Життя майнуло незлобиве,
надавши все, що я хотів:
напро́весні — рясної зливи,
у вересні — смачних плодів,
в морози — теплої оселі,
в мандрівці — лагідних вітрів...
Живі ще по́други веселі —
оті, що в юності зустрів.
Я все те вчився цінувати
і Богу дякував як міг,
що не прибився до пихатих
і не вивчав шкідливих книг,
що мав насичені і повні,
святі, єдині і одні —
мої незрілі, неповторні,
щемливі й теплі юні дні.
---
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036685
дата надходження 31.03.2025
дата закладки 31.03.2025
Вже багато років нічим не ділився, тож викладаю на розсуд шановної публіки одну з пісень, яку я нещодавно написав. Сподіваюсь, вам сподобається)
1 куплет
Всі історії вже розказані,
І нових куплетів не написати
Але все одно у потрібну мить
Ми не знайдем слів щоб усе сказати.
У моменті Цезар, у моменті Брут,
Ми міняємось щоб усім годити
Ти ховаєш розпач за фальшивим сміхом
Та чи можеш у цьому ти бути вільним.
Але все йде по колу
Ті ж самі сцени знову.
Приспів
Це не наші ролі, не наші ролі,
Фальшиві крики, фальшиві стони,
Це не наші ролі, не наші ролі,
Життя - не сцена, в нас справжні долі.
Не наші ролі і не наші жанри,
Твої таланти тут будуть марні.
Не наші п’єси і не наші рими
Ми граєм ролі та не завжди з тими.
2 куплет
Я дивлюсь на тебе й забуваю фрази
Є лише емоції та образи,
Ми існуємо мов в дешевій драмі
Як герої у чужій програмі.
Чи то вигадка, чи то є насправді
Ми давно живем не у тому жанрі.
Залиши собі всі сценарії
І надійся на хеппі-енд в фіналі.
Приспів
3 куплет
Дуже важко собі врешті решт признати
Що нічого значного нам не зіграти
Усі згасають, усі програють,
Усі поразки в кінці зазнають.
Але це не значить що вже фінал,
Що час зміритись і скласти зброю
Як настане час - перемкни канал
На виставу де ми навік з тобою.
Скільки масок ми ще змінимо?
Скільки сцен нам ще зіграти?
Може, час нарешті вирішити
Ким насправді ми хочемо стати?
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036463
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
Не хочу плохое видеть
В людях, что вокруг меня,-
Не желаю ненавидеть! -
Для людей дана земля...
Есть у каждого изъяны.
Что же делать, когда сам
Победить хочу дурманы?
Взгляд к чудесным небесам.
В небеса душой и сердцем,
Потому что Бог - любовь!
Он откроет в вечность дверцу,
И вернёт душе покой...
Мир, основанный на фальши,
Будет Богом сокрушён!..
Верю я, и буду дальше
Верить в праведность времён!
Поделиться счастьем веры
Дух желает и душа,
Чтоб идти дорогой смело,
К Дому Господа спеша!..
*стремиться к небесам - познавать
замысел Бога относительно земли
и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033412
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 21.02.2025
Не хочу плохое видеть
В людях, что вокруг меня,-
Не желаю ненавидеть! -
Для людей дана земля...
Есть у каждого изъяны.
Что же делать, когда сам
Победить хочу дурманы?
Взгляд к чудесным небесам.
В небеса душой и сердцем,
Потому что Бог - любовь!
Он откроет в вечность дверцу,
И вернёт душе покой...
Мир, основанный на фальши,
Будет Богом сокрушён!..
Верю я, и буду дальше
Верить в праведность времён!
Поделиться счастьем веры
Дух желает и душа,
Чтоб идти дорогой смело,
К Дому Господа спеша!..
*стремиться к небесам - познавать
замысел Бога относительно земли
и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033412
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 19.02.2025
Не хочу плохое видеть
В людях, что вокруг меня,-
Не желаю ненавидеть! -
Для людей дана земля...
Есть у каждого изъяны.
Что же делать, когда сам
Победить хочу дурманы?
Взгляд к чудесным небесам.
В небеса душой и сердцем,
Потому что Бог - любовь!
Он откроет в вечность дверцу,
И вернёт душе покой...
Мир, основанный на фальши,
Будет Богом сокрушён!..
Верю я, и буду дальше
Верить в праведность времён!
Поделиться счастьем веры
Дух желает и душа,
Чтоб идти дорогой смело,
К Дому Господа спеша!..
*стремиться к небесам - познавать
замысел Бога относительно земли
и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033412
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 18.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2025
Є берізонька у лісі,
Вербонька біля ставочка,
По коліна в воді вільха
Та калинонька в садочку.
А сережки у берізки
Та у вільхи зелененькі,
У калиноньки ж намисто
Теж чудове червоненьке.
У воді чистій вербичка
Кучері свої купає,
Гребінцем зеленим вітер
Розчісує й заплітає.
Всі вони, немов дічата,
Котрі вродою своєю
Люблять завжди милуватись,
Наче з казки справжні феї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033482
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
* * *
Про тебе мовчки. Серцем і душею.
Про тебе мовчки. Віршем в унісон.
Про тебе так, як дощ вкриває землю,
І день приходить, ніби світлий сон.
Про тебе вголос піснею і словом,
Про тебе пошепки із вітерцем...
Про тебе світлом щирої розмови.
Про тебе думкою, що сіє щем
Про тебе так, неначе в мене крила!
Про тебе так - без тіні заборон.
Про тебе так – не думати несила,
Про тебе так, неначе ти мій сон.
Про тебе так, немов життя я втрачу.
Про тебе так, неначе не помру.
Про тебе так, немов би вже не плачу.
Про тебе так, ще ніби то живу...
(Написано у співавторстві)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033462
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Яка цікава крапка на стіні.
Маленька стрілка зупинилась, здивувавшись,
Світ зупинився разом з нею не дізнавшись,
Що ж далі готували їй лютневі дні.
Велика стрілка розчинилась у вині,
Байдужість все тягнулася по стелі,
Повільно наче слоу моушн в темному тунелі,
Крутила фільм свій безкінечний про жахи.
В скляному погляді ні холодно, ні тепло,
Ні відголосу, ні пориву, ні вогню...
Втрачає знов свідомість зримі турнікети,
Хто ж винен у паралічі в бою?
На Марсовому полі* вкотре плаче Ейфель,
А в серці українському загострюється металевий тризуб,
Як без кордонів/горизонтів далі можна жити?
Чому у вікна задува байдужість до життя уперто.
* Парк біля Ейфелевої вежі, що має свою історію.
Марсове поле у Львові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007280
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 27.01.2025
Бороться с Богом
Кто пытался -
Напрасно жизнь прожил свою:
В печаль-тревогу
Облекался,
И пропустил Христа Зарю!..
Бороться с Богом...
Не бывает
Стремлений хуже и глупей!
По всем дорогам
Он скитался,
Но не нашёл любви своей.
Бог есть любовь.
Он открывает
Значение замыслов и слов:
В чем суть Основ,
Что счастье дарят?
Блажен, кто к Истине готов!
Иоанна 8:32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031330
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Де утікала із під ніг
земля, що не тримала більше,
там, пройдених вітри доріг,
гасили гіркоту тих віршів,
Що надавали слАбих сил
продовжити дорогу знову.
Про милість день іще просив, -
ніч притягла свої окови.
І, метушню прибравши ту,
ні, не сестра, але чаклунка,
Взамін на марноту пусту
Потроїла мої рахунки.
Поїла очі та вуста,
росою дивного безсилля.
І безсоромна і проста
мені доламувала крила.
16-18.06.2023 року.
Переклад власного віршу.
Вірш-першоджерело:
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006656
Ночь и крылья
Ю.Щербатюк.
Где уходила из-под ног
земля, теряя полномочья,
там ветры пройденных дорог
глушили боль прогорклых строчек.
Что придавали слабых сил
тот путь продлить на доли мига...
Пусть день о милости просил -
ночь принесла с собой вериги.
