Олег Крушельницький: Вибране

Valentyna_S

Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ СОНЦЕ

Матінко Божа, я хочу побачити сонце
Хоч би разочок. А зараз ще ніч чи вже день?
Мама в куточку щось тихо шепоче іконці,
Стеля бетонна тріщить і страшенно гуде.

Граємось в хованку ми тут усі без спочинку,
Нас від страхіть захищає волога пітьма.
Братик під стінкою спить і тримає машинку.
Мамочка каже чомусь, що його більш нема.

Матінко Божа, я жмуритись хочу від світла,
Вух не стискати від страху. Почуй, поможи!
Меншає шансів, бракує і хліба, й повітря.
Матір Господня, всім діточкам хочеться жить.

Варфоломія просили і Римського Папу,
Тільки-от мужності й віри в них менше ніж в нас.
Над Україною душами креслиться мапа–
Хтось та й почуй у пустелі волаючий глас!

…Ні, всі мовчать, більше про цінність ні слова.
Зиск, розрахунок, а вартість життя – мідний гріш.
Діти вмирають в облозі й солдати «Азова».
Наша заступнице, їх порятуй чимскоріш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022

Valentyna_S

Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ СОНЦЕ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022

Master-capt

Горлиця.

Горлиця.
Г уркотіла, воркувала –
О беріг зелом плела,
Р аніш сонечка вставала,
Л етка… втіхою була.
Й ойкне серденько… приб’ється!
(Ц им спокусує мене...)
Я вить щастя – неземне.

Горлиця - пташка, що приносить щастя в нашій міфології.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943620
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022

Valentyna_S

Мама моя пам'ятає війну

Мама моя пам’ятає війну:
Танк у дворі та чужинці у хаті,
Німець цукеркою тішить малу
І по-своєму ґелґоче до тата.

Прийде пізніш усвідомлення зла
На обеліску карбованим списком,
Плачем удів, руйнуванням дотла… —
«Мир» набуло в нас високого смислу.

Плаче вона від образи й тепер,
Бачачи звірства московських улусів.
Темних істот, що лиш вийшли з печер
З хрестиком знаним іще до Ісуса.

Каже антихрист, що нам він несе
Щонайсправжнішу любов християнську.
Кулями—бомбами храми спасе,
Мимрячи стиха молитву шаманську.

Нищить «нацистів» убивством дітей,
Зморою голодом в довгих облогах.
Кат упивається жахом смертей —
Буде відплата ще, зграє убога!

Дивиться ненька на ницість русні,
Сльози по рисках біжать мимовільні.
Мамо, радіє довкілля весні!
Вистоїм, рідна, втішаю. Ми сильні.

Z має конотацію “смерть, похорон, єднання з Отцем небесним”.
Отакий символ обрав путін для своєї “спецоперації”.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943336
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 30.03.2022

Олеся Лісова

Де згрішили?

Ці нестерпні і дикі думки невсипущі
І безодня з під вік: ми живемо навіщо?
Як метеликам, всім пораховано дні,
Стоїть чорна ворожка в застиглім вікні.

На сирену спасіння зриваються ангели
Відродити все те, у що вірили й прагнули,
Бо на лезі розпуки недовго ходити,
Попрощавшись зі світом, з ким будемо квити?

Від безвиході мізки зриває цунамі.
Де згрішили, що доля б’є дико ногами?
Найболючіше в серце втикає шипи
В тих, що руки дбайливо в’язали в снопи.

Та за них не прожити – не наша стежина,
А у милості долі блага одежина.
Розлетілися круки, чатують щодня,
Розірветься ж колись материнська броня.

Що ночами не спала, плела у молитві,
Щоби світло взяло перемогу у битві.
Хоча крилами ворон їм сонце закрив,
Може, захист батьківський коріння пустив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939758
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 18.02.2022

Любов Таборовець

Прокидається Весна

Десь там, під снігом, тихо-тихо,
вже прокидається Весна…
Землі шепоче : «Глибше дихай,
твої вже барви бачу в снах…»
Сонливо сонце ніжить плечі,
З-за хмарки зирка крадькома...
Все виглядає ключ лелечий,
який сховала десь Зима.
А он гілля, вже жде розлоге,
пухнастих котиків юрбу.
Їх коси, скупані вологі,
мов юнку, вбрали ту вербу.
Скрегоче пані Завірюха,
і Вітер злий гуде вночі…
Весна під боки Зиму штурха,
а та лиш плаче, і мовчить…

18.02.2022
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940546
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022

Ніна Незламна

Першій зустрічі - п*ятдесят

( від чоловіка)

Моя єдина, ти синьоока,
Ми зберегли, як зіницю ока,
Наші відносини. Хоча й старість,
І знаєм декого, брала заздрість.

Наше життя - джерело б’є ключем,
Хай під серцями від радості щем,
Тож у обіймах є світлі мрії,
Добра і щастя маєм надії.

В саду квітучому, білим пір’ям,
Най намилуємося сузір'ям,
Як у сплановану, нашу зустріч,
Уздов домів, ялинки пообіч.

Неначе кралі, в вуалях білих,
Тонули ми, в поглядах не смілих,
І дотик рук, перший легкий трепіт,
Душі і серця, а згодом шепіт….

Слова душевні, слова кохання,
Мов присоромилась зірка рання,
Перший цілунок, як ніжність квітки,
І присягання - разом навіки!

Вже за плечима п’ятдесят років,
Зроблено в такт, незчисленних кроків,
Щодо розбіжностей, без них ніяк,
Покірність, злагода – ніби маяк.

У піднебессі скупчились хмари,
Один твій погляд - руйнівні чари,
Всі негаразди, як сніг розтали,
Життя пізнали, мрії плекали.

Всього було, завірюхи й зливи,
Та нас кохання, гріло щасливих,
Весна - красна, знов квітнуть троянди,
Ними втішаємось, разом завжди.

Погляди теплі, слова підтримки,
Тож ми йдемо́ й далі без зупинки,
Нам не забути молоді роки,
В них повсякчас - моя підтримка ти!

Нехай же мир, повсюди панує,
Та кожен з нас у душі відчує,
Що не найкращі попереду дні,
Хай Бог дає, терпіння всім й мені!

Ми повтішаймось чистій блакиті,
Разом відчуймо щасливі миті,
І порадіймо сонцю у зеніті,
Для мене ти, найкраща в світі.

13.02.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940184
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 18.02.2022

Ніна Незламна

Позаздрив ( з гум)

За столом, посварились сусід із сусідом,
Спересердя, кожен друга обзивав дідом,
Хоч роки, ще ого-го, до молодиць гожі,
Стали пики червоні, як під вікном рожі.

Старий дід, сидів навпроти, ними пишався
У очах, блиск сліз, згадати юність старався,
Ой мені б, ваші роки, не втрачав би шансу,
Жіночки, такі славні, а вони до «Шнапсу»!
Як телята, до корови, от присмоктались!
Сказав вголос,- Досить пить, вже понажирались!

Дві сусідки, жінки славні, схожі на квочки,
Тож спочатку не втручались, дивились мовчки,
А коли, дійшло до бійки, стали наливати,
По грам двісті випили та й пішли танцювати.

Хапа кожна, чоловіка й тулить до себе,
Нащо силоньку втрачать та ще й без потреби,
Ходи сокіл, ходи ясний, жвавіший у бійці,
Може нині, вже й догодиш, своїй милій жінці.

Брали заздрощі старого, підкрутив вуса,
Так за віком годиться, взяв обох за вуха,
Хитрий погляд, всміхнувся, змовчати не в змозі,
-Воєвода, враз гучно крикнув на порозі.

Забіяки! Ну, як півні!Гайда до хати!
Може й справді, настав час квочок потоптати,
Вслід дививсь, позаздрив дід, почухав брюхо,
От мені б , молодому! Жаль, не та житуха!

13.02.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940542
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022

Ніна Незламна

Напевно не судилось…

Вірш до картини

А чи зможу пробачить собі,
Що не вислухала, я в той день,
Нарікатему, часто в журбі,
Не до радості, не до пісень.

І ті квіти , що подарував,
Чомусь серце не зігрівають,
Машинально, ти поцілував,
Почуття, що вже дотлівають?

Як жаринки, що пестять лице,
Із комина вогнем надії
Пригрівають теплим промінцем,
Нагадають радісні мрії.

Най посидів, вкрившись би пледом,
Зовсім поруч, бо ж час поспіша,
Пригощу, я чаєм із медом,
Спалахне, ще сильніше свіча.

Та свіча, що ми запалили
Відбивалася на чистім склі,
У очах зірки веселили,
Опиралися тьмяній імлі.

Але певно, нам не судилось,
Був той спалах лише на миті,
Хоч і серце, так гучно билось,
Та не хочу, у мріях жити.

А чи зможу, пробачить собі,
Що не вислухала. Не доля,
У листі напишу тобі,
То на краще, то Божа воля,
Хоч душа й серце в боротьбі
Але так, комфортніше мені.

16.02.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940390
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 18.02.2022

fialka@

Почуття

Почуття пелюстками троянд,
Як ванільним морозом по шкірі.
Феєрверками стиглих порад
Забувалися тіні в промінні.
Так, коли для вина виноград,
Поміж нами – іскристі, ігристі.
Почуття – двох сердець зорепад,
І бажання, і помисли чисті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939811
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 17.02.2022

fialka@

В лютий увірвалася весна

В лютий увірвалася весна,
У людськім уявленні - не пара!
Журавлина пісня голосна,
Кличе сонце одинока хмара.
Ніжністю підсніжник задививсь
У блакить очей безмежжя неба.
Ой, який сьогодні ти смішний,
А мені такого саме й треба.
Бо до тебе серцем пригорнусь.
Слухай, казку нову світ придумав:
«Так тебе кохаю!» - озирнусь…
Туляться розхристані дерева.
І нема у світлі протиріч.
Протилежні міцно поєднались.
У любові безліч є облич,
А весна в обнові йтиме далі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940414
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Master-capt

* * *

Какое ложе нам судьба
Преподнесёт на завершенье?
В миг торжества и упоенья
Укроют саваном уста,
Или… в печальном долголетье
Среди лохмотьев в сильный смрад,
Ты будешь ежедневно рад
Просить помиловать проклятье.
Господь придумал заточенье
Тому, кто жадный был и глуп:
Кусочек сна, да жидкий суп,
Чтоб искупили всё в мученьях.
И только к избранным, святым
Придут с поклоном наши чада:
Отдать долги…помочь бы рады
С большим усердием своим.
А что же мне?.. Почить бы сном –
Утихомириться украдкой,
С улыбкой солнечной и сладкой,
Прикрытым Ангела крылом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939332
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Valentyna_S

Поговори зі мною, весно

Поговори зі мною, весно,
Пошепково,
Щоб лютий не підслухав
Й звичай не зламав.
Мов ненароком,
Доторкнись чола шовково,
Бо біллю білою зурочила зима.

Приходь,
Зродись підсніжниково, ластівково,
Розхресть фіа́лково барві́нкові пучки.
Приходь завчасно
Променисто-веселково
Й розкидай увсібіч стобарвисті стрічки.

Та, зрештою,
Дій так, як ти сама захочеш,
Лиш розтермось зелений трепет,
Не барись.
Весна, послухавши,
Проникливо сокоче:
Змирись. Уже не та я,
Що була колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940420
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Катерина Собова

Маски в школi

На уроки Петя в школу
Книжку, зошит забував,
Зате маску на обличчя
Завжди при собі він мав.

Вчора однокласник Женя
Чемно Петі розказав:
-Поклади її в кишеню,
Дуже ти зразковий став!

-Не тобі мене повчати,-
Гордо Петя відповів,-
Задоволення щоб мати,
Свої правила завів.

Бо раніше тільки дулі
У кишені я складав,
Як мене до дошки фізик,
Або мовник викликав.

А тепер я маску маю,
Тішусь нею день при дні,
Бо під нею виробляю
Різні фокуси свої:

Корчу вчителям гримаси
(Гарна витівка така),
А директору у класі
Покажу ще й язика!

Ця забава - як обнова,
Бо від Жені взнав Тарас,
І методика Петрова
Облетіла школу враз.

Кожен вчитель дивувався:
Вся у масках дітвора…
І ніхто не догадався,
Що заслуга ця - Петра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Катерина Собова

Самолiкування

На подвір’ї баба Ліда
З подивом підняла брови,
Бо помітила: в сусіда
Вигляд зовсім нездоровий.

-Може, Петре, застудився?
Ти ж раніше не трусився…
Це в твоєму організмі
Отой вірус поселився!

-Ой, не знаю, бабо Лідо,
Так чогось сльозяться очі,
Оце кашляв до обіду,
Бачу, буде так до ночі.

-Бери всі з собою гроші,
В поліклініку йди зразу,
Там обладнання хороше,
Виявить твою заразу.

-Хоч поради ваші гарні,
Постараюсь пояснити:
Не піду я у лікарню,
Дуже хочеться ще жити!

Добре помагає, наче,
Всім рецепт від баби Гані:
З кумом випити добряче
Й паритись з кумою в бані!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940372
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Катерина Собова

Глуха баба

Відчувала глуха баба
Себе, як на крилах:
Місяць тому апарат
Слуховий купила.

У сім’ї ніхто не знав
І не догадався,
Що під хусткою у вусі
Апарат ховався.

Дуже чітко усі звуки
Баба розрізняла,
І за місяць вже три рази
Заповіт міняла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939795
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Катерина Собова

Спритний оператор

Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.

А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.

Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!

Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.

Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 17.02.2022

Копiя тата

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 11.12.2021

Букво-їжка)))

бандеРОЛЬка

(каламбуры)

Сыграть решитесь в "БАНДЕ" РОЛЬ -
Пришлю с сюрпризом БАНДЕРОЛЬ

***

Я только "ЗА", НЕ МОГ сказать вам раньше
Немного ЗАНЕМОГ, готов сниматься дальше

***

Уставши, лёг на ПОЛ, УЧУ отрывок новой пьесы
Иначе роль я ПОЛУЧУ не супермена, а повесы

***

К победе НАДО РВАТЬСЯ
Но чтоб не НАДОРВАТЬСЯ

***

МУЖ ЧИНА не имел
Он просто был МУЖЧИНА

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933488
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 11.12.2021

Маг Грінчук

Той не знає…

Хто не вміє і досі читати з обличчя,
Той не знає багатомовного русла життя.
Той не побаче краплю гірку на калині
І не загляне з душею у часи майбуття.

Де образа зникає, горить радість в очах.
Оживає цвіт на обличчі, чекає не страх...
Не прихована посмішка і навіть сльоза.
Більше не вкриє серце і тіло їдка іржа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933260
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Маг Грінчук

Врятуймо майбутнє

Далеке минуле...Жил пророк, реформатор Ісая.
Чи довіряв він прийдешнім часам? ...Ісуса признає.
І в глибині й в далечі бачив він межу,влади розчерк.
Критикував і вказував на тяжкі людські пороки.

Предбачив майбутнє суспільства хворобу невипадково.
Писав, що будуть руки у людей заплямані кров'ю,
А пальці з душею підвладні багатствам, беззаконню...
І боязно стало Землі. Життя з горем взято в полон.

Ісая описував дію брехні, спокуси й зраду...
Сьогодні люд надію кладе на марноту, на екран.
Бідою вагітнює швидко і породжує злочин...
Хто відступив від Божої істини, знову холоне.

Нема правосуддя в путі на стежках земного життя.
Тут мирні шляхи невідомі. Втрачаєм ми почуття...
Зростає соціальний занепад і правда зникає.
Брехні ведеться навмисна політика... Не спадає.

Суди згадує пророк, обвинувачення нечесні
І сфабриковані процеси, спотворену правду й честь...
Тож результат занепаду - несправедливість, насильство.
Врятуймо майбутнє, поки не припало серце гниллю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933131
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Маг Грінчук

Блукаючи в лісі

Темні висі водою окропили долину і ліс.
Затужила на губах зимнього дощу звучна пісня.
Сипе небо густо і дзвінко своє дрібне намисто.
В лісі дивно, вітер тисне, але мелодія чиста.

Із протяжним шумом падають музикальні краплини.
При доторку землі оживають ці дружні, родинні...
Сирістю пропиталось повітря, блукаючи в лісі.
Лиш рослини просили сніг у зими, не сльози чиїсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933125
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Любов Таборовець

Пробач нас, воїне…

Пробач нас, воїне, пробач…
Пробач, що зараз не з тобою.
Що ворог клятий, мов палач,
Покликав знов на поле бою.

Пробач нас, воїне, пробач…
Що криє холодом, снігами
лік перемог твоїх,… невдач,
зима…. І біль лікуєш снами…

Пробач нас, воїне, пробач…
Що рани інеєм прошиті…
Молитва чується крізь плач:
«Дай Боже всім у мирі жити!…»

Пробач нас воїне, пробач…
Не за столом у тебе свято.
Хоча б без пострілів відзнач,
Полинь думками в рідну хату…

/Зі святом вас, воїни - захисники!/

06.12.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933165
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Ніна Незламна

Перші подихи зими

Чарують… перші подихи зими,
Хова панянка свої ідеї,
Із трепетом, тебе чекали ми,
Красуня, зранку подібна феї.

Дихне, довкола земля під шовком,
По ньому срібло й біленьке злато,
І наче зразу, в злагоді з вітром
Війне злегка, заіскрить занадто!

Зірниці ніби, здійма догори,
Мигтять вміло і не на одну мить,
Вже подих, приліг на сільські двори,
Спориш руденький злегка затремтить.

Спромігся, чом хтось порушить спокій,
Стрімкий подих ніби політ птаха,
Так плавно, з небес летять сніжинки,
Під білим покровом кожна хата.

Із блиском, всі криштальні стежинки,
Щодня хмаринки, як пароплави,
Між них, сяє сонце жовтооке,
І сніг пада в росяні заграви,
Краплини вмиють гаї й широке,
Все поле, засіяє золотом.

Вечірній подих, як легкий туман,
З`єднання прохолоди і тепла,
Та вітер, ненароком мов шаман,
Дмухне…сніг розтав, суцільна імла,
Усе сповиє в нічний міцний сон

06.12.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933224
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Ніна Незламна

Вертайся сину!

Зимовий вечір….. молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що на душі, тягар полегшить? І, аж до ранку,
Все ж вишивала сину, сорочку – вишиванку.

На полотні з’являлись, відмінні візерунки,
Людської пам`яті, теплі, сердечні відлунки,
У кожен хрестик, із думками долю вплітала,
І «Отче наш» читала. Всевишнього благала.

Щоб син з війни, повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, тривогам, завірюхам сніговим,
Де чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.

Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Тропа в життя, щоб мрії не розбились на друзки,
А вздовж й пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав, а по долі тільки радіти.

Спромігся й завжди поспішав до рідного дому,
І ніколи, забуть не смів, до неньки дорогу,
Нитка до ниточки та й омрійливо всміхалась,
Тут мережками хрестик,на краще сподівалась.

Догора свічка, вже сонцем запалав світанок,
Тремтіло серце, – Боженьку, дай нам мирний ранок!
Ледь помарніла, дві сльози впали на хустину,
От уже й вишила сорочку, вертайся сину!

05.12.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Н-А-Д-І-Я

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ВЕЧІР В ХАТУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EU5T_VIxly0[/youtube]
Коли приходить вечір в хату,
Щоб скоротати ніч зимову,
Люблю з тобою розмовляти,
Чарує ніч така шовкова.

Я задивляюсь в твої очі,
Що випромінюють тепло.
А серце з радості стукоче,
Я хочу, щоб завжди отак було.

Струмками линуть твої речі,
Казковий світ з них вирина.
І я схиляюся на плечі,
Життя зникає рутина́.

Тебе вивчаю знову й знову
Яка все ж ніжність твоїх рук!
І вітер слухав цю розмову,
Нехай не буде в нас розлук.

Мене ти вводиш в світ казковий,
Я, як дитина, вірю в це.
Аж поки промінь світанковий,
Мене у тебе не вкраде.

І вже у сні йдемо у казці,
Там не зима - цвіте весна.
І пахне м"ята так на грядці,
І в цім щасливі ми сповна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933152
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Книга - молодості ( гумор)

Зайшла Зоська до книгарні,
Пита в продавщиці,
-Чи є книги у вас гарні,
Хочу подивиться.

Продавщиця відпові́ла,
-Вам про що бабусю?
В мене нога оніміла,
Цілу ніч верчуся.

-Ви до лікаря зверніться,-
Дає та пораду.
-Що ви, любко схаменіться,
В черзі я позаду.

Все стою, усе чекаю,
Всі мене штовхають.
Йой, кричу, що помираю,
А вони зітхають.

Як піді́йде черга ближче,
То обід почнеться.
Їжте, кажу дохтор швидше,
Бо болить вже серце.

Він подивиться на мене,-
- Уже час бабусю.
Вам вінок робити з клена,
А ви сюсі - пусі...

Цілий час чекаю й більше,
А його немає.
Люди під дверима інші,
З черги випирають.

- Я стояла і молилась,
Враз терпець ввірвався.
Закричала - мов сказилась,
Натовп розіпхався.

- Двері враз мені відкрились,
Сіла на кушетку.
Іскри в очах заіскрились,
-Дайте хоч таблетку.

Промовила Зоська тихо,
-Невже помираю?
Чи наїв вже лікар пиху,
-В медсестри питає.

А вона її на вухо.
Закричала здуру.
-Треба бабо ноги рухать,
Щоб була фігура.

Тоді й лікар прийме швидко,
Бо він таких любить.
-А на вас, дивитись гидко,
Його від вас нудить...

Зоська вийшла з кабінету,
Лікар й не з'явився.
Полетіла, мов комета,
З думкою:"Вдавився!"

-Ось й прийшла я до книгарні,
Книгу купувати.
Щоби ноги були гарні,
Й молодою стати...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933119
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

fialka@

Мед як полин

Мед і полин, вогонь і лід, янгол і демон.
Холод – тепло, світло чи темінь?
Спогадом я – інша зоря стала твоєю.
Може мело, літо пішло
Не при своєму…
Розум – мені, зраду – тобі.
Стій на своєму.
Мед як полин.
Лід як вогонь.
Янгол, як демон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933162
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

fialka@

Срібною ниткою дощ

Крапельки з гілочки,
Рясніють зірочки.
Срібною ниткою дощ.
Швидко… Шум стишує…
Крок заколисує,
Мовби говорить про щось.
Сірість би змити,
Вона не вмивалася.
Срібла свого не жалкуй.
Пий, земле, пий, хай людина спокутує.
Плачем природу рятуй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933223
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Н-А-Д-І-Я

ШОВКОВА ТОНКА НИТКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IUsRptlsiU4[/youtube]

Шовкова ніжна,тонка нитка,
Колись зв"язала нас з тобою.
Вона була геть непомітна,
І не хвалилася собою.

Тримала нас на поводку,
Допоки в неї були сили.
Роботу мала надважку,
А ми хіба про це просили?

Вона була все ж не проста,
Про неї ми не турбувались.
Та не цінилась доброта,
Поки колись все ж розірвалась.

Її помітили ми стан,
Взялися швидко рятувати.
Та не побачили там ран,
Її хотіли ми зв"язати.

Коли в"язали, знову рвалась.
І так було не один раз,
І лиш тоді ми здогадались,
Що рятувать не буде нас.

Шукали швидко помилки,
Чому цю нитку не жаліли?
Та що казать, пройшли роки,
Ми бути разом не зуміли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933065
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021

Любіть рідну мову

Любіть, поважайте свою рідну мову,
Бо вона, як пісня, бо вона казкова.
Вона наче літо в сонячнім промінні,
Легка і відкрита, наче небо синє.

Українська пісня - то початок з неї,
Ніжна і прекрасна, наче орхідеї.
І дзвінка мов дощик, що понад гаями,
На квітках у лузі вона із роями.

Не змогли б без неї промовити слово,
Вона барвінко́ва, вона калино́ва.
І прозоро - чиста, мов вода джерельна,
Хоч буває різка і бува пекельна...

Та за це ми друже її й поважаєм,
Той хто їй байдужий, від того тікає.
А хто зігріває ласкою своєю,
З слів вінок сплітає, завжди дружить з нею.

Ми завжди́ за неї боротися будем,
Хай вона мов сонях, розквітає всюди.
З журавлиним клином проліта над нами,
Хай вона над світом лунає піснями.

Нехай голуб миру, нею промовляє,
Хто її почує, нехай кожен знає.
Що без мови в світі неможливо жити,
Як скажіть нам люди її не любити!

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932859
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любіть рідну мову

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932859
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

fialka@

Сонях, сонечко і сонце)

Соняшник сонцю світлом сіяв,
Сонячним цвітом світ цілував.
Солодко сипало сонячне світло,
Сонечко сонно сховалося в квітці.
Сойка сказала собі: « Схаменись,
Сонечко в соняху – сонячна вись!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932670
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 05.12.2021

fialka@

Зимовий наказ Людям

Жнива минули, збагатіли хати.
Серпневий Бог на ниву голосну,
Таки прийшов і заходився жати,
Серпом тепло під жовтую стерню.
Сидить ховрах, зерном набиті щоки,
У полі миші розкішшю живуть.
Лишились соняхи й кукурудзи високі,
І ситі звірі лиш водичку п’ють.
А що ж, коли навідає завія,
Снігами вкриє землю заметіль?
Зима прийде і холодом колючим,
Прониже люд і звірину знайде.
Людині – хата, звіру – лігво, нірка,
Де є прихисток, їжа і тепло.
А от птахам, які зимують, гірко.
З-під снігу бігме їм дістать зерно.
Не забувайте крихітну пташину!
У годівничці трішки полишіть:
Зерна сухого, крихти, горобину,
Синичці сала – тільки не соліть.
Не смійте кинуть у біді собачку.
Кота зігрійте, в хату заберіть.
Не вбийте, люди, у собі Людину,
Добро й надію прикладом беріть!
Отак ми зиму зможем пережити,
Як запалає серце від добра.
Бажаю славно всім опанувати
Школу надії, віри і тепла!
Щедрот вам, Люди, з Божого крила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932678
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Маг Грінчук

Зрадники на всіх шляхах

Ми усі вже перебуваємо під впливом екрану
І під впливом свого менталитету, скарбів держави.
Мислячі люди чудово усвідомлюють її стан.
...Хтось пристав до чужої точки зору, може й ловить гав.

Нам відомо: брехня їх накрила від голови до ніг.
Що ж приваблює вона усіх людей наївних, дурних.
Не мине їх доля зла і скоріше всього - повесні.
Бо розгул безбожний в Україні, у ярмі культура.

Тут лютує зло, нещастя, катастрофи і хвороби,
Що породжує соціальний, екологічний хаос
І зумовлює загибель незлічену кількість народу.
Засліпили гроші дорогу. Зрадники на всіх шляхах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932894
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Маг Грінчук

Зникає гарант

У просторі й часу розкинувся Всесвіт тривожний,
Де світила захололі, дивовижні об'єкти...
Астероїди, планети та тенети неволі.
Всі космічні обрії душі, мабуть, Бога проект.

Різні зірки - білі карлики, червоні гіганти.
Стільки безодні: квазари, пульсари, чорні діри...
Не один світ тут загинув. Землі зникає гарант.
Хоч Всевишньому вільно, не увесь віддався ділу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932594
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Н-А-Д-І-Я

КОМАР ДО ЖАБИ ЖЕНИХАВСЯ (ГУМОР)

Комар до Жабки приставав,
Крутився він на тонких ніжках.
Слова такі їй закидав,
Пропонував подружнє ліжко.

Так довго Жабка це терпіла,
Як покарати цю брехню?
Вона від злості аж кипіла,
Чи довго слухать маячню?

Коли Комар поліз до рота,
Хотів її поцілувать,
Їй не сподобалась глупота.
Комар! Ти будеш жалкувать!

Язик у Жабки, як липучка,
Прилип Комар! Він не чекав.
Не встиг сказати і словечка,
Як на сніданок їй попав..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932833
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Н-А-Д-І-Я

ЖАЛІЄМО, ЩО ЦЕ БУЛО КОЛИСЬ, ДАВНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8S_xEnbRvuE[/youtube]

О пам"ять, ти жорстока й безсердечна!
Навіщо нас вертаєш у ті дні,
що нам були і дорогі, і гречні,
а зараз – невимовно мовчазні?..

Ведеш ти нас болючими стежками,
де ми колись щасливими були.
Нам боляче, але ти невблананна.
Ти розумієш, що таке – болить?

Ми хочемо усе відчути знову,
торкнутись краєм серденька тепла.
А ти із часом заодно, у змові:
все, що було, минулим обплела!

І раз-у-раз ведеш у край далекий,
і ми з ключем пташиним летимо.
Далаєм все… І шлях оцей лелечий,
всім невідомий... тайний. Мовчимо..

*Сердешна – бідна, беззахисна.

>

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932870
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Н-А-Д-І-Я

НА ПЕРЕХРЕСТІ ДВОХ ДОРІГ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rSn0WY6cQXI

[/youtube]

На перехресті двох доріг,
Зустрілись осінь і зима.
І хто кого тут переміг?
Тут переможених нема.

І не було у них двобою,
Лиш зупинились на хвилинку,
І обнялись сестра з сестрою,
Маленька мить перепочинку.

Пішли вже різними стежками,
Життя у кожного своє.
Одна пішла вслід за дощами,
Друга - сніжинки вслід мела.

І повернуться вони знову,
Такий природи це закон.
І в них побачимо щось нове,
Лише незмінним еталон...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932975
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Ніна Незламна

В перший день зими

Перше грудня - зими перший крок,
Він упевнений, легкий, смілий,
Це ж сніжинок, веселий танок,
Чарівливих, сріблястих зірок.

Заясніло, біло навкруги,
Перший сніг - заяскравів весь світ,
Краса тішить й зимні розваги ,
Шле зима, усім перший привіт!

*

Шановні друзі! З першим днем зими!
Хай всім принесе мир! Здоров*я і наснагу!
Білосніжної краси і тепла в серця!
Хай нікого не обходить щастя!

01.12.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932585
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Ніна Незламна

Небо хмурить брови

Щодня частіше, небо хмурить брови,
Стечуть раптово, сльозини зрадливі,
Давно стоять, зажурені діброви,
По стовбурах, біжать краплі стремливі.

У сні дерева, вмить схолоне душа,
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється,
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша,
Душа радіє, серце в ритмі б`ється.

Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві,
Срібні вуалі заіскрились довкола,
По стовбурах, реберця ледь біляві,
В них біль згасає… смола захолола.

І сон весною, омріяний, як спів,
Пташиний, жвавий, а то колисковий,
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів,
У світ сповиє, зимовий, казковий!

30.11.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Ніна Незламна

Хочу снігу

Хочу снігу та й багато,
Щоб було, це справжнє свято,
Відзначали, ми б день зими,
Хай розстелить, нам килими.

Білосніжні і пухкенькі,
Щоб по них зірки срібненькі,
І довкола все іскрилось,
Щоби людство веселилось.

І сніжинки, як перлинки,
Одягли кущам хустинки,
А деревам, мов вуалі,
В білосніжнім карнавалі.

Щоб красі, дружно втішатись,
Й на санчатах покататись,
Щоб навколо, скрізь лунав сміх,
Із хмарин, пишних, сипався сніг!

Хочу снігу та й багато!
Щоб було, нам справжнє свято!

04.12.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932834
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Безсніжжям розпочався грудень

Тупцює осінь начебто на місці,
Безсніжжям розпочався студень-грудень.
Поглянь: навколо лиш труха із листя,
А в небі хмар легкі сіріють груди.

І сніжний дефіцит не компенсуєш,
То ж швидше настрій налагоджуй,
Але ж тієї правди ждати всує,
Сказати легко, а зробити годі.

Супутників прогнози - вітер в русі,
По пір'ю пізнаєш старе воро́ння.
І де ж ті білі щедрості обруси?
Володаре зими, подай нам білі коні.

01.12. 2021 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932659
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Мені подобаються

Мені подобаються душі чисті,
Без заздрощів, без злоби і брехні.
Мікробам підлості нема в них місця,
А тільки совість, правда у борні.

Мені любов подобається в душах,
Порядність їхня, людськість у ціні.
І вдячність, справедливість невсипуща,
І життєрадісність у кожнім дні.

Добро і чуйність, чесність у пошані,
І світла сяйво животворне в них.
Тепло й краса, і зіткана гуманність.
Ці душі світ врятують чарівний.

(Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої

Мне нравится, когда душа чиста,
Когда в ней нет ни зависти, ни злобы,
Когда она красива и проста
И не проникли подлости микробы.

Мне нравится, когда в ней совесть есть,
Есть доброта, отзывчивость и честность.
Когда в цене порядочность и честь,
Душевность, справедливость, человечность.

Мне нравится, когда в ней свет живёт,
Живёт тепло и красота святая,
Которая чудесный мир спасёт,
Великим смыслом жизни наполняя. )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932862
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Master-capt

Беспредел.

Беспредел.

Их пометили «агентом» -
Иностранной стороной,
Наградили новым брендом,
Будто – «желтою звездой»

Так германские фашисты
Поджигали кроткий мир:
Зачинали Холокосты
И устраивали пир.

Всех, кто правду ищет, смелых,
Как к позорному столбу
Пригвоздили так умело,
Начертили: «Раб» - на лбу.

Оклеймили, обозвали
И заставили признать,
Что за вражие скрижали
Продавали свою Мать.

Кто повёлся: не уехал,
Не покинул родной край,
Без признаний и успеха –
Заклеймённый самурай.

Распоясались рашисты:
Обокрали «Третий Рим»,
Врут, что помыслы их чисты,
Врут народу про экстрим.

Вспомним… было – «враг народа»:
Всех клеймили… на расстрел,
Без отечества, без рода
Зарывали… Беспредел!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932581
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 01.12.2021

Маг Грінчук

Фальші спів

Скільки слів і мови? Скільки сили і хисту?!
Стільки друзів. Стільки мислять багато сторін.
Хтось із букв складає рядки і пише з колін.
Розійшлися думки, які не мають смислу...

Чорною фарбою змащують текст на папір.
Тиснуть роботою преси великих грошей,
Де малює всю словесну красу іудей
І одвіку клює наші права фальші спів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932496
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 01.12.2021

Н-А-Д-І-Я

ОСЬ Й СКІНЧИВСЯ, ОСІНЬ, ТВІЙ ПОЛІТ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AwUtw69zcaM[/youtube]
Ось й скінчився, осінь, твій політ,
Не сумуй, не раз тебе згадаєм.
Проведем в далекий твій похід,
Ми на тебе, знай, не нарікаєм.

Непомітно твій збігає час,
Сядь зі мною поруч, помовчим.
Не тому, що слів змілів запас,
Не тому, що ти підеш ні з чим.

Ми завжди тебе любили різною,
Молодою ти колись прийшла,
Гордою здавалась і поважною,
Постаріла - скромною пішла.

Хай легкою буде ця дорога,
Не зважай на зиму - йди вперед!
На ногах тримайся міцно якомога.
Так не втратиш свій авторитет..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932486
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 01.12.2021

Ніна Незламна

Я хочу довго…

Я хочу довго заблукати в лісі,
Поміж оголених дерев і кущів,
У срібних краплях, скрізь гілочки лисі,
Ледь почорнілі від вразливих дощів.

Вони напевно від смутку дрімають,
Що поскидали золотисте вбрання,
Що їх птахи, ранком не привітають,
І не зігріє дзвінке щебетання.

Я, як колись, хотіла б теж почути,
Від того співу серце завмирало,
Тепер і досі не можу збагнути,
Чому так швидко літо відбуяло.

Не раз спинюсь, озирнуся довкола,
Проміння сонячне ніби й яскраве,
Чому в дерев, душенька охолола,
Хоч сонце гріє й доволі ласкаве.

На все свій час, як і в житті буває,
Мабуть, як всі, чотири пори року,
Весна від роду - дитинство втішає,
А згодом молодість радує око.

Бо вже ідеш, тим шляхом, літню красу,
За щастя сприймеш, ти мудрість і зрілість,
Сміло в супротив буремному часу,
Життя пізнаєш, не відчуєш слабкість.

Ти досягти,спроможний вищих вершин,
Сім’ю замати, благословить дітей,
Чомусь замало, для тебе тих хвилин,
Сповна вселити, задум своїх ідей.

Пора осіння, онуки на руках,
Срібляться коси, думок забагато,
Ще обійняти, їх годен, ніби птах,
І влаштувати,для них дивне свято.

Коли, при зустрічі, ті оченята,
Сяють зірницями і усмішки на обличчях,
Найкраща втіха, коли рученята,
Чола торкнуться, вже й сльози на очах.

Серце співає, ти пізнаєш радість,
Та час летить, осінь скидає листя,
Хмариться небо, підступає старіть,
Та не бажаєш, ти із цим змириться.

А згодом зимонька так захурделить,
Що заспіває з вітром колискову,
Хоч і доріжки снігами застелить,
Іще зустрінеш зіроньку ранкову.

Надій не втрачу, поблукати в лісі,
Де кучугури в сонячному сяйві,
На якісь миті загублюся в часі,
Щоб не догнали, думки жалкі й зайві.

24.11.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021

Родвін

Как бы я хотел проснуться

Как бы я хотел проснуться
По тревоге, быстро й споро.
По морозу - аж за сорок,
В ку́зов впопыха́х метну́тья !

Рев моторов у́тром ранним,
Мощь - стихо́м не переда́ть !
Да быстре́е ! На экра́не -
Цель в квадра́те ! ... Бо́га мать !

                  *     *     *

Как бы я хотел проснуться
Под будильник, в шесть пятна́дцать.
По морозу - аж за двадцать,
В бус служебный запихну́ться ...

По заснеженной доро́ге
Ехать ре́зво, без тревоги,
Через ди́вный зимний лес ...
На работу - на ЧАЭС !

Чу́вствовать себя́ при деле,
Людям свет давать и силу,
Жить на всю ! Не еле - еле !
Только жизнь та не сложилась ...

                  *     *     *

Как бы я хотел проснуться
Слушать шум дождя под лодкой...
Да с растрепанной молодкой,
Утром - солнцу улыбнуться !

Потяну́вшись, в куче сена,
С поцелуем, непременно,
Выйти у́тречком к реке́
На безлюдном островке ...

Со́лнышка в воде косну́ться,
В чистой речке окунуться,
Жар в костре сильне́й поднять
Да уши́цу затева́ть ...

                  *     *     *

Как бы я хотел проснуться
Да не спится мне ничуть !
Ко́вид ру́лит, не уснуть !
Без огня, огне́м горю ...

Как бы я хотел проснуться ...
Только я никак не сплю !

09.11.2021 г.

                  *     *     *

Фото https://stihi.ru/pics/2015
/05/09/8384.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930379
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 30.11.2021

Родвін

Ковидка 01

Градусник уж бьет тревогу
Только сколько ж мне страдать ? !
Сел в кровати, свесил ноги
И давай стихи писать !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930400
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 30.11.2021

Любов Таборовець

Не спіши, моя Осене, в Зиму…

Не спіши, моя Осене, в Зиму,
Нектар Літа доп'ю я сповна…
Хоч снує павутина незримо,
Та душі не торкає вона.
Зачекай, моя Осене, мила,
Не готова валіза моя...
Ще літають над квітами крила,
Тішить пісня в саду солов’я…
Не студи, моя Осене, душу,
Виграє в ній любові краса...
Я зігріти цей світ нею мушу
То дарма, що сріблиться коса…

Я прошу,... а моя Осінь вальсом
Підхопила опалі листки...
Ноти долі на них викрутасом
Напинають зимові хустки...

29.11.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932386
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021

Родвін

Сонет дівочих надій

Квіти латаття, мов зіроньки ся́ючі,
Ра́зом із місяцем в пле́сі купаються !
Зі́стрибнув мі́сячень із неба в воду
По́милуватися на їхню вроду !

Місяць з лата́ттям кружа́ть обніма́ються,
Ні́би і справді навіки вінчаються !
Мов зачарована, со́нна природа,
З місяцем вальс - незабутня пригода !

В бе́резі верби стоять посміхаються,
Шо́вкові ко́си на хвилях гойдаються,
Че́рга настане і їх милих снів ...

Мрії про щастя, недмінно всі збудуться,
Радість прийде, а журба позабудеться,
До́ленька щедро надас́ть милих днів !

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/1995e215585da246b8f984634e916f11[/img]

26.11.2021 р.

Фото
https://s1.1zoom.me/big0/586/Lotus_flower_Moon_440920.jpg

Фото https://girko.net/uploadedMedia/service/gmvladimi
rovna1/9877/reduce_quality/2dbeaaafa02f8faeb04f
f301ef9d120d688dec122fc9c335cfc530973f825fd6.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932032
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Кожен може (вільний переклад)

Кожен може світ зробить добрішим,
Кращим і хоч трішечки світлішим.
Миті щастя дарувати людям,
І з любов'ю жити в серці буде.

Прокладе до істини дорогу,
І надію матимуть від Бога.
Дні наповнить радістю земною,
Огорне теплом усіх, красою.

Просто посміхнеться - стане світло.
Відгукнеться на біду, розквітне,
Ніби квітка, з серця ласки віття.
Яскравіше стане жити в світі.

( Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої Каждый может сделать мир добрее

Каждый может сделать мир добрее,
Лучше и хоть чуточку светлее,
Если счастья миг подарит людям,
Жить с любовью,с верой в сердце будет.

К истине добра пути проложит
И надежду обрести поможет.
Дни наполнить радостью сумеет,
Всех вокруг себя теплом согреет.

Если каждый просто улыбнётся,
На беду чужую отзовётся,
Сердце людям распахнёт пошире -
Станет жизнь вдруг ярче в этом мире. )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932249
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Маг Грінчук

Єднайся люд

У світі часть людей зробила вибір - створила потік зла,
Який постійно розширюється, навіть поглиблюється.
І ці істоти прагнуть стати величніше свого стебла...
Єднайся люд. Сурми в тривожний ріг. У прах - гніздо "орлине".

Бо головний мозок людини - частка фізичного миру,
Тому він має змінити причину наслідкових зв'язків.
І на жорстоку систему всі змушені відповісти-Ми!
Осмислені процеси лиш оправдають мотиви і гніву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931742
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Маг Грінчук

Якщо змога

Особистий інтерес знову керує людьми.
Не один факт приховує повсякденне життя.
Це потреба в одязі, житлі, насолоді буття,
А за звичай спонукає і шлунок. Хто ж є ми?

Хто проливає кров людини, той проллє свою.
Убивство - це образа для сім'ї і для Бога.
Мій розум закликає усіх до діалогу,
Назад повернутися до миру в нашім краю.

Отримавши владу, стався до усіх по-людськи.
Цінуй інших людей - це честь і норма етики.
Турбота про інших - це твій вищий авторитет.
Якщо змога, передайте депутатам рядки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932092
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Маг Грінчук

Якщо змога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932092
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Маг Грінчук

…Бути вільним громадянином

Кожна людська істота будь-якої національності,
Будь-яких віку і статі, віри, навіть кольору шкіри
Має право, щоб ставились до неї всі відповідально.
А порушень - прикладів багато. Свідком стали розум, зір.

Почуття свободи - вроджена цінність, складова гідності.
Спроба відняти її - це злочин проти звання- Людина,
Котра має власне ім'я і свої особливості, рід.
Бо народжена... І прагне бути вільним громадянином.

Не статистика людина, навіть не засіб виробництва.
Кожний її подих - це життя повстання проти темноти.
Чистим оком поглядає люд , розвиває душу в днині.
Що миную я, минуєш ти, і як не думай, не крути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932153
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Маг Грінчук

Ми зобов'язані

Ми зобов'язані усім нашій безборонній планеті
До елементів, які складають тіло людини і світ.
Ми всі повинні природі за сонячне світло понині
І за озоновий шар в пору атома, епоху ракет...

Ми зобов'язані нашим диханням безмежно природі.
І наша дружба рушиться з нею. Лишився згусток тепла.
...Життя в безводній пустелі, під холодним мереживом скла.
Хіба оце фінал людського буття, де знищена врода!

Ми нестримно, та і бездумно вичерпуєм надра Землі.
Лінійний прогрес і жадібність людство ведуть на ешафот.
Ми зараз вже на межі екологічної катастрофи,
Бо хижі люди в погоні за владою, "силою" стільки літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932365
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Valentyna_S

На людському сумлінні

Зняли хустинки самосівки вишні,
Кашкети поздіймали явори.
До вечора розхристані вітри
В лощовинах пригнулися й принишкли.

— На що чекають, знаєш?.. Де, ти, повне?!
Залишились слідочки з підошов…
Тож він натяг відлогу й в ніч пішов…
Сосна схрестила віття молитовно.

Нема морозу. Звідкіля ж тремтіння?
Таке було й торік. Зима… Різдво…
Гуляли в приліску сокири—аж гуло.
Тепер он, бач, лякають мертві тіні.

Синиця ножицями — пі-ні, ці-ні.
Розкроює спросонку кашемір.
—Гай-гай! — сосну жаліє осокір.—

Планида в нас така, що всі ми тлінні,
Й твоя лежить на людському сумлінні.
Тсс. Кулясте світло нишпорить… чи звір?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931975
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Valentyna_S

Розмисли в дорозі

Відступає поле, утікає рутка.
Далеч підступає сірою стіною.
Запалила обрій спаленіла грудка,
Спопеліла й щезла в нім переді мною.
Покотило верби кулями на південь.
Навздогінці стрімко—тополині стели.
А туман нахабно під колеса ліг би,
Та авто боїться: боляче гамселить.
Постає-щезає…— все в нестримнім русі.
Штрикає зіниці мерехтлива стрічка.
Не спочине час на білому обрусі,
Вигорає швидше, ніж в лампадці свічка.

Зовсім недалечко до мого обніжка.
Стомлені омрії здиміли безслідно,
Та надвечір тішить місячна доріжка,
Світло в чужих вікнах чомсь здається рідним.
Думка оминає берег Ахерона
Й спомини втішає в безгомінні ночі.
Не придбала ще завітного навлона,
А човняр без плати відвезти не схоче.
…В даль за шляхом риссю мчить за полем поле.
Висипають верби листя із подолів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932170
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Ніна Незламна

Зажурений ліс

Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Стоїть зажурений в якійсь задумі,
В білім тумані, діаманти сліз,
Срібляться роси в осінньому сумі.

Не пестить сонце, над лісом хмари,
Та це ж настала, вже пізня осінь,
Примхлива пані, проводить чвари,
З дощем і вітром, геть зникла просинь.

Сумує ліс, затихли всі птахи,
Інколи спокій порушить листя,
Легенький вітер гойдає верхи,
І роси падають, як намисто.

Майже з оголених дерев, трохи,
Спадає листя, немов у вальсі,
Щойно відчуло зимні подихи,
Вже глухі злети в безголоссі.

Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Уже здаля , зовсім не майорить,
При землі листя - темно жовтий віск,
Зимова днина, вже скоро схитрить…

Краса осіння… із часом згорить

10.11.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Ніна Незламна

Неслухняна Чуча ( казка)

Неподалік від поля і лісу , в покинутій хатині, під старою трухлявою підлогою, в нірці мешкала Миша. Вона проживала з донечкою на ім`я Чуча. Миша , самій донечці далеко бігати ніколи не дозволяла.Та інколи Чуча потай нишпорила під підлогою і вибігала надвір, подивитися на ліс. Вона любувалася ним, особливо, коли з дерев летіло кольорове листя. Від радості в її очах сяяли зоринки, задоволено підскакувала і пищала,
-Ото би й мені так полетіти! І чому я не пташка? Чому таких крил в мене немає? Ну навіть, не хай би на якийсь час я побула хмаринкою, ото би летіла, побачила світу.
Ця мрія довго не давала спокою. Їй хотілося, щоб якнайшвидше мама побігла в поле по зерно.
Одного дня майже весь час дощило. Та під вечір, дощ ущух і Миша вкладала доньку спати, сама ж хотіла побігти в поле назбирати зернят пшениці.
Осіння погода ніби спонукала до сну, але маленькій, вередливій Чучі не спалося. То на один бік повернеться, то на другий. За мить хитро поведе оченятами, подивиться чи мама, ще вдома, чи вже пішла. Стук- стук хвостиком, це вона так сердиться, думає - І коли ж мама піде по ті зернята?
В нірці тихо…. Чуча лежала з закритими оченятами, вдавала, що спить. Миша прислухалася до дихання доньки,
-Ну нарешті вгамувалася, ото непосида! Тільки й слідкуй за нею, щоб часом кудись не побігла, не потрапила в якусь халепу.
Матуся завжди за неї хвилювалася, адже вже декілька разів витягла з - під купи камінців. Не розуміла, чому вона під підлогу лізе? А одного разу Чучі довелося довго пищати, доки матуся не повернулася з поля.Тоді навіть захворіла та добре, що за три дні хвороба відступила.
Миша ковдрою накрила донечку,
-Ну все добре, здається спить,- пропищала і вискочила з нірки.
Минуло кілька секунд …. Чуча зірвалася з ліжка, потай поспішила за мамою. Втішила себе,
- Ну нарешті, я дочекалася! Сьогодні моя мрія здійсниться!
Вона пробігла попід хатиною і далі, оминаючи якийсь хлам, гірку хмизу, добралася до лісу.
В захваті, від падолисту вертіла голівкою,
-О! ! Яка ж краса!
Листя тихо злітало, кружляло, заворожувало. Вона й не помітила, як опинилась біля старого дуба. Жовте листя, доволі більше за листя з інших дерев, тож вирішила політати на ньому. В захваті від своє ідеї, спритно пробігла по товстому стовбурі. Зупинилася майже на самій верхівці,
-Ой – ой, це я з листочком, вже зараз полечу.
Озирнулася довкола, від побаченої краси лісу, не змогла й слова пропищати. На мить закрила оченята і уявила,що вона вже летить. Раптом одна задня лапка сповзла з гілки, вона ледь втрималася, злякалася,подивилася вниз,
-Ой, як я високо!
Не задумуючись, передніми лапками схопилася за листочок, який ще тримався на гілці.Та вмить він відірвався і мишка з ним полетіла донизу. Перед очима замерехтіло, від страху закрила очі.
Вона спинкою впала на купу листя, що лежало на купі хмизу. Тремтіла, подібна листочку, що ще тримався на дереві, сперечався з вітром. Відкрила оченята, ніби перед нею хмари, їй здалося,що летить разом з ними. Та ворухнувшись, пройняв легкий біль у спині,
-Тю, та я здається не лечу, а лежу! І чому все так швидко, чому не так, як листя?
Та знову позирнула до неба. Хмари пливли до заходу сонця.
-Ой і мені треба поспішати додому, скоро зовсім стемніє!
Але вона кілька раз пробігла довкола дуба, зрозуміла, що заблукала, стомлена, залізла в хмиз, вирішила відпочити. Злипаються очі, дрімала.
Пройшло трохи часу….Чучу розбудив шурхіт листя. За мить перед нею стояла мама Миша,
-Як добре, що я тебе знайшла! Ох і чому ж тобі вдома не сидиться? І чого було бігти так далеко, чи мене шукала?
Чуча мовчала, в неї трохи боліла спина,але про це не наважилась сказати. Вона знала, що мама буде сваритися, розуміла, що вчинила не правильно. Але обов'язково розповість, що разом з листком упала з дерева та не зараз. Вже потім, як вкотре в кутку відбуде покарання, попросить вибачення. І мама, як завжди її приголубить і скаже,
-Дорослішай, донечко! Це добре, що цього разу я тебе знайшла, але могло статися й гірше.
Приховуючи біль, вона додому бігла поруч з мамою. Їй, як скоріше хотілося бути в своїй затишній нірці.
***
Дітки! Не робіть таких помилок, як мишка Чуча! Прислухайтеся до порад. Батьки завжди вам бажають тільки добра!
28.11.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна незнайомка

Моя принцесо, королево!
Візьми троянду цю до рук.
Приїхав я з країни Лева,
Почуй кохана серця стук.

З тобою хочу обвінчатись,
Дружиною моєю будь.
До тебе важко так дістатись,
А почуття так серце рвуть.

Спустися з замку я благаю
І руку дай мені свою.
Красуне, я тебе кохаю,
Під замком цілу ніч стою...

Вона всміхнулася до нього
І тихо мовила слова.
Кохати буду лиш одного...
А втім... уже кохаю я.

Пробач, благаю чужестранцю,
Не доля в парі бути нам.
Не вартий мого ти рум'янцю,
Не вірю я твоїм словам...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932055
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Берег кохання

До берегу твого кохання,
Пливу через усе життя.
То світить зірка мені рання,
То місяць стелить вишиття...

Коли цвітуть сади весною,
Птахи вертаються в свій край.
Думками любий, я з тобою,
Ця зустріч, наче справжній Рай.

А як приходить тепле літо,
Пісень співає соловей.
Його теплом я так зігріта,
Блукаючи серед алей...

Журбою осінь накриває,
А ще, коли ідуть дощі.
Мені тебе не вистачає,
Й кохання твого пригорщі...

Засипе снігом все навколо
І холодом війне зима.
А серце все співає соло,
Воно чекає недарма...

Думками берег той шукаю,
Хоч його снігом замело.
Та сніг розтане, добре знаю,
Кохання ві́зьме на крило...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932230
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Катерина Собова

Народний iдеал

У суспільства є потреба:
Дивлячись на всяку моду –
Ідеал створити треба,
Щоб був вихідець з народу.

Вносили усе в комп’ютер –
Розрахунки і поправки,
Врахували працездатність,
Як впливають ночі й ранки.

Вчені тут усе зробили,
Щоб програма працювала:
Конституцію втулили,
Всі закони врахували.

Технології сучасні
Обробили всі ці дані,
Через день було все ясно:
Прийшли висновки жадані.

Це - людина: раб покірний,
Що працює безвідмовно,
Шефу і дружині вірний,
Не порушив закон мовний.

Чесно скрізь платив податки,
До грошей відчув відразу,
Для сім’ї мав скромні статки,
І в політику не влазив.

Все, що треба, щоб у Бога
Ця людина попросила,
Біля Ради й на Майдані
Злиднями щоб не трусила.

Правило держава вводить:
-Якомога менше жерти,
Як до пенсії доходить –
Ця людина має вмерти.

Вчені, як дивились в воду,
В один голос всі сказали:
-Прості жителі з народу
В нас давно вже ідеали!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932070
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Катерина Собова

Домашня психологiя

Ян - відомий всім нероба,
Не виходив навіть з хати,
Все придумував хвороби,
Щоб ніде не працювати.

Лікарю уже набридло
Час на нього витрачати,
До психолога направив
Пацієнта виправляти.

Молода психологиня
Стала з Яном говорити:
Двісті гривень за годину
Мусив тут же заплатити.

Хлопу зразу, безумовно,
Стало прояснятись дещо:
Ці питання безкоштовно
Задають дружина й теща!

Кожен день його морально
Так навчились проробляти,
Що за їхні всі прийоми
Вчений ступінь треба дати.

Від фізичної розправи
Треба тіло рятувати,
Хоч-не-хоч, а треба завтра
На роботу вирушати.

Ян забувся за лікарню,
Зрозуміло стало нині,
Що вправляють мізки вміло
Вдома дві психологині!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Не все й мінорне

Не блідне сонце - парадокс осінній,
І сніжноягідник у білих кульках весь.
Цвіте усмішка хризантемна нині,
А хтось заплутавсь і шукає, певне сенс.

Рілля чорніє фарбою нічною,
Розлитою старанно на старі поля,
Але ж ще свіжість дня так пахне хною,
Тим листям, що опало вчора із гілля.

Червоно-жовте прилягло деінде
На гладь озерно-тусклу - конфеті легким,
А небо котить сірувату піну -
Впаде униз дощем задумливо-тривким.

У пізній осені не все й мінорне,
Прозорість крапель на гіллі дерев блищить.
І раптом хтось теплом своїм зігріє,
Й душа чиясь не охолоне ні на мить.

( На фото кущ сніжноягідника)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931354
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 25.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Зміни себе

Лиш статуя не робить помилок,
Людина ж "крутиться, як білка в ко́лесі.
Сучасний світ диктує стиль думок,
Залежність від проблем і вибір голосу.

Не поєднати інколи в житті:
Що справедливо, й що ти зобов'язаний,
Бо щось ти маєш на своїй меті,
І вже не вільний, ніби руки зв'язані.

А на душі - бурхливий океан,
І совість мучить, і гризе, і непокоїть,
Як усвідомиш вже, скидай аркан,
Скоріше виправляй поми́лки ті, що скоїв.

Життя на місці зовсім не стоїть,
І щоб занадто пізно й гірко не було,
Зміни себе, врятуєш власний світ
Душі, щоби у ній не мало місця зло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931963
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 25.11.2021

Valentyna_S

На грудях землі золота пектораль

На грудях землі золота пектораль.
Недовго прикраса утіхою буде—
Підхопить її круговерті спіраль,
Як тільки почину зима тло запрудить.

Творінню віддавши чимало зусиль,
Всесвітній Закон й прирікає на згубу,
Бо знає: діждеться землиця весни—
Й, як за́вжди, сам вдягне в розкішне, бо любить.

…Утрата платні восени за ужинок.
Цяцянка, абищиця— ця пектораль,
Якщо небесам абсолютно не жаль
Й свого надскладного проекту «ЛЮДИНА».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931677
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Ніна Незламна

(Смішні ) новини із ТБ

Мої думки знову крилаті,
І не сидиться, нині в хаті,
Та мрії всі, змотані дротом,
Я не втішаюсь їх польотом.
Як почування вгамувати?
Що ще, від влади нам чекати?

О, обіцянки! Знов про гроші,
Кажуть їх наміри хороші,
Що старий дід, чи та бабуся,
Має смартфон? Я ж дуже злюся,
О що твориться скажіть люди?
Із нас, сміються майже всюди,
Грошви катма купити ліки,
Від сліз злипаються повіки,
Скоро замерзнуть у хатині,
Хіба позаздрить хто людині?
Де батареї вже холодні,
І очі болісно – голодні,
На жаль, шукають скибку хліба.
Зі сльозами в бруді,із схлипом.
*
Який то сором! Про спортзали,
Ведуть розмови й про вокзали,
У все мандрівки пропонують,
О коли ж люди, нас почують?
У хмарах знов, небо безкрає,
Так душі боляче, ридає,
Коли ж просвітлення настане?
І чи позбудемось омани?
Що дочекалися пошани?!
Шкода, розставили капкани,
Щоби як швидше, пішли в той світ,
Щоб не діждались весняний цвіт.
*
Я озирнутись хочу назад,
Та пригадать травневий парад,
Коли вся Прип`ять тліла в імлі,
Народ мовчав, бракувало слів,
І підкорявся можновладцям,
Певно комусь було за щастя,
Себе відчути царем землі,
Усіх тримати у неволі,
Щоб підкорялись їх сваволі.
Ті дні минули, спомин у снах,
Щемить під серцем, бере острах,
Колись кляли, що ж тепер маєм?
Іде дідусь осіннім гаєм,
Збирає хмиз, щоб палить пічку,
Та не замерзнуть в зимну нічку.
*
Із ТБ звіт - вам дамо гроші,
Почуйте нас, цілі хороші!
Радять усім спортивні зали,
Хай би на газ, краще додали,
У фітнес клуб бабцю повести?
Чи под*ріли? Господи прости!
Он у подертих ходить капцях,
Пляшки збирає по їдальнях,
Щоб заплатити за комуналку,
Чи вона думала, ще змалку,
Що втратить сили край підняти,
Потім жебрачкою вже стати.
Дід у розпачі, пригорта стяг,
О, зараз люди, не до розваг!
О, Україно, що з тобою?
Невже завжди, себе рабою,
Ти по житті, будеш відчувати?
А може досить, нам страждати?!
Що люд спасе, (смішна) тисяча,
Ту що дали, з барського плеча?
Де врешті- решт робочі місця?
Адже лиш це дасть усім життя,
Якого гідні українці.

Погасла мрія, як та свіча,
Яким побачить, світ онуча?!
О, Україно, що з тобою?
Чи сонце вздрію, я весною?!

Та сир звабливий в мишоловці,
Від пропозицій люди в шоці!

2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931147
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Ніна Незламна

Хмари… ніби круки…

Потемніло, всюди хмари ніби круки,
Волохаті.Їх крила весь час у русі,
То летять, так стрімко, то замруть у часі,
А маленькі нижче кружляють у вальсі.

Та заплачуть, раптом, то тихо, то різко,
Вже краплини зимні встеляють намисто,
По багрянім листі, то лагідно й легко,
Жаль притиснуть так сильно, листю заважко.

Час прощатися, у дрімоті, із світом,
І сни бачать, певно, яскраві про літо,
Їм погрітись би ще та надто ранимі,
Сподівання, свій сум сховають у зимі.

Вже померкло небо, хмари ніби круки,
Пролітають стрімко, мов співають з вітром,
Під співочись скрипки жалобливі звуки,
А я так, не хочу, з осінню розлуки.

20.11.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931412
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Ніна Незламна

Женихався дід

Дід сміливо женихався,
До сусідки Маргарити,
Як той півень вихвалявся,
Співать вмію, говорити.

На любеньку тему вірші,
Я черкну, тобі від душі,
Тож не будеш сумувати,
Як самотня й розмовляти,
Я ж одненька… ще змолоду,
Допустила й дала згоду.

Нічка, зорі... вкладавсь спати,
До віконця, каже ляжу,
Ясне сонце, я поспати,
Не посмію, як писати?

Щось я буду, щоб натхнення,
Прийшло зранку.Вже втішалась,
Моїй Музі посміхалась,
Тепло, мило й не бідкалась
Що мене, нині прийняла.

Храп по хаті, дрижать стіни,
Де ж той сон у Маргарити?
Дочекалась нині днини,
Пішла в кухню борщ варити.

Перший промінь ліг на плечі,
Усе встигла зготувати,
Чує в хаті, щось лепече,
А вже згодом став співати.

Він і справді, як той півень,
Бо ж слова, одні й ті самі,
Ото має, низький рівень,
Не докажеш, як і Хомі.

Що співака нікудишній,
Голос хриплий. А вранішній,
Ото ніби з перепою,
Набрид піснею нудною,
Уже зранку Маргариті.

Та стерпіла посваритись,
Хай подИвлюсь, ну ще трохи,
Маю впевненість змиритись,
Знаю гірший, є в Явдохи.

Знов одягне вишиванку,
Бо так завжди, вона ходить
Від сокири, уже зранку,
І від дров, рученьки зводить.

І воно, так повелося,
Снідать завжди все готово,
Чоло потом вкривалося,
А йому, все однаково.

Було й гукала- кілька раз,
З кімнати пісня, мов глухий,
Та часом крикне - Ну зараз,
Хай не втрачу, я час творчий,
Йде натхнення, ти потерпи,
Хіба важко, так до купи,
Ті дрова, кляті занести?!

Один раз…якраз під вечір,
Напивсь чаю, він із медом,
Завів мову, - Упривечір,
Йдем потішимося садом,
Прочитаю, твори тобі,
Сил повітря, свіже придасть,
Вже душа, наче у вогні,
Між нас врешті, блисне пристрасть.

Клятий півень, ах пройдоха,
Ич чого, тепер забажав,
Що уже не бідолаха?
Най би трішечки поважав.

Відпоїла, став годящий,
Вже готовий (цього) діла,
Ах ти прихвостень ледащий,
Добре вчасно зрозуміла.

Жер задарма. Із піснями,
Тож не жди, ситий не станеш,
Із пустими кишенями,
Ти прийшов! А совість маєш?

Вже в руці тримала скалку,
Дід злякався, що аж упрів,
Ти лиш здатен пить горілку!
Збирай речі і фуфайку!
І іди, геть під три чорти!

Ти і справді, як той півень,
На чужі, скачеш городи
Вже наслухалася пісень,
Буть поетом від природи,
Таким хвойдам, знай, не дано!
***
Тож погляньте жінки милі,
(Що) до себе, приймаєте,
Бережіть… мудрість, а милість,
Лиш до себе всю сприймайте!

19.11.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Англiйськi сни

Привела біда Семена
До невролога в лікарню:
-Лікарю, проблема в мене,
Скільки б’юся - і все марно.

Сон у мене нездоровий:
Тільки стану засинати –
На англійській чистій мові
Починають всі кричати.

Якісь люди-посіпаки
Мене тягнуть на дорогу,
Навіть гавкають собаки
По англійському, їй-Богу!

Рано встану, як побитий,
Від жахів цих - серцем млію,
Дуже важко мені жити,
Бо цих слів не розумію.

-Вихід є,- невролог каже,-
Будете спокійно спати,
Тільки треба постаратись
Організм врегулювати.

Щоб у снах цих розгадати
Всю тематику злодійську,
Треба взятись і негайно
Мову вивчити англійську.

Добре з місяць попрацюйте
(Будете тут менше спати),
Головне, щоб в сні навчились
Балачки перекладати.

Я гадаю, через місяць
У нас будуть результати,
З практики своєї знаю –
Будете спокійно спати.

Через тиждень в ресторані
Лікар пострічав Семена:
-Як здоров’я?- поцікавивсь,-
Що в сні кажуть джентльмени?

Грає усмішка в Семена:
-Вже відома вся балачка,
Бо під боком спить у мене
Молода перекладачка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Катерина Собова

Англiйськi сни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Н-А-Д-І-Я

І Я ЛЕЧУ ДУМКАМ НАВСТРІЧ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B4Qh3kTBPJ0
[/youtube]
Приходить вечір непомітно,
Стихає гамір, людський шум.
І я звертаюся привітно
До неслухняних своїх дум.

Вони збираються юрбою,
Уважно дивляться в лице.
А я прошу у них спокою,
Їх шануватиму за це.

Вони це швидко зрозуміли,
Їм треба воля над усе.
Зібрались зграями й злетіли.
Тепер спочинь, моя душе.

Чомусь враз стало все пусте,
Нащо від себе відпустила?
Самотність швидко дістає,
Я їх за все давно простила..

Дивлюсь в вікно, їх виглядаю,
Надворі темінь, уже ніч.
А чи пове́рнуться, не знаю,
І я лечу думкам навстріч...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931517
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ЛИШ НІЧ ПОСПІВЧУВАТИ НАМ ТАК ХОЧЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsgklDEeUXw[/youtube]
Осінній день вже догорає,
Схиляє стомлені він плечі.
На зміну прийде вечір - знає,
Неспішно стихнуть людські речі.

Спокійний сон прийде вночі,
У снах узнають люди щастя.
Забудуть всі свої плачі,
Бо тільки в сні оце їм вдасться.

А вранці буде так, як вчора:
Тяжкі і безпросвітні злидні.
До когось послух і покора,
Які самі собі огидні.

Прожить в надії новий день,
І дочекатись знову ночі.
Бо ніч одна, вона лишень,
Поспівчувати нам так хоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931658
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Туман щемить

У забаганках осені - туманність:
Кристали льоду, крапельки води.
І сизоликий день в чуттєвих гранях,
І доля зводить нас вряди-годи́.

Любов така буває лиш весною,
І не по вінця - тільки через край.
Скажи, чому туманною сльозою
Окроплений цей невимовний рай?

Розвидниться, а далі що? Безвихідь?
Бо примхи осені не зупинить:
То вітер дмухне вогко, а то - тихо.
Любові краплі ...- це туман щемить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930988
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Шипшиново

Шипшиново... в розхристаному світі,
Де день осінній у безбарвності німій,
Де без оздоби путається віття,
І часто стукає у скронях: ти ж був мій.

Шипшиново, коли чуття з шипами.
Вогонь блищить достиглий в ягідці простій.
Ледь-ледь морозить... Шепче, шепче пам'ять
І акцентує: навкруги бринить застій.

Шипшиново...чи є ти, відгукнися.
Вже осінь пізня, і зима також гряде.
Червоні ягідки на чорнім нив'ї,
Де я і ти ...колись були...І де ж ти...де?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Маг Грінчук

Не тривожить Вас правда прозора…

Серпень жниварський золотіє календарною судьбою,
Наче добрим світом, духмяним білим хлібом і собою...
Жовта шепче стеблина: і ось прийшли жнива, прийшли жнива.
І сюркоче коник: знов літові кінець, почались дива...

Де озимини зелена ніжна ковдра поля накрила.
Легко на душі стає, навіть радість проситься у серце.
Лихо забувається людське, та ні - жадібні ці рила,
Котрі годину виглядають, щоб за кордон "збагрити" все...

