай ти у серце,
Бо затьмарить душевності світ,
Не воскресне мотивами скерцо
Через бездну засмічених літ.
Не торкайсь, не вертайсь знову, й знову,
Там де є та нещирість і зло,
Посміхайся з любов'ю святому,
Тільки там віднайдеш ти тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022028
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024
[b][i][color="#630101"]Посміхнулась осінь: «Я тепер газдиня,
Літо передало всі права мені.
Вкрию жовтим листям землю й ріки сині,
Зроблю довші ночі і коротші дні.
Покладу тумани на яри глибокі
І впаду росою вранці на стерню.
Часом подарую невимовний спокій,
А то буревію скрізь пройтись звелЮ.
Хтось про мене каже, що я норовлива
Виганяю птахів із обжитих місць.
А комусь я гарна, жвава і грайлива,
Золотом-парчею все фарбую скрізь.
У своїй корзині маю подарунки:
Яблука і груші, спілий виноград.
На листках опалих я пишУ цидулки
Для усього люду з безліччю порад.
Я ще подарую вам бабине літо,
Айстрами потішу, дивом хризантем.
З гордістю хизуюсь перед всеньким світом
Цим казковим дивом, створеним Творцем.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021995
дата надходження 11.09.2024
дата закладки 11.09.2024
Стернею боса йду по полю.
О, скільки жалю, болю, болю...
Тут більше не цвітуть блавати.
Сколола стопи, ниють п'яти,
Скоріше би дійти до хати.
Холодні вересневі ранки.
Мої ти зацілуєш ранки...
Мовчить спустошена оселя -
Повита маревом пустеля.
Колись у ній була крилата,
Коли ти вчив мене літати -
Солодка, ніжна, світла, мила...
Тепер здійнятися несила -
Війна спалила наші крила. 10.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021994
дата надходження 11.09.2024
дата закладки 11.09.2024
***
І якщо --
Твоє серце із
Льоду,
Як кришталь :
Так тендітний
У сяйві
І мареві тайни,
Ніби сталь..,
Щоби я не зумів
Досягнути
Твоїх уст розуміння,
Якщо наше кохання
Є лиш, тільки --
Таємниця того,
Що дозвілля..,
Бо...
Я тобі кажу --
Не переживай..!
Чуєш..?
Ти сьогодні зі мною --
Назавжди
І... це знай...
Більш не буде
Завтра --
У почеканні,
Коли разом ми,
Із тобою одне --
У нашім шаленім коханні...
_____________________________
10.09.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021910
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
В магазині буде знижка,
Прочитав про це Ведмідь.
Він так мріяв про дурничку,
Бивсь за нею не один.
*****
Ніби буря пролетіла,
Всі побили тарілки.
Правду вдвох узнать хотіли:
Хто з них любить навіки.
*****
Загляда мій кіт у банку,
Там сховалось мишеня.
Як дістать? Думки ці зранку,.
Він це зробить серед дня.
*****
Йшов козел через дорогу,
Бачить він червоне світло.
Став чомусь чотирирогий,
З гіпсом спать тепер довічно.
*****
В холодочку лежить Кіт,
Плями є від сонця.
Підставляє лиш живіт,
Бо боїться зморшок...
*****
Захотіла Муха меду,
Вскочила у банку.
Жадність тій не було межі,
Стала меду бранка...
*****
Скочив Півень на ворота,
Став Курей до себе звать.
Подивилися - голота.
Підем кращого шукать.
*****
Заглядає сонечко у моє вікно.
Буде тепло й сонячно,
Осені на зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021912
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Досить несміло стеливсь серпневий туман,
То десь клубком, десь мережкою рясною,
Все ж намагавсь приховати жах, не обман,
Того життя, що пов’язане з війною.
Де та долина і лелеки, дзвін джерела?
Жаль та довкола вирви, ями, згар трави,
Туману боляче, не розправить крила,
Він не спроможний лишити знак своєї краси.
Душа страждає і всесвіту теж щемить,
За болі й зраду жити на землі мирно,
Дощова хмара, навіть не спиниться й на мить,
Бо сліз нема, вже виплакані, пливе невпинно.
Допомогла б туману, але ж несила,
Геть зовсім виснажена, наче пір’їна….
10.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021922
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
А мені в тиху ніч
Знов наснилася ненька,
Незбагненна та річ,
Як була я маленька.
Теплий світ восени
І грайливість дитинства,
Рідні серцю стежки
Та калина барвиста.
Увібрала красу,
Неповторні моменти,
Ніжність милу й просту,
Як душі компліменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021907
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Лети, рідна пташко,
В повітрі не важко
Розправити крила -
Зростатиме сила.
В обіймах планиди,
Уздрій краєвиди
На нашій планеті,
У ракурсах, в леті.
Зніматимеш втому,
Вернувшись додому,
Весною, перната, -
Тут дух твій і хата!
Народжуй маляток -
Малих ластів'яток! 9.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021905
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Тремтить в Осики листя,
Той трепет * - не до втіх.
А поруч росте щастя -
Звабливець пан Горіх.
Осиченька страждає,
Бо нерішучість - гріх.
Вона його кохає,
Не видить це Горіх.
Хіба байдужий зорить,
Що в'яне краса ця ?
У снах вона лиш марить,
Як з ним біля вінця.
Лиш вітер хоч легенько
Сколише деревце,
Тремтять листки-серденька,
Ну, як сказать про це ?
Адже, жених - поважний,
Вродливий, статний... В тім,
Здається, легковажний,
Пихатість трішки в нім.
Добродія всі люблять -
Тут щедрість, доброта.
Кохання тому й гублять
Страхи' й тремтливість та.
Хто в парі так близенько
Їх посадив, на гріх.
Страждатиме серденько...
Чому "сліпий" Горіх ?
* Тремтіння, трепет - це властиве для листя осики,
тому є народна назва її - трепета.
До написання вірша надихнула ця дивовижна пара, що
росте в моєму дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021881
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Міняю години прожиті
На слово своє золоте,
Що сховане в зрілому житі
Й не зірваним досі росте.
Вже я божевільний, можливо,
Бо бачу, як втомлена юнь
З минулого ллється у жниво
Подбати про душу мою.
Окутає щирістю поле
І стане питати мене
Про серце, що досі не кволе,
Але й не палає вогнем.
Тож зійдуться, як на базарі,
Дві кралі в торговім ряду,
Де юнь буде лаяти старість
За розбрат накоханих дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021873
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 09.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=urWVVEtFw9E[/youtube]
У Грицька була Коза,
Надто вже красива.
Не Коза, що дереза,
Дуже вже спесива.
Довгі ноги, гострі роги,
Любить довго спати.
Щось робити - нема змоги,
Щоб красу не втратить.
Любить їсти, погуляти,
Що тут скажеш - молода.
Може свята влаштувати,
Дуже рада всім гостям.
У двороі завжди гармидер:
Гості тут, і гості там.
Для красуні це все звичне,
Іншим це не по зубам.
Чутка тут пройшла селом:
Будуть Козу сватать.
Це летить, як бурелом,
Коза ж ця багата!
Це почув старий ведмідь:
Гарна мені пара.
Хто повірить цій брехні,
Хіба старість - вада?
Як господар це почув,
Став, неначе хмара!
Слину з злості він ковтнув,
За що мені кара?
Козу з двору він прогнав,
Нащо чорт рогатий?
Не казав це, а горлав,
Чув - ведмідь жонатий.
Кізка довго жила в лісі,
Дуже так страждала.
Нема пити, нема їсти.
Жить лишилось мало...
Чи прийде Коза до воза,
Пожувати сіна?..
Хто про це сказати в змозі,
Буде думка цінна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021860
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 09.09.2024
На лимонній хвилі
Місячні уяви,
В ятері блискучім,
Плавають чудні.
Думи серцю милі,
Райдужні заграви,
На захмарній кручі
Сяють в далині.
Не сягнути плину,
Не торкнеш рукою,
В руслах поривань.
Відгуком прибою,
Течією лину,
В морі сподівань. 8.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021796
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xteD5I39ThU
[/youtube]
В саду троянда розцвіла,
Всі милувались довго нею.
Усіх красою вона гріла,
Від квітів всіх росла окремо.
Красива, пишна, гордовита,
Бо знали всі, що з колючками.
Характер мала - норовиста,
Ніхто не смів чіпать руками.
Прохожі часто зупинялись,
Щоб смуток з серця свій прогнать.
І цій красі всі дивувались,
І правда ця була сповна.
Пройшли роки, краса пропала,
Лишились гострі колючки.
Хіба тоді вона це знала:
Зів"януть з часом пелюстки.
Тепер вона рідня шипшині,
Негордовита, а проста.
Пройшов той час її гордині,
За покарання - самота...
------------------------------------
Фінал цій казочці такий:
Не треба довго вибирати,
Бо буде він уже ніякий:
Самім у старість проживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021792
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
По небу хмари деінде неначе на плаву та в той же час, зненацька ніби на якісь миті завмирають.Сонячне проміння досягає відблиском вдалину, нині світанок, як з постаменту проганяє.Окраса кольорів змушено змішалась, відходила на захід сонця. Там, ще не в стані пробудитися все довкола.
Дачний будинок приймав вітання ранку. Небесне світило, то ближче, то далеко,випромінювало округу. В кімнаті тиша, ніби все ще бачить сни та це лише на перший погляд. Через білі шовкові фіранки золоті промінці досягло мети, лягли на обличчя Олі.
Дівчинка декілька раз відмахнулася рукою,
-Ото нав’язалися, гірше мух, правда не гризуть а гріють але ж не дають спати.
Терпець урвався,різко піднялася, з ліжка спустила ноги. Щойно спало на думку, ще ж ніби рано, мами не чути,мабуть солодко спить. А чому і ні?!Он вчора ввечері ми так довго купалися в ставку,що я навіть пожартувала,що ми з нею, як риби.Вона голосно сміялась, той сміх летів до верху, а потім , його звук раптово топився у воді. Я і про це сказала мамі,вона ж мило всміхалася і вкотре мене назвала мрійницею. Та то ж добре, помітила про себе і тихо вийшла з будинку.
Оля, як початківець малювання, своїми синіми оченятами ніби фотографувала все те, що бачила.Весела, добродушна дівчина, в свої шістнадцять років знаходила себе у спілкуванні з фарбами.В основному масляні фарби збуджували її душевні почуття, сприйняття краси і звабливості до навколишнього світу.Дев’ять років,як дев’ять кроків минули швидко,лякав десятий клас, що далі? Правда, маючи друзів, щире спілкування відволікає від думок. Інколи хтось із хлопців жартома скаже,
-Ой, Олю, цей кирпатий носик із ледь помітним ластовинням та твої жарти, хіба можна забути, як навіть і кожен вже піде своєю дорогою.
Вона ж за словом у кишеню не полізе,
-То мене так сонечко любить, від нього маю подарунок, під його захистом.
Серпневий ранок багатий на сріблі, золоті роси. Веселковим намистом переливаються, ще зелені трави під захистом посадки.
-Хе, ой , я ж босоніж… та нічого, це ж не вперше.
Розставляє руки, бігла, торкалася кущів чорниці та струнких по пояс молодих кленів
-О, я, як пташка лечу. Гей братики, прокидайтеся. Мене сонечко розбудило і вам пора. А то бач, заховалися під старими шовковицями та серед темних, наче сердитих, як хмарна нічка, стовбурів грабів. А я здається виспалася, - мугикала під ніс.
Порушивши тишу посадки, що тягнулася від дачних будинків до ставу, нарешті зупинилася. В її очах блиск радості і щастя,
-Як добре тут, всього двадцять кілометрів від містечка, не чути ні звуків сирен, ні літаків. Ось так би жити, як раніше. І щоб мій любий братик Максим повернувся з війни.
Раптом відчула легкий біль, ступню обволокло павутиння, в ньому декілька зовсім молодих гілочок малини вп’ялися в тіло. Швидко рукою, відчепила на ходу, зробила кілька кроків вперед. Зачарована видом зупинилася.
Ранок дозволив сонцю з’явитися у всій його красі. Воно наче всміхалося до неї. І в той же час, його проміння плавало по поверхні води, то за мить топилось у ній. Її погляд блукав над водою, вже зупинився, вражена неймовірно красивою картиною. Це ближче до берега, в цьому місці був обрив, у воді побачила високі водорості. По них кисневі кульки, як намистини у сні та враз зграйка мальків порушила їх спокій і кульки піднімалися вверх і зникали. На їх місті з’являлися нові, правда вже трохи менші за розміром.
Цікавість збентежила молоду душу, не могла відвести погляд.
-О-о-о… підводне життя таке тихе, цікаве,- сказала тихо.
Глибокий вдих, її голос порушив цю казкову тишу,
-Доброго ранку! Я Оля!-скільки мала сили вигукнула вона.
-Оля…Оля…ля…, -рознеслося по всій окрузі. Наче все стрепенулося. З переляку дві жаби кинулися у воду, вмить у мутній воді плавали балухаті чотири ока, ніби чогось чекали, що буде далі.
-Ой, чудасія, які кумедні,наче чотири мінливі кульки на поверхні води.
Привернув увагу і шелест листя зі сторони чагарника, і зілля. Зовсім близько з’явився чорногуз. Демонстративно стояв на одній нозі, другу потягнув і з нею ж розправив крило. Її обличчя вкрила мила усмішка.
-Ого! Та ти ж велетень, красень.
Від несподіванки, в цей час тільки й могла сказати.Та вчасно думка- Мені б з тобою сфотографуватися та викласти в ютуб своїм однокласникам.
Чорногуз не злякався, але йому така компанія не до вподоби і він зник поміж зіллям.
В цей час, принаймні їй так здалося, прокинувся став. І вітерець, напевно той, що відпочивав у темному чагарнику і світло зеленому зіллі, торкався води. Ледь-ледь помітні хвилі злегка бризкали водою на піщаний берег. А далі, по ставу, де-не-де плескається риба, малі і більші круги переливаються веселкою і губляться по воді. Їх доганяють краплі, що здійнялися вище,
-О! Ніби в наздоганялки граються. Яка краса! –вирвалося з її вуст.
Примружила очі, здалося край берега навпроти,човен повільно розрізає водяне полотно.Пливе в її напрямку, на ньому силует чоловіка.
-О, яка буде чудова картина, прошепотіла ледь чутно,-Це мій братик, повертається з війни, якби ж не забути цю уяву.
Відчула гучне серцебиття,
-Якби ж повернувся - дай Боже!
Голос мами повернув до реального життя,
-Олю!Олю!
-О!Замріялася, пора йти.
Поверталася в будинок…мій порив до земної краси, на жаль, закінчився.
Зараз приїде електричка і галасливі відпочивальники заполонять цей прекрасний світ.
Вона в будинку… мама трохи сердито,
-Ой, доню - доню, одягнена лише в нижній білизні, не сором?
-Тю !Ми ж тут одні залишилися на ночівлю. Всі відпочивальники, рибалки, вчора по дамбі довгим рядком відправилися на станцію, я бачила. Ну, ще залишився ставок, жаби, риби, чорногуз, якого бачила. Доречі, а тато з відрядження тільки завтра приїде, кого соромитися і що тут такого?Ой стільки всього я бачила!
-Гаразд, присядь, поснідай.
Оля виделкою відривала маленькі шматки омлета і відправляла в рот.Не поспішала, адже треба було про все побачене розповісти мамі.
Закінчуючи свою розповідь підкреслила,
-Мамо та водичка, що веселкою переливається і той човен мене надихають написати картину.
-Ой-ой картину, щось не віриться.
-А що на річці човен, а в ньому наш Максимко, теж не віриться?
-Це доню, напевно казка, їм там, наразі дуже важко.
-Мамо, але ж казки теж беруться з життя.
Гаразд, моя фея- мрійниця поснідала, запий чаєм.
-Дякую! А де мій мольберт, фарби?
-Як завжди в машині!- мати дивилася вслід доні, як добре, хай мріє про краще, дай Боже , щоби все збулося!
07.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021769
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
Стежина пахла теплим споришем,
зі цвітом білим прилягала павутиця,
цикорій синьоокий зазирав у лиця,
а хтось уміло доторкавсь віршем.
Слова дістали таємниць зірок,
Лились водою чистою з цебер криниці,
Ніщо не заважало, не було границі.
Завмерла тиша, щоб почути...Крок
жаданий. Ніби солов'їний спів,
слова торкали,і вдивлялися зіниці...
Здалека чувся, чувся срібний дзвін дзвіниці,
і вистачало почуттів і слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021776
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
Через луг стежина в'ється
аж до лісу, через річку.
Розбудила мама зранку
і мене, й мою сестричку.
Ми швидесенько зібрались,
бо на нас чекало сонце.
Вже проснулось, в росах вмилось,
зазирало у віконце.
Повело нас по стежині
до лісочку, де смерічки.
Там дозріли на галяві
запашні для нас сунички.
Вітерець легкий літає,
нахиляє низько віти.
Ген зайчатко визирає
з-за куща, де сині квіти.
Поряд жовті заясніли,
підібрав хтось колір вдало.
Усміхнулася сестричка,
барви серденько впізнало.
І матуся задивилась
на ті сині й жовті квіти.
І сказала: "Ви щасливі.
Ви найкращі в світі діти!
Маєм землю, що ввібрала
цвіт небес і сонця світло.
Є для нас, тому так гарно,
так яскраво все розквітло."
Через луг стежина в'ється...
переходимо знов річку.
Відзеркалюють вже хвилі
сонця й неба ясну стрічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021768
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
Хай Марія завжди поряд крокує,
Кожен щиру любов її відчує.
Хай веде дорогою до спасіння
І хай зміцнить усі ваші терпіння.
Хай любов'ю звеселяє серця,
Провадить до Небесного Отця.
Ви будьте веселі і багаті,
Хай добро квітне у вашій хаті.
І хай із вами буде доброта
І світиться усмішка на вустах,
Хай здійсниться світла мрія,
З вами будуть віра і надія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021753
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gfqaoJMnfAc
[/youtube]
Сховалось літо за горою,
Про себе залишило лиш сліди.
І не було із осінню двобою,
Бо не хотіла взнать від осені біди.
Хіба секрет, що дуже постаріло?
Не переможе вже у цій борні.
Про себе щось тихенько бурмотіло...
Вмостилося зручненько у човні.
Куди тепер, нелегко у дорозі?
В далекий край - проблеми немалі.
І нишком витира гарячі сльози.
Летить за нею зграя журавлів.
Як важко покидати рідний край,
Кому про це все розказать?
Та хто відчує його жаль,
Нема дороги вже, на жаль, назад...
А осінь літні жалі відчувала,
Всміхнулася подрузі на прощання.
Її ж відхід чомусь не гальмувала.
Хіба хтось бачив сліз її ковтання?
Міленький дощ освячував дорогу,
А сонце заховалося за хмару.
Так жалко їм було оцю небогу.
Тепер їм треба шанувати нову владу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021695
дата надходження 07.09.2024
дата закладки 07.09.2024
Я все обожнюю в житті:
Світанки чисті й неповторні,
Вони так милі та прості,
Бувають іноді мінорні.
Бентежать ніжністю мене,
У них душа, мов у дитини
І в серці трепетно живе
Промінчик світлої хвилини.
Я все обожнюю до сліз
Та бережу, як рідний спогад,
Не допущу жахливих слів,
Щоби звучали знову поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021685
дата надходження 07.09.2024
дата закладки 07.09.2024
З якого дива
Періщить злива?
Прийшла з громами,
Хмар табунами.
Із неба грива
Спадає сива,
Світи закрила -
Тріпочуть крила.
Без милосерддя,
Ізпересерддя
Бурлить спесива,
Осіння злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021672
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 07.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]
Прийшла приємна спіла осінь,
Із літом спека відлетіла.
Зраділи осені вельможній.
На серці все ж щось защеміло.
Лелеки в гніздах метушаться,
Пора покинуть рідний край.
Від цього смуток десь закрався,
Душе моя, не плач, звикай.
На те воно й життя це наше,
В нім треба все перемогти.
Не можна жити нам інакше,
Що доля дасть - усе пройти.
Життя! Яке коротке оце слово!
Чи зможем все в нім пережить?
Узнать життя - на все готові,
Тому ним треба дорожить.
Знесем усе, ми дуже сильні.
Хіба є дужчий хтось від нас?
На все ми маєм вдосталь сили,
І буде так в нас повсякчас!
--------------------------------------------
Колись писав про це Тарас,
Так хочу в край той зазирнути:
Садос вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Співають, ідучи, дівчати,
А матері вечерять ждуть...
Чи буде колись таке життя і в нас?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021654
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 06.09.2024
Краєвид відтятий,
Сивий світ зіллятий -
Небо із водою
Попливли рікою.
Береги імлисті,
Пта́хи голосисті
Постуляли крила.
Тільки сонця сила
Розмалює днину,
В ранішню годину,
Розтуманить вирла,
До самого гирла.
Заполонять пляжі
Осяйні́ пейзажі.
Примітка: світлина автора. Липень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021622
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 06.09.2024
Хмурий ранок, час так плине,
Моя думка в юнність лине,
Пригадала рідну неньку,
В білій хусточці, сивеньку.
Народилась.. де і коли,
Та ім’ям світлим нарікли,
Вона мило усміхалась,
Слізьми оченьки вкривались.
Як закІнчаться вже жнива,
Туман сивий, поле вкрива,
Та й почнем буряк копати,
Тоді й будеш святкувати.
В рік дракона під знак діви,
У саду лунають співи,
І майорці... скрізь буяли,
З Днем народження вітали.
В піднебессі чиста просинь,
Втекло літо, ніжить осінь,
Як берізка, плями в листі,
Злато в сукні, мов намисто.
Посріблили ранні роси,
Іще змолоду всі коси,
В них ховаю журбу, радість,
Прийшла осінь, з нею й старість.
Хай вона буде красива,
Хоч пора війни журлива,
Та не втрачу я надію,
Бо живу, згадаю, мрію.
Я пройду важкі дороги,
Щоб у наш - День перемоги,
Змогла Вас всіх привітати,
Щастя й миру побажати!
***
Шановні, дорогі мої друзі!
Щиро дякую за теплі, щирі слова вітання.
Миру, здоров’я і добра Вам!
Нових успіхів на ниві творчості!
06.09.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021636
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 06.09.2024
[b]В[/b]олодію всією красою,
[b]О[/b]бійму та умиюсь росою,
[b]Л[/b]егіток запрошу де мотиви,
[b]О[/b]сь, такий оберіг для родини.
[b]Ш[/b]епочу дивно світу і роду
[b]К[/b]олискову із синьої вроди,
[b]О[/b]х, і розкіш, душа знов тріпоче,
[b]В[/b]се прекрасне збираю охоче.
[b]У[/b] лаштунках самої природи
[b]К[/b]ину погляд отой насолоди,
[b]Р[/b]озмаїття чарує повсюди,
[b]А[/b] навколо всміхаються люди.
[b]С[/b]кільки ніжності бачу до краю,
[b]У[/b] волошках я радість вбираю,
[b]Б[/b]о чарівність так зцілює душу,
[b]А[/b] із нею і смуток порушу.
[b]Ч[/b]ерез хвилі років чую звуки
[b]У[/b] безмежжі єднаю сполуки,
[b]Я[/b] мов пташка у небо полину -
[b]Н[/b]аяву ті красунечки сині.
[b]А[/b] як буду спускатись до низу
[b]П[/b]ерш за все подолаю я кризу,
[b]О[/b]берегом покрию стежини,
[b]Л[/b]аска, ніжність - усе для дитини,
[b]Я[/b] купаюся в синьому лоні,
[b]Х[/b]ай краса полоскоче долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021558
дата надходження 05.09.2024
дата закладки 05.09.2024
Ми щодень гортаєм сторінки,
Вписуємо життєві миті.
Купаємось в водах залюбки,
Красу ловимо у блакиті.
Новий день втікає невтомно
І формує новітні думки.
А ми живемо економно,
Відновлюємось біля ріки.
Долаєм нові рубікони,
Малюємо свої картини.
Сприймаємо людські закони
І звільняємось від рутини.
Дихаємо на повні груди,
Волю кров'ю здобуваємо.
Клята смерть літає повсюди,
А ми свою правду знаємо.
А у небі лунає божий дзвін,
Щоденно тривожить людські серця.
Ми міцнієм, встаємо із колін,
Прямуєм до Небесного Отця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021528
дата надходження 04.09.2024
дата закладки 04.09.2024
Ось, літо уже догоріло,
Крокує стежиною осінь,
Колосся давненько дозріло,
Панянка стоїть на порозі.
Привіт, промовляє тихенько,
Стомилася звісно чекати,
Нічого, що я так раненько
Прийшла вас усіх привітати?
У відповідь: тиша навколо,
Лиш іноді чуються звуки,
А осінь виспівує соло,
В обіймах мої уже руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021486
дата надходження 04.09.2024
дата закладки 04.09.2024
Ця страшна війна руйнує мир,
Нищить усі людські закони.
Недолугий в неї повадир,
Створює людям перепони.
Сіє злобу на нашій землі,
Ракетами вбиває людей.
Заховалось нице у кремлі,
Воно наповнене злобних ідей.
Божий мир в країні настане,
Наш народ знищить кляту орду.
Московит у полі зів'яне,
Люд звершить переможну ходу.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021467
дата надходження 03.09.2024
дата закладки 03.09.2024
На музыкальную тему "Перебиты, поломаны крылья..."
https://www.youtube.com/watch?v=nbaAnurG0zQ
Біля берега ніженьки босі
Залишили вологі сліди.
Це у місто прокралася Осінь
Та русалкою вийшла з води.
Повернулася знову до мене,
Щоби викрасти серце собі?
Забирай же, безжалістна нене,
З ним до пари і надбаний біль!
Як раніше не буду страждати,
Заливаючи душу вином
І стелитися з шинку до хати,
Мов заляпане брудом рядно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021412
дата надходження 02.09.2024
дата закладки 03.09.2024
Море хвиль. Літає бриль -
Легковієва утіха,
Убережжям, під кадриль,
Як на світло мчить мотиль -
Зупинила пальми віха -
Настромивсь на гострий шпиль -
Розгойдались фалди стиха.
Вкраєний кокос мечем,
Губить сік липкий з горіха,
Вільно цівкою тече,
На оголене плече,
В бронзових обіймах літа,
В синє море утече -
Для невтомних бриж потіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021341
дата надходження 01.09.2024
дата закладки 02.09.2024
Минуле затягнулося туманом,
Закрила безпросвітна пелена.
Але в душі лишивсь легкий серпанок,
Далека неповторна далина.
В житті бувають люди, ніби сонце,
Прийдуть - і світло радістю стає.
В минуле повертаємось із болем,
Життя у нас найкраще украде.
Всі згадки про минуле, як в тумані,
Чом щастя так коротке і крихке?
І зовсім нас не слухає в проханні,
Відходтить у минуле десь тихцем.
Думки різвіє тиха тепла осінь,
І знову заспокоїться душа...
Та вкотре в довгі і безсонні ночі,
Минуле із туману завіта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021312
дата надходження 01.09.2024
дата закладки 01.09.2024
Барвиста осінь крокує
І ніжить нас своїм теплом.
Вербам коси полірує,
Трави золотить за селом.
З вітром привітно танцює,
А їхній танець звабливий.
Деревам листя малює,
Їх відтінок особливий.
Павутиння душі срібнить,
Стелиться попід горою.
Аромат квітів нас п'янить,
Заспокоює шум прибою.
Птахи у вирій полетіли,
Вже нечутно їхнього співу.
Густі трави відгомоніли,
Сум заховали до архіву.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021269
дата надходження 01.09.2024
дата закладки 01.09.2024
Не так швидко сонце сходить,
Трави ронять роси,
Як дівчини молодої
Посивіли коси...
Сонце сходить – жахається,
Що творять з землею!
А дівчина молодая
Стала нічиєю.
Трави випалили орки,
Аж земля стогнала.
Роси плакали на травах -
Гарячими стали.
А дівчина молодая
Коханого ждала
І як свічечка тоненька
Догоряти стала...
Коханого не діждалась -
Погасла надія.
Розрушились усі плани -
Ніч забрала мрії...
В. Ф.- 26. 08. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021245
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Лоскотом духмяної трави,
Нотами вечір'я прохолоди,
Губишся дорогою у вир,
Що заступить жариво погоди.
Ночі приймуть, знову обіймуть,
Білі коси виглянуть тумани,
Насторожить тиші каламуть,
Старі верби віями постануть.
Скрапує із креденса вино,
Чутно ледь поеми цвіркунові,
Щемно ластівки легке крило,
Дякує частинкою любові.
*Креденс - буфет.
Фото: G. Osadko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021242
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Трималось літо
Ніг твоїх,
Цнотливе світло
Мало гріх,
Вони творили
Слід в піску,
Лиш залишили
Піну ту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021213
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Аплікації чудові,
В тиху ніч заграли зорі,
Ох, і вабить ця краса,
Неймовірні небеса.
Ось, хмаринки пропливають
Найпрекраснішого краю,
Ніжить промінь янголя,
Погляд лине де земля.
Спостережливість грайлива,
Ще якби зібралась злива,
Ох, така приємна мить,
Серце радістю бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021202
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Є океани - людські душі,
В які пірнаєш з головою,
А є мілкі, брудні калюжі,
Котрі обходиш стороною. 29.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021173
дата надходження 30.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Зненацька котилась,
Кругленька, маленька,
Це їй не наснилось,
Із блиском веселки,
Чи це народилась?
Чи з неба упала?
Вмить сяйвом світилась,
Десь мрія гуляла.
Як кулька прозора,
Із сонця оправа,
Трава неозора,
Руденькою стала.
Вітрець враз незваний,
Порушив їй спокій
Рашист окаяний,
Посипав скрізь попіл.
Зомліла краплинка,
З листочка стікала,
Де ж щастя хвилинка,
Біди, лиш зазнала....
Вона ж незрівнянна,
В землицю сховалась...
30.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021149
дата надходження 30.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Сонце сховалось за хмарою,
Просканувало блакить.
Пахне твій дух сигарою,
Терпко у ніздрях струмить,
Солодко тіло п'янить,
Серце тріпоче,
Щемить,
Ще мить... 29.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021116
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
Тоді з'явилась армія рашистська,
Створили нам котел чорно-пекельний,
Бо розстріл був в упор бійців - фашистський.
Ворожі батареї всюди " Градів",
Могутня авіація і танки -
Вони гатили цим смертельним градом,
По двох колонах били спозаранку.
Розбиті БМП, УАЗ, машини,
Бійців загиблих полягло чимало.
Поранені волали тої днини,
Потвори убивали всіх зухвало.
Навіки пам'ятатимем героїв,
І той "зелений коридор" обману.
І доки матимем сучасну зброю,
Ми переможемо лихих тиранів.
***
Десять років тому ця трагедія сталась,
Видно тільки було цілі гори металу.
Все розчавлено, і все розбито,
Незабутні трагічні ті миті.
Іловайський котел, із оточення вихід.
Ворог нищив... І стогнала земля від свисту
Куль свинцевих, гранат - горе-смерчу.
І в обличчя дивилися смерті.
Тим солдатам, хто вижив, мабуть, пощастило,
Хоч обпалені душі і зрізані крила,
Але більшість загиблих у полі
Зосталась. Молоді згасли долі.
( Сьогодні Національний День пам'яті загиблих захисників України. Десять років Іловайській трагедії).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021089
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Вже скільки віршів написала,
Життя своє перелистала,
Злітають миті, немов птахи,
За обрій кину я всі страхи.
Життя біжить неначе ріки,
Зімкнула зморені повіки,
Відкрила - літо на порозі,
Мої думки вже у дорозі.
А потім осінь, ніби диво
Здійметься образом красиво,
Махне листками і полине,
Лишивши ніжно небо синє.
І на стежині - сніжна краля,
Ідей в якої ціла зграя,
Запорошить дороги снігом,
Краса кружлятиме всім світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021068
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 29.08.2024
Жнива спивають хлібний квас,
Працюють вила.
Моя душа летить до Вас -
Тріпочуть крила.
П'янить тепло солодких мрій
На хвилях лану,
Думки намотують сувій,
На зріст бархану.
Сіріє пильна далина -
Життєве поле.
Не перше літо йде війна,
О, зглянься, доле!
Дзвін перепілки між снопів -
Гніздо порожнє.
Врожайний місяць сторопів -
Жнива продовжить.
Комбайни в мандрах - кораблі -
Танцюють плеса.
Робота в поті на землі -
Риплять колеса. 19.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021063
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 29.08.2024
Прилетіло моє безсоння.
Наче куля, знайомий біль
Жваво трощить поету скроні
Й посміхається, знай собі.
Тож ламаючи пір'ю стебла,
Викарбовую спритно вірш,
Бо пече в голові нестерпно
І щомиті мені все гірш!
А безсонню того замало.
Вже змією на стіл воно
Виповзає і цілить жалом
У розхристану душу знов.
Чи не з того поблякли очі,
Що забули солодку мить,
Як ховали вони щоночі
Попід вії свою блакить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021049
дата надходження 28.08.2024
дата закладки 28.08.2024
Жовкле листя поранком дихало,
Воркотала горлиця подихом,
Сипло, місто усе засипало
Під горіхові ноти з подивом.
Низько перші промені стеляться,
Крізь гілля ненароком мигами,
Очі яблук собі соромляться,
У саду, де ходили тихо ми.
У прогалинах теплі річища,
Переходиш тим бродом, стоячи,
Перетрублено листя літища,
Побережжям серпневим ходячи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021041
дата надходження 28.08.2024
дата закладки 28.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MsXHfdZ6Z_8[/youtube]
Ми часто згадуємо тих,
Кого давно пора забути.
В полоні дум таких складних:
Чому? Не можемо збагнути.
Було усе, та десь поділось,
Чи вітер стер ці почуття?
Можливо, тліло, не горіло,
Лунала музика не та?
Прокралась в душу пустота,
Раз-по-раз згадки виникають.
Любов була не та, чужа.
Повільно рани заживають.
Жаль не вдалось, чомусь не склалось,
Лиш слід лишився у душі.
Думки є різні: щось зламалось...
Чому ж ці спогади живі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020938
дата надходження 27.08.2024
дата закладки 27.08.2024
Серпень так привітно вібрує,
Огортає нас своїм теплом.
Своєю красою чарує
І збирає гостей за столом.
Так мило дзвенять передзвони,
А птахи хороводять пісні.
Він здолає всі перепони,
Зловить ноти такі голосні.
Ще одна мить і піде в осінь,
Сховається в полях золотих.
І з'явитися дивна просинь,
Він у літі залишить свій штрих.
Серпень дивовижно малює,
Виходить загадкове панно.
В теплім літі він домінує,
Заховає золоте руно.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Художник Роман САВЧАК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020926
дата надходження 27.08.2024
дата закладки 27.08.2024
Тобі довірила себе,
Лишила тінь на підвіконні
Та мить привабливу з небес
Згорнула ніжно на долоні.
А ти стояв, як уві сні,
Так зачарований красою,
Лиш чулись звуки в тишині...
Мене ти зрівнював з весною.
Красива, ніжна, молода,
Душа неначе божий янгол,
Стояв і тихо споглядав,
А рухи створювали танго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020933
дата надходження 27.08.2024
дата закладки 27.08.2024
Барвисте літо догорає,
Та все ще ніжить його тепло.
А юна осінь поспішає,
Вже видніється ясне чоло.
А ранки несуть прохолоду,
Студеними росами срібнять.
Миті дарують насолоду
І впіймати мрії норовлять.
Ми зачиняєм ще фіранку,
Ховаєм спеку норовливу.
Вип'ємо кави феліжанку,
Слухаєм пісню особливу.
Десь вдалині поїзд гуркоче,
Везе хлопців на кляту війну.
Стихає літо неохоче
І співає пісню вже сумну.
А осінь золотом повіє,
Вистиле чудові килими.
Красою серце нам зігріє
І змахне своїми вже крильми.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020861
дата надходження 26.08.2024
дата закладки 26.08.2024
У хатці равлика затишно,
Цілуємося тихцем-нишком,
Підсовуємося все ближче,
В палких обіймах все тісніше,
У схові мріємо про Вище.
Cерця співають голосніше,
Ритмічно, чисто та чіткіше.
Горнусь до тебе, ти до мене -
Шепочемось про сокровенне.
Під ніжні звуки серенади,
Удвох шукаємо розради,
Зализуєм воєнні рани,
А над хатинкою - нірвани,
Містичні плавають тумани. 23.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020834
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 26.08.2024
Думки лягають у рядочки
І Книга пишеться Життя.
Дорослішають наші дочки
Й сини тримають майбуття.
На жаль до хибної дороги
Ведуть політики людей,
Зв'язали всіх кабальним боргом,
Щоб панував в нас бармалей.
25.08.2024.
Достойний варіант другого куплета,
який був запропонован мені
ще в серпні 2024 року шановним Поетом
Клубу Поезії України Родвіним:
На жаль до хибної дороги
Приводять лідери людей,
Зв'язали всіх кабальним боргом,
Політикани всіх мастей.
Пропоную обидва варіанти вважати
дійсними і актуальними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020821
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Два "заключённых" двух колоний
Затеяли серьёзный спор.
Их обвинения похожи
- Фашист, предатель, лжец и вор.
Границы их соприкасались
- Границы планов "мудрецов".
Вдруг глашатай нарисовались
Из зомбо-троцких чудаков.
Морали в басне просто нету
- Не каждый ведь её поймёт.
И разбежалися по свету
И "каждый" в рекруты идёт.
А те, кто этот спор придумал,
Ведут мир дальше на убой.
Им не указ ни Рада, Дума, Сенат
Иль кто-нибудь другой.
"Творцы", кто первые напали,
Не понимают одного
- Нас сотни лет разъединяли
И властвовали нам на зло
Внушая ненависть к друг другу,
Стирая в памяти любовь,
Стирая души как посуду
И снова проливая кровь...
Два "заключённых" двух колоний
Затеяли серьёзный спор.
Их обвинения похожи
- Фашист, предатель, лжец и вор.
25.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020820
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]
Гарні спогади наче гарна пісня:
не хочеться, щоб вони закінчувалися.
Аарон Глассман
В кожного із нас своя скарбнича,
Називаєм просто її пам"ять.
Може, потаємна життя книжка,
Кожен лист там зберігає тайну.
Береже прожите все роками,
Все складе старанно по поличках.
І схова за сімома замками,
Довго берегти - цю має звичку.
Іноді захочем щось згадати,
Дозволу попросимо у неї.
Не примусить довго нас чекати,
І листки розкриються таємні.
Все найкраще зберіга старанно,
Повернути може у минуле.
Повернуть назавжди - невблаганна,
Бо життя прожить не можна вдруге.
Пам"яті все рівно - радість, а чи горе,
Нас примусить все це не забуть.
Хоч минуле нас торкає болем,
Довго в нашій пам"яті живуть
Не обманюй, як слабка у тебе пам"ять,
Зловлять колись люди на брехні.
Ти брехнею можеш когось ранить,
Нею ти уб"єш чиїсь надії чарівні.
Лиш одне мені незрозуміло,
Як забуть стараєшся когось,
Навіть й це сховає так уміло,
Бо колись найкращим був ніж хтось....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020816
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
https://www.muztonic.com/S/100-sinead-oconnor/135-i-do-not-want-what-i-haven-t-got/503-nothing-compares-2u.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EKO-alxqAng[/youtube]
"Nothing Compares 2U" без сумніву стала темою, що перетворила Шинейд О'Коннор у зірку, але насправді, цей твір не був призначений для О'Коннор. Мало хто знає, що автором цієї пісні був Принц, так само як і автором багатьох інших, які привнесли блиск до музичної індустрії (від "Love Song" Мадонни до "When You Were Mine" Сінді Лопер).
Принц насправді написав цю пісню для гурту The Family, фанк-групи, яку він сам просував, ця тема увійшла до дебютного альбому в 1985 році, але тоді пісня не набула широкої популярності. У 1990 році ірландка Шинейд О'Коннор зробила свою версію пісні та включила її до другого альбому "I Do Not Want What I Haven't Got". Виконання О'Коннор віддзеркалювало її біль через втрату матері в 16 років (відео навіть супроводжувалося відвертими сльозами). "Коли співала рядок: 'Усі квіти, що ти посадила, мамо, у задньому дворі, зів'яли, коли ти пішла', я плакала протягом близько двадцяти секунд", - розповідала О'Коннор.
Кажуть, Принц написав цю пісню, спонуканий невдалим коханням, але існує ще одна версія про походження пісні - вона пов'язана з втратою асистентки, яка працювала для нього і покинула його через сімейні обставини.
Та молода бліда дівчина з синіми очима та короткою зачіскою здобула перемогу. Версія Шинейд О'Коннор стала хітом, і Принц з цим довго не міг змиритися. В 2007 році, в інтерв'ю для Mirror, співачка розповіла, що вона з Принцом навіть мали серйозний конфлікт через цю пісню, однією з причин сварки було те, що Принц ненавидів, коли його пісні аранжували по-іншому. Але завдяки Шинейд О'Коннор, "Nothing Compares 2U" стала всесвітньо відомим хітом.
Тому й переклад міг би бути таким:
Минуло 7 годин і 15 днів
Відколи ви забрали з собою своє кохання.
Я виходжу щоночі і сплю цілий день
Відтоді, як мене ти покинула.
Відтоді, як ви зникли, я можу робити все, що захочу.
Можу бачитися з ким хочу.
Можу вечеряти в найкращому ресторані.
Але ніщо, я кажу, ніщо не може забрати цей смуток.
Бо ніщо не зрівняється, ніщо не зрівняється з вами.
Мені було так самотньо без вас,
Як птаху без пісні.
Ніщо не може зупинити ці самотні сльози.
Скажи мені, мій янголе, де я помилився?
Я міг би обійняти кожну дівчину, яку побачу.
Але вони б лише нагадували мені про вас.
Я був у лікаря, вгадай, що він мені сказав, вгадай, що він мені сказав.
Він сказав: "Чоловічче, тобі краще намагатися отримувати задоволення, що б ти не робив", але він дурень.
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Я знаю, що бути дитиною з вами було нелегко.
Але я хочу спробувати ще раз,
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
https://pesni.guru/text/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86-%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%82%D1%81%D1%8F-%D1%81-%D1%82%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020780
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
З-орі серпневі дають тобі світло,
Д-ні урожайні збирає земля.
Н-і! Не захопить ворожа імла -
Е-ра нова - військо мужнє, елітне.
М-онстри російські зазнають поразку.
Н-а́ворот швидко - кривава ганьба.
Е́-йдос підкаже - відійде журба,
З-лагода, людськість - до миру зав'язка.
А́-брис подій відслідковуєм знову,
Л-инуть загиблі, мов янголи в рай.
Е́-хо приносить співзвуччя у край.
Ж-ити б Героям, плекати б їм мову.
Н-ебу безхмарному людям радіти б,
О-ду співати б лише без тривог.
С-онце зійде́ - переможе сам Бог.
Т-иша потрібна, упевненість дітям.
І́-ній трагедій у душах розтане,
У́-смішка блиском - на лицях людей.
К-рила ростимуть для мудрих ідей.
Р-анок барвистий покличе у та́нець,
А ворогів заметуть, як непо́тріб,
Ї-хню запеклість, нена́висть і слід.
Н-ині, Вкраїно, плекай родовід.
О-брій - манли́вий, а щастя - вже поруч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020710
дата надходження 24.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Я вранці тихо слухала весну,
Вона співала дивно на світанні,
Мелодію прекрасну й неземну
І ніжили мотиви мене ранні.
Замріяна тепло своє несла,
Для серця так чудово і вагомо,
Спускалася до обрію весна
І пестила волосся знову й знову.
Мені було так радісно в душі,
Немов зоря співала гарну пісню,
Хотілося здійнятися мерщій
Дуетом заспівати з нею звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020773
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Моя країна - Україна, незрівнянна,
Сяй та світи, як навесні зіронька рання,
Хоч кровоточить від війни рана глибока,
Ціна за волю, щастя й мир дуже висока,
Та мрій і віри русня не вкраде ніколи,
В світле майбутнє, в жита й поле волошкове,
Позолотиться нива і пишні колоски,
Зігріють серце й душу народу навіки́!
*
Тож слався рідна Україно, люблю тебе!
Уклій й подяка нашим мужнім захисникам!
З Днем Незалежності дорогі друзі!
24.08.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020719
дата надходження 24.08.2024
дата закладки 25.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-hEr3TTAqA[/youtube]
І знову я твій голос чую,
Вмить озирнулася - нема.
Мабуть, це доля так жартує?
Зневіра раптом обійма.
Торкнувся ніжно ти рукою
Мого обличчя і очей.
І не знаходжу я спокою.
Чи плід безсонних це ночей?
І стало все тихо, ні звуку,
Ледь полум"я свічки горить.
До тебе протягую руку...
Нікого, лиш штора тремтить.
Мурашки полізли по тілу,
ВІдчула солодкі вуста.
А, може, це все наболіле
До мене тебе пригорта?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020683
дата надходження 23.08.2024
дата закладки 23.08.2024
Прапор синьо-жовтий майорить,
Наш символ миру і любові.
Яскраво у серці він горить,
Його відтінки кольорові.
Триває запекла боротьба,
За нашу одвічну свободу.
І не стихає вільна хода,
Нашого мужнього народу.
І так відважно тримають стрій,
Славетні воїни країни.
Пишуть історію у сувій,
Народ прямує із руїни.
Вже скоро перемога настане,
Україна переможе орду.
Недолугий московит зів'яне,
А народ продовжить вільну ходу.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020643
дата надходження 23.08.2024
дата закладки 23.08.2024
Українка я мала
Звуть мене Ганнуся.
Вишиваночку взяла
Зараз уберуся.
В колір неба одягну
Голубу спідничку,
А в косички заплету
Жовті й сині стрічки.
Приспів:
Вибиває каблучок
Мелодію дзвінко!
Це танцює "Гопачок"
Мала українка.
(повтор., підтанцьовуючи).
Із барвистих квіточок
Начіплю віночок,
Чобітки і фартушок
Й намиста разочок.
Українка я мала
Звуть мене Ганнуся, -
Все у спадок я взяла
Буду, як матуся.
Приспів:
Як притупну! Хай лунає
Мелодія дзвінко.
Це танцює і співає
Мала українка.
(повтор., підтанцьовуючи).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020679
дата надходження 23.08.2024
дата закладки 23.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]
Немов макітра голова,
Тебе я довго усе слухав.
Та думка лиш була одна:
Чи є тут чим закрити вуха?
*****
Пішов мій кіт на полювання,
Зловив десь мишку, приніс в дім.
Тепер він буде в шануванні,
Бо щось корисне зробить вмів.
*****
Узріла мишка ось кота,
Він спав солодко в ліжку.
Вкусила раптом за хвоста,
Втікла у нірку швидко.
*****
Прокинувсь рано кіт Барон,
Наслинив лапку, умив ніс.
Люстерко десь мале знайшов,
Зрадів: за нічку він отак підріс.
*****
Зіпхнув з вікна Барон вазон,
Не буде заважати.
Такий в баронів є закон:
Не будуть вибачатись.
*****
Ой, і гарні в кота вуса!
Так сказала мишка.
Все підстригти не зберуся.
Поспішай! На стрижку знижка!
******
Мишка сіра, не красива,
Зараз це не в моді.
Пофарбуюсь, буду біла,
Кіт не взнає потім...
*****
А це з дитинства. Мені мама розповідала.
Пам"ятаю...
Плакала Киця на кухні,
Аж очиці попухли.
Сам повар сметанку злизав,
А на мене кицюню сказав.
Хотів мені лапки побити,
А чим же я буду ходити?..
_________________________
У кого буде бажання - продовжіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020576
дата надходження 22.08.2024
дата закладки 22.08.2024
Вишивала я душею вишиванку,
Мої віченьки не спали аж до ранку,
Прокладала ту стежину до порогу,
Щоб побачити хатину мати змогу.
Малювала краєвиди , що з вербою
Вся краса перепліталася з журбою,
Уявляла ті обійми у полоні,
Як тягнулися із ласкою долоні.
Приближала я рядками перемогу,
Щоб солдатам указати путь-дорогу
До рідненької, найкращої хатини,
Де в обіймах зустрічала мати сина.
Щоби зняти захисні, військові речі,
Вишиванками покрити їхні плечі,
Оспівати нашу неньку Україну,
Довгождану перемогу ту єдину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020564
дата надходження 22.08.2024
дата закладки 22.08.2024
До небуття лиш один крок,
Ненависть тисне на курок,
В людській подобі ворог тут,
Хоче підняти свій статут.
Багато слави- злети ввись,
Себе любити, світ змінить,
Хвороба знаті - звірське зло,
Знову до нас, воно прийшло.
Орел двоглавий - знак війни,
Несе в собі дух сатани,
Він теж вселився в люд простий,
Готовий смерть, всім принести.
Журливі ранки, цвинтар, вінки,
Не один день, на жаль, віки,
Спроможність волю зберегти,
Чому не бачать це Боги?
Країна має свою ціль,
Зібравсь всесвітній гурт бійців.
У боротьбі за мирний світ,
Уберегти весняний цвіт.
Щоб зупинити злет орла,
Згорить ненависть … вся дотла!
21.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020494
дата надходження 21.08.2024
дата закладки 21.08.2024
У світі чимало звуків
З дитинства приємних слуху:
Чи ж та цвіркунова пісня,
Але не комар над вухом,
Зозулі кування з лісу,
Кота муркотіння ніжне,
Гудок пароплава дужий,
Але тільки, щоб не ближній,
Звук крапель дощу приємний,
Коли я сиджу в квартирі,
«Курли» журавлів у небі
В той час, як летять у вирій,
Тріск дровенят у грубці,
На морі — прибою плюскіт,
А ще соловейка щебіт,
Далекого грому грюкіт.
Люблю дуже, як із жартів
Сміються щасливі люди,
Ненавиджу звук сирени,
Котрий розтинає груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020479
дата надходження 21.08.2024
дата закладки 21.08.2024
Націдивши в келих щиро
Позабуту вчора юнь,
На усіх дивлюся звіром,
Бо з іудами не п'ю!
Майорить згори світанок,
Наче прапор, у вікно.
І нехай мені погано,
Я віршую все одно.
Десь поетові занило,
Ось і тішиться собі
Тим, що хлюпнув у чорнило
Невгамовні сум та біль.
Тож лунатимуть потрошку,
Як покотиться сльоза,
Чи Єсеніна гармошка,
Чи зачитаний "Кобзар".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020453
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
Лине Жайворонка гук, *
На ріллі - поважний Крук:
Гордовитий, очі пильні,
Думає, що він, - всесильний.
Бачить, Жайвір в синім небі:
- Годі там кричать! Не треба
Мій "сніданок" тут лякати,
Краще б ти навчивсь співати.
А то крильця лиш тріпочуть,
Доказати ніби хочуть:
Бач, який я тут мастак, -
Тьху! Бездара не співак!
Жайвір сів поблизу Крука,
Каже: - Не проста наука...
Давай Ти, я буду вдячний
Вчитись треба - безперечно!
Крук в поважну позу став,
Гордо голову підняв,
Закрив очі і щосили:
- Кар! Кар! Кар! - заголосив він.
З переляку горобці поховались у кущі.
Зайчик вмить схопивсь за вуха
і помчав у ліс щодуху...
Тільки Крук-хвалько стояв
- Кар-р-р! - кричав і горло рвав.
Весь охрип і безголосий
Ждав "на Біс" його попросять.
_ _. _
Тут мораль без викрутаса: *
Був ніхто - ніким й зостався.
Скільки в позу не ставай
Горло рви не надривай,
Як би ти не вихвалявся,
Знай - оцінять, не старайся.
Примітка: байка для дітей шкільного віку.
* Гук - тут сукупність багатьох звуків
за силою і частотою.
* без викрутаса - тут без хитромудрості.
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018651
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 20.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CxjmuAnQ9Ew[/youtube]
Стоїть акація вся біла,
Неначе сніг насипав хтось.
Як молода, сором"язлива,
Невже чекає вже когось?
Кохану вітер споглядає,
Настав його зірковий час.
Повільно плаття роздягає...
Та раптом погляд його згас.
Не може бути, не вона,
Хіба він мріяв про таку?
І не струнка, й не молода,
Сховала коси за фату.
А були коси колись білі,
Вплітати мріяв в них стрічки.
Тепер стоїть такий несмілий,
Чому ж часи тепер не ті?
Це ж він колись ламав їй руки,
Волосся пасмами все рвав.
Він часто був до неї грубий,
І завірюхи насилав.
Вже перед ним простоволоса,
Та все пробачила тепер.
Це сивина сіріє в косах,
Чому ж ти ніс уверх задер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020406
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
Звідкіля ти прийшла,
Неповторна і мила?
Ніби зірка зійшла
Неймовірна й грайлива.
Стільки в тебе краси,
Колоритної гами,
Ти з краплинок роси
Пишеш дивні романи.
Линеш тихо у вись
Дивовижним туманом
Та згадай, як колись
Ти манила дурманом.
Запах ніжно п'янкий
Чарівної шипшини,
Милий спів неземний,
Як мотиви пташини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020399
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
На гребні бурхливої хвилі високо,
Заплутався місяць - мрійливий сновида,
Привиділась вкотре йому Атлантида,
Усесвіт уповні відкрив третє око. 19.08.24
Примітка: світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020393
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Q9bjVADKVGk[/youtube]
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.
Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.
Почуттів розлилося море.
Не зустрілись раніше шкодА,
Але ж пісня чуттєва серця
Полонила, мов чиста вода,
Що любов*ю б*є із джерельця.
Розкажи мені сокровенне.
(Як з тобою затишно й любо!)
Ти моєї душі натхнення,
Лиш про тебе шепочуть губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020344
дата надходження 19.08.2024
дата закладки 19.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eXF94yRHFqY[/youtube]
Холодком війнуло десь із річки,
Мжичка нагадала вже про осінь.
І стоять в задумі дві берізки,
Та нема до осені в них злості.
Тихо навкруги, ніде ні звуку,
Хвильки лиш шепочуть між собою.
Надають душі ще більше смутку,
Збуджені осінньою ходою.
Хтось припнув на березі човна,
Він самотній, що його чекає?
І турбує думка лиш одна:
Скоро іще вЕсна завітає?
Із гнізда десь визерне пташина,
Надокучив їй холодний дощ.
Від дощу намокнуть ніжні крила.
Почекати треба ... що ту зробиш, щож?
І серед смутку цього сірого,
Розцвіта небачена краса,
Що для всіх тепер є втішною:
Це - латаття - квітка водяна...
----------------------------------------
Натисніть квадратик внизу кліпа. Праворуч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020324
дата надходження 19.08.2024
дата закладки 19.08.2024
Цей вірш - є відповідь на відгук
шановного, талановитого поета
Клубу Поезії України dashavsky
до Басні про лягушку і ловушку.
Вірш не претендує на істину
в останній інстанції.
Яка різниця хто як мовить
Якщо не можуть зрозуміти
Одне одного з напівслова
Бо треба душу оцінити?
І зрозуміти, щоб для себе
- Чи правда басня, чи обман?
Цей світ тримається так ледве.
Рулетки оберт барабан.
І так непросто в цьому світі
Сказати правду для людей,
Щоб слово було, наче, ліки
Бо роблять із людей "свиней"
І "хижаків", і наркоманів,
І навіть двісті вантаж(груз).
І роблять штучнії цунамі
І пландемії робить Туз.
І "варять" в казанку народи,
Зіткають в війнах кожен раз.
Нетреба з моря їм погоди,
Є від диявола наказ...
Нема різниці хто як мовить
Якщо з любовію в душі,
Якщо не зомбі є народи,
З повагою і "ви" і "ти".
15.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020283
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 18.08.2024
Стихотворение не претендует
на истину в последней инстанции.
Пираты управляют миром,
А президенты их игра.
У резидентов есть народы,
Сюжет закрученый всегда.
СВОйной отправить жёстко "в гости",
Быстрей "намордники" надеть,
Вдруг экономику забросят,
То на людей направят смерть.
Решают где-то в кулуарах
Не на Земле и на Земле.
И что сегодня будет в странах
И на войне и на Луне.
Непросто про Луну здесь вспомнил
- Почти не знаем ничего.
Летали вроде астронавты,
"Мутняк" с обманом заодно.
Людей обманывают с детства,
Народы верят брехунам.
От ложных знаний столько бедствий,
Что страшно даже и волкам.
Ведь в планах - повредить природу
И фауну, убийство пчёл;
Взять под контроль и воздух, воду,
Чтоб каждый сам в Гулаг пришёл.
У власти в странах глобалисты,
Их цели - голод и война.
К добру сплошные "пофигисты",
От зла пьянеют без вина...
Пираты управляют миром,
Но кто-же управляет ими?!
04.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020282
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 18.08.2024
( від чоловіка)
Літня пора... щоднини йде у небуття,
Та я пливу по течії, таке життя,
Жінку лелеїв і любив, мало цінив,
Як той цунамі у вирій полетів,
Тож не мав спокою і чудових мрій.
Роки – роки, разом більш, як п’ятдесят,
Є онучата, по поличках сидять,
Чи мабуть ні? Бо в них джерелом життя,
Якби у злагоді,завжди все до пуття.
Воно б радіти, але ж сьогодні війна,
Кожну людину, біль, смуток огорта,
За вояків, які спасають день при дні,
У бою гинуть, гірко плачуть матері.
Так я старий, як павутиння навесні,
Мабуть давно мої думки снять у імлі,
Але ж так хочу знайти світло в тунелі,
Нехай ця осінь розхлюпа акварелі…
Надія є, пташки в гурті, веселенько,
Продовжать спів, на серці знову тепленько,
Хай проводжають літо, я почекаю,
Весну зустріну, то ж вперто відчуваю.
І як не важко, нам часом із старою,
Най ми посидьмо, втішаймось під вербою,
Ну, як колись, вдвох у квітучому гаю,
Милуймось люба, наче знову у раю.
Дай Боже дітям, онукам світ змінити,
Щоби спроможні, всякчас жити в мирі,
Та й нам від цього б всім тільки радіти,
А щодо літа, йому пора у вирій!
15.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020254
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 18.08.2024
***
Ти пахнеш морем,
Вилиці - солоні,
А груди повні бризами надій.
Обоє у стихійному полоні -
На острові Екзотики та Мрій!
***
Я на воді, повернута до сонця,
І, навіть, хвиля не моргне -
Ти бачиш світ в моїх очах-віконцях,
А я торкаюсь милого - тебе!
***
Небо підживлює місяць окрайцем,
Тлусто намазані млою боки,
Капають миті розтопленим смальцем -
Зорі вечеряють ним залюбки.
***
Пів ночі не вмовкав цвіркун,
Підтягував високі ноти,
Зливались з морем сотні струн -
Переспівав сто тисяч дум
І зачепив душі висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020180
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
Веслує літо на каяку,
Між мальовничих берегів.
До екзотичних островів? -
Не відчуває в мандрах ляку.
Веслує радісно, натхненно -
Птахи оспівують шляхи,
Лишає осені штрихи -
Про найдорожче, сокровенне.
Веслом гребе між валунами -
Завзято горне часоплин.
І ми веслуємо із ним -
Відлуння понад берегами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020175
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0B6rNfms3UM[/youtube]
Зранку море тихе і спокійне,
Штиль лікує морські рани.
Вже ласкаве, ніби і покірне,
І до себе красотою манить.
Я стою й вдивляюся у море,
Ніжно гладить коси вітерець.
Море так величне й неозоре,
Має у собі якийсь секрет.
Небо, ніби в морі потонуло,
Видно, не боїться глибини.
На хвилинку лиш, на дно пірнуло,
І знайшо незриму дивину.
Хлюпають маленькі морські хвильки,
Підганя тепленький вітерець.
Радо підставляють йому спинки,
Радощам у них немає меж.
Чеше старанно, немов гребінцем,
Ласку цю сприймають добродушно.
Хіба хтось опише це слівцем?..
І стою в мовчанні, непороушно.
Здивуванням тут нема кінця,
Все, що турбувало, вже далеко.
Схвилювала казка мене ця,
На душі приємно стало й легко...
-----------------------------------------
Збільшіть кліп, натиснувши праворуч квадратик, внизу,
І ви побуваєте по- справжньому на морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020154
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
Послухай, як звучить мелодія літа!
Старий скрипаль нас запрошує на вальс.
Поведу тебе у рай ,де цвітуть квіти....
Там ,де у стиглих житах - зоряний час.
А завтра відлетять у вирій журавлі
З золотих садів осиплеться листя.
Вже сонечко сходить низенько до землі...
І прийде осінь - на наше обійстя.
Не поспішай, кохана, іти в осінь!
Це лиш полудень дня, іще не вечір .
Тут для нас співають солов'ї до ночі
Солодить ягода...співи лелечі..
А вже скоро журавлі відлетять у даль
Візьмуть наше літо в інший світ.
У холодну зиму зігріє тепла шаль
Спомин у житах , як жар - маків цвіт.
Ти - не журись , кохана, що скоро осінь!
Засріблила твої коси сивина.
Ще цвіте золота липа в срібних росах
І дарують нам мить щастя - небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020124
дата надходження 16.08.2024
дата закладки 17.08.2024
Осінні роси душу срібнять,
Прохолодою спеку женуть.
Стиглі трави про щось жебонять,
А птахи хороводи ведуть.
Дерева одягли жупани,
І різнобарвні їх кольори.
У небі звучать барабани,
А дітвора біжить із гори.
Тумани землю обіймають,
Ховають натомлені думки.
Окремі фрукти дозрівають
І мчать у даль дзеркальні струмки.
А смуток красу не затьмарить,
Що подарувала природа.
Літне сонце нещадно жарить,
Є у нього така нагода.
Осінні квіти нас чарують,
Їх посадила добра душа.
Вдихнуть аромат пропонують,
Нас полонила їхня краса.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020144
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
́́Скуштуй пиріг, що я приготувала,
У нім моя майстерність і душа,
Я ніжність милу тихо залишала
І поетапно всі ази пройшла.
Світлина, стіл, серветка білосніжна,
А на тарілці неповторний смак,
Легенька мить чарівна і маніжна
До мене повернулася в думках.
Ось все, як за́вжди, затишно та світло -
Неначе повернулися літа́,
Світлина, стіл, серветка білосніжна
І в тишині шепочуть щось вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020141
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8r5Vw_QDNGk[/youtube]
Розгулялась літня нічка,
Зорі заховала.
Подивлялась в небо зрідка,
Собі докоряла.
Де той Місяць, що дворогий,
Довго ще чекати?
Все надіюсь... нема змоги,
Буде знову щось брехати?
Нічка Місяця кохала,
Чув оце вдесяте.
Кожну нічку все чекала,
Кохання прокляте!
А він виглянув з-за хмари,
Темно... чорна нічка.
Та й пішов собі у мандри,
Виглядає річку.
Вже край неба бовваніє,
Кинув срібну стрічку.
Та вона все розуміє,
Це від нього звістка.
Не зустрінуться ніколи,
Місяць й стрімка річка.
Бо їм доля лиш дозволить,
Милуватись зрідка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020112
дата надходження 16.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Все нашароване, суєтне - відійде,
Злетить сумна гримаса болю,
Ще день прийде, той світлий день прийде,
Коли зустрінемось з тобою.
Десь наяву, а не у снах,
Де кава запашна й гаряча...
У кращий час і де удача
Чекає за кутком на нас.
Щоб цілуватись під дощем
І щиро віддано кохати,
Закутавшись одним на двох плащем,
Дивитися на зорі і зітхати...
І просто бути, без ілюзій і казок,
Лиш справжню суть невпинно відчувати
На зустріч щастю ще зробивши крок,
Неначе квіти, розквітати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020052
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
В субтропічнім лісі,
Де вершини лисі,
У блакитній висі,
Ген, на кіпарисі,
Крутяться шальні вітри:
Не один, не два, не три,
Не чотири, кажуть - сім,
Накрутили власний дім.
В іграх розійшлися надто,
Свищуть в ковилі завзято -
Ціле поле перем'ято -
Влаштували справжнє свято! 18.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020051
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Переливає почуття
Медовий місяць лійкою,
Вмостивсь в ефірній глибині
І крутиться за стійкою.
І сумно так чомусь мені -
Думки бентежать змійкою,
Вчащається серцебиття. 13.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020050
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Колисала мати сина, колисала ...
У Бога щастя, долі, здоров'я благала.
Хай Ангел зорі тобі сину нахиляє!
А в садочку соловейко пісні співає.
Рости, мій синочку, рости, мій соколе !
Будь, прихильною, доброю, до нього доле!
Хай сонце осяює стежки на землі !
З далеких країв несуть щастя журавлі.
Постелю сон - траву в колисці дубовій,
Щоб бачив солодкий сон - на зорі вечоровій.
Хай малюють казку зорі до ранку!
Ти спи, а я вишию тобі вишиванку.
Візьму голку в руки, нитки кольорові,
І нахилю небо у променях любові.
А хрестиком вишию з пшениці колос ,
Щоб чув здалека - рідної матусі голос.
Вишиванка запалює в душі свято ,
І хрестиком вишивала узори мати.
Щоб ,де б не був у світі, у яких краях,-
А додому злітав до рідної мами ,як птах.
Хай у мирі сходить сонечко у небі !
І матінка земля дасть міць, сили для тебе.
І пий із цілющого джерела воду,
Бо ти - українець з козацького роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020040
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Сонце гарцює в серпневих покосах,
Світло медове розли́ло до ніг.
Рай абрикосовий пробують оси,
День золотавий на фініш прибіг.
Вечір притих в ароматах сливових,
В розкоші яблук, у ложах ожин.
Місяць з любов'ю підняв сиві брови,
Суму зерно перемелює млин.
Ніч розляглась у небесному ліжку,
Зоряна постіль розсіяла блиск.
Вітер погойдує персики трішки,
Серпень не спить, бо дарує свій хист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020030
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
Джо Байден спить на пляжі в Делавері,
А на планеті твориться бедлам.
Рашистам відчиняють всюди двері
І піднімає голову іслам.
Іслам в Європі - та іще проблема!
Забули європейці про Христа,
Про хрестоносців, що подібно левам,
Боролися з молитвою в устах.
Нащадки їхні в нинішній Європі,
Немов би в приймах на своїй землі.
Щодня в новинах тільки й чути "Пробі!"
В невірних "апетити" чималі.
Джо Байден спочиває мирно-тихо.
А в Україні точиться війна.
І гинуть люди. Всюди горе, лихо
І править бал російський сатана.
Кому потрібно, щоб війна тривала
І нищили рашисти мій нарід?
Слов"яни наламали дров чимало.
Чи винен в цьому маразматик-дід?
Джо Байден спочиває в Делавері.
Планета потерпає від страждань.
Війна ось-ось почнеться в стратосфері,
Спричинить людству жах поневірянь.
Хто дасть нам,людям, порятунок нині?
Хто переможе на Землі все зло?
Трапляються події дуже дивні,
Хоча, здається, все це вже було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020021
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDBCw6-kQHg[/youtube]
По дорозі йде до когось щастя,
Пильно задивляється в двори.
Може, зупинитись десь удасться,
Як не помилитись, не пройти?
Все думки турбують: Ще далеко?
Ранок освіжив його думки.
Бачить: у гнізді сидять лелеки ...
Мають щастя, треба далі йти!
Вже підбилось сонце над землею,
Посміхнулось: не втрачай надій!
І, зібравшись з силою всією,
Продовжувало щастя наміри свої.
Де б знайти якусь отут лавчину,
Відпочить, зібратися з думками?
Тут узріло край села хатину,
І зраділо щастя до нестями.
Глянуло в відчинене вікно,
Мабуть, зупинюся у цій хаті.
Сумнівів ніяких не було.
Щастя, кажуть, не бува багато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020001
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
Екскурсія ось, вже ранкова,
Ех, як же звучить гарна мова,
Елегія ніжно лунає:
Естетика рідного краю.
Енергія, світло, чарівність
Емфазно єднає помірність,
Евримія свіжості гаю
Ескізи по світу лишає.
Емблеми, картини виходять,
Ех, так нас чарує природа,
Етюди виводять вже руки,
Елегії чуються звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019992
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
( від чоловіка)
Пішла й нехай, журби не маю й сумлінь,
Мій час весняний, жити без потрясінь,
Часто годив та все ж зробила свій крок,
Мрії зігріли, злет волі до зірок.
Чи ти зухвалість, часом відчуваєш?
Свобода, кайф, із друзями фліртуєш,
Солодку мить покриє руда осінь,
Тоді душа, тебе саму вже спросить,
Чому літала, як славнозвісна бабка,
Роки летять, згадати тоскно, гадко,
Часу нема виправити помилки,
Життя збагнути - присмак гіркоти.
Несу свій хрест, покидала не одна,
На жаль, рясніє, на висках сивина,
Теж не безгрішний, напевно гонор мав,
Така є доля, можливо не кохав?
Видно жорстокий, я не кричу прийди,
Часом самотність не приносить біди,
У Бога певно, це заробили ми,
Не зрозуміли квітучості весни.
14.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019962
дата надходження 14.08.2024
дата закладки 14.08.2024
Я чекаю на твою любов,
Ти моє серце відігрієш.
Одягнеш свою душу з обнов
І коханням мене лелієш.
В любові віку не буває,
Нас єднають палкі почуття.
А скрипаль мелодію грає,
Скеровує нас у забуття.
Палка любов нас полонила
І до щастя здійснює свій крок.
Любов зміцнює наші крила,
І летить у мріях до зірок.
Любов міцніє із роками,
Єднає закохані серця.
До щастя відчиняє брами,
Дарує неземне відчуття.
Любов розпалює кохання,
Яке ясним полум'ям горить.
Дарує світле сподівання
І одвічну коханкову мить.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019927
дата надходження 14.08.2024
дата закладки 14.08.2024
А життя малює картини
І їхні фарби кольорові.
Звільняє людей від рутини,
Закликає всіх до любові.
Серед розмаїття цих доріг,
Прокладаєте свої стежки.
Повертаєтесь на свій поріг,
На оксамитові беріжки.
А у серцях любов пломенить,
Яка випромінює тепло.
Ваша краса всіх нас полонить,
Як і гарне родинне панно.
Наші миловидні панянки,
Даруєте нам свою любов.
Нам милі ваші обіцянки,
Одягаєте душі з обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019889
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 14.08.2024
Щось не спиться, щось не спиться:
Ніч малює у вікні -
Колісницю, колісницю,
Що є місяць в пелені.
Серебриться, серебриться
Таїна, що без ім'я:
В піднебессі колісниця
І під пісню солов'я.
До вподоби, до вподоби
Ніжить пісня тишину.
Ах! якщо би, ах! Якщо би,
Нічку ще та й не одну!
Колісниця, колісниця
У ночі ти срібна даль.
Ще далеко десь зірниця,
Та близька моя печаль.
Й розігнать думок облогу
Не ятрилась щоб душа -
Вийду тихо на дорогу,
Що у темінь вируша.
Бо не втямлю щось одразу
Змісту з неба не в словах:
Так бува, одного разу
Кличе ввись Чумацький Шлях!
Колісниця, колісниця
Ти безсоння є нічне,
Ти небесна бунтівниця:
Забери скоріш мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019879
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Соромилась підходити до нього
дуже довго.
Сама на себе я була від того
вельми зла.
Тоді я для хоробрості хильнула,
зовсім трохи
І врешті-решт, у зручну мить,
до нього підповзла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019876
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Бронзи небо, місяць ходить,
Випасає світляки,
Хмарами вітрило бродить,
Місту мітить до ріки.
Метеори іскри місять,
Драпини на чорне скло,
Тиша розчиняє після,
Стелить оксамитом тло.
Серед міді острів тане,
Щурить око золоте,
То обійме, то помане,
Ночі сяйво молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019862
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
У класі вчителька новенька.
І жартівник один знайшовся.
Той тягне руку враз тихенько.
Щось хитромудре є у хлопця.
- Питання є цікаве дуже,
Бо, певно, знаєте ви ліпше.
У зебри більше чорних смужок
Чи білих смуг таки частіше?
Всміхнулась вчитель загадково:
- У них по- різному буває.
Усе залежить винятково,
Який характер зебра має.
Коли коняка – песимістка, -
У неї трохи все чорніше.
Якщо ж та зебра – оптимістка,
То світлих смуг буває більше.
13.08.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019870
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MkzbaSbRYN4[/youtube]
Життя у кожного своє,
Ні з ким не можна помінятись.
Якщо захочеш - відштовхне,
Оцим не треба перейматись.
Життя важке, це кожен знає,
Ти придивися до свого.
В житті усе ти подолаєш,
Якщо з ним будеш заодно.
Воно не завжди буде медом,
Примусить плакать і страждать.
Пройметься серце гірким щемом,
Не плакать будеш, а ридать.
Візьми усе це на замітку,
Готовий ти оце прийнять?
Підставить може і підніжку...
Зберись з думками, ти присядь.
Життя дорога не близька,
А ти іди, не зупиняйся.
Та раптом зробиш відкриття:
Ти вже не той, бо не здавався.
Все важче йти уже підгору,
Час невблаганний - треба йти!
Сльозою вмиєшся дрібною:
Чи все в житті зробити встиг?...
--------------------------------------
Чи все в житті роблю я так, як треба?
Покаже час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019860
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Це ж треба так любити Україну...
життям платить за воленьку ясну,
за дім свій рідний і свою родину,
за день, що в душі принесе весну.
Уміємо без зброї танк спиняти,
й радієм... ( хоч пролито стільки сліз!)
і сонцю, й небу, й цвіту біля хати,
вірим, що щастя запанує скрізь.
Вогнем пекельним лихо йде по долях,
готове все на світі спопелить.
Це ж треба так ненавидіть Вкраїну...
за те, що ми уміємо любить.
Ідуть у бій сини наші відважні,
виборюючи щастя мирні дні,
щоб усмішками зустрічати ранки,
в яких світанки будять солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019841
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 13.08.2024
ЗАГАДКА
За крайнебо сонце сіло,
Відбиває річка вміло —
Зорі ясні, місяць повен
І гойдають хвилі?
(Човен)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019832
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Пригорнулася грайливо ніжна нічка,
А за гаєм чарівним шепоче річка,
Заколихує привабливу калину,
Мов тендітну та зманіжену дитину.
Обіймає її ніжно та й питає:
Що ж тебе так, чарівнице забавляє?
А у відповідь, як вітерець повіє -
Моє серце від казковості хмеліє.
Зашарілась від прекрасної картини,
Так чарують різнобарв'ям всі долини,
А за гаєм чарівним шепоче річка,
Солодить мене красою дивна нічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019866
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_iScCzEKbjw[/youtube]
Море безкрає...чарівна блакить.
Хвиля зітхає і тихо шумить...
Котяться хвилі, змивають пісок.
Дивно навколо: все наче з казок...
Вітер над морем політ зупиня,
радісно крильми своїми маха.
Чує, як з моря несеться прохання,
слізне шептання і тихе благання...
Вітер оглянув усе навкруги,
крильми змахнув, залишивши круги...
Море і стогне, хлюпоче і грає,
хвилі прозорі навпіл розбиває.
Швидко несуться у білій піні,
грізно наставивши вітру гребні.
Море немов божевільне шумить.
Страшно дивитись на нього в цю мить...
Вітер втомився, ослабли вже крила..
Дихати важко...враз хвиля накрила...
Море затихло - і хвилі заграли.
Довго цей спокій вони так чекали.
Чайки, кигичачи, в море злітали.
пісню без слів вони морю співали.
Тиша і спокій...яка благодать!!!
Рай ніби поряд: рукою подать...
2009 рік.
Випадково знайшла один із перших
моїх віршів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019828
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 12.08.2024
Душа - багатострунна ліра
Бринить від Ваших торків ніжних -
Зникає повсякденність сіра,
Межи вітрів прибулих, свіжих.
Для двох, в душевному пориві,
Під урочистий спів прибою,
В харизматичному мотиві
Мелодія летить луною!
Танцюють зоряні висоти,
Палкі емоції плетуться.
Ефір підсилює нам ноти,
Що в серці піснею озвуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019826
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 12.08.2024
Думки линуть у далі
Течію не впинити,*
Чи забути печалі,
Про війну й просто жити?
Це ж зробити так важко,
Мабуть нині не можна,
На душі тускло, тяжко,
Ні мабуть, не спроможні.
Позабути діяння,
Ворогів, злих, проклятих,
Зникли всі сподівання,
Щоби світ врятувати.
Вже думки в потойбіччя,
Чути крики маляти,
Душі клич – протиріччя,
Яка ж бідна та мати.
Що зростила надію,
І плекала в любові,
За що вкрали, цю мрію,
По життєвій дорозі?
Де не глянеш руїни,
Вдалині безпросвітно,
Не зібратись родині,
Ранок снить, непривітний.
Серце крається, плаче,
Просто хочеться жити,
Пробач неньку, козаче,
Не змогла захистити.
Потік рік, як веснонька,
В повсякденному вирі,
Не вернулась і донька,
Життя - море у штилі.
Як дожити старенькій,
Без синочка і доні,
Слізьми землю скропити,
І поскаржитись долі.
Думки линуть у далі,
Почуття не спинити,
Як відлуння в кришталі,
Що давно вже розбитий…
Хай би сяйвом у небі...
Щоби просто всім жити.
11.08.2024р
(*Впинити - те саме,
що спинити)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019730
дата надходження 11.08.2024
дата закладки 11.08.2024
Закохався в голубі очі,
Які так спопеляють мене.
Вони привітні і пророчі,
Дарують кохання неземне.
Цілую вуста дівочі,
Палко тебе я кохаю.
Ти снишся мені щоночі,
Від любові я згораю.
Моя квітка, небо голубе,
У просторі тебе віднайшов.
Красиво презентуєш себе,
Та віддаєш жагучу любов.
Ти поряд зі мною крокуєш,
Осяюєш до кохання шлях.
В моєму серці домінуєш,
Летимо в мрії на кораблях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019692
дата надходження 11.08.2024
дата закладки 11.08.2024
***
Співуче соло
Бурштинової ріки.
Прислухаюся.
***
Котиться сонце
Бурштиновим яблуком.
Яріє небо.
***
Мушкою хмара
Застигає в бурштині
Сонячного дня.
***
Янтарний захід
На сапфіровій воді.
Безцінні скарби.
Примітка: світлина сходу сонця автора 10.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019667
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 11.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FhmqSowoUo0[/youtube]
З тобою мовчки розмовляю,
Почуй мене крізь сто віків.
Тобі усе я довіряю,
Чекай, я добираю слів...
У нас зима давно в розпалі,
Навколо снігом замело.
Замерзли краплі у бокалі,
На дні прозоре лише скло.
Візьму бокал у теплі руки,
Зігрію подихом своїм.
Свої думки складу докупи...
Тебе винить - нема причин.
Як ти живеш? Хіба я знаю?
Пройшло вже сотні лютих зим.
Коли думки твої впіймаю,
Тепло повернеться у дім.
Зима не буде вже зимою,
В душі фіалки роцвітуть.
Тепло, що ти забрав з собою,
На жаль, уже не повернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019650
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Давно закінчились жнива,
Самотній степ відпочиває.
Деінде жовтий лист спада,
За літом все пройнялось жалем.
Чарівна тиша предосіння,
Природа ніби чогось жде.
Кудись вже зникла ейфорія,
Повільно нічка день краде.
Припнутий човен біля річки,
Чекає ніби все когось.
Схилились поряд дві вербички:
У хвилюванні, чи здалось?
Шуршить між гіллям тихо мжичка.
Добавить смутку в день осінній.
А осінь пізня усе ближче.
Вже добігає час вечірній.
Ввійшли і ми з тобою в осінь,
А ще недавно було літо.
Змінити щось уже не в змозі,
Та ще кохання ніжним цвітом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019648
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Воно давно вже сталося із ними
Пролилося дощем на жовті ниви
Розлилося безкрайніми морями
І дихало вечірніми вітрами
І все це бачили але нікому не сказали
Оті обшарпані старі вокзали
Листи і запахи його в валізі
Засохла квітка у рожевій книзі
І ними зорі милувались тихо
Ніч дарувала прохолоду їм на втіху
І поцілунки пристрасні між ними
А він до неї як до сонця линув
Воно давно вже сталося між ними
Але живе й цвіте донині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019655
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Дощ малював земну картину
Вологим пензлем грався досхочу.
І лісу щедро тряс вологий чуб,
З хмарин змивалося чорнило.
І небо нібито крутило.
Ховалось зрошене латаття
Таке не снилось навіть уві сні,
Та злива в маячні кричала: ні!
І дощове спадало плаття,
Листків злітало з гілля шмаття.
Озерця дзеркало дрижало.
Палітра вимокла, тремтить рука,
І дочекався дощ сліпих смеркань,
Води стекло тоді чимало,
Лиш божевільна ніч волала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019623
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Цвіте ріпак. Яскраві квіти
Жовтіють сонцем на полях.
Вітрила кукурудзі вітер
Здійняв увись - у ній зачах.
Голівки соняхів, як зорі,
Переколисують блакить,
Танцюють в польовому морі -
Душа від подиву щемить.
Метелики яріють в житі -
Шовкових маків пелюстки,
У найдорожчі серцю миті
Казки шепочуть залюбки.
Із часом ділить ложе простір,
Перегойдавши світлотінь,
А ми у ньому тільки гості -
Шукаєм пломінь для прозрінь.
Лоскоче вусами ячмінь...
Примітка: світлина автора 3.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019599
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Я візьму заховаю любов
У чарзіллі чарі́вної рути,
Щоб вона зігрівала все знов
У життєвій непроханій скруті.
Мила щедрість та ласка її
За́вжди будуть вагомі й доречні
І на всій найдорожчій землі,
Щоб шляхи були мирні й безпечні.
Я візьму заховаю добро
Та віддам лиш його по потребі
І воно переможе все зло,
А вже більшого щастя не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019606
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Ой у полі жито, молоденьке сходить,
А хлопчина до дівчини з вечора не ходить
Він ходить із ранку, на зорі-світанку
Соловейком витьохкує у неї на ганку.
- Ти, моя лебідко, будь мені за жінку,
Бо вже з вечора у мене голова, як грінка !
Хочеш, - трав накошу, дров я нарубаю
Пригорну тебе до серця, бо давно кохаю !
За тобою, наче тінь, буду я витати
Не тримай мене на ганку, а впусти до хати.
- Ой не мала клопоту, в нових я чоботах!
Докажи мені спочатку, який ти в роботі:
Наноси з криниці свіжої водички
Покорми гусят, індиків, молоду теличку.
Випаси корів. Курей випусти з клітки,
Тоді будеш загравати до чужої дівки !
- Ох, і натрудився! Нащо те кохання...
Краще сам я відпочину з вечора до рання!
Як вранці прийшов я - вона вже чекала.
Цілувалися без тями, щоб не було мало…
- Працьовитий хлопець, - надію вселяє,
За що тільки не візьметься, до всього хист має!
В. Ф. - 28. 05. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019569
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Горлиця воркує в лузі на калині,
Тужить за коханим, що вже в домовині...
Ой, Горлику сизий, як жити без тебе,
Мені світ не милий, в сні вертайсь із неба.
Кляті вороженьки землю перерили,
В усіх лісосмугах все живе спалили.
Полетів коханий землю захищати
Та не повернувся до гнізда до хати.
Горлиця в стражданні... Світ Божий не милий.
Не здолав зле горе Горлик сизокрилий.
А ще б жити й жити, любив землю, волю,
Високо літати... За що така доля?
Горлиця воркує в лузі на калині
В чеканні коханий присниться їй нині.
Знайшов Горлик долю та щастя жорстоке
Й безсмертне кохання на довгії роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019553
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Ой калинонька рясна ясно квітне,
пелюстки її цілує сонце світле.
А як вітер прилетить - розшумиться,
потім стихне між гілок, серед листя.
Де калина ясний цвіт розсипає,
там козак красу-дівчину знов чекає.
Посміхаються до них тихі зорі
й місяць ясний... Він між хмар,
як човник в морі.
Має безліч різних чар темна нічка,
а козака вабить в косах гарна стрічка.
Радує той ніжний цвіт, що ясниться,
до тепер в моїй душі... Часто сниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019548
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Часу плин в короткій каві
Дотик усміху в очах,
Бігли спогади запалі,
Оксамитом на вустах.
Десь троянди смак, горіха,
Фруктів, карамелі склад,
Шаллю невимовна втіха,
Гірко, чорний шоколад.
Розчинялися поранки
У розмові крапок, ком,
У долонях філіжанки,
У теплі мовчання двом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019543
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_G8xdZKams[/youtube]
Надія – це птах,
На гілочці душі
Сидить і виспівує,
До вічної тиші.
-------------------------------
Спадає спека... Надвечір"я,
Присісти, трохи відпочить.
Зірок побачить мерехтіння,
Чи просто мовчки посидіть.
Думки розправлять свої крила,
Мене залишать й полетять.
А я зроблю спокійний вигляд,
Не дуже хочуть покидать.
Знялися, крильми задзвеніли,
Зламали спокій сонних трав.
Душа чомусь враз спорожніла,
Неначе тишу хтось украв.
Не може час спинити тиша,
Життя проходить теж повільно.
Життєва істина все ж дивна.
Її сприймать треба спокійно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019496
дата надходження 08.08.2024
дата закладки 08.08.2024
Ти не вплітай у коси смуток,
Про мене люба, про війну,
Не мали ми такої скрути,
Прошу згадай, нашу весну.
Її струмки, як звуки скрипки,
Зваба до ніжності й тепла,
Як під дощем змокли до нитки,
Мене від холоду спасла.
Ті почуття - бузку цвітіння,
Як трунок збірного вина,
Для двох завжди порозуміння,
То в світлі дні, тепер війна.
Я їй дивлюся прямо в очі,
Мов за спиною стоїш ти,
Слова плекаю, всі пророчі,
Ніхто не зрушить нам мости.
Я вірю, знаю, настане час,
Жура відійде і печаль,
Кохана чуєш, повір для нас,
Заграє вальс, вмілий скрипаль.
Тож приховай сльозини в жмуток,
Вже й від дощу змокли сади,
Більш не вплітай у коси смуток,
Не хочу бачить сивини….
Я повернуся тільки жди…
06.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019462
дата надходження 08.08.2024
дата закладки 08.08.2024
[b]М[/b]ені зобразить хочеться життя,
[b]А[/b]беткою відзначити етапи,
[b]Л[/b]іта́ оті, із малого дитя
[b]Ю[/b]рливо з нетерпінням пролистати.
[b]Ю[/b]рбою див, моментів і подій
[b]С[/b]труснути і відчути все на дотик,
[b]Л[/b]егенько доторкнутись сновидінь
[b]О[/b]мріяною ніжністю природи.
[b]В[/b]дихнути аромати зелен-трав,
[b]О[/b]звучити красою дні та ночі,
[b]М[/b]аніжно утопати між отав,
[b]В[/b]слухаючись у сни свої пророчі.
[b]С[/b]тежки одну за одною пройти,
[b]Е[/b]легію почути й написати,
[b]Щ[/b]асливою летіти до мети,
[b]О[/b]х, як п'янить бузок і запах м'яти.
[b]Є[/b] поряд незабудки голубі,
[b]Н[/b]езнаю, що приємніше буває?
[b]А[/b] сонце промінь кидає мені,
[b]С[/b]міється неповторно дивограєм.
[b]В[/b]есняний цвіт чарує навкруги,
[b]І[/b]ронію та сміх навколо чути,
[b]Т[/b]ак хочеться щасливою пройти
[b]І[/b] до дрібнички все сумне забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019459
дата надходження 08.08.2024
дата закладки 08.08.2024
Я не модель ,не зірка з Голлівуду
У мене своя краса ,погляд на життя.
Під чужу дудку танцювати не буду...
У мене свій образ ,характер - своє я.
Не артистка, не Моніка Белуччі,
І не зваблюю нікого я очима.
Люблю оригінал, не копію Белуччі, -
Щоб була своя краса ...лице без гриму.
Люблю сонячні, райдужні кольори:
На біле кажу : "біле,на чорне - чорне".
Ніколи на людей не дивлюсь згори
Не зваблює мене світло ілюзорне.
Я не слухаю пліток за плечима
І для базарних розмов немає часу.
Кожна людина є неповторна...
Не дивлюсь на чуже жадібно і ласо.
Не люблю нарцисів, штучних орхідей
Які хвалять себе, топчуть інші квіти.
Ідуть до слави з чужих праць,та ідей...
Прагнуть телекамер, ефір у цім світі.
Я люблю простих ,тих, які з народу,-
Які будують красиво прекрасний світ.
Творять своїми руками стиль, моду...
Запалюють свято ...і ведуть у політ.
2---------------------------
ЖИТТЯ
О життя, життя радості, печалі
Не знаєш, хто завдасть тобі удар.
Якби то знав ,що буде завтра - далі?...
То захистився від потвор, почвар.
О життя, життя ти, як в круговерті!
Перевернеш, все то вверх, а то вниз.
Що написано тобі у конверті
То приймай від долі , отой сюрприз.
Для одного в'ється круто дорога,
А для іншого просто рай - життя.
А хто шукає у молитвах Бога,
У того - благословенне життя.
Один не живе, а просто існує
Нічогісінько не досяг в житті.
Живе одним днем, із ближнім воює -
Сидить ,як сліпий баран в заперті.
Нічого сам він не вміє робити,
І лінивий , як кіт до роботи.
Язичок свербить, вміє осудити...
Живе, чекає вихідних суботи.
Одного гне вниз , шарпає вітер
Іншого несе високо у політ.
Хто шукає мудрість життя з літер
Він по волі божій бачить білий світ.
Будь, людиною, не звіром з зубами!
І не пий кров ,тим хто тебе любив.
Не топчи душу своїми ногами!...
Хто збудував дім,щоб ти - просто жив.
Як собі постелиш, так будеш спати
Добрий має вінець, лихий кінець.
Богу тре молитись , щоб ласки мати
І , щоб задум твій збувся у вінець.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019409
дата надходження 07.08.2024
дата закладки 07.08.2024
День отримає скоро відстрочку
Й потихеньку у нічку сповза...
Подаруй мені, Сонце, сорочку
Із небес, де живе бірюза!
Я пройду по полях, по просторах,
Та й порину в зелений розмай,
Щоб відраду узріть в кругозорах,
А ти, Вітре, мене обіймай!
Тут пернатих співаюча ода,
Тут натхнення щасливе житло:
Торжествуй же ти, рідна природа
І подяка тобі за тепло!
Як люблю я ці літа куплети -
У співучий зануритись гам
Й загубитись не тямлячи де ти,
А чому? - Я не знаю і сам.
Утекти десь душа моя просить
І світ весь обійняти в ту мить,
Бо чогось мені, наче, не досить,
А чого? - Не дано зрозуміть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019365
дата надходження 07.08.2024
дата закладки 07.08.2024
Яка дзвінка велична тиша!
Снує хатину павучок
З тоненьких, срібних ниточок.
Без шуму хмароньку колише
Сонливий вітер-чудодій.
У лісі безліч різних дій.
Який дзвінкий у неба шепіт,
Як недосяжна далина! -
Перекотилася луна.
Зове в політ лелеки клекіт,
В тілах пульсації тепла,
Удалеч мрія повела...
Яка солодка мить блаженна!
В серцях любови передзвін -
Борги душі поверне він -
Лишаюсь Вами я натхненна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019344
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZM8mpxULSJU[/youtube]
Літо вже рахує дні,
Залишилось дуже мало.
Рахувало трудодні,
Чомусь тяжко все зітхало.
Дні оті, що була спека,
Рухувать не треба.
Чує - осінь недалеко.
Радість аж до неба.
Теплі дні віддасть їй осінь,
Днів у осені чимало.
Попросить - найкращий спосіб,
Літо так гадало.
Усміхнулась осінь любо:
Треба ще подумать.
За цей вчинок не засудять?
Що тут скажуть люди?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019341
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
слова грайливо бавляться в вустах
безпечні
безтурботні
безпредметні
триножить цупко хмелем простота
гріховність тиші моститься в сюжеті
вклякає
доля крутить барабан
червоне/чорне
кулька в миті злету
піддати тіло в пристрасті капкан?
здійняти подвиг цноти в очеретах?
молитися до смерті на муляж
кривої святості
рівняючись на бога?
такий той вибір
одіозний кряж гордині косим оком ріже строго
збивається до масла небуття
спивають тіні лярви жовтороті
годинники звіряються з життям
ярило розходився
ода плоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019295
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
Штовхає тінь знедолені фортуни,
Шукає в них ту мирну мить весни,
Торкає вперто невгамовні струни
Жахіття ненависної війни.
В серцях і біль, печалі довгі віти,
Украдена та щастя мила мить,
Розгублені дорослі, а вже діти -
За них душа і серденько болить.
Одні дороги різні та незнані,
Шалений і жахливий звук сирен
Та серед нього є оті бажані:
Хвилини щемні вписані в катрен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019284
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
Іду до себе я десятки літ,
Щоб бути особистістю - собою.
Я дерево життя - квітучий цвіт
Джерело ,яке напоїть водою.
Іду до себе зростаю по днях...
Я час... і виконую божу волю .
Іду у світ... і торую свій шлях,
І пишу книгу життя свою долю.
Іду до себе - в поетичний храм,
Як блудний син блукаю у тьмі ночі.
Іду під дощем, не корюсь вітрам,
А шукаю - боже світло опівночі.
Іду до себе - у країну мрій,
Щоб пізнати основу і суть життя.
Шукаю Всесвіт у безнадії...
Чую біль землі ,як бється серцебиття..
Іду до себе - до Бога сонця,
І Небесного Отця я чую голос.
Нахиляю небо до віконця
Сію зерно і зростаю ,як колос.
Іду до себе - у рай дитинства,
Там, де хліб, як ясне сонце на столі.
Щоб відчути святість - мить блаженства...
І радість, на богом даній, цій землі.
Іду до себе, щоб знайти свій рай,
А під небом своє місце на землі.
Живу, Мрію, дихаю у розмай...
До зір несуть на крилах журавлі.
Іду до себе, щоб пізнати світ
Приймаю боже слово, як причастя
Шліфую душу ,як міцний граніт...
Зростаю крила, щоб віднайти щастя.
Іду до себе, як по битім склі...
Падаю, до осколка раню ноги.
Тримає небо - життя на землі,
Лікує рани душі - мудрість Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019192
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 05.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9l5ohpQWfbo[/youtube]
Найвищим виразом щастя чи нещастя
є найчастіше безмовність.
----------------------------------------------
Мовчання у житті чогось чи варте,
Коли не знаєш, що оце сказать?
Можливо, пожалієш про це завтра,
Мовчання може болю все ж надать.
Без слів буває часто усе ясно,
Але в душі надія все ж живе.
Мовчання зупиняє все невчасно,
Рубець в душі не скоро заживе.
Образливе мовчання є для жінки,
Почути краще правду - розлюбив.
І серед всіх образ - воно найгірше,
Шукаєш ту помилку, що зробив.
Мовчання може вбити ненароком,
Знайдіть потрібні тут такі слова.
Найкращі будуть до душі доторком,
На світі безліч слів таких бува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019149
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024
У безмежні висоти,
Час невпинно летить,
Ти зробив вірні кроки?
Чи щасливу мав мить?
Та прийняти не в змозі,
Твоє рішення сину,
Загубився в дорозі,
Все думок не покину.
У безмежні висоти,
Мрія біль відпустить,
Чому світ цей жорстокий,
Щем під серцем, болить.
Не знайшлося стежини,
На землиці рідненькій,
Не послухав родину,
Не сказав навіть ненці.
Серед поля у шрамах
Знайшов прихисток нині,
Зойк відлуння по хмарах,
Лились сльози полинні.
Здаля крик журавлини,
Не почуй, чи відвернись,
Поспішай до хатини,
Де дитинство, народивсь.
*
Хай війна клята згине,
Плаче мати у полі,
До небес смуток лине,
Не пізнав щастя й долі.
03.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019130
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024
Моя Україно, прекрасна та чиста,
Як зелень яскрава весняного листя
І небо блакитне - твої володіння,
А колос пшениці - це ніжне творіння.
Ти чуйна і справжня, мов ненечка люба,
Для тебе неспокій, я знаю, що згуба,
Твоє добре серце надійне та миле,
Майбутнє з тобою в нас буде щасливе.
Я вірю і бачу, надію плекаю
Та мудрість століття не раз пролистаю,
Нам вистачить сили здолати пороки,
Ми з чистою совістю робимо кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019037
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 03.08.2024
***
В обіймах листя на плаву,
Під шепіт золотого світла,
Від сонячних цілунків літа,
Лілея в пишноті розквітла, -
Сріблястий танцював павук!
***
Від золотої серцевини
Утримують красу стеблини,
Вітри тріпочуть квітам плаття -
Розкішно розцвіло латаття!
Любов тримає небосхили -
Ми чуємо серцями, милий.
***
До брижів занурена,
Краса причепурена -
У снах лілея, й наяву
Корінням ковзває по дну!
***
У білій короні,
Латаття на троні
Розтулює жмені.
В озерній кишені
Раюють комахи.
Малі черепахи
Дивуються квітці -
Болотяній зірці.
***
Над плесом ніжна прохолода.
Латаття квітне - насолода!
Рожеве, біле та лимонне...
Тримає течії - не тоне!
***
З вітрами купави
Шукають забави,
Вигойдують тіні
У сонцесплетінні.
***
Озерна гладь. Пташиний спів.
Ставок лататтячком розцвів.
Весло з водою - пересічні,
Як наші душі, дві дотичні.
***
Снує латаття береги шовкові,
Пришпилює пахучі квіти,
Щоб ми зуміли порадіти,
Серця скупати в ніжності, любові!
19.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019080
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 03.08.2024
Зацілую устами,оту стежину, -
Куди мої батьки ходили стежками.
Сяду пташкою на червону калину,
Щоб оспівати свій земний рай - піснями.
Я піду босими ногами у літо,
Відчути чарівну красу - тепло землі .
Щоб серед зим, в моїй душі цвіли квіти,
З України щастя принесли журавлі .
Там за рікою у травах, на долині,
Купається сонячний день у молоці .
Пасуться карі коні у конюшині,
Сонечко малює рум'янець на щоці .
Я піду до Дністра ,там, де буйні трави...
І буду слухати водограй у ріки.
А там ходить птаха - лелека, як пава
І натрусить зі своїх крил мені зірки.
Зацілую кожну п'ядь матінки землі,
Де розквітала моя весна у житах .
Там зростали роки ,як колос на ріллі
Цвіли синіми волошками у піснях.
Несуть мій золотий час вітри сто крилі
Там, де пишні трави шумлять наче море.
Тут сонечко грає на високій хвилі
Відкриває політ у небо просторе.
Леліє сонечко у колоссі жита
Складає снопи у перевеслах долі.
А на рушнику хліб - пшениця золота
Частує матінка добром у любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019068
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 03.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aY10GaMxHTo[/youtube]
Як справжнє кохання - то крила,
Що кличе тебе у політ.
За час свій маршрут не змінило,
Рахунку немає тим літ.
І з ним вже не страшно в польоті,
Бо крила тебе обіймають.
Фальшивої там нема ноти,
Все вище до хмар підіймають.
Як кине тебе в час лихий,
Пояснить усе це мовчанням,
Просити кохання не смій!
І зайві усі запитання.
Буває й таке, що казати,
Бо вірне не всім дістається.
А справжнє лиш треба чекати,
Єдине - отак воно зветься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018996
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 02.08.2024
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Війни несамовите соло.
Горланить гучно вороже воло.
Хати-примари, вишень зойки.
Димиться темінь, суцільна темінь.
Хрипить самотня в смугах сойка.
Стиснув вже душі печалі ремінь.
Хронічна втома... Віра. Зранку
Свинцеві оси, свинцеві крила.
Крізь бинт тугий сочиться рана,
Але мужніє, мужніє сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019005
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 02.08.2024
Срібні води біжать у даль,
Малюють гарні картини.
Ховають у горах печаль
І звільняють від рутини.
Польові квіти зачарують,
Духмяним ароматом п'янять.
Впіймати тишу пропонують,
Нашу душу завжди полонять.
Сині гори своєю красою,
Ув'язнили безмежні небеса.
Омиють ранковою росою,
Самшитом зваблює їхня краса.
Гори на мить зупиняють час,
Запрошують у гості людей.
І одягають душі з окрас,
Формують миті з нових ідей.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Художник: Роман САВЧАК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018957
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 02.08.2024
Гупають яблука в парах -
Перекотились в малину.
Спека - безжальна Сахара,
Спалює заживо днину,
Переповзає в ожину.
Перетріскочуть сороки
Стишений вечір, ласкавий.
Літу властиві мороки -
Глипає місяць лукавий -
Віється чуб золотавий.
Лебеді плавають в парі -
Вірності їм не займати.
Зорі смарагдові, ярі
Нічці розкрили пенати -
Будуть нас двох дивувати. 20.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018937
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
А хочеш заграю пісню,
У кольорі неба льону,
Між соснами батальону,
Щілиною світла, звісно.
А ще поділюся трунком,
Солодким, як соти сонця,
Терпким під твоїм віконцем,
Сподіваним поцілунком.
У ангела візьму крила,
Підніму тебе над містом,
Де блиски вулиць намистом,
Де станеш у мить щаслива.
Багаття палахкотіло,
Здіймалось іскристим димом,
Ставалося вічне диво,
Обіймами несміливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018906
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
Чекай мене, мов промінець весни,
Чи одинокий паросток частинку
Так, як чекають з фронту ті листи,
Ковтнувши сльо́зи смутку на хвилинку.
Чекай і літом, і в похмуру рань,
Коли роса покриє сріблом трави,
Як на вікні, розквітнувши герань
Всміхнеться ніжно, мов земні октави.
Чекай мене, як ще ніхто в житті,
Не міг чекати віддано і вірно,
Щоби на рідній, змореній землі -
Був мир і спокій, і найкраще світло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018873
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
Здалі лине спів пташини,
Вмить веселий, то журливий,
Відлік часу на хвилини,
І для літа теж невпинний.
Серпень місяць на порозі,
Забирав красу у кошик,
І спинити час не в змозі,
Холод- краплі... сіє дощик.
Вже ранкові снять тумани,
То кесільні, то молочні,
Не позбутися омани,
Вона зникне пополудні.
Вже сія сонце лукаве,
У обіймах хмар мінливих,
Та й проміннячко, ласкаве,
Нас порадує щасливих.
Ті години для натхнення,
Віра мрію, врешті мати,
Щоби серпень, як знамення,
Приніс мир у кожну хату.
Надвечір’я... павутиння,
Заснувало все довкола,
Тче павук думок сплетіння,
Прилягла трава шовкова.
Серпень місяць - вітрам воля,
Відчувати насолоду,
Хай же дасть, ще кращу долю,
Працьовитому народу.
Здаля чути звук пташини,
Враз навіяв сподівання,
Крає серденько дівчини,
Хай з війни прийде коханий…
Й засія зіронька рання,
В серпні щезнуть всі сумління.
01.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018881
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tYfprdQOcaU
[/youtube]
ПІСНЯ ВІТАЛІЯ НАЗАРУКА
Я знаю дивну річ: на світі є людина,
Що береже несказані слова.
А, може, це любов, а, може, це єдина.
А, може, й просто так, сама розрив - трава.
Ліна Костенко
------------------------------------------------------------------
Ось я пишу і сльози знову градом,
В них павутини бачу полотно.
Я вже ніколи не пройдуся садом,
Не подивлюсь в відчинене вікно.
Віталій Назарук
-------------------------------------------------
Ти поселивсь на небі, в тихім раї,
Чимало там таких, як ти.
Давно тебе уже ми не чекаєм,
Тобі, ми знаєм, важко в самоті.
Та ти живеш в піснях своїх, віршах,
Не можна їх нам просто так читати.
Ти так любив і цінував життя,
Надіявсь ще пожити, не вмирати.
Свою адресу всім нам написав:
"Я розмістився у сузір"ї "Лебідь".
Це Бог тобі найкраще місце приховав,
За твій талант, духовну щедрість.
Як ти любив, ми можемо позаздрити,
В твоїй душі цвіла Любові квітка.
Любив... не міг у цім лукавити,
В твоїх віршах живе сама Лебідка.
"Туди, де ти дивитимешся в небо,
Знайдеш на нім небачену зорю.
Я розмістився у сузір"ї "Лебідь",
І навіть там тебе боготворю...
Віталій Назарук.
------------------------------------------
До дня пам"яті талановитого поета
нашого сайту Віталія Назарука.
https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11312
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018754
дата надходження 30.07.2024
дата закладки 30.07.2024
Ваші очі - неба зорі.
Теплими ночами
Я цілую їх на морі
Нашого мовчання.
Упіймавши блиск на хвилі,
Шепочу про вічність,
Бо вони для мене милі -
Світлячки магічні. 29.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018715
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 30.07.2024
Ох, як чудова прохолода,
Всміхнулась матінка-природа,
Подарувала нам краплину
Таку блажену мить єдину.
Хоч вечори приємні стали,
Тріпочуть свіжості появи,
Шануймо, люди, ці хвилини,
Мов дотик рідної дитини.
Скажіть спасибі: сину, тату
І неньці завжди за пораду,
Вклоніться матінці-природі,
За милі миті в прохолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018740
дата надходження 30.07.2024
дата закладки 30.07.2024
Вже не печуть паси промінні
В затінні, де дрімає сад,
Де липень в'яже тіні тлінні
Снопами спогадів на лад.
Троянди вморені плетінням,
У частоколі огорож,
Схиляють голови служінням
До настрою гостей, вельмож.
Потоне небо нерухомо,
Зів'ється у пташиний рай,
Розстелить вечір видноколом,
Надії провидіння плай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018684
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Збирає літо колоски,
Зерня, щоб жодне не упало.
Як зберегти ті квіточки,
Що щедре літо дарувало?
Давно вже скошені жита,
Червоний квіт деінде в полі.
У них ще дихає життя,
Допоки осінь не поборе.
Пройду неспішно я стернею,
Чомусь і біль, і сум в очах.
Зберу зерня опале в жменю.
Осінній сум чомусь обняв.
Може, тому, що скоро осінь,
Промчались теплі літні дні?
Сховався вітер за мій комір,
Осінні дні ідуть складні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018682
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Дозріває виноград
У спекотні літа миті.
Грона, солодом налиті,
У зеленім оксамиті,
Запашні та соковиті -
Ласувати кожен рад!
Сонця заховавсь чубок
За сусідською межею -
Вкрили сутінки алею.
Причалапали сім'єю
Три єноти у садок -
Скуштувати ягідок! 28.07.24
Примітка: світлина автора 26.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018662
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 29.07.2024
А ти моя пісня, ти хмільне вино,
Ти моє море, ти частинка раю.
Із тобою малюю своє панно,
Від палкої любові я згораю.
Ти моє небо таке барвисте
Тебе, квіточко, палко кохаю.
Моє ти сонечко золотисте,
Жагуче кохання я пізнаю.
Летимо разом у нашу мрію,
Ми щасливі, кохана, з тобою.
Нотуємо щастя ми в сувію,
Зустрічаєм ранок під вербою.
Гарні очі твої пам'ятаю,
У них жагуче кохання горить.
Ловимо щастя серед розмаю,
Яскрава зірка у небі зорить.
А твої вуста такі медові,
Навік полонили серце моє.
І ми купаємось у любові,
Даруєш мені кохання своє.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018681
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Ти - розквітай як сад на землі
Наливай солодкими плодами.
Зійди зіркою щастя в імлі
Ясним сонечком під небесами.
Ти - не смій здаватись у житті!
День за днем іди до цілі , мети .
Гори ,як сонечко в почутті!
І світи, людям на землі - світи!
Люби життя , цей прекрасний світ!
Народились, щоб життя любити.
Вдихай у груди пахощі цвіт
Бо удруге життя не прожити!
Живи на землі, щоб любити!
І світи у променях любові.
Усміхайся світу, щоб жити!
Знайди у мові перли у слові.
Всім потрібно слова любові,
Щоб як квітка з роси, води - цвісти.
І даруй квіти волошкові!
Тим кого любиш і кохаєш ти.
2‐------
У казкових снах тебе зустрів
Ти - була схожа на троянду квітку.
До тебе підійти я посмів
Осліпила очі , як сонце влітку.
Вітер розчісує волосся
І ллється по плечах немов водограй .
Золоте, як стигле колосся...
Очі немов синій - синій небокрай.
Серцем і душею полюбив
І у думках немов квітку лелію .
Звучить водограй пісні мотив...
Від твоїх п'янких парфум я хмелію.
Я хочу, щоб стала моєю
І прошу у тебе твоєї руки.
Називаю тебе своєю, -
Щоб удвох у золоту осінь іти.
Ти Вселенна -яскрава зірка,
Яка малює у снах казкові сни.
Чарівна красуня квітка
Любов мого життя - моєї весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018655
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Я, так довго ходив світами
І шукав тебе лиш одну.
Ясно зорі зійшли над нами,
Щоб зустріли разом весну.
О, Маріє, ти - моя мрія!
Нахиляю небо тобі.
Я кохаю тебе Марія!
І співаю тобі пісні .
Моє сонечко ти - в небесах
Хочу я, щоб була щаслива.
Вабить,твоя чарівна краса
Мила усмішка ніжна - зваблива.
Ясна зірка між зірок
Очі твої немов діамант.
Ти, прекрасна поміж квіток
Найкрасивіша із троянд.
Ти - приходиш до мене у снах,
Як Мадонна на полотні.
Над тобою кружляю як птах
І Дарую троянди тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018593
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 28.07.2024
Усміхнене сонце чекає на місяць.
Затісно у небі, нема більше місця?
У хмарах заплутавсь сяйливий, напроти -
У нього свій графік та інші турботи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018578
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 28.07.2024
́Прямую у тепле літо,
Формую нові сторінки.
Смакую ніжне мохіто,
Лювлю вечірні сутінки.
Вдихаю квітів аромат,
Які серденько веселять.
Знайшов я новітній формат
І зорі, що ледве горять.
Спиваю любові ковток
І ловлю закохану мить.
У щастя здійснюю я крок,
А час мою душу срібнить.
Прямую у свої мрії,
Де тепле літо панує.
Нотую миті в сувії,
А любов в серці вібрує.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018527
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 27.07.2024
Роками щастя пролітає,
Вкриває локони розмаєм,
Сріблить повітря та діброви,
Лунає мила святість мови.
Заграла тиша веселкова,
Лоскоче тінь мене казкова,
Голубить душу до нестями,
Хоча бувають звісно драми.
Уже сміється літній промінь,
Цілує ніжністю долоні,
Як дивно все в житті буває,
Коли природа розквітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018526
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 27.07.2024
Море. Дюни.
Неба руни.
Теплі бризи.
Хвилі ризи.
Узбережжя
До безмежжя.
Сонця сила.
Вітру крила
Прохолодні,
У безодні.
Хаотичні
Дві дотичні -
Наші руки,
Серця звуки -
Солод-муки -
Ніжність злуки.
Примітка: світлина автора 26.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018499
дата надходження 26.07.2024
дата закладки 27.07.2024
Опуклий місяць фарою,
В планетному візку,
Освітлює пітьму,
Жене хмарки отарою.
Переливає чарою
Усмішку осяйну,
На землю потайну,
Пускає млу цигарою.
Прихована купавою,
Між лілій, у ставку,
У зорянім вінку,
Танцює ніч загравою,
Пізнавши глибину.
Їй точно не до сну!
Примітка: місячна повня. Світлина автора 21.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018434
дата надходження 25.07.2024
дата закладки 25.07.2024
Спекотні дні, холодні ранки,
Це в літо осінь зазира.
Ні! не здійсняться забаганки,
Не мрій ще, осінь, задарма.
Не підганяй ти спіле літо,
Куди спішиш? Ще не пора..
Ще все тепло не перелито,
Як недоречна твоя гра.
Ти зазирнула в літо просто,
Чи в нас хотіла щось узнать,
Чи пробачаєм ми твій поступ,
Чи ще благаєм почекать?
Та ні! Про тебе не забули,
Осінні тихі вечори.
На хвильку в осінь зазирнули,
Але не час твій, ще зажди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018396
дата надходження 25.07.2024
дата закладки 25.07.2024
Укажу тобі дорогу зорями в далі́,
Щоби в серці защеміло ім'я Наталі,
Відгукнулося відлунням ніжно знову й знов,
А в душі своїй бентежній, щоб відчув любов.
Засіяє дивовижна зірка в небесах,
А з коханням перев'ється неземна краса
І помітно посміхнеться місяць у човні,
А навколо все заграє світлом навесні.
Ти вбереш красу й наснагу миттю до душі,
Зазвучать в твоєму серці вірші в тишині
І полиниш у безмежність де лиш тільки я,
Чуєш: дихає, тріпоче дороге життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018383
дата надходження 25.07.2024
дата закладки 25.07.2024
Жалілась тхориха:
— Мої тхоренята
До лісу втікають
Із нірки гуляти.
На ринку купила
Усім черевички,
Гайнули вони
В черевичках до річки.
Додому прибігли,
А лапоньки — босі.
Пливуть черевички
По річці тій досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018345
дата надходження 24.07.2024
дата закладки 24.07.2024
Твої вуста прагнуть любові
І дарують загадкову мить.
Почуття світлі і чудові,
Серце твоє коханням горить.
А твої коси шовковисті,
Духмяним ароматом п'янять.
Очі яскраві й променисті,
Так закохано нині горять.
Дівочий стан усіх полонить,
Чаруєш своєю красою.
Твій голос привітно гомонить,
Будь завжди, мила молодою.
Ти вершина до якої прямую
І хочу випити любові ковток.
Своє серце тобі я пропоную
І до насолоди роблю вже я крок.
Даруєш неземне почуття
І до тебе все земне в'ється.
Ти пришвидшуєш серцебиття,
Мій смуток в радість обернеться.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018339
дата надходження 24.07.2024
дата закладки 24.07.2024
Між нами магія кохання
До океан зір тягнуться серця
Малює твій образ - зірка рання
П'ю любов як водицю з джерельця
Твої очі - синій небокрай
Зваблюють як зірка між полюсів
веде у літо-зелений гай
Тамую порив дивних почуттів.
Між нами магія кохання
Ти немов білий цвіт - в райськім саду
Ти є любов перша остання
п'янка солодка вишня у меду
Між нами магія кохання
Збуджує серця - кристальний магніт
Емоції щастя страждання
Ведуть через океан зір в твій світ
Між нами магія кохання
Я п'янію, як від парфум троянд.
Ти - пречисте небо світання
Моя ніжна пісня - мій діамант.
2-----------------
ТИ - МУЗИКА СЕРЦЯ
ТИ - МУЗИКА СЕРЦЯ
Ти ясень день, що зійшов на світанку
Місяць ,що малює казку у сні.
Ти - біла лебідка у вальсі,у танку
А у райськім саду - цвіт навесні.
О, я так люблю тебе, і кохаю!
І нікому тебе я не віддам.
Тобі про любов, лиш пісні співаю
Ти - Музика серця, мій лік- бальзам.
А я за тобою, як за стіною...
Не боюсь гріз, холодної зими.
Бачу тебе, і цвіту я весною...
Ти - голос скрипки ніжної струни.
А знаєш , коли ти поруч зі мною
Йде земля обертом з під моїх ніг.
Вабиш мене неземною красою
Від твоїх цілунків тану , як сніг.
Ти - мої крила , мій політ у небо
Квітка натхнення - мої почуття.
Подарую я троянди для тебе,-
З тобою піду в осінь - життя.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018265
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UisSpDYx5E8[/youtube]
Між нами магія
Між нами магія, невидимий магніт.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Експресія, емоції Піаф Едіт.
(І як закралось в серце божевілля?)
Між нами магія, то тиша, то гроза.
Проміння сонця в золотистих злитках.
Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.
Між нами магія, що не торкнулась тіл
І чистої печалі океани.
І сяйво животворних мрій за виднокіл,
Любові швидкорослої платани.
ID: 880138
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018254
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
лети, голýбонько, лети
лети прямісінько до Бога
тепер тобі одна дорога
повз тінь та морок – до небес.
най тут кричать, що не воскресне
що не повстане більше воля
що на коліна – то є доля
прийдешніх, інших поколінь.
а я прошу – поговори
поговори відверто з Богом
так, як уміла тільки ти
казати правду прямо, вольно.
не оглядаючись довкола
най поруч тільки вороги
а ти кричала, говорила
бо так уміла тільки ти.
лети, голýбонько, лети
лети прямісінько до Бога
і тих, хто тут у боротьбі
благослови на перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018170
дата надходження 22.07.2024
дата закладки 23.07.2024
Ти весь мій світ, з тобою я щаслива,
Твоя любов, як сонце навесні,
Така розкішна, образна, красива,
Мов диво-промінь милий на лиці.
І ніжна врода в світі неповторна,
Зоря найяскравіша в небесах,
Навіть, коли буваєш ти мінорна,
Ніяк не гасне чарівна краса.
Ти - неймовірна, мила, мелодійна
І мудра в дивовижності думок,
Твоя розмова чемна і помірна,
Бо змістом ти наповнюєш рядок.
Та з кимсь зрівняти - просто неможливо,
Ти світ природний і земний розмай
І хто створити так зумів красиво?
Немовби доторкнувся милий рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018221
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
У небо убралась хмарина,
Хвиля зодягнена в річку.
У Ваших очах - марина -
Радіє стрімкому потічку.
22. 07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018215
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
Твої очі небесна блакить,
Чарують своєю красою.
А в серці палка любов горить,
Хочу бути поряд з тобою.
В тобі життя аж вібрує,
Ти розпалюєш почуття.
Твоє кохання відчую
І стримую серцебиття.
Твої вуста полум'яні,
Такі солодкі немов мед.
Стосунки такі бажані,
Ми разом ідемо вперед.
Твої щічки такі рум'яні,
Немов полум'яна калина.
А русяві коси духмяні,
Ти серця мого половина.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018149
дата надходження 22.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Мій - не мій, а рідним став
Найулюбленіший став -
Тиша дзвінкістю сурмить,
Перегойдує блакить.
Примітка: світлина автора 21.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018124
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Мій - не мій, а рідним став
Найулюбленіший став -
Тиша дзвінкістю сурмить,
Перегойдує блакить.
Примітка: світлина автора 21.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018124
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Любые совпадения в басне
с реальностью случайны...
Лягушку варят постепенно
На слабом, медленном огне
И сварят точно, непременно
Пока находится в воде.
А чтобы выжить просто надо
Ей выпрыгнуть из котелка
И не коснётся зло и рана
И беспределы "дэцэка".
Легко сказать, но так ли просто?
Идёт охота на людей
И "Управленья", словно, "Остров" (1)
Где правит Zмeй и Бармалей.
В ловушке страны и народы,
Не той дорогой их ведут
И век им не видать свободы
Пока колонии статут.
Возможна ли для стран свобода
У "Мюллеров" под колпаком?
Диллема каждого народа
Где правда с кривдою вдвоём...
Народы варят постепенно
На слабом, медленном огне
И сварят точно, непременно
Пока находятся в "тюрьме".
(1) Двухсерийная фантастика(США)
про мир, в котором производились
люди(клоны), которые были закрыты
на человеческой ферме со всеми
вытекающими последствиями.
Июнь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018116
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Дарую посмішку до квітів,
Квіткарка миттю ожива,
Зникає спека в сонцесвіті,
Проміняться лише слова.
Дарунок старець мав при церкві,
Дитя сміялось в пелюстках,
Розкрилися троянди змерклі
В дівочих люблячих руках.
Бариста дарувала серце,
Білила лила в чорноту,
І кава відкривала дверці,
Зніма байдужості сльоту.
Розкрилися нічні вітрила,
Усмішка місяця сестра,
Серпневий оксамит відкрила,
Цвіркунчика чарівна гра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018079
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 21.07.2024
***
Небес шатро,
Вода - ситро,
Жагу втамовує у спеці,
Зійшлись вітри на дискотеці.
Під звуки солов'їних терцій
Звучать мелодії у серці.
Співають про...
Щемить нутро.
***
Пірнаємо разом у хвилю чуттєву -
Несе нас у море енергій потік!
Удвох відчуваємо радість миттєву -
Ви мій чоловік!
***
Берег вихлюпує сонячну брагу -
Шкіра піщана ввібрала засмагу,
Переливається у колориті
Теплої бронзи... Рельєфи розмиті...
***
В'ються хвилі прибережні -
Білий шум води.
Вітерець необережний
Прилетів сюди,
Позіхає на всі груди -
Танців водевіль,
Сіє бризки звідусюди -
А на шкірі сіль.
***
Бабки танцюють пірует,
Над чистою водою,
Коли з тобою тет-а-тет
Єднаємось рікою.
Примітка: світлина авторська. Липень 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017888
дата надходження 19.07.2024
дата закладки 19.07.2024
Пора літня, славна жінка,
Все на кухні, наче бджілка,
На пательні кабачечки,
В банячку тушить котлетки.
На порозі Миколайчик,
-Я прийшов, мила, по хавчик,
А вона фартух знімає.
До садочка зазиває,
Ти послухай соловейка,
У нас дружная сімейка.
У очах блиски - іскринки,
Притулився до Іринки,
Вдвох утриматись не в змозі,
Загубились при дорозі,
Васильків запах духмяний,
Обід буде незрівнянний.
Не пізнали б, усі в селі,
Якби ж хата не у пітьмі,
Запах гару ліг повсюди,
Він не чув чмокав у груди,
Вона сяяла зорею,
У думках немов до раю.
Де той хавчик, де вечеря,
А дружина, як та гиря,
Задихався донезмоги,
Нема іншої дороги,
Як не стане так кохати,
І вечерям не бувати.
19.07.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017898
дата надходження 19.07.2024
дата закладки 19.07.2024
У листочки капустини
Пеленають промінці -
Вітаміни на всі днини!
Розквітають чебреці -
Буде корисна приправа -
Пахощі на весь город!
А салата кучерява
Проситься на бутерброд.
Никне пір'я у цибулі -
Округлилась у землі.
Помідори, наче кулі, -
І великі, і малі.
Вже дозрів часник зубцями,
Зарясніли огірки.
Червоніє каганцями
Перець на усі боки.
Патисони з кабачками
Учепилися за ґрунт,
Воду спрагло п'ють бачками -
Не один вже важать фунт!
Розрослась петрушка пишно,
Парасолями укріп,
На городі так затишно,
А буряк ушир окріп.
Розквітає бараболя,
Вуса розпустив горох,
Вбралась у стручки квасоля -
Душу радує город!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017852
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 18.07.2024
[youtube]https://youtu.be/aA-8UuptCUA?si=icwhylwoJGBf_1v5[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017827
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 18.07.2024
Як же на світі гарно живеться,
Коли так поряд щастячко б'ється,
Тімочка скаже миле словечко
І відгукнеться зразу сердечко.
Ніжне творіння, мов янгол небес,
Зніме миттєво прискіпливий стрес,
Ох, незабутня така дітвора,
З ним посміхається кожна пора.
Він допоможе, гарно уміє,
Душу наза́вжди мою обігріє.
Ось і найкраще у світі життя
Де із любов'ю зростає дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017809
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 18.07.2024
Вікно відчинене, фіранка,
Балкон, заквітчана фіалка,
Залита біла пінка, кавка,
Сміялась з висоти білявка,
Залопотіло небо блякло,
Зацокало удаль фіякром,
Десь авто пахнуло дверима,
Вляглася містом біла днина,
Як чиста біла скатертина,
Думок розсвітлених місцина,
Майнула білим платтям мавка,
Ще певно буде друга кавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017749
дата надходження 17.07.2024
дата закладки 17.07.2024
Україна! Чарівна, квітуча!
Україна безмежних ланів …
Ти гордись, Україно, собою,
Бережи вірних дочок й синів !
Україна тривог і скорботи,
Україна борні, шатії…
Ти кріпись, Україно! Сум’яття
Не закрадуться в душах лихі.
Раз по раз торгували тобою
Керманичі, зайди й купці,
Тільки вся ти, у шрамах двобою,
Не здалася на закиди ці !
Тебе люблять і північ, і південь,
Захід і схід любов свою шле...
Покладу крихту теж я любові
На твоє материнське плече.
Будуть, будуть жита колоситься
І дитячий дзвенітиме сміх!
Україна, як матір єдина,
Пригорне дітей мужніх своїх!
В. Ф. – 30. 06. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017238
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 16.07.2024
В ніч окличну повнолуння,
Шепіт Ваш - нічне відлуння,
Перенесене вітрами,
Гармонійними між нами.
Ми шукаєм порятунку -
Кожне слово у пакунку
Загорнули обережно.
Місяць-диригент бентежно,
З переплетених мелодій,
Пише ноти для рапсодій.
Ми мандруємо світами
І окремими шляхами,
А зустрітися не в змозі -
Квіт збираєм по дорозі,
Розділяєм аромати -
Ніч затягує в пенати.
Листонош-вітрів манірність
В паузах дарує свіжість,
В спектрах душ панує ніжність -
Кожне слово серце тішить. 15.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017664
дата надходження 16.07.2024
дата закладки 16.07.2024
Подаруй мені вишневий ранок,
Не прошу я більше забаганок,
Намалюй картину із сузір'я,
Щоб сіяло зорями подвір'я.
Подаруй мені весняний промінь,
Щоби приголубив ніжно скроні,
Обійняв ласкаво, мов дитину,
Я в дитинство з радістю полину.
Подаруй чудовий день із сонцем,
Щоби заглядало у віконце,
Небо голубе уже не сонне,
Забери з душі усе холодне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017669
дата надходження 16.07.2024
дата закладки 16.07.2024
З сонцеглека
ллється спека -
небезпека.
Хмара, як амеба, -
у дощах потреба.
Попрошу у неба,
на гостину,
хоч краплину.
За хвилину:
скрапує у горщик
сонцесяйний дощик -
відьма варить борщик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017596
дата надходження 15.07.2024
дата закладки 15.07.2024
Вітер гойдається між гамаками,
Сонячний промінь жбурляє ногами.
Вислизнув промінь - за обрій упав,
Західне сонце у мандри забрав.
Місяць майструє на землю доріжку -
Перечепився за хмару, й у річку
З неба шубовснув - навіяв їй щем -
Хмара розсипалась срібним дощем,
На пересохлу від спеки травичку,
І покотилась струмочком у річку -
Місяця стріла сяйливе лице -
Щось неабияке в зустрічі це! 14.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017597
дата надходження 15.07.2024
дата закладки 15.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IW1RsyVNB0s[/youtube]
Троянди білі
(Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
Береш із рук ці білі квіти,
В пелюстках - сонячні краплини.
Ти найдорожча в цьому світі,
Моя жадана і єдина.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
ID: 863650
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017606
дата надходження 15.07.2024
дата закладки 15.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Плоды созрели на деревьях (1)
- Подарок Матушки-Земли.
Прекрасно каждое мгновенье
Природной, истинной любви.
Но враг людей и враг природы
Войны желает, геноцид;
Стравить на всей Земле народы,
Не дать разумно, дружно жить.
Природа шепчет ручейками,
Шумит изящною волной
И радует всех облаками.
Зачем "играетесь" войной?
Страдаете от оккупантов
Власть захвативших на Земле. (2)
У них веками есть "таланты"
И в ритуальной их резне.
Христос ведь обличил их Бога
Назвав дияволом, лжецом.
Ведёт опять людей дорога
В их Бога рабский плен и дом.
Хотят природу уничтожить,
Хозяйства вовсе запретить.
Хотят людей так "подытожить"
- Чтоб миллионов триста жить.
Ведь нелюдские то законы
И постановки и мечты.
Скрывают истинные коны
И сеют поле для вражды...
Плоды созрели на деревьях (1)
- Подарок Матушки-Земли.
Прекрасно каждое мгновенье
Природной, истинной любви.
(1) плоды - ягоды.
(2) на Земле - на планете.
22.06.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017569
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Свет "отключают" на планете
- Божественный, нетленный Свет.
Жить хорошо на белом свете
Когда войны, обмана нет.
Но не стоит "Игра" на месте
Касаясь Духа и Души,
Ведь в симуляторе мы вместе
И в тоже время мы одни.
Клубок распутать помогает
Божественный, нетленный Свет;
Обман и зло разоблачает
Десятки, миллионы лет.
И новый уровень сегодня
Сложней, яснее чем вчера.
Не всё то свет, что очень модно,
Не в рифму слог в "Что, где, когда?"
Свет "отключают" на планете
Не те, кто этот Свет "включал"
И каждый за себя в ответе
- На чьей он стороне "играл"?
30.06.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017571
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fb3Lt63tI74[/youtube]
Повзе по небу чорна хмара,
З- під вій на землю спогляда.
Стоять дерева, як примари:
Та де ж живильна та вода?
Землі так хочеться умитись,
Її врятує чи роса?
Роси немає.. де ж напитись?
Защо землі така біда?
Радіє хмара - значить сильна,
Усі ідуть їй на поклон.
Вона з народження - брехлива,
На дощ давно у неї бронь.
Земні усі переглянулись:
Чи взятку Перуну дала?
Тут хмарка хитро посміхнулась,
Всіх навколо пальця обвела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017575
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Неждано - негадано на злеті бажань,
Все небо зчорніло і вмить блискавиця,
Розтинала навпіл, цвіт думок, сподівань,
Дозволила чаші, ущент покришиться.
Чому і навіщо, завада коханню,
Ура́зливий грім, покотилось відлуння,
Тебе, у час мирний, спонукав до раю,
Та чаша любові, не стала дарунком.
Ні тим, двом закоханим, ні кату злому,
Який, йде війною, зруйнувавши життя,
Снаряди дощем, шле по мужнім народу,
І губить надії, як смерть до забуття.
Неждано, підступно, кохання на попіл,
Увись, як лелека, злетів любий сокіл.
13.07.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017576
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
[b]А[/b] я згадати хочу ті роки,
[b]Б[/b]ез них би не творила, не писала б,
[b]У[/b] ранок тихо ніжністю руки
[b]Л[/b]егенько в світ стежину прокладала.
[b]О[/b]сь і хатина біла край села.
[b]Т[/b]оді росла щаслива, без скорботи,
[b]А[/b] так раділа всьому дітвора,
[b]К[/b]оли приходив батько із роботи.
[b]Д[/b]о мене перш підходив, як завжди,
[b]О[/b]х, це були хвилини неймовірні,
[b]Б[/b]агато ласки і його сліди
[b]Р[/b]озгледіти зуміла на подвір'ї.
[b]Е[/b]нергія душі буяла в нім
[b]І[/b] захотілось знову пригорнутись,
[b]З[/b]а ним, немов за скелею віків
[b]Т[/b]у постать пам'ять не дає забути.
[b]О[/b]х і бажання не зупинить час,
[b]Б[/b]іжу думками, щоби мить схопити,
[b]О[/b]біймів світ уже давно погас,
[b]Ю[/b]рливо каже - треба далі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017517
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Забыться, затеряться
с травой, с листвой,
уснуть, не просыпаться
в свой час весной.
А может и не надо
почившее будить,
а может и не стоит
и некого любить.
Вскрылить, очнуться
наполненностью —жить...
восторгом захлебнуться:
любить !.. лю...
2018-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017509
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pkmiDnNotP0[/youtube]
Думки і мрії, сподівання,
Солодкий присмак від надій.
Як не вдалося - хвилювання,
І знов з життям стаєм в двобій.
І все ж чекаєм, краще ждем,
І по краплинці все збираєм...
І краю в цім немає й меж,
За щось себе завжди картаєм:
Що не спромігся, не зумів.
І опускаєм часто руки.
Питання: знову йти у бій?
Як рятуватись від розпуки?
А день за днем, як хвилі в морі,
Вже захлинаємось від мук,
Проблеми бачим на підборі*,
У їх сіті, немов павук...
А ніч прийде - і все забудем,
І вранці все уже не так.
Спадуть із пліч думки-зануди..
А день прийде, ти знов - вояк...
----------------------------------
* проблеми на підборі - різні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017462
дата надходження 13.07.2024
дата закладки 13.07.2024
Разючі омути спокусливих вітрів,
В грайливо-заводних, невтомних танцях,
Лезгинку колом дріботять на пальцях -
Відлуння на вершинах дальніх берегів.
Колошкають волосся у пітьмі нічній,
Пульсуючи в енергіях ефіру,
Вселяють в душу непоборну віру -
Утаємничене відбудеться на дні.
Роздуту сукню обрію удалині
Судном не наздогнати велетенським,
Магічним вітровієм уселенським.
Вода ігристо бризкає шампанським,
Сховала в морі денну спеку, в глибині.
Призахідним світилом сяєте мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017397
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Час так біжить, невтомно втікає,
Лиш наші миті серце веселять.
Приємні моменти не минають,
Лишень з часом наші душі сріблять.
Молоднечі роки промайнули,
Відголоссям лунають у серцях.
Чудового досвіду набули,
І у своє життя проклали шлях.
Нам би знову туди повернутись,
На острів любові і наших мрій.
Хотілось би в річці окунутись,
І занотувати щастя в сувій.
А перестук коліс тривоже нас,
Вінниця запрошує у гостину.
Обіцяє спинить невтомний час,
І одягне святкову свитину.
Ми летимо до тебе думками,
Нам життєвої снаги додаєш.
Ти відчиняєш нам старі брами,
У нашому серці досі живеш.
Автор: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017392
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Дитя на руках, усміхнулася ніжно,
Затьмарило розум, на плечах каміння,
Здаля лине спів, матусі колискова,
Чомусь, стіна поруч, миттєво багрова.
Все ж очі із блиском, заснемо рідненький,
Мине все так швидко і цей грім тихенький,
Пітьма безпросвітня, стук сердець спинився,
У смуті й тривозі, весь світ затаївся.
Ніхто не пробачить! Маленька дитина,
Несе важкий біль й іграшку до руїни,
Таким сьогодення накрило країну,
Уста знов шепочуть - Спаси Україну!
12. 07. 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017390
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Твої вуста прагнуть любові,
А у серці кохання горить.
Ти радієш ніжній промові,
В якій палке почуття зорить.
Твоє тіло ніжно тріпоче,
Єднає жагучі стосунки.
А любов приємно шепоче,
Дарує чудові малюнки.
Ти його так палко кохаєш
Та віддаєш свої почуття.
Неземну насолоду пізнаєш
І прямуєш разом до кінця.
Ти летиш з ним у свої мрії
В ці чудні загадкові далі.
Нотуєш стосунки в сувії
І п'єш кохання із граалі.
Автор: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017319
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Летять ракети, і ревуть гармати...
Женемо ворога ми з рідної землі.
З мечем прийшов - від нього й згинеш, кате.
Тут місця ні на крок нема тобі.
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
Ти гіркі сльози витри, Україно!
Зібрали сили ми свої в один кулак.
До Перемоги йдемо по руїнах.
Відродимося. Буде тільки так!
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017315
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 12.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fccjQdU07uA[/youtube]
Дорослі стали ми давно,
Але в душі - завжди ми діти.
Життя вже мудрість додало,
З дитинством хочем все ж зустрітись.
Наїстись вдосталь шоколаду,
Ним закусить дитяче горе.
Щасливі станемо відразу,
І по коліна нам вже море.
Відчуть легке дихання вітру,
На волю мрії відпускати.
І завжди вірити, до сміху,
Що шоколад може лікувати.
Якщо любов - гіркий полин,
Не треба в відчай тут впадати.
Сумні думки в той час відкинь,
Про шоколадку час згадати.
І зразу стане душі легше,
Гучніше серце знов заб"ється.
Ти закохаєшся, як вперше.
Чи правда це, чи так здається?
Сидим удвох ми на лавчині,
Їмо солодкий гормон щастя.
Багато треба чи людині,
Щоб будь щасливим... сподівайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017370
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
В летнем парке я сидела на скамейке.
Бегемот вразвалку топал по аллейке.
Сел на лавку, лавка тут же заскрипела,
Он сказал вдруг:
— Хорошо, что уцелела.
Улыбнувшись отвечаю ему тихо:
— Хорошо что я газель, а не слониха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017284
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024
Мила Діаночко, як ти далеко,
Нас розділяє безмежності небо,
Біла хмаринка, мов ніжна дитина
Твій голосочок по відео лине.
Швидко зростаєш, лиш бачу фрагменти,
Це незабутні для серця моменти,
Тільки у мріях тебе обіймаю,
Чую відлуння по світу: чекаю...
Перші слова і твої перші кроки,
Ось лиш по відео, ніби уроки,
Рідні світлини - розкидані миті
Все по частинках у книжечку зшиті.
Знов перелистую, як фотоплівки,
Ці найдорожчі для серця мандрівки
І шепочу, що люблю і чекаю,
Зустріч в думках і ві сні уявляю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017281
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024
Обліжний дощ украв моє безсоння -
Уздрілися солодкі сни,
Твоїх очей засяяла безодня -
Які ж спокусливі вони!
Бажалося пірнути в них навіки,
Побачити реальний світ -
Не в силах я розплющити повіки,
Небес отримати совіт,
Розшифрувати загадкові ніки,
У ніч крихку, немов графіт.
Дощ обійняв мене чимдуж, розніжив -
Обоє попливли струмком,
Підспівував, а ти за нами стежив -
Я розчинилася цілком...
*Примітка: обліжний - затяжний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017276
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_G8xdZKams[/youtube]
А ти прийдеш тоді,
як місяць вповні
З-за хмари визирне
В той час.
І так захочеться тобі
Забути вчинки
всі гріховні,
Допоки вогник
ще не згас.
І тліє ледве ще жаринка,
Їй вітер
сили додає.
Поки тримає й соломинка..
Чи, може,
просто так вдає?
Природи сили відкидаєш.
Спіши допоки
ще є час.
Чому спішить? Бо добре знаєш:
Стікає краплями
вже
шанс...
2019 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017259
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 10.07.2024
ПРИСПІВ
Люби її, як прекрасну квітку лілею,
Люби її, до шаленства, до нестями.
Пливи, як корабель до причалу, до неї -
Хай кохання з'єднає почуттями.
Люби, щоб від щастя йшла земля під ногами,
За твоєю спиною виросли крила.
Запалюй свято - вогник щастя небесами,
Хай тобі співає пісні пташка мила!.
Люби кохану, як Мадонну на іконі
І даруй найкращі квіти до її ніг.
Хай у житті буде, як цариця на троні !
Від палких цілунків, серце тане, як сніг.
Люби її, та закохуй у себе щодня...
Буди від сну, палкими цілунками уст.
Хай сяє веселкою немов сонечко дня!,
Душа цвіте від солодких златоуст.
2‐‐------------
А вона немов модель з Голівуду
Шикарно - красива, мила жінка.
Розплела свою пишну косу руду
Сяє немов синьоока зірка.
А я покохав, ту жінку покохав...
І вона сниться мені ночами.
О ,скільки я до неї стежок стоптав?...
Щоб з'єднати серця почуттями.
В неї ніжні руки , як у лебідки...
Біленьке личенько, чорні брови.
А золотий голос , як у сопілки...
Чую спів - цвіту від її мови.
Я з першого погляду закохався...
Не хочу, її втрачати в житті.
У полон - сіті амур я попався ...
Згораю, як свіча у почутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017247
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 10.07.2024
Літо розпечене землю сушить до тріску,
Мучить, в'ялить зело, ледве вечір рятує.
Сонце котиться знову за обрію риску,
А в зажурених стінах вселяється туга,
Бо тривога рахує хвилини й години,
Ніч крадеться у чорнім плащі, ніби привид,
Морок пнеться у вікна утомлені нині.
Співчуває , здається, лиш зоряне диво.
Доки спека топтатиме сльози гарячі?
Доки той попіл з руїн труситимуть зайди?
Осідають на землю страждання й печалі.
От би злива небес позмивала все зайве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017242
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 10.07.2024
Є малюнок, є умова —
Віднайти китоголова.
Чи це риба?
Чи комаха?
Чи пташина-бідолаха
Зовні схожа на потвору
Й чепурадлом* бути впору
Їй у когось на городі?
Чи така тварина в моді?
Мешкає собі в палаці?
Ходить-бродить
На терасі?
По квітучому садочку?
А можливо у ставочку
В очереті заховалась
Й загадково усміхалась,
Ніби синій кит на хвилях
У своїх китових мріях?
*чепурадло — те саме, що й опудало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017157
дата надходження 09.07.2024
дата закладки 09.07.2024
А ти мені пробачив, що пішла,
В душі, лишивши ще любовні ноти,
Та в серці, ніби втрачена весна
Струною відчувала рідні кроки.
Я знаю, повернути так хотів
Ті миті неповторні, мовби зорі
Та бачиш, що утримать не зумів,
Ми розійшлись, мов кораблі у морі.
А ти мені пробачив, що пішла,
Подарувавши ту красу і ніжність,
Неначе погляд кинула весна,
Яка лишила за собою вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017139
дата надходження 09.07.2024
дата закладки 09.07.2024
Стражденна днина,
А там чиясь дитина,
Останній подих...
Нехай би горе,
Упало на дно моря,
Навік забути...
Кубло рашистів,
Позбутись,як фашистів,
Їх стежка в пекло....
***
Не пробачимо
Смерть дітей і матерів,
Болить серденько....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017134
дата надходження 09.07.2024
дата закладки 09.07.2024
Каже жінці чоловік:
-У сні так натомився…
Під тим дубочком,
Де з тобою стрічались -
Із кралею любився.
Жінка косо глянула:
- Скільки літ! І не змінився?!
Надіялась я дарма.
Яким дубом колись був,
Таким ти і залишився...
В.Ф.- 11. 07. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016486
дата надходження 30.06.2024
дата закладки 08.07.2024
Тиша, пізня вечірня тиша,
Лиш вітер гілля колише…
Забавляє неня дитину,
Якій не хочеться спати
У пізню воєнну годину.
Дитині не цікавий вітер,
Котрий лиш гілля колише.
Матуся втомилась - дрімає,
Допоки усюди тиша,
Бо в дідька знесло вже макітру -
Увесь добрий люд лякає…
Немовля коло нені - в затишку,
Тривогами його не злякаєш !
Рученятами вхопило ніжку -
Хочеться у ротик запхати.
Лежить собі, агукає в ліжку,
Дитяті цікаво гуляти !
В. Ф. – 09. 06. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016139
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 08.07.2024
***
Червоні води
Призахідного сонця
Купають човен.
***
Зграї комарів
Пекучими жалами
Атакують ніч.
P.S. Світлина автора 7.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017056
дата надходження 08.07.2024
дата закладки 08.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
И снова включен "Колизей"
- В реальном времени Арена,
Утилизировать скорей
Одно Славянское колено...
И снова Жатва на Земле
И кто-то собирает Души,
Хотят включить в любой стране:
"Ты прикажи и я не струшу"...
И снова цель - Армагеддон,
Уже не раз его включали.
Столкнуть два мира - крест и "дон",
Давно об этом объявляли...
И снова враг сидит в Кремле,
Пикник устраивает смело
И враг есть в каждой стороне, (1)
Желает против и налево...
И снова Серые в тени
- Невидимые дирижёры.
Желают "завтракать" людьми
Собрав "Согласия" и "Згоды"...
И снова занесён топор
Для смены в Парке декораций.
Снимите головной убор
- Война Разъединённых Наций.
(1) в каждой стороне - в каждой стране
19.04.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017036
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Есть в мире много чудаков
Разоблачающих неправду,
Не видят же своих оков
И не озвучивают варну.
Теорий много на Земле,
Не хватит жизни переспорить,
Крутясь как белка в колесе
Элизиум ведь не построить.
Финансовый, змеиный Спрут
Людей давно уничтожает.
Где добрый, честный Робин Гуд,
Который Змея покарает?
Где справедливость на войне
Устроеной врагом народов?
В Богемской роще в злобе, в зле
Их цель - зачистка "огородов".
Но люди верят Палачам
Ведь Заговора "не бывает"
И Адвокату и Врачам
Когда им Душу доверяют!
Лукавство расцветает вновь
- Среди пшеницы плевел всходы,
Но есть любовь, рекою кровь
И просыпаются народы...
Есть в мире много чудаков
Разоблачающих неправду,
Невидящих своих оков
И выбирающих Варавву.
14.04.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017035
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FhmqSowoUo0[/youtube]
Любов і ненависть одвічні.
Добро і зло - це дві сестри.
Вони всі мають щось подібне,
Між ними тільки пів версти.
Вони з народження магічні.
Один лиш крок все змінить враз,
Бо мають щось в собі манірне,
Змінити може швидко час.
Не вистачає часто нам того,
Кого ми зараз ненавидим.
В думках до нього все йдемо,
Який колись для нас був рідним.
Коли когось ми ненавидим,
Ховаєм в серці ми любов.
Тепер нема його, вже зниклий,
Тугим зав"язано вузлом.
Любов, чи власність живе в серці?
Ціну складаємо дешеву.
Над ним покажем свою зверхність.
А він тут раптом з життя щезнув.
Чому вже іншу обіймаєш,
Чому вона з тобою поряд?
І тут вже ревність зачіпає,
Нам все це киним інший погляд.
Ти ненавидиш, ти програла,
Тебе зумів перемогти!
А ти в цей час чомусь мовчала,
Вона ж цінувала, а не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017016
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
Я іду по найкращих стежках,
Де лишилась приваблива юність,
Як події зворушні в книжках
Де життя відобразило мудрість.
Кожна мить неповторна живе,
Ніби дихає, досвід складає,
Тихо стукає серце моє,
А його все хвилює й вражає.
Перелистую всі сторінки,
Як багато ідей і моментів,
Так у вирій злітають думки
Чарівливо земних компліментів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016913
дата надходження 06.07.2024
дата закладки 06.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gpZGljrtv8Y[/youtube]
Краса — в очах того, хто любить.
(Павло Загребельний)
Красу людську, як передати,
Чи дость бачить на лиці?
Чи треба так її сприймати,
Зі мною згодні, чи усі?
Хода красива, сині очі,
Завжди усмішка на лиці.
Помилуватись всі охочі,
Та хто там зна, що в тій душі?
Краса знаходиться у серці,
А головне - душа красива.
З такою взнаєш ти блаженство,
З тобою ніжна, не сварлива.
Краса з роками відцвітє,
Та мудрість є в її роках.
Це він, звичайно ж, помічає,
Цілує коси в сивинах.
Не плачте, очі, ви прекрасні,
Хоч час їх колір вже змінив.
Зламать життя тебе нездатне...
А той, хто поряд - оцінив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016865
дата надходження 05.07.2024
дата закладки 05.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo
[/youtube]
Кіт з"їдав смачний пиріг,
Добрий був із м"ясом.
(Він нікому не лишить )
Запивав ще й квасом.
Що за пахощі такі?
Мишка враз відчула.
Та надії замалі
Спробувать... зітхнула.
Розгорівся апетит,
Раптом склала плани:
Чи в реальність їх внести,
Так смачненьке манить?
Кіт вже трапезу кінчав,
Потім вимив вуса.
Мишку поряд помічав,
Відчував і нюхом.
Укусить кота за хвіст,
Може, хоч разочок?
( Мишка мала на це хист).
Вкраду хоч шматочок.
Кіт усе це зрозумів,
По натурі добрий.
Тихо мишці пробубнів:
Залишив он трохи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016845
дата надходження 05.07.2024
дата закладки 05.07.2024
Подаю повторно, гумореска
була написана в 2016р.
***
Я збиралася, вже спати,
Як самій, було лягати,
Місяць й зорі так моргали,
Про кохання чаклували.
Тож давненько жду коханця,
От сиджу проти віконця,
А він певно заблудився,
У сусідки опинився.
Ой, вже бачу його, трясця,
Взяла б хутко та й за яйця,
Ні не пхаю, туди носа,
Бо в сорочці сиджу боса.
Та й минулого, то разу,
Довела, мене до сказу,
Її пику, все ж набила,
Бо ревнива ж, ледь не вбила.
Клявсь, боживсь, це в останній раз,
Навела, трохи тих (прикрас),
У медпункті ночувала,
Я ж миленького кохала.
Маю знов, цю неприємність,
Гомонів, у нас взаємність
І чого, туди було йти?
Нам не варто різать мости,
Хочу щоб, не був гулящим,
Лиш моїм й самим найкращим.
Мов на вахті, я всю нічку,
Підкидала дров у пічку,
У сусідки все світилось,
На порозі, враз явилось,
Чи коханець, чи потвора,
Я угледіла сеньйора.
На обличчя, з лампи світло,
Ні фіга, оце заквітло,
Та то ж негр, Боже, чорнющий,
Як той чахлик, невмирущий.
Блискав білими зубами,
Мені вздрілось, то петарди,
З переляку, аж хрестилась,
Аж за серденько схопилась.
Обійняв, міцно цілує,
Вже й до стежечки прямує,
Йшов у сторону вокзалу,
БосонІж, бігом з опалу,
До сусідки кричу, - Люба!
Сидить бачу, біля дуба,
Мій Петро, ото паск*да,
Наче синій, як приблуда.
Розчепірив пильні ноги,
О, наставила, вже роги,
І йому, моя сусідка,
Чергова в неї інтрижка.
Всі на неї кажуть квітка,
Ой, солодка, славна жінка,
Мужики, неначе бджоли,
Не минають дім ніколи.
Вай, вхопила іноземця,
За чергОвого коханця,
От везе прудкій зар*зі,
Ще й працює у сільмазі.
Петре чуєш, - кажу,- Друже,
Він лепече, –Люблю дуже,
Лише мила, тебе одну,
Наче зірку в небі ясну.
Я до Любки, - Ну, як справи?
Годен негр, був до забави?
Та ледь рота відкриває,
П`яна знов, вітром хитає,
І сопе, бурчить до мене,
- Не чіпай, серденька, нене!
Запитала, - Тут був Петро?
- Мені твій, як зайве ребро!
З того вже, що можна взяти?
Одне те, тільки багатий,
Що до сексу, нікудишній,
Ти пробач, благаю, грішній.
Із Петром завше краще всіх,
Вів у рай, в спокусливий гріх.
Жар вогню по наших тілах,
Закипала кров у жилах,
Якби ж він, мене покохав,
То до тебе б та й не тікав.
Вдвох сидим, Петрусь ледь сопе,
Вже на ліжку у мене й хропе.
,
Ми ж, як кажуть, по-сусідськи,
Почуття пізнали бабські,
Як спустошили вдвох пляшку,
Провела додому Любку,
Ясний місяць усміхався,
Немов з нами привітався.
По селі, вранці новина,
В хаті весело, не одна,
Все ж добилась, хай йому грець,
Бо ж самотності йшов капець!
Правда трохи в ластовинні,
Не жонатий, зате нині,
Рада врешті, це відбулось,
Усе вдАлось, як жадалось.
А надворі казка- вечір,
Обіймав милий за плечі,
Він для мене, все на світі,
Ми ж, як квіти, в буйноцвітті.
*Чахлик невмирущій - Кощій безсмертний.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016709
дата надходження 03.07.2024
дата закладки 03.07.2024
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
На небо місяць золотий ясненьких зірок вивів рій,
щоб нічка зорями для вечора світилась.
Черемхи ніжний білий цвіт, як нічку, і мене п'янить.
Здається, я в твоїх обіймах заблудилась.
Примовк вже й вітер у гаю... шептав калині :"Я люблю,"
і верби стихли, й навіть хвиля не хлюпоче.
Слова, що нічці чарівній шепоче вечір молодий,
є ніжними. Почути їх - кожен захоче.
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016702
дата надходження 03.07.2024
дата закладки 03.07.2024
Чи є щось цінніше, як власна родина,
Сестрички рідненькі і старший наш брат.
Ми разом – це справжна безцінна перлина,
Коштовніше всіх надвисоких карат.
Нам рідна матуся залишила в спадок
Турботу і справжню любов поміж нас.
Стрічаємо ми один одного радо,
Бо в кожному серці любові запас.
Зустрілися знову, обійми чергові,
НевИчерпна радість, що б`є через край.
Об`єднані родом одним – ІВАНОВІ,
Там де ми усі вкупі – малесенький рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016616
дата надходження 02.07.2024
дата закладки 02.07.2024
Ох, як прекрасне все життя,
У серці грає почуття,
Краплинки чисті від дощу
Я ніжно й трепетно впишу.
В них море-море теплоти
Мелодій літньої пори,
Сміються дивно новизні,
Неначе зорі неземні.
Я споглядаю: літо, сад,
Матусі декілька порад,
Її усміхнене лице,
Немовби сонце золоте.
Все поєдналось, як у сні,
В красі так радісно мені,
Найкраща пісня солов'я,
Неначе грається земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016611
дата надходження 02.07.2024
дата закладки 02.07.2024
Червоніло у літній купéлі,
ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
дню крилатому трішки зухвало.
І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,
Й цілувало дівочі долоні.
Вишня серце своє дарувала:
Плід солодкий з кислинкою - смачно,
Розсипала сережки у трави.
Хтось і досі вишниною марив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016581
дата надходження 01.07.2024
дата закладки 02.07.2024
Кавомолка ночі перемеле каву,
Приготує лате вранішній туман,
Вмочить пера сонце в голубу заплаву -
Золотом напише для душі романс.
В чашку філігранну день збирає ноти -
Музика лунає на семи вітрах.
Підіймають в небо зоряні висоти,
Вказують дорогу на Чумацький Шлях.
Рапсодичний вітер зацілує плесо,
Вигойдає серце - і без гамака,
Вичавить зі спеки з пінкою еспресо -
В заводях туманних - присмак молока.
Фейєричний вечір завітає чинно,
Тихе надвечір'я люб'язно торкне,
Передасть ванільне в руки капучіно,
І, необережно, за рукав смикне -
Потече у трави диво запашне -
Кавовій машині ніч не дорікне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016541
дата надходження 01.07.2024
дата закладки 01.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IgY9YY_5Jds[/youtube]
Думки гуляти люблять уночі,
Бо в час такий вони на волі.
Коли навколо спить усе в тиші,
І затиха людський повільно гомін.
Не можем ми ніяк заснути,
Це час очікування й мрій.
І хочемо вночі тоді збагнути,
Чому в душі буває часто збій?
Думками летимо ми так далеко
Туди, де навіть нас не ждуть.
І усвідомить це нам так нелегко,
І забуваєм тих, хто нас чекають, звуть.
Вночі шукаєм затишок душі,
Від деннних негараздів спочиває.
І хай забуде дні усі в журбі,
У сні хороше, може, щось й згадає...
Вночі немає меж думкам й надіям,
Та ранок неодмінно настає.
Можливо, він для нас оте спасіння,
Яке усе владнає, спокій принесе...
І світ вже бачим по-другому,
Забудемо кошмари всі нічні.
Радіємо життю ми знов земному,
А домисли нічні уже смішні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016443
дата надходження 29.06.2024
дата закладки 29.06.2024
ДО ВЕРБЛЮДІВ У ГОСТІ
.
У верблюдів нещодавно гостював.
Мав із ними розглядати купу справ.
Подали в обід на таці колючки.
Після них зʼявились в мене дірочки.
А чи їхня, чи моя у цім вина?
Страва звична ця верблюдам та смачна.
Не піду тепер до них я, позаяк
Не бажаю мати щоки, як друшляк.
(Цей віршик намагалася створити українською, та все ніяк не йшло.
Вискочив російською — ось такі ігри розуму. Та ось, нарешті получилось!
Це не можна назвати перекладом — бо не маю таких талантів та умінь. Він складений по-іншому. Все ж таки це мій сюжет, я автор і чому б і ні.🙂)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016432
дата надходження 29.06.2024
дата закладки 29.06.2024
Ніжиться вогник в кімнаті,
Дивне любові тепло,
Як неповторність у даті,
Нібито птаха крило.
Очі вразливі та чисті
Тихо прониклись в тіні,
Наче мереживо в листі
Знов нагадали мені.
Миле творіння магічне
В ніжно легкій тишині
Вмить перевилось у вічне,
Мовби, як згадки земні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016407
дата надходження 29.06.2024
дата закладки 29.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bbTGlWuAol0[/youtube]
А день на день чомусь не схожі,
Сказать не можна - близнюки.
Різницю бачим в кроці кожнім,
Та все ж приймаєм залюбки.
Бувають дні темніші ночі,
І ти не знаєш, де подітись.
Від сліз червоні уже очі,
Кому ж про це нам пожалітись?
Був новий день - тепер вчорашній,
Чи варто сльози за ним лить?
В надію вірить - новий кращий,
Продовжуй далі просто жить.
Щось там було не так, як малось,
Спіткнулись, може, помилково.
В душі, можливо, щось зламалось,
І все було це випадково.
Не озирайсь на день вчорашній,
Ранкова посмішка все згладить.
І настрій буде уже кращий,
В думках, що новий день розрадить.
Він прийме нову уже форму,
Ми маєм шанс зробить все краще.
Можливо, цим ми зміним й долю,
Хоч знаєм - буде дуже важко..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016368
дата надходження 28.06.2024
дата закладки 28.06.2024
Нікуди б я не поспішав, -
Казав струмок водичці.
І, упіймавши кілька гав,
Сам упинився в річці! 2.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016326
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 28.06.2024
[b]2-й варіант[/b]
Намулена ріка печалі
В зажурі топить береги,
Панує морок навкруги -
Як хочеться втекти подалі.
Незвідані туманні далі
Безсило тягнуть ланцюги,
У мряці грузнуть від ваги,
Не відають як жити далі.
Сум умостився на причалі.
Хто скаже за які борги
Озлоблені пруть вороги,
Жорстоко тиснуть на педалі?
27.06.24
[b]1- варіант[/b]
Ріка печалі
Топить береги,
Морок навкруги -
Втекти б подалі.
Туманні далі
Тягнуть ланцюги,
Грузнуть від ваги.
Як жити далі?
Сум на причалі.
За чиї борги
Злобні вороги
Жмуть на педалі?
27.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016312
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 27.06.2024
Подивися у ніч,
Плаче небо гіркими сльозами,
Запитаєш в чім річ?
А воно посміхнеться зірками.
Ніби так і було,
Дивна мить зачарована в скерці,
Все погане пройшло
Та лишилось відлунням у серці.
Як же вміє краса -
Тут заплакати й вмить посміхнутись,
Тільки радість проста
Може ніжно душі доторкнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016279
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 27.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2024
День народився, здолавши значну відстань,
Світанок й ранок проклали значний шлях,
Йому дорогу уступив щербатий місяць,
Щоб звеличався, не переслідував страх.
Лиш перші кроки, обросив ніжки в росах,
Краплі веселкою, заграли перед ним,
Залишки ранку, прохолода в покосах,
Світило гріло, над землею вмлівав (дим).
День народився і зазвучала пісня,
Це солов’їна, розбудила все навкруг,
А що ж погода?Ця пані зна, що грішна,
Хоч усвідомлює, що день для неї друг.
День яким буде? Які зустрінуть хмари?
Що навіщує, яскравість днини, чи сум?
Чи чорні й сірі розіллять води - чари,
Може проб’ється, поміж них променів струм.
Чудовий настрій - літня пора буяє,
Сонячний зайчик приляже на долоні,
Тепло відчуєш, душенька заспіває,
Ти у казковім, життєвому полоні.
День народився, як засліплене дитя,
По землі сяйво, мерехтить із тремтінням,
Досить легеньке та приємне відчуття,
Тепло сприйнявши, пробудиться цвітіння.
Мов ненароком помічаєш плине час,
В надії мрії - збуватись лише світлим,
Щоб дні війни, нарешті покинули нас,
І кожен день для всесвіту став привітним.
Най лине музика, то ж народився день,
І піднебесся квітне в мирній блакиті,
Народ забуде, про виття злющих сирен,
Хай в Україну, прийдуть щасливі миті.
26.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016230
дата надходження 26.06.2024
дата закладки 26.06.2024
Вітер безжурний гуляє у полі,
Хиляться трави і квіти поволі,
Котиться сонце за обрій тихенько,
Джмелик на квітку сідає маленький.
Сердиться зморений, сунеться мляво —
Квітка гойдається зліва направо.
Ось, примостився всерединку зручно,
З того й радіє, що втрапив так влучно.
Квітка закриє його пелюстками,
Спатиме джмелик у ній під зірками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016190
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Дивлюся на Вас через призму веселки -
Овалом окутує сяйво згори,
Вбирається аура у кольори,
Ясніють, світають душі закапелки.
Пульсує в червоному світло любові,
Підживлює жовтогарячий чуття,
В зеленому - сила життєва буття -
Сплітаються мрії нектарно-квіткові.
Занурює синій у душу глибинно,
Над ним ореолом сія голубий -
Підсичений обрій уже не блідий.
Мене споглядаєте Ви безневинно.
В тонах фіолетових - вічність магічна,
Іще не розгадана суть таїни,
Під стукіт сердець зустрічаємось ми -
У всесвіті нашім я Ваша дотична. 24.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016179
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
***
(О)
***
Іще до тебе --
Ще до тебе
Знав вже я,
Що доля, милістю --
Дає твоє ім'я,..
Якби -- дослівно,
В щастя дні,
Де лиш є ти
І.., я, з тобою --
В цім житті...
Проходить все,
Як ніби сон --
В осінні дні,
Де дощ змиває
Слід за нами
Наче в млі
І.., тільки я --
І тільки ми,..
І тільки наше,
Поцілунками --
Життя
Ще щось вартує
В тому всьому,
Що живе,
Як почуття...
Тебе кохаю ніжно
В дні свого життя,
Бо ти є я,
Як моє "Я"
Десь там у небі,
А хмарка падає
У сні
І я тебе
Несу руками
По весні...
Є тільки ми
І.., тільки,
Лиш весна --
Одна весна..,
Якою ми живемо
В тому,
Що ясна --
Ясна в очах
Наша кохання
Стежка дня,
Де все тобі
Дарує моє
Почуття...
-------------------------------------------
25.06.2024; Paris (Aurora)
======================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016164
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Рід Кептаруків – давній гуцульський рід, що в княжі часи володів землями біля нинішніх селищ Делятин, Лойова, Дора, гір Вавторова та Студена Клива. Символами роду здавна були квітуча гілка ґоґодзів та чорний лелека. Основні кольори вишиванок – жовтий та зелений. Рід здавна належав до родів так званого «гуцульського прикордоння», що стояли на сторожі гірського краю, і мали замки та землі на межі гір, і в часи, коли спалахували якісь ворохобні чи війни, (зовнішні чи внутрішні, коли виникали конфлікти за трон білих хорватів, чи суперечки щодо земель між різними родами горян, ці «роди кордону» неминуче в це втягувались. Це роди першими стояли в обороні Карпат під час нападів аварів чи якихось інших войовничих степовиків. Недарма замок ватажка роду Кептаруків, що стояв на горі Вавторова (замок Крил) тільки протягом VI – IX століть спалювався вщент десять разів, а потім знову відбудовувався, аж поки не був остаточно знищений в 979 році в час остаточного падіння влади князів білих хорватів. Крім основного замку Кептаруки мали укріплення на вершинах гір Сторожа та Вартова. На горі Сторожа укріплення-гражда було посилене вежею, яка в VIII столітті була найвищою в Карпатах і досягала висоти 32 метрів від підмурків. Вежа була фарбована вапном, тому ввійшла в історію як Біла Вежа або Вежа Білого Птаха. У князівські часи рід вважався одним із наймогутнішим та найбагатшим родом горян в Карпатах, але в ХІ столітті рід занепав, нічого навіть не відомо про ватажків роду в ХІІ – ХІІІ століттях. Але рід зберігся, нинішній ватажок роду Степан Кептарук (1947 р. н.) нині живе в с. Лойова. Рід і його ватажок визнається Радою Гуцульських Ватажків та Судом Ведмедя.
Про походження роду Кептаруків досі тривають суперечки. Справа в тому, що всі легенди роду Кептаруків пов’язані з Ґорґанами, тому утвердилась думка, що рід Кептаруків на Гуцульщині зайшлий. Але цьому протирічать деякі нещодавно знайдені візантійські джерела (зокрема листи Пріска Панійського (Πρίσκος Πανίτης) (410 – 471) датовані 468 роком, де ватажки Кептаруків згадують порч з іншими «ватажками варварів» («βάρβαροι ηγέτες») гуцульське походження яких незаперечне. Згідно переказів самих Кептаруків їхній рід спочатку називався рід Лель або Лелега і походить від якогось Леля чи то Лелеги, що жив в часи правління князя Карпів Світодана ІІ Камінь на Шляху (12 – 43). Легенда розповідає, що отой Лель нібито міг перетворюватись у великого чорного лелеку і літати над Карпатами. І коли вже він зістарівся, будучи головою роду і маючи купу нащадків, які його образили неповагою, від сказав, що прилетить через три тисячі літ і перетворився на чорного лелеку. Востаннє його бачили над горою, що нині називається Довбушанка, а в старі часи називалась Гора Чорного Лелеки. Згідно гуцульських переказів та легенд, Кептаруками їх почали називати тільки в часи аварських війн, коли в 602 році ватажок роду Лелега Судивой Добростяг уклав військову спілку з одним із ватажків племені костобоків і в знак вірності спілці ватажки обмінялися кептарями. Історики дружно це заперечують, мотивуючи це тим, що плем’я костобоків зникло з історичної арени ще в ІІІ столітті і аж ніяк не могло існувати на початку VII століття. Історик Іполіт Свідзінський (1834 – 1895) писав, що тут мова йде не про плем’я костобоків, про яке писав ще Діон Кассій (Δίων Κάσσιος) (155 – 235), а про якийсь гуцульський рід з такою ж назвою. Любор Нідерле (Lubor Niederle) (1865 – 1944) взагалі вважав костобоків слов’янським племенем, тоді ця подія цілком могла мати місце.
Так чи інакше, але про гуцульське походження роду Кептаруків свідчить і згадка роду Лелег в «Книзі Чорного Сонця», де ватажки гуцульських родів ставили свої родові знаки під присягою на вірність князю білих хорватів Боєславу І Сильна Рука (340 - 366). Там ми знаходимо і знак роду Кептаруків – знак чорного лелеки. Хто тоді був ватажком роду – неясно. Перекази суперечливі. В одних говориться, що присягу склав ватажок Лелега Довга Свита, в інших переказах, що Лель Швидконогий. Є кілька альтернативних списків ватажків роду тих часів, але всі вони сумнівні без вказівок років життя ватажків. Але так чи інакше, рід Лелег, а потім Кептаруків був відданий князям білих хорватів і ніколи не порушував присяги. Навіть коли майже всі роди гуцулів повставали проти влади князя, якого вважали свавільним (повстання 514 року проти князя Горислава І Гострий Спис (роки правління 505 – 514), повстання 660 року проти князя Велемира І Злого (659 - 660) та ін.) рід Лелег (Кептаруків) лишався вірним князю. Навіть коли влада князів білих хорватів остаточно впала і білі хорвати підкорилися владі князя київського Володимира І Великого в 981 році, останній князь білих хорватів Любовид ІІ Вітер (967 - 981) зрікся престолу, рід Кептураків спробував підняти повстання за збереження влади князів білих хорватів, але був розбитий, замки роду були спалені.
Про одного з ватажків роду Кептаруків зберіглася легенда про події, які нібито відбувались в часи правління князя білих хорватів Всевида ІІ Мовчазного (431 – 449). Судячи по всьому в легенді відображені події часів навали гунів під проводом Аттіли (396 – 453), коли багато народів Європи опинились між молотом і ковадлом – між двома імперіями: Римською та імперією гунів Аттіли і змушені підтримати одну із сторін, були племена і народи які зберегли незалежність і вели вперту боротьбу за свою свободу. Це вдалося, зокрема гірським племенам та родам, в тому числі племенам карпів, бастарнів та білих хорватів (предків бойків та гуцулів). Дозволю собі велику цитату – наведу цю легенду повністю:
«Одного разу в день Повернення Стад з Полонин князь Всевид Мовчазний та його дружина Медомила з усіма своїми людьми поїхали з князівського замку, що стояв тоді на горі Ґрегіт на полонину біля гори Сивуля. Сиділи вони біля ватри і вершили требу богам. А за день до того була сутичка з ворожим племенем, що напало на горян. І переміг тоді князь, і захопили його воїни бранців. Сказав тоді князь Всевид Мовчазний:
- Той, хто зуміє обв’язати вербовими лозинами ноги бранців, отримає від мене таку нагороду, яку захоче.
Темна була та ніч на Свято Повернення Стад і сповнена жаху, злі духи ширяли в темряві. Не змогла жодна людина піти далеко, всі швидко поверталися назад.
- Я отримаю від тебе нагороду, - сказав Лель Непобор, - я піду туди.
- Ти отримаєш тоді мій меч із золотим руків’ям! - сказав князь Всевид.
Пішов тоді отой Лель Непобор і взяв із собою залізну гартовану свою зброю. Підійшов він до бранців і почав обплутувати ноги одного з них вербовими лозинами. Але тричі спадали ці пута. Тоді сказав йому бранець, що нехай він хоч до ранку тут буде, не може він пов’язати його ноги, якщо не закріпить пута своєю власною пряжкою. Тоді Лель Непобор закріпив пута своєю пряжкою.
Сказав тоді той бранець Лелю Непобору:
- Мужньо це, о Лелю Непоборе!
- Так, мужньо, - відповів Лель Непобор.
- Щоб довести ти зміг звитягу свою, посади мене до себе на шию, допоможи мені знайти якесь питво, бо мордує мене спрага.
- Сідай до мене на шию, - сказав Лель Непобор. І бранець сів до нього на шию.
- Куди тебе нести? – спитав Лель Непобор.
- Неси до колиби, що поруч із нами! – сказав бранець.
Підійшли вони до тої колиби. І побачили вони ось що: вогняне озеро було довкола того дому.
- Нема нам що пити в цьому домі, - сказав бранець. – Не приходить сам по собі небесний вогонь, не минути нам битви з ним. Треба нам йти до іншого дому, що поряд із нами.
Пішли вони до іншого дому. Побачили вони довкола нього озеро води.
- Не варто входити до цього дому, - сказав бранець, - немає в ньому води, щоб напитися і омити тіло своє. Треба йти до іншого дому, - так сказав бранець.
І підійшли вони до третього дому.
- Ось у цьому будинку для мене є пиття, - сказав бранець.
І Лель Непобор тоді спустив його на землю. Увійшли вони до того дому. Були там казани з водою для пиття та омивання тіла. Тоді кожен з них випив по ковтку води, а залишки плеснув в обличчя людей, які були в будинку, так, ніби були вони вже мертві. І з того часу вважають в Карпатах злим знаком, коли є в будинку для кожного є котел для пиття та омивання тіла його, а вогонь залишається палати непогашеним.
Відвів Лель Непобор тоді в’язнів до рук князя, а сам пішов до гори Сивулі. І побачив він там на горі спалений замок, а навколо нього купи людей вбитих. І зайшов він тоді в печеру, що вела в глибини Сивулі.
І побачив він постаті.
- Ось людина йде слідами, - сказав Останній Чоловік Лелю Непобору.
- Важкі ці сліди, - сказав Лель Непобор, і кожен повторив ці слова своєму товаришеві від Першої Людини до Останньої Людини. Так зайшли вони до найглибших глибин Сивулі.
- Що буде з людиною, яка прийшла з вами? - спитав Останній Чоловік.
- Нехай він вийде вперед, щоб я міг говорити з ним, - сказав князь підземних глибин.
Лель Непобор підійшов до нього, і сказав йому князь підземного світу:
- Що приніс ти нам з воїнами до наших підземних глибин?
- Я прийшов разом із гостями, - відповів Лель Непобор.
- Піди тоді он до того дому, - сказав князь підземного світу, - там одна жінка хоче тебе привітати. Скажи їй, що надсилаю я їй твою майстерність, і приходь щодня в той будинок з оберемком хмизу.
Зробив тоді Лель Непобор так, як йому звелів йому князь підземного світу. Жінка його щиро привітала і сказала:
- Вітання тобі, коли князь наш прислав тебе.
- Саме так, - відповів Лель Непобор.
Щодня приходив Лель Непобор з оберемком хмизу в ту фортецю. І щодня бачив він, як виходив із фортеці сліпий, і кульгавий, що сидів у нього на шиї. Так доходили вони до краю криниці біля фортеці.
- Це тут? - питав сліпий.
- Тут! - відповів кульгавий.
- Тоді ходімо, - говорив сліпий.
Запитав тоді Лель Непобор про це жінку:
- Чому сліпий і кульгавий ходять до криниці?
- Вони ходять дивитись корону, що лежить у колодязі, - сказала жінка. - Це золотий обруч, і князь підземного світу одягає його собі на голову. А там він зберігається.
- Чому вони ходять туди удвох? - спитав Лель Непобор.
- Ходять, бо князь Пітьми доручив їм охороняти цю корону. Адже один із них сліпий, а інший кульгавий.
- Підійди, - сказав Лель Непобор жінці, - ти повинна мені пояснити все, що трапилося зі мною.
- А що сталося з тобою?
- Коли я прийшов у цей світ в глибинах Сивулі, здавалося мені, що був зруйнований весь світ людей і князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила загинули разом з усіма своїми людьми та з усіма горянами.
- Немає правди в тому, що здалося тобі, - сказала жінка, - це безліч злих духів з’явилися тобі. Але все це стане правдою, - сказала вона, - якщо не відкриє це хтось своєму другові.
- Як же я передам усе це людям своїм? – запитав Лель Непобор.
- Сідай верхи на чорного коня та їдь до них, - сказала вона. - Вони досі сидять довкола ватри, довкола того казана, і їжу навіть ще не зняли з вогню.
А йому здавалося, що провів він уже в тому підземному світі три дні та три ночі.
- Скажи їм, хай остерігаються, коли прийде ніч Свята Повернення Стад з Полонин. Пророкую я: зайдуть в підземелля Сивуля князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила і візьмуть звідси шолом Божедара.
Тоді повернувся ввечері Лель Непобор на чорному коні серед пітьми до дому свого.
- Зникла корова мого сина, - сказав він.
- Не заслужила я на те, щоб ти так вчинив із цією коровою, - сказала жінка його.
Тут підійшла до них корова.
- Ось дивна річ! Звідки ж прийшла корова оця?
- Прийшла ця корова з полонини Боярин, де понесла вона теля від велетенського чорного бика. - сказала жінка. - Піднімайся тепер, бо прийшли воїни твої.
- Не може статися це до наступного Свята Повернення Стад з Полонин. Через рік прийдуть вони, наступного Свята, коли розкриються знову глибини гір по всіх Карпатах.
Тоді пішов Лель Непобор до своїх людей.
- Звідки ти йдеш? — спитали його князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила. - Де ти був до цього дня?
- У дивовижній країні я був, — сказав Лель Непобор, - багато там скарбів і прекрасних речей, багато одягу та їжі та золота. Хочуть люди того світу дивовижного убити вас наступної осені в ніч Свята Повернення Стад з Полонин, якщо це не стане вам відомо.
- Ми станемо на цих людей оружно і переможемо їх! — сказав князь Всевид Мовчазний.
І так було до кінця року.
- Якщо в тебе щось лишилося, - сказав князь Всевид Мовчазний, - піди і забери те.
Тоді за три дні до Свята Повернення Стад з Полонин пішов Лель Непобор в глибини гори Сивуля і забрав звідти череду свою. І коли те теля, теля чорної корови, а сина Леля Непобора теж називали Чорним Юнаком, виходило з глибин Сивулі, тричі подало воно голос. Тоді сиділи князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила і грали тужливу пісню на сопілках. Почули голос того теляти. Тоді сказав волхв князя:
Не по серцю мені той бичок,
Що подає голос в горах,
Син Чорного Бика світу тьми,
Син бика з підземного світу,
Будуть великі біди в горах
Від гори Великий Ґорґан до Чорної гори,
Піде до кордонів далеких
Князь війною.
- Скажи мені, волхве, що віщують події оці? - запитала княгиня Медомила.
- Біди віщують вони: моровицю страшну та тьму ворогів жорстоких, що прийдуть наш край воювати і людей наших нищити. І допоможе нам волю нашу зберегти шолом Божедара, що схований в глибинах Сивулі.
Тоді прорекла княгиня Медомила:
- Присягаюсь богами, якими присягається мій народ, що не ляжу я і не засну на ліжку з пуху чи вовни, що не нап’юся молока і не нагодую тіло своє, що не вип’ю я меду хмільного, доки на власні очі не побачу як збудуться ці пророцтва.
І тоді горяни прийшли до печери і зайшли в глибини гори Сивулі і взяли з собою все, що знайшли там. І забрали вони шолом Божедара. Це був один із трьох чарівних дарів, що принесли в Карпати перші карпи. Але залишився Лель Непобор в глибинах Сивулі, бо печера зачинилась, і не вийшов він звідти в не вийде ніколи, бо лишився там на віки вічні.»
До слова, згідно давніх гуцульських переказів влада слабкого князя білих хорватів Всевида ІІ Мовчазного (431 – 449) була номінальною – реальна влада була в руках його дружини Медомили з роду Байбараків. Про неї розповідають, що вона була вольова, сильна і жорстока до ворогів, не знала іншого закону крім своєї волі, була висока на зріст, красива, її густе волосся мало колір стиглої пшениці, сама вибирала собі мужів і проганяла, коли вони їй набридали.
У часи аварських війн здобули собі слави чимало ватажків Лелегів-Кептаруків. Так Лелега Важка Сокира (518 – 590) розбив загони аварів, коли вони спробували вдертися в Карпати в 560 році і білі ховати зберегли свою свободу. Він же в 567 році завдав поразки орді аварів, коли вони хотіли через долину Прута та перевал, що нині зветься Татарським пройти в Панонію. Авари мусили відступити і йти в обхід земель гуцулів через Торуньський перевал. Авари ще неодноразово нападали на Карпати і навіть пробували захопити замки роду Лелег, але їх два рази розбив і відкинув з Карпат у 603 та 610 роках ватажок Лелега Судивой Добростяг (541 – 625).
Капищем роду Кептаруків був Білий Камінь, що біля Дори. Там волхви роду приносили в ніч повного Місяця треби Стрибогу, а в день літнього сонцестояння Дажбогу. При цьому офіра Дажбогу була медовою, а Стрибогу в жертву приносили білу вівцю.
Християнство рід прийняв доволі пізно – в 1179 році. Хто був у ті часи ватажком роду – невідомо.
Кептаруки стверджують, що до їх роду належав легендарний Даль, що заснував місто Далятин (Ділятин, Делятин). Історики сумніваються в його історичності і багато хто з них вважає, що походження назви міста інакше і не пов’язане ні з яким міфічним Далем. Інші гуцульські роди заперечують належність отого Даля до роду Кептаруків. Особою він був (якщо справді колись був) справді якоюсь казковою, йому приписують крім цілком імовірних вчинків і подій якісь явно казкові. Про час його життя гуцули говорять різне. Називають і ХІ століття, і ХІІ, і ХІІІ чи навіть якісь взагалі дати прадавньої історії. Люди на території Далятина жили здавна – це безперечно – з часів давньокам’яної доби: був собі Даль чи не було, але він був далеко не першим, хто тут жив. Розповідають, що отой Даль Кептарук збудував там садибу, завів господарку (і то розбагатів), навколо його садиби утворилось ціле селище, що потім перетворилося в місто. Нібито вівці і всіляка худобина плодилися в нього зі страшною силою: варто йому лише було подивитись на корову, як воно незабаром приводила теля, а молока давала стільки, що вистачало на десять родин. Ще розказували, що коли він грав на сопілці, то ріка Прут зупинялась, що варто йому було піти потоком, як знаходив він на рінні золоті самородки, і що варто йому було сказати голосно: «Хочу веселощів!», як зліталися звідусіль птахи, сідали навколо на гілках крислатого бука і починали співати на всі голоси. Розказують, що він крім всього іншого, був людиною мудрою, лишив по собі купу оповідок, яких ніколи не записував, але які людям запам’яталися. Серед цих різних логосів та настанов склав він кодекс поведінки гуцула, що являє собою низку афоризмів. Авторство цього твору, що відомий як «Шлях гуцула» або «Слово Даля» сумнівне: різні роди гуцулів приписують авторство цього тексту різним людям – переважно абсолютно легендарним. Наведемо тут тільки деякі висловлювання, найбільш цікаві:
«Гуцул не має мети, гуцул має шлях.
Шлях гуцула довгий і важкий: живе суворо дотримуючись звичаїв – хіба це легко? Завершує шлях наприкінці життя – хіба це не далечінь?
Будь скромним в гостях у ватажка, будь звитяжним на гірській стежині.
Не бий без вини свого собаку, не звинувачуй свою жінку, доки не будеш впевнений в її провині.
Не відповідай насмішнику, бо він лише дурень.
Не зневажай того, про кого йде погана слава, не розмовляй з божевільним та калікою.
Дві третини своєї доброти даруй жінкам, дітям і поетам, не будь жорстоким до бідних.
Не хвались і не кажи того, в чому ти не впевнений, не обіцяй того, чого не можеш виконати.
Не забувай про ватажка свого роду, ні за золото, ні за нагороду не зрікайся тих, кого ти зобов’язаний захищати.
Вільно даруй те, чим володієш, нехай жадібний ніколи не буде твоїм другом.
Бережи свою зброю, не випускай її з рук, доки не закінчиться битва…»
Серед Кептаруків було чимало відомих опришків. У 1670-тих роках в загонах Нестора був Андрій Кептарук, у 1730-тих роках в загонах Петра Сабата були брати Петро та Василь Кептаруки. Доля їх лишилися невідомою. Чимало повстанців тих буремних років з’являюсь нізвідки і зникали в нікуди. Точніше гори створювали їх і вони розчинялись в горах.
Серед Кептаруків були люди, які якось особливо ставились до часу. Так в біля Надвірної в Пнівському замку сонячний годинник вперше змайстрував Степан Кептарук в 1564 році для тодішнього каштеляна замку Владислава Лопати. У 1602 році водяний годинник у вигляді клепсидри привіз в Космач Роман Кептарук і встановив його в місцевій церкві. Розказують, що він жив в Космачі до 1632 року, а потім загадково зник разом з тим годинником. Але в 1752 році цей годинник знову з’явився в місцевій церкві в ніч Страсної П’ятниці, а наступного ранку по селу ходив чоловік, що назвався Романом Кептаруком і питав, куди поділи його хату, що стоялось ось тутечки. Кажуть потім він оселився в нинішніх Шешорах, жив там довго, при цьому не старів зовсім, а потім знову загадково зник на очах у людей що йшли до сповіді. Перший механічний годинник – маятниковий привіз в Карпати Микола Кептарук в 1694 році і тримав його у власній хаті в Микуличині. А перший пружинний механічний годинник привіз в гори Гуцульщини Федір Кептарук-Найда в 1726 році. Він поселився на горі Яворова і жив відлюдником маючи одну чорну вівцю, одну чорну козу, одну чорну корову і одного чорного собаку. Помер він 1764 року і той годинник він закопав перед смертю у глибоку яму, сказавши при цьому: «Сам час завершився!» Цікаво, що серед емігрантів до Америки був Лев Кептарук (1900 – 1993), що змінив своє ім’я на Леон Кептон. Він отримав освіту в Гарвардському університеті в 1925 році. У 1931 році він захистив дисертацію в Колумбійському університеті на тему «Проблеми моделювання часопростору в теоріях гравітації». Його навіть висували на присудження Нобелівської премії по фізиці, але Нобелівський комітет його кандидатуру відхилив. З «майстрів часу» з роду Кептаруків ще слід згадати Остапа Кептарука (1923 – 1986), що мав майстерню по ремонту годинників у Верховині. Він змайстрував механічного годинника, що йшов навпаки і міряв час, як висловився сам майстер «доки влада москалів буде в Карпатах». І справді, годинник пробемкав вже після смерті майстра 1 грудня 1991, коли впала в Карпатах влада осоружних московських совітів.
Жорстоке ХХ століття нещадним було до роду Кептаруків – чимало їх або загинули від час нескінченних війн, або були репресовані та пропали десь по Сибірах. У Січових Стрільцях був Петро Кептарук (1895 – 1915), що загинув в бою на горі Маківка 2 травня 1915 року. У лавах УГА воював Василь Кептарук (1892 – 1919). Він був мобілізований до австро-угорської армії в серпні 1914 року, воював в 17 піхотному полку, в листопаді 1918 року став стрільцем бойової групи «Карпатська». Загинув під час боїв під Львовом 15 січня 1919 року. У повстанцях був Микола Кептарук (1911 – 1946). Мало кому відомо, що в героя пісня «Я хоробрий повстанець» був реальний прототип і ним був саме цей стрілець сотні «Сіроманців». Загинув він в бою з карателями десь на Ґорґанах – чи то під Тавпширкою, чи то біля гори Чортка, чи то біля Довбушанки – тут дані суперечливі.
Серед роду Кептаруків було і чимало диваків, які робили світ цікавішим. Федір Кептарук (1955 – 2020), що жив Космачі, якось у 1978 році прибирав на горищі і знайшов дідівський скоростріл. Тоді він змайстрував однострій схожий на повстанський (з тризубом, звісно) і досить дотепно і ризиковано пожартував (напевно, щоб дізнатися, що насправді люди думають): якось в неділю вийшов з лісу в тому однострої та зі скорострілом в селі Шешори і підійшовши до здивованих людей запитав: «Хлопці, а москалі в селі є?» Ті дружно відповіли: «Є! Є! Аж двоє, он там біля крамниці стоять!» На щастя цей жарт зійшов йому з рук – хто саме так жартував гебешники не довідались. У Дорі жив Назар Кептарук (1907 – 1999), що услався тим, що всім любив давати якісь «цінні поради», при цьому саме тоді коли люди їх зовсім не потребували. Наприклад радив: «Не ремонтуйте воза, коли ви не збираєтесь на ньому їздити», «Не дивіться на нічне небо в темних окулярах», «Не плавайте рікою Прут в дірявому човні», «Не фарбуйте порося зеленою фарбою, бо ви потім не знайдете його серед високої трави» і таке інше.
Мігрували Кептаруки, переважно, і в не в Канаду, і не в Бразилію, а в З’єднані Стейти. У Детройті жив Устим Кептарук (1894 – 1977), що працював спочатку механіком, а потім відкрив годинникову майстерню (бо мав до того талант). У Клівленді жив Зіновій Кептарук (1923 – 2001), що працював таксистом, а на дозвіллі розважався малярством – любив малювати кумедних зайців.
Історія триває: ми ще почуємо про людей з роду Кептаруків – почуємо про цікавих особистостей, і хто зна, може й геніальних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016154
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Я ненормальная, ты это знаешь,
ты сам об этом мне вчера сказал.
Тогда зачем ты нервы мне мотаешь,
меня воспитываешь, если знал.
Да развернись, уйди, захлопни двери.
Не оглянусь, себе скажу - сквозняк,
и поролоном я заткну все щели,
чтоб не тянуло сквозь дверной косяк.
Я ненормальная, ты это знаешь,
ты сам об этом мне вчера сказал.
Тогда зачем ты нервы мне мотаешь,
ведь знал что ст*рва, сам ведь выбирал...
OSAlx 2018-09
Рисунки людей с заболеваниями психики
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016153
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Я зустріла тебе. Стільки часу злетіло...
І лелековий дзвін, як життя відшумів,
Знаю серце твоє дуже довго хворіло,
Але втримать мене - не зумів, не зумів...
А в очах, а в очах - відзеркалена ніжність,
Я побачила знов, як у той перший раз,
Вся любов неземна - відобразила вічність,
Хоча ти проказав лише декілька фраз...
Я відчула ту мить, знов коханням війнуло,
Ніби зникла у даль невгамовна печаль,
Мабуть серденько ще всю красу не забуло
Та між нами вже відстань розлуки на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016143
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Не ждала, но так получилось,
будто блудная девка весна
вдруг сама ко мне воротилась,
я её совсем не звала.
На задворках на солнцепёке
шубу скинула с белой лисы,
обронила под девичьи ноги,
я сказала: повесь на кусты.
Дробным бисером рассмеялась,
сарафан был весь в жёлтых цветах,
мне понравился он, я связала
себе точно такой же. Она
улыбнулась: ты мне не завидуй
и такое как я не носи,
вот возьми золотую трембиту
и в Карпаты её отнеси.
Восемь дней над горами звучали
звуки старых пастушьих трембит.
Восемь дней пела я и плясала,
на девятый день праздник затих.
Мне мольфары на ушко сказали,
будто этой весною найду
шубку с белой лисы. Ах, как знали,
что её у весны одолжу.
OSAlx 2018-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016136
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 25.06.2024
До циганки нічки зійшов літній вечір
Незнайомець у чорному плащі.
Закохав,і обійняв ніжно за плечі...
Став Всесвітом у зорянім дощі.
Ти пливеш на човні в океан широкий
Туди нема смутку, холоду зими.
А у моїм серці печаль,та неспокій...
Згораю немов зірка від самоти.
Скажи ,хто ти незнайомцю загадковий!?...
Бачу тебе ,лиш тільки я мить у сні.
А ти зняв маску, і наче місяць новий
Пливеш повз мене у золотім човні.
Пробуджусь, тебе біля мене немає...
Ти, як птах злітаєш у вись до зірок.
А хто любить,і той сонети співає...
У зоряну ніч робить до щастя крок.
О прошу, визволи мене із неволі!
Забери мене на планету щастя.
Зацілуй уста і залелій у слові...
Бо ти моя любов , моє причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016132
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Любій малечі про
потрібні речі.
Горобчик пісочком ванночки приймає:
Пір'я настобурчив, хвостик підіймає,
Крильцями тріпоче, мружить дивно очі.
Купіль - насолода й заняття охоче.
Ось і ви, малята, літній час не гайте
Сонячним промінням ванночки приймайте:
Ноги, груди, спинка, щоб були голенькі,
Тільки на голівці панама легенька.
Можна це робити на дачі, в бабусі,
В пісочниці навіть... Попросіть матусю,
А дадуть коритце й водичку тепленьку -
Купайтесь досхОчу, як позволить ненька.
Зима прийде люта. Треба вже подбати,
Щоб здоровим бути, спішіть засмагати.
Щоб взимку гулялось, не хворіли вдома,
Будем до здоров'я ставитись свідомо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016130
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Люблю стихи с красивой рифмой
И текстом "песни соловья".
Для Клуба, словно, доброй лимфой
Они являются всегда.
Люблю в стихах добро и радость,
Плюс руку помощи друзьям.
И не намешана в них гадость;
Подводных нету рифов, ям.
Люблю стихи за гениальность,
За позитив и светлый ум;
Когда отсутствует банальность,
Несправедливость рад и дум.
Люблю в стихах красу природы,
В ней первозданность чистоты.
И адекватны в них народы,
И с уваженьем "вы" и "ты".
Люблю стихи обыкновенно,
Я не фанат любой "мазни".
Стихи живут пусть непременно
В свободе, правде и любви.
18.05.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016077
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm4pkaVqaT0[/youtube]
Незвичайний серця стук,
Струни серця в позолоті.
Чуєм тихий, ніжний звук,
Воно зАвжди у роботі.
Ні секунди на спочинок,
Прислухається до нас.
Прав нема на відпочинок,
Наший слухає наказ.
Може швидко ритм змінити,
Як відчує щось не так.
Здатне все в собі вмістити:
Спокій, радість, наший страх.
І заб"ється дуже сильно,
Разом з нами все долає.
Це здається дуже дивним,
Як воно все відчуває?
Часто плаче воно з нами,
Сліз гірких воно не ллє.
Болять сильно його шрами,
Пробачає все ж усе.
Нам пробачить усі сльози,
Негаразди у житті.
До нас завжди воно добре,
Трима в життєвій боротьбі.
Чуже серце, хто відчує,
Чи узнає, як болить,
І чому воно бідує?..
Своє сердечко бережіть!
Кожен стук - це шлях до щастя,
Без сліз гірких і без суми.
Вірить треба - це все вдасться,
Стук сердешний чуєм ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016067
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
(У ці важкі дні, так
хочеться світлих мрій)
Блакить неба ясна, як широке поле,
Із земним світилом людські побажання,
Сподівань таємних, щастячка і волі,
Як політ пташини, звечора й до рання.
А здаля, по краю, бірюзи серпанки,
Не зумів світанок, приховати радість,
Загравань із сонцем, його забаганки,
Вже втікав від ранку, щоб не їла заздрість.
Синьооке небо, то безмежне поле,
Волошковий колір, як цвіт витривалий,
Для життя, стежини подарунок долі,
Щоби настрій гарний, стук сердець бувалий.
Враз по небу, хмари, як білі ряднини,
Принесуть надії, тоді й душам спокій,
Як шматки лугові, зеленаві нині,
Тут цвітуть ромашки в них жовтенькі очки.
Та буває, раптом, потемніє злісно,
Блискавиць стремління - війни миготіння,
Навесні частіше, не чекавши звісно,
Ой не треба, простір, даруй просвітління.
Гей летіть хмари, із чорними хустками,
Хай яснить зірниця, а дощі сльозливі,
У минуле підуть. Сини й доні мами,
Мов птахи, на крилах, злетяться щасливі.
Підкрадався... вечір, ластівки високо,
Най у мирний час та й щоднини довіку,
До доріг незнаних, відлетить жорстокість,
Ластів’ятко миле втішається світу.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю із Зеленими святами!
Миру ! Щастя і добра!
Хай Трійця свята придасть вам більше віри і любові!
23.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016079
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1P54KjMLh_I[/youtube]
Новий день приносить ранок,
Я давно не сплю.
Диха свіжістю світанок,
Чомусь не до сну.
Промінь сонце ллє між гіллям,
Пробива щосили.
Зачаровує умінням,
Ніщо не спинило.
Ллється промінь, ніби ватра,
День набрався сили...
Десь взялася раптом хмара,
Все навкруг змінилось.
Не такий я день чекала,
Розгубились мрії.
Та себе іще втішала,
Щоб не вірить зміні.
Так й в житті буває часто:
Довго чогось ждеш.
Раптом піде усе крахом.
Чом так - не збагнеш..
Ось тому-то і не спиться,
Чом буває так?
Всі думки переплелися.
Навести як лад?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016015
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Вивчали орнітологи це явище роками.
Літають гуси догори, подеколи, ногами.
Можливо втома так бере, чи крутиться макітра,
Чи птах іде в круте піке під час поривів вітру.
Феномен незвичайний цей бентежив науковців,
Допоки не дізнались всі — так роблять тільки хлопці.
Сенсації, на жаль, нема. Собі звичайна справа.
Серед гусей є хизуни, така у них забава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015941
дата надходження 21.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Злітала фата із черешні весільна,
як вітер травневий здійнявся на дибки.
У Ваших обіймах я вільна-невільна -
на острові Рибки.
21.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015997
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Розгойдалися вітри:
Не один, не два, не три,
Не чотири, п'ять чи шість,
Кажуть: сім - і кожен гість!
Планер підняли на крила -
Полетів - вражає сила!
Непомітні та відчутні -
Серед нас вони присутні!
Чути їх на тому боці -
В енергійному потоці
Принесли новини нам -
Ми подякуєм вітрам!
29.04.24
P.S. За спостереженнями автора - найкращі умови для польоту планерів саме у тих місцях, де збираються сім вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015979
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Коли постукає розлука у вікно,
Але ти не впускай її в серце
І тоді, коли навіть погладить чоло,
Хай вона відлетить, ніби скерцо.
Не впускай ти її, коли вмить обійме
І промовить, що щира подруга,
Знай, що з нею життя буде звісно не те,
Не тепло́ і не біла то смуга.
Відганяй і надалі, в дрімучі ліси,
Щоби зникла наза́вжди, навіки,
Ось, тоді у житті будуть вірні сліди
І для тебе цей захист, як ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015978
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Краса смарагдова - ялини,
Цвітуть стокротки, конюшина.
Відчутно сонечко пече,
Присів метелик на плече. *
Украй розхвилював серденько,
Плече облюбував маленький.
- Чому обрав тепло моє
І гріє черевце' своє?
Барвисте диво: ніжні крильця,
Що аж виблискують на сонці,
Тоненькі вусики-антени
Красу уловлюють зелену.
Навколо квіти, люди, гамір...
Настане мить - він змінить намір,
Полине в ту чарівну даль:
- Чи ще зустрінемось? - На жаль,
Погрівсь, поніжився й злетів,
Скрасив самотність, додав сил...
Пучок енергії маленький
Оставив лиш в моїм серденьку.
Всевишнього ми всі творіння,
В нас є свідомість, розуміння.
Гармонії тут не цураймось
З Природою усі єднаймось!
*Тут все реально без художнього домислу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015369
дата надходження 12.06.2024
дата закладки 21.06.2024
Навколо кола я ходила,
Не спала.
Сова з-під скошланих хмарин
Гукала.
А коло сяло з висоти,
Водило.
Химерні тіні на землі
Плодило.
Плодило тіні, в руни їх
Складало.
Гріхом солодким, ледь гірким
Сп’яняло.
Стожари сіяли срібне́
Насіння.
Вростало в землю зоряне́
Коріння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015644
дата надходження 16.06.2024
дата закладки 20.06.2024
КОХАНОМУ
Слова В.Фесенко
Музична композичія ШІ
Ти мене світанковим цілунком
Розбуди, поки тиша
Спить.
Я відчую її без останку -
Неповторну, солодку
Мить.
Соловейко пізніше розбудить.
І зозуля нам не раз
Накує,
Але перше, душа не загубить,
Хоч усе воно буде
Моє…
Тільки перше в усьому є першим:
У коханні, в розлуці,
Журбі…
І скажу: «Щиро дякую Богу
Й найдорожчому, лише
Тобі"!
У важку і тривожну годину,
У годину смути і
Борні,
Ти шепни мені слово ласкаве,
Що укріпить надію
В мені.
В. Ф. – 24. 05. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015566
дата надходження 15.06.2024
дата закладки 20.06.2024
[b][color="#063d6e"]Якось стрів мене сусід
Та й давай питати.
От тобі не мало літ
А ти не жонатий!!
В чім причина, розберись
І де твоя мила ?
Якнайшвидше оженись,
Допоки є сила.
-Та мені хоч у рівчак
Догори ногами.
Бо ніхто з моїх дівчат
Не підходить мамі.
Вже приводив разів п»ять
Та щоразу - марно !!
Бо матусі все не так,
Всіх стрічає «хмарно».
А сусід, - «Та ти кретин!!
Хитрим будь, небоже.
Ту додому приведи,
Що на матір схожа.
Я таких ще не водив!!
Та знайшов, о, Боже!!
Як дві крапельки води
На матусю схожа.
Зайшли з нею на поріг,
Радо стріла мати !!
Посадила нас за стіл,
Давай пригощати.
І щаслива, як той слон,
Що опісля бані.
Це для мене наче сон,
Лиш моргаю Жанні!
А тут – тато на поріг
Як пес вигнув спину.
- Дві однАкові змії,
Це занадто, сину!!
Тільки впасти – він не впав,
Крив нас матюками!
За село аж Жанну гнав
Поміж лопухами…[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015882
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримують мури.
Війна палає, пече в безсонні.
Округленим оком уп'явся місяць.
Не мають ліку тепер шеврони,
Назріє відплата у повній мірі.
( Дякую Олені Студниковій за натхнення https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013968 , хоча мій вірш про нашу реальність )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015862
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Купаються в хвилях привабливі зорі,
Неначе яскраве проміння у морі,
В феєрії ночі зманіжена ласка
До серденька горнеться трепетна казка.
То вниз опускається тихо та ніжно,
Мелодії линуть приємно і втішно,
То вверх підіймаються синього неба,
У їхній чарівності наша потреба.
А згодом в небессях у вальсі кружляють,
Своєю майстерністю сміло вражають
І знов опускаються тихо в долини,
Даруючи справжні казкові хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015861
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Наснилося: зустрілись ми на хвилі
У теплих водах, поміж островів,
Долали в мандрах незліченні милі,
У часовому просторі років -
Не розлучили шторми різнокрилі
Двох душ, які не знають берегів.
Ми дивувались незбагненній силі
Солодких бризів, сонячних вітрів,
Співало море оди серцю милі,
Пів ночі місяць казку шепотів.
Подумалось: чи ми тримаєм хвилю,
Чи хвиля нас тримає на плаву?
З тобою відстань будь-яку осилю -
Ще й досі подумки пливу... Живу! 19.06.24
P.S. Art-Jim Warren: Women of the Waves
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015854
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Переливається блакить.
Цвіте болото. Тріскотить
В багні квітучому вода.
Утихомирилась орда,
Розгойданих вітрами бриж.
Заверещав у хащах стриж -
Злетілись до верби пташки -
Вмостились на сухі вершки,
Старої, наче сивий світ,
Дуплястої до верховіть -
Вирішують життя боліт.
А восени їм у політ,
В краї далекі та чужі.
Про дім піклуються стрижі,
Народять тут своїх малят -
Крилатих, гомінких пташат.
Примітка: світлина автора 15.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015659
дата надходження 17.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Розкішний, пишний чагарник
Не тільки у садах вікторіанських.
В моїм - теж домінує - шик -
Сучасний тренд у літнім вітротанці.
Рожеві дзвоники мигтять
Акцентом на барвистім листофоні.
Численних квітів ціла рать.
Мов просяться у сонячні долоні.
Комфортно їм, вологу п'ють
Ці квіточки чарівної вейгели.
Життю радіти - їхня суть.
Окраса влітку саду та оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015302
дата надходження 11.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Розговорилися сади у милій тиші,
Де знов чарує аромат п'янкої вишні
І чути кроки вже твої лише єдині,
Я вдячна літу і тобі, й земній годині.
Все прокидалося від сну чарівним співом,
Роса сріблилась на листках, торкалась тіла,
Так поєднався милий світ умить з весною
І ніжний вишні аромат п'янив красою.
Пташки заграли свій оркестр у дивнім тоні
І падав тихо білий цвіт мені в долоні,
Всміхалось сонце почуттям, що зародились,
А наші душі від краси умить зцілились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015258
дата надходження 11.06.2024
дата закладки 19.06.2024
[b]П[/b]ам'ять згадки гнітить поетесу,
[b]Р[/b]озгортає життя сторінки,
[b]О[/b]бережно позбутися стресу,
[b]Х[/b]оче звісно звільнити думки.
[b]О[/b]х, бажає, щоб спекатись болю,
[b]Д[/b]е б його запроторити вмить,
[b]Е[/b]легійно знеболити долю,
[b]С[/b]істи тихо і просто спочить.
[b]М[/b]рію ніжну в реальність втілити,
[b]У[/b] світах перевити з життям,
[b]Т[/b]інь жахливу рашистської свити
[b]О[/b]бірвати, не дать майбуття.
[b]К[/b]рила злісні обрізать навіки
[b]І[/b] ніяк не пустити до нас,
[b]Б[/b]ій з навалою ще буде скільки?
[b]І[/b] настане коли мирний час?
[b]Д[/b]ні торкатиме сонце, не стріли,
[b]А[/b] душа порадіє не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015405
дата надходження 13.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Давай згадаєм дивну мить листів,
Рядків, що залишались на папері,
Отих чорнил яскравих кольорів
І найдорожчі у оселі двері.
Ступали кроки впевнено туди,
Нас, зачинявши в просторі кімнатнім,
А там лише одні-одні сліди,
Що пам'ять відновити миттю здатні.
Ось, стіл письмовий де сиділи ми
І зошити вже списані чорнилом,
Рука старанно, пишучи рядки,
Воліючи від почуттів щасливо.
Давай згадаєм дивну мить листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015521
дата надходження 15.06.2024
дата закладки 19.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2024
Істина приходить іноді надто пізно і дається болісно,
щоб радіти її відкриттю.
(Г. М. Тютюнник )
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o0zTKVZ83Bc[/youtube]
Істина, немов весняна квітка,
Як знайшов - радієш відкриттю.
Ніби долі споконвічна мітка,
Що вестиме вірно по життю...
Живемо у час неправди й болі,
Все ж шукаєм істину просту.
Але ці потуги дуже кволі,
Чуєм "правду" та усе ж не ту.
Істину шукаємо у всьому,
Та хіба знайдеш її в брехні?
Ми уперті, забуваєм втому,
Може, все ж знайдемо в глибині?
Істина жива і не вмирає.
Ознаки - це ясність й простота.
А брехня - багатослівна, знаєм.
Їй властива пустка й глухота.
Правду ми шукаємо й в коханні,
Очі не дозволять нам збрехать.
Вони чисті, не живуть в обмані,
Не потерплять у душі безлад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015747
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Ти велична, мов світ і красива, й вразлива,
В серці ніжність бринить і закладена сила,
У тобі є усе, що потрібно людині,
Щоб щасливою буть, як тоді та понині.
Неповторна така, маєш мудрості крила,
Ти, мов ненька дитят із любов'ю зростила,
Твоя щедрість світів береже та плекає,
Навіть погляд краси від жахів захищає.
Україно моя, ти прекрасна і мила!
В тобі цінність земна, лиш з тобою щаслива,
Твої чисті думки окриляють, як муза,
Ти святиня з святинь - мов любові спокуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015728
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Роздрібленість півоній,
Пелюстки по стежині,
Враз вітер, звук симфоній,
Немає, мрій віднині.
Покроплені, рудим дощем,
Не вирватись надіям,
Когось під серцем пече, щем,
Та свято лиходіям.
Жура… скалічені життя,
Як молодість, розквіт сил,
На жаль, згуба до майбуття,
Катма, спроможності крил.
Своє, подарувать єство,
По стежці життєздатний,
Але ж, чому посмів цей хтось,
Утілить, чорну заздрість.
І знехтувати красою,
Щоб мати миті щастя,
Та лиш, вмиється сльозою,
Шкода́, то не причастя.
Чом доля, гнобить жорстоко,
За що, впав весняний цвіт?
Засипле ворох глибоко,
Байдужість згубить весь світ.
15.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015731
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Тремтить Усесвіту хребет -
Творця основа,
Пливемо з Вами тет-а-тет -
Між нас розмова
Омиє береги уяв
Річок нектарних,
Оживлена вінцем заграв
В час планетарний
Епохи магнетичних зір,
Бабок прозорих,
В сузір'ях потойбічних Лір -
Край неозорий.
Ми пізнаємо таїну
Світобудови,
Обом буває не до сну -
Потік любови!
P.S. Дуже цікаво влаштований ВсеСвіт, зітканий із переплетінь Простору і Часу, Думок і Енергій, Духу і Матерії, звукових Вібрацій і візуальних Образів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015756
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XuvxjVoGbrQ[/youtube]
В житті ми скаржимось на долю:
Вона у всьому винувата.
Приносить часто в серця болі,
Примусить плакати, страждати.
Ти ж мав колись в житті той скарб,
Чом не цінив, не шанував?
А він чекав уваги довго й впав,
І знову доля винувата.
Ми їй приписуєм нещастя,
Усе в житті, що не вдалось.
Вважаєм доля відреклася,
Зламалось щось й десь подалось.
А доля чує все і бачить,
Нам часто може доказать:
Самі ми винні, не інакше,
І треба нам оце прийнять.
Самі будуєм свою долю,
Сильніші неї в сотні раз.
Ми переможем у двобої,
І хай це буде без образ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015159
дата надходження 09.06.2024
дата закладки 09.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2024
Ламав Калину вітер... Потішався.
- Злякалася? Я нищечком підкрався. Як гарно ти переді
мною гнешся. Чому тоді привітно не всміхнешся?
Калинонька хилилася все нижче, а вітер гув та під-
бирався ближче. Все нижче віти нагинав, листочки рясні
обривав. Навіть до ягідок добрався зелененьких. Не по-
жалів він і маленьких.
- Я ж веселюся, - шепотів. - Радію! А от тебе не розумію.
Все хилишся, а непокірна. Треба мені, щоб була вірна.
На те Калинонька сказала:
- Ой, вдача ж у тебе погана... Лихий ти, вітре. Пустовій.
Так навіть думати не смій!
Це перед Богом я хилюся й з пошаною за землю цю мо-
люся, бо тут моє коріння. А ти без кореня. Ти, вітре, без
насіння. Моє ж розвіяв ти по світу. Та знай, воно скрізь
проросте.
Ой, скільки буде цвіту! І пісня задзвенить моя, і залунає
мова. Зігріє душу колискова.
Тебе я, вітре, не боюся.
Прийде пора -
до щастя усміхнуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015091
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 09.06.2024
Над полями вщух вітрисько,
У знемозі вже піднятись,
Ще дрімає туман низько,
Де що є, не розібратись.
Вирви, ями, «Кіт» жде долі,
Тож безлюдяність повсюди,
Як у замкнутому колі,
Землі ворох, аж по груди.
Печуть сльози - життя в хмарах,
Допоможе, чи хто йому?
Ходить горе, як примара,
Він пізнав криваву війну.
Здаля чути, шурхіт тихий,
Якийсь воїн, встати хоче,
Болить рана, гнобить лихо,
Але ж тішивсь, бачать очі.
У душі плекає мрію,
Хтось подасть руку підмоги,
І здолають безнадію,
Втрьох повернуться додому.
06.06.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015123
дата надходження 09.06.2024
дата закладки 09.06.2024
На вулиці аж -25,
А дівки усі без шапок!
Швабів* леденять
Падіння сосни
На хвилю розбудило
Грибаря Сашка
Роздягнув її
Очима та жахнувся -
Й одягнув назад.
Дружина в морі
Дуже довго купалась
Сало солила
Час все лікує ...
Головне не здохнути
Під час зцілення
Межи дружбою
Чоловіка та жінки
Завше щось встає
Шваб(діал.) - тарган
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015036
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qc3WGsVW6Rk[/youtube]
Півонії квітують під вікном,
Красиві, гордовиті,непідступні.
Погоджуються з цим усі цілком...
Вбирають очі цвіт їх незабутній.
Розкинулись на грядці серед квітів,
Та хто із квітів буде їм рідня?
Чарівні, неповторні оці миті,
Ефектна, колоритна їх сім"я.
І хто не йде - зупиниться, погляне,
Згадає ті минулі світлі дні.
Cп"янять ці пахощі духмяні,
На мить забудем дні сумні.
І спішимо у будні безпросвітні,
Все ж озирнемося ще раз.
І сум очей торкнеться непомітно,
На жаль, краса ця не врятує нас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015077
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Ісус Христос серцем нас обіймає,
Його щира любов просвітлює нас.
Важкі, людські шляхи Він добре знає
Та надає допомогу повсякчас.
Розганяє тривогу, що турбує,
І дає мудрі поради нам завжди.
Відновитись у Ньому пропонує,
Залишає в нашому серці сліди.
Ісус Христос вказує на вірний шлях,
Орієнтири визначає в житті.
Пропонує відпочити у полях,
Закликає щоб і ми стали святі.
Ви із легкістю прямуйте до Бога,
Нехай щира молитва не стихає.
І буде вільною ваша дорога,
Нехай кожен Боже світло пізнає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015038
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Прочитай мене, розпізнай,
Де взяла я любові крила,
Пам'ятай лише, пам'ятай,
Що була, то найбільша сила.
Заперечуй, якщо не так,
Може візьмеш, хоч щось важливе
І у дивних весни зірках -
Ти побачиш лише красиве.
То моя любов і тепло,
А ти думав, що зникла казка?
Знову схилиш своє чоло
Де бринить неймовірна ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015042
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Біля дошки став Микита.
Треба в реченні одному
Відшукати хлопцю швидко
Однорідні члени в ньому.
Він зітхав, чесав за вухом,
Бурмотів про школу, втому,
Бо не знав ні сном, ні духом,
Де ж оту вліпити кому?
- Та хіба ж то однорідні? -
Врешті вчителька питає. -
Хто поможе? Всі з цим згідні?
Може, їх отут немає?
Той стояв і мучивсь, бідний.
Нащо думати даремно:
- Ні, таки не однорідні.
Це двоюрідні, напевно.
07.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015030
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Ти ліпиш мене із глини,
А я піддаюся,
Підживлюєш дух, клітини -
За тебе молюся.
Голубиш до дна очима,
Розніжуєш тіло,
Тримаєш мій світ плечима
Бентежно, уміло.
Ти ліпиш мене старанно,
Із білої глини,
Відточуєш філігранно -
Ніч губить години.
Танцюючих пальців ласки,
По вигинах бедер -
Умільця із диво-казки
Вчуваю до ребер.
У серці зростають крила -
Лунають акорди,
У торках - магічна сила,
Усмішка Джоконди! 4-6.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014928
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 07.06.2024
Завжди брехня, що лине із твоїх уст,
В той час від неї, по гілочках йде хруст,
Навіть природа відчула зухвалість,
Що спонукає, можливо це заздрість?
Знов витворяєш і заробляєш гріх!
Тут вітер вмить, розносить зрадливий сміх,
Не змиє й дощ святою водою,
Й ті намагання вмитися сльозою.
Як показуха, що каєшся нині,
Черства душа, не ллє сльози полинні,
Жаль не ятрить, твоє серце і біда,
Що у твій дім, принесла вчора війна.
Ти, як акторка, у храмі граєш роль,
Чому забула, наш, родинний пароль?
Все відгороджувалась, як цариця,
Поза очима, часто звуть - лисиця.
Знак зодіака, теж багато значить,
А чи Боги, тобі усе пробачать?
Тож з голови відкинь туман, покайся,
І врешті – решт, сама собі зізнайся.
Що не годиться, отак жити далі,
Лише гуртом позбудешся печалі,
Але ж для цього, потрібне уміння,
Та перш за все, іще мати стремління.
Чи здатна виправити, думаю ні,
Можливо в роздумах, ти так день при дні,
А чи відмолиш всі гріхи довіку?
Навряд вже приймеш, від життя утіху.
Вже п’ятдесят тобі, як мавка блудиш,
Нащо в криниці, ти водицю мутиш,
На жаль, не стала оберегом сину,
Не вишивала славну сорочину.
Грошей бажала? Не болить, що здала?
Йому ж минуло, всього лиш двадцять два,
Не зрозуміла, що йде страшна війна?
А не занадто, це висока ціна?
Не чоловік пішов, а сина віддала,
Він боягуз напевно. Тобі ганьба!
Не захистила, чи не знала закон,
Тепер молись вдень і вночі до ікон.
Щоб повернувся син із поля бою,
І жив, як люди, замав кращу долю,
За вчинок свій, в стражданні будеш жити,
Й майже щодня, святую воду пити….
Щоб він колись, насмілився простити.
06.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014906
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 06.06.2024
Сивочола черешня в саду біля хати,
Так стояла тихенько, немов рідна мати,
Посивіле чоло, наче іній на скронях,
Пелюстки білосніжні злітали в долоні.
Малювалась картина чуттєва до болю,
Як природні дива, що злітались до рою
І у милім краю де ріка ще бриніла,
Було чути слова: Чом же так посивіла?
Ту черешню в саду, посадила ще мати,
Як голубка вона - і ніяк не впізнати,
Дивна пісня дзвінка, соловейкова втіха:
Ось, мотиви які, що лишились від літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014886
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 06.06.2024
Давно було, у ті святі часи,
Де мирні голоси співали пісню,
Дивилася, що місяць залишив
Далеке світло і найкраще звісно.
До нього вмить схилялися зірки,
Доносились акорди величаві,
Деінде був мотив зовсім різкий,
Додаючи чарівності октаві.
Дарма хотілось зупинити все,
Діброви шелест в затишку алеї,
Думки мої хай вітер донесе
Де знову намалюються ідеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014746
дата надходження 04.06.2024
дата закладки 04.06.2024
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись важко в окопах від втрат.
Попри брязкіт війни люди праці
Докладають чимало зусиль: мати хліб,
Бо від пращурів гідна ця справа,
Щоб плекати й збирати врожайності сніп.
І щодня говорити "спасибі"
Всім бійцям дорогим, хто тепер на нулі,
З побажанням життєвої сили,
Щоб вернулись до рідних осель і землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014696
дата надходження 03.06.2024
дата закладки 03.06.2024
Неба зоряна магічність.
Ми - метелики солодких мрій,
Із прозорими крильми надій,
На долоньках наших - вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014680
дата надходження 03.06.2024
дата закладки 03.06.2024
Хвилі на мотузці
Лащаться до ніг.
В океанській кружці,
Наче восьминіг, -
Щупальці на берег -
Сунеться пісок,
Перебіжний шерех,
Пінявий чубок
Ковзає грайливо:
Уперед - назад,
В серці - бризок диво,
Почуттів - каскад! 20.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014661
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 03.06.2024
***
В полі пурхають
Зграями метелики.
Цвітіння маку.
***
Небесні жнива.
Місяць-серп косить хмари,
Стерся до дужки.
***
В гамаку літа
Цілуються дві сосни.
Обійми серпня.
***
Сокіт сокорин
cкорочують сутінки.
Світить серпатий.
***
Чорним ведмедем
лягає ніч на землю.
Літня берлога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014654
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 03.06.2024
Овечка и баран — 4
В ужин праздничный овечка
Приукрасила стол свечкой.
Затушил её баран:
— Здесь тебе не ресторан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014607
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 02.06.2024
Літечко мандрує,
Картини малює.
Огортає теплом,
Збагачує добром.
А клята орда бунтує
І голос Бога не чує.
Недолугі привітали,
Щоб навік вони пропали.
Ракети вбивають,
Та кров проливають.
А шахеди гудуть
І чинять вбивчу суть.
Скоро згине війна
Й московит - сатана.
Божий мир настане,
Люте зло зів'яне.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014532
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 02.06.2024
Частина - неба голубінь,
А половина - сонця й жи́та,
В житті вже стільки поколінь
Краса приваблива розлита.
Безхмарність чиста і земна,
Як сон тендітної дитини,
Неначе радісна весна
Подарувала нам хвилини.
Жита́-жита́ - немов життя
Та це є справжня насолода,
Мов подих рідногго дитя
Де є і ненька, і природа.
А неба-неба голубінь,
Його безмежність так вражає,
Вже стільки різних поколінь -
Всю мудрість в душі нам вкладає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014522
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 01.06.2024
На музыкальную тему "Луна-уголёк"
https://www.youtube.com/watch?v=gvEKWANAsak
Коли полинає серце в іржу,
Благаю щиро бога:
Дай з берега в раз останній збіжу
Глянути на дорогу,
По котрій колись блукав
У пошуках поезії,
Та відчув, що та гірка
Край життя на березі.
Примариться знову, як на хресті
Тремтить шляхетний місяць,
Де зорями повниться темний Стікс
В який пірну колись я.
Два алтини на очах
Лежатимуть допоки я
Не зійду на той причал,
Що омитий спокоєм.
Але не жалкую ані на мить
Про жереб свій натхненний,
Бо віршем тепер навколо шумить
Поетові щоденно.
З неба ноти, наче дощ,
Залили теплу вулицю.
Крізь вікно шалена "до"
Вже до серця тулиться.
Напуватиму скоріш
Гостю кров'ю власною
Бо без неї вірш - не вірш...,
А мазня із назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014488
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024
[b][color="#16a607"]Вже допиває чашу травень
Відчарував красою й квітом.
Залишив нам чимало вражень
А сам спішить на зустріч з літом.
Чекають там в червневих ранках
Росою щедро вмиті трави.
Яскравий промінь на фіранках
Блукатиме хлопчиськом бравим.
Від травня літечку у спадок
Відходять клумби і алеї,
Відколи світ - такий порядок
В цей час у квітів привілеї.
Чекає літечко за рогом
Прибралось ягодами рясно.
Благословенне здавна Богом
А нам його прохати вчасно.
І це прохання одностайне -
Окрім тепла і диво-цвіту
Будь добрим,щедрим, урожайним,
А ще…. будь МИРНИМ , чуєш, літо ?![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014481
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024
Просімо прощення у Бога,
вклоняймось Матері-Землі,
щоб припинилися тривоги,
аби зарадити біді…
На українських полях нині
не маки рясно зацвіли…
і не волошки в житі сині…
а слід проклятої війни…
Ввірвались орки в Україну,
та отруїли смертю мир…
Залили кров’ю полонини,
зганьбили расу і мундир…
На віки проклятими будуть
жорстокі їхні племена!
Онуки наші не забудуть
убивць російських імена…
31.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014480
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024
Поезія – це стан душі,
Коли забарабанить Муза –
Нотуй думки - пиши вірші !
Куди вже заведе той стан,
Ніхто не знає… Той дурман,
Він є обманним - чужий сан !
Така зваблива насолода -
Забувши про вроду та моду,
Слова нанизуєш в вірші -
Феєрії душі, чи смути,
Бо все тут буде. Має бути !
Чом головою ти поник?
Дивись частіше у словник !
У кожнім слові є підказка!
Вникай, лови слова, будь-ласка !
Спокійно роби це вдома,
Бо НТСУМ, то він чотири томи !
Крім нього - інші словники,
Із ними знайомся, залюбки !
Закукуріченим ти, друже,
Ніколи в поезії не будь !
Тривкою буде твоя щедрість,
Свіжим диханням - творча путь!
В. Ф .- 03. 05. 2024
Прим. - закукурічений = злий, навіжений. Том 2, стор.71 НТСУМ
- тривкою = тривалою, яка не піддається змінам. Т. 4, с.566
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014413
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 31.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jF5PS2nj2lQ[/youtube]
Як довго ми чекаємо чогось,
То зависоку ставимо ціну.
Радіємо тому, як удалось,
І накінець, ми можемо зітхнуть.
Отримали ми те, що так хотіли,
Повільно вже йому спада ціна.
А з часом ми дозріли й зрозуміли:
Не варто перейматися дарма.
Забули вже про подарунок долі,
Увага уже зовсім не така.
Не грає у житті якоїсь ролі,
Надія, що ще треба так слабка.
Хіба забув, що все колись зникає,
Не плач, коли скінчилося усе.
Душа до всього все ж звикає,
Всміхнись тому, що більше не прийде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014401
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 31.05.2024
Тумани рясно вкрили видноколи -
В траві уклякли мокрі спориші,
Перекричали тишу павичі,
Перегукнулись уночі сичі.
Як жаль - ти не любив мене ніколи -
Втішали душу деякі вірші. 29.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014369
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 30.05.2024
Красу твою я споглядав,
І ти сіяла, як волошка,
А місяць ніжно цілував,
Щось шепотів тобі на вушко.
Манила радісно весна
Та в ній твої чудові мрії,
Ти бачиш, в розкоші вона,
Бринять красою милі вії.
За гаєм губиться ріка,
В тонах весняно чарівливих,
Іду алеєю містка
Де ми були колись щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014375
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 30.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GWQP4vL8kbw[/youtube]
Стоїть у склянці біла квітка,
На мене дивиться, вивчає.
Я теж дивлюсь на неї зрідка,
І гра оця мене втішає.
Старанно миє пелюстки,
Себе уважно оглядає.
На це дивлюся залюбки,
Красою так мене вражає.
Недовго чаруватиме красою,
Зів"януть швидко пелюстки.
І час закінчиться журбою,
Лишаться тільки колючки.
Вона про це іще не знає,
Хтось зможе їй про сказать?
Дивлюсь на неї я із жалем,
Як важко все ж красу втрачать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014321
дата надходження 29.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Я родилась ориентальной —
в роддоме окна — все на восток,
неделей позже — так в детской спальне,
и я решила, что это рок.
Всходило солнце, как корж в пекарне,
и в этом тоже был некий знак,
опара лезла сквозь щели ставней
от окон на́ пол через косяк.
Рукой писала всегда лишь правой,
вставала с правой всегда ноги,
чтоб не сказала, все было правдой,
чтоб я не делала - "с руки".
Был явный знак во всем буквально,
куда б смотрела, куда бы шла,
и в этом крылась живая тайна...
не понимала, что я правша.
Когда тянуло свернуть налево,
шагала прямо, как вездеход,
я понимала, что есть проблема,
но ноги сами несли вперед.
*
Вот, стала зрелой, все также влево
стремит упертая душа...
Но, понимаешь, моя проблема
в том, что мне разум твердит — правша.
OSAlx2о24-о5
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014294
дата надходження 29.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Хочу жить в воде, чтобы хвост был рыбий,
весь в серебряной чешуе и зелёной тине.
Чтобы солнце нырнуло ко мне
в мрамор инея.
Чтобы лучи его соединились в воде
в изолинию.
Это красиво — солнечная вода,
большая блестящая рыба,
горячая волна переливается игриво.
Солнце и я — мы встречаем у самого дна зори,
и шелестит трава зелёных водорослей нори.
OSAlx 2018-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014291
дата надходження 29.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Коли здихають тирани
(без зайвої каятьби),
ревно ревуть барани
й лякливо мовчать раби, –
зблідлі, немов сновиди,
ковтають сльози і пил
та зводять їм піраміди.
А треба б – у серце кіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014271
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Сталактит, броньований вітрами,
У печері кажанів віками,
Сталагміт орошує сльозами -
Прагне поєднатися тілами,
В тиші вапняковими серцями
Крізь пітьму засяяти свічками.
Ділиться зі всесвітом думками -
Йде відлуння понад берегами.
Час ікластий сильними штормами
Плоть епох рубає до безтями,
Дико закодованих дощами, -
Таємничі знаки між слідами. 27.05.24
*Примітка: сталактит росте зі стелі,
із землі росте сталагміт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014187
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Прощавай, мила весно,
До наступного року,
Згодом ніжність воскресне
Та почую знов кроки.
Ті легкі, незрадливі,
Мов душа моя чиста,
Де купались щасливі
В росах зелені листя.
Перші паростки тихо
Оживуть і заграють,
Відійде в далеч лихо,
Знову шепіт: чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014220
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Стихають весняні октави,
А тепле літо до нас спішить.
Зеленіють у полях трави,
А ми ловимо щасливу мить.
Дозріває суниця в полях,
А птахи хороводять пісні.
А весна вже проклала свій шлях
І минають сірі дні сумні...
Скрипаль музикою чарує
І мелодія дивна звучить.
Юне літо вже домінує,
Невтомний час волосся сріблить.
Усі пори року мінливі
І так невтомно кудись летять.
Вони цікаві й особливі
І пізнати щастя нам велять.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014144
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
Правило життя
Безоплатний сир бере
Йно друга миша
Дід переплутав
Корвалол з віагрою
Встало сердечко
Важке дитинство
Коли зі смачненького
Лиш аскорбінка
Успішні люди
На кісточках порядних
Появляються
Доброту й чесність
Більше за всіх цінують
Тільки шахраї
Мінливий настрій
То добренький як удав
То злющий мов пес
Правдонька буття
Папуас папуасу
Друг товариш й корм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014138
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=995umSr8zu0[/youtube]
Серед днів холодних, непривітних,
У чеканні теплих літніх днів,
Серед мрій надуманих, тендітних,
Я малюю образ, що приходить з мрій.
Твій портрет я довго малювала
Той, що поселю в своїй душі.
Серед інших я не вибирала,
Образ твій навіяли дощі.
Ось малюю очі добрі, ніжні,
Посмішка прикрашує лице.
Як і всі, в житті ти, мабуть, грішний,
Хіба я на це роблю акцент?
Раптом ти зійшов з свого портрета,
Посміхнувся, поряд мене сів.
Мабуть, це була така прикмета,
Дощ тебе до мене ось привів.
Я до тебе хочу доторкнутись,
І відчути голос тихий твій.
Іноді боюсь поворухнутись:
Раптом, щоб не зник із моїх мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014095
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
І що ж, то за роси,
Важкі і криваві,
Й лягли, із трав коси,
Притислі, зів’ялі.
Вдалі ́, враз гриміло,
Та ні ,то ж не грози,
Знов серце тремтіло,
Бабусині сльози,
Втомилися очі,
Дивилася в темінь
Він ліг серед ночі,
Могутній, як кремінь.
Чи сон, то наснився,
Вмить сльози гарячі,
Чом там, опинився?
Немає удачі.
Бахмут недалеко,
Чи впав, чи в полоні?
Чи зможе лелека,
Вертатись додому…
26.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014099
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
Зацвіли півонії біля хати
В літнім садочку під моїм вікном.
Їх давно посадила рідна мати,
Щоб зігрівали мою душу теплом.
О, яка благодать у божій ласці!
Розцвіла під вікном мальва струнка.
Зацвіли ,так вишні немов у казці
Запрошує у мамин рай весна.
Іду до них на душевну розмову
У той рай ,де моя весна цвіла .
Щоб почути милу мамину мову
Віднайти розраду в літа тепла.
До них прилітає ластівка мила
Слухає щебет пісні солов'я.
О, мамо матусю - голубко сива!
Без вас ходжу немов сирота я.
Мамо, ви любили, як цвітуть квіти
Дивитись на півонію в красі.
Діти злітались, як пташки зі світу,
Щоб вдихати аромат у росі.
Стоїть біленька хата край дороги
Очима дивиться на божий світ.
З віт падає листячко на пороги
Вітри зривають топчуть білий цвіт.
Вицвіли стіни від морозу зими
Гуляє крізь скло по хаті вітер.
Не горить в печі вогонь серед зими
Не гріють душу рядки із літер.
Плачуть вікна дощовою сльозою
Закрита хвіртка, двері на замок.
Стежка в споришах заросла травою
Похилив голову на тин бузок.
Вже не родить ,так плодами райський сад
Жалісні пісні співає пташка.
Постарів горіх і сонечку не рад
Зітхає від самоти ,так важко.
На подвір'ї ходили півні зранку
Будили від зимового сну нас.
Світило сонечко весни крізь фіранку
Усміхався душі - прекрасний час.
Тут колись на цьому клаптику землі
Мати з грядки збирала урожай.
До віт ясеня злітали журавлі
Сіяв зорі на щастя - небокрай.
-------------2------------------
Нехай вам люди добрі на щастя!
Стелиться у світ - рушником дорога.
На світанку сонце, як причастя
Осяює вашу путь - зірка БОГА.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Ллється благодать божа - з небесних рік.
Цілує руки аж до зап'ястя,
Як жар пелюстки - коханий чоловік.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Розквітає райський сад до ваших ніг.
Хай у вашім житті вам все вдасться!
Новий день буде, як чистий білий сніг.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Падають в долоні зірки із небес.
Зійде Богиня зір на обійстя
Подарує свято - тисячу чудес.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Весна принесе добро та мир у дім.
Хай мальва прикрашає обійстя,
Ніжні квіти любові цвітуть у нім .
------------3-------------
Щаслива, та жінка, що родила дитя,
З уст немовлят почула слово "мама".
Від Бога подароване нове життя
Цілунком любові гоїться рана.
Щаслива, та мати, що зростила дитя
Під своїм крилом вивела у люди.
Віддала любов і ласку, та почуття...
Постоїть за них, як Ангел повсюди.
Мати веде за руку дитя в дорогу
Крізь квітучі весни сніжну заметіль.
Вчить літати у політ, любити Бога...
Полинне життя сипле на рану сіль.
Важкий труд лягає на тендітні плечі,
Нагодувати, вдягти, вкласти спати.
Бувають капризні, як дзиґа малечі...
Іноді від них ночами плаче мати.
Все треба пережити у цьому житті,
Вести у садочок, а потім в школу.
І щоб правильний обрали шлях на путі
Були красиві душею соколи.
Не шанують свою стару мати діти,
І цураються від неї на старість.
Порозлітались немов пташки по світу,
Несуть їй смуток, печаль, а не радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014050
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
За стуком стук. Карбую стиглі кроки.
Відлуння звук чимдуж летить навтьоки.
-Стій, не тікай,- хвоста вловити хочу,
Поговорити, глянути ув очі.
Щоб не згубити, зчепимось руками.
Йдучи вперед, заграємо ногами.
Я поділюсь з тобою таїнами.
Не розтрезвонь секрети ланцюгами.
Не смій казати, що так одинока,
Що за хвоста піймати ладна вовка.
Тебе ловлю, бо ти біжиш навскоки,
Я ж доганяти вмію дуже ловко.
06.05.2023
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014049
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
Надія в нас завжди жива
Все зло перемагає,
Божа підтримка і вона
В душі вогнем палають.
В нас іншого шляху нема
Надія й Божа поміч,
Щоб не прожити вік дарма
Без помилок у слові.
Не опускайте руки вниз
Не вірте злому слову,
Настільки сильні з вами ми
Хоча багато крові.
На помилках навчатись нам
Справляти їх не пізно,
Прийде розправа всім катам
Їм Божа кара вічна.
Надія в нас завжди живе
Помре разом із нами,
Із зерня колос проросте
Й життя стане казками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014017
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 25.05.2024
Прокинулась вранці, краса у віконці,
Тополя розкішна шепоче на сонці,
Між вітів сміливо промінчик пробився
І вмить дивний ранок росою умився.
Умивсь і радіє, мов мила дитина,
Як добре, що є така мирна хвилина,
Зняв смуток росою, чарівно всміхнувся
І поглядом знову до мене звернувся:
Скажи, чарівнице, чом личко в печалі
І очі твої тихо дивляться в далі?
У відповідь - знову мелодію чути...
Я просто ті миті не можу забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013982
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 25.05.2024
Я думаю, что всё, что должен я —
любить и Вы не устоите.
Твердить — моя, моя, моя
в уме и вслух. О, милая, взгляните,
пусть стар и мог бы быть
учителем и взрослым другом,
но кто я против ваших чар —
мальчишка, мнительный школяр,
мучительным больной недугом —
быть или же не быть,
смириться, оказать сопротивленье,
увы, мне нечем больше крыть,
я побеждён, вне всякого сомненья,
благоуханным, как цветок, твореньем.
Я думаю, что всё, что должен я —
любить и Вы не устоите.
Твердить — моя, моя, моя
в уме и вслух. О, милая, взгляните.
OSAlx2о23-о8
Рембрандт. Еврейская невеста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013911
дата надходження 24.05.2024
дата закладки 24.05.2024
Я до Вас не прийду,
Й не скажу, що в душі наболіло,
В ту жахливу весну
Моє серце до болю щеміло.
І в тенетах розлук -
Зрозуміла неправильні кроки,
Той непроханий звук,
То для мене важливі уроки.
Я прозріла, скажу,
І вдихнула смак смутку й печалі,
Лиш для себе пишу,
А рука виграє на роялі.
Ніжні миті й романс,
Що так душу та серце торкають,
Тільки декілька фраз,
А думки, мов птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013825
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Щасливий час, коли навколо
Спокійне мирне видноколо.
Не чути вибухів, тривог,
І не ховаєшся у льох,
Як той павук, пацюк, чи миша,
Бо навкруги - спокій і тиша...
Щасливий час, коли у згоді
Живуть народи у природі,
Як рівні – друзі, чи брати!
Кожен радий допомогти,
Поміж собою розділити
Скруту, горе - в мирі щоб жити!
Щасливий час – тихий день, чи ніч,
Коли душа, неначе зі свіч
М’якою каплею тече...
Вже не болить, і не пече,
Лиш освітляє й зігріває
Довкола себе все, що має…
Щасливий час, хай людство знає,
Коли у небі, в полі, в гаї
Всюди свобода витає -
Надихає й окриляє!
Тобі, мені, для всіх – усіх нас,
Щоб завжди панував мирний час!
В. Ф.-25.10. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013783
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
На війні, - як на війні –
ворога вбивають.
Та однаково, не всі,
головне не знають.
Кажуть, карма є в Житті,
ці слова правдиві.
Як існують солов’ї –
думки справедливі.
На війну БЕЗГРІШНО йде
ворога вбивати, -
хто мету в Душі несе –
КРАЙ СВІЙ ЗАХИЩАТИ!
11.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005816
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 22.05.2024
Павук й Метелик - скрипалі,
А Коник - баяніст.
Бджола й Оса - сопілкарі,
Жук-олень - гітарист,
Солістом Джміль. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Всі на галявині зібрались.
Давненько так не розважались
Птахи' і звірі лісові,
Найбільше тішились малі.
Почулися акорди... Втім,
Подумали : гуркоче грім.
Втяли *... За вуха всі взялись...
Шумлять дерева, лине свист,
Як не старалися артисти,
Ні музики нема, ні хисту.
Тоді оркестр розсівся знову,
Змінивши все, і по-новому :
Оса й Бджола вже скрипалі,
Жук-олень - баяніст.
Метелик, Джміль - сопілкарі,
А Коник - гітарист.
Соліст - Павук. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Втяли... Знов свист, - усі за вуха
Й майнули дружно в ліс щодуху.
Як вже артисти не старались,
Без глядачів навік зостались!
Як умієм, так і пієм * * -
Не завжди це розумієм.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Мораль така : крути, верти -
Артистом вже не станеш ти.
Що не роби і не міняй,
А слух, талант й майстерність май.
Примітка : байка для дітей шкільного віку.
* * Використала народну приказку.
* втяли - завзято виконати, заграти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013790
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
Встала Галя рано вранці,
Подивилася в вікно.
У дівчат в усіх коханці,
А у мене щось не то?
Ще й бодається корова,
Дає склянку молока.
Все змінить вона готова,
Буде дівка ділова.
Одягла шовкове плаття,
Зняла чоботи старі.
Що там буде, я не здамся!
Будуть хлопці всі мої.
Взула гарні черевики,
Такі бачила в кіно,
Що ж іще тут причепити?
Чула десь про кімоно.
Що воно вона не знає,
Тут згадала й про духи.
Стоять кури у задумі:
Галю наша? Невже ти?
І пішла доїть корову,
Вся із себе, як нова.
Та побачила обнову,
І наставила рога.
Раз чи два хвостом метнула,
Не сподобались духи.
І копитом так буцнула,
Галя встигла ледь втекти.
Поламала каблуки,
Ледь добралася додому.
Посміялись парубки:
Кому треба ця?.. Нікому..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013788
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
На музыкальную тему из к/ф "Калина красная".
По мотивам произведения С.А. Есенина "Письмо матери" о так и не состоявшейся встрече поэта с кормилицей
https://www.youtube.com/watch?v=zytHcMW39Ac
Зачекай на мене, біла вишне.
Не вмирай, допоки я живий!
Хай тебе серпанок приколише,
Що здійнявся з подихом трави.
Відспіває місяць колискову
Та й пірне у зоряну нудьгу.
А мені не спатиметься знову,
Бо у ночі я на ланцюгу.
Прикували грішника за втечу,
Відібравши крила назавжди.
Та у нього є перо лелече
І бажання збігти від біди.
Викину зажуру про колишнє
Раптом зі своєї голови.
Й, обернувшись білим квітом вишні,
Назавжди зостануся живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013683
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Розливаючи срібло небесне із дзвонів.
Дощ весняний охоплює плечі тендітні,
Утамовує свіжістю біль,
Не говорячи сонячних слів.
"Він живий", - зрозуміло душі і без літер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013681
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
[b]Я[/b]к хочеться, щоб забуяв садок,
[b]М[/b]аніжно, дарувавши аромати,
[b]Р[/b]осою вранці доторкнувсь квіток
[b]І[/b] заспокоїв ніжно, мовби мати.
[b]Ю[/b]рливо навіть, підхопивши квіт,
[b]Щ[/b]ораз мені наспівував мотиви,
[b]О[/b], миле сяйво неповторних літ,
[b]Б[/b]лагаю я спокійної години.
[b]Р[/b]адіючи бажаю знов пройти,
[b]О[/b]бійми дарувати і взлетіти,
[b]З[/b]ціляючи душевністю думки,
[b]К[/b]раєчком вік чарівнністю зоріти.
[b]В[/b]еселкою засяяти ураз,
[b]І[/b] вмить забути все, що наболіло,
[b]Т[/b]равневий світ - це буде мирний час,
[b]Н[/b]адія і любов охопить тіло.
[b]У[/b] спокої знайду оте святе,
[b]Л[/b]истаючи моменти заповіту,
[b]А[/b] знаю, перемога ще прийде!
[b]В[/b]сміхаючися запахами квіту.
[b]Е[/b]легія із радістю, як сон
[b]С[/b]олодкими окрилить почуттями,
[b]Н[/b]а серці знову затишку полон,
[b]А[/b] це той світ, якого ми чекали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013676
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2024
Что-то вдруг враз потухло
в наших с тобой глазах
зеленоватым утром,
в стену упёршись взгля-
дом, говорил, сбиваясь,
молча смотрела вниз,
звоны пустых трамва-
ев перевирал сервиз,
слабо мерцала люстра
розоватым огнём,
по-зимнему тускло.
По-зимнему за окном
каменную дорожку
крыл моросящий снег,
пеленало серёжку
в мумию на ольхе,
колыхало качели
всплесками сквозняка,
на рябине ржавели
два неживых листка
— что-то враз оборвалось
в наших с тобой сердцах —
зарь сиротливо жалась
к маковкам на церквах.
OSAlx 2018-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013550
дата надходження 19.05.2024
дата закладки 19.05.2024
Спадали з неба сонця аграманти,
Росою вмиті квіточки сміялись,
Взяли в оркестрі ноти музиканти –
Скрізь солов’їні трелі розливались.
Душа раділа сонячній весні,
А хмара чорна бурю накликала:
Грозі казала «так», а сонцю «ні»,
Подружок чорних сунула навала.
Та й сплюндрували вмить усю красу,
Геть розсікали небо блискавиці,
Немов у руки хтось узяв косу
Й вогнем махав із неба до травиці.
О ця гроза, скажена й навісна…
До смерті налякались музиканти,
І затремтіла дівчина-весна,
Враз потемніли неба аграманти.
Весни забилось серце під кущі,
Сховалося від грому й блискавиці.
Воно любило тихі лиш дощі,
В яких вмивали квіти свої лиця.
Чому вже так ведеться у цім світі,
Красу плюндрує темінь навісна.
За кожну квіточку ми у отвіті,
Тоді і засміється нам весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013474
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
А сміється вона завжди весело та дзвінко.
Розцвіте від того сміху й яблунева гілка.
Вийде місяць ясночолий зорі розсипати,
буду свою дівчиноньку ніжно цілувати.
Любі серденьку дівчини зорянії ночі,
а мені - біленьке личко, її карі очі.
Ясні зорі для нас будуть сяять аж до ранку.
Збере срібло-сміх у росах сонце на світанку.
Попрошу, щоб завтра знову дівчинонька вийшла
у садочок зелененький, де розквітла вишня.
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
Заяснів він по всіх вітах, в травах залишився,
в моїм доброму серденьку радістю розлився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013496
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
Звучить гармонія краси,
З'єднавшись з трепетом весни,
Кружляє в квіті водевіль,
Летить, як ніжність звідусіль.
Сміються зорі в небесах,
Яка небачена краса,
А у долині де верба
Бринить роса, хоча й журба.
Скрапає тихо по гілках
Та дивно грає на листках,
У неповторній новизні
Верба, як ніби в кришталі.
Пейзаж, мелодія, життя,
Мов ласка милого дитя,
Соната, вальс і водевіль
Звучать красою звідусіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013458
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
В надії рожевих ілюзій
Ловив цвіркунів я в лузі.
Тримав їх, леліяв у жменях,
Мріяв про бакси в кишенях...
Та, життя внесло корективи -
Неждано у ТЦК запросили…
Боюся туди потикатись -
Надумав зникнуть, сховатись.
Задам стрекача за границю.
Не знайдуть в чужих столицях!
Там, кажуть, життя в них щасливе,
Хто втік – у барах п’є пиво
І живе собі на халяву.
Холоп відкупиться, продасться - .
Їх стільки сховалось… Нещастя…
За кордоном – мед і повидло,
У нас - ще росте таке бидло,
Яке з переляку, як трясця,
За ломаний гріш продасться!
І зрадить всіх рідних, державу,
Аби заробить на халяву…
В. Ф .- 03. 05. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013237
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 17.05.2024
Слоновий* місяць
Бивнем упирається
У морок ночі,
В імлистім потороччі, -
Перемогти охочий. 16.05.24
*Слоновий - колір слонової кості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013433
дата надходження 17.05.2024
дата закладки 17.05.2024
Зимнє сонце на Карибах
Перегріло бік -
Засвітилося у німбах
Небо звіддалік.
Чешуть хвилі прибережні
Зоряний пісок,
Миють пуза скелі-лежні -
Змокли до ниток.
Грають хвилями на дримбах
Промінці навскік,
Проникають у глибини
До підводних рік.
Пожвавішали рибини -
Cонячний потік.
Нас захоплюють марини -
Місце для утіх.
В леті до безмежжя волі -
Стрепенувсь баклан.
В кожного життєві ролі -
Вірить океан. 24.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013346
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 17.05.2024
Вкусив комарик і утік,
І поминай його, як звали.
На тому місці так болить,
Нащо кусати дозволяли?
*****
Хороший котик муркотить,
Пісень у нього так багато.
Та звіром стане він умить,
Коли наступиш ти на лапу.
*****
Якщо впадеш, покличиш друзів?
Чи довго будеш ти їх ждать?
Вони все думають, в напрузі:
Прохожі ж можуть теж піднять..
*****
Страшено грім гримів на небі,
Усі розбіглись по куткам.
Може, лякать частіше треба,
Дать відпочити брехунам.
*****
Коли любов тебе покличе,
За руку візьме й поведе.
Тримай його до себе ближче,
Хоч гірша тебе, все ж вкраде...
*****
Коли ідеш, дивися в оба,
Із двору вискочить десь кіт.
Як буде чорний - підстав ногу,
Бо принесе погану вість...
*****
Коли він поряд - подивися,
Які думки про тебе в нього.
Сказать кохаю, не барися,
В думках далеко він від цього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013344
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 17.05.2024
В холодочку лежитть Свинка.
Сумно... Й так зітхає..
Розболілась чомусь спинка,
Лікувать - не знає.
Чула десь, що треба "грязі",
Та щоб погустіші.
А хто спинку їй помаже,
Хто тут сміливіший?
Бо для цього треба сила,
Вміння треба мати.
Щоб наука була вища,
Хіба тут до жартів?
Може, той, що хвіст крючком?
Худий, гострі ребра.
Полікує він з трудом...
Хіба такий треба?
Раптом рішення прийняла:
Може, той "гарячий"?
Вправно мазав, аж пищала...
Він не міг інакше.
Довго потім лікувалась:
Виправляли ребра.
Час пройшов, уже всміхалась:
Знає він манери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013320
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 16.05.2024
Якщо важко так буде тобі,
То зберися тихенько з думками,
Не ховайся в душевній журбі,
Помандруй дорогими стежками.
Там життя, мов троянди бутон,
Набирає снаги й колориту,
Волошкові поля, мов котон,
Що дарує для осені свиту.
Ніжне сонце ромашок, як сон,
Тихо бавиться в милій травиці,
Доторкаються ніжно долонь
Чарівниці такі білолиці.
Якщо важко так буде тобі,
То зберися тихенько з думками,
Не ховайся в душевній журбі,
Помандруй дорогими стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013296
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 16.05.2024
Плаття́ вже зняли наречені – дерева,
То з жовто - гарячим, трохи з ледь рожевим,
Яскравий буйноцвіт із різним відтінком,
Природні весілля, любувались світом.
Є щастя, зненацька, єднання родинні,
У сонячних обіймах, миті хвилинні,
Під небом блакитним, мрії яснокрилі,
У даль відпустити між хмарини сині.
З весняним вітерцем повести розмови,
Під звуки скрипки, то відчуття любові,
Тож вчасно, скинуть сумнівні окови,
Життя відчувати в бажаній обнові.
Усім, щоб на радість, процвітали сім’ї,
Завжди оминали тривоги та війни,
Зростали у гурті синочки і доні,
Надій, не загубити, вірити долі....
Сміливо стояти, не втратити волі!
05.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013267
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Білоквіттю акацій радію,
Дню новому і вишивці неба.
Аромати вдихаю, мов диво.
Солов'я розливається щебет.
Ось проходжу стежиною знову
Серед білих акацій розкішних.
Виснуть щедро квітучії грона.
Збережи рідну землю, Всевишній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013232
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
У сусіда поселилась
Молоденька квартирантка,
При знайомстві похвалилась,
Що вона вже аспірантка.
Сперло дихання в Андрія,
Коли речі її слухав,
Бо слова всі наукові
З висновками лізли в вуха.
Вже від неї він дізнався,
Що Галактика є вічна,
А людині повсякденно
Треба мислити логічно:
-Логіка допомагає
Досягти, чого не знаєш,
Я думки твої читаю,
І скажу, чого бажаєш.
Облизав ти свої губи,
Та мене цим не зурочиш,
Витріщивсь на мої груди –
Значить, молока ти хочеш!
-Боже мій, яка дурепа,-
Зачепило так Андрія,-
Жив без логіки весь час я
І збувалась моя мрія.
В селі Люська - всім відома,
Душу поглядом лоскоче,
Без логічної науки
Завжди знає, що я хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013225
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
Твої пісні я слухаю роками,
У них бринять краса і почуття,
Я передам чарівність всю рядками,
Хай лине тихо в миле майбуття.
Та розкажу про них усьому світу,
Як можна лиш сказати про красу,
Вклонюсь низенько чарівному цвіту,
Що нам дарує зва́бливу весну.
За все, що може серце так кохати,
Плекаючи душевні почуття,
За те, що може віддано чекати,
Так, як чекає ненечка дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013146
дата надходження 14.05.2024
дата закладки 14.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mhqt-2PTbZY[/youtube]
Слова, слова, їх ціла злива,
Та різні значення у них.
Їм випадає доля різна,
Вони життя можуть змінить.
Ми прислухаємось до слів,
Які нам кажуть ті, що поряд.
Слова, неначе птахів спів,
А що з душею вони творять!
Ти щасливіший від усіх,
Одне слівце багато значить.
З любов"ю мовити зумів.
І вже життя пішло інакше.
Забудеш все, що так гнітило,
Що не давало просто жить.
Ласкаве слово все змінило,
Що так боліло - не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013099
дата надходження 13.05.2024
дата закладки 13.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0cYmAJ_Oigw[/youtube]
Розрісся терен край воріт,
Хтось посадив давним - давно.
Весною квітне дивоцвіт,
Все поглядає на вікно.
У хаті поряд пустка сіра,
Ганяє вітер по кутках.
Якась сховалась там зажура,
1 наганяє чомусь страх.
Когось чекає дика квітка,
Зростила гострі колючки.
Як тільки скрипне стара хвіртка,
Кидає погляд свій туди.
Міленькі ягідки синенькі
Ховають гострі колючки.
На смак вони не солоденькі,
Чомусь вони такі терпкі.
Зрадливе хтось тут взнав кохання.
І без надії всі роки.
І принесло комусь страждання,
А терен цей пустив ростки.
І хто не йде - усіх зачепить,
Не дасть зірвати ягідки.
І колючками швидко схопить,
Від болю лишаться сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012971
дата надходження 11.05.2024
дата закладки 12.05.2024
Послухай мову ранішню весни,
Її таку тендітну і незриму,
Як граються зманіжені листки,
Чаруючи харизмою екстриму.
Кремезний дуб, як велетень стоїть,
Воліючи своїми почуттями,
Мов у безмежжі стомлених століть
Заглиблений у світ всіма думками.
Замріяна береза де луги,
Розкішно похилила милі віти,
Бентежить душу ніжністю весни,
Як неньки серце найрідніші діти.
Ожина задивилася у даль,
Охоплена земними відчуттями,
А за вікном, приглушено рояль
Співає дивовижно голосами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012937
дата надходження 11.05.2024
дата закладки 11.05.2024
Як у голуба тріпоче,
Ваше серденько чуттєве -
Сповістити, мабуть, хоче,
Що усе в житті миттєве -
Крім вселенської любові,
Що у душах перестрічна.
Сни проходять кольорові -
Непогасна тільки вічна!
9.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012909
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 10.05.2024
Если в прекрасном будущем однажды мне скажут: «А ну,
возьми карандаш и нарисуй войну!»,
то и пяти секунд для этого хватит мне,
поскольку я знаю главное о войне.
Я нарисую не гору из черепов,
не бомбу, взорвавшую мирный сон городов,
не птицу стальную, что камнем летит с небес,
не алую реку, не черный безрукий лес,
не бескрайнее поле, где густо растут кресты,
не собак, человечьим мясом набивающих животы,
не старуху, что зверем воя, обнимает сыновний гроб,
не пулю-дуру, что ищет чей-то высокий лоб,
не новобранца с оторванной головой,
не мальчика, что под грудой обломков еще живой,
не плоский ослепший остов с табличкой «родильный дом»,
не погремушку, солдатским раздавленную сапогом,
не смерть, что в ночи подобна огненному столпу,
не потерявшую разум, мечущуюся толпу,
не атомный гриб, не дрон, не горящий танк, –
символ войны – запомните! – бумеранг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012907
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 10.05.2024
***
Ціляться в лунки
Білі м'ячики кульбаб.
Гольфове поле.
***
Грає вітер гольф
Легкими м'ячиками
Білих кульбабок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012832
дата надходження 09.05.2024
дата закладки 09.05.2024
Як тихо спить усе навколо,
Моя душа співає соло,
Немає музи для дуету
Чи для взаємного квінтету.
Та не сумую я, бо знаю,
Душевну книгу пролистаю,
Знайду привабливі моменти
Де загубились компліменти.
Загляну в сад - краса і радість,
Для мене - це найбільша слабість,
Душа моя співає соло
І вся краса бринить навколо.
Спасибі рідна, за наснагу,
Святу та правильну пораду,
За милий світ із насолоди,
Вклонюся мудрості природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012795
дата надходження 09.05.2024
дата закладки 09.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KYnBoSR9UUw[/youtube]
Літа метелик перед носом,
Мене немов не помічає.
На мить подивиться все ж скоса,
На квітку сяде, спочиває.
Красивий, ніжний, кольоровий,
За ним кидаю я свій погляд.
Та що казать - він винятковий,
Я все ж чекаю - сяде поруч.
А він усе це розуміє,
Ціну йому я підняла.
Від цих думок повільно мліє...
Я раптом погляд відвела.
Безмежне квітів розмаїття,
Вбирають очі цю красу.
Ось крилець чую трепотіння,
Бачу - набрався він страху.
Притих і сів мені на плечі,
Крильми торкнувсь мого лиця.
Кудись втекли думки про втечу,
І вже грайливий, як дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012767
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 08.05.2024
Вібруйте повітрям, Маестро,
продовжуйте грати на флейті -
хай музика ллється оркестром,
знімає утому в моменті!
Утворюйте такти для пісні -
втрачати не варто акордів,
мелодії серця подібні
вальсуючим спадам фіордів.
Вирівнюйте темпи і ритми,
вдивляючись у безкінечність,
сховавши важливе між рими,
відкинувши геть суперечність.
Танцюйте уміло руками -
на клавішах муза крилата.
Глибинно цілуйте вустами -
звершиться крещендо соната!
2023-2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012709
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024
Давно немає звістки, думки - у горлі кістка. Обличчя зеленіє, душенька знемагає. Здавалось, що вона, ось-ось зовсім зімліє, своє єство втрачає.
Башку ніби зірвало, по хаті залунало,- Ах ти рашистська погань!
Думки неначе повінь. Ой справитися важко, прийнять занадто тяжко.
Думки- цунамі в морі, народ бажає волі.
Війна в країні, померкли зорі....
Клятущий зупинися! Водою освятися!
Може чумна душа, чи міль, чи ти окурок?!Хай спиниться ваш нелюд, при*урок!
З ким їсть,чи п’є, він за столом, а до нас знов, смерть йде селом.
Привезли двох синочків, лежать поміж віночків. Довкола ріки сліз, ридання, душа у небеса зарання... злетіла ввись, лишила тіло. А вони ж любі, боролись сміло. За все село, за всю родину, за рідну землю, неньку- Україну.
Спинися звіре! Ненажера! Хай забере тебе х*лера!
Ой, Боже –Боже, прости, я кляну. Благаю Отче – зупини війну!
Комусь Великдень, а комусь жура, горе. Смуток і біль, страждань ціле море.
Морські Боги, до вас молюсь, прошу змийте р*шу. Та дайте Україні - долю квітучу, кращу!
Давно немає звістки, мов буревій заліз у мізки. А чи отримає вона СМС?
Чи у вікно, пташка сповістить про смерть....
06.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012679
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024
Тобі поклала руку на плече,
Солодких снів омріяно схопила,
Чомусь відчула в глибині пече
І зупинити смуток вже не в силі.
Чому, чому, запитую себе?
Та відповідь я знаю, бо ховаю...
І в серці залишилася лише
Частиночка розкішного розмаю.
Розмита болем в маренні якімсь,
Навіщо спопелилася докраю?
А пахощі весняні та п'янкі
Я ніжно у душі ще відчуваю.
Торкнуся щастя, дивно, як в той час
Дає мені таку велику силу
І дихання почую ще не раз
Та зупиню любу́ нестерпну зливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012663
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024
Лунають мелодійно дзвони
І веселяться наші серця.
Ісус подолав перепони,
Воскрес для нас і свого Отця.
Він взяв гріхи усього світу,
Дозволив себе умертвити.
Виконав все по заповіту,
Щоб кожен з нас міг вічно жити.
Він знищив первородний гріх,
І смертю смерть Він подолав.
Перейшов на Отчий поріг,
Вічну славу в Бога пізнав.
Ісусова любов безмежна,
Огортає зранені серця.
Думка Його беззастережна,
Прямує із нами до кінця.
Нехай гарний піснеспів лунає,
І лине до Небесного Отця.
Хто вірить, Божу славу пізнає,
Побачить світло із Його лиця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012532
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Благодарен талантливому Поэту
Клуба Поэзии Украины Шарму
затронувшему тему о человеке,
после чего был написан этот стих.
Мы на Земле который век,
Что значит слово - Чело-век?
Он друг Природы или зверь
Приносит множество потерь?
Он Ра-зум, Со-весть и Душа
Иль отражение врага?
В нём чистый Дух, Любовь и Свет?
А может зло фашизма Zet?
Пусть каждый скажет за себя:
"Какая у него земля?
И кто хозяин в их стране?
И почему восток в огне?"
Есть план у Бога на людей,
Но и не спит враг-бармалей
- Посеял семена вражды,
У власти в странах ведь "жильцы".
Рулетка, бойня на кону,
Европу втянут в ту "игру".
Народы стран на всей Земле
Хотят объединить в войне.
Пророчат - так должно ведь быть
Вам Апокалипсис твердит.
Нет! Пусть не верит Человек,
Что нужен с-ума-сшедший век.
Пусть Царство Света и Любви
Критерий будет для Души.
Пусть Радость, Счастье в мир несёт
Всех здравомыслящих оплот.
11.03.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012548
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Гармония и красота
- Понятные для всех слова.
И даже Небо на Земле
Вдруг отражается в воде.
И отражает Человек
Свои дела в мир много лет,
Но к сожалению Земля
Как Рай Земной не расцвела.
Март 2021 г. В марте 2024 г.
было изменено несколько слов.
Не расцвела там, где через деяния Человека
в мире были нарушены гармония и красота.
Ежегодно Земля теряет 7 300 000 га лесов.
Более 50 % тропических лесов Мира уничтожены.
От 10 000 до 1 000 000 000 животные гибнут
в одном лесном пожаре.
Более 2 000 000 000 тонн мусора образуется
в Мире за один год.
Тихоокеанский "мусорный" остров видно
из космоса.
Ежегодно несколько миллионов животных умирают из-за отходов Человечества.
На Форельских островах убиты 1428 дельфинов в течении меньше чем за сутки - традиция островитян раз в год делать дельфинам "харакири".
И т. д. и тому подобное, привёл только часть фактов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012547
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YPlYAxW6kfM[/youtube]
В полоні відчаю й печалі,
Підводим очі до небес.
Ми там Всевишнього шукаєм,
Бо знаєм - він в цей День Воскрес.
Весна у повному розквіті,
Душа так хоче відпочить.
Та не дають думки болісні,
Тебе ми просим підсобить.
Почуй Молитви матерів,
У них прохання лиш до Тебе:
Врятуй цей світ, який змарнів,
І вже тримається лиш ледве.
Дай сили Воїнам в бою,
Скажи - найкращі вони в світі!
Тебе я, Господи, прошу,
Ти подаруй нам добрі вісті.
Хай сльози висохнуть у всіх,
Зроби кінець оцій війні.
І щоб лунав дитячий сміх,
Звільни від тя́жкої біди..
------------------------------------
Вітаю всіх друзів і читачів зі світлим святом Великодня.
Хай здійсняться всі ваші омріяні бажання.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012544
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Болить душа. У небеса,
Летять слова Христос Воскрес,
А в Україні йде війна,
Молюсь Воістино Воскрес,
Невзначай падає сльоза…
Під серцем щем, квітне весна,
Скрізь роси - сльози матусі,
Не зустріча сина вона,
Вже третій рік у розлуці,
Бо ж рідну землю захищав…
У молитвах із відчуттям,
Не втратить віру й надію,
Наперекір війні, вітрам,
Плекати знов, свою мрію,
З часом розквітне країна!
І просить Бога поможи!
Захисти цвіт України!
Весна новІ сплете вінки
У самоцвітах родині,
Щоб вишивали рушники
Для короваю й весілля!
***
З Великоднем, шановні друзі!
Не втратьмо й ми віри на волю,
Почуй Всевишній, дай кращу долю!
Пошли нам миру і добра в кожну світлину!
Христос Воскрес!
Воістино Воскрес!
05.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012539
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття.
Усіх наших захисників, друзів, одноклубників вітаю Вас і Ваші родини зі Світлим Христовим Воскресінням! Здоров'я, миру і Божого благословіння!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012518
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Ти поцілунок бережеш,
З тієї зустрічі, що влітку,
Святе любовне протеже
Плекаєш ніжністю, мов квітку.
Солодкий смак і диво нот,
Які з'єдналися зі світом,
Неначе осені руно
Вдалося знов тобі зустріти.
Торкнулось подихом і все,
І розчинилося у далях...
В тіні́ зворушливе лице
Та звуки трепетні роялю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012442
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 04.05.2024
Депрессия. мой самый первый стих. хм
Такая страшная тоска, такой комок удушья.
Депрессия рвет связи с естеством,
полупустая я сжимаю пальцы с хрустом
и разжимаю в шепоте немом.
От слез иссохшие глазницы цепенеют
и кожа губ изжевана до язв.
Осколки сердца в кожуре дубеют
и хрипы с бронхов иглами торчат.
Но этого никто не замечает:
"Держись! Ты сильная. Ну как дела? Привет."
И замерзает, замерзает
участие твоих друзей в ответ.
Но надо выгрести, и надо выплыть.
Питаюсь равнодушьем, как травой.
Цепляюсь кончиками пальцев за ненужность
своей судьбы в потоке праздности чужой.
Цепляюсь, истирая ногти.
Теряя веру, обретаю свет.
Депрессия еще кольцом тягучим
накатывает, но уже в ответ:
"Все хорошо, держусь,
да, тут немного душно,
я все еще люблю, я сильная.
Привет."
OSAlx 2о18-о2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012378
дата надходження 03.05.2024
дата закладки 03.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2024
Сади розквітають для миру,
Дарують натхнення землі,
Впиваються медом джмелі,
Під звуки пташині, хмільні.
В повітрі - букет еліксиру.
Цвіти, моя весно, в мені! 30.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012337
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 03.05.2024
Вийдеш на вулицю, ох, і краса,
Ніжно розсипала щастя весна,
Білі стоять абрикоси в рядках,
Мов наречені в розкішних вінках.
Дивне творіння так грає без меж,
Поряд квітник гармонує вже теж,
Милі примулки, мов зорі з небес,
Наче створили квітковий котедж.
Ох, веремія весняна бринить,
Глянеш навколо і хочеться жить,
Знову кружляє в повітрі краса,
Тихо всміхаються нам небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012308
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 02.05.2024
За життя поет немало бачив,
Бо штиблетів купу протоптав.
З неба місяць, ніби ріг телячий,
Відломився і пірнув у став,
Розлетівшись на холодні бризки,
Що ковзнули раптом по щоці.
Тож тепер збиратиму у низку
Вечорами срібні сльози ці.
Вийде ночі ще мені долати
Біля чарки з думами про те,
Звідкіля чвалатиму до хати,
Як талант востаннє відцвіте?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012290
дата надходження 01.05.2024
дата закладки 01.05.2024
Мов дивні спогади хвилин,
Що розбудили мене зранку,
Я чула, як гірчить полин,
Який ховався у серпанку.
Згадалась кожна мила мить
Та погляд рідний, що дивився
І до цих пір душа болить,
Він зовсім-зовсім не змінився.
Той найдорожчий у житті,
З яким завжди ́було так втішно,
Його мелодії прості
Лишились в пам'яті навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012172
дата надходження 30.04.2024
дата закладки 30.04.2024
У синім небі знов лелеки в'ються...
Лелеченьки, веселики ясні.
Є поміж них і мій малий журавлик,
гойдає ген хмарину на крилі.
Його я упізнав! Це наш крилатий,
це наш отой веселик молодий.
Це він, як осінь золотила гай наш,
у теплий край летіти не хотів.
Всі журавлі зібралися у зграї,
а він ходив, неначе щось шукав.
"Не хоче відлітати наш журавлик,"-
тоді татусь зажурено сказав.
Я часто говорив:"Послухай, друже!
Лети мерщій, бо ж крилоньки дано!
Я підросту й залишу свою хату,
в весняному саду своє село.
Лети, маленький! Крилонька зміцніють,
тебе піднімуть легко в синю вись.
Та тільки пам'ятай, що я чекаю,
весною ти, будь ласка, повернись!"
Він полетів... А що ж було робити?
До зграї вже останнім він пристав.
Що рідний край є наймилішим в світі,
видно, тоді вже мій журавлик знав.
Де тато й мама, і твоя родина,
де поле й річка, і квітучий гай,
й твоя тут Батьківщина є, дитино,
до неї, як журавлик, повертай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012082
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024
Розвіяла вишня пелюстки додолу,
Шубостливий вітер, здіймав у висоти,
Та зненацька впали прямо на дорогу,
Не знайшлася доля, певно Боги проти.
Тож навіщо квітла з колисковим співом,
Все ж втішалась світом й ранньою весною,
Ой і нащо ж зрада, суперечка з гнівом,
Та замовкло серце, вмилася сльозою.
Діточок зростила, їм би жити й жити,
Та війна кривава, сповила в кайдани,
Розлютився вітер, зніс до неба квіти,
Землю лють гнобила, допікали рани.
Скільки сили вклала, до жалю боліло,
Ввись політ пелюсток, навкруги біліло.
21.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012117
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024
Поміч в нас гуманітарна –
В дійсність перетворить мрію:
Тут всім бідним пропонують
Одяг, крупи і олію.
-Треба, мамо, нам туди йти,-
Попросила мала Люда,-
Миттю ця гуманітарка
Допоможе добрим людям.
Я учора подивилась -
Тьоті в татовім планшеті
Зовсім голі: одна в туфлях,
Друга - в білому береті.
Вони мерзнуть біля ліжка,
Одна з них - така худенька,
Нема ковдри, щоб укритись,
Простирадло - й те тоненьке.
Третя чухалася в ліжку,
Бо її кусали блохи,
На ногах були у неї
З візерунками панчохи.
Ми попросимо на пункті
Для жінок цих одежину,
Щоб змогли вони зігріти
Свої груди, ноги й спину.
В школі вчителька казала –
Треба всім допомагати,
Буде це приємно тьотям
І радіти буде тато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wCLGSWaT86U[/youtube]
Якщо серце не плаче і душа не болить,
Порадій цьому тихо, закохайся в цю мить.
Розділи ніби скарб, що здобутий, надвоє.
Поділись цим багатством, його хватить обом їм.
Хоч малесеньку крихту, що від тебе дістане,
Розростеться це щастям, тоді іншою стане...
Щастя в всіх воно різне, його треба відчуть,
Як постука зненацька, не барися почуть.
Відчини серце настіж, усміхнися йому.
Хай відчує гостинність, не ховайся в пітьму.
Другий раз не вернеться, десь притулок знайде,
Може, просто його в тебе хтось украде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012055
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Почуття теплі, нестримні до світу,
Весна корали дарувала квітам,
Сприйняття дива - різнобарвність цвіту,
Пора ясніти і вербовим вітам.
Кольори жовті, роси, мов алмази,
Лиш пух махровий заграє із вітром,
Давно немає на нього образи,
Він спав день й ніч, прозвали нечуйвітром.
Щодня ж дощило, омилась землиця,
У росах сяючих, трави зелені,
А верба нині, як красна дівиця,
Тож прийшло свято, Вербної неділі.
Ми просим Бога, най війна скінчиться,
Посвятить разом, нам буде нагода,
І земля рідна, нехай освятиться,
Й почують люди слово-Перемога!
*
Шановні друзі, читачі!
Щиро вітаю з Вербною неділею!
Миру, добра, наснаги, здоров’я і щастя!
Хай вербичка б’є!
Захисникам й захисницям сили придає!
Подяка й уклін воїнам нашим,
Що ми теж можемо святкувати.
Все буде Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012025
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Что мне
твои праздные шарады -
огненный завес словес пустых,
от лукавствия поди сплетаем
в звенья -змейкой вязаной в узлы
вкруг моей обманно хрупкой шейки-
перетягивающие позвонки.
Что тебе
мои глаза кокетки,
считывающий с зева - изнутри.
Белые поверхностные воды
под надёжной корочкой слюды,
рыбьи перламутровые своды
жабр, раззявленные ноздри, рты -
юностью гружёные матрёшки,
купленные словом на алтын.
Что им
твои тайные заботы,
скрытые под маскою игры.
Что мне
твои будние немоты,
считывающей слово изнутри.
OSAlx2020-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012022
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
На камінні виріс мох -
Примостився дядько Крох,
Розганяє хвацько хвилі -
І летять ширококрилі
У незвідані краї -
Сіль лишають на землі,
В білопіннім шумовинні,
Дух захоплюють дитині -
Ми радіємо світлині.
24.01.24
P.S. Моя світлина. Січень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012009
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2024
***
Вчуся мистецтву.
Нанизую намисто
зі слів у вірші.
***
Під спів зорянки
прокидається земля
у весноквіті.
***
Краплинки дощу
танцюють на листочках.
Весняний концерт.
***
Гублять у травах
гіацинти в оборках
важкі пахощі.
***
Малинівки спів
в яблуневому цвіті.
Веселий абзац.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011994
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Заходить вечір непомітно в хату,
А за вікном туману полотно.
Ледь-ледь відчутно терпкий запах м"яти.
Я вечір виглядаю вже давно.
Його я запросила на розмову:
Гостинність і повага, теплий чай.
Все це в розмові буде допомога.
І більш нічого..Прошу, вибачай.
Як завжди подивились очі в очі.
Він ненароком нібито зітхнув.
Здається, що далеко так до ночі,
А вечір так солодко позіхнув...
Ну що сказать? Не так усе й погано,
От тільки ночі довгі весняні.
А інше все - за сімома замками,
Настояні на м"яті, духмяні.
Так хочеться сказати йому більше,
Та я минаю те, що головне.
А за вікном стає усе темніше...
Та бачу, вже не слухає мене.
Заснув сердега.....Щось йому вже сниться,
Під монотонну розповідь мою..
Чому ж мені до ранку все не спиться?
Шукаю в тім причину й не збагну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011980
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Оставь мне каплю малую мадеры.
слизать позволь с губы янтарный камень.
Люблю и цвет её и гнили запах
и мазкий след, марающий фужеры
порожние, пузатые, так пламень
от масла тает жировая лампа.
Оставь, позволь мне вкусом насладиться,
а за собой прикрой тяжёлый ставень,
кидающийся следом тени в память,
намереваясь в ней же раствориться.
Слизать позволь её с губы, измаять
и изваять желанное губами
и проглотить вовнутрь жёсткий камень,
как рыба блёсны медные глотает,
обманутая въяве рыбаками.
Оставь мне каплю малую мадеры,
и винным вкусом гнили насладиться,
из янтаря в тепло возобновиться
п о з в о л ь
OSAlx2020-12
Эгон Шиле Мадонна с младенцем. 1908г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011946
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Небо тревожной запуталось лентой,
рвётся из рук, я устала держать.
Вырвется и улетит к эпицентру,
буду глазами его провожать.
Мне хорошо на земле
и как птице в небе летать высоко
мне легко.
Если без неба останутся птицы,
будут ходить по золе
босиком.
Крылья ненужные сбросят...
Молиться буду за то, чтоб их крылья собрать,
не растерять, договориться с Богом,
чтоб небо вернул нам опять.
Я не хочу жить в норе,
очутиться в чёрной дыре,
без восхода, лишь мга.
Буду держать небо солнечной нитью,
не отпущу,
хоть немеет рука.
OSAlx 2018-07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011956
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
У священному гаю́ на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
Не забрати їм ніколи волі в нас.
У священному гаю́ життя і щастя спокій,
Сила в нім Божественна тримає дух.
Сяючих зірок рої і безліч мирних років,
Тільки до гармонії розумний рух.
(Вірш за картиною Олега Шупляка " У священному гаю")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011969
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Скоро світ зачарує серця́,
Мабуть звіт неземного творця,
Крізь сльозу засіяє життя,
Посміхнеться і ненька й дитя.
Глянуть в очі - і батько, і син,
Не гірчитиме навіть полин,
Обіймуться і сестри й брати,
Шлях тернистий змогли ми пройти!
Рідні теж посміхнуться з світлин,
Це така неповторність хвилин,
Через хвилі тяжкого життя -
Відгукнеться врожаєм земля.
Заясніє небесна краса,
Засріблиться ранкова роса
І у мирнім мереживі днин
Пропливає років часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011941
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
А життя віддзвенить немов пісня
Є ноти печалі та смутку.
Не до всіх прийде - осінь пізня
Не для всіх цвіте - незабудка.
Грає нам сопілкар на сопілці
ЇЇ голос тоненький, ніжний.
Ваблять нас барви неба - на квітці
А ранить вроду - подих сніжний.
Цвіте квітка один раз на землі
Дарує мить щастя і красу.
Шукає ясне сонечко в імлі
В своїх очах ховає сльозу.
Падають перли роси із неба
Зрошують цвіт - зірка світання.
Дарують блаженний час - для тебе
У душі сходить - квіт кохання.
В незабудки очі, як океан
У них побачиш ясні зорі.
Сяють, як сто каратів - діамант
Осяюють путь в життєвім морі.
Як зустрінеш незабудку в житті!
Не топчи її цвіт ногами.
Поглядом обійми у почутті
В серці залелій небесами.
М ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011903
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
Терпи...Усе колись минає...Живи на зло всім тим,
хто зневажає!Даруй тепло тому, хто це цінує!
-----------------------------------------------------
Життя повільно скрапує незримо,
І повільніше робимо ми крок.
Але в думках ще розправляєм крила,
Й життєвий пам"ятаємо урок.
Зупинимось, де треба, не спішим,
Подумаєм, чи варто це робити.
Можливо, шлях знайдемо все ж простий,
За це, щоб люди не змогли судити.
Обходимо ми гострі вже кути,
І мовчимо, коли така потреба.
І головне: не стать рабом смуті,
Обходити шляхи усі ганебні.
Колись, як стане важко аж до краю,
Згадаєм тонку соломинку.
Буває, що в житті вона спасає,
Дозволить відпочити на хвилинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011910
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
Шершавою рукою вітер
Погладив пагорби вві сні,
Щетину об травицю витер -
Навіяв спогади сумні.
Спивав нічні сріблясті роси,
В квітневу пору із трави -
Куйовдив не ошатні коси,
Оглянув з ніг до голови.
Не ніжним поглядом, лукавим,
Уп'явся в дикий живопліт -
Там сонні горобці чудні.
Охриплим голосом та жвавим
Нелагідно сказав «привіт»,
Розгубленій зі сну весні.
25.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011859
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
зло, яке відпустила
пожухло
опало листям
перемилось дощами
протрухло
згубився слід
зло
яке гамувала
як стяг
майорить над містом
кожен вечір
салют йому
кожен ранок
привіт
рейки в розбіг біжать
та приводять назад
по колу
голки слів
леза фраз
розум точить своє довести
зачепилась
залипла на вік
в павутині болю
обвінчались по згоді
чуже зло і праведна ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011888
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
Обернувся туманом ранок
І зненацька накрив тополю.
Як стає від нудьги погано,
Шкандибаю собі до поля
Націдити велику пляшку
Ароматів палкого квіту,
Бо знехмеленому вже тяжко
Зустрічати жагуче літо.
Хоч багато мені не треба,
Та бажається наостанок
Під окраєць ясного неба
Скуштувати п'янкий світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011809
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 25.04.2024
Зелен колір,ледь меготить у садочку,
У безсонну нічку світле, ніжне листя,
Із бруньок маленьких виткало сорочку,
Вдягнув світлий ранок у срібні намиста.
То життєвих подих, насолод повітря,
Розстелити ніжно, приймать світ звабливий,
У обіймах сонця, не знать зимні вістря,
А пізнать цілунки, шле ж вітер щасливий.
Ледь-ледь тьмяні сутінки, відійшли жваво,
Веде промінь танго, вміло в піднебессі,
Вгамувавши подих, птах завів сопрано,
Прокидайся земле, сни відводь, на часі.
21.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011816
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 25.04.2024
Из всех кругов один лишь круг
необоснованно порочен.
Из всех друзей один лишь друг
необоснованно пупочен.
И коли не минёт пройти
все девять полукружий ада,
навстречу круг сомкнёшь лишь ты,
вплоть пуповиною обвязан-
ный.
Оставшееся ни к чему,
оставшемуся не обязан...
Но так же как и ты к нему,
он столь же и к тебе привязан-
ный.
OSAlx2020-12
Яцек Мальчевский Порочный круг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011743
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024
Був ще з ночі злий, сердитий
Іннокентій на дружину,
Придирався до дрібничок,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - ти жінка мудра,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
І в душі твоїй, і в тілі –
Суміш хрону і гірчиці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024
"Весна" Вівальді в по́думках звучить.
Терно́вий цвіт мережить простір,
Видніється пелюсток біла мить,
А потім щезне "сніжний" острів.
Допоки ж сонце пестить юний цвіт,
Колючки захищають густо,
Так само, як і сотні давніх літ,
Щоб на душі не бу́ло пусто,
Як в тих, хто з чужини прийшов до нас,
Змінити прагне благодаті час,
Війну посіявши зухвало.
Приборкаєм ворожий, звісно, сказ,
Посадимо на те́рен - згинуть враз,
Колючок волі є чимало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011696
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024
Вже вечір крокує невтомно,
У загадкову багряну даль.
Ти поводишся дуже скромно
І ховаєш смуток за вуаль.
Гортаєш сторінки так вміло,
Нотуєш цікаві сюжети.
І до мене горнешся сміло,
Пишем любовні сонети.
А я подих твій відчуваю
І вуста такі полум'яні.
Із тобою щастя пізнаю,
Зацілую перса жадані.
Ми ловимо вечірні зорі,
Тривожимо наші почуття.
Купаємось в синьому морі,
Прискорюємо серцебиття.
Зустрінемо з тобою світанки
І скупаємось у чистій росі.
Виконаємо всі забаганки,
Щастя віднайдемо у лотосі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011645
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024
[b]О[/b]сь, бачиш, стежка йде в життя,
[b]Х[/b]іба ти не задумувавсь ніколи?
[b]Т[/b]и думаєш, що рівна в майбуття?
[b]А[/b] в ній бувають нелегкі дороги.
[b]К[/b]риві, тернисті, згорблені навік,
[b]Б[/b]еруть початок ще з найперших кроків,
[b]А[/b] знаєш, як відлічується вік,
[b]Г[/b]отуючись до втілення уроків?
[b]А[/b] скільки ще буває в світі зрад?
[b]Т[/b]актують лихоліттям у гостині,
[b]О[/b]х, як хотілось декілька порад
[b]В[/b]селити в ду́ші матері й дитині.
[b]С[/b]калічених байдужістю людей,
[b]В[/b]містивши у серця́ печаль-осколки
[b]І[/b] вже не вистачає всіх ідей,
[b]Т[/b]ворінням, щоби виправить відмовки.
[b]І[/b] сумно так, де ж ділося добро?
[b]З[/b]горіло у бездушності пориву?
[b]Л[/b]ишилось зе́ло де було тепло,
[b]А[/b] відновити , як найкращу ниву?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024
Як же добре тепер надворі,
Бо навчився знедавна я
В небо темне жбурляти зорі
І радіти отим вогням.
Наче вишні великі висять
Всі надії останніх днів,
А між ними блукає місяць,
Начепивши на себе німб.
Я віддав би за те чимало,
Щоб побачити звідсіля,
Як Всевишній святим кресалом
Висікає Чумацький шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011630
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024
В епоху комашиних румб,
Освячених пилками,
Пожвавлений в повітрі дзум,
Оспіваний птахами.
Весни́ не відкривав Колумб,
Мандруючи морями,
Оздоблені кишені клумб
Барвистими квітками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011620
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Що за кнопки - не прості,
На лугах такі яскраві,
Трішки більші та малі,
До саміської землі
Прикололи зелен-трави?
То кульбабки золоті
Квітнуть в сонячній оправі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011619
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Якби слова натхнень торкулися бентежно,
В обійми впали пелюстками диво-квітів -
Чуттєво б колисала, ніжно, обережно.
Була б і я найщасливіша в цілім світі.
Вітри надій співали б нам обом романси -
У музики кохання своєрідна мова.
На жаль, ти не мені - даруєш іншим шанси,
Для мене жодного не прозвучало слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011547
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Я б могла заплести тобі косу
І вплітати у пасма квіти весняні.
Полюбити мігруючу цю красу
З ранку до ночі,
З ночі до рання.
Ми могли б з кульбабок здувати пух,
Волосинки прозорі з їхніх голівок.
Навздогін за вітром - захопило дух!
Ми все тут,
А вони вже у небі синім.
Ми могли б писати французькі слова
І обожнювати каліграфічність.
І гадати, чому вода жива,
А ми вже померли
Та все ж ми вічні.
Я могла б сміятись, як ти морщиш ніс
Та щебечеш дотепно, розумна пташко.
Як ти хочеш приборкати свій язик
Та жінкам, насправді,
Це дуже важко.
Ти могла б читати мої книжки
Та відчути під пальцями шурхіт сторінок.
А тоді повертала б, як всі стежки,
Ми б вели розмову
Про їх відтінок.
А у небі зорі, що не злічить -
Ми б могли не спати аж до ранку.
Та тепер шукаю - а де ж там ти?
Моя дівчинко,
Анно Франк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983758
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.04.2024
Ти не дивись у дзеркала,
Коли позаду сімдесят,
То все зібрали жернова,
Мов той пониклий, весни сад.
Пелюсток сховка, при землі,
Не відродитися зерні,
Зіпріли часом, у пітьмі,
Кісточка снить, тож не одні,
Життя неначе карусель,
Гойда вітрець, мов на воді,
Кудись несеться корабель,
Досягти нових, світлий мрій.
Який же час, надасть життя,
Ще кілька кроків, обережних,
Та чи побачиш, майбуття,
Чи доля дасть, дні бентежні?
Тож до дзеркал, надій нема,
Хай що було, десь відгуло,
Най закінчиться, лиш війна,
Щоб навкруги все розцвіло.
21.04 2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011537
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Моє місто котів і герані схопила війна.
Склом, бетоном зсипались будинки від вибухів п’яні.
Кола безвісті ріжуть примари, звір з’їв імена.
Мчать в нікуди фантоми машин. Фари ввімкнені. Дальній.
Моє місто котів і герані ховає вогні,
Щоб його оминув час лихий, гидь, роджена вбивати.
Пресвятая, пречиста, молюся: спаси, відверни.
Оберни все що впало чуже взад, нечистому в хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011521
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Шарілася, тремтіла полотном,
Гойдала хвилю витомленим дихом,
Червоним боком - молодим вином,
Сповзала блиском каменями тихо.
Пускалось світло горизонтом вплав,
Горіло соромом, напевно вперше,
А спогад погляд перший все стрічав,
Щем відпускав теплом лише найлегшим.
До ніг твоїх тулилась сонця гра,
Жив час між нами тихою водою,
Та риба сплеснувши, у дивне па,
Ой, не спроста, зникала золотою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011445
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
[b][color="#12590a"]У саду квітучім Музу я зустріла,
Пелюстками вишні бавилась вона.
- Ти чому не пишеш, - запитала мило.
Може не до серця Любоньці весна ?
Подивись довкола, сад, як наречена,
Прибраний святково в білосніжний цвіт.
Навіть лист різьблений молодого клена
ЗаграЄ до вишні… у природи флірт.
Застелили землю ізумрудні трави,
Заквітчались сквери на усі смаки.
Саме час для втіхи, радості, забави,
Бо ж весна дається сЕрденьку взнаки.
-Музо моя, Музо!! Мовиш ти правдиво
Додає наснаги сонячна весна.
Та душа заклякла, їй чомусь журливо.
Бо на наших землях з ворогом війна.
Я звернУсь до неба: «Дай достатньо сили
Попри негаразди бачити красу.
Щоб натхненне слово дарувало крила,
Підіймало настрій, геть прибрало сум.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011443
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
Всього п'ятдесят грамів рому —
рівно стільки потрібно напою,
випити
щоб заткнути без того вбогу
мою сусідку депресію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005738
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 20.04.2024
Гідно служу Україні,
Грація слова без меж,
Гордістю мова понині
Грає й доноситься веж.
Грізно ще можуть звучати
Громом схвильовані дні,
Голосом ніжним, як мати,
Годі сказати мені.
Гаєм розноситься пісня,
Гучно дарує красу,
Гідно боротимусь звісно,
Грацію цю збережу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2024
Може я прожила й небагато,
Цінувати умію життя,
Бо заклала тепло в серце мати,
Ще з малого-малого дитя.
І навчила лиш правдою жити,
Поважати родину свою,
Найдорожчих у світі любити,
Щирим серцем, як цінність святу.
Добрим словом підтримати в скруту,
Обіпертись на дружнє плече
І тепло прожене увесь смуток,
Бачиш, серце уже не пече.
Та дійшла не до всіх ця наука,
Серце мабуть не в кожного є,
Для одного людина - це мука,
А для іншого - просто святе.
Тож, якщо Вас спіткала хвилина,
У якій постраждала душа,
Нехай мудрість врятує родину,
В ній же істина зовсім проста:
Будьте мудрими, будьте щирими!
Лиш врятує любов і тепло
Та словами сердечно милими
Проженеться і смуток, і зло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011253
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Вранці сад розплющив вічка:
Жовті цятки на зеленім,
То кульбабки килим спле́ли,
А доріжка, ніби стрічка.
Сонця пальчики довгасті
Обіймають землю ніжно.
Підіймають то́нкі ніжки,
Зацвітають квіти рясно.
Пишноцвіття на деревах,
Листя ледве виглядає.
Я дивуюсь цьому дару
І красі - небесній сфері.
День привітний, теплий квітень.
Доторкнувся легіт вдало -
Буйноквіття розгойдалось,-
І летить пелю́стя світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
у білій сукенці думки зичних кольорів
не змішуй їх потай
най плаття не забрудниться
ти всесвіту прояв
творіння й творець, що створив
реальність
буття затаїлось в пругких зіницях
безмежність в лицях
терновий вінець, німб, копитця
не відречись
юрба перехожих
шибають під дих деінде
тримай на прицілі страх, відчай, біль, гріх, свій, чийсь
держи у лабетах жертовність, любов, лібідо
для себе
гідно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011191
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Не могла свекруха спати:
Дійшла в хату звістка,
Що синочка не годує
Молода невістка.
Зранку в гості подалася
(Хіба ж будеш спати)?
І на кухні у каструлі
Стала заглядати.
Борщ насипала невістка
В велику тарілку,
Додала сметану, зелень,
Курячу гомілку…
Куштувала це свекруха,
Плямкала губами:
-Подавати борщ вчорашній
Ти навчилась в мами?
-Ваш синочок їсть нормально,
Так, як усі люди,
Борщ не тільки був вчорашній,
А й завтрашній буде.
Їжте, мамо, не спішіть так,
Щоби не вдавились,
Бо варити борщ на три дні
Я у вас навчилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Весна буяє у бажанні,
Подарувати цвіт бузковий,
Хоч вже й скидають квіти ранні,
Цьому сприя, вітрець раптовий.
Напевно ревність, сподівання,
Щоб не любилася щоночі,
Із паном- крокусом зарання,
Та й не світились щастям очі,
Вона ж чуть світ, слала цілунки,
І сповивала теплом ніжно,
Ховала в росах солод, трунки,
Душа тулилася приліжно.
Весна буяє у жаданні,
Повздовж доріг встеля барвінок,
Нехай закохані, в цвіт вбранні,
Не утрачають мрій чаїнок.
Весняний цвіт- пори дарунок,
Сердець єднання, щоб навіки,
То для життя, земний ґатунок,
Для почуттів тепленькі втіхи.
Вершин досягши, своїх прагнень,
Принеси мир до України,
Щоби суцвіття у буянні,
Почуло радісну новину,
Кінець війні, співай пташино!
16.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Цілує вітер тишину,
Що зачаровує в саду,
Милує очі кожна мить,
Роса розкішна знов бринить.
На вітах дивно милий тон
Торкає ніжністю долонь,
Мотив чарівний виграє,
Тріпоче серденько моє.
Біжить, летить у тиху даль
Де лист сховався у вуаль,
А на зманіженім гіллі
Роса скрапає до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011088
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Літають світом голуби́ -
Переплітають крила.
Цілуй її, голуб, люби,
Допоки є ще сила!
Пригадуєш, і ти колись
Їх дарував для мене -
Обидві душі заплелись,
Як сонячні знамена.
Миролюбиві зв'язкові -
Провісники любові,
Дарують ранки голубі
І миті кольорові!
Зіркові мрії у траві...
Воркують білі вартові.
P.S. Світлина з Pinterest.
14.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011058
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kfcv73JJueI[/youtube]
Біжить життя, дорога поки рівна.
Тоді були ще молоді, здорові.
Думки і мрії були за́вжди світлі.
Надіялись зустрітися з любов"ю.
Вирішували швидко всі проблеми,
Вони були неначе не для нас.
І забували всі життя прикмети:
Що править нами цей жорстокий час.
Це він незримо змінює манери,
Відчули у ногах якусь ми втому..
Бажання, щоб не влізти у халепи...
Тепер повільно йдемо ми під гору.
Та щось шепоче: треба відпочити,
Ми не міняєм курс і вірим ще ногам.
Йти навпростець, щоб шлях цей скоротити?
Та ні! Йдемо! На зло своїм рокам!
Роки бредуть неспішно теж за нами,
І відчуваєм непосильний цей тягар.
Але ж колись вони за нами мчали.
А ти іди! У відчай не впадай!
Вже недалеко, сонце в горизонті,
Зморився, треба сісти відпочить...
Надія допоможе в обстановці,
Проігноруєм час, бо треба іще жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011037
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024
«...Вони були гідними дітьми природи,
але в нас є і римське право.
І Понтій Пілат пророк його».
(Джеймс Джойс)
Хтось викинув величезне дзеркало (я побачив його на світанку), і воно лежало цілісінький день під залізним фарбованим парканом і відображало Небо – синє з білими неохайними хмарами і шматок задуманої вулиці – ніби відгризений тріщиною з часопростору. У цьому відображеному шматку міста людей і машин були квітучі черешні, на одну з яких щоранку сідали дві ворони (чорні серед білого цвіту) і вели довгу гортанну розмову про весну. Споглядаючи такі швидкоплинні світанки я подумав, що серед літераторів чорних літер були і є люди-дзеркала (не кажу свічада – не зрозуміють). У цих дзеркалах відображалась епоха з усіма її барвами (навіть темними як ніч) та плинними тінями. Таким дзеркалом доби проторенесансу був Франческо Петрарка. Проторенесанс – це доба світлої печалі, де, як не в його сонетах шукати цієї журби? «Мій пан, чиєї влади незборимої, противитись не стане смертних сил…» Ні, це чисто проторенесансний фаталізм – тут немає і тіні готики – цього останнього резюме середньовіччя. Дзеркалом готики був Тома Аквінський, хоча поетом його я називати боюсь. Справжні поети ніколи не кликали до хрестових походів. Петрарка сам себе вважав Прометеєм, що добровільно заховав свій вогонь в лампаду. Джованні Боккаччо – його необачний сучасник – це зовсім не дзеркало (як думали гімназисти ХІХ століття), і навіть не сатирик. Його твори і не зла іронія, і не жорстока пародія на сучасність. Боккаччо – це випадкова реінкарнація Лукіана: агонію середньовіччя він переплутав з агонією античності. У Львові та Черкасах Данте та Боккаччо читають, а книги Петрарки, так, гортають. Хоча я знав одного дивака з Луцька, що Петрарку справді читав. Але його Петрарка цікавив виключно як сучасник Ольгерда, не більше. І він марно шукав в його сонетах згадки про Велике Князівство Литовське, намагаючись зрозуміти, чому цю фантастичну державу оминула Чорна Смерть (хоча б частково). У XVIII столітті таким дзеркалом епохи був лише Джакомо Казанова. Всі інші або випереджали свій надміру естетичний і механістичний час, або безнадійно відставали від нього. Про Григорія Сковороду я тут мовчу – він був не від світу сього, тому дзеркалом бути не міг. В класичній Японії дзеркалом своєї епохи був тільки Мацуо Басьо. І все. «Солом’яний плащ мавпи» виявився дзеркалом, а не ірраціональною конструкцією. «Без правди немає поезії» - тому. Ну, справді не вважати ж дзеркалом епохи Хоші Сайґьо, що в своїх творах мандрував в потойбічний світ, чи Мурасакі Сікібу, що зображала людей, які абсолютно не розуміли, де і коли вони живуть, і світ поза їхніми мистецькими переживаннями ніби не існував. В Японії ХХ століття таким дзеркалом епохи був тільки Сюгаро Ямомото. ХХ століття направду стало «вулицею без сезону», де люди живуть у світі власних ілюзій і торгують дірявими човнами, які ніколи не попливуть. Акутагава Рюноске вважав себе ідіотом і не помічав очевидного, намагався зрозуміти людську душу блукаючи в нетрях минулого, а Юкіо Місіма спалював неіснуючі храми, в яких ніколи не було жодного дзеркала: лезо катани – погане дзеркало, у ньому відображається або богиня Сонця Аматерасу або сама Смерть. Не більше. І не тому, що це лезо надто вузьке чи не досить відполіроване. Поголитися можна зазираючи саме туди. Місіма це зрозумів – і то вчасно. В Європі ХХ століття єдиним дзеркалом епохи був Джеймс Джойс. До того ж усвідомленим дзеркалом. Треба було мати неабияку самовпевненість, що сказати прямо: так, я дзеркало епохи. І борони вас Боже його розбивати. Всі інші літератори вигадували свої світи, замість того, щоб відображати сучасний їм світ. Журналістика ХХ століття перетворилася в фантазії на тему або на зображення Утопії чи Антиутопії, які не в майбутньому, а нині. Що вже казати про красне письмо. Ернест Хемінгуей був останнім лицарем епохи модерн, а лицар не може бути дзеркалом – скільки не поліруй його обладунки. Редьярд Кіплінг вигадував світ сильних чоловіків, що після інженера Семюела Кольта було анахронізмом. Анрі Барбюс, Еріх Ремарк, Скотт Фіцджеральд хотіли стати такими дзеркалами, але в ці дзеркала ніхто не зазирнув, а хто зазирнув, не повірив, вони стали замальованими дзеркалами. Література ХХІ століття рухається за інерцією – всі продовжують вважати, що постмодернізм себе ще не вичерпав, хоча це не так, і що новий літературний напрямок ось-ось народиться, а воно все ніяк. І яке там дзеркало – сучасність надто божевільна. А хто захоче поставити дзеркало перед божевільним?
Я вже кілька годин думаю тільки про одне: хто ця людина, що викинула велетенське дзеркало? Те що це поет – я не сумніваюсь. Він, певно, зрозумів, що не варто в нього зазирати, шукаючи відповіді на вічні питання – дзеркалом не зазирнеш собі в душу. Нехай воно відображає весну, і хай випадкові перехожі бачать у ньому Небо – бо їм ліньки підняти догори очі. Я не наважився підійти до цього дзеркала вночі, коли молодий місяць був саме в сузір’ї Тільця. Я просто знаю хто зазирає в це дзеркало вночі, коли сили зла панують на цій нещасній землі нероздільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010891
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Цілющу вологу любові в сипучі піски.
Сяйнули росою на мить. Зняв розгонистий вітер.
В фінал – пустота порожнечі. Ніхто і ні з ким.
Морфей, син Гіпноса, жагу, біль і ненависть випив.
Дні змив календар. Відцвіли, відплодили сади.
Зібрала себе по краплині з нектару і сяйва.
Планета дарує в щедроті дива і світи.
Вібрую від світла у цноті, від радості драйву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010885
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024
До мене Муза завітала,
Така прекрасна й неземна,
Неначе книгу пролистала
Мого найкращого життя.
І так майстерно на роялі
Заграла неповторний вальс,
Я зачарована появі
Її привабливістю фраз.
Манила трепетно у далі
Де сміло бавився туман,
А в намальованій вуалі
Виднівся ніжно милий стан.
Розкішна, образна та мила,
А голос, ніби божий дар,
Вона красою полонила,
Щоб я відчула сяйво чар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010859
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо,
обпалило віти на тополі...
Розцвіли червоні маки в полі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо.
плачуть зорями над полем ночі...
Повні сліз волошок сині очі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
КАЗКА
Пригоди Ойчика -
білого мишеняти
Перша частина
Знайомство
Не знало, де лихо спіткає
Та хто з нас те лихо чекає?
Мале мишеня біле-біле
Єдине з родини вціліле.
Розгублене…
«Як мені жити?
Хто зможе мене захистити?»
Шепоче про себе дрібнота
Ще трохи й здолає скорбота.
І скиглить ледь-ледь в сухолисті
Аж раптом, струснулось те місце.
Почав ґрунт поволі здійматись.
Не встигло миша і злякатись,
Як голос почуло геть поряд —
До нього хтось чемно говорить:
— Хто плаче тут гірко та сумно?
Робити так вкрай нерозумно.
Почує хижак, що полює.
Із реви обід приготує.
— Це я?
— «Я» — це звір? Чи комаха?
Імʼя в тебе є, сіромахо?
Я кріт Опанас, я незрячий,
Та чую твій голос дитячий.
— А я мишеня, звати — Ойчик.
— Так ти не тутешній, мій хлопчик?
— Я біг із далекого краю
Як вижити в лісі не знаю.
— Потрібно в норі тобі жити.
Скажи, чи умієш їх рити?
— Не пробував я, та матуся
Казала мені, що навчуся.
— Не раджу! — почулося з неба —
Не рий, хлопче, це не для тебе.
Бо маєш біленьке ти хутро
І як сажотрус станеш хутко.
Задер кріт свій носик угору:
— Це хто встряв у нашу розмову?
Привіт, лепетухо Іванко,
Це Ойчик, знайомся панянко.
Озвалася білка руденька:
— Привіт мишенятко маленьке.
Почула про що у вас мова.
Не втрималась, вставила слово.
— То ти радиш білому чуду.
Триматись подалі від бруду?
— Готової нірки не має,
То краще дупло хай шукає.
В дуплі ліпше з хутром біленьким,
Або як у мене, з руденьким.
Там сухо, безпечно, затишно,
Спокійно, мʼягенько та пишно.
Тут крихітний равлик озвався,
Незчувся ніхто — де й узявся?
— Мої милі друзі, вітаю!
Про це все також думку маю:
Якщо він меткий, не ледащо
Й натрапить на мушлю годящу,
Пораду дам вірну єдину,
Хай тягне на спині хатину.
Це навіть, скажу вам, практично
До того ж всього естетично.
Іванка від сміху зайшлася,
На гілочці аж розляглася.
Регоче і кріт аж трясеться:
— Боюсь, що зупиниться серце.
Оце насмішив нас Тиміше,
На спині? Хатина? Це ж миша!
Ще довго сміялися друзі,
Лунав їхній сміх по окрузі
Веселощів кожен учасник:
Кріт, білка, мишА з ними равлик.
Аж тут Опанас зводить брови:
— Ну все, припинили розмови.
До речі, чи снідав ти хлопче?
— Ще ні — мовив злякано Ойчик, —
Матуся мене годувала,
Бо їжу вона здобувала.
А в лісі не був я ніколи.
Чи є тут спагеті чи роли?
Сир чедер, лаваш, запіканка?
Ковбаски, коржі чи вівсянка?
— Про, що мишеня це лепоче!
Боюсь зʼїсти нас він захоче! —
І равлик у мушлю сховався.
— Тиміше, дарма ти злякався,
Харчуються миші, як білки —
Іванка зіскочила з гілки:
— Візьми, підкріпись ось горішком,
Ти звикнеш, мине часу трішки.
Тут ягоди різні, грибочки,
Горішки, насіння, листочки.
Усім в лісі корму достатньо
Проблема, що ти в нас безхатько
Де будеш, мале, ночувати?
Потрібно знайти тобі хату.
Горішком миша те наїлось:
— Я вдячний — і в мить зашарілось, —
Я думав, що втратив надію.
Тут плакав, а тут вже радію.
— Якщо не зʼїси будем друзі —
І равлик почовгав на пузі.
— Бувай — Кріт поліз до тунелю.
І білка чкурнула в оселю
гукнувши, щоб був він обачний.
— Бувайте, я щиро вам вдячний.
Та й рушив шукати домівку,
Гніздо, а чи мушлю, чи нірку.
(далі буде…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]
Кохання вигнане із Раю,
Куди воно це знов бреде?
Вмощусь у серці в когось скраю,
Хто не прогонить, збереже.
І буде тепло там й спокійно,
І навіть в люті холоди.
Кудись тікать вже не потрібно,
Та хто втіче від доброти?
Із чим порівнюєм кохання,
Чи з першим подихом весни?
Чи бачим в нім ми квітку ранню,
Що щедро скупана в росі?
Кохання справжнє живе в серці,
Здаєтьсяся світ увесь щасливим.
А хто узнав його уперше,
Воно не може буть фальшивим.
Воно до нас прийде незвідки,
І не спита: Чи можна?- в нас.
Самотність щастям обігрівши,
Що не вистачало так підчас.
То ж бережімо, що в нас є,
Нащо шукати ідеалів?
З тобою поруч хай живе,
Наступні будуть нецікаві..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Хай життя квітне , як вишневий сад
Співає птах пісню любові.
Осяює нам стежки зорепад
Веде у даль - світи казкові.
Озвись немов птаха із висоти
І подаруй душі - мить щастя.
Нахили небо зоряні світи
Я прийму пісню, як причастя.
Я з тобою, як сад розквітаю
Розправляю, як птах два крила .
І вище хмар до зірок злітаю
П'ю чисту водицю з джерела.
Стань для мене зіркою поміж зір
в сонячнім промінні - весною.
І струною скрипки із синіх гір
Музою - піснею дзвінкою.
Ти - в чистім полі золотий колос
Синя волошка у розмаю.
Ти - високе небо пташки голос
Пісня, яку тобі співаю .
----------2---------
ПОДАРУЙ НА ЩАСТЯ ПІСНЮ
Подаруй на щастя ніжну пісню
Ту ,що цвіте мов квітка весна.
Вона зігріє нас в осінь пізню
У танці закружляє вона.
Подаруй мені море любові
Червоні троянди в розмаю.
І намалюй вечори казкові,
Де два лебеді в небокраю.
Подаруй мені ніжність і ласку
Зоряну ніч голубу блакить.
Веди на своїх крилах у казку
Там, де чарівна скрипка дзвенить.
Подаруй мені сонечко ясне
Промінь надії завтрашній день.
