Благаю: не гнівись на ці рядки!
Їх написав сентиментальний цинік.
Він відчуває так – і в тім не винен.
Комусь життя – неначе скатертина,
А в нього все – не так і навпаки…
Йому явилась Муза, – він прозрів
І закохався в неї до нестями,
А потім марив довгими ночами,
Возносив до небес її вірша́ми,
Однак зізнатись їй у тім не смів…
Він плакав від напливу почуттів,
Кусаючи до кро́ві спраглі губи,
Бо розумів, що разом їм не бути,
Але не зможе він її забути, –
Хай навіть сам потоне в забутті.
Хотів її від болю вберегти.
Готовий був пожертвувати щастям…
А Муза подала йому причастя,
Сама з ним причастилась одночасно –
Тож запалали пройдені мости…
І їхня радість, ніби смолоскип,
Палала, аж допоки стало Ґноту…
А далі – прірва шаховим цейтнотом,
І шрам на серці ге́тьманським клейнодом,
І замість пісні з вуст – безсилий хрип…
Пізнали щастя Муза і Вага́нт.
Було воно коротке, ніби вічність,
Та певен я: красу його космічну
Колись поет в рядках увіковічить
І в нотах закарбує музикант.
Листопад 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025652
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Бреде столицею П’єро…
Горять у сутінках вітрини.
Людська́ ріка пливе невпинно
Струмками вулиць до метро…
І важко проти течії́
Пливти буває аж до болю,
Немов кохати проти волі,
Неначе ви́снути в петлі́…
Театр за кожною з вітрин:
Там Карабас вогонь розводить
І в какофонії мелодій
Мальвіну пе́стить Арлекін…
Там зло панує над добром,
Там честь і гідність не в пова́зі
І хіть там – квіткою у вазі,
А совість – п’яна під столом…
Там смажить п’явок Дуремар,
Пропив там ключик Буратіно…
І лиш трактирники сумлінно
Свій підраховують навар.
Куди бредеш ти, менестрель?
Де зна́йдеш при́хисток до ранку?
Душа твоя – у рими бранка,
Немов у пензля акварель,
А серце – ніби та струна:
Бринить і калатає кров’ю…
Бажаю стрітися з любов’ю,
Яка буває лиш одна!
Жовтень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024425
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Бреде столицею П’єро…
Горять у сутінках вітрини.
Людська́ ріка пливе невпинно
Струмками вулиць до метро…
І важко проти течії́
Пливти буває аж до болю,
Немов кохати проти волі,
Неначе ви́снути в петлі́…
Театр за кожною з вітрин:
Там Карабас вогонь розводить
І в какофонії мелодій
Мальвіну пе́стить Арлекін…
Там зло панує над добром,
Там честь і гідність не в пова́зі
І хіть там – квіткою у вазі,
А совість – п’яна під столом…
Там смажить п’явок Дуремар,
Пропив там ключик Буратіно…
І лиш трактирники сумлінно
Свій підраховують навар.
Куди бредеш ти, менестрель?
Де зна́йдеш при́хисток до ранку?
Душа твоя – у рими бранка,
Немов у пензля акварель,
А серце – ніби та струна:
Бринить і калатає кров’ю…
Бажаю стрітися з любов’ю,
Яка буває лиш одна!
Жовтень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024425
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 17.10.2024
До печери від світу сховались –
Шостий поверх на сьомому небі –
І, як грішники в пеклі, кохались,
Бо коханцям до раю не треба.
За вікном ходять «люди розумні» –
Поодинці і збившись у зграї,
Колісниці проносяться шумно,
Трубні звуки сирени лунають…
Нам до того – ніякого діла.
Шкури скинуті. Світяться очі.
Я хотів так. І ти так хотіла.
Хочеш ти мене. Я тебе хочу.
Завалити би вхід до печери
І на вікна попо́ни накинуть!..
Та не можемо. Час-ненажера
Доїдає останні хвилини.
Хай же наша перві́сна натура
Дасть наснагу кохатися ще раз!..
А потому – натя́гнемо шкури,
По своїх розбреде́мось печерах…
Квітень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011912
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 10.05.2024
І
Один… У сяйві ліхтарів
Знов повертаюся додому.
Тебе я втримать не зумів,
Та не моя вина у тому.
Пішла. Немає вороття.
Ти так хотіла й так зробила.
І зупинилося життя,
І розірвалися вітрила.
Приспів:
Де ти, моя любов? Ти повернись, благаю!
Плачу я знов і знов, бо й досі тебе кохаю.
Може, почуєш ти серця мого прохання:
Хочу тебе знайти, вернути наше кохання!
ІІ
Один… У тисячній юрбі
Нікого я не помічаю.
Несу одній лише тобі
Зізнання, що тебе кохаю.
Та ти мене не хочеш чуть.
Щемить душа, надія гасне.
Щаслива з іншим ти, мабу́ть…
Чому ж мені немає щастя?
Приспів:
Знов забуя весна, сонце теплом зігріє.
Та доля моя сумна і гине остання надія.
Більше не будеш ти поруч зі мною знову.
Час спопеля мости і крила моєї любові.
Де ти, моя любов? Ти повернись, благаю!
Плачу я знов і знов, бо й досі тебе кохаю.
Може, почуєш ти серця мого прохання:
Хочу тебе знайти, вернути наше кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010734
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 30.04.2024
Дай тебе підібрати на слух,
Як з касети у юності пісню –
І дванадцять посріблених струн
Зазвучать перебором барвистим.