Серпень...Вільно дихає поле. Влада дихає достатком.
Ціни ростуть. Течія... Хапуги пливуть. Земля, ти чия?
Люди! Ми що до нестями безсилі. Мало в державі втрат!?
Не тривожить Вас правда прозора і шлях у вічне життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930756
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Маг Грінчук

Вдячна чи мрія

Хлібороби... Щедро оспівана ця праця людська.
Кинуте у землю зерно стає колосом, дивом.
Щедра ниво, будь завжди між щасливими щаслива.
Тішить життя буйнимі врунами "запарка" така.

Тихо в небі, тихо в полі, бо урожай в коморі.
Стелиться наступний, зеленіє, ділиться теплом.
Він чекає сонця, людського догляду, вологи.
Хочеш помріяти - досить простору, як у морі.

Від жниварського серпня жде хлібороба надія.
Силу своїх рук, натхнення душі віддав він землі.
І не знає в думах своїх перепочинку про хліб.
На своєму місці людина, та вдячна чи мрія!?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930605
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Катерина Собова

Самостiйнiсть

Вже доросла дівка Ната
Веселенька встала з ночі
І сказала: -Мамо, тату,
Я сама пожити хочу.

-Це розумно,- мама каже,-
Двадцять вісім років маєш,
Самостійності навчишся,
Трохи досвіду придбаєш.

Раді, доню, ми за тебе:
Ти відчуєш справжню волю,
Вдовольниш свої потреби
І зустрінеш свою долю.

Із порадами своїми
Втрутився, як завжди, тато:
-Щось надумаєш робити –
То не думай відступати.

Дівка потягнулась смачно:
-Так, кароче, всьо понятно,
В цьому ділі я обачна,
Поступаю акуратно.

Речі ваші я зібрала
Вам пора уже отчалить,
Тож швиденько одягайтесь,
Чуєте? Таксі сигналить!

Беріть, тату, цю валізу,
Кості зранку розминайте,
Мамі - сумка, й пакет влізе,
Пока. Чао. Не скучайте!

Та не стійте, як статуї,
Ворушіться, мамо й тату,
Будьте певні, тут я точно
Вже не буду відступати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Катерина Собова

Садистка

-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.

-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.

Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.

Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.

Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.

Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.

Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.

Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Master-capt

Эх, судьба моя…

Эх, судьба моя…
Эх, судьба моя – тельняшка:
Тёмно-бела полоса!
То сироточка… бедняжка,
То в брильянтах, как роса;

То в цвету весеннем бродишь,
То – в осенней суете
Грусть печальную заводишь
Растянувшись на кресте.

Тех, кого любил безмерно –
Недоступны, разбрелись…
С кем грешил коварно, скверно –
Буйства томно улеглись.

Затянуть бы пояс страсти
Настрадавшийся души,
Излечить зелом участье –
Зов вопящего в глуши.

Предреклось, молиться Богу –
Врачеваться на миру,
Что б в погостную дорогу
Проводили… по добру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924388
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 19.11.2021

Ніна Незламна

Летять хмаринки…

Ой летять, пливуть хмаринки, поспішають,
Це вони, погоду нам передвіщають,
Ой летять, хмаринки - сіренькі перинки,
Стрімко- стрімко, й низько крапають краплинки.

Ой летять хмаринки і про щось вуркочуть,
Це мене, хитренькі, налякати хочуть,
Ой летять хмаринки, ніби в круговерті,
Крапотіти досить! Чому такі вперті?

Ой летять хмаринки, я їх не боюся,
Парасольку, маю, тому й не журюся,
Мовчазні, хмаринки більше не сваряться,
Ледь приліг промінчик, з вітром веселяться.

Попливли, хмаринки та й хутко до річки,
Під світилом зразу, рожевії щічки,
Тож летіть, хмаринки, хай ясніє небо,
Хай нам тепла осінь, дощику не треба.

03.09.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924081
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 19.11.2021

Ніна Незламна

Іжачок і мишка ( казка)

Пізня осінь… шурхіт листя,
Блиск роси - немов намисто,
І стіка, ледь-ледь донизу,
Із під листя та й з-під хмизу.

Чорний ніс, як той п`ятачок,
Та ще трішечки голочок,
Хмиз ворушиться. Враз за мить,
Сіра мишка, як затремтить.

-Пі-пі-пі, налякав мене!
-І чого, тут носить тебе,
Обізвався, вмить іжачок,
І улігся, він на бочок,
-Чи не бачиш, вже давно сплю,
Пізню осінь, я не люблю.

Мишка хвостиком круть- круть-круть,
Не спіймала, отих слів суть,
Очки хитрі й зразу вперед,
Тепер знаю, я той секрет.

Чому спить так довго їжак?
Не зимовий, значить хижак,
До спання, ще знатний мастак!

15.11.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я дуже хочу Україно…

Я дуже хочу Україно,
Щоби ти вільною була.
Ні перед ким, щоб на коліна,
Упасти більше не змогла.

Щоб ворог не торкав кордонів,
Не забирав чуже майно.
Щоб голуб - миру на долоні,
Не боячи́сь клював зерно.

Я дуже хочу Україно,
Щоби лунав дитячий сміх.
І згуртувавшись воєдино,
Могли ми відсіч дать для всіх.

Поля зерном, щоб засівали,
А не осколками війни.
Щоб сліз гірких не проливали,
Не додавалось сивини.

Я дуже хочу Україно,
Щоб мир запанував у нас.
Щоб журавлі летіли клином,
Щоб день наза́вжди не погас.

Щоб дочекалась матір сина
І щоб його обійняла.
Я дуже хочу Україно,
Щоб ти щасливою була.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931076
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зігрій мене

Зігрій мене в осінню ніч
І подаруй своє тепло.
Торкнись устами моїх пліч,
Щоб небо зорями цвіло.

Нехай розкаже Листопад,
Про нашу віддану любов.
Впаде листковий снігопад,
А ми посеред нього знов.

Зігрій мене, прошу, зігрій,
Щоб не торкалися вітри.
Не відбирай завітних мрій,
Ти ніжних слів наговори.

А я до тебе усміхнусь
І тихо так прошепочу.
Кохання досхочу нап'юсь,
В осінню пору дощову.

Зігрій мене своїм теплом,
Від себе більш не відпускай.
Щасливі будемо разо́м,
Коли ми вдвох - то справжній рай.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931241
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ВЖЕ ПІЗНО, ТРЕБА СПАТИ (ДЛЯ ДІТЕЙ)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oJaWUGr36eE[/youtube]
Сон прийшов до хати, зупинився,
І уважно глянув у вікно.
Засмутився - трохи запізнився.
Сплять усі малята вже давно.

Місяць зачепився за хмаринку,
Та йому в цей час теж не до сну.
Спить давно малесенька дитинка,
Я лиш обережно зазирну.

Всі маленькі хлопчики й дівчатка,
Бачать вже давно цікаві сни...
Виростайте в щасті ви, малятка.
Хочу, щоб не знали ви війни.

А матусі сон ваш бережуть,
Поряд вас хай буде мир і спокій.
В світ щасливий мами поведуть,
Залишилось тільки кілька кроків..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931278
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Н-А-Д-І-Я

СУМУЄ САД, ЛЮДЬМИ ЗАБУТИЙ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-m7BjKWFJVw[/youtube]

Сумує сад, людьми забутий,
Про що думки, мій старий друг?
На самоті так важко бути,
Тут тиша, пустка ріжуть слух.

Цей сад занедбаний і хворий,
Вже не торкне його рука.
Стоть безлистий і прозорий,
Так, доля ця його гірка.

Лиш пролетить колись пташина,
Спішить до теплого гнізда.
І зашаріється шипшина,
Коли гілками клен торка.

Все ж їй приємні ці торкання,
Чим відповість йому вона?
І тут на долю нарікання:
Чому весь час вона одна?

Як опинилась в цім саду,
Ще й до сих пір вона не знає.
Хто зрозуміє цю біду,
Чому тут молодість втрачає?

Ти молода, красива тілом,
То будь окраса серед всіх!
А твої ягідки, як світло,
На тлі покинутих, старих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931326
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Любов Таборовець

Відживала квітка своє тепле літо…

Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…

А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.

Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.

Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.

І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.

17.11.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021

Катерина Собова

Фiзикиня

У десятий клас прислали
Фізикиню молоду.
-Бідна,- в школі всі казали,-
Взнає лихо і біду.

З інституту, непогана,
Хіба справиться вона?
Там бандити, хулігани,
Мають пристрасть до вина.

Є ще й інші в них пороки:
Хтось на гроші в покер грав,
Учнів цих на всі уроки
Сам директор заганяв.

А цю зразу полюбили,
В класі - повна тишина !
Тут колеги затрубили:
-Чим же їх взяла вона?

Хлопці вже не грають в карти,
Із дзвінком біжать у клас,
Пруться всі за перші парти,
Кожен, наче входить в транс…

Не трудіться марно, люди,
Я скажу вам тет -а -тет:
-Шостий розмір в неї груди,
І у цьому весь секрет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 11.11.2021

Маг Грінчук

Живе, як віл…

В чому причина хвороби людського суспільства?
Зло на широкому руслі несе нам отруту.
Тільки хтось до правди байдужий і живе, як віл...
Це фундаментальний дефект нашої культури.

Впливи "культурні" - це фактор головних злодіянь.
Люди понині зраджують своїй Батьківщині.
Влада сіє всюди... Народе , відкрий очі, глянь!
...Брак моральної організації людини.

Де та універсальна контанта справедливості?
Розкажи, солдатику, не сердься, правду нам.
Ми почуємо і побачимо майбутнє з лиць.
Думаєш життя буде довге-довге, мов пам'ять?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930453
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 11.11.2021

Маг Грінчук

Повчає мить

Чи є там угорі, над нами, життя - не знаю,
Але добре бачу - райська краса тут на Землі.
Травинка, вицілувана сонцем, - горда струна
І легка, мов подих, як павутиння - чутлива...

Вона спокійно колишеться навіть без вітру.
Обнявшись притаїлись росинки з стеблинками,
Поблискують, наче сльозинки, ласкаючи світ.
Притягує око, не фальш,- краса більш, чим колись...

Здається, незримі ноти повисли, ще дзвенять.
Співають і утверджують усім право жити!
Блаженствуй, людино! Планета-Земля - благодать.
Тож своєчасне кожне чесне слово. Повчає мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930544
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021

fialka@

Осінь в червонім плащі

Стиглою грушею висохлі трави,
Хитро, по-лисячі, трішки лукаво.
Любить гуляти в червонім плащі,
Зазолотила дерева й кущі.
Модниця ця дуже довго вбиралась.
В різнії сукні барвисті вдягалась.
Коси плела, на вітри розпускала,
І чобітки нові, стильні придбала.
Потім блукала, співала, сміялась.
Барви змарніли: вона розридалась.
Тож не дивуйтесь, коли йдуть дощі,
Осінь сумує в червонім плащі.

Дякую за натхнення Ніні Незламній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930330
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021

Ніка Гордон

Діти швидко ростуть

Діти швидко ростуть... і свої і чужі...
Вже незвідані кличуть їх далі.
Де за обрієм що раз нові міражі,
Перемоги і втрати, радості і печалі.

Хай спішать...їм ще світ відкривати.
Пізнавати незвідане, будувати мости...
Запорошені іграшки будуть лежати..
Але ти не жалій, поцілуй, відпусти...

Лиш молитву хай візьмуть з собою дорогу.
Силу духу і мужність, милосердя й любов.
Ти за доньку і сина щодня проси Бога
Хай летять у світи...Хай щасливі вертаються знов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930325
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Жива навіки й вільна

У тобі - океану глибина,
Безмежжя неосяжне і широке.
І притаманна , звісно, сивина,
Бо вже достатньо і століть, і років.

На диво, в тобі, рідна стільки слів.
І кожне - діамантове проміння.
У тобі, мово, материнський спів,
І розуму, і почуттів сплетіння.

Народу нашого - душа одна,
Гарант на вічність, золоте натхнення.
У тобі милозвучності весна.
Прозора, українська - тво́є ймення.

Шевченка рідна мова й роду код.
В твоїй скарбниці - гордість України.
Зазнала мордувань і перешкод,
Але жива наві́ки, й вільна нині.

( Вітаю усіх одноклубників 9 листопада з Днем української писемності та мови. Бережімо нашу рідну!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930298
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танці - шманці ( гумор)

Дід Семен і баба Настя коханцями стали,
Цілу ніч вони від щастя, танго танцювали.
А коли в віконце сонце зазирнуло зранку,
Дід побачив свою жінку, через офіранку.

Тупцювала на порозі, стукала у вікна,
Щось під носа муркотіла, аж кума поникла.
Накінець почулось:" Настю, ти жива, чи мертва?
Цілу ніч світилось світло, в мене ноги втерпли."

Дід хотів ступити крока, щось стрельнуло в спину,
Не минуло і пів року, коли нерв той згинув.
А тепер чомусь проснувся, нагадав про себе,
Бач не добре повернувся, так мені і треба.

Не сиділось біля жінки, хотів танцювати,
Закололо щось в печінці, як тепер тікати?
У вікно... не перелізти, не зігнеться спина,
Ну кудою йому лізти... Вгледілась драбина.

Повела вона наго́ру, високо забрався,
А кума хутко в комору, дід перелякався
Що тепер йому не злізти із гори ніколи,
Лише буде бачить небо і яснії зорі.

Що ж тепер скажу Килині, де ту правду взяти?
Ми із Настею невинні... дід став міркувати.
Жінка шарпала за двері, двері відчинились
І суперниці на ганку ніс - у - ніс зустрілись.

Чи глуха ти моя ку́мо, чи вуха заклало,
Що у тебе за розруха все порозкидала?
Чи не бачила ти діда, десь вражина дівся,
Вчора, ще пішов з обіду і не передівся...

Настя враз почервоніла, стала заікатись,
Все життя брехать не вміла, треба признаватись.
На горі, щось застогнало:"Я не винувата."
Промовила Настя швидко, тай втекла в кімнату.

А Килина на драбину тихо піднялася,
На гарячому зловила свого ловеласа.
Тільки дід стояв, мов камінь і не ворушився,
Буде тепер йому а́мінь - з Килиною стрівся.

Ти чого старий задумав, що із головою,
Нагорі, та щей в сусідки, діду, що з тобою?
Та оце, як йшов додому, блуд мені вчепився
І тепер не пам'ятаю, як тут опинився...

Любко мо́я, серце мо́є, що скажи робити?
Треба бу́ло любий діду вчора менше пити.
Треба бу́ло, добре знаю, нема, що сказати,
Бо ж таку натуру маю - люблю танцювати.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930297
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021

Дривко Люба

Доля

Тумани,тумани кругом
Й просвітку не видну ніде,
У тому тумані густім
Одинока дівчина іде.

Здавалось-нещасна вона
І щастя не буде повік,
Насправді дівчині отій
Ішов лиш сімнадцятий рік.

Та доля її не покине
І щастя своє ще знайде,
І сонечко ясно засвітить,
Й коханий до неї прийде.

І роки пливли за роками
Й здається давно це було,
Дівчина йде заміж від мами
З коханим в далеке село.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930089
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Valentyna_S

Думи твої невеселі

Господи Боже, що то крику було в нас
за тоті ліси та пасовиська!
І. Франко
Як пил, здмухнувши з долоні розлуку,
Я йду до яру слідами колишніми.
Ось тут черешні брели попід руки
Й очі втішали убраннями пишними.
Пні та оцупки залишені.

Отче село, сиротино покинута,
Райський садку в небокраєвім полі,
Видно, журбина твоя ще не випита,
Раз у заруці мамон мимоволі—
Й краю немає сваволі.

Лементи совісті палять кострища.
Впевнені: душі з’єднаються з небом?
Пуща соснова сумним попелищем
Стала під крики глумливі: —Так треба!
Жадібність смокче:— Нам ще би…

Страдне село, бузувірством окрадене
Марні благання—заляжуть в пустелі.
І, звідусіль безпросвітком обкладене,
Ти, як сльоза, непомітно пощезнеш
У споживацькій хурделі.
Думи твої невеселі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Valentyna_S

…

З нудьги листки розклала для пасьянсу.
Минулись маскаради і бали.
Не їй співатимуть вітриська станси.
Не їй. Прогар не йде із голови.
Ще вчора донна-леді-фрау-пані
В сап’яні, оксамитах, з рос парчі,
Соромлячись потертого жупана,
Від нас світ-заочі піде хутчій, ,
Щоби ніхто не бачив і не чув
Осіннього тужливого плачу.
Піде, уклавши душу в крапелини
Обвитої льодистим сном калини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930124
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Ніна Незламна

Звуки з минулого

Його й досі
пам'ятають на Батьківщині

*
Гармошка грала…. в переході,
Веселий танець, це кроков`як,
Привіт з минулого. Не в моді,
Уже давно, лиш чуєш гопак.

Завзятість майстра, не вгасала,
Відчуття клавіш, спритність пальців,
Душа з гармошкою… співала,
Було кружляє, в ніжнім вальсі.

Давні часи! Все вечорниці,
Хоча й життя, надто туманне,
Пісень співали молодиці,
Щоби забути й їх злиденне.

Ще до війни і саме в той час,
Гармошка славилась на весь світ,
Выри вогонь, в людей не погас,
В серцях Надія - ніби граніт!

І настав мир! Позбутись чобіт,
Народ спромігся, ворог утік,
На душі легше, стало й тобі,
Веселі ноти грав чоловік.

Важкі часи… заводів фабрик,
Відбудування. Лише на мить,
В руках гармошка, він фанатик,
Знов лине пісня й хочеться жить.

І все частіше в буйно цвіті,
Чути частівки й веселий спів,
Прожив з гармошкою на світі,
І хоч хвороб здолати не зміг,
Про себе славу все ж залишив.
*
Я пам'ятаю твої очі,
Ясні, в них сяючі, зоринки,
І звук гармошки серед ночі,
Немов дощу чую краплинки,
Мені татусю, приносять спогад.

07.11.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ДУМКИ ЦІ СИЛИ ДОДАДУТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tx0qeK3A0mk[/youtube]
Я бачу, осінь постаріла,
Упало золото з гілок.
А дні ідуть, ти посивіла,
Твоїх не бачу помилок.

Ти все робила так, як треба,
Твоя це місія така.
А замість листя - сухі ребра,
Я не скажу, що ти слабка.

Чому ж ти плачеш раз - по - раз,
Сльозами листя поливаєш?
Не маєш ти вже тих прикрас,
Чому ж ти сльози не ховаєш?

З тобою плачем заодно,
Ніхто не бачить наші сльози.
Про це тобі узнати складно,
Ти зрозуміти нас не в змозі.

Не навівай на нас печалі,
Утри їх, просто посміхнись.
Журба і смуток нетривалі,
На дні найкращі озирнись.

Хоч сонце гріє вже не так,
Ночами зашпори зайдуть.
Розкошувала ти ж у смак,
Думки ці сили додадуть..

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQzbLJaZ_sA[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930175
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Катерина Собова

Колготки

Господиня спритна Галя
Урожай розприділяла
І старі свої колготки
Перед мужем розтягала.

Засвітились очі в Гриця,
Молодецька грає вдача:
-Ох і хитра ж ти лисиця,
Я в них, знаєш, що побачив?

-Що ж тут знати? - Галя каже,-
В тебе мислення вузеньке:
Бедра уявив ти, враже,
Або ноги коротенькі.

Я це чую від ледаща,
Що не вартий навіть дулі…
Знай надалі: це найкраща
В людей тара для цибулі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ЛИСИЦЯ ТА ЇЖАК ( ДЛЯ ДІТЕЙ)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u7NJur76Llw[/youtube]

Йде їжачок повільним кроком,
На спинці він несе листок.
Лисиця, ніби ненароком,
Дістать хотіла до кісток.

Зубами хвать його за спинку,
Сніданок буде, хоч який.
Зробила раптом тут зупинку:
Він же колючий, ніякий.

Присіла, лиже лапки, носик.
Які все ж гострі колючки!
Але сидить, все ж без істерик,
Я все згадаю, їжачки!

А їжачок скрутивсь в клубок,
І покотився швидко з гірки.
Він до своїх спішив діток,
Його виглядували з нірки.

А поряд нірки росла грушка,
Струсив їм вітер смачний плід.
Носила мишка шкряботушка,
Для їжачків добрий обід...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930167
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ЗГАДАЄМО ПРО ЛІТО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6UupquhXZh4[/youtube]

Скінчився дощик теплий, літній.
Веселка в небі зависа.
Води напився день спекотний,
І проясніли небеса.

Упало сонечко в калюжу,
В воді купались промінці.
Свою відводили там душу,
Пташки сіренькі - горобці.

Ця галаслива сіра зграя,
Давно чекала банний день.
Бо знали: ця вода святая,
Лікує ця вода лишень.

Старанно мили своє пір"я,
Маленькі лапки, сірі спинки,
Своє покращили здоров"я,
І це робили без зупинки.

Як накупалися вдоволі,
Лягли на сонці спочивать.
Закрились очки мимоволі,
Так захотілося їм спать.

Все милувався ними котик,
Та він купатись не любив.
Розкрив від заздрощів він ротик,
І поряд них тайком ходив.

І хоч любив він дуже м"ясо,
Не тронув жодного із них.
Все ж поглядав на них він ласо,
Та не зробив тепер цей гріх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930118
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ЗГАДАЄМО ПРО ЛІТО

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930118
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Маг Грінчук

Сюрприз

Кілька днів тому ліс красувався барвами,
А сьогодні стоїть оголений, без параду.
Лиш дуби зберегли своє пожовкле вбрання.
Шелестить під ногами килим осіннього дня.

Де там помітити, щось цікаве, корисне...
Я не полінуюсь, відгорну цей жмуток листя.
Біля пенька ждав сюрприз - гриб естет-опеньок.
Це останній з їстивних грибів сезону, мій бренд.

Поруч, щось приглушено зарохкало сиве...
Купа листя мовби ожила і розсипалась.
І посунула... Збагнути неважко - їжак.
Соромливо, скрадливо, показався боязно - жах.

Отрусився, наставил голки: а ну торкнись!
Мабуть, домовляється востаннє, мов поклонивсь,
Скоса подивився, невдоволено чмихнув.
Потоптався, тихо задріботів у чагарник.

Незабаром прийдуть морози небайдужі.
Непомітно сховається він під сніг потужний.
Ліс засяє тоді крижаним діамантом.
Буде терпляче чекати, та тихо дрімати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930102
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Родвін

Пізня осінь

У ви́рій відлетіли журавлі,
А з ними ра́зом - теплі дні яскраві !
Дере́ва го́лі, у туманній млі ...
Іскри́ться па́морозь вдосві́т на тра́вах !

Гаря́чі фа́рби зга́сли ... Ген в далі́
Похму́ра ски́рда, по́серед ріллі ...
В розо́рах свіжий мокрий сніг білі́є
Та ла́тка поля зо́рана чорні́є ...

Ген-ге́н за полем сірий, мокрий ліс,
Крає́чок со́нця із-за хмар видні́є ...
Осіннє сонце ... Сві́тить, та не гріє ...
А вітер зно́ву дощ до нас прині́с !

Холодний дощ ... Над нами десь завис
І, наче ма́ком, ле́две-ле́две сіє ...

Дріма́є я́блунька, про ве́сну мріє,
Намо́клі яблука колише на гіллі́ ...
Колю́чий вітер ... Кру́тить, шалені́є,
Заме́рзлі кві́ти хи́лить до землі́ !

Ледь-ле́дь сніжи́ть, та скоро захурде́лить
І білий са́ван зи́монька посте́лить !
А по́ки - сля́коть хлю́па під ногами ...
І осінь плаче зи́мними сльоза́ми !

Воло́гий холод ла́пає за плечі,
За шию кра́плі почали́ стіка́ти ...
Б'ють дрижаки́ ! Пора́ тіка́ти
У теплу хату ... Всістись коло пе́чі,

І ба́ять добрі ка́зочки малечі ...
А осінь - у віко́нце, спогляда́ти !

05.10.2021 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 06.11.2021

Родвін

Останній вальс

Є в о́сені яскра́ві миті -
Коли дерева і кущі́,
Барви́стим по́кровом укриті
Й блука́ють, да́леч, десь дощі ...

Легенький вітерець ледь віє ...
Запа́хло лісом, чи́мось чистим -
Сосною і опа́лим листям ...
Чарі́вні дні - аж серце мліє !

* * *

Грайли́вий вітер відрива́є,
Від гі́лок, сто́млені листо́чки .
Вони не плачуть - тихо, мовчки,
Разо́м із вітерце́м кружля́ють ...

Немо́в метелики. Літа́ють
В сумні́м свої́м, останнім вальсі !
Та вітер врешті відпускає
І тихе́нько, після танцю,

Нечу́тно до землі́ сяга́ють ...
Вкривають зе́млю килима́ми,
Шурша́ть грайливо під ногами,
А по́тім міцно засинають ...

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/ddcb0f60dbdc4e6eb84c5927ba949618[/img]

26.10.2021 р.

Фото https://99px.ru/sstorage/86/2015/11/
image_860411151412001266287.gif

Фото http://www.graycell.ru/picture/
big/listopad3.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929108
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 06.11.2021

Ніна Незламна

По асфальту каблучки

Как-то навеяло… летним вечером
Она спешила, была мной замечена
Вдруг вдохновением увенчана…
Словно под музыку, родился стих...

*
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Я спешу, знаю ждешь, меня ты.

Как всегда, назовёшь кокеткой,
А мне кажется, сладкой конфеткой,
Ведь когда, это часто слышу,
На мгновенье, свой нрав возвышу.

Тороплюсь, снова в синем платье,
Блеск браслета, взор на запястье,
Подарил, ты в тот летний вечер,
И поклялся в любви- рад встрече.

Ну а звёзды в небе, как свечи,
Нежность рук, ощутили плечи,
Под сиянием ,светом лунным,
Больно сладки, все поцелуи.

Уж ловили… запах жасмина,
Слились звезды, вдруг воедино,
Рассеялся туман сомнений,
Был, наш вечер, всласть откровений.

Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Тороплюсь, милый ждешь, меня ты.

05.07.2021г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Маг Грінчук

Від норм відхилились

Руйнівні форми діяльності ,хіть проявилися,
Як расизм,війни, вбивства, експерименти, геноцид.
Це так звані гіпертрофії... Від норм відхилились.
Це абсурдне панування генів-вбивць хворих видів.

Став так своєрідними раковими пухлинами,
Розлослися всі на теренах наших людських культур.
Засіб звільнення від них- Віра в ... ,злагода в родині.
Розуміння здорових намірів і є - рятунок!

Керувати наші гени будуть завжди на Землі,
Доки вони пов'язані зі збереженням роду.
...Стали моральним авторитетом останніх століть.
Владні люди точать ніж, щоб не було миру, згоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929980
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Цей тихий листопад

Цей тихий листопад так непомітно
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Хмарин пливуть фантазії тендітні,
А я купаюся росинкою в любові.

Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
Цей тихий листопад умовностей не має.
І воля почуттям, вогнів намисто.
В мозаїці земній строката тепла гама.

Сумісність душ у тиші листопада,
Коли оголеність дерев - не серця пустка.
Осіння благодатна серенада
Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Дякую Вам, читачі (акровірш)

Д-арунок сонячний - проміння.
Я серце викупаю в нім.
К-оли натхнення, є і вміння,
У-дача проситься у дім.
Ю-рлива думка шепче рими,

В-уаль знімаю із душі.
А-люром жвавим знову ритми
М-оя любов - для Вас вірші́

Ч-итайте на здоров'я, люди.
И (І) буде хай легким життя.
Т-ому й пишу я щиро, любі,
А-би покращити буття.
Ч-итайте вірші без полуди,
І в кожнім з них - мої чуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929822
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Н-А-Д-І-Я

КОЛИСЬ ПІШОВ, НЕ ПОПРОЩАВСЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WACncn-YeXQ[/youtube]

Колись пішов ти, не попрощався,
І не сказав і пару мені слів.
Мабуть, туди ти і не збирався,
Чи слів потрібних ти знайти не зміг.

Ти озирнувся раз на віддалі,
А я відчула зразу - назавжди.
І охопили передчуття печалі,
Так захотілось крикнути - зажди.

Далеко був, ти вже не почуєш,
Прокотиться луною по душі.
І за вагання ти тепер жалкуєш,
І згадуєш їх так часто у тиші.

Лише горбок, укритий шаром снігу,
Розкаже вже про тлінність почуттів.
Закриє назавжди життєву книгу,
А світ без тебе так вже опустів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929901
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ВЛАШТУВАЛИ ЗВІРІ СВЯТО (ДЛЯ ДІТЕЙ)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HFsLG1ROS2c

[/youtube]

Влаштували звірі свято,
Всі зібралися за мить.
Працювали всі завзято,
Всі робили, хто що міг.

Напекли блинців із сиром,
Каша пшонна з молоком,
І картопля у мундирі,
Що спекли із шашликом.

Ще спекли пиріг із маком,
Холодець і інші страви.
Щоб було усе зі смаком,
Присипали і приправи.

Все! Наїдки на столі,
Сіли поряд всі рядком.
Тут були старі й малі...
Чи опишеш це пером?

Як поїли, то співали,
Танцювали, хто як міг.
Вони осінь прослявляли,
І лунав веселий сміх.

А зима усе це чула,
Вона в вікна заглядала.
Важко так чомусь зітхнула,
На це свято споглядала.

Довго свято це тривало,
Потім сон зморив усіх.
Коли вранці повставали:
Що за чудо - білий сніг?!

Біле ніжне покривало,
Вкрило землю, ніби пух...
Сумували звірі мало,
Не було у них розпук.

Тепер зиму всі вітали:
Знову танці, знову сміх.
А зима все розцвітала,
І пришвидшила свій біг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929894
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021

Катерина Собова

Хитрий дiд

Виглядала баба Ліда
Із вікна своєї хати
На подвір’я до сусіда
(Треба ж все її узнати).

За парканом проживає
Старий лікар, безнадійний,
Дні останні добуває,
Скоро буде вже покійний.

Дружно з’їхалися внуки –
П’ятий день уже товчуться,
Не доходять їхні руки,
Щоб до діда простягнуться.

То під грушею всі вклались,
Видно, що часу не гають,
То на лавку перебрались –
Якийсь аркуш розглядають.

Вже дорослі дяді й тьоті
Зранку спокою не мають:
Що вони в такій роботі
В тому аркуші шукають?

Пояснила баба Віта,
Що за дідом доглядала:
-Старша внучка з заповітом
Чорновик десь розшукала.

Почерк лікаря не кожен
Прочитати може зразу,
Третій день вже розбирають
Зашифровані ті фрази.

Не знайшли себе у списку,
Посварились і побились,
Хтось у когось кинув миску,
Верещали і хрестились.

Дід ще жартувати хоче –
Пустив чутку, що вмирає,
Он стоїть в вікні, регоче,
Що робити далі - знає.

Всі поїдуть звідси нині,
А свої всі заповіти
Дід напише на латині –
Розбирають нехай діти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021

Катерина Собова

Хитрий дiд

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2021

Маг Грінчук

До спеки думок

Хочу знати світ. Чому на сонці є "родимі" плями,
Звідкіля досконалість маленьких пальчиків немовлят.
І чому зоряне небо - втіха творіння природи?
Нащо байдужих істот розвелося? І що їх плодить?

Світ живий - джерело майстерності мудрого розуму.
Це інстинкт горлиць, регулятор тиску в жирафа мозку...
Механізми вражають уяву своєю складністю,
Як клітина бактерій, вагою в трильйонну частку грама.

І кому ми зобов'язані нашим диханням, життям,
Інтелектом, генетичним кодом, ковчегом майбуття,
Тими нервовими зв'язками у головному мозку.
Все записано у наших клітинах до спеки думок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929683
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021

Зелений Гай

Мар'янка про цирк

Ірочка про цирк

В цирк маленька Ірочка
З мамою ходила.
Цілий день про нього
В садочку говорила.

"Кучеряві песики
Весело стрибали,
В шорти кольорові
Усіх їх повдягали.

Виступала мавпочка
В цирку тім, потішна,
А на ній спідничка
Салатова та пишна.

Потім на арену
Вивели слонів,
Звірі велетенські
Тільки без штанів."

У зв'язку з тим, що цей твір складений з порушенням правил української мови довелося його редагувати. Старий варіант залишаю для спогадів. Читай, шановний читачу, його в новій формі та з новою назвою:

Мар'янка про цирк

Здивував похід до цирку
Дівчинку Мар'янку
І про нього гомоніла
У садочку зранку.

"Вчена мавпочка-артистка
Там була потішна,
А на ній спідничка гарна
У лелітках пишна.

Ще у цирку виступали
Песики кудлаті,
Повдягали їх у майки
Й шортики строкаті.

У фіналі ж на арену
Вивели слонів,
Звірі дуже велетенські
Тільки без штанів."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929582
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 02.11.2021

Ніна Незламна

Заради тебе ( рим. проза)

Прикарпаття в буйноцвіті, високі трави, мов у намисті… Роса холодна, обпекла ноги , вона босоніж, немає іншої дороги. І навіть до хатини, рідної стежки, густий спориш, порозстеляв мережки. Кущі шипшини одягнені в зелені ягоди – корали. Гілки з шипами, на ногах лишали рани. Чи й відчувала, а чи й ні, від хвилювання, душа ніби у вогні. Спішить до сина, не бачились два роки. Певно піднявся тиск, пашіли щоки. Ой, що ж життя, ти робиш з нами. Із чоловіком чужими стали. Обіцяла приїде пізніше та зібралась швидко, вийшло раніше….
Ще раз погляне, ялини і пишні смереки, широко вряд, а там подалі уже виднівся й сад. Дерева густо, ніби прикрашають гори. То зблизька, а то, аж здалеку, чути звук сурми. За мить, трембіта вигравала весело. Вже прокинулося, рідне, напівпусте село….
Неподалік, попереду, свекрухина хатина, як не зайти, тож вже давно родина. Адже про неї теж не забувала, кожного місяця гроші посилала. Вона ж стара, немічна, вже років п’ять, лежача. Хоч й часто чула вслід слова,
-Ой, сину - сину, а твоя Софія ледача. І що то в школі за заробітки, чи не навчаться самі дітки? Пісень співати та шити й вишивати, в кожній хатині, цього навчить мати. Нехай би їхала на заробітки. А ти б пішов до Наталкиної тітки. Вона ще має силу, за мною пригляне.
У відповідь, ледь стримуючи сльози, з під лоба гляне. Все мовчить, а під серцем, щем до болю. І вже не вперше, дорікає долю.
Але ж кохала і він клявся в коханні. Їм соловей співав, спадали роси ранні. Роман руки потер, тож молоденька й на це кохання, дала згоду ненька. Щоби молодшу брав, проторочила всі вуха. І зразу нею, втішилася свекруха. Ніби все добре й народився синок Богдан, на жаль вже згодом, ніби в оселі був шаман. На пустому місці сварки і все частіше, кудись чоловік зникав. Малим Богданчик, її часто за рукав смикав,
- Мамо, а тато в тітки Наталки, рубає дрова, а я туди боюся йти, там висока кропива. Вона ж пекуча, а йти куди не знаю, де можна обійти. Та й тато кілька раз мене тягав за вуха, кричав, щоб за ним не йшов та щоб його, я завжди слухав.
І по щоках, стече не одна сльозина, поцілує, приголубить сина,
-Поглянь синочку, які в нас чисті небеса! А ні хмаринки, тож не журимося й ми. Я любий, напевно скоро поїду в найми. Подамся до Польщі, будеш з татом і бабусею пару років.
А він до її щічок притулив руки,
-Хай тато їде, ти ж маєш тут роботу, учителюєш. Принаймні гроші ж заробляєш. А він вдома і вдома, чому його, бабуся не пускає?
Обійме сина, знов душенька страждає. Ледь стримуючи сльози доводить сину,
-Ой любцю, зима попереду, нам дров треба, тож в його силі є потреба. Дрова закінчилися, піде в ліс, привезе машини дві –три, тоді вже й про це можна позбутися журби. Бачиш й бабусі кожного для все гірше й гірше, чи й дочекаємося, коли стане ліпше. Боюся зовсім не стане ходити, не знаю синку, як ми далі будем жити.
Біля вікна не раз задумалась… І нащо ця Наталка десь взялась. Жила в Росії, певно років десять, може й більше, батьки не раз казали,
-Добре живе, каже,що їй там ліпше.
Але приїхала, ні грошей, ні дитини. Хвалилась людям,
- Може б там і була, якби не було війни.
Це однокласниця його, можливо в них було кохання? Але відразу відганяла думку, на краще мала сподівання. Можливо допомагає так, по- сусідськи.Тож завжди дружно жили їхні батьки.
І рік за роком так минав, синок, вже ранець у руках тримав. Навчався добре, із сумом, матусю обіймав, за походеньки батька давно знав. Вона ж ховала лице в долоні, висушувала сльози ті, солоні. Думок багато та одного разу так допекло! Свекруха, майже лежача, щось гучно буркотіла й сваряче її,
-Софіє!Ти ба чого захотіла! Покинь ці надії! Хай він вдома господарює, а ти їдь. Кажу , його я не пущу, про це і думати забудь! Богдан уже підріс, бач, справжній Муромець росте. Не буде ж ходити, як циганське дитя обдерте. За мене не журися, хоч вам і набридли мої охи та я, іще поживу трохи.
Вона вже зібралася в дорогу, валізу підвезла до порогу. Тремтіло серце, як покинути хатину, то іще нічого, але ж дитину! Та, який вихід, іншого ж не має. Цікаво, адже й чоловік, чомусь не відмовляє?
По кутках гляне, ніби скрізь залягла журба.Чому ж настало таке важке життя? А, що кохання, - то напевно все міраж, думки джмелині - підкрадався мандраж.
-О, мамо, я вже тут, я встиг! Як добре, ще не поїхала ти!
До хати забіг Богдан, кинувся обіймати.
-Ой, синку- синку, що ж я за мати?!Бачиш, автобус за годину, я вже зібралась, поїду сину. Ти ж зрозумій , це тільки заради тебе. Щоб ти найкращий був у мене. Щоби навчався, як годиться! Можливо й татко твій зласкавиться. Чомусь на мене дивиться, як на тінь..
-О! Мамо, але ж тітка Наталка і він…
Не дала договорити, долонею уста прикрила,
- Помовч синочку, я це знаю, уже з тобою говорила.
У Польщі, їй і справді повезло, мабуть що усім бідам назло. Вона потрапила до поважної пані, що мала статки непогані. Побачивши диплом вчительки, гувернанткою її взяла і невагаючись, аванс дала. Навіть подарувала кілька суконь із своїх старих, дубових скринь. Пані - художниця, то ж часті гості. Кинула оком,
-Це щоби мала гарний вид, мені й тобі не мили кості.
Згущаються хмари, вбралась осінь у барвисті кольори. А згодом, за вікном морозні вечори. Минали довгі, зимові дні… У смутку. А почує голос сина, мріє про відпустку. Панянка, влітку мала летіти в Ізраїль на відпочинок. Вона ж, календарні дні лічить, в своїй кімнаті проронить кілька сльозинок. А син телефоном, вкотре підтримає словами,
-Мамо, ти не турбуйся, все добре і з бабусею, і з нами.
Так час спливав…. Роки минали, бувала вдома кожного літа, в цей час панянка мандрувала по світу. Лиш охоронець залишався в будинку. Вона ж втішилася таким довгим відпочинком. Хоч по приїзду, доводилося добре попрацювати. Тож треба побілити дві хати. Та й на зиму якісь закрутки зробити й дитину вечорами приголубити. А Роман, знаючи про її приїзд, ховавсь від зустрічі, певно боявся сварки, подивитись у вічі. Йшов на вирубку лісу,чи комусь ремонт зробити. Тож треба теж якусь копійку заробити. Але було, інколи і зустрічались, по приїзду, на стіл клала гроші, він усміхнеться й відразу ховає очі. Але похвалить,
-А ти молодець! Бачу задоволена, гарні гроші заробити вдається.
І більш ні слова, як і що? Себе втішає, добре, хоч не думає казна - що. Напевно ж про все вивідає у сина. А він щирий, розкаже, тож дитина. А , що ж кохання?! Десь заблукало, як відлуння і не повернеться, вже немає й сподівання.
Софія поспішала, давно цей день чекала. Ласкавий промінь ніжно торкнувся її обличчя. Від думки, на мить здригнулась, ну от, лиш два місяці й будем прощатися. Від хвилювання, на скронях помітно здулися вени. Різко зупинилась, але ж все добре, син вдало склав екзамени. Вона досягла своєї мети, в училищі навчатиметься. В душі з розсіяними думками, назад оглянеться. Роки прожиті в подружжі згадає, адже давно втрачене кохання, серце страждає. Тоді, вже буде краще розірвати всі стосунки. А сину, з Польщі надішле гроші й подарунки. Заради нього служитиме панянці, хоч давно зникли з обличчя рум`янці. І ніби пізня осінь вплітає в коси сиві павутини, але вона, на все згодна - заради дитини.
Аж ось і стежка… Нема на клумбі квітів, відцвівший кущ бузочку від вітру шелестів. То ніби зустрічав її привітно. За мить хитнулась, поглянувши в вікно. Наталю вздріла, в своєму фартухові. До обличчя відчула прилив крові. На мить завмерла та все ж вирішила зайти. Але ж не втече кругом хати. То ніби в серце ніж та треба гордість мати. Адже, хоч й колишнього коханого та все ж роками була мати.
Стиснуло в горлі, важко говорити, все ж наважилась двері відчинити.
Відразу, в ніс вдарив запах м`яти й чебрецю, уздріла розчервонівшу молодицю. Та махнула рушником й косо позирнула до свекрухи,
-Піду в себе знайду липучку, знов налетіли мухи.
Й ледь не спіткнувшись, вискочила з хати. Думка- стріла - Хай краще так, навіщо щось брехати.
З пустою тарілкою в руках, стара сиділа в ліжку, побачивши невістку, в очах з`явився страх і похапцем потягнула на себе рядюжку. Злісно звернулася до неї,
-Ану, забери тарілку! Три дні поспіль, варениками годують.Подай води, зап`ю пігулку. Але ж пенсію мою одержують. Кажуть ледве на ліки вистачає. А їм то що, напевно може брешуть, тож Роман гроші заробляє! Це добре, що приїхала, гроші чи долари поклади в шухляду, я ж втомилася, замучили, нехай приляжу. Та допоможи, накрий простирадлом ноги. Ти знаєш, не можу позбутися тривоги. Богданчик теж, пішов з ним у ліс працювати. Грошей катма, чому мало заробляєш, що ти за мати?!
В очах вогонь, знову мовчала, образи ті, вдала не помічала. А серце гупало, шаленіло. Одне бажання втекти - душеньку гріло. Ні… ні - помисли, погляд у вікно до неба. Дай Боже сили нині змиритись треба. Ніби не чула тих образ, колючих й не бачила тих поглядів, зміючих. Думка оса - Бач, що захотіла, знову долари на ліки! О, їй би сліз пролить ріки. Та лиш одна сльозина затремтіла на віях, думки холодні, ніби в сніговіях. Адже ці гроші заробляла для сина, ні, не віддам, хоча ми і родина. І тихо, наче й в хаті не була, в душі раділа, нарешті змогла! Все ж кілька раз, як йшла додому озирнулась, із болем в душі, криво посміхнулась. Чому раніше рішучості не мала? Навіщо молодість згубила, все прощала?
Вже за вікном стемніло… вона чекала сина й чоловіка. Дивилась до ікон, молилась, що вдома, сину буде втіха. Образи з смутком, у вечірній млі втопила, наскороруч пельменів наліпила.
Стрілки годинника бігали на циферблаті, важке чекання, на устах, раз у- раз відчувала сльози, солонуваті. Нарешті, різко відчинились двері, геть відступили, думки химерні.
Теплі обійми матері й сина, сповзла на плечі шовкова хустина. Син - легінь, ніжно в очі заглядав,
-Матусю, люба, я так тебе чекав!
- Як ти підріс, любий мій синочку!Дай же погляну, постій хвилиночку! Дай надивлюся моє янголятко!
Й погляд на двері,
-А де ж наш татко?
Це запитання, йому одне із неприємних. Якщо не мають почуттів взаємник, то що шукати винних?
-Та зараз розповім, він у бабусі.
Тільки тепер, помітив сивину в її волоссі,
-Мамо пробач, я нічого не зміг зробити, він там з Наталкою, сказав не прийде, там залишиться жити.
Вставало сонце і сідало… серденько спокою бажало. І задивляюсь нічкою в зірниці, здавалося, позбулася в`язниці. У піднебесся здіймались світлі мрії. Минуло кілька клопітливих днів.
Літній день, хоч і сонячний , привітний, все ж навівав смуток. Всі образи, Софія намагалася зібрати в жмуток. І по дорозі до автобуса, ніби на вітер викинути, в небуття, щоб той розвіяв, а вона думає лише про майбуття.
Посеред хати дві валізи на колесах. Сидячи, руки скрестила на грудях, бриніли сльози на очах,
-Синку, пробач мене і не суди строго, подякуймо цьому порогу. Попереду на нас чекає дорога. Квартиру винаймемо в місті, згодом будеш навчатися, а я, в Польщу подамся в серпні. Звичайно ти не будеш жити в розкоші, доки навчатимешся, буду посилати гроші.
Вже не маленький, за неї син у душі страждав, почервонів та все ж несміло запитав,
-Мамо, а як же твоє особисте життя?
Ледь вгамувала часте серцебиття. І ніжний материнський поцілунок у чоло.
-О синку, любий, моє кохання давно відцвіло. Все що було, вже давно полином проросло. Лиш гіркоту я відчуваю на устах, гляну на тебе, солод, бо попереду шлях. Твій шлях синочку, в світле майбуття, заради тебе, твого щастя! Я народила тебе на цей світ, тільки шкода, терпіла скільки літ! Отих принижень, зрад і неповаги, одна у ліжку, безсонні ночі, часті тривоги. Тільки заради тебе терпіла сину, топтала свою гордість, грішми підтримувала батькову родину. А може ти не пам`ятаєш, крім бабусі й сестрі перепадало.
-Та ні матусю! Просто знаєш… Мене це довго дивувало. Чому задовго все терпіла, пробач, вже бачу посивіла… А що ж далі, після навчання?
-Та я ж маю сподівання. Поїдемо в Польщу, ні це не жарт,тобі зробимо закордонний паспорт. Думаю там і ти знайдеш роботу. Я вже маю дозвіл на постійне проживання. Звичайно, якщо ти будеш мати таке бажання. Ну, а захочеш з батьком спілкуватись, я буду тільки на краще сподіватись. Твоє життя - тож сам вирішувати будеш. Все ж сподіваюсь і про мене не забудеш.
Широка траса, автомобілі в два ряди… Себе втішала, що їде не назавжди. Та нині, заради сина зароблятиме гроші , щоби його умови життя - були ліпші. Та ніби здалеку, підпливала думка за Україну. Шкода, що змушена покинуть свій край, родину. Поки що краще там, хоч й важко та треба виживати. Заради тебе синку, бо я ж твоя мати!
20.10. 2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 02.11.2021

Катерина Собова

Божi помiчницi

’’Бог все бачить’’ - прочитала
Другокласниця Наталя,
Над цим довго міркувала
І матусі розказала:

-Бог все бачити не може,
І він просить: -Мої рідні,
Хто мені тут допоможе?
Дуже сищики потрібні.

Біля кожного під’їзду
Господь виявив турботу,
І бабусь туди цікавих
Посадив він для роботи.

Щоб на лавочці не просто
Вони так собі сиділи:
Всі гріхи, які хто має,
Щоб помітити зуміли.

Наша баба Зіна знає,
Бачить все і перша чує:
Хто із ким, коли гуляє,
Хто що їсть, і де ночує.

Чого Віктор з кумом бився?
Де бродила тьотя Алла?
А Петренкова Марися
Вдома знов не ночувала!

І в поліції хвалили,
Що бабусі усе бачать,
І вкінці наголосили:
-Вам сам Бог за все віддячить!

-І я теж, як постарію,
За цю службу не забуду:
Серед всіх бабів на лавці –
Найактивнішою буду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 02.11.2021

Катерина Собова

Божi помiчницi

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 02.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Справжні почуття

А справжні почуття народжуються в серці.
Енергія приливом і прибій.
То ж їм дано усе без масок і гримерки,
Ні за́ що не покинуть прагнень, мрій.

А справжні почуття не ліхтарі, не гаснуть.
Не замерзають льодом, не вода.
Любов в душі не потребує крику й гасла,
Прозора, світла, чиста, мов слюда.

А справжні почуття ми бережемо міцно.
Вузлом незримим зв'язані давно.
Таїна в них небес і зоряність космічна,
Цупкий сувій, із щастя полотно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929418
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Ніна Незламна

Вітання з мобілки……. .

Цей дзвінок
відволік від думок
надихнув написати...

***
Ми вас вітаємо! Ви зібрали шістсот гривень,
Мені з мобілки, нині прислали такий привіт,
Так сказать хочу,- Та йди до біса! Ба одкровень,
Чекає й думає, якщо жінці немало літ,
Сприймай по– іншому, уже наш навколишній світ?

Цей світ в якому, на жаль, стало побільше брехні,
Безкарність бродить по окрузі, ото лихачі,
Шукають лохів, дам дулю. Й стане тепло мені,
Так на душі, хоч й не бачать шахраї ледачі.

Та хтось таки, все ж поведеться, це я десь чула,
А, як шкода, що є прості довірливі старі,
В надії вижити, йдуть на компроміс, ждуть чуда,
Хтось, подарує їм більше грошви, в спокусі мрій,
Жаль голі лишаться в цій химерній, зрадливій грі.

Й що телефонів використання і смартфонів,
Життя покращить, доволі старої людини?
То курям, на сміх! Шкода давно нема кордонів,
Щоб ненаносить комусь втрати, геть без причини.
Посеред ночі СМС,*Привіт*- позбавить снів.

Та молодь тішиться, шукає марнових грошей,
Закони знають, та хто виконує їх у нас?
В країні знань, пізнають багато нових ідей,
І вихваляються, що живуть у прекрасній час,
Що обдурити можуть навіть по телефону…

Прошу вас люди, не видіться на такі дзвінки,
Занадто дорого, обійдуться подарунки.

30.10 2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 18

Обучение по углу[b]п[/b]лённой программе

***

Ранг чрезвычайного и полномочного 'осла

***

В полночь кур[b]с[/b]анты бьют 12 раз

***

Адрес по'учателя

Адрес от'равителя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929325
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Маг Грінчук

Хороший гість

Гість хороший завжди своєчасно приходить.
Ненастирливо стукає, дзвонить у двері.
...Розважати себе не примушує сходу,
Всіх чарує культурою, як гіпнотизер.

Сам готовий приділяти іншим увагу...
Розповість, щось цікаве, на чомусь зіграє.
За проханням жінок і пісні заспіває.
Справу знає - горілку усім наливає.

Бути ласкавим, навіть веселим подбає.
Настрій поганий не варто демонструвати.
Зілля, як воду не п'є, та не куняє...
Залишає господарів вчасно пенати.

Загадкова душа довго все пам'ятає.
Руку зрілої втоми вік кладе на плече.
Ставить місяць ледь видимі лижі... Світає.
Скрипка замовкла, заніміла віолончель.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929389
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливості царина

Слова, як листя зірване із гі́лля
Розніс безжально вітер навсебіч.
В полоні осені усе привілля,
Туманний подих, журавлиний клич.

Дощу безбарвний накрапає бісер,
Дрібний цокоче, мов слова, слова...
Не гасне жовте полум'я узбіччя:
Кущі, дерева вбрані і трава.

Нічого не лишилось, тільки осінь
Стирає, ніби губкою, слова.
Мінливості царина і без лоску,
Як ніч міняє день, не спить сова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929208
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021

Ніна Незламна

О, скільки бід…

У переході музика звучала,
Журливі ноти, як осіння днина,
Сидів безногий, душенька кричала,
О, скільки бід на тебе є людино!

А скрипка грала - ніби плач дитини,
То завивала, як вовк одинокий,
Душа у відчаї, як сиротина,
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?

Летить по сходах,листя ніби в прірву,
Ним вітер грає, то здійме й знов кида,
Протистояти не може лукавству,
В житті зневіра, ніби в серці кинджал.

Війна позаду…за що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку,
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля,
Кому тепер, потрібен… ти братику?

Смичок здригався, тремтіли сльозини,
Знов серце крає, спомин про вояків,
Бліндаж бомбили майже щогодини,
Жалів навіщо єдиний уцілів ?

Всі перехожі кудись поспішали,
Хтось посміхався, є й в чорній хустині,
Скорботний звук, час від часу вривався,
Ковід по світу, бешкетує нині,
О, скільки бід, на тебе є людино!

28.10.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Катерина Собова

Без проблем

Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.

І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?

Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.

-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.

І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.

Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.

Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Маг Грінчук

Винні!

Знищення природнього середовища в країні.
Горе... Забруднюються ґрунти, ріки, атмосфера.
Масові вирубки лісів проводяться і нині.
Сратегічні об'єкти держави - чиясь "кар'єра".

Геноцид пенсіонерів і незаможних людей
Та знешкодження розвитку медицини, освіти...
Меле дробарка неучів "зелень" і завтрашний день.
І куди погляд не кинь: обриви й обірваний дріт.

Владні люди на шляху тяжких державних злочинів.
Наслідки діянь не обійдуться без покарання.
Пізно їм замислюватись, закон порушений злом!
Не потрібна таким система перевиховання...

Це навчання для інших, профілактика злочину!
Вирок суворий відповідає кожній провині.
Знали вони, що їх вчинки суперечать почесті
І здійснили їх не мимоволі! Вдумливо... Винні!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929173
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Valentyna_S

І знову чорна пелена…

І знову чорна пелена,
Як та, що застилає очі.
Миттєво іскри поглина,
Пожадливо, по-вовчи.

В пітьмі розтала далечінь,
Хтось зоренята наполохав,
Відрікся місяць володінь —
Могла їх викрасти й Солоха.

Тривога піниться, росте.
Здається, що у тім такого,
Коли над головою склеп
Нараз навис льодовиково.

Кричи хоч криком в темноту:
—Ні, не гасіть вівтар небесний!
Що ж, розмалюю пустоту
У кольори сама. Словесно.

І соняхами спалахне
Пітьма вечірнього безмір’я,
Косматий місяць муліне
Розшиє в нім жар-птиці пір’я.

А замість тінявих примар--
Птахи барвисті в леті схилом.
…Якби ж писать ще мала дар
Марії Приймаченко стилем.

Дякую, друзі, за Ваші експромти-продовження.
Я теж вирішили завершити недосказане.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Н-А-Д-І-Я

РАЗОМ БУДЕМ БІДУВАТИ

Запросила осінь в гості,
Усі пори року.
Сама сіла на помості.
Все ж вона нівроку.

Стіл накритий ще з учора,
Скатертина біла.
Повна наїдків комора,
Плитку запалила.

Закіпає чай пахучий,
Чайник щось сердитий.
Сидять гості балакучі,
Ду́мками всі вбиті.

День народження справляє
Осінь золота.
Непогано виглядає,
Хоч й не молода.

Вже на пенсію зібралась,
Роки вже не ті.
І так хитро посміхалась:
Буду в самоті.

Трохи золота зібрала,
Є ще і срібло.
Із сльозами це сказала:
Хто з вас дасть житло?

Подивились всі уважно,
Де ж тебе подіти?
Це питання легковажне,
Є у кожного з нас діти.

Розпустила осінь сльози:
Отакі ви друзі?
Впали сльози на підлогу...
Всі були в напрузі.

За вікном все чув це вітер.
Вигнав гостей з хати.
Витирав він сльози- бісер,
Будем разом бідувати..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928896
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 26.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Карнавал осінній

Карнавал осінній не шкодує ласки,
З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
І дерева, ніби персонажі казки.
Видумка природи ще не має меж.
Кущики калини пурпурові нині,
Терен темноокий, в яблунь - ліхтарі.
Вітерець у танці, небеса - у сині,
Осінь-чарівниця грає попурі.
Саду сукні модні і костюми лісу.
Ексклюзив строкатий - мчить жовтневий кінь.
Листокрут в повітрі, десь - підкрався лисом.
Карнавал осінній - з сонячних краплин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021

Маг Грінчук

Продажний слід…

Людино! Осмисли в світі своє місце з докором
І усвідом, що життя людське - особлива цінність!
Та розглядай його, як священне недоторкане...
Це не предмет чийогось смаку, воно - не насіння!

Обман не відповідає тому, що є насправді
І через це підриває соціальну безпеку.
Тож, нестабільність набула, наче наш ворог чекав.
Ще не нажерлись чинодрали...Всім горіти в пеклі.

Валютою приборкувана, мабуть, у них совість,
І поведінка владних брехунів нам про це свідчить.
Верховна Рада... Ціниться не розум і не сором.
Політика і бізнесмена голос! Продажний слід...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928938
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 26.10.2021

Н-А-Д-І-Я

НЕДІЛЬНИЙ ДЕНЬ, ДРІМАЄ ІЩЕ ОСІНЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_v6gd0kJRzA[/youtube]

Недільний день, дрімає іще осінь.
Куди спішить? Ще встигне все зробить.
Та відпочить - найкращий тепер спосіб,
Хоч трохи треба в спокої пожить.

Купається в проміннях теплих сонця,
Розніжена, як жінка молода.
Із мріями тепер лиш наодинці:
Чому так швидко стала вся руда?

За це її тепер усі так лають,
За те, що інший колір навела?
І в цій біді одну її вбачають,
На них сьогодні зовсім і не зла.

За осінь вітер вирішив помститись,
І влаштував шаленний буревій.
Він не дозволить осені журитись.
Тож, сумувати, осене, не смій!

Знялася завірюха враз осіння,
Яка закрила ніби увесь світ,
Зазнала вся природа потрясіння,
Бо вітер уже знявся у політ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928791
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021

Ніна Незламна

Я грущу о тебе

В который раз, я грущу о тебе,
В который раз, вспомню ласковый взгляд,
В тот чудный вечер при полной луне,
Когда совсем, уж созрел виноград.

Ты с моих губ, нежно пробовал сок,
Слегка обняв, вдруг поклялся в любви,
А я дрожала как младой листок,
В душе крича, ты замуж позови!

Моей мечтой - тебя называла,
И песни пела, писала стихи,
Но скажу честно - подозревала,
Что за плечами, ты прятал грехи.

В душе сомнение не подвело,
Однажды вечером, в кафе с другой,
Наверно мне, увидев, повезло,
Решила с сердца- навсегда долой!

Уж сколько лет, я до сих пор одна,
Ты словно лето, в памяти моей,
Наговорилась с осенью сполна,
Но не хватает, улыбки твоей.

В вечерний час, знаю ты не со мной,
Как солнца луч, вернись и обними,
Ведь без тебя, не обрету покой,
Я всё прощу, только любовь цени!

Стих написан к картине.

21.10.2021г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я знов прийшла до тебе

Ну здрастуй ліс! Я знов прийшла до тебе,
Стежиною мене ти вів у глиб.
Між крон дерев виднілось в хмарах небо,
В опавшім листі заховався гриб.

Художниця для тебе постаралась,
Прибрала в золотаві кольори.
Вона до свята гарно готувалась,
Листочки рясно сипала згори.

Я так люблю обнятися з тобою,
Блукати і вдихати радість дня.
Хто милувавсь природою такою,
Для того ліс у серці, мов сім'я.

Ось дуб розлогий жолуді дарує,
Калини нахиляється гілля.
Ліс у повітрі кожен шелест чує
І відчуває дихання земля.

Чиїсь сліди лишились на стежині,
Хтось мабуть дуже, дуже поспішав.
Вони належать лісовій тварині,
Яку мій ліс від хижака ховав.

А ось красуня у зеленій сукні,
Колючі гілочки торкають враз.
Які ж ці дні з тобою незабутні!
Та швидко так чомусь спливає час.

Прощатись нам уже пора з тобою,
Всеж обіцяю, знову я прийти.
В зимову тишу, поведем розмову,
Мені розкажеш про пригоди ти...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928784
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Катерина Собова

Гiрше за ковiд

Медики з усього світу
Знов тривогу скрізь забили:
-Якщо щеплень від ковіду
Ви ще досі не зробили –

Є серйозна заковика
(Це підтверджують експерти),
Що ймовірність є велика
Вам від вірусу умерти.

Я хвороби не злякався -
В мене гірша катастрофа,
Бо кредитів я набрався
Став, як та собака в блохах.

Всі банкіри й кредитори
З мене погляду не зводять,
Де я тільки повернуся -
Так слідом за мною ходять.

Від ковіду в цьому світі
Не дадуть мені умерти,
Відкачають, паразити,
Щоб позичене все здерти.

Обіцяли мені в банку
І колектори-бандити :
З заробітками такими
Я ще довго буду жити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Катерина Собова

Гiрше за ковiд

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Н-А-Д-І-Я

ТРИНАДЦЯТЬ РОКІВ Я НА САЙТІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zpFA5xK_4Qs[/youtube]

Тринадцять років я на сайті,
Училась тут я віршувать.
Моменти різні пережиті,
Та хочу я про це сказать:

Зустріла тут хороших друзів,
Які припали до душі.
Вони приємні, не байдужі,
Талант високий до віршів.

А як нипишуть, з ними плачу,
І в них шукаю щось своє.
У них немає порожнечі,
І точно знаю це - моє.

Я знає їхні таємниці,
Любов підносять над усе.
І так напишуть, як годиться,
Що в душу радість принесе.

В них теми різні: про життя,
Про рідну неньку Україну.
(Читаю їх - серцебиття,)
І про лиху нашу годину...

Хіба отут про все розкажеш,
Одне скажу - ви всі талант!
На все тут відповідь знайдеш,
Вірші хороші - ваш гарант!

Я вдячна вам за доброту,
Для мене ви друга сім"я.
Ще за душевну простоту,
ПОЕТ - ВИСОКЕ ЦЕ ІМ"Я!

За роки дещо тут придбала:
Вірші училася писать, пісні.
Що ви підтримаєте - знала,
І так приємно це мені.

Бувало різне, що тут скажеш,
Нерозуміння було теж.
Але найбільше таких вражень,
Хороших спілкувань не було меж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928706
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Н-А-Д-І-Я

ОСІНЬ, ТЕБЕ ЛЮБИМО БЕЗМЕЖНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qkd_xpPe9FM[/youtube]

Осінь не наводить зовсім смутку,
Просто, особлива ця пора.
Як і все, проходить дуже швидко,
Часто ще й торкається пера.

Ти буваєш різною, майстрине,
І не раз примушуєш страждать.
Але це буває лиш хвилинне,
Настрій свій нам можеш передать.

Із дощами проливаєш сльози,
Невідомо, плачеш ти за чим.
Зрозуміти ми тебе не в змозі,
Бо не знаєм всіх твої причин.

Маєш хист до всього, непростий,
Вишиваєш нитками картини,
Надто любиш колір золотий,
Ще роси́ вкидаєш намистини.

Вчора вишивала все старанно,
Підбирала різні кольори.
І, здавалось, все тут бездоганнно,
Вишиванка вранці на землі.

Не відірвеш від краси очей,
І по ній проходим обережно,
Золото збираємо з алей.
Осінь! Тебе любимо безмежно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928688
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Маг Грінчук

Стануть артефактами

Хоче хтось керувати ритмами еволюції.
Наші люди стають об'єктами експериментів
І свідомо - біологічно-годинних аргументів
Впливом на особистість, інтелект, поведінку. Лють...

Потенційний ефект доль генної інженерії
Перевищує всі маштаби впливу на організм.
Тягнеться за цим небезпека світу, зміни гучні...
І спадає на думку, що істота, як дерево.

Сенс життя, моральність, культура не мають контактів.
Це останній тріумф світського підходу людини
Вже сліпої, та позбавленої долі тварини.
...Люди не будуть людьми, а будуть артефактами!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928653
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Родвін

Мій край. Ліричні етюди. Тетраптих

[b][u]Етюд осінній.[/u][/b]

І знову - осінь ... Запала́ла
Барви́стим кольором гаїв.
В черво́нне золото прибра́ла
Покро́ви вікових дубів.

Видні́ються зелені шати -
Стоять ялини, як солдати,
Зеле́ний колір у сосни́ -
Не сплять, чека́ють до весни !

Сірі́є мокрий сніг в розорі,
Чорніють при́брані поля
І зо́рана на пар земля.
Холо́дне й сіре все надво́рі ...

Ще й мокре - під нога́ми твань !
Журба́ і сум, куди не глянь !

[b][u]Зимовий етюд.[/u][/b]

Нарешті. Зра́ння забілі́ло !
Вночі́, нежда́но, випав сніг !
Все білим са́ваном укрило
Дзвенить в двора́х дитячий сміх !

Мале́ча, вправна й галасли́ва,
Із сні́гу ліплять справжнє диво -
Величну бабу снігову !
Рум'янощо́ку, як живу !

Із моркви - ніс, з вугли́нок - очі,
На голові́ відро блищить !
Малеча рада, аж пищить !
Дурі́ють, на дворі́, до ночі,

Мороз міцні́є, сніг скрипи́ть.
Пора іти, село вже спить !

[b][u]Етюд весняний.[/u][/b]

Прийшла весна, вже потепліло.
Ще вчора хру́сткий сніг, попли́в !
Струмо́чки ніжно задзвеніли,
Похмурий ліс зазеленів !

Набу́хлими в брунька́х, листка́ми,
З-під сні́гу - ніжними ростка́ми,
Зеле́ним ко́льором сосни !
Чима́ло зе́лені в весни !

Чуть-чуть гойдає віти вітер ...
Узбіч у проліску стоять,
Тенді́тні квіти-первоцві́ти -
Чарівна Божа благода́ть !

Так рано, та вони не сплять -
Проснулись ве́сноньку стріча́ть !

[b][u]Літній етюд.[/u][/b]

Тихе́нько пле́ще ніжна хвиля,
Скрипить розжарений пісок,
Прийшло, нарешті літо миле !
Ще не нали́вся колосок,

Уже́ відхо́дить полуни́ця,
Та я́гід по́вно, подиві́ться -
Черешня хи́лить вниз гілля́ !
Соло́дка, пле́кана, своя !

Додолу фрукти тя́гнуть віти,
Садо́к перетвори́всь на рай !
Тут - що захо́чеш ... Вибира́й !
На клу́мбах са́мі ніжні квіти,

Зали́тий сонцем небокра́й !
Чарі́вний, милий, рідний край !

І хо́четься у ньо́му жити ...

[b][u]20.10.2021 р.[/u][/b]

Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 23.10.2021

Букво-їжка)))

Киноляпы 8

[b]Ж[/b]ени ([b]С[/b]ени, Т[b]а[/b]ни, Т[b]о[/b]ни) исчезают в полдень -
работа работой, а обед по расписанию

***

За двумя [b]т[/b]айцами погонишься -
ни одного не поймаешь

***

[b]За[/b]лёты во сне и наяву

***

Воры в за[b]г[/b]оне. Во[b]в[/b]ы в законе

***

Судебное раз[b]д[/b]ирательство

***

Копи[b]я[/b] царя Соломона

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928648
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 23.10.2021

Нині кажуть- я стара ( з гумором)

Нині кажуть, що я стара,
Та нехай і тріпочуть!
Як осіння, сумна пора,
Чи образити хочуть?

Свіжим оком подивлюся,
Ледь багряно- червоні,
Барви сяють, веселюся,
Та й подякую долі,

До свічада - мені скажи,
Правда вмить, червонію
Моє личко, ти освіжи,
Нехай я змолодію.

Літо бабине минає,
Чуть цвіркунчика співи,
Сивину в коси вплітає,
Не душевні мотиви.

Розстелилась радість до ніг,
Дозріває малина,
Мабуть скоро посипле сніг,
Зарум`янить калина,

Скоро зиму, зустріну я,
Тож літа проминають,
Он лелек, уздріла здаля
Вже вони… відлітають.

Та в душі, ще квітучі сни,
Й злата осінь так вабить,
Відчуття теплої весни,
До цих пір, ледь голубить.

Онучатам радію я,
В мене їх, є багато,
Як збереться всякчас сім’я,
У будинку, то свято!

От і думаю, так собі,
В небі мрія зазорить,
Сміло дам, протистій журбі,
Тож нехай хтось позаздрить.

Нині кажуть, що я стара,
Язиками стрекочуть,
Миють кості -все задарма,
Та нехай і бурмочуть!

15.10.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021

Ніна Незламна

Нині кажуть- я стара ( з гумором)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021

Valentyna_S

Є дуби, є й лоза… (ефре)

Всякому місту звичай, права,
Всяка тримає свій ум голова
Г.Сковорода

Клен худорлявий мов франт в сердоліках,
Прийшлий з сивин попередніх віків,
А навкруги шаленіють шуліки,
Кра́дуть скарби— й до своїх куферків.

Показ якраз почала горобина,
Палкість єства викриває ґердан.
Яблуня щедрою бути повинна,
Щоб похвалив примхуватий гурман.

Носить ялина довічну сорочку,
Чистить й голками зшиває щораз—
Одіж буденна і без заморочок.
Взимку хіба сам пришпилиться страз.

Жи́лавий дуб хоче втримати небо:
Гуси розквацяли летом впротяж.
Жолуді сипле на проріст круг себе.
Сам на сторожі— й вдягнув камуфляж.

Хміль потягнувся, шукає підпори.
Жалить, як словом, глуха дереза.
Свій мікрокосмос в рослин без розбору.
В нім, як в людей: є дуби, є й лоза…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928070
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 16.10.2021

Родвін

Осінні барви

Тихе́нько кінча́ється ба́бине літо ...
Ла́гідний вітер, небе́сна блакить,
Ще при́язним сонцем окі́лля зігріто,
І павучо́к - ген у небі летить ...

Та раптом зміни́лося щось спозара́ння...
Нічка холо́дна, мороз досвіта́ння,
Небо рапто́во, немов потемні́ло -
Ні, не похмуре, воно - посині́ло !

Ро́си, сьогодні повітря умили,
Свіже, пахуче, ним дихати легко !
Видно за о́брій - дале́ко-далеко,
Ключ журавлиний над обрієм квилить !

Бабине літо нежда́но скінчи́лось ...
Осінь, краса́ золота́, наступи́ла !

Чарі́вний мольбе́рт, біля гаю розкрила,
Фарби барви́сті з пеналу дістала,
Навкру́г озирну́лася, поворожила
І пе́нзлем чарі́вним пейзаж дописа́ла -

Кра́сеня ясена вділа в бордо́ве,
Окинула по́глядом - вийшло чудово !
На клена зеле́ного - зо́лота я́сного,
А в верхові́ття - ще й трішки багря́ного !

З пи́шною вишнею - за́вжди морока.
З лівого боку їй треба червле́не,
З правого - жовте, а ззаду зеле́не !
Та вишня у нас - неймові́рно солодка,

То хай покрасу́ється, поряд із кленом !
Осінь всміхнулася - всяк тут чуду́є

Берізка-капри́зка, і та вереду́є,
Хоче той колір, що з білим пасує !
Про́сить крім жо́втого, ко́лір зелений,
А ось і дубо́чки. Немо́в навіже́ні -

Бажа́ють, щоб ша́ти були із прінта́ми,
З прико́льними на́писами, з вензеля́ми
Осінь люб'язно до них посміхну́лась,
Трі́шки подумала і відверну́лась.

На очі коси́нку собі пов'яза́ла,
І знов за роботу, з завзя́ттям, узя́лась !
Пе́нзель чарі́вний в руках аж літа́є,
Фарби нао́сліп, навкру́г розкида́є !

Кра́пельки фарби - роя́ми злітають,
На ша́ти дере́в і кущі́в потрапля́ють !

Бри́зки летять невпопа́д, як попало !
Червоним, оранжевим, скра́шене листя,
Дубо́чки прибра́лись - в багря́нець вдягли́ся,
А осінь сміє́ться : - Всім-всім щоб дісталось !

Ба́виться ко́льором і весели́ться !
Темним бордо́вим, роже́вим, як квіти,
А жо́втих відті́нків - то вік не злічи́ти !
Майсте́рний художник, як є - чарівни́ця !

А що в неї ви́йшло - самі́ подиві́ться !
Милу́йтеся ба́рвами - осінь у лісі !

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]

14.10.2021 р.

Фото http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021

Катерина Собова

Гнiв шефа

День у кабінеті шефа
Неспокійно починався:
Щось кричав по телефону,
І до когось матюкався.

Головний бухгалтер першим
В його двері вже не пхався:
Втік в своє робоче крісло
І паперами обклався.

Всі по відділах принишкли,
День ставав темніше ночі,
Не дай, Боже, керівництву
Враз потрапити на очі!

Шеф у гніві викликає
Свою вірну секретарку:
По команді ’’Струнко!’’ стала
Перед ним дебела Дарка.

-Водія,- кричить,- негайно!
Довели чорти до стресу!
Відлучитись мені треба
Задля свого інтересу!

Іподром за мною скучив,
Кажуть, гнів знімають коні,
Трохи верхи покатаюсь –
Таке право є в законі.

-Та я миттю,- каже Дарка,-
Буде тут водій відразу,
Бо кобила ваша зранку
Вже дзвонила аж три рази!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928004
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така дивовижна природа

Не можна потрапити в осінь - без літа
І в літо не можна, минувши весну.
Природа рішила усе гордовито
І кожному, пору вручила свою.

Зимі - дарувала санчата і шубки,
А ще білосніжний, пухнастий сніжок.
Щоб грілися всі біля теплої грубки,
А звірі, щоб смикали в полі стіжок...

Як будуть дзюрчати струмочки веселі,
То сонячні промені збудять весну.
Вона прибере в первоцвіти оселі,
Прокинеться все від пробудного сну.

Червоні черешні даро́вані - літу,
Птахів щебетання веселе в саду.
І сонячні промені в шепоті вітру,
Ми чуємо нічки таємну ходу.

І ось задощило, в руках парасолька,
Струсив хтось під ноги пожовклий листок.
То осінь найменша сестриця і донька,
Лишає по вулицях й скверах свій крок.

Така дивовижна у світі природа,
Без неї нам жити так сумно було б.
Дарована кожній порі своя врода,
Чарівна й цілюща - немов джерело.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927935
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 15.10.2021

Н-А-Д-І-Я

ПІШОВ, ДОЛАЮЧИ НЕДУГУ

( ПРАВДИВА ІСТОРІЯ )
------------------------------------
Сумує сад, людьми забутий,
Хазяйка - осінь походжа.
Тепло ще літнє не забуте,
Та тут історія друга...

Присів на лавці відпочити
Жебрак з торбинкою в руці
Хіба хто зможе осудити,
Його за сльози на лиці...

Клював маленький голуб крихти,
Пора осіння нелегка.
Турботи про життя зависли,
Ці кришки кинула рука,

Цієї щедрої людини.
Сухарик розділив навпіл,
Що тільки витягнув з торбини,
Душу торкнув чужий цей біль.

Він посидів іще хвилинку,
Окинув оком все навкруг,
Змахнув з лиця гірку сльозинку,
Пішов, долаючи недугу.

Не подивилась пташка вслід,
Доїла цей черствий сухар.
Смачний для неї був обід,
(Мій зайвий буде коментар...)

Води попила із калюжі,
І полетіла у гніздо...
На світі є ще небайдужі,
Які прикрасять сіре тло..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927898
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 15.10.2021

Маг Грінчук

Люди не воли

Вчуй, зникла наша цілковита гласність правди.
Немає сили всенароднього контролю,
Хоч наш народ, ще не прощав нікому кривди.
...Куди хилить вітер, туди і гілля, і ствол.

Критичність у степу - забуте голе слово...
Це мов забутий запах степної ковили.
Лоскоче ніздрі дим брехні - скирти соломи.
І хочеш чи не хочеш - все ж люди не воли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927834
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021

Н-А-Д-І-Я

КРАСА КВІТУЄ, ЩЕ ЖИВА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WUCeechfDJQ[/youtube]

Чекали осені ці квіти,
Щоб скрасить цю журбу, печаль.
Та серед листя непомітно,
Ховала осінь їх в вуаль.

Прикрив туман молочним цвітом,
Ледь - ледь виднілася краса.
Та прикривав крильми їх вітер,
З туману випала роса.

Міленька мжичка вмила личка,
І знову видно білий світ.
І купка квітів невеличка,
Зняла з душі осінній гніт.

Сміливо глянули у очі:
Що ж, осінь, ти тут не права!
Нема на нас у тебе мочі,
Краса квітує, ще жива!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927828
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021

Родвін

Передчуття зими. Сонет

Оста́нній павучо́к у вись злетів,
На ниточці тонко́ї павутини !
Клин в небі закурли́кав, журавли́ний,
І в теплий край, у ви́рій, полетів !

Здійня́вся дрізд, до зграї в небо злинув
І весь співо́чий ка́гал відлетів !
І ко́жен з них, свій рі́дний край покинув
І вже не чуть в гаю́ пташи́ний спів !

І ні́кому віта́ти сонце співом,
Дзвеніти в лісі ди́вним перели́вом -
Настане че́рга тихих сти́лих днів ...

Ще й білим са́ваном всю зе́млю вкриє
І за́мість співів - вітер тут завиє !
Та й побажа́є тихих зимних снів ...

07.10.2021 р.

Фото https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Катерина Собова

Сповiдь

Треба ж дівці Валентині
Отакою вдатися!
Все грішила й пішла нині
В церкву сповідатися.

По порядку розказала,
Де й коли кохалася,
З ким, які стосунки мала –
Батюшці призналася.

Емоційно пояснила,
Як не треба плодитись,
Чоловіків, хлопців вчила
В ліжку як поводитись.

Швидко службу піп відправив,
Звільнив церкву від роззяв,
Після сповіді у Валі
Номер телефона взяв.

В семінарії не знали
Сексуальну втіху цю,
Слава небесам - прислали
Валентину-грішницю!

Пояснив, що в неї вдома
Буде ще молитися…
Захотів святий отець
Дечого навчитися!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Ніна Незламна

Ой моя берізко…

Ой моя, берізко, чому зажурилась?
Певно осінь нині… навіяла смутку
До водиці низько, нащо нахилилась?
Його мабуть хочеш… утопити хутко?

Полум`яне сонце…. розсіва проміння,
Уплітає злато в зелені листочки,
По них глянці скачуть, краса неймовірна,
Віддзеркалюються сріблені зірочки.

Поспіша водиця, хоч безвітря повне,
Несе смуток її і рве на частини,
Я присяду поруч, думок цілий човен,
Прихилюсь до неї, ніби до дівчини.

Ой моя, берізко, час не зупинити,
Хай потішить осінь! У сукні строкатій,
Ти подібна феї. Чаруючі миті
Посміхнутись ваблять, підіймають настрій.

01.10.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Тепло не охолоне

Тепло не охолоне

Війни луна встромилася у простір,
В усе життя, пронизує стріла наскрізь.
І справжнє в хаосі знайти непросто.
В очах, немов мрячить, торкає дика різь.
Вже людство умивається обманом,
Чужа байдужість стелить килими навкруг.
І віруси гуляють, мов тумани,
Лиш сонце втомлене лягає все ж за пруг.
У дні новім зібрався холод віку,
І черствості хтось знову забиває цвях.
А душі мокнуть, чи знайдуться ліки?
Тепло не охолоне в чуйних лиш серцях.

(Вірш надрукований повторно. Розумію, що хтось завівся і робить шкоду, але, що б не робив цей шкідник, ТЕПЛО НЕ ОХОЛОНЕ )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Слова написані душею

Нехай слова написані душею,
Торкнуться серця люблячого вмить.
Засвітять зорі в небі над землею,
Бо вони тако́ж вміють, ще любить.

І місяць буде ясний, без туману,
Щоб ми змогли зустрітися при нім.
Природа подарує ніжний ранок,
Скупає нас в промінні золотім.

Блакить небесна буде посміхатись,
Хмаринки в далечінь нас позовуть.
Ми будемо з тобою сподіватись,
Адже закоханих у казці ждуть.

Казковий світ з своїми чудесами,
Завжи чекає люблячі серця.
Торкнеш мене гарячими устами,
Яка ж для нас красива казка ця.

Щасливий той, хто все це відчуває
У кого в серці завжди доброта.
Хто вірить і по справжньому кохає
У кого фальші не несуть уста.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927751
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Н-А-Д-І-Я

МАЛЕНЬКЕ СЕРЦЕ

Маленьке серце, та таке величне,
Вміщає радість, болі і жалі..
Воно до всього давно звичне,
Хоч в цім проблеми має немалі.

Поки живе, все може пробачати,
Тримать людину вміє на плаву,
А іноді ще й може закричати,
Коли побачить - не туди пливу.

Воно боліти здатне і зітхать,
Коли відчує, що ми не жалієм.
Тоді воно насмілиться прохать:
Йому болить - тоді його лікуєм...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927745
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Маг Грінчук

Поширилось джерело…

Кому дозволено - нічого не заборонено...
Таким не існує меж, то ж не існує відносин.
Вони роблять злочини, неправильні вчинки, кроки.
Більш люди багаті порушують простір і осуд.

Поширилось джерело зла на нашій рідній землі.
Ми бачимо несправедливість в політиці й бізнесі
З корупцією, насильством, з убивствами - взагалі.
З моральним тиском, геноцидом, з радою Вітчизни.

Породжують пороки злобне самовдоволення.
Характер, звичаї і уявлення вже не Етнос...
Помітно неозброєним оком - люди зболені.
Народ сам собі сьогодні тупо ламає хребти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927700
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 12.10.2021

Н-А-Д-І-Я

НЕ РАЗ ПРОЧИТУЮ ЦЕЙ ЛИСТ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bst2xkDgSZc[/youtube]

Здійнявся сильний буревій,
Лама дахи, дерева.
Колись писав ти: я лиш твій.
Ця згадка кришталева.

Не раз прочитую цей лист,
Сторінка пожовтіла.
Писав красиво, мав ти хист,
Роки вже відлетіли.

Та ніби знову поруч ти,
Я чую тихий голос.
Пройшли неначе вже віки,
Не раз поспів у полі колос.

Повільно стих і буревій,
Оговталась природа.
Почуй мене: ти тільки мій!
Все ж не почуєш - дуже шкода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927663
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021

Н-А-Д-І-Я

НЕ РАЗ ПРОЧИТУЮ ЦЕЙ ЛИСТ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927663
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021

Н-А-Д-І-Я

ЩО СНИТЬСЯ, ОСЕНЕ, ТОБІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZiCVYmdC3DI[/youtube]

Ти, осінь, щедра на дари,
Укрила листя золотом.
Та це, звичайно, до пори,
Ошпариш швидко холодом.

Мінливий настрій зіпсує
Оте, що дарувала.
Що подаруєш - забереш,
І скажеш - жартувала.

Роздягнеш сад - залишиш голим,
Ну чим прикрить цю наготу?
І залишається безсилим,
Сховає тільки гіркоту.

Та осінь тут права, що скажеш?
На все у неї є свій план.
Щоб залишити море вражень,
Для цього треба мать талан.

Укриє землю жовтим листям,
Сама в нім зможе полежать,
Дерева хай качають віттям,
Приємо буде так й поспать.

Що сниться, осене, тобі,
За чимось ти жалкуєш?
Була колись ти у журбі,
За тим, що ти руйнуєш?

Чи ти закохана у сум,
І нам його даруєш?
Чи в тебе є такий задум,
І нам це демонструєш?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927601
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 11.10.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2021

Ніна Незламна

Недостатки… заробітки ( повторно)

Ой, як важко стало жити,
Шматок м`яса не купити,
Всі патіжки - тиснуть шиї
Тонеш ніби в чорториї.

В душі туга…. Недостатки,
Не дають ночами спатки,
Вже вклонивсь жінці і Богу,
І відправивсь у дорогу.

За кордоном заробітки,
Щоби й вам, достатньо дітки,
А дружина, як вдовиця,
Дуже гарна молодиця,
У подушку сум ховала,
Часто ( мужа) виглядала.

Його серденько чекало,
А грошей, увесь час мало,
Без інтиму кепське діло,
І не раз страждало тіло,
В повний місяць, аж волає,
Та не зрадить, бо кохає…

Минав час… роки збігали,
Чи жили, чи існували,
Зірка сяяла зарання,
Виглядала до світання.

Ну нарешті… тепла зустріч,
Голубки… всілись пліч - о –пліч,
Та чому ж тут веселиться,
На висках сніжок сріблиться.

Темна нічка… скрип перина,
Тож чека, мліє дружина,
Чи проснуться всі почуття,
За мить згасли, як та свіча.

Ніби згар… стиснуло горло,
Гіркі сльози, то не порох,
Іх подушка приховала,
І дружина… задрімала .

В душі розпач, де ж та сила?
Чужина занапастила,
Втекли мрії.... небесами,
Що ж ти доле, твориш з нами…

( чорторий - великий вир)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Valentyna_S

Посивіли брови в чорнобривця

Посивіли брови в чорнобривця.
Крапле жаль імлистий з-під повік.
Май же спин, борвію-довгогривцю,
Не втинай його короткий вік.

Він би сам хатину-самотину
Перед часом кинути не зміг.
Мідяками розсипа́всь вздовж тину,
Відкупне оплачував й беріг.

До хилкої прикипів оселі,
Темних вікон в майві павутин.
Про життя квітуче в цій пустелі
Під кілкою памороззю снив.

Посивіли брови в чорнобривця,
І штрикає боляче кришталь,
Й співчуття не спинить довгогривця…
Та кого проймає ця печаль?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Фея щастя та любові

Маленька Фея щастя та любові,
Присіла на трояндовім кущі.
Земля і небо десь були у змові,
Слова кохані линули з душі.

Вони летіли з уст її медових,
Торкали серця солодом своїм.
Ховалися у мріях кольорових,
Лягали на папір з казкових рим.

Маленька Фея - серденько гаряче,
У ньому полум'ям горить вогонь.
Сьогодні вперше я її побачив,
Торкаючись малесеньких долонь.

Бажаю й вам зустріти таку Фею,
Щоби в цей вечір сумно не було.
Щоби і ви, теж подружились з нею,
Любов відчули і її тепло...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927499
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021

Ніна Незламна

В небесній тиші

В небесній тиші мерехтять зорі,
Ніхто й ні чим, вже їм не завадить
А місяць ніби маяк у морі,
В окрузі сяйвом, мінливим гладить.

Зірок мигтіння придає краси,
І вже світанок, покида нішу,
Часом із лісу чути голоси,
Птахи й листва - порушують тишу.

Збирає нічка, в кошик зірочки,
Та ваблять очі, фарби світанку,
Хоча б на час лишилась залюбки,
І посміхнулась ясному ранку.

Та не ведеться, все так у житті,
Лиш вечір манить і сонце в ліжку,
Й світанок – красень, збере фарби всі,
Аж зачарує, встелить доріжку.

Господар - ранок, всівсь на ослінчик
Землю пробуджує, шле цілунки,
І золотий, тепленький промінчик,
Пригріва ніжно, придає трунку.

09.10.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021

Н-А-Д-І-Я

НЕМАЄ ЦЬОМУ ШАНСУ

Дякую за ідею :
Білоозерянська Чайка - Лист в нікуди

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
----------------------------------------------------
Пишу листа у нікуди,
Тремтить рука незвично.
Сльози розмилися сліди,
А на душі так лячно.

А за вікном глибока ніч,
Вже хороводить осінь.
Кидає вітер врізновіч
Берізки довгі коси.

Як написать, щоб ти відчув,
Хоч вже немає значення.
Колись цього ти не збагнув,
Уже не жду пробачення.

Тебе нема вже скільки літ,
Це доля так схотіла,
І повела у інший світ,
Життя вже догоріло.

Віддам цей лист я журавлям,
Вони знайдуть адресу.
Чи будеш радий цим вістям?
Нема вже цьому шансу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927493
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021

Маг Грінчук

Прислухайся

Обурення з приводу морального зла -
Підстава для реальності норми життя.
Існуюче - незвана проблема буття.
Це вроджена жадоба вузлом ожила.

Де наше те реальне мірило добра!?
Чому вмирає в потоці байдужості?
Одні страждають, інші - радіють дужче.
Тут генетична реплікація - не гра!

Людина - не добра, не зла та нещадна,
Але чомусь сліпа, земна і байдужа.
Прислухайся! Встань народе, з сльозних калюж.
Не жити нам із цими муками "щастя".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927489
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021

Valentyna_S

Вже нікуди без неї

Заросли полинами шляхи журавлині
Й підбирає шлейф крику птахів чужина.
А у вереса повні бокали вина,
Яке жовтень не випив, а спити повинен.
Журавлина застигла в поклоні смутна.

Як наточене вістря клинопис осінній,
І на спліні глевкім почіткішав рельєф.
Допікає поблажливий сміх й решильє,
Котре вив’язав ранком сполошений іній.
Із отих подаянь холод кубла зів’є.

Нашвидку осінь пише тривожні есеї,
Заодно літо бабине прихапцем тче.
А воно, мов роки, поміж пальці тече
І щезає десь там, де крилаті антеї…
Жовта стуженька руку кладе на плече.
Вже нікуди без неї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927445
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 09.10.2021

Н-А-Д-І-Я

ЖИТТЯ ЛЮБОВ*Ю ВСЕ ЗАСІЯТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IcJaGvBDKyA
[/youtube]

Вуаллю скриті наші мрії,
Ніхто чужий їх не збагне.
І лише грітимуть надії,
Колись омріяне ж прийде.

Воно прийде вночі, чи вранці,
Це буде осінь, чи зима.
Реальні будуть забаганки,
То ж не чекали ми дарма.

Що буде потім, хіба знаєм,
Чи нову мрію знов пригріть?
І знову вихід тут шукаєм,
Бо не дамо душі старіть.

Душа у пошуках, шукає,
Щоб мала мрія інший зміст.
Робота душу наповняє,
До цього має уже хист.

Хай буде мрія про любов,
Яка найкраща в цілім світі.
Нехай прийде із молитов,
І щоб була у буйноцвіті.

Нехай ще буде кольорова,
Щоб пахла ніжно, як весна.
Та не така, що тимчасова,
А божевільна, запашна.

Про що тоді ще можна мріять,
Бо ти ж щасливий від усіх.
Життя любов"ю все засіять,
Це - мрія з мрій усіх людських...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927419
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Любов без права

Осінні крила тріпотіли у мовчанні.
Все розуміючи, любов жила.
Утомлена у мріях пристрасті й печалі,
Любов без права на любов, не мла ж.

Окутана табу і падолистом смутку,
Пора осіння пізніх почуттів.
До серця притуляла хризантемний жмуток,
І вогник у вікні без сна мигтів.

Продовження немає в сталої любові,
Мов горобини ягода, гірка.
На грані злочину злетіло б тихе слово.
Любов без права - скеля не крихка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927418
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021

Ніна Незламна

Ранкове

Один за одним з дерев летять листочки,
В танці кружляють, припадають до землі,
Моя ж троянда, пелюстки втрача, мовчки,
А я думками, гублюсь в ранковій імлі.

О, осінь знаю і з цим треба змиритись,
І повтішатись барвистим падолистом,
Час мала з квітами, я насолодитись,
І чарувало, тепле, сонячне літо.

Ранкові роси блищать коштовним сяйвом,
І до землі виграють й ледь- ледь стікають,
Перемішалися з багряним покровом,
Красу і сум, увесь осінній сховають.

08.10.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021

Родвін

Бабине літо. Рондель

Вже осінь. В небі павучки́ летять
І   сонце зо́всім не пече, а гріє   !
Дере́ва - сонні, в зо́лоті стоять,
Про   дні   квіту́чі,   у   дрімо́ті   мріють ...

Пташи́ні зграї ла́дяться у вирій,
Ще трі́шечки - і в да́льню путь злетять.
Вже осінь. В небі павучки́ летять
І   сонце зо́всім не пече, а гріє   !

Ласка́вий вітер ледве-ледве віє,
Яскраві барви пло́менем горять,
Осінні   квіти, ніжні, серце мліє -
У пишних ша́тах - Божа благодать ...
Вже   осінь.   В   небі   павучки́   летять   ...

27.09.2021 р.

Фото   https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 08.10.2021

Маг Грінчук

Не плід уяви

Істина вирішується шляхом сили, грошей?
Інститути влади суперечать самі собі.
З їхніх шліфовок немало, ще вийшло "пороші".
Скільки років вже пролетіло безцільно в ганьбі?!

В закликах справедливості і толерантності
Перекреслена мораль і зникло уявлення
І про те, що хороше й про все, що не правильне.
Пагін - від букви до букви не плід уяви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927345
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021

Н-А-Д-І-Я

СПАХНУЛО СОНЦЕ, НІБИ ВАТРА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t6sS7EZcKMI[/youtube]

Спахнуло сонце, ніби ватра,
Розчервонівся горизонт.
Це безперечно - зійде завтра,
До ранку вкраде його сон.

Навколо й тиша спочиває,
Ніщо ніде не шелесне.
На зміну місяць випливає,
І нічну тишу осяйне.

У річку кине срібну стрічку,
Невже когось сумлінно жде?
І так в надії кожну нічку,
Він так терплячий - підожде.

Та хто осмілиться ступити,
Кому свого життя не жаль?
У кого можна уточнити,
Чи справді має він бажань?

На Мавку дивиться з любов"ю,
Це їй доріжку він кидав.
Та все скінчається журбою,
Давно за нею він впадав.

Зірки, що поруч - нецікаве,
Його мани́ть людське життя.
Він береже слова ласкаві,
Сказать не може допуття.

Торкнеться місячним промінням,
І досить вже для теплоти.
Лиш так здійсняться всі бажання,
Немає й сліду самоти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927336
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021

Valentyna_S

Чого волію?

— Чого волію? Більше б нам довкіл краси.
—То ти гадаєш, що в нас її замало?
Трава, бач, жовта, а в пацьорках із роси,
допоки сонце попасом не зіщипало.
Хвилястій річці хвилювання додаси,
якщо до рання в ній сполохаєш дрімоту.
Щосил тормосять гай пташині голоси…
В окрузі нашій місць прегарних є достоту.

—Краса не лиш гармонія тонів і барв,
а й милосердя, розум, доброта людини.
Багатство наших душ—неоціненний скарб.
Загубиш—вже не знайдеш в гонці-біганині…
Явімо ж мудрість і не втратьмо, не губім
того, чим наділив наш образ сам Всевишній—
й нам буде милим світ, і далі голубі,
І осені найперші подихи затишні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021

Ніна Незламна

В осінній день

Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдає поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.

Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.

І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.

Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.

І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.

05.10 2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021

Маг Грінчук

Нам треба…

Моральний занепад і зло охоплює світ
Усупереч високому рівню освіти,
Цивілізації і тямковитих отар...
Це що повернення до первинного стану?

Не краще вже за тварин поводяться люди.
Безладний спосіб життя горе сіє всюди.
Нам не достатньо не красти і не вбивати!
Нам треба істоту будь-яку поважати.
І кожний закон повинен духовність мати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927091
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Наставник у житті

Навчання в школі - це життя основа.
Веде учитель учнів всіх до знань.
Звучить щодня із уст премудре слово,
В очах дитячих стільки здивувань.

Учитель! Він творець, шліфує душі,
Частинку серця свого віддає.
Торкається потреб, проблем насушних,
Добра і честі приклад подає.

Він світоч людства у духовнім світі,
В надійних, теплих всі в його руках.
Живе учитель лиш у своїх дітях,
Наставник у житті, в майбутній шлях.

(Шановні колеги, вітаю Вас з Днем учителя! Бажаю Вам нових звершень, значних досягнень та великих успіхів! Хай всі ваші старання та зусилля роблять наш чудовий світ ще прекраснішим! Міцного Вам здоров’я, величезного терпіння, радості та внутрішньої гармонії, поваги та щирої вдячності від учнів та батьків! З повагою Світлана Михайлівна)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Як хвильно від нектарної любові

Як хвильно від нектарної любові
Ще з літа перестиглого й тепер.
Скидає лист багряний вже діброва,
І набігає дощ сльозами з перл.

Симпатія дозріла, в серці ж - клин.
Цей яр глибокий віковий росте.
Хандра крадеться в душу звіром-спліном.
Чи час все перемеле непросте.

Чому вітрець мене штовхає в спину?
Нічого спільного нема у нас.
А знову зустріч - перелив бурштину.
П'ємо нектар, п'ємо любові час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Маг Грінчук

Не дасть рятунку Божий суд

Генетика суперечить здоровому глузду
І роду людському про непідтвердженість даних,
Та не залежить від того, чи чуєм відлуння,
Щоб зрозуміти елементи контрактних благань.

Чимало хвороб вже має сучасне суспільство,
Які деградацією людини зумовлені?!
Проблеми статевої моралі, війн, насильства...
Злочинність і бідність в Україні оновлені.

Нові фундаментальні ці етичні проблеми.
Пов'язані тут з генною інженерією,
Із клонуванням людини у світі буремнім,
Коли маса людей втратила норми планетні...

Істоти підпадають під вплив інших теорій.
Ідеї ростуть про те, що в людині відсутнє...
Увірують божевільні й ситі. Тиснуть хором.
Хитнувся світ. Тремтить... Не дасть рятунку Божий суд!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926916
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Любов Таборовець

Вклоняюсь Вчителю

Я Вчителю вклоняюся за те,
Що допоміг в життя піднести крила.
Щоденно, наче мужній Прометей…
Його душа теплом до нас горіла.

Я Вчителю вклонюся за слова,
Що вчили нас Людиною скрізь бути.
Стара наука ця… Ні, не нова…
Та тільки з ними світ змогла збагнути.

Я Вчителю вклоняюсь за знання,
Що проросли, немовби зерна в серці...
Я їх врожай - науки пізнання,
В шаленій не губила круговерті.

Я Вчителю вклонюся за добро,
За їх терпіння, мудрість, розуміння...
Не знає втоми вічне їх перо,
Не має меж фантазія й уміння...

Я, Вчителю, вклоняюся тобі,
За ночі й дні проведені в тривогах.
В думках за долі наші твій двобій,
При виборі життєвої дороги...

Я Вчителю вклонюся до землі
За поклик серця, та почутий Богом.
За сяйво, що добуте із золи,
І довго світить за шкільним порогом...

Хай квіти й посмішки з усіх країв
Дарують їм у день цей вдячні діти...
Нехай летять рої із теплих слів
До рідних Вчителів з усього світу.

02.10.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926870
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Любов Таборовець

Вклоняюсь Вчителю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926870
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Катерина Собова

В гостях

Мама доню свою рідну
В гості відправляла,
Як вести себе потрібно
Мудро наставляла:

-Будуть виступати гості –
Жувати не можна,
Вислухай уважно тости,
Що там каже кожна.

Та до чарки не тягнися,
Наперед не пхайся,
Серед старших оглянися,
Мило посміхайся.

Пий водичку мінеральну,
Виникне розмова –
Покажи, що ти морально
До життя готова.

А як стануть танцювати,
Зроби по - англійськи:
Не прощаючись - із хати!
(Так у колах світських).

Аж на другий день припхалась
Донечка додому,
Розказала, як набралась
Горілки і рому:

-Я забула, що ти вчила,
Як у тих англійців,
І по-нашому зробила:
Ми ж то - українці!

Гопака я танцювала
Із кумом Альбіни,
Реготала і співала –
Аж дрижали стіни.

На коня пила я залпом,
На кожну підкову,
Всі вітали мене з кайфом,
Наливали знову…

І по-нашому я швидко
Чарку спорожняла,
Мусила там ночувати,
Бо йти не діждала.

У англійців свої тости
Й свої забобони,
А я рада, що в нас в гостях
Отакі закони!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Катерина Собова

В гостях

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Valentyna_S

Ось та сторінка, де куточок зігнуто…

Вже майже ніч. Ще теплий в чашці чай.
Вмикаю знов настільну лампу матову.
Не сердься, пізня муко, зачекай:
Я почитаю кілька хвиль Ахматову.

Старенький томик каламуть зігнав.
Ось та сторінка, де куточок зігнуто.
Він дихав сонцем, місяцем—вона,
Й назавше коло двох планет розімкнуто.

Чужа, — їй натякнув раз приторк рук,
Що зовсім був не схожий із обіймами,
І дзвоном стримане: «Я вічний друг»,
І сміх в очах спокійний нею спійманий…

Відтак остигла лава її слів.
В домашніх тапках, в платтячку буденному
Вона зізналась образу зі снів
В бентеженні своїм, у сокровенному.

…Сурмлять світанок півні вперебій.
Покрились шиби мрякою туманною.
О, скільки, жінко, справжності в тобі!
Лиш в досвіток прощаюся із Анною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжності мотиви

Соловей щебече у зеленім гаю,
Про кохання наше всім розповіда.
Як тебе люблю я, як тебе кохаю,
Ніжна, синьоока зіронько моя.

Вітерець розносить співи солов'їні
І летять мов птахи в далечінь вони.
А я все вдивляюсь в твої очі сині,
Коли ти приходиш казкою у сни...

Простягаєш руки і ведеш до гаю,
У якім на вітті соловей співа.
Я тебе кохана, ніжно обіймаю,
Шепочу на вушко лагідні слова.

Солов'їна пісня, солов'їні співи,
Дочекавшись ранку, спати не дають.
І торкають серця ніжності мотиви,
За собою люба нас вони ведуть...

Відкриваю очі все кудись зникає,
Серце сильно б'ється, а тебе нема.
Буду я чекати ночі знову, знаю,
Нехай сон на крила обох підійма.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926757
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021

Катерина Собова

Хоробра Тома

Після двох побачень в сквері
Дівчину кохану Тому
Прийшло в голову Валері
Запросити вже додому.

Є якісь манери дамські:
Таку гостю, як приймати?
Каву, квіти, чи ’’Шампанське’’ -
Що вперед пропонувати?

Хлопець дуже хвилювався,
Як вести себе відразу?
-Як вино запропоную -
Цим її я не ображу?

Уже Тома на порозі,
Розмістилася на кухні,
Вся рум’яна від морозу,
Вийняла пивні два кухлі.

Розгубився тут Валера,
Хотів свічку запалити,
Тремтять руки в кавалера…
Як романтику створити?

Пінитись шампанське хоче,
В келихи хотів налити:
-Для хоробрості,- белькоче,-
Треба нам це пригубити.

Дівка з радості аж скаче:
-Ми розважимось добряче!
Заховай цей сік дитячий,
В мене дещо є гаряче.

Первачок ось, пригощайся,
Та не бійсь, горілка добра,
Пий сміливо і не кайся,
Бо я вже прийшла хоробра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021

Катерина Собова

Хоробра Тома

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021

Ніна Незламна

Красуня осінь

Краса осіння, скрізь у строкатій одежі,
Крокує впевнено і малює пейзажі,
Торкнулась пензлем… багряним, жовтим, золотим,
Наводить штрихи….підкреслить темно зеленим.

Ніби замріялась…. озирнувши догори,
Вже з небесами, завела переговори,
Хмари підвладні, напливли наче примари,
Величні, чорні, між собою ведуть чвари.

І небо вмить, замерехтіло… блискавиця.
Блиск близько й далі, як розгнівана цариця,
Вогняні стріли відчайдушно розсипала,
Від несподіванки, землиця застогнала.

Оце сюрприз! Той стогін линув у далину,
Тремтіли хмари. Землі встеляли сивину,
Дощем холодним. Й не спинялись, й на хвилину,
Прощальну пісню, заспівали журавлину.

Вже й відгриміло… оновилася земля,
Сяюче сонечко, слало цілунки здаля,
Богиня осінь, чарувала шовком, блиском,
Знов посміхнувшись, за мить, фарб бризки намистом.

І пішла далі… позаду диво – картини,
Десь олівцем, майстерно ляжуть павутини,
Красуня осінь... додасть впевненості мені,
Яке це щастя, бачити, жити на землі!

15.09. 2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021

Valentyna_S

Горіхове зернятко

Світилко сонця тьмяне вимила весна.
Горіха бру́ньки блимала лампадка.
Небавом в квіточку розвинулась вона.
Мале шпача пило з її горнятка.

Ховалася від злого вітру штурханів,
Щосил трималась, щоби не опасти,
І бачила, як град нестямно сатанів,
Як інші квіти долі впали пластом.

А кажуть: молодість! рожева юнь!
Знай, бався сонячним лапастим бликом.
На чатах спокою дозрінь зелена рунь—
Лиш в старості пізнаєш вперше лихо…

Вже й осінь. Зрідка блискавиця спалахне.
З-за крони синя збільшується латка…
Надійне, та останнє вкутання тісне
В шрамованого зрілістю зернятка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

До знань і до успіху

Кличе вересень в осінь яскраву.
В школу знову відчинені двері,
Бо учнівські там справи цікаві,
Особлива царина і сфера.

Вчителі із дітьми у співпраці.
Світлі й радісні душі дитячі.
І науки розкриється брама,
Ще й до знань і до успіху тяга.

Педагоги навчать всіх любити:
Матір, батька, свою Батьківщину,
Щоби гідно у світі жити,
Берегти рідну неньку-Вкраїну.

То ж цінуйте всіх тих, хто навчає,
В атмосфері добра і любові,
Бо лиш той, хто покликання має,
Знань багаж віддає з кожним словом.

(Шановних колег-учителів, друзів, учнів, читачів сердечно вітаю з Днем знань! Здоров'я, наснаги Вам у новому навчальному році. Енергії, бадьорості та позитиву. Нових відкриттів, нового досвіду і нових знань).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923863
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 02.09.2021

Ніна Незламна

Любов… натхнення

Любов - натхнення до життя,
І буде добрим майбуття,
Коли в душі, вона живе,
Людина й зло, переживе!

Любов - натхнення до життя,
Коли в оселі є пуття,
Сім’я у злагоді й мирі,
Непропаде вона й в вирі.

Ради любові зробить все,
Бо лиш тепло в душі несе,
І чисте небо звеселить,
Подарувавши щастя мить.

Любов і мудрість назавжди,
То ніби річки береги,
Оберігають від незгод,
І цим втішається народ .

Любов солодка, наче мед,
Нею ділися, йди вперед,
Даруй коханому й другу,
Батькам і дітям – всамперед.

Любов й натхнення - є життя,
Всі найщиріші почуття,
Й ласкавий сонця промінець,
Як стук закоханих сердець.

Всім цим Господь нас наділив,
Цінить й любити, усіх вчив,
Земну красу й радісні дні,
Подарував тобі й мені.

02.09.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 02.09.2021

Білоозерянська Чайка

МЕЛОДИЯ ЮНОСТИ

В струнах нежно плачет дождь
Под знакомый перебор,
О любви ты мне поёшь –
Только ливень ноты стёр.
Годы – птицы в перелёте –
Улетают, не щадя.
Но Вы всё же подпоёте
Той мелодии дождя…

Сколько времени прошло –
Голос сердца не исчез,
Ведь любви наш Ангелок
Под дождём пришёл с небес.
Ноты выбивают капли
Позабытые почти,
Чувства наши не ослабли,
Просто разные пути...

Ранит душу неба всхлип
На рассвете сентября –
Ведь с любви, что берегли,
Ты все ноты растерял…
Только в ливень плачут струны
О забытом второпях:
Возвращает сердцу юность,
Что-то важное в дождях…

/Переклад пісні "Співає юність" слова - мої, музика Віктора Оха./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923949
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 02.09.2021

Родвін

Лиш чути, як дощ барабанить

Низе́нько, над кро́нами хмара пови́сла,
Дере́ва прини́шкли, чека́ють дощу́.
Вітри́сько наха́бний, зриває з них листя,
Шарпа́є сердито, грози́ть : - Потрощу́ !

Сморо́дині вітер викру́чує віти,
В садо́чку бісну́ється, несамови́тий !
Споло́хав пташо́к, повали́в спіле жито,
Пелю́сточки ніжні зриває на квітах !

На дах метале́вий, баба́хкають гру́ші,
Бабу́ся, зляка́лась, вікно́ зачиня́є,
Мо́литься Богу : - Спаси́ наші ду́ші !
Бо бли́скавка в хату, бува́, заліта́є !

Пала́є вогне́м - блискави́ця згора́ !
В коли́сці просну́лась і пла́че дитина,
Гри́мнуло так, що зірва́лась карти́на !
Розве́рзлося небо і ллє, як з відра́ !

Сві́тло пога́сло, вже су́тінки в хаті
Споло́ханих ді́ток вколи́сує мати
- Засні́ть мої лю́бі, неха́й вам тала́нить ...
Заснули. Лиш чути, як дощ барабанить ...

31.08.2021 р.

Фото :

https://i.pinimg.com/originals/01/
92/7d/01927d6940b728834131b829e44bbb0d.gif

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923825
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 02.09.2021

Ніна Незламна

Щасливої дороги!

Уже сьогодні дзвоник задзвенить,
І підуть діти у країну знань,
Жовто- блакитний стяг замайорить,
В країні миру й кращих сподівань.

А перша вчителька, ніби мати,
Прийме дитину і буде сім’я,
Бо ж вона здатна, всіх об’єднати,
Запам’ятає кожного ім’я.

З любов’ю вчитиме добрим справам,
Із щирим серцем навчить поваги,
Відпір давати - всім образам,
І як змогти, уникнуть зневаги.
.
***
В перших рядах крокують першачки,
Взявшись за руки, холод проймає,
Кожен школяр, йде наче залюки,
Але очима неньку шукає.

Сяючі очі, іншим бачать світ,
Де без підтримки не обійтися,
Запам’ятається, цей час навік,
Та допоможе їм відкритися.
***
Щасливої дороги малюки!
Нехай легким і світлим буде шлях
Єднайтеся, вивчайте науки
Цінуйте працю й знання вчительки!

01.09.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923831
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021

Маг Грінчук

Перше вересня

Малечі відкривається юний шлях у майбутній час.
Шкільне життя і перший вчитель та безмежна висота
Ведуть у чудову країну знань. Не згас державний глас...
І вчителя люблять наші учні, хоч минають літа.

У будь- яку погоду він зігріє, як любляча мати.
Пишатись вчить величчю народу і вчить - добрим справам.
Юнацьки роки... Про школу спогади квітнуть, як маки.
Наш кожен вчитель цю професію щирим серцем обрав.

Тому - Перше вересня - справжнє свято в житті школярів.
День знань - пам'ять розуму. ...Все повинно служити добру.
Це свято студентів, педагогів, навіть кожних батьків.
... Іде молодий народ у школу і гордо, і дружньо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923658
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Маг Грінчук

Несе ріка життя надії

Школярики до школи потяглись, ввись - стара калина.
У класі тихо. Неважко збагнути чому. Ще не строк...
Очима й серцем відзеркалює світ добра людина.
Життям наділена вона збирає молодь на урок.

У цьому дивне щастя, гордість учнів смислом пройнялись.
...З криниці знань пили жадібно та нестримко молоді.
І після школи сто доріг в один великий шлях злились.
Несе ріка життя надії, бо її краса в труді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923654
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Соняхи кохання ( слова до пісні)

Там де сонях цвіте, там всміхається літо,
А кохання святе, сонцем ніжним зігріте.
Серед соняхів тих, ми з тобою зустрілись.
Заблудилися в них, ми у них заблудились.

Приспів:

Поцілунок твій солодкий, тиха зваба,
А твій погляд загадковий мене вабив.
Наче Мавка серед поля ти з'явилась,
Посміхнулась і у квітах загубилась.

Погляд тво́їх очей, мене так заворожив,
Стільки днів і ночей, без них жити не можу.
Колосяться лани, пшеницями густими,
Чомсь приходять у сни, літо, осінь і зими.

Приспів:

Ти з'явись хоч у снах, я прошу тебе, знову,
Диво Мавко моя, ти промов хочаб слово.
Ти мовчиш, ти мовчиш і нічого не кажеш,
Стежку стелить спориш, він узори пов'яже.

Приспів:

Я на поле прийду, там де соняхи квітнуть,
Дочекаюсь зорю, щоб тебе знов зустріти.
І як з'явишся ти, посміхнешся до мене,
Будуть зорі цвісти, ніч тебе мені верне.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923572
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь, любий…

Розмовляють про щось явори,
Осінь, любий... На серці тривоги.
Загорнулись в туман береги,
Вітер ки́дає листя під ноги.

Вже збираються в зграї птахи,
Дні коротшають, ночі холодні.
Мочить дощ, барабанить в дахи,
Заховалося сонце сьогодні.

Посхиляли голівки квітки,
Від краплин дощових їм так важко.
Закрадаються в серце думки,
Сумно десь обізвалася пташка...

Осінь, люба... Ти скажеш мені,
Я всміхнуся і тихо промовлю.
Нехай осінь, та будуть, ще дні,
Що зігріють своєю любов'ю...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923663
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Катерина Собова

Грiшник

Чоловік, відчувши втому,
До ікони промовляє:
-Ну яка причина в тому?
Мене жінка догризає!

Кожен день удома сварка,
Що ця хата вже немила…
Підійшла дружина Варка
І причину пояснила:

-Є краса у мене й сила,
І щаслива буду дуже,
Я Всевишнього молила,
Щоб найкращого дав мужа.

Бог почув мою молитву,
Все те дав, і не за гроші,
Виграла за щастя битву –
Ти дбайливий і хороший.

Плачеш скрізь, що над тобою
Доля так позбиткувалась,
Бо ти грішник, не молився –
Ото я тобі й дісталась!

В Господа просити пізно
І звертатися до неба:
Бог пройшов страждання різні,
І тобі терпіти треба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923744
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Забава

Закохався дід Максим
В пишногруду жінку Клаву.
Захотів старий інтим,
Запросив її до ставу.

Вдома діда внук чекав,
І заснули юні очі.
Місяць в небі навіть спав,
Бо для сну солодкі ночі.

...Дід прийшов уранці. - Ждеш?
Внук спитав: - А як там Клава?
- Усміхнулась, я їй - теж.
Раптом... зуби впали в трави.

То ж усю шукали ніч,
Помагала мені Клава.
Вся романтика - без свіч.
Отака була "забава".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923755
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Озеро кохання

Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Ночі у безсонні - тіні лілій.

Огорни мене скоріш любов'ю.
Сам колись казав, що вдвох тепліше.
Слово, лиш твоє, єдине слово,
Й озеро кохання в цвіті лілій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923595
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Valentyna_S

Одна дорога

Вітер дмухає—в трембіті
Зледеніли звуки.
Думав, чим їх розігріти
Й на пищок похукав.
Відігрілись в звуків горла
Та затрембітали—
Й стало так маркітно долам
З листячком опалим.
У неосінь спали перші
Й зразу якось зжухли,
Літо кидається в верші—
Мов усе оглухло,
Що ж, йому одна дорога—
Калиновим мостом.
Йдуть заможні ним й убогі…
Ясно все і просто.
Чом жалкую я за літом,
Буде ще потомне?
Щось згубилось в нім завітне,
Невловиме й скромне.

Калиновий міст — один з образів слов'янської міфології,
зокрема і української, межа між протилежними місцями,
станами. Зокрема виступає межею між світом живих і
мертвих. По символічному мосту приходили сонце,
весна, кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923465
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 29.08.2021

Катерина Собова

Умер з радостi

Санітарка до хірурга:
-Вас вже кличе головний,
Щось йому ви не вгодили,
Бо вже зранку ходить злий.

Догадавсь хірург, що значить
Ця розмова тет-а-тет…
Що вже буде - там побачить,
З цим зайшов у кабінет.

-Хочу я, колего, чути,
Поясніть такий момент:
Як так сталось, що за місяць
В вас вмер третій пацієнт?

Розкажіть усе детально
(Ви - хірург, а не медбрат),
До подробиць, не формально:
Хід роботи, результат.

-Операцію сьогодні
Пацієнту я робив,
Не старий, бадьорий, модний,
І ще б довго в світі жив…

В хворого була зараза
(Зараз це не дефіцит),
Вирізав (нащупав зразу)
Я якийсь апендицит.

Чоловік отямивсь зразу,
Почав тихо говорить,
Вимовив одну лиш фразу:
-Лікарю, я буду жить?

Пояснив йому все ясно,
Бо на цьому зуби стер,
Я сказав, що все прекрасно,
І він з радості - умер!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923351
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 29.08.2021

Букво-їжка)))

Киноляпы 7

Терминатор. [b]Н[/b]удный день

***

Бой с [b]л[/b]енью 2. Реванш

***

Крепкий о[b]г[/b]решек 3. Возмездие

***

Человек эпохи В[b]ы[/b]рождения

***

Хождение по му[b]з[/b]ам

***

С[b]о[/b]пящая красавица

***

[b]М[/b]очу вашего мужа

***

[b]З[/b]абор уходит в небо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923372
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 29.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Єднались

До хмар підставив серпень лійку,
і почали краплини мандрувати:
То полем, садом, а то лісом,
І хмари скупчились, мов сіра вата.

Лило́ся щедро і сріблилось
На грушах стиглих, яблуках дозрілих.
Здавалося, природа сліпне,
Бо все, мов у потоках річки мліло.

Волога охопила землю,
Тривало дійство дощове ще довго.
Серпневу освіжило зелень,
А потім сонця піднялися брови.

Людина за вікном сиділа,
Дивилась, мріяла і милувалась.
І розправлялись биті крила,
Душа з природою в цей час єднались.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923476
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Тримаймо гордо

Майорить наш прапор у селі та місті,
Жовтий і блакитний кольори сплелись.
Символ України з мирним духом змісту.
Все у нім: і жито, й неба чиста вись.

А з часів далеких мужність, сила й слава
Єдність українців, віри й волі суть.
Непоборність квіту нашої держави,
Честі і добра - дорога до майбуть.

То ж тримаймо гордо прапор - стяг яскравий,
Бережімо миру й щастя вічний цвіт.
Він, мов правди сонце, сяє у заграві,
Символ України, рідний "моноліт".

(Усіх одноклубників вітаю з Днем Прапора і Днем Незалежності України! Бажаю миру та любові, толерантності та розуміння, поваги та мудрості! Нехай країна процвітає, хай милозвучна мова звучить всюди, нехай росте рівень доходів та можливостей! Успіхів вам та перспектив!
"Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами"(Іван Багряний))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922976
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 28.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я назву тебе любов'ю

Поведу тебе у казку,
Там, де розмовляють зорі.
Роздають любов і ласку,
Вітер хвиль торкає моря.

По стежиночці сріблястій,
Прогуляємось з тобою.
У чарівній нашій казці,
Я назву тебе любов'ю.

Місяць буде нам світити,
Кине нічка срібні роси.
Падать будуть оксамити,
Їх тобі вплету у коси.

Я назву тебе любов'ю,
Ніжно пригорну до себе.
І тобі одній промовлю,
Що не можу жить без тебе.

Поведу тебе у мрію,
Нас чекатимуть світанки.
Смуток назавжди розвію,
В росах нас скупають ранки.

І тумани заховають,
Від людського, злого ока.
В небі ось уже світає,
Квітко моя синьоока!

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922978
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Таємниці ночі

Серпневий вечір котиться до нас,
А вітерець принишк і не дихне.
Давно вже промінь сонячний погас,
До себе небо, нічку пригорне.

Розкинуте мереживо зірок,
Мелодіями грати буде вальс.
Яскравий місяць піде у танок,
Він танцем цим, порадує всіх нас.

В годину цю, не спиться цвіркуну,
Він пише ноти і пісні для нас.
Йому, як бачте також не до сну,
Як тільки промінець останній згас.

Впадуть росинки дзвінко у траву,
Підхопить прохолода їх собі.
Підніме невдоволено брову
І понесе росиночки вербі.

А під вербою пара молода
І іхні таємниці неземні.
За ними тихо нічка підгляда,
Думки сьогодні чомсь її сумні.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Катерина Собова

Дiвочi вибрики

От, буває, так прикрутить,
І в душі щось залоскоче…
Відчуваю - не відпустить,
Так страшенно заміж хочу.

В якійсь книжці прочитала
(Мудрі люди написали),
Так як досвіду не мала –
Все роблю, як там казали.

Свій старий халат шукаю,
Капці стоптані взуваю,
І немиті свої патли
Під косинкою ховаю.

І хоч світ мені немилий,
Але в шлюбі хочу жити,
Як колись бабуся вчила –
Починаю борщ варити.

Щось кипить, щось пригоріло,
Неймовірна спека в кухні,
Ллється піт, а ще потрібно
Каструлі помити й кухлі.

А ще чула, що заміжні,
Згідно правил етикету,
Чоловіку несуть ніжні,
Щойно смажені котлети.

Десь з небес мені у вухо
Тихо шепче голосочок:
-Уяви, що ще за дітьми
Треба йти у дитсадочок.

Раптом розум - як проріже!
Якийсь біс в мені регоче,
Я вже довго про заміжжя
Навіть думати не хочу.

В голові все прояснилось,
Широко відкрились очі,
Позитивно завершились
Мої вибрики дівочі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923105
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Ніна Незламна

З Днем Незалежності Україно!

День Незалежності - нині святкую.,
Землі вклонюся, щиро подякую,
За пишні трави і жита по полю!
За тепло й радість, за щастя й волю!
Що я живу, тут, на цій, святій землі!
***
Вже зазвучали мелодії миру,
Всі привітаймо, вільну Україну,
З Тридцятиріччям моя Батьківщино!
Ми відсвяткуємо гордо й достойно!

А, як же нам, усім й не поспівати,
Квітучі клумби, червоніють маки,
Шепочуть з вітром, славлять Україну,
Зберуть народ… у єдину родину.

І ми з надією, глянем до сходу,
Де вояки - тож козацького роду,
Вночі і вдень виборюють нам волю,
Щоб Україна мала кращу долю.

Славімо друзі рідний край, країну,
І прославляймо мову солов`їну,
Нехай звучить вона по всій планеті,
Нам тридцять років – це ж лише на злеті!

Не залишає віра і є мрія,
У серцях кожного, живе надія,
Що ми спроможні досягти висоти,
Бо в наших душах живе дух свободи!

***
Шановні друзі!

Щиро вітаю З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Миру, здоров`я, єдності і любові!
Непохитної віри в майбуття!
Тепла, достатку, добра і щастя!

24.08.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923071
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Valentyna_S

Неопалимий краю мій…

Неопалимий краю мій, красо неописанна,
Тобі несеться срібнодзвонно-святочне «Осанна!»
Осанна, волелюбна і нескорена родино
З іменням гордим НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА.

В серпневім піднебессі легіт колихає стяги,
Що заручили сили Сонця, захист та надію,
Синявість безкінечності й у вірності присягу—
Отож не в змозі ворог звоювати нас, не сміє.

Славімо воїна, бо віддає себе в офіру.
Хвала тій матері, котра пожертвувала сином
Заради долі України, спокою та миру
У неподільній, вільній і повік єдиній.

І прийде час, народе мій, здивуєш знов планету,
Як булаву лише достойному вкладеш у руки,
І візьме він її не задля куражу й ошуки—
Із усвідомленням: країна прагне злету,
Й щоби в усі часи від Заходу до Сходу неустанно
Не затихало срібнодзвонно-святочне «Осанна!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923092
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Ніна Незламна

Помирились ( з гумором)

Чорний кі́т… пробіг між ними,
Шкода лі́жко - одне на двох,
А без се́ксу худо ж нині,
Вже й не спи́ться, думок ворох.
Двадцять ро́ків, то все ладком,
Ніби бі́с, шепоче в вуха,
-Будь упе́вненим козаком,
Не терпи́!Що за житуха?!

Нічка зо́рі розсипає,
Як нава́житись сказати,
Пристрасть ті́ло обпікає,
Мо» не ви́жене із хати?
Не лежи́, ти лежебока,
Чолові́к, каже дружині,
Стала на́дто вже широка,
Мало мі́сця на перині.

Тю, - до ньо́го, жінка мило,
Казав пишних полюбляєш.
Ну, погладь, м'якеньке тіло,
Оттепе́р, що відчуваєш?
Хитрий по́гляд на дружину,
У оча́х вогонь палає,
Вже забу́вся й про перину,
Замість не́ї, жінку має.

За вікно́м… співає птаха,
Ніби в та́кт - "оха" дружина,
Він по ні́й, як та комаха,
На підло́зі одежина.
Втретє з нього піт стікає,
Як рані́ш не здогадався,
Жінка мі́цно обіймає,
Ну наре́шті, дочекався.

24.08.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923268
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Valentyna_S

Замальовка (Ворожать бджоли на квітках)

Ворожать маги-бджоли на квітках,
Пророчать осінь,
А небеса—волошки у житах—
Й ніхто не косить.
Зсипає сад збентежений плоди
На праний килим,
Як місяць-круг піганисто-рудий
Спить серпокрилом.
Не чув, не бачив він прощань птахів,
Бо їм не сторож.
Для себе стеле літо із димів
Й рогожі ложе.
Бадьоро дощ печаллю оплете
Краплинний вереск,
На фоні падолисту зацвіте
Рожевий верес.
Не раз веселка прийде у стрічках
Й поникне з млості.
Ворожать досі бджоли на квітках,
Пророчать осінь.

Серпокрил-стриж.
Піганистий – веснянкуватий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922939
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021

Маг Грінчук

Стяг країни

Два кольори: жовтий, синій дають любов до природи.
Це народна святиня, якій поклоняються люди
З вірою й сподіванням на заступництво свого роду,
За простори отчого краю, за джерела цілющі...

Степ золотий, синє небо, гори, козацькі стежини,
Ріки з жовтими очеретами, жито , жовті ниви...
Поєднання цих кольорів - історія - стяг країни.
Україно - це диво чарівне на вроду манливе.

Нам дано підставу назвати ці барви державними.
Це вони розмовляють із сонцем лиш щирими словами.
Тішать зір, вросли у долю та чатують вічну славу.
З прапором подих народу, сила, думка оживають...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922934
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021

Катерина Собова

Співбесіда

На співбесіді тактовно
Шеф розказує Тетяні:
-Розумієте, шановна,
Є у нас одне питання:

Довіряти цю посаду
Можна тільки чоловіку,
Документам дасть він раду
Й не признається довіку:

Всі секретні директиви
Під замком у його сейфі,
Тут не вносять корективи
І не роблять з цього селфі.

Я жінкам не довіряю,
Ви занадто балакучі:
По секрету - кумі Раї,
А та ще комусь озвучить…

Рознесуть таємні плани
Усім недругам найближчим,
А у них свої є клани,
Які нашу фірму знищать.

Таня каже: -Я зумію
Тут домовитися з вами,
Як ніхто тримати вмію
Таємниці за зубами.

Продала торік я хату,
Що від батька залишилась,
Додала сюди зарплату –
На Мальдівах опинилась.

Відпочила, як годиться,
Як на крилах я літаю,
Чоловіку гарно спиться –
До цих пір про це не знає,

Бо сказала: терміново
У відрядження я їду,
А для нього це не нове –
Він готує сам обіди.

Своїм дітям разом з татом
Я дивлюся чесно в вічі:
Не призналась, що два роки
Збільшилась зарплата вдвічі.

Працювати хочу з вами,
Обговоримо моменти,
І при розвитку програми –
Всі відступлять конкуренти.

Ми таку заварим кашу!
Розкажу свою затію:
Всі гріхи в роботі вашій
Засекретити зумію.

Припинив тут шеф розмову,
Може, був дурний, чи п’яний,
Чоловікам всім відмовив
І у відділ взяв Тетяну.

Вона швидко розкрутила,
Хто з прибутку тут жирує:
В тюрму шефа посадила –
Тепер фірмою керує!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922833
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 23.08.2021

Valentyna_S

…не одна із нас (ефре)

До осені мчить серпень магістраллю.
Із рук не випускає сонячне кермо,
Й так захопивсь сільською пастораллю,
Що об зеніт спіткнувся мимовіль крилом.

Глянь: у ліску вороняча тусовка.
І серпень враз отетерів: почавсь пробіг
Ворони, їжака, лисиці й вовка.
Ви угадали, певно, хто з них переміг.

Під берестом тупцюється матрона,
Навчає підрахунку двійко пташенят:
—Гарненько поміркуйте, любі доні,
В котру із лунок більше зсипано зернят?

В комбінезоні чорнім у майстерні
Статечний вран рихтує родичам гачки…
Осібно від усіх, в міжгіллі тернів,
Віршує альбіноска, бач, про слимачків,

Про те, як всім смакує м’якоть сливи,
Як ясен ніч зустрів бутонами ворон,
Й торкає карканням про долю норовливу
Ота вигнанниця, спотворена тавром.

Не стерпів серпень: вірші серце крають.
—Ви всі одного роду-племені, однак,
Де твоє милосердя, чорна зграє?
—Вона ж бо біла, не одна із нас. Отак!

Чоло схмурніло в серпня. Темна масо,
Розкинь умом про хибність вчинку до пуття,
Бо ж дивував людей колись й Пікассо …
Неординарних потребує майбуття.

Ефре- фантастична реальність—новий своєрідний
жанр, не казка і не притча.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922750
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 21.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

На власних попелищах

Не ті слова сказав. Чи є її провина?
І жниво...спрага... У душі - кипить.
Його вже профіль ледь-ледь димно виринає,
Свою розлука тягне тихо нить.

Ще й літо додає гарячого напою.
Спекотний день у роздумах січе.
Химерною стернею ноги коле поле,
Але ж від себе, звісно, не втечеш.

У різних вимірах? На власних попелищах.
Димить іще у снах його ім'я.
Блукає він і щось шукає на узвишші.
Внизу - шипить дорога, мов змія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922742
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021

Маг Грінчук

Це знають свідки

Сьогодні світу потрібна наша охорона,
А людям планети - і заступництво природи,-
Це чисте повітря, добра земля, її води.
І небо, і сонце, як жаданий друг,-не дракон...

Природа вічна, нескінчена породила нас.
Вона була і завжди буде сильніш людини,
Бо не підвладна вись злої людської гордині.
Не стати Богом ні одній істоті і скрізь час!

Нікому не бути царем і тіні , і світла,
Лиш не віддільною часткою, другом природи.
Тож вчись владарювати для людей, для народу!
Життя, як дробарка меле всіх... Це знають свідки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922644
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Ніна Незламна

Ти прихились…

Ти прихили́сь, до мене на плече,
За мить тривога, хай кудись втече,
Для нас не стануть довгими ночі,
І гірких сліз... не пізнають очі.

Ти прихили́сь, до мене на плече,
Відчуй стук серця і душі тепло,
Адже ще лі́то, світло навколо,
На нас чека́є, сподіваюсь я.
…
Ти прихили́сь, до мене на плече,
Коли під се́рцем можливо й пече,
Я нагада́ю, як зірка рання,
Наворожи́ла нам про кохання,
Відійде бі́ль, маю сподівання.

Тож прихили́сь, тихенько на плече,
Для мене ти́ - за все найдорожче,
Теплі розмо́ви - обом, як ліки,
Бо ми з тобо́ю разом навіки.

*******

Шановні друзі!

Щиро вітаю З Яблучним Спасом!
Миру, здоров`я і наснаги всім!
Нових творчих успіхів!

19.082021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922640
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Катерина Собова

Вiчнi пошуки

Через рік свого заміжжя
Вже відпустка в Лани,
Приїхала в Запоріжжя
У гості до мами.

Хоч трималась доня мужньо –
Сльози витирала,
На життя своє подружнє
Скаржитися стала:

-Чоловік - ще та скотина,
А я рік терпіла,
Ось вона лиха година
В хату прилетіла!

Що мені із ним робити?
(Підлість в нього в спадку),
Бо не можу я привчити
Його до порядку.

В мене думи нехороші,
Переходить в злість це:
Кожен раз ховає гроші
Десь у інше місце.

Мама ніжно обіймала:
-Тепер мені ясно,
Бо я в серці відчувала,
Що ти в нас нещасна.

Я на татові спізнала –
Ця хвороба вічна,
Розлучайся із ним, Лано,
Бо це вже хронічне.

Пошуки оці щоднини
Так уже набридли…
Наказав же Бог, дитино,
Й тебе таким бидлом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922635
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Маг Грінчук

Не чинять шкоди

Ліс... Між дерев видно охайно вивержена будівля,
Збудована дрібними гілочками - ціла країна...
У якій своє життя, порядки, і закон - не заскнів.
Ти спинися, глянь на лісових мурашок - дружня родина!

Здавна ми всі вже вражені їхньою працьовитістю.
У мурашок досить сили, їм не потрібні машини,
Їм підсилу вантаж важчий за тіло... Крізь тямковиті.
У родині їх близько шести тисяч видів понині.

І свої гнізда будують у землі з рослинних решток.
Це надійні захисники, роботяги наших лісів,
Бо одна колонія мурах-санітарів - тутешніх,
Знищує за день кілограм гусені, лялечок жуків...

Риючи нірку, вони покращують родючість землі,
Перемішують шари ґрунту і розпушують любо.
Так трудом своїм безкорисливо оберігають ліс
І не чинять шкоди навколишній природі, як люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922547
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Valentyna_S

Завше людям личить

Кружечок сонця вимив небо,
Скупав хмарини в білій піні.
Помалу вистигла кулеба
З рум’янку, полину та сіна.

От літо й попустило пасок,
Розвіяло останки-думи,
Наївно-щирі і без масок,
Без тіні смутку й ноток глуму.

Градин не носить дощ в баулі,
Тож прямо йде, бува, закосить.
Поміж краплинами пройду я
В саду по білій кашці боса.

А завтра… хто з нас зна, що буде…
Вітрисько, може, буйний підпис
Поставить простору на грудях
Чи інший виконає припис.

Відомо точно: тепле літо
Блукатиме моїм обличчям
І сонце зранку буде мліти,
Бо, знає, завше людям личить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922542
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Катерина Собова

У пластичного хiрурга

З провінційного містечка
Вже підтоптана дівиця
До пластичного хірурга
Подалася у столицю.

-Зробіть мені грецький профіль,-
Заявила ще з порога,-
Збільшіть губи, а то з цими
Виглядаю геть убого.

Нижні ребра - повиймати!
Зробить це стрункою спину,
І до смерті буду мати
Гарну талію осину.

Пружні і великі груди –
Щоб постава була гожа,
Нехай заздрять усі люди,
Бо на них не буду схожа.

Ще я вам сказати хочу,
Голос внутрішній аж кличе:
Щоб були виразні очі,
Бо це дзеркало обличчя.

Лікар вислухав уважно,
Записав всі побажання,
Викреслив рядок про очі
І сказав привітно: -Пані,

Щоб зробить великі очі,
Не потрібно нам трудитись:
Вам достатньо лише буде
На рахунок подивитись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922369
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов їм дарувала крила

На них дивились перехожі,
Вони ж не помічали їх.
Любов жила у серці схоже,
Хоч падав дощ, хоч падав сніг.

Під ноги осінь лист стелила,
А птахи кликали в політ.
Любов їм дарувала крила
На них дивився цілий світ...

Він і Вона - кохані двоє,
Й благословенна їх любов.
Купались під дощем любові
Із серця линув її зов.

І мелодійні чулись звуки,
А очі - глибина морів.
Тримав в долонях її руки,
Не рахував щасливих днів.

Вони були такі щасливі
І що для них холодний дощ.
Вони і не відчули б зливи,
Що сльози лила серед площ...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922349
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 19.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Про шанс

Кохалися, а потім розчинився,
Мов цукор в чистоті води ураз.
Десь скошена виднілась в липні нива,
Збігало сонця світло в темний час.

...Коли запитував про шанс, тремтіла
Від вітру хвилювання, чи журби.
І знала, знала, що його любила,
Адже це він знайшов її в юрбі.

Відшелестіло, відцвіло. Змирилась.
А він тепер запитував про шанс
Потрапити в любові певні ритми.
Розклала доля на шляху пасьянс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922284
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поспішайте до мами

Пролітають роки за роками
І стаємо дорослими ми.
Зігріває нас усмішка мами,
Наче промені перші весни.

Пригортаю матусені руки,
Стільки ніжності в її очах
В грудях серденько сильно так стука,
Як самотньо виходить на шлях.

І щоразу, як взріє здалека,
То на зустріч щаслива біжить.
І стає на душі моїй легко,
Не забути щасливу цю мить...

Як живете, матусю, питаю,
Ви пробачте, що довго не був.
Винуватий, матусенько, знаю,
Та про вас рідна, я не забув.

І дивилися очі щасливі,
Доторкалася чуба рука.
Лились сльози від щастя, мов зливи,
Моє серце вогонь пропіка.

І згадались пісні колискові,
Їх матуся співала мені.
Як на небі з'являлися зорі,
Розкидав місяць з човника сни.

То було так давно і неда́вно,
Голос мами постійно я чув.
Те дитинство, що казкою славне,
Пам'ятав і ніщо не забув...

Те тепло, що мені дарувала
І любов, що мені віддала.
Найдорожча матусенька, мама,
У молитві мене берегла.

У село поспішайте до мами,
Вона завжди чекає на вас.
Її душу зігрійте словами,
Їдьте, доки не сплинув, ще час...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922273
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021

Valentyna_S

Чорні тюльпани

Чорна смуга, чорний смуток—й чорні, гожі,
таємничі пуританки, квіти ночі
дамам в дар несли зі свідченням вельможів:
—У твоїх обіймах я померти хочу.

Збігли триста років в ме́йнстримах і датах,
й нарекли іменням чорного тюльпана
транспортний літак, що в трунах віз з Афгану
ні за що загиблих на війні солдатів.

Дивні квіти в інтер’єрі— даність часу:
братки, кали, ружі з чорною красою.
«Чорними тюльпанами» знов—
із Донбасу—
з славою вертають до родин герої.

Чорна смуга, вічна туга, чорні ночі….
Ятрить серця рана в мами й удовиці.
Війни завше—лихо, сльози, зло та злочин.
Людство, прагни миру-злади, не кровиці.

Й очі не засмутять квіти композицій,
бо тюльпанам чорним так пасують білі.
Жінка, взявши їх, під хмелем пропозицій
зронить:- Вік прожити б у твоїх обіймах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922170
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021

Катерина Собова

Кiно i реальнiсть

У кав’ярні дівка Лора
Похвалилась кумі Аллі:
-Вийду заміж я вже скоро,
Заживу, як в серіалі.

У кіно - чітка картина,
Ясні задуми і теми:
У кінці прийде мужчина –
Вирішить усі проблеми.

Ось у мене на сьогодні –
Безгрошів’я й два кредити…
Поруч ходять хлопці модні,
Всі нормальні, не бандити.

Хтось наважиться, я вірю,
Мене, бідну, заміж взяти,
Не такі ж вони всі звірі,
Серед них є і багаті.

Пояснила швидко Алла:
-Щастя тільки дурням сниться.
Між життям і серіалом
Величезна є різниця.

Шлюб, кумасю, це омана,
Фільму - повна протилежність,
Ти вже ходиш, як в тумані
І втрачаєш незалежність.

У житті - реальні теми:
Тут мужик приходить зразу,
Додає свої проблеми
І доводить вас до сказу.

В нього, в найманій квартирі,
У кутку в порожній шафі
Злидні крутяться, як в вирі,
І квитанції від штрафів.

Потім виявиться: в принца
Більш цікаві є моменти,
Що платити він повинен
На трьох діток аліменти.

Не так весело вам буде,
Як почуєте цю фразу
(А її розкажуть люди),
Що судимий був два рази.

Тож на диво не надійтесь,
Радості від мужа мало,
Краще в ліжку самі грійтесь
І любуйтесь серіалом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922166
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Старе місто ( слова до пісні)

Нас місто старе зустрічає,
В осінній зажуреній млі.
А осінь листки розкидає
Їх ловлять долоні мої.

І я в цій осінній завії,
У місті старому стою.
Воно знає всі мої мрії.
Я з мріями цими живу.

Приспів:

Старе місто, старе місто,
Запали свої вогні.
Старе місто, старе місто,
Знов прийшли до тебе ми.
Старі вулиці, бульвари,
Парки, скверики, сади.
Ними ми завжди блукали,
Тепер знов прийшли сюди.

Пройдусь по бруківці колишній,
Спинюся на нашім містку.
У храмі де править Всевишній,
Я щастя для всіх попрошу.

Стоять старовиннії замки,
Вони збереглись до цих пір.
Виблискують врунами ранки
У ніжних мелодіях лір.

Приспів:

В мелодіях осені ніжних,
Згадаємо ми, ще нераз.
Це місто старе, дивовижне,
В якому багато прикрас.

Воно нам дарує ці миті,
В обійми бере нас свої.
Найкращі тут роки прожиті,
Лишились дитинством в дворі.

Приспів:

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922111
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранок у зажурі

Чомусь сьогодні ранок у зажурі,
Лишає в травах росяні сліди.
Схилилися троянди на бордюри
І від дощу прокинулись сади.

Сріблястий бісер котиться намистом,
Наниже його вітер на нитки́.
І коли зійде сонце променисте,
То арії співатимуть пташки.

Начіпить серпень кліпси горобині,
Що би вона покрасувалась в них.
Сховали сірі хмари, небо синє,
Останні краплі падають зі стріх...

Поплакав дощ і швидко ліг на хмарку,
З'явилася веселка в кольорах.
Із барв ясних вона зробила арку,
І залишилась з нею на ланах.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921850
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 12.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Рідні серцю

Іду по літніх гобеленах,
І неба вишивка вгорі.
Удалині дороги- вени,
Радіє сонце цій порі.

І я радію житу, травам,
Простору вільному, красі.
Земля в смарагдовій оправі,
Не чути шуму, голосів.

Земля вкраїнська...Пахне літо.
Люблю цей край усе життя.
Краси багато є у світі,
А рідні серцю - ці жита.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921867
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 12.08.2021

Маг Грінчук

Не знає згод

Душа - Боже вродливе творіння, вкладене в плід,
Який в розвитку між зачаттям та народженням.
Ядро,це внутрішнє унікальне - це не граніт.
На диво закохане в світ, але не знає згод.

Та мозок і розум чи є одним і тим самим!?
Людина, не просто - емоції, тіло. Не лід...
Чому ж втратила гармонійний стан? Ладу не дам.
Я вірю - від нас нашадкам дійде розуму слід!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921909
дата надходження 11.08.2021
дата закладки 12.08.2021

Valentyna_S

…і все піде на лад

А хто сказав, що треба жити лиш майбутнім?
Побудьмо в сьогоденні, поки ми в нім є.
Хтось наше завдає на плечі, ще й своє,
І шансу жодного нема обрати сутнє?

Долає спрага статків, статусу і влади,
Й без них—безвихідь, вакуум й суцільна тьма?
Не варт журитися за тим, чого нема,
Тим насолоджуймось, що Богом дано.

Обходить щастя? Тут воно, у всьому, —
Лишень розбач його поміж простих речей.
Спокою не дає невпійманий трофей,
Бо ж по-новому живемо, по-діловому?!

І в успіхах чужих ти око топиш ласо…
У герці з власним Я себе не зрадь
Та щастячко своє маленьке не утрать.
У когось більше? Не марнуй на нього часу.
Живи, твори, люби—і все піде на лад.
І все піде на лад…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922043
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021

Любов Таборовець

У війни - не жіноче обличчя

У війни - не жіноче, миле, чарівне обличчя
Та погляд стражденний - очима жінок…
Їх стогоном пісня і досі у небі курличе…
Там Ангели пам’яті водять танок…

Не жіноче… З творчим началом її не сумісне.
Воно увібрало біль втрати і страх.
Шлях долі їх млоїв... гіркий і кривавий, зловісний...
Про щастя жіноче лиш мріяли в снах.

Із слізьми на очах, з незжатими в полі хлібами…
Із Долею Жінка - один на один…
Неви́губний осад, і мужність в бою з ворогами
Сплелися у плин переможних хвилин...

Жінка «грізного часу» воювала на фронті.
Її бачив солдаткою мужньою тил…
Для праці породжена, ніжна в любові і цноті,
Просила у Бога для захисту крил.

Очі війни… В них відбилися смерть і муче́ння,
Війна проти всього живого - злочи́н.
Здригається болісно в спогадах нам сьогодення...
На обличчях трепетний блиск намистин…

У Жінки МИР у руках, сонце і трави з росою...
Хоч за плівкою часу рани болять…
Та душа українська з своєю жагою й красою
Сильніша жахливих воєнних проклять.

Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917540
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Букво-їжка)))

Описки-самописки 3

Доб[b]и[/b]вочная стоимость товаров и услуг

***

Превратил дачный участок в ра[b]б[/b]ский уголок

***

Безрасс[b]у[/b]дный способ выращивания капусты

***

Хлебос[b]а[/b]льные хозяева

***

В жизни не всегда бывает г•адко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917526
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Мелодія дощу влітку (акровірш)

М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
Е-кспрес червневий покраплинний.
Л-етить затим мереживо вологе в руки.
О-азис ритму, цокіт рине.
Д-райвова згодом дощова стіна- завіса,
І музика інакша - злива.
Я-к ллється! Ніби з океану гучно пісня,

Д-рижить земля від струн щаслива.
О- смислює людина світ: (дощ спонукає)
Щ-едроти неба, щоб на користь!
У-гаву літній дощ не має, ще не має...

В-ітає гомін рокіт грому.
Л-юбов дощу - мелодія дзвінка природна.
І омиває все в розмаї.
Т-оркає дощ потоком літо - насолода.
К-вітує червень - дощ стікає.
У-літку вийде сонце - музика стихає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916201
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Час рахує безкінечність

Зорями пульсує літня ніч.
В тиші ще годинник незамінний.
Плетиво думок із протиріч
Перетреться, мов насіння тмину.

Пахощі, ці пахощі іще
Стиглої любові так бентежать.
І солодкий осідає щем:
Є ж в душі мені знайома стежка.

Зорями пульсує літня ніч.
Я б зробила крок, було б доречно
Лиш тоді, коли б ти йшов навстріч,
Поки ж час рахує безкінечність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916501
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Хто ти є?

Хто ти є у жорстокім і немічнім світі?
Скільки світла у то́бі й тепла?
Може, вітром скаженим ламаєш ти віття?
Чи є вогник борця проти зла?

Хто ти є? У байдужість болота не грузни.
Подивись, що твориться навкруг.
Чи пройме безсердечних і грішних напруга?
Бо до правди потрібен всім рух.

Хто ти є? Усвідом, ще не пізно, людино.
Гроші світом керують тепер.
Розум твій лише нечисть і скверну цю спинить,
Щоби світ не струхлявів, як пень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916803
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Чому так, жасминове літо?

Слова його жасмином пахли
У ніч під зорями любові.
Село у тиші засипало -
Душевна ли́лася розмова.

І місяця сипалось срібло!
Сузір'я вдихало те літо,
Тремтіла жасминова риза
Й легенько пелюстя тендітне.

Але ж у жасминове літо
Проникла якась прохолода.
Гіпотез рої, розмаїтість,
Тайнопис - у серці колода.

Довір'я, мов біле пелюстя,
З жасмину злетіло від вітру.
Нічим не заповнити пустку.
Чому так, жасминове літо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917183
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Маків цвіт

Маків цвіт, маків цвіт пломеніє
У колисці вітрів серед поля.
Розкриває під сонячним німбом
В повну силу червоні долоні.

Воля в кожнім зерні, самосіє,
І тривог, і думок безупинність.
Шовк небесної дивиться сині -
Бризки крові усіх безневинних,

Тих, що прагнули серцем свободи.
Тих, що землю не зрадили рідну.
Від ворожої впали негоди,
Проросли цвітом маковим гідно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917489
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Катерина Собова

Детектор брехнi

-Розочко,- питає Сара,-
Чи ви чули, як буває?
Уже є така примара,
Що брехню всю викриває!

Такий прилад, що збрехати
Жодного не дасть вам шансу,
Називається - детектор,
Вловлює усі нюанси.

Роза голову схилила,
Перестала пити каву –
Таки Сара зачепила
Тему надто вже цікаву!

Сумно глянула на Сару,
Потім голосно зітхала,
І про дивну цю примару
Усю правду розказала:

-Прилад цей мені зустрівся,
Я зазнала щастя того:
Він мені на шию всівся -
Заміж вийшла я за нього.

Може, знаєте ви Сьому?
Зразу каже, де я винна:
На детекторі оцьому –
Перевірка щогодинна.

Тільки я закінчу фразу
(Може ще й не все сказала),
Видає мені він зразу:
-Отут, Розо, ти збрехала!

Я не знаю, як удасться
Мені далі із ним жити,
Чи навчуся задля щастя
Йому правду говорити?

Не вдалось таки ні разу
Мені Сьому обдурити,
То невже оцю заразу
Мушу кожен день терпіти?

Я в житті зазнала втоми…
Треба так розпланувати,
Щоб детектор в виді Сьоми
Комусь іншому віддати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917213
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Катерина Собова

Сiмейнi проблеми

Розтривожив зранку Яна
Вид сумний в дружини Лени:
-Ти не в гуморі, кохана,
В тебе є якісь проблеми?

Щось турбує тебе, мила?
Цілий день мене не лаєш…
Де поділась твоя сила?
Десь у хмарах ти витаєш!

Жінка тут застерігає:
-Цей закон вже знати треба:
Як я настрою не маю –
То проблеми будуть в тебе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916774
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Катерина Собова

Щаслива подорож

Давні подруги зібрались
(Разом їхали на ринок),
Враз розмова зав’язалась
Про туризм і відпочинок.

Думку висловила кожна
Про країни і курорти:
-От де показати можна
Всі купальники і шорти!

Пощастило нашій Майї,
Не старіє серце з віком,
Подалася на Гаваї
Із законним чоловіком.

-Це вже горе,- каже Віка,-
Не мені, жінки, вас вчити,
Щоб по світу чоловіка
Із собою волочити.

Перебила швидко Настя:
-Треба досвідом ділитись:
Щоб спіймати справжнє щастя –
Треба нам у Галі вчитись.

Має жінка хитру вдачу:
Чоловіка залишила
Доглядати хату й дачу,
Песика, кота й шиншилу.

А сама (вночі дзвонила) -
Вже з коханцем на Мальдівах:
Оце жінці пощастило,
Зразу стала світська діва!

Пляж, морське повітря, вина…
Враз, дівчата, зникне втома,
Якщо ваша половина
В цей період буде вдома!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916525
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Катерина Собова

Радiсть покупця

Покупець став вимагати
Книгу скарг, чи пропозицій,
Консультанти пояснили:
-Вже нема таких традицій.

Нема часу на розмови –
Всякі примхи розглядати:
В нас приватні гастрономи,
Треба швидко працювати.

Покупець своє торочить:
-В мене наміри хороші,
Ніхто зуб на вас не точить,
Нехай водяться в вас гроші!

Не дивуйтесь і не лайтесь,
Що довів до переляку,
Це не скарга, не ховайтесь,
Напишу я вам подяку.

Я купив (хоч вона з сої)
Із м’ясних продуктів дещо,
І цією ковбасою
Отруїлась моя теща.

Як ви бачите, не можу
Свою радість приховати:
Зичу продавчині кожній
Так надалі працювати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Катерина Собова

Допомога психолога

-Як воно живеться, кумцю?
Вже не бачив вас давненько…
Щось важке у вас на думці,
Може, захворіла ненька?

-Не живу, а виживаю,
Вам кажу і ледь не плачу:
Усі гроші, які маю,
На психолога я трачу.

-Це уже погана справа,
Дійсно, треба щось робити,
Бо здоров’я - не приправа,
Яку можна десь купити.

Видно, стреси вас турбують,
Психіка - серйозна штука:
Час і гроші все лікують,
Бо вперед іде наука.

-На життєвій я стежині
В роль банкрота уже вжився,
Бо на цій психологині
Місяць тому одружився.

Вона методи й прийоми
Застосовує так вміло,
Що мої рахунки в банках
Дуже швидко спорожніли!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Катерина Собова

Лiкарська таємниця

В лікаря панянка мила
Побувала не в одного,
І поріг переступила
В кабінет до головного:

-Можна? – запитала тихо,-
Відповідь мені ви дайте…
Лікар каже: -Що за лихо?
Я вас слухаю. Сідайте.

-Дякую, вже ноги мліють…
Хочу дещо запитати:
Ваші всі підлеглі вміють
Таємницю зберігати?

Чи не буде так, що завтра
Гомоніти будуть люди,
Про важкі мої хвороби
Усе місто знати буде?

-Будьте ви за це спокійні,-
Головний відповідає,-
Зашифровано надійно –
Це ніхто не прочитає.

Почерк в лікарів такий, що
Там сам чорт не розбереться,
Таємниця в вашій картці
Тут навічно збережеться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917516
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021

Valentyna_S

Чаклували нам долі бузки

Закосичені квітами весни ці
Розтривожують віддалеки.
Як були молодими, ровесниці,
Чаклували нам долі бузки.

Відкривали шляхи п’ятилисники
До хрещатого царства надій,
Та частіше губилися в хрестиках—
Щось за ними ховав ворожій.

І сьогодні у пишній махровості
Що не цвіт, то зарука удач.
Та в феєрії тої чудовості
Сокровенне попробуй зобач.

Ллють духмянь кілька гілок у кухлику—
Скільки хочеш бери на розлив!
Я ж всміхаюсь бузковому жмутику,
Що, прощаючись, травень лишив.

Через рік, — він сам знає, — розвесниться,
Й ми в минуле знов зробимо крок.
Хоча старшими станем, ровесниці,
В юнь рожеву поверне бузок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Зелений Гай

Дощовий черв'як

Дощ іде, черв'як співає,
Досхочу пісень він знає.
Що ж те сонце виглядати?
Й без пісень його чекати?
Вчора дощ був, дощ ізранку.
Той співа на всю горлянку.
Вийде сонце й запече,
Він під землю і втече.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915914
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Зелений Гай

Пустотливі жабенята

Де течуть потоки Нілу

Снився спокій крокодилу.

Жабенята набридають,

Хижакові дошкуляють.

У спекотну кожну днину

Лізуть всі йому на спину.

Крокодила довга паща

Не дістане їх нізащо.

Він не може їх струсити

Й мусить на собі возити

Жабки злазити не хочуть,

Пустотливі знай регочуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915842
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Катерина Собова

Походження людини

П’ятикласницю Орисю
Зацікавило питання:
-Звідки люди в нас взялися,
Як Земля була ще рання?

-Все від мавпи почалося,
Це логічно,- сказав тато,-
Цій тварині довелося
Себе в праці розвивати.

-Тато завжди помилявся,-
Заперечила тут мама,-
Знай же: рід людський почався
В нас від Єви і Адама.

Тато в крик: - А хто ця Єва?
В лісі бігала голенька,
І гойдалась на деревах
Не розчесана, дурненька,

Став Адам оцю мавпицю
До роботи приучати,
Часом і давав по пиці –
Не хотіла працювати.

Але, іноді, бувало –
Звеселяла свого мужа:
Діточками забавляла,
Бо була плодюча й дужа.

Ця історія банальна
І стара, як світ - в натурі:
Єва - мавпа натуральна,
В поведінці і в фігурі.

От від неї й розвелося
У нас всякого народу,
І цим мавп’ячим нащадкам
Вже не буде переводу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Катерина Собова

Андрусева порада

У парку біля фонтанів
Олексій з Петром сиділи,
Про дівчат і творчі плани,
Про кохання гомоніли…

А Андрійко п’ятирічний
За кущами заховався,
Шум долаючи побічний,
До розмови прислухався.

Починав Петро хвалитись:
-Вже закінчую навчання,
Хочу зразу одружитись
І займатися коханням.

Олексій тут зауважив:
-Дівку де знайти хорошу?
Вкраде спокій відьма вража,
Їй на думці тільки гроші!

Петя каже: - А я хочу
Таку жінку собі мати –
В ліжку щоб була охоча
І хотілось з нею спати.

Якби хто мені порадив
Отаку кандидатуру -
Зразу б в спальню відпровадив,
Не дивився б на фігуру.

Захопила ця розмова
Враз маленького Андруся,
Виліз з-за куща і мовив:
-Сватайте мою бабусю.

День і ніч лежить у ліжку,
З нею добре буде спати,
Бо насильно тут не треба
Її в спальню запихати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914944
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Не охолола кава

Не охолола кава, червень пригріває.
Любистком пряним світ пропахлий.
А ти проник до серця крізь мої тугаї.
І досі там, хвилює павза.

Не охолола кава, хоч ти іще не йдеш.
У пам'яті я відсвіжила:
Любили ж літо...Ти цілував душею. Де ж?
Летять мрійливі білі крила.

Не охолола кава, і любистку свіжість.
І червень схожий благодаттю.
Твоя у ньому тихо поселилась ніжність,
Й обійми наші непочаті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915850
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Корективи

Небеса сумували часто,
Ламбрекенами хмари висли:
Дощовим краплинам не тісно -
Світ умили - і блиск атласний.

Літній тюль у зелених барвах,
І розсипані мокрі стрази
Розчинили солі образи.
Те, що сказано, звісно, марне.

Легко, ніжно, в серці не пусто.
Дощ уміло вніс корективи.
Сонце світлом пише наживо -
Розмаїта веселки люстра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915665
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

І весна нічия

У травневім цвітінні весни течія,
Аромати навкруг. Двоє поруч.
Закружляли слова - і весна нічия,
І усе шкереберть, і не впору.

Розлетілись слова, ніби цвіт із дерев,
А ще вчора пелюстя п'янило.
Не роздумував вітер, торкавсь його нерв,
Падав квіт на асфальт вже безкрилий.

Хоч потоки зухвалі ущухли і сплять,
Не вернути той цвіт - під ногами,
І слова, ніби одяг старий наохляп,
Віддалили обох міражами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915474
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

Ми вже давно не діти ( проза)

За вікном буяє весна. Раптовий поривчастий вітер, чимдуж несе хмари, підносить, розділює їх на ребристі…. по небу ніби сходи вдалину…
Зненацька, до скла вікна на мить прилипає зірваний з дерев цвіт. І також раптово злітає, крутиться й стрімголов летить далі, деякі з них повільно, парашутиком, припадають до землі….
Весна… в душі Марини подвійне відчуття радості . З сяючими очима, вкотре, змахом руки, прибирала з чола біляве волосся. Час від часу дивилася на скло вікна, на ньому ледь помітно відбивалося її обличчя. Усміхнена сама до себе,з думками – Бач доню, я вчора навіть пофарбувала коси, хоча мій вік, сорок п`ять років, немолодий, як ти кажеш, але ж і не той вік, щоби забитися в якийсь куточок, завернуться в плед, як та гусінь у коконі просто чекати старість. Ні - ні, я так не зможу і не хочу, добре, що за фахом бухгалтер, хоч і робота за комп’ютером та все ж спілкування з людьми надихає до життя -. Прикривши повіки, з легкою посмішкою, схилилася до дверей балкона, радісним голосом,
-Так, здається прибирання завершено, настав час поніжитися у ванні.
Стрілки годинника поспішають до дванадцятої години… Вона вже має справи з мукою, місить тісто на пельмені, тож чекає на Дарину - єдину втіху в своєму житті. Донька , чотири роки в Москві, працює бухгалтером на будівельній фірмі. Два роки, назад приїжджала, на річницю поховання батька. Раптово підкралася печаль… життя Івана було закоротким, після служби на підводному човні, отримав опромінення. Хоча з Москви, де винаймали квартиру і повернулися в рідну Вінницю та рак, поступово все ж зробив свою справу. Відтоді, три роки Марина сама. Хто знав, що так складеться доля. А нині донька приїде не одна, а з своїм хлопцем - Русланом, ще й з його батьком, каже хоче познайомитися. Звичайно цікаво познайомитися, але ж це так далеко їхати, чи це вже заручини мають бути? Вкотре задавала собі запитання. Думка за доньку бентежила, - Поїде на чужину, але каже буде серед українців, бо вони теж з України, чому не сказала звідки, країна велика. Чи кохання в неї, чи може пожаліла хлопця, що чотири роки назад поховав маму, загинула в автокатастрофі. дивно, скільки часу пройшло, а його батько приїде сам, чи до цієї пори собі не знайшов жінки… Чоловіки ж загалом не такі, як жінки, в основному відразу знаходять заміну. А можливо, одночасно до когось з рідні їде погостити. Ой, що то думки, їх багато, як нині цвіту на деревах, як приїдуть може тоді про все дізнаєшся.-
Вечоріло… Раз – по - раз дивилася у вікно. Від думок , вузенькі брови вкотре підіймалися дугами, то знову вирівнювалися -- Довго добираються, хоча правда і дорога неблизька та вже ж, після розмови по телефону минула година, вже й мали бути. Так, заміжжя справа серйозна, хай би не поспішала… Але ж кажуть, дівку треба віддавати заміж, поки цвіте, як квітка. Мабуть хочуть маленьке весілля, то вже так і буде. Он, Тетяна ( хрещена), тільки зустріне і відразу запитує, коли будемо калиною і барвінком прикрашати коровай. Шкода, Андрій десь зник, після хрещення доньки тільки й бачилися пару раз, як приїжджав до батьків.. Толком і не вдалося поговорити, поспішав на потяг, його,ще відразу після школи, дядько забрав на будівництво в Росію. Напевно вже й дівчина була, бо червонів, коли запитували, чи часом не знайшов якусь росіянку. Буде Тетяна за двох відбувати, і за себе, і за хрещеного. Ото треба буде скільки горілки випити. Хоча в ресторані, це не в селі. Та то все пусте, хай би вже донька стала на рушник, якщо в них справжнє кохання й подарувала онуків, адже сім`я це краще, чим одній, як зозуля кувати.
В квартирі смачно пахло різними наїдками… Красиво сервірований стіл втішав її, уміє по- святковому накривати, так щоб гостей налаштувати на урочистий лад. На столі стояли тарілки з холодними стравами, Марина, м`яким рушником, старанно, до блиску натирала келихи для шампанського. А в голові знову роїлися думки - Ну, вона влаштує своє життя і все, мені би тільки онуків дочекати, шкода далеко, якийсь час хочуть пожити в Росії. Але ж згодом планують повернутися в Україну. Такі часи, сумбурні, подій багато, але ж життя триває. Хоч і війна другий рік та ще є можливість поїхати в Росію, може побачу, де вона буде жити. Врешті, колись ж ця війна закінчиться. Саме в цей час, коли витерла останній келих, різкий дзвінок перервав думки. З легким трепетом у душі, подивилася в дзеркало, грайливо підморгнула,
-Ну тримайся тещо, зустрічай зятя.
Здивуванню не було меж… Дарина обійнявши маму, запрошувала гостей до квартири. Руслан – високий на зріст хлопець, першим переступив поріг. Марина, привітно посміхнувшись, прийняла квіти, подякувала. Адже вона його декілька раз бачила по телефону, тож знайомство відбулося ще рік назад. За ним, злегка нахилившись, переступив поріг Андрій ( хрещений доньки). Від несподіванки вона закліпала очима, в недоумінні запитала,
- О! Андрію, а ти тут як? Скільки років, скільки зим не бачилися. Проходь - проходь, будемо разом святкувати зустріч. Бачиш донька приїхала з майбутнім зятем, є нагода познайомитися.
Позираючи в двері, ніби когось шукала,
- Здається мав бути, ще один гість.
Його обличчя засяяло сонцем, обійняв, поцілував в щоку. Дарина і Руслан, шоковані такою зустріччю, дивилися один на одного, ледве стримували загострені відчуття, щоби не задати запитання, звідки вони один одного знають? Андрій обома руками охопив молодят ,
- От таке сімейство зібралося! Тобі сину повезло з тещею! Що ж ти ні разу не сказав прізвище Дарини, можливо би я здогадався, що це моя похресниця. Якби була схожа на маму, швидше за все я би здогадався, а так попробуй дізнайся чия вона, з Вінниці та й все.
Марина від зустрічі розхвилювалася, почервоніла, збентежена такою подією, ніяк не змогла сприйняти, що Руслан – син Андрія. Виходить, що коли хрестили Дарину, він вже мав сина, бач, а мовчав. На душі трепетно, але відчувала полегшення, добре, що свій - .українець. Думки двоїлися, адже Андрій хрещений, це виходить два рази поріднилися.
За мить, уже запрошувала до столу, напевно тут немає чого заперечувати, мабуть так має бути - заспокоїла себе. Не бачилися двадцять п`ять років і ось такий сюрприз.Так – так, якось це все треба переварити, Андрій – мій кум, один з однокласників, тепер майбутній свекор моїй доньки….
За столом, уже вщухали вітання, тости і веселі розмови. Дарина , час від часу позирала на маму і на Андрія Степановича ( так називала його) , помічала їх пристальні погляди один до одного. Він майже весь час усміхався, брав страви і кожну з них пропонував Марині. Смакуючи пельмені з сметаною, пожартував,
- Ой, Руслане ці пельені такі вже смачні, такі смачні, чи й часом не з чарами? Я би такі щодня смакував.
Марина почервоніла, а зять в кишеню за словом не поліз,
- А, що тату, якщо чари на благо, чому не смакувати? Може мені вдасться умовити тещу поїхати до нас, ну принаймні хоча би на якийсь час.
Андрій звів густі брови на переніссі, злегка махнув рукою,
- Та ти ж сину не тягни воза поперед коней, на все сві час. Хай відбудемо весілля, а там, як батьки казали, як карта ляже.
Марині і не снилося, що все так складеться. Ні в якому разі доньку відмовляти не стане, адже Андрія, можна сказати, знала пів життя. Навіть у школі, інколи сиділи за однією партою. Хлопець - мрійник, спортивної статури з запальним характером, симпатичний, русявий з зеленими очима, мав вигляд охоронця, був на цілу голову вищий за неї.
На балконі спілкувалися молодята. Андрій з Мариною - на кухні пили чай. Він розповідав про своє життя, з болем у душі згадував про дружину. По закінченню розповіді, ледь усміхнувшись, сказав,
- Знаєш, оце зустрілися, я за скільки років, на душі відчув полегшення. Можна сказати, просто щасливий, що тебе зустрів, що наша молодь знайшла одне одного. В мене в Москві двокімнатна квартира, правда не в центрі, але для дітей підійде, до роботи недалеко. А я собі, щось підберу, на худий кінець, куплю однокімнатну, маю трохи заощаджень. Ну хіба можливо захочуть велике весілля, прийдеться якусь частину витратити, але за рік, думаю поповню, гадаю молодим треба жити окремо.
Вона, після випитого вина, розпашіла… Раз у - раз, на собі ловив її ніжний погляд. Така ж привітна і мила – думка плуталася, мов у павутинні. І тут, немов прокинувся, а може самотня, як і я? Тож нині не запитаю, треба відбути весілля, а далі життя покаже.
Ту чашку, що тримав у руці, ледь не пустив, вона вчасно підхопила,
- Ой, Андрію, ти так замислився, десь літаєш…
- Та напевно й тебе охоплюють думки, бентежать, хіба ні?
- Ну добре, піду готувати ліжка, вже пізно, пора відпочивати.
- Ні- ні, ми з Русланом зупинилися в готелі… Ти пам`ятаєш Ірину з нашого класу? Вона працює в Загсі, тож я з нею домовився за два тижні весілля, думаю ти даси згоду. Якби знав, що ти мама Дарини, ти би приїхала до нас, там би відгуляли весілля. Тут трохи складніше, але я про все домовився.Знаєш, у спадок маю квартиру від батьків, вже чотири роки здаю квартирантам. Оце недавно навідувався, ще на три роки підписали договір. Ця війна колись же закінчиться, тоді й повернемося додому.
- Ти завжди передбачливий, як і в школі, помітила і весело погукала молодят.
А час летів… Після невеликого весілля минуло пів року. Марині тільки й втіхи, робота, спілкування з донькою. Кожної неділі дзвонив Андрій, цікавився справами на роботі, здоров`ям і кожного разу , як підтримка,
-Ти тримайся, розумію, одній важко, але скоро ми це питання вирішимо.
Вона тільки наважиться його запитати, про яке питання мова та він, лише крізь легкий сміх промовить,
- Ну все свашко, все, бувай здорова!
А в самого ж кров грає. Чи й не роки - думки літають - Ще ж не старий,он дехто вперше одружується в сорок років. Чи не спроможній витримати погляди молодих, осудять, ні? А вона ж гарна жінка, ще в соку, таку привабливу іще треба цілувати і гладити те ніжне тіло. Напевно заради цього, перед дітьми, можна цей сором пережити.
Минув майже рік…. Марина збиралася їхати в Москву, Дарина народила сина. Оце сюрприз, бачила, що на обличчі донька трохи змінилася, але, що вагітна тримали в таємниці. От молодь - збираючи валізу, думка за думкою літала - Від них всього можна чекати і Андрій теж хороший, мовчав. Та тут же хвалила його, але ж молодець, дітям залишив квартиру і собі придбав, тільки не сказав, однокімнатну, чи двокімнатну та це все вже не так важливо. Може туди приведе собі дружину, шкода славний чоловік, а вже скільки років сам…
Вона спускалася по сходах вагона, коли за руку її підтримав Андрій,
-Ну нарешті. З приїздом!
Трохи соромлячись, прийняла від нього три червоні троянди, подякувала. Але він поводився дуже дивно, ніби чоловік. Прихилив її до себе, обняв, поцілував у щоку, прошепотів,
- Я так давно чекав цієї зустрічі.
Його сміливість вразила, перехопивши подих, обличчя зашарілось,
-Ой, дивися на нас люди дивляться.
Хоч вересень місяць видався теплим та все ж вітер приносив прохолоду. Від вокзалу, машиною їхали майже дві години. Вона не сіла поруч з ним, гадала так краще, безпечніше. Помітила його погляд, чомусь зрівняла з поглядом голодного кота, який би з насолодою з`їв щось смачненьке. По дорозі майже мовчали, вся увага на рух , автомобілів, як комах.
Він уміло вів машину, в серці плекав надію, що скоро можуть побути наодинці. За ці, півтора року після весілля, скільки думок і всі тільки про неї- Якби ж погодидася жити разом. Манить до себе, проникла в саме серце, загубив спокій, чи я не вартий її уваги? Чи не помічає, чи не хоче помічати, як я до нею ставлюся? Як підібрати ключ до її серця?
Після спілкування по телефону, інколи по скайпу, дивувався своїй поведінці, напевно вдруге закохався. Хоча й минуло скільки років після школи, часто згадував її веселі сині очі, усмішку, виникало сильніше бажання зустрітися, пригорнутися, зігрітися в її обіймах. Вкотре замислився,- Колись говорив мудрий Сковорода » Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Бач, разом вчилися, до того ж і куми, і ось тепер свати. Чи то доля так керує, хто знає, але я вірю, серце підказує, що я можу зробити її щасливою. Нехай тільки повірить і довіриться, адже це основне в сімейному житті.
Вони вирішили не чекати ліфт, сходами піднялися на третій поверх, Андрій, поставив валізи,
- Зачекай, дістану ключі.
-А може краще подзвонити? Чи боїшся розбудити онука?
У відповідь хитрий погляд, лукава усмішка,
- Там немає кого будити. Ми приїхали до мене, ти з дороги, тобі треба прийняти душ, відпочити. Не хвилюйся, в них все добре, я попередив, що приїдемо під вечір.
Як сполохана пташка, переступила поріг квартири. Від здивування кліпала очима, розхвилювалася, почервоніла,
- Чому мене не запитав, чи я так хочу?
- Це ми з дітьми так вирішили. Я запропонував, вони підтримали, навіть зраділи. Вважають, що так і їм вільніше, і нам краще.Тим паче син зараз у відпустці, хай самі бавляться, сім`я буде міцнішоюю Руслан дуже хотів сина, тож хай обоє і пізнають плоди кохання.
- Але ж моя присутність може завадити твоїм планам, відпочинку, якось незручно.
- Та перестань, я тільки радий твоїй присутності, хочу тобі дещо запропонувати.
Оцінюючи, роздивлялася квартиру, тут і не скажеш, що живе неодружений чоловік. Чисто, комфортно, зі смаком підібрані обої. На серванті весільне фото дітей, на столі кришталева ваза з цукерками і тут же на маленькому підносі яблука і білий виноград. Саме той виноград «Дамські пальчики», які вона обожнює. Невже пам`ятає, як колись пригостив мене? На якусь мить ніби завмерла, згадуючи школу і ті грона винограду, які тоді перед нею поклав.
Раптово перервала тишу,
- Таким виноградом ти в восьмому класі мене пригощав, пам`ятаєш?
- Ну, якби забув, мабуть би купив інший, - сказав і, як хлопчисько наважився підійти до неї, пристально дивився в очі, вона відчула, що не спроможна зробити крок назад, щоб відійти. Легкий дотик щока до щоки, хотів поцілувати, але вона, все ж спромоглася відвернутися,
-Андрію, це що?
- Це те, що я хочу тобі запропонувати. Хочеш одружимося, якщо ні, то давай просто жити разом.
Кров поступила до обличчя, руками схопилася за голову,
- Та ми ж з тобою свати,чи як? І як це сприймуть діти? Ти собі це уявляєш? В голові не вкладається, оце бовкнув!
- Ну, а якби не були сватами, якби випадково зустрілися, я б тебе точно не відпустив. Ти ж теж вже декілька років одна. Чи вато втрачати час, коли можно жити повноцінним життям. Марино, ми давно не діти, нам по сорок п`ять років, це чи й не вік, це ще не старість, а лише пів життя. До речі, мені син сказав, що не буде проти, якщо ми поберемося.
Як обухом по голові, вона відразу присіла на стілець…запала тиша. Він мовчки приніс їй рушники,
- Давай, краще іншим разом про це поговоримо.. Вибач, не втримався, прийми ванну, я приготую перекусити. Розслабся…. До дітей поїдемо через години три, не раніше і нам їхати не більше, як з пів години.
За вікном темніло… За святковим столом вщухали гучні розмови. Марина тішилася онуком, який уже солодко спав. Руслан прихилившись до батька, щось шепотів на вухо. Дарина, розрізала торт, пропонувала каву, чай, спостерігала за чоловіком. Що за шепотіння, що за секрети поміж них? Раптом Андрій підвівся,
- Слухайте діти, ми після солодощів поїдемо відпочивати. Даринко, я думаю ти не проти, щоби мама відпочила в мене вдома. А завтра зранку, разом наліпимо пельменів і приїдемо до вас. Вам втрьох буде весело, а я що один буду? Вважаю це просто не чесно, не покидайте мене одинокого. Я після завтра поїду на об`єкти, тоді й з Максом награється і з тобою наговориться. Гадаю, так всім буде зручніше.
Руслан тупо дивився на Дарину, ледь помітно кивав головою, щоби погодилася. Її очі забігали по всіх, двинула плечима,
-А, що мамо, я не проти. Тут вночі Макс заплаче, тебе розбудить. У нас режим, це ж не день, щоби гратися, вночі дитина має спати.
Марина розвела руками, трохи здивовано,
-Але ж я скучала за вами, приїхала тобі допомогти.
-Так, мамо, так. Я теж скучила, але ж ти приїхала не на один день. Я підтримую Андрія Степановича, якою би дорога не була, гарний відпочинок не завадить.
Обличчя Руслана, аж розпливлося в усмішці. Потираючи руки, він потягнувся за шматком торта, підморгнув батькові. Марина помітила це, стрілою прилетіла думка, -Він напевно домовився з сином. Але ж і донька підтримала. Збентежено, розгублено поглянула на доньку і ледь прикусивши нижню губу, на згоду кивнула головою й сказала,
- Ну гаразд, якщо ніхто не проти, може так і краще.
Андрій метушився, допомагав прибирати посуд, хотів якнайшвидше повернутися додому. Раптово заплакав Макс, Дарина поспішила до сина,
-О! Проснувся, саме час погодувати. Я пішла, тож завтра ми чекаємо на вас.
Руслан,з усмішкою на обличчі, на собі зав`язав фартух,
- Здається все, всім дякуємо, тепер моя черга попрацювати….
Андрій стояв біля дверей, переминавсь з ноги на ногу, усміхнений весело заговорив,
- Ну, що свашко, ми свою місію виконали, пора на сідало. Вважаю, на даний момент ми тут зайві.
Марина, знову присіла на заднє сидіння машини. Не очікувала такої гостинності, адже так хотіла поспілкуватися з донькою. Андрій лише позирав у дзеркало, щоби побачити її обличчя.. З однієї сторони він її зрозумів, але з іншої, не хотів, щоби залишилася з дітьми.
Він закрив двері машини, поклав руку на плече,
- Погода гарна, може прогуляємося? Чи ти вже хочеш відпочивати? Я хотів поговорити про нас.
- Вона різко повернула голову, кліпаючи очима запитала,
- Хіба між нами щось є окрім дітей?
- Марино,ти ж мене знаєш, я на вітер слова не кидаю. Приїжджай до мене, через два – три місяці Дарині треба подавати річний звіт по матеріалах.Ти ж в цьому знаєшся, допоможеш їй.
- Який звіт, вона ж у декретній відпустці?
- Ти вже забула, на яких правах ми тут працюємо? Подумай і про нас, чому ти там одна, я тут один. Чи я тобі зовсім байдужий?
Опустила голову, зробила вигляд ніби, не почула запитання. Рукою, ніжно взяв за підборіддя,
-Зараз нічого не говори, подумай. Я довго думав, чекав цього дня, щоби приїхала. Ми не діти і нам соромитися того,чого хочемо не потрібно. Я буду тебе шанувати, як зіницю ока. Ну, а який я ,ти сама знаєш. Дарина з Русланом знають мої наміри, підтримують. І я радий, що твоя донька розумниця і мене розуміє.
-Дарина знає? Чому ж нічого не сказала?
-Напевно не встигла…
В квартирі тихо… Андрій стояв на балкон. Вона вийшла з ванної кімнати,
-Андрію, я звільнила ванну, можеш йти митися,
Поспішив до неї, розставивши руки обняв, поцілував у щоку,
-Ось так би завжди!
Зашарілася, звільнилася від обіймів,
-Не тисни на мене, дай час подумати.
Наступний день, пролетів швидко. Вдвох ліпили пельмені… Андрій розповідав про роботу, згадував анекдоти, поділився думками, як би хотів жити далі. То лунав сміх, то раптово обоє задумувалися. Він намагався позалицятися до неї, нащо вона кидала суворий погляд, хитала головою, але ніяких слів. Адже вночі довго не могла заснути, а може й справді погодитися. Симпатичний, вміє обійти й діти не проти. Нав`язувалася думка -А який він у ліжку?- та відразу відганяла її. Боже, що скажуть знайомі, засудять? Їй здавалось ніби чула шепіт, чи ток переслідувала думка,- Будеш знову одна, самотність - не подружка, в душі хочеш спокою, а буде пустота, яка згодом принесе біль.
Сімейний обід, веселі розмови… згодом з Дариною та з онуком прогулянка. Вона тішилася хлопчиком, а він немов відчував її ласкавий погляд, солодко спав у візочку. Донька перша почала розмову про Андрія. Пояснювала мамі, що він, відразу після весілля, їм повідомив про своє рішення. Тому й поспішив придбати квартиру, готувався до її приїзду.
-Дарино, а якби я відмовила, щоби ти тоді сказала?
-А ти, що вже відмовила? Я думала ви вже спали разом…
-Тю на тебе, от молодь! Як у вас все просто?! Так, він вартий уваги, але я навіть не уявляю, що мені скаже кума, коли дізнається. Чи сусіди, скажуть на старості років баба з розуму з`їхала.
-А ти подумай про себе, навіщо тобі думати про когось. Якщо ти про тітку Тетяну, я думаю, якби вона була одна, не упустила б такий шанс. Тим паче вчилися разом та й жених завидний, не з бідних. Подумай, заробимо гроші, закінчиться війна, повернемося в свою Вінницю. Я би й зараз пташкою полетіла, хоча би одним оком побачити рідне місто.Знаєш мамо, сумую за Бугом, за квітучими вишнями, каштанами, а ще за фонтанами в парку й клумбами з різнобарвними квітами.
-Я подумаю, можливо ти й права. Але прошу, Руслану про нашу розмову не говори. Кілька днів побуду, роздивлюся, з часом вирішу,чи довго погостюю, як ні, то поїду звільнятися. Та тільки ти не підганяй мене, на це дуже важко зважитися.
-Ой мамо, будь простіша, чого боятися?
Минуло три дні… Андрій повернувся з будівельних об`єктів,
під обід, але не поїхав до дітей, вирішив прийняти ванну та відпочити. Хоч і вимотаний за ці дні та заснути так і не вдалося. З боку на бік перевертаючись, думки про Марину не давали спокою. Що скаже? І коли скаже? І, як втриматися від спокуси, коли вона в іншій кімнаті і така жадана? Діти владнали своє життя, на кілька років принаймні, а ми?
Хоча по приїзду передзвонив, що вже вдома, але приїхав до дітей коли стемніло.Ще з порогу попередив, що не голодний, вечеряти не буде.
Руслам, трохи здивований батьком, усміхаючись, тихо запитав,
-Ти, що відсипався? Чи пельмені для Марини Василівни ліпив?
- Думаю ми завтра вдвох наліпимо!- великим пальцем руки, торкнув сина в бік і голосно продовжив,- Василівно, поїхали додому! Напевно пристала за ці дні! Чи, ще не наговорилися з донькою. Що там Макс, давав спати?
За неї відповіла донька,
- Все нормально, але звичайно мама просиналася, коли пхикав.
І продовжила,
-Мамо, візьми до чаю шматок торта, що ми спекли. Хай Андрій Степанович оцінить наші здібності.
Андрій стояв поруч з Мариною,
-О! Солодощі це моя головна слабкість, обожнюю торти! Не відмовляйся, берем і поїхали.
Андрій під руку підвів Марину до машини, відкрив передню дверку,
- Прошу, пані! Сідайте поруч, зігрійте сердечко водієві.
Кров прилинула до обличчя,
-Андрію Ва….
Вмить, вказівним пальцем торкнувся її уст, заперечив головою,
- Нас тільки двоє, може досить так офіційно.
- Гаразд! Ти часом не випив?
- Ну де ти і хіба колись, за кермом мене бачила на підпитку? О, до речі, добре, що нагадала сідай, поїхали.
Їхали мовчки, вона намагалася дивитися на дорогу та все ж час від часу, крадькома позирала до нього.
За пів години, були біля будинку, він з пакета дістав пляшку вина, ледь усміхнувшись до неї,
- Добре що про вино нагадала. Дивися, мої хлопці подарували, бачиш французьке, є нагода розслабитися, як вважаєш?
Роздивляючись етикетку, посміхнулася,
- Мені здається я такого ніколи й не смакувала, як хочеш, спробуємо.
Ну от, нарешті потепліло – помітив про себе і вони мовчки вийшли з машини.
Закриваючи машину, Андрій позирнув довкола, не міг не помітити повний місяць,
-Маринко подивися, як світить місяць, напевно досяг піку зростання.
Вона поглянула й непоспішаючи пішла вперед, він йшов повільно, ніби капцями вимірював відстань, продовжив,
-А знаєш, повний місяць між людьми розпалює вогонь, кажуть інколи призводить до неприємних наслідків.А хтось каже, що цією місячною фазою можна скористатися так, що вона принесе удачу. Колись сам читав, що до кожного повного місяця треба обов`язково готувати початок чогось дуже важливого, щоб ця справа мала величезний успіх у майбутньому. Найголовніше - не кидати це на півдорозі.
Вона озирнувшись,
-Не відставай! Одне знаю, в таку фазу мені погано спиться, він ніби забирає енергію, часто навіює сум, буває бентежить. Іще інколи сняться всякі жахіття, що, аж мороз проймає.
- Значить нам повезло, будемо вином зігріватися.
На столі солодощі, фрукти, пуста пляшка з під вина і два келихи, в яких вина залишилося лише по декілька крапель. Вони сиділи на дивані, з екрану телевізора линула пісня »Эти глаза напротив».Чи то, так пісня подіяла, чи випите вино, притулилася до нього, немов шукала захисту. Розпашіла, слухала його серцебиття, хотіла рахувати та де там… Ото лупить - зробила висновок, чи це так вино мене розібрало. Заворушилася, хотіла вислизнути з - під руки, наче та пташка з- під крила. Його благаючий, ніжний погляд зупинив її,
-Не тікай!
Довгий, пристрасний поцілунок в уста, пробудив її жіночність, прошепотіла
-Андрію, що ти робиш зі мною….
- А що, щось не так, то скажи,- прошепотів у відповідь.
Відчув, як вона сильніше притулилася до нього. Поцілунки в шию, як пробудження весни, в її очах помітив блискавки. Не в силах зупинити бажання двох… . ЇЇ тіло тремтіло… підхопив, на руках заніс у спальню кімнату…
Надворі сіріло… в квартирі тихо. Вона боялася відкрити очі, в паніці прошепотіла,
-Ой, що ж я накоїла…
Він вже давно не спав, лежав з заплющеними очима, почув шепіт, посміхнувся. Злегка провів долонею по її оголеній спині, пригорнув до себе,
-Що пташечко попала в клітку? Тож знай, тепер я тебе нікуди не відпущу. Маринко, люба, от і все вирішилося, адже нам так добре було. Навіщо втрачати час, стримувати солодкі бажання, ми вже давно не діти.
Травень 2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

Жовто- зелене полотно

Уздовж посадки жовто- зелені полотна,
Його весна, спромоглася вміло зіткати,
Яка краса, в травах високих зореквітно,
Оком окинеш, справді можна й заблукати.

Ранковий подих накинув сріблясті роси,
Кульбаби вмились, вмить розкрили парасольки,
Стрічали сонце, ласкали промінці– коси
І ніби в поспіх,повертали голіво́ньки.

Все завмирало, слухало дзвінкоголосий,
Птахів переспів, дзвенів, плинув у долину,
Веселий щебет, здіймався у піднебесся,
Й раптово губивсь, досяг бажану вершину.

Перші дні літа, так волого і барвисто,
Попід посадку синіють очки барвінку,
Наче розсипалось у спориші намисто,
Схоже світінню небесних тіл у відтінку.

І ця картина, моє серце зігріває,
Радість і ніжність сповиває мов дитину,
Ласкавий промінь за плечі обіймає,
Так несподівано осяяв літню днину.

04.06.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915852
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

Заглянь у душу

Заглянь у душу, прочитай, як книгу,
І що на серці, так холодить мене,
Воно стискається несучи кригу,
В імлі туманній, не бачу я тебе.

Подібний айсбергу, чом не зігрієш,
В твоїх очах, нема сонячних зорин ,
Адже, я знаю, теж про ніжність мрієш,
То хто ж з нас здатний підкинути жарин.

Нас розлучали дні зимні, морозні,
І завірюхи замітали стежки,
Весни капризи, дощі віртуозні,
Ти побоявся підійти навпружки.

Тож не марнуй часу, настало літо,
Перегорни сторінку цього життя,
З промінням сонячним принеси світло,
Розтопи кригу, щоб мати майбуття.

2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915736
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

В обідню пору

Пора обідня… по стежечці піду,
Сама про себе, поведу розмову,
Яка краса нині в моєму саду,
Як передати чарівну, казкову.

Старенькі яблуні давно зацвіли,
Рясненько, гарно, не відвести очей,
Так мелодійно…. скрізь бджілки гуділи,
Ніби співали в танку веселих фей.

Не замовкають і на мить, поспішають,
Тріпочуть крильця, приваблює їх цвіт,
Й медовий запах., нектар випивають,
І порадіють щедрому буйно цвіту.

Трудолюбиві, як люди на землі,
І так красу, сприймають, як ми з вами,
Такі ж всього свого буття ковалі,
Бджолиний гул у вулику й ночами.

Вже розлетілися слова із гудінням,
Тож відволік від думок легкий вітерець,
Ще постою, налюбуюсь цвітінням,
Наче пушинки, злети бджілок навпростець.

20.05.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

Розквітли конвалії

П`янкі конвалії, вночі розквітли,
Золотий ранок побачить прагнули,
І він накинув на них срібні роси,
Промінь придав веселкової краси,
Їх чарували пташині голоси.

Широке листя , блискуче, лапате,
Рушник зелений в мене коло хати,
В ньому сховались маленькі дзвіночки,
Біленький цвіт, мов рясні сніжиночки,
Що опустили літаючі крильця.

Дарунки лісу … й фіалочки вінком,
Замайорів синій колір під вікном,
Літають пахощі, їх так багато,
В душі моїй, це ніби справжнє свято,
Дуже хотілось квіти обійняти.

Ні, не зривати, хай краса буяє,
Хай моє серце весну відчуває,
І обійстя…. і сад квітучий нині,
Втішає жити, так радісно мені,
Богу подяка за рай й світлу днину!

20.05.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

Дозвольте сонцю усміхатись

Проснувся ранок, гляну, любо,
Сонечко тче, вузьку мережку,
І по край неба злате жабо,
Вже проклада окрасі стежку.

А колір ніби водограї,
Ті веселкові, манять очі,
По землі топляться в розмаї
Я доторкнутись до них хочу.

Та тишу враз, рушать краплини,
Не знати й звідки взялись хмари,
Посеред неба, як щоднини,
Знов між собою ведуть чвари.

Напевно досить сперечатись,
І воду лити, аж через край,
Дозвольте сонцю усміхатись,
Хай блищить златом увесь розмай!

Долини вкриті, аж по вінця,
Дощик крап- крап, веселі гами,
Коли ж він врешті закінчиться
Щоб й ми потішилися з вами.

29.05.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Ніна Незламна

Не королева…

Не королева вона й не імператриця,
А просто жінка- господиня, трудівниця,
Як сонце й місяць, й сяючі зорі на посту,
Дбайлива ненька, що всім дарує доброту.

Створює затишок і вчить усіх любити,
Сімейні цінності зберегти й просто жити,
Дбайливі руки, теплі, ніжно приголублять,
І на життя, від народження благословлять.

Слова сердечні, в пісні колисковій гріють,
І сновидіння страшні прийти не посміють,
Її любов оберіга душу дитини,
Учить робить… добро, щоб оминали війни.

Завжди уміла, в кухні справна господиня,
Тут голубців, котлет і пельменів ліплення,
Приносять втіху за столом і насолоду,
Вона донька, славного козацького роду.

Зашити, вишити, майстриня на всі руки,
Робота, дім і в той час пізнає науки,
Щоб передати, нині дітям і онукам,
Для них, як приклад у повсякденному житті,
Щоби навІки, всі родини жили в щасті.

В полі й городі, завжди дбає про урожай,
Й саджає квіти, прикрашає свій рідний край,
Щоби нащадки цінили і пам`ятали,
Землиці щедрість зберегли і прославляли.

Ту ціну хліба, дорогу, щоб усі знали,
І радість й гордість, щоб у душах відчували,
Та щоб квітучим, щасливим було майбуття!

***
Не королева вона і не імператриця,
Найголовніша жінка, це мати – трудівниця,
Кожна приносить у серця материнську любов,
Щоб на землі, життя продовжилося знов і знов.

29.05.2021р.

В селі Старе Бориспільського району, недалеко від Києва,
відкрили пам`ятник матері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Маг Грінчук

Час природньої гри

На квітучому лузі гарно раннього літа.
Зором вбираєм зачаровано всі кольори:
Ніжну зелень трави, багатобарвного квіту...
Сонця бризки казкові, наче не знають пори.

З прохолодою мчать назустріч з вітанням вітри
І картини краси порушують шквальні дощі.
Вибухло небо знаменно - час природньої гри.
Ось нуртує характер природи в день і в ночі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915787
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Маг Грінчук

Не знають торг…

Що сьогодні утверджує розум людини?
Хаос в думках, відсутнє духовне обличчя.
Тож мовчання істот -_це схов душі понині.
Ось втрачаємо свій образ щирий, величний.

Йде повселюдний грабіж, комусь злата обмаль
Та сідлають того, хто куня жде порядки.
Будеш мовчати, то запряжуть у голоблі.
Хата твоя вже не скраю, свідчать і грядки...

Стали люди байдужі не тільки до мови,
Також до політики та долі держави.
У душі людей стало кам*яніти слово.
Кожен третій краде, вже немає управи.

Сила уваги на матеріальних речах:
На посаді, добробуті, ситості тощо.
Безліч боргів, Україно, на твоїх плечах,
Стомлених на тілі з таврами, не знають торг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915380
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Маг Грінчук

Все, наче гріх

Підвладні ми всім чарам слів тривалих,
Гірких і ніжних, гнівних і величних,
Чомусь продажних та ще підкупних лих.
Емоції розкажуть про бувале...

Вульгарне і банальне. Все, наче гріх.
В серцях людей - нездолане горіння
Та дружба наша схожа на каміння.
Надіє, шанобливо доторкнись до них!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915489
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 05.06.2021

Маг Грінчук

Несуть слова до покоління наші крила

Природа створює тіло й душу людини,
Яка формує мову, культуру, суспільство-
Національно свідомий згусток родини.
Логічне поняття всього - від Бога пільга.

Привітно чую в неї природи відлунки,
Протяжних та задумливих голоси лісів,
Кульгаву риму підстьобну, продажні цілунки.
Хто контур їм дав! Щоб хвилини ти зрозумів.

Майстерно вигранено слово людиною,
Сподобалось іншій, яка це підхопила.
За нею сотні й тисячи людей, ...Країна!
Несуть слова до покоління наші крила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915783
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Н-А-Д-І-Я

ТРИМАЙ МЕНЕ, МАЛЕНЬКА СОЛОМИНКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KhrJrGZAfg
[/youtube]
Слабка маленька соломинка,
Ну як попала ти сюди?
Ти проти моря, як краплинка,
Від нього взнаєш ти біди.

Така у тебе ця рішучість,
У спадок в кого ти взяла?
Забула ти про неминучість,
Вона у розпач не звела?

Захвилювалось море синє,
Раз-по -раз кидало хвильки.
Та хвилювання було пізнє,
Вже не такі були думки.

Маленьку вкрили з головою,
Ось-ось піде вона до дна.
Вже хвилі сунули стіною,
Вона трималась. Дивина!

Нептун все бачив, дуже злився,
Царя як можна обмануть?
В своїх думках він загубився,
Не може він оце збагнуть.

Він посилав шалені хвилі,
Та все трималась соломинка,
Її із злістю все топили,
Яка ж смілива ти, стеблинка!.

Мене ти втримаєш колись,
Як не туди мене нестиме?
Зі мною поруч опинись...
Людське життя, як море синє..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915165
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021

Маг Грінчук

Мов Фенікс

У вогнях світових потрясінь зникає усе,
Навіть цілі народи і цивілізації.
Руйнувались у вогнищах війн міста,селища,
Мури й фортеці. Горіли храми і палаци.

Нищились фрески, мозаїки, привітні хати.
Попеліли картини, літописи і книги -
Геніїв творіння. ...Голоднів злочин темноти.
Гибли мільйонами люди,- чиїсь діти, сини.

І комусь важко збагнути, що пісня, мов Фенікс,
Бо вона супроводить нас взагалі все життя.
Від колиски до смерті. Тож вічна, безіменна...
Всі живі слова - це не гірка кутя, почуття!

У годину великих торжеств, народних гулянь,
У хвилину самотності дає снаги , сили.
Пісня - це диво таке столунне, мов поле знань.
Як вогонь, як магніт, як добрі незмірні ліси.

У праці, у відпочинку, в горі і в радості
Ти розцвічуєш все наше спалахнувше життя.
Робиш жаданим, легшим, світлішим. Думи ладиш
Та осріблюєш душу, твориш добрі відчуття.

Багатьох робиш мужнішим, лихого - добрішим.
То запалиш вогнем, щиро надихнеш на творчість.
Кидаєш в бій, ведеш на смерть, вмієш серце погріть.
Наша дружба міцна з тобою, хист несе гордо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915038
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 28.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодії скрипаля

Сьогодні небо чомсь засумувало,
Холодний дощ краплинами упав.
В веснянім ранку злива заспівала
І заховалась між зелених трав.

А вітерець підштовхував у спину,
Хмарин - отар, щоб розігнати їх.
А потім забаганку цю покинув,
Мабуть забракувало сил своїх.

Він поспішив удаль, в широке поле,
Щоби на ньому польку танцювать.
А потім пригорнувся до тополі,
Давно так мріяв він її обнять.

Вона ж не дуже була вітру рада,
Коли до неї прилітав здаля.
Її любов була у тім розрада,
Як слухала мелодій скрипаля.

Він до тополі часто так приходив,
Сідав у самоті і брав смичок.
Очей своїх із неї він не зводив,
Для неї грав мелодії - вінок.

Вона до нього опускала віти
І чувся шепіт між співучих струн.
Мелодія могла її зігріти,
Й розвіяти той безкінечний сум...

Коли лилась мелодія луною,
То навіть вітер подих тамував.
Вона зачарувала всіх собою,
Хто чув її, той більш не нудьгував...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914898
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 28.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Шепче молитвами

Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли іще були малі і милі.

Нагадує рідню: бабусь і дідусів,
Батьків, (хоч їх , на жаль, уже немає).
І діти, й внуки тут зібралися усі,
Всміхається нам вишня у розмаї.

Родинне наше коло - квітом навесні.
Ці пахощі не передать словами.
У різних ми тепер містах - зв'язки ж міцні,
Старенька вишня шепче молитвами.

(На світлині біля вишні бабусі мої родичі з Одеси, Южного, Києва та Подільська)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914903
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 28.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Ірисів полум*я

Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
Сонце цілує і цвіт, і листок.

Півники, мечики, косатні ніжні,
Віяловидне суцвіття -декор.
В кожнім тендітна строката маніжка.
Дивишся, дивишся - настрій-мажор.

(Назви іриса- півники, мечики, косатні. Ірида - давньогрецька богиня веселки.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914995
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 28.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Про маленького горобчика ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8N1Qd1GbILM[/youtube]

Сидить на гілочці пташинка,
Хитає гілку вітер-пустунець.
Невміло позбирало насінинки,
Пухнастий жовторотий горобець.

А вітер все розхитує сильніше,
Сподобалась забава ця йому.
А пташечці стає усе страшніше,
Тривогу завдає він чималу.

Горобчик перший раз без мами,
Злетів із теплого свого гнізда.
І хвилювання вкрило до нестями,
Прийшла до неслухняного біда.

Щосили він тримається на гілці,
Тут дощик припустився крап, крап, крап.
Малесенькі забігали очиці,
Почав цвірінькать, маму свою звать.

А мама вже давного його шукала,
Тримала лиш для нього черв"ячок.
Пташині так на серці тепло стало,
Коли почув він мамин голосок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914767
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Чом сумний, козаче

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8
[/youtube]
Чом сумний, козаче,
Сльози на очах?
Що журба ця значить,
Ти ж бо вільний птах?

Десь домівка, діти,
Ждуть тебе батьки.
Мрієш долетіти,
Може, навпрошки?

Зла війна забрала
Все, що дороге.
Молодість украла,
Вже не поверне.

Десь ревуть гранати,
Йде шалений бій.
Дочекайся, мамо,
Вірити умій.

Коли дощ постука
У твоє вікно,
Ти його не слухай,
Знай тільки одно:

Я живучий, мамо,
Куля не проб"є,
Проб"юсь крізь тумани,
Знаєш, який є.

Головне - не плакать,
Знай, що повернусь.
Вір у кращі знаки,
Ніжно пригорнусь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914771
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Я ПОВЕРНУСЯ, МАМО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mubwnmbqiQ8[/youtube]

Присядьте, мамо, поряд мене...
Яка квітуча ця весна!
Та зрозумійте мене, нене,
В моїй країні йде війна.

Ви не хвилюйтеся за мене,
В думках ви будете завжди.
Пройде година ця шалена,
Не плачте тільки, вірте й ждіть

Там ваша віра допоможе,
Мене триматиме в бою.
Не зможе кат пройти ворожий,
Країну захищу свою.

Засумували ви ось знову,
Картинка бою пролягла.
Все ж заспокоїв поступово,
Не буде плакать - присяглась.

Та сльози градом все ж котились,
Розмова довга ця була.
У голові думки роїлись.
Ця ніч була так замала...

Пішов...
надію, віру в бій узяв.
Хай обмине лиха година.
Легенько матір він обняв...
Чекає й досі ненька сина...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914860
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Надія Башинська

ОЙ СПЛЕТУ ВІНОЧОК…

Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.

Річечка прозора, хвилечка легенька...
доленько моя.
Зорями засяє для тебе, віночку,
ніченька ясна.

Ой пливи, віночку, понад бережечком,
щоб легко дістать.
А я миленького виглядати буду,
вмію я чекать.

До рук його ніжних підпливи, віночку,
як сонце зійде.
І схвилюй раненько ти його серденько,
хай мене знайде.

Як побачить милий, захоче дістати,
віночку - пливи...
Скажи миленькому, що любити буду,
до пари ж мені.

Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914550
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Надія Башинська

ПЛАКАЛА ТОПОЛЯ…

Плакала тополя ... в полі край дороги,
гнітить душу смуток, серденько - тривоги.
Плакала тополя гіркими сльозами,
а над нею небо, плакало дощами.

Плакала тополя, де шуміли грози,
а за сином мати проливала сльози.
Плакала тополя, гірко плаче мати,
полягли Герої... червоніють маки.

Ой не плачте, мамо, судилося долі...
маками розцвісти у широкім полі.
У червоних маках проросте сльозина.
Ой не плачте, мамо, не вернути сина.

Плакала тополя в полі край дороги,
гнітить душу смуток, серденько - тривоги.
Плакала тополя, і ридала мати
в полі, де тополя... й червоніють маки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914624
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Надія Башинська

Я НЕ ЯБЛУЧКО СОЛОДКЕ

Я не яблучко солодке,
що можна дістати.
І не сливка, і не вишня,
що легко зірвати.
Я не квіточка розквітла,
хоч цвіту, мов ружа,
просто жінка молода я
і красива дуже.

Я не пташка, хоч ти кажеш,
та вмію співати.
Я не рибка, хоч говориш,
та вмію пірнати.
Розцвіту, немов черемхи
кущ весняний білий,
якщо будеш шанувати
й любить мене, милий.

Як захочу - заховаюсь
в травах... не впізнати.
Попливу я ніби рибка,
де - не будеш знати.
А коли ти приголубиш
й скажеш, що єдина,
у твоїй гарненькій хаті
буду господиня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914819
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Valentyna_S

Надівуватися не встигла вишня

Надівуватися не встигла вишня,
а вітер дориває білий цвіт,
й нова краса, замислено-затишна,
на околі весни збентежить світ.

Засолов’їнена у надвечір’я,
як дикий мед, солодкі та хмільні,
ковтком тепла зігріє стуж безмір’я,
і смуток з уст його змахнуть пісні.

Хай травень спів вгамовує хрущами,
котрі падкі на бархатний сап’ян,
та, плекана і сонцем, і дощами,
вона вже прагне сочистих рум’ян…

Надівуватися не встигла вишня,
й, мов сніг, дотане білий цвіт.
Вкриває крону голубінь горішня:
— Чи вже готова здержати обіт?

На думку Г. Лозко, назву «вишня» слід вважати
прикметником жіночого роду, від форми «вишній»,
тобто «божественний» (пор. із словом «Все-вишній»
Всевишній). Отже, вишня —
це «божественне дерево», присвячене Сварогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914395
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Острів кохання ( слова до пісні)

Десь далеко в океані,острів щастя є,
Називається " Коханням",там любов живе.
На цей острів потрапляєм в місячнім човні,
Один - одного кохаєм в зоряному сні.

Приспів:

Острів кохання, острів любові,
Ніжне єднання, цілунки медові.
Острів кохання нам не забути,
Тільки на ньому ми хочемо бути.

Посміхаюся до тебе і цілунки шлю,
В нас у свідках лише небо і твоє "люблю".
І немає більше щастя, як в обіймах буть,
Святе Господа причастя, нам обом дадуть.

Приспів:

Я без тебе не залишусь, ти без мене теж,
В твої очі дивити́мусь в них немає меж.
Цілуватиму долоні і уста твої,
Добре бути у полоні з тобою мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914635
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пригадалось літо

Зацвіла черемха білим, білим цвітом,
А мені коханий пригадалось літо.
Ранок росянистий і трава пахуча,
У тумані білім заховалась круча.

Дуб стоїть мов лицар, нас оберігає,
На калині в лузі, птах пісень співає...
То веселі чути, то сумні заводить
І так мелодійно у нього виходить.

Щоби не зігнати, тую птаху з гілки,
Ми тихенько любий піднялись на гірку.
Ближче до хмаринок, до ясного сонця,
Що вляглось тихенько на моїй долонці.

В низині лишились береги і річка,
Б'є ключем джерельце, холодна водичка.
В тиші цій ранковій, ми з тобою двоє,
Листячком торкає зеленим тополя.

Обіймає вітер стан її легенько,
Трепетно забилось чомсь моє серденько.
То лягли на плечі, милий твої руки,
Пригадалось літо, що несло розлуку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914445
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Lana P.

ТЮЛЬПАННІ ЧАШІ

Переливалися тюльпанні чаші —
Грози травневої забавний витвір,
З дощем прилинули зітхання Ваші —
Мелодії нашіптував їм вітер.

Акустику підсилив грому гомін,
У блискавичнім сяйві-мерехтінні,
У наших душах розливалась повінь,
А надвечір’я поєднало тіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914213
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Lana P.

МІСЯЦЬ І ЗОРЯ

Він запалював тисячі свіч
У нічному пітьми коридорі.
І ліпив, як хотів, цілу ніч —
А вона піддавалась, в покорі.

Пальці бігали спритно в танку,
Вальсували на вигинах тіла,
І ще трішки — він зробить таку,
Щоб душею йому зазоріла.

В насолоді творились дива,
Рухи Місяця — спритні, умілі.
В поцілунку Зоря ожила,
Усміхались вуста, захмелілі. 20/05/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914377
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Lana P.

ДО МІСЯЦЯ Й НАЗАД…

«Люблю тебе — до Місяця й назад!
Подумаєш, ну, що нам зорепад,
Що розважає сяйвом очі?
Думки зірватися охочі
В сузір’я Оріона та Плеяд!» —

На вушко шепотіла Нічка Ранку
І розчинилась в ньому, до останку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914597
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Lana P.

БУЗОК

Бузок п’янить,
І кожна мить
Перещемить.
Торкань — вінок —
Коктейль з квіток.
І ще ковток
Весняних див,
Солодких снив.
Чекаю злив
Натхненних днів,
В душі вогнів.
І ти ж хотів?!!

*Мій бузок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914744
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Lana P.

ПІД НЕБОМ…

Ти порушив кордони,
Бо нема заборони
Для тебе.
Я відкрилась душею,
Хочу бути твоєю,
Під небом. 21/05/21

Джерело натхнення:
ZOZULYA - "Чорне і біле"

https://www.youtube.com/watch?v=he1v2LSai5U

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914820
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Катерина Собова

Весiльна сукня

Нареченій на весіллі
Каже молодого ненька:
-Сукня - наче на дозвіллі,
Виглядає дешевенько.

В відповідь сміється Ціля,
Погляд щирий, непідробний:
-Таки перше це весілля,
Варіант сьогодні пробний.

Знаю, хоч не дуже вчена,
Що ця справа не пропаща:
З кожним новим нареченим
Буде сукня краща й краща.

Десь на п’ятому весіллі
За рахунок кавалерів
Всі наряди будуть в Цілі
Від найкращих модельєрів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914555
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Катерина Собова

Цiкаве сiмейне життя

Відбулося в нас весілля
І дружина каже: - Саво,
Постарайся, щоб з тобою
Було весело й цікаво.

Ради нашого кохання
Щось новеньке затіваю,
Її примхи і бажання
Кожен день задовільняю.

Стало милій враз цікаво,
Де я був цієї ночі:
-Не відбрешешся тут, Саво,
Подивися мені в очі!

Я не знав, що мою жінку
Так цікавість розбирала,
Мою гладила голівку
Сковорідкою для сала:

-Клявся гарно, все, як треба,
Що у нас не буде зради:
На сорочці чого в тебе
Слід рожевої помади?

І французькими духами
Просякнувся ти добряче,
Не було таких у мами,
Та й нема у мене, наче…

А куди поділись гроші,
Що на сукню відкладала?
Варіанти всі хороші,
Але брешеш ти невдало.

Ось на джинсах, де взялося
(Боже мій, яка гидота)
Меліроване волосся?
Схожий ти на ідіота!

Жінку я не розумію:
Щоб було цікаво жити,
Все роблю, як знаю й вмію
Та не можу їй вгодити.

Так морально низько впала,
Мені вимотала душу,
Щоб цікавість не пропала -
Знов кудись я влізти мушу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914347
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Маг Грінчук

Не буде більше спроби

Що за печаль?! І що, за біда?! Ідуть дощі з людських очей.
Бо сповнене життя всякої неправди, лукавства й злоби
Зажерливості і заздрості та різних вогнищ хвороби.
Тобі останній шанс дає Господь. Знай, не буде більше спроби.
Інакше уся жовч людська і закипить, і заклекоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913652
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Маг Грінчук

Слово за безсмертним…

Ви чули люди, історію Давнього Світу!?
Культура Давнього Єгипту-це вхід у вічність.
Приємно знати - шанували люди зачин дня.
Тягнуло їх до лірики. Їх думи - це знання.

Щож сохранився давній документ " Книга мертвих".
Душа людини немає ще поганих вчинків.
Вона свідчить правду дум у мареві і нині.
Це декларація-повідомлення, чи втіха меж...

Бо плоть не порушувала законів моралі.
Господь рішав, кому той ковток надпити з грані,
Куди допустити померлого, рятуя світ.
Він всім потрібний був. Летіли мрії стільки літ.

І люди несли відповідальність після смерті.
Чи допустити у вічність?! Слово за безсмертним...
Істота знов постане перед Останнім Судом.
Він насувається блище... Стане здатним плодом.

Тоді частіш судили знать за зраду і хабар,
Хоч владні люди з чужих країн пили теж нектар.
Надходить час стиглій думі, чутливішій струні.
Життям наділеним у світі вдячні ми, чи ні?!

Цей факт є свідченням на користь обличчя честі.
І задивившись на темний сволок, античний хрест,
Універсальності й об*єктивності моралі.
Напевно здогадались... Сліпа, ще буде страта!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914214
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Маг Грінчук

Дзвенить весна…

Влада глуха до моральних приписів і правди.
І вона не базується на мудрості добра.
Де чорнобильцям, військовим законні пенсії?
У людей простих - прожитковий мінімум. Це що сенс...

Ось зростають ціни, тарифи, стягнення, пеня.
Все народу... Чинушам більше влади , грошенят.
Індексація, компенсація, все - зростає.
І лягає в один карман. Такий держави стан.

За несплату ЖКХ застосовують відповідальність...
Більш широким інтересам людства сказали: "Да".
Де раціональні, чинні дослідження життя?
Що . Це цінять гідність і свободу?! Ми, що-взуття?

Нас взувають! Всі цифри сумні і незвичайні.
Владні люди несуть Україні свічі тайні...
Чуєм гуркіт грому - по дорогах іде війна.
Стрепенулись жайворині крила, дзвенить весна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914570
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Маг Грінчук

Наче загублений

Хто забуває звичаї своїх батьків,
Той завжди карається людьми і Богом.
Таке повір*я існує з давніх віків.
Блукає той, як блудний син без любові.

Ніде не може знайти собі притулку,
Знайти пристанища, наче загублений...
Загублений для свого народу, тужний.
Землі не чує. ...Став на всесвіт гукати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914761
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Маг Грінчук

Це наша властивість

Люди кулі земної не є досконалими.
Ми егоїстичні за своєю натурою.
Дружньо не можемо люте лихо відігнати,
І спинити хвиль зла і війн, щоб не смеркла лазур.

Свідчить правда... Розум, людяність забились в куток.
Сповнені пихи і заздрощів ми, ще й брехливі.
Та байдужі, ревниві, скупі, лукаві тощо...
Саме в цих рисах зло народжується жахливе:

Злочини і ненависть, підлі вчинки і зрада.
Власна цікавість, амбіції - долі частина.
Тож агресія з ворожістю зрослися разом.
Помста, жадоба, гординя - це наша властивість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914711
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

З глибин джерельних

Південний вітер пестить легко лиця,
Наспівує із травнем пісню разом.
Виблискує вода в живій криниці
Від сонця-дека трепетним алмазом.

Слова любові чисті, мов водиця,
Мені шепочеш шелестом цвітіння.
В пелюстці кожній світла таємниця,
Бузок всміхнувсь у білім мерехтінні.

П'ємо чуттів цілющу свіжість знову
З глибин джерельних давньої криниці.
Сердечно-тепла тягнеться розмова,
І щастям тішиться душі скарбниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914652
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Гімн ліцеїстів

Каштанова алея веде нас до ліцею,
Що у Подільську ріднім дає міцні знання.
Добра тут осередок, народжені ідеї,
І креативність юних - основа для життя.

Приспів
Пишаймося ліцеєм, ліцеїсти.
Ведуть нас до науки тисячі стежин,
Життя лиш чесне й щедре з мудрим змістом,
То ж, звісно, досягнемо справжніх ми вершин.

Зростає покоління талановите й сильне.
Сузір'я педагогів яскраво світить їм.
І в кожної дитини тут виростають крила,
Панують у ліцеї лиш злагода і мир.

Бо діти і родина, і вчитель - всі єдині,
Цінують, поважають науки чистий храм.
То ж ліцеїсти юні - майбутнє України,
Щасливе покоління, що в ногу йде з життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914462
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 25.05.2021

Любов Таборовець

Мамина сорочка

- А хто вишивав тобі, мамо, сорочку?...
- Бабуся твоя цю творила красу.
Коли колисала мене в сповиточку,
зорею мережила долю ясну.

- А хрестики чорні, чому уплелися?...
- Мабуть, було тяжко в хвилину оту…
М’о біль і тривога в думках заплелися,
хотілося хрестиком скрить гіркоту.

- А квітів червоних чому так багато?...
- То радість і мрії, дитино моя…
Стібки кольорові старанно й завзято
з молитвами шились під спів солов’я.

- А чом полотно таке біле, матусю?...
- Світанки у нитці й проміння ясне…
Душею коли до сорочки горнуся,
в думках все дитинство за мить промайне.

- Чом ніжності скільки в барвінковім листі?...
- Співала, гаптуючи всі завитки…
Щоб шлях мій життєвий таким же був чистим,
як вдало підібрані нею нитки.

- Ти виший й для мене, матусю, сорочку,
щоб тілу й душі оберегом була…
Щоб, мовби весною, у тихім садочку,
на ній щедро квітами доля цвіла.

19.05.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914277
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Чекання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rU8T9eBdtt0[/youtube]

Не може серце жить самотнім,
Весь час надіється і жде.
Це не для нього безтурботність,
По віку - вічно молоде.

Чекання в нього завжди вдосталь,
Воно чекає лиш одне.
Тут є одна така деталь:
Таке, що швидко не мине.

Щоб з ним було йому комфортно,
Прийме і радість, і печаль.
То ж не бажає буть самотнім,
Щоб не сказало колись "жаль".

Воно довірливе і світле,
Дивись, його не підведи!
Воно, як пуп"янок розквітлий,
Хай не розвіють їх вітри..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914153
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Lana P.

У ПЕЛЮСТКОВУ ХУРТОВИНУ…

У пелюсткову хуртовину
Кружляйте ніжно, як дитину,
Мою печаль.
Залишить сонечко зізнання,
І полетять вітрів зітхання
У синю даль.
В мережках зілля, зелен-рути —
Такого танцю не забути...
А цвіту жаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914127
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Катерина Собова

Iдiот

Пропав настрій у Тимохи:
Не сподобалась шарлотка,
Пригоріла, наче, трохи,
Кричав жінці: -Ідіотка!

-Правда це,- сміється Галя,-
Я кажу тобі без фальші:
Була б жінка генерала,
Називали б - генеральша.

На полковників, майорів
Вичерпалась уся квота,
Розібрали й тих, хто в морі,
Залишились ідіоти.

За дівками волочились…
Може ти вже догадався?
Вони теж всі одружились,
І один - мені дістався!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914126
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лебедина пара

До сонечка вранці посміхнулась хмара,
На річці у танці лебедина пара.
Він її кружляє, зазирає в очі,
А вона до нього тулиться охоче.

Лебедина пара - в вірності й любові,
Лебедина пара - миті загадкові.
Світле відзеркалля, посила водичка
І несе кохання в безкінечність річка.

Посхилялись верби, до води нагнулись,
Шепотів щось лебідь, крила стрепенулись.
Великії кола берегів торкались,
Лебідь і лебідка щастям повінчались.

Вірність лебедина - всіх сердець торкає,
Той хто любить справді, той і її має.
А хто лиш, як вітер доторкне і піде,
Складе слово з літер і не лишить сліду.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914074
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Lana P.

ВЕСНА (в'язанка хоку і не хоку)

[b]СОЛОДКІ КРАПЛІ[/b]
Стікають з квітів,
В запашну пору весни,
Солодкі краплі.

[b]РІЧКА[/b]
Скресає річка.
Весна підкрадається
В лютневу пору.

[b]ВІХОЛА ЦВІТІНЬ[/b]
На крилах ночі
Літають білі пасма.
Цвітінь віхоли.

[b]ВИШНЯ[/b]
Сподівається
Вишня цвісти весною.
Вірю в кращі дні.

[b]ВЕСІЛЛЯ ХРУЩІВ [/b]
У травневу ніч
Яворині не до сну.
Хрущів весілля.

[b]ВЕСНИ ВІТРИЛА[/b]
Тріпоче вітер
Торішнє листя граба.
Весни вітрила. 22/04/21

[b]ПТАШИНІ КРИЛА[/b]
Пташині крила
Розпушують весноньку.
Чекаю літа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914030
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Я буду вірить все одно

Коли вночі гримлять погрози,
Дощ барабанить у вікно.
Тримать в руках себе не в змозі,
З дощем ти плачеш заодно.

Накраще плакать під дощем,
Тоді ніхто не бачить сльози.
Притише трохи серця щем,
Та все ж лякають нічні грози.

Чекаєш день вже з нетерпінням,
Можливо, зміниться ще все.
Засяє сонячне проміння,
Якусь надію принесе.

Невже природа відчуває,
Що у житті усе не так?
Старанно сльози всі стирає,
Та все ж так боляче, однак...

Дивлюсь в відчинене вікно,
Як я хотіла - дощ скінчився,
Я буду вірить все одно:
Проміньчик в серці поселився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914070
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Коди щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ThcUC_sgIbI[/youtube]

І сумно, гірко і болить.
Чи захотіла цього доля?
Як сум у радість перелить,
І щоб останнє побороло?

Як обминути перешкоди,
Душа чи справиться сама?
Існують щастя, може, коди?
Та доля хитра - все лама.

Якщо це сум - хай буде легким,
Якщо болить - переболить.
А гіркота - це ж так нестерпно,
Життя все може отравить..

Перенести це треба все,
Якщо все ж іншого не маєм.
Лиш сила волі тут спасе,
Про це усі ми добре знаєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914004
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Маг Грінчук

Це не гоже!

Сьогодні людина ніщо інше, як безформна маса,
Яка не має цінності не тільки для самого себе...
Наділена душею матерії господньої шмат.
Механізм, який знищує все під капелюхом небес.

Озлоблене створіння вже стало на Землі хижаком.
Невіруючий і грішний, налаштований вороже
Порушує Божий закон. Насильство насичене злом.
Тож люди вбивають один одного. А це не гоже...

Корупція, образи, жорстокість, приховані муки.
Велика несправедливість на Землі знається з горем.
Крізь темне скло хтось дивиться на світ, і холонуть руки.
Обсіли думи-вороги , плачуть люди й осокори...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913897
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 18.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковий вітер

Серед водоспадів, серед круч високих,
Де прозорі води й небо синьооке.
У зелених травах і пахучих квітах,
Ходить кучерявий, загадковий вітер.

Він шепоче казку, то пісень співає,
То дарує ласку, на сопілці грає.
А буває, просто, неначе дитина,
Залетить на острів, плач із - відти лине.

Та коли настане зоряниста нічка,
Співать йому буде колискових річка.
На пухкій хмарині, вітерець приляже
І на сон прийдешній, казочку розкаже.

Понесе хмарина його так далеко,
В інший край полине він немов лелека.
І лише уранці з променями сонця,
Вітерець постука до мене в віконце...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913819
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Lana P.

НІЧ КУПАЛА…

Ніч Місяця купала
На Івана Купала.
Голубила, пригортала,
Обіймала, чарувала.
Начистила аж до блиску —
Не у м’яті та любистку,
Занурила у море:
«Плещися, люба Зоре!

Хлюп-хлюп, хлюп, миленький мій,
В хмарний загорну сувій.»
У рухливому таночку
Мокру скинула сорочку,
Примовляла щось магічне
Про кохання споконвічне.
Цілувала, крадькома,
Засвітилася й сама.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913824
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Пекучий сон

Не хочу повертатись у минуле,
І не вмовляй мене іти на перехрестя.
Верба від громовиці враз прогнулась,
Я ж зрозуміла тимчасовість твоїх фресок.

Від пристрасті сердечний тільки опік,
А де ж любов? Зотлілий лист у сірий попіл.
Як душно, душно...Це ж південний тропік.
І почуттів, і хвилювань душевний подив.

І не нагадуй...Все я пам*ятаю.
Перегоріло. Дощ іде, погас вогонь.
Хоч навесні вальдшнепна сила тяги,
Я не прийду у твій пекучий сон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913831
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Надія страх перемогла

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bWc8NiFyabc[/youtube]

Грайливий вітер ніс зерно,
І кинув на асфальті.
Забув про нього він давно,
Так грався він в азарті.

Кружляв, сміявся понад ним,
Для нього це була забава.
А потім знявся й полетів.
Вважав, на це він має право.

Услід дивилося зернятко,
Воно безпомічне й мале.
Та це було лише спочатку,
Невже тут вихід не знайде?

Пекло, не гріло з неба сонце,
Надії майже не було.
Ступали ноги незнайомців.
Нащо тримать на людей зло?

Та раптом дощ, як із відра,
Тут стало веселіше.
З асфальту квітка проросла,
На серці вже тепліше.

Це час зробив свою роботу,
Красива квітка розцвіла.
На зло вітрюзі за підлоту,
Надія страх перемогла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913776
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Ніна Незламна

Що коїться…

Життя … життя, що коїться на цьому світі,
А чи ми маємо хист до кращого життя,
Коли червота давно гризе у суцвітті,
Землі квітучість, як поранені серця.

Жадоба, заздрість, збагачення, мов хвороба,
Що роз`ідає іще з самого дитинства,
Родини приклад, якою керує злоба,
До всіх зневага, нерівність ознака хамства.

Бо при союзі накрали досить легенько,
За копійки придбали фабрики, заводи,
І надто довго сиділи, ждали тихенько,
І все заради вигоди, статки в офшори.

Що їх життя, то наче в казковому світі,
Машини, яхти, дачі з виходом до Дніпра,
Й одяг шокує, бо весь народ у лахмітті,
Із секонд - хенду, серце від болей завмира.

О де ж та правда? Та за чиї ж то податки,
Розбагатіли? Здирають з людей три шкури,
За газ і світло. Самі ж купують «малі кімнатки»,
У центрі Києва і живуть без зажури.

Шуби з тварин, коштовності і діаманти,
У банках гроші, щоби миші не поїли,
Для цього справді треба замати таланти,
Навчили предки, з часом дуже знахабніли.

Вмілі артисти, поводяться перед людьми,
Чи роль виконують, неначе в серіалі?
Чи ми вже стали, для них давно холуями?
О, Боже – Боже, як позбутися печалі?

Кому довірить? Як забрать у олігархів?
Народом надбане, не шкодуючи сили,
Скажіть позбутись, як ненажерливих духів?
Щоб люди в статках жили і не тужили?

Війна на сході…і страшний короно вірус,
Які іще, нам іспити принесе цей час?
Чи олігарх придбає собі наступний парус?
Грошей віджавши на вакцині, ніби для нас.

На жаль, мовчить, народ зневірений втомився,
Хоч обіцяє весняне сонце гарний день,
На душі туга, ятрить, знову похилився,
Бо безнадія, до життя не несе натхнень.

13.05.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913726
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Катерина Собова

Емблема

Дід із внуком розмовляють
На цікаві теми,
У альбомі розглядають
Значки і емблеми.

-Річ, напевно, не проста,-
Сказала дитина,-
Вибрала собі хреста
Наша медицина.

-Бачиш, внучку, медицина –
То складна наука,
І в хрестові поєдналась
Дуже хитра штука.

Тут без натяків - зізнання,
Аргумент залізний:
Результат від лікування
Може бути різний…

Може плюсик означати
Результати вищі,
Або прямо показати
Символ кладовища!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913754
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Катерина Собова

Емблема

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913754
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 14.05.2021

Н-А-Д-І-Я

День спадає з пліч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ekwiuRIGQc[/youtube]

Ледве - ледве, непомітно
День спадає з пліч.
І надворі зорецвітно,
Вечір, ніч - навстріч.

Відступає день сміливо,
Зась уже думкам.
Він це робить так уміло,
Недоступно нам.

Хто з них кращим буде всіх:
Ніч осяяна зірками?
Усе робить не на спіх.
Туман стелиться ярками,

Відпочили всі від спеки,
Тілом і душею.
Та вже ранок недалеко,
Ніч вже за межею.

Посміхнувся місяць блідий:
В кого ж це спитать?
Мабуть, кращий день погожий,
Що тут вибирать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913719
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 13.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов - як пісня ( авторська пісня)

За вікном вже нічка і година пізня,
До нас зірка з неба весело морга.
Якщо полюбила, значить буде пісня,
А, як буде пісня, то й любов жива.

Линуть ніжні звуки і слова душевні,
Так торкають серця, додають тепла.
Переливи чути, сильні невгамовні,
Пісня нас на крилах в небо підійма.

Б'ється дуже серце, вирватися хоче,
Як тобі донести дорогі слова.
Думаю про тебе, любий я щоночі
І уявна зустріч зразу ожива.

То кохання серцю не дає спокою,
І у хвилюванні знов моя душа.
Лине, лине пісня в далину луною,
Гори і долини цвітом прикраша.

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913686
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 13.05.2021

Lana P.

БЕЗ ПОРІВНЯНЬ (диптих)

Нема порівнянь
Між місяцем та сонцем —
Кожному своє.
Вони світять у свій час.
Не рівняй себе ні з ким.

***
Різниця є
Між місяцем та сонцем —
Бо світить кожен
в Богом даний час.
Ні з ким себе ніколи не порівнюй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913627
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 13.05.2021

Lana P.

ПІСЛЯДОЩОВЕ

Малює небо сонячні розмітки
Веселкою, зігнутою дугою,
Перебурчало першою грозою,
Додолу розлітаються лелітки.

Ввібрались свіжі трави у намисто,
З плечей утому скинули нарешті,
Потік нектаром ранній цвіт черешні
В легені наші, в душах — урочисто. Квітень 2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913626
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 13.05.2021

Ніна Незламна

З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNtjyE65ROQ[/youtube]

Пір`їнами… ледь землю притрусило. Алича, абрикоса, черешня, вишня - скидає білосніжний цвіт... Схилились небеса… Весна холодна… в бузку не стало сили, на День Перемоги розпуститись нині. Щоб, як завжди, кожен з нас зміг прийти на цвинтар з букетом пахучого бузку, тюльпанів, нарцисів.
. В цей Великий день - День Перемоги пом`янути тих, хто віддав своє життя за нашу волю. Велика Вітчизняна війна… Сьогодні, як і в цей день кожного року - ці слова на вустах. Війна ХХ століття… Ця біда… прийшла майже в кожну родину. І рана, ще ятрить, і часом, як хто нисипе солі, згадавши про тих, кого немає поряд з нами. А скільки їх, відчайдушних, сміливих, непереможних полягло за нас з вами, щоби ми народилися й мали спокій. Кожен другий нині в могилах, а кожен другий із живих був поранений. А скільки сиріт, скільки жінок стали вдовами, залишилося без підтримки?! Їх не злічити, як і не виміряти той біль, що зазнав наш народ. Вони герої, за кожен крок рідної землі билися до останньої краплі крові. Цей подвиг залишиться у віках і кожного разу зі сльозами на очах, згадаємо в поклоні перед обелісками, могилами тих, хто пішов у інший світ. Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам`ять про героїв! Ми привітаємо з цим Великим святом - Днем Перемоги і схилимо голови перед живими, що є серед нас. На жаль, їх залишилось зовсім мало. Для них і нас цей день назавжди у серцях. Їм би жити в спокої, на жаль, знову в тривозі за країну. Адже вже сьомий рік Україна виборює свою незалежність. Полинно… гірко на душі і серце спокою немає. Бо знову діти й онуки йдуть на передову, на кордоні, захищаючи нас з вами. Страшні, часті звістки, про смерть воїнів ( синів і доньок), рвуть серця й душі матерів, дружин. І з острахом у майбуття, дивиться підліток. Та Україна, як квітуча калина, в мороз й холод вистоїть, як завжди. І залунає пісня солов`їна, прикрасять квіти Дніпровські береги! Бо ми народ нездоланний, непереможний! І гідні дати відсіч ворогу! Вчора - 8 травня, в День пам`яті примирення, йшов дощ. Упала не одна сльоза, за загиблими плакали небеса. Цей пам`ятний день - річниця капітуляції нацистської Німеччини, як символ перемоги над нацизмом.
Як хочеться в це вірити, що і в подальшому житті, нам вдасться це зберегти. Нині сонячний ранок… І чисте небо, вітає кожного з добрим ранком. Хай не згасає мрія, що прийде мир на Україну. Що втихомириться холодний, нестерпний вітер. Напевно, зірвані, розсипані пелюстки по землі, то, як сльози за загиблими на війні. В душах надія, розквітнуть яблуні і груші, бузок придасть білій красі відтінок спокою і віри в майбуття краще й мирне.
09.05 2021р.
***
Шановні друзі, читачі!

Щиро вітаю з Днем Перемоги!

В кожну оселю, в кожну світлину, зичу миру, щастя, здоров`я, спокою і достатку!
Єднання нам! І процвітання рідній Україні!
Я разом з Вами хочу сказати - ГЕРОЯМ СЛАВА! Вони завжди в наших серцях!

09.05 2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913257
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Lana P.

В ОБІЙМАХ ВЕСНИ

Любіть мене… Ні! Не любіть,
Коли я зовсім Вам не рідна.
Душа у мене — своєрідна,
В коханні піснею бринить.

Любіть, не згадуйте, як сни.
Навіщо ті бездонні ночі?
Думки до вирію охочі,
В п’янких обіймах у весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913539
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Тобі й мені

Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.

Весна-співачка голосиста, легкокрила.
Для нас - пташині довгі арії звучать.
Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.

Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
Мелодія кохання - звуки клавесину,
Це спомин добрий з юності тобі й мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913510
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Маг Грінчук

Як не ховай!

Життя - це джерело, що породжує інформацію,
Основа умов необхідних для його існування.
Порушені міжнародні стандарти без покарання...
Тож нам сподіватись на чиюсь допомогу вже марно.

Щоб іншим стало наукою, покладем безчестю край.
Вітаючи волю, з вірою в серці пред*явим права.
Ми - українці повинні купатись в славі, в повазі.
Душа злочинців мізерна,зачерствіла, як не ховай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913481
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Lana P.

ПРОМІНЧИКОМ…

Промінчиком торкнувсь грайливо
Душі — засяяли віконця,
Піймало небо усміх сонця,
Трояндою розквітло диво…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913437
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Valentyna_S

Марусі Соколовській

Коли довкруж упадуть роси
й розсипляться хрумким драже,
і тиш криївку стереже,
вона розчеше русу косу,

вдягне у ружах вишиванку,
рясні коралі з дукачем,
сміх кликне з кутиків очей—
й чом вам не дівчина-панянка?

Як сонце виїсть роси вранці
й зависне в небі п'ятаком,
вона у шапці зі шликом,
у чоботах важких й чумарці.

Ота́манко, на отома́нці
тобі читати б та плести,
стелити ниткою хрести,
а ти ведеш у бій повстанців!

Шаблі, багнети, кулемети;
відвага та авторитет;
кривавий з ворогом банкет,
за гніт і глумисько вендета…

Шістнадцять лиш, шістнадцять весен…
Віч-на-віч з смертю, та дарма.
Страху та відчаю нема,
бо волі дух в нас ще воскресне.

Поштовхом до написання цього вірша стала
інформація в мережі (https://www.youtube.com/watch? =QALCInYEWAM&ab_channel=СуспільнеЖитомир) та книга В. Шкляра «Маруся»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913422
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Веселенька Дачниця

Відпусти мене, вже не зви мене

Відпусти мене, вже не зви мене,
Не приходь у сни мої щемливо
Скільки збігло літ, і зим відмело,
Ти все снишся мені, немов диво,

То голодна в пургу, ноги ледве несу -
Поспішаю до рідної школи,
То у літню жару, копійчину свою
Заробляю в полях неозорих.

Ті стежинки мої, заросли вже давно,
Чом душа у дитинстві блукає?
Що хвилює її, те уже не вернеш…
Що було колись - того немає.

Відпусти мене, і не зви мене,
Моя рідна мала батьківщина,
Бо вже виросла я - звила гніздо,
Як пташина твоя – не єдина…

Он у внука мого уже стільки років,
Як було мені півсотні назад,
Чом являєшся в сні, моє світло сумне?
Чому серце б’ється якось невлад?

Чомусь сумно літає пташина мала,
Вона в небо за хмари шугає,
А душа людська, не забуває тепла,
Котре вперше її сповиває.

Відпусти мене, вже не зви мене,
Моя рідна мала батьківщина,
Стільки літ пройшло, стільки зим відмело -
Ти назавжди для мене - єдина.
В.Ф.- 09. 05. 2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913332
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Катерина Собова

Фантазерки

Галя скаржилася Ніні
(Не на пудри й не на креми):
-Дуже жаль, що в Україні
Заборонені гареми.

Скрізь сама встигати мушу:
Шити, мити і варити,
Чоловік вже витряс душу –
Маю вдома паразита.

А якби нас було десять,
То на кухні вже б трудились
Оля, Віка, Тома й Леся –
Біля плит, каструль крутились.

-Додала б Аліса жару,-
Ніна висловила думку,-
Із продуктами з базару
Принесла б пудову сумку.

Сама доля розділила
Всіх жінок і їх турботи:
Чи негарна, чи вродлива –
Вистачало б всім роботи.

З школою й учителями
Я б не знала вже мороки:
Якась Зіна, чи Уляна
З дітьми вивчила б уроки.

А найбільша жінка й дужа
Мала б місію окрему:
Спільного б тягнула мужа
Кожен вечір до гарему.

Ми п’янюгу стріли б гарно,
І провчили б цю заразу,
Слів не тратили б тут марно –
Привели б до тями зразу.

Я була б як Роксолана:
Походжала у вітальні,
Мені б постіль готувала
Вся прислуга, що у спальні.

Все. Біжу на курси крою.
В нас гарему не бувати,
То ж доводиться собою
Десять жінок заміняти.

Самі з себе посміялись:
-Певне, в нас немає кепи:
У фантазіях змагались
Дві замріяні дурепи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913301
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Катерина Собова

Хвора баба

Вдосвіта бабуся Фенька
Від порогу і до тину
Відкидає сніг швиденько,
Щоб заїхала машина.

Молода сусідка Люся
З відром вийшла до криниці:
-Я оце на вас дивлюся,
Думаю, чи мені сниться?

Вчора звечора вмирали,
Заповіт доньці лишили,
А сьогодні рано встали,
Де взялися у вас сили?

-Та яка там в мене сила? –
Баба Фенька ледь не плаче,-
Так серденько прихопило,
Та ще й тиск невпинно скаче.

Відібрало праву ногу,
І болячка влізла в очі,
То швидку я допомогу
Викликала ще із ночі.

Кажуть, будуть за годину:
Щоб під’їхали до хати,
Поспішаю я, дитино,
Кучугури всі прибрати.

Може, скажуть, щоб лежала,
Поки з’явиться та сила,
То я в хаті вже прибрала
Й на день їсти наварила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912619
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 12.05.2021

Надія Башинська

НЕ ЗРОЗУМІЛИ ?

Була маленькою, коли мені розповідали,
як Сина Божого взяли на муки... Розіп'яли.

І було гірко. Думала:"Які лихі! Недобрі!"
Та що змінилося?
Дивлюсь, що робиться сьогодні?

Вже розтоптали багатьох... стогне земля від болю.
А Бог - життя. Чого ж Його не виконати волю?

Синів сьогодні захистить не маємо ми сили.
Чогось з уроків тих важких, мабуть, не зрозуміли?

Так непомітно день за днем в минулому зникає.
Лиш хто засвоїть їх урок - майбутнє світле має.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912818
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Надія Башинська

І ГІРЧИТЬ, І СОЛОДКО…

Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Зрозуміймо, людоньки! Зрозуміймо, ріднії!
Кожен у житті несе свій хрест.

І гірчить, і солодко на шляху життєвому,
доля усміхнеться не завжди.
А щоб квітло веснами,щоб життя сміялося,
залишаймо радості сліди.

Як наллються яблучка, як дозріють вишеньки,
заспіває жайвір в небесах.
Порадіймо, людоньки! Порадіймо, ріднії!
Як радіти вміє днині птах.

Наливає в полечку золотисте житечко...
в кожного у світі є свій цвіт.
Усміхнімось, людоньки! Усміхнімось, ріднії!
Бо рясному цвіту радий світ.

Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Щоб були щасливими, щоб у щастя вірили,
щоб життя цвіло - Христос воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912689
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Диво з Харлема

Знову політ у чистім повітрі -
Сонячний зранку проміння засів.
В'ється легка, строката палітра -
Кучері з ніжності "квітів дощів".

Ось і рожеві, і золотисті,
Сині і білі, бузкові ... Краса!
Стебла зелені, глянцеве листя.
В нім загубилась блискуча роса.

Щедрості повінь - сад гіацинтів.
Барви яскраві, квіти духмяні.
Запахи линуть, запахи линуть...
Диво з Харлема - казка весняна.

(Світлина моїх гіацинтів. Гіацинт - переклад з грецьк. мови - "квітка дощів".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912943
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Ти цвіти, красуне моя пишна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aJA7GgsQyjc[/youtube]

Раз на рік цвіте розлога вишня,
На старім подвір"ї край села.
Дивовижна,( хоч самотня), пишна,
Гіркоту з подвір"я відвела.

Зупинився вітер - споглядає,
Де побачить ще таку красу?
Квіти ніжні крильми розправляє,
Думку проганяє навісну.

Чом цвітіння не буває вічне?
Час відводить мало для краси.
І тайком сумує тому й вишня,
Як вона чекала довго так весни.

Хто побачить вишню цю в цвітінні?
А вона ж старалася, цвіла.
Ці думки складалися в молінні,
Ні на кого не тримала зла.

Хвіртка он поскрипує тихенько,
І чеканням в серці віддало.
Вітер це розкачує легенько,
Сумом зрозумілим облягло.

Не сумуй, моя красуне вишня,
Час тобі дозволить ще цвісти.
Ця краса не буде, як колишня,
Ще не раз порадують квітки.

Бо твоє життя не схоже так на наше,
Швидкоплинний забирає час.
У житті люському все інакше:
В нас воно буває тільки раз..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913166
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Lana P.

ДОЗРІЛИЙ ПРОМІНЬ

Дозрілий промінь на світанні
Цілує роси осяйні.
Скажи, уперше чи востаннє
Вогнем спалахуєш в мені?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913137
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Казки дитинства

В дитинстві я так вірила у казку
Її читала мама перед сном.
Про " колобка", про "Золотоволоску",
Про лебедя, що мав одне крило.

Під ці казки я тихо засинала,
А потім зустрічалась з ними в сні.
Ведмедика із плюшу пригортала
І ляльку подаровану мені.

Царівна ніч - мене до зір водила,
Гойдала на пухнастеньких хмарках.
А тоді вітер брав на свої крила
І ніс туди де був Молочний шлях.

Внизу були міста, дороги, села,
Знайомий, дерев'яний он місток.
Від того я була така весела,
Знайомилась з героями казок.

Та, коли ніч зустрілася із ранком,
Кудись все зникло, сонця промінець.
До мене зазирнув крізь офіранку,
Немов із казки, теплий посланець...

Тетяна Горобець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913175
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літній роман ( авторська пісня)

Ось і закінчився літній роман,
Ніби розтанув, як сірий туман.
Пам'ять лишила прекрасні ті дні,
Ніжне кохання тобі і мені.

Час не забутній так швидко минув,
Щастям і радістю він для нас був.
Всі ті хвилини, що бу́ли у нас,
Ми ще згадаєм з тобою нераз...

Приспів:

Я пам'ятати ті дні завжди буду
І мій коханий тебе не забуду.
Як до світанку з тобою блукали,
Сонячні ранки обох цілували.
Я пам'ятати ті дні завжди буду
І мій коханий тебе не забуду.
Ласки, цілунки твої в літній вечір
І твої руки, мов крила лелечі...

Ось і закінчився літній роман,
Мов від вина, брав за душу дурман.
Вирватись серцю хотілось з грудей,
Ти не відводив від мене очей.

Будем чекати ми новий сезон,
Дні пролетять дуже швидко мов сон.
Море, кохання і хвилі морські,
Лишуть знов пам'ять тобі і мені...

Автор Тетяна Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913083
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Lana P.

ЦЕЙ СВІТ…

Цей світ розквітлого намиста,
В обіймах сонячних цвітінь,
Переливає голубінь,
Поглянь на небо — світле, чисте.

Вершки із медом ллє бариста —
Дзумлять, ласуючи, джмелі.
Піймай вібрацію землі —
Огорне радість промениста! 6/05/21

P.S. Світлина автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913034
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Lana P.

ТИ ВІДПУСТИВ…

Ти відпустив мій корабель
В далекі мандри —
Плисти за тридев’ять земель,
Вивчати мантри.

Страхи втопила десь, на дні,
Вітрилам — воля!
Сріблясті ночі, теплі дні,
Морське роздолля!

Як шторм зірвався з ланцюгів, —
Відчула силу,
Здолала шлях до берегів
І без курсиву.

Раділа рибам та птахам —
Ділила простір.
Тобі я вдячна й небесам —
Знайшла свій острів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913037
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Ніна Незламна

Моя черешенька

О черешенька, подружка мила,
Ти скажи, чому так зажурилась,
Хоч старенька- у весільнім вбранні,
Грієш серденько, втішаєш мені.

Розумію, ти сумуєш, як я,
Нині сонце в гостях надвечір’я,
Наче й світить, але, на жаль, не гріє,
Сильний вітер фату знов розвіє.

ПелюсткИ ніжні, чекають тепла,
Та надія, як вечірня імла,
Все ж розвіється, у день травневий,
Й вона злих, позбудеться приречень.

Я погляну за вікно раненько,
Привітає гілками ніжненько,
Легкий шелест і шепіт - не журись,
Йди до мене і ніжно пригорнись.

Ми з тобою, як подружки удвох,
Сум розвієм, хоча й не без пригод,
У жмут стиснем,тож віра воскресне,
І нас сонечко сповиє ясне.

06.05.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913023
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Маг Грінчук

Народ супить брови…

Мова - не камінь спотикання, скоріш - інстинкт, чи дар Творця,
Який володіє потужно більшими можливостями,
Ніж результат природнього відбору й ворожого свинця.
Мова є прикладом класу артефактів, - дітей колиска.

Чому ж людина почала соромиться рідної мови?
Така тендітна і співуча стає неперспективною!?
Історія вимірює дороги, народ супить брови...
Культура рідна висне в розвитку, бо неучів зростили.

Людина стає, мов дерево без коріння, даремною.
Тривожно робиться, коли дізнаємось перелік списку.
Все більше рослин заносять до Червоної книги чемно.
Рослин, яких втрачаємо... Зникають сьогодні, не колись.

Та устократ трагічніше знищення цілого народу.
Згадаймо зникнення культури ацтеків, інків і майя.
Всім треба збагнути, як вижити, в чому щедра врода.
...Ні друга, ні надії, ні мети. Щось нічого немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913180
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Любов Таборовець

Пам'яті батьків…

Зажурилась вишня, посмутніла хата…
Все життя нам буде Вас не вистачати.
У серцях - живі Ви, пам’яттю зігріті,
Найдорожчі наші, найрідніші в світі.

Горлице-голубко, Матінко рідненька,
До домівки в вічність стежечка вузенька…
Щоб теплом зігрітись, крил твоїх немає,
Спогади на крихти душу всю ламають…

І прищепа-груша Тата виглядає…
Щовесни над віттям дух його витає…
Старанно в турботі джміль квітки цілує…
А під осінь плодом груша нас годує.

Та нема під нею в щебеті родини,
Немов сльози вранці, росяні краплини…
І в бджолиній пісні радості немає,
Сад без вас вже вкотре, тішить нас розмаєм…

Пелюстками стеле білу скатертину…
Бачить у скорботі зустрічей хвилини…
Бережемо в серці всі найкращі миті…
Найдорожчі наші, найрідніші в світі…

06.05.2021
Л.Таборовець[b][i][/i][/b]
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913002
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 08.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Христос Воскрес!

Весна радіє, все розквітло.
Уранці ллється Боже світло.
Святкові храми. Чути дзвони.
Зазеленіли трави й крони.
У цвіті абрикоси й вишні,
Бо скрізь любов твоя, Всевишній.
Великдень. Вся земля святкова.
" Христос Воскрес!" - лунає мова.
Христос Воскрес!
Святкуємо. Христос Воскрес!
Це диво, диво із чудес!
Воістину Воскрес! Воістину Воскрес!
" Во істину Воскрес!"- лунає до небес.

Шановні одноклубники, друзі!
Зі святом Великодня! Христос Воскрес! У цей світлий і урочистий день Пасхи бажаю вам добра, благополуччя і миру! Нехай ваше життя оновиться разом із приходом весни, а почуття світлої радості ніколи не покидає душу. Бажаю гармонії, великої любові, сімейного затишку, миру і щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912616
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Маг Грінчук

Богом позначен

Потрібно всім усвідомити своє життя,
Чому світло тисне, та що - живе і чесне,
Яку цінність має для Землі кожне дитя.
Кому важлива доля людини, її честь?

Усі ми на землі начебто живі люди
І всі живемо понині на цьому світі.
Це важливіше досвіду, досить відлуння,
Бо значимість життя - це не мова про війни.

Не залежно від того, чим воно сповнене,
Хто має применшувати його значимість?
Тим паче "марати" і руйнувати кровно...
Не всім зрозуміло,-що вік Богом позначен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912629
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Слова, що сказані тобі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_V-gDROJ1W4
[/youtube]
Все вужче коло рідних, друзів,
Вони пішли від нас колись.
(Їх не замінять кращі, другі,)
Вони корінням в нас сплелись.
Ми не побачим їх ніколи,
Не прийде вже жаданий час.
Не раз цвістимуть матіоли,
А ви у згадках повсякчас.
То ж бережімо тих, хто є,
Хто поряд з нами може бути.
Хто нам наснаги ще дає,
Ми може це в житті збагнути.
Мене згадаєш й ти колись,
Як зацвіте вже спіла осінь,
Впаде на землю жовтий лист,
Не маєш права забуть зовсім.
Колись в сумний осінній вечір,
Як дощ постукає в вікно,
Я не признаю твою втечу,
Бо знаю: любиш все одно.
Згадаєш ніжні мої руки,
Слова, що сказані тобі.
Ти до сих пір їх чуєш звуки,
Не будеш ти уже в злобі...
Бо час життєвий швидкоплинний,
І кожна мить ще дорога.
Немає місця для рутини,
Здоровий глузгд - перемага...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912643
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Н-А-Д-І-Я

В ріллю життєву впало слово

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ThcUC_sgIbI[/youtube]
В ріллю життєву впало слово.
Чи квітка ніжна проросла?
Якщо це слово не полова,
Зросло воно із джерела.

Щоб дарувати ніжність, радість,
Когось щасливими зробить,
Щоб побороти комусь слабість,
Щоб захотілось в світі жить.

Слово живуче навіть в спеку,
Коли навколо світ, як тьма.
Нехай прилине із далека,
Та серце з радістю прийма.

І в час суровий і похмурий,
Нам нагадає про весну.
Здолає слово навіть мури,
І сум, і тугу навісну.

Слова багатші на всім світі,
Хоч в них немає гаманця.
Все ж мають здатність навіть вбити,
Подарувати зір сліпцям...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912704
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Він радість все шукає ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xrRlcGZfE7I

[/youtube]

Їжак котився із гори.
Куди він поспішає?
Почув він галас дітвори,
Що у м"яча десь грають.
Така цікавість пройняла:
Не може цього бути!
Чому їх радість обняла,
Не міг він це збагнути.
Чому весела дітвора,
Він радості ж не знає.
В цім розібратися пора,
Він радість все шукає.
Колись її він не зберіг,
Та чи знайде? Не знає...
Ще довго чув дитячий сміх,
Йому ж бо не до сміху.
Не пожалів коротких ніг,
Знайшов вже іншу втішу:
Збирати яблучка побіг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912710
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Lana P.

БІЗОНИ ТА СОРОКИ

В горах мешкають бізони,
Їм сороки — за смартфони,
Есемески — в скрекотінні.
Мерехтять пернатих тіні,
Як трикутники на схилах,
Облітали світ на крилах,
Скажуть, звідки йдуть лавини,
На хвостах несуть новини,
В застереженнях — обачні.
Їм за це, могутні, вдячні! 30/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912775
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Lana P.

ПРИКУРЮЄ МІСЯЦЬ…

Прикурює місяць сигару —
Дим хмарою в’ється довкруж —
Розвіює вітер чимдуж.
Зоринки з’явились від жару,

Іскряться у небі нічному —
Спалахують, падають вниз,
Сяйливий присів на карниз,
Замисливсь — прогнати як втому?

Чалапати довго до ранку,
Допоки у висі він — страж —
Хмарина взялась за масаж,
Обвила в густому серпанку.

Ожив, помолодшав, яскравий,
Мов скинув із себе тягар,
Піднявся ще вище від хмар,
У сонячній зникнув оправі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912776
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Зелений Гай

Что нужно давать ребёнку в школу

В школу медленно тащусь.
Горько на душе.
Мать решила, что худеть
Нужно мне уже.

Тофу в мой кладёт рюкзак
И в стручках фасоль.
И на мне, зачем-то вдруг,
Экономит соль?

От полезностей её
Мне то пользы нет!
Лучше б клала в мой рюкзак
Горсти две конфет.

Кекс с изюмом, мармелад,
Торт и шоколад.
Вот тогда бы в школу я
Бегать был бы рад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912800
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Valentyna_S

Малюй бригантини у небі, уяво

На заході в кип’яті плавиться сонце.
До вечора тягнеться клубами дим.
Збирається в хмари лляне волоконце,
Щоб ніч осінити дощем молодим.

У кульках рожевистих яблуні й вишні.
Мов дівчина в квітті, стоїть алича.
Заобрії, мрії, завчасно залиште,
Щоб тихо світитися в наших очах.

Як припнутий вітер на чистім роздоллі,
Що буйною гривою марно звійне,
Без мрій так життя — в зачарованім колі:
Рутинне, обмежене, затхле, тісне.

Малюй бригантини у небі, уяво,
Їм білі вітрила напнути спіши.
Повістин нові ось замислені глави…
Й снага дорікає: «Дерзай. Не гріши»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912819
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Так рясно цвів тоді мигдаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D8_XvQbZw9o
[/youtube]

Сидить засмучений скрипаль,
В руках багатство - його скрипка.
В той час рожевий цвів мигдаль...
Така болюча ця картинка.

То був знедолений бідняк,
Він грав прохожим за копійки.
А на лиці його - добряк,
І люди плакали потайки.

В його очах не було сліз,
То скрипка плакала, ридала.
Давним - давно колись осліп,
І скрипка біль весь виливала.

Красивий цвіт і поряд горе,
Ця антитеза так страшна.
Але останнє все поборе,
Безгрішна знає це душа.

Не знає більшого він щастя,
Як ця мелодія до сліз.
Побачить світ йому не вдасться,
Та не тримав на долю злість.

Лилася музика сумна,
Добрі серця так зачіпала.
В той час цвіла уже весна,
А скрипка плакала - ридала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912840
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Катерина Собова

Iдеальна Машка

Якось в барі зустрів Вова
Однокласника Миколу,
Зав’язалася розмова
Про дитинство й все навколо.

-Клас пишавсь тобою й школа,
Бо ти завжди добре вчився,
Радий я за тебе, Колю,
Що уже ти й оженився.

І дружина в тебе - диво:
Дві квартири й дачу має,
Толерантна і красива,
Ще й чотири мови знає.

Дуже гарна господиня:
Не стоїть це на заваді,
Що вона - політикиня ,
Засідає в міській раді.

В бізнесі порядок знає,
У роботі - ідеальна,
І спиртного не вживає,
Бо культурна і моральна.

Коля витріщивсь на Вову:
-Такі дані в тебе звідки?
І подумав, що це знову
Щось придумала сусідка.

Вова скочив, як пружина,
Засміявся на всю залу:
-Та сама ж твоя дружина
Оце все і розказала!

Зітхнув Коля чогось важко,
Проявив тут обережність:
Не сказав, що його Машка
Цьому - повна протилежність!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912885
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021

Надія Башинська

ХОДИЛА СВІТОМ ПРАВДА…

Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до немовлят найперше та Правда завітала.

Була вона весела, красива і ласкава,
і лагідні, і ніжна... була вона, як мама.

Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до козаків, я знаю, та Правда завітала.

Була вона привітна, мов молода дівчина,
і горда, і велична, мов ненька-Україна.

Торкнулась Правда цвіту на вишеньках в садочку
і барв сипнула щедро дівчатам на сорочку.

Ходила світом Правда, була скрізь, де чекали,
то ж радо мама й тато ту Правдоньку вітали.

Радіє Правда завжди всім, хто її приймає,
весняним чистим цвітом в серденьках розцвітає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912365
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Маг Грінчук

Дивуйся, німій…

Чернівці - місто, яке виросло на свідках доброт.
Краєвид - людей і книжок, мудрий світ "Малого Відня".
Красень куточок і велике місце праці, турбот,
Витвір мистецтва європейського типу тіні й світла.

Тут врочистість та свіжість і святковість сонця й ночей.
Наче богатир стоїть на річці Прут - місто Чернівці.
Дихає свято історією і любить людей.
Сяє срібло, злато і сяє справа у добрій руці...

Галицька держава, як перша літописна згадка...
Тут старовинний початок, яскрава архітектура
І природна краса та від щедрих душ мешканців вклад.
Все наповнює шарм, привабливість міста без зажури.

Дивовижні за своєю красою всі споруди.
Легко в них вповнюються елементи місцевих стилів:
Візерунки, вишивки, писанки... В яких сила - труд!
Приїжджайте всі милуватись розмахом веселих тиш.

Ратуша, церква Вірменська, сінагога Єврейська,
Драматичний театр, палац правосуддя - культури лад.
Залізничний вокзал, поштамп - краси зосередженість.
Розгортаю книгу слави... Що не сторінка - дивоглядь.

Площа Турецька, колодязь і храм минувшим гримлять.
Це легенда про невзаємне кохання, лиш трагічне.
Храм Успіння Марії сяйвом зустрічає здаля
І костел Пресвятого Серця Ісуса - пам*ять вічна.

Вулиця Ольги Кобилянської - це серце міста.
...Скрізь зразки чудові садово-паркового мистецтва.
Добре поріднитися з красою. Дивуйся, німій...
Славно очима відзеркалювати світ, любити - теж.

В Україні - це краще місто для вогників життя.
Тут потенціал культурний держить імідж незвичайний.
Щоб не злицемірить, - вивчай активність ділову буття.
В долі кожен дім, парк і сад. Бо наша це сучасність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912473
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Lana P.

ВРУНА (хоку)

Лоскоче вітер
Сизо-зелені вруна.
Тішаться хмари. 25/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912429
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Lana P.

ГРОЗИ МОТИВ

Дощ в груди спересердя бив,
Як хлющ, намокло і волосся.
Чи то любилось, чи здалося,
Ще скільки в серці буде злив?

У скрипаля — струни обрив,
Потрібен час на допомогу,
Підкаже хто йому дорогу,
Щоб розпізнати сутність див?

Світанок ніч в собі спалив —
Любов чи гра заради втіхи?
Клювали во́рони горіхи…
Відгуркотів грози мотив,
Недолюбив. 21/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912418
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Ніна Незламна

Трудова династія, медик за покликом душі (розповідь)

На землю опустився вечір. До обрію котилось сонце, поміж хмар проникали промені, прилягали до землі. Деінде промінь смужкою приліг і тут, як тут веселі горобці. Вони жадали тепла і сонця, хотіли ніжності і любові, як кожен із нас на цій святій землі.
Якби ще спокою в душі…та де той спокій? Коли в душі й не залишилось сліз. Весняний поривчастий вітер, немов підштовхнув її , а то на якусь мить затихав, здавалося ніжно обіймав за плечі. Люба спішила на автобусну зупинку. Щоб , як завжди, завчасно прийти на роботу. Пішком не піде, бо до лікарні не менше, як кілометра три. Вона в лікарні працює з дев`ятнадцяти років, можна сказати все життя. Династія, вкотре немов шурхіт у голові, перед очима сім`я… І все заради того, щоби досягти мети, себе віддати улюбленій професії і знову допомагати людям.
За плечима прожите життя….Вона славна молода дівчина , заради мрії покинула рідне село. Навчалася в медучилищі - на сестринську справу. Дівчата частенько заздрили її витонченій красі обличчя. Карі очі, як магніт привертали увагу. Її грація, витончена постать дивувала оточуючих. Завжди уважна, хоч і інколи суворий погляд, але в душі доброзичлива. Завжди прийде на допомогу, якщо хтось у цьому має потребу. І хоч було тих кавалерів, на двох руках пальців не достатньо, але вона зустріла своє кохання з сільським хлопцем. Василь працював водієм швидкої допомоги. Їх кохання, як весняні квіти, цвіло й тішило батьків. Але в містечку є робота, тож і вирішили тут придбати житло. Важкі часи, грошей замало, але збудували будинок, хоч і не в центрі містечка, але тішилися, адже своє. Люба працювала в хірургічному відділенні, спочатку медсестрою, згодом операційною медсестрою.
Чи хтось та й колись рахував ті години, вистояні поруч з лікарем, біля операційного стола?!. Чи день, чи ніч, чи відпочила, чи ні, але завжди віддана своїй улюбленій справі. Її ціль - допомогти пацієнту зберегти та покращити здоров`я. Та ще й про батьків подбати, в силі життя важке,без допомоги старим ніяк не обійтись.
А час летів… У будинку галасно, дві кароокі донечки, гралися з татом. Колір очей і уста дівчатка успадкували від мами, а характер, більш спокійніший, то до батька. Їм обом притаманна сором`язливість скромність. І часом замкнутість - це більше, вже почалось у школі. Хоч і різниця між дівчатками майже чотири роки та завжди граються разом. Часом і якісь дрібні суперечки, але ж таким і є життя.
Дівчатка підростали… Змінювались пори року… Вже Віка закінчує школу. Хтось з однокласників пропонує розважитися, сходити на дискотеку, але її туди зовсім не тягне. Більше часу проводить вдома, хоч інколи і надокучала Оля, але вона її любила. Віка для Олі взірець, часто спостерігала, як сестра робить уроки, інколи до неї зверталася за допомогою та порадою.
Сім`я медиків – так на них казали люди. Хоча Василь і водій, але часто біля лікаря права рука,допоможе хворого занести в машину, якнайшвидше привести до лікарні . Адже життя людини - найвища цінність. І Віка, дивлячись на батьків, теж закінчила медичне училище. Після закінчення училища, поряд з батьком, працювала медсестрою швидкої допомоги.
Одного разу, батько пішов у відпустку, за кермом сидів Денис. Він вже декілька раз бачив Віку, вона йому давно подобалася. І ось, доля звела їх, дала шанс, вони знайшли своє кохання.
«Трудова династія»- часто повторював Василь. Тішився, що старша донька невдовзі стане на весільний рушник. Денис закохався, відчував підтримку від цієї сім`ї, тягнувся до неї. Йому було лише двадцять років, коли мама пішла в інший світ, він жив з дідусем.
Згодом відгуляли весілля. Як все добре,тішилися батьки. Віка пішла жити до Дениса. А Оля, напевно теж за покликом серця, вже навчалася в медичному училищі.
На жаль, в житті чорна і біла смуга йде паралельно і іншим разом ми потрапляємо на одну з них. Бажання весь час йти білою смугою, але це не завжди вдається зробити. Зимовий день швидко збігає. За кермом швидкої допомоги сидів Василь. За викликом, машина під`їхала до залізничного вокзалу. Він разом з лікарем поспішав забрати хворого з електрички. Піднімаючись по сходах послизнувся. Біда вірвалася в їх дім. Яка несправедливість є на світі, тож поспішав допомогти.
В чорних хустках дружина, діти… Не спромоглася доля його зберегти, захистити. Журба і відчай, їй же тільки минуло сорок шість років, а вже вдова. Аж затісно від сірих хмар, які її взяли в полон. Смуток переростав у душевний біль, що ятрив серце .
Сонце сходить і заходить… минали дні, життя продовжується. Люба, як завжди поспішала в операційну, душевний поклик - рятувати людей. І в той же час, в якомусь розумінні спасати себе, роботу сприйняти, як ліки, забутися, відволіктися від негативних думок.
Пройшло декілька років… .Оля після закінчення медучилища, теж працювала медсестрою швидкої допомоги. Зустріла русявого хлопця, Олександра, через рік вони побралися і вже рік живуть з Любою. Вона ж, як одинока голубка, була опорою обом донькам. Пригортала їх до себе, дарувала любов, допомагає в повсякденному житті, давала мудрі поради.
Згодом, дві доньки майже одночасно подарували їй онуків. Нарешті в сім` ю прийшла радість. Щирі посмішки та сльози щастя і надії на краще життя. Денис продав свій старий будинок і з Вікою придбали набагато новіший. Забрали й дідуся з собою, старий тішився, був задоволений онуком.
Минало літо… Тікали теплі дні ,ставали коротшими. Ранкова прохолода віщувала про осінь. І ось вже два онуки йдуть до школи… Перший дзвоник, сльози радості і надії. Люба дивилася на онуків, як добре, що все йде так, як має бути. Ой, які ж вони гарненькі! Шкода, що Василь всього цього не бачить. Але хто знає, а можливо й бачить, перепліталися думки.
Закінчувався дві тисячі дев`ятнадцятий рік…. Весь світ заполонила страшна звістка. Ковід - 19 - пандемія короно вірусної хвороби поширилася і по Україні. В зимові місяці дві тисячі двадцятого року, перші випадки хвороби шокували не тільки медиків, але і все населення. Але ні Віка, ні Оля не злякалися пандемії, продовжували працювати. Страх і жах, переслідував на кожному кроці.
Вже за вікном втішали первоцвіти, нагадували про весну. Але корона вірус поширювався.немов той вітер. Ніс прохолоду і все більше людей хворіють на запалення легенів. Не оминула пандемія і їх сім*ю. Першою захворіла Віка,майже місяць на лікарняному, лікувалася антибіотиками і дякувати Богу,згодом вийшла на роботу. Хвороба не зламала її,вона знову працювала медсестрою швидкої допомоги. А влітку, перехворіли Оля і Люба. Оля,більш - менш, в легшій формі. А Люба лежала в лікарні, потрібен був кисень. Страшні думки про смерть підстерігали кожної миті. Та доля дала шанс, у боротьбі за життя, промайнуло літо. І вся сім`я готувалася до школи,онуки йшли в другий клас. В надії, що все буде добре Люба вийшла на роботу. Життєві клопоти, біля своєї хати завжди є робота, ще й огород… Уже зібрали весь урожай. Не покидали думки за коронавірус, адже в інших країнах почалася друга хвиля епідемії.
Напередодні Нового року в хаті весело. Онуки, як горобчики скакали один перед одним, подавали Любі іграшки, з нею наряджали ялинку. А молодь рехтувала святкову вечерю. Як добре, коли дружно, любувалася Люба і дякувала Богу, що все добре.
Зима примхлива, лише після Різдва більш- менш засніжило, згодом і підступив мороз. На Водохреще так дощило, здавалося наче земля попала в полон осені. А вдома тільки й розмов про Ковід 19, про кількість померлих. Але всі працювали, допомагали хворим.
Хоч і зима набрала обертів, достатньо насипало снігу і мороз лютував, але всі сподівання,що пандемія відступить розвіялися вітром, вона поширилася, ще з більшими ускладненнями.
У будинку тихо… йшло лихо, шукало до кого пристати. В душі тривога, всі відчували недомагання. Зяті перенесли пандемію в легкій формі. Люба цього разу перенесла легше, але не обійшлося без антибіотиків. Віку і Олю,після тестування, відразу госпіталізували. Через пару днів, Олі стало трохи краще, а Віку перевели до палати інтенсивної терапії. Вже кілька днів Люба сама не своя, пекли думки, як вберегти дитину ? Всі старання лікарів проходили безрезультатно, ліки, не давали ефекту.
Весняний ранок… Та де ж те сонце? Чорна хмара закрила пів неба… Біда не оминула її сім` ю. Перед очима , ясноока , люба доня. Вікуся - вона так часто називала її. Повненькі щічки і рідний, теплий погляд, раз - у раз ввижався їй. Крики і плач, гірки сльози і відчай… Яке то горе хоронити своє дитя. Онучок дивиться бабуся в очі, - А мама де?
Хлопчик не міг зрозуміти, чому закритий гроб. Олі, хоч і було трохи краще,але їй не дозволили покинути лікарню, провести сестру в останню путь…
О, доле- доле, що ж ти робиш?! Їй же лишень минуло тридцять сім! Навіщо, ти біди приносиш…. А люди… Їх прийшло попрощатись так багато….душа кричить, ридає…Чому такий жорстокий світ? Але ж вона скільком допомагала, скількох спасла від смерті… Де ж справедливість Боже? Думки джмелині рояться в голові і вкотре Люба шепоче про себе,
-« То краще би було мені піти».
І обома руками пригорта онука, думки - О Боже збережи хоч їх! І вкотре згадує слова чоловіка -« Династія- це поклик душі». А, що хорошого вона принесла мені?
Від всіх думок і спогадів, Люба немов пробудилася від важкого сну. Людей в автобусі небагато. Правда нині всі в масках. Можливо люди вже зрозуміли, що їх треба носити, як захист, а не тримати в кишені. Та чи й зрозуміли? Вже скоро сорок днів, як Віка покинула цей світ…та материнське серце, до кінця своїх днів триматиме при собі цей біль….
*****
На жаль про таких людей, які в житті допомагають нам з вами, пишуть мало. А вони ж віддані своїй професії, за покликом душі – допомагати людям. У важкий час, ризикуючи своїм здоров`ям, цілодобово на варті людського життя. Лікують не тільки тіло, а й душу. Приносять радість, вселяють віру, надію та впевненість здолати всі хвороби. Низький уклін медпрацівникам. Про них, думаю - іще не раз напишуть. Кожне місто, містечко, має знати своїх героїв, тих хто не поїхав за кордон, а відданий своїй Батьківщині, своєму народу.
28.04.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912381
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Четвер Великий

Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Цвяхи прибили в ноги й руки.

І кров текла, текла із ран червона,
Немов вино, що пригубили...
...Четвер Великий. Чути храмів дзвони.
Моліться, і прибудуть сили.

Моліться, люди, і очистіть душі,
Омийте тіло в день причастя.
Безгрішні, світлі будуть ваші думи.
Живіть у серці з Богом, в щасті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912363
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Зелений Гай

Справжній стиліст

Одягну я лисичку в спідничку,
Зайцю сірому дам капелюх.
А візьму той, що татко мій носить,
Дірочки в нім проріжу для вух.

Мама скаже, що я молодчина,
Маю смак, наче справжній стиліст.
І промовить татусь мій щасливи:
"Заєць в тебе, реальний артист."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912356
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Дрімає вітер на пеньку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Дрімає вітер на пеньку,
Яку б йому знайти розвагу?
Та не просту, а ось таку,
Звернули, щоб усі увагу!

Самотній він у цім житті:
Нема ні друзів, ні родини.
Не виріс він у доброті,
Нема життєвої стежини.

Чи позбивать росу із квітів,
Розкидать цвіт по всій землі?
Це зможе він один у світі.
(Чомусь ці наміри так злі).

Чи розхитать дерева, може,
Комусь постукать у вікно?
Робити, знає, так негоже,
Журба здолає все одно.

Заглянуть, може, у кутки,
Зробить якусь хорошу справу?
Про нього все ж підуть плітки,
Що він це робить для забави...

Присів, задумався й заплакав,
А сльози градом потекли.
Так жалко стало неборака,
Ці сльози душу обпекли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912354
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Катерина Собова

Гаряча Марися

Задивлявся на Марисю
Чорнявий Микола,
Із сусідом поділився:
-Тремчу, як ніколи.

Закохався і журюся,
Що робить - не знаю…
Ще до неї притулюся –
Я надію маю.

Кажуть, що вона гаряча,
І з радості скаче,
З кавалерами активна,
Ніколи не плаче.

Сусід мовив: -Дівка - диво!
Що тобі сказати?
Того жару пощастило
І мені спізнати.

Багатьох отак зустріла,
Дісталося й куму:
Залицяльників нагріла
На пристойну суму.

Якщо в тебе зайві гроші,
Бува, завелися,
Вихід дуже є хороший –
Іди до Марисі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912345
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Lana P.

В МОВЧАННІ…

В мовчанні — сила безголоса.
Не треба більше зайвих слів.
Душа, розніжена та боса,
Пішла у світ, між полинів. 26/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912337
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Lana P.

ЖИРАФ

Довга шия, спритні ноги,
Ледь помітні в нього роги,
Чорні очі, миле личко,
Чепурненьке, невеличке.

Мешкає в савані, дикий,
А язик — шорсткий, великий.
Височезна в нього шафа —
Дуже зручна для жирафа,

Щоб знайти своє убрання,
Одягатися щорання.
Гардероб — у темні плями —
Подарунки тата, мами,

Наче пальців відпечатки, —
Від костюма до краватки.
У дитячому садочку
Полюбляє в холодочку

Куштувати верес-зілля,
Цвіт акацій, різне гілля.
В друзях він знайшов розраду,
Бачить з Африки Канаду! 28/04/21

P.S. Світлинка, витинання з паперу, ідея закінчення вірша та знімок 4-х річної онучки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912336
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Lana P.

СОНЕЧКО ТА МІСЯЦЬ (Дитяче)

[b]СОНЕЧКО[/b]
Перепеклося сонечко за днину,
Спочити сіло на пухку хмарину,
І задрімало тільки на хвилину,
Намалювало західну світлину.

[b]МІСЯЦЬ[/b]
Нічний чабан пасе овець отари,
Що в небі плавають, немов примари, —
То місяць виглядає із-за хмари,
На землю сіє промені, крізь шпари. 26/04/21

P.S. Світлинка та знімок 4-х річної онучки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912335
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Повільно день складає крила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jUYCghC4h58[/youtube]
Повільно день складає білі крила,
Натомлений життям цим непростим.
Роса вечірня квіти окропила,
І все запахло свіжістю, близьким.

Душа лаштує намір відпочити,
Звільнитись від настирливих думок.
І все, що так складне - спростити,
Розтане хай душевний холодок.

Думки, думки, у чому ваша сила,
Чому без вас так важко в світі жить?
Їх в тиші цій вечірній захистила:
Зі мною, я прошу вас, помовчіть.

Не думати про те, що буде завтра,
В минуле в тиші можна зазирнуть.
Та плакати при цьому все ж не варто,
Його сльозами нам не повернуть.

Лиш посміхнутись ніжно, ненароком,
Відчути теплоту із тих країв.
І повернуть в сьогодні тихо кроки,
Без гірких сліз своїх і зайвих слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912313
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021

Ніна Незламна

Кажуть - світ змінився

У піднебессі зірка засіяла,
І народилось маленьке дитятко,
То немов квітка весни забуяла,
Втішалась ненька і щасливий татко.

Змінилась нічка на день, а день на ніч,
Вставало сонце омріяне сяйвом,
О, як же добре, як йдеш піч – о – пліч,
Коли підтримується добрим словом.

У вишиванці з золотом світанки,
Де тиша, спокій і порозуміння,
Там босоногим зустрічаєш ранки,
Себе втішаєш, росте покоління.

Уже позаду недоспані ночі,
Ясніший місяць увібрав тривоги,
Біля колиски голоси співочі,
Вже відлунали, вийшли за пороги.

Хата мов вулик, розмови, поради,
В очах зоринки, дитя йде до школи,
І ти в нащадка помічаєш вади,
Від хвилювань не раз руки хололи.

Вдосталь освіченості, шляхетності,
У сім`ї кожній, доволі турботи,
Неначе й гени, в них зовсім не ті,
І не той настрій до навчань, до роботи.

Та відлік часу сплив занадто швидко,
І самостійність вершить сподівання,
Й не раз почуєш, докірно- Ну мамко,
Твоє життя мені розчарування.

На гущі кавовій, ні, не ворожу,
Коли все ж йду по життєвому шляху,
Знайти потрібно, лиш добро для душі.
Тож основне, щоб прожити в розкоші.

А, що попереду буде,побачим,
Принаймні тут - не першорядні гроші,
Та й не назву своє життя собачим,
Бодай шкода та ваше таким бачу.

Роки минають, весільні рушники,
А по них маки і волошки сині,
Веселі в ліжку, неначе голубки,
Батьки хатину придбали дитині.

Надмірно тягнуться весь час, як воли,
А їм, знов кажуть,часи важкуваті,
Як це прожить - не купить «Кока- коли»,
Хоча старі, зовсім не в захваті,
Та що ж поробиш, треба помогати,
Щоби навчились самі виживати.

Так пори року, змінялись кілька літ,
Є малі діти, ото справжня радість,
-Життя невдале, то сусіда пристріт,
Їх розпинає всіх за нас заздрість,-
Тільки й почуєш ті слова по хаті,
Старі сумненькі, що в руках планшети,
Гризе сумління, думки волохаті,
За що живуть, влаштовують бенкети!?

А погуляти, діти вміють добре,
Хай онучата в старих поночують,
Ну, а звичайно, коли їм, зле зовсім,
То вже тим паче, тож краще нас лікують.

Холодні зими, газ забира грошву,
О, як настачиш? Пахать неохота,
-Адже я раз, на цьому світі живу,
А за комп`ютером, що не робота?-

Якусь рекламу, комусь скинуть вранці,
Уже копійка, дитині в школу є,
А, як пусті, два гаманці, так зразу,
За гроші докір, на що дід складає?!

Чи часто бабця спішить до базару,
Їм скільки треба? Могли би й помогти,
За день чи два несуть повненьку тару,
Чи й дали вдосталь?!Допомога! Все би забрати.

Їм жилось легше. Хату будували,
Хоч самотужки, те давно минуло,
Але такої, в банку позики не мали,
А, що якби… із заначки відбуло.

А чи подумать можна, все на ліки,
Спустили й не мають грошей прожити!
А коли хочуть, щоби йшли онуки,
А за, що діда і бабу любити?

Як на городі старенькі, все( окей),
Гарний врожай, весь поспіхом збирають,
Як відірватись? На планшеті ж хоккей,
Ще ж місяць жовтень куди поспішають?

Гостей приймають - онуків до старих,
Тож нехай тішаться, трохи гуляють,
Ні, не відмовлять,знають матимуть гріх,
І най хоч трішечки позабавляють.

Роки минули підросли онуки,
Стежки далекі, стали до всіх батьків,
Вже й повивчали основні науки,
Нема давненько зорин у малюків.

В тих оченятах яснооких на жаль,
Не поспішають провідать, як колись,
По старій хаті розвіялась печаль,
Та слава Богу, що уже піднялись.

Зв’язки, стосунки - спадок до роботи,
Щоб гарував за три штуки, що дурень?!
Скоти, горбатитись, то так на когось,
Тож тільки мова - уже взявся мігрень.

Знов планшет, друзі, розваги, стрілялки,
Довгі розмови про життя сумбурне,
Ьо, як від ліні, найкращі пігулки,
Не переймаються й так життя гарне.

Он дід є й баба, батьків потормошу,
Допомагать? Хай осилюють самі,
Глянь, невелику ж мороку приношу,
Ще нароблюсь, дайте відпочить мені.
.
За вікном зимонька, намети снігу,
Забута хата? Та ні, там світло є,
Пес мабуть спить, бо ніякого сліду,
Кого діждатись?! Дідусь сніг відкидає.

Так у родинах, жаль, часто буває,
Їм скільки дай, завжди скажуть замало,
Під серцем щем, аж розпач душу крає,
Чомусь дитя позирає зухвало.

Та світ змінився - ніби відстаємо,
У людських помислах любити працю,
Надто прискіпливі, шкода, стаємо
Чи й зрозуміють, колись діда й бабцю?!

Я трішки тішуся, то ж не всі такі,
Може буяє так їхня молодість,
Колись ачей й зникнуть почуття терпкі,
Чи у них згодом, пробудеться совість.

10.03.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021

Любов Таборовець

Мамо, я хочу в дитинство…

Переклад з Ирина Самарина-Лабиринт
Источник: https://millionstatusov.ru/stihi/detstvo.html

Мамо, як же я хочу в дитинство,
Туди, де за руки тримаємось знов…
Там із нами жили, по-сусідству
І віра душевна, і справжня любов.
Де кучеряве над нами небо
з хмаринок, блакитних крутих берегів…
Світ не був там нікчемно-ганебним,
Там зла не було, і лихих ворогів.
Мамо, я в тім краю залишила
Світлі мрії свої, і безліч ідей …
Як же я справедливість любила,
Сад, небо і квіти... і щирих людей!
Як мені, мамо, не вистачає
в мить, коли огортає печаль і сум,
Серця, що все без слів розуміє,…
Тепла твоїх ніжних, натомлених рук.
Швидко все у дитинстві минало…
Як мама стрілою летіла на крик…
І через мить в очах все сіяло…
Втішала… Гоїла рани, мов чарівник.
Тепер все не так... Все по-іншому…
Сльози ховаю... Душу давить той плач…
Де, та рідна стежинка додому?!...
Я прошу, як в дитинстві: «Мамо, пробач…»
Вірить навчи в людей, всміхатися,
Зради страшної звідусіль не чекать.
І з рідними не розлучатися,
І навіть у сні не боятись літать.
Мамо, життєві стираються грані…
Ми щасливі усі лише на показ.
Бо живемо, немов у капкані,
захованих в душу нестерпних образ…
А від них, на жаль, не зігрітися…
Тінь холоду й морок повзуть до грудей…
Мам... поведи з дитинством зустрітися,
У світ добродушних і щирих людей…

27.04.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912242
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 28.04.2021

Надія Башинська

КРАПЕЛЬКА СВІТЛА

З'явилась в пітьмі якось крапелька світла.
Як сили набралась, мов квітка розквітла.

Її затоптали б... та все ж не вдалося.
Бо серед пітьми світло те розлилося.

Комусь жити в тьмі - то велике є діло.
Бо можна робити, що хочеш, сміливо.

А світло - прозоре... хто в серденьку має,
Той сіє добро, темноти не шукає.

Ось гілка вербова… від світла розквітла.
Бо нині є дниночка сонячно-світла.

А котики всі у верби шовковисті.
Як крапельки світла, як помисли чисті.

З'явилась в пітьмі якось крапелька світла.
Як сили набралась, мов квітка розквітла.

Її затоптали б... та все ж не вдалося.
Бо серед пітьми світло те розлилося.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911986
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Надія Башинська

ВИШНЕВИЙ ЦВІТ

Раділа земля… вона розцвіла.
Всміхнулась – побачила цвіт.
Раділа земля… щаслива вона.
З’явився ясний первоцвіт.

Раділа земля... красива вона,
весни неповторна є мить.
Вже сонце ясне проміння їй шле,
ясніє прозора блакить.

Не тішила, знать, когось ця краса,
і зникли враз дні чарівні.
Здригнулась земля... злякалась вона,
побачила цвіт свій в вогні.

Нечутно ридала... щоб не злякать
усіх, хто ще солодко спав.
Чорнобильський край, полиновий рай...
Якої ж біди ти зазнав!

О, земле моя, прийшла знов весна,
квітує так гарно весь світ.
«Життя берегти!» - нагадує нам
знов пишний на вишеньках цвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912074
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Голосить Прип*ять

Експеримент пройшов невдалий,
Низький контроль безпеки.
Чорнобильські підвладні далі
У вибусі, мов в пеклі.

І дах реактора - руїна.
Ще вибух - враз пожежа.
Водою гасять люди...Спинять?
Горять графітні межі.

А викиди - радіаційні!
Південно-східний вітер
Поніс хмарину горесійну _
Забруднене повітря.

Зараження навкруг суцільне:
Радіаційність йоду
І цезій лиха, ковкий стронцій...
Людське життя в смертельних дозах.

...Пройшло уже чимало часу.
Помилка і провина,
А наслідки ЧАЕС ще плачуть,
Голосить Прип*ять й нині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912153
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Маг Грінчук

Кам*яні склепіння

На світі різні люди і геть з різними натурами.
В яких різні характери, інтереси, навіть смаки.
Людську доброту, добросердечність кличуть Бога сурми.
Задумайтесь усі над цим, вже досить слухати байки!

Все ж хочеться вірити нам, що більше хороших людей.
...Істота, яка не відчуває приязні до інших
Руйнує себе, як особистість, обкрадає... Щось жде...
Ось так звелися поміж нас мости - кам*яні склепіння.

Людина не вміє відкрито любити і сміятись,
По - справжньому радіти, іти попліч та чесно жити.
Ідеологія породжує, майже всіх з одним Я...
Тих, що не люблять працювати, якими світ полонить.

Вони обростають ненавистю, злобою, заздрістю.
Душа черствіє, а серце стає замшілим і слабим.
Де гідність людини? Честь і чесність для таких - зазубень.
А справедливість і обов*язок кимось знеславлені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912137
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Valentyna_S

Розпросторилось як!

Розпросторилось як! Відступив небокрай.
Заплелося в колосся квітневе проміння.
Розробляє регістри збадьорений гай,
І спливають вервечками їхні видіння:

Навкруги яскравіє м’яка акварель,
Зелен-трави вкривають пуантово роси,
З невідь-звідки з‘явився пташок-менестрель
Й про кохання баладу прослухати просить.

Мимоволі прощаємся з смутком: весна
Що є сил намагається втримати марку.
Он березам оприкріла голь-голизна
Й одягаються в пишні блискі маринарки.

На таку веремію глядить вишина,
Із зимівників кличе до лісу чугайстрів.
Меланхолія зникла сама, без вина,
Бо романтики час і нарцисовий настрій.

Маринарка ( модне слово) - піджак або жіночий жакетик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912136
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Lana P.

У ХВИЛІ…

Настояний місяць вигойдує море,
Розсіює блиски, допоки не згас,
А зоряне небо тремтить, неозоре, —
У хвилі натхнення торкаюся Вас.

А пристрасна ніч оксамитовим рястом
Заплутує щільно в обійми німі …
Пліч-о-пліч удвох витанцьовуєм сальсу,
Турботи щоденні зникають у тьмі.

Синхронно вчащаються пульси у скронях,
В цілунках розніжених губиться час.
Два різних світи поєднало безсоння,
Де берег любові — як гавань для нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912133
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Lana P.

ЛИСИЧКИ ТА ЗАЙЧИКИ

У лисички — лисенятка,
У зайчихи — зайченятка —
Милі хлопчики й дівчатка.
У колясках діток мами
Сповивали пелюшками,
Утішались малюками. 25/04/21

P.S. Світлинка та знімок 4-х річної онучки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912132
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021

Lana P.

stump

У весняний день
Оживає старий пень.
Дивує пору. 24/04/21

*P.S. Світлина автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911958
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 26.04.2021

Lana P.

РІЗНІ МІНІАТЮРИ (набір)

***
Не даруй мені мертвих квітів —
В них немає коріння,
Не шли паперових привітів —
В них немає прозріння...

***
У набір зібравсь потроху
Суп сипучий із гороху...
А хто хоче — той читає,
Хто не хоче — вибачає…

СЕЗОННЕ
Літо шепоче квітково-малинно,
Осінь духмянить плодами полинно,
Зими заковують в холод і свіжість,
Весни дарують нам подиху ніжність.

***
Ти — найсвітліший день
У гомоні пісень.
Я — ніч, та мрія не пуста —
Зливались в єдності вуста.
Між днем і ніччю нема меж,
Між мною і тобою теж.

***
Із сильними не воюють,
В сильних нічого не просять...
За сильними не горюють...
Сильні самі вирок носять...

***
В природі незбагненна сила —
Тополя вітер похилила.

***
Між ряскою збудилося латаття
У розмаїтті зваби і натхнень —
Світанком ніч своє палила плаття
І реінкарнувалася у день...

***
Чи варто про те говорити,
Чого ми не в змозі змінити?.. 25.08.14

БРАНКА
Я — бранка твоїх ніжних губ,
В обіймах своїх приголуб,
В сад казковий поспішай —
Там відчуєш справжній рай!
А на згадку підбери
Низку спогадів, де ми
Найщасливіші були!

***
Найбільше той страждає,
Хто інших ображає.

ПТАХИ
Відлітали удаль птахи,
Розтинаючи вись крильми.
Трикутники, наче тавро,
Порвали небесне шатро.
Кровилося небо дощем,
Серцевий навіяло щем.

***
Коли мене питають, в чому моя сила.
Кажу відверто: «Я у Ангелів на крилах!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911955
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 26.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Ти така сумна, весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l3EgkyUtAdw[/youtube]

Непривітна і холодна,
Ти сумна, весна.
Чому стала ти фригідна,
І така пісна?
Де ті пахощі духмяні,
Витратила де?
Нещаслива у коханні,
І забула все?
Пішло все напризволяще.
Діло ж молоде!
Та цей час не підходящий,
З часом все пройде.
В забутті все утрясеться,
В тебе стільки справ!
Тільки так, весно, спасешся,
На вус намотай!
Нащо вірила ти вітру,
Ніжно обнімав?
Має він натуру хитру,
Й тут він схитрував...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912075
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021

Катерина Собова

Шахраї

-В мене виманили кошти,-
Казав Ян дружині Люсі
(Він ходив на ,,Нову пошту’’
І з посилкою вернувся).

-Правда на моєму боці!
Всі нас хочуть обдурити:
Шахраї на кожнім кроці,
Як же далі в світі жити?

Я замовив тобі туфлі,
Ті, що так давно хотіла,
Сукню, сумочку, два кухлі
З силуетом твого тіла.

А вони прислали карти,
Човен надувний, як в Мілки,
Спінінг, шампури - не жарти,
І пів ящика горілки.

Скаржитись? Думки хороші,
Але правди не добитись:
На суди підуть всі гроші -
То вже краще з цим змиритись.

В Інтернеті замовляю
Що захочеш: те, чи інше…
Тільки там - застерігаю,
Шахраїв удвічі більше.

Он замовив кум Микола
Шубу для своєї Грети,
А отримав кока-колу,
Новий скутер, сигарети.

Я - мужчина, мені легше
Цю неправду подолати,
Буду скрізь від негативів
Я тебе оберігати.

То я думаю, кохана,
Щоб тебе не травмувати
І не вскочити в обмани,
Краще буде - почекати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911962
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021

Надія Башинська

СВІТЯТЬ КОЖНОМУ ЗОРІ

Срібний міст через річку кинув місяць ясни́й,
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.

Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.

Ген купаються в морі золотаві зірки
і на хвилях гойдатись тихо вміють вони.

Срібне світло над полем розсівають ясні,
і проміння вплітають у дівочі пісні.

І стихають над садом, де малі солов’ї
розсипають перлини – дзвінкі трелі свої.

Осявають дороги, щоб ясніше в путі,
сріблом стелять стежини, щоб світліше іти.

Світять кожному зорі… добрі всі їх діла,
у прозорому світлі розсівається мла.

І сумні, і веселі зорі бачать тут дні.
А як втішити хочуть - то летять до землі.

Срібний міст через річку кинув місяць ясний.
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.

Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Надія Башинська

КУЛЬБАБЕНЯТА

Розсипало сонце ясні променята,
розквітли в садочку вже кульбабенята.

Ось вийшли курчатка, маленькі клубочки,
а їх є дванадцять у нашої квочки.

Підбігло курчатко до кульбабенятки
і тихо спитало:"А де твої лапки?"

А кульбабенятко срібнесеньким стало,
взяло й полетіло... бо крильця здійняло.

Ой, як веселились маленькі курчатка...
як вчили літати їх кульбабенятка!

Покликала квочка маленьких курчаток
ще й порахувала всіх кульбабеняток.

Ой, як розгубилась вона, золотиста:
"Та ж було дванадцять. Де взялося триста?"

Сміялося сонце:"Мої ви гарненькі!
Мої ви хороші. Мої золотенькі."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911907
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Маг Грінчук

Одвічний рух

За кораблем зграєю вирують мужні чайки.
Розгублені, верескливі, сіро-білі птахи.
Поскиглюють, наче скиглить, вся біда невчасна.
Їх клич зове подивитись на прибережний схил.

Відходимо ми від берегів Чорного моря,
Де скаламучена ця зелено-руда вода...
Знов залишаємо тісні причали і горе.
Країну вогником гріють непогасні далі.

...Одвічний рух - хвиля моря, здибиться і гине.
Її бризги - сила злої молочної піни.
Несе в невідомість морська вода весни почин.
Пташиних зграй голоси проклинають тремтіння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911890
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Valentyna_S

Венера купається в річці

Самотнім
Венера купається в річці,
На срібній катається хвилі.
Блукають цілунки по щічці,
Котрі шле їй вечір щохвилі.

Відводять віконниці зорі—
Скоріш до води вмити лиця.
Тумани виходять із зворів
На диво таке подивиться.

Поблідла від сорому зірка
Й втекла знов у верхні світлиці.
Чиясь десь заскиглила хвіртка,
Тінь в сукні пішла до вербиці…

Замріяно-сумно Венері,
Бо весело паннам, не зірці.
Покинути б дальні етери,
Щоб тут, між людьми, на вечірці,

Розважитись танцями вволю,
Почути бентежне «єдина»,
Самій закохатися в долю,
Як грецька чи римська богиня.

Венера нудьгу ллє до ранку
На постіль заобрійну сонця,
А потім за сірим серпанком
Засне в галактичній долоньці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911855
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Зелений Гай

Що відбувається?

Щука пірнула умить в глибину,
Дудку знайшла там напрочуд гучну.
Що відбувається?
Диво із див,
Із очерету лунає мотив.

Рибки, що в річці тамтешній живуть,
Як очманілі до щуки пливуть.
Що відбувається?
Хочеться всім
Грати на дудці тій передусім.

Плітку, піскарика чи то лінька
Ви не спіймаєте на черв’яка.
Що відбувається? —
Риба жива
Грає, танцює і навіть співа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911814
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я зачарована весною

Я зачарована весною
Її блакиттю голубою.
Що нам дарує кожен день,
Віночок радісних пісень.

Пташине ніжне щебетання,
Щоразу будить на світанні.
Торкає серденька мого,
Хмаринок біле полотно.

Куди ви летите́ - питаю,
Луною лине понад краєм.
Весна всміхається мені,
Дарує квіти чарівні.

А сонця промені ласкаві,
Торкають філіжанку кави
Що запахом тікає в сад
І роздає свій аромат.

Біжу й собі, росу збиваю,
Мій сад, давно мене чекає.
Привіт! скажу - Я вже прийшла
І щастя тут своє знайшла.

Яка краса, довколо мене,
Повітря свіже, не студене.
Мене лоскоче за щоку,
Як я люблю весну́ таку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911810
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Ніна Незламна

Позбутись гнилого суцвіття

Зробити крок занадто важко в житті,
Коли знаходишся, ти ще в суцвітті,
Де забагато квітів уже рудих,
І заважають тобі зробить подих.

А чи спаплюжені вони вже вітром,
А чи занадто зігрівались теплом,
Й самі, невІдомо тому сусідству,
Зненацька линуть мов у гнилу паству.

Й напевно здатні відкрити пелюстки,
Швидше це все зробили би залюбки,
Вже зруйнували, ті свої надії,
І непомітно загубились мрії.

Бо поєднався з рудою шушваллю,
І згодом сам, ти стаєш з нею гниллю,
О, цвіт жіночий ти, чи чоловічий,
Щоби не став, такий же злий, їдючий.

Не грайся з вітром, не принесе добра,
Не обіймайся з рудим, бо він тепла,
Тобі подарить занадто багато,
Що тоді згодом, це не стане святом.

Ти вже, на жаль, поступово рудієш,
І з часом дуже про це пожалієш,
Та тобі важко, вирватись з обіймів,
На певний час, ти мов занімів зовсім.

Доки не пізно, піднатуж всі сили,
Хоч і здається світ уже не милий,
На зло всім тим, хто загине в спокусі,
Спроможним будь, втекти у цьому русі.

Ти пелюсткИ ніжні розправ сміливо,
І заживи, як всі квіти щасливо,
Ми на землі, мов посаджені квіти,
Щоб всього в міру, мати і радіти.

Змогли навчитися по стежці життя,
Щоб геть позбутись гнилого сповиття,
Продовжить рід батьківського суцвіття,
Щоби зростало мужнім покоління!

22.04.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911793
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Lana P.

ҐАВА (Дитяче)

Ходить ґава, наче пава,
Не помітила, що справа
Після дощику канава,
Переповнена водою.
Зачарована собою
І розкішною ходою —
Вмить шубовснула… От сміху
Горобцям було на втіху —
Пам’ятатимуть до віку!
Цей урок — усім на славу,
То ж поводьтеся по праву —
Не піймайте, дітки, ґаву! 21/03/21

P.S. Знімок та малюнок 4-х літньої онуки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911751
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Lana P.

Я НЕ ВІДДАМ…

Я не віддам тобі свою любов.
Вона для мене — нагорода,
П’янка, медова насолода,
Торкає душу та бентежить кров.

Я не віддам! Хай сяє на вустах!
Ти ж упіймаєш хвацько в сітку,
Посадиш в металеву клітку.
Мені б у небо, я ж бо — вільний птах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911773
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 24.04.2021

Lana P.

ГОЛУБА ЧАПЛЯ

Голуба чапля
Розмовляє з весною.
Прислухаюся…

P.S. Світлина автора
20/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911669
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Lana P.

ДИВА

На світі так багато див,
Але ніхто так не любив,
Як Ви.
Палали східні корогви,
Стихало гукання сови.
Мотив
Чуттєвий легіт підхопив
У пошуках альтернатив,
Відкрив
Зіркову скриню справжніх див.
Край неба місяць золотив,
Любив…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911665
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Амадей

Така любов на світі, то святе

Він так Її, він так Її кохає,
Словами цю любов не передать,
Від погляду серденько завмирає,
Почує голос і готов літать.

Така любов, буває раз у світі,
Не дивлячись на скроні в сивині,
Дарує Їй найкрасивіші квіти,
Дарує Їй вірші свої й пісні.

Від щастя в Неї серце завмирає,
І сльози щастя в Неї на очах,
Від щастя поза хмарами літає,
І лине піснею у небо ніби птах.

Він так Її, він так Її кохає,
В ньому Вона, трояндою цвіте,
Святішого кохання я не знаю,
Така любов, на світі, то святе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911714
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Жайворонок у полі (акровірш)

Ж-айвір малий співучий, моторний
А-ж із Іспанії лине додому,
Й чути ті звуки, ніби із горна,
В-есело пісню сіренький заводить.
О-сь споглядає ріднеє поле,
Р-адує світ - крила ніжні тріпочуть.
О-брій широкий, бажана воля.
Н-ебо блакитне - вдивляються очі.
О-да неначе, пташина весні.
К-отиться дзвін - жайвір лунко щебече.

У-х, як бадьорить тепер, не вві сні.

П-одив навколо - людина лепече.
О-т-от зігріє промінь ласкавий
Л-юбу пташину , барвистії крила.
І розіллється пісня яскрава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911649
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Жайворонок у полі (акровірш)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911649
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мамин оберіг

Вишивала мама долю на сорочці,
Щоб жилося добре сину її й дочці.
Вишивала мама, ще й пісень співала,
Щоби доля щастям їх оберігала.

Маки для Орисі, жолуді Максимку,
Синє небо з висі вдивлялось в картинку.
Сонечко промінням доторкалось радо,
Доносилась пісня з вишневого саду.

Неначе тумани по землі стелилась,
А тоді у небо журавлями звилась.
Нехай чують пісню гори і долини,
Хай звучать трембіти звуки з полонини.

Вишивала мама у думках молилась,
Господові в ноги низько поклонилась.
Бережи їх Боже завжди і усюди,
Нехай ця сорочка оберегом буде.

Нехай цвіт, що нині її прикрашає,
Теплом і любов'ю серце зігріває.
Мамина турбота, мами плідна праця,
Через вишиванку дітям передасться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911615
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Маг Грінчук

Хтось прослухав

Щоденний досвід, наче каже людям,
Що кілька рівнів має питна вода.
Існує в різних станах наша люба.
Буває: рідка, газоподібна, тверда.

Вродлива Божа, не завжди волога.
В газоподібному стані, лиш - суха.
Але, хай обминуть Землю тривоги.
Здається шкільні знання, хтось прослухав...

Вода тільки на повітрі видима.
Її складова - це кисень та водень.
Вони не вологі й рухом повиті.
Вичерпується вся правда про воду...

Беріть її значення до уваги.
Це необхідна речовина в житті.
Сьогодні нема до неї поваги.
Вмирає вона, - забруднили в бутті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911563
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Маг Грінчук

Хтось прослухав

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911563
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Lana P.

ВТОПИЛАСЬ МУЗА… (Жартівливе)

Втопилась Муза в океані,
А ще недавно у нірвані,
Окрилена літала птаха,
Раптово щезла, бідолаха.

Нептун приборкав її луни
І налагодив дивоструни.
Бринить йому щодня на лірі —
Мурашки у царя по шкірі…

Ой, як же любить світлу Музу,
Милішу навіть за Медузу —
Останню мав колись за бранку,
Найкращу в царстві куртизанку.

Він не віддасть її нікому —
Допоки не зіб'є оскому…
Без неї — пустка, зникли злети.
Нема віршів. Мовчать сонети.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911588
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021

Катерина Собова

Екскурсiя

Щоб відчули діти свято,
Естетично розвивались,
У музеї експонати
На стіні всі роздивлялись.

Вихователька сказала:
-Треба тихо тут ходити,
І оця чудова зала
Буде з вами говорити.

Гляньте всі на цю картину
(Правда, тут сюжет поганий):
Іван Грозний убив сина,
Бо був дуже неслухняний.

Подивіться всі уважно,
Не дратуйте тата свого:
Поведінка легковажна
Приведе вас до такого.

Ось на камені Альонка
Плаче, аж тремтять повіки,
Не послухавсь її Ваня –
Залишивсь козлом навіки.

А он дівчинка на кулі,
Куди вилізла, зараза?
Доплигається дівуля,
Що впаде і скрутить в’язи.

А це хлопчик: він ніколи
Не сідає за уроки,
Знову приніс двійку з школи,
Завдає усім мороки.

І не стидно хулігану,
Перейматись йому нащо?
До інфаркту довів маму…
І живе ж таке ледащо!

Далі - дівчинка скупенька,
Персики он розкотились…
Егоїстка, сама жерла
І ні з ким не поділилась.

А тепер зверніть увагу
На скульптуру ту, що скраю:
Це - Венерочка Мілоська
Тут у нас відпочиває.

Хто не буде мити руки,
Схоче гризти нігті тихо,
Той зазнає горя й муки,
Буде й з вами таке лихо.

Хто без броду лізе в воду –
Всі малята добре знають:
Хто робити буде шкоду –
Тому руки відрубають.

Мова ллється тиха, срібна
(Он як всі принишкли діти),
Все цікаве і потрібне
Вкласти в душу треба вміти.

Виховний процес у плані
Треба гарно розписати:
Цю екскурсію ще довго
Будуть діти пам’ятати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911548
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумні думки

Ні зірочки, ні місяця,
Одні сумні думки.
Лише краплини світяться
І сіренькі хмарки.

То плаче дощ за вікнами
І сльози пролива.
Вони стікають ріками
І падають зі скла.

Так сумно і не весело
І темінь навкруги.
Вітрами сум рознесено,
В зажурі береги.

І марево туманами,
Блукає серед трав.
Роса лягла каралями,
А ранок іх зібрав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911487
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Переосмислила

Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.

Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,
Залишилось плямисте видно тло.

Мов темні дикі хмари в інтервалі,
Мов бився шторм шалений вод морських,
Отак її чуттєвість допікала,
Здавалось чула свого серця крик.

Крутився довго світ, як в каруселі,
Опанувала потім вже себе.
Весняні чула солов*їні трелі.
Переосмислила, хоч щось шкребе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911484
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Майже, як у казці " Рукавичка"

Просились злидні на три дні,
А ми ж добренькі - їх впустили,
Тепер ми ходимо сумні,
Вони ж назавжди поселились.

Та як тепер їх нам прогнать?
Вони вже добре вкорінились.
Чом не змогли їх розпізнать?
Думки про це вже запізнились.

Тепер ми маєм те, що маєм,
Чи в злиднях будем доживать?
Лиш сльози гіркії ковтаєм,
Які не зможуть врятувать..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911456
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021

Lana P.

СВІТИ, МУЗО!

Чимало говорила вже про тебе —
В своїх піснях, творіннях, у думках.
Окрилена, злітала просто неба,
Хоча не птах.
Чар-зіллям спраглу душу напувала,
Тебе здіймала у свої світи,
Яскраві зорі, сяйво дарувала —
Тепер і ти
Сві-ти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911424
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021

Ніна Незламна

Бурштинове намисто ( проза)

Спадали сутінки … сіра імла ховалася між гір… Перші сонячні промені торкалися хребтів Карпатських гір і де – не – де проникли до дерев й торкалися шовковистих трав. Здавалося дерева іще дрімали й птахів близько не чути, лише здаля пісню заводив зяблик. А вітер теж сховався поміж гір, чи задрімав з теплом у літній спокусі, чи заховався в глибоку шпарину, чекав нагоди розгулятися…
Стефан крутився з боку на бік… десь сон пропав. Все тіло огортала прохолода - Тож здається літо - вкотре крутилися думки - Чому трясе, неначе маю лихоманку.
За кілька хвилин, запаривши гірські трави, він насолоджувався чаєм. У роздумах - Може поїхати та грибів назбирати, але ж, ще так рано , краще якби роса спала. Уже зігрівшись, відчинив вікно. Свіжість повітря збадьорює, але помітив з-за гори темніло. Збігло лише декілька секунд , здалеку почув легкий барабанний бій грому. Та вмить, очі засліпила блискавиця й загриміло гарматним боєм. Тож, що це, але ж хотів сісти на коня, зібрати ягід і грибів прихопити. Запаси закінчилися не гріх було б обсмажити з цибулею, як часто готувала дружина. О,Софійко – Софійко, ще за тобою млію,але ж я живий…
Він лежав на ліжку, звісивши ноги і вкотре згадував дружину. Шкода, пішла так рано, адже йому лише тридцять шість і діточок не мали. Хоча б одне, нехай би й дівчинка, то заплітав би їй коси і тішився. Хай би успадкувала твої очі, в яких, так часто, я при зустрічах топився. Що ж нині ? Тож не поїду кудись та й чого їхати? Он роботи достатньо, вже з дерева скільки всього зробив. Хоча й на руки важко, але мені Бог дав талант, маю виконувати. Та й жити, треба ж за щось, тут скаржитися гріх, адже попит на вироби є, за кордоном в захваті від них ,беруть на сувеніри й знову замовляють.
Так, він любив свою справу. Ще змалку, різьба по дереву його втішала. Різьблені скриньки, фігурки, настінні декоративні тарілки, намисто. Софійці подобалося фарбувати намисто, але ж тепер йому не хотілося його робити, бо часто, згадавши її погляд, до болю щемило в серці..
Дощ, наче відчував його настрій, обійшов стороною. Через пару годин, Стефан їхав на коні, тримав напрямок до річки Лімниці. Любив купатись, а згодом можна гайнути в ліс, чи в гарному настрої взятися до роботи. Марс йшов спокійно, час від часу, повертав голову до господаря, чекав команди. Та чомусь настрій зіпсувався. Чи це вітер так війнув, що важко перевів подих. Лише поглянув на дерева, явір і ясен бадьоро шелестіли листям. А поруч висока сосна, неначе дістала до неба. Стояла нерухомо, немов замріяна. Неподалік, трохи в бік, полотном розстелилися квіти червона рути. Приваблювали до себе, манили зірвати , але його відразу сповив гіркий смуток… немає кому принести ці чудові квіти. І тихо звернувся до коня,
- Ану Марсе, давай трохи швидше. Той, різко змахнувши головою, розвіюючи гриву, помчав по стежці. Йому здавалося, що він летить, від задоволення примружував очі, вітер куйовдив його чорне, як смола волосся. Чуприна раз - у - раз здіймалася й припадала до чола. Порив душі, забути про все й кинутися у вир з головою.
Здаля, виднілася широка річка… Під сонячним сяйвом сріблилась, переливалась веселкою.
- Спокійніше Марсе ,- звернувся до коня, скерував віжками.
Кінь ледь підняв передні ноги, крутнув головою й зупинився. За мить, від несподіванки, Стефан вирячив очі. На березі річки побачив силует голої жінки, смуглява шкіра кинулася в очі.Цікаво, така, як я , як моя Софійка. Сонячне проміння світило на неї, мерехтіло по ній, вабило підійти ближче.Чорне волосся, майже прикривало талію, вітер злегка куйовдив його, підкреслюючи її стрункий, витончений стан. Щось стиснуло в голові - Це ж треба, здаля так схожа на дружину, ой, чи це мені ввижається. Похапцем, до дерева прив`язав коня,
-Тихо – тихо, ні звуку. Дай насолодитись цією русалкою. Чи й справді видіння?
Лише за кілька секунд, машинально знявши з себе весь одяг, потай йшов до неї. Навіть не помітив, як його наготу пестив вітер. Босоніж ледь торкався камінців, боявся шарудіти, налякати те видіння. Підходив ззаду, закипіла кров, тремтіло тіло. Бажання спокуси … та, як його подолати? Кинуло в піт… думка - Ні – ні , здається це не видіння-. Втрачав розум, йому б остудитися, але вже не спроможний керувати своїм бажанням. Немов потрапив в кайдани пристрасті, миттєво рукою затиснув їй вуста, над вухом благаючим голосом майже кричав,
-Не кричи, чуєш, прошу не кричи. Я тільки налюбуюсь тобою і відпущу. Не знаю хто ти, чи примара, чи й справді переді мною така красуня, що я неспроможний відвести очей.
Роза завмерла від несподіванки. Стрілою думка - Голос знайомий, тю чи дядько Стефан, хтоб з чужих тут може бути? Чи згадаєш в таку мить, з переляку можна й переплутати. Відчувши дотик його гарячого тіла, вмить пронизало її тіло струмом. Той дотик, їй здався ніжним, за мить тепло розбіглося по судинах. Не закричала, зашепотіла,
-А ви відпустите мене?
Вкотре кинуло в піт… то лише на мить. Завмер, знайомий голос, хто це?. Трусився, зуб на зуб не попадав, лагідно заговорив,
- Давай удвох скупаємося і все.
У відповідь тихо прошепотіла,
-Добре дядьку Стефане, добре.
Чи від бажання, чи від хвилювання, в голові гуділо, він не почув, як вона назвала його дядьком. Почув лиш останнє слово –«Добре».
Підхопив на руки, поніс у воду, разом із нею занурився по груди. Вона ж спокійно подивилася у очі, ледь усміхнувшись,
-Ой, та, я ж гола, відпустіть мене.
Та саме в цей же час, руками обвила його голову, він нахилився і устами торкнувся її шиї, лише тепер на ній помітив бурштинове намисто. Вмить відсторонився, немов після похмілля, дивився на неї,
- Розочко це ти?
Вона все ще не помітила, що він без нижньої білизни,
- Пустіть, нехай я хоч купальник одягну. Мені трохи не зручно… Але тут я часто купаюся і не раз тебе бачила, як кажуть у чому ненька породила.
Здивований погляд до неї, поставив на ноги, задивився в її красиві балухаті очі. В них сонячне проміння, тепло торкнулося його душі. Вона розвернулася, хотіли йти до берега. Гаряча рука ніжно торкнулася її талії, лише тепер вона дивилася на нього з голови до ніг, помітила його наготу. До нього ж тільки тепер дійшло, що він, за звичаєм зняв з себе весь одяг. Почервонів, як той варений рак, трохи засоромився, поглянув у бік, мав намір кинутися у воду і плавати. Але вона, хоч і почервоніла, миттєво до нього зробила крок.
- Чого соромитися, що природно, то не бридко.
- Ой, пробач та ти напевно так близько чоловіків не бачила.
- Тю чому не бачила, навіть відчула у собі, правда, це було тільки один раз. Живу я нині, як зів`яла квітка, додай кохання, як води з криниці. І розбуди в мені жіночу пристрасть.
Засміялася і закинувши руки догори, повисла на його шиї, ніжний поцілунок його плеча… Її волосся пахло лавандою, зводить з розуму. Гарячі, як вогонь уста припали до її пишних губ. Відчув той солод, якого вже два роки не мав і те, спокусливе бажання, яке ночами не давало спати.
Єдиний поцілунок і вона миттєво, розкинувши руки, кинулася у воду й попливла. А він не зміг отямитися від поцілунку, декілька раз занурився у воду, тушив полум`я, що ятрило душу й врешті вийшов на берег.
Побачивши господаря, кінь декілька раз копитом вдарив по траві, немов привітав його з поверненням. Стефан, похапцем одягнув плавки й впав на траву, дивився у небо.
Пливли білі невеличкі хмаринки і в нього немов політ роздумів.Сам себе сварив і що за звичка, роздягнутися догола, коли йдеш купатися. А , що вона? Що за мова? Напевно вже мала стосунки з чоловіком, а їй же здається лише двадцять. Він пригадав її бабцю Розалію. Її красиву доньку Ангеліну, яка народила Розу, а сама пішла в інший світ. Красуня… адже йому тоді було лише шістнадцять років. Добре запам`ятав, про цей випадок, все cело гуділо. Хоч і розкидане, хата від хати далеченько та люди в той час були дружнішими, ніж нині. А ,що ж Роза тепер? Здається від бабусі ні на крок, але хтось таки насмілився, зірвав квітку. Казали люди, що в ті часи, ми молоді були безвідповідальні, що вже тепер говорити. Мабуть треба їхати від гріха подалі. Зненацька заржав кінь, він почув плескіт води. Роза підбігла до своїх речей, одягла топік, підв`язалася махровим рушником,
-Зараз трохи зігріюся та ще раз скупнуся. Вода здається теплою та все ж ноги зводить. А ти, що більше не будеш купатися?Чого їхав сюди?
- Мабуть відчував, що ти тут та й приїхав подивитися на молоденьку красуню. Правда трохи зхибив перед тобою, осоромився.
Вона другим рушником витирала коси, усміхалася, позирала на всі боки. За кілька хвилин, рушник повісила на дерево й на шиї поправила намисто.
Він побачивши, як вже тріпала волоссям запитав,
- Ти купаєшся з намистом? Чого не знімаєш?
- Це мамине намисто, мені, як оберіг. Так бабця сказала. Воно у мене на шиї, ще з дитинства.
- І, що оберігає?
- Так. Принаймні , мені так здається.
Роза не соромлячись, прилягла біля нього,
- Ти не їдь, побудь іще трохи, адже тут так гарно і ніхто не заважає. Ну хіба, що твій кінь. Он,як позирає на мене, напевно ревнує.
Не дочекавшись відповіді, ніжно торкнулася його волосся на голові,
-Ти вже два роки без дружини, чому не одружишся? Я знаю, як це важко… Адже теж два роки поспіль, не маю чоловічої ласки. А воно ж так хочеться, немов того меду, чи нектару, що навесні чи влітку збирають бджоли.
Невже такі слова може говорити ця дівчина? Здивований та все сказав,
- Та де ж тут знайдеш, всі повтікали за кордон, а молоденька чи й захоче піти за такого, як я. Дивуюся, як це ти, ще кудись не поїхала . Тож на бабусину пенсію мабуть ледь кінці з кінцями зводити.
-Та нічого, я вишиваю рушники, серветки, передаю за кордон, копійка є, іще й непогана, тож плакати не буду. Та й не хочу покидати бабцю, рідний край, цю красу. Он поглянь туди, бачиш, яка сосна висока, струнка. А гори, що одягли на себе шапки з хмар, ніби підпирають небо, хіба десь побачиш таку красу.
Він повернувся до неї, рукою торкнувся волосся,
-Я теж люблю свій край. Навіть ніколи й не мріяв, щоб поїхати світ за очі та все покинути, хоча й залишився сам.
Її прямий погляд збуджував його, час від часу, увагу привернуло намисто, яке вона часто мацає рукою. Немов спеціально привертала увагу до своєї красивої шиї, молодого пружного тіла. За мить він копошився, хотів встати, але вона різко наставила руки, хотіла завадити. Несподівано для самої себе, великим пальцем правої руки зачепила намисто, воно миттєво розсіялося по траві.
- Ой, - вирвалося з її уст.
Від здивування, брови, як шнурочки, піднялися догори і ледь усміхнувшись подивилась на нього. Стоячи на колінах, кинулася визбирувати намистини,
- За все життя, скільки себе пам`ятаю, це намисто вдруге розсипалося, щось має відбутися.
- Вибач, це моя провина. Треба було попередити, що буду вставати.
Бажання піднятися відразу зникло, прямим поглядом дивився на неї,
- А що тоді, такого особливого, сталося? Удача, чи навпаки?
Роза, задумуючись, збирала намистини. За мить, різко поклала їх у свій капелюх, в якому завжди приходила на річку,
- Мені бабуся розповідала, що раніше, якщо жінка вийде на вулицю не одягнувши намисто, то немов гола. Це наче оберіг, захист від злих духів і недобрих людей. Не хочу вірити в якісь прикмети. Чого протистояти, краще зробити так, як бажає душа, чого терпіти…
Впевненим рухом з себе зняла топік, її перси торкнулися його тіла.
В ній вибухнув вулкан емоцій, якими уже не можливо скерувати.
Зашуміла листва на деревах, неподалік заспівав зяблик… Кінь приліг на траву, немов соромлячись, підглядав за молодими людьми, які в собі гасили вогонь кохання, опинилися у владі солодкої спокуси.
По воді мерехтіло сонячне проміння.Часом топилося в ній, за мить золотом і сріблом відбивалося по воді. Стефан на руках ніс її у річку,
- Ось так,тепер можна й розслабитися. Ти не шкодуєш про те,що сталося? Така солодка, зваблива, пристрасна і водночас ніжна.
Чи можна передати стан душі … Тріпотіло серце. Всього не скажеш, думка за думкою хвилями напливала на нього - Але ж для мене молода, що скаже тітка Розалія, якщо дізнається? А, якщо щось… та ні. Вмить відігнав нав`язливу думку. За один раз нічого не станеться. І тут же, немов язика прикусив, ой мовчи дурню, в житті всього буває.
Минуло три години….. Стефан у руках тримав віжки, йшов майже поруч конем, час від часу позирав на Розу. Вона, одягнена у літній білий сарафан з рожевим відтінком, осяяна сонцем , йому нагадувала латаття. Адже темне волосся сховала під капелюх світло рожевого кольору. Він порівняв її з ніжними пелюстками цвіту, що можна не раз побачити край берега річки. Сидячи у сідлі на коні, вона інколи на собі ловила його погляд у відповідь усміхалася. Та інколи на нього дивилася якось особливо, а іншим разом наче задумливо.Підкрадалась думка, а може це і є, те справжнє кохання, коли обом так добре. Адже вперше в житті зрозуміла, що таке бути справжньою жінкою, відчути шалене бажання близькості, той поштовх всередині себе, насолоду, яку іще ніколи в житті не відчувала.
Неподалік від села, дівчина, сидячи у сідлі, ледь прихилилася до коня, рукою торкнулася його шиї й голосно,
-Стефане зупиняйся. Далі піду сама, краще,хай не бачать нас разом. Не хочу, щоб бабуся дізналася про наші стосунки, боюсь зовсім сон втратить і так мало спить. Ти не шукай зі мною зустрічі. Хоча я тебе давно обожнюю, але ж не одружишся, на жаль, різниця у роках.
Вона копошиться, зашарілась, а він ледь зблідлий, зняв її з коня й поцілував в щоку,
- Вважаю, що шістнадцять років, це не завада для кохання. Я би хотів тебе бачити у своєму ліжку.
Не дала йому договорити, долонею прикрила уста,
- Мовчи!Життя покаже.
Роза мала гарний настрій, з думками поверталася додому. – Як я здуру назвала його дядьком, добре що не почув, ото мабуть би сміявся. Але ж він такий класний, сильний, а запах його тіла, як наркотик. За мить ледь скривилася, пригадала Антона, з яким провела єдину ніч. Хоч він теж угорець, але ж паскудник , як той кіт, після всього, що було навіть не прийшов, а згодом з батьками виїхав до Мукачева. І тут же, в душі покаялася, сама винна, хіба можна людину розкусити за три тижні, дурепа повірила. І тоді теж розсипалося намисто, це ж треба , чи справді прикмета і діє, як попередження. А можливо цей раз навпаки і все буде добре. І я теж фарбуватиму намисто, як Софія.
На обійсті, біля старого дубового столу, Розалія через марлю проціджувала молоко. Помітивши онуку, тихо запитала,
- І де тебе так довго носило? Ще не накупалась, чи щось тебе туди манить? Майже щодня туди йдеш, чи там з ким зустрічаєшся, що я не знаю. Лише одне мене заспокоює, що вмієш добре плавати.
І помітивши, що на ній немає намиста, важко перевела подих, посерйознішавши, кивнула рукою,
-Ану присядь на лавку, розповідай! І не ховай очі, зізнайся, де поділося намисто? Думаю не втопила. То цінна річ - твій оберіг, тебе з ним хрестили. Чи таки щось сталося?
Дівчина ледь усміхнувшись, співучим голосом,
-Тю, бабусю, он все зібрала ,випадково зачепила рукою й розсипалося.
-Та там же шовкова нитка, це яку силу треба мати, щоб розірвати…
-Та тій нитці, напевно прийшов час розв`язатися й розсипалося на траву .
- На траву? То зібрала його, чи не дай Боже покинула?
-Воно в мене тут, в пакеті. Піду занесу до хати.
- Поклади на столі, я за молитвами зберу його, щоб і надалі мало силу тебе оберігати.
Роза добре знала бабусю, ще та стара угорка, що й молитви знає і навіть інколи, щось шепочучи про себе, на столі розкидає карти. Та лише помітить,що онучка побачить, відразу збирає їх і ховає собі за пазуху. Вкотре скаже,
- Це я так собі, від нудьги, все хочу пригадати, як карта лягає,колись моя бабуся ворожила, але я смутно все пам`ятаю. Хочу пригадати та не виходить, постаріла, роки свою справу роблять.
З самого вечора до пізньої ночі Розалія збирала намисто і читала молитви. А Роза, лежачи в ліжку, слухала їх, як колискову. Ніяких думок, сон заволодів нею, немов немовлям.
Стефан повертався додому, весь час згадував молоде тіло Рози. Смілива така, що то жінка, а нині мабуть вся молодь така, що хочуть того й досягають. Ой, непереливки мені будуть, коли дізнається тітка Розалія. Залишивши коня на обійсті, пішов у свою майстерню. Двері, як завжди, навстіж відчинені, почув шарудіння. На столі сиділа його маленька подруга. Це він так назвав пишнохвосту білку. Вона два роки поспіль стала до нього навідуватися. І він кожного разу пригощав її горіхами. Руденька красуня швидко стала ручною, довірливою. Немов розуміючи його одинокість, часто просто загляне у вікно, що він у майстерні і десь зникне. Дивувався, що навіть Марс, сприймав її без обурень. Інколи ловив себе на думці, а може це посланниця від Софії, адже білка й справді з`явилася, через сорок днів після її смерті. Сам того не помічаючи так звик до неї, що інколи при ній роздумував вголос. А вона мов завмирала на місці, слухала його. Та лише помітить на собі прямий погляд, хутко надвір і немов її тут й не було.
Пройшло кілька днів…. Стефан їздив до річки, але Рози там не заставав. І вже думки- стріли, чи й не трапилося щось? Але ж не хлопчисько, щоб за пів кілометра йти пішки й підглядати за її обійстям, що там відбувається.
Роза ж,щоб не нервувати бабусю, пару днів не ходила до річки, а згодом йшла ввечері і швидко поверталася. Шкодувала, що не обмінялися номерами телефонів. Хоча придбала собі телефон тільки заради господарів, друзів з-за кордону. Адже вела з ними, як каже комерційну справу. Навіть пару раз по декілька днів була в Словаччині, їздила здавати своє рукоділля та за грішми. Але втратила нагоду записати номер телефона Стефана, адже на річку завжди йшла без телефона.
Розалія задивляється на онучку й з думками хитає головою- Ой, що на тебе чекає? І чому ж така безвідповідальна?- Напевно, про неї щось таки дізналася. Одного ранку, Роза, ще спала, стара дістала карти, розкидала по столі, довго їх роздивлялася… Згодом обома руками взялася за голову, сиділа, як опущена у воду.
Буквально через два дні до Рози подзвонили з Словаччини, запросили на ярмарок, який мав відбутися за тиждень. Дівчина, весело повідомила бабусі, про цю новину. У відповідь, Розалія на кілька секунд затримала на ній погляд, похитала головою, тільки тоді сказала.
- Звичайно їдь, в тебе, ще є час, бо вже скоро навряд чи поїдеш.
Роза, не звернула уваги на останні слова, від радості підскочила й метеликом полетіла в свою кімнату.
Уже прощаючись, Розалія одягла на неї намисто й з сльозами на очах,
-Запам`ятай, якби там не було та намисто з себе не скидай. Ще раз повторюю, це твій оберіг, воно вже четверте покоління оберігає від злих духів, недобрих людей та від неприємностей.
А час летів… Роза дізнавшись що носить дитину, залишилася на кілька місяців у
Словаччині. Після ярмарки торгувала у одному з магазинів господаря, якому здавала свої вишиті речі. Розалія сприйняла це спокійно. Хоча онучка мовчала про вагітність, але стара тільки й поглядала до ікони, вкотре читала молитви. В душі ж хвилювалася, але вирішила - проти долі ніхто і ніколи не втік. Он ріка котить у руслі своїм тихі хвилі, так все відбувається і в житті людини.
Одного разу, Стефан біля річки зустрів тітку Камелію, сусідку Розалії. В розмові про життя в селі почув новину, хто приїхав з-за кордону та хто поїхав. Адже тут роботи не було, тому тільки такі новини, чим живе країна в умовах війни та, як виживають люди. Дізнавшись, що Роза поїхала, вгамовував розчарування… Бач не прийшла… Чи розчарувалася в мені, чи не доля бути разом, але ж така приваблива, жадана. Й за телефон мови не було, справді дивно, чи не сподобався, як чоловік, чи в той час не до нього було…. хто знає…
Минуло чотири місяці… Дивовижна пора осені приваблювала яскравістю кольорів. Хоча й вже опадало листя з клена, але те, що залишалося на ньому , чарувало своєю окрасою. Особливо поруч з вільхою, яка своє листя, як і бузок, до землі скине зеленим.. Верхівки дубів, ще стояли зеленими, а от берези немов одягли на себе плямисті сарафани, після дощу на сонці жовтий колір листя виблискував золотом. Натомість сосни, ялинки, смереки посвіжілі, нарешті дочекалися жаданої прохолоди.
Хоча Роза й любила спостерігати, як листя опадає з дерев та нині не той настрій.Вона, одягнена в плащ бежевого кольору й сині джинси, йшла не поспішаючи, кросівки злегка ковзали по мокрій траві, боялася впасти. Незадоволена, тихо бурчала,
- Ото дорога, що значить осінь. Коли ми будемо жити так, як за бугром. Там і маєтки, як маєтки і дороги нормальні. А тут, чи й дочекається моє дитя кращого життя.
І знову думки про бабаусю… - Що мене чекає, крик, чи сприйме спокійно, але ж думаю, з хати не вижене. А якщо Стефан за цей час собі іншу знайшов? А можливо в нього хтось і був та я не знала… Але тут же відразу, немов за вітромом прогнала цю думку. Згадала його пристрасне бажання близькості. І вже, повеселіли очі, усміхнулася, може цього разу , не набила лоба, хто знає...
В хаті тепло, затишно, пахло травами й пиріжками. Вона ж по телефону спілкувалася з бабусею, тож стара чекала онучку, готувалася до зустрічі. В цей час, з духовки витягнула деко з пиріжками. Побачивши Розу, затремтіли повіки,
-Ну дякувати Богу!
Після поцілунків, обіймів, витирала непрохані сльози. Намагалася подивитися в її очі, уважним поглядом дивиться на онуку,
- Чи здається, чи й справді схудла?
- Бабусю, ти присядь. Я сама роздягнуся.
- Такий гарний плащик собі придбала, ґудзики, аж переливаються перламутром, але трохи широченький.
Роза розстебнула всі ґудзики, знімала плащ,
-Та це так треба. Бабусю, я не одна приїхала, а з правнучком.
Розалія зблідла…. За мить, по щоках, як горошини покотилися сльози. В горлі тиснуло, хриплим голосом, ледь видавила з себе,
-Я відчувала, що буде якийсь сюрприз. Але ж важко тобі буде, він що чех,чи угорець? Коли приїде?
Онучка, повісивши плащ, на поясі поправила джинси з широкою резинкою. Розалія, помітила її вагітність,закривши обома руками обличчя, заплакала. Дівчина присіла біля неї, обійняла,
- Бабусю, я тебе дуже люблю. Ти не хвилюйся, нас двоє, а стане троє, буде продовження роду, на УЗІ сказали хлопчик.
З годину Роза тулилася до старої. Тішилася, що без крику,без сварки. Тому намагалася сказати їй більше теплих слів. Згадувала своє дитинство, переконувала, що з дитям справиться, що все буде добре.
В кінці розмови, Розалія, виправивши на голові білу хустинку, вже суворіше запитала,
-То хто ж батько? І коли приїде?
І зазирнувши на онучку, наче полегшено перевела подих,
- Намисто на тобі, це добре.
Але ж за мить нагадала,
-Чекай, чекай, ти влітку розсипала намисто… Чи не в той час це сталося? Це хтось з наших? То хто він?
- Я скажу згодом, добре… давай заспокойся. Я така голодна, як вовк.
Пізнім вечором вкладаються спати… За вікном мжичив дощ. Розалія в ліжку, вкотре витирала сльози. Тихо повторювала слова,
-Ох молодь… молодь… Як у них все так просто…
А Роза, задоволена зустріччю, вже давно сопіла у своєму ліжку.
Пройшло зо два тижні... Роза боялася кудись йти. Мокро, слизько та й Розалія наполягала, щоби далі обійстя нікуди не ходила. Онука погодилася при одній умові, що більше не буде запитувати хто батько.
Одного разу, Стефан виправши свої речі в річці, повертався додому. Несподівано фиркнув кінь, із-за повороту вийшла тітка Камелія. Він різко зупинив коня, привітався й запитав,
- А, що тітко, теж пральний день. Теж чекали закінчення дощів, як і я.
Що то осінь, мало бачимося. А вже й заморозки обіцяють.
-Так синку, так.Трохи далеченько, але так звикла прати в річці. Хочеться менше купувати хімії, вона ж до того іще подорожчала.
- Як поживаєте в тих краях, нікого не бачу, які новини в селі?
- А, що нового… Ти ж онучку Розалії знаєш… Недавно приїхала, кажуть була,чи в Словенії, чи то в Словаччині,точно й не знаю. Одні так кажуть, а хтось інакше. І Роман, ну тих Гафичів, повернувся до дружини, ходили чутки покинув, але ні, приїхав. Ну діда Афанасія поховали, ще у вересні,ти ж здається був на похороні. Більше ніяких новин і не знаю. Добре піду, поки погода гарна.
Гарні новини…. втішали душу Стефану. Попрощавшись, повертався додому. По всьому тілу відчував тепло, мов попав під сонячне проміння. В той же час, відчув деяку розгубленість і нерішучість. Поїхати, помчати до неї. Та раптом відчув себе, мов птах безкрилий, зупинив коня, хоча той і так ледве переставляє ноги.
Для Стефана закінчилися більш- менш спокійні ночі. І руки не лежали до роботи. Час від часу, дурманить голову, немов чорною хмарою насувалася тривога, як грім відбивалася у висках . Та все ж він перемагав те відчуття, вгамувався. Але ранком, коли голився, помічав червоні білки очей. Джмелині думки роїлися в голові – Приїхала, то добре. Але ж, як хочеться побачити її. Знав, що в цю пору прати до річки не піде. Адже одного разу восени, Розалія була сама біля річки, в розмові проговорилася, що дівчина вдома, за життя іще встигне наталяпатися в холодній воді.
Вечоріло… Стефан сидів у своїй майстерні, в пічку підкидав дрова. Під ящиком помітив намисто з дерева. О, коли ж це я таке зробив і не пам`ятаю, залишилось трохи відшліфувати і можна фарбувати. Може Розі на Новий рік зробити подарунок. Хоча в неї є оберіг, як вона каже, а це хай би колись на свята одягала. От завтра цим і займатимусь. З такими думками,ледь заспокоївшись, поспішив у хату, з надією, що цієї ночі буде спати спокійніше.
В хаті Розалії, цього вечора була метушня. Роза бігала біля бабусі,то крапала настойку валеріани, то давала ліки від серця. Але в бабусі піднявся тиск, а ліків в хаті не знайшлося. Жінка ледве заговорила,
- Розочко, як я не помітила,що вже закінчилися ті ліки. Сходи до тітки Камелії, в неї завжди є запаси. Та хай замовить і мені, як буде собі замовляти, з села хтось же буде їхати в містечко. О, нагадала, хвалилася буде борошно замовляти, щоб Стефан у фермера купив, та конем привіз, нехай і для нас один мішок замовить. Тільки ж дивися взуйся в мої чоботи,в них впевненіше йти,щоб не послизнулася. А ліхтар, на веранді візьми, побачиш, на цвяхові висить.
Тільки Роза вийшла з хати, як Розалія пошкодувала, що послала онучку, -- - Ой, Боже,тепер же все село знатиме ,що моя Роза має народити.
Скропила обличчя водою з склянки, що стояла біля неї, тихо прошепотіла,
-Та шила в мішку не сховаєш. Рано чи пізно, все одно би дізналися.
Камелія, аж рота роззявила, коли перед собою побачила вагітну Розу. Цікавість перевернула душу, але ж не буде в такий час, ще про щось запитувати. Поспіхом взяла ліки, йшла спасати сусідку.
Не світ не зоря, Камелія поспішала до Стефана. Добре, що не дощить, по дорозі заспокоїла себе. Їй кортіло якнайшвидше розповісти всі новини.
Гучно загавкав пес і одразу заржав кінь. Камелія підійшла до обійстя. Стефан ще лежав в ліжку, здивувався. І кого це так рано принесло, чи щось у когось сталося?
Камелія усміхалася і кліпала очима,
- Я до тебе, давай зайдемо до хати,такі речі на дорозі не вирішують.
Тільки переступила поріг хати, зиркнула по всіх кутках,
-О, що таке холостякуєш… Я тобі гроші на борошно принесла і новин цілий мішок.
Стефан проводжав гостю до хвіртки, раз – по – раз потирав руки. Після почутого, Камелія помітила, буквально за мить він зблід на обличчі. Ой, щось тут не так,треба повертатися, навіщо чоловікові надокучати, ятрити душу.
Він дивився їй вслід, за спину підкрадався холод,врешті затремтів, поспішив до хати й бурмочачи під ніс,
- Оце так новин, була надія і та зникла, хто ж той, кому віддалася після мене?Думав, що в житті чорна полоса закінчилася та напевно ні, коли ж буде біла ,з ким розділю холодне ліжко.
Від новин не в захваті, але тепло зігріло душу, радів,що тітка спасла Розалію. Думав за Розу, адже їй буде важко без неї, хто б не був той чоловік, а бабуся, є бабуся.
Біля обійстя Розалії заіржав кінь. Саме в цей час, Роза вийшла з сараю, перед собою несла оберемок дров.
Він пулею, опинився біля неї. Розчервонілий, поспіхом, з її рук забрав дрова,
- Ти що з глузду з`їхала, це ж так небезпечно. То де той батько дитини, куди він дивиться,тож можеш втратити, що тоді скаже.
Роза миттєво розпашіла, як троянда під сонцем, в очах засяяли зоринки,
- Його батько і спасає. Рівно скільки часу пройшло від тієї нашої зустрічі, такий строк і нашій дитині.
Йому відняло мову, в хату заходив позаду неї. Переступивши поріг, привітався. Розалія лежала в ліжку, побачивши Стефана, закрила обличчя руками,
- Ой,та сказала би чи що, гість є, а я лежу, як дровина, який сором.
Стефан поклав дрова, підійшов до неї,
- Ви тітко Розаліє тепер звикайте,буду частим гостем, поки не відпустите до мене Розу. Наше дитя нам його і на ноги ставити. Хоча йі молоденька та зате гарненька, хай люди заздрять. Присягаюся берегтиму її, як зіницю ока.
І підійшов до Рози,поцілував в щоку,помітивши на ній бурштинове намисто, прошепотів,
-Тоді розсипалося намисто, то напевно був знак для нас. Колись твій оберіг передати у спадок нашим дітям.
Минуло чотири роки…. Теплий літній день… Роза підходила до майстерні чоловіка. Почула сміх сина й і плескання у долоні. За мить голос чоловіка,
- Артурчику, синку, подивися який у неї гарний пухнастий хвостик, не бійся, це білочка, вона ручна. Скільки раз тобі говорив,не бійся.
Роза, рукою притримуючи живіт, ледь пролізла у двері,
-Ну, що мої соколи, нагодували білочку, тепер пішли до хати і нам пора, бо ми теж хочемо підкріпитися.
Стефан ,як щасливе дитя, усміхнений, підійшов, гладив її живіт,
- Що наша Емілія теж хоче обідати.
Артур, з такою ж милою усмішкою на обличчі, як і батько, зліз зі стільця,
-Я теж хочу обідати, тільки борщ із сметаною.

16.04.2021 р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911179
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 19.04.2021

Ніна Незламна

Чи я втомилась

Чи я втомилась від плакучої весни,
Але і холод сповива кожну днину,
Сприймать не хочу, ніяких її провин,
Вона ж нагадує маленьку дитину.

Яка зробила перші кроки по землі,
Порозсипала довкола первоцвіти,
І я втішалась, на серці добре мені,
Очі чарують, зваблюють дивоцвіти.

Та час спішить…то ж розквітай дівицею,
Вдихни в берізку і бузок, обвий теплом,
І для трави, стань теплою водицею,
Злети пташиною, впевнено вкрий крилом.

Святу землицю, захисти від мороку,
Із сонцем всесвіт прикрась вінком й златом,
Розвій сміливо, пелену, без сорому,
Угоду з вітром підпиши ненароком.

Ти ж господиня, сумніви переборюй,
Вдягай черешням, вишням біленькі сукні,
Мов наречені, хай квітнуть, все підкорюй,
Бо ти ж уже, стала весняною пані.

Мабуть втомилась від плакучої весни,
Маю бажання, хай всіх торкнеться промінь,
Й в людей не буде непорозумінь, війни,
Хай зазвучить, веселий пташиний гомін.
*
Тож пробудися весно, принеси радість,
І хоча б трішки, звесели нашу старість.

17.04.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911471
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021

Valentyna_S

Існують світи

Існують світи, де немає ні вчора, ні завтра.
Є сцени окремі. У них зафіксовано шлях.
Колись так вбирали фотографи в квіти та лаври
Світлини казково-вродливих жінок і малят.

Ще пам’ять отак чепурить в завитки епізоди.
Вони теж старіють, щоб з часом розпастись у трух.
І тільки один оживає й нові дає сходи,
Відновлює сам цю жорстоку із прощенням гру.

Як бачу: з будинку виходять удвох на стежину.
Співає довкілля блакитно-смарагдовий гімн.
Прискорює крок він, лишивши позаду дружину.
Вона зрозуміла. Ні слова йому навздогін.

Назустріч знайомий— а жінка проста, некрасива.
Зсередини голос під’юджує: кращої варт.
Сторука пітьма насувалась на неї, здушила…
За що, ну за що їхні долі зіграли злий жарт?

Схотілось в світи, де немає ні вчора, ні завтра.
Негарних жінок не буває,— дарма щоб ніхто не втішав.
Велику Любов там вінок вінчатиме з лавра,
І більш не зазнає зневаги й принижень Душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911405
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 19.04.2021

Естет зі стажем

Син Піднебесної, філософ, гуманіст!

Син Піднебесної, філософ й гуманіст!
Із Сковородою долі надто схожі:
Частенько світ ловив обох у мандрах,
Державна служба й ласка божа.

Засновник світоглядної системи,
Проникнув в суть речей і сутністю їх став,
Мов сонцесяйну блиском діадему,
Природу і людину повінчав.

Людина – співвимірна силам Неба і Землі –
Центральне місце у Всесвіті займає.
Підхід до явищ і речей з позиції моралі,
Без цього думка людськості страждає.

Не роби нічого іншому того,
Чого ти сам собі не побажаєш.
Допомагати іншому у тому,
Чого ти сам хотів і досягаєш.

Благородство і обов’язок є стан душі –
Низька людина шукає лиш вигОду.
Правитель є взірцем чеснот усіх,
Його мета – служіння для народу.

Тож депутати, обрані народом!
Передусім, як склали ви присягу
На вірність.. Слухайте мою пораду:
Конфуція згадайте ви одразу,

До політехніки галопом поспішайте,
В бездонно-мудрі очі загляніть.
І в будні й свята про народ ви дбайте
І благородством душі освятіть.

А для обрамлення ще маю лиш додати,
Про схожість і тотожність мудреців -
Якщо не хочеш нудно працювати
Споріднену роботу шукай мерщій.
; ; ;
Конфуцій бив набатом в дзвін,
Його почув Ден Сяопін:
Наївся же китаєць рису сповна ,
Світ вже засипають його жорна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911360
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021

Маг Грінчук

Вони не здатні любити

Здається, що в Україні розвелись вовкулаки.
Зі звичаєм людським не знаються. Хижацький славлять смак.
Снують поодинці та з іншими не вітаються.
Лукавлять завжди, неначе, віри в Бога в них не стало...

Ці лицеміри стають манкуртами, без коріння.
В їхньому погляді - лід, у грудях - холодне каміння.
Вони не здатні любити, стерли поняття - народ.
Їм в радість - війни, сльози, жах, ніч і морок та незгода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911184
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021

Lana P.

ЛЮБОВ — КРАЇНА

Любов — могутності країна
І, абсолютно — не руїна,
Як двоє бережуть присутність
І пізнають кохання сутність.

Існує ще й таке повір’я —
Живуть в ній — мудрість та довір’я
І ніжність, пристрасть, розуміння,
Єднає щастя двох й терпіння. 16/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911216
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021

Lana P.

БОРОТЬБА

Боротьба в світі —
Не поміж добром та злом.
Віри ділять нас. 29/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911215
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

України сини ( слова до пісні)

Журавлями лишилися в небі,
Душі тих, що ним завжди жили.
Не пригорне матуся до себе,
Син загинув її без війни.

Що відчули вони в ту хвилину,
Коли падав на землю літак.
Наче вирвався крик журавлиний,
Залишаючи розпач і жах.

Приспів:

Журавлиним курликанням з неба туга летить,
Голоси їхні кликали у останню ту мить.
Молоді, життєрадісні, України сини,
В катастрофі у вогнищі, залишились вони...

Як зійшло в небі сонечко рано,
А над полем розсіявсь туман.
Вдалину все вдивлялася мама,
Біль сердечний торкався до ран.

І дивились з небес, сині очі,
Промовлялись в уяві слова.
Шепотів син її серед ночі,
Мила мамо, голубко моя...

Не тужи, бо я завжди з тобою,
Тепер я буду твій оберіг.
Як цвістимуть дерева весною
І як взимку впаде білий сніг.

Не покину нізащо рідненька,
Буду завжди у серці й думках.
Найдорожча матусенько, ненько,
Я приходити буду у снах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911248
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021

Lana P.

ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ

Планета Земля
Тримається у небі
Всесвітом думок. 15/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911118
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

І тільки дощ

Дощ зранку заявив про всі права,
Лиш сприйняття у кожного своє.
Комусь сріблиться, мов вода жива,
Комусь у голову клює, клює.
Прислухайся до дум вологості.
Слова краплинно мовлять, лиш почуй.
І почуття у нім, і логіка
І з кожним рухом шепче нам: врятуй...
Землиці тихий стогін навесні,
Яку грабують, продають в цей час,
Яку шрамують досі на війні,
І тільки дощ орошує...Анфас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911259
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021

Лада Квіткова

Казкова суть

Зазираю тихо у казкову суть -
Чарівні істоти у книжках живуть.

Обриси яскраві, дивні імена,
Надихає казка читачів сповна.

Споглядає муза, тисне на папір
Місяць їй мигає - зоряний банкір.

Чаклунам на казку видали патент:
Бігають-чаклують, створюють контент.

Наша справа — вміти розпізнати знак,
Вдосталь назбирати чарівних ознак.

Відлітають мрії птахом в небеса.
Прочитавши казку, вірте в чудеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911116
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021

Lana P.

ЖЕРТОВНА ЛЮБОВ

Пітьма-комірниця вночі
Знайшла у тумані ключі,
Відкрила край неба ворота —
Посипалась зір позолота,

Коли цілувались вони.
А сонце, в обіймах весни,
Пішло помирати, як зайве,
Щоб місяць мав право на сяйво,

Світанком повернеться знов.
В жертовності — справжня любов.
Повчитись би нам у природи,
І зникнуть тоді перешкоди.

Людино, і ти ж бо світи,
Дай іншим іти до мети!
Уміймо ж ділити наш простір,
Ми тут — тимчасовості гості. 14/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911102
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Рокіт

А він іще щось шепотів про шанс,
Аби душі тендітної торкнутись.
Ні, ні, закінчений старий сеанс,
Не дружать сонце й темінь каламуті.

А він іще щось говорив про шанс.
Про те, що їх обох колись єднало.
Від*їхав тих стосунків диліжанс.
Було достатньо. Чи йому замало?

А він іще затьмарено кричав,
Забувши, де провів німі півроку.
Прозоро все. Не треба зайвих чар.
Її страждань не зрозумів він ... рокіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911101
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021

Валентина Ярошенко

Мовчазними бувають лиш квіти

Сміємося, коли нам весело,
Радіємо, коли успіх.
Наш світ потопає у зелені,
Буває хтось дарує сміх.

Реве рідний Дніпро у повені,
Шевченко дивиться з гори.
А місяць випливає в човені,
І чародійства йдуть весни.

Ясне сонце шле свої дарунки,
Посміхається до нас згори.
Вже закоханих гріють цілунки,
Усі діждалися весни.

Тож радіють дорослі і діти,
Дзвінко пташина співає.
Мовчазними бувають лиш квіти,
Таке навесні буває.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910932
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 15.04.2021

Валентина Ярошенко

Що то за дівчина така?

У зеленому садочку,
Стоїть дівчина в віночку.
Гарний одяг одягнула,
Ще і оком підморгнула.

Йде поважною ходою,
Все зростає із добою.
Їй сонце сяє залюбки,
Сідають бджоли на квітки.

Куди рукою поведе,
Все оживає і цвіте.
Дерева раді їй завжди,
Одягне їх вона в листки.

Вбрання несе вона й садам,
У них святковий буде стан.
Ідуть вони, як наречені,
Вітром й сонцем всі вінчені.

Що то за дівчина така?
Чарує всіх ота краса.
Все пишається собою,
Хто зустрівся із тобою?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911004
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 15.04.2021

Віктор Варварич

Весна коханням співає

Весна у повітрі витає,
А у серці квітує любов.
Кохання романси співає,
І звільняє душу із оков.

Поцілунок ясного сонця,
Що так ніжно нас зігріває.
Він заглядає до віконця,
Птахою у саду співає.

І аромат квіток весняних,
Тривожить спраглу душу мою.
Краса панянок незрівняних,
Вибудовує нову струю.

Вражають мене гобелени,
Що їх весна розмалювала.
І голубі очі Олени,
Що вродою зачарувала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910795
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 15.04.2021

Катерина Собова

Зміїний масаж

Із салону прийшла Віка
(На стегні тату зробила),
Щебетала чоловіку:
-В цьому - магія і сила.

Цей початок дуже вдалий:
Далі буде лоб, сідниці,
Спину розпишу, як в Алли
(Є така в нас молодиця).

Потім в мене в перспективі
Пірсинг - де вже тільки можна,
Буду перша в колективі
(З заздрощів хай лусне кожна)!

Ботокс зробить свою справу:
Губи збільшаться удвічі,
Груди будуть теж на славу,
Готуй гроші, чоловіче.

Та найбільша насолода –
Це масаж зміїний буде:
Він цілющий, завжди в моді,
Розслабляє шию, груди.

В чоловіка - шок і драма:
-Як же мені далі жити?
Це вже їде твоя мама,
Щоб оцей масаж робити?

Щоб це лихо обминути -
Буду працювать в дві зміни,
Можеш всякі штучки гнути –
Тільки не масаж зміїний!

Хочу я пожити в мирі.
Ще колись мене вчив тато:
-Дві змії в одній квартирі –
Це занадто вже багато!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911057
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021

Lana P.

КРАПЛЯ НА ДОЛОНЬЦІ

Я дякую, Небо, за те, що ти є,
За простір, що втримує нас у цім світі,
За світлу Зорю — кожен ранок встає,
Розмай, що втішає весною у цвіті!

За гори, долини, моря і поля,
За хмари, які порятують у спеку,
Підживиться ними і наше земля —
В туманних дощах відведе небезпеку.

І за міжсезоння, й чотири пори,
Які розважають красою у році.
Ви дивитись пильно на мене згори,
Я ж — крапля маленька на Вашій долоньці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911034
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021

Маг Грінчук

В тумані час всього початку

Корупція гойдає ненаситно світ, що никне вік.
Хитнулася планета. В тумані час всього початку,
Але невгасла зірка, на якій ми колишемо світ.
Цей Covid - злочин трутнів - відомих ворогів нащадків.

Тож непомірні їхні злодіяння... Комусь замало.
Карати треба ситих холуїв жорстоко в мірі повній.
Нелегко жити. Хто вилюднів серед людей, громади -
Вже через таких світ горів і палав не раз господній!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911028
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 15.04.2021

Лада Квіткова

Чаша Граалю

Ти дивився уважно,
Неначе хотів,
відшукати для себе якусь таємницю.
- Ти така легковажна,-
І вир полетів,
Цілий вир поцілунків,
До мене на лиця.

-Ти духм‘яна, як квітка
Із царських садів. -
Шепотів ти мені
Пригортаючи ніжно.
- Ти як сонечко влітку,-
І тихо радів.
І казав, що зозуля співає маніжно.

Я милуюсь усім. Як же хороше є!
Я спокійна й наповнена «чаша граалю».
А на небі хтось викував щастя моє,
Ти як завжди, найкращий, Небесний Ковалю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910977
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021

Маг Грінчук

Немає слів…

Я вірю у духовне очищення свого народу.
Усі помисли наші стануть світлими і чистими.
Та справи будуть добрими, проростуть пророка сходи,
І знищемо кривду, корупцію, злидарства причини.

Тоді навчимося дарувати, хоч краплину добра
Не тільки родичам, а і всьому живому на землі.
Важливо - твердо братися і влада не зможе красти.
Минуле нечутне. Всіх вина перед тими, хто поліг...

Про все, про все гудуть вітри посеред селищ і степів,
Щоб люди знали, що не знали, - в кого більш за всіх гріхів...
"Сам туркіт горлиць - мова суму", - ще нам пращур говорив.
Ой, зрозумійте люди, що накоїли?! Немає слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910908
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 14.04.2021

Надія Башинська

Якщо ви, дівчата, заміж захотіли…

Посадила Ганька та й на яйця квочку.
Щоб ходила квочка в зеленім садочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Семен на обід.

Народила Ганька та й гарненьку дочку.
Посадила Ганька знов на яйця квочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Степан на обід.

Має Ганька сина, має Ганька дочку.
Та знов ходить квочка Ганьчина в садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Роман на обід.

Ой що ж то за дивну має Ганька квочку,
що водить курчаток в зеленім садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Є вже в Ганьки й чоловік.

Якщо ви, дівчата, заміж захотіли,
то в нашої Ганьки квочку б попросили.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
До вас прийде чоловік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910901
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021

Lana P.

КВІТНЕВИЙ ВІНОЧОК

Жовтий підбіл на горбочку
Оксамитову сорочку
Одягнув собі на груди,
Домальовує етюди.

Де розлогі, довгі балки,
Надпивають синь фіалки
Із небесної піали.
В них — весільні ритуали.

Світлі очі незабудок
Розгубили в росах смуток —
Голубінь іде до личка
І смарагдова травичка.

Мов ромашки білосніжні,
Анемони в лісі, ніжні,
В листі палому — прикраси,
Споглядати кожен ласий.

А медунки кольорові
Пахнуть медом у діброві —
Напувають комашину,
Звеселять в душі людину.

Золотесенькі кульбабки
Намочили в росах лапки,
Задивились на проміння
І розсипали насіння.

Освіживсь дощем барвінок —
Увібрався у відтінок
Солов’їного садочка,
З квіточок заплів віночка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910867
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Догорає тихо вечір

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tD6vxXY1sCA[/youtube]

Догорає тихо вечір,
Знов приходить ніч.
І спада журба на плечі,
Та не в тому річ.

Не тому, що холод, темінь,
Десь блука весна,
А тому, що пізня осінь,
В душу зазира.

Як душі підняти настрій,
Ці прогнать думки?
Може, ті згадати айстри,
Осені квітки?

Пам"ятаєш день осінній,
Дощ, як із відра?
Оці згадки вкрив вже іній,
Зустріч застара.

Квіти осені червоні,
Дарував колись.
Зараз квітнуть у вазоні...
Мрії ж не збулись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910834
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Кози і голуби (гумор)

На розлучення подав
Чоловік Галини.
Ось і суд уже настав,
І прийшла дружина.

Дали слово перше Толі,
Щоб вказав причину,
Бо ж для чого йому воля
При живій Галині.

- Я не буду з нею жить -
Держить кози в спальні.
Запах той мене гнітить,
Це ж бо не вбиральня!

Вислухав його суддя
Й каже чоловіку:
- Ви налагодьте буття,
Проживете вдвох довіку.

Щоб не пахло у кімнаті,
Відчиніть віконця,
Свіжість знову буде в хаті,
Посміхнеться сонце.

- Ні, не хочу вже журби,
Вікна не відкрию.
З спальні мОї голуби
Вирвуться - й полинуть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910826
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Кози і голуби (гумор)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910826
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021

Lana P.

НІЧ ЦІЛУВАЛА…

Нас ніч цілувала у губи,
Вкривала розсіяна мла,
І щирився місяць беззубий,
Прилип до холодного скла.

Удвох танцювали в уявах,
В розніженім лоні світил,
Бентежилось небо в загравах,
І сипався зоряний пил,

Притрушував сріблом алею —
Доріжка пливла осяйна.
А ми милувались землею —
Яка ж бо красива вона! 8/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910576
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 11.04.2021

Маг Грінчук

Цінність світу

По-дівочому мовчить вода, чомусь безмовний пісок.
Позитивні зміни людині дають купання морські.
Тож вони підвищують життєвий тонус не для ока.
Невсипучий, білосніжний рух води, не завжди стрімкий.

Значно покращує вода морська організм людини...
Наче сприятлливо впливає на функції дихання,
На сердечно-судинну та нервову "картину".
Добре тренуються захисні механізми в тиху рань...

Так зростає імунологічна активність істоти.
Ще невгасні цілющі якості морського повітря,
Обумовлені його чистотою, кількостю йоду,
Рівнем насичення озоном і киснем. Цінність світу...

Та морській воді властиві не лиш корисні якості.
В ній размножуються хвороботворні мікроорганізми.
"Никне живність у Чорному морі" - глаголить нам рибак.
Щось дрімає в неуцтві вся влада у рідній стороні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910733
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Твоя забудеться погордість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_V-gDROJ1W4
[/youtube]
Надворі сонячна погода,
Ненастрій із лиця зітре,
Твоя забудеться погордість,
Це вже було, це так старе.

Душа від слів таких черствіє,
Лиш це почує - защемить.
Вона все ж сильна - зрозуміє,
Слова не зможуть надломить.

І відійдуть в далеку вічність,
Змогти лиш все переступить.
Прийняти їх, як недоречність,
Усе обдумать і - простить.

Бо Бог прощає нам усім,
За ЙОГО законами живем.
А не прощати - мати гріх,
Слова пробачення знайдем.

І злість тут зовсім недоречна,
Вона руйнує все життя.
Слова бувають необачні,
Не знають, що "плетуть" вуста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910714
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021

Ніна Незламна

Підкрадався вечір

Присіло сонце, наче на ослінчик,
Останні промені лягли до землі,
Радо впіймала, я один промінчик,
І на душі, стало так тепло мені.

Відблиск приліг,, золотий до берізки,
І вона теж, жада ніжних цілунків,
Ледь колихала вичесані кіски,
Адже чекала весняних дарунків.

Мене вітрець, обіймає за плечі,
І прохолода освіжа обличчя,
Як не помітиш, підкрадався вечір,
Хай би Бог дав, усім благополуччя.

І так раптово, ніби мене почув,
Заспівав шпак, витьохкує на вишні,
Чарівний спів, стрімких, далеких відлунь,
Усі сумління, розвіяв нарешті.

Яка всім радість, бачити земну красу,
Золотий обрій- вінок при землиці,
І я втішаюсь, з собою понесу,
По цій дорозі, іще йтиму нині.

Надії, мрії, як скарби в суцвітті,
Я приховаю у теплих долонях,
Ще пізнаватиму щасливі миті,
Хоч сивина, уже давно на скронях,
Зберу ромашок, волошок у житі,
Поклонюсь Богу, за життя на світі.

10.04.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021

Ніна Незламна

Підкрадався вечір

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021

Родвін

Бері́зонька моя, подру́жка мила

- Бері́зонька моя, подру́жка мила,
Скажи́ мені, чому́ ти зажури́лась ?
Чи сонце я́сне те́бе не плека́є ?
Чи вітер буйний коси розплітає ?

Чи, може, лютий дикий буреві́й
Студе́ним по́дихом, в гаю, повіяв ?
Чому́ ти в смутку го́лову схили́ла,
І віти в воду, су́мно, опустила ?

Берізка тихо плаче і стена́є,
І ли́ше ше́лест листя долинає :

- І сонечко голу́бить, пригріває,
І вітер, ніжний, пестить, обвіває,
А злий, шалений, лютий буреві́й,
В суворий край, давним-давно, пові́яв ...

Та не діжда́лась я, свої́х дзвінки́х,
Пташо́к співу́чих - ви́вільг золотих*...
Ясно́ї те́плої години, восени́,
В блакитне небо зли́нули вони,

Над гаєм, довго й сумно, покружля́ли,
З гнізде́чком милим, щемно попроща́лись,
А по́тім - в добру зграю, міцно зби́лись,
І в ви́рій, в край далекий, полетіли ...

В таку тяжку́ю пу́ть - шукати лі́та !
В безкра́йню даль, на сам краєчок світу!

Та, дні зимові, вже давно минули,
Спішать додому, з вирію, птахи ...
Шпаки, в шпаківні, рано повернулись !
Лелеки, важно, всілись на дахи !

Нема, в моїм гнізде́чку, тільки їх ...
Моїх співочих пта́шок, дороги́х !

Куди ж, дробиночки, могли подітись ?

Згубившись десь, блука́ють в бі́лім світі ?
А може, хижий яструб, їх дістав ?!
Чи ра́птом, шви́дкий со́кіл наздогнав ?!
А може, зна́гла, втра́пили у сі́ті ?

Й на стіл, давно, попали, в ресторани,
Й замо́рські, підлі, до́вбані, гурма́ни,
Під шардоне́, їх за́раз, дегусту́ють ? !
А може, в пишній клітці, десь ночують ?

Чи то́ - скорі́ш, додому, прилетіли
Й води́ці мертвої, в своїх полях попи́ли ?!
Бо наші, вкра́їнські, тупі, дебіли,
Цари́ну, ядом, геть усю обли́ли !

Он, скільки, сі́рих журавлі́в згуби́ли !

Весна, нара́з, буя́є пишним квітом,
Гніздо, поро́жнє, сти́не в білих ві́тах.
Журбо́ю, ту́гою і горем оповита,
Берізка плаче, кви́лить, як по дітях...

* вивільга золота - "https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%
D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_
%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0"
( рус. иволга золотая )

Фото - " https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/t
humb/9/92/Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg/800px-
Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg"

09.04.2021 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910610
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021

Катерина Собова

Урок моралi

-Урок буде пізнавальний,-
Каже вчитель. – Всі ви модні.
Ми про цінності моральні
Поговоримо сьогодні:

Про характер, волю, вчинок,
Участь в спорті, у змаганнях…
Вибрати театр, чи шинок?
Працю, чи ледарювання?

Знаменитий в когось предок,
Ще герої є книжкові,
В кожного своє є кредо,
Всякі дії пошукові:

Безкорисливо дружити,
Людям всім допомагати,
Від душі добро робити –
І від цього щастя мати.

-Ми із татом,- каже Коля,-
Розв’язали цю задачу:
Краще дати всім навколо,
Ніж отримувати здачу.

-Оце вірно! – зрадів вчитель,-
Це поступок благородний.
А хто тато твій, Миколко?
Тут не скажеш - старомодний.

-Він боксер, усім тут ясно,
Цю мораль чудово знає:
Роздає він всім прекрасно
І від цього радість має!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021

Естет зі стажем

Як діамант чудовий в сто карат

О римо – рима, голубінь незрима
Щоденно ти в поетів на устах.
Як чудодійний дар для серця мила,
Як діамант коштовний в сто карат.

Ти клаузулу сонцем напуваєш,
Даєш шляхетності і красоти.
І мрією у небі враз зринаєш,
Наснажуєш усіх із висоти.

Вживаються в тобі дві іпостасі:
Панянка неймовірної краси.
І лицар – леґінь у бою безстрашний
Поєднані в гармонії душі.

Буваєш часом тиха – дактилічна,
Як шепіт трав, як неба широчінь
А інколи і гіпердактилічна,
Як океан, голубиш далечінь.

І в строфіці ти справжня чарівниця -
Завбачиш все, даси усьому лад.
Ти водночас в руках моїх синиця
І журавель у небі й ясний сад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910403
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Козацьке щастя

Козацьке щастя - Запорізька Січ,
Славутича безмежні бистрі води.
І гетьмана, вождя до бою клич
Для захисту і волі, і народу.

Козацьке щастя - зброя у руках:
Пістолі, шаблі гострі і рушниці.
Гармати так потрібні на шляхах,
Ножі, кинджали, довгі гаківниці.

Козацьке щастя - чайки і байдак,
Меткі гранати, арбалети, списи...
Щоб не ступив на землю злий чужак,
Сідлали дужих коней, мчали риссю.

Лиш в перемозі - щастя козаків,
У відступі й поразці яничарів.
І скільки б не минуло ще віків,
Козацький дух не знищити хозарам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910533
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Valentyna_S

…

Півні марно кричать:
Зорі в темряві сплять.
Місяць чухає гостру борідку.
З-поміж хижих примар
Оком світить ліхтар,
Чимось схожий на квітку нагідку.
Хоч терпи, хоч ячи—
Все навколо мовчить.
Тисне з двору арсенове небо.
Хто ж мій сон налякав?
Може, сам заблукав,
А чи йти не бачить потреби?
Вже не ніч, ще не день —
Час прозрінь й одкровень…
Бачу: морок ворушиться тихо.
Свій покинувши схрон,
Серед сплячих ворон
Хвацький танець гарцює безвихідь.
Втретє півні кричать,
З ночі знято печать.
Білий голуб клює сни зі шпанок.
Де гірчавий полин,
Обрій маками сплив.
Врешті-решт… мандариновий ранок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910465
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Білоозерянська Чайка

Серце Океану

[i]Танок останній, ніби дотик серця,
Очей багатослівний діалог,
На глибу лайнер в темряві несеться –
Останній захід сонця багатьох.[/i]

Портрет красуні з «Серцем Океану»*,
Вантажний відсік… пристрасний роман.
Удар… Вода заповнює «Титанік»,
Закоханим лишилася корма.

[i]Та врешті все занурюється в воду,
Тримає їх дрібний обшивки край.
Стихає плач і стогін серед льоду –
Безжальна смерть збирає урожай…[/i]

Удвох коханим не плисти на шматі,
Джек в купелі лишився крижаній.
У тиші Роуз почала співати,
Благала: засинати ти не смій!

[i]Він говорив: ти мусиш далі жити!
- Не здамся, так! Я обіцяю, Джек!
…Став океан для нього вічним скитом,
Кохана ж спогад серця береже.[/i]

На місці катастрофи, вже сторічна,
У воду Роуз кине діамант.
З’єднає океан серця навічно,
Бо саме тут помре й вона сама.

[i]Враз оживе крізь час на дні «Титанік».
Їй Джек на шию вдягне медальйон.
Навіки разом на кормі кохані,
Серця яких так б’ються в унісон…[/i]
_______Сердце Океана_________
Последний танец на закате солнца,
Над головой – тревожный сгусток туч.
На глыбу лайнер в темени несётся,
Для многих солнца был последний луч.

И пишет Джек портрет необычайный…
В отсеке с грузом вспышкою – роман.
Удар. Водой заполненный «Титаник»
Идёт ко дну, осталась лишь корма.

Корабль сверхпрочный очень быстро тонет,
Влюблённых держит из обшивки край.
Стихают среди льда плачи и стоны –
У смерти нынче славный «урожай».

Вдвоём не поместиться на обломке,
Джек понял, что двоим не уцелеть.
Просила Роуз спутника негромко:
Не засыпай… прошу… во сне – нам смерть.

А он твердил: пообещай мне выжить!
Не сдамся, да! Держись, прошу я, Джек!
Уснул-таки… ушёл совсем неслышно…
Но не забыть любимого вовек.

Летят года… старушка вспомнит вечер…
И океану бросит медальон.
Ведь сердце Роуз он забрал навечно,
Уходит к Джеку и она сквозь сон.

…На дне играет весь в огнях «Титаник»,
И шепчет Джек, как искренне влюблён.
А бриллиант, по одному с преданий,
То их сердца, что бьются в унисон…

*«Серце Океану» – назва діаманту, який з'явився у фільмі «Титанік» (1997р.) Ілюстрація з фільму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910432
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Білоозерянська Чайка

Весна вдвоём – она всегда весна…

[i]Весна вдвоём – она всегда весна,
Тепло в цветке обычного жасмина.
Цена букета сердцу не важна,
Твоя любовь разгладила морщины.

Как в юности в тебя я влюблена,
И радости, и горе вместе делим.
Весна вдвоём – она всегда весна,
От солнышка до озорной капели…

Берёзок паре возраст нипочём:
Распустит косы милая блондинка,
Она всегда юна, когда вдвоём,
Ведь рядом есть вторая половинка.

Нам не нужны богатства, жемчуга –
Уютный плед, накинутый на плечи,
Расскажет, что тебе я дорога,
Любовью освятив весенний вечер.

Согреет теплотою твой жасмин,
Печаль, хандру навек от нас откинув.
… Несёт на крыльях журавлиный клин
Весну двоим… Ей не страшны седины…[/i]

/Вдохновила картинка с "Одноклассников"./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910398
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Lana P.

ПЕРШІ КВІТИ

Шовковий легіт зачепив крилатих,
Віддав їм ноти для нових пісень,
Щоб лунко завеснів новітній день,
Прийшло на землю мелодійне свято.

Із коконів листочки, ненароком,
Вискакують липучками на світ,
Вуста магнолій розпустили цвіт —
Впиваються, пахкі, ранковим соком.

Очей небесних сонячні софіти
Вихлюпують розніжене тепло
На вкрите росами землі чоло,
Співає серце — тішать перші квіти. 8/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910454
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Lana P.

ПЕРШІ КВІТИ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910454
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Lana P.

ФЕЇ (Дитяче)

Не метелики, а феї
Розгойдались на ялині,
Легковажні в них ідеї
І забави швидкоплинні.

Грають в хованки, веселі,
Заціловані вітрами.
Їм дерева — каруселі,
Розкидаються шишками.

В сонцесяйних переливах
Не побачиш їхню вроду,
Принесли весну на крилах
І пробуджують природу! 7/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910381
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Валентина Ярошенко

Кохання вічне

Тече річка повноводна,
Тихо хлюпає водою.
Чути з неї прохолоду,
Заворожує собою.

Море в неї закохалось,
У її чудову вроду.
Вона іншого чекала,
Не давало їй проходу.

Серце стукало від болю,
У полон горнула нічка.
Не було ріці спокою,
Та її кохання вічне.

Каже нелюбу: Не сердься,
Краще вже я обірвуся.
До коханого озерця,
Протечу по іншім руслі.

Балкою, полями бігла,
Та з коханим все ж зустрілась.
Озеро покрите снігом,
Почуттями обігріла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910327
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Веселенька Дачниця

Рецепти лікування

У долині горох в’ється,
На горбах буяє жито:
- Скажи, куме рідненький.
За що ж тебе побито?
- Не питайте, кумцю люба,
За ініціативу -
Я сусідці допоміг
Нарвати кропиви.
Теща поруч десь була…
І що її вкусило?...
Граблями добре провела
Нам по ногах і спині.
- Що, каже, волоцюго
Собі ти дозволяєш?
Он “корона” людей косить,
Мовби й не замічаєш…
- Тещо, моя рідненька,
До чого твої речі?
Насунь маску на лице
Й сиди собі на печі,
Бо "корона" - десь читав я,
Боїться дуже печі,
Лікування ж козакам –
Це кропива і гречка.
В.Ф.- 05.04. 2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910309
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Надія Башинська

КРАПЛИНА

Світ тонкий і ніжний, з маленьких краплинок,
що взялись за руки… То ж міцно тримай!
Даруй свою ласку усім, хто є поруч,
і ні на хвилиночку не відпускай.

У світі краплина - твоя є родина.
Краплина-домівка, краплиночка-гай.
У світі краплина – життєва стежина.
Ти поміж тих крапель себе відшукай.

У кожній краплині світ дзвінко сміється,
для кожної сходить яскрава зоря.
Тут м’ятою пахнуть всі ранки барвисті,
і радує цвітом медовим весна.

Хай радістю сяють маленькі краплинки,
хай сонячно квітне їх доля ясна.
У Всесвіті всі ми краплини-іскринки,
й маленька краплиночка - наша Земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Valentyna_S

…немовби тінь від вітру

Невже втрачаєш хист до ворожби, зозуле,
чи співчуваєш? Щось та й напророч…
Мов дика ружа запилюжена—минуле.
Бува, до нього доторкнуся хоч-не-хоч.

І навесні кульбаба розцяцькує пагорб
не сотнями, а тисячами жовтих сонць,
у вишині шукатиме лелека пари,
охриплий джміль потягне грітись до осонь.

А потім радість колихатимуть жоржини
довкола біло-голубих хатинок-скринь.
Між споришів, ожин зав’юняться стежини,
у далеч побіжать стрічати синю синь.

Вздовж вулиці постануть явори у рюшах.
Садки оглянуть і куценькі городи.
Нам, дітям, з-за межі стара сусідська груша
під призьбу нищечком підкидує плоди…

Це так давно було, що й роки посивіли.
У дверях перержавів не один замок.
Ні, ті оселі не котеджі і не вілли—
Та лиходіїв вже не стримає кілок…

Мов дика ружа запилюжена—минуле.
Життя, немовби тінь від вітру, промайнуло.

У 60-70рр. у селі хату господарі знадвору не замикали,
а просто спирали на одвірок кілок як знак того, що вдома нікого немає

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910264
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Амадей

Лебедина вірність не дає

Лебідь каже:"Знаєш, друже,
Хочу я лебідку дуже,
Добре нам було б у парі жить,
Ми б жили з другою в парі,
В щасті линули б за хмари,
І пили б оту щасливу мить.

Подивлюся я навколо,
Їх багато є, відколи,
Одиноке серденько моє,
Та з другою линуть в хмари,
І щасливим бути в парі,
Лебедина вірність не дає".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910294
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Lana P.

СВІТЛІ НОЧІ

Ти пам’ятаєш світлі ночі?
Удвох згоряли ми дотла,
Думки палаючі, урочі
Таємністю вкривала мла.

Уранці воскресали знову,
Немов нічого й не було,
У самоті вели розмову,
Кохання в душах розцвіло.

Окрилені злітали в небо,
Шляхи долали чималі.
Любов дається по потребі
На грішній та святій землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910250
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Валентина Ярошенко

Життя, як рідна мати

Буває тяжкість на душі,
Коли хтось хворий з рідних.
Побути десь на самоті,
З морем печалів різних.

Не показати їм сльозу,
Усмішку дарувати.
Нам перейти разом межу,
І Бога в тім благати.

Коли підтримують тебе,
Тобі здоров'я зичать.
Хвороба швидко відійде,
Настануть добрі миті.

Адже життя один раз є,
Ціну йому нам знати.
З ним щастя в кожного своє,
Життя, як рідна мати.

Воно вперед усіх веде,
І є надія в завтра.
Само себе не підведе,
Оберігати варто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910149
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Квітнева втіха

Квітнева втіха - променів палкий каскад,
Що гріє, вигріває вогку землю.
І непомітно молодіє тихий сад,
З бруньок ледь виглядає цнота-зелень.

Квітнева втіха - сірий блиск очей верби
У лоскотах розніженого вітру,
А в первоцвітах жовтих бавляться горби
І лісові поляни дружно квітнуть.

Небес корсетка вже розв*язує шнурки.
Раптово дощ на втіху барабанить.
І комашні потік втікає у шпарки.
Зливаються краплини у канкані.

Втішається завзятий теплий водолій,
І оживляє пустки малахітом.
Весною хочеться й тобі душевних слів,
Щоб серце квітло веселковим цвітом.

(Водолій - давня назва квітня)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Квітнева втіха

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Маг Грінчук

Синьогубий сказ

Владолюбство - це, наче, синьогубий сказ.
Б*ються люди ті, як пірати за баркас.
Українці! Де наш державний сильний глас,
Хоч у нас натура бунтарська, з барикад...

Нам потрібний лиш мирний і щасливий час.
Тож покажем їм наш прямий дороговказ.
Хто вогонь роздув? ...Впізнали - хто грабує нас!
Свідчить все: девіз, кермо і всі ціни враз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910198
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Lana P.

СУНЕЛІ

Де море вколисує скелі,
В ландшафтах хлюпоче вода,
Русалка на ймення Сунелі
Жила у Кита, молода.

Рухлива, весела, красива —
Сміялась у царстві рибин,
Волосся хвилясте, як злива,
А очі — то спалах вуглин.

Їй зорі були за прикраси,
А місяць — нічний оберіг.
Усі парубки були ласі
Пірнути до схованих ніг.

На камені, в сонячні миті,
Проміннячком гралась, в приплив
Рибалці потрапила в сіті…
Він душу її зворушив.

Злились почуттів акварелі,
Щезало закляття Кита,
З’явилися ноги в Сунелі,
Не стало вже більше хвоста.

Правдива любов — феєрична,
Як вічний вогонь, не згаса…
Вона — неповторна, магічна,
Бо творить в житті чудеса! 5/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910172
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Lana P.

ШЕПОЧЕ ДОЩ ВЕСНЯНИЙ…

Шепоче дощ весняні мантри —
Виловлюєм чарівний звук.
Сніги пустилися у мандри,
Вчувається ритмічний стук.

Струмки дзюркочуть в піруетах,
Загрались в шахмати поля —
У чорно-білих переплетах
Латками дивиться рілля.

В природі все таке мінливе,
Приходить вчасно, звіддаля…
Вмиває личенько сонливе
У медитації земля. 1/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910171
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Маг Грінчук

Не перший урок

Звістку про людину нам приносять люди.
Квітів аромат приносить легкий вітер.
..."Тонус життя зростає,- каже чоловік, -
Лиш в красі, в духмяності- сила цілюща".

Він пригадує в пишнім цвітінні жінок,
Бо парфуми мають ефект брати в полон...
Дівчина кожна в коханні, наче вогонь.
Дії ефірних олій не перший урок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910137
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Катерина Собова

Суперницi

У кафе в обідню пору
Дві суперниці зустрілись,
Із презирством і єхидством
Одна одну обдивились.

-Софочко,- вколола Міла,-
Не впізнала твого тіла,
Ти так різко споганіла,
Бо страшенно розтовстіла.

-Що ти, Міло, я вже в нормі,
Скинула потрібну масу,
Повернутись в гарну форму
Зовсім мало треба часу.

За два місяці до цього
Зайві кілограми мала,
На корову була схожа,
Як ти зараз - виглядала.

Як тебе я розумію,
А підтримати не можу,
Важко на душі, коли ти
На свиню поросну схожа.

Десь півроку, мабуть, треба
Доганяти кожну фуру,
Тоді тіло, що у тебе,
Буде схоже на фігуру.

Широко відкривши очі,
Слухала це все Людмила
(Ще ця відьма щось наврочить),
І так мило процідила:

-Зараз наш коханий Вася,
Відчайдушний парубійко,
Вже до мене перебрався.
Цьомаю. Бувай, Софійко!

Враз прощання обірвалось:
Біля них проходить Вася,
З ним блондинка довгонога –
А ця видра де взялася?

Спільний кавалер всміхнувся:
-Познайомтеся: Світлана.
Тільки-що ми розписались
І йдемо до ресторану!

Вже не стали Міла й Софа
Одна одну проклинати,
Подались в кафе, як сестри
Своє горе заливати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Всміхнись мені і пригорни до себе

Лети до мене пташкою, чи вітром,
Лети хмаринкою, весняним цвітом.
Лети коханням сонячного світла,
В саду черешня вже для нас розквітла.

Співай мені ти солов'їним співом,
Нехай дзвенять пісні ті переливом.
Торкаються до серденька коханням,
І роздають найкращі побажання.

Всміхнись мені і пригорни до себе,
Нехай радіє щастю нашім небо.
Нехай уста цілунками зіллються
І в унісон сердечка наші б'ються.

Коли розкине небо ясні зорі,
Підніме хвилю неспокійне море.
Ти навіть в снах до мене усміхнешся
Й зі мною ніжно, ніжно обіймешся...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910036
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Амадей

Коли я чую солов"їний спів

Коли я чую солов"їний спів,
Для мене щастя більшого немає,
Моя душа від радості співає,
Коли я чую солов"їний спів.

Коли я чую солов"їний спів,
Той спів мене у юність повертає,
І знову я, як в юності кохаю,
Коли я чую солов"їний спів.

Коли я чую солов"їний спів,
Я знову повертаюсь в свої весни,
І гріють серце почуття воскреслі,
Коли я чую солов"їний спів.

Коли я чую солов"їний спів,
Тоді для мене, вже не треба й раю,
Від щастя в грудях серце завмирає,
Коли я чую солов"їний спів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910021
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021

Амадей

Коли я чую солов"їний спів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910021
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021

Lana P.

ОСТРІВ ФЛАМІНГО

Ласки вітру, моря шепіт
Заколисують мене,
Твій чуттєво-ніжний трепет
Повертає у земне.

Десь весна пускає соки,
А на острові нема…
Літа вічного там кроки,
Дощовий сезон — зима.

На одній нозі фламінго
Прикрашають болота.
Грають зорі з ніччю Бінго,
Вранці — тиша золота.

Засмагає день грайливо
На хвилястих берегах,
Сонця усміх творить диво…
Шал і спрага на вустах. 29/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909955
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 05.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Тихі кроки

Я так твої любила тихі кроки,
Хоч серце юне стукало частіше.
А у саду блищали ніжні роси,
І неба голубінь була чистіша.

Я так твої любила тихі кроки
Під парасолем місяця чи сонця,
І насолода цитувала строфи.
Я прислухалась в тиші: чи не сон це?

Здалось одного разу: ані звуку,
Я все ж твої любила тихі кроки.
Троянд квітучих доторкались руки,
Пелюстками стелились сиві роки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021

Маг Грінчук

Небезпечна гра

Ненаситними стали наші хижі " люди".
Неспокійно в країні, мов небезпечна гра.
Братія байдужа... В краю стає безлюдно.
Наче пропав вогонь в очах, замість втіхи - страх.

Знов у пастки ми і парують злодіяння.
Ось притихли селища, міста. Зав*ялі дні.
Не збираються друзі, немає єднання.
Виринає темна сила, важка, мов граніт.

По усіх кольорах вже розійшовся свинець.
Там блукають тіні і світ не спить серед звань.
Хтось покинув народ, бо надів срібний вінець...
Твій кінець почався без віри, фаху і знань!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909931
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021

Маг Грінчук

Він не зайвий…

Кличе нас наука ціла, вчить ходити босоніж
По росі, траві, піску, стерні, гравію і хвої.
По утоптаних стежинах, наче при сплячім сонці
Шлях призначено пройти у духовному двобої.

Чим фактура ґрунту різноманітніша під нами,
Тим корисніші дії для нашого організму.
У собі вчуваєм Бога, світ квітне під ногами,
Де красуються сади, ліси, поле зеленіє...

Безліч рецепторів міститься у подошвах ступней,
Більш чутливих місць фізіологічно прив*язаних
З внутрішними органами тіла цих божих людей.
Добре знає і навчений чернець, що гріє м*язи?

Бо ходіння босоніж - вдячний ефективний засіб
Профілактики і лікування багатьох хвороб.
І надходить час найглибшій думі, ще він не зайвий...
День у день світ в земній турботі, щастя лиш в дорозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909856
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021

Lana P.

ВЕРБОВИМ КОТИКОМ…

Вербовим котиком розніжуєш нутро,
Голубиш душу лагідно, несміло,
Іскрою проникаєш в спрагле тіло,
Запрошуєш під парусинове шатро —

Моїх уяв, красою вишитих світлин,
Щоб упиватися п’янким розмаєм,
Стікаєш соками за небокраєм,
Шляхи долаєш між барвінкових стежин.

Бруньками відкриваєш цілий світ в мені,
Як сонцесяйна, найщиріша злива,
Моя ж ти, люба веснонько, грайлива,
Плекаєш радощі небесні та земні. 1/04/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909854
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021

Катерина Собова

Де заначка?

Виражав Микола Ніні
Невдоволення на кухні,
Був сердитий зранку нині,
Заглядав в миски і кухлі:

-Різні є в людей потреби,
І стосунки є хороші,
Лиш одне на думці в тебе:
Тільки гроші, гроші, гроші!

Невже жінці не цікаво
Скрізь навколо подивитись:
Чи наліво, чи направо,
Щоб на щось переключитись?

-Це брехня,- сказала Нінка,-
Я красива, як та пава,
Все шукаю, як та бджілка,
Бо допитлива й цікава.

Капітал в нас світом править.
Гроші - це не все, що треба:
Інше, що мене цікавить –
Де лежать вони у тебе?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909814
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021

Веселенька Дачниця

А вже весна

А вже весна, дивись - весна!
Із вітром грає сонце,
Але сумне, чомусь сумне
Душі моє віконце…

Он і пташина заспівала -
Радо весну стрічає,
Чом же людина не радіє,
Чому не оживає?

Чи запеклися у душі
Ті сумніви у масках…
А де ж поділася любов,
Людське тепло і ласка?

А чи нам, люди, не пора
Проснутися з весною?
Зірвати маски із душі -
Готовитись до бою.

Повимітати все лихе -
Зерном засіять поле,
Щоби родючою була
Вкраїнська наша доля!
В.Ф. - 20.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909150
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти

Руки теплі ти на плечі поклади
І мене у наші весни поведи.
Хай тікає із під ніг моїх земля,
У думках ти завжди мій, а я твоя.

Я дивлюсь у нічне небо, де зірки,
А життя чомусь розставило крапки.
Не дозволило зустрітись, розвело,
Ти поїхав залишаючи село...

Лиш коли упав на землю жовтий лист,
Малювала осінь пензлем образ чийсь.
Впали краплі, наче сльози, дощові,
Розмиваючи малюнки больові.

Уже снігом запорошила зима,
А тебе усе нема, чомусь нема.
Вітер стукає до мене у вікно,
Проливається із келиха вино...

Білим цвітом уквітчалась знов весна,
Вона також, як і я тепер одна.
Ми посидим разом з нею у саду,
Проводжає місяць зірку молоду...

Залишилися думки і мрії десь,
Ти ніколи більш до мене не прийдеш.
І не ляжуть теплі руки на плече,
Твій цілунок більш мене не обпече...

Лише пам*ять кожен раз туди верта,
Де лишились молоді наші літа.
І любов лишилась в серці назавжди,
Мій коханий, мій єдиний - тільки ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Відпочили (гумор)

Запросив бабу Федору, дід Митько в Карпати,
Поїдемо люба в гори на лижах спускатись.
Підігнав він " Запорожця" і відкрив дверцята,
Бабу зразу взяли млості, почала кричати.

Що то Митьку за машина, хочу " Мерседеса",
Посідали в неї шини, відпадуть колеса.
Хочу розкіш, салон в шкірі, щоб було тепленько,
В " Запорожця" кругом дири, він уже старенький.

Де тобі візьму я " Мерса" - Федоронько люба,
Ти ж кохана не принцеса, випали вже зуби.
Підгинаються і ноги, кийок підпирає,
А я тебе Федоронько всеодно кохаю...

Тож давай моя кохана, не вередувати,
Збирай швидко свої клунки, зачиняймо хату.
Не забудь костюм спортивний, двометрові лижі,
А ще бутель самогону, щоб розтерти "кри́жі".

Всілись швидко до машини і додали газу,
Довів Митько свою любку, до самого сказу.
Пролетіли перевали, мов в небі комета,
З баби усе позлітало, виправка атлета.

Повертай - кричить додому, бо вже помираю,
Я не хочу впасти в кому у чужому краю.
Потерпи моя Федосю, он уже і гори,
Будемо з тобою в русі, посміхнуться зорі...

Ось вже й база, тут трампліни і круті доріжки,
Віддихають Філіпіни, затишнії хижки.
Подивись моя Федосю, яка тут природа,
Чом не вдіта ти і досі, час марнити шкода.

Говорив Митько так ніжно до свеї Федосі,
А на гірках дуже сніжно, сніг лежить і досі.
Взяли вони палки в руки і стали на лижі,
Полетіли наче круки із гори до низу.

Баба враз зробила "сальто", зачерпнула снігу,
Краще б їхали на Мальту, зайнялися б бігом.
Та було уже запізно, про щось говорити,
Федоронька віртуозно уміла кружити...

Не зумів Митько догнати, любку свою милу,
Потім міг лише стогнати, бо немав вже сили.
Як додому повертались, вражень було повно,
Всю дорогу слухав милу свою невгамовну...

І з тих пір Митько нікуди, більш не виїзджає,
На Федоринії груди часто прилягає.
Лиш в думках не забувають, ту свою поїздку
Ті горби їх так лякають, зразу ломлять кістки...

ВІТАЮ ВСІХ З ДНЕМ СМІХУ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909731
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021

Lana P.

ЗАНУРИЛАСЬ…

Занурилась у глибину душі
Шляхи пізнати невідомі,
Злітають крила невагомі,
Вкривають дивним плетивом вірші.

З полону хочу вибратись мерщій —
Там потопаю, виринаю —
Немає ні кінця, ні краю,
Відчула в ній енергії рушій! 26/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909664
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Lana P.

МАМА ЛАМА

В мами Лами — дві піжами:
Біла, бежева у плями,
Шарф червоний для прикраси,
А на нім висять кутаси.

В мами Лами — довгі ніжки,
Кольорові босоніжки.
В мами Лами — шляпа в квіти.
Маму Ламу люблять діти. 31/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909663
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Думки беруть в полон

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_VQ6ZHygy8[/youtube]

Оте, що очі недобачать,
То серце враз усе відчує.
Воно не зможе вам збрехать,
Нюанси всі ураз врахує.

І скаже все, як воно є,
Воно не може помилитись,
Хоч правда болю завдає,
Нащо на правду тоді злитись?

Та не вгасає все ж надія,
І ти прискорюєш свій крок.
В душі ще теплиться та мрія,
Іще живий тепла ковток.

А, може, все це помилково,
Хіба в цім писаний закон?
Та все обдумуємо знову,
І ці думки беруть в полон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909661
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Lana P.

НІЧНЕ ШИТВО

Нитку тонесеньку — місячне диво,
Небо всиляє* у вушко імли,
Вишивка голкою йде терпеливо,
Срібло лягає на колір золи.

Замерехтіли зорі квітчасті —
Сяють прикрасами на полотні,
Заворожили сузір’я сітчасті —
Місяць сміється, співає пісні.

Під зорепадні танки хаотичні,
Зміни проходять у нашім єстві.
Долі у нас, мабуть, також дотичні,
Знаковий код на нічному шитві. 30/03/21

* Всиляти — протягувати нитку у вушко голки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909609
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Н-А-Д-І-Я

Чому ж тебе не зупинила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]

Згадаю все - і посміхнуся,
А як було це все ж давно!
Та я все рівно озирнуся...
Ніким - судьбою це дано.

Нащо?- питаю я у неї,
Для чого їй була ця гра?
Яка жорстока ця ідея,
Та ця історія стара...

Як часто в пам"яті спливає
Той незабутній один день.
Чомусь це пам"ять все тримає,
Що залишилася лишень.

Давно вже поїзд відійшов,
Не буде більше вже зупинки.
Вокзал був свідком тих розмов,
Які тривали лиш хвилинки.

Та серце все ж чомусь болить,
Чому тебе не зупинила?
Ось що зробила ота мить:
За нами двері зачинила...

Тепер було б все по-другому,
На зло жорстокій оцій долі.
Лишився присмак полиновий,
Що відчуваю мимоволі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909562
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 02.04.2021

Галя Костенко

Весна нарешті довгождана

Весна нарешті довгождана,
На старті зелень вся тремтить,
Сил набирає як востаннє,
Щоб ніби вперше розцвісти-
Дерева білим цвітом вкрити,
Як перед шлюбом невісто́к,
Ми знову будемо радіти,
Що ще один життя виток...
Не всі діждались ціі ве́сни,
Багато хто прийшов у світ,
Для когось крига врешті кресне,
А хтось складає заповіт...
Хтось пізнає цей світ як новий,
А хтось втомився від життя,
На все і всіх є Божа воля,
Світанок, день і забуття...
У кожного свій світ у світі,
Що називається життям,
Весні радіємо, як діти,
Бо у душі ми всі дитя...
Радієм щиро співу пташки,
Що кличе дзвінко так тепло,
Спасибі, що дозволив бачить
Нам Бог життя це торжество.
Відкриєм душу для добра ми,
І впустимо туди весну,
Поки ми з нею, вона з нами,
Дасть Бог, зустрінем не одну...
29.03.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909461
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 31.03.2021

Катерина Собова

Винна мама

У жіночім колективі
Ішли збори вже годину:
Засудили поведінку
Програміста Валентина.

Мало того, що п’яниця,
Іще гірші є моменти:
Бігає по молодицях
І не платить аліменти.

Валентин заграв словами:
-Розкажу все по порядку:
Ось стою я перед вами,
Як зацьковане звірятко.

Від народження навчили
Міцно втримувати груди,
Тоді пляшечку встромили
Мені в ротик рідні люди.

Дуже муляли сідниці,
Став на ноги вже спинатись –
То за мамину спідницю
Намагався я триматись.

Не дивуйтесь, молодички,
Що та пляшка мені мила:
Всі оці погані звички
Саме мама прищепила.

Тож закінчуйте це дійство,
Тут немає зла, чи свинства,
Блуд, пияцтво і бабійство
Вироблялося з дитинства!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909504
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021

Valentyna_S

Дубе-нелиню

На чисте тло весна кладе шовками візерунки.
Із нею заграє снігами вихор-скоморох.
Ти ж, дубе-нелиню, стоїш в торішніх обладунках,
Немов якийсь шляхетний лицар або ж премудрий волхв.

Бувалець древній, а не втратив анітрохи лоску.
Ще як блистить морозами натерта взимку мідь!
Нехай в холодну землю ви́крапне м’яку́шем-воском,
Та знов заграє в м’язах життєпрагна дужа міць.

Спитала би, з яких підземних течій п’єш наснагу,
Та знаю: навіть не кивнеш моїм словам услід.
А може, скажеш, що над нами маєш перевагу,
Бо тут, в діброві, весь твій мускулястий родовід.

Отут твої немолоді сини й дорослі внуки.
Зросли праправнуки чубаті —всі богатирі.
Старого діда слухають премудрої науки—
Їм байдуже, який людьми керує зараз вік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909466
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Lana P.

СЛОНИК ТОГУ

Там, де сонце, як ліхтар,
Виглядає вище хмар —
Гірко плаче слоник Тогу,
Бо малесенький комар
Укусив його за ногу.

«Не товариш ти мені,
То ж пищи собі в багні,» —
Тогу рюмсав у напрузі, —
«По своїй величині
Вибирай для себе друзів.» 27/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909463
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Lana P.

СОНЯЧНИЙ ДИСК

Сонячний диск у мандрівках — все вище
Кожного дня в березневій блакиті.
Вітер загрався, так весело свище,
Птаства підсилює звуки в ці миті.

Зажебоніли у танцях струмочки,
Квапляться радо на зустріч із квітнем.
Вибухнуть зеленню скоро листочки,
Вкотре природа в розмаї розквітне.

Солодко, любо купатись у ванні —
Теплих, розніжених променів сонця!
В небо злітають думки караванні,
В душах спалахують світлі віконця. 29/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909462
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Безіменна зірка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2FJfBvIRrc[/youtube]

Вечірня прохолодна літня тиша,
Уважно я вдивляюся в зірки.
Моя робота зараз найскладніша:
Чекати, доки зникнуть ці хмарки.

Знайти я хочу найновішу зірку,
Я їй надам твоє земне ім"я.
Зробити це не просто, дуже гірко,
Це для душі історія сумна.

Так кожен вечір я дивлюсь на небо,
Та як не помилитися мені?
Мені оту лиш відшукати треба,
Що світить яскравіше навіть в млі.

Та це вона, мабуть, вечірня зірка,
Що з заздрістю вдивляється на мене.
І миготить її проміння зрідка,
А, може, та, що зветься безіменна?

Тоді візьми собі його ім"я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909458
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні я з весною розмовляла

Сьогодні я з весною розмовляла,
В зеленім лузі, де збігав струмок.
Вона мені казки розповідала,
Тим додавала радість до думок.

Високо в небі, де вітри блукають,
Сховавсь у хмарах дощик - баловник.
Нарешті птахи в рідний край вертають,
Дарує день - весняний чарівник.

Відлунням линуть птахів передзвіни,
Вони радіють, як і я весні.
А краплі росянисті, мов рубіни,
Торкають сонця промені ясні.

Підсніжників схилилися голівки
І пролісків блакитний первоцвіт.
Угору лісу потяглись верхівки,
Неначе також хочуть у політ.

Весна за руку повела у поле,
Ступай за мною люба, крок - у - крок.
Дивись, яке широке й неозоре,
Вдихни повітря свіжого ковток.

Нехай душа зігріється коханням,
Нехай кохання вогником горить.
Весна мені шле теплі побажання,
А я ловлю цю незабутню мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909318
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

На столі букет півоній

На столі букет півоній,
А на лаві плед рожевий.
Тут лились розмови сонні,
Місяць зирив кришталевий.

З ним у свідках були зорі,
Бож і їм також цікаво.
Слухати чужі розмови,
А тоді ховатись в травах.

Він й Вона, а ще кохання,
Що заснути не давало.
Зірка згасла вже остання,
Сонце вранішнє вставало.

Ніч так швидко пролетіла,
Новий день не за горами.
У любові дужі крила,
Вона завжди в серці з нами.

На столі букет півоній,
Линуть запахи по саду.
Він тримав її долоні,
А Вона всміхалась радо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909421
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Н-А-Д-І-Я

І Я В ЦЕ ВІРЮ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aqMMOcXHArE[/youtube]
Можливо, ще зустріну я тебе,
І розповім, як я тебе чекала.
Я вірю в те, що доля нас зведе,
Але не біля цього вже вокзалу.

Тебе шукатиму очима серед всіх,
Можливо, десь почую я твій голос.
А ти прийти чомусь так і не зміг,
Щоб припинити у душі цей хаос.

Іду повільно і дивлюсь уважно,
Неначе він! Та ні - помилка знов.
А на душі так боляче й тривожно.
Уже не вірю... поїзд відійшов.

А, може, мене просто не знайшов...
А я була так близько, навіть рядом.
Я вірю, десь зустрінемось ми знов,
Так просто, на хвилинку мимоходом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909340
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Родвін

Води весняні

Прип'яті, річеньці
мого дитинства
присвячую.

Весняного вітру гарячі наскоки,
Струмочками змили пожухлі сніги,
Руча́ї злили́ся в бурхливі потоки,
А річка забула, що є береги...

Нахлинули во́ди, нестримно, в поля
І луки, скорившись, відда́лись розливу.
В буремних потоках, втонула земля -
Не може противитись шалу приливу !

Вирує ріка, розмела береги !
Вода розлила́ся, гладінь неозора !
Долина ріки́, заливні́ї луги,
Все це обернулось в безкрайнєє море !

Той берег далекий, згубився в тумані
І обриси йо́го - ген-ге́н, вдалині́...
Тож люди, давно вже, поли́шивши сани,
Усі, як один, пересіли в човни́ !

Он човен пливе на базар, з провіантом...
З копицею сіна, ледь барка повзе.
Під білим вітрилом - святкова шала́нда !
Госте́й, на весілля, з пісня́ми, везе !

А поряд із нами - велично і пишно,
Пливе плоскодонка, мотором гримить.
У рясі блискучій, кожу́хом укрившись,
Сам батюшка, гордо, в моторці сидить !

Гілля́ччя кущі́в ген стирчить з-під води,
На гі́лках - горобчики, сонечку раді !
А там, де були вчора зайця сліди,
Вже щука в траві́ причаїлась в засаді !

Хлопчисько при справі, в мисливських чобо́тях,
Тихе́нько бреде по порослій мілі́.
З остро́гою вибрався він на охоту,
Чатує на щук, що в траву підплили́ !

Наш дім на окі́ллі - в воді, з усіх бо́ків !
Це - острів, відтятий рікою в села,
Бо річка, в ті ро́ки - чисте́нька й глибока,
На всю широчінь, навкруги розлила́сь...

За плесами вод, постає Божий ді́м.
Під небом весняним, там ку́поли сяють.
Відправа Господняя служиться в нім,
На Паску, Вели́кодні Дзвони лунають !

Святковії дзво́ни, дзвінкі й урочисті,
В повітрі весняному, хвилями плинуть !
Над хвилями річеньки, росяно чистими,
До нас Благодатная Вісточка лине !

* * *

25.03.2021 р. - 26.10.2024 р.

[img]https://i.ytimg.com/vi/Rj9t0ifNgpw/maxresdefault.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909204
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Розпустилася краса

Стекли бурульки карамеллю,
Посіяв цукром слів і фраз мені,
А слайди березня пастеллю.
І ми удвох у повені весни.

У мерехкому ластовинні
Під кипарисом - карнавал зіниць.
І обіймались наші тіні,
І почуттів єдналась тепла міць.

Напій весни - десерт солодкий.
Вершки хмарин пливуть у небесах.
Сердець розкриті ніжні коди.
Любові розпустилася краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Така історія кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lL8F_WX8X4s[/youtube]
"Весна прийшла,"- шепоче вітер,-
Стрункій берізці край ставка.
І ти - найкраща в цьому світі,
Моя ти доля нелегка.

Та як до тебе дотягнутись?
Так хочу крильми обійнять,
До тебе, ніжна, пригорнутись...
Не міг ні з ким її зрівнять.

Не чула слів берізка ніжних,
Не до душі були слова.
Вона чекала зовсім інших,
І тільки ними і жила.

Це лиш для неї світить Місяць,
Проміння ніжне посила.
Нехай воно і слів не містить,
Душа все рівно ожива.

Така історія кохання:
Що недоступне - дороге,
Воно приречене - зітхання,
Та не бажає все ж друге...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909312
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021

Lana P.

ПРО ДУШУ (збірні мініатюри)

***
Усі ми від душі
Складаємо вірші.
У кожного — своя душа,
Прихована в словах вірша.

***
Душа, немов калейдоскоп в узорах,
В своїх чутливих пошуках, дозорах.
У доторках міняється, як квіти,
Із почуттів складає самоцвіти.

***
Кульбабовим насіннячком
До Вас прилечу,
Сонцесяйним проміннячком
В душі проросту…

***
Душа твоя — широка,
Висока і глибока,
Цікава і безмежна,
Буває і бентежна,
Як вітер-буревій,
І я запала в ній…

***
Плоть висохне і погляд посивіє,
Не страшно, коли тіло постаріє,
Шкода, коли душа марніє…

***
Ти — моя мука, я — твоє горе.
Наше кохання — світле, прозоре.
Вуста-пелюсточки шепочуть таємно,
Що наші душі злилися взаємно.

***
Краще вік самому доживати,
Ніж «бездушне» тіло цілувати…

***
Порвалась струна,
Розп'ята на вістрях,
Так рвалась душа —
Забракло повітря...

***
Мою душу торкаєш лиш ти
І здіймаєш високо до неба,
Вириваєш із лап самоти —
Більш нікого мені вже не треба.

***
Занапастити душу бійся,
Бо буде пізно — не жалійся!
Вона в просторах завжди вічна,
У людських долях — пересічна.

***
Сьогодні правила порушу,
Я замурую свою душу...
Ніхто мене вже не торкне.
А чи ж почуєш ти мене?

***
Мою душу на вузлик в’ яжи —
Не відчую вже болю.
У поліські вернусь міражі,
Там співатиму вволю!

***
Людська душа – криниця,
Цілющих вод потік,
Міцна, неначе криця,
Бринить із року в рік.

***
Ми живемо в долях пересічних —
Ти і я.
Видно так потрібно душам вічним:
Я — твоя.

***
Як не лежить душа, то й не накажеш
Любити Вас, хто вже давно не мій.
Два серця ланцюгами не пов’яжеш...
Холоне тіло в тишині німій…

***
Сипало, сипало, сипало
Сніжинками вволю.
Сіпало, сіпало, сіпало
Серденько в болю.
Віхола, віхола, віхола
Прямо у душу
В’їхала.

***
Сплелися душі глибоченько,
Теплом укрилися надійно,
І так їм ніжно, солоденько
Купатися в своїх обіймах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909289
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Якби ж лист знав

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DTKA7TWSz88[/youtube]

Колись ти сядеш край вікна,
Чекати сам вже будеш осінь.
Ти не чекатимеш дзвінка,
Хоч ще вчувається і досі.

І серце стиснеться від болю,
Так тихо-тихо защемить,
Бо ця гірка для тебе воля,
Тебе бажає так зломить.

Ти розумієш, що вже все,
Нічого двічі не буває.
Уже не скажеш "повезе"...
Осінній лист з дерев спадає.

Про що ти думати ще можеш,
Що так пройшли даремно дні?
Кому тепер ти все розкажеш?
Один тепер в самотині.

І знову лист осінній впав,
Сумні, мабуть, тепер його думки.
Якби ж лист знав, якби ж він знав,
Листать життєві важко сторінки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909173
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021

Маг Грінчук

Не скує нам душу лід

Світ дитинства, неначе казка переповнена світом.
Для душі зачаровані роки, а так необхідні.
...Щось чудове , що пам*ять несе упродовж всього життя.
Там свої діброви, сни рожеві, вчинки, там - юний слід.

Добре почуватися у світі рідним і собою,
Бути щасливим між щасливих на голубій планеті.
Кожна зірка в зеніті світила нашою судьбою.
Та одного нам знать не довелось - час щастя нас мине.

Мимохідь кинуте кимось слово добре чи глумливе.
Випадкова чиясь давня ласка й маленька образа,
Кривда, чи, навпаки, підтримка і на диво вродлива...
Лиш чому все це має здатність оживати та не раз?

Наче все відбувалося на неозорій планеті.
...Де ніхто із нас не повинен незнайдено зникнути.
Були ми тоді "немрущі", невмирущі, як головне.
І здавалося завжди всі будемо мати планиду.

Та ніколи не знатимо втрат і чути болі землі,
Будемо щасливі дитячою дружбою без вини.
Будемо завжди такі як є. ...Не скує нам душу лід.
І ціну ми знаємо потові і крові та війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909169
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021

Льорд

Навіщо твої очі пам'ятаю?

Ти заглядаєш в очі. Ні. Не треба.
У них - пустеля стихлих почуттів.
Яскрава зірка падала із неба,
Бажань ти загадати не зуміла.

Тепер при зустрічі чомусь (чому? - не знаю)
Враз обірветься в серці тятива.
Навіщо твої очі пам'ятаю?
Чому у них з'явилася журба?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909190
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Де межа?

Забави снігу із весною
Летить посланець від зими.
А в нас тепер "червона зона",
Хоч "SOS" кричи, в тривозі ми.

Весна у масці. Кряче ворон.
Вакцина сумнівів, острах.
Думок бентежних цілий ворох.
Як в шахах: знову хід і мат.

Роздвоєність, неспокій, в*ялість.
Безладдя, хаос. Де межа?
Довіри хоч би краплю, малість.
А сніг летить...Стоїть мажа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909133
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Lana P.

ГОРИТЬ В ДУШІ СВІЧА…

Горить в душі свіча із двох кінців:
Одна для друзів, інша — ворогів.
Нечасто так в житті буває…
Вона ж… удвічі зігріває.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909114
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Lana P.

ЩОБ ЗАСЛУЖИТИ…

Щоб заслужити у навколишніх повагу,
Зумій знайти в собі, людино, рівновагу,
Бо навіть океан розбурханий знаходить повний штиль.
Ти містиш, як і він: повітря, воду, сіль…
Додай зусиль!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909115
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Valentyna_S

Порцелянові лебеді білі

Батькам
Сині очі його із портрета
Умовляють: тримайся, дружино.
Чуєш, тиша виспівує ретро
Наших літ проминулих ужинок
Із загущених тернами нетрів.

Її погляд ковзнув по кімнаті,
По ще свіжім букетику лілій
Й порцелянових лебедів білих,
Зачудовану пару крилату.
Оберіг—їм піднос на весіллі.

Отой птах не покине лебідки
І до ирію ввік не полине.
Обійматиме щастя єдине,
З крил збираючи срібні лелітки.
Без журби не впаде ні сльозини…

Порцелянові лебеді білі—
Велемовний піднос на весіллі—
З-за межі залишився на спомин
Як подружньої вірності промінь,
Незгасимий в хмільні заметілі.
Порцелянові лебеді білі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909105
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Lana P.

ПІШЛО ДОБРО (Муз. М. Ведмедері - дитяча пісня)

Пішло добро по хаті,
І стали всі багаті —
На посмішки і радість.
Десь зникли злість та заздрість,
Сховалася гординя —
Погана господиня.

І ніде правди діти —
Допомагають діти —
Настуся і Олесик,
А також: котик, песик —
Для мами і для тата…
Сіяє щастям хата!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908847
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Lana P.

БЕРЕЗНЕВЕ

Прокидався сонний обрій
Під небесною дугою.
Перші промені, хоробрі,
Покотилися юрбою

Сонцесяйно, на землицю,
Розпливались акварелі,
Цілували круглолицю,
Розчинялися тунелі.

Тьма зникала поступово,
Привідкрилась ночі брама —
Появилась, гонорово,
Березнева, світла дама.

Свіжість вдарила у груди,
Розливалася струмками,
Линув спів пташиний всюди,
Скресли почуття між нами. 22/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908848
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Lana P.

ЗОРІ-МАРГАРИТКИ

Хто розкинув маргаритки
На небеснім полотні?
То зірок сіяють злитки,
Як підсвічники нічні.

Укривають хмари пухом,
Щоб не змерзли пелюстки,
Бубонять вітри за вухом
І шепочуть їм казки.

Опадають в мерехтінні —
Не вертаються назад.
На землі лишають тіні,
Утворивши зорепад. 22/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909113
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Веселенька Дачниця

Ой чом - чом, виноград

Ой чом - чом, виноград Слова до пісні
До калини в’ється? -
Молодий зубоскал
Регоче й сміється.

Ох, тому виноград
До калини в’ється,
Їхні серденька два
В унісон тай б’ється.

Молодий зубоскал
Регоче й сміється,
Без любові проживе -
Так йому здається.

Дивись, хлопче, на життя -
В нім – уся підказка,
Лікування для душі -
Це любов і ласка! В.Ф.- 20.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908792
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 26.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Бракує шепотінь

В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом
Були у тебе тисячі підстав.

В мою весну вдихнув ковток повітря,
Насичений співучістю сплетінь.
І досі мариться мені те світло,
Твоїх бракує теплих шепотінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908968
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Катерина Собова

Кисле i солоне

-Ти будь лагідним до мене,-
Каже милому Ілона,-
Коли гніваюсь, Семене,
Мене тягне на солоне.

І сама того не знаю,
Все хвилююсь, виглядаю,
Чимось кислим заїдаю,
Чи прийдеш - переживаю.

Сьома витріщивсь на милу,
Поглядом живіт окинув,
(Тепер схожа на кобилу,
А бодай би світ цей згинув)!

-О, це все мені відомо,
Вдома жінку й діток маю:
Якщо в тебе ці симптоми –
То вже я переживаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Valentyna_S

Там, попереду, далеч імлавиться

Там, попереду, далеч імлавиться,
Та видніють весняні штрихи.
Криленята лелечі не в’яляться,
Бо додому вертають птахи.

Покружляють терпляче над гніздами
(Чи торкався зимою борвій?).
Дим солодкий хапаючи ніздрями,
У домівці осядуть сирій.

Шиї витягнуть бузьки потішені
У подяці пташиним богам,
Позаяк твань, ґрунти розлемішені
Ліпші за краєвиди Багам.

Підбадьорять весну криком-клекотом —
Й забрунькується сад починань,
І пройметься душа дивним трепетом,
Повна смілих надій й поривань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909014
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Зелений Гай

А я по Саксаганского иду

А я по Саксаганского иду
Играет ветер с кудрями в игру

Такой же молодой
2 раза: Такой же холостой
Никто не позовёт его: "Постой!"

За шторками уже включают свет
За ними еле виден силуэт.

Он для меня чужой
2 раза: Ведь я же холостой
Никто во след не позовёт "Постой!"

А я по Саксаганского пройдусь
С весенним ветром мне милее грусть.

Уже не молодой
2 раза: Уже не холостой
Но я люблю, когда зовёшь: "Постой!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908996
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Маг Грінчук

Справа цього часу

Кожна людина індивідуально сприймає світ...
У житті багато проблем та нам треба навчатись
З допомогою плідної праці подолати слід.
Більше рішучості в задумах - справа цього часу.

Завжди сумлінність добрий правдивий дає результат.
Треба вільно духовно зростати, збагачуватись,
Не просити щастя за сльози чиїсь та хліба шмат.
Хай доля колюча та світ тужний і непогасний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908956
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Lana P.

СЛІДИ

Відкриті нам дороги чималі.
Куди іти — наш вибір та бажання.
Не залишаймо іншим — біль, жалі,
Лише — сяйливі блиски на прощання.

То ж научімося ходити так,
Мов ступнями цілуєм землю, люде!
Тоді не буде вірусних атак,
Для нас планета справжнім раєм буде! 16/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908321
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 22.03.2021

Lana P.

З ДНЕМ ПОЕЗІЇ! (Афоризми)

***
Поезія — відгук душі,
Відображений у вірші.

***
Поезія — серцевий гомін,
Лишає незабутній спомин.

***
Поезія — душевні ліки:
Сьогодні, вчора, і навіки...

***
Поезія — в кохання двері,
Думки лягають на папері...

***
Поезія — це зліт Пегаса,
В словах віршована прикраса.

***
Поезія це — дивовижний світ,
Грань слова, що карбує моноліт.

***
Поезія — це відчуття у такті,
Словесна подорож в життєвому спектаклі.

***
Поет майстерний, як коваль,
Для читачів кує Грааль.

***
Поезія, як перелітна птаха, — не безсила,
Бо ігнорує межі простору, щоб рвати крила.

***
Поезія — моя душа,
Хай строго судить сам читач,
Слова складаються в вірша,
Душі моєї він — слухач.

***
З тобою я мрію, млію,
В обіймах божеволію,
Без тебе я шаленію,
У читанні багрянію,
Полум’янію, німію —
Від поезії хмелію...

***
Справжні поети не пишуть ручками та олівцями...
Їхні думки ллються з серця чорнилами зі словами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908638
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021

Valentyna_S

Ні, не слабка ця дівчина…

Удосталь налітавшись у рожевім сні,
Розчервоніле сонця бгалося в світанок.
Торкнулось ніжно біглим променем фіранок,
Щоб мрії розбудить у дівчини в вікні.

Вона стояла й дослуха́лась до весни,
В котрої віршами в’язалися тиради.
О, скільки обнадій було в них і розради!
Як лунко розливалися її пісні!

В них радість і життя, людського щастя мить,
І метушливий по́спіх за думками літер,
Грядущих перемін п’янкий духмяний вітер…
В них душі молодих єднала диво-нить,

Струмки тягнули кучугури за гузир
Попле́скатись в муругім топищі калюжі…
Ні, не слабка ця дівчина, а духом дужа.
Сам Прометей у неї вірний проводир.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906304
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 22.03.2021

Valentyna_S

… не сердься, сивобровий Дніпре

Не буркоти, не сердься, сивобровий Дніпре.
Хто дослухається старечих научань?
Даремним був вчорашній з вітром спір твій.
З тобою згідні верби, та вони мовчать.

Журити полюбляєш втоплениць-русалок
За позирки лукаві й похітливий сміх,
Що будить дзвони сов у сплячих хащах балок
До лих. А їм ще хочеться любовних втіх…

Та годі, доста, ненаситні поторочі.
Дно всіяне без вас козацькими кістьми.
Ви чуєте, як хвилі жалібно рокочуть
Й читають пошепки до ранечку псалми?

Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908590
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 22.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

У тобі вічна сила

Відтінки, переливи кольорів,
Ранкова свіжість і повітря.
Палітра фарб, багатогранність мрій
І різнобарвність гами світу.

У тОбі серця радість і печаль,
Любов у тобі, ніжність квітів,
І ночі зіркова тонка вуаль,
І дня безмежне розмаїття.

Спиваю кожне слово, мов нектар,
Бо ти для мене насолода.
Поезіє, Господній вищий дар,
Не описати твою вроду.

Дукати для душі твої слова,
Крилатість янгольська у небі.
У тОбі вічна сила, бо жива.
Для мене ти - життя потреба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021

Маг Грінчук

Загадкова душа у дерев…

Яка багата і загадкова душа у дерев...
І особливо навесні, коли покриваються
Знов міріадами молодих листочків черешні.
Негучно кожен з них говорить на свій лад ожива.

І, наче дітвора, разом вони розповідають
Безмежну і нескінченну таємницю природи.
Невтомлено діляться красою, далі - плодами.
Росте таємниця, розвивається на свободі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908796
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021

Валентина Ярошенко

До дня Поезіїї

ВІТАЮ ВСІХ ІЗ СВЯТОМ,
ДОРОГІ МОЇ ДРУЗІ!!!

Поезія, Поезія,
Єднає покоління.
Нема вона обмеження,
То, Божий дар і вміння.

Приносить радість у життя,
Збагачує чийсь досвід.
Дарує світле майбуття,
До когось кличе осінь.

Навчає єдності усіх,
Збирає в рідне коло.
Підвищує комусь успіх.
І зичить добру долю.

Веде завжди вона вперед,
Як вірити й любити.
Не поважати лиш себе,
Потрібно в дружбі жити.

Поезія, Поезія,
То солов'їна мова.
Барвінком нехай стелиться,
Любов у кожнім слові.

НАТХНЕННЯ ВСІМ, БЛАГОПОЛУЧЧЯ І МУЗИ ЩОДЕННО!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908454
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 20.03.2021

Родвін

Купаючись в сонці й небес синяві…

Купа́ючись в сонці й небе́с синяві́,
Додому бреду, по зеле́ному лу́гу.
Ту́пцяю бо́сим, по стя́тій траві,
Співа́ю в весь голос, на ці́лу округу

Спеко́та мори́ла, стояв літній пал ,
Розси́пало сонечко ся́ючий жар,
Земе́льку, безжалісно, день розкалив,
Поко́си гарячим диханням сповив.

Трави́ці соло́дкий, п'янки́й, аромат,
Собою, неначе, весь світ заповня́є,
Лелека, безшу́мно, в блакиті ширяє ...
Цвірку́нчики, спішно, з дороги летять !

Мете́лики, па́рами, в та́нці кружляють,
Іди́лія, спо́кій, цика́ди дзвенять !

Злеті́в, поміж кві́тами, джміль, загуді́в,
Впало, здавалося, все у дрімо́ту,
При́страсть забу́лась, журба і скорбота
Лиш жа́йвір, у небі, мій слух полони́в...

Жайвір в зеніті, мале́нький артист,
Перли́нками, трелі навкру́г розсипа́є !
Мае́стро блиску́чий, найкра́щий соліст,
Співом прекрасним, весь світ наповня́є !

Не ква́пивсь ніку́ди - в траву́ впав на спину,
Свій по́гляд уту́пив в небе́с глибочі́нь !
І мріяв злеті́ти, земе́льку поки́нуть,
Ширя́ти між хма́рок, гайну́ть в височі́нь !

Соколом, в мріях, над світом полинув ...
Не ві́дав - коро́тка хвилинка спокою !
Крає́чок небесний, вже морок поглинув
Імлою злові́сною, як пелено́ю !

Я зразу ж схопився, та швидше в доро́гу!
Пітьма стрімко суне в небе́сну лазур...
Ну́ж-бо, дава́й-но, наляжу на ноги -
Бо зо́всім негоже потрапить в грозу !

Вітер, леге́нький, рапто́во з'яви́вся,
Ла́скаво ду́нув, з травою погрався...
Повіяв ліни́во, нараз збадьорився,
Рі́зко поду́в - і на всю розгуля́вся !

Вже хмара давно неба кра́й весь закрила.
Зненацька все вщухло, повітря як скло.
І ко́вдрою тиша все раптом накрила ...
Та гу́ркоти грому, здалі́к, донесло́ ...

Замовкли цвірку́нчики, стихли цика́ди.
Не чу́тні небе́снії спі́ви, рула́ди...
Жа́йвір затих у небе́сних глиби́нах.
Листо́чок застив, не тремтить на осині.

Довкі́лля заклякло у сму́тній тривозі.
Вже я не іду - я біжу́ по дорозі !
Пе́ред грозою природа застила.
Та ні́женьки легкі і мчусь я щосили !

Вітер, рапто́во, став прохоло́дний !
В спеку, нечу́вана, це насолода !
Лице́ вітере́ць, лиш ледь-ледь, освіжа́є
Та неба картина, невтішно, лякає !

Мо́рок, моги́льний, півне́ба відтя́в,
Так, що всю синь попола́м розкрая́в
Світ засліпи́ла страшна́ блискави́ця
Хитну́лась земля - гуркоти́ть громови́ця

Вітер сказився, став зовсім затя́тий !
Пилом дорі́женьку, враз заклубив !
І, підхопи́вши жмут листя, завзято,
Вихором в небі його закружи́в !

Кра́плями до́щик упав на траву,
Вимочив плечі й стерню́ лугову́.
Накинувся ли́внем і тут же відста́в,
Розси́пався градом, затим перестав.

Понурим свинце́м небеса затягну́ло...
Мо́рок важки́й, скрізь бурли́ть і клеко́че !
Небе́с синяви́ уцілі́в лиш кусо́чок,
А сонце, мабу́ть, у пітьмі потону́ло.

Хмари пливуть, громіздкі́ і холодні.
Су́нуть, клубо́чать в небе́сних вітра́х.
Над світом пану́ють, похмурі і зло́бні,
Віщують страхі́ття, негоду і страх.

Вітер скаженний, подув, як назло́.
Осини гілля́ку, із тріском, зірва́ло !
Копицю розки́дало і розмета́ло.
І мо́роком, щі́льним, навкруг облягло.

Берізка за зе́млю корі́нням вчепилась,
Тремтить вся і стогне, на бу́йнім вітру́.
Оси́нонька, аж до земли́ці схилилась,
Стоїть, надломи́лася та, не змири́лась !

Ніяк не здається лихо́му вихру́ !

В ревучому мо́році - жах первозда́нний ...
Розкра́яло світ, блискави́ця палає !
Скрути́вшийся вітер, униз, як прима́рний,
Хо́ботом, з хмар, до землі́, пророста́є !

Зви́вистий хобот, немо́в хижий спрут !
Реве́, як скаже́ний, все кру́тить і ни́щить
Кого́сь він шукає, все нижче, і ближче !
Секу́нда, миттє́вість ... І він уже тут !

Пори́вом зриває з корі́нням берізку,
Вітром висмикує, наче трави́ну !
Неначе били́нку, розтя́ло осинку,
Та і пожбу́рило прямо в бистри́ну ... !

Гу́ркнуло гро́мом - помилуй мя Біг !
Зе́млю шарпа́є, щосили, з під ніг !
Вітер колючий - не можна вдихну́ть !
Очі сльозя́ться - не можна зиркну́ть !

На зе́млю, потрібно би, па́дати ниць !
Прижа́тись обвити і, може..., спасти́сь...
Як матір обняти і міцно трима́ть !
Зубами вчепи́тись і не відпускать !

Корі́нням у неї, нараз, прорости́,
Бурі не дати у вись піднести́ ...

Та вихор, буре́мний, як гі́рська вода
Хитнув, підштовхнув і упасти не дав ...
На кри́лах жорсто́ких, у небо, підняв

І зе́млю, у мене, наза́вжди відняв ...

Мені це не сниться, я справді лечу,
У ди́кому реві, беззвучно кричу
- Боже ! Всеви́шній, я жити хочу́ !
Та Го́сподь не чує, про що я шепчу ...

І жити відміряв - покі́ль я лечу́ ...

Мелька́ють виді́ння, а може то снить ?
Життя промайнуло - в оста́ннюю мить ...
Пе́ред очима, життя всі картини !
Ось - я, ще дити́на, а ось - молоде́ць !

А ось я - в обі́ймах палко́ї дівчи́ни ...
А далі - цей вихор ? І, ма́буть, кінець ?
Скінчи́лись виді́ння. Оста́нняя мить -
Жа́йвір, прощально, в виді́нні брини́ть ...

Наразі, вже миті, як кра́плі сплили...
Лише́нь пустота, та ще - зо́йкіт землі,
Коли, до її, доторкну́лося тіло...
І зникли й хоро́ші, і спо́гади злі...

Лежу́ я покійний, уже бездиха́нний...
Закі́нчилось, раптом, буденнеє діло...

І ду́шенька бідна, напе́вно, востаннє,
На світ цей, буре́мний, ще раз, погляді́ла,
Поли́шила землю й страшний буревій,
У вись підняла́ся, спочатку несміло,

А по́тім, до суду госпо́днього, зми́ла...
Купаючись в сонці й небес синяві !

12-19.03.2021 р.

Фото https://stihi.ru/pics/2012/05/05/5943.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908552
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021

Катерина Собова

Економiка

Почали знання давати
З економіки у школі,
Легко все було вивчати
П’ятикласнику Миколі.

На уроці вчитель каже:
-Двадцять гривень кожен має,
Хто задачку цю розв’яже –
Бізнесменом скоро стане.

Тут не треба задніх пасти ,
Всі давайте міркувати:
Куди гроші можна вкласти,
Щоб прибуток з цього мати?

-На цю суму,- каже Жанна,-
Я куплю пучок розсади,
А як вродять баклажани –
Їх продам і буду рада.

Тут продовжила Агата:
-Можна виростити качку,
В неї будуть каченята,
Продамо - і є заначка!

Коля руку підіймає:
-Довго думати тут нащо?
Варіанти підбираю,
Та мені такий найкращий:

На ці гроші до бабусі
Я автобусом поїду,
Мій приїзд, тут не хвалюся –
Така радість їй і діду!

На квиток - я так міркую:
Двадцять гривень витрачаю,
День у них я погостюю –
Двісті гривень уже маю.

У нас родичі хороші,
Вони щедрі, їх багато,
На поїздки в гості гроші
Дуже вигідно вкладати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021

Маг Грінчук

У них закрита "ширма".

Лінуються люди осмислити все, що творять,
Осмислити своє призначення у природі...
В душі задуха, мов світом смуток верховодить.
Вже звірі дикі навіть кричать всесвітнім хором...

Матеріальні цінності підійшли до прірви.
Сьогодні наше людство в погоні за грошима.
Історію не знають, у них закрита " ширма".
Земному сонцю сьогодні людей не обігріть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908517
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 20.03.2021

Lana P.

РОМАШКАМИ…

Сяйливо-жовтими ромашками
Розквітло небо на нічному фоні.
Повиснув місяць між гіллячками,
Оливкою, на яворовій кроні.

На пелюстках гадав, міжзоряний, —
Лелітками вкривалось підвіконня,
Між хмар виднівся шлях розораний,
Повів думки мої... в своє безсоння. 17/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908419
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021

Lana P.

БРАТИК

Десять пальчиків маленьких — на руках,
Десять пальчиків, ще менших, — на ногах.
Дві маленькі ручки та дві ніжки —
Підростає наш Олесь потрішки!
Ніс один, два вушка на голівці,
Очі — дві сяйливі блискавиці.

Наче макові пелюсточки, вуста,
Хочуть звечора сказати, неспроста,
«На добраніч!» — таткові, матусі
І малесенькій сестрі Настусі,
Цілуватись залюбки охочі,
Та спокійної бажають ночі! 15/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908418
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Поезія - душі потреба (акровірш)

П-ромениста і неповторна
О-біймає і серце, і душу.
Е-легійна, а чи мажорна.
З-ірка в небі запалює думку.
І звучить вона особливо.
Я-к мелодія звуки доносить.

Д-отик ніжний - янгола крила
У-рочиста і мудра, мов осінь.
Ш-тиль морський в ній і шум буває,
І містичність, і зріла реальність.

П- равди сила - дев*ятим валом,
О-кеану глибінь. Актуальність.
Т-епло з нею у сильний холод.
Р-анок свіжий і вечір неба.
Е-(Є) любов, певно, в кожнім слові,
Б-ерегиня співучої мови.
А душі моїй - це потреба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908351
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021

Valentyna_S

Легенда

Просила Єва милості у Бога,
Бо чаша безнадій не мала дна.
В обіймищах студеної тривоги
Все каялась, бо винна в тім одна.

Рвав тишу вітер-холодій на шмаття—
Й здригалась жінка, й сірий білий світ,
В якім весна збирала мокре клаптя,
Смітило небо снігом, як на гріх.

Мов довбиші вдаряли у литаври,
Так дощ простуджений
бив по плечах,
А їй ввижалися Едемські барви,
Де тепло і безпечно, й серце наче птах…

Забагли жінку втішити сніжинки
В незатишній обителі новій,
І стали первоцвітами крижинки,
Надію даючи на краще їй.

Поїли квіти серце Єви світлом,
Стрічали з нею первісну весну.
Розкрилась в жінки радість ніжним цвітом—
Й вона вподобала земну красу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908388
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021

Н-А-Д-І-Я

НЕ РІЖ КОСУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3OkKpdepko0[/youtube]

Не ріж косу, тобі так личить,
Не псуй жіночу ти красу.
Росою вмий красиве личко,
(Красу людську в вірші несу.)

І не фарбована, звичайна,
Нехай в ній буде сивина.
Завжди причесана, охайна.
Коса для всіх - це дивина.

Тобі дивитимуться вслід.
І скажуть люди ненароком:
Зимовий тане в душі лід,
Ти зачаруєш кожним кроком.

Коса до пояса, красива,
Зелені очі, стрункий стан.
І скаже хтось: Вона - щаслива,
За цю красу я все віддам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908348
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Весна іде у вишиванці

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WKJX8DR4Qjk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DovSxcvGjTY[/youtube]
Весна іде у вишиванці,
Вінок із квітів і стрічок.
(Лежали ці наряди в скриньці,)
В руках підсніжників пучок.

Іде усміхнена, щаслива,
Летять за нею журавлі.
Зима назустріч кида зливу,
І показала цим жалі.

Весна задумалась хвилинку,
Та є що в відповідь сказать:
Про це прохатиме хмаринки,
Нехай повз неї пробіжать.

Нехай і дощ, щоб був лиш теплий,
Він від засу́хи все спасе.
Ну, а весна усе це стерпить,
Тепло все рівно принесе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908331
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021

Ніна Незламна

Березневий ранок

Березневий ранок… небо ледь сіріло,
Молода берізка, холодом сповита,
Затремтіли віти… знову побіліло,
Вночі завітала зимонька – цариця.

Снігу ледь сипнула та іще в короні,
Бач й пухкенькі хмари підносять сніжинки,
Хоча і... патлата, вже зруділі скроні,
Все ж скувала ріки, до весни стежинки.

Гляне в піднебесся, в надії берізка,
Розійдуться хмари і сонце ласкаве,
Поглядом зігріє… Що змерзла лебідка?
Проміння направить, до неї ласкаве.

Затріпоче серце і немов та птаха,
Віти - легкі крила, іній спаде низом,
А на поміч вітер, під музику Баха,
Вже ледь заспокоїть, втихомирить співом.

14.03.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021

Ніна Незламна

Березневий ранок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021

Маг Грінчук

Цікавий час

Своїми очима ось дивиться мені в очі весна.
Вся тишею мов озвалася, ще молода та ніжна.
В даль усміхається щиро і чисто... Зникла білизна.
Суєтність прийшла, скоро злетяться вже птахи голосні.

Гряде невідворотня, знаменна пора. Цікавий час,
В якому збудлива таємниця - щедра, горда врода.
Синіє небокрай. Свіжість краси природи манить нас.
,,,Іде весна, та повільно пульсує ще прохолода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908330
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021

Валентина Ярошенко

Буде життя, як казка

Знаю, знаю, що люблю,
Тільки тебе одного.
Сама собі признаюсь,
Не скажу тобі чогось.

Якщо знає чоловік,
Лише його кохають.
Вийде потім за поріг,
Усі про те вже знають.

Таємницю зберегти,
Вони того не вміють.
Що найкраща в нього ти,
Кому до того діло.

Інші заздрять вже чомусь,
Палки в колеса ставлять.
То знайде́ собі якусь,
Морально вони давлять.

Не кажіть про те своє,
Нехай буде́ загадка.
Не потрібне нам чуже,
Буде життя, як казка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908250
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 17.03.2021

Валентина Ярошенко

Тепло у кожнім слові

Така радість, коли всі разом,
Діти батьківський дім навістили.
Як нам набридло щоденне зло,
І всім хочеться доброї днини.

Така радість, коли всі разом,
Теплий чай, ті спогади чудові.
Ми згадали, що у нас було,
Гріло тепло у кожнім слові.

Така радість, коли всі разом,
Коли обіймають нас онуки.
Квітне весна, дарує тепло,
Дає природа нові сполуки.

Така радість, коли всі разом,
В ріднім колі пісню заспівати.
Щоби раділо все і цвіло,
Нас об'єднує любов крилата.

Така радість, коли всі разом,
На словах все те не передати.
Ніколи дійсність не проходить сном,
Краще майбуття ще будувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908114
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Валентина Ярошенко

Світлі були наші дні

Вип'ємо чари до дна,
За нашу щасливу долю.
Щоб бу́ла думка одна,
І хліба родили в полі.

Щоб співали солов'ї,
Завжди сонечко світило.
Світлі були наші дні,
Чекала добра година.

Весна радість принесла,
Збиралася наша родина.
Від душі іще слова,
Бо рідня, то завжди сила.

Всі зникнуть негаразди,
Сонце променем зігріє.
Не несуть нам спокій власті.
Так вони нас розуміють.

Сну не мають у ночі,
Стає апетит поганим.
Не достануть їх плачі,
Доходи для них лиш бажані.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908158
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не мовчи

Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Ти промов коханий хочаб слово.
Зорепади падають вночі,
Веде місяць з зорями розмову.

У тумани заховався ліс,
Мов горох, на трави впали роси.
Звуки по діброві розлились,
Вітер розмарин вплітав у коси.

Приспів:
А я нічку мій коханий і тебе дуже люблю,
Заживуть на серці рани, подаруй любов свою.
Нехай місяць світить ясно, посміхається зоря,
Збережемо своє щастя, ти лиш мій, а я твоя.

Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Розмовляй зі мною допівночі.
Про кохання тихо шепочи́,
Подивися милий в мої очі.

До нас місяць човником пливе,
Ти мене до себе пригортаєш.
У серцях любов наших живе,
А душа, душа тебе кохає.

Приспів:

Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Подаруй мені ковток любові.
Подаруй від серденька ключі,
Хай звучать мелодії казкові.

Хай почує про кохання гай,
Хай озвуться голосно трембіти.
Я тебе, тебе кохаю знай,
Так ніхто не буде більш любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Білоозерянська Чайка

Легенда про Чорну могилу*

[i]- Краще смерть! Не піду за пога́нина!
Сльози гірко Предслава лила.
Билось пташкою серденько зранене:
Хан хазарський – породження зла!

- Із коханим стрічатиму ранки я!
Якщо ні – то дорога одна!
Я не стану для нелюба бранкою,
Бо чернігівська горда княжна!

Суне нелюд-каган на них битвою,
Так накликала панна біди.
Військо славне княжну боронити йде,
Мнуть хазари їх мужні ряди.

Плач Черніговом лине дзвіницями:
У бою гинуть батько і брат.
В башті тужить краса білолиця та,
Не повернеш загиблих назад.

І з високої башти у теремі
Жінка-воїн зірвалася вниз.
Норовлива душа над озерами
Затихала у величі тризн…

Плаче вітром крізь час нещасливиця,
У душі її – повно вини.
На Чернігів з гори** вічно дивляться
Повні сліз юні очі княжни.[/i]

*до 398 річниці надання Чернігову магдебурзького права (27 березня 2021 року.)

** гора - мається на увазі курган Чорна могила висотою 11м, де за легендою поховані батько та брат Предслави.

/ Картина Б.Ольшанського «Берегиня»/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908085
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Білоозерянська Чайка

Юність, що живе в бузку

Розлучний дощ. Осмута за тобою.
У парку злива поливає квіт.
Бузок заводить, змучений, сумної ,
Весняний спогад тягне, як магніт.

Побачення в розквітлому бузкові –
Хвилює особливий аромат.
Повернуть мрії у літа казкові,
де ти і я… й веселки перекат.

Кохання перше – трепетне та юне,
Бузково-ніжне, щире та просте.
Ніхто не знав, що хмарою насуне
Розлука… І бузок наш відцвіте.

Згубили, змарнували теплу юність,
Лишили мрії під рясним кущем.
Тепер же, завдяки весні-красуні,
Роситься спомин, змочений дощем.

…Ти з’явишся у сквері хтозна-звідки,
В ілюзію повернеш боязку:
"Невже обом нам, вимоклим до нитки,
Потрібна юність, що живе в бузку?"

/Фото Олександра Шаварьова-Карапат./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908174
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Lana P.

ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ

Трояндовий цвіт
Опадає додолу.
Краса не вічна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908125
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Lana P.

МІСЯЦЬ ПІКЛУЄТЬСЯ…

Місяць піклується, правда, татусю,
Про кожного з нас, хто тут, на землі?
Пледом вкриває маленьку Настусю,
Зорі у небі пливуть — кораблі.

Сяйвом освітлює спальню кімнату —
Промені світлі, немов нічники.
Щіткою, наче вибілює хату,
Янголів шле, що немов двійники,

Фей-захисниць — хай пливуть до дитини,
Взявшись за руки, в омріяних снах,
Здмухує в просторі зайві пилини,
Що на космічних гуляють полях. 15/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908098
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Lana P.

ПОТАЄМНЕ МІСЦЕ

Візьми мене у потаємне місце,
Де тільки — ти і я на цій землі,
Здолаємо дороги чималі,
Відчуй мій клич, омріяна царице.

Дерева привідкриють нам завісу —
Пізнаєм їхню мудрість вглибині,
Птахи мовчатимуть у вишині,
Знайдем притулок на поляні лісу.

Впадемо просто неба у колиску
З пахучих трав, у тепло-літній день.
Серця співатимуть у такт пісень.
Повір мені, до мрії зовсім близько! 15/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908096
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Н-А-Д-І-Я

В житті втрачали ви когось

Чи ви втрачали рідних у житті,
Можливо, своїх вірних друзів?
То знаєте, як важко тоді йти
Тримають сльози, нерви у напрузі.

Життєві фарби вже тоді не ті,
Ну а життя по - іншому сприймаєм.
Хіба радієм так отій красі,
У час такий її не помічаєм.

Нам не хватає поряд рідних душ,
Яких ми чули поряд сміх і голос.
І з кожним днем жаліємо чимдуж,
Бо обідніло так життєве коло.

Коли дощі ідуть безперестанку,
Це плачуть ті, що втратили життя.
Піднімем очі - бачимо хмаринку...
Таке гірке оце передчуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908046
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Ніна Незламна

Ранок сьогодні

Раптовий дошик, міленький мжичить зранку,
Легенький шурхіт... чуть по останках снігу,
По склу краплини стікають й на фіранку,
У хмарах небо, та все ж несе він втіху.

Весна надворі, пробудяться фіалки,
Зима змирилась,тихенько відступає,
Хоч на останок, завіяла снігами,
Та все ж в надії підсніжник виглядає.

Де не поглянь проталини й під ногами,
Мов усміхаються крокуси рядами,
Синенькі й білі, й жовті подібні сонцю,
Приносять радість й натхнення всім поетам.

На серці тепло, з мрією у віконце,
Погляну в небо - « Гей, привіт» скажу хмарам,
Води вже вилили не одне відерце,
Але ж уйміться і підтримайте весну!

Хай промінь сонячний, приляже до землі,
А вітер вмить, рознесе радісну звістку,
Й на душі зразу – стане так добре мені,
Щиро бажаю -Друзі, доброго ранку!

15.03.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Катерина Собова

Экологiя й горiлка

Недалечко, біля балки,
Тут зібралися вже зрання
Всі мисливці і рибалки
Відкривати полювання.

Риби в сторожа купили,
Бо ставки тепер приватні,
Ліси теж переділили –
Хазяйнують люди знатні.

Біля гаю походили,
Хтось там стрільнув для годиться,
І багаття розпалили:
Є вже риба, сало, птиця.

Андрій качку взяв до столу,
Петро викрав стару квочку…
Юшка й каша вже готові –
Посідали в холодочку.

Одноразові стакани
Підключились до процесу –
Від найстаршого Степана
До найменшого Олеся.

Пішли тости, побажання:
За ліси, повітря й воду…
Головне у полюванні –
Щоб не нищити природу.

Грету Тунберг зачепили
(Шведську дівчинку згадали),
Скрізь кричить вона щосили,
Щоб довкілля рятували.

Виступ слухали Кіндрата:
-У мисливській кожній спілці
Треба Нобеля вже дати
Звичайнісінькій горілці.

Дякуючи їй, живими
Залишились зайці й кози,
Водоплавна вся пташина
Проживає мирно в лозах.

Гуси, вепри і лисиці,
Лосі і маленька білка -
Їх від смерті (це не сниться)
Відведе завжди горілка.

Нехай знають всі народи,
Що, росою ранком вмита,
Буде квітнути природа
Поки є в нас оковита!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908040
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Маг Грінчук

Це гірко бачити

Заплямлений кров*ю історичний процес -
Це збурювані ситуації, страйки,
Економічний кризис, війни, найманці...
Проява темних сторін істот - це прогрес?!

Чим більше багатою стає людина,
Тим більше витонченим стає її гріх
І шлях тривожний у неї... Живе, мов кріт.
...Чомусь так виглядає добру годину.

Провини всі залишились безкарними.
Злочинці керують нами. Всюди "дурман".
"Незмислені" часи ворог переймає...
Зарплати, пенсії підвладні жебракам.

Сьогодні люд не хвилюється даремно.
Буденний ритм і тарифи - щедрість влади.
Мов кулю у більярді всіх "загнати" раді.
Це гірко бачити, навіть чути ремство.

Ми бачим, зло властиве людській природі.
Вже не тримають рамки законів людей.
Суспільство наше колише світ. Що ж гряде?
Система стримування впала без згоди...

Нестійкі люди втягнуті в злочинний світ,
А хитрі зайнялись пишатись, "панувати"...
Хіба нелегше так інших розпинати.
Вони при владі, впевнені в собі, як слід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907978
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 16.03.2021

Ніна Незламна

Мов промінь сонця

Знов засріблились, білосніжні замети,
Я поміж них, напевно могла б замерзти,
Погляди наші і рука в твоїй руці,
Тепло і ніжність, назло зимі – розлуці.

Вогонь в каміні здіймається доверху,
Поміж дровин, тонких, не наганя страху,
Лиш загадковість у нім до очей іскрить,
В раптовім спалаху стріляє і тремтить.

Як почуття, що між нас завмерли на мить,
Вже від самотності, сердечко не щемить,
Мов промінь сонця, душі освітив сяйвом,
Коханий, любий, тож нам так добре разом…

Хоча сповитий березень, ледь у імлі,
Цьому промінню порадіймо і весні.

13.03.2021р.

Вірш до
картини з інтернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Яке воно людське те щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]

Веде омріяна дорога,
Та на шляху не заблукай.
Згадай усі перестороги,
І лиш омріяну шукай.

Здолай вітри, дощі, тривоги.
Не йди до цілі навпростець,
Лиш так дійдеш до перемоги.
Не увірветься хай терпець.

Навколо снігу кучугури,
Тобі так важко вже іти.
Але ж ти сильна, вір, натура,
Ти доберешся до мети.

Не плач, а смійся у дорозі,
Повітря глибше тут вдихни.
Ти все здолаєш, бо ти в змозі,
Сльозу непрохану змахни.

І ти уже на півдорозі,
Упав, стомився... не біда!
Лиш тільки крок і вже невдовзі,
Твоя упевнена хода...

Яке воно людське те щастя?
Мабуть, у кожного своє.
І досягнути тому вдасться,
Хто в нього вірить - воно жде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907925
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Білоозерянська Чайка

В Прощёное Воскресенье

[i]Прощенья просим в воскресенье –
Порой ведь поступаем грубо.
Тщеславны, злы, слепы, надменны
С родными – теми, что так любим.

Слова обид – острее бритвы,
От них – болезни урожаем.
Всё просим чуда мы в молитвах,
Святое часто нарушая…

Добро и милость в дефиците,
И часто речь похожа с лаем.
Потом взываем: «Нас простите!»
Так ничего и не меняя.

Период войн и эпидемий,
В валюте – совесть на продаже.
Ведь в нас самих сидит проблема,
И нужно начинать с себя же.

... Порой играем мы вещами,
Которые другого ранят.
Пусть Бог простит и я прощаю
Обиды, ссоры и обманы.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907952
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Прощай усім

Прощай усім, хто ображав тебе.
Лиш добре серце переможе зло,
Бо не стійкий нещасть усіх хребет.
Створи в своїй душі любові тло.

Прощай зневагу їхню, гіркоту,
Людей негарні вчинки, біль в душі.
Мабуть, вони упали в сліпоту.
За них молись. В прощенні лиш рушій.

Прощай, бо Бог усіх людей прощає.
Великодушним будь, й тобі простять,
Бо що творять, не відають, не знають.
В прощенні тільки буде благодать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така довга розлука

Візьми мої долоні в свої руки
І мені в очі ніжно подивись.
Між нами довгою була розлука,
Але любов лишлась, як колись.

Промов до мене хоч єдине слово
І розкажи, як жив без мене ти.
Так хочеться твою почути мову,
А ще з'єднати юності - мости.

Для тебе слів я зберегла багато
І зберегла ту трепетну любов.
Яка для нас творила з буднів - свято
І дарувала ніжності розмов.

Вона серця в морози зігрівала,
Весною нареченою була.
Букети квітів влітку дарувала
А восени до вівтаря вела...

Як добре, що зустрілися з тобою
Любов - тепло ще дарувала нам.
Вона була дарована судьбою,
Щоб нас за руки повести́ у храм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907955
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Lana P.

ЦЯТКОЮ В ПРОСТОРІ…

Тихо пливе між плантацій хмарин,
Цяткою в просторі, місячне диво.
Ніч реагує на світло вразливо
І виглядає між тисяч шпарин,

Бо довіряє всім серцем йому —
Тому, хто ніжить у променях ясних.
Так і кохання велике не гасне,
А прокладає свій шлях крізь пітьму! 12/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907900
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Lana P.

ЦЯТКОЮ В ПРОСТОРІ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907900
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Веселенька Дачниця

Виросла ти, доню

Березневе сонце розбудило хату: Тобі, доню!
Вісткою лелеки про щасливу дату,
У сузір’ї Риби з'явилась зірка нова,
А батькам на радість – донечка чудова!
У свитки дитячі вплітало підкову,
Сповіщало світу про людину нову.

І родини щастям повнилася хата:
Був тут сміх дитячий, радості багато,
Як хмурило днями - яскравіло сміхом,
Бо росло дівчатко рідним на потіху.
В сім”ї, чи навчанні – проблемним не було
Ростили на радість – всюди устигало.

Виросла ти, доню, знайшла свою дорогу,
Батькам залишила зажуру - тривогу.
Хай твоя дорога буде чиста й світла
Щоби ти, як ружа, радувала й квітла,
Щоб не забувала рідної домівки,
Щоби не сивіли у батьків голівки.

У житті твоєму хай лиш щастя буде,
Щоби пораділи з нами добрі люди
Зерном засіває, щоб родило поле,
Цвітом калиновим хай стелиться доля.
Жайворонків співи душу звеселяють
Усім нам, хто любить тебе і кохає…

Сокровенне завжди буде тобі сниться:
І рідна домівка, і душі криниця.
Бережи гніздечко, що звила у парі
Від грози людської, темнішої хмари.
Не гнися від вітру - в житті все буває -
Доля лиш завзятих береже й кохає.
В.Ф. - 12.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907722
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Білоозерянська Чайка

С Днём рождения, C. GREY!

[i]Поём сегодня дифирамбы Вам
По случаю – у Вас ведь день рождения!
Я в Вашу честь пишу стихотворение,
Кумир шарад и мастер анаграмм!

Ведь метаграмота и сло́ва каламбуры
И острые, и меткие у Вас.
А Ваши омограммы, игры фраз
Полечат от хандры нас без микстуры.

В поэзии пусть ждёт большой триумф –
Ведь жизнь поэта далека от прозы!
Пусть анаграммы вдохновляют и курьёзы
Ваш нестандартный и глубокий ум![/i]

С Днём рождения!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907860
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Ніна Незламна

Під знаком

А чи чекала, ти бабцю? Певно ні,
Бо під замком « таємно» - всі тримали,
І не наснилося тобі уві сні,
Онук з дружиною сина замали.

Немов промінчик потрапив в її очі,
Вже так раптово, скотилась сльозина,
На мить згадались недоспані ночі,
Як старша доня народила сина.

Яка то втіха і не тільки бабці,
І день народження в діда сьогодні,
Тож хай, все добре по життєвій нивці,
Будуть у правнучка щасливі будні.

А місяць березень - це ж вісник весни,
Хай промінь сонця придасть йому сили,
Нехай малюк, не знає жахів війни,
Щоб тихі ночі, зірочки світили…

Подумать тільки, вже вдруге прабабця,
Родина вся - бажає йому щастя!
Нехай на радість, хлоп`ятко підроста,
Мирного неба, здоров’я міцного!
Щастя на многії, многії літа!

12.03.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907840
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Маг Грінчук

Біль з пам*яті геть

Деякі відчуття у головному мозку...
Відбувається безсонного болю процес.
Свідчить, що з Вашим зубом щось не так, йде ексцес.
Вас наводить на думку, зубний лікар - козир.

Світ, знання та розуміння - причина болю.
В погляді раціональний намір, рішення...
Позбавляєтесь зуба - дум нервовий рівень,
Кресло, анастезія, лікар над тобою.

Час пройшов... Пацієнт залишає кабінет.
...Незабутній стоматологічний інструмент.
Добре почуватися, коли поруч твій кент.
Думку на волю пускаєш. Біль з пам*яті геть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907834
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Маг Грінчук

Звучить живе вогненне слово

Одна Україна у нас і одна мати.
Пророк та геній Шевченко Тарас теж один.
Художник і живописець - пейзажу майстер.
Поет, прозаїк, драматург та вітчизни син...

Це він є батьком літературної мови.
В його творах вся мова українська бринить,
Звучить музика чиста душевного слова
У всіх країнах світу. Тож летить вогниста...

Лунає з голосним, бентежно-гордим дзвоном,
Щоб засудили злочинців діти і внуки,
Щоб встала овіяна правда перед троном
Та зачитала вирок і вручила в руки...

Суворою красою мови на білий світ
Сьогодні теж звучить живе вогненне слово,
Бо обпікає душу Тараса "Заповіт"!
Зове прочистити джерела долі знову!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907818
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Думками повертаємось в минуле

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d_hqsriJ5gk
[/youtube]
Думками повертаємось туди,
Де нам було так тепло і комфортно.
У пам"яті лишились лиш сліди,
Та добре знаєм - це безповоротно.

Щасливими на хвильку можем стать,
І смакувать удасться нам роками.
І навіть час не зможе це забрать,
До подиху останнього - це з нами.

Заглянемо ночами крадькома,
Воно нас упізнає й посміхнеться.
Та за дверми давно все сімома,
Ніколи і нізащо не вернеться.

Ключі забрав цей невмолимий час,
Ось, що зробити може він із нами.
Та вогник із минулого не згас,
Бо часто ще приходить це із снами.

Та ми тоді не плачемо уже,
Хоч на душі так сумно і тривожно.
Як діамант безцінний бережем,
Єдине, що зробити час не може...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907814
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Lana P.

ХТО ВИ?. .

Хто ви є, щоб мені дорікати
І навчати як жити сповна?
Не посадите душу за ґрати!
Це — мій шлях, і пройду я сама!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907797
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Lana P.

ЩЕ ГОВОРИЛИ…

Ще говорили, але обережно,
Себе труїли так бентежно.
Скривалась правда, кинута за ґрати,
Забракло слів, щоб щось сказати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907775
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Родвін

Ве́снонька, миле́сенька, де ж ти забари́лась ?

[b] [i]Весняно-сніжна коломийка.[/i] [/b]

Ве́снонька, миле́сенька, де ж ти забари́лась ?
Талою водою, зра́ння, чо́м же ти не вмилась ?

Може ти із теплим вітром вчора посвари́лась?
Чи тобі зимова казка дуже полюбилась ?

Бо з хмарка́ми дру́жишся, ко́жен день вітаєш,
Вітруга́н, такий холодний, в гості заклика́єш,

З сонечком мабу́ть сьогодні зо́всім розсвари́лась!
А весня́на тепла днина, ма́буть, заблудилась.

Півні вже давно пропі́ли, швидше прокидайся !
З ме́рзлою земе́лькою, радо, привітайся,

З сонечком, на небокраї, зранку помири́ся,
На весня́ні дивні втіхи, ти, не поскупися !

Ми тебе́ так довго ждали, от і дочекались !
Пта́шок перелі́тних радо, з ви́рію діжда́лись !

Про́ліски давно розквітли, зеленіє жито,
Бу́дем ра́зом в ку́пі жити, в лю́бощах, до літа !

Тож давай, рідне́сенька, сили набира́йся,
З ненави́сним Лю́тнем Зимним, радше розлуча́йся!

12.03.2021 р.

Фото https://img.depo.ua/745xX/Mar2016/99600.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907785
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021

Ніна Незламна

Ото прорвало, так прорвало ( продовження)

На якийсь час хлопці розслабились,схилившись один на одного, дрімали. В проході між купе, проходила жінка, років сорока, пропонувала купити газети і журнали. Михайло визирнув у вікно, згадав про село - добре, що погода сонячна, здається, тут теж давно не було дощів. Напевно зустрічатимуть мене якоюсь автівкою. І вже посміхнувся, пригадавши очі коханої дружини і усмішку своєї кирпатенької доньки. Як добре, коли тебе чекають і зазирнувши на Максима, на плече поклав руку.
-Ну досить дрихнути, я скоро схожу, будемо прощатися. Але це лише на якийсь час, я тебе чекатиму в гості. Максим, потер руки, двинув плечами, озирнувся навкруги,
-От добре, за пів години і мій вихід.
Електричка зменшила швидкість,під`їжджає до станції. Кілька чоловік уже стояли біля дверей. Рукостискання, обійми, прощання…
Михайло спускався по сходах, на нього чекала усміхнена дружина з донькою.Сяючі очі, в них радість і трепіт сліз на віях. Максим спостерігав з вікна вагона, в душі за друга відчуває радість. Щасливий і вона така гарненька, сонячний погляд, дочекалася, ото почуття, видно.що кохає….
Двері зачинилися, електричка рушила з місця. Він повернувся на своє місце. Буквально за хвилини дві – три, в купе навпроти, різко піднялася літня жінка, двома руками підтримувала тіло чоловіка, яке хилилося на неї. Раптово гучно скрикнула,
-Миколо тобі зле?
Майже всі пасажири звернули на них увагу. Максим відразу зірвався з місця, за мить підтримував чоловіка, голосно запитав,
-Може у вагоні є лікар, чи попросити машиніста, щоб зробив об`яву, можливо є в іншому вагоні…..
Його увагу привернула дівчина, на яку він дивився з Михайлом. Різко піднялася з місця, на плечах поправила футболку, на поясі підв’язала легку хустину, кремового кольору, на шпильку зібрала волосся. З тонометром у руці підійшла до них. Макс здивовано дивився на неї, не встиг нічого й думати, як вона сміливо до жінки,
-Треба під язик покласти валідол. Маєте при собі ? Тут душно, можливо в нього проблеми з серцем.
Жінка, знервовано кивала головою, у руці уже тримала пігулку, щось говорила до чоловіка, намагалася покласти її в рот.
-Ну, давайте, ось так його підтримайте, я тиск зміряю, - поспішаючи, сказала дівчина і уміло одягла тонометр на зап`ястя руки.
-Нітрогліцерин він переносить?.- знову звернулася до жінки
- Так інколи приймає.
- Якщо є - не гайте часу.
Чоловік ледь відкрив очі, щось пробурчав, рукою доторкнувся до кишені на сорочці.
-В нього тиск сто шістдесят на сто десять - трохи підвищений і прискорене серцебиття. Не хвилюйтеся так, все буде добре. думаю, це з-за духоти в вагоні. Я закінчила університет імені Пирогова, тож на цьому трохи знаюсь.
Чоловікові стало краще, жінка обіймала його і слухала дівчину. Вона тихо, поспішаючи, давала їй поради, як діяти далі. І вже голосніше сказала,
-Зараз ще раз міряємо тиск, ви мене вибачте, але я на цій зупинці виходжу. Хочете визвіть швидку, а ні, то додому чоловіка везіть на таксі, так буде краще.
Максим, аж жахнувся, але ж йому теж зараз виходити. Трохи знервований,з пляшки випив води і зазирнув у телефон. Адже мав передзвонити батькам, в який час буде на місці та щось зупинило його. Майнула думка – хай краще надворі передзвоню, чи маленький, сам доберуся додому.
Дівчина з валізою, уже поспішала до вихідних дверей. Побачивши її, здвигнув плечима - бач, яка швидка - поспішив за нею. Пасажирів сходило небагато, Максим взявся за ручку її валізи,
-Я вам допоможу, думаю чоловік не ревнивий.
Її сині очі ледь засяяли, щоки зарум`янилися. Вона різким рухом голови змахнула з чола неслухняне волосся, привітно посміхнулася,
-Хто знає який буде, до ворожки не ходила.
Аж дух перехопило після її слів, йому здалося в нього ростуть крила. Він першим зійшов по сходах і тут же подав їй руку,
Давайте, ось так краще,- раптом обома руками підхопив її за талію, ледь підняв і тут же поставив на ноги. А легка, немов пір`їнка - ледь не вирвалося з уст.
-Я так зрозумів ви місцева,мабуть їдете з відпочинку,бачу засмагли, вам так личить.
Про таких люди кажуть - в кишеню за словом не полізе. Вона ледь вирячивши очі,з усмішкою на обличчі,
-Ні, не місцева, я з Ніжина. Дякую за комплімент та ні, швидше за все, так вирішили, бо я в такому одязі. Знаєте, відпочивала на морі, як кажуть - відірвалася від світу. Трохи, можна сказати на прощання захотілося бути модною. Ось і в дорогу так одяглася, все рівно ці штани викину. Адже в мене починається зовсім нове життя. Я тут, від університету в районній лікарні проходила практику. Тепер треба два роки відпрацювати, за фахом лікар –терапевт. Він тихо засміявся,
-Ви сказали попрощатися з молодістю… Ой,щось я не бачу тут жінки середнього віку.
Обоє засміялися. Направилися до виходу в містечко.
Думки ледь не розірвали голову на частини. Ото бач, а я її по одязі охарактеризував, недарма кажуть, зустрічають по одязі, а проводжають по розуму. А може в мене є шанс познайомитися ближче. А раптом пощастить, може й кавалера немає,але ж така гарненька, природна, чим чорт не жартує, можливо якраз на удачу. Ой, таке відчуття, що в мене щось прорвало й несе за покликом душі й серця. Спіймав себе на думці, що повторив слово Михайла – прорвало.
Неподалік від вокзалу запитав,
-То ви де вирішили зупинитися?
За мить, її хитрий погляд зупинив його,
-Ой та годі викать! Здається говорив, що тут не бачиш жінки середнього віку.
Раптово відчув прилив крові до обличчя, почервонів. Трохи ніяково заговорив,
-Та я що, я тільки –за. Надіюся ми, ще зустрінемося.
Вони стояли біля широкої дороги, що проходила від щебеневого заводу.
-А ти, що до когось в гості, так одягнений, зараз багато так одягаються в дорогу, чи десь тут працюєш охоронцем?
-Та ні, я місцевий лев, а чому лев,бо працював охоронником в магазині. А зараз з далекої дороги добираюся додому.
-І де це та далека дорога? - запитала, взявшись за ручку валізи.
- Та ми з другом Михайлом, він вийшов на одній із зупинок, приїхали з АТО. Правда два тижні були в реабілітаційному центрі, закінчився контракт, добираюсь додому. Думаю продовжити службу охоронником, на мене там чекають.
-А, хто? - не витримала вона, запитала і тут же стиснула повненькі губи, хоча очі бігали по ньому, чекала відповіді.
-Колектив чекає, а вдома батьки. Ой, я ж с тобою забарився, треба передзвонити, вони ж чекають мого дзвінка. Вибач, постій хвилинку, я швидко.
За кілька хвилин, поговоривши з мамою, запитав,
-То куди ти направляєшся? Вдома все гаразд, я тобі допоможу, не така вже й легка твоя валіза.
-Тут недалеко, я зупинюся в гуртожитку для працівників заводу. В ньому мешкає під час практики. Напередодні передзвонила, на якийсь час мені виділять кімнату. А завтра піду в лікарню, здам всі папери, вирішу питання з житлом. Можливо запропонують щось краще, як ні, то винайматиму квартиру. Здається, тут з цим проблем немає.
Збігали хвилини… Максим лише тепер помітив, що повітря зовсім інакше, чим в Києві, що вже говорити про схід України. Коли чув гучний гул грузового автомобіля, поневолі дивився в ту сторону, немов чекав чогось непередбачуваного. Як добре, що у нас тихо…Думки втішали його…
Коли вони вже стояли біля парадного входу гуртожитку, ледь схиливши до неї голову, запитав,
-То я маю надію на зустріч?
-Ну, якщо дуже хочеш, то чому ні? Правда мені ж треба все вирішити, знаєш, яку б кімнату де не знайшла, напевно в ній треба буде навести лад. Ну, ти ж розумієш, побілити, чи замінити шпалери, врешті повісити фіранки, щоб було комфортно.
Він слухав і весь час намагався дивитися в її очі, дізнатися, чи щиро говорить,чи може лукавить. А раптом хоче з ним пофліртувати та й на цьому кінець. Не думає про сімейне життя, а чи захоче піти зі мною під вінець, ну звичайно, якщо я їй подобаюся. А чи захоче, ще й далеченько від родини. Ой,захопила вона мене в свої сіті.Та раптово пригадав,
-Ой, ми ж не познайомилися!
Гучний сміх привернув увагу охоронника, що стояв за скляними дверима,
-Ви, що до нас?
Вона озирнулась і тут же, ласкаво дивилася на Максима, немов огортала теплим поглядом,
-Так- так,через пару хвилин.
Уже усміхаючись один до одно, знайомились. Легке рукостискання, він на якусь мить затримав її руку. Почувши ім`я - Надія, відразу подумав- мабуть моя надія, яку я завжди тримаю в серці, що все має бути добре.
Минуло три дні… Максим відсипався після теплої зустрічі з батьками , з тіткою Марією (по батьковій лінії) та з друзями. Вчора побував на роботі, попередив, що за тиждень, буде готовий приступити до своїх обов`язків. Позмінна робота його влаштовувала та й чому не тішитись, адже зараз не всім повезе влаштуватися відразу.
Михайлові написав СМС, що вже вдома. Але йому дуже кортіло розповісти про знайомство з Надією. А поки ж, сам собі зізнався, розповідати майже не було про що. Він подзвонив їй в той же вечір та вона відповіла, що ще все не вирішено, щоб подзвонив через три дні.
Хай йому грець, потягнувся в ліжку, з телефоном в руці, немов розмовляв сам з собою. За вікном сонячний день, а його наче лінь звалила з ніг. Проміння досягає обличчя, приємно пестило, відчував тепло. Від задоволення примружував очі і уже рахував - один, два, три… й голосно на всю кімнату,- Рота підйом!
Зірвавшись, прямував у ванну кімнату.
В квартирі пахло м`ятою. Сім`я пила чай, насолоджувалася запахом. Батьки переглядались між собою, але мовчали. Помічали, що в душі сина, щось відбувається. Але не хотіли турбувати запитаннями. Адже й так, два дні, як на допиті, що і як. Але всього не розповісти, багато чого під знаком »таємно».
Пізно ввечері, Максим стояв на балконі, декілька раз набирав її номер телефона… До душі підповзало розчарування, а може, просто розіграла мене… Так, як іноді поступають дівчата, щоб більше до себе привернути увагу. Та тут же відігнав цю думку – за фахом лікар, ой навряд чи буде фліртувати. Професія відповідальна та й після закінчення університету не така вже й молоденька, саме час звити гніздо.
Він так задумався, що коли на телефоні заграла мелодія, злегка здригнувся. Так, це дзвонила вона. Мов та пташка щебетала,
розповідала про роботу, про те, що вже наклеїла шпалери і на вікно повісила нові фіранки. Їй на пів року дали дозвіл на проживання, а згодом вирішать, як бути далі.На жаль, в містечку в цей час нових будинків не будували.Приватні квартири, люди здавали в оренду під офіси, тільки там виконувались ремонтні роботи. Йому здавалося він би слухав і слухав її, тому й не наважився перебити і .запитати, чому не подзвонила раніше.Адже вже й справді була пізня година,чекав поки закінчить емоційно розповідати про себе. Нарешті вона, немов підбила підсумки,
-Ну от, здається я тобі про все розповіла.Ало, ти мене слухаєш?
-Звичайно, не хотів перебивати. Я зранку чекав твого дзвінка, сама наклеїла шпалери, хай би прийшов допоміг..
-Вибач, просто незручно, адже ми зовсім мало знаємо один одного.
-Давай зустрінемося завтра, о котрій годині ти закінчиш роботу?
- Гадаю, десь о шістнадцятій звільнюся, не раніше.
- То я підійду до лікарні.
Вони, ще перекинулися кількома фразами і побажавши один одному доброї ночі, попрощалися. Зоряна ніч… ніч роздумів і сподівань, ніч спогадів і світлих мрій, а зорі немов колихали їх, заводячи в таємність ночі.
Наступного дня він зустрічав її біля лікарні. Вона вразила своєю чарівністю. Одягнена в сукню блакитного кольору, яка підкреслювала фігуру, дуже пасувала їй. На обличчі, ні гриму, ні помади, волосся спадало не плечі. Він перед нею стояв бадьорий, усміхнений, чорне волосся злегка пристало на чоло, деінде виднілись краплі поту. Напевно так поспішав - зробила висновки й легкою ходою пішла вперед,
-Що думав, що поспішаєш на потяг і він тебе не почекає..
-Все може бути,- рукою торкнувся її плеча. Вона розвернулася до нього,ти щось хочеш сказати?
-Хочу ще раз подивитися в твої чаруючі очі. І запропонувати прогулятися до річки, у нас прекрасні місця, є на що подивитися. А потім сходимо в кав`ярню чи ресторан,
-Та ні, краще в кав`ярню, там публіка інакша, музика різна і весела, і тиха. Он у нас в Ніжині, можна навіть у кав`ярні послухати музику Бетховена і Баха « к Элизе»
-Ух! –вирвалося в нього, відразу взяв її під руку,
-Я десь читав, що лікарі люблять слухати музику цих композиторів.
-О, я обожнюю цю плавну музику, закривши очі, немов літаєш до піднебесся і наче чуєш, як вона піднімається і поступово десь далеко –далеко зникає.Та все ж залишає на серці тепло, приємне відчуття спокою і задоволення.
Його очі бігали по її обличчю.Вона коли говорила,злегка почервоніла і час від часу повільно закривала очі і также повільно їх відкривала.
То де ж було втриматися…. Він притиснув її до себе, .припав у поцілунку. Відчув, як вона на якусь мить завмерла, руками ніжно торкнулася його обличчя. Який то солод ті уста…він ледве відпустив її й немов соромлячись опустив очі. Вона ж, поправила волосся, усміхнулася, крутилась на одній нозі. Добре, що туфлі не на підборах - відразу подумав - напевно б так рівновагу втратила. Та лише мить, попрямувала навпростець, через дорогу, до річки.
В цей вечір, він майже опівночі повернувся додому.Хоч і подзвонив,що буде пізно та батьки все одно не спали. Коли вже вийшов з ванни, батько на кухні пив воду, запитав,
-Сину в тебе, що є дівчина?
-Так тату… є… І думаю, що скоро вас познайомлю.
Максим, вклавшись у ліжко, телефон поставив на зарядку і немов сонна думка копошилася в голові- тепер мені буде що розповісти Михайлу.
Уже минали серпневі дні…І вечорами до землі припадала прохолода…Люди збирали урожай і надіялися, що закінчиться війна,а її на жаль, наче й ніхто не думав закінчувати. На мирній частині країни життя продовжувалось за своїми звичаями
Надія й Максим зустрічалися два , а то й три рази на тиждень. Вона розповідала про свою роботу, а він про свій магазин і покупців, які інколи намагалися, щось поцупити. В суботу йшли в кав`ярню. До себе в кімнату, вона запросила його лише один раз, вважала, що непристойно залишатися один на один. Адже гуртожиток, є гуртожиток, тим паче тут жили і сім`ї. Навіщо їй якісь плітки, розмови. Містечко невелике, а люди не завжди без заздрощів. Гадала, що професія лікар, не має бути спаплюжена своєю поведінкою. Нівякому разі не можна до себе привернути увагу необдуманою поведінкою.
Максим же ділився з Михайлом.Звичайно чоловік,як дізнався,що вони зустрічаються, аж засвистів в телефон,
-Ой,то ти напевно точно по вуха закохався, ти немов в карти виграв, тобі повезло, де зараз ті дівчата, без макіяжу. Така гарненька, ще й лікар, велику пташку спіймав. Ой дивися, щоб ніхто не вкрав.
Після спілкування, Максим мав бажання зблизитися з нею, напрошувався в гості, але вона категорично відмовила. Він давно думав над тим, щоб познайомити її з батьками та не знав, вірніше сказати, боявся, що відмовить.
Минуло більше двох місяців… Одного вечора, Максим перед побаченням поговорив з Михайлом.Той, напевно щось святкував,був дуже веселий, його добряче висварив за нерішучість.
І він, як завжди після роботи, зустрівся з нею, в душі відчував порив, готовий був звернути гори.
Доволі сиро й прохолодно, вже майже голі дерева, під ногами шурхотіло листя. Вона взута в чобітки на підборах і в осінньому, коричневого кольору пальто, тулилася до нього,
-А знаєш я замерзаю, аж холод по спині, може підемо в кав`ярню, вип`ємо кави, погріємось , послухаємо музику.
Мабуть саме нагода відкритися… Рішуче підійшов до неї,
-Надійко, я вже давно хочу зігрітися, зігрітися в обіймах твоїх, пізнати трепіт твого тіла, твою ласку.
Вона позадкувала до дерева, очі полізли на лоб, це що з ним?
А він немов завівся і не знати від чого,чи пригадав слова Михайла, чи може теж проймав холод, розмахував руками. Несподівано пригадав вірш Юрка Ізрика - » Я жив би з тобою на дикому острові», закінчивши читати,
-І твої очі сині,мені вже давно не дають спати.
Поспіхом підійшла … рукою торкнулась чола,
-Ти часом не захворів?
- О, ні кохана що ти- гучно сказав і поцілував її.
Легенько звільнилася від обіймів,
-Ти знаєш такі вірші?
-А що? Ти лікар, любиш музику, а я люблю читати і художню літературу, і вірші про кохання. Ось послухай » Мені ти приснилась давно» Володимира Сосюри.
Вона, задивившись, як емоційно він читав вірш, кожне слово, немов пропускав через себе, трохи позаздрила йому. Як добре, має час, а тут вся література тільки про хвороби, про ліки.
Чи пожаліла, чи за покликом серця підійшла до нього, той погляд в очі, як промінь сонця, застигли в поцілунку.
А чи то кров по жилах так закипіла, він легко підхопив її на руки,
-Надійко, я тебе кохаю! Скажи для чого нам ці муки. Адже не діти, нам би радіти, що ми зустрілися. Для мене ти, як світла зірка на захмареному життєвому небі.
Кипіла кров, розходилась по жилах… поставив її на ноги. За мить припав перед нею на коліна, поцілував їй руку,
-Скажи ти підеш за мене?
Вона, не сподівалась на такі події, наче трохи злякалась, зненацька рукою прикрила йому уста і гучно,
-Ні не треба зараз обручки! Почекай! Хай потім!
І вже тихіше,
-Давай трохи почекаємо, адже я не знаю твоїх батьків. Як вони мене приймуть ? Напевно й мої батьки тебе побачити захочуть, перед таким відповідальним рішенням.
Як сніг на голову - її слова про обручку. І тут немов зрадів. От телепень, я ж її навіть не купив. В солодкому поцілунку злегка затремтіло тіло… відійшов в сторону,
-Ти права… я давно думав це зробити,чомусь не наважувався… Давай в неділю, я заберу тебе з гуртожитку,і познайомлю з ними, не бійся - вони в мене добрі. Тим паче нам з ними не жити. Бабуся живе в двокімнатній квартирі. Давно батьки її звуть до себе.Вона ж не хоче покидати квартиру, мені у спадок залишає.
-Гаразд, ось так краще. Гадаю поспішати нам не варто.
Немов сонячне тепло її підстерегла думка - а я журюся, де через три місяці буду жити.
Він провів її до гуртожитку, поспішав додому. Хода напрочуд швидка. В душі себе сварив, адже давно треба було купити обручку. Що я, як той індюк белькочу, розповідаю про тих покупців, а про основне забув. Михайло правду казав, відстаю від життя . А тут вже й посміхнувся, згадав його слова - це після його слів за нерішучість, мене так прорвало. Сам собі дивуюсь, навіть вірші пригадав. Але ж так давно їх читав, коли уже й не пам`ятаю.
На наступний же день, купив каблучку для заручин, в душі, за свою безпорадність, недолугість, знову картає, соромив себе.
В неділю моросив дощ….Максим зайшов до неї в кімнату,
- Привіт,- поцілував в щоку
Уже одягнена в пальто, перед дзеркалом, вона на шиї поправляла білий шарфик,
- Привіт! Щось така погода… і мені мій вигляд не подобається. Може гігієнічною помадою придати блиску губам? Що скажеш?
-О, ні-ні! Що ти люба! Ти маєш природну красу, саме нею мене приворожила. Я не вважаю, що накласти макіяж - це добре.Людина має бути такою, як є.
Від здивування піднялися брови,закліпала очима,
-Що справді?! Ну гаразд, тоді пішли.Он, бери торт, квіти,я вранці купила.
-Та це ж я мав по дорозі заскочити в магазин, купити.
Уже зоринки в очах, хитрий погляд, підморгнула йому,
-Маю свекрусі догодити, чи ти щось маєш проти? Це ж я до вас йду в гості, а перший раз йти в квартиру пусто не можна. Кажуть звичай такий…
Осінній вечір…телий і привітний, хоч за вікном все ще моросив дощ…Його батьки її зустріли привітно. Довелося розповісти про своїх батьків, похвалилася, що має, ще брата,який навчається в одинадцятому класі Тільки тепер Максим почув, що її мама в поліклініці працює медсестрою, а батько в Києві перевозить пасажирів на своїй маршрутці. Злегка хвилювався і червонів, чому не запитав про її батьків. А Надія вся розпашіла, позирала на нього, наче чекала підтримки.
Вони вже одягалися, Наталя Петрівна сказала,
-А, як же це ми познайомимося з батьками, так далеко.
Надія навіть усміхнулася,
-Думаю, ми до Києва потягом поїдемо, а там тато зустріне, маршруткою завезе в Ніжин.
Максим навіть поцілував маму в щоку,
-Дякую,а я вже думав, як це вмовити вас поїхати.
Надія задоволена гостинністю, мило усміхнулася,
-Дуже дякую. Приємно було познайомитися, поспілкуватися.
Вони йшли під однією парасолькою і їм не було тісно…. Він був на сьомому небі від щастя. Бачив, що вона всім задоволена, хотів залишитися на ніч в неї.
В нагрудній кишені його курточки лежала обручка,він відчував її і притискав до себе Надію. Надіявся, що цього вечора він одягне їй обручку і вкотре скаже ,що кохає її, не може без неї жити.
Минули зимові свята… Через тиждень після Водохреща в ресторані гучно грали музики. Надія і Максим,усміхнені,щасливі, танцювали перший танець.Родина й друзі задоволено спостерігали за ними. А Михайло – боярин на весіллі, вкотре запрошував гостей випити за здоров`я молодих і часто кричав гірко.

12.03.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907738
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Іскра не твоя

Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.

Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.
Для чого ці в душі німі дебати?

Багаття не розпалиш після довгих злив.
Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
І не шукай тепер торішнього мотив.
Я іскра не твоя. Даремний виклик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021

Н-А-Д-І-Я

НІЧ УКРАЛА СОНЕЧКО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nN9a0EYOBGs
[/youtube]
Прилетіла ластівка,
Сіла край вікна.
Ти така гарненька,
Чом же ти одна?

Загляда в віконечко,
Хоче щось спитать.
Чом немає сонечка?
Що їй тут сказать?

Ніч украла сонечко
Тепле, золоте.
Зажурилась пташечка,
Хоче взнать не те.

Чи живуть у щасті
Люди на землі?
Чи шляхи тернисті,
І тому сумні?

Подивилась в очі,
Відповідь така:
Дні темніші ночі,
Життя жебрака.

А ти пташка вільна,
Щастя пошукай.
Будь в дорозі сильна,
Біди всі здолай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907713
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021

Любов Таборовець

Скажи: "Кохаю…"

Скажи: «Кохаю…» квітами,
Що грають самоцвітами…
І серденько жіночеє всміхнеться лиш тобі.
З весняними привітами,
Дощами й снігом вмитими,
Дарують вони радість нам без суму і журби.

Скажи: «Кохаю…» ніжністю,
Щоб не було розбіжності
В тих відчуттях, що пристрасно так ніжаться тіла…
Здивуй мене незвичністю,
І пам’ятатиму крізь вічність я,
Як в почуттях тих трепетних згорала вся до тла…

Скажи: «Кохаю…» поглядом,
І потону я в спогадах
Про мить для двох щасливую, коли зустрілись ми…
Не відчували холоду,
Душа по вінця в солоді
Втішалася краплинками - сніжиночок слізьми…

Скажи: «Кохаю…» вірністю,
І щоб було це в дійсності.
Щоб ми в любові відданій жили, мов голуби…
Втішались щоб буденністю,
Кохались у взаємності
І промовляли з трепетом: « Люби мене…люби…»

11.03.2021
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907685
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021

Valentyna_S

Замальовка

Біснуються у березні завії
На кришталевій крапельці тепла,
А небо лебедіє й журавліє,
Бо вже весна. Весна.

Вона ступає обережно краєм,
До річок закликає береги,
Уверх піднятись просить шовкограїв—
А їм не до снаги.

Не втямить: сновидіння це чи прокид.
І первоцвітами не пахне сніг…
Відчуло сонячне проміння докір
Й заластилось до ніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021

Родвін

Прокинувся від дзенькоту крапе́ль… Підсніжник.

Прокинувся від дзе́нькоту крапе́ль,
В віконце тихо глянув - вже світає,
І ніжна помаранчева пасте́ль
Собою сніг весня́ний прикрашає ...

Леге́нькі двері, зо́всім не скриплять,
Тихе́сенько виходжу за поріг
І чую, як струмочки, скрізь дзюрчать,
То тане, тане жухлий, збитий сніг !

Як гарно ... Всі мої ще сплять,
Ласка́вий вітер ледь колише віти ...
В прота́лині, як вартові стоять,
На клумбі, серед снігу - первоцвіти !

Листо́чки ніжні, білі пелюстки́
В снігу́ померклому, мов пе́рли, сяють !
Підсніжника, тендітні паростки́,
Тріу́мф весни, в природі, провіщають !

Хай поряд змоклий, сірий сніг лежить
Та дивоцві́т, не забари́вся, а розцвів !
Мабу́ть, чарі́вний, милий первоцвіт,
За ру́ченьку весну́, вночі, в наш сад привів !

04.03.2021 р.

Фото "https://sambircity.gov.ua/2019/03/01/berezhit-pervocviti-3/"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907029
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 11.03.2021

Анатолій Волинський

Кент Заморський.

Кент Заморський.

За глибокими морями,
За високими горами,
Там де в преріях мустанги –
Оселились круті янки…

Туди тягнуться небогі,
Обплював чужі пороги…
Тверді бакси заробити,
Щоб на світі краще жити.

Де не глянете – повсюди,
Розлетілись наші люди:
Долі кращої шукають,
Чужі скріпи прославляють!

Бо за гривні – хлебнеш горя,
Не доїдеш і до моря…
Раз – лишився…будеш лямку
Волочити до нестямку!

Жінки гарні… злиднебродом,
Обізвуть тебе з народом…
Не відмолиш свою душу,
Хоч тряси її як грушу.

Навіть, деякі подруги,
За грошІ терплять наруги,
А в одній… (шикарна леді!)
Тільки шекелі у моді.

Хто за довгими рублями…
(Не навчили їх граблями!)
Хто – юаню гордість прОдав,
За китайця доцю видав.

Тіло там,.. а душу гріє –
Найславетніша надія:
Заробити на хатинку,
Щоб ростити в ній дитинку;

Щоби рідну мову знала,
Щоб родину поважала…
Йдуть на гріх і продаються,
Часом з демоном зі ллються:

Хто за злотий, хто за – євро,
Замість лілії, мов тавро,
На плечах завжди відзнаки –
Синяки від губ…Подяки!

Це не я …. Повірте, люди –
Від товариша пригоди(причуди)
Він колись був Новоградський,
А тепер він – Кент Заморський!

Не повірите! Хто знає!
День народження гуляє
В один день і тому ж місті,
Звідки Леся...Думи чисті!

Дорогі друзі, привітаємо з Днем Народженням нашого дорогого Леоніда (Новоградця) І вшануємо пам’яттю Великого Українського Поета – Лесю Українку. Рівно 150 років вона народилась в м. Новоград-Волинському. Уклонімся їй!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906002
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 11.03.2021

Lana P.

КРИЛА

З хурделей зіткане крило
Всю ніч мело, як помело,
Внесло засніжену неясність.
Невчасність —
Весна відкрила календар.
Зима сховалася між хмар,
Не віддає їй володіння.
Спасіння —
В довірі сонячній, теплі,
Що принесуть нам журавлі
З країв далеких, і на крилах —
В них сила! 1/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907320
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Lana P.

МІСЯЦЬ

В нього промінь — довгий ніс.
Виглядає з-за куліс
В спальню доні, крізь віконце,
Хоч округлий, та не сонце.

Перевірити мастак —
У кімнаті що не так?
Іграшки усі на місці?
Ніжки в Насті, зубки чисті?

Не бешкетниця вона?
Чи весела, чи сумна?
Вже вмостилася у ліжку
І читає чемно книжку?

Як устелиться пітьма,
Підпливає, крадькома,
До Настусі місяць знову,
У солодку ніч казкову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907556
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Lana P.

НЕ ТЮЛЬПАННИЙ…

Місяць березень в нас — не тюльпанний,
Із морозцем прилинув, снігами.
У хурделях вертівсь, невблаганний,
І неясність посіяв між нами.

Припорошені мрії ваганням,
Прилетіли у гусячій зграї.
Він прискорить дерев набухання,
Розкошлатиться у молочаї.

Вже проклюнулись проліски перші —
Там, де сонечка теплі цілунки.
Безперечно, він задум завершить,
Бо у нього — усі обладунки! 10/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907555
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет для тебе

В руках моїх троянди білі,
Тобі кохана їх несу.
Твої уста, мов вишні спілі,
Я сік вишневий з них зіп'ю.

І хоч зима на дво́рі в танці,
Не поступається весні.
Співають птахи оду вранці
І чути звуки голосні.

Моя лебідко, незрівнянна,
Для мене ти - весняний цвіт.
В моєму серденьку - кохана
І найдорожча стільки літ.

В очах твоїх любов іскриться,
Даруєш щастя ти мені.
З тобою наші таємниці,
Лиш знають зорі осяйні.

Візьми букет, голубко мила,
Трояндою завжди цвