Зоя Бідило: Вибране

ХРЕСТОСЛОВ

і небо як струна́

тривожна  зно́ву  ніч
і  небо  як  труна́
у  чорнім  креп-сатині  з
срібними  гвіздка́ми

життя  –  така  неокови́рна  штука
в  якій  уже  усе́  було́

і  те  що  бу́де

намальоване  напе́ред

все  відбувається  відбу́вшись

відби́вшись  від
передчуття  всього́

все  просто  є́
биттям  сердець

і  неважливо  що́  й  навіщо
життя  тече  собі  аби́що
і  не  куди́сь
а  
просто
звідси  
й
не  сюди́

здається  хаосом
ця  метушлива  суєта́
але  
поезія  проникла  в
глибину́  цих  ран
і  ти
від  правди
від-
вертаєш  очі

їх

свої  

і  
всі

містерія  думо́к
невпинна  і  нудна́

матеріально  по-
втори́ма  вто́ма

гука́є  хтось

огля́нешся  –  нема́
ніко́го
по́ряд
чийсь  погляд  ви-
вертає  ду́шу

а  кажуть  що
її  нема́

чому  тоді  так
боляче  любити
і
бачити  любов
лише  в  думках
далеких

немину́лих

в  як  ле́за
гострих  небесах
навстіж  все

навсібо́ки

ото  й  не  втримав  най-
дорожче

неси́ла  бу́ло  полони́ть
божественних  пісе́нь
яких  було́  всліпу́
складало  мо́є  серце
у  не-
повторні
складки  тих  часів
коли  ме-
не  торкалось
справжнє  диво

і  все  було́  не  тут

в-
се
бу́ло
та́м

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036056
дата надходження 22.03.2025
дата закладки 24.03.2025

bloodredthorn

конопляні коліна діамантових згарищ

конопляні  коліна  діамантових  згарищ-
невідоме!-  нащо  наздогнало  мене?
сон  Богдана  чи  фатум  непізнаних  явищ
хай  на  ранок  мене  омине…
від  керманичів  хмелем  неявного  змісту
тхне  і  мариться  новий  всесвітній  синдром
за  мереживом  хмар  з  антрациту  намисто
на  стовпах  -  телеграф  за  вікном  іподром  
а  на  дні  в  глибині  лиш  півні  та  зітхання
та  неясні  думки  про  непевність  буття
а  в  думках  як  у  квітах  джмелине  дзижчання
з  мережею  нейронів  злиття  ...


p/s

https://www.youtube.com/watch?v=iIZ63RoYPQk&list=PLqYDAOzgPdvo10dJuUkfdUBOl-kbmmu9K&index=3

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035856
дата надходження 20.03.2025
дата закладки 21.03.2025

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2025

ХРЕСТОСЛОВ

чом Франко́ - то не Шевченко ?

 Франко́  -
камінна  ба́ба
на  курганІ  поли́сілім
стражденної  Отчизни-України

Франко  -  той  був  Титан  Труда́
був  обдарований  чуттям  краси
і  ко́ристі  Душі  та  Духа

Він
як  ніхто́  по  нім
зноси́в  до  вулика  свого́  пилок  й  нектар
з  усіх  принадливих  усю́д
зати́м  робився  мед
із  то́го  що  ото  прине́слось

Чи  геніальна  та  пчола́  за  те́  що  із  її  труда́  стає́ться  мід?

Ніскільки.

Ні.

бо  Труд  -  не  Гєній    є
ба́,  навіть  тітанічний
безвпи́нний
архірезульта́тний  труд.

Всі  знахідки  Франка́  -  як  квіти  в  лузі
-
виросли  самі
-
не  сотворе́нні  ним
-
хоч  й  гарні  неймовірно  і  живі.

Найвищий  у  селі  будинок  -  не  за́вжди  церква
як  тут  не  крути.

от  Слово  Гєнія  запалює  й  з  півсло́ва,
тоді  як  чесний  труд  Тита́на  Трударя́
дає  тобі
ЛИШЕ  найкраще  з  кращого  до  ру́к,
але  небесним  зіллям  ЦЕ,  на  жаль,  не  є́
й  не  бу́де
як  не  гірко

якби  й  не  бу́ло  Тараса́  попе́ред  ни́м,
то  все  рівно́  Франко́    не  за́йняв  б  його  місце.

нія́кому  труду́
заслугам
чи
хору́гвам
тебе́  на  небо  не  підня́ть

нія́к

а  от  Тарас
належав  Не́бові
уже  від  са́мого  свого́  поча́тку
й  платив  само́тністю  сирітською  за  ЦЕ
все  сірома́нське  сво́є  в  чужина́х  життє́
і  навіть  після  смерти
зму́ченого  тіла

Франко́  ж
все  бу́в
у  гущі  у́спіхів  й  прина́д  життєвого  прогресу
скоромину́щої  мирської  слави
зовсІм  не  те́  що  зго́рблений  Тара́с

іще  дитиною
Тара́са
відірвали
від  сім'ї
від  дому  отчого
і
України

то  й  став  ВІН  сиротою  Божою  за  ТЕ
усе́  віддав
і
став  ОДНи́М  обранцем
Божим
як  те  ягня́  ОДНе́.

на  небі  ску́по  брав  свої  слова́
клав  на  папір
як  фа́рби
ву́голь
во́ду  акварелі

безпомилковий
абсолютно  кожний  рух  пера    його́
мов  пензля
чи  руки  з  вугіллям
чи  гострого  гравю́рного  ножа́

матеріальний  світ
у  всім
все  був  йому  тюрмо́ю
з  портретів  дивиться  на  нас  тому  він  те́мно  так
жив  сиротою  в  пустці  на  чужині
без  справжніх  друзів
зда́тних  вгамува́ти  біль
і
ту́гу
і
невлашто́ваність  розде́ртої  душі
яку  зсере́дини  нести́шимо  пекло́
ніким  не  ви́диме  кале́неє  тавро́  богообра́ння  генія-пророка
а
кождому  проро́кови  -  ніяких  благ
скарбів
Бог  не  дає́
а    й
навпаки́
-
усе́  те́  забирає
-
все  са́ме  дороге́
і
залишає  ли́ш
(  на  глум  тобі  )
глибокі  всевидю́чі  очі
щоб  боляче  дивитися
як  всім
круго́м  тебе́
є́  щастя
а  тобі  –  нема́
й
не  бу́́де


тож  зрікся  То́ГО  ВСЬОГО
і
більш  ніде́
уго́лос
він
не  жалкува́в  за  тим
що  ма́ли  всі  звичайні  лю́де

ото
за  ТЕ
відре́чення  його
-
щоко́жденька  його  сльоза́
-
у  слові  писаному  ним
-
соло́ніша  за  кров
й
безцінна
як  те  Перше  Слово

веселкою  без  кольорів
сягав  сумним  північним  небом
той  довгий  довгий  корінь
великого  Шевче́нкового  серця
в  якім  пророк  тримав  свої  пісні  чорнила

О,  як  же  ж
довго  довго  й  довго
йшли  пішки
на  небачену  Вкраїну
його  слова́

без  відгуку

що  камінь  у  без  дна́  криницю
ні  спрагу  не  таму́є
й  не  дає́  надій

та́к
в  тім  сумнім  саму́мі
й  пропа́в
наш  спраглий  заслане́ць
забутий  світом  в’язень

засо́х  у  руских  болота́х
пома́лу  вріс  у  ру́ску  трясови́ну
бо  ж  нІкому  було́
йому
всю  правду  та́к  як  є́  сказати
що  він  уже  помалу  пропада́є
і  душу  продає́  свою
бажаючи  сподобатись  чужим  по  духу
що  за  спиною  насміхалися  над  ним
дури́ли
і  водили  ца́па
…
так  геній  згнив  в  трясови́ні
і  вто́п
і  ничия́  хоч  малощи́рая  сльоза́
не  провела́  його́  як  має  бу́ти
у  час  його  лихи́х  кончи́н

Бог  дав  йому  Вогонь
і
Бог  його  забрав
і
з  тих  часів
не  дав  його  нікому  більше  зно́в

Франко  ж
мав  ІНШУ  силу
да́дену  йому

то́й
пильнува́в  НАШ  отчий  дім
як  той  Труда́р
і
був  твердий  як  камінь  із  каменоло́мні
тоти́м  предвічним  і  спадковим  духом

А  скілько  ще́
того́  корисного
рідкІсного  «каміння»
і  всього  іншого
вкрай  необхідного
позно́сив
за  своє́  життє́  Франко́
у  НАШУ  хату
щоби́  ми  всі
у  решті  ре́шт
та́к  не  відста́ли
як  другІ

навсе́

лише  в  своїй  архаїці  тісній
без  зелене́ньких  паростків  новеньких

а  Час  невпинно  утіка́в
і  забира́в  з  собо́в
живий  сучасний  ритм
прито́мний  пульс
культури  всього  світу
яка  забу́ла
що  така  й  була́
під  руским  чо́ботом  приду́шена  Вкраїна

світ
на́  той  ча́с
найголосніше  чув  лише  Франка́

ТОМУ
він  -  ТОЙ
ХТО  втримав  Україну
й  
не  да́в  пропа́сти
іскрі  українства
у  
лиху  годину

ТОМу́
-
чим  да́лі
-
величе́зніша  стає́
Франко́ва  тінь
в  віки́  віків

Бог  дав  йому  Перо́
і
Бог  його  забрав
та
з  ти́х  старих  часів
нікому  більш    не  да́в

тож
кла́няймося
нашому  великому  Франко́ви
за  все́

але́

як  і  раніше
-
вкляка́єм  ми  лише  до  Тараса́

й
щора́з
паде́  сльоза́  жалю́
-
не  годні  вчу́ть  його  вживу
торкну́тися
хоча  би  пи́лу
що  не  осів
ще  з  тих  часів
від  тих  нужде́нних  його  ка́пців
в  яких  ходив  він
світом  ти́м  своїм
і
так  й  не  го́ден  був
аж  до  самої  сме́рти
вернутися  додому  з    тих  пучи́н

оце́  лише́  в  труні
привезеній  на  возі
вернувся  він  до  на́с
і
більше
не  сказав
ні  сло́ва

нічо́го

головне́

що́
ми
тепер
не  си́роти  уже́

він  з  на́ми

у  своїй  землі

до  не́ба  й  далі
пророста́

неви́димо
продовжує  свій  шлях
у  сокрове́ннім  серці
ще  
не́наро́дженого
генія
цієї

благослове́нної

на  всі  що  є́

стражда́ння
й
перемо́ги

Вічної  Вкраїни

Тара́с
сирітським  щастям  чу́в
щоко́жде  Бо́же  сло́во

давав  його́  нам,  як  ніхто́

за  те́
і
корінь  від  його  душі
ішов
не  в  зе́млю  предків
а́
у  се́рце  Бо́же

вічне

не  турбувався  він
як  дІйде  до  пуття́
те  Слово

зробив  ту  надлюдську́  робо́ту

і

є́  кому́
не  да́ть  пропа́сти  Бо́жиїм  дара́м
даре́ним  нам  через  Тара́са

Ми
тільки
з-за
здобу́того  із  неба
його́  печа́льними  очи́ма
сло́ва
й
живе́мо
на  "Вкраїні  ми́лій"
-
ніхто́  з  мілья́рдів  на́с
допо́ки
Він  сказа́в  на́м
са́ме  та́к
-
й  не  зна́в
-
де́  
ми́  
живе́мо  з  ва́ми

і
яка́
вселенська
матери́нськая  турбо́та
нас  огорта́
в  часа́х  лиш  наших

на  

Богом  
даній  

на́м  

землі





ВОНИ  пішли

оби́два

і
лиши́лись

бо
після  НИХ
до  нас
ніхто
від  Бога
не  прийшо́в

і  
після  Тараса́
з  земли́
хто́  ?
го́ден  був  підня́ти
його́  ша́пку

свято́го  бо́лю

й
в  на́с

нема́

тепе́р

ніко́го

із  ТАРАСо́ВИМИ  очи́ма

на  ча́с  на́ш
і
на  на́с

він  бачив  все́
і
все́  сказав  нам

все́  зрушив  з  місць
почутим  словом  Божиїм
й  Своїм

ми  до́вго  слухали
і
тілько  в  ча́с  оста́нній

в  час  кра́йньої  біди́  із  бід

до  нас  дойшло́
вре́шт
Тарасо́ве  Сло́во

"Вкраїна  ми́ла"
-
то́
-
єди́не  місце  на  земли́
де  ми́
не  бу́дем  си́роти
ніко́ли


як  бу́в  ото  Тара́с
що
у  своЇм  великім  серці
ховав  від  всіх
той  океан  жалю́
щоде́нних  сліз
від  неможли́вости
верну́тися  живи́м
в    цю́  зе́млю
щоби́  бода́й  померти  мирно  в  ній

зібрав
в  два  сло́ва
заповіт  свій  на́м

і
да́в
ТИМ
на́м
майбутнє

він
оди́н

всім  на́м

все  да́в



вкраїньмо  ж
на  Вкраїні  милій  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035400
дата надходження 14.03.2025
дата закладки 16.03.2025

ХРЕСТОСЛОВ

невпинно пáда сніг

невпинно  пáда  сніг
я  думаю  про  тебе
як  ці  сніжи́нки
ніжно
тихо
в  один  бік

ти  посміхаєшся  мені
тільки  очима

блищить  ж
сліпучий  білий  сніг
до  сліз
моїх
незамерза́ючих
котигоро́шків

пульсує  стежка
через  зморшки  на  обличчі  мо́му
у  напрямку  до  губ
від  мокрих-мокрих  вій
що  в  іній  стекленіють  на  морозі

нічого  з  тим
не  ро́блю  я
бо  невідри́вно  зараз
ди́влюся  на  те́бе

не  дихаю
й  завмерло  серце  геть  моє́
щоб  не  споло́хати  тебе
бо
пе́рше
ти
так  довго
не  трапля́лася
мені
–
наскізь
нещасному  тобов
без  те́бе

тепер
як  сніг
на  мо́ю  голову  паде́ш
тебе  я  обіймаю  на  морозі
й  не  можу  зупинить  сльозу́  ту
що  серце
по́верх  вінця
залива́
усім  твоїм  добром
теплом
тобою

але  ж
тебе́
нема́
–
лиш
сніг
–
давно  уже  ти  не  зі  мною
лиш  сніг  над  мо́йов  сивов  головою
й  лиш  ти́
у  моїм  спогаді  про  жизнь
усю  розси́пану  як  ці  літаючі  сніжинки

у  всім
знахо́джу
щось  від  тебе  зно́ву
бо  ти  була  для  мене  всім
тому́
й
не  забуваєшся  мені  ти  назавжди́
хоча  вся  ре́шта  вже  давно  забулась

ось  знов  з  тобов  ми  йде́мо  по  снігу́
ти  воркоти́ш  дівочим  голосом  розмову  про  ніщо́  
у  плямах  світла  ліхтарів
через  які  
ми  крок  за  кроком  просува́ємось  до  дому  тво́го
він  недале́ко  вже  десь
як  і  смерть  моя́
то́ж  жадно  наостанок  я  ловлю́
той  урочи́стий  блиск  твої́х  очей
і  танець  звабний  гу́б  
що  все  гово́рять  і  говорять  і  смію́ться
мені
бо  більш  ніко́го  з  нами  тут  тепер  нема́
лиш  ми́
і
сніг  кружля́ючих  сніжи́нків
здає́ться  –  то  маленькі  зірочки́
падут’  з  беззо́ряного  неба  доліли́ць
і
ми  йдемо́  по  них  веселими  нога́ми
я  загово́рюю  тебе  словами
й  твої  глибокі  темні  очі  Но́чі

невпинно
па́да  сніг

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035322
дата надходження 13.03.2025
дата закладки 16.03.2025

Кріпіпаста

Питання

[i]К[/i]

Пророк  чи  блазень  для  еліти  –
Хто  є  митець  у  світі  цім?
Чи  рознесуся,  наче  грім,
Чи  вічно  цацкою  марніти?

Хто  є  митець  у  світі  цім:
Йому  саджати  перші  квіти
Чи  барський  розважати  дім,
Втамовувать  роти  неситі;
Всесвітнім  бути  чи  пустим?

А  як  збунтую  гордовито,
Чи  рознесуся,  наче  грім,
Миттєвим  вибухом  страшним,
Чи  відречуться  власні  діти?

Ким  був  Творець,  коли  сердито
Ктувім  послав  і  Невіїм  –
Чи  Він  був  чесним  і  відкритим,
Чи  на  потіху  був  таким?
Пророк  чи  блазень  для  еліти  –
Хто  є  митець  у  світі  цім?

Скажи,  чекаю  на  одвіти:
Чи  рознесуся,  наче  грім,
Чи  вічно  цацкою  марніти?

–  Мій  друже,  годі  буть  сумним!
Питання  темрявою  вкрите,
І  гірко  думати  над  ним.
Та  що  й  кому  я  розповім?
Чи  не  однаково  в  цім  світі  –
Пророк  чи  блазень  для  еліти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035305
дата надходження 12.03.2025
дата закладки 13.03.2025

Світлана Себастіані

Платный кофе

Не  нравится  мне  это.  Знаю,  что  думать  так  –  нехорошо,  и  знаю,  что  так  думают  многие.
Взять  хотя  бы  газету.  Раньше  была  газета  –  вы,  наверно,  видели  в  музеях  –  осязаемый  предмет.  Эдакая  стопка  бумажных  простынь,  сложенных  напополам.  Хочешь  –  читай  её,  страницами  шурши,  хочешь  –  журавля  из  неё  сделай  японского  –  вещь!  Или  электронные.  Пальцем  –  тык,  тык.  Благолепие!  А  сейчас  что?  Лично  я  этот  пиптик  не  то  что  под  нижнее  веко  –  в  ухо  боюсь  засунуть…
Разрешите?  А,  вы  не  употребляете  алкоголь!  А  я  съем  одну  штучку.  Ваше  здоровье!Да…  И  всё  теперь  так  стало.  И  везде.  Даже  до  учёнишек  потихоньку  доходит.  Раньше  всё  вопили:  прогресс,  прогресс!  НТР,  НТР!  А  как  свершилась  ихняя  НТР,  языки  поприкусывали.   Нет,  я  не  против  прогресса.  От  прогресса  никуда  не  денешься.  Я  против  сами  знаете  чего.  И  это  вы  зря  улыбаетесь,  я  понимаю,  что  моего  мнения  не  спросят,  –  а  всё-таки.  Не  нравится  мне  это. Я,  если  хотите  знать,  никогда  не  интересовался  ни  политикой,  ни  космонавтикой.  И  плевал  на  всяких  футурологов.  Мне  было  до  хлястика,  что  у  них  там  в  будущем  –  православный  Китай,  колонизация  Марса  или  восстание  стиральных  машин.
Что  такое  хлястик?  Не  знаю.  Так  выражался  мой  школьный  друг  Иван,  он  был  внук  филолога.  Да,  я  тоже  филолог…  Вот  именно,  по  образованию.  Безработный,  как  91%  населения  нашей,  так  её,  планетки.
Ну  да,  конечно,  безработица  в  наше  время  –  совсем  не  то,  что  в  каком-нибудь  XX-  ом  веке…  В  наши  дни  человек  избавлен  от  необходимости  ежедневного  однообразного  труда  и  может  посвятить  свой  досуг  творчеству,  самопознанию  и  чему-то  там  ещё,  –  так  когда-то  говорили  наши  учебники.  Да,  меня  обучал  говорящий  учебник.  Когда-то  это  было  модно  и  считалось  последним  словом  педагогики,  была  такая  древняя  наука  –  «детовождение».  Ах  да,  вы  не  филолог,  простите.  Вы  понимаете  меня  с  помощью  этой  нанохреновины:  она  подбирает  синонимы  к  непонятным  для  вас  словам,  роясь  в  вашем  словарном  запасе  и  автоматически  его  пополняя,  –  она  тоже  филолог,  «любослов».  Да,  я  люблю  запоминать  слова.  Когда-то  филологи  их  изучали,  исследовали.  Теперь  этим  никто  не  занимается,  кроме  спецпрограмм.  Люди  в  основном  рисуют  пейзажи,  сочиняют  поэмы,  поют  серенады,  устраивают  конкурсы  и  вообще  скачут  на  одной  ножке.  Всюду  весело,  как  в  дурдоме.  Не  правда  ли? Кстати,  кто  вы  по  образованию?  Писатель?  А  по  жизни?  Тоже?  Удивительно.  Вы  работаете  писателем  –  и  платите  за  свой  кофе!  Впрочем,  я  ведь  тоже  плачу.  И  не  только  я,  хе-хе…  О  чём  вы  пишете?  О  векторных  потоках?..  Ну,  понятно!  Я  сдуру  принял  вас  за  беллетриста.  Когда-то  им  платили  гонорары,  хватало  и  на  кофе,  и  на  кое-что  покрепче…  Что  такое  гонорары?  Кажется,  род  валюты,  точно  не  знаю.  А,  вы  слыхали  о  Нобелевской  премии!  Ну  конечно,  недавняя  история  с  этим,  растак  его,  звёздным  литератором!
…Да,  кофе  что  надо,  совсем  как  настоящий.  Мой  сосед  никак  не  может  понять,  чем  вкус  платного  кофе  отличается  от  бесплатного.  Зачем,  говорит,  я  стану  платить,  если  зёрна  из  одной  коробки  и  даже  чашечки  совсем  одинаковые?  Рассудительная  скотина!  Таких  много.  Но  их  всё  меньше...    А,  благодарю  вас.  Это  называется  «сдача»,  она    же  –  «мелочь».
Да,  что  и  говорить,  мы  достигли  полного  благополучия.  Оно  в  буквальном  смысле  свалилось  нам  на  головы,  нам  и  пальцем  не  пришлось  пошевелить,  –  как  поётся  в  одной  старинной  песенке,  добрый  волшебник  прилетел  в  голубом  вертолёте  и  бесплатно  показал  нам  кино.         Что?  Вы  хотите  сказать,  будто  вам  не  нравится  кино?  Полноте!  Мы  живём  в  бесконфликтном  обществе.  В  мире  больше  не  голодают.  Земля  очищена  от  радиации  и  этих  чёртовых,  растак  их,  полимеров.  Мы  можем  не  бояться  лазерных  бомб,  террористов,  метеоритов,  дурной  наследственности,  рака,  СПИДа  и  прочих  казней  египетских.  Мы  с  оптимизмом  рассуждаем  о  продлении  сроков  человеческой  жизни  до  Мафусаиловых  лет  и  осмеливаемся  –  пока  ещё  очень  робко  –  заговаривать  о  бессмертии,  –  да-да,  по  слухам,  это  вполне  по  плечу  нашим  космическим  благодетелям!
Правда,  мир  несколько  изменился.  Из  него  исчезли  флора  и  фауна.  Животные,  видите  ли,  вели  бессмысленное,  исполненное  ненужных  страданий  существование  –  тотальная  стерилизация  милосердно  избавила  их  от  мук  бытия.  Вместе  с  ними  сдохли  и  растения,  но  зато  у  нас  теперь  прекрасный  климат,  с  этой  вделанной  куда-то  там  в  ядро  хренотенью  даже  на  полюсах  тепло  и  безоблачно,  как  в  Греции,  и  мы  совсем  забыли,  что  такое  смог. А  селяне  получили  синтетические  помидоры  и  вагон  свободного  времени.  Теперь  они  пляшут  вприсядку,  изучают  Басё  и  вышивают  настенные  коврики. Правда,  ходят  слухи,  что  всё  это  делается,  так  сказать,  в  принудительном  порядке.  Людям  будто  бы  слегка  осточертело  рвать  ромашки  и  любоваться  рассветами,  но  это,  конечно  же,  враньё. Жаль,  жаль,  что  вы  не  беллетрист.  Вы  могли  бы  написать  роман.  Согласен,  мир  наводнён  романами.  Наши  предки  ломали  головы  над  тем,  как  им  избавиться  от  глобального  потепления,  мы  не  знаем,  куда  деваться  от  книг.  Пишут  все.  Читает  электронный  редактор  и  припёртые  к  стенке  родственники.  Появилась  новая  профессия  –  читатель.  Это  собачья  профессия!  Никакие  блага  в  мире  не  возместят  времени,  ухлопанного  на  чтение  какой-нибудь  графоманской  галиматьи,  и  недаром  среди  читателей  столько  жуликов. Но  написать  вещь,  которая  бы,  так  сказать…  Вот  вы  читали  Свифта?  А  Булгакова?  О,  конечно,  конечно,  ваша  тема  –  векторные  потоки  и  вы  не  интересуетесь  политикой,                        –    это  я  понял,  да.
К  тому  же  трудно  написать  роман  –  вернее,  написать  такой  роман,  чтобы  его  прочитали.  В  наше  время  для  этого  нужно  иметь  иногалактическое  происхождение,  как  наш  великий  лауреат  Астрон  Толстой  –  не  беда,  что  его  галактика  находится  чёрт  знает  в  каком  медвежьем  углу  и  вообще  размером  с  одеяло,  –  нет,  к  бредням  уважаемого  Астрона  Толстого  нельзя  не  прислушаться!  Это  чревато!  Хотя  один  псевдоним  чего  стоит,  тьфу!  Или  название  –  «Эндорфина,  или  Вознаграждённая  добродетель.  Любовный  роман  о  Французской  революции».  Тьфу!..  Вы  усматриваете  здесь  иронию?  Не  знаю,  не  знаю.  Один  мой  знакомый  рассказывал,  что  видел  раскодированную  радиограмму  первоначального  авторского  текста  (называется  «рукопись»),  и  первая  фраза  этого  шедевра  звучала  так:    «Все  разы,  когда  я  смотрю  на  фотографический  снимок  тебя,  моя  память  безошибочно  воспроизводит  заманчивый  аромат  твоих  глазных  яблок».  Если  б  такое  написал  человек,  его  бы  сразу  же  признали  идиотом  и  принудительно  прооперировали.  Но  это  написал  наш  далёкий  звёздный  друг  из  какого-то  там  захолустья  в  созвездии  Печи.  Поэтому  «Эндорфину»  заботливо  отредактировали  (редактировал  человек,  машину  стопорило)  и  объявили  лучшим  романом  года,  вручив  автору  –  заочно  –  «Афину».  Однако  господин  Астрон  Толстой  захотел  Нобеля.  Видимо,  до  его,  растак  её  туды,  Печи  земные  новости  доходят  с  некоторым  опозданием,  иначе  бы  он  знал,  что  короли,  миллионы  и  смокинги  давным-давно  отошли  в  область  легенд  и  преданий.  Наши  перепуганные  дипломаты,  так  их  и  растак,  не  осмелились  разъяснить  ему  это.  Нобелевскую  премию  немедленно  возродили.  Избранный  в  срочном  порядке  почётный  король  Скандинавии  (явный  латинос),  произнёс  торжественный  поздравительный  спич,  держа  в  руке  бокал  синтетического  шампанского.  Так  как  этот  спич  транслировался  через  Центральный  Космический  Канал,  насладиться  им  могли  даже  обитатели  Крабовидной  туманности.  На  короле  был  чёрный  фрак  и  шапка  Мономаха.  Виртуальный  миллион  был  отправлен  счастливому  автору  фотонной  почтой…  Ваше  здоровье!  Хорошо  пошла,  как  говорили  древние… Нет,  мне  не  жалко  виртуального  миллиона.  Но  меня  бесит  это  всеобщее  пресмыкательство  перед  нашими  космическими  благодетелями!  Какого  чёрта  они  вмешались  в  нашу  жизнь?  Кто  звал  их?  Кто  знал  об  их  существовании?  Мы  были  венцом  творения,  царями  нашей  многострадальной  издыхающей  планетки  и,  по  совместительству,  эдакими  номинальными  владыками  прочих  областей  Мироздания,  –  и  вот  явились  они!..  Собственно,  они  даже  не  являлись.  Никто  не  видел  ни  одного  из  них.  Нам  объясняют,  будто  бы  из-за  несовершенства  человеческих  органов  чувств  их  и  нельзя  увидеть.  Но  я  этому  не  верю!  Что  значит  «несовершенство  органов  чувств»?  В  детстве  меня  учили,  что  в  природе  нет  несовершенного,  а  человек  –  часть  природы.  Может,  это  у  них  самих  там  что-нибудь  несовершенно?  А?  Кто  они  такие?  Космические  контролёры,  так  их  мать,  прогрессоры!  Да  я  плюю  на  них,  они  там  у  себя  изобрели  перпетуум  мобиле  и  поотменяли  законы  физики,  а  я  плюю  на  ихнюю  пекулярность,  потому  что  они,  растак  их  мать,  в  Бога  не  веруют! Что?..  Да  причём  здесь  это!  Ну  да,  я  тоже  не  верю,  но  я…  я  человек  и  не  верю  принципиально  иначе,  понятно  вам  это  или  нет?!  Если  я  не  верю  в  Бога,  то  точно  знаю  в  какого  и  почему,  а  эти…  Послушайте,  ведь  это  безбожники!  Да,  я  тоже  безбожник,  я  атеист,  но  я  иного  рода  безбожник,  я  отвергаю  идею  Бога  как  ненаучную  (потому  что  какой  же  тут  Бог,  когда  такие  дела),  но  они  –  они  об  этой  идее  вообще  не  слыхали!  Получается,  что  мы  –  единственные  во  всей  Вселенной  существа,  додумавшиеся  до  этой  поразительной  мысли  –  величайшей,  благороднейшей  мысли!  Мы  выдумали  Бога!!  А  они?  Они  это  констатировали.  И  пошли  себе  опять  строить  разные  мобили.  Так  кто  из  нас  идиот? Но  они  процветают.  Они  устраняют.  Они  поощряют.  Они  контролируют.  Я  слыхал,  что  им  будто  бы  ничего  не  стоит  вот  так  вот  взять  да  и  размагнитить  нашу  планетку,  –Земля  ведь  вроде  батарейки,  вы  как  популяризатор  это  знаете.  Бац!  И  нас  не  существует.  Но  до  этого  не  дойдёт…  Нас  опекают.  Мы  в  заповеднике.  Под  контролем  каждый  пук.  И  всё  это,  заметьте,  не  с  целью  ущемления  и  пресечения,  а  для  нашего  же  блага.  Мне,  например,  не  только  разрешают  этот  старческий  трёп,  но  ещё  и  снабжают  меня  спиртным  в  таблетках,  поскольку  алкоголь  в  этом  виде  щадит  мой  потасканный  организм  (делать  омолаживающие  операции  я  отказываюсь).  Я  для  них  –  экземпляр.  И  вы  –  экземпляр.  Мы  –  представители  вида  homo  sapiens,  или  чокнутая  обезьяна.  Нас  не  пустят  в  их  Космос,  потому  что  в  приличном  обществе  не  принято  сажать  за  стол  обезьян,  и  это  понимает  даже  господин  Астрон  Толстой.  Нет,  я  не  рвусь  в  их  звёздный  хоровод,  отнюдь!  Отнюдь!
Знаете,  когда  я  был  ребёнком,  родители  обещали  купить  мне  собаку  на  моё  двенадцатилетие.  Моя  мечта  не  сбылась.  Я  получил  иллюстрированную  «Историю  Контакта».  На  одной  из  картинок  был  изображён  пуэрториканский  радиотелескоп,  посылающий  радиограмму  в  направлении  звёздного  скопления  М13  в  созвездии  Геркулеса;  дата  отправки  радиограммы  –  16  ноября  1974-ого  года.  Ответа  на  это  послание,  как  утверждала  надпись  под  картинкой,  пришлось  бы  ждать  около  сорока  восьми  тысяч  лет.  Вы  только  представьте  –  сорок  восемь  тысяч  лет!  Для  человеческой  расы  это,  по  сути,  полжизни  или  около  того.  Человек  –  это  ещё  почти  пятьсот  веков  могло  звучать  гордо…  Да,  конечно,  может,  мы  и  не  протянули  бы  так  долго.  Вероятней  всего,  наши  старшие  братья  по  разуму  вмешались  перед  началом  конца,  и  нам  следует  называть  их  не  только  благодетелями,  но  и  спасителями.  Хотя  –  ведь  умудрялись  же  мы  до  сих  пор  как-то  выкарабкиваться  из  всех  житейских  передряг  и  катастроф!  В  сущности,  вся  история  человечества  –  это  попытка  как-то  выкарабкаться;  нас  не  убил  ни  «мирный  атом»,  ни  мутации,  ни  третья  мировая  война.  Но  даже  если  они  и  вовремя  вмешались…
Нет,  нет,  я  не  идеалист  и  не  реакционер,  мне  всего  лишь  невыносимо  надоели  синтетические  ромашки  и  этот  чёртов  алкоголь  в  таблетках,  после  которого  так  быстро  и  безрадостно  трезвеешь,  надоел  этот  всеобщий  рай,  это  повальное  благоденствие.  Я  рад,  что  я  уже  старик  –  и  вместе  с  тем  мысль  о  смерти  вызывает  у  меня  нечто  вроде  бессильного  бешенства:  мучительно  умирать,  когда  умирание  так  похоже  на  вымирание!  
Вы  спросите,  что  я  могу  поделать?  Что  я  могу  поделать  –  я,  старый  запоминатель  старых  слов!  Я  могу  сделать  то  же,  что  и  вы.  Я  могу  заплатить  за  свой  кофе.  Вы  когда-нибудь  задумывались  над  тем,  что  заставляет  людей  платить  за  чашечку  кофе,  если  можно  получить  точно  такую  же  бесплатно?  Смотрите,  как  странно  –  только  у  девяти  процентов  населения  есть  работа  и,  следовательно,  реальная  возможность  оплачивать  товары  и  услуги.  Откуда  же  деньги  у  остальных?  Откуда  они  у  вас,  почётный,  но  внештатный  сотрудник?  Вероятно,  вы,  как  и  я,  выменяли  их,  пожертвовав  какой-нибудь  редкой,  возможно,  даже  дорогой  для  вас  вещью.  И  вот  вы  идёте  с  ними  в  кафе  и  отдаёте  их  за  чашечку  банального  синтетического  напитка.  Что  это?  Дань  моде?  Желание  повысить  свой  статус  в  глазах  окружающих?  Я  скажу  вам,  что  это  такое.  Это  бунт!  Посмотрите  на  вон  ту  женщину  с  печальными  накрашенными  глазами  –  сейчас  она  положит  деньги  на  поднос.  Вот!..  Вы  видели,  видели?  И  таких  всё  больше.  Человечество  начинает  тяготиться  своей  судьбой,  а  это  опасный  знак!
И,  возможно,  у  нас  нет  будущего,  мы  –  бесталанные  выродки,  несчастные  Калибаны  –  и  всё  же,  и  всё  же…
И  всё  же  –  если  мы  не  способны  творить,  мы  можем  разрушать.  Какая  простая  мысль,  не  правда  ли?  Хе-хе.  Согласен,  трудно  избавиться  от  бдительной  заботы  космических  опекателей.  Но  я  на  учёнишек  наших  надеюсь.  Они,  и  так  их  и  растак,  всегда  ухитрялись  выдумать  какую-нибудь  пакость,  даже  если  намеренья  у  них  были  самые  благородные… Человечество  не  понесёт  свет  вечных  истин  к  далёким  звёздам.  Эти  истины  там  никому  не  нужны.  Но  мы  не  станем  мирно  вымирать  в  благоустроенном  заповеднике.  Мы  будем  копить  наше  недовольство,  нашу  злобу,  наше  унижение,  наше  отчаянье,  чтобы  однажды  вырваться  наконец  на  волю,  как  адский  дух  или  взбесившийся  зверь,  и  побежать,  ощерясь,  звёздными  дорогами,  сея  хаос,  мрак,  смерть,  разрушая  и  мстя.  Это  наш  единственный  шанс!..  Человек  –  это  зазвучит  грозно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034849
дата надходження 06.03.2025
дата закладки 08.03.2025

Світлана Себастіані

Посвящается О.

Какое  всё-таки  счастье  –  несколько  дней  покоя.
Мирно  висит  в  шкафу  твой  плащ  супергероя.
И  хоть  сны  до  краёв  полны  пороха,  лязга  и  грома,
проснувшись,  можно  напомнить  себе:  [i]я  дома.[/i]
Дома.  По  крошке  с  ладони  клюют  твои  синие  птицы.
В  эти  немногие  дни  многое  может  случиться:
нефть  потечёт  из  крана;  в  бункерах  сдохнут  крысы;
мир  поумнеет;  рыжий  договориться  с  лысым
чёртом;  Ангел  Господень  миро  прольёт  на  эту
многострадальную,  трижды  грёбаную  планету,  –
и  вдруг  прекратятся  муки  военного  ада…
И  ты  мне  напишешь:  «Всё,  мне  туда  не  надо».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033098
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 14.02.2025

Хімічна Химера

релікт.

я  -  дерево
доісторичне  дерево
у  камені
сірому  сірому  камені
я  стою  за  склом
у  музеї
поруч  із  муміями
на  мене  дивляться  люди
їх  багато
як  у  вулику
мої  гілки  поламані
але  камінь  тримає  їх  разом
скло  замилене
бо  його  багато  разів
торкалися  пальцями
хоч  і  не  можна
тому  обличчя  розмазані
та  розмножені
я  -  дерево
багатоклітинний  організм
і  я  мислю
хоча  іншим  мої  думки  не  ясні
я  пам'ятаю  динозаврів
вони  теж  у  камені
стоять  на  інших  полицях
я  -  дерево
я  чую  інші  дерева
за  стінами
але  вони  говорять  іншою  мовою
а  я  втомилося
мені  душно  і  холодно
я  хочу  щоб  земля  знову
зарила  мене
і  вкрила
своїм  темним  покровом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032482
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025

Vasul_ILkovuch

Молюся

Молюся  до  Хреста  Три  Єдиного  Бога
Серце  холдне  затискаю  назад  у  груди
Так  серцю  теплішою  буде  дорога
Бо  без  серця  ні  в  небо,  ні  в  люди  -  нікуди.

Холодно,  страшно.  Сиджу,  гріюся,  мудрую
Як  зігріюся  може  стану  більш  хоробрий
Встану.  зберуся  і  десь  собі  помандрую
Далеко,ген  за  той  синій  мінливий  обрій.

Втечу  від  диму,  перегару  труб  вихлопних
Ватру  розпалю  -  тільки  б  вогонь  роздмухати
І  буду  дихати,  дихати,  вдох  видох  вдих
До  нескінченності  буду  тишу  слухати.

Волосся  посивіє,  на  сонці  вицвіте
Буду  слухати  не  мішаючи  нікому
Поки  вітер  мені  не  крикне.  Пройдисвіте,
Пора  вже  повертатись  додому.

с  Парище
04.  02.  2025р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032302
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 04.02.2025

Кріпіпаста

Роздуми, коли я дивився на *

Якби  промовив  бог  із  хмари:
«Вона  твоя  –  бери  навік;
Її  краси  не  згаснуть  чари,
Забудь  із  нею  часу  лік.
Як  добрий  пастир  для  отари,
Для  жінки  будеш,  чоловік!»,

То  відповідь  була  б:  «Сатано!
Господь  інакше  заповів:
Для  нагороди  ще  зарано,
Та  й  та  –  самий  церковний  спів;
Молитва,  прощення  й  страждання,
І  гнів,  і  заздрість,  і  пиха,
А  ще  –  даремні  поривання,
Жахлива  смерть,  людські  змагання
І  праця  вічна  та  суха  –

Лиш  це  земне,  лиш  це  від  бога,
Все  інше  –  зваблення  чортів;
Й  тобі  надовго  неспромога
Змінити  те,  що  не  творив.

Лице  прекрасне,  громи  з  неба  –  
Сховати  погань  ти  мастак,
Та  я,  лукавче,  не  простак.
Піди;  мені  цього  не  треба».
Мовчання  мить,  аж  ось:  «Дурак!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031689
дата надходження 27.01.2025
дата закладки 28.01.2025

Под Сукно

«иди и смотри» Четыре всадника Апокалипсиса

[b]Завоеватель[/b]

Вот  так  стоишь  одна  вот  тут,
корнями  прорастая  в  грунт,
минуту,  несколько  минут
вот  так  стоишь  одна  вот  тут,—

и  руки  тянутся,  растут,
упнувшись  в  небо,  угол  гнут,
в  обход  варьируя  маршрут,
стремятся,  тянутся,  текут,—

почувствуешь,  в  твою  ладонь
упнётся  мордой  [i]белый[/i]  конь,
растущую  безугомонь,
в  душе  поднимется  посконь,—

с  пеньки  совьёшь  гарпунный  линь,
почуешь  зверя,  с  маха  кинь,
услышишь  мёртвую  латынь:
[i]in  ipso  Etiam  et  in  ipso  Amen.[/i]

[b]Раздор[/b]

Моей  любви  [i]ружаный[/i]  конь,
в  клешне  у  всадника  огонь,
в  дыхании  пожарищ  вонь,
моей  любви  кровавый  конь.

Звени,  мой  карийон,  трезвонь!!!—
шарманщик  распустил  супонь,
лети  Пегасом,  пустозвонь:
мечи  колотятся  об  бронь.

Вот  так  вот  тут  пролита  кровь,
[i]там[/i]  доли  лучшей  их  сподобь,—
пошли  им,  гожий,  нелюбовь,
пусть  не  убий!,  но  обескровь,

уж  приготовлена  ятовь,
до  степени  твоей  озлобь,
хрипи,  милуя,  кровью  молвь,
руби  с  плеча  живую  новь.

[b]Голод[/b]

Всегда  в  окопную  страду
любая  лошадь  на  счету,
вон  [i]вороная[/i]  на  виду
всех  щиплет  мёрзлую  траву.

Травы  хватило  бы  на  всех,
на  предыдущих  двух,  на  грех
снег  бесконечный  лёг  поверх,
на  прах  двух  до  весны  поверг.

Войсками  прокатился  мор,
над  бранным  полем  лисий  ор
и  выжил  разве  только  вор,
да  выйгравший  юдоль  на  спор.

Всегда  в  окопную  страду
любая  лошадь  на  счету,
я  вороную  под  дуду  
на  бойню  на  убой  веду.

[b]Смерть[/b]

В  геенне  грешнику  гореть,
пускай  его  целует  Смерть—
насытит  сытого,  и  ведь
не  станешь  того  делать  впредь.

Вот  так  стоишь  одна  вот  тут,
святые  гобелен  плетут,
архаты  ясную  пасут
и  ржут,—

и  ты  кричишь:  куда?  я  тут.
Всем  рыжим  жить  с  клеймом  иуд,
пускай  укор  за  честь  почтут
и  с  ныне  правыми  слывут.

Свою  судьбу  не  проворонь,
стоит  в  конюшне  [i]бледный[/i]  конь,  
его,  соперница,  не  тронь,
[i]он  мой.[/i]

[i]OSAlx2о25-о1[/i]
[i]Ушаков  Юрий  Васильевич[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031205
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025

Артур Сіренко

Я купив собі ялинку

           «З  неба  дивиться  Місяць.  
               То  не  моя  вина,  друзяко!»
                                                     (Джеймс  Джойс)

Я  не  прихильник  давніх  магічних  ритуалів,  але  деякі  звичаї  індоєвропейців  викликають  у  мене  сентименти,  тому  коли  насувались  чергові  зміни  в  календарі,  я  вирішив  купити  собі  ялинку.  Покинувши  свою  обитель,  я  подався  на  берендейське  торжище  –  найближчий  ринок.  На  своє  здивування,  у  тому  куточку,  де  завжди  під  Новий  рік  продавали  ялинки  нині  продавали  мандаринові  деревця  –  різного  розміру,  в  різних  горщиках,  з  плодами  і  без.  То  нині  така  пішла  мода,  як  пошесть  –  всі  на  новий  рік  прикрашають  мандаринові  деревця.  І  то  іграшковими  черепахами.  Ласують  рисовими  колобками  і  співають  пісні  царства  Чжоу.  

Я  обережно  поцікавився  сортом  та  віком  отих  дерев  щастя.  Як  виявилось  всі  деревця  були  сорту  «Молодий  Конфуцій»  і  тільки  одне  деревце  було  сорту  «Золотий  дракон».  І  платити  за  них  можна  було  лише  міланськими  дукачами.  Один  продавець  мені  підморгнув  і  натякнув,  що  в  нього  є  не  тільки  мандаринові  деревця,  але  й  апельсинові.  І  він  може  навіть  за  додаткову  нагороду  принести  мені  фікус  виду  Ficus  religiosa  вирощений  з  пагінця,  з  того  самого  дерева,  що  росте  в  Анурадхапурі  в  саду  Махамегхавана.  Проте  мені  потрібна  була  саме  ялинка.  Навіть  не  ялиця  і  не  модрина.  І  я  таки  знайшов  ялинки  біля  паркана  під  павільйоном  сувенірів.  Вибрав  собі  одну  кучеряву.  А  продавець  одразу:  
-  Яке  Ваше  звання  і  ступінь?
-  Командор  А-12.  
-  Вибачаюсь,  не  можу.  Ми  продаємо  ялинки  тільки  навігаторам  і  сейлорам.
 
Насилу  знайшов  одного  діда  в  облізлій  хутряній  шапці  і  в  баранячому  кожусі,  що  мав  дозвіл  на  продажу  ялинок  командорам.  Вибрав  собі  зелену  крислату  красуню.  Цей  дід  теж  виявився  скрупульозним  і  законослухняним:  
-  Підтвердіть,  що  Ви  не  біоклон.    
Я  наблизив  ліве  око  до  сканера.  
-  Схвалено!  Код  Вашого  дозволу  перебування  в  місті?  
-  С675-К.
-  Ваш  статус  безперервності?  
-  Ейлор.
-  Ваш  рівень  адаптації?
-  Тон  Едем.      
-  Покладіть  праву  долоню  на  диск.  
-  Тут  випливли  дані,  що  Ви  в  шістдесят  третьому  вирощували  картоплю.  Навіщо?
-  Для  ритуальної  дегустації!
Дід  запитально  і  здивовано  подивився  на  мене.  Я  мусив  пояснити:
-  Я  зороастрієць.  Вогнепоклонник,  тобто.  
-  А,  тоді  зрозуміло.  Вашому  брату  дозволено.  Не  те  що  нам…  Ялинка  ваша!  

Вічнозелене  деревце  я  ніс  додому  обережно,  відчуваючи  п’янкий  запах  захмарного  лісу  мрій.  Ялинка  ворушила  гілками,  певно,  звикаючи  до  моїх  рук  і  до  свого  нового  господаря.  Я  поставив  її  вдома  на  мармуровому  столику,  дав  можливість  трохи  оговтатись  і  освоїтись  в  часопросторі  мого  дому  самітника  і  тільки  тоді  дозволив  діалог.  Але  ялинка  мовчала,  певно,  соромилась.  Довелось  заговорити  першим:

-  Вітаю  тебе,  ялинко,  у  хаті  своїй!  
-  Доброго  вечора,  господарю!  Я  зелена  ялинка  віком  три  роки,  рада  буду  приносити  Вам  радість  новорічного  свята.  Мене  можна  прикрашати  пряниками  із  зображенням  журавлів,  перловим  намистом  та  срібними  іграшками,  що  зображають  спіральні  галактики.  Можу  розповідати  Вам  смішні  історії  про  єнотів  на  сон  прийдешній  та  слухати,  як  Ви  читаєте  поезію  часів  проторенесансу.  Бажано  не  лишати  мене  в  цілковитій  темряві  і  не  вмикати  при  мені  пісні  кашалотів  і  синіх  китів  голосно.  Годувати  мене  можна  композитом  амінокислот  «Кантаріс»,  поїти  середовищем  Джонсона.  Дайте  мені  ім’я!  
-  Я  назву  тебе  Едла.  Так  називали  ялинки  мої  далекі  предки.  Сподіваюсь,  що  ти  не  будеш  мене  колоти,  коли  я  буду  спати  поруч  і  будеш  нагадувати  мені  про  Дерево  Життя.  Дозволяю  тобі  гуляти  по  дому  і  спілкуватися  з  моїми  домашніми  мешканцями.  У  мене  є  домашні  тваринки.  Сподіваюсь,  що  ви  подружитесь  і  ти  станеш  моєю  домашньою  рослинкою.  

Ялика  справді  постояла  трохи  (з  годинку),  поворушила  гілками,  мугикаючи  собі  якусь  лісову  пісеньку  (здається,  про  чорного  лелеку),  а  потім  почала  блукати  по  дому  човгаючи  корінцями.  Моєму  домашньому  їжаку  вона  одразу  не  сподобалось  –  він  спочатку  незадоволено  фиркав,  а  потім  ображено  запитав:  
-  Ти  для  чого  це  в  дім  приніс?  Тобі  мало  в  хаті  колючих  істот?  Тільки  не  кажи,  що  ти  побачив  її  у  сні.  Я  може  теж  бачу  пророчі  сни  щоп’ятниці,  але  поважаю  твоє  світобачення.  
Я  пообіцяв  їжаку  купити  чогось  смачненького  на  сніданок,  і  він  заспокоївся.  Почвалав  підтюпцем  у  свій  куток,  де  стояла  його  улюблена  гойдалка  і  потім  цілий  вечір  писав  вірші,  тримаючи  у  своїх  коротких  лапках  гусяче  перо  і  занурюючи  його  періодично  до  фіолетової  чорнильниці.  Вірші  у  нього  в  той  вечір  написалися  так  собі  –  надто  сентиментальні  і  меланхолійні:  він  бубонів  їх  собі  під  ніс  і  голосно,  і  сумно  зітхав.  Мені  з  тих  віршів  запам’ятався  лише  один  зимовий  уривок:

         Колючі  спогади  торішніх  світанків
         Ніби  квадратний  чорний  годинник,  
         Якого  зневажає  сам  злодій  Час…  

Переписати  чи  бодай  прочитати  свої  вірші  він  так  і  не  дозволив.  Ну,  і  нехай.  

Та  ялинка  жила  в  моєму  домі  більше  трьох  місяців.  З  їжаком  вони  так  і  не  подружились,  хоча  не  сварились  і  не  ворогували,  просто  ігнорували  одне  одного.  З  ялинкою  перші  дні  мені  справді  було  весело,  особливо  цікаво  було  гомоніти  з  нею  вечорами  про  Данте,  Джотто  та  історію  Болоньї  часів    Джованні  да  Лен’яно  та  Санте  Бентивольо.  Мої  есеї  ялинка  слухала  захоплено,  періодично  вигукуючи:  «Диво!  Який  текст!  О,  які  метафори!»  