Дай душі́ роздивитись красу,
Як підглянутий фільм для дорослих –
Я тебе на руках віднесу
На трояндами всипану по́стіль.
Дай тебе осушити до дна,
Як бокал новорічної ночі –
Ти для мене – єдина-одна,
Лиш тебе я так пристрасно хочу…
Забери все, що маю в житті,
Подарунком моїм не погре́буй!
Дай лишень із тобою пройти
В синю даль аж до сьомого неба…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006617
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Віддайся чуттям...
мовчи...
Слова заберу цілунком...
- Моя...
ти прошепочи...
Впивайся пекучим трунком...
Так...
знаю...
не можна нам...
Та стриматись я не в силі...
Бажаю...
на заздрість снам...
Лечу...
у обійми милі...
А губи - солодкий мід...
Життя би все...
смакувала...
Не мій...
промайне, як лід...
Та пізно...
я покохала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459962
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 23.02.2024
Наснився сон, неначе кінофільм:
У кожній мізансцені – ти без мене,
Бо я чомусь у фільмі тім німім
Залишений за кадром режисером.
Хоча життя і схоже на кіно,
В нім дивна роль у деяких акторів:
От я – тебе кохаю вже давно,
Хоч ми зустрілись тільки позавчора…
Якби сценарій я змінить зумів
Або, принаймні, плівку відмотати,
Собі б найголовнішу роль відвів –
Усе життя тебе одну кохати…
Давай з тобою зробимо монтаж –
Сюжет із фільму вирвем невеличкий.
І хай там як – він буде тільки наш,
Він в наших снах залишиться навічно.
Його я зрежисую, ти – зніми,
На мінімум софіти пригасивши.
Хай навіть звук потоне у пітьмі –
Інтимна мізансцена любить тишу…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006423
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Дві свічі́ зеленаво-карі
З-під крила вороне́но-чорного…
Щоби бути із нею в парі,
Попрошу допомоги в чорта я.
Закладу́ йому душу грішну –
Все одно вона скніє-ни́діє.
Хай пробачить мене Всевишній!
Що роблю я – і сам не відаю…
У очах потонути хочу,
У волоссі її заплутатись.
І не вистачить мені ночі,
Щоби раз назавжди́ відмучитись.
Зробить куций із ме́не мачо,
Їй навіє зі мною стрітися,
Дасть підкову мені на вдачу
І наснагу всю ніч любитися,
Щоб в екстазі тіла дрижали
Із вульгарним гортанним стогоном,
Як своїм вогняни́м кинджалом
Катуватиму її лоно я…
А на ранок, коли зомлієм
Від безумства нічної пристрасті,
Він пекельну анестезію
Нам введе для повтору близькості.
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006231
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Споглядаю, як гойдає вітер
Білосніжний, мов фата, ясмин.
Кущ ясмину тоне у тумані,
Гілкою по шибці шаруди́ть…
Напівсон? Свідомості омана?
Чо́му раптом серце так щемить?
Згадую у мареві у млоснім,
Як закохані з тобою ми
Поділили неділиму по́стіль
В створеній гардинами пітьмі.
Як весня́ним громом поцілунок
Вдарив і звільнив нас від вагань,
Як прийня́в від тебе у дарунок
Я вінок незді́йснених бажань.
Як від пестощів здригались груди
І зливались у одне тіла́…
Я таким ніколи вже не буду.
Ти ж лишись такою, як була!
Бережу у пам’яті тебе я…
Ві́льхою потріскує камін…
Будь щаслива, Дика Орхідеє!
Щастя тобі зичить твій Ясмин…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006126
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Дві стомлені душі́ зійшлися за столом
Під абажуром мрій і марних сподівань,
Щоб спробувати сум загоїти вином
І хоч на певний час звільнитись від вагань.
У виразах облич і марнотра́ті слів –
Оголені думки́ і спраглі почуття,
Бо щастя збудувать з них жоден не зумів,
А зустрічі оці – коротке забуття.
Як ві́зьме хміль своє, їм закортить ураз
Здолати самоту переплетінням тіл.
Домовились давно, що все це – без обра́з.
Хотіла так вона. А він – її хотів.
Чому б їм назавжди́ докупи не зійтись,
Позбутися того, що висне тягарем?
Але минулих клятв уже їм не зректись.
Лишилось у вині сердець топити щем.
Дірявий абажур погаснув над столом,
Недо́палки й пляшки́ – в сміттєвому відрі.
В надії зберегти від зустрічі тепло
Дві стомлені душі́ прощались на зорі…
Жовтень 2023 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002656
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 09.01.2024
Намалюю тишу на світанні,
Хай новий почнеться з неї день -
Не в сирени дикім завиванні...
Намалюю тишу із пісень!
З тих пісень, де сонечко яскраве.
З тих пісень, де соняхи цвітуть
Та іскряться роси дивно в травах
І юрбою дітки в школу йдуть.
Намалюю тишу цю прекрасну
В мріях, що народжуються вмить:
Хай не буде поглядів нещасних
І довкілля більше не гримить.
Не гудуть шахеди всім зловісні,
Не сичать ракети, як змія.
Намалюю тишу я із пісні,
Що гуртом співає вся сім'я.
В ній відсутні черги автоматні,
Кров і стогін ранених бійців,
І не чутні постріли гарматні
Й плач за тих, хто в битві не вцілів.
Намалюю поки не здійсненне
Хоч би на хвилиночку одну -
Щоби зникло зло оце буденне,
Щоб на мить забути про війну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002320
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 08.01.2024