Ця скрипка плаче пелюстка́ми губ,
ця скрипочка сміється так дитинно,
ці струни так лоскочуть лебедино,
немов цілунка теплий перелюб.
У крапельках небесної води,
у танці німф ввійди до мого храму,
немов Орфей, що вабить серця даму –
прилинь чове́нцем, пішим увійди.
Нестямно так! – божественний твій вид.
До забуття послаблено тенета.
цей зорепад, ця світлокрила Лета,
це – баркарола, зіграна навзрид.
Ти – полум’я, ти – снігопад, ти – лід,
ти стежкою вростеш у нашу казку,
цю чисту ноту, цю бджолину ласку
ми віднайдем між чашечками квіт!
Нехай концерт зліта, як віртуоз,
нехай Аїд у темряві здригнеться,
нехай пташа у гіллі стрепенеться –
в кущах жасмину, в пахощах мімоз…
Цей гуркіт хвиль, цей поклик афродіт,
що нам на згубу рине із безодні,
це – м а г і я! Це – м у з и к а!.. Сьогодні
ми вдвох її перебредем убрід.
Перебредем, перепливем, пораним
і душі наші спраглі, і серця
її тонким і небуденним станом,
її м’якими рисами лиця.
Це – наш тріумф. Ми відіграєм соло,
і глядачі покличуть нас на “біс”!
Воно п’янке - магічне щастя коло,
коханих ліній заповітний ліс!
Ми втомлені… Ми – висохлий струмочок.
Ми – скрипочки ледь чутний голосочок.
… Цей монотон, цю механічність гами,
цих струнних вен живу, зболілу кров –
цю стежечку, порослу бур’янами,
цю музику, що вимовкла за нами –
ми п е р е й ш л и …
і ти – переборов.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014462
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 10.06.2024
Сліпучий бриз ясно́го херувима
погідно по обличчю промайне.
Коли нестерпна туга за плечима,
я вічний поклик – призови мене ...
Обвітрено, самотньо, тополино,
надламано і з присмаком терпким,
схиляєшся до мене, як дитина –
(і за плечима знову херувим)!
І хто є хто над хланню бездоріжжя,
і що над нами висне, як мана́ ?..
(Я відаю, що там, біля підніжжя
сліпучих гір – невидима стіна).
Оборони ... Зведися, наче круча,
могучим торсом втримай небеса!
(Я ві́даю: тому вона й сліпуча,
що не відпита янгольська роса)...
Як буревій засурмить, як засвище –
я буду, як відлуння вікове́:
коли призве останнє бойовище,
сліпучий бриз у бризках оживе.
Коли з доріг верне́ нестерпна туга,
і сіль землі каміння простягне,
тоді мене ти матимеш за друга,
я – біль сумління ... Призови мене.
Та я – не херувим! І я невинна,
що є, як є: солона і сумна ...
Сліпучий бриз: сьогодні я ... дитина ...
А завтра – зойк! – невидима стіна.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Сполом,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015196
дата надходження 10.06.2024
дата закладки 10.06.2024
Яка ж ти красива, моя Батьківщино,
Яка ж ти чудесна, пречиста, свята!
Життя мого казко, надії перлино,
Настане епоха твоя золота!
Які ж тії ріки, як сльози, прозорі,
Які ж ті озера — душі дзеркала!
І скелі вмиваються в синьому морі,
І небо блакитне, чистіше від скла!
Ліси ті зелені, гаї та діброви,
Степи золотаві, пшеничні поля!
Краса неозорої рідної мови
Ще й лагідний щебіт в саду солов'я!
Нам є чим пишатись, моя Україно,
Нам воля всміхається з давніх-давен!
Я перед тобою стаю на коліна —
Нарід на свободу наш благословен!
28 липня 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007312
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Серпень на дудочці весело грав би і грав би,
Та несподівано встав, поклонився і вийшов,
Осінь прийшла і тихесенько штори колише,
Пензлі готує ретельно, розмішує фарби.
Осінь но тільки ступила в свої володіння,
Речі не встигла дістати іще із валізи,
Та вже розвісила жваво повсюди ескізи,
Всі чудернацьки фантазії, сни і видіння.
Коло вікна розташовуюсь, наче у ложі
Вересень мовчки для мене заварює каву.
Маю надію побачити дивну виставу ,
На попередні вистави аж зовсім не схожу.
В ній будем ми із тобою веселі й щасливі
Йти серед кленів червоних,триматись за руки.
Дихати разом неначе єдина сполука
І не помітить ніхто , що вже трішечки сиві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993150
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 07.09.2023
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо закрили хмари.
Я б зігріла тебе, як мене ти колись зігрів.
Я б шукала дорогу, та знаю–шукати марно.
А тому поливаю надію дощем з долонь.
Ти її посадив, й обіцяв, що вона заквітне.
– А як довго чекати? - питала тобі вдогонь
– Ти, кохана, чекай, коли прийде минуле літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992105
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 25.08.2023
О, як я плачу, як я, друзі, плачу,
Щодень і вечір, вранці і вночі,
Орді не можу їхнє зло пробачить,
Все те, що з нами роблять палачі.
Болить душа за кожного солдата,
Який віддав життя в цій боротьбі,
Всі вони рідні, хоч я їм не мати,
Душею там, з їх рідними в журбі.
Як серце розривають ці новини,
Я Господа лиш про одне молю:
Нехай це зло здолає Україна,
Щоб не було пощади мо₴калю.
Нам, Боже, осуши криваві сльози,
Сиріт і вдів нещасних захисти,
З Тобою ми ординців переможем,
Бо ранять серце цій землі хрести.
І буде вільною прекрасна Україна,
Настане переможний день і час,
Та кожного ми не забудем сина,
Який життя віддав заради нас.
Але я плачу, друзі, гірко плачу...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971924
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Ясного місяця срібне вітрило
Тихо у небі пливе між зірок,
Губкою ніч уввібрала чорнило -
Буде художнику свіжий мазок -
Перетворити реальність у казку,
Удосконалити видимість фарб,
Музи безсоння отримати ласку,
Наче безцінний у ніч довгу скарб. 7.12.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969983
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 03.01.2023
На високих нотах
Трав'яних узварів
Я злітала в осінь
Вересневих снів.
В стоголосих квітах
Різнобарвних шарів
Цілувала літо
Майже без надій.
Захопила в торбу
В'язаних віршечків
Наскладала спогадів
З різних кольорів...
У моєму серці
Чисто, як у храмі,
Стало від омитих
У сльозах подій.
Росяним світанкам
Кланялася в землю,
Дякувала річці,
Що змивала гнів.
Я тепер умію
Так радіти ранкам,
Як ніхто на світі
Зроду ще не вмів.
28.09.22
#квітка_вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964504
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 03.01.2023
Поклич мене. Можливо, що не завтра,
А може і не скоро, а колись.
Бо я себе з тобою тільки варта
Бо ти в мені назавжди розчинивсь.
Бо тільки за порогом, в день осінній
Зв'язавши вперто всі кінці вузлом
Відчула, що залишилось коріння
На тому ж місці, де твоє росло.
Бо я своє залишила дихання
За тим вікном, в яке дивився ти
Мені услід, де за туманом раннім
Лишалися неспалені мости
Поклич мене. Залишила тоді я
Спокійні сни у тебе на плечі.
І ключ в долонях, теплий, як надію.
Ти просто подзвонивши , промовчи .
Почую все. Бо нашого безсоння
Дві тіні ще зливаються в одну.
Верни мене, і я у завіконні
Метеликом зимовим промайну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966020
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 15.12.2022
Я завидую тем (хоть была всегда чужда мне зависть),
Кто умеет в гортани хранить одиночества хрип,
Кто не чувствует на языке стихотворную завязь
И не ловит от аллитераций шизоидный трип.
Я завидую тем, кому чужда любви мясорубка,
Лемнискаты чьих душ помнят цифры, а не имена,
И кто выход отыщет всегда по сердечным зарубкам
(не своим, безусловно), коснувшись кровавого дна.
Я завидую тем, кто кидает по звёздам камнями,
Без опаски, что может начаться земной камнепад,
Кто считает добром — устилать тротуары костями
(дураков даже дьявол и Бог обойти норовят),
Пустоглазые дни превращая в шедевров уродство,
Эти люди подобны инклюзам в плену янтаря —
Холодны и бездушны, с привычкой ломать и бороться...
Я завидую им. Только думаю: может быть, зря?
( 30.11.2022, BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967133
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 14.12.2022
В руках тримаю сяйний кусень
Мого натхненного буття –
Все буде так, як бути мусить
У рамках світосприйняття,
Де небо кольору лазурі,
Сапфіру, чи то бірюзи.
А хмари наче коні мурі –
Все ж не стоптати їм краси,
Яка в душі зросла та квітне
Мов пишний розмаїтий сад.
Уява в небо тягне віти,
Малює барвний зорепад.
В руках тримаю сяйний кусень
Мого натхненного буття –
Все буде так, як бути мусить
У рамках світосприйняття.
14.12.2021
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963773
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 25.10.2022
У кожного своя дорога в осінь,
У кожного свій сад і листопад.
І те, чого душа твоя не просить,
Не зберігай і не дивись назад...
Коли дорогу замете пороша,
І нікому стежину промести...
Важка на серці не потрібна ноша,
Хай краще будуть спалені мости...
Цей дивний світ - безмежний і маленький,
У ньому вічність і коротка мить...
І ти ідеш, неначе й потихеньку,
А час летить, життя твоє летить...
Не в нашій змозі всесвіт зупинити,
То ж разом з ним продовжуймо політ...
Нас Бог обрав, щоб жити і любити
Цей день, цю мить, і цей прекрасний світ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963759
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 24.10.2022
Яка радість. Радість! Радість!
Приносити людям радість.
Приносити, а натомість
Отримувати невідомість.
Яка радість. Радість! Радість!
Прогнати з думок заздрість.
Відчувати стан невагомості,
Прогнавши заздрість з свідомості.
Яка радість. Радість! Радість!
Знову відчути завзяття,
Щоб працювати для інших
І більше не бути грішним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956416
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 24.10.2022
Великий час великого народу
бринить в піснях над плетивом доріг:
ні давню славу, ні твою свободу
ніхто, Вкраїно, згарбати не зміг!
Твій страдний шлях живої і святої
червоно-чорним вишито в віках,
і квітнуть чари вроди молодої
в очах дівочих, в мріях і вінках!
Палали війни з заходу до сходу,
ставали прахом боги і вожді,
але нема й не буде переводу
козацькій славі на святій землі.
Через віки, крізь біль і безнадію,
в холодну ніч і у пекучий день
моя Вкраїна правдою зоріє
в квітках калин і в мареві пісень.
Тож помолімось, люди, за Вкраїну,
за її вдачу вічно молоду,
за пам'ять тих, хто у лиху годину
на свої плечі зміг прийнять біду!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963656
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 23.10.2022
[i][b]Rainbow heaven in the sky,
I wish You dream lovely flight,
beams from eyes in the grace,
I see a kind smile on your face...
We are swimming great in destiny pools,
our fires in the hearts are the best soul tools,
I see the view of galaxy light in your eyes,
my heart is powerfully burning for You even twice...
Stay with me every day from morning starlight,
let's play in the impressions game of Love up tonight,
fantasy worlds are dancing all the time in the lovely flame,
let's help to connect the souls together, starting from the main...
Keep your happy mood in holy light,
I will shine like Sun for your eternal oceanside,
touch the dreams and fly like the free white dove,
just say Yes and let's go with me till the end of Love...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963094
дата надходження 17.10.2022
дата закладки 18.10.2022
Я б жадала стати ... Морем.
Відчайдушно, і без меж
Розчинитись у просторі
Натовпу туманних веж.
Щоб від краю , і до краю
Непідвласна берегам,
Розмивати пісок " раю"
Підкорившись лиш вітрам.
Буду штормом ,буду штилем ,
І до біса кораблі,
Їх шипіння дратівливе
Вже заплуталось в імлі.
Безпорадні, мов примари
У обіймах диких хвиль,
Не уникнуть вони кари ,
Прояву мелодій миль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962448
дата надходження 10.10.2022
дата закладки 17.10.2022
[i]У лікарні Миколаєва помер 11-річний
хлопчик, якого після московського ракетного
удару по місту і шести годин
перебування під завалами витягли рятувальники
(голова Миколаївської ОВА Віталій Кім)[/i]
Вибух ракети. В очах потемніло.
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Ноги заклякли і каменем тіло,
давить на груди бетонний карниз…
Темно навколо, бракує повітря,
кров заливає дитяче чоло,
балка у спину упилася вістрям.
Холодно. Ніч забирає тепло…
Хочеться жити… Як хочеться жити!.
Лише одинадцять років спливло,
та чи настане дванадцяте літо?
Скільки дітей у війні полягло!.
Збуджений голос і промені світла,
дужа рука підіймає бетон…
Житиму? Житиму! – думка розквітла.
Ось він! Нарешті! – гуде баритон.
Хочеться жити!. Як хочеться жити!
Мчить до лікарні хлопчину швидка.
Гинуть дорослі, старі, навіть діти…
Шию стискає загуби рука.
Ниє нестерпно, болить усе тіло,
скоро лікарня і мукам цим край!
Раптом все стихло… Душа відлетіла…
Попрямувала на небо, у рай…
Мамо, не плачте, я ще повернуся
градом небесним, дощем упаду,
маком червоним у рідному лузі…
Лише здолайте московську орду!
Я повернуся… Я ще повернуся
цвітом волошок і зеленню віт.
Витри сльозину, кохана матусю,
ми переможемо. З нами весь світ!
15.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962912
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 15.10.2022
гойдає вітер ніжно-ніжно
мої світи,
тут дуже холодно та сніжно,
чи прийдеш ти?
приходь, зима проголосила
морозну лють,
приходь до мене, моя мила,
хай не знайдуть
нас вороги в безмовній тиші
і все мине,
та напиши, як любиш вірші,
а в них мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962919
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 15.10.2022
Вже літо відіспалося у травах,
І з журавлями в вирій подалось.
Відпахли медом скошені отави,
У віття літо бабине вплелось.
У води, у прозорі, річки й ставу
Зірок сипнуло небо із долонь
Вони до дна, звичайно, не дістали,
Але потрапили у водяний полон.
Дощі, бач, заходилися тужити –
Чи літа, чи краси його їм жаль –
Вруниться поле молодого жита
І розбавляє сірості печаль.
А коли ранок забреде у роси
І збудить небо від нічного сну,
Воно помітить, що навколо осінь,
Котра змінила ліс, поля й Десну.
16.02.22022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962552
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Кому, в якій такій уяві
Прийшло у голову це дійство?
З глибин часів живій примарі
Віддали край наш на насильство …
Це там колись в догоду хану
Із тіл людських збирали гору,
І на убивць тягли сутану,
Ковтали душі мандрагору …
Це там колись дівчат розумних
В вогонь кидали на розвагу,
І величали злих і буйних
За їх жахливу чорну справу …
Тепер оцю гидку потвору
А на додачу ще й васалів
Жбурнули в світ, що жив без горя,
Без злих думок і без печалі …
Біснується глитва прибула,
Хапає все, що вперше бачить,
Примара в скоєне пірнула,
З чортячих радощів аж плаче …
Десь за полями, за лугами
Пішла туга за козаками,
Збудились з сну свого міцного,
Та що казати … Слава Богу …
Як стали нечисть ту кришити,
Примара стала в бік косити,
І проситься: пустіть додому,
Мені вже сімдесят старому …
Лиш тільки хочу кусень неба,
А ще мені озерце треба,
А так, я ж мирне чортенятко,
Беріть палац, лишіть хоч хатку …
“О ні, примаро, провалися
Туди, де світ твій уродився,
Злізай униз з чужого неба,
І наше море не для тебе …”
Вогні на світ людський упали -
Аж вражі лярви застогнали,
Як тільки дим той розійшовсь,
За лугом ще козак знайшовсь …
А далі утекла вражина,
Лишилась може половина,
Скулить усе гниле болото,
Болить усе тепер сволоту …
Тряслася вражена недовго,
Просила десь в пітьмі підмогу,
Підмога теж косяча дівка,
Здорова, мудра, не чортівка,
Збиралась довго у дорогу,
В вітальні вимила підлогу,
Зиркнула десь туди в болото,
Та ну її, оту сволоту …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962551
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Коли над нами вирувала люта злива,
Ми в ній тонули без надій на порятунок.
Перед тобою я стою, ще несмілива,
І ти даєш мені свій терпкий поцілунок.
Пробилось сонце, скресла крига, стіни впали,
Світи розділені зійшлися воєдино!
Своє кохання ми нарешті відшукали,
Дійшла кінця поневірянь наших стежина.
Пливе пелюстка течією, світлом грає,
Під вітром крутиться - легка й несамовита.
Дивись вперед! Там за далеким небокраєм
Сміється наше безтурботне довге літо.
Рука в руці, до серця серце, очі в очі
Зробімо крок назустріч бажаній свободі!
Хай стане щастя нам напитися досхочу,
Новонародженим в шаленій цій пригоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962342
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Підлатати б трохи Землю ,
Світлом сонячних ниток...
І підшити б слів дороги.
Розпоровши сліз поток.
Ще б нашити трохи щастя ,
Із простісіньких речей.
Вирізати б всі ненастя
З серця змучених людей.
А для цього треба мало:
Нитка сміху , голка слів,
Трохи шпильок із любові,
І лиш клаптик добрих снів.
Вишиваймо візерунок
Мрій сміливих в єднанні
І тоді Земля зіш'ється
У суспільнім визнанні.
Щоб мережити добробут
Й гаптувати гуманізм,
Треба голки не цуратись,
І до волі мати хист !
Часом можна , і вколотись ,
Та помилка хіба гріх?
Хіба ж можна щось скроїти
Як поранитись не встиг?....
(Автор: Ангеліна Мережко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961724
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 07.10.2022
Мій світе, ти здригаєшся щоразу,
Коли в новинах звірства, смерть і біль.
Єдина мрія – це почути фразу,
Що росіян прогнали звідусіль.
Не чути більше жодної тривоги
І не боятись дронів та ракет,
Вдихнути трунок миру й перемоги,
Тріумф вплітати в радісний сонет.
Натхненно, звично мріяти про море,
Про сукню, шубку, чоботи, пальто,
Про виїзд по гриби й повітря в гори,
Красиве і зручне нове авто...
Утім, біда толочить наші мрії,
Потреби і вимоги вже не ті...
Загарбник лізе в плани та надії,
А ми незламні, ми не зрадимо меті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962052
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 06.10.2022
Мій друже не сумуй, все буде добре,
Зійде твоя зоря на небосхил
На добрі справи в тебе стане сил,
Сміливо погляд свій звертай за обрій!
Нехай повітря досі тхне війною,
І всіх не змішано з землею ворогів,
Все збудеться, що мріяв і хотів!
І я, хоч подумки, завжди з тобою.
Не дозволяй сучасному сміттю
Занапастити твою світлу душу,
Ніколи не ламай себе, не змушуй
Себе супроти волі перти по життю.
Не забувай, тебе чекає рідний дім,
Щоб знову дарував ти посмішки усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962049
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 06.10.2022
Осінь - остання вечірка природи.
Причепурились дерева зрання:
Сукні святкові з цієї нагоди,
І капелюшки - у тон до вбрання.
Вальсом кружляють по паркам та скверам,
Б'ють каблучками асфальт без жалю,
Голову кружать своїм кавалерам,
І обіцяють їм вірність свою.
Ще один тур - і закінчаться грози,
Вже добігає вечірка кінця,
Вже на порозі - сніги і морози,
Стелиться листям святкове вбрання.
Хтось задрімає в обіймах туману,
Хтось помандрує з дощем до вінця,
Але сьогодні й мені на прощання
Вибери, Осінь, наряд до лиця...
06.10.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962044
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 06.10.2022
Війна гримить.Тремтить земля від страху,
А серце б'ється з нею в унісон.
Бо ще в житті не знало того жаху.
Це сон! Це сон! Це злий, гіркавий сон!
Немов грибник, що заблукав у лісі,
Шукаю вихід. В жилах стигне кров.
Якого біса? Ну Якого біса?
Припхалася війна проклята знов.
Сьогодні всі бажають просто жити,
А небо не стихає ні на мить!
Хоч Господа втомилися молити,
Навколо все палає і димить.
Війна гримить.Тремтить земля від страху,
А серце б'ється з нею в унісон.
Бо ще в житті не знало того жаху!
Це сон! Це сон! Це злий, гіркавий сон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962023
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 06.10.2022
Його вбила куля, а мене - горе,
В окопі чекало і враз приповзло.
Літає скрізь страх, та повітря прозоре,
А небо сміється усім нам назло.
Мільярди сердець розділились надвоє...
(а може на п'ять чи розбилися вщент)
З них кожне повік тепер буде героєм !
З них кожне повік - то живий монумент !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944239
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 06.10.2022
Може я невчасно? Знову заважаю поетам-лірикам. Бо пишу в основному сатиру. А за вікном осінь. Благодатно-натхненна пора для поезії. Деякі автори прямо так і кажуть мені: "Ось не плутайся під ногами зі своїми епіграмами. Бо красива осінь- це не твоє. Це наше."
Мушу відповісти. Маю право.
Пейзажна лірика – то є прекрасна штука!
Ось голубіє неба голубінь.
А там – хитаються в карпатськім лісі буки,
Он рветься «бабиного літа» волосінь.
Натхненно пишеться про вранішні тумани,
Про те, як хлюпається в озері вода,
Про білий вальс берізки з вітрюганом,
Що презентує його осінь-тамада.
Куди не глянь – а все побачиш диво,
Рахат-лукум для серця й для душі…
А ти візьми та трепетно й красиво
Про Януковича що-небудь напиши.
***
Інтимна лірика – то й ще миліша штука.
Кохання. Поєднання рук, злягання душ,
Солодка втіха та іще солодші муки,
А врешті зради холоднючий душ.
Смакує всім ця поетична страва
Й лоскоче крила кожної душі…
А ти так само трепетно й яскраво
Та про Азарова що-небудь напиши.
- - - - - - - - - -
Сатира й лірика – то, певно, різні речі.
І хай усе воно лишається, як є.
І те і це – поезія , до речі.
А значить - кожному й писати про своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960836
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 06.10.2022
на зорі коли не шкода часу
козаки майструють вітряки
наливають в чоботи мелясу
з оселедців крутячи гульки
а позаду пнеться понад лісом
вітер мандрів і далеко чуть
як коза ганяється за лисом
й витрішки сороки продають
в лагідному погляді корови
заховалась вереснева ніч
щоб чекати нишком до Покрови
вурдалаків з темних потойбіч
метушливі лісові мурахи
вже полюють ранком світляків
у мішку невдахи-сіромахи
що зібрав намисто з будяків
041022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961869
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 05.10.2022
...І линув дощ...Стежками пасм,
По шиї вольним візерунком.
По гладі шкіри , круг зап'ясть,
І вниз по сукні нагаптунком.
Мов, волелюбний бандурист,
Шукав мінор в дорожніх струнах.
Писав вітрам привольний лист ,
У милозвучно вільних рунах...
По сизим маківкам дерев
Виписував сім нот до щастя
Лиш тут в безбарвності джерел ,
Пізнаєш мудрість від ненастя....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961888
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 04.10.2022
Над озером сидів старий Нарцис.
Вдивлявся вперто в каламутну воду.
Шукав в ній образ, що давно вже скис,
Закохано шукав в ній свою вроду.
Вода на нього глянула в одвіт
З застояної ряски та намулу
І відтворила невмолимість літ,
І показала яв життя набулу.
Підвищив голос. Тупнув до землі.
В нестримній люті вирячив очиці
І заходився в корені свої
Несамовито жбурить блискавиці.
Вода гасила. Не її ж вина,
Що в бідолахи вивищене еґо.
Не раз йому доводила вона:
,,Усе минає. Йди життям, як треба..."
Не слухав, лиш мінявся берегів
І вперто зирив на води дзеркалля,
Складав з каміння монотонних днів
Місток через непройдене провалля.
Незчувся, як літа взяли своє -
Шлях до води набив на лобі ґулі
Не зрозумів він за усі роки,
Що суть проблеми у ГНИЛІЙ ЦИБУЛІ...
Марія Дребіт
04.10.2022 Португалія
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961898
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 04.10.2022
Прийди хоч раз та усміхнися,
Та передай свою красу.
Тихенько, ніжно пригорнися
Та випий з вуст нектар - росу.
Тебе торкнеться промінь сонця,
Лелека - птах змахне крилом.
Загляне щастя у віконця
І це не буде диво - сном.
І в будній день буває свято,
Серця об’єднує любов.
Хай буде радості багато,
Від почуттів вирує кров.
Нехай дощі блукають світом,
До нас приходять лиш на мить.
І біль втече собі із вітром,
Кохання більше не мовчить.
04.10.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961856
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 04.10.2022
Сумом день народження сповито.
Спогадів нахлинули рої.
Ще один безплідний рік прожито.
Знов невтішні роздуми мої.
Я прийшла у світ не для кохання,
Не для серенади під вікном,
А для горя, муки і страждання.
І щоб називатися лайном.
Я жила не ради слави й грошей.
Не моє було то, не моє.
Мріяла зустріти тут хороших
Друзів. Тільки доля не дає.
Не дає ні друзів, ні родини,
Ні умов, щоб знятися з Хреста
Проклятої Господом людини.
Все життя - міраж і марнота.
Хрест кармічний нелегкий, сутужний,
Я нести приречена сама
І терпіти наклеп осоружний,
Зраду, лихослів"я. А пітьма
Часом поглинає бідну душу.
Я тону в липкій трясовині
Спогадів. З них вибратись не можу.
Вже недовго животіть мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961777
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 03.10.2022
Закриває ніч темні штори
І самотня свіча горить…
Їдкий дим відсікає горе
І щасливить у тужну мить.
Ти читаєш любовні строки:
Хтось кохання кладе до ніг…
Серце вже не тремтить, бо роки….
Поступово летять в нічліг.
Ти нікого вже не кохаєш;
Все минуло, і це мине…
Простір часу в думки вплітаєш,
Щоб відчути тепло земне.
Крило ангельське обіймає
Твою постать, й вже ти не та.
А чи більше в житті буває,
Ніж прихильність й любов свята?!
Як в довірі тебе не зрадять,
Радість гріє із глибини.
Коли помислом тобі радять,
Й за так люблять і без вини.
І кладеш на папері строки,
Та гаптуєш у довгу нить.
Щедротою багата, поки
В серці блага вогонь горить.
А все інше не дочекання -
Рядки, писані по воді.
Вчинки гідні розчарування -
Слова зваб потайні й пусті.
Мов несуть на скляній парцелі
Кольоровий смачний десерт.
Й грають барвами акварелі -
Та для тебе - пустий конверт.
Й закриваєш в ваганні двері,
Бо зайшла на чужинний путь.
І сидиш в самоті, у сквері,
Вже минулого не вернуть.
Повз закохані йдуть щасливі,
Дітвора навздогін біжить.
І спадають локони сиві,
Щоб морщини чола закрить.
Все пливе, все в житті відходить;
Свій сприймаєш належно вік…
Та в задумі десь спогад бродить,
Ніби юності клич пробіг.
І проходиш знов гордівливо
Та думками, мов лань пливеш,
Що говорять вже неважливо
Бо в душі світ тепла несеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961740
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 03.10.2022
Помстись катам мого народу,
Всесильний Боже!..Можеш Ти...
Нехай не буде того зброду
синів самого сатани.
Хай щезнуть десь в самому пеклі...
Не дай їм прощення повік,
бо слуги зла - вони запеклі,
хай їм урветься віку лік...
Це ж треба так з людей знущатись...
потвори, нелюди, скоти...
У кого ви могли набратись
такої ненависті?...З мли,
ви з темряви на світ з'явились-
породження гієни зла,
з нечистим назавжди зріднились,
прогнивша підлая орда...
Хоч ви завжди були такими...
Та світ зуміли обдурить
грошима слизькими, гидкими,
приспати й пильність умертвить.
Тепер вмирають наші хлопці,
щоб задушити тих химер,
химери ж не жаліють злості
всім полоненим, бо не вмер
козацький дух у білім тілі...
Ох як це ж бісить душі злії,
що плоть шматують, озвірілі,
не в силі знищити дух віри...
...Мій Боже,змилуйся над нами
Ти бачиш все із висоти
Ти чуєш біль кожної мами-
дітей помилуй й захисти...
Спаси усіх, хто ще в полоні-
вкраїнських дочок і синів,
над ними розпростри долоні-
накрий, сховай їх від катів...
Не випробовуй їхню волю...
З них кожний -Твій достойний син,
що рідний дім прикрив собою,
на них нема, нема провин!..
Пробач, Михайле,милий друже,
із побратимами, пробач,
за тіло зранене й недуже,
яке звівечив так палач...
Пробачте, любі українці,
що вам цей хрест тяжкий нести...
Хай не минуть його й ординці,
хай стануть жертвами кати...
Бо їм нема, нема прощення
за звірства ці, холодний жах,
за катування нескінченні,
за біль в небесних цих очах...
Помстись за них катам народу,
Небесний Отче, поможи
навік позбутись того зброду,
лихе лихому залиши...
Наш біль торка небес луною,
Від серця йде...з його глибин-
Ми всі в боргу перед Тобою...
Верни синів до їх родин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961547
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Я - океан.
Глибокий та безмежний.
Солоних сліз безкраїй океан.
Моя душа у ньому, наче вежа,
Немов маяк.
А може це вулкан?
Я бачу день, що з сонцем на світанку,
Горить вогнем,
Підводиться з-за хвиль,
Що надає надію людству зранку,
Що притупляє на години біль.
А потім ніч.
І знову все по колу.
І вже не бачиш відблиску зірок.
Я - океан,
Той, що не має дому.
Я - океан розгублених думок...
Та все одно,
У мене є надія,
Що з океану
Виникло життя.
Я - океан, що народився з мрії
Моїх батьків, про крихітне дитя.
Я - океан
Глибокий та безмежний.
Хоч наді мною з хмар лунає грім,
Хтось бачить шторм,
Але я бачу вежу.
Бо саме в ній
І є мій справжній дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961536
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Тим, хто каже, що Ми не вистоїм,
Треба здатися та скоритися...
Ми покажем, як з лютим вишколом
Наш народ буде мужньо битися!..
Всім, хто крАдуть у Нас майбутнє,
Й хочуть змусити Нас боятися -
Ми покажем єство могутнє,
Наш народ буде стрАху сміятися.
Ті, що прагнуть Нас з світу стерти,
Будуть спрагло отруту пити,
Бо згрішивший - зазнає смерти.
Наш Народ буде вічно жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961492
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Не кажи «не знаю», а кажи «пізнаю».
Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь,
Перешкоди всі я до мети здолаю
І до неї з часом все ж я доберусь».
Не кажи «запізно», а кажи «завсіди*
Можна досягнути власних мрій, бажань»,
Та до того, сміло подолавши біди,
Треба лиш докласти всіх зусиль, старань.
Не кажи «нічого в світі я не значу»,
А кажи «знайду я в ньому власну суть».
Тільки слід звернути, звісно, власну вдачу
На щасливу, повну змістом гідну путь.
Не кажи «на світі цім я одинокий»,
А кажи «я скоро друзів заведу.
З ними я життя шлях довгий і широкий
В щасті і у горі до кінця пройду».
Не кажи «ніколи я вже не позбавлюсь
Всіх своїх проблем, недоліків і вад,
А кажи «цілком я з ними добре справлюсь
І тоді піде́ моє життя улад».
Не кажи «на світі я живу даремно»,
А душі розлогі крила ти розправ
І впусти лиш світло ти туди, де темно,
В вигляді звичайних, але гідних справ.
Не кажи «ніколи я вже не змінюся,
Не змінюсь на краще, на свою біду»,
А «я позитивних змін таки доб’юся,
Як до них зусиль усіх же докладу».
Не кажи «життя – суцільна порожнина,
Бо нема у нього значення свого».
Не кажи того ти, чуєш, ти ж – Людина
Та, яка щодня ним сповнює його.
*Завсíди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 09. 10. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961320
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Небо стоїть наді мною - далеко і близько.
Ось вона - Вічність, якої ніяк не збагнути.
Ніч з рукавів розсипає по ньому намисто,-
Зорі коштовні в очах мерехнять звідусюди.
Небо тепер наче темна лляна скатертина.
Вишиті срібні на ній візерунки-сузір'я.
Вабить і манить до себе, як лялька дитину.
В чарах отих не одне заховалось повір'я.
Може, не зорі, а душ міріади укупі
Палахкотять і танцюють на небі щоночі?..
Нічка-ворожка чаклує, мішає у ступі
Сни кольорові п'янкі, а комусь і пророчі...
Картина Олега Шупляка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960983
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Чи Світ увесь побачив
"Українську Герніку"？
Тих "Гернік" в Україні -
довго рахувать...
Страшні полотна,
мабуть, ще не всі розвернуті？..
І скільки Світу
тих полотен виставлять？
"Пікасси" з'являться,
як буде в них потреба.
А чи достатньо пензлів,
фарби, полотна,
Щоб відобразити
все - від Землі до Неба,
Як понад Україною
розверзлася війна！
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960970
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
- Заговори, щоб я тебе побачив,
Поглянь на мене, щоб я тебе відчув,
Я тут з тобою без засуджень чи пробачень,
До серця серцем твою душу осягнув.
- На сильні плечі спать лягає сонце,
В очах небес - космічна далечінь,
Бува жартуєш - слог терпкіше оцту,
Та твої речі - шлях моїх прозрінь.
Бува цілуєш - загоюються рани,
Від сьогодення до самісіньких глибин,
І моя вдячність, як життя багатогранне, -
Тебе зустріти серед тисячі створінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960974
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Коли на серці наболіло
І все в житті навперекіс,
Іду під зливу я сміливо,
Бо під дощем не видно сліз.
Зі мною темне небо плаче,
На землю ллє рясним дощем
І, об’єднавшись, сльози наші
Розбавлять мій солоний щем…
Вода з небес все омиває,
Дарує свіжість, чистоту.
З дощу зернина проростає,
Плекає квітка красоту.
Під шум дощу складеться рима,
Загра мелодія сумна….
Стріляє блискавка, грім грима –
А я під зливою одна…
Я поділюсь своїм секретом:
Щось задощило на душі…
Мій монолог стає дуетом,
Бо й дощ наспівує вірші.
Котельнік Тетяна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960955
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Забули? – Забули! – Забули…
А може й на краще – нехай!
В душі потемнілих ноктюрнів
Надії уже не плекай.
В душі необдуманих рішень,
Й таких недосягнутих мрій,
Наївних, страшних перебільшень,
Й таких швидкоплинних подій
Жевріє ще згадка про хлопця –
Такого, як Вам пам'ятавсь:
Того, що тягнувся до Сонця –
Таким же я Вам тоді здавсь?
Таким же цілющим і світлим
– Який тільки є на землі! –
Усміхненим, завжди привітним,
Але вже у вбивчій петлі.
Але вже погруз в трясовинні.
Дістали мене звідти Ви?
Єдина лиш відповідь нині:
Дістали мене звідти? – Ні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960677
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Ось відео потрапило на очі –
Розмірений і тихий в ньому час,
Де все спокійно зранку аж до ночі,
Де ще війни нема і все гаразд.
Ти в ньому йдеш по стежці між полями,
Ступаєш безтурботно по траві,
Твій образ змитий сірими дощами,
Сліди ховає в темній десь імлі.
А я ловлю їх слізними очима,
Немовби, хочу мить цю зупинить,
Закрити шлях залізними дверима,
Щоб ти не йшов, а залишився жить.
Я кожен рух ловлю твій, ко́жне слово
І кожен звук між краплями дощу,
Збираю образ твій докупи знову..
Немовби, цим тебе я оживлю.
Дивлюсь, передивляюся вже вкотре
І буду ще дивитися не раз…
Хто ж знав тоді, що нас чекає горе,
Що прийде ще страшна біда до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960214
дата надходження 19.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Повертайтесь живими солдати
Крізь руїни кривавих боїв,
Проривайтесь крізь чорні гармати
До чекаючих вас матерів,
Крізь полони, шпиталі і міни,
Лабіринти окопів сирих,
Щоб жінки не вдягали хустини
На вдовілих дружин молодих.
З перемогою, небом і полем,
На колесах, протезах, ногах…
Повертайтеся звісткою, болем,
Хоч якщо вас несуть на руках.
Повертайтесь, солдати, додому!
