Я змивала з рук бруд разом з усіма надіями, які ти випадково згубив,
Згубив поруч мене і не забрав назад у свою кімнату.
Вбивала стрес всім, що ховалось в холодильнику,
Ввечері, коли про тебе найлегше забути.
Але ти вмієш невчасно телефонувати і зашивати всі дірки в моїй голові,
Моїй голові і так паскудно, що вже казати про серце.
Що ж? Лишімось лініями, які ніколи не перетнуться,
Будьмо такими однаковими, як заряди магнітного поля.
Відчуваю, нам не по дорозі.
Я заварювала чай і гадала, хто вона, та дівчина осіння,
Дівчина осіння, що причарувала тебе, як мене ти.
Не малювала трикутник любові, бо в математиці не сильна,
Не сильна і боротись з нею за тебе не зможу.
Але ти вмієш випадково дати сигнал і загнати моє серце до самих п'яток,
До самих п'яток, звідки немає виходу.
Що ж, як хочеш, лишімось зірками, що ніколи не об'єднаються в сузір'я,
Будьмо назажди картами різних мастей.
Відчуваю, я знову помилилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874054
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 03.05.2020
Я б тебе до себе пришила
У ролі ґудзика, що відірвався від сорочки.
Але, знаю, ти не протримаєшся і один вечір ось так.
Я б стала твоїм правим крилом,
Однак ти не вмієш мріяти.
Власні крила віднедавна непосильний тягар для спини.
Я б прочитала тобі всі ці ненависні рядки,
Якби тільки була впевнена, що хоч щось відчуєш.
Серце не таке вже сліпе, щоб не розуміти тебе.
Я б тебе торкнулась...
Та хіба маю право руйнувати наші фортеці самотужки?
Хіба ти коли-небудь знав, що таке безсоння?
Хіба голоси цієї кімнати до тебе долітають?
Хіба биття серця може щось розповісти?
Я б тебе в собі втопила.
Наче русалка, заманила б в свій полон рибака,
Але моє озеро занадто мілке.
Я б стала схожою на неї,
Такою, яку ти точно не облаєш.
Але це не стало б жертвою чи доказом любові.
Я б написала довгого листа,
Такого, щоб твоє серце завмерло на вічність,
Щоб більш ніколи не дивився так, як зараз.
Я б тебе любила ще дужче...
Та хіба доберусь до твого серця, коли не йдеш на зустріч моєму?
Хіба маю достатньо причин, щоб поховати ці почуття?
Хіба хронічну тривожність так легко побороти?
Хіба голоси цієї кімнати хтось чує?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874205
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Навіщо бути злим і лихим,
Коли тобі дане життя для добрих справ?
Навіщо завдавати болю,
Коли ти маєш серце, щоб любити?
Моя дівчинко, ти все життя мала крила,
Ти просто ніколи не намагалась злетіти.
Моя дівчинко, тобі заважає земна гравітація.
Навіщо зупинятись, на дорозі, котра нікуди не веде,
Коли ти можеш повернутись і почати все спочатку?
Навіщо мовчати і тихо терпіти,
Коли тобі дані слова, щоб ділитись своїми почуттями?
Мій метелику, хіба тобі хтось відірвав твої крила?
Вони занадто твої, вони створені для польоту.
Мій метелику, тобі заважає людський розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874206
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 03.05.2020