застрель мене, якщо не хочеш, щоб витріщався на тебе.
коли я побачив, як ти танцюєш, я зрозумів одне:
нема чого втрачати, нікого не шкода, нічого не страшно.
твій вигляд, твій погляд з-під лоба наводять містичний жах.
якісь недоладні слова. я навіть не можу думати!
моє серце горить; ти – в серці того вогню.
чи може це бути правдою? чи можу я в це повірити?
ти ще й не знала кохання, мабуть. а може, вже й відкохала.
я знаю, що ти – погана. так, ти – дуже погана.
озирнися, й побачиш, з якими думками до тебе йду.
я знаю, знаю напевно: ти – дуже, дуже погана.
це – добре, мені пощастило. це – дуже добре для мене.
вітаю. тут палять? я просто так спитав.
ти ж знаєш, я запалю сірника хвацько об закаблука,
щоб нахабно на тебе дивитися крізь тютюновий дим.
ти так гарно танцюєш, що я вірю тобі всім серцем,
аж сльоза навернулася, бачиш, на брехливі козацькі очі.
я міг би тобі розповісти про свої заповітні бажання;
я хотів би тебе допитати про твої вже цієї ночі.
дитино, а ти не хотіла б? застосуй заборонені чари,
і обернеш мене – на кого? на якусь, одним словом, тварину.
побачиш, як це кумедно: береш ведмедя за вухо,
ведеш куди хочеш, серйозно! я почуваюся ніжним
і лютим на цілий світ. бажав би свою господиню
боронити, немов скажений, і від самого себе.
так, але ти – погана. так кажуть, та це – не так.
скажеш мені стрибати, й стрибну аж до неба, чесно.
скажи мені, щоб замовк, і то буде зовсім жорстоко:
знаєш, коли закоханий, отямитися неможливо
bad woman, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=-68Pa40-4Do
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888386
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
[b]Ф[/b]інанси
[b]О[/b]рієнтують
[b]Н[/b]ас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888418
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Людская зависть поражает,
Пытаются нас бить под дых,
Кого родными называем,
Кого считаем за своих.
Своею жизнью наслаждайтесь,
А не смотрите на других,
Улучшить жизнь свою пытайтесь,
Без усложнений остальным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888299
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2020
я – вбивство. ти знаєш, що то був я.
так, то був я: убивця, якого ти не побачив.
і ти розрубався впоперек, і навскоси, і вздовж,
щоб лягти, якщо пощастить, під гарним могильним каменем.
я – гострий край знаряддя вбивства, друже.
я завдав тобі смерти,
я завдав твоїй матері горя.
я – слово господнє, що здалося тобі мечем.
ти живеш, робиш гроші, вовтузишся – я покладу цьому край.
твоя голова переповнена злом – я її відрубаю.
я можу її відрубати й під тупим, і під гострим кутом –
то залежить, наскільки ти хитрий, підлий та необачний.
я – пообіцяне лезо на твою брехливу горлянку.
я – порція соли на кінчику шеф-кухарського ножа.
я, коли хочеш – сокира, що летить до твоєї пики,
ну, а так я – господень меч, його канонічна зброя.
часи, держави, цивілізації – все то, мов порох на вітрі.
я триваю одвіку довіку в сяйві своєї слави.
я – метал, я – важкий метал. ти відчуєш мене печінкою,
твої нутрощі вже тремтять. я – вогонь у твоїх кишках.
я – молот, що розбиває війська та морські армади,
я – булава, що розколює нерозумні геройські лоби;
я – тесак для шаткування ворожих країн, мов капусти,
я – господнє знаряддя, я роблю всю брудну роботу
I am the sword, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888324
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Зачиняю себе у віршах
разом з болем, що душу гнітить —
кожне слово — мій втілений жах;
кожна літера дрожем тремтить.
Не судилося стати митцем —
творчий хист майже зовсім зотлів;
сірим, гострим мов ніж олівцем
я будую в'язницю зі слів...
(01 січня '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819810
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 10.09.2020
Хто не журиться, тим сумувати не треба!
Беріть свій сум за вухо, мов грізне порося,
Та підкидайте аж до неба, аж до неба!
– ось ваша задача, і пісенька вся!
Ну, а можна ще впасти, наприклад, у відчуй,
Щоб у ньому летіти в незвідану даль.
– Гей, поете, не спи: стережи і освідчуй
Рідну землю й її українську печаль;
А по-друге: нарви тих бодлерових квітів,
Що у тебе в садочку не славлять весни,
Та звільни їх, зокрема, від слів-паразитів,
Що затьмарюють мрії й засмічують сни.
Знайте: всередині – темно і щемно.
Наша провина зросла до небес.
Хто там сумує? Не треба даремно
Обмовляти філософів та поетес.
P. S. Цей вірш написала не я (і це не жарт). Автор присвячує його всім читачам клубу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872316
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 10.09.2020
Я хочу спати, сон мене колише…
Нас троє: я, напруженість і тиша.
Вас двоє: ти, твоє мовчання.
Я знаю: ми зустрілися востаннє…
Банальна фраза: «Я тебе не вартий!»
Ми вже дорослі. Скільки можна гратись?