И, упраздняя суету,
являлась мнимою сестрою,
взамен на малую тщету
счет за повинное утроив
И вдоволь очи напитав
росою странного бессилья,
так беззастенчиво-проста,
мои доламывала крылья...
февраль 2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031300
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Дивний гул в моєму серці,
Наче кит шукає берег,
Де сліди лишила Гретхен,
Ти на березі сидиш.
Ти чекаєш провидіння
І веде кудись той вітер
серед хвиль та поміж весен
Ти питання задаєш
Сонцю, що сідає поруч,
Небу, що летить праворуч
І безкраїм гегемонам
Про вантаж старих пожеж.
Нотку я тобі малюю
І крізь простір надсилаю
Найтепліще, найцінніше,
те, що в пам'яті ще грає.
Хай тебе там зігріває
Від дилем та ураганів,
Щоб вітрила із вітрами
Заплелись у щасті все ж.
11.12.2024- V.S. (лист за океан)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028901
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 23.01.2025
Ткут ангелы и демоны полотна,
С судьбой весталки подают им нити.
Макает кисть художник неохотно,
И, тени, гордо прячутся в зените.
Бесспорно, чувства все химеры,
Любовь - богиня, или дьяволица!
Сквозит, задвигались портьеры...
Терзают души не тела, а лица.
Хитёр как лис, поэт словами искушает,
Играет кровь, подайка яду мне Джульетта!
День ненасытен, солнце тает, тает...
Такая близость... Венера любит Сета.
Картина маслом, иллюзорна стратосфера,
Плевать на тех, кто с нами не в зените....
Любовь - наука, любит Люцифера,
Слова вплетая, книжной пыли нити.
#2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031281
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 22.01.2025
Сьогодні вперше увімкнули ліхтарі
А ми від них сховались в темноті
Зірки згасали, не торкаючись землі;
Пили з любові, та напитись не могли
Ми вибігали разом на зустрічну
Та не боялись, бо для нас це звично
Навіщо ми клялись любити вічно?
Забути треба, це погана звичка
Вже нікому купатись під дощем
І музикантів проганяє осінь з вулиць
А серце розриває лютий щем
Я б все віддав, щоб лиш тебе торкнутись.
Та ти вже з іншим зустрічаєш схід
Я захід не з тобою проводжаю
Згорів між нами той останній міст
Забути б, але сил не вистачає
Відвожу погляд, так бракує слів
Не бачу, але чую, як ти плачеш
Що прочитаєш ти між цих рядків?
Напевне, ти їх навіть не побачиш
Тобі на захід - а мені на схід
Щасливий будь -
Ну що ж, бувай щаслива
Мій потяг плавно набирає хід
Ми розійшлись, сліди сховала злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847576
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 17.01.2025
Коли падаєш звисока, небо здається мертвим,
Недолугість кидається в горло завзяттям жертви
І рве шкіру на клапті гострими кігтями болю.
Коли падаєш звисока, більше не віриш в долю.
Під уламками совісті страх і чернечі будні,
Площі димні, розбомблені, несамовито людні
Від наметів і заніміло-диких
Особистостей, бляклих, пустих, великих...
Коли падаєш звисока, сонце здається темним,
Розмарнілим, запеченим і даремним,
А повітря тихо тече в вікно...
Ніч - не вирок, Пекло - не значить дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968398
дата надходження 15.12.2022
дата закладки 16.01.2025
Холодне ліжко і порожня квартира —
Вже давить у грудях, в лещата стискає.
Нас притисла рутина, як ти зрозуміла,
Що зі мною тебе вже ніщо не тримає.
Хотів лише стати для тебе горою,
Відкинув все зло, що носив я раніше.
Та життя є життя, і ми ж різні з тобою,
Ти врешті сказала: «Я не можу так більше».
Пустка всередині затьмарює розум,
А, можливо, я просто до тебе так звик.
«Буду другом» — іде поза шкіру морозом.
Своє тримаючи слово, я стримую крик.
Ти вибір зробила, інакше не можеш,
І це все природньо, хоча й неприємно.
Хай цей досвід в майбутньому нам допоможе —
Хочу вірити, що все це було недаремно.