Вас повинні побачить батьки,
Дати в спогадах бубни малому
І загиблим поставить свічки…
Кармишев Олександр
23.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960642
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
Без слів твоїх сама я не своя,
Чекаю, сподіваюсь і сумую...
Я подумки гадаю, що твоя,
Хоч дуже рідко бачу, рідко чую.
Та серцем я з тобою, зрозумій,
Твоє тепло відчути хочу,
Й слова: "Я твій, маленька, твій!",
Які на вушко ти шепочеш.
Не дай мені замерзнути, прошу,
Не дай, щоб серденько тремтіло,
Тебе, мій янголе, я там ношу,
Ти душу полонив мою і тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960631
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
Сльоза не пече, пропікає!
Не тіло пропалює, душу!
Тебе вже не стало! Немає!
І жить не хотілось, та мушу…
Під серцем, яке так любило
Тебе і цей світ, до нестями,
З любові життя зародилось,
Янгол вселився між нами…
Про тебе він знає багато,
Як вмів ти кохати, любити,
Що тато його був солдатом,
Ти в ньому продовжуєш жити…
23. 09. 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960622
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
Жила баба біля моря
Жила баба біля моря, разом з нею дід,
Наробила баба горя і немало бід.
Баба була дуже клята, дід як всі діди,
Ця історія для тебе, слухай но сюди.
Якось баба після сну, по ситнім обіді,
Виповзла попрати лахи в дірявім кориті.
Баче, дід іде з городу, з втоми, аж німий:
- Де ти вештався без діла, бовдуре старий!
Я до тебе маю справу, мусиш щось зробити –
Юшки з риби на вечерю хочу наварити.
Кидай все, бери з собою сітки, неводи,
І на берег, прямо звідси, без затримки йди.
Взяв рибацькі снасті дід і пішов до моря,
Кидав невід – нема риби. Що то за горе!
Ось останній раз закинув, тягне наче ріпку,
Бачить в сітці він чудернацьку рибку!
Рибка та йому і каже, мовою людською:
- Випав шанс тобі зустрітись з панною морською,
Як відпустиш, дам тобі все, що побажаєш,
Ну а ні, тоді роби так, як сам вважаєш.
Дід хвилини й не подумав, каже: - Що ти люба!
Будеш вільна, йди до моря, не дам тобі згуби!
Все, що треба уже маю я на світі цьому,
Рибку випустив, зібрався і пішов додому.
Як дізналась баба згодом, що там відбулося,
Видрала у діда з лисини останнє волосся.
Каже: - А бодай тобі були б усі боки биті,
Ти не бачиш, що перу я в дірявім кориті.
Дуй, давай, мерщій до своєї «сральки»,
Бачити тебе не хочу вдома, без «стіралки».
І що не будь не проси, люблю я фасон,
«Бош», напевно, підійде, можна й «Арістон».
Повернувся дід на беріг, кричить в море відкрите:
- Рибко, рибко! Замінити баба хоче діряве корито.
Чує, аж голос звучить з морської пучини:
- Добре! Буде твоїй бабі пральна машина.
Дід мерщій назад, а баба його вже чекає,
На машину новеньку хитро поглядає.
- Ну ти діду і *** трясця твоїй мамі!
Повертайся і проси віллу, таку як в Маямі.
Що робити тут, пішов дід знову до моря,
Кличе рибку, в очах сльози. Горе мені, горе!
- Рибко, слухай, моя баба наче то здуріла,
Хоче хату біля моря, не просту, а віллу.
Знову шепіт пролунав, йому вже знайомий:
- Добре, діду, не хвилюйся, будуть бабі хороми.
Повернувся він назад до рідного дому,
А там стоїть палац, білий, мармуровий.
Баба сидить на терасі, каву попиває,
І очима на діда не добре глипає:
- Що ти, діду, тут стоїш, з доброго дива!
Ти не бачиш, яка тут світить перспектива?
Йди, проси оту «сардину», на коліна падай,
Хочу бути головою селищної ради.
От халепа, не відчепишся ніяк! До моря спустився,
Помолився на колінах і просить заходився.
Прислухається і, чудо, мовить голос стиха:
- Добре, діду, буде твоя баба – головиха.
Вирушив старий до вілли, поки, ще не пізно,
Аж їде баба «бобиком», поглядає грізно.
- Де тебе чорти носили, криві твої руки,
Є у мене одна справа до тієї «щуки».
Що ти очі вирячаєш? Тьху! А що б ти скиснув!
Побула я «головою» - ні грошей, ні зиску.
Ми ж життя їй врятували, треба борг вертати,
Хочу я у Києві бути депутатом.
Узявся дід за голову. Боже, що робити?
Як же ж мені про таке ту рибку просити?
Пішов таки, попросив… Море забурлило…
Ото ж і попалася діду «нечистая сила»!
Через час якийсь надійшла діду телеграма –
«Зустрічай старий пеньок, їде твоя мама,
Приготуй прийом шикарний, бо обсмажу пір’я»,
Дід усе облаштував, вийшов на подвір’я.
«Мерседесом» їде баба, поруч бодігарди,
(У такої депутатши не знайдеш ти правди).
Розцяцькована, як «йолка», сумка від «Гермеса»,
Мешти від «Луї Віттона» - вилита принцеса!
Каже: - Ну привіт, старий! Ще не встигнув вмерти?
Ну, то треба з твоєю «мойвою» дещо перетерти.
Ми на фракції рішили не пастися ззаду,
Хочу тепер обійняти президентську посаду.
Дід у ноги: - Бабо, люба, не гніви ти Бога!
А вона до нього: - Що? Ти, козел безрогий!
Когут ти общіпаний, дідько б тебе взяв.
Сто чортів тобі в печінку, що б не виступав.
Щоби твої половинки по шву розійшлися,
Що б ти на гаку повис і в ложці втопився.
Я тебе кормлю, пою, свиняче ти рило,
Уперед за булавою! ( Ото бабу вкрило!)
Вийшов дід на узбережжя, сів і гірко плаче,
А на морі не спокійно, хвилі так і скачуть!
Вислухала рибка діда і знов дала згоду:
- Буде бабі булава й президентські клейноди.
Влаштувала собі баба гетьманський комфорт,
Возить її всюди спеціальний борт.
Сидить собі з булавою, віддає накази,
А про діда, за весь час не згадала й разу.
Їздить часто у Карпати, у всякі Буковелі,
Навіть паспорт закордонний має у кишені.
Вжилась баба у роль «державного мужа»,
Ну, а свій, їй уже і «не нужен».
Прийшов, якось, дід до баби – не знає де сісти,
Депутати біля неї, усілякі міністри.
Генералів ціла хмара, іноземні гості,
А баба все одно, аж чорна від злості.
- Що ти, зморщений опеньок, до мене припхався?
Ти ж мені усе життя зломав, і не побоявся?
Говорила мені мама, не виходь за нього,
Не приходь! Наступний раз поломаю ноги!
Хоча, ні. Ану постій! Сядь отут і слухай.
Щось тобі сказати хочу тихенько на вухо.
Якщо чесно, вже набридло тицять булавою,
Я б тепер хотіла стати рибою отою!
Поставила би в стійло усіх морських гадів,
Керувала би ними на підводнім параді.
Що б усі царства мені підкорились,
І що б без мене нічого в світі не робилось.
Я б тоді сама собі рядила – годила,
Пливала б по всім морям, кораблі топила.
Океанів величезних була б господиня,
А та «тюлька» що б у мене була за рабиню!
Дід нічого не сказав, сумно посміхнувся,
Зібрав свої речі, на берег вернувся.
А на морі страшна буря ходить берегами,
Вітер свище, хвилі зростом, наче те цунамі.
Рибка вислухала діда, тай собі сміється:
- Як живеш ти з нею досі, як тобі вдається?
Каже дід: - Як я женився, була молодою,
Але якось непомітно стала ось такою.
Казали мені мама, не бери з чужини,
Кращої немає дівки, як наша з України.
Ну, а ця мені шептала: - Буду я с табой,
И любить да гроба буду, мілий, дарагой…
- Добре діду, за те, що був вірний ти своїй бабі,
Візьмеш собі її пенсію за всі ті посади.
Маєш віллу біля моря, будеш жити сито,
Ну, а бабі зостанеться розбите корито.
Казка, звісно, не правдива, але натяк вірний,
В виграші буває той, хто простий і мирний.
Ну і висновок зроби, як це прочитаєш –
Не шукай в чужому краю те, що вдома маєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960540
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
Звільнившися від шкаралупи,
Тремтить роздягнена душа,
Збираючи себе докупи
Рядками кожного вірша.
Воліє вкритися хоч трохи,
Сховатись від чужих очей,
Що липнуть, як чортополохи,
Вчепившись в закутки ідей.
Тремтить роздягнена і боса,
У ранах від жагучих слів.
Мовчить, неначе безголоса,
І далі слуха вчителів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960522
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
Чи то здається, чи я сню
Життя, що схоже на реальність
У бездоганнім стилі нюд,
Що акцентує натуральність,
Де ми з тобою мов птахи,
Яким кортить розправить крила,
Коли тіла як лантухи
Й втомились вештати по брилах...
Чи то здається, чи я сню,
Як перевтілень шлях долаю,
Поринув у сновидь петлю
В мінливих проявах алаї*,
Де є незмінним Абсолют
У вічнім колі перероджень,
Що є жертовником спокут
В часи божественних низходжень...
Чи то здається, чи я сню
Буття, в якому ми – зоринки,
Що мають зародок вогню
І проростають мов зернинки
На полотні небесних нив
Та рясно квітнуть почуттями,
Які є дійсністю між снів,
Де ми закохані нестямно...
08.01.2022
*ала́я (санскр. сховище) – всеосяжна свідомість, в теософському словнику Блаватської визначається як Вселенська Душа. У просторі та часі існують численні її прояви – це потік станів, що постійно змінюється.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960472
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
Пісня тут:
https://vm.tiktok.com/ZMhQJAHTm/
Ми є. Ми існуємо. Любимо.
У нашій безмежній яві
Ми завжди були... і ми будемо
У мріях, у снах, в уяві.
Стожарами в скупченні зорянім
Серця, що дарують сяйво,
Буденністю світу нескорені,
Бо квітнуть небесним майвом.
Ми є. Ми існуємо. Зичимо
Всесвітнього блага й долі
Пестливої, що намурличемо
В обіймах міцних юдолі,
Де разом мандруємо в просторі,
Збираючи час у тлумку.
Хай злидні* обходять нас осторонь,
Бо маємо сяйну думку!
02.01.2022
*Злидні — у східнослов'янській міфології, зокрема українців і білорусів, — злі духи, які приносять у дім нещастя.
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960460
дата надходження 21.09.2022
дата закладки 22.09.2022
Бавовна
- Бавовна, що воно таке?
Маленька дівчинка в садочку запитала.
- Питання слушне, хоч і не просте,
Уважно слухай, щоби ти надалі знала.
Бавовна на бавовнику росте,
На кущику із шорсткими листками.
Що року кущик той цвіте,
Чарівними пахучими квітками.
А по квітках лишаються плоди –
Такі собі коробочки – пуделка.
От в них бавовна і сидить,
Біленька і помітна, ген з далека.
Вона легенька, як з тополі пух,
На дотик лагідна, неначе вата.
У кошики її збирають і тканину тчуть,
З якої роблять одяг, вам, малята…
А ще бавовна – це такий димок,
Що над ворожими дахами виростає.
І там, де з’явиться такий хлопок,
Немає вже нічого, що стріляє.
Улюблені її місця – це артсклади,
Авіабази, логістичні центри,
Командні пункти, де засіли вороги,
Стоянки техніки і паливом цистерни.
Вона гуркоче з неба, наче грім,
Був міст цілий і раптом, вже дірявий.
Колона танків не проїде вже по нім,
А у ночі вона ефектна і яскрава.
Бавовна може буть на кораблях,
І у портах трапляється бавовна.
Ми нею відмічаєм перемоги шлях,
Вантажимо противника по повній.
Її бояться ті злодії не спроста,
Ховаються, як миші по підвалах.
Але вона червоно – полум’яним зацвіта,
І білим попелом вкриває кожен спалах.
Хто бачив і відчув її зблизька,
Уже про враження нікому не розкаже.
Вона як блискавка – смертельна і швидка,
Як Божа кара, невідворотня, майже.
Ніхто не знає де і як її чекати,
А, як діждеться, то відчує сповна.
В передчутті її тривожно спати,
Бавовна, вона і в Африці – бавовна.
Щоб лихо це до тебе не прийшло,
Потрібно бути мирним і привітним.
Не множити і не плодити зло,
А ту бавовну, що в коробочках ростити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960406
дата надходження 21.09.2022
дата закладки 21.09.2022
Все менше у тобі того,
що так раніше чарувало,
згасає у душі вогонь,
чуття лишивши на поталу…
Свічадо гасне в вишині,
під ноги осідає вечір
у нерушимій тишині
і сумом огортає плечі.
Не умирай поки живеш,
але живи і після смерти!
Життя, обернене на треш,
не уникає круговерти,
коловороту сподівань
і виру звичок та рутини,
а заздрощі, огидна твань,
взнаки даються щогодини…
Живи розкуто, ніби птах,
як вітер у небесній висі,
із посмішкою на вустах
і гаслом на фамильнім списі:
«Не вір, не бійся, на проси!»,
бо у житті усе минає,
і, як було у всі часи,
воно само – на небокраї…
Тому живи і пий до дна
свою гірко-солодку чашу
чи келих доброго вина,
не забувай про дружбу нашу!
Зустрінемося ще не раз
у інших виміру площинах,
та пам’ятаймо повсякчас –
у світі справжні є мужчини!
17.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960007
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Жінка в береті, білому-білому,
Наче засніжений степ,
В сукні і, може, плащі застарілому,
Далі видніється ЛЕП,
Потім коробка із газобетону,
Даху немає - діра,
Груда металу, більш ніж на тону,
Білим "пабєда, ура",
Озеро, речі і чорні пакети,
Стежка і гільзи, мішки,
Далі шматок від якоїсь ракети,
Ще очерет і кістки...
Я б написав про квітучі, духмяні,
Буйні цнотливі лани,
Тільки метал тихо ріжеться в рані,
Біль проростає крізь сни,
Крізь несвідомість, волю, сміливість,
Завтра, майбутнє і час,
Крізь ту останню примарну можливість,
Де ще Ми віримо в Нас,
В ліжко, у ковдри, у каву, долоні,
В очі, у голос, в богів...
Жінка в береті, з дірою у скроні...
Вийшов навік з берегів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959739
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 15.09.2022
гадаю на гірше
в надії на краще
в похмурій цій днині
сумних сьогодень.
в яких хазяйнує
бідою і горем
паскуда огидна,
кремлівський дебіл...
отож... - на руїні
стою між руїни
у трощі,
розламах,
в згорілих садах.
підкину монету
на успіх чи зраду,
на темряву,
світло,
на несвіт
чи світ.
впіймаю в долоню,
сховаю,
не гляну
яким же він буде
оновлений день -
що раптом у тиші
розгойданий вітром
у загадку,
тайну
нездійснених мрій...
...а з темної амфори
попелом сіє
у мерзлість імжею
хмарина важка -
то сіється час,
розстріляні миті
останнім цвітінням
в розбомблений степ.
дістану з кишені,
зирну на монету... -
пласка,
тривіальна,
холодна...ніщо.
але ж як гадалось -
збулося,
здійснилось!
ввійшов у цей будень,
у попіл,
в дими.
а небо з'ясніло -
до сонця поринув
душею,
думками
крізь грім канонад.
...монету -
чого вже! -
сховаю в кишеню.
згодиться... -
на орка
накликати
смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950047
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 14.09.2022
Вимушеним біженцям присвячую...
Я - НЕ ЖЕБРАК!
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.
А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!
Я - не жебрак! У мене все було!
Повірте, що нікому я не зичу
Життя міняти на єдину мить.
Я не ховаю душу та обличчя!
Я - чистий, і від мене не смердить.
Сусід одразу за кордон поїхав,
У нього там - неписаний закон.
Цей дядько шкаралупками з горіхів
Вже засмітив тамтешній весь район.
Сусідка теж втекла, бо має гроші.
Було у неї де-кілька квартир.
У неї все гаразд. Вона у Польщі
Сидить і вперто славить рускій мир.
Я - не жебрак. Я хочу працювати!
Не хочу, сидячи, казати "пас!"
Хіба я винен, що мене гармати
Примусили приїхати до вас?
Ніхто мені нічого тут не винен.
Я не прошу. Хоча б куток знайти!
Ціна за місяць - тридцять тисяч гривень.
Грошей нема? Котись під три чорти!
І покотився. Безпритульний. Знову.
Такі, як я, - небажане сміття.
Приїхав я на вулицю Чудову...
Руїни мрій. Розтрощене життя.
Хіба мені багато було треба?
Хіба я не дотримувався меж?
У нас - одне велике синє небо
І перемога спільна буде теж.
"Допомогти не треба зневажати"
Де ставити важливу кому тут?
Хто знає, як нас буде зустрічати
Великий, справедливий Божий Суд?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959639
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 14.09.2022
Осень, на палитре смешав краски,
Пишет тонкой кисточкой пейзаж.
На картине солнцем день обласкан,
Подсыхает на ветвях гуашь.
И стихи взлетают птичьей стаей
Со страниц блокнотов, дневников.
Каждый день их взглядом провожаю,
Знаю в чьих -то душах найдут кров.
Город снова перешёл на шёпот,
Ветерок притих в ветвях листвы.
Я любуюсь звёздным небосводом,
А ты пишешь для меня стихи.
Не постичь умом небес мне тайну,
Сколько не пыталась разгадать...
Встреча наша не была случайна,
Предлагаешь встретиться опять.
И за эти сладкие мгновенья,
Запросто полмира ты отдашь.
Пара строк твоё стихотворенье,
Люблю искренне и только ВАШ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959628
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 14.09.2022
Пихатий злодюга прийшов до старого,
У хвіртку іржаву він стукав хвилину
Господар побачив його із порогу
Повільно спитав про турботи причину:
- Ти хто незнайомець такий, що потрібно?
Чому заважаєш моєму спочинку?
Ти той, хто позичив мені глечик срібла?
Чи той, у якого я вкрав колись жінку?
Злодюга про срібло почув, став брехати:
- Шановний, раніше ми не зустрічались,
Але і сусіди і сестри і мати
Послали до вас, хоч я і сперечався.
Казали: той дядька тобі допоможе
Подасть свою руку в турботні хвилини
І от прийшло лихо, прости мене, Боже
З жахливим недугом полегла дитина
- А як я поможу тобі? я ж не лікар,
Немає ні хисту, ні сил, ні старання
Можливо, з цілого я зроблю каліку
А щоб навпаки - не до мене прохання.
- Знайшли ми того, хто здолає хворобу
Але він багато за це грошей просить
Продали ми сукні святкові, й худобу
Та не вистача ще срібненької горсті
От якби позич мені грошей хоч трохи,
В боргу буду, доки нам сонце всім світить
До смерті тобі буду мити пороги,
Лише б посміхнулися знов мої діти.
- Та звісно поможу, чекай бідолашний,
Як раз в мене трохи лишилось на старість.
І доки шукав дід у домі багатство.
Шахрай мріяв, як він нап'ється нарадість
- От в мене є стільки, скажи, цього досить?
Тут срібла ледь буде з опів кілограму
Злодюга щасливий, що ледь не голосить
- За вас я три роки молитимусь в храмі
Сховав він мішечок за пазуху хутко
Побіг до шинку, як безгрішний до раю
Три місяці пив й цілувався без смутку
Не знавши, хто біля калитки чекає
Додому вернувсь, а той дід під дверима
Говорить, що час вже борги повертати,
Злодюга здивовано кліпнув очима
Не знає як гостя, від хати прогнати
- Йди діду, нема твоїх грошей у мене
Ти срібло то втратив, забудь, живи далі
А будеш про мене казати даремне
Накличеш проблеми собі чинемалі.
- Доки не повернеш все, з місця не стану
У мене справ мало, я можу чекати
У холоді, спеці, дощу і тумані
І їсти тут буду, і жити, і спати.
- А що мені з того? Ти стань хоч горою
Проходити буду і не привітаюсь
Ти вже у могилі хромою ногою
Ще тиждень, чи місяць - якось дочекаюсь
Сказав, і зайшов, посміхнувсь наостанок
А дід сів і сидить, нічого не робить
Пройшла ціла ніч і засяяв світанок
За дідом без сну у вікно зирка злодій
Вже місяць минув, старий з місця не зрушив
Із ним вже сусіди здороватись стали
А злодій сидіти удома все мусить
Про злочин його всі містяни прознали.
Бо дід їм розказа, що в нього завдання
Що треба бандита йому пильнувати
Із ранку до ночі, із ночі до ранку
І справу цю треба усім шанувати
Новини такі розстрибались, як блохи
Всі люди у місті про те гомоніли
Хороші старому сприяли потрохи
Шахраю хороші всі вікна побили
Пройшов іще місяць, і злодій голодний
Із хати побіг, куди очі дивились
Його не злякав, ані вітер холодний
Ні люди, які біля дому крутились.
Пропав на п'ять років, його б всі забули
Якби не старий, що сидів свою варту
Аж якось у місті сказав хтось: - Ви чули?
Злодюга вернувся, і борг віддасть завтра
Наступного дня, від мала до велика,
Містяни зібрались навколо хатини
Прийшов голова, лікар, швачки, музики
Прийшли навіть гості з столиці країни
З'являється злодій, він вже не пихатий
Він вічливо дивиться кожному в очі
Про подорож їм він став розповідати
І все говорив до самої півночі
Уперше в житті так містяни мовчали
Сама Балачиха не мовила й слова
Від подиву дихати всі забували
Бо то була сповідь, не просто розмова.
Про тек, як голодний покинув містечко
Поїхав туди, де забув рідну мову
Як був у тюрмі, бачив смерть недалечко
Як псу під мостом заспівав колискову
Як бачив чужеє нещастя і щастя
Як на самотинці виплакував тихо,
І як від хвороби крутили зап'ястя
Така мабуть кара, за скоєне лихо
Завершив, дістав з під кафтану мішечок
Ось, діду, я чесний, я борг повертаю
Тут срібло твоє все, бринчить, як дзвіночок
Даю без вагань, жаба, й та не кусає
Старий опіднявся, на милицю сперся
Промовив тихенько, щоб чув лише злодій:
- Я також був грішним, у вікна я дерся
В людей забирав, віддавав все колоді
До того ж, суддя куму братом був рідним
Тому я безкарно творив свої справи
Допоки останнє не вкрав я у бідних,
Які всеж знайшли і на мене управу.
Під вікна мої вони гуртом засіли
Що я є крадій всім навколо кричали
А я не боявся, не було в них сили
У місті про мене ітак всі все знали
Та голос знедолених іноді гучний
Гріхи мої аж у столиці звучали
Тоді і мене із судею тим включно
Туди, де всім дуже погано забрали
Тобі цю науку залишу у спадок
Із сріблом разом бережи її в домі
А як колись схожий настане випадок
Що треба робити - тобі вже знайомо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959583
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 13.09.2022
Котяться сльози...
Котяться сльози,вже вимокли очі,
Боже. чи буде тим сльозам кінець?
Котяться сльози і вдень й опівночі,
Душу стискає терновий вінець.
Скільки то сил має мати людина,
Щоби не збочитись , щоб не згоріть,
Щоб пам"ятати , що є Україна,
І що у неї теж серце болить.
Серце болить за міста, що в руїнах,
Серце болить не зриваючись в лють.
Серце болить, та жива Україна,
Бо непростії в ній люди живуть.
Люди ,що танки спиняли руками,
Що не скорились рашистській орді,
Люди , що рабство терпіли роками
Кинули виклик ганебній війні.
Той, хто народ цей хотів підкорити
впав у немилість планеті усій.
Світ не бажає по путінські жити,
Кожен народ має напрямок свій!
Луганськ 12.09.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959503
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 12.09.2022
[b]А в Україні йде священний бій!
Ти, дикий орку, й думати не смій.
Ми нація уперта,
Тобі ні сантиметра
Ми не здамо, розбійнику, не мрій.
Як соколи у нас захисники,
Дається наступ ворогу взнаки.
Тікають окупанти
А на кремлі куранти
Ведуть вже відлік часу "навпаки"!!
Біжи, втікай, агресоре, хутчіш,
На відступі, злодюго, ти прудкіш!
Ти зовсім не "велике",
Звичайне плем"я дике,
Поразкою своєю нас потіш!
Ми славимо своїх захисників,
Відважних, боєздатних мужиків!
Бо рівних їм немає
І військо стрій тримає!
Нема ніде таких войовників !!
Вперед ідіть, ми молимось за Вас!
За дух, щоб він ніколи не погас,
За волю, за свободу
Для рідного народу.
За правду, справедливість водночас.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959425
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 12.09.2022
А ти заснув у мене на руках,
Маленький син, що рідко бачить тата.
А я молюсь, щоб ця війна проклята
Була для тебе тільки у книжках...
Ти вибач, що всього лиш кілька днів
У мене, щоб побачитися з вами,
Я буду повертатися ночами
В казковий світ твоїх дитячих снів.
А завтра знову як зростаєш ти
Я зможу слідкувати лиш по фото
Вдивляючись у них, напевно, всоте
Старатимусь твій образ зберегти...
Та вірю я що вже близька та мить,
Засяє в небі наша перемога.
Я повернусь до рідного порогу.
І будем жить. Ми просто БУДЕМ ЖИТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954588
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 27.07.2022
В ранковій небесній блакиті
Біленькі хмаринки пливуть
І змінюють кожної миті
Свій образ і вибрану путь.
Жене їх вітрище пихатий
В далекий, небачений світ.
Уміють хмарки обертатись
У дивний казковий нарід.
Прямісінько над головою
Якийсь чолов"яга пливе,
Погрожує всім булавою.
Обличчя у нього криве.
Ген, киця сидить в капелюсі.
У неї на хвостику бант.
За нею - корівка на лузі,
Ягня й старомодний сервант.
Цікаві, веселі мавп"ята
Замріяно дивляться вниз,
А далі прямує завзято
Хмаринка, е...ні, то - карниз.
Пронісся табун білих коней
По небу галопом і зник.
За ним поспішає ще сонний,
Розлючений чимось, візник.
Ведмеді, вовки, крокодили,
Слони, велетенський дракон
По небу також походили,
А потім - у цирк, на поклон.
Овва! Голова королеви
В короні (ну, чистий кришталь!).
Поважно ступають два леви,
Несуть у зубах пишну шаль.
Кудись чимчикують манірні
Панянки і купа собак.
Ні, рибки то, дивні, химерні.
Ой! В небі такий кавардак!
Які небеса дивовижні!
Фантазії буйство без меж!
В просторах, нам даних Всевишнім,
Хотіла б я плавати теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954578
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 27.07.2022
І літо, як літо… це сонце… і спека…
І соняшник квітне, й на стрісі лелека…
Комбайни у полі… зерно у засіки…
Пронизливий випад швидкого шуліки…
Наповнені соти медового дива…
Раптова гроза… життєрадісна злива…
Крислаті брилі і картаті хустини…
І тонкі нитки літньої павутини…
Плями барвисті мальв на подвір’ї…
Малі каченята вже вбрані і пір’ї…
Чорний котисько вилизує вухо…
Це літо іде! Зупинися! Послухай!
Спинись! Закарбуй! Щоб усім розказати,
Як щастя улітку заходить до хати!
Як пахне життям молоко з-під корови!
Щоб закарбувати: «Знову НІКОЛИ!»
Спинись, щоб красу у простому відчути!
Ти знаєш, завтра може й не бути!
Дивіться, війна забрала це літо!
Пожаті життя! Розстріляне жито!
Розстріляне сонце! Розстріляне небо!
Розстріляні ми, а боротися треба!!!
Боротися треба! І хліб випікати!
Сльозою гіркою в розпуці стікати!
Стікати в розпуці гіркою сльозою!
Набратися сили і знову до бою!
Бо літо для літа! Для сонця! Для сміху!
Метелик літає у небі на втіху!
Це літо сміливих! Це літо для волі!
Не ми обирали кривавої долі!
Ми – обрані літом і злою війною
Весь світ затулити від смерті собою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954451
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
Сонце і тиха, безлика рутина.
Гори і кручі, лани і поля.
І все це зоветься: "Моя Україна",
За́вжди незламна і вічно жива.
Обірвані крила не варті польоту,
Але не для неї, країни-борця,
Яка возвеличила правду високу:
Битва за мрії не має кінця.
Зіткано синє, розпачливе небо,
Високо зліплено рідні стежки́.
"Моя Україна" - промовисте кредо,
"Моя Україна" - у кожній зорі...
25.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954365
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Очистимось і в душах, і в бажаннях,
У вірі і надії на людей.
Очистимось, і нові сподівання
Заповнять серце розмахом ідей.
Найперше, - це очистити від орків
Квітучу землю, Крим, Херсон, Донбас.
Та всі частинки з Заходу до Сходу,
Із Півночі на Південь - щоб ураз!
Знайти усіх, хто безвісти пропавший,
Віддати честь, хто залишив цей світ.
Відбудувати дім, щоб там як завше
Лунав дитячий неповторний сміх
І захистити, Боже, захистити
Свої кордони раз і назавжди,
Щоб не боятись вірити і жити,
Щоб не чекати кожен день біди.
Очистимось і змиємо облуду,
Залишимо в минулому гріхи.
Ісус Христос омив колись від бруду,
А ми від зла очистимо стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954348
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
І я писав.
Писав я так багато,
що з ві́ршів цих колись складу роман.
Писав щодня, стакато і завзято:
отак родився п'я́ний графоман.
І я писав.
Писав про те минуле,
яким щодня не дихати не зміг.
А скільки ж ти, моя німа зозуле,
кувала світлих і прекрасних літ?
І я писав.
Писав щодня, нікчемно.
Наївність слів, одна́ковий мотив.
Було це все туманно і даремно,
хоча насправді, в цих вірша́х я жив.
І я писав.
Писав аж до сьогодні.
Тепер, мабу́ть, візьму якийсь антракт,
бо на спектаклі більше не спроможний,
і кожна п'єса вже втрачає такт.
І я писав.
Колись продовжу, потім,
але не зараз, досить вже хворіти.
Так прикро, що лишився тільки попіл,
який не може знову прогоріти.
І я писав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953704
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Чорні коні проти ночі,
Шаблі вичерлений блиск,
Чисті очі, шлях праотчий.
Треті півні, ще не зиск!
Чернь закрила чорні очі,
Сатана чатує дич,
Чорні сни, жала червоні,
Двоголовий чорний сич.
Вітер в поміч! Лет шалений,
Розчахнулася земля,
З чорноти чорнезні коні,
Чорта варта - не стіна.
Чорний шлик у тьми просторі,
Віє в степ чортополох,
Чорний спис на дикім полі,
Чернь сурмить переполох.
Чорний звір в червоний колір,
Громовиця обпекла,
Змій порубаний у морі.
Впали роси. Розсвіта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954164
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Біда все жнивує й примножує горе,
І Лазарів з миром провадить земля.
Від нас не діждешся, вороже, покори.
Дарма що над волею висне петля.
Дарма що ракети…
Дарма що вас більше…
Не ввійдемо ми у російський овид.
Бере верх у герці не завжди сильніший.
Ти ж чув, що здолав Голіафа Давид?
Ми мусимо!
Мусим—кровавляться межі.
Держімось обітниць, мов ґрунту Антей,
Бо душі невинних з небесної вежі
Благають покари за них і дітей.
Дарма що ракети…
Дарма що їх більше…
Бере верх у герці, хто духом сильніший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954159
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Дітоньки!.. Мої квітоньки!
Котики! Оленятка!
Білі мої лелітоньки!
Божії янголятка!..
Раєм у серце, дітоньки,
ваш променистий сміх!..
(Всі мені: «Тьоте! Тітонько!»
Мамою – жоден з них…)
Ох, як щебечуть, сонечка, –
що там ті солов’ї?
Чиїсь синочки-донечки,
ви мені всі – мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954154
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
У чорнім чокері простує ніч.
Дере шкарпетки хмиз,
У скроні - пульс.
Повільно визріває гнівний спіч
До клятого дослідника спокус.
Його любов морозивом текла
Немало любих літ,
Удосталь зим.
Ворожка-щука зілля продала -
Тепер не буде жодної сльози!
Навшпиньки йде до берега ріки,
В обіймах тисне
Жовті кавуни.
Обличчя - крейда. Очі - світляки.
Коханий, це для тебе! Пий, засни.
© Юлія Красіна 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954128
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Тепер моя Муза приходить щоночі
у чорній хустині, заплакані очі,
на край мого ліжка тихенько сідає
і тужить за тими, кого вже немає.
Вона мені каже: в розбитому місті
я бачила жінку в червонім намисті
душа її в небо уже полетіла
від градів смертельних земля стугоніла,
я бачила пекло в згвалтованій Бучі
і сльози з очей полилися пекучі
була молода я, за мить - посивіла
й від горя страшного ураз заніміла
я бачила ниви і стиглу пшеницю
летіла по ній із вогню колісниця
й ключі журавлині над спаленим полем
і очі дитячі наповнені болем.
я бачила смерть і страждання, і муки
й до неба в молитві простягнуті руки
і танки московські по людях стріляли
й Ісуса у Храмах нам знов розпинали.
Тепер моя Муза приходить щоночі
у чорній хустині, заплакані очі:
Не плач, моя Музо, готуйся до бою
гартуй своє слово, що сильне, як зброя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953970
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 21.07.2022
Гадали ми: сильніше неможливо
Ненавидіти вас, російські пси.
Але ненависть наша так скипіла,
Як не було у давнії часи.
Ви вдарили вночі негідно, підло
По мирно сплячих селах та містах.
Мабуть, у мирі жити вам обридло
Чи Україна в вас вселяє страх?
Тому, що ліг тягар війни на плечі,
Неначе лава, наш скіпає гнів!
Дитинство вкрали ви у всій малечі,
Позбавили старих спокійних днів.
Ви вкрали в нас весну та світлі мрії.
Весна прийшла, та тільки не для нас.
У світі вас ніхто не розуміє,
Московія – це Мордор без прикрас.
Чекають нас попереду ще весни,
А ви всі потонули у імлі.
Країна наша розцвіте, воскресне,
А ваша – так і буде у гниллі.
За час війни ми стали всі сильніші
Й мудріші на сто років уперед.
І зрозуміли ми найголовніше:
Ми – нація, народ насамперед!
Козацькі гени зринулись у крові,
Перетворивши нас у моноліт,
Щоб ми пройшли крізь зарості тернові
І стерли всюди ваш кривавий слід.
Немає в вас вже людського нічого:
Не вбий – така є заповідь Христа.
Вас будемо ненавидіти довго
За вбитих, за зруйновані міста,
За немовлят, народжених в підвалах,
За кожен спопелілий хлібний лан.
За долі, що війна ущент зламала
Ми вам могильний викладем курган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953967
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 21.07.2022
Ми мали б сьогодні, співати малим колискові,
Ми мали б, летіти до моря у теплі краї,
Ми мали б, гуляти містами чи їхати в гори
Та ми опинились в полоні страшної війни,
Ми мали б кохати і жити своїми життями,
Ми лиш починали собі відкривати той світ,
Ми мріяли щось будувати своїми руками
Але обірвалось... Усе зупинилося в мить.
Скінчилось дитинство, а в когось воно й не почалось,
І юності мрії розбились об звуки війни,
І перед дорослими інші завдання постали,
І старість в підвалі. Ну чим завинили вони?
В нас вкрали частину життя, ніби вирвали з серця,
Ми знаємо як це, коли покидаєш свій дім
І те розуміння, що хтось більше не повернеться...
Втрачати так важко і як далі жити із цим?
Та ми переможемо й будем стрічати світанок,
І знову зберемося разом у мирних містах,
І буде по-справжньому добрий і сонячний ранок,
Коли перемогою ця закінчиться війна!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953933
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 21.07.2022
Сяде сонечко за видноколом.
І ніщо не віщує біди.
Ти сьогодні така, як ніколи.
Він сьогодні такий, як завжди.
Посміхнеться, обійме рукою,
Скине блиск сивини на плече.
Він хотів тебе бачить такою,
Коли тіло твоє обпече
Пал кохання. Хіба ж це не диво?
Поруч разом іти стільки літ.
Варто просто лиш бути щасливим
Й розтопити незгод твердий лід.
Як це складно позбутись спокуси
Марнотратства - манити дива...
Стіл накритий шовковим обрусом.
І любов ще жива, ще жива!
Тихий вечір ступа неквапливо,
Таємницею стелиться ніч.