Та ні, ми діти, граємося днями.
Думки про тебе рідні до нестями!
Ми все ще діти, граємось у лови...
- Я хочу сина! Ти ще не готова!
Це я дитина. Ти вже повнолітній.
Та не дивись на мене непривітно.
Ми просто загубилися у часі.
Принаймні я, бо ти вже маєш щастя.
Вас двоє: ти, твоя нова кохана.
Нас троє: серце, я, глибока рана.
Я знаю: рана заросте нескоро.
Я не пробачу, звісно. Я сувора.
Тобто пробачу, але не забуду.
Ти перепросиш, подаруєш шубу.
- Хіба не знаєш, що хутра не ношу?
- Ти хоч приміряй! Дуже сильно прошу!
Я не примірю, тому що проти вбивства.
Вас троє: ти, хутро, насильство.
Нас двоє: я, моє переконання.
Радію, що зустрілися востаннє…
Ти перепросиш, подаруєш квіти:
- Облиш ці вигадки! Ми вже не діти!
Не діти… Ми загублені у часі.
Принаймні ти, бо я вже маю щастя.
Вас безліч: ти, твої помилки і потворність.
Нас троє: я, моя любов і гордість.
Я хочу спати, сон мене колише…
Нас безліч: я, мої думки і тиша. Тиша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870955
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 10.09.2020
ти – моє царство і небесне, і земне!
я звик прощати щедрі обіцянки,
лиш не тобі, – лиш не покинь мене
самого тут, де золоті світанки
і срібні вечори, коли читаю
свою молитву по твоїх устах, –
коли байдуже сонце споглядаю
як ангела, що ходить по дахах
та вікнах неприкаяного світу,
сам неприкаяний: я виконав свій рай!
печатки зламано, обітниці розбито,
надії страчено. все правильно, прощай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879497
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 10.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2020
В душі я лише з Богом розмовляю
Він знає - я тому Його питаю:
Як мені жити тут на цій землі,
Про всі невдачі-успіхи свої.
І явним все стає тоді таємне
Я вірю - прислухається до мене,
Тільки одне: не смію нарікати
Бог подає - усе, що хочу мати.
У мене все є: справді, - гріх журитись,
Як серце плаче - можу помолитись,
Радію: славу Господу співаю,
Завжди лиш на Нього уповаю.
Таке життя: з ким щиро поговориш...?
Та й люди не розрадять твоє горе,
Хто зможе успіхам з любов'ю порадіти,
Господь мені - найкращий друг на світі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888231
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
791. работал СТРЕЛОЧНИКОМ он – лишь в СКЛЕРОТИЧНОМ состоянии…
792. лишь МЕДИЦИНСКАЯ зарплата вот, – не поддаётся ИНДЕКСАЦИЯМ!
793. нам на телеги поставили ДИЗЕЛИ – чтобы почаще мы на них ЕЗДИЛИ.
794. она КРЕСТИЛАСЬ так, что реки РАСТЕКЛИСЬ и камни ТРЕСКАЛИСЬ!
795. внезапно ОБЕДНЕВ, – я на асфальте мелом был ОБВЕ́ДЕН.
796. съев ПОЛОСАТИКОВ всех, – мы по ним после ПОТОСКОВАЛИ…
797. в лесу ЕНОТОВЫМ семейством – насаждались зверям… МОВЕТОНЫ.
798. молодожёны как РАСПИШУТСЯ, – постель их сразу РАСПУШИТСЯ…
799. на горизонте зарево БАГРИЛОСЬ, но в огороде тёща ещё ГОРБИЛАСЬ.
800. и вот в ГОЛОВОРЕЗЕ том… мы опознали ОЗВЕРЕЛОГО соседа.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888248
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
(Він)
Побудь близенько біля мене. Мить
Я маю кілька теплих слів
Параліч в рухах що до тебе. Вчить
Лиш погляд поряд тлів.
(Вона)
Така самотність, тиші заморока
Параліч в рухах, серці та думках
Ні, не кажу, що зовсім одинока
Але і ні в чиїх руках
(Він)
Дозволь собі розквітнути зі мною
Я ж тут, поглянь! Лиш стежу за вікном
Вхоплю за руку. Побіжу стіною
Крізь терни трав розійдемося сном
(Вона)
Дозволь мені побути тут самою
І чути подихи, і тишу відчувати.
Можливо, я і не біжу стіною,
Я буду рада край стіни стояти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888269
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Нам не купити спокуту за гроші,
То ж в безгрошів'ї читаєм молитву,
Нам би від страху облегшити ноші,
Виграти з пеклом нерівну сю битву.
Знов народитись, згорівши дощенту,
Шлях віднайти повз бескеття, повз прірву,
Бути в подіях, в основі — фрагментом
Часу, що йде напролом, через вирву…
Нам би прокинутись з сну вікового,
Скинути тих, хто нам бреше так вміло.
В нас є своє — не потрібно чужого.
В серці від болю усе заніміло….
Долю б змінити і шлях той терновий,
Крила розправити, біль відпустити,
Хай наш світанок не буде багровим.
Боже, дай вдачу нам Щастя хрестити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888207
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020