Лиш здавалось мені, що я тебе знаю,
Та разом зі мною не мала ти щастя.
Ця наша реальність тобі надто набридла,
Відновити минуле тепер вже не вдасться.
Це була любов, чи я лиш прив'язався?
Та кожен день разом здавався прекрасним.
Хотів відкрити тебе і сам відкривався —
Ти в моєму серці. Поки Сонце не згасне.
Кораблі у найбільшій безпеці в порту,
Та створюють їх взагалі не для цього.
Може й варто зробити вже цей крок в пустоту
І рушати сміливо до всього нового?
Здавалась мені самим Богом даною,
Не про тебе «такої більше не треба».
Маєш кохати, не лиш бути коханою;
А я маю навчитися жити без тебе.
«Не варто було» вже казати даремно,
Бо час повернути назад неможливо.
Ми знайдемо тих, з ким в нас все буде взаємно.
І якщо це фінал, хай він буде щасливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912995
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 16.01.2025
А я так далеко зараз від тебе
від офісів сірих від вуличок темних
а ти ще до дому не скоро бажаєш
робота за планом тебе не лякає
ти мов Попелюшка сучасного світу
ескізи костюмів та сукні відшиті
ти шиєш замовлення замовлю і я
заший мені душу вона так чека
заший мені душу щоб вітер тримала
щоб міг я як парус летіти у далі
заший моє серце збери лоскутами
щоб битися знову змогло від бажання
Поріж мою душу на рівну тканину
викинь від мене чорну частину
заший хай рубці пропадуть усі з часом
на серці благаю постав хоча б латку
Я знаю ти справжня сучасна майстриня
тебе я прошу заший мене Інна
І вже полетіла до тебе душа
Заший я прошу вона так чека
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030248
дата надходження 08.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Чи долю ми тримаємо в руках,
Чи доля нас трима на своїх крилах,
Чи ми керуєм нею у думках,
Чи лиш пливем у вічних її хвилях?
Чи сонце сходить з наших тільки мрій,
Чи зорі гаснуть, як нам тільки хочеться?
Чи, може, в світі тисячі подій
Й їх відгомін в людській душі клопочеться?
Де та межа, що нам дає пораду,
Що справжній вибір – наш, а не її?
Чи доля зіркою небесного є саду,
Яка дарує кожному всі промінці свої?
Та навіть якщо крила нас несуть,
Ми ними з вітром можем керувати,
Бо є в душі свята, незламна суть –
Любити, мріяти, творити і зростати.
Нема різниці –долю ми несем,
Чи доля нас несе на своїх крилах.
Хай щастя життєдайно б'є ключем –
Не відпускаймо ми її вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030223
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Познайомся зі мною вві сні.
Я вві сні тебе зовсім не знаю.
(Але певно на ранок згадаю)
Щоби місячні ночі сумні
Отруїлися зіллям кохання,
Що варилось з п’янкого мовчання,
З забуття і нічної роси…
А як стрінеш мене між людьми,
Обіцяю із себе вдавати
Незнайомку.
І щільно ховати
Щось таємне в мені і тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030208
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Песчинка во Вселенной я,
А Ты — Владыка всех галактик,
Ад избежать, его огня,
Ты сделал для души де-факто.
Твой Сын безгрешный нёс мой крест,
За грех мой жизнью рассчитался:
Был распят, умер и воскрес,
Чтоб мне крест грешных не достался.
Твой Сын за каждого страдал,
Но Ты, Святой и Всемогущий,
Свободный выбор всем нам дал
Признать иль нет Его Ведущим.
Он знает путь, ведущий в жизнь,
Где нет идей тщеславно - гордых,
Нет смерти, зависти и лжи,
Где все сердца Тебе покорны!
Отец, Тебя благодарю,
Что Твоим Сыном я ведома,
Ведь Он открыл мне суть Твою -
Для вечности святой основу,
Любовь — Твоя святая суть,
Тебе подобной стать хочу я,
В рай за Христом пройти чтоб путь,
Где не смолкает Аллилуйя!
В Твою Отцовскую любовь,
Я верю так, как верят дети,
Твоё «не бойся, Я с тобой»
Дороже всех богатств на свете!