Щоб цвіло для нас життя прекрасне
Світились наші очі від пісень.
Подаруй на щастя квіти землі
Волошки сині в чистім полі.
Хай нам на скрипці грають скрипалі
Запалюють свято для долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010850
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Люби мене, як вперше, i востаннє -
І будь поряд до останньої сльози.
Зігрій теплом, як сонечко раннє,
Захисти від зим, вітру, дощу, грози.
Люби мене, як лебідь лебідку -
І веди до зірок у вільний політ.
Цілуй уста ,як сонечко квітку
Хай заздрить щастю нам увесь білий світ!
Я хочу набутись із тобою
Надивитись у твої очі неба.
А ти - цвіти для мене весною
Я нахилю тобі зіроньки з неба!
Я хочу чути твій ніжний голос,
І наслухатись із твоїх уст пісень.
Твоя мова ,як у житі колос
Дарує свято душі, як ясень день.
Ти - запроси мене на білий вальс
Обніму до себе ніжно руками.
О , який є незабутній, цей час!
Коли любов цвіте ,як цвіт між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010785
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 12.04.2024
Я буваю весела й сумна,
А іще несмілива й вразлива,
Можу бути, як сніжна зима
І водночас холодна й красива.
Я буваю спокійна, мов сон
І казково чарі́вна, мінлива,
Як весна можу брати в полон,
Щоб душа розквітала щаслива.
А іще можу літом дмухнуть
І ласкаво промінням зігріти,
Дарувати красу неземну,
Щоб всміхались дорослі та діти.
Можу в осінь сумної грози
Знов розкинути барви грайливо
Та маніжно печаллю сльози
Зупинити непрохану зливу.
Я буваю весела й сумна,
А іще несмілива й вразлива,
Можу бути, як сніжна зима
І водночас холодна й красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010727
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 11.04.2024
О прийди до мене, мій милий Боже!
Коли є важко - у скорботні дні.
Я втратила - рідних, все найдорожче -
Цвітуть чорним цвітом сади навесні .
Захисти мене, мій Небесний Отче!
Коли чорна біда прийшла в мій дім.
Коли люта зима ранній цвіт топче
Ідуть дощі... спалюють все у дим.
Згасло моє сонце, сонця не бачу -
Не знаю, як жити на цій землі.
Витри з очей сльози ,коли я плачу
Залікуй рани у моїй душі.
Як люблячий батько обійми дитя
І вкажи мені шлях, куди іти...
Дай із неба знак, веди у життя ,
Щоб на землі - рідну душу знайти.
Дика туга осіла у моїм серці
Від безсилля опустила я руки
У самоті я живу, як у герці
Згораю, як свіча від розпуки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010690
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024
Питає вчитель учня в час уроку:
- Що під корою головного мозку?
Задумавсь хлопець. Каже врешті чемно:
- Що під корою? Дерево, напевно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010682
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024
Блакитна й жовта шпильки на стіні.
Без рамки. Просто - календарний лист.
Із датою. Рахую - скільки днів
Під поглядом суворим уляглись?
Три тисячі шістсот. І шістдесят.
Відколи, як почав москаль війну.
Ти знав про все. Слова твої летять
Як птахи сизі. Ніби і зітхнув:
"Не вгледіли. Не встояли. Чому
Позарились на труєні меди?"
Ми газово-бензинову чуму
Впустили в дім, москаль сказав - плати!
Свобода, віра, мова - не малий
Йому дохід, а ні - у пил міста!
Злякалися, Тарасе, віддали
Донбас і Крим, Іуда південь здав...
Та будемо , Тарасе, визволять.
Наш дух козацький у серцях не згас.
О, як нам давні огріхи болять !
...
Насупив брови, слухає Тарас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010630
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 10.04.2024
Мені запахло так весною,
А ми за руки із тобою
Побігли в гай, немовби діти,
Щоб душу згадкою зігріти.
Стежина в'єтться де ходили
І набирались звісно сили,
Бузок всміхався край долини,
Які спокусливі хвилини.
В думках милують знову квіти,
Душі у них лише радіти,
Солодкі квіту аромати,
Що не дозволять нам дрімати.
Усе найкраще, чути кроки,
З'єднались щастя і уроки,
Побігли в гай, немовби діти,
Щоб душу згадкою зігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010583
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 09.04.2024
Без пояснень і без образ,
Крок до себе і два від Вас.
Без бажань – лиш одне щораз:
Без пояснень і без прикрас.
Розкіш-вільність від Вас – і до нас…
В силі прагнень: один, два, три – вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010547
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
***
Зриває вітер осінні квіти,
Листки печалі летять удаль -
На радість світу, чи то на жаль?
Вони, як діти, їм би радіти...
***
Опале листя доки тліє -
Вітри єднаються з дощами,
Народжують у душах гами,
Сплітають сокровенні мрії.
***
Вітре, вій
Біля вій.
Мить мине,
Промайне...
В полі мрій -
Вітро-вій!
***
Вітри гонимі
Украли рими,
І я за ними
Лечу у світ.
Неопалимі
Та одержимі,
Мені услід
Кричать «привіт!»
***
У вітру - сотні тисяч крил,
В гармонії єднання.
Я хочу, щоб мене любив,
Під музику кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010561
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Юним – зітхати й красою снити
(жадібні до чудес),
тільки бувають отруйні квіти,
янголи – не з небес.
Хоч розпанахай їй лезом око –
в неї душа сліпа,
вельми красуня твоя жорстока
і на сльозу скупа.
Хлопчику, діло твоє пропаще,
певно, і сам пропав, –
краще б вербу обійняв ти, краще б
статую покохав!
Ось вона, глянь, твоя люба-мила,
та, що до зір возніс:
в пальчиках смаглих – тростина біла,
посмішка – як поріз,
погляд – заобрійна блискавиця,
очі – сира пітьма,
тіні танцюють в її зіницях
(тільки тебе – нема).
Що вона ніжкою злою топче,
гострим підбором б’є?
Серце твоє – придивися, хлопче! –
серце дурне твоє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010559
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Тривожно у світі облуди,
Де нелюди в масках, як люди.
Торги йдуть у пащах драконів -
За душі людські війни дронів.
Думки переважують тонну:
Як довго до Армагеддону? 22.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010556
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
В лузі розцвіла фіалка -
Весни ранньої надія.
Така мила, як панянка,
З фіолету її мрія.
Дружить з сонечком охоче,
Вітерець її ласкає.
Гладить ніжно і шепоче:
- Ти моя краса земная...
Як збираються хмаринки,
Тут як тут примчить вітрисько.
Враз розгонить всі краплинки,
Сам приляже в траві нишком.
В диво закохавсь весняне
У панянку - ранню квітку.
Чарівниця лише гляне
Й будь-кого заманить в сітку.
Фіолетове кохання
Вітер щовесни плекає.
Килим з фіолету* зрання
Пестить і оберігає.
Радість й втіху дасть фіалка,
Ранні почуття, надії,
Бо дарує та панянка
З фіолету весни мрії.
* Фіолет - поетич. фіолетовий колір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010546
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Із щирим серцем іду до людей
А люди, як пси кусають до крові.
Мудрий мовчить ,дурень йде на дуель...
Напитись хоче досхочу крові.
Я,так хочу навчитись прощати,
Усіх тих, хто кинув у мене камінь.
Щоб від болю і сліз не страждати
Хай в серці живе Бог ,кажу їм **Амінь**!
В кожного із нас свій хробак - гонор
В закутку душі притаївся юдей.
Раненій душі потрібен донор,
Щоб цвісти трояндою поміж лілей.
Гострим ножем поранили душу
І серце від болю страждає, болить.
Завжди крок вперед зробити мушу,
Щоб на цім світі із чистим серцем жить.
А на хресті розпинають любов
Ті, що цілують з поклоном ікону.
Вони ранять душу, мій Боже знов
Не чують тебе - пасхального дзвону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010537
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Я убила тебя, застрелила.
Затем вернулась и ударила в грудь кухонным ножом.
И чтобы наверняка, я ещё тебя отравила.
Развела костёр и повесила над огнём.
И даже всего этого мне показалось мало.
И я наслала на тебя легион
летучих мышей —
вонзят в тебя жала,
высосут кровь. А еще червей,
чтобы перемололи твои останки,
переплавили на перегной.
И вот тогда я бы увидела — какой ты жалкий
и какой ненужной была моя любовь.
OSAlx2о24-о4
Андрей Ферез
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010524
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Это ноябрь, деточка, это осень -
рябь солнечных зайчиков
по иссохшей листве.
Это ноябрь, деточка, что так смотришь? -
это зайчики - рыжие - подшофе.
Это ноябрь, деточка, пытаюсь согреться,
а с ними вправду и
веселей...
Танцуй же с нами, деточка, помнишь,
так танцевали сотни, тысячи пузырей
на лакированном паркете
и та кореянка - и хе* бы с ней -
но тот кореец, он был голый -
и он был молод - и он был с ней.
Она обращалась к нему: "оппа",
а он был молод, а она нет.
И, знаешь, деточка, он был бесполый,
был дивно сложен
и вправду сед.
OSAlx 2020-11
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F
11 декабря умер Ким Ки Дук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010526
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Марились морю
Мушлі, маяк,
Мис, мов мідяк,
Милями - морок.
Мружилось море:
Мойри магніт -
Музики мить
Млосна, мінорна.
Марились морю:
Місяць Моне,
Мжичка монет -
Міст мельхіорив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Зловили бурята
Й дали автомата,
Зека звільнили
Й вдягли в ОЗК.
В метро піймали жебрака
І в руки вклали калаша.
Контракт із бісом підписали,
На смерть цих найманців послали.
За ними блогери з чечні,
Війська СС, кати ще ті.
І це сказали - росіяни,
Оце сміття не є слов'яни.
А хто цей патіфон крутив?
Сусанін всіх куди завів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010516
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Чоловік Петро вже зранку
У щасливу пору й днину
З днем народження на ганку
Привітав свою дружину:
-Тобі виповнилось двадцять,
Дорога дружино Алло…
В руки пхав троянду білу,
Серце в грудях калатало.
-Вже два роки ми з тобою,
Стала ти в житті мудріша,
І в роботі, і в стосунках
Розумніша і сильніша.
Поки Петя говорив це –
Усміхалась мовчки Алла:
Вона знала, що на ступінь
Небезпечнішою стала.
Як всі хитрі молодиці,
Для Петруся приховала
Хижі кігтики тигриці
І зміїні гострі жала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Іде Коза так пізно із гуляння,
На зустріч чорт( де взявсь) іде.
Удвох присіли на поляні,
Розмови повели про те, про се.
Як важко їм обом на світі жити,
Ні родичів, сестер, ані братів.
До кого голову на старість прихилити?
Іще сказати щось він тут хотів...
Коза продовжила розмову:
Так будьте моїм дядьком назавжди.
І як рідня, я буду вам опора...
Сподобались чортяці речі ці.
Козел все чув, сидів він під кущем:
Так значить чорт Козі вже буде дядьком?
Такий узяв під серцем Козла щем.
Його від страху так трясло, як від болячки.
Чому у нас про це ти не спитала?
Чи згодні ми на це, чи, може, ні?
Для чого ти оце таке зробила?
Можливо, насолить хотіла так мені?
І тут Козел це рішення прийняв:
Тут буде так, як зараз скажу я!
Чорта рогами забодав..
Ходім, Любов моя, чекає там сім"я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010522
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]
Бувають мрії так захмарні,
Не долетіть туди й птахам.
Ми ж витрачаєм сили марно,
Чи буде це душі бальзам?
Ми все ж йдемо, нехай що буде,
Уперто, твердо до мети.
Можливо, нас усе ж здивує:
Як ми змогли туди дійти?
Якщо до мрії йдем без страху,
Хоч невідомі ці шляхи,
Не відкладайте мрію вашу,
Не зрадь омріяну - гляди!
І ми чекаєм, твердо вірим,
Колись настане такий час,
Що мрія ваша вже дозріє,
І вже вона в руках у вас.
Якщо буває, що не вдасться,
Не твердо вірили підчас..
Зневірі ви не піддавайтесь,
На іншу матимете час..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010474
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
И снова тучи с облаками
Летят и радуют землян.
Пушистиками-берегами
Украшен неба вновь изъян.
Весенний дождь. Прекрасно небо
- Картины маслом на холсте.
И конкурирует вдруг небо
В своём компьютерном посте.
Все тучи разного покроя
И облака похожи им.
Несутся вдаль пчелиным роем
Ведь нравится такой экстрим.
Конечный пункт нам неизвестен,
Влияет множество причин,
Но мир конечно им не тесен,
Не повлияет карантин.
Не действуют ограниченья
- Пушистики равны в правах.
У них немного развлечений
- Катайся, словно, на волнах.
Бывает - упадут на землю,
Катаются помяв бока.
Такому важному значенью...
Расшифровать бы чудеса...
Пришло тепло, исчезли тучи,
Светлее стали облака.
Лишь мир земной всё ближе к круче
И ближе стали небеса.
29-30.03.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010469
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Не все в житті є так, як нам хотілось...
Коли снігами сіється зима,
нам хочеться, щоб серденько зігрілось,
то ж теплого, ясного просим дня.
Коли в зеніті сонце знов сміється,
ховається у затінку жара,
а чи радіти нам тоді вдається,
чи прохолодного бажаєм дня?
Як хмуриться і плаче небо сіре,
і час прийшов дзвеніть гучним громам,
й тоді не так... нам знов чомусь здається,
бо ж спокою усім бракує нам.
Не все в житті є так, як нам хотілось,
усьому тут своя пора і час.
За кожен день всі дякуймо... та знаймо:
багато що залежить тут й від нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Світаночки, ранки,
Посріблені ґанки,
Веселки у росах
По травці у косах.
Край неба заграва,
Земля-вишиванка,
Нарцис і фіалка,
Всміхнулись до сонця.
Роса, як віконце.
Там бачить свій образ,
Ласкавить проміння,
Буяє цвітіння.
Дай Боже, лиш миру,
Усім розуміння,
Цінить, шанувати,
Дарунки, щедроти,
Щоб душі світились,
Від радості й щастя!
07.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010445
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Тут як тут відкрились школи -
Нині бізнесвумен в тренді.
На заняття ходять леді -
Заробіток для Миколи.
Кожна з них про власне мріє,
Грошові винагороди.
Він психолог від природи,
Говорити добре вміє.
Ученицю бувшу в Сави,
В офісі зустрів зненацька -
До науки була хвацька.
- Як пішли у тебе справи?
- Та нема іще прибутку -
Власне, кошти йдуть в задвірки:
Податкові, перевірки...
І не мрію про відпустку.
Душу привідкрив для Полі,
Хоч давно забув, як звати:
- Хочеш, пташко, правду знати? -
Гейзером його прорвало:
- Бути в бізнесі замало -
Бізнес просто треба мати!
Я ще й досі в бізнес-школі
Продаю сертифікати! 6.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010440
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Такі несхожі, різні наші душі
невидимі, таємні – знаю я:
Наша душа, як і відбитки пальців,
є неповторна й в кожного своя.
Свій візерунок, і мотив, і барви,
своя надійність, щедрості тепло.
Коли таку змістовну душу маєш –
в житті тобі безмежно повезло.
Якщо любов цілком чи по крупиці,
ти іншим віддавав й ніколи не жалів,
Душа, мов та невичерпна криниця,
знову наповниться любов’ю до країв.
Тетяна Котельнік
2018 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963736
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 06.04.2024
***
В рожевім світі важко розцвісти -
Зливається все воєдино -
Нелегко квітку щастя віднайти,
На все життя одну-єдину.
***
У кожного життя іде своїм курсивом,
Розслаблення дарує для людей свободу.
Ким був учора ти - не так уже важливо,
Найголовніше: ким являєшся сьогодні.
***
Життя нам дороге, хоча безплатне,
І у розбіжностях неадекватне,
Навколо сонця подорож щорічна -
Не вічна...
***
У переході до весни
Знаходимо надію,
Розніжену, як мрію,
Заплетену в рожеві сни.
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010402
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
У ВЕСНЯНІМ КОРОЛІВСТВІ
У веснянім королівстві
Розпочався бал квітковий.
Квітень демонструє дійство
В гамі різнокольоровій.
Розпушив зелені трави
У смарагдових відтінках,
А птахи гучні октави
Хором заспівали дзвінко.
Всі нарциси – сонця діти,
Капелюшки жовті зшили.
Різнобарвні гіацинти
У росі пелюстки вмили.
Рясно вкрилися квітками
Абрикосів білі гілки,
Закружляли над садами
Славні трудівниці – бджілки.
У веснянім королівстві
Квітень демонструє дійство!
Тетяна Котельнік
06.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010400
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
В.Р.
Не корявей яблоня груши —
цветут. Мы не хуже с тобой,
вот, в ломбард заложим души —
из того что у нас с собой
ценное, хлам кому нужен;
и вернёмся знакомой тропой,
вновь мне станешь пред Богом мужем,
вновь тебе я стану женой.
Ты подаришь мне хризантемы
Бермуд — пять пурпурных ежей,
не столь важно, счастливы где мы,
впереди у нас столько дней.
Если двое горят в геенне,
то теплом тем прогрет Эдем,
оттого там климат весенний
и расцветших нет хризантем.
OSAlx2о24-о4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010351
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
А ти вродлива, мов калина,
Що посадила навесні,
Я знаю, що завжди́ любила
П'янкі мотиви неземні.
Її тендітність і чарівність,
Найдивовижнішу красу,
Таку привабливу маніжність,
Де сон занурився в росу.
Я знаю, що любила вроду,
Оту осінню, що в імлі,
В кетягах ніжну насолоду
Шукала знову в тишині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010360
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
На музыкальную тему "Ніч яка місячна"
https://www.youtube.com/watch?v=En7TsomfE5A
Зорі знеможені
В трави некошені
Падають після заграв.
Вкрилося тишею
Небо над вишнею,
Де молодик задрімав.
Вітром оголена
Липа знедолена,
Наче дівчина стоїть.
Вийду опівночі,
Може, поспіну ще
Співи почути її.
В омут полиновий
З кленом полинемо
Пити гіркий аромат.
Й будем у лузі ми
Лепськими друзями,
Доки гуляє пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010278
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rarhj9rXXFs
[/youtube]
В житті спіткнутись може кожен,
Не так зробив, не врахував.
За це відплачуємось болем.
Чи зрозумів хтось, врятував?
Хтось відвернеться - не побачив,
Упав - нехай собі й лежить.
Багато є таких незрячих,
Чужа біда чи всім болить?
Друг простягає мені руку,
Вставай, я витягну з біди!
І ти відчуєш рідну душу,
Невже, пробачив за гріхи?
Щось відлягло немов від серця,
І значно краще стало дихать.
А серце, серце! Гучно б"ється,
А очі так від сліз блищать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010277
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Тобі одній відкриваю почуття
Люблю до останього подиху життя.
Намріяв тебе, я колись кохана-
Бо ти є моя любов-мрія жадана.
Ти - подих весни ,мелодія життя
Моє небо , в якому розчиняюсь я.
Я так хочу доторкнутись до щоки,
Щоб відчути тепло ніжної руки.
Ти повір я твій навіки ,ти моя...
На край світу за тобою піду я.
Мені потрібна твоя ніжність ,любов
Щоб словами зігріла мою душу знов.
Ти - подих весни ,мелодія життя
Моє небо , в якому розчиняюсь я.
Я так хочу доторкнутись до щоки,
Щоб відчути тепло ніжної руки.
Зацілую уста солодкі ,як мід
Щоб у твоїй душі залишити свій слід.
Ти - скажи мені одне слово " Люблю".
Пелюстками троянд твоє ложе встелю.
-----2------
Дзвенить в мені ніжно весни струна
жива водиця із синіх гір.
Вона торкається душі до дна
Солодить цвіт з мелодійних лір.
А надворі іде дощ,- промокнеш
Ти накинь плащ на свої плечі.
Без сонця ,як дерево - зісохнеш
Не злетять до зір крила лелечі.
Без дощу міліє ріка-життя
Сохне джерело у криниці.
Стукає у грудях серцебиття
Душа прагне ковток водиці.
Розвесніє весна у садочку
Зазеленіть вмить пишні трави.
О ,як мило у райськім куточку!,
Кружляють в леті птиці-пави.
------ 3-------
Цвіти ,розквітай моє життя!
Дозрівай ,як колос у полі.
Хай дух землі зростає дитя
Буде господар своєї долі.
Один духом міцний ,як горіх
В Іншого цвіллю пахне душа.
Загубить плоди дірявий міх
І завжди позаду йде лівша.
Складаємо план ми на завтра
Все буде так ,як має бути.
Спалює мрії в огні ватра,
Щоб Бога на землі відчути.
Від дощу залізо ржавіє
Жовтіє білий аркуш паперу.
Хто, як вміє, так живе, піє...
Зоріє на Марс ,чи на Венеру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010242
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Весна запилена - Сахара сипле...
Чомусь у згустку пил піднявся,
Нависло сірохмар'я, і невпинно
Вітрище дме, - то сила явна.
І свого пилу вистачає, спека.
Мандрує африканське диво.
І не заціпить хтось лиху пащеку,
А пил, як дим кружляє сивий.
Кватирки зачиняйте, не виходьте,
Повітря впереміжку з пилом,
Закутані та заспані "висотки"...
...Сахара скрізь пилила і млоїла.
(2 квітня до нас дійшов пил із Сахари. Спостерігала з 8 поверху. Була саме в цей день спека + 25)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Ти міцніше мене обійми,́
Я умиюсь тихенько слізьми,
У печалі застрягла на час,
Утішатимеш ти ще не раз.
Як же добре, що се́рденько є,
Що завжди́ заспокоє моє,
Теплим словом і ніжним - спочинь,
Так люблю цю мелодію днин.
Рідний дотик твоєї руки́,
Ось, вже подих, кохані сліди,
Все, що так незабутньо звучить;
Це той стимул - кохати і жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки поча́ли.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
Враз сховає...
- Любо, клята!-
Дід кричить і вже горілку
Носом чує. Нерви здали!
Як знайде, то баба-бджілка
Від Петра у схов тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 03.04.2024
Білий шум пліткує над водою,
Ти так бистра, шепоту сестра,
Легке павутиння темнотою,
Як мережив набрана фата.
Розімлілі, ілисті пороги,
Мохом вбрані стовбури дерев -
Свідками зазначені з дороги,
Потаємний шлюб весна бере!
Дочекає променя рясного,
Щоб іскрою лиски провести,
Переможно барвами навколо,
Шума урочисто розплести.
*Шум - стародавня назва лісу.
Фото А. Ханіної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010209
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 03.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]
Хто зможе землю зупинити?
- Це зможу я,- сказав смільчак.
Та лиш не знаю, як зробити,
Можливо, хтось підкаже як?
*****
Ступив у річку - не зна броду,
Можливо, все ж перепливти?
Тоді зробив він першу спробу,
Та жаль, що мілко. Як пливти?
******
Чомусь похмуре стало небо,
Всі підняли угору очі.
Куди тікать? Тривогу б"ємо,
Та ми його чекаєм й досі.
*****
Солодкий плід в руці чужій,
Так хочем спробувать його!
Ти зупинися, не дурій!
Спочатку ти скуштуй свого.
*****
Думки бувають так захмарні,
Не долетіть туди й птахам.
Ми ж витрачаєм сили марно,
Чи буде це душі бальзам?
*****
Піднявся в гору - подивився:
А що все ж буде, як впаду?
Але ж як гарно тут вмостися!
Тож наперед щось підмощу..
*****
Іде, не дивиться під ноги,
Упав - під оком вже синяк.
А встать немає уже змоги,
Усі сміються: От дивак!
Мабуть, той зайвим був кисляк.
*****
Кохання вигнане із Раю,
Куди воно це знов бреде?
Вмощусь у серці в когось скраю,
Хто не прогонить, збереже.
*****
Іду, дивлюся знов на граблі,
Не наступить би іще раз.
Хоч ці події були давні,
Про граблі згадую? Навряд!
-----------------------------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Мрії - мандрівні маршрутки,
Переповнені думками.
Ваші очі - незабудки -
Оживляють шлях між нами,
Причепурений зірками,
Із небесної козубки
Голубіють ліхтарями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010147
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Італія тепер не випадково
Як щирий друг в душі моїй уже.
Яким же відповім я добрим словом
На все, що пам'ять серця береже?
Грімкоче простір. Змішуються барви.
На мене поглядають з-під руки
В тінь базилік, в безсмертя барв, у мармур,
В мовчазність стін заховані віки.
Як тут багато неба і лазурі!
Про що співає море дзвонкове,
І цілий день сміється після бурі,
Й рожевими вітрилами пливе?
Італіє, прадавня і красива, -
Вже не забуду я твоїх олив,
Шедеврів Мікеланджело, мов дива,
" Санта Лючії " звихрений мотив.
Я бережу, як стрічі обіцяння,
Твою гвоздику в рідній стороні,
Твоє "арріведерчі" на розстання,
Твоїх гондол пригашені вогні.
І хай хоч вік триватиме розлука,
За мир наш бій, і ти мені повір:
Я дякую за щирий усміх друга,
Як найдорожчий в світі сувенір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010109
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Молодість постукала у двері,
Запам'ятати, щоб її змогли
Усім життя, а іншим сервіз,
Бо науку досягли всі ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010089
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Між зіркових диво-свіч
Воском скрапує у ніч
Вічність.
Порох струшує із пліч
Галактичних протиріч
Цінність.
Обіцяє потойбіч
Сонце ранку віч-на-віч
Світлість.
День новий готує спіч,
Кинув зпересерддя в піч
Сірість.
Між зажурених сторіч,
Пелена злітає з пліч -
Зрілість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010096
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
А що життя, як річечка між берегами,
Є сподівання, пливти плавно течією,
Її потік, часом зруйнований вітрами,
У порівнянні, все ж із думкою твоєю,
Нехай попереду, без надгострих порогів,
Всі негаразди, стріти спокійно, душевно.
Під чистим небом, осяяним промінням,
Завжди надія, безперечно, як опора,
Але ж всякчас, для всього потрібне уміння,
Якби не тиснуло, сумління - думка хвора,
Щоби не втратити впевненості, стремління,
І досягти, омріяного володіння.
По водах блиск, неначе сховані коралі,
Яскраві тонуть, то знов плинуть на поверхню,
Життя безцінне, думки мліють у кришталі,
Тому для нього, підсвідома значна впертість.
Нині важливо, не звертати із дороги,
Та не коралі, на дні бачить, а тривоги.
01.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010105
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
«Надень ту самую бомбер-куртку,
давай наступим на те же грабли,
пускай в кислотно-глубокий пурпур
взлетят свинцовые дирижабли!
Давай вперед, а потом налево –
за поворотом настанет лето.
И пусть в прекрасную королеву
амур стреляет из пистолета.
И пусть ругается Марь Иванна –
мы просто дикие поросята!!
Скорей с разбега нырнем в нирвану,
и будет здорово, как когда-то.»
«Прости, но что-то ты тут напутал,
твоя стрела не находит цели,
ты по крупинкам считал минуты,
а рядом – вечности прошумели.
Ты словно призрак, ты словно предок
своих исчезнувших отражений.
Мир изменился – как будто предал,
произведя череду движений.
Ни Марь Иванны, ни цеппелинов –
давно схомячила их нирвана.
Жизнь расползается вязкой глиной…
Ноябрь – и песенки Б. Виана.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010056
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 01.04.2024
- Ой бабцю, моя люба,
Куди це ти зібралась?
У тебе мало чуба
Та бабця посміхалась.
- У Америку поїду
На світ, ще подивлюся
Набрид ти мені, діду
Там є подруга Люся.
Америку покаже
Й нового наберуся,
Чому такий ти ласий?
- Люблю тебе Марусю.
До неї прихилився
І обійняв так міцно,
Америка скінчилась
В житті буває дійсно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009980
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
— Опять умудрилась испачкать лицо
И в пятнах каких то твоё пальтецо.
Нельзя на прогулку тебя выпускать —
Бросает дочурке с обидою мать.
— Как грязная хрюшка, один к одному,
Тебя я, Маруся, никак не пойму.
Учу аккуратной быть, день ото дня
Чтоб также эффектно смотрелась, как я.
Умыться до блеска, сверкать чистотой
По лужам не прыгать! Рецепт тут простой.
Умывшись Маруся из ванной идёт
И с гордость маме своей выдает:
— Ну вот, я теперь эталон красоты!
Такая же чистая хрюшка, как ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009978
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Вербовий котик
Пилком лоскоче ніздрі.
Весна в повітрі.
31.03.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009977
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Думок багато, хто знає які - таїна,
Здаля неначе, лине пісня солов’їна,
Куди ж бо кличе, чи до весняного гаю?
Можливо мій, прийшов час плинути до раю.
Але, хто знає, який той шлях, Божа воля,
Напевно вирішить подарована доля,
Думки тривожні, спірні, який зробити крок?
Невже цей час, останній, злетіти до зірок?
Чи йти, чи плинуть, поступово, без нарікань,
Мабуть скоріше, щоб без болей і спотикань,
Про гріх згадати й не один, просить прощення,
Бо ж усе вирішиться, у якесь знамення.
За життя згадка, як веселка й дні весняні,
Та то ж для долі, як настануть дні жадані,
Їй віддам душу. Спроможна?! Керуй далі!
Хай не гризуть, мене сумління і печалі.
Ой так багато, чомусь зібралося думок,
Мабуть вітрець, розвіє, як духмяний пилок,
Нехай же доля і весна вирішить сама,
Та все ж хотілось, щоб мене, обійшла пітьма…
Принаймні я, все ж на це, маю сподівання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009970
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Лежить на сонці якось жаба,
І чуха лапкою живіт.
Вона старенька, уже баба,
Пройшов давно її політ.
Та може вона іще мріять,
Хоч вже роки давно не ті.
І ті думки її так тішать,
Не хоче жить на самоті.
Та десь незвідки взявсь Комарик.
Вкусив так боляче за ніс.
І помутнів в очах кришталик,
В життя нову сторінку вніс.
Невже до неї женихався?
Та замалий у нього зріст.
Де ж це сміливості набрався,
Любити він чи має жист?
Забилось серце у ропухи,
І подивилась йому вслід.
Усі думки звела докупи,
Який тут вірний зробить хід?
Пірнула в річку освіжитись,
Та не така я вже й стара!
Що ж тут зробить, не помилитись?
Одна проблема тут - вага.
Десь чула - воду треба пити,
Позбудусь швидко від жирів.
І Комарі всі будуть липнуть,
В моїх думках не буде збій.
Зробила так, як і гадала,
Лежить тепер і ледве диха.
Всіх Комарів враз позбирала...
Чи не зробила собі лиха?
Нащо мені кохання треба?
Наїмся краще їх у смак.
Давно не грають уже гени.
Ця їжа буде на дурняк...
Це не була її помилка,
Це вимагало так життя.
Спочатку думка про корисне...
Зробила Жаба відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009965
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Усім якось щастя несеться
З села приїхав на курорт,
Пройшли роки, таке ведеться
На мить у долі - поворот.
Не треба гній отой таскати
Що у корови зранку є,
Всі процедури, милі дами
Іде у такт життя усе.
Майбутнє є у іншім світі
Ось тут кохання гарне є,
П'ємо шампанське вдвох при свічах
Та виселяють вмить мене.
Немає коштів, щоб сплатити,
Куди податися мені?
А як оті щасливі миті?
Всі промайнули наче в сні.
Розуму давно забувся,
Якась позичила все тіло
У душі́ процес відбувся
'Скористувалася, так вміло!'
Не був ніколи тихим вдома,
Ще повідомлень, не було,
Як діяти, тримайте слово!
Не хочу впасти я на дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009902
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Коли закінчиться війна?
Є відповідь на запитання?
Такі страхи несе вона
Йде мова вже про виживання.
Коли закінчиться війна?
В сльозах і горі Україна,
Кров'ю залита вся земля
Більша частина у руїнах.
Коли закінчиться війна?
На перемогу є надія?
Села розрушені й міста
Летять ракети, як ті звірі.
Коли закінчиться війна?
Достатньо вже боєприпасів?
Сирени звук отой щодня
У головах наче набатом.
Коли закінчиться війна?
Весна одягнеться святково,
Зазеленіють всі поля
Спів солов'я - цілодобово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009872
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Завелася теща зранку,
Бо зібралась прати,
Враз до зятя приступила,
Стала верещати:
-Заявити всі підозри
В мене є мотиви:
Витрясла із твоїх джинсів
Три презервативи.
Ще були ключі і гроші,
І якась записка…
Що, нема чого сказати?
Не розтулиш писка?
Злидень ти, бабій, гуляка,
Бігаєш по барах,
За такі гріхи я хочу,
Щоб ти спав на нарах!
Розгубився зять і ледве
Вставив своє слово:
-Не знімав я свої джинси,
В них - цілодобово.
Тут дружина в хату вбігла:
-Дякую, матусю,
Випрала мої штанюльки,
Бо я не зберуся.
В мами щелепа відвисла,
Стала враз зелена:
Як у тому ’’Ревізорі’’ –
Була німа сцена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю,
В тебе соло чудове,
Ніби ніжність розмаю.
Ти розкішна і чиста,
Мовби промінь весни
Та бриниш, наче листя
Чи краплинки роси.
Можеш дивно всміхнутись,
Кинуть чари земні,
Згодом знову вернутись
У краї гомінкі.
Розповісти про вічність
І любов, і добро
Та у всьому є ніжність
І душевне тепло.
Глянуть можеш у очі,
Засіять, як зоря,
А в феєрію ночі
Зародить почуття.
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю
І твоє рідне слово,
Мов повітря вдихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Ночь затопила городок –
он как сундук на дно залёг,
слепя огнями из щелей.
В сады луна лила елей.
Река пыталась в море впасть.
Коты изображали страсть.
Цвели кусты. Вопил сверчок.
Какой-то пьяный мужичок,
забыв о Доме и Семье,
спал под звездою на скамье...
Дремали сказки витражей.
Нагроможденья этажей
моргали окнами во тьме –
там было грустно, как в тюрьме.
Всезнающие пацаны,
задумчивы и влюблены,
курили в круге фонаря,
друг друга вяло матеря.
И семенила – цок-цок-цок! –
блондинка, отвернув лицо.
За нею, скользкий, как грешок,
труси́л и тру́сил женишок.
Молчал на ветке соловей,
восток не делался алей, –
и, наблюдая ход планет,
светился бронзовый поэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009754
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024
дай ноту високу
здійметься симфонія звуків
снується буття
не важливо
де я і
хто ти
до неба тяжіє душа
рвуться простору руки
занедбані мрії зринають в незнані світи
наснися акордом
весна зацвіте, забуяє
налякана крапля впаде гопом в сонний карниз
запале за обрій кохання
колись було раєм
дай ноту високу
даруй
мій останній каприз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009789
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
О, яка , то насолода - просто жити!
Прокинутись рано - зранку після сну.
А у своїх долонях ,цей світ творити
Стрічати новий день -сонячну весну.
Дивитись, як сходить сонечко у небо,
Як квітне немов би сонях у полі.
Злітати вище хмар наче білий лебідь
Крилом обіймать золоті тополі.
Хочу милуватись, як цвіте- райський сад,
Як пахнуть у росах трави шовкові.
Щоб в мріях ловити осяйний зорепад
Злітати у Всесвіт - світи казкові.
О який є чудовий ,цей прекрасний світ!
Все що створив Бог своїми руками.
Вдихаєш повітря п'янкий пахощі цвіт
І сходиш ,як зірка під небесами.
Намалюю синє небо - тобі друже!
Гори, безкраї поля, ріки, гаї.
Червону калину ,що цвіте у лузі
А на вітті ,як співають солов'ї.
На світанку відкрий вікно у райський сад
І поглянь, як цвітуть яблуні,вишні.
Як доспіла груша, солодкий виноград
Яку красу дарував нам Всевишній.
О яка , то радість ходити по землі!
Бачить, як метелик цілує квітку.
Як сюркоче цвіркун ,гудуть в рою джелі
Збирати солодкі плоди улітку.
О яке ,це щастя бачити,і чути!
Відчувати на дотик,смак кожну мить.
І дивитись,як тане сніг - місяць лютий,
Квітне весна зелене листя шумить.
А життя ,це є дар божий - божа ласка
Пливе за течією ,як водоспад.
Веде божа пташка у чудову казку
Там ,де біля хати цвіте мамин сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009791
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=spihZB6Q2Tw[/youtube]
Я не чекаю час зірковий,
Живу і мрію, як усі.
В житті були шляхи тернові,
Траплялись навіть і сумні.
Любов тримала і надія,
Вони вели мене за руку.
І рятували від падіння,
Коли раптово була скрута.
Безвихідь, труднощі долала,
І завжди вірила в добро.
Та долю іноді благала:
Допоможи, як взнаю зло.
В житті підтримка - вірні друзі,
Не відвернуться в важкий час.
Без них були б нудні всі будні,
Про це я думала не раз.
Боюсь в житті я заблудитись
І безнадію в серце запустити.
Тож краще жити щоб любити,
Бо надбану Любов не загасити.
Життя, дароване нам Богом,
Ти в нім узнаєш все в житті.
Це - квітка, що на сонце схожа,
ЇЇ призначення - цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009803
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Тут десь взялась куслива Муха,
Влетіла в хату й загула.
Та це не Муха - Цокотуха,
Це та, що з досвідом була.
Літала Муха довго в хаті,
Всіх діставала тут і там.
( Та я не буду вам брехати)
Це надоїло і Котам.
Котам залазила у вуха,
У ніс, у очі, то у шерсть
Така була в неї житуха,
Що і забула слово ЧЕСТЬ.
За нею бігали, ганялись,
У милі всі Коти були.
Зморились, трохи закуняли,
І тут не зчулися, коли...
Заснула Муха край вікна,
Щаслива так ота хвилинка.
Приснився сон про Павука,
Цікава ця була картинка.
Павук до неї женихався,
І обіцяв фату надіть.
Бо так у неї закохався,
Не може він без неї жить.
І так, і сяк до неї й боком,
Раділа Мушка ця дурна.
Але проснулась ненароком...
Де Павучок? Вона одна..
Але одне він не збрехав,
Красиво вкутав повутинням,
Сидів він поруч і зітхав,
А очі так були невинні.
Ну що робить? Кохать, чи з"їсти?
Мабуть, що з"їти.. То ж був сон.
Ну треба їй в халепу влізти,
А сон - неписаний закон.
Та тут незвідки взявсь Комар,
Почув він Мушки гучні крики.
І павутиння розірвав,
І допоміг звільнитись з лиха...
Комар і Муха одружились,
Щаслива в них була сім"я.
Вона лиш тільки роздивилась,
Що Павучок їй не рівня...
---------------------------------------
Павук розкине свої сіті,
А потм вип"є усю кров.
Ну треба ж так зробить уміти,
Щоб обдурити цю любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009806
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Полечу далеко,
У оті світи,
Розкажи лелеко,
Де твої сліди?
У ранкові роси,
Прохолоди квіт,
Хай же мої коси
Не сріблять від літ.
Полечу в діброви
Де зоря встає,
Там ромашок море,
То життя моє
І у день чудовий
Зникне смуток мій,
Чути ніжність мови -
Світ торкнувся вій.
Полечу я в небо,
У оту блакить,
Хоч воно й далеко -
Мрій не зупинить
І у синій да́лі
Де хмарин краса,
Там краї незнані,
То все небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009685
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
-- Свекруха каже тихо Вані,
А я все слухаю, мовчу.
Що день при дні я на дивані,
Не здатна я зварить борщу.
- Так розізлила клята жінка,
Пішла я швидко в магазин.
Так зацікавила ця книжка,
Її сюжет так запалив.
Читаю назву: " Готуй смачно".
Оце що треба так мені.
Утру я носа цій мамаші,
Брехать не буде по селі.
Прийшла, свекруха ще дрімає,
На голові рушник лежить.
Що я вже йду, це добре знає.
Невже у неї щось болить?
-- Чомусь я, доню, захворіла,
Посплю, можливо, все пройде.
Та через хвильку захропіла...
Тут Ваня на обід вже йде...
- Поклала книжку я на стіл,
І зараз буду готувати.
Спина так ломить, нема сил.
Можливо,трошки задрімати?
Прийшов Іван - обоє сплять,
Уважно прочитав він книжку.
Наївся всього з книжки всмак,
Тепер болящім буде "кришка"*...
__________________________
* Буде "кришка" - отримають по заслузі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009646
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Важкі дні, уже минули,
Скакав тиск, як сп’янілий чорт,
Тож затемнення відбули,
Хвилювань, позбулися вдвох.
Кіт- пройдоха, десь гуляло,
Аж три ніченьки та й підряд,
Але ж знав, де дають сало,
І м’ясце - певно кращий смак.
Та сумної, нині ночі,
Дід лишив, його у хаті,
І куди, дивились очі,
Чи думки, заснули в пастці.
Чи забув, бабця спить чутно,
Двері навстіж, коту воля,
Розбудив, її так хутко,
Жерти хтів, такенька доля.
З трьох годин, так і не спала,
Який сон? Справжня дурепа,
Чом кота, геть не прогнала,
От й настигла, враз халепа.
Раннє сонце, розбудило,
Кожен снідав, сам по собІ,
Сумний дід, як той Гаврило,
При думках, немов у луні.
Каже бабця,- Нехай посплю,
Бо ж, на жаль, безсила стала,
Важкі очі, трішки зімкну,
Це ж пів ночі, я не спала.
Та та мрія, як лелека,
Воля є, у піднебесся,
Полетіла, так далеко,
Не змогла, там поселиться.
Задрімала, хвилин двадцять,
Чує звуки, молоточком,
Невезуха, взяла трясця,
Хай пройшла б, краще садочком,
Щоби силоньку, замати,
Негаразди... вгамувати.
Розібратися охота,
Вмить підня́лася із ліжка,
Рушить сон, стара морока,
Від образ, у горлі кістка.
Та то дід, не гаяв часу,
Зо три дні, двері скрипіли,
На лиці бачу гримасу,
-Їх шкода́́, бач, поржавіли.
Я тепер, спитати хочу,
Чи навчився він любити?
Собі голову морочу,
А чи здатен оцінити?
Хоч стара́, весь час кручуся,
Як у колесі, та білка,
Чи з ним знову, я сварюся,
Знай, не наймичка, а жінка.
Жаль, не вміє цінувати,
Як москаль, свою дружину,
Не дає, часто поспати,
Потрясе, в ліжку пружину,
Ніби хоче, щось сказати.
Гарний день, зирить у вікно,
В хаті спокій, тихо- тихо,
От життя, немов би кіно,
Скажу вам, все це не лихо.
Може в діда, критичні дні,
Від тих бурь, що пруть магнітні,
Комусь смішно… думаю ні,
Загублю думки гранітні…
Хай минає, сей буревій.
27.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009636
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Cьогодні перший день весни
На землю випав снігом -
Білив брунькасті ясени,
Траву посипав сріблом.
Пообіймалися крильми
Припудрені ялиці.
Чаплини сірими грудьми
Торкнулися водиці.
Луна проклюнула пітьму -
Струмок залився сміхом.
А, що грайливому йому? -
Шукає серцю втіху.
Птахам радіє і весні,
Проковтує сніжинки,
Окови скинув навісні -
Розтанули льодинки.
Енергії життя ловлю
У дивовижну днину.
Як вперше, світ оцей люблю,
І віддаюся плину. 19.03.24
P.S.
Астрономічна, не календарна весна.
Для зими є кілька визначень: календарна, астрономічна і кліматична. З календарною все зрозуміло, у нас це грудень, січень і лютий, а в південній півкулі червень, липень і серпень. Астрономічна зима в нас триває з 21 грудня до 21 березня. Ну а, кліматична зима наступає тоді, коли середньодобова температура опускається нижче нуля градусів. У Північній півкулі березневе рівнодення (або «весняне рівнодення») визначає перший день весни, і цього року він припав на 19 березня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009566
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Кот уверен, что я Наташа,
бот считает меня Полиной,
гей Лехандро – довольно страшной,
гопник Саня – ваще галимой,
юный шиппер – токсичной теткой,
старый бабник – невинной деткой,
а подружка Анжела – чОткой,
а начальник отдела – дерзкой,
а соседка – холодной стервой,
а сосед – юморной и чуткой,
эта девушка – старой девой,
эта бабушка – проституткой.
Ты считаешь меня Джокондой,
Беатриче своей, Лаурой!..
(Плюс добычей своей законной.)
Ну а вслух называешь дурой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009585
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Чудовий манюній кораблик –
кораблик всередині пляшки –
здійснює кругосвітку
на борту корабля «Фортуна».
Чутливий до хитавиці,
він погойдується, стрибає,
хоч сам не пливе нікуди:
кораблик всередині пляшки
не залишав каюти,
кораблик всередині пляшки
ніколи не бачив моря,
кораблик всередині пляшки
крізь скло споглядає світ –
як підсліпуватий вчений,
акваріумна рибчина
чи недоносок заспиртований;
перед ним засушений скат,
віяло, люльки, корали,
ліхтар, пістолет, хронометр,
розсипані тьмяні монети,
а також величезна мапа…
Кораблик всередині пляшки,
доладний, легенький кораблик
дещо чув про життя:
він чекає на [i]кораблетрощу[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009477
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Наїлась Муха м"яса всмак,
Лежить,на сонечку дрімає.
А Кіт питає так і сяк,
Теж скуштувати щось бажає.
Де ти знайшла, брехуха, м"ясо,
У хаті тільки ж сухарі?
Муха не чує, в неї свято,
Чомусь у білім жупані?
Комар і Муха одружились,
Тепер у них міцна сім"я.
В Кота і вуса опустились,
Чому не знаю про це я?
Хазяїн радий був за нас,
Забув закрити холодильник.
Ми там сиділи цілий час,
А вечір був там романтичний.
А Кіт це слухав,текли слинки,
У животі щось гуркотіло.
Трусились всі у нього жилки,
Йому так їсти захотілось.
Повів неспішно він бровою,
Розправив кігті враз свої.
Тепер ти будеш вже вдовою,
Комар - це відповідь брехні.
Лизнув Комарика швиденько,
У животі аж загуло...
Чи хтось повірить побрехеньці,
Чи так було, чи не було?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Зла свекруха метушиться,
На невістку сичить Ганку:
-Та коли ж ти нажерешся?
Запихаєшся вже зранку!
Знаю, що ваш рід ледачий,
За роботу не береться…
Ти скотину годувала,
Чи нехай вона загнеться?
Іч, допалася до миски,
Своє черево трамбує,
А худоба ще не їла,
І тебе це не хвилює!
Це не вплинуло на Ганку
(Мама кожен день не в дусі),
І, доївши запіканку,
Дала відповідь свекрусі:
-Ваш синочок дорогенький,
Міцно спить і вас не чує,
Не хвилюйтеся за нього,
Коли встане - нагодую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
[b]П[/b]овір мені, не знала більш часів,
[b]А[/b] серце не щеміло так, як зараз,
[b]Л[/b]иш прокидаюсь від тривог і снів,
[b]А[/b]ле за що, така нам люди кара?
[b]Є[/b] звісно і недоліки у нас,
[b]У[/b] цім житті без помилок не можна,
[b]В[/b]ійни жахіття, невгамовний час,
[b]О[/b], та на що іще вона спроможна?
[b]Г[/b]нобить усе, схиляє до землі,
[b]Н[/b]емає порятунку, лиш безсилля,
[b]І[/b] як народу вижити тоді,
[b]М[/b]ені, тобі, де взяти всім зусилля?
[b]О[/b]бпечені та зморені украй,
[b]Я[/b]к далі бути, та у серці віра,
[b]К[/b]расу, добро Вкраїни не віддам,
[b]Р[/b]оса і сльози змиють дії звіра!
[b]А[/b] рідна ненька витре очі враз,
[b]Ї[/b]ї зцілить тепло, що так єднає,
[b]Н[/b]і, не зламати, є любов у нас,
[b]А[/b] це та сила, що перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Літо. Ніч. Вікно відкрите.
Біля компа Стас сидить.
Комарі кусають - ситі,
Напились крові умить.
- Задовбали, гади, тіло!
Батько каже:
- Спати ляж.
Вимикай скоріше світло.
Де вкусили, там - помаж.
Стас вже ліг у ліжко. Тихо.
Маззю змазав - все мине.
Раптом - світлячок-комаха...
- Тато, тато, що за лихо?
Певне, я - якийсь невдаха.
З ліхтарем знайшли мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Сидить Ряба́ на тухлих яйцях.
Хто підлість цю тут зміг зробить?
Чимало є таких в цих кадрах,
Як хитруна оце зловить?
Сидить вона вже дуже довго,
Вже третій місяць ось пішов.
Сумує, їй так дуже тоскно,
А в попереку, як кілок.
І Півень десь злиняв давно,
Пасе сусідню білу курку.
Оце я бачила в вікно,
І ще наспівує їй Мурку.
До мене прийде раз у місяць.
Питання завжди: Ну вже скоро?
І знову десь біжить по східцях,
До мене він так дуже строгий!
Отак і молодість проходе,
Діток чомуь і бог не дав...
Аж бачить суне по городу,
Що так це буде, хіба знав?
Увесь побитий, кривоногий,
ЇЇ так жалість тут взяла.
Він був красивий, гоноровий...
Сльоза від жалості текла...
Обняв він Рябу й теж заплакав,
( Та так було не в перший раз)
Свою провину визнавав,
І кілька ніжних ляпнув фраз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
- І чому тобі, Іванку,
Так не сидиться в класі?
- Я почув розмову татка
Телефонував Насті.
Про любов, щось говорили
Деталі незнайомі,
Що якесь чекає диво?
Я маю йти до школи.
В такому настрої татусь
Мені - одна наука,
Тому за партою кручусь
Побачить хочу чудо.
Обманює мене чомусь
Сам має таємниці,
Та цілі я таки доб'юсь
Для мене - не дрібниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009438
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Каже Ганька, до Миколи,
-Петько кульками, кидався,
Визивають, нас до школи.
-А мені, бач, не зізнався!
-Це зустріла, я пантеру,
Що веде, в нього англійську,
І псує, всю атмосферу,
Бо ж табак, смалить російський.
Я тій шльондрі, не повірю,
Нехай наших, вони знають,
Хай піду́, влаштую бурю,
Най себе, трішки згадають!
-Свого носа, пхати не смій!
Керівник, там править балом,
Кажуть люди, він- буревій,
Тож колись, був генералом.
-Тю це що, отой очкарик,
Я була, з ним на Мальдівах,
Мені в руку, дав ліхтарик,
Коли рився, у архівах.
Все шукав, карти, алмази,
Часто пив, у ресторані,
Ти залиш, свої накази,
Я та штучка, в тому стані,
Що сама з ним розберуся.
І про себе тихо – тихо,
-Нагадаю (вечеринку),
Й ледь всміхнувшись, -Це не лихо,
Пригадала, як ширінку,
Я вночі, вином залляла,
І пізніш, просто злиняла….
Вже до мужа, та й зухвало,
-Усе добре, не журися,
Запакуй, горілку, сало,
На мені ж, ти одружився,
Опісля́, Мальдів відразу,
Не гризи, себе зада́рма,
Доведу, його до сказу.
Не горюй, дожене карма,
По боргам, пора платити!
25.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009430
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Снує із рим і ритму пружні сіті.
Торгується, купляє в тіла душу.
Вшнуровує в страху липучі ниті.
Засотує в жадоби щільну стужу.
Обдурює, у велич окропляє.
Катує голодом. Кидає в прірву.
Замулює матеріальним раєм.
Зачує сумнів – серце разом вирве
І з’їсть.
В полон не здайсь. Молись на сонце.
Вдень і вночі, у радості і в горі
Пульсуй у венах, мріях, слові, кроці.
У чорному є біле апріорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009352
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
[youtube]https://youtu.be/ApdqOk2XnfI[/youtube]
Ми так багато думаємо. Безпорадно
Чекаємо від долі вказівок
У небо дивимось в чеканні зорепаду
Бажання загадавши до зірок.
А хочеться кохати, до нестями
Коли надворі, бурхає гроза
Жаданих губ, торкатися губами
Від ніжності злітати в небеса.
Ти обернись, а раптом він десь поруч
Тебе цілує, поглядом жагучим
Про тебе мріє, дивлячись на зорі
З тобою бути разом, нерозлучно
Життя коротке, що як ми не встигнем
В кохані очі, глянути востаннє
І замість тисяч слів, сказати тихо
Сказати просто, "Я тебе кохаю".
Покину все і щезну в теплій зливі
Піду туди де люблять і чекають
Хай проти мене світ, та неважливо
Я буду там, де підлості немає.
Ти обернись, а раптом він десь поруч
Тебе цілує, поглядом жагучим
Про тебе мріє, дивлячись на зорі
З тобою бути разом, нерозлучно.
19.03.2024
Надихнула пісня "Ты оглянись" Алена Росс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008942
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 24.03.2024
СЛЬОЗИ
На очі сльози набігають часто -
Така реальність нашого життя
Ми плачемо від горя і від щастя,
Коли приходить час для каяття…
Емоції від серця птахом линуть,
Сльозинкою збігають по щоці…
Дрібною, наче ягода калини,
Лишивши слід солоний на лиці.
Коли смітинка в око залетіла,
Сльоза змиває непотрібний бруд.
У сльозах наша слабкість, наша сила
І ліки від душевних злих отрут.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009337
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Благодарю на белом свете
За свет, уют, любовь, тепло.
Благодарю, что радость встретил
И материнское добро.
Прошёл свои уроки жизни,
Но время не вернёшь назад;
Сказал и слышал укоризны,
Однажды был душевный ад.
В час испытаний понимаешь
- Даётся выбор на Земле.
С весною вместе расцветаешь.
Жаль, мир готовится к войне.
Сердца людей пленяет ворог
- Готовят страны на убой.
Ведь каждый в этом мире дорог
- Конечно с доброю душой.
Вселенной утро наступает
Напоминают нам волхвы
И каждый лично выбирает
- Пойдёт ли в царство он любви?
Вот снова радуга сияет,
В две стороны её края,
Сердца любовью наполняет
И расцветает вновь земля.
Февраль - март 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Актуальная версия происходящих
и планирующихся в современном
мире глобальной элитой событий
непретендующая на истину
в последней инстанции.
Понять политику несложно.
Она всегда на шаг вперёд,
Являясь изначально ложной
Людей к "Сусанину" ведёт.
Политика - "шальная пуля"
И "снайпера в ней глаз-алмаз".
Кому-то лишь набилась гуля,
А кто-то ляжет на "канвас".
Политик - не случайный ветер
- Законы, деньги, связь в "кино".
За зло своё потом ответит,
Ведь он не слабое звено.
Система закрутила гайки
- Социализм, капитализм.
Две лини тельняшки-майки
Уводят плавно в сатанизм.
И потому внедряют войны
И пландемии - корень зла.
Голодомор, химтрейлы чтобы
Скорей загнать мир в лагеря.
Сценарий жёсткого захвата
И превращения в овец
- Расчеловечить безвозратно,
Чтоб был уже не молодец.
На Бога поднимают руки.
"Вы - боги" - так сказал Христос.
Кому-то стих - пустые звуки
Иль крик души сигнала "sos"...
Политика - программа серых
- Ловушка - кроличья нора.
Хотят в Сибирь отправить белых
И потому идёт война.
26.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Поезія – це спів душі
натхненної моєї,
чарі'вна слів мелодія,
що з серця мого лине,
збираю ві'рші у свою
квітучу галерею,
відлуння рим моїх
летить у небо синє.
Сузір’ям зір ясних
вони пливуть у небі
і сяєвом яскравим
опускаються донизу,
шукають всі сакральну
для душі у них потребу,
вони серця хвилюють
подихом легкого бризу.
Ніколи в сховок
не кладу слова від Бога,
пишу я долю у картинах
різнобарв’я слів,
до душ людських
іде віршів моїх дорога,
її Всевишній долею
від інь до янь відвів.
Мої слова летять
в епохи і століття,
не можу я мовчати там,
де фальш і суєта,
бо я поет, я душ
людських є лікар,
в словах моїх – краса,
і сила, й правдонька свята.
Роблю я свій маленький
внесок в справу миру,
народу біль я чую
звечора і зранку,
пишу рядки,
в які вкладаю слова силу,
і віддаю всю душу
читачеві до останку.
Моє не може творче серце
буть байдужим,
в натхненні і в любові
лине до Творця,
як заповідь, нести
добро й любов я мушу,
благословенню Божому
не буде хай кінця.
Мені не треба
ні звання, ні еполети,
я є людина і вершитель
усього ново'го,
душею чисті
мають буть усі-усі поети –
із Богом в серці,
із сяйвом слова вікового.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009051
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Вірний оберіг у моєї хати,
Дорога земля та рідненька мати,
Святості стежки, що ведуть в садочок,
Чорнобривців світ радує рядочок.
Ніжності та сил вкладено багато,
В осінь чарівну яскравіє злато,
Скільки нам іще подарує світла,
Щоб країна вся радістю розквітла.
І прийдешній день, щоби посміхнувся,
Смуток у душі назавжди забувся,
Ранішня роса, щоб скропила ноги
Та відчули знов звуки перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Серце б'є у барабани,
Тугою сурмить,
Роз'їдає море рани,
А душа болить.
Хлебче берег піну спрагло -
Потемнів пісок.
Випускає сонце жало -
От води б ковток!
Шторму дії ексцентричні -
Вирвався з пенат,
Дружньо хвилі войовничі
Сміло б'ють в набат,
Сіль лишають на обличчі,
Кожна з них - солдат! 21.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009218
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?
Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.
Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,
Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".
Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Весна мандрує по землиці,
А іншим разом, мов на крилах,
Злетить, а поряд вже синиці,
Почує спів і щебет, милих.
Та враз, підсніжник білолиций,
Від радості закопошився,
Під сонцем мріяв яснолиций,
Із вітром нині подружився.
І мати - й- мачуха пелюстки́,
Ледь-ледь прикрашені росою,
Угору підтягує й листки,
Вітатись, хочуть із весною.
Проміння злата по стежинці,
Вздовж неї, фіалки синенькі,
Немов втішаються рядниньці,
Із срібла, що вкрила легенько.
Та знов вітрець, немов сопілка,
Звучав пісенно, веселився,
Медовий трунок ловить бджілка,
Красою світу захопився.
О перші квіти, тішать душу,
Весна – красна, пора цвітінь,
Все бачить - щастя, сльозу струшу,
Це ж наче ліки від потрясінь.
Серця зболілі за тривоги,
Війна несе журбу, страждання,
А ми всякчас ждем від природи,
Дарунки, спокій, сподівання…
22.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Автослюсар Іннокентій
На Марію зирив боком,
На її нову машину
Поглядав недобрим оком.
Все бажав, щоб клята ’’Хонда’’
Перестала гальмувати,
Притягли щоб залізяку
В його двір ремонтувати.
А приватний лікар мріяв
(І ця думка душу гріла),
Щоб квітуча ця Марія
Вже нарешті захворіла.
І провізор бажав Мані,
Щоб не йшла на дискотеку,
А з своїми болячками
Завертала у аптеку.
Тільки в злодія Андрія
Були наміри хороші:
Від душі бажав Марії,
Щоб водились в неї гроші.
Завжди щоб душа співала,
Через втрату не страждала,
Щоб здоров’я добре мала,
Всього цінного надбала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
На стовпі висить об"ява,
Когось будуть вибирать.
А куди, ніхто не знає,
Та від страху всі тремтять.
Всі зібралися, чекають,
Ось промовив старший Слон,
Його силу давно знають,
Він понизив раптом тон.
День народження в Вовка,
Мусим з святом привітати,
Побажать йому добра,
Подарунок відіслати.
Любить він м"ясне і сало,
Дарма те, що зараз піст.
Раптом Лиска прокричала:
Їсти сало - це не гріх.
А Свиня сиділа збоку,
Погляд кинули на неї.
Взагалі-то я не проти,
Тільки ж зве мене своєю.
Я - улюблена Кума,
Бо хрестила вовченят.
Може, вибрати Кнура?
Як це можна? Я ж рідня!
В лісі гвалт, шаленний крик.
Довго думали - Слона.
Але він давно вже зник,
Довго гнались, та дарма.
Всі зраділи тоді звірі,
Стали пити, танцювать.
Але все було там в міру,
Може Вовчик завітать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Дорогі друзі! Вітаю всіх із Всесвітнім днем поезії!
Нехай наше перо стане маленьким фронтом у
боротьбі з ворогом, бо правдиво напише
історію цієї жорстокої війни. Удачі, терпіння і Музи!
Шелестять сторінки у долонях, як визріла осінь.
Пані Муза, листочком кармінним, зривається геть.
Вилітають вірші-пташенята з гніздечка у просинь
І розносять по світу душею настояний мед.
Пережиті слова, наче діти любов'ю сповиті,
(Після купелю пахнуть очищення свіжим дощем)
Зарясніли на серці плодами, промінням зігріті
І стоять у рядочку книжок, розливаючи щем.
Нові думи-думки затамовують нищечком подих...
Чи запишуть? Чи знов покладе у шухляду душа?
Так хотілося б крилам зав'язаним трішки свободи.
Вільний подих відчути в небеснім польоті вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009056
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2024
Век не открыв, исполниться началом дня:
как марево передрассветной рани,
свои усилия в одно объединя
с колючей сыростью простывшей спальни,
ложится липким чувством на лицо
и пробирается под панцирь одеяла
и, ощущая телом мозглое сукно,
вдруг осознать, что осень возмужала.
И взрослость эту разумом принять,
наполнить лёгкие предложенною смесью.
И щедрость замысла Творца понять
и полюбить Его за эту щедрость.
За золото - черпать, черпать, черпать...
пригоршнями, охапками и тленным
тяжёлым этим запахом дышать -
осенним - влажным - убиенным.
Пустился ветер бодрою рысцой,
лохматит следом водную поверхность,
где пеши лебеди по заводи речной
упругим брюхом оставляют бреши.
И мне так люб сей благостный покой,
и их движений ленная неспешность -
мне любы - их патриархальный строй -
и окружающего зыбкая небрежность.
OSAlx2020-1о
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008977
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
нет нет нет нет, так не бывает,
да да да да, бывает так,
когда туманом накрывает
то, что и было не объять.
какая разница, ты видишь
или не видишь, то что зришь,
коль сон и явь под слоем б ы́ л и
и явь иль сон не уяснишь.
какая разница - карая
тревожит медью телефон -
струя будильника витая
пастушьей трелью бавит сон.
на золотые эполеты
накинута смиренно спесь
того, кто царствует отпетый,
как речи констатив 'я есмь.
да да да да, так не бывает,
нет нет нет нет, бывает так.
бывает то, что не бывает
и не бывает, то что факт.
из ложных слов переплетенье,
не выражающее мысль.
и мысль как злоупотребленье
не отражающее смысл.
под жернова текущей б ы л и,
всё превращающие в пыль,
не уяснив, к чему омыли,
так 'есмь и не похоронив
OSAlx2о19-11
Роберто Ферри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008974
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Прийдуть до нас гарні новини
Бо завтра оживе той день,
Без смутку радість у родині
Пісню почуємо смерек.
Прийдуть до нас гарні новини,
Ми сподіваємось на них
Всі сильні і завжди єдині
І ворогу дамо під дих.
Прийдуть до нас гарні новини
Їх чарами візьме весна,
Ворог втікатиме щосили
Бо допоможе в тім краса.
Прийдуть до нас гарні новини
Ще не бачили такого,
Вже стали голови в них сиві
З мертвого і до святого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009004
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
збирала по зернині з чужих снів
зі слів терпких
із заздрощів тернових
із ревнощів
безсилля сірих днів
сирі латки
на смалені дірки
тулила в стик
живими стануть знову
воскресла тінь
самітниця весна
сама в собі
собою і для себе
наповнилась
живець пробився з дна
псалми добі
в розхристаній юрбі
світання
серце б’є набатом в ребра
у вічності занурило потік
жива любов
шалена велич сили
на перехресті зоряних доріг
світобудов
свобідна від оков
не жінка для биття
граніту брила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008997
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008971
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
В ліжку ввечері дружина,
Як завжди, відпочивала,
І статтю якусь в газеті
Дуже мудру прочитала.
-Поясню тобі, Миколо,
Як у світі нам живеться:
Весь достаток у країні
У середньому береться.
Тридцять тисяч в депутата,
І твоїх чотири взяти,
Все надвоє розділити:
По сімнадцять - чим не свято?
Вчитель не навчив нічого
(Уже є одна догана),
А взяли середній рівень –
То й успішність непогана.
Прокурор завжди їсть м’ясо,
А народ сухі галети,
Все змішати, то виходить,
Що їмо ми всі котлети.
-То це що ж тоді в нас буде?-
Став Микола міркувати,-
Всім відома Галька встигла
Із селом всім переспати,
А ти чесна, мені вірна,
Про сім’ю плекаєш мрії,
А в середньому, виходить,
Що обидві ви - повії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На умі - чоловіки.
- Хай я сам робить не можу,
Бо не має часу стільки.
Людям відмовлять не гоже,
Кличуть випити горілки.
На хрестинах, іменинах
Мені гостем бути личить.
- Не ходив хоча б ти нині.
- Раз не піду на родини, -
Тоді більше не покличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Прийшов до школи в перший клас,
До неї так збирався,
Там про науку увесь час
Чомусь я завагався.
Такий тяжкий приніс рюкзак
Тепер щодня тягати,
Потрібного в ньому нема
Однак книжок багато.
Скажіть, навіщо стільки книг?
Частину можна взяти
Сил набратися не встиг,
За парту знов сідати.
Де мій планшет, новий смартфон?
На чо́му мені грати?
Задовго тягнеться урок
Бажається поспати.
Перепочити не дають,
Ще і розваг ніяких
До школи більше не піду,
Учителем не стати.
Спочатку мабуть одружусь,
Буде великим свято
Дружину швидко я знайду,
Зрадіють мама й тато.
Нащо старості чекати?
Любов краща над усе
Вмію гроші рахувати,
Для життя - це головне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008898
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Епоха бідності пройшла,
Тепер живем, кайфуєм.
Та якось в гості все ж прийшла.
Присіла, нагодуєм...
-------------------------------
На сніданок, що у нас?
Каша із брехнею.
А на друге - кислий квас,
Трохи сельдерею.
На обід вода із крану,
Борщ із кропивою.
На вечерю лиш оману,
З кабачковою ікрою.
А вночі ніяк не спиться,
Шлунок просить їсти.
Що йому тут відповісти?
У каструлі тільки кістки.
А коли примусить сон,
Трішечки поспати,
Крім холодних макарон,
Як все уладнати?
А на завтра? Кислий борщ,
Плава десь морквинка.
Більш нічого? Ну той що ж..
Капа в борщ гірка сльозина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008870
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Далекий схід, а може близький,
Чи хтось різницю відчуває?
Скажіть, чому, там мир нестійкий,
Народ по - іншому сприймає?
Чи так навчили, чи в сприйнятті,
Себе в навколишньому світі?
Немає певно у майбутті,
Тієї віри, що в суцвітті....
Бо в них душа, як квіточка та,
На жаль, не здатна, захиститись,
В борні щдень і до забуття,
З вірусом тим, бо ж хоче жити.
Чи ти, не помічаєш краси?
Землі, природи, злет пташини,
І звук коси й холоду роси,
Щоб жити, не маєш причини?
А вижити, поміж тарганів,
Потрібно мати силу волі,
Від зміни мислення, очманів?
Чи краще, хист при війні й досі?
Далекий схід, чи рідний й близький?
Мабуть по- своєму сприймаєш,
Старий та певно і молодий,
Гадаю, серцем відчуваєш,
Той біль. Й хвилини благодаті,
Що мав та поступово втратив,
Лише хизуються багаті,
Яким боявсь протистояти.
Хай сонце сходить, під мирним небом,
Почуймо пісню солов’їну,
Осяйні, чаруючі кредом,
Єднаймо країну в родину!
У серці, козацький дух живе,
Повір у себе, в Україну,
Згадай пращурів, усе святе,
Гуртуймося в сім'ю- святиню,
Щасливу, багату, єдину!
18.03.2024р
(тут вірус - як зомбування)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008781
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Як дружину надурити
Довго думав чоловік,
Знайшли його щастя миті
У душі весняний цвіт.
В світі схожої не бачив,
Казкова та красуня
Поселила в душу чари
Ночую тепер в клуні.
На побачення все бігав
Таємно зустрічався,
Стільки мав від того втіхи
Дружина все ж дізналась.
Що було вже після того?
Чоловікам порада
Згадував тоді і Бога,
Тяжкою була втрата.
Залишився без квартири
Заблокували картку,
В іншім живе тепер мирі
Попав у якусь пастку.
Хоче назад повернутись
Їм стукає у двері,
Все тепло й добро відчути
В сімейній атмосфері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008778
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Термінал аеропорту
Гучно вуликом гуде,
Назбирав людей когорту -
На літак посадка йде.
- Прошу, станьте в чергу, пані, -
Просить ввічливо агент.
Пасажирка вся на грані -
Розізлилася в момент.
В мікрофон він діловито:
- Підуть першими з дитям.
Крикнула йому сердито:
- А ви знаєте хто я?
Повідомив серед гаму:
- Тут проблемка є одна.
Може, хтось впізнає даму? -
Не згадає хто вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008713
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Півень в сауні помився,
Розпушив старанно пір"я.
У люсте́рко подився,
Він спішить, в нього весілля.
Причепив біленьку квітку,
Все зробив так, як годиться.
Не забув ще зрізать кігті,
Може, це ще пригодиться.
Взув він чоботи красненькі,
Вгледів кілька дірочок.
Дуже жалко, що старенькі,
Десь позбувся й підошов.
Вийшов, став він на подвірЇ,
Стоять Курочки всі в ряд.
(Гладить вітер його пір"я),
Вбрався ніби на парад.
Де ж моя тут, хіба знає?
Роздивився серед всіх..
Бачить - Ря́ба шкандибає.
Між Курьми роздався сміх.
Пір"я вирване з хвоста,
Гребінь колір свій змінив.
Це моя, чи не моя?!
Пес Бровко так похрестив.
Тепер черга вже твоя,
Сказав Пес лукаво Півню.
Буде Курка ця вдова.
І вчинив, як завжди, бійку.
Все тут вирішив Господар:
Схватив Півня за хвоста.
Тепер буде вже робота:
В смак наїмся холодця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008773
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Чого ви причепилися до Гриця?
Украв труси в крамниці. Чи ти ба,
Яка подія?! Вдарите по пиці?
У нього вже розсічена губа.
Чому труси жіночі? Достеменно
Для мене це питання нелегке.
Можливо, знає це його Олена,
Матуся, бо ж воно дурне таке.
Він - збоченець? Та ні, не може бути.
В його роду таких ще не було.
Я не брешу. Їй-богу, знають люди.
Якби це так, гуло б усе село.
Чому украв сім пар трусів? Не знаю.
Довідалася із сільських новин.
Якби ви зріли ту дівчину, Раю,
Украли би, напевне, лімузин.
Чого, ото, до хлопця придиратись?
Сім пар трусів жіночих - то пусте.
Не тільки я, вам скаже кожна мати,
Що діти - то майбутнє золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008767
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
У житті біда, чи горе
Щохвилини може статись,
І, покаявшись, у церкву
Вже пора йти сповідатись.
Все обдумала зарані,
Всі події пригадала,
На гріхи свої минулі
Аж три зошити списала.
Де була я, що робила –
То для батюшки загадка,
А про кожен вибрик в мене –
То така приємна згадка!
Кожен гріх такий солодкий…
Гріє душу думка втішна:
Не піду сьогодні в церкву,
Ще побуду трохи грішна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Сіє дощ мерехтіння краплі
Між покрути сецесій див,
Обіймаючи шибок тахлі,
Лопотіння розлук мотив.
Час вібрує короткий подих,
Шкельце горнеться у туман,
Омивають небесні води
Перемріяно-ніжний стан.
Сум сідає, зітхає сиво,
Загортається в теплу шаль:
Як же було у нас красиво!
Гіркне кава, очей вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008639
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024
В Гната виникла ідея,
Цілу ніч не дає спать.
Не проста була ця тема:
Жінці правду всю сказать?
Подивився - міцно спить,
Щось придумать і збрехать?
Правду взнає, то влетить.
Чомусь ноги вже тремтять.
--Запросила кума вчора.
Буде квасить огірки.
Бо вона давно так хвора...
Кум стоїть під ворітьми.
Він нервує, і все курить:
- Довго ще тебе чекать?
А як жінку він розбудить,
Що тоді мені сказать?
Повернулась жінка на бік,
Очі хитрі, солоденькі:
-Погладь спинку, чоловік,
Бачить ноги він пухкенькі.
--Справа, бачиш, ще й така,
Кум втопивсь недавно в річці,
Плаче з відчаю кума,
Її сльози так невтішні.
Треба ж їй допомагать,
Ти поспи ще до обіду...
Чує знову: -Довго ждать?
Гнат утратив враз довіру.
Жінка всочила з розбігу,
--Що ти будеш ще брехать,
Над кумою взяв опіку?..
В жінки руки вже сверблять..
В хаті вибухнув цунамі,
Полетіло все вверх дном,
Про розбірки в селі знали,
Рятували всім селом..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rrqsUX8QKCo[/youtube]
Усе пройде і кудись зникне,
Чи вип"є спрагла все земля?
У небі чайкою кигикне,
Вже не врятує ця весна.
Колись збирали ми уламки,
Хотіли ще посіять в грунт,
Але тоді ми ще не знали:
Що буде все - даремний труд.
Ось поряд паросток пробився,
Хтось посадив, чекали цвіт.
Я пам"ятаю - зажурились,
То був кохання первоцвіт.
Узнав негоди від природи:
Зривав їм вітер пелюстки.
А ми чекали все ж погоди,
Надію в серці, несучи.
Дощі живильні поливали,
ВІтри збивали сніг, не цвіт,
Та на одне ми не зважали:
Кохання знижує політ.
У серці пустка поселилась,
Кохання втратило свій колір.
Можливо, просто запізнилось,
І завдало душі цим болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008695
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Козел купив баян собі,
Зібрались усі Друзі.
Були у музиці слабі,
Тому були в напрузі.
Присіли поруч і чекають,
То не біда, що всі глухі.
Хіба про це хтось отут знає?
Не скажуть люди і лихі,
(Такі в житті бувають).
Настала тиша, всі мовчать,
А дехто з них куняє,
Пора вже гру оту почать.
Щось рипав мляво музикант,
Бо знав погано ноти.
Усі тут крикнули: Талант!
Окрім Кози - навпроти.
Вона продовжила концерт,
Поправила спідницю,
(Лише спитала про десерт)
Коли це все скінчиться.
І довго мекала вона,
Терпіння всіх забрала.
Чия ж вона була жона,
Не Вовка - генерала?
Тривав у лісі цей концерт,
Аж раптом Вовк з"явився.
Коза питала про десерт,
Не їй він все ж судився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
П’ятикласниця Марійка
Щире й добре серце має,
До бабусі часто в гості
По дорозі забігає.
Баба скаржиться на ноги,
Що по світі вже не носять,
Шия й рученьки німіють,
Допомоги спина просить.
Довго слухала Марійка,
Пальцем по столі водила,
На бабусю подивилась
І свій висновок зробила:
-Треба тобі, бабцю, заміж
Вийти за якогось діда,
Бо не я, а він сьогодні
Допоможе в твоїх бідах.
Більш не зможе він нічого,
Хай по хаті сновигає
Й при нагоді на ніч спину
Фастум-гелем натирає.
І тобі приємно буде
Перед дідом тим стогнати,
То ж, бабусю, уже завтра
Починай його шукати.
Принц ногами вже не дійде –
То приїде у кареті,
Не хвилюйсь: як тут не буде –
То знайдемо в Інтернеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Хай царство йде усіх померлих,
Котрі жили на цій землі
Сини загинули безсмертно,
А хтось прожив багато літ.
Схилимо голови над ними,
Вони для нас завжди живі
Хай багатіють наші ниви
У єдності наступні дні.
" Борітеся і Ви поборете",
Давно Тарас нам завіщав
Ви більше українці зможете,
Тому, прямуйте всі до лав.
Захист потрібно Україні,
Життю ми маємо ціну
Чекають Вас батьки і діти
Бо йти нам завжди на пряму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008534
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Ніч торкала зірками лице
Та повір, що думки не про це,
Бо проникнув у се́рденько біль,
Що вірвався до нас звідусіль.
Так болить, пробиває до сліз,
Де не підеш жахіття там скрізь,
Боронять, любі хлопці, наш край,
Щоб всміхнувся вже мирний розмай.
Як же важко здолати шляхи,
По яких пролітають страхи,
Знову день - стоголоссям кричить:
Як жахіття оце зупинить?
Та збираємо силу в кулак,
Єдність, віра - це правильний знак,
Поєднаємо силу й любов,
Обіймемо Вкраїну крилом!
І засяє, як в мирні часи
Та краса, що плекали завжди́,
Через сум і болючі роки -
Знаю, з гідністю зможем пройти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
О жінко! О жінко! Минають століття,
А ти – нерозгадана тайна в віках.
Ти – Моноліза, ти – Роксолана,
Достойна носити тебе на руках.
О жінко! Величне наймення твоє,
Ти вродою, мудрістю, розумом
Сягаєш найвищих вершин неземних,
Піддатися ти не боїшся злим осудам.
О жінко! О жінко! Ти – пісня краси!
Вогонь, і сльоза, і у небі веселка.
У слабкості сила одвічна твоя,
Ти ловиш флюїди красивим люстерком.
О жінко! Натхнення ти джерело,
Суцільний сюрприз для мужчини!
Без тебе життя б на землі не було,
Тебе не любити – немає причини.
О жінко! О жінко! Той блиск у очах –
Зваблива така насолода,
А посмішка – сонце на небі сія,
Тебе наділила цим даром природа.
О жінко! Чарівність й краса неземна!
І стільки в тобі і спокус, і принад!
Жадана, єдина, для когось – одна!
Хай квітне трояндами пишно твій сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008317
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Минула молодість, мамо,
Майориками, маками майорить.
Матусю, мамо, матусенько,
Медово мигдаль миготить.
Мазунчик муркоче мило,
Метелики майнують-мерехтять.
Матусю, мелодія «Марічки»…
Мажорні миттєвості мандражАть .
Матусю, моя майстрине,
Маленький моточок… мережки…
Майстерність магічно манила,
Мостила маленькі моріжки.
Матусю, мамо, матусенько,
Молю Матір Марію…
Молитвою милосердя
Матусенько, милість мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008504
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Примчалась Муха з перегною,
Вмостилась зручно на Слоні.
І здивувала всіх метою,
(Вона ж живе весь час в брехні)
Що вона вища від Слона,
Що ніби Слон її боїться,
Хоч в нього тонна є вага,
І пропонує: Подивіться!
І швидко скочила на спину,
Усі розкрили тут роти.
Її ідеям нема спину,
Як не боїться висоти?
Вона дістала так його,
Упав в багнюку і качався.
Була хвилинка тут всього,
Отак із нею розквитався.
Та де ж та ділася стобреха?
із бруду ледве виповзла.
А всі сміялися: Невдаха!
Нащо за носа нас вела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Спада тепло, крадеться прохолода,
Вуалью огорнуло почуття.
Чи винувата в цім така погода?
Повільно наступає забуття.
Холодне й непривітне так лякає,
В P.S. нам хоче пояснити.
Чому усе пройшло нам нагадає,
Його вже не заїсти й не запити.
Війне колись весняним вітерцем,
Відкриється минулого сторінка.
Запахне не полинню - чебрецем,
Зігріє не забута ще усмішка.
В реальний світ повернемося знов,
І в метушні життєвих довгих днів,
Всі зникнуть тягарі невинних тих оков,
Які той час подарувати так зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Є щастям прокинутись в ти́ші,
Коли сонце з- за обрію сходить
Вітер ледве листям колише,
А на травах ще краплі вологи.
Із неба поспішають зорі,
Чарівно - ніжний лине спів птахів
Збирається в багате соло,
Від того настрій залежить в усіх.
Крокує день, що шле Всевишній,
Високо в небі десь хмари пливуть
Наш світ загадковий та дивний,
В мирі й злагоді люди живуть.
Якби так жилося сьогодні,
В далекому минулому пройшло
Для всіх є правило Господнє,
Хай піде катам карою воно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008501
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Старий козел навчав малого:
- У чаті сайту будеш блогер.
Рогами всіх коли до болю,
Копитами топчи по колу,
Бо ти найкращий після мене,
Хоча іще поки зелений.
Отрути більше під віршами,
Налий поетам без підстави.
...Аж раптом тут з'явивсь хазяїн.
- Соціопатів цих я знаю,
То ж видаляю всіх, блокую,
Нехай тепер десь метикують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
В мені пульсуєш джерелом -
Течу рікою,
Зігріта сонячним теплом
В танку з тобою.
За охоронців - береги
Повстали круто.
Ведуть на ярмарках торги
Птахи розкуто.
Передзюркоче часоплин
Весняна повінь,
В серцях, торкаючись глибин,
Напоїть корінь.
Перелопатить воду млин -
Енергій вихор!
Зілляті у потік один,
Цілуймось тихо. 14.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008447
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.
Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!
Будуть жовті зуби!
Та лиш слухає, киває.
Хрума шоколадку.
Усміхнувшись, наминає
Й каже чемно дядьку:
- Дід мій жив до сотні років,
Довго і щасливо.
Він повчав дітей і внуків:
Їсти нешкідливо.
Річ одну лиш треба знати,
Щоби жити довго:
Носа де не слід не пхати,
Не чіпать дурного.
Дід не ліз не в своє діло.
Так воно мудріше.
Нервів менш. Здоровше тіло.
Зуби теж ціліше!
14.03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008429
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2024
Прокинусь вранці, кава на столі,
А я така збентежена й щаслива,
Рядочків пара в милому листі,
Що я кохана, ніжна і красива.
Торкнулась серця любляча рука
І дотик залишила на папері,
Мені говорить радісно душа,
Через хвилинку ти зайдеш у двері.
Поглянеш, наче промінь навесні
І почуття зігріють, як ніколи,
Ти подаруєш світ той, що в тобі,
Навік, з'єднавши неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Люсі хочеться кохання,
Ніжну пісеньку мугиче,
А в Миколи інші плани –
Риболовля його кличе.
-Вже весна надворі, Колю,
Ластівка гніздо звиває,
Ти послухай, вечорами
Соловейко як співає.
А в твоїх розмовах тільки
Вудки, неводи і верші…
Скажи краще, що подумав,
Як мене побачив вперше?
І зітхнув Микола тяжко:
-Це було біля вертепу.
Якби ж я тоді подумав,
То не мав би цю халепу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Вечір, як монах у келії небесній
Стоїть край неба запалює зірки.
Малює Мадонну ніч-образ чудесний
Дарує квіти зі своєї руки.
Зійшла зірка немов у горах крокус
Розпустила пелюстку довгу косу.
Слухаю струни скрипки солов'я голос
І п'ю музику зір,як квітка росу.
Без тебе ,як місяць в небі одинокий
Виглядаю , як зірку із синіх гір.
Думками пливу у океан широкий,-
Щоб освідчитись в коханні поміж зір.
Ніч одягла бархатну сукню чорну
А на ній ясні зірки сяють ,як квітки.
А красень місяць, як козак моторний
Співає їй сонет на березі ріки.
Я чекаю тебе мила під вербою
І назбирав білі ромашки в полі.
Хочу стріти першу зірку із тобою
Освідчитись тобі в святій любові.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008305
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Ніч глибока. Сплять всі люди.
Місяць, зорі, тиша всюди.
З чоловіком жінка в ліжку,
Із-під ковдри - гарні ніжки.
Третя ночі. Сон солодкий.
Затрясла Сашка молодка,
Той спросоння став кричати.
А вона - іще штовхати.
-Олю, ти що божевільна?
- Ми радіти будем спільно.
Не болить уже голівка,
То ж погладь мою маківку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
словно и не Весна,
комма, безвременье,
старая новизна
возвращения —
всё как всегда — пьяна,
песни звонкие,
((если бы не война)),
мнёт и комкает
флаги безветрие,
ломко, холодно,
голых ветвей кривизна,
низко облако,
близко как никогда прежде —
сладкое,
((если бы не война)),
бродит брагою.
OSAlx2о24-о3
Динь Кыонг. Вечер у реки Хыонг. (масло, 1973)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008285
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Взимку сонце на Карибах
Вигріває бік -
Освітило хату рибам,
Промені хлюп-скік -
Проникають крізь глибини
Теплої води.
У лангуста іменини -
Бравий хоть куди!
Зірку запросив у гості,
Із морського дна, -
Подарунки, друзів тости,
Звуків дивина!
Танцювали: краб, омари
На усі лади -
Милувались рибок хмари,
Рак приповз сюди -
Підглядав, як на бенкеті...
Маскувався? - Так!
Слід розмили хвилі вперті -
Не лишили знак. 11.03.24
P.S. Морські біологи провели дослідження, яке доводить, що лангусти - справжні галасуни, найбільші на планеті. Їх можна почути на відстані до 3 кілометрів під водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008226
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Знімає ранок з ночі кльошне плаття,
На схід жбурляє, в сонячне багаття,
Спаливши до останньої жаринки,
На згадку залишаючи іскринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008227
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Молоді дружини вчора
(До роботи ще не брались),
Після шлюбу на заняття
У психолога зібрались.
Тут було одне питання:
-Що чекаєте у шлюбі?
Опишіть модель взаємин,
Щоб були кохані й любі.
Більшість пише, щоб дитятко
Ще не ніс у дім лелека,
А свекруха клята й свекор
Десь в селі були далеко.
Щоб щасливо проживали
Молоді в своїй квартирі,
Милий час щоб не проводив
В пивнім барі, чи у тирі.
Не задумуючись, Алла
Дуже швидко написала:
-Щоб сім’я була нормальна –
Є закон оригінальний:
Я не знала б звідки гроші
Регулярно прибувають,
А коханий щоб не паривсь,
Де й куди вони зникають.
Буде все в нас ідеально:
І відносини, й стосунки,
Доки в мого чоловіка
Будуть кошти на рахунку.
Тут психолог чухав лоба –
Прояснилася причина:
Зрозумів, чом до банкіра
Утекла його дружина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Плела рядки у нічку милих снів,
Із осені найкращих пелюстків,
Нанизувала тихо я любов
З далеких і близьких мені розмов.
Вплітала чорнобривців кольори,
Як зорі у небессі вмить зійшли
І ніжність незабудок голубу,
Але між ними смуток і тугу.
Складала я листочок до листка,
Щоби душа торкнулася рядка
І мир запанував на всій землі
Та зажили усі в добрі й теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Пам'ятаєте, шоу - пташинний бій
Голуба миру, ворона, чайку.
Як хижі птахи вели з голубом бій
Вітер ніс у світ пташину лайку.
Голуба випустив папа Франческо,
Щоб в небо на вільних крилах злетів.
А підлетів ворон,і чайка низько
Окружили ...дерли пір'я із крил.
Дивився на пташинний бій увесь світ
Сонце хижакам сліпило очі.
Вирвавсь з бою голуб злетів у політ
Небо писало - миті пророчі.
Понтифік заявляє на увесь світ ,
Щоб здались, білий прапор підняли.
Голуб -це Україна її політ
Ворон , чайка - це вбивці ,вандали.
Ні, ми не хочемо знову в "руський мір"
На Соловки, в Сибір у кайдани.
Звітувати кожен наш крок на папір
Щоб знущались із нас пси- шайтани.
Морили нас голодом і вбивали
І катували у тюрмах до смерті.
А Живим яму, могилу копали
Кров війни - із пам'яті не стерті.
Пам'ятаєм : Одесу, Бучу, Ірпінь
Київ ,Маріуполь Харків , Херсон.
Дитя бачить у снах війну - чорну тінь,
Як горять живцем люди - землі стон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008188
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Она была настоящая,
она была как и я.
Ажурная и хрустящая,
сквозящая,
з я б л а я.
Она была многослойная,
точащая ровный свет.
С морозца ночного скроена,
она была... санный след
Она была... и щекою
притронувшись, и смеясь,
я стряхивала рукою
замысловатую прядь.
На серебро ладони
прохладой вбирая цвет,
опоенная росою,
я устремилась...
вслед
я была настоящая,
она была как и я
Какое же, право, счастье -
быть такой как она.
Когда на тебя, скользящую
по п л е щ у щ и м небесам,
смотрят с в я т я щ и е
любящие глаза,
Когда на ладони
олений чувствуешь след
и бархатность в зоне
складочек
*
сомкнутых
*
век
OSAlx2020-о9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008126
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
( На фото ми в молоді роки.)
(Присвята чоловіку.)
Я пригорнуся ранньою росою,
Глянеш у очі, щаслива з тобою,
Розчеши коси, ніжно приголубиш,
Коханий знаю, боляче не зробиш.
Давай згадаєм, як гуляли в полі,
Чарівність квітів, дякували долі,
Де подих жита і соловейка спів,
Ромашки, сонечко, запах пелюстків.
Той аромат, п`янив, подяка літу,
Клятва в коханні й серед буйно цвіту,
Віднайшли щастя. Пліч -о - пліч роками,
Хоч і буває, не спиться ночами.
Ласкавий погляд, ліки вчасно дані,
До біди й смутку в протистоянні,
Підстерігав, нас відчай, пригадай,
Із медом, м`ятою смакували чай.
Не згасло щире, до життя бажання,
Тут дім, повага, розуміння, щастя,
І я частіше оглянуся назад,
Стараюсь спомини, всі укласти вряд.
Може раніш, чогось не цінувала,
Та гріє душу, спогад що згадала,
Скільки всього, нам прийшлось пережити,
Як відпустить? Умію дорожити.
Заздрили хлопці, знаю й молодиці,
Без тебе ж я, як квітка без водиці,
І хоч давно, уже осіння чічка,
Але довіку, лиш твоя лебідка.
Знов пригорнуся, ранньою росою,
Сяючі очі, щаслива з тобою,
Розчеши коси, ніжно приголубиш
Коханий вірю, ти ж, лиш мене любиш.
Мені так затишно, під твоїм крилом,
Тут у обіймах насолоджусь теплом,
Тож потанцюєм, танець танго удвох,
Тішимось долі, що подарив нам Бог!
11.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Як розкусить міцний горішок,
Хочеш взнать, що всередині?
Тоді буде не до смішок,
Бо лишишся в самотині.
Та цікавість розбирає,
Підмивають ці думки.
Усе ж їх не покидаєм,
Досить вірить у чутки!
Скуштувать той плід таємний,
Чи солодкий, чи гіркий?
Та затія ця даремна,
Бо горішок цей міцний.
Не для всіх відкриєм душу,
Можуть боляче зробить.
Та заглянуть хочуть здуру,
Не нашкодьте, бо болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008116
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Вася йде уже у школу,
Всі уроки - на зубок.
Та чомусь пішов по колу,
Десь узявся тут дружок.
--Що та школа, толку мало,
Ми ж з тобою не святі.
Підем краще грать в футбола...
Василь став знов на граблі.
Це було не раз, він знає,
Якось вибрехавсь тоді,
Що тепер сказать - гадає.
Міркував Василь собі.
Прогуляв він всі уроки,
Та явивсь додому вчасно,
Було добре все допоки,
Спав іще їх батько смачно.
Як прокинувсь, то питає:
-Що навчився ти у школі?
Що сказать, йому не знає.
Не минуть лихої долі!
- Наший вчитель втік з уроків,
З нами грав він у футбол.
Натерпілись з ним, морока!
Він на полі раптом впав.
Грать не може, а береться.
Ось такий слабкий гравець.
Ще й схватило його серце,
Гра пішла вся нанівець.
Ми водою обливали,
Бачим - синій в нього ніс...
Справа кепська - повтікали...
Розбирає батька злість.
Раптом чують - стук у двері,
Вчитель в гості ось прийшов,
Були справи справді кепські:
Батько ремінь знов знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Чаруйся ніч, у небокраї сила,
Слідила світлом стежку золоту,
Здіймалась одним оком, тіні била,
Зникала знову в звиклу суєту.
У сутінках чвала підступно морок,
У темних жилах розливає тьму,
Заходить з тилу павутинням морок,
Чирка свою подобу неземну.
Ще стигне сонця дещиця у захід,
Скрізь відбитки залишила свої,
Жили б усі, обійми геть не зайві,
Вогнем волають пам'яті рої.
Насниться море, відблиском яскраве,
Ніби з тобою слідимо в піску,
Палає горизонтом, хвиля грає
Стежину світла золоту, хитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007995
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
А душа моя немов свіча
Горить ,палає, як зірка в небі.
І у ній дзвенить вода гірська,
Щоб напоїти серця в потребі.
Прийди до мене в мій тихий рай
Коли стомився ти із дороги.
Я зорею зійду в небокрай
І осяю твій путь -сонцем Бога.
А душа моя немов пташка
Поведе тебе аж до синіх гір.
У смутку, радості ,як важко
І запалить свято - музику зір.
А душа моя немов квітка
Нетлінна ,і нев'януча весна.
Місія моя на білім світку
Зігріть твою душу коли зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007987
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Їдуть до нас тепер пузаті гості
Котрі не можуть навіть нахилитись,
Всі молоді, були б тепер на фронті
Бо Україну ким нам захистити?
Де справедливість є у цьому світі?
Її ніколи повірте й не було
Для когось є і стали щастям миті,
Там прості гниють в окопах всім на зло.
Із сіл позабирали наших хлопців,
Нема кому на полі працювати
А в місті п'ють і ген гонять охоче
Хоч плаче наша Україна - мати.
Нехай наш Бог усіх , усіх розсудить
Хто у рай місце вже назавжди́ здобув,
А перемога українцям буде
Тож нехай покине наших рідних сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007970
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2024
Вже не болить, чомусь й не гріє,
Душа про це чогось мовчить.
А ця любов потрохи мліє,
Час розуміє -- спопелить.
А вітер попіл цей розвіє,
І не залишиться й сліда.
Та тільки серце не посміє
Сказать, що нелюбов була.
Залишить відгомін болючий,
Що невира́зний лишив слід.
Та час від часу все ж відчутний.
Невже, не зовсім іще зблід?
Вже не болить! А так боліло!
Чому ж все ж іноді щемить?
Про це спитать тебе хотіла...
Не вір словам моїм, бо так болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007955
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Чаруйся день, твої струмки веселі
В'ють до причастя пагони весни,
Малі цятки ледь-ледь світло-зелені,
Розлогу, жовту памолодь верби.
Вливає небо ставу чисту воду,
Прозорий хід торкнеться глибини,
Прокинеться старезний сом від льоду
У плескіт кинуться масні лини.
Підгір'ями нагрітими надмірно,
Де мліють коники та сплять джмелі,
Де проліски і крокуси гамірно
Частуються росою у теплі,
Хода тремтить, маніжиться, витає,
Розкупана у ніжних пелюстках,
Дбайливо вії сонцем причащає,
Приборкує сміливо перший страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007969
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Захворіла наша Свинка,
Вже не їсть, не може спати.
Схоже,в неї оце "свинка,"
Треба Лікаря позвати.
Плачуть всі, що ж це робити?
Як їм Свинку врятувать?
Їй ще треба довго жити.
Стали всі тут міркувать.
Непростий, відомий лікар
Одягнув своє пенсне.
(Ледь звела Свиня повіки)
Він сказав їм : Все пройде.
Приписав хороші ліки,
Їсти моркву і буряк,
Лише ті що є на ринку,
А без ліків цих ніяк.
Ще на спинку треба "грязі",
Щоб хворобу цю убить.
Ще купити треба мазі,
Щоб не боляче ходить.
А для горла - молоко,
Можна їсти кашу манну,
Яйця свіжі і сметану,
Та ікру, що з баклажанів.
Як почула Свиня це,
Стала голосно так хрюкать:
Точно знає, що пройде,
Як за вушком будуть чухать...
Взбунтувався тут господар:
Де ж це гроші взять на все?
Взяв батіг, що був в коморі:
Тільки це її спасе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007919
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Я чула плакав дощ в гаю,
Розповідав про долю,
Він нагадав мені мою,
З'єднавшися з мольбою.
Могла так плакати душа,
Струну, торкавши кожну
І тихо в сутінках куща,
Лишавши мить спроможну.
А серце стукало, пекло́,
Так боляче дихнути,
А так хотілося б тепло́,
Щоб знов його відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Щастя ,це коли мир на землі
Бачиш ,як сходить сонце у вікні.
Коли в'ють гніздечко журавлі
Біля хати цвіте сад навесні.
Щастя ,це коли всі здорові
Є батьки, чоловік, діти, внуки.
Розуміють тебе з пів слова
Твоє серце не знає розпуки.
Щастя ,це коли в душі весна
Відчуваєш за спиною крила.
Ти -щаслива, п'яна без вина...
Для чоловіка -кохана,мила.
Щастя, це -затишок у домі
Хліб на столі ,будень наче свято.
Коли ти - пан у своїм домі
І збуваються мрії крилаті.
Щастя ,це чути голос божий
Іти за божим світлом вздовж життя.
Впасти ,як листок подорожній
Згоріти як зірка в небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007887
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024
У моєму коханні до тебе завжди є весна
Я вітрами легкими ласкаю хвилясте волосся
В животі і у грудях гаряче проміння вляглося
І в повітрі сплелись чоловіча й жіноча рука
У моєму коханні бурхлива ріка з почуттів
А розмови, волого як краплі лягають на ноти
"Вам за сорок? Кохання? О, Боже, які ідіоти!"
Але вже затягнуло по вуха в розбурханий вир
У кохання мого в розпорядженні цілі світи
Міріади стожарок цілують твої ніжні плечі
Я їх гладжу руками, коли засинаєш, до речі,
Я тебе загубив там колись, щоби знову знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007848
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Депутати наші любі,
Чи то з радості, чи з сміху
Для народу вік пенсійний
Всім продовжили на втіху.
Я зраділа, бо законно
Буду гроші заробляти:
Не біда - в роботі часто
Стала дещо забувати.
Щось кричать навколо діти
(А я вже недочуваю),
Окуляри на перерві
В сумці й на столі шукаю.
По дзвінку, як вітром здуло
В коридор дитячу масу,
А тут спину так скрутило –
Ледве виповзла із класу.
Вчора насваривсь директор,
Вже догану другу маю,
А от ким працюю в школі,
Вбийте, люди - не згадаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Медовий місяць пролетів,
Не скуштувала того меду.
Ти дуже так мене хотів.
Тепер -Нащо тобі оце так треба?
Лежить Марина і зітхає,
Грицько ж іще так міцно спить.
Вона тут думає й гадає:
Прийшла ідея - відплатить.
В обід прокинувсь неборак:
Чому це й досі пустий стіл?
(Мабуть, то зайвий був коньяк,
У голові шумить прибій).
Присів, як завжди, біля жінки:
Ти що це знову зранку хвора?
Чи не працюють в тебе мізки,
Я борщ холодний їв учора.
Ти що забула про дієту,
Мені це лікар приписав?
Моїм ти нехтуєш здоров"ям,
Слова "гарячі" їй сказав.
Чи ти бажаєш мені вмерти,
Нема грошей, як поховаєш?
Та кум чека твоєї смерті,
Чому на потім відкладаєш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007818
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Сидить мій Кіт, уважно слуха,
Так зацікавила брехня.
Так Павукам брехала Муха,
Що в домі цім її рідня.
Тут є для неї їсти й пити,
І тепло так отут зимою.
До скону віку буде жити,
До неї ставляться з любов"ю.
Сміливо грається з Котом,
Забава - лазить по вікні.
Отак живуть вони гуртом,
Не знає Муха дні сумні.
Коли хазяїн міцно спить,
Сміливо можна влазить в носа.
Нема в думках її убить,
Лише очима гляне скоса.
Недовго слухав Кіт брехню,
Йому оце вже надоїло.
( Я трохи тут все уточню),
В Кота від злості кров кипіла.
З розгону кинувся на Муху,
Вчепився в неї він зубами.
Він з"їв швиденько цю брехуху,
Не встигла повести й бровами...
----------------------------------------
А той, хто бреше - то дивіться,
Брехать комусь - це не годиться.
Коти брехню всю розуміють,
І зупинить її уміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007817
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Блукає Півень від знічев"я,
Яку б пригоду тут знайти?
Хто посадив їх на подвір"ї,
Моїм ім"ям ще й нарікли?
Стояли півники рядочком,
Були в них різні кольори.
Почули це і Кури, й Квочки,
Його втішали, як могли.
Вони хоч різні, та чубаті,
Хіба тобі вони рідня?
Ти - красень наш, такий завзятий,
Тебе ми бачимо щодня.
Ну, а у тих - короткий вік,
Що народились - пожаліють.
А ти для всіх нас Чоловік,
Вони, як ти, любить не вміють.
У тебе гребінь он який!
А хвіст! Ну де такого взяти?..
Уважно слухав пес Рябий,
Хотів нараду розігнати.
Схватив він Півня за цей хвіст:
--Я тут не буду жартувати,
Бо рвати пір"я маю хист,
Думки ці маю спростувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007742
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Встав Іван сьогодні рано,
Вмивсь, старанно причесався.
