Мабу́ть, з минулого життя,
Таке приходить кохання,
Розлука до́вга нас звела,
Й сказала спроба остання.
Напевне стрічка чарівна,
Тримала ду́ші в тривозі,
Коли неясності імла,
Блудила на півдорозі.
Так мило осінь золота,
Стелила листям дороги,
Впізнати знову...це мета,
У долі часом повтори...
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026695
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CLym9Zk9bd8[/youtube]
Неспішно осінь догорає,
Відсутнє бажане тепло.
А нічка світлий день вкрадає,
Допоки сонце не зійшло.
А ніч свої закони знає,
Вона нам може й догодить,
Так часто мріять дозволяє,
Вночі спроможна все змінить.
Дивлюсь - осіннє чисте небо,
Зірки теж вийшли погулять.
В цей час згадаю знов про тебе,
В думках: тебе так хочу обійнять.
Тебе покличу - відгукнися,
Через століття і роки.
Торкнись рукою, пригорнися,
Щоб я повірила - це ти.
Майнула чайка над водою,
Про щось так голосно кричала.
З тих пір не знаю я спокою,
Я ніби голос твій узнала.
І кожну ніч все знову й знову,
У мріях голос той почуть.
Луною плине над водою:
Мене згадай, щоб не забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026697
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E9yuhwwUXVc[/youtube]
Ніч приголомшлива
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.
Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.
Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.
Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.
(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).
ID: 885803
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025381
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Fzc5IPHX-9c[/youtube]
Останні осінь робить кроки,
Уже повільніше хода.
Та в зиму гляну ненароком,
Готова вже прийти сповна!
І знову в осінь повертаюсь,
Чарують ніжні кольори.
Її чарівністю проймаюсь,
Та все це буде до пори.
Колись злетить останній лист,
І буде спати все навколо.
Ти повернутись маєш хист,
Щоб знову стало все казково.
Зберу букет красивий з листя,
Поставлю в воду на вікні.
Дивлюся - ніби засмутився,
Не може жити він в теплі.
Надворі мряка вже осіння,
Чи плаче осінь на прощання?
Усе заплакане довкілля.
Ось бачу осені вагання...
Не плач! Твоє життя іде по колу,
Не схоже зовсім на людське.
Ти до свого прийдеш престолу,
Журитись й плакати - пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025390
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
Степ і степ, як ряднина, згар і попіл повсюди. При долині стежина, сухе повітря тисне в груди. Довкола, де погляне, то ями, йому не дістатись до мами, там зараз ворог, від будинків привиди - споруди. То подарунки від русні, біда, смерть, сліди війни. Очам холодно побачить, вщент зруйновану хатину, чи хтось може пробачить, за страждання, безжалісно вбиту дитину?
Поміж пагорбів стежка від долини до лісу. Невеличка хата, попід балки, горобці чистять стріху. Раз – по - раз все на злеті, павутиння і пух, немов скрізь лад наводять, виганяють злий дух. Павуки під крокви, вміло мережки городять та залюбки ряднини плетуть. До землі летять скалки, враз вітрець, відпочить ліг на покинуті санки, то ж помітно, що вщух. Всі клопочуть своє, ранком сонце ж встає. Як той знак до життя, віра гріє серця, не вмирає душевне бажання побачити майбуття.
Нині днина у тиші… знову щастя земне. Чи війна закінчиться і біда омине? Прямий погляд хлопчини в теплі очі бабусі,
-Я голодний зі вчора, може снідать на часі?
Ледь-ледь ноги волоче, від стільця до плити,
-Принеси, дровець хлопче, не багато бери. Нам би тих, що під пилом, досить тижнів на три. Але ж ми ще не знаємо, скільки тут ночувати, до якої пори.Та й чи досить муки, пиріжків зготувати. І нехай без пательні, бо ж олії немає, ми положим при плитці, вона ‘хоч трішки підсмажить. Допоможи бабусі, це ж тебе не дуже обтяжить.
Напівтемрява в хаті, знов думки волохаті. А, як наші відійдуть, бандюки й сюди прийдуть. Ховав думи хлопчина та стару ж не покину. Де руїни сестриця і матуся вдовиця. Сиротою зостався, скільки сил намагався, заховати в жмут сльози, жаль немає дороги. Обійти тих вонючих, вузькооких і злющих. А на пагорб не підуть, побояться ракет. Але їх лиш біс знає, в собі держуть секрет.
А старенька журиться, весь час, як та квочка,
- Як згадаю синочка….
Ті слова, як пророчі, у сльозах знову очі.
- Він мені наказав, бути поруч з тобою, ще тоді, як війна почалася, весною. Тобі ж всього дванадцять, ну нехай би хоч двадцять, відпустила б у військо, хоч воно і не близько. Тепер маєм ховатись, щоб в полон не попасти.
Тиша й мови немає та біль серденько крає. Не сидиться на місці, в бабці руки у тісті. Він сказав,
- Я скоро повернуся, не пройде й хвилини, піду, навідаюсь,чи залишилися на сливці сливи.
У відповідь, лиш посміхнулась і до плити вже розвернулась, про себе тихо,
-От уже й соромиться сказати, що хоче до вітру, намагається дорослим стати.
Свіжий подих, гарячий, бо спекотне це літо, десь здаля котик плаче, миттю в очі б’є світло. Пригинається йде, то повзком по пилюці, ритм сердечка затих, от би дав тій падлюці. Чого хочуть зануди? Чому неньку убили? Як позбутись Іуди, хай Боги б всіх навчили.
Від пилюки, чуб - стріха, для хлопчини є втіха. Далеченько пробрався, то ж зустріть сподівався. Тих бійців із тризубом та із стягом України. То відчув би справжню радість, міцне плече родини. Хай би бабцю повідав, ото б усміхнулась миленько. І за них би, на колінах, вдень і вночі молилась тихенько. Щоб вертались додому мужні воїни наші, для народу настали мирні днини, найкращі.
Та раптовий свист кулі пролетів мимо вуха.
- От чортяка, от зараза, попадись,ти мені с*ка,- і завмер, як та квітка, що дрімала в пилюці,
-Почекай прийдуть герої, за злочин потонеш у багнюці,чи так, добряче, за все віддячать падлюці.
Згодом…стало сивіти, ніби морок на очі. Ой, щось я став безсилий, треба трошки посидіти, дочекатися ночі, Думки душу ятрили, не дрімай, іди далі. Відкинь сумнів підступний і безмірні печалі.
То повзком, то котився, вже за щось зачепився. Враз бруском впав донизу, ніби хтось підстелив хмизу. Встиг лиш очі відкрити, поруч хлопці – вояки, хтілось птахом злетіти, обіймав залюбки.
- Звідки хлопче ти взявся, скажи, як сюди пробрався?
Він очам ще не вірить та відкрив серце, щирий. Так і так, минув пагорб, мені довелося йти задом, щоб чортів чатувати, певно їх небагато, мабуть троє, чув мати. Бачив дерево, схил, як вітрисько котивсь. Дяка Богу я з вами!
І торкнувся вустами. Святого хліба, що бійці угостили. Ясні очі у хлопця, то ж ще й консерву, як гостинець для бабусі подарили.
-Мені треба повертатись, бабуся буде дуже хвилюватись. Боюся, ще шукати піде, правда хіба що місяць зійде. Як темно не наважиться, боїться й щоб я нікуди не йшов, свариться. Все до ікони мене тягне, вкотре заставляє помолиться.
Послухав командира, повертався додому, при спілкуванні зовсім втратив втому.Значить все буде добре, вони близько.Сам себе підбадьорював хлопчисько. Консерву й хліб швидко закрутив у сорочину і вміло підперезав за спину. Весь час повзком, воно б, коли то воля бігом. Та де ж тут, як ворог у засідці чатує. А він повзе і навіть часом, той попіл смакує. Ще більша злоба збурює душу. Та все ж упевнений в собі, шепоче,
-Я всі сили зберу та долізти мушу.
Вже стороною, далеченько від дерева відповз, відчував гучне серцебиття, як зненацька до лиця вдарила кров. Чого хвилююсь, втішав сам себе,
-Бабусю, я скоро прийду, то ж вже близько, мене біда мине.
Аж ось, ледь- ледь видніється миготіння світла, не розібрати, але ж то не свічка.Здригнувсь,а раптом влучили,тліють останки від хати. Але ж бо щось та чув, а може лахміття тліє, чи мене пішла шукати? Бабусю, люба, чого не могла дочекатись?
Думки губляться, наче блукають у павутині, воно б звичайно було видніше при днині.Але ж гукати не стану я, бо ж тут, ці коршуни- злодії…русня. Не пощадить, цього не дочекатись, тому не варто і кричати.
Темінь… немов павук підкрався до хатини, на дверній ручці висить шматок ряднини. Це чого двері навстіж? Холодно тілу, це ж навіщо бабці? За мить, лежачи кинувся ривком, ліг на порозі, вже бачить дрова на підлозі. От воно що, то за світло – в пічці дверця зачинена не щільно. Відразу шурхіт у куточку,
- Любенький, милий мій онуку. А я все тебе виглядаю і молюся, ти ж знаєш, до тих паскуд вийти боюся. Хоч і стара та хочу пожити поруч з тобою, ми ж зберемо, ще на цих пагорбах суничок, літньою порою.
Оце так мрії- ледь - ледь всміхнувся, уже відразу й страху позбувся.
Обіймала, заплакала…. крізь сльози тихо,
-Дякувати Богу, обійшло нас лихо.
Він жваво відв’язав сорочку з-за спини,
-Знаю затримався, так сталося, ти мене не вини. Ось хліб приніс й консерву, дали вояки. До них попав, вони тут близько наші козаки.
Думаю скоро поженуть цих загарбників, чекають ранку.
Старенька втерла сльозу,
-Йде діло до світанку. Тож ти поспи, а я тебе постережу, спечу картоплю до сніданку.
Лиш тільки до подушки, вмить заснув. Вже й молитов бабусиних не чув.
Діждалась ранку і старенька, онучок спить вона раденька. Правда здаля, знов чути вибухи і свист. Вдогін слова,
-А щоби ти навіки, пропав в’їдливий фашист.
У ліжку шурхіт, онук обличчям до неї повернувся, ні не прокинувся.Чомусь здригаються повіки і дихав дуже часто.
-Бідна дитина, - мовить бабця, в такому віці війну бачити важко.
Вона ж не знала, що в ці хвилини він бачить сон.
Здалеку зарево, а в стороні ближче вогонь. Вже себе бачить під тим деревом. Що оминав та згодом котився. За мить стояв, високий, з мечем у руках, із вороном бився. Той ворон страшний, чорний, як смола, здорові крила вогнем палахкотять, виблискують, аж пече у очі. Як мечем б’є по ньому, то кінцівки пір’їн у вогні, відлітають, губляться в темряві ночі. Звук десь зникав, удари припадали ніби по залізу, він наступав, ворон відлітав донизу.
- А я ж тебе, нечестивого позбудуся,- миттєво волав його голос, зникав поміж пагорбів, здавлося дуже далеко.
Хвилюючись, чутливо ніздрями втягнув повітря, зібравши всю силу так вдарив, що ворон перекрутився,
А от тобі, подумав, що я піддамся легко?
За мить із очей ворона вже вилітали іскри, деякі з них гарячі, впивалися в обличчя, а якісь і гасли, розліталися в різнобіччя. Над головою ворона здійняв меч і відчайдушно вдарив, щосили,
- О погань рашистська, згинь з моїх очей, нехай навіки, буде мій народ щасливий!
Саме в цей час, хатина, аж здригнулася від вибуху. Старенька з переляку поклала хустинку за пазуху. О, як набридли їй такі моменти, як опанує страх, туди в хустинці ховала документи.
Онук прокинувся, з ліжка різко скочив на ноги. Бабця зразу до нього,
-Злякався! Дякуймо Богу, марні тривоги. Це далеченько від нас, тобі напевно щось наснилося, ти чомусь марив, бачила часто трусився, ніби у тебе щось неймовірне вселилося.
-Але ж бабахнуло, бабусю, напевно наші почали бій,- поглянув хитро, його обличчя ледь усміхалося.
- Та де там наші, бідненькі відступили. Воно ж, як порівняти їхні й наші сили. Оте ж паскудне заздрить, сотнями літ готується, збирає всіх своїх шакалів, вуличний зброд І вже вкотре ганьбить наш рід, увесь український народ. О, Боже - Боже чому нашій країні така гірка доля, гинуть сини і доньки, на жаль, чомусь нелегко, нам дістається воля.
Важко перевела подих, ступила кілька кроків до ікони.
Лиш якась мить, його думка настигла - О, бабусю, люба, якби ти могла добре ходити, то тут би не сиділа. Знаю відважна, давно би були пробралися до наших. І там почекали звісток кращих.
Раптове шарудіння за дверима,в недоумінні, обоє кліпають очима. Старенька зблідла, опанував страх та все ж утрималася на ногах. Онук обняв її й ні слова не сказав. Тільки подумав - В такий ранковий час, кого б оце принесло до нас? У дверях стояли двоє бійців посміхались. Один із них підморгнув до хлопця ,
-А ми вас, уже і знайти не сподівались.
-Яке це щастя синочки, які ж ми раді вас бачити, - крізь сльози говорила й обіймала старенька.
Худенькі, жилисті руки витерли сльози й до онука,
- О, як шкода, цього не бачать рідні й твоя ненька.
Один з бійців поклав на стіл хліб і шматок сала,
-Колись моя матуся казала. Що у нас, українців, від сала є сила, додає мужності, віри, щоб міцнішала родина. Та, як заповіт, пригадую казала, що Бог сказав, що Україна – це хлібна та духовна житниця світу.Тож сподіваємося перемога недалеко, матимемо втіху. Але не зараз, нам час поспішати, а ви повертайтеся в містечко. Ми вигнали звідти рашистів, від нині там буде безпечно.
Мужня рука прилягла на плече хлопчини,
-Це завдяки тобі ми знайшли те кубло рашистів.
Від здивування, старенька стрепенулася, чомусь зразу не знайшлося слів. Тільки тепер зрозуміла, де онук так довго був і чому вночі марив та тремтів.
Поміж пагорбів вузенька стежка, дві постаті, не поспішаючи, йшли до низу, в напрямку містечка. Онук часто озирався, придивлявся довкола, радів, що допоміг військовим, про місцевість розповів. Бабуся ж від щастя плакала, вкотре сльози витирала. Йшли вдвох, у душі з вогником надії, що обов’язково збудуться сердечні мрії. І скоро мир настане в Україні.
Серпень 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025166
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
Она ему являлась по ночам,
поигрывая локоном прелестным
и мир вокруг казался интересным,
и лик его улыбку источал.
Стихи писать он сроду не любил,
но слог на строчку часто лёгкий падал,
так, видимо, кому-то было надо,
ведь ни о чём он свыше не просил.
Она его читала по ночам,
забыв про мир, обыденный и пресный,
с бессонницей и кошкой в мягком кресле,
накинув майку с мужнего плеча.
Потом ложилась, чтобы видеть сны
про стылость лет, что проплывали мимо
и про любовь, что не случилась с ними,
пропавшую на краешке весны.
Про белый свет, что был давно не мил.
В беспамятстве, в разорванных одеждах,
вдруг позабыв про преданность и нежность,
рвалась из пут, насколько было сил.
Чтоб утром позабыть свою печаль,
увидев свет, который с неба падал,
поняв, что видимо, так надо,
раз кто-то ей являлся по ночам.
Стихи писать он сроду не любил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024945
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Він так зненацька огорнув залюбки,
Вона ж неначе трохи й запишалась,
Та враз зажурно, скидала пелюстки́,
Бо ж на кохання і не сподівалась.
Може інтрижка в таку пору року,
Та хто наважився струсити роси?
Напередодні не почула кроку,
Хтось із чужинців, прийшов честь порочить?
Це ти, о приморозку, будь ніжнішим,
Нащо сріблишся, як зимова вуаль,
Тож відступись,бо ж не станеш добрішим,
Прошу розвій, цю нежада́ну печаль.
Досить іскритись, не зваблює краса,
Прошу звільни від холоду і смутку,
Лиш кілька слів,- Як тішать небеса….
Й стебло троянди хилилось без звуку.
21.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024811
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Золота осінь немов королева
Дарує нам щастя - блаженну мить.
О , яка прекрасна - пора Жовтнева!
Коли на деревах листя золотить.
Сонечко теплом , ще зігріває сад
Забагрянило у барвах листя.
А завтра прийде у гості Листопад
З сніжних гір ,як король із захристя.
Жовтень окутав сизий - сизий туман
Про себе дає знати , вже зима.
А небо на хвилях струн ,як океан...
Ллє дощ ,то падає сніжна імла.
Опадає жовте листя під ноги
Тополя з вітром у вальсі кружляє.
Курличуть білі гуси край дороги
Мінорна нота серденько крає.
Золота осінь одяглась в оксамит
Дуб з голови капелюх знімає.
Біжить кінь сиплеться іскри з - під копит
Листопад білий сніг засіває.
Незрівняна краса у падолисті
Осінь ставить на листі круглу печать.
Художник малює пейзаж над містом
Надихає нас божа благодать.
Ще не біла зима ,ще тільки Осінь...
Нахиляє сонце - золотий час.
А дні за днями - поміж верболози
Спливають у синє море від нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024815
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Сонця диск червоніє на небі,
День вкладається спати на ніч.
В тихім лісі осіннім, в безпеці,
Досипає сова ще, сиріч.
Хмарки сиві окутує темінь,
Перша зірка ясніє в імлі.
Осідлав місяць хвилечки гребінь,
Та й купає боки на воді.
Золотить осоку прибережну
Обмілілої трішки ріки.
Шану він віддає їй належну,
Бо вода в ній біжить крізь віки.
Сивочолість в повазі любому,
Як достойно її все нести.
До снаги вона теж й молодому,
Коли з розумом йде по житті.
Галайда лиш не буде в пошані -
Викликає він усміх сумний.
Відмахнеться рукою догані
У постелі холодній - хмільний.
21.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024807
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Я дивлюсь, як прокидається сонце,
Як гуляє воно по парку.
Заглядає у кожне віконце,
І дає до пробудження знаку.
Я давно прокидаюсь у темінь.
Миті кращої вам не знайти.
Коли росами трави вкривають,
Ті, що створили усе навкруги.
Я давно перестав вже боятись,
Тої теміні і глибини.
Лиш тепер я почав милуватись
Чистим світлом своєї душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024668
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pvAVpFw0_2I[/youtube]
Наллю у чайник я води,
В надії душу, щоб зігріти.
Комфорт в вечірній час створить,
Цим душу можу пожаліти.
Кипить, лютує чайник на плиті,
Про нього я чомусь забула.
Сиджу замріяна в тиші,
У край далекий я пірнула.
Як швидко літо пролетіло,
Шукаю залишки його.
В куточок кожен зазирнула.
Чи заховатись десь змогло?
Ніде нікого в час вечірній,
Лиш місяць дивиться в вікно.
Чомусь так сумно неймовірно,
Кудись це ділося тепло?
Здалося місяць посміхнувся,
Холодний сам, не дав тепла.
Та до тепла я доберуся,
В моїй руці твоя рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024623
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
А там ,де вчора співав соловей,
Там сьогодні затихла ніжна пісня.
Серед тисячу безсонних ночей
Шукаю одну, неповторну пісню.
О скрипалю візьми скрипку в руки
І знайди струну ,що торкнеться душі.
Нехай дзвенять мелодійні звуки
Музика мого серденька у вірші.
Заспівай соловейко, заспівай,
Хай від твого співу тане в горах сніг.
А ти скрипалю на скрипці заграй
Лунає закоханих веселий сміх.
Пісня повінчала зорями нас
З небес дарує блаженну мить щастя.
О ,який чудовий прекрасний час!
Коли приймаєш пісню, як причастя.
Заспівай соловейко ,заспівай!
Чарівну пісню голосом сопрано.
Хай квітне сад яблуневий розмай
А у душі сходить сонечко рано.
Заспівай соловейко ,заспівай,
Піснею прожени мій сум, мій жаль.
І згоріти ,як жовтий лист не дай,
Веди де нема зим журби печалі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024603
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
Ти один в порожнечі,
Самота серце палить,
Тебе з прірви вітає
Чорна квітка печалі.
Розчепірило гілля
вгору дерево горя
Нескінченності птиця
Співає у кроні
Змовкла квітка печалі
Не знаходить ні слова,
Пнеться дерево в хмари,
Птах не змовкне ніколи
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UKUF6xghrjQ[/youtube]
[b]Hermann Hesse Blume, Baum, Vogel[/b]
Bist allein im Leeren,
Glühst einsam, Herz,
Grüßt dich am Abgrund
Dunkle Blume Schmerz.
Reckt seine Äste
Der hohe Baum Leid,
Singt in den Zweigen
Vogel Ewigkeit.
Blume Schmerz ist schweigsam,
Findet kein Wort,
Der Baum wächst bis in die Wolken,
Und der Vogel singt immerfort.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024177
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
Одноманітно протікають
Все з тим же болем дні мої
Немов троянди опадають
І помирають солов'ї.
Але й вона сумна напевно
Мені велівшая любов,
І по її прозорих венах
І по її прозорих венах
Біжить отруєная кров.
І якщо я живу на світі
То лиш тому, що в ньому ти,
Ми двоє як наївні діти
Підемо на гірські хребти.
Туди де білі водоспади
У край загублених надій,
Шукати висохлі троянди
Шукати висохлі троянди
І цілуватись до зорі.
13.10.2024
Переклад "Однообразные мелькают" Николай Гумилёв
Однообразные мелькают
Всё с той же болью дни мои,
Как будто розы опадают
И умирают соловьи.
Но и она печальна тоже,
Мне приказавшая любовь,
И под её атласной кожей
Бежит отравленная кровь.
И если я живу на свете,
То лишь из-за одной мечты:
Мы оба, как слепые дети,
Пойдём на горные хребты,
Туда, где бродят только козы,
В мир самых белых облаков,
Искать увянувшие розы
И слушать мёртвых соловьёв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024172
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
Що граєш, хлопчику? Заповнюється сад,
немов шепочуть кроки повеління.
Що граєш, хлопчику? Дивись, твоя душа
заплутається в заростях сірінги*.
Як виманиш її? Ці звуки як темниця,
вона в них загубилась, заблукалась;
сильніша за твоє життя ця пісня,
що з твоїх мрій, ридаючи, прорвалась.
Вели їй змовкнути, нехай душа спокійно
вернеться звично до припливів і відпливів,
туди, де виростала мудро й вільно,
перш ніж ця ніжна гра її заполонила.
Як її крила падають безсило:
Ти, здатен, мрійнику, польоти погубити,
твої сумні пісні підріжуть її крила,
щоб через мур до мене не злетіла,
коли покличу радість розділити.
[i]* Сірінга – одна з німф-гамадріад, які народжуються й гинуть разом з деревом. Сірінга шанували Артеміду і берегла свою цноту. Боги й сатири не раз домагалися кохання прекрасної діви. Закохався в неї і сатир Пан. Втікаючи від нього, Сірінга кинулася до річки Ладон, благаючи своїх сестер наяд захистити її. Наяди перетворили її на очерет, який колихаючись від вітру видавав жалібні звуки. Пан зробив з очерету багатоствольну флейту, яку називають панфлейтою або сірінгою. За іншою легендою сірінга й авлос були винайдені Марсієм.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uICysLwkzDA[/youtube]
[b]Rainer Maria Rilke MUSIK [/b]
Was spielst du, Knabe? Durch die Garten gings
wie viele Schritte, flüsternde Befehle.
Was spielst du, Knabe? Siehe deine Seele
verfing sich in den Stäben der Syrinx.
Was lockst du sie? Der Klang ist wie ein Kerker,
darin sie sich versäumt und sich versehnt;
stark ist dein Leben, doch dein Lied ist stärker,
an deine Sehnsucht schluchzend angelehnt. -
Gieb ihr ein Schweigen, daß die Seele leise
heimkehre in das Flutende und Viele,
darin sie lebte, wachsend, weit und weise,
eh du sie zwangst in deine zarten Spiele.
Wie sie schon matter mit den Flügeln schlägt:
so wirst du, Träumer, ihren Flug vergeuden,
daß ihre Schwinge, vom Gesang zersägt,
sie nicht mehr über meine Mauern trägt,
wenn ich sie rufen werde zu den Freuden.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024173
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
Ще вчора повні благородства й чару,
Плоди століть, довершені думки,
Враз всохли, обезглузділи, зів’яли,
Як нотний запис, у якому завитки
Дієзів і ключів затерлись; зникла
Магічна сутність побудов, залепетала,
Хитнулася невпевнено і зблідла,
Здалось гармонія навіки відлунала.
Можливо образ цей, розумний, древній,
В який шанобливо вдивлялися, здрібнів.
Й натхненне сяйво світла морок смерті
в своїй затійливій даремній грі згасив.
Можливо наших мрій найвищі почуття,
Ледве народжені, потворить кривда,
Яка всередині живе передчуттям:
Все мусить всохнути, померти, згнити.
Та над рівниною, де владарює ницість,
Все ж постає печальний і безгрішний
Дух, повний прагнення, палкий провісник,
Долає смерть і здобуває вічність.
[b]Hermann Hesse BEIM LESEN IN EINEM ALTEN PHILOSOPHEN[/b]
Was gestern noch voll Reiz und Adel war,
Jahrhundertfrucht erlesener Gedanken,
Plötzlich erblaßt’s, wird welk und Sinnes bar
Wie eine Notenschrift, aus deren Ranken
Man Kreuz und Schlüssel löschte; es entwich
Aus einem Bau der magische Schwerpunkt; lallend
Wankt auseinander und zerlüdert sich,
Was Harmonie schien, ewig widerhallend.
So kann ein altes weises Angesicht,
Das liebend wir bewundert, sich zerknittern
Und todesreif sein geistig strahlend Licht
In kläglich irrem Fältchenspiel verzittern.
So kann ein Hochgefühl in unsern Sinnen
Sich, kaum gefühlt, verfratzen zu Verdruß,
Als wohne längst schon die Erkenntnis innen,
Daß alles faulen, welken, sterben muß.
Und über diesem eklen Leichentale
Reckt dennoch schmerzvoll, aber unverderblich,
Der Geist voll Sehnsucht glühende Fanale,
Bekriegt den Tod und macht sich selbst unsterblich
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024130
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Круг світла мерехтить побіля ніг -
Чи осінь розсипає білий іній?
Погляну вгору – місяць угорі,
Погляну вниз - згадаю дім свій рідний.
者李白《静夜思》
床前明月光，
疑是地上霜。
举头望明月，
低头思故乡。
[i]За перекладами О.Гітовича, С Торопцева, А. Штейнберга, Ю.Шуцького, Ша Аньчжи, В. Перелєшина, Г. Стручалиної, Венедикта Марта, В. Меньшикова
Цей вірш описує почуття ліричного героя на чужині. Осінньої ночі він дивиться на місячне світло біля ліжка і сумує за рідним домом. Є різні тлумачення ієрогліфа 床, це ложе - постіль, чи ложе колодязя, погляд поета направлений на місячну доріжку на підлозі, чи на відображення місяця в воді колодязя.
Дослідники вважають, що вірш написаний в монастирі Силін поблизу Янчжоу (нини провінція Цзянсу), де ченці прихистили його хворого і без грошей, бо одержані від батька гроші на подорож він швидко витратив.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023852
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Коливання в душі гойдаються,
Від западин і до небес.
Клени з листям своїм прощаються,
Зачаровує полонез
Їх повільного падо-листячка,
Що викрешує злотом мить.
Тихо-тихо, як пух із пір’ячка,
На долоні мої летить
Світле щастя в промінні сонячнім…
Не здмухни його, вітерець!
…Милий, лагідний, любе сонечко,
Мого настрою співтворець!...
05.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023685
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Ми з тобою закохані до нестями,
Як джерельна водиця наша любов.
Згораємо в палких почуттях серцями
Бачу тебе, як мак розквітаю знов.
Зваблює до тебе яскравий блиск очей
мов дві зіроньки, що сяють у небі.
Наче намальована врода у лілей
Притягує, як магнітом до тебе.
Повінчане зорями наше кохання
Освячене дощем під небесами.
Ти — мій Всесвіт, яскрава зірочка рання
Чарівна квітка , що пахне медами.
Ти візьми мою руку у свої руки
Веди, як лебідь лебідку у політ.
Хай поміж нами не буде більш розлуки
І Цвітуть райські сади — яблуні цвіт.
Там , де в гаю розлогі клени та й буки
Між крон сходить ясне сонце золоте .
Відлунюють водограю дзвінкі звуки
Закоханим духмяна липа цвіте.
У полі цвітуть ромашки білі — білі
Тобі я їх у букет назбираю.
Заспіваю пісню, як пташечки милі
Бо тебе кохана люблю, кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023686
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
вітри мінливі а не люди
бо думка про добро одна
щоб всім було найкраще всюди
щоб понад все було життя
10.12.2023 8:35:36
https://www.youtube.com/shorts/gU3nhGbYLv4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022549
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 19.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SVtfKhiDqYs[/youtube]
Між деревами щось незвичне,
Світлі тіні в лісній імлі…
Щось туди мене наче кличе,
Але важко ступить мені.
І хоч тіло напрочуд легке,
Ворухнутись не в змозі я,
Потихеньку у лісі смеркне,
Холодніше стає земля.
Вітер тихо колише віти,
Завмирає і знову дме…
Сяйво з хащі сильніше світить,
Заворожену душу зве.
Через силу відвожу очі,
Вже не бачу де стежка та…
Ніжно темрява щось шепоче,
Та холодні її вуста.
Раптом небо світліше стало,
Хоча тільки-но вечір був,
Відчуття, наче щось пропало…
Знав я щось, а тепер забув…
Вже давно повернувся в місто,
Все відоме і звичне тут –
І буденних подій намисто,
І до цятки знайомий кут.
Та коли понад вечір вийду –
Наче щось оживе в мені,
Наче наше життя – для виду,
Все навкруг, як мара у сні.
Я вдихаю на повні груди,
Бачу серце – воно твоє!
«Світла тінь?» – Твою думку чути…
І тебе ця цікавість вб‘є.
Кліп, за посиланням на ютуб створений за допомогою нейромереж Октава, Genmo, Clipchamp
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020355
дата надходження 19.08.2024
дата закладки 25.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eXF94yRHFqY[/youtube]
Холодком війнуло десь із річки,
Мжичка нагадала вже про осінь.
І стоять в задумі дві берізки,
Та нема до осені в них злості.
Тихо навкруги, ніде ні звуку,
Хвильки лиш шепочуть між собою.
Надають душі ще більше смутку,
Збуджені осінньою ходою.
Хтось припнув на березі човна,
Він самотній, що його чекає?
І турбує думка лиш одна:
Скоро іще вЕсна завітає?
Із гнізда десь визерне пташина,
Надокучив їй холодний дощ.
Від дощу намокнуть ніжні крила.
Почекати треба ... що ту зробиш, щож?
І серед смутку цього сірого,
Розцвіта небачена краса,
Що для всіх тепер є втішною:
Це - латаття - квітка водяна...
----------------------------------------
Натисніть квадратик внизу кліпа. Праворуч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020324
дата надходження 19.08.2024
дата закладки 19.08.2024
ВІтри, вІтри
чутливо-мінливі
в дарунок, враз
пелюстОк ніжну зливу.
Ось – відцвіли
мої дерева милі,
плоди несуть.
По лИстю щастя хвилі…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
…А десь за ними
перший день кохання –
снігами вмитий,
ще одні питання…
Дівчина юна,
як весни цвітіння,
ось щастя в’ється
вже між нами, тінню…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
Розлука, зустріч –
так між ними тОскно.
Два довгих рОки
нам музики – моно.
В снах очі в очі –
нерозлучні, разом,
в обіймах шлем, так
красномовні фрази…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
Так все й було,
неначе вчора, в хмарці,
що принесла
цей спомин в білім танці…
У залі тій
неначе, тільки двоє,
а вже Любов
нам шле життя привОї…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
ВІтри, вІтри
несуть життєві хвилі –
ой журавлі
ще не збирайтесь в вирій,
ще обіймУ
в веснянім ніжнім цвіті
мою Любов
єдину, в цілім світі…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
В’ячеслав Шикалович
28.04.2014р. – 30.05.2024р.
Мелодия на слова песни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019995
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
Блищать машини в крапельках дощу,
А ліхтарі в асфальт вливають світло…
Не відпущу тебе! Не відпущу…
У серці ніби маківка розквітла!
Від постаті легкої, від ходи,
Від цих очей, що сяють променисто,
Не відведи, Господь! Не відведи…
Дай ще напитись – праведно і чисто…
Цей дощик – ніби божа благодать,
З краплинами, що нас єднає доля.
О, ти не втрать зв’язок цей, ти не втрать!..
Єднає нас велика парасоля…
Хоч за спиною вже стоять роки́,
Хоч десь на скроні вже лягли сиви́ни,
Не відпускай! Не відпускай руки…
Моя найголовніша половина.
09.08.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019653
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
"Вам є лист!" - сказало літо -
В нього вдало перелито
Ягід смак і присмак моря
Шепіт трав, яким говорять
Луки та поля веселі.
Нате трошки ще і хмелю!
Аромат полів та квітів...
Пахощі бузку та жита.
Зорі літніх вечорів там,
Залюбки що світять всім Вам.
А ось ще є трошки ранків,
Тільки літом на світанку
Так ласкаво сонце світить
Та духмяно пахнуть квіти.
Річка стиха гомонить.
Тож ковтком смакуйте мить
Кожну літечка смачного,
Що несе до Вас додому
Світлу радість і листа
Збережіть цього. Проста
Втіха літа з Вами буде
Та не дасть себе забути
Ні в дощі, ні в заметілі.
Потім Ви, коли схотіли
Розгорнули цей мій лист,
Літо навіть в падолист
Сонячно сміятись буде,
І дорогу не забуде
До Вас тепле в душу свято,
Світла, Боже, дай багато
І в серця, і всі оселі,
Завітають дні веселі!"
Я цей лист весь прочитала,
На душі так тепло стало!
Збережу листа від літа,
Дарувати щоби світу
Світло, радість та надію.
Це добро кругом розвію!!!
Вам цей лист прийшов теж , може?
Розкажіть, мовчать негоже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019660
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
* * *
Я на тебе дивилась і плакала,
У думках промовляла ім'я,
Що з'являлося долею-знаками
І світило, як сонце, здаля.
Я на себе дивилась й гордилася,
Що у тебе закохана я,
Що до тебе таки не спізнилася,
І любов нам врятує серця.
03.08.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019645
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Воно давно вже сталося із ними
Пролилося дощем на жовті ниви
Розлилося безкрайніми морями
І дихало вечірніми вітрами
І все це бачили але нікому не сказали
Оті обшарпані старі вокзали
Листи і запахи його в валізі
Засохла квітка у рожевій книзі
І ними зорі милувались тихо
Ніч дарувала прохолоду їм на втіху
І поцілунки пристрасні між ними
А він до неї як до сонця линув
Воно давно вже сталося між ними
Але живе й цвіте донині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019655
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Я темряву люблю, у зорях ночі,
у ній не видно зовнішніх ознак.
Лиш контури і силуети неохочі,
для них я безтілесний одинак.
Під зорями не маємо різниці,
у вигляді не відрізнити нас.
В пітьмі наші розширені зіниці,
помітять чисті душі без прикрас.
Я темряву люблю, і теплий вітер,
гойдає горизонт на тлі туману.
В самотності зігріє тільки світер,
моїх нема монет на дні фонтану..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018450
дата надходження 26.07.2024
дата закладки 26.07.2024
В обіймах темряви, мов оксамит,
Ніч розкриває чарівний секрет.
Зірки, як діаманти, сяють ввись
І місяць ллє сріблясте світло вниз.
І світ затих, заснув у тишині,
В цій таємничій і нічній красі.
І лише вітер навіває чари
Й танцюють тіні, мов ті примари.
Чарівна ніч, ти подаруєш мрії
Й відкриєш двері у світ надії.
І можна все, адже вона всесильна,
Така магічна й така живильна!
У тиші ночі серце б'ється спільно
З душею, неначе птаха вільна.
Ти подаруєш натхнення й сили,
Щоб мріяли, творили і любили.
Чарівна ніч, ти подаруєш щастя,
Мов перше таїнство причастя.
Ти - це таємниця, справжнє диво,
Світ магії, де легко все й можливо!
21.07.2024
Світлина з мережі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018077
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 24.07.2024
Гризуни
Е. C
Гризуни Гризуни - перчики поїли....
E. A
Гризуни Гризуни.... - Киця затаїлась
E. C
Гризуни Гризуни,- як вас покарати?
A G
Чотирьох лапі звірі - на село відати...!!
Гризуни Гризуни - я вам їсти, пити!
Гризуни Гризуни- а ви мені збитки!!!
Гризуни Гризуни - будять мене з рана..
Чемні будьте хижаки - бо віддам циганам!!!
E. C
Пр: мяу мяу мяу, мяу мяу мяу
G. A.
мяу мяу мяу, мяу.................
Вуса маєте і хвостик, апетит на свіжі кости !
На заставці телефона - котики свята ікона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018065
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 21.07.2024
Мені і стінам бездушним важко...
Твою відсутність... кімнатерпіти.
©Дмитро Нірода
* * *
Мені у стінах бездушних важко...
Твою б відсутність перетерпіти.
Кричу у тишу й стихаю. Лячно...
Як може серце без вдиху гріти?!.
Як може відстань у грудях битись?
Як зможеш бути в мені без болю?
Як можу я з цим усім змиритись?
Чи зможу бути сама собою?
©Feelings and Emotions
11.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015356
дата надходження 12.06.2024
дата закладки 12.06.2024
Ллє безпорадно по тілу,
Б'є так нещадно в вікно.
Як ще душа не зомліла?
Сиплеться день, наче скло.
Дощ без упину періщить,
Ріками в прірву тече.
Вітер поривами свище.
Як же у серці пече!
Як розриває до болю
Горе у світі...щемить...
Чи нарікати на долю?
Боже, як серце тремтить!
Ріками вниз і дощами
Хай омиваються дні.
Всі, хто живі, будьте з нами,
З нами, на рідній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015276
дата надходження 11.06.2024
дата закладки 11.06.2024
У полі гроза… Дощ зелений-зелений,
А степом блакитна трава.
Котилась до лісу, а потім до мене:
- Чи скоро лютневі жнива?
- А я не злякалась, а я сподівалась,
що відповідь знаєш сама.
Спинилася мить і веселкова злива
Сплітала події-слова.
А ви не питайте, чи була я в полі
Й куди покотилась трава…
Завітне бажання у сонячнім колі зросилось,
І Дух ожива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014100
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 11.06.2024
Навчи мене так само вимикатись,
Без почуттів, не спалюючи душу,
Навчи не вірити, не розчинятись.
Всьому навчусь, лиш серце я не змушу.
Навчи мене так швидко відпускати,
Твої обійми кидати тісні,
Навчи довіру по кутках жбурляти,
І розбивати мрії на вікні.
Навчи мене так жити як сам вмієш,
Не мати цінність в якостях людських,
Колись й мою важливість зрозумієш,
Серед байдужості облич та душ скупих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015070
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
[color="#ff0000"][i]“Квітне Сад Любові, омитий росою,
де бродить постать Весни.
Кличе сміхом щастя і мрії ясно́ї.
У цім Саду
на тебе жду.
Не промайни!
Слухай, як шепочуться вірністю квіти.
Ти радо їх привітай.
Щастя, я не дам тобі крил відлетіти.
Сад моїх мрій,
хмари розвій.
Не одцвітай!”
(з раннього, фрагмент авторської пісні)[/i][/color]
… Цей Сад Любові ще живе в мені.
Зелена буйність вру́ниться і спіє –
Така зухвалість, молодість в вині,
Така тонка настроєність, Леліє!
О, ні – дощі червневі хай падуть!
Хай воловодять скрізь стрімкі потоки!
Чим глибше русло – тим повніша путь:
Пора Цвітінь, твої найкращі роки…
Ти у цвітінні, й справді, неземна –
Іна́нна, чи Ірні́ні надмогуча!
Живильна крапля спраглого вина –
І розійдеться тьма, громи несуча…
Я ще нектар пригублю досита!
Я ще дитя своє не відголублю…
Життя – прекрасне! Днина – золота!
На мент її нікому не уступлю!
П’яніння Духа – з роду тих п’янінь,
що їх до тла не випалить посуха…
Така жага життя! – що й серце слуха:
не одбуяла ще пора Цвітінь…
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014747
дата надходження 04.06.2024
дата закладки 04.06.2024
Долоня наприкінці мислення,
За межею останньої думки, здійнялася
У бронзовім декорі,
Золотоперий птах
Співає на долоні, поза людським розумінням,
Поза людським відчуванням, неземну пісню.
Тоді ви усвідомлюєте, не та причина
Робить нас щасливими або нещасними.
Птах співає. Його оперіння сяє.
Долоня зводиться на межі світу.
Вітер мляво блукає в гіллі.
Вогненне пір'я птаха спадає вниз.
[i] З "Долоня наприкінці мислення"
Salvador Dali The Disintegration of the Persistence of Memory, 1952-1954, oil on canvas, St. Petersburg (Florida), The Dali Museum
Сальвадор Далі Дезінтеграція стійкості пам’яті, 1952–1954, полотно, олія, Сент-Пітерсберг (Флорида), США, Музей Сальвадора Далі[/i]
[b]Wallace Stevens Of Mere Being[/b]
The palm at the end of the mind,
Beyond the last thought, rises
In the bronze decor,
A gold-feathered bird
Sings in the palm, without human meaning,
Without human feeling, a foreign song.
You know then that it is not the reason
That makes us happy or unhappy.
The bird sings. Its feathers shine.
The palm stands on the edge of space.
The wind moves slowly in the branches.
The bird's fire-fangled feathers dangle down.
[i]from The Palm at the End of the Mind [/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FwsBPXhrkcQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014540
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 01.06.2024
Немов роки не бігали з гори ще,
і я не сивий, і живі батьки...
Перебираю мотлох на горищі —
гортаю час від себе й навпаки.
Що в нім було? Чи є за чим жаліти?..
Нечасті свята, зібгані слова...
Там ваше, мамо, коротеньке літо
і ваша осінь, тато, дощова.
А про весну і згадувать не варто —
нектар травневий випила війна.
І ви жили, як інші — за стандартом:
наряд, підряд, парад і посівна.
Ви про Канари не чували зроду.
Ви щастя відкладали на колись.
Вам злодії від імені народу
невтомно "[i]совершенствували жизнь[/i]"...
Вас вже нема, ріднесенькі, а ви ще
і не жили, здається, до пуття...
Перебираю мотлох на горищі —
куценькі віхи вашого життя.
---
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014524
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 01.06.2024
«Και τι πήγες να κοιτάξεις στην έρημο?
Ίσως σε ένα καλάμι που κουνάει ο αέρας?»
Ευαγγέλιο από τον Άγιο Λουκά. 7.24.
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.
А ми навіть не спитали, не довідались
Чи знає він, що
Споглядання тонкого зеленого очерету,
Що гнеться наче людина,
Відчуваючи невблаганність долі,
Відчиняє браму у світ спокою,
У світ рівноваги.
Нас вітер жене в невідомість,
А той очерет лише гойдається
І журиться, шо попереду вічність
Над поверхнею озера сподівань,
Над хвилями неспокою очікувань,
І мислить про людину в сандалях,
Що ніколи його не зламає
Ні для вогнища, ні для стріхи.
А вода тече і не вертається,
Марно питати про це в сріблястої риби,
Вона нічого не скаже, а якщо і промовить,
То не тобі.
Марно питати про це в качки:
Вона теж сумнівається вічно,
Тому і летить – куди – не знати,
Шукати – чого – невідомо,
А той старий замість хліба
Снідає сараною і корінням полину:
Йому аби запитувати,
Йому аби очікувати
Прийдешнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014266
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 29.05.2024
«Пробачте, друзі мої,
надлишкову схильність до цієї книги...»
(Григорій Cковорода)
Життя – це потріпана книга
З видертими сторінками
(Бракує найцікавіших розділів)
Життя – це драма,
Яку написав схоласт Сорбони –
Компілятор літописів
Війни Столітньої,
Трубадур шляхів розбитих,
Драма чи то мелодрама
З трагічним початком,
З фіналом незрозумілим
Чи то з його відсутністю,
З тьмою замість завіси.
Життя – це верлібр
Поета-сухотника з Парижа дощу
Чи то скрипаля сліпого,
Що не знає нотної грамоти
І грає свої мелодії –
Свої нескінченні ноктюрни
Тільки по пам’яті ночі
(Не своєї, навіть)
(І то уривками – все уривками).
Життя – це роман
Без кінця і початку
З дірявою обкладинкою
(Миші прогризли),
У якому герої
Свої імена забувають
(А яке воно – імено моє?)
І вже ніколи не згадують,
А я мандрую з одного століття
До іншого – такого ж приблудного,
То в одному човні-тілі,
То в іншому.
А тіні навколо ті самі,
Що в часи Чорної Моровиці,
Що в часи перших птахів залізних,
Що в часи ковалів-анахоретів.
Тіні (чи то душі)
Змінюють свої тіла-шати,
Тіла-кораблі, тіла-кокони, тіла-лялечки,
І все лишаються тими самими.
Все забувають, все марнують
І гублять слова намистини
В морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718642
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 29.05.2024
Чарівний чай у чашці вичахає
Чомусь так тягне ворожити на чаїнках
Ось місяць у лимоннім сяйві виринає
Не пирнай у вирій,принце,зачекай годинку,
Цілющу панацею приготуй і пророкуй натхнення
Льодинки розтопити,що всередини ще й досі
Хіба це чогось коштує,щоб потопить будення,
Для себе мало так не кожен просить
Розчиниться на підвіконні у повітрі
Його життя як дим,не буде пахнути завжди
І бархату багряною ваниллю десь глибини вкриті
Від подиху байдужого бальзам свій стережи
І як рядочок за рядочком,по ковточку
Упродовж всім роздари
Бо м*якоть від зів*ялого плода вже не буває
Заварка-наче попіл від колись живих рослин,
Але на пам*ять мандрам нагадає-
На ріднім дворі духмяніє десь жасмин..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014128
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
Прокинулась вранці, краса у віконці,
Тополя розкішна шепоче на сонці,
Між вітів сміливо промінчик пробився
І вмить дивний ранок росою умився.
Умивсь і радіє, мов мила дитина,
Як добре, що є така мирна хвилина,
Зняв смуток росою, чарівно всміхнувся
І поглядом знову до мене звернувся:
Скажи, чарівнице, чом личко в печалі
І очі твої тихо дивляться в далі?
У відповідь - знову мелодію чути...
Я просто ті миті не можу забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013982
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 25.05.2024
Почуття теплі, нестримні до світу,
Весна корали дарувала квітам,
Сприйняття дива - різнобарвність цвіту,
Пора ясніти і вербовим вітам.
Кольори жовті, роси, мов алмази,
Лиш пух махровий заграє із вітром,
Давно немає на нього образи,
Він спав день й ніч, прозвали нечуйвітром.
Щодня ж дощило, омилась землиця,
У росах сяючих, трави зелені,
А верба нині, як красна дівиця,
Тож прийшло свято, Вербної неділі.
Ми просим Бога, най війна скінчиться,
Посвятить разом, нам буде нагода,
І земля рідна, нехай освятиться,
Й почують люди слово-Перемога!
*
Шановні друзі, читачі!
Щиро вітаю з Вербною неділею!
Миру, добра, наснаги, здоров’я і щастя!
Хай вербичка б’є!
Захисникам й захисницям сили придає!
Подяка й уклін воїнам нашим,
Що ми теж можемо святкувати.
Все буде Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012025
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Оставь мне каплю малую мадеры.
слизать позволь с губы янтарный камень.
Люблю и цвет её и гнили запах
и мазкий след, марающий фужеры
порожние, пузатые, так пламень
от масла тает жировая лампа.
Оставь, позволь мне вкусом насладиться,
а за собой прикрой тяжёлый ставень,
кидающийся следом тени в память,
намереваясь в ней же раствориться.
Слизать позволь её с губы, измаять
и изваять желанное губами
и проглотить вовнутрь жёсткий камень,
как рыба блёсны медные глотает,
обманутая въяве рыбаками.
Оставь мне каплю малую мадеры,
и винным вкусом гнили насладиться,
из янтаря в тепло возобновиться
п о з в о л ь
OSAlx2020-12
Эгон Шиле Мадонна с младенцем. 1908г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011946
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Небо тревожной запуталось лентой,
рвётся из рук, я устала держать.
Вырвется и улетит к эпицентру,
буду глазами его провожать.
Мне хорошо на земле
и как птице в небе летать высоко
мне легко.
Если без неба останутся птицы,
будут ходить по золе
босиком.
Крылья ненужные сбросят...
Молиться буду за то, чтоб их крылья собрать,
не растерять, договориться с Богом,
чтоб небо вернул нам опять.
Я не хочу жить в норе,
очутиться в чёрной дыре,
без восхода, лишь мга.
Буду держать небо солнечной нитью,
не отпущу,
хоть немеет рука.
OSAlx 2018-07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011956
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Не набулась я із тобою
Не наговорилась досхочу.
А час сплив, як вода рікою
Осінній день опустив брову.
У різних світах ми з тобою
Стоїмо на різних берегах.
Змирилась, що дано судьбою, -
Що написано на небесах.
Вже сонце в осіннім туманні
Падає холодний дощ, то сніг.
Хай щастить у житті - коханні!
І доля прийде на твій поріг!
Я забула тебе, забула!
Не хочу повертати назад.
Я, як у закритій клітці була
Не бачила, як цвіте життя - сад.
Я птаха, у якої є крила...
Любить волю і цей білий світ.
А був час я тебе любила
Мріяла, цвіла, як вишні цвіт.
А ти обламав мої крила,
З моєї душі пив живу кров.
В свою душу двері закрила
Щоб стріти долю - святу любов.
-------------2--------
А я думала, що все зможу!
Що я є сильна, а не слабка.
І надіюсь на волю божу
Знаю, що життя - буття, це гра.
А ти повір, все буде добре!
Хто був у пеклі ,побачить рай!
Висот досягне серце скромне
Тільки вір - надію не втрачай!
Не опускай рук, коли важко!
Не падай духом, і не журись!
Мрій, трудись , як маленька пташка
Глянь в небо - сонечку усміхнись!
Коли за вікном хурделиця...
Як із відра,йде дощ , заметіль.
Перечекай - ожеледицю!
Іди вперед і досягай ціль.
Чекаємо вихідних - свята
Дні за днями пливуть ,як вода.
А не треба планів складати
Твори свій рай , поки молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011396
дата надходження 19.04.2024
дата закладки 20.04.2024
Він мене цілував на світанні
Крізь фіранку ясним промінцем.
Шепотів щось про зустріч останню,
Я з просоння прослухала все.
Мо' юнак мені просто наснився
Між шафранів, кульбаб, полинів.
І здалося - у нього в зіницях
Я пізнала себе у весні!
Щоб магічний побачити погляд,
(Звабив душу, неначе мольфар!)
Захотіла постояти поряд
У полоні незвіданих чар.
Вийшла в люлі біленькій на ґанок,
Подивитися в очі ясні.
Він утік, як хлопчисько, так рано,
Лиш фіалки залишив мені.
Поміж квітів солодко-духмяних
Причаївся малесенький лист,
А у нім: " Я кохаю безтями...
Тільки зиму, тож, мила, не злись."
О, ти, Березню мій незбагненний!
Попрощався і зникнув у мить.
Сумувати не буду, напевно,
З Квітнем більше мені пощастить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009991
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 01.04.2024
Я знаю, мій час і моє місце – найкращі, ніхто не довів і не доведе, що це не так.
Я вічний мандрівник (приходь і слухай!)
Мої ознаки – плащ, зручне взуття і зрізаний в лісі ціпок.
Ні, мій друг не розсядеться поруч у кріслі,
Я не маю для нього ні стільця, ні релігії, ні філософії,
Я не поведу його на бенкет, в бібліотеку чи в банк.
Але кожного чоловіка чи жінку я приведу на пагорб,
Лівою рукою підтримуючи за талію, а правою показуючи на дорогу вдалині.
Ні я, ні будь-хто не пройде цю дорогу за нас.
Кожен повинен це зробити сам.
Ось вона поруч, рукою до неї подати.
Можливо після народження ви нею йшли і забули,
Можливо, бо ця дорога є скрізь на суші й на морі.
Візьмімо свої пожитку, синку, ти свої, я свої, і поспішімо вперед
Прекрасні міста і вільні народи зустрінемо ми в дорозі
Якщо ти втомишся, дай мені свою ношу і переведи подих, зіпершись на мене,
А прийде час віддячиш мені тим же.
Коли ми вирушимо, спочинку не буде.
Сьогодні перед світанком я піднявся на гору і побачив зоряне небо.
І я мовив своїй душі: „Коли ми досягнемо всіх зірок,
радості від розуміння суті всіх речей нам буде досить? Чи не так?”
І моя душа відповіла: „Ні, як би високо ми не піднялися, нам завжди буде мало,
ми прагнутимо далі за межу”.
Ти запитуєш мене і я чую тебе.
І кажу, що відповіді не буде, ти повинен знайти відповідь сам.
Ось і настав час, синку, зупинитися.
Ось хліб, щоб їсти, і ось молоко, щоб пити.
Як тільки ти поспиш і відновиш сили, я поцілую тебе найкращим поцілунком
І відпущу тебе, щоб ти йшов звідси
Ти довго снив нікчемними мріями,
Тепер я зняв пелену з твоїх очей
Ти повинен звикнути до сліпучо яскравого світла
кожної миті свого життя
Не так давно ти пробирався, тримаючись берега,
Віднині ти будеш відважним плавцем,
Ти дістанешся середини моря, випірнеш, киваючи мені,
гукаючи і сміючись, стряхуватимеш бризки зі свого волосся.
[b]Walt Whitman I know I have the best of time and space[/b]
I know I have the best of time and space, and was never measured and
never will be measured.
I tramp a perpetual journey, (come listen all!)
My signs are a rain-proof coat, good shoes, and a staff cut from the woods,
No friend of mine takes his ease in my chair,
I have no chair, no church, no philosophy,
I lead no man to a dinner-table, library, exchange,
But each man and each woman of you I lead upon a knoll,
My left hand hooking you round the waist,
My right hand pointing to landscapes of continents and the public road.
Not I, not any one else can travel that road for you,
You must travel it for yourself.
It is not far, it is within reach,
Perhaps you have been on it since you were born and did not know,
Perhaps it is everywhere on water and on land.
Shoulder your duds dear son, and I will mine, and let us hasten forth,
Wonderful cities and free nations we shall fetch as we go.
If you tire, give me both burdens, and rest the chuff of your hand
on my hip,
And in due time you shall repay the same service to me,
For after we start we never lie by again.
This day before dawn I ascended a hill and look'd at the crowded heaven,
And I said to my spirit When we become the enfolders of those orbs,
and the pleasure and knowledge of every thing in them, shall we
be fill'd and satisfied then?
And my spirit said No, we but level that lift to pass and continue beyond.
You are also asking me questions and I hear you,
I answer that I cannot answer, you must find out for yourself.
Sit a while dear son,
Here are biscuits to eat and here is milk to drink,
But as soon as you sleep and renew yourself in sweet clothes, I kiss you
with a good-by kiss and open the gate for your egress hence.
Long enough have you dream'd contemptible dreams,
Now I wash the gum from your eyes,
You must habit yourself to the dazzle of the light and of every
moment of your life.
Long have you timidly waded holding a plank by the shore,
Now I will you to be a bold swimmer,
To jump off in the midst of the sea, rise again, nod to me, shout,
and laughingly dash with your hair.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009924
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024
З океану людей тихо озвалась до мене краплина:
„Я кохаю тебе, але незабаром загину,
Я здолала довгу дорогу, щоб торкнутися, подивитись на тебе,
Я не повинна зникнути, не зустрівшись з тобою,
Я боялася, що можу тебе не зустріти ніколи”.
Ось ми й зустрілися, ми побачилися, все гаразд.
Повертайся мирно в океан, моє кохання,
Я крапля цього ж океану, ми не надто розділені.
Поглянь на прекрасну єдність всього, вона вражає!
Я знаю, море не здатне нас розлучити,
Ми розстаємося не надовго, розлука ця не навіки.
Наберися терпіння... Я славити буду повітря, сушу і океани
На заході сонця задля тих, кого ми любимо, задля кохання.
[b]Walt Whitman Out of the Rolling[/b]
Out of the Rolling Ocean the Crowd
Out of the rolling ocean the crowd came a drop gently to me,
Whispering I love you, before long I die,
I have travel'd a long way merely to look on you to touch you,
For I could not die till I once look'd on you,
For I fear'd I might afterward lose you.
Now we have met, we have look'd, we are safe,
Return in peace to the ocean my love,
I too am part of that ocean my love, we are not so much separated,
Behold the great rondure, the cohesion of all, how perfect!
But as for me, for you, the irresistible sea is to separate us,
As for an hour carrying us diverse, yet cannot carry us diverse forever;
Be not impatient—a little space—know you I salute the air, the
ocean and the land,
Every day at sundown for your dear sake my love.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009925
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Покрывало звёзд,
Занавеска неба.
Всё вокруг всерьёз,
Хоть игра нелепа.
Закулисья свет
Манит, как звезда,
Только правды нет,
Ведь театр - игра.
Блеск и мишура,
Декораций сцены...
Наша жизнь - игра
В линиях системы.
Каждый вдох - подвох,
Забирает волю,
Продолжает рок
Нашу жизнь в неволи.
Дёргает за нить
Кто-то неизвестный,
И готов ты лить
Сладостные песни,
Позабыв, кто ты.
Ты пришёл свободным
В свой же мир мечты,
Будь им, где угодно.
Ты един с творцом,
Целое и в целом.
Ты - его лицо
Вопреки системам.
25.03.2024 22:29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009586
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Не здавайся, ще маєш час
Зрозуміти й почати знову,
Визнавати свої помилки,
Подолати свій страх,
Звільнитись від пут,
Відновити дороги.
Не здавайся, життя для того,
Щоб прокласти маршрут,
Щоб наздогнати мрію,
Розгадати свій час,
Прибрати уламки,
Прояснити небо.
Не здавайся, прошу, не схитнись,
Хоча обпікає холод,
Хоча роз’їдає страх,
Хоча сонце заходить,
І здіймається вітер,
Ще палає вогонь в душі
Ще жива твоя мрія.
Тому що ти живеш і бажаєш,
Тому що тебе кохаю і ти кохаєш.
Тому що є вино і любов, справжня.
Тому що тільки час залікує рани.
Двері настіж,
Засови зніми,
Не ховайся за стінами,
Знов живи і ставай на бій,
Навчися сміятися,
Спробуй співати,
Розслабся, випрям руки,
Розпростай крила
І спробуй ще раз,
Продовжуй жити й поверни небо.
Не здавайся, прошу, не схитнись
Хоча обпікає холод,
Хоча роз’їдає страх,
Хоча сонце заходить, і здіймається вітер,
Ще палає вогонь в душі
Ще жива твоя мрія.
Тому що кожен день це нове начало,
Тому що цей час найкращий з часів.
Тому що ти не сам, бо я тебе кохаю.
[b]Mario Benedetti No te rindas[/b]
No te rindas, aún estás a tiempo
De alcanzar y comenzar de nuevo,
Aceptar tus sombras,
Enterrar tus miedos,
Liberar el lastre,
Retomar el vuelo.
No te rindas que la vida es eso,
Continuar el viaje,
Perseguir tus sueños,
Destrabar el tiempo,
Correr los escombros,
Y destapar el cielo.
No te rindas, por favor no cedas,
Aunque el frío queme,
Aunque el miedo muerda,
Aunque el sol se esconda,
Y se calle el viento,
Aún hay fuego en tu alma
Aún hay vida en tus sueños.
Porque la vida es tuya y tuyo también el deseo
Porque lo has querido y porque te quiero
Porque existe el vino y el amor, es cierto.
Porque no hay heridas que no cure el tiempo.
Abrir las puertas,
Quitar los cerrojos,
Abandonar las murallas que te protegieron,
Vivir la vida y aceptar el reto,
Recuperar la risa,
Ensayar un canto,
Bajar la guardia y extender las manos
Desplegar las alas
E intentar de nuevo,
Celebrar la vida y retomar los cielos.
No te rindas, por favor no cedas,
Aunque el frío queme,
Aunque el miedo muerda,
Aunque el sol se ponga y se calle el viento,
Aún hay fuego en tu alma,
Aún hay vida en tus sueños
Porque cada día es un comienzo nuevo,
Porque esta es la hora y el mejor momento.
Porque no estás solo, porque yo te quiero.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SZdhtvCr5CQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009591
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Она была не первою, и даже не последнею,
все наши встречи будто бурная река,
Она была не стервою, и даже не мегерою,
без пафоса влюбила на века.
Как будто чем-то крепким судьбы связаны,
любовникам лишь сладок горький мёд.
Парят ли души? Чем же мы обязаны?
покуда в теплой мы постели... тает лёд.
Шлейф телеграмм о чувствах навевает,
они парят, в сердца с петель срывают двери.
Шлейф от духов, как будто бы стрелой пронзает, душа устала лицемерить.
Она была единственной, немножечко таинственной,
все наши встречи будто бурные потоки.
Она была воинственной, из сна заимствованной...
Любила за грехи, пороки,
без чувств мы очень одиноки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009482
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Унаслідок різноманіття літніх злив,
Чи бунтівних потоків у осінню повінь,
Чи безлічі мереж струмків, розкреслених травою,
Чи морем вимитих підземних гротів,
Триває спів моїх пісень роками.
Завжди нове життя бурхливе на початку (скоро, скоро зливатися
З потоком древнім смерті.)
Десь пронизують фермерські ниви чи ліси Огайо,
Десь наповнюють каньйони Колорадо джерелами з вічного снігу,
Десь напіввисохлі у Орегоні, або південніше в Техасі,
Десь шукають шлях на північ до Ері, Ніагари, Оттави,
Десь до заток Атлантики і до великого солоного озера.
В тебе, який читає мою книгу,
В мене самого, у цілий світ, впадають ці потоки,
Всі, всі прагнуть назустріч з цим містичним океаном.
Потоки для відкриття нового континенту,
Прагнення направлені до тверді з вод,
Єднання океану й суші, ласкавих і печальних хвиль,
(не тільки безпечні й мирні, але зловісні й люті теж,
жахливі хвилі з безодні шторму, хто знає, звідки?
Бушуючі над простором, з численними розтрощеними брусами й обривками вітрил.)
Чи це не з океану Часу, зібравши все розтрачене, несу я
Дрейфуючі покоси бур'янів і мушель.
О дрібні мушлі, такі затійливо закручені, такі ясно-холодні і німі,
Чи не вмістили ви, маленькі мушлі, тімпани й храми,
Відлунням, шепотінням ще кличе вічна музика, слабка й далека,
Зсередини пливе послання з краю Атлантики, стискає душу прерій,
Відгомін шепотінь, приємне вуху Заходу звучання,
Ваші потоки древні, але завжди нові й неперекладені,
Безмежно малого мого життя і багатьох життів.
(Аби не тільки єдино своє життя й роки я віддаю - все, все я віддаю,)
Це втрачене глибинами, кинуте на поверхню і на сушу,
Виноситься на береги Америки?
[b]Walt Whitman AS CONSEQUENT, Etc.[/b]
AS consequent from store of summer rains,
Or wayward rivulets in autumn flowing,
Or many a herb-lined brook's reticulations,
Or subterranean sea-rills making for the sea,
Songs of continued years I sing.
Life's ever-modern rapids first, (soon, soon to blend,
With the old streams of death.)
Some threading Ohio's farm-fields or the woods,
Some down Colorado's cañons from sources of perpetual snow,
Some half-hid in Oregon, or away southward in Texas,
Some in the north finding their way to Erie, Niagara, Ottawa,
Some to Atlantica's bays, and so to the great salt brine.
In you whoe'er you are my book perusing,
In I myself, in all the world, these currents flowing,
All, all toward the mystic ocean tending.
Currents for starting a continent new,
Overtures sent to the solid out of the liquid,
Fusion of ocean and land, tender and pensive waves,
(Not safe and peaceful only, waves rous'd and ominous too,
Out of the depths the storm's abysmic waves, who knows whence?
Raging over the vast, with many a broken spar and tatter'd sail.)
Or from the sea of Time, collecting vasting all, I bring,
A windrow-drift of weeds and shells.
O little shells, so curious-convolute, so limpid-cold and voiceless,
Will you not little shells to the tympans of temples held,
Murmurs and echoes still call up, eternity's music faint and far,
Wafted inland, sent from Atlantica's rim, strains for the soul of the
prairies,
Whisper'd reverberations, chords for the ear of the West joyously
sounding,
Your tidings old, yet ever new and untranslatable,
Infinitesimals out of my life, and many a life,
(For not my life and years alone I give—all, all I give,)
These waifs from the deep, cast high and dry,
Wash'd on America's shores?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009428
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Великолепны в сумерках дожди,
Столкнулись тучи - неба колесницы,
И барабанят капли,- Раз два,три...
От пыли очищаются ресницы.
И, гром гремит, и молний череда
В столь долгожданный миг желанны.
Горят ли души? Дышут иногда...
Все дни и ночи жизни многогранны.
Великолепны на заре холодные ручьи,
Вода бурлит, сплетается в потоки.
Скажите капли, - Чьи вы, чьи?
Дни-колесницы мчатся, даты, сроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009160
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Весна мандрує по землиці,
А іншим разом, мов на крилах,
Злетить, а поряд вже синиці,
Почує спів і щебет, милих.
Та враз, підсніжник білолиций,
Від радості закопошився,
Під сонцем мріяв яснолиций,
Із вітром нині подружився.
І мати - й- мачуха пелюстки́,
Ледь-ледь прикрашені росою,
Угору підтягує й листки,
Вітатись, хочуть із весною.
Проміння злата по стежинці,
Вздовж неї, фіалки синенькі,
Немов втішаються рядниньці,
Із срібла, що вкрила легенько.
Та знов вітрець, немов сопілка,
Звучав пісенно, веселився,
Медовий трунок ловить бджілка,
Красою світу захопився.
О перші квіти, тішать душу,
Весна – красна, пора цвітінь,
Все бачить - щастя, сльозу струшу,
Це ж наче ліки від потрясінь.
Серця зболілі за тривоги,
Війна несе журбу, страждання,
А ми всякчас ждем від природи,
Дарунки, спокій, сподівання…
22.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Единственное право - мы с паспортом рабы,
Сменилась ли отрава, кабы-дабы, кабы-дабы.
Спартанские квартиры, квадраты - Ко-ли-зей,
Смешались черти и вампиры в круговороте дней.
Троятся расы лимбической системы,
Нет квалификаций, сортинга... Всем ежедневные дилеммы.
Кастрированны мужья, да что там, человечество,
За шишь распродана земля и всё отечество.
В костюмах чешут репу новые приматы,
Вновь поощряется политикой война и автоматы.
Естественное право - IP, ID рабы,
Бескомпромиссно строить из дубрав гробы?
2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009057
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Промозглый дождь, холодный ветер.
Костёр из чувств едва заметен.
Мы их сожгли на зависть всем.
Казалось, больше нет проблем,
Но только с нами все, как прежде.
Ты полон всё ещё надежды?
А я по крохам все осколки
Пытаюсь склеить очень долго,
Но только всех не достаёт...
Меж нами, как зимою лёд,
И глухота из каждой точки
Кричит, что вексель ты просрочил,
И по счетам пора платить...
Плетёт паук сомнений нить.
Так в чём же дело, ведь прекрасно
Всё у тебя, ты снова счастлив:
Расслабился и вновь назад...
Родной, ты подзабыл про ад
От неудовлетворенья
Желаний, твоих сравнений...
В чью они пользу? Кто победил?
Удел всех слабых - умерить пыл!
20.03.2024 16:18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009029
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Ти напливаєш спогадом до мене серед ночі.
Ріка нестримним плачем прив'язана до моря.
Лишився я покинутий, як берег на світанку.
Час настає прощатися, віднині я покинутий!
Дощ на моєму серці б'є вінчики холодні.
О звалище уламків, грот мертвих кораблів!
Приходили з тобою баталії й польоти.
В тобі тріпоче крилами душа пташиних співів.
Ти все ввібрала в себе, як даль,
Як час, як море. Все в тобі загиблий корабель!
Була пора щаслива атак і поцілунків.
Пора оціпеніння манила, як маяк.
Це хвилювання штурмана, нирця сліпого гнів,
Цей хміль мутний кохання, все в тобі загиблий корабель!
В невинності тумані душа крилата й зранена.
Помер першопроходець, все в тобі загиблий корабель!
Ганявся я за болем, я упіймав жадання,
я впав у безнадію, все в тобі загиблий корабель!
Я за фортечні мури повинен відступити,
слід відійти за межі бажання і завершення.
О моє тіло, жінко, яку кохав і втратив,
у дощ тебе гукає, тобі співає пісню.
Як вазу, повну ніжності безмежної по вінця
і забуття безмежного, тебе розбив, як вазу.
Був чорним чорний острів самотності,
і там, кохана жінко, тримала ти обіймами.
Були там спрага й голод і ти явилась фруктами.
Страждання і загибель, і ти єдине чудо.
Ах жінко, я не знаю як ти змогла тримати
в краю душі твоєї, розп'яттям твоїх рук!
Моя до тебе пристрасть була страшна й коротка,
нестримна й захмеліла, напружена й жагуча.
Могильник поцілунків, жар тліє в цій могилі,
ще догорають грона, подзьобані птахами.
О губи заціловані, о ніжний дотик пальців,
о зголоднілі зуби, о сплетені тіла.
О коїтус безумний, жаданий і напружений,
який єднав нас разом і нас він розділяв.
І хвиля ласки легша за борошно і воду.
І завмирало слово ледь доторкнувшись губ.
Була це моя доля і подорож за мрією,
померла мрія, все в тобі загиблий корабель!
О звалище уламків, з тобою все пропало,
який же біль стискає, як поглинають хвилі!
Згораючи й співаючи, хитався я і падав
немов матрос, який стоїть на носі корабля.
Ти ще цвітеш в моїх піснях, ти ще дзвениш струмками.
О звалище уламків, гірке провалля зяюче.
Блідий сліпий пірнальник, нетямовитий пращник,
помер першопроходець, все в тобі загиблий корабель!
Час настає прощатися, складний, жорстокий час,
в якому ніч забрала і обірвала все.
Шумливий пояс моря в кінотеатрі берега.
Холодні зорі зринули, кочують чорні птахи.
Лишився я покинутий, як берег на світанку.
Лише тремтячий привид в моїх руках звивається.
Ах забагато всього. Ах забагато всього.
Час настає прощатися. О, я впадаю в смуток!
[b]Pablo Neruda 20 poemas de amor y una canción desesperada. La Canción Desesperada [/b]
Emerge tu recuerdo de la noche en que estoy.
El río anuda al mar su lamento obstinado.
Abandonado como los muelles en el alba.
Es la hora de partir, oh abandonado!
Sobre mi corazón llueven frías corolas.
Oh sentina de escombros, feroz cueva de náufragos!
En ti se acumularon las guerras y los vuelos.
De ti alzaron las alas los pájaros del canto.
Todo te lo tragaste, como la lejanía.
Como el mar, como el tiempo. Todo en ti fue naufragio!
Era la alegre hora del asalto y el beso.
La hora del estupor que ardía como un faro.
Ansiedad de piloto, furia de buzo ciego,
turbia embriaguez de amor, todo en ti fue naufragio!
En la infancia de niebla mi alma alada y herida.
Descubridor perdido, todo en ti fue naufragio!
Te ceñiste al dolor, te agarraste al deseo.
Te tumbó la tristeza, todo en ti fue naufragio!
Hice retroceder la muralla de sombra,
anduve más allá del deseo y del acto.
Oh carne, carne mía, mujer que amé y perdí,
a ti en esta hora húmeda, evoco y hago canto.
Como un vaso albergaste la infinita ternura,
y el infinito olvido te trizó como a un vaso.
Era la negra, negra soledad de las islas,
y allí, mujer de amor, me acogieron tus brazos.
Era la sed y el hambre, y tú fuiste la fruta.
Era el duelo y las ruinas, y tú fuiste el milagro.
Ah mujer, no sé cómo pudiste contenerme
en la tierra de tu alma, y en la cruz de tus brazos!
Mi deseo de ti fue el más terrible y corto,
el más revuelto y ebrio, el más tirante y ávido.
Cementerio de besos, aún hay fuego en tus tumbas,
aún los racimos arden picoteados de pájaros.
Oh la boca mordida, oh los besados miembros,
oh los hambrientos dientes, oh los cuerpos trenzados.
Oh la cópula loca de esperanza y esfuerzo
en que nos anudamos y nos desesperamos.
Y la ternura, leve como el agua y la harina.
Y la palabra apenas comenzada en los labios.
Ese fue mi destino y en él viajó mi anhelo,
y en él cayó mi anhelo, todo en ti fue naufragio!
Oh, sentina de escombros, en ti todo caía,
qué dolor no exprimiste, qué olas no te ahogaron!
De tumbo en tumbo aún llameaste y cantaste.
De pie como un marino en la proa de un barco.
Aún floreciste en cantos, aún rompiste en corrientes.
Oh sentina de escombros, pozo abierto y amargo.
Pálido buzo ciego, desventurado hondero,
descubridor perdido, todo en ti fue naufragio!
Es la hora de partir, la dura y fría hora
que la noche sujeta a todo horario.
El cinturón ruidoso del mar ciñe la costa.
Surgen frías estrellas, emigran negros pájaros.
Abandonado como los muelles en el alba.
Sólo la sombra trémula se retuerce en mis manos.
Ah más allá de todo. Ah más allá de todo.
Es la hora de partir. Oh abandonado!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009053
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Для настрою, чи просто для забави,
я згодом цей незвичний витвір обізву.
Хто написав би музику для кави,
вловив би кавоварки особливий звук.
Сусіди сплять й за вікнами пташина
ще додивляється послідні тихі сни.
Тут з гуркотом включається машина,
й вступає в дію сам оркестр дивини.
Затріпотіли між гілля листочки,
сусід проснувсь, бурчить вслід витівкам отим.
А в філіжанку ніжні два струмочки
течуть й лоскоче ніздрі ароматний дим.
Для цього дійства можна й увертюру,
хто ж написав би для ранкової пори.
І я б свій хист внесла в літературу,
лишай хоч зараз каву, їй хвалу твори.
Ловлю приємний запах, смак вбираю,
тепер включаю замість кавоварки блюз.
І кава, і мотив несуть до раю….
О, як я миті насолоди ці люблю!
16.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008899
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Отыскать бы, то уплывшее с детства облако грёз,
И забыться б, хоть на миг среди омутов рассказов и фраз.
Слишком небо сегодня дождливо и пролито слез,
Видно грешна земля, и горит, полыхает сейчас.
Изнывает душа от всемирных проблем, катастроф,
Липнет грязь на дыбу судьбы, на чертово колесо.
Вскружит сколько голов запах борьбы, да не в срок,
И, кому-то временная петля затянет потуже лассо.
Краток миг, от себя не спастись, не уйти, не сбежать,
Мы герои из книг, друзья, предатели, и палачи.
Ариадны прерывиста нить, в руках нужно держать,
Если в омут попала душа, бьёт аккорды струна...
Молча эху скажу,- Покричи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008785
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Люблю твоє мовчання, ти ніби віддаляєшся,
до мене дослухаєшся здаля й не чуєш голосу.
Здається твої очі в далеке щось вдивляються
й здається поцілунок зімкнув твої вуста.
Усе що є на світі душа моя вмістила
і випливає з цього, що ти в моїй душі.
Метеликом зі снів моїх ти в душу прилетіла
і ти здаєшся схожою зі словом меланхолія.
Люблю твоє мовчання, ти ніби десь далеко.
Ти ніби плачеш жалібно, метелик з колискової.
До мене дослухаєшся здаля, й не чуєш голосу:
шляхом твого мовчання мені прийти дозволь.
Дозволь у твоїй тиші з тобою говорити,
яскравою, як світло, простою, наче перстень.
А ти подібна ночі, і зоряна, й безмовна.
Твоє мовчання - зірка, звичайна і далека.
Люблю твоє мовчання, ти ніби віддаляєшся.
Далека і болюча, неначе ти померла.
В такому разі слова чи посмішки достатньо.
І я зрадію, радий я тому, що все не так.
[b]Pablo Neruda 20 poemas de amor y una canción desesperada. Poema 15[/b]
Me gustas cuando callas porque estás como ausente,
y me oyes desde lejos, y mi voz no te toca.
Parece que los ojos se te hubieran volado
y parece que un beso te cerrara la boca.
Como todas las cosas están llenas de mi alma
emerges de las cosas, llena del alma mía.
Mariposa de sueño, te pareces a mi alma,
y te pareces a la palabra melancolía.
Me gustas cuando callas y estás como distante.
Y estás como quejándote, mariposa en arrullo.
Y me oyes desde lejos, y mi voz no te alcanza:
déjame que me calle con el silencio tuyo.
Déjame que te hable también con tu silencio
claro como una lámpara, simple como un anillo.
Eres como la noche, callada y constelada.
Tu silencio es de estrella, tan lejano y sencillo.
Me gustas cuando callas porque estás como ausente.
Distante y dolorosa como si hubieras muerto.
Una palabra entonces, una sonrisa bastan.
Y estoy alegre, alegre de que no sea cierto
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008839
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 19.03.2024
(пародія)
[i]Така краса, така висока тиша,
І гладь ріки – мов дзеркало душі,
Душі моєї, що десь тут принишкла,
Сховавшись недалеко в комиші.
У комиші, чи в очерет, чи в дебрі,
Де спокій тихим коником бринить…
Галина Запорожченко, поезія «Така
краса», збірка «Крізь роки-літа»[/i]
Просила зранку: рибу йди ловити.
Казала: в Бузі водиться осетр*.
Але душа несмілого Микити
Злякалась і сховалась в очерет.
Не буде юшки. Можна й не чекати.
Ніч засвітила в небі каганці,
Захрип цвіркун у дебрях біля хати,
А риболов – і досі на ріці.
* – осетер
© Надія Бойко
Малюнок Ольги Пшеничняк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008806
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
[i]Или в высокогорье Гималаев,
или у берегов Средиземноморья,
где отголоски Истины встречаем,
потокам из сердец там и раздолье.[/i]
Среди великих Истин мудрость дней,
что вся пронизана терпением и светом
той щедрости и тишины, при этом,
словно течением река в штиль – весны тень.
В нас с нею связь глубинна и сильна,
взыскательна, но и доверия полна.
Нет в Истинах стереотипов и клише,
нет уговоров, лести, обещаний,
невыполнимых избавлений от страданий,
обзора чёткости в рутины мираже.
Есть в Них лишь путеводная звезда
с дорожкой лунною к самопознанию всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008788
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Аромат весны...
Помню как слива цвела,
Лепестки хранят
На страницах всех стихов,
Греют в снежные зимы
****
Белым журавлём
В бег кружевных облаков
Вспорхнули мечты,
В край заветный лететь бы,
В свет очей ненаглядных
****
Озеро надежд
Дымкой печали скрыто,
Вслушиваюсь в плеск...
Тихо, нет твоей ладьи
Ярким плющом увитой
****
Там, среди берёз,
В вешней прозрачной парче
Ветер танцует...
Лунный дробящийся свет
В тайный влечёт хоровод
****
Студёный ветер,
Совсем почти осенний,
А сердцу жарко...
Ты знал с какого сада
Собрать букет тюльпанов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008692
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Друзья, допустим, умер я,
вас это беспокоит?
Забудьте, сказано шутя,
оно того не стоит.
И мне страдать по пустякам
тем более нет смысла,
коль знаю, что своим врагам
и мёртвым буду сниться.
OSAlx2о24-о3
*
THE LEAL
The friends I made have slipped and strayed,
And who's the one that cares?
A trifling lot and best forgot-
And that's my tale, and theirs.
Then if my friendships break and bend,
There's little need to cry
The while I know that every foe
Is faithful till I die.
Dorothy Parker. 1926 "Enough Rope"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008687
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
О найчуйніший посеред усіх,
О доброзичливий неначе рідний,
Ніхто таїти сльози так не міг,
Ніхто не жив так просто і так бідно:
Такий швидкий на співчуття ясні,
Такий смиренний у благодіянні,
Ти пропонуєш дружбу тій одній,
Яка благала тільки про кохання!*
О ніжне слово, найсолодша вість!
О лагідна рука, яка зуміла
Піднести найсмачніший теплий хліб
До чорних вуст, що спрага обпалила.
[i]* Запропонувати дружбу тому, хто шукає кохання, все одно, що дати хліб тому, хто вмирає від спраги.
[/i]
[b]Dorothy Parker AFTER SPANISH PROVERB[/b]
Oh, mercifullest one of all,
Oh, generous as dear,
None lived so lowly, none so small,
Thou couldst withhold thy tear:
How swift, in pure compassion,
How meek in charity,
To offer friendship to the one
Who begged but love of thee!
Oh, gentle word, and sweetest said!
Oh, tender hand, and first
To hold the warm, delicious bread
To lips burned black of thirst.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008544
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Щастя ,це коли мир на землі
Бачиш ,як сходить сонце у вікні.
Коли в'ють гніздечко журавлі
Біля хати цвіте сад навесні.
Щастя ,це коли всі здорові
Є батьки, чоловік, діти, внуки.
Розуміють тебе з пів слова
Твоє серце не знає розпуки.
Щастя ,це коли в душі весна
Відчуваєш за спиною крила.
Ти -щаслива, п'яна без вина...
Для чоловіка -кохана,мила.
Щастя, це -затишок у домі
Хліб на столі ,будень наче свято.
Коли ти - пан у своїм домі
І збуваються мрії крилаті.
Щастя ,це чути голос божий
Іти за божим світлом вздовж життя.
Впасти ,як листок подорожній
Згоріти як зірка в небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007887
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Прилетіла в сад сорока,
Стала там брехати всім:
Вона бідна, одинока,
Як прожити їй старій?
Нема їсти чого й пити,
Зруйнував їй вітер дім.
Рада буде й хліба крихті,
Їй повірить хоч один?
Розпустили птахи вуха:
Знову хоче обдудить?
Бачать всі: не дуже схудла,
Хоче жалість розбудить.
Усі думали й гадали,
Хтось із них пустив сльозу.
Раптом кинув хтось їй сала,
Враз зловила на льоту.
Як упхала в рота сала,
Поминай, як звали.
Щось їм прокричала,
Що така - всі знали.
Полетіла стрімголов,
Кільки раз лиш озирнулась.
Обдурила вона знов:
Чом тоді вона всміхнулась?
А казала, що безсила,
Розучилась вже літать.
Ось яка вона брехлива!
Всіх зуміла ошукать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007339
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024
То, что вчера всей милостью Господней,
Сияньем вешним привлекало взор,
Столь неприглядное, увы, сегодня -
Вершитель Время правит приговор:
Поскольку движется неумолимо
И близит лето к мертвенной зиме,
Где всё оснежено и так пустынно,
где сок недвижим, скованный в броне.
Что остаётся? — конденсатом лета
В стеклянной колбе узником томить
Все эти дивные оттенки цвета
И аромата, чтобы ощутить:
Пусть не пленяет внешний вид цветка,
По-прежнему сладка его перга.
OSAlx 2о22-о1
Андреа Сакки. Три возраста человека. 1630
*
Those hours, that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell,
Will play the tyrants to the very same
And that unfair which fairly doth excel:
For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there;
Sap cheque′d with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o′ersnow′d and bareness every where:
Then, were not summer′s distillation left,
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty′s effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was:
But flowers distill′d though they with winter meet,
Leese but their show; their substance still lives sweet.
William Shakespeare
*
Украдкой время с тонким мастерством
Волшебный праздник создает для глаз.
И то же время в беге круговом
Уносит все, что радовало нас.
Часов и дней безудержный поток
Уводит лето в сумрак зимних дней,
Где нет листвы, застыл в деревьях сок,
Земля мертва и белый плащ на ней.
И только аромат цветущих роз -
Летучий пленник, запертый в стекле, -
Напоминает в стужу и мороз
О том, что лето было на земле.
Свой прежний блеск утратили цветы,
Но сохранили душу красоты.
Перевод С. Маршака
*
Щедры минуты, ясный лик рождая;
Увы, потоки этих же минут
Безжалостны - прекрасное сметая,
Лик безобразят, смерть красе несут.
Неутомимо Время - выпивает
У розы сок, когда она в цвету;
Зима коварно Лето обнимает,
Заносит мертвым снегом Красоту.
Когда б не аромат весенней розы
(В сосуде заперт узником настой),
Сгубили бы все лучшее морозы,
Мир разлучив навеки с Красотой.
Но жив, когда зимою блекнет сад,
Из розы извлеченный аромат.
Перевод И. Фрадкина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006989
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 05.03.2024
Поражение.
Где зимой минус тридцать в утробе скалы,
рукоятку кайла полируют мозоли
в гонке к норме кубов для любимой рабами страны,
оскверняя хулой приговоры юдоли.
Там чинарик ценой килограмма конфет,
что задаром врагу отдают, или другу,
на донос и скуление ценников нет -
всё застыло во льду и одобрено вьюгой.
СеверАми калённые души ЗК,
окропимы пургой Кавалеры отваги...
Укрывают надёжно под сопкой снега,
оголённый в бараке, скелет доходяги.
А теперь свысока смотрят души на стынь
городов, сданных холоду и безразличию,
проигравших сраженье средь белых пустынь,
бросив на растерзание павших величие.
-----------------------------------------------
Сто метров смысла.
Южный ветер пьёт рассвет, заблудившись в соснах,
но назад дороги нет - это жизни проза.
Почему-то всё не так, как душе охота...
За спиною четвертак - в бой идёт пехота
по колдобинам, в грязи, по разбитым пашням...
Сердце стонет от тоски, значит в рукопашном
заиграет русский штык, захлебнётся болью...
и не спрячешься во ржи от своей юдоли.
Приутихло вороньё, наблюдает с веток,
собираясь синевы налакаться с зенок.
Засвистели "соловьи", осыпая росы...
И кровавые штыки сок сосут с берёзы.
----------------------------------------------
Белая гвардия.
Прославляя забавы потешные,
Русь дремала на сваях веков,
и проснулась в окопах Перемышля
на багряных штыках бедняков.
Искры мечут погоны на кителе,
насмехаясь над ложью судьбы...
Мы покинули наши обители,
чтоб сбивать инородцам гробы.
Смой, Россия, кровь красной колоны
из порталов дворцовых интриг,
пока разум волной возмущённой
от разбросанной скверны кипит.
Поклонись низко в пояс рассвету
на ланитах заросших полей...
Мы со смертью играем в рулетку
на погосте родных алтарей.
--------------------------------------------
Солдат.
Лежит в степи под золотом заката,
смерть на мгновение опередив,
прижав рукой обломок автомата
к, напичканной осколками, груди.
Присыпанный землёй обрубок плоти,
горит тюльпаном у его чела...
Он телом залатал хайло на ДЗОТе,
дабы пехота славу сберегла.
-----------------------------------------
Саранча.
Канул серебряный век в полости красного.
Пал и этот, порождая чёрный,
где потребности нет наслаждаться прекрасным,
ссыпая строки в листочек лощённый.
Всё сметает бегущее время.
Неизвестно, чья в этом вина.
Но, как прежде, плодится семя,
выжав сок из
дерьма.
Жрём
саранчой
плоды цивилизации
без отдачи,
не видя пожарища...
И суют в ночи - для увеличения нации -
красны девицы
телефоны во влагалища.
А мы жрём
и не видим пошлого,
или стараемся не замечать...
Мы -
отребье дешёвого прошлого,
рождены, чтоб уничтожать.
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007521
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Переходимо на: Ви -
Так воліють зорі.
Ваші очі - острови
У хмільному морі.
Всевидючі - неба дар,
Кольору блакиті -
Струменіє сонця жар
В найсолодші миті!
Перебачать часоплин,
В дусі зцілять тіло.
Ви зі мною - не один, -
Щоб життя бриніло!
У печерах снять скарби,
На шляху - нірвани,
Збагатити душу би -
Не дають тумани.
Не добратися до дна, -
Де набратись сили?
В них таємна глибина...
Допоможеш, милий?
Накривають береги
Хвилі-поцілунки,
Порятують від нудьги
Неземні стосунки. 29.02.24
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007499
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Люди є різні і всім не догодиш
Один ,як дощ , а інший сонце золоте.
А чим більше добра людям, ти - робиш
Ті плюють в душу, і забувають про те.
Одна людина є немов би вірус -
А інша, як водиця - бальзамовий лік.
Один сіє негатив - на папірус
А інший ясні зорі із небесних рік.
Від дурного наберешся фальші, лжі
А від мудрого світла і сонце правди.
Злосний каменем гострить тупі ножі
А добрий словами дасть тобі поради.
А одна людина є міцна ,як сталь
А інша ламка, і нетривка наче скло.
Лихий несе в душу смуток,і печаль
А добрий , як птах візьме на своє крило.
Хворіє душа від дикого звіра
Він із твого серця п'є гарячу кров.
Жаба в болоті втрачає довіру,
Де панує заздрість, там вмирає любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007467
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Галантны встречи, хаотичны расставания,
На память имена, да так, чтоб внутривенно.
И, снов сценарии, с мозгоправами гляделки,
Анализируя табачный дым и серый потолок в побелке.
Да, правда ранит, все мы с детства мизантропы,
В холере и проказе душ пропавших монологи.
Зачем то дрессируют тени педагоги, деградируя умом,
Мы делегируем молчанием всегда, когда остынут ноги.
Татуированы с заглавных букв сценарии,
Отыграны давным давно все версии и роли.
Трагичны драмы в бессознательном террарии,
Вот подобрать бы и к душе своей пароли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007363
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Життя - містерія, сплав заліза і дива!
Навіть, коли здавалось, що серце - випалене поле...
Навіть, коли промовляла: "Що ж. Все колись зникає"...
Та думка вперто,- хоч і вона була степом після пожежі,-
але... Шукала, приглядалась, думала, без відчуттів відчувала!
А потім - вибух!
..................................
Дивуюся тій силі,
яка крізь відстань і неминучість
змушує степ пульсувати, оживляє поле.
Легко роблю кроки, щоб не зранити паростки,
нехай ростуть, нехай наповнюють порожнечу!
.................................
Серце торкається далекого степу, ще не звільненого з-під попелу,
покриває його теплою, ніжною ковдрою, під якою зароджується життя.
Серце знає: все істинне, гартоване - не проминає!
Воно завжди проростає на Весні.
28.02.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006994
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Із салону прийшла Віка
(На стегні тату зробила),
Щебетала чоловіку:
-В цьому - магія і сила.
Цей початок дуже вдалий:
Далі буде лоб, сідниці,
Спину розпишу, як в Алли
(Є така в нас молодиця).
Потім в мене в перспективі
Пірсинг - де вже тільки можна,
Буду перша в колективі
(З заздрощів хай лусне кожна)!
Ботокс зробить свою справу:
Губи збільшаться удвічі,
Груди будуть теж на славу,
Готуй гроші, чоловіче.
Та найбільша насолода –
Це масаж зміїний буде:
Він цілющий, завжди в моді,
Розслабляє шию, груди.
В чоловіка - шок і драма:
-Як же мені далі жити?
Це вже їде твоя мама,
Щоб оцей масаж робити?
Щоб це лихо обминути -
Буду працювать в дві зміни,
Можеш всякі штучки гнути –
Тільки не масаж зміїний!
Хочу я пожити в мирі.
Ще колись мене вчив тато:
-Дві змії в одній квартирі –
Це занадто вже багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911057
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 26.02.2024
Сміюсь, мовчу, втираю сльози…
Кричу душею та мовчать вуста…
Літаю мріями, валяюсь на підлозі…
Пишу, стираю… Спалюю моста…
Надіюсь, вірю, падаю у відчай,
Роблю ремонт, шпалери здерли душу,
Люблю вино а пʼю зелений чай,
Ходжу ногами та думки ніяк не зрушу,
Живу напевно… Взагалі існую,
Планую, хочу та гублюсь у часі,
Рубаю дрова, потім знов шкодую,
Вороні білій не щезнути у масі,
Чекаю, не чекаю і враз рахую кроки,
Я полюбляю тишу і боюся водночас,
Летять секунди та хвилини, а за ними роки,
Зі змін у дзеркалі то профіль то анфас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002702
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]
Очі не брешуть … Вони все скажуть … І хто любив, і хто грав …
Згодом доля покаже, хто в житті більше втратив …
-------------------------------------------------------------------
Слова, як подихи весни,
Примусять хвилюватись душу.
Якщо від серця йдуть вони.
Не просто сказані ці звуки.
Замінить музика без слів,
Тобі розкаже про любов.
Що так сказать ніхто не вмів,
Ти хочеш чути її знов.
Про почуття розкажуть очі,
Дарма, що колір бува різний.
Зачарувати вони взмозі,
Якщо в очей цей погляд світлий.
Дивіться в очі й посміхайтесь,
Не зачерствіє так душа.
Завжди такими й залишайтесь,
Душа не буде хай глуха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Переклад пісні Світлани Вишні-Всё не случайно.Автори Вікторія Покора,муз.Ед Лопатенко.
Все невипадково
1.Все минуло ніби , як сон.
І я вдихаю аромат винограду .
Смак кохання став терпким вином .
В полоні ми у едемського саду.
І серце болить,болить,
не вгамувати і не змовчати.
Кохання не зупинить.
Буду чекати ,щоб все сказати .
Приспів-
Досить ,знай , невипадково!
Зустрілися з тобою знову.
Краплі з неба вгамують спрагу ,
Щоб не шукали у кохання розвагу.
2.Під проливним дощем
я босоніж з тобою.
Обняв мене плащем ,
ніби собою.
Осінній з неба блюз
минулого прощання.
Де мінус завжди плюс.
Ця пісня не остання .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006417
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Народжені такими (2)
В ось це
Де посміхаються крейдяні обличчя (3)
Де сміється Мадам Смерть
Де зіпсовані ліфти
Де політичні ландшафти розпливчасті
Де пакувальник супермаркету має вищу освіту
Де жирна риба вихаркує свою жирну здобич
Де сонце зникло
Ми
Народжені такими
В ось це
В ці повністю божевільні війни
В ці видовища розбитих фабричних вікон порожнечі
В бари де люди більше не спілкуються
В драки які закінчуються стріляниною і поножовщиною
Народжені в це
В лікарні настільки дорогі що дешевше померти
В адвокатури які деруть стільки що дешевше визнати себе винним
В країну де в'язниці повні а божевільні закриті
В місце де маси величають дурнів як прекрасних героїв
Народжені в ось це
Приходячими і виживаючими в цьому
Вмираючими в цьому
Змовкаючими в цьому
Кастровані
Розбещені
Знедолені
Тільки в цьому
Обдурені цим
Використані для цього
Гадячі на це
Збожеволілі і хворі в цьому
Розлючені
Оскотинені
В цьому
Серце почорніло
Пальці тягнуться до горла
Пістолета
Ножа
Бомби
Пальці тягнуться до байдужого бога (4)
Пальці тягнуться до пляшки
Таблетки
Порошку
Ми народжені серед похмурої мертвеччини
Ми народжені з урядом який 60 років бере в борг
Який невдовзі не зможе виплачувати навіть відсотки за борг
І банки згорять
Гроші знеціняться
На вулицях вбиватимуть безкарно не ховаючись
Тут будуть вбивці і оскаженілі юрми
Земля знеціниться
Харчів буде віддавати все менше
Ядерною зброєю володітимуть все більше
Від вибухів здригатиметься земля
Опромінені люди-роботи будуть вистежувати одне одного
Багаті і обрані спостерігатимуть з космічних платформ
Пекло Данте нагадуватиме дитячий майданчик
Сонця не буде видно і завжди буде ніч
Дерева загинуть
Всі рослини загинуть
Опромінені люди пожиратимуть м'ясо опромінених людей
Море буде отруєним
Озера і ріки зникнуть
Дощ буде новою цінністю
Гниючі трупи людей і тварин смердітимуть в темному вітрі
Кількох останніх уцілілих наздоженуть жахливі нові хвороби
І космічні платформи зруйнує зношеність
Запаси закінчаться
Закономірний результат тотального розпаду
І настане найпрекрасніша тиша яку ніколи не чули
Народжені з цього
Сонце все ще ховатиметься там
Чекаючи нової глави. (5)
[i]1993
(1) Назва дивна, у вірші ніразу не згадуються динозаври. Але опис хаосу, корупції та кінця світу, можливо, натякає на те, що людську расу чекає доля динозаврів - вимирання.
(2) "Народжені такими" повторюється кілька разів, підкреслюючи, що наша доля може стати долею цих попередників.
(3) Посміхаються крейдяні обличчя - класичний образ в детективній літературі, де мертве тіло обводять крейдою. Мертві сміються над живими, ніби радіючи тому, що вони вже мертві і їм більше не доведеться страждати
(4) Пальці тягнуться до байдужого бога / Пальці тягнуться до пляшки / Таблетки / Порошку - опис в дусі антиутопії (наприклад, Олдос Хакслі "Чудовий новий світ") про роль наркотиків в постапокаліптичні часи, коли світ лежить в руїнах. На відміну від більшості творів постмодерністської літератури, «Динозаврія, Ми» була написана не в середині двадцятого століття, а в 1993 році, коли постапокаліптична суєта вщухла.
(5) Крапка - єдиний розділовий знак у цьому творі.
Лейкемія з 1988 року. "Динозаврія, Ми" написана безнадійно хворим поетом за рік до смерті з розумінням наближення свого кінця.[/i]
[b]Charles Bukowski Dinosauria, We”[/b]
Born like this
Into this
As the chalk faces smile
As Mrs. Death laughs
As the elevators break
As political landscapes dissolve
As the supermarket bag boy holds a college degree
As the oily fish spit out their oily prey
As the sun is masked
We are
Born like this
Into this
Into these carefully mad wars
Into the sight of broken factory windows of emptiness
Into bars where people no longer speak to each other
Into fist fights that end as shootings and knifings
Born into this
Into hospitals which are so expensive that it’s cheaper to die
Into lawyers who charge so much it’s cheaper to plead guilty
Into a country where the jails are full and the madhouses closed
Into a place where the masses elevate fools into rich heroes
Born into this
Walking and living through this
Dying because of this
Muted because of this
Castrated
Debauched
Disinherited
Because of this
Fooled by this
Used by this
Pissed on by this
Made crazy and sick by this
Made violent
Made inhuman
By this
The heart is blackened
The fingers reach for the throat
The gun
The knife
The bomb
The fingers reach toward an unresponsive god
The fingers reach for the bottle
The pill
The powder
We are born into this sorrowful deadliness
We are born into a government 60 years in debt
That soon will be unable to even pay the interest on that debt
And the banks will burn
Money will be useless
There will be open and unpunished murder in the streets
It will be guns and roving mobs
Land will be useless
Food will become a diminishing return
Nuclear power will be taken over by the many
Explosions will continually shake the earth
Radiated robot men will stalk each other
The rich and the chosen will watch from space platforms
Dante’s Inferno will be made to look like a children’s playground
The sun will not be seen and it will always be night
Trees will die
All vegetation will die
Radiated men will eat the flesh of radiated men
The sea will be poisoned
The lakes and rivers will vanish
Rain will be the new gold
The rotting bodies of men and animals will stink in the dark wind
The last few survivors will be overtaken by new and hideous diseases
And the space platforms will be destroyed by attrition
The petering out of supplies
The natural effect of general decay
And there will be the most beautiful silence never heard
Born out of that.
The sun still hidden there
Awaiting the next chapter.
[i]1993
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006416
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Маслинна ніч сповзає з-під крила сови,
Пускає сонце золотисті стріли
На море, захмеліле від текіли,
На сході обрій підіймає корогви,
Пробуджує поодинокі острови.
Натхненні бризи в пошуках забави,
Пітьму проколюють мечі агави -
Зітхають млосно напівсонні береги.
Заговорила лунко тиша мовчазна -
Сичі притихли у кущах гортензій,
На трон вмостився ранок - без претензій,
Відкрила очі неосяжна далина. 10.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005606
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Я так хотела вырваться из плена
несбывшихся иллюзий,миражей.
Увидеть отблеск света в тёмном царстве
заблудших душ,а с ними и моей.
Смотрю на мир я с грустью и печалью.
В нём столько боли,скорби,суеты.
Слепить бы в снежный ком все беды.
И выбросить,чтоб больше не найти.
Смотрю на пустоту своих желаний.
Я с высоты прожитых мною лет.
И улыбаюсь.Бедное создание.
Зачем жила?Подскажет кто ответ.
Иллюзий омут.И с трясины дней
я всё пытаюсь выбраться на сушу.
Схватить соломинку спасения души.
И грязь оставив,вырваться наружу.
Где яркий свет не ослепляет глаз.
Где разум обретёт покой и ясность.
Где я отбыв все сроки бытия,
вернусь домой.В забытую реальность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004203
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 11.02.2024
Когда больной-весь мир иной.
И даже свет дневной-другой.
В чём утешение найти
когда хозяйкой боль внутри?
Когда болит внутри,снаружи
ты никому уже не нужен.
Перед глазами жизнь как сон.
И разум с сердцем в разнобой.
Утрачен жизни смысл.Кто ты?
Инстинктам лишь подвластен.
Страх смерти-верный страж в ночи.
Он над тобой лишь властен.
Уже молитвы не помогут.
Храм тела ведь разрушен.
На алтаре душа бунтует.
Не вырваться наружу.
Камнями выход завалило.
Потушены все свечи.
Волнами боль твоя смывает
ненужность жизни вечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005543
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube] Слова Світлани Пирогової, музика і виконання групи "Злива".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Дорожка в заусеницах - качусь вальяжно вниз.
В грядущее не верится, по сути - пацифист.
Прижав к груди гитару, играю свою роль.
Вот сделал пересадку с "колёс" на алкоголь.
Но выглянула печень с-под ребра -
далА отмашку дерзости чертей.
Почувствовав, что целится хандра,
вдыхать стал чаще никотин и клей.
Не тот эффект,
не тот задор и чудные мгновения.
Отклеиться от этого едва хватило сил.
Переосмыслив жизни смысл,
вернувшись из забвения,
взопрев на конопли дыму, присел на кокаин.
Порыв желаний не понять, потребность совершенствуя.
Стремленье это не унять - повыше всех взлететь,
и, убегая от сует,
на водочке блаженствуя,
шагнул в очередной вагон с табличкой краткой "смерть".
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005327
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Кидаються, ніби в штики,
В своїх скандалах батько й мати,
Словами ненависті , з матом,
Серця дітей рвуть на шматки.
Ідуть у бій проти Творця
Батьки "гризнею" між собою,
Бо замість Божої любові,
Впустили ненависть в серця.
Віщає мудрість крізь віки:
Безглуздо з Богом воювати,
Абсурд проти вітрів плювати,
Шо повертають нам плювки.
Бог дав нам правило СВОЄ:
Любов щоб панувала в світі,
Щоби вбирали її діти
Від тих, хто їм життя дає!
Закон Творця один на всіх,
Що наслідки гріха - трагічні...
Дорожчий ніж любові вічність,
Чом нам тоді свавілля гріх?
Творив для вічності Творець
Святий Союз - батьки і діти,
Нам волю Божу не змінити:
Що для дітей батьки - взірець!
***
ГРИЗТИСЯ - грубо звинувачувати один одного в чомусь.
АБСУРД — безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду.
##################
Від Тебе нагорода - діти,
Тож, не принизливо молити
Тебе, від пекла - душ Спаситель:
Навчи мене, як треба жити,
Щоб вміла я дітей любити,
ЯК любиш Ти їх, любий Вчитель!
################
Егоїзму тиранія
ДУші катувати вміє
Доріканнями, як з гармати:
"Не такий ти, не така ти,
Ти достав, а ти достала,
Все, життя нестерпним стало..."
Стерли з серця: любий, люба,
Розірвали узи шлюбу...
Ненависті дух обрали,
Душі дітям розірвали...
Хто ж, завдавши біль малятам,
Називає себе катом,
Хто про норов свій забуде,
І Христа благати буде,
Душі щоб зцілив, що плачуть,
І батькам їх гріх пробачив?
Хто молити буде Бога,
Щоби Духа дав Святого -
Вічного життя основу,
Душам щоб не примусово,
Перед Богом добровільно
Грішного зректись свавілля,
Божої любові сила
Щоби в душах оселилась?
Дух Христос Свій хоче дати
Тим, хто Духа хоче мати,
Заставляти Він не буде,
Щоб любили Бога люди.
Закон Божий не зганьбити,
Відчувають його діти:
Душі діточкам не гублять
Ті батьки, що Бога люблять!
##################
Раздражаясь, упрекаем:
"Не такой, иль не такая",
Жизнь невыносимой стала:
Он - "достал", она - "достала",
И, в угоду эгоизму,
Словно душам, правим тризну
Чувствам, что семью творили...
Факт признав, что разлюбили,
В отношеньях точку ставим:
Суд. Развод...Чужими станем...
Любящего папу с мамой,
Жизнь ребёнка станет драмой,
Душу ведь порвут на части
Эгоизмом безучастным...
А когда разрыв случится,
Кто ж признать свой грех решится,
Пред Христом, став на колени,
Умолять об исцеленьи
Душ детей, что пострадали
От родительских баталий?
Кто просить станет у Бога
Духа Божьего - Святого,
Чтоб дышать любовью душам,
Чтобы быть Христу послушным?
Жизнью Кто Своей Безгрешной
Искупил от ада грешных.
Чтобы душам в покаяньи
Дать Свой Дух - любви дыханье,
Что любить научит чадо -
От Всевышнего награду!
###################
Бракоразводных - тысячи причин
В судах под небосводом,
Увы, у женщин и мужчин
Найдётся тысяча причин,
Причин бракоразводных.
На шанс, чтоб примириться,
Увы, статистика твердит:
Истец с подсудным говорит
С позиции амбиций.
К ребёнку безучастны,
И, хоть душа его кричит,
Дыша злобОй, как палачи,
Мы рвём её на части.
В судах кипит работа -
Союз, что назван был семья,
Делить на гордые два "я",
Обманутых расчётом.
Любой расчёт бессильный,
Создать, как Бог велел, семью
На счастьедышащем "люблю",
Без целей меркантильных.
Расчёт в делах сердечных
В тот сущий ад ведёт сердца,
Где нет присутствия Творца
С Его любовью вечной!
Причин не счесть - сгубить семью,
Чтоб сохранить одна - люблю!
***
МЕРКАНТИЛЬНЫЙ - излишне
расчётливый, торгашеский. "М. дух"
###############
О, Боже, защити детей
От лжи отцов и матерей
От той безбожной злой игры,
Что души рвёт у детворы,
Чтобы не день, а каждый миг
Был под защитой детский мир,
Родителям чтобы явить
Твоё умение любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005206
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
У білий аркуш а-четвертого формату
Французьким «паркером» вкарбовую печаль…
Як вам ведеться в потойбі́ччі, мамо й тату?
Чи добре прийняла́ вас паралельна даль?
Хоч вірю я, що вам дано спостерігати,
Ба, навіть більше – захищать живих від зла,
Та все ж насмілився листа вам написати,
У холод втаврувати часточку тепла.
Живемо непогано… Головне – живемо!
І горя, й радості достатньо на усіх.
Якби ж то не війна… Все інше – не проблема.
Шепніть Йому про це, від мертвих і живих…
До церкви ходимо. Приносим панахиди
І ставимо свічки́, щоб був вам упокій.
Просіть Його, хай заборонить бомбоскиди,
Хай установить назавжди́ тривог відбій.
Як спосіб знаєте, прошу вас повідомить,
Що́ Він вважає хибним в наших молитва́х.
Чому не б’ється зло російське у судомах,
Життя у смерть стікає воском по свічка́х?
Наприкінці́ листа пишу Йому постскриптум
Із вдячністю, що досі не призвав мене:
Допоки ми живі, то будуть і моли́тви,
А як загинемо, хай Він нас пом’яне…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005153
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
В старом порту
Безоблачным днем
Печаль моряки запивали вином.
О, вернуть бы мне снова весну эту!
Время летит,
И многих здесь нет,
Другие из кружек пригубят рассвет.
(О, вернуть бы им снова весну эту…)
Что за весна,
Что за весна,
Что за весна!..
Шум городка
И в воздухе соль.
Но мне все равно, я изжил свою боль.
О, вернуть бы мне снова весну эту!
Что за весна,
Что за весна,
Что за весна…
Снова
Словом
Прошлое тронь –
Слезой расплывется:
Обречен
каждый
герой…
Солнечный день.
Стоять и смотреть,
Как в море выходят они умереть…
О,вернуть бы мне снова весну эту!
_________
Down by the docks
The weather was fine
The sailors were drinking American wine
And I wished I could go back to spring again
Now they're all gone
That's life moving on
Some stayed behind to get drunk on the song
And they wish they could go back to spring again
Oh, such a spring
Oh, such a spring
Oh, such a spring
The noise of the town
The salt in the air
It plays all around, but I no longer care
And I wish I could go back to spring again
Oh, such a spring
Oh, such a spring
Oh, such a spring
They try words
And down through the years
It all turns to tears
They don't know
But they try anyway
The clouds cleared up
The sun hit the sky
I watched all the folks go to work Just to die
And I wished I could go back to spring again
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005143
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Зачинили себе у сучасних будинках,
Прохолода у спеку і тепло в мороз.
В інтернеті блукаєм, шукаєм стежинку
І не справжнє життя ми сприймаємо всерйоз.
За планшетом навчились віртуально кохати,
Люту ненависть теж викликає інфа.
З телефонами всі ми лягаємо спати,
Навіть власних дітей завойовує гра.
Бур’яном заразстають всі справжні стежини
І даремно дарує красу першоцвіт.
Мало видно з вікна дорогої машини,
Особливо при швидкості, майже в політ.
Відірвись від екрану і вийди з машини,
Щоб відчути реальність за обрій прямуй.
Проживи хочаб день для своєї дитини,
Заспівай серед степу і всесвіт почуй.
Навіть гори величні для тебе створили,
Теплий дощ проливний, теж для тебе іде.
Таємницю життя, теж для тебе відкрили,
Навіть сонце щодня, лиш для тебе встає!
6.02.24р. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005124
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Повсюди липка павутина,
Вже реально заплутала світ,
Звичайно, що муха безсила,
Де царює павук лиходій...
Отак й загубилася квітка,
Розпусника в серце впустила,
Коханням гадала зігріта,
Та вчасно спізнала й прозріла.
Журилася врешті троянда,
Суцільна омана навколо,
Лиха сьогочасна бравада,
Збагнула, ізнову самотня.
Як жити зневірена зможу?
Неначе здавила мотузка,
Відчула немислиму втому,
Прийняти брехню, це ж отрута.
Р.S
Надалі знайомство в цілому,
Як в шахи, продумай завчасно,
Не вірю...як мантру повторюй,
Душею все ж грати занадто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005120
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Любое слово является пучком,
смысл из него торчит в разные стороны,
а не устремляется в одну официальную точку.
Осип Мандельштам
Нет, не живёт, считает дни,
отщипывает от простёртой длани,
и наполняет пятерни
от дна до у-меряющего края.
Не у-бывает вопреки
всему-
не из- а -вну-трь истекая,
манерой у-миряет пыл,
где над цветками повили-ки белой
горечь ми-ндаля витает.
Извечность му-зыки стихий,
и сила ди-вная повелевает
над мыслью, деспотиею
монаршею пренебрега-Я-
-Я жил,
отщипывал от певчих лир.
Я жил,
над колыбелью угасая,
баюкая, кого любил.
"И ВИДел БОГ, ЕСТЬ МУЗЫКА НАД Ним",
в небесный клир пиита отбирая.
OSAlx2020-о8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005109
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
МАма молитву
шепче.Схрестила руки
Мовчать образи.
* * *
Жити для себе?
Ніхто не заборонить.
А що для інших?
* * *
Граються діти
у садочку.Чути сміх.
Чи будуть далі?
* * *
Вже б,є годинник
дев,яту.За полеглих.
І мовчати час...
* * *
Вихід є завжи,
кажуть. Та ми знаємо -
це лиш розрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005029
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
[b]:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: (23:ІІ:23)[/b]
[b]:поезія з одного слова:[/b]
любов
:
[b]:[/b]
ця любов добра
вона не катує мене цілодобово
[треба ж інколи відпочивати
навіть якщо те що ти робиш
ну ДУЖЕ тобі подобається]
ця любов добра
вона тебе не доб'є
щоб ще помучився
:
[b]:[/b]
сонце дивиться на мене з любов'ю
небо дивиться
перші квіти з любов'ю вигулькують із-під снігу
струмок зізнається мені в любові
лише моє відображення
дивиться ображено
:
[b]:[/b]
любов - патологія
любов добра як кобра
любов - отрута в помірних дозах
любов - суїцид тривалістю в роки
або й в життя
та все ж я обираю любов
хоча це вона обрала мене
як жертву
:
[b]:діагноз #л:[/b]
у вас остання стадія
невиліковної хвороби всіх часів і народів
ми б спробували вас вилікувати
але ви не зможете без неї жити
:
[b]:[/b]
весна. болота вже не по вуха
весна. купи сміття не такі вже й від:раз:лив:і
якщо дивитися вище носа
весна - це така любов
від якої не тільки боляче
:
[b]:[/b]
слова-паразити любов біль серце
щоб їх не вживати в поезії
потрібно закодуватися
або піти на зустріч ААЗ
(асоціації анонімно закоханих)
:
[b]:[/b]
любов ще те стерво
поети - стервятники
:
[b]:[/b]
народжених літати
вона змушує повзати
:
[b]:[/b]
коли її спитати
"чи не твоїх це рук справа?"
вона стає венерою мілоською
:
[b]:[/b]
вона лихварка
ми її вічні боржники
:
[b]:[/b]
вона митарка
куди не йди
й звідки не повертайся
де живи чи не живи -
плати
:
[b]:[/b]
коли ти їй винен
смерть не виправдання
вона дістане тебе і на тім світі
:
[b]:[/b]
її жертв більше ніж від війн і геноцидів
але кого це колись зупиняло
:
[b]:[/b]
тут похоронена любов
проте її ніколи не буває на місці
:
[b]:[/b]
на її похороні всі ридали
і тільки один заходився реготом
той хто постраждав найбільше
вона винесла йому вирок:
ти ніколи не будеш плакати
цікаво за ким він так гірко сміявся
за нею чи за позбавленою можливістю
зронити бодай сльозу
:
[b]:[/b]
любов перетворює серце
на цирозну печінку
воно спочатку збільшується в розмірах
а потім розкладається
:
[b]:[/b]
ця любов не любов бо
не Божа
ця любов як алкоголізм чи наркоманія
ця любов - нещасний не випадок
любов ця збирає черги
за автоматною чергою
нею все тіло й душа прошиті
розминається з правдою
ця любов
:
[b]:[/b]
ця любов добра
як злий бульдог
не у дворі
не на прив'язі
втікати наївно
:
[b]:[/b]
кажуть за любов треба боротися
та чи варто боротися з вітряками
:
[b]:[/b]
любити - з'їхати з глузду
і навіть коли ти вдома
в тебе нікого немає вдома
:
любити - зловитися за рятувальне кільце
яке виявилося водяним виром
:
[b]:[/b]
подайте на любов
бо помру з голоду
:
[b]:[/b]
любов мене з'їла
залишилися тільки кості
хоча які кості
лише один сашко
і непролиті ним сльози
дози
:
[b]:[/b]
у всьому винна любов
на неї можна спихнути все
:
[b]:[/b]
я не пром:е:те:й
любов не орел
серце не печінка
та її це не зупиняє
:
[b]:[/b]
любов спустошує кишені
любов доводить до травмпункту
любов - букет сердечних хвороб
любов - все і любов - хтось
любове від світу цього
я йду від тебе
:
[b]:[/b]
той хто ніколи не зронив ні сльози
заплакав
коли зривав для неї першу квітку
без якої весна
так і не настала
:
[b]:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: - 2 (23-27:ІІ:23)[/b]
[b]:[/b]
любов як шлунок
що тебе перетравлює
її ж ти їж не можеш наїстися
проте тобі ніяк не вдається її перетра-
вити
:
[b]:[/b]
любов - кислота
що роз'їздає серце
:
[b]:[/b]
мене засудили до любові
присуд оскарженню не підлягає
навіть право на останнє слово не дали
тому пишу не останні:ми а першими [най]ліпшими слоВАМИ
за крок від невідворотної безжально ї
любові
:
[b]:[/b]
ви маєте право любити
все що ви скажете буде використане проти вас
любов'ю
:
[b]:[/b]
всі кути любові глухі
:
[b]:[/b]
любов - замкнуте коло
бермутського трикутника в квадраті
вона не вимірюється
:
[b]:[/b]
вона - порохотяг
все затягує в себе
те що бачу і те що не
і навіть мене
:
[b]:[/b]
любов зла
полюбиш і двоногих
:
[b]:[/b]
вона - ніж у серце
і ласО на легені
:
[b]:[/b]
любов - інша назва
маніакально-депресивного синдрому
:
любов - сестра близнючка
шизофренії
:
любов - пухлина
ракова лебедева щучина
:
[b]:[/b]
любов у овечій шкурі
аж хочеться вити
:
[b]:[/b]
вона - граблі на які не перестаєш
ставати
:
[b]:[/b]
не можу на неї дивитися
і надивитися не можу
що може бути гірше
що може бути краще
:
[b]:[/b]
ти знаєш що любов скажена собака
але все ж гладиш її
:
[b]:[/b]
незримий напис "Не влазь уб'є!"
не зупиняє
вліз. убила.
тепер вб'ю її
щоб не влазила більше в се-
рце
:
[b]:[/b]
хто придумав любов
з нею добре
а без неї не
болить
:
[b]:[/b]
я ненавиджу любов
не відпускаючи її з обіймів
:
[b]:[/b]
серце підірвалося на любові
:
[b]:[/b]
вони жили довго і щасливо
та все зіпсувала любов
:
[b]:[/b]
любов - репетиція смерті
життя не життя
надривання
ко-ко-
ха-ха-
ння
:
[b]:[/b]
любов це коли тобі страшенно хочеться спати
але не спиться
:
вона перетворює тебе на сомна́мбулу
особливо тоді коли ти не с пиш
:
[b]:[/b]
пелюстки її в'януть
залишаються лиш
колючки
:
[b]:[/b]
любов - в'язниця
в яку ти сам себе посадив
на довічне
вийдеш тільки через свій труп
і тоді тільки зможеш жити
:
[b]:[/b]
холод
голод
спрага
- любов
а тому
обпікався
давився
захлина-
вся
:
[b]:[/b]
любов - це прірва
це безодня з дном
їй жертв замало
хоч весь світ до ніг
й всі зорі з неба
і продати нирку
і всіх і все у неї
через неї
любов - це прірва
:
[b]:[/b]
любов - це ти ран і я
:
[b]:[/b]
вона для серця
смертна камера
і для легень вода
:
[b]:[/b]
вона вода якої не можеш
напитися
вона вогонь яким не можеш нагрітися
любов - повітря
яким не можеш надихатися і
дихати не дає
:
[b]:[/b]
в любові освідчення чи зізнання
красиве із бантиком
бель-
кота-
ння
:
[b]:[/b]
коха коха коха коха-
мство
не ння
:
[b]:[/b]
любов - це хащі і блукання
любов - загубленння себе
дебільна рима у кохання
ламає психіку й хребет
:
[b]:[/b]
любов - це всесвітній потоп
ковчега не було й немає
:
[b]:[/b]
любов тебе злиє
любов тебе злить
на неї ведуться не тільки козли
вона деспотична
марнот марнота
світ з-під хвоста у кота
:
[b]:[/b]
любов - ніби серця гангрена
любов закохалася в мене
арена любоВ І РОзстрільна стаття
життя у якому немає життя
:
[b]:[/b]
вона твій внутрішній улюблений ворог
все на світі і всього лише порох
:
[b]:[/b]
любов - коротке замикання
від якого відходиш довго
або ніколи
:
[b]:[/b]
любов - це замінник Бога
хоч Він незамінний / незмінний
це з лона матері спогад
нескінченні безжальні війни
:
[b]:[/b]
вона живодерка
партнерка смерті
тиха істерика
внутрішній крик і біль
:
[b]:[/b]
любов - це страх і брехня
у темряві світло штучне
прекрасний лебідь
що перетворюється на гидке каченя
істини перекручення
:
[b]:[/b]
міняю усю любов світу
на любові Божої
іскру
:
[b]:[/b]
любов і
і все
:
[b]:[/b]
ікси любові
її ігри ки
:
[b]:[/b]
любов це я
краще мене не злити
:
[b]:[/b]
любов - могила для живого
:
[b]:[/b]
любов
любо
люб
лю
л ю бо в
лю
люб
любо
любов
:
[b]:[/b]
любов - карцер
якщо ти один в ній варишся
:
[b]:[/b]
вона - мій внутрішній джихад
вона вчить мене ненавидіти себе
:
[b]:[/b]
уяви витвір патріотів
і ідіома ідіотів
вона - поезії пальне
і те що виводить й доводить мене
:
[b]:[/b]
любов - відкритий люк і
перелом
облом синдром кардіодром
:
[b]:[/b]
коли з серця вигнати любов
і гарненько у нім прибрати
вона повернеться і приведе з собою ще сім
:
[b]:[/b]
хто не любив хай першим кине камінь
:
[b]:[/b]
цей камінь до любові був серцем
:
[b]:[/b]
любов і совість не перетинаються
:
[b]:[/b]
любов - лабіринт мінотавра
любов - ікарові крила
любов усе людство накрила
напевно вона була в динозаврів
:
[b]:[/b]
любов виношує твоє серце
до готовності народитися
а тоді робить аб-
орт
:
[b]:[/b]
любов вмирає першою
:
[b]:[/b]
любов - мертва мова я:кою
ніхто не володіє
хоч всі знають на пам'ять
вона володіє на:ми
:
[b]:[/b]
любов - мертве море
:
[b]:[/b]
не бий лежачого
його любов побила
:
[b]:[/b]
любов це яма яку
копав на інших
і сам у неї впав
:
[b]:[/b]
любов - це надмір слів
що приводить до мовчання
:
[b]:[/b]
любов - нерозлийбіда
червона магія
червона книга приречених
не кров
любов
:
[b]:[/b]
її ізм - канібалізм
темний ліс
куди ти сам себе заніс
:
[b]:[/b]
любов це те що поїдає тебе з середини
звір якого в тобі розбудили
:
[b]:[/b]
любов - це те чого нема й НЕ БУде
її катма
:
[b]:[/b]
любов розшукує тебе
живим чи мертвим
а ти наївний не ховаєшся
і не втікаєш
:
[b]:[/b]
любов - серійна вбивця
стільки серій як безліч сантабарбар
:
[b]:[/b]
сад заборонених плодів
з яких зняли заборону
:
[b]:[/b]
любов - це приречення бути танталом
:
це пекло загримоване під рай
:
хімічна зброя
:
[b]:[/b]
безнадійна любов
не вірить
в себе
:
[b]:[/b]
любов - пустеля в масці квітучих полів
любов - айсберг що прикидається цукровою ватою
куди не глянь - любов
пов'язка на очах не заважає
:
[b]:[/b]
любов - суцільне прикидання
і прірви й дна прикид
і прокидання навпаки
на тижні місяці роки
беслізне вогняне ри-
дання
:
[b]:[/b]
любов - глибока рана
чорна діра
холодне сонце
світ
трьохкрапка
:
[b]:[/b]
любов - ковальня
на ковадлі - серце
:
[b]:[/b]
любов - лабораторія
де ведуться досліди
піддослідний кролик - з грудної клітки
:
[b]:[/b]
любов - телевізор в якому
показують одне і те саме
одну і ту
любов - телевізор з одним каналом
всюди суцільний екран
:
[b]:[/b]
любов нелюбов - самозванка
банка що прикидається банком
справжня Любов лиш одна Триєдина
Любов - Бог і
по Його подобі сотворена лю-
дина
:
[b]:[/b]
я б ще багато писав про любов
та нею безліч наслідили
мені залишились лиш наслідки
:
[b]:[/b]
любов - це фініш що прикидається стартом
:
[b]Далі буде[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005045
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
В одному містечку за крамницею, в якій продавали продукти харчування, росла сосна. Вона там росла ще до того, як ця крамниця постала. Керівництво міста не дозволило її зрізати, коли дало землю власникові під магазин в оренду. Деревце росло собі, плодило шишки і в певний час скидало їх на землю й на бруківку, яка стояла довкруж магазину. Прибиральниця мусила їх змітати. Це жінку злило.
- Давно пора зрізати це дерево, - казала вона власнику крамниці.
- Не можна. – відповідав він їй. - Влада не дозволяє.
- То хай влада іде і підмітає двір.
- Влада має свою роботу, а ти роби свою, жінко, і не нарікай.
Але прибиральниця не заспокоювалася. Кожної осені вона з ненавистю гляділа на сосну.
- Засохни! – казала їй.
Сосна опускала додолу віти й мовчала.
Якось, коли жінка вчергове прибирала двір і змітала шишки, які нападали, до неї підійшов її син Павло – учень 8 класу. Він сказав, що до крамниці, в якій продають спортивні товари, завезли футбольні м’ячі, й він хоче купити собі один з них, бо той, який він вдома має, ремонту вже не підлягає.
- Дасте гроші, мамо?
- Дам, якщо допоможеш мені вирішити одне
- питання.
- Яке?
- Треба пошкодити це дерево.
- Навіщо?
- Воно сипле шишки, а я мушу прибирати.
- Як я його зможу пошкодити?
- Спиляти не зможеш і зрубати не зможеш – почують, побачать. Але поранити зможеш – один раз рубанеш сокирою по стовбурі вночі і втечеш. Може, всохне з часом від нанесеного удару.
- Але, мамо, шкода дерева!
- А мене не шкода? Якщо хочеш м’яч, то послухай мене.
І хлопець послухав. Прийшов зі сокирою о 3:00 і вдарив нею по стовбурі сосни знизу.
Закричало дерево:
- Ой-ой-ой! Болить мене!
Хлопець аж присів від несподіванки.
- Ти вмієш говорити?
- Так. Навіщо ти мене ранив, хлопче?
- Я.., не хотів. Це мама мені наказала зробити.
- Мені зле.
- Їй теж зле, бо ти шишки скидаєш, а вона мусить їх підмітати.
- Але мої шишки можна зрізати в час, коли вони молоденькими є, і мати з цього користь.
- Яку?
- Шишки містять у собі всілякі корисні елементи, які допомагають оздоровляти людський організм.
- Які елементи?
- Мікроелементи, вітаміни.
- Багато?
- У пригорщі зелених шишок вітамінів та мікроелементів більше, ніж у кілограмі імбиру з лимонами.
- Овва! А які вітаміни містяться у твоїх зелених шишках?
- У них містяться практично всі групи вітамінів, а ще кальцій, магній, калій, фосфор, ефірні олії, ліпіди й олеїнова кислота. За умови розумного застосування шишки можуть принести людині величезну користь. З них можна також приготувати відвари, різноманітні настоянки і навіть зварити варення.
- Варення? Не знав такого.
- Тепер знатимеш. А ще мої шишки підвищують імунітет, покращують кровообіг, зміцнюють судини та можуть допомогти врятувати людину від інсульту та інфаркту, бо нормалізують артеріальний тиск. Вони також прискорюють обмін речовин, який у багатьох людей є порушений, і тому вони товстіють і хворіють. До того ж я можу похвалитися і фітонцидними властивостями.
- Що це за такі властивості?
- Ти відчув, що мої хвоїнки пахнуть?
- Так.
- Так ось, вони не тільки пахнуть, а ще й виділяють в повітря такі речовини, які можуть вбити чи пригнітити зростання і розвиток шкідливих бактерій, мікроскопічних грибів, тобто, тих живих мікроелементів, які можуть спровокувати астму, призвести до захворювань бронхів та легень.
- Нічого собі! То ти важливе дерево! Ти і твої плоди багато можуть!
- Це так. А ти мене поранив… І глибоко... Болить мене місце удару.
Сосна заплакала.
- Вибач, будь ласка. Я полікую тебе. Зараз знайду інформацію в Інтернеті про те, як це можна зробити.
Хлопець ввімкнув мобільний. Знайшов статтю про лікування ран на деревах.
- Здається, я знаю, як тобі, сосно, допомогти.
- Як?
- Замажу зараз твою рану глиною. А завтра куплю в господарському магазині монтажну піну і запіню нею поріз.
- Не забудь лише.
- Не забуду. Ще раз пробач мені.
Роман наколупав глини з землі і замазав нею утворену внаслідок удару рану.
- Бувай, сосно. Завтра прийду і доведу все до пуття.
- Чекатиму на тебе.
Вранці хлопець розповів неньці про те, що йому сказала сосна після того, як він рубанув її по стовбуру. Мати не повірила.
- Тоді сама прочитай про властивості цього дерева і його шишок, - мовив неньці син.
Він взяв до рук мобільний, знайшов в Інтернеті потрібну статтю і подав телефон мамі. Вона прочитала написане. Неньці стало соромно за свою поведінку.
- Треба рятувати дерево, - мовила вона сину.
- Так отож! М’яч можеш мені не купувати, а на монтажну піну гроші дай, будь ласка.
- Підемо разом до магазину і купимо її.
- Гаразд.
Добре, що була субота. Мати не працювала в цей день, а її син Павло не вчився у школі. Купили у крамниці будівельних матеріалів вони монтажну піну, замазали нею отвір, що утворилася у стовбурі сосни через удар по ній сокирою.
- Вибач мені, деревце, - мовила прибиральниця, - за те, що я бажала тобі смерті лише через те, що мені набридло вимітати твої шишки з подвір’я.
- Вибачаю, - відповіла їй сосна.
- І я прошу вибачення, - мовив син жінки втретє уже.
- І тебе вибачаю, хлопче.
- Рости і живи, сосно, довго – на радість усім, на добро. Відтепер шишечки твої, коли вони дозріють, зазеленіють, я зриватиму й використовуватиму при різних потребах, – пообіцяла прибиральниця продуктової крамниці дереву. А ті, які падатимуть, змітатиму без нарікань.
- Гаразд!
Тут прилетів шишкар. Він сів на гілку сосни й подав свої звуки, тобто, спитав у дерева:
- Можна взяти собі одну шишечку з насінням?
- Звісно, що так. Бери, - мовила сосна.
Шишкар подякував їй, вхопив плід у дзьоб і полетів. Син з матір’ю були в захопленні від побаченого й почутого. Вони обійняли сосну, погладили і теж пішли додому – мати їсти варити, син уроки виконувати.
А новий м’яч хлопчина таки отримав. Його йому подарував сусід Іван (батька хлопець не мав, мати одна його виховувала). Він у той рік боронив рідний край від нападників на запорізькому напрямі. Про історію Павла із сосною дізнався від матері хлопця, коли приїхав додому у відпустку після лікування у шпиталю на 10 днів. Хлопець дуже радів – м’ячу, тому, що сусід після поранення залишився живий, і що Україна стоїть. «І буде стояти! – подумав, - Віки!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005072
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Я можу стати безмежним морем,
Незмірним простором для душі,
Нестерпно - диким, гнітючим болем,
Нічним кошмаром, що на межі
Я можу бути для когось раєм,
Солодким медом на язиці,
Пекучим зіллям, гірким відваром,
Похмільним болем, що в голові
Я можу бути... Я можу стати...
Та чи потрібно це все мені...
Сьогодні прагну не обирати...
Спостерігати за всім в тіні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004324
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 05.02.2024
А я мовчав. А ти кричала...
Розбитий посуд і думки...
Думки, які десь там літали,
Десь там, від тебе в стороні.
Ти емоційно сперечалась,
Хоча була на самоті,
А я мовчав, щоб щось не сталось,
Щоб не перечити тобі.
Від часу в час, в цю гру нам грати,
Не набридає. І тоді,
Я знов мовчу, щоб не зірватись,
А ти кричиш, щоб не піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005055
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2024
Если кто и оступится,
то это буду не я.
Я буду ступать правильно,
ровно в те следы,
которые оставила та,
что шла передо мной.
И если я упаду
в ту же пропасть,
в которую упала она
или меня засосёт трясина,
которая засосала и её,
я буду знать,
что моей вины в этом нет,
и виновата лишь та,
которая была столь неосмотрительна,
что позволила себе идти впереди меня.
Я буду это знать.
Она это знать не будет.
И поэтому она впереди.
2о2о
Marie Cornelissen (1855-1921) // "TEMPTATION" (Искушение)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004909
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Чари часу
Коли двоє разом .
Чари часу
В спогадах назавжди.
Забути ніяк
Поцілунків палких
У зірковому сяйві.
Обійми твої
Зігрівають мене,
І досі в коханні.
Чари часу
Коли двоє разом .
Чари часу
В спогадах назавжди.
Час не зітре у пам'яті
Ці чари сяйва
Наших сердець.
Телефонний дзвінок,
Розмови про все,
Не рахуючи часу.
Суботній танок
На виду у зірок.
Оглядовий майданчик.
Чари часу
Коли двоє разом .
Чари часу
В спогадах назавжди.
Час не зітре у пам'яті
Ці чари сяйва
Наших сердець.
Прогулянки час,
Співання пташок
На березі річки.
Гойдались удвох,
Я в твоїх руках
Як в надійній колисці.
Кожен день для мене
З тобою в житті
Весела розрада.
Увага твоя,
Я вдячна тобі!
З тобою все свято!
Чари сяйва
Наших сердець!
Автор тексту і спів - Олена Зеленська (листопад 2023)
Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права», забороняю використовувати мої переклади, мої тексти, мої вірші і мої аудіо без мого дозволу!!!
"Magic Moments" (з англ. - "Чарівні миті") - популярна пісня з музикою Берта Бакарака і словами Хела Девіда.
Найуспішніша хіт-версія пісні була записана Перрі Комо у 1957 році та стала хітом на початку 1958 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004746
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 04.02.2024
"Л" люблю твій погляд на собі.
"Ю" – тебе лиш бачу у юрбі.
"Бо" один такий ти у цілому світі
"В" олодієш життям своїм.
Любов всю щиро віддаю тобі.
Кохання – найцінніше у житті.
Двоє у коханні перешкод не мають,
Світ вони єднають.
Ooh, ooh-ooh Baby
I love
Ooh, ooh-ooh Baby
You love
We аге all in love
Every moment
Every day
Every night
Ooh, ooh-ooh Baby
I love
Ooh, ooh-ooh Baby
You love
We will be in love
Every moment
Every day
Every night
"L" is for the way you look at me
"O" is for the only one I see
"V" is very, very extraordinary
"E" is even more than anyone that you adore
And love is all that I can give to you
Love is more than just a game for two
Two in love can make it
Take my heart, but please don't break it
Love was made for me and you
Love was made for me and you
Ooh, love was made for me and you
Ooh-ooh, your love was made for me and you
Переклад, рима, редакція та спів - Олена Зеленська (2023 р.)
Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права», забороняю використовувати мої переклади, мої тексти, мої вірші і мої аудіо без мого дозволу!!!
LOVE - пісня, написана Бертом Кемпфертом і Мілтом Габлером, записана американським співаком і джазовим піаністом Натом Кінгом Коулом для його пісні 1965 року/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004817
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Дев'яності згадаймо вкотре,
Віддали злодюгам країну,
Ми закрили відтоді сонце,
І плиту поклали гранітну.
А рідненьку рвали на шмаття,
Грабували просто нахабно,
Незалежна вибрала щастя,
Та в імлі воно все зникало.
Україну, як Божу квітку,
Із любов'ю будь-що берегти...
Продали, й продалися бісу,
За кордоном купили хати.
На нулі вас зібрати б усіх,
Вперед, ненажери й вандали,
Лиш довіри нема до щурів,
Пізнали чиї ви васали.
Нескінченні у світі біди,
Бо шулікам ділити скарби,
Як терпіти знов людям війни,
Та втім власне, було так завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004863
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Я увлекаюсь шахматной игрой.
Всегда ношу я шахматы с собой.
Мне предстоит ещё последний бой.
Победный я держу всегда настрой!
Игрою увлекались короли,
А также императоры, цари…
И ничего ты им не говори:
Балдели от утра и до зари.
Разумною игрою я горжусь.
Она достойно изгоняет грусть.
На критиканов вовсе не сержусь.
На правильном пути я нахожусь.
Советую мой опыт перенять.
И понапрасну время не терять.
Натренируют шахматы ваш мозг,
В турнирах предстоит соперникам разнос!
Победа нам даётся нелегко.
Тогда душа взлетает высоко!
Желает каждый испытать тот кайф!
И устремляется в небесный рай!
Должна достойно завершить свой путь!
Прошу тебя, Господь! Ты рядом будь!
Хочу своим потомкам передать:
Есть мудрая наука - побеждать!
04. 02. 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004923
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Прийдешній день голубиться несміло,
ймовірно, жде словесних подарунків.
Дивлюсь на зошит трохи підозріло,
з-за прозаїчних і сумних лаштунків.
Неначе хтось звільнив з полону бранку,
до серця хвиля б’ється веселіше,
з безсонням нічку згаяла до ранку –
за вікнами біліше і тепліше.
Щось незбагненне мріє, то співає,
промінчиком торкається віконця.
Й душа моя потроху оживає,
знов тягнеться до слова, як до сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004925
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалеку дивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітами серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітує всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучим зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпати, поплескати, борюкатися у воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією й густі, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливається кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світить у обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато, той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарина сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькались з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка найняла священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не злякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, прожив лише кілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й кілька раз мала нагородження похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дражнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижує оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський С Г інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з нею, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже турбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь недобре передчуття, неспокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й незручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримуються й всі разом йдуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь уламки дерев, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхнув. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошиться в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапає повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі пливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти вся така в нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримє трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було багато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не знає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляє під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі. І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, врятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже спробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщається, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже сподобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він побліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, прислали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам себе назвав Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючі спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовилася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, сидиш біля річки, то ж разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано впала у воду. Копошиться, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об воду і кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Труситься, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб дочка жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлись, як кажуть люди, не злюбиться. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він побліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випустили на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти вгодиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - в твоєму серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефурак. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підсилила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття прокинулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї такий жаданий, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощає шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не усміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анджело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церкви кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не покладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили невелику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їдуть до церкви, співчуває їй у втраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчуває, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день. Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлина пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востаннє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 04.02.2024
Життя різнобарвне та кольорове,
І кожного дня все змінює знову.
Ми ледь помічаємо рухи такі,
Тим більш, що часом ми собі вороги:
Все часу на себе не вистачає,
Хоча це ганебно, але ж ми і далі
Схиляємось, що нам не варто сприймати
Життя лиш для себе, бо ж зможемо мати
Все після. А поки забудем про себе.
Чого ж ми варті? Жити так, як не треба?
26.01.2024 23:54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004851
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Час нам сказати «Ні!» війні.
Нехай горить вона в вогні!
Нехай вона згорить у нім,
Щоб більше в світі цім земнім
Її і духу не було.
Вона ж несе нам тільки зло,
Яке її ж є джерелом.
Боротися нам слід з цим злом,
Щоб подолати до кінця,
Звільнивши душі та серця
Від нього повністю, цілком.
Ми зможемо це із добром
Зробити. Темні чари зла
На світі цім добро здола.
Робити варто лиш його
Всім нам впродовж життя всього
Від серця щирого усім
Та всьому, що є в світі цім.
Адже всім нам життя дано,
Хай навіть скінчиться воно
Колись навіки, бо людьми
На світ цей народились ми,
Щоб насолоджуватись ним,
Його моментом чарівним
Кожнісіньким, щоб ми усі
Жили в цім світі у красі
Його чудовій, неземній
Всій на планеті цій земній,
Допоки б’ється повсякчас
Ще серце в кожного із нас.
Євген Ковальчук, 18. 02. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004762
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Не торкайся щокою до каменю,
Він холодний і він не живе,
Він можливо і чимось напоєний,
Але це щось чуже, не твоє …
Ти ж до нього так щільно тулилася,
Вже тремтиш від нестачі тепла,
Потім впала, злягла, зажурилася,
Бо інакше яка ж ти весна …
Потім інша прийшла, не стрималася,
Обіймала всім тілом своїм,
Розпалилася, закохалася
І згоріла мов втрачений дім …
Гляньте, панночка, посміхається,
Вся у квітах, у блискітках мрій,
Та і грається, і кохається,
Зачаровує всіх з-попід вій …
Як вона із тим вітром крутилася,
Не боялась осуду навкіл,
Аж старшина на неї озлилася,
Встановили судилища стіл …
Відібрали у неї всі зрілості,
Здерли з неї усе, що змогли,
Не добились від неї покірності,
Залишилась в полоні журби …
Відродилась, хоч стала вся білою …
Не забула любовних утіх,
Хоч була ще такою ж красивою,
Та чомусь не лунав більше сміх …
Потім знову ця зустріч із каменем,
Оживити не може нічим,
І за що ми з тобою покарані,
Хочу стати я тілом твоїм …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004646
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024
[i]Слідами світової класики.
За мотивами твору
[b]Джованні Бокаччо
"ДЕКАМЕРОН"[/b]
День дев'ятий . Оповідка 5.
[/i]
* * *
Священник Джанні ді Бароло
Колись в Барле́тті проживав.
Приход убогий був та з цього
Ніколи він не горював...
Але, щоб якось все ж прожити,
Бароло мусив щось робити -
То він кобилу запрягав
Й по краю з гендлем мандрував.
По ярмарках, а то й базарах
Він їздив на своїй кобилі
По всій багатій Апулії*
І знався в крамі і товарах -
Де дешево - то щось купляв,
А де дорожче - продавав.
Десь недалеко від Таранті
В однім базарному селі
Він стрівся з П'єтро із Тресанті,
Той був баришник. На ослі
Він їздив теж ярмаркувати,
Товари й кросна купувати,
А потім вміло продавав.
І в тім - живу копійку мав !
Вони на ринку сонце стріли,
З них кожен добре справу знав,
Товари кожен розіслав,
Й люб'язно й мило говорили...
Про те, про се... про своє діло ...
Про що - ніхто не пам'ятав !
Немов раніш десь розлучились...
Священник П'єтро кумом звав -
Так міцно й славно подружились.
П'єтро у Джанні чаював,
Коли по справах був в Барлетті,
Вгощались дорогим спагетті,
В Тресанті Джанні ночував
І П'єтро радо частував...,
Від серця, мило і привітно,
Його усім, чим Бог послав.
А потім спать його поклав
Аж на солому, у повітку,
У ліжко кума не вложив -
Бо П'єтро дуже бідно жив !
Він мав будиночок в Тресанті,
В нім ліжко, де постіль він слав.
Ані балкона, ні веранди -
Лише́нь повітка для осла.
Вони з жоною в ліжку спали.
Для Джанні - місця бракувало !
Він мусив на соломі спать,
Біля́ кобили постіль слать !
Джемма́то сповнилась бажанням
В сусідки Зіти ночувать,
Щоби із П'єтро міг поспать
Священник із Барлетти Джанні.
- В постелі він, як гість щоб спав,
А не кобилу обнімав ! -
Джеммато - так дружину звали...
То чоловік лиш промовчав,
А в Джанні очі запалали,
Він посміхнувся і сказав :
- Кумо́ Джеммато, не турбуйся,
Бо я, як оком підморгну -
Кобилу в дівку оберну
В таку, що просто залюбуйся !
І сплю, як з жінкою, всю нічку.
А потім, знову - тільки чхну,
То враз в кобилу одверну
І запряжу у віз чи в бричку !
Свою кобилку я люблю
Тож біля неї пересплю !
Хазяйка дому здивувалась,
Але повірила йому...
Ще й чоловіку розказала
А по́тім мовить по тому́ :
- Якщо він вміє чарувати
Та ще й великий твій приятель,
То хай тебе навчить тих чар -
У нього ж - небувалий дар...!
Ти о́бернеш мене в кобилу.
Вдвох, на кобилі й на ослі,
Поярмаркуєш у селі,
Поті́м вернеш личину милу.
Подвійний зиск ми будем мать,
А втім - пора лягати спать !
Кум П'є́тро ніч крутився в ліжку
Джеммато навіть не змогла
Приспати любощами, ніжно...
Бо думка спати не дала.
Повірив П'єтро в ту дурницю,
Послухав жінку, як годиться,
Кумася став прохать навчить
Кобилу з жінки як зробить.
Хотів його відговорити
Приятель Джанні, та ніяк
Не піддається неборак -
До чарів хоче долучитись ...
Кортить кобилу свою мать
Й з ослом на пару гендлювать !
- То що ж, навчу вас, що робити,
Проснемось завтра ми, чуть світ,
Бо гриву важко сотворити...
Та найтрудніша штука - хвіст,
- Кум Джанні важно так промовив,
А потім ще додав два слова :
- Щоб хвіст гарнезний сотворить
Із ним прийдеться помудрить !
Його так тяжко приробити...
Для цього треба щось утнуть...,
А без хвоста ж - не обернуть !
Це важко навіть уявити...
Та раз вже взялись - не вернуть !
У нас все вийде, певен будь !
Джеммата з П'єтро знов не спали,
В постелі йорзали всю ніч...
На чудо так вони чекали,
Що з сонцем побрели навстріч,
До кума, дорогого Джанні,
Скоріш, щоб чари ті бажані
Перевтілили на кобилу
Джеммату - П'єтра жінку милу !
А Джанні, лиш в сорочку вдітий,
До них підвівся і сказав :
- Нікому б це не показав
Раніше я у цілім світі !
Лише́нь для вас, своїх кумів
Таїнство це розкрить посмів !
Коли ви так це забажали,
То я навчу, дивись сюди -
Щоб все, що ви запам'ятали,
Не принесло для вас біди,
Щоб без помилок чаклувати,
Не слід нічого мудрувати !!!
Я все вам зараз покажу,
Робіть лиш так, як я скажу !
- Ми згодні все робить по слову,
Лишень тобі я тут корюсь,
Джеммата мовила: - Клянусь !
- Клянусь і я...! - П'єтро промовив...
Тоді кум Джанні свічку взяв
Ткнув П'єтру в руку і сказав:
- Ну, от і добре, все чудово,
Я бачу - все до Вас дійшло -
Й додав, здригнувшися нервово :
- Язик у вас - не помело,
То щоб не сталося - ні слова !
Бо все розладить та розмова,
Дивіться добре, що чинить,
Й затямте все, що говорить !
Щоб не́ було - терпіть щосили !
Бо зойкнеш, крикнеш - нанівець
Зведеш всю справу і - кінець ...
Й не буде в вас тоді кобили .
Щоб кожен Господа благав
Про хвіст... До ладу щоб пристав !
Кум П'єтро, в руки свічку взявши,
Запевнив - буде все як слід !
Завмер він, дух затамуваши,
А від неспокою - аж зблід !
Отець звелів Джемматі милій :
- Нараз догола роздягнись,
Постань же рачки, міцно впрись !
Стій так, немов стоять кобили !
Тихенько стій, не озивайся.
Хоч хто би раптом не позвав,
Чи доторкнувся, чи злякав -
Ти навкруги не озирайся !
І щоб не сталося - мовчи !
Бо все розладить навіть пчих !
А сам до неї руки суне,
Ко́си гладить їй грайливо,
Говорить П'єтру : - Слухай, куме,
У нас розкішна буде грива !
В Джематти коси розплелися -
Так в шию Джанні їй вчепився
І примовля при цім слова:
- В кобили гарна голова...
А сам - мов кіт коло сметани,
Навкруг оголеного стану :
- В кобили будуть гарні ноги -
Каже Джанні : - щоб дороги,
Для неї легкими були...
І гладить - знизу догори...
Від дотику вона здригнулась,
Назад, легенько, подалась...
Неначе грізне щось почула.
Та виду все ж не подала...
А той вже груди її мацав,
По спині, як кобилу, ляскав,
А перса - повні і пругкі,
Та ще й привабливі такі...
Аж в нього встало щось незване,
Ще й з під сорочки вигляда,
Та добре - то не є біда,
Бо він же теж людина - Джанні !...
Тож Джанні й каже : - Певно будуть
У кобили гарні груди !
До живота він теж звертався,
Й до спини складно ворожив,
А щоб міцніший круп удався,
До стегон тихо шепотів :
- В Джеммати є красиві стегна,
В кобили буде сильний зад,
Бо це ж - кобила, не коза,
Ще й чистокровная, напевно...
Лишень хвоста зробить зосталось...
То він сорочку закотив,
За тичку свою, рослу, взявся
І прямо в дучку застромив,
Що зроблена для того діла...
- Хвіст буде гарний у кобили !
Врочисто Джанні заявив !
Джематті й втямити не вспіла !
Кум П'єтро, що уважно слухав,
Бо все хотів запам'ятать,
Вдивлявся і мотав на вуса,
Враз став обурено кричать :
- Панотче, стійте, зупиніться
Хвоста не треба, відступіться !
Та рідиво нараз стіка,
Те, що від нього рость людська...
Кум тичку витіг й важно мовить :
- Гей, П'єтро, що ж ти натворив?
Хіба ж мовчать я не велів ?
Була кобила вже готова,
Ти розкричався - нанівець
Ізвів всю справу і - кінець ...
Хвоста вже наново не втулиш ...
- Та добре зразу було там...
Хвоста того не треба... Чули ?
Мені б сказали : - Зроби сам...
Та й направляли його низько !
- Приріс би добре, там же близько,
Тому тобі я й не сказав,
Бо ти ж бо влучно б - не попав,
На перший раз. Не зміг би вставить !
Це діло тонке, любий куме -
Потрібен досвід, треба думать...
Не зміг ти б так, як я приставить !
Промовив Джанні : - Жаль... Не стати
Кобили гарній із Джеммати !
Почувши їхню суперечку,
Звелась Джематта й аж кипить !
На чоловіка, безперечним,
Сварливим голосом кричить :
- Який дурний ти, чоловіче,
Кажу тобі я прямо в вічі :
Ну де ж ти бачив, біднота́
Живу кобилу без хвоста ?
Та ти і так уже є бідний,
Дай Боже, щоб бідніший став,
Як ти із мене, без хвоста,
Кобилу робиш, жалюгідний !
Чого ти рота відкривав ?!!!
Хвоста не треба...? Ти сказав !
Словами чари ти розвіяв,
Тож про кобилу - тільки мріять...!
А я ж старалась, як могла ! -
Джематта вділась і пішла...
А П'єтро, з панотцем напару,
Скупивши гарного товару
Осла й кобилу запрягли
Бо часу га́ять не могли -
В Бітонто, Лечче, місті Барі*,
Вони завзято торгували,
А в Барі ж ярмарки - ой славні !...
Там П'єтро добрий гендель мав
Й ніколи більш не розмовляв
Він про кобилу з кумом Джанні.
Лише́нь одній Джанетті милій
Ще снились сни про хвіст кобили...
* * *
* [b]Апулія[/b] - один із найрозвинутіших регіонів Італії, розміщений на півдні країни. Складається з провінцій Барі, Барлетта-Андрія-Трані, Бриндізі, Лечче, Фоджа, Таранто.
Столиця, адміністративний центр і найбільше місто - [b]Барі[/b].
22-29.01.2024 р.
Фото : https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
На берег ровный и пустой
я выхожу к реке зимой
в тяжёлых прочных башмаках
на клиновидных каблуках.
На серо-белом полотне
следы от птичьих лап везде,
смотрю на странные значки,
что птиц оставили шажки.
Читаю молча по слогам
многоголосье нотных зна
ков, незнакомых мне, что у
ходили по реке к кружку,
как люк, открытому во льду,
к которому и я иду.
Иду. И птичьи голоса
поют мне вслед: "Куда? Куда?.."
Что им могу ответить я,
когда не знаю и сама
зачем иду я по воде,
замёрзшей насквозь в мелкоте,
к чернильной круглой полынье
на потаённой глубине.
Меня ведут туда следы
заметные, как и мои,
таких же прочных башмаков,
их клиновидных каблуков,
неспешных старческих шагов,
стирающих узор снегов.
И вот у чёрной полыньи
вдруг обрываются они.
И непонятно мне куда
исчезла та, что тут была.
Я молча прорубь обошла,
потом тихонько позвала:
"Эй, был тут кто, следы тут чьи?.."
В ответ услышала: "Твои."
Я оглянулась, никого.
Лишь сыпалась крупа легко
и заметала все следы
к второму берегу реки.
И я подумала, что та,
которая пришла сюда,
ушла по мёрзлому снегу́
к другому берегу в пургу.
OSAlx2019-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004708
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Прохолодно на березі моря.
Ще й безлюдно в ранковий час.
Прохолодою дихали гори.
Прохолода в твоїх очах.
Тільки теплі обійми, а губи…
Доторкнулись до вуст моїх.
Подих свіжий відчули груди,
Витісняючи біль та гнів.
Приспів
Ми зустрілись на березі моря.
Невід’ємна життєва мить.
Поєднались в безмежнім просторі.
Небо й море – одна блакить.
Ми зустрілись на березі моря.
Невід’ємна життєва мить.
Де немає ні болю, ні горя.
Небо й море – одна блакить.
Хвилі моря не знають втоми.
Відчуваємо їх запáл.
Як давно ми з тобою знайомі.
Спільний творчий в обох портал.
Ось і сонце розбуджує ранок.
Випливає з-під сірих хмар.
Що ж сказати тобі наостанок?
Зустріч наша – ВСЕВИШНЬОГО… дар.
Приспів
Ми зустрілись на березі моря.
Невід’ємна життєва мить.
Поєднались в безмежнім просторі.
Небо й море – одна блакить.
Ми зустрілись на березі моря.
Невід’ємна життєва мить.
Де немає ні болю, ні горя.
Небо й море – одна блакить.
27.01.2024 3.45 – 5.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004750
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
(по мотивам греческого мифа о Прометее)
Ну, дам я им огонь, а что потом?..
Что толку от подарков бестолковых?
Жалеть придётся после мне о том,
что я сгубил их, к дару не готовых…
Что даст им сей богов опасный дар?
Безумным иногда бывает пламень,
пылает бурей огненной пожар
и плавит сталь, раскалывает камень…
Сожгут себя в бессмысленной борьбе,
свернуть не смогут с пагубной дороги,
искать начнут величие в себе…
Зачем тогда нужны им будут боги?
…Отдам его — отнимут всё равно,
богами стать им, видно, суждено…
(сентябрь 2013 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004689
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
[youtube]https://youtu.be/9RnfPoS38lk[/youtube]
Мене не вб'ють плітки та пересуди,
Прокльони вражі кинуті у вічі
Убити можна словом - кажуть люди
Мене не вб'є, хіба що...покалічить.
Я не помру від муки розтавання,
Сухих прощань на протягах скажених
Мене не вб'є, кохання невзаємне,
Переболить і шрамами затягне.
Не вб'є байдужість, пустота в зіницях,
Вона лиш наскрізь душу обморозить
Мене убити можуть.... тільки сльози
О Бог ! Прошу не дай же їм пролитись!
Сльозам дитячим, рани невигойні
Хандра чи біль - одне ж бо каяття,
Та серце хай і в полум'ї агоній
Ще буде битись, стукати в життя.
Жіночі сльози, ви мені як сестри
Галактик морось, втомлено одвічна
Помру на мить і в усміху воскресну,
А справжня ж смерть....у сльозах чоловічих.
Мене тоді й перо не порятує,
Не напишу про них печальні станси
Тоді на плаху зразу...щоб напевно
Без роздумів і реверансів.
Бо чоловічих сліз бува й не видно,
Дурних стереотипів- вічні кпини
Коли назовні сльози, то не стидно
Біда- коли сльоза усередину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004715
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
...до слова, я пам’ятаю те чорне поле на тобі,
Пам’ятаю
Блакитні, жовті, червоні та сині квіти,
Що росли на ньому,
І тепер, вони поволі проростають в мені дійсністю минулого.
Окрім того,
Згадуючи те плаття в якому ти шаленіла
Вигойдучи стегнами танець літнього ранку
Я почувався загубленим і обезсиленим,
Аби придумати метафору.
Сонячне сплетіння наливалось малиновим соком,
Як твоя талія дразнила палахкотінням нічної мулети.
І тоді я помирав у тобі і проростав квітами
Які ти так любила носити на тому чорному ніжному полі
В якому зможе загубитися і найвеличніший поет
Роздивляючись, як сходить Сонце.
21.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004613
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Отдаю оптом, в розницу
жизнь, любовь, дружбу...
Морщишься?
А что не так? Чаяния...
Да ты, простак, не до́́жил
до грани
отчаяния.
... до грани ...
до ребра жёсткости
двух плоскостей
возможностей.
На хребте
два крыла сводятся.
На кресте
не возносятся.
Под Плеядою звёзд мы
углубляемся в плё-сы
сознания, сна, яви,
сжатые - в батискафе
веры, иллюзий -
катетами гипотенузы.
Венец рёбер -
единение общих фобий -
вершина -
апофеоз ристалищ!
Осмыслен?
- едва ли.
Обветренных губ дуновение
воспринимается как ранение.
И пригвождён намертво взглядом
корчащегося рядом.
Отдаю оптом, в розницу
собственность покойницы -
жизнь, любовь, дружбу...
Никому не нужно?
А что так? Ну может душу?
Там на понюшку
двуногому, златорогому,
блудному и убогому.
На хребте
два крыла сводятся.
На кресте
не возносятся.
Говоришь: "Чаяния...
Да ты, простак, не до́жил
до грани
отчаяния.
OSAlx2019-о9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004443
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
У збиті теплі подушки
Ховаю заспані питання,
Хоч ранок видзьобав зірки
І темряву з'їв до остання.
Хай буде просто, хай звучить,
Займає місце в цьому році.
Щось є, мов вічність, щось, як мить,
Та Всесвіт на твоєму боці.
День ранок випалить ущент,
Зростає швидкість з кожним кроком,
Важливим кожен є момент,
Кожне спіткання є уроком.
Вечір розбавить сірим день,
Стирає все, гортає далі.
Заплющи очі, ти мішень.
Вбивають сумнів спроби вдалі.
Вечір пірнатиме у ніч.
Ніч стане ранком - все по колу.
Коли цей рух із протиріч
Зупиниться, впаде додолу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004222
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Падає сніг, ніби в кожній сніжинці душа,
Чиста, безгрішна, що в небо колись полетіла,
Маю надію, що в сад повернеться й моя,
Янголом білим…Та поки тримається тіла.
Біло-зелені заграють в саду кольори,
Очі милуються вкритою снігом травою,
Може, сьогодні під вечір, щось зліпиш і ти…
Сніжну якусь королеву, що схожа з тобою.
Відстань в снігах, замерзають мої почуття,
В наших стосунках, здається, давно снігопади,
Зорі вночі тільки, чують моє каяття,
Навіть у снах, не знаходить душа вже відради.
Падає сніг, ніби вічною хоче зима,
Бути в саду, де у мріях ходили під руку,
Там, де гуляєш тепер ти, любові нема,
Тут, теж про неї, немає ні слуху, ні духу.
Відстань, поділить вже скоро тепло пополам,
Навіть думкам буде легше кружляти весною,
Зникнуть сніжинки в саду, я тобі душу дам,
Хай, і без тіла, вона обійметься з тобою.
Відстань в снігах, замерзають мої почуття,
В наших стосунках, здається, давно снігопади,
Зорі вночі тільки, чують моє каяття,
Навіть у снах, не знаходить душа вже відради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004198
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024
Моє ти натхнення! Дозволь тобі чуба погладити,
Вдивитися в очі, торкнутись худої щоки.
Емоції - вітру сонетами, сонця сонатами!
Із ними тебе зустрічаю в обіймах палких.
Моя ти утіхо! У тебе синець - мені боляче.
МозОля на пальцях, що мали б торкати рояль.
Все миттю побачу. Та тЕпло від Божої помочі,
Її обереги-молитви над нами роять.
Моя ти надіє! Сніжинки на скронях не станули,
Суворість наклала печатку тобі поміж брів.
Та я обіцяю, ми знову щасливими станемо,
Як тільки повіримо в те, що пожар відгорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004024
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Чай і ти - у поєднанні,
Блиск очей – ми в сподіванні,
Враз ясніш, вже мерехтіння,
Закохати маєш вміння.
Серця стук веселий ллється,
І моя душа сміється,
Я тебе шукав повсюди,
Не веди, прошу до згуби.
Вкотре ти, мене дурманиш,
Не чекаю я омани,
Хоч надворі сніг лапатий,
Принесу букет до хати.
Квіточки кинув під ноги,
Не мав іншої дороги,
Бо ти тут і чай пахучий,
Вирок є - він неминучий.
Я каблучку приніс нині,
Ми удвох будем щасливі,
Посміхнись, подай надію,
Про сім’ю з тобою мрію.
Нехай в небі зірка рання,
Та й ясниться, до світання,
Ти ж мене радо стрічала,
Доля нас на вік з’єднала.
Вип’єм чай - солод єднання,
Чашу вірного кохання.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003944
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Я чекаю вас завтра
на вході у de Republiek
Місця на терасі
резервовано тільки на двох
Панорама з вікна
на одну із неназваних рік
Інтер'єр як ви любите
в стилі класичних епох
Поговоримо ми
про ваші мандрівки по світу
Потанцюємо в ритмі
сучасних латинських пісень
Я зізнаюся сам
як сильно до вас на орбіту
Притягає мене
кожен хмарний і сонячний день
Принесіть із собою
ямки рожеві на щоках
Не забудьте удома
блукаючий погляд і сміх
Можливо вгадаю
по ваших упевнених кроках
Чи ласкаву прихильність
сьогодні здобути б я міг
Боюсь уявити
що завтра вітри або злива
Тут на березі моря
бушують скажені шторми
Якщо підведе нас
бельгійська погода мінлива
Від дощу вас прикрию
своїми пальтом і грудьми
На прощання бажаю
доброї тихої ночі
Хай вона як негода
у сні непомітно мине
Як буде світанок
вам рано іскритися в очі
Ви надіюсь не встигнете
доти забути мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003997
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Я заховаю твій рідний сміх
Поруч із рідним сумом,
Рідних очей мускатний горіх
Поруч з п'янким парфумом,
Твій рідний дотик холодних рук
Поруч з гарячим станом,
Радість побачень, тугу розлук
Поруч із днем останнім.
Йтимуть години, війни, дощі,
Нові крапки та коми.
Я заховаю тебе в душі
І не віддам нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003776
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Ой надворі дріма ніченька,
Здаля сріблом яснить річенька,
Під віконцем моя сливонька,
Прикрасила її зимонька.
По гіллі пух й златі мережки,
Не знайду, я до неї стежки,
Та нічого завтра буде день,
Нам струмочок заспіва пісень.
Тож пригріє сонечко ясне,
В час обідній покличе мене,
Щоб красою намилувалась,
На чарівність сну сподівалась.
Поки ж дітки лягаймо спати,
З прийняттям щасливої казки,
Хай насниться зимонька біла,
В лісі плига білочка сміла.
Вибивав дятел на ялинці,
Тук- тук –тук, як ніби по скриньці,
І сова дріма в окулярах,
Вже дід місяць всівся на хмарах.
Перламутром зазива до сну,
Розповість вам казку не одну,
Про красиві і радісні дні,
Ви ж розкажете ранком мені...
На добраніч любенькі мої!
20.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003836
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Любовь-война
О как измерить глубину
той странности иных поступков,
где превращение в войну
Любви не осознать рассудком?
А лишь почувствовать дано
начало боевой эпохи...
Так смуты вечное зерно
уж прорастает понемногу
на почве данности того,
что этот бой ласкает душу
то, предвкушением тревог,
то пониманием: "Ты нужен!"
Признанием: "Не объяснить,
то самое, свеченье, пламя!
Как, прежде, тоненькая нить,
мостом вруг стала между вами?
Так буйство чувств несёт тебя
по неизведанной и встречной,
И струны душу теребят
неугомонно и беспечно.
март-апрель 2021 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003504
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Нависають бурульки зі стріхи,
Щоки щипає аж морозець.
І не треба простої зловтіхи,
Коли серце торкає різець.
Долі віти схилила калина
До прикритої снігом землі.
Втислась в землю й маленька хатина,
Сповідаючи вітру жалі.
Що зтьмяніли від часу віконця
Вже повільно вбирають тепло.
В шпарки лізе, гуде студениця,
Вирувало життя та й пройшло.
Зруйнувала війна людські долі,
Кому смерть, кому шлях в нікуди.
І жнивує життєві недолі,
Замітає пороша сліди.
Простягає незайманість в простір
Сніжний витвір красуні зими.
Скупе сонечко все ж дає моці,
Щоб діждати нової весни.
17.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003360
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Краса морозна
Вкрита снігом.
Повітря свіже,
Аж дзвенить!
Проміння кола
Надто ніжне,
Бо народилося
Щомить.
Січневі квіти
Впали з неба, -
Зплелися
В ковдру снігову.
Я, ніби
В казці,
Королева, -
Між білих хмар
На північ йду.
За обрієм -
Думки чистіші:
Іще нема
Чужих слідів.
Всередині -
Настала тиша:
Все без умов,
Без зайвих слів.
Спонтанне
Дивосніжне
Диво
В звичайнім
Пересічнім дні:
Себе знайти
На мерехтливім
Січнево-білім
Полотні.
16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003363
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 17.01.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Вірш до картини
***
Тебе прошу, більш не дзвони,
Давно зруйновані мости,
Відбудувати не той час,
Мабуть, так краще, для двох нас.
Стежками скрізь розлігся мох,
Напевно доля, що дав Бог,
З тобою ми, як береги,
Уздовж бурхливої води.
Хоч і була щаслива ніч,
Все ж зрозумій не в тому річ,
Жаль та відцвів весняний цвіт,
Ти не зберіг кохання світ.
На річці крига - то не міст,
Сховай під нею свою злість,
Хай прийме мул її на дно,
Жагучий біль зап’єш вином.
Пробач мені... вже все одно…
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003251
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
[i]« Хто довго запрягає,
той завжди запізнюється...»[/i]
Вислів
Їхали ми, їхали і от,
нібито, доїхали до краю,
де усіх чекає поворот,
може, не у пекло, а до раю.
Видно, що інерція така
у карети ситої Європи –
явно запізнилась і швидка,
і пожежна... риємо окопи.
Амнезія пам’яті вгорі
стимулює все несамовите,
самозвані люті упирі
чавкають угноєне корито.
Ну, а наше шапіто веде,
нібито, подалі... до кордону,
та у небі меншає озону
і палає небо де-не-де,
і немає схованки ніде
по дорозі до армагеддону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002287
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Привіт, моя поважна пані!
Тобі ще тільки півсотні літ.
І як твоє життя? На грані?
Чи квітне, немов вишневий цвіт?
Привіт, моя душа у тілі!
Ну як тобі живеться в ньому?
На десять років постаріла?
Що відчуваєш? Легкість, втому?
Привіт, моє кохання в серці!
Чи стих палкий вогонь з роками?
Чи б'ється воно знов на герці
з коханим темними ночами?
Привіт, мої реальні мрії!
Ну як, здійснились ви на часі?
Не загубились, не змарніли,
чи досягли вершин Парнасу?
Привіт, моє життя майбутнє!
Яке ж воно? Пишу в віршах.
Надіюсь, щасливо-незабутнє,
Тепло в очах і усмішка в устах.
03.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002254
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 04.01.2024
Мир иллюзорен, каждый видит субъективно.
Слезятся окна, в них мороз застыл бесстыдно.
Зима сковала золотой ковёр из листьев,
И ты крадёшься, словно вор, но твои мысли
Летят отсюда в даль холодного пространства,
И даже утро не лишит их декаданса,
Апатии, усталости от серой жизни,
Когда над головой солнце с луной повисли
Одновременно, без каких-то объяснений,
Мы не привыкли к переменам их явлений...
Не хочется, но только всем пора смириться
С тем, что назад уже не воротя́тся птицы
Из дальних стран, их там совсем неплохо кормят,
И даже шторм им не грозит за чёрным морем.
Расставив по местам все запятые, точки,
Ты себя спросишь, чего ты реально хочешь,
О чём мечтаешь ты, и стоит ли меняться,
Когда перед глазами рушится пространство.
21.12.2023 01:32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002255
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 04.01.2024
Хапаю сонце
за руде волосся:
- Обвий теплом
всесильної любови,
щоб у клітини
хвилями влилося
і розбудило
птаху пурпурову.
Безсилі крила
струсять порох смутку,
і повінь
стугонітиме у б'ючках
аж поки вщент
не заполонить пустку
чуттям жаданим:
ніжним і палючим...
Аж поки із очей
не бризне cміхом,
що зерням проросте
у кожнім стрічнім.
Світило!
пий з моїх обіймів
втіху
у дні журби
та у часи сейсмічні.
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001495
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 24.12.2023
коли я про тебе думаю –
з північного небокраю
біло-лілово світає,
наче маківка
розцвітає…
і я знаю,
що коли я про тебе думаю –
до твого раю
ластівка прилітає,
у віконце тобі співає,
ніжністю обгортає:
ти зупинишся мимоволі,
згадаєш зоставлених на Землі,
згорнеш на грудях руки
і скажеш подумки:
як виразно пташина співає –
мов до рідної матері промовляє…
02.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779865
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 23.12.2023
Задихав ранок теплим плесом чаю,
Атласний спокій парою поплив.
Чаїнкою ув обшир той пірнаю,
Ловлю у чашці терпкість диких слив.
Усе земне на березі нічному
Лишила... гайда в бурштиновий рай,
Із серця виполіскую оскому,
Чуттям недужим я кажу :"Харам".
"Гладінь сердечну рушить не дозволю", -
Непевний шепіт крапає із вуст.
На бережині стримуючу льолю
Порвала... уярмила геть мій глузд.
Стальні круги в напої множить ложка,
Напружує метал, мов тятиву.
Мелясом липну, хоч би й не колошкав
Цю воду, бо без тебе не живу!
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000560
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Тихо всміхається вечір,
Скоро вже спати малечі,
Нічка дарує їм казку,
Мовби матусену ласку.
Пестить так ніжно рукою,
Дивно лоскоче вербою,
Золотом ясним від сонця
Лине, мов сон до віконця.
Вміло малює пейзажі,
Ось , подивись, персонажі:
Милі, цікаві, казкові,
Чути загадку в розмові.
Вже посміхається нічка,
Ніжно хлюпочеться річка,
Сон викликає дрімоту,
Щоби відчуть насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001412
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
И снова занесён топор
Для смены в Парке декораций.
Снимите головной убор
-Война Разъединённых Наций.
Под мягким, жёстким потолком
Наш копошится Человейник,
А за стеною-колпаком
Соседей наших "Муравейник".
И дальше множество миров,
Они реальны-виртуальны.
В них также множество оков,
Свобода тоже гениальна.
Наш Парк -"Элизиум" людей
И правда "Скотного двора",
Плюс "Эквилибриум" идей
И "Бета-теста" в нём игра.
Наш Мир -реальный "Аватар",
Разрушен "Хищником" дотла.
Одним дано "Аллах, акбар",
Другим -"страдайте за Христа".
Запущен механизм ноля,
"Дом" к обнулению пришёл.
Хотят отправить на "дрова".
Остался красный, жирный шов.
"Чужие", словно, "Бармалей".
Им в развлечение война.
Их "Нечто" агрессивных дней
-На разрушения дела...
Слепой увидел краем глаз,
Глухой услышал сердцем крики.
"Инопланетный код"-спецназ
Свои нам проявляет лики...
О чём такие вот стихи?
О том, что каждый понимает
-Официальные грехи
Захватчиков власть насаждает. (1)
(1) захватчики -те, кто захватил
человечество сотни лет назад.
Фото фильма "Дом. История путешествия".
Это обращение Ян Артюс-Бертрана
к человечеству, которое, по сути,
является одной гигантской семьёй,
проживающей под общей крышей
(слова записанные на сайте фильма).
Май 2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985119
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 22.12.2023
[i]для Антоніо Гамонеди*[/i]
Як усі люди, я прийшов у світ
щоб згадувати, бо знання
це тільки пам'ять, спогад,
нагадування з іншої реальності,
вірнішої, вагомішої, кращої,
з якої нас якогось дня прогнали.
Життя даремно прагне
до першоджерела, де сходяться
всі струмінці потоків пам'яті,
майже торкається його горгулій і тоне
в муках непогамованої спраги.
Ти, моя мамо, єдина, ще можеш
врятувати мене від цього забуття,
яке грозить засіяти мовчанням
дзвінку рівнину в моїй душі. Моя кохана,
сестро самоти, назви хоч щось,
якщо воно було, що гідне пам'яті
за межами печери, в якій живу.
[i] Вакаційний зошит, Мадрид, 30 серпня 2009 р.
*Антóніо Гамонéда - іспанський поет, представник "покоління п'ятдесятих років"
[/i]
[b]CAVERNA PERPETUA[/b]
para Antonio Gamoneda
Como todos los hombres, vine al mundo
a recordar, porque el conocimiento
es tan sólo memoria, remembranza,
reminiscencia de otra realidad
mejor, más prestigiosa y más estable,
de la que un día fuimos desterrados.
La vida es perseguir inútilmente
la fuente primordial, donde confluyen
todos los hilos de agua del recuerdo,
rozar casi sus gárgolas y hundirse
en el suplicio de una sed eterna.
Tú, madre mía, soledad, aún puedes
salvarme de este olvido que amenaza
con sembrar de silencio las llanuras
sonoras de mi alma. Novia mía,
hermana soledad, dime qué hubo,
o si hubo algo, digno de memoria
fuera de la caverna en la que vivo.
[i]Cuaderno de vacaciones , Madrid, 30 de agosto de 2009[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001363
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 22.12.2023
Я доторкнулась, долонями до землі,
Біль відчуваю й тривогу, рідна нене,
Моя душа кричить, - Ні кривавій війні!
Мов пташку зранили, як же я без тебе?!
Поля у вирвах, то де ж хліба посію?
Попіл чорнющий, уздріла блиск заліза,
За що бомбити посмів, забрати мрію?
Рашист проклятий, ти тут якого біса?
Як нам страхіття спинить? Душа волає,
Мовчить зозулька, всі дерева привиди,
Не чує вітру й ліс, серденько страждає,
Звірів злякали,тих хмарин різновиди.
Та то ж не хмари, ціла зграя шахидів,
Зі сходу смерть приносять, страждання, печаль,
Це ж подарунки від заклятих сусідів,
Вкриває землю червоно-чорна вуаль.
Повсюди спалахи, де гай - вже вогнище,
Де дім й хатини, лунає плач родини,
За мить зруйноване рідненьке селище,
Там божевільна, вже не знайде дитини.
Чом розум втратила? Рашиста спитати,
То виховання? Може зростав по дворах,
Де дебош, п’янки та вітали зло й мати ,
А може досить, вже маразмом пишатись?
Не смій, ятрити, знов землиці сердечко,
Вона , як я, ридає, Боженьку просить,
Спини зар*зу! Не руш з місця гніздечко,
Цієї пташки і посріблені роси.
Де ляже сонячне проміння, тепленько,
Погляд омріяний, аж до піднебесся,
Свята Маріє, я вклонюся низенько,
Спаси землицю, заради миру й щастя!
19.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001296
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 21.12.2023
Серый сумрак и красный морок накрыли мир,
и только на кладбищах радужно от венков.
Эстетика морга. Эпоха неоVампир.
(А потом – вереница довольно средних веков…)
На экранах воют и чавкают зомбаки,
навевая терпилам бараноидальный бред.
Население с властью режется в поддавки:
белая «Лада» в обмен на черный пакет.
В Нищебродске вновь не заметили роста цен.
Шелестят доносы. Храм переделан в склеп.
Маршируют старухи. Дети стреляют в цель.
Бутылка и швабра – нету надежней скреп!
Упыри, урча, запихивают в автозак
перепуганную девчонку с плакатиком «нет войне».
…Он лежит в бетонном гробу, на время закрыв глаза,
розовея лицом, причмокивая во сне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000658
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 11.12.2023
Де наші в бистрині потоки
Душі, по сходинках доріг,
Любові ті шалені токи
І темп життя – найшвидший біг?
Під стук коліс себе шукали
В непосидючості часів,
В багатті романтичність знали,
Захопленість коротких снів.
Все пережити й все спізнати –
В передчутті, що стане лід…
Шлях мудрості, де таїн грати
Й Шляхів Чумацьких сивий звід.
Задумок ця колиска Бога,
Його творіння чудеса –
Таємна в Космос тлить дорога,
Життя в тремтливих терезах…
В'ячеслав Шикалович
08.12.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000402
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023
Люблю Твій погляд.
Усмішку.
Твій голос.
Тебе.
Люблю.
з
о
в
с
і́
м
Тебе люблю!
У моїх грудях,
тут,
надточний компас —
Бог вмонтував.
Сказав, не загублюсь!
Я Йому вірю.
В мене за плечима
Проліг красивий (бо до Тебе) шлях.
І я прийшла. З щасливими очима
(Хай збоку — вигляд «протікає дах»).
Ці відчуття(!) — торкатися долоні —
Немов до мене підʼєднали струм:
Стою свічуся на вокзальному пероні,
Закутана в Твій голос і парфум.
00:32 05.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000186
дата надходження 05.12.2023
дата закладки 05.12.2023
Перегорнувши чергову сторінку,
Залиш позаду свій пролог.
Початок промайнув так швидко...
А далі ще багато строк.
А далі ще багато кроків,
Стрибків, польотів та падінь,
А далі ще багато прози,
Романів, повістей та рим.
Не підіймай що залишилось
По різні сторони шляху.
Хай навіть боляче зробилося,
Нехай шкода свого часу.
Нехай це твій шматочок серця,
Який залишився колись...
Крокуй вперед, не обертайся,
Не пошкодуй, не зупинись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999500
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 27.11.2023
Думки сумні, не дітися нікуди, змішалися події в голові, втомились від брехні звичайні люди, та слава Богу поки що живі! Тривожно на душі за перспективу, несправедливість править як завжди, в думках давно немає позитиву, настали у житті часи біди... Немає паніки, все звично й зрозуміло, одні бідують в інших красота, народ простий постійно під прицілом, і вижити, - така в думках мета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999202
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 23.11.2023
[img]https://i.pinimg.com/564x/27/c8/dd/27c8dd889f4bcaa52cc1da0955a70969.jpg[/img]
[i]Розповідь у цьому білому вірші написана від першої особи (Я). Так задумано для того, щоб кожен міг відчути біль героя та героїні на собі.[/i]
Ти посміхаєшся. Плачу я.
Та ми не в окопі.
На цвинтарі. На могилі.
А ти посміхаєшся. На фото. На граніті.
А ти посміхаєшся...
Твоє фото... фото...
Ти посміхаєшся. А плачу я.
Саме таким пам'ятаю тебе.
Саме таким...
Тремтить рука.
Тече сльоза.
Саме таким пам'ятаю тебе.
Минуле... а що минуле?
А що минуло?
Миті. Миті щастя.
Нещастя миті.
А майбутнє?
Я дякую тобі, що я живу.
Що я живий.
Що жити буду.
Та вона...
Але ж вона нещасна...
Нещасна і прекрасна...
Не згасне біль.
Не згасне?
Я бачив горе. Море горя.
І бачила вона.
Вона кричить. Не видно...
Не видно як вона кричить.
Мовчить. І я мовчу.
Лиш небо, небо чує крик.
Сухий пісок. Не знизу під ногами.
На язиці. Все терпне, терпке, терни, терни, терни!
Тому мовчить. А зорі?
Тут море крові, горя.
І навіть в горах - все у крові.
[img]https://i.pinimg.com/564x/f3/28/25/f32825f35fe7eadcbd01fdb2f912ae22.jpg[/img]
Пройшло пів року.
І ніби відлягло.
І Бог шепоче:
Ти борись,
А він на Небесах.
Він посміхається, не плач!
Борись!
Він посміхається.
Нехай вона не плаче.
Я витру сльози...
... Трошки.
Ти трошки ще всього лиш поборись.
Все замело. Легеньким білим снігом...
Сніжинка доторкнулась до обличчя.
Вона поглянула у небо, молитвою поглянула ще раз.
Там білий птах. І сонця промінь...
І Бог прошепотів до неї: ти не плач.
І витер сльози...
Не плаче так уже її душа.
І знов любов, і знов тепло.
І з вірою новою, і з вогнем.
Окрилена душа із новим світлом
У серці знову матиме Едем.
[img]https://i.pinimg.com/564x/e1/ad/1e/e1ad1e40dbff4145c3f4fcb2f9d12e0a.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999150
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 22.11.2023
Летят года, в экстазе бьются вьюги,
Но никогда не встретим мы друг друга.
Ни в этой жизни, ни в другой.
Твои желания с тобой
Умрут однажды, не заметишь,
Проснешься в новой ты постели,
И рядом буду не я точно...
Не задавай себе вопросы
О том, как побороть судьбу.
Должно быть, ты сейчас в бреду,
А, может, просто не проснулся,
Но отрезвляют нас от грусти
Дела, реальность через край
И бесконечно долгий май,
Что засиделся в тебе годы.
Так сложно выкосить природу
В мужском всеядии желаний.
Не добавляют годы знаний
И понимания событий.
А сколько впереди открытий
Тебе так скоро предстоит.
Так что дерзай, немой пиит!
08.11.2023 12:54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998662
дата надходження 15.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Снова безумие мысли.
Снова прогоркли надежды.
Нет в продолжении смысла,
И мы застряли на встречной?
Вновь одиночество манит,
И ты в обнимку с киношкой,
Вроде, ещё не на грани,
Просто осталось немножко.
Сколько дорог и событий,
Столько в пути есть соблазнов,
Дарящих столько открытий,
Столько мгновений прекрасных!
Остановись и подумай,
И осознай, где теперь мы.
Знаешь, в туманности лунной
Остановился и ветер.
Снова безумие смыслов,
Снова отчаянья горечь.
Пробовал, только не вышло,
Значит, не хочешь ты очень.
23.07.2023 01:35[u][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989954
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 29.07.2023
Дрімає літо у настояній малині ,
У верховітті чутно птаха спів .
А над гарячою землею звуки линуть-
Гучне сопіння ос і цвіркунів.
Порічок стиглих обсипаються коралі-
То повні меду горщики джмелів.
Так у саду троянд і запашних азалій
Для мене червень пише повість днів .
І пестить сонце бабкам крилечка прозорі,
Картавий жук тужливо шелестить.
Ще крок до осені. Спадають з неба зорі,
Що губить літо. Неповторна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986821
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lB--USOnl8U[/youtube]
Красивий степ вечірньою порою,
Коли спекотний день вже догора,
Лягає сонце спати за горою,
Останній промінь в хмарах виграва.
Заграли фарби різних кольорів,
Жахнулось небо в зареві пожежі,
Та промінь тихо, непомітно догорів,
І вечір доторкнувся обережно.
Повільно огортає присмерк поле,
Затихло, заніміло навкруги.
Та степ від спеки швидко не схолоне,
Гарячий ще від денної жаги.
Війне вітрець, здалеку прилетівши,
Хитне квітки зів"ялі і траву,
Холодний подих, вітерця зустрівши,
Відчуємо красу всю польову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986583
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 19.06.2023
Бабусечко, тебе я пригадала...
У безвість провалились ті роки,
Коли усе навкруж сяяло раєм,
Коли сочились стримано піски -
Буття земного праведна лічильня,
Тепер за буревіями не видно
На відстані прижатої руки.
Мене ти німбом сонця закривала
Від мжички, зливи, спеки й холодів
І пісню-оберіг ніжно співала,
Як омивала в долі золотій,
Веретою накривши з головою,
Чоло ласкала руцею святою,
Яка пила наснагу од землі.
У закутках маленького сердечка
Чаруночок тобі великий дам!
Вклоняюся, рідненька, тобі ґречно,
Була ж бо ти ярилом всіх світань,
І місяцем закатів швидкоплинних,
І незабутнім даром сюхвилини,
Що грів мене любов'ю придихань.
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986549
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 19.06.2023
Я чую в тиші музику скрипаля...
Від високих струн сонце світає...
Відлунює мелодія звіддаля...
Коли ,ти поруч душа співає...
Я розквітаю ,як сад розквітаю!...
Від цілунку палких у уст ніжних слів.
Без тебе в'яну ..і знову воскресаю...
Як приходиш до мене з казкових снів
Я так люблю, люблю, тебе кохаю!...
Несу тобі я любов на крилі.
Ти, моє сонечко у небокраю...
Ясна зірка ,яка сяє землі.
Із тобою лечу до неба, до зір...
Ти -моє натхнення -цей білий світ.
Ти -моє щастя із мелодійних лір...
Земний рай мого життя - мій політ.
Ти- приходиш у мої казкові сни,
Я крізь сон шепочу твоє ім'я.
Чекаю, немов край доріг ясени
Згораю в почуттях, як полум'я.
Я навіть через тисячу-сотню літ
Буду любити тебе, як вперше.
Ти- моя троянда- ружа, райський квіт...
Мрія, пісня з пісень мого верша.
Я розквітаю ,як сад розквітаю!...
Від цілунку палких у уст ніжних слів.
Без тебе в'яну ..і знову воскресаю...
Як приходиш до мене з казкових снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985434
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 07.06.2023
У квітні одцвітав цукровий клен -
Судинами розлився солод,
Переборов зимовий холод.
Струсив сніги важкі з гілок-антен,
Коли відчув енергію весни -
Знялися ввись могутні груди,
Розтанув - ласки не забуде!
Йому ще й досі заздрять ясени...
Здійснились врешті заповітні сни!
Убрався у зелені шати,
Милується поблизу хати.
Такої ще не відав таїни...
Для неї має що сказати -
Рішився мовчки дивувати.
P.S. Світлина цукрового клену (один з різновидів кленів), з соку якого варять кленовий сироп і виготовляють іриски.
Квітень, 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984697
дата надходження 29.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Хлюп - хлюп - хлюп вода в ставочку,
Всівсь комарик на горбочку,
Любувався, ото краса,
Скрізь латаття й небеса,
Вода тішить, то ж чистенька,
Але мабуть холодненька,
Я часу багато маю,
Там на квітці подрімаю.
Води плескіт… вже й латаття,
От приємне це заняття,
Тож не стану ждать і ночі,
Лиш на мить, закрию очі.
Тільки ця, думка підкралась,
У траві жаба сховалась,
Його вмітила й звичайно,
Підпливла тихо і плавно.
Та зненацька крики качки,
По воді, хвильки – кружечки,
Комаря, вже пробудили,
Вмить думки,десь заблудили.
Ой літав, ніби раненько,
Та дрімається довгенько,
Мабуть треба мені вмитись,
Політати, веселитись.
Поки літо насолода,
Зачаровує природа.
І розправив крильця вміло,
Озирнувсь, здійнявся сміло,
Уявив себе пілотом,
Насолоджувавсь польотом.
Жаба ж довго чатувала
Тому й облизня спіймала.
20.05.2-23р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984723
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Поглянь, як сонечку пливеться?
Поміж кошлатих,білих хмарин,
Прислухайсь серденька, як б’ється,
Порушив ритм, блакитний сатин,
Що розстелився в піднебессі.
Його мов держать диво - хмари,
Сіяє сонце, мов сміється,
-Мій дар приймайте, злато - чари,
Й нехай до вас, тепло проллється,
І спопеляться всі кошмари!
Я перед ним, наче в полоні.
Миттєвий погляд, вже не плине,
І почуття зникнуть холодні,
Бадьора пісня, з лісу лине,
Птахи втішаються погоді.
Живеш, радій на цьому світі,
Тож намилуйся, ще маєш час,
Земля в травневому суцвіті,
Її краса захоплює нас,
Дарує спокій, щасливу мить!
18.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984722
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Помандрую в поля де так пахне пшениця
Та верба край села виграє білолиця
І у пахощах тих, що розносяться світом,
Нема кращих хвилин, що дарує нам літо
Захопилась, стою, в зачарованім стані,
А краса, ніби сон випливає з туманів
І відвести очей просто так неможливо,
Бо чарівність бринить неймовірно красиво
Мовби світ із небес вже розсипав всі зорі,
Що створилися вмить з колоритів любові
І у чарах земних де розкинулось поле -
Світ волошок бринить, ніби хвилями море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984529
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
А ти чаклуєш щось нове –
Виношуєш якусь ідею.
Емоції вдихнеш у неї,
Бо віршем ти своїм живеш.
Уява, вимріяний світ
Зі сприйняттям чужим у герці?
Твори! Й прошу: на них не сердься,
На все у тебе погляд свій.
Оцінять інші глибину,
Хто бачить теми точно так ці,
Відкинь же негатив реакцій –
Якщо хтось навіть дорікнув.
Твоя ж бо Муза – з чарівниць,
Хай рима душу зігріває,
Твори! У ліриці дива є –
До світла і тепла тягнись.
А хто не має помилок?
Той, хто не створює поезій…
Ти кривди уникай і стресів,
Аби натхнення прибуло.
Ще буде критика… авжеж!
Інакше мислить – гляне криво.
Ти ж – справжня! Вільна! Особлива!
Бо віршем ти своїм живеш…
Твори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984482
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Швидкоплинно скралися літа,
Стежечка вже майже непомітна...
Там тобі кохання розгортав
не зумів , йому забракло світла.
Щось не склалося, тепер от гірчаки,
посідають час моєї долі.
Вип'єм чаю, доставай чашки ,
ми ж бо вільні, наче ві'три в полі.
В серце ти своє мене впусти.
Скільки там залишилось, хто знає?
Чаю запашного три сорти.
Чайник білосніжний закіпає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984107
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 23.05.2023
Зоріє вздовж неба ранковим багрянцем
Та променем сонце розгонить пітьму,
А ластівок трелі на проводі вранці
Оспівують дзвінко прийдешню весну.
Убралася яблуня в шати весільні,
Немов наречена, що йде під вінець
І плавно, розважно, доволі повільно
Теплом зігріває її промінець.
Бузок, що тихенько схилився над тином
Розносить над садом п’янкий аромат,
Змішавшись докупи із співом пташиним,
Вертається з неба блаженством назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Розквітав пахучий сад,
наливались медом соти,
серед безлічі принад
підіймали нас висоти
до зіркових мерехтінь,
світанково-захмелілих,
у фантазіях хотінь
ми кружляли в заметілі.
Танцювала мла густа,
набиралась диво-трунку,
заручилися вуста
у веснянім поцілунку.
P.S. Мій сад на світлині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983415
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Ранкове небо в темно - сірих хмарах,
Земля дріма в дорогоцінних чарах.
Ті роси – перли ніч подарувала,
Її печаль, посуху відчувала.
Що ж ти весна, може заплач, хоч на мить,
На душі млосно, під серденьком щемить.
Ти ж відбуяла в барвистих пелюстках,
Мо» загубилась у світлих мріях й снах?
Чи захмеліла від пахощів садів?
Чи вчарував, дужий солов’їний спів?
Ну не лінуйся, клич вітер до хмарин,
Хай політа між кучерявих чуприн.
Щоби вологість припала до землі,
Дрібним дощем, буде потіха й мені.
Проснулось сонце, картина яскрава,
Чудовий ранок. Сонячна заграва,
Скрізь розплескалась, зникають роси,
Я ж сподіваюся, на вмілість принцеси.
Покличе вітер і жадані грози,
Принудять хмари, повідкривать шлюзи,
Й весна босоніж пробіжить по травах
Вже наяву, не так, як колись у снах.
15.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983282
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Сопливая пора,
Погода - хуже нет…
Дождь словно из ведра
И глючит интернет…
Но это ерунда,
А хмурость жизни в том,
Что за окном беда,
А в голове дурдом…
Не только у меня
Нахмурено лицо...
«Есть порох, дай огня»
Пророчил Витька Цой…
И некуда бежать,
Взорвали смысла нить…
И нечего дрожать,
И незачем звонить…
Бесхитростный сюжет
Навеет неспроста
Прощальный пируэт
Кленового листа…
октябрь 22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962001
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 12.05.2023
Травень весні писав вірші надії,
Пелюстками складав їх у конверт.
Слова його у пахощах ванілі,
Душу розносять на шматочки вщент.
Травень весні писав пісні кохання.
І плакав дощ, вслухаючись в слова.
Розносив вітер тиху оду травня,
Розлучник-час кудись усе сплива.
А він писав листи весні звабливі,
Вкладав тепло і щебет журавлів.
І квіти дарував свої цнотливі,
Від почуттів п'янких, немов хмелів.
Травень писав. Весна мрійно читала,
Стелила шовком всі його поля.
І кожен ранок вітрами шептала:
- А я твоя, навіки я твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982758
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 10.05.2023
Гаптує травень шовком яблуньки,
Стоять, всміхаючись до сонця.
Вмивають роси ніжні пелюстки,
Птахи їм вісті щастя носять.
П'янкий витає садом аромат.
Платочки гублять пустотливо,
І з вітром дзвінко радо гомонять.
Цвітуть неквапно, мов мрійливо.
Минають дні в любові і красі,
Встеляють землю білі квіти.
Гаптує травень шовком землі всі.
Сади, мов молоком налиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982640
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Пензлем з бузкового квіту
Я намалюю кохання.
І рознесеться по світу
Щире, нестримне бажання,
Щоб відгукнулись амури,
Луки взяли, гострі стріли.
Щоб нас любов не минула,
Щоб ми нарешті зустрілись.
Знаю, що будемо разом -
В кожного в світі є пара,
Весни - не час для образи -
Сонечко вийде з-за хмари
І посміхнеться промінням,
І подарує веселку,
Сад убере білопінням.
В чистого неба люстерко
Буде всміхатися зрання
Добра і лагідна доля -
Я намалюю кохання,
Щоб розквітало поволі.
8.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982580
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Я йду до тебе, як на свято!
Приколола троянду у коси.
Хочу сказати, так багато !...
Душа цвіте ,як квітка у росах.
Добрий вечір, кохана моя!
Почуй, мій голос моєї душі!
Мені потрібна рука твоя!
Плече друга коли гроза і дощі.
Я здалека лечу до тебе
І несу тобі квітку любові.
А над нами - пречисте небо
До ніг стелить квіти пелюсткові.
Я дарую, цю квітку весни!,
Як спогад про нас - наше кохання.
А ти, намалюй казкові сни!
Усміхнись мені сонечком зрання.
Хочу бути поряд з тобою
Іти в листопад - золоту осінь.
Світити зіркою ясною
Зігріти в заметіль, у морози.
Ця квітка із райського саду
ЇЇ зростив на щастя Всевишній.
Між зір зірка під зорепадом
Вінчає долі у красі пишній.
Ти, милий мене люби, кохай!
Цілуй уста звечора до ранку.
Про любов ніжні пісні співай
Цілунком розбуди на світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982585
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
BOOTS. (INFANTRY COLUMNS OF THE EARLIER WAR)
/RUDYARD KIPLING/
We’re foot—slog—slog—slog—sloggin' over Africa —
Foot—foot—foot—foot—sloggin' over Africa —
(Boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again!)
There's no discharge in the war!
Seven—six—eleven—five—nine-an'-twenty mile to-day —
Four—eleven—seventeen—thirty-two the day before —
(Boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again!)
There's no discharge in the war!
Don’t—don’t—don’t—don’t—look at what’s in front of you.
(Boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again);
Men—men—men—men—men go mad with watchin' em,
An' there's no discharge in the war!
Try—try—try—try—to think o' something different —
Oh—my—God—keep—me from goin' lunatic!
(Boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again!)
There's no discharge in the war!
Count—count—count—count—the bullets in the bandoliers.
If—your—eyes—drop—they will get atop o' you!
(Boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again) —
There's no discharge in the war!
We—can—stick—out—'unger, thirst, an' weariness,
But—not—not—not—not the chronic sight of 'em —
Boot—boots—boots—boots—movin' up an' down again,
An' there's no discharge in the war!
'Taint—so—bad—by—day because o' company,
But night—brings—long—strings—o' forty thousand million
Boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again.
There's no discharge in the war!
I—'ave—marched—six—weeks in 'Ell an' certify
It—is—not—fire—devils, dark, or anything,
But boots—boots—boots—boots—movin' up an' down again,
An' there's no discharge in the war!
1903
ОТ ВОЙНЫ НЕ УБЕЖИШЬ!
Наш след – топ – топ – топ – топаем сквозь Африку –
Бумс – бумс – бумс– бумс – топот на всю Африку –
(Бутсы – бутсы – бутсы– бутсы –вновь и вновь вверх-вниз!)
От войны не убежишь!
Семь – шесть – одиннадцать – пять – двадцять девять миль за день –
Три – двенадцать – и семнадцать – было тридцать две вчера –
(Бутсы – бутсы – бутсы– бутсы –вновь и вновь вверх-вниз!)
От войны не убежишь!
Только – только – только – только – не смотри перед собой.
(Бутсы – бутсы – бутсы– бутсы –вновь и вновь вверх-вниз!)
Толпы – толпы – толпы – толпы – с ума сходишь из-за них!
И от войны не убежишь!
Пробуй – пробуй – пробуй – пробуй – различать причину, следствие –
О – мой – бог – убереги – ты меня от сумасшествия!
(Бутсы – бутсы – бутсы– бутсы – вновь и вновь вверх-вниз!)
От войны не убежишь!
Счёт – счёт – счёт – счёт – в патронташе остаток пуль.
Лишь – сон – взял – верх – все задние тебя сомнут!
(Бутсы – бутсы – бутсы– бутсы – вновь и вновь вверх-вниз!)
От войны не убежишь!
Для – нас – ни – что – голод, утомлённость, жажда,
Кроме – кроме – кроме – кроме – видеть в постоянном марше –
(Бутсы – бутсы – бутсы– бутсы – вновь и вновь вверх-вниз!)
От войны не убежишь!
Днём – мы – вместе – все – и потому не тяжко так,
Но – ночь – и – опять – сорок тысяч миллионов в ряд
(Бутсов – бутсов – бутсов – бутсов – вновь и вновь вверх-вниз!)
От войны не убежишь!
Я - шёл - сквозь - ад - шесть - недель - и вам поклянусь,
Что – там – нет – чертей – темноты и огненных мук
(Кроме бутсов – бутсов – бутсов – бутсов – вновь и вновь вверх-вниз!)
И от войны не убежишь!
06.05.2023. 01:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982588
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Гряде у душу оптимізм,
Цвітом приваблюють сади.
Неначе ти у дивнім сні,
Йдуть подарунки від весни.
І природа з білим цвітом,
Де розкидає почуття.
Звук симфонії над світом,
Там хвилі стережуть моря.
Солодкий поцілунків смак,
Подив їх там зовсім марний.
Палає в них вогонь в очах,
Вдвох, коли вони з'єднались.
Перед очима - круговерть,
А ти в той час наче в раю.
На крилах птах несе тебе,
Дарує послугу свою.
Гряде у душу оптимізм,
Ти закоханий- у хмарах.
В той час далеко від землі,
Мимоволі йдуть печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982460
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
А я іду навесні
І вся краса у росі,
Тріпоче вітер гілля,
Радіє чарам земля
А ось, бруньки і та мить,
Що в моїм серці бринить,
Тут зародилось життя -
На світ з'явилось дитя
Таке тендітне, мов квіт,
Що не пізнало ще світ,
Ось, перший подих і смак
І мила казка у снах
Спасибі скаже весні
І найдорожчій землі,
За все життя із теплом,
Що обіймає крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982417
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
Таке незвичне світло,
Мов, сонце серед ночі,
Вона манлива німфа,
Сліпила ніччю очі.
Сміється повний місяць,
Запестив тіло й грає,
Горить бажанням пристрасть
Не вдержиш, гальм немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982366
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 06.05.2023
Сонячне сяйво, з ранком лилось до землі,
Тішивсь горобчик,- Чари, так добре мені,
На підвіконні, уміло миє крильця,
Всім зрозуміло, треба ж гарненько вмиться.
Щоб день зустріти, он миле сонце встало,
Краса довкола, проміння застрибало,
Точно, як я! Й до всіх доволі привітне,
Мабуть любується, в саду нарцис квітне.
Уже й вербичка пушком причепурилась,
Весна усміхнена, ледь позолотила,
Злегка іскриться й срібна роса по полю,
Ну, от і я - уже вмився, тож дозволю.
Сказати вам, дітлашки - Доброго ранку!
Ген – ген долина, вбралась у вишиванку,
Вже мати - й -мачуха манить кольорами,
Весни подарки, утішмося й ми з вами.
Скік- скік горобчик,- Цвінь-цвінь, - звучить довкола,
Вже поряд друзі, юрбою роблять кола,
До річки й лугу скликають політати,
Щоб новий день веселіше зустрічати!
Тож не баріться, дітки гайда з хати,
Давайте разом весноньку вітати!
23.04.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982049
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Убей меня, кому нужны муки,
Страдаю, увы, в темноте и в разлуке,
Любовь для меня неделима на части,
Когда душа рядом, я чувствую счастье.
Мне надо, чтоб пальцы касались друг друга,
Спина вновь хотела под теплую руку,
Глаза предо мною огнями блестели,
А души навстречу друг другу летели.
Мне нужно услышать твой ангельский голос,
Я с ним улетаю на сказочный остров,
Где птицы в деревьях нам песни щебечут,
А ночью на небе мерцают звезд свечи.
Ну, где же, ты ангел? Услышь мою песню,
Пускай прикоснется к щеке любовь с ветром,
Я жду с нетерпеньем мгновения встречи,
А нет, так руби голову мне по плечи.
Сойду я с ума со своею любовью,
Я сплю, и живу, не поверишь – тобою,
Сродни стал изгою в отвергнутом мире…
Один прозябая в холодной квартире.
Чуть-чуть теплоты бы из самого сердца,
Всегда для него есть свободное место,
И так, невзначай бы, «люблю» ухватить…
Позволишь ли счастье из грез подарить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982032
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Дозволь тобі зробити комплімент,
Чудовної природи килимкарка,
Як тільки вдалий влучу я момент,
Милую очі чарами казкарки.
Скажи-но, Весно, хто тебе навчив
Такі дивниці вправно чаклувати?
Мабуть, ніхто у світі стільки див
Не може сотворить, це ж Земля-мати
Із пуп'янку навчила чарувать:
Вкривати зелом, квітом вистилати,
Усе буденне в свято гаптувать,
Сухеє життєдайним напувати?
Ось соковиті стебельця-в' юнці
Зіткала з них нечесаний шовк-килим.
Та це ж соромязливі мокреці,
Очиці в них біленькі гострокрилі.
Насіяла ти квіточок-зірок,
У місяця забрала всіх сестричок.
Тож він тепер, щоб не було дірок,
Ліхтарики повісив у рядочок. ..
Смарагдів блискітливих набралA.
На човник намотала оксамиту
І уперед - туди-сюди снувать,
Взяла росою квіточок умитих.
Попринишкали на мушлях-листках,
Дзвіночки польові, собача м' ята,
БудрA, ще назву має у книжках.
Дрімають, ротики пороззявляли.
І сняться фіолетові їм сни
Тому, що фіалкові у них личка,
І обнімають запахом вони,
ПурпУрову кропивочку-сестричку.
Чомусь глухою кличуть кропиву,
Яка глуха, просто не вміє жалить.
Один в один із бУдрою була б,
Та личенько пурпуровеньке має.
Полонила мою душу казка.
Скрізь зоріють різнобарв'ям килими.
Ось така ти, Веснонька, знахарка.
Де торкнулась, розпашіло осяйним!
01.05.2023
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981918
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 02.05.2023
Ще одна нотатка пам'яті [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003278"]мого тата[/url]. Сюжет цієї прозової мініатюри - як тато-математик винайшов задачу і сам її вирішив.
Чудовий квадрат із числами у Барселоні й чудовий квадрат із числами мого тата
Мій тато-математик, згадуючи наші подорожі до Іспанії, ще раз звернув увагу на те, що частина оформлення знаменитого собору Саграда Фамілія — цікавий квадрат, що складається з чисел. Ось він, на татовому фото, позаду знаменитої трагічної сцени з цілунком.
Що тут цікавого: якщо складати всі числа в кожному рядку, в кожному стовпчику і за кожною діагоналлю, вийде одне число — 33. Зрозуміло, чому обрано його: це — за переказом, вік Христа у момент розп’яття.
Отже, тато пам’ятав, що у Барселоні є такий квадрат, але не пам’ятав, які саме там числа. І він ще раніше, ніж подивитись фото, захотів сам розв’язати задачу, яку сформулював так:
«У кожній клітинці квадрату виставити числа від одного до дев’яти так, щоб кожне використовувалося тільки один раз і щоб сума у кожному рядку, на кожному стовпчику й діагоналях була одна й та ж сама».
Тато думав, що він вгадує розташування чисел квадрату біля собору Саграда Фамілія, але квадрат із рішенням у нього вийшов свій. Ось такий:
438
951
276
Квадрат вийшов зовсім інший. Використані тільки прості числа. Рядків і стовпчиків у квадрату — три, а не чотири. Число в сумі інше — 15.
Можливі чотири варіанти рішення залежно від того, як повернути квадрат.
Це рішення ми захотіли записати на пам’ять. Чудовий квадрат з числами доц. Ржевського С.В. (C). За мотивами барселонського квадрата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981760
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
не треба їй казати про любов
вона вже знає , що слова вартують
так склалося , не винен тут ніхто
так інколи в життях наших трапляється
слова - шедеври почуттів і вражень
коли у хоку чи сонет сплітаються
слова дарують і слова вбивають
між "так" і "ні" нічого не лишається
не треба їй обі́цянок святих
невже ж під силу буде все зробити ?
так інколи буває у житті
що доля і слова ідуть нарізно
тож краще не кажи їй зайвих слів
лиш ті , котрі і так казати мусиш
"привіт" , "чекаю" , "хочу" , "не пущу"
і справжніх їх для неї буде досить...
2022 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981750
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Коли надвечір ляже спати місто,
І тиху пісню соловей почне,
Ти пригорни мене думками міцно...
Зірками небо в мить цю спалахне.
Свої я розповім тобі світанки.
Помріємо удвох ми про весну.
Ти вперше принесеш мені фіалки,
Відчую цю красу я неземну.
Коли в душі моїй заляже смуток,
І гірко серце в грудях защемить,
Ти вітром передай мені цілунок.
Він цвітом ніжним вранці прилетить.
Візьму пелюстки білі у долоні.
Твоє тепло відчую в самоті...
Підступно потечуть струмки солоні
Від мого смутку... чи від радості.
Коли тобі захочеться відчути
Красу кохання й нашої весни,
Я подумки старатимусь прибути
У твої ніжні і солодкі сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981660
дата надходження 29.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Ось так живу - від сходу до заходу.
І дні рахую, нескінченні дні.
Весни радію справжньому приходу,
І перемогу бачу в кожнім сні.
Зима, весна, а скоро буде літо.
Роки летять в буденності тривог...
Дорослі фрази кажуть мої діти.
Від їхніх слів... на небі плаче Бог.
Життя моє поділене війною...
Тривожить серце кожен Божий день,
Що платимо високою ціною,
Дітей щасливих бачити б лишень.
Коли настане наша перемога
І небо більш не литиме дощем,
Я заживу щаслива, бо удома
Запахне вперше миром і борщем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981409
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Так багато в житті люди хочуть,
Так малюють на склі, так плачуть,
І чекаю так довго- роками..
І забрали б зі снів «з руками»..
Коли часто коханих там бачуть…
А мені би тебе один раз,
Доторкнутись своєю рукою
Там де шиї твоєї каркас,
Я б втикнулась цілком з головою.
Запах твій, я б вдихала вічно.
Але раз в мене є тільки мить,
Я готова в цю мить цинічно
Опянитись і п’яною жить.
Якщо Бог дасть іскру за можливість,
Я готова всекунді одній,
Заіскритись вогнем й потушитись,
Притьмянівши на шиї твоїй…
Я із тих, що багато так хочу..
І малюю на склі і плачу,
І чекаю так довго- роками
І зі снів би забрала «з руками»
Коли часто тебе там бачу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981288
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Простелила стежку нічка у саду
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Бо нас доля розлучила, розвела,
Залишила ніжну згадку, як весна
Хоч і поряд ми блукаємо завжди
Та не разом прокладаємо сліди,
Мабуть просто не судилось бути нам,
Навіть дивно нерозчуленим думкам
Запалила мила нічка новизну,
Найпалкішу, найяскравішу зорю
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Не зустрінемо з тобою ми весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981010
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DPabSZMU7Zo
[/youtube]
Осінь. Листопад. Втомлена усмішка. Сірий день і сумний ранок, вечорами чай і шоколад, а на десерт теплі спогади.
Ти пам"ятаєш пізню осінь?
Летіли в вирій журавлі...
Ти гладив ніжно мої коси,
А лиць торкалися жалі.
І не тому, що передзим"я
Сміливо в очі заглядало,
А просто тихе надвечір"я,
Про літо тепле нагадало.
Твою тримаю міцно руку,
Тебе прошу: не відпускай.
Щоб не посіять в серці пустку,
Про зиму думать зачекай.
Легка війнула прохолода,
Десь знову жовтий лист упав.
Несла ця осінь насолоду,
Та день до вечора тікав.
Ішли помірним тихим кроком,
Несли у згадках ті літа,
Які торкнули ненароком,
Коли осінній лист злітав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980973
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Купався день в краплинах дощових,
Під музику води вмивалось місто .
До губ квіткових ніжних і п'янких,
Цілунки з неба впились урочисто.
Коханець дощ так пристрасно любив,
Віддаючи усе їм раз за разом.
Мереживом вологим оповив,
Доводив кожну квітку до екстазу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980865
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Зорі - неначе блискуче намисто,
Всесвіт на небо розсипав навмисно,
Вік між сузір’їв тих можна блукати,
В зоряних зграйках шукати дукати.
Місяць серпочком звиса з павутини,
Ниже на ріжки прозорі хмарини,
Світить на землю одним й іншим боком,
Так випадково, немов ненароком…
Скільки разів ми зірки рахували?
Скільки ночей і зручних нагод мали
Під зорепад загадати бажання
Про нескінченне і вічне кохання.
Чи ти рахуєш зірки вечорами?
Чи пам’ятаєш, що трапилось з нами?
Ми милувалися зорями тими,
І в одну мить стали зовсім чужими.
Шляхом Чумацьким думки покотились,
Може ті зорі нам тільки наснились?
Гонимо в далеч реальність сувору,
Й хоч поодинці та дивимось вгору.
21.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980867
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Нарешті квітнуть ранні квіти
І весна поважно крокує.
Одягає сади у віти,
Неповторні миті дарує.
Із дощем грається у долині,
А з вітерцем дерева гойдає.
Розтопила сніг на полонині,
З пташками чудні пісні співає.
Наповнила річки водою,
Веселкою сяє в небесах.
Іде поважною ходою,
До щастя прокладає шлях.
Чарує нас своєю красою,
А її барви серця веселять.
Відпочиває перед вербою,
А сріблясті води мило шумлять.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980870
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Десятками сонечок встелилось поле.
Букетик для мами несу я в руках.
Щасливої, рідна, барвистої долі
І спокою, радості в твоїх думках.
Сплете мені матінка гарний віночок,
І сонця тепло я у світ понесу...
Немов би курчатко, сховався клубочок,
Даруючи людям весняну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980861
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Який погожий, гарний день:
І вчора був, й сьогодні...
Додав мені нових ідей,
І помислів погодніх...
Яскраве сонечко вгорі,
Ніде, ані хмаринки...
Курличуть в небі журавлі,
Летять, ніби перлинки...
Весняний день, повен ідей,
Був вчора і сьогодні...
Я чую сміх малих дітей,
Й птахи вже не голодні...
Спостерігала я з вікна,
Наповнилась красою...
Одна біда, у нас війна,
Як та яга з косою...
Там наші діти на війні,
Нас захищають зримо...
А ми чекаєм перемог,
І зустрічей із ними...
Ну де той Путін в біса взявсь,
Пішов на нас війною,
Як дикий коршун налетів,
Й нам не дає спокою...
Я знаю, що таке війна:
І страх, і дим, і болі...
Не зійде з пам"яті вона,
Усе життя зі мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980756
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OTV2JI2BakQ[/youtube]
Буяє ніжно - білий цвіт вишневий,
Немов на зло проклятій цій війні.
А вишня, ніби справжня королева,
На плечі впали пасмами "сніги".
Хто не пройде, зупиниться на мить,
Всміхнеться до весняної краси.
Та серце так від болю защемить,
Хіба такої ждали ми весни?
Вона стоїть красива, гордовита,
І в очі ніби нам всім загляда,
І хоч думки тривогою сповиті,
Шепоче серце: ти - ще молода.
Тримайся, скільки хватить в тебе сили,
Фарбуй цей світ у білі кольори.
Хай змінять колір чорні небосхили,
Ми всі чекаєм світлої пори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980740
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Біжить, біжить вода,
Біжить-переливається,
Сидить собі дівча
На кладочці гойдається.
А серце неспроста
На краще сподівається.
Біжить-біжить вода,
Біжить-переливається.
Ось парубок іде,
До кладки наближається,
Тьохкає соловей,
Два серденька кохаються.
Мов пара голубів
Так ніжно обнімаються,
Вже стелять рушники,
Весілля сподіваються.
Біжить-біжить вода,
Біжить-переливається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980713
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Чому зажурилась, приваблива квітко,
Чи може спекотно, красунечко, влітку?
Здружися із вітром - відчуєш розраду,
Прийми, чарівнице, доречну пораду
Замислилась квітка, сльозу проронила,
Я просто всім серцем життя полюбила,
А зараз хвилююсь, за неньку-Вкраїну,
За мову найкращу таку солов'їну
Я слухала тихо зворушну розмову,
В ній квітка схилялась до всього живого,
Чуттєво з любов'ю її обійняла,
Не плач, чарівнице - я ніжно сказала
Вона подивилась довірливо в очі,
Хвилююсь, сказала; за ранки і ночі
Та знаю, що віра людської любові -
Не дасть розтоптати нескорені долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980709
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Як же довго моя душа мовчала... І нарешті заговорила. Заговорила до Тебе.
Не втрать мене бо ж я тебе втрачаю
Не втрать прошу я вітром шепочу
Коли ж мовчу то знай що помираю
Пробите серце стрілами дощу
А їх тут безліч бачиш в сновидіннях?
Моїх замерзлих рук не бачать вже
Бо ж все лишилось в ніжності сплетіннях
Забути б все чи варте оце все?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980607
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 18.04.2023
Привітний день, привітні люди
Біжать в привітливі місця!
Привітно пес гавчить у буді,
Хоче злякати горобця.
Привітно бекає овечка,
Вдяглась у хмарочку м'яку.
Привітне плесо озеречка
Сховалось в вербовім тіньку.
Привітні качечки привітно
Кахкають качурам своїм.
Привітно заґелґочуть гуси,
Як почалапають в свій дім.
Привітна зустріча хазяйка,
Привітно кормить їх зерном.
- Ви їжте, гусочки, й сідайте...
Привітна ніч прийшла зі сном!
Chara Vinna
11.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980601
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 18.04.2023
Моё небо закрыто навеки,
Мои вёсны сменились на зимы.
Подымая тяжёлые веки,
Собираю себя воедино.
Я разбросана в пазле пространства,
Разбиваясь об путь перемены.
Всё искала в любви постоянства,
Но споткнулась о камни измены.
И сквозь злые и хмурые тучи
Вижу свет и надежды истоки.
Я уверенна - будет лишь лучше
После пройденных сложных уроков.
18.04.2023
©Валерия Кропивная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980594
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 18.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2023
Одного разу я залишився без голови. Натовп шалено заревів, коли кат виконав свою місію, і голова, мов перестиглий кавун, покотилася ешафотом у Вальгаллу. От халепа! Як же я тепер без рідненької?..
Хотілося схопитися за голову, однак її в мене вже не було. Публіка аніскілечки мені не співчувала, дико реготала, захлиналася, хапалася за животи й тикала в мій бік пальцями. Мовляв, гляньте на цього безголового! Який же він жалюгідно смішний!
Я хотів закричати, але не зміг, бо як можна закричати без голови? Натомість розгублено розмахував навсібіч руками, нагадуючи курку, якій свиня відгризла голову, – бачили таке? А людиська на площі не вгавали, похрюкуючи від гучного реготу.
«Бігме, це найкумедніше, що міг утнути цей блазень!», – пищали найзавзятіші. «Навіщо тобі голова? Всі біди від голови! Ти ж лишень подумай!», – заревіла юрба, втішена своїми жартами.
Літописці зусібіч клацали фотоапаратами й вистукували клавіатурами, оперативно готуючи для завтрашніх газет легенди про безголового. Надокучливі телевізійники брали ексклюзивне інтерв'ю в моєї ще ледь теплої голови: «А скажіть, скажіть, легше вам без отого дурня? Що би ви сказали на прощання тому бевзю?».
Як часто ми втрачаємо голову? Щойно ввечері я занурився у теплу ванну, відсьорбнувши з келиха трохи вина, як задзвонив телефон, нагадавши різким звуком про існування навколишнього світу.
Знервований тим, що хтось так нахабно потривожив мій спокій, я вирішив проігнорувати дзвінок. Декілька ковтків вина прасочкою розгладили ниточки нервів. Та вже через хвилину телефон знову задзеркотів, цього разу, здається, наполегливіше.
«От чортяка! Колись я викину його з вікна! Добряче гепну ним об асфальт, аби він розлетівся на друзки й більше ніколи мене не тривожив», – будував я плани, вилізаючи із затишної купелі й обгортаючись рушником. Телефон тим часом не вгавав, нарощуючи звук.
– Слухаю! Говоріть! – роздратовано крикнув у трубку, іншою рукою притримуючи рушника. Через декілька секунд мені відповіли, ніби намагалися попередньо відчути мій настрій.
– Ви помили голову? – запитали з того боку.
– Що?..
– Помийте голову, – відповіли на мою розгубленість.
– Куди ви телефонуєте?! – не витримую.
– Вам. Сьогодні король видав наказ відсікти вам голову. Завтра зранку за вами заїдуть. Тож готуйтеся! Шампуню не шкодуйте і не думайте про погане! На все добре. Бувайте! – у телефонній трубці почулися гудки, символізуючи мій теперішній стан.
Що це все означає? Чому я не запитав, хто дзвонив? Деякий час постояв розгублений, потім поклав трубку на місце і повернувся у ванну, та вода вже вистигла, здається, вона навіть стала крижаною. Я почав ловити дрижаки, тож довелося вдягнути вовняний светр і теплі шкарпетки.
Авжеж! Це все дурний розіграш! Навмання набираєш номер і верзеш нісенітниці – колись сам так робив. На газовій плиті засвистів чайник, вихопивши мене з роздумів. Заварив чаю, тепло від горнятка заспокоїло, та черв'ячок сумнівів усе одно гриз ізсередини. Врешті заснув, повертівшись у ліжку.
Під ранок у двері постукали. Та яке там постукали! Гепали щосили, ніби намагалися їх виламати.
– Відчиняйте! Наказ короля! Кат уже чекає, поспішайте! – погрозливо гукали за дверима.
Поки я думав, що робити, опинився на ешафоті перед велелюдним натовпом. А далі ви вже знаєте...
Хліба і видовищ! Хліба і видовищ! – це все, що рухає людством упродовж його історії. Злодій часу тихцем, крапля за краплею, вимірює клепсидрою відстані між цивілізаціями, а за вікном усе теж Середньовіччя... Чи, може, я помиляюся?
Зрештою, а за що мене позбавили голови? Чому я не запитав про це? В кого потрібно було запитати? Та й чи знайшлася би відповідь на це запитання? А раптом вони вирішили пришити мені іншу голову?!
Але стривайте: щось я занадто багато розмірковую як для безголового!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980598
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 18.04.2023
Ми з тобою в темі, в ногу йдемо з часом.
Ми із прогресивних, мислячих людей.
Я у Джона Кехо видивляюсь фрази,
Ти читаєш Гілла і Луїзу Хей.
Там доволі просто, стисло і докладно,
Книга так і зветься "Думай й багатій".
Все, що необхідно - мислити масштабно!
Завтра переходимо до конкретних дій.
Ми тепер в ресурсі, ми тепер в потоці,
Думка є конкретна - гори щоб бабла.
В Цюриху рахунок, дача на Майорці,
Ну і щоб Ферарі в гаражі була.
Поле для фантазій хай не має рамок,
Загадай фонтани золотих монет.
Я собі малюю наш великий замок.
Спалах фотокамер... Світлий кабінет...
Ти ідеш красивою зіркою екранів,
А попід ногами євро шелестить...
Мовчки лежимо ми в двушці на дивані.
Багатієм думкою, а живіт бурчить...
Всі шукають раптом легшої дороги,
Щоб одразу стрімко в лаврах на Олімп.
Мріяти корисно, але все ж до того
Не одні натерти мусиш мозолі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980597
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 18.04.2023
Христос Воскрес!” -
Лунає щастям .
“Христос воскрес!» -
Лунає звідусіль.
“Христос воскрес!» -
Лунає мовою найкраще
Щоб мир нам був, щоб паска, хліб та сіль.
Хай янголи злетять до воїнів в окопах,
Хай Перемога дарує мужність у серця.
Свята вода, хай душі нам окропить,
Хай буде мир, без краю, без кінця!
Всім злагоди, любові, щирості тепла
Усім блакить небес. що радістю зійшла
Хай Божа матір віх діточок боронить.
Хай темрява загине, як безсоння ,
І теплою, та дружня буде вам долоня,
Яку Христос з небес благословить!
16.04.23.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980344
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 16.04.2023
[i]Посіє рятунок від горя любов...
[/i]
Люби, як не сила життю пробачати,
Люби, коли обрій умито вогнем.
Тобі залиши́лося вірить і знати -
Щастя не змити пекучим дощем.
Чекати - не сила, а поклик рутини...
Знову холоне безсильно мазок,
Що став одинокою тінню картини,..
Але за любов'ю окинув місток.
Люби, як не сила черпати надію
І вірити в зовсім опалі світи.
Люби, коли живиш оманою мрію,
Аби вже ніколи...її не знайти...
09.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980338
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 16.04.2023
Весна, набухшими бруньками,
Прийшла нарешті в зимній сад,
Пройшлась замерзлими стежками
Й давай скоріш наводить лад !
Сніжок останній розтопила,
Земельку щедро відігріла,
Уважно глянула на став -
Чи є ще лід, чи вже розта́в ?
Туманом сивим оповитий,
Дзюрчить руча́єм талий сніг -
Зимовий час своє добіг...
А Дід Мороз несамовитий
Ледь, зранку, хрускає з-під ніг -
Він в сплячку бідненький заліг...
В прогалині, як перли - квіти,
Пробившись через жухлий сніг,
Казкові, милі первоцвіти
Красуються, як в дивнім сні ...
Весна ж бо часу не марнує -
Від серця всім тепло дарує,
І разом з сонцем, з вишини
Промінчик простягла мені !
Зманила в гості теплий вітер,
А щоб лунав пташиний спів,
Зазвала з вирію птахів :
- Додому час усім летіти !
У рідний край ! Пісні співать !
Концерт в гаю пора давать !
Одна нахабна Завірюха
Веде себе, як хуліган !
Весни, зухвала, геть не слуха...
Танцює зимній свій канкан,
Як тільки Ве́сна відвернеться !
Ніяк вона не схаменеться,
Хурделить сніг на ніжний цвіт -
Завіять хоче цілий світ !
Та стрілась з вітерцем гарячим -
Ой, як же він її обняв !...
Іще б лиш трішки - і здолав,
Гарячим подихом юначим !
Ледь вирвалася - не спіймать
І га́йда в ліс - скоріш тікать !
Метнулась з страху по дорозі,
А потім - через бурелом !
І опинилася в берлозі,
З ведмедем за одним столом.
- Послухай, друже косолапий,
Єсть діло... Добре дам на лапу...
Берлогу здай, щоби пожить...
Та літо якось пережить !
Ведмідь второпав, хоч спросоння,
Що діло вигідне. Зопа́лу
Ціну заправив... Ой, чималу !
Й угоду склали... Двохсторо́нню !
Тож Завірюха міцно спить...
Весни прийшла чарівна мить !
12.04.2023 р.
Фото " https://wallpapers-fenix.eu/lar/181123/175324532.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
[b]«Звёзды читают стихи»[/b]
Звёзды читают стихи
Если не веришь – послушай!
В каждого был такой случай
С звёздных далёких стихий
Звёзды диктуют стихи
Я не пытаясь осмыслить
Просто рифмую их мысли
Или с тех мыслей верхи
Вечер. Балкон. Сигарета
Небо прогнулось от звёзд
Падает с неба комета
Виден лишь тающий хвост
Мчится стремительной ланью –
Взгляд не могу оторвать
Сбыться любому желанью –
Лишь поспеши загадать
Я же всего лишь любуюсь –
Что ни звезда, то сапфир
Выбери с неба любую –
Будет твой маленький мир
Я же лишь слушаю строчки –
Телепатически связь
И всё стараюсь построчно
Вывести мыслей их вязь
© Микола Карпець (М.К.)
*30.09.19* ID:849904
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980236
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
в обійми тво́ї
ніжні та п'янкі
я падаю безжально
та безбожно
відхрещуючись
від утіх старих
забувши їх
так по земному просто
я все минуле
так і назову́
бо то епоха
що була до тебе
минулася вона
і відцвіла навік
тепер є плід -
кохання ціле небо
кохання море
річка й океан
кохання хмарка
і роса з грозою
земля
повітря
вітер
водограй
тепер є все
для мене
і для тебе
для нас обох
для нас удвох й вціло́му
весь світ земний
допоки ми живі
а далі буде небо
кохання небо буде
бажається
щоб теж для нас обох
2013 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980192
дата надходження 14.04.2023
дата закладки 14.04.2023
Вона працювала баристою в ресторані.
Ґречна була й охайна, як справжня пані.
А він на гітарі грав і співав у клубах,
Думав, так буде, доки не вріже дуба.
Музою була музика, не молодиці.
Вона ж дивилась на нього очима киці.
Мило завжди всміхалася попри втому.
А він випивав каву і біг додому.
Та тут почалось таке, що обох змінило,
Вилило дню на біле лице чорнило –
Війна, наповнена жахом, смертельним змістом.
Коли ця потвора кубло вже вила під містом,
Хлопець сховав гітару в підвалі хати,
До ЗСУ вступив, щоб свій край тримати.
Дівчина не належала до героїв,
Та маскувальні сітки плести для воїв
Радо взялась у Львові, куди дісталась.
Різним, як волонтерка, вона займалась.
Якось їй доручили везти продукти
На передок – тушонки з м’ясом і фрукти.
Важко повірити в це, але там зустріла
Хлопця отого, що ним колись захворіла.
Єлизавету рокер впізнав одразу:
«Та…, на яку колись не запав ні разу…»
Але тепер щось хлопцю сказало: «Віста!»
- Ти?! Та сама бариста із мого міста?!
- Так. А ти той, у кого душа, як камінь?
- Що?
- А хіба відчув ти моє цунамі!
- Хвилю свою тримав, поспішав на виступ,
Як випивав я лате твоє, баристо.
- Виступ? Який і де?
- В клубах, маленька,
Рок я та фолк співав, на гітарі бренькав.
Зараз із автоматом лиш виступаю.
Лють свою в кожну струну його вливаю.
Голосом помсти кошу убивців миру –
Тих, хто гострив на волю нашу сокиру.
Радий, що ми зустрілись отут…, де важко.
Хочу тебе обійняти. Дозволиш, пташко?
- Так.
Притулив до себе – душа із тіла!
Я же цього вона в мирний час хотіла!
Здав чергування, сиділи удвох на кухні.
Чай йому готувала – втягнув три кухлі.
Вранці провів, лице…, наче каша з рису.
- Номер даси телефону свого?
- Записуй.
Килимом Лізі стелилась назад дорога.
Милий дзвонив тепер їй, як була змога.
Сітки плела, мов грала малою в «Лови»,
Речі з ентузіазмом везла військовим.
А в день закоханих – пі-пі! - дзвінок їй зранку!
- Вийдеш за мене заміж?- спитав Іванко.
- Спершу почути маю твою я пісню.
- А привезеш гітару?
- Гітару?... Звісно.
Як інструмент отримав, співав годину.
Лізі вручив рожеві й білі жоржини.
Став на коліно:
- То вийдеш за мене, люба?
- Так.
Через місяць Бог поєднав їх шлюбом .
Дали Івану відпуск - два тижні волі.
Дякував командиру бригади й долі.
Дякував другу Дубу – прикрив собою,
Як крайній раз з рашистами йшли до бою.
Другу вони плече тоді зрешетили.
Але й Івану в лікті діру лишили.
Добре, що Дуб не вмер, і зрослася кістка.
А то б яке весілля? Яка поїздка?
Час в місті Львові минув, як стріла промчала.
З милою розставався – сльозу ковтала.
- Чуєш, не плач, ти краще молися Богу.
- Буду. За тебе, за край наш, за перемогу!
Якось Івану пустила дзвіночок Ліза.
Мовив їй:
- Я поранений... Ледве лізу.
- Виживи, чуєш?! - його почала благати. -
Татом за вісім місяців маєш стати.
Жінку послухав. Тоді ж їй сказав: «Кохаю!»
Син народився в нього – козак для краю.
Близилась перемога – на крові й болі.
Над Україною сходило сонце Волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980101
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Попід паркани, біга лиска,
Голодна, зла, очима блиска,
Та як, залізти під сараї,
Скрізь пси, смердючі – самураї.
Так і чатуй - за хвіст дістане,
Коли ж ота пора настане,
Щоби доволі потішалась,
Щоб мені курочка, дісталась,
Та й не стара, а молоденька,
Щоби пахуча, солоденька.
За мить спинилась, очі круглі,
Ой тут напевно красотулі!
Нюх-нюх, -Так- так - запах пташини,
Якби ж не мала ті причини,
Лізти самій, ризик великий!
Де ж вовчик – братик, мій дволикий?
Себе підкласти не годиться,
Маю життям насолодиться,
Мабуть піду його покличу,
Адже добра, за́вжди всім зичу,
Хоч їдка думка в душі бридко,
Але ж він справний, зловить швидко,
Точняк пошлю, нехай спіймає,
Тож не відкаже, бо кохає.
Але, як пси почують гостя,
Й підстереже його нещастя,
Та хіба ж буду в цім винна я?
Нехай схитрить, то ж не вовченя!
У голові може є клепка,
Мені ж рискнуть ціна висока!
Суть байки:
Усе зробить - краще чужими руками,
Пристосуватись, жить поміж вовками,
За те, що трапиться не відповідати,
Для цього й справді, треба майстерність мати.
В любому хаосі сказати - то ж не я!
Нехай повчаться цінувать своє життя!
25.03 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980076
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Під акомпанемент дощу,
Весняний часоплин,
Стікає нижче по плющу,
Ансамбль прудких краплин.
Складний поліритмічний код,
Із пауз і синкоп,
Фільмує мокрий епізод,
Весни калейдоскоп.
В полоні ніжних пелюсток,
У запашних квітках,
Танцюють краплі свій танок,
В чарівних чобітках.
Тремтять суцвіття, бо немов,
Дощі і холоди,
У цьогорічних квіточок,
Лишяться назавжди.
Та дощ скінчиться і навкруг
Холодні мокрі сни,
Одягнуть в барви ліс і луг,
Й чекатимуть весни.
12.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979999
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023
Тихо Ангел облетает
Над уставшею землей...
Пух белеющий роняет,
Заслоняет боль собой!
Взмах крыла Его слабеет
От смертельной слепоты....
Люди смрадом души "греют",
Мат за матом...
живы ли вы?
Взор людей неузнаваем,
Источая злость и месть!
Вид людей и честь теряют,
Вбрав в себя поспешно спесь!
Ядовиты в венах реки
Прокленаньем дураков!
Эти злобо - человеки
Истребляют в нас любовь!
Боже мой!
Где все те души,
Сотворённые Тобой?
Неужели, сами рушат
Мост, ведущий нас домой?
Что бы в жизни не случилось...
Боль,трагедия,война....
В сердце открывайте милость!
С нами Бог,
не сатана!
Господь нас одарил Своей Любовью,
Сказав, чтоб нероптали на Него!
Грехам - расценки дал, но дал и волю!
Наш выбор! Жить нам с Ним
... иль без Него!
(СОЛНЕЧНАЯ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979892
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Чекай мене, і я прийду,
Коли обійме ніч красою
І в зачарованім саду
Життя насититься росою
Як у небессі кольорів,
Засяє зоря феєрична
І зазвучить в красі світів
Така мелодія незвична
Ота найкраща, ніби сон,
Що пролунає дивно з гаю
Та доторкнеться наших скронь
П'янкою ніжністю розмаю
Чекай мене, і я прийду,
Коли всміхнуться милі квіти
І на тендітному листку
Заграє промінь, наче літо
І чисте небо голубе
Заполонить красу навколо,
Від сну проснеться все живе
І зазвучить весняне соло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979850
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
А я сумую... знову по тобі...
Не плачу зовсім, просто затужила.
Душа та розум стали у двобій,
Палка любов тече по моїх жилах.
Зібрала я намисто з твоїх слів,
Жарких цілунків, що торкають душу.
Все так, як ти колись цього хотів,
А я знов сумом спокій свій порушу...
І, може, раптом в цю тужливу мить
Я розгублю намисто своє щастя...
О, як же серце знову защемить...
І небесам мій сум тоді віддасться.
Ти знаєш, я не плачу, тільки сум
До мене крадькома чомусь добрався...
Я пригадала наш кохання струм,
Нестримно хочу, поруч щоб зостався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979807
дата надходження 10.04.2023
дата закладки 10.04.2023
Надворі сонце яскраве,
Хоч осінь, але ласкаве!
І чим, зранку, це зайнятись?
Чи з песиком, вже погратись?
Гра в хованку, потішить нас,
Тож швидше, не втрачаймо час!
Уран, шукай! Де ж сховатись?
А може в сарай запхатись?
Полізу, я на горище,
Там думаю, все ж найкраще !
Ото, зрадіє сніданку,
Як знайде, то дам канапку,
Від дуже їх полюбляє,
Нехай мене пошукає.
Уран бігав кругом хати,
Гайда Максика шукати,
Нюшкує й по траві сміло,
Пихнув, двері досить вміло,
В комору і в старий сарай,
Почув голос, -Назад вертай!
За мить, догори дві лапки,
Гав- гав, то ж давай канапки!
Знайшов, ти ж мені обіцяв!
Та враз тихо - Цяв… цяв… цяв!
Тож добре, як друга маєш,
Ти радість, з ним відчуваєш.
Жовтень 2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979580
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 08.04.2023
Я зберігаю всі листи,
Такі близькі й такі далекі,
Неначе дотики весни
Знов, прилетівшої лелеки
Я зберігаю і люблю
Всі неповторні й милі миті,
Плекаю, дихаю, живу,
Вони в єдину долю зшиті
Ціную все своє життя,
Що завжди пестило та гріло,
Немовби миле янголя,
Що тихо святістю зоріло
Усі дороги та стежки
Я також в серці зберігаю,
Душевні, трепетні рядки
Тендітно, мов дитя плекаю
Все занотую, збережу,
Не допущу я грозам змити!
Я проведу чітку межу,
Цим зможу смуток зупинити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979567
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 08.04.2023
Я чую музику у слові:
Наспів веселий, чи сумний,
Як ранок світлий і чудовий:
То урочистий, то легкий...
У серце біль бува приносить,
То піснею бринить в душі...
І не забить його в закони:
І з неба лине, і з землі...
Буває тугою озветься,
Буває ніжністю душі.
Торкає струни мого серця,
Які завжди бринять в мені...
Буває вихором підносить:
Аж до небес у синяву,
Бува розрадою приходить:
І в снах моїх, і наяву.
Бува в журбі, у голосінні,
Аж сльози котяться з - під вій,
Звучить набатом у молінні,
То підніма мене до зір...
Я чую музику у слові,
Кличе вона мене у даль.
Чарівна музика у мові:
Мій діамант і мій кришталь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979179
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 06.04.2023
[i]Дзвенять дзвіночки лісові,
Гудуть над ними бджілки
І чуються пісні мені
Чарівної сопілки.
Злітає бджілка з пелюсток,
На квітку знов сідає,
Заверне з квітки у лісок
І там нектар збирає.
Цвітуть дерева, квіточки
І сонце ясно сяє,
Приємно, радісно мені
І с[/i]ерце в душі грає…[/i]
Колись давно, коли ще дерева вміли ходити по землі, а усі живі істоти уміли розмовляти, існувала легенда, що маленька бджілка стане рятівницею чарівної країни, де усі живі істоти жили в мирі та любові один з одним. Це був зачарований світ магії, невідомий для ока людей, який називався Квітоландією.
Та минав час і жителі Квітоландії вирішили відчинити двері своєї чарівної країни земним людям, які стали жити в мирі та злагоді з її жителями.
Жителі Квітоландії жили в гармонії з природою і тому дуже багато чому навчили людей. Наприклад, від комах вони дізналися, що кожна рослина має цілющі властивості, з яких можна виготовляти ліки. Від дерев – про річки та озера, які дають життя усьому живому своєю цілющою водою. Від тварин – про землю, яка годує їх своїми плодами. Від птахів - про небо, яке оберігає усе живе від зоряного простору Нескінченності. Та головний секрет, про який дізналися люди – це були Квіти Життя, за якими доглядали маленькі бджілки. Саме завдяки цим рослинам Квітоландія зачаровує своєю фантастичною красою та неземним життям. Але, якщо знищити їх – зникнуть чари та все навколо загине. Все в цій країні було чудовим та гарним – ліси, річки, звірі, птахи та природа.
Правителькою диво - країни була мудра, ніжна та неймовірно красива королева Срібна Зірка. А ось королем серед земних людей був могутній та суворий правитель Горисвіт. Зачарований неймовірною могутністю сили чарів диво-країни, він вирішив одружитися з Срібною Зіркою аби стати володарем двох світів. Заздрість та жага влади отруїли його серце. Та, відчуваючи не добрі наміри, королева відмовила йому. Обурений відмовою, Горисвіт вирішив піти на хитрощі та викрав Срібну Зірку, намагаючись, під загрозою неволі, примусити її стати його дружиною. Та вона не злякалася своєї долі, залишившись незламною своєму слову.
І тоді, нещадний король вирішив помститися Срібній Зірці та усім жителям Квітоландії. Його жорстокість не мала меж. Він наказав знищити Квіти Життя, які росли в Королівському парку чарівної країни, а разом з ними і всіх бджілок, що за ними доглядали. Йому було добре відомо, що ці квіти несуть життя та силу навкруги і, якщо їх знищити- загине уся Квітоландія.
Вночі, величезне військо на чолі з королем прийшло до казкової країни. Вони нищили все на своєму шляху і ніщо їх не могло зупинити. Володіючи чарівними знаннями, вони не зупиняючись йшли вперед до Королівського парку. Усвідомлюючи велику загрозу, жителі Квітоландії зрозуміли, що поки Срібна Зірка у полоні, а Квіти Життя у небезпеці, їм ніщо не допоможе. Казковий народ почав рятувати Квіти Життя, але вже було запізно. Жителі з сумом дивилися, як гинуть їхні надії на порятунок.
Та ось, одна маленька бджілка на ім’я Рута, не злякалась смертельної загрози. Вона схопила маленьке зернятко Квітки Життя та понесла його до Квіткового Лісу, де хотіла уберегти його.
Тим часом, задоволений скоєним, Горисвіт повернувся до свого замку та розповівши Срібній Зірці про свою помсту, відпустив її на волю.
А Квітоландію вже було не впізнати, чарівна країна гинула. Що ж робити? Хто їм тепер зможе допомогти?
Та ніхто не знав, що маленька бджілка Рута, яка полетіла до Квіткового Лісу, не сховала зернятко Квітки Життя. Вона, як і її брати та сестри бджілки, була хранителькою чарівних квітів. Розуміючи, що рятує останнє зернятко, вона посадила його у землю та почала за ним доглядати. Це була остання надія на спасіння всієї диво-країни.
І ось, зернятко почало проростати та Квітоландія стала відроджуватись, а разом з нею - всі чари, які захищали країну. Неймовірної краси простори знову зазеленіли яскравим зіллям чудових рослин. Зашелестів веселий вітерець, граючись з зеленим листячком дерев. Заблищала сріблом кришталевої води невгомонна річка. Заспівали у блакитному чистому небі дзвінкі пташки. Відродилось життя та чари в казковому світі. І чим більше виростало зернятко, тим міцнішою ставала могутність чарівної сили, що оберігала всіх диво-істот країни. Квітоландія відродилась з попелу та надія повернулась у серця її жителів. І дякувати за все треба маленькій бджілці Руті, яка не злякалась врятувати останню надію на спасіння своєї країни.
В подяку за хоробрість та сміливість могутня королева Срібна Зірка нагородила бджілку Руту чарівним дарунком. Віднині, маленька бджілка Рута стане Золотою Феєю. Вона буде хранителькою в лісі, де виросло врятоване зернятко. Цей ліс стане для неї домівкою і буде називатись Лісом Золотої Феї.
Так здійснилася легенда про маленьку бджілку, яка врятувала чарівну країну Квітоландію, а разом з нею всіх її жителів.
Що стосується лихого та жорстокого короля Горисвіта, який разом зі своїм військом обдурив та мало не знищив світ чарівництва, його було покарано. І в знак кари за жорстокість та підступність людей, Срібна Зірка разом з іншими феями зачарувала Квітоландію. Віднині чарівні та незламні сили приховували та оберігали казкову країну від світу людей. Жодна людина тепер не могла знайти шлях до дивовижного світу. Єдине, що залишилося від Квітоландії в знак нагадування та настороги про минулі часи – це був великий ліс, який люди згодом за його неприступність та безмежні лісові хащі стали називати Самотнім Лісом.
Звісно, це була лише тільки легенда, про яку всім розповідали бабусі і, яка за довгі роки перетворилася на казку. Бо той час, коли люди вірили в дива вже давно минув, а історії про чарівну країну діти тепер слухали тільки в казках. Та хоча роки справжніх чудес давно лишилися позаду, для людей справжньою загадкою, яка і сьогодні наводила на всіх острах, був безкрайній Самотній ліс, який тепер в бабусиних розповідях описується, як Ліс Золотої Феї.
15.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979367
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 06.04.2023
ЯНГОЛ ЗЕМНИЙ ІДЕ НА НЕБЕСА
Нашому земляку, земному Янголу
Ковалю Сергієві Анатолієвичу
04. 08.1977 -27. 03. 2023
ПРИСВЯЧУЮ
Янгол земний іде на Небеса
Іде у царство Господа Святого,
Він не вагаючись віддав своє життя,
Щоби прийшла жадана Перемога.
Він, як і всі, життя своє любив,
Любив усіх людей, любив родину,
Та все ж найбільше в світі він любив,
Єдину нашу неньку-Україну.
Життя віддав, щоби могли ми жить,
Щоби для нас, настала Перемога,
Найбільшу честь і славу заслужив,
На віки вічні в Господа Святого.
Сьогодні на коліні я стою,
Й молю єдине в Господа Святого,
Хай душу цю поселить у Раю,
А нам з Небес пошле хай Перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979396
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 06.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2023
Моє село ... Та що ж тобі сказати?
-Люблю тебе... живу тобою я!
Моє коріння тут , і батько й мати,
І гріє щедро батьківська земля.
У травах в'ється рідная стежина,.
По ній спішу додому залюбки.
В саду видніє затишна хатина,
В якій дитинства гомонять роки.
Моя бабуся - пташечка сивенька
Мене привітно зустрічала край воріт.
Казала ніжно , що я "квіточка маленька",
Й співали пташки... І радів весь світ!
І мальви пишно квітли коло хати,
Родила дичка чорні ягідки.
Збирала в полі маки і блавати
Й сплітала пишні, запашні вінки.
І легкий вітер розвівав волосся,
І сонце пригрівало у чоло.
Шуміло тихо золоте колосся...
Так любо , мило , затишно було!
Цей теплий спогад гріє мою душу,
У моїм серці , наче птах співа!
Люблю село... І в цім признатись мушу...
Спішу туди , допоки ще жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979381
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 06.04.2023
Прийшла весняна благодать
Сади цвітуть, квіти дивують
Дерева в зелені стоять,
Немовби мавки, що чарують.
Веселки дзвоники бринять,
Струмки дзюрчать, пташки співають.
Діброви з вітром гомонять,
Нібито й справді розмовляють.
Весни веснянки майорять,
Кохання в серці оживає.
Сонця промінці струменять,
Неначе й справді ми у раю.
06.04.2023
Світлина з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979382
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 06.04.2023
Лебедем стати, ой, важко,
вірність не всім дається,
йди обніму тебе, пташко,
та пригорну до серця.
Чому ти сумуєш, мила?
Вітер холодний зранку…
замерзлі зігрію крила,
вкрию тебе серпанком,
не теплі тепер тумани
горнуться попід берег.
Сонце висвічує тьмяно
де очерету шерех
лащиться хвиля ранкова,
ніжиться та радіє.
Ти чуєш? Лунає знову –
наших сердець лебедія.
06.04.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979347
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 06.04.2023
Ти ,є ніжна пісня у моїм житті
У серденьку- щастя струна.
Ти, високе небо у почутті
Красива квітка ,як весна.
Ти,є зіронька мого натхнення
Яка сяє із блакиті.
Ти, жадана мрія-сьогодення
Квіт волошка в стиглім житі.
Ти, ясне сонечко на світанку
Промінь золотий у вікні.
Ти, чарівний спів пташечки зранку
Солодкий нектар навесні.
Ти , у садочку рай- весняний цвіт
П'янкі пахощі розмаю.
Ти, є міс чарівність -казковий світ
Муза, яку палко кохаю.
Ти, є Всесвіт із синіх-синіх гір
Зореквіт у моїй душі.
Джерело пісень - мелодійних лір
жива водиця у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979175
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 04.04.2023
Приходить день
завбачливо зустрівши
небес благословення, доброту
а світ лишень
чекає на узбіччі
допоки світло зрушить темноту
Співа́ пісень
тужливо й ледве чутно
син сил природи - літній вітерець
приходить день
і ночі світ безмежний
своїм теплом знекровить нанівець
Чекай на мить,
що змі́нить видноколо
розп'явши світ
на декілька життів
шукай мене
допоки міф "ніколи"
не зрушить сила істинних світів
Приходь у день
коли на серці смуток
коли на серці тумане́ць невдач
приходь у ніч
коли повіриш в долю
коли майбутньому віддаш своє "пробач"
А я за мить
а я за кілька кроків
іду з тобою завше, ніби тінь
лишилось тільки
дочекатись слова
що нас звільни́ть для пристрасних обійм
Приходить день
чекаючи, що доля
віддасть сьогодні в подарунок нам
чекає світ
чекає видноколо
віддавши силу ніжності словам...
2008 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979014
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Розгнівавсь вітер, кида хвилі,
І б"є безжально об пісок.
Вони боротися - безсилі,
Як побороть? - нема думок.
А там далеко видно човен,
То виринав, то знов в пучину,
Боротись був іще спроможен,
Змагався з вітром безупинно.
Лиш відчайдушне це завзяття,
Його тримало на плаву.
Коротка мить - оце сум"яття:
Чи зможу я? Чи допливу?
Здалося сили покидають,
Невже прийшов уже кінець?..
Та раптом море затихає...
Зморивсь не човен, а вітрець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979017
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023
Вітер заколисує під вечір
Сосну та вербиченьку й берізку,
Дбайливо огортає їхні плечі
Сірою шаллю, ночі ж зимні трішки.
Та шаль розшита зоряним намистом
І затишно стає тим деревцятам.
Лиш задрімали, а вже ранок близько,
Тому вони як молоді дівчата
Гарненько вмили личенька вродливі
В прозорій чистій ставковій водиці,
Струсили росу із зеленої спідниці
В очікуванні ще якогось дива.
Що вітерець заграє на сопілці
І підуть у танок вони босоніж.
А сонця промінці на кожній гілці
Залишать слід-цілунок їм на спомин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978125
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 02.04.2023
Я бачила сяйво у сонячних тінях,
Частинки чарівні лишались на віях,
Горнулися ніжно, ховались в серпанку,
А роси розкішно торкалися ранку
У дивних мотивах я бачила казку,
Як ніби найкращу матусену ласку
І в милих тенетах святої любові
На світ появлялися долі чудові
Обіймами ніжно схилялись, як діти,
А їм посміхалися звабливі квіти
І в сонячнім сяйві, немовби на небі -
Були і прекрасні, але і далекі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978628
дата надходження 30.03.2023
дата закладки 30.03.2023
1
Зимовий ранок… тьмяне сонце, ледь пробивається через сіру імлу. Вночі зима трохи підсипала свіжого снігу. В центрі містечка вряд пишні ялинки, з них іще не зняли новорічні ілюмінації. По гілках, то купками сніг, то ніби розстелено срібне мереживо. Сонце неначе в зажурі, тож блиск сніжинок скупий. Біля школи гамірно…школярі веселяться, кидаються сніжками. А чому би й не повеселитися, адже цьогоріч снігу зовсім мало випало. А свою радість тільки так і можна висловити. Біля дверей школи невелике скупчення учнів, на обличчях посмішки, звучать гучні розмови і вітання з Новим роком, хоча всі новорічні свята уже минули. Філіп, учень дев’ятого класу, з мітлою в руках стояв осторонь. Сьогодні їх клас черговий по школі. В класі, він серед хлопців виділявся зростом. Тому, починаючи з четвертого класу, мав зобов’язання взимку відкидати та замітати сніг біля дверей. Цю роботу завжди виконував старанно і відповідально. Таке виховання хлопець отримав від покійних батьків, які, на жаль, загинули в автокатастрофі. Батькам доводилося багато уваги приділяти сину, адже підростав хлопчиком – забіякою. Навчаючись у школі, часто зривав уроки, сперечався з учителями. Йому притаманна упертість, завжди намагався довести свою правоту, хоча пізніше часом і шкодував. Коли ж не стало батьків, трохи змінився, але в перехідний вік надто важко перевиховувати дитину. Хоча дідусь із бабусею намагалися дати хлопцеві все найкраще, часто вели бесіди, але його емоційність, збудженість перевершила всі сподівання. В приватному секторі містечка їх будинок мав два входи, тому з дитинства хлопець підростав, як кажуть, на очах. Одне втішало хлопця, що дід з бабусею ще не такі й старі, добре, що не віддали в дитбудинок, а оформили опікунство. Дід працював на одному з автосервісів із ремонту легкових автомобілів, а бабуся кравцем одягу - в пошивному цеху малого підприємства. Звичайно, багато часу забирає робота, тому після школи хлопець відчував свободу. Коли школа неподалік, можна більше часу провести в компанії з хлопцями. Хлоп’яча неуважність до своїх речей інколи нервувала бабусю: - І що ти всюди, по всіх кімнатах залишаєш одяг, зошити, взуття! Ну, Філіпе, тобі ж не п’ять років, пора дорослішати! Він мовчав, червонів, відразу закривався у своїй кімнаті . При такій розмові чоловік намагався зняти напругу, заспокоїти дружину: - Та не звертай ти на нього уваги! Хіба не бачиш, на обличчі уже волосся росте, гормони впливають, перебіситься!
2
Гучний дзвінок покликав учнів і вчителів на урок. В коридорі штовханина, один за одним діти зникали за дверима класів. Перший урок здивував учнів у класі, директор школи познайомив із новою вчителькою англійської мови. Доволі молода вчителька, з легким рум’янцем на обличчі, знайомилася з учнями. Її карі очі ніби свердлили кожного, коли той підіймався з місця. Філіп, не відводячи очей, дивився на неї, то червоніє, то біліє на обличчі. Її стрижка і каштановий колір волосся дуже пасували до овального обличчя і кольору очей. Почувши своє прізвище, неквапливо піднявся, закліпав очима, ніби не розумів, що від нього хочуть. Її голос, як тоненький звук скрипки, заспокоїв його: - Сідайте! Озирнувшись на тихий сміх за плечима, розгублено глянув на вчительку, почервонів, як варений рак. Та де ж тут було не розгубитися, як у голову влазила якась чортівня - він уявляв її напівоголеною і усміхненою. Яка ж вона гарна й така молода! Здаля ніби чув чийсь голос: Скільки їй років? Скільки… скільки? Кажуть, як відбуваються дива, то їх можна чекати ще й ще. Цього дня після уроку англійської мови він ніби пережив душевне потрясіння. Незрозумілі відчуття переповнювали тіло. Хоч і розумів, що дорослішає, але ж це вчителька! Чому лише вона так зваблює, а не хто інший з дівчат. Проходячи вздовж невисокого паркану сусіднього будинку, Філіп зненацька зупинився, на обійсті побачив Наталю Федорівну. Овва! Ледь не вигукнув, це ж треба, то це вона, моя вчителька англійської мови купила цей будинок. Пригадав, як бабуся бідкалася, що більше року в цьому будинку ніхто не мешкав. Хоч покупці й були та не сходилися в ціні. - Оце так сюрприз! - думки вітряками. - Оце так сюрприз! Як шкода, в мене попереду десятий і одинадцятий клас. Може, незаміжня, хай почекає, я підросту! Плутаються думки, від них ще більше горить, тривожиться його молоде тіло.
3
Філіп попрощався з дитинством, став краще вчитися,червонів при спілкуванні з Наталією Федорівною. Одного разу, стоячи навпроти неї, ніби мірявся зростом. - Ого! Та я майже на голову за неї вищий! Така худенька, як берізка! Ото б її притиснути до себе, а може, й спробувати поцілувати. Та чи я годен це зробити? Вона ж уважно подивилася на нього, зробила зауваження, - Ви про що думаєте? Я вас запитую, чи ви переклали завдання? Якщо так, то, будь ласка, розповідайте. - От халепа, подумав. І вже ледь пригадав про що мова, не поспішаючи переказав переклад. Отримавши одинадцять балів, на радощах був би готовий її розцілувати, трохи червонів, сідав на своє місце. Після уроків усе частіше йшов додому. Хлопці дивувалися його поведінці, але не наважувались запитати, як кажуть, лізти в душу. Помічали його погляди до вчительки, між собою переглядались, співчували закоханості.
4
А час летів… відбуяло три весни. Попереду випускний бал, дорога в нове життя. - Куди йти? Чи вчитися, чи працювати з дідом у автосервісі? Над цим не раз задумувався. Та все частіше дивився на межу і стежку між городами. По ній з криниці Наталя носила воду. Він так чекав цього моменту, адже уже кілька разів допомагав їй. При зустрічі привітно посміхалася і казала ніби жартома: - Ну й помічник, ти ніби мій бойфренд. Після цих слів він намагався затримати свій погляд у її очах. Кудлаті думки копошаться в голові – Якби ж приголубила, хоч на хвилинку! Я б їй зірки з неба дістав, і ніч би нам подарувала солодкі миті. Ті миті, які б поріднили нас, і вона б покохала мене так, як я кохаю. За ці роки змужнів, став справжнім легінем, адже щоранку займався спортом. Із- за дерев крадькома й ласо позирав на неї, довго милувався станом, особливо коли йшла до школи. Збуджувався, уявляв, що торкається її ніжного тіла. Та залишалось одне - свою похіть втихомирював тренуванням на перекладині. Після закінчення школи Філіп частіше став ходити до дідуся в автосервіс, а з часом деякі машини ремонтував сам. Про навчання зовсім перестав думати. І дід з бабусею не наполягали, не мали бажання кудись відправити онука, вважали хай краще поряд, так надійніше. Одного разу, був саме вихідний день, Наталя з відром йшла до криниці. Філіп підтягувався на турніку, побачив її, хутко одяг футболку. І, не дивлячись під ноги, побіг. Та враз перечепився через невеличку патику, але втримався, не впав. Неподалік у траві копошились кури, миттєво закричали, а півень, як заводний, раз - у - раз голосно співав. В цей час дід був на обійсті, ганчіркою витирав велосипед, крик курей привернув увагу. Бачив, як онук підбіг до Наталі, забрав пусте відро. В старого йокнуло серце. - Оце дивина, так летів, ніби на пожежу! Ой не було би біди, недарма стара каже, поговори з ним, як з чоловіком, щоб не наробив помилок. В домашніх клопотах дід провів цілий день , але так і не знайшов часу для розмови. Лягаючи спати, журився за поведінку онука, - Ну хай би там якась дівчина, а це ж учителька, ще й старша за нього, мабуть, років на десять. Воно отак розібратися, чого це одній купувати будинок, нехай би уже заміж вийшла чи що, наче ж симпатична. Дружина підтримала: - Хай би вийшла,чи хто проти. Та де ж тут, у містечку знайдеш багатого. А самій, маючи невелику зарплату, ще й вчительці, за бідного виходити не годиться. Серед людей треба гарно виглядати,тож треба чоловіка з товстим гаманцем та й щоби був не скупий. - правда, я поговорю з ним завтра. Та чи те збувається, що людина планує - не завжди задумане має в своєму розпорядженні. Ранковий дзвінок з Києва порушив усі плани, померла мати дідуся. Вдвох з дружиною, поспіхом зібрались. Дід радив онуку не покидати роботу в автосервісі, не задивлятися на молодиць, тим паче старших за віком. Наказував, щоб не збирав вечірок, був відповідальним і при собі завжди носив телефон. Бабуся розплакалася, обіймаючи, шепотіла: -Я тебе благаю, господарюй, як годиться, щоб не осоромився перед людьми. Не втрать свою гідність, ти уже дорослий, май голову на плечах. Цього вечора він довго не міг заснути. Після телефонної розмови з дідусем, зрозумів, що додому повернуться не скоро. Адже прадіду потрібна допомога. Роздумував – Все зрозуміло, таке життя - коли людині за вісімдесят років - не завжди може сама себе обійти.
5
За вікном чудовий ранок… по рожевій фіранці мерехтить сонячне проміння. Через відчинену кватирку донісся пташиний щебіт - спів. Філіп уже не спав, чув веселий спів, але відкривати очі не хотів. - Куди й чого поспішати ? Сьогодні вихідний, я один… яка благодать, свобода! Можна довше поніжитися в ліжку і просто помріяти. Та хіба так просто лежиш, коли спокій забрала вчителька. - А що вона, уже встала чи ні? Може, в гості до неї сходити? Всі очі прогледів до її будинку. А звідти ні звуку, ні шурхоту. Позирав на годинник .- Не може бути, щоб так довго спала. Зазвичай, я на турніку, а вона то квіти поллє, то на клумбі рве бур’ян. Цікаво, де так довго можна ходити? А може, в центр пішла купити деякі речі? За півдня стільки всього передумав, а відповіді так і не мав. Де зникла? Кепського настрою не позбутися, три дні поспіль у розчаруванні. Думки роїлися - Може когось знайшла? Хоча би раз натякнула про свої плани, може поїхала кудись. Чи день, чи ніч в напрузі, може з’явиться світло, але надії були марні. По обійсті ходив, шукав розраду, як вилити свій гнів? Думка, мов вітер - В підвалі є вино! Хай вип’ю, ну хоч один келих, може, позбудуся цих заядливих думок. До ночі непомітно опустошив пляшку, у забутті його поглинув сон. Вранці здивувався, побачив навстіж відчинені двері. У голові шуміло, двома руками намагався зробити масаж, розтирав шию. Воно би усе нічого, але дзвінок із Києва примусив узяти себе в руки, старався відповідати бадьорим голосом. Цей день був надважким, і згодом кілька тривожних днів у надії, що з’явиться Наталя. Вона з’явилася аж на десятий день. Сонце уже добре пригріло землю і вже злегка нагнувшись, порпається в квітах, збирала сухе листя тюльпанів. Його вразила її засмагла шкіра й доволі відвертий одяг. Блакитні шорти ледь прикривали сідниці й такого ж кольору топік, з якого випиналися пухкі груди. Здивуванню не було меж, коли ж я встиг її прогавити, коли з’явилася? Тож чатував, як місяченько в небі, нічку за нічкою. Гукнути? Ні! За кілька секунд знайшов вихід - у руці тарілка з пшеницею, розсипав її й скоса позирав на Наталю. -Тю- тю-тю- тю! Тю-тю-тю-тю…. Вона ж звичайно миттєво почула, як звав курей, різко випрямилася й хутко зникла в будинку. - Втекла! Чому? Ну ж бо привітатися, от дурень, побоявся злякати. Думав так краще - вийшло гірше! Підстерегло розчарування. Та одна думка втішила - Вихідний день, сьогодні я наважуся піти до неї! В кріслі, навпроти вікна, вдав із себе слідака. - Чи є на обійсті,чи немає? Заховалася! Нарізати троянд і піти освідчитися? Ні, мабуть, зарано. Поки думки виносили мізки, одягнена в легкий літній сарафан Наталя зникла за хвірткою. – Що, знову втече? Але про це уже було пізно думати, тож не буде доганяти, освідчуватися посеред дороги. Вечоріло…а він все сидів біля вікна, смакував червоне вино. Це для сміливості, так вирішив дочекатися її повернення. Непомітно спустошив пляшку. Звук хвіртки його ніби розбудив. - Нарешті дочекався! Не дивлячись на свій вигляд, ( набряклі очі,червоне обличчя), і те, що від нього пахло спиртним, він з букетом червоних троянд сміливо відчинив двері її будинку. Сталося те, чого не можна виправити. Хіба їй тендітній можна було справитися з голодним ведмедем, який відразу впав на коліна, освідчився. Та, коли побачив її розгубленість, свою роль зіграло вино, переступив межу дозволеного. Лише вдома, під ранок, лежачи в ліжку, прозрів - Що ж я накоїв! – Але ж кохаю, буду радий одружитися. Шкода, що не по згоді, а силою взяв. Вона ж така… вона ж така солодка. А ті уста, як стиглі вишні, а груди, ніби маки серед поля, як ніжні пелюстки, що ледь торкалися мого гарячого тіла. Як було стриматись? Зірвався з ліжка – Ні, треба взяти себе в руки, їй на роботу не йти, а я повинен піти. Бо ж тут контроль, відразу в Києві дізнаються, тож під наглядом дідового друга. Іще чого доброго приїдуть, одному ж краще. Вечоріло… край неба частину сонця накрила чорна хмара. Філіп повертався з роботи, поглянувши на небо, порівняв зі своїм настроєм. На роботі криза, нестача запчастин до машин зупиняла весь ремонт. Зморений, виснажений, в кріслі проспав до самого ранку. Прокинувшись, роздумував – Чи піти зараз до Наталі? Вибачитися і запропонувати вийти за мене заміж? Все ж вирішив кілька раз підтягнутися на турніку. Раптовий скрип хвіртки… привернув увагу. - Чи пішла? Вона, чи хто інший? Як ошпарений окропом, вибіг на вулицю. Легкий дорожній пил здіймався вгору, приховував жовте таксі, яке швидко зникло з очей. Минув тиждень… Душу ятрила образа на самого себе й на Наталю – Я покидьок, треба було зранку піти до неї, адже ладен був на колінах просити пробачення. Та й вона, нехай би прийшла, випаскудила мене по повній! А що тепер, між нами ніби прірва. Чому так низько я упав? Ганьба мені, ганьба! Увечері дзвонили з Києва, мала приїхати бабуся.
6
За останній тиждень життя Філіпа кардинально змінилося. Робота, спортзал, ввечері поряд з бабусею біля екрану телевізора. Тут уже й вина не випити і друзів не зібрати. Ото тільки й розваг, що в телефоні пограти в якусь гру. Та зануритися в спогади. Не покидали думки про Наталю. Минув іще тиждень… Біля воріт Наталиного обійстя з машини вивантажували меблі. На другий день бабуся приголомшила новиною: Наталя виїхала за кордон, по договору, в оренду на три роки здала будинок. Це Філіпа зовсім вибило з колії, ходив сердитий, збуджений. Через місяців два отримав лист. Бабуся зазирає в очі онукові, - Ану – ну, хто це тобі написав. Цікаво, лист з-за кордону, ще й поштарка сказала, особисто в руки. Але я ж її роками знаю, під чесне слово мені віддала, пообіцяла - не читатиму. Я ж по іноземному ні бе, ні ме, як кажуть, але і так би не наважилася прочитати, це ж особисте. В кімнаті безлад, ніби щось шукали. На столі лежить одяг, купа книг, пустий конверт, на кріслі, горою пір’яні подушки. На застеленому покривалом ліжку Філіп лежав одягнений. Похмурий, зажурений. Поруч лист, злегка промоклий від сліз. Цей лист приніс страшну звістку, душевний біль. У голові ніби били дзвони й здаля луною доносились слова: « Я тобі ніколи не пробачу! Думаю, настане час розплати!» Цей лист, як вирок по житті. Восени пішов на військову строкову службу. Нові знайомства, пізнання нового життя, не раз примушували задуматися про особисте прожите. Коли в роту приносили листи від рідних, коханих, хтось від радості підстрибував, дехто навіть обіймався. Він же відразу лягав у ліжко, голову накривав подушкою. Таким чином намагався позбутися спогадів про лист. Після служби працював у автосервісі. За цей час помер прадід, бабуся поїхала в Київ. Зважаючи уже на похилий вік, вони з дідом переписали на нього будинок, вирішили жити в Києві. Біля будинку Наталі декілька раз бачив чоловіка й жінку пенсійного віку. Хоча й жив сам, та життям сусідів не цікавився. Правда, кожне літо, коли біля її будинку на клумбі розцвіли троянди, згадував той єдиний вечір, який провів із Наталею. Та про помилку в своєму житті, про яку дуже шкодував. Душевний емоційний біль поступово втихав, та залишався спогад, як рана.
7
Збігли роки, як води в річках…не повернути час назад. Не мало й не багато та після закінчення школи минуло п’ятнадцять років.
Кажуть з роками приходить зрілість…Філіп це відчував. Своє життя присвятив праці в автосервісі. Придбав машину, вона ж для нього, як розрада. Біля неї можна й поспівати і музику послухати, а часом навіть поговорити, хоча знає, що у відповідь нічого не почує.Та це його влаштовувало. А що ж до особистого життя - якась панянка на крутій машині приїде в автосервіс, на на якийсь місяць – два нагода завести інтрижку.Одружуватись уже й не планував. Правда інколи задумувався, як би ж зустріти таку красиву і тендітну, як Наталя.
В розгарі спекотне літо… Філіп до блиску витирав машину.Увагу привернуло таксі, що під’їхало до сусідів. Дві жіночі постаті, з багажника забирали речі. Струнка панянка, одягнена в коричневі спортивні лосіни й білий топік,у широкому капелюсі, в темних окулярах, щось говорила французькою мовою. Йдучи, рукою кивала до стежки, що вела до будинку. Інша панянка, трішки худша й нижча зростом теж мала такий одяг, але без капелюха, русяве волосся, ледь-ледь торкалося плечей.
Заінтригований, задумливо - Ото так одяг, шкода… побачити би їх обличчя.І чи надовго ці дві кралі заблукали в наші краї?
В цей час, їм назустріч, уже поспішала сусідка, за мить обіймалися й цілувалися. Друга панянка тонким голосом запитала,
-А де дідусь?
Від здивування Філіп розкрив рот, з уст вилетіло,
-Ти ба! І вже про себе -Одна француженка, а друга без акценту говорила українською мовою. Ото так сусіди, тихенькі- тихенькі, ніби й родини не мали , а тут на тобі, справжній сюрприз.
На подвір’ї в сусідів тихо… Він сів за кермо своєї машини. Уже за десять хвилин купався в ставку, насолоджувався вихідним днем.
Літній вечір довгий… з садка чути спів соловейка. Біля входу в будинок, в лозовому кріслі – гойдалці, з закритими очима, задравши голову доверху, відпочивав Філіп. Після довгого купеля в ставку, розслабився, забув про все на світі.
Раптовий голос жінки привернув увагу,
-Марино, я тобі сказала, зачекай тут! Я з ним наодинці маю поговорити!
Його обличчя різко почервоніло –Це що голос Наталі? Чи в мене сонячний удар? Серце закалатало ніби від переляку. Все ж повільно піднявся з крісла, стискаючи кулаки, намагався вгамувати стан душевного хвилювання.
8
Наталя уже йшла по його стежці, така ж красива і тендітна. В такому ж легенькому літньому сарафані, як колись. Іще на відстані випалила,
-Не лякайся, я ненадовго.! Нам терміново треба поговорити! Думаю… краще це зробимо в будинку.
Вона не дивувалася, що він мешкає один. Адже його сусіди, це її мати й батько. В цьому будинку вони жили уже кілька років,тож про його життя знали майже все.
-Оце так сюрприз!- рукою кивнув до дверей будинку,-Проходь!
Наталя на стільці біля вікна… раз – у - раз пильно принизливо дивилася на нього. Її очі виблискували розбишатським блиском, суворо сказала,
-Ти присядь! Бачиш я тут! Може мене забув? Та думаю, що ні. На жаль мені тебе не було можливості забути.Ти мені подарунок зробив, а тепер я хочу, щоб ти його забрав. При нагоді, я буду з нею спілкуватися, допомагати. Я тобі писала, що прийде час розплати, ось він і настав.
Він зразу не зміг зрозуміти про який подарунок йде мова, але коли почув вислів »з нею», його обличчя різко побіліло. Очі забігали по підлозі, хвилюючись, глухим хриплим голосом,
-Ти що цим хочеш сказати? В мене що, є донька? То ти приїхала….
Наталя різко, майже крикнула ,
-Так, я приїхала до своїх батьків з нашою донькою Мариною.Мабуть ти здивуєшся, що до цієї пори не поцікавився про сусідів? Дивно! Я скільки років присвятила їй. Тепер руку й серце мені пропонує дуже дорога для мене людина, але донька його не хоче прийняти.
-Ти мешкаєш у Франції?
-Ні! В Німеччині, в затишному містечку.
-Але ж я чув французьку мову.
- Це просто в нашому районі люди більше спілкуються французькою мовою.Та це тебе не стосується. Наша Марина,окрім рідної мови, знає ще три іноземні. Я виховала розумну доньку!Вона про нас все знає.
-Ти хочеш, - щоб я її забрав до себе?
-Вона сама наполягла. Ти ж розумієш, в такому віці дитиною не дуже скеруєш. Своїх діда й бабусю вона добре знає. Перші три роки моя мама була з нами, а згодом, вони з батьком не раз у нас гостювали. Добре коли є батьки,тож, як бачиш, не пропала.
Вона закинула ногу на ногу, поправила полу сарафана й продовжила,
-Ми втрьох два тижні відпочивали в Криму. Мене Фелікс чекає в готелі, сьогодні вночі їдемо в Київ, а там на літак і додому.
-Кажеш додому….А я…
Вмить різко піднялася із стільця, перебила його,
-Значить так, Марина залишається тут! Під твоїм наглядом і наглядом моїх батьків піде в школу.Вона уже сама може вирішувати з ким їй жити. Тож ми вечеряємо о вісімнадцятій годині, думаю тобі час приєднатися до нас. Згодом мене забере таксі.
Поглядом зміряла його з ніг до голови,
-Що татусю, може здрейхів?От тобі і розплата !
За мить швидкою ходою, не озираючись поспішила до хвіртки.
Філіп мав йти на вечерю…скільки думок, стільки ж й вагань.-Але ж вона мати! Ні, я відмовитися не наважуся. Хай тоді поступив підло,але ж я не втратив людяності.
Кожне слово сказане нею й досі гуділо в голові, все ще клубками плутаються думки. - Оце так сюрприз! Але думай не думай та йти треба.
Біля обійстя стояло таксі…Наталя попрощалася з батьками,зі сльозами на очах,обійняла доньку,
-Мариночко! Люба доню, пробач! Але ж це твій вибір,тож ніяких образ.
-Ти не хвилюйся, я буду і в бабусі з дідом, і в нього. Він мені сподобався. Не хвилюйся, ми з усім самі розберемося! Дзвони,побачимося по скайпу. Я думаю все буде добре!
На ходу до автівки, звернулася до Філіпа,
-Виправляй помилку молодості!Ти за неї головою відповідаєш!
По дорозі здіймався пил… таксі набирало швидкість. Важко перевівши подих, Філіп поринув у думки -Чи то розплата, чи така доля, як у мене. В такому самому віці я залишився з бабусею й дідусем. Але ж є я - її батько, то це таки розплата. Та я присягаюся, прикладу усі зусилля, щоби донька була щасливою і не дай Бог їй зустріти такого бовдура, як я!
2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978536
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 29.03.2023
Одна стежина… в барвінковім цвіті
Коли тупцюєш, вперше до матусі,
Для ближніх ти, кращий на всьому світі,
Хоча й не впевнений, в крокові, в русі.
Змах рученят - обійняти б цей весь світ,
Тремтіння тіла, підстерігає страх,
Душею й серцем сприйняти дивосвіт,
У оченятах блиск, враз миттєвий жастрах,
Вже безпорадність - прихисток у неньки.
Із часом ти, здатен сприйнят все, йдеш,
Ніжить трава, буяє, аж по пояс,
Дорога знань… стелиться, її знайдеш,
Хоч боячись, озирнешся і не раз,
Розквітнеш сам у ніжному суцвітті.
Де друзі поруч, завжди, як опора,
Щось підказати, чи виручить треба,
Може, хтось хоче схилить до покори,
Вирішиш сам, чи в цьому є потреба,
То щоби згодом, нікого не винить.
Світліша небо, чисте, схил блакитний,
Свої знання, мрієш втілити в життя,
Чекаєш день, сонячний і привітний,
Ти відчуваєш гучне серцебиття,
На яку стежку стати, щоб йти сміло?
Їх так багато, а час ніби летить,
Ця мить коротка, як ранкові роси,
Йди сміливіше, поки сонце й блакить,
Як цвіт весни, його бачиш прекрасним,
Любов зустрінеш… щоби на все життя!
Буденні дні… робота, жінка, діти,
Ти ніби птах, що про родину дбає,
Весна в душі, вмієш погомоніти,
У дружнім колі, сім’я окриляє,
Щоби щасливим зустріти майбуття!
Одна стежина, цінуй своє життя,
Щоби без воїн й не було каяття!
Березень 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978271
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
…Бо ти на землю янголом зійшов.
І туга за напівзабутим раєм
тебе – о мій метелику! – мов шовк
у коконі тісному огортає.
Бо там, у небі, [i]світлом [/i]є любов,
а на землі – лиш полум’ям гріховним.
(Хоч знехтує, як завше, юна кров
кордоном між тілесним і духовним.)
Ти мрієш про немислимі світи:
там пристрасть – вічний вальс, фламенко, танго.
А на землі кохання – вдвох лягти…
…Не обійму, бо ти – крилатий янгол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978187
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 26.03.2023
У літнє надвечір'я пірнаю, як в безодню,
Ковтаю теплий вітер у самої води,
Черпаю, як в оазі, чисту воду прохолодну,
Пірнаю в освіжаючі рятуючі сліди
Живильного єства блакитних хмар, у їхню сутність...
Пірнаю і зникаю, як в утробі загублюсь.
Для мене - щирий дар з можливістю забутись...
Шкода, немає зябрів... Ой, шкода, бо ще втоплюсь...
А так - пірнув би в річку, чи занурився би в море,
Блукав би потаємними доріжками глибин.
І в цілковитій тиші у безкрайньому просторі
Вбирав би кольори підводних чарівних картин.
Русалкам дарував би оберемки дивних квітів,
А ввечері із ними б на камінні поспівав
І знов вбирав легенями бурхливо-теплий вітер,
Я б випив теплий вітер, ще й з собою би набрав...
До ранку споглядав би, як ховаються планети
Та сяйво полохливе розчиняється в воді,
Як вранці пташки створюють на новий день сонети,
Народжуються росами краплинки молоді
Та віддають життя своє новому дню та Сонцю:
Яскравість для Світила, а водичку для дощу...
Залишився б я там, але проміння б'є в віконце.
Хвилинку поблукаю і... вже сон свій відпущу...
Бо ж треба вже пірнати в вир свого життя та світла,
Творити, жити, змінювати, краяти серця,
Душею відчувати не свої літа, а літо...
Те літо у душі, яскраве літо без кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977370
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2023
Все нищить навкруги вона – війна,
Лишає змоги: просто – мирно жити,
Та – небом милуватися з вікна,
Тривожними сиренами луна,
Зганяє – в бомбосховищах сидіти.
Рашистський тероризм – не дивина,-
На нас напали підлі московити,
Як – дика та кривава сарана,
Їх покарають ЗСУ – сповна,
За те, що – сиротіють наші діти.
Сиріт – батьків біліє сивина,
Розстріляні міста і села – вбиті,
Зіяють бомбо-вирви по ланам…
Нещадна, людожерна, руйнівна,
Війна – життю загрожує у світі.
(Цикл: УКРАЇНСЬКИЙ/УКРАИНСКИЙ ФРОНТ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977365
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
Коли я народився вперше
То прокричав "Гармонія!"
А потім я ставав чим більш тим меншим
І мої крики перебивала симфонія
життя ака бувальшина
Так сумно..
Цей сум ніщо не переб'є,
Проте я знаю, що біля мене ти є
Але ж це неможливо -- тебе пізнати
Ти є поріг до батьківської хати
Ти є
Але ж коли я народився
Кричав: "Гармонія!"
Якщо ретроспективно в суть вглядатись
То вибрав я тебе, бо ти найкраща
Бо Ти моя Симфонія
А є твій
Син
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977363
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
Я закохалася в природу,
Що просинається від сну...
В чарівну ніжну її вроду.
У мирну сонячну весну...
Прощайте люті заметілі.
Відпила смутку я сповна...
Вже розцвітають квіти білі,
Нам принесла, які весна.
Усе оновиться довкола...
Змарнілі люди оживуть.
Блакитне небо, спрагле поле...
Хрущі над кленом загудуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977351
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
Розлило сонце сяйво в небесах,
Яка ж була небачена краса,
То ніби колорит усіх світів
Вмить запалив яскравість кольорів
Заграли барви дивно мов руно,
Відчуло серце ранішнє тепло
І доли шепотіли в почуттях,
В обіймах світу дихала земля
У тихих травах ніжно, як дитя,
Зароджувалось з силою життя,
Мов дивний сон зманіжений, земний -
Дарунок справжній милої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977345
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
Ми готові докласти максимум зусиль для розвитку та процвітання нашої батьківщини.
Ще попереду багато важких днів, болю і втрат,
але ми впевнені у перемозі, в те, що країні потрібно жити,
а нам робити те, що вмієш та любиш.
Ми переможемо, тому що з нами правда, з нами Бог,
з нами Україна, і з нами наш Великий Тарас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977209
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Не розділити горя з матерями,
В котрих війна забрала лебедів.
Найтяжчий біль, що є, вони пізнали
Не дочекатись більше їм синів.
Яке життя чекає їх надалі?
Не покидає сум, біжить сльоза.
Надривають, гнітять душу печалі,
Бореться з горем мати сама.
Чекає сина та молиться щодня,
Не людина, більше з тінню схожа.
Яка є розрада - людські співчуття,
Нічого в біді не допоможе.
Не заросте ніколи та стежина,
Вона іншого не помічає,
На думці одне, провідати сина ,
Завжди до нього поспішає.
Не розділити горя з матерями,
Не повернути їм живих синів.
Лягають в домовину тисячами,
До перемоги стільки днів - років?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976958
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 14.03.2023
1
Пам"ятаю осiнь
З блюзом i сльозами
Як ти вiд мене пiшла назавжди
Пам"ятаю мiста золоте волосся
Ритм легкоi твоei ходи
Пр..
День
Несмiливо кликав нiч
Де ти тепер немов свiча у вiкнi?
2
На кого чекаeш
Для кого палаeш
Доньку чи сина яким звеш iм"ям?
Кроками по листю
Ти менi лунаeш
Наче мiж шепотом i небуттям
Пр..
3
Долi не збагнути
Нiби птаха в небi
Вивчити гiркий пароль самоти
В кожному обличчi
Сяe щось вiд тебе
Тiльки це зовсiм iнакшi свiти
Пр...
4
Пам"ятаю осiнь
З блюзом i сльозами
Як ти вiд мене пiшла назавжди
Пам"ятаю мiста золоте волосся
Ритм легкоi твоei ходи
5
Зрушити не мрiю
Надважке коло
Проти стрiмкого потоку рокiв
Колiр твоiх рухiв кольору Нiколи
Так починаeться право на спiв
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976892
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 13.03.2023
Почасту я у чарах ночі
Під ніжний шум плакучих верб
Свої підводжу мрійно очі
На місяця холодний серп.
Й тоді одна лиш думка лине
Кудись в міжзоряні світи,
Що, може, десь у цю хвилину
На нього дивишся і ти.
Пливе дворогий в неба тиші,
Простори сріблячи кругом,
І ти, як сотні тисяч інших,
Про щось гадаєш перед сном...
Лишень в’яви: це світло біле
Текло в часи погожі й злі
Усьому, що цвіло й зотліло
На цій потріпаній землі!..
Вогні століть й епох невпинно
Згасали в млі невороття –
Лиш місяць сяє все незмінно,
Тепер таким, як ти і я...
Нехай мені ж під шелест гаю
До віч він світом цим струмить:
Можливо, в погляді з’єднає
З тобою хоч на куцу мить.
[i]09.ІІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976893
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 13.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F26oo1q4CLM[/youtube]
Коли дощі ідуть стіною,
І їхні сльози на вікні,
Так хочу стерти їх рукою,
Бо плакать схочеться й мені.
Дощ навіває чомусь тугу,
І з ним я плачу просто так.
Чи так душа зніма напругу?
Удвох наплачимося всмак.
Омиють сльози всі печалі.
Сльоза - це ліки для душі.
А потім разом ми в мовчанні,
Не ллються сльози вже в тиші.
Щасливий той, хто може плакать,
Не по причині, просто так.
Сльозам не треба дорікати
Можливо, скаже хтось -" дивак".
Не кожен сльози зрозуміє,
Хтось посміється досхочу,
Якщо душа плакать не вміє,
З такою сліз не розділю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976740
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
Надворі зимні дні… скиглить вітер й листки багряні й напівсухі безжально підносить, крутить й довго кудись несе, нарешті торкнеться купи й припаде. Все піднебесся в сизих хмарах, до землі низько -низько. На голову тиснули, думки нашіптували, не гнівись. Довкола глянь, життя продовжується. Продовжується! Але ж війна, таке життя дістало.
Не гніватись, запитувала себе, але ж ти обіцяв чи подзвонити, чи приїхати, п’ять днів минуло, ніякої звістки. Поїхав, знову риск - на деокуповані території, повіз медикаменти, ще дещо. Звичайно бути волонтером, робота не з легких, велика відповідальність. Дорога під обстрілами насторожує, кожен раз просити Бога, щоб повернутися живим. Але ж комусь і це треба робити, себе вмовляла. А іншим разом з думками погоджується, навіщо себе накручувати, злитись.
Спомин серце крає, коли пригадає, як тікали від війни. Позаду свист куль, снаряди зривались, від відчаю уже й не сподівались, що вдасться втекти, залишитись живими. Сльозини цівкою стікали по щоках, панічний настрій, у очах страх.Страх за війну, за його життя, за самотність, розлуку. Якби ж ти знав, як відчуваю біль і переношу муку. Коли в новинах увесь час - бої жорстокі, ворог не відступає. А ще, там сильні морози, аж ніби тут холод тіло проймає, душу крає. І знов думки, як злі пацюки, точать мозок. Це не в дитинстві, як після прочитаних казок. Насняться феї, чи принцеси, а інколи вигаданих прибульців гримаси. Це кривава війна, коли сусід, його недоумки, вирішили Україну підкорити. Хіба спокійним можеш бути? Знаєш, треба рідну землю боронити. Оскаженілих орків - злодіїв, клятих рашистів, треба знищувати, гнати в три шиї, щоби ніколи на інші землі не зазіхали.
Душа болить і в інших людей - за рідних, за дітей, які жахаються від пострілів, гулу, свисту, вибухів снарядів. Воно й самій холоне душа, вона ж жива, все відчуває. А в тих зомбованих, чи у них є душа? Чи замість душі мішок лайна, а замість серця камінь? Про таких страшно й подумати. А по судинах,чи то червона кров, чи може нафтові мастила? То скажіть кого ж їх, яка особа народила? Напевно з мізками - не все до ладу. Як запрограмовані машини, які тільки й чекають команди « Фас», чи принаймні кнопку натиснути, щоби всю землю знищити. Ні - ні, не можна збагнули, сприйняти цих виродків, їх свавілля. Страшно подумати що зробили з будинками, з заводами, з енергетичними структурами, з театрами й клубами відпочинку, з школами й дитсадками. Хоч не живе, але побудоване на благо, за все це, теж душа болить. А про народ, що гине під уламками снарядів та про воїнів, що захищають нас. В холод і в дощ, у сильний вітер й зливу. Вони ж усі мріють, мати щасливу кожну родину, всю неньку- Україну. Одягнені і взутті,їх погляди прикуті… до ворогів, які нишпорять повсюди., виконують наказ Іуди. Так й намагаються підкрастися і вбити. О, Боже- Боже, скільки ж можна людей гнобити?! Вже цілий рік стогне українська земля, а скільки воїнів поклали біля вівтаря?! Душа болить, хоче ридати та мовчить. Тіло горить, по жилах полум’я пече, а чорний ворон, здаля знову кряче. Приносить звістку про новий напад, про загиблих, про знущання і злодіяння зухвалих нелюдів- рашистів.
ЇЇ душа колись була чудна. Дивилася фільми, комедії й музичні кліпи- раділа, сміялась, підспівувала. А нині дивна, кожна подія важка, і поневолі душа, як ворожка.Мов на розпутті, по якій стежці піти, щоб усім було краще, як на щастя підкову знайти. Щоби навік позбутися гіркоти! Яка в душі, на жаль давно посилилась.
Ясні зорі, ледь -ледь мигтять, розсипалися в піднебессі…
Йому би уже і повернутися – душа не на місці, вже п’ятий день вона у стресі. Годинник, як маяк, час від часу мигтить світліше. Ну подзвони, щоб на душі та й ліпше. Щоби в подушку не ховала сльози, бо ж так турбують думки, як грози, які так часто не бажані в житті.
До вікна погляд… дивувалась. Легкий мороз на склі розмалював срібне панно, вона ж його намагалася зтерти. Але ніяк, бо ж то все зовні, панно не позбутись, як і думок,чому такі невгамовні?!
Душа знов мріє про тепло і спокій… та хіба знайдеш в сьогоденній обстановці? Шкода час плине, а він не дзвонить.
Хоча й сама, щодня в метушні, у волонтерському пункті серед людей, не припиняється робота. З ранку й до вечора небайдужі люди плетуть сітки. Все більше мовчки, кожен з своїми думками, із хвилюванням, усі новини з фронту сприймають. Вона ж сьогодні готувала свічки і знову ходила за баночками, які підвіз якийсь хлопчина. Тут щодня є робота, кипить. То правда, не відволіктися й на мить. Та коли вдома, вже його сварить, хоча і гріх, але ж полинних думок цілий міх. А іншим разом в протиріччі сама з собою… дурепа, коханий пробач за образи, я пишаюся тобою.Хоча ми живемо у важкий час, душі споріднені, зв’язок є між нас.І віра - непереможна Україна. Діждемось миру, як і кожна родина, сини якої пішли на війну, є мужність, сміливість, надія зустрінемо весну! І в кожному куточку України замайорить наш стяг. Щоб кожен з нас, своєї мрії досяг. Прославляв рідну землю навіки… де небо чисте, ясне сонце й квіти, де воля, мир, любов і доброта ,то найцінніше!
Перед вікном, світло ліхтарика здаля, її за мить думка окриля. Він повернувся, дяка Богу живий! Душа на злеті,- Я двері відчиняю, милий!
2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975536
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 02.03.2023
Чомусь в сузір'ї Оріона
О п'ятій ранку я побачив символ
Хоч розумію, що Мисливець --
Насправді хибний
Що п'ята ранку і пора вже в сон
Але хіба ж можливо розірвати
Невидимі тенета, що зв'язують мене
З стихією космічних вітрів?
З безкрайніми пустелями,
З сліпучою й німою Чорнотою?
З кометами, що манять за собою
Хвостами, чия пухнялість так лоскоче?
Обпалює цигарка пальці
Хоч-нехочеш, але вертаєшся на землю
І ковдра перетворюється в хмару,
На якій я повертаюсь до Морфея
І він мені покаже мультик про Цефей
Спи, просто спи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975477
дата надходження 01.03.2023
дата закладки 01.03.2023
А життя, як спалах зірки
Всього, лиш коротка мить.
То вверх, а то вниз із гірки
Прийде час... рветься, як нить.
Життя нам не повторити
Біжить, як струмок, ручай.
Народились світ творити
Збудувати дім- свій рай.
Життя, як білий цвіт вишні
Вітер зіб'є первоцвіт.
Пише нам долю Всевишній
Скільки маєм жити літ.
В кожного своя дорога
Іде доля свою путь.
Живемо по- волі Бога,
Щоб пізнати життя суть
Не завжди свято у житті
Є , радість ,журба, смуток.
Слід лишаємо на путті
Шукаємо рай з незабуток.
А час сиплеться, як пісок
І в'яне найкращий квіт .
Робимо останній свій крок
Ідемо тихо - в інший світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975363
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 28.02.2023
По засніженій стежині,
Що так вилась у долині -
Походжала мила пані,
Все ховаючись в тумані
Білолиця, неповторна,
Хоч і трішечки мінорна
Та казковості у неї
Вистачало на ідеї
Вранці вміла господиня
Появилась, як майстриня,
Сміло поглядом княгині
Роздала накази дивні:
Ти морозе, малюй вікна,
Додавай краси до світла,
Стильні ще створи наряди -
Для чарівнішої зваби
А ти дужа хуртовино,
Огорни сади красиво,
Ізумруд додай на віти,
Щоб розквітли, ніби квіти
Ось, майстриня гарні стрічки
Простеляє біля річки,
Вся природа в дивнім стані,
Буде світ, як на екрані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975304
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 28.02.2023
Казка приказку зустріла
На теренах читачів
Та їй миттю про шептала
Про примхливість слухачів
"Ну а ти, як ти? Казково?
Маєш успіх, чи пусте?
Все не читана? Чи знову
діти в сон беруть тебе.
В мене все іде оркестром
Як в шекспірівських сонет,
Я ж написана маестро,
Хочеш, я й тобі, віддам сюжет.
Ні, у мене профіль - хлистом
Більше схожий в анекдот
Я з твоїм роздутим змістом
Не сягну пера висот.
Люди хочуть лаконічно
Бо життя швидке, як мить
Мітить вираз треба влучно
Щоб у тренд зайти, дзвеніть.
Довге слово й довге діло,
можуть вийти в страшні лайки,
Тож подяка, але сміло,
Твій сюжет зійде для байки".
Тільки приказка не зхтіла
Долю казки розділить
Та відразу закривила,
Палітуркове лице - пашить.
Ну не хочеш - йди до фейку,
Поспілкуєшся про все
Не зтуляє вічно пельку
Нісенітницю несе.
Я ж піду у світ роману
Він для мене не чужий,
І перечити не стану,
Твір він добрий, приязний.
Ти би краще до сатири,
Гумор в ней компаньйон
І твої сумні мотиви
З довгих перейшли в хітон
А ще краще в дім де драма,
Щоб завершить шлях вінцем
Будеш як трагікомічна дама
Із з казковим й злим кінцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975154
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2023
До вас торкалися словами
Ніжніше дотику руки?
А ще петляли манівцями,
Троянд стеливши пелюстки...
Коли торкаються словами,
Глибин пірнаючи душі,
Стають закохані сліпцями...
І не спинити цей рушій...
Що важливіше слово, руки?
П'янкий квітучий аромат?
Для кожного свої набутки...
Усім закоханим віват!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974167
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Зранку, сонечко яскраве,
Тепле, ніжне і ласкаве
Гомонять тихо горішки,
- Почекати, нам би трішки,
Ще гойдатися, дозріти,
А вже потім полетіти.
Один іншим,-Гей,- гукає,
Нехай вітер подрімає
Краще нам, тут залишились,
Добре росами, ще б вмитись
Та й безпечно приземлитись!
Вітер чув, таку розмову,
Привітав, пору ранкову
З трав здійнявся й полетів
Поміж листя зашепотів.
-Ой горішки, ви ж красиві,
А чому ж та й не сміливі?
Мабуть ворони злякали,
Вони вчора тут літали.
Враз довкола тихо – тихо,
-Ой мабуть нам буде лихо,
-Тю,- гойдав гіллячко вітрець,
Хто сміливий?! Ви навпростець,
Тож літайте любі друзі,
Веселенько по окрузі.
Кожушки, ще ледь тримались,
Та під вітром роз’єднались.
Між листочків шепотіння,
-Ще й упасти треба вміння!
Вітер слухав, загомонів,
Дать пораду їм захотів,
-Легко падайте в травичку,
І дрімайте в холодочку!
Вмить, лунає - стук - стук - стук- стук,
Ой дива… якийсь глухий звук,
І летять, неначе у сні,
У травичку, вже при землі.
Гіллям вітер… колихає,
Мелодійно промовляє,
-Хай вас дітки, скрізь збирають,
Посмакують, радість мають,
Від горішків підростають!
Вдячні осені, погоді,
І чаруючій природі,
Що довкола нас втішає,
Усіх щедро пригощає!
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974069
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 17.02.2023
Відлетів у даль птах сизокрилий
Вже осінь прийшла нежданно в наш сад.
В саду зажурилась голубонька сива,
І листя зриває із віт Листопад.
-А вже осінь , мамо -надвечір'я
-Туга серце осіннє крає.
-лист опалий встеляє подвір'я
-зима снігом наш рай замітає.
Калина від холоду віти схилила
За вітром багряне вже листя летить
Матусю рідненька голубка мила!
Скажіть, куди так літня пора ,так спішить?..
За вікном цвітуть осінні квіти
Айстри ніжні та пишні жоржини.
Шукаю я шматочок ще раю літа
Рідну матусю в тім цвіті калини.
Ще вчора трава була так зелена
І море квітів цвіли у душі.
Лисіє вже чуб у дуба і в клена...
До хати стежина-одні спориші.
Матусю рідненька без вас сирота
Мерзну немов ця вишня під снігом.
Так холодно тут, то сніг ,то сльота-
Я мамину пісню шукаю в саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974108
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 17.02.2023
Віковічний наш сад
Розквітає з любові.
І міцніє, й цвіте,
Тішить нас повсякчас.
А любов поміж нас
Не згаса, веселіє,
І квітує, як сад:
Кожну мить, кожен час.
Здавна так повелось:
Людям жити любов'ю,
І вона поміж нас:
Кожну мить, кожен час.
Як би нам не жилось,
Як бальзам вона гріє-
Дивовижна любов,
Віковічна любов.
На дорогах життя
Піднімає на крила,
І вперед нас веде
По життєвих стежках.
Відвертає печаль
І засвічує мрії:
В наших душах, в очах,
І в думках, і в серцях.
Не зрівнянна любов
Береже нас і гріє,
І веде до мети
Кожну мить, кожен час.
І наснагу дає,
Силу, міць і терпіння-
Дивовижна любов,
Віковічна любов!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973829
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
* * *
Обом: Слову Отчому
і Святій Матері Божій
спочатково присвячено
І зрозуміє той мене
хто від народження — причасний
і — що трапляється нечасто —
ходиш шукаєш
щось земне —
й знаходиш щастя!
Дароване із Неба! щастя!!
Не в буколіках
а що чигало вже мене
зітне
цим днем
як ти — Боже! —
як ти з Богом орел! —
зітне
як вилетиш із клітки!!
зітне? зітне!
і — що — є свідки?
і ще є свідки? —
кидало врозтіч однолітків!
в пісочниці є діти
ці люди — цього світу!
і що сміється на горбах —
Й.-С. Бах!!
та з того що було
у волоченні
всю слабкість — переплавить в Слова вчення!
все — гомогенність
і гетерогення
й все служби — що незакінченні
і що над гратами мій геній —
все в Слово!! все — в твердість вчення!!!
07.02.2023, свято Григорія Богослова, улюбленого,
Київ — третій вибір Богородиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973135
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 07.02.2023
Творча робота, акровірші за жовтень-2022.
Займаючись самоаналізом своїх вчинків, думок і дій, вирішила передусім переглянути свої роботи, якими я займалася з захопленням і натхненням.
Насамперед, ранкові молитви, установки, подяки Всевишньому за все, що маю і побажання всім близьким, рідним, друзям, сусідам і знайомим (називаючи їх ім'я) як і собі здоров'я, необхідна робота по дому, полив квітів, догляд за собою, допомога ближньому, прогулянки у дворі, творча робота, малювання.
Проведу творчу подорож акровіршами, які написала в жовтні-2022,
Малювання – зцілює!
Аркуш ,фарби, пензлик лише візьмеш,
Лінії , мазки починають гратись кольорами
Юність і дитинство згадуєш – бальзам!
Відображається в малюнку настрій.
А він буває різним , і яскравим і сумним.
Нові емоції і в серці і в душі,
Натхнення в гості завітало,
Явище чарівне і цілюще - переконалась на собі. 1.10.22
Учителям у нашому житті відведена важлива роль.
Читати і писати починаємо ми з ними.
Иначим світ побачити, всі явища природи пізнавати.
Таланти, навики свої і вміння нові відкривати.
Екзамени вчимося здавати , а потім майже все життя здаємо теж.
Літа і канікулів разом з ними ми чекаємо, щоб відпочити...
Ідемо по життю різними шляхами, десять з них були шкільні.
Подяку і пошану заслуговують учителі 5.10.22
Текст роботи скоротила до двох творів ( зауваження Юхниці Евгена,умови клуба)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972821
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
О , повернись до мене на хвилинку!
Дай , надивлюсь я ще раз на тебе.
Хай Господь з тобою іде мій синку!
Благословить, захистить в потребі.
Пам'ятай, мій милий дорогий сину!
Мама, як сонце у тебе - одна .
Молитва її у важку годину
Твій оберіг -високі небеса.
Яку б не обрав у світи дорогу
Ти, повертай в Отчий дім ,додому.
Клонись матері в ноги ,ще з порогу
І словом ласкавим зніме втому.
Мама думає про тебе і не спить
Є ясне сонечко на цій землі.
Вона через океан перелетить,
Щоб осяяти тобі путь в імлі.
Не додавай, зморшок на чолі, тривог,
Сивих волосин на її скронях.
Ти, будь уважний, підтримай діалог
Обніми... даруй квіти в долонях.
ОЙ ВОЛОШКИ СИНІ
Знову розцвіли волошки сині
Квітом неба у чистім полі.
Грає літечко на клавесині
i дарує мить щастя долі.
Ой, волошки, ой, волошки сині!
Ви, нагадали весну мені .
Тут у житах мрії лебедині
розквітали, як квіт навесні .
Я купалась немов би у морі
У пахучих травах у росі.
Дзвенів спів у солов'їнім хорі
Цвіло для мене літо в красі.
Я збирала у долоні букет
ромашки, любисток і чебрець.
Душа співала літечку сонет
Сплітала на голову вінець.
А роки летять немов би птиці
Забрали весну у синю даль.
Шукаю тихий рай у музиці,
Де грає ніжно пісню скрипаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972271
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023
Задивилась в простір, бачу скрипка грає,
Неповторний голос , ніби промовляє
І здалось на хвильку наче до долоні
Прихилила пані свої ніжні скроні
Бачу її чари милої сніжинки,
Вмить подарувала трепетні хвилинки,
Ніжністю війнула, обійняла листом,
Посмішка розкішна та тендітно чиста
Потім разом з вітром дивно мов лелека
Полетіла сміло у краї далеко,
Згодом зупинилась, ще краси додала,
Дякую, красуне, що ти завітала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971999
дата надходження 26.01.2023
дата закладки 26.01.2023
Вірш до картини
Розгулявся вітер, злобливо співає,
Зажурилась жінка, спокою немає,
Чи важка дорога, серденько тріпоче,
Як ти там, мій милий, душа знати хоче.
Не гони,козаче, коней так далеко,
Я коханий, знаю, тобі там нелегко,
Ти в бою, жорстокім не втрачай надії,
Щоб з тобою, разом наші світлі мрії.
Та й збулися згодом, щоб садили квіти,
Й на подвір’ї нашім веселились діти.
Щоб батьки, раділи й господарювали,
По житті, довіку та й воїн не мали.
Із родиною зустрічали світанки,
Де ранкові роси, золотили ранки,
Щоб джерельні води, сили придавали,
І ми всі, щасливі та й горя не знали.
Зупинись, козаче, ти біля криниці,
Хай коня напувають славні дівиці,
Посміхнися, запам’ятай, то чужий край,
Лиш про мене, серденько, завжди пам’ятай!
26.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972008
дата надходження 26.01.2023
дата закладки 26.01.2023
Влада - Омана . За гріхи!
Горів місяць над вербою
Де стояли ми з тобою
Де хати зірки збирали
Мов за небом сумували
Небо ж там злилось з степами
І душа жила піснями
Кожен ранок у віконце
Усміхалось щиро сонце.
А тепер того немає.
Бо звели маєтки в гаї.
В нашім Раї все згноїли
Ті, що щиро не любили.
Не любили , не кохали,
Лише Волю закували,
Сина не свого згубили
Хати білені спалили!
У безодні небокраю
Діти не знайдуть їх Раю,
Лиш в грошах душа їх сита
А серця - мов те корито.
Їх Чумацький шлях степами
Проклина, словами мами
Тої неньки, України.
Що стоїть серед Руїни.
Катерина ...Катерино!
Чи яка друга дівчина?
Під вербою ти стояла,
Нащо серце відавала?
Нащо милого кохала,
Діток його зберігала?
Козаченька поховала,
Онучат любить навчала?
Онучата добре вчились
Закордоном загубились
Забулися ...вже й дорогу
До батьківського порогу!
Там ростуть маєтки влади
Де стояли біли хати.
Де верба колись хилилась -
Річка в яхтах загубилась
Верб нема, зірок немає
Місяць сумно споглядає
На Руїну Духу й Волі
На пекельні, душі, кволі.
То за що ж вмирали діти?
Чи за владне те корито?
За бездушні оті пики,
Чужорідні пейси й шлики?
Та й оте все лиш омана
Все ілюзія тиранів!
Що й самі не мають волі
Спокій в серці, дітям долі
Ан. БУК- СТЕФКО
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971749
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 23.01.2023
...
2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971666
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Доброго дня, пане, добродію!
Доброго дня ,мій друже милий !
Я без вас жити більше, не вмію
Ви, даруєте щастя ...даєте сили.
Я так хочу притулитись до вас
Обняти, почути ваш голос.
Але світи ,дорога розділяє нас
Лиш мрія росте, як у полі колос.
Я вірю, що стрінемось з вами
Прийде весна і зацвітуть квіти.
Засвітить сонце ясно над нами
Поведе нас у казкове літо.
Ми, з вами зустрінемо вечір
Який запалить для нас ясно зорю.
Ви обнімете мене за плечі
Скажете мені" Я тебе люблю".
Люблю ,тебе моя подруго мила!
За те, що рідну душу віднайшов.
Ми ,розпустимо свої вільні крила
Там, де живе пані щастя -любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971521
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 20.01.2023
З розбігу у дитинство босоноге
Занурилась під сотні теплих дум.
Там, за селом, дрімали дві дороги –
Одною з них - з бабусею іду.
За обрій, розімлілий сіножаттю,
Сором’язливо сонця край сідав.
Ходили поруч бусоли цибаті,
а соловейки тьохкали в садах.
Чи думали тоді про нас, бабусю?
Чи щось згадалось власне, молоде?
Та я до тих доріг щораз тулюся,
Де мудрість Ваша стежкою веде.
Бо захід сонця неповторно-ніжний
і два шляхи – дитинства вартові.
Здається, що біжать дитячі ніжки
В козельково-ромашковій траві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970548
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Картина намальована піском,
Ось бачиш, вже жовтіє берег моря,
Його з'єднаю з трепетним теплом,
А в небі проводжає тихо зо́ря
Ступають кроки легко, ніби сон,
Безмежністю, що манить у тумані,
А нічка доторкається до скронь,
Даруючи нам подихи духмяні
Розкішний берег кличе знову в даль
І хвилі, ніби ніжно обіймають,
Вкриває плечі зваблива вуаль,
А очі зупинитися благають
Запам'ятати хочуть назавжди,
Оту майстерність, створену душею,
Ось бачиш, вже незлічені сліди
Покрили вмить непрохано алею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970343
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Вже зійшла перша зіронька золота
З небес засяяла світлом ясним.
У Вифлеємі, Марія Пресвята
Родила боже дитятко в яслах.
Всім,людям Добрий вечір , Святий вечір!
Христос родився !Славімо його!
Розпаліть у хаті вогонь у печі
І Славте божого сина - Різдво.
А всюди благодать божа витає
Ангел приніс радісну новину.
Божа мати дитятко повиває
І співає колискову сину.
Зоряна ніч немов день- у Святвечір
Коляда ластівкою летить в світ.
Розпаліть у хаті вогонь у печі
Хай Ісус єднає увесь наш рід.
Ангел узяв у руки срібну скрипку
Витає дитя мати Марію.
Дивиться він крізь засніжену шибку.
Як мати божа сина леліє.
Ісус дарує нам благодать божу
Світлу надію, радість, мир землі.
Витає колядою душу кожну
І пахне дванадцять страв на столі.
О Радуйтеся, Веселіться люди!
Родивсь, цар всього світу -божий син.
Нехай на землі мир, і добро буде!
Ісус дарує щастя для родин.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970340
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Я від тебе далеко, далеко
Живу, без радості, пісні і втіх.
Прилечу до тебе, як лелека
Щоб чути твій ніжний голос , твій сміх.
Де живе любов , там вдвох щасливі
Рука в руці йдуть в листопад.
І воркують ,як голуби сиві
Не страшна їм зима,і снігопад.
Поміж нами тисячу миль, доріг
Гори, ліси -тече ріка життя.
Твої сліди змив дощ, заміта сніг,
як зірка гасне любов-почуття.
Не вернути весну ,наш рай юних літ
Із часом в'яне найкраща квітка.
Ронить пелюстки осипає пишний цвіт
Все цвіте, в'яне на білім світку.
Де живе любов ,там вдвох щасливі
Рука в руці йдуть в листопад.
І воркують ,як голуби сиві
Не страшна їм зима, снігопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970265
дата надходження 06.01.2023
дата закладки 06.01.2023
Мабуть сяду на мить,
Доторкнусь полотна,
В руці нитка бринить,
Наче доля одна
Доторкнулась, щоб жить,
Ніби подихом світ,
А душа все щемить
В милім вирії літ
Ось, стежина біжить,
У садок до струмка,
Ніжна пісня звучить
У мотивах листка
Стільки пройдено літ,
Що відчула в житті,
Виграє милий світ
На моїм полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970180
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
В Новорічну ніч… Не плачу.
Подивіться, що я бачу:
*Дороги широкі
біжать на всі боки.
*Герой мама, герой татко,
в них герой - мале дитятко.
*Йде робота непроста –
мов гриби ростуть міста.
*У селі сміються діти,
тут усім є що робити.
*Золотисті соняхи
тягнуться до сонця.
Зазирає радо сонце
у наші віконця.
*Веселиться Україна –
дочекалась мати сина.
*Весело шумить Дніпро,
ворогів мов не було.
*Ми тримаємо свій стрій,
мов бджолиний дружний рій.
*Доказали козаки,
що козацькі діти.
Краще було б не нищити,
а в гості ходити.
*Було завжди й буде так:
ще малий, а вже – козак.
*Ворогам з Дніпра не пити,
не козацькі вони діти.
*Хто зачепить козака –
сам "станцює гопака".
*Там, де друзі допоможуть,
знайте: завжди переможуть!
*Витерла Вкраїна сльози,
бо минули гіркі грози.
*Щастя всі ми заслужили,
бо сміливо боронили.
*Квітне усмішками край.
Україно, розцвітай!
Хай збуваються наші мрії-бажання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970188
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Я більш не подзвоню до вас
І не скажу вам **Привіт!**.
А за нас все вирішив час
Поміж нами відстань, світ.
Моїй душі потрібен храм
Де є блаженство, святість.
Не хочу завдавати ран
Лить море сліз на старість.
Без чуттів нема любові
І нема для нас завтра.
Зваблюєте мене в слові,
Щоб горіла, як ватра.
Не знайти загублений рай
серед зим, заметілі.
Я кажу: **Прощайте , Прощай!
Я сильна в дусі, тілі .
Не міняйте на монети,
як циган душу свою.
Бо розіб'ють вщент комети
Душу, ауру мою.
Я на замки закриваю
Свій храм любові, світла.
Свій слід у душі лишаю
Всміхаюсь вам привітно .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969839
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 01.01.2023
Ніч казкова, сяють зорі,
Ясний місяць на дозорі,
У чорненькій кожушинці,
Скаче кролик, по стежинці.
Як дванадцять пролунає,
До нас в гості завітає.
Хоч зима робить сюрпризи,
Не хова свої капризи
Почекаєм купи снігу,
Знаєм, будем мати втіху,
Теплу всупереч й відлизі,
Щирий кролик на порозі.
Жаль позаду був сумниу рік,
Тож зустрінемо Новий рік,
Мрій - не втратимо, наснагу,
У мир віра і перемогу!
Рік кроля, це час удачі,
Він не ТИГР, не норовливий,
Тож народ, буде щасливий!
Під казковими зірками,
Привітаймо і ми з вами,
З Новим роком ! З Новим щастям!
Нехай кожному з вас вдасться,
Досягти, своєї мети!
Добра й миру в кожній хаті!
Щоб здорові та й багаті!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з прийдешнім Новим роком!
Миру! Добра! Здоров*я! Щастя!
Любові! Достатку! Віри в майбуття!
Нових досягнень у творчості!
31.12. 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969753
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Я укроюсь в объятиях снега,
Ото всех убегая в метель.
Мне не нужно причин для побега,
Мне про низко висящее небо,
Спел балладу декабрь - менестрель.
И теперь я хочу убедиться -
Серый цвет мне как прежде к лицу.
Небо низкое снова приснится -
Сыплет бархатный снег на ресницы,
Как волшебную чудо пыльцу.
Я легко без усилий взлетаю
У метели на легком крыле,
Со снежинками в радостной стае.
И объятья свои раскрываю
Январю...
И, конечно, тебе...
30.12.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969661
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Професор в університеті поставив своїм студентам таке запитання.
— Все, що існує, створено Богом?
Один студент сміливо відповів:
- Так, створено Богом.
- Бог створив все? — спитав професор.
- Так, сер - відповів студент.
Професор запитав:
— Якщо Бог створив усе, то Бог створив зло, якщо воно існує.
І згідно з тим принципом, що наші справи визначають нас самих, отже, Бог є зло.
Студент притих, почувши таку відповідь.
Професор був дуже задоволений собою.
Він похвалився студентам, що ще раз довів, що віра в Бога це міф.
Ще один студент підняв руку і сказав:
— Можу я запитати вас, професоре?
- Звичайно, - відповів професор.
Студент підвівся і запитав:
- Професоре, холод існує?
- Що за питання? Звісно, існує.
Тобі ніколи не було холодно?
Студенти засміялися з питання молодої людини.
Молодий чоловік відповів:
— Насправді, сер, холоду не існує.
Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом, насправді є відсутністю тепла.
Людину чи предмет можна вивчити щодо того, має він чи передає енергію.
Абсолютний нуль (-273 градусів за Цельсієм) є повною відсутністю тепла. Вся матерія стає інертною та нездатною реагувати при цій температурі. Холоду немає.
Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо за відсутності тепла.
Студент продовжив:
— Професоре, темрява існує?
— Звісно, існує, при цьому згадавши про те, що що йому старий відкрив одну життєву істину:
«Жили в одному місті двоє людей.
Один - з ранку до ночі молився на сонці, дотримувався рамок пристойності, славив День і Світло і ненавидів грішників.
Інший з ночі до ранку сидів у шинках і корчмах, проводив час з дівчатами і славив Темряву, розпусту, хіть і зневажав праведників.
Якось зустрілися вони на світанку, один на роботу йшов, інший - з бенкету.
Тихо слово образи пролунало, швидко встромився ніж грішника в серце праведника і так само швидко увійшла до буйної голови грішника мотика праведника. Швидко померли...
...Виявилися їхні душі у великій залі, перед тронами Великих.
Посідали на тих тронах сам Государ Біле Світло та сама Пані Велика Темрява.
Здивувалися душі, поклонилися кожен своїм покровителям і слово казали:
- Славься, Батюшка Світло! - Рік праведник - Знав я, що тебе, доброго, побачу! Все життя тебе славив!
- Шануйся, Велика Темрява! - Рік грішник - І я знав, що після смерті до тебе потраплю в обійми!
Нахмурилися Господь і Пані, такі промови почувши...
Рік Господь Білий Світло праведникові:
- Не мене ти прославляв, не мені ти молився.
Ненависть у моєму обличчі ти шанував, та так і помер, її силами засліплений...
Діти Мої не так вмирають, а за Життя і за Любов, за сім'ї та за землю свою кістками лягають...
Мати-Тьма говорила грішникові:
- Не мене ти шанував, а сестру мою молодшу – Ненависть.
Не так мої діти вмирають, немає в Смерті їх ні злості, ні ненависті, а бажання бути Вільними.
З'явилася перед Світлом і Темрявою раптом сіра тінь у синьому одязі, подивилася на людей, посміялася, та голосом зловісним мовила:
- Було все у вас, і Світло і Темрява, і День і Ніч, і Робота та Свобода.
Все мені віддали, навіть душі...
Забрала вона душі людські з собою, просто в пекло потягла, та так і згинули "грішник" і "праведник" у Чорному Полум'ї, як і не було їх.
А Господь і Пані встали та й пішли на дві частини Миру.
Світло Волею своєю піднімало трави зелені, зігрівало поля та ліси, топило льоди та сніги, давало Життя Миру.
Мати-Темрява на місячній човні на іншу частину Світу попливла,
несла сон та дрімання Світлим і час для Життя Темним,
укутувала зимою поля та ліси, щоб відпочивали, спали вони до приходу Брата...
Так і йде Світом Світло і пливе над світом Темрява,
та на сході та заході сонця зустрічаються, щоб знову вдвох подивитися в очі тих,
хто помер з їхніми іменами на вустах,
пильно в очі дивляться, гостро серця відчувають,
адже так мало серед людей Їх Справжніх Нащадків...»
— Ви знову неправі, сер. Темряви також немає. Темрява насправді є відсутність світла.
Ми можемо вивчити світло, але не темряву.
Ми можемо використати призму Ньютона, щоб розкласти біле світло на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору.
Ви не можете виміряти темряву.
Простий промінь світла може увірватися у світ темряви та висвітлити його. Як ви можете дізнатися, наскільки темним є якийсь простір? Ви вимірюєте, скільки світла представлено.
Чи не так? Темрява це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається за відсутності світла.
Зрештою, юнак запитав професора:
- Сер, зло існує? При цьому загадавши про те, що йому старий відкрив одну життєву істину:
«— У кожній людині точиться боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків.
Один вовк уявляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту та вірність.
Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім спитав:
— А який вовк у кінці перемагає?
Старий усміхнувся і відповів:
— Завжди перемагає вовк, якого ти годуєш.»
На цей раз невпевнено, професор відповів:
— Звісно, як я вже сказав. Ми бачимо його щодня.
Жорстокість між людьми, безліч злочинів та насильства по всьому світу. Ці приклади є чимось іншим як проявом зла.
На це студент відповів:
— Зла не існує, сер, або принаймні його не існує для нього самого.
Зло це просто відсутність Бога.
Воно схоже на темряву та холод — слово, створене людиною, щоб описати відсутність Бога.
Бог не творив зла.
Зло це не віра чи любов, які існують як світло та тепло.
Зло це результат відсутності у серці людини Божественної любові.
Це начебто холод, який настає, коли немає тепла, або начебто темряви, яка настає, коли немає світла.
Професор замовк.
Використання літератури:
1. Астильерос Г. Книга Саморозкриття. Внутрішня Алхімія Світла і Темряви: книга/Ганні Астильерос (Софія),-2017 - 256 с.
2. Чейнані З. Школа Добра і Зла. Кн. 1/ З. Чейнані ; пер. Т. В. Марунич ; іл. Я. Бруно. — Харків : Ранок, 2018. — 608 c. : іл. — (Школа Добра і Зла).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969217
дата надходження 25.12.2022
дата закладки 25.12.2022
Казкар насіяв зоряних зерняток
Золотиться немов колос у полі.
Вечір кличе до гнізда ластів'яток
Єднає- лебедів кохання - долі.
О ,яка зоряна ніч видно ,як вдень!
Цвітуть у небі зорі волошково.
Соловей у гаю співає пісень
Дзвенить струна -солодить пташок мова.
По-небу пливе місяць мов корабель
Збирає закоханих в зоряну ніч.
Чекають лебеді прекрасних дів -лель
Іскряться очі щастям з тисячу свіч.
Я, виглядаю тебе під вербою
ллється зір ріка - золотий водограй.
Впаде зірка в трави зловлю рукою,
Щоб тобі подарувать -цей тихий рай.
Ти , прийдеш мила я візьму на руки
Понесу в казку , де чути цвіркунів.
Задзвенять струни мелодійні звуки
Закружляємо лебедями поміж ясенів.
ЗГАСАЄ СОНЦЕ ,ЯК ЖИТТЯ
Красень вечір взяв зірочок в торбину
Сіє по небу макові зернята.
І зорить в мій садочок на долину,
Де на ясені малі ластів'ята.
Згасає вечірнє сонце ,як життя
Догорає день запалена свічка.
І тече блаженна ріка золота
В океан ,де царює- пана нічка.
На ясені в гнізді стоїть лелека
На одній нозі побиває крильми.
Прилетіла у свій рай іздалека
Дякує за день...і читає псалми.
Вийшов пан Місяченько білолиций
Грає на золотій флейті край неба.
І кличе лель красунь на вечорниці
Дарує щастя для мене, для тебе.
Пахне медами- розмай вишневий сад
Козаче, не сиди іди гуляти! .
Тут сяє ясно зоряний променад,
Щоб у тім раю -щастя відшукати.
Згасає вечірнє сонце ,як життя
Зоряні дощі змивають мою печаль.
Тут ,у тім зеленім гаю -щасливий я...
Бо з тобою лечу до зірок у даль.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968872
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 21.12.2022
Очень давно, рядом со своим крыльцом я повесил кормушку для синичек.
В эту «благотворительную» столовую слеталось 20- 25 синичек, причем
синичка, первой узревшая корм (семечки) никогда не кидалась отобедать
первой. Издавая какой то клич она ждала, пока прилетят другие птицы, и
только тогда приступала к трапезе. Подаренный мною корм исчезал очень
быстро, к тому же на «гуманитарку» тут же прилетали воробьи. А вот их
сосчитать было просто невозможно- это было полчище саранчи. Да и вели
они себя немного по хамски.
Синичка, взяв семечку, улетала и сев на ветку вишни, что росла
перед входом в дом, употребляла ее, а затем возвращалась за другой.
Вишню синички выбрали потому, что упавшая семечка на бетонной
дорожке была хорошо видна, а семечку упавшую на газон или в снег
отыскать было почти невозможно. Поэтому перед входом в дом у меня
каждый день появлялась разбросанная шелуха от семечек, как на
стадионе после футбольного матча.
Воробьи же с ногами забирались в кормушку, перелопачивали семечки
выискивая самые крупные при этом разбрасывая их во все стороны. А
может и правильно делали- после опустошения кормушки синички
опускались на землю и отыскивали разбросанные семечки. Воробьи до
такого «подбирания» с земли не опускались.
Насыпая семечки в кормушку я постепенно приучал синичек к
своему присутствию (в Трускавце я кормил синичек с руки) – сначала
стоял в 1 м от кормушки, затем все ближе и ближе. Максимальное
достижение- мое лицо было в 30 см от кормушки. Пробовал кормить «с
руки», не получилось. Одна ,самая бойкая синичка несколько раз
садилась на ладонь, но тут же улетала.
Но все это было до войны. Прошлой зимой синички кормились с
удовольствием, но только если я уходил от крыльца. Даже расстояние в 1
м они считали опасным.
Следующей зимой я постараюсь убедить синичек в том, что ДОБРО
на Земле и во время войны не исчезает.
16.07.2015 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968884
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 21.12.2022
Утром, на рассвете, ветерок резвился,
Лебединый пух срывая с облаков!
Высоко витая,в тучи он внедрился,
Развернув пейзажи сказочных миров!
Солнышко восходит огненной Жар-птицей,
А Царевич скачет на златом коне!
Тайно похищает он свою девицу,
Ветер разгоняет облака извне!
Туча развернулась кроною дубовой,
А на этом дубе - цепь да умный кот!
Он в туманной дымке прячется от гномов,
Вот и Белоснежка издали идёт!
Я смотрю на небо, глаз не отрывая,
Снова живописец свой творит сюжет!
Он Русалку плавно... в пену превращает,
Ведь любви у принца к ней давно уж нет!
Здесь представлен замок,чуть левее - море,
Выше моря - горы в даль уносят взор!
Чайки над волною,пенною,большою...
С этих волн выходит дядька Черномор!
Как красивы эти облака - сюжеты!
Голова кружится от миров иных!
Все мы, словно дети,смотрим на рассветы...
И мечтаем тоже побывать средь них!
Утром на рассвете,ветерок резвился,
Лебединый пух срывая с облаков!
Высоко витая,в тучи он внедрился,
Развернув пейзажи сказочных миров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967835
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 09.12.2022
А полудень життя, це ,ще не вечір!
Падає дощ, це ще не сніг, і хуртечі.
Ти, іди на зустріч долі у світи
І зустрінеш -своє кохання ти.
Не проспи свою весну, і свій час!
Молоде літо і золоту осінь.
Цвітуть рясно сади, один тільки раз...
Троянда губить красу від морозу.
А життя немов мінлива погода
То світить сонце, то йдуть дощі -зима.
Нажаль, все втрачає красу і врода
Згорає ,як жовте листя ...ніч німа.
А молодих років не повернути!
Пливе за водою час без вороття.
А хто любить ,той знайде в мороз лютий
На краю світу -щоб любити життя.
Ти, не згорай наче свіча в самоті!
Не сумуй, те, що втратив загубив.
Шукай своє щастя ,долю на путі
Щоб радість, смуток з нею розділив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967694
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Мрії про себе різноманітні
та нескінченні, і вони існують
у всіх незліченних миріадних світах та станах,
які здаються міцними.
Коли ти спиш вночі,
щось здається дуже реальним,
але коли ти прокидаєшся,
сон зникає, як і вся ця щільність,
що здається».
«За межами цього світу
є міріади світів у просторі,
тисячі міжпросторових планів
із різними типами істот,
які проходять інші цикли існування.
За межами всіх істот є щось вічне».
Я вважаю становище королів
і правителів становищем порошин.
Я дивлюся на скарби із золота
та дорогоцінного каміння,
як на безліч цегли та гальки.
Я дивлюся на кращий шовковий одяг
як на лахміття.
Я бачу міріади світів всесвіту в просторі
як маленьке насіння плоду,
а найбільше озеро на Землі —
як краплю олії на моїй нозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967618
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Я вийшла в ранок чарівний - погода мила
І запах осені краси - я вже щаслива,
Іду по ніжності листків, як сонця промінь
Та покладу красу в рядки і на долоні
Дивуюсь тихо навкруги іскриться листя,
Напрочуд звабливі луги, краса так чиста,
У серпантині кольорів мов шаль небесна,
Лунає музика з садів свята й бентежна
Кружляє листя чарівне зі мною танго,
Мені так радісно із ним, кружляю славно,
Дивує ніжність почуттів у рухах танцю,
Світлина поглядів моїх, як ніби з глянцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967551
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Звёздную россыпь роняя
Ночь разводила мосты.
Замерли в сонном тумане
Реки, деревья, кусты.
Месяц лукаво взирая,
Тихо, как в лодке плывёт,
Тучки легко обгоняя,
Нежную песню поёт.
Песню о том, как случайно
Он подглядел с высоты
Юных сердец двоих тайну,
Робость их первой мечты.
Как согревали друг друга
В зимнюю вьюгу они
Сладостью поцелуя,
Нежным сияньем любви.
Лет уж прошло очень много,
И на исходе весны,
Выйдя в ночную дорогу,
Месяц узрел с высоты:
В мягком берёзовом шуме,
В нежном разливе цветов
Сын – плод мечты их, целует
Ту, что прекрасней богов.
7 декабря 1989 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967563
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Чудернацьке біле диво
Завітало в наш куток.
Видно, вдосталь в нього сили
Розстелити килимок.
Гарний, сніжний килим щастя,
Заворожуючи зір,
Переконує: Все класно!
Буде добре! Тільки вір!
Посхилялися дерева…
Неабияка вага.
Протриматись скільки треба?
Скільки Всесвіт вимага?
Щось не так! Змінились плани.
Дощик вносить певний штрих.
Не зимовий час, ще рано.
Змив усе, що тільки зміг.
Вітер також в допомозі
З листопадом заодно.
Грудень тільки-но в дорозі.
Щось планує вже давно.
18.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966155
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Архістратигу, надмогутній воїне,
Керманичу Небесних світлих сил!
В безодню Сатану послав за скоєне
І бунт злих духів в небі загасив.
О Михаїле, Пресвятий Архангеле!
На Україну теж посунув змій.
Він нас усіх, що тільки миру прагнули,
Позбавити хотів душі та мрій.
І падають за волю наші соколи,
Та згине темне – віримо в добро.
Ти бачиш все за межами високими:
Насилля. Зло. Руйнації. І кров.
Червона, мов калиною забризкана,
Свята земля породжує хрести.
У Твій Собор вклоняємося низько ми,
Щоб край від нечестивців захистив.
Допоки злий вогонь людей каратиме?
Спокуси й чвари упокорить Бог.
Сконає змій з ракетами і градами!
Бо Україна – це сама любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966165
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Зійшла перша зірка... знову вечір
Запалила лампадку у небі.
Листопад обняв осінь за плечі
Розправив крила немов би лебідь.
Відлетів листопад за журавлями
Задощило, засніжило в цю мить.
Жовте листя летить за вітрами
Ностальгія, туга ...душа щемить.
В Україні мій рід колядує
Готується до вечері -Різдва .
Моє серденько тужить, сумує...
Згадує Різдво, Великдень -свята.
Перекликаються церквиць дзвони
Храм Івана ,Спаса, Миколая.
В поклоні цілую святі ікони
Від коляди душа оживає.
Самотня, одна сиджу край вікна
І дивлюся у беззоряну ніч.
Звучить осіння мінорна струна
Спогад сяє зіркою поміж віч.
О, де ти моя весна, моє літо!
Верни,на мить- квітучий місяць май.
Лелекою прилечу зі світу
До віть ясеня у свій тихий рай.
В саду мати голубка чекає
Своїх пташок виглядає з доріг.
Чужина мене не відпускає
Тисяч миль... зима, хурделиця, сніг.
Мамо я лечу до вас наче птах
І спішу на вечерю, на Різдво.
Несу найкращі слова у піснях
Щоб відчути ласку, любов, тепло.
Крізь світи ,сніги я йду до хати
Пізнати радість, щастя в родині.
Щоб із маком кутю смакувати
Заколядувати Богу нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965983
дата надходження 18.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Отец, не знаю, есть ли рай на свете,
Но если есть, то ты сейчас в раю,
Ведь коль распяли правду на планете,
Должна же она быть хоть в том краю.
Да, ты грешил и грех бывал твой сладок,
И где-то есть мой брат или сестра ...
Вся жизнь твоя – решение загадок,
И бой за жизнь с утра и до утра.
Да, ты грешил: ночами, после смены ,
Ты шёл искать упавший колосок,
Но пред судьбой не ползал на коленях
И отвергал протянутый кусок.
Война ушла, оставив только раны,
Боль за друзей, что «вечно где-то спят» ...
Мне жаль, отец, ушёл ты слишком рано,
Ушёл, как жил – не сломленный солдат.
Да, ты грешил, чтоб жить, чтоб дети жили,
И каждый день и каждый час – в строю,
И если б все вот так как ты грешили,
Как тесно было бы, отец, в раю.
10.07.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965631
дата надходження 14.11.2022
дата закладки 15.11.2022
Скільки ран у Землі?.. Не злічити.
А чи знаємо, що відчуває,
коли рвуть на шматки її тіло
й від вогню порятунку немає?
Скільки сліз у Землі?.. Не зібрати.
А ще скільки гірких їх проллється?
Меркне сонце від болю в зеніті,
сиротиною птах в небі в'ється.
Обпалили пташиноньці крила,
і гніздечка у нього немає.
А куди ж тому птаху летіти?
Він одну Батьківщину лиш має.
Сонце ясне для кожного в небі,
тут життю кожен має радіти.
Скільки ран у Землі?.. Скільки болю?!
А чи зможе вона нас простити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965524
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
Причаїлась порожнеча у душі, на жаль.
І лягли літа на плечі, наче пектораль.
Та не треба смутку доле, бо життя трива,
Засівала юність поле, ось уже й жнива...
Назбиралось повно збіжжя - різне, як життя.
Було часом бездоріжжя посеред буття.
Були успіхи і злети і нелегкий труд,
Все збираю у куплети й ... читачам на суд.
Не шкодую я, що осінь залишила слід
І заплела у волосся павутинку літ.
Часом думаю з журбою - де моя весна,
Може десь там за зимою жде мене вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965554
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
Скільки ран у Землі?.. Не злічити.
А чи знаємо, що відчуває,
коли рвуть на шматки її тіло
й від вогню порятунку немає?
Скільки сліз у Землі?.. Не зібрати.
А ще скільки гірких їх проллється?
Меркне сонце від болю в зеніті,
сиротиною птах в небі в'ється.
Обпалили пташиноньці крила,
і гніздечка у нього немає.
А куди ж тому птаху летіти?
Він одну Батьківщину лиш має.
Сонце ясне для кожного в небі,
тут життю кожен має радіти.
Скільки ран у Землі?.. Скільки болю?!
А чи зможе вона нас простити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965524
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sTiIeTFUesM
[/youtube]
Тліє вогник у печі,
Дрова догорають.
Там печуться калачі.
Мама рецепт знає.
Щоб були вони рум"яні,
І щоб ще й пахучі.
Почекає, в піч загляне,
Радість на обличчі.
Я сижу й дивлюсь на неї:
Молода, красива.
Чи є краща від моєї?
Я з нею щаслива.
Посміхнулася мені.
Я це добре знаю:
Ми щасливі всі в сім"ї,
Я це відчуваю.
Попросився вечір в хату,
Хліб рум"яний на столі.
За столом матуся й тато,
Ми - їх діти, ще малі.
Чай гарячий і малина,
І смачненький мед.
Іще гілочка калини...
Щастя в цім секрет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965532
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
На городі бузина,
А в Києві дядько...
Бузина - не кочерга,
А дядько - не батько...
В кочерги є два кінці:
Один піде по мені,
Другий піде по тобі,
І буде все класно...
Господиня - кочерга,
А в печі - газдиня...
В кого кочерги нема,
В того спина синя...
Макогін - господар в хаті
І бува в макітрі...
Хоч не всі йому і раді,
Як погані вісті...
Макогін любить бродить,
На печі ховається...
А макітра там стоїть,
Як дівка всміхається...
Кочерга - в печі хазяйка,
Свої справм знає,
Колупається в дровах,
І жар загрібає...
А без жару, то й не піч,
А плитка, чи й дірка...
Та не в цьому нині річ,
Бо й баба не дівка!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965566
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
Згасне зірка з очей сльоза впаде
Зросту сон травою у чистім полі.
Від роси соняшник, як лан зійде
В мій рай закохаються тополі .
Знаю, що жила я не даремно!
Заколоситься золота нива.
Я боже світло, яке натхненно
Вирощує для душ - рясні жнива.
Допоки сонце світить на землі!
Я буду жити у твоїм серці.
Я стиглий колос зерно на ріллі
Октава у барвах на веселці.
Зійду зіркою у надвечір'я
І осяю Чумацьким шляхом путь.
Я тихенько прийду на подвір'я
До саду, де мальви- ружі цвітуть.
Прилечу пташкою до калини
І на вітті заспіваю пісні .
У променях сонця із зернини
Подарую розмай квіту весні.
Я у скрипці чарівна струна
Музика небес поезія зір.
Я ключ журавлиний дзвінка луна
Чарівна мелодія синіх гір.
Я річка, яка тече у море
Є дощ весни, вода із джерела.
Я Всесвіт - синє небо просторе
Сонце у квіточці душа жива.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965575
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
О, куди ви, мамо рано-вранці?!...
Лютує заметіль, хуртовина.
Забрали тата і у мовчанці
Ідете із хати в люту днину.
Мені сказали: "Доню повернись!"
Хочу тобі багато сказати.
У нас ,так мало часу, пригорнись!
Не треба за мною вік страждати"...
"О, доню, донечко моя мила!
Дай ,на тебе, ще трішки надивлюсь.
Я, тобою тішилась і жила
Бувай ,здорова я тобі наснюсь!".
- О, не плач, не тужи дитино!
Прийди до нас ,де шумлять ясени.
На могилі посади калину
Посій чорнобривці ...красу храни.
Можна сказати слів, так багато
Те ,що треба вчасно не сказати.
Для тебе відкрито двері в хату
В сад , де калина немов мати.
Приходи до нас ,як буде важко
запали пам'яті свічу...молись.
Я, до віть прилечу наче пташка
І заспіваю пісню, як колись.
Впаду на щоку краплею дощу
Білим снігом встелю килим до ніг.
Із твоїх очей я витру сльозу
Усміхнусь тополею край доріг.
Ці слова я чула в мить останню
Замовкли уста...закрили очі.
В зимову лютневу порю ранню
Затемніло вдень, як серед ночі.
У сніжну зиму злетіли у даль
Мама з татом ,як голуби білі.
На моїй душі смуток, і печаль
Бо мій рай замели заметілі.
Згасло сонечко на ім'я "Мама"
Зима вдягнула в чорну хустину.
Скорбота завдала душі рану
Зійшлась до хати уся родина.
Вітер до хати відкрива браму
Я, дивлюсь...шукаю ваші сліди.
Без вас я сирота тату, мамо!
І щемний біль тисне мої груди.
За панською горою в долині
Край дороги стоїть -Отча хата.
Віє вітер в очі сиротині
Сад пригощає ,як батько ,мати.
Все немов квітка в'яне, згорає,
Як жовтий лист з віт дерев опада.
Лиш ,пам'ять в душі зіркою сяє
Віддає батьківську любов крізь літа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965330
дата надходження 11.11.2022
дата закладки 11.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2022
З тобою в танці закружляла б
У ці осінні теплі дні.
Та цілий вечір розмовляла б,
Тобі б співала я пісні.
Та осінь нас не пожаліла,
Ні! Не її у цім вина.
Вона б для нас одне воліла,
Щоб швидше скінчилась війна.
Щоб смерть не бігала повсюди,
Не забирала в темний край.
Чому ворожі ці паскуди
Затьмарили наш небокрай?
Прилізли, розчавили серце
Та дух свободи не змогли.
У нас святе в душі джерельце,
Ми знищити їх присягли.
02.11.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964587
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 03.11.2022
1
Звечоріло… Сонце сідало за обрій, на Тернопіль опускаються сутінки. З піднесеним настроєм, із дипломатом у руці, Микола прямував знайомою стежкою. На якусь мить зупинявся, любувався краєвидом і знову йшов далі. - Ну от, весна сили набралася, щось розпускається, а щось уже й квітне, краса!
Будинок на околиці міста, він тут народився, виріс. Може хтось і не любить околиць, але тільки тут відчуває спокій, комфорт. Буйні сади, виноградники, кущі сімейних троянд, дарують неповторну красу. Насичені, свіжі аромати весни надихають до змін, до чогось нового, невідомого.
-А чому би не потішитись, у вівторок захищу дипломну роботу, буду вільний. Ото Дарина радітиме, але поки що, хай це буде секретом.
Усміхнений, переступив поріг, мати займалася в*язанням. Враз покинула спиці,
-Ну що синку?
-Не хвилюйся, все добре! Я записаний на вівторок. Два дні можна відпочити. У мене все готово, не хвилюйся, ти ж знаєш, я відповідально відношусь до навчання.
Зі сльозами на очах, кинулася обіймати,
-Ой синочку, тебе викликають у військкомат. Повістка на столі в твоїй кімнаті. Сьогодні ранком принесли. Я пояснила, що ти маєш захистити диплом, сказали хай перезвонить.
-Ну- ну,чого плакати?! То вже добре, що передзвонити дозволили.
-Ой, синку, але ж війна почалася. Я в Польщу ледве додзвонилася. Батько теж мене заспокоює. Каже служити, це не значить, що відразу відправлять на передову.
-Так мамо, правильно він каже. Не плач, піду , півтора року відслужу, дивися за цей час і війна закінчиться. Ну, як не закінчиться, піду рідну землю захищати. Для того ми і є чоловіки. Ми ж козацького роду, така наша доля. Не хвилюйся, вистоїмо, все буде добре. А зараз... ти краще вечеряти давай, бо голодний, як вовк.
В хаті пахло травами. Запах м*яти заспокоював. Вона поглядала на сина, раз - у- раз перевела подих.
-Мамо, ти щось хочеш сказати?
-Хочу, але не знаю з чого почати.Ти тільки не сердся….
-Так… не ходи з пустим відром навколо криниці, набирай води та й мені дай нею насолодитися.
- Ото вже! Запам*ятав батьків вислів, що посміхаєшся?
- А чого кота в мішку ховати, там мишей немає…
Материнський, теплий, лагідний погляд вгамував його гарячкуватість.
- Ну добре,сину! Що у вас з Дариною?
- А хіба не знаєш?
- Знаю, що в тебе з нею дружба та й доволі давненько. Може вже й інші стосунки , може б одружився. Я домовлюсь, візьмете шлюб. А там дивись, дитятко народиться, хоч служитимеш та може недалеко.
Насторожено поглянув,
- А що вже пора?Мені ж лишень двадцять чотири роки.
- Я наскільки знаю, їй минуло двадцять два . Як для дівчини… пора…
Розслабився, він закинув ногу на ногу, дивився у вікно,
- Одружитися, а потім на службу? І не знати, що буде далі, адже наші відступають. Ні це не мій варіант. Мені ваших сліз з батьком достатньо.
- Ти пробач, це твоє особисте. Я зрозуміла, якби був упевнений в своїх почуттях, напевно б так не говорив.
-Та ні, вона хороша і красива, але характер, як перець пекучий. Хоча в неї бабуся дуже добра, завжди привітна. Онучка могла би успадкувати її характер, але на жаль. Треба час, треба подумати.
- Знаєш синку, це молодість. А вона завжди, як палаюче вогнище, в житті, з часом все інакше. Але я зрозуміла, вона тобі друг. Та кажуть дружби між чоловіком і жінкою не буває…Знаєш, вона може вважати по- іншому. В такому разі навіщо дівчині голову морочити.
- Думай, як хочеш. Стосунки між нами, не такі, як ти думаєш.
- Слухай сину! Не розривай з нею стосунки. Підеш служити, хоч подзвонить, СМС напише, тобі підтримка буде. Ти просто зараз не розумієш, що таке армія!
За мить мати спохватилась,
- А вона знає, що ти у вівторок будеш захищати проект?
-Ні… не хочу, щоб хвилювалася.Буде охати та ахати, як курка біля курчат.
Мати різко піднялася,
- Знаєш, виконай моє єдине прохання. Я би хотіла, щоб ти її запросив на вечерю. Хай би разом вас побачила, з нею ближче познайомилася. Якщо сумніваєшся, можливо я б тобі, щось підказала, порадила, побачила , як вона до тебе ставиться. Мабуть дівчині шкода, адже скільки часу з тобою водиться.
Прислухатися до матері? Важко перевів подих,
- Я зрозумів.Ну дзвонити напевно не буду, краще завтра ранком перейду до них.
Материнське серце ніби трохи заспокоїлось. Але ж давно на цю тему з ним хотіла поговорити.
-Ой мамо, зачекай, вона казала на вихідні поїде до бабусі.
- Тобі що туди вперше їхати, чи маршрутки не їздять? Я тебе зрозуміла сину. Знаєш, коли кохаєш, то ніби крила виростають. Ти б не розмірковував, а поспішив до неї,- тихо продовжила,
- Добре подумай, ще є час. На добраніч!
Довга зоряна ніч… ясна. У голові безладно снувалися думки, то засинав,то прокидався. Звичайно служба, це ще так собі, а от війна? Але чого поспішати?
І тут же сам себе заспокоював - Напевно всі матері поспішають одружити дітей, мріють побачити онуків. Та час покаже…
Ранок видався сонячним…Микола вирішив добре поснідати, купити квіти і поїхати до Дарини.
2
Ранок… чиста блакить. Привітне сонце сприяє пробудженню землі. Золоті промені торкаються, пестять кущ квітучого білого бузку. Бджоли, раз – у -раз, то відлітають,то знову прилітають до нього, з суцвіття, довкола розноситься мелодійне гудіння.
Біля будинку, розклавши на столі сухі стручки квасолі, на лавці сиділа Марина. Умілість, спритність рук, одна за одною із стручків на стіл падали квасолини.Тихо, ніби про себе гундосить якийсь мотив пісні. Вкотре, на голові поправляла теплу сіреньку хустку і знову повторювала все спочатку. А чому й не поспівати, хай хоч так, трохи себе потішу.
Ще вдосвіта до Бога молилась, за Україну, за рідний край, просила захисту від ворожої навали. У голові не вкладалося, чого почалася війна? Не раз, себе ловила на думці - Билися на сході, нехай би й билися,чого далі лізти? Порівняти наше життя, завжди в праці, трудолюбиві. А їм, ледачим, тільки б випити та закусити.
Згадала, як після закінчення торгового технікуму, відбувала практику в Саратовській області, в невеличкому районному містечку. Довелося й в селі побувати, в магазині проводила ревізію. Ото набачилася… того російського життя! Дерев'яні хати з кривими вікнами, трухляві сходи. Дивувалася, щоб потрапити в приміщення магазину, ніби треба пройти іспит. Пройти по таких сходах, можна руки - ноги поламати та й не тільки. Нікому, ні до чого нема діла! Чому б не полагодити? Дивні люди, чи такі байдужі, чи світ не люблять. А п'ють… о, то майже щодня, живуть, як у прислів'ї - « Ледачому завжди свято».
Вкотре майнула думка - Добре, що розвалився союз, хоч онуки поживуть. Шкода, що війна та може ненадовго.
Раптом відчинилися двері…
Дарина, в одній нічній сорочці, босоніж, потягнулася на килимі. Її довге русяве волосся обрамляло красиве обличчя, прикривало стрункий стан.
- От, що молоде! Онучко! Чи ти розум втратила?! Це ж не літо!
- Ой, бабусю, ти відчуваєш запах бузку? Аж дурманить! А бджіл на ньому, ну просто не злічити, ото трудівниці. Доречі… такі, як ти, встала ні світ ні зоря, відразу до праці.
- Ну досить теревенити! Йди вдягайся та сколоти нам чаю, м'ята й чебрець знаєш де. І ховай груди, обвіє клопоту не оберешся.
Дарина, розмахуючи руками, крутиться, як дзиґа, вже за мить повернулася в дім.
- Охо-хо….
Стара, вкотре задумалася за онучку. - Час заміж йти, а не йде,чого чекає? Життя… кожна мріє зустріти принца на білому коні. Але ж Микола не на коні та в перспективі, захистить дипломний проєкт, матиме гарну роботу. Одна загвоздка, в армії не служив, можуть призвати. Війна - біда, хоч від нас і далеко. Але ж, щоб воювати, треба пройти строкову військову службу.
Вона вже кілька разів намагалася прихилити онучку до відвертої розмови. А та ж хитра, як лиска, ще й гонориста, лиш всміхнеться, за мить з очей зникає, ніби її й не було.
- Тож не сімнадцять років, а вже двадцять два минуло, саме час діточок мати. Може б правнуків дочекалася, хай хоч одним оком побачити.
Від думок відволік сірий кіт.Взявся ніби нізвідки, здійнявши хвіст догори, треться об ноги, задер голову, пристально дивився в очі.
-Що прийшов гуляка?! Де шлявся два дні…. Охо- хо… мабуть прийшов пожерти?!
Переставляючи ноги, щоб часом не наступити на кота, прямувала до літньої кухні.
Скрип дверей… одна нога тут, а друга там, у руці тримала сиру курячу печінку,
- Марсе! От бісова душа, не скачи! На… їж, бо де ж будеш мати силу до коханок.
Печінка до вподоби, витягнувши голову в плечі, кіт почав жадно їсти.
- Та не спіши,бо ще вдавися, ніхто в тебе її не забере.
Тим часом, одягнена Дарина, гойдаючи ногами, сиділа за столом.
-Тю , здивовано протягнула стара , - Ба, каже тепло, а сама залізла в пуховик, чобітки взула. Та іще й на голу ногу…
-Та, я це… бабцю, з тобою трошки посиджу, допоможу, а потім хочеться, ще трохи полежати в затишному ліжку. Сьогодні вихідний, відлежуся, чи ти проти?
-Та ні, де ти бачила. Так, нині субота…. мені приємно коли ти поруч.
Стара позирала із-під лоба, добродушно всміхаючись, продовжила,
-Може щось цікавого розповіси….
Дівчина брала кожен стручок квасолі, нігтями намагалася його розчепити.
-О, ти так до ночі будеш теребити. Стручки сухі, тож лише добре притисни, побачиш.квасоля сама посиплеться. Певно забула, давненько зі мною не займалась такою справою.Дивись, а то твій чоловік і до самої ночі не дочекається борщу.
Злегка почервонівши відповіла,
- От, ти вмієш знайти тему для розмови!
-А, що? Чому й не поговорити. Поділись секретом, як у дитинстві,… в шкільні роки, пам'ятаєш?
- Так тож дитинство, школа. Ох і хитра,тебе напевно Микола цікавить,чи може хтось інший?
-Ну… не думаю, що в тебе інший є , не помічала.Тільки він поріг переступає. Відверто скажу, ох і балує тебе, то квіти, то цукерки.Ти ж не думай, що так весь час буде. Сімейне життя, це буденні дні, всього буде і радості, і любові й непорозуміння….
Дарина мовчала, замислилася, машинально, в руках перетирає стручки, задивилася на падаючу квасолю.
Марина ж жінка зважлива, стримана. В душу лізти силоміць не звикла.Як захоче поділитися, розкаже. Її ще й стримував запальний характер онучки. Іншим разом, як спічка спалахне та згодом відійде і вже підійде прихилиться до грудей, немов мала дитина.
3
Раптовий брязкіт заліза відволік від розмови. З буди виліз пес, позираючи на паркан, тихо скавулів. Пройшовши кілька раз вперед і назад, приліг. Водив очима, то до них, то до хвіртки.
Обоє здивовано дивилися на пса.
-0 ! Каштан,ти чого? Здається ми нікого не чекаємо, - голосно сказала Марина. Пес вкотре підняв голову, до чогось прислухається.
Саме в цей час, Микола, з букетом квітів, підійшов до паркану.
- Та то він щось так, напевно виспався, - весело сказала онучка.
Почувши її голос, пригинаючись, хлопець ніби прилип до паркану, не хотів щоб помітили. Уважно прислухався до розмови.
Дарина продовжила,
- Ну добре, що тебе цікавить ? Його навчання? Так на днях отримує вільний диплом, планував поїхати в Європу й мене з собою взяти. Але ж бачиш війна, наші відступають, що буде далі й не знати. Але вірю, наші переможуть!
Обурено запитала Марина ,
- Як це візьме з собою?! Треба шлюб взяти, це ж не по - людськи.
На якусь мить, її обличчя скривилося ніби від болю, хотіла бабці заперечити та все ж передумала - Нехай. Нехай побурчить!
Та зиркиувши, помітила реакцію на слова, вже веселіше,
-То, що, так у коханні й не зізнався? Ви ж три роки дружите.
Микола намагався не рухатися. Після почутого, не став стримувати свою цікавість, не наважився підійти до хвіртки. Що ж вона їй відповість?
Дарина емоційно продовжила,
- Казав, що любить, радий, що зустрів мене.
- А ти що?
- Ой, бабусю, любити - це не кохати, треба думати про майбуття.
Пізнати радість, щоб страждань не мати! І щоб душі, мов рідні, і серця бились у такт. Щоб без секретів, мали щирі почуття. Адже світлим і чистим має бути життя. Ти скільки раз мені говорила про джерело. Що де вода мутна, там багато протиріч. А де чиста, як сльоза, вона здатна передавати сили для життя.
- О-о-о, оце начиталася,оце зарядила! Та так нестримно, що тебе й зупинити не наважилася. Ви, молоді, набагато освідченіші за нас. Я згадую, ми бігали на вечорниці, співали, танцювали, по лавках сиділи, гуртом купалися в річці. Коли ж вподобали один одного, тоді сватів зустрічали, згодом і весілля по селі, музики,веселощі.
Розчервонілась Марина, рукою поправила сиве волосся, що прикрило праве око й продовжила,
- У вас все інакше, просто разом жити, а потім колись…. А час летить! Дівчина йде заміж, як розквітла квітка, а не тоді коли в волоссі сивина з*являється. У нас на весіллях завжди діточок бажали, нині ж, тільки й думки про збагачення, а заради кого?
- Але ж мама вже не так заміж виходила?
- Так! І все то ти знаєш! Вона після навчання, по направленню працювала в Києві, там і вийшла заміж, а вже пізніше, вони переїхали в Тернопіль.
Ледве перевела подих, злегка хитаючи головою,
- Я ж тобі колись розповідала, напевно забула.. Коли переїжджали ти маленька була, не пам*ятаєш…
- Не нервуй,бабусю! Я зараз нікуди не їду.Ти ж бачиш що коїться. Його можуть забрати в армію, а там хто знає, що далі буде.
- Ой, Дарино. Хай би, як годиться, взяли шлюб, тоді вже на службу. На душі би було спокійніше, хіба ні?
- Знаєш,подивлюся на жінок, які з армії чоловіків чекають, шкода їх. Я вже не кажу про тих, що провели на війну захищати Україну.Та чи варто так побиватися?
Микола стояв нерухомо, ноги ніби налилися свинцем. Його кидало то в жар,то в холод, на чолі виступив піт.
-Що зі мною? Чому такі важкі ноги, ніби закам*янів. Зайти? Виказати себе, що я все чув? - Охопило почуття безпорадності.
Від почутого, стара миттєво перехрестила на грудях руки,
- Ой! То ти його не кохаєш! Знаєш, кохати, це коли разом у вогонь і в воду. Молитися за чоловіка, коли він далеко. Щоб йому Бог допомагав у важку хвилину, оберігав від хвороб, від біди. Щоб ти знала, молитва і на відстані діє.
Дарина привстала,
- Не суди мене бабусю, ти хотіла мене почути, от і почула!
- Е- хе-хе, розчарували ти мене. В такому разі, навіщо голову хлопцеві морочиш ?
- Я звикла, що він є, хоч скільки часу разом, але ж буває тижнями не бачимося. Розумієш, я й досі в своїх почуттях не розібралася. Може було би краще, місяців два - три не бачитися, час працює на мене.
Миколу ніби підкосило…довкола озирнувся, присівши поклав квіти. Здавалося, на обличчя йому лягла густа сіра тінь. Важко ступаючи, пересувався помалу, ніби на плечах ніс важкий груз. Думки мов оси, враз відчай, а то ніби й все вірно. Так і мало ж бути.Адже й мені, ще треба розібратися в своїх почуттях. Казав же мамі, навіщо поспішати?!
Після почутого, Марина мовчала….. що тут скажеш? Інакше виховання, більші статки, кращий одяг, харчування. От і діти інакші, зі своїми поглядами на життя.
Вони ще кілька хвилин теребили квасолю і лише поглядали одна на одну, кожна при своїх думках.
Онучка, двома руками, до купи згрібала сухі стручки квасолі, клала в мішок. Задоволено подивилась на бабусю, усміхнувшись,
- Ну от, разом добру справу зробили. І відверто поговорили.
Стук по паркану привернув увагу, водночас загавкав пес
.–Тю,чи хтось прийшов, - вирвалося з уст Дарини.
Марина двигала плечима,
- Не знаю, піди подивися.
Саме перше що кинулося в очі дівчини, букет - оберемок білих троянд. Із - за них, ледь виднілося обличчя сусідського хлопчини. Розчервонілий, збуджений Максимко , намагався утримати букет, весело сяючи очима сказав,
- Я оце…. каченят заганяв, з цими квітами бачив твого Миколу. Думав він до тебе йде, але чомусь довго стояв. Мене зацікавило, думаю, може вас вдома немає. Я вже й каченятам каші дав, а він стоїть і стоїть. То, як тут утриматись, щоби не прослідити. Та коли пішов, все ж не помітив, лише букет побачив. Шкода, як собаки розірвуть, вирішив покликати. А воно ба, а ви вдома!
- Дякую! Ми напевно в хаті були,- беручи букет, ніби виправдовувалась, протяжно сказала Дарина.
Пальцями, ніжно торкнулася його біленької чуприни,
- З мене шоколадка!Наступного разу приїду, обов*язково привезу.
- Та ладно… квітів шкода. Та й тобі напевно приємно. Моя мама теж квіти любить. І теж троянди, тільки червоні. То я побіг…
Поверталася до бабусі… колотиться серце .
-Але ж білі, знову білі. А білі ж не червоні. Хоча…. хотів догодити, знає, такі більше полюбляю.
Стара помітивши квіти, здивувалася,
- І від кого такий букет?
Дівчина намагалася приховати хвилювання,
- Дивись… тут був Микола… Він напевно чув нашу розмову. Он Максимко розповідає, каже довго стояв….
- Знаєш, кажуть що відбувається, то на краще. Почув та й добре, значить так мало статися! Навіщо хлопцеві сподіватися, коли ти іще в собі не розібралася, - на ходу кивнула рукою, з болею в душі, прямувала в літню кухню.
Що ж далі?- собі задала запитання Дарина.
Водночас привернув увагу звук в телефоні, прийшла СМС.
З кишені різко дістала телефон,почала читати.
« Привіт! Я не хотів завадити вашому спілкуванню. У вівторок захищаю диплом. А в середу йду в військкомат.Думаю… ти про це маєш знати. «
Непрохані сльози котились, одна за одною капали на текст. Вона їх витирала і знову й знову крізь сльози перечитувала текст.
У голові думки не склеїлись докупи - Ну от, чому розхвилювалася? Чому сльози течуть? Сама не розумію…
Її погляд сягнув до куща бузку, ніби в суцвітті шукала поради. Вагалась… - Щось написати? Та ні, але в середу, я обов*язково маю бути в військкоматі. Як же він без мене?
Травень 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964492
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 02.11.2022
Я озираюся назад,
Ну що змогла в житті зробити?
З тобою мріяла літать,
Узнать щасливі оці миті.
Та якось так не довелося,
Бо я боюся висоти.
Мабуть, тому і не збулося,
Узнала тільки самоти.
Хотіла взнать, чи є те щастя,
Чи всім в житті воно дано?
Мабуть, його узнать не вдасться,
Про нього мріяла ж давно.
Куди дівається кохання,
Чому приносить біль, розлуку?
А замість нього - лиш мовчання,
Його не втримаєш за руку.
Чому в погожий день осінній,
Раптово вишня розцвіла?
Чому зникають вночі тіні,
А замість сонця - вранці мла?
Життя ховає всі секрети,
Попробуй їх ти розгадать.
В житті бувають часто злети,
Усе узнаєш, треба ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964330
дата надходження 31.10.2022
дата закладки 31.10.2022
Поплач в свою лиху годину,
Коли ще сльози в тебе є.
Нехай журба оця покине,
Щоб жити - силу додає.
Ці сльози змінять все навколо,
І вже світлішим стане світ.
Що турбувало, хай ніколи,
Не потривожить отой гніт.
Нехай сльоза впаде у землю,
І проросте в ній дивний колос,
Не проклинатимеш ти долю,
Яка внесла в життя цей хаос.
Тебе врятують оці сльози,
Хай не надовго, хоч на мить.
Все поклади ти на терези,
Усе пройде, продовжуй жить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964226
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 30.10.2022
В руки твои опускаюсь я взглядом растерянно.
Ты переводишь часы в эту ночь на мгновение
ближе ко мне. Я как стрелка в потерянном времени.
Перевести меня может помочь Провидение -
не на часы, а на жизнь. Я к запястью пристёгнута.
Носишь меня на руках через сонные улицы.
Мысли послушно повисли, тобою расстёгнуты
(как ты сумел не порвать там, где не было пуговиц?)
Тусклый фонарь за спиной гаснет, вдрызг обезвоженный
многими летами, щурится сослепу в лица.
Пусть на руках твоих вряд ли я выгляжу строже, но
очень стараюсь от них до утра не отбиться,
и не разбиться на счастье, в которое верилось.
Смотрим опять мы друг другу в сердца – ну не дети ли?
Что это там, как луна, бледно-матово светится?
Счастье? – оно! Хорошо, что темно, и заметили!
Вот же мы, счастье! Увидь нас, в ночи дальнозоркое!
Переведи нам часы на начало творения,
чтобы не прятаться в чувствах извечных по норкам нам,
чтобы не пыткой любовь нам была - откровением.
В руки твои опускаюсь я – время любить…
'2o10
P.S. А хто скаже - не на часі, той не правий...
Не забудьте перевести годинник!.. 😉⌚️ ⏰
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964145
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 29.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a9cGdBosPw4[/youtube]
Кипить і злиться чомусь чайник,
Стікає з носика вода.
Буває часто, це звичайне,
На мене скоса погляда.
Наллю я чаю. Ось малина,
Духм"яна м"ята і чебрець.
Смакую ним в холодну днину,
Підкину в пічку ще дровець.
Вмощуся зручно на дивані,
І вже тепліше на душі.
Думки присядуть неслухняні,
Дрімають зморені в тиші.
Ще буде час їм політати,
Піддатись сумнівам моїм.
Та їх не можу зневажати,
Бо часто довіряю їм.
Мої думки - це мої мрії,
Я все надіюся і жду.
Вони, як завжди, мене гріють,
Думками цими я живу.
[img]https://images.prom.ua/463254308_w640_h640_timyanchabrets-efirnoe-masloidnatgermaniya-10-ml.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964130
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 29.10.2022
Я предложил тебе дорогу,
я указал тебе тот путь,
где есть уют, и нет тревоги,
и где тебя с любовью ждут.
Но ритмы жизни опостылой,
тебе милей, чем бремя пут,
я мог назвать тебя любимой,
я рад назвать, но – не дают…
Мне не дают твои сомненья,
мне не дают твои друзья,
и слезы в ночь, и сожаленья,
и все, чего назвать нельзя…
Неужто все напрасно было,
неужто нам заказан путь,
где есть любовь и где нет тины…
Позволь в глаза твои взглянуть…
Я в них увижу сожаленье,
усталость, грусть, печали след,
и слезы – памятник мгновенью,
и слезы – памятник надежд!
07.03.2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964134
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 29.10.2022
Закружила, завьюжила осень
Разноцветьем бульваров, аллей,
Паутинок серебряных проседь
Разбросала над сенью полей.
Подошла незаметно, негромко,
Только в лето возврата уж нет.
Тишина стала острой и звонкой,
Стал прохладным и росным рассвет.
Стали ночи длинней, дни короче.
Не сумеешь ты, как не спеши,
Даже если уж очень захочешь,
Дело года лишь в осень свершить.
Может быть, слишком поздно хватился,
Надо было с весны начинать.
Но с весной ты и с летом простился,
Нынче поздно по ним тосковать.
Паутинкою мир серебрится,
День короток, а ночь без конца...
А над городом осень кружится,
Обнажать продолжая сердца.
20 октября 1989 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964054
дата надходження 28.10.2022
дата закладки 28.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8[/youtube]
І знову дощ, немов стіною,
Ти зупинися на хвилинку.
Поговори, прошу, зі мною,
Чому тобі немає спину?
За чим ти плачеш в день осінній,
Якісь проблеми в тебе теж?
Я хочу взнати, в нетерпінні,
Можливо, ти когось теж ждеш?
Чому ти стукаєш в вікно,
Від мене ждеш ти допомоги?
Та не тебе я жду давно,
Не придавай думкам тривоги.
Неначе дощ вловив думки,
Затих, на хвильку зупинився.
Та ще по склу дощу сльозинки,
Немов у чомусь провинився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964046
дата надходження 28.10.2022
дата закладки 28.10.2022
Горіх повільно скинув листя,
Укрилась ковдрою земля,
І обідніло все обійстя,
Останній лист ще кружеля.
Він не спішить, останній танець,
Що буде довго пам"ятать.
Дарунок осені - багрянець,
Що до лиця, йому під стать.
Спаде краса ця дуже швидко,
Лежати буде до зими.
А зараз простір, усе видко,
Собою вкрасить килими.
Гірке життя, та не здається,
Він буде красень серед всіх.
А, може, так йому здається,
Та десь почув тихенький сміх.
Горіх один на деревині,
Не дума падать ні за що.
Бо він щось має в серцевині,
Він серед листя не будь - що.
Та де не взявся сильний вітер,
Горішок раптом мій упав,
Взялась десь білка дуже спритна,
Горішок добре кінець знав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963968
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022
Ти моя муза, моя пісня,
Ти моя радість і жура.
Таких як ти не буде після
До тебе я таких не знав.
Тебе не бачу - серцем краюсь,
Побачу - музика дзвенить.
В своїх роках не переймаюсь
Як птах душа моя парить.
І звідтіля, з під хмар високих
Кохання музика луна,
І їй немає перешкоди
І краю їй також нема.
І поки пісня цяя лине
Я буду жити і творить,
Бо без кохання муза гине,
Без музи й пісня не дзвенить.
03.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962403
дата надходження 10.10.2022
дата закладки 25.10.2022
Такой я раньше не встречал
Как ручеёк твой голос льётся,
И сердце рвётся из груди,
А надо мной судьба смеётся
Что нам с тобой не по пути,
И Мендельсон не нам играл...
Такой я раньше не встречал.
Я не забуду никогда
Твой гибкий стан и твои руки
И искромётный поцелуй
Даривший сладость мне и муки
И дрожь. моих сердечных струн.
Пусть дни слагаются в года
Я не забуду никогда.
02-03.11.2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962401
дата надходження 10.10.2022
дата закладки 25.10.2022
В жизнь твою ворвался как стихия,
Отодвинув круг забот земных.
Разорвав условности тугие,
Ты слагаешь новой жизни стих.
Мягкий взор и ласковые речи,
Рук холёных лёгкий холодок.
И всё чаще, всё желанней встречи,
И всё жарче пылких слов поток.
От слащавых слов слегка пьянея,
Уступив напору сильных рук,
Ты душой и телом не владея,
Дикой страсти отдаёшься вдруг.
Ничего вокруг не замечая,
День и ночь мечтая об одном,
Как во сне живёшь, сама ведь зная,
Что недолгим будет это сон.
Муж не люб и раздражают дети,
Зло в душе на них и на него.
В сердце лишь один. На целом свете
Нет нежней и ласковей его.
Не беда, что встречи те украдкой,
Не беда, что после страх в душе.
Страсть слепа и, уходя с оглядкой,
Новой встречи жаждешь ты уже.
Май 1989г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963068
дата надходження 17.10.2022
дата закладки 25.10.2022
Туман, настояний на листі,
П'янкий дарує аромат.
Під ноги килимом барвистим
Долоньки кленові летять.
М'якими стали навіть звуки,
Підсилюючи тиші смак.
Туман мої цілує руки,
Як той закоханий юнак...
І жовтень кутає у шалик,
Щоб не замерзла, не втікла...
Туман розмиє листя спалах,
В траву насипле крихти скла.
До рук вкладе горнятко кави -
Не поспішай, притримай час
І насолоджуйся помалу
Осіннім днем, що ще не згас...
24.10.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963719
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 24.10.2022
Знову вгору тягнуть ручки:
«Можна, можна запитати?!»
Ох, чомусики-чомучки!..
Все на світі хочуть знати.
– А чому вода прозора?
– А чому солона сіль?
– Де сьогодні наше вчора?
– Звідкіля у шафі міль?
– Що таке натхе… натхнення?
– Де живе єдиноріг?
– А акула їсть варення?
– Холодильник – зробить сніг?
– А священик бачить Бога?
– А Земля лише одна?
– Знов повітряна тривога!..
А чому у нас війна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963632
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 23.10.2022
В соковито-ніжних травах молодих
Хтось насіяв з неба сонець золотих.
Шапками угору на тонкім стеблі
Тягнуться до мене ціпоньки малі.
Вийшла на світанні - Ви куди поділись?
У м'які клубочки всі перетворились.
Дмухаю легенько, а вони, мов сніг,
Лебединим пухом падають до ніг.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947863
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 22.10.2022
Вона мріяла лиш,про нього
Молилась немов на Бога.
Писала вірші, і чекала...
Судженого виглядала.
Звучав акорд мінорні ноти
Увись злітав голос фаготи.
Вечір золотий ключ підбирав
Небо в зорях душі нахиляв.
Падала ясна зірка в небо
Там цвіла троянда для тебе.
І загадувала бажання
Прагнула щастя,та кохання.
У мріях до сонця літала,
І пташкою пісні співала.
Хотіла щасливою бути
І три слова від нього чути.
Я тебе люблю, і кохаю
Цвіти для мене ,як квіт в маю..
Поведу тебе у Листопад
Хай не лякає дощ, снігопад.
В серці почуття немов море
І чайкою в небо просторе.
Несуть хвилі то верх, а то вниз
Чекаємо від долі -сюрприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963192
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 18.10.2022
Та, що озирнулася востаннє,
Поглядом накреслить блискавицю,
Душу оберне на синю птицю
Та пірне у небо на світанні...
Пройдене залишиться позаду
У рядках давно забутім вірші,
У вбранні, яке дісталось іншим –
Стліє все, що має певну ваду...
Марність слів розщеплена в тумані.
Вітер змін шматує абрис птиці.
Зникне десь у спалаху зірниці
Та, що озирнулася востаннє...
06.11.2021
Вітер змін // Зима минула
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962081
Вітер змін - 2 // У змінах - насолода
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962083
Вітер змін - 3 // Оновляється світ, оновляється
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962180
Вітер змін - 4 // От і все...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962580
Вітер змін - 5 // Вітер змін жовтневий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962581
Вітер змін - 7 // Вітер змінних напрямків
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963685
Вiтер змiн - 8 // Ти ж, моя Лебідочко…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960584
Вітер змін - 9 // В безумовно-відносній тиші
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960724
Вітер змін - 10 // Заключний або Супроти вітру
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961114
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962759
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Пісня тут:
https://vt.tiktok.com/ZSj5LhcTg/
Йдучи в наступну фазу відчуттів
Назустріч світловому дню,
Чого бажаю, те і сню,
Керуючи свідомо плином снів.
На ультрафіолетовому тлі
Кружляє звільна в небесах
Над синім морем білий птах –
І наші душі ніби журавлі...
У вирву просторово-часову
Ми потрапляємо, йдучи
Доріжкою сновидь вночі,
Крізь зорних мріянь хвилю світлову.
Там два світи зійшлися ув один –
І жевріє світань в душі
Та дзюркотять струмком вірші,
Снів журавлиних втілюючи плин...
09.11.2021
Приспів до пісні:
1) Журавлині сни – провісники весни,
Яка у будучність перепустку тримає,
Де перші квіти вибухають цвітом
І коци сущого вкриваються розмаєм.
2) Журавлині сни –
Провісники весни,
В них ко́ци сущого вкриваються розмаєм.
Журавлині сни –
Провісники весни,
Яка у будучність пере́пустку тримає.
Журавлині сни:
(Курли-курли-курли...)
19.10.2024
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962760
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Цвіте черемха під вікном чарівна й мила,
А я по стежечці іду така щаслива
І промінь сонця заграє, лоскоче тіло
Та ласку й ніжність віддає, як сон уміло
Милує душу кожен раз мені на втіху
І чути звуки навкруги і море сміху
Та додаються кольори з усього світу,
Як милі очі до краси всміхнулись літу
Черемхи квіт такий п'янкий, ох, як чарує,
Краса і літо все сплелось, в мені вирує,
Я захопити хочу світ і утонути,
Його красу до глибини в душі відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962302
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Уже по-осеннему день постаревший кружится,
и в парке безлюдном опять листопадная власть...
А листья летают, летают, как желтые птицы,
и вздрогнешь невольно: откуда такая взялась?
Расставила осень свои золочённые сети,
но как-то не хочется в эти объятья пока...
А время торопит и, словно безжалостный ветер,
пытается вырвать из мыслей моих облака.
Кудесница осень... И листья, как будто жар-птицы,
сидят на ветвях и шуршат, но совсем не поют...
В багрянец раскрашены нынче " берёзовы ситцы "
и так полыхают как самый последний салют.
Луч тонкий дрожит на прозрачной ладони заката,
как линия жизни и в завтра ведущая нить...
А осень срывает с берёз золотые дукаты,
и кружатся, кружатся в вальсе последнем они.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962248
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022
Ой , чого ти плачеш , вербо кучерява?
Чого розгубила листочки свої ?
Чому твоя доля , наче чорна хмара?
В огні обгоріли коси чарівні...
Купаю я гілля , змиваю журбу я,
Нап'юся водички із лона ріки,
Може ще окріпну , бо щось знемоглася,
Освіжу коріння , стовбур і гілки.
Я бачила небо над лугом палало,
Лебедине згоріло в сухостої гніздечко.
Лебедята горіли ... моє серце ридало,
А поранений лебідь кричав недалечко.
Лебідка крильми діточок захищала...
Із останньої сили билась об берег ріки.
Та горів очерет,не згасала заграва...
Біль такий , не забудеш й роки.
В небі гуркіт...Тріщало у полум'ї гілля,
Земля , аж здригалась від грому...
Страшна та війна, то - людське божевілля,
Не потрібна ніколи й нікому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961051
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Ти, явилась неждано у сні
Бачу поміж зірок твій силует.
Всміхнулась сонечком у вікні
Співаю про любов тобі сонет.
Ми, художники свого щастя
В руках наших доля є увесь світ.
Любов для серця - причастя
ніжні слова, як весни первоцвіт.
Я в райдужних кольорах неба
Намалюю пензлем на мольберті.
Мільйон, мільйон троянд для тебе
Щирі почуття душі одверті.
Намалюю казкове літо
Море золотий пляж чайки білі.
Сонячний світанок над світом
Як до берега ластяться хвилі.
Намалюю пречисте небо
море кольору, як аквамарин.
Нехай ллються струни для тебе
Ведуть в казку зоряний серпантин .
Хай музика солодить серця
У коханні єднаються долі.
Закоханих веде до вінця
І запалює свічу любові.
Намалюю сонячне літо
в смарагдовому листі дерева.
Хай цвітуть троянди квіти
В красі тобі -моя Королево!.
22 01 22
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960735
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Прийшла неждано в моє літо - осінь
Забагрянила листя літній сад.
Забілила, як сніг моє волосся
Гаснуть мої роки, як зорепад.
Дні за днями летять журавлями
Стелиться сизий -сизий туман удаль.
Закурликали птахи над нами
Їдуть дощі ...на душі смуток, печаль.
О ,сизокрила птице ти, почекай!
Хай ,ще намилуюсь раєм саду.
За обрій в теплі краї не відлітай!
Натруси зір щастя - листопаду.
Зійшло із-за хмар сонечко із неба
Дарує ніжні осінні квіти.
Іще цвітуть хризантеми для мене
Шле вітаннячко осені - літо.
Осінь запрошує всіх на карнавал
Виткала з парчі наряд святковий.
Одягла намисто з калини на бал
І спекла коровай пречудовий.
Впали ябка на скошені отави
Солодкі пресолодкі немов мед.
Я жду сонечка літа із заграви
Надвечір'я огортає у плед.
О ,сизокрила птице ти, почекай!
Хай ,ще намилуюсь раєм саду.
За обрій в теплі краї не відлітай!
Натруси зір щастя - листопаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960150
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Я дивлюся у даль, а зоря виграє кольорами,
Перевившись умить із чуттєво хмельними думками,
В них любов і тепло, і панує лиш спокій в оселі
Де щасливе життя закружляло в земній каруселі
А за обрієм там виграє вся душа на кларнеті,
Де найкраще життя, що створилось з тепла на планеті
І у мирній імлі, що оточує наші оселі -
Скрізь кружляє любов в неповторно земній каруселі
Дивовижна земля тихо скинула важкість із тіла,
Як бажала вона, як же миру в країні хотіла,
Все затихло в душі, мир і спокій настав у природі,
Ось, найкраща краса, що дрімає в земній насолоді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959026
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 10.09.2022
Літа ідуть, а серце не старіє.
Лягає час рівцями на лице.
А я собі казатиму: "Маріє,
Життя, насправді, зовсім не про це..."
Життя - про радість, сховану у грудях,
Яку не змиють сльози, ні дощі.
І доброта, яку шукаєш в людях.
Любов-метелик на твоїм плечі...
А ще про сум. Про осінь і розлуки.
Усе, що наповняє нас живим.
Про вік, говорять, видають ще й руки,
А серце буде завжди молодим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958969
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 08.09.2022
А музыка ложилась на слова
И ню-душа тихонечко запела...
Беспечно утро, мысли оборвав,
Ко мне вернулось, как же я хотела...
Зайти "в траву, как в море, босиком",
Поймать себя с закрытыми глазами,
Мелодию услышать далеко,
Обрадоваться жизни несказанно...
О, где найти спокойствие уже -
Вот-вот - снега... Вчерашнее не греет,
Но, коль душа в прохладу - неглиже,
То никогда она не постареет...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933213
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 21.08.2022
А я прокинусь, коли мить війне,
Солодким квітом зустрічі розмаю
І як за плечі вітер обійме,
Запрошуючи трепетно до гаю
Зашепотить веснянка у далі,
Торкне цілунком, ніби квіт калини
І знаю, що на всій моїй землі
Немає чарівнішої хвилини
Загляне в очі небо на зорі
Та зачарує ніжно кольорами
І знаю, що лиш тільки навесні
Торкнутись можна свіжості руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957081
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
ХАЙ ЛЮДИ СМІЮТЬСЯ, А НЕ ПЛАЧУТЬ!
Нехай люди сміються, а не плачуть!
Буде багато сонця на землі.
Бажають один одному удачу
Миру, щастя, добра - сонячні дні.
А при зустрічі добрим, щирим словом
Вітаються немов сестри, брати.
Нехай не буде заздрості, обмови,
I сяє світло серед темноти.
О, ні, не треба дивитись лукаво!
На тих, хто усміхається світу.
Від заздрощів, брати меч і булаву
Ламати, топтати чужі квіти.
Не бурмочіть під ніс, не хмурте брови!
Не кліпайте очима із під брів.
Ви, женіть погані думки з розмови
Даруйте, як квіти букет зі слів.
А в кожного земний шлях, своя доля-
Несе на Голгофу свій важкий хрест.
А на все є допуст, та й божа воля
Не всім дано бачити Еверест.
Ріка життя тече... весна буяє-
Цвітуть сади прекрасний білий світ.
Живи заради тих, кого немає-
Ти,сильна ,a не слабка... вдихай у цвіт!
Не давай нікому пояснень і звіт!
Все, що тебе дратує - оминай.
І думкою не ламай іншим політ
Коли важко молись, Бога шукай !
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957066
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
...я не хочу жити в підручнику. Я не хочу залишитись там,
Ні словами, ні числами й почерком. Я не хочу віддати рядкам,
Своє сердце розп'яте загарбником. Як віддали усі, хто зник.
Я не хочу ввійти у історію, як останній промерзлий крик,
Із горлянки убитого в спину. А бо ж того, хто втратив життя,
У підвалі будинку, в полоні... Хто шукав поміж стін укриття,
Але так не знайшов його в сутінках. Я не хочу бути числом,
Яке потім дадуть у статистиці, щоб казати чужим язиком,
Як їм важко за нас та боляче. Щоб вони нам співали пісні,
Про блакитний та жовтий колір, про кайдани, що були тісні.
Про річки, які стали червоні. Про ворожі ракети в вікні,
Які знову і знову вдаряли, щоб спалити до тла кожен дім.
Я не хочу жити в підручнику. Я не хочу, щоб в ньому жили,
Мої близькі, знайомі та пращури. Хіба в світі замало біди?
Хіба в світі замало хворих? Хіба в світі замало страждань?
Так навіщо писати історію, коли й так забагато цих знань.
Забагато війни та крові. Забагато безногих дітей.
Забагато невиліковних. Забагато пустих смертей.
Забагато поранених зброєю. Забагато останніх сліз.
Забагато сиріт в будинках. Забагато в землі чорних гільз.
Забагато пожеж і повіні. Забагато працюючих бомб.
Забагато сердець зупиняє, загустівший, солоний тромб.
Забагато, багато для мене. Та шкода, що багато не всім.
Комусь мало проблем, мало втоми. І замало вночі жахів.
Хтось ще мріє ввійти у розділ, про війну двадцять других років,
Як могутній правитель чи воїн. Як месія, що зброю святив.
Я не знаю, навіщо всесвіт їх у світ взагалі привів.
Бо для мене усе це без сенсу. Бо немає таких рядків,
Що могли б пояснити для мене, чому хтось обезцінив життя.
Якщо хтось потрапить в історію, то нехай це буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956995
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.08.2022
Листаю дней моих тетрадь –
неровный почерк у судьбы!
Иное трудно разобрать,
иное трудно позабыть.
Земли весенний изумруд,
пурпурный лист, алмазный лёд,
и все, кто любят и умрут,
и всё, что с ними не умрёт,
крупинки звёздного огня,
их свет чудесный, неземной –
всё это важно для меня,
как вписанное [i]над [/i]строкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956721
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 17.08.2022
Я вас чув, урочисті ласкаючі труби органа, як в останню неділю уранці приходив до храму;
Вітри осені! В сутінках лісу, гуляючи, слухав я ваші протяжні, журливі зітхання;
Італійського тенора спів досконалий я слухав – чув, співають квартетом сопрано;
Тебе слухав я теж, тихий шепіт, в моїй голові твій докірливий голос; ...Серце мого кохання!
Пульс твій слухав, як стихло усе, і дзвіночками в вухах видзвонював вечір останній.
[b]Walt Whitman I HEARD YOU, SOLEMN-SWEET PIPES OF THE ORGAN[/b]
I HEARD you, solemn-sweet pipes of the organ, as last Sunday morn I pass'd the church;
Winds of autumn!-as I walk'd the woods at dusk, I heard your long-stretch'd
sighs, up above, so mournful;
I heard the perfect Italian tenor, singing at the opera-I heard the soprano in the
midst of the quartet singing;
... Heart of my love!-you too I heard, murmuring low, through one of the wrists
around my head;
Heard the pulse of you, when all was still, ringing little bells last night under my ear.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956651
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 17.08.2022
Я мелодией, царя́щей на рассвете
Просыпаюсь в этот мир неповторимый!
Каждый миг, суля́щий новые сюжеты,
Я вдыхаю... О ТЕБЕ...мною любимый!
И касаясь, лишь едва, о твою душу,
Я тону в глазах, таинственно-маня́щих!
Невозможно море выбросить на сушу!
Так же... ЧУВСТВ МОИХ, к тебе благоволя́щих!
❤
p.s.
Ежедневным штормом хлещит мою душу!
Успокоиться сумею я едва ли?
Нерешимостью отчаянно всё рушу
И в стыдливости чрезмерной погибаю!..❤️💔...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908929
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 14.08.2022
Знов малюю сьогодні я мрію,
Найніжнішу візьму акварель.
Поцілунками серце зігрію,
А кохання заграє сам Лель.
Хай полин пахне солодко й ніжно,
А у небі лиш зорі мигтять.
Хай кульбаби летять білосніжні –
Душу маки нехай не ятрять.
Допоможеш мені, мій коханий?
Обирай кольори до душі.
Навкруги лабіринти омани,
Тож вестимуть нехай нас вірші.
Для кохання бери лиш червоний,
Але ніжно прозорий, легкий,
Щоб цілунок палкий невагомий
Долетів із Донбасу у Стрий.
Можна взятий й небесно-блакитний
Колір волі свободи й вітрів.
І зелений, мов дуб непохитний…
Будь-який із палітри віків.
Будь-який, лиш не колір печалі,
Лиш не той, що кусає до ран…
Наші мрії – коштовні коралі,
Віддамо їх нестримним вітрам.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956388
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Куплет №1:
Якби не було б восени твоїх заплаканих очей,
Я б не здійнялася б з колін, я б не підняла з них тебе.
Якби не було б восени цієї рани між грудей,
Ми не зустрілися б тоді і не прощалися б тепер.
Приспів:
Що б не було, як не було — ти маєш себе зберегти.
Бо що б не було, і як не було — ми зможемо все це пройти.
Де б не було, з ким не було — життя не дарма нас звело.
Де б не було, з ким не було...
Куплет №2:
Якби не було восени чужих дурниць і помилок,
Я не зазнала б весь цей біль, я б не відчула це тепло.
Якби не було восени палких цілунків на устах,
Ми не дізналися б тоді, як розбиваються серця.
(Приспів)
Знай, що це все не дарма.
Ні світло, ні навіть пітьма.
То ж випий цей келих до дна.
Куплет №3:
Якби не було восени твоїх долонь чи навіть губ,
Я б потонула серед слів, не врятувавши інших рук.
Якби не було в світі нас, людей, що вірять у життя,
Я б не дізналася ніколи, як нас рятують почуття.
(Приспів)
Озвучка:
https://drive.google.com/file/d/1dAN_MD5k5lRtM-9h7fuYNa0C3a-hzOYZ/view?usp=drivesdk
The 126ers — A call is upon us
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939126
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 13.08.2022
Фінальний акорд - і зав'язані руки.
Липке́ павутиння заводило гру.
Хтось відчував, що усе до розлуки,
Хтось утішав неземну гіркоту.
Останні пориви, як подиху ласка,
Вони невблаганні в німому кіно,
Коли на поверхні зосталась підказка,
Коли відгриміло стражденне звено.
Болісна пам'ять умита росою.
Темне і світле, здається, злились.
І ду́ші зійду́ться, я вірю, сльозою,..
Душі зійду́ться, можливо, колись...
06.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955748
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Бракує голосу так тво́го...
Про будь-що, любий, говори!
Ти чуєш тугу? То нічого -
Вплети у неї кольори.
Вплети у неї тепло звуку,
Всю ніжність в тембрі передай -
І я забуду про розлуку…
Твій голос - ось де зараз рай.
Зображення: https://m.aliexpress.com/i/32839653274.html?gatewayAdapt=Pc2Msite.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952474
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 28.07.2022
Краплини сонця на землі
Збирає літо у букети.
Малює променем портрети
На скатертині на столі.
І пахне золотавий мед,
І сяють тепло абрикоси,
Дзумчать у ейфорії оси,
Солодкий граючи сонет.
Погожий день, як Божий дар,
Цикад звучить п'янка сюїта.
Блаженно на верхівці літа
Гортає липень календар...
13 липня 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954623
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 28.07.2022
Ой на Івана та й на Купала,
Собі зізналась , що покохала
Серце втішалось, душа співала
Тебе мій сокіл, я покохала.
Ой на Івана та й на Купала,
Тихо - тихенько шумить водиця,
Для тебе любий пісню співала,
Нас поєднає ніч – чарівниця.
Ой на Івана та й на Купала,
Зоряна нічка вже підкрадалась,
Для тебе квіти в вінок вплітала,
Я у обіймах твоїх купалась.
Ой на Івана та й на Купала,
Зорі й віночок, плавають в річці,
Зозуля в лісі часто кувала,
Ти мій, вже поряд, дякую нічці.
Ой на Івана та й на Купала,
Собі зізналась , що покохала,
Серце втішалось, душа співала,
Тебе мій милий, я покохала.
07.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952557
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 07.07.2022
Я ніколи тебе не забуду,
Хоч пройшла вже чарівна весна,
Буду линути щастям повсюду,
Ніби фея твоя неземна
Навіть в літо спекотне і миле,
Прилечу, як пташина у гай,
Де маніжило сонце грайливе
Той сердечний спокусливий рай
Я ніколи тебе не забуду,
Хоч і осінь покриє стежки,
Залишатиму подих повсюду
Та писатиму щемні рядки
Навіть в люті, шалені морози,
Прилечу я сніжинкою вмить.
Милий погляд, як ніби мімози,
Знов в тобі, як весна забринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951255
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022
випускникам 2022 школи №143 м. Харкова присвячується
Мальвами сукні розквітли на дворищі школи -
Вальс випускний серед рідних руїн постає.
Смерть повідомила: « Світлу не бути ніколи!»
Світло сказало: « Дивіться: я все-таки є!»
Збережіть, збережіть свою душу вразливу!
Попри зло, що життя і любов спопеля!
Буде доля у вас, щоб не сталось, щаслива,
Буде вальс на Землі – значить, буде Земля!
Подумки я на розвалинах школи кружляю.
Разом зі мною і сонце по колу іде.
Всупереч смерті ми вальсом життя привітаєм –
Втома та біль не зупинять життя молоде!
Збережіть, збережіть свою душу вразливу!
Попри зло, що життя і любов спопеля!
Буде доля у вас, щоб не сталось, щаслива,
Буде вальс на Землі – значить, буде Земля!
Звідси не вийти, бо відстань для пострілу слушна.
«Звідси не вийти!» – стара безнадія гула!
Істина з нами! Вона, як завжди непорушна:
Магія музики вища від магії зла!
Збережіть, збережіть свою душу вразливу!
Попри зло, що життя і любов спопеля!
Буде доля у вас, щоб не сталось, щаслива,
Буде вальс на Землі – значить, буде Земля!
22.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951227
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Тримай її міцно, стискай до останку,
Нехай там ще буде багато світанків,
Нехай ще палає та зірка у небі,
Ти не відпускай її, тільки, не треба...
Тримай її ніжно, відчуй подих долі,
Там стільки зворушливих митей в неволі,
Там стільки надії, натхнення, любові,
Це все віддзеркалення її у тобі...
Тримай її...- Чуєш? Як стукає ❤️
Візьми, збережи його,
Рідним джерельцем нехай проливаються ці почуття,
Які ми шукали, здається, життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951098
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Скрипа́лю мій, здуши своїм причалом,
Улий тривоги. Знов почне́мо жить.
А доти ми урізані началом,
А доти Ми всього́ лише на мить.
Збери всю міць нена́висті й любові
І так як вперше, як востаннє грай!
А я повірю зовсім як ніколи,
А я повірю в той легкий розмай.
І буде все мов досі не бувало:
Вечірній шепіт серця при зорі...
А ми забудем, як усе пропало,
А ми згадаєм скрипку при свічі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950929
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2022
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками,
І не можу насолодитись.
Я хочу кохатись з тобою без меж!
Моє тіло в полоні твоїм до світання.
Лиш душу мою, ти собі не візьмеш…
Від кохання твого шаленію, божеволію…
І митю загоряться для нас в небі зорі
І зійдуться у парі мости.
Будем вірні ми нашій любові,
Щастя будем своє берегти.
В світі я найщасливіша жінка…
Твій дотик ключ до моїх космічних почуттів.
Цілуй мене без вагань,
Аби лиш одну мене хотів.
А на світанні гріють спогади від шаленого кохання
Про всі проблеми забуваєш.
Споглядаєш до тла! занурюючись в тебе, себе забуваю
Ти розпалюєш дико - космічне кохання в мені…
Згадуєш тільки найкраще
І очі прекрасні горять…
З тобою лише, я хочу ніжним бути
В обіймах ліжка і твого тепла.
Translation:
Late at night we joined again
And we soared in the bottomless universe in two ...
I'm crazy, crazy about you...
I lose my mind from cosmic feelings,
What do you give me at night ...
Looking at you
And I can't look
I enjoy your warm kisses
And I can't enjoy it.
I want to love you without limits!
My body is in your captivity until dawn.
Only my soul, you can't take it for yourself.
From your love, madness, I'm going crazy ...
And the moment will light up for us in the sky the stars
And the bridges will converge.
We will be true to our love
Let's keep our happiness.
I am the happiest woman in the world.
Your touch is the key to my cosmic feelings.
Kiss me without hesitation
If only I wanted one.
And at dawn warm memories of crazy love
Forget about all your problems.
Look at the background! plunging into you, I forget myself
You kindle wildly - cosmic love in me ...
You only remember the best
And beautiful eyes burn.
With you only, I want to be gentle
In the arms of the bed and your warmth.
Використання літератури:
1. Лютий Т коротка проза та есеїстика Корабель шаленців: коротка проза/Тарас Лютий, 2017
2. Ш'єн Шо Шин О. Книга Емоції Ґастона. Я шаленію: книга/Орелі Ш'єн Шо Шин, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950298
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
До ніг скотилась стежка їжачком.
—То ти стоятимеш чи підеш?
Ліс в’яже тіням макраме гачком,
Я ж погоди́лась стати гідом.
Крізь стіни звуків підем напролом:
Кукукання, розспівки в нас, рулади.
Тут заправляє всім невидний гном,
Та хитрий Ох нам не завадить.
Він на обід назбирує орляк.
Глянь: бриль солом’яний у зіллі.
Он там, де папороть з-поміж гіляк
Свіженько й смачно зеленіє.
—Не бачу, — скаржусь путівниці я…
Та мчить вже вивіркою стежка
Через пеньки, між купища петля,
Забігла вглиб, дубняк де мешкав,
Де комашиться чепко мурашня,
Де ла́сують пташки суріпкою.
— Цить, зайво галаслива метушня, —
Чірічить стежечка куріпкою.
Під звуки ладні ранішніх токкат
Погицують на листі кванти.
— У вірш красу списати хочеш в нас?
Це ж плагіат, без варіантів!
Від мене стежечка метнулась вниз,
Сліди замівши пишним хвостиком.
Тривог угамування —парадиз.
Усі удари — мертвим стосиком.
Мов з-під землі —дід Ох. Тримає хмиз
Й мені:
—Надовго гнів твій заковиз?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950091
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 10.06.2022
Вже зацвів кабачок,
І милується око помаранчевим квітом.
І питає душа, коли можна зірвати вже овоч?
Лише шкода, що багато на кущі пустоцвітів.
Я зірву їх.
З них би склала букети я гарні-прегарні,
Та на п’янкі аромати маю, на жаль, алергію,
То ж я просто зготую із тих квіточок відбивні*.
Запитаєте ви,
Чи ж бо не фанатка веганства я раптом?
Ні, та мені до вподоби дивацькі експерименти.
Та чи стане сьогоднійшій для дегустатора святом?!
________
* У реальній історії то були квіти гарбуза,
але результат був не вартий зусиль.
На жаль. :(
А з дуже смачних експериментів:
смажені на олії цибуки
з додаванням сметани та спецій.
Хоч для мене це був експеримент,
рецепт давно є в інтернеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950126
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 10.06.2022
Твої кольори вливаються в мій простір,
Перетікають з синього в червоний,
Зелений, фіолетовий, і жовтий;
Показують недосконалості і витонченність
Кожної клітини, краплини, що порушує рамки... Які?
Твої кольори... Такі нові і незнайомі,
Небачених раніше відтінків,
З запахом віддаленої свободи,
І присмаком гіркої карамелі
Торкаються моїх мурах на шкірі,
Що не хочуть зникати,
Не хочуть віддалятися, а навпаки пірнати,
Купатися, вмиватися твоїм синім, зеленим, фіолетовим, червоним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949895
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Господь наша сила і наша могуть. Любов Божу треба відчуть.
Вона усім прощає, бо хто ж у собі гріха немає? В гріхах народжуємося
і живемо, й з гріхами по життю ідемо.
Господь наша сила і наша могуть. А ти голос Божий хочеш
почуть? " ...щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб
і вони були в нас об"єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав.
Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав. І об"явив
я їм твоє ім"я, і об"являти буду, щоб любов якою ти полюбив мене
в них перебувала, - а я в них". ( Ів.17:21,25,26).
І хто Любов Божу пізнає, прощення той уже має і сам прости-
ти зможе, бо як єднатися, коли простити один одному не можемо?
Немає єднання без покаяння, без прощення немає єднання,
моя любов, моє кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949814
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022
Пташечка маленька, з серцем орла,
Де ще не літала, де не була?
Взята в облогу воля твоя,
Пташка маленька - спів солов’я.
Світ тебе чує, знову і знову.
- Хто це співає? - Пташка з Азову!.
Сон не приходить, думи про наших,
Скільки там знову поранених пташок?
Та не здаєшся - як левеня,
Посмішка сяє в сталі твоя.
Крила розпустиш, як не крути,
Пташка маленька - вір і лети.
(Автора малюнка не знаю)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948037
дата надходження 17.05.2022
дата закладки 17.05.2022
За все тобі дякуєм, Польщо,
За те, що пустила в свій дім,
За те, що теплом поділилась,
Що приклад явила усім.
Як жити сусіду з сусідом,
Коли у одного біда,
Коли справжнім проявом дружби
Є щирість, хліб, сіль і вода.
Пробач тих, що в домі твоє́му
Не так себе вдячно ведуть,
Бо от за цією піною
Все ж є та надчистая суть,
Стосунків, поваги, подяки
Де дії важли́віше слів,
Уклін доземни́й тобі, Польщо,
З Карпат і Херсонських степів.
Дякуємо, Польщо!!!
17. 05. 2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948032
дата надходження 17.05.2022
дата закладки 17.05.2022
Ти прийшов, та я не знаю звідки,
Може, знову доля привела.
Називав мене ти - дика квітка,
Поряд із тобою я жила.
Я зросла під сонечком привітним,
Простягала руки до дощу.
І для всіх була я непомітна,
Будь - кого у серце не впущу.
А тепер росла я край дороги,
Милувався кожен, хто ішов.
І мій цвіт світився, ніби вогник,
А ти перший, хто мене знайшов.
Твоє серце враз я схвилювала,
І думки тіснились в голові:
Серед них була одна зухвала:
Щоб була дарована тобі.
Довго думав, що йому робити,
Цілував він ніжні пелюстки.
В серці його щось змогла збудити,
Теплота розлилась по руці.
То цвіло загублене ним щастя.
Довго так його він все шукав.
І все думав, що знайти все ж вдасться,
Все у цих пошуках блукав.
Він забрав цю квітку у дорогу,
До самого серця пригортав.
Обережно ніс до самого порога,
Бо тепер ціну він щастя знав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947287
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Лебедина зграя на воді -
Велич Вседержителя творіння.
Мир у небі, в хаті й на землі -
Запорука нашого спасіння.
Я за Україну помолюсь,
За дітей твоїх -синів і дочок,
За онуків, правнуків- усіх,
За квітучий навесні садочок!
Боже милий! Люди хай живуть!
І любов у серці процвітає!
Лебедині пари хай пливуть,
Друзів і гостей Дніпро вітає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941282
дата надходження 27.02.2022
дата закладки 27.02.2022
ІДУ ДО ЛЮДЕЙ З ЩИРИМ СЕРЦЕМ
Я, іду до людей з щирим серцем
А повсюди собаки скажені.
Зуби гострі а язик із перцем
Зажеруть ...з каменем в жмені.
Святу любов розіпнуть на хресті
І виклюють очі білі ворони.
Закладають маску немов святі
І запалюють свічі до ікони.
Так я, не ідеальна є помилки
Та буває на очах пелена від сліз.
І шарпають зі всіх сторін вітри
І потерпає душа від людських гріз.
Поділюсь хлібом з братом, сестрою
Дам від душі на боже в офіру.
Люблю правду і за нею стою горою
На все є межа жити з миром.
Люди убогі, жорстокі, лукаві
Думають за славу ,скарби земні.
Є поміж них розумні, цікаві,
Які в руках несуть сонце мені.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926758
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
[b]А[/b] я на мить поринула в дитинство,
[b]З[/b]емна краса - чарівна благодать,
[b]А[/b] у душі малесенька колиска,
[b]П[/b]риємно з неї спогад діставать.
[b]А[/b] так мені щемить вона у серці
[b]Х[/b]вилина незабутня знов і знов,
[b]М[/b]атуся відчинила в хату дверці
[b]О[/b]біймами, даруючи любов.
[b]Л[/b]иш мить одна і вже дитя щасливе,
[b]О[/b]хоплене найкращим почуттям,
[b]К[/b]олиска заколихує грайливо,
[b]А[/b] аромат насичений життям.
[b]В[/b]еселкою всміхається щаслива
[b]І[/b] ніжний дотик, як літневий сон,
[b]Й[/b]ого душа так трепетно манила
[b]Н[/b]атхненно доторкаючись долонь.
[b]У[/b] милих тінях де сховались миті,
[b]В[/b] солодких ароматах, неньки рук.,
[b]Я[/b] бачу, як любов і ніжність звиті,
[b]К[/b]расою, об'єднавшись в один звук.
[b]З[/b]ахоплююсь побаченим, почутим,
[b]Г[/b]райливо все милуюся життям,
[b]А[/b] так мені хотілося побути
[b]Д[/b]е б я себе відчула ще дитям.
[b]К[/b]расу і аромати всі вдихнути,
[b]А[/b] душу ще наповнить почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926226
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Любов склала крила,
бо вже несила
бути там, де не може бути
а може, можна, але.. але…
Любов склала крила,
наче вітрила
більше не надимає вітер,
що на лиці сльози витер
і упав до її ніг
відпочити з важких доріг…
Любов склала крила,
стала безсила,
стала - "просто бути",
все розуміти й чути,
повернулась знову у серце,
дивиться через очі - озерця,
очікує, що казково
диво станеться і поступово
на крилах підсохнуть пір’їнки,
що їх намочили сльозинки
і крила розправляться знову
в годину якусь ранкову,
бо Любов просто є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918818
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 09.07.2021
[b][i]
и струи потоком смывали следы,
и было давно всё и грустно,
и скучно так, и захолустно...
нелады, и трения, и нелады...
длинная челка для сердца пиита,
глаза, где погибли полмира...
всемирный потоп там и лира,
звуком доставшая душу Аида...
папаша жестокий и серый душой
и новый приятель с деньгами,
с чулками и со свитерками...
эх, юность, любовь, то один, то другой!..
но любит она и сомнений в том нет!
вот только кого - непонятно!
с тем хорошо, с этим приятно,
у папы же свой постоянно совет...
И дождь тот давно уже смыл все следы...
и молодость вся постарела...
и даже любовь прогорела...
вздыхаем порою седы и тверды...
не помню, что вышло в киношном раю,
а в жизни меня сократили,
по-своему всё сгородили...
А мне остается давать интервью...
и струи потоком смывали следы...
и было давно всё и грустно...
и скучно так, и захолустно:
нелады, и трения, и нелады...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918452
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Кокетка-хвиля в сонячній заграві
У парі з вітром румбу танцювала!
То у безодню радісно пірнала,
Емоцій зачерпнувши з глибини…
То пі́ною мережива змивала
Чиїсь сліди, чиїсь піща́ні за́мки…
Чиюсь печаль чи почуттів уламки,-
Все забере енергія води!
Об неприступні скелі розбивалась,
І бризки сліз насуплено ковтала…
В обіймах вітру - знову оживала!
Під кришталеву музику краплин…
Згортає день натомлені вітрила…
Серпанком ніжним берег моря вкрило…
Підкрався вечір… А кохання хвиля
Нас окропила дощиком своїм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918419
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Ці очі шукаю, чекаю, і знову тікаю.
Побачу, та погляд постійно зловити боюсь.
Я кольору їх і досі напевне не знаю.
Можливо, блакитні чи карі? Я в них не дивлюсь.
Свідомість свою при зустрічі майже втрачаю.
Немов у тумані стрічаю, і швидко біжу.
Немає пояснень. Я знаю, я вас не кохаю.
Чому ж так тремтить завжди кожний нерв у мені?
Якась, наче блискавка, швидко між нас пробігає.
Напруга між двох протилежних світів, атмосфер.
І цю небайдужість я мозком спинним відчуваю,
Й себе запевняю, що ваша увага це просто абсурд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916728
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Колише вітер хлібне поле:
Опустить ніжно й підійма.
Мов скатертина довгопола –
Кінця і краю їй нема.
Те поле морем розлилося –
Сідай в човен, бери весло.
Таким казковим те колосся
Іще ніколи не було.
А як над полем зарябіє
Зерном народжений туман,
Придивишся – і на тобі є.
Чи, може, то очей обман?..
А поле дише, половіє,
І пестить колос, і трима.
Коли над полем вітер віє,
Картини кращої нема…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912326
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Только взглядом скользнул - и пропала навеки,
будто кто-то прошёлся по краю души...
И теперь можешь жить лишь с одним человеком,
а с другими по жизни - лишь только грешить.
С ним бываешь такая, как Бог тебя создал,
только с ним так легко и болеть, и дышать,
и от счастья летать даже выше, чем звёзды,
если только услышишь: " Как ты хороша! "
По ночам у окна, если где-то в дороге,
закрывая глаза, представлять сотни бед
и вымаливать в страхе у грозного Бога,
каждый раз на коленях давая обет...
И когда он стоит, наконец, на пороге,
будешь роли играть, затмевая актрис:
то доступнее всех, то почти недотрога,
чтоб от скуки с тобой никогда не раскис.
Две минуты врасплох, две минуты на грани,
и закружится ночь на всех струнах души...
Если он пожалел, что рассветы так ранни,
это значит: он - твой! И теперь ты дыши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894805
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Якийсь пройдисвіт в лісі вирив яму
Про котру геть нікому не сказав.
Тваринам диким там була дорога
І першим в яму ту вовчисько впав.
Він дві доби сидів, нервово скиглив,
Ганяв у ямі тій свого хвоста
Та раптом впала зверху, ненавмисно,
Зі страху перелякана руда.
З лисицею у ямі стало краще -
Ідеями "варила" голова,
Прорити планувала вона вихід,
Вмовляла вовка вірити в дива.
Старався звір, хоч сил було замало.
То риє, а то спить без задніг ніг.
Йому б поїсти, щось небудь, та впало,
Щоб далі працювати плідно міг.
І гепнувся в ту яму бідний зайчик,
Вовк з'їсти мав, лисиця каже: "Стій!
Залишимо його на день останній"
Та думає (цей заєць буде мій).
"Я їсти хочу" - вовк її благає.
"Гризи коріння чи травичку жуй.
Я теж гризу, мо' довго ще сидіти?
Терпіння май, хоч трохи. Не стартуй."
В черговий раз захекавшись, заснув він.
Лисиця ж зайця їсть поки вовк спить.
Встає він вранці, дивиться навколо -
Немає зайця, шкурочка лежить.
"Лисичко мила, як це зрозуміти?
Чому у шкурці, зайчика нема?"
"Поки ти спав, тут відбулося чудо.
Я до цих пір здивована сама.
Вухастий так підстрибував завзято.
Приклав зусиль, і як він тільки зміг?!
Скочи́в раптово, вирячивши очі!
Із шкурки виліз й голий в ліс побіг!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862433
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 29.10.2020
Он вновь пришел,
Она не удержалась.
Она сорвалась как осенний лист,
Над пропастью кружащий.
Боже мой, какая малость
Нужна ей -
Чтобы он душой был чист.
Чтоб с ним встречать закаты и рассветы,
Чтобы его с работы поджидать,
И слушать его мудрые советы,
И чтобы сон его оберегать.
Они сливались снова воедино,
В его губах таился целый мир,
И жизнь, и красота, и поединок
Меж совестью и страстью -
О как же сладок миг!
Вновь яркий свет, волненье, счастье...
Все кратковременно.
Она об этом знает,
Что он уйдет к другой в который раз.
Она его ни в чем не упрекает.
Смахнув слезу с красивых глаз,
Лишь улыбнется мирно и безмолвно.
За ним тихонечко закроет двери
И снова будет собирать осколки
Своей судьбы, своей любви и веры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893261
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Найкращий!
Я ніколи, тебе ніколи
Ти на мене лише не сердься...
Почуття мої не схололи,
Ти відлунням в моєму серці.
Я нікому, тебе нікому
За тобою завжди і всюди...
Твої любощі теплий спомин,
Зігрівають блаженно груди.
Я нізащо, тебе нізащо
Хоч життя- це великий гребінь...
Бо для мене,ти є найкращий!
І нікого мені не треба.
05 12 19 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857424
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 29.10.2020
моїй дружині
Лідка,Ліда,Лідонька
Голубонько моя,
Тебе, моя лебідонька,
кохаю палко я.
Тобою насолоджуюсь ,
Тобою я живу,
Тобою заворожуюсь
І в снах,і наяву.
З тобою, моя ластівка ,
Я вже не перший рік
Живу в любові й радості,
Щасливий чоловік.
Тебе,моя ти Лідочка,
До серця я горну,
Моя яскрава квіточка
Люблю тебе одну,
Моя ти половиночка,
Найкраща на землі,
Ти причудова жіночка,
Ти супер взагалі.
Кохання наше вірне
В лихий і в добрий час
Відомо достовірно
Живе в серцях у нас.
Пройдемо всі дороги
Не відпустив руки,
Бо це любов від Бога,
Кохання на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893213
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Біжить-хлюпоче річечка,
Співають її хвилечки
Пісні одвічні ті,
Що слухають вербиченьки
І бачать свої личенька
В люстерочку-воді.
Неначе ясні зіроньки
Латаття білі квітоньки
На кухликах-листках
Посеред плеса чистого
Манять красою дивною,
Таке бува в казках.
А запашними травами
І м"ятою духмяною
Порослі береги
Ромашками квітчалися.
Там стежечка звивалася,
Мов змійка до води.
То вирине, то згубиться
Між квіток-незабудочок
І далі поспіша.
Як добіжить до річеньки,
До чистої водиченьки,
Тоді співа й душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893238
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Прилетів до мене коханець-вітер:
Шалений, як день останнього Сонця,
Нестримний, як поцілунки у жовтні,
Жаданий, як стиглі ягоди.
Підхопив мене коханець-вітер:
Летимо з ним над хмари-ковдри:
Туди, де тільки яскраве Світло і Синява,
Де перехоплює подих,
Де я вільна разом з ним – з Вітром,
Де належить тільки нам Небо,
Де летять разом з нами птахи
У далекий край Вічної Юності.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоосені –
Холодний, як одкровення.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоліта –
Гарячий як почуття полуденні.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене весною кожною:
Приносить запах вишневого квіту.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене зимою білою:
Чистотою снігу незайманого.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоночі:
В пітьмі таємниць незбагненних.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щодня:
У променях Сонця купаємо
Тіла свої золоті.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щодня:
Першим променем світанку-радості.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щовечора,
Коли тіло жадає, душа очікує.
Мій коханець-вітер
Зі мною завжди:
У снах, наяву, в раю.
Примітка: Ілюстрація - картина художниці Ольги Кравченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892916
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Цікавий світ наш…Скільки всього! Лиш Бог все може охопити. Лиш Бог
всім вміє керувати. Бо Він Господар тут. Не ми. А ми тут є лише людьми.
То ж будьмо ними. Це багато. Дано нам всім тут вибирати.
Правда, не вибрать день і ніч. Вони лиш Богу служать справно. Для нас
усіх це дуже гарно. І зір, і сонця не дістати. Якби могли… Могли б забрати.
Все ж вибирати нам дано, одне із двох: Добро чи Зло?
Сьогодні бачимо багато й Добра, і Зла у кожній хаті, в кожній душі. Хто пе-
реможе? Той тут і буде панувати. Від Зла лиш пустка. Процвітати - Добру,
та сили мало. Зробімо так, щоб більше стало! Робить добро усі ми можем.
У цьому Бог нам допоможе. Якби ми тільки захотіли. Та чи захочемо?
Як знати... Що виберем - те й будем мати, такою й буде наша доля. Бог ви-
бір дав. Це Його воля.
То ж пам'ятаймо: тільки ми на цій планеті є людьми! Хай нас веде Любов,
не страх. Майбутнє в наших є руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891306
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то словом прогнала б усіх,
хто нищить мою Україну,
незнаючи, що таке гріх.
Якби я могла... зерна любові посіяла б,
вони б проросли на батьківській нашій землі.
Тут квилили б тільки лелеки,
лишаючи нас восени.
Люблю тебе я... рідна Вкраїнонько, світлая,
як люблять усі твої вірні доньки й сини.
Промінчики сонця ясного
у душах своїх несем ми.
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то двері відкрила б усі
для миру, що кожен чекає,
плекає надії ясні.
Якби я могла... щастям серця всі наповнила б.
Багато того, що є не під силу мені.
Та щиро вклоняюсь в пошані,
Вкраїнонько рідна, тобі.
Що можу - зроблю, щоб стала ти значно сильнішою.
І сил докладуть ті, хто може більше, ніж я.
Любов наша й віра з тобою,
знай, сонячна земле ясна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020
[color="#ff0000"][b]Картинка ІХ. СТЕЖКАМИ СТАРОГО ДОБРОМИЛЯ
[/b][/color]
Почну я цей розділ незвично – з біографічних фрагментів у різні періоди та віхи життя. От, скажімо, зі спогадів школярки Ірини Вовк, що майже кожне літо змушена була перебувати у двох, а подекуди навіть і трьох, «змінах» (тривалістю в місяць) так званих «піонерських таборів». Це була школа виживання, змужніння, спілкування, а поруч із тим – розвитку вуличного пісенного мистецтва, а також пам’ятних щоденників із записами всього, що мені було особливо дороге у часі мого «отроцтва». Так з’явилися знання різних табірних пісень, частівок для піонерських капусників, а також і тексти віршів, акцентую – не зі шкільної програми. В мою поетичну скарбничку тоді вперше потрапили вірші Блока, Єсеніна та Миколи Заболоцького. Особливо мені припав до душі вірш Миколи Заболоцького «Некрасивая девченка». Я вміла його читати з таким почуттям, що будучи студенткою філологічного факультету українського відділення, залюбки декламувала його неодноразово на неформальних концертах в літньо-осінній період, коли студенти Львівського університету допомагали селянам упоратися зі збором урожаю хмелю. Пригадую, як чекаючи рейсового автобуса, мешканці містечка Броди на Львівщині сповіщали одне одному: «Це люди чекають на автобус, а це… студенти приїхали на практику».
Так от, щось у тому вірші нагадувало мені… мене, малолітню. Дозволю собі процитувати цей вірш Миколи Заболоцького без скорочень мовою оригіналу (хто зна', може настане день, коли я доросту до власного поетичного перекладу цієї високої поезії):
[i][b]«Николай Заболоцкий. НЕКРАСИВАЯ ДЕВОЧКА[/b]
Среди других играющих детей
Она напоминает лягушонка.
Заправлена в трусы худая рубашонка,
Колечки рыжеватые кудрей
Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы,
Черты лица остры и некрасивы.
Двум мальчуганам, сверстникам её,
Отцы купили по велосипеду.
Сегодня мальчики, не торопясь к обеду,
Гоняют по двору, забывши про неё,
Она ж за ними бегает по следу.
Чужая радость так же, как своя,
Томит её и вон из сердца рвётся,
И девочка ликует и смеётся,
Охваченная счастьем бытия.
Ни тени зависти, ни умысла худого
Ещё не знает это существо.
Ей всё на свете так безмерно ново,
Так живо всё, что для иных мертво!
И не хочу я думать, наблюдая,
Что будет день, когда она, рыдая,
Увидит с ужасом, что посреди подруг
Она всего лишь бедная дурнушка!
Мне верить хочется, что сердце не игрушка,
Сломать его едва ли можно вдруг!
Мне верить хочется, что чистый этот пламень,
Который в глубине её горит,
Всю боль свою один переболит
И перетопит самый тяжкий камень!
И пусть черты её нехороши
И нечем ей прельстить воображенье,-
Младенческая грация души
Уже сквозит в любом её движенье.
А если это так, то что есть красота
И почему её обожествляют люди?
Сосуд она, в котором пустота,
Или огонь, мерцающий в сосуде?»
[/i]
Не знаю чому, але у вірші Заболоцького змальовані такі ситуації, наче їх героїнею була мала Ірочка Вовк періоду, коли мама Ліда приїхала з нею на відпочинок-профілактику в протитуберкульозний санаторій, що знаходився на окраїнах стародавнього містечка Добромиль. Ірочку в санаторій не допустили, тому мама Ліда змушена була шукати для неї житло у місцевій сім’ї добромильчан, де у молодого подружжя було двоє діточок – хлопчики-дошкільнята, але Ірочка була молодша за них обидвох.
Для Ірочки все було незвичним – і факт, що вона знаходиться в чужих людей, а мама Ліда то приходить, то відходить надовго – засмучував її і вона ставала непомітною, неговіркою, тихою дівчинкою-невидимкою. Хлопчики-брати як справжні господарі у себе в хаті ніякого пригнічення не відчували, вони зверхньо дивилися на дівчинку і шепотілися між собою, гасали по невеликому подвір’ю на дитячих велосипедах, а Ірочка здивовано і розгублено (але точно без заздрості) дивилася їм услід. Заздрість прийшла дещо пізніше, коли одного ранку в неділю їхні батьки побували на місцевому ярмарку і купили обом «автомати, що стріляють», а Ірочці принесли невеличку ляльку. Ірочка вперше відчула лоскотання пекучого жалю під грудьми – не хотіла вона бавитися лялькою, їй хотілося тримати в руках автомат, що тарахкотів і світився червоним світлом. І вона по-черзі випрошувала то одного, то другого хлопчика потримати автомат у руках хоч кілька хвилин – хлопчики неохоче погоджувалися, бо на них з ґанку здивовано дивилися їхні батьки. Нарешті, тато не витримав і кинув репліку: «Якби я знав, що то хлопчик в спідниці – я б купив автомати усім трьом».
Минали дні, минав тиждень за тижнем – і Ірочка поволі звикала до нових добромильських краєвидів, до непоказного подвір’я на окраїні старого міста, двох хлопчиків і привітних дорослих добромильчан, що прихистили її. Вона вже не боялася самоти без мами Ліди, личина «невидимки» розтанула сама собою. До Ірочки повернулися її любов до природи, цікавість, схильність до фантазій і забав. Між іншим, дівчинку годували тими ж стравами, що і двох хлопчиків. Особливо їй сподобалося їсти на дворі, в перерві між забавами, скибку сірого (або «бородинського») хліба з маслом, щедро посипаного цукром.
Період добромильських вражень тривав недовго і закінчився через місяць, коли Ірочка з мамою Лідою повернулися назад, у рідний Львів, у хатку на Поліграфічній,15. І все б нічого, якби через пів століття не трапилася одна сумна подія, яка нагадала Ірочці про давніх знайомих. Вже літня Ірина, будучи членом Національної Спілки письменників України, опинилася за поминальним столом (прощалися з перекладачем із перської мови добромильчанином Романом Гамадою) поруч із родичкою померлого, що жила в Добромилі, у старій частині містечка. Розговорившись, Ірина розповіла, що мешкала колись у добромильській сім’ї, де бігало двоє хлопчиків – один менший другого. І як трапляється у таких випадках, за законом дивного збігу обставин, виявилося, що ця жінка знає сім’ю, про яку йдеться в оповіді. На запитання Ірини «то як їм живеться, чи всі живі-здорові?», жінка кинула репліку: «Уже одного нема». Більше Ірина ні про що не питала у сусідки по столу. Коли поминання завершилось, жінка підійшла до Ірини, обійняла її за плечі і промовила «Всього Вам доброго, щасти Вам». У Ірочки стояв ком в горлі.
А ще у житті дорослої Ірини, себто авторки цих рядків, були літературно-мистецькі події, пов’язані з містечком Добромиль, котрий має давню історію і цікавий тим, що на окраїні Добромиля, оточений густим «чорним» лісом, розташований Добромильський монастир святого Онуфрія отців Василіан, де відбував свій монаший новіціат майбутній Митрополит – Роман-Андрей Шептицький.
У 2015 році з нагоди 150-ліття Митрополита мені поталанило написати сценарій камерного театрального дійства «У прихистку Божої ласки: Мати і Син», де згадується про цей період у житті молодого Романа Шептицького, котрий вирішив присвятити своє життя служінню Божому Престолу. У цій виставі мені довелось зіграти його матір, графиню Софію Шептицьку, з роду Фредрів. Виставу ми грали багато разів і об’їздили з нею всі місця, пов’язані з іменами родини Фредрів-Шептицьких. Побували ми і в Добромилі, і в Добромильському Василіанському монастирі. З ранку до обіда ходили місцевістю, вдихали свіжий дух неторканої природи – пташині переспіви, стукіт дятла і з’яву довірливих місцевих білок, споглядали старі монастирські мури, побували у скромній келії новіціата Романа-Андрея Шептицького. Відбули співану Службу Божу у церкві при Добромильському монастирі, а потім пообідали в монастирській Трапезній дуже смачно і ситно, завдяки церковній громаді та монашим послушникам. Ці враження так глибоко пронизали свідомість, що стоячи в Добромильському будинку культури перед початком вистави серце стугоніло вдвічі сильніше та швидше від відповідальності і вдячності, і ще… майже фізичним відчуттям присутності з-поміж живих людей духовних світочів нашої Української Історії. У театральному дійстві, що будується на діалозі Матері та Сина, є слова,звернені до добромильських краєвидів:
[i][b]Голос Сина[/b]: – "Мамо, Добромиль – новіціят зреформованих Василіян"!..
[b]Голос Графині[/b]: « … і довго дивився, поки видно було вежу монастиря, що виринала з-під верховіття гори, опоясана чорним лісом... Чи в тій хвилині він думав про нашу прогулянку? Хіба радніше – як леліяну мрію – вітав і пращав вежу в лісі».
[b] Голос Сина[/b]: – «…Моя Дорога Мамо! Ось я вже в Добромилі й чуюся таким щасливим, таким спокійним, про що я ані не мріяв… Всі клопоти цего світу зникли для мене; тепер я бачу тільки Господа Бога й шлях, який провадить мене до Нього».[/i]
Підсумовуючи фрагменти спогадів, що виринають хаотично з підсвідомості, можу сказати таке: «ніщо в нашому житті не є випадкове», себто «ніщо не заростає межи людьми». Всі події зав’язані такими тонкими «духовними» нитками з минулого-крізь теперішнє -у майбутнє, що збагнути і осмислити їх вдається не відразу, а лише набувши певного життєвого досвіду, досвіду гірких непоправних втрат і розчарувань, досвіду «подорослішання»:
[color="#ff0000"] [b] "Мить, коли розпускаються пупляхи..."
[/b][/color]
Мить, коли розпускаються пупляхи
і в'януть троянди –
наче осягнення істини
про „ефемерність” Часу
за символікою Екзюпері.
Але навіть не будучи Антуаном,
а просто безіменним листочком
на предковічному Дереві Світу,
можна відчути у всій повноті
палітри Великого Живописця
себе – і пухнастою брунькою,
що впивається соком батьківського кореня;
і оксамитовим келихом смарагду,
що віддзеркалює Сонце;
і жовто-червоним загуслим нектаром
набутого досвіду, що тяжить над тобою
і тягне додолу, до землі,
коли Сонце поверне за полудень
і повіє призахідний Вітер.
Мить, коли листя падає,
відриваючись від родинної гілки –
неминуча... і все ж благословенна!
Мить вільного лету,
розкриленого у просторах Неба,
довільного кружеляння над
сіризною
недовершених життєвих буднів,
утрачених ілюзій, розгублених сподівань –
мить пробачення собі
за власну недосконалість.
Мить спалаху божественного начала
і мить погасання свічі –
коротка і вражаюча,
як мить усвідомлення
свого „alter-ego”, серцевинного „я”,
що житиме вічно...
Відчуваєте наближення осені
як набуту ознаку дорослості?
Тш – ш - ш!..
Листя падає...
Слухайте...
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)
Хто його знає, чому саме ця чи інша подія трапляється з нами у тому чи іншому місці, в оточенні тих чи інших людей? Розв’язка може наступити нескоро і відповідь може забаритися на невизначений термін – продовж усього нашого життя. Вона може не вдовольнити нас, якщо ми не готові її прийняти. Зрештою, наша недосконалість – це забороло від якихось особливих потрясінь, до яких наше земне людське єство ще не пристосувалося. Скажімо, чому наступає день, коли звичний для тебе світ рушиться, наче Небо на Землю паде, наче ота 500-літня липа Замойських з неймовірним гуркотом падає на подвір’ї Поліграфічної, 15. І що найгірше, наступає день, коли і сама хатка на вулиці Поліграфічній,15 подає тобі розпачливі слова прощання. Але це ще не зараз, не сеї осінньої погідної днини, ще є час підготуватися до майбутніх доленосних змін.
[i]На фото: Добромиль - містечко у Старосамбірському районі на Львівщині
Територія Добромильського монастиря святого Онуфрія оо.Василіан і церкви при ньому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892792
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, веселушечка,
біля мене є, моя душечка.
Дуже гарная, немов квіточка,
що розквітла тут серед літечка.
А ще ніжная, мов лебідонька,
і така ясна, мов та зіронька.
Ой ти, доленько, дівча-зернятко
вибрало моє добре серденько.
Вдвох ми матимем одну долечку,
мов тополечка й явір в полечку.
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, як те зернятко,
полонила вже й моє серденько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892478
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Батьківський сад,рясніє весь плодами,
і грає,як веселка - кольорами.
У молоді літа,цей сад батько заклав,
а сад в роки віддячив - тодішнім дітлахам.
Роки пройшли,вже внуків радує цей сад,
і сивий батько сміється,бо теж рад.
Що внуки,не тільки діти,дякують йому,
ще садом цим,навчив нас всіх життю.
Він думав,дітлашні своїй,так догодити-
але і внукам радість зміг,таку зробити.
І садом цим,без слів такі сказав слова-
не думай за сьогодні а думай,про завтрашнє життя.
Нехай сьогодні,життя йде інколи в бурях,
і за майбутнє,ми відчуваємо не зрозумілий страх.
Живи,та йди до цілі - через усі незгоди,
май віру в себе і ти,усе і всіх побореш.
А сад батьківський й далі радує плодами -
можливо й наших з братом внуків,радувати буде далі.
Можливо і наші з братом голови,коли будуть сиві,
подякують і нам,за щось - вже,покоління молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892714
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Не вір мені,бо маєш право
Бо я не те,я твій обман.
Посеред ночі пропадаю
У сні,
Це все лише туман.
Я не шукаю тихих далей,
Не мрію бути в самоті.
Лише здаля спостерігаю
За тихим озером душі
Їй дуже страшно
І я не взмозі
Зробити тишу без благань
Благань довічного спокою
Бо лише він без сподівань
Приносить людям дивне щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321974
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 24.10.2020