Твоя любовь, что без границ,
Питает души манной райской,
И окрыляет, словно птиц,
Чтоб им парить в просторах счастья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030196
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Когда-нибудь моя душа,
Как птица выпорхнет из клетки,
Молниеносно, не дыша,
Оставит сотни километров
Из непройдённых и былых,
Из своенравных и покорных
Осколков снов, в которых мы
С ней были вместе очень долго
Вдвоём в одном, как день и ночь,
Как свет и тень, и радость с грустью.
Всегда ведь вместе, превозмочь
Друг друга вряд ли смогут с чувством,
Которое одно на двух,
Всегда вдвоём, как одно в целом...
Теперь одна, и в горле дух
Перехватило перед сценой,
В которой осознать дано,
Что её тело было бренным
И временным земли вином,
Но а она всегда нетленна,
Как истина, что не познать
Телам в земном и ярком свете...
Она струится, ввергнув вспять
Дела, желанья незаметно.
06.01.2025 03:08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030189
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Не буває двох однакових сніжинок,
це так легко і просто зрозуміти,
унікальних візерунків їх множина,
і до землі їм треба долетіти...
Ми шукаємо для сніжинок смисли,
в їх красу вкладаємо Божу милість,
та хтось образливо собі помислив:
як дратує їх холодна онімілість...
Не буває двох однакових людинок,
як же важко нам це осягнути,
ми подібні множині сніжинок,
нам особливим візерунком дано бути...
Небагато в нас часу летіти,
в кожного свій строк падіння,
не в силі нам затриматись зуміти,
всупереч власному хотінню...
Когось метляє ,знавісніло,стужа,
інших у танку ,злегка, кружляє,
може це така загадка Божа,
що двох однакових доль не буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030186
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
У примарному світлі далеких чужих океанів
Не знайдеш супокою, і відповідь теж не знайдеш.
А життя пролітає, неначе кіно на екрані,
І ти досі не знаєш, навіщо, для кого живеш.
Озирнися – відчуєш тепло ще не рідних обіймів,
Дай торкнутись вустам і щоки, і чола, і долонь.
Хай не висушать серце в далеких світах суховії.
Втім, якщо не кохаєш, розлука – це благо, либонь...
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030180
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Тиша дзвенить у сяйві о півночі
І повний Місяць сріблом поливає.
Я звідкись знаю, відчуття пророчі,
Вже поруч Дух, що душу зігріває.
Та тихо-тихо він мені шепоче:
- Вірніше звіра - нікого немає.
Землі осколки – люди, неохоче
Зневірених їх тиша поглинає…
А досконалим є лиш листопад,
Розтліням, що все з часом огортає…
Ти подивись, який казковий сад,
Ти подивись, там мавка десь гуляє…
І озеро, як дзеркало буття,
Купаються там зорі і русалки,
Невидимий там світ невороття,
Віщують німфи, піфії, весталки.
Художній переклад Марії Хоменко,
24 -25 січня 2024 р., м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030340
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Один каже, життя важкезне,
Ніби плуг який землю оре.
Не духовне, просто тілесне
І безмежне, немов Чорне море.
А для інших життя як пташка,
Прийде ранок і пісенька льється
І душа, ніби квітка ромашка,
Пелюстками до сонця сміється.
Є такі що життя цінують,
Кожен крок через розум ставлять.
Дуже мало вуста цілують
І буває ночами зрадять.
Є у кого життя легеньке,
Невагоме неначе пір’їна,
Разом з вітром кружляє тихенько,
Йому ліжком стає павутина.
А ще інші життя бувають…
Геть не довгі, а зовсім короткі,
Їх для інших чомусь проживають
І вони не бувають солодкі.
Що життя, лиш часу частинка,
Його розмір ніхто не знає.
Поки з неба летить- сніжинка,
А в долоні впаде…зникає.
9.01.25р. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030347
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Піони знов цвітуть, як Ви любили,
На клумбі тихо спогади шумлять,
Мов тіні, біль розвіяли і вкрили,
Щоб пам'ять серце вміло зігрівать.