Він сьогодні йде до Ганни,
Щоб в коханні признаватись.
Одягнувся він, як слід,
Враз знайшов нову сорочку,
( не простий буде похід)
Не гуляти йде в садочку.
Взув чобо́ти, що на скрипі
На червоних каблуках.
В таких ходять при потопі,
(чомусь душу трусить страх).
Ну усе, як слід! В дорогу!
Подарунок лиш купить.
Наречена дуже строга,
Так не просто підступить.
Ось прийшов він до воріт,
Наречену він гукає.
Роздививсь - гусак біжить
В гусака в очах мелькає.
Подивився знизу вверх,
Оцінив чоботи.
Все пішло тут шкереберть,
Всім була робота.
Позбігались всі собаки:
До вподоби каблуки.
Довго гнали небораку,
ВІд чобіт - лише шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007727
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Якось Гнат прийшов додому,
Наморився, важко.
Присів швидко він до столу,
І шукає пляшку.
Тут неначе все ж була,
Вчора недопив.
(Жінка чула, не глуха),
Хто ж її всушив?
Чи сусід приходив в гості,
На дурняк напитись?
Киплять нерви вже від злості,
Як їм зупинитись?
Піду ще спитаю в жінки,
А чи правду скаже?
Подививсь - уткнулась в стінку,
Лика вже не в"яже.
А під ліжком пуста пляшка,
Жодної краплинки!
Знаю жінчині замашки:
Не п"є наодинці.
Треба ж так оце напитись,
Піду куплю пляшку,
Треба ж їй все ж похмелитись,
Хіба піти важко?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007667
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
- Ой, кохана серце п'яне
Сідай тебе підвезу,
- Відчепись, прошу, Іване
За ворота не пущу.
Ти возив учора Настю
Знайшов долю ти свою,
Говорив, що твоє щастя
Зачекай, я вже біжу!
По-переду була Галя
В неї темна є коса,
Ти із міста знайшов кралю
Весняна в неї краса.
Де поділась світла Ната?
Часто поряд у авто
Потім, ще красуня Злата,
Став Іване справжній "чмо".
Не усіх порахувала
То всі дані, що були,
Таке бачення я мала
Відлупила б залюбки.
Ти втікай тепер у місто
В селищі місця нема,
Вони знайдуть зв'язки тісні
Залишити без хребта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007680
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Насолоджуючись в ліжку,
Муркотіла Валентина:
-Я екстрім люблю, коханий,
Уяви таку картину:
Викрала мене потвора,
Це - дракон п’ятиметровий,
Він живий, бридкий, зелений,
Не якийсь там паперовий.
Він потягне мене в замок
І почне репетувати,
Всякі непристойні речі
Враз почне пропонувати.
Ти почуєш мої крики,
Бо дракон вже почне вити…
Ситуація критична!
Що ти будеш тут робити?
Обізвавсь коханий мляво:
-Тут нема що вибирати:
Кинуся негайно в замок,
Щоб дракона врятувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Щось сумує наша Свинка,
Їсти геть не хоче.
Сама гарна, як картинка,
Хрюкає ж щоночі.
Що з тобою, скажи, сталось?
Не скажу нікому.
Може, ти вже закохалась,
В колі цім вузькому.
Чи не в того, що чорненький,
Що крючечком хвіст?
Він нічого, чепурненький,
Зна в коханні хист.
Чули, що до тебе бігав,
Гладив ніжки, спинку.
Чом тепер хропить злодюга,
І зробив зупинку?
Тільки Свинці не до сну,
Огірків кисленьких хоче.
Знаю суму глибину,
Серце ж то жіноче...
Все пробачить, все простить,
Буде ще кохання.
Ця наука не навчить,
Буде знов зітхання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007633
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Показала Мишку Даша,
Дві червоні смужки.
На душі так стало важко:
Нащо ці пелюшки?
Крик дитячий невгамовний
З ранку й до світанку.
Так! Той вечір був чарівний,
Що тривав до ранку.
Що ж тепер отут робити?
Помилок не справить.
Чи покинуть, чи любити?
Як усе оце поправить?
Утікти - найкращий вихід,
Може, за кордон?
Там пожити трохи тихо...
Не пуска ж закон.
Поки думав, поки мріяв,
Час не може ждати.
Нащо все це заподіяв?
Вже не може спати.
Раптом стука хтось у двері:
Здрастуй, любий тато!
Це наступний з його серій:
Дітки - винуватий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007634
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Світанок. Місяць округлився блідо.
Внизу рожева смуга розляглася.
У небо ніби фарбу сіру влито,
Недоля сунеться зі сходу ласо.
Земля сумує, і в окопах тускло,
Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
У боротьби не втрачений ще мускул,
Проміння кличе всіх лишень до дії.
У чорно-білий день пошерхли крони -
Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
Утримує гілки міцний ще корінь,
Весна життя не піддається тиску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
В лісі жив собі Вовчисько,
Вигляд - непоганий.
Там зустрів оце Лисичку:
Будь мені кохана!
Швидкі ноги, хвіст красивий,
Хіба я не пара?
Я - сміливий, не плаксивий.
Нащо нам з тобою чвари?
Подивилась скоса Лиска,
Очі солоденькі.
Чи є в лісі цім прописка,
Борги чималенькі?
Чи ти зможеш прописати
Зайчика-Вуханння,
Всю рідню і мого свата,
Згодна буду на кохання.
Може, ще і бабу з дідом
І моїх онуків?
Чи накормиш їх обідом?
Чим прикрасиш вуха?
Тут почухав Вовчик лоба,
Цікаві питання.
Ох і хитра ти особа,
Нащо те кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007568
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
знялися
у даль відлетіли
думки
зимове кіно чорно-біле
стерильні жахи
на спокою ніжні палітри
туман
для ватри
дай буйності вітре
капкан
броньований
тиші
капкан
рве поряд
комедія драму
мій світ
чи варто
брести поміж рани
слід в слід
шукати
притулку, заслони
нестям
роками
носити роками
аркан
вдивлятись
вдень світячи свічку
в людей
в обличчя
до шорів привичних
тіней
облудлих
на прив’язі звички
сам страж
сам в’язень
я інша
не інша
така ж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007574
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Прийшла жінка в кабінет,
Стала край порогу.
Вона знає етикет,
Ще й тут лікар строгий.
Ну проходьте, сядьте скраю.
Розкажіть, що в вас болить.
Болячки я всі знімаю,
Тільки толком розкажіть.
Що болить нога, чи спинка,
Поперек, чи щось друге?
Ви хворіли колись свинкой?
Це питання не просте!
Справа в тому, що я товста,
Чоловік таких не любить.
Ще й в добавок норовиста,
І тонкі у мене губи.
Ще й хроплю, немов коняка,
І хвицаюся ногами.
В ліжку я буваю всяка,
Можу впертися " рогами".
Обзива мене свинею,
І зі мною він не спить.
В нім не маю привілею.
Що оце мені робить?
Так, складна у вас задача,
Тільки лікар я не той.
Ветеринар все знає краще,
Він лікує всіх коров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007531
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
У весни є справжні крила,
Бо її любов - це сила,
Наділила й наші долі,
Щоб сіяли, мовби зорі.
Нам дарує серце миле,
Щоб вбирали все красиве,
Ніжну вроду світанкову,
Мудрість матінки чудову.
Все в гармонії, як треба,
Щоб думки торкались неба,
Радість сумнівам розрада
Та доречна всім порада.
Справедливо у природі,
На землі, в душі, в погоді,
І від нас завжди́ залежить,
Що кому й коли змережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2024
Зайшов вчитель"тихо" в клас,
Грюкнув так дверима!
Ну розказуй вірш, Тарасе,
Швидко, не затримуй.
Встав Тарас, почухав вухо,
Підтягнув штанці.
Десь взялась проклята Муха.
Засміялись всі.
Муха влізла йому в носа,
Лоскотати стала.
Вчитель кинув погляд скоса...
Муха врятувала.
В мене дома є проблеми,
Батько прийшов пізно,
Довго нам читав памфлети,
Слухали всі, звісно.
Вклали спать його насилу,
Голова - макітра.
Вчить вірша не було сили,
Раптом зникло світло.
Вчитель тут сказав:
-Брехня!
Кожен раз невдала.
Ставлю я оцінку - два...
- А чому так мало?..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007495
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
-Добре їсти в ресторані,-
Похвалився Вітя Грицю,-
Всіх люблю офіціанток:
І дівчат, і молодицю.
Страви вміло так підносять,
Ніжно в очі заглядають
(А не так, як жінка й теща,
Косі погляди кидають).
А коли вже розплатився,
Вирушаю йти до хати,
Чайові їм залишаю –
То готові цілувати.
-А мені більш до вподоби,-
Засвітились очі в Гриця,-
В спальному вагоні, друже,
Миловидні провідниці.
Усміхаються привітно,
Ні до кого не ревнують,
Після чаю, як годиться,
Іще й постіль пропонують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Ми їхали разом тоді електричкою,
Згорав я від крові прибою до скронь.
А ти усміхалась. Та прісно, за звичкою.
Тебе спантеличив зізнанням, либонь...
Останні акацій ванілеві китиці
З-за вікон вагону ряхтіли бігцем –
На них ти гляділа, аби не сліпитися
Юначого серця бенгальським вогнем.
Голублячи руку твою непоквапливо,
Благав, щоби миті сповільнили біг,
Аби милуватися взором привабливим
Подовше в дорозі тій сонячній міг.
Між гулу та сміху сірів у мовчанці я,
Вчував, як рогівки вже туга шкребе.
А миттю спинився наш потяг на станції,
Щоб навіч востаннє побачив тебе...
Все сняться поету акацій тих китиці,
Як ніжив кохану долоню тихцем,
І ти відверталась, аби не сліпитися
Розбитого серця бенгальським вогнем.
[i]02.ІІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007472
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Обірвалась струна в серці,
Скрипка вже не грає.
Чи любов була та з перцем,
Як любить не знає.
Довго грала скрипка скерцо,
В думках - допоможе.
Та кохання було вперте,
Просто тимчасове.
Не торкнули серця струни,
Даремно старались.
Воно звуків тих не чуло,
Чи просто всміхалось?
Ті чекали, сподівались,
Чи мелодія не та?
Та чекання обірвалось,
Мабуть, недарма.
Не таку воно чекало,
Тут нема кого винить.
Була музика невдала,
І не так вона дзвенить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Гумор - чудо
Гумор – чудо, стра́шна сила:
Доброзичливі слова
Сміхом наповняють крила,
Навіть мертвий ожива.
Не зустріти, геть байдужих,
Хто б тихесенько в кутку
Зовсім з посміхом не дружить –
Будяком сидить в рядку.
Ні старечим, ні малечі
Не цікавий хмурий світ,
Не натягнеш сум на плечі
Коли буйством лине цвіт.
Навіть в присмертну годину
Легше жити сміючись,
Мов броня прикриє спину
Від розлючених і злих.
Не зламати, хто сміється
Перед ворогом, в лице…
Перекосить враже серце,
Розірве навпіл живцем.
Той народ, що над собою
Пожартує, без стьоба́,
Надпотужну має зброю –
Видавлять в собі раба.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
Що нелюди пришлють кривавий вітер.
Одеса плаче і нема споко́ю.
Який мерзотник злодіяння скоїв
У березневу першу нічку сонну,
В будинок запустивши смерті дрони.
Руїни і завали - сон навічно,
Ніколи діти не розплющать вічки.
Невинні янголята...Біль проймає.
У когось вбито підло батька й маму.
Одеса плаче, у гіркій жалобі,
Але нескорена ворожій пробі.
(Проба - значення те саме, що й випробування)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Забивало дух Парасці:
-Скоро буду вовком вити!
Казав, будеш жити в казці,
А що вийшло, паразите?
Я - в саду і на городі,
В мене діти і корова,
Кури, гуси, качки, свині,
Хочеш, щоб була здорова!
Виправдався дуже швидко
Чоловік її Іллюшка:
-Не збрехав тобі, Парасю,
Казка зветься ’’Попелюшка’’.
Свого слова я дотримав,
Покричала трохи, й годі,
Я ж не винен, що всім важко,
І бали тепер не в моді.
В кожній казці, як відомо,
Кінець завжди є хороший:
Замість туфлів кришталевих
Ось купив тобі калоші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Прилетіла в сад сорока,
Стала там брехати всім:
Вона бідна, одинока,
Як прожити їй старій?
Нема їсти чого й пити,
Зруйнував їй вітер дім.
Рада буде й хліба крихті,
Їй повірить хоч один?
Розпустили птахи вуха:
Знову хоче обдудить?
Бачать всі: не дуже схудла,
Хоче жалість розбудить.
Усі думали й гадали,
Хтось із них пустив сльозу.
Раптом кинув хтось їй сала,
Враз зловила на льоту.
Як упхала в рота сала,
Поминай, як звали.
Щось їм прокричала,
Що така - всі знали.
Полетіла стрімголов,
Кільки раз лиш озирнулась.
Обдурила вона знов:
Чом тоді вона всміхнулась?
А казала, що безсила,
Розучилась вже літать.
Ось яка вона брехлива!
Всіх зуміла ошукать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007339
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Чорноокий вечір ,як циган молодий
Моргає зі під брів вабить до себе.
І, летить до ясних зір ,як кінь вороний
Там, де циганка ніч - голубить небо.
Зоряна ніч, така казкова, духмяна,
Так пахнуть росяні трави медами.
Пливе із під моїх ніг земля - кохана
Шукаю твій образ - під небесами.
Приспів:
Я украду тебе мила у сонця дня
Повезу у рай на берег любові.
Зацілую солодкими устами я
І, до ніг встелю квіти волошкові.
Допоки зоряна ніч ,як вино пянка.
Люби мене, як вечір ніч циганку.
І , допоки ллється музика чарівна.
Цілуй,цілуй мої уста до ранку.
Ти-розпали у моїм серденьку вогонь
Хай в грудях палають мої почуття.
Ніжно- ніжно доторкнися моїх долонь,
Щоб трояндою цвіла для тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007336
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Сьогодні море не зі мною -
Не пестять хвилі береги,
Ведуть із чайками торги,
Під тихі відгуки прибою.
Чубасті зляться, хмурять брови -
Втопилось сонце ув імлі,
Притишені ведуть розмови.
І, не торкаючись землі,
Вітри зібралися на лови -
Полюють на солодкі бризи.
Пожовклий журиться пісок,
Маяк удалеч звів курок -
На мушці овид тане сизий.
Тобі ж до мене тільки крок... 2.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007325
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Кажеш, була Едемом?!
Пороблено цій планеті!
Мов божевільний демон
мчить у шаленім леті.
Де наше щастя, Боже?
Розвіяно чорним вітром…
У темряві цій ворожій
мусимо стати світлом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007301
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 03.03.2024
...что Я хочу?, сама не знаю -
с души тугие путы снять
и высвободившейся пустотой объять
всё, что досель не понимала,
но что меня так донимало.
Что хочешь Ты?, не знаю я,
но смутно, исподвль, ощущаю,
что ожидаешь, будто я
пойму в тебе тебя,
пусть даже не любя,
лишь пустотой соприкасаясь.
Но как же Мне принять Тебя,
когда себя не принимаю,
когда как львица обмерла,
к оскалу камня прислоняясь
и с холодом совокупляясь...
...но как же с камнем не любя.
Что Мы хотим?, вдвоём Нас нет
и одиноки наши тени,
поставленные на колени,
пред нашим отраженьем в зеркалах,
не кающиеся во грехах,
коль коих совершить не смели.
В себе самих себя презрели.
Что Я хочу?, сама не знаю -
с души презренной путы снять...
OSAlx2о19-11
графика. олег ильдюков
https://www.youtube.com/watch?v=cy5m5_R541s&list=PLkqz3S84Tw-
TjLrR3Xe1SYz2c6MJJydg0&index=28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007250
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Если этой ночью будет сыро,
я прикрою двери на балкон,
позвоню и поболтаем с сыном,
расскажу ему, что нынче за окном
воздух -по осеннему тягучий-
поглотил на диво ясный день.
Белизною отливали тучи
и прозрачную отбрасывали тень.
И, волшебной пеленой пленившись,
я брела тропою наугад,
радуясь великолепью тиши,
и случайно заблудила в сад.
Золотые листья на деревьях,
золотые птицы на ветвях,
под ногами золотом хрустели
плиты, сложенные в дивный ряд.
И пытаясь разгадать узоры,
я бродила вдоль и поперёк,
недоумевающему взору
вдруг открылся их изящный слог.
Предо мной стихотворенье
древнего поэта о любви,
охватившего меня волненья
мне не передать, мой сын, прости.
Разбирая пляшущие строчки,
чтобы ничего не упустить,
я узнала этот беглый почерк,
я узнала...
Цьом, до завтра, спи.
OSAlx2020-о9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007249
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
На музыкальную тему Сергея Трофимова.
https://www.youtube.com/watch?v=JwkUSeawNhs
Сиджу собі, мов пан, на теплому подвір'ї
Та слухаю такий мені знайомий шум,
Коли деру з гусей оте трикляте пір'я,
Котрим яскравий вірш невдовзі напишу.
Зрання упав поет з натрудженого ліжка
Макітрою униз, аж іскри із очей.
Й купив на OLX чорнила цілу діжку,
Яке під стріху вже давно йому тече.
Паперу цілий віз замовив наостаннє
І мріяти почав про ту солодку мить,
Як врешті розпочне своє святе писання
Про гай, що навесні то стогне, то шумить.
Та поки він крутив свої розкішні вуса
І жваво попивав солодке каберне,
Втекли з подвір'я всі: коти, собаки й гуси,
Бо знали, що гаплик нікого не мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007248
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
лимерик
Девица одна из Панамы
Всегда носит только пижамы.
Но ей все подряд
Вокруг говорят —
Нельзя так ходить без панамы.
🙂
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007226
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2024
Тоскні ранки, вечори печальні,
затишку немає в самоті.
Певно, ти страждаєш, друже дальній,
на одній зі мною частоті,
певно ж, і тебе бентежу снами, –
лиш у снах з тобою ми удвох.
…Та, здається, й там повік між нами –
спогади, глибокі, наче шрами,
душі наші з їхніми гріхами,
ревнощі, вагання, Всесвіт, Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007211
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Ти не сказав мені: люблю! -
Поцілував очима душу.
Здавалось, з місця більш не зрушу,
Ще й досі подих твій ловлю.
Щоранку сходило в мені
Величне сонце променисте,
Як почуття яскраве, чисте
У зачудованому сні.
Ти не сказав мені: бувай,
І я повірила у вічне,
У наших долях пересічне -
У серці панував розмай!
Не говори мені: прощай! -
Хай язиками плещуть хвилі,
Мої вуста відчуй за милі,
Не смій казати - а кохай! 29.02.24
P.S. Світлина з Pinterest
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007190
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Вдохновение взял здесь (как и некоторые строки) без разрешения
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007089
Если автор будет против, сиюминутно удалю.
Між вільх і сосен молодих,
Де вітер вештався сонливо,
З куща калини край води
Злетіло це лимонне диво.
Воно на крильцях вощаних
Несло і роздуми, і мрії,
Що загубив я восени,
Як холод з півночі повіяв.
Тож сядь поету на плече,
Моя теперішня надіє,
Й збагни, чому воно пече,
Коли навколо холодіє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007169
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Мисткине,
мої розгойдала світи,
а думаєш, що паралелі.
У серці - одна лише ти!
Яріють в душі акварелі -
там місця для інших немає.
Кохання - дар неба. Я знаю!
Богине,
з тобою сягаю висот,
запрошуєш щиро до раю,
у душах немало щедрот -
щоночі в тобі я згораю.
В очах твоїх день не згасає -
у полум'ї сонце світає. Квітень 2022
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007106
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Між вільх і сосен молодих
Злякав лимонницю сонливу –
Над лиском талої води
Витала в пошуках поживи.
На крильцях, ніби вощаних,
Зробила оберт коло мене
Й пірнула в затінь гущини,
Де жеврів мох вогнем зеленим.
І, їй вглядаючись услід,
В думках запитував єдине:
Чи знайде врешті першоцвіт,
Чи, все шукаючи, загине?..
[i]22.ІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007089
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Лютневі барви вже заховались,
Розвіялись з білими снігами.
Із молодим березнем змагались,
Присіли втомлено біля брами.
З початку лякали холодами
І студений вітер душу проймав.
Проганяли смуток вечорами,
Місяць своїм сяйвом нас обіймав.
Яскраво в небі мерехтіли,
Наполохані лютим зірки.
Втікать за горизонт схотіли,
Як сріблясті, невтомні струмки.
Юний березень вже на порозі
І проблиски тепла зігрівають.
Котики стоять, як по тривозі,
Пташки весело пісні співають.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007055
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
[b]В[/b] снах привиділись сині красуні,
[b]О[/b]х, яка неповторна краса,
[b]Л[/b]ітом вкриють маніжно долоні,
[b]О[/b]бійнявши, як ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт милий та рідні мотиви,
[b]К[/b]рок за кроком вся радість життя,
[b]О[/b]берегом немов для дитини
[b]В[/b]лучно знов принесуть почуття.
[b]І[/b] в безмежжі пшениці та жита
[b]П[/b]ривітає мене легіток,
[b]О[/b]х, до болю чарівністю звита
[b]Л[/b]ітня магія дивоквіток.
[b]Я[/b] у захваті, я у полоні,
[b]З[/b]ачарована в милому сні,
[b]Н[/b]іжна казка на рідному лоні
[b]О[/b]хопила простори земні.
[b]В[/b]еличаво вальсує, вітає,
[b]У[/b]топаю у розкоші трав,
[b]Б[/b]ільш не бачила, кращого краю,
[b]А[/b] деінде пахучих отав.
[b]Ч[/b]ерез роки прилину, я знаю,
[b]У[/b] місця де мій всесвіт зростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Карі очі б'ють, як струм
Ти пливеш у мріях,
Навівають безліч дум
Зранку сонцем світять.
Наче в річку джерело
Що живе у стужу.
Проникає їх тепло
Променем у душу.
Карі очі, як вогонь
На шляху зупинять,
Ніжним дотиком долонь
Будуть усім дивом.
Вже стали комусь пастка,
Що в глибині живе,
В ній чарами йдуть ласки
І щастя над усе.
Одні гори почуттів,
В любові ті мости
Є гарантом усіх мрій,
Зупиняться часи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007026
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Віслюка із пересердя слон забив
І за це сидить в тюрмі нещасна миша.
Бо вина її доведена в суді,
Не попре врозріз слона — вона слабкіша.
Експромт на
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007010
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Ти - лагідний, коли захочеш -
Струмує тепла течія,
Навиворіт пітьму торочиш,
Коли простуєш навмання.
Ти - вітер сонячний із неба -
Такий солодкий, як мигдаль, -
В тобі негаснуча потреба.
Зникає у душі печаль,
Коли мої муштруєш крила,
Даруєш легкість до мети,
З'являється вагома сила -
Лечу в омріяні світи,
Де почуттів таємних злива...
Для тебе буду ніжна, мила,
Рожевим спогадом цвісти!
26.02.24
P.S. Квітка мигдалю. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006954
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Березень й Лютий зійшли на доріжку
Змагання почнуться таємно і нишком.
МАрець ще юний, Лютень - безсилий.*
Яке тут змагання? Пасма вже сиві...
Вигукнув Лютий : - Нумо, до бою!
Вдачею буду боротись з тобою.
НЕмічно крутить сніжком завірюха,
То морозенко щипнЕ десь за вуха.
Березень сонце відкриє з-за хмари,
Лютий назло розпорошує чари.
В парі вже з вітром змагатися хочуть,
Марець і "котики" з Лютня регочуть.
Сили не має, Лютий страждає,
Сходить з доріжки, ВеснУ пропускає.
Юна красуня до Березня лине, -
Йому і вручає підсніжники милі.
** Марець, лютень - прадавні назви березня, лютого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Пока зима благоуханный сок
Твоей весны не обратила в лёд,
Найди ему прелестный пузырёк,
Что сладкий дух твой в чреве сбережёт:
Не для того лишь чтоб друг друга вы
Могли обогатить взаимной мздой;
Чтоб чувственные семена любви
Несли благоуханный дух весной
И каждый распустившийся бутон
Был совершенной копией тебя.
Тогда бы смог предотвратить урон
Живой красе, себя же превзойдя.
О, милый мой, нет ничего глупей:
Роскошным телом потчевать червей.
[i]OSALx2o23-1o
Геннадий Брижатюк. Обнажённая[/i]
*
Then let not winter′s ragged hand deface
In thee thy summer, ere thou be distill′d:
Make sweet some vial; treasure thou some place
With beauty′s treasure, ere it be self-kill′d.
That use is not forbidden usury,
Which happies those that pay the willing loan;
That′s for thyself to breed another thee,
Or ten times happier, be it ten for one;
Ten times thyself were happier than thou art,
If ten of thine ten times refigured thee:
Then what could death do, if thou shouldst depart,
Leaving thee living in posterity?
Be not self-will′d, for thou art much too fair
To be death′s conquest and make worms thine heir.
William Shakespeare
*
Смотри же, чтобы жесткая рука
Седой зимы в саду не побывала,
Пока не соберешь цветов, пока
Весну не перельешь в хрусталь фиала.
Как человек, что драгоценный вклад
С лихвой обильной получил обратно,
Себя себе вернуть ты будешь рад
С законной прибылью десятикратной.
Ты будешь жить на свете десять раз,
Десятикратно в детях повторенный,
И вправе будешь в свой последний час
Торжествовать над смертью покоренной.
Ты слишком щедро одарен судьбой,
Чтоб совершенство умерло с тобой.
Перевод С.Маршака
*
Спеши сберечь для нас цветник благоуханный,
Пока суровая зима не подошла;
Наполни сладостью сосуд, тобой избранный,
Пока в себе самой краса не умерла.
Ведь ты ростовщиком того де называешь,
Кому должник свой долг от сердца отдает:
Другого лишь себя бы миру оставляешь,
А за добавочных - добавочный почет,
И счастье личное ты в десять раз умножишь,
Коль, вместо одного, создашь десятерых:
От смерти понести какой ущерб ты можешь,
Продолжив бытие в наследниках своих?
Так не упрямься же: с твоею ли красою
Червям лишь кормом стать под сенью гробовою!
Перевод В.Лихачева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006906
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Сиджу в печалі край вікна,
Тихенько стукає весна,
Тепло душевне віддає,
Говорить дивно: все твоє.
А я повірила в дива́,
Ось, бачу дихає трава
Та спів пташиний у гаю
І знов, радіючи стою.
Завмерла, наче на ту мить.
Моя душа до сліз бринить,
Немовби вдалий аргумент
Я відобразила момент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006898
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Цветами спекулирует весна,
Букеты вянут, сниспослав любви поклоны.
Склоняют времена, то эфемерное люблю....
Идите на...
Так заеbали эти феромоны.
И метастазы от ночных звонков,
Тональность чувств всегда либретто,
Метаморфозы бабочек, на свет летящих мотыльков,
Шагнув куда-то прочь с трамплина, табурета.
Да, високосный год богаче на денёк,
Зафевралило сердце позапрошлогодним снегом.
Подснежник тает словно фитилёк,
Любовь, любовь...
Была ли ты,
Коль стала в ад ковчегом?
2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006866
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
В тебе очі зелені
Із під чорних повік,
Вони линуть до мене
Серед різних подій.
Зустрічаю повсюди
Несуть в місячну даль,
У життєвих етюдах
У пісенний йдуть край.
Мабуть очі зелені
Бачать чари весни,
Там дерева кремезні
У полоні краси.
Ти чаклуєш очима
Лише погляд зловить,
Десь зникає вся сила
Щось у серці горить.
В тебе очі зелені
Є тривога в душі,
Там кохання пекельне
Не придатне сльозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006862
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Розтривожила синичок
Ніжним подихом весна.
У простори душу кличе
Вишини голубизна.
Від сльоти і стужі млосний,
Рину в пущу віддалік,
Де у тузі пряній сосни,
А берези повнить сік.
Захмелівши в чарі дива,
Йтиму в трепеті гілляк
По моху, що неквапливо
Таловицею набряк.
Норовить очима цупко
Там вловити кожен рух
І роздати щиглі губкам
На осичинах навкруг.
Заспіваю пням кургузим
Під пересміх ручаїв
Про коханий образ музи,
Що у серці притаїв...
Поривань, затій квітчатих
Налеліяв хоч збавляй –
Любо провесну стрічати,
Як в душі чуттів розмай!
[i]21.ІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006859
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
У безсонні буває нічному
Із питань напада рій думок
І старе ожива по-новому
Відчинивши іржавий замок.
Не згадати всього, що минуло
Бо воно вже давно відцвіло -
Все, що в юність надію вдихнуло
Й обнадійливу мрію сплело.
Та з роками втрачаючи віру
У безгрішність людської душі,
Як сам наче стрибаєш до виру
Де царюють гадюки й вужі!
Й повернутися хочеться в юність,
Той наївності острів знайти,
На якому відсутня ще мужність
Бо дівчата ще носять банти.
Вихідними гримить дискотека,
А за клубом юрба гомонить -
Самогончик приніс не лелека
І від яблук нестиглих щемить.
Й десь попереду світла дорога,
Де все біле - не в чорних цятках...
І стискає всю душу незмога,
Що в минуле не вернеться шлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006861
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Як сиро, холодно у світі -
В тунелях безодні, пітьми -
Там, навіть, ангели крильми
Не можуть людство захистити.
Не знаємо, що буде далі -
Скотивсь у вирву білий світ,
І тільки сонця моноліт
Нам про прекрасне нагадає... 22.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006807
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Міняють дислокації
Блудні вітри, пропащі.
Нема такої нації,
Як «русско-говорящі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006809
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Серед снігу й неписаних літер
У зимовій холодній палітрі.
Мого серця ніжності мево і зойк.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Не зламали вітри і негода.
Я сердечну пишу тобі оду.
Чи впізнаєш мій почерк - любові крок.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок
Чистотою думок - диво-сяйвом,
У душі моїй - сонячним майвом,
Як весняний узимку світла ковток.
09.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTI7M75_eGU[/youtube]
Згасають сутінки вечірні,
Змінився світ вже за вікном.
Вони зникають так невільно,
Крадеться ніч чомусь тайком.
Вона загладить всі гріхи,
Спростує всі життя проблеми.
Здається, що нема біди,
Що турбували нас даремно.
Це сон зморив вже наші очі,
На лад свій все перевернув.
Він ощасливить всіх нас хоче,
Від негараздів відвернув.
І ми щасливі, ніби знову,
Та промайне ця швидко мить.
І на душі все ті ж окови,
Що не дають по-людськи жить.
Та ніч-чаклунку знову ждем,
І знову тайни довіряєм.
Лиш огорта болючий щем:
Не буде так, як обіцяє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006764
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Згадай ,той день -лютневий світанок
Коли у твій дім увірвалась війна.
Як в огні згорав- зимовий ранок
Голосив на увесь світ :"війна , війна".
Ти не втрачала надію - в цю мить
Не впасти духом,не згоріти в огні.
Боролась за життя , щоб вічно жить
І, за краще майбутнє , у цій борні.
Життя до смерті всього - один крок
У тебе лишилась - одна тільки мить.
Вражий син цілив на життя курок
Ти - молода... хотіла, жити ,любить.
За одну лиш, мить, ти - б все віддала,
Щоб побачити, як сонце світає.
В цім пеклі - надію не втрачала,-
Що біда в Україні - світ з'єднає.
На роздуми часу, так немає...
Коли твоє життя на волосинці.
У вогні все у попіл згорає
Коли на землі, у хаті- чужинці.
О,страждальна мати- Україно!
Ти йшла крізь огонь ,як по лезі бритви.
Втрачала найкращий цвіт калино,-
Щоб сонце миру зійшло у цій битві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006759
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4n9Paeh95co[/youtube]
Любов не залежить від нашої волі,
приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини
(І. Франко).
------------------------------------
Якщо відкриєш в серце дверці,
Кохання впустиш, то і знай:
Якщо розіб"є тобі серце,
Ти не зважай на це - кохай.
Це ти дозволила ввійти,
В думках, що все так просто буде.
Коли ж розпустить пелюстки,
Нехай позаздрять тобі люди.
Рожевий цвіт не зірве вітер,
П"янять ці пахощі кохання.
Ти щасливіша в цьому світі...
Що буде далі? Хто це знає?
А далі будуть ягідки,
Плоди доспіли вже на часі.
Солодкі будуть, чи гіркі,
За них ми будемо все ж вдячні.
Цвіте кохання веселкове,
Знать, заслужили ми таке.
Воно найкраще - кольорове,
В серцях, як райдуга цвіте.
Якщо гірке, неначе терен,
Зумій його підсолодить.
За нього випий вина келех,
Бо що боліло - відболить.
Кохання часто робить спробу:
Зробить щасливим, чи втікти?
Якщо відкинеш з серця злобу,
Багато зможеш досягти.
Ти полюби, як сонце небо,
Вчись розуміти і прощай.
В коханні є така потреба.
Й тебе полюблять за це - знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006643
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Зимонька плаче гіркими сльозами,
Мабуть болять незагоєні рани,
Ріки створились від смутку й печалі,
Де відшукати гармонії грані?
Дивиться в небо - весняні вже хмари,
Може здалося, але ж не примари,
Дивно схилила свій образ в зажурі,
Знову думки зачепили похмурі.
Що тут робити? Ось, стукає зміна,
Вже не потрібна поміч каміна,
Скоро нам сонце всміхнеться, зігріє,
В кожного звісно давно така мрія.
Йди, мила зимо, на довгий спочинок,
Дай же зустріти найліпшу годину,
Радість відчути і миру, і сміху,
Буде скрізь затишок людям на втіху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Радію, що зустріла Вас -
Нехай летить у світ Пегас,
В яскравих фарбах кольорових,
Переливає світ любови.
Не передати почуттів,
Сильніших від усіх вітрів.
Подяка долі за натхнення,
За Ваші щирі одкровення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006594
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1jE8GE0zZ0[/youtube]
Людина щаслива своїм вмінням забувати.
Пам'ять завжди готова забути погане і пам'ятати тільки добре.
Варлам Шаламов
--------------------------------
Пам"ять сіє, як крізь сито
Друзів, що були у нас в житті.
В них душа завжди вікрита.
Ці були нам до душі.
З ними легко жити й просто,
Часто правду кажуть нам.
Не деруть ніколи носа,
Сум і радість пополам.
І нехай роки проходять,
Хіба пам"ять їх зітре?
В серці місце їм знаходим,
Пам"ять там про них живе.
Володіє нами пам"ять, не дає нам
можливості забути того, хто
колись нас робив щасливими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006568
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
На мене кажуть я миленький,
Та й добре знають, що хитренький,
Ще й довговухим називають,
Про мене пісеньку співають.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
Сіренький зайчик, я рухливий,
Вже на галявині щасливий,
Від себе літу шлю привіт,
Який яскравий, чудовий світ.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
Ще й привітаю сонце, днину,
Радію квітам, відпочинку,
Під вечір знову йду гуляти,
Про літо пісеньку співати.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
22.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006590
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
Всесильний громе, не тривож
Мене нагально серед ночі -
Хай сняться тихі сни пророчі,
Спивай чуття з небесних лож.
Не рви серденько силоміць -
Нехай послужить ще у клітці,
В зати́шному від болю місці,
Щоб утішалось світлій мітці -
В любові сила наша, міць!
Мене під ранок не буди -
Дай дочекатись ясносвіту,
Назустріч сонячному літу
Прибуде ще багато квіту -
Могутній шал свій остуди. 22.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006502
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
туман золотавий
могили і
прапори
намножені статки
не взятий в увагу подвиг
шершава реальність
є соколи
є щурі
дозрів до зневіри
несприйнятий
розумом
подив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006489
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
дружеский шарж
Том Йорк цитата - "Многие тратят уйму времени на то, чтобы быть вежливым. А я просто сру на это."
("Доколє мені буде соромно за Вас, Володимире, га?" - Наталия Остапенко,)
А Вы глумясь сказали шутку,
а я восприняла всерьёз...
Мне было больно, было трудно
сдержать поток невольных слёз.
А Вы стояли, улыбались,
кривили тонкие уста
и пальчиками прикасались
к холёным жиденьким усам.
И голый подбородок узкий
Вам упирался прямо в грудь.
И выраженье глаз тунгусских
так явственно являло нудь.
И тусклых кос прямые пряди
не закрывали узость лба.
В парфюме нарочитой чади
так чуялась дешевизна.
OSAlx 2о19-11
Картина. Ульяна Андреевна Коптелова. Обида
ЗЫ. Словарь церковнославянского языка
простая чадь - простой народ
нарочитая чадь - родоплеменная аристократия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006480
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Десь у небі чути відголоски
Теплої і ранньої весни,
Бо уже дурман тече по мозку
У шалені роздуми та сни.
Скільки усього я перебачив?
І про що я тільки не писав?
Й досі чути гульбища відьмачі,
До котрих приєднувався сам.
Тож зламав життя, неначе гілку,
Що цвіла весною, як завжди.
Бо жінки, натхнення та горілка -
Певний шлях поетів до біди.
Може, і гукне моє колишнє
По стежині зоряній пройти,
Де нарешті місяць приколише
Роздуми у серці темноти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006476
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Гриць сказав сьогодні жінці:
З кумом йду я на рибалку.
Нервував і гриз все нігті,
Потім викурив цигарку.
Приготуй мені сніданок,
Доки буду, я не знаю.
Та не думай про коханок,
Я від них давно тікаю.
Ще налий мені п"ять капель,
Бо надворі холоднеча.
Щось із ночі давить кашель,
А в душі знов порожнеча.
Подивилась жінка скоса:
Все узяв що для рибалки?
Щось важка твоя ця ноша,
А для чого взяв куфайку?
Гриць почухав чомусь носа,
Що ж отут йому збрехать?
Чи велика була доза?
Як зморюсь, то щоб поспать.
Раптом чує він дзвінок:
Любий, довго тебе ждать?..
Не обдуриш цих жінок,
Краще дома буду спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Калюжі крові по бункерах при землі,
Авдіївка… єднання душ до журавлів,
Синів забира й доньок, кривава війна,
Чому, вознеслися зарано в небеса?
Вони ж, замали щоденні світлі мрії,
Щасливо жити в квітучій Україні,
Де спокій і линуть пісні солов’їні,
На жаль, як вугілля, зчорніли надії.
Та серце, скам’яніло, неньки навіки́,
Думки розвіялися, за які гріхи?
І знов, по землі густі краплини крові,
Замало, ви дітки пізнали любові...
Пробачте, що не змогла вас захистити!
22.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
́́́В коси мої вплітала нічка свої зірки,
Щедро допомагала шлях цей важкий пройти,
Солодко пахла м'ята, дивно крутився світ,
Де ж загубилась казка в просині милих літ?
Тихо мене манила в спогади чарівні,
Де були ті хвилини, просто мов неземні,
Небо здавалось мирним, ваблячи нальоту,
Бавилося охоче, пестивши наготу.
Зорі сміялись ніжно, ніби очей краса,
Стукало серце втішно, мовби прийшла весна,
Ніч запалила свічі, сяйво земних вогнів,
Хто ж так зумів створити о́браз цих почуттів?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Куйовдить вітер
Довіри квіти -
Серця тріпочуть в хуртовину зла.
Дорога у морози повела,
А їм так хочеться радіти...
Зриває вітер
Примерзлі квіти -
Хоч сонце світить, та тепла нема.
Накриє їх суворістю зима.
Вони безпечні - справжні діти.
Голубить вітер
Весняні квіти,
У русі кожному вирує шал -
Зібралися на сонця перший бал,
Милуються - не вміють скніти.
От нам би так зуміти... 2023-2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006466
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
У сукні, що вогнем здаля іскриться
Примчалася у дім Дияволиця..
"Чого тримаєш, дівчино-відьмачка?"
"Прилинь до мене, – зваблює хижачка, –
Ще є зв'язок, давай про нього дбати" –
Спокусливо старалась мене звати
Стоїть, взирає, бісова цариця
Енергія по тілу стрімко мчиться..
Я злякано дивлюсь, сховатись хочу
Магніт її глибокі темні очі..
У них вдивлятись вельми небезпечно
Згубити душу можна недоречно
Хотів її позбутись, полиши́ти
Жадобою нестримно серце вкрите..
Пручаюсь, наче вуж, зв'язала міцно
Але я стримуюсь (стараюсь, звісно)
Тут вкотре б проявити обережність..
Була любов – залишилась.. залежність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006359
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]
Очі не брешуть … Вони все скажуть … І хто любив, і хто грав …
Згодом доля покаже, хто в житті більше втратив …
-------------------------------------------------------------------
Слова, як подихи весни,
Примусять хвилюватись душу.
Якщо від серця йдуть вони.
Не просто сказані ці звуки.
Замінить музика без слів,
Тобі розкаже про любов.
Що так сказать ніхто не вмів,
Ти хочеш чути її знов.
Про почуття розкажуть очі,
Дарма, що колір бува різний.
Зачарувати вони взмозі,
Якщо в очей цей погляд світлий.
Дивіться в очі й посміхайтесь,
Не зачерствіє так душа.
Завжди такими й залишайтесь,
Душа не буде хай глуха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
ІЗ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Шановна пані, красуня блакитноока,
Ми Вам бажаєм щастя, міцного здоров’я!
Хай Бог відводить негаразди і печалі,
Щоб синь небесна, яснить сонцем, без вуалі!
Ваша світлина, щоб примітна серед квітів,
Мала кохання, міцніше на всьому світі!
Сонце дарує, хай добро по всій окрузі,
Достатку Вам, злагоди й найщиріших друзів!
Сімейне щастя, нехай не йде стороною!
Душа на злеті у міцній дружбі з весною!
Пишіть, творіть і мрійте про світле майбуття,
Дай Боже Вам й надалі черпать солод щастя!
20.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006297
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Роки пройшли і відстані змінились.
Змішалось чорне з білим не в контраст.
І ностальгії наші якось стрілись:
Й ти дівчинка і знову я хлопчак!
Нехай нас всіх розкидала незгода,
Та наш ліхтар яскраво так горить...
Яка ж сьогодні гарна непогода!
Яка ж сьогодні ця тремтлива мить!
Хай вітер парасольку забирає,
Хай нас засипле цей щасливий сніг...
Лиш тільки поцілунок окриляє -
Єдиний з паралелей дивний збіг!
І ожива давно минула мрія,
Гальмуючи не в довгий час "табу".
Бо вранці вся примарна ця надія
В майбутню мандруватиме журбу...
Вірш написаний до фото
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006255
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
О, як співала ніч любовні серенади.
- Коханий, не спіши, зажди.
- На жаль, пора.
Забути неможливо всі твої принади,
Але ж ранкова запала вже зоря.
- Солодкі поцілунки, як ваніль, до ранку.
Зірки торкались мрій. Розлука
увірвалась на світанку.
- Я поверну́сь, моя красуне і коханко.
- Чекатиму тебе, ти ж ясноокий мій.
- О, люба, ніжна, плакати лишень не смій.
Як прикро нам прощатись...
(І сліз краплини впали на світанку.)
(Альба - ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слів "світанок", " зоря", "ранок" в кінці строфи)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Хтось навмисно вкоротив лютий, щоб весна наступала швидше!
-----------------------------------------------------------------------------
Птахи розправлять дужі крила,
Розбудять сонну ще весну.
Вона швиденько личко вмила:
Ще прийде час, тоді досплю.
Підставив птах своє крило,
Вмостилась зручно, бо дорога,
Усі це знають - не близька,
Ліси, поля безмежні, болота.
Одне бажання - треба вижить,
Подарувать усім весну.
І подолати треба ризик.
Ще подарунки я несу.
Розкида квіти по ярках,
Не побояться ще морозу,
Вони не знають слово страх,
Бо не страшні зими погрози.
На горизонті видно край,
Який миліший в усім світі.
Спіши, пташино, поспішай,
Неси у край хороші вісті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006215
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Споглядаю, як гойдає вітер
Білосніжний, мов фата, ясмин.
Кущ ясмину тоне у тумані,
Гілкою по шибці шаруди́ть…
Напівсон? Свідомості омана?
Чо́му раптом серце так щемить?
Згадую у мареві у млоснім,
Як закохані з тобою ми
Поділили неділиму по́стіль
В створеній гардинами пітьмі.
Як весня́ним громом поцілунок
Вдарив і звільнив нас від вагань,
Як прийня́в від тебе у дарунок
Я вінок незді́йснених бажань.
Як від пестощів здригались груди
І зливались у одне тіла́…
Я таким ніколи вже не буду.
Ти ж лишись такою, як була!
Бережу у пам’яті тебе я…
Ві́льхою потріскує камін…
Будь щаслива, Дика Орхідеє!
Щастя тобі зичить твій Ясмин…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006126
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Чи є любов, одна - єдина?
Котра порушує серця?
Вона наповнена вся милом,
І пузирі йдуть без кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006164
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
А я тебе не бачила,так давно
Згорають ,як зорі дні за днями.
На вчорашній день дивлюсь ,як у кіно
Спливає стрічкою хмара поміж нами.
Там за хмарами ,де голуба блакить
Сходить ясне сонечко в тумані.
Летить туди душа, у Всесвіт зорить-
Мережить рожеві мрії у коханні.
Вечір розплітає моє волосся
Стрічає край неба першу зірку .
Я тебе чекаю,люблю ,ще досі...
Лечу в твої обійми , як лебідка.
Шукаємо рай- закохану весну
У духмяних травах золоте літо.
Оту ,жадану квіточку чарівну
Що надихає , дарує сонячне світло.
Я ходжу один,ти одна без пари
Час пливе ,як річка за водою.
Давай злетимо ,як птахи вище хмари
З'єднаємо свої серця любовю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006161
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Іще снігам біліти,
та лють зими даремна:
от-от воскреснуть квіти,
прокинуться дерева,
і продзвенить птахами
над сном ранкових вулиць
усе, що ми кохали,
усе про що забули…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006160
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Поведи мене, згадко,
В даль минулих років,-
Там донині багато
Неостиглих слідів,
Ті розлуки в тривозі,
Тих спіткань буйноцвіт,
Де нестримані сльози
Раптом застили світ.
Зараз давня розлука
Пригадалась мені.
Голос доброго друга
Ожива в тишині.
Бризка радість у вічі,
А все решта - пусте...
Це ж твоя на узбіччі
Вже ромашка росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006143
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Низка-намисто у долі моєї:
Терен, калина, троянди і цвіт орхідеї.
02:58, 17.02.2024, ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006003
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Рожева пристрасть.
І серйозний намір.
Хоч невідома ти,
Та це між нами.
02:15, 17.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006002
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Писать стихи - души призвание
- Тяжёлый или лёгкий труд.
В стих вкладываем понимание,
Когда красиво - very good...
Писать стихи - летать как ветер,
Но иногда идти пешком.
В своей душе - в своей планете
Вы, словно, с Музою вдвоём.
Писать стихи - дышать любовью
Стараясь целый мир согреть;
Скорбеть, когда пролитой кровью
Война питает горе, смерть...
Писать стихи не так-то просто
Когда не знаешь, что сказать.
Они растут с духовным ростом
Раскрыв уста и сняв печать.
Писать стихи - построить яхту,
Назвать "Победа" иль "беда".
Отправить в море иль на "плаху"
Решают Авторов сердца...
Писать стихи - писать картину.
В ней отражение души.
Украсить дом, снять паутину
И не остаться на "мели".
Писать стихи - бальзам на душу,
Луч света, радуга мечты.
Но иногда стих, словно, грушу
Побить в спортзале за "грехи"...
Писать стихи - ведь каждый знает:
"Слова в них - лего и игра".
Свою страничку открывает
И для тебя, и для себя.
08.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Как тишину руками не объять
и темноту не удержать в ладони.
И что течёт, не повернётся вспять,
без смены силы тяжести в законе.
Не всколыхнуть дыханьем пустоту,
её ведь нет и нечего нарушить.
Явив в очередном квазаре душу,
не воскресить свеченьем суету.
У темноты, в которой снова мы
с тобой вдвоём себя не обнаружим,
вдруг выплеснув на миг сердца наружу,
всё ж одолжим немного тьмы взаймы,
чтоб потушить сияние сердец.
И тишину начнём глаголом нежить.
Вернувшийся не вовремя скворец,
в мороз щебечущий о неизбежном.
OSAlx 2о19-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006026
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
І як могло таке насниться?..
Зло із Добром схотіло биться,
де радість ходить разом з сонцем,
де чорнобривці під віконцем.
Де мальви квітнуть біля хати
і в'ють гніздо бузьки крилаті.
Де ластів'ятка у гніздечку,
там, де любов живе в сердечку.
Не стало... Як могло насниться?!
Хатина зникла і криниця,
лиш сад, обвуглений, чорніє.
Насправді ж, хто таке посміє?
Цей сон - гіркий, такий невтішний.
"О, Боже мій, який є грішний,
хто нищить так святе посміє.
Невже він цьому ще й радіє?" -
на думці цій себе ловлю.
А ще страшніше, що... не сплю.
І це не сон - здається так...
Не снилося такого й в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Місячне сяйво прокладає стежку,
Під перламутром оживає земля,
Останній сніг, сльозою вмив мережку,
Зранку тримала у обіймах стерня.
І заграє з вітром безсонна нічка,
Немов з весною, стрімкий обвінчався,
Дотик відчула, ця манлива річка,
Укотре їй співати намагався.
І водний плескіт, гребінь хвиль яскравих,
Встеляли поспіх, радуги веселки,
Світила блиск, вів до ігор забавних,
Хотів позбавить, марення русалки.
А по дзеркальній плесі плаває лід,
Не час, приймати всі чари від весни,
Хоча й лишались, там дріб’язки, як слід,
Але ж ще днище, в дрімоті, бачить сни..
Враз вітру шепіт - Ну гаразд, ти поспи.
05.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006017
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Тобою я і дихаю й живу,
Мій величавий і найкращий краю,
Роки тримаю, мовби тятиву,
В них найдорожча цінність в світі, знаю,
Твої ліси, діброви і сади
Захоплюють чарівністю розмаю
І неможливо просто так пройти,
Вони у саме серденько вражають.
Спинюсь на мить в розкішному квіту,
Душа співає дзвінко, ніби пташка,
Іду, щоб знову глянути в саду
Де в сукні білій ніжиться ромашка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Нанизують міста
Неонові вогні.
Видовисько зівак збирає.
Ілюзія свята.
Ховаються на дні
Самотніх душ мільйонні зграї.
Імперія росте
Ціною жертв нових.
Поліном в топку паровозу
Історія мете
Безбатченків своїх.
Згорають хмизом під гіпнозом.
По долі на межі
Проміж добром і злом
Встелилися садки вишневі.
Боронять їх мужі.
Архангельським крилом
Стирають в порох лави стерво.
Щоб сяли маяки
В відбілених хатах,
Господар ніжив змерзле поле.
Проснулися струмки,
Розкроїв небо птах,
Бузьки вернули світлу долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005952
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 16.02.2024
Ніч кричить в дупло сови:
«Зорі - наші острови!
Місяць - з досвідом човняр,
У хмаринні - плугатар.
Небо - море навісне,
І для нас не затісне,
Попливемо тет-а-тет
До небачених планет!»
А сова: «Угу, угу,
Я до ранку не засну.
В серце зоряних полів,
Краще, вишли кажанів,
Мандрівні готуй човни,
Бо романтики вони!»
P.S. Світлина з Pinterest.
11.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005893
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRWL2RaOoOg[/youtube]
Тільки життя змушує страждати. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати?
---------------------------------
Самотній степ окутав смуток,
А ще недавно вабив він красою.
І не було у нього цих думок:
Зостатись наодинці з самотою.
Зима холодна - це постійний гість,
Високі наміта вона замети.
І виника до неї ненависть і злість,
Так важко подолать душевні сплески.
Та раптом впала в око ця стеблинка:
Така тоненька, ледь охватиш зором.
Пташина в землю кинула зернинку,
Зали́шивши самотньою у полі.
Лютує все сильніше ця зима,
А вітер все підсилює морози.
Вона ж боролась з вітром, як могла,
Їй не страшні були зими погрози.
Здавалося - зламає зараз вітер,
Що раз-по-раз кида́є пасми снігу.
Та де ж береться в неї сила, звідки?
(Зима ж лютує, не збавляє бігу).
Вона тонка, живуча, незборима,
Впаде і знову випрямить стебло.
Їй не страшні, ні вітер, хуртовина.
Вона живе негоді цій на зло.
Зморився вітер, сам у неспокої,
Чому вона його перемогла?
Та відповідь прийшла оця раптово:
Йому все зрозуміть допомогла...
Жага життя - велику має силу,
Вона подужала його в борні.
Змогла ще подолала люту зиму...
Тут висновки, на диво їм,- прості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005878
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
Ти скинеш мені на серветку,
Найкращу любовну абетку,
А там почуття у чеканні,
Такі найдорожчі й бажані.
Милують і радують душу,
Послання від тебе зворушне,
В коханні то справжня є сила,
Ось бачиш, вже серце зцілило.
У нім відчуваю той трепіт,
Пульсує непрохано шепіт,
Маніжить мелодія ніжно
І знову на серці так втішно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005837
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
Вино и женщины. Нет меры,
Когда душа на кураже,
Я - вечно пьяный кабальеро
Среди кокоток в неглиже.
Друзья лихие, Штраус, вальсы,
В пенсне разбитом сомелье,
С которым вусмерть напивался
Поэт винтажным Божоле.
Все это было в прошлый вторник
За сотню лет тому назад.
Теперь я - нищий беспризорник,
Заливший брагою глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005809
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Рання весна… по обіч дороги деінде лежить рудий, трухлявий сніг. Привітне яскраве сонце поступово здіймалося вище і наче у змові з теплим вітром намагалося пробудити землю від зимового сну.
По вапняковій дорозі мчав малий міжміський автобус (ПАЗ). Як завжди, у базарні дні, з містечка до села салон автобуса вщент забитий. Хтось повертався з пустими сумками, відрами, а хтось, все ж придбавши деякі продукти, чи речі, віз додому. В салоні автобуса гул подібний рою бджіл, то гучніше, то вже ніби здалеку, тихіше.
Дід Дмитро, задоволено всівся на задньому сидінні автобуса. Він такий собі, непримітний дідок, невеличкий на зріст, худенький, в селі його дехто називає »стручком». Таку кличку замав від людей, бо знали, що дуже любить їсти горохову кашу, пиріжки з горохом та й сам молоденький горох. Не лисий, хоч ріденька сивина та йому пасує до лиця, хоч і вуса сиві та зате козацькі, пишні. Він їх за звичкою, часто підкручує, особливо коли з ким- небудь спілкується. Вже минуло майже двадцять років, як дружини не стало, так і живе один. Та йому не сумно, поруч мешкає однокласник Михайло. Породичалися, то ж випала нагода стати його синові( Миколі ) хрещеним батьком. Все життя дід до нього відносився, як до рідного сина. Тепер має повагу і, як кажуть, віддачу, якщо є потреба в допомозі, Микола тут, як тут.
Під ногами в діда, доволі немаленький мішок, в ньому лежала незадоволена свинка, яка час від часу хрюкала. Він же радо витирав від поту чоло, тихо бурчав,
-Нарешті втихомирилася, ну слава Богу. Звикнеш до мене, звикнеш.
Дивлячись у вікно, поринув у думки - Звичайно, якби меншу купив, то було б ліпше. А тут та за такі ж самі гроші й така гарненька, потримаю кілька місяців, можна й на сальце пустити. А то вже навіть немає чим сто грам заїсти, дожився, так сказать, сором та й годі. Вдома стара бараболька є, крупа, висівки, добре підгодовую. О, іще в сусіда молочка розживусь, ото буде смачне сальце, не відтягнути й за вуха.
Хоч дорога недалека та свинка знову копошиться, мішок почав рухатися вперед, з нього лунало хрюкання. Хтось з пасажирів вигукнув,
-Та відчиніть хто небудь вікно, дихати немає чим і ще ця свиня, вона, ще довго тут буде хрюкати, смердіти?!
Звичайно дід мовчав, він розумів, якби маленьку віз,то куди б не йшло, а таку треба було би на автівці привезти.
-Ви вже мене вибачайте, я через одну зупинку виходжу,- двома руками тримав мішок, продовжив тихо до свині,
-Хрюшенька, моя маленька дівчинко, заспокойся. Ти моя хороша, скоро будемо вдома, нагодую, напою, почухаю спинку.
У салоні хтось із жінок засміявся й сказав,
-Ото любов, позаздрити можна, я таких слів навіть від чоловіка ніколи не чула.
Жінка, що сиділа попереду діда підтримала розмову,
- Напевно він одинак, тому й говорить так.
Дід не дуже прислухався, погано чув, тому розмовам й не придавав значення. Через кілька хвилин готувався до виходу.
Нарешті зупинка, дід виволік мішок до землі…. автобус набрав швидкість, зник з виду.
Кажуть своя ноша не важка, але важкувата - подумки клопотався дід. Присівши біля мішка, розв’язав його, на свині поправив упряжку,
-Ну от тепер тебе можна сміливо випустити, підемо додому. Але знай я тебе назвав Хрюшою, хочу щоби ти мене слухалася. Ми маємо знайти згоду, щоби не бісилася, як на тому автовокзалі, геть зганьбила мене.
Хрюша рухається вперед, іноді діду нагадувала швидкість танка. А то так рвоне, як той пес, що на ланцюговому прив’язі, дід ледве встиг за нею. Воно ж , якби йти по сухому, то нічого,а це ж така пора, під ногами мокро. Свиня, як сильніше потягне так дід і ледь не втрачає рівновагу, трохи підслизнеться по старому споришеві, який, хоч і рудий та все ж спромігся пережити зиму. До обійстя залишилося метрів двадцять, як свиня вздріла невелику калабаню, різко потягнулася до неї. Дід впав, вона тягне його до самої калабані, задоволена хлюп у неї. Все обличчя діда покрилося холодною водою, обличчя у краплях, на вухах висіло багно,
-Хрюшо - Хрюшенько змилуйся, ми ж уже майже вдома, що ж ти коїш. У мене на обійсті велике корито, захочеш щодня будеш купатися.
Хоч рука діда, якою тримав упряжку, захолола, але він її не відпускав.
Свиня ніби почула благання діда, вже лягла на бік, раз - у - раз дивилася, то на діда, то в бік. Мабуть хвилин двадцять дід умовляв її піднятися,тягнув за упряжку та свиня тільки більше в протистоянні уперлась лапами в багно, незадоволено хрюкала.
-Ти ж моя Хрюша, ти ж моя свинка, мені ж, як дитинка. В мене ж більше нікого немає, от побачиш. Правда є песик Дружок та й той розміром менший за тебе і кицька Мура та вони ж тебе не образять, підіймайся, пішли додому.
Нарешті свиня, змилувалася над дідом, кілька раз махнула головою, рилом торкнулася води, вийшла з калабані. І вони, як ніби й нічого не сталося пішли додому. Дід тримав її за упряжку, вихваляв її до самої хвіртки, вона косо, недовірливо позирала на нього, але не виривалася. Відчинивши хвіртку Дмитро сказав голосно,
-Дружок не гавкай, познайомся, це тепер наша Хрюша.
І зачинивши хвіртку, знімав з неї упряжку,
-Ну от, паркан височенький, звідси ти нікуди не дінешся, то ж можеш погуляти, розім’ятися.
Обома руками почухав їй спину і на ходу до хати, сказав,
-Зараз вмиюся та принесу тобі їсти, треба трохи почекати.
Дід умився та й не встиг відро в руки взяти, як почув крик півня, курей.
-Ой, лихо,чи в загорожу залізла та як? Треба курей спасати, от халепа, ще яйця поїсть, а я ж їх і вчора з гнізд не забрав.
В діда мов пропелер за плечима, вибіг, від побаченого, ледь очі на лоб не вилізли. Свиня бігала по огорожі, на спині ледь тримався півень. А півень то з породи велетнів, не так легко їй було його з себе скинути. Вид у півня войовничий, він то пригинався, о розправляв крила, в черговий раз намагався клюнути свиню в голову. На обійсті здійнявся іще гучніший ґвалт, кури кричали, як сказилися, тут і Дружок на ланцюгові почав сіпатися, визгливо гавкати.
- Що за крик?- крикнув Микола, зачиняючи за собою хвіртку. Підійшов ближче,
-Привіт діду! Крик на все село… що сталося?
-Тож свинку купив, а вона бачиш, що витворяє!
Свиню з курника виганяли всі троє; дід, півень і Микола. Микола казав куди гнати, дід махав руками, виганяв із загорожі. А півень, хоч уже й злетів з свині, розправивши крила, намагався вкотре догнати, клюнути її в особливо м’яке місце, це все таки йому кілька раз вдалося зробити. Із загорожі курей Хрюшу вдалося вигнати, тепер завдання було важчим, в сарай так просто вона не хотіла зайти. Дід під рило тицяв шматок хліба, вона ж, як шило, то враз між ногами проскакує, то оминала, бігла ніби мала ціль добігти до фінішу,але його не бачила. Вже Микола знервувався, кричить до діда,
-Що ти стоїш, як той дід на воротах у чоботях. Ану дай мені якусь товстеньку патику, може, як побачить у мене її в руках, то злякається, зайде в сарай. Усі ж кажуть, що свині розумні.
- Ні-ні! Чекай, хлопче ні! Де ти бачив, щоб я коли тварину вдарив. Вона пам’ятатиме, мене не полюбить і з якими очима я на неї буду дивитися. Давай краще трохи посидимо,заспокоїмося, відхекаємося.
Вони присіли на лавку. Микола все ж поклав біля себе довгеньку тоненьку патику. Свиня напевно помітила, розгадала намір чоловіка. Не дуже близько, але все ж підійшла до діда, хрюкнула кілька раз. Він до неї,
-І тобі не соромно таке витворяти, пожаліла б мене старого. Я ж до тебе всією душею, он кашку з молочком приготував, а ти?!
Хрюша ніби засоромилася, може й справді розуміла його слова, догори підняла голову, хрюкнула й зайшла в сарай. Дід поспішив за нею.
Микола слухав дідові слова, посміхався. Думки підпливли, як хмарини в чистому небі - Шото старість, добрячий дід, не свариться.
Дмитро вийшов з сараю,
-Щоб я без тебе й робив. І, як вона штахету зірвала, не уявляю. Нічого, хай в сараї полеже, звикне. У мене влітку ювілей, вісімдесят років стукне, тому й купив, без свіжини не обійтися. Підгодовую її та й матимемо сальце, м’ясце, холодець, ковбаску.
-Добре діду, я пішов. Хай зо три дні закрита побуде, а то знову сказиться. А скільки їй місяців від роду?
-Та казав чи шість, чи сім, я уже й не пам’ятаю.
-Як порівняти з нашими свиньми, то на вид малувата. Може вона, з яких інших порід?
-Та я про це навіть і не подумав. Слухай, Микольцю, ти ж мені, як тільки сонечко висушить землю, підрихлиш тракторцем.
-Що знову будеш горох сіяти?
-Аякже! Люблю кашу горохову- його обличчя розпливлося в усмішці, підморгнув, продовжив,
-На ніч поїм каші, тепліше спати.
-Ну ти діду, без жартів не можеш.
-Та які тут жарти, це природньо, в ліжку всі хочуть тепла.
Минуло три дні …Хрюша й справді трохи заспокоїлася. Дід зранку відчиняв сарай, свиня сама, при бажанні, виходила з-за своєї огорожі, йшла на двір. А шукаючи від сонця прохолоду, заходила в сарай, падала на солому, яку підстеляв їй дід, задоволено хрюкала. Дід біля неї, як біля дитини, розмовляв до неї,
-Ну, думаю тепер концерту такого, як був не буде. Добре, не хрюкай, не виправдовуйся, я все розумію, чуже обійстя, але треба звикати.
У свині і справді комфортне життя, обійстя не маленьке, є де погуляти, їсти вдосталь, ще й з молочком, смачніше. І велике корито з водою є, купайся скільки захочеш. Біля нього ж можна своє бажання задовольнити, поритися в землі, чи лежати та подрімати в цьому ж багні. Але інколи вона ніби зривалася, кругами бігала по обійсті, а потім занурювалася в купу соломи, що стояла під самим парканом, намагаючись її розкидати в різні боки.Тоді починав гавкати Дружок, з хати виходив дід, вона відразу ховалася в сарай.
Одного дня, дід трохи прихворів, напившись чаю з малиною, не зачинивши сараю, міцно заснув. Проснувшись серед ночі, закутався пледом, зачинив двері курника та сараю, спокійно проспав до самого ранку.
На ранок, відчинив двері курника, серед двору кинув курям зерна й мимохідь, відчинив двері сараю. Через кілька хвилин приніс відро з запареними висівками, добре перемішуючи добавляє молоко. Раптом, позаду себе почув хрюкання.
-Тю, а ти, як вийшла Хрюшенька? Чи ти уже й клямку гідна відкривати. -Добре, що я вдома, бачу від тебе всього можна чекати.
Від тої пори Хрюшу ніби підмінили. Вона була спокійна, куди дід туди й вона. Правда любила полежати в кориті з водою, особливо тоді коли дід, сидячи в кріслі задрімав на сонці.
Минуло більш,як три місяці. Дивлячись на Хрюшу Дмитро тішився,
-Ой і гарненька ж ти у мене, бачу добре поправилася, вже й скоро моє свято.
Не раз витирав сльози,
-Звик до тебе, жалко та що поробиш така твоя доля. Десь за тиждень настане твій судний день.
Хрюша ніби передчувала той день, почала зовсім погано їсти. Навіть перестала виходити з сараю. Дід принесе їй їсти, вона лизне пару раз і вже відвернеться до стіни, тихо- тихо хрюкає й замовкне. Дід в розчаруванні, що ж це робити? Ще цілий тиждень можна було підгодувати, а вона перестала їсти, ще схудне.Треба з Миколою поговорити, що він скаже. Вони молоді, зараз розумніші за нас. А може їй якісь ліки треба? Та хіба то вже буде нормальне сало, якщо з ліками.
В цей вечір, дід вдома Миколу не застав, той був на чергуванні (він працює у містечку охоронцем).
Наступного дня Микола з'явився, аж під вечір,зайшов до діда на хвилину,
-Я завтра зранку зайду подивлюся, що там з вашою Хрюшою. Ви ж казали вона стала спокійна.
-Та оце ж мене тепер більше всього й лякає, що занадто спокійна. Може ми її завтра того…
Побачимо діду, до ювілею скільки днів залишилося.
-Та вже чотири,чи може п'ять, треба подивитися.
-То вже треба того. М’ясо ж треба замаринувати, сало якесь у банки закриєш, а якесь закоптиш. Якраз все встигнеш до свого ювілею.
З самого ранку літнє сонце добре припікало… Дмитро відчинив двері курятника, розсипав зерно,
-Тю-тю-тю-тю..
Дружок виліз з будки, махав хвостом, позирав на хвіртку, її уже відчиняв Микола,
-Доброго ранку!
-О, ти сьогодні рано. А я, ще й не встиг свині свіженького їдла
наколотити. Ти йди, подивися до неї, а я зараз прийду.
Микола зайшов у сарай, зазирнув у загорожу, побачивши свиню, зайшовся сміхом. Біля неї копошиться з десяток маленьких поросят.
У дверях, з відром у руці з’явився дід . Микола крізь сміх, забираючи в нього відро,
-Оце так подарунок на твій ювілей! Тобі мабуть і не снилося. Не лякайся, все нормально, я допоможу.
В діда округлилися очі, -То пускай, хай пройду, побачу що там, що ти якимись загадками кажеш, що допоможеш?
В діда справжній шок, на якийсь час онімів, не міг і слова сказати. Микола вивів його з сараю, посадив на лавку. Той двома руками схопився за голову, ледь тремтячим голосом,
-І що я з ними буду робити? І, як я на ювілей без свіжини?
Вже серйозно Микола,
-Це діло поправне, дам тобі грошей, поїдеш в містечко на базар, що треба купиш, матимеш гроші віддаси. Поросята підростуть, продай, свиноматку я відкуплю, не панікуй, все буде добре. Ти мені одне скажи, як ти міг допустити, щоб вона з кнуром відгуляла. Вона ж у тебе вже майже чотири місяці, це вже тільки тут сталося.
-Та, я … знаєш, я з жінками вже років двадцять справи не маю, тому про це й не подумав. А вона бач, яка спритна виявилася до цього діла.
Неуловима посмішка прослизнула на устах Миколи,
-Нічого діду, не журися, як кажуть, що відбувається - все на краще. Твоя Хрюша молодець, а й справді до ювілею гарний подарунок тобі зробила. Я завтра збирався на базар, поїдеш зі мною, скупишся.
-А, що на ходу твоя Нива?
-Дістав запчастини, три дні з нею возився. Тепер на ходу, тішся діду, тобі і тут повезло! Тож погуляємо, як годиться!
Ідея 2021р.
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005757
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Зимою ніжний, білий цвіт
Зорить пречистим, світлим дивом.
Бубнявіє побачить світ
Любові непокірна злива.
Світанку перший промінь в ніч,
Солодких снів знайомий погляд.
Бурштин очей у сотні свіч,
Попри мороз весняна ода.
Щоб з неба сипалась любов
Благим чеканням у долоні.
По вінця в душу, знову й знов
Найкращою з земних симфоній.
У повні сонячних видінь
Як вперше, в такт для серця серце.
Попри незвідану глибінь
Дзвінким ручаєм в повінь скерцо.
Попри самотність і печаль...
Чи обпечуся?.. Так, можливо.
Та все гучніше гра* скрипаль
І цвітом землю притрусило.
Фото із інтернету.
Дякую авторам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005750
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Закохатися в душу, не торкаючись тіла – талант.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N4elb5JgTuI[/youtube]
Душа таємна й загадкова,
Так важко кожну зрозуміть.
У когось просто гонорова,
Її не можна розкусить.
Розправить плечі, йде повільно,
І носом небо дістає.
Сприймать таку треба спокійно,
Хіба для неї рівня є?
Таку обходять стороною,
Щоб ненароком не торкнуть.
Треба подумать головою,
Як цей змінить собі маршрут.
Та на таких нема образи,
Це від народження такі.
І не тримать в собі досади,
Вони душею так слабкі.
Бувають душі зовсім інші,
Вони притягуть до себе.
І хоч вони теж трохи грішні,
Така для друзів менІ треба.
Кого пускаємо ми в душу,
Забути важко так його.
Ми не чекаєм час той слушний,
Не скажем: з ним не повезло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005749
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Тріпоче тростинка на вітрі,
Вогнями цвіте небокрай.
Літає любов у повітрі -
Попробуй, свою упізнай! 14.02.23
P.S. Світлина автoра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005740
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Мій Світелику,
Ти метеликом
Пурхаєш у житі,
В наймиліші миті.
Торки лапкою,
Диво-бабкою
Граю від натхнення -
Танець одкровення!
В неозорості,
Крил прозорості
Набираєм силу,
В сяйві небосхилу.
P.S. Світлина з Pinterest .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005739
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Скажи мені, чом ти не моя,
Ти далеко, далеко і я.
Горить, тмяніє наша зоря,
Що осяяла сині моря.
Наша доля чомусь так склалась,
Нитка кохання обірвалась.
А життєва мить розлучила,
Палке кохання приглушила.
Моє серце плаче й ридає
Чому тебе поряд немає.
І лунають дивні голоси,
Щасливі від твоєї краси.
А серце тебе пам'ятає
І любов у ньому палає.
Душа про кохання співає,
Твій стан і досі обіймає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005715
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Поранене серце безжально пече -
Жахіття війни, повсякденна утома.
Підстав, любий вітре, надійне плече,
Щоб я почувалася зручно, як вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005696
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Звук скрипки лине,танцюй зі мною,
Руки розправим,як крила птахи,
Летим до неба, назустріч сонцю,
У вальсі ніжно, в промінні краси.
Златом осипані, вдалі рухи
Ясна блакить, у дарунок вуаль,
Люби тихенько шепочуть губи,
Нехай покине сумління й печаль.
У очах блиски, сяють іскристо,
Доля, надії, як чисті води,
Уста до уст, стрілись не навмисно,
Я захмелів від твоєї вроди.
До щастя зробим, всього один крок,
Мелодій звук, на душі так тепло,
Весняний світ, смак повітря ковток,
Як солод вуст, кохання джерело.
Музика скрипки, танцюй зі мною,
Дякуймо долі, в такт б’ються серця,
Мій ангел Божий, навік з тобою,
У вальсі вдвох, танець до забуття...
Адже сьогодні, наше весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005680
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]
Біль часто приходить від тих людей,
які нам принесли колись багато щастя
------------------------------------------------
Десь лине музика на флейті,
І я радію - йде весна.
І легко стало так на серці,
Це відступає вже зима.
Спішить з весною і любов,
У мріях серце відшукати,
Повірить зможе в неї знов,
На цей раз буде шанувати.
Любов страждає від зневіри,
Міняє колір, запах, зміст.
Вона не зможе тих зігріти,
Хто випадковий був в ній гість.
Любов забуде про образи,
Забуде тих, хто не цінив.
Вона не може це прощати,
Хто її образити зумів.
Вона шукає інше серце,
Що буде чисте, як кришталь.
На почуття ще буде щедре,
В любові квітниме, як май...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005671
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,
А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.
Застрягла у суго́рбі лиш провина.
Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
Який вдихала, ніби кисень часу.
Душа, неначе всілась на журби шпагат.
Зима безмовна у холодній рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Запросила дівка Оля
Жениха Миколу в гості:
Хвилювався, як ніколи,
Купив квіти, вивчив тости.
Оля радісно зустріла
(Готувала все зарані),
Стіл для зустрічі накрила,
Як в престижнім ресторані.
За стіл сіли. Про кохання
Коля став щось торочити…
-Це пусте,- сказала Оля,-
Давай краще їсти й пити.
Дівка спритно усі страви
Вмить до себе підсувала,
І центнерна ця фігура
Віртуозно все ковтала.
Щезли холодець, салати
(Бо була голодна зранку),
Поглинала її пелька
Плов, шашлик і запіканку.
Поки Коля милувався,
Що все йде без суперечки,
Залишилася для нього
Одна шкварка й ложка гречки.
І сказала сумно Оля,
Доїдаючи котлети:
-Їм я завжди вдвічі більше,
Зараз, бачиш - на дієті.
В жениха включився розум:
-Як таку за жінку брати?
Із зарплатою своєю,
Як її прогодувати?
Дивувалась довго Оля,
Що пси гавкали навколо:
Назавжди тікав від неї
Зляканий жених Микола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Квітка не спить і я не сплю,
Шукаєм закохану весну.
Весна в осені заблукала,
Наше кохання заховала.
Пр. Любов повернеться до нас,
Хоч за вікном зимовий час.
Розквітне знов палке кохання,
Подарує нам сподівання.
Впіймаємо вчорашні мрії
Напишемо миті ми в сувії.
Та пізнаємо палку любов
І втечемо від людських обмов.
Зацвіте у душі наш сад,
Стежку осяє зорепад.
Вип'ємо наше кохання,
Будем разом до світання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005658
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Веремія моїх думок
Влучно знову мене схопила,
Вмить написаний цей рядок,
Вгамувати потік, щаслива.
В світлий шлях, ще незнаний світ
Величаво розправив крила:
Вальс, мелодія, танго, сміх
Враз спинити уже не сила.
Вільність думки, її політ
Вабить душу та лине в ирій,
Вірність стрічі найкращих літ -
В них усі почуття так щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005655
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину,
кохає весь світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання цвіт так схожий на весну,
Одна різниця - він не опадає.
Бо може зиму в літо повернуть,
Для цього в нього вміння вистачає.
Розтопить лід гарячими руками.
На зло зимі розквітне буйний цвіт,
І зацілує спраглими вустами,
Коли відчує - слабшає політ.
Пусте, буденне те життя,
Якщо колись не взнав кохання.
В серцях поселиться зима,
Не взнаєш рук коханих доторкання.
Так хай цвіте кохання у серцях,
Красиве, ніжне, найдорожче!
Щоб не відлетіло, наче птах,
Що крилами розлуки затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Промінчики сонця пробили
Зашерхлу морозність світанку.
Бурульок лампади світили
Холодному, сонному ранку.
Ні сліду. Легке павутиння
Застрягло на лапах ялинок
Й махали крильми без зупину
Лелітки блискучих сніжинок.
Незаймане все, урочисте...
Та в ранок вплітається диво:
Льодово-червоне намисто,
Кришталем в снігу заіскрило.
Як постріл, у тишу без сліду,
Останнім штрихом на картині ̶
У повені білого снігу
Краплиночки крові калини.
Фото із інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Зима раділа, падав сніг,
Тремтіло світло піруетом,
Ховалась ніч за ладним летом,
Вбирався в біле чорний гріх.
Стелились о́бруси на шлях,
У когось наче було свято,
Залишилося ніг багато
На вишитих птахами снах.
А сніг цілунками лягав,
Очима бавився, торкався,
В обійми теплі загортався,
У мріях тихо вальсував.
8 лютого 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005526
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Я нап'юсь твоєї любові
Розвеснію,як ябуневий цвіт.
Приголублю тебе у слові
Нахилю блакить неба -увесь світ.
Зацілую,як сонце квітку
І лебединим крилом обійму.
О, розквітай -мій райський цвітку!
До твого серденька стежку знайду.
Полюбив гарну вроду твою,-
Як вишня в саду ніжний-ніжний стан.
Погляд твій зачепив душу мою
Блиск синіх очей немов діаман.
Подарую троянди білі
В них океан -високі почуття.
Захищу від зим,заметілі-
Зігрію Сонцем літа тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005521
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Весна фарбує біле личко,
І приміряє нове плаття.
Знайшла сережки від берізки,
Які ще з літа зберегла.
Вплела у коси різні стрічки,
Собі сподобалась вона.
Ну ще треба оцій жінці,
Щоб їй позадрила зима?
Прикраси вибрала із сриньки,
Які їй будуть до лиця?
Бо прикрашатись має звички,
Хіба у цім її винна?
Дістала перстень з діамантом,
Червоні взула черевички...
Чи не прикрасилась так рано?
Ще ж треба зиму пережити.
На себе глянула в люстерко,
Тепер вона у всій красі.
І на душі так стало легко,
Всі хвилювання замалі.
Нагріла чай, чекать так легше,
А це все бачила зима.
Весна спішить..Хіба це вперше?
Красуня все ж таки вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005501
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[b]Дід Петро про ту ВІАГРУ чув не раз хороше.
Та аби собі придбати - все немає грошей.
Але ціль собі поставив по осінній днині.
Щоб зробити подарунок бабці Катерині…
Не жував він довго соплі і зробив початок -
То продасть відро картоплі, то яєць десяток…
То пляшки здасть, що знаходить часом біля шинку.
Все у гроші переводить, щоб потішить жінку.
Капітал ховав від бабки, нащо ті розбори.
Люди нал несуть у банки, а дід – до комори…
Років два збирав, сердега, економи дійсно.
Далі вузлик взяв з грошима та подавсь у місто.
Це ж яку він ніч влаштує для своєї Каті !!!
Того щастя вже вже літ сорок не було у хаті.
Та ото було б спитати у дівчат аптечних.
Як пігулки ці приймати…Не спитав, сердечний…
Чув, що нюхають щось хлопці і стають веселі…
Розім`яв одну на бочці з причілку оселі.
Нюхав дід цей пил завзято, в носі лоскотало,
А коли зайшов до хати, бабці кепсько стало…
Глянула на діда скоса, -Та що ж це за лихо!!!
Подивись, що стало з носом… і зайшлася сміхом!!
Третій день уже сміється, спинитись не може…
Дай моєму діду розум, милосердний Боже!! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Гнали баба з дідом,
Зранку самогонку,
Він давився хлібом,
Їй кричав (вдогонку)
*
Скакаєш, як білка,
Літаєш мов бджілка,
Та ні, вже, як шкапа,
І досі ж не крапа!
То чим промочити?
Не хочеться й жити…
Вона ж гонориста,
Слова, як намисто,
Розси́палось в хаті,
Що склад, то вже мати.
Спітніла, присіла,
За мить вже й зраділа,
- Бач крапа, безвусий,
Хоч ти, мені й милий,
Пора, на спочинок,
Дай пару хвилинок,
Хай втіху відчую,
Сама посмакую.
І швидко до банки,
А зір куртизанки,
Не вмітила тряпку,
На (морді), вмить тертка,
Ото зашпортнулась,
Як лід послизнулась,
Напій на підлозі,
Як встать та й не в змозі.
Дід півником скаче,
Життя це собаче,
Вгодити не вмієш,
Про нічку, бач, мрієш,
Як ти та й до мене.
І я, так до тебе!
Підняв, все ж дружину,
Ловив без спочину,
З підлоги в долоньку,
Схилив голівоньку,
Хоча й помаленьку,
Та сьорбав сивеньку.
А баба ж мовчала,
Вона добре знала,
Хоч горло стискав сміх,
Сміятись певно гріх,
ЗмовчАти саме час,
Труїзм й погляд погас,
-Нам треба змиритись,
Навіщо сваритись!
Сказала так тихо,
- Але ж, це не лихо!
Хвалить звісно важко,
Ще раз зварю бражку,
Чуй дід, не журися,
Не злись, усміхнися,
Твій погляд не ласий,
Тож знову заквасим!
Надворі вже днина,
Дід спав мов дитина,
Вона ж не дрімала,
Фермент добавляла.
*
Не зраджує мету,
Усі ж, ліки на спирту,
Сто грам -не завада,
Любу́, знищить ваду!
10.02.2024р
В 13.40 вставлена
картинка з інтер.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Поэт - это человек, пытающийся обогреть мир теплом свой десницы, трепетно обнимающей перстами перо, по которому медленно, одна за другой, сползают буквы и замирают на бумаге затейливыми узорами рифм, метафор и аллегорий. И нет для автора слаще мига, чем момент рождения выстраданного младенца, который отныне будет искать приют в сердцах читателей. Ибо каждый, кто с ним познакомиться воочию, будет видеть только то, что возжелает, вступая в споры с окружающими по поводу прочитанного. И не это ли называется истинным счастьем поэта, человека, которого воистину создал бог по своему образу и подобию, вложив перо в его благодатную руку, а вдохновение в горячее сердце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005386
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024
В голубому небі, в голубому,
Я відчую щастя знову й знову,
Віднайду хмаринку, як дитину,
Відображу щемно цю хвилину.
Милий погляд і приємний дотик,
Дивна чудасія, мов екзотик,
Ось, загадка справжня у природи,
В ній сховаюсь тихо від негоди.
Ніжний подих і чудовий ранок,
Де краса ховається в серпанок,
Чиста і тендітна, як дитина -
Тихо розкривається година.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Здалеку плине, тихий плескіт вод,
Нині під сяйвом ажурних зірок,
Шлях між хребтів, гірських без перешкод,
Стукіт сердець, молодих двох річок.
Штиль при долині, сонна течія,
Як є пороги, ледь гучніший звук,
Наче то щебет, наспів солов’я,
Збудження, радість, однозвучний стук.
Та без втручань, мало смілості,
Хто вмить з’єднає, в нестрімкий потік,
Чи злив чекати, по їх милості,
Береги змиють, згідно, як щорік.
Чи то путь долі, поєднатися,
Як душ бажання, жаль приречених,
У почуттях весни вмиватися,
Потік струмків…. знову закоханих.
05.02.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005343
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v4xAC2Msi48[/youtube]
Це перші спроби робить вже весна,
Підкрався дощ холодний, несміливий.
А я її виглядую з вікна,
В надії вона буде особлива.
Дощ розбудив ще заспані дерева,
Дрімає в безнадії ще земля.
Радіє вже давно трава зелена,
Раніше всіх весну вона чека.
Їй ще не час,- подумала зима.
Однак, свою злість не приховала.
Ти так змарніла, зимонько, з лиця,-
Ласкаво так весна їй промовляла.
А я все бачила і чула крізь вікно,
Весна словами зиму приласкала.
Зима солодко спала вже давно,
Її слова приємні пробачала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005341
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Вітровіїв повен міх
Розв'язався над лісочком.
Щойно репнутий горіх
Покотивсь униз місточком.
Повне дощику відро
Назбирала сіра хмара,
Вздовж розкинула шатро -
Суне в небі, як примара.
Перецідять листопад
Крізь імлу дощі осінні,
Перебілить снігопад
Зиму скуту в синій іній!
P.S. Світлина автора
Листопад 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005234
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Чому багато в світі зла?
В печалі миті прожила,
Перетворився світ у сум,
Лишивши незбагненність дум.
Чому багато смутку в них
Чи це можливо дивні сни?
А вслід лиш знову тишина,
Що через душу вже пройшла.
Чому багато в світі бід?
Не розтопити серця лід
Та де ж поділося тепло,
Щоб знову сонечко зійшло?
Чому? Чому? Звучать слова...
Душа можливо нежива,
Лиш той у кого серце є -
Запам'ятає все святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005251
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Летить ворон понад полем
І журливо кряче.
Перейнявся чужим горем:
- Не лежи, козаче,
Бо дружину й малі діти
На кого лишаєш?
Попри все, ти маєш жити,
Хоча й знемагаєш.
Батьки твої вже старенькі
Теж прибиті горем.
Піднімайся, хоч слабенький,
Подивися вгору.
Глянь до сонця, - ворон кряче -
Пнеться тугий колос.
Ти вставай, вставай, козаче, -
Почув воїн голос...
Зібрать силоньку зумівши,
На ворона речі.
Сперсь на автомат, як змігши,
І розправив плечі.
- Жити треба і боротись
Ще не час вмирати.
Маю живим повернутись,
Ждуть дружина й мати.
Ворогів змету з дороги,
Прощення - нікому!
Як здобуду Перемогу,
Повернусь додому.
Летить ворон понад полем
І врочисто кряче:
- Поборовши смерть і горе,
Ти Воскрес, козаче!
Примітка: написала за мотивами народних стрілецьких,
козацьких пісень на подіях сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Як добре, що не став я космонавтом
І не бував в міжзоряних світах!
Хто б на городі бур'янячий фатум
Винищував сапою в пух і прах?
І хай звичайна буду я амеба
Лишаючись в аграрному взірці,
Щоб не літати просто серед неба,
А знищувать осоту стовбурці!
Не хочу космос дальній помічати -
Відсутній невмирущий там осот.
Він став мені давно уже за брата,
Який не потребує цих висот.
Й зберу врожай, що восени дозріє -
Ту кількість, що осот віддасть мені,
Свою ліричну маючи надію -
Простори не полишити земні:
Я ж теж доспію власною порою,
Щоб стати збіжжям в "Божому Селі"
І знов осот буцатиму ногою
Із вітром не торкаючись землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005165
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою.
Музика - Олена Зеленська (2023 р.)
Аранжування - Роман Ракочий (2023 р.)
Спів - Олена Зеленська (2023 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005175
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9LiHOoNa2eY[/youtube]
[i]Г. Беседіна и С. Тараненко - Музика [/i]
[b]Музика (пам'яті Шопена)[/b]
(Мій авторський переклад цього живого струмочка вічно-живої музики)
Не йди, ще сади не засинають,
Ще земля сліди береже.
Не йди, ще в будинках посміхаються вікна
Ти чуєш - це музика
Попрощайся зі мною, ти попрощайся зі мною
Опівночі, тільки опівночі,
А ночі сьогодні не буде -
Буде музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Не йди, адже так легко зникають люди
Одна земля сліди береже
Не йди, тут кожен звук про це просить
Ти чуєш - це музика
Попрощайся зі мною, ти попрощайся зі мною
Опівночі, тільки опівночі
А ночі сьогодні не буде -
Буде музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Не йди, ще сади не засинають,
Ще земля сліди береже.
Не йди, ще в будинках посміхаються вікна
Ти чуєш - це музика
Попрощайся зі мною, ти попрощайся зі мною
Опівночі, тільки опівночі,
А ночі сьогодні не буде -
Буде музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Не йди, адже так легко йдуть люди
Одна земля сліди береже
Не йди, тут кожен звук про це просить
Ти чуєш - це музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Музика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005083
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Я не сплю… Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
Оглядаюсь – стоять вони колом.
Жовті очі. Блакитні серця.
Їх багато. Їх стільки навколо...
І ні ліку нема, ні кінця...
Хочу кожного з них обійняти,
Пригорнути до серця свого.
Там є янголи і янголята.
Всі усміхнені до одного.
Я у відповідь їм посміхаюсь.
Бачу крила їх голубі,
Що не всіх упізнала – каюсь.
Полягли у тяжкій боротьбі.
Я не сплю. Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005129
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
"Гарпій" трьох уже немає.
Вихор дещо знемагає.
15:52, 06.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005131
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Постривай вітер, що так розгулявся,
Мов звук оркестру лунає навкруги,
Чи ти в коханні зимонці зізнався ,
Може спроможний позбавити нудьги?
Он бачиш, у дрімоті, помарніла,
Змива білизну дощик прохолодний,
Сумна,…. до ночі ж сукня почорніла,
До танцю запроси, ти ж благородний!
Порив душевний вгомони в обіймах,
Розвій печаль з нею у сніжнім вальсі,
Хоча й востаннє, хай розправить крила,
Краса і злато розсіється в часі.
Вітре стривай, не поспішай до весни,
Почуй, зіграй чуттєво на гітарі,
Те, що поблідла, її нема вини,
Нехай кришталь іскрить на тротуарі.
Тож зимно, стрімко і радісно війни́!
У посмішці, не пошкодуй сріблинок,
Ще ж кілька днів владарювання зими,
Підтримай, зроби цей гарний вчинок….
Сміливо, в швидкім танці закрути.
06.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005122
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Чи могла б я звільнитись від тебе…
Чи плекала свободу в оглас,
Як гула заметіль до півнеба,
Тоном срібла снігів як прикрас.
В бурштині запалю позолоту,
І зцілю сотню істин в вині.
Щоб не звабить терпку насолоду,
Обернись на дарунок мені.
Чи хотіла б звільнитись від тебе –
Чи цураються зорі небес?
А весні, а квіткам тільки й треба,
Щоби їхній володар воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005051
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Зове цікавість у стрімкий, нескорений політ -
Вчуваєш у душі привілля.
Крізь очі бабки дивишся на ілюзорний світ -
В них відображене довкілля. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005050
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Есть револьвер - большая штука,
Опасный даже "инструмент".
В мозги стучится он без стука,
Силён как "Пятый элемент".
Дружить с ним - жизнь разнообразить
- Жизнь закипит от "А" до "Я".
Нельзя в зависимось залазить
И с "кипятком" дружить нельзя...
Есть "Револьвер" - играет Стэтхем.
Солидный, шедевральный фильм.
Там круче роль чем даже Бэтмен.
Он, словно, добрый элохим.
Он побеждает в этом мире
Разрушив эго - корень зла.
Он не нажал курок и в "тире"
Поставил точку навсегда...
Лет двадцать "Револьвер" в прокате,
В нём есть крылатые слова.
И мир сей, словно, на закате
-Ведь в мире вновь идёт война.
31.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005030
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Земля вздохнула вместе с нами
Теплом, любовью и добром
- За тучами и облаками
Весна вдруг с солнышком вдвоём.
Ещё весне конечно рано,
Но в гости можно и сейчас.
На сердце многих видит рану
И вопиющих слышит глас.
Зачем-то тьма накрыла Землю,
Зачем-то, словно, свет погас
И вспоминая Фату, Лелю
Вдруг слышит дъявольский приказ:
"Людей Земли загнать в "болото"
- Порядок Новый Мировой".
Рога, копыта спрятал кто-то
С козлиной, злобной головой...
Скорей рассвет пусть наступает
И мир в душе, в семье, в стране.
Весну пусть радость удивляет
И счастье в нашей стороне.
Под фотографий была надпись:
"Рассвет - это пробуждение людей
и природы, начало нового дня".
04.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005026
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
У містечку зняла, житло журналістка,
Всім панам у горлі, стала наче кістка,
У газетах статті та іще й в обласних,
То на вихор схоже, посеред днів ясних.
Все напише й про всіх, копає поглибше,
Не писала ніщо, було би найліпше,
Неподоба, то їй, сміття не вивозять,
Двірники не вчасно працювать виходять.
Вже стаття, з’явилась про стежки – доріжки,
Бо там справжні ковзанки, зламаєш ніжки,
Де Міськрада, навіть, на сонці лід блистить,
Як свята неділя, для них щаслива мить.
Не приймають скарг, охоронець на посту,
А йому до чого, веде мову просту,
-Компетенція моя, не щось прибрати,
Маю іншу справу, а мораль читати,
Тут не треба мені.Он кажуть на завтра,
Все сніжком присипе, до чого тут влада?
*
На вокзалі, у кав’ярні веселенько,
Зібрав мер, своїх панів й до них хитренько,
-Кого з вас й чому критика не дістала?
Журналісточка із ким з вас переспала?
Ті ж молились – Без дозволу хіба ж можна,
Й біда в тому, відстоять гордість спроможна,
Не бере конвертів, каже мала вдача,
Гордовита дуже, до критики здатна.
Вже пораду йому шепочуть на вухо,
Ви ж завжди в нас найперші, скинете брюхо,
Нараз усмішки у всіх,-То ж, як зарядка,
Та, як чесно, сказать, заради порядка.
-Ну, що ж дякую, щиро вам за довіру,
Мабуть й це прийдеться зробить, ради миру,
Але складчину ви збільшіть, на всі розтрати,
Щоб посад не довелось, нам з вами втратить.
*
Вдень дзвінок до мера,- Хапуги на ринку,
На шматкові сала обважили жінку,
Де вага контрольна, хто відповідає?
Мов на лобі очі, що сказать не знає.
Кинув трубку згарячу - Це уже капець,
Когось їй треба знайти, хай йде під вінець,
Запросив до себе, вів розмову чемно,
Посміхалась вона,- Слухай це даремно,
Мені ж треба, жити за щось, тому й пишу,
Як собак, своїх нацькуєш, знай не прощу.
Мер чоловік, статний, як той пес в упряжці,
Давно досвід замав, щось шукав у книжці,
О, нарешті, посміхнувся, подав конверт,
Ясні очі, блиск і радість, ним круть- верть,
-Та я тут, подумала, від людей далі,
Ми кімнату, вдвох знайдемо на вокзалі.
Десять штук щомісячно, я буду мати,
Лише так, мій договір, нам можна вкласти,
І кімната відпочинку – твоя платня,
Це ж на твій, увесь дохід, дрібничка, фігня.
Просто встала і пішла - Як згода, дзвони,
Мер втішавсь, нарешті, домовитись змогли,
Перед цим, вихід шукав, думав три ночі,
Ледь повіки закривав бачив ті очі.
Ой красиві, зваба, в них варто тонути,
І чому, щасливим, себе не відчути?
Як на шпальтах газет, лише його пика,
Підростуть всі статки, позбавиться лиха.
02.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005008
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Ще не прокинулись дива землі з-під снігу,
Але той плед вже лиже сонця штрих.
Скресає крига, мов знесилена Рогніда,
Вітрисько в лігві приспаний притих.
Вщухають кроки лютня, бо весна - назустріч,
В руках надію на життя несе.
Розтануть білі скрізь сніги й морозний хрустик,
Спаде зими пошкоджене пенсне.
Земля віддасть красу всю ніжних первоцвітів.
Зима немає сенсу, а чи лінь
Боротися. Бурулькам - сльози гірко лити.
Старанність марна, бо спішить теплінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
А на цій землі є такі місця, -
Що від краси дух завмирає.
Тече ріка - життя з джерельця
Від співу пташки душа співає.
О, життя зупинися на мить!...
Дай намилуюсь божим раєм.
Тут музика струною дзвенить
Цвіте весна квітучим маєм.
А тут сонях, як сонце у полі
Цвітуть червоні маки в житах.
Літо дарує щастя долі
І , ллється музика зір у піснях.
Я лечу птахою у рай літа,
Де трави зелені у росі.
Для мене цвітуть ніжно квіти
І, я воскресаю у цій красі.
А тут світає сонечко рано
У промінні квітне -небокрай.
Божа пташка співа сопрано
На струнах хвиль виграє водограй.
Тут немає заметілі зими
Будить від сну - Аве Марія.
Небесний дзвін ,як сонце весни
Дарує земне тепло -надію.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004995
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Земля людей объединяет
- Ногами ходим по земле.
Она людей не разделяет
В дворцы, в песочницы в стране.
Была Великая держава
Людей свободных на Земле,
По уровню опережала
Все современные втройне.
Но прилетели с "Аватара"
Чужие - хищники из вне.
Земля сражалась, проиграла
Оставшись в хищной кабале.
Страна была не СССР-ом
И не Российскою тюрьмой.
В ней каждый был миллионером,
Царём, свободным и слугой...
Морали в басне очень много.
Чужие в каждой есть стране.
Они людей назвали Homo
Стремясь командовать в душе.
30.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004935
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
О, які прекрасні в Україні вечори!
Тут Мадонна ніч малює диво- казку.
Із осокою розмовляють явори
Небокрай дарує благодать -божу ласку.
Заглядає милий місяченько у вікно
Колише малят у дубовій колисці.
Циганка ніч ,духмяна п'янка,як вино...
Квітне, буяє вишневим цвітом на листі.
А тут ,як люстерко відзеркалює річка
Із синіх гір тече джерельна водиця.
Дарує нам мить щастя -зоряна нічка
І співає пісню про любов біла птиця.
А тут лунає мелодія для двох сердець
Запрошує закоханих у земний рай.
Зоряна ніч сплітає золотий вінець
І сіє щастя в наші долоні - небокрай.
Так пахне п'янко матіола вечорами
У квітучім розмаю трояндовий рай.
Надихає два серденька почуттями...
Ти - мене коханий обніми люби , кохай.
Любіть Україну, так ,як батька..., як мати
Вона ,як ясне сонце для нас єдина.
Мрійте, вона навчить вас ,як птах літати
І ,вознесе до зірок мова солов'їна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004910
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Подаруй любов, яку звати "щастя"
І квіти ,що цвітуть у вранішній росі.
І, хай казкові сни мені насняться, -
Щоб цвіла трояндою, як цвіт у красі.
Цілуй мене пристрасно, як вперший раз
Мої руки... і солодкі ,як мід уста.
Знайди найкращі ,ніжні слова із фраз...
І, хай всміхаються світу -мої літа.
Я хочу буть щасливою з тобою!
Коханою жінкою відчути тебе.
В заметіль зими цвісти квіт весною
Злітати до зірок - у небо голубе.
Хай розквітають сади , шумлять гаї
Звучить музика ,лунає спів солов'я.
Сяють щастям ,як зорі очі твої,-
як лебеді в парі будемо ти і я.
Повторно.
КВІТКА ЩАСТЯ
Подарую любов ,яку звати "щастя"
І , Мільйон троянд встелю до ніг тобі.
Хай казкові сни тобі мила насняться
Намалюють рай- блакиті голубі.
Я зацілую пристрасно ,як вперший раз
Твої руки ...солодкі ,як мід уста.
Віднайду між зір найкращі слова із фраз
Поведу у рай ,де осінь золота.
Я хочу бути щасливим із тобою
Обожнювати та кохати тебе.
Набутись , наговоритись із тобою
Щоб була тільки ти - небо голубе.
Хай розквітають сади,цвітуть гаї
Звучить музика, лунає спів солов'я.
Сяють щастям ,як зорі - очі твої.
Ти - квітка щастя ,яку кохаю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004894
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Вночі пісенно, заводить завірюха,
То монотонно, то зривається в часі,
Враз так раптово, різкий свист глушить вуха,
Не знаєш ти,чи на землі,чи на Марсі.
Певно з думками, нині хотів там бути,
Хоча б на мить, щоб відпочити від війни,
Страхи й жахіття на який час забути,
Врешті відчути, ніжні пахощі весни.
Кроки вперед, назад, рота відпочива,
Комусь же треба зберегти жаданий сон,
Тож хай уміло, з годинку, ще поспіва,
Ця заметіль чи весело, чи в унісон.
Нехай насняться їм рідні, що чекають,
Бузок, хатина у вишитих рушниках,
Щоби без свисту ракет, що долітають,
Сонцем осяяний, під мирним небом шлях.
Ну от стихає, гомінливий вітрисько,
Бійцю на зміну спішить інший вартовий,
Нема зневіри, перемога вже близько,
Адже у душах, дух козацький, бойовий,
Рашистів клятих вщент знищать на віки́!
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Так скучила сьогодні за тобою
поміж буденно-ввічливих людей,
що серденько, стужавіле від болю,
метеликом – на волю із грудей!..
Коричневе кумедне янголятко
тріпоче оксамитними крильми,
і що йому злоблива мертва хватка
старої відьми – сивої зими?
Крізь холоди і сніг рясний, лапатий,
крізь вітру стоголосе гостре скло
летить через засніжені Карпати,
спішить щосили у твоє тепло!
Так мало потребує кожне диво,
таке просте й беззахисне воно, –
ти лиш повір у нього незрадливо.
Метелик? Серце б’ється у вікно!
…Воно жадало у твоїх долонях
сховатися від стужі й самоти –
і впало на холодне підвіконня.
«Листок, сухий листок», – подумав ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004846
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Пригадую, хлопчиною малим
з бабусею селом я сновигав –
Щось радісно наспівував, коли
подзвінням піднесло у далі ґав.
Уперше принагодилось тоді
погребний перестрінути кортеж,
Й спитав я у безмовності блідій:
«Бабусю, ти ж ніколи не помреш?..»
Всміхнулась любозичливо вона,
промовивши спокійно: «Звісно, ні...»
Ще довго дзвін похмурено лунав,
та стало знов утішно вглибині...
Стекли голубизною ті роки,
а в спогадах рябітиме всякчас,
Як голосом бабуся так м’яким
злукавила мені єдиний раз.
[i]03.ІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004827
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Подивлюся у вікно
Скрізь безмежно замело,
Білизна - цукрова вата,
Дітвора гуляти рада.
Сніжки дивні - бравий хід,
Ось, уже з'явився лід
Та й каток усім на втіху:
Буде знову море сміху.
Наяву зимовий світ
І подія, ніби квіт,
Ще б до всього - перемогу,
Щоб торкнулася порогу!
Мир і спокій на землі
Скоро буде навесні
Та п'янкий не сніжний квіт
Посміхнеться в ирій літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
На берег ровный и пустой
я выхожу к реке зимой
в тяжёлых прочных башмаках
на клиновидных каблуках.
На серо-белом полотне
следы от птичьих лап везде,
смотрю на странные значки,
что птиц оставили шажки.
Читаю молча по слогам
многоголосье нотных зна
ков, незнакомых мне, что у
ходили по реке к кружку,
как люк, открытому во льду,
к которому и я иду.
Иду. И птичьи голоса
поют мне вслед: "Куда? Куда?.."
Что им могу ответить я,
когда не знаю и сама
зачем иду я по воде,
замёрзшей насквозь в мелкоте,
к чернильной круглой полынье
на потаённой глубине.
Меня ведут туда следы
заметные, как и мои,
таких же прочных башмаков,
их клиновидных каблуков,
неспешных старческих шагов,
стирающих узор снегов.
И вот у чёрной полыньи
вдруг обрываются они.
И непонятно мне куда
исчезла та, что тут была.
Я молча прорубь обошла,
потом тихонько позвала:
"Эй, был тут кто, следы тут чьи?.."
В ответ услышала: "Твои."
Я оглянулась, никого.
Лишь сыпалась крупа легко
и заметала все следы
к второму берегу реки.
И я подумала, что та,
которая пришла сюда,
ушла по мёрзлому снегу́
к другому берегу в пургу.
OSAlx2019-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004708
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
[b]Кожен поет, кожен письменник, добавляє свої піщинки в пісок пустелі, яка атакує все живе, чому відбувається таке?[/b]
Вибачте, більшість із вас не прочитають звичайно мої рядки.
Майже всі ви і ми - кроти.
Риємо "нори", живем в темноті,[b]боїмось правди[/b], світла денного. Таки це правда - всі ми боїмося, нам навіть для цього час переводять, щоб збільшити [b]темряву[/b], зруйнувати наше здоров'я, це не пусті слова.
Нас лякують [b]МИРОМ[/b], а саме страшне, що ми наівні і віримо їм.
Що ніби Росія хоче миру, та як раз Росія і хоче цієї війни. Вибачте багатомілліонне населення Росії, війну почав і її продовження прагне ваш уряд і ті, хто за ним стоїть.
Путін - це не Росія. Зеленський - це не Україна. І їм, а в першу чергу нам слід це усвідомити. Інтереси правячої верхівки і народу чомусь завжди протилежні.
Росіянам торочать все те ж навпаки. Що ми хочемо миру, на це не можуть погодитись вони.
А реально всі хочуть одного - [b]ВІЙНИ[/b]
[b]ЗМІ[/b] давно продане і за їх вказівками зомбує маси.
ВІЙНИ хочуть [b]ВОНИ[/b].
Вони не такі як ми, вони дають вказівки, в боях вони участі не приймають.
ЯК можна хотіти і брати участь в наперід програній війні.
На коп'ютерних моделях ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ цю війну протестував і видав їм довгоочікуваний і спланований ними результат, всі можливості прораховано на 50 років вперед як завжди, крім однієї -[b]МИРУ[/b].
Здоровий глузд лише може перемогти.
Чому нам не брати приклад з ШВЕЙЦАРІЇ. Вона не має ні армії, ні атомної зброї. Вона має данні, інформацію, яка керує і країнами НАТО і Росії, зникне Швейцарія, зникне панування одних людей над іншими.
МИ - Край.
Нам не потрібно ні в ЄС, ні в СНГ. Нам не потрібні триєдині боги : ЗАХІД, СХІД, СВОЇ царі.
Наш КРАЙ - ельдорадо і коли ми це зрозуміємо, це ядерна бомба, ми станемо незалежними, всі ресурси поділивши порівну на кожного українця ми повернемо в Україну весь свій народ.
Ми нейтральні, ми не йдемо ні В НАТО, ні в Рашу.
Причин війни - НЕМАЄ.
Війні кінець.
Нам не потрібні їхні кредити. Не кучка злочинців, яка нас продає, а ми володіємо всіма надрами нашого КРАЮ і влада в країні цій Україні належить не сірим, не зеленим на період війни, а українському народу згідно нашої Конституції і ми її повинні собі повернути в правовому колі, без кровопролиття.
І тоді наш край розквітне і всі українці будуть процвітати, будуть хазяїнами в своїй домівці, а не слугами іноземців.
"Слуги народу"
служили і служать не нашому народу, невже мілліони смертей вам про це ще не довели, скільки мілліонів потрібно ще безневинно вбити, щоб всі зрозуміли, це ВИ, саме ви хотіли війни. Що саме вас на це зазомбували "ВОНИ".
Бути МИРУ, бути ДОБРУ!
Слава УКРАЇНІ!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=paxlqGUxffw
[/youtube]
Сонячне коло,
Небо навколо -
Хлопчисько малюнок
На листку написав
І підписав в уголку:
Приспів (2 рази):
Хай буде сонце,
Хай буде небо,
Хай буде мама,
Хай буду я.
Милий мій друг,
Добрий мій друг,
Людям так хочеться миру.
І в тридцять п'ять
І в сорок п'ять
Серце не втомиться вам це сказати:
Приспів.
Тихіше, солдате,
Чуєш, солдате, -
Люди бояться війни.
Міллліони очей
В небо піднято,
Губи народів вперто твердять:
Приспів.
Проти біди,
Проти війни
За наших синів [b]Встанемо[/b] ми!
Сонце - навік! Щастя - навік!
Так повеліла людина.
Приспів (2 рази).
Сонячне коло,
Небо навколо -
Хлопчисько малюнок
Такий написав
Приспів (2 рази):
Хай буде сонце,
Хай буде небо,
Хай буде мама,
Хай буду я.
Милий мій друг,
Добрий мій друг,
Людям так хочеться миру.
І в тридцять п'ять
І в сорок п'ять
Серце не втомиться вам це сказати:
Приспів.
Тихіше, солдате,
Чуєш, солдате, -
Люди бояться війни.
Міллліони очей
В небо піднято,
Губи народів вперто твердять:
Приспів.
Проти біди,
Проти війни
За наших синів[b] Встанемо[/b] ми!
Сонце - навік! Щастя - навік!
Так повеліла людина.
Як би всі співали ці пісні, а не вели цю АНТИЛЮДСЬКУ пропаганду, то не було б цієї війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O3YdWuaZ_VI[/youtube]
Приспів (2 рази).
[b]We will stand up against trouble, against war, we will stand up. (Based on the song of our childhood)[/b]
A circle of the sun,
The sky around
A boy's drawing
He wrote on a piece of paper
And signed it in the corner:
Chorus (2 times):
Let there be sunshine
Let the sky be,
Let there be a mother,
Let there be me.
My dear friend
My good friend
People want peace so much.
And at thirty-five
And at forty-five
My heart will never tire of telling you:
Chorus.
Quiet, soldier,
Hush, soldier
People are afraid of war.
Millions of eyes
In the sky are raised,
The lips of the nations are stubbornly speaking:
Chorus.
Against the trouble,
Against war
We will stand up for our sons. We will rise up!
Sunshine forever! Happiness forever!
That's what man has commanded.
Chorus (2 times).
The circle of the sun,
The sky around
A boy's drawing
A boy painted
Chorus (2 times):
Let there be sunshine,
Let there be a sky,
Let there be a mother,
Let there be me.
My dear friend
My good friend
People want peace so much.
And at thirty-five
And at forty-five
My heart will never tire of telling you:
Chorus.
Quiet, soldier,
Hush, soldier
People are afraid of war.
Millions of eyes
In the sky are raised,
The lips of the nations are stubbornly speaking:
Chorus.
Against the trouble,
Against war
We will stand up for our sons. We will rise up!
Sunshine forever! Happiness forever!
That's what man has commanded.
Chorus (2 times).We will stand up against trouble, against war, we will stand up.
A circle of the sun,
The sky around
A boy's drawing
He wrote on a piece of paper
And signed it in the corner:
Chorus (2 times):
Let there be sunshine
Let the sky be,
Let there be a mother,
Let there be me.
My dear friend
My good friend
People want peace so much.
And at thirty-five
And at forty-five
My heart will never tire of telling you:
Chorus.
Quiet, soldier,
Hush, soldier
People are afraid of war.
Millions of eyes
In the sky are raised,
The lips of the nations are stubbornly speaking:
Chorus.
Against the trouble,
Against war
We will stand up for our sons. We will rise up!
Sunshine forever! Happiness forever!
That's what man has commanded.
Це мій ремейк на відомий твір
https://deti-online.com/pesni/pesni-dlya-malyshey/pust-vsegda-budet-solnce/
Якщо хтось заспіває та вишле мені аудіо файл - буду вдячний за підтримку!
p/s [b]Те, кто отдает приказы - сами должны умереть.[/b]
[i]ШТУЧНЫЙ ИНТЕЛЕКТ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004714
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Намокло в лютого у перший день пальто,
Закралася у душу сива мряка.
Мене ти відчуваєш, любий, як ніхто,
Розвеселяєш, коли я «ніяка» -
Тобі звучить намолена подяка! 1.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004665
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bLm1-Tocn8w[/youtube]
Троянда – як кохання, може завдати болю,
якщо не вмієш її узяти. (Ліна Костенко)
В житті кохання бува різне,
Не всім однакове дано.
Одному вірне, добре, ніжне,
Воно, як вигране вино.
Та є любов, неначе проза,
Чи хтось хотів його узнать?
На що буває іще схожа?
Слова не ті вже на вустах.
Від них ні холодно, ні жарко,
Бо вимовляються не так.
Їх зрозуміти дуже важко,
Давно утратили свій смак.
Любов буває із шипами,
Красива, краща не бува,
А хто дотя́гнеться руками,
Хоч вколить боляче - стражда.
Бува зрадливе і невірне,
Примусить довго іще ждать.
І хоч в душі все ж зачерствіє,
До себе все-таки манять.
А ми це знаєм і все ж любим,
Чекаєм кращої пори.
Хоч люди бачать і осудять,
Ми ж не руйнуємо мости...
Така жіноча це натура,
Так хоче щастя своє взнать.
Вона одне лише забула:
Його не втримать напрокат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004654
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
***
Білими крильми
Встеляють гуси землю.
Пухнасті сніги.
***
Стручки ванілі
Розкручують у руках
Хурделі білі.
***
Самітним вовком
Завиває ніч зими.
Снігокрутниця.
***
В цукрову пудру
Вмочує завиванці
Заметільниця.
***
Лелечі крила
Білосніжних покровів
Ведуть на захід.
***
Моргає ночі
Опалесцентний місяць.
Сніговійниця.
***
Сіпають вітри
Пухнасто-срібні вії
Крутій завії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004642
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Органза сивиною туману стелилася містом,
Листопад невгамовно крутив покоцюрблене листя.
Промінцями між хмар, що під казку вечірню заснули,
Рука в руку йшла пара й душею до неба горнулась.
До долоньок гарячих тулився застуджений вітер,
Небо сіяло мжу прохолоди-крупиці крізь сито.
Їм невтямки було, що примари затемнених вулиць
У повітрянім танці на них випадково наткнулись.
Десь між зоряних квітів пливли їх думки і бажання
І до інших галактик летіло в цілунку кохання.
Як кульбаби ліхтариків, палко світилися очі,
Ніпочім їм були заблукалі нічні поторочі.
Навіть місяць всміхався, утерши сльозини зрадливі,
Хоч були вони трішки смішні, але дуже щасливі!
Фото із інтернету.
Дякую автору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004638
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Запитаєш, чому не писала тобі?
І ту мить перекреслила звісно,
Але знай, пам'ятаю я все у душі
Та буває думкам у ній тісно.
Зчасом знову нахлине гнітюча печаль
І затьмарить всю душу думками
Та вона не поверне те щастя на жаль,
Тільки осінь: шепоче листками.
Всі слова перевилися смутком украй,
Як зібрати і радість розвити?
Тільки вітер співає: печалі лишай,
Йти потрібно вперед - просто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004604
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Не лютуй, брате місяцю лютий,
По яругах-лісах не мети!
Хай надія пове́рнеться людям,
Що весна має скоро прийти.
Ще у силі зима. Та невпинно
День у но́чі виборює час.
Термін твій, як усе, швидкоплинний.
Хай не буде він лютим для нас!
Не гнівися, що ти нам не любий!
Так ведеться з покону віків.
Ма́буть, той, хто назвав тебе лютим,
Сам життя не достатньо любив.
У іменні твоїм – холоднеча,
Тріск морозів і хуги виття.
Та однак для весни ти – предтеча.
Згине смерть. Переможе життя!
Січень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004460
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 01.02.2024
Как на плите надгробья не отбить
в двух датах панораму полной жизни,
так и в стихах моих боготворить
достоинства твои — лишь их принизить.
И кто поверит мне, спустя года,
что бирюза сих глаз яснее неба.
Уверен, скажут: лгал он, никогда
земному не зажечь такого цвета.
И в небрежении умрёт мой труд —
лишь лесть усмотрят в нём, восторг поэта,
и должного тебе не воздадут,
отметив в том высокий слог сонета.
Вот твой ребёнок всех бы утвердил,
сколь верен мой высокопарный стиль.
[i]OSAlx2о21-11
Портрет молодого человека — Андреа дель Сарто[/i]
*
Who will believe my verse in time to come
If it were filled with your most high deserts?
Though yet, heaven knows, it is but as a tomb
Which hides your life, and shows not half your parts.
If I could write the beauty of your eyes,
And in fresh numbers number all your graces,
The age to come would say, ′This poet lies;
Such heavenly touches ne′er touched earthly faces.′
So should my papers (yellowed with their age)
Be scorned, like old men of less truth than tongue,
And your true rights be termed a poet′s rage
And stretched metre of an antique song:
But were some child of yours alive that time,
You should live twice, in it and in my rhyme.
William Shakespeare
*
Моим поэмам кто б поверить мог,
Коль Ваших качеств дал я в них картину?
Они — гроб Вашей жизни, знает Бог,
Их могут передать лишь вполовину.
И опиши я Ваших взоров свет
И перечисли все, что в Вас прелестно,
Грядущий век решил бы: «Лжет поэт,
То лик не человека, а небесный».
Он осмеял бы ветхие листы
Как старцев, что болтливей, чем умнее.
Он эту правду счел бы за мечты
Иль старой песни вольные затеи.
Но будь у Вас ребенок в веке том,
Вы жили б дважды — и в стихах, и в нем.
Перевод Николая Гумилева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004529
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Рябине тонкими перстами
не удержать балласт огней
и сбрасывает алый пламень
с тугих увесистых перстней.
И тянет узкие ладони,
и просит тяжесть облегчить,
и, обессиленная, стонет,
и вдруг с руки
теряет
кисть...
OSAlx2020-о8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004530
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Через мене тече ріка,
Омиваючи серце й душу.
Чи не з того вона стрімка,
Що писати я вірші мушу?
Бо перо у її блакить
Опускає щодня спокуса,
Наче вийде мені за мить
Скуштувати вино з Ісусом.
Я би, мабуть, його спитав,
Заглядаючи в сині очі:
В чому сила твого хреста,
На якому ти й досі, Отче?
У поета судьба така,
Мов окраєць гіркого хліба.
Через мене тече ріка
І до омуту кличе ніби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004539
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
В снопи зима складала сніг,
Химерні мчались білі коні,
Везли снопи у сніжне лоно.
Вітрисько розкрутив батіг.
Химерні мчались білі коні.
Свистів борвій, за ними біг.
На хвильку ніби занеміг,
Присів на льодянім ослоні.
Везли снопи у сніжне лоно.
Мабуть, відшліфував мороз,
Блискучий диво-віртуоз,
І раптом слідом знов погоня.
Вітрисько розкрутив батіг,
Він коней ляскав і періщив.
Неслись химерні через ріще.
Зимі сподобався забіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Чарівна ніч уже за вікном,
А я привітання малюю.
Пишу життєві миті в альбом
І тебе так палко цілую.
Я згадую чарівні очі
І вуста п'янкі, полум'яні.
А ти мені снишся щоночі
Й густі коси такі духмяні.
Вже сяють у небі зірниці
І в п'янку любов вказують шлях.
Ось швидко летять громовиці,
А ми з тобою вже у піснях.
А ніч кохання нам дарує
І розпалює наші серця.
Пізнати щастя пропонує,
Крокувати разом до кінця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004519
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
О, ні!...
Так вже не буде ,як колись...
Став жорстокий світ ,інші люди.
Не здавайсь ,за життя борись!...
Молись, коли болить у грудях.
Плач тобі не допоможе,
Не гніти душу, не терзай.
Молись щиро ,дай на Боже -
На добро надію не втрачай.
Не бійся труднощів ,проблем
Повір, ти -сильний,і все зможеш.
Не падай духом від проблем
Повір ,із Богом ти все зможеш .
Часу мало, не багато...
Бережи рідних, і подзвони.
Відчуєш біль від утрати
Згориш від докору, від вини.
Чому додому не дзвонив
Близьким у біді не допоміг.
Чом бездушним на землі жив
І не спішив на рідний поріг.
Втрачаємо рідних, друзів
Щоденно свіча згорає.
Розвесели, тих хто в тузі...
В самоті, від болю страждає.
Коли можеш роби добро
Зумій прощати ,та любити.
І не встромляй ножа в ребро,
Щоб із очей сльози не лити.
Не будь зверхнім, та байдужим!
Не кидай зопалу слова.
Не впадь лицем в калюжу!
І пам'ятай, що душа жива!...
Життя двічі не прожити
І вже не буде, так , як колись...
Навчись прощати , любити...
За здоров'я рідних помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004520
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Мій любий, друже, хочеш ти поетом
Утиснутись в якусь богемну гать:
Щоб написати сяючим куплетом
Той зміст, що буде світові печать?
Повір, мій друже, просто це здається,
Повір, мій друже, зовсім це не так.
Поезія - не так, як серце б'ється,
Поезія - не вітер на дурняк!
Поет шуга поміж вітрами долі
Розхристаний з душею протиріч:
Завжди один - один у чорнім полі,
Страхи свої відбивши навсібіч!
Один завжди в юрбі голосослівних
Свій голос поневолевши в бемоль.
Щоби в ночі, в думках не підневільних
Плювати на скасовану вже роль!
Щоб мати те - завжди чого не малось -
Лиш думку, що тяжіє і злетить:
Бо тільки дурню якось удавалось
Зловити цю в житті прекрасну мить!
І плями знов не бачити на сонці
Й повірити у Бога сотий раз.
Про те, що з неба дивні охоронці
Тобі відкриють двері на Парнас!
А потім втратити цю мрію в людях,
Яким не треба помислу твого
З тим розумінням - що цього не буде...
Скажи, поете, хочеш ти цього???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004406
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Солю моя, Солю!
Є причина бачити в тонах рожевих те життя троянд.
Гладити їх колючки у світлі сонця вечірнього, коли захід неминучий.
Час нічний загорне у темінь шовк пелюсток, полиск зелені,
Темно-різьблену принаду-обраму квітам-бутонам.
О Солю, бережи захід в рожевих тонах сонячних променів в небі.
То ж є життя диких троянд, що народились до тебе.
Солю моя, бережи!
Соломі́я, або Саломе́я (Саломія) — жіноче особове ім'я. Походить від шалом (івр. שָׁלוֹם, shalom, «мир»). Поширене у країнах, де панують аврамічні релігії: в Європі, Близькому Сході, Америці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004482
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Шафранове сонце, шипляче,
В обіймах пустелі, тремтяче,
Сповите маревом надії,
У небі лазурної мрії.
Грайливе спеки мерехтіння -
Любові тайної веління.
Назустріч долі - двох в пустелі -
Розлиті дивом акварелі.
Оази ефемерні танці,
Уяв, оманливих дистанцій,
У швидкоплинну тінь розмиті
Туманних хвиль солодкі миті.
Життя - облуд оптичних нарис:
Або міраж, або оазис. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
* * *
Здавалось, знаєш ти людину,
Душі проміння віддаєш...
Натомість - ніж встромляють в спину.
Ти падаєш, та знов встаєш,
Щоб далі йти, злітати вище
І вірити у чудеса.
Нехай б'є грім і вітер свище, -
Послухай тишу в небесах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004394
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Узкая дорога.
Счастья островок.
Жизнь все чаще й снова
Дарит нам урок.
Радует березка,
Шепчет нам река:
-Радуйся прогулке,
Все не навсегда.
Не рубай деревья,
Ветки не ломай.
Свой ты муравейник
Лучше украшай.
Вот вокруг дороги
Травы и луга.
Там над полем небо,
В небе том Луна.
Звезд глаза сияют,
Манят и зовут,
С неба нам моргают,
Падают, не ждут.
Вот смотри развилка,
Сердцем выбирай.
Вот сосновый бор,
Вот поляна й Рай.
Мох такой приятный,
Шишек там полно.
День такой душистый,
На душе тепло.
Возле леса речка,
Водичка журчит.
Ветер в камышах
Тихо так звучит.
Лилии прекрасны,
Кувшинки в воде.
Как же это мило,
Видеть их везде.
Кладка над водою.
Ивы стали в ряд.
Мы идем с тобою
Счастью нет преград.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004389
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Молю тебе, рідний, вернись у свій дім,
що завжди був тихим притулком твоїм.
Де голос ще чути відлунням у хаті,
в розлуці дні темні, якісь пелехаті.
Хай стихнуть гармати, вернись хоч на мить,
кохання в сльозах, наче свічка, горить.
І серце від страху тремтить щохвилини,
чекає дзвінка, щоб прожити цю днину.
Не в снах, а вернися у дім наяву,
не бійсь обпектись об сльозу воскову.
Пройдись босоніж по зеленій травиці,
напийся води у рідненькій криниці.
Я знаю, не спиш у тривозі нічній,
знов лізуть рашисти, приймаєте бій.
Обдерті війною, порізані долі,
несуть тяжкий хрест, щоб не жити в неволі.
Світлішим без ворога стане цей світ,
хоч з вогника свічки темнітиме гніт
Та смуга, що чорним країну накрила,
терпінням і вірою знов стане біла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
* * *
Виходить князем світ на вежу дня,
Де біль і радість чорно – білим.
Де голуб небо крильми обійняв,
А люди здичіли, змаліли…
Не всі шляхи в житті до храму йдуть.
Мілієм серцем часто нині.
А доля слізьми часом хрестить путь,-
Ламають крила зовсім юні.
А світ молитву сонця спрагло жде:
Тепла й любові всім нам треба.
Хай святить день живі хрести людей,
Де храми душ тримають небо.
27.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004367
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує борщик на столі,
Він так на пахощі багатий.
В нім інгредієнти всі прості,
Але без солі він ніякий.
Добавить щіпку в нього солі,
Зубок, можливо, й часнику,
І буде все тоді у нормі,
Замінить страву будь-яку.
А що за страви, що без перцю?
Скуштуєш - сльози потечуть.
Чи до вподоби перці серцю,
Якщо до сліз нас доведуть?
І плапчем ми тоді невільно,
З очей тече проста сльоза.
Її ми витремо неспішно,
Ніщо вона не нагада.
В житті все треба мати в міру,
Щоб не засмучувать серця.
Гіркої хай не буде й сліду,
Лиш, щоб від радості була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Зимові дні…. перший, лапатий сніг, що випав напередодні, від потепління, поступово зникав. Деінде по аллеях, дорогах, в невеличких калюжах, плавали шматки чорно –рудого листя.
Сьогоднішній день нагадував пізню осінь, все піднебесся в шовковій вуалі. Крізь неї, ледь- ледь пробивається образ сонця. А золоті промені тоненькі й короткі настільки, мов голочки, які довкола сонця створили сяючий круг.
Вадим, вийшовши з під’їзду свого будинку, визирнув на небо, посміхнувся й про себе ,
-Така краса і так незвично тихо, благодать.
Звичним рухом руки, виправивши на шиї шарф, підмахнув русявого чуба, поспішив до зупинки автобуса.
Він більше десяти місяців знаходився в гарячих точках війни, від рашистської навали захищав Україну. Скільки жахіття довелося побачити, витримати і пережити під Вугледаром, Бахмутом. Нині ж, на п’ять днів має відпустку, а згодом на потяг по призначенню, в Миколаївський округ.
Провівши два дні вдома з батьками й меншою, на десять років, сестрою, вирішив навідатись до бабусі. Її строгість і безмежна любов, виховала в ньому мужність, чесність, повагу. З самого малку й до одинадцятого класу, він майже постійно був поруч з нею.
Бабуся для сім’ї, як швидка допомога, коли в сина й невістки завал на роботі, чи хтось захворіє. З часом, він не хотів йти додому, бо вже народилася сестра, яка не давала спокійно виспатися. А вже старшим - права рука для бабусі, прибрати в квартирі, сходити в магазин за продуктами та оплатити комунальні платіжки. Після навчання в технікумі, служба в армії. Тепер, йому випала доля присвятити час, прийняти участь у війні за Незалежність країни, вигнати ворогів з рідної української землі.
Хоч по телефону і спілкувався з бабусею, але ж дуже хотів побачити її світлі, добрі очі, усмішку, ніжний погляд. І, як завжди почути від неї приємні слова підтримки,
- Молодець онучку, молодець. Хай Бог тобі допомагає.
Якби років п’ять назад, можливо вона б і сама приїхала. до них. Але нині жаліється на болі в ногах, що ледь- ледь пересувається по квартирі. Тепер нею опікуються батьки й сестра та він сподівається, після повернення, ніколи її не покине. Колись йому так була потрібна її підтримка, тепер він серцем відчуває, що їй має стати опорою.
Раптовий телефонний дзвінок примусив зупинитися.
-Ало, бабусю, я вже йду на зупинку автобуса. Може тобі якісь ліки треба купити?
-Та ні, хлопчику, в мене все є.
-Ну добре! Через хвилин сорок, я буду.
Відразу зиркнув в телефон на повідомлення. В ньому й досі не видалене повідомлення від Юлі. Він його мабуть буде пам’ятати все життя. Вони дружили два роки і в планах мріяли про весілля. Але війна перекреслила всі мрії й сподівання. Коли вона повідомила, що їх сім’я виїжджає до Німеччини, то ніби під ногами провалилася земля. Скільки розмов, умовлянь, але все марно. Йому ніколи й на мить не приходила в голову думка, що у важкий для країни час, можна кудись поїхати. І чого, адже ми далеко від Сходу. Дякувати Богу, тут спокійно, лише інколи лунають сирени. Його доводи не зупинили її. Зрозумів, вона його не кохає. Буквально через два місяці отримав СМС-
« Вадиме, якщо кохаєш, приїдеш. Я влаштувалася на роботу, в Україну не повернуся.» Тільки тепер, пройшовши шлях під пострілами, він зрозумів, для неї це була, як гра в шахи. Виграти, значить отримати гарного чоловіка та й іще з квартирою. Поневолі згадував, як вона цікавилася про стосунки з бабусею. І часто запитувала на кого вона перепише квартиру, на сестру чи на нього.
Те, що сталося, можливо й на краще - не раз у бліндажі роздумував. Згадував бабусині слова,
-Все, що трапляється, значить так треба, інколи нами керує доля. Напевно, коли б такі слова були сказані коли навчався в школі, в дев’ятому - десятому класі, тоді б сміявся. Але ж нині, уже можна сказати, трохи пройшов школу життя, повністю згоден з нею.
По дорозі до зупинки автобуса, в магазині придбав дещо з продуктів і невеличкий торт. Без торта він ніколи не їхав до бабусі, знав, що вона любить «Пражський». Через кілька місяців розлуки і приїхати без торта, ні, це не про нього.
Біля зупинки автобуса людно - Ой, чи й впхаюся в цей, що приїде, а наступний же, аж через двадцять хвилин.
Люди вереницею стояли один за одним. Тільки підійшов, за ним відразу стала дівчина, запитала,
-Ви останній?
У відповідь кивнув головою. Та її дзвінкий, веселий голос, чомусь привернув увагу, повернувся до неї.
Що перше йому кинулося в очі, це світло- русяве волосся, розсипане по тендітних плечах. Бежевий колір куртки і біленький каптур, дуже пасував до її зелено - блакитних очей. На якусь мить задивився, хотів пригадати, на яку принцесу вона схожа? В якому мультику, бачив подібне личко. Враз, його хтось несподіваного штовхнув, чоловічий голос попередив,
-Автобус їде, не лови ґави, бо з-за тебе не поїдемо.
Добре, що автобус приїхав напівпорожній, люди спокійно проходили по салону. Уже при відправленні автобуса, люди прибігали й наполягаючи пхались у салон, благали іще трохи посунутися.
- Ото людей! Ніби кильки в банці, як колись, ще в дитинстві. Чомусь це спало на думку. - Тепер килька в банках плаває, ніби у водоймищі.Від думок, аж посміхнувся.
Проходячи по салону, вперед себе пропустив дівчину. Перед нею, де й взялася, доволі повна жінка, років п’ятидесяти. На грудях тримала пакет, грубим голосом попередила,
-Пробачте, в мене тут яйця, прошу не штовхайся.
Воно би все й нічого, але дівчина невеликого зросту, при найменшому зайвому рухові, пакет ледь не падав їй на обличчя. Вона була змушена розвернутися, тепер, ці чаруючі очі інколи дивилися на нього. Дівчина притисла до себе напівпустий пакет, з сірими папками. Її так затиснули, що вона не в змозі була дотягнутися до будь чого, щоб триматися. Звичайно така поїздка не викликала задоволення, але треба змиритися, уже іншого виходу не було. Перед поїздкою роздумував, можна й на таксі добратися, але ж так хотілося трохи пройтися, проїхати старим, знайомим маршрутом.
Вадим, у руці тримав пакет з гостинцями і цією ж рукою тримався за верхній поручень автобуса. При зупинці і відправленні автобуса, він другою рукою намагався загородити дівчину від поштовхів.
Через пару зупинок, щоки дівчини почервоніли. -О, яка ж гарна- помітив, цікаво на якій зупинці вона зійде? Думка, як оса- Хоч невдовзі й відчалюю на службу, але якщо познайомлюся, це ж не вважатиметься гріхом. Скільки їй років? Напевно двадцять, а може заміжня? Та ні обручки немає. А хай там, чому й не ризикнути?
Тільки на передостанній зупинці, з автобуса вийшло багато пасажирів. Він помітив, що вона пройшла вперед до виходу, але не вийшла.
І чого це я на неї вирячився - подумав у той момент, коли помітив, вона поглядом буквально просвердлювала його. Їх погляди зустрілися, на її обличчі з’явилася усмішка.
- Чи це мені ввижається, подумав і несподівано кліпнув очима - Чи це насправді відбувається? Та дівчина уже опустила голову, повернулася в сторону водія. Цікаві обставини, помітив про себе.Чи й справді познайомитися? Але ж в мене всього три дні й шукай вітра в полі. А можливо все ж варто?
Нарешті остання зупинка. Дівчина поспіхом, жваво стукаючи підборами чобітків по східцях, першою покинула автобус. Він не намагався її переслідувати, але ним керувала цікавість, в якому ж напрямку вона піде?
Зійшовши з автобуса, дивився по всій окрузі- Тепер зрозуміло, чому так багато людей, нарешті побудували два дев’ятиповерхові будинки. На деяких балконах висіли речі, білизна. Комусь таки пощастило - подумав він і поспішив до п’ятиповерхівки.
Чекай, а де ж поділась дівчина? Ото роззявляка, загубив?
В метрах тридцяти від себе, попереду, побачив її. На душі відразу потепліло. - Ти ба, часом не в той будинок йде, що і я. Цікаво, до кого це сонечко приїхало? Я ж тут наче усіх знаю.
Раптовий дзвінок, змусив відволіктися від думок.
На зв’язку бабуся,
-То ти вже скоро, чому забарився, нічого не купуй, в мене все є.
-Я вже майже під будинком, за п’ять хвилин буду в тебе.
Почувши, що онук підходить до будинку, Софія Іванівна, на плечі накинула пухову хустку й вийшла на балкон. Здаля, по алеї побачила Олю, сусідську дівчину, за нею, швидко йшов онук. Їй здалося, що він догнав її.
-І коли це він з нею познайомився,- сказала голосно і відхилилась назад, ніби заховалася. Все ж спостерігала, що буде далі. Та усе виявилося марно, онук її не догнав. Старенька трохи розчарувалася та згодом, подумки себе заспокоїла - Чи то вже я собі придумала.
Повернулася в кімнату, намірилася до вхідних дверей. Все ще в пуховій хустці, під дверима двигнула плечима, посміхнулася – Хай я послухаю, чи будуть спілкуватися чи ні. Мабуть треба трохи почекати. За мить блиск у очах, про себе тихо,
- Ой бабо, не пхай носа до чужого проса, але ж так цікаво, що там коїться.
Тим часом, Вадим прискорив ходу - Оце так- так, подивіться, - йому хотілося сказати в голос, -Вона навіть у це й же під’їзд зайшла. Широкими кроками, поспішив за нею - В якій же квартирі мешкає?
Дівчина почула його кроки, зупинилася на площадці між другим і третім поверхом. Він саме розвернувся йти слідом за нею. Та її сполоханий, зацікавлений погляд., змусив його зупинитися,
-Та ти не бійся, я на четвертий поверх йду.
-На четвертий? - здивовано запитала вона, відійшла в сторону й продовжила, - То проходьте.
Вона стояла навпроти вікна, на фоні світла її волосся, злегка відбивалося золотим відтінком. На якісь секунди хлопець закляк на місці. -Ти диви, вона ж як образ сонця.
-То йдіть, бачу ви поспішаєте.
- Ой та що ти прямо на ви, хіба я на дядька схожий. Не дивись, що я трохи засмаглий, був на кордоні, а там війна, думаю ти знаєш. Це на кілька днів у відпустку приїхав, зараз йду в гості до бабусі. Може ми познайомимося?
-Та я з першими, хто потрапив на очі не знайомлюся.
- Бачу ти гордячка.
Її обличчя миттєво почервоніло,
-Я б так не сказала, просто собі ціну знаю, тому з обережністю ставлюся до незнайомих людей. Хочеш на ти? Гаразд, хай буде так! Ти йди, хай я побачу до кого це ти йдеш у гості, тут бабусі майже в кожній квартирі.
Софія Іванівна чомусь хвилювалася, прислухалася, що коїться за дверима. Чула якийсь гул та окремі склади » ти, ба «- її це дратувало. За кілька секунд терпець увірвався - Це скільки часу треба, щоб піднятися на четвертий поверх. А може вони вже там цілуються, от халепа, отак зразу? Нарешті вона почула за дверми шарудіння. Уже придивилася у вічко вхідних дверей, Оля ключем відкривала замок квартири і весь час озиралася. Тут жінка не витримала, відчинила двері,
-О! Олю, добрий день, а я онука, Вадимчика чекаю.
Він уже стояв на площадці між третім і четвертим поверхом,
-Я тут бабусю, вибач трохи затримався.
-Олічко зайди до нас на чай, я познайомлю тебе з моїм героєм.
Дівчина зашарілася,- Та мені незручно.
Старенька обурливо,
-І що тут такого незручного? По - сусідству не можна відказувати.
Дівчина скоса позирнула на нього,
-Ну хіба познайомитися з вашим героєм. Гаразд, зараз зателефоную мамі і через хвилину – другу прийду.
Оля не гаяла часу – А він нічого та й видно не нахаба. Чому й не познайомитися? Хіба в доброї бабусі може бути непорядний онук. Але у житті всяке буває - тут же змінила думку. -Каже був на війні, сміливий, адже туди не кожен піде. То добре, що не має заячої вади.
Одягнувши светр рожевого кольору, крутилася біля дзеркала, на плечах поправила волосся, на обличчі усмішка,
-Ну,що ж побачимо, що за онучок.
На ходу, зі столу підхопила коробку мармеладу, за мить закривала двері на ключ.
Вадим біля дверей уже чекав на неї,
-У нас вже стіл накритий. Чуєш, як пахнуть голубці?
Її привітний образ обличчя, прямий погляд для нього, як промінчик сонячного тепла. Переступивши поріг, протягнула до нього руку,
-Звичайно чую, мені вже їх доводилося куштувати, знаю смачні. Але давай краще офіційно познайомимося. Я Оля, мені двадцять один рік, працюю фармацевтом в аптеці, одна у батьків, незаміжня, дітей не маю.
Вадим такого знайомства не очікував, спостерігав, як дівчина водила очима, часто кліпає ними й хитро позирала на нього.
Але ж взявши її руку в свою, відчув її хвилювання,
- Ну я Вадим, дуже приємно, проходь.
З кімнати голос Софії Іванівни,
-Оце так знайомство, це ж треба такого. Все і відразу, як те морозиво на тарілці, бери і смакуй.
Після почутих слів, очі дівчини округлилися, на щоках з’явився рум’янець. Зробивши невеличкий крок до нього, прошепотіла.
-Ой, я думала двері в кімнату зачинені.
-Та все нормально, проходь.
Софія Іванівна сиділа за столом, її привітний погляд зняв з дівчини напругу,
-Сідайте разом пообідаємо. Як кажуть чим багаті тим і раді.
На столі кілька тарілок з холодними стравами, посередині у великій глибокій тарілці парували голубці.
Дівчина, сказала з легкою посмішкою на губах,
-О, а голубці пахтять, аж слинка тече. З задоволенням пообідаю, голодна, як вовк. Хоч сьогодні в мене вихідний день, але в аптеку привезли ліки, треба було дівчатам допомогти.
Пообідавши, за столом спілкувалися іще зо дві години. Тему війни не обговорювали, адже розуміли, що Вадим все рівно нічого не розповість. Софія Іванівна дістала фото альбом, Олі показувала фотки, дещо розповідала про малого онука.
Надворі сіріло… Вадим зателефонував додому,
-Мамо я переночую в бабусі.
-Та, як же це синку, ми з тобою і не наговорилися.
Завтра, мамо завтра, я відісплюся і приїду.
Він нахилився до дівчини,
-Пішли прогуляємося.
Вона ніби трохи й здивувалася, дивилася на Софію Іванівну, наче чекала, що вона скаже.
Жінка рукою торкнулася плеча онука,
-Так - так хлопчику, поки молоді, не гайте часу. Гуляйте, радійте життю, беріть від життя, все що можна взяти, адже воно не таке й довге.
-То ми пішли? – запитав Олю.
-Гаразд,- дівчина вже стояла біля дверей кімнати, продовжила, -Тільки недовго, мені завтра на роботу. Піду своїм скажу та одягнуся.
Софія Іванівна, спитала весело,
-То вам до двадцять другої години часу досить?
Вадим посміхаючись,.
-Добре бабусю, я шкільний розпорядок дня пам’ятаю, не хвилюйся, будемо вчасно.
Широка алея до річки, з двох сторін освітлена ліхтарями. Їм обом здавалося, що уже давно знайомі, трималися за руки. До ніг падало світло, ніби запрошуючи на безпечний шлях, яким можна пройти по стежині життя. Потік автівок, автобусів, маршруток… життя у вирі, гамірно. Та все це, не завада для спілкування про життя. З гарним настроєм, з усмішкою на обличчі, Оля розповідала анекдоти про медиків. Навіть не помітили , як швидко сплинув час.
Йому подзвонила мама,
-Синку ти де, вже на пів десяту, ти вже відпочиваєш?
- Ні мамо, я недалеко від будинку, вже йду додому.
- Ти що друзів зустрів?
- Завтра мамо, все розповім завтра. На добраніч, хороших снів.
Крок за кроком.. усміхаючись один до одного, стремління злетіти. Взявшись за руки, мов птахи розкрили крила, швидко піднялися на четвертий поверх. Оля збуджена, розчервоніла, кинула хитрий погляд і вмить зникла за дверима своєї квартири.
Вадим, від несподіванки, аж плеснув у долоні,
-Опа, була пташка й випорхнула. Цікаво, звідки вона знала, що двері не замкнені. Ну нічого,завтра я тебе без поцілунку не відпущу.
Вадим зайшов до квартири…бабуся дивилася телевізор.
Побачивши онука, очі сповнені ніжності,
-Ну, як тобі Оля?
- Ти ж знаєш, у мене від тебе секретів майже ніколи не було. Скажу чесно, як на сповіді, вона, як сонце, чи частина його. Приємна в спілкуванні, весела. Зізнаюся, її очі, личко та й загалом, вона мені сподобалася.
- Ти правий, вона справді, як сонечко. Вони сюди переїхали пів року назад. Батько в школі викладає українську мову й літературу, а мама її працює медсестрою в лікарні. Дівчина добра, привітна. Інколи мені ліки приносить та й, як треба тиск виміряти, ніколи не відмовляє.
-Я тебе зрозумів. Що значить ти мене викохала, у нас з тобою і погляди співпадають. Все йду спати, на добраніч.
Жінка дивилася вслід - Ох, якби ж не війна, то можливо б і на весіллі погуляла, а так хто знає, коли закінчиться та чи й доживу.
У квартирі Олі… мати різко встала з-за столу,
-Ти так влетіла! Чи за тобою хтось гнався?
-Ні мамо, все добре, - глибоко перевела подих.
-Та ти червона, як варений рак.
-Все нормально, мамо все нормально.
Вона роздягалася, зняла чобітки. Обома руками провела по обличчю,
-А й справді, мені чогось так жарко…
Мати всміхаючись, з під лоба подивилася на неї,
Ну- ну… нічого не хочеш сказати, хто так стривожив твоє сердечко.
-Слухай мамо, а в тебе таке було?
-Яке таке ?
Ну таке, щоб враз і здалося що це він той, до якого хочеться притулитися, щоб обняв, поцілував. Ну, думаю ти мене розумієш…
-Ну так, звичайно було. Он той, уже бачить другий сон, а я не сплю, тебе чекала.
Обійнявши доньку,
-Вітаю! Але май голову на плечах.
-Ой, що ти таке кажеш. Йому через два дні відчалювати на війну.
Мати, присіла в крісло,
- А це вже діло серйозне. Це випробування і надії. На жаль важкі часи на нас іще чекають, все може бути
-Це ти про що?
-Та так нічого, лягаймо спати.
Зимовий ранок… Вадим і Оля, взявшись за руки, стояли на платформі. З хвилини на хвилину мав прибути потяг.
Дівчина ледь стримувала сльози. - Як мало часу ми провели з тобою, всього лише три вечора, це, як кілька піщинок у морі. Для когось мабуть і непомітні. А тут, душа розривається на частини, не хочеться відпускати. Вадим ніби відчув її душевний настрій. Обома руками пригорнув до себе,
-Чому принишкла, сонечко, не ховайся в роздумах - хмарах. Подаруй усмішку, щоб я запам’ятав на все життя. Щоб не забув на передовій, а твої очі, ці чаруючі очі, щоб у важку годину підтримували мене.
Здавалося, поцілунок мав бути солодким та вони вдвох відчули смак полину. Прошепотіла,
- Пробач…розкисла.
Занурилась у його груди,
-Ти повертайся, чуєш, повертайся!
Провідницею, поспіх зачинені двері… потяг набирав швидкість. Чолом притулившись до скла дверей, Вадим й досі не відривав погляд від її очей. -Ти світи мені, світи, як образ сонця. Як образ світлих намірів, нашого повнокровного життя, незламності. Я повернуся, мені потрібна тільки ти. Ти - сенс мого життя, шанс вижити, бо я тебе кохаю.
19.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004371
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
У кого що болить,
про те й гомонить
( народна мудрість).
Людині треба зовсім мало,
Щоб жити на своїй землі,
Щоб віра в завтра не пропала
Й кінець настав страшній війні.
Людині треба зовсім мало:
Пшеничний степ, трель жайворина,
Життя, щоб в радості тривало,
Хатина, сад, в дворі калина.
Людині треба зовсім мало,
Щоб гідність ту нести в собі,
Держава, щоб про неї дбала, -
Все по Законах, без журби.
Людині треба зовсім мало:
ПлатнЮ пристойну, лиш тоді
Вкраїнці не нАймитували б,
Трудились вдома,* як завжди.
Людині треба зовсім мало.
Хапугам,* злодіям - кончина...
Життя у барвах засіяло б,
Корупція навіки згине!
Людині треба зовсім мало:
Роздай мільйони в дитбудинки -
Дістанеш спокій небувалий,
Не пошкодуєш ні хвилинки.
* * *
Людині треба зовсім мало.
Тут скептики знайдуться звісно:
- Ти чесно заробив?
- Й чимало?!
Ну, не суди мене так злісно.
*Тут - трудитись в Україні.
* Хапуга - той хто бере хабар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Ні, то не фатум, не таємна
ворожість безіменних сил,
не чорна змова злих світил,
не грішних предків помста темна, –
то доля пробує на зуб –
чи [i]справжнє[/i] золото твоє?..
Ще є надія в серці, є,
хоч не злічити втрат і згуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004296
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Між ними хуртовини і вогонь війни,
Неначе день марніє, вечір дригонить,
А темне ночі тло рве на частини сни.
Міцна ж не обривається чекання мить.
Мовчить лише смартфон, хоч гучність на всі сто.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Пече мороз. Ятрить журливий стрімко ток.
В молитві лине: " Господи, війну спини!"
А після бою рани, згарищ полини.
Когось бинтують знову. Стихло в бліндажі.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Зв'язок пропав, лиш недосяжності вужі
Звиваються у душах, а зима сніжить.
Далеко ще до пуп'янків тепла весни.
Як пережити студінь, гіркоту стежин?
Між ними хуртовини і вогонь війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Нехай стихне ця клята війна,
Змовкнуть бойові барабани.
Нехай звучить пісня не сумна,
А ми скинем чорні сутани.
Нехай повернуться наші сини,
Додому, до своєї родини.
І не вмирають діти від війни,
Нехай квітують в полі жоржини.
Нехай колоситься житами,
Відновлюється наша земля.
Нехай зарубцюються шрами
І прилетить щастя звіддаля.
І нехай відроджується мова,
Мелодійно над краєм лунає.
Нехай буде радісна промова,
А серце від любові співає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004251
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]
Кіт сидить й читає книжку
Про великого Слона.
Зазирнула в книжку й Мишка:
Хоче бути теж така.
Кіт на неї глянув скоса,
Обережно зняв пенсне.
Мабуть, мало з"їла проса,
Ось тому і не везе.
А чому це зразу проса?-
Пропищала Мишка.
У Кота вже друга спрба:
Не читаєш книжки.
Сіла Мишка у задумі:
Як вищою стати?
Хіба в світі всі розумні,
Хто вищої статі?
Ну якщо б тут взять Кота:
Хіба влізе в нірку?
Якщо мова про Слона,
Чи дістане зірку?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004261
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Не зривай квітку,
Як пелюстки, ще досить різні,
Посмієш влітку
Які ж вони, із блиском ніжні.
Ти нахилися,
Відчуй той запах, який сп’янить,
І посміхнися,
Запам’ятай, цю щасливу мить.
Не зваблюй жінку,
Яка не хоче, бачить тебе,
Цінуй, як квітку,
Лише при згоді, враз оживе.
Словами, дійством,
І про своє доводь кохання,
Здивуй геройством,
Сховай тривогу і страждання.
Як часу вимір,
Не поспішай у домаганні,
Вже зробить вибір,
Як поруч сильний, в покаянні.
Протягне руку,
Відкинь всі сумніви, сум’яття,
Забудеш муки,
Нарешті ти пізнаєш щастя.
25.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004254
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Заметілі дмуть у труби -
Переметів - тьма!
Прикусило сонце губи -
Сяєва нема.
Витанцьовують поземки
Рок-н-ролу твіст,
Розлітаються сукенки
Під оркестру свист.
Снігокрутниця в запалі,
Мерзлих снів води,
Прокладає магістралі -
Замете сліди. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Я вкладаю у лист любові
Найдорожчі свої слова,
Неповторні й такі чудові -
В них надія моя жива.
Я вкладаю тепло до краплі,
Що зібрала з ранкових рос,
Знов зволожу вуста я спраглі
Ефективних для серця доз.
Я вкладаю, хіба не бачиш?
Що можливо укласти ще?
Ти розлуку мабуть пробачиш,
Бо в рядках все життя святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004162
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024
На стільчик всілось сонце,
Та й зирить у віконце,
Танюша копошиться,
Чомусь давно не спиться.
Щось пахне так зарано,
Немов, заграло жваво,
У ковбику сопрано,
Всміхнулася лукаво.
За мить на кухню швидко,
Хапнула хліба скибку,
Зраділа, запашненьке,
Мене, щось жде й смачненьке.
Загляну, сміло в горщик,
Так певно вабить борщик,
Ой-ой, а він ще й з м’ясом,
Поглянула, враз басом.
Матусю, ти що люба,
Чи й справді впала з дуба,
Ох вредна ти натура,
Спаплюжиться фігура.
Мабуть буду в садочку,
Я мати заморочку.
Мене Ромка розлюбить,
Він й так з Любою дружить.
Складає з нею пазли,
А може мені заздрить?
Наразі думка втішна,
Не стану ж зразу пишна.
Тож хай, з’їм, ще разочок,
Мясця, більший шматочок!
24.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004104
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
За столом сидить Василь,
Він чомусь в зажурі.
У очах його печаль,
Брови щось нахмурив.
Кума жарить он блинці,
Запахи надворі,
Жінка ж ставить голубці,
Що варила вчора.
Кинув погляд він на жінку:
Хочеш, щоб я гигнув?
Як загоню я печінку...
Кулак дуже стиснув.
Я вчорашнього не хочу,
Хочу щось смачненьке.
Прикинь ти ідею творчу,
Бачу- щось слабенька.
Піду, мабуть, до Марусі,
Спробую блинців,
Як прийду, то розберуся,
Що це кум хотів?
Та прийду не так я скоро,
Нарубаю дров,
Попасу іще корову -
Плата за добро.
Повернувся і пішов,
Грюкнув так дверима!
Жінка глянула в вікно:
Хіба вона винна?
Жінка ця, не ликом шита,
Тісто замісила.
Все робила дуже швидко,
Й кума запросила.
На столі були котлетки,
Свіжі, не вчорашні.
Вареники у комплекті.
Звісно - все домашнє.
Ще була смачна наливка,
Для кума старалась.
Був не стіл, наче картинка.
Куму усміхалась.
Довго їли, смакували,
Аж до третіх півнів.
Та одне не врахували:
Вони дуже різні.
Полетіли шкереберть,
Котлетки і сало.
Розтрощили все ущерть..
Ось так погуляли.
Чи наливки було мало,
В голові ще грала.
Чи не свіже оте сало,
Що "дахи" зірвало...
Кум не йшов, а шкандибав,
Прихватив ще й сало.
Все з собою він забрав,
Що не так лежало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004076
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Навстіж відкриє двері на вихід досвіду вітер.
Вільні всі вийти, на вхід є суровий дресс код.
Ні компромісам! Цей файл – самознищення витвір.
Дійсність піском на зубах. Всяка мить твір-експромт.
Світобудови машина закрутить сценарій.
Маєш війну до травневих, хотів шашлики.
В паузах, комах життя. Сохне планів гербарій.
Час пре катком, не наразі ховатись в думки.
Вічний двигун, він крутитиме далі платівку.
Не переймається мить, що нечесний акорд.
Колом: падіння, невдача, зліт, котра помилка.
Досвід не купиш по скидці. Це власний рекорд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004079
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Літо огортає красою,
Випромінює тепло своє.
Я щасливий поряд з тобою,
Чуєш, світле сонечко моє.
Твої очі - синій океан,
Полонили серденько моє.
А палкі вуста немов дурман,
Ти віддаєш кохання своє.
З тобою в любов поринаю,
Випиваю кохання нектар.
У небі на крилах літаю,
Я аж хмелію від твоїх чар.
Коли ти поряд зірки сяють
І вказують нам до щастя шлях.
А солов'ї пісні співають
І квіти вітають нас в полях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004059
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Вже наді мною ніч глибока,
Так швидко вечір пролетів
Що я не кліпнув навіть оком,
Тому, що з Стусом говорив.
Панує ніч і поруч ні душі,
Смартфон несе в обличчя промінь світла.
Голос Стуса і його вірші,
Тепло в душі,а серце чомусь тисне.
Цей голос проникає в глибину
До мого тіла,кожної клітини,
Не зразу все,та з часом я збагну
Усю величність мудрої людини.
Глибока ніч ,свої у неї чари,
І є вони у слові,у віршах,
Яскрава зірка випливла з-за хмари,
Мабуть,поете,то твоя душа.
Твої вірші я диво-медозбори,
Дають нектар для працьовитих бджіл,
Такі величні, як Карпатські гори,
І гарні як хати Карпатських сіл.
Щасливий вечір. Стуса я читаю,
І дякую за цю розмову з ним,
Тут кожна буква полум'ям палає,
Тут кожне слово дихає живим.
Ось вже Земля знімає чорний светр,
Рум'яний ранок проводжає ніч.
Я щиро вдячний,дорогий поете,
За цю палку розмову віч-на-віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004038
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GksjOPEQxUw[/youtube]
Хто не вкусив в житті гіркого,
Не знатиме солодкого.
Не забувай цього простого,
Бо в ньому зміст - глибокий.
Як хтось уперше полюбив,
І взнав гірку розлуку,
То щось в житті ти пропустив,
Пізнав сльозу гірку, болючу.
Чи так це доля захотіла,
І принесла розлуку.
Вона розумна, неймовірна,
Тобі дала науку.
Це так тобі не повезло,
Бо ти у фальш повірив.
Ти не посмієш зробить зло,
Коли когось оціниш.
Удвох ви питимете чай,
Добавте солоденьке.
Свої чуття усі віддай,
Бо хоче так серденько...
Як прийде другий тобі шанс,
Не зрадь того, хто поряд.
Бо покарає колись час,
Рахунки часто зводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004033
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-RoHFqsMb5A[/youtube]
Скував мороз безжальний річку,
Була швидка іще недавно.
Мороз спинив усі потічки,
Що річці падали в обійми.
Стоїть тепер вона в задумі,
Лід зіпсував їй все життя.
Дні невеселі, тепер скрутні,
Лиш ледве чуть серцебиття.
Їй так болить, та хто це знає?
Це треба біль оцей відчуть.
Вона вже хвилями не грає,
Легенько може лиш зітхнуть.
Стоїть засмучена берізка,
Недавно коси тут купала.
Така тоненька і тендітна,
Це вперший раз мороз узнала.
І онімів пустинний берег,
Навряд прийде ще хтось сюди.
Затих птахів веселий щебет,
Прийти комусь - нема нужди.
Спочинь, зневіреная річка,
Ще будуть в тебе теплі дні.
Не заросте сюди доріжка,
За це подякуєш весні...
Заграють хвилі, як тоді,
Забудеш ти холодну зиму.
Весна прилине на човні,
А поки ти спочинь, поспи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003993
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Як розкішно ти йдеш, ніби всесвіт-богиня,
А накази даєш, наче справжня княгиня
І слова так твої ніжно грають на вітрі,
Милі чари бринять, як роса на палітрі.
Засріблилась краса, зачаровує диво,
Неземна благодать неповторна й красива,
Мовби вмить на листках відобразилась вічність,
Ох, маніжить вона, неймовірна ця ніжність.
Тихо дихає гай, ось обабіч долини,
Зачаровують світ неймовірні картини,
Я милуюся всім - дивна казка та й годі,
Стільки чарів земних у розкішній природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003984
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Чай і ти - у поєднанні,
Блиск очей – ми в сподіванні,
Враз ясніш, вже мерехтіння,
Закохати маєш вміння.
Серця стук веселий ллється,
І моя душа сміється,
Я тебе шукав повсюди,
Не веди, прошу до згуби.
Вкотре ти, мене дурманиш,
Не чекаю я омани,
Хоч надворі сніг лапатий,
Принесу букет до хати.
Квіточки кинув під ноги,
Не мав іншої дороги,
Бо ти тут і чай пахучий,
Вирок є - він неминучий.
Я каблучку приніс нині,
Ми удвох будем щасливі,
Посміхнись, подай надію,
Про сім’ю з тобою мрію.
Нехай в небі зірка рання,
Та й ясниться, до світання,
Ти ж мене радо стрічала,
Доля нас на вік з’єднала.
Вип’єм чай - солод єднання,
Чашу вірного кохання.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003944
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Він був її світом щастя,
Солодким, земним причастям.
Був сонцем, дощем і вітром,
Щоденним ковтком повітря.
Був кавою у долонях
І ніжністю від безсоння.
Промінчиком сяйва раннім,
Ії неземним коханням.
Життя неповторна казка:
Не треба вдягати маску,
Не треба ховати крила.
О, як же вона любила!
Весною була для нього,
В пелюстках земна дорога.
Іскристим теплом із неба,
Водою в життєвих стеблах.
Нугою любові зрання
У тембрі його мовчання.
В очах глибина криниці -
Напитися б з них водиці.
Маленька, співоча пташка,
Рухливий клубочок щастя.
Вона, наче ангел світла,
Його доленосна квітка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003937
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
То снега то капели
Всем уже надоели,
До весны еще целый февраль.
Холода лаботрясы
Пусть идут восвояси
И с собой забирают печаль.
Мы весну радо встретим,
Ей и торт, и конфеты,
И какао, и кофе, и чай.
Как и все — любит сласти
Расцветёт вмиг от счастья
И в подарок даст март, апрель, май.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003933
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Закружляла завія-зима.
Зазвучала звабливо зурна.
Залетіла загадка здаля,
Забіліла зефіром земля.
Зачаровані зимні зірки.
Захрустіли забав завитки.
Закрутився здивований звір,
Завірюха запудрила зір.
Залюбки зачепила замет,
Заіскрився загривками злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
А життя невтомно прямує,
Малює цікаві картини.
І так велично домінує,
Ховає щоденні рутини.
А час скривається в тумані,
Життю оптимізму додає.
Разом неначе на вулкані
І швидкого темпу задає.
Наше життя мандрує степами,
Відшукує загадкові миті.
Присяде біля старої брами,
Згадує дні смутком оповиті.
Життя викладає до щастя шлях,
В мрії поринає з головою.
Збирає гарні квіти у полях,
Пропонує буть самим собою.
А наш кожен день це, як свято,
Прямує в загадкові далі.
Нам треба встигнуть так багато,
Щоб відпочить на п'єдесталі.
Життя всі моменти нотує
І смуток, і радість і печаль.
Дійти мети нам пропонує,
Гідно зберегти людську мораль.
Тож ми зупинятись не сміймо,
Даруймо людям свою любов.
Добрі справи у полі сіймо,
Одягаймо душі із обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003863
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Земля укрыта покрывалом
Красивым, снежным, дорогим.
Вдруг доброты ей стало мало,
Земля взывает к Элохим.
Взывает к совести народной
Напавших - если совесть есть.
Угроза жизни углеродной,
Земле, природе. Просто жесть.
Зачем-то всё идёт по плану
Уничтожения Земли.
Быть может я не понимаю,
Так обоснуй и поясни?
Ведь в странах вновь "с цепи сорвались"
Химтрейлы, план - голодомор.
Утилизацией занялись.
Стучат проблемы в "каждый двор".
Чтоб отменить семью и детство,
Закрыть народы в лагеря.
"Сквозь снег" желают сделать вместо, (1)
Лишить свободы навсегда...
Земля под снежным покрывалом,
Есть страны - листьями полна.
Идут удары за ударом
Где ныне лето и зима.
(1) "Сквозь снег" - фильм - фантастика.
В фильме метафора поезда идеально
описывает современный мир
и классовое неравенство.
.
17.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Ой надворі дріма ніченька,
Здаля сріблом яснить річенька,
Під віконцем моя сливонька,
Прикрасила її зимонька.
По гіллі пух й златі мережки,
Не знайду, я до неї стежки,
Та нічого завтра буде день,
Нам струмочок заспіва пісень.
Тож пригріє сонечко ясне,
В час обідній покличе мене,
Щоб красою намилувалась,
На чарівність сну сподівалась.
Поки ж дітки лягаймо спати,
З прийняттям щасливої казки,
Хай насниться зимонька біла,
В лісі плига білочка сміла.
Вибивав дятел на ялинці,
Тук- тук –тук, як ніби по скриньці,
І сова дріма в окулярах,
Вже дід місяць всівся на хмарах.
Перламутром зазива до сну,
Розповість вам казку не одну,
Про красиві і радісні дні,
Ви ж розкажете ранком мені...
На добраніч любенькі мої!
20.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003836
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Хай яскраві миті світанку,
Зігрівають серденько твоє.
Виконують всі забаганки,
Даруюють кохання своє.
А ласкаві хвилі океану,
Лоскочуть твої вчорашні мрії.
Випивають пянкого дурману,
Разом живуть у світлій надії.
Нехай коханий поряд іде,
З тобою в омріяні далі.
Нехай тішить небо голубе,
Біжать якнайдалі печалі.
Нехай палке кохання леліє,
Огортає тебе літнім теплом.
А серце від любові хмеліє,
Пише щастя у життєвий альбом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003822
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Журиться сонце в холодній долині,
Чом дивні небесся так довго не сині?
І ніжність в природі надовго щось зникла,
Душа до морозів ще зовсім не звикла.
Та я до весни тихо лину думками,
Приближую миті - ось цими рядками
І чую вже запах травиці та квіту,
Горнуся в обійми бажаного світу.
В думках уже лину, мов мила хмаринка,
Бажаю пошвидше відчути хвилинку,
Оту дивовижну, як пагін любові
І знову горнуся в обійми чудові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003821
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Мій землянине, що Новоріччя
Принесло Вам під крилами січня?
Льодяни́ка в морозяну хугу?
Сніговії розвіяли тугу?
Кучугурів казкових картини?
На шибках екзотичні рослини?
Переметів солодкої вати?
Не вгадала? - Вам є що сказати!..
Вкрию теплою ковдрою хвилі,
Вас миттєво зігрію крізь милі...
Острів'янка Карибським курсивом,
Вашу душу розніжує дивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003781
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Затишшя… Багато зірок.
Ген золотом місяць зринає.
На хвилю приємних думок
Вустами усмішка сідає.
Нехай закарбується мить
Твоїм шовковистим волоссям,
Очима глибинних століть,
Двох душ одного суголосся.
Тремтливою ніжністю рук,
Обіймів (відчув, що ти поряд),
Із поглядом суму розлук,
Коханням, що гріє у холод.
Не можу збагнути ніяк
(Хвилина здається тут вічність).
Фашизму отруйна змія
Снарядом вертає у дійсність.
Я тут берегтиму твій сон
В окопах глибоких і тісних.
Минеться зимовий полон
І вперто проб'ється підсніжник.
Як воля, як віра в буття,
Фортеця, що оркам не взяти,
До сонця підсніжник життя
Любові тягне рученята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003698
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Коханий, де ти? Присмаком полину
Вітри на шмаття душу кволу рвуть,
Закутану у чорненьку хустину
Із болем серця в незбагненну суть.
Чом саме ти? І чим я так згрішила?
Шукаю відповідь у неба. Та дарма.
Війна обтяла не одному крила
І падаю в безвихідь не сама.
Прийшла біда неждана до порога
Вже більше я тебе не обійму.
Коханий, де ти? Вже побачив Бога?
В благанні руки зараз не здійму.
Не поцілую ці вуста пришерхлі
Боями на пропаленій стерні...
Ні, я не хочу з пам'яті все стерти,
Щасливі миті залиши мені.
Без тебе дні здирають по-живому
Проміння сонця. Плаче дощ слізьми.
Пропік солоним душу. Втома, втома...
Це сталося не з нами, це не ми.
Це ніби забрести в глибоку воду,
А сил добратися до берега нема.
Бо шлях занадто довгий. Вкрило льодом
Бажання повертатися. Зима...
Коханий, де ти? В небі неозорім
Ти разом з побратимами в раю.
А я ховаю у закутках горе,
Із мокрою подушкою встаю.
Встаю й молю:" Мій любий, ще заглянеш?"
У сни солодкі, де життя цвіло
З тобою. Ні, кохання не зів'яне,
Бо в книзі долі все, що в нас було.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003761
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Встав Грицько сьогодні рано,
Причесавсь, як слід.
На сьогодні в нього плани:
Зва́рить борщиик на обід.
Ще й заправить його салом,
Як робила - спостеріг.
Коли цього буде мало,
Жінці він спече й пиріг.
Хай поспить іще Настуся,
Вчора захворіла.
А з борщем я розберуся.
(Почула - зраділа).
Крутять ноги, болить спинка,
Дере щось у горлі.
Покотилася сльозинка...
Голос такий кволий...
На полиці, бачиш книжку:
" Готуємо смачно"?
І так голосно зітхнула,
Дуже хвора - бачу..
Може лікаря позвати,
Нехай полікує?
Треба ж жінку рятувати...
Та про щось міркує...
Вчора кум приходив вранці,
Просив, ніби солі.
(Так красивий в вишиванці).
Попросив й квасолі.
Мабуть, борщ буде варити -,
Так Грицько подумав.
Кликав Настю, щоб навчила,
Як борщик солити.
Та прийшла так хвора вранці...
Борщу переїла?
На лиці були рум"янці.
Невже - захворіла?
Хай поспить моя небога,
Я поп"ю ось чаю.
Кума чекає довгонога,
Піду, привітаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003751
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
День тривожить потугою міцною,
Бій барабанів роздирає хмари.
Клята війна йде своєю ходою,
Лізуть землею ординські примари.
Шахеди й ракети людей вбивають,
Далі московити чинять вбивчу суть.
Від болю наші серця знемагають,
Щоденно наші воїни в небо йдуть.
Кінця і краю не видно клятій війні,
Українська земля кров'ю оповита.
Далі звучать в небі мелодії сумні
І горять на землі ординців копита...
Пр. Неодмінно прийде до нас перемога,
Розвіються повсюди сірі тумани.
І зазвучить вдячна молитва до Бога,
Стихнуть навіки бойові барабани.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003688
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Батьківська хата-це рай душі
А у вишневім саду спів пташки.
Це є святиня, як ллють дощі
Захистить від зим, коли нам важко.
Не продавайте батьківську хату,-
У якій скруті, ви б не були.
Вона зігріє ,як рідна мати
Веде у дитинство, де росли.
Не продавайте батьківську хату,-
Пам'ятайте- святий заповіт.
Тут звили гніздечко батько, мати
Малювали нам казковий світ.
Не продавайте батьківську хату,-
Цей куточок раю на землі.
У ній стільки сонечка багато
Несіть їй щастя ,як журавлі.
Знайдіть ключі до отчої хати,-
Як стомились з життєвих доріг.
Калина стріне ,як рідна мати
Відкриє двері на рідний поріг.
Тут святі ікони у рушниках
На світлинах ,вся рідня -батьки.
Життя тече ,як вода у струмках
Пам'ять повертає молоді роки.
Не продавайте батьківську хату,-
Що єднає родину, наш рід.
Тре підтримувати, доглядати...
І засолодить душу ,як мід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003684
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Пізній зимовий вечір… залізничне полотно злегка здригалося, на дозволеній швидкості електричка розрізала повітряний простір. Срібний повний місяць ллє у вікна проміння. Воно часом злегка здригнеться, на якусь мить сяйво загубиться та згодом, все повторюється. Кількість пасажирів у вагоні, можна порахувати на двох руках. Рідко хто в таку пору їде додому, хіба що охоронці, які змінюються щодобово та випадкові.
Позираючи у вікно, до якого схилилася Олена, себе відносила саме до випадкових, зненацька, трохи злякавшись, відсторонилася від нього. Помітно не малі пласти снігу прилипали до скла, частина їх відпадала та знову й знову прилипали пласти снігу. На склі вікна наче решето та згодом, все вкрите білою пеленою. Вона звернула увагу на інші вікна, там така ж картина, це не втішало її. Розгублена, з думками – От і повір синоптикам, обіцяли сонячні дні, невеличкий морозець, без опадів. А тут, як кажуть, погода не без сюрпризів.
П’ять днів поспіль, вона залишалася на роботі біля хворих на ковід. Оце на один день відпросилася, хоч у хаті пічку пропалити, щоб дух пішов, що в ній все ж таки, хтось мешкає.
Другий рік поспіль, ширився ковід, а медсестер обслуговувати хворих недостатньо. Якби ж хоч і самі не хворіли, а то , вже дехто й по два рази перехворів. Одне втішало, донька в Києві, вже три роки винаймає квартиру і більш - менш легко перенесла хворобу.Та й її хлопець, що ніби має бути чоловіком, теж добре тримається на ногах. Обоє працюють у магазині мобільної техніки «Техно Базар». Себе забезпечують, а кожній матері, завжди тепло на душі, коли в дітей все нормально.
Олена ж, уже десять років живе одна, чоловік подався у мандри і ні слуху, ні духу. Іноді вона сама собі каже,
- Ніби й заміжня і не заміжня.
Та все ж інколи підстерігають думки - І в сорок п’ять років, дехто знаходить пару, щоби дожити до старості та мабуть це не про мене.
Електричка плавно збавила швидкість… це вже її зупинка. Двері відчинилися, різкий холодний вітер, ледь не кинув з ніг. Вона все ж спромоглася встояти, уже ступала по сходах, стрибнула вниз, під ногами почула різкий скрип снігу. Сильний, поривчастий вітер разом з мокрим снігом, з голови здійняв шапку. За дві хвилини, що стояла електричка, рукою прикриваючи голову, спромоглася побачити де лежить шапка та що коїться навкруги. Зі смутком позирала на доволі не малий покрив снігу вщент вкритий кригою, на зупинці ніяких слідів. Кожен крок, як у провалля, чобітки й лід в протистоянні, не скрип, а справжній скрегіт. Вкотре озираючись, помітила пару чоловік, які пішли в іншому напрямку. -От халепа, йтиму одна іще й така темінь навкруги.
Попереду глянути далеко, майже нічого не видно, а ближче дахи шпилястих хат трохи світліші, ледь- ледь відзеркалювали сніг, що лежав довкола. Відколи вийшла з вагона, відчувала легке тремтіння тіла - Це ж треба такого, так світив місяць і раптом, серед зими дощ, добре, що хоч трохи видно.
Прикриваючись рукою від вітру й мілкого снігу, що віяв на обличчя, вийшла на широку вулицю. Хоч по домівках темно, все ж йти безпечніше. А от далі, центральна дорога, вона тягнеться через ярок.
-Внизу яру завжди навіює багато снігу, що ж там нині - копошиться в її голові. Праворуч криниця й вибоїна, це вона добре знала. А от з лівої сторони завжди проблеми, так все водою зіллє, аж до самого верху. Люба автівка грузне, зробить таку яму, що без допомоги й не вибереться. А щоб вийти на пряму вулицю вище - треба обійти криницю. Але що можна побачити в таку негоду, ще й не знати які там замети.
Йти важко, зробити кожен крок, треба впевнитися, що несподівано кудись не провалишся. У чобітках уже вогко, від напруги змокріле чоло, але ж не зупиниться, ходи іще на хвилин п’ятнадцять. -Основне перейти ярок – подумки підтверджувала собі. Ну, от здається вже біля криниці, ще метра три і можна буде спокійно перевести подих. Як раптово послизнулася, впала, під кіркою льоду пухкий сніг, провалилася в нього. На невелику відстань тілом продвинулась вперед й відразу в чобітках відчула крижану воду.
Повітря прорізав її істеричний крик,
-Рятуйте! Хто небудь, рятуйте!
Та її крик лише чув вітер зі снігом, який здавалося намагався її засипати. Від напруги, вирватися з пастки на якусь мить, потемніло в очах. Вже дякувала Богу, що ненадовго. Намагалася за щось хапатися та старання виявилося марним, лід кришився, розсипався намистинами. Їй здавалося, що вона провалюється іще глибше. У метушні загубила рукавички, вкотре помацала на собі сумку, підстерігає думка - Добре хоч документи зі мною, як знайдуть, то хоч будуть знати хто я така. Раптово під чобітком правої ноги відчула щось тверде, але тут же воно десь поділося. Прошепотіла,
-Можливо,то гулі льоду,- В цей момент їй вдалося на декілька сантиметрів повернутися в ліву сторону. На очі потрапили тонкі патики, які відділяли дорогу від городу. Далі ж літня кухня –Може там хтось є, може почують мене? Та враз нагадала, підстерегло розчарування - Тітка ж Марія померла, навряд хто туди приїхав. Кого ж звати на допомогу! Якби ж по прямій послизнулася, було би безпечніше, далі з яру догори, метрів двадцять і вже рівна дорога, ще метрів двадцять і хати.Та ті хто там тим паче не почують.
Оленин голос уже дрижав,
-До-по-можіть! Ря -туйте!
Жінка так замерзла, зуб на зуб не попадав. В ноги, неначе хтось пхає голки, пальці ніг здерев’яніли. Від її подиху шапка покрилася інеєм, з чола стікав розтанутий сніг. Хоч це все відчувала й тиснуло в горлі, все ж намагалася не плакати, знову звала на допомогу.
З надією дивилася на патики, для неї це було б спасінням, хоча б однією рукою схопитися та з води витягнути ноги. Неподалік від патиків, негадано щось мелькнуло - Чи це мені вже здається, чи в мене криша їде. Тільки подумала, як за спиною почула коротке гарчання. Побоялася крутити головою, за мить уже нічого не чула.
Та хіба ж можна було щось побачити, чи толком почути, коли вже так розгулялась віхола, що й світу білого не видно.
Тим часом у літній кухні… при світлі свічки, Іван сидячи на стільчику, у пічку підкидав дрова. Раптом, почув шкряботіння об двері.
Він тільки встиг їх привідчинити, як сильний вітер, спромігся з руки вирвати двері, відчинив навстіж.
-О! Мухтар, недовго гуляв, що хурделиця налякала?
Мухтар, собака породи американських вівчарок, добре вгодований, скавулів і потягнув його за рукав светра. Чоловік зачинивши двері, поплескавпо спині,
-Чого скавулиш? Чи так злякався?
Несподівано, пес став на задні лапи, передніми вперся у вхідні двері, скавулів і навіть завив.
Іван подивився йому в очі, погладив по спині,
-Ти мені щось хочеш сказати, кудись кличеш? Ну гаразд, зараз одягнуся підемо подивимося, що тебе так турбує.
Злегка пригинаючись, Іван грузнув у снігу, але йшов за Мухтаром. Сніг, вже з крупою припадає до обличчя так, ніби на близькій відстані розліталися іскри від зварювального апарата.
Саме в цей час, Олена вкотре кликала на допомогу.
Кілька хвилин, Іван побував ніби в аду. В напрузі, відчайдушно борячись із негодою, намагався спасти людину.
Добряче перехвилювавшись, на руках приніс її додому,
-Оце так –так, ох і угораздило тебе Олено. Чого мовчиш?
Він запалив іще дві свічки, здригнувся, коли побачив її бліде обличчя.
-Ти що свідомість втратила? Олено!
Знервовано тормошив нею, плескав по щоках, нарешті її вії ледь здригнулися.
Полегшено перевів подих,
-Ну от, здається я впорався.
Весь одяг на ній був мокрим, він змушений був її роздягнути до наготи.
Лежачи в ліжку, Олена, як у мареві, втративши координацію рухів, махала руками.
Він не втрачав час, прив’язавши її руки до ліжка, насильно напоїв самогоном та накрив теплою ковдрою. Поступово, починаючи зі спини і грудей, і закінчивши пальцями ніг, більше години, Іван самогоном розтирав її тіло. Закінчивши цю справу, відчув,що сам добре пропотів, мусив змінити одяг.
Олена уже спала, він же перехилив чарку самогонки і до Мухтара,
-От бачиш дружок, як воно буває. Якби не ти та не я, пропала б ця жіночка. Хоч і на термометрі мінус одинадцять, але ж була у воді, а до ранку ще далеко. Можливо б і залишилася жива та на все життя залишилася б інвалідом.
За вікном сіріло… Іван, схилившись на ліжко, тихо сопів. Біля нього під ногами спав Мухтар. Олена ж проснувшись, відкинула з себе ковдру, побачивши, що оголена, у здивуванні, злякано зашепотіла,
-Ой чого це я?
Швидко вкрилася, придивлялася до чоловіка, який міцно спав. Мухтар почувши шарудіння, здійнявся на задні лапи, лизнув господаря по щоці.
-О, Мухтар! Що надвір хочеш? - зразу ж помітив, що Олена не спить,
-Доброго ранку, як самопочуття?
- Я давно тут? Іване, а ти, як мене знайшов? Дякую тобі.
-Ти, що нічого не пам’ятаєш? Тебе не я знайшов, а Мухтар, йому подякуй. Ти краще скажи, ноги добре відчуваєш? Ану пальцями пошевели.
- Та ніби все нормально, трохи горло болить.
-То не страшно, попусте, Я вночі курку зарубав, поп’єш гарячого бульону. Вип’єш чаю з лимоном. Одяг я тобі знайду і мамині чоботи є непогані, тільки твої шкода, зовсім подерлися.
-А моя сумка є, чи я її загубила? Я пам’ятаю, як послизнулася, потім перед очима якісь тіні, в чобітках холодна вода скувала все тіло.
Вона крутила обома руками, мельком глянула на них,
- Чомусь здавалося кровили руки.
-Подивися на пучки пальців, вони всі потріскані, от і кровили. Чи ти болю не відчуваєш?
-Та так, трохи болять. А ти, як тут опинився?
-Зараз для всіх важкий час, в зв'язку з епідемією на ковід, люди бояться вставляти зуби, протези. Тому приймаю клієнтів лише по запису два рази на тиждень. Нам із Мухтаром тут краще, чим у квартирі, йому веселіше, є де прогулятися. А мені біля пічки погрітися. Он на столі альбом лежить. Згадував нашу школу, клас.
-А я з вашого класу мало кого пам’ятаю. Ви ж на два роки старші, на вечорах поводилися кумирами.
- А ваші дівчата на вечорах, тільки й чекали, щоб хтось запросив на танець.
-Можливо й так, адже усім дівчатам хотілося більше уваги. Але воно все уже в минулому.
-Але ж приємно згадати….
-А де твої всі?
-Син у Києві, має сім’ю, квартиру, в одній із лікарень працює стоматологом, у нього все нормально А Віка…уже п’ять років, як ми не разом. Ми з Мухтаром вільні, як вітри в полі,- посміхаючись продовжив,
-Мабуть нам так написано по долі. Але ж це діло поправне правда.
Її щоки навіть порожевіли, опустивши очі,
-Та, як ти кажеш написано по долі, то вже час покаже.
Минуло два тижні….зимовий день видався сонячним. Електричку іноді погойдувало, пасажирів злегка заколисувало. Хтось їхав мовчки, хтось спілкувався, при зупинці електрички поспішав на вихід.
Зійшовши з електрички, Іван і Олена не ризикували йти прямою дорогою, пішли в обхід, через посадку. Хоч і шлях вдвічі більший, але їм не було куди поспішати. Тримаючи її під руку, ділився своїми планами,
- Ми спочатку підемо до мене розпалимо пічку, переодягнемося, тоді підемо до тебе, з нами й Мухтар прогуляється. Йому важко цілий день нас чекати, хоче волі. Переночуємо, збереш деякі свої речі, повернемося до мене. А в неділю поїдемо в Харків. Ти, щось маєш проти?
-Та ні, все нормально, тільки я все ж сплю погано, після тієї негоди, ніяк не уговтаюся.
Він ледь всміхаючись, кліпнув очима,
-Іще тиждень – два поп’єш ліки, все буде нормально, на все треба час. А все ж цікаво, якби не той випадок, чи ми б з тобою зустрілися?
Олена повільно підняла очі, хитро позирнула на нього,
-Напевно наші долі, в ту негоду, вирішили зійтися, от і маємо, що маємо.
Але ж воно на краще?
Ледь нахилившись, він поцілував її в щоку,
- Звичайно на краще.! То ж верстаймо той путь, який зазначений нам долею.Ми вдвох здолаємо всі негаразди і незгоди!
Вечірнє сонце, останніми променями освітлювало лише кілька маленьких хмаринок, що скупчилися крайнеба, на завтрашній день пророкувало гарну погоду.
2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003672
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Ледь припхавсь Рябко до хати,
Ноги аж гудуть.
Тепер можна вже й поспати...
Крадії ж це ждуть.
Умостився у хатинці,
Бачить дивний сон:
Підкрадаються чужинці,
Вже біля вікон.
Там господар міцно спить,
Храп чути надворі,
Його можуть розбудить,
Обкрадуть й комору.
Повернувсь на другий бік,
Що це маячня?..
Рябко скочив і побіг:
Злодій ловить півня.
Відібрав у нього півня,
Можна й подрімати.
Дістає так нетерпіння:
Яка буде плата?
Відкрив очі - чоловік,
Поряд дві лозини.
Довго чухав йому бік,
Щоб не спав у днину.
Вкрали яйця і курей,
Здоїли корову.
Що придумать для людей,
Чом пусті комори?
Сидить бідний мій Рябко
На мокрій ряднині...
На душі так боязко,
Синяки на спині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003661
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Сьогодні я зайшла на сторінку поета Артура Дмитровича Курдіновського. Мені подобалися його вірші, особливо витончені сонети. Та цього разу цей автор вразив мене - на жаль, не перебільшую! - "шедевром" під назвою "Харків.Ранок.Хлопчик 10 років". Я не повірила очам, коли прочитала ось такі рядки:
"Тільки арифметики закони
Можуть зло навічно зупинити.
За хлопча, якому десять років
Треба вбити на брудних болотах
П'ять дворічних вилупків рашистських!"
Що це??? Як це можливо?! Заклик вбивати дворічних дітей!!! Прямий і привселюдний! Пане автор, Ви бачили дворічну дитину? Ви могли б вбити її, навіть якщо вона, за Вашими словами, "рашистський вилупок"? Могли б? Тоді Ви не людина! І Вам не місце серед людей, бо те, до чого Ви закликаєте, не просто злочин, це фашизм і людожерство у чистому вигляді.
Але вразила мене реакція читачів. Люди! Ви ж поети! Ви ж тут за добро розпинаєтесь! Вам норм мовчати?
Від хвилювання я ще й поставила лайк під цим недовіршем, коли хотіла подивитися, що ж то за шанувальники висловили підтримку авторові в його чікатільських уподобаннях. Я вже зустрічала кілька разів у творах "поетів", котрих не хочу називати, абсолютно дикі вислови та ідеї (антисемітизм і т.п.), але мовчки йшла з їхніх сторінок, вважаючи, що модератори розберуться. Але опус п.Курдіновського мене просто вбив. Що це?! ЯК НЕ СОРОМНО???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995699
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 20.01.2024
***
Місяць плаває
В небеснім темнім морі
Не штормить світлу
***
Сльозиться небо
Торкається волого
Земля радіє
***
Сніг всміхається
Морозні блищать зуби
Білила зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003592
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
( вірш до картини)
Чи на серці, час загоїть шрами?
Все життя моє переоране,
Ніби прірва тепер поміж нами,
Гіркі сльози полились гронами.
Все ж тримаюсь, хоч ятрять знов зради,
Тож знай сильна, побреду по полю,
Пам’ятатиму усі поради,
Не схилюсь, матиму ліпшу долю.
Зрадив раз, кажуть, зрадить і вдруге,
Чомусь очі напрочуд туманні,
По стерні йдеш, мабуть, знову грузнеш,
Пошкодуєш? Чи добре в вигнанні?
Джерело - душа,чому не в руслі,
Не відчув, мо» бажання до життя?
Чом піддався ти ще раз спокусі,
Не подумав, на жаль, про майбуття.
Віднайду мереживну стежину,
Споришеву й чаруючі квіти,
Прикрашу я рідненьку хатину,
Її сонце осяйно освітить,
З ним і час, злегка шрами загоїть.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003605
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003575
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Забув поет про гульбища і днини,
Бо в роздумах, що начебто ясні,
Зозулею заходиться годинник,
Коли рахує скільки ще мені.
Знайома свічка спалює хвилини,
Та скоро і сама вже догорить.
І стане темним світ наполовину,
Де буде все ногами догори.
Річки, неначе нерви і судини,
Посохнуть, мов у хворого, за мить.
Вернеться Той, котрого засудили
Й старанно до хреста прибили ми.
Надалі буде все, чого не знаю.
Та бачиться натхненному мені,
Як ті, що мандрувати мали раєм,
Палають у пекельному вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003567
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Я твої цілую руки, мамо,
Що вставала, люба, ти так рано
І молилась впевнено за мене,
Найдорожча, найрідніша нене.
Знаю, що просила у природи,
Сили і здоров'я та ще й вроди,
Вірних оберегів із-за ранку,
Дихання і радощів світанку.
Тяжко проводжала у дорогу
Та завжди чекала до порогу,
Янголя найкраще, найрідніше,
Хто ще може бути наймиліше?
Дякую, схиляюся низенько,
Люба, найдорожча моя ненько,
Буду пам'ятати світлу долю
Ніжно перевиту із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003565
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Край села хатина, в ній ненька й доня,
Та обходять хлопці, не красна доля,
Є в дівчИни хлопець, трішки молодший,
До вподоби він їй, каже хороший.
Та всякчас мати, свою думку має,
Як він прийде, відразу ж проводжає.
Це ж у змові, вона з дядьком Іваном,
Чи покрився, її розум туманом?
-Тож приходь сватать, донечка гарненька,
З личка гарна й тілом досить пишненька.
*
Восьме березня- йшов Іван до Галі,
Їй ніс квіти, дивний букет конвалій,
Шкода гроші, правда та що ж робити,
Якось треба, їй душу задобрити,
Щоб не бачила, що одяг не модний,
Та, як завжди, прийде, як вовк голодний,
Й до запрошення зі стола скуштує,
Що на кухні, смажать, як лис смакує.
*
Мав удачу, нині дівці всміхався,
У коханні, при тещі, він зізнався,
Тормошить на шиї синю краватку,
Часто фоткав, - Нехай буде на згадку.
Червоніла Галинка, мов троянда,
Та вона не згодна, дійству не рада,
От вчудив, старший на років п’ятнадцять,
Та чомусь зізнатись надто боявся.
*
Тут про маму думка – він їй згодиться,
І, як глянуть, ще славна молодиця,
Та й насправді, чом, не повеселиться?
Враз у мізках, ну якийсь переполох,
Напою і покладу спати обох,
Уявити страшно, що ж буде вранці,
Від тих дум, на щічках пашать рум’янці,
Але ж добре, ще каблучку не приніс,
Значить можна і поводити за ніс.
Платить теща за шампанське і пиво,
Ой добряче набрались, це й не диво,
Літрів три пива і дві шампанського,
Ледь не падав Іван, кричав , -О - го-го,
Ти погано знаєш, зятька рідного,
Хлопець жвавий, зразу фундамент вкладу,
Ти не бійся, запам’ятай, не впаду!
*
За вікном, вже давно Євген чекає,
І про Галін план, він звичайно знає,
Метушня, до ліжка ледь-ледь волокли,
Зовсім п’яну маму, матюки пливли.
Хоч й закриті очі в дядька Івана,
Та із уст слова,- Лиш мною кохана,
Вже матуся й рада, тіла торкався,
Як той кліщ, Іван туливсь, присмоктався.
*
Молоді всміхались, у руках стрічка,
Та й пішли, гуляли, манила річка,
У одному ритмі б’ються сердечка,
Освітила стежку зоряна нічка.
Їх кохання чисте, свята водиця,
Як додому йшли, щасливії лиця,
Що чекає на них, не переймались,
У обіймах ніжних чуття ховали.
*
Вже погодний ранок, мати спитала,
-Де та з ким, доню всю нічку гасала?
-За столом, ви вдвох задрімали мило,
Що ж робить, пішла освіжити тіло.
-Зізнавайся, тебе хто, добре пригрів,
Чи можливо чурка образить хотів?
Той сусід, щодня позирає сюди,
Хай Господь відводить сім’ю від біди.
-Все нормально, не переймайся мамо,
Не влаштовуй, хоч сьогодні, ти драми.
*
Місяць світить у вікно, засріблився,
Западло, - каже мати, - Щоб сказився,
Що ж накоїли, тоді Іване вдвох?!
У руках, держить мисочку, ох та й ох,
-Отруїлась та біда, не знати чим?
-Мам тепер, цей же дядько матиме чин.
Галя всміхнена,- Ну хай буде і так,
-Підійшла ця роль, най вітчим все ж козак,
Ми ж матусю, як ті артисти в кіно,
Зазвичай, бо життя не гра в доміно.
*
По селу… розмови, кого ж сватав Іван?
Вдачу мав, хоч голову накрив злий дурман.
*
Не завжди бувають влучні інтрижки,
Чи хто знає, які й де ляжуть фішки.
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003394
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Відзолотила осінь свої дні,
Вже відлетіла пісня тихо в да́лі,
Її мотиви щемні та сумні
Зима зіграє сміло на роялі.
Давайте поміркуємо в рядках -
Куди ж осіння краля відлетіла?
Чи може у засніжених листках
Її душа стривожено тепліла?
Чи може на Гаваї де краса
Чарує ніжно сонячним промінням?
Де образом торкається вона
Чарівно, відобразивши уміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003387
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
[b][color="#061099"]Ніби хтось розсипав стрази
В нашому дворі.
Все засяяло одразу -
Радість дітворі.
Ген, під сонячним промінням
ВиграЮть сніги.
Хтось підкинув нам з умінням
Ліки від нудьги...
Чистять старанно дорослі
На стежинах сніг.
А малеча мчить наосліп,
Скрізь лунає сміх.
Зарум"янилися щічки
В літніх і малих.
Десь ховаються синички,
Налякав їх сніг !!
А причина лиш у тому, -
Що не жартома.
Тут, у царстві сніговому
Править бал зима.[/color][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Ти пам'ятаєш перший мій верлірб:
Про дикий острів, золоту рибину,
В обіймах океанських часоплину,
Яка торкнулася душевних лір?
Відчула ярі промені тепла,
Сентиментальну, романтичну вдачу,
Усмішку загадкову на додачу -
В його палких обіймах ожила.
Двом прихистком став сонячний причал -
Торкань, цілунків незабутніх шал.
Читав її - здіймались вгору груди,
Вчащались різко серця амплітуди.
Ми спілкувались - він тоді мовчав.
В клітинці кожній вирував запал.
15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003258
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Коні добрі,лікують чудово,
В душі у них море вогня
Ви в підтримку прийміть моє слово
Воно мабуть сильніше коня.
Ви тримайтесь,у нас попереду
Будуть світлі і радісні дні,
І накриє нас мир своїм пледом,
І щасливі всміхнетесь мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003189
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Захворіла наша Свинка,
Вже не їсть, не може спати.
Схоже,в неї оце "свинка,"
Треба Лікаря позвати.
Плачуть всі, що ж це робити?
Як їм Свинку врятувать?
Їй ще треба довго жити.
Стали всі тут міркувать.
Непростий, відомий лікар
Одягнув своє пенсне.
(Ледь звела Свиня повіки)
Він сказав їм : Все пройде.
Приписав хороші ліки,
Їсти моркву і буряк,
Лише ті що є на ринку,
А без ліків цих ніяк.
Ще на спинку треба "грязі",
Щоб хворобу цю убить.
Ще купити треба мазі,
Щоб не боляче ходить.
А для горла - молоко,
Можна їсти кашу манну,
Яйця свіжі і сметану,
Та ікру, що з баклажанів.
Як почула Свиня це,
Стала голосно так хрюкать:
Точно знає, що пройде,
Як за вушком будуть чухать...
Взбунтувався тут господар:
Де ж це гроші взять на все?
Взяв батіг, що був в коморі:
Тільки це її спасе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003215
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Ми напевно, давно усі чули:
Щоб Людиною бути в Житті.
Та існують і ті, хто забули,
що насправді - ми ЛЮДИ в бутті.
Мати ЛЮДЯНІСТЬ – справа не тЯжка,
зрозуміти потрібно просте:
Щоб Душі не було твоїй тяжко,
полюби в першу чергу СЕБЕ.
Не молитись за тих, хто страждає,
бо то Богом назначений біль…
В тяжкий час Він його спонукає -
зрозуміти в Житті свою ціль.
Не спішіть буди добрим для інших,
то енергія – бути рабом.
Не можливо прожити за грішних,
не грузіть себе зайвим ярмом.
***
Щоб ЛЮДИНОЮ бути в Житті,
нам потрібно самим не хворіти.
Полюбити свій стан в самоті,
від ДОБРА, що не в користь –
ПРОЗРІТИ…
16.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003216
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Не сумуй, що пішла,
Але серце лишила з тобою
Та найкраща весна
Перевилась до болю з журбою.
І непрохана мить,
Що злетіла словами у вирій
До цих пір все щемить
І кружляє літами у мирі.
Не гадай і чому,
Відчинилися двері розлуки?
Ту любов неземну
Мабуть дійсно поранили звуки.
Та у серці її
Недаремно ти носиш роками,
Будеш вік на землі
Окриляти святими думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003203
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
О зосередженість - ти нам,
І почуттям, і всім словам,
Потрібна вкрай. Немов весна
Землі потрібна, бо ж до дна
Промерзла рідна сторона.
Як глибина
Морським лавинам,
Як крутизна
Гірським внршинам,
Як для мистецтва
Правда рідна,
Так зосередженість потрібна.
Слова мої, я вас благаю:
В душі не кам'янійте,
Не крижанійте - я ж палаю,
Тож зернами дозрійте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003231
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Вірш до картини
***
Тебе прошу, більш не дзвони,
Давно зруйновані мости,
Відбудувати не той час,
Мабуть, так краще, для двох нас.
Стежками скрізь розлігся мох,
Напевно доля, що дав Бог,
З тобою ми, як береги,
Уздовж бурхливої води.
Хоч і була щаслива ніч,
Все ж зрозумій не в тому річ,
Жаль та відцвів весняний цвіт,
Ти не зберіг кохання світ.
На річці крига - то не міст,
Сховай під нею свою злість,
Хай прийме мул її на дно,
Жагучий біль зап’єш вином.
Пробач мені... вже все одно…
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003251
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Душа у мами, наче птах,
Літає невагомо,
В холодних зоряних світах -
Не все для нас відомо.
Коли торкне мене крилом -
В дитинства лину миті.
Зчиняється в нутрі надлом,
Як никне у блакиті.
Звучать у серці молитви
Із вечора до рання...
Чи утомились, мамо, Ви?
В одвіт - мовчання. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003155
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
На огорожі сидить Півень,
Окинув поглядом Курей.
Вони йому давно нерівня.
Він кращий навіть від гусей.
Красивий, рівний має гребінь,
І хвіст йому так до лиця.
Був не простий, а справжній легінь,
Його втішала думка ця.
Хода красива, ноги рівні,
На сонці пір"я виграва.
Нерідко погляд бува гнівний,
Коли в гаремі метушня.
Прийшла у двір Рябенька гостя,
Така собі, була чужа.
Цей Півеь кинув погляд гострий,
І раптом вирішив - Моя!
Немолоденька, кривобока,
Але із другого села.
Окинув ще раз її оком,
Та вона гордою була.
Пішла зерно клювать небога,
На Півня мовчки спогляда.
Чом привела сюди дорога?-
Так довго думала Ряба.
Пішла, та Півню не дісталась,
Недовго він все ж сумував.
Коли за рогом заховалась-
В гарем свій Півник поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003139
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Хто спинив час? Життя закоротке,
Бога попрошу - Війну зупини!
Не відбуяло літо солодке,
Ще не пізнав, він тепла й доброти.
Згадав дитинство, мамині очі,
Сприймав їх ніжність, завжди належним,
Коли хворів, той плач серед ночі,
Здававсь сердечним,але й бентежним.
А її руки, як допомога,
Біль у обіймах, стиха нестерпний,
Із молитвами вкотре до Бога,
Щоб син, втішав, юний, благоліпний.
Тож тільки виріс, голитись почав,
Лиш перший крок приватного життя,
Як рашист клятий, в зимний день напав,
Надія вкрасти світле майбуття.
Він на посту, вже бій йде жорстокий,
Ні СМС, ні дзвінка матусі,
Немов у вирії, гул далеко,
Із вітром стогін злетів у часі.
Скільки вас там, дітей при землиці,
Душі давно, в небеса підне́слись,
У хустках чорних, плачуть вдовиці,
Орки клятущі, чого приперлись?
Вкотре думки полинули в небо,
Нещадний час, на жаль, смертний вирок,
Донькам й синам. Нам миру, так треба!
Не мре надія поміж хмаринок,
Вернуть із рабства усіх героїв.
Я тебе знову, Боже, попрошу,
Поможи знищить орків – фашистів,
І зупини, кривавую війну!
14.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003024
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Казкова зима....
Летять сніжинки - дарунок свіжості,
Але ж не знають, що на них чекає,
Не дочекались від сонця милості,
В обідню пору проміння лягає,
Кожна раптово, сльози проливає.
І врешті - решт.....
Теплом сповита, не лишиться й сліду,
А чи й згадає про неї хтось й колись?
Якусь все ж радість, несе вона світу,
Її жадані бажання вмить збулись.
Осяйні мрії....
Злети й досягнення, щастя і втіха,
Нехай коротке, але ж воно було,
Часом у смутку, траплялось й до сміху,
Та по життєвій дорозі відцвіло.
Одна знайдеться....
Що впала нині, сріблить на вершині,
Я краща всіх!Та згодом стане снігом,
Краса померкне сльозини полинні,
Стечуть водою боляче із гнівом.
Добра ж немає....
То від пихатості - таїла в душі,
Може знайдеться, хто підкаже щиро,
Сховала б краще між зимові кущі,
Була б простіша, як усі, щоб мирно,
Й не мала звички принизити в житті.
На жаль буває....
Тож у людей, теж так, за любим фахом,
Ми, як сніжини, чи цвіт у суцвітті,
Невдовзі раптом, відчуєм, що прахом,
Настав час стати, розвіють по світу,
Через віки… нас ніхто й не згадає.
11.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002798
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 13.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T1J9Oky6Cp8[/youtube]
Зима зробила, що уміла:
Деревам снігу по коліна,
Кущам до самого верха.
Вона всевладна і всесильна.
Упустить зашпори у руки,
Проллється іноді дощем.
То світ закриють білі мухи,
В серцях людей поселить щем.
Така вона буває різна:
Нема роботи - то поспить.
Зро́бить усе, не буде пізно,
За час свій встигне все здійснить.
Частіше - просто подрімає,
Весну боїться все ж впустить.
Та хитрощі її зима всі знає:
Коли приходить - то дощить.
Земля відчує її зразу;
Повіє теплим вітерцем.
ТА не пробачить їй цю зраду -
Засипе снігом похапцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002958
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Вітерець стиха шепоче,
Красиве твоє ім'я.
І твоє личко лоскоче,
Красотулечко моя.
Вогонь - кохання палає
У полум'яних серцях.
Стежку в любов прокладає
І скеровує наш шлях.
Я у блакиті купаюсь,
У якій немає дна.
На твоїх віях гойдаюсь
І ти у мене одна.
А волосся шовковисте,
Наче дурманом п'янить.
Личко твоє урочисте,
В очах зіронька горить.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002760
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Запросив у гості, мене кум одинак,
На столі вечеря готувати мастак,
Заглядає в очі, в тарілці ковбаска,
-Хай потішить люба, мене твоя ласка.
Що гріха таїти, їсти на халяву,
Та й почути вкотре, про себе та й славну,
Слова ніжні, теплі, що ведуть до млості,
Не халепа якби ж, не боліли б кості.
Як дивитись, воно схоже на зарядку,
Пре енергія, треба мать розрядку,
Не розрядився, то швидко драпай з хати,
Налякає лице, очі балухаті.
Віднайти спокій, щодня не завжди легко,
Покарання Боже, серцю надто щемно,
Та жіноча, отака вже дана доля,
Нас зліпили з ребра, на те Божа воля.
Як інакше сказати - без них безсиллі,
Є господар у домі, удвох щасливі,
Ото ноги й несуть, подругою бути,
Хай забави денні, ніяк не забути.
Хай життя , як те вино гірчить на губах,
Та тоді, в очах зника самотності страх,
Нехай хтось й осудить та не в тому ж човні,
Що несе, стрімка річка, як мене в житті.
09. 01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002644
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 09.01.2024
Останній місяць літа… яскраві сонячні промені торкалися пшениці, що колосилася пообіч дороги. Здалеку, на якісь миті все поле потопало в золоті, зблизька ж, по колосках деінде іскрились його мілкі бризки. Поривчастий вітер у злеті закоханого, обіймав, загравав з повними колосками. Раз – у –раз, мов під звуки повільного танцю хилив їх,то в одну,то в іншу сторону.
По старій, грунтовій з вибоїнами, дорозі, на великій швидкості мчала автівка.Час від часу її злегка підкидало,з- під коліс виривалися клубні густої пилюки.
Марина, сидячи на задньому сидінні, обома руками впиралася в нього,,
- Оце так дорога! Ух! Тату збав швидкість, ми ж не на трасі.В мене вже руки болять триматися. Ну будь ласка.
- Ох, Марино, яка ж ти вибаглива й нетерпляча, ну викопана мати.
- Так, давай на цю тему не будемо, не псуй настрій.
- Ти не розумієш, я ж сьогодні маю з’явитися на роботі.На руках білет на літак.Чи ти забула, що я військова людина.Тут дисципліна на першому плані, а особисте вже потім.
- Отож бо, у тебе навчання в Німеччині, у мами виставка картин в Італії. І так все життя. У вас обох дисципліна,а в мене її, що немає?
Я закінчила школу з гарними оцінками, хіба це не відповідальність.
- Але ж в університеті екзамен провалила. Тобі не соромно?
- Тату, чим читати моралі, краще подивися на поле, воно ж з обох сторін, ми тут неначе в морі. Бачиш, ніби пливемо до неба, яка краса! Давненько я в бабусі не була, мабуть років три.
- Та ні доню, чотири. Я матиму що слухати від бабусі. Скаже привіз капризулю.Ти пам’ятаєш, як ти нам концерти влаштовувала? То тобі домашнє молоко жирне, то пес гавкав, заважав спати. Ой, а за пиріжки й згадувати боляче. Вони ж завжди такі смачні. А ти, хочу не такі, не з такою начинкою. На другий день бабуся мусила пекти з чим забажаєш. Думаю тепер ти розумніша стала. Так і я тебе попрошу, перестань на голові чорт зна що робити, то ти біла, то червона, то сива в свої сімнадцять років, це занадто.
- Оце тебе понесло… зараз же в мене свій колір, русявий…
- Свій…свій, до речі не вздумай на сільських дівчатах проводити іспити. Я розумію, що захочеш похизуватися перед ними своїми навичками. Це в місті дівчата збільшують губи, в селі такого немає.
- Це ти так думаєш тату. Он в кав’ярні, не доїжджаючи до Вінниці, скільки раз знайомилася з сільськими дівчатами, вони крутіші за нас.
- Ой Марино порядні дівчата не будуть по трасах шастати.
- То ти вважаєш, що мені і в кав’ярню не можна буде зайти.
- Знаєш, що я тобі скажу, отак приклавши руку ближче до серця, не повторюй наших з мамою помилок. Ми ж одружилися по зальоту, ти ж про це знаєш. Та чи витримали б разом довго жити, хто знає. Добре, що бабусі по черзі приїжджали тебе доглядали. Тільки завдяки їм, ми не таскались з валізами з одного міста в інше та чи й в таких ситуаціях збереглася б сім’я не знаю. Змолоду все здається легким. Закохаєшся, літаєш метеликом, як кажуть, все в рожевих окулярах.
-Ну у тебе й порівняння…..не хвилюйся, мені це не загрожує, я спроможна себе стримати. Тим паче зараз мені не до гулянок. Я вперта, добре підготуюся і на наступний рік поступлю в медінститут. Он до тітки Олени кілька раз заходила в лікарню, вона ж мене навчила уколи робити, ліки розводити.
Батько витер спітніле чоло серветкою,
- Ну от уже й хати видно.
- Ага і річку, я б зараз із задоволенням скупалася.
- Сама на річку не ходи, може хтось із знайомих дівчат тут залишився, вони знають де можна купатися. З водою не жартують, сама знаєш.
-Гаразд тату, усе сказав, здається ми приїхали.
- Слухай, ти там, як щось не так, ну не ладиш з бабусею, додому дорогу знайдеш. Життя, воно таке, інколи, коли людині за сімдесят їй важко догодити.Телефон, банківська картка при тобі є, вчися бути самостійною, сподіваюся в тебе все буде добре.
Марина, присівши біля курчат сипала пшоно,
-Бабусю, а вони такі маленькі, такі милі. Квочка напевно ревнує, коли їх у руки беру. Сердито квохкає, розправляє крила, здається так і хоче на мене налетіти.
- Ця курка пізно розквохкалася, в сараї , за мішками зерна, потай висиджує курчат. Що ж ти хочеш, кожна мати шанує своє чадо так і тут.
- Ти що й не бачила?
-Та хіба за всім встежиш.
-Бабусю, я хочу до річки сходити. Вчора сказала татові, а він мені ніби інструкцію прочитав. Того не можна, цього не можна, сама не ходи…
-Ну чого не можна…сходити можна. Та якщо нікого у воді не буде ,то сама не лізь. Може хтось із наших сусідів буде, чи Сергій, хто дно річки знає, добре плаває, можеш скупатися. Думаю він тебе не забув, не раз кривлялась з нього, пам’ятаєш?.
- А, отой чорнявий з ластовинням на обличчі.
- Тю на тебе, згадала, він зараз красень на все село. Я кілька раз бачила, до нього приходять дівчата. Одна поперед одної кличе погуляти, а він все відмовляє, чи гордим став, чи жодна не подобається. Оце ж школу закінчив, а в місто не поїхав. Тут батько ферму невеличку має. По селі кажуть на заочне відділення в якийсь інститут поступив.
- Ого! Значить із сільських хлопців теж може щось путнє бути.
- Ти так не кажи.Ти уже дівка, не личить принижувати хлопців. Наші сільські хлопці можуть бути кращі за ваших міських.
Спекотне сонце пригрівало в плечі…
Марина йшла одягнена в короткий сарафан із штапелю в червоні маки.
Нема стежин… веселий погляд навпростець до трав і квітів польових. Глибокі вдихи, літній вітерець по плечах розвіював волосся. На пагорбку, біля молоденьких верб, босоніж у високих травах відчувала земне тепло. Думки літали - Яка краса, справді місто і село, велика різниця, не варто й порівнювати. Її погляд світло блакитних очей літав по окрузі, неподалік помітила стежку, що тягнулася ближче до води.
Далі невеликий пляж, кущі глоду й довкола пісок. -Ага, тут і міркувати не треба, обійду верби…але ж далі висока кропива.Тю, та це ж глуха, вона здається не жалить.
Саме в цей час, у високій траві засмагав Сергій. Почувши шурхіт трави, зосередив погляд у цьому напрямку. - Ова, це ж хто така яскрава, вся в маках. В тісному сарафані повненькі груди і личко молоденьке, ну справжня маківка. Скільки ж їй років? Від здивування, очі мало не вилізли на лоб. За мить, уже стояв на ногах, прихилився до землі, ховався за вербами. Думки, як блискавиці, це ж чия така?
Швидкоруч, одягнув спортивні штани, намагався не загубити її з поля зору. Коли Марина, злегка нагнувшись йшла біля вербичок, він мусив сховатися у високій кропиві - Ой-ой, ніби ж глуха та серед неї й пекуча є. Йому б одягти футболку, але ж вона далеченько в пакеті, дотягнутися, значить виказати себе. Ні треба потерпіти, що ж вона далі буде робити?
Дівчина спустилася до річки, неподалік біля самого берега плавала пара лебедів. –Ой, я вас не налякала? Та ніби ні…мабуть звиклі до людей. Її погляд прикутий до води… маленькі хвилі- краплі веселки переливалися,час від часу виблискували золотом й за мить топилися.
-Ой, яка водичка чистенька,то чому ж не купатися…
Розстібнувши на грудях ґудзики, іще раз озирнулася – Я наче одна, ото краса, вихлюпаюся, як дитина.
За кілька секунд, в чому мати родила, так і кинулася у воду.
-Ух- ох-ох - понеслося над річкою. Почувши звуки, лебеді витягнули шиї, побачили її, відпливали ближче до чагарника.
Сергій, як партизан, від несподіванки закляк на місці. Сидячи потирав руки й ноги, по тілу бігали мурашки - Ой, на таких дівчат шкідливо дивитися. Але ж красуня, очей не відірвати.
Лежачи на спині, з заплющеними очима, росставивши руки й ноги Марина лише злегка допомагала собі втриматися на воді. Спокійно насолоджуючись свіжістю, легкою прохолодою, свободою, не помітила, як опинилася майже посеред річки.
-Ой там же стрімка холодна течія, ще й часом так закрутить, що ледь вибиришся- подумав Сергій. Злякано дивився - Напевно не місцева, наші так далеко не плавають. Враз його очі округлилися, дівчина зникла у воді. За мить виринула, руками била по воді, він зрозумів, її затягує течія. Прямо в штанях, під ногами не відчуваючи землі, кинувся у річку.
Знаючи це місце, він обережно, зі сторони течії пірнув у воду. Йому здалося дівчину не досягти, але якась надзвичайна сила штовхнула його вниз. На якусь секунду схопив її за волосся й відразу ж спромігся схопити за руку. Його ноги хололи, вода миттєво повернула в іншу сторону, обох тягнула вниз. Напруживши руки й ноги, з усієї сили кілька раз відштовхувався, нарешті йому вдалося побороти стрімку течію, вирватися з її обіймів.
-Ні - ні, ти маєш жити. Я ніби швидко відреагував, ніби швидко… лунало в голові, коли виніс її на берег. На землі повернув її обличчям вниз, прихилив через коліно, знервовано,голосно до неї,
-Ану спробуй! Дихай! Але ж серцебиття прослуховується, прошу дихай, чуєш дихай! В істериці, поклав на спину, глибоко вдихнувши повітря, торкнувся її вуст. Її тіло злегка затремтіло, не відкриваючи очей закашлялася, випльовувала воду.
Прибираючи волосся з чола, його руки затремтіли іще сильніше, шепотів,
-Марино, це ти? Це ти стала така славна, як маківка.
Вона відкрила очі, помітивши, що її тіло вкрите сарафаном,
-К-х.. к-х.. дякую!
Його обличчя покрила легка усмішка,
-Марино це ти? Чи забула, що там течія?
Дівчина хотіла сісти, він зрозумів її намір, допоміг. Зразу ж на плечі накинув рушник,
-Тобі холодно? Та так ніби ні, в шлунку трохи пече.Та це мабуть нервове.
-Ти прямо, як лікарка - нервове.
Він присів поруч, сміливо поклав руку на її тендітні плечі.
- Давай трохи зігрію. Знаєш, а я тебе здалеку не пізнав. Думав, що за одна? Здивувався, така смілива, ти на воді, як зірка плавала.
-Та нікого ніде не помітила, подумала сільські люди всі зайняті, кому в голову прийде відпочивати серед тижня. Я на відстані тебе б теж не пізнала, добре, що ти з’явився, мабуть мимо проходив. Чуєш Сергію, що трапилося, нехай буде нашою таємницею. Боюся бабуся рознервується, мене додому відправить, як ні, то щодня нагадуватиме, думаю ти мене розумієш. А мені самій вдома бути набридло та й батько влаштує допит.
- Добре, ну все ж обійшлося, то можна й мовчати.Ти наступного разу будь обачніша. Це ми з тобою цілих чотири роки не бачилися, час швидко пролинув.
- Так, але ж ми так змінилися, подорослішали.
Злегка притиснувши її до себе,усміхнений,
- Ну про це я краще змовчу.
Її обличчя миттєво почервоніло,
- Ой, відійди куди- небудь, мені ж треба одягнутися.
Він хіхікнув,- Що боїся, що приревную?
- Тю, до кого?
- Он до лебедів, бачиш, як позирають у нашу сторону.
Вони обоє розсміялися…
За кілька хвилин, знову присів біля неї,
- Рушник мокрий, я одягнув футболку, давай обійму, так обом буде іще тепліше.
- Ти ж кажеш, що я холодна, ще ти почнеш дзигоніти.
-Так я ж чоловік, мені це не загрожує, не сперечайся. Краще розповідай, як ти прожила ці роки, чому не приїжджала. Потім я про себе розповім.
Сонце хилилося донизу… Сергій провів Марину до самої хвіртки.
В цей час бабуся клопоталася біля курчат.
-А я думаю… чого так довго, а вона бач уже з сусідом. Мабуть біля річки здибалися?
Марина скоса зирила на Сергія. Хлопець поспішив підтвердити,
- Так бабусю Лідо, удвох були.
- То добре, бо я відпустила, а сама думаю, що накоїла, а як у воду полізе? Я ж її попереджала, як одна, щоб не купалася, з водою не жартують
Марина обійняла бабусю.
-Та все нормально, тільки голодна, як вовк.
- Гайда в літню кухню, там борщ знайдете, сметану, оладки. В холодильнику котлети.Тільки їх у мікрохвильовці розігрійте.
-Ні, дякую, я не голодний.
Жінка трохи сердито,
-Е ні,так не годиться. Удвох відпочивали, удвох і обідайте, а потім, як птахи, вже куди захочете, туди й розлітайтеся.
Надщерблений місяць зирив у вікно, промінням торкалося ліжка, дівчина ніяк не могла заснути. Підводячи підсумок минулого дня, подумки умовляла себе - Ну все ж обійшлося. Але чим я думала? Могло статися непоправне, навіть уявити страшно, що довелося б пережити бабусі. А він молодець, можна сказати спас мене і навіть тіло прикрив. Якби хто з наших міських, то б у спокої не залишили, липкі на руки.
Минули дні… в передостанній серпневий вечір, біля воріт Сергія гомоніла молодь. Це однокласники вирішили зібратися на вечірку, через два дні розпочнеться інакше життя. В когось установча сесія, а хтось поїде в місто працювати. Коли всі зібралися, Сергій кивнув рукою,
-Я ... на хвилинку покину вас.
Перед Мариною, він з’явився зовсім несподівано. Адже в щоденних клопотах, за кермом трактора зранку до ночі на роботі. Після того випадку на річці, бачилися всього пару разів й то біля воріт, всього на декілька хвилин. Одного разу, пізно ввечері він запропонував їй прогулятися, але виглядав дуже змореним. Розуміючи, що йому завтра знову в поле, вона відмовила.
Цього вечора дівчина зраділа. Одягнута в приталену сукню вишневого кольору з воланами на рукавах, крутилася перед ним,
-Ну, як я тобі? Це на всяк випадок захопила з собою…
Поцілувавши в щоку,- Шикарна сукня, але ти краща за неї.
Взявшись за руки, з’явилися перед молоддю, привернули до себе увагу.
Пристальні погляди дівчат, уже й шепіт, хлопці оцінювали її з ніг до голови.
-Знайомтеся, моя сусідка Марина. Може ви її пам’ятаєте, це онучка Лідії Михайлівни.
Один з хлопців, хитро позираючи, сказав протяжно,
-Може хтось і пам’ятає… але я таку кралю бачу вперше.
Другий, трохи вищий за нього на зріст, кивнув рукою,
-Не твоя квітка, обходь стороною.
Чорнява дівчина, одягнута в синього кольору,коротку спідницю й жовтого кольору футболку з червоним сердечком, підійшла до хлопців,
-Вам своїх не достатньо? Ану півники, швидко розбіглися, швидко!
Сергій нахилився до Марини,
- Це моя двоюрідна сестра. На хлопців не звертай увагу, в нас є захисниця, вона над ними верховодить.
- І вони їй піддаються?
- Мусять. Он бачиш, високого хлопця, спортивної статури, то Славко, він на два роки за нас старший, її кавалер. Уже й сватання було, в листопаді погуляємо на весіллі. Знаєш інколи треба, щоби в селі були згуртовані, все може бути, хлопці так просто своїх дівчат нікому не віддають.
Бризки шампанського…. в бокалах іскрилось вино, цукерки, солодощі, танці, анекдоти, сміх і знову танці. Сергій і на мить не покидав її. Але одного разу, перед ним відразу стало дві дівчини,
-А, ти, що Сергію, вже від своїх відмовляєшся, може потанцюємо?
Злегка почервонівши, подивився на Марину. Вона ж відразу відпустила його руку,
-Та, що ви, танцюйте, чи ви теж своїх хлопців тримаєте?
Помітивши таку ситуацію, на поміч підійшов один з однокласників, на танець запросив Марину.
Вона відразу поклала руки на його плечі,
-А що покружляємо, чому би й ні?!
Сергію стало трохи незручно, але вже підморгнувши одній з двох дівчат,
-Здається питання вирішене, що ж потанцюємо.
До пізньої ночі лунала музика,задоволена вечіркою молодь, уже розходилася по домівках. Під грушкою на лавці, Сергій з Мариною залишилися наодинці. Трохи задумуючись, він запитав,
-Як тобі наша вечірка?
- Ніби все нормально та бачу тебе теж сільські дівчата обожнюють.
-Теж це ти про кого?
Вона зробила вигляд, що не почула запитання,
-Добре, що дівчата не палять, ніби й без наркоти.
-У нас цього, дякувати Богу, немає.
- А ти вирішив у селі залишитися?
- Поки що батькові допоможу, заочно закінчу інститут, а там видно буде. Можливо якась приворожить, тоді буду вирішувати. Чи куди голка туди й нитка, чи може навпаки, але ж це рідко буває.
-Ти завтра знову в поле?
-Так! На пару днів, а через два тижні почну оранку під пшеницю. А ти вже додому збираєшся?
-Та ні, батьки у відрядженні, вирішила тут погризти науки. Хай в цьому році не пощастило, думаю в наступному стану студенткою. Знаєш, я би зараз у річці скупалася, вода ввечері завжди тепліше.
- Та ні, ми ж вина випили, не варто, хай не сьогодні, час розбігтися.
Неочікувано для неї, міцніше обійняв й устами, ніжно торкнувся її уст.
Стрімкість гарячих почуттів, як потік струму пронизав її молоде тіло.
Після поцілунку, пристально подивився в очі,
-Вибач, сполохав тебе, як вітер маківку.
Йому хотілося запитати, чому тремтиш, я не посмію тебе образити. Якби ж ти знала, за всі роки, не було такого дня, щоб я не згадував тебе. Іще відтоді, коли глузувала з мого ластовиння, моє серце наповнювалось дивним відчуттям. Нарешті я дочекався твоєї уваги, першого поцілунку.
Щоб вона не помітила його пристрасті, він змушений був відійти в сторону.
До хвіртки підійшли мовчки, він повівся стримано, навіть не обійняв,
-Я пішов, на добраніч!
Її очі, наповнені блиском, враз погасли, зрозуміла, що марно чекала на поцілунок, сказало тихо,
-На добраніч!
На веранді світилося… в кімнаті намагалася не порушити тишу.
-Я не сплю, чого світло не увімкнути?- спитала бабуся.
-Я думала ти вже спиш. Бабусю, а Сергій з того року, що і я?
-Ні, він у школу пішов з восьми років. Був дуже худеньким, часто хворів, але після десяти років витягнувся, тепер бачиш яким легенем став.
-А чого це ти за нього запитуєш. Що мрієш з ним роман закрутити?
-Ой, романи тільки в книжках бувають. У житті воно все не так.
-А ти звідки знаєш?
-Та мені достатньо бачити життя своїх предків. Хто знає, може воно так і краще жити. Але ж вони на мене стали більше звертати уваги, тільки коли подорослішала.
-Ну, це для тебе наука. Зроби висновки, плануй своє життя. Але й доля багато значить. Буває, що зробиш невірний крок, лише згодом це зрозумієш. А виправити не в змозі, назад час не повернеш. Таке воно життя, лягаймо спати, бо вже скоро й півні заспівають.
Марині не спалося…в голові рій бджолиних думок - Чим причарував до себе? Були поцілунки з іншими хлопцями, якось не так, а це, ну прямо якийсь напряг, аж душа холола, серце ніби в бубон гупало.
Вона провела пальцями по губах, він так ніжно торкнувся їх, моя б воля, хай би ще раз поцілував. Дивний, відразу відпустив, якби хтось із міських, то б присмоктався, як павук до мухи.
Минуло три дні…. життя Марини, як у казці. Бабуся готувала сніданки, обіди, вечері, вона намагалася поринути в книжки. Очі бачили, читали та мозок не був здатний сприймати. - Та хіба ж можна витримати таку напругу, чому не видно його й гуркіту трактора не чути, де пропав?
Лідія Михайлівна помітила поведінку онучки,
-Що думки за Сергія? Гарний хлопець, працьовитий та навряд, що у тебе з ним закрутиться, ви зовсім різні.
-Та я про це зараз і не думаю.
-Ага, комусь іншому скажи. Я все бачу, макарони мені на вуха не вішай.
У відповідь засміялася, весело до неї,
- Ну ти бабусю… ох і вмієш сказати, зняти напругу!
-Знаєш голубко моя, коли пташка стрімко здіймається ввись, може помічала, потім різко падає, взлет нижчий, а чому? Бо на якісь секунди від бажання й успіху у голові паморочиться. А нижче приходить до тями, шкодує, мабуть цього не потрібно було робити. А он візьми воду в річці, коли попадеш під стрімку течію, навряд чи пливеш, ну хіба що з чиєюсь допомогою. Я життя прожила та тебе вчити не буду. Не ті часи, у вас молодих, зараз зовсім інакше життя. Хотіла тебе запитати, по скайпу з батьком коли будеш спілкуватися?
-Не знаю, він зараз на полігоні.
-А мама, що пише?
-А що мама… в Італії з картинами, пізніше їх повезе в Америку. В неї своє життя, як завжди почувається вільною.
- Ти не маєш бажання поїхати до неї.
-Я ж маю інші плани, думала буду вчитися. Правда закордонний паспорт маю, але тато сказав, краще підготуйся, спробуй на наступний рік. Тут спокійніше ніж у місті, хіба підготуєшся, то одна подруга телефонує, кличе в кав’ярню, то інша.
-Тобі видніше, де краще. Та й мені веселіше, добре, що приїхала.
Лідія Михайлівна уже спала, Марина теж думала заснути, але бабусині слова про стрімкість, змушували задуматись. –Ой бабусю, чи можна зупинити стрімкість, чи є від неї якісь ліки, коли душа від почуттів на злеті.
Раптовий гуркіт трактора відволікає від думок.
-Він приїхав! - босоніж підійшла до вікна.
Через відчинену кватирку почула його голос,
-Та обламався, пів дня з ним провозився, тому й затримався.
Уже знову в ліжку, рукою провела по подушці,
-Як добре, він приїхав, значить завтра побачимося.
Дівчина прокинулася від співу півнів,
-От роззява, я ж кватирку не зачинила. Ой, так смачно пахне, коли це бабуся встигла пиріжків напекти?!
Вечоріло… Сергій з Мариною підходили до річки.
-Поглянь, а лебеді знову у воді. На тому ж самому місці, - кивнувнулаю рукою, сказала дівчина.
-Мабуть в очереті мають гніздо, тому й не пливуть далеко. Вони і взимку тут, останнім часом зими теплі, ми їх трохи підгодовуємо.
Лебеді відразу помітили їх, раз –по - раз повертачи голови, відпливали подалі від берега.
Над річкою лунав вереск і сміх, вони мов діти пустували у воді. Вона, то пірнає, то виринає, відразу бризкається водою, падає на нього. І вже разом падали у воду, боролися, реготали. Її уста, як стиглі вишні, пашіли від поцілунків. Та усміхнена, в бажанні ніжності, знову тулилася до його грудей.
-Ой, ти вже вся тремтиш, може досить Маринко?- прошепотів, поклавши руки на її плечі!
-А ти мене зігрій, що боїшся,- несподівано вирвалася, стрімголов здійнялася на пагорб й крикнула,
-Ану спіймай мене і зігрій, ану спробуй!
- Ах ти,- на ходу схопивши рушник, за мить був біля неї,
-Досить Маринко, досить. Вже сутінки, пора додому.
-І чого спішити?
- А ти хочеш, щоб бабуся до нас з дрином прийшла?
-Тю,-кліпала очима, - Іще чого не вистачає, мені стільки років?
Він одягнув на неї сарафан, підіймався на пагорб,
-Ага, а поводишся, як дитина, нам же не по дванадцять років. Після таких дурощів на воді й не заснути. От побачиш, ляжеш у ліжечко, все же дригатимеш ногами, здаватиметься, що й досі плаваєш.
Вона вже догнаа його,
-Ой, ти таке вже скажеш, що й на голову не налазить.
-Отож, ми з тобою так у річці поводилися, якби хтось дивився, точно б з роззявленим ротом. Так поводяться тільки діти, а тебе не спинити.
Вона мовчала, але ж думка, як оса - Ти ба який розсудливий, серйозний, таким так просто не покеруєш!
Маленька лампочка, освітлювала частину обійстя. Сидячи за столом, Лідія Михайлівна на терці терла кормовий буряк. Почувши голоси,
-Ну нарешті дочекалася, здається мої йдуть.
Відкриваючи клямку хвіртки, Марина запитала,
-О, бабусю, що це ти на ніч буряк треш, чи завтра дня не буде?
- Ой, новини є, не дуже гарні. Сергію, ти мене завтра вранці на станцію до першої електрички, що до Києва, можеш відвести?
-Звичайно зможу, батькове авто на ходу. Та я і сам завтра планував з’їздити в містечко.
-А що сталося ? – голосно, здивовано запитала онука.
-У дядька Івана інсульт. Як до брата не поїхати… Ольга подзвонила плаче, запитала, чи я зможу приїхати. Каже він іще при пам’яті, хоче мене побачити. Я уже й сумку зібрала. Ви тут справитися без мене?
-Звичайно,- поспішив сказати Сергій.
Марина хитро позирнула на нього,
-А ти в містечку, що маєш робити ?
- Шукатиму запчастини для трактора, до вечора повернуся.
Від думки, в її очах мигтіли іскри - Краса, залишимося удвох, ото вже я над ним познущаюсь. Прикидається тихим, не звабливим, чекай - чекай.
Смеркало… Сергій загнав автівку на обійстя, зайшов до хати,
-Мамо, я до Марини, подивлюся, як вона там, то ж сама залишилася.
-Добре сину, ти знайшов запчастини?
-Так! Знаєш я сьогодні зустрів Андрія Возника, він зараз у паспортному столі працює.
-А ти, що там робив?
-Та так, де чим поцікавився, я пішов.
Сергій тільки переступив поріг кімнати, як Марина обійнявши його руками за шию, поцілувала в щоку.
-Я так рада, який ти молодець, прийшов, я чекала.
Він чмокнув її в щоку, звільнився від рук.
-Ти курчат порахувала?
-Ну звичайно, двадцять два. Але вони трохи чубляться між собою.
-Бо від різних квочок, ти ж бачиш одні більші, другі менші. Я тільки- тільки приїхав, то ж не надовго.
-Е ні, в мене вечеря готова, куди спішиш? Ти ж завтра маєш бути вдома.
-Йому сподобалась пропозиція, усміхнено,
-Щось смачненьке?
На столі недопите в келихах вино…Марина з Сергієм уже на дивані.
-Марино, я мабуть піду… вже пізно
-Я що сама маю ночувати? І ти мене, ось так покинеш? Он курчат квочка зігріває, присипляє, а мене хто зігріє?
-Ой, напевно на тебе вино подіяло… ти себе чуєш. Ти з ким себе порівнюєш.
Скрипнув диван, різко пересіла на коліна, її теплі руки обвивали його шию,
- Ти так пахнеш, не бійся моїх поцілунків. Чи я тобі не подобаюся?
Маринко, про це не зараз.
-А чому? О!Ну добре, давай вип’ємо вино, поцілуєш мене і підеш.
Він ледь стримував свої почуття, вона пристрасно цілувала, притискалася,
-Подивися в мої очі, скажи, що ти в них бачиш .
Його уста торкалися її уст…солодка зваба, мов захмелілі від вина, поринули у гріх, як в теплі морські, благодатні води.
За вікном сіріло… одягнений, Сергій, присівши на стілець, схопився за голову - Що ми накоїли….Марино, що ми накоїли?
Він обійшов господарство, Надворі,в баняку кипіли лушпайки картоплі й висівки. Раптом почув голос Марини,
-Ну ти молодець, я думала пішов додому.
Він підійшов до неї, довгий солодкий поцілунок зняв напругу.
-Марино,ти розумієш..
- Стоп! Якщо ти про близькість, я не шкодую, все нормально, розслабся.
Вечірній дзвінок від бабусі потішив дівчину.
-У вас все нормально? Сергій тобі допоміг з курчатами? Вони ж розбігаються, потім пищать шукають квочку, хоча б коти не переполовинили.
-Все нормально, не хвилюйся. Ми зранку їх випускаємо на зо дві години, а потім під сітку.Так само і ввечері. А, як там дядько?
-Та поки що тримається, може Бог дасть видужає. Ну добре тоді я після завтра приїду. Скажи Сергію, якщо зможе, нехай приїде на станцію до електрички на вісімнадцяту годину, я нею приїду.
Вдень Сергій возився біля трактора, а ввечері й вночі знову був з нею.
Перед Мариною,в якійсь мірі, відчував провину, але ж в обох від бажання бути разом, горіло тіло. Стрімкість почуттів переборювала супротив думок, милувалися один одним, насолоджувалися коханням.
Минуло два тижні…. Лідія Михайлівна помітила, з якою насолодою онучка їла кислі огірки. - От тобі і на! От безмозка баба, залишила без нагляду. Чого ж вона мовчить? А може, ще й сама не знає…
Незабаром після цього, ввечері Марина прийшла з Сергієм до хати, стара сиділа за відкритим ноутбуком.
-Що тато дзвонив?
-Дзвонив… та тебе ж не застанеш. Вже надворі прохолодно, а ви допізна тиняєтеся.
-Сергій ніби виправдовувався,
-Це ми сьогодні, я від завтра, з трактором на два тижні пропаду в полі.
Лідія Михайлівна йому нічого не сказала, звернулася до онучки,
-Батько завтра, о чотирнадцятій годині буде дзвонити.
-Гаразд! Я до хвіртки проведу Сергія та й піду спати.
Через два дні Марина збирала валізу, ніяк не могла зрозуміти, чому батько наполіг, щоб вона приїхала до нього.
- Невже бабуся дізналася про нас? Але що тут такого?
Та вмить, вже заперечила своїй думці - В неї інший погляд на життя. Дівчина повинна бути скромною, ввічливою, гордою. Та заради чого? Хто знає, що відбудеться завтра, он ковід, недавно людей косив з ніг. Час не варто втрачати, краще бути з тим, до кого серце лежить, особливо коли молодість і почуття. А далі, нехай вирішує доля. Ой, бабусю, ти ж сама так казала, не все від нас залежить.
Додому Сергій повернувся пізно ввечері,
-Як ви тут… все нормально, які новини? З поля не додзвонитися.
Не вмиваючись, одягнений, впав на ліжко,
-Ой, мені той диван і вагончик, набридли, як гірка редька. Досить твердо й після опівночі доволі холодно. Мам,ти мене рано не буди, хай я добре висплюсь.
-То хоч сполоснися в літньому душі, я воду нагріла.
Піднявшись з ліжка, залпом випив кварту молока, що стояло на столі, витерся рукою,
-Ну добре, я помиюся і спати.
Похмурий ранок…. край неба хмари віщали про дощ. Напевно тому, Сергій проспав майже до обіду.
Мати, накривала на стіл страви, голосно звернулася до нього,
-Сину, а сину, може досить спати! Вночі, що будеш робити?
За столом розмови про ферму, про насіння пшениці, про гусей. Мати планувала їх порізати та приготувати тушонку.
-Мамо, я завтра їх порубаю, попатраю, я сьогодні не в кращій формі. Щось трохи морозить, може патиків малини заварю та відлежусь. Але на пару хвилин зайду до Марини.
Батько здивовано, вирячив очі,
-Ти, що не знаєш ? Більше тижня минуло, як я автівкою її завіз на станцію. Поїхала твоя Марина.
Раптово обличчя Сергія побіліло,
-Як поїхала? Куди? У Вінницю?
-Та… я то толком не запитував, але коли сідала в автівку, стара цілуючи її, батькові привіт передавала.
По хаті, мов вітер залетів, кроки вперед, кроки назад, потирав руки, розводив ними, а потім, крутнувшись до батька,
-Я візьму авто, мені треба в містечко.
-Що так відразу? Сходи… все дізнайся в Лідії Михайлівни, тоді вже вирішиш що робити, як вона тобі дуже потрібна.Тобі ж лише дев’ятнадцять років має бути, іще не одна буде дівчина.
- Ні, розумієш, вона потрібна, тільки вона. Я, як віл працюю, не на свої роки, чому маю їх рахувати.
Мати трохи розхвилювалася, з-за столу пересіла в крісло. Як тільки Марина з’явилася, вона помітила, що син закохався. Серед ночі бачила пусте ліжко сина, але йому нічого не говорила. Що то молодість, хіба можна заборонити почуття ? То природне, в житті не кожен може це відчути. Тому й зараз, в розмову вирішила не втручатися.
-Ну то передзвони до неї,- встаючи з-за столу, сказав батько. Я проти цієї дівчини нічого не маю, що хочеш, те й роби.
Пізно ввечері під сильним дощем, Сергій повертався з містечка. Його морозило, з чола стікав піт та він його не помічав. Зігріла думка - У мене на руках закордонний паспорт, якщо туди поїхала, думаю питання з грішми я владнаю. Але чому навіть записки не залишила? І бабця ніби знає якусь таємницю, мовчить, лише важко переводить подих, що трапилося?
За вікном горобина ніч…. він у ліжку, лежав з відкритими очима, думок, як вороху. Тож пізно ввечері не насмілився піти до Лідії Михайлівни, вирішив незручно. Тепер себе умовляв – Завтра зранку піду, завтра дізнаюся адресу.
Минув тиждень…. Марина стояла біля вікна, дивилася на перехожих, які проходили по алеї. На голому дереві помітила єдиний багряний листок, з ним загравав вітер, врешті той піддався йому і вже повільно летів. Та вітер підносив його догори, потім знову, листок летів донизу.
Думки ятрили душу - Ось так і я мала стремління літати, літала, а тепер опинилася тут. Від злетів, стрімких почуттів, під серцем ношу подарунок. За нього несу відповідальність, маю зберегти його, бо це плід нашого кохання. Не знаю здогадається він чи ні, чому я тут і надовго. Бабуся пообіцяла мовчати. Може колись, ми повернемося в Україну і я з нашим малям познайомлю його. Хто б це не був дівчинка, чи хлопчик та знатиме, що в нього є тато, якого я все життя буду кохати.
Дзвінок у двері відволік від думок.
Накинувши на плечі пухову шаль, заглянула в двірне вічко. Від здивування вирвалося з уст,
–Не зрозуміла!
Примружила очі, тихо, -Чи хтось схожий?
У голові плутанина думок - Ні не може бути! Цікаво, це хто, тільки хотіла запитати, як почула голос Сергія,
-Маринко, це я приїхав. Відчини будь ласка, я відчуваю ти тут, за дверима, нам треба поговорити.
Пухова шаль упала на підлогу, солодкий дотик уст, обійми. Букет білих троянд, що їй вручив, впустила, вони прикрасили дорогу злету для щирих, взаємних почуттів.
Від щастя її голос тихий, як нічна течія річки,
-Я тебе нікуди не відпущу.
Яке то щастя почути від неї ці слова. Тонучи очима в синяві її очей, обома руками пригорнув до себе,
-А я й приїхав назавжди.
В її очах щасливий блиск сліз, стрімкість ніжних, теплих почуттів,
-Сонце моє, ми будемо щасливі!
2021р
Відредаговано о 13.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002573
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Ой на кухні крутиться молоденька жінка,
Все сама, чи й змориться, крутиться, як бджілка,
Тож так рано- раненько, у руках мукичка,
А для кого годить та має ж чоловічка,
Як у ліжечку, все він на вушко шепоче,
Так люблю варенички, із сиром, муркоче,
Ну,як котик її, що дріма на пуфику,
Разом з нею слухає бадьору музику.
Вже літає пташкою, часто й до люстерка,
Він весь час, чомусь говорить-Ой фантазерка!
То пухкі в сметані, а менші із шкварками,
Ой напевно знову, щось коїться між нами.
Вже мов п’яна він нього, йшла митись у ванні.
Освіжилась швидко, прилягла на дивані,
Ой вже ті варенички, будьте ви неладні,
Ще й вдалися ж вони, смачні і на вид гарні.
Вже й обід, побрився, раденький чоловічок,
Доторкнувсь пахучий, ледь щічкою до щічок,
Як троянда сяє, зчервоніла, всміхнулась,
-Почекай, візьми сметани, враз озирнулась.
На столі винце, сирок та й кільце ковбаски,
Про дівчат, щоб дум не мав, вночі хоче ласки.
Ой, як дуже пахнуть парфуми чоловічі,
Іскрять очі, до інтиму зваблюють свічі….
У обіймах ніжних, палкий погляд у очі,
Я варенички люблю і тебе щоночі.
23.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Василь Симоненко
----------------------------------
Ти не впадеш на полі бою,
Тебе врятують ті думки,
Що ти повернешся додому,
Тебе чекають там батьки.
Тебе там жде уся родина:
Дружина, дочки і сини,
Та ти воюєш за Вкраїну,
Ти на проклятій цій війні.
Тобі там важко, дуже - знають,
Ця доля випала тобі.
Ти - вірний син, тебе чекають,
І вдень виглядують, й вночі.
Раз-по-раз дивляться на шлях,
Яким прийдеш до свого додому.
Ти прилетиш, неначе птах,
Щоб припинить чекання втому.
Ця надважка у тебе справа:
Країну рідну боронить.
Хай згине ця ворожа зграя,
Ти - переможеш! Тобі - жить!
Поглянь - он небо над тобою,
Давно змінило синій колір.
Та ми всі вірим тобі, Воїн...
Фарбує сонце новий обрій.
Як буде важко - не здавайся,
Ця перемога - над усе.
Відважним завжди залишайся,
Таких, як ти - нема ніде!
СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002436
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
С.А. Есенину
Десь на синьому озері кача
Крізь роки із далеких давен
Кожну ніч то сміється, то плаче,
Як у сни до поета пливе.
Тож біжу я на берег пологий
Із окрайцем в кишені пальта,
Не жаліючи серце та ноги,
Бо чекає пташина ота.
По стежині оцій вередливій,
Де нападало листя руде,
Крізь грозу неприборкану й зливи
Сновидіння манливо веде.
І туман розриваючи в шмаття,
Я дивлюся на місячну тінь,
Що спадає додолу з розп'яття
Від поета на чорнім хресті.
Я би мабуть пекельним стилетом
Не вагаючись душу відтяв,
Щоб з хреста повернути поета
У бурхливе, мов річка, життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002419
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Горобці скачуть, дружно на тротуарі,
Деінде листя давно вже поруділе,
На лавці грає, дівчина на гітарі,
Поруч дитятко, тупцює надто сміло.
Під звук тужливий, вітер здіймає листя,
Поруч калина, мов зажурене дівча,
Хоча і ваблять диво - кетяги блиском,
Але ж на смак, як це чекання... гіркота.
Кроки маляти, ще не впевнені в русі,
Та ручки тягне, до горобчиків малих,
Бажання в погляді - пограймося друзі,
Щоб посміхнутись, звуків позбутись сумних.
Та прийшов тато, його ж мама чекає,
А він далеко, там де сонечко в імлі,
Гітара плаче, навпіл серденько крає,
Обом без нього, нам так сумно на душі.
Сказать не в змозі та шукає очима,
Вони удвох переживають важкі дні,
Не розуміє маля, в чому причина,
Чому в матусі, щодня очі повні сліз.
30 11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002411
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Пора зимова… на зупинці люди. Жінок побільше, хто з торбою, а дехто й з двома. Дещо купити, хтось часто їздити любить. Бувають й рідко, бо долає старість, сили нема, чи грошей катма.
У автобусі, вже сидячі місця всі зайняті, здаля, хтось, про щось шепоче. Та враз, інший, як гучномовець, комусь розповісти, нетерпляче хоче.
Дві жінки, пенсіонерки ведуть розмову про буття.
Одна питає,
-Ну, як ти там, як ваше з дідом життя?
-Та так, як ( старики), виживаємо, що нажили, потроху витрачаємо. Якби ж то не оця війна, можливо б жили краще. А у вас, напевно хтось воює?
-Та ти що, щоб мої, хай біда десь днює! Діти при роботі, невістка в магазині, а він частенько на лимузині. Із молодими справу має, на весілля, хтось замовляє.
-Ну, а онучок, не одружився?
-Куди спішити, він ще свободою не насолодився.
-У Військкомат не викликали?
-Ага, оце б ми цього ждали! Як тільки почалося все, вдало відправили в Америку, бо тут точно б на війну забрали.
Навпроти жінка, бальзаківського віку, на вухо, щось прошепотіла чоловіку. Що сидів поряд, здвигнув плечима, ніби щось хотів сказати.
Та раптом водій пенсійного віку, гучно,сердито,
-Ви можете, хоч під час поїздки, трохи помовчати.
Враз всі замовкли, ніби приспані бджоли, водій же в салон, раз - у - раз позирав суворо. Зупинка – дві, нема того терпіння, як дуже хочеться поговорити. Знов жінка стала вихвалятися,
-Онуку, мабуть така доля, що тут смерті шукати? Треба все вміло спланувати, він обіцяв грішми допомагати.
Терпець урвався, у жінки, що навпроти,
-Тобі я зараз допоможу, подарую шпроти, щоб врешті – решт ти пельку закрила. Вже буде рік, як я синочка схоронила.Оце везу на поминальний стіл. Мій син на цій землі миру хотів. Щоби усі жили краще. А ти вихваляєшся чим, що він боягуз, утік ледаще.
Миттєво, ніби на всіх морок напав. Хтось мовчки, під ногами торбу шукав. Вже готувався на зупинці вийти. З кутка автобуса ледь чутні схлипи. У когось нерви напевно здали. А, як почуваєтеся ВИ?
Ті, хто відправив дітей, як подалі. Хтось, як ця жінка, до поминок готується, в печалі. Чи хтось спроможний її зрозуміти? Чи згодом, прийде до тями, насмілиться засуджувати, буде знов тихо шепотіти.
Подумайте! Якби не ті сини, що за нас із вами, на полі бою полягли, якби тоді, ми всі жили??? Навряд чи й вижили б…
Засуджувати - ні! Не маємо права, тих, хто не пішов захищати. Бо ж різні ми і різні є обставини. Але роздмухувати слова, як отраву, щоби комусь болю завдати. Треба думати де, коли і що сказати!
05.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002360
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024
Часом вдаєш, із себе пташку,
Що підкорить, змогла небеса,
Та мить омрійна, хоч так важко,
Але ж заманить диво - краса.
Бо в душі злет, дріма таїна,
Як радість й серденько співає,
У підсвідомість вабить пісня,
Мов солов ‘їна скрізь лунає.
То стрімкі хвилі стоголосся,
Бешкетник вітер навіває,
Куйовдить, грається з волоссям,
Душі натхнення спонукає.
Щоби злетіти в чистий простір,
Забудь тривоги і печалі,
І не впізнати, журби, млості,
Та відлетіти, як подалі,
Щоби повік не знати воїн!
03.01.2024р.
Щиро дякую
за натхнення - Lana P.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002288
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o
[/youtube]
А дні ідуть, неначе чередою,
Все ближе й ближче до весни.
До неї дотягнутися рукою,
А поки що, у мріях ще іти.
І вірить, що зима ця не надовго,
Морози і завії всі пройдуть.
А мрії подолати усе в змозі,
Стежками, що омріяні ведуть.
Літають мрії ніжні, легкокрилі,
Ніколи не залишать наодинці.
Вони багато мають в собі сили,
Живуть у кожній з нас клітинці.
Лише повірити у них старайтесь,
Тримайте міцно у своїх серцях.
Хіба щасливий, хто за щастям гнався?
Він більше нагадає нам невдах.
Омріяне - щасливе це кохання,
Що має дужі крила, ніби птах,
Немов би загадкова зірка рання,
Його людьми оспівано в піснях
Не бавтеся з коханням,що на осліп
Колись подарувала вам судьба.
Ці почуття пройдуть з життя поволі,
І відійдуть без сліз у забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002289
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024
Грудневий день у мареві, чомусь,
Проснутись варто, чи знов дрімати,
Природа, у лавровому вінку,
Який спроможний, враз засихати.
Загрався, вітер з порваним листям,
Не хоче дерево покидати,
Руді краплі, як дрібне намисто,
Так мріяв сонечко привітати.
Пора, не та,чийсь шепіт лунає,
Враз гостро ріже, як громовиця,
Із болем восени серце крає,
Не встиг, він життям насолодиться
31.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002215
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 03.01.2024
Давно бокали, пусті на столі,
Роки війни, злетіть, десь у вічність!
Погляд холодний в далекій імлі,
На жаль невтішні дні новорічні.
Ніхто бокалів, не взяв у руки,
Нема кому, відкрить пляшку вина,
І чути знов, моторошні звуки,
Сирен лунких. Навіщо ця війна?
За що народу Вкраїни муки?
За нами ж правда… в сум’ятті душі.
Жура, печаль, аж ятрить тривога,
Ще скільки горя, принесе русня,
Із смутком руки, здійма до Бога,
Спита,- Чому, задорога платня,
За нашу волю й світле майбуття?
Ми народ мирний, уйми рашистів,
Й земля скривавлена,щодня пала,
Гірко ридає, спини жахіття!
Жіноче серце, від журби стражда.
Й пора збентежена, вечорова,
Під свист снарядів, знервованість, плач,
Свіча горить, шкода не святкова,
Схилилась ненька, - Синочку пробач,
Що не змогла, тебе захистити.
Тінь по бокалах, біль відобража,
Чи хтось зупинить матусі сльози?
Чи й закінчиться орків ворожба?
Поглянь же Боже, все людство просить!
Вже й на колінах, невпинно вмовля,
Це завжди вдасться, тобі зробити!
Крик у пологовому, немовля,
Прагне душа, дуже хоче жити…
Вже поруч ненька, ніжно обійма,
За всі страхи, ми їм не пробачим!
30.12.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002009
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2023
Край лісу, на дубі у старому дуплі жила синичка. Вона завжди була весела, хитра і помітно смілива. Її так усі друзі й називали Сміленька. Всі синички іще відпочивають у дуплі, а вона щоранку перша випурхне і радо присяде на гілочку, співає,
- Цвінь- цвірінь,цвінь - цвірінь.. цвірінь, цвірінь, цвірінь.
Їй подобалося співати, в цей час здавалося і вітерець вщухав на якісь миті. Цю пісню слухав ліс і усі хто в ньому живе.
За кілька хвилин, вже поруч з нею друзі. Радо цвірінькаючи, розліталися в пошуках сніданку. Їли синички, хто що знайде. Хто комашок ловив, чи знаходив гусінь. А хтось із них любив поїсти зерняток, чи лісових ягід.
Добре, веселіше весною і літом, адже легше знайти харчі.
Сонечко сходило і заходило , минали дні і ночі. Усі синички трудівниці, вони завжди роблять запаси на зиму. Ховають зернятка трав, соняха та ягоди у своїй схованці, чи в дуплі.
Давно минула весна , за ним і літо. Уже й пізня осінь, лякала прохолодою і затяжними дощами. Синички юрбою ховалися в дуплі. Інколи усім і місця не вистачало та синички не покидали подружку. Недалеко знайшли старе дупло білочки, там і ховалися від негоди. Вночі, щоби в дуплі було тепліше спати, тулилися одна до одної.
Одного ранку, синичка хотіла випурхнути з дупла. Та вона лише на мить висунула голівку, як на неї посипав білий - білий сніг. А вітер наче навмисно повіяв сильніше, здійняв сніг і сипнув їй у очі.
-Ой – ой та що ж це, - здивовано цвірінькає вона.
- Ух- ух- і чому так холодно стало, це напевно вже зима.
Пригадала синичка, як мама їй про зиму розповідала. Але ж мама залишилася в іншому лісі. Їй стало трохи сумно. Та пригадала мамині слова,
- Ти сама маєш вирішити,чи летіти тобі в інший ліс, чи залишатися зі мною.
От вона і зробила свій вибір. Ні все добре, подумала синичка, справлюся, я уже доросла.
У цей день й ще декілька днів підряд, зранку було холодніше,а вдень виринає сонечко. І під теплим сонячним промінням, частина снігу розставала, синички знову вилітали з дупла. Цілими днями в пошуках їжі. Поки є можливість літати, щоб на довше зберегти запаси. Адже зима тільки прийшла, попереду багато холодних, сніжних днів.
Вранці Сміленька намагалася швидко поснідати, потім підбадьорювала подружок, біля дупла наспівувала любиму пісеньку.
Зимові дні короткі, тому синички, більше часу проводили у схованках.
Одного ранку Сміленька лише виглянула з дупла, як миттєво, в супереч її бажанню, вітер здійняв крильця і вона кубарем полетіла вниз. Опинившись у снігу, намагалася вибратися, злетіти.
– Цвінь- цвірінь! Ой, як же холодно, що ж це я. Цвірінькає пташечка.
-Ні- ні, я сильна! Я маю вибратися звідси. І чого цей вітер такий злий?
Вона постаралася випурхнути зі снігової облоги, їй це вдалося зробити. Хоч ледь - ледь, але втрималася на першій же гілочці. Вітер здіймав її пір’ячко, ніби спеціально намагався її скинути в сніг. Її лапками міцно трималися гілочки, в протистоянні з вітром, тіло ніби кам’яніло. Хоч їй стало трішки страшно та не втрачала надії повернутися у дупло. Раптово перестав йти сніг, а вітер,то ніби десь дівався,то віяв з новою силою. Саме у цей момент коли вітер вщух, синичка перелітала з гілочки на гілочку і нарешті сховалася в своєму дуплі. Розбудила подружок, попередила, що надворі знову випав сніг і віє занадто різкий, холодний вітер. Вони поснідали зернятками і знову занурилися у сон. А Сміленька не вгомонилася, випурхнула з дупла, всілася на найближчій гілочці. Кілька раз цвірінькнула, звернулася до вітру.
-Гей сміливець, вгомонися, між снігів ляж, притулися….
Будь добрішим і теплішим, розкажи, чому так злишся?
Але вітер знову налітав, хотів її скинути. Вона наполегливо, іще два рази повторила ті слова, в надії, що все ж він її почує.
Раптово й справді, вітер вгомонився, почула його тихий шепіт,
-Та мені сумно, я один, тому й розгулявся. Як з неба сніг летів, було веселіше. А ти хіба не любиш літати?
- Цвінь- цвірінь! О,що ти?! Я дуже люблю літати, це ж так приємно,відчуваю задоволення. Та й, як не буду літати, то пропаду. Мені ж щодня треба шукати харчі. Слухай вітерцю.Ти зараз тихенько вієш і мені не так холодно. А давай дружити. Щоб тобі не було сумно, я співатиму, а ти слухатимеш і потихеньку розвіюватимеш мій спів довкола. Усі хто в лісі будуть слухати, думаю їм сподобається мій спів. Знаєш в інші пори року я частіше співала, бо ж було тепліше. А взимку в лісі птахів значно менше та й холодно, тому, хто не полетів у вирій, рідше співають.
-Ну гаразд, у тебе й справді гарний голос, співай я послухаю.- погодився вітер.
І синичка так зацвірінькала мелодійно, ніжно, що вітер зовсім притих.
Вона подумала, що він заснув. Та лише замовкла, він відразу протяжно, тихо їй прошепотів,
-Ой, як же ти гарно співаєш. І справді мені на душі стало трохи веселіше та спокійніше.
-Слухай вітерцю,а в мене ж і подружки є,вони теж сппівають гарно. Я їх покличу, почекай.
Через кілька секунд з’явилися синички і вони, одна перед іншою, заводили свою пісню. Вітер уважно слухав, був дуже задоволений, прошепотів,
-Ну гаразд, мені сподобалися ваші пісні. Я згоден щодня їх слухати.
-То ми будемо дружити? - Запитала Сміленька.
-Так – так, будемо дружити. То зараз уже летіть, шукайте харчі. А завтра, я знову прилечу до вас.
Від того дня в лісі спокійніше. Інколи з хмаринок сипав сніг, вітер не наважувався порушити своє слово. Він тихенько віяв, слухав пісню синичок і розносив той спів по всій окрузі.
14.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001787
дата надходження 28.12.2023
дата закладки 28.12.2023
Оце ж треба…
Це настільки, можна себе любити?
Щоби фото, де треба і ні пхати,
Сам спромігся, свою працю цінити,
А на інших, чомусь просто начхати.
Так, ми всі різні….
Де ж повага?Ти занадто пихатий?!
Не важливо, поет жінка, чоловік,
За кордоном, вже спустошена хата,
Що війна, не журиться, байдужий, втік.
Але ж спроможний….
Вірш писати, час маєш й натхнення,
Про що пишеш, ти критикуєш владу?
Тобі втішна ця гіркість сьогодення?
Тож не тут, через що пішов на зраду?
Чи маєш ваду….
Не любив, можливо свою країну?
Гай під сонцем, де ненька плекала,
Як зміг кинуть, у важку годину?
Пригадай, колискову співала.
Чи задумався….
Але зрадив, не один родину,
Від війни тікав, аж підошов блиск,
І при втечі, забув про дитину,
Та дружину, що лишилась на риск,
Бо єдину любить Україну!
Важко сприйняти….
Таких є, шкода багато щодня ,
Й досі мріють покинуть країну,
Себе корчити чистим цуценям,
Щоби робкість сховать попідтинню.
Не вгомониться…
Своє фото, виставля повсюди,
Є нагода, в журнали на конкурс,
Знов подасть, не боячись осуди,
Хоч й живеться не завжди без дайперс.
У роздумах…
Чи повернеться, все ж на Батьківщину?
Риторичне питання, мабуть ні,
Жаль ніколи, не визнав провину,
Бо давно, вклякла совість у лайні.
Так буває….
Але з часом, та гордість минеться,
Як не м’яко, стелять без соломи,
Здатний впасти, аж серце стріпнеться,
На чужИні, не позбутися втоми,
Де родився, там краще живеться.
І хоча ти….
Маєш гроші, хитрість -відчув здібність,
Волонтерити б нехай спромігся,
Жаль не в змозі спинить емоційність,
Тут лукавість вершить – ждіть, розбігся!
Вмить й на доленьку вже пожалівся,
Себе вигородить, то ж потрібно.
Болить душа….
Це війна, дехто змушений втекти,
Щоб на мить, та продовжити життя,
Й Україну навіки зберегти,
Згодом вернуться, бачить майбуття.
Любов до землі…
Оцінити, всі знання пращурів,
Й дух козацький, тіла відчувають,
Відбудують заради правнуків,
Життя кращим стане, точно знають!
26.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001724
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Трус
Я в жизни часто малодушничал и трусил,
Я обходил опасности подальше стороной,
Шпаной не бит и не увязан был я в узел,
Не отметелен, ну ни разу, пьяною толпой.
В финансах и деньгах предельно щепетилен,
В долги не влазил, сам в долг не давал,
Был банк, со всей рекламою бессилен,
Его кредитов никогда не оформлял.
На личном фронте, тоже все стабильно,
С одной женой со свадьбы только жил,
Хоть женщин разных знал весьма обильно,
Они не против были, только я их не просил.
Без малого, лет тридцать на рабочем месте,
На том же самом месте, на одном,
Быть может, где-то есть поинтересней,
Но, никогда не думал даже о другом.
И вот пришла война в родную землю,
Я добровольцем не пошёл, повестку ждал,
Дождался, получил и вскоре через время,
Вдруг,неожиданно, себя сам не узнал.
Куда-то подевался человек тщедушный,
Бесследно испарился жалкий трус,
Родился воин, к смерти равнодушный,
Готовый риск попробовать на вкус.
И я попробовал, попробовал его с лихвою,
Осталась, правда, горечь на губах,
От пота едкого, напополам с соленой кровью,
Собою заменивших прежний страх,
Рукав пустой, заправленный в кармашек,
Вместо живой ноги – титановый протез,
Но, как ни странно, мне теперь никто не страшен,
А силы столько, что взлетел бы до небес!
Порой мне кажется, что в довоенной жизни,
Я полста лет по настоящему не жил,
И лишь, на брудершафт со смертью, выпив на кровавой тризне,
На будущие годы право заслужил.
Когда же выпадет очередная с нею встреча,
Не убоюсь и выдержу её тяжёлый взгляд,
И отойду с улыбкою в торжественную вечность –
Я сделал то, что смог, не требуя наград.
Наградою за ратный труд и бескорыстье,
Останется со мною навсегда,
На сине-желтой ленте, в венке дубовых листьев,
Сияющая золотом звезда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001668
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Зимовий день схиляється в печалі,
Його стрічає сніжний тихий вечір,
Місяць уповні… блискітки- медалі,
В дарунок шле в угоду холоднечі.
Тінь перламутром лягла при долині,
Зірок мигтіння яснить усе небо,
Срібні сніжинки іскрять на калині,
Мережна паморозь… краплі крижині.
Та рух крайнеба, хмарин посивілих,
Морозний вітер, летів навстріч ночі,
Двигались тіні по гронах дозрілих,
Враз блиск осяйний, затьмарює очі.
Нічна казковість… Зимні сновидіння,
Краси елегія створити хочуть,
Із снігом вітер, ніби муркотіння,
Про дощ, отак, зненацька, нам шепочуть.
Погода теж, відчує настрій людства,
Красу ж хотілось бачити в мажорі,
Най би зима задіяла чаклунство,
Війні кінець, спинилося б безумство…
Щасливо жити мріє Україна!
25.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001597
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 25.12.2023
Якось вдома по вечері
В бабці внучка враз питає:
- Чом у статуї Венери,
Кажуть, рук обох немає?
Бабця мовить до онуки:
- Часом дні такі бувають.
Так наробишся, що руки
В жінки просто відпадають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001478
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 24.12.2023
У дні зимові, віяло холодами,
Частково сніг, стелив сріблом всі стежинки,
І притрусив, златом ковдри полями,
Одяг ялинки, в святкові сніжинки.
Та, щось не так, враз осінь завітала,
І дощ капризно, брязькотів повсюди,
Зима красу, по скринях заховала,
Я посміюсь, пізніш на повні груди.
Нехай запрошу морозець гостинно,
Із завірюхою потішно в танку,
Лиш дайте час, бажання всі, нестримно,
Це проведу в кришталевому вінку.
Білих крупинок, сипнула раптово,
Хмарно крайнеба. Місяць перламутрить,
Зірку в Святвечір, іскрить веселково,
Нічка ворожить, злегка землю пудрить.
Краси придавши, українців вітає,
Щиро з прийдешнім святом Різдвом Христовим!
23. 12. 2023р
І я приєднаюся до неї, бажаю
Миру і добра Вам, мої шановні друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001463
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Це хто порушив, зими красу,
Яскраво - білі, всі етюди,
Отак зненацька, почав війну,
(Братки) московськії, Іуди.
Давно росія себе славить,
Пишатись хоче й воювати,
Народам світу, в душі гадить,
Орків - убивців, рада мати.
Всі сподівання- скоро Різдво,
Засяє зірка в піднебессі
Як все сприймає, людське єство?
Чи мертві душі в них на часі?
Смерть, це бажання вершин людства?
Всіх привели, аж до абсурду,
Радість, безмежна від чаклунства?
А зомбування,жаль, до блуду.
Чого досягне нечестивий?
Як гниле листя по калюжах,
Червоні очі, вид жахливий,
Не розбудити, тих, байдужих.
Земля, як скарб, золото, ліси,
Та де ж господар? Щоб достаток,
Людям лишивсь й жодна донька, й син,
Не знали воїн й хижих пасток.
Й нині будують, ще заводи,
При вході пам’ятник сталіна,
На жаль, керують, ляльководи
Не забувають про леніна.
Вдень і вночі, снаряди, танки,
Кудись везуть безперестанку,
Шлють на війну. Димні світанки,
Дають правителі приманку.
Гроші здолати лихоманку,
Від перепою, знов бентежить,
І, так щодня, як у старину,
Все від горілочки залежить.
Чи здатен мозок працювати,
Про себе дбати та про сім’ю?
Щоб чесно гроші заробляти,
Зігріло душу, слово - люблю,
Чиєсь дитя не йшовбивати,
Чи знає заповідь, хоч одну,
Чого вчить Бог, щоб не страждати.
Кровавий сніг, тому не сниться,
Хто із рушниці влучить звично,
Чи гріє (брата) самогубця,
Думка, що все, це феєрично.
Шкода, віками, не спроможні,
Життя поліпшити на краще,
Хіба, не мріють, щоб заможні?
Пустили все, напризволяще.
Як вовчий поклик, заздрість, війну,
Із цим народом розпочати,
Який плекав у серці весну,
Під мирним небом хліб збирати.
Іскриться зірка, час розплати,
Хоч як крути, все ж він настане,
Не раз повінчаний прокляттям,
Та в очі гляне день останній.
Відповіси за злодіяння,
За руйнування й дитячу смерть,
Не допоможуть й покаяння,
Знищити зло, ми спроможні вщент,
Рашистам прощення не буде!
17.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001467
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Я доторкнулась, долонями до землі,
Біль відчуваю й тривогу, рідна нене,
Моя душа кричить, - Ні кривавій війні!
Мов пташку зранили, як же я без тебе?!
Поля у вирвах, то де ж хліба посію?
Попіл чорнющий, уздріла блиск заліза,
За що бомбити посмів, забрати мрію?
Рашист проклятий, ти тут якого біса?
Як нам страхіття спинить? Душа волає,
Мовчить зозулька, всі дерева привиди,
Не чує вітру й ліс, серденько страждає,
Звірів злякали,тих хмарин різновиди.
Та то ж не хмари, ціла зграя шахидів,
Зі сходу смерть приносять, страждання, печаль,
Це ж подарунки від заклятих сусідів,
Вкриває землю червоно-чорна вуаль.
Повсюди спалахи, де гай - вже вогнище,
Де дім й хатини, лунає плач родини,
За мить зруйноване рідненьке селище,
Там божевільна, вже не знайде дитини.
Чом розум втратила? Рашиста спитати,
То виховання? Може зростав по дворах,
Де дебош, п’янки та вітали зло й мати ,
А може досить, вже маразмом пишатись?
Не смій, ятрити, знов землиці сердечко,
Вона , як я, ридає, Боженьку просить,
Спини зар*зу! Не руш з місця гніздечко,
Цієї пташки і посріблені роси.
Де ляже сонячне проміння, тепленько,
Погляд омріяний, аж до піднебесся,
Свята Маріє, я вклонюся низенько,
Спаси землицю, заради миру й щастя!
19.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001296
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 21.12.2023
Вересневий ранок… небесна блакить. Крайнеба де-не-де сірі й білі хмарини. Сонце непомітно здіймалося догори, проміння поступово, все більше прилягало на шкільне подвір’я. Під шовковицею у невеличкій калюжі купалися сміливі горобці, вже звиклі до дитячого галасу. Це вчора, пройшов невеликий дощ, ото й зраділи, майже цілий місяць його чекали.
Неподалік, під горобиною, спілкувалися троє хлопців із дев’ятого «А» класу. Акуратно підстрижені, мали русявий колір волосся. Один із них, менший на зріст Руслан, в руці тримав пачку цигарок, запрошував посмалити. Вадим, найвищий хлопець у класі, його карі очі забігали по ньому, сказав незадоволено,
-І навіщо воно мені? Ні-ні, тобі не набридло пропонувати? Скільки не старайся, я не буду смалити, я ж тобі сказав.
Сергій, серед них середній на зріст, кілька раз кліпнув очима. В них ніби частка блакитного неба, що знімає напругу, озирнувшись, посміхнувся,
-Хоч до початку уроків є час та я теж не буду. Хтось з учителів почує запах, хай не зараз, не хочу неприємностей.
Вже й торкнувся руки Вадима,
-Он поглянь, наша «Тополя» з якоюсь дівчиною йде.
-А Поліна,- засміявся Руслан.
Всі троє демонстративно розвернулися до парадного входу шкільного подвір’я. Дівчата, тримаючись за руки, не поспішаючи прямували до дверей школи.
-Гей, Тополько, привіт!- гукнув Руслан, розвів руками, продовжив,
- І кого це ти нам привів? Не тікай! Тож познайом нас чи що, із цією золотоволоскою, чи з ясним промінчиком сонця.
Дівчина і справді мала волосся кольору стиглої пшениці із сонячним відблиском, враз почервоніла. Її волошкові очі впилися в нього,
-А це ж хто такий сміливий?
Поліна різко розвернулася до дверей, потягнула її за руку,
-Пішли! Це наш однокласник. Побачиш з якими суб’єктами будеш навчатися.
Вадим сидів за партою… її балухат, на колір волошкові очі, довгі вії й досі були перед його очима.- Бач яка, ніби жовтенька троянда, в якої по пелюстках золотистий штрих, між ними ледь - ледь синюватий відтінок.
На уроці алгебри, вчителька на дошці писала рівняння, учні мали виконувати самостійну роботу. А в його голові блукали думки про неї - І рина, але ж гарне ім’я! Вона ж подібна квітці…
Вже під рукою вирваний листок із зошита, малював троянду. В нього це завжди гарно виходило. Лише кілька хвилин, той листок з’явився в неї на парті. Не розуміючи зиркнула по класу, хто б міг послати, цю пишну, штрихом нанесену простим олівцем квітку.
Минув майже місяць… Вадим весь час спостерігав за Іриною, хотів дізнатися де вона мешкає. Та стільки не намагався прослідкувати за нею, раптово десь зникне, ніби розчиняється у воді. Одного разу йому все ж вдалося це зробити. В самого ранку хлюпотів дощ та хлопець вирішив- Не відступлюся, я ж не слабак, узнаю де живе.
Із парасолею в руці, Ірина зайшла у міський автобус, пройшла подалі від входу. Він же останнім зайшов у автобус. Спостерігав за нею з- під капюшона, який натягнув так, що тільки й виднівся ніс та очі.
Автобус прямував до кінцевої зупинки. - Ох і далеко ти забралася -позираючи у вікно, з думками в круговерті. Переступає з ноги на ногу, в них відчуває прохолоду -.Це ж треба, так далеко від школи мешкає, ще й дощ не вщухає, здається я вже й ноги промочив.
З автобуса вийшов першим, чекав на неї. Опустивши голову, вона дивилася на східці, перед собою помітила руку, сміливо взялася за неї,
-Ой дякую, тут справді слизько, ваша допомога не завадить.
Мовчки допоміг їй зійти й швидко відійшов у сторону. Не звертаючи уваги на моросіння дощу, зняв капішон,
-Ірино і чого ти так далеко живеш?
Від здивування, її очі округлилися іще більше,
- Ти? А це чого тебе, аж сюди занесло?
- Тобі далеко йти?- повільно з її руки витягнув сумку, продовжив,
-Напевно окрім книжок іще щось поклала, важкенька, давай, допоможу.
Блиск у очах, як стріли грозові, вразливо торкнулися його душі. Та вмить почервоніла,, зиркнула з під лоба так, мов шипи троянди вкололи його в саме серце,
-А в тебе що, в цьому районі хтось живе?
Щоб не засміятися стиснув уста, на підтвердження кивнув головою.
На околиці містечка вулиця приватних будинків, деякі з них доволі старі, до них і стежинок не видно, деякі недобудовані. Рідко на очі попадаються ухожені будинки з красивими парканами. Йти по дорозі, встеленою вапняком та вугільним шлаком, було незручно, попереду все частіше виднілися то менші, то більші калюжі води. Він відчував, його черевики і шкарпетки промокли наскрізь, в пальці зайшли зашпори.
Підходили до будинку, несподівано приїхала автівка, з неї вийшла жінка,
-Добре дядьку Миколо дякую, що підвіз, до завтра.
Автівка тихо від’їжджала, вона звернулася до Ірини,
-Доню, бідненька, я запізнилася тебе з школи забрати, напевно добре промерзла? А це хто з тобою?
-Це Вадим - мій однокласник.
Він сказав, трохи соромлячись,
-Добрий день!
-Добрий день ,- відповідаючи, жінка міряла його з ніг до голови, вирячила очі,
-Ой Боже, так у нього майже до колін штани мокрі! Гайда до хати!
-Та ні!- відразу віддав сумку Ірині, настатив руки, продовжив,
– Дякую! Та це трохи зверху.
Вмить почервоніла, сказала командирським голосом,
-Ніяких ні! Телефон маєш, подзвониш, поясниш батькам!
Міцно двома руками взяла його за плечі, розвернула до хвіртки,
-Заходь і будь ласка без заперечень!
Обличчя доньки розпливлося в усмішці,
-Ага, попав під руку?! Це мама так командує хворими в кардіологічному відділенні. Вона медсестрою там працює.
Й відразу звернулася до матері,
-Я не зрозуміла, а ти чого так рано додому приїхала?
-За графіком маю чотири години відгулу. А дядько Микола привіз брата в лікарню, от мені й повезло. Думала тебе забрати та не вийшло.
Ірина прошепотіла йому на вухо,
-Ії звати Марина Петрівна. Моя порада, що скаже все роби, якщо не послухаєшся, віддуватися мені за тебе доведеться.
Той день, він напевно ніколи не забуде. Відігрівся в кухні на стільчику, біля газового котла. Мусив одягнутися у махровий халат і теплі в’язані шкарпетки. Воно з однієї сторони поглянути, часто червонів та підчинявся, бо ж відчував, що добряче промерз. Мусив змиритися, тепер уже нічого не зміниш. Його речі, уже випрані в пральній машині, висіли над котлом.Він хотів сам вимити черевики, але Марина Петрівна різко сказала,
-Ану лиш! Он чай з малиною чи з медом пий! А це, я сама зроблю!
Ірина у своїй кімнаті виконувала домашнє завдання.Тільки час від часу почувши мамин голос, усміхалася,
-Ото знай , як до мене приходити! Ой, бідним же будеш!
Вадим зателефонував мамі, попередив, що заночує у друзів. Пояснювати не захотів, втішався тим, що батько на роботі ( він працює машиністом електровоза), появиться вдома тільки завтра. Він тримав сина в строгості. А з мамою, будь яке питання, йому завжди було вирішити простіше.
Минали дні… їхні стосунки тільки міцнішали. Не було такого тижня, щоб Вадим їй не подарував нові малюнки, на яких троянди, уже були намальовані кольоровими олівцями.У класі це стало поводом дати їй кличку - Троянда. Вона ж, цим тільки пишалася, адже троянда вважається царицею квітів. Хлопці заздрісно поглядали на Вадима, часто стали під’юджувати,
-Он твоє трояндове кохання йде.
На знак згоди, він кліпав очима, задоволений, вже посміхався до неї.
***
Поспішав час, збігали дні… сонячні, привітні, подібні деревам у весняному листі з блиском. Похмурі ж відображали смуток, ніби те листя в пилюці, як у тумані.
Одного разу, йдучи поряд з нею, на плечі поклав руку, злегка притиснув до себе, намагався розвеселити.
-Чому губи надула? Ану посміхнися, стань чарівною, як цвіт троянд у твоєму садку. Від них очей не відведеш й вже негайно, аж до неба, політ мрій про майбуття.
-Та ну тебе, ти справжній мрійник, а я ні. Поки нам робочі будували будинок, ми в селі стали вирощувати троянди. Віддавали сусідові, він у Харкові на ринку здавав оптом, мали якусь копійку. Мій батько працював ревізором у потягах, знайшов круту панянку, це вже п’ять років, як пішов від нас. Скрутно жилося, але вижили. Потім дідусь помер, а через рік бабуся, нам у спадок залишили трохи доларів. Згодом мама влаштувалася на роботу в лікарню, працювала в зміні. Я ходила в школу, інколи бабуся Ганна,чи дід Микола зі мною на ніч залишалися. Вони від нас через два обійстя живуть. Від батька я отримувала гроші, ну аліменти. Ми з мамою намагалися іх не витрачати. Як кажуть копійка до копійочки, ось ми і тут. Знаєш, я й надалі хочу займатися квітами. Дуже люблю троянди, хоч шипи гострі та їх пелюстки просто заворожують. А іще, якщо із запахом, сказати, що я в захваті – це слабо сказати.
-Але ж це важка праця.
-Та нічого, зате улюблена справа. Харків недалеко, одночасно можна в інституті заочно навчатися на факультеті економіки та менеджмента.
-А я закінчую дев’ятий клас, продовжу батьківську стежку, вивчуся на машиніста, з вікна електровоза буду милуватися трояндами.
-А може в художнє училище підеш? У тебе ж такі чудові малюнки!
-Та ні, це моє хобі. Коли малюю в душі натхнення відчуваю. І це вже, як політ, ніби обіймаю все піднебесся і на ньому відтворюю квіти. Ти не уявляєш,яке це блаженство. Хоча намальовані портрети теж є, захочеш, при нагоді покажу.
Роки, як швидкісний потяг, якому дано зелене світло в життя…
На початку навчального року, в одинадцятий клас, прийшов молодий, русявий вчитель інформатики. Його чорні очі ніби свердлили кожного учня. Високий на зріст, при нахилянні над столом витягнув шию. Як глянути зі сторони, чимось нагадував співаючого півня. По поведінці помічали, після закінчення інституту - це його перші самостійні уроки. Він проводив їх доволі стримано, старався розвивати у своїх учнів мислення та здатність до самостійного навчання. Згодом, учні в класі йому дали кличку « Півень».
Ірина часто на собі помічала його погляд. Зразу трохи ніяковіла - От кугут! І чого очі п’ялити? Та пізніше вже старалась не звертати уваги.
Одного дня, після закінчення уроку, вона із-за парти вставала останньою, прямувала до виходу, він гукнув її,
-О пані! І куди ви так поспішаєте, може сьогодні я вас проведу додому?
В мить її щоки почервоніли, в очах іскри, голос уривчастий, різкий, пронизливий,
-І чого б це? Ваше діло навчати нас, а не проводжати.
Він швидко опинився біля неї, схопив за руку, вона різко звільнилася, ніби захищаючись, наставила долоню,
-Ану тільки смійте доторкнутися!
-О трояндо, навіщо свої гострі шипи наставляти.? Я такий, що й зможу їх обточити.
Вона поспішала до виходу, все ж почула його останні слова,
-Ха принцеса! Дівчині треба бути лагідною.
Відтоді, на уроках вчитель прискіпливо ставиться до неї. Зустрічав у коридорі, помітно підходив ближче, щоразу запитував,
-То ви готові зі мною подружитися?
У відповідь, як ляпас - гордий погляд, мовчки обходила стороною.
Та після однієї такої зустрічі, терпець урвався, вона розповіла Руслану й Сергію. Адже хлопці підтримували зв’язок з Вадимом, знали про їхню дружбу. Бувало часто в нього запитували,
-І, як там ваше, трояндове кохання? Скоро весна, з бутонів пелюстки розпустяться, а що далі?
Вадим щодо таких запитань, розмов, тільки всміхався.
Ірина не знала, як хлопці попередили вчителя та здавалося він залишив її в спокої. Лише інколи на уроках, на собі помічала його прискіпливий погляд.
***
Подихи весни - квітучість мрій і сподівань…
Вадим навчався у Харківському професійному ліцеї залізничного транспорта. Ірина закінчила школу, готувалася до випускного балу.
Біля дзеркала,одягнений у чорний костюм і блакитну сорочку, Вадим підбирав краватку,
-Мамо йди подивися, яку з них одягти, чи цю темну, чи світлішу?
-Ой, а я й забула, що ти в школу йдеш, - в руках тримала дві краватки, продовжила,
-Ти так вирядився! Хіба до цього часу твоя дівчина собі нікого не знайшла? Хоча б раз побачити її.
-Ти ж її фото бачила.
-Тож на фото та іще в телефоні, якби побачила наяву. Цікаво, чим завоювала твоє серце…бо тільки, як приїхав, так і поспішаєш до неї.
- Ма… я ж приїжджаю через кожні два- три тижні. Бачиш живий, здоровий, чи щось не так? У мене ж сесії, я весь у навчанні. А приїду, що я не можу зустрічатися з тією дівчиною, яка мені до душі?
-Ох - ох, добре… добре. А може ти уже й закохався?
-А якщо закохався - будеш проти? Мені здається, ти мене завжди розуміла Не знаю, для чого ці розмови….
- Ото розгарячився… оцей метелик візьми, він краще пасує.
Вручення атестатів проходило в спортивному залі. Вадим таки запізнився, в залі було доволі гамірно і вже лунала музика. На стелі крутилася диско – куля, від її мерехтіння примружував очі, нарешті побачив однокласників. Ірина спілкувалася з Русланом й Сергієм. Її сукня чимось нагадувала весільну сукню Попелюшки. Колір тканини пудрово - рожевого кольору дуже пасував до тону обличчя. А модна зачіска і золотий ланцюжок - були родзинками, підкреслювали красиву довгу шию. Від веселкових кольорів диско – кулі все переливалося, придаючи казковості.
Він ніби замав крила птаха, не йшов до неї, а летів. Та в цей же час, миттєво перед нею став вчитель інформатики, запрошував на танець. Помітивши Вадима, хлопці з двох сторін взяли вчителя під руки, ледь при піднявши, прямували до виходу. До нього, в один голос,
-Нам треба поговорити.
Той в недоумінні вертів головою, ніби когось шукав. Вадим, всміхаючись взяв Ірину за руку, нахилившись до вуха, прошепотів,
-Я запрошую на танець свою королеву квітів.
Раптово поцілував її в щоку. Вмить вона замала сполоханий вигляд, щось завадило подиху, відчула часте серцебиття, сказала тихо, трохи сердячись,
-Ну ти що?! Отак прямо при всіх!
Він прошепотів їй на вухо,
-Вибач, а що і при всіх не можна і наодинці не можна, ну прошу не знущайся з мене.
Щасливі, повні надій і сподівань закружляли у вальсі. Їх серця билися у такт, здавалося ніхто й ніколи не наважиться порушити цю щасливу мить. Згодом до них приєдналися Сергій з Поліною. Цей вечір, в колі друзів і справді був доволі веселим.
Розчервонілі, задоволені балом, не діждавшись його закінчення, виходили з зали. Їм назустріч йшов учитель інформатики, боязко позирнув на Вадима, поступився дорогою.
-Подіяло, - весело помітила Ірина.
-Мої хлопці – мій щит. Це добре, що є такі віддані друзі. Та все ж знай,ти моя квітка, при любих обставинах, я тебе нікому не віддам!
Лише кілька хвилин під горобиною… перший невмілий поцілунок торкнувся її вуст.У відповідь ніяких шипів, лише сором’язливий погляд, покірно поклала голову на його плече.
***
Час невпинно летить… Ірина поступила в інститут на заочне відділення. Вадим закінчив навчання, працював разом з батьком.
Трояндове кохання все більше розквітало, в надії, через пару років одружитися. Та навесні на столі лежала повістка у військкомат.
Хвилююча подія, проводи, воно б можливо було і легше та в зв’язку з пандемією коронавірусу, кожного охоплював страх. Але ж, як з іншої сторони подивитися, можливо було і на краще. Вадиму зробили три щеплення, це захистило від хвороби. Проходив службу недалеко, але в зв’язку з пандемією, усі зустрічі були заборонені. Поскільки він потрапив на службу в залізничні війська, після учебки отримав посвідчення зв’язківця.
За браком медсестер у лікарні, мама Ірини працювала в інфекційному відділенні.Тому, донька часто вдома була одна. Інколи телефонні розмови з Вадимом та з мамою, як втеча від самотності і важких думок. Вечорами, розрадою були троянди в горщиках на підвіконні, говорила до них тихо,
-Ось приїде Вадимко, як побаче , стільки вас різноманітних в мене стало, ото буде дивуватися. Я вас люблю, думаю, він теж вас любить.
Щоб одинокість не так засмучувала душу, усі подаровані малюнки, на яких зображені троянди, виставила на серванті. Один із них, стояв на самому видному місці. На ньому жовта троянда із блисками золота на пелюстках. Від неї лягає тінь, зображена штрихами подібними сонячному промінню.
Перед очима дні спілкування. Задивлялася на малюнки, любувалася ними, ніби від нього сприймала теплий, ніжний погляд.
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001140
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 19.12.2023
Ранок, синок спитав у матусі,
-Чого, стала ховатись сестричка?
Ну.. увесь час, здається, не в дусі,
Так злиться, аж червоніє личко!
-Чи не бачиш, як виросла Соня,
Підростеш, тоді… все будеш знати,
Він до неї, неначе спросоння,
-А цибульки… хоче приховати!
Всміхнулася, ледь стримувала сміх,
-Про які, це ти кажеш цибульки?
Я чув, що полюбляють хлопці їх,
Женихів, буде повно в дівульки,
Вночі, так говорили бабця й дід.
12.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001080
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023
Густий туман, над річкою… тривожить серце,
І не звучить потік води, младі джерельця,
Застиг і місяць молодий поміж хмаринок,
До тебе знов, я не знайшов рідних стежинок.
Густий туман оповив, у душі сумління,
Не спромоглись, вдвох досягти порозуміння,
Чом піддались, темній імлі в осінню пору,
На душі важко, я ж цінив чарівну вроду?
Так часто згадую .. у гаю, в осіннім царстві,
Для мене ти, як королева в білім платті,
Уста до уст і стук сердець та таємничість,
Усіх бажань, здолала нас, раптова близькість.
На тебе я.. одяг вінок, барвисте листя,
І кілька ягід горобини, це ж намисто,
У ніч цнотливу, в забутті, то ж закохались,
У майбутті, життя безхмарне, сподівались.
Сяючі очі - блакить неба, тепле літо,
Дарунок - усмішка, стрічала так привітно,
Вдень і вночі, її плекав, приносив квіти,
Мрії, надії, прийде час зігріють діти.
Стрімка ріка й густий туман, став на заваді,
Місток між нас змила вода, раптово в зраді,
Ти запідозрила, чому ? Серце страждає,
Геть до сивин у вигнанні й досі кохає.
Густий туман, приліг до ніг, про тебе спогад,
Якби ж було, все, як колись, весела поряд,
Я б залюбки, із хвилювання розплів коси,
Й ніжно устами, зняв із вій щасливі сльози…
Навіщо ти, нас розлучила? - скажи осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000775
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 14.12.2023
Я підставила долонці
Я підставила долонці,
Павутинки і сніжинки,
Летять білі, блиск від сонця,
Покривають всі стежинки.
Я підставила долонці,
Та вони стали водою,
Гнівно гляну на хмарини,
Чи сміються наді мною,
Не втішаюся я нині,
Піду мамі пожаліюсь.
Не розрахував
Гуляв вітер, уже й свище,
Сніг здіймав, все вище й вище,
Я б хотів його догнати,
Із ним разом політати.
Вже й на гірці, на санчатах,
Сам собі, я зробив свято,
Стрімголов летів донизу,
Опинився в горі хмизу,
Лип штанці, подерті в мене,
Почуття, гнобить шалене,
Та зроблю очі невинні,
Хай пробачать цій дитині,
Щоб куточок оминути,
Треба трішки хитрим бути.
Викрутився
Зробив ковзанку, під вечір,
Відчуття,політ лелечий,
Молодець, що зміг зробити,
Лиш не думав де полити,
Блиск води на гірці снігу,
Спав міцненько то ж мав втіху.
Сніжок ранком, притрусив,
Я ж до школи, поспішив,
Послизнувся, враз трах- барах,
У очах, за мить зблиск і страх.
От біда, от забувака,
Озирнувсь, глянув на тата,
Похитав, він головою,
-Заморока із тобою!
Хитрі очі, як у зайця,
Не везе щодня, от трастя.
-Тут стежинка, що ж наробив,
Ти на сніг, нащо воду лив?
Тебе мабуть замало вчив,
От невдаха, чому такий?
-Мені ж вісім, я ще малий,
Може десять років буде,
Тоді розуму прибуде.
10.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000575
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
Зимова ніч… повільно підкрадалась, намагалася втихомирити вечір, який дозволив розгулятися хурделиці. Вона ніби домовилася з вітром. Прийшла, розкидала по небу де-не-де мерехтливі зірки, принаймні хоч так хотіла показати свою умілість чародійства. Бо у край неба скупчилися снігові хмари, ще змогли б добре засніжити землю. Хоча мерехтіння зірок не дуже яскраве, все ж повсюди іскристий сніг, його блиск змінювався, переливається кольорами веселки.Не встояв вітер, піддався цій спокусі, приліг у полі.
Після хурделиці… земля, будинки, усі споруди, дерева й кущі під білосніжним простирадлом. То все неначе в зимовій казці. Її мабуть, більше помічають ті люди, де мешкають ближче до заходу сонця, якщо в них така погода. Де спокійніше, не літають ворожі літаки, не чути вибухів і зовсім рідко чути звуки повітряної тривоги. Україна ж за розміром велика. Ближче до сходу, до кордону з росією, під нищівними ударами російських військ, потерпають міста і села.Чи й хто побачить зимову казку, коли в небі літаки й гелікоптери. Від війни люди ховаються в руїнах, погрібах,землянках.
Жорстока війна порушила спокій усіх людей країни. У різні епохи людство сприймало це лиходійство з тривогою, відчаєм, переживанням. Багато матерів і жінок втратило чоловіків, синів і доньок. Біль і туга охоплювали при кожній звістці, когось знову привезли з поля бою, вже плач, сльози, зневіра, страждання, прощання.
В морозну ніч без потреби чи хто й вийде надвір, хіба той, в кого немає газового опалення. Щоби розтопити грубку, чи в неї підкинути дровець, якщо завчасно не приготував, мусить піти за ними.
Через кватирку, в кімнату час від часу віяв легкий вітрець, помітно відхиляв шовкову бірюзову фіранку. Валентина вже декілька раз звертала на неї увагу - Втихомирилася хурделиця, вже й прохолодно, треба зачинити. Але ж важко піднятися, болять ноги.
Вона щовечора їх натирала настойками лікувальних трав й закутувала в шерстяні шарфи, подумки говорила до себе -Треба триматися. Он син повернеться з війни, Бог дасть з перемогою. Онуки підростають, пожити б іще трохи, дочекатися, щоб їх побачити дорослими.
Біля ікони Всевишнього та Божої Матері, закінчила читати молитви. З смутком у очах, в телефоні прочитала новини « Блискавиці».
-О, Боже коли ж нарешті буде спокій? Болить душа, жура, печаль. Всевишній допоможи вгамувати ворожого сусіда. О, скільки ж смертей, скільки завдає болю ця орда й коли воно все це закінчиться?!
І знову в полоні думок.
Її невеличке рідне село розташоване на пагорбі. А нижче, за сосновим бором, тече непримітна вузенька річка. Дуже давно, іще прадіди, біля неї викопали водойму. Вже пізніше, із під землі забило молоде джерело, люди розширили ділянку, так і утворилося озерце. Інколи у воду пускали невелику кількість мальків карася, коропа,товстолоба. Ото дітям радості було! Влітку, пробувши цілий день під пекучим сонцем, засмаглі поверталися з уловом. Особливо часто вона згадує, як Олег прийшов з рибалки, вперше приніс три не маленьких карася,
-Мамо, мамо! Подивися, це я сам їх упіймав! З одного юшку звариш. А два посмажити, на два дні нам буде що їсти, ти ж знаєш, я люблю смажену рибу.
Ті сяючі очі, усмішка, хіба ж можливо забути його щасливу мить. Ні, напевно ніколи. Відразу й пригадала весілля сина. Під час танцю з ним, у очах помітні сонячні зайчики, тепло і ніжність. Молодець сину - думала в той час -Будеш гарним чоловіком, жаль батько дуже рано пішов у інший світ. Але ж я тебе спромоглася виховати справжнім чоловіком.
В хаті, вона мешкає одна, а будинок сина на околиці села. Ближче до широкої дороги й бору. Онук уже сам прибігає до неї, інколи приносить пиріжків з яблуками, капустою. Вона знала, якщо є пиріжки, то син поїхав у поїздку. Він працював машиністом тепловоза, а інколи когось доводилося підмінити, керував електровозом. Трохи журилася за сина, важку вибрав професію та втішала думка про невістку - Молодець Світланка, дбайлива дружина. І вкотре просльозиться - Дав би Бог, щоб усе було добре, зарплата непогана, якби ж усе мирно.
Події дві тисячі чотирнадцятого року не порушили спокій родини. Але в дві тисячі двадцять другому році, все змінилося. Саме двадцять четвертого лютого мали відсвяткувати рік онучці Маринці, аж тут ця страшна звістка про війну, порушила всі плани.
Олегу не довго довелося чекати повістку, щоби з’явитися у Військкомат. Адже, проходив строкову службу в частині, яка входила до складу Повітряних сил Збройних сил України. Мав звання офіцера, не вагаючись пішов захищати рідну землю.
Валентина, перехрестилася до ікон і ледве переставляючи ноги, підійшла до вікна. Закриває кватирку, задивилася у вікно- О, уже й ніч, ще й навіть трохи зірок. Хто знає, це на краще, чи гірше, мабуть морозець зміцнішає. А на передовій, як східніше, то напевно й мороз сильніший. Ох, ця війна, вже скільки бійців полягло на полі бою.
За мить, від душевних прихованих емоцій, її обличчя, аж зблідло.- О,зимонько - зимонько і ти холодна, і думки зимні. Вже ніч і пора відпочивати.
Жінка знову взяла в руки телефон. У Вайбері невістка побажала доброї ночі. Значить все нормально, заспокоїла себе, але ж сьогодні знову син не дзвонив. Чому так неспокійно на душі?
Вона уже в ліжку… а думкам немає кінця й краю.- О, Боже, допоможи нашим синам, відведи біди. Придай їм сили й мужності.
Нарешті їй вдалося дрімати... вже бачить себе уві сні, в чорній хустині, в пологовому відділенні лікарні. На кушетці вряд лежать новонароджені діти, чомусь у оченятах кров, але всміхаються і до неї тягнуть рученята.
За мить зірвалася, вже молилася сидячи в ліжку,
-О Господи, це, що за сон такий і що за діти? Але ж коли сняться діти це на диво, це на клопіт. Дай Боже щоб були гарні клопоти, може Олег приїде на пару днів, відколи ж говорив, що обіцяли відпустити. Господи, прошу тебе, допоможи моєму синові, я ж його уже майже рік не бачила.
На годиннику північ, настигла думка - Якби це заснути?
Подивилася у вікна… помітила, в сусідів світилося - Цікаво, чомусь і Павлові з Любою не спиться? Та їм мабуть спокійніше на душі, адже син у Києві, все ж в теробороні міста, не на передовій. Але ж там теж неспокійно. Боже відведи від нас біди.
Із термоса, в склянку налила заспокійливого чаю, випила. І знову в думках звернулася до Господа,
-Боже, зглянься на нас! Допоможи воїнам захистити Україну, щоб звільнили з неволі, допоможи пережити страхи війни. Не пошкодуй кращої долі!
Чомусь трепетно билося серце, вже не прилягла на подушку, а напівсидячи дрімала.
Знову сновидіння - кімната, вона в сутінках, ніби й недалеко до вікна та попереду бездоріжжя. Калюжі з каламутною водою, глибокі вибоїни, навіть чомусь порахувала, їх було три. Вже здалеку чує звуки дзвонів. То тихо, то так гучно, що вже й ладна руками закрити вуха. Несподівано проснулася, руками тримається за голову. Ой, що ж це коїться? Чому така довга ніч, чому жахливі сни? Раніше, хоч відколи пішов на війну і хвилювалася, але ж ночі були спокійніші й не бачила подібних снів.
- Ой, здають мої нерви… здають.
Щоби відкинути думки про сон, в халаті, присіла біля вікна. Тримала у руках альбом, перегортає сторінки. На них знімки сина, від року й до шкільного віку, світленьке, безтурботне личко, усмішка зігріли її серце. Полегшено перевела подих. Перед очима уже весільні фотографії. По них провела рукою – Сонце моє, синочку, я молюся за тебе щодня й щоночі. Хай ворожа куля не торкнеться твого тіла, а душа витримає усі перешкоди. Ти сильний, мужній, відважний, маєш вижити, повернутися додому. Рідненький, ми ж молимося, чекаємо на тебе.
Поневолі кліпала очима, кілька сльозин стекло по щоках. – Ой, що ж це я, знову розкисла. Я ж сину обіцяла триматися, не плакати.
І поклавши альбом на стіл, не знімаючи халат, прилягла на ліжко. Нарешті міцно заснула. Але ніч уже сховала зорі. Наступив ранок…
Валентина проснулась від чийогось тупотіння, підійшла до вікна, біля дверей веранди стояв сусід, гукнув її.
-Валю, Валю це я, ти ще спиш?
Вона, уже відчинивши двері, стояла перед ним, сказала протяжно,
-Доброго ранку! Ти сьогодні так рано…
-Та оце прийшов, бачиш снігу насипало, думаю в себе розчистив під хатою та й біля твоєї ж теж треба відкинути.
Біля стінки сараю, вона помітила мітлу, запитала,
-Що, аж замітати будеш?
-А що, обійстя невелике та й снігу небагато, можна й підмести.
-От, добра в тебе душа.Чуєш Павле, там часом не магнітні бурі? Я цієї ночі майже не спала, оце знесилена, аж під ранок спромоглася заснути.
-Та будь вони неладні, ті магнітні бурі, я теж не виспався.
- А, як Люба?
-Та вона ж без ліків зовсім не спить. Трави й пігулки на неї трохи діють, а я, старий довбур їм не піддаюся.То я підмету?
-Дякую Павле, дякую! Воно може й Русланчик прийде, але ж коли та дитина прокинеться, коли це буде. Зранку з невісткою ще не говорила. Як там вони, десь то теж хвилюється. Уже три дні, як від Олега жодного дзвінка.
- Та ти тримайся. Їм там зараз важко, буде можливість зателефонує.
Зимовий день короткий… два рази Валентина спілкувалася з невісткою по телефону. Кожного разу перше запитання, чи дзвонив Олег. У відповідь чула, як крізь сльози, тихим голосом та відповідала, що не дзвонив.
Так важко вгамувати хвилювання… що й руки ні до чого не лежать, щоб чимось зайнятися. Сидячи за столом, з телефоном у руці, часто поглядала до вікна.
Лягали сутінки…. в сусіда загавкала собака. З цікавістю відхилила фіранку, здивувалася. Світлана з онучкою на руках і онук стояли поруч з Павлом, про щось говорили.
-Ти ба, чого це було не вдень прийти? А може вирішили зі мною переночувати? Тільки подумала, як позаду них побачила двох чоловіків. -Диви, може комусь повістки розносять?
Вона взулася в чобітки, хотіла одягнути курточку та враз відчинилися двері, усі зайшли в кімнату. Світлана, стояла біля дверей, позаду чоловіків, ніби ховалася. Біля неї стояв розчервонілий Павло.
-Валентино Михайлівно присядьте будь ласка - стурбовано звернувся до неї старший за віком чоловік. Представився хто він.
Вона не дала йому договорити, ледь стримуючи хвилювання, здвигнула плечима,
-Так мій син на війні, він у мене один, більше тут ніхто не проживає. Ви ж з Військкомату?
Відразу заговорив другий чоловік,
-Ваш син герой. Захищаючи нашу рідну землю від ворога, загинув у важкому бою. Ми завтра самі організуємо поховання. Дякуємо вам за виховання сина. Батьківщина завжди пам’ятатиме наших героїв.
Обличчя Валентини враз побіліло.
Світлана, вирячивши заплакані очі, кинулася до свекрухи,
-Мамо, мамо тримайтеся.
Обійнявши свекруху, удвох розридались.
Тим часом Павло забрав Маринку до себе додому. А онук притулившись до матері, злякано дивився, ніби не розуміючи чого всі плачуть, тулився до неї.
Від плачу, здавалося здригаються стіни. Чоловіки, намагалися заспокоїти жінок.
За кілька хвилин, співчуваючи, покидали кімнату, перед цим, ще раз нагадали,- Поховання завтра.
На порозі знову з’явився сусід,
-Ось я приніс валер’янку. Світланко, матері дай та й собі накрапай. Дозволь і Руслана до себе заберу, не хвилюйся діти будуть доглянуті. Я з хлопчиком поспілкуюся, все поясню. А ти матір підтримай, може ще якісь ліки для підтримки серця треба, вона їх в аптечці, в серванті тримає.
Це чоловіки з області приїхали. Кажуть з нашої громади троє загиблих. Валентина до нього тихим хриплим голосом,
-От того мені наснилася дорога з трьома вибоїнами і діти.
Й відразу ж крик відчаю,
- О Боже! Боже чого ж ти їх не захистив? Я ж тебе так просила!
Цей крик, здавалося почув увесь світ… її обличчя було мокре від сліз.
А за вікном, несподівано зірвався вітер, з неба посипав дрібний сніг.
09.12.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000528
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 09.12.2023
Два джерельця, два джерельця,
То закоханих два серця,
Цей потік річка сприймає,
Тут миленький мій чекає.
Води святість, Божа ласка,
Коли вдвох, то наче казка,
Говорив, я щебетушка,
Ясноока Попелюшка.
Але ж глянь, не в такій сукні,
Кажуть люди ми розпусні,
Ти знайшов від серця ключик,
Я ж у шортах видно пупчик.
Топік диво - жвава юність,
Вслід хтось кине- безрозсудність,
Ти ж як лис, погляд на груди,
Не боюся я застуди.
Тебе зваблю,зачарую,
У обіймах зацілую,
Слова ніжні, -О русалко,
Знаєш ти, кохаю палко!
Два джерельця, два джерельця,
Хай розмови, все вдається,
Як ці води, в нас кохання,
Вдвох у купелі до рання.
07.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000281
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 06.12.2023
Чи день, чи ніч минає…
Думки безсонні, немає спочину,
Козача Лопань, пращурів землиця,
Згадаю друзів, веселу родину,
Гармошки звук, щасливі, світлі лиця,
Можливість вдачею насолодиться.
Веселі дні… дитинство на роздолах,
Стерню топтав, у оберемку квіти,
Тож босоногі наче на вітрилах,
Радісно в полі гомоніли діти,
Якби й надалі увесь світ любити.
Роки минали…
Все за плечима, неначе дивний сон,
Я не злітаю туди, війна ж нині,
Західний вітер співає в унісон,
Враз все втопилось у смерканні днини,
Нехай ніщо, не рушить сон дитини!
Небо в сум’ятті…
Війна - біда… .згадати пору зимну,
Сусід напав на рідну Україну,
У нічку зимну, сонну, сніжну, темну,
Щоб про весну не мріяли й калину,
Забули мову рідну солов’їну.
На підвіконні кішка….
Ніч, ще не встигла, дати шлях світанку,
По небу тіні, мигтять, мов привиди,
Не дочекатись сонячного ранку,
Вмить стрімголов, блискавки різновиди,
Здатні й на темінь, досягти злагоди.
Та то ж на жаль, явища не природні,
По небу скрізь, спалах, до низу вогонь,
Червоний схід, враз вибухи повторні,
І здаля гул, мабуть сердить будь – кого,
Скоріше тих, хто ближче, на кордоні.
Все ніби в мареві…..
Тут річка Лопань,на змійка в’ється,
Іще в дрімоті, трави край берегів,
Їм вже тепер, не снилось й не здається,
Людям тривожно, моляться до богів,
Думки – джмелі, хто сон, зміг порушить?
Надворі стемніло……
Гудить земля, все небо безпросвітне,
Гелікоптери, літаки літають,
Русні навіщо дійство безпричинне,
Чому прийшли, народ за що вбивають?
Чого припхались,що й самі не знають?!
По вікнах світло…
Незнаний звук, собак скавління й гавкіт,
Устраху доня, плаче до матусі,
Раптово чути брязкіт і знов гуркіт,
Пролунав вибух… онук у бабусі,
Удвох за руки,так й заклякли в русі.
Страх важко здолати…
Дибом волосся, мчать бронемашини,
Й гримучі танки прямо на автівки,
Постріли в спину, що вже є причини?
Чому й за що, куль черга із гвинтівки?
Вже й реготання злобне від утіхи.
Це відбувалось….
У центрі збори, жваві офіцери,
Злі, недолугі, шукали зрадників,
Тож всі вважали, будуть мільйонери,
Для них знайшлося кілька порадників,
Їх знайдуть згодом, серед мурашників.
Раптово стемніло…
Усе завмерло і не чути птахів,
Тож не доводилося війни бачить,
Як знайти корм, поміж кривавих снігів?
Ледь чутно,-Цвінь. Цвінь -цвінь-цвінь, - пташка плаче,
Невже тим вбивцям, Боги все пробачать?
Навіть оправдувати не знайдеш слів,
По хатах зранку, зібрались родини,
Розмови, плач,-Ти ж сусід,чому посмів,
Піти війною, де совість людини?
Хамло похабне, жаль, гірше тварини!
Життя в окупації…
Знущань сім місяців, важко прожити,
Молодші й старші хлопці по підвалах,
Після тортур, без ліків не ожити,
Зовсім знесилені лежать на шпалах,
І на бетоні, напівголі, в штанях.
В людському образі табун вовкулак,
Проводив допит - йшов на умовляння,
Не побоявся, змовчав смілий юнак,
Жорстоко били, мали сподівання,
Дізнатись план, де мешкають військові,
Чи партизани по яких домівках,
У кого сейф, папери наукові,
І де живе його красуня дівка,
Щоби навідатися й при бажанні,
Взяти з собою, вже заради втіхи.
Тривожні новини…
Чекали днини, спокою немає,
Усіх ув’язнених, вели з підвалу,
Юрба людей давно на них чекає,
Їх думки встрелити б, компашку наглу,
На жаль, не в змозі кинути в могилу.
Перед очима зброя, темні зуби,
Від несподіванки люди жахнулись,
Не кожна мати, ачей* приголубить,
Не всі ув’язнені снігу торкнулись.
На головах мішки…..
А розпізнати, по статурі можна,
Аж страшно людям, в синцях груди, спини,
Чи отой біль, душа терпіть спроможна?
Та чи повернуться, усі в хатини?
По ногах шрами й досі сочиться кров,
На ліктях рани, пальці рук смалені,
Неприпустимо, яка ж міцна (любов),
Усі надії в болоті втоплені,
Для бурят жоден і слова не знайшов,
Не зрадять неньку, хоч дуже втомнені.
Схиливши голову стоїть мов німа,
Чиясь знесилена, згорблена мати,
Рашистські варвари - слів інших нема.
Їм би сміливо, в очі все сказати,
Ніби безкровна, нема сил кричати,
Яка ж біда, катма кого стрічати.
Цього не очікували…
Жест ( добра), волі та це ж лицемірство,
Ганебні погляди, все ж зняли мішки,
І ледь всміхаючись, мабуть щоб звірство,
Своє сховать, у руки взяли пляшки,
Пили спиртне, все ж не всіх відпустили.
А дехто з рідними, пішли по хатах,
Когось рашисти, по дорозі били,
Один мужчина, зі смутком на очах,
Впав на порозі, як поранений птах,
Думки –Незламний, цей наш, козацький дух,
Тож час настане, знищим у пух і прах,
Нарешті звільнемось від кремлівських слуг.
Жити і вірити…
А серце матері сповнене жалю,
Ночі і дні сум’яття, де взять ліки?
Мій рідний сину, я ж тебе так люблю,
Нехай московська нечисть вмре навіки!
Вже й поряд синочок, дружина плаче,
Нуртують* думи – Потерпи, треба час,
Тримайся любий, мій мужній козаче,
Ніщо на всім світі, не розлучить нас.
Землиця зрошена потом й сльозою,
Її гвалтують прислужники кремля,
Не мре надія, ранньою весною,
Швидко від покидьків звільниться земля,
Боже, як вижити, в ці, надважкі дні,
Благає люд, збережи життя синів!
На серці смуток…..
Знов війни відгуки, темніє небо,
Щоднини вибухи, тривожні ночі,
Із хати вийти боязко та треба,
Тож мусиш йти, води немає в домі.
Та не уникнуть жахіть,жура, печаль,
Гидкий рашист, діву волік до хати,
Оскаженілий, вмить зірвав з неї шаль,
Тут поруч мати, стала захищати,
Дикий крик звіра,- я мріяв, кохати,
Все ж (гостя) вигнали, у всьому є грань.
Під дулами автоматів….
Сповна відчути, довелося злоби,
Жити ніхто ж не хоче у неволі,
В росію вивезти, не дали згоди,
Кровавий сніг, як зранені тополі,
Просили люди захисту у долі.
У когось настрій інший…
Душу дияволу продавши,тікав,
Замав каліцтво російське, церковне,
Грошви по вінця, знахабніло накрав,
Пора владнати, це життя гріховне,
Надалі мало ж бути безкоштовне.
Хтось погодився, їхав автобусом,
Сховавши гроші, мав зв’язки, телефон,
Зміг скористатися, страшним хаосом,,
Щоби надіючись втекти за кордон,
Були й байдужі, мине, колись цей сон.
В боротьбі з голодом….
Запаси кінчались. Люди збирали,
Що є запаси в підвалі, чи в хаті,
Голодні пси все до крихти забрали,
Досить раділи, смердючі, пихаті,
І відправляли (дарунки) в росію.
Люди єдналися, пічка на дворі,
Суп без олії, але ж пахтить смачно,
Хтось приніс цукор, знайшов у коморі,
Всі усміхались, разом не так страшно,
Добре що вдень, хоч чогось крихту мати,
Щоби дожити та й своїх діждатись.
А час летів невпинно….
У центрі селища збирали людей,
Вороги кляті повели розмови,
Що до союзу, забагато ідей,
Все вимагали, щоб не чули мови,
Нашої рідної, почувши били,
Навіть до розстрілу були готові.
А там за центром дорога до річки,
У ній вода без блиску, чорна, сива,
Ридає ненька, не діждалась нічки,
Мов п’яна йшла забрати свого сина,
Настигла смерть. Хіба винна дитина?
Чому ж, ти доле наша нещаслива?
Та, як тепер синочка поховати,
Летять снаряди, вщент цвинтар розбитий,
Уже в хатині помолилась мати,
Кремлівський яструб, коли будеш ситий?
Гнобиш століттями народ країни,
Знай жодна ненька війни не пробачить!
Гілки тоненькі все хилить калина,
О скільки горя принесла ця війна,
Щодня від неї стражда Україна,
Шкода невтішні, дні замала весна,
Важкі бої та віру не забрати,
Сміливість,стійкість бійців не зламати.
Без надії ніяк…
Земля дрижить, пруть танки на дорогах,
Хто залишивсь, щодня неначе в пеклі,
Та час біжить, зранку люди в городах,
Хоча й бої продовжились запеклі,
Сміло дивилися у очі смерті.
Страшна війна та сім’я* висівають,
Картоплю садять. Скрізь дома – руїни,
У душах віру, в святість правди мають,
Під три чорти йдіть, не для вас стежини,
Орки, нам йти, не по одній дорозі.
Позаду тяжкі літні дні…
Горить земля, довкола наче пекло,
Жорсткі бої, безстрашні душі, втрати,
Посеред дня здавалось рано смеркло,
Терпець урвався, їх пора прогнати!
Занадто важко та назад ні кроку,
Щоб кожен метр землі, відвоювати,
Щоб навіки, вщент розбити сволоту,
Ненависть сил придасть, їм час тікати.
А кров козацька міцніє, ожива,
Для ворогів дух пращурів - могила,
Вже синьо - жовтий стяг вітер розвива,
У центрі селища юрба молилась,
Радісна зустріч воїнів сміливих.
Та ще, на жаль, не закінчилась війна,
Така вже доля неньки – України,
Все ж кожен мріє прийде тепла весна,
Під мирним небом свято для родини,
Поки ж війна, борьба за незалежність.
*
Хати, споруди… скільки їх лишилось,
Процентів десять- двадцять, може й менше,
Без руйнувань, щоб цілі. Комусь снилось,
Що таке буде?Хто знає, навряд більше.
Яка незламна, сила волі в людей,
Ще є прильоти, скрізь вибухи чути,
Город копають і не мавши бурдей
А часник треба у землю уткнути,
Бог дасть не буде (добросердних гостей),
Якби вже мирно позбудемось скрути.
Тож волонтерам дяка, сяють очі,
Комусь потрібні, бач - згадують нині,
Тож пам’ятають, добре, як пліч-о пліч,
Вже є олійка, враз сльози полинні,
Й згадають Вангу, ті слова пророчі,
Це українці, вижити повинні.
Роками вчила мати - Україна ,
Сила в єднанні духу і свободи,
Тож знай русня, міцна у нас родина,
Хоча і важко, йдем до перемоги!
*
Я серцем вірю, ті хто десь далеко,
Усі повернуться в рідне селище,
Хоча країні, занадто нелегко,
Шлях Богом даний, нам світлий стелиться.
Знову розквітне моя Україна!
Щиро люблю, її вільну, єдину!
***
Дорогі наші захисники і захисниці!
Я вітаю Вас з прийдешнім святом
Збройних Сил України!
Та з днем Святого Миколая!
Нехай у вашому житті все повернеться на краще!
Здоров’я Вам та успіхів на ниві служіння
українському народу!Миру, добра, любові і щастя!
***
Нуртують ( вирують) думки
,ачей (може)
сім’я -( Насіння) висівають
03.12. 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999985
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Чутки ходять по селі, про Грицька й Івана,
Що одненька та й на двох, жіночка Світлана,
Один з другим втішаються, радо приймає,
Каже Гриць, - От чаклунка, диво - очі має,
Щодня запахом п’янить, хоч й кепська погода,
Бог красу… подарував, як біла троянда!
Чисто в хаті, комфортно, на ліжку подушка,
Жінка хитра, гріх має, катма подружки,
Підморгне одному, вже й на вухо шепоче,
Бо ж цукерок на завтра й солодощів хоче,
А до іншого плине, - Ти дровець нарубай
Я вночі - розплачуся, ти тільки нагадай!
Як свята, іншим разом, музики лунають,
П’яні морди, раненько в селі всіх лякають,
Що ж це коїться народ? З ким поговорити?
Це ж розпуста,- баби кажуть, - що ж нам робити?
У сільраду, дві заяви, щоб не пропали,
Вся комісія й Іван, на Гриця напали,
Туди йдеш, навіщо в сумці коньяк, цукерки,
Та я що… дурний купить, заробляю в Варки.
Та душа не тягне сватать, йду до Світланки,
Як паняночка вона, не п’є бурячанки,
І голенька в ліжечку, манить, як принцеса,
Так від неї, стає тепло, як від компреса.
У комісії шепіт, -Може й собі сходить,
Іван хитро позирнув, певно це вдала мить,
І слова промовив, -Запевняю вас усіх,
Як сльоза чистенька,чи кохати це є гріх?!
Я мабуть, все ж одружусь, ну не зараз, колись,
По селі пустіть чутки, щоб розмови вляглись,
Хай жінок злість не бере, хай повчаться в неї,
Щоби їм, як і їй дарили орхідеї.
Протокол склали, підписи, жирна печатка,
Як годиться ладненько,заради порядка,
Посміхалися суб’єкти, настане той час,
Зустрічатиме раденько Світланка всіх нас.
Якби ж тихі ночі, але музика грає,
Знов Світлана, до хати начальство збирає.
25.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999428
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Боже світло лине із неба,
Просвічує кожну людину.
В любові існує потреба,
Яка огортає дитину.
Нехай Господня щира любов,
Зігріває людей на землі.
Одягає душі із обнов,
Хай квітнуть дорослі і малі.
Господь дав нам Діву Марію,
Яка є Матір'ю для людей.
Він здійснив заповітну мрію,
Що повна благодатних ідей.
Марія із нами крокує,
Береже від лиха і біди,
Вона молитви завжди чує
І ми в Її серці назавжди.
Нехай освічує дороги,
Які до Господа нас ведуть.
Розвіє сумніви й тривоги
І допоможе пізнати суть.
Нехай Божий мир подарує
І зупинить цю кляту війну.
Нехай молитви наші чує,
Бо заплачено значну ціну.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999065
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Йду по стежці, ліс багряний,
Війнув вітер вечоровий,
Підняла …. листок кленовий.
Загубила осінь втому,
Ніби вишила на ньому,
Штрихи вродженої долі,
Якийсь час бути на волі.
Бачиш є, на це причини,
Колір втратили клітини.
Та шкода, коротке життя,
Отой блиск, хитне покриття.
Прилягає темний колір,
Відчував нестримні болі.
Але ж здатний потерпіти,
Щоб із вітром десь летіти,
До небес звабливі мрії,
Не покинути надії.
Зазвичай, щемно на душі,
Загубивсь миттю в метушні,
Безтурботна осінь вража,
Між життям, смертю йде вражда.
У душі чомусь напруга,
Коло серця в’ється туга,
Наче я, втрачаю друга.
Зупинилась на дорозі,
Жаль завдити, не в змозі.
04.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999074
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Розпластані дощем сліди
У аплікаціях мережив
Зірок зім'ятої ходи,
Падіння їх би вже не стежив,
Фінальні покази картин,
Щодень оплачені подрібно,
Запещені лежать без сил
В надії стати першим сріблом.
Розлучний вальс манірних пар,
Тепло пускається на подих,
Червоних вуст осінній жар
Між кучер править ніжний порух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998667
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 20.11.2023
Життєві хвилі картини малюють,
Їхні фарби сумні і веселкові.
Мудрі жінки у світі домінують,
Прагнуть свободи - вірної любові.
Жінки завжди крокують назустріч долі,
Черпають істину від дерева життя.
Грають у житті найголовніші ролі
І завжди знають суть і зміст свого буття.
І їх не скорюють людські закони,
Вони так впевнено до мети ідуть.
Долають труднощі і перепони
Та знають для кого вони тут живуть.
Жінки є сильні, мудрі і сміливі,
Хочуть пізнати свою життєву суть.
Бувають ніжні, чуйні і грайливі,
І жіночу вірність крізь життя несуть.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998916
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 19.11.2023
У мерехтінні важко знайти спокій,
Коли вогонь спалахує повсюди,
Не загубитись, між трав, хоч й високі,
Враз відчуваєш, щось стискає груди.
Де заховатись, від біди і війни,
Протистояння з очманілим людством?
У молитвах дочекатися весни,
І розпрощатися, навік з безумством.
Тож так давно, творять ординські тварі,
Душа кричить, ридає від невір’я,
Під серцем щем, при кожному ударі,
Де глянь руїни, як котел подвір’я.
А там вода, плава медведик чорний,
І де ж дитятко? Напевно ж ним гралось,
Скрізь попід край, блиск смолистий пречорний,
Й картуз маленький - лише це зосталось.
Може змиритись?! О, ні, вибач Боже!
Бажає помсти вже стражденна мати,
Знаю пробачити тільки ти зможеш,
Бо маєш силу, цей гріх відпускати.
07.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998931
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 19.11.2023
Лягає, стелиться туман,
Легенько падає під ноги,
А в мене пишеться роман
Про найдорожчі ті дороги.
Ховає смуток і печаль,
Затамувавши дивний погляд,
Не зупинити час на жаль
Та і не бути нам вже поряд.
Все розчинилось, все пройшло,
Немовби квіт опав із вітів,
Лише привабливе чоло
Всміхалось спогадом, як літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998671
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Чому в поетів хитке єднання?
Часом задам собі я питання,
Як тут по-дружньому, є натхнення,
Як цвіт пахкий, душі одкровення.
Поет взірець і хоч у який час,
Подасть свій вірш, мабуть не без прикрас,
Напише щиро про погляд на світ,
І незалежно йому стільки літ.
Про все, від серця сповнений теплом,
Своїм талантом, щиро як добром,
Надасть пораду вірному другу,
Вже спопелити зможе напругу.
Наче імла залягла в тумані,
Щоб, врешті зникла, як роси ранні,
На сонці ніби в спекотне літо,
Щоби відчув, поет ніжність й світло.
Що подарують сині небеса,
І надихне писать земна краса,
Іще підтримка, ми ж одна сім’я,
Щоб не кричав, ідея ця моя!
Чому в поетів хитке єднання?
Адже є в кожного сподівання,
Що в клубі знайдуться вірні друзі!
14.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998558
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 14.11.2023
( вільний стиль написання.)
Гарні в хлопця вуса,
Аж взяла спокуса,
З осінню в багрянці,
Гей, кружляти в танці!
Закохалась мовчки,
Як у ті листочки,
Зелененькі й жовті,
Та це ж треба в жовтні!
Як проходив мимо,
Оком глянув, мило,
Я ж ледь не зомліла,
Моргнуть, все ж зуміла.
Та й чому, не знаю,
Потяг відчуваю,
Вишита сорочка,
Чорні має очка.
Вуса, як драбина
Тю, хіба ж я винна?
На місці заклякла,
За мить вже розм'якла.
Серденько тріпоче,
Ой, цілунку хоче,
Осінь по окрузі,
Ну, як давні друзі.
Сиділи на лавці,
Обцьомав всі пальці.
Торкнувсь, ніжно шиї,
Обоє щасливі.
Тихе надвечір’я,
Ось, уже й весілля.
Місяць за віконцем,
Тепло, як під сонцем,
У обіймах ніжних
Як в романах книжних.
Отак рік за роком,
Синок ненароком,
На світ народився,
Втішався, напився.
Чоловік вусатий,
На слова багатий,
Дотик струм по тілу,
Вже кохав сп’янілу.
Ой ночі… ви ночі,
Закрию знов очі,
Від вус шаленію,
Любитися вмію.
Будь, лише зі мною,
Млію під тобою,
Так би вік прожити,
До сивин любити.
Весна, літо, осінь,
Змінилася просинь,
Вже ледь посіріла,
Й молодість змарніла.
Життя на долоні,
Сльозини солоні,
Вуса білесенькі,
Завжди рівнесенькі.
Часом підстригаю,
Їх й діда кохаю.
Пора вечорова,
Красиво довкола,
Вітрець крутить листя,
Й калини намисто.
За чаєм з’єднає,
Душа не страждає,
Зігріває погляд
Ти ж зі мною поряд.
01.11 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Думки- думки мелодійні, чисті звуки,
Коли маестро, взяв радо, скрипку в руки,
На раз полегшено переводить подих,
Тож із натхненням, майстерно смичок водить.
Лунає музика любові й кохання,
У лісі їй підспівує пташка зрання,
Чарівність звуків розвіється по полю,
Відчують ноти,своїх почуттів волю.
Нехай би лагідніший цей світ довіку,
Щоб усе людство, врешті відчуло втіху,
Де розуміння, незрадлива повага,
Щоб до життя надихали земні блага.
Смичок зненацька, мов у протистоянні,
Знову дрижить неначе в покаянні,
Принять не в змозі страждання материнські,
Що принесли смерть на землі українські.
Вже звук стогнання, до небес доносився,
Смичок й маестро скільки міг бадьориться,
Сліз сприйняття, струнами потік водиці,
Жура, сум’яття, матері й молодиці.
Розчарування, падали на коліна,
У путь останній провели доню й сина,
Думок політ - О спаси! Помилуй Боже!
Плакала скрипка… так діяти негоже.
07.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998009
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 07.11.2023
Хмар вуалі, здаля і тут,
Навсібіч вітриська несуть,
Йде війна у піднебессі,
Їм напевно й не до бесід.
Вітри сваряться, так зрання,
Загубили керування,
Чи від сонячного сяйва,
Відчували, хтось з них зайвий?
Враз хмаринка просльозилась,
Їй земля, чорна наснилась,
І до цвинтаря дорога,
Коли ж буде перемога?
Жура сіра, осінь плаче,
Мов німе серце козаче,
Не зустріне його ненька,
Не наллє чаю рідненька.
Так давно й дівчина ждала,
Рушники все вишивала,
Душа рветься під вітрами,
Може досить, нести рани!
Хмари крила розпустили,
Пролилися сльози - зливи.
06.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997936
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 06.11.2023
За вікном осінь… потяг мчав лісосмугою.
Надія уже кілька хвилин, як вийшла із купе, стояла біля привідчининого вікна. Віяло прохолодою, вона дивилася у вікно. В небі безхмарно…. сонце скотилося до заходу. Дерева так миготіли, що загубився контраст пейзажу, лише на якісь миті помічала сонячне проміння, що тут же зникало. Часто кліпає очима, все ж намагалася розгледіти барвистість дерев.
Через кілька хвилин по спині відчула холод. Злегка здригнулася і поспіхом зачинила вікно. На голову натягла капішон сіренької куртки, стала зручніше, боком обперлася об стінку.
Вагон погойдувало… поринула в думки - Ось мамо, ти й дочекаєшся мене, мій приїзд стане сюрпризом. Ой давно ж ми з тобою не бачилися. А й справді так швидко пролетів час.
***
Надія з дитинства мріяла стати перукарем. Уже після п’ятого класу мамі укорочувала, підрівнювала волосся. Згодом зробила їй стрижку і вже все частіше стригла відчима.
Після школи, в містечку закінчила курси перукаря. В селі майже рік займалася перукарською справою. В неї це добре виходило, люди були задоволені.
-Але ж це не заробітки - вкотре задумувалася, треба кудись їхати.
І ось, у таку ж саму пору року, під стук коліс, їхала за покликом душі.
Чи довго думала? Мабуть ні! Незважаючи, що на Сході вже третій рік йшла війна, молодь із села тікала. Хтось у великі міста й навіть до Польщі, Німеччини. А хтось, як і вона, мріяв заробити грошенят в росії. По селі часто розповідали, що там теж непогано оплачується праця. З мовою проблем не буде, то чому й не поїхати? Планувала на заощаджені гроші придбати квартиру в Україні. Можливо навіть у Дрогобичі, чи в Бориславі, неподалік від перукарні де навчалася своєї професії.Та й від рідного села недалеко, щоб навідуватися до рідних.
Від поїздки мати не відмовляла. За одне бідкалася - телефон кнопочний, не бачитимуть одна одну. З приємною усмішкою сказала,
-От і ти доню, вирішила погнатися за довгим рублем?! Важко буде, але побачимо що з цього вийде!
В неї склалося враження, що мати навіть зраділа такому рішенню. А нічому й дивуватися, звичайно матері важко. Відчувала - являється тягарем для сімейного щастя. Вона ж донька від першого шлюбу, на жаль батька й слід простиг, мати навіть не отримувала аліментів. Є одне - єдине фото, на ньому мама і він тримає її на руках.
На зворотній стороні фото написаний рік, на ньому їй чотири роки. Але батька вона не пам’ятає. Знає, що Миколаївна, а прізвище в свідоцтві про народження мати записала своє. Мабуть була для цього причина, тому не торкалася цієї теми, навіщо матері серце ятрити.
Три роки жили удвох та згодом мати прийняла чоловіка з яким побралася. Народила двох синів - близнюків, які уже ходять до школи і щодня, як циганчата просять гроші. А де ж їх взяти, як вітчим любить у ліжку лежати та за день спалити не одну цигарку. А щодо роботи, то ледачкуватий. На якийсь час знайде роботу на будівництві, влаштується помічником і то ненадовго. Та тут усе зрозуміло, адже без професії, кращої роботи і не знайдеш.
По дорозі до автобуса Надія зустріла сусідку тітку Тамару. Побачивши її з валізою, жінка здивувалася,
-О! І ти вже кудись зібралася, часом не до батька?
Дівчина трохи розгубилася, але випалила,-
-Якби знала адресу, може б і до нього поїхала.
-Ой, ні дитинко, адреси не знаю. По селі чутки ходили, що служив у Дніпропетровську, ніби туди й поїхав. Та хто ж тепер нам на весілля буде зачіски робити? Але, як вирішила, хай Бог допомагає! Щасливої дороги!
Подякувавши, Надія поспішала на автобус.Та розмова за батька чомусь збентежила її – Я взяла сімейне фото та чи він пам’ятає, що в нього є донька?! Таких татусів на землі напевно мільйони.
Москва велике місто, людей, мов комах. На жаль ні в центрі міста, ні поблизу, роботи не знайшла. В пошуках три дні, дві ночі мусила пересидіти на вокзалі в платному залі відпочинку.
Здавалося об’їздила пів світу. Та нарешті їй вдалося, на околиці міста в перукарні, знайти вільне місце й неподалік зняти квартиру.
Однокімнатна квартира в новобудові її влаштовувала. В мікрорайоні кілька багатоповерхівок, магазини, школа, дитсадок, лікарня й дві перукарні. В одній із них, після місячного випробувального строку її прийняли на роботу.
Довкола будинків дороги не приведені в належний стан, в дощову погоду під ногами багно. Та мешканці протоптали стежки. І кожного ранку можна було спостерігати, як люди вереницею поспішали до зупинки автобуса, щоб потрапити на роботу.
Працюючи в перукарні, Надія перший рік висилала матері гроші. Але згодом зрозуміла, скільки не вишле, то все мало. Довелося замислитися, а чи варто? А кому я потрібна, хто про мене подбає? Та минуло два місяці, її гризло сумління,чи правильно зробила? Можливо мамі дуже потрібні мої гроші?!
Хоч дитина і на відстані, напевно кожна мати серцем і душею відчуває тривогу за своє чадо.Тож Надії довго сумніватися не довелося. Як зазвичай, раз на тиждень, ввечері подзвонила мати. Поцікавилася її справами, розповіла про братів- близнюків, про своє життя, буденні клопоти. Уже, як прощалися сказала,
-Ти оце перестала гроші присилати, то вже й не треба. Я розумію на чужині життя не мед, тобі мабуть і самій скрутно.Ти ж знаєш, ми тобі нічим не допоможемо. Мені боляче це сказати, але розраховуй на себе. Будуй своє життя, більше заощадиш, може й справді придбаєш квартиру. Ми самі поставимо хлопців на ноги, не хвилюйся, якось воно буде.
Ці слова втішили Надію,
-Мамо, дякую за підтримку. Я постараюся, щоб усе задумане здійснилося.
А час летів… багато планів, надій і сподівань та все пішло не так, як мріялося. Зустріла Олега… перше кохання. Часто приходив у гості та через якийсь час стали жити разом. Він пропонував одружитися, але з часом вона засумнівалася, не треба поспішати. Адже він транжирить гроші. Хоч і оплачує квартиру й дає гроші на продукти та щодня витрачає гроші на пиво і два-три рази на тиждень ходить до клубу «Комп’ютерні ігри». За професією будівельник, зарплата непогана, але про заощадження й не мріє. Вважав знявши квартиру, в ній можна все життя прожити. Це її насторожило, рішення було остаточним - він не готовий до сімейного життя. В одній із розмов Олег проговорився, що приїхав з Донецька і тут залишиться жити при любих обставинах.
Ось тоді Надія і вирішила - Попрацюю іще з рік, матиму гроші, тоді можна й повернутися в Україну.
Минуло півтора року…
Осінній вітер… шелест листя. Руде знівечене, а деінде з зеленими смужками, воно по обіч дороги змішане з багном, ніби низька огорожа, що відділяє стежку. По ній здаля по воді де-не - де маленькі калюжі, в них подібні корабликам, плавають жовті листочки.
В коротеньких чобітках на низеньких підборах, вона йшла по стежці й тягнула валізу. Намагалася йти якнайшвидше та все ж остерігалася, щоб не захляпати темно – коричневі штани . Хоча вони вузькі, але обережність не завадить. Легенька усмішка прикрасила обличчя, коли перед собою в калюжі побачила листочок – Ох осінь - осінь, але ж так красиво! Мені б такий, тільки справжній кораблик, щоб швидше потрапити додому. Та нараз думки роздвоїлися –Додому… А що там на мене чекає?
Вона тільки тепер усвідомила, що був сплеск емоцій, все вирішила спонтанно. Але ж терпець урвався,- заспокоїла себе. Три роки разом, а порозуміння так і не досягли. Майже щоденні сварки за гроші, примусили зробити вибір.
В цей же день звільнилася з роботи, зібрала валізу. Розчервонілий на обличчі, Олег лежав на дивані, мовчки спостерігав.
Коли віддавала ключі від квартири, розчула сарказм у його голосі,
-А не пошкодуєш?!
-Та ні, наші стежки розійшлися.
-Ну тоді щасливо!
По дорозі до автобуса бурчала ,- Ну то й добре, можна сказати розійшлися друзями. Ох, мамо, важко зробити такий крок, але я не хочу такого щастя, як у тебе.
У автобусі багато вільних місць… вона присіла біля вікна. Автобус набирав швидкість, що за вікном не помічала. Думки снувались павутинно - А чи було в нас із ним кохання? Та мабуть ні! Чи це роки, чи сумісне життя придає мудрості? Хоча в душі таке гірке розчарування та все ж, я зробила правильний крок. Я сильна, все витримаю, життя продовжується.
На залізничному вокзалі занадто гучно…люди з сумками, валізами, всі поспішають хто куди. Надія впоспіх прочитала розклад потягів. За пів години відійшла від каси, в руках тримала квиток. Задоволена, злегка розчервонілась, поспішала. До відправлення потяга залишалося хвилин десять, не більше.
Підійшовши, до вказаного в білеті вагона, вона рукою намагалася з чола забрати мокре волосся. Бальзаківського віку провідниця, взяла квиток, зміряла її з ніг до голови й посміхаючись,
-Ото життя і все ми поспішаємо, чому нам ніколи не вистачає часу.
Важко перевівши подих, Надія заговорила тремтячим голосом,
- Мені до вас! Добре, що встигла.
-Давай проходь, бачиш, уже зелений сигнал горить, тож будемо відправлятися.
В тамбурі пусто, з полегшенням перевівши подих - Ну от, здається я їду.
У купейному вагоні майже всі двері відчинені. Чути розмови, шелест паперу, брязкіт ключів, скрип валіз, сидіння.
Аж ось і її купе… двері відчинені. Її зустрів пронизливий погляд жінки,
-О! Дивися синку до нас поповнення. Маємо супутницю, дорога не близька, думаю не сумуватимемо.
Дівчина привіталася, зиркнула на хлопця - О, як схожий на маму! А йому років двадцять п’ять, не більше.
В сторону відставила валізу, хлопець зразу ж піднявся,
-Якщо вам не потрібна, давайте я її підсуну під сидіння.
- А він чемний –в її умі мелькнула думка.Трохи розгубилася, почервоніла. За мить втрутилася жінка, ледь всміхаючись, підтримала його,
-Так Максе, постав під своє сидіння, жінкам завжди треба допомагати.
Біля себе долонею постукала по сидінні,
-А ви не соромтесь, присядьте. Чую рідну українську мову, то ви теж до Харкова їдете, чи десь ближче?
-В Харкові пересадка, а там і додому.
Чи й снилося їй колись, що вона потрапить у таку компанію - точно ні!
Познайомилися…, жінку звали Ельвіра Борисівна. Хоч і роки та вона дивилася за своєю зовнішністю - брови, манікюр, макіяж, як ніби жінка з якогось французького серіалу. Тоненький, в’язаний, світло- сірий светр з люрексом пасував до її карих очей і каштанового волосся. Каре - зачіска ідеально підкреслює вилиці, придала обличчю виразність, привабливість.
В купе сміх, веселі розмови… разом вечеряли, пили чай.
Надія кілька раз на собі відчувала погляд Макса. Він сидів навпроти, свердлив очима її тендітні плечі і доволі об’ємні груди. Дівчина час від часу на грудях поправляла кінчики розпущеного світло – русявого волосся, намагалася їх приховати.
Раптовий дзвінок мобільного телефона перервав бесіду. Ельвіра незадоволено подивилася від кого дзвінок й з обуренням до сина,
-Ох і коли я буду мати спокій. Це знову з роботи.
Надія піднялася,
-Я на кілька хвилин вийду…
-Ні-ні! Тут ніяких секретів, сядьте, - заперечила жінка.
З телефона лунав жіночий голос, Ельвіра слухала, похитала головою. кліпала очима, нарешті заговорила,
-Ну у вас, як завжди, тільки я не на місці, відразу проблеми. Так, я все зрозуміла. Перукарню не закривайте, через два дні вийде Волошина. Ти сама попрацюєш. У тебе ж є записані на манікюр?
Вона слухала і знову кивнула головою,
-Ну то й добре, як приїду,з усім розберемося. Ну все, бувай!
Надія дивилася на неї прямим поглядом,
-Ви маєте свою перукарню?
-Так! Маю на свою голову. Жіночий колектив, це вічна проблема. Одна у декретній відпустці. Друга відпочиває в Трускавці, через два дні має бути на роботі А в третьої донька хворіє, терміново повезла в Київ. От і думай, як залишитися на плаву, не втратити клієнтів.
В дівчини забігали очі - Сказати чи ні? А може це мій шанс? Намагалась приховати хвилювання, нарешті наважилась,
-А ви знаєте я перукар, маю стажу майже чотири роки.
Макс зацікавлено дивився на неї,
-І чоловіків теж стрижете?
-Так,звичайно.
Він всміхався позирав, то на неї, то на матір,
-Оце так новина. Думаю вам є про що поговорити, на якийсь час я вас залишу.
Він вийшов…
Ельвіра засипала Надію запитаннями, попросила коротко розповісти про себе. А що ж їй було робити - Нехай пан, або пропав або користь, або невдача та все ж зміниться життя. Ніби на сповіді, навіть непроховала що мала стосунки з Олегом.
Після почутого, Ельвіра, аж прицмокнула губами,
-Ну- ну,думаю тебе життя чогось навчило.Та ти молода, попереду іще не одне буде розчарування, таке воно наше земне життя.
Вона повернулася до вікна. Ніби у світлі придорожніх ліхтарів шукала рішення.Чи довіряти інтуїції, запропонувати до себе на роботу? Здається непогана дівчина, хто живе без помилок? Та іще ж така віком, як мій син. Але ж плани має, хоче купити квартиру. Кому яке щастя! Хтось живе на всьому готовому, а хтось вливається в цей несправедливий світ, в надії всього досягти самому. Треба поговорити з Максом, що він скаже? Не думаю, що вона стане завадою його дружбі з Маргаритою. На перший погляд, вони неначе і чимось схожі, чи може кольором волосся, але ж Маргаритка молодша. Чотири роки,як з батьком нам стали сусідами, ніби порядні люди. Втрата рідної людини напевно дуже подіяла на життя цих двох. Але все ж Микола молодець, не знайшов собі іншу жінку. Всю увагу приділив доні, щоб добре навчалася та поступила до медінституту.А мені на старості років, вдома краще мати медика,чим перукаря. Але ж дівчині допомогти треба, ніби щира, не розбещена.
Надія розуміла - зараз її краще залишити, вийшла з купе.
Біля вікна стояв Макс,
-Ну і ну, напевно моя мама запитаннями засипала вас. Співчуваю та я піду, думаю час відпочити.
У відповідь побажала хороших снів.
Він тільки відчинив двері купе, біля нього прослизнула Ельвіра,
-Надіє, ти мабуть дивуєшся, що син не запропонував тобі нижню полицю. Він у лютому місяці дві тисячі чотирнадцятого року був на Майдані. Отримав травму правої ноги. Хоч і зробили кілька операцій, але й нині шкутильгає. Оце ж і літаємо в Ізраїль, на консультації.
-Та нічого, основне живим залишився., співчуваючи сказала дівчина.
І вже веселіше,
- Він молодий, може для цього потрібен час, звикне. Звичайно це важко прийняти, але основне в житті, щоб був нормальним серцевий ритм і велике бажання жити.
Ельвіра повернулася в купе. Надія, трохи постояла, теж повернулася в купе. Відчинивши двері, зрозуміла, що перервала розмову.Та не проронивши й слова, за мить лежала на верхній полиці.
В купе запала тиша, лише стук коліс порушував її. Дівчині не спалося, думок цілий міх, після розмови, емоцій не приховати. Минуло з пів години, Ельвіра встала, випила води й тихо прошепотіла,
-Надю, Макс так солодко спить, давай вийдемо, поговоримо.
Вони довго спілкувалися, в основному про роботу. Ельвіра запропонувала провести турне по Харкову і по Києву. Дізнавшись, що дівчина навіть і в Києві не була, просто наполягала. Надія не знала, що сказати, шкодувала грошей, адже вони їй так будуть потрібні. Із відкладених на квартиру, боялася й сотню взяти. Все зважила, розуміла, допоки немає роботи, треба економити.
Жінка хитро позирала, побачивши, її сумне обличчя,зрозуміла, що хоче відмовитися. По – дружньому поклала руку на плечі, прихилилася,-Не вагайся, Поїдеш з нами, будеш працювати в моєму салоні. Хіба ти проти? Думаю така пропозиція тобі сподобається.
В Надії серце пташкою затріпотіло, ледь не вирвалося з грудей. Душа переповнена радістю. Від почутого, емоції зашкалювали.Вона ладна була розцілувати цю жінку, хвилюючись запитала,
-Це ваше рішення, а ви не передумаєте? Мені й справді дуже потрібна робота.
-Ні, ну що ти. Я слів на вітер не кидаю. На цю тему уже й з Максом поговорила, він не проти. Восени і взимку важко зняти квартиру, якщо навіть і не вдасться знайти, місяць - другий поживеш у нас. О ледь не забула, а в паспорті стоїть штамп про одруження?
-Ні, ми просто жили разом, я ж вам все розповіла.
-Добре! Ти подумай над тим, що я тобі запропонувала.Зараз треба хоч годинку поспати, приїдемо в Харків, там усе й вирішимо.
Надія ні на мить не стулила повік. В голові роїлися думки. - Погодитися чи ні? Собі задавала питання - А що я втрачу? А, як моє обслуговування клієнтів їй не до вподоби, що тоді буду робити? Сама каже, що важко зняти квартиру, але ж я не хочу їм дошкуляти. Цікаво… щоб мама сказала? Та воно напевно на краще, вона ж й досі не знає, що я покинула Москву, не буде хвилюватися, не чекатиме.
Потяг Київ – Дніпро відправився згідно розкладу, набирав швидкість..
Вони їхали в плацкартному вагоні. Збуджені, виснажені, але задоволені. Позаду турне по Харкову й по Києву.
Надія від побаченого в захваті. Лежачи на верхній полиці, роздумувала – Ні, не шкодую, що поїхала з ними.Чи й довелося б мені коли небудь у житті побувати в історичних місцях, храмах та дізнатися скільки всього нового. Цікаво, чи це доля мені познайомитися з цими людьми? І тут же згадала маму, яка ніколи не виїжджала з рідного містечка. Думала про братів -Треба буде сказати мамі, щоб не тримала їх біля себе. Після закінчення школи, нехай в обласне місто їдуть навчатися, згодом хоч світ побачать.
Раптово Макс торкнувся її руки,
-Надіє, я уже зголоднів, може повечеряємо.
-Добре, я не проти - відразу донизу опустила ноги.
Він не чекаючи, зняв її з полиці, не відпускав, прямим поглядом дивився в її блакитні очі, прошепотів,
-Я ладен у них втопитись.
В цей час Ельвіра лежала до них спиною, але почувши шурхів, повернулася.
-Я що заснула? Ми що будемо вечеряти? Вже носять чай?
Макс відійшов у сторону,
-Та оце ж розбудив Надію. Я такий голодний, а ви спите.
Жінка, років тридцяти, що лежала навпроти Надії, почувши ці слова посміхнулася до Макса й повернулася до стінки. Він, трохи виправдовувався,
-Вибачте, ми вас потурбували, але ж це плацкартний вагон.
Після вечері, кожен намагався заснути. Звичайно купейний вагон набагато комфортніший, але інколи треба змиритися з тим що є.
Надія згадала, як вони з Максом були в Києві у МакДональдсі. Ельвіра чекала поки вони дещо придбали на обід. Коли Надія намагалася дати йому гроші, він категорично заперечив,
-Е ні! Досить, що за турне заплатила сама, змирився, а тепер іще за це? Ти мене хочеш принизити? Я чоловік, чи хто?
Її щоки вмить почервоніли, випалила,
-А ми що вже перейшли на ти?
-Еге ж перейшли! Скажи чого лямку тягнути, час летить, не втрачаймо його! І не сердься, краще всміхнися, це тобі більше личить.
Двигнувши плечима, погодилася,
-Ну добре, добре.Тільки не ображайся!
Їй хотілося запитати, а що скаже пані Ельвіра? Але він так на неї дивився, що побоялася й слово сказати.
Думки роздвоїлися - Ба, гадала він балуваний матусин синочок, напевно помилилася. Та хіба б тоді пішов на Майдан? І чого я про нього так подумала?!
Поверталися до Ельвіри …Макс тримав її під руку, сказав ледь усміхаючись,
-Ти не дивуйся, що інколи в мами беру гроші.
Продовжив уже з веселою ноткою в голосі,
- Просто в неї надійніше від злодіїв приховати.
Та за мить його голос посерйознішав,
-Щоб ти знала, я не з ледарів і не симулянт, закінчив технікум, нині працюю бухгалтером у двох невеликих фірмах. О, до того ж у мене після травми третя група інвалідності, думаю тобі мама сказала.
-І що так довго?- Назустріч підійшла Ельвіра, продовжила.
-Гайда! Швидко обідаємо і на потяг, а то чого доброго іще запізнимося.
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 04.11.2023
Аж ось і місто Дніпро…. від вокзалу мчало таксі. Надія роздивлялася місто. Ельвіра час від часу відволікала її,
-Ну, як тобі наші новобудови? О, це тут іще не все видно. Якось матимеш час, краще роздивишся наше місто, я його обожнюю. Була можливість виїхати до родичів у Ізраїль, але рідний край миліший.
Вони піднялися на третій поверх. Тихо відчиняючи двері своєї квартири, жінка сказала,
-Ну нарешті ми вдома! Ти проходь, не соромся.
І відразу до Макса,
-Наші валізи залиш у прихожій, а її валізу занеси в дитячу кімнату.
Дівчина боязко переступила поріг квартири… була шокована. Їй не доводилося такого бачити. Просторі чотири кімнати, окремо ванна кімната, туалет. Красиві коштовні люстри. Меблі в чудовому стані й зі смаком підібрані шпалери та фіранки на великих вікнах.
Ельвіра усміхаючись,
-Ну от, як бачиш дякувати Богу, ось так ми живемо.
Час відпочинку залишився за плечима, попереду буденні дні.
Два дні поспіль Ельвіра з Надією були в перукарні. Двох майстринь Ельвіра відпустила додому. Спостерігала за роботою дівчини. Ввечері разом поверталися додому, задоволено сказала,
-А ти нічого… можна сказати молодець! Бачу любиш свою роботу, до клієнтів привітно відносишся. Швидкість рук, умілість зробити те, що бажає клієнт, це багато значить у нашій роботі. Дівчата по черзі йдуть у відпустку. В залі працюватимуть двоє, думаю поки що достатньо, взимку завжди менше клієнтів. Працюватимете по дванадцять годин. Ну звичайно один вихідний, тільки ж не субота й не неділя, в такі дні клієнтів більше.
І вже веселіше,, з усмішкою на обличчі,
- А нам же треба побільше грошей заробити, хіба не так? Так, до речі, я уже спілкувалася з друзями, думаю тобі квартиру скоро знайдемо. Тут основне не треба поспішати. Тобі ж потрібно, щоб недалеко від роботи та й щоб ціна не кусалася.
Цього вечора, Надія після вечері з валізи дістала фото, поставила на комод. Раптово в кімнату постукали, в дверях з’явився Макс,
-І чим займаєшся? Може підемо прогуляємося? Чи ти дуже зморена?
Повів очима по кімнаті й присів на стілець,
-Щось матуся занадто взялася за вас. Вистояти щодня по дванадцять годин важко. Треба підказати, може б краще працювали в дві зміни, одна зранку, друга з обіду, а потім навпаки.
Простягнув руку до фотографії,
-Я подивлюся, ти не проти?
- Яка ти смішненька! І скільки тобі тут років?
- Чотири.
Бачу колір волосся, як у батька.
Він помер?
-Та ні, зник і все. Мене виховувала мама з відчимом.Тепер маю двох братів – близнюків.
-Так ось чому ти в мандрах, в пошуках самостійного життя. Тут ми з тобою чимось схожі. Мій батько іще змолоду з друзями поїхав у Ізраїль до далеких родичів. Там знайшов гарну роботу, він фізик. Часто прилітав, як не мав можливості, висилав гроші. І ми з мамою кілька раз до нього їздили, влітку там відпочивали. Таке в них було кохання, літали один до одного. Звав до себе, але мама навіть після подій на Майдані категорично відмовилася. Через рік автомобільна аварія, от і все. У спадок залишив квартиру, правда дві кімнати. Зараз квартиру здаємо по найму. Мама нікуди їхати не хоче, каже хай на всякий випадок, далі видно буде, як життя складеться.
-Знаєш, ти кажеш батько в Ізраїлі, мені цікаво, як тобі дозволили піти на Майдан?
-А чому не піти? По материнській лінія я українець, батько й дід поляки, ніби прабабка була єврейка та і це не точно. Та хіба тут національність грає ролі?
На якісь секунди запала тиша, продовжив,
- Ну то що, може перед сном прогуляємося по алеях?
-Гаразд, ти йди, я зараз переодягнусь і вийду.
Надія одягнена в чорні брюки, курточку й в біленьку пухову шапку, усміхнена, вийшла з квартири. Тільки Макс зачинив двері, як позаду них привернув увагу скрип. У дверях навпроти з’явилася тендітна дівчина невисокого зросту, з писком кинулася на шию Макса,
-Максе! Максе, яка я рада тебе бачити! Я так скучила! Так скучила! Ти просто не уявляєш. Що ж ти ні разу не подзвонив і не написав? Ви так надовго пропали, я уже й хвилювалася, думала не приїдете.
Шпилька, що тримала в купі її довге волосся відлетіла в сторону, воно розсипалося по плечах.
Надія відразу помітила волосся світло - русявого кольору. Думка, як перлинка - Бач, що його приваблює, щоб волосся довге й нефарбоване.
Дівчина ніби не помічає Надії, збуджена, обома руками одночасно намагалась погладити його обличчя. Часто кліпає очима, в них раз - у – раз з’являвся блиск.
Макс розсміявся та вмить забрав її руки,
-Та залиш ці ніжності.Ти, як дитина.
Її очі округлилися, трохи незадоволено,
- Я просто хотіла тебе в щоку поцілувать. Що тут такого, я ж скучила. Іще й ляпнув, - Як дитина! Ти забув, у суботу мій день народження! Ні Максику, я не дитина, а квіточка, якій виповнюється двадцять років. І думаю така, що при бажанні можу когось і причарувати.
-О! Ну звичайно, двадцять років це багато! Щодо іншого сказаного я не сумніваюся, - у відповідь підбадьорив її.
Повернув голову до Надії, усміхнувсь й підморгнув їй. Зразу ж продовжив до дівчини,
-То ти Маргаритко, нас запросила відсвяткувати свій день народження? Я правильно зрозумів?
Тільки тепер дівчина повернулася до Надії, яка спостерігала за ними. Зміряла її з ніг до голови,
-А це хто? Може родичку з Ізраїля привіз?
-Так, це поки що гостя, але може тут і залишитися.
Вмить обличчя дівчини стає сумним, погас блиск очей. Двигнувши плечима, подивилась на обох, стиснувши уста, виконала реверанс,
-В такому разі я офіційно запрошую обох. Буду чекати в суботу на сімнадцяту годину. Максе, попрошу обов’язково передай запрошення Ельвірі Борисівні. Вона ж приїхала?
Він не дав їй договорити,
- Рито,то ти ж познайомся, це Надія!
-Я гостям буду рада. Мене звати Маргарита.
Макс, не поспішавши, взяв під руку Надію,
- Я думаю ти зрозуміла, це наша сусідка, з якою ми дружимо вже чотири роки. Я для неї ніби охоронець, принаймні так мама вважає.
Маргарита почервоніла,
-Ну то я на вас чекатиму.
Різко розвернулася, лиш кілька кроків, вже за собою різко зачинила двері квартири.
Вони мовчки спускалися по східцях. Надія не захотіла першою розпочинати розмову, чи задавати запитання. Вирішила, як захоче щось розповісти, тоді й послухаю.
Свіже повітря знімає втому, вона запропонувала,
-Давай зайдемо в кав’ярню, я б чаю випила, чи кави. Може й ти хочеш?
-Чому ні?
В кав’ярні провели цілу годину. Макс розповів, що п’ять років назад, у Рити, після онкологічної хвороби, померла мати. Вони з батьком залишилися вдвох. Сусідами стали чотири роки назад. Її батько так і не одружився. Часто спілкується з його мамою, вечорами грають у шахи. Розповідав, як разом відпочивали біля річки. Завершуючи, прямим поглядом дивився в її очі,
- А я по- сусідськи підтримую дівчину. Важко їй без матері, тому й тулиться до нас. Вона весела, компанійська, має багато знайомих, друзів. Така, що за словом у кишеню не полізе.
Після почутого, запитала його,
-А вона не закохана в тебе?
-Та ні, не думаю! Та й поводу я їй не давав. Колись допоміг з уроками, після вечірок забирав зі школи. Зараз в медінституті навчається, на другому курсі, думаю там є в кого закохатися.
Суботній вечір…. Ельвіра стояла навпроти дзеркала, обома руками поправляла волани на білій блузці,
-Ану Надю… подивися, я гарно роблю макіяж. Як ці морщини приховати?
-Та все нормально, не хвилюйтеся.
Дівчина одягла сукню блакитного кольору, вона їй дуже пасувала до кольору очей. Невеликий виріз сукні приховав пишні груди, а прямий крій підкреслював стрункість, придав витонченості. Щоб виглядати більш елегантно, волосся зібране в пучок і закріпила красивою шпилькою з синіми шифоновими метеликами.
Макс, одягнений в чорний костюм і білу сорочку, з букетом білих троянд, уже стояв біля дверей, голосно до них,
-Ну пішли! Скільки можна вертітися біля дзеркал! Уже пів на шосту. Мабуть всі гості за столом, а ми ніби далеко живемо.
Вони заходили в квартиру Рити разом з парою молодих людей. Дівчина гостинно зустрічала, приймала вітання й подарунки.
За святковим столом гучно… друзі Маргарити раз - у - раз піднімали келихи з вином, проголошували тости. Батько дівчини, представився Миколою Миколайовичем, гостинно запрошував відвідати страви. Поряд з ним сиділа Ельвіра, часом схилялась до нього, щось шепотіла. У відповідь в знак згоди, він кивав лисою головою.
Минуло зо дві години... молодь веселилася, танцювала під модні ритми та улюблені хіти. Ельвіра з батьком Рити сиділи в іншій кімнаті, про щось розмовляли. Макс постукав у двері, разом з Надією зайшли до них,
-Миколо Миколайовичу там так гучно, всі скачуть, штовхаються, думаю де нам трохи відпочити? Ви не проти, якщо ми тут кілька хвилин посидимо.
-Та звичайно, я не буду вам заважати, відпочивайте.
Ельвіра піднялася з крісла,
-Ми підемо на кухню, думаю пора солодощі подавати.
Макс присів у крісло, Надія стояла біля серванта, роздивлялася кімнату. На столі стояла купа зошитів, підручник з біології. На стіні невеличка картина »Садок вишневий коло хати», старенький годинник з картиною берега річки.
Максу, лише на хвилин п’ять вистачило терпіння, встав з крісла, підійшовши до неї, обійняв.
-Ти як? Може підемо додому? Мені від цієї музики, аж у голові бамкає.
-Зараз скуштуємо торта тоді й підемо. Я теж хочу відпочити, завтра неділя, буде багато роботи.
Раптом Макс губами торкнувся її повненьких губ, вона відхилилась до серванта. Враз очі округлилися, зблідла.
-Тобі що погано? - випалив він.
Рукою торкнулася свого чола,
-Дай я присяду.
-Я принесу тобі води.
-Не треба, це щось так від побаченого, зараз минеться.
Він не міг зрозуміти в чому справа. Стояв перед нею на колінах, тримав за дві руки.
-А може…та ні ти ж майже не пила. Наче й страви усі свіжі.
Трохи отямившись Надія нахилилася до нього,
-Макс, там за склом моє фото, де я з батьком.
- Не зрозумів… ти напевно помилилася.
Діставши з серванта фото, здивовано подивилась. Так, то було таке саме фото, як у неї й на зворотній стороні написаний рік.
- Треба порівняти. Я зараз піду й принесу твоє фото, ти не проти?
-Звичайно ні, воно на комоді стоїть, а може це воно?
За пару хвилин,, він уже стояв з фоткою в одній руці, в другій тримав келих з водою.
Надія не плакала, в недоюмінні, як бути далі, схилилася на його плече.
-Може підемо додому? Думаю зараз не на часі щось з`ясовувати.
-Звичайно і я до розмови не готова.Та й не варто дівчині в день народження псувати настрій.
Прийшовши додому, вони вирішили все розповісти Ельвірі. Можливо вона щось дізнається про життя Миколи Миколайовича.
Надія довго не могла заснути, врешті- решт сон подолав її.
В квартирі тиша. .. Максу не спалося, це ж треба такого?! - Невже справді він її батько?- Емоції переповнювали його. Раптовий дзвінок у двері, думка- оса - І кого це принесло в таку пору, уже ж всі сплять.
Одягнена в легенький халат, перед ним стояла Маргарита,
- О, я вчасно,ти іще не в піжамі. Може ми підемо до тебе в спальню, чи до мене?
-Ти що перебрала?
-Та ні, не думай, що як випила зайвого, то втратила контроль над собою. Ти оце привіз якусь, не знаю хто вона тобі, але бачу дивишся на неї, мов кіт на сметану. Вона що й досі тебе до себе в ліжко не вклала? Чи може ти її, як і мене боїшся. Я дурепа по вуха втюрилась в тебе! А ти, а ти, – розплакалася, руками штовхала його в груди.
-Заспокойся! Рито,заспокойся! І будь ласка тихіше, весь під’їзд розбудиш. Батько тебе не бачив, що вже спить?
-Так, хропе в своїй кімнаті. А я одна….
-Пішли до тебе, вип’ємо чаю, поговоримо.
Вона задоволено повела очима, всміхнулася,
-Пішли… пішли, я тільки за!
Розмова була важкою… за дві години йому ледве вдалося її заспокоїти. Зміг довести, що між ними нічого немає і бути не може. Що відноситься до неї, як брат, який при потребі завжди допоможе.
Минуло три дні… Ельвіра зайшла в кімнату Надії,
-Я маю гарні новини. Вітаю! Це твій батько. Що я хотіла - все дізналася, в нього другий шлюб. Він тут служив в армії, в медпункті познайомився з медсестрою Мариною.В той час вона з лікарем – терапевтом часто приїздила, допомагала в оформленні паперів про обстеження військових.
Відслуживши, поїхав додому. Та через п’ять років приїхав. Настільки я зрозуміла, на вокзалі в нього вкрали всі документи. Тож приїхав до Марини, як кажуть голий і босий. Додому таким повернутися не наважився, а чому не пояснив, змовчав. Ось бачиш, як воно в житті буває. Ночами розвантажував вагони, вдень навчався в педінституті. Зараз в школі викладає біологію. От, я все, як на духу розповіла, про тебе поки що змовчала. Це ми вчора грали в шахи, я поступово про все узнала. Тепер оце думаю, може тобі і не варто шукати квартиру?
-Ні - ні, обов’язково. Я хочу жити окремо, не хочу їм заважати. Допоки не куплю квартиру не хочу, щоб він знав, що я його донька. Та й Маргарита подумає, що я буду претиндувати на якусь частку. Ні, думаю нехай це пізніше станеться.
Аж ось і мороз завітав, під місячним сяйвом по шибках розмалював картини. Все зима запорошила, запушила поля, сквери, замела стежки, алеї, місту придала свіжості.
Напередодні Нового року, Надія перебралася жити до старенької одинокої жінки. Вона мала дві кімнати по дванадцять квадратних метрів. Одну з них жінка виділила їй. Платня невелика, з урахуванням, що вона має прибирати в квартирі, доставляти ліки, продукти.
Макс часто приходив у гості, наполягав на одруженні. Але вона не поспішала, хоч і відчувала, що кохає та все ще не покидала мрії -Спочатку куплю квартиру, як буду від усіх незалежна тоді й одружимося. Розмов про батька не торкалися, він відчував, як їй боліло.Тому й чекав, коли вона сама вирішить з ним поспілкуватися.
Ельвіра ж мала свій план… якось ввечері вона навідалася до Миколи Миколайовича. За грою в шахи запитала,
-Як тобі наша Надія? Вона тобі нікого не нагадує?
-О! А чого це ти раптом мене про неї запитуєш?
-Ну принаймні бачив, яке в неї волосся? Що в неї і в Рити колір однаковий. Та чи мало жінок з подібним волоссям?! Ну… дівчина симпатична. Слухай, а до чого це ти хилиш? Кажи прямо, якщо щось маєш сказати.
- Слухай земля кругла… з тебе гарний могорич. Ми зустріли твою доньку в Москві, вона там три роки на заробітках була. Думаю скажу тобі, мабуть не від хорошого життя.
-Моя донька в Москві?! Та це якась маячня, хіба мати могла б її відпустити? Невже заміж вийшла?!
Він зразу дуже рознервувався.Та коли Ельвіра показала фото (яке потай взяла в Надії), заспокоївся, зажурився.
Не одну чашку заспокійливого чаю випили за розмовою. Ельвіра, що про неї знала - все розповіла. Вони вдвох дійшли згоди, це триматимуть у таємниці. А при нагоді, в якийсь один день, повідомить усім.
Одного вечора Надія повернулася з роботи… в квартирі застала чоловіка, років сорока. Він представився Вадимом, родичем господарки квартири.
За чаєм старенька повідомила, що поїде жити до племінниці та вже
почала займатись оформленням опікунства.Через адвоката за три - чотири дні документи будуть готові.
Жінка хвилювалася,
-Надійко я не знаю, як тобі сказати та я квартиру виставив на продаж. Вибач, що так все вийшло. Я думала з весни почнуть збирати документи, а вони бач, як швидко справилися.
-Не хвилюйтеся! Може ми з вами в ціні зійдемося. Я давно відкладаю гроші на квартиру та не знаю скільки ви за неї захочете.
-О, як добре все складається.
Звернулася до Вадима,
-Я їй продам квартиру. Цій дівчині можна довіряти, щира, добра людина. Ти там дізнайся що і як?
-Та я вже про все узнав. За цим не журіться.
Того ж вечора сторгувалися, за три дні Надія мала придбати квартиру.
Наступного дня Ельвіра помітила Надію в піднесеному настрої,
Ану відкрийся мені, ви що заяву в РАЦС подали.
-Та ні!
Але ж ти така весела, літаєш, як пташка, до всіх усміхнена.
-Є гарні новини, хай це буде сюрпризом.
З екрану телевізора лунало новорічне вітання. Ельвіра з Маргаритою та з її однокурсником Віктором закінчували сервірувати святковий стіл. Надія куховарила на кухні, Макс допомагав їй, на стіл носив тарілки з деякими стравами.
Ельвіра привернула увагу,
-Так, все покинули і всі за стіл!
І вже, лукаво позирнув та й тихіше,
-Миколо Миколайовичу, я вам довіряю відкоркувати шампанське! І будь ласка швидше - швидше! Ось уже зараз буде рівно дванадцять!
І, як годиться в Новий рік - бризки шампанського, вітання, поцілунки, сміх, веселі розмови,тости.Тільки й розмов Новий рік- нове життя.За кілька хвилин Ельвіра взяла слово,
-Друзі в цю чарівну новорічну ніч, я хочу повідомити новину. Мій син Макс уже давненько освідчився у коханні і зробив пропозицію моїй помічниці Надії. Сьогодні, напередодні Нового року, вона погодилася стати дружиною. Я хочу щоб усі знали і привітали цю чудову пару.Тож наповнимо келихи виноми і вип’ємо за них! Удачі вам діти!
-А коли ж весілля? - запитала почервоніла Маргарита.
-Думаю в далекий ящик не відкладемо. Земля освятиться свяченою водою, от тоді й відгуляємо весілля.
Після спустошеного келиха вина, Микола Миколайович, щось тихо сказав Ельвірі. Вона кивнула рукою, ледь чутно до нього,
-Сміливіше!Не хвилюйся!
За мить він уже стояв з повним келихом вина, заговорив видимо хвилюючись,
-Увага ! У мене теж є новина. Для когось це буде сюрпризом. Але таке воно життя… я відкрию таємницю. В молоді роки свого життя я мав шлюб з іншою жінкою, вона народила мені доньку Надійку. Але так сталося, напевно проти долі не підеш, я покинув їх.
Його голос затремтів,
-І ось тепер через стільки років, завдяки вам ми зустрілися. Пробач мене, Надійко. Прошу, пробач мене донечко! Я всіх запрошую випити за тебе, будь здорова і щаслива!
Його очі наповнилися слізьми. Ельвіра помітила, потягнула за руку,
-Ну-ну! Присядь, а казав будеш триматися…
Надія, звичайно шокована почутим, прихилилася до Ельвіри,
-Це ваша робота?
- Думаю так краще. Мені не важко це було зробити. Ти б рознервувалася, плакала. Навіщо в новорічну ніч ронити сльози. Бачиш усе добре.
На мить запала тиша. Маргарита з подивом зиркала - то на батька, то на Надію. Враз зухвало подивилась на неї. Хотіла встати, але Віктор їй завадив, шепотів на вухо,
-Тихо- тихо! Вітаю, в тебе є сестра! А я іще й трохи дивувався, обидві круглолиці й однакового кольору пряме довге волосся.
Дівчина в її бік блиснула очима, звела брови, тихо до нього,
-Я їй зараз щось скажу!
Він взяв її руку і переплів свої пальці з її. Його очі дивився на неї ніжно і закохано,
-Змирися! Прийми її! Це ж просто чудово коли є родина. Посміхнися, скоро на весіллі погуляємо.
Кілька хвилин затишшя.. в руках Надії пляшка вина,
- Ну що, тепер моя черга!
Ледь червоніючи, наповнила келихи,
-Не хвилюйся тату. Мені не вісімнадцять років, я вже трохи пізнала життя. Нам Бог дає багато »посильних» випробувань. В житті не завжди виходить так, як плануємо. Основне вірити в себе. Думаю ми будемо спілкуватися. Гадаю і з Маргаритою порозуміємося.У мене теж для вас усіх є новина. Пару днів назад, я придбала двокімнатну квартиру. Я давно про це мріяла…..
Ельвіра перебила її,
-Я вибачаюся! Та чого ж ти мовчала?
В розмову втрутився Макс,
-Досить балачок! Прошу підтримати Надію. За тебе кохана! Хай і надалі твої мрії збуваються !
Тихий, пухнастий сніг супроводжував їх до самого будинку.Надія ключем відкрила замок квартири,
-Ну ось, прошу, заходь.
Його очі зацікавлено зиркали довкола.
-А меблі теж тобі дісталися?
-Я б не хотіла та кому вони потрібні. Якщо продам, хазяйці перешлю гроші. Як ні, то казала хай так залишаються.
Роздягаючись, сказала весело,
-А мені вчора привезли нове ліжко.
Дивлячись на неї, швидко знімав одяг,
-Давай чобітки зніму.
-Та ні, не чіпай, я сама!
-Ти все будеш робити сама? Бач, Новий рік, квартира, нове ліжко. А мені на ньому місце знайдеться?!
-Я у ванну….
-А мені можна?
Її очі округлилися, - Ні- ні, будь ласка…
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997448
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 04.11.2023
Невеличка настільна лампа освітлювала спальну кімнату. Макс лежав у ліжку, почувши кроки, підійшов до стіни, намагався сховатися від світла. Надія переступила поріг.
О, як йому важко від неї відірвати очі! Зачарувала….
Зелений еротичний пеньюар з застібкою спереді, по талії в густо зібрані клинця, ледь- ледь прикривали стегна. Верхня частина пеньюару оздоблена люрексовою ниткою, переливалася від світла.
Здивована пустим ліжком, тільки спромоглася сказати,
-А ти…
Він ззаду обома руками обійняв її, розвернув до себе,
-Злякалася… я тут.
Зазирнув у її очі… в них світилися іскри любові, до уст доторкнувся устами. Солодкий довгий поцілунок.
-Чому тремтиш, моя чарівна пташечко, ти солодка… моя мрія і надія!
Гарячі руки положили її на ліжко. Різко рукою, вона в поспіх виключила настільну лампу.За мить опинилася в теплих, ніжних обіймах.
А в голові ніби туман… серця закоханих билися в одному ритмі.
Життя, як річка, пливе спокійною течією…
У січні місяці, після Водохреща Надія і Макс одружилися. На весіллі гуляли самі ближчі друзі з роботи та родина. Мати Надії, хоч і обіцяла приїхати на весілля та хвороба на грип завадила приїзду. Подружжя приймало вітання по телефону.
На час ремонту в квартирі, молодята переїхали до Ельвіри. Усі свята зустрічали за великим круглим столом. Микола Миколайович й Маргарита з Віктором теж були частими гостями.
Щоденні клопоти, робота, дім, вечірні посиденьки з пахучим чаєм - щасливі хвилини життя. Надія з Максом планували влітку провести відпустку на березі моря. Але пандемія коронавірусу сovid - 19 порушила всі плани. Ельвіру терміново визвали в Ізраїль, люди які винаймали її квартиру переїхали в Америку. Їй таки повезло, вона іще встигла вилетіти до локдауна. Не знала коли повернеться, то ж вести справи в перукарні довірила Надії.
Через якийсь час, вірус уже прогресував і в Україні . В перукарні кількість клієнтів набагато зменшилася. Ельвіра часто дзвонила до Надії, цікавилася справами на роботі, давала поради.
У житті, як на довгій ниві, все трапляється на шляху. Кожного дня, доля дає людині нові випробування і вона має з ними справитися.
Надворі осінь… уздовж дороги напівголі тополі, за ними цвинтар. Надія йшла в чорній хустці. Холодний вітер разом з краплями дощу бив у обличчя, воно мов скамяніле.
Макс і Маргарита стояли поруч, Він протягнув руку,
-Надійко пішли…
Вона звела на нього затуманені від сліз очі,
-Залиште мене саму…будь ласка.
Кілька кроків по стежці, по змішаному з багном пожовклому листю, підійшла ближче до могили,
-Тату, ми так мало часу провели з тобою.Та я вдячна долі, що хоч якийсь час змогли бути разом. Ти пробач, навіть не попрощалися, нам й подивитися на тебе не дозволили. Я хочу тобі подякувати за те, що я тебе ближче пізнала, тепер у мене є сестра. Ми поріднилися, то ж не хвилюйся. Я слово даю - Маргарита не залишиться сама, ми її завжди будемо підтримувати.
А час летів,….важкі випробування позаду.
Макс і Надія теж перехворіли на ковід, але в легкій формі.
Перед Новим роком скасували карантин, Ельвіра повернулася додому.У цей же день, на таксі поїхала на цвинтар, до могили Миколи Миколайовича поклала білі хризантеми. Біля могили, син дав їй змогу побути самій. Бачив, з яким болем у очах вона дивилася на фото (що було на хресті). Вона плакала…
-Нехай плаче… нехай. Їй стане легше на душі- подумки заспокоював себе Макс - Все треба пережити, тримайся люба, я ж не маленький, бачив, як ви любовно відносилися один до одного.
Вона поверталася від могили, він із смутком дивився на неї - Ой матусю, ти так піддалася, де поділася твоя жвавість? А може щось болить та мовчиш? Але ж не скажеш…я тебе знаю.
Додому поверталися мовчки…. вийшли із таксі, син взяв її під руку,
-Мамо, я оце звернув увагу, біля могили Миколайовича лишили місце для могили, може прах дружини перепоховають?
- Та ні, вона похована біля батьків у рідному селі. Рита розказувала, так мати перед смертю захотіла.
Вона зупинилася, прямим поглядом дивилася в його очі, продовжила,
-Послухай сину, ми не безсмертні, думаючи про це, хочемо там знайти спокій,зустрітися з тими кого любиш, цінуєш у цьому житті. То моє місце..
-Та ти таке вигадала. Щось дуже зарано думки про смерть.У нас іще багато справ,тож тримаймося матусю.
І знову мовчки, наче кожен при своїх думках, по східцях підіймалися до квартири.
Нарешті дочекалися вихідного дня… за столом зібралася вся родина.
В голосі Ельвіри чути веселі нотки,
-Ну от я вдома та чи це тут мій дім чи там?! Інколи так буває. Ви хоч і молоді, але молодці без мене справилися. Та мабуть скоро, знову прийдеться летіти .
На її обличчі розпливлася привітна усмішка,
-Може б усі разом на тиждень чи два в гості, що скажете? І мені би там було веселіше….
Враз, всі один з одним переглянулися. Надія прошепотіла чоловікові,
-Ні- ні, ти що, я звідси нікуди не поїду, навіть і думати про це не хочу.
Він підтримав її,
-Ні, ну що ти мамо… ми цього не планували.Твоє право жити тут, чи там, вибирай де тобі краще.
-Тут діти, така справа. Мене слава Богу ковід оминув та й я, як туди прилетіла, відразу зробила щеплення. Не знаю плітки чи ні та в колі друзів йдуть розмови про події на нашому сході. Ніби розпочалося загострення. Кажуть, що росія піде війною на Україну.
Син мовчав. Маргарита не стрималася, емоційно сказала,
-О-о-о… вони, що там блекоти об’їлися?
Надія рукою торкнулася чоловіка,
-А ти чого мовчиш?
Він поклав руку на її плечі, злегка обійняв,
-Все може бути, ті іроди на все здатні.Та не хвилюйтеся, все буде добре.
Після зимових свят, Ельвіра знову була в Ізраїлі.
Морозні дні і ночі втрачають силу, спить земля під пухким снігом. Старий лютневий місяць опускався до край неба. За вікном ледь іскрився сніг, ніч поступово відступала, в небі народжувався світанок.
У спальній кімнаті Надія порушила тишу, їй не спалося. –Ой, такий цікавий сон наснився - От би з мамою поговорити, спитати до чого все те, що бачила? Макс міцно спав. Боячись його розбудити, тихо встала, навшпиньках зайшла в іншу кімнату.
Раптові звуки насторожили її – Тю, це ж не може бути грім! Чи десь щось зірвалося?!
Миттєво при відчиняє кватирку, здалеку лунали дивні звуки, ніби взриви.
-Ой, Боже! Це те, про що говорила свекруха?! Кинулася будити чоловіка.
-Максе! Максе проснись! Послухай які знадвору чути звуки,- відчиняючи вікно, схвильована, рукою торкалася його руки.
Відкривши очі, зірвався з ліжка,
-Зачини вікно! Це снаряди зриваються, хіба не чуєш?
Звуки вибухів почастішали….
Задзвонив телефон Макса. Перед тим, як відповісти,
-Почекай Надю, це з роботи…
З телефона лунав чоловічий голос. Вона зрозуміла - невтішні новини. Він уважно слухав, то червонів, то блід, очі стали великі, погляд замислений.
Нарешті заговорив,
-Все таки ця погань полізла, от нелюди. Я через пів години буду з вами. Па- па!
Зібрався швидко - за лічені хвилини. Заспокоїв, поцілував дружину і швидкою ходою вирушив до офіса.
Важко сприйняти слово –війна.
Надія почувалася безпорадною, що робити далі, не вкладалося в голові.
Минуло буквально кілька секунд… дзвінок від матері,
-Доню, що там у вас?
Вагалася, не знала, що сказати. Та врешті випалила,
-Макса визвали на роботу…
-Ой доню, біда! Це ж війна! З Харкова тітка подзвонила, літаки, вертольоти, як зграї воронів літають, скидають бомби. Каже росія почала наступ, ворожі танки пруть, уже перетнули кордон.
-У нас грохіт було чути здалеку, вже тепер ближче.
-То їдьте до нас, ми ж далеко від кордону.
-Я не думаю, що Макс погодиться, а я самого не залишу. Навіть і думати про це не буду. Згадай, як ти колись казала,- Куди голка, туди й нитка.
-Ти пам’ятаєш доню. Це добре, хоч інколи про мене згадуєш. Ми ж стільки років уже не зустрічалися.
-Та нічого мамо, може скоро й зустрінемося. Я сьогодні прокинулася, такий цікавий сон бачила. Може зумієш розгадати?
-Ну-ну, що за сон?
-Ми з Максом в магазині придбали костюмчик для хлопчика. До чого це?
-Ой, доню, це ж на поповнення сім’ї. Будете мати синочка.
-Але ж я не вагітна!- заперечила їй.
Вона почула тремтіння голосу, відчувала якими зусиллями мати стримує сльози,
-Час покаже. Це гарна новина. Донечко, думаю тобі зараз краще не хвилюватися. Якщо будеш при надії, бережи себе і дитинку. Щодо приїзду, поговори з чоловіком, воно б так було спокійніше.
-Мамо, може це не надовго, не варто зірватися з місця.Та й свекрухи немає, нині я відповідаю за перукарню.
Попрощавшись з мамою, замислилася – А що, як і справді війна надовго, сумніваюся, щоб він погодився туди поїхати.
Звичайно, війна внесла корективи в життя сім’ї, родини.
Після відмітки у військкоматі, Макс відправився у офіс. В ньому планували зробити центр підтримки волонтерів.
Війна… майже щоденні вибухи, тривога, зажура, біль за загиблими – це лякало Надію. На якусь мить тішилася - Добре, що вчасно виїхала з росії. Щоб на мене чекало там? Ой, чи змогла б я виїхати?
Хоч Макс і рідко з’являвся вдома та долі дякувала, що зустріла його.
Так, їй було кого чекати, заспокоювала себе. - Максе нам є заради кого жити, ось приїдеш і я тобі все розкажу.
В середині березня війська РФ завдали ракетних ударів по аеропорту. По місту лунали сирени автомобілів швидкої допомоги. В цей час, в квартирі Надія була одна, з’явилося відчуття покинутості, відчаю, страху. Закутана в плед, дивилася у вікно, відчувала образу на весь світ. Плакала в захлеп, хотілося кричати-
--Та зупиніться! Що ви коїте? О, Боже, зглянься ж на Україну, допоможи вигнати рашистську орду з нашої землі!
Її вкотре огортав сумнів - Як йому сказати, що в нас буде дитя, хіба зараз на часі?
Минув місяць… на фронті важкі бої. Макс вдома майже не ночував. Все частіше, прийде на годину - другу і знову спішить, бо є завдання, треба везти продукти, ліки. Надзвичайно страшно, одній прокинутися від вибухів, під час повітряної тривоги, ховатися в коридорі.
Згодом, неподалік від будинку, самі мешканці району власноруч відновили бомбосховище. Одного разу, Макс звідти і забрав її, по дорозі додому, уважно подивився на неї,
-Тобі важко, бідненька, бачу ти схудла, поблідло обличчя. Я тебе розумію одна в квартирі....
-Та ні я не одна, ми удвох.
-Не зрозумів. Що Маргарита часто приходить?
-Та ні вона ж з Віктором у лікарні біля поранених чергує. Зараз лише по телефону спілкуємося й то рідко.
-То хто ж той інший, чи інша, хтось знайомий?
-Та ні, воно зі мною. Я не знала, як тобі сказати. Зараз у такий важкий час, але, як скажеш так і буде.
-Та кажи, що за таємниці?
У нас буде дитятко, я думаю, що хлопчик.
Вирячивши очі, він зупинився, хмикнув, провів пятірнею по своєму чорному волоссі,
-Це що правда?
-Так, уже дев’ять тижнів. Я не знала, як до тебе підійти і чи ти хочеш цю дитину.
-Ти що з глузду з’їхала! Це ж продовження роду, які можуть бути сумління?! Це ж наша дитина! І не важливо, чи дівчинка, чи хлопчик, основне у нас буде справжня сім’я. Ти не уявляєш, як цю новину сприйме мама, вона ж так давно цього чекає.
Усміхнений, відразу дзвонив до Ельвіри,
-Мамо терміново повертайся, мені потрібна твоя допомога. Надійка вагітна, а я…- ти ж сама розумієш, весь час на роботі.
Голос Ельвіри, - Питань немає, я уже закінчую з документами на приватність квартири. Через пару днів у нотаріуса оформлю продаж й буду повертатися. Ну давай, тримайтеся там! Ти ж підтримай Надю,уявляю, як їй зараз важко. Ну па-па.
Додому добратися Ельвірі прийшлося через Німеччину і Польщу, на дорогу витратила більше тижня. По приїзду, опікувалася невісткою. В магазинах непоганий вибір продуктів, тому жінка з задоволенням купувала м’ясо, овочі, фрукти, гранатовий сік. Прийшовши додому, не раз говорила,
-Надійко, оце дивися, щоб усе з’їла, я хочу, щоб мій онук народився справжнім бутузиком. Буде пухкеньким, матиме силу, он бачиш який мій Макс та ти ж фото бачила. Який же він там гарнесенький.
Спекотне літо… пекельно на фронті. Місто і передмістя потерпало від ракетних ударів, багато поранених, є загиблі. Тривожні дні і ночі. В людей розчарування, безнадія. Не раз у бомбосховищі лунали слова » Коли ж все це закінчиться? « Але в той же момент, у очах людей не меркнула надія - ворога буде подолано.
З міста багато людей виїхало за кордон, а дехто поїхав на захід України. Мати Надії, неодноразово запрошувала до себе, але ніякі умовляння не подіяли.
Одного разу, Надії з свекрухою, майже дві доби довелося посидіти в бомбосховищі. Жінка бачила, як невістці, в такому стані важко. Намагалася її не покидати, відволікала від новин про війну, розповідала про своє життя. Після нічного ракетного удару, ніби все затихло. Нарешті пролунав відбій повітряної тривоги і люди поспішили до виходу. Вони теж підіймалися по східцях. Надія йшла попереду, за нею свекруха, чатувала кожен її крок.Та враз помітила, як вона ніби стримуючись, схилилася навзнак, закричала,
-Допоможіть!
На щастя, на сходинку нижче за Ельвірою, йшов високий, худорлявий чоловік, років шестидесяти. Його руки, як граблі впіймали Надію. Сказав тихим виснаженим голосом,
-Ну- ну, все добре, не хвилюйтеся, я її тримаю.
Не поспішаючи виніс її з бомбосховища. Свекруха бідкалася,
- Треба визвати швидку, я зараз. Та в цю мить Надія відкрила очі,
-Ми вийшли? Чомусь у голові зашуміло, втратила орієнтацію, чого б це?
Після цього випадку Надія знаходилася під наглядом лікарів, навіть відбулася бесіда з психологом.
-Дякувати Богу все обійшлося – заспокоювала її свекруха. Он, приймай вітаміни, те що відбувається не сприймай близько до серця. Війна уже майже пів року, то ж ти маєш звикнути. Зрозумій мене, ми жінки, все маємо витримати. Знай, за дитину не тільки ти відповідаєш, а я теж. Якщо щось станеться, мені син не пробачить.
За вікном пізня осінь… Якось ввечері до них завітала Маргарита з Віктором. Після вечері, жінки залишилися за столом, пили чай. А Макс з Віктором спілкувалися на балконі. У них були серйозні обличчя, Надія розхвилювалася - Невже знову поїде на кілька днів, мені ж скоро народжувати. Я ж так хочу, щоб він був поряд, підтримав мене.
Для неї цей вечір тягнувся довго, мала бажання наодинці поговорити з чоловіком. Готуючись до сну, уже вийшовши з ванної кімнати, вона підслухала телефонну розмову чоловіка,
-Вікторе, ти ж розумієш куди цього разу я їду.Я не відмовлюся, де ти бачив. Якщо до пологів не приїду, прошу тебе, ти ж у лікарні, посприяй щоб все було добре.
Раптом почув кроки дружини,
-Ну все – все, ти мене зрозумів. Па-па.
Вона хотіла його запитати, про що спілкувався з Віктором, адже минула всього година, як вони розпрощалися. За мить, він устами торкнувся її чола,
-Сонце моє, цієї ночі мене можуть визвати. Ти лягай спати без мене, а я тут, на дивані приляжу. Не хочу тебе турбувати.
- І скільки днів тебе не буде?
-Та хто ж знає. Як буду на місці, якщо зможу подзвоню.
Минуло три дні… Зранку Надія відчувала, що настав час народжувати. Ельвіра збирала речі,
-Так спокійно! Як я тебе вчила - основне вірити, що все буде добре. Слухай лікарів, не бійся, не соромся. Не думай істерити, може піднятися тиск, цим і собі нашкодиш, і дитині.
Уже в лікарні Надія спитала свекруху,
-Може хоч вам Макс дзвонив ?
-Якби дзвонив,чи ти б не чула,чи я б не сказала? Ти не хвилюйся і думай про дитину! Знай, багато залежить від тебе і проси Бога, щоб допоміг.
Ввечері зовсім близько лунали вибухи снарядів…. у бомбосховищі лікарні Надія народила хлопчика. Згодом … свекруха була біля неї,
-Це ж яке щастя, в мене є онучок Михайлик. Янголятко ти наше. Бабусине сонечко, тепер мені є заради кого жити.
Надія зі сльозами на очах дивилася на неї -Яка ж це радість стати матір’ю, а може і я буду така щаслива, як вона, коли матиму своїх онуків. А Макс… о любий Максе , де ж ти ? Ми тебе так чекаємо!
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997618
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Через тиждень, з пологового відділення, Надію забирали Маргарита й Віктор. Щаслива Ельвіра, в онукові душі не чаяла.Обіймала й цілувала невістку, дякувала за онука. Взяла на руки, защебетала біля нього, як пташка,
-Ой ти мій бутузик, ой, ти мій маленький.
Зиркнула на невістку й до онука всміхаючись,
-Будеш, як бабуся, старанний, хитренький! Дай Бог по житті, щоб доля на вдачу…
Враз по щоках потекли сльози радості,- Ото бабця така і чого я плачу?!
Невістка дивилася на неї- Оце ж треба такого,видно дуже хотіла мати онука. Добре, що вона є, щоб я без неї зробила.
В дитячій кімнаті спав Михайлик. Ельвіра з невісткою готували вечерю. Надя голосно до неї,
Я кілька хвилин назад подзвонила до Віктора, думаю, може є якісь новини від Макса. А він мене в розмові тільки заспокоює, якби щось сталося,то уже б усі все знали. Запевняв, що скоро повернеться.
Ельвіра намагалася приховати своє хвилювання,
Сказав повернеться, значить повернеться, як будеш себе накручувати, у грудях молоко пропаде.Ти стала матір’ю, то ж зараз більше думай про сина.Он краще горішків з’їж та чаю випий, молоко буде ситнішим.
Надія ж позирала на неї, дивувалася, стільки мужності у цій жінці. Адже за плечима нелегке життя,чоловік весь час десь, як подумати майже одна виховувала сина. Згадала маму,у горлі тиснуло, ледь стримувала сльози - О Боже, тільки не дай мені таку долю, як у рідної неньки. Я хочу, щоб мого сина виховував рідний батько.
Минуло десять тривожних днів… від Макса ніякої звістки.
Ранковий телефонний дзвінок від Віктора, збентежив Ельвіру,
-Я тут! Ти маєш якісь новини?
-Так, не хвилюйтеся, можна сказати все нормально. Але це не телефонна розмова, я на чергуванні, приїдьте поговоримо.
По коридору, вздовж ліжок з пораненими, Ельвіра йшла назустріч Віктору,
-Добрий день, давайте поговоримо в палаті.
Вони зайшли в одну з палат, у ліжку лежав поранений Макс.
Побачивши сина, вона розплакалася. Віктор заспокоїв її,
-Тітко Ельвіра, його прооперували, із стегна вилучили кулю.
Вона ледь стримуючи схлипи, тихо спитала, -То де ж він був?
-На завданні був, з другом у визначене місце відвезли продукти, ліки. Друг залишився там, то ж додому повертався один. З кулемета рашисти обстріляли мікроавтобус. Потім хтось кинув гранати і все затихло. Опритомившись, він зрозумів, що поранений у стегно правої ноги. Міцно прив’язав її і два дні поспіль самотужки добирався до наших. Це він перед операцією мені розповів. Коли нам його привезли, я сам, аж розплакався, правда від радості. Живий, значить все буде добре! Зараз нехай поспить, відпочине. Ви Надю підготуйте. Я уявляю, які в неї і у вас були думки, поїхав і ніякої звістки. Але це ж війна…
-А телефон при ньому? Ми стільки раз дзвонили, в недосяжності.
-Напевно загубив…та добре що сам повернувся. О, до речі я його привітав із народженням сина. Щоб ви бачили. який він був щасливий!
Напередодні Нового року, Макса виписали з лікарні. Біля дверей, з сином на руках, його зустріла дружина. Щасливі обличчя, сльози радості, обійми, поцілунки.
-Коли вся сім’я в зборі, мені й поранення легше перенести – сказав він поцілувавши сина в чоло і продовжив,
-Надю дякую за сина,а він справжній бутузик, я в дитинстві теж таким був.
Хлопчик ледь скривився, він помітив,
-Ну-ну Михасику, подай голос, щоб я почув, як ти плачеш.
Надія заперечила,
-Не треба, щоб плакав, йому пора їсти.
Ельвіра взяла сина під руку,
-Давай я допоможу, нога дуже болить?
-Та так, трохи. Мені повезло, основне кістку не зачепило, це добре.
З передової мало втішних новин. Вдень і вночі мешканці міста в тривозі, часто лунають сирени, не вщухають вибухи ракет. Люди вимушені ховатися у бомбосховищах, але й багато хто, ігноруючи загрозу, залишався вдома. Часто в холоді і без світла й без води.Хоч дуже скрутно, в страху, недоспані ночі, але не втрачає віри в сміливість, стійкість, мужність воїнів. Які відчайдушно захищали незалежність України, вірили в перемогу!
Новорічна ніч… по кімнаті розносився звук з телевізора. Лунало «Новорічне привітання Зеленського». Їхні погляди були прикуті до екрана телевізора. Вони прислухалися до кожного його слова, відчували тривогу, як йому боляче за Державу. Від деяких почутих слів, ніби куля пронизувала все тіло, щеміло під серцем, холодіє душа. В той же час, у ньому бачили впевненість, що у цій жорстокій війні Україна вистоїть.
За столом Ельвіра не втрималася,заплакала. Надія відразу накрапала їй заспокійливих ліків,
-Мамо випийте. Може вам краще не слухати?
-Та ні, я тримаюся. От тільки думаю, коли ж закінчиться ця війна?
Сидячи в кріслі, Макс хоч і уважно слухав промову та все ж почув слова матері,
-Закінчиться, іще трохи, от побачите, скоро наші вояки підуть у наступ, добряче дадуть оркам прикурити.
-Дав би Бог – прошепотіла Ельвіра, перехрестилася і продовжила,
-Нам би Михайлика хрестити..
-Та не зараз, думаю краще хай трохи підросте,- заперечив Макс.
Надія, встаючи із-за столу, запитала,
-Максе ти, щось п’єш?Може трохи перекусив би.
-Так , хочу випити за чисті душі, що злетіли в небо. Шкода хлопців, я ж багатьох знав.
Наступного ранку, Надія готуючи сніданок, звернулася до чоловіка, -Може ми б таки поїхали в Борислав?
-Ти, що смієшся, в таку пору з дитиною в потязі?!Хто знає, що може нас чекати в дорозі. Та й ти ж бачиш, до нашого мікрорайону, дякувати Богу, ракети не долетіли. Он чув, ніби системи ППО мають встановити.
Вона тільки схвильовано поглянула на нього й двигнула плечима.
-Моя люба, зрозумій, я після Різдва повертаюся в центр.Їздити вже не буду, але там і іншої роботи достатньо. Давай цю тему закриємо до літа.
Чотирнадцятого січня о п’ятнадцятій тридцять російська армія завдала ракетного удару по багатоповерховому будинку. Ця новина швидко облетіла все місто. По телефону Макс повідомив, що є загиблі і поранені, серед них є діти, додому прийде через пару днів.
Ельвіра переодягала Михайлика,
-Боженько спаси і помилуй нас і мого онучка.
Поцілувавши в чоло,
-Михасику мені про війну краще не думати, хай я мрію, підростеш, ми з тобою будемо вчити англійську мову.Правда мій хлопчику, я тебе буду водити до школи. Нам би тільки війну закінчити.
Надія взяла сина,
-Мамо, все буде добре.
Жінка розплакалася,
-Яке добре?! Тож не люди, а нелюди, що ж вони творять?!
Надія зо дві години її заспокоювала, після ліків свекруха заснула.
А їй зовсім не спалося, задрімала на декілька хвилин, щось снилося, але пригадати не змогла.
Уже зранку удвох на кухні пили чай. Раптом задзвонив свекрухин телефон.
-Цікаво і хто ж це мені зранку телефонує?- підняла здивовані очі.
-О, Оля Волошина дзвонить, мабуть думає, без неї перукарню відкриємо.
З телефона звучав чоловічий голос,
-Я вибачаюся, ви родичка Волошиній?
-Ні роботодавець. А ви хто? Що щось сталося?
-Ми рятувальники,з під завалу дістали тіло жінки, при ній цей телефон. П’ять номерів обдзвонили, ніхто не відповідає. Може ви знаєте кому можна передзвонити?
Очі Ельвіри блиснули і мало не вискочили з орбіт, несподівано зблідло обличчя. З закритими очима, сказала ледь чутно, тихим голосом,
-Мою Олю вбили…
Вона, як сиділа так і похилилася на стіл грудьми. Надія злякалася, розгубилася, в цей час заплакав син. Тремтячими руками, на телефоні набрала номер.
- Максе мамі за столом стало погано, поблідніла, негайно приїдь.
-Ти швидку визвала?
-Я відразу тебе набрала. Зараз викличу.
Буквально за десять хвилин Макс був вдома, маму поклав на ліжко.
Чи йому так ввижалося,чи було таке бажання побачити, здавалося її вуста ледь- ледь тремтіли. Він прислухався до дихання, на руці намагався почути пульс, але все було даремно.
Швидка приїхала, аж через пів години, лікар попередньо спрогнозував зупинку серця через обширний інфаркт.
Надія перебирала речі, в чому поховати свекруху. В купі рушників знайшла конверт, віддала чоловіку, стояла поруч.
Його очі червоні, підпухлі від сліз, з болем дивилися на лист,
«Дорогі мої! Ви прочитаєте цей лист, коли я вже відійду у інший світ. До вас маю прохання, поховайте мене поруч з Миколаєм Миколайовичем, ми з ним про це домовилися. Може там зустрінемося і не раз зіграємо в шахи. Думаю Рита про це має знати. Не плачте за мною! Я достойно прожила життя. Пам’ятайте мене веселою, охайно одягненою, з акуратною зачіскою. Бережіть один одного! Цінуйте життя! Я вас люблю, прощайте!
Ельвіра.»
Надто важко втрачати рідних… Макс ходив, як тінь. Надії хотілося кричати, розридатися. Але тримаючи на руках сина, стримувала себе,знала, що може у грудях пропасти молоко. Тому коли був Макс вдома стримувала себе, більше мовчала.Та все ж через тиждень, після поминального обіду, коли всі розійшлися, дала волю сльозам,- Мамо,ти ж мене стільки всього навчила, чому ж так рано покинула нас? Чому мене доля звела з такою чудовою людиною і вже тебе забрала. Це у всьому винна війна, той безлаберний народ, що прийшов з мечем на нашу землю.Їй би іще жити та й жити, як і тим воїнам, що захищали нашу рідну землю! Я обіцяю, все життя підтримувати Макса. Мамо, я щиро тобі вдячна , що ти була в моєму житті й подарувала свого сина, якого я дуже кохаю.
Одного вечора Рита зайшла до Надії,
-Я так забігла на кілька хвилин.Ти, як поставишся до того , щоб до мене переїхав Віктор?
- А причому тут я?! Це, як ти нього ставишся. Я бачу він закоханий .
- Так , пропонує разом жити, а згодом одружитися.
-А що твоє серце каже?
-Ой каже, від почуттів, аж голова крутиться. І так безсонні ночі від вибухів, а тут іще думки про нього,хвилююся де він, як він. Здається, я без нього і дня не можу прожити.
- Тож це кохання… вирішувати тобі. Але все добре зваж ! Я тобі бажаю тільки добра.
Приблизно через тиждень Віктор перебрався жити до Маргарити. Тепер вони стали частішими гостями. Допомагали з придбанням продуктів, навіть інколи бавилися з Михайликом. Хоч Надія і Рита від різних матерів, але все ж відчували спорідненість душ.
Тільки після сорока днів після смерті матері, Макс інколи став всміхатися і то в основному до сина.
З весною прийшли кращі новини з фронту, люди поверталися в рідне місто. Хоч і російські окупанти не зупинялися, стали частіше атакувати дронами - камікадзе. Лунали заяви, попередження та погрози щодо другої потужної хвилі вторгнення. Все ж місто жило своїм життям, при можливості, люди ходили на роботу. Після вибухів займаються прибиранням руйнувань. Дехто самотужки намагався зробити хоч якийсь ремонт, не мали бажання покидати рідний будинок, чи квартиру.Адже українці вірили у перемогу України у війні.
Літо видалося спекотним, в повному розумінні слова. І сонце безжалісно
смажило російських вояків, і наші воїни піддавали вогню, поступово відтісняли ворога.
В сім’ї все частіше відбувалися розмови, про закінчення війни. Смуток за матір’ю поступово віддалявся, душевний біль вщухав. Останнім часом, з роботи чоловік приходив у гарному настрої. Надія наважилася завести розмову про поїздку в Борислав. Тримаючи сина руках , почала здалеку,
-Ну що новенького у вас?
Він усміхнувся до неї, перевів погляд на сина,
-Ану Михасю, скажи мамі, що в нас усе ладком.Тож нехай більше нічого не запитує. Бо це секрет…
Беручи сина на руки, поцілував її в чоло,
-Ой, люба моя, знаю про що ти хочеш запитати.Та я уже й сам інколи думаю, коли ми вирвемось. Звичайно хотілося б теплою погодою. Нам обіцяють підкинути пару помічників, але поки що ніяк не виходить.
Її очі змінилися, наповнилися радістю,блиском,, сказала веселіше,
-Я оце думаю, може ми, як будемо їхати, Риту з собою візьмемо? Неодноразово, вона натякнула, що була б рада познайомитися з моєю сім’єю.Хотіла б побачити, як живуть люди на заході України.
-То в чому причина? Якщо з роботою все владнає,чому ні? А Віктора теж хоче взяти?
-За це я її не запитувала, не знала ж, що ти скажеш.Та й якось незручно, питати, ми ще й самі не знаємо коли поїдемо.Мама часто запитує та я ніби не чую, переводжу розмову на інше.
Обома руками, він підняв малого догори,
-Ану синку, скажи мамі, що ми бабці зробимо сюрприз. Щоб не хвилювалася, не дуже витрачала гроші на застілля, правда,синку.
Притулив його до себе, сказав тихіше,
-Бабуся Ельвіра мріяла познайомитися з свахою та на жаль.
За вікном осінь… Рита й Надія з візочком прогулювалися по алеї. Назустріч йшов Макс, трохи сердито,
-Ну й ви «молодці», не боїтеся?! Як сирена залунає, що будете робити?
Надія миттєво почервоніла, змовчала. Рита ж кивнула рукою,
-Не кричи, це я винна. Я їй кажу, хоч на хвилин десять, можна дитину на люди вивезти? Не накаркай, не сварися, слава Богу вже кілька днів тиші.
-Ви оце залиште мені Михайлика, а самі пройдіться по магазинах. А то ніби щебечете хочете поїхати в Борислав, а подарунків не купили.
Надія обійняла його,
-Максе! Любий, що справді поїдемо?
-До нашого полку прибуло двоє хлопців після поранення, так що поїдемо. Через пару днів знатиму на які дні можна буде придбати квитки. Та знай, в мене десять днів відпустки, а потім додому і ніяких умовлянь.
Вона поцілувала його в щоку,
-Та це ж просто чудово! Дякую!
На платформі біля потяга метушня, чути гучні уривки фраз. Прохолодний вітер злегка торкався обличчя…. почервоніла Надія поспішала за чоловіком. Макс на руках ніс Михайлика, той раз –у- раз здригався, відкривав очі, в непорозумінні, куди це його несуть.І знову закривав їх, адже вдома, в обідню пору, він завжди міцно спав. Віктор з двома валізами, подав квитки провідниці. І вже подавав сумку Маргариті, яка нічого не сказавши, уже була в тамбурі.
За кілька хвилин потяг відправився. В купе пару годин тиші… згодом сімейна вечеря. Надія пишалася чоловіком, він чимось нагадував свекруху. Кожному приділяв увагу, намагався допомогти. А щодо сина та до неї, то можна було тільки мріяти мати такого дбайливого батька й чоловіка.
***
В купе уже всі сплять… Надія з думками біля вікна.
Раптово світло вдарило в очі. Це ліхтарі відволікли від думок. Чітко почула монотонний стук коліс потяга. За вікном темно - Оце так задумалася! Мамо, ще кілька годин і ми зустрінемося. Я міцно - міцно обійму тебе і все розповім про своє життя. Потішся, мені Бог дав добру долю. Я вірю, що закінчиться ця страшна війна. Наші відчайдушні, мужні, сміливі воїни обов’язково здобудуть перемогу. Я дуже хочу щоб під мирним небом наші серця і душі переповнювала радість. І кожен день приносив хвилини щастя.
03.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997770
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Розмінює осінь листям
Гріхи, незамолені згуби,
На дрібок зніма намиста
Пацьорок шипшин перелюби.
Дерева, дивні банкіри,
Кидають багатствами доли
Скрижалі золота віри,
Де світлом укладено долі.
Худіють каштани вітром,
Просвітами світяться клени,
І так защемить за літом,
За теплим і вічнозеленим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997484
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023
Утішавсь світанок сонцю,
Промінь скаче по віконцю,
Ну, а я, своїй коханій,
Дарував цілунки ранні,
Йой красуня білолиця,
Тішусь славна молодиця,
По житті, як лебедиця,
Щира, люба чарівниця.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене
Пропаду, згорю без тебе.
Моя квіточко весняна,
Сама ніжність полум’яна
Часом ти - зіронька рання,
Вдвох пізнаємо кохання,
Вночі спинимо куранти,
Твої очі діаманти
Найдорожчі за прикраси,
Блиск так манить до спокуси.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Всі здолаєм негаразди,
Адже поруч, будеш завжди,
Не страшні весняні зливи,
Й блискавичні довгі гриви,
Тож нехай, в жилах кипить кров,
Як дар Божий - земну любов,
Ми відчуєм й миті щастя,
Джерелом якого ласка.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Йдемо разом до діброви,
Як шнурочки твої брови,
Врода – зваба, насолода,
Та то ж долі нагорода,
Мила усмішка - криниця,
Та й не гріх води напиться,
Дні і ночі в нас бурхливі,
Знаю будемо щасливі.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Ранком квіти, як на вітру,
Сльозу щастя твою зітру,
Сяють очі знов подивлюсь,
За це благо Богу молюсь,
Ці уста, як п’янке вино,
Про яке, мріяв так давно,
Торкнусь персів, я залюбки,
Моєю будеш навіки.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись, міцніш до мене,
Жить не зможу я без тебе.
07.07.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988273
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 25.07.2023
( слова до пісні)
Була весна, ввірвалась злива,
І ти тримав мене в обіймах,
Зізнаюсь я, була щаслива,
Мені б уже, злетіть на крилах.
Від почуттів, поруч з тобою,
Забулись зимні протиріччя,
Удвох вмиваються водою,
Знов сяють радісно обличчя.
Та все минулося з весною,
Як у тих квітах, рудих, ранніх,
Розпач, незгоди, між росою,
Втрачання мрій передостанніх.
Основна ціль, що мені снилась,
Віночок вдіти біля річки,
Тобою любий, я гордилась,
Ти ж заплітав у коси стрічки.
Яскраве літо наступило,
Пекуча спека, громовиця,
Усі бажання спопелило,
Не дало нам, насолодиться.
Бо ж під парчовим, небом нічки,
Ти не одяг, чомусь мій вінок?
Не цілував рум’яні щічки,
Спішив із іншою в наш садок.
Барвистий світ. Ввірвалась злива,
Спомин чи виділа уві сні?
Скажи чому, весна зрадлива?
Хоч і не плачу, болить мені.
12.07.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989668
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 25.07.2023
Гартується, мов сталь, у жарі горна,
Катам вкраїнське слово душить горло.
Не замести сліди війни криваві,
Приречена ганьба їм і провалля.
Ні муки, не тортури неспроможні
Убити мову, правди слово кожне.
Стріляли в слово, а попали в тіло.
У слові ж саме справжня думки сила.
Щоб не творив цей недолугий ворог,
Нове щодня відроджується слово.
Довічно невмирущий дух поетів,
Бо слово істинне сильніш багнета.
(Вірш присвячується загиблим поетам від рук рашистів.) https://kp.ua/ua/life/a672695-vidrodjatsja-z-popelu-kviti-ukrajinski-poeti-ta-pismenniki-jakikh-ubila-rosija
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988635
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 14.07.2023
Як би ти була віршем, Пташко,
Це була би суцільна свобода.
Виткана з теплого слова,
Від якого по тілу мурашки.
Ти би пахла любов'ю і вітром
І на доторк була як кохання -
Упереджена й горда, ні краплі вагання,
Натуральна, без правок і фільтру.
Ти б була неосяжна як мрія,
Одночасно близька і далека -
Прохолода й палаюча спека,
Я б читав би тебе і не вірив,
Що тримаю тебе у долонях,
Що читаю тебе, бо я хочу.
Нахилившись над віршем шепочу
І пульсує бажання у скронях.
Я читав би тебе на дивані,
За столом, на столі і у ванній -
Там де пристрасті це притаманно...
Ти би віршем була сексуальним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984354
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 24.06.2023
Закарбовано небо у ночі
В яскраві зорі
Я молю тебе тільки не мовчи
Не спиняй!
Моїх доторків до руки, моїх слів і мого бажання,
Шум гірської бурхливої Ріки
Не спиняй!
Пр.
Тону в очах твоїх
Моя впевненість і вагання
Тону цілком в тобі
Моя відповідь і питання
Тону в тобі
Не спиняй
Шепіт вітру, ледь чутний подих твій
Крізь срібне сяйво,
Я молю заповітних чистих мрій
Не спиняй!
Поцілунків моїх пісні, моїх просторів і зізнання,
Відчайдушні думки мої прошу,
Не спиняй...
Пр.
Ти моє все
Мої сльози й моє бажання
Ти моє все
Тепле Сонце моє останнє
Ти моє все
Нескінченність і неосяжність
Моє життя
Не спиняй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977211
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 20.04.2023
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973419
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 20.04.2023