Я іду поміж трав,
там, де хтось помирав,
неодмінно хтось жив
серед війн, поміж жнив.
Тихо йду по стерні —
крики впали до ніг,
пар над ставом застиг,
сформувавши хрести.
Під землею — скарби
тих, хто бачив Сибір,
колоски тихо крав,
щоб померти між трав.
Над землею — слова,
хтось колись їх стирав
і казав: «Це брехня», —
щогодини, щодня.
Чую/п’ю ці слова,
мов брунатний узвар.
Чуєш біль голосів?
Свічку час загасив.
З правди зріють плоди
у дерев молодих,
щоб не впали між трав,
там, де світ помирав.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932141
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 02.12.2021
суцвіття звуків, тенета літер
на тебе діють як антидоти,
гербарій світу нитками зшитий,
гірке й солоне – крихке на дотик
тому позбався лимонних друзів:
ти вкотре сиплеш лиш сіль на рану,
суцвіття звуків підвладне музі,
тенета літер – твоя нірвана
тенета літер – мов крові літр,
який когось реанімує тактом,
для інших – це токсична група світу,
бо не збігається ваш резус-фактор
тому позбався липких ілюзій:
усім подобатись – дивне диво,
піди непрямо по рівній смузі,
себе відчути – це вкрай важливо
поради – тільки для тих, хто просить,
а добрі вчинки – усім без черги,
бо все по колу, бо все так просто,
як рухи сонця над морем в червні
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891248
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 28.02.2021
Твоє «привіт»…У ньому сотні тисяч звуків:
від скреготіння скла до шереху боліт.
Я стала безсудинним мохом, звідки ж стукіт?
Нестримно-хворий стукіт там, де ще болить.
Мій храм у грудях з хрипом рухнув, вибач, отче.
Горгульї в шрамах нили без твоїх пожеж,
Пішов — і стислись ночі до болючих точок,
Стирала тінь твою зі стін так обережно,
що в них вросла еґреґором твоїх сплетінь.
Безмежну пустку загорнувши в живопліт,
я стала цитаделлю без кутів. Хотів
піти — іди. Не прагну, щоб топив мій лід,
тому ти й не почув у відповідь «привіт».
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902842
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021