Як завше все: під грушею хатина,
Садок один, мов райський острівок.
Лиш Вас нема, але душа родинна
Веде невидимий, тремтливий діалог.
Бабусю, рідна, Ви у кожній квітці,
У шелесті, в зітханнях тихих трав.
У барвах саду, у ранковім сонці,
Що перший промінь світла дарував.
Чи то Ви десь у вітрі прошуміли?
Чи блиск в росі — то Ваш привіт?
Піони знов цвітуть, як Ви любили,
І в їх красі живе Ваш добрий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030376
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Ніч пливе молоком. Небо дивно підсвічене, то
Розливається місяць в тумані, що злегка нависнув.
А де вітер його розірвав, там зоріє місток,
У якого перила оздоблені сяйним намистом.
Затамовую подих. Мене ряснозоряний міст
Вабить покликом незрозумілим, астрально магічним.
Може дім - не Земля? Може в іншому вимірі зміст,
І місток над туманом - майбутня дорога у вічність?
Хто торкався коштовних перил, той назад не вертав:
До надій, що окрилять, цілунків, що серце запалять,
До дощів і садів, до полів і до росяних трав.
В бік один. По щаблях вище й вище. Лишаючи пам'ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030389
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
/ ремейк на твір ОЛЕКСИ УДАЙКА " СТОМИВСЯ ЗЕВС"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029435
***
Сидить верховний Бог,гадає думу,
Що з війнами робити на планеті...
Що гомосапієнсам дати,яку суму,
Вони ж-бо просто люди й не безсмертні.
Бо..
мабуть,вродливі дочки Зевса* діви ОРИ*
Дружненько зачинили усі брами,так,
Що в небі виникли непрохідні затори.
Й ніхто з богів не вийде.Така драма.
У шпарки проповзуть лише Форкіди*,
Чудовиська,дракони,геспериди*
І дАктилів спустила Анхіала*,
Що розповзлись по Україні й до сусідів.
Хто нам зарадить і до кого зносити молитви??
Чи кликать сина Кроноса* і Реї*?
Чи марсовському Богу буреміїв
Замало буде феї однієї??
Допоможи,премудрая Афіно,
Стратегію підкинь і справедливість,
Допоки брами неба хтось відчинить
І дочок Зевса від воріт відкине...
Речей чудових ждемо від Гефеста*
-Ти пробуди вулкани на болотах!
Щоби та чорна нечість,біо-маса
Загрузла навіки прямо в чоботях.
Що нам казати,хто ми ,а чи ЩО ми??
Пісчинки посеред небесної дороги.
Як зупинити вакханалію,дурдому???
Не розберуться навіть древні боги...
* Зевс-головний серед богів,бог грому і блискавок,
син Кроноса і Реї.
* Ори- дочки Зевса і Феміди,які відчиняють і зачиняють
небесні брами.
* Форкіди -архаїчні богині і чудовиська.
*геспериди-чудовиська
* Анхіала-німфа,що породила дактилів.
* дактилі -демони.
*Кронос -титан,наймолодший син Урана.
* РЕя-богиня-мати з покоління титанів.
* Арес - марсовський бог війни,буревіїв і блискавок.
* Афіна- богиня мудрості, стратегії та справедливості війни.
*Гефест- бог вогню та ковальства. МАв владу над вулканами.
Син Зевса і Гери.
30.12.2024р.
В.МАла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029644
дата надходження 30.12.2024
дата закладки 31.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2024
У задзеркаллі спраглої зими,
Що марно марить справжнім сніговієм,
Десь у безчассі заблукали ми,
Шукаючи чий дотик нас зігріє.
Тікає рік. Ми спалим календар.
Згорять із ним несправджені нагоди.
Своєї долі незбагненний дар
Як зрозуміти хоч би вряди - годи?
Бо кожен з нас направду Ахіллес.
П'ята чи серце справді неважливо.
В котрусь із зим лишаємося без
І варіантів і чекань на диво...
Забракло снігу нинішній зимі.
Нам бракне слів і дотику до серця.
У цьому задзеркаллі ми самі.
Зима без снігу - як повільне скерцо.
Пора блукання не цінує дат
І тих чекань,що все - таки маліють.
Та варто йти крізь зиму навздогад,
І сніг, і дотик нас колись зігріють.
30.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029648
дата надходження 31.12.2024
дата закладки 31.12.2024
Любить не запретишь во веки,
Любовь и на войне и в мире,
Любовь есть океан, а мы все реки,
И всё подвластно её силе,
Есть Материнская, Отцовская любовь,
Есть братская, сестринская,
В нас бабушкина, дедушкина кровь,
И к Родине и к женщине, вселенская,
Мы любим и животный и растительный,
Миры искусства, музыки, поэзии, театра,
Любовь рычаг смирения, простительный,
Она касается слуги и императора,
И всё подвластно её силе,
Любовь есть океан, а мы все реки,
Любовь и на войне и в мире,
Любить не запретишь во веки!!!!!
24.12.24.19:45.
О.М.Г.
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029236
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Тим вокзалом є Я,
Той маленький пацан,
Що не бачив життя,
Що не бив собі ран,
Що ніколи не плакав від болю.
Тим вокзалом є Я,
Що вміщає усіх,
Що живе лише Для,
Не цурається втіх,
Що ніколи не пив алкоголю.
Тим вокзалом є Я,
Хоч уже не біжу,
Креслю межі, поля,
Ні, єдину межу,
І повзу по засохлому полю...
Тим вокзалом є Я,
Що вміщає усіх:
Прикордонна земля,
Хати навіть без стріх.
Скільки нині за втрачену долю?
Тим вокзалом є Я,
Міцно спитий старий,
Ця країна твоя,
Я давно не живий,
Відпустіть мене, с*ки, на волю...
Тим вокзалом є Я,
Без валіз, багажів,
Капітан корабля
Чи матрос із низів,
Два на два - всі ввійдуть під тополю.
Тим вокзалом є Я,
Син ілюзій і мрій,
Холоднюча змія,
Зграя, клин, навіть рій,
Вітер рве на шматки парасолю...
Тим вокзалом є Я,
Ні - могильна плита,
Скрип гальма водія,
Всі родинні свята...
Вишня, кажуть, лікує від болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029257
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 27.12.2024
* * *
Ти не питай, чому душа болить,
Чому мовчу і сльози на обличчі,
Чому любов у серденьку тремтить,
Та все хороше нині в потойбіччі.
Ти не питай, бо я не відповім, -
Не маю слів віднині я для тебе.
Й не маю сил уже для ніжних крил,
Щоби здійнятись птахою у небо.
22.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029268
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Це не вітання! Це просто шепіт вітру!
Весняний, теплий дотик, замість твоїх улюблених віршів.
Це луда свідомості, що нагадує про неможливість.
Тіло, голос, долоні, бажання, трепет.
Ні, не вітання - це вимушена втеча.
Глобальний екзиль душ на інші планети.
Бачу хлопчика і він ні краплі не подібен на тебе!
Очевидно відсутність тебе і є суть!
Де ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009390
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 21.12.2024
Напередодні нового ранку
З океану скляної душі
Хотіла дістати слова
Не знайшла - одні піски
Вкотре справи течуть
У напрямку втрат
Захлинаюсь
Тягне хтось
На дно...
Муть!
--
Крах!
Намул!
Тону. Буль!
Цього разу
Легше. Свідків нуль!
Він - крик у легенях
Якби ж то на рану йод,
Лише солоні трунки згуб
Обірвався із прибоєм звук
Тихі дороги у темінь ведуть
Епілогу подібні секунди
В небуття зникає минуле
У схованці глибин чорних
Руку цілує Воланд
Апофеоз долі
Кличе нагору
Безкінечно
По колу
Знову
Вдих!
--
Дощ?
Знизу
Угору
Воістину
Царює сонце
У парі з тобою
Благословенні думки
У світлого серця домі
Переливає святу воду,
Кожну мить з ранку до заходу Бог.
🤍🤍🤍
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013938
дата надходження 24.05.2024
дата закладки 18.12.2024