Варто просто лиш бути щасливим,
Коли ніжно торкнешся до пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953875
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
..бережи нас, Боже,
візьми під своє крило,
щоби серце билось,
аби воно (з)могло…
вірити в Перемогу,
мріяти про той час,
Боже, тут стільки лиха…
так порятуй же нас!
просимо в тебе багато:
спокійного ранку вдома,
щоб сонце світило в кімнату,
на плечі лягала втома.
щоб кожен у себе - господар,
і щоб солов’їна - всюди
Боже, забери наше лихо,
Нехай Перемога буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953849
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Очаруй меня снова, жизнь,
дай ещё раз в тебя влюбиться,
в юной прелести покажись
сердцу, что утомилось биться.
Опьяни его, отними
у Беззвучья (уж там – ни стука…).
Помани меня. Обними.
Ведь у нас впереди разлука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953786
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 19.07.2022
Безмежжя полює на зранену душу,
Яка віднедавна не вірить вогню,
Яка возвеличує кожнеє "мушу"
І міцно тримає свою простоту.
Віднесене вітром лоскоче уяву,
Те, що хвилює, вростає теплом.
Душі́ не сягнути глибин океану,
Якщо на поверхні розкинувся шторм!
Ліплена суттю сміється розрада,
Яка в оксамиті пізнала зорю...
Душі́ вже немає куди поспішати-
Безмежжя вплелося в її німоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953628
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Розірване серце, в душі виє вітер,
Гуляє крізь вікна, яких вже нема….
Зневічені долі, мандрують по світу,
І кожна надію в молитві трима….
Ми схожі на привід, руїну потвору,
Якого ущент розірвало ,,добро‘‘,
Із біллю у серці, чекаєм як вирок,
І шлем в Небеса запитання - ЗА ЩО???
Скалічений світ проринає крізь тіло,
Він сірий із пеплом, із димом, вогнем…
Відстукує тиск, рекошетом по скронях,
І стомлені очі ридають дощем….
За тим немовлям, що не зміг народитись,
За братом, сестрою, батьками, рідней…
За тими, хто спокій усіх захищає,
Від люті і болі - наш символ тіней….
За кожну травинку і спалений колос,
Скалічені мрії розбитих сімей,
За всі мародерства, згвалтовані душі,
Ридаєм від болю кривавим дощем…
НІЩО І НІКОЛИ - ми їм не забудем,
Відродим, збудуєм КРАЇНУ ДОБРА!
Життя бумеранг, все сповна повернеться,
Бо нелюдам в світі прощення нема!!!💙💛🇺🇦
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953578
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 17.07.2022
***
У тому серпні був предивний зорепад,
Ти назбирала в пригоршню зірок
І ними мерехтів вечірній сад,
І тіні груш зривалися в танок.
Сміявся серпень, айстрами квітчався,
Прощався з літом криком журавлів.
Прощався з нами. Тихо так прощався,
Немов щось знав, немов чогось жалів.
Я знов приходив в той вечірній сад,
Коли вертався із своїх доріг.
І мерехтів серпневий зорепад,
І зорі падали тобі до ніг.
Той серпень вже приходить лиш у сни,
Літа розвіялись вітрами по полях.
Ми загубились посеред зими
Й назад не вмієм розпізнати шлях.
І все ж я знаю – виглядатимеш мене
На протягах в спустілому саду,
Навіть тоді, як літо промине
І я уже ніколи не прийду…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953554
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Фермер Петя дуже радий:
Йшов додому понад ставом,
Повертався із наради –
Був три дні в самій Полтаві.
Чоловік уже в кімнаті,
Хоче всістись на дивані,
Вирішив помити руки –
Негр купається у ванній!
Жінка Галя стоїть поруч
(Африканцю спину терла),
Глянула Петрові в очі
І від страху ледь не вмерла.
Та оговталася зразу:
-Тихо, Петю, не сварися,
Чорт приніс оцю заразу –
Ти вже долі підкорися.
Розказала кума Дарка,
Що ні сіло, ані впало –
Прибула гуманітарка
Із далекого Непалу.
Наша влада розказала:
-Що прибуло - треба брати,
Бо побачать, що ми горді,
То не будуть більш давати.
Люди навкруги хороші,
Іноземці - наче рідні,
Присилають одяг, гроші,
Зброя й ліки нам потрібні…
Ти дивись на це крізь пальці,
І радій, що про нас дбають:
Я ж не винна, що непальці
Мужиками помагають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953372
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Хтось скаже: вірш — то лише рима,
Набір цікавих, чудернацьких слів -
То магія невидима, незрима,
Душі бентежної, розбудженої спів
Краплиною води для кого стане
Загоїть рану, спрагу відведе
Наснаги дасть тому, хто правди прагне
Дорогу вкаже, хто у темряві бреде
Для когось він немов молитва Богу -
Куди там горезвісний: Отче наш...
Підніме тих, хто вже не має змоги,
Набʼє набої у порожній патронташ
У ньому все: і істина, і розум,
І зерна знань, мелодія для нот,
І відповідь: чи порізно, чи разом,
Кохання, горе, свіжий анекдот...
У справжніх віршах ви знайдете все,
Пізнаєте себе і білий світ.
До раю чи у пекло віднесе -
То магія, то є думок політ
Бо вільні від чАсу і від кордонів,
Безсмертні і нетлінні у душі -
Мереживо божественних законів
Вкарбоване поетом у вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953353
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Синку, знай: так треба, -
Потім все збагнеш.
Злий дракон крайнеба
Вирвався з-за меж.
Він потопче квіти,
Спалить нам хати –
Треба його вбити!
Татко має йти!..
Не журись, юначе, -
Станеш козаком,
А козак не плаче!..
Сядемо рядком...
Бережи матусю,
Їй допомагай!
Я до вас вернуся –
Точно - так і знай!
То не швидко буде –
Ні, не через день..
Вам поможуть люди,
Попросіть лишень...
Все в вас буде добре...
Я вже маю йти...
Серденько хоробре,
Ти мене прости!..
13.07.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953174
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 13.07.2022
Дощ, дощ і дощ.. де він є,
За вікном чи у мене всередині?
А може і там і там.. хоча в мені він
Сильніший аніж ураган.
Всередині блискавиці і громи,
Всередині бурі які зривають усе
На своєму шляху.
В мені вітри, такої сили,
Вони шумлять,
Мене скосило.
І градом кидає по серці,
Розбиті вікна, шибки і дверіці.
Усе в одному, усе в мені.
Чому так тяжко?
Я задихаюсь!
І знаю точно що після всього,
Назад зібрати все неможливо.
Там все розкидано,
Там все розгромлено,
Там все обсипано,
І все затоплено.
Там просто куски живцем відірвані,
І голі нерви, висять над прірвою.
Гримить, гроза,
дощ як з відра..
Не бачу світла, мороз по тілу.
На дворі літо, а там- зима,
Горів вогонь,
Та все затліло.
Сюди не їдуть десенеесники,
Не доберуться і рятувальники,
Чому судилось втопитись-
Втопилося.
Чому судилось зламатись-
Зламалося.
І не лікується,
Не реанімується,
Не відкачається,
І не воскресеться,
Чому судилося бути-
збудеться.
Якщо це має так бути-
Станеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953160
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 13.07.2022
Нам судилось взяти в руки зброю
Захищати свій край від ворогів.
Освятить волю своєю кров'ю
Майбутнє для наших дочок, синів.
В жорстокий бій покликала війна
Проти тиранів і нових царів.
У нас вибору іншого нема
Життя - воля,або смерть для ворогів.
Не віддамо ні клаптика землі!
Стіймо, брат, за брата...свій за свого.
Нехай не спалюють жита в ріллі...
Не беруть хліба з поля чужого.
Ми, спимо в окопах на увесь зріст
Стоїмо в заметіль, в спеку ,і в дощ.
Пишемо історію- новий зміст
Щоб би кожен був пан серед вельмож.
Від крилат ракет залізо горить
Проб'є наскрізь бетонну стіну.
Усі хочемо цей світ долюбить
Збудувать з руїн Вітчизну свою.
До святих ікон моліться за нас!
Запаліть свічу за убієних солдат.
Згадайте їх імена в мирний час!
В честь героїв посадіть калин сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953146
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 13.07.2022
Ранок дощить.
Похмурий настрій.
Якась невпевнена хода.
Ворог все нищить.
Страчена сучасність.
І в серці оселилася журба.
Якось нездужаю.
Думки в пітьмі рояться.
Тасую долю картами надій.
Й водночас байдуже,
Потрібно посміхатись
В оскал мерзенний хтивой війни!
Немає слів.
Не знаю що бажати.
У серці біль вже звів своє кубло.
Що я хотів?
Аби війни не знати
Й щоб на розплату дочекалося ху#ло!
Добра усім!
Хай буде небо мирне!
Хай невразливим стане наш солдат!
Хай вистоїть наш дім!
Дай бог нам сили,
Щоб був закопаний останній окупант!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953125
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 13.07.2022
- У потойбіччі є життя?
- А як же.
Вам скажуть ті, що вийшли з Азовсталі.
За святу віру мученики наші,
Собою зачинивши злу портали,
Не озирались, йшли на вірну смерть.
Та відсахнулась. Воля більша твердь
Аніж благе, утяте в шкіру тіло.
Воля лишень зачинить в пекло вхід.
І вертухаї дивляться несміло
На лицарів, що вічний свій обіт
Про славу Україні і героям
Кричать й в полоні, стільки стане сил.
Степи і гори чують, зично вторять
Пророцтво це.
З них кожен кращий син
Вітчизни, бо здолав час, швидкість, простір.
В очах їх вічність, в рухах – вітру сплав.
Якщо життя людини в світі – постріл,
Тут не промазав Вишній, в ціль попав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953120
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 13.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2022
довгий шлях вірша скрізь роки, але як вино, становиться терпким та п'янким на смак.
та не вбоюся зла у темряві долини
жорстоких змін життя,
розбурханих могил!
і буде довгий шлях,
і буду поруч з тими,
хто зможе, зазвичай,
мені допомогти.
тому, що там, де є і сонце під ногами,
і океан зірок,
у кожного свій хрест.
і те, що назвемо коханням поміж нами -
і є великий дар,
отриманий з небес!
та не вбоюся тьми,
коли навколо сяє
як вогник уночі, коханої любов.
і з кожним кроком я, ще більше уявляю
що те, що я шукав,
наприкінці знайшов.
2013-2022
P.S. спочатку був написаний на російській мові
#лирика #стихотворение #поезія
#поэты #вірш #лирика21века #максайдахо
#поэзиядуши #макс_айдахо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952196
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Я стану чужою по́серед болю,
Стану чужою у власних очах.
Щастя незнано і зовсім раптово
Таки скам'яніє на теплих вустах.
Зостанеться небо, безкрає і синє,
А в ньому - і влітку пекучий мороз.
Кричати щосили тоді не посмію -
Багато застигне привабливих поз.
Нерідною стану, як те вже бувало,
Тільки інакше - тепер назавжди́.
Щастя хотіло, проте не здолало.
Тепер я мов камінь, що точить світи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952189
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2022
Сьогодні в школі малювали діти маму
Таке завдання на уроці вчитель дав.
Усі швиденько в руки взяли фарби,
Весь клас завзято малювати став
Було цікаво дуже споглядати
Коли дитяті очі так палають
Бо маму дуже легко малювати,
всі риси мами діти пам’ятають.
Овал лиця, червоні губи, ніс тоненький,
Відкриті очі, брови, як лоза,
Волосся кольору чи чорне, чи сіреньке,
Щоб фарби розвести скінчилася вода
Один до одного в малюнки заглядають,
Усміхнені щасливі дітлахи,
Бо мама краща в світі, діти знають.
Шумлять, щебечуть ніби ті птахи
Лише на задні парті якось тихо,
І білий лист лежить так одиноко…
Із краю крапельки сльози уже впитались,
І фарби не розведені стоять із боку.
-Чому ти плачеш так, моя дитино?
- тихенько вчитель запитав
-Як малювати маму я не знаю,
її давно Господь від нас забрав…
Бабуся каже вона ангел,
Завжди із неба споглядає.
Як малювати мені маму?
Яка вона, не пам’ятаю.
Учитель пригорнув дівча до себе,
Рука тремтяча окуляри зняла
І вчительська сльоза тихенько
На аркуш дівчинки упала
У класі зразу тихо стало,
Всі зрозуміли, що то за біда.
Дитяче серце в грудях калатало.
Від сліз і хвилювання аж бліда.
Учитель підійшов до свого столу,
Коробку витягнув з шухляди.
Нові мілки посипались додолу.
-Давайте діти будем разом малювати!
Він сам почав виводити на дошці
Обличчя жінки, ніби всим знайоме
Легка усмішка, під очима зморшка,
Волосся в’ється, ніби не вагоме
Діти підбігли, крейду в руки взяли,
Гуртом взялися всі допомагати
Хто плаття малював, хто квіти,
За декілька хвилин на дівчинку дивилась мати…
Учитель взяв дівча на руки,
-Ось крейда, намалюй для неї крила
По дошці крейда видавала тихі звуки
І два крила немов затріпотіли
У ангела засяяло обличчя
Їх погляди на мить зустрілись
Вуста немов шепнули «Здравствуй, люба»
З малюнка тихо сльози покотились…
Олександр Степан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952022
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Какою мерой боль измерить
от смертных ран войны утрат!
Теряет много больше враг,
но там же гибнут изуверы,
ушлёпки, отморозки, мразь,
планктон убогий, грязно серый,
не знающий про унитаз,
зад вытирающий портами,
целующий хозяйский кнут...
А мы - теин в чаю теряем,
из лучших лучших, не войти
им из апреля в кипень мая,
не пережить свою весну,
не целовать ночную тишь,
не бредить поутру стихами,
не стать отцами, матерями,
ни Рембрандтом и ни Эйнштейном!..
А я с ума схожу наверно -
всё видится угрюмый Стикс -
над мерными валами вод
теней несчётный хоровод:
"Вернись, вернись, вернись, вернись!", -
я будто мантрой повторяю
всечас пред каждою из них;
но, видно, не хватает веры,
чтоб хоть в одной забилась жизнь;
и длится хоровод без края,
захватчик тени прибавляет,
в сознаньи властвуют химеры
коль тухнет блеск над ним харизм
героев за свободу павших,
не дутых книжных - настоящих.
Какою мерой боль измерить!
29-30 июня 2022 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951929
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Стають по черзі в селах на коліна
В містах стають, пошану віддають
Дітей везуть додому в домовинах
А там дощі за ними сльози ллють
На цвинтарі вже місця не лишилось,
Червона глина прибрана в вінках
В страшному сні такого б не наснилось
І грім гримить далеко в небесах
Загинути на своїй Батьківщині…
Ще з молоду покинув ти життя
Не всю любов відкрив своїй дружині,
Недолюбив ріднесеньке дитя.
Батьки, немов у пеклі побували,
За день посивіли, добавили роки.
До раю сина свого проводжали
І сльози тихо капали з щоки
Собою ви закрили побратимів
Пішли у вічність, щоб ми тут жили.
Вже чуєте пісні від херувимів,
Тепер між нами розвели мости.
Лунають постріли угору з автоматів
Від горя стиснулись серця на мить.
Нехай настигне Божа кара гадів!
Нехай земля під ними загорить!
Яку ціну потрібно заплатити,
Щоб мир прийшов і скінчилась війна?
Як горе нашим людям пережити,
Біди багато, мрія лиш одна.
Олександр Степан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951924
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 30.06.2022
З тебе лізуть гріхи, з тебе лізуть пороки.
Бог таких не щадить, карма прийде потрохи.
Чи ти зовсім сліпий, подивись сам на себе.
Тільки бачить когось, а себе так нітрохи.
Зовсім я не герой, але досить мовчати.
Правда тільки моя, розриває печаті.
Ти живеш як вівця, стадо чує собаку.
І страшні голоси, вас лякають звірята.
І все якби гаразд, та голодних багато.
Бачиш тільки екран, і слова, щоб мовчати.
Віриш кожній брехні, та немає сумління.
Ось чому ми сліпі, п'ємо отруту як зілля.
Та на все є свій час, усвідомлення буде.
Що ти робиш комусь, те повернеться завжди.
За любов'ю - добром, а на зло - навіть більше.
Ось чому обійду, всі болота сумління.
Вибираю стежки, тільки там де світає.
Бачу ваші гріхи, бо своїх не ховаю.
Зовсім я не один, нас таких ціла зграя.
Але більшість сліпих, лише за ноги хапає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951856
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 30.06.2022
Промчав і стих на Київщині шквал.
Міста-бійці зустрілися з своїми.
Столиця наша, Київ-генерал,
Проводить перекличку з рядовими.
Я- Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!
Зв'язок тримає армія зі старшим.
Міста-фортеці древніх поколінь
Дозором розтягнулися на марші.
Ще дим, місцями, тягнеться з руїн,
Уперто не затягуються рани,
А з півночі, готові як один,
Щетиняться стволами ветерани.
Я - Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!..
Тріщить війна розривами в ефірі...
Оглушливо працює "Гіацинт",
Зривають голос в крику командири.
В одній команді мер і офіцер,
В одних рядах військові і цивільні;
У вимитий від крові транспортер
Вантажить доброволець бронебійні.
Я - Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!...
Командуючим доповідь прийнято.
Міста князів слов'янських і княгинь
Тебе готові, Київ, захищати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951908
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 30.06.2022
Привіт, мій Боже, знаю, що ти чуєш,
Звертаюсь вже не вперше і щораз
Ти слухаєш, мудруєш щось й рятуєш -
Ніколи не минаєш моїх фраз...
Скажи, мій Боже, в чому завинила
Моя країна, мій народ, рідня,
Чому ця ноша, жодному не мила,
Дісталась нам й виснажує щодня?
Невже ми, справді, найсильніші в світі,
Що в бій кривавий проти москальні
Йдемо самі, під оплески, софіти,
Стурбованість та переспівані пісні?
Невже цей бій останній? Боже правий,
Дай сили нам і мужності дійти
До перемоги не втрачаючи держави –
Будь серед нас і шлях цей освяти.
Будь з нами, з кожним, хто боронить світло
Від нечисті й ворожої орди,
Спини наш страх, наш сумнів і навіки
У щастя, спокій й право проведи.
З солдатом будь, дитям і волонтером,
Із лікарем, матусею, старим –
Помічником, захисником, суфлером,
Провідником у перемогу й вічний мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951715
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Тепер нема ні болю, ні жалю.
Тепер лиш злість та ненависть лишилась.
Російська мати, ти куди дивилась,
Коли виховувала вбивць дітей царю?
Чим завинили вам батьки та дітлахи?
Дівчата й хлопці, продавці в крамницях?
Скажіть, будь ласка, за які гріхи?
Невже для вас життя - якась дрібниця?
Не люди ви. Ні краплі співчуття
Не буде більше вашому народу.
Орда без цінностей, без пам’яті, без роду.
Мов таргани, живуть під купами сміття.
Ви нам за все тепер відповісте.
За Батурин, Січ, за кріпосництво, Крути,
За те, що мову змусили забути,
Ми все терпіли, ніби це пусте.
За Крим, АТО, Каховку та Херсон,
За Миколаїв, Харків, Маріуполь, Бучу,
За міни в морі, за поля родючі,
Ірпінь, який назавжди втратив сон…
За Кременчук… За ріки сліз пекучих.
Ви вже приречені. Вже скоро вам кінець.
Втекти й сховатися ніколи вам не вдасться.
Усім злочинці вже відомі, їм - свинець,
А всім причетним - є браслети на зап’ястя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951694
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
А это не лето вовсе,
А будто пьяная осень…
Всю зиму она проспАла,
Весною опять бухАла…
А летом пошла буянить –
Осколками листьев ранить,
Вгрызаться, как в яблоко, в душу,
Плести из сердец крУжева.
А это вовсе не лето,
А игры теней и света
На тонкой-невидимой грани,
Где пляшут вода и пламя,
Где мы – только миг с тобою,
Где мир обернулся войною,
Где взрывы звучат так часто,
Что перестаёшь бояться.
А это – лета изнанка,
Здесь мчат по подсолнухам танки,
Ракеты летят по мирным
Под озабоченность мира.
И в это чертово лето
Титаном держит планету -
Распята, но непокорима -
Любимая Украина...
Кровавый июнь 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951690
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
А это не лето вовсе,
А будто пьяная осень…
Всю зиму она проспАла,
Весною опять бухАла…
А летом пошла буянить –
Осколками листьев ранить,
Вгрызаться, как в яблоко, в душу,
Плести из сердец крУжева.
А это вовсе не лето,
А игры теней и света
На тонкой-невидимой грани,
Где пляшут вода и пламя,
Где мы – только миг с тобою,
Где мир обернулся войною,
Где взрывы звучат так часто,
Что перестаёшь бояться.
А это – лета изнанка,
Здесь мчат по подсолнухам танки,
Ракеты летят по мирным
Под озабоченность мира.
И в это чертово лето
Титаном держит планету -
Распята, но непокорима -
Любимая Украина...
Кровавый июнь 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951690
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Ніч готує ракети,
сажею маже небо,
Боже Всевишній, де Ти?
Царство прийшло Ереба.
Зірка одна – кремлівська.
Мо’ Віфлеємська згасла?
Кров пролилась синівська,
вільні пустують ясла.
Нехристи в рясах чорних
ставлять орду до бою.
Смерть перетре у жорнах
легко мене з тобою.
Нелюди правлять світом,
кажуть: вони від Бога.
Гинуть частіше діти.
Чекаю некролога…
28.06.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951684
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Якось сумно линуть дзвони через річку на село,
Чомусь туга серце крає, на душі невесело.
І світ якось зажурився у недільний ясний ранок,
І від безлічі думок огортає розум хмара .
Як же хочеться почути, що вже мир прийшов до хати,
Що апостоли війни всі приречені до страти,
Що не плачуть матері, діти не страждають,
Наші всі захисники додому вертають!
Хай здійсняться якнайшвидш ці натхненні мрії,
Хай нас Бог благословить променем надії!
Добрий ранок нам усім принесе хай радість,
Віджене подалі сум і душевну слабкість!
Хай про успіх й перемоги будуть всі новини,
Хай живе і процвітає вільна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951515
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022
Уперше бачив сльози побратима.
Вони стікали стрімко по щоці.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
З тобою поєднала нас росія,
Коли безжально почала́ війну.
Країна ця - суцільна алергія.
Як досі існувала - не збагну.
А ми - зелені, юні, небувалі
Стояти осторонь не мали як.
Переплелися наші вертикалі -
Пізнали ми професію вояк.
Ти пам'ятаєш перший обстріл зранку?
Тоді стрибали з хлопцями в окоп.
А як удвох зустрілись вперше з танком
І тіло миттю охопив озноб?
Коли спустились разом до підвалу,
Де кільканадцять тіл лежало в ряд?
Заплакали усі від їх фіналу,
Та ти тримався - ти стійкий солдат.
Коли дзвонили мама і дружина,
Коли не знав, чи їх зустрінеш знов,
Коли так набридала ця рутина,
Ти все одно тримався. Далі йшов.
Ти анекдотів знав, здавалось, - море,
Знаходив спільну мову без проблем.
Ти смуток відганяв, печаль і горе,
Хай у само́го в серці - біль і щем.
Декламував завзято ві́рші Стуса,
А за секунду вже ішов у бій.
Глибокі очі, борода і вуса -
Такий усміхнений, такий живий.
Ми поріднились, стали ми сім'єю.
Мене ти братом називав не раз.
Я ж покохав і серцем, і душею
Того́, хто найміцнішим був із нас.
Кохати друга так парадоксально,
Якщо не маєш шансу на любов...
А ворог наступав уже тотально.
Раптовий обстріл. Вибух. Тво́я кров...
Ми напад їх відбили за хвилини.
Побіг до тебе, витяг турнікет.
Але заціпенів, бо із грудини
Стирчав холодний і німий предмет.
Навколішки припав я біля тебе
І обережно ледве припідняв.
По тілу промайнув болючий трепет.
Тебе трясло. Я щось тобі кричав.
- Тримайся, друже. Тільки не здавайся,
Задля дружини й сина ще живи.
А подумки на шмаття розривався:
"Заради мене сили віднайди".
Ти посміхнувся через силу наостанок -
Застигла посмішка навіки на лиці.
Та, попри те, що це останній твій світанок,
То не твоя́ сльоза скотилась по щоці.
Гадав, що бачу сльози побратима.
Насправді ж сльози падали мої́.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951193
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 25.06.2022
Поля в диму і
Пахнуть полинами,
Похилим житом,
Горем, гірчаком...
Сльозами матерів,
Страшної драми,
Ранньою жатвою
А ще
р@шистським
Чужаком...
ГЕТЬ З НАШОЇ
ЗЕМЛІ,
ОРДИНСЬКЕ
СТАДО!
ГЕТЬ, СУПОСТАТИ,
ТЕМНІ ПАЛАЧІ!
ГЕТЬ ,
Навіжені, дикі
Колоради!
Ворожа нечість,
І непрохачі!!!!
Ми родом всі з
Єдиної планети!
Стряхни їх, Боже!
В норму приведи!
Постав на місце
Мізки в перевЕртнів!
Або знешкодь,
Чи знищи
Привидів!
Ми віримо, що прийде
мир на Землю,
А з ним Добро,
Любов і благодать.
Безпека, щастя,
І свобода вволю.
І непотребство
Батьківщину
Покидать.
Тоді вже поле
Колоситиме житами,
І пісня жайвора
Поллється звідусіль.
І дитинча щасливе
І Земля з дарами
Порадує світ
Райдужжям довкіль!
25.06.2022р.
👩🦰В.Мала
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951438
дата надходження 25.06.2022
дата закладки 25.06.2022
***
За дощем розцвітають сади
новоявлених літом ілюзій,
і збирають надії меди,
наче бджоли, у дикому лузі.
І на лапках у душу несуть,
заколихують ладаном соти.
І не думаєш, правда, про суть,
про нескорення і відвороти.
Тільки день є на дихання меж.
Тільки мить на пізнання нового,
що, як цвіту крихке макраме,
опадає тобі на дорогу.
Не піддашся спокусі, а чи,
обіпершись на догми опалі,
відшукаєш мільйони причин,
аби рухатись далі?..
21.06.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951380
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.06.2022
Зведіть мур аж до неба,
вище хмар дроти з струмом -
це нагальна потреба!
Це історія сумом
оповита, забута,
загартована, стерта,
сотню раз перезута,
до живого обдерта,
розграбована, вбита
і воскресша з руїни,
тя́жким болем повита...
Біль проходить крізь стіни!
Зведіть мур аж до неба!
Якщо можна то вище!
І всередині себе
зведіть також. Хай нищить
Все чуже і нерідне,
що принесли нам в хату -
на мораль й душу бідне...
Женіть нечи́сть хвостату
аж до самого пекла -
у московію кляту!
Зведіть мур аж до неба -
аж до са́мого Бога!
І всередині себе
зведіть також до нього.
Вище хмар - дроти струму
і слова молитва́ми.
Зведіть мур, а не думу -
вічний мур поміж нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951149
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Я вишиваю пам’яті рушник
Не нитками, не золотом, а словом,
Десь материнським, ніжним, десь – гучним,
Про подвиги нагадуючи знову.
Палають на цім дивнім рушнику
Червоні й чорні кольори безсмертя –
Це данина моя захиснику,
Ім’я якого з пам’яті не стерти!
Хтось учнем донедавна іще був,
А хтось давно став зрілим чоловіком,
Та гідність не змінили на ганьбу,
Бо риса ця залежить не від віку.
Їх імена занесені давно
Навічно у історії скрижалі,
Адже їм не було усе одно,
Чи з волею земля їх залишалась.
Їх подвигом захоплюється світ,
За волю дяку шлем і ми з тобою,
Це ними рушник пам’яті розквіт,
Осяяний синівською любов’ю.
19.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951130
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Вона матуся двох синів-героїв,
Якими Бог її обдарував,
Та Раша захотіла перекроїть
Кордони й долі.
Губляться слова…
У білий світ прийшли сини не разом:
Різниця в віці – повних вісім літ.
І мучить мозок мій матусі фраза:
«Чому такий несправедливий світ?»
У чотирнадцятім – зі старшим попрощалась…
Здалось, без сина зупинився й час.
Вона ж за руку меншого тримала
Й кляла в думках зросійщений Донбас…
Звивалась жінка чайкою над сином,
Що впав тоді в нерівному бою.
Зверталась і до Господа, безсила:
«Чому дитину ти забрав мою?»
Нанизувався час на дивне вістря,
Стікали кров’ю сторінки війни,
І через вісім років – через вісім –
Синок молодший Київ боронив.
Коса її і скроні напівсиві,
Бо ж під прицілом роду колосок.
Щодня чекала на дзвінок від сина,
Аби почути рідний голосок.
З молитвою лягала і вставала,
Щоби Господь дитину врятував,
Й сльоза гаряча по щоці стікала,
Собою кроплячи матусині слова.
Та сталось те, чого найбільш боялась:
Живим синок додому… не вернувсь…
«Як можна це пробачить супостатам,
Що в Україну привели війну?»
Вона й тепер молитву шле до Бога
За Україну й воїнів її,
Й могилки дві провідує, небога,
Думки й новини їм несе свої
Про те, що відбувається на сході,
І скільки орків знищено уже,
Які прийшли посмертні нагороди –
Їх, як зіницю ока, береже.
О, як вона чекає перемоги!
Заради цього, каже, і живе.
Чекає на обіцяну підмогу
І спогадами в мирний час пливе.
17.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951031
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Ніяковію поряд з нею,
Але так солодко мені.
Творити – мріяти душею,
Або пропасти у вогні.
Лікуюсь більше, ніж лікую.
Караюсь, що не допоміг.
Уважно здалека слідкую
Коли спрацює оберіг.
Обралася Вона доречно,
Хитрово доля підійшла.
Авторство мрії небезпечно –
Юрба твою мету знайшла.
06.12.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951022
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Я жив не тим, не те шукав,
не тим болів, й не тим обпікся.
Усе, що мав - я вже віддав,
і від усього я відрікся.
Я був не тим, я був не там,
не те сказав, що так кортіло.
Я не один, та всюди сам,
з усім вправляючись невміло.
Я був не той, я був не твій,
й не буду тим, ким так хотілось.
В душі промчався буревій,
і щось легеньке в ній розбилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951018
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Крізь прозаїчні, безпорадні будні,
що линули між кліпанням повік,
крізь роздуми доцільні і марудні
я нидів, доживаючи свій вік.
Виснажливий, гнітючий біль розлуки
морив мене, з'їдаючи живцем.
І опускались від безсилля руки
під тиском нерозв'язаних дилем.
Безжальна туга володіла мною —
незмінна передвісниця страждань.
Занедбані надією скупою,
ледь-ледь жевріли вогники бажань.
Я зрештою втомився від печалі,
від недоречних філософських фраз,
незгод, розчарувань, які дедалі
причинами ставали для образ,
а іноді прямої ворожнечі.
Від марнотратства і скляних очей,
байдужості, а з нею порожнечі,
яка проникла у серця людей.
Втомився від настирливого болю,
від сірого жебрацького життя,
від пристрастей, що позбавляють волі
і дійсність перетворюють в буття.
Жорстокий світ вмостився край безодні
у вбивчому тяжінні до утіх.
А я відчув себе до сліз самотнім,
покинутим і втраченим для всіх.
Ніщо — ні розпач, ні журба не в змозі
приборкати мою бунтарську суть.
Відтак невільні, безутішні сльози
перетворились в неприкриту лють.
Я голосно кричав, піддавшись гніву,
розлючений байдужістю небес.
Мигнувши, небо гримнуло з надривом.
Захмарилось... Допоки світ не щез.
Знов блимнуло, вже набагато ближче.
Піднявся вітер і ударив грім.
Одна краплина, друга... — заперіщив
небаченим потоком очисним.
Неначе захопилася природа
моєю люттю, влаштувавши бал.
Мені приносив справжню насолоду
нестриманої блискавки оскал.
Мабуть, шалена круговерть природня
в свідомості моїй лишила слід,
або зіткнувшись з поглядом безодні
я став інакше відчувати світ.
Як промінь, що освітлює глибини,
осяяння збудило розум мій —
я усвідомив не лише причини,
а навіть суть саму взаємодій.
Все зв'язано: події, речі, люди...
Незримо. Непорушно. Назавжди.
Без винятків. Усе зі всім. Усюди.
Подібно до зв'язку краплин води.
І разом з цим якась потужна сила
негадано прокинулась в мені.
Розквітла, забуяла, закружила
і винесла за хмари проливні.
Я почувався майже всемогутнім,
ширяв у небі та творив дива,
спостерігав минуле і майбутнє...
Йшла обертом від планів голова.
Кудись летів у пошуках нового,
куди невпинно кликали вогні...
Хоч був в полоні прагнення простого —
позбутись тягаря вчорашніх днів.
Жага мандрівок мною володіла,
бажання пізнавати все навкруг...
Хотів відчути смак значного діла,
але тримав обов'язків ланцюг.
Життя минуле нидів наче в приймах,
та час для рівноваги, а відтак
я кинувся до Всесвіту в обійми,
почувши в тиші: [i]"Що ж, вітаю, маг..."[/i]
Довірившись передчуттю своєму
і стиха посміхаючись сльозам,
я мчав невпинно, збуджений до щему,
назустріч ще незвіданим світам.
І ті світи чекали за дверима
вервечкою яскравих намистин.
Я потім сумуватиму за ними,
але тоді вишукував один.
Чийого неприкритого обличчя
незграбна не торкалася рука,
чиє природне вроджене величчя
не спонукало інших до гріха.
Упевнений в своїй могутній силі,
я подолав багато перешкод.
Ніщо так не спрямовує до цілі,
як невгамовний потяг до пригод.
У пошуках поринув з головою
в захопливий калейдоскоп подій...
Метання, боротьба з самим собою,
де відкриття — вінець усіх надій.
От тільки нерозв'язане питання
занозою саднило в глибині:
я щось важливе втратив у шуканнях
без чого це життя гидке мені.
Хоч кликала до себе даль незрима,
одначе перервався мій політ —
постав перед питливими очима,
незнаний досі, загадковий світ.
Дощенту полонив мою увагу
по-справжньому строкатий краєвид,
де все навколо славило звитягу
всього зі всім, забувши жаль і стид.
Все рухалось, злітало і тонуло...
Не світ, а радше чудернацький сон.
Зненацька піді мною промайнуло
надміру дивне плетиво колон,
яке на мить собою утворило
небачений за розміром намет.
Аж раптом знов якась могутня сила
змінила все — і сцену і сюжет.
Із урвища голодної безодні,
умисно вихваляючи борню,
здійнялась чаша в величі самотній,
по вінця повна чорного вогню.
Але не довго полум'я буяло,
оплавившись, вона упала вниз,
натомість чорних вогників навала
кружляла, мов стерв’ятники поблиз.
Округа повсякчас міняла вигляд,
не стримувана міццю ланцюгів.
І дивувало різнобарв'я стигле
чарівною розкішністю тонів.
Зворушливо, нема де правди діти.
Неначе світ — піддатливий туман,
яким свідомо оперує вітер.
І я ширяв над ним, немов орлан.
У цьому непроглядному тумані
міг легко загубитися будь-хто.
Та ось внизу, як острів в океані,
з'явилося усталене плато.
А просто на плато, як і належить,
стояв палац, що сяяв, мов ліхтар.
Його стрімчасті, гостроверхі вежі
подекуди сягали срібних хмар.
Палац вінчав не тільки всю округу —
він безумовне втілення мети.
Однак, я, попри всю свою потугу,
ніяк не міг в середину ввійти.
Від розпачу я ледве не загинув.
Настільки важко це мені далось...
Поводився раніше, мов дитина,
з якою справ не матимуть всерйоз.
Але збулось, як плід моєї праці,
чи може усвідомлення мого —
я врешті опинився у палаці.
Як сталось це? — не відаю того.
А там нестерпно сяюче, яскраве
світіння — запорука від нашесть,
і голос в голові, що вів про справи,
про совість, про обов'язок і честь...
Минулого й майбутнього картини...
Незмінна точка докладання сил.
Зчерствілих душ незвідані глибини
і ворох пір'я з вищипаних крил.
Безмежний всесвіт просто на долоні
пішов укотре на новий виток.
Роки, епохи, посивілі скроні...
Самотня вічність, де чекає Бог.
Отямився я в повній порожнечі.
Далекі зорі осявали шлях.
От тільки шлях минулий мій до втечі
не викликав захоплення в думках.
Куди іти? Чого іще шукати?
Що зміг зробити я? Чого досяг?
Ніхто не зможе дух увись здійняти,
шукаючи лише пустих розваг.
Тому лишив я заклики довкілля,
палахкотіння зма́нливих заграв...
Позбавившись солодкого похмілля,
спинився і себе опанував.
Відкрилося, наскільки був нікчемним,
слабким, а часом навіть незначним,
неначе меч, що вийнятий даремно
іржавіти під впливом нищівним.
Чого ж тоді я прагнув в кожній миті?
Яких хотів дістатися глибин,
якщо, попри усе, в цілому світі
до сліз гірких, до болю був один?
Шукаючи живого спілкування,
а ще бажання маючи одне —
віддати все і радість, і кохання,
які весь час вели вперед мене,
я вирушив, з нізвідки в невідоме,
не впевнений ні в чому взагалі,
в мандрівку до покинутого дому —
до милої, далекої землі.
Минулі дні складаються в сторіччя,
події, дати і моментів — тьма,
у пам'ять закарбовані обличчя,
яких вже на землі давно нема.
Для чого я десь вештався віками?!
Нема і сліду друзів та рідні...
Роки постали прірвою між нами.
Отож, я відродив колишні дні.
У пошуках утраченого щастя,
укутавшись самотності плащем,
я нісся крізь голодне позачасся,
що прагне все поглинути живцем,
туди, де невимовно дивовижна,
сумуючи, живе любов моя,
приваблива, дбайлива, мила, ніжна,
та, за якою вік сумую я.
Вечірнє небо, порване в лахміття,
густий туман, що в'ється вздовж доріг...
Все як завжди. І втрачені століття
чекають дій, скрутившись біля ніг.
Та тільки-но нога моя ступила
по дорогій омріяній землі,
як розум нарікати став за крила,
за шлях, що ген очікує в імлі.
Мій світ, з його широкими полями,
посилюючи тугу і печаль,
своїми безперервними сльозами,
тепер став затісним мені, на жаль.
Шкода тебе, мій світе, за упертість,
за підлість, за безчестя і обман,
за правди неприховану відвертість,
яка призводить до смертельних ран.
За біль, яким пригнічуєш постійно,
за безпорадний відчай у очах,
байдужість і зневіру безнадійну,
сліпу жорстокість і панічний страх.
Мій світе, хоч ти сповнений напастей —
тебе не кину я, не відступлю.
За краєвид серпанково-сріблястий,
за честь і гідність — я тебе люблю.
За всі твої зворушливі моменти,
за відданість, за вірність, доброту
і навіть за надмірні сентименти,
як почуттів відверту повноту.
Люблю тебе за стриманості міру,
що від війни рятує знов і знов,
за непорушну, споконвічну віру
в безсмертну, вседолаючу любов...
Знайомий дім, чарівний, тихий вечір...
Сюди вели усі мої шляхи,
бо прагнув обійняти рідні плечі,
губами доторкнутися руки.
Я знаю, ти за мною сумувала,
пригадуючи наші спільні дні.
Було пролито сліз гірких немало...
Чи зможеш їх пробачити мені?
Це я, прошу повір, моя кохана,
той, хто пізнав самотності сповна,
кому пече розлука наче рана,
кому потрібна тільки ти одна.
Кого обрала ти по власній волі
та дарувала щастя і любов,
кого утратила із примхи долі
але віднайдеш, як захочеш, знов.
Пішли вперед, тримаючись за руки,
долаючи біди нестерпний гніт,
візьмемо дике людство на поруки
і докорінно змінимо цей світ.
Спрямуємо його не на розваги —
на розум і довершеність думок,
на почуття глибокої поваги
до всесвіту, що сповнений зірок.
До пошуку і відкриття нового,
до мрій, що є основою буття,
на світ, в якому завжди важить слово,
і де всіма цінується життя.
Я не скажу, що викликів не буде…
Але ми будем разом, а відтак —
ми будемо щасливими усюди.
Рушаємо?
І прозвучало: [i]"Так..."[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951006
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Вона свято вірить що біль цей минеться
Звучатимуть з серця веселі пісні
І те що минуло в реальність вернеться
Не тільки лиш спогадом у тишині
Він прийде як завжди за плечі обійме
А ще поцілує казковістю снів
Весь біль що таїла із радістю прийме
Любитиме так як ніхто не любив
(Надихнула поезія Макса Дрозда)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951003
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2022
Не знав ніхто маршрутів і стежин,
Що довелось на чужині шукати,
Ти до війни страшної не дожив,
Опора наша й захист, любий тату…
Душа ж твоя в краю, де солов’ї
Дзвінкі веснянки мають щебетати,
Тре мама очі втомлені свої –
Милуючись самотньо стиглим садом.
Півоній жар ллє рідним до судин:
Усе солодко-тепле – не забути.
Так пахнуть матіолові меди,
І миру просять працелюбні люди.
Та серед тиші – спалахи ракет,
Здається, що страшне все – просто сниться.
Згасає не одне життя людське,
Тривожно тужать голоси дзвіниці…
Я подумки придбала свій білет,
В один кінець задуманим маршрутом.
Щодня до мами потяг мій, але
Військові радять у безпеці бути.
Удома – теплі спалахи жоржин,
З терпким і чуйним, свіжим ароматом.
…Ти до війни страшної не дожив,
Молись за нас із раю, любий тату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950976
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Батьківська любов тебе зігріває,
Дарує радість, ніжність і тепло.
Вона у твоїм серці проростає,
Молиться Богу, щоб добре було.
Батьківська любов така особлива
І ховається за строгим лицем.
Вона відважна й така незрадлива,
І являється для дітей взірцем.
Вона добру пораду дає в житті,
Крокує завжди поряд із нами.
Вона добрі вчинки має на меті,
Підтримує мудрими словами.
А ти завжди дякуй Богу за тата,
Він є міцна опора для всіх нас.
А без нього стає пустою хата,
Дбай про тата допоки ще є час.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950948
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
Я зустрів тут весну і війну тут зустрів.
Розказати про неї не вистачить слів,
розказати про неї не вистачить сліз,
бо земля кровоточе й вихаркує слиз.
Прямо з пекла — на захід — ланцюг із валіз,
бо весна — то доба гартування і криз.
Той не знає весни, хто заліза не гриз.
Набувають ліси камуфляжних
рис.
Я застряг в цій весні, на світанку тривог.
Ми — тепер заслужили усі некролог,
коли смерть розправляє залізне крило.
Та рятує життя ППО, а не Б-г.
Коли смерть розправляє залізне крило,
все, що пахло, тремтіло під ним і жило,
перетворюється на беззахисне скло:
кров, і плоть, і машина. І місто, й село.
Я зустрів тут весну, де співає Сукіль.
Та яких надлюдських, надприродних зусиль
і скількох ексгумованих з надр сокир
варте небо, позбавлене люті мортир!
Хай приходить весна! Хай долає мости!
Шовкопряди — продовжують нитку плести!
Хай отримують матері добрі листи.
Ми вихаркуєм слиз. Хай нам всім пощасти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950944
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
Поспілкувався з другом, що війну
Зустрів, мабуть, одним із перших,
Коли ще спочивали ми у снах
Їх злітну смугу вже бомбили "іскандери".
Він постарішав, з втомою в очах,
Що бачили занадто вже багато,
І день і ніч в повітряних боях, -
Важкий тягар у кожного солдата.
Не знаю як подякувати всім,
Хто нашу рідну землю захищає,
Які молитви промовлять святим,
Щоб наших воїнів від ран оберігали.
Бажаю ранку доброго всім нам,
Ясного неба і спокійної неділі,
Хай двері кожному відкриє божий храм,
Щоб не втрачали віру і надію!
Добра і посмішок, терпіння і наснаги,
Щоб путінський ми прочитали некролог,
І перемогу радісно стрічали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950933
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
[i]Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
не так і мало, як на двох.
(с) Ліна Костенко[/i]
Що буде в нас ?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. Ти знала, Ліна,
Ти знала. А чи знав то Бог?..
Я повернусь на рідну землю,
Впаду додолу, й на колінах
Благати буду мою неньку
Щоби простила Україна
Свою дитину недалеку,
Бо уявив з себе лелеку,
І полетів у «взакордон»
Прийняла їхній пантеон.
Страшніше те, що загубила
В чужій реальності своє
Коріння рідне й уявила,
Що зможе взять собі чуже.
Забула мову, що бабуся
Плекала в грішній тій душі.
Прости мене, я повернуся,
Це не лише такі вірші.
І буде в нас
Любов і літо.
І впевненість, що пережито
І пекло й ненависть і страх,
А під ногами орків прах.
І літо буде
І любов
до нескінченності епох.
А що й ще треба нам на двох ?
Антверпен, Бельгія
6 травня 2022
72й день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950768
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 19.06.2022
Ти пробач мені, любий, втому,
І що стала сивІти рано.
Птах із півдня верта додому,
Ти ж ідосі ще там , коханий .
Ти пробач необачні сльози,
І журбу мою, і тривогу,
Що розхристана ніч приносить
У безсонні така предовга.
Плід зелений зриває вітер
І ховає у травах саду.
Скільки щастя війна ще зітре,
Що зламає з оскалом радим?
Ти пробач мені смуток, милий,
Бо в чеканні , як у дозорі.
Тільки голову втома хилить,
І сльоза розмиває зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950854
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Зачерпну води із річки,
Щоб почати ворожить.
На світанні згаснуть свічки,
В небі птаство задзвенить -
Дикі квіти, дикі трави,
М'ята, рута, полини,
Час ставати нам до справи -
Плести пута, ланцюги
І в'язати руки-ноги
Вороженькам на вузли,
Приховатись при дорозі,
Щоб ніхто не мав пройти.
На дорозі каменюки
Гострим лезом, як серпом
Ріжте колеса з багнюки,
Захищаючись гуртом.
Захищає рідну землю
Вся природа, все живе.
Ворог вліз до нас даремно -
Тут він смерть свою знайде.
Дикі трави, дикі квіти,
Заваріть п'янкий відвар,
Щоб могли ми порадіти
Результатам наших чар.
Щоб наповнювала сила
Наших хлопців і дівчат,
Берегла їх, боронила,
Щоб живі прийшли назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950684
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 17.06.2022
***
Ти сотворила сни п'янких ілюзій,
До них манила солодом весни.
З росинок ранніх, зібраних у лузі,
Дала напій... — Ну а тепер засни!.. —
Мовляєш тихо, о незрима музо.
Твій силует згасає уві сні.
Холодний погляд, наче у Медузи —
Я кам'янію. Ти зникаєш в тінь.
Я знову плину дальніми морями,
Навколо води, хвилі та печаль.
Нас розділили вічними вітрами,
Слова, що залишили тільки жаль.
Супутниця моя тепер — розлука.
Любов злетіла високо до зір.
Кохання музи — це безжальна мука.
Лишився, музо, лиш пустий папір.
***
О, музо! Ти – божественна отрута!
Вросли у сни хмільні пісні Сирен.
Блукає в морі вічної спокути
Душа, мов недописаний катрен.
Печаль і долю розчиню у віршах…
Кохання лине музикою рим,
Що муку віддзеркалюють у тиші.
Розлука рани полином ятрить.
Кому, богине, присвятити відчай?
Любові сповідь розлилась, мов ртуть.
Слова її, трагічні та величні
Вітри зрадливі у пісок зітруть.
Сягнуло серце зоряних ілюзій,
Розтерзане, майнуло у світи.
Згубило щастя у оманах музи.
Свобода – то ж в’язниця самоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950682
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 17.06.2022
Ми мусимо вижити й перемогти,
І альтернативи не варто шукати.
Відкласти сокиру просити у ката —
Це голосом марно повітря трясти.
До болю людського від роду глухий,
Там суміш у генах ненависті з люттю.
Він вбивця і злодій зі хтивою суттю,
Тож плодить світами смертельні жахи.
Допоки на порох його не зітрем,
Про спокій і мир доведеться забути.
Чекати від каїна марно покути,
Коли він її приправляє свинцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950676
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 17.06.2022
За селом сьогодні здичавілі трави
не хлібами родить зранена земля.
Колос одинокий гомонить з вітрами.
Витоптав посіви чобіт москаля.
Повмирало жито геть до виднокола,
чорноземи танки перетерли в прах.
Як ти це стерпіло, вимучене поле?
Витираю сльози горя на очах.
Не журися, лане, ми їх переможем,
не здолать ніколи Святу Русь орді.
Вої йдуть до бою, бережи їх Боже,
щоб заколосились злаки золоті.
16.06.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950665
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 16.06.2022
Не людина, не звір, і не демон
Те, що зараз йде по землі
То пусте і мертве обличчя
На порожній такій ж голові!
Без думок, без надії, без сенсу-
Воно слуха команди згори,
І не знає що таке серце,
Світ для нього - лише прапори.
Не людина, не звір, і не демон
То є чиста субстанція зла!
Хай згорить у пеклі створіння,
Що й у собі не бачить життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950541
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 15.06.2022
Надихни мене легким спомином,
Пригорнися до мо́го плеча.
Надихни мене теплим спогадом,
Мов наївне, маленьке дівча.
Надихни мене своїм поглядом,
Що застигне, зустрівшись з моїм.
Надихни мене своїм привидом,
Що з'являється поміж руїн.
Надихни мене ніжним дотиком,
Хай здригнеться усе моє тіло.
Надихни мене, ставши котиком,
На вербі́ гойдаючись сміло.
Надихни мене щирим усміхом,
Що полонить тво́ї вуста.
Надихни мене своїм запахом,
Я відчую його крізь міста.
Надихни мене літнім променем,
Розігнавши невпинні дощі.
Надихни мене своїм іменем,
Всім, що маєш, мене надихни.
13.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950494
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 14.06.2022
Чого не бачили ми ще…
Чого не чули…
В війні з цією поганню
Мирне життя забули
А день як мить…
І як його прожить
Коли навколо то палає, то гримить.
Хотілося би трошки відпочинку
Тієї тиші яка була в дитинстві
Упасти в трави, закрити очі
В обіймах дня і місячної ночі.
Набратись сил для нового двобою
Стати непереборною стіною
І захистити Україну що за мною.
13.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950421
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
коли я помру, усім стане краще
нічо не виросте з мене путяще
так думають, напевно, люди пропащі
моя душа — мої справжнісінькі хащі
коли я помру, влаштуйте бенкет
ніхто не дізнається вже мій секрет
в мене дещо інший менталітет
вже згорів вдалині очерет
коли я помру, ви будете раді
бо я не стою у вас на заваді
в мене батьки небагаті
я згорю у вишневім халаті
я буду плакати, сміятися, горіти
на моїй могилі не виростуть квіти
до мене ніколи не прийдуть діти
а ти не будеш мене своїм тілом гріти
коли я помру, мене всі забудуть
а може це краще — ніхто не осудить
а час і літа новую здобудуть
новую, ще краще ніж я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950393
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Знайшов життя. У полі. На узбіччі.
Лежало непримітно на ріллі.
Майнула думка зіркой на обличчі
- Воно ж потрібне фсім!
І взагалі...
Хтось загубив? А може відібрали.
Чи розміняв на з маком куличі.
А може потайком цигани вкрали
Замість коня гнідого уночи...
У пазусі тихенько відігрілось.
І пригорнулось, шію обійняв.
Чиє ж ти, рідне? Миле, загубилось?
Благаю - відгукніцця! Я б віддав!
Я відгодую, посмішкой зігрію!
З долоней джерелами напою.
І подарую пошепки надію,
Що ти знайдеш загубленість свою.
Знайшов життя. У полі. На узбіччі.
Потрібне, наче сонце небесам!
Співайте пісню! Радість на обличчі.
А я почую - й подарую вам!
=GrafBorisfen=12.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950390
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Тумани розсіються з променем сонця.
Любов розцвіте із приходом зими.
Усі ще не втомлені заздрістю люди
Зна́йдуть пояснення кривді й біді.
Море зійде́ зі своєї навали,
Зостануться гори сліпого піску,
Що мріяти стануть про штиль, океани,
Про те, що вже мало велику ціну́.
Один тільки біль не зуміє забути.
До нього прилинуть ясні паруси.
Ніхто і не скаже потому, як бути.
Ніхто і не скаже,- Залишся, не йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950375
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
У темряві віри не видно,
Навколо канава глуха,
Куди ступити, щоб жити,
Щоб віра в душі ожила.
Щоб там на небі, де тихо
Пір'їни янгол ковтає,
Ти дав би нам світла сповна.
Але я не хочу так жити,
Чекати на чудо на дні,
Де серце убите у ранах,
Стражданням пройнялось на вік.
Тону і світла не видно,
Приймай моє тіло земля,
А душу давно розтягнули
В проклятті сльози гіркі.
Не можу повірити слову,
Але так хотілось на мить,
Прокинутись у світі без болю,
Без тяжких ран і молитв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950372
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Гонить, гонить хмари вітер батогами.
Кашляє громами навздогінці вись,
І, стомившись бігом, стишаться десь гнані—
Перед сліз потоком, гніве, й ти спинись!
Йде конфлікт стихій—
сили бережись!
Люто буйвітрисько верби гне додолу.
Ляскає по спинах яблунь малахай,
Розсікає груди клену по живому,
Махом збив без жалю кучму ясенову,
В січку хвилі трав сперіщив—то нехай?
Їхня в чім вина?
Бо земля не рай.
Козир у сильніших—так було і буде
(Що ж, в негоду смуток похмурнішав знов),
Спірки у природі—звичні й неосудні.
Завтра Сонце Всесвіт змирить, приголубить—
Чом же шлях до миру в нас, де ллється кров?..
Віриш, помисл це
Творця світобудов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950370
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Пролився знову у кімнату захід ,
А з ним тривога болісно- гірка,
Малює променем останнім сонце знаки
На стінах , відбиває від зеркал.
Розсипались по стелі самоцвіти-
Як бризки від шматочків кришталю.
Так хочеться сміятись і радіти
І говорити, що тебе люблю.
Здається, промайне знайома постать
Ген за вікном. Ключі звенять в замку...
А захід свій багрянець ллє на пОстіль,
Самотність добавляючи щемку.
Палає спека обрієм кривавим .
Горить на сході дикий смерч війни.
У надвечір'ї я у двох загравах.
...І ти мені за день не позвонив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950360
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Я був вже не раз убитий
Похований був не раз,
Та ваші палкі молитви
Мене повертали до вас.
З вирви,з траншеї,З підвалу,
З будинку розбитого вщент
Божі руки мене діставали
В геть безнадійний момент.
Боротись знаходив сили,
Не падав в багно лицем,
До вас повернусь з могили,
Вам вірити треба в це.
Я з полум'я вийду.Треба!
Скрізь страх,непроглядність,дим.
Мені допоможе небо
І я повернусь живим.
Вам скажуть , ви не здавайтесь!
Вірте,як вчив Ісус.
Без мене мене не ховайте!
Моліться! І я повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950352
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Розбуди мене ранньою кавою...
Заплети в мої коси - весну...
Щоб в обіймах твоїх стала - лавою...
Що виймає з грудей стріли - сну...
Розбуди мене ніжно - пір'їнкою...
Міцно любляче так обійми...
Щоби стала з тобою я жінкою...
В котрій ніжність росте мов сади...
Розбуди мене.... ❤️🌈🔥
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950273
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 12.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2022
А давай засіємо землю квітами?
І пшениці більше - нехай росте.
Сонце, золотими його софітами,
Все осяє - діло його просте.
Кажеш що пшеницю не буде змелено?
Хай ті зерна падають досхочу.
Подивись як хороше і як зелено,
По лугах не йтиму, а полечу.
І побачу зверху, як буйно стелиться
Все, що ми залишили на Землі.
Колосиста рідна душі хурделиця,
Проросте духм‘яністю на столі.
За столом родина чиясь збирається,
Знов лунає пісня попід гаї.
І ріка із місяцем покохається,
І у них народяться солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950092
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 10.06.2022
Не відчувають болю ті,
Хто землю цю довів, бо стогне,
Хто згарища залишив тінь,
Убив живе. Кривава втома
Пронизує тіла людей.
Загиблих тисячі. Страждання
від божевілля злих ідей.
Народ мій не довічний данник,
Він чинить опір ворогам.
Не буде прощення нікому.
Війни саркому знищить сам,
Радітиме життю святому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950085
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 10.06.2022
Вогненна паща – все фарбує в сіре,
Цей випускний написаний за нас:
Метелик у красу та світло вірить.
На фоні згарищ лине ніжний вальс.
Тепло відчують стіни школи рідні,
Тонких беріз знівечені стволи.
На дошці – зайчик сонячний опівдні,
І клас, де вчитель стільки нас хвалив…
Останній вальс весь світ сьогодні вразить,
торкне дарунок – від дівчат, хлоп’ят:
Розбиті вікна… почорнілі класи…
Усьому світу докором стоять.
Змужніли у війні дорослі діти,
Весь їх танок – сумлінням говорив:
«Потрібно зло й жорстокість зупинити!
Сліпа війна зламала стільки крил!»
А їм би щастя в пригоршні черпати.
Стрічати вранці сонця мирний схід…
Страшна війна забрала дім і тата…
І виють градів голоси лихі…
Метелики яскраві край безодні –
На мир надія мужніх харків’ян…
Летів танок над знищеним сьогодні,
Та вірила в дітей душа моя...
/На знімку - останній вальс випускників на подвір'ї зруйнованої школи м.Харкова./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949931
дата надходження 08.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Іду, ногами босими, ранковими покосами
Пташиний спів пробуджує Зорю…
Світ вмився щедро росами, вітають верби косами
На мить якусь, немов я у Раю…
Шепочуть віти листячком… Які ж зелені літечком!
Чекають бджілок, джмеликів в гаю.
Хитнув вітрець он квіточку, пелюстку зняв мов хусточку,
Шука невтомно доленьку свою…
А небо в хмарках з мріями, засіяне надіями…
Там спочивають зіроньки нічні.
О, як же тиші хочеться!… Знать, що ніхто не вторгнеться
в цей Рай здійнять нагострені мечі.
Іду я вранці травами, милуюся загравами…
Цвіркун сюркоче пісню з-під землі…
Квітує літо барвами, хоч б’ють ракети з градами…
І сум війна малює на чолі…
07.06.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949902
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Сьогодні дощ. Розмита авеню
Дрімає під яскравими вогнями,
Дві сотні кроків – зливою між нами,
Своїм ключем я двері відчиню.
«Бешкетник-дощ під вечір підстеріг
Й давай немилосердно поливати!»
… Смак піклування, кави аромати
Відчую, ледь ступивши на поріг.
«Як краплі б’ють. .. сумує, одинак –
Так хлюпотить, аж забиває подих,
Хоч він сумної ввечері заводить,
Не шкодить нам, закоханим, ніяк…»
Вразлива крапля шибкою тече,
А ми – у тиші… ніби у пустелі…
Камін палає в затишній оселі,
Яку відкрила я своїм ключем.
Кохання кожен пише власноруч,
Та всі love story між собою схожі:
А щоб ніхто коханих не стривожив,
Закриємось з середини на ключ.
...Геть вимокла французька авеню
Романтика-поета вічним вразить.
Крізь дощ домислю всі забуті фрази –
Сьогодні дощ… Здається, що я сню…
/Фото Кристофа Жакро./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949820
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Це місто, яке мені сниться щоночі,
В портах зустрічає воно кораблі...
На березі Чорного моря, співоче,
І в ньому так легко, так любо мені.
Там п'ятий трамвай знов Аркадію будить,
Привоз оживає в глибокую рань,
Гарячую душу акації студять
Посеред усіх історичних надбань.
Фонтан розповість вам веселих історій,
Віддасть Молдаванка увесь колорит.
Це місто вартує незримих теорій,
Це місто відоме на весь білий світ.
У Центрі Морпорт Рішельє споглядає,
Потьомкінські сходи ведуть до хмарин,
Проте достеменно ніхто не пізнає,
Як місто колись врятував апельсин.
Де Рі́баса ім'я там вулиця носить,
Утьосов покаже дванадцять стільців.
Там серце й душа ли́ше музики просять
У місті славетних, великих митців.
Перлини морської ім'я всім відоме,
Вона філігранна, чудна поетеса.
Так тягне мене туди щось підсвідоме,
Так тягне до тебе, кохана Одеса!
05.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949772
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022
Я завжди знала, не навік це б́[b]у[/b]ло
(Нависли хмари, заметіль кружляє),
Тепер це наше золоте минуле
(Темніє небо, з вітром ніч зітхає);
Не варто й далі кавалера удавати.
Холоне в чаші попіл нашого кохання –
Я завжди знала, що кінцю настати
Пізно чи рано.
Я завжди знала, це приходить знову
(Дощ барабанить, проростають трави),
Тебе цілунки тішать нової любові
(Сіяє сонце, й пташечка співає).
Минула пристрасть, що була між нами,
Знайшов ти іншу радість несказанну -
Гаразд, чинити буду я так само,
Пізно чи рано.
[b]Dorothy Parker NOCTURNE[/b]
Always I knew that it could not last
(Gathering clouds, and the snowflakes flying),
Now it is part of the golden past
(Darkening skies, and the night-wind sighing);
It is but cowardice to pretend.
Cover with ashes our love's cold crater-
Always I've known that it had to end
Sooner or later.
Always I knew it would come like this
(Pattering rain, and the grasses springing),
Sweeter to you is a new love's kiss
(Flickering sunshine, and young birds singing).
Gone are the raptures that once we knew,
Now you are finding a new joy greater-
Well, I'll be doing the same thing, too,
Sooner or later.
1926 "Enough Rope".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949753
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022
І знову мені сниться дім рідний
І батько й мама і чарівна птиця.
Що прилетіла мов з дитячих мрій
І хоче з рук рідних води напиться
А може то й не роси, не вода..
А сльози неньки, батькова сльозина..
Все випий, пташе, душе золота!
Аби не плакала вже більше Україна!
І випив птах і запалав умить
І попелом осипався в долоні
Та теплий дощ грозою оживив
Злетіла птаха, тільки сиві скроні.
В батьків..
Тримайся, мамо, буде знов весна
Не поспішай сивіти, крила не згорають!
Дивись, у вирії над нашим отчим раєм
Знов душі, вольні, праводою живі,
Соколи з вирію, додому повертають!
Несуть на крилах Силу Булові!
Всміхнися, мамо діти всі живі!
Живі всі ті, хто правду в серці мають!
Ан Буреєва-Сетфко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949751
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 06.06.2022
У темній кімнаті - ховаються тіні,
шкребуться, блукають і ходять по стінах…
В химерному мороці - ховаються спогади,
І боляче так прикипають їх погляди.
І Їхні обличчя, що дивляться в вічі,
Мовчать, не ворушаться, десь причаїлись…
Чекають, щоб я стала надто слабка,
Як жертва стає для свого хижака.
Крім них, і, крім мене, в забутих кутках
в‘язке павутиння плетуть у клубках
невдач і нещасть дрібні павуки.
Готують для когось липучі пастки.
Снують і Ховаються геть від очей,
Як я уникаю подій і людей.
У їхніх приманках страшної безодні
вмирає і стогне вчорашнє сьогодні.
І завтра загине, а потім й рік-два,
Якщо я боятимусь вийти в життя.
Там теж буде боляче часом, як знати?!
Та те, що дано, мабуть, треба приймати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949746
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 06.06.2022
Чи знаєш,як це бути не такою,
Чужою серед інших всіх істот?
Дивитися на світ і будь сліпою
Кричати до безтями не відкривши рот..
Чи знаєш ти, як бути гірше жаху?
Що не бажаєш недругу ві снах..
Бо ні під сили, ані церкві, ні монаху
Відмити ті думки, що по ночах.
Чи знаєш ти, як тяжко бути тою
Ким хочуть тебе бачить навкруги?
Бо ти повинна тілом і душею
Будь тільки тут,хоть це й не до снаги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912687
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 05.06.2022
Хміль вговоряв калину біля тину.
Не відвертайсь,а посміхнись мені.
А я тебе до віку не покину.
Кохати буду в горі і в біді.
Від слів його ласкавих червоніла.
Повірила і голову схилила.
Суцвіття біле вітер обривав.
Бо вдачу цього хмелю добре знав.
Хміль вговорив таки калину бідну.
А сам поповз мов змій.Жорстокий,хтивий.
Обвив гілля і заховав від світла.
Таку беззахисну,таку красиву.
Розрісся хміль і прикував калину
своїми стеблами мов ланцюгами.
Вже дихати не може і чорніють
її всі квіти,листя під ногами.
Ось так в житті буває.Сонце сяє.
Туманом вечір плечі обгортає.
Радій життю.Не вір таким як хміль.
Бо зрадить,вийме душу хижий звір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949722
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Вікна горять, наче просять "давайте, ракети,
Нам вже не страшно, забули - палає війна,
Нам би театрів, пляшОк і нові сигарети,
Дайте нам знов перед сном подивитись лайна,
Знятого гарно, з субтитрами, в повному залі,
Дайте попкорну, налийте улюблений джин,
Дайте сторінку тієї вродливої кралі,
Дайте бензину і знижку на лАтання шин..."
Вікна горять, а в дворі все гучніше колонки,
Весело грають у теніс, збираються в клуб...
Тільки от поруч димІють глибокі воронки -
Хтось вже ніколи не буде обпечених губ
Ні цілувати, ні бачити, навіть не чути,
Більше не стисне в обіймах улюблених тіл...
Як ми змогли все так швидко... настільки забути?
Як нам сідати за свій переповнений стіл?
Як нам живеться у звільнених кимось кімнатах?
Як нам ходити поверх безіменних могил?
Як не сидІти у сховищах і у палатах?
Як нам, в цілОму? Як нам живеться без крил,
Що підіймали ще в березні, ще на світанку?
Як нам так спиться, так глибоко і без страхУ?
Як нам тепер не молитись крізь сльози щоранку?
Як ми ковтнули ту правду, бридку і гірку?
Вікна горять, як запрошення знову стріляти,
Музика весело глушить старіючий жах...
Нам би хоч день, хоч годину, хоч мить постоЯти
В тому окопі, в тих досі гарячих містах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949653
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Парк. Краса. Дерева. Квіти.
Літо. Спека. Я і ти.
Сонце. Небо. Хмари. Вітер.
Листя. Шелест. Спів. Пташки.
Кава. Тістечко. Рахунок.
Затінок. Кав'ярня. Ми.
Дотик. Погляд. Поцілунок.
Камінь. Озеро. Круги.
Лавочка. Обійми. Двоє.
Очі. Океан. Світи.
Тиша. Свіжість. Запах. Хвоя.
Погляд. Ніжність. Я і ти.
04.06.22.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949652
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Там, де тепер гарматни бій -
квітла моя земля...
Хрипло лунає: "Міни! Стій!
Стій, краще піду я."
Там, де руїни, попіл, дим,
чувся дитячий сміх...
Кулі спинили його, з тим
часу спинився біг.
Там, де поля відстраждалі сплять -
маки цвіли торік;
душі над містом своїм шумлять,
ніби лелечий крик;
там полотно від чужих воріт,
ситом проміння лл'є;
Господи, там проклинає світ
кожне дитя твоє...
Там, де тепер захололі сни -
хтось обіймав теплом...
Гомін лісів: " Ти не йди, спинись!
Краще уже разом..."
Ніби відмотаний плівки час
в дикі чужі віки...
Знай, де війна визволяла нас -
штучні стоять вінки...
Там, де тепер гарматний бій -
ще зацвіте земля...
Далі ні кроку! Досить! Стій!
Стій, бо тут правлю Я!
Знайду в собі понад тисяч сил,
щоб розігнати муть...
Далі ні кроку! Час твій сплив!
Маки мої цвітуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949634
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Кричи гучніше, що є сили
Від сліз гарячих, від журби,
Що ти жива, тебе не вбили,
Що піднялась до боротьби.
Хай світ почує - ти єдина,
Непереможний твій народ.
Такої гордої країни
Не зломлять тисячі скорбот.
Кричи душа, ти не розбита,
Не вбить вам нації душі.
В думках збирай надії квіти,
Які омили сліз дощі.
Ми тілом стоїмо і кров'ю,
Наш клич луна мов з неба грім.
Серця з надією й любов'ю
Боронять рідний отчий дім.
© Валерия Кропивная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949627
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Сто днів. В руїнах села та міста.
Скрізь пекло. Гул. Виття. Безсоння. Стреси…
Та ти жива. Ти, нене, «Азовсталь»!
Незламна сила! Віра! Дух поезій!
До неба лине з криком: «Війнам STOP!» –
Дитяче личко… Справді, янголине...
Ридає мати сива над хрестом –
Вона – це ти, стражленна Україно!
Ракета. Вибух Опіки страшні…
Тортури. Лютий варвар жертву мучить…
І кров’ю сходять сто звитяжних днів,
Ірпінь.
Ізюм.
Гостомель.
Харків.
Буча…
Сто днів, як в обороні наш солдат,
Вся Україна молить за сміливця.
Щоб Бог на мир надію світлу дав –
Злу в світі панувати не годиться,
…Закон життя – це суд страшних злочинців!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949576
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 04.06.2022
Густа египетская тьма, хоть выскребай ногтями.
Наш фараон сошёл с ума, меркуют египтяне:
ему пора бы в мир иной - так нет же, блин горелый,
пошёл на римлян он войной, собрав мечи и стрелы.
Весь этот Рим, талдычит он, противен нашим скрепам:
не будь я Сам Путанхамон - в ладу с Луканхотепом
вернём мы живо под ранжир их фейковую нацию,
преподадим им нильский мир и деримлянизацию.
Сказали римляне: «Ну-ну. Привет от легионов» -
и пришпандорили ко дну кораблик фараонов,
перемололи на рагу слонов и колесницы.
Короче, вставили врагу по самые гробницы.
Сто долгих дней идёт война и кончится нескоро.
Сбежали сфинксы кто куда - подальше от позора.
Кто рушит римские дома, по тем Гаага плачет.
Что фараон сошёл с ума, весь мир уже судачит.
Но даже это не урок седому истукану -
твердит рабам он назубок, что всё идёт по плану.
И тьма всё гуще, всё подлей режим её поглумный.
Нет для Египта доли злей, чем фараон безумный!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949546
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022
Не подняться туда – далеко, высоко.
Там, где горы становятся небом.
Там парное течет облаков молоко
Сверху смазано солнечным элем.
Ввысь растет из огня алый чудо-цветок,
Охраняемый каменным зверем.
Нет корней у цветка, озаряя восток,
Грешным яблоком видится Еве.
Ночь хранит огнецвет - тайный смысл бытия
Отражает секрет лунным оком.
Млечный путь в никуда пролила сулея,
(Что в руках Водолея), потоком.
Он уснул и в руках наклонился кувшин
Из которого сыпятся звезды.
Тая, падают вниз из небесных вышин.
Лепестками от огненной розы.
Я услышал от звезд огнецвета секрет
Из сакральных древнейших преданий.
Дарит миру рассвет золотой солнцецвет,
Исполняя любые желанья.
Он надежду дает, радость нового дня.
Шанс: свершить; где-то быть; состояться;
Просто жить, перспектива ясна и видна,
Не боясь неудач и колапса
Мчится времени мимо чужая река.
Горы светятся сказочным светом.
Жаль, никто, никогда не коснется цветка,
Там, где горы становятся небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949537
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022
Сто днів зими,
Кров на снігу, на іграшках дитячих
Перед очима фотографії ...чуми
Замерзлих сліз озера...Україна плаче
Сто днів брехні,
Від ворогів, і тих, кого вважав своїми
Сьогодні ось Вам "так", а завтра "ні"
"Ми з Вами", але трішки з ними....
Сто днів ВІЙНИ,
Що тягнуться з минулого вже сотні лютих зим
Мара, що завжди, нападає зі спини,
Та знову, замість висновків...смердючий дим...
Сто...днів...ВІЙНИ
Мільйони сивих душ, яким назавжди знівечили долю
Сто ... клятих днів війни...
І... незбагненна вічність болю.
...
Сто днів турботи, людяності і тривоги
Дві тисячі чотириста годин які змінили світ
Сто днів геройської жаги до перемоги,
Які перетворили на алмаз, крихкий графіт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949515
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022
Годинник вів зворотний відлік,
Але повільно сходив день,
У темну ніч секунди бігли,
Немов старі фрагменти сцен
Про те, як ми були з тобою,
І кожна сцена - мов життя -
Ти так милуєшся зі мною,
Як плинуть наші почуття.
Не оспівати тихим співом,
Який в душі у нас вогонь,
Торкається тепло до тіла
Із-під розпечених долонь.
Там жар, у серці кров скипає,
Душа парує над життям,
Кохаєш ти і я кохаю
До щастя і до забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949500
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022
…а нам ще много жита треба вижати…
…а нам ще в цьому пеклі треба вижити…
Перемолоть сто пу̀дів, сто – ізжить.
…А нам… а нам… перемагать і жить.
А нам стрічать лелечок з лелечатами.
А нам ще забавлятись з онучатами:
Дівчаток пестить, хлопчиків мужнить…
А нам…а нам… перемагать і жить.
А нам ще мальви під вікном леліяти,
А нам ще дим од згарищ перевіяти,
Допоки Часу річечка біжить…
А нам.. а нам… перемагать і жить.
А нам іще любити небо з хмарами
І поминати рідних над Стожарами,
А кості вражі в порох спорошить –
А нам… а нам… перемагать і жить.
А нам ще зводить мир над Україною,
Могучою спільнотою-родиною
Плекати мови калино́ву віть –
А нам… а нам… ПЕРЕМАГАТЬ І ЖИТЬ!
2 червня, імпровізація.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949429
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022
…а нам ще много жита треба вижати…
…а нам ще в цьому пеклі треба вижити…
Перемолоть сто пу̀дів, сто – ізжить.
…А нам… а нам… перемагать і жить.
А нам стрічать лелечок з лелечатами.
А нам ще забавлятись з онучатами:
Дівчаток пестить, хлопчиків мужнить…
А нам…а нам… перемагать і жить.
А нам ще мальви під вікном леліяти,
А нам ще дим од згарищ перевіяти,
Допоки Часу річечка біжить…
А нам.. а нам… перемагать і жить.
А нам іще любити небо з хмарами
І поминати рідних над Стожарами,
А кості вражі в порох спорошить –
А нам… а нам… перемагать і жить.
А нам ще зводить мир над Україною,
Могучою спільнотою-родиною
Плекати мови калино́ву віть –
А нам… а нам… ПЕРЕМАГАТЬ І ЖИТЬ!
2 червня, імпровізація.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949429
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022
мій камуфльований дощ розтає на пательні асфальту,
кожна крапля - душа, що вертає до хмари - дзеркалить
і у дзеркалі тім я крізь сльози сліпі помічаю
свій зґвалтований нечистю дім.
сонце - вірне моє! - не знімає свого маскхалату,
в цій весні - ніби з присмаком зради! - дурманить
жага крові, безумна жага! я - не звір,
я лише захищаюсь, бо, напевно, настала пора!
мій камуфльований світ роздирає димлючі тумани,
кожен подих вогнем розверзає пітьму - має силу
лиш той, хто за віру вмирає! моя сила -
весна! -
моя скамуфльована суть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949331
дата надходження 01.06.2022
дата закладки 01.06.2022
О серце матері! Ти вічний той поріг,
Куди несуть і радощі, й печалі,
А ти несеш в собі єдиний гріх:
Без каяття дітей своїх прощаєш.
О серце матері! Ти джерело тепла,
Готове світ увесь-увесь зігріти.
Після Творця сильніш нема крила,
Щоб на край світу до дітей летіти.
О серце матері! Кринице доброти,
Яку ніхто не випив, бо бездонна.
Любити – твій обов'язок святий,
Хоч не завжди щасливу маєш долю.
О серце матері! Серед щедрот твоїх
Найбільшим є уміння світ любити.
У цьому твоя святість і твій гріх,
Бо власним щастям можеш поступитись.
5.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949298
дата надходження 31.05.2022
дата закладки 01.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2022
Давай, видихай,
Моя рідна родина,
Ось так. Почалася війна.
Зостатись не можна тікати невпинно -
Де ставити кому, хто зна?
І діяти швидко, і думати швидше,
Бензин, документи, рюкзак.
На захід чи південь? Вже вибухи ближче,
Тривожний завис післясмак.
Давай, видихай,
Моя люба дитина,
Не час завмирати в дверях.
Не час зупиняти всесвітній годинник,
Ще будеш радіти щодня…
Берем необхідне, і звісно - зайчатко,
Занадто вже голосно тут.
Повернемось скоро. Даю обіцянку.
Зайчатко своє не забудь.
Давай, видихай,
Моя класна країна,
Не ти почала цю війну.
Безумна істота, що гірше тварини,
Для нас зупинила весну.
Та це ненадовго - не може Народе
Програти орді цьогораз.
Най зникнуть навіки моральні уроди
Але, Боже, прошу, без нас!
Давай, видихай, незнайома людина,
Нам ще будувати міста.
Будинки, вокзали, мости і плотини,
І будуть ще Мрії злітать!
Диши, не спиняйся, на повнії груди,
Все треба ще краще зробить,
Тут найважливіше - це нашії люди,
Що прагнуть в країні цій ЖИТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949225
дата надходження 31.05.2022
дата закладки 31.05.2022
Лети, моя птахо, в заметені далі.
Там віднайде́ш нетривале тепло
І, може, забудеш, про що ти співала,
Може, забудеш, як досі було.
Ти станеш граційна, мов трави у полі,
Тільки далека до неньки-землі.
Тікай, моя птахо, повз наші діброви.
Прошу́, не спиняйся. Лети ж бо, лети.
Звістку маленьку лиши наостанок,
Подай у безпуття лиху німоту.
Щасливою будь, моя зранена птахо,
І я своє щастя від то́го знайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949208
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 31.05.2022
В згвалтованій Бучі багато біди:
Могилки в дворах, закатовані діти.
Тут вижив поет, із поетів один,
Щоб біль свій повідати всенькому світу.
Він бачив цей жах без рожевого скла –
Вже був загартований горем і болем.
Не знав ані дня, ані дати числа,
Без хліба й водиці він жив дуже кволо.
Крізь шпарку в підвалі ловив промінець.
Нашіптував вірші, йому лиш відомі.
Як мантру казав: «Це – іще не кінець»
І це – вже для нього була аксіома.
Були його дні дуже схожі на ніч,
Здригалось і падало небо додолу,
Дивилася сумно зруйнована піч
І вже не зосталось нічого від дому.
Кричати – не можна... Він болем писав
Свої, окуповані ворогом вірші,
Йому диктували самі небеса,
І билося серце гучніше від тиші.
Він плакав, як бачив жахіття війни,
Дивилася Буча, немов з того світу,
Змішалися запахи смерті й весни,
Навіки на серці, залишивши міти.
Він є літописцем страшної війни,
І всі його вірші побиті до крові.
Когось він щоразу просив: «Обійми»
Й живим залишився заради любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949162
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 30.05.2022
"Ви байстрюки катів осатанілих!
Не забувайте,виродки,ніде:
Народ мій є,
В його гарячих жилах
Козацька кров
Пульсує і гуде!
/ В .Симоненко,1962/"
***
НАРОД МІЙ Є!
НАРОД МІЙ ЗАВЖДИ БУДЕ!
ВІН НАРОДИВСЯ
СИЛЬНИМ У БОРНІ!
НАРОД МІЙ Є!
МІЦНІ ЦЕ Й
ВІЛЬНІ ЛЮДИ!
ТАКИХ НЕМАЄ
БІЛЬШЕ НА ЗЕМЛІ!
Ніхто не зломить
Волю,Правду,Віру!
І не нагне козацьку
В жилах кров!
Ніхто ,затямте,
Нас не переможе!
Бо ми є вибрані
У Бога! Є - Любов!!!
Якщо упали-
з попелу повстанем!
Як розіп'яли-
Ми воскреснем
Знов!
НЕПЕРЕМОЖНІ!
Ви цього не знали!
Непереможна
Нація= Любов!
Народ мій є!
Народ мій завжди
Буде!
Він народився
Сильним у борні!
Народ мій є!
Міцні це й вільні люди!
Таких немає більше
На Землі!
***
Змітайте ,хлопці,
Цюю злую нечисть!
Лупасьте,бийте,
Знищуйте заброд!
Рептилій бездуховних,
Скиньте в безвість!
Кінець для них
Готує
Наш НАРОД!
Ти ба,чого ворожі
Захотіли?!!
Землі чужої=
Там і впадете!
Яка ж то сука
Вас всіх породила?
Що на Землі ви
Нашій творите?
Змітайте,хлопці,
Цюю злую нечисть!
Лупасьте,бийте,
Знищуйте заброд!!
Рептилій бездуховних
Скиньте в безвість!
Кінець для них
Готує наш НАРОД!!!
30.05.2022р.
👩🦰В.Мала
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949141
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 30.05.2022
Не так давно, мені наснився сон
(Чи то видіння, з часом Бог розсудить),
Як наші гнали орків крізь кордон
І бігли, мов скажені, темні люди.
То був вузький прохід, а може яр...
Війська російські бігли, мов мурахи.
Тягли за спинами гріхів тягар
І гнало їх не каяття, а страхи.
А потім людське море закипіло
Вогнем від куль і градів ЗСУ.
Ще довго догорало й клекотіло,
Лишило на землі кістки й труху.
А вдалині, близ згарища людського,
Стояв старий іржавий корабель.
На ньому напис "Маріуполь", більш нічого.
Замучений схилився біля скель...
Промовив голос тихий чоловічий:
"Він вистоїть. Він не скорився і не впав.
Це місто буде тут стояти вічно".
Сказав і зник. А корабель СТОЯВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949104
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 30.05.2022
Стривожене, скривджене лютим,
Похмурно вигулькує літо.
Воєнних часів конволюти
Життями зшиває еліта.
Щолітеру й знак розділовий,
Записано кров'ю і болем.
Рядочками молитвослова
Стають небо, море і поле,
Горбки, вирви, попіл, багнюка,
Дитячі вуста і долоні.
Звитяжці Вкраїну на руки
Узяли й стоять в обороні.
Супроти північних ординців -
Лелеки, хати і криниці,
Й серця, українські по вінця,
Й тіла - загартована криця.
Щодня - лютий, двадцять четверте,
А червень вже над видноколом.
За волю йде січ. Проти смерти -
Дорослі й малі. Кров'ю. Болем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949100
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 30.05.2022
Скінчились сторінки, і паста скінчилась,
Скінчився вже, мабуть, весняний мотив.
Рядки між думками в уяві згубились,
Рядки не чекають нечуваних див.
Скінчились ідеї, і роздуми збились,
Скінчилася віра крихка і тяжка.
І руки мої, мов криштальні, розбились -
Вони не напишуть нового вірша.
Скінчилось терпіння - згоріли блокноти.
Зустрілися в мізках Юпітер і Марс,
І чорна діра сіє крики фаготів.
А може це просто скінчилась душа?
29.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949069
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Хай бачать, як ми сміємося,
вкриваючи світ рушником,
вплітаючи смерть у волосся
весняним червоним вінком,
Як сходять посіви пшениці
на спалах ворожих вогнів,
і краще цвітуть полуниці
на теплих тілах ворогів
Хай чують наш сміх замість грому -
провіщенням до блискавиць,
як вдарять збивати оскому,
на вулицях біля границь
Як усмішки - змушений вищир
до диких, звіриних створінь,
з'являються на бойовищі
із піснею всіх поколінь
Хай знають наш сміх, нашу вдачу,
талан з молоком на устах,
спадкову ознаку козачу -
знак "ВОЛЯ" на наших серцях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948961
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Коли повернемось додому,
Там буде тихо, правда ж, брате?
І ми здолавши сум і втому,
Зачнемо нове будувати.
Мовчання вулиць увірветься,
Щоб радість голосів прийняти,
Та жодна з бомб не розірветься,
І у минули підуть «гради».
Молю щоб тільки стало сили
Чекати вороття з терпінням,
Надії не зломились крила,
Не стало серце, мов каміння.
Хай буде вільний степ таврійський,
Спокійна, мирна Україна!
Всі Духи Неба, наше військо
Оберігайте мов дитину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948954
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Роби своє, роби, що тільки можеш.
Не зупиняйся, сумніви відкинь.
Нехай лиш Україна переможе
задля своїх щасливих поколінь.
Мужніємо, дух боротьби зростає,
все зайве відкидає без жалю.
«Калина» й «Стефанія» надихає…
Ти ж, матінко моя, порадь, молю.
Наснись мені, аби змогла забути,
хоча б на мить, без стогону душі:
двадцять четверте, ранок, місяць лютий —
звірячий рик на зірваній межі.
Весна квітує, тягнеться до сонця,
вже вишні наливаються, сливки.
Дотягуються мальви до віконця,
пшеничка намагається рости.
По цій пашниці, по красі — із градів,
Снарядами й ракетами — в людей.
То скільки тої погані і гадів,
садистів, ксенофобів всіх мастей
залізло, окопалося й паскудить,
вбиває наших сонячних дітей?
Є нації — руйнівники і юди,
уся їх суть — червоний мавзолей.
Та нам своє вершить у рідній хаті:
звільнитися від зайд і павуків.
Синів-героїв гідно зустрічати
і відродитися на заздрощі богів.
Таня СВІТЛА
05.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948942
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Най я загину без тебе,
Може завалить мій дім,
Може на міні й не треба
Бути хорошим усім...
Най я загину в пожежі,
Може в петлі чи в бою.
Де ті, хай біс їх, є межі,
Де вже тебе не люблю?
Най я загину і досить,
Най я доїду свій шлях...
Тільки цей голос... Він просить,
Молить, кляне щоб не так...
Най я загину без тебе,
Без твоїх образів, снів,
Просто здіймуся до неба,
Так, як я зАвжди хотів...
Най мене вже не ховають,
Най не співають молитв,
Най мене більше не знають,
Най ні поразок, ні битв...
Най я загину... Криваво...
Вже тільки сам, вік несе...
Дивною вийшла вистава,
Дивно без тебе... Най все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948697
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Виривають з бетону ту душу,
Що я тільки от-от полюбив,
Полюбив цю обвітрену сушу
Помідорно-кавунЯчих див,
І піски, териконово-ситі,
І мости, і алеї і сон,
І таврійскі розпечені миті
І цю зелень розпушених крон...
Я, Херсон, я тихесенько плачу,
Мене силують східним серпом,
Я стою і нічого не бачу,
Тільки от триколор над стовпом...
Мої сльози стікають на Грецьку,
На блок-пост перед мОстом, не мій,
На Соборну і на Донецьку...
Я, Херсон... Місто тисячі мрій,
Мрій дитячих, дівочих, юнацьких,
Материнських і бАтьківських, всіх...
Я душа цих безмежних, козацьких,
Цих степів, цих широких доріг...
Я, Херсон, тихо плачу, забутий,
Я розтоптаний, кинутий, сам...
Я, Херсон, і, надіюсь, що чути
Цей мій крик всім південним містам...
Миколаїв, Одеса і Южний,
Ізмаїл і Очаків, Рені...
Пам'ятайте... Я свій, дуже мужній,
Дуже вірний... Ви є... Я вже ні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948904
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Вона зачиняє понурі дверцята,
Бо знає ціну́ божевільних ідей.
Вона залишає занедбану правду,
Аби не впустити до себе людей.
Така одинока, умита сльозами
Легкої зневіри, легкого жалю́
Вона свого щастя невпинно чекає
У власному серці, десь там, на краю.
Стіл і папір, весь ісписаний болем.
Свічка і той непримітний вазон,
В якому ростуть найпрекрасніші в світі
Дикі троянди, що ранять шипом...
Їй не потрібні зірки небосхилу.
Їй не потрібні незнані дива.
Аби ж лише квіти цвіли несміливо
Зовсім близенько, побіля вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948833
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 27.05.2022
Ми завжди відмовляємо живим у ніжності,
яку, каючись, даремно пропонуємо їх тіням.
Андре Моруа
Як нам рухати душу свою від пащі роздору?
Як її зберегти від посухи пустель забуття?
Відчайдушно криниці любові як чистить від мулу,
Відкривати джерельця натхнення, не бачить кінця?
Ми читали лише, що часи бувають лихими.
Ми вважали, що бачили скруту, злиденність буття.
Так нещадно і самовпевнено біллю накрили
Чужі крайнощі нашу буденність; не до [i]каяття[/i].
Але всім необхідно [i]воно[/i], винятків не буває,
Як і способів інших свій внутрішній світ віднайти.
Роздивитись в люстерках [i]його[/i]: бажання безкраї,
Не завжди зрозумілі собі власні наміри.
До мети треба рухатись завжди чесно і гідно,
Пам’ятаючи, брудом наповнене з лишком життя.
Та до нього торкатися зовсім-зовсім не треба,
Бо відмитися може не стати строку серцебиття.
25.05.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948828
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 27.05.2022
Мені лиш тиші і дивитись в небо,
І знати, що літають там птахи,
Мені багато від життя не треба,
Щоби зростали в мирі дітлахи…
Мені лиш цвіт, що випурхнув весною
У спілих ягодах побачить восени,
І пригостити стравою смачною
Гостей своїх, що прийдуть в мирні дні…
Мені б не знати про війну й не чути,
І не везти малечу в далечінь,
Мені б компенсувати весь цей смуток
Великим щастям в переможні дні…
Мені і нам хотілося б так мало,
На нашій рідній Матінці Землі -
Щоби над нами сонце мирне встало
І дітки в мирі спали уночі…
22.05.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948784
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Десь далеко грає оркестр,
Награє мелодії дивні
про мореплавців з місяця
і соняшникове насіння.
Десь барабанщик шалений
Розхитує час невдалий
Нагадуванням про літо
В майбутньому, що не настало.
Майбутнє, древнє донині,
Покрилось єгипетським пилом,
Пахне бузок і могила,
І сім'я, що втратило силу,
І персик на гілці дерева
Звідти небо не може дістать,
Як омари, чудові мумії
Пам'ятають майбутнє і вчать.
На піску малюють майбутнє
Діти, сидячи на камінні,
Пам'ятають, смерті не буде
В невідомій колись країні.
Десь далеко грає оркестр
Там, де місяць завжди сіяє,
І нікому не спиться влітку
І ніхто там не помирає;
Просто час тягнеться вічно
І серця продовжують битись
Під барабани місяця
І повільний поступ Вічності.
Там гуляють старі неспішно
І свій полудень відкладають,
і сплять на полях пшеничних,
щоб як діти рости далі.
Там старі і діти буркочуть
і знають, що час помирати,
і вкладаються спати в сльозах,
що під ліжком, не хочуть знати.
Сидять за столом обіднім,
де бенкет для плоті триває,
Де неможливе можливе
і зіпсоване свіжим буває.
Десь далеко грає оркестр,
О послухай, послухай ці трелі!
Хто почув, танцюватиме вічно
В червні й червні, й вічному червні.
І смерть пошиється в телепні
І навіки замовкне смерть
В червні й червні, й вічному червні.
[i]Рей Бредбері помер 5 червня 2012 року[/i]
[b]Ray Bradbury SOMEWHERE A BAND IS PLAYING[/b]
Somewhere a band is playing,
Playing the strangest tunes,
Of sunflower seeds and sailors
Who tide with the strangest moons.
Somewhere a drummer simmers
And trembles with times forlorn,
Remembering days of summer
In futures yet unborn.
Futures so far they are ancient
And filled with Egyptian dust,
That smell of the tomb and the lilac,
And seed that is spent from lust,
And peach that is hung on a tree branch
Far out in the sky from one’s reach,
here mummies as lovely as lobsters
Remember old futures and teach.
And children sit by on the stone floor
And draw out their lives in the sands,
Remembering deaths that won’t happen
In futures unseen in far lands.
Somewhere a band is playing
Where the moon never sets in the sky
And nobody sleeps in the summer
And nobody puts down to die;
And Time then just goes on forever
And hearts then continue to beat
To the sound of the old moon-drum drumming
And the glide of Eternity’s feet;
Somewhere the old people wander
And linger themselves into noon
And sleep in the wheat fields yonder
To rise as fresh children with moon.
Somewhere the children, old, maunder
And know what it is to be dead
And turn in their weeping to ponder
Oblivious filed ‘neath their bed.
And sit at the long dining table
Where Life makes a banquet of flesh,
Where dis-able makes itself able
And spoiled puts on new masks of fresh.
Somewhere a band is playing
Oh listen, oh listen that tune!
If you learn it you’ll dance on forever
In June and yet June and more June.
And Death will be dumb and not clever
And Death will lie silent forever
In June and June and more June.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948772
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 26.05.2022
*****
Щораз, як я пишу віршí,
Занурююся у глибінь
Своєї чуйної душі,
Її чуттів, бажань, стремлінь.
І ті бездонні почуття
Ворушать всі мої думки,
Що втілюються у життя,
Розлігшись в творчості рядки.
Поезії ланцюг стрункий,
Що зроджує чарівність слів,
Спроможний стан душі важкий
Полегшить так, як ти б хотів.
Лиш варто кожнії слова
Сприймати розумом своїм,
Стелити в глибині єства
Щасливую дорогу їм.
Ту суть, що квітне в них, мов цвіт,
Якщо таки ти віднайдеш,
То і себе, і цілий світ
Навколишній як слід збагнеш.
Адже поезія ‒ не лиш
Сукупність послідовних рим.
Це дещо значно більше, звиш
Звичайних просторіч, мов дим.
Її пишу́чи при житті,
Надія у душі росте,
Що, як не зараз, в майбутті
Її цвіт пишний розцвіте.
Той цвіт розквітне у серцях
Людей, що в світі цім живуть,
Вказавши саме той їм шлях,
Яким до щастя лиш прийду́ть.
Євген Ковальчук, 29. 01. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948751
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Мне ночная пора, в долгожданной тиши֜,
Нарисует цветную дорожку.
Лишь по ней я пойду, ты оглядок не жди.
Хрупкий путь… Я иду осторожно.
За плечами несу испытаний всех боль,
И ошибки, что в жизни свершала.
Попрошу у судьбы: «Искупить мне позволь,
Чтоб спокойствием жизнь задышала».
Ангел шанс мне пошлёт, есть у каждого он.
Я воспользуюсь этим светилом.
Он укажет мне место, где сброшу я боль.
Тайный сад есть в том месте незримом.
В том саду нет тепла, ничего не цветёт.
Стон от боли везде только слышен.
Испытаний гора, кто ж её обойдёт?
Лишь растёт она выше и выше.
Сброшу боль я свою, и ошибки уйдут.
Возвращаться домой мне бы надо.
Тайный сад позади, мне б успеть до зари.
Новый день мне проложит начало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948746
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Я починаю взрощувати світло,
Що ледь жевріло майже всю весну.
Щоб проростало, як чарівна квітка
І не згасало більше на вітру.
Мій вогник ще маленький, як зернятко,
Сховався в серці, та уже росте,
Як крихітне беззахисне дитятко,
Маленьке щастя, геть не гомінке.
Воно ще тільки починає сяять
І дарувать надію і любов,
А сумніви вже душу так не краять,
І віра в себе повернулась знов.
Гори, мій вогник, полум'ям гарячим,
Веди мене невпинно до мети.
Вже відблиски твої в очах я бачу -
Ти допоможеш все перемогти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948717
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 25.05.2022
...Спохмурніли думки,затужила душа--
Захопили в полон вітровії...
В серці,мабуть,гроза,буря там не вщуха,
Плаче серце,та сльози -- сухії...
Що ж це в нас за пора--уже скоро жнива,
Літо красне,жадане на дворі,
Та на серці журба,бо в країні біда-
Нема спокою,миру і долі...
Відчуває душа біль,що край спопеля
І немає кінця цій недолі...
Чия в світі вина,що дорога гірка,
І кривава, і довга до волі?..
Косить,косить війна українські серця--
Такі щирі, палкі і натхненні...
Цвіт землі,що зацвів,та в горнилі згорів--
Будьте ж винні у цім непрощенні...
Сколихнулась земля,стрепенулась душа--
Скільки їх не вернулось додому:
Молоденьких синів,татусів чи батьків
Полягло в тому краї душному...
Хлопці,наче сонця,що віддали серця
На вівтар батьківщини і волі...
У донецьких степах зупинився їх шлях,
Де і стали навіки Герої...
Горе, лихо, журба матерів не лиша,
Молодесенькі плачуть удови...
І сирітки малі...та вже очі в журбі-
Така плата за зняті окови...
Україна в журбі, люди інші, не ті,
Бо не бачать щасливого завтра...
Та найбільші жалі мають ті матері,
Що їх серце згоріло,мов ватра...
Не повернеться син,може,був він один--
Материна надія й опора...
Як знайти зміст в житті,коли йдуть молоді,
Чом ти доле така є сувора?..
Пам,ятаймо ж усіх,і спочилих й живих,
Хто собою прикрив нас із вами,
Хто у серці своїм чув стривожений дзвін
І схрестився в бою з ворогами...
Хто донині стоїть,вірить і не тремтить,
Хоч буває і страшно до болю...
Тих, для кого земля українська -- свята,
І її захищає собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948684
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 25.05.2022
Цілий місяць казок, цілий місяць відносної тиші,
Хоч сирени гудуть, але звідси розруха далеко .
То застукала гілка об дах- її вітер колише,
Ти не бійся.
Попереду- літо, і річка, і спека!
Та здригаються плечі дитячі з найменшого стуку,
Тихо- тихо тремтять, щоб ,буває, ніхто й не помітив.
Уже вкотре за день вся принишкла- подай мені руку,
І не бійся, маленька, дверцятами стукає вітер.
Ця війна закінчИться, хорошого буде багато.
Ну а поки з тобою ще трохи підождемо літа .
Я ось зараз піду , і надійно закрию дверцята ,
Щоб не стукали.
Сад буде стигнуть, під сонцем зігрітий,
Скоро-скоро вже будем з тобою збирать полуниці,
А черешня солодка достигне - то будем радіти.
...
Та здригається знову - упало цеберко з криниці.
Обіймаю- не бійся ! Який неслухняний цей вітер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948649
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
В сумбурном стоге моих мыслей
Извечно мысль живет одна,
Что жизнь - один всего круг ада
И для мучений нам дана.
Что все пройдет, что все забудут,
Когда в глубокой тишине,
Меня однажды похоронят
И спрячут прах в сырой земле.
Все спрячут безразличный гонор
Под маской слез и скорби раз,
И все им будет ровно счетом
Все равно, что я угас...
И только в этом вижу смысл:
Жизнь доживать мне до конца,
Чтоб посмотреть и чтоб послушать,
Как быстро сквозь меня прошла.
И в тишине земной вдыхая,
Я буду спать безмолвным сном,
А ночью, дух свой воскрешая,
Я буду ночи мотыльком.
Но все те мысли растворяет
В окне родившийся рассвет,
Но ночью снова мысль проснется,
Что лучше смерти... только смерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425375
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 23.05.2022
Починаючи ранок з кави, я гадаю про себе "Хто я"
Мені років зовсім не мало, але що я вже встиг за життя?
Скільки рвав, бігав, стрибав, щоб довести собі що я є.
Стільки болю...Боже позбав! Але всі ж говорили: "Мине".
В дев'ятнадцять я думав, що світ дочекатись не може мене,
І коли досягну свою ціль, то за нею чекатимуть ще!
А чия ж то була біда, що у світі - купа таких,
Хто біжить і рве до життя, обганяючи зайвих слабких.
А прокинувся вже в двадцять п'ять. Як бабуся казала - моргнув.
Почекайте, я ще не готов. Я не все ще осягнув!
Відкриваю сайти робот, а у пошуку вводжу "Хто я"
Перечитую купу умов і не манить мене зарплатня
Кілька років потому сиджу і так само шукаю себе.
В пошук вводжу все тіі ж слова, що підкажуть мені хто я є.
Ні. Я знаю, що жив як хотів. І робив все як вчили нас.
Але чия ж то була біда, що не вивчив цінити час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948530
дата надходження 23.05.2022
дата закладки 23.05.2022
Мовчали, кричали, плакали,
Ходили, літали парками,
Таємно ділились знаками,
Чоло малювали фарбами,
Під бій проливного з танцями
Торкались обличчя пальцями,
Очима пірнали в душу,
Вивчали плодами сушу…
Сягали в розлуці болю,
Як квіти вбирали волю,
Свистіли, мов стріли й кулі,
Як ті дежавю минулі,
До іскор за правду бились,
Під зорями лиш молились,
На повну й на соту долі
Ми рідні,чужі, ми голі…
Закохані індіанці
І вірні, як сіроманці.
Олександр Кармишев
23.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948527
дата надходження 23.05.2022
дата закладки 23.05.2022
...Небом мережаним,
Зорями встеленим,
Місяць,мов човник,пливе...
Шляхом замріяним,
Сріблом засіяним,
В подорож зоряну зве...
Зорі виблискують,
Сяйво розбрискують,
Ніч одягає парчу...
Дійством схвильована
І зачарована-
Я споглядаю й мовчу...
Місяць яскравий
З нічкою в парі
Вийшов на зоряний шлях...
Ніч бездоганна,
В сяйво убрана,
В місячних тане очах...
Місяць підморгує,
Ніч супроводжує-
Поруч вони неспроста,
В неї закоханий
Місяць сполохано
Нічку цілує в уста...
Милій під ніженьки
Стелить доріженьку-
Сипле перлини - росу,
Щоби іскрилася,
Сяйвом світилася,
Зоряну дарить красу...
Срібним серпанком
До самого ранку
Місяць її обійма...
Срібними крилами
Ніч незрадливую
Ніжно тримає й гойда...
Нічка окрилена
Місяця крилами
Мрії навіює й сни...
Зорі розтрушує,
Сріблом спокушує-
Сяйвом своєї краси...
Мов заворожена,
Дійством стривожена,
Серцем ловлю таїну-
В просторі вічності,
В коси ЇЇ Світлості
Місяць вплітає зорю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948495
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 23.05.2022
Зійшло уже сонце... зайшло вже до хати,
й хвилиночки тут не заснула ще мати.
Всю нічку сорочку вона вишивала,
всміхалась рідненька та все розмовляла.
Слова ті лились, мов вода у струмочку,
а барви ясні прикрашали сорочку.
Тут ниточка кожна свій слід залишала,
для сина сорочку вона вишивала.
Бо знала - наступить щаслива година,
обійме матусенька сокола-сина.
Що він, як це сонце, зайде знов до хати,
і буде матуся його цілувати.
То ж все шепотіла:"Моя ти дитино!
Жита в колосочку і клен біля тину,
і хата, й садочок, в саду соловейко
чекають на тебе... синочку-серденько.
А вчора зустрілась твоя знов дівчина,
розквітла, мов ружа... така вже красива.
Всміхнулась привітно, мене все питала,
коли нову звістку від тебе я мала?
Он скільки дівчат вже на вас тут чекають,
вони, як і я, теж щодня вишивають.
Хто батьку, хто дядьку, хто брату...
Синочки,
до Дня Перемоги вам шиєм сорочки."
Молилася мама... в очах болю жмуток,
та сину не скаже. Навіщо той смуток?
А сонце дивилось, світлішала хата,
молилась за кожного мама солдата.
Промінчики ніжні по нитці стрибали,
свою золотисту тут барву впізнали.
А поряд блакитна вже ніжністю сяє...
Лиш радість в сорочці матуся лишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948416
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Вітер гілку тріпоче.
Навіщо?
Ти почім так хвилюєш?
Зась!
Роз'ятрити
Багато охочих,
А весь вік прокохати
Ась?
Захміліла від тебе
Чуєш?
Оксамит поцілунків -
Трунок.
Від обіймів серце
Танцює.
І танок той - найвищий
Ґатунок.
А на шкірі розсипані
Зорі-
Ця крупа кришталева
Мурах
І пульсує, бо шкіра
Прозора
Не спіши, будь як захід
В степах.
А все може скінчитись
Знаєш?
Ми момент цей в долоню
Кладемо.
Відчуваю, що зараз
Кохаєш.
То давай це і в завтра
Візьмемо.
Авторська начитка
https://youtu.be/uR9n_odUGOw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948367
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Проси зорю, щоб серце не забуло,
Бо злісна пам'ять все за мить вбере.
Проси зорю, щоб дума не вернула,
Яка цей світ з очей навік зітре.
Плекай надію в те, що буде завтра.
Плекай надію в те, що БУДЕ час.
Душа знайде́, чого давно чекала,
Душа знайде́ таких незрілих "вас".
Ти просто вір, наївно і сміливо.
І просто знай, що доля не мине.
А все, чого хотів ти чи хотіла
Прийде́ колись, якщо воно твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948360
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Війна не приходить вчасно, зарано або запізно,
у неї немає сердця, а воля її залізна,
вона не чула про Біблію, не розуміє молитви,
дії війни безпідставні, підступні, жорсткі й непохитні.
Війна приходить до кожного, оселяється поряд,
їй абсолютно байдуже, що там про неї говорять,
штовхається ліктями, б'є під дих, нишпорить по кишенях,
і ти починаєш боятись її, немов навіжена.
Ти починаєш плакати, потім - молитись завзято,
потім ти думаєш: а як там зараз нашим солдатам?
Читаєш новини і, не зважаючи на тривоги,
остаточно впевняєшся у настанні перемоги.
Війна не приходить вчасно, зарано або запізно,
в чомусь для всіх однакова, в чомусь для кожного різна...
Але є те, що точно об'єднує нас всіх між собою -
віра у світло і мир, що прийдуть слідом за боротьбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948266
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Палає рідна Україна,
горить у полум’ї війни,
а у вогні навали гинуть
найкращі доньки і сини…
Горять у пеклі «Азовсталі»
незламні наші козаки…
Не вистачає п’єдесталу
звитяги лицарям таким.
Ідуть на небо навіть діти,
вже третя сотня соколят…
Весну війни міняє літо,
та все ще крові прагне кат.
Стирає прутень безпощадно
міста і села, все живе.
Стискає Неньку у лещатах
і суне дзеркало криве.
Йому, на жаль, допомагають
і «наші», ниці вороги.
Манкурти ті усе плекають
спокусу мати хліб легкий…
Гартуймо волю, побратими,
єднаймо невимовний гнів,
щоб захистити Україну,
усіх здолавши ворогів!
19.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948214
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Я скупа і не буду ділитись,
Мої кручі, мій яр, мій Дніпро.
На мій ліс, джерело не дивися,
Не віддам! Це моє все добро!
Я не щедра. Ні хліба, ні солі,
Борщ, вареники, сало - не дам.
Напою тебе трунком з розсолом,
Щоб ти, нелюде, душу віддав.
Я не добра, не ґречна, не мила.
Все, що вкрав ти, назад поверну.
Мої землі, моє історичне минуле...
Тебе ж, мокша, в болото верну.
Не обслуга я і не "простушка".
Геть від діток, дегенерате!
З рушником йде до тебе "хахлушка",
Задавлю ним тебе, підлий кате!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947881
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 16.05.2022
В соковито-ніжних травах молодих
Хтось насіяв з неба сонець золотих.
Шапками угору на тонкім стеблі
Тягнуться до мене ціпоньки малі.
Вийшла на світанні - Ви куди поділись?
У м'які клубочки всі перетворились.
Дмухаю легенько, а вони, мов сніг,
Лебединим пухом падають до ніг.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947863
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 16.05.2022
Сон героя не на ніч, сон героя вічний,
Воркує вдалині десь сич, плаче дощ на вікнах,
Замість ліжка з подушками лиш тісна труна,
Замість радісної пісні лиш сумна струна,
Квіти, що в саду у неньки не для його ока,
На могилу щодня ходить мати одинока ,
Фото в рамці чорна смужка гірко обіймає,
На зорі у пустім домі щастя геть немає.
Інші фото, перемоги, ордени на стінах,
Задля миру на Вкраїні падав на коліна,
В пам'ять про військові миті лишені шеврони,
В них вся відданість і віра житиме до скону.
Не забуті дні війни, що пролиті кров'ю,
Не забути грім у небі, що лунав від бою,
Все тримає у собі форма камуфляжна,
Вона пройшла усе разом з воїном відважно.
Доки жив були всі мрії про спокійні ночі,
Що не плакатимуть більше ті невинні очі,
Тільки зла ворожа куля всю зламала долю,
До землі поклавши тіло серед трав у полі.
Відняли все у солдата, - молодії роки,
У майбутнє всі дороги заступили кроки,
Лиш сира земля для нього стане рідним домом,
А над нею слізні ріки, жалісливі стони.
Замість ліжка взамін стала лиш тісна труна,
Замість радісної пісні лиш сумна струна,
Воркує над портретом сич, плаче дощ у вічі,
Сон героя не на ніч, сон героя вічний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947854
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Рожеве золото сакур
розлилося нині Львовом,
красою вмиваючи зранку,
щоб ми відчували знову,
де зерна, а де полова.
Запалює Київ вільний
цвітіння каштанів, як свічі.
Перлини рожеві й білі
Хрещатик сонливо лічить.
Це місто — коштовне й вічне.
Бузок — аметистові зорі —
вдивляється в небо чи в космос.
В Херсоні тихенько говорять:
«Герої очистять цей простір,
свобода розчеше нам коси».
Сяйливі тюльпани-рубіни
розкрились, як правда між нами,
бо Харків — жива Україна,
єдина, рідненька, незламна.
Ця сила відновлює храми.
Магнолії краплі збирають,
а світло підсвітить їх сріблом.
Нестримно крутий Миколаїв
ще в тиші казатиме: «Рибко,
ловися маленька й велика,
до столу із щастям і хлібом».
Постане новий Маріуполь
сяйнистим сталевим цвітінням.
Героями створений купол —
немов оберіг жовто-синій
для всіх славних міст України.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947816
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ndM80m3RHGE[/youtube]
Маріуполь не пахне бузками.
На асфальті - запечена кров...
Знову ранок в диму, і так само
Захищається гордий Азов.
Відпрацьовує снайпер "на мокре",
Добиває підранка в лице.
На руїнах, відстояних вкотре,
Не в ціні сентименти про це....
Не здає гарнізон Азовсталі
Свій кільцевий, блокований фланг.
Йде солдату геройському в залік
Спалахнувший у ворога танк.
Замість йоду сестра в лазареті
Для промивки відмірює спирт.
На зруйнованій в щебінь планеті
Тихо двоє підтримують флірт.
Ще надія в боях не розбита -
По завалах спецназ не пройшов.
Непомітно змужніла еліта,
Захищає нас юний Азов.
Десь плетуть проросійські інтриги
В кабінетах високі чини.
І рахують азартно бариги
Бариші з оборудок війни.
А в підвалі, вдягаючи броник,
Як вояк залишаючий схрон,
Маріупольський воїн в патронник
Досилає останній патрон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947775
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 15.05.2022
[youtube]https://youtu.be/VtpdfYEMMLU[/youtube]
Поранив моє серце, та не вбив.
Душа Одеси невмируща й горда.
Ти клятий ZVір усе, що мав зганьбив,
Плюю росія в твою пихату морду.
Геть прибери кістляві рученята,
Від вроди і краси її перлин…
Та згинь з очей та що у мідь заллята,
Розбещеність російських Катерин.
Ти спалюєш життя, все навкруги,
Розору залишаєш і пустелю.
Мій рідний дім, прадідівську оселю,
Руйнують споконвічні вороги.
Не здатне "ZVлО" відтяти нашу пам'ять.
Острозький тут фортецю збудував.
Мій Кочубей тебе я буду славить.
Моя Одеса, тебе я покохав.
Морська душа та вітерець свободи.
Дитинство, юність, у почуттях навіяні вірші,
Складав, як перші іспити в житті.
В тобі жили щасливо всі народи;
Євреї, українці, латиші…
Грек і француз, і гордий італієць,
Мадяри, і валахи торгаші.
Биндюжники, рибалки і мисливці,
Дорослі діти графа Дюка Ришельє…
Вродлива, чарівна моя принцесо,
Перлина Понт Евксінських берегів ,
В весняних барвах спалахне Одеса,
У пекторалі золотій Богів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947768
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022
[youtube]https://youtu.be/VtpdfYEMMLU[/youtube]
Поранив моє серце, та не вбив.
Душа Одеси невмируща й горда.
Ти клятий ZVір усе, що мав зганьбив,
Плюю росія в твою пихату морду.
Геть прибери кістляві рученята,
Від вроди і краси її перлин…
Та згинь з очей та що у мідь заллята,
Розбещеність російських Катерин.
Ти спалюєш життя, все навкруги,
Розору залишаєш і пустелю.
Мій рідний дім, прадідівську оселю,
Руйнують споконвічні вороги.
Не здатне "ZVлО" відтяти нашу пам'ять.
Острозький тут фортецю збудував.
Мій Кочубей тебе я буду славить.
Моя Одеса, тебе я покохав.
Морська душа та вітерець свободи.
Дитинство, юність, у почуттях навіяні вірші,
Складав, як перші іспити в житті.
В тобі жили щасливо всі народи;
Євреї, українці, латиші…
Грек і француз, і гордий італієць,
Мадяри, і валахи торгаші.
Биндюжники, рибалки і мисливці,
Дорослі діти графа Дюка Ришельє…
Вродлива, чарівна моя принцесо,
Перлина Понт Евксінських берегів ,
В весняних барвах спалахне Одеса,
У пекторалі золотій Богів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947768
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022
Ніч без ліхтарів всіх чорнил чорніша
Зорі принишкли і в оксамиті тиша
Ходить руїнами темного мого міста
Й сльози його нанизує, як намисто.
Міста, в якому недавно жило кохання,
Місто, в якому здійснялись мої бажання.
Сонцем зігріте і вмите було росою...
Смерть завітала, щоб накосить косою
Долі людські, життя, нездійснені мрії...
Місто моє довго плакати не зуміє
Цвітом весняним рани перебинтує
І оживе, і щастя в нім запанує.
Ніч стане світлою, зорі розрадять небо.
Все буде добре,
Все буде так, як треба....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947743
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022
Ти - це лиш мить очима глядача,
Ти - дивний спалах, анімація творця,
Ти - нарис, що не змінить полотна,
Ти, як закрита на зимівлю комашня,
Ти - згусток часу, ти суцільна маячня,
Ти - кліп повіки, клац - спускання у гачка.
Повторюю собі ж постійно: "Ти - це я".
А ми - це миготіння одиниці та нуля,
І ти, і я, і кожний, хто прожив життя.
Нема різниці, ким ти був, мораль проста:
Від тебе залишиться користь незначна,
Загальне ж бачення всього лиш у отця.
Але чому не в захваті, що відповідь така?
Очікувала, центр - то твоя душа?
Що не байдужа Всесвіту була?
Але ти знаєш правда є лише одна,
Тому простіше будь, не наривайся на ножа,
Живи цю мить для себе, інше ж - суєта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947692
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Який твій світ? В моєму йде війна...
І ранок я з новин розпочинаю
Розстріляні і знищені міста
Що буде завтра, я тепер не знаю.
Який твій світ? В моєму, я щодня,
Борюся, щоб жила моя країна,
Реальність різна, тут вона така...
Не втомимось, ми разом дуже сильні.
Який твій світ? Що в тебе за вікном?
У мене все змінилося в моменті...
І цінності...і все, що було до,
Тепер навчилась, берегти моменти.
Який твій світ? Прошу, цінуй його...
Не відкладай на потім, так багато,
Втілюй, сьогодні, мрії у життя,
Бо знаєш, потім, може не настати!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947631
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Смородом трупним зі сходу нам тхне,
Zомбі вже близько і мир ще далеко...
Витри від сльозок обличчя сумне,
Треба збиратись у вирій, лелеко!
Там, де не чутно сирен і гармат,
Там , де тепло, там , де сонця багато.
Чуєш, лелеко, - рятуй пташенят!
Хай вони будуть під захистом НАТО!
Я залишаюсь гніздо стерегти,
Дзьобати їхні прокляті гармати...
Я б все віддав , щоб не плакала ти!..
Треба, кохана, тобі відлітати!..
25.04.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947619
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Кордони України не на картах -
Щоукраїнець із крицевим гартом
І серцем, вщерть наповненим любов'ю -
Волинь, Полісся, Крим і Приазов'я...
Блокпост найперший - серце українця,
Що б'ється до останнього ординця.
Блокпост граничний незборимий - серце
Вкраїнця в кросах, туфлях, берцях;
Від цеха, пензля, скрипки, ноутбука -
До "джавелінів", "стінґера" та "Бука"
Йде боронити без вагань, рішучо
Полтаву, Харків, Маріуполь, Бучу,
Побужжя, Слобожанщину, Поділля,
Степи, ліси, озера та опілля.
Кордон Вкраїни - я, ти, ми, щосерце.
Гартуймося, гуртуймося. До герцю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947607
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Сонце згоряє
сонце горить
саме зараз
саме в цю мить
стеляться тіні
стогнуть вітри
сонце сідає
серед гори
серцю самотньо
сирість землі
стелиться спальник
сон буде в нім
спить твоє тіло
сонце горить
скажеш невміло
сонце прийди
скоро ти знаєш
станеться те
серце тривожне
серед зими
світить промінням
світлістю сніг
станеш на кризі
стишиш свій сміх
ступиш в незнане
сонце горить
скажеш востаннє
серцю люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911769
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 12.05.2022
Приходь до мене
Поговорити в поле
Розкажи про своє горе
Посиди наді мною
У високій траві
Мокрі вії твої
Босі ноги твої
Локони волосся
Зміями звилося
Грає вітер ними
Вже не стану тим я
Хто торкнеться дива
Хто тебе обійме
І не скажеш мій ти
Не торкнешся щік ти
Не заснеш ти поруч
В полі з вітру обруч
Горе тут і поруч
Світ живий довкола
Світ пульсує тобою
Він проростає травою
В котрій усі мої мрії
Приходи до мене у поле
Виходи з печалі тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947583
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2022
Відчуваю тебе, та не знаю де ти
В голограмі планет, розгойдаю Всесвіт
І прямісінько в серце стрілою влучу
Це за мій Маріуполь...а це за Бучу.
Розгойдаю планети, розжарю сонце,
Бачиш, красить іржею дерева стронцій?
Ліс Рудий розпускає змертвілі віти,
І твої ненароджені стогнуть діти.
Жах туманами стелить ковдру,
В павутині твого вже не має коду.
Записала прокльони, усі до слова.
Ти не грішник, ти пекло...його основа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947478
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
І знову зі старого
Сліпці ідуть, не бачачи нічого,
Вони чекають кращого життя!
Глухі ідуть, не чуючи нікого
І дні минають без кінця!
Німі ідуть, не знаючи про правду
І вірять, що усе саме мине?
Та звеличуючи владу,
Гадають, все йще прийде.
Не вірю я: сліпцям, німим, глухим!
Бо ті не знаючи нічого,
Керують світом ось оцим
І не бажають перемоги!
Вони не борються,
А просто так існують.
На них ми молимось?
Вони же нас не чують.
Не чують плачу і жалю,
Не бачать трупів тих солдатів,
Не кажуть: "Та коли ж помру,
Бо я зробив не так багато".
А їм начхати на людей,
Вони бажають диктатури.
І так походять на "звірей"
Ті, що влаштовують тортури.
Минає день, минає рік,
Нічого не змінилось!
Пройде іще десяток літ!
Тоді народ прокинувсь,
Прозріє і побачивши сліпих
Людей у влади,
Що не лякаючись святих
Продовжують свої паради.
Брехні паради і ганьби,
Невігластва й боягузтва,
Паради краху, похвальби.
Що так набридли людству.
Прозрівші стануть в один ряд,
Калік зметуть із України,
Не обійдеться тут без втрат,
Але не буде більш руїни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815118
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 11.05.2022
Ми віримо в чудо,
Ми віримо в себе,
Ми знаємо буде
У нас наше небо,
Ми знаємо буде
І сонце над нами
Світити нам любо,
І воля настане.
Ми вірим -ми кращі,
І в дух наш, і в зборю,
Що вистоять наші
Відважні ГЕРОЇ.
Піднімемо прапор
Свободи бажаний.
Ми віримо в правду,
А правда за нами.
І ворог наш згине,
Буде перемога!
І все Україна,
Для нас і для Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947440
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 11.05.2022
/акровірш./
Врятуйте з пекла! З голоду! Пітьми!
Ракети не вщухають... а в завалах –
Яскравий зблиск – душа чиясь в цю мить
Товаришів назавжди покидала.
Уламки, дим… води ковток знайти б…
Й почути, як батьки, кохана, діти?
Та хворого не кине побратим:
Евакуація – єдиний шанс їм жити!
Гортає дні життя для всіх Господь:
Екзамени складаємо щоднини:
Рятуй сміливців! З них очей не зводь!
Отець Небесний, чуєш Україну?
Їй кожна смерть – сліди незгойних ран.
Вона ж дітей для миру всіх ростила,
Але війну нам нав’язав тиран –
Закрий щитом! Надай звитяжним силу!
Обороняє кожен рідний край,
Військові наші – хай не знають втоми.
Синів ждуть вдома… Отче, не карай!
Тримайтесь, дітки! Просимо щомить:
Азове! ТРО! Морпіхи! Нацгвардійці!
Летіть, молитви, до небес, летіть:
І порятунок, віримо, здійсниться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947421
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 10.05.2022
Чуєш, Всесвіте, я не хочу!
Їм зарано іти туди,
Хоч звабливих валькірій очі
Вишуковують душ сліди.
У Вальгаллі хай зачекають,
Бо вони нам потрібні тут.
В нашім, зболенім нині, Краю
Їх кохані та діти ждуть.
Їх випрошують в Неба мами,
Тож почуй нас усіх, молю...
Тут щоднини смертельні драми,
Не примножуй іще жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947344
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Как-то спросил меня один приятель давний:
«Скажи, куда зимой уходит де֜вичья краса?
Одни лишь красные носы и щёки наблюдаю,
Былых красавиц не сыскать зимою, в холода».
Ну, а другой сказал мне: «Всё то – ерунда,
Ведь красота сезонам вовсе не подвластна.
Коль в человеке есть она, то – навсегда.
Светом горит она, зимой и летом, и не гаснет».
Как же понять, в каких словах сокрыта правда?
И о какой же красоте, поднялся сей вопрос?
Бывает в человеке красота одна, иль разной?
И что ответить мне приятелю о красоте зимой?
Кто наблюдал, как хорошеет внешность человека,
Когда его душа богата искреннею добротой?
Ты смотришь на него, а в нём так много света.
Живёт в нём эта доброта, и летом, и зимой.
А правда в том, что если с вами будут рядом те,
Кто хочет видеть вашу душу, а не только внешность,
То красота ваша, всегда будет немеркнуще гореть….
Своим теплом друг друга согревайте бесконечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947331
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Мені вночі ввижалася дзвіниця,
Потужні дзвони кликали Христа.
Я знаю, мамо, це ж бо вам не спиться,
Молитву щиру шепотять вуста.
Я бачив перед танком руку Бога,
Яскравий у правиці смолоскип.
Пропав мій страх, розсіялась тривога.
І чув я, мамо, ваш тихенький хлип.
Ви янголом з’являлися з хмарини,
Як ворог попадав, бувало, в ціль.
Несли ви на руках мене з машини,
Живого. Лиш згорів автомобіль.
За сироту молились, мого друга,
І сльози витирали крадькома.
Яка була бійня, яка напруга!
А в нього і подряпини нема.
У той момент, коли звучить тривога,
Ви з вірою, без паніки й страху́
Про оборону молитесь до Бога –
Згорає вража зброя на шляху.
Ніч. Вервиця. Матуся на колінах
Рятує із загрозливих облог.
Святі слова «Бог», «Мама», «Україна»
Ведуть нас до священних перемог.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947230
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Вона була з тих, хто відчуває холод існування і стук зсередини
З собою завжди збірка Стуса, пружна хода, круасан в кав'ярні щосе́реди
Вміла дивитись вперед, не бачити перешкод і зігнутих знаків "стоп"
Вірила в те, що скоро скінчиться війна і може весна бути як в кіно
Мала в думках своїх ширший ніж обрій космос і глибші за ніч озера
За ароматом згадувала людей, що плавили об її очі крила і пера
В собі тримала маленьке руде лисеня, годуючи його римами
На розі біля парку тисячі вогників ставали її власними мріями
Він невідомо як і коли вижив на фронті який називають "Клуб двадцять сім"
І сім ран лишились потому, тейповані втомою під лопатками, завжди з ним
Пив свою чашу відчаю як вино, зашиваючи черговий спогад в міцний шов
Кожну весну розбивав годинник щоб спитати час, чому той іще не прийшов
Правду свою шукав по частинках в містах, де вірність щойно кинули на звалище
Зневажав нетрі мислення, цінував щирість і свободу як природнє явище
Музика і вірші тримали докупи життя і розряджали навушники
Коли в випраних кишенях паспорти і пальці, то ввечері чай із сушками
Так і зустрілись, де тисячі вогників і на розі ліхтар блимав кварцево
Робили тепер сінабони замість сушок, і без слів все сказане й несказане
Вона обережно зігріла в його руках мрії, чайник і знайдений спокій
Він показав їй як сходить сонце, коли не одному а вдвох дивитись на обрій
Стали ділили порівну смуток і радість, опівнічне мовчання і спів
Знали що завжди будуть разом, в кожній краплині дощу і в кожному із життів
І поки він збирав для її лисеняти рими під літніми зливами
Вона навчилась лікувати голосом рани, а чашу відчаю вилила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947163
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
[i]« Не псалмами єдиними
проявляється суще...»[/i]
Виняток
На рейді – свіжа новина –
Зміїний посилає, – на...
якесь судно... фрегат палає,
а нас там, ніби, і немає
і це ще, наче, не усе
там, де Макар телят пасе,
і не одне ще буде пекло...
..........................................
Єрусалиме, ти далеко
од Маріуполя, здавен...
по суші... із варяг у греки...
та упаде ще Карфаген
і тільки одзвучить, – амен,
у Києві об'являть Мекку...
...............................................
а поки-що, як ті лелеки
злітають душі... там... ген-ген...
Харон одв'язує човен...
йому усе дається легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947105
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 07.05.2022
Буває, вийдеш в травень раннім ранком.
В рожевій ковдрі обрій ще дріма.
Лише самі кульбабки перед ґанком
на тебе позирають крадькома.
Мов діти сонця, мружать жовті очі,
тобі пускають бісики вони.
На жовтих віях, встидливо-дівочих,
з бджолою джмелик стиха гомонить.
Кульбабки надять ніздрі пряним медом.
Запрошують присісти на спориш.
І ти, над ними згорбившись кумедно,
вдихаєш мрії, соколом париш.
Долонею голівки жовті пестиш.
Дитинство в них і весни всі твої.
Усі твої хореї й анапести,
степи, долини, балки та гаї.
Без них душа спроможна лиш кульгати
у сірім царстві ліній та площин.
Все щезне вмить. Залишаться кульбабки,
що в серці не заміниш їх нічим...
© Сашко Обрій.
01.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947039
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 07.05.2022
Пробач мені, Боже, що в серці ненАвисть
Клекоче нестримно, пече і болить.
Мені не властиві жорстокість й лукавість,
Не думав, що можу я так не любить.
Що заповідь Божу так важко здійснити:
Любить ворогів і молитись за них,
За тих, хто прийшов нашу волю скорити,
Приніс смерть, розруху, неправду і гріх.
Хто гірше фашистів, руйнує й вбиває
Старих й молодих, діточок і жінок,
Хто голодом морить, хто серця не має
І звірства несе кожну мить, кожен крок!
В молитві до Тебе, Господь, вся країна.
Пробач нам провини, орду дай розбить,
Хай наша Єдина, Свята Україна
В цю мить історичну не згине, встоїть!
Ця дика орда, що з мечем без прохання
Прийшла до нас в дім, від меча і помре!
Молімось за воїнів мужніх і славних,
Хай рідна земля ім всім сили дає.
Хай Ангели праведні їх зберігають,
Бронею хай буде молитва свята.
Хай кулі, снаряди Героїв минають,
А ворогу страх в серце й душу вліта.
13.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947035
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 07.05.2022
Я кров'ю напишу тобі листа,
Її пролив твій адський співвітчизник.
В жаху німому скривлені вуста,
А звук боїв - то буде звуком тризни.
Я більше не побачу світла дня,
Одвічна ніч в моїм настала кра́ю,
А в ваших ву́хах буде лиш брехня
Про те, як нас росія "визволяє".
І ти не знаєш, як мені болить,
Що замість міст тепер лише руїни,
Про те, як я хотіла просто жить
У вільній від рашистів Україні.
Війна зірвала маски із людей,
Відфільтрувала рідних всіх і друзів.
І відчаю жорстокий апогей
Тримає душу в болі та напрузі.
Лиш знайте, я стояла до кінця
І до останніх хвиль лишалась сильна.
Та навіть куля вражого бійця
В мені не вбила українку вільну.
Місця убивств затягне полином,
Він проросте, як воля невмируща,
А кров моя поляже вам клеймом
На ваших збайдужілих черствих душах.
© Валерия Кропивная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947028
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 06.05.2022
Я знаю дні, що нищать ночі
І ночі, що змітають дні…
І зупиняти їх не хочу,
Хоча і зміни ці сумні.
Вони - є час, а він невпинно,
Мов вітер оминає нас,
А ми, не мислячи глибинно,
Втрачаємо все в ритмі джаз.
Не зупиняй його щосили,
Він все ж спливе, згорить вогнем,
Лови моменти, будь щасливим,
Живи сьогодні - одним днем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947002
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 06.05.2022
[i]« Мене віддавна гнітила бідність
моєї улюбленої країни:
вона не має власних переказів
(вирощених на її мові та ґрунті),
принаймні вони не тієї якості,
яку я шукав і знайшов
(як складову частину)
в чужоземних легендах...»[/i]
Толкін
І
Я – за і любителі міфів не проти,
що орки – це звірі і дикі істоти,
а риба гниє з голови...
і як не лукавили лжепатріоти,
війна показала, які ідіоти –
раби і бояри москви.
ІІ
Актори гарему, гоморри, содому,
кумири сліпої юрми –
колишні народні і дуже відомі,
що так і не стали людьми.
Пришельці мордору із річки-вонючки,
чужої орди племена:
буряти-гобіти... злодії та урки
і їхня богема блатна.
Вони ще і досі бояться Бандери,
який «нападає на них»,
царя ображає у бункері... їх
одначе роззують свої мародери,
яких розвелося уже до холери
у їхніх заїмках пустих.
ІІІ
Яка це гидота – паяци... еліта,
що має усе і не має освіти,
але залишає сліди
на тілі землі... і на білому світі
огризки культури...
.............................замучені діти
і люди невинні, ні за що убиті...
опалені трупи і кров'ю политі
руїни, оселі, сади.
Ізраїль і той заважає їм жити...
Мужайтеся, вічні жиди...
відомо – московія лізе туди,
де їй де-не-де аплодують семіти.
Опричників нації нікуди діти.
Юродиві – це назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947000
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 06.05.2022
Не відірватись від її очей,
Не відірватись від її пісень,
Бути опорою її плечей,
І бути з нею у останній день …
Вони прорвались вже в кількох місцях,
І тих, хто поруч був, уже нема,
І скільки правди у нічних піснях,
Не просто так, бо то вже не слова …
Що скажеш їй у ваш останній день?
Чи так потрібні ще якісь слова?!
«Я знаю: ти така, немов з пісень.
Така яскрава і така жива …"
Нема ненависті, пропав кудись і страх,
Лиш тільки біль, що ти уже пішла,
І зброя заніміла у руках,
Нікчемний світ, в якому стільки зла …
До нас прорвуться завтра,
Вже межа,
Усе життя складається з руїн,
Це там на півночі людське немов іржа,
І кожен день - не встаючи з колін …
А тут … пішла, а наче ще стоїть,
Прозора постать, посмішка в очах,
І кожна вічність мов звичайна мить,
І кожен погляд мов у небо птах …
*захисницям Маріуполя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946969
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 06.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2022
Пробачте за мою нерідну кров.
Пробачте, що турбую вас словами,
Що десь у грудях стукає любов,
Яка вас ти́хцем "Мама" називає...
Пробачте, що (без вас) не можу я...
Що всі шляхи (без вас) мені не треба.
Якби я мала ще одне життя,
Шукала б вас. І то була б потреба...
Пробачте, що...так рідко вам кажу...
Аби, бува, не чули ваші ближні...
Про те, як сильно вас... люблю...
Про те, яка ви чуйна, добра, ніжна...
Пробачте, що чекаю СМС -
Таке собі "ранкове привітання".
Шукаю "Доня", дивлячись в контекст,
В якому завше смайли, побажання...
Пробачте за знов списаний папір.
Про вас іще не раз складу рядочки.
Пробачте, що у вашім серці тім
Я десь тіснюся, зморено, в куточку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946870
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 04.05.2022
Очі блакитні, жовте волосся,
Невтомні руки, стигле колосся.
Очі – сльозами, коси стежками.
Дні неспокійні, ночі громами.
Золоті зерна нищать удари,
Крадуть з Херсону Божії дари.
Овочі в Криму геть здешевіли?
Щоб ви, рашисти, в пеклі горіли!
Кожна зернина, кожна сльозина,
Сіється горем, злодюго-вражино!
Щоб не наївся ти, й не напився,
В нашому горі щоби втопився,
А Українським Духом вдавився!
То супостат, тобі Божая кара:
Тлій зсередини, збери всі примари.
Тремти та чекай,бо вже чорнії хмари:
Божого суду, Козацького суду,
Чом не сиділось вдома, приблудо?!
Я ж не загину, й тебе не пробачу,
Очима Світу тебе, враже, бачу!!!
І Семистрільно тебе пронизаю,
В серце самісіньке я поціляю!!!!!!!
Зло, негатив, біди всі проганяю.
Радість і спокій собі повертаю!!!!!!
Небо блакитне, жовте колосся:
Сонячне Світло Життям заплелося!
Жовтий й блакитний – коштовно зелений,
Квітне Вкраїна – Боже знамено!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946847
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 04.05.2022
Ви кинули мені в обличчя
Важкі, образливі слова:
"Нацистка - ти". І тихий відчай
Враз охопив мене. Ов-ва!
Що я ганебного вчинила?
Чим викликала вашу лють?
Ограбила когось чи вбила,
Чи катувала мирний люд?
Удерлась до чужої Хати
І безлад всюди навела?
А хто пручався, то з Гармати
Спалила Хату їм дотла?
Дітей чужих я гвалтувала
І їхніх матерів? Еге ж?
Тортури ці зафільмувала
Щоб хизуватися без меж?
Е, ні, не ці жахливі речі
Вас розлютили. Ні, не це.
Ви зрозуміли, що нарешті
Залишилось пусте Сильце.
У ньому я була одвічно.
Вбивали ви моїх дітей
І твердили мені цинічно,
Що вільна я поміж людей.
Тепер, коли я незалежна
Між інших націй на Землі,
свою Хатину я безмежно
Люблю. І мову. Москалі
Взялись мене ганьбити разом,
(А ви, до речі, теж москаль)
Що я - нацистка, це - зараза,
У мене схиблена мораль.
Нас майже сім мільярдів нині,
Таких "нацистів", на Землі,
На нашій спільній Батьківщині.
Нацисти справжні - у кремлі.
Кати, убивці, людожери.
Не шкода їм своїх людей.
Мов пітекантропи з печери,
Фанати мавпячих ідей.
То ж не ганьбіться ви словами,
Бо правди в них - ані на гріш.
Зруйнуйте всі кремлівські брами
І кодло, щоб не стало гірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946793
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 04.05.2022
Не гнівайтесь, люди,
Божа кара буде -
Не знайдуть у світі
Прихистку паскуди.
Не буде покою
Ні душі, ні тілу -
Не знайдуть спочину
Ниці й знахабнілі.
А якщо ж не буде
Божої розплати -
Прокляне навіки
Українська мати.
Буде рід ворожий
Від хвороб конати -
Сльози материнські
Випечуть до страти.
Ворогу загиблі
Більше не минуться -
Українці в помсту
Гордо одягнуться.
На кожній дорозі
Чатувати будуть,
Кару для вражини
Звідусіль здобудуть.
Більше не відмити
Кров і біль каноном -
Від зневаги в світі
Пекло стане схроном.
Діти та онуки
Будуть устидатись,
Москальського роду
До скону цуратись.
Згинуть всі причетні
До болю Вкраїни -
Віднині й по смерті
Рід їх у руїні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946783
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Як сон-трава свої навіє сни,
Шовковий вітер заколише трави.
На мить здається, що нема війни,
І в світі йдуть прості буденні справи...
Та, ненадовго, а лише на мить...
Тривожать слух анонси і новини...
І кожен вибух у душі болить,
І кожен постріл - рани України...
...А сон-трава цвіте, бо вже весна,
Травневий день - як подарунок Бога!..
Прийде той час - закінчиться війна,
І буде мир! і повна перемога!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946777
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Цього року весна не весна.
І не треба шукати винних...
Забирає з собою війна
Справжніх янголів
невпинно.
Поховає глибоко земля
Соколів, що назавжди безкрилі.
Проженуть звідусіль москаля
Жовто-сині кремезні
хвилі.
Цього року і я сам не свій -
Посміхатись вдається насилу.
Залишилось багато надій,
Та найбільша - щоб сонце
світило.
Не лишилося марних мрій,
Не лишилось часу зволікати.
Ми невтомно тримаємо стрій
І невпинно ламаємо
ґрати.
03.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946770
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Відпусти мене, мамо, з обіймів.
Бачиш, я вже навчилась літати.
Лише ручки чомусь скам'яніли
І не можуть тебе обійняти.
Ну не плач, моя рідна, не треба,
Не болить мені більше нічого.
Пошукаєш кота між деревами?
Може, знайдеш його ще живого.
Самокат мій віддай Ангеліні,
Та й все інше дівчаткам із двору.
Вони виростуть, стануть вродливі..
А мені знову сім на Покрову?
Мамо, тихо, не плач, схаменися -
Це лиш тіло, а душу не вбили.
Не пора, щоби братик вродився -
Тобі треба ще сили і сили.
Прийде тато з війни. У садочку
Відбудуєте літню і хату.
А кати не забрали сорочку
Ту, що ти вишивала на свято?
Одягни мені, мамо, так хочу -
Мене Бог в вишиваночці прийме.
І моліться, моліться щоночі,
Відпусти мене, мамо, з обіймів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946716
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Колихала мати сина до зорі,
За вікном співали пісню солов'ї.
Ти зростай, синочку, в мирі і добрі
І черпай здоров'я, силу від землі.
Купель заварила сину з сон-трави,
Щоб, дитино, бачив ти солодкі сни,
Вітерець гойдає люльку із верби,
Любий мій синочку, спи, маленький, спи.
У піснях сповитий, підростає син,
Мати просить дуба мудрості і сил.
Віковічний дубе, ти ростеш роки:
Глибоко коріння, високо гілки.
Свою міць незламну синові віддай,
Бо колись він буде боронити край,
Щоб була у нього сила козака,
Стежечка барвиста, доленька легка.
Виріс син, як сокіл, у життя злетів,
А за нього мати просить вищих сил.
В молитвах до Бога рученьки склада,
В материнськім серці сила не згаса.
А її молитва янголом летить,
У тяжку хвилину сина захистить,
Просить Матір Божу за своє дитя,
У словах тих віра сильна і свята.
У думках до нього небо прихиля,
Хай щаслива доля сина окриля,
Щоб свою голубку у житті зустрів
І коханням вірним серденько зігрів,
Щоб і хліб до столу і добро було,
Щоб родило в полі і в садах цвіло,
Щоб у щасті жити сину до ста літ
І міцнів з роками наш козацький рід.
Автор Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946706
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Ти накуй по сто літ нашим хлопцям, зозуле,
Коли будеш зрання пролітать біля них,
Та поближче сідай ,щоб напевно почули,
І нічого не бійся , щоб лік не затих.
Ти накуй їм багато любові , віщунко,
Не лінись, не скупись на щасливі літа,
Порахуй і побачення , і поцілунки
Коли будеш зрання біля них пролітать.
Скільки діток народять - рахуй голосніше,
Можеш внуків добавить , та пальців катма!
А я вимолю зранку для них трохи тиші,
Щоби ти прилетіла туди не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946592
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Плаче поранена яблунька...
ластівка зникла. А сонце,
зайчик, ведмедик і лялька
злякано дивляться... Що це?!
Раптом змінилось навколо,
звично лежить тільки сапа.
Плаче руде ведмежатко,
в нього відірвана лапа.
В лялечки пірване плаття,
серденько злякано стука.
Плаче мале зайченятко,
в нього обвуглені вуха.
Добре було так і затишно,
грались, та вмить все змінилось.
Пусткою дивиться хата...
що ж це від неї лишилось?
Де ж це взялася руїна тут?
Вікна всі зникли... без даху.
Злякано дивиться сонце,
ой наробилося жаху!
Там, де криниця й калинонька -
камінь. Таке й не присниться.
Та бачу розквітлу знов яблуньку...
ось хата, бузок і криниця.
Можна напитись водиченьки,
гарно тут квітне калина.
Знаємо всі - ПЕРЕМОЖЕМО
і розцвіте УКРАЇНА!
Знов защебече в садочку
дзвінко малий соловейко.
Матінка збудить маленьких
діток до школи, раненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Этой зимой казалось –
Нам бы дожить до весны.
Вроде, такая малость –
Видеть весенние сны,
Как стали короче ночи,
Как стали длиннее дни,
И как цветы щекочут
Сердце самой Земли.
Но и весной оказалось –
Это еще не всё...
Смерть не напировалась.
Мир не доразнесён.
Мало кому-то крови.
Мало кому-то жертв.
Мало кому-то боли.
Так что – Welcome, mon cher.
Этой весной казалось –
Нам бы до лета дожить.
Цветом деревья взорвались...
Взорвались снаряды в тиши.
Ракеты летят не в космос.
Ракеты летят – на нас.
В глазах у детей – вопросы:
А выживем ли сейчас?
И тикают – то ли бомбы,
То ли часы судьбы.
Сражаемся за свободу
Против чумной орды.
И – да, мы уже победили.
Весь мир видит рожу зла.
Но зло мы еще не добили,
Не выжгли заразу дотла...
А стало быть – будет лето,
И осень, и много лет
В сражениях с дрянью этой,
Где мы, однозначно, – свет.
И свет победит, конечно...
И мы – острие меча,
Что рубится с тьмой кромешной
Еще с начала начал...
***
Апрель-Май кровавой весны-2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946567
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Ненависті не бійся.Це - не гріх.
Ненависть нині - теж велика сила.
Вона - незрима зброя проти тих,
Кого сльоза дитяча не спинила.
Хто сплюндрував землі моєї цвіт,
Той вже до пекла впевнено крокує.
Впадуть прокляття аж на сотні літ
На їхній рід.І смерть -не порятує!
Глибинний біль ще множить гострий щем.
Молитви криком ширяться навколо...
Але в борні Новітній Вифлеєм
Гартує вже для зірки видноколо.
Ненависте, дамокловим мечем
Будь для усіх катів мого народу!
Чи стань у поміч праведним вогнем
Героям, що боронять нам свободу!
Багряну ніч розчинить неба синь.
І згарища страшні таки зітліють...
Та навіть через сотні поколінь
Біль і ненависть наші не змаліють!
19.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942859
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 30.04.2022
Чула, бабо? На Росії флешмоб учинили.
Усі " вражескі"гаджети на дзузьки побили!
Я сиджу собі тихенько і думку гадаю:
А що в хаті росіянське я з тобою маю?
Так би хтів я чимсь москальським тріснуть об підлогу!
Та не маю ніц у хаті. Хоч шукав! Їй Богу!
Маю гріх. Схопив матрьошку. Радів, як дитина.
А там надпис... Як послали! Ось - "Маде ін Чина"!
Мацав килим - ні, не їхнє! Лижі, капці, шафу...
Пересунув від стіни я картату канапу.
Тих єрогліфів москальський немає ні сліду...
Що ж робити? Чим же ж тріснуть?Каже баба діду:
" Не мороч вже голови мі " - й дала по спині.
Наварю російських щі я... а ти дай свині!
Валентина Дацко /Урода
29/04/2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946450
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 30.04.2022
Зорі згоріли до ранку,
Неба тріснуло дно,
Сонце застигло в серпанку,
Ніби несправжнє воно.
Вибухи простір крають,
В реверсних смугах блакить,
Лінії відбивають
Смерті холодну мить.
Небо в ординських кодах
В символах і кривих,
Бачить в дніпровських водах
Київський бог війни.
Білі хмарки на цівках,
Розшматована сталь
Падає на бруківку
В ламану вертикаль.
Чорне кричить вороння -
В зграю не збитись в розгін,
І впадає в безсоння
Лаврський великий дзвін.
Захід горить багрянцем,
З півночі чорний дим,
Замасковані шанці,
І в оберегах дім.
Небо свої закриють -
Наші мрії і сни.
Все блискавицями змиє
Київський бог весни.
Шаблівська В. 17.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946429
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 30.04.2022
Знаєте, його голос ніскільки не тремтів,
Коли сказав, що піде на війну.
Тоді, крім нас, - нікого, лиш вітер шелестів,
А я хотіла закричати і проклинала Москву.
Він говорив, що йому не страшно,
Що буде з честю тримати зброю
За прохромлену пісню, чиєсь "завчасно",
За дітей, чиї крила омиті кров'ю.
Його голос зовсім не дрижав - я губила усі слова,
А він просив і далі вірші писати, підтримати його матір.
Знаєте, я не почула востаннє його "Прощай",
Бо казав, що повернеться, казав чекати.
І я чекала, ви чуєте, та все дарма:
Його риси застигли назавжди, схололи руки.
Хтось кричить :"Слава Україні!" - "Героям слава!"
От тільки вона вже не треба, коли затихли всі звуки.
Чи ж потрібні ті вірші, як летить клята куля?
Я б обміняла рими свої на мечі.
Чорт забирай, поверніть мені найкращого друга.
Коли він ішов, голос його не тремтів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946403
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2022
Матінко Божа, я хочу побачити сонце
Хоч би разочок. А зараз ще ніч чи вже день?
Мама в куточку щось тихо шепоче іконці,
Стеля бетонна тріщить і страшенно гуде.
Граємось в хованку ми тут усі без спочинку,
Нас від страхіть захищає волога пітьма.
Братик під стінкою спить і тримає машинку.
Мамочка каже чомусь, що його більш нема.
Матінко Божа, я жмуритись хочу від світла,
Вух не стискати від страху. Почуй, поможи!
Меншає шансів, бракує і хліба, й повітря.
Матір Господня, всім діточкам хочеться жить.
Варфоломія просили і Римського Папу,
Тільки-от мужності й віри в них менше ніж в нас.
Над Україною душами креслиться мапа–
Хтось та й почуй у пустелі волаючий глас!
…Ні, всі мовчать, більше про цінність ні слова.
Зиск, розрахунок, а вартість життя – мідний гріш.
Діти вмирають в облозі й солдати «Азова».
Наша заступнице, їх порятуй чимскоріш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2022
Яке ж це щастя – просто жити,
Повітрям дихати, ходить,
Любить цей світ, життя любити,
І посміхатись, і радіть;
Всміхатись щиро небу, сонцю,
І хмаркам білим угорі,
Проміння відблиску в віконці,
Та сміху діток у дворі;
Лелеці, що в гнізді на хаті,
Якраз вимощує кубло
М’яке своєму лелечаті,
Щоби там затишно було;
Радіти клену і тополі,
Брунькам розпухлим на вербі,
Зірвати декілька в долоні
Й пускати тихо по воді;
Пройтися босими ногами
Удосвіта, десь по траві,
Та розмовляти із квітками,
Які купаються в росі.
Щоб в мирний час отак ходити
І не зривалась щоб земля,
Хотілося б, лиш просто жити
Та цінувати це життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946107
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Дівчинка на світанку
Дівчинка з обпеченим крилом
З мрією, що більше не літає..
відсвистіло в вушках, відгуло
та сирена знов наздоганяє.
Тиша, що зірвалася на зойк.
Березень почався не дощами.
Гримали ракети у вікно.
Дівчинка тулилася до мами.
Місто – почорніле полотно,
гнізда поруйновані лелечі.
На вокзалі дивляться в вікно
оченята і худенькі плечі.
Світанок 19 березня 2022
#вокзальне
Світлина моя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942878
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 26.04.2022
Ще не знала такого холоду,
Серце скуте безкров’я голодом.
Аж до синьої глини вирвища,
Всюди смерті, і біль, і згарища…
Найчорніший мій темний полудень,
Найстрашніший мій чорний березень.
А застигле сонце ледь сріблиться.
Діти-янголи з неба дивляться,
З ними зіроньки мовчки бавляться,
Тільки місяць усе кривавиться…
То війна прийшла. Звідти, з півночі.
Звідти вся біда підло поночі –
Сто мільйонів там - душу жебрають
І нічим, нічим вже не гребують.
Пожирають там і дітей своїх -
Розчахнеться твердь і поглине їх.
Дітям-янголам в небі холодно,
Не зігріє їх сонця золото,
Тільки праведне чисте полум’я
Гніву й помсти світлого воїнства.
Шаблівська В. 16.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946099
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Я до війни, зовсім інша людина,
Щира, відверта і дуже проста,
Роки ішли і все швидко змінилось,
Зараз на серці неначе броня.
Я до війни не писала листами,
І зовсім іншими були рядки,
Просто ділилась своїми думками,
Зараз вірші - це немов молитви.
Я до війни ще не вміла прощатись,
Не розуміла нічого про смерть,
Зараз навчилась інакше сприймати
І цінувати життя кожен день,
Зараз подумаю, перш ніж зробити,
Зараз я зважу всі проти і за,
Зараз навчилась моментами жити,
Вчасно казати важливі слова.
Я до війни, зовсім інша людина,
Тільки тепер усвідомлюю час
Миру тобі, моя рідна країно,
Все буде добре, з вірою в нас!
© Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946060
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Я до війни, зовсім інша людина,
Щира, відверта і дуже проста,
Роки ішли і все швидко змінилось,
Зараз на серці неначе броня.
Я до війни не писала листами,
І зовсім іншими були рядки,
Просто ділилась своїми думками,
Зараз вірші - це немов молитви.
Я до війни ще не вміла прощатись,
Не розуміла нічого про смерть,
Зараз навчилась інакше сприймати
І цінувати життя кожен день,
Зараз подумаю, перш ніж зробити,
Зараз я зважу всі проти і за,
Зараз навчилась моментами жити,
Вчасно казати важливі слова.
Я до війни, зовсім інша людина,
Тільки тепер усвідомлюю час
Миру тобі, моя рідна країно,
Все буде добре, з вірою в нас!
© Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946060
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Я витісняю ненависть любов'ю,
Звичайно, не до наших ворогів.
Вони вже захлинулись болем, кров'ю
І прокляті на декілька віків.
Любов моя до рідної країни,
До весен, літ уквітчаних вінком.
І синьо-жовті стрічки України
Переплету з розквітнувшим бузком.
І буде мир, і буде перемога,
І сміх дитячий знову зазвучить.
Нелегка всім нам випала дорога.
Але струною чистою дзвенить
В душі моїй подяка всім героям,
Що боронять країну на "нулі".
І от до них з великою любов'ю
Шлю побажання - будьте всі живі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945985
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022
На місці неба — стіна із бруду.
На місці річки — новинна стрічка,
слова, які я за мить забуду.
Ковтати стрічки — погана звичка.
На місці гір — безкінечне горе.
На місці моря — підвальний морок.
Здіймає очі звірисько горде,
скарби ховає свої за сволок.
На місці мови — розгублений погляд,
сумний, як дощ над футбольним полем,
гравці якого сховались у погреб
й сидять наодинці із власним болем.
На місці сонця — чужі здобутки,
на місці спогадів — плач і гомін.
Та попри все це легкі незабудки
Чекають не перший травневий промінь.
***
І буде травень. І буде травма.
Нам жити з нею. Нам з нею спати.
І озиратись небезпідставно,
втрачать свідомість під стук лопати.
Нам з нею разом за стіл сідати
і їсти, й цикати після чарки.
І множитимуться дати, дати
й цитати, і від тріумфальної арки
запаморочиться в панічні атаки.
Нам з нею разом у ванній вити,
з обличчя змивати шрами й ознаки
того, що зробили із ним московити.
Нам, взявшись за руки, стрибати в яму,
в останнім горіти вогні, можливо.
Та — попри все — незабудки не в’януть.
Най буде промінь.
Най буде злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945916
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 25.04.2022
[youtube]https://youtu.be/rsK7GlOV2Gs[/youtube]
І знову серце рветься на шматки.
Ні, віри я не втратив не діждуться,
Іще не всі сконали вороги,
Нехай вони від крові захлинуться.
Я чую лязкіт гусень і зубів,
І вий сирен серед копни руїни.
Ніщо мій не вгамує біль і гнів,
За глум та руйнування України.
Що з цим народом було й не було?
Якої кривди ще не пережили?
Яке ще ворог тут не спалив село?
А ми із попелу підводились і жили.
Народжувала воїнів ця земля.
Були часи, що аж до обрію могили.
Але щоби вбивати немовля?
Яка вас суча матір народила!?
Ні, не вгамується земля оця,
І доти доки вистачає сили,
Живцем ми будем рвати москаля,
Ні згадки щоб не було, ні могили.
Клянусь тобі, мій Господе, повік.
Моє життя тепер суцільна помста.
І кожен українець чоловік,
Заб’є осиний кіл у цього монстра.
Нехай конає в чорнім пеклі днів,
Щоб сліду не залишилось і згадки,
Ні про москву, ані про москалів.
На мапі світовій, ні крапельки, ні цятки.
Хай все там вкриє дикий чагарник,
Отруйними кущами й болотами.
Щоб тільки дикі звірі там блукали.
А від москви б залишився смітник.
Мій новий випуск ось тут: https://youtu.be/Fpz_73F50PU
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945910
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 25.04.2022
Стоїть хлопчина конопатий,
а поруч мама, ледь жива.
Його б на руки, підкидати ...
Нема...
Село стрічало на колінах,
а він лежав немов живий.
Він навіть в тому, що загинув -
правий.
І син стояв осиротілий,
нерозуміючий, мовчав.
Закрив собою Нені тіло,
хлопча.
Стоїть зігнулася матуся.
Ростила... ось, не вберегла...
Але , як гідний син - відбувся.
Хвала!
Країно! Захист твій надійний,
з гарячих, люблячих сердець.
Бо він тепер, навіть покійний -
БОЄЦЬ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945880
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Нема й не буде в білім світі сили,
Яка б зборола український дух.
Тим більше, орки, хитрі та спесиві.
Ми ж переможем дику цю орду!
На повний голос заявляєм світу:
Ми українці. Ми іще живі,
Хоч гинуть у війні дорослі й діти,
І запеклася кров на рукаві,
Та ми живі. Хоч воювать непросто,
Із мертвих ми навчились воскресать.
Російську ліквідовуєм коросту.
Ми – Україна. Це ж – любов, краса!
Снаряди, міни, бомби і ракети,
І неба неприкрита висота.
На тілі України куль букети,
Та ми живі, бо це земля свята.
Хіба не ми збудили тебе, світе,
Від летаргічного твого міцного сну,
Як сонце Землю проситься зігріти,
Аби після зими послать весну,
Так ми сьогодні гордо заявляєм:
Ми – Україна й жити нам в віках,
І московитів скоро вже здолаєм.
Героям слава! Слава воякам!
12.04.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945801
дата надходження 23.04.2022
дата закладки 24.04.2022
"Москва" пішла на дно так символічно,
та в дзвін не б'ють, мовчать про те церкви.
Чи то не репетиція Москви,
яка за кораблем на віки вічні
піде услід, обравши путь трагічний,
лишивши бруд пожухлої трави
безкровної, обпаленої смертю?..
Зашморг петлі тугішає, хоч Бог
за гріх не заганяє в той зашморг
нікого. І коли й кому померти -
вирішувати Богу, а не впертим
вовкам гріховним, задля перемог...
Настане час віддати Богу борг
тим смертним, хто поправ Владику Світу
й себе прорік Світилом на весь світ.
"Москва" на дні - лише малий привіт
від Смерті... Не послабиться зашморг
й зі Смертю недоречним буде торг,
якщо й задзвонять всі московські дзвони!
Світ не почує... Древнім Вавілоном
впаде Москва - за всі дитячі стони,
що чула Смерть і чув розп'ятий Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945676
дата надходження 22.04.2022
дата закладки 22.04.2022
Вже скінчились останні набої,
Навіть той, що для себе тримав
Полетів з опустілої зброї,
Лютий ворог іще один впав
А брати мої тут, вони поруч,
Їм вже досить, уже по війні...
Спочивають праворуч, лівруч,
Лиш не спиться одному мені
Ще не витекла кровонька з рани,
Ще дивлюсь я на сонце крізь дим,
А воно мене журить, що рано
Помирати таким молодим
Я кажу йому, шкода, так сталось,
Шкода рідну країну й народ,
Та не шкода життя, що віддалось
За спасенну свободу свобод
Не сумуйте, не плачте, кохані,
З кожним днем, з кожним сонцем повік,
Повертатиметься на світанні
Син ваш, батько ваш і чоловік
Ну а зараз пробачте, я мушу
Відслужити, допоки солдат,
Вдерлись пси, відпущу мою душу,
На них звівши пустий автомат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945294
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 18.04.2022
- Розстріляти! Крикнув хрипло кат
І відлуння вдарило в руїни.
Знов і знов тріщав злий автомат,
Хтів поставить мрію на коліна...
Та вона була там не одна.
Поруч із надією стояла.
А над ними плакала весна.
Й смерть, немов гієна, реготала.
Там іще стояла пелена
Від розривів бомб, криваво - сіра
А в повітрі крик завис :"Війна!!!"
А іще із ними була віра.
Вижили усі. І будуть жить!
В ранах лиш... Обпечені війною.
Україно, не здавайся! Ні на мить!
Надія, віра й мрії всі з тобою!
Валентина Дацко /Урода
17/04/2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945268
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 18.04.2022
*****
О, скільки, Україно, горя,
Знущань страшенних ти знесла!
Не вистачить, мабуть, і моря
Тих сліз, які ти пролилá.
Не вистачить і океану
Тієї крові, що текла
В тобі за волю довгождану
В тій битві, з ворогом що йшла;
Із ворогом, що на частини
Тебе, мов здобич, розривав,
Що жалості ані краплини
До тебе і повік не мав.
Хоч кров’ю-слізьми ти стікала,
Хоч ворог душу розривав,
Усе одно ти не втрачала
Ні самобутності, ні прав…
Твоя душа ж бо є нетлінна,
Пала життя вогнем палким.
Тому й ніколи на коліна
Ти не ставала перед ним.
Отож і зараз, як ввірватись
До тебе знову він посмів,
Йому не здумай же здаватись!
Цього б найбільше він хотів.
Не стій, не жди і не барися,
Аби йому дать відсіч свій,
А духом, волею зберися
Й сміливо з ним іди у бій!
І певен, знов ти переможеш.
У цьому й ти не сумнівайсь.
Здолати ворога ти зможеш.
Лише без бою не здавайсь!
Євген Ковальчук, 26. 09. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945258
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 17.04.2022
Не можу я писати про війну –
забракло слів відточено-пекучіх.
Не пишеться також і про весну –
думки про Маріуполь та про Бучу,
про смерті у зруйнованих містах,
про рідних, що розкидані по світу.
Думки не залишають навіть в снах,
довбають мозок мій несамовито.
Не можу... Світ в мені перевернувсь.
Таранить час розбурхану свідомість.
Здається, віз життєвий похитнувсь
й везе кудись у млисту невідомість.
Молитви та запалені свічки
гальмують безпорадності завію...
А за вікном вишневі пелюстки
відроджують і віру, і надію.
Ілюстрація: картина Яни Фефелової
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945237
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 17.04.2022
Ця мить... - пролита чаша крові в бруд,
На перехресті тьми та світла,
Ще мить - стерв'ятники загробні тут , -
Вже точать кігті, роги, ікла...
÷
Безкровне серце б'є зворотній ритм,
На дні зіниць холонуть іскри,
Безумна гра гонінь та битв, -
Повисла на тонко́му вістрі.
÷
Розп'ята між ворожих полюсів,
Одна в нічийному осерді,
І хтось гойдає шальки терезів,
То в біль життя, то в спокій смерті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945155
дата надходження 16.04.2022
дата закладки 16.04.2022
У XXI сторіччі
Ми досягли всього сповна:
У космос линемо велично,
Дісталися морського дна.
Диктатору ж цього замало:
До неба ангели летять…
Війну криваву розв’язала
Найкровожерливіша рать.
Забула заповіді Божі:
«Живи по правді й не вбивай!»
Прийшли до нас часи тривожні,
Закрила хмара небокрай.
Сльозами Україна сходить,
Грабіжник рве, зжирає плоть.
Повстали проти зла народи –
З усіх країн і всіх широт.
Хороше згинути не може!
Весна поверне на добро –
Щодня іде зі словом Божим
На захист рідного народ.
Крізь горе, біль та руйнування
Гартується незламний дух.
І прийде день війни останній –
Розсіє темряву й біду.
Козацьку міць, як щит одвічний,
Тарасова ростить земля.
У XXI сторіччі
Солдат рятує немовля…
/На світлині - 19-річний солдат рятує немовля у м.Ірпінь./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945066
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Я пригорщі сонця
Із серця віддам українцям,
Черпатиму в жмені
Все тепле, що тільки я маю,
За всіх Охоронців
Молюся при тьмяній Божниці:
«Від орд навіжених
Звільніть нас у рідному краї!»
Хай вимете легіт
Поганські загарбницькі лави.
І стихне загроза
Для світлої долі дитини.
Ми є оберегом
Для світу в двобої кривавім,
То ж висуши сльози,
Всевишній, моїй Україні.
Наш Харків потоне
В квітковій красі, як раніше.
Азовським прибоєм
Озветься палкий Маріуполь.
І сонце в долонях
Всміхнеться заквітчаній вишні:
«Пишаюсь тобою,
О, земле моя, щедра й люба!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944994
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Батько обожнював сина,
Навзаєм любив його син.
«Спіткала біда Україну!» –
Почули обидва з новин.
Покликали сина до війська,
Пішов за ним батько й собі.
Чума розповзлася російська –
Матуся день-ніч при мольбі.
Скрізь вибухи – небо палає,
А батько для сина, мов бронь.
Світає, темніє, світає –
Не має спочинку вогонь.
Прогнали думки, наче мухи,
В атаку – на ворога, в бій!
Обидва вони – відчайдухи,
Вони ж на землі, на своїй!
Син бачив, як цілились в батька,
Собою його затулив…
Привиділись мама і хата,
Й дівчина, яку так любив.
На цьому скінчилось видіння,
А очі – такі голубі…
А в батька – німе голосіння:
Він це не пробачить собі!
«Немає, нема більше сина!» –
Ридає душа на весь світ.
З ним плаче свята Україна
І Бог біля райських воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944964
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Чия війна? Чиї сини не дочекалися весни?...
Чия вона? Кошмарні сни, і погляд матері сумний.
Біда чия? Чиї батьки не повернуться з-під руїн?
Чия земля? Напевно, тих, кістьми за неї хто поліг.
Чиє життя? Кому все те, за що сьогодні ми воюєм?
Чиє дитя одне росте і за батьками так сумує?
Моя війна. Моїх братів, що більше вже не повернуться.
Твоя війна. За рідний край, і за можливість посміхнуться.
Біда моя. Це не забуть, не просто з пам'яті все стерти.
Моя земля. Притулок мій, за який мусив хтось померти.
Моє життя. Ми точно все, своє, прекрасне, відбудуєм.
Це наше все, ми до кінця стоїм за те, що всі так любим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944931
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 14.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2022
Весна цьогорічна - нетепла... недобра...
В ній болю без міри... В ній сліз через край...
В ній кров... і могили... І Ду́ші без сили
Ступають без черги в обіцяний рай...
Весна... не як завше... не наша... не рідна...
Охоплена полум'ям... мороком... сном...
За що ж Тобі все це, Матусенько рідна???
Чому доля стала гірким полино́м???!!
Весна... смаку зради... неправди... зневіри...
Безмірним плаче́м надривається люд...
Коли ж нас покинуть ці демони...звірі???!!!
Коли ж вчинить Небо свій праведний суд????
Весна... у жалобі... без світла... без сонця...
З кавалками мрії - одної на всіх...
Про добре і вічне у сво́їй сторонці...
Про діток - не сиріт... і радісний сміх...
13 квітня, 2022
#творчістьВійни2022 #мояВіршованаДумка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944879
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 13.04.2022
Впала синь із небес на холодні ліси,
Потрощилась об віття гущавин…
Прохолодою в краплях, і личком в росі,
Манить цвіт проліскових галявин.
Здивувавшись, Земля ожила від краси,
Задзвеніло повітря на струнах…
І топаз палантином красуні Весни,
На зелених розкинувся врунах…
Навіть, Мавка з легенди, прийшла лісова
Милуватися божим цим дивом…
Скатертина зникала з-під ніг снігова,
Де ступала красуня вродлива…
Чи ж те бачив той нелюд, той проклятий кат,
Яку Землю прийшов він топтати?!...
В нас Природи могутність сильніша стократ
І цієї краси не здолати!!!
13.04.2022
Фото Н. Карпенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944889
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 13.04.2022
Ми воїни но́вого
світу й доби!
Історія ницо
розсудить всіх нас.
Корони з голів,
а на спини хрести -
для жалю й скорботи
настане ще час!
У правді черпаємо
силу й наснагу
й зваливши на плечі
тягар небуття,
ми в очі плюємо
смерті щоразу,
нове посіявши
слідом життя.
І слави нам іншої
більше не треба,
осяяні світлом
тримаємо стрій!
Як вічне закляття,
усюди лунає:
Ми зі щитом
або на щиті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944853
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 13.04.2022
А на тому березі весна,
Вже милують очі перші квіти,
А на цьому березі війна
У зубах якої гинуть діти.
Там трава вже росами бринить,
Соловейко весело співає,
Тут земля і стогне , і горить,
Від ударів серце розриває.
Там на тротуарах метушня,
Часу біг і веселяться діти,
Тут оскаженіла солдатня,
Хтось кричить, бо дуже хоче жити.
Там ласкаве сонечко з небес
Миром святу землю поливає.
Тут старий російський грізний пес
Весь народ без жалю убиває.
Зупиніть війну цю!Зупиніть!
Кари людоїдам не минути,
Не тягніть,цінуйте кожну мить,
Щоб живим весну ту повернути.
Де не буде горя взагалі.
Де біди ніхто не буде знати,
Де буде син і буде мати,
І буде мир і радість на Землі.
Там де буде син і буде мати,
І буде мир і радість на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944764
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 12.04.2022
Я знаю, я вірю дуже,
Що ми діждемо́сь ту по́ру
І разом з тобою, друже,
Верне́мось до свого двору,
Де рідні лікують стіни
І яблуні квітнуть пізні,
Буяє струнка калина
Ота, що незламна, з пісні.
Де стежка веде до хати,
А сосни услід шепочуть
І дивиться пес кудлатий
У неба блакитні очі.
А там - журавлі по колу
Кружляють у благодаті.
Від тої краси довкола
І ду́ші в людей крилаті.
В обійми загорне вечір
І тиша в тумані синім,
Лиш чути, мов сміх малечі, -
Дзюркоче струмок в долині...
По травах отих шовкових,
Де верби ховають коси,
В холодній росі медовій
Підемо... щасливі й босі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944749
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 12.04.2022
Блюзнірство вдарило у голови й серця.
Хто вчив їх зневажати українське?
Ці орки замахнулись на святі місця.
Зруйнований, на жаль, музей Куїнджі.
У Бородянці, у Чернігові біда,
Бо пам'ятник Шевченку розстріляли
(Ненавидить культуру всю сліпа орда)
І старожитностей музей теж зруйнували.
І Маріупольський театр у руїнах.
В Енергодарі - " Скеля" історична.
Бомбили навіть храми України -
Невігласів ворожість істерична.
Палили Біблію безбожники лихі,
Палили неуки літературу.
То ж не відмити нечисті свої гріхи,
Горітимуть в огні російські шкури.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944725
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 12.04.2022
Час не для сліз - для сил і дій.
Адже за волю лютий бій.
Час не плачу, а для відплат.
Сконає морок, нелюд, кат.
На Бога - прощення і суд.
Нам - гарт, двобій. Свобода - суть
Вкраїнців. Час не для квилінь;
У корчах клякне чорна тінь
Мокшанських орд, зникає, мре.
Піт, попіл, сльози, кров зітре
Вкраїна... Нам - тримати стрій;
Строщити вельзевулів рій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944723
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Припиніть помирати за кожного!
Не для цього вас Бог рятував.
ЗСУ не для цього звитяжно так
наші села й міста визволя.
Ви живіть! Попри біль пережитого.
Просто дихайте… Глибше. Сильніш.
За того волонтера убитого,
що окопи копав босоніж.
Бо ви мусите жити! Учитися!
За ту дівчину з Бучі, котра
у підвалі назавжди лишилася
із підручником мови в руках.
Помиляйтесь! Кохайте! Але живіть!
Не соромтесь своїх почуттів.
За солдата, що мріяв про це щомить,
та не встиг, бо у танку згорів.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944714
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Рік тому прокидалось сонце,
нас манило іти до школи,
у цю пору усі віконця
ще носили красиві штори.
Рік тому малювали квіти
і веселку у чистім небі.
Всі ми були щасливі діти...
Рік тому... А сьогодні треба
нам сидіти укотре дома,
затуливши картоном вікна,
нас серена лякає громом
із якогось стального віку.
Мама нам рюкзаки зібрала,
у кишенях лежить папірчик...
"Так потрібно" - вона сказала,
"Не згуби лише, мій промінчик."
Ми малюємо знову небо,
літаки, блокпости, ракети.
Хоч зовсім не багато треба,
щоб змінились картин сюжети:
зупинити війну в країні,
де були ми такі щасливі...
Нас лякають в містах руїни
і ракети, що б'ють щосили.
Ми не хочемо йти в підвали
і дивитись, як плаче мама.
Ви чужими сьогодні стали,
хоч торік обіймались з нами.
Зупиніть цю війну, дорослі!
Зупиніть, щоб у щасті жити!
Щоб постів не було в дорозі,
а за шторами цвіли квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944682
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Ой, зів'яла-похилилась верба над водою, -
Знову ворог наш москальський проти неньки зброю
Нагострив, підняв та вдерся до мирного краю.
Нумо, браття! Серце рветься та душа волає!
Піднімайте свої списи, доки без кайданів,
Вирубай ворожі писки із садів та ланів,
Щоб не знали слуги біса милості та жалю!
Нищіть, браття, не ведіться на старі скрижалі,
Що колись були "братерські дружнії народи".
Не стріляє брат у спину, хоч під воєводой,
Чи засмічена макітра, чи з "зеленим змієм"...
То - москальськая натура - лише вони вміють
Вдертись у чужую хату та вдягти кайдани,
Вбити жінку, доньку, мати, винищити храми,
Зґвалтувати всю країну, та спаскудить мову!
Боронімо Україну та наш рід чудовий!
Засмутилась-похилилась Україна-мати.
Нумо, браття-українці, неньку визволяти!
Треба гнати вражі душі до самого пекла!
Не скорити нас нікому в боротьбі запеклій!
Не дамо спаплюжить душі, очорнити віру,
Загубити рідну неньку цим мерзотним звірам!
Піднімайте шаблі, браття, станемо до бою,
Козаками ж ми родились, щоб тримати зброю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944658
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Є ненависть, є ярість, є відраза,
Безсила злоба, туга, каяття,
Що серцем не розпізнана загроза,
В червоний красить все твоє буття.
Що жив так легко, нехтуючи правду,
Що не повірив сивим праотцям,
Що діти нині платять в домовинах
За братство злидням, проклятим катам.
Ні мови, а ні віри, а ні пісні,
Чужої більше в душу не пройдуть.
"Московськая культура"- то на вістрі,
За нею- танки й БТРи пруть.
У серці лють - безмежна, безпощадна.
Що пінить, рве, немов вулкан бурлить.
Ми маємо за кров помстить нещадно,
І не впустить вагання ні на мить.
Чого немає?- катма страху.
Для нього місця в серці не лишив.
Нема шляху назад, ми не повернем.
Допоки суд земний все не скінчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944620
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Весни обгорілі крила.
Чорного льоху прокльон.
Смерть попід вікнами вила
мінам з небес в унісон.
Опілля чавили танки,
у кашлі сухім гармат
ворог стирав Бородянку
безбожно за шматом шмат…
Але зі сторін далеких
в край, де запеклі бої
спішили з небес лелеки,
вимостить гнізда свої.
Любов, то велика сила,
що переповнює вщерть.
Й весни почорнілі крила
птахів не лякали геть.
10.04.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944566
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Як ти живеш? Чи сняться тобі сни?
Чи довелося взагалі поспати?
Збудив вночі вже звично крик сирен,
На друзки тишу рознесли гармати?
Сьогодні я прийду до тебе в сни,
Десь поряд чути ніжну колискову,
Погляну в очі: - Чом такі сумні?
І про життя поведемо розмову.
Нам треба вистояти, пережити все
Заради щастя, мрій отих далеких.
Всміхаюся тобі здаля, крилом махають
Пролітаючи лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944279
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022
Глава І
О любі мої читачі!
Вам казку хочу сповісти
Про нашу неньку Україну,
Її історію нетлінну,
Що правда буде, що байки,
Які із неба надійшли.
І всі, хто вуха добрі мають,
Нехай і слухають, і знають
Що у історії святої
Не все було само собою.
Щоби в майбутнє заглянути,
Пророком можна і не бути,
Лиш чути треба голоси,
Що йдуть із неба до землі,
Та щоб уміти розуміти
Все, що в майбутньому відкрите,
Нам треба мати ті знання,
Що вся епоха зберегла.
А ці знання епохи наші,
Як і історія одвічна,
Доказують усьому світу -
Ми були, є і будем вічно.
Тож, намагатимусь і я
З історії набуть знання.
А щоб читати було мило,
Ще й казку я допишу сміло!
Вона на Небі, в Царстві Божім,
Славетним ангелом була,
Бо чистоту душі і серця
Служінню Богу віддала.
І красотою незрівнянною,
І русою косою до п’ят,
Притягувала погляд ангелів,
І кожний був їй щиро рад.
А та коса, той Божий дар,
Настільки русою була,
Що кожний Русью її звав,
І Бог таке їй дав ім’я,
І донечкою кликав любою,
І восхваляв її ім’я.
Пісні Русі звучали всюди,
Неначе трелі солов’я.
Та в серці Божому і туга
Для себе місце віднайшла,
Бо на Землі лише наруга,
Ні Раю, ні добра нема.
На тій Землі, що сам створив,
І дітям своїм дарував,
Панує дідько лиш один,
Що сам себе царем назвав.
Іще від пращура Адама,
Що перший відкусив гріха,
На сцені йде від дідька драма,
І місця Богу в ній нема.
Той дідько сам себе хвалив
І зла багато наробив,
І правити бажав навічно,
І люд гріхом калічив звично.
Та план Господній зрів давно -
Із неба допомогу дати,
Щоб на оновленій землі
Небесний рай побудувати.
І місце сам облюбував -
Той мальовничий клаптик світу,
Від гір Карпат і до морів,
Оформив він по заповіту.
І край цей наділив дарами:
Ліси, луги, степи, моря,
І річки з рибними місцями,
І схили сивого Дніпра,
І чорноземи плодовиті,
А в надрах нафта і руда,
І золото і брильянти,
Лиш в люду розуму нема.
Бо дідько по землі гуляв,
І люд гріхами спокушав.
Ось серце Господа в журі,
Як план свій в дію привести.
А Русинька все розуміла
І серденько її боліло.
І зголосилась помогти,
Себе у жертву принести,
Залишити цей Божий Рай,
Привабливе життя на небі,
Щоби вчитини драмі край,
Щоб був один Господь в потребі,
Щоб заповіданий шматочок
Тої Господньої землі,
Зробити, як в Раю куточок,
Де б люди щасливо жили.
Не знаєш, Русь, на що ідеш,
Який тягар береш на плечі,
Може, тебе чекає хрест,
І муки твої, як Предтечі.
І серце своє батько крає,
Та все ж, від себе відпускає
Оту улюблинецю свою,
Ту Русь із русою косою:
«Тебе я з болем відпускаю,
І ще тобі я залишаю
Маленьку часточку себе,
Під твоїм серцем хай живе.
То буде твоє немовля,
Що Незалежність їй ім’я,
Нехай з тобою всюду йде
І славу твою віднайде».
Що Русь лиш ангелом була,
Про те я вам розповіла.
Їй шлях від неба до землі
Не тяжко було віднайти.
І з висоти намилуватись,
Чудовим краєвидом тим,
Що пролягнув з Карпат до моря:
«Збудую тут державу свою,
Щоби відбувся Божий план,
Щоб плив любові караван,
Хай буде Рай тут на землі,
Щоб люди радісно жили».
Та дідько перед нею встав,
І в очі їй зареготав:
«Ніколи тут не буде Раю,
Усіх бісів я закликаю,
І всує Бог тебе послав».
Глава ІІ
То моя казочка не вся,
Продовження і далі буде,
А поки що сприймайте, люде,
Що нам епоха донесла.
Нам літописець залишив
Історію правдиво чисту,
Все на сторінках пояснив -
До хрещення і після.
Цей літописець служив Богу,
Задачу мав він «по зубам»,
Щоби історія народу
Залишилась навіки нам.
А у ті давні времена,
Жили на землі племена.
Що назву кожний свою мав,
Нам літописець написав.
А люди ці були поляни,
Древляни, славні волиняни,
А ще драговичі були,
І всі слов’янами слили.
У той же час на півночі,
Багато люду жили,
І всі північні племена
Своє ім’я носили.
То були чудь і весь,
Чемериси і меря,
Між ними муром і мордва,
До слова, той народ не з нашого коліна.
Слов’яні, наші предки чемні,
Оседле там життя вели -
Ростили хліб і скот кормили,
І Богу вірними були.
Бог завжди їм допомагав,
Життя вони щасливе мали,
Хоч бога тоді Сонцем звали,
І він над ними все сіяв.
А межи тим народом сміло,
Постійно Русенька ходила
І годувала, як могла,
Від Бога дане немовля.
І людям інколи з’являлась,
І руки вгору піднімала,
І тим відверто заявляла:
«Я вам від Господа дісталась».
І предки серцем відчували,
Її Богиня-Мати звали,
І поклонялись над усім
Цим образом її святим,
І у далекі ті часи,
То знали пращури-отці
Що Мать-Богиню Русью звати,
Так землю свою нарікли.
А ті північні племена,
Вели кочевників життя,
Держави власної не мали,
Чужих князів до себе звали,
Щоб їм державу збудували.
Та не могли чужі князі,
Із них державу сотворити -
Такий народ той був упитий,
Хоть дідька самого проси.
Оті північні племена,
На землю нашу набігали,
Тоді монголами їх звали,
І в тому помилка була.
Глава ІІІ
Я знову казку починаю,
У вас прихильності благаю,
Бо в казці завжди натяк є,
Розумний сам його знайде.
І розквітала Русь-держава,
По світу прокотилась слава.
Її і доньки, і сини
Усім відомими були.
А ті північні племена,
Платили дань свою сповна.
І хрещення вже відбулося,
І Бог побачив свою Русю,
Ще й Сина свого дарував,
Щоб той державой керував.
А дідько бився у злобі клятій,
Та волосся на сідницях рвав,
І всіх бісів отих заклятих
До матері своєї слав.
Бо він не в змозі подолати
Ту дію Божої благодаті.
І переповнена земля
Цим подарунком від Отця,
А ангел той небесний, русий,
Що сам Господь до них прислав,
Створив державу сильну руську,
Ще й Русью її люд назвав.
Не міг із цим змиритись дідько,
Скликає своє військо швидко,
І материться чорний рот:
«Ми інший зробимо оплот».
Під боком у Русі і Бога
Збудуємо державу свою,
І тільки мої дітлахи,
Там будуть правити віки.
І місце хитре віднайши -
На березі ріки Москви.
В перекладі то означає,
Чи «каламутна» вода та,
Чи може, просто – «болота».
У каламутній тій водичці
І діточкам легко водиться,
Бо кожний знає, й не кажіть,
Хто у болоті любе жить.
Тепер на казці зупинюся
І за історію беруся.
Та спроможуся довести,
Де правду можна
віднайти.
На землях північних,
У Суздалі-граді,
Князь новий почав
По-державному править.
Князівство посилив,
І церков створив,
Учених і зодчих
З Русі запросив.
І жити би мирно,
З сусідом дружити,
Та дідько із князем
Почав говорити:
«Чому у сусіда
І хата красива?
Чому у сусіда
І жінка вродлива?
Чому у сусіда
Історія славна,
А ти не згадаєш,
Як зветься прамама?
Чому ти не маєш
Тої хати, тої жінки,
Історія твоя -
Порожні сторінки ?».
І гнів у серце заповзає,
І заздрість душу розпинає,
На Русь війною князь іде,
І дідько сам його веде.
Наблизились Русі-держави
І Київ місто розтоптали,
Понищили хати і храми,
Церковні дзвони познімали,
Ікони винесли святі,
Жінок-красунь полонили,
І тільки діти голосили.
Згадає Русь години ті.
І стогне русичів земля,
І тільки Руся гірко плаче
Так пригортає немовля.
Та це лиш ангели побачать,
Не взмозі будуть захистити -
Нелегко того дідька бити.
Господь зумів би підсобити,
Та Бога біля них нема.
Глава IV
О так вчинив наш «старший брат» -
Лишив в руїнах Київ-град,
Та ще великую святиню,
Ту Богородицю Марію,
Що сам Лука намалював,
Відвіз до себе. Ні - украв!
Вам заповіт лишив Христос:
Не вбий, не крадь, не чужолож
І ближнього люби, як себе.
Якого ж Бога ще вам треба?
Себе ви звали християни,
Постійно Бога розпинали
І все молилися тишком,
Бо дідько був у вас божком.
Не міг того стерпіти Бог:
Ні святотацтва, ні знущання,
Ані Христове розпинання,
І в серці прокляв той народ.
Є гріх у Господа надмірний,
Що прощенню не підлягає,
Коли державою твоєю
Не Бог, а дітько управляє.
І знову я не казку пишу,
І сльози падають з очей,
Бо та історія, мов казка,
Казкового багато в ній.
Та тільки казка невесела,
Від неї правду не відняти,
Тому і час прийшов для мене,
Про те прокляття розказати,
Як дідько місто віднайшов,
І збудував державу свою,
І лише своїх дітлахів
Постійно тримав на пристолі.
І той Іван, що звався Грозний,
Він біснуватий був зроду,
І сина свого він убив,
Великий Новгород він знищив,
Людськими трупами покрив,
Державу свою цим зміцнив.
Самому дідькові в угоду -
«Велика Русь» назвали згодом.
А сифілід, Петро Перший,
Для дідька був він наймиліший.
Його і зріст, і та хода,
То чисто дідькова була.
Так жив своє життя закляте,
Що ще з дитинства був проклятий.
Так вірно дідькові служив,
Що сотні тисяч козаків
На дно кістками положив,
На трупах місто збудував,
І іменем своїм назвав.
А Катерина - та повія,
Що спала з ким лише хотіла,
Й не задоволена була,
Платила за любов грошима.
Маєтки дарували й чин,
А в серці дідько лиш один.
Той дідько сам із нею спав,
Лиш він її задовільняв.
За ті пекельні страсні ночі,
Проси ти, дітько все, що хочеш -
Усе тобі зробити зможе
Ота цариця. Прости, Боже.
У дідька мрія лиш одна:
Він з нею дише й животіє,
До поки Русенька не згине,
Для дідька спокою нема.
І нищить Січ, і рушить храми,
Ікони спалює святі,
Нема у тої горе-дами,
Ні краплі Господа в душі.
Кріпацьке право завела,
Нас кріпаками поробила,
І землі наші роздарила,
Та посадила москаля.
І знову плакала земля,
Та Русі то не було чути -
В той час в полоні вже була.
Ось вам і казка моя вся.
А правда ниньки ось яка:
Як ту славетну Катерину,
По землям нашим провозили,
Та ще молилися віряни,
Ті православні християни,
Щоб їй і далі з дідьком спати,
Щоб їм обом із пекла встати,
І справу свою воскресити -
У Русі немовля убити.
Ну а ті діти сатани,
Що у сімнядцятом прийшли,
Ще більше «каші наварили»,
Зате державу розвалили,
Хоть чимось нам допомогли.
І знов продовження піде
Той казочці про Русь-державу,
А також Русю нашу славну,
Коли те щастя їх знайде.
І занепала Русь-держава.
Де заподілась твоя слава?
І мудрі твої діточки
Порозбігались, хто куди,
Даремно Руся намагалась,
Із допомогою кидалась,
Та те Господнє немовля
З-під серця вже не вигляда.
І Посполитої правління,
Лиш зашморгом на шиї буде,
Життя у позі «на колінах»,
А може, і життя не буде.
І Русь захоплять у полон
Ті ляхи разом з дітьком в змові.
І величезний хрест готовий.
Усе вам розповім з часом.
Від себе хочу додати:
Її ми самі розп’яли,
Іще на довгі ті століття,
І серденько не буде биться,
А немовля буде благати,
Щоб смерті їй послала мати.
Глава V
Історії новий листок
Тобі, читачу, я відкрию,
Та ще від казочки дошию
Мережаний свій клаптичок.
А ляхи у той час із дідьком жили,
І вірно всі йому служили.
Хоч землю христианською звали,
Та люди спокою не мали,
Бо христианство розділилось,
І християни не мирились,
О, як могли святі отці,
У ті далекії часи,
Христову віру розділити,
Ворожі табори зробити?
Бо Бог у нас на всіх один,
Один на всіх і Божий Син.
Росподіл цей, мов кров на рясі,
Бо дідько сам його вчинив,
І душеньки святі всі ваші,
Зі сміхом у пекло спроводив.
Хоч із Христом була держава,
І Богу віддавалась слава,
Та всує слава та була,
Бо християни мають вміти
По заповідях божих жити -
І того буде мало Христу.
Ти ще займайся доброчинством,
Куди не ступиш ти свій крок,
Усюди ти несеш зразок
Той милосердної любові
До ближнього і ворогів,
Тоді завжди і всюди у славі,
Ти будеш справжній божий син.
Христос вас всіх повчав як жити,
Повсюди лиш любов дарити,
І церков нову будувати
У сяйві божой благодаті.
А що ви браття наробили?
Христову церков розділили,
І замість дарувать любов,
Повсюду ллється братська кров.
Які ви, браття, християни?
Ви у діях своїх мусульмани,
Бо їхня заповідь гласить,
Що іновірця треба вбить.
А ще Московський патріарх,
Анафему кладе на брата,
Є прикладів таких багато,
Тож нову казку починати
Доводиться мені. Та ні!
На мене Русинька чекає,
Я далі з нею маю йти.
Річ Посполита досить чітко
На горло стала Україні,
І слух пронісся світом швидко:
Русі нема, все руське згине,
І тільки Польща «не сгинела» -
Живе і буде жити вічно.
І ті шляхетні християни,
Що дідьку своєму служили,
І нашу Русиньку зловили,
Та заточили у полон.
То я вам росповім не сон,
А те, що ангели лиш знали,
І від історії сховали.
Та правда завжди переможе,
І час прийшов вам знати тоже,
Що з Русью сталося у полоні.
У тім полоні ляхів з дідьком,
Піддали Русю мукам швидко,
І мордували до нестями,
Святу дівчину з ангелами,
Бо божі ангели завжди
І з нею були у біді.
А потім Русю розп’яли,
На величезному хресті,
На славній кручі, біля Львова,
І русу косу відтяли.
Терновим вінцем прикрасили
Її голівоньку чудову.
Іще сміятися посміли,
Як вони гарно все зробили.
Що повторили так зразково
Розп'яття Господа живого.
А дідько біля них скакав,
І все кричав: «І всує, всує,
І всує Бог тебе послав».
Тож біля Львова, у самоті,
Лишилась Руся на хресті.
І вже почали забувати,
Що мали ми Богиню – Матір,
І мову забувати стали,
Пісні по хатах поховали,
Лише магічний дивосвіт,
І далі фарбами манить.
Він і у наших вишиванках,
Він і у писанках, веснянках,
І у колядках на селі...
Ой, не забута Руся, ні.
Глава VІ
На західних землях,
У священника в хаті,
Народиться хлопчик,
Степаном назватий.
Слабенька дитина,
Хворіла багато,
І пильно його
Берегли мама й тато.
А батько священник,
Від Бога був щирий,
Все Богу молився,
Любив Україну.
І мати була
Священничої крові,
Тож сина і вчили,
І гріли обоє.
А хлопчик, хоть слабий
З народження був,
Та силу і волю
З дорослих набув.
І віра у Бога
Царила в оселі,
Хоч дні України
Були невеселі
А батько від Бога,
Мав силу велику,
І ангелів бачив,
І біса гонив,
І часто із Богом
Самим говорив.
Якось серед ночі Степан пробудився:
«О тато, який дивний сон мені снився!
Десь там, біля Львова, на схилі крутому,
Побачив я хрест, якусь жінку на ньому
А біля неї немовля.
О тату, жінка нежива!
А ні кровиночки на тілі,
І тільки очі голосили
Як допомоги жде вона.
О тату, тату поясни
Хто ота жінка розкажи!?».
І батько з сином розмовляє:
«Я, сину. жінку добре знаю.
Вона – це наша Україна.
Ота єдина Мать-Богиня,
Що ще із трипільських часів,
Вклонялися лиш їй одній,
Оце ж не люди, а вона
Зуміє в серці зберегти,
Любов і шану до хреста,
І дітям своїм донести.
Нелегко їй допомогти.
І не одне оте століття,
Хоч як би нам і не молиться,
Не може із хреста зійти,
Бо треба серденько таке,
Щоб її хрест взяло на себе,
І немовля ростити треба,
Хто зможе виконати це?».
І хлопчик весь затремтів:
«О тату, я порозумів.
Цей сон мені від Бога знак,
Це маю я вчинити так».
Почав молитися хлопчина,
І день і ніч усі години,
І все до Бога промовляти,
Щоб Русин хрест йому віддати.
Він такий чистий серцем був,
Що Бог молитви ті почув.
Він умолив Бога-Отця
Звільнити Русю із хреста.
Так Руся далі проживала
У тихій хаті на селі,
І Незалежність годувала,
І сина славного Степана
Живила спрагою до волі.
Хоч він іще навчався в школі,
Та наші дні славетні йшли,
І Незалежність наступила.
Недовго тая радість тліла,
Бо інший ворог йшов на нас,
І дітько правив ним весь час.
Степан прожив важке життя,
Той хрест проніс він до кінця,
І через все життя манило
Тризубця славного світило.
І незалежна Україна
Свята, соборна і єдина,
Не просто мрією була -
Ще з нами Русинька жива.
І ще ми встигнемо згадати,
З його роду всі ми брати.
Ще світ примусимо збагнути
Русі історію забуту.
Ще Україна стане раєм,
Як Руся і Господь бажають.
Пишу історії листок,
Що має революцій смак -
Від Жовтня і до Помаранчі,
Та ще від казки клаптичок,
Змережений неабияк,
З любов’ю вам дошию з парчі.
Хай хтось, як казочку сприймає,
А хтось хай сльози проливає,
Бо знали це лиш ангели
І все мені розповіли.
І знову розповідь про дідька,
Як він державою керує.
І всі Господні плани всує,
І щастя Русиньки не видко,
Бо далі дідька йшли сини,
Що звались «діти сатани»
Багацько їх понаплодилось,
Що ними вся земля покрилась,
Не можна зрахувать гріхи.
Вже переповнені котли,
У пеклі з душами стоять,
А діти далі все грішать.
Не буду всі вам називати,
Бо цих гріхів досить багато,
Тоді велика казка буде,
Ніхто її читать не буде.
Лише моменти нагадаю,
Нову сторінку починаю.
Глава VІІ
Тож дідько далі собі правив,
І гегемонією марив,
Та намотав такий клубок,
Що ледь від нього сам не здох.
І меньшинького сина вбили,
Із револьвера підстрелили,
Бо старшинький хотів, хоть гидко,
На троні тому сісти швидко.
Всі сили дідько докладає,
Усе нас знищити бажає:
Голодомори сотворив,
Мільйони в землю уложив,
Пізніше назву їй дадуть -
Їх геноцидом назовуть.
Цвіт нації він знищив також -
Поети, лікарі, митці...
Хто проти дідька міг піднятись
І українцем називатись?
Ті, хто душею чист і серцем,
Давно життя своє віддав
За Русю на хресті із вінцем,
Що сам Господь до нас прислав.
Та як же було не віддати
Життя за ту Богиню-Матір,
Що себе в жертву принесла
За наше радісне життя?
І храми наші він розрушив,
Закрив українські церкви,
І віру в Бога в людських душах
Бажав убити назавжди.
О Боже, Боже, де ти єсть?
Чому на це спокійно зрієш
Із висоти своїх небес?
Чи Русю знов чекає хрест?
Де, Боже, твоє милосердя?
А може, своїм твердосердям
Тебе ми самі відтяли?
О Господи, прийди, прийди,
І ще хоть раз зійди із неба,
Так допомога твоя треба.
Люд кровожерний і лукавий
У смертельну яму ти зведи,
Щоб це побачили убогі,
І далі з Господом жили.
І Руся, звісно, намагалась,
Все з допомогою кидалась.
На те вона Богиня-Мати,
Щоб дітям своїм помагати.
А той чудовий дивосвіт,
І далі серце полонить:
Ми мову свою не пропили
І пісню з хати відпустили,
Вишиванки узор в рядок
Научить мама доньку в строк.
А дідько знову б’ється клято,
Волосся вже нема що рвати.
Усе понищено давно
І на сідницях полотно.
Та що ж йому іще зробити -
Не в змозі він ту Русю вбити.
І щоб не діяти відкрито,
Він новий план складає хитро.
І «мовой вашой» говоріть,
Всі разом «дружно будем жить»,
Бо всі ми єсть «народ советский»,
І працювати «будем с песней»,
І хліб, і сало на столі,
І ніби радісно жили,
Що дотепер забуть не в змозі
Славетні наші старики,
І все кричать: «Давай, давай
Комуністичний каравай!»
Такий і був у дідька план -
Зробити з мрією обман,
Щоб незалежної країни,
На карті не було в помині,
Щоб люди тільки водку пили
І салом з хлібом закусили.
І знов заспала Україна,
У позі «стоя на колінах»,
Лиш мати ходить межи хати,
І тихим голосом співа.
О мати, мати, бідна мати,
Де твої трелі солов’я?
І в пісні вже не ті слова,
Лиш туга серденька сама:
«Ой діточки мої
Що ж ви наробили?
Чи то ви заспали?
Чи то ви запили?
Ой як же могли ви
Стільки років спати,
Щоби матір рідну
Москалям віддати?
Ой як же могли ви
Стільки років пити,
Щоби матір рідну
В горілці втопити?
Ой чи я вас, рідні,
Серцем не любила?
Ой чи вас, любі,
Душею не гріла?
Ой любила міцно
Своїм щирим серцем,
Залишилася навічно
Із терновим вінцем.
Ой гріла душею,
Господом кріпилась,
Залишилася сіромой
Ще й з струпами вкрилась».
А немовля відкрило очі,
Свою матусю з біллю просить:
«Ой мамо, мамо, чом ти плачеш,
Так гірко сльозоньки течуть?
Невже мене ти не побачиш,
Залишусь я назавжди тут,
У цьому містечку під серцем,
Що сам Господь мені зробив?
О мамо, мамо, чом ти терпиш
Тугу, ганьбу і вічний біль?
Невже у Бога не заслужиш
Ти свого щастя не землі?
Невже століття ти загубиш,
Що ми із дітьми прожили?».
Глава VIII
Ой не даремні ті століття,
Що Руся з дітьми прожила, -
Дух незалежності навічно
Під серцем своїм зберегла.
Той дух над нами завжди сяє,
Як сонце з давних тих часів,
І разом з сонцем зігріває
Тугу покривджених синів.
Всі діти твої в царстві Божім,
На колінах проводять час,
Допоки мати живе з горем,
Будуть молитися за нас.
В житті земному настраждались,
За незалежність назмагались,
Багато кровушки пролили,
Щоб добре ми із вами жили.
І незалежність, що чекали,
Дарунком просто з неба впала.
А революція Помаранчова
Багато люду об’єднала,
І той Майдан холодний, з снігом,
Усьому світові вказав:
Єдині ми не тільки хлібом,
Дух незалежності повстав.
Хоч не того чекали люди,
У Господа не те просили,
Бо дідько й далі править всюди,
Ми знову щастя упустили,
Всі славні діти сатани,
Що вірно дідькові служили,
Овечу шкуру натягли,
І владні крісла захопили,
Та почали до горла пхати
Шматки народного добра,
І пики їхні знов пихаті,
І в серці Господа нема.
Все мало, мало, де ж Ти Боже?
І знову зрієш із небес.
Крім тебе хто нам допоможе?
Нема вже колін, всує честь.
Вони гектари захопили
Землі людською, що у крові,
Котеджі, вілли спорудили,
І кусень не застряв їм в горлі.
Чекаємо час, зійди з небес
І суд свій праведний вчини.
Пролити знову кров не треба,
Її вже досить пролили.
Хай кожний, хто із дідьком жиє,
Рахунки оплатить сповна,
І кожний, хто безчинство сіє,
Помре від власного гріха.
Та з Незалежністю з’явилась
Велика радість в Україні,
Бо віра в Бога відродилась,
Із Богом стали ми єдині.
Любов і шана до Христа,
Що Руся зберегти змогла,
Із немовлям пробудилась,
І Божою благодаттю вкрилась,
І серце своє ми відкрили,
До нього Господа вспустили.
Будуємо храми і собори,
І прагнемо навчати в школі
«Закону Божому» синів,
Чекаємо тих славних днів.
Святі міста всі збереглися
І гріють нас своїм теплом.
Я зупинюсь на Зарваниці,
Що випромінює тепло:
«Безцінна наша Зарваниця,
Свята і чиста та земля,
Там неба і землі Цариця,
Для себе місто віднайшла.
Монахи і священний чин,
За гроші справу не ведуть,
Керує ними Божий Син,
Панує всюди Божий Дух,
Молитви і зняття проклять
І купіль – дар Пантелеймону
Очистять і оздоровлять -
Усе по Божому Закону.
Іще святе ми місце мали,
Та дідькові його віддали,
І плаче Матір Божа там -
Невзмозі підсобити нам.
Та сліз отих поки не видно,
Бо час для цього не прийшов,
Нам дочекатись треба гідно,
Щоб Божий Дух туди зійшов.
А Філарет вельмишановний,
На серце руку покладаю,
Тебе я дуже поважаю,
Сміливий крок ти сам зробив -
Помісну церков сотворив.
Та залишається бажати
Той церкві Божой благодаті:
Не відкололись від Москви,
Ви ще сіамські близнюки
Із тою церквою, що збоку.
Та хай вам буде все, нівроку,
Що досягнути ви змогли.
Ще боротьба іде за землю,
За храми, паству, монастир.
Та треба скальпель в руки брати,
Москву від себе відрізати,
І поміняти кругозір.
Безцінною для вас хай буде
Душа українця одного,
І в храмі вашому набуде
Причастя Господа живого.
А уніати - ваші брати,
Із ними треба об’єднатись,
Писати новий протокол,
Забути скоєний розкол.
Не треба згадувати Папу -
Він має спадщину багату,
І далі хай керує в світі
І навіть може з дідьком жити,
Яке нам діло всім до нього,
Намісника святого того?
А пастир той, що любить мир
І щирим серцем і душею,
Тому і зветься Любомир.
Він стане постатю святою,
Бо Україною лиш жив
І далі так живе життя
Сам Бог його благословив,
А з ним і Україна вся
Отримає благословіння
І мир від Господа-Отця.
Глава IX
Себе зову я християнкою,
І намагаюсь всіх любити,
Тому із казочки моєї
Не треба галасу робити.
І той народ, що живе збоку,
Я також у біді не лишу,
Ці пропозиції пророчі,
Я їм від свого серця пишу.
Прокляття Бога ще й донині
На своїх плечах він несе.
Перетерпів і муки й війни,
І власну кров надалі ллє.
Чому доводиться страждати?
Народ у чому винуват?
Усе зробили супостати,
І дідько винний у стократ:
І налякали, і забили,
І землю трупами укрили,
І корінь роду ізвели -
Усе на дідькові лади.
Не важко все порозуміти
Та дідька самого винити,
Бо дідько, хоч і винен
Та ви його і самі гріли,
І не одне століття жили
Під владою його синів.
У мільйонах тих гробів,
Провини ваші аж бубнять.
А я, хоч казки добре пишу,
Та із прокляттям вас не лишу,
Тому і хочу підказати,
Як те прокляття з себе зняти.
По-перше, треба зрозуміти,
З ким далі хочете ви жити.
Чи Богом буде вам Христос,
Тоді вас звати «християни».
В життєвих сценах з-за куліс,
Хай вас не учать дідьки п’яні.
Бо християни мають вміти,
І ворогів своїх любити -
Це так Ісус заповідав.
А від любові до сусіда,
Розтопиться на серці крига -
За це Ісус життя віддав.
І сатанинського синка,
У крематорії спалити,
І із стіною навіки злити,
Без почесті і без хреста.
І церков нашу відпустити -
Таке у Господа бажання -
І храми наші залишити,
Тоді припиняться страждання
Народу братнього навіки.
У вас земельки є багато,
Є що священникам робити.
На тій землі будуйте храми
І хай Господь назавжди з вами.
А ту великую Святиню,
Ту Богородицю Марію,
Що сам Лука намалював,
А суздальський князьок украв,
На місце треба повернути,
Щоб гріх отой навік забути.
Хтось з вас прийти до цього зможе,
А матір Божа допоможе.
Я щирим серцем вас кохаю,
І лише щастя вам бажаю.
Глава X
До завершального моменту
Моєї казки підійшли,
Яскраві описи фрагменту,
Майбутнього життя землі.
Тої землі, що в дар народу,
Від Бога була віддана.
І не було переводу роду
Й козацька слава з ним жива.
П’ять десятків років
Пролетіли швидко
Я давно на небі
Мені землю видко.
У «комп’ютер» божий
Заглядаю сміло,
Україну бачу -
Як там все красиво.
Всі люди багаті,
У достатку жиють,
З Господом єдині,
І добро лиш сіють.
А добро, де сіють,
Злу не буде місця,
І сади рясніють,
І у душах чисто.
О, Батько милосердний,
Тебе я молю,
Пусти на Україну -
Єдину мою.
Хай там політаю,
Зблизька побачу,
Когось привітаю,
А з кимось поплачу.
Поплачу від радості,
Бо щастя велике
Побачити землю,
Сонцем умиту,
Побачити люд,
Господню втіху -
Немає горя-
Все повне сміху.
Не легко у Господа випросити оце,
Не кожного пустить на землю Отець.
Та всеж до мене милостиво говорить:
«Іди дитино, хай Тарас проводить».
І ось ми із Тарасом
На сіру хмару посідали,
Та із небес попутнім вітром,
До самої землі примчали.
І з висоти намилувались
Чудовим краєвидом тим,
Багато люди настраждались,
Нащадкам є пишатись чим.
Немає границі -
Тож ми у Європі.
Відкриті двері -
Іди гуляй!
Та іти у Європу
Ніхто не хоче,
Бо лише в Україні
Єдиній рай.
Навіщо страждали,
Навіщо боролись,
І пики били,
І лаялись скрізь?
У Європу хотіли,
До неї тягнулись,
А щастя було
Із нами близь.
Дивлюсь і не вірю
Очам я своїм:
Баксів немає,
І євро слаба.
Одну нашу гривню
Усі полюбляють,
Кращої валюти
У Європі нема.
Тарас і Леся
Гуляють світом.
Тарас сміється:
«Я люд простив,
Колись капустою,
Назвав головатою
І сам капустою
У банках осів».
Гуляємо далі.
Простори широкі,
Гори Карпати,
Зелений ліс,
Все, що зрубати
Колись посміли,
Знову росте
І під захистом скрізь.
Тарасику, любий,
Нікуди не йдемо.
Давай побудемо
Ще трохи тут,
У цьому краї
Веселім зеленім,
Щой дотепер
Закарпаттям зовуть.
Ти знаєш добре -
Велику частку
Життя своєго
Я тут прожила.
Училася жити,
Навчилась любити,
І долю свою
Я тут знайшла.
Родилися діти,
Мої соколята
І онуки народилися,
І виросли тут.
І знову бігають
Веселі малята,
Котрі мене
Прапрабабою звуть.
Я хочу відчути
Їхнє дихання,
Хоч хвильку побути
У тому часу,
Побачити землю,
Любов’ю багату,
Будь добрий,
Дозволь мені
Радість оцю.
О, Закарпаття краю мій любий!
Знову з тобою моя душа.
Кричати хочу на повнії груди,
Та мене ж не чують бо я не жива,
А я все чую і бачу чудово,
І сили у мене аж через край,
Можу обійняти оце людське море,
І піти гуляти у вишневий гай.
Моя оселя,
Стоїть весела,
Дітей багато,
І сміх навкруги.
Бачу щасливі,
Бачу здорові,
Тож не даремні
Мої роки.
Я слід залишила
Не лише у книгах,
Коріння моє
І далі живе.
Воно плодоносить,
Воно родюче,
І славу божу
По світу несе.
Летимо з Тарасом далі на хмарі.
Хочу роздивитися Закарпаття усе:
Вілли, котеджи, машини по парі,
Двері відчинені і не крадуть оце.
Змінилися люди і край змінився,
Розлогий край квітучих садів.
Немовби знову Ісус народився,
Іде по землі і повчає синів.
А церкви, церкви - їх так багато!
Розсипані маківки, дзвони гудуть.
І всюди славиться Божа Мати,
І люди з Богом воєдино живуть,
І божий закон вивчається в школі,
Єдина церков у нас таки є,
Не треба більше вести розмови,
Який священник науку веде.
Вони об’єдналися, хвалимо Бога,
Що воля його отримала успіх,
Всі визнали Богом Ісуса одного
І християнами кличуть усіх.
Це сталося вперше у нас в Україні.
Хай будуть прославлені ті отці,
Що спромоглися з догматів Cвятині,
Господній план у життя привести!
І осуд світу, прокльони, анафеми -
Все йде від дідька і швидко мине,
Коли Україна повна благодатями,
Центром християнства у світі постає.
Тож ми пригадали свою історію,
Тож ми зрозуміли які ми є.
Іще Володимир проклав цю колію,
І Руся століття по ній веде.
Не треба нам Риму, ні другого, третього,
Власне ім’я зберегли ми навік.
Ми були, є і будемо вічно,
Київську Русь пригадав цілий світ.
І нам повірили всі народи,
Що правда Божа із нами живе.
Ми не робили хрестові походи,
Нас тільки любов по світу веде.
Оце ми побачили, це ми почули,
І радість осяяла душу всю.
Про це ми писали, про це говорили,
В оце ми уклали лепту свою.
Багата, сильна і мирна держава,
Краю наш рідний, наша Україна,
Ти нарешті світом шануватись стала,
І для серця кожного єдина-єдина.
Скільки тебе нищили племена ворожі,
Корінь роду зводили ніби навіки,
А ти все буяла лепестками ружі,
Із руїн народжуючи нові діточки.
Де ж ти брала силу, люба наша неньо?
Звідки так нестримно било джерело?
Ангел наш Господній, посланий із неба,
Джерело залишив, щоб вічно жило.
Яка могутня Божа сила!
Зв’язок із Богом назавжди.
Духовністю народ живіла,
Вселяла віру у біді.
І вистояв народ усі століття,
І віру в Бога він не загубив.
Ми впевненні - віднині і довічно -
Ісус із нами споконвіку жив.
Як ти красива, з висоти так видно,
Все, як на долоні, впевнено стоїть.
Від Карпат до моря пролягла ти гідно.
Дивосвіт чарівний дотепер манить.
Відомі світу твої танці,
І співи твої, і вірші,
І найдорожчі вишиванки,
Безцінні писанки, холсти,
Все збереглося найдорожче,
Що із коріння вироста,
Тому й нема держави краще,
Як істина ота проста.
Хто хоче хай вірить, а хтось посміється.
Не легко майбутнє у віршах описати.
А може комусь у думках заманеться
Зі мною і Тарасом на хмарі погуляти.
Тож далі летимо з Тарасом
Велика країна - гуляй-разгуляй
Усе, що побачу опишу із часом
А поки що пісня летить через гай
На Україні справді рай,
І нами знов керує жінка.
Злодійським вчинкам зроблен край,
У всіх зразкова поведінка,
І депутати-янголяти
У раді пики вже не б’ють.
Розумно так ведуть дебати,
В буфетах коньяку не п’ють,
Недоторканності не мають,
І можуть сісти до в'язниці,
Коли до свого рота пхають
Шматок народної скарбниці.
Матріархат хай буде в моді,
Як було у давні ті часи.
Народ наш з жінкою у владі
Не знав ні горя, ні війни.
Коса не є лише прикраса,
То символ мудрості й тепла.
Колись бо кожна жінка наша,
Косою обвита була.
А стрижки, локони, завивки -
Усі від дідька надійшли.
І без коси, нажаль, для жінки
Нелегко мудрості знайти.
Ну що ж, полетіли, досить моралі,
Не байки пишемо, тема не та,
Вже про порядність багато сказали,
Хай кожного учить наука свята.
Летимо над Україною, часу-бо мало
Залишилось нам на подорож цю,
І все оцінити потрібно здраво,
І вам описати картину оцю.
Лежить Україна на карті світу,
У центрі Європи і позначка є,
І любо дивитись на землю умиту,
Що так старанно із Богом живе.
Ні, недаремно колись просто з неба
Бог вибрав її з усієї землі.
Дарунок відправлений дітям в потребу,
Нарешті вони зрозуміти змогли.
І рай збудували у власній оселі,
А потім у державі його возвели,
І люди щасливі, і люди веселі.
Чом скорше, ви людоньки так не жили?
Здоров’я міцне, бо нема зловживань,
Горілка лиш деколи п’ється сто грам,
Тютюн виробляєм, курців не багато,
І дітьми рясніє українська хата.
Життя обновилось, і чом не рожати?
До школи сидить із дитиною мати,
І гроші за це дістає чималі,
Тож діти, то перше, що є у сім’ї
Змінилося місто - ні те, що було,
Бо жити у ньому не хоче ніхто,
А кожний живе у будиночках, хатах,
В селі, у предмісті, на хуторятах.
А хати оці, мов котеджи та вілли,
І кожний у дворі має машини,
Бо бензин - копійка, що ми виробляєм,
А ще у Європу його відправляєм.
А нафти і газу у нас є доволі,
Розробки ведуться ще нових родовищ.
І золота у нашій державі в достатку -
Алмазні пласти віднайшли на остатку.
Тарасе, стривай, зачекай хоч хвильку,
До тебе знову звертаюся я:
«Будь-ласка, зробимо ще мандрівку
Над містом в котрому родилася я».
Азовське море не є зеленим,
Тож сточні води у нього не йдуть.
Жовтіє берег піском змеленим,
І люди, мов бджіли, на ньому гудуть.
А риби у морі хоч гать гати,
Так добре все видно із висоти -
Гуляють тарань, і судак, і бички,
Дно щільно укрили креветки чудні.
О, чудо, так чудо немов мені сниться,
Що риба у морі може водиться,
Коли б це побачив мій батько рибак,
Очам би не вірив, що це саме так.
А далі від моря і Кримський півострів,
Над ним пролетіти нам теж дуже просто.
Севастополь вітає українським стягом,
Тож ми не продовжили аренду варягам.
І флот іноземців пішов з наших бухт,
Хай чинять, що хочуть, хоч здають у брухт.
Свій флот ми зміцнили і маєм потужний,
Він силой і славою народові служить.
А там, у Криму, куди оком не кинь,
Усюди діточий стоїть передзвін.
То грають, співають, сміються малята.
І більшисть із них то самі татарчата.
Тож землю свою повернули вони,
Даремно страждання у Сибіру несли.
Так дідькова справа скінчилася круто -
Татарами Крим навічно набуто
Наш час із Тарасом утікає так швидко:
«На небо.- кричить, - повертатися нам!
А краю у подорожі ще і не видко -
Під нами лиш Київ, зупинемось там».
Могутня столиця і центр християнства,
До тебе дороги зі світу ведуть,
Тож закінчились страждання, митарства,
Всі люди твої із Богом живуть,
Як у ті незабутні далекі часи,
Коли ти повчав і Європу, і збоку
З’єднав ти всі церкви на рідній землі,
І слава твоя обновилась, нівроку.
Ісус із тобою жив споконвічно,
Тому ти спромігся у світі один,
На всі свої дзвони дзвонити відверто.
Ми всі християни. Наш Бог – Божий Син.
Епілог
А держава збоку
Слухати не стала
Тих порад сердечних,
Що давала я.
Далі з дідьком жила,
Ще біди зазнала,
Та зняти прокляття
Сили не знайшла.
Церков відпустила,
Землю залишила,
Бо Господь останній
Свій наказ віддав.
Патріарху знову,
З Господом розмову,
У печерах київських
Ангел передав.
І сказав сердито,
Та у словах відкрито,
Що Господь їм більше
Шансу не дає.
Патріарху вп’яте
Хоче передати,
Що Господнє слово
Правдою живе.
А коли не в змозі
Вислухати Бога,
То Господня сила
Вам укаже все.
Так із біллю у серці
Залишали храми.
У землях України
Добре їм жилось.
І багаті хати,
Мармуром убраті,
І церковне золото,
І вбрання ікон -
Все у нас відняти
Намагались святі,
Та змагатись з Богом
Їм не довелось.
А сатанинського синка
У крематорію спалили,
Та знову помилку зробили,
Я би казала, чи здуріли.
Із панихидой відправляли,
Багато попів наскликали,
І хрест могилу прикрашає,
Хто такий сором в світі має?
Ну, а до третьої поради,
І не посміли підійти -
Не спромоглися ті народи,
Святиню нашу віддати.
І залишилося прокляття,
Бо Бог їх так і не простив,
Пов’язане із ним закляття,
Що дідько сам їм залишив.
І вбив у голову їм звично:
Ікона мусить бути вічно,
На березі ріки Москви,
Як у стародавні ті роки.
Та десь в один із східних свят,
Що Богородиці присвячений,
З’явилась у храмі дивна стать,
І страхом люд був умить охвачений:
На образі святині нашої,
Що Володимирською нарекли,
Мов із ріки, на землю прикриї,
Кроваві сльози потекли.
І налякався люд смертельно,
Поганий бачачи тут знак,
І пригадав - їм було казано,
Що станеться все саме так.
Не виправити старі помилки,
Бо часу вже нате нема,
Немов назад прийшли мурзаки
І розпач серце винийма.
Так сльози ті біди ознака,
Та все закінчиться добром,
Нарешті трісне гультіпака,
Сотворена колись тишком.
І в кожному куточку у честі
Народиться нова держава,
І люди будуть жити у щасті,
І Богу вознесеться слава.
Моєї казочки кінець.
Останні строки я допишу
Із лаврів сплетений вінець,
З надією народу лишу.
Для кожного, хто хоче знати,
Як дідько нищив Україну,
І де тепер Богиня – Мати?
Чи знайдемо її єдину?
Хай кожний казочку читає,
Та щиро серце відкриває
І сам зуміє зрозуміти,
Як далі йому треба жити.
Бо ангел божий у кожній хаті,
І ми духовністю багаті,
Його зуміємо відчути,
До нього руки простягнути,
І вмить набути благодаті.
На те ж вона Богиня – Мати,
Щоб благодаттю наділяти,
І від гріховності спасати,
Та бути кожному щитом,
У молитві з Господом, зв’язком
Тож любимо державу свою,
Ту Русю з русою косою,
Що стільки винесла страждань,
Щоби здійснився божий план.
І ми щасливими всі були,
І рай свій на землі набули.
Жовтень-грудень 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944232
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 07.04.2022
І хай навіки спалено мости,
Постануть чітко витерті кордони.
О, скільки в цім чеканні гіркоти,
І скільки в цих надіях оборони.
Нехай міста, де темрява і дим,
Сьогодні стали місцем попелища, -
Будуть нові. Міста будуть живим...
За мертвих - помста з карою. Найвища.
Іду з тобою і рука в руці.
Тримаєш міцно, більше не боюся.
Ми той народ, що пустить корінці
І на камінні, а вони пов'ються
У сильні стебла, квіти, у сади.
Вони повстануть з попелу і праху...
Тримай мене, як зброю. І веди
Своїм кривавим визволеним шляхом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944074
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 05.04.2022
28.02.2022 Примружений Одесит.
Я русским был…
Зачем вы вторглись в наши земли?
Кого пришли вы вызволять?
Меня?!, свободного по духу!?
От вас лишь нужно избавлять.
Я вас не ждал, а вы припёрлись,
Сорвали мирную нам жизнь.
Во мне пределы злобы стёрлись,
И ярость придаёт мне сил.
Я русским был, - такие корни
Достались мне в крови моей.
Я русским был, но всё, не боле:
Я Укром стал в стране своей.
Меня наполнили вы верой,
Что недостойны вы травы.
Что вы не ровня даже грязи,
Где ваши вязнут сапоги.
Я русским был, но стал Бандерой:
Тем страшным, что боитесь вы.
Я горд, что я живу в КРАЇНІ,
Где вам не рады НАЗАВЖДИ.
И всё же вам скажу спасибо,
Что нас смогли объединить.
Такое было невозможно:
Не знали просто, что ценить.
Теперь мы знаем – нашу землю,
Её траву, цветы, поля.
Родной наш край и нашу волю.
А вы пришли, её давя.
Я русским был… Но всё, не боле.
Нет больше этого во мне.
Останусь Украинцем вольным!
А вы уйдите, сгиньте в тьме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943829
дата надходження 02.04.2022
дата закладки 03.04.2022