Але  поступово  теми  вичерпались,  модернізм  ялинку  не  цікавив,  всі  її  смішні  історії  починались  фразою:  «Захотів  один  єнот  пережити  хоч  раз  тілесне  кохання,  а  не  тільки  платонічне…»  І  фінал  кожної  історії  був  очікуваний,  хоч  і  справді  смішний  (сміявся  тільки  їжак  у  себе  в  куточку).  Але  все  одно,  мені  з  нею  було  якось  затишно.  Проте,  я  відчував,  що  в  моїй  хаті  ялинці  якось  сумно  і  затісно.  Я  обережно  поцікавився  чи  не  хотіла  б  вона  поспілкуватись  з  іншими  ялинками,  і  що  вона  думає  про  таке  поняття  як  Свобода.  Вона,  звісно,  вдавала,  що  не  розуміє  натяків,  але  я  помітив,  як  вона  тягнеться  гілками  до  відчиненої  кватирки,  як  визирає  у  вікно,  спостерігаючи  за  граками,  що  бавились  у  повітрі  м’ячиками  та  повітряними  кульками,  і  я  все  зрозумів.  Я  відніс  її  до  лісу  в  квітні,  коли  цвіли  анемони,  і  вона  махнувши  мені  на  прощання  своєю  зеленою  колючою  гілкою,  побігла  в  сторону  пагорба,  де  танцювали  і  співали  у  променях  жовтого  Сонця  її  дикі  та  свавільні  подруги.            
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029261
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 25.12.2024

Гриць Янківська

Меандри. Бузковий смичок

[i]Цикл  поезій  2020-2024рр.
Картина  Тетяни  Молодої  2024р.
[/i]

Дивні  люди

Березень  на  мені  закладає  свої  бруньки.
Ось  тобі:  в  плечі  –  яблуню,  в  око  –  вишню!
Де  ви,  мої  потоптані,  негомінкі  роки,
але  й  не  лишні?!

Ноги  мені  пускаються  коренем  по  землі.
Груди  мені  здимаються  верховіттям.
Ось  ви,  мої  не  вирослі  досі,  та  не  малі,
стережіться!

Стежка  болотяна  березня  кличе  і  кличе  йти,
суне  в  горбисті  зарослі,  як  до  Господа.
Стежко,  якщо  я  зрадила  лінощами  –  прости!
Й  ось  тобі:

ось  тобі  –  не  лінуюся,  ось  тобі  –  йду  і  йду,
в'ється  пообіч  пса  мого  щастя  діждане.
Як  забрунькований  приліс  –  шляхом  в  собі  веду.
Вік  мій  засліджений.

Щойно  зголоситься  сонце,  щоб  Ти  ним  весну  святив,
як  по  мені  заквітчаються  дивні  люди.
Боже,  якщо  Ти  для  цього  живою  мене  створив,  –
най  так  буде!
15.03.2020




Заручникам

Світло  падає  в  тихі  плеса  моїх  зіниць.
Скаламутить  чи  встромить  голку  в  саменьке  дно?
Відучилися  тіні  звірів  жбурляти  ниць,
може,  жаль  їм,  а  може,  ліньки,  вже  все  одно.

А  звіряткам  і  досі  боляче,  і  пече
від  іскристого  скреготу,  реготу  і  тертя.
Та  хоч  зайчик  із  пальчиків  зважиться  –  не  втече,
бо  рука  йому  –  мати,  а  тінь  ця  –  її  дитя.

Аж  наїжились  хижі  зорі  в  моє  вікно,
не  заслона  для  них  ні  зойки  чужі,  ні  сміх.
Світло  знадилось  пити  з  ока  мого  давно.
І  яких  йому  ще  хотіти  хмільних  потіх:

розтривожити,  уколоти,  затьмити  вщент?
Але  ж  плесо  моєго  ока  –  це  чиста  гладь!
Слухай,  –  каже  заручник  заєць,  –  не  аргумент,
бо  на  дні  його  хтозна  які  ще  там  звірі  сплять.
23.03.2020




Шпакам  та  іншим  птахам

На  білій  пелюстці  крокуса
зникає  остання
крапля  роси.
Феї  ранкові,  встигайте  напитися,
бо  сонце  суворе!

Засинають  пташки.
Дерев'яної  рамки  різьблені  хвилі
пташок  заколисують.
На  обкладинку  книжки  художник
малював  не  за  гроші.

Помежи  перших  квітів
не  красу  шукає,  а  їжу,
якби  ж  знав,  як  я  ним  зачарована,
красень  шпак.

Видзьобуйте,
видзьобуйте,
видзьобуйте
з  мене  душу!
25.03.2020




Хлопчик  шукає  на  небі

Хлопчик  шукає  на  небі  великий  віз.
Нащо  тобі,  о  мій  хлопчику,  стільки  сліз?
Ківшика  вистачить,  ложечки,  ні,  –  сльози!
Хлопчику,  все,  що  наплачеш,  –  мені  вези!

Личко  твоє  –  перламутрове  ябко  чи
ябко  рум'яне  –  до  сонечка  не  спечи!
Слізка  твоя  –  горошина  в  моїй  руці,
я  пророщу  з  неї  вперту  значущу  ціль.

Будете,  хлопчику,  з  нею  разом  рости,
зводити  для  споглядання  зірок  пости.
Ось  тобі  Віз  і  уся  ця  зірчаста  вись,
тільки  до  мене,  мій  хлопчику,  пригорнись!
25.03.2020




Конюшинка

Шум  дощу  і  стара  бруківка,  і  весна  як  мур,
й  даром  зірвана  конюшинка  у  руці,
і  котячою  лапою  з  лавок  розігнані  горобці,
й  до  пір'їни  промоклий  добряк  амур  –
все  єством  своїм  начебто  прирікало  мій  план  на  крах  –
дві  розірвані,  креслені  крейдою,  лінії  каблуком,
і  відсутність  когось,  хто  проходив  би  тихо  й  інтимно  повз,
оминаючи  шви  між  бруківкою  і  вогні  в  очах  –
все  немовби  навмисно  ховало  життя  за  пазуху,
доки  я  уявляла,  як  кладу  конюшинку  в  вазу.
06.04.2020




Весна  двадцятого.  Карантинне

Горобці  розклювали  кинуте  щедро  й  мене  нема.
Вже  й  зима  відступила,  з  гордині  а  чи  за  звичкою.
Лиш  весна  –  несвідома  причасниця,  мов  тюрма,  
розмежовує  сонце  старе  і  дитячі  личка.

Це  прихований  ворог  чи  надто  відвертий  друг
накладає  тавро  на  лице  –  білосніжу  лілею?
Мов  дарунок  землі,  що  з  останніх  своїх  потуг
народила  людину  і  нині  вмирає  нею.

А  природа,  мов  янгол  зі  сну,  дослухає  Господніх  слів
й  сотворяє  святе  –  ніжні  пестощі  кольору  неба,
аромати  дерев  порозквітлих,  ярких  полів...
Горобці  розлетяться  й  мені  вже  себе  не  треба.
12.04.2020




Навіки  музика

Й  нізвідки  –  музика,  як  вічності  удар
по  скронях  несвідомої  в  любові.
Любове,  а  чи  ти  –  священний  дар,
чи  це  тобі  збудовано  вівтар,
чи  палиш  ти  вогнем  на  клятві  крові?

Лиш  тільки  музика!  І  я  у  ній  тону.
В  її  глибинах  враз  –  церковні  співи.
І  пальці  труться  по  самому  дну.
І  їй  –  один,  йому  –  оцю  одну...
Колишуть  вічність  у  подолках  діви.

Нетлінна  музика.  А  все-таки  –  в  мені!
Хай  чує  Бог  і  світ,  вітри  і  люди:
не  зрину,  ні,  підноситись  в  огні,
коли  любові  в  дар  –  любові  дні!
Ця  музика  –  нехай  і  вічність  буде!
19.04.2020




Медитативне

Блаженних  митей  повнота
сповняє  слух.
Це  Бог  відкрив  свої  вуста
чи  світ  ущух?

Як  слів  перелік  добіжить
свого  кінця  –
Так  з  рук  моїх  втече  ця  мить
і  тиша  ця.

Зостануться  лишень  пташки,
пташки  і  я,
і  нитка  темної  ріки,
і  течія.
24.04.2020




Смеркова  невіста

Бог  заплющує  заходу  око  червоне
і  чоло  Йому  хмарами  густо  йде,
аж  землі  соромлива  щока  холоне,
аж  у  грудях  їй  вітер  чутки  гуде,

що,  відомо,  здимався  із  уст  Господніх
ще  коли  тільки  слово  було  і  тьма,
і  летів  із  ніколи  в  оте  сьогодні,
де  плітки  виникають  поміж  трьома,

де  палають  то  з  сорому,  то  від  люті,
де  любові  безчестя  дають  клеймо,
де  життя  оминають,  у  осуд  скуті,
де  ми  всі,  що  посіяли  –  те  жнемо.

І  несе  прудкокрилий,  як  сон  –  тривогу,
як  гора  свій  тягар  до  небес  несе,
всю  незвідану  неміч,  відому  Богу,
і  землі  повідає  про  те,  про  се.

І  цілує  їй  щоки,  і  пестить  вуха,
і  втішає  за  звичаєм:  все  мине!
Моя  змучена  сестро,  лишень  послухай,  –
Бог  за  вісника  правди  призвав  мене!

А  коли  надавав  мені  Духом  змісту  –
з  ока  заходу  в  хмари  пустилась  кров.
Обирає  тебе  за  Свою  невісту,
не  соромся  прийняти  таку  любов!
27.04.2020




В  ночі  на  п'ятницю

Знову  надкушене  ябко  висить  над  містом.
Мить  потаємна,  як  в  п'ятничну  ніч  ворожка,
все  підсипає  зірок  у  небесне  тісто,
аж  застрягає  ложка.

Хто  відкусив  з  нього,  райського,  що  поблідло,
соки  пустивши  в  простори  надземних  тіней?
Хто  його  тут  догасати  покинув  підло  –
сонця  собі  не  стріне!

Вийде  людина  під  небо  прогнати  смуту,
стане,  мов  камінь,  що  ріки  його  не  зрушать.
Скаже:  допоки  ти  тут,  то  і  я  пробуду.
Роси  мій  жаль  потушать!

В  ночі  на  п'ятницю  вісники  носять  вісті,
сни  сновигають,  де  тільки  постелить  Віста*.
Двоє  нас,  місяцю,  в  цьому  нічному  місті
із  кам'яного  тіста.
01.05.2020

[i]*Зоря-Віста  –  небесна  богиня,  на  світанку  відмикає  небесні  ворота,  випускає  Сонце  на  небо,  ввечері  стелить  йому  постіль[/i]




Ягода

Не  говори  мені,  Боже,  що  буде  злагода,
наче  і  гріх  мій  додолу  водою  стік.
Як  на  вустах  мені  висохне  стигла  ягода  –
не  розсмакую  сік.

Марно,  не  марно,  та  ночі  минають  грозами,
все  їхні  грона  то  в  серце  ростуть,  то  в  ум.
І  обриваються,  й  падають  тяжко  до́  землі
крокам  чужим  на  глум.

Хочу  їх  врадити,  визбирати,  примірити,
дати  нажитися  кожній  із  цих  ягід.
Боже,  кому  їх  сердешних  таких  увірити?
Жоден  не  спинить  хід.

Думка  моя  –  блискавиця  –  наскрізь  проноситься
з  розуму  в  серце,  як  велено,  а  відтак
з  серця  –  у  люди,  допоки  невинна,  проситься
крокам  чужим  навзнак.

Наче  і  гріх  мій  –  зі  мною  повік  залишиться
слово,  що  сказане  у  грозовиту  мить.
Боже,  коли  на  губах  мені  радість  скришиться  –
най  тільки  не  болить!
04.05.2020




Радісна

Сонце  ранкове  лягає  у  теплі  води  твоїх  очей.
Дужі  розгорнуті  крила  возносять  тебе  ген  до  сьомих  небес.
Буяють  ліси  в  твоїх  грудях,  здимаються,
і  чайка  твоїх  довгожданих  привітів  лине  над  ними.
У  лоні  твоєму  для  гір  майбутніх  каміння  закладене.
Світ  вітає  тебе  веселками  і  дощем.
Ти  єдина  зі  світом,  як  річка  і  плюскіт,  як  Єва  й  ребро,
як  добро  і  людська  душа,
як  форма  і  зміст  усіх  непростих  речей.
Ти  –  гомін  і  тиша,
радісна!
05.05.2020




В  розлуці  з  горами.  Карантинне

Синього  заходу  чайка  лягає  на  плечі.
Як  ти,  розгорнутокрилий,  без  мене  веснуєш?
Чи  затуманились  очі  твої  старечі?
Чуєш,

йдуть  поїзди,  але  жоден  тебе  не  вріже
сміхом  уривистим  чи  затяжним  мовчанням.
Тінь  бумерангом  опише  повітря  свіже.
Рання

тиха  пора  ледь  пом'якшує  гострий  обрій.
Помежи  пір'я  густе  витікає  сонце.
Чайко,  весні  цій  судилося  бути  добрій!
Он  це

мовлять  по  радіо,  теле,  ютуб  каналах.
Вже  перемовили  стільки:  не  хоч  –  повіриш.
Денної  зірки  цілує  останній  спалах.
Вділиш

того  тепла,  що  залишиться  від  цілунку?
Хай  лиш  черкає  чоло,  але  ж  палко  дуже!
Тож  проведи  цю  весну,  як  додому  юнку,
заходе-друже!
11.05.2020




Меандри

М'яко
Я  –  мавка  польова.
Я  –  сніг  з  дощем.
Я  –  непроглядна  тьма.
Я  –  неба  щем.
Лице  в  лице  глядиш  на  мене  ти,
коли  з  землі  шукаєш  висоти.

Твердо
Я  –  слух  і  спів.
Я  –  шелест  у  траві.
Я  –  плин  морів.
Я  –  квіти  польові.
В  своїх  руках  вбивав  мене  не  раз,
коли  у  гнів  ховався  від  образ.

Грізно
Я  –  плесо!
Я  –  пломінь!
Як  не  втоплю  –  спалю!
Я  –  слів  обух!
Я  –  предків  дух!
Один  на  всіх!
Сміх!
13.05.2020




Прощання  серед  ночі

Я  сумую  за  часом,  коли  скрипалі,
обступивши  довкруж  мою  душу,
все  трощили  смички  об  плачі  та  жалі,
доки  з  місця  було  не  зрушу.

Я  сумую  за  світлом,  з  яким  світлячки
за  наказом  жорстокої  феї,
на  льоту  розбивались  в  нагрудні  значки
босоногої  долі  моєї.

Я  сумую  за  тим,  як  струмок  дзюркотів,
крижаними  хапаючись  пальцями
за  колоди  моїх  вільнохідних  плотів,
як  невведені  за  бувальцями.

Я  за  небом  зірчастим,  за  смаком  води,
як  вночі  за  вербою  русалки,
заховаюсь  надійно.  Ти,  ноче,  гляди!
Із  душі  витягатиму  скалки.

Не  під  скрипок  ридання  засну  –
під  стихаючу  травнем  весну.
20.05.2020




Бузковий  смичок

[i]"Якось  півночі  сумної  я  слабкий  шукав  в  сувої
Знань  химерних  та  цікавих..."  
Е.А.  По
[/i]
Всю  ніч  грала  скрипка  у  мене  в  руках
сумний  незнайомий  твір.
І  тільки  смичок,  що  ламавсь  на  тріски,
мені  промовляв:  не  вір!

У  ніч  проникали  крізь  тіло  дверей,
крізь  товщу  бузкових  стін
предивні  мотиви  благальних  пісень  –
від  мар  відвернути  тлін.

Рукою  моєю  невидимий  хтось,
як  власною,  управляв,
і  струни  примушував  плакати  в  такт
словам,  яких  не  промовляв.

Здавалось,  ось-ось  і  стіна  зацвіте
п'ятипелюстковим  бузком,
і  колір,  котрий  –  меланхолії  стяг,
проявиться  вищим  зразком.

Крізь  очі  свої  я,  немов  крізь  вікно,
дивилась  на  все  це  здаля,
і  вгору  мій  дух  підійнявся  аж  так,
що  вгледілась  всенька  Земля.

Ще  вище!  Сильніше!  Гучніше,  ану  ж,
хай  іскри  летять  зі  струни!
Поглянь,  ляльководе,  як  я  понеслась,
мене  тепер  спробуй  спини!

Смикнув  ляльковод  за  мотузку  руки,
що  довга,  як  трап  до  небес,
аж  я  почала  раптом  падати  вниз  –
прогнав  мене  з  неба  Зевес.

Я  падала  й  падала,  різала  тьму,
ковтала  зірки  на  путі.
В  правиці  стиснувши  смичок,  наче  меч,
кресала  вогні  золоті.

Ось  хмари  минула,  хвости  літаків,
промоклі  зелені  дахи,
й  тоді  під  одним  приземлилася  з  них,
як  попросинались  птахи.

І  безперестанку  оказію  цю
вів  супровід  скривджених  нот,
а  стіни  бузкові  понурість  свою
приписували  до  чеснот.

Уже  я  стомилася  з  тої  жури,
стомилися  й  лиця  примар,
що  так  проявлялись  на  стінах,  як  бог
явився  там  –  посеред  хмар.

А  скрипка  все  грала  благальний  мотив,
і  вкотре  –  на  друзки  смичок.
Та  заново  гілка  бузку  проросте
у  руку,  немов  черв'ячок,

і  ось  вже  на  струнах  –  тремтіння  псалмів:
від  лиць  відведіть  наших  тлін!
І  я,  співчуваючи,  стримую  ніч,
вчепившись  її  колін.

Ох,  це  було  вчора,  а  може,  торік,  
ота  нескінченна  гра,
в  якій  ні  для  кого  з  усіх  нас  гравців
не  видно  було  добра.

Та  й  зараз,  пригадуючи  в  напівсні
мелодію  цю  чудну,
я  стиха  молю  за  примар  у  богів:
врятуйте  бодай  одну!
25.05.2020




Старка  неба

Хмариться.  Парко.  Вись  затягнулася  старкою.
Плівкою  збрижиться  неба  сиваве  дно,  коли
коні  гривасті  галопом  по  ньому  з  заходу
вискочать,  ніздрями  втягуючи  вологу.  І

википить  на  плиту,  зашкварчить  молоко  його,
хлюпне  на  дах  і  в  ябчанку  сонця  ранкового.
Вмочиться  булка  повітря  і  чубчик  голуба
в  білу  ріку,  що  спричинює  в  небі  повені.

Зломиться,  яко  закляття,  дощів  посудина
з  натиском  дикого  стада,  що  ставить  груди  на
захист  дахів  цих  від  спеки  та  ще  й  від  студені.
Коні  вітристі  вихлепчуть  молоко.
09.06.2020




Ясному  дню

Червень  хрестиком  вишивається  на  багнистій  землі-канві.
Спочиває  зело  розмотане  із  клубка  шерстяної  нитки.
Я  згубила  сандалю  з  правої  у  невикошеній  траві,
а  знайшла  поцілунки  росяні  від  мізинця  повздовж  до  литки.

Між  дівчатами  й  досі  водиться  дрібно  плакати  до  грози:
мій  коханий  повищав  з  осені,  та  за  травами  не  видніє.
Може,  викрала  його  іншая  й  міцно  держить,  як  за  гузир,
а  ясненький  мій  так  пручається,  аж  знеможе  та  полотніє?

Світить  сонце,  та  якось  з  підступом:  то  зашкіриться,  то  зайде.
Певно,  має  ще  власні  вигоди  над  подолком  природи-неньки.
Червень  зливою,  яко  голкою,  густо  нитку  в  узір  веде.
Я  згубила  б  і  власну  голову,  лиш  би  милий  з'явився  всенький!
13.06.2020




Первородство  світанку

День  потопає  в  обіймах  з  густою  мрякою,
сонце  відсунула  з  шляху,  мов  п'яти  Якова*.
Та  яково  тобі,  сонце,  як  в  хутрі  яка,  йти
обрій  штовхати  у  цю  незугарну  м'якоть?

Знаково  –  першим  просочиться  дню  за  пазуху
передсвітанковий  холод,  як  рій  із  пасіки.
Літепло  літнього  ранку  утреться  насухо,
спізниться,  але  мистецьки  додержить  павзи.

Лакома  думка  –  світанку  червону  ягоду
за  первородство  щоденне  віддати  загодя,
докіль  це  літепло  грубих  не  пустить  пагонів,
спадщину  взявши  за  правом  і  суду,  й  змаги.
16.06.2020

[i]*Яків  –  з  івр.  "п'ята".  Вийшов  з  лона  матері  другим,  тримаючи  брата  Ісава  за  п'яту.  Викупив  у  брата  первородство  за  чечевичний  суп,  після  чого  Ісав  отримує  ім'я  Едом  –  з  євр.  "червоний”[/i]




Сильний  вітер

Я  розсипала  душу  на  вітер,  на  сильний  вітер,
щоб  поніс  її  вгору  –  до  сосен  і  вище  них!
Ще  комусь  буде  здалеку  мною  ледь-ледь  боліти,
затамує  він  подих  при  думці,  що  вітер  стих,

та  обскубані  хмари  пливуть  непорушним  небом,
отже  час  не  спинився,  відтак  і  життя  трива...
Є  вона!  –  спам'ятається  вчасно,  –  чого  ще  треба?!
Линеш,  вітре,  то  линь  собі  з  Богом!  Навік  бувай!
18.06.2020




Червневий  грім

Бо  усе,  що  я  маю,  –  свобода  сказати  слово.
Ця  свобода  на  дотик,  як  перший  червневий  грім.
Зодягнуся  в  мурахи  –  так  трепетно,  так  святково,
коли  небо  –  оркестр,  і  тисячі  скрипок  в  нім.

І  від  кожної  –  струни  сягають  у  мене  нервом,
аж  спазмують  у  череві,  пальці  судомно  гнуть,
або  в  голову  вибухнуть,  вчинять  там  справжню  мерву
і,  мов  прапор  звитяжності,  тіло  моє  напнуть.

Це  така  насолода  –  можливість  носити  волю,
як  блискучу  прикрасу  між  поглядів  заздрих  тих,
хто  злякався  грози  і  тікаючи  геть  по  полю  –
заросився  в  коліно,  згубив  своє  слово  й  стих.
25.06.2020




А  небо  у  сумнівах

А  небо  у  сумнівах:  вбратися  нині  сіро  –
в  сорочку  з  дощами,  як  з  смугою  бахроми,
чи  тільки  в  серпанок  молочний  на  голе  тіло
і  блиск  усерязів  –  цей  зірний  дарунок  тьми?

Ще  заспане  небо,  ще  хмари  –  його  повіки,
припухлі  спросоння,  важніють  над  оком  дня,
ще  промені  сходу  летять,  як  негострі  піки
у  ріки,  мов  з  дзеркальцем  грає  мале  чортеня.

Та  свіжого  вітру  ковток  збадьорить  одразу,
бо  липою  пахне,  бо  літеплий,  бо  п'янить.
І  небо  накине  не  одіж,  а  тільки  фразу:
пора  вже  снувати,  подай  мені,  сонце,  нить!

Стає  очевидним  –  дощі  раптом  вийшли  з  моди.
Хоч  скільки  б  відтінків  не  вигадав  звичний  ґрей,
та  сім  кольорів  веселкових  –  вершина  вроди,
що  дуже  пасують  блакиті  його  очей.
27.06.2020




Дуже  добре  лице

Дуже  добре  лице  все  ще  дивиться  в  ніч,
виглядаючи  в  ній  силуети
незабутих  отих,  що  сповзали  із  пліч
шаллю  білою  в  випари  Лети.

Промайнуть,  проминуть,  не  зачеплять  руки
з  вказівним  ледве  здійнятим  пальцем,
що  от-от  наведе:  ти!  Це  ти!  Так,  це  ти
повернувся  додому  блукальцем.

І  тоді  дуже  добре  лице  (ох,  якби
цьому  бути,  та  ні  бо,  не  бути!)
позабуде  години  прокльонів,  мольби
і  синюшність  постійної  смути.

Але  ніч  не  зорить,  ліхтарі  не  горять  –
вкрали  вулиці  шир  позастінну.
Дуже  добре  лице  все  ще  збурює  гладь
Лети,  простору,  й  душу  камінну.
13.07.2020




Золото  в  огні

Що  то  є  –  слово?
Яка  нагорода  –
кинуте  долі  з  брязкотом  раз?
Дуже  коштовне  з  кишені  пораз-
ок!  –  Безумовна!
Всевизнана  врода
слова  монетно  чудово-
го!
Б'є  батогом  язика  об...  каміння?
Ба!  –  Піднебіння.
Слова  проміння
б'є  по  мені.

Золото  в  огні!
Золоогні!
Золотогнів  –
слово  вишукано  кинуте.
13.07.2020




Доброго  ранку

Доброго  ранку!
Теплої  кави,
простору  і  простоти!
Місто  записує  танку  буденну  мені  під  лопаткою,
наче  маршрут  прокладає  по  вулицях  або  старі  листи
сонце  жбурляє,
хрусткі  закарлюки,  я  їх  драмущу  п'яткою.

Їдемо,  їдемо,  в'єдно  і  цілісно,  пафосно  і  епічно,
заспані  диваки.

Світлого  настрою!
На  незнайомцях
сірий  знайомий  джинс.
Місто  навчить  мене,  наче  санскриту,  ритміки  їхніх  кроків.
Кожен  наступний  своєю  ходою  мовить,  що  він  не  принц,
хоче  відвертих  пронизливих  поглядів  і  не  боїться  вроків.

Мріємо,  мріємо,  часто  і  голосно,  широко  й  ліконічно,
виключні  чудаки.

Сонце  прокинулося  спозаранку  від  лоскотання  пальцями  –
знову  дорослі  діти  тицяли  у  нікуди.
Кави  міцної  й  легкої  кіношності
позамовляли  люди.
22.08.2020




Прокидатися  зранку

Прокидатися  зранку  від  щебету  солов'їв,
солов'їною  кликати  долю  з-за  пишного  світу
і  крізь  сон  споминати,  як  зводився  і  майорів
синьо-жовтий  затишок  у  тон  піднебесному  цвіту,
і  радіти  свобідному  двадцять  дев'ятому  літу.

І  зневажити  всіх,  хто  зневажить  твою  любов,
й  не  соромитися  видаватись  надміру  духовним.
І  чувати  й  відчути,  що  досі  не  охолов
дух  козацтва  в  тяжінні  до  волі,  здобутої  кровно,
і  що  ти  тут  із  власної  волі  живеш  безумовно,
і  що  все  має  значення,  мов  це  або  й  не  мов!
24.08.2020




Під  дугою  густої  галузи

До  по  колу  вертає  земля,
світло  цідиться  в  світ  поміж  пальці,
там  я  кличу  до  тебе:  маля,  
залишайся!

Он  вже  спіє  камінна  стежа.
Чи  тобі  до  снаги  її  брили?
Нас  з  тобою  з  тієї  ж  основи  
творили.

Тож  камінні  дістались  серця,
важко  зносити,  кинути  –  страшно.
Бо  на  кого  впаде  –  не  врятується  той.  
Але  нащо?

Твоє  око  –  совине  гніздо
під  дугою  густої  галузи
визначає  нас  спільцями,  змовниками  
і  друзями.

Я  люблю  тебе,  миле  дитя!
Не  покинь  мене  тут  одинокою!
Я  і  досі  дивлюся  на  світ  
твоїм  оком.
25.08.2020




Пташок  у  винограді

Пташку,  пташку,  відкрий  ми  душу!
Що  воркочеш  у  винограді?
Гілка  впала  у  цій  надсаді.
Я  в  надсаді  лиш  погляд  зрушу.

Знову  смуток  чи  просто  осінь?
Віти  жовкнуть  –  старі  знамена.
Це  помазання,  достеменно  –
лист  застрягнув  мені  в  волоссі.

Це  народження.  Дай  ми,  пташку,
інший  голос  на  пісню  іншу,
інші  крила  моєму  віршу,
інше  ймення,  з  яким  не  важко.

Мудрий  вересень  –  перший  спільник,
сам  обрав,  як  на  злочин,  місце,
шерхотить  тайн  мотиви  листям,
підзолочує  мрій  світильник.

А  між  гронами  –  грудка  туги  –
виноградина  твого  серця.
Для  голубки  заграє  скерцо
дощ-порадник  –  твій  спільник  другий.

І  відкриється  все  напевне,
їй  зізнання  стечуть  водою.
Ох,  якби  ж  мені  буть  простою
і  веселою,  наче  древнє,

наче  вічно  правдиве  небо,
вічно  слухати  ту  розмову!
Та  зривається  спів  пташиний
знову.
19.09.2020




Осінь  двадцятого.  Карантинне

Осінь  вигавкує  коло  воріт,  а  все  ж
лащиться,  просить  м'яса.
З'їж  виноградину,  хижий  же  песе  мій,
мокру,  таку  ж,  як  ти.

Прямо  на  схід,  поміж  краплями  (крапля  ми!)
вільна,  мов  небо,  траса.
Хочеш,  поїдемо,  вільний  бо  песе  мій?
Хочеш  звідсіль  втекти?

Осінь  двадцятого  дивно  обмежена
графіками,  законами.
Шляху  клубок  закотився  до  одягу
і  підтягнув  хвоста.

Ми  висимо  то  між  пальт,  то  між  гронами
у  винограднику  (грона  ми!)
Осінь  до  смерті,  до  одуру  й  заздрості
тиха,  м'яка,  проста.
01.10.2020




Грудень.  Верхів'я  кленів

Холод  сповзає  привидом  із  гори.  Та
ще  не  підкорена,  приморозком  укрита,
й  криком  до  мене:  будеш  ти  говорити
а  чи  замовкнеш,  би  ротом  бадилля  гріти?

Грудень.  Верхів'я  кленів  вчепилось  дроту.
Йдуть  поїзди,  яко  токарі  на  роботу.
Іскри  з-під  ніг  їхніх.  Божа  така  ж  достоту.
Холод  огранює  токарям  краплі  поту.

Я  видихаю  глибше,  аніж,  щоб  жити.
Мушу  оту  –  чи  приспану,  чи  убиту
парою  розбудити  чи  воскресити.
В  мене  під  шкірою  туляться  ваші  діти  –

сироти.  Скрапує  талий  із  квітки  іній.
Чом  ти,  колись  не  зірвана,  нині  –  плін  мій?
Викрила  погляд,  взяла  го  на  припін  і
докіль  стою  –  все  кличеш  мене  по  імені.

Тріснув  мороз,  а  тріщина,  як  хвилина,
іншу  покликала:  інша,  тепер  стели  на
стежку  зимову  –  ще  глибшу!  Їй-бо,  не  злине,
буде  ступати  між  тріщинами  Василина.

Тиша  з  гори  покотиться.  Зимно.  Біло.
Змовкне  краса  і  усе,  що  її  містило.
Квітки  бадилля  бо  інеєм  перезріло
й  схилена  я  над  розтопленим  квітки  тілом
видихну  власне  життя,  би  її  зогріло.
22.12.2020




Столітній  лист

[i]На  зближення  Юпітера  і  Сатурна  в  2020р.
[/i]
Столітній  лист  в  запиленій  шухляді
чекав  тебе,  як  іноді  у  сні
чекаю  стрічі  з  тим,  кому  не  раді
й  кому  кидають  погляди  скісні
чи  наяву,  чи  пак  –  в  життєвім  яді.

Столітній  лев  в  порожньому  дворі
ричав  до  тебе  крізь  розбиту  шибу,
сколихував  віконниці  старі,
що  навівало  атмосферу  штибу
лячних  легенд.  Світили  дві  зорі,

де  перша  –  це  Сатурн,  Юпітер  –  друга.
А  придивитися  –  це  дві  були  лямпади:
одну  світили,  бо  стрічали  друга,
а  іншу,  бо  у  нім  шукали  вади.
І  поміж  двох  –  лягала  чорна  смуга.

І  він  тебе  покликав:  розпечатай!
І  він  тобі  читався  так  глибоко!
І  наче  сповідь,  пристрасно  зачата,
в  затінене  твоє  вдивлявся  око.
І  плакав  лист,  як  плачуть  потерчата.

Аж  сталось  зір  злиття,  що  випадає
узріти  раз  у  енну  кількість  років.
Ніхто  в  цю  ніч  либонь  не  споминає,
як  проганяв  Сатурна  в  тьмі  глибокій
Юпітер  молодий*:  ми  не  рідня  є!

Чужого  столу  потаємний  схов
столітню  клятву  розвінчав  із  дати,
де  цифри  свідкували  про  любов,
а  літери  зуміли  дочекатись
не  відповідей,  тільки  молитов
запізнених,  за  душу  адресата.
28.12.2020

[i]*З  міфології,  скидання  батька  з  престолу
[/i]  



Далечіє  причал

Далечіє  причал.
Два  рум'янці  розділені  обрієм  –
дві  зорі  багровіють  відбитком  одна  у  одній.

І  питають  в  начал,
і  шукають,  чи  ще  хоробрі  є,
що  наважаться  ринути  з  ними  в  світи  підводні.

Море  жде  кораблів,
море  ці  кораблі  народжує,
у  потугах  штормів  відриває  з  твердого  лона.

Вже  й  причал  оддалів,
пуповиною  лиш  супроводжує
пінна  хвиля,  мов  кров,  у  заграві  руда  й  солона.
20.01.2021




Розбиті  маленькі  серця

Розбиті  маленькі  серця  дзенькочуть  вкупі.
Купили  за  N  рупій.
Повісять  на  верхній  одвірок,  щоб  били,  били
ті,  що  прочинили...

Дзвеніть  собі,  вчені  брахмани,  великі  гуру!
Вчиніть  партитуру!
Хоч  музика  ваших  сердець  не  здолає  смерті  –
лишайтесь  відверті!
29.01.2021




Срібний  пес

Чи  се  не  славно?  –  Срібний  пес
стоїть  високими  ногами
на  світлім  стилі  поетес,
себто  –  між  нами.

Я  знаю  лінію  хребта
і  тонкощі  його  натури,
та  Вас  турбує  думка  та
лише  де-юре.

Ви,  наче  трунок  в  пелюстках!
Вас  зберігати  б  у  флаконі,
бо  протече  в  руках  слабких,
мов  на  іконі.

Й  коли  б  мені  дібратись  слів,
котрі  він  приступив  навіки,  –
я  вилила  б  цей  срібноспів
у  Ваші  ліки!
01.02.2021




Курява

Це  ж  бо  уже  й  ох!
Синява  на  межі.
Вийшли  сюди  вдвох,
вигострили  ножі.
Чистили  від  іржі
обрій,  де  сів  Бог.

Вітер  січний  з  гір
вздовж  розітнув  чоло.
Стало,  як  старовір,
виструнчене  стебло.
Свідчить:  оце  було
Богу  наперекір!

Це  ж  бо  уже  й  дме!
Курява  на  прогноз!
Змовилися,  бігме,
сіверко  і  мороз.

Синява  від  погроз
й  Бога  на  мить  пройме.
06.02.2021




Білий  звір

Тут  нема  ні  богів,  ні  демонів,  тут  тільки  сніги  й  сніги.
Тут  всі  вади  гладко  зализані,  критик  не  підкопає.
Тут  повзе  щось  холодне,  мов  посмішка,  вздовж  моєї  ноги
й  так  засинає.

Я  ступила  би  крок  на  волю,  я  ступила  б  їх  може  й  два,
та  боюсь  розбудити,  хтозна,  чи  хижий,  білого  звіра.
З  тої  зради  занудить,  а  в  лоні  моїм  проросте  трава,
наче  офіра.

Та  кому?  Адже  тут,  як  відомо,  ні  демонів,  ні  богів.
Навіть  предки  все  глибше,  заки  стою  –  насипало  з  лікоть.
Тут  відважні  мужі  та  жони  до  глухих  взивають  снігів:
станьте  навіки!

В  неба  –  сірі  повіки,  в  людей  –  нетерплячі  густі  слова.
В  мене  плаче  бліде  звіреня,  розбуджене  під  коліном.
Як  сльозами  стече  –  знов  його  заколише  зима-вдова
з  духом-тліном.
11.02.2021




Мить

Наче  гострять  ножі.
Наче  тягнуть  по  шкірі  пальцем.
Наче  йдеш  і  раптово  хапають  твоє  зап'ястя.
Наче  косять  траву.
Наче  "Літо"  звучить  Вівальді.
Наче  ти  поза  часом,  а  світ  –  двадцять  п'ятий  кадр.
Наче  сонце  тече,
наче  сліпить  і  повно  сміху...
Наче  це  медокосе  дівча  тебе  кличе  "мама".
Наче  сіється  дощ.
Наче  місто  відкрило  душу.
Наче  крутять  улюблений  фільм,  який  увірве  гроза.
19.02.2021




Мода  на  весну

Як  вперіщить  дощ  –  проросте  трава  і  набрякнуть  сни.
Вийде  з  моди  кльош  і  вернеться  знов,  встигне  до  весни.
І  впаде  гніздо  пантрівних  лелек  й  електричний  стовп.
І  підмочить  нас  та  віршів  врожай  черговий  потоп.

Тільки  будь  стійким  до  моїх  розмов,  до  моїх  очей!
Час  змиває  нас  плямою  з  вікна,  не  їдка  ачей.
Я  ж  люблю  тебе,  як  своє  ребро,  літаковий  хвіст!
Тільки  ким  ти  є,  тільки  де  ти  є,  –  хто  мені  повість?

Літаковий  шлях  виріже  для  нас  піднебесся  клин.
Тільки  будь  швидким,  бо  розтане  дим,  мов  палю  полин,
проганяю  злих.  Тільки  ти  який?  Тільки  що  –  добро?
Та  увійде  знов  мода  на  каре,  прозу  і  таро.

Я  курила  б  в  ніч  –  тінь  попід  стіну  в  сукні  з  бахроми,
тільки  вийми  хрип  зі  своїх  легень  і  в  мої  встроми!
Час  повісить,  як  парасольний  гак,  нас  у  мить  ясну
зразу  при  дверях,  бо  мине  і  ця  мода  на  весну.
24.02.2021




Життя  за  Оккама

Недовго  й  зотліє  знов,
пожухне,  як  пелюсток.

Коли  ти  пером  споров
всю  голову  від  кісток
до  думки  –  як  butterflies
випурхували  слова.
У  декотрих  ти  зав'яз,
а  інші  –  ділив  на  два.

За  лезом  Оккама  знай,
що  все  тут  було  просте,
і  спалений  в  попіл  рай,
і  місце  під  друк  пусте,
і  ставлення  до  причин,
і  наслідків  перший  збір.
По  факту  –  усе  чин-чин.
По  вірі  –  всього  лиш  вір!

Недовго  й  зійдуть  на  штрих
диктанти  кардіограм,
відразою  до  відлиг
заниє  надбрівний  шрам
і  вимовиш  щось  про  лють
з  метеликом  на  губах.

Послухай,  якщо  по  суті,  –
в  тобі  не  існує  страху!
24.02.2021




Молитва  міжсезоння

Ненамолене  місто  зранку  воістину  чисте!
Дзеркала  калабань  для  припухлих  облич  розклало.
Подивися,  як  дехто,  кому  необхідно  мало,
прикладається  пити  священного,  яко  вихрест.

Він  не  знає  за  скільки  продав  би  себе,  от  мав  би.
Він  не  має  себе  й  здивувався  б,  якщо  це  взнав  би.
Ненаміряне  небо,  де  мрій  міріади  –  мрево.
Все  це  так  міжсезонно  й  водночас  усе  ж  лютнево.

Озирнеться  на  вихлоп,  мов  кашель  зими  досмертний.
Стане  мовити  пацяр  –  зіб'ється  на  "же  єси  на..."
Два  на  шиї  висять  для  безпеки:  срібло  й  осина.
Ці  машини  страшать  його,  мов  вивергання  Етни.

Поруч  –  ретро  кафе  сучить  спогад,  мов  крутить  вуса.
Вуйко  в  підраних  джинсах  колись  був  завидним  хлопом,
та  покинув  усе  й  подався  у  світ  автостопом.
З  тих  часів  став  подібним  до  Леннона  та  Ісуса.

Тож  змирися  –  направду  для  нього  це  місто  встало.
Домолися  за  нього  від  "на  небесах"  і  нижче.
Калабані  зугарні  відсвічують  долі  днище  –
це  готує  чоло  до  сівби  міжсезоння  рало.
27.02.2021




Зима  вирвиця  

Зима  –  вирвиця.
Ще  раз  вирветься
та  й  утопиться
до  листопада.
Весна  близиться
малям,  пижиком.
Зросте,  визріє
хутро  жнив'яне
в  літо  спижеве,
й  коси  росяні,
раз  –  й  підстрижені
серпом  серпня.
Аж  обважиться
осінь-ризниця,
повна  рижого
листу-золота.
Й  знову  вчується
спів-завійниця
блідолицьої
зими  мрійниці.
02.03.2021




Маленькій  рибині

Розстелю  полотно  весни.
Зачекалася  на  дитя.
Ти  вже  йдеш  попри  дивосни,
чую  тихе  серцебиття.

Чутно,  голос  з  морських  глибин
свідчить:  рибка  до  вас  пливе!
Відповім  йому:  все  чин-чин
буде  в  нас,  бо  життя  зове!

Вже  веснянки  плетуть  вінок,
бджоли  повнять  медовий  глек.
Мама  з  татом  –  чи  наш  синок?  –
Позирають  в  гніздо  лелек.

Зачекалися  на  любов
й  зачерпнули  в  долоні  світ.
Ти  –  найперший  батьків  улов.
Я  –  твій  друг  на  землі.  Привіт!  
02.03.2021




У  віршах,  що  написані  рік  назад

У  віршах,  що  написані  рік  назад,
у  віршах,  що  написані  вік  назад,
у  віршах,  що  напишуть  життя  назад,
годі  себе  шукати!

Де  ріка  випускає  рукав  на  схід,
де  рука  витирає  з  обличчя  піт,
де  рокад  перетнутих  щезає  слід  –
не  полічити  втрати.

Вже  з  гори  зіслизає  духмяний  шовк.
Вже  заклин  перемерзлих  зорин  помовк.
Вже  без  свідків  гори,  як  записки  змов!
Час  воскресати!
04.03.2021




Не  менестрель

Просто  людина  середнього  зросту
в  сірому  светрі,  в  порушенні  посту
десь  у  торговому  закутку  міста,
з  порзного  тіста.

Стерте  ім'я  поміж  кликом  й  луною
просто  людини  з  смішною  ходою,
що  проявляє  заледве  реакції
на  декорації.

Голуби  вже  повертають  на  стріхи!
Вже  визирають  на  клумбах  потіхи!
Вже  домальовують  кутикам  роту
теплі  широти!

Просто  людині,  у  вузол  зав'язаній,
медом  та  м'ятою  губи  помазані,
тож,  що  почує,  –  те  не  переказує.
Щось  в  ній  від  джазу  є.

Дуже  середньо  узятими  нотами
у  перехожих  з  болота...  гризотами
просто  людина  поповнює  музику
з  власного  стільнику.
19.03.2021




Ангел

По  шкірі  твоїй  –  арабески  й  небесні  карти.
По  вірі  твоїй  –  перманентні  вогні  зачину.
По  контуру  в  тебе  –  нагострені  списи  варти.
Крило  –  по  чину.

Ідеш,  мов  ведеш  за  собою  на  війни  сотні.
Речеш,  мов  спускаєш  останню  на  землю  кару.
Діждеш,  заки  викують  ланц  на  шляхи  зворотні,
а  дощ  –  погару.

Чи  хмарами  стогнеш  на  провість  цвітіння  світу,
чи  марами  стигнеш,  над  страхом  стаєш  беззбройно,
чи  зорями  крешеш,  мов  ставиш  на  чолах  міту,  –
усе  незгойно!
28.03.2021




Сонний  час  

Я  падаю.  Рими  пливуть  понад  ямою.  Сонний  час.
Провалля  у  поперек  дихає  надто  палко.
Десь  поруч  –  не  мчить,  лиш  копитом  зухвало  товче  Пегас,
хоч  сну  однако.

Мій  друг  за  рукав  мене  мовчки  смикає  й  просить  до  гри,
в  якій  я  в  нарциси  утілюю  Соніків-монстрів.
І  чутно,  як  космос  дзвенить  і  стікає  на  нас  згори,
мов  тінь  на  острів.

Аж  коси  розвиті  мої  –  загустілий  торішній  мед,  
як  в  воду  киплячу  опущені,  дивно  тануть.
Я  знаю,  що  буде  зі  мною  на  пів  життя  наперед,
й  дотіль  не  встану.

Мій  світ  –  ретроградний,  затятий,  суворий,  одвічний  сон  –
утілює  в  монстрів  насаджені  жовті  квіти.
Вмирають  безглуздо  під  скалками  марення,  як  Ясон,
сновиддя-діти.
04.04.2021




З  місяця  олії

Злотаво  стікають  олії  нічної  лямпади
тонким  мотузочком  від  місяця  аж  на  чоло.
Розважую:  буде  на  миро  чи,  може,  на  яди?
Місяць  –  біле  шкло.

Об  зорі  кресалом  –  це  іскри  жбурляє  піїту  –
вдаряє  лямпадник,  підпалює  тих,  хто  поснув.
Міцними  руками,  мов  яблуко  спіле,  пів  світу
собі  відчахнув.

І  сталося  світло!  Так  просто,  як  очі  в  люстерку,
так  рясно,  як  після  посухи  стаються  дощі.
Вирішую:  будуть  оливи  ці,  литі  по  смерку,
на  ліки  душі!
10.04.2021




Вечірня  Сонцю

Це  суголосся  щебетів  пророчих,
ці  променів  тремких  страсні  свічки,
цей  запах  розпашілої  ріки
в  призахідних  охмареннях  урочих  –
задурюють  і  зманюють  мене:
ще  мить!  Ще  погляд!  Ще  ковток  п'янючий!
Як  лишусь  тут  –
в  заграві  догорю  чи
померкне  обрій
й  разом  з  ним  –  мине
цей  надграничний  жар  слабого  тіла,
це  марення  на  кам'янистім  ложі,
цей  крові  смак,
губ  враженої  рожі
і  ця  вечірня,
що  палахкотіла,
як  страсті  Божі?
21.04.2021




Зимна  вода

[i]"люльчить  ласий  посвітайночок
потічками  злиганої  здійняви,
з  тим,  врешта,  трішечки;
бо  льодий  злам,
ледьсерця  –  буйче  на  розтрав,
насправу:
не  зважиш  часочку  –
вже  весновиннячко  бруняве..."  
К.Krajzer  "Загойдак"[/i]

Ледьсерця  загойдак
закрайнозвивногірний
похвильнохлюпно  стоплює,
щоб  в  цвєтєнь  брунькавиці  упувать.
То  зимна  во́да!
То  димні́  люльчать
межзгибні  понадбрильні
діди-тумани!
Гойра-гой!  –
Ся  кланяють  діди
пострічним  голоногим  човнярам.

Ади,  яке  окілля  туто  й  там!  –
Се  вже  човняр  меж  хвиль  вділяє  хвильочку,
замилувавшися,
та  й  далі  покладесь
на  загойдак.
23.04.2021




Літер  сонм

О  дивний  сон!  О  сміла  ніч!
О  вигадко!
Віч-на-віч  ми  лишилися  тепер.
Я  знаю,  що  втечеш  від  мене  вивертко.
Скажи  лиш,  хто  ім'я  твоє  зітер?

О  літер  сонм!  О  вітру  рик!
О  далече!
Зродилася.  Чом  вени-струни-трям
рвеш  з  дня  у  день,  і  вивертаєш  на  лице
не  правду,  тільки  вибрехні  байстрям?

О  час!
О  дух!
О  мій  польоте  з  тіла!
О,  як  я  там  зостатися  хотіла!
04.05.2021




Маленький  хлопчик  закликає

Маленький  хлопчик  закликає  нас
йти  на  веселку
по  кольоровій  травистій  стежці,
далеко-далеко,
довго-довго
і  не  зупинятися,  навіть  коли
дуже  втомимося  в  дорозі.
Я  чую  церковний  дзвін  у  його  голосі,
бачу  сонце  в  його  обличчі,
наче  зростає  на  моїх  очах
білокоре  деревце  істини
з  тонкого  веселого  пагінця,
який  заледве  вміщаю
в  межі  любові.
Маленький  хлопчик  так  радісно
приповідає  свої  вигадки
і  нічим  не  виказує  таємниць  казкаря:
далеко-далеко  давним-давно
з  води  проросла  веселка...
Я  вірю  йому  і  розпитуюся
ще  більше  про  землю  риб.
Тепер  я  допевне  знаю,
що  за  веселкою
ми  розмовлятимемо  так,
як  зараз  цілуємо.
Я  бачу  сонце  в  його  обличчі.
10.06.2021




Про  землю  риб

Він  цілує,  немов  ковтає
бульбашки  щастя  з  мого  обличчя,
а  тоді  відпускає  їх  осторонь,  щоб  милуватися  здалеку.
Найдосвідченіший  мандрівник  
у  просто́рах  нової  землі.
Він  прозорий  і  добре  пахне:
дещо  гостро,  подібно  літу,
дещо  пряно,  подібно  травам,
та  в  основі  його  аромату
завжди  вода  і  сіль.
І  здіймається  свіжий  вітер  над  блакиттю  очей  –
бриз  незвіданої  душі.
Він  покликав  мене  до  себе,
як  по  правді,  –  щоб  просто  бути.
Це  не  здогад,  на  всі  питання
він  відказував:  будь  зі  мною!
Я  лишаюся.
Я  пишаюся.
Таланить.
Він  повідав  мені  з  останнього
про  підводні  міста  і  звичаї,
про  русалчиний  хвіст  і  коси  кольору  третіх  снів.
Я  мовчу,  мов  набрала  води  у  рот,
я  готова  йти,
тож  пишу  йому  пальцем  на  носику:
фіолетовий  личить  пригодам.
Тримайся  за  обрану  нить!
Чи  веселкою,  чи  побрехенькою,  
маленький  сяйливий  хлопчику,
проведи  мене  в  землю  риб!
Він  цілує,  немов  ковтає  мене  в  свій  світ.
08.07.2021




Перечекати  зливою

Перечекати  зливою  слова,
холодний  шквал  у  спину.  І  навіщо?
Я  чую,  чую!  Слух  мій  здавна  віщий.
Потік  чужого  шепоту  періщить.
Діли  на  сотні  сотень,  не  на  два!

Перечекати  зливою  красу
неторкану,  не  зніжену,  не  спиту,
свідому  власних  сил,  несамовиту,
цей  –  поміж  пальців  дар,  як  води  –  ситу,
не  вимінявши  навіть  на  росу.

Перечекати  зливою  печаль.
Застиглий  усміх,  змружені  повіки...
Бо  все  приходить  раз,  та  не  навіки.
Нема  словам,  красі  та  смутку  ліку!

Я  чую  вас
на  щастя
і  на  жаль.
20.07.2021




Ніжності  на  слова

Чи  вистачить  ніжності  на  слова?
Жива,  нежива,  незнана...
Людина,  мов  світу  відкрита  рана,
мов  позначка  часова  людині  невчутій.
Мов  іншої  фон.
Загоїться,  стреться,  зникне.
Хоч  звикне
без  неї  світ,
та  ніжності  моноліт
не  розпорошити.
Жити,  жити...  Та  для  чого  без  ніжності  жити?

Говоріть,  говоріть,  довго,  ніжно  мені  говоріть!
Хочу  напам'ять  людину  у  вас  завчити.
23.08.2021




Коси  повстяні  вересу

Коси  повстяні  вересу  –
нитка  пурпурна  з  килиму,
що  проведе  у  вересень,
вслід  за  природи  крилами.

Колами  сни  і  вислови,
вереском  співи  Велесу.
Жниво  лягло.  Чи  вистоїть
міць  цього  шляху-чересу?

В  сховку  моїм  під  ребрами
виміняне  і  знайдене:
літо,  що  з  тіла  –  стеблами,
осінь,  що  в  душу  –  зайдою.

Визрію  в  тобі  Ладою,
Всесвіте!
29.08.2021




Людина  з  чіткими  рисами

Повна  поглядів  і  цікавості
йде  людина.  Картуз  при  ній.
Я  гублюся  отак  –  в  ласкавості,
тож  зажмурена,  наче  Вій.

Я  не  мавка  і  не  палійка,  та
часто  тоне  або  ж  горить
кожна  риса  людини,  з  кліки  так
явно  виділеної  вмить.

Я  ладнаю  для  себе  відстані  –
довшу  стежку,  гулкіший  день.
Та  ходи  аж  масніють  підступом.
Найкоротший  обрати  чень?

У  людини,  завсіди  стрічної,
досі  дещо  в  очах  темнить.
Я  не  демон,  та  ще  з-над  вічності
знаю,  чим  так  людина  снить,

що  оглядки  її  частішають,
принципово  такі  прямі,
що  дарма  лиш  завчасно  змішую
хід  з  зупинками  на  тасьмі.

Знай  світлішають  набурмосені
лиця  пильних  до  нас  осіб.
Я  не  жниця,  та  сеї  осені
мною  зібраний  ломлять  хліб.
15.09.2021




Намолене  поле

І  ти,  коли  сила,  змалюй  це  намолене  поле,
його  шрамування  посівом  і  виразки  голі,
намовлених  бігти  за  обрій  останніх  вцілілих
трилисників  на  хрестовиннях,  що  влітку  говіли,

стебельця,  мов  скельця  відломлених  ніжок  бокалів,
чорнозему  пар  на  колесах,  як  в  давність  –  на  ралі,
стежки  й  півдороги,  що  зором  спромога  сягнути,
і  шерех  окраїн,  й  відлунок  пташиної  смути,

і  запах  землі,  по  судинах  плодючих  налитий,
і  присмак  плодів,  що  наважився  глиною  кпити,
і  те  як  стоїш,  коли  тиша  повстала  навпроти,
і  музику  вітру  в  руках,  мов  позривані  ноти.
18.09.2021




Кошик  яблук

Злітає  ніч  й  на  крилах  сеї  ночі
підношуся  над  світом.  Дивний  чар,
мов  золота  пилюка  з-під  копита
Всенеприрученого.  Місяць-огир
іржанням  сповіщає,  де  припін
його  спіткав  й  табун  зове  на  поміч.

У  неї  ніжні  пера,  шовковисті.
Держу  її  за  шию  і  зітхаю
чи  то  від  захвату,  чи  від  легкої  туги,
що  так  наповнено  отут  життям  і  світлом,
і  так  незграбно  я  сиджу,  і  часом,
аби  не  впасти,  все  відволічуся
від  того,  чого  завтра  не  побачу.

Це  не  побачення,  та  думка,  що  кохаю,
спіймається,  мов  крихта  на  язик.
Вона  рапата,  пек  їй,  аж  ковтати
боюся,  як  допевне  не  збагну,
що  це  не  виміт,  а  чиясь  приманка.
Куди  ця  птаха  все  ж  мене  несе?

Її  би  частувати  білим  цукром!
Їй  би  корону,  владу  та  поклони!
Виводжу  дуги  з  голови  до  ліктя,
пірнаю  вся  в  тепло  її  тілесне.
Ця  ніч  –  орлиця,  Фенікс  а  чи  Сфінга?
Не  кинься  в  прірву,  доки  я  без  слів
між  крил  твоїх  лежу  хрестом  й  зорію.

Ця  загадка  важка,  як  кошик  яблук,
що  взяті  на  долоню  золотяться,
котрий  все  побіч  себе  притискаю.
Програла  страх,  як  фант  в  жеребкуванні,
натомість  рівновагу  здобула.
Цей  кошик,  мов  ліана,  туго  сплівся.

Хай  не  вгадаю:  мертве  чи  живе,
коли  до  мене  вічність  заговорить,
та  цю  красу,  мов  полотно  Ван  Гога,
згорну  завбачливо  і  заховаю  в  перах.

Ще  мить  польоту  і  у  висі  гожій
я  золотими  яблуками  буду
нічного  жеребця  кормити  з  рук.
20.09.2021




Ступати  в  біле  світло  місяця

Ступати  в  біле  світло  місяця,
як  під  обличчя  злого  генія,
як  на  долоню  бога-велетня,
як  в  тепле  озеро  нічне.

Коли  думки,  мов  мари,  бісяться,
коли  сама  в  фінальній  сцені  я  –
скоритись  світлу.  Місяць  вселення
в  людину  позирці  зачне.

Довкіл  завісою  розвіється
а  чи  розсіється  пилинами,
і  простір  вийде  з  безконечності,
як  перше  слово  з-за  куліс.  

Як  павза  часу,  що  намріється
тугими  чорними  хвилинами  –
ступати  в  контури  безпечності
супутника,  що  в  мене  вріс.
20.10.2021




Вона  чекала  його  на  ґанку

Вона  тримала  його  за  руку,  аж  раптом  –  в  вересні  випав  сніг.
Отак  буває,  що  й  по  людині  одежа  висить  на  звичнім  місці.
По  парі  всього,  горнят  і  ложок,  лиш  слід  на  біле  самотньо  ліг,
а  в  даль  пригаслу  ввіпнулись  сосни,  як  в  папірець  запізнілі  вісті.

Вона  чекала  його  на  ґанку.  
І  так  щоднини,  і  так  щоранку.
Тороччя  скубла  з  його  ряднини.  
І  так  щоранку,  і  так  щоднини.
06.11.2021




Дитячі  сни.  Мухи  

Коли  мені  страшний  наснився  сон  –
зминали  мухи  білий  круг  довіри,
де  радіусно  я  і  давній  друг,
і  де  площинно  діри,  діри  й  діри,
тоді  мені  страшний  наснився  сон.

Коли  у  прірву  падала  моя
нагріта  постіль  й  миттю  холодніла,
та  все,  мов  дзиґа,  в  просторі  вертілась,
бо  простір  прірви  підбивав  їй  ніжки  –
свідомість  в  прірву  падала  моя.

О  мух  нічних  оскалені  усмішки!
З  комори  снів  не  вигнати  задух,
де  я  діаметрально  й  давній  друг,
й  периметр  вкотре  змінює  фасон...
Давно  забутий  знову  снився  сон.
16.11.2021




За  некохння

Зірвалась  з  неба  безйменна  зірка
у  листопадову  темну  ніч.
Так  рветься  долу  сльоза  прогіркла,
коли  кохані  не  зводять  віч
у  мить  прощання.

Зірвалась  рання,  відтак  –  невміло
всявала  простір  ефірним  тілом.
Померкла  з  прикрості  круговина.
Так  меркне  раптом  чужа  провина
за  некохання.

Зірвалась  зірка,  та  в  мить  падіння
хтось  все  ж  нарік  її  –  Неостання.
27.11.2021




Локомотив

Линь
Огню
Кусає
Около
Мого
Одуру.
Тратяться
Искр
Вагони.
Коломотив!
23.12.2021




Задумливі  круки

А  потім  –  місяць  вийшов  до  ріки.
Зима  сіяла,  наче  чиста  діва.
І  тільки  два  задумливі  круки
тінь  відкидали  на  просвіток  зліва  –
зі  зграї  часу  вибились  роки.

Промерзлі  береги  тримали  світ
людини,  що  доходила  до  краю.
В  зимовій  річці  відголосок  раю
дзюрчав  манливо  оберемком  літ,
квітуче  право,  мов  правдивий  квіт,
цим  укладав  людині  до  руки.
А  два  круки  верталися  у  зграю.
04.01.2022




Спіраллю  янгольських  доріг

Цієї  ночі  білий  пух
так  обезкрилено  кружляє
спіраллю  янгольських  доріг!
Лунає  спів:  якби  він  зміг!..
Луна  є  спільницею  хору.
Щось,  наче  гавкіт,  рветься  з  двору
і  гасить  свічку  віри  –  дмух!
Аж  яленіє  в  грудях  ружа.

По  небовиді  –  біла  стужа
молочні  ріки  мілко  лляє.
Лунає  спів:  вона  чекає!..
Луна  єство  своє  являє,
спіраллю  сипле:  ає...  ає...
Та  перетворює  на  сніг.
І  вже,  неначе  повінь  дужа,
до  ранку  не  спиняє  руху.

Лунає  спів:  бо  небайдужа!..
І  наскрізь  серця  проростає.
09.01.2022




Загоюється  стежка

Загоюється  стежка.  Хтось  пішов
так  гостро  –  в  ніч,  не  вичекавши  миті.
Аж  випав  сніг,  зачеплений  чолом.
Аж  не  збагнеться  враз  чого  бракує.
Аж  розіллються  по  слідах  озерця.
Бракує  серця!
На  святковий  стіл
потрапить  іскра  спаленої  зірки,
бо  хтось  пішов,  не  погасивши  світ,
бо  хтось  пішов  з  обманною  усмішкою,
яку  приймають  часто  за  любов
ті,  що  лишаються,  від  того,  хто  пішов,
загоюючи  стежку  білим  спогадом.
18.01.2022




Прощання  з  січнем

Не  дивися  за  обрій!  Забудь,  що  гряде  світанок!
Не  даремно  ж  цілують  наосліп  нічниці  й  час.
Я  сьогодні  вивершую  долю  отих  коханок,
позначаючи  золотом  слова,  немов  Мідас.

Цьому  бути!  Зрікатися  –  пізно,  любити  –  мало.
Он  вже  й  вітер  пекучий  мені  вислизає  з  рук,
як  останнє  сновиддя,  що  з  ними  тебе  єднало,
як  прикмета  твоїх,  січне,  з  віхолами  розлук.
27.01.2022




Романтик  він.  Приворот

Зично  кличу:  велична  діво,  о,
лучним  поглядом  не  губи!
В  звичних  днях  моїх  помарніло,  бо
чиниш  колірність  ворожби.

Я  єдвабами  слова  сплачую
за  чаклунство  у  власний  бік,
розстилаюся  у  розпачливих
клятвах,  змучений  чоловік.

Чорні  кола  попід  очима  –  то
ті,  що  збурила  на  воді.
Ніч  чи  сотню  ночей  прочинено
до  безсоння  в  моїй  біді.

Рабовласнице,  очамрілого
від  єства  твого  і  краси
бути  мудрим,  триматись  вміло  і
відрікатися  –  не  проси!
28.01.2022




Легіт

Ти  –  ім'я  на  вустах,  сипла  істина  вічного  поклику.
Ти  –  негаданий  легіт  в  тривожнім  кружлянні  розгуби.
Ти  –  волога  дощів  на  запаленій  посмішці  докору.
Ти  –  молитва  сміливості  перед  кожним  уступом  скали.

Проминають  дощі,  сонцесходи,  роки  і  періоди,
позначають  хвороби  і  зцілення,  втрати  й  здобутки  –  чоло  мені,
покидають  і  знову  приходять  забуті,  й  стаються  покинутими,
та  достатньо  пірнути  у  думку  про  тебе,  щоб  не  зупинятися.

Чи  згоратиме  світло  на  пагорбі  слави  і  гонору,
чи  тонутиме  світло  в  глибинах  одвічного  сумніву,
чи  вкрадуть  моє  світло  проханнями  непослідовними,  –
ти  навіки  в  мені  тихо  сяятимеш  любов'ю.
03.02.2022




Пиши  мені,  моя  любове

Пиши  мені,  моя  любове,
нетлінну  музику  світання!
Східсонце,  вирване  з  ридання,
запалюй  в  грудях  переритих!
Скрижалі  з  іменами  вбитих
читай  мені  серед  молитви!
У  ріг,  що  зазивав  до  битви,
труби  про  скінчення  війни!

Пиши  мені  на  плямах  крови
своїми  білими  руками,
по  небу  –  чорними  круками,
по  долі  –  помстою  богів.

Пиши,  любове,  і  про  гнів,
його  в  собі  не  відітни!
06.04.2022




Дай  серце  світу

Дай  серце  світу,  а  мені  –  лиш  мить,
в  якій  зберу  все  золото  від  слова,
усе  число  його  солодких  крихт,
усе  поквіття  пишної  оздоби,
усяку  правду  відблисків  його.

Дай  серце  світу,  а  мені  –  любов,
оту  священну,  вільну  від  образи,
від  здогадів,  очікувань  і  втрат,
від  обіцянок,  від  сухого  цвіту,
усяких  зерен  слабкості  та  зла.

Дай  серце  світу,  а  мені  у  владу
ніколи  не  давай  його,  ані
у  дар  чи  сховок,  чи  на  всякий  зміст,
бо  вічність  ширша  від  моїх  обіймів.
Мені  –  слова,  а  світу  –  серце  дай!
13.05.2022




Синя  шаля.  Нескінченний  вірш  

от  тільки  Ваша  синя  шаля
і  п'ять  надламаних  гілок
позначать  стежку  до  рояля
повз  оболок,

де  пальці,  навчені  ласкати
гладку  натуру  повних  нот,
з  пружистих  персів  будуть  ссати
свій  заколот,

а  до  розписаної  стелі
і  рикошетом  до  ротів  –
пісні  струментами  дуелі
напохваті,

бо  пощастило  Вам  сховати
під  смирним  гущаком  бузку
свою  потіху  цього  свята
ще  в  зав'язку,

от  тільки  Ваша  синя  шаля...
31.05.2022




Шлях  на  бескиди

Як  лясне  електрички  бич
у  чорну  ніч,  в  безвидну  ніч,  
я  знаю  –  це  в  дорогу  клич
для  мене.

Я  чую  металевих  жил
натужний  скрип  під  гуркіт  рік  –
це  так  спрямунок-старожил
свій  тягне  вік.

Обрушене  каміння  з  гір  
і  те  йому  не  стулить  віч.
Де  рух  –  війна,  а  швидкість  –  січ,  –
у  напрям  вір!
06.06.2022




З  яблуні

Та  це  ж  для  тебе  думку  розпочала
з  отої  яблуні,  що  виросла  за  край
порогу  Божого,  і  грім  –  конячка  чала
розвіз  її  порубану  й  сиру  ще
по  всіх  усюдах  божеських  дворів.
Вогонь  її  не  брався,  не  горів  –
сиріло  нагорі  все  дужче  й  дужче.

Збагни  це  думкування  нетямуще,
що  задля  нього  інші  покінчала
абияк.  Би  я,  би,  як  я,  вони
тебе  шукали  в  травах  восени,
тебе  знаходили  під  яблунею  плодом,
на  тебе  йшли  одним  думок  народом,
всі,  як  одна,  верталися  від  неба
посушливі  чи  дощові  –  до  тебе,
як  і  по  колу  йдуть  життя  начала.
Таку  от  з  яблуні  я  думку  розпочала.
08.06.2022




Поміж  вогненних  стріл

[i]"Стріли  її  –  вогненні  стріли"
Пісня  Пісень  8:6
[/i]
Перевіряй  мої  слова  на  зойк  і  правду!
Крізь  сито  обіцянок  просівай!
Я  не  збрехала  ані  раз,  аж  доки  не  навчилася  усмішок.

Це  я  –  омріяний  затишок  для  розмов,
чужих  сумлінь  і  виправдань  за  слабкість  –  сховок.
Мов  парасоля,  усмішка  моя.

Вогненні  стріли  не  проб'ють  хребта,
допоки  луком  усмішки  озброєна  насупроти.
Не  вороги  два  лучники,  та  у  обох  своя  свята
правічна  правда,  що  її  боронять.

Як  на  півмісяці  блукач  міжзоряний  засне,
так  на  моїй  усмішці  бесідник  вколишеться.
Гойдається  розхитана  вітрами
зізнань  і  брехень.
22.06.2022




Насічки  нут

Лу‌но,
ти  роздвоєний  клич,  я  –  лут.
Оповий  мною  талію  гнуту,
проросту  вербою.

Нумо,
уторовуй  на  убереж  лаз!
Посмугуєш  мене  нараз
насвіжо,  молодою.

Лоно
твого  голосу  –  плавнів  глиб,
не  подоба  йому  мій  схлип!
Втоплюся  чи  в  нім  загою
насічки  нут?
28.07.2022




Відгук  

Залишся  тут!  В  потоці  теплих  слів
моя  безвадність  викупає  думку
і  сміх  стече  по  шовку  глузду  в  лунку,
пробиту  там,  де  ти  словам  звелів.

Залишся  тут!  На  каменях  часів,
де  вигрівають  те,  що  не  розтане,
і  де  осушують  душі  вологі  стани  –
вербняк  –  стіну,  а  ти  –  затишок  сплів.

Залишся  тут  діждати  кораблів!
На  мілині  розбурханого  серця
є  місце  всім.  Потрощить  до  щемерця
останній  спротив,  що  у  нім  зомлів.

Залишся  тут!
13.08.2022




В  оточенні  не  найвірніших  друзів

У  тихій  ночі,  свіжій  та  затишній,
в  оточенні  не  найвірніших  друзів
моїм  поплічником  стає  цей  сяєвишній
плетунок  зір,  що  виснуть  в  небосмузі.

Вони  мене  провадять,  наче  в  гавань
веде  наказ  штормище  обминути.
Тож  повертаюся  з  помежилюдних  плавань
до  себе  давньої,  якої  не  забути.

Та  не  сама!  Запрошую  надію,
хоч  подивовуюсь  її  непевній  суті,
що  перегнеться  в  бік,  в  який  повіють
зібрань  гучних  ідеї  різнодуті.

Тоді  беру  її  в  кулак  й  кажу:  мовчанням
являють  істини  і  всю  любові  справу!
Подібною  будь  зорям,  що  до  рання
безмов'ям  чинять  спільності  заграву!
2013-08.2022




Смеркання  

Це  бій  часів.  Смеркання  і  розлука.
Очей  не  зводь  до  галузок  пожухлих!
У  темені  немає  ляку  й  дух
її  порожнім  був  споконвіків.

Це  бій  за  себе  з  марами  себе.
Ні  тіні  крон,  ні  крук,  ні  крик  відлеглий
не  зроджують  тобі  у  грудях  пекло,
не  зрошують  тобі  в  страхах  чоло.

Лиш  те,  що  є,  не  те,  що  відбуло,
нехай  тебе  жахає.  А  майбутнє  –
це  тільки  жарт  вигадливих  примар.
Не  вір  їм!  Не  надійся!  Не  очікуй!

Ось  віддих  твій  –  ось  непоборний  чар!
01.09.2022




Вільний  переклад  пісні  сича

Я  повертаюся  до  тихої  ночі  під  повен  місяць,
туди,  де  були  промовлені  такі  оглушливі  слова,
слова  густі,  немов  патока,  тягучі,  немов  горизонт.
Я  повертаюся  знову  і  знову,  бо  хочу  застати  їх  несподівано.
Так  само  несподівано  колись  і  ти
застав  їх  вперше.
Нікуди  правди  діти,  ці  слова  належалися  мені
і  я  випровадила  їх  у  Всесвіт,  бо  Всесвітом  для  мене
був  той,  хто  слухав.
Як  я  зраділа  їхньому  відголоску!
Він  приводив  мене  до  тями.
Він  тремтів  і  розсипався  у  хвилюванні,  та  все  ж
я  впізнавала  свій  голос.
Це  було  звільненням  від  пересторог  і  одночасно  знахідкою.
Я  знайшла  у  тобі  все,  що  раніше  визначила  в  собі
і  врешті  озвучила.
Та  в  той  час,
коли  слово  ще  тільки  зароджувалося  мені  на  вустах,
я  збагнула,  що  промовлене
оживе  навіки.
І  ця  розкіш  досі  зі  мною  –
я  люблю  тебе!
08.09.2022




По  тріщинах  розлук

Тільки  я  також  не  гомінка.
Що  ж,  коханий,  просто  помовчімо.
Б'є  об  погляд  –  обширу  ріка,
навчених  сповідуватись  німо.

Гул  та  гул.  Та  й  простори  лункі.
Лиже  мряка  зріз  горизонталі.
Синь  та  синь.  І  ми,  мов  синь,  такі,  
наче  очі,  видивлені  в  далі.

Згук  та  згук
по  тріщинах  розлук.
13.09.2022




Зачекаюся.  Дощовому  

Зачекаюся.
А  на  ранок  запіжить  зливою.
Слів  забракне  образам  стриманим  і  знеможеним.
Як  ти  визначив  і  нарік  її  неважливою,
ту  краплину,  що  дощовим  твоїм  є  тотожною?

Не  роса,  не  сіль,  не  з  людини  сік  –  
та,  котру  прирік  увійти  в  потік
безіменних  вод.
Хто  ж  наплакав  їх  у  часи  знегод?

Зачекаюся.
А  тоді  і  сказати  нічого.
Ревний  бракер  за  все  зароджене  на  вустах  корить.
Як  домігся  ти  цього  образу  чоловічого,
що  до  осені,  як  до  старості,  щораз  гірш  гнітить?
28.09.2022




Цьогорічні.  Непорушному  

Чи  ти  любиш  мене?  І  зривається  з  крони:  дуже!
Обійми  хоч  би  шелестом,  мій  непорушний  друже!

Осінь  каже:  пора!  Простягає  на  зміну  одіж.
Власноруч  перебрала  б,  та  все  до  прощання.  Годі  ж

розглядати  судин  переплети  –  долонь  і  листя,
наче  щойно  зродилися  ті,  що  уже  й  відбулися,

наче  вивчити  їх  –  це  зарука  скорити  вічність
пересічним  обом,  що  для  вічності  –  лиш  цьогорічні.
01.10.2022




Небом  улюбленим

Сьогодні  небо  знову  від  мене  втікало
кольором  улюбленим  –  жовтим,
смаком  улюбленим  –  медовим,
тобою  улюбленим  –  невідомим,
аж  не  втекло,  розгублене  у  дрібницях,
тож  завтра  повториться  знизька,
самооцінюючись
єдине.
–  Чому  ти  боїшся  питань  про  улюблене?
–  Чому  небо?
–  Чому  не  "бо"?
–  Бо  улюблене  пізнається  на  фоні  решти,
а  за  єдиним  –  решти  не  видно.
28.10.2022




Я  є  слова

Я  є  слова,  з  яких  стікає  втома
густим  чорнилом  темряви  душі!
Я  є  любов,  що  справіку  відома
й  розкладена  на  прозу  та  вірші!
Я  є  початок  кожного  початку!
Я  –  досвід  ваш  і  я  кладу  печатку
вустами  ворухкими  на  серця:
оця  творила  тут!
Оця!  Оця!  Оця!
31.10.2022




Перекричати  світло  ліхтаря

Але  і  я  також,  але  і  я
в  останню  ніч  незвіданої  згуби
перекричала  світло  ліхтаря,
мов  цілувала  перехожих  в  губи.

Їм  заплітались  кроки  від  снаги
раптової  чужої  таємниці.
Їм  підіймався  холод  вздовж  ноги
від  неосвітленої  діткнутої  криці,

де  перелітний  птах  моїх  думок
зрізав  трикутник  вуличного  сяйва,
а  довгі  скрепи  довгих  помилок
посвідчили,  що  жодна  з  них  не  зайва.

І  заповзала  під  одежу  суть
і  неможливість  припису:  забудь,
що  ніч  пустує,  наче  озія!
Адже  і  я  також,  адже  і  я!..
07.11.2022




Радісна.  Коли  чую  слова  твої  

Коли  чую  слова  твої:  будь  спокійною!  –
розчиняюся  легкістю,  мов  туман.
Дні  тягучі,  душе  моя,  в  безпросвітності,
як  навмисний  чи  вимушений  обман.

І  нема  їм  ні  витоку,  ні  посудини,
не  збагну,  чи  позбутися,  чи  спасти.
Та  як  чую  слова  твої:  будь  повсюдною!  –
враз  видніються  позначки  до  мети.

Тож  стелюся  душею  ще  більш  шалено  я,
щоб  теплом  мого  віддиху  дихав  світ,
Бо  як  чую  слова  твої:  будь  Вселенною!  –
та,  здається,  вміщається  в  твій  привіт.

І  видніють  з-під  шкіри  тендітні  стебла,  і
покриває  росою  їх  сяйво  зір,
коли  чую  слова  твої:  будь  упевнена!
Просто  вір  мені,  радісна,  просто  вір!
11.11.2022




Щоб  ніхто  і  ніколи

Щоб  ніхто  і  ніколи  її  не  розпорошив  –
кришталеву  мелодію  тьмавих  моїх  віршів,
безособну  молитву,  що  пнеться  мені  з  душі,
мерехтливу  картину  моїх  голослівних  див,

щоб  ніколи  не  впасти  у  прірву  чужих  думок,
в  правді  сумніви  не  підпустити  ані  на  крок,
не  ховатися  в  масках,  що  вручені  за  зразок,
а  зібрати  свій  пазл,  кожен  знехтуваний  шматок,

щоб  увічнити  в  пам'яті  все,  що  було  святим,
бо  яким  затвердіє  –  зостанеться  вже  таким!
14.11.2022




Після  квітів

Я  квіткою  для  тебе  напишуся
на  сонячному  аркуші  душі
і  задивуєшся,  і  задивлюся
у  просторінь  ясну,  де  ні  вірші,
ні  імена  не  відкидають  тіней  –
на  сонячному  поглядів  сплетінні.
Там  напишуся  квіткою  тобі!

А  після  квітів  зріжуть  стрічку
лілову,  з  дерева  часів.
А  я  бліду  тримаю  свічку,
як  свідку  сумнівів  у  тому,
що  корінь  –  це  помітка  дому,
а  зрізи  –  древні  письмена,
що  наші  дивні  імена
від  предків  проступають  соком,
що  вічність  всім  своїм  потоком...
Шо  вічність  всім  своїм  потоком...
Що  вічність  всім  своїм  потоком
замайорить  в  моїй  косі.
26.01.2023




Уже  і  весни

Бо  не  існує  життя  без  смерті,  трави  без  сонця,  людей  без  серця.
І  кожна  пляма  на  білій  хмарі,  неначе  родимка,  –  їй  належна.
Отак  і  ти  мені  –  плоть  від  плоті,  від  думки  думка,  від  Бога  –  Боже.
Отак  і  я  тобі  –  сміх  на  губи,  сльоза  на  груди  і  кров  на  землю.

Уже  і  весни,  уже  і  нині,  уже  й  майбутнє  прийшло  нарешті,
а  білі  верхи  стоять,  як  перше,  –  на  синіх  далях  між  гір  і  неба.
Я  трохи  інша,  ти  трохи  дехто,  а  трохи  –  зовсім  ніхто  нікому.
Усе  –  як  вперше,  і  все  –  як  перше,  і  люди  з  серцем,  і  люди  з  серцем...
24.02.2023




Мов  сльоза,  що  тривожно

Я  чаруюся  світом,  а  світ  зачарований  мною.
І  ніхто,  і  ніщо  не  зруйнує  цього,  і  не  зрушить!
Мов  сльоза,  що  тривожно  здаля  усміхається  літу
та  стікає  до  губ,  як  до  сонця,  мовляв,  –  най  осушить,
най  вбере  мене  в  себе  навіки,  мене  –  з-під  повіки
безборонну,  невмілу,  бездосвідну  щиру  сльозу!

Віддаюся  йому  і  народжую  сльози  та  сльози,
знову  сльози  та  сльози  від  щастя,  від  подиву  навіть,
від  раптової  ясності,  певності  та  осягання
цього  світу,  що  мій,  що  в  мені,  що  відвіку  був  мною.
04.03.2023




Луками

Я  почну  прокладати  весну
глиною,
пальцями  шви  на  старій  хатині,
примхою  борозни  на  землі.
Парою  віддиху  її  злину  і
цілуватиму  травам  судини.
Ні,  не  людина,  авжеж  не  людина!  Я  –  
фарба  на  Божих  руках,
стебло  тогорічне,
що  перебуло  зиму,
камінь  посеред  саду,
тінь  билини,
прогалина  частоколу...
В  глибинах,
довкола  –
я  міцно,  я  міцно,  я  кволо,
заблукано,
лунами,
луками,
глиною...
Я  лину!
Лину  я!
Лину  я!
Лину!
12.03.2023




За  пташиним  співами

Відлітай,  моя  радосте,  відлітай
за  пташиними  співами  в  гущаки!
Де  гніздилася,  що  називала  раєм,
пір'я-зморщечки  сміху  поздовж  щоки  –
покидай,  моя  радосте,  покидай!

Солов'їної  мови  не  розумій
і  лелечих  кружлянь  не  розучуй,  бо
не  існує  нам  тіла  на  двох  з  тобою,
не  існує  і  звуку,  в  якому  сміють
дві  душі  величатися  у  любові.

Не  знецінюй  лишень  ні  себе,  ні  їх!
Палить  сонце,  і  це  його  плач  та  сміх!
Кілька  слів  на  вустах,  при  котрих  і  ти
народилася  й  виросла  з  пустоти,  –
відпусти,  моя  радосте,  відпусти!
23.04.2023




Біла  квіта

[i]"я  тебе  знаю.  не  зібрати  в  ціле
розлущене  на  тисячі  частин.
не  нанизати  на  прозорій  ниті
сумнівну  послідовність  намистин,
розсипаних  в  бездонну  пащу  миті..."  
Ки  Ба[/i]

Я  тебе  знаю  –  повну  світла
і  мовчазної  чистоти.
Поглянь-но,  це  тобі  розквітла
ця  біла  квіта.  Чи  листи,
які  колись  не  дочитала,
чи  пелюсткові  покривала
для  недоспілого  пилку,
я  тебе  знаю  –  ось  таку,
що  укладає  їх  належно,
не  розгортає  їх  завбачно,
не  боязку!  Не  боязку!
Пробачливу  та  обережну.
А  біла  квіта  ця,  побач-но,  –
ти!
16.07.2023




У  загуслому  небі

А  зостав-но  для  мене  цю  тишу,
цей  німотний  клубок  споминання!
Я  котитиму  поперед  себе
і  співатиму  пісню  кохання,
так  співатиму  пісню  кохання:
не  облиш...  не  облиш...  не  облишу!
Хоч  котитиму  поперед  себе.

У  загуслому  небі  темніється  і  двиготить.
Це  міняють  оздоби  для  інших,  коханий,  для  інших.
Ми  спіймали,  мов  зірку  в  долоню,  цю  спільности  мить.
Хіба  можна  жадати  й  чи  ти  почував  чогось  більшого?

Нам  судилося  статися  тим,  що  тривожить  серця
незнайомцям  і  дітям,  бо  конче  їм  вірити  в  казку.
Нам  наснилось  життя,  а  богам  –  дивна  пісня  оця.
Прокидайся  ніким  від  мого  зореломного  брязку!

Яка  чудова  видалась  весна!
Які  прості  слова,  якщо  їх  мати!
Я  насадила  квітів  біля  хати,
назвала  кожну,  кожна  бо  ясна
та  самобутня,  як  і  імена.
Вони  тендітні,
вчать  мене
кохати.

У  травні  йшла  молитись  пелюсткам,
та  ті  спиняли  завжди  на  півслові,
мовляв:  навіщо,  чиста,  клякнеш  нам,
якщо  молитва  є  в  життя  основі?!

Поглянь  на  пелюстки  відкритих  уст
і  враз  побачиш  поміж  нами  збіжність:
як  ломлять  стебла  –  йде  той  самий  хруст,
з  яким  обламувала  з  себе  зайву  ніжність.

І  я  підводилася.  З  гряззю  із  колін
налиплий  жаль  сірів  у  сяйві  миті.
Ви  –  тільки  тлін,  і  я  –  всього  лиш  тлін,
та  як  ми  гоже  з  молитов  сповиті!

Ти  у  цвіті  кульбаби,  я  на  тебе  так  боязко  дмухаю,
а  тоді  споглядаю,  як  губишся  в  закрутах  хмар.
Ти  для  вітру  є  віршем.  Він  –  мовить,  я  –  слухаю,  слухаю,
доки  судить  над  нами  й  присудить  на  грози  грозар.

А  тоді  плеча  торкає
у  ромашковому  полі.
На  крайнебі  збились  долі
у  одну  синюшну  пляму.
Горизонт,  що  купол  храму,
павітер  не  рушить  дзвонів.
То  либонь  його  долоні,
то  либонь  його  долоні,
то  либонь  його  долоні
так  трависто  пахнуть  раєм.
29.07.2023




І  коли  мені  врешті  забракне  сил.  Бистрина

І  коли  мені  врешті  забракне  сил,
щоб  озвучити  рештки  думок-марнот  –
говори  замість  мене  про  міць  краси
несподіяним  паводком  в  край  сухот.

Говори  про  приреченість  таємниць
неухильністю  прогляду  мілини.
Говори,  коли  небо  лягає  ниць,
так,  мов  слухають  мертві  земні  сини.

Говори  спраглим  слова  потужно  так,
так  бистринно  про  води  моїх  думок,
що  злилися,  в  тобі  розчиняти  смак
надаремності,  змінності,  помилок...
13.08.2023




Бо  люде  людьом  сьпівпют  

[i]"Людже  люджем  играют-сьпівают,  а  ми  собі  такой  так,  такой  так!"
З  пісні  чугайстра[/i]

Напередодні  серпневих  прощань  порозквітали  айстри
і  дехто,  в  масть  чорнозему,  пильнує  за  цим  віддалено.
Коли  з  сусіднього  саду  мене  мла  проведе  чугайстром
аж  ген  до  стиглого  полудня,  –  з'явиться  осінь  хвалена.

Як  мокрий  ніс  мого  пса  –  мла  на  листі  здоров'ям  свідчиться,
що  теплі  вуха  для  нього  –  те  в  кронах  їй  куций  просвіток.
А  я  хоч  знаю  завчас,  чим  ця  зустріч  урешті  скінчиться,
та  все  ж  виходжу  тепер,  як  на  свято  бувало  –  вдосвіта.

І  попрасована  одіж  ще  пахне  желізка  парою,
а  нерозчесані  локони  пахнуть  і  цукром,  й  мамою.
Ми  з  млою  свідкам  на  заздрість  будемо  гожою  парою,
їдкою  крові  й  багна  на  подолку  в  осені  плямою.

Вона  мене  вберігає,  від  осінніх  думок  укутує,
аби  не  чула  плачів  потерчат  і  не  йшла  за  блудами.
Вона  для  мене  вбиває  і  танцем  той  гріх  спокутує,
бо  люде  людьом  сьпівают,  а  ми  собі  такой  будеме.
18.08.2023




Не  питайся  чому  

Не  питайся,  чому  між  слідами  минулих  тебе
порозсипано  листя  на  бруку,  де  відгомін  імені,
як  заблудлий  грибар  –  наміряється,  та  не  зове,
але  більше  й  не  дбає  про  цілість  росточків  і  сімені
під  вагою  зневіри,  негоден  дочути  себе.

Не  питайся,  чому  темні  плями  на  жовтому  тлі
виростають  у  міру  цікавості  пильного  погляду,
мов  наляканий  звір  ширить  очі,  хвоста  ж  бо  долів
загинає  все  дужче,  все  дужче  випрошує  догляду.
І  вистукує  серце,  а  ще  не  настояний  глід.

Не  питайся,  чому  хтось  проходив  тим  самим  шляхом,
розсікаючи  нетрі  безчасся  фантомною  дійсністю,
і  невмисно  поранив  найслабшу  з  усіх  твоїх  стом,
ту,  яку  називаєш  так  боязко  й  ніжно  –  безгрішністю.
Не  питайся,  чому  тільки  з  ним  почуваєшся  вдома.
31.08.2023




Колір  очей  моєї  любові

Якого  кольору  очі  у  моєї  любові?
Ти  кажеш,  –  медові.  А  я  заперечую:
хай  і  зібране  з  найзапашніших  квітів,
перенесене  на  найпухкіших  крильцях
і  поміщене  у  найдосконаліший  шестикутник,
та  не  зрівняється  з  тим,
що  палає  Господнім  привітом  у  моєму  серці!
Дошукуєш  слова  і  кажеш,  –  небесні.
А  я  заперечую  знову:
на  тверді  небес  зростають  янголи,
на  тверді  морській  зростають  привиди,
на  тверді  земній  зростають  подоби  
Людського  Сина,  а  ти
зростав  у  моєму  серці  цими  трьома  одразу,
тож  колір  твоїх  очей  –  потрійнотвердний.
Тоді  ти  смієшся  і  кажеш:  прах!
Прах  має  колір,  подібний  до  наших  очей,  кохана,
бо  очі  нам  спільні  і  ми  в  них  дзеркально  втрачаємося.
А  я  заперечую,  заперечую,  заперечую...
Дзеркально  знаходимося  на  мить:
колір  очей  моєї  любові  –  кольору  очей  любові  моєї  любові.
Зажмурюємося  –  бачимо  вглиб.
15.09.2023




Тільки  вісені  право  

Тільки  вісені  право  писати  такі  листи  –
переоране  поле  і  віддих  чужого  гніву.
Прагнеш  вивчити  кожен,  надихатися,  спасти
груди,  втомлені  дотиком,  встигнути  до  посіву
чи  до  перших  морозів,  тож  вкинеш  своє:  прости!

Тиша  завше  безгрішна.  Не  тиша  тобі  душа.
Що  заплющені  очі,  що  ночі  у  спадний  місяць,
дослухаєшся  в  темряві.  Німо,  та  дум  врожай
неозвучено  тисне,  аж  раптом  забракне  місця
в  недописаних  борознах.  Кинеш  своє:  прощай!
26.09.2023




Портрет  світанку

Та  досконалості  ніколи  не  очікуй!
Портрет  світанку  залишай  без  ока!
Хай  висне  зірка  непримітно  –  збоку,
мигтить  від  страху  перед  прийшлим  віком.

Нема  їй  ліків,  все  прийде  напевне  –
наврочене,  намолене,  неждане...

З  чужого  зору  хутро  звіра  –  тьмяне.
З  чужого  зору  пір'я  птахи  –  темне.

Малюй  дитинно,  так,  як  ляже  пензель,
хай  і  стиратимеш  завершене  руками,
а  зіркою,  що  сіра,  наче  камінь,
мов  каменем,  прикриєш  власний  вензель.
25.10.2023




І  в  короткім  осіннім  дні

І  в  короткім  осіннім  дні
устигаю  себе  зустріти.
Чи  у  тому  вікні  (це  у  тому  вікні!)
дов'ядали  квіти?

А  мені  –  що  листка  обвід,
що  бруківки  щербатий  промінь  –
все  достоту  є  слід,  ну  достоту  –  це  слід,
вірний  моїй  утомі!

Все  довкіл  гомінке,  як  лист,
розпечатаний  в  час  вечірній.
Чи  у  тому  листі  (аж  у  тому  листі!)
любо  стрічатись  вірній?
15.11.2023




Аж  раптом  ніч

Аж  раптом  –  ніч.  На  згарищі  вітрів
бузкова  мить  не  випускає  з  круга.
І  яв  мені  –  недбало  зшита  чуга,
а  сон  мені  –  бездоння  рукавів.

Кружляй  мене  одним  із  тих  кружлянь  –  
під  спів  горян,  у  попелі  натуги!
Аж  раптом  –  день  порозриває  пруги
таких  бузкових  серцю  заклинань.
17.04.2024




Як  цвіт  магнолій

Бо  він  сміється,  як  ллються  ріки,
як  цвіт  магнолій  спадає  долу,
як  з  торби  зайшлого  чоловіка
виймають  посвідку,  наче  долю,

А  я  є  свідком.  Я  –  мовби  плітка,
злітаю  словом,  гнізджуся  словом.
І  я  ж  –  мов  клітка,  така  чудова!
Така  –  для  вітру  і  для  розмови.

Аж  він  стається  –  як  Стрий  шумлива,
як  Стрий  тінистий  і  коренистий,
як  стрийко  добрий,  що  квітнем  в  торбі
приносить  саджанці  небожатам.

Та  я  –  замістя  –  буйне,  нежате.
Та  я  неводна  –  на  плесі  пломінь.
Та  я  –  суцвіття,  що  пониж  злому,
тому  й  з-під  усміху  годна  слизти.

Ба!  Він  сміється  і  сміхом  тишить
моєї  втечі  найменші  смисли.
Він  бачить  річку  в  мені  немислиму.
Він  бачить  місто,  що  вічність  вистоїть.
03.04.2024




Перші  веснянки

Перші  веснянки
на  рожевих  щічках-пелюстках
з'являються  не  від  сонця.
Чи  не  насмішка  судьби  –
багно  на  дикому  милі?

Але  ж  погляньте  –
червень  догоряє,
як  і  червінь  на  присоромлених  лицях!
Ах,  плинносте  життя,
усе  тобі  до  снаги!

І  маків  цвіт!
Нехай  і  маків  цвіт
помайоріє  крайньо  в  цій  заграві!
Крізь  нього  проглядаються  далекі
тіні  любовей  зов'ялих.

Ой,  леле!
Серцю  замало  трав!
05.07.2024




Тиходзвін

До  перемог  не  доведи!
Розтрать  мене  на  півдорозі!
Як  імена,  спочилі  в  Бозі,
як  занапащені  роди,
як  розгороджені  сади,
що  дряпають  достиглу  згадку  –
ослобони  мою  знемогу!
Верцадла  б'ються  об  пороги,
не  годні  не  діждати  змін.
Моєї  думки  тиходзвін,
моя  потуго  тонколоза,
заклятий  спадку!
23.07.2024




Жовтий  томик

Жовтий  томик  і  три  пера.
Просвітки  подощеві.
Пришпиліть  до  мого  чола  цей  переливчастий  щебет!

Сію  трави  у  вогкий  ґрунт.
Сію,  сміюся.
Оце  ж  бо  серпневий  труд,  перед  яким  не  малюся.

А  що  кому  є  до  моїх
малості  й  старості?
Строкатий,  мов  птах,  переліг  затьмив  монотонні  парості.

Після  праці  легке  чоло
висвітлю  жовтим  променем.
Ах,  як  мені  з  вами  було!  Книгостомлені!
04.08.2024




Сіється  поле

Сіється  поле
поволе,  поволе,
сиплим  "довіку",  виразним  "ніколи".
Леле,  як  колотослівно  довкола!
Пишеться  поле.

Пнеться  й  пашіє
позірне  у  ширі,
зриме  у  тисняві  зерен  і  пилу.
В  зораноокому  –  зорянощирі
гості  на  пирі

гаються  сміло.
О  вітре,  повій  но
скорозарадно  на  колососмійних!
Мріється  поле  і  рійно,  і  рвійно
посеред  слів.
29.08.2024




Золототліє

І  я  скажу  хоч  слово  про  оту!..
Ох,  осінь!
Давню  мету  душі  безголосої  –
золотіти!
Листки  ослабілі  –  мої  невбережені  діти.
І  я  зловлю  хоч  менше  на  льоту
до  вирви  світу.
Скарбе  крихкий  мій,  чадо  тривожне,
соками  слова  тебе  напою!
В  Ирії  золотом  істини  вкладено  душам  дороги.
О  осене,
не  я  їм  мати!

І  я  скажу  хоч  слово  про  оту
мету  одвічну.
Співає  грак  так  співно,  як  лиш  годен,
а  мить  записує  мелодику  просту
крилом  природи.
Золопотить!
О  душа!
10.09.2024




Сором'язливістю  крони

Зникає  за  маячним  верховіттям
німування  Господнє.
Сором'язливістю  крони  милуюся  не  сама.
Шумливий,
як  Тебе  не  почути?

Немов  до  багаття,
підкидаєш  з  нізвідки  наламані  патики
перед  кроком  моїм  падолистим.
Пересторожливий,
як  Тебе  не  побачити?

І  колишеш  в  обіймах,  Дбайливий,
то  як  Тебе  не  діткнути?
Коли  здрімну,  підставивши  обличчя  просвітку,  –
кришаться  золотаві  хлібини
на  мою  шурхітливу  перину.
29.10.2024




Моя  любов

Моя  любов  –  це  вересень  на  схилі
осяйних  днів,  заквітчаних  узбіч.
У  чорнобривцях  світло  воскресає.

Та  як  пророцтва  криються  в  Псалтирі,
так  барви  в  сяйві  уникають  віч.
І  тільки  зрячий  серцем  розгадає.

Тепло  та  й  годі.  Все  теплом  дрижить
під  ваготою  сповненого  слова,
і  густо  пахне  шлях  на  листопад.

Моя  любов  –  це  мить,  всього  лиш  мить,
з  якої  не  вернутися  назад.
09.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029038
дата надходження 21.12.2024
дата закладки 23.12.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2024

bloodredthorn

лиш хміль в моїх очах…

мені  було  лиш  п’ять  століть
коли  я  брів  домів
а  їй  мабуть  сімнадцять  літ
ще  й  двадцять  вісім  днів
вона  була  як  той  будяк
між  трав  і  гілочок
потай    в  собі  носила  знак
з  блакитних  пелюсток
я  запитав  її  –  Чому?
вона  сказала  -    Ні!
в  її  руках    в  ії  очах  
ще  сяяли  вогні
ще  світло  йшло      
і  щемно  так  
все  жовкло  і  цвіло
неначе  яструб  підхопив    
від    лебедя  перо
а  потім  знову  п’ять  століть
як  та  юрба  в  імлі
минули  серед  верховіть  
у  нескінченній  грі

її  я  знову  запитав
у  вибраних  місцях
вона  сказала  -  Солов’ї  
лиш  хміль  в  моїх  очах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028345
дата надходження 11.12.2024
дата закладки 12.12.2024

bloodredthorn

був дощ четвер і пудинг…

вигукуючи  гучно
розсудлива  нудьга
на  швидколапих  кішках  
пускалася  в  біга
лишень  з’являлись  іскри
й  коріння  давніх  глин
бліда  її    мармизка
шукала  каротин
був  дощ  четвер  і  пудинг
був  відбиток  зразків
день  знову  повертався
до  кошиків  котів
в  малиновій  заграві
у  сяянні  небес
він  вкручувався  в  гущу
буденності  й  чудес  
чатуючи  на    силу
як  справжній  оберіг
щоб  мати  хист  і  крила
полюючи  на  бліх

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028154
дата надходження 08.12.2024
дата закладки 09.12.2024

Світлана Себастіані

Там

...Там  зима  раньше  срока  спускается  с  гор,
и  танцует  зверье  у  заснеженных  нор,
там  на  реках  стекло,  там  поля  -  как  холсты,
там,  надев  колпаки,  спят  под  ветром  кусты,
там  деревья  стоят  по  колено  в  снегу,
там  сухой  василек  пахнет  солнцем  в  стогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028034
дата надходження 06.12.2024
дата закладки 06.12.2024

Артур Сіренко

Сторінки засипані осіннім листям

(Замість  післямови  до  книги  «Холодне  Сонце»)

Мої  тексти  осінні  –  я  цього  не  приховую.  Приховувати  щось  від  читача  непростимий  гріх.  Я  цього  ніколи  не  робив,  і  борони  мене  Будда  таке  колись  вчинити.  Поганої  мені  тоді  карми  і  злої  реінкарнації.  Сторінки  моїх  книг  –  пошерхлі  поверхні  моїх  необачних  і  недоречних  текстів  засипані  осіннім  листям.  Навіть  тоді,  коли  цей  текст  написаний  про  весну  чи  (випадково)  про  літо.  Я  це  відчуваю  всіма  нейронами,  які  вбиваю  щодня  намарно  кавою,  гірким  ірландським  віскі  та  джазом.  А  від  джазу  до  постмодернізму  всього  один  крок  –  це  ви  знаєте  самі,  не  мені  це  вам  нагадувати.  Зрештою,  ми  всі  діти  постмодернізму,  хоча  вперто  це  не  хочемо  визнавати.  Я  маю  на  увазі  наше  покоління  писарів  і  бурсаків.  Колись  були  діти  модернізму,  спробували  вони  злетіти  в  Небо  на  крилах  слів.  Модернізм  став  вінтажним  ретро.  Ми  виросли  (як  літератори)  в  епоху  постмодернізму  (хочемо  ми  визнавати  це  чи  ні).  Постмодернізм  помер,  а  ми  ще  ні.  Хоча  один  мій  друг  (друг!  Висловився!  У  мене  немає  друзів…)  запевняє,  що  постмодернізм  вічно  живий,  але  це  його  проблема.  Бувають  такі  «друзі»,  що  вміють  створювати  літературну  чи  психологічну  проблему  на  порожньому  від  метафор  місці.  Тому  пишіть  метафорично.  

Це  моя  далеко  не  перша  книжка.  І  далеко  не  друга.  Я  тут  же  чую  голоси  всюдисущих  (як  Брахма)  опонентів:  «Не  далеко  не  друга,  а  близько  не  друга!»    Але  поняття  близько-далеко  відносні.  Це  зауважив  ще  Сократ.  Ой,  пробачте!  Зауважив  вже  Сократ.  Чи  це  остання  моя  книжка?  Не  відаю.  Сподіваюсь,  що  не  остання.  Бо  коли  я  перестану  писати,  ти  перестанеш  писати,  він  перестане  писати,  вона  перестане  писати,  вони  перестануть  писати  –  світ  загине.  Станеться  Апокаліпсис.  Світ  існує  доки  Йому  цікаво  читати  наші  тексти.  Він  же  не  може  писати  для  себе  –  тоді  буде  йому  не  цікаво  читати.  Він,  власне,  і  створив  Світ,  людей,  щоб  серед  них  бути  ми  –  ті,  хто  пише.  І  пише  цікаво.  Він  читач.  Розважається  читанням.  Інакше  як  було  б  Йому  порожньо  серед  нескінченної  порожнечі…  Мені  колись  приснились,  що  я  єдиносущний  абсолют  серед  нескінченного  порожнього  Космосу,  де  немає  нічого  живого,  в  жодній  галактиці.  Як  мені  тоді  захотілось  читати!  Який  це  був  сумний  сон…  
Мені  докоряють  критики,  що  мої  тексти  занадто  актуальні  –  через  якусь  тисячу  років  їх  ніхто  не  буде  читати.  Коли  я  вперше  почув  про  це,  я  зажурився:  «Навіщо  мені  взагалі  писати,  якщо  мене  не  будуть  читати  через  тисячу  років?»  Я  навіть  подумав,  а  чи  не  кинути  мені  писати?  Крім  того,  буває  так,  що  писати  –  це  шкідливо  для  здоров’я.  Але  потім  зрозумів,  що  не  писати  неможливо.  Це  буде  така  пустка,  така  порожнеча…  

Ще  мені  докоряють  (не  тільки  критики),  що  мої  тексти  занадто  еротичні.  Але  що  я  зроблю,  якщо  Всесвіт  переповнений  Еросом?  Не  писати  про  це?  Заплющити  на  це  очі?  Та  це  ж  злочин!  Злочин  перед  текстом.  Це  ще  гірший  злочин,  аніж  припинити  споглядати  Місяць,  коли  цвітуть  вишні.  Колись  я  писав  про  Танатос,  поки  не  зрозумів,  що  Танатос  нерозривно  пов’язаний  з  Еросом,  і  тому  коли  пишеш  про  Танатос,  неминуче  пишеш  про  Ерос.  Ерос  і  Танатос  –  це  дві  сторони  однієї  монети  –  золотого  флорина  Всесвіту.  Поєднати  Ерос  та  осінь  на  перший  погляд  неможливо.  Але  в  моїх  тестах  воно  поєднувалось  якось  само  –  без  мого  втручання.  «Осіння  еротика»  звучить  як  недоречний  абсурд,  оксюморон  і  прояв  песимізму,  але  так  можуть  думати  тільки  народи,  які  не  знають,  що  таке  осінь  –  люди  країн  вологих  жарких  лісів,  де  квіти  туманять  свідомість  ароматом,  а  метелики  як  птахи  летять  прямо  у  сни.  Ми  то  знаємо,  що  таке  осінь  і  наскільки  краса  буває  мудрою  (восени).  Я  чомусь  взагалі  глибоко  переконаний,  що  Література  (з  великої  літери)  можлива  тільки  в  краях  де  є  зміни  пір  року.  А  в  країнах  без  сезонів…  Там  хіба  що  можуть  споживати  коріння  лотосу  і  забувати  про  все,  навіть  про  літературу.  Про  це  співав  ще  Гомер  (мало  не  сказав  «писав»,  даруйте).  Треба  хіба  що  поїхати  за  межі  такої  землі  і  подивитися  зі  сторони  (як  Габріель  Гарсія  Маркес,  і  то  страшної  самотності  років  так  на  сто  і  тоді  не  уникнути,  і  листів  Вам  писати  ніхто  не  буде).  Конфуцій  взагалі  був  впевнений,  що  навіть  сама  історія  можлива  тільки  в  країнах,  де  змінюються  сезони  –  весна  і  осінь.  А  в  краях  без  сезонів  сама  історія  зупиняється.  Хоча  Сюгаро  Ямомото  вважав,  що  можуть  існувати  вулиці  без  сезонів  і  навіть  можна  творити  літературу  про  такі  вулиці.  Але  знову  ж  таки  –  він  писав  про  такі  вулиці  зі  сторони,  здалеку.  Зі  свого  літературного  далеко,  що  було  жорстоким  тільки  для  персонажів  його  сумних  новел.  Отже,  на  мою  думку,  восени  Ерос  не  тільки  можливий,  але  і  потрібний  –  з  ним  в  час  глухого  падолисту  і  тепліше,  і  не  так  порожньо.  

Ще  мені  докоряють  гостроокі  торяндові  критики,  що  мої  твори  занадто  прості  і  доступні  –  до  примітивності.  Немає  таємниці,  загадки.  Що  тут  скажеш.  Я  пишу  не  просто  для  читача  –  я  пишу  для  сучасного  читача.  А  йому  має  бути  все  просто  і  однозначно.  І  метафори  мають  бути  прозорі.  Як  деякі  глибоководні  риби.  Не  можу  ж  я  допустити,  щоб  у  моїх  читачів  виникали  питання.  Бо  питання  породжують  сумніви.  А  як  писав  Мао  Цзедун,  якщо  в  тебе  з’являються  сумніви,  то  ти  не  зможеш  далі  жити.  Можна  було  б  посміятися  з  цієї  цитати,  але  насправді  це  сумно.  Мої  тексти  теж  одночасно  і  сумні,  і  смішні.  Тільки  я  так  писав  навмисно.  А  Мао  свої  одночасно  сумні  і  смішні  тексти  писав  серйозно.  Тому  і  вийшла  в  нього  якась  соціальна  шизофренія  від  якої  божеволіли  молоді  люди  покоління  обірваних  волоцюг  гіппі.  І  не  треба  докоряти  мені  примітивізмом.  Примітивізм  –  теж  мистецтво.  Художниками  примітивістами  були  Анрі  Руссо,  Іван  Генералич,  Ніко  Піросмані.  Але  це  генії.  Вони  зазирнули  так  глибоко,  як  мало  хто  в  той  час.  Можна  посперечатися,  чи  літературний  примітивізм  сформувався  як  напрям,  як  певна  стилістика,  але  погодьтеся,  що  в  японських  хоку  все  просто  і  лаконічно,  але  яка  глибина  думки  (Sic!).  

Мої  тексти  справді  осінні.  Після  того,  як  завершив  я  укладання  цієї  збірки,  я  зауважив,  що  і  всі  тексти,  і  книга  в  цілому  вийшла  осіння.  Навіть  твори,  що  написані  про  весну  –  все  одно  якісь  осінні.  Але  добре,  що  не  анахронічні.  Найгірше,  що  буває  в  літературі  –  це  анахронізм.  Коли  автор  випадає  зі  свого  часу.  Або  з  того  часу,  який  описує.  Якщо  цей  анахронізм  несвідомий  –  це  засмучує,  якщо  свідомий  –  це  викликає  здивування.  У  кращому  випадку.  Гірше  анахронізму  може  бути  хіба  що  літературне  «дежавю»  -  déjà  vu.  Мені  наразі  критики  та  Уважні  Читачі  не  докоряли,  що  я  невчасний,  що  я  випав  зі  свого  часу.  Про  те,  що  я  нетутешній  –  доводилось  чути.  Але  якось  звучало  це  дивно,  бо  час  і  простір  суть  одне  –  часопростір.  За  що  я  поважаю  Джеймса  Джойса,  так  це  за  відповідність  тексту  точкам  часопростору.  Джойс  завжди  вчасний,  завжди  доречний.        

Я  замість  закладок  в  книгах  використовував  сухі  бронзові  дубові  листки.  Це  не  випадково.  Нині  один  дубовий  листок  досі  лежить  між  сторінок  «Пісні  про  Гільгамеша».  І  сам  Гільгамеш,  і  пісня  про  нього  –  явища  левантського  літа  –  жаркого  і  невблаганного,  а  я  осінній  листок  на  сторінки…  Я  тут  подумав,  що  література  давньої  Месопотамії  мала  свій  постмодернізм  –  вавилонська  версія  епосу  про  Гільгамеша  –  це  висока  пародія  на  більш  давню  шумерську  версію.  І  тут  можна  дискутувати,  яка  версія  більш  літературно  вартісна,  але  це  зовсім  різні  літературні  твори  –  і  по  змісту,  і  по  емоційній  складовій,  і  по  стилістиці,  і  щодо  метафор.  Невже  аж  настільки  все  в  літературі  повторюється?  Я  добре  пам’ятаю  той  день,  коли  я  вперше  розкрив  епос  про  Гільгамеша,  почавши,  звісно,  з  шумерської  версії,  щоб  зрозуміти  еволюцію  тексту.  І  висновки  були  невтішними:  цей  текст  за  якусь  тисячу  років  вперто  еволюціонував  в  сторону  метафізичності  та  метафоричності.  Від  гіперреалізму  до  фантасмагорії.  День  коли  я  почав  читати  «про  людину,  яка  пізнала  все»  був  осінній,  сонячний,  теплий  –  день  різнобарвного  листя,  день,  коли  навіть  павучки  кудись  відлітають,  куди  завгодно,  тільки  б  не  лишатись,  а  написані  тексти  відлітають  у  минуле.

Колись  я  на  презентації  однієї  своєї  книжки  почув  таку  репліку  з  партеру:  «Та  у  Вас  тексти  суцільна  анархія!  Ви  якийсь  батько  Махно  в  літературі!»  Я  щось  там  відповів  про  структурованість  метафор  та  доцільність  алюзій  (що  завжди  вільні  як  вітер),  а  сам  подумав:  «Бідолаха!  Він  ще  не  знає,  що  постмодернізм  помер!»      
У  часи  модернізму  життя  автора  було  продовженням  літературного  твору,  а  літературний  твір  був  продовженням  життя  автора.  А  в  епоху  постмодернізму?  Чи  після  нього?  Невже  життя  автора  є  тепер  високою  пародією  на  літературний  твір?  А  літературний  твір  є  високою  пародією  на  життя  автора?  Я  іноді  з  жахом  думаю  про  те,  що  через  якихось  триста  років  будуть  складати  пісні  з  рядками:  «…  Не  дай  Вам  Бог  народитись    в  епоху  постмодернізму…»,  класти  ці  рядки  на  музику  і  співати  під  клавесин  та  банджо.        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027024
дата надходження 21.11.2024
дата закладки 21.11.2024

Ксенофонт Обычайкин

Копеечная тетрадка

                           «Моим  первым  стихам…»  

О  эта  боль  терзаний  и  сомнений,
Прибой  морской  от  строгих  ударений,
Стиха  корвет  причаливший  у  скал,
Облизанный  и  пафосный  оскал
Сюжета  -  кальки  глупой  киноленты,
И  юность,  взятая  у  жизни  под  проценты,
В  ней  одноклассницы    в  подъезде  поцелуй…
Эх,  время,  время…  Этим    не  балуй!
Тащи  меня  упёртого  за  шкирку,
Укравшего  не  бублик  даже  –  дырку,
Помедленней,  ведь  яма  впереди,
Уснувшего  так  сладко  на  груди
У  родины,  которая  нам  мать,
Не  смевшего  стихи  свои  читать
Ни  брату,  ни  девицам,    ни  друзьям,
Служа  им,  поклоняясь,  как  князьям,
Корявеньким,  с  копеечной  тетрадки,
Написанным  как  будто  в  лихорадке…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023679
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 16.11.2024

Шевчук Ігор Степанович

Хто землю раз побачив оком орлим, …

Хто  землю  раз  побачив  оком  орлим,
той  зміниться:
очистить  орле  горло
і  засумує.  
Все  за  тим,  чого  нема,
чи  мало  є.
                                 Природо,  ти  сама
сумуєш  так.  О  вічна  чистота!
О  радосте  єдина  для  земного!
О  вічна  чистота  гармоній  того,
чого  і  не  торкнутись  людям  так!
О  вічная  любов  і  чистота!
О  спраго  сліз!  Любов  і  чистота!

(1985  р.)
Уривок  з  9-ї  поеми  "Слово  Ігоря",  
Пісня  перша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026087
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 10.11.2024

Макс Дрозд

Солов'ї

[i]Я  написав  би  пісню  солов'їну
Про  ясні  ночі,  теплі  вечори,
І  про  любов  безмежну,  лебедину,
І  про  степи,  і  про  пахкі  сади.

Я  написав  би  пісню  ту  щасливу,
Де  правда  знову  переможе  зло,
Де  рози  ті  такі  сором'язливі,
Де  у  лісах  заховане  добро.

Я  написав  би  пісню  колискову,
Яка  дарує  лише  теплі  сни:
Про  рідний  дім,  про  хатку  ту  казкову,
Де  безтурботні  були  вечори.

Я  написав  би  пісню,  де  спіймаю
Всі  загадки  казкової  весни.
Та  я,  нажаль,  так  гарно  не  співаю,
Як  у  садках  співають  солов'ї.

30.ІІІ.2022[/i]


(..)
***

Що  день,  що  тиждень  —  знаю,  небагато.
Спочинеш  ти.  Я  йду  відпочивати.
Два  місяці  мовчали  солов'ї
на  цій  червоній,  спаленій  землі.

У  гаю  —  гаю  темнім  не  від  ночі,
а  від  дерев,  обпалених  вогнем  —
налякані,  не  відшукають  очі
ту  давню  стежку  навіть  світлим  днем.

-Бо  вже  нема  ні  стежки,  ані  вишень.
І  буде  так,  бо  так  хотів  хтось  вище.
Чи  ж  не  дарма?  Ти  бачив  —  все  дарма!
Та  не  твоя  у  тім  була  вина.

Колись  хотів  ти  пісню  написати,
і  написав  —  давно,  ще  навесні,
та  вже  нікому  в  світі  не  співати,
як  в  тих  садках  співали  солов'ї.
08.X.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025772
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 04.11.2024

Світлана Себастіані

Зажди

Зажди.  Вже  небагато  днів
лишилось  нам  полум’яніти.
Та  ще  цвітуть  останні  квіти,
останній  птах  не  відлетів.
А  осінь  листя  золотить  –
старанно  так,  немов  навічно.
А  налетять  вітри  північні  –
злиняє  позолота  вмить.
І  у  спустошенім  раю
повіє  холодом  безодні…
Та  не  сьогодні,  не  сьогодні  –
ще  потанцюєм  на  краю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025702
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 03.11.2024

bloodredthorn

Зимові мрії дикого коня.

Піднявши  вгору  флору,
Що  не  кориться,
Труну  дзеркальну  
Запустивши  в  озеро,
Піти  блукати
Між  осик  засніжених
Та  диму  дім  
Спокою  не  дає!
Для  волоцюг,
Що  сплять  на  лавах  босими,
У  снах  їх  риб’ячих,
У  дощ  в  колисках  росяних  -
Іch  nicht,  Іch  nicht-
Вистукує,  мов  молотом
Голодний  дятел  сивому  круп’є…

Тебе  ж  я    прошу  не  барися  з  рішенням!
Скрути  тире,  збери  у  довгу  пасочку,
Мерщій  давай  
У  підсвідомість  збурену,
Склади  у  складі  золотого  дня.
Між  крил,  копит,  між  рогів,  
Що  заблюрені*,
Що  наче  ангелом
З  небес  запрошені,
Додай  мене  у  сни  в  які  занурені  
Зимові  мрії  дикого  коня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024995
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024

Світлана Себастіані

Двое

1

Как  счастлив  был  я  здесь,  земного  праха  горстка!..
Я  думал  –  не  умру,  я  говорил:  [i]живу![/i]
Смеялся  и  смотрел  на  нежную  траву,  
на  пляшущий  ручей,  на  деревце-подростка.
И  вдруг  почувствовал  испуганно  и  остро:
мир,  где  волшебное  свершалось  наяву,  
иному,[i]  не[/i]  земному  существу
казался  бы  скоплением  наростов…
Жемчужина  миров,  смиренница  Земля,
равно  люблю  твои  пустыни  и  поля,
пусть  вечны  небеса  –  ты  кажешься  мне  раем.
Хвала  Тебе,  Творец.  Шутник  ли  Ты,  игрок  –
пусть  даже  случай  Ты!  –  воистину  Ты  Бог,
благодаря  Тебе  мой  остров  обитаем.


2

Я  знаю,  что  счастливой  быть  не  поздно
и  книгам,  и  годам  наперекор,  –
ныряя  в  синь,  пусть  птицы  лепят  гнёзда,
и,  полон  детворы,  щебечет  двор,
пускай  ползёт  по  листику  улитка,
мелькают  тени  в  радужном  окне,
и  солнце  упирается  в  калитку,
и  бабочки  танцуют  на  стене.
Не  нужно  о  бессмертии  зазвёздном!
Смерть  –  это  мир,  в  котором  нет  меня…
Я  знаю,  что  счастливой  быть  не  поздно,  
и  жду  с  надеждой  завтрашнего  дня.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024235
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 14.10.2024

oreol

Вот так бы. .

[quote]Утром  ранним  встать,  по  крышам  голышом  гулять,  по  скверам  голубей  гонять  и  волны,  волны  догонять![/quote]

Сливаясь  с  бархатной  калипсой,  в  романе  моря  и  любви,
Сверкает  свет  небес,  в  нем  каждый  миг,  как  вечность.
Солнце  сквозь  волны  ласкает  весь  мир,
На  волнах  любви  манит,  согревает  нежные  дали.

Шумит  и  томно  шепчет  море,  его  нежно  ласкают  краски  Солнца,
Златые  блики  танцуют  на  воде.
Солнце  и  море  –  вечный  дуэт,  в  объятьях  воды,
В  пучине,  где  мечта  и  реальность  –  одно,
Небо  прячет  от  нас  Солнце,  уводя  мир  в  тень.


Из  пучины  ж  тянет  к  свету  ясный  взор
Небо,  обрамленное  облаками,
Море  нежно  щекочет  берега,
Солнечный  свет  никогда  не  исчезает,  он  всегда  с  нами.

Светило  яркое  над  водами  живыми,
Согревает  сердце,  морская  пена  шепчет  в  ритме  волны,
На  глади  танец  света  в  час,  когда  мир  спит  безмятежно.



О,  как  прекрасно  в  этом  мире  чар:
-  Солнце  и  море  по    вечному  кругу  жизни
Ведут  нас  в  путь,  где  нет  ни  слёз,  ни  тьмы.

Так  бы  и  остаться  вечно  в  светлой  симфонии  звуком  того  лета,
Когда  ветра  шептали  :  «  Ты  –  не  один»,
Берега  встречали  с  любовью  и  волны,  эти  волны,

Небо  ж  скрывает  будни  в  вечность,
И  в  синеву,  что  сверкает  как  вода,
Уносит  в  бесконечность  лета́  мои  лета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024171
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024

Володимир Каразуб

Полум’яні пелюстки

Я  дивлюся  униз  і  вона  відчуваючи  погляд  піднімає  голову...

Крапля  поту  гарячим  Нілом  стікає  глобусом  голови,

Вона  відвертає  погляд,  наче  крутить  материками

Тицяє  пальцем  влучаючи  у  завідомо  вибраний
Острів  своєї  несвободи.

Розіпни  мене  на  площі  побуту,  на  оксамитовому  ложі  сонячної  любові,

Але  не  розпинай  мене  своєю  вибагливою  поезію,
Тією,  що  дивиться  згори,  обіцяє  вершину  правди,
А  забирає  з-під  ніг  землю  омиту  водами,
Пальці,  що  перебирають  острова  юності.

Вона  виважено  зрікається  мене
Своїм  відстороненим  поглядом.  
У  її  місті  немає  мого  голосу,

Немає  мого  розп’яття,  але  тільки  її  всеблагальний
Тілесний  дух.  

Будь  моїм  землетрусом,  моїм  вулканом,
Сірим  металічним  позирком,  що  пробує  на  смак  кров.

Поправивши  білу  сукню,  стигле  тіло  її  погойдується
Оберемками  любощів,  пружня  і  в’язка  наче  вишня,
Що  знемагає  від  невибагливої  участі  спраглого  коріння  
Її  єства.

Це  все  погляд.  Коротка  мить.  Полум’яні  пелюстки.


17.07.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023524
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 05.10.2024

Серафима Пант

Вода

У  неї  все  гаразд  з  самооцінкою,  
Зі  стійкістю  в  щоденній  боротьбі,  
Та  хочеться
Побути  просто  жінкою,
Краплиною  
На  вранішній  траві.
Тремтіти  від  своєї  невагомості,
Проміння  підкорившись  наготі,  
Здійматися  над  світом  
Легко,  солодко,
А  згодом  опинитися  в  грозі.
Між  пальцями  текти
Із  рук  буденності  -
Хай  спробує  приборкати!  
Вода
Приймає  тимчасово  форму  ємності:
Рухлива,
Життєдайна
Та  жива.
Опікуватись  вирішенням  клопотів  
Доводиться  -  
Своїх  та  не  своїх,
Та  стільки  в  ній  
Замріяного  спокою
Утримує  торішній  перший  сніг  -
Рівняє  діаграми  тимчасовостей,
Обточує  думок  шпилястих  пік.  
Земля  сніги,  як  спогади,  усотує
Та  мрії  вигодовує  нові
Для  неї,  
Що  по  колу  кругообігу
Гартує  власну  силу,  швидкість,  міць.
Та  іноді  тремтіти  дуже  хочеться  
Краплиною  на  вранішній  траві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019840
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 23.09.2024

Володимир Каразуб

Щось сталося з морем

Хтось  говорив,  що  світ  не  такий,  як  був,
І  той,  хто  казав,  загубився  в  безладному  хорі
Голосів.  Стотисячний  той,  хто  голос  його  почув,
Утопив  в  стоголосому  шумом  розлитому  морі.
З  тими  ж  чайками,  що  колись,  вітром,  віддихом,
З  тими  ж  хвилями,  бурями,  голодною  пащею  риби,
Те  море,  яке  повсякчас  для  усіх  було
Найбільшою  радістю,  
Здавалось  тепер  переповненим,  хижим  та  сірим.
А  море  ревіло,  стогнало,  розпліскувалося,
Голосило.  
Не  меншав  ні  обрій  картини,  ні  хмари,  ні  колір  неба,
І  було  в  тім  пейзажі,  якесь  невідоме  безсилля,
Тих,  що  мовчки  стояли  й  дивились  в  голодну  темінь.
А  там:
Вставали  примари  з  намулу  його  глибин,
Духи  прадавнього  світу,  немов  з  полону,
І  тримали  щити,  і  обличчя  були  на  щитах,
Щось  сталось  не  з  ним,  
А  з  тим  хто  дивився  на  море.

З  усіма  хто  дивився.  
З    усіма,  хто  привиддя  його  
Розтривожив,  розбурхав,  і  з  криком  застив  водночасся.
Всі  ті,  хто  розгойдував  море,
Всі  ті,  що  на  сонця  вогонь
Дивилися  ген
Аж  за  обрій,
Були
Причасні
До  бурі.

23.08.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022336
дата надходження 16.09.2024
дата закладки 16.09.2024

bloodredthorn

Між нитяних східців

До  мулу  сіли.  Задивились  косо
На  глушину  притулку  в  бік  німого,
Де  чайки  плач  холодний  вітер  носить
І  тінь  тремтить  ,  як  привид  неземного.
Між  нитяних,  але  яскравих  східців.
Дзвенить  у  листі,  мов  дрібна  монета.
Подай!  -  кричить  ,мій  плащ,  мій  щит  тубільців
Як  захист  від  заїжджого  естета.

Сміється  між  каштанів  сміхом  хриплим,
Й  додолу  опадає  між  пилюки,
Над  невідомим  і  зненацька  зниклим
У  жабуринні,  як  луска  гадюки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022292
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024

oreol

Відголоски почутих сонетів

Так  само,  як  майстер
 квапливо  наносить  справжній  мазок,справжню  лінію:
 так  само,  як  дзеркала  часто  забирають
єдину  посмішку  дівчат,

коли  вони  зустрічають  ранок  на  самоті,
або  в  блиску  святкових  вогнів
І  в  диханні  справжніх  облич,
згодом  залишається  лише  віддзеркалення,

Того,  що  колись  бачили  очі  в
в  довгому  сяйві  камінів:
Назавжди  втрачені  проблиски  життя,.

О,  земля,  хто  знає  втрати?
Лише  той,  хто  з  хвалою  в  голосі
співає  серцем,  що  зрослося  з  цілим.

Tak  jak  mistrz  malarstwa
 pośpiesznie  nakłada  prawdziwą  kreskę,  prawdziwą  linię:
 Tak  jak  lustra  często  zabierają
jedyny  uśmiech  dziewczyny

gdy  samotnie  witają  poranek,
lub  w  blasku  świątecznych  świateł
I  w  oddechu  prawdziwych  twarzy,
a  potem  pozostaje  tylko  odbicie,

tego,  co  oczy  kiedyś  widziały  w
w  długim  blasku  kominka:
Przebłyski  życia  utracone  na  zawsze.

O  ziemio,  kto  zna  stratę?
Tylko  ten,  kto  śpiewa  z  uwielbieniem  w  swym  głosie
śpiewa  sercem,  które  jest  jednością  z  całością.

Так  же,  как  мастер
 торопливо  наносит  настоящий  мазок,  настоящую  линию:
 так  же,  как  зеркала  часто  забирают
единственную  улыбку  девушек,

когда  они  встречают  утро  в  одиночестве,
или  в  блеске  праздничных  огней
Так  и  в  дыхании  настоящих  лиц,
со  временем  остается  лишь  отражение,

того,  что  когда-то  видели  глаза  в
в  лучах    каминных  огней:
Навсегда  утраченные  проблески  жизни.

О,  земля,  кто  знает  потери?
Лишь  тот,  кто  с  хвалой  в  голосе
поет  сердцем,  что  сросся  с  целым.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022036
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024

oreol

Юна наречена. Вуаль вічності. Краса першородна, без грішна.

Ніби  дівчинкою  вона  і  була  і  з'явилася
З  гармонічного  злиття  пісні  і  ліри
Сяяло  крізь  весняні  покривала
І  стелилося  в  моєму  вусі.

І  спала  в  мені.  І  все  було  її  сном.
Дерева,  якими  я  милувався,  
ця  осяжна  далечінь,  галявина  з  войлоків.
і  кожен  подив,  який  мене  хвилював.

Вона  приспала  світ.  Боже,  співучий  Боже,  як  ти,
як  ти  вдосконалив  його,  щоб  він    захотів  ..
а  вона  не  захотіла  прокинутися  першою?  Ось  вона  встала  і  заснула.

Як  же  вона  померла?  О,  невже  ти  вигадав  цей  мотив
до  того,  як  пісня  твоя  була  поглинута?  -
Куди  вона  від  мене  поділася?  Ніби...у  сні...  ожила..  



Und  fast  ein  Mädchen  wars  und  ging  hervor
aus  diesem  einigen  Glück  von  Sang  und  Leier
und  glänzte  klar  durch  ihre  Frühlingsschleier
und  machte  sich  ein  Bett  in  meinem  Ohr.

Und  schlief  in  mir.  Und  alles  war  ihr  Schlaf.
Die  Bäume,  die  ich  je  bewundert,  diese
fühlbare  Ferne,  die  gefühlte  Wiese
und  jedes  Staunen,  das  mich  selbst  betraf.

Sie  schlief  die  Welt.  Singender  Gott,  wie  hast
du  sie  vollendet,  daß  sie  nicht  begehrte,
erst  wach  zu  sein?  Sieh,  sie  erstand  und  schlief.

Wo  ist  ihr  Tod?  O,  wirst  du  dies  Motiv
erfinden  noch,  eh  sich  dein  Lied  verzehrte?  —
Wo  sinkt  sie  hin  aus  mir?..  Ein  Mädchen  fast...

Rainer  Maria  Rilke

   *  мимо  цього  дійства  не  можливо  пройти,  не  зупинившись,  не  зупинивши  біг  часу,  не  можна  не  проникнутись,  не  зазирнути  за  цю    вуаль  вічності.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021002
дата надходження 28.08.2024
дата закладки 30.08.2024

Володимир Каразуб

Листя у твоєму волоссі

Ти,  здається,  мов  яблуко  спіле.
Зернята  у  сонці  білому
Туркочуть  бажання  мої...

Листя  у  твоєму  волоссі,
Соната  у  моїй  голові.

Це  світло  —  твої  долоні.
Як  тепле  осоння  слова
У  полі  моїм  піймай...

Листя  у  твоєму  волоссі,
Соната  у  моїй  голові.

Роздивися  метелика  осені,
Роздивися  —  його  запрошення
Тріпоче  у  твоїй  руці...

Листя  у  твоєму  волоссі,
Соната  у  моїй  голові.

Поглянь  на  уражену  ніжність,
На  те,  як  поволі  зникає,
Пилок  його  крил  облітає
Немов  відцвіта’  вітражі.

Листя  у  твоєму  волоссі,
Соната  в  моїй  голові.

І  кружляють  мелодії  небом,
Скрипок  за  нотним  станом
Де  вітер  любові  здоймає
Чуття  і  глибокі  сни.

І  зернята  торохтять.

Згадують,
Стегна  твої  мов  яблука,  
І  хмари  
В  плястерках  пам’яті.

Хай  у  небі  осіннім  гупає
Серце  у  грудях  моїх;

Хай  білі  тумани  приховують,
Хай  мріють  поля  і  пригадують

Листя  у  твоєму  волоссі,
Сонату  в  моїй  голові.

14.11.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020513
дата надходження 21.08.2024
дата закладки 22.08.2024

Володимир Каразуб

Темне сонце мережива

Темне  сонце  мережива  в  яке  зодягаєшся  ти
Відкриваючи  в  цифрі  свою  наготу  тіням  кратну.
Тут  усе  навпаки,  —  це  Сусанна  хизується  тим,
Що  в  чесноті  своїй  опустилася  до  порнографії.
Розгорівся  вогнем  білий  аркуш  твоїх  сподівань  
Полум’яним  письмом,  що  дописує  сірий  попіл,
І  захланна  жага  перелистує  список  бажань
В  якому  згоріли  усі  благородні  тропи.
Якщо  не  боїшся  життя  і  не  бачиш  межі,
Не  боїшся  розплати  в  безчинстві  п’янкої  розпусти,
Хай  чорними  стануть  від  сонця  твого  вітражі,
І  зіниці  твої  хай  до  серця  коріння  опустять.
Чи  потрібна  мораль  настанов  для  розкинутих  рук,
Що  в  обійми  свої  зазивають  нестямлені  долі
Хіба  не  плете  павутину  правічний  павук,
Чи  повинний  у  тім,  що  сховавшись  він  жертву  ловить?!

01.12.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019247
дата надходження 05.08.2024
дата закладки 09.08.2024

Віталій Гречка

Вересовий ель (пісня по баладі Р. Л. Стівенсона)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9z0MidZNeBU[/youtube]
Із  вересу  дзвіночків
Варили  в  давнину
Ель,  що  солодший  меду,
П‘янкий  –  куди  вину!
Вони  варили  й  пили,
І  у  благій  марі,
Не  покидали  днями
Осель  з-попід  землі.

Повстав  король  Шотландський,
Приніс  в  їх  дім  війну,
І  піктів  розгромивши
Гнав  наче  дичину.
Червоними  горами
Гнав  милями  усіх,
Тіла  малі  їх  кидав  –
Мерців,  і  ще  живих.

Прийшло  в  країну  літо,
Червоним  верес  став,
Та  як  його  варити,
Ніхто  тепер  не  знав.
В  могилах,  мов  дитячих,
Що  на  вершинах  гір,
Лежали  пивовари
Під  небом  повним  зір.

Король  в  червоний  верес
Заїхав  літнім  днем,
Гул  бджіл  і  плач  кроншнепів
Селили  в  душу  щем.
Король  у  гніві  їхав,
Як  тінь,  бліде  чоло,
Його  –  увесь  цей  верес,
А  еля  не  було!

Та  ось  його  васали,
Гуляючи  в  горах,
Під  скелею,  що  впала
Знайшли  малих  невдах.
Ті,  видерті  зі  схову
Терпіли  мовчки  все,
Син  і  старенький  батько  –
Останні  з  піктів  це.

З  коня  король  дивився
Униз,  на  шкідників
І  карликів  смуглявих,
Немов  очима  їв.
Над  морем,  край  обриву,
Їх  темний  силует  –
«Життя  вам  подарую,
За  випивки  секрет».

Стояли  син  і  батько,
Високий  і  низький
Довкіл  червоний  верес,
І  знизу  гул  морський.
І  дзвінко  батько  каже,
За  море  голосніш:
«Є  слово  наодинці,
Король  почує  лиш».

«Життя  старі  цінують,
А  честь  –  річ  незначна,
Секрет  продав  би  радо»,    
До  короля  луна.
Був  тихим  його  голос,
Та  ясний  і  дзвінкий:
«Секрет  продав  би  радо,
За  сина  страх  лиш  мій».

«Життя  так  мало  значить,
І  смерть  для  молодих,
І  честь  продати  важко,
Як  син  побачить  гріх.
Схопи  його,  величний
І  кинь  на  глибину,
І  я  секрет  відкрию
Дарма,  що  присягнув».
   
Вони  схопили  сина,
Опутали  всього,
І  хтось  один,  з  розмаху,
Удаль  жбурнув  його,
І  в  море  тіло  впало,
Мов  хлопчик  то  малий,
А  батько  був  на  кручі,
Останній  пікт  живий.

«Сказав  тобі  я  правду
Боявся  сина  я,
Не  брив  ще  бороди  він,
Міг  вибрати  життя.
Тепер  тортури  марні,
Пали,  кидай  зі  скель,
Піде  разом  зі  мною
Наш  вересовий  ель.

Мій  переклад  і  текст  оригіналу  тут  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008815

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019152
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024

bloodredthorn

Мій вогник коханий (романс)

Страшна  та  жорстока,
Куди  ти  накажеш  піти?
Брова  буревію  одна  
Та  й  вже  інша  висока-висока.
На  сходинках  світу
Воліють  омели  цвісти  
І  душу  чекають  
Обійми  пітьми  і  пороку…

Ще  й  човник  під  місяцем
                                                                 білим
Ховає  засліплений    жаль,
А  може  то  вітер
Підсушує  кров  під  ногами?  -
Ми  вплав  доберемся!  -
Палай  смолоскипом  ліхтар,
Мій  вогник  коханий,
Залишений  в  серці  богами  …

p/s
фото  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017928
дата надходження 19.07.2024
дата закладки 19.07.2024

Володимир Каразуб

Світло

Коли  забракне  чуття,  і  тому  говоритимеш  прозою,
Коли  здаватиметься,  що  усі  слова,  
Мов  на  вітер  
Нанизане  листя  розсипається  по  землі
Шелестить  в  цьому  вихорі  смутку  і  безнадії,
Я  повторю:  не  смій!  Убиратись  у  схоплений  відчай,
Я  повторю:  не  смій!  Помирати  в  пустих  небесах,
Говорити,  що  більше  немає  ніякої  віри
У  те,  що  всі  книги  і  фарби  осінньо  горять
І  те,  що  боги  погоріли  в  обіймах  літер,
Про  те,  що  любов  лиш  забава  в  лихих  руках,
Що  немає  ніякої  правди,  що  сонячне  світло
Стікає  сльозою  в  залитих  від  втоми  й  безсоння
І  тьмяної  смерті  в  твоїх  почорнілих  очах.
Це  світло  в  тобі,
Воно  на  повіках  твоїх,  колихається  й  скрапує
Воском,  розпеченим  оловом,  
Знай,
Піднімається  з  гирла  твого  перебитого  серця
Променем,  
І  промінь  до  променя,  і  словом  до  слова
Тече  
За  край.

10.07.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017857
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 19.07.2024

Володимир Каразуб

Місяць

                                                             «Калігула.  ...Геліконе!  Геліконе!  
                                                                 Ні  звуку,  знову  ні  звуку...»
                                                                                                                       Альбер  Камю

Він  і  досі  взиває:  Геліконе!  Геліконе!  Прийди!      
Де  мій  місяць,  скажи,  де  безсоння  із  римського  неба?
Упіймай,  почерпни,  принеси  хоч  відбиток  з  води
І  втамуй  неможливе,  що  тут  до  нещастя  нестерпне.
Все  брехня,  що  наш  Всесвіт  на  спині  тримає  Атлант,
Що  любов  не  відступить,  довіра  непевна  і  мова
Витинає  своє  пишнослів’я  про  втрачений  сад,  —
Віддає  лиш  слова  та  мовчати  про  біль  не  готова.
Ти  зникаєш  у  ніч,  ти  тікаєш  від  тіней  моїх,
Що  біжать  за  твоїми,  кричать  мов  Еринії  Кая.
Де  ж  мій  місяць,  скажи,  чом  він  досі  регоче  вгорі,
Недосяжний,  як  бог?  —  ось  у  чому  прокляте  питання.

12.07.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017716
дата надходження 16.07.2024
дата закладки 17.07.2024

Кріпіпаста

Сказ — Вакханці

Ти  одержима  даймоном  кохання,
Віддайсь  йому,  прийми  солодкий  гріх,
Коли  жага  тебе  повалить  з  ніг,
Ошаленій  від  вечора  до  рання;

І  темні  сили  хай  довкола  стріх
Тобі  весною  крутяться  пізнання.
Цей  час  такий  недовгий,  мов  змагання!
Програє  той,  хто  побороти  зміг.

Проклятий  рай  нехай  не  милить  очі,
Бо  ж  насолода  в  пристрасті  одній,
У  ній  іржа  подібна  позолочі;

Пожертвуй  ним!  спинятися  не  смій!
Відкрий  для  себе  врешті  чари  ночі
Та  цноту  відітри,  неначе  гній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017327
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024

Артур Сіренко

Намалювати пейзаж

     «Горобці  –  флібустьєри  зими…»
                                                                     (Клод  Клішо)  

Ілюзорні  вухасті  кролики
Гризуть  ілюзорну  траву*
(Таку  ж  зелену,  як  мої  сни),
А  Шовковий  Томас
Ласує  морозивом  хмар:**
Трохи  білого  на  блакитному  –  
Наче  в  Армориці***  –  берег  і  шум
Моря.  Того  –  неспокійного.  
Розкажіть  про  це  королю  Джону  –  
Невдасі  й  муралю  замків
Таки  на  острові,  на  зеленому****
З  каменів,  таки  диких.  
Дочки  блаженного  Гумберта*****
Виглядають  птаха  сірої  пісні
Крізь  заґратовані  вікна  замку:
А  десь  гагари  оксамитових  мрій
Туляться  до  скель  острова  Долі.
(Так  судилось.  Усім.  І  гагарам  теж.)******
А  на  руїнах  замку  Мейнут*******  
Хтось  пов’язав  білу  шовкову  стрічку,
Вирізавши  смужку  з  самого  серця  
Ірландського  прапора.  
Повітря  прозоре  
Після  дощу  просвітлення
Чи  то  алегорій  зливи  –  
На  відміну  від  моря  прийдешнього:
Завжди  темного  і  непрозорого
В  якому  ловив  банькатих  риб
Я  –  нетутешній  поціновувач  кави
З  чужим  прізвиськом  Мерфі.  
Малюю  недолугий  пейзаж
На  околицях  дивакуватого  Дубліна  
Кавою.  

Примітки:  
*  -  насправді  ілюзорними  є  не  тільки  кролики  і  трава,  ілюзорне  все  –  ми  живемо  в  світі  ілюзій.  Точніше  в  ілюзорному  світі.  На  жаль.  Чи  то  на  щастя…    
**  -  Насправді  Шовковий  Томас  ніколи  не  ласував  морозивом.  Він  навіть  не  уявляв  собі,  що  це  таке.  
***  -  є  такі  країни  для  яких  все  в  минулому.  Серед  них  Арморіка.  Недарма  в  неї  і  прапор  чорно-білий.  Але  без  Арморіки  не  було  б  Європи  –  країни  священного  каміння.  
****  -  про  це  мені  пошепки  розповів  Маттеус  Парізіенсіс  (Matthaeus  Parisiensis)  завітавши  в  мій  сон,  коли  Місяць  був  оповні.  
*****  -  Гумберт  ІІІ  Блажений  (1136  -  1189)  на  відміну  від  свого  знаменитого  тезки  був  порєдним  хлопом  і  дуже  чемним.  
******  -  і  хотів  би  я  пояснити  свої  тексти,  але  не  судилось.  Епоха  великого  «не».  Епоха  заперечення.  
*******  -  замок  Мейнут  правильно  називати  замок  Ма  Нуад  –  Майже  Новий  замок.  В  Ірландії  більше  3000  замків,  але  саме  в  цьому  замку  Шовковий  Томас  отримав  остаточну  поразку.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017008
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024

Макс Дрозд

Буденне

Кудись  за  обрій,  рідні  видноколи,
тікають  душі  тіл  ще  молодих.
Як  не  печально  —  горизонт  вже  звик
до  цих  реалій,  цих  нових  законів.

Відлунням  тихим  безнадійний  крик.
За  кожним  з  них.  За  кожною  душею,
які  зникають  за  чужу  ідею,
які  лягли  на  доленосний  щит.

І  це  здається  вже  таким  буденним  —
хто  лиш  родився,  з  половини  днів
—  ще  непрожитих  —  променем  зеленим
розвіються,  не  залишивши  слів,
й  за  когось  будуть  —  тільки  не  за  себе  —
кружляти,  в  переповненому  небі.

05.VII.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016889
дата надходження 05.07.2024
дата закладки 06.07.2024

Кріпіпаста

Тетяні Балі

Тихо  станеш  межи  нами  в  центрі  людяної  зали,
Бо  бажаєш,  щоби  люди  твої  чари  приховали;
Та  не  вдасться  задум  хитрий,  адже  вій  твоїх  кинжали
Нам  красу  твою  відкриють,  дивну  вроду  Тані  Бали.

       Хоч  на  самім  краю  світу  заховайся  від  усіх
       Ти  отримаєш  від  долі  тільки  добродушний  сміх,
       Бо  ж  нехай  тебе  сам  Ібліс  від  коханців  би  беріг,
       Нас  тебе  знайти  примусить  райських  обіцянка  втіх.

Ти  ж  тікати  не  втомилась,  хоч  і  справа  безнадійна,
Все  ховаєшся  завзято  невпокорена  та  мрійна
І  юнацтво  проводжаєш  в  гордощах  своїх  постійна.
Ох  і  панна  недосяжна!  Ох  і  діва  самостійна!

       Чи  буває  від  природи  так  жорстока  красота?
       Все  нас  мучиш  без  упину,  все  твої  мовчать  уста.
       Ти  б  сказала  чи  у  серці  заховалась  пустота,
       Чи  уже  кому  ти  вірна  неприхована  й  проста.

Ми  ж  для  тебе  так  багато  присягалися  зробити,
Нам  би  усміх  твій  чудовий  –  і  уже  були  би  квити;
Чом  же  ти  від  нас  ховаєш  раювання  цього  квіти?
Вірним  лицарям  даруєш  тільки  ти  могильні  плити!

       Це  не  гожа  поведінка  з  хлопчаками  –  так  і  знай!
       Не  достойна,  отже,  мати  ти  такий  принад  розмай:
       Покохаєш  таку  дівку,  а  вона  тобі:  «Бувай!»
       Що  для  неї  ти  не  зробиш  –  буде  кепсько  все,  гай-гай!

Що  кажу  я,  навіжений?!  Най  пробачить  Божа  Мати!
Мені  б  цю  тендітну  паву  хоч  разочок  обійняти,
Щоби  вже  про  все  забути,  щоби  знов  одіти  лати.
Хоч  би  як  я  не  журився,  очі  в  неї  –  мов  блавати.

       Ще  би  я  страждав  за  неї  дні  та  місяці,  роки,
       Навіть  якби  не  подала  вже  ніколи  мні  руки;
       А  усі  мої  прокльони  –  це  лиш  усміхи  гіркі;
       Всі  закохані  вразливі,  ну  і  ми  ж  таки  такі.

Я  б  забрав  її  на  небо,  до  чарівних  садів  гурій,
Щоби  все  було  довкола  вкрите  кольором  лазурі,
Щоби  сяяв  нам  щоранку  ніжно  барвами  Меркурій,
Щоби  нас  не  досягали  від  землі  нещастя  бурі.

       Пригортати  чудну  панну  я  хотів  би  у  вогні,
       Дарувати  їй  цілунки,  ніжні  дотики  й  шальні,
       Їй  віддати  всього  себе  без  вагань  і  без  борні,
       А  як  ніч  настане  темна...  Я  сказав  би,  але  ні!

Тож  чому  така  ти  дика,  все  ховаєшся  від  мене?
Все  стоїш  посеред  зали  і  цураєшся  ти  сцени;
Чом  ти  не  надягнеш  лаври  чарівної  Мельпомени,
Чом  тобі  не  аплодує  увесь  люд  заворожений?

       Ти  б  трагедію  зіграла,  заспівала  би  разок,
       Ти  б  упевненіш  робила  до  тріумфу  свого  крок;
       Бо  без  твого  чарування  нам  життя,  як  злий  той  рок:
       Не  порадує,  без  щастя  –  а  який  тоді  в  нім  прок?

Стань  же  сонцем  нашим,  Таню,  що  завжди  буде  сіяти,
Подаруй  комусь  надію  за  твої  потрапить  ґрати,
Зняти  з  тебе  вже  нарешті  ці  звабливі  пишні  шати
І  тобою  володіти  та  зробити  з  тебе  мати.

       Лоно  твоє-бо  не  завжди  буде  приносити  плід:
       Всі  старіємо  ми,  люба,  зволікати  нам  не  слід;
       Вже  пора  тобі,  крижино,  розтопитись,  наче  лід;
       Нову  душу  породити  і  порадувати  світ.

Ми  відходимо,  кохана,  та  кінець  вже  недалеко,
Ти  споганишся  і  в  грудях  вже  твоїх  не  зродить  млеко,
Парубки  всі  розбіжаться,  відлетить  з  дитям  лелека,
Щоб  уже  не  повернути,  та  й  потрапиш  в  руки  Пеку.

       Тож  хапайся  за  можливість:  обирай-но  парубка,
       Поки  ти  вродлива  й  мила,  поки  ти  ще  не  бридка,
       Поки  є,  що  брать,  скоріше,  й  не  ховайся  по  кутках
       Гордо  вигукни  «Евое!»  після  винного  ковтка.

Не  гордуйся  і  не  бійся,  йди  до  нас  хутчіше,  мила,
Ми  гуртом  тобі  покажем,  що  сховалася  за  сила
В  молодих  обіймах  ніжних;  що  за  сила  нас  зродила
І  яка  приємна  доля  у  людини,  якщо  сміла.

       З  нами  станеш  як  привітна,  ми  візьмемо  тебе  в  пляс
       І  ти  будеш  тацювати  усе  ближче  біля  нас,
       Танцюватимем  до  болю,  а  коли  вже  прийде  час,
       Обирай  собі  по  серцю,  в  кого  більше  з  нас  прикрас.

Може,  навіть  я  прийдуся  до  душі  твоєї,  діво;
Може,  навіть  зачарую  цим  нехитрим  щирим  співом,
Що  іде  з  душі  натхненно,  не  оцінен  справедливо
Та  в  собі  замкнувся  міцно,  ніби  схимник  горделивий.  

       Я  ж  надіюся  на  диво.  Подаруєшся  чи  ні?
       Почекаємо  ще  трохи  –  є  терпіння  ще  мені;
       Ну  а  як  відмовиш  знову,  утоплюся  у  вині
       Чи  поїду  за  три  гори  гордо  верхи  на  коні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016669
дата надходження 02.07.2024
дата закладки 03.07.2024

Віталій Гречка

Стрімко вилечу (пісня)

Стрімко  вилечу  у  вікно,
В  сяйва  місячного  потік,
Я  вже  так  не  літав  давно,
Але  сталося,  ось,  що  втік!

Погляд  гострий  холодних  зір
Стане  теплим  через  віки,
Неквапливість  небесних  тіл
Насмішить  мій  політ  стрімкий.

Не  цінують  в  безоднях  час,
Жити  там  не  спішить  ніхто,
Тут  не  схожі  вони  на  нас,
Що  летять  кудись,  від  і  до…

Але  зараз  я  поспішу
І  до  Місяця  полечу,
Не  дістане  Землі  там  шум,
Відпочину  я  досхочу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0QUJ9DHQnr0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016652
дата надходження 02.07.2024
дата закладки 03.07.2024

Світлана Себастіані

Чаша

Едем  зробився  Гетсиманським  садом:
колись  квітуча,  щедра,  солов’їна,
вже  третій  рік  лежить  земля  в  руїнах,
немов  жита,  побиті  Божим  градом.
І  літо  нам  підносять,  ніби  чашу,
осяйну  чашу,  золоту,  жертовну,
вогню  і  крові  аж  по  вінця  повну,
випробуючи  –  вкотре?  –  стійкість  нашу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016600
дата надходження 01.07.2024
дата закладки 02.07.2024

oreol

Містерія появи Радості.

Ранкова  містерія:
Півень  зусрічає  Сонце,
Щебечуть  пташечки,
Велика  привелика
Вогняна  паляниця
Підіймаєтья  над  туманним  горизонтом,
Діамантами  переливаються  роси,
Атмосфера  пробудження.
Ось,  ось...
І  все  оживе,
Завирує,
Потягнеться
І....
Як  завжди
Побіжить,
Побіжить
Як  струмочок,
Туди,  туди...
Неусвідомлючи  куди..
За  течією  часу.
А  що  таке  час.
Обмеження.
Напрямленість.
Яка  ж  приємна  ця  ранкова  мить.
Як  дивовижно    переповняє
Знову  і  знову  народження  нового  дня,
Вічна  повторюваність  з  невеликими  варіаціями,  інтонаціями  воскресіння.
Ця  дивовижна  сцена  появи  перших  променів,  перших  звуків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016276
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 28.06.2024

Володимир Каразуб

…тому що потрібно вірити

...тому  що  потрібно  вірити  хоча  б  у  щось.
Читати  псалми  над  головами  і  зливати  розтоплений  віск,
Говорити  про  те,  що  фігурки  —  це  те,  що  тобі  здалось,
Про  тонку  павутинчасту  форму  страхів,  які  запеклись
На  воді.  
Неодмінно  потрібно  вимовляти  чиїсь  імена,
Перебирати  вустами  звучання  їхніх  очей,
Виливати  з  воску  поезії  весь  океан,
Допоки  із  серця  до  краплі  письмом  не  стече.
І  пускати  по  нім  галеони,  каракки,  човни,
Малювати  китів,  альбатросів  і  білих  акул,
Втопити  у  ньому  незвіданість  глибини
І  безліч  страхів  у  вигляді  темних  фігур.
Любити  її  незважаючи  ні  на  що,
Безвідмовно  віддати  в  пожертву  і  все  на  кін,
Тому  що  потрібно  вірити  хоча  б  у  щось,
Коли  не  в  любов,  то  в  попіл  її  руїн.

01.05.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015497
дата надходження 14.06.2024
дата закладки 15.06.2024

Світлана Себастіані

*** ("Железные ржавеют розы…")

Железные  ржавеют  розы,
ветра  покачивают  цепи,  –
король  покойный,  Гамлет  грозный,
лежит  в  фамильном  страшном  склепе.
На  троне  Клавдий  –  славный  малый,
добряк  и  тихий  подкаблучник.
Над  замком  реет  стяг  линялый,
внизу  дородный  дремлет  лучник.
Привычно  пасмурно  и  сыро,
и  воздух  сер,  как  паутина,  –
лишь  колокол  гудит  над  миром,
святого  славя  Валентина.
Выходят  девушки  простые
отдаться  краткому  веселью.
Шумят  всю  ночь  валы  морские,
и  едко  пахнет  солью,  сельдью…
Глядит  монахиня  Мария
(в  миру  –  Офелия)  из  башни
на  вязы  мокрые,  нагие,
на  узкие  полоски  пашни,
на  дальний  огонек  харчевни  –
и  взгляд  бездумно  равнодушен;
цветок  в  молитвеннике  древнем
между  страницами  засушен.
Ее  отец  –  торговец  рыбой,
а  брат  в  Блуа,  не  то  в  Париже…
(Он  кончит  плахой  или  дыбой.)
А  мать  была  блудницей  рыжей…
Сияет  лаской  лик  пречистый,
священник  Деву  молит  звучно
о  благоденствии  Отчизны.
Но  всё  и  так  благополучно.
Исчезли  призраки  былого,
спокойно  в  королевстве  датском,
вполне  прочна  его  основа,
соседи  с  ним  в  союзе  братском;
нет  ни  войны,  ни  Фортинбраса,
страна  живёт  по  распорядку
и  звёздного  не  жаждет  часа
и  мирно  клонится  к  упадку;
в  Совете  ёрничает  Йорик;
жизнь  в  целом  сделалась  гуманней,
как  пишет  в  Хронике  историк
(хоть  перспективы  все  туманней);
прогрессивист  утратил  веру
в  стремительные  перемены;
чиновники  воруют  в  меру;
вот-вот  на  масло  снизят  цены;
чернь  подзабыла  вкус  кровищи
и  повторяет  слово  «принцип».
…В  бедламе  спит  какой-то  нищий  –
себя  во  сне  он  видит  принцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015225
дата надходження 10.06.2024
дата закладки 10.06.2024

Світлана Себастіані

Символ войны

Если  в  прекрасном  будущем  однажды  мне  скажут:  «А  ну,
возьми  карандаш  и  нарисуй  войну!»,
то  и  пяти  секунд  для  этого  хватит  мне,
поскольку  я  знаю  главное  о  войне.
Я  нарисую  не  гору  из  черепов,
не  бомбу,  взорвавшую  мирный  сон  городов,
не  птицу  стальную,  что  камнем  летит  с  небес,
не  алую  реку,  не  черный  безрукий  лес,
не  бескрайнее  поле,  где  густо  растут  кресты,
не  собак,  человечьим  мясом  набивающих  животы,
не  старуху,  что  зверем  воя,  обнимает  сыновний  гроб,
не  пулю-дуру,  что  ищет  чей-то  высокий  лоб,
не  новобранца  с  оторванной  головой,
не  мальчика,  что  под  грудой  обломков  еще  живой,
не  плоский  ослепший  остов  с  табличкой  «родильный  дом»,
не  погремушку,  солдатским  раздавленную  сапогом,
не  смерть,  что  в  ночи  подобна  огненному  столпу,
не  потерявшую  разум,  мечущуюся  толпу,
не  атомный  гриб,  не  дрон,  не  горящий  танк,  –
символ  войны  –  запомните!  –  бумеранг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012907
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 02.06.2024

Володимир Каразуб

Чернетка ІІІ

Обмовитись  словом;  не  більше  рукостискань.

Найкраще  не  знати,  ні  хто  він,  ні  звідки,  ні  пристань

З  якої  відправилось  слово  у  море  зітхань
Піднявши  вітрило  з  малюнком  сліпучого  сонця.

Найкраще  не  знати  яким  він  насправді  був.
І  зустрівши  його  втаємничити  зустріч  мовчанням,
Словом...

Йому  краще  за  все  залишатися  за  вікном.
...і  зникати  за  сонцем...

Мов  тікаючи  від  розмови.


16.02.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014463
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024

Под Сукно

Ты снова убьёшь себя

Лили  Брик

Я  знаю,  ты  испугаешься,
ведь  в  карих  глазах  у  меня
две  чёрных  звезды-скиталицы,
пугаюсь  их  даже  я.
Когда  из  зеркал  напротив  
они  на  меня  глядят,
я  принимаю  наркотик
и  даже...  паучий  яд.

Не  думаю,  не  испугаешься,
я  знаю,  понравлюсь  тебе,
таких  как  я  не  чураются
в  этом  мире  нигде.
Не  думаю,  что  испугаешься,  
я  нравлюсь  даже  себе
и  многие  даже  влюбляются,  
им  даже  снюсь    во  сне.

Я  и  тебе  буду  сниться,
запомнишь  мои  глаза,
буду  всенощно  молиться,  
чтоб  не  забыл  меня.
Когда  две  звезды  ночные
заглянут  за  зеркала,
ты  примешь  наркотик  или
ты  снова  убьёшь  себя.

2018
Эдуард  Мане

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014237
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 29.05.2024

Шон Маклех

Споглядання очерету

«Και  τι  πήγες  να  κοιτάξεις  στην  έρημο?
 Ίσως  σε  ένα  καλάμι  που  κουνάει  ο  αέρας?»
                               Ευαγγέλιο  από  τον  Άγιο  Λουκά.  7.24.

Якийсь  старий  у  подертій  свиті
З  бородою,  що  обшарпана  колючками
На  березі  ріки  каламутної  мілкої,
Яку  навіть  чорні  козенята  
(Насіння  рогатого)
Долають  необачно  вбрід,
Питав,  чи  споглядаємо  ми  очерет,
Що  гойдає  нестримний  вітер.
А  ми  навіть  не  спитали,  не  довідались
Чи  знає  він,  що
Споглядання  тонкого  зеленого  очерету,
Що  гнеться  наче  людина,  
Відчуваючи  невблаганність  долі,
Відчиняє  браму  у  світ  спокою,
У  світ  рівноваги.
Нас  вітер  жене  в  невідомість,
А  той  очерет  лише  гойдається
І  журиться,  шо  попереду  вічність
Над  поверхнею  озера  сподівань,  
Над  хвилями  неспокою  очікувань,
І  мислить  про  людину  в  сандалях,  
Що  ніколи  його  не  зламає  
Ні  для  вогнища,  ні  для  стріхи.
А  вода  тече  і  не  вертається,  
Марно  питати  про  це  в  сріблястої  риби,  
Вона  нічого  не  скаже,  а  якщо  і  промовить,  
То  не  тобі.    
Марно  питати  про  це  в  качки:  
Вона  теж  сумнівається  вічно,
Тому  і  летить  –  куди  –  не  знати,
Шукати  –  чого  –  невідомо,
А  той  старий  замість  хліба  
Снідає  сараною  і  корінням  полину:  
Йому  аби  запитувати,  
Йому  аби  очікувати
Прийдешнього.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014266
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 29.05.2024

Світлана Себастіані

*** ("Коли здихають тирани…")

Коли  здихають  тирани
(без  зайвої  каятьби),
ревно  ревуть  барани
й  лякливо  мовчать  раби,  –
зблідлі,  немов  сновиди,
ковтають  сльози  і  пил
та  зводять  їм  піраміди.
А  треба  б  –  у  серце  кіл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014271
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 29.05.2024

Кріпіпаста

До Марії

А  що  тобі?  Порожнє  слово.
Ти  спиш  спокійно  вдалині
І  зневажаєш,  мов  полову,
Мої  замучені  пісні.

Та  я  таки  не  сплю  ночами,
Все  думаю:  як  то  було,
Чи  ти  змінилася  з  роками,
Чому  в  сей  трапив  я  полон?

Ми  були  друзі  віки-вічні
Чи  тільки  місяць  або  мить  -
Чому  ж  ти  голосом  безличним
Сьогодні  стала  говорить?

Чи  аж  такі  мої  провини,
Що  тільки  погляд  крижаний,
Що  навіть  не  береш  на  кпини,
Що  ти  забула  де  я  й  чий?

Мені  огидні  милі  фрази,
Ліричні  відступи,  надмір,
Тож  правду  мовлю  й  цього  разу:
Я  мру  в  скорботі,  ніби  звір.

Якби  ж  вернути  те  минуле
Або  сьогоднішнє  змінить,
Та  твоє  серце  вже  нечуле
І  парка  врізала  ту  нить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013829
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 23.05.2024

Под Сукно

В стране Оз

Железному  Дровосеку­­­­

­­­­­Здравствуй.  Всё  не  напрасно,
даже  напрасный  труд
в  обстоятельствах  транса,
и  пусть  как  колосс  падут
хрупкости,  что  настроил
из  бетона  и  грёз,
и  пусть  исчезла  так  Троя
и  республика  Оз.
Знаешь,  не  сбечь  мытарства.  
Я  как  и  ты  боюсь
Момби  земного  царства  
и  куда-то  всё  рвусь
в  поиске  «да»  и  сердца,
я  как  и  ты  —  изгой,
с  разуменьем  младенца,
радостною  душой.

Там  где  сейчас  Тотошка,
каждому  рады,  ждут...
Дай  мне  твою  ладошку,
пусть  ещё  подождут  —
вон,  не  утрачен  навык,
сможешь  ещё  любить
в  мире  стрекоз  и  таволг,
сердце  ветрам  дарить,
вон,  и  ума  палата,
пусть  и  поверх  хомут.
В  царстве  иуд  Пилата
пусть  и  ТЕБЯ  распнут,
пусть  и  МЕНЯ  охаят
«Тыквоголовый  Джек»,
лишь  бы  в  поочье  края
жил  бы  и  человек.

OSAlx2о24-о5
https://youtu.be/1V_ZBSBsjSQ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013815
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 23.05.2024

Рунельо Вахейко

ВЕСНЯНІ ЕТЮДИ АБО ЧАРІВНЕ ЧАКЛУНСТВО

І  
В  житті  і  чарівне  бува,  -
Киплять  білопінні  акації,
Тривають  у  світі  дива  -
І  кожна  билинка  жива  
Розквітнути  хоче  ще  вранці.

Бузок  відкіпів  і  підряд  
Акації  слідом  щосили
Ураз  одночасно  вскипіли,
Мов  світла  завмерлий  розряд,  -
Це  душі  їх  світяться  білі.  

Упину  не  знаючи,    втоми
І  зранку  і  вдень  і  вночі  
В  природній  гарячій  печі  
Підходить  весняна  опара,
І  запах  пухких  калачів  
Відчує  весь  світ  незабаром.

Це  вічний  працює  двигун,  
Невидимий  оку  простому,  
Ледь  чутно  тремтіння  і  гул,  
Неначе  з  далеких  трибун,  
Доноситься  дійство  невтомне.
І  скільки  вже  діб  так  підряд  
Чаклує,  і  не  наугад,  
Над  сумішшю  ватри  й  вина,  
Могутній  алхімік,  -  Весна!  

ІІ  
Чарівне  чаклунство  навколо!
Це  показ  моделей  весняних?!  
Дерева  зібралися  в  коло  -
Царівни  у  шатах  чудових,
І  кожна  із  них  незрівнянна!
Це  високородних  порід  
Зібравсь  одночасно  весь  цвіт!  


ІІІ
Я  мовби  в  чарівному  колі!
Дерева,  що  вчора  ще  голі,
І  раптом  -  у  шатах  чудових.
Весна  не  працює  спокволу,
На  тлі  іще  лютої  сили,
Яка  безперервно,  підступно,
У  люті  своїй  безпробудній,  
Знекровлює  землю  щосили,
Не  знає  упину  і  втоми,
Кайфує  від  того  погрому.

Ну  що  ж,  чародійка  Весна  
Воздасть  отій  силі  сповна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013587
дата надходження 19.05.2024
дата закладки 21.05.2024

Володимир Каразуб

Починаючи з міста в якому усе слова

Починаючи  з  міста  в  якому  усе  слова,
Починаючи  з  вулиць  де  трава  обростає  камінь,
Кроки  стирають  підошви  запилюжених  сандаль,
І  пейзаж  витісняє  пам'ять  
Про  все,  що  залишилось  вчора,  як  сонце  близьким
Здається  далеким,  —  насправді,  як  на  листівці,
Завмерло,  що  вітер,  що  люди,  як  хмари  і  дим
Про  щось,  що  здавалось  важливим,  але  непомітним,
Залишилось  
Невимовним,  не  схопленим  і  таким,
Що  доповнює  тугу  розвернутих  у  минуле
Очей,  що  блукають  галявинами  картин  
І  шукають  сліди  безпритульної  
Юності,  любові,
Вічності.  
І  знаходять  слова,  чуйні  барви  її  світлин,
І  тримаються  їх  та  співають  свої  еклоги,
І  війна  переходить  з  великої  жертви  до  слів:
Відбій  повітряної  тривоги.
Залишаються  книги,  зображення  карт,  домів,
Портрети  епох,  переповнені  чаші  історій.
Журнали  промов,  фігури  прекрасних  жінок
Дотик  яких  не  згадають  твої  долоні.
Це  змагання  скульптур,  веремія  сюжетів,  облич,
Це  написані  ноти  про  юність,  про  вічність  і  бога.
Де  війна  переходить  з  великої  жертви  до  слів:
Відбій  повітряної  тривоги.

04.05.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013430
дата надходження 17.05.2024
дата закладки 18.05.2024

Володимир Каразуб

Панна

Звивайте  сни  у  свитки  пелюсткові
Як  ніч  весни  в  безсонні  має  вади,
І  вадить  більше,  як  слова  любові
Бажаючи  поцупити  в  троянди
Її  чесноту.  Світ  у  тім  захланний,
І  кожному  із  двох  дарує  вміння:
Комусь  барвисту  щедрість  Тіціана,
А  іншим  смуток  пензля  Лісандріно.
Це  ж,  просто,  —  сни  розгорнутих  пелюсток,
Привиддя  слів  намарене  вустами,
Одних  воно  звабливо  поцілує,
А  решту,  мабуть  і  в  печаль  затягне.
То  ж  уявіть  ось  там:  руїни  замку,
І  висохлий  фонтан  із  п’єдесталом
Де  височіла  статуя  над  парком,
Тепер  ні  статуї,  ні  парку  тут  немає.
Ось  там  ходив  поет  віддавшись  римі,
Барочним  формам  у  травневім  листі,
І  раптом  запримітив  на  камінні  
Того  фонтану  жінку  в  променистій
Одежі  сонця,  в  наготі  духмяній
І  вабила  вона  його  до  себе
І  він  впізнав  у  ній  вродливу  панну,
Яку  дарує  лиш  поетам  небо.
І  от  коли  він  підійшов  до  неї,
Вона  сміятись  і  втікати  стала,
І  мовила,  що  серце  їй  оберне
Лиш  тільки  той  хто  марить  п’єдесталом.
І  він  заліз  на  кам’яну  споруду
І  став  велично,  наче  зміряв  славу,
Подавши  наперед  широкі  груди,
Дивився  вниз  на  благодатну  панну.
А  панна  враз  крутнулася  і  вихор
Зодяг  її  у  плаття  із  пелюсток
І  раптом  він  почув  на  власне  лихо,
Як  кам’яніє  і  на  серці  пусто.
Вона  ж  дивилася  ув  очі  кам’яні:
Тепер  навіки  відданий  мені.

05.04.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012897
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 12.05.2024

Рунельо Вахейко

МЕНІ ПРИСНИЛОСЬ

Мені  приснилось,  -  вранці  по  стерні,  
Де  коники  тікали  на  всі  боки,  
Поблизу  тихої,  як  сон,  затоки  
Я  біг  -  і  літо  молоде  нівроку  
Назустріч  усміхалося  мені.  

І  не  колола,  лоскотала  лиш  
Стерня,  як  щільна  щітка,  мої  п'яти,  
В  обличчя  дихав  ранок  ніжно  м'ятою
В  душі  щось  розквітало,  наче  свято,  
І  вітер  шепотів,  чи  то  комиш.  

Куди  я  поспішав?    Спішать  завжди  
Кудись  там  роки  юні  безоглядно,  
І  кожен  день  для  них  буденне  свято.
Куди  летіли  роки  молоді  ?
Я,  мабуть,  щастя  відчував  тоді.  

А  зараз  що?  То  згадки  лиш  одні...  
Я  поспішав,  прокинувшись  до  світла,
І  ранок  розгоравсь  привітно...
Так  в  радість  все  було  тоді  мені
               Вкінці  весни  і  напочатку  літа.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012084
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Груздева(Кузнецова) Ирина

Так буває . .

Так  буває:  охопить  якась  невимовна  журба.
Повертаєшся  подумки  в  час,  де  замріяна  мати,
Де  на  пагорбі  мазанка,  мальви,  і  щастя…  Хіба
Я  від  цього  втікала,  щоб  долю  свою  наздогнати?

Сміху  більше  не  чутно  в  дворі,  де  похилений  тин,
І  верба  при  дорозі  зігнулась  до  самого  долу.
Щось  підказує:  треба  зібратись  і  вчасно  піти,
Та  не  можу  відвести  очей  від  старої  стодоли.

Хто  там  ходить?  Нікого.  Це  вітер  ворушить  снопи,
Поміж  ними  загублений  світ,  що  пішов  у  минуле,
Перетрушує  так,  наче  голку  шукає  сліпий
В  стозі  сіна.  Даремно.  Ті  дні  золоті  промайнули

І  на  згадку  мені  непозбутній  полишили  сум.
Все,  що  трапилось,  трапилось  вже,  не  буває  повтору.
І  оцю  неповторність,  мов  хрест  на  Голгофу  несу
Кожним  новим  рядочком  свого  невимовного  твору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964909
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 29.04.2024

Артур Сіренко

Никифор

         «Soon  my  angel  came  again:
             I  was  arm’d,  he  came  in  vain;
             For  the  time  of  youth  was  fled,  
             And  grey  hairs  were  on  my  head».  
                                                                                       (William  Blake)  

Никифор  прокинувся  в  середині  білого  куба.  Точніше  це  був  не  куб,  а  скоріше  паралелепіпед.  Внутрішня  поверхня  цієї  геометричної  фігури  була  вкрита  білою  речовиною,  яка  зовні  нагадувала  карбонат  кальцію.  Інша  людина  злякалась  би  чи  як  мінімум  здивувалась  би.  Але  не  наш  герой.  Никифор  сприйняв  цю  ситуацію  з  якоюсь  стоїчною  апатією.  Йому  було  все  одно.  До  слова  сказати,  не  всі  грані  цього  кубу  були  однакові.  В  одній  грані  Никифор  помітив  чотирикутний  отвір,  заповнений,  судячи  по  всьому,  твердим  тонким  шаром  силікатів.  Через  цей  шар  проникали  в  середину  кубу  кванти  променистої  енергії.  Ці  кванти  були  одночасно  і  частинками  і  хвилями.  Никифор  спрямував  свій  погляд  на  цей  отвір,  намагаючись  встановити  джерело  отих  електромагнітних  хвиль,  на  які  реагували  його  очі.  І  виявив,  що  джерелом  є  яскраво-жовта  куля,  що  була  десь  там  далеко  за  межами  кубу.  Никифор  ще  подумав,  що  ця  куля,  напевно,  складається  з  гарячої  плазми.  Далі  Никифор  окинув  поглядом  куб  в  якому  знаходився.  Він  був  далеко  не  порожній.  Орієнтуючись  в  часопросторі,  Никифор  зауважив,  що  його  тіло  розташоване  горизонтально  на  якійсь  дивні  металевій  конструкції,  основу  якої  складав  чотирикутник,  від  вершин  якого  відходили  трубки,  що  впиралися  в  нижню  сторону  кубу.  І  ця  нижня  сторона  була  вкрита  не  карбонатом  кальцію,  а  якоюсь  більш  складною  органічною  речовиною,  основу  якої  складала  целюлоза.  Та  й  сама  конструкція,  на  якій  лежало  його  тіло  була  вкрита  якимись  плівками,  що  теж  були  зроблені  з  целюлози.  При  цьому  ці  плівки  різної  товщини,  що  утворювали  кілька  шарів,  складалися  з  довгих  тонких  волокон  (товщиною,  певно,  з  волосину,  і  ці  волокна  були  тісно  сплетені).  На  одних  із  цих  плівок  Никифор  лежав,  інші  плівки  вкривали  його  самого.  Інший  би  вигукнув:  «Як  багато  тут  чотирикутників,  як  багато  тут  целюлози!»  Але  Никифор  ніяк  на  це  не  відреагував  і  нічого  такого  не  подумав.  Він  сприйняв  це  як  даність.  

Никифор  піднявся  з  тої  химерної  конструкції,  скинув  із  себе  целюлозні  плівки  і  перейшов  з  горизонтального  у  вертикальне  положення  тіла.  Він  помітив,  що  в  тому  паралелепіпеді,  в  якому  він  знаходився  є  ще  один  отвір  –  чотирикутний,  закритий  таким  же  чотирикутником,  рівним  по  площі,  тільки  явно  тонким  і  рухомим.  Він  наблизився  до  цього  чотирикутника  і  потягнув  за  металеве  вип’ячування,  що  стриміло  з  краю  цього,  як  виявилось,  досить  плоского  утвору.  І  (о,  диво!)  плоский  чотирикутник  зрушив  з  місця  –  він  був  прикріплений  рухомо  тільки  одною  стороною.  Просунувшись  через  отвір,  Никифор  опинився  в  іншому  паралелепіпеді,  а  потім  ще  в  іншому.  Там  зі  стіни  стирчали  блискучі  трубки,  що  згиналися  вниз  –  до  лійкоподібних  утворів  зроблених  явно  з  алюміносилікатів.  До  трубок  були  прикріплені  коліщатка  –  явно  рухомі.  Никифор  покрутив  одне  з  таких  коліщаток  і  з  трубки  полився  рідкий  оксид  водню.  Хтось  інший  би  здивувався:  «Рідкий  оксид  водню?  Для  чого?»  Але  Никифора  здивувати  чимось  було  важко,  просто  неможливо.  Никифор  підставив  руки  під  струмінь  оксиду  водню,  потім  бризкав  тим  собі  на  обличчя  і  в  ротову  порожнину.  Після  цього  торкався  рук  і  обличчя  чотирикутною  целюлозною  плівкою,  яку  він  прихопив  з  собою,  пересуваючись  з  найпершого  паралелепіпеда.  Плівка  при  цьому  всмоктували  часточки  оксиду  водню,  наче  не  пориста  це  була  плівка,  а  жива  істота.  

Потім  Никифор  повернувся  назад  до  вихідної  точки  і  почав  вкривати  своє  тіло  плівковими  конструкціями  сплетеними  з  тонких,  переважно  целюлозних,  волокон.  Для  чого  він  це  робив  –  невідомо.  Не  для  захисту  тіла  від  низьких  температур,  і  не  для  захисту  тіла  від  високих  температур  –  температура  газової  суміші,  що  оточувала  його  тіло  була  оптимальною  для  підтримки  температурного  режиму  тіла.  І  не  для  краси  –  ці  покрови  не  викликали  в  Никифора  естетичних  переживань.  Для  чого  він  це  зробив  –  так  і  лишилось  загадкою.  У  цій  історії  взагалі  багато  загадок.  Чи  вдасться  їх  розгадати  хоча  б  комусь,  прийдешнім  поколінням,  наприклад,  невідомо.  

Потім  Никифор  почав  переміщуватись  з  одного  куба  в  інший  паралелепіпед,  аж  поки  не  опинився  за  межами  найбільшого  паралелепіпеда,  який  охоплював  всі  менші.  І  тоді  він  побачив  (навіть  не  побачив  –  відчув),  що  він  знаходиться  на  поверхні  велетенської  кулі,  що  оточена  газовою  оболонкою,  яка  складається  переважно  з  азоту  і  кисню.  І  ця  велетенська  тверда  куля  обертається  навколо  іншої  це  більшої  газової  чи  то  плазмової  кулі  –  розпеченої,  яку  було  видно  там,  далеко,  яка  випромінювала  кванти  променистої  енергії.  Інший  би  просто  з  розуму  зійшов  би  від  такої  несподіванки,  але  тільки  не  він  –  Никифор!  Він  сприйняв  це  як  даність.  І  Никифор  почав  переміщуватись  поверхнею  цієї  кулі  шляхом  впорядкованого  падіння.  Він  викидував  одну  ногу  вперед,  потім  переміщував  центр  ваги  свого  тіла,  опирався  на  ту  ногу  яку  викидав  вперед,  відривав  від  землі  другу  ногу  і  перемішував  її  вперед.  Тверда  куля  утримувала  його  на  поверхні  силою  гравітації,  не  дозволяла  йому  кудись  полетіти.  Так  переміщуючись  поверхнею  кулі  він  помітив  дивних  істот.  Вони  були  невеликі,  разів  в  двадцять  менші  по  масі  за  самого  Никифора.  Тіло  було  в  них  вкрите  зроговілими  виростами  шкіри,  рухались  вони  на  задніх  кінцівках  на  яких  було  тільки  чотири  пальці  (три  вперед,  один  назад),  а  передні  кінцівки  були  складені  на  боках  тіла.  Замість  щелеп  і  зубів  були  в  цих  істот  конічні  загострені  зроговілі  утвори.  Істоти  видавали  одноманітні  ритмічні  звуки,  крутили  головами,  розглядали  щось  на  поверхні  кулі.  Істоти  не  викликали  в  Никифора  ніяких  емоцій,  ніякого  здивування:  ходять  то  ходять.  Схоже,  що  Никифор  жив  розумом,  а  не  емоціями.  

Так  само  Никифора  не  здивували  інші  істоти  яких  він  побачив  на  своєму  шляху.  Він  побачив  рухомі  водні  колоїдні  розчини,  вкриті  еластичною  непроникною  для  води  оболонкою,  завдяки  чому  ці  колоїдні  розчини  зберігали  цілісність  як  системи  речовин,  як  хімічна  реторта,  де  безперервно  відбувались  якісь  хімічні  реакції,  виникали  електричні  струми.  Никифор  більше  відчув,  аніж  зрозумів,  що  ці  розчини,  ці  субстанції  мислячі  –  там  переробляється  інформація,  виникають  тексти,  сукупності  знаків,  системи  «так»  -  «ні».  Але  він  не  став  надсилати  цим  рухомим  розчинам  якусь  інформацію  (шляхом  утворення  пружних  хвиль  певної  частоти  у  газовому  середовищі),  а  просто  продовжив  переміщуватись  в  часопросторі.  

Це  переміщення  він  завершив  потрапивши  в  середину  зовсім  іншого  паралелепіпеду,  що  містив  в  середині  величезну  кількість  кубів  та  інших  порожнистих  трьохвимірних  геометричних  фігур.  Там  він  своє  тіло  накрив  ще  одним  покровом  –  білого  кольору  і  побачив  крім  усього  іншого  –  химерного  і  дивовижного,  кілька  десятків  трубочок  зроблених  із  силікатів  –  прозорих  і  замкнених  з  одного  кінця.  Там  у  середині  були  крапельки  колоїдних  розчинів  –  взятих  з  тих  великих  замкнених  мислячих  (і  не  дуже  мислячих)  колодних  розчинів.  Деякі  з  цих  трубочок  стояли  на  столі,  а  деякі  з  них  Никифор  дістав  з  великого  білого  стабілізатора  ентропії,  що  знаходився  там  же.  Був  там  такий  пристрій.  Був.  Навколо  (як  і  в  усьому  Всесвіті)  ентропія  повільно,  але  впевнено  зростала,  а  в  середині  цього  пристрою  рівень  ентропії  зростав  повільніше.  Тому,  що  цей  пристрій  зменшував  швидкість  руху  молекул,  що  в  ньому  знаходились.  Никифор  почав  розкапувати  ці  колоїдні  розчини  до  менших  циліндриків  і  додавати  до  дих  прості  розчини  різних  речовин,  від  чого  ця  суміш  змінювала  колір.  Потім  він  через  ці  кольорові  розчини  Никифор  пропускав  промені  світла  і  дивився  як  змінювала  своє  положення  стрілка,  що  оберталась  на  круглому  віконечку  пристрою,  в  середині  якого  були  металеві  дроти,  по  яких  рухались  електрони  і  виникало  електромагнітне  поле.  Побачив  би  це  хтось  сторонній,  дуже  би  здивувався,  але  не  було  поруч  такого  стороннього,  хто  вмів  дивуватись.  Таке  було  відчуття,  що  здатність  дивуватись  зникла  в  тому  світі  в  якому  перебував  тоді  Никифор.  

Так  Никифор  провів  доволі  багато  часу  займаючись  такою  досить  дивною  діяльністю,  спираючись  своїми  сідницями  на  квадрат,  що  опирався  в  свою  чергу  чотирма  довгими  стержнями  в  нижню  поверхню  куба.  Але  потім  Никифор  помітив,  що  на  його  лівій  руці  на  хронометрі  дві  стрілки  розташувались  певним  чином,  а  одна  стрілка  продовжила  досить  швидко  рухатись  по  колу.  Тоді  Никифор  найбільш  поверхневі  білі  покриви  тіла  скинув  і  почав  знову  переміщуватись  з  одної  порожнистої  об’ємної  геометричної  фігури  до  іншої,  поки  не  потрапив  в  інший  куб,  де  було  чимало  рухомих  мислячих  колоїдних  розчинів.  Один  із  таких  розчинів  дав  Никифору  алюміносилікатну  круглу  пластинку  із  загнутими  догори  краями.  На  цій  пластинці  (доволі  товстій)  лежали  подріблені  і  оброблені  термічно  шматочки  вегетативних  пагонів  рослини  Solanum  tuberosum  і  шматочки  тіла  якоїсь  вбитої  тварини  (теж  оброблені  термічно).  Хтось  інший  би  нажахався  такому  от  подарунку,  але  тільки  Никифор  –  ніколи.  Потім  Никифор  вчинив  дивно.  Він  опустив  вниз  нижню  щелепу  і  металевою  паличкою,  яка  була  розщеплена  на  кінці  на  чотири  частини,  помістив  у  свою  ротову  порожнину  шматочки  отих  вегетативних  пагонів.  Потім  почав  активно  рухати  щелепами  (особливо  нижньою)  і  подрібнювати  шматочки  вегетативних  пагонів  кісткоподібними  виростами  вкритими  емаллю,  які  якраз  були  і  є  в  нього  на  щелепах.  Потім  він  почав  робити  рухи  м’язами  глотки  і  проштовхувати  ці  подріблені  шматочки  по  стравоходу  вниз  до  шлунку,  а  там  (і  далі  нижче)  почав  розщеплювати  поліхасариди,  що  містилися  в  вегетативних  пагонах  до  моносахаридів.  Для  чого  він  це  робив?  Якби  його  в  ту  мить  спитали  про  це,  він  би  відповів:  «Для  поповнення  запасу  енергії!»  Справа  в  тому,  що  Никифор  потім  окислював  ті  моносахариди  до  вуглекислого  газу  і  води  внутрішньоклітинно  (тіло  Никифора  складалося  з  клітин),  а  енергію  запасав  і  потім  використовував  для  переміщення  в  часопросторі  і  для  обробки  інформації.  Ви  скажете  –  це  ж  безглуздо,  це  не  раціонально!  Навколо  ж  море  енергії  і  то  потужної  –  в  космосі,  в  кожній  часточці  речовини  –  бери,  користуйся.  Але  Никифор  обрав  саме  такий  нераціональний  шлях.  Чому?  Загадка.  

Потім  Никифор  повернувся  до  своїх  дивних  приладів,  що  мали  стрілки  і  випромінювали  світло.  І  знову  капав  розчини  –  колоїдні  і  не  дуже  в  прозорі  силікатні  трубочки.  Відвідував  зовсім  маленький  замкнений  паралелепіпед,  де  звільняв  свій  організм  від  надлишку  оксиду  водню  та  непотрібних  продуктів  обміну  азоту  –  від  отруйних  продуктів  метаболізму.  Коли  освітлення  за  межами  геометричних  фігур  (на  поверхні  величезної  твердої  колі  кулі)  змінилося,  Никифор  знову  почав  переміщуватись  до  вихідної  точки  з  якої  і  почались  всі  ці  події.  

По  дорозі  він  побачив  ще  більш  дивних  істот.  Вони  були  майже  нерухомі,  тільки  вони  дуже  повільно  збільшували  розміри  свого  тіла.  Нижня  частина  їх  складалася  з  довгастих  виростів,  що  заглиблювались  в  тверду,  але  пористу  поверхню  кулі,  а  верхня,  крім  довгастих  виростів  мала  ще  широкі  пластинки,  якими  оця  от  жива  істота  поглинала  кванти  променистої  енергії,  що  йшли  від  далекої  велетенської  плазмової  кулі  –  енергію  цих  квантів  ці  істоти  використовували  для  зменшення  ентропії  та  будівництва  свого  тіла.  Никифор  так  не  вмів.  Тому  цих  створінь  він  поважав,  хоча  вони  були  майже  нерухомі,  мислити  не  вміли  і  тільки  й  знали  що  росли.  Никифор  помітив  статеві  органи  цих  істот  –  різних  кольорів  –  червоних,  синіх,  жовтих,  білих.  У  Никифора  зовнішній  вигляд  цих  статевих  органів  викликав  естетичні  переживання  –  вони  йому  сподобались,  як  зовнішнім  виглядом  так  і  запахом.  Він  деякий  час  милувався  ними  і  насолоджувався  їх  ароматом.  Никифор  зауважив,  що  до  цих  органів  розмноження  прилітають  якісь  маленькі  крилаті  істоти,  гудять  і  дзижчать  при  цьому.  Вони  залазять  в  середину  цих  органів  і  вимащуються  нерухомими  статевими  клітинами,  що  прилипають  до  них,  а  потім  летять  собі  далі.  Інша  людина  відчула  б  відразу  до  цього  всього,  але  Никифор  відчув  щодо  цієї  дивної  картини  якусь  радість  і  душевний  спокій.  

Никифор  таки  повернувся  до  вихідної  точки,  з  якою  почав  ось  цей  епізод  свого  буття.  Прийняв  горизонтальне  положення  тіла  і  максимально  відключив  свою  свідомість  від  зовнішніх  подразників.  І  поринув  у  свої  мимовільні  думки  і  спогади.  Бо  такий  він  Никифор  –  носій  перемоги.  Перемоги  над  обставинами  буття.                

1995                            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011860
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Под Сукно

Мантиспа обыкновенная

https://twitter.com/i/status/1772521969562333539

Вот  так  стоишь,  воединяешь  в  одно  родные  берега,
ставные  звёзды  отражает  от  тихих  вод  в  раздол    река,
раскинув  сетчатые  крылья  в  неведомость  иных  миров,
поёшь,  избранник  алалии,  на  азбуке  прожекторов.

Когда  неведомая  сила  (по  замыслу  лихих  Богов,
по  наущенью  Гавриила?)  сметёт  тебя,  как  насеко~
мое,
оставив  на  плаву  обломки  и  цепь  блуждающих  огней
и  звень  бубенчиков  соломки  кладбищенских  рапунцелей.

[i]OSAlx2о24-о3[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009588
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Світлана Себастіані

Дура

Кот  уверен,  что  я  Наташа,
бот  считает  меня  Полиной,
гей  Лехандро  –  довольно  страшной,
гопник  Саня  –  ваще  галимой,
юный  шиппер  –  токсичной  теткой,
старый  бабник  –  невинной  деткой,
а  подружка  Анжела  –  чОткой,
а  начальник  отдела  –  дерзкой,
а  соседка  –  холодной  стервой,
а  сосед  –  юморной  и  чуткой,
эта  девушка  –  старой  девой,
эта  бабушка  –  проституткой.
Ты  считаешь  меня  Джокондой,
Беатриче  своей,  Лаурой!..
(Плюс  добычей  своей  законной.)
Ну  а  вслух  называешь  дурой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009585
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Віталій Гречка

Невесомые миры

Нахлынули  из  прошлого  картины
И  погрузили  в  странность  их  миров,
Былых,  но  так  утеряно-старинных,
Похожих  на  реальность  детских  снов.

Из  дымки,  из  глубин,  из  полумрака
Всплывали  лица-тени  прошлых  дней,
Взмывали  звуки  и  они,  однако  –
Живее  были  в  памяти  моей.

И  вот  опять  тот  теплый,  летний  вечер,
И  в  нем  другое,  нежное  тепло,
И  руки  ощущают  эти  плечи  –
Реальность  на  мгновенье  унесло.

Уходят  наши  души  в  эти  дали,
И  проживают  снова  радость,  боль,
В  моментах,  из  которых  мы  сбежали,
В  мирах,  чья  масса  –  абсолютный  ноль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009576
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Шон Маклех

Нетутешній

«Receive  each  mild  spirit,
   New  worlds  to  inherit.
   And  there  the  lion’s  ruddy  eyes
   Shall  flow  with  tears  of  gold….»
                                                             (William  Blake)

В  Едемі  знов  зацвіли  проліски,
Наче  безхмарне  посліпле  Небо  
Знову  тикало  тремтячими  пальцями
В  землю  м’яку  і  омріяну.  
Час  міряють  вітряні  годинники:
Вітряки  стали  хвилинниками,
Календариками  і  хронометрами:
Прийди,  Капелло,  квітневої  ночі  –
Серце  Брахми  –  засяй  на  небосхилі
Жадань  і  мрій.  
Коли  Місяць  був  погризений  мишею  До
Я  збирав  сухий  очерет  торішній
Для  хати  одвічної  самоти,
Яку  мурував  з  людьми  вересу,
(Наче  не  чернець  я,  а  вільний  муляр)
Для  стріхи,  де  ховалися  птахи,
Замовкаючи  в  передчутті  сутінок  –  
В  передчутті  тьми  вороних  коней.  
Я  нетутешній  –  
Стою  на  всіх  вітрах  березня
Крижаніючи  на  землі  зелених  троянд,
Відчував  біль,  коли  дерева  плакали,  
Згадуючи  числа,  якими  міряли  Всесвіт,
А  потім  малювали  його  на  глині
Фарбами  кольорів  крові  і  ночі,  
Слухали,  як  проростає  зерно
І  очікували  повернення  жайвора
На  пустку  заквітчану,
На  гостинну  камінну  пустелю,
Так,  мандрівниче,  так…  

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009411
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024

rainbow light

Наголос!

В'язниця  думок
АсоціАція  Асоці.Ацій!
Коралові  рифми
У  грудях.підлозі.ніде!

І  тілько  у  скронях
Ми  будемо  ЖиТи!
(Вмирати!)
Спускатися  вниз........

Я  поряд,  я  тут
це  ВічНість!
АнтиАпатій?!
...Розчиняюсь!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006377
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 20.03.2024

певнопивний

відчуття особливості твоєї особистості

надання  переваг,
перелік  важливих  подій.
ніхто  не  бажає
бути  «отим».  

зроби  те  що  ніколи
не  зробиш  для  інших:
набий  моє  фото,
напиши  мені  вірш.
назви  незрівнянним
серед  своїх  кєнтів.

прокричи  про  кохання,
про  ненависть  теж  прокричи.
запиши  годинний  подкаст
про  вплив  на  твою  особистість,
й  стан  твоєї  душі.

я  не  хочу  повторів,
бути  в  «категоріях»
чи  на  планах.
я  хочу
відчувати  
виняткову
увагу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008827
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Мандрівник

Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 31)

Коли  християни  -  католики  готувалися  до  Різдва  Христового  1980  року,  коли  святковий  настрій  витав  над  багатьма  більш-менш  цивілізованими  країнами,  коли  "АББА"  набирала  сили  для  прощального  акорду  в  Японії,  у  лігві  кремля  на  аномальних  болотах  зібралися  головні  злочинці  імперії  зла,  аби  вкотре  підтвердити  статус  брутальних  престарілих  збоченців.  
-  Идея...-  якось  мляво  заледве  вимовив  73  -  річний  ватажок  цієї  агресивної  зграї.
-  Какая  идея,  дорогой  леонид  ильич  ?..-  соратники  бузувіра  намагалися  зрозуміти  хід  його  думок,  але  марно.  
-  И  де  я  сейчас  нахожусь  ?..-  проснувшись  раптом,  випалив  той.  
-  На  пленуме  ц  к...
-  Пора  хоккей  идти  смотреть.  Сегодня  мой  любимый  "ц  с  к  а"  играет...
-  У  нас  ещё  есть  очень  важные  политические  дела.  Нужно  наши  войска  ввести  в  Афганистан...-  старці  жваво  почали  
обговорювати  резонансну  справу.  
-  А  зачем  ?  -  перепитав  генсек,  що  в  той  момент  був  схожий  радше  на  чорта,  аніж  на  людину.  
-  Укрепить  дружбу  советского  и  афганского  народов  и  дать  решительный  отпор  любым  проискам  вражеского  империализма.  
-  Тогда  вводите,  чего  вы  меня  спрашиваете  ?..-  червоний  генсек  брежнєв  вже  подумки  перебував  на  спортивному  майданчику,  де  червоноармійці  перемагали  чергового  опонента.  Так,  хокей  в  с  р  с  р  був  ідеологією.  
-  Но  Афганистан  ещё  никто  не  смог  победить.  Это  горная  специфическая  страна  с  очень  своенравным  народом  и  властью  исламистов  -  талибов,  которые  никому  не  подчиняются  на  протяжении  веков...-  спробував  заперечити  один  адекватний  високопоставлений  військовий  Варенников,  котрий  реально  та  тверезо  оцінював  міжнародну  обстановку.  
-  Надо  показать  после  Чехословакии  наконец  нашу  твердость  и  решительность  в  борьбе  строительства  коммунизма  во  всем  мире...
Дикція  головного  комуніста  й  мисливця  по  сумісництву  не  витримувала  жодної  критики.  Він  перекручував  слова  як  тільки  міг.  Але  фатальне  рішення  таки  прийняли.  Бідолашні  звірі,  в  яких  на  полюванні  раніше  стріляв  одіозний  диктатор,  у  ту  трагічну  мить  стали  нещасними  людьми  -  афганцями  але  в  геометричній  прогресії.  Усе  пішло  шкереберть.  Так  звана  "епоха  застою"  закінчувалася.  Далі  підуть  цинкові  труни  з  далекої  гірської  специфічної  країни,  яку  ще  ніколи  ніхто  не  завоював  на  протязі  віків.  Знищені  кишлаки  та  поселення  місцевих  мешканців,  численні  смерті  й  каліцтва  з  обох  сторін  учасників  конфлікту,  ганьба  збоку  демократичної  спільноти,  врешті  обвал  ціни  на  енергоносії,  падіння  престижу  самої  структури  к  п  р  с,  крах  економіки,  що  мала  шалені  видатки  на  окупацію  чужих  територій,  та  інші  чинники  привели  до  розпаду  совєтського  тоталітарного  режиму.  Твердість  розсипалася  в  друзки...
А  поки  школярі  старших  класів  збиралися  в  школах  влаштувати  новорічні  ранки,  солдати  строкової  служби  мріяли  про  жаданий  дембель.  Але  згодом  багато  з  них  опиняться  під  палючим  сонцем  у  справжнісінькому  пеклі  виконувати  свій  "інтернаціональний  обов'язок"  за  примхами  ненажерливого  вищого  керівництва.  Катастрофа  наближалася  і  вже  ніщо  не  могло  її  зупинити...
Небо  теж  не  могло  спокійно  дивитися  на  шокуючі  події  і  надіслало  "дорогому  іллічу"  важку  металеву  балку,  яка  вдало  впала  на  нього  23  березня  1982  року  під  час  робочої  поїздки  до  ташкентського  авіазаводу,  прискоривши  кончину  тирана.  
Похорони  показувало  телебачення  в  прямому  ефірі,  ще  б  пак,  "велика  шишка".  Хтось  сумував,  дітлахи  ж  тішилися,  бо  заняття  відмінили.  Можна  байдикувати  -  краще  аніж  здобувати  "знання",  просякнуті  шовіністичними  тезами.  
Саме  слово  "Афганістан"  у  вісімдесяті  роки  минулого  століття  увійшло  до  лексикону  найбільш  страхітливих.  Осиротілим  матерям,  що  втратили  дітей  у  цій  кривавій  бійні,    навіть  не  дозволяли  говорити  про  це.  Юнаки  старалися  будь-якими  способами  уникнути  військової  служби,  бо  та  асоціювалася  не  тільки  з  "Афганістаном".  Саме  у  ті  роки  в  армії  "розквітла"  так  звана  "дідівщина"  -  ще  одне  ганебне  явище  із  життя  совка.  Боже,  скільки  там  отого  божевілля.  А  з  виду  і  не  скажеш  одразу.  Люди  ходять  собі,  говорять  про  щось.  Аж  зненацька  виринає  "лєнін",  за  ним  "большевики"  мов  слуги  сатани...І  до  цих  пір  оте  усе  триває..."Мізки  де  ?"  -  спитаєте  Ви.  Важко  сказати.  Можливо,  через  постійне  надмірне  споживання  міцного  алкоголю  витекли  природнім  шляхом...Можливо,  їх  там  ніколи  не  було.  Вічна  загадка  отої  геть  незрозумілої  нормальним  людям  мокшанської  "душі".  

"я  кров  свою  змиваю
і  хмари  стають  червоними

і  небо  стає  червоним

і  лебеді  білі  -  червоні

але  -  це  лиш  початок"

Тарас  Мельничук  (Князь  роси)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008558
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Под Сукно

Всхлип

Все,  что  я  хочу,  когда  рыдаю  горючими  слезами  ненависти,  —  
уверенность  в  том,  что  меня  слушают,  даже  если  все,  что  я  говорю,  —  
это  «Х-х-х-н-н-н-р-р-г-г-г-х-х-х».(с)

Анне  Горенко(Карпа)


Писала  о  том,  что  чувствовала  сама,
писала  о  том,  что  чувствовали  другие,
писала,  писала...  пока  себя
не  вываяла  в  царском  порфире.
Среди  аллей  в  кацавейках  зимы,
сливающийся  со  словом  'нежность,
алей  в  прогалке  аллеи,  цветок  глубины,
вытопленном  прованским  елеем.
Не  понимала  ни  себя  ни  других,
непонимание  донимало,
чувствовала  как  сопатый  стих
насморком,  гноем  изъязвлённых  полип,
гланд  воспалённых  зреет,
кашлем  душит,  розовой  пеною  рта,
всхлипом  смертным  вбирая  сердце,
на  белоснежности  тонкого  льда
проталиной  неизбежности.
Не  принимала  ни  себя  ни  других  -
не  такие  и  не  такая,
фатум!  эмоции  междометий!  и  -
проталиной  неизбежности  -
такие  таки  и  такая.
Как  собачонка  малая,  скули  не  скули,
волки  вокруг,  голодомордая  стая.
Ты,  собачонка  малая,  накорми
алчущих  телом  своим,  нежным  живым,
малостью  не  камлая.
Бе́з  толку  что  камлать  пустое,
в  вёдра  утлые  воду  лить,
в  бубен  звонкий,  в  такт  лун  родовое
приговаривая,  бить.
Слов  разноцветных  острые  остья
в  монохромную  глину  льдин,
шариков  козьих  мыльные  гроздья
кучей  навозной  в  дорожную  пыль.
Взнузданный,  якорной  цепью  снежинок
меж  столбов  смотровых,  вольный  стих
мечется,  за  флажки  порываясь  выдрать
вседозволенный  язык.
В  прутья  плети  вплетая  воздух,
свищет  ветер  над  телом  лозы,
впле́тенной  в  брошенные  птичьи  гнёзда,
произрастая  в  них  семенем  ржи.

OSAlx2о19-11
Картина.  И.Левитан.  Дорога  во  ржи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008479
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

певнопивний

поверхи

згідно  з  оригіналом,
посада,  прізвище,  підпис.
не  вийшов  маргіналом,
закінчую  десятий  лист.

бухгалтерська  лірика,
дивненький  вийде  зміст.
не  знав  що  вона  кохала,
або  вона  не  бажала.
й  ти  знав.  

світло  падає  на  шафу  -
ти  сидиш  в  сутінках,
заряджаєш  настільну  лампу.
увага  припадає  на  інших  -
ти  знову  в  сутінках,
пʼєш  без  молока  каву.
 
шукаєш  свого  хребта,
а  його  вже  кілька  років
нема.
спершу  наче  забув  образу,
потім  промовчав  одразу.
для  тебе  вони  зверху,
а  ти  знизу,
й  так  кожного  тепер  разу.
комфорт  для  інших,
а  ти  диванчик.  
але  добрячий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008465
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Володимир Каразуб

Сон

Сон

Буває,  так,  що  сон  тебе  торкне
Серед  читання,  в  ніч,  приспавши  очі
І  потім  враз  прокинувшись  себе
Питаєш  сам,  о  боже  і  навіщо
Відважився  на  вбивсто?  Як  посмів?
 
                                                                               ***

І

Похмурий  ліс  близького  повечір’я  здавався  храмом  осені.
І  лопіт  крил  в  склепінні  темних  крон  поволі  тихнув.

Стояли  там,  високі  темні  постаті
Над  мертвим  тілом  дівчини,
Обез-
Головленої  жриці.  Кров  її  
Лилася  по  землі,  по  листю,  персах
Стікаючи  у  зморений  живіт
І  хтось  сказав:  тепер  виймайте  серце!
І  ехом  прокотилось  в  голові:  
Виймайте  серце!  
Боже,  милий  —  вбивці!  І  словом  перекреслюючи  дійсність,
Я  кілька  кроків  шурхотом  назад
Подався,  мов  вагаючись  тікати,
Як  голос  повторив:  бери  ножа.
І  я  оглянувся:  була  на  ньому  маска,
А  біля  ніг  дівоча  голова
З  відкритими  очима  і  волоссям,
Яке  немов  зміїлося.  Тоді  ж,
По  праву  руку  нахилився  третій:  
«Якщо  не  може,  ти  за  нього  ріж».
І  ось  тоді  почувся  знову  лопіт,
Скрипіло  дерево  і  біснувався  птах,
І  чулося  мені:  «Тікай  убивце,  тікай  нещасний,  
Геть  від  них  тікай».  
І  я  побіг.

ІІ

                                 ...Але  куди  ця  стежка?  
І  шурхіт  листя  і  густий  туман,
(Коли  це  він  так  низько  опустився?!)
І  ці  птахи  —  я  чую  як  летять
Вгорі  над  головою.  Чи  наснилось?
Чи  може,  як  над  озером  стояв  
Усе  придумав  і  злякався  яви?  
Тепер  біжу  наляканий  стрімглав  
Між  нефами  в  яких  цей  дикий  храм
Справляє  чорну  месу  повечір’я?!
Позаду  хтось...  Чи  то  мені  здається?
Та  ні  ж,  нікого.  А  голодний  страх
Змальовує  хортів,  що  пруть  на  здобич,
А  цей  триклятий  полохливий  птах
Немов  навмисно  вказує  на  мене.
Чого  це  ти?  Яка  ще  вбіса  жриця  —  
Чого  б  це  я  їй  голову  стинав?
А  ліс  скрипить:  «Убивця,  вбивця,  
Вбивця!  Ти  вбив  її!»  
«Замовкни,  не  вбивав!»
І  падаю.  Встаю.  Задкую.  Морок.
Холодна  тиша  і  нервовий  сміх.
Це  я  сміюсь  чекаючи  на  напад,
Та  птах  пропав,  як  бісові  хорти.
Дивлюся  за  спину,  —  а  ось  нарешті  й  вихід.  


ІІІ

Тепер  я  вдома.  Ніч,  що  за  дверима
Вбирає  все  в  одну  жахливу  тінь,
А  тут  при  світлі  чорна  невідомість
Залита  сяйвом  люстри.  Тиша  стін
Предметами  вселяє  певний  спокій,
Мов  коло  розуму  описує  квадрат
І  все  зникає  за  його  порогом.
А  тінь  до  спальні  тягнеться,  щоб  там
Забутись  сном,  —  прокинутись  від  того,
Що  ширився  уявою,  бо  згодом  
Повз  ніч  легку  для  явлення  химер,
Удосвіта,  постане  сміхотворним.
Але  він  тут.  Сирий,  вільготний  подих
Довкола  дому,  чується  мені,
Біля  дверей  хтось  знову  тінню  ходить,
А  інша  тінь  ввижається  в  вікні.
І  раптом  тріск,  —  і  скло  в  дрібних  осколках
Мов  хто  здоровим  каменем  розбив
І  у  вітальні,  бачу  на  підлозі,
Криваве  серце  жриці,  а  під  ним
Написано  кривавою  рукою:
«Не  смій  обмовитись  інакше  біль  твоя
Ув’язнить  серце  і  помре  з  тобою».

ІІІ

Тепер  вони  ідуть  від  дому  геть,
Мов  дві  примари  в  серці  сновидіння
Де  в  місячному  сяйві  парк  міський
Ховає  їх  у  темних  володіннях;
До  чортового  колеса  веде.
Якщо  це  сон  то  я  за  ними:  «Гей!
Скажіть  мені,  що  все  це  означає?»
І  я  іду  за  ними  слідом  в  парк,  
Та  в  парку  тиша,  їх  уже  немає.
Та  хто  ж  вони  такі?  Адепти  культу?
Сектанти,  що  справляють  ритуал
І  п’ють  лиш  сон  свого  безсмертя  смертю,
Тоді  вселяють  міф.  Чи  я  читав
Про  Ацефала,  а  тепер  жахаюсь
Залізши  між  бентежні  сторінки  
Вразливої  уяви  та  шукаю,
Як  вибратися  з  лабіринту  слів?!
Та  якби  не  було  —  уже  світає,
І  безліч  чорних  постатей  ідуть
Алеями  і  тихо  розмовляють.
Я  злегка  чую  зшерхлі  голоси:
«Коли  йому  несли  картоплю  фрі,  
То  хтось  писав  десятки  монографій»,
«Тепер  оця  байдужість  у  тобі»,
«У  колі  тексту  —  нікуди  тікати».
А  парк  розваг  запалює  вогні
І  колесо  заходиться  іржею.

IV

Тепер  я  бачу  —  це  насправді  сон.
І  все  в  словах  розсіяних  довкола,
І  постаті  —  приховані  слова
У  мантіях  зі  слів  і  кожен  стовбур
Словесною  корою  оброста,
І  крони  їхні  теж  гнучкі  слова,
І  гайвороння  творене  словами
Алеї  всі,  весь  парк,  його  трава  —
Усе  в  словах,  і  навіть  небокраєм
Слова  чиїсь  написані,  а  —  там  —
І  колесо  поскрипує  словами.
І  знову  птах  сполоханий  вгорі,
І  знову  голос  промовляє:  «Вбивця!».
Невже  це  я  з  таких  складаюсь  слів
Яких  чомусь  не  можу  роздивитись?
І  я  біжу  де  хлюпає  фонтан.  
Фонтан  зі  слів  і  плещеться  словами
І  відображення  мого  у  нім  нема
Немов  мене  до  себе  не  приймає.
Що  в  біса  відбувається,  скажіть?
Чіпляюсь  тих  хто  парком  повз  проходить,
І  всі  вони  розвалюються  вмить,
На  смужки  слів  від  дотику  легкого.
І  раптом  птах  спускається  згори
На  статую,  що  в  центрі  водограю,
Лишень  з  двох  слів  він  сплетений:
«Життя»  
Та  «Істина»  і  кличе:  «Йди  за  мною».
І  я  іду.

V

                             А  він  веде  мене.
Повз  колесо  в  кімнату  з  дзеркалами,
І  я  заходжу  разом  з  ним  туди
І  бачу  відображення  та  пляму
Отам  де  серце,  наче  пустота  
Наскрізь  прошила  скривлену  фігуру.
І  птах  наказує:  «Стань  ближче  та  заглянь
У  чорноту,  у  ту  чорнильну  яму».
Підходжу  ближче  і  читаю:  
                                                                               «Тут
Є  безліч  вивісок  для  вашої  реклами».

03.03.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007959
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Ніжинський

«Офелiя»

Arthur  Rimbeaud      «Ophelie»  
                             
                             [color="#11113d"][b]  I
Між  чорних  хвиль,  у  зоряній  дрімоті
Як  біла  лілія,  Офелія  пливла
В  прозорому  серпанку  –  незбагненній  цноті  -
Де  в  хащах  лісових  сурмить  імла.

Так  декілька  віків,  як  марево  сумне
Білявки  привид    темрява  краде
Та  віковічно  вздовж  ріки  снує,
Під  журкотіння  хвиль  свої  пісні  пряде.

Там  вітер  не  вщуха,  з  її  серпанком  грає,
В  оголені  перса  цілує,    мов  коханець.
Верба  тремтить  та  плаче,  душу  крає;
Схилився  очерет  -  понурий  бранець.

Зім’яте  латаття  зітхає  біля  неї;
В  вільшанику  проснувся  ранній  птах  -
Тремтінням  крил  Офелію  стрічає
Під  дивний  спів…  і  зорепад  в  очах.

                               II

Офеліє  бліда!  Чудова  ти,  як  сніг!
В  бурхливій  річці  твоя  цнота  згасла!
Вітри,  що  дмуть  з  північних  криг,
Свободи  терпкої  донесли  гасло;

Цей  подих  вітра,  що  скуйовдив  коси,
В  твоїх  думках  здійняв  буремний  вир;
І  серце  чуло,  як  спадають  роси
Під  шелест  лісу,  де  чатує  звір.

Цей  буревій,  як  божевільний  в'язень
Зламав  цнотливий  стан  твій  -  білий    наче  сніг  ;
Тьмяніє  ранок  –  квітень,    блідий  красень
Схилився  мовчки,  як  жебрак  до  твоїх  ніг.

О  Боже!  Кохання,  воля  –  марево  сумне!
Твоє  жадання,  наче  сніг  в  багатті  тане
Ті  сумні  марення  твій  розум  не  збагне
Та    жах  безодні  в  твої  сині  очі  гляне.

                               III

Мріяв  поет  про  зорепад,  а  вранці
-  Де  ти  на  березі  собі  вінок  плела  –
Там  поверх  хвиль  в  прозорому  серпанці
Біла  Офелія,  як  лілія  пливла…[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910131
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 24.02.2024

Под Сукно

не соловьи

Бабченко  Владимиру  

Однажды  прилетели  воробьи
и  облепили  дерево  стоящее  напротив,
конечно  воробьи  не  соловьи,
но  всё  равно,  друзья,  как  здорово  же  вы  поёте,
то  резкое  -  чир-чиррр,  то  оброни-
ли  -    джив!  ф-фьюю-и!ть...  оптимистичные  тона  рапсодий.

однажды  прилетели  воробьи
и  облепили  дерево  стоящее  напротив

Пыталась  разглядеть  какие  вы,
домовый  воробей  не  чтец  восторженных  мелодий,
он  больше  по-простому  -    чик-чирик    -
роняет  с  клюва  ноты  скудные  себе  под  ноги,
они  барахтаются  там  в  пыли,
лишь  изредка  слагая  пару  тавтологии.

пыталась  разглядеть  какие  вы,
домовый  воробей  не  чтец  восторженных  мелодий

Как  маковые  зёрнышки  глаза,
берет  каштановый,  фрак  скромный  в  талии  заужен,
откуда  вдруг  рождают  голоса
коих  и  в  сладкогласых  соловьях  не  обнаружить,
откуда  зрелый  певческий  талант
у  волей  пьяных,  вскормленных  степным  зерном  пичужек?

как  маковые  зёрнышки  глаза,
берет  каштановый,  фрак  скромный  в  талии  заужен

И,  погрузясь  в  фанфарозвучный  звон,
что  к  полной  жизни    всех    отчаявшихся    возрождает,
я  ощутила  -  временной  эон
мой  разум  истиной  и  смыслом  высшим  наполняет.
Как  дивный  птах,  я  трелью  издаю
гортанные  вибрирующие  -    чир-чир-р-р    -    звуки,
вливаясь  в  воробьиную  семью,
фанфарным  звоном  наполняя  немоту  округи.

и  погрузясь  в  фанфарозвучный  звон


OSAlx  2о19-10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006310
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024

Рунельо Вахейко

НАРЕШТІ

Блаженний,  хто  відвідав  світ
У  рокові  його  хвилини,  
Запрошенний  він  всеблагими,
Як  співрозмовник  на  обід.  

Блажен,  кто  посетил  сей  мир  
В  его  минуты  роковые.  
Его  призвали  всеблагие
Как  собеседника  на  пир.  
                                Фёдор  Тютчев  

Нарешті  ти  з'явилась,  Муза,  
Щоб  не  зникати  вже  нікуди,  
Коли  війна  по  всій  окрузі  
Завила  вмить  на  повні  груди.
Нас  знищить  хочуть  вражі  "друзі".

Немов  ввірвався  лютий  холод,  
Морозить  душі,  все  навколо.
Не  всі  тепер  під  Богом  ходять.
А  є  смертельні  хороводи,  -
Втягнув  антихрист  в  своє  коло  
Тьму  душ  нечистих.  Легіони  
Їх  розвертаються  у  марші.  

Ніхто  не  може  буть  стороннім.  
Нема  середин,  не  інакше,  
Бо  розділились  Тьма  і  Світло.  
Не  пізно  ще,  поки  не  пізно!  
Потрібно  згуртуватись  Світу  
І  зупинити  тьму  зловісну!  

Ось  чому  ти  з'явилась,  Муза,  
Коли  навколо  сутеніло,
З  тим,  щоб  вказать  -  де  ворог,  друзі  
І  щоб  вдихнути  в  Слово  сили,  
Щоб  тим  озброїлися  Словом  
Всі  душі  світлі  перед  Богом  
Й  нечисті  сили  зупинили.  

Хай  сяє  в  Слові  іскра  Божа!  
Хай  сила  Правди  переможе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005479
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Володимир Каразуб

Кружіння люстри

Зрештою,  це  всього  лишень  дитинний  страх,
Жах  перед  кружінням  люстри,  
Заціпеніння.
Оплески,  що  не  стихають,  немов  би  у  твоїх  руках
Спинити  хаос  кришталевої  світлотіні.
І  вона  врешті  сповільнюється.  
Сонце  скрипить  дверима  відкритого  стриху  
Схожого  на  черево  корабля,  
А  на  картоні  
Старого  фотоальбому,  на  якому  малюю  тебе  
Грифелем
Ці  тіні  з’являються  знову  і  корабель  мій  тоне,
Потопає  в  закрут-світах
Часовиння.  І  потому,  
Вибираючись  звідти  світ  здається  уже  не  тим,  
Що  був,  
Він  гойдається  в  люстрах,  розтріскується,  втрачає  форму,
Що  і  я  вже  тебе  і  свій  страх  мимоволі  забув
І  дивлюся  на  нього  примружено,  і  з  іронією.
А  тоді,  виявляється  –  голос,  що  поряд  –  не  твій,
І  місто  в  руках  Перуна  і  голодного  Велеса,
І  слова  не  мої,  навіть  погляд  в  мені  чужий,  
Упійманий  хіттю  вдивляється  в  ромб  Міхаеліса.
А  люстра  гойдається,  іскри  її  кришталю  
Розливаються  в  море  вогню  і  зриваючись  долу,
Вона
Залишає  гігантську  вирву,  криваву  війну  
Розпанахавши  юність  у  жовтогарячому  полі.
І  над  нею  птахи,  і  над  нею  обвуглений  обрій
Безвість  слів,  що  лягають  на  серце  в  останній  момент,
І  привиддям  вгорі  колихаються  зціпленим  болем,
Давні  люстри  страхів,  що  не  в  силах  спинити  поет.

02.02.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005108
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Світлана Себастіані

*** (Ні, то не фатум, не таємна…")

Ні,  то  не  фатум,  не  таємна
ворожість  безіменних  сил,
не  чорна  змова  злих  світил,
не  грішних  предків  помста  темна,  –
то  доля  пробує  на  зуб  –
чи  [i]справжнє[/i]  золото  твоє?..
Ще  є  надія  в  серці,  є,
хоч  не  злічити  втрат  і  згуб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004296
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Шон Маклех

Вихор

«Autumn  is  over  the  long  leaves  that  love  us…»
                                                                           (William  Butler  Yeats)

А  ви  любите  літати
Там,  де  кружляє  вихор?
Той  самий  –  вихор  радості,  
Трохи  лускатий  –  як  риба,  
Яку  зловив  Одіссей
Для  німфи  Каліпсо,  
Трохи  злодійський  –  як  сонети  Нептуна
Проспівані  в  день  солоний  –  
День  віскі.  
Збудував  собі  крипту  –  
Для  квітневої  повені  –  
Весняної  як  відпочинок.  
Світ  шкутильгає,  
А  я  за  ним  дибаю,  
Наспівую,  щось  мугикаю
Про  овечок  глиняних
Та  про  журавлів  троянських
Про  яких  можна  лише  пошепки  –  
Навіть  мені  –  сивому,  
Навіть  мені  –  флорентійцю  північному,
Що  на  дворику  італійському
Споглядає  забаву  паяців  фарбованих
І  шукає  очима  зимове  небо  –  
Там,  вгорі.  Там,  між  баштами  –  
Між  Torri  Petrarca.
У  соляній  шахті
Слухаю  серце  світу  –  стукає,  
Пишу  про  імена  забуті,  
Про  тіні  вершників    
Над  Понтом  Евксинським.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004226
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024

Світлана Себастіані

Про «Дітей обіцянки»

«Кожна  спроба  розуміння  затягуватиме  Вас  все  глибше»
Enol  «Діти  обіцянки»


Читаєш  отаке  –  й  мимоволі  виникає  питання:  невже  нейромережі  нарешті  перетнули  межу,  що  відділяє  їхні  смислові  колажі  (легко  упізнавані  поробки)  від  справжньої  творчості?  Бо,  здається,  саме  так  могла  б  писати  нейромережа,  якби  вдалося  якимось  дивом  закласти  в  її  код  творчу  волю  з  дещицею  хаосу.  Є,  є  така  спокуса  –  оголосити  це  все  пришестям  ШІ.  Принаймі,  якусь  неясну  літературну  містифікацію  підозрюю  й  досі  (колектив  авторів?  маска?);  причина  ж,  мабуть,  значно  банальніша  –  геніальність.  (Чому  б  не  подражнити  гусей  цим  сакраментальним  в  усіх  відносинах  словом?)
Найчастіше  Боженька  робить  геніїв  за  найпростішим  рецептом:  залишити  нечисленне,  забрати  решту  і  зачекати,  поки  нечисленне  заповнить  собою  пустоти.  Не  дивно,  якщо  випадок  автора  «Дітей  обіцянки»  саме  такий.  Життєве  середовище  поета  (під  словом  «поет»  тут  маю  на  увазі  дух)  –  якийсь  наглухо  замкнений  колапсуючий  простір,  оточений  безліччю  світів,  про  яких  замурований  у  цьому  просторі,  в  чорній  його  утробі,  дух  дещо  знає,  але  ні  доторкнутись  до  них,  ні  навіть  побачити  їх  не  в  змозі:  «Я  –  плід  високоенергетичної  замкнутої  системи»;  «я  розчинився  у  потоці  часу»;  «мене  спопелило  власне  світло»;  «мене  відволікає  чітке  бачення»;  «якби  я  мав  свої  очі  –  я  б  не  побачив  нічого,  окрім  власне  себе».  (Тут  можна  б  вжити  слово  «монада»  і  ще  багато  не  менш  розумних  слів,  та  не  хочу.)  Не  дивно,  що  провідною  темою  тексту  є  повна,  довершена,  майже  онтологічна  самотність.  Тема  ця  включає  в  себе  кілька  інших  тем  і  мотивів,  що  цілком  логічно  з  неї  виходять:  тема  трагедійністі  буття  –  часопростору  і  часоплину  (наукові  поняття  химерно,  але  дуже  органічно  переплітаються  тут  з  міфами);  тема  «вічної  жіночності»,  що  розкривається  у  образах  реальних,  напівреальних  та  уявних  істот:  древні  богині,  образ  матері,  прикмети  якої  ніби  розчинені  у  всьому  сущому,  образ  «відьми»  –  аніми,  внутрішньої  дівчини  героя,  виокремленої  і  виплеканої  з  його  «я»  (не  секрет,  що  усі  ми  трохи  гермафродити,  крім  випадків,  що  виходять  за  межі  норми),  якісь  гарненькі  дівчата  й  жіночки,  Лолітки-Лесбії  –  гарненькі  і,  здається,  пустенькі  (не  надто  серйозна  вада  для  жінки  –  пустота:  чи  не  є  вона  найсуттєвішою  ознакою  отієї  «вічної  жіночності»;  та  й  що,  скажіть,  робити  повноті  з  повнотою?).  Чи  не  найсвітлішим  у  книзі  здається  мені  образ  батька,  він  сприймається  як  благе  божество,  що  покинуло  створений  ним  світ  під  впливом  темних  сил,  фатуму.  Простежується  й  тема  конфлікту  героя  зі  світом.  Причина  цього  конфлікту  іноді  перекладається  на  сам  світ,  попри  те,  що  герой  ніколи  не  забуває  про  свою  у  ньому  чужерідність,  несвідомо  чи  свідомо  викохану.  Неабияку  роль  відіграє  у  книзі  тема  сп’яніння  як  пізнання  –  сп’яніння  це,  за  недвозначними  натяками  автора,  має  наркотичний  характер  (фанам  Кастанеди  напружитись);  втім,  чим  там  себе  дурманить  герой  –  грибами,  сомою,  сушеним  цвітом  папороті  чи  пігулками  від  печії  –  в  наш  час,  коли  мало  не  під  кожною  купкою  собачого  лайна  можна  надибати  закладку,  то  все  вже  не  так  цікаво,  як  могло  би  бути,  скажімо,  в  90-ті.  Книга  взагалі  трохи  дивує  своїм  неспівпадінням  з  часом,  подібні  твори  зазвичай  з’являються  наприкінці  сторіч,  коли  світ,  передчуваючи  майбутні  катаклізми,  глушить  ці  передчуття  набором  класичних  принад  декадансу:  морфієм,  «фам  фаталями»,  поетичними  оргіями,  садомазохістичною  рефлексією,  проповідуванням  надлюдини  і  таким  подібним.  (Хоча  «невідповідність  епосі»  аж  ніяк  не  вада,  і  часом  книги,  в  яких  жодним  словом  не  згадувалася,  скажімо,  революція  чи  інша  якась  чума  епохи,  свідчили  про  цю  чуму  значно  красномовніше,  ніж  сто  томів  ідейної  кон’юнктурщини.)  Загалом  кажучи,  мені  здається,  що  це  одна  з  тих  книг,  котрі  знаходять  собі  мало  читачів  серед  сучасників,  та  і  в  майбутньому  їх  не  так  охоче  читають  задля  безпосереднього  задоволення  процесом  читання,  проте  такі  книги  з  азартом  цитують  та  інтерпретують,  бо  вони  несуть  щось  принципово  нове  –  концептуально  чи  стилістично.
Щодо  образу  героя  книги,  то  він  повстає  у  двох  іпостасях,  кожна  з  яких  у  свою  чергу  роздвоюється.  Насамперед,  це  дух-мандрівник,  що  прошиває  часи  і  світи  у  марних  пошуках  –  божества?  істини?  –  і  раптом  відчуває  прикмети  цього  божества  у  собі:  «Я  є  бог,  і  ім’я  мені  –  поняття  /  Славте  словами  моє  втілення»,  –  тут  вже  парадоксально  проявляється,  якщо  можна  так  сказати,  світлий  бік  темряви.  Земна  іпостась  героя  –  аскет,  відлюдник,  мало  не  пустельник,  фундатор  і  адепт  нового  вчення,  положення  якого  він  проповідує  –  відьмам?  цнотливкам?  цікавим  жіночкам?..  Тут  святий  відлюдник  («Хрест  на  мені  парує  чорним  полум’ям».  «Чорне  серце  моє  бачить  красу  лише  у  твоїй  темряві!»)  починає  відбивати  тінь  –  відьмак,  маніяк,  павук,  Локіс.
Загалом  же  складається  образ  поета  на  кшталт  А.Рембо  –  голодного  серця,  з  дитинства  отруєного  книгами.  До  речі,  перше,  що  пригадується  під  час  читання  –  саме  «Осяяння»  та  «Літо  у  пеклі»,  тексти,  які  неможливо  ані  наслідувати,  ані  розвивати,  бо  отримаємо  лише  епігонство  і  тотальний  герметичний  тупик,  –  таланти  й  талантики  добре  те  усмвідомлюють  і  в  ці  двері  не  пхаються.  Та  автор  «Дітей  обіцянки»,  здається,  тим  не  переймається,  як  і  комфортом  читача:  читати  його  книгу  –  важка  праця.  Не  буду  розводитись  про  стиль  письма,  творчу  манеру  і  т.д.  –  най  цим  займаються  профі.  Відмічу  тільки  найхарактерніший  його  прийом  –  нехтування  крапкою;  ця  нехитра,  на  перший  погляд,  штука  надає  текстові  особливої  смислової  гнучкості  через  можливість  читати  його  ще  й  за  принципом  ренга.  І  тут  з  твердої  суші  ступаємо  наче  на  непевні  океанські  хвилі:  слова  виблискують  безліччю  відтінків,  набувають  нових  значень,  думки  зіштовхуються,  перетікають  одна  в  одну,  розсипаються  на  друзки  і  бризки,  –  а  оскільки  ходити  по  воді  ми  не  навчені,  то  рано  чи  пізно  здаємося  й  пливемо  за  різновекторними  течіями  тексту,  напівоглушені,  напівосліплені,  не  завжди  усвідомлюючи,  що  перед  нами  –  водорость,  нитка  медузи,  полотняні  вітрильні  лахміття,  пасмо  хвостатої  спокусниці,  пластикова  дрігва…  Коли  ж  приб’ємось  до  берега  (тобто  втечемо  в  реальність,  припинивши  нарешті  читання),  то  нагородою  нам  буде  фізична  втома  й  духовне  знесилення,  якийсь  ментальний  білий  шум:  наш  мозок  переїв  і  душу  ми  натрудили.  Хто  в  дитинстві  приміряв  бабусині  окуляри,  пам’ятає,  як  стрімко  розпливався  у  пляму  і  до  болю  бив  по  очах  змінений  товстими  скельцями  світ.  Запозичивши  в  автора  його  «окуляри»  –  його  нетипове  світобачення,  ми  отримуємо  шанс  мов  крізь  тьмяне  магічне  скло  угледіти  й  вгадати  речі,  що,  здається,  іще  не  мають  чітких  визначень  у  жодній  з  мов,  навіть  у  мові  чисел;  справжнє  й  уявне,  звичне  й  неможливе  переплітаються,  видозмінюються,  міф  перетворюється  на  один  із  численних  вимірів  буття,  світобудова  розгортається  неосяжним  безкінечним  фракталом  і  гуде  від  лету  світів  –  на  всі  голоси  й  часи.
То  про  надземне.  Земне  ж  відбувається  на  землі  –  тій,  з  якої  і  в  яку  усе  і  всі;  можна  копати  в  ній  нори,  ліпити  з  неї  божків,  цеглини,  миски;  нею  присипано,  припорошено  все  –  аж  хочеться  змахнути  оті  сухі  крупинки  з  екрану.  (А,  то  літери.)  Певно,  вітри  не  мають  спокою  в  цій  місцевості.  Що  це,  до  речі,  за  місцина,  що  за  земля?  Україна?  Можливо.  Сучасна  –  або  часів  Трипілля.  (Час  річ  відносна,  як  відомо.)  Схоже  й  на  Шумер,  котрий  згадується  героєм  як  правітчизна.  А  могли  б  бути  й  Арденни  Рембо  –  деякі  прикмети,  здається,  співпадають.  Імовірніше  ж  то  біблійний  Едем  (після  гріхопадіння,  звісно  ж)  –  повільно,  трохи  повільніше,  ніж  в  інших  куточках  планети,  та  все  ж  незворотно  деградуючий  рай.
Гріхопадіння,  гріх  –  цілком  реальні  поняття  у  всесвіті  цієї  книги.  Більше  того  –  вони  протилежні  святості,  котра,  якщо  не  помиляюсь,  тотожна  тут  істині  й  цноті.  А  тому,  панове  постмодерністи,  автор  «Дітей  обіцянки»  покидає  ваші  лави,  щоб  розповісти  світу  ще  одну  версію  древньої  драми  про  Фауста  –  з  гонитвою  за  примарами  пізнання  та  тугою  за  примарами  земних  радощів,  з  самотнім  пошуком  чистої  істини,  котра  відкривається  (та  й  закривається)  у  Маргариті  /  Єлені  /  «відьмі»,  –  драми,  що  розгортається  на  «фрактальній  сцені  посеред  духовного  вакууму».  (До  речі,  і  Фауст  і  Рембо  –  то,  здається,  один  і  той  самий  дух,  що  проявив  себе  у  двох  різних  культурах,  германській  і  романській.)
Найцікаішим  є  те,  що  Фауст  нашого  часу  є  по  суті  Антифаустом,  Фаустом  без  Мефістофеля  та  реальної  Маргарити,  з  самою  тільки  їх  ідеєю.  Повністю  відмовившись  від  впливу  на  реальність,  максимально  абстрагувавшись  і  відсторонившись  від  реального  життя,  він  спрямовує  всю  енергію  пізнання  на  внутрішнє,  а  не  на  зовнішнє,  –  не  знаю,  чому  саме  так  виходить;  можливо,  то  прикмета  часу,  і  в  цю  суто  європейську  фаустіанську  легенду  потроху  просочується  Схід.
Чим  же  зайнятий  Фауст?  Звісно  ж,  він  будує.  Думки,  поняття,  образи  цеглина  за  цеглиною  складаються  у  велетенську  вежу.  Як  і  всі  подібні  споруди  вежа  ця  –  вавилонська,  з  наміром  сягнути  вище  хмар,  вийти  за  останню  межу,  –  тож,  згідно  законів  жанру,  добудованою  не  буде,  хай  і  подарує  демон-час  у  подобі  Мефістофеля  будівничому  все  необхідне  для  цього:  є  натури,  що  при  будь-яких  обставинах  ростуть  не  вгору  і  навіть  не  вшир,  а  виключно  вглиб.  І  мені  здається,  «Діти  обіцянки»  –  одна  з  тих  книг,  які  автор  продовжує  якщо  не  писати,  то  переживати  її  і  зазнавати  її  впливу  на  протязі  всього  життя.  Втім,  навіть  окремі  цеглинки  цього  тексту-вежі  значущі  та  вражають  непідробною,  трохи  суворою  красою.  Чудово  було  б  завжди  мати  під  рукою  паперову  версію  цієї  книги,  час  від  часу  відкривати  її  навмання  і  вихоплювати  очима  з  десяток  рядків  –  цілком  достатньо,  щоб  окрилити  душу  і  налаштувати  мозок  на  складне  і  непересічне.  От  лише  декілька  цитат,  що  одразу  випромінюють  струм:

«Прогрес»  –  ось  і  знайшла  синонім  ентропії
Прогрес  хаосу,  нульовий  рух  усіх  учасників»

«Людство  –  мокра  книга»

«Душі  гравців  розчинено  у  відчутті  гри»

«Врода  –  симетрія,  зло  над  нею  рветься»

«Ватерлінія  відчувається  петлею»

«Пішак  –  найсильніша  фігура,  бо  ходить  першою»

«Ці  бур’яни  –  древні  квіти  посеред  подиху  голоду»

«Собаки  –  персоноїди,  люди  ж  –  мультивсесвіти»

«Смерть  придумали  люди  для  розпаду  фінальної  форми
Але  вона  не  кінець,  як  і  народження  –  не  початок»

«Яка  обкладинка  нинішньої  глави  буття  зараз  у  тебе  на  обличчі»

«Ти  мій  Убік,  поворот  убік  зі  шляху  холоду  ентропії  і  смерті»
«Я  забув,  чого  боявся,  тепер  боюся  всього»

«Чи  я  ганяюсь  за  примарою
Чи  так  і  має  відчуватися  надія…»

Багато  ще  можна  привести  цитат.  Та  завершу  цією:  «Він  змушує  мене  думати  /  А  це  означає  –  що  і  жити».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003782
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024

Шевчук Ігор Степанович

Микола ЛукАш — носій генія і поет в житті

 
                                                             Святий  Макарій  Великий  (Олександрійський)
                                                             і  святий  Макарій  Великий  (Єгипетський)  навіть  три  роки
                                                             жили  разом.
                                                             Надто  великі!


                                     Микола  ЛукАш  —  носій  генія  і  поет  в  житті


"Поліглот,  який  за  три  тижні  міг  вивчити  найскладнішу  мову.  Інтелектуал,  який  пам'ятав  взагалі  все,  що  бачив,  почув  або  прочитав.  Дисидент,  здатний  на  мужній  вчинок.  Перекладач,  який  спромігся  іншим  народам  розтлумачити  глибину  творів  їх  літературних  геніїв.  Українець,  який  відроджував  і  розширював  можливості  рідної  мови.  І  при  цьому  чоловік,  який  дитиною  до  4  років  був  німим,  окрім  книжок  нічого  матеріального  не  вважав  за  цінне,  невибагливий  до  побуту,  тонкий  лірик,  дотепний  жартівник,  але  сором'язливий  у  стосунках  з  жінками,  палкий  футбольний  фанат.  

Про  Миколу  Лукаша  казали,  що  знає  30  мов.  А  він  уточнював,  що  добре  —  лиш  18.  Себе  вважав  не  перекладачем,  а  поетом.  Не  згіршим,  аніж  його  сучасники  Ліна  Костенко  чи  Микола  Вінграновський.  Його  улюбленою  лайкою  було:  —  Ви,  перекладачі!  
Маючи  неймовірне  відчуття  слова  та  талант  лінгвіста,  Микола  Лукаш  міг  стати  геніальним  поетом  або  письменником:  його  вірші  з  зошита  інтимної  лірики  "Розмова  
з  нею"  (1963  р.)  вражають  своєю  образністю  та  тонким  ліричним  звучанням.  Проте  свідомо  обрав  переклад.  

Важко  в  це  повірити  та  народився  він  німим  і  до  4  років  не  міг  говорити,  зазнавав  принижень  однолітків.  Лукаш  згадував:  "Я  все  розумів,  але  сказати  нічого  не  міг".  Коли  в  його  рідний  Кролевець,  що  на  Сумщині,  заїхав  циганський  табір,  то  Микола  весь  час  проводив  з  циганчатами.  І  коли  табір  виїхав  з  містечка,  він  зник.  Помандрувавши  довший  час  з  табором  він  повернувся  додому,  набувши  навиків  жабрака...  і  опанувавши  мову  ромів.  Згодом,  вдома,  заговорив  українською.  
До  школи  Микола  потрапив  випадково.  У  перший  клас  пішов  його  брат  Іван.  Микола  долучився  до  брата  і  сів  поруч  нього  за  парту.  Ніхто  його  не  зміг  відмовити  та  згодом  зарахували  на  навчання.  Отримав  дві  освіти  -  історика  і  педагога,  правда,  з  перервою  на  війну.  
Ще  в  студентські  роки  одного  разу  його  запросила  до  себе  однокурсниця  Фаїна,  напів'єврейка-напівгрузинка.  Її  бабуся  необачно  на  ідіш  сказала:  мало  нам  твого  тата-грузина,  а  тут  ще  цей  слов'янин-плебей!  Лукаш  тут  же  відповів  давньоєврейською  і  завершив  на  ідиш.  Бабуся  остовпіла,  а  він  гордо  забрався  геть.

Під  час  війни  двічі  був  поранений.  
Потім  вчителював,  викладав  у  виші,  вчителював  і  працював  у  редакціях  журналів.  Протягом  життя  він  ніколи  не  вдягав  пальта,  за  будь-яких  морозів,  шокуючи  всіх,  хто  бачив  його  вперше.  Коли  Лукаш  вчителював,  якось  його  покликав  директор  школи  і  питає:  -  "Миколо  Олексійовичу,  Ви  матеріаліст?  –  Так,  а  що?  –  А  чого  ж  Ви  поширюєте  ідеалізм  серед  населення?  –  Як?  –  А  от  послухайте,  що  кажуть  у  селі:  "Він  або  святий,  або  з  ним  нечиста  сила,  якщо  він  у  такий  мороз  так  ходить..."  
Для  друзів  і  колег  він  був  не  Микола,  а  ЛукАш.  
"Всє  хахли  і  адінакі  -  Вори  да  ізмєннікі.  Раньше  шлі  у  гайдамакі    А  теперь  -  в  пісьмєннікі".  В  п'єсі  "Народний  Малахій"  Миколи  Куліш  назвав  українців  нацією  "дядьків  і  перекладачів",  нездатних  на  власну  творчість.  Та  Лукашеві  переклади  були  такі,  ніби  вони  в  оригіналі  були  написані  українською.  
Йому  вказували,  що  слід  бути  ближчим  до  оригіналу.  —  Та  я  перекладаю  не  з  української,  а  на  українську,  —  відповідав.  

Переклад  "Фауста"  Гете  лежав  у  рецензентів  три  роки.  Докоряли,  що  його  "Фауст"  стилізований  під  козаччину,  бо  лиш  козаки  зверталися  одне  до  одного  "пане-брате".  А  Лукаш  мовчки  показував  на  рядок  оригіналу  -  "Herr-Bruder".  
Лукашів  переклад  "Фауста"  був  визнаний  Німецькою  академією  наук  найкращим  у  світі.  
Гете  писав  «Фауста»  понад  40  років  і  жоден  перекладач  не  спромігся  перекласти  його  до  кінця.  Утруднювали  переклад  різностиль,  віршований  розмір  та  використання  Гете  брутальної  німецької  лайки.  А  фантасмагорію  другої  частини  цього  шедевру  не  могли  розшифрувати  самі  німецькі  дослідники.  
Лукашів  переклад  тривав  майже  20  років  до  1952  року.  
Він  єдиний,  хто  зробив  повний  переклад  "Фауста".  
Лукаш  наполягав  на  тому,  що  "Фауст",  "Дон  Кіхот",  інші  світові  шедеври  написані  "дуже  німецькою",  "дуже  іспанською"  тощо  –  отже,  й  перекладати  треба  "дуже  українською".  Його  переклади  найчастіше  були  багатші  за  авторські  твори.  
Приміром,  у  Маяковського:  "Шел  я  верхом,  шел  я  низом,  строил  мост  в  социализм".  
У  Лукаша  звучить:  "Йшов  я  верхом,  низом  ліз,  міст  мостив  в  соціалізм".  Він  жив  в  той  час,  коли  українську  мову  спрощували  і  уніфікували  до  мови  московитів.  

А  Лукаш,  навпаки,  вважав  російську  мову  запозиченою  українською.  Й  казав,  що  пора  позичене  забирати.  Навіть  хрущовська  "кузькина  мать"  —  наш  вислів,  і  нічий  більше.  Із  такими  висловлюваннями  він  міг  легко  опинитися  там,  де  кінець  географії  -  на  сибіру  серед  "буржуазних  націоналістів".  
Та  зліпити  з  Лукаша  ідеологічного  ворога  було  непросто.  Бо  всі  мали  його  хоч  і  за  геніального,  але  дивака.  Його  дотепні  діалоги  ставали  легендарними,  швидко  поширювались  і  були  у  всіх  на  язиці.  
В  Ірпені  Лукаш  зустрічає  прозаїка  С.  І  питає:  -  А  що  Ви  зараз  робите?  -  Пишу  мемуари.  -  А  Ви  вже  нарешті  дійшли  до  того  місця,  де  позичили  у  мене  200  карбованців?  
Микола  Лукаш  сварився  з  головним  редактором  "Барвінка"  за  те,  що  цей  дитячий  журнал  почав  видаватися  у  нас  і  російською  мовою.  -  Так  Ви  тоді  грамотно  за  словником  перекладіть  і  свою  назву.  Знаєте,  як  ця  квітка  "барвінок"  називається  угро-фінською  московською  мовою?  -  Ні,  -  здивувався  той.  -  "Могільнік!"  

Видавництво  "Дніпро"  якось  запропонувало  Миколі  Лукашеві  перекласти  "Як  гартувалась  сталь"  Островського.  -  Перекласти?  -  здивувся  той.  -  Для  цього  треба,  аби  автор  бодай  чогось  наклав!  
Іншого  разу  на  загальних  зборах  зобов'язали  Лукаша,  щоб  він  вибачився  перед  М.М.  за  публічну  образу,  пославши  його  в  гузно.  -  Гаразд,  -  каже  Лукаш,  -  добродію  я  Вас  послав,  аби  Ви  йшли  в  гузно,  то  Ви  тепер  можете  із  нього  вийти!  
Один  із  найпотужніших  інтелектуалів  не  мав  ученого  ступеня  і  не  вважав  за  потрібне  його  мати.  

В  Миколі  Лукашеві  поєднувалось  непоєднуване:  він  обідав  у  ресторанах  і  голився  лише  в  перукарні  та  був  байдужим  до  побуту;  вдягався  благенько  та  водночас  екстравагантно;  був  душею  компанії  та  мовчазним  самітником.  Він  виніс  із  дому  газову  плиту,  бо  бракувало  місця  для  книжок  і  величезної  картотеки  української  лексики,  яку  він  зберігав  у  ящичках  означеними  певними  літерами.  У  ящичку  на  літеру  "Г"  він  нібито  зберігав  гроші,  які  не  так  часто,  але  траплялися.  
Якось  зазирнув  у  ящичок  на  літеру  "Щ"  і  побачив  там  живу  мишу.  Дуже  був  сердитий,  що  вона  забралася  не  під  властиву  літеру.  
Знайомі  якось  попросили  його  перекласти  інструкцію  до  якогось  імпортного  товару.  Він  швидко  переклав.  А  коли  запитали,  якою  ж  мовою  написано,  відповів:  —  Я  її  не  знаю.  Мабуть,  котрась  з  скандинавських.  Хоча  мови  знав  на  рівні  діалектів  і  часових  відмінків.  
Коли  партійним  діячам  викрикали  “ура”,  Лукаш  лише  лукаво  посміхався,  бо  знав,  що  в  перекладі  з  тюркської  це  означає  “бий!”.  Коли  кегебістські  провокатори  віталися  з  ним  “Христос  Воскрес”,  Лукаш  відповідав:  “слава  кпсс”.  

Ще  одна  бувальщина,  яка  шириться  інтернетом  як  анекдот,  насправді,  з  життя  ЛукАша,  -  "Було  це  на  пло¬щі  Калініна,  біля  Головної  пошти,  на  зупинці  таксі.  Я  зайняв  чер¬гу  та  й  щось  собі  читаю.  Коли  це  бачу,  двоє  хлопчаків  втислись  переді  мною.  Я  їх  відшив,  читаю  далі.  Дивлюсь,  аж  двоє  дам  пе¬реді  мною  з’явились  поза  чер¬гою,  гадаючи,  ніби  я  не  заува¬жив  їхньої  з’яви.  Я  поглянув  на  них  та  й  питаю:  «Цікаво,  куди  це  такі  гарні  жіночки  квапляться?».  А  одна  з  них:  "А  ми  на  етом  хохляцком  тєлячьєм  язикє  нє  поні¬маєм".  «Хорошо,  я  вам  переве¬ду:  «Куда  вы,  бл*ди,  претесь?».  Черга  репнула  з  реготу,  а  їх  як  корова  язиком  злизала.  Симпа¬тія  черги  була  на  моєму  боці".  

Був  азартним  чоловіком.  Серед  улюбленого:  футбол,  більярд  і  доміно.  "Гляньте  лишень,  -  говорив  ЛукАш,  -  яке  море  емоцій.  Де  ще  чистокровний  русак  після  вдалого  для  динамівців  матчу  може  тикати  в  бік  Москви  дулі  й  щосили  кричати:  «На!..  Викуси!".  
У  ЛукАша  були  юнацькі  пристрасті,  але  по-справжньому  і  безнадійно  закохався  у  студентку  КДУ.  Вона  була  коханням  усього  його  життя.  Більше  він  нікого  й  ніколи  не  любив.  Вона  чотири  рази  була  заміжня  і  мала  четверо  дітей.  Коли  вона  розлучилась  з  третім  чоловіком-п’яницею,  Лукаш  вчергове  сватався  до  неї,  щоб  узяти  її  з  дітьми.  Відмовила,  але  до  самої  смерті  приязнилася  з  ним  і  підтримувала  дружні  стосунки.  "Хто  більше,  хто  менше  ─  ми  всі  Дон  Кіхоти,  Самі  собі  створим  своїх  Дульсіней.  Хоч  це  нас  вганяє  в  сердечні  сухоти,  Зате  піднімає  над  рівнем  свиней”.  

Працював  несамовито.  Перекладав  тільки  з  оригіналу.  
Ніколи  не  перекладав  на  замовлення.  Лукашеві  можна  було  замовляти  виключно  те,  що  він  сам  собі  замовляє...  Але  траплялося  й  йому  байдикувати,  що  у  свою  чергу  породило  популярний  в  творчих  середовищах  термін  “злукАшитися”,  тобто  за  відсутності  натхнення  впадати  в  неробство.  За  це  у  Спілці  письменників  його  називали  безпутним  генієм.  
Після  виходу  у  1964  році  Лукашевого  "Декамерону"  вся  українська  література  розділилася  на  долукашівську  і  післялукашівську.  В  "Декамероні"  Бокаччо,  де  він  відреставрував  українську  мову  середніх  віків,  до  всіх  приказок  і  афоризмів  Боккаччо  Лукаш  знайшов  точні  українські  відповідники  –  переклав  їх  лемківськими  та  бойківськими  діалектами.  

Микола  Лукаш  створив  шість  словників,  зокрема,  словник  фразеологізмів.  
Свого  часу  він  уклав  словник  українських  матюків  "Моя  матюкологія".  Коли  його  не  стало,  його  рідна  сестра,  викладачка  української  мови  та  літератури,  знайшла  цей  словник  і  спалила  його.  За  лист  на  підтримку  Івана  Дзюби,  якого  засудили  за  дослідження  "Інтернаціоналізм  чи  русифікація?"  Лукаша  називали  українським  Дон  Кіхотом.  В  листі  він  написав:  ""прошу  ласкаво  дозволити  мені  відбути  замість  вищевказаного  Дзюби  І.М.  визначене  йому  судом  покарання".  Заяву  не  прийняли.  Але  Спілці  письменників  згори  наказали:  виключити  Лукаша  із  членів  спілки.  Кілька  разів  голосували,  але  не  набиралася  більшість  голосів  за  виключення.  Тоді  його  виключили  наказом.  "Вліз,  як  сліпе  теля  в  яму"  —  звучало  у  письменницькому  середовищі.  

Невибагливий  у  побуті,  непристосований  до  життя,  Микола  Лукаш  виявився  здатним  на  мужній  вчинок,  коли  йшлося  про  гідність  та  честь.  Хоча  і  сам  про  себе  іронізував:  "Гей,  Миколо,  і  охота  з  себе  корчить  Дон  Кіхота?".  Він  таки  був  дисидентом,  але  і  в  цьому  відрізнявся  від  інших  учасників  опору:  легковажний,  самоіронічний  і  дотепний.  Та  й  не  могло  бути  інакше,  бо  перекладач  –  за  своєю  природою  космополіт,  а  за  родом  занять  –  націоналіст.  
У  найскрутніші  моменти  свого  життя  Лукаш  рятувався  гумором  -  писав,  як  він  їх  назвав  "шпигачки".  Закономірно,  що  після  "відлучення  від  Спілки"  його  "шпигачки"  розцвіли  буйним  цвітом.  Після  фактичної  заборони  друкуватися  і  згадувати  його  ім'я  в  пресі  він  вдався  до  своїх  "шпигачок"  і  псевдонім  обрав  собі  відповідний  -  Микола  Нежурись.  *  *  *  Коли  якась  душа  німа,  То  значить  -  вже  її  нема.  *  *  *  У  вас  якийсь  паскудний  звих,  Що  голову  морочите:  Я  пам’ятник  собі  воздвиг,  А  ви  собі  як  хочете.  *  *  *  Прекрасний  цей  світ  тим,  що  інших  нема:  Моя  вільна,  моя  добровільна  тюрма.  *  *  *  Десь  є  Досьє.  *  *  *  Дуже  важко  в  сірій  масі  Не  згубитись  сіромасі.  *  *  *  Він  ще  живе,  старий  пошляк...  Коли  його  вже  трафить  шляк?  *  *  *  Усмішка-відписка,  усмішка-розписка  Ніколи  не  сходить  у  нього  із  писка.  *  *  *  Не  позичай  ні  в  кого  грошей,  Це  розрахунок  нехороший:  Береш  на  день,  на  рік,  А  віддаєш  навік.  

*  *  *  Хто  б  як  там  не  хотів,  
Це  ясно  кожній  миші:  
Часи  уже  не  ті,  
А  стануть  ще  не  тіші.  

*  *  *  Бувають  же  такі  дебіли  —  не  зна,  де  чорне,  а  де  біле!  
Міг  і  таке  утнути:  "Коли  коваль  ковалисі  коваленят  кує,  ковалиха  ковалеві  ковадлом  керує".

Два  десятиліття  вимушеного  безробіття  ерудит  світової  слави  носив  на  барахолку  безцінні  книжки  з  своєї  бібліотеки,  ходив  напівголодним.  Допомагали  справжні  нечисленні  друзі  і  підробітки  під  чужим  ім'ям.  Саме  в  цей  час  у  Лукаша  з'явився  потяг  до  “пляшки-пузашки,  відради  душі”.  Але  навіть  у  цьому  знав  свою  міру  і  дотримувався  певних  принципів:  належну  йому  дозу  горілки  виливав  у  фужер,  примовлячи:  "Ми  з  тобою  не  п’яниці,  цяпати  чарками  нам  не  годиться".  Тільки  у  1979  році  Лукашу  зняли  "заборону  на  професію"  і  знову  дозволили  публікувати  переклади.  Тричі  Лукаша  висували  на  здобуття  Шевченківської  премії  і  тричі  його  кандидатуру  відхиляли.  
1984  року  вийшла  збірка  його  перекладів  віршів  Гійома  Аполлінера  про  яку  він  традиційно  зіронізував,  що  поезії  Аполлінера  "самі  французи  не  можуть  перекласти  французькою".  На  той  час  Гійом  Аполлінер  сповідував  відмову  від  розділових  знаків.  

ВІДПОВІДЬ  ЗАПОРОЖЦІВ  ТУРЕЦЬКОМУ  СУЛТАНУ:  Царя  небесного  харцизе  Високорогий  сатано  Не  годимося  ми  в  підлизи  Жери-но  сам  своє  лайно  Воно  нам  в  пельку  не  полізе  Крамарю  грецький  просмердівсь  Ти  тюлькою  на  честь  ісламу  І  палями  обгородивсь  Швидка  напала  твою  маму  І  ти  в  дрислинах  уродивсь  Подільський  кате  струп’я  вкрило  Тобі  все  тіло  мов  шпориш  Конячий  зад  свиняче  рило  Побережи  дурний  свій  гріш  На  масті  та  святе  курило  (Переклад  Миколи  Лукаша)  
Ще  через  два  роки  з'явилася  остання  велика  робота  Лукаша  –  переклад  п’єси  Вільяма  Шекспіра  «Троїл  і  Крессіда».  Він  започаткував  "барокову"  традицію  українського  перекладу  і  довів,  що  є  постаттю  світового  рівня.  

Перекладацька  спадщина  Миколи  Лукаша  спростувала  московитський  міф  про  "меншовартість",  загумінковість  і  вторинність  української  культури.  Лукаш  не  встиг  закінчити  переклад  “Дон  Кіхота”.  Згодом  її  з  дотриманням  Лукашевого  стилю  завершив  Анатоль  Перепадя.  А  свою  давнішню  мрію  -  здійснити  переклад  "Гаргантюа  і  Пантагрюель"  Микола  Лукаш  уже  не  встиг.  (З  інтернету.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003511
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024

Володимир Каразуб

Слова повинні бути промовлені

Слова  повинні  бути  промовлені.
Хіба  ти  не  чуєш,  як  відчайдушно
Намагаюсь  придумати  для  тебе  пісню;
Як  перебираю  просіяні  слова,  що  ходили  з  уст  в  уста
Випиваючи  з  перевернутого  келиха  неба  причастя  терпких  історій.
Хіба  ти  не  чуєш  шепіт  отих  сторінок,  що  витають  над  нами!?
Вони  тільки  й  чекають,
Аби  поселитися  в  бібліотеці  твоїх  грудей,  
Щоб  хтось  пострушував  їхній  попіл  у  ніч
Читаючи  сни  одкровень,  змотуючи  тумани  нітратних  плівок,  
Розкопуючи  книги,  мов  складаючи  колони  
З  уламків  канелюр  патетичного  храму  вічності.

Хрестик  на  твоїх  персах  колихається
Повторюючи  порух  коштовної  люстри  серця
В  нефах  грудей,  що  переливається  нотами
Після  гобою  бажання.
Коли  воно  роздивилося  сонце  і  розправило  пелюстки,  
Поночі,  я  вливатиму  промені  поетичної  згадки  йому
Зриваючи  шовковий  цілунок,  як  свою  плату.
Коли  опускається  паволока  ніжності  
І  тебе  пробирає  щемливий  спогад,
Ти  зодягаєшся  в  оксамит.
Слова  розшивають  бісером  підібгане  плаття:  
«Любов»,  
«Переливи»,  
«Ще»,  
Розкажи  мені  ще  про  сплави  до  мого  серця.
Звідки,  скрадаючись  вузькою  смужкою  погляду,  
Дізнався,  що  саме  вибито  на  ньому  його  зрадниками?

Хто  цей  чоловік,  що  дивиться  на  себе,  
Весь  у  піні  з  надією  на  послух  твоєї  юності?!
Він  тягне  перелицьовану  стару  пісню  і  лоскоче  
Легковажним  «а  що  коли»,  наче  пір'ям  солодке  півмариво,
А  тоді  розвіює  його  і  топить  погляд  в  гладі  мутного  озера.
Дивиться  мов  на  стару  літографію  запевняючи  себе,
Що  він  бачив  отой  краєвид,  і  оті  постаті  на  березі
Знайомі  йому.  Власне  це  він  і  є.  Там  його  дитина  грається  в  сніжки,
Дружина  тулиться  до  плеча,  а  з  його  волі  кружляє  пухнастий  сніг.
І  саме  тоді,  він  не  хоче  відводити  погляд  у  вікно  ванної.

30.12.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003221
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Володимир Каразуб

Монолог запеклого

В  тобі  є  щось,  що  багатьох  лякає,
Складне  всередині,  мов  довгий  монолог,
Написаний  весь  п’ятистопним  ямбом,
В  якому  мудрагельствує  герой,
Все  про  своє,  далеке,  запланетне
І  прагне  далі.  Далі!  Уявіть!?
Зануритись  в  міжгалактичний  Всесвіт
І  вимагати  в  інших  –  розуміння
Того  у  чому  певності  і  сам
Немає.  Господи,  одне  лиш  белькотіння
Про  світ  піднесений  і  світ  низький,  про  те,  
Що  він  зітхає  вічністю,  а  решта
Воліє  лиш  розбещених  розваг,
До  слова,  забуваючи,  що  врешті
Йому  було  дароване  життя
Простою  смертною,
Що  він  так  само  смертний!
Он  знов  почав  про  витоки  матерій,
Що  сонце  всім,  і  очевидно  те,
Вбираючи  його  проміння  більше
Він  став  прокляттям  тим,  кому  не
Треба,  відповідати  за  його  пориви.
Уявляєте?  Чи  ж  він  не  божевільний?
Він  каже:  що  повторює  сюжет,  
І  я,  і  всі:  партер,  балкон,  гальорка  –  
Одне  і  теж  плетуть,  одне  і  теж,
Що  він  помре  побитий  язиками
І  тими  ж  язиками  –  піднесеться,
І  вже  тоді,  колись,  його  словами
Знеславлять  іншого.  Що  він...
Яка  ж  нудота...

07.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003135
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Vasul_ILkovuch

Золота палітра

Шаленіє  вітер  колихає  віти
Пожовтіле  листя  в  небо  піднялося
А  мені  здалОся,  а  мені  здалОся
Вітер  розкуйовдив  золоте  волосся.

Листя  пожовтіле  не  вернути  вітам
І  не  повернути  проминуле  літо
Відчуває  серце  дикий  порух  вітру
Обплітає  душу  золота  палітра.

12.10.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002473
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 13.01.2024

Віталій Гречка

Балада Редінгської в'язниці - 2 (переклад «The Ballad of Reading Gaol» Оскара Вайлда)

Глава  2

В  сіренькому  костюмі  він
Шість  тижнів  був  у  нас,
На  нім  крикетний  був  картуз,
В  ході  запал  не  згас,
Та  я  не  знав  когось,  щоб  був
Таким  сумним  в  той  час.

Нікого  я  не  знав,  щоб  був
З  тим  поглядом,  мов  сніг,
На  синій  клаптик  угорі,
Що  "небом"  звати  б  міг
І  хмар  розпатланих  мов  шерсть
Спостерігав  забіг.

Він  не  ламав  як  інші  рук  –
Безумці  ті,  хто  смів
Плекати  залишки  надій
Між  розпачу  штормів,
На  сонце  він  дивився  лиш
Й  повітря  ранку  пив.

Рук  не  ламав  і  не  ридав,
Й  не  хвилювався  він,
Та  пив  повітря,  наче  в  нім
Був  еліксир  з  рослин,
Відкривши  рот  він  сонце  пив,
Неначе  краще  з  вин!

І  я,  й  стражденні  душі  ті,
У  колі  не  тому,
Одразу  забували  всі  –
Тут  кожен  з  нас  чому,
Очей  не  зводивши  з  того,
Гойдатися  кому.

І  дивним  те  було,  чому
В  ході  запал  не  згас,
І  дивним  погляд  був  його,
Таким  сумним  в  той  час,
І  дивним  думати  було,
Що  борг  він  свій  віддасть.

У  дуба  й  в'яза  навесні
Все  листя  опаде,
Похмурий  шибениці  стовп
Подію  іншу  жде,
Коли  зелений  чи  сухий
У  інший  світ  піде!

Небес  престолу  благодать
Тут  кожен  би  обрав,
Та  хто  б  в  шарфу  із  конопель
На  ешафоті  став,
І  крізь  нашийник  вбивці  вверх
Востаннє  споглядав?

Під  скрипку  танці  милі  нам,
Коли  кохають  нас
І  флейта  з  лютнею  зовуть
Потанцювати  вальс,
Але  не  милий  ловких  ніг
В  повітрі  перепляс!

З  цікавістю  на  нього  ми
Дивилися  щодня,
Крутилося  в  уяві  в  нас  –
А  що  робив  би  я?
Червоне  Пекло  дум  його  –
Незнана  нам  земля.

Нарешті  мрець  не  ходить  тут,
Гуляєм  ми  самі,
І  знав  я,  де  стояв  він  сам  –
Чекав  кінець  в  пітьмі,
І  що  у  світі  Божім  він
Не  стрінеться  мені.

Він  кораблю  подібно  в  шторм,
Курс  перетнув  з  моїм,
Ні  слів,  ні  жестів  не  було,
Та  й  звідки  взятись  їм?
Ми  не  в  святу  зустрілись  ніч,
А  в  день  ганебний  з  ним.

Між  стін  в'язниці  ми  удвох
Ізгоями  були,
Світ  викинув  із  серця  нас,
До  Бога  ж  не  дійшли,
Залізні  щелепи  Гріха
Схопили  нас  коли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002825
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Шон Маклех

Бачити

     «…  Стань  же,  якщо  хочеш,  
                     на  рівному  місці
                     і  звели  поставити  навколо  себе  
                     сотню  дзеркал…»
                                                             (Григорій  Сковорода)

Бачити  –  це  значить  хотіти,  
Жадати:  споглядати  шматочок  вічності
На  межі  руїн  замку  часу
І  вихору  на  схилах  пагорбу  поглядів.
Бачити  –  значить  відчувати  плин
Журавля  мрій  над  морем  буття,
Ластівки  споглядань  над  містом  плачу:
Апокриф  –  ні,  не  читати,  лише  відчувати,
Наче  ящірка,  що  біжить  в  затінку  лавру,
Який  тільки  мріє  цвісти  надіями  (слів).
Хотіти  –  це  хвалити  гонорового  Одіссея,
Що  відшукав  Ітаку  подихів  та  олив:
Ось,  тільки  куди  віднести  мені  дар
Навісного  Сонця  плачу  порад,
Гонорового,  наче  золота  монета,  
Яку  відшукав  сліпець  прощань
Між  сторінками  манускрипту  чаклуна-папи:
Обраний  дивак  Герберт  і  прозаїк  зітхань.
Назавжди.  Просторіка  подяк
Зорезнавець  фортуни,  що  цвяхував  маренням
Два  Сонця  ілюзій  якось  у  понеділок:
Краватка  дивака  Караваджо:
Яскравими  фарбами  
Малювати  на  полотні  сірості  –  
Такої  ж  як  сьогодення  буденності.
З  томиком  Петрарки  під  подушкою
Мріяти  про  Флоренцію  –  ненароком.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002716
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Артур Сіренко

Рід Вервег

Оповідаючи  про  історію  давніх  гуцульських  родин,  що  споконвіку  жили  в  Карпатах,  неможливо  оминути  рід,  що  здавна  звався  Вервега.  Цей  рід  завжди,  навіть  в  найтемніші  часи  вважався  одним  із  найшляхетніших  і  найавторитетніших  гуцульських  родів.  Недарма  саме  ватажки  цього  роду  в  різні  часи  –  і  в  XIV  –  XVII  століттях,  і  в  новітні  часи,  починаючи  з  1825  року  очолювали  Раду  Гуцульських  Ватажків.  Крім  цього,  Вервеги  тривалий  час  були  суддями,  а  то  і  головували  в  Суді  Ведмедя  –  вищому  суді,  що  розбирав  найважливіші  питання  буття  і  взаємин  різних  родів  горян  на  основі  традиційних  звичаєвих  законів.  Зрештою,  найдавніший  голова  Суду  Ведмедя  про  якого  нам  відомо,  це  Силан  Вервега,  що  мав  більший  авторитет  в  Карпатах,  аніж  самі  князі  карпів,  бастарнів  і  білих  хорватів  і  очолював  Суд  Ведмедя  більше  півстоліття:  у  763  –  815  роках.  І  нині  в  Суді  Ведмедя  головує  з  1992  року  Микола  Вервега.  У  давні  часи  рід  Вервег  володів  землями  біля  Косова,  Кутів  і  мав  замок  на  горі  Кліфи  –  один  із  найбільш  потужних  і  неприступних  замків  в  Карпатах  в  епоху  раннього  середньовіччя.  Символами  роду  здавна  були  ведмідь  і  гілка  буку.  Основний  колір  вишиванок  –  жовтий  (золотистий).  Гасло  роду:  «Так  хотів  Бог».  Гуцульський  рід  Вервег  не  слід  плутати  з  бойківським  родом  Вервег,  що  має  зовсім  інше  походження  і  який  володів  землями  біля  нинішніх  сіл  Ясень  та  Липовиця,  що  в  Західних  Ґорґанах.  Про  бойківських  Вервег  слід  розказати  окремо.  

Авторитет  роду  Вервега  в  Карпатах  пояснюється  в  першу  чергу  тим,  що  ватажки  цього  роду  неодноразово  володіли  троном  і  короною  князів  білих  хорватів.  Про  своє  походження  Вервеги  розповідають  наступне.  Князь  білих  хорватів  Непобор  Довгий  Меч,  що  жив  десь  у  V  столітті  до  н.  е.  (якого  всі  історики  вважають  особою  легендарною,  і  про  якого  розповіді  явно  носять  казкових  характер)  мав  чотирьох  синів:  Світослава,  Далібора,  Хвалимира  та  наймолодшого  Вервегу.  І  від  цього  Вервеги  і  пішов  рід  Вервег.  Саме  слово  «Вервега»  гуцули  пояснюють  як  «затятий»,  хоча,  насправді,  на  давньослов’янській  мові  воно  означало  «бадьорий».  

Ще  у  ІІІ  –  VI  століттях  про  Вервег  було  чути  як  про  суддів,  законників,  жерців  (волохів),  вісників,  пророків,  музик  та  поетів.  Згідно  легенди,  «Книгу  Чорного  Сонця»  уклав  Синьооок  Вервега,  і  саме  він  як  суддя  і  жрець  Дажбога  приймав  ватажків  гуцульських  родів,  що  складали  присягу  на  вірність  князю  білих  хорватів  Боєславу  І  Сильна  Рука  (340  -  366),  що  запанував  над  Карпатами,  і  ватажки  креслили  свої  родові  знаки  у  тій  книзі.  Саме  цим  і  пояснюють  той  факт,  що  знаку  роду  Вервег  (стилізованого  зображення  ведмедя)    у  «Книзі  Чорного  Сонця»  немає  –  вони  були  родаками  князя  Боєслава.  

Рід  князів  білих  хорватів  неодноразово  уривався,  і  тоді  на  трон  та  корону  претендували  ватажки  бічних  гілок  князівського  роду  і  часто  верх  у  тих  суперечках  брали  саме  Вервеги.  Так,  згідно  давніх  переказів,  у  372  році  троном  білих  хорватів  заволодів      Всевид  І  Великий  Камінь  (372  -  399),  що  належав  саме  до  роду  Вервег.  Про  нього  та  його  синів  розповідають  дві  легенди.  Вони  настільки  своєрідні,  що  варто  навести  їх  повністю,  у  тому  вигляді,  в  якому  вони  до  нас  дійшли.  Історичність  подій,  викладена  в  цих  легендах  більш  ніж  сумнівна.  Крім  того,  що  багато  подій,  описаних  там  явно  казкові  і  вигадані,  у  багатьох  гуцульських  легендах  ті  самі  події  приписуються  зовсім  іншим  персонажам.  І  різні  гуцульські  роди  розказують  ті  самі  легенди  (щоправда,  в  різних  варіантах)  які  стосуються  саме  їх  предків  або  ті  самі  події  розказуються  абсолютно  інакше  –  розбіжності  суттєві,  іноді  різні  перекази  чи  легенди  одна  одну  заперечують.  У  легендах  та  переказах  роду  Вервег  крім  князя  Всевида  І  Великий  Камінь  згадуються  князі  білих  хорватів  Боєслав  ІІ  Кметь  (399  -  410)  та  Добромисл  ІІ  Бескид  (410  -  431),  оповідається  там  про  боротьбу  за  владу  та  війни  між  різними  карпатськими  племенами,  хоча  ці  князі  згадуються  в  римських  та  готських  хроніках  (зокрема,  згадуються  в  «Історії  готів»  Кассіодора  та  «Гетиці»  Йордана)  більше  як  супротивники  готів,  гетів  та  гунів.  Можливо,  не  всі  легенди  і  перекази  до  нас  дійшли,  може  саме  ці  події  вважалися  тодішніми  оповідачами  найважливішими.  Перша  легенда  зветься  «Смерть  князя  Боєслава  Кметя».  Ось  вона:  

«Прийняв  одного  разу  владу  над  Карпатами  шляхетний  і  шанований  всіма  князь  Всевид  Великий  Камінь  з  роду  Вервег,  син  Поляна  Вервеги.  При  собі  мав  він  дружину,  Милодару,  дочку  Семирада,  князя  уличів.  І  принесла  вона  князю  Всевиду  чотирьох  синів:  Боримира,  Тригоста,  Стояна  та  Острозора.  І  був  у  нього  ще  один  син  –  Недан  –  наймолодший,  син  служниці  Квітослави.  Одного  разу  побачила  княгиня  Милорада  сон,  наче  перетворились  четверо  її  синів  в  чотирьох  хижаків:  Боримир  в  лева,  Тригост  у  вовка,  Стоян  у  ведмедя,  а  Острозор  в  собаку.  І  почали  вони  сваритись  і  гризтися  між  собою.  І  спочатку  вовк  здолав  лева,  але  потім  лев  скорив  всіх,  і  підкорились  вони  йому  без  ненависті  і  непослуху.  

Розказала  Милорада  про  цей  сон  Ладолюбу,  волхву,  що  приносив  треби  Сварогу  на  капищі  на  горі  Горде.
-  Воістину,  -  промовив  він,  -  стане  Боримир  з  нащадками  своїми  наче  ярий  всеруйнуючий  лев,  наче  могутня  зброя  проти  зла  ворогів.  Відіб’ють  вони  будь-який  напад.  Буде  Тригост  і  його  нащадки  наче  вовки  битв.  Нападе  він  на  Боримира,  але  потім  Боримир  піде  війною  на  нього.  Розбрат  та  ворожнеча  буде  між  ними,  і  буде  переходити  князівська  влада  від  нащадків  одного  до  нащадків  іншого.  І  все  ж  переможуть  нащадки  Боримира,  і  дістанеться  князівська  влада  лише  його  синам.  І  стане  Стоян  гірським  ведмедем  і  зажадає  володінь  братів  своїх,  і  земель  їхніх,  і  стад  їхніх,  і  влади  їхньої.  А  від  Острозора  не  лишиться  нічого,  окрім  знедоленого  обтяженого  даниною,  і  ніхто  не  дізнається  про  нащадків  його.  

Незабаром  помер  князь  Всевид  Великий  Камінь.  Почали  тоді  сперечатися  п’ятеро  синів  за  його  спадок  –  Недан  в  самотині  супроти  чотирьох  синів  Милоради.  Коли  побачила  Милорада,  що  не  бути  князем  над  усіма  Карпатами  її  улюбленому  синові  Боромиру,  то  вирішила  чародійством  примусити  білих  хорватів  віддати  владу  її  брату  –  Боєславу  Кметю,  сину  Далібора  Хороброго,  а  Боримира  відправити  до  полян  на  береги  Дніпра  вчитися  мистецтву  володіння  зброєю,  щоб  став  він  великим  воїном  і  відвоював  собі  Карпати.  

Вирушив  Боромир  на  дніпрові  кручі  і  став  вчитися  воювати  в  князя  полян  Світояра  Сильна  Рука,  сина  Вогнедара,  доки  не  став  він  майстром  меча  і  всілякої  військової  справи.  Коли  завершив  Боромир  навчання,  то  по  завершенню  семи  років  повернувся  він  в  Карпати,  став  він  тоді  мужем  міцним  і  сильним  руками,  звитягою  дев’ятьох  і  володінням  зброєю  рівною  обома  руками.  У  той  час  лишався  князем  білих  хорватів  та  усіх  Карпат  Боєслав  Кметь,  а  Милорада  журилась,  що  не  став  князем  Боромир.  А  тим  часом  вирушив  Боєслав  Кметь  в  князівське  полюддя  збирати  данину  з  підвладних  земель.  Ось  яким  був  шлях  князя  білих  хорватів:  з  князівського  замку,  що  стояв  в  ті  часи  на  горі  Ґрегіт,  рушив  він  на  Горгани,  а  потім  на  Бескиди  в  землі  бастарнів,  а  потім  в  долину  Дністра  і  по  Дністру  йшов  аж  до  земель  тиверців.  А  тим  часом  сини  Милоради  почали  між  собою  сварку,  почали  між  собою  війну  та  грабунок  і  розділили  між  собою  землі  білих  хорватів  на  три  частини.  Дізнався  про  це  Боєслав  Кметь,  вирушив  назад  в  Карпати,  зібрав  військо  по  Дністру,  щоб  прогнати  синів  Милоради  зі  своїх  володінь.  Виступив  він  в  похід  і  зупинився  табором  там  де  Черемош  впадає  в  Прут.  Тоді  задумала  Милорада  наступне:  вирішила  вона  влаштувати  бенкет  для  брата  свого  в  місцині,  що  назвали  потім  Чортория  на  березі  Черемошу,  запросити  на  той  бенкет  Боєслава  Кметя,  наче  і  не  воював  він  тоді  з  її  синами,  а  там  дати  йому  отрути,  щоб  зробився  князем  білих  хорватів  Боромир.  

Вирушила  вона  тоді  до  князя  Боєслава,  щоб  ніби  то  помирити  зі  своїми  синами,  а  потім  повела  його  на  бенкет.  Коли  ж  поставили  перед  ними  чаші  з  вином  хмільним,  піднесла  Милорада  брату  своєму  золоту  чашу  з  отрутою.  
-  Не  торкнуся  я  чаші  сієї,  -  сказав  Боєслав  Кметь,  -  якщо  не  вип’єш  ти  з  цієї  чаші  першою.  
Відпила  тоді  з  тої  чаші  Милорада,  а  за  нею  випив  те  вино  і  Боєслав.  І  трапилась  так,  що  померла  в  туж  ніч  Милорада,  в  ніч  Свята  Середини  Осені  –  Свята  Черлених  Кленів.  Це  і  є  смерть  Милоради-чаклунки.  Тому-то  і  називають  люди  без  роду  і  племені  Свято  Середини  Осені  святом  Милоради-чаклунки,  бо  була  вона  направду  могутньою  чаклункою  та  відьмою,  доки  жила  у  плоті.  Так  повелося  в  Карпатах,  що  з  того  часу  люди  без  роду  і  племені  і  дочки  ворожбиток  звертаються  до  неї  в  ніч  Середини  Осені,  коли  Місяць  оповні.  

А  тим  часом  вирушив  Боєслав  Кметь  в  Карпати  до  князівського  замку  на  горі  Ґрегіт,  але  не  доїхав  до  нього,  а  помер  у  місцині,  що  зветься  нині  Уторопи.  Приїхали  туди  і  батько  Боєслава,  старий  князь  Далібор  Хоробрий,  якому  на  той  час  було  вже  дев’яносто  літ,  і  мати  Боєслава  Ладислава  Білокоса  і  його  годувальниця  і  почали  оплакувати  загиблого.  Там  і  померли  вони  всі  троє,  про  що  і  співали  потім  горяни:

Маленька  гора  біля  Уторопів,  де  ти?
Так  співали  нам  сивочолі  волхви:
Насипали  могилу  князю  Боєславу  Кметю,  
Поросла  та  гора  чебрецем  та  королицею
Небо  ронить    сльози  свої
За  князем  великим,  незборимим  воїном.

Але  не  принесло  Милораді  очікуваного  ні  зрада  свого  брата,  ні  прийнята  нею  смерть,  бо  не  став  князем  Боромир,  а  отримав  князівську  владу  над  усіма  Карпатами  Недан,  син  князя  та  служниці  Квітослави.  І  нарекли  його  білі  хорвати,  коли  одягли  йому  на  голову  срібну  корону  білих  хорватів  Добромислом  Бескидом,  бо  добро  він  замислив  вчинити  горянам,  бо  стояв  як  Бескид  боронячи  край.  Але  повстав  проти  нього  Боромир,  почав  руйнувати  та  палити,  забирав  усюди  в  Карпатах  заручників  та  данину.  Потім  помандрував  Боромир  у  землі  тиверців  і  захопив  владу  над  ними,  а  Тригост  захопив  землі  на  Бескидах  в  долині  річки  Стрий  і  збудував  собі  замок  Круг-Городище.  Але  Боромир  невдоволений  був,  що  брат  не  визнав  його  владу  і  захотів  заснувати  осібне  князівство,  пішов  на  нього  походом.  Зійшлися  в  битві  Боромир  та  Тригост  в  долині  річки  Турянка,  де  переміг  Боромир  Тригоста  та  сина  його  Непобора.  Врятувався  Непобор  втечею,  а  Тригост  потрапив  в  полон  до  князя  Добромисла  Бескида.  Але  потім  почалась  війна  між  Боромиром  та  Непобором.  Стояв  Боромир  табором  у  верхів’ях  Дністра,  де  впадає  в  нього  ріка  Млинівка,  а  Непобор  йшов  на  нього  з  військом  з  гір.  Прийшов  до  Боромира  його  волхв  Добривод,  і  спитав  його  князь,  чим  завершиться  битва  з  Непобором.  І  напророчив  волхв,  що  отримає  Непобор  перемогу,  і  захопить  всі  землі  Бескид  та  всі  землі  тиверців.  Потім  привели  до  Боримира  його  синів,  і  тоді  благословив  Боромир  їх  і  оголосив  після  себе  князем  старшого  на  ім’я  Милодар.  А  всього  в  Боромира  було  двадцять  чотири  сини,  про  що  і  співали  горяни:

Боромир,  син  Всевида
Сини  його  міцні  як  скелі
Славне  військо  –  щит  до  щита,
Не  темні,  синьоокі,  чисті  душею
Двадцять  чотири  в  Боромира  сини.  

Потім  благословив  Боромир  найменшого  сина  Вербана  і  прорік,  що  його  нащадкам  судилася  влада  князівська.  І  прийшов  Непобор  оружний  туди,  де  стояв  Боромир  зі  своїм  невеликим  військом,  і  почався  між  ними  жорстокий  бій.  Переміг  Непобор  і  погнав  залишки  війська  Боромира  в  гори  та  ліси  дрімучі  аж  до  гори  Кам’яний  Копець.  Там  поліг  Боромир  від  меча  Гарнослава,  сина  Вогнедара,  але  той  і  сам  поліг  від  руки  Земислава,  сина  Боромира.  Там  і  поховали  Боромира  –  на  вершині  тієї  гори.  

Добромисл  Бескид  випустив  Тригоста  з  поруба,  де  тримав  його  і  дав  йому  владу  над  тиверцями  і  наказав  збирати  з  них  для  нього  данину.  І  пішов  він  походом  на  тиверців  і  взяв  з  собою  брата  свого  Стояна.  Тиверці  ж  попросили  очолити  їх  військо  сина  князя  Боєслава  Кметя  Сонцелика  і  попросили  помочі  в  готів.  Воістину,  славним  воїном  був  Тригост,  героєм  меча,  а  мудрість  його  гасила  чвари  та  усобиці,  вирішувала  суперечки  про  землі.  Був  він  лицем  шляхетний,  а  його  волосся  були  такої  довжини,  що  сягали  плечей.  Тому  і  називали  його  Тригост  Патлатий.  

Почали  битися  з  ним  тиверці  з  готами  між  ріками  Дністер  та  Прут,  і  завдав  тоді  важку  рану  Трогосту  готський  воїн  Вандаларіх.  Але  розбиті  були  вороги  Тригоста,  рятувалися  втечею,  а  Тригост  зібрав  данину  і  привіз  її  князю  білих  хорватів  Добромислу  Бескиду.  Коли  ж  приїхав  Тригост  в  Карпати,  помер  він  від  своєї  рани  біля  гори  Лебедин.  Там  і  вирили  йому  могилу,  і  звершили  тризну,  вибили  знак  його  роду  на  кам’яні  брилі,  і  волохи  звершили  біля  того  каменя  требу.  І  в  цей  час  пролетіли  над  горою  лебеді,  а  волхви  побачивши  їх  вигукнули:  «Ох!»  І  сказав  тоді  один  волхв:  «Нехай  ця  гора  довіку  зветься  Лебедин,  а  земля  навколо  зветься  землею  Ох!»  

Але  Стоян  потрапив  в  полон  до  Сонцелика,  сина  Боєслава  Кметя,  що  із  залишком  свого  війська  пішов  в  землі  підвладні  готам.  Але  не  хотіли  терпіти  цього  тиверці,  бо  хотіли,  щоб  ходив  він  в  походи  на  чужі  краї  і  поширив  би  на  них  владу  князя  тиверців.  Тому  завдали  вони  Стояну  жорстокої  рани  від  якої  він  і  помер.  Почалась  тоді  війна  між  білими  хорватами,  тиверцями,  готами,  даками.  І  кожен  воював  за  себе  і  всіх  інших  бачив  ворогами.  А  землі  на  схід  і  північ  від  Дністра  захопив  силою  Снага  Гора,  тому  і  звуться  ті  землі  «Жорстока  Земля  Снаги  Червона  Рука».  А  над  усіма  Карпатами  запанував  Добромисл  Бескид  і  ніхто  не  зміг  його  здолати.  Ось  яка  оповідка  про  смерть  Боєслава  Кметя,  сина  Далібора  Хороброго,  Милоради,  дочки  Семирада,  та  трьох  синів  князя  Всевида  Великого  Каменя  -  Боримира,  Тригоста  та  Стояна».  

Друга  гуцульська  легенда,  що  оповідає  про  рід  Вервег  називається  «Сини  Всевида  Великого  Каменя».  Вона  носить  більш  казковий  характер,  менше  історичних  алюзій  і  стосується  тих  самих  подій,  що  і  в  попередній  легенді  (наведу  цю  легенду  повністю,  знову  вибачаюсь  перед  читачами  за  таку  велику  цитату,  але  воно  того  варте:  

«Володів  колись  Карпатами  великий  і  славний  князь  Всевид  Великий  Камінь  родом  Вервега.  П’ятеро  синів  було  в  нього  –  Боромир,  Тригост,  Стоян,  Острозор  та  Недан.  І  була  матір’ю  Боромира,  Тригоста,  Стояна,  Острозора  Милорада,  дочка  князя  Семирада,  а  матір’ю  Недана  –  Квітослава,  що  була  роду  шляхетного,  але  була  в  замку  князя  за  служницю.  Зненавиділа  княгиня  Недана,  бо  не  від  неї,  а  від  Квітослави  зачав  князь  Всевид  сина.  Багато  злого  терпіла  Квітослава  від  княгині,  так,  що  мусила  сама  носити  воду  до  князівського  замку,  як  роблять  то  невільники.  Примушувала  Милорада  працювати  Квітославу  навіть  в  той  час,  коли  носила  вона  Недана,  щоб  помер  хлопчик  в  утробі  її.

Нарешті  прийшов  час  їй  народити,  але  і  тут  не  було  їй  спокою.  І  ось  на  полонині  біля  гори  Ґрегіт  народила  вона  хлопчика,  але  не  посміла  підняти  його  з  землі  і  лишила  як  здобич  для  птахів.  І  не  наважився  ніхто  з  горян  забрати  його  звідти  від  страху  перед  Милорадаю,  бо  велика  була  в  неї  чаклунська  та  відьомська  сила  її,  і  великим  був  жах  горян.  А  тим  часом  йшов  тою  полониною  співак  та  музика  Водограй  і  побачив  дитя  та  птахів  навколо.  Підняв  Водограй  дитя,  притиснув  його  до  грудей,  і  тоді  відкрилось  йому  все,  чому  судилося  бути.  І  тоді  сказав  тоді  він:  

-  Вітаю  тебе,  юний  госте,  наречу  тебе  Неданом,  бо  ніхто  не  дав  його  нам,  сам  я  знайшов  його  і  порятував,  будеш  ти  князем  усіх  Карпат  Добромислом  Бескидом.  Прийде  час  і  зафарбуєш  ти  меч  свій  ворогів  кров’ю.  Розчистиш  долини,  не  будеш  брати  заручників,  бо  й  так  без  заручників  підкоряться  тобі  всі,  переможеш  всіх  ворогів  у  битвах.  Високий  князь  замку  гори  Ґрегіт,  ватажок  всіх  військ  білих  хорватів.  Двадцять  та  ще  один  рік  володіти  тобі  Карпатами  і  навіки  даруєш  ти  владу  нащадкам  своїм.  Бо  славний  початок  і  славний  кінець  могутнього  князя,  доки  не  загине  він  в  битві  від  руки  ворога.  

Взяв  з  собою  Водограй  немовля  та  виховав  його,  з  того  часу  ні  один  співак,  ні  один  музика  не  наближалися  до  гори  Ґрегіт,  доки  не  стало  хлопчику  стільки  років,  щоб  міг  він  княжити.  Тоді  і  принесли  його  в  князівський  замок  на  гори  Ґрегіт.  Зустрілась  їм  тоді  Квітослава,  що  носила  воду.  
-  Залиш  це,  -  сказав  їй  тоді  Недан.
-  Не  смію  я  із-за  княгині,  -  відповіла  та.  
-  Не  буде  мати  моя  служницею,  -  сказав  Недан,  -  мати  князя  усіх  Карпат.  
Тоді  повів  він  її  з  собою  в  князівський  замок  і  одягнув  у  плаття  шите  золотими  нитками.  Охопив  тоді  гнів  княгиню  Милораду  із-за  такої  неслави.  Але  говорили  всі  горяни,  що  має  стати  князем  білих  хорватів  Недан  після  батька  свого.  Сказала  тоді  Милорада  князю  Всевиду  Великий  Камінь:
-  Вирішуй,  хто  з  твоїх  синів  повинен  стати  князем!
-  Не  мені  про  то  судити,  нехай  це  розсудить  волхв  Дажбога  Дарибог,  -  відповів  князь.  
Тоді  покликали  вони  Дарибога,  що  був  ковалем  і  жив  біля  гори  Ґрегіт.  Знали  його  як  мудрого  волхва,  ворожбита  та  провидця.  І  підпалив  він  кузню,  коли  зайшли  туди  брати  –  сини  князя  Всевида  Великий  Камінь.      
Першим  вийшов  з  палаючої  кузні  Недан  і  виніс  звідти  ковадло.
-  Судилося  йому  навіки  бути  могутнім  ковадлом  в  Карпатах,  всіх  переможе  він,  стане  князем  усіх  Карпат!  –  сказав  волхв.
Потім  вийшов  з  кузні  Боромир,  тримаючи  в  руках  молот.    
-  Буде  Боромир  героєм  і  славним  воїном!  –  мовив  волхв.
Потім  вийшов  з  кузні  Тригост  і  тримав  в  руках  відра  та  ковальські  міхи.  
-  Краса  і  розум  будуть  завжди  з  Тригостом,  -  прорік  волхв.  
Потім  вийшов  з  кузні  Стоян  з  мечами  в  руках,  які  кувалися  в  цій  кузні.  
-  Месником  стане  Стоян,  буде  вершити  він  помсту  за  братів  своїх!  –  прорік  волхв.  
Нарешті  з’явився  Острозор  з  оберемком  сухого  хмизу  та  тисовою  гілкою  серед  хмизу.  
-  Висохне  Острозор!  –  сказав  волхв.  
Так  і  сталося,  бо  недобрі  були  нащадки  Острозора,  не  рахуючи  одного  Колодара  Комонника.  Тому  і  говорять  в  Карпатах:  «Тисова  гілка  серед  оберемку  хмизу».  
Так  співали  про  це  в  Карпатах:

П’ятеро  синів  Всевида  Великий  Камінь,
Недан  –  могутнє  ковадло,
Боромир  –  молот  на  полі  бою,  
Тригост  –  подих  вітру,
Стоян  –  спис  піднятий  для  помсти,  
Острозор  –  висохла  гілка.  

Здалося  це  Милораді  ганьбою  та  безчестям.  
-  Зобразіть,  ніби  сваритесь  між  собою,  -  сказала  вона  синам  своїм,  -  і  тоді  прийде  Недан  рознімати  вас,  а  ви  вб’єте  його.  
І  почали  брати  сваритись.  
-  Піду  розніму  їх,  -  сказав  Недан.
-  Ні,  -  відповів  йому  Водограй,  -  нехай  будуть  спокійними  сини  Милоради.  
З  тих  пір  так  і  кажуть  в  Карпатах:  «Спокійні  були  сини  Милоради».  
Тоді  сказала  Милорада,  що  не  виконає  таке  рішення.  І  відправила  вона  всіх  синів  князя  до  Дарибога,  щоб  отримали  від  нього  брати  зброю.  І  пішли  вони  до  коваля,  але  найкращу  зброю  вклав  коваль  в  руки  Недадана,  іншу  віддав  братам  його.  
-  Тепер  ідіть  на  полювання  і  випробуйте  це!  –  сказав  коваль.  
Пішли  вони  на  полювання,  і  трапилось  так,  що  заблукали  вони,  і  ніде  не  могли  знайти  стежки.  Коли  втомились  вони  блукати,  запалили  брати  ватру,  приготували  їжу,  їли  доки  не  наситились.  Але  потім  захотіли  вони  пити,  бо  не  могли  вгамувати  спрагу  після  їжі.  
-  Нехай  один  із  нас  піде  пошукає  води,  -  сказали  вони.  
-  Я  піду,  -  відповів  Острозор.  
Пішов  він  і  знайшов  джерело,  яке  стерегла  стара  страшна  відьма.  З  голови  до  ніг  кожний  суглоб  був  у  неї  чорніший  за  вугілля.  Наче  хвіст  дикого  коня  росло  в  неї  сіре  розтріпане  волосся  на  тім’ї.  Зелену  гілку  дубу  гризли  її  зелені  зуби,  що  росли  в  неї  в  роті  від  вуха  до  вуха.    Чорні  очі  були  в  неї  і  довгий  зігнутий  ніс.  Стегна  криві  були  в  неї  і  вивернуті.  Величезними  були  коліна  в  неї,  а  нігті  були  зеленого  кольору.  Жахливим  був  вигляд  її.  
-  Ти  охороняєш  це  джерело?  –  запитав  Острозор.  
-  Воістину  так,  -  відповіла  стара.  
-  Чи  можна  мені  зачерпнути  трохи  води?  –  запитав  юнак.  
-  Дозволю  тобі,  -  відповіла  стара,  -  якщо  поцілуєш  мене.    
-  Ні!  –  відповів  Острозор.  
-  Тоді  не  отримаєш  ти  води,  -  відповіла  стара.  
-  Слово  моє,  -  відповів  юнак,  -  краще  загинути  мені  від  спраги,  аніж  я  поцілую  тебе!  
Повернувся  він  то  того  місця,  де  чекали  брати  його,  і  сказав  їм,  що  не  знайшов  води.  Тоді  пішов  Стоян  і  знайшов  те  саме  джерело.  І  він  теж  не  захотів  цілувати  стару  і  повернувся  до  ватри  ні  з  чим.  Потім  пішов  старший  з  братів  Бромир,  побачив  джерело,  теж  не  захотів  цілувати  стару  і  повернувся  з  порожнім  казанком.  Потім  пішов  Тригост,  побачив  джерело  та  стару  відьму  і  попросив  води.
-  Дам  я  тобі  води,  -  відповіла  стара,  якщо  поцілуєш  мене.  
-  І  не  один  раз  поцілував  би  я  тебе  за  це,  але…  -  відповів  Тригост.  
-  Бути  тобі  в  князівському  замку  на  горі  Ґрегіт,  -  сказала  стара.
Так  воно  і  сталося,  бо  двоє  з  нащадків  Тригоста  володіли  Карпатами  –  Любомир  Самотній  та  Світозар  Залізний,  а  з  нащадків  Боромира,  Стояна,  Острозора  –  ніхто.  І  повернувся  Тригост  назад  без  води.  Тоді  пішов  шукати  воду  Недан  і  побачив  те  саме  джерело.  
-  Дай  мені  води,  жінко!  –  сказав  він.
-  Добре,  -  відповіла  вона,  -  але  спочатку  поцілуй  мене.  
-  Я  поцілую  тебе  і  ляжу  з  тобою  вночі,  -  відповів  їй  Недан.  
Потім  він  заплющив  очі  і  поцілував  стару.  А  коли  розплющив  очі,  то  побачив  замість  старої  молоду  дівчину,  прекраснішої  за  яку  не  знайти  на  всьому  світі  білому.  Білим,  наче  сніг  було  її  тіло,  м’якими  були  руки  її,  пальці  довгі  й  тонкі.  Сандалі  були  в  неї  зі  світлої  бронзи  між  її  м’якими  білосніжними  ногами  і  землею.  Був  на  ній  плащ  пурпуровий  зі  срібними  застібками.  Наче  перли  сяяли  в  неї  зуби,  прекрасними  були  її  великі  очі,  червоні,  наче  горобина,  уста.  
-  Неможливо  відірвати  від  тебе  погляду,  дівчино!  –  вигукнув  Недан.  
-  Воістину  так,  -  відповіла  вона.
-  Хто  ти?  –  спитав  юнак.  
-  Я  сама  Влада,  -  відповіла  вона  і  заспівала:  

Княже  могутній,  володарю  Ґреготу,  
Володарю  усіх  Карпат,  
Пре  велике  благо  тобі  повідаю,  
Принесеш  ти  Карпатам  волю  і  перемогу  
Над  ворогами  всіма.  

-  Іди  тепер  до  своїх  братів,  -  сказала  дівчина,  і  візьми  з  собою  воду.  Віднині  буде  в  тебе  влада  над  Карпатами  і  в  нащадків  твоїх.  І  будуть  твої  нащадки  князями  уличів  та  дулібів,  древлян  та  тиверців.  Якою  ти  побачив  мене  раніше,  жахливою  та  потворною,  дикою  та  звірячою,  така  от  влада  і  є,  бо  часто  дістається  вона  війною  та  битвами,  але  для  князів  праведних  стає  вона  прекрасною  та  доброю.  Не  дай  води  братам  своїм,  доки  не  піднесуть  вони  тобі  дари  –  не  визнають  тебе  старшим  серед  них  і  не  визнають  твоє  право  піднімати  зброю  на  лікоть  вище  за  них.  
-  Так  і  зроблю,  -  відповів  Надан.  
Потім  попрощався  він  з  дівчиною,  приніс  води  братам,  але  не  дав  їм  води  напитись,  доки  не  пообіцяли  вони  йому  все,  що  він  просив.  Звелів  присягнутись,  що  вовіки  не  стануть  вони  оружно  проти  нього  і  нащадків  його.  

Потім  пішли  вони  в  князівський  замок  на  гору  Ґрегіт.  Біля  замку  підняли  вони  зброю  свою,  але  вище  від  іншої  була  на  цілий  лікоть  героя  зброя  Недана.  Сів  Недан  на  ложе  серед  братів  своїх,  і  почав  князь  розпитувати  їх.  Розповів  йому  Недан,  як  ходили  вони  по  воду,  знайшли  джерело  та  жінку  і  яке  було  пророцтво  її.  
-  Чому  не  розповідає  про  це  Боромир,  старший  з  вас?  –  запитала  Милорада.  
-  В  обмін  за  воду  віддали  ми  Недану  старшість  і  владу  над  собою,  -  відповіли  брати.  
-  Навіки  віддали  це,  бо  віднині  він  і  нащадки  його  будуть  володіти  Карпатами,  -  сказав  Дарибог.  
Так  воно  і  сталося,  бо  ніхто  не  володів  Карпатами  і  короною  білих  хорватів  довше,  аніж  нащадки  Недана.  Двадцять  шість  нащадків  Недана  були  князями  Карпат».    
     
Ось  такі  дві  легенди  збереглися  про  князів  білих  хорватів  з  роду  Вервег.  У  якихось  інших  історичних  джерелах  підтвердження  цього  немає.  Більше  того,  багато  гуцульських  родів  приписують  належність  того  чи  іншого  князя  білих  хорватів  IV  –  X  століть  саме  до  їх  роду,  а  не  до  роду  Вервега.  Прояснити  це  питання  неможливо,  хоча  б  тому  що  гуцульські  роди  родичалися,  і  родовідні  древа  заплутані  і  суперечливі.  Крім  того,  відомо,  що  починаючи  з  568  року  ватажки  роду  Вервега  сиділи  в  замку  Ведмежий  кіготь  на  горі  Кліфи,  мали  власну  династію  ватажків  роду,  що  не  співпадала  з  династією  князів  білих  хорватів,  і  якими  були  взаємини  цих  князів  з  ватажками  роду  Вервега  –  незрозуміло.  Про  князів  білих  хорватів  Всевида  І  Великий  Камінь  (372  -  399),  Боєслава  ІІ  Кметя  (399  -  410),  Добромисла  ІІ  Бескида  (410  -  431)  та  його  сина  Всевида  ІІ  Мовчазного  (431  -  449),  належність  яких  до  роду  Вервега  всіма  гуцулами  вважається  незаперечною,  відомо  з  римських  та  візантійських  джерел,  що  вони  успішно  воювали  з  готами  і  завдяки  їх  блискучим  перемогам  влада  готів  не  поширилась  на  землі  білих  хорватів,  дулібів  та  тиверців.  Зокрема,  в  «Хроніці»  («Chronicon»)  Марцелліна  Коміта  в  розділі,  що  описує  правління  римських  імператорів  Флавія  Феодосія  та  Флавія  Гонорія  Августа  згадується  про  одного  з  «ватажків  варварів»:  «…dux  barbarorum,  qui  dictus  est  Magnus  Lapis,  qui  Omnia  Uidet,  pugnauit  cum  Gothis  et  eiecit  eos  de  montibus  Sarmaticis…»  («…ватажок  варварів,  якого  називали  Великий  Камінь,  що  Все  Бачить,  воював  з  готами  і  прогнав  їх  з  гір  сарматських…»).  Щодо  гунів  –  тут  про  карпатських  князів  мовчать  як  гуцульські  легенди  так  і  римсько-візантійські  хроніки.  Можливо,  просто  гуни  оминули  Карпати  і  не  вважали  за  потрібне  завойовувати  той  важкодоступний  край,  коли  ласою  метою  були  для  них  багаті  землі  Римських  імперій  –  Західної  та  Східної.  

В  епоху  аварських  війн  найбільш  відомим  ватажком  роду  Вервег  був  Радован  Велике  Поле  –  полководець  князя  білих  хорватів  Любомира  Х  Синьоокого  (786  -  819).  Судячи  по  всьому  він  був  не  просто  правою  рукою  князя,  а  ще  й  видатним  дипломатом  свого  часу.  Він  уклав  спілку  білих  хорватів  з  каганом  болгар  Крумом  Страшним  (802  –  814  роки  правління).  Сумісно  вони  почали  війну  з  Аварським  каганатом  у  805  році  –  болгари  з  півдня,  а  білі  хорвати  з  півночі  і  повністю  каганат  знищили  –  авари  (обри)  зникли  з  історичної  арени.    

Замок  ватажків  Вервег  на  горі  Кліфи,  що  звався  Ведмежий  Кіготь  вистояв  і  під  час  нескінченних  сутичок  різних  родів  горян,  і  під  час  нападів  печенігів  на  Карпати.  Оборона  замку  під  час  набігу  печенігів  на  Карпати  в  951  році  стала  легендою,  а  загони  печенігів,  що  взяли  замок  в  облогу  були  оточені  і  розбиті  в  Карпатах  в  місцині,  що  і  досі  зветься  Печеніги.  Оборону  замку  тоді  тримав  ватажок  роду  Вервега  Зборислав  Затятий,  що  був  найбільш  відданим  боярином  князю  білих  хорватів    Мирославу  ІІ  Золотий  Меч  (948  -  967).  

Прийняття  християнства  родом  Вервег  у  999  році  мало  вирішальне  значення  для  християнізації  Карпат  –  ватажки  роду  Вервег  були  довгий  час  суддями  Суду  Ведмедя  і  користувались  серед  різних  родів  гуцулів  авторитетом.  Можливо  тому  в  наступні  віки  серед  людей  роду  Вервега  було  багато  церковних  діячів.  Так,  при  дворі  галицького  князя  Ярослава  Осмомисла  (1130  –  1187)  був  священик  і  проповідник  Теодор  (в  миру  Роман  Вервега)  (пом.  у  1186  році),  а  серед  берладників  знаний  отець  Прокопій  (в  миру  Іван  Вервега),  що  збудував  в  Берладі  церкву  святого  Петра  1178  році.  

У  грамотах  князя  Юрія  II  Болеслава  Тройденовича  (1298  –  1340)  згадується  якийсь  Вишеслав  Вервега,  якому  князь  доручив  «…боронити  кордон  в  Карпатах  та  князівську  дорогу  від  розбійників  та  лиходіїв»  і  який  мав  осідок  десь  на  березі  Черемошу,  можливо  десь  біля  нинішніх  Кут.  У  1436  році  отець  Мефодій  (в  миру  Данило  Вервега)  вершив  службу  божу  в  церкві  Святого  Михаїла  в  Косові,  яка  потім  згоріла  під  час  великої  пожежі  Косова  1498  року.  Його  власноручні  записи  збереглися  в  церковній  книзі,  яка  зберігалась  в  архіві  Перемишля  і  пропала  під  час  Першої  світової  війни.  Автором  «Повісті  про  Манявський  скит»  (історичної  хроніки  цього  монастиря  1398  –  1479  років)  був  монах  Ієрофант  Схимник  (в  миру  Теодозій  Вервега).  Ця  книга  не  зберегляся,  але  про  неї  згадує  в  своїх  записах  Ян  Радзивіл  Бородатий  (1474  -  1522)  -  син  Миколая  Старого,  великий  маршалок  литовський.  

Серед  опришків  теж  були  свої  священики,  яким  опришки  сповідалися.  Так  у  загонах  опришка  Івана  Печеника  (друга  половина  XVII  століття)  був  священик  Ігнатій  Вервега  з  Космача,  що  зброю  опришків  освятив  і  «благословив  їх  у  боротьбі  за  віру  і  правду»,  як  писав  сучасник  –  анонімний  писар  з  Коломиї.  Розказують,  що  наприкінці  свого  життя  цей  Ігнатій  Вервега  сказав,  що  йде  назавжди  від  людей,  зайшов  до  печери  Проклята  Прірва  на  Чивчинах  і  більше  його  і  не  бачили,  а  в  ту  печеру  боялися  люди  навіть  зазирнути  –  ходили  чутки,  що  всі  хто  в  ту  печеру  заходить,  назавжди  пропадає  і  не  вертається.  Сталося  це  ніби  то  в  1699  році.  

Серед  Вервег  були  і  відомі  гутники-склодуви.  Одним  із  найвідоміших  був  Прокопій  Вервега  (1701  –  1790),  що  мав  гуту  в  Косові,  а  потім  в  Коломиї.  Його  скляні  вироби  цінувались  навіть  у  королівському  дворі  в  Стокгольмі.  Король  Швеції  Адольф  Фредрік  І  особисто  замовив  йому  виготовити  кришталеві  келихи  для  бенкетів.  Розказують  про  Прокопія  Вервегу  таке.  Одного  разу  один  молодий  панич  Штефан  Замойський  купив  у  нього  кришталеву  чашу  тонкої  роботи  і  любив  довго  споглядати  її.  Одного  разу  під  час  такого  споглядання  Штефан  загадково  зник  і  з’явився  так  само  несподівано  через  десять  років  і  запевняв,  що  всі  ці  роки  він  перебував  в  чаші,  і  що  там  є  цілий  загадковий  світ  з  містами  і  селами,  замками  і  храмами.  І  що  там  він  одружився,  володів  землями,  був  покликаний  тамтешнім  королем  на  війну,  мало  не  загинув  –  у  ту  мить  як  його  наздогнала  ворожа  куля  він  знову  опинився  в  оцьому  світі  в  своєму  домі.  

У  ХІХ  столітті  знаним  в  Карпатах  був  ґазда  Федір  Вервега  (1791  –  1888),  що  мав  чималі  стада  овець  і  випасав  їх  на  Чивчинах.  Він  же  був  у  той  час  ватажком  роду  Вервег  і  мав  обійстя  в  Косові,  Космачі  та  в  Буркуті,  які  потім  передав  своїм  дітям  та  племінникам.  Він  запевняв,  що  в  нього  збереглися  реліквії  князів  білих  хорватів:  золотий  перстень,  срібна  корона  з  синім  діамантом,  меч  з  написом  на  ньому  невідомою  мовою.  Ці  реліквії  начебто  бачив  студент  краківського  університету  Олександр  Рігенштоф,  що  гостював  у  Федора  Вервеги  у  1873  році  і  мав  з  ним  якісь  комерційні  справи.  Федір  Вервега  запевняв,  що  ці  реліквії    він  заховає,  коли  відчує  наближення  смерті,  бо  нема  кому  їх  передати  –  нащадки  не  оцінять  і  продадуть,  чого  робити  категорично  не  можна.  Коли  він  помирав,  то  сини  запитали  його  на  смертному  ложі:  «А  скарби  де?»  А  він  відповів:  «Заховав  так,  що  не  знайде  ніхто  довіку,  аж  поки  не  прийде  їхній  час».  

У  новітні  часи  відомо  про  Степана  Вервегу  (1892  –  1938),  що  був  у  Січових  Стрільцях  під  час  Першої  світової  війни.  Був  поранений  в  бою  біля  містечка  Козова  у  1916  році,  перебував  у  шпиталі  у  Львові,  у  1917  році  знову  у  війську,  у  1918  році  брав  участь  у  Листопадовому  зриві,  воював  у  лавах  УГА,  з  1919  року  в  армії  УНР,  брав  участь  в  боях  під  Києвом  та  Житомиром,  у  1920  році  був  у  Станіславі,  потім  знову  на  фронті  –  боронив  Львів  від  більшовиків  в  серпні  1920  року  в  лавах  Третьої  Залізної  дивізії  під  командою  генерал-хорунжого  О.  Удовиченка.  Після  війни  опинився  у  Празі,  де  перебивався  випадковими  заробітками,  у  1929  році  повернувся  в  Косів.  В  останні  роки  життя  захопився  містикою.  Помер  читаючи  апокриф  (Євангелію  від  Фоми)  –  не  витримало  серце.  Жителі  Косова  кажуть,  що  його  забрав  тоді  Бог,  бо  бачили  вони  тоді  над  його  хатою  крилатого  ангела  вбраного  в  біле  та  золоте.  

В  лавах  повстанців  був  сотник  Петро  Вервега  з  Ворохти  (псевдо  «Сіроманець»)  –  воював  з  1942  року,  діяв  в  Чорному  лісі,  загинув  в  бою  14  серпня  1946  року.  Список  репресованих  людей  з  роду  Вервег  величезний.  Згадаю  тільки  про  Данила  Вервегу  з  Космача  (1913  –  1982).  Він  був  заарештований  в  липні  1946  року,  засуджений  по  статті  «Антирадянська  пропаганда»  в  Коломиї  на  десять  років  таборів.  Здійснив  втечу  з  табору  в  Забайкаллі  в  1948  році,  зумів  якось  дістатися  додому,  потім  нелегально  перетнути  кордон  (не  один),  горами  та  лісами  дійшов  аж  до  Австрії  в  американську  зону  окупації.  Потім  виїхав  до  Аргентини,  працював  електриком  Буенос-Айресі,  потім  в  телефонній  компанії  «Cóndor  plateado»  майстром.  Наприкінці  життя  придбав  невелике  ранчо,  де  жив  на  самотині  і  спілкувався  тільки  з  гаучо,  грав  вечорами  на  гітарі  емоційні  мелодії  мілонги  споглядаючи  вечірню  заграву.  

У  1891  –  1898  роках  багато  Вервег  емігрувало  до  Бразилії,  переважно  вони  осідали  в  естадо  Парана.  Серед  Вервег,  що  жили  там  і  живуть,  найбільш  відомим  став  Володимир  Вервега  (1910  –  1994),  що  успішно  вирощував  каву  на  своїй  фермі  і  навіть  вивів  новий  сорт  кави  «Розалінда»,  що  вважається  і  донині  одним  із  найбільш  вишуканих  і  запашних  сортів  кави  південної  Бразилії.  Цей  сорт  кави  особливо  цінував  президент  Бразилії  Жуан  Баптіста  ді  Олівейра  Фігейреду  (João  Baptista  de  Oliveira  Figueiredo)  (1918  —  1999).  Володимир  Вервега  опікувався  виданням  «Українська  газета»  та  притулком  для  сиріт  «Каса  де  пахарітос»  («Casa  de  pajaritos»),  зайнявся  дослідженням  павуків  Бразилії,  опублікував  роботу  в  журналі  «Naturalista  brasileiro»  по  систематиці  павуків  родини  Anyphaenidae  під  псевдонімом  Рамірес  Санчо  Вердадейро  (Ramírez  Sancho  Verdadeiro).  

Історія  триває  (як  це  не  дивно)  і  про  рід  Вервег  ще  буде  написано  чимало  історій  і  складено  буде  багато  нових  легенд.  Я  впевнений.                    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002278
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024

Світлана Себастіані

Дракула

Серый  сумрак  и  красный  морок  накрыли  мир,
и  только  на  кладбищах  радужно  от  венков.
Эстетика  морга.  Эпоха  неоVампир.
(А  потом  –  вереница  довольно  средних  веков…)
На  экранах  воют  и  чавкают  зомбаки,
навевая  терпилам  бараноидальный  бред.
Население  с  властью  режется  в  поддавки:
белая  «Лада»  в  обмен  на  черный  пакет.
В  Нищебродске  вновь  не  заметили  роста  цен.
Шелестят  доносы.  Храм  переделан  в  склеп.
Маршируют  старухи.  Дети  стреляют  в  цель.
Бутылка  и  швабра  –  нету  надежней  скреп!
Упыри,  урча,  запихивают  в  автозак
перепуганную  девчонку  с  плакатиком  «нет  войне».
…Он  лежит  в  бетонном  гробу,  на  время  закрыв  глаза,
розовея  лицом,  причмокивая  во  сне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000658
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Володимир Каразуб

ЛІТОПИС КОЛИШНЬОЇ ПЕРЕКЛАДАЧКИ Н.

                                                       I

Я  повинна  написати  тобі  листа,
Довгого,  темного  на  смак,  як  попіл,
Навмисно  чорнилами.  Чорнилами  шкрябають  вдумливо
І  пишуть  повільно  без  зопалу.  І  тому
Коли  опускаються  руки  —
слід  сідати  за  власний  літопис.
Послухай…

Все  переплуталось:  виссю  пливе  замшілий  матрац,
Перевернуті  хмари  мавпують  міські  фонтани,
І  тікає  з-під  ніг  небесами  прозора  земля,
А  зорі  мов  мушлі  виблискують  в  океані.

Мов  квіти  в  травах  –  арабська  в’язь  
І  щоб  не  загубитись  у  цьому  світі,
Серед  дикості  образів  я  повертаюсь  до  
Зав’язаних  вузликів  власної  пам’яті.
Пам’ятаєш...

Ти  зрізав  квіти  і  набравши  води
У  порцелянову  вазу  залишив  букет  на  столі.
А  тепер,  я  не  розрізняю  де  квіти  із  саду,
І  арабська  в’язь  почерком  насталік.
Я  ходжу  по  сухому  листі  перекладу  перських  поетів,
І  серце  моє,  наче  самотнє  яблуко  знічене  осінню,
І  тіло  моя  наче  яблуня,  що  скинула  шати,
І  робота  моя  недописана.  «Ґулістан»  так  і  не  розквітне,

Я  більше,  здається,  не  зможу  перекладати.

І  моє  «здається»,  як  арабське  in  šāʾ  aḷḷāh,
Що  так  мені  подобалось  в  кінці  кожного  речення,
Залишаючи  можливість,  на  іншу  можливість,  
Особливо  в  маршрутах  подорожі,  а  частіше  в  маршрутах  любові.
Ти  пам’ятаєш,  як  пожартував?  
Мовляв,  що  я  на  бенкеті  наїлася  слів,
Немов  верблюдИця,  що  власних  горбів  не  бачить,
Що  я  неуважна,  і  соте  ім’я  б  нерозчула  
Із  уст  пророка.  А  я  посміхнулась:  
-  То  значить  —  я  горда?
І  ти  закивав  головою:  -  Горда.  
 

Я  ви-па-ла…ла-ла-ла…  язиком  забиваю  цвяхи  слів  від  дощок
Які  згоріли,  скла-ла-ла-дами,  що  осточортіли  та  все  ще  на  язику,  
Крутяться,  і  щезнуть  вже  тільки  тоді  коли  виговоришся,  виплюнеш  їх  із  слиною,
Що  наче  чорнильна  отрута,  яку  висмоктуєш  із  серця.
Осточор-ті-ло  все.  Змішалося,  перевернулося  догори  дриґом.
А  тому,  здається,  що  й  мої  слова  наповнені  вщерть  безглуздим  криком.

                                                           ІІ

Гордості  більше  немає.  Стільки  всього  вивчила,  стільки  всього  прочитала,
Що  наситилась  і  більше  нічого  достовірно  не  пам’ятаю.  
Хоча  залишились  руїни  мого  неуцтва  і  нестерпний  сморід  диму.
Я  помилялась,  а  гірше,  що  ти  помилився.  А  ще,

Я  впевнилась  в  тому,  що  більше  не  стану  перекладати  і  читати  твою  поезію.

Я  б  хотіла  зірвати  квітку  і  просто  вдихнути  її  аромат,
Щоб  сідаючи  за  стіл,  за  спиною  був  ти,  на  столі  порцелянова  ваза,
У  вазі  свіжозірвані  квіти,  а  за  вікном  —  чуйний  пейзаж.
А  головне  —  ти-ша.  Ти.  
Боже,  як  усе  надумано!  Страшно,  страшно,  безповоротно.    

                                                           ІІІ

Згадую  вечір,  наповнене  шумом  тарілок  кафе.
За  сусіднім  столиком,  якась  жінка  ледь  не  плакала
Розповідаючи,  що  втомилась  бути  актрисою,  
А  навпроти  сидів,  здається,  римо-католик  —  
Якийсь  семінарист,  —  пахло  лілеями,  душно.
Ми  підслуховували  їх.  А  тепер  на  тому  місці  я
За  столиком.  Та  раптом:  «клац»  —  і  одна  у  своїй  кімнаті.
І  матрац  просідає,  наче  тягне  мене  в  свою,
Пружиною  розпорпану  кролячу  діру  
Напхану  ватою.  І  все  довкола  летить  шкереберть  за  мною  у  безодню:
Плаття  з  безголових  вішалок,  кружляють  
Пружини  і  ніжки  постелі,  що  вдягають  
Прозорі  панчішки,  пустившись  у  вихорі  в  тан,
Лиця  коханців  покриті  і  потом,  і  смертю,
Шумить  піаніно  партитурами  в  круговерті
І  клацає  світло...  даремно.  Хтось  бавиться  з  бра.
А  за  вікном  кімнати,  бачиш  –  дівчинка  подібна  мені,
Гойдає  ніжками  в  молочних  гольфах,
На  гойдалці  і  не  дивиться  у  моє  вікно,  але  на  озеро
Де  птахи  рухаються  за  подихом  вітру.

Тепер  я  працюю  поблизу  того  кафе.  
Будеш  сміятися  —  у  крафтовій  пекарні!
І  мої  бездріжджові  круасани  куди  кращі  
За  твої  бісквітні  кремом  перемащені  мадригали.
Я  сміюсь,  бо  згадала  твій  голос,  джмелю.


                                                         ІV

Немає  виходу.  Небо  згорає  топазом,  
Та  кажучи  правду  не  знаю  якого  кольору  небо,  
Ані  імла,  чи  бронза  води  —  сіро-зелено-жовто-коричневе  щось,  —  
Я  ніколи,  по-справжньому  і  не  вдивлялась;
Наче  полюси  слів  раптом  втратили  вісь
І  злетіли,  як  колеса  старого  велосипеда.
Ось  —  м’яч,  що  ганяють  надворі  хлопчаки.  
Світ  уявний,  придуманий,  перекладений  і  зовсім  недосконалий.  
Тільки  я  поза  грою,  а  тому  хто  «за  полем»  —
Залишається  тільки  аналіз.
Та  з  моєї  точки  не  розсудиш  чи  точний  удар
м’ячем  залітає  в  дев’ятку  у’явних  воріт.  
Та  щоб  розпочати  гру  потрібні  правила,  ілюзія,  фантом,  міт.

                                                           V

А  міт  —  це  осмислене  минуле  теперішнього,
гербарій  між  сторінками  книг,  і  самі  сторінки.
Те  листя,  мов  сухі  скибки  серця,  що  залишила  я  
Читаючи  якось  в  саду,  кольору  осені,  
Кольору  плаття  в  якому  сиділа  тоді  
І  волосся  моє  колихалось  послушно  за  вітром.  
І  тільки  тепер,  пригадавши,  я  створюю  міт,  
Збагнувши,  що  він,  це  можливість  відчути  повітря  часу  
Забути  про  книгу,  яку  бездумно  гортаєш  в  одному  напрямку,  
Ковзаючи  тягучими  літерами  наче  вузькоколійкою  історії,
Що  змальовує  мене  в  саду  за  тією  книгою.
Можливо  там  говорилося,  щось  про  можливості  інших  світів,  
Бо  пригадую  —  щоразу  поверталася  на  початок  сторінки.  
Можливо,  виною  тому  спів  сусідки  
З  її  захаращеного  виноградом  саду,  
Що  колихалась  на  широкій  гойдалці  у  величезному  солом'яному  брилі.
І  я  оторопіла.  
Я  думала  про  головний  убір  тієї  панянки,  
І  про  те,  що  можливості  інших  світів  —  це  бажання  торкнутися  міту,
І  жити  в  солодкому  маренні,  а  насправді  вони  серед  нас,  
У  вертепі  несправжніх  масок,  зі  співом  сусідки-іншопланетянки.
Хіба  я  не  знала,  що  станеться  із  Саломеєю?  
Хіба  не  підтвердить  ту  історію  Офелія  і  тисячі  тих,  хто  читають,
Як  і  я,  в  саду,  навмисно  відволікаючись  від  суті  свого  життя?!
Дивно.  В  котрийсь  із  днів  батьки  збиралися  на  покупки  
І  перед  тим,  як  піти  до  саду  і  зануритись  у  читання,  я  почула  від  них:
 -  Не  захоплюйся.  Дивись,  не  забудь  про  відчинені  двері,  -  і  додали:
 -  Бо  немає  нікого  вдома.
От,  що  прибило  мене  на  берег  роздумів  тоді.  
Я  так  і  не  змогла  прочитати  книгу.  
Немає  нікого.  
Я  стала  немов  картиною,  придатком  для  їхнього  дому,  
Персонажем  непрочитаної  книги.  Тоді  я  подзвонила  тобі.  
Я  сказала:  -  Приходь,  нікого  немає  вдома.  

Поезія  —  це  занадто  страшний  будинок  
З  чудернацькими  вікнами,  дверима  
Іноді  без  дверей,  без  даху,  фундаменту,  
Тому  я  боюся  тебе,  розумієш?  

                                                           VI

Що  стало  крапкою?  Мабуть  Один  поет.
Він  написав  вірша,  якого  я  переклала.  
І  так  полюбила  його.  Я  читала  тобі:

Дерева  проганяли  тишу  висохлим  листям,
І  все  ж  була  тиша.  Був  простір  позбавлений  голосів,  
Обтесане  повітря  в  якому  вітер  не  розносив  
Стружку  автомобільних  сирен.  
І  я  побачив,  як  блискавка  розчахнула  дерево.
А  тоді  дістав  нотатник  і  записав:
Усі  люди  подібні  олівцям  в  руках  долі  
І  списуються  на  папері  витканому  з  павутини  сну.

Я  заридала  від  його  слів.

А  коли  зустрілася  із  ним,  він  сказав  мені:
Цей  вірш  більше  ваш  ніж  мій.  Сказав,  як  ті,  що  
під  кінець  століття  розплітають  волосся  автора
вплітаючи  лиш  вітер  публіки,  її  аплодисментів.  
Тоді  все  прояснилося.  Відкрилися  очі,  любий,  що
Я,  як  перекладачка  прийшла  туди  куди  змогла  прийти,
Як  жінка,  як  людина,  що  шукає  початок  шляху,
Як  та  актриса  в  кафе.
Здається,  я  намацала  ту  нитку,  що  виведе  мене  із  лабіринту.
Тому  дозволь  спитати:
Чи  не  відкриєш  двері,  що  ведуть  до  тієї,  
Що  перестала  перекладати  і  марити  поезією,
Де  безліч  дверей  можливих  світів,  
В  якому  ти  не  поет,  але  все  ще  існує  поезія?

VII

Я  наче  дивлюся  у  дзеркало  хаосу.  
Усмири  мене,  приборкай,  припни,  
Але  ти  приходиш  і  розповідаєш  про  можливі  світи,  
Про  які  я  не  дочитала  і  яких  так  боюсь.  
Твої  правила  гри  фатальні.  
Я  не  хочу  танцювати  під  льодом,  чи  співати  за  течією  ріки,  
А  зіграти  в  ту  гру,  що  закінчиться  звично  із  зрозумілими  правилами,  
Не  вигадуючи  любові,  жахливого  порозуміння  і  всепроникнення.  
Раніше  я  б  і  не  подумала  вірити  вигадкам  моралістів,  
Що  придумали  сюжет  та  літературу  і  кинули  на  берег  голову  Орфея,  
Тепер  я  більше  вірю  і  менше  хочу  знати.
Мене  розпишуть  фарби  твоїх  слів,  і  вип'є  горло  твоє  поцілунком,  
І  я  впаду  засохлими  пелюстками  у  вогонь  покірності,  та  я  не  хочу  цього!
Я  хочу  мати  можливість  сказати:  
-  Нікого  немає  вдома,  тому,  хто  читатиме  в  саду.

2021  -  19.08.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991644
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 19.08.2023

Рунельо Вахейко

БУВАЄ

Буває  в  темні  ,  хмурі  ночі  
Думки  висвічуються  світлі,  
Немовби  яблуні  суцвіття.  
І  вітерець  легкий  пророче,  
Щось  лагідне  на  вухо  стиха  
І  забувається,  що  лихо  
Чатує  десь  там  серед  ночі.  

Буває  в  темні-темні  ночі  
Засвітить  місяць  свій  ліхтарик  ,
І  вітерець  із  вуст  ні  пари,  
Цикади  лиш  навкруг  стрекочуть.  
І  безтурботності  омана  
Заволодіє  серцем  нишком,  
І  тиша  тягнеться  до  тиші,  
Туман  напустить  ще  туману.  
І  думка  зустрічає  думку  
Таку  ж  і  світлу,  і  негнівну.  
І  чути,  -  серце  ночі  стука  
Десь,  наче  поряд,-  тихо,  рівно.  
Й  далеко  ще  до  третіх  півнів.  

SMS
Давай  зустрінемось  опівдні,  
Десь  там  в  Парижі  ,  або  в  Відні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990854
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 09.08.2023

Володимир Каразуб

Груші у власному соку

В  кімнаті  на  виріст  де  креденс  музей  історії,
А  фланги  шухляд  дзеленчать  нержавійкою  та  алюмінієм
Весь  периметр  обставлений  меблями,  як  стіни  Трої,
Армією,  списи  якої,  важливіші  за  написане  Вергілієм.
Озирнися  довкола.  Від  вишитих  рушників,
До  старих  фотографій,  підлоги  дощатої,  й  далі
Від  вікна,  що  оберігає  від  холоду,  бурі  й  дощів,
Зустрінеш  над  ліжком  заступників  горизонталі.
Можливо,  ти  перший  хто  тикав  би  пальцем  у  дім
Де  ховається  Публій,  щоб  кинути  вслід:  Парфеній!
Вже  точно,  що  краще  війна  і  запеклий  бій,
Аніж  поетичний,  нехай  і  новаторський  геній…
Тут  стоять  дерев'яні  підсвічники  на  столі,
І  свічки  запалюють  не  щоб  освітити  кімнату,  —
Як  пам'ять,  
І  щоб  роздивитися  бога  в  тремкому  вогні,
І  молити  його,  щоб  позбавив  страху  надалі.  
Війна  не  жаліє  речей,  їх  розриває  снаряд
Із  середини,  нутрощі  вириваючи  пухом  на  зовні,
Чи  кров'ю  в  якій  захлинається  воїн-солдат,
Пригадавши  свій  дім  і  відправивши  смерть  додому.
Він  ходить  і  никає  поглядом  зверху-униз,
Шукає  у  власнім  соку  консервовані  груші,
І  бачить,  що  —  мертвий.  І  кроком  назад  —  "повернись",
І  кроком  назад  до  дверей:  "мам,  я  повернувся!".

18.11.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990310
дата надходження 02.08.2023
дата закладки 02.08.2023

Володимир Каразуб

Крамниця

Голос  жінки  торкнувся  мого  плеча,
Моєї  руки,  що  взялася  за  корінець  книги,  
Як  зараз  пам’ятаю  –  «Гри  в  бісер»,  і  я  оглянувся.
«Ви  завжди  вибираєте  серйозну  літературу»,  —  сказала  вона.
І  повітря  легким  пір’ям  залоскотали  «завжди»  і  «серйозну».
Так  починається  історія.  Так  починається...
Мене  кинуло  в  жар.  Автори  з  усіх  полиць  зашепотілися
І  їхні  голоси  переплелися:  «Це  Галатея,  це  Єлена,  це  сама  Беатріче.»
Вона  стояла  у  класичній  позі  контрапосто,  як  Леда,  
Її  мова  підкреслювала  пунктуацію  погляду,
Її  поява  –  наче  вихід  героїні  з  вистави  на  сцену  вулиці.
Я  торкнувся  її  своїм  голосом  і  вона  зрозуміла,  
Що  межа  потойбічного  розширилась  до  картини  діалектики,
Відкидаючи  язик  риторики.
Чарівна  моя  панно,  хіба  можу  не  любити  вас;
Хіба  не  прикро,  що  повинен  відступити  від  мармуру  вашого  стегна,  
Аби  не  залишити  на  ньому  поцілунку
Рівноцінного  трактату  про  містичну  троянду  Всесвіту.
В  лабіринтах  книжкової  крамниці  
Сторінки  пролопотіли  крилами  любовних  епох.
Стріли  чорних  рядків  наповнили  кімнату,  
А  від  просіяних  літер  проросло  чорне  гілля  осені,
Сухі  гілки,  що  були  під  ногами  тріщали  майбутнім  вогнищем,
Від  якого  грітиме  руки  красива  варварка  і  ваш  щасливий  варвар.

17.02.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989498
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 23.07.2023

Світлана Себастіані

Вернисаж*

Если  видишь  на  картинке
Из  подсолнухов  букет,
Или  драные  ботинки,
Или  старый  табурет,
Или  просто  пациента
Из  палаты  №6  –
Кисть  великого  Винсента
Сотворила  эту  жесть.

Если  в  центре  на  картине
Шоколадные  тела,
Справа  фикус  ярко-синий,
Слева  рыжая  скала,
А  вдали  на  жёлтой  кляче
Голубой  абориген  –
Это  значит,  это  значит
Кисть  опробовал  Гоген.

Если  видим  на  картине
Кавалера  в  парике,
Или  даму  в  кринолине
С  панталонами  в  руке,
Или  голую  наяду,
Или  нимфу  в  неглиже  –
Одного  хватает  взгляда,
Чтоб  узнать  месье  Буше.

Если  видим  на  картине
Изобилие  колонн,
А  за  мраморной  богиней
Злобный  прячется  Нерон,
И  ведут  на  истребленье
Триста  тысяч  голых  дев  –
Перед  нами,  без  сомненья,
Семирадского  шедевр.

Если  видим,  что  картина
Демонстрирует  усы,
Или  кучу  пластилина,
И  парящие  трусы,
Иль  маньяка,  что  бесстыдно
Фонтанирует  вдали  –
Совершенно  очевидно:
Это  творчество  Дали.

Если  дама  на  картине,
Длинноноса  и  гола,
На  малиновой  перине
Ногу  шеей  обвила
(Ротик  маленький,  как  прыщик,
Вместо  глазика  овал),  –
Значит  эту  красотищу
Модильяни  рисовал.

Если  видишь  на  картине
Непонятную  фигню  –
То  ли  муху  в  паутине,
То  ли  бабу  в  жанре  ню,
То  ли  страуса  на  яйцах,
То  ли  с  носом  колесо,  –
Ничему  не  удивляйся:
Это  –  поздний  Пикассо.

Если  видишь  на  картине
Размягчение  мозгов:
Мельтешенье  всяких  линий,
Закорючек  и  мазков,  –
Отойди  на  пару  метров  –
Стог  увидишь  на  копне!..
Вот  такой  прикол  от  мэтра
Клода  О́скара  Моне.

Если  видим  на  картине,
Посерёдке  в  аккурат,
Чёрный,  белый,  красный,  синий
Или  розовый  квадрат  –
Значит  в  творческих  бореньях,
Не  щадя  кистей  и  глаз,
Это  дивное  творенье
Казимир  писал  для  нас!

Если  видим  на  картине
Откровенный  плагиат:
Чёрный,  белый,  красный,  синий
И  оранжевый  квадрат  –
Не  спешите  фыркать  носом,
Как  невежда  и  профан:
Гениально,  хоть  и  просто,
Крал  сюжеты  Мондриан.

Если  снова  на  картине
Видим  тот  же  плагиат:
Чёрный,  белый,  красный,  синий
И  сиреневый  квадрат,
А  ещё  –  червя,  редиску,
Крестик,  нолик  и  пятно  –
Для  потомков  сам  Кандинский
Разукрасил  полотно.

Если  видишь,  что  с  картины
Грустно  смотрят  алкаши,
Сбоку  пыльные  гардины,
Мрак,  абсент  и  беляши;
Или  скачет  балерина,
Кривонога  и  нага,  –
Это  чОткая  картина,
Рисовал  её  Дега.

Если  странная  картина
Озорной  имеет  вид,
И  рогатая  скотина
Там  по  воздуху  летит,
И  мужик  летит  вдогонку,
Гравитацию  попрал,
То  понятно  и  ребёнку:
Имя  автора  –  Шагал.

Если  тётка  на  картине
Жрёт  арбузы  и  плоды
(Видно,  хочется  фемине
Скинуть  лишние  пуды),
Пьёт  чаи  для  похуденья  –
Осушила  вёдер  пять,  –
Мог  сие  произведенье
Лишь  Кустодиев  создать.

Если  в  центре  на  картине
Гуслям  струны  рвёт  Баян,
Иль  дерутся  на  равнине
Богатырь  и  басурман,
Иль  Кащей  в  короне  вышел
Для  чего-то  на  крыльцо
(Русским  духом,  видно,  дышит),  –
Значит  автор  –  Васнецов.

Если  видим,  что  с  картины
Демон  сумрачный  глядит:
То  несётся  над  стремниной,
То  на  корточках  сидит,
То  над  бездной  изогнулся,
То  Тамару  приобнял,
То  с  Казбека  навернулся  –
Это  Врубель  рисовал!

Если  видишь,  что  картины
Грусть  наводят  и  хандру,
Если  сирые  осины
Там  сереют  на  ветру,
Иль  берёза  депрессивно
Изогнула  тонкий  стан,  –
Так  уныло  и  красиво
Рисовал  лишь  Левитан.

Если  видим  на  картине  –
Рожь  посеяна  в  лесу,
Или  ель  оделась  в  иней  –
Аж  сопля  звенит  в  носу,
Или  три  мимишных  мишки
Дуб  сломали  вековой,  –
Без  сомненья,  это  Шишкин.
(И  у  вас  висел  такой.)

Если  волны  на  картине
Затопили  серый  мол,
Тонут  яхты,  бригантины
И  огромный  ледокол,  –
Даже  тумбы  и  киоски
В  море  смыл  девятый  вал!  –
Несомненно,  Айвазовский
Этот  сюр  нарисовал.

Если  видишь  на  картине
Необъятную  красу:
Толстопопые  богини
Подбородками  трясут
(Вся  фигура  в  целлюлите,
На  плече  лежит  щека),
Понимает  каждый  зритель  –
Это  Рубенса  рука!

Если  видишь  на  картине
Или  просто  на  стене
Бодибилдера  в  бикини,
Культуристку  в  простыне;
Все:  младенцы,  дяди,  тёти
Накачали  мощный  пресс,  –
Значит  кисть  Буонарроти
Натворила  нам  чудес.

Если  лезет  из  картины
Адский  хоррор  и  хардкор,
Выползают  образины
Изо  всех  щелей  и  нор,
Жарят  девушек  несчастных,
Пацанам  выносят  мозг,
То  картину  –  это  ясно  –
Рисовал  сердитый  Босх.

Если  видишь  на  картине  –
Оголённый  индивид
На  пузатой  мандолине
Томно  струны  теребит:
В  волоса́  воткнул  цветочки,
Губки  бантиком  сложил,  –
Караваджо  –  это  точно  –
Гея  нам  изобразил.

Если  дева  на  картине,
Симпатична  и  мила,
Бородатому  детине
Бошку  саблей  отсекла,
Или  дед  с  ухмылкой  мерзкой
К  малолетке  пристаёт  –
Феминистку  Джентилески
Выбор  темы  выдаёт.

Если  видишь,  что  картина
Вся  испачкана  кругом  –
То  ли  краской,  то  ли  глиной,
То  ли  грязным  сапогом,
Словно  кот  её  пометил
Или  хряк  на  ней  лежал,  –
Современный  гений,  дети,
Это  чудо  создавал!..

*Пародія  на  вірш  О.Кушнера  (подібні  давно  блукають  інтернетом;  буде  круто,  якщо  поети  цього  сайту  підхоплять  естафету  та  придумають  вірші  про  улюблені  картини,  особливо  -  українською).
З  Днем  художника!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962337
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 10.10.2022

Світлана Себастіані

Хризантемы

Не  проходите  мимо  –
сколько  сегодня  их!..
Как  головы  херувимов  –
белых  и  золотых.
Хозяйка  считает  мелочь,
поправляет  платок  –  
и  вот  я  беру  несмело
золотистый  мокрый  цветок.
По  руслам  туманной  улочки,  
замедляя  от  счастья  шаг,
мимо  деток,  жующих  булочки,
я  несу  кучерявый  шар,
мимо  взрослых  –  серьёзных,  сильных,
прущих  с  ношей  и  налегке,  –
я  несу  его,  как  светильник,
в  благодарной  озябшей  руке.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962164
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 07.10.2022

Ден Мун

Дзельквы.

Мимо    проносятся    блеклыми    душами    сотни    похожих    домов.
Словно    фонарики    полупотухшие,    люди    под    маской    зонтов.
Дзельквы    раздетые    тихо    сутулятся,    мерзнут    в    порывах    дождя.
На  сих    холодных    и    брошенных    улицах    помнит    ли    кто-то    себя?

Помнит    ли    дворник,    в    раздумья    укутанный?    Или    прохожий    в    пальто?
Иль  часовщик,    что  охвачен    минутами?    Зрители    в    теплом    кино?
Может    художник,    что    блеклыми    красками    мысли    наносит    на    холст?
Или    строители    с    желтыми    касками,    что    создают    новый    мост?

Помнит    хоть    кто-нибудь        в    доме,    за    ужином?    В    поезде,    возле    окна?
Кто    замерзает    под    ливнями,    стужами?    Кто    утонул    в    крепких    снах?
Шагом    неспешным    гуляя    по    улицам,    я    убеждаюсь    сильней:
Помнят    лишь    дзельквы,    что    тихо    сутулятся    где-то    в    пугающей    тьме.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510058
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 05.10.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2022

Максим Тарасівський

Херсонські легенди. Скіфський якір

За  переказом  скіфів,  якому  вони  вірили  незаперечно,  а  Геродот  незворушно  занотував,  у  царювання  Таргітая,  їхнього  першого  царя  та  прародителя,  сталася  пригода,  яка  визначила  долю  трьох  перших  родів,  з  яких  постали  три  племені  скіфів.  З  неба  нібито  впали  чотири  грубі  предмети  з  щирого  золота:  плуг,  сокира,  ярмо  та  чаша.  Предмети  ті  побачили  сини  Таргітаєві,  яких  звали  найстаршого  Ліпоксай,  середульшого  Арпоксай,  а  наймолодшого  Колаксай.  Першим  наважився  підійти  до  скарбу  («краму»,  подумки  знизав  плечима  Геродот)  старший  царський  син,  Ліпоксай,  але  полум’я  охопило  дарунки  неба,  і  він  злякався  та  відступив.  Те  саме  спіткало  й  середульшого,  і  тільки  наближення  до  золота  Колаксая  не  спричинилося  до  спалахів  божественного  вогню.  Тому-то  Колаксай  і  забрав  реліквії  в  своє  шатро,  хоча  потім  і  завжди  вони  шанувалися  як  священні  для  всіх  сколотів-скіфів  і  рахувалися  власністю  семи  їхніх  богів,  а  не  цілого  народу,  окремого  племені  або  котрогось  одного,  нехай  і  родовитого  та  поважного  скіфа.

Та  насправді  тих  предметів  було  не  чотири,  а  п’ять,  і  не  всі  вони  були  золоті.  П’ятим  предметом  був  величезний  залізний  якір.  А  треба  знати,  що  скіфи,  хоча  й  жили  понад  Евксінським  понтом  і  Меотійським  озером,  хоч  і  текли  їхніми  землями  такі  повноводні  та  швидкоплинні  річки  як  Борисфен,  Гіпаніс  і  Танаїс,  води  боялися,  тому  й  мореплавства  або  річкового  судноплавства  цуралися.  Відтак  вони  про  якір  той  ніколи  не  згадували,  не  розповіли  про  нього  й  Геродотові;  їхній  спосіб  життя  був  так  міцно  пов’язаний  з  суходолом  і  суходільними  справами,  що  вони  навіть  наважилися  зректися  дару  богів  і  відтягнули  якір  подалі  та  й  залишили  там,  прикидавши  землею.  

Відтоді  брати  Таргітаєвичи  не  знали  спокою  та  щодня  чекали  на  помсту  сімох  скіфських  кровожерливих  богів,  але  ті  напевно  вважали,  що  ця  страва  найкраще  смакує  холодною.  Гнів  скіфських  богів  вистигав  аж  тисячу  років  –  і  лише  512  року  до  нашої  ери  вони  наслали  на  скіфів  пошесть  у  вигляді  армії  Дарія  Першого,  що  мов  сарана  заполонила  Причерноморські  степи;  що  би  там  не  писали  історики,  а  нашестя  персів  було  саме  карою  небес  за  зухвальство  та  зневагу  скіфів  щодо  якоря.  Щоправда,  боги  дещо  перетримали  свою  помсту  або  обрали  для  неї  ненадійну  зброю:  Дарій  дарма  вештався  усім  Північним  Причорномор’ям,  а  скіфів  він  навіть  не  побачив,  зате  добряче  там  побідував  і  повернувся  додому  зі  збитком  і  смутком.  Єдина  згадка,  яку  та  навала  по  собі  лишила  –  то  так  звана  мідійська  травичка,  які  занесли  нам  перси  на  своїх  черевиках  і  колесах  своїх  возів:  ми  її  називаємо  люцерна.

Отже,  скіфи  промовчали  про  якір,  а  Геродот  як  відповідальний  історик  не  перетворив  їхню  мовчанку  на  брехню,  але  через  це  сам  якір  не  зник.  Не  варто  плекати  сумніви  щодо  його  існування,  вся  ця  історія  має  належні  докази  та  підтвердження.  Участь  у  цій  справі  богів  незаперечна:  по-перше,  якщо  вони  впустили  з  неба  плуг,  ярмо,  чашу  та  сокиру,  ніщо  не  заважало  їм  кинути  згори  ще  й  якір;  по-друге,  усім  античним  богам  (на  відміну  від  сучасних  небожителів)  була  притаманна  рідкісна  мстивість.  Достатньо  згадати  сердегу  Міноса,  якого  за  таку  саму  провину,  за  нехтування  даром  небес,  спіткали  усі  негаразди,  які  тільки  могли  вигадати  критяни,  а  згодом  і  греки.  Звісно,  це  лише  непрямі  докази,  але  є  й  бездоганно  прямі,  навіть  документальні.

Якщо  такі  далекі  часи  як  епоха  Таргітая  та  його  синів  майже  не  лишили  по  собі  надійних  джерел,  то  про  дещо  пізніший  час  таке  джерело  існує.  На  межі  VI  та  V  століть  до  н.е.  під  еллінським  містом  Ольвія,  що  стояло  між  нинішніми  Миколаєвом  та  Херсоном,  мешкав  скіф  на  ім’я  Анахарсіс;  він  був  такий  розумний,  що  сам  Солон  Афінський,  до  якого  завітав  Анахарсіс,  ходив  за  тим,  як  дитя  за  матінкою,  та  занотував  мало  не  все,  що  той  казав,  а  коли  скіф  зазбирався  назад  до  Ольвії,  попросив  перевірити  записане  та  засвідчити  своїм  підписом.  До  самого  Солона  елліни  та  решта  тодішніх  народів  ставилися  з  великою  повагою,  тому  коли  Солон  помер,  служниця  забрала  з  його  сміттєвого  кошику  всі  нотатки,  випрасувала,  переписала  кілька  разів  і  відправила  копії  з  оказіями  по  всіх  усюдах,  в  тому  числі  до  Олександрійської  бібліотеки  та  дальнім  родичам  чоловіка  у  Кумран,  що  на  Мертвому  морі;  вона  з  ними  не  дуже  родичалася,  але  істина,  як  відомо,  дорожча  навіть  за  друзів.  Хоча  бібліотеку  разом  із  Солоновим  спадком  згодом  спалили  фанатики,  Кумранські  рукописи  вцілили  разом  із  нотатками  Солона,  завдяки  чому  ми  достеменно  знаємо,  як  ставилися  скіфи  до  води  та  моря,  та  скільки  Солон  платив  комірного.  Ось  ці  вислови  Анахарсіса:

Є  три  різновиди  людей:  живі,  померлі  та  ті,  що  плавають  по  морях
Найбезпечніший  з  усіх  кораблів  –  той,  що  на  березі
Дошки,  з  яких  будують  кораблі,  мають  товщину  у  чотири  пальці,  тому-то  моряки  повсякчас  на  чотири  пальця  від  смерті.

Це  розвіює  будь-які  сумніви  щодо  того,  щобрати  Таргітаєвичи  сховали  якір  –  аж  надто  скіфи  боялися  води,  навіть  більше,  ніж  многобожого  гніву.  Деякі  псевдоісторики  на  підставі  тих  самих  постулатів  Анахарсіса  стверджують,  що  скіфи  насправді  будували  кораблі,  але  пересувалися  ними  суходолом,  тому  що  так  безпечніше.  Це  твердження  правдиве  лише  частково:  скіфські  кораблі  з  дошок  у  чотири  пальці  дійсно  існували,  але  пересувалися  не  суходолом,  а  повітрям;  це  спричинилося  до  появи  всіх  пізніших  казочок  про  летючі  кораблі,  а  згодом  і  до  виникнення  авіації  та  космонавтики,  але  наразі  йдеться  не  про  повітряний  флот  скіфів,  тому  більше  про  це  ані  слова.

Ясна  річ,  що  таку  потужну  річ  як  дар  богів  можна  викинути  або  сховати,  але  відкараскатися  від  того,  що  він  несе  із  собою  в  наш  світ,  неможливо:  як  ельфійські  застібки,  подарунки  богів  самі  собою  та  просто  так  з  неба  не  падають.  Отже,  якір  лежав  на  горбку  над  Борисфеном  і  сповнював  цілий  світ  своєю  невидимою,  але  потужно-впливовою  присутністю.  Якщо  коротко,  то  він  тягнув  до  себе  усіх,  кому  відповідні  боги  та  доля  присудили  пов’язати  життя  з  морем,  тобто  майбутніх  мореплавців  і  корабелів.  Де  би  вони  не  були,  якір  безгучно  кликав  їх  до  себе  та  до  моря  –  і  дехто  кидав  усе  (ярмо,  плуг,  сокиру,  чашу)  та  йшов  одразу,  а  комусь  знадобилося  кілька  або  кільканадцять  поколінь,  які  раз  у  раз  селилися  ближче  до  води,  аж  доки  судноплавство  або  суднобудування  робилося  очевидною  та  вельми  привабливою  можливістю  для  того,  кому  судилося  бути  людиною  моря.  Така  людина  відчувала  поклик  якоря  так  само,  як  стрілка  компаса  відчуває  магнітний  полюс,  хоч  як  би  страшенно  далеко  той  полюс  не  був  і  куди  би  він  не  зсунувся.

Цю  властивість  якоря  й  таку  здатність  людей  моря  випадково  намацав  письменник  на  ім’я  Олександр  Купрін,  який  тривалий  час  товаришував  і  рибалив  із  балаклавськими  греками,  прямими  нащадками  тих  еллінів,  які  зналися  зі  скіфами.  Він  помітив  їхню  здатність  безпомилково  знаходити  напрям  на  Північ  без  жодних  орієнтирів  і  компасу  та  описав  її  у  повісті  «Лістрігони»  під  виглядом  гри,  яку  він  нібито  сам  і  вигадав  (в  тій  грі  моряку  зав’язували  очі,  крутили  кілька  разів  навколо  себе,  а  тоді  треба  було  показати  північ).  Насправді  ж  здатність  відчувати  Північ  –  це  те,  на  що  у  людини  моря  перетворюється  здатність  відчувати  поклик  якоря,  коли  людина  того  поклику  дослухається  та  йому  підкориться:  на  вдячність  скіфські  боги  дарують  їй  відчуття  Півночі  (а  в  південній  півкулі  –  відчуття  Півдня,  але  то  дарунок  якихось  інших  богів).

Через  те  навколо  якоря  весь  час  купчилися  люди,  яких  тягнуло  до  моря;  потім  вони  ж  заснували  поруч  із  якорем  і  містечко,  тепер  відоме  як  Херсон  і  колиска  нашого  судноплавства.  Так-так,  саме  колиска,  тому  що  з  цього  містечка,  як  із  колиски,  щороку  виходять  новонароджені  моряки.  Народжуються  вони  в  стінах  херсонської  Морської  академії;  хоча  офіційно  Академія  веде  свій  рід  від  1834  року,  коли  еманації  скіфського  якоря  матеріалізувалися  у  вигляді  херсонського  училища  торгового  мореплавства,  насправді  варто  би  рахувати  цей  славетний  і  могутній  рід,  який  нині  підкорив  собі  весь  Світовий  океан,  від  падіння  з  неба  скіфського  якоря.  Сталося  це  за  підрахунками  скіфів  рівно  за  тисячу  років  до  нашестя  персів,  тобто  1512  року  до  нашої  ери;  отже,  херсонська  Морська  академія  є  найстарішим  навчальним  закладом  і  найдавнішою  навігаційною  школою  в  світі.

Скіфський  якір  зберігся  та  існує  донині;  він  є  потужним  талісманом-оберегом  міста  Херсон,  Морської  академії  та  всіх  її  викладачів,  курсантів  і  випускників,  завжди  та  скрізь,  де  б  тих  не  заносила  хвиля  або  доля.  Це  один  з  якорів,  які  прикрашають  вулиці  Херсону,  та  ніхто  не  знає  достеменно,  який  з  них  –  саме  той.

XII.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933918
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 22.09.2022

Хельґі Йогансен

Мовчання

Чому  мовчиш?  Благаю,  не  мовчи!
Твоє  мовчання  дихає  печаллю
І  холодом  колючим,  смертю  навіть
Недавніх  мрій,  ще  свіжих,  молодих.

Чому  ховаєш  погляд  свій  під  стіл?
Недавно  в  ньому  сяяла  надія,
Шалена  пристрасть  полум'ям  горіла...
А  зараз  що?  Чи  хтось  так  захотів?..

А,  може,  осінь?  Промінь  з-поміж  хмар
Не  в  змозі  звеселити  жовте  листя,
Як  і  тебе.  Не  пізно  ж  -  схаменися!
Не  вбий  себе,  натхнення,  щастя  й  дар!

Не  раз  зійде  ще  сонце  навесні,
Теплом  зігріє  виснажене  тіло.
Почуєш  ти,  як  жвавим  булькотінням  
Уламки  льоду  тануть  у  душі.

Та  вибір  твій.
Як  хочеш,  то  мовчи...



20.09.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960359
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 21.09.2022

Мандрівник

ТОМ ВЕЙТС

Тиняється
Обрієм
Музи́ка-

Волоцюга.
Естетика  
Йойкає  -
Товариш  
Сердиться...

Том  Вейтс  -  культовий  американський  співак,  автор  пісень,  актор.  "Поет  прохолодної  самотності",  "Віртуозний  збирач  уламків  американської  мрії".
 Його  хриплий  вокал  в  перемішку  з  речитативом  розповідає  про  нелегке  життя  низів  суспільства  :  про  розбите  серце  ловеласа,  спустошені  мрії  бідняка,  пригоди  у  нічному  місті  і  тд.
Музикант  долучився  до  благодійної  акції  в  підтримку  України  "WE  SUPPORT  UKRAINE".
Дякуємо  музичному  розбишаці  за  правильний  вчинок  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959903
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2022

Шон Маклех

Вітру осіннього крик

                     «Ти  юний  і  ще  не  збагнеш  тепер,
                         Чом  в  крику  вітру  є  така  туга…»
                                                                                 (Вільям  Батлер  Єйтс)

Вітер  мені  кричав,
Коли  осінь  стала  сірою  качкою
На  холодному  озері  одкровення,
Вітер  мені  кричав
Крізь  хмару  огненну  заграви:
«Де  ти  тепер?  Ти  –  нетутешній,  
Ти  –  вічний  блукач,
Що  сховав  мідну  сову  
У  своїй  шкіряній  торбі  снів  даремних
(А  ти  думав,  що  то  пророцтва,  
А  ти  думав,  що  там  істина,
Серед  тіней  отих  твоїх  марень.
А  вона  тут  –  серед  холодної  осені  –  
Істина  краплі  води)».  
А  може  то  просто  луна  –  
Німфа  сумних  спогадів
Серед  старезного  лісу  сутінок
В  якому  я  заблукав  ще  тоді  –  
Коли  чуб  був  рудим,  а  не  сивим.
Тоді.  
Пан  заснув  до  весни.  
І  замовкла  панфлейта
До  часів  анемон.  
А  вітер  свистав:
Грав  ірландську  мелодію
На  флейті  порожніх  глеків,
Що  лишили  
На  дерев’яних  столах  віровідступників
Гості  глиняно-жовтого  дня:
Доби  невідомих  радощів.  
А  я  бачу,  як  олені  сфагнових  пустищ
Летять  у  дні  майбутні
Крізь  страшне  сьогодення:  
Епохи  залізних  яблук.  
Дерево  забутої  осені:
Серед  моря  холодного  вітру
Жовті  листя  думок
Летять  в  нескінченність  
                                                                 прийдешнього.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959483
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 12.09.2022

ПЕКЛО — Пол Едуард Келрідж, Лорд Оксфордширський

***

Богів,  життя  всього,  німий  першопочатку,
       Могутній  океан,  могутня  Тіамат,
Небес,  землі  та  рік  осново  та  порядку,
       Безодне,  ти  тремтиш  в  усіх  своїх  тілах.

А  я...  розбитий  теж,  неначе  ти,  Всесвітня,
       Началом  став  для  тих,  хто  після  не  любив,
І  лиш  товче  тепер  моїх  надій  суцвіття
       У  танці  гамірнім,  без  суму,  без  шляхів.

І  я  тремчу  в  серцях  –  тремчу  від  люти,  Мати!  –
       Своїх  синів-дочок,  дітей  моїх  трудів,
Чекаючи  роки  хвилин  страшної  плати.

Та  ні,  наш  час  минув,  і  ми  лише  провалля,
       З  якого  вийшло  все,  і  наш  старечий  гнів  –
Безплідная  луна  минулого  кохання.

07.09.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959211
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022

ПЕКЛО — Пол Едуард Келрідж, Лорд Оксфордширський

***

Війни  та  сльозинки  колися  зникнуть  –  
Вірте,  панно,  завжди  у  щастя  ревно.
Та  і  щастя  вічним  не  буде,  знайте,
       Що  б  не  робили.

Сонце  й  хмари  владні  над  небом  нашим,
Змінюють  нерідко  вони  картину,
Дощ  іде  сьогодні  –  прозріє  потім  –
       Вічна  мінливість.

Тільки  грім  ударить  на  землю  знову
Після  тиші  сяйвом,  побє  супокій,
Вітер  гореносний  шуміти  стане,
       Звалить  дерева...

Щастя  й  горе  –  то  половинки  світу,
Все  подвійне:  смуток  у  чомусь  світлий,
В  чомусь  радість  кисла;  ніколи  Всесвіт  
       Іншим  не  буде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959212
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022

Діоніс Степовий

Тиран

Я  той,  чиє  чоло  увінчане  печаттю,
Про  кого  люд  мовчить  і  душі  гомонять,
Кому  світи  усі  даровано  в  прокляття,
Під  ким  схилилися  плебеї  й  чорна  знать.
Я  зло,  що  хвилі  крові  сипле  на  народи,
Чийого  імені  бояться,  як  жаху,
Я  в  ланцюгах  тримаю  всю  людську  породу,
Несу  я  біль  дзвінкий  і  смерть  напівглуху.
Тремтіть,  гнилі  сторіччя:  Я  йду  без  упину,
В  моїх  руках  лежать  вулкани  і  моря,
Я  цілий  світ  німий  здійму  і  перекину,
Й  мені  палатиме  скривавлена  зоря.
Іде  мій  Дух  страшний,  ідуть  з  ним  легіони,
Сто  тисяч  зол  своїх  веду  я  в  Вавилон,
Що  нині  значать  усі  скіпетри  й  корони,
Коли  мені  підвладний  Всесвіту  закон?
На  всіх  шляхах  висять  розбійницькі  герої  -  
Вони  рабам  несли  улесливий  дурман.
А  я,  п’яніючи,  палю  прекрасні  Трої,
І  вічність  знає  нині:  я  –  її  тиран.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958594
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022

Артур Сіренко

Окраєць Неба

                                   «Поле  оливами
                                       Густо  сивіє  –  
                                       Глянь,  то  розгортається,  
                                       То  згортається  віяло…»
                                                                     (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)


Ще  думки  наче  зерна
Не  падали  в  зорану  землю  історії
А  вже  повітря  збирають  міхами,
Ненаписані  книги  проростають  з  глини
У  розломі  між  двома  одкровеннями.
Гостинні  солом’яні  хижі
Нагадують  зіккурати  –  
Сходинки  в  Небо,  назустріч  Місяцю,
Туди,  де  танцюють  маски,
Які  одягає  темрява
На  обличчя  своє  незворушне.
Так  співав  очерет:
Тут  дізнаються  сенс
Слова  гіркого  «повернення»
І  посолять  окраєць
Після.  

Наче  синя  риба  лагуни  тропічної
Небо  з  мене  змиває  спогади,
Свою  долю  називаю  трояндою,
Бо  забув  імена.  
Малюю  пейзажі
Попелом.  
Дарую  ці  картини  сумні
Перелітним  крукам.  
Виднокіл  посипаний  сіллю,
Синьоока  печаль
Дарує  мені
Ключ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958524
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022

Діоніс Степовий

Замогильна муза

Пливе  труна,  повільна  і  несміла,  
Уся  у  квітах,  наче  у  вбранні,
В  полотнах  щастя,  муза  моя  мила,
Забрали  в  неї  все  мої  пісні.
Я  тільки  ніжно,  тільки  незбагненно
Колись  сказав  їй  про  любов  свою,
І  ті  дві  крапельки  в  очах  її  смиренних
Відтоді  в  серці  трепітно  таю.
Її  зірки,  скрижальки  чи  терцини  -
Усе  прекрасне  й  вічне  тільки  в  ній!...
Та  як  мені  прожити  ці  хвилини,
Коли  я  втратив  щастя  сяйних  мрій?
Моя  душа,  заквітчана  й  кохана,  
Моя  зоря,  незаймана  й  свята  -
Усе  я  мав,  радів  всьому  незнано,
А  нині  путь  -  як  стежечка  пуста.
Я  вже  не  в  силі  -  дай  піти  з  тобою,
Ми  знайдем  щастя  хоч  у  тих  світах,
Нема  уже  і  долі  нежалкої,
А  тільки  ти  і  я  в  твоїх  піснях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958172
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 01.09.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2022

Світлана Себастіані

Тахіони кохання

Ти  ще  не  встиг
договорити  звичайну  фразу  вітання,
коли  я  закохалася.
Перша  думка:  «[i]Так[/i]  –  вперше!»
Друга:  «І  так  –  [i]востаннє[/i]!..»
(Втім,  так  було  щоразу…)
Ми  сиділи  десь  на  терасі
за  столиком;  час  від  часу
я  відводила  очі  від
абсолютно  незрозумілого  зараз
слова  «меню»
(дієслово?),
щоб  глипнути  вбік,  на  сонце,
бо  воно  здавалось  мені
не  таким  сліпучим,
як  твоє  привітне  обличчя…
Щоб  приховати
гарячкове  тремтіння  рук,
я  кинула  ложку  в  горнятко
з  кавою,  вдаючи,
ніби  розмішую  цукор:
я  просто  тримала  її  в  руці,
а  вона  скажено  дзеленькала,
б’ючись  об  фаянсові  стінки  –
наче  серце  у  грудях  моїх!
Ти  ще  про  щось  говорив,
а  я  вже  стрімко  летіла
на  невидимих  крилах  кохання,
обганяючи  світло  і  час  –
аж  довелося  вхопитись
за  білий  трикутник  серветки
(про  всяк  випадок,
бо  летіти  на  крилах  кохання,
борсаючись  у  повітрі,
приборкуючи  спідницю
та  гублячи  розум  і  туфлі,
гірше,  ніж  впасти  з  стільця,  -
так  вважають  поважні  люди);
ти  ще  уточнював  щось
і  записував  номер
мого  телефону,
який  тобі  диктували
мої  губи,  –  а  моє  серце
гупало  все  гучніше!
Бо  були  ми  з  тобою  не  тут,
а  далеко-далеко  –  в  едемі
або  десь  на  краю  землі,
на  незнаному  третьому  полюсі,
до  якого  одвічно  спрямовані
пульсуючою  любов’ю  
намагнічені  душі…
Ми  з  тобою  ходили  небом,
золотаві  зривали  зорі,
пірнали  в  глибини,
сіяли  сміх,
зазирали  у  вічність,
смітили  часом;
ми  читали  вірші,
ліпили  сніжки,
спалахували,
згасали,
вмирали  та  воскресали,
розгадували  сканворди
і  таємниці  світу,
малювали  рожеві  квіти,
слухали  навіжене  ячання  чайок,
купували  чайник,
сварилися,
дарували  грішному  тілу  небесну  ласку,
їли  паску,
годували  з  рук
лінивих  мегалодонів,
цілували  доню,
ростили  сина,  –
я  була  твоя  наречена,
коханка  твоя,  дружина.

…Ти  подзвонив  наступного  ранку  –
і  я  пропустила  виклик
(твій  та  долі).
А  потім,  подумавши  кілька  секунд,
видалила  твій  номер.
Не  сердься,  любий!
Бо  все,  що  лиш  мало  бути,
було  минулим.
То  все  тахіони  кохання,
то  їхня  провина
у  тому,
що  наше  завтра  –
вчорашня  днина…

Не  сердься,  бо  згасло  сонце.
Лиш  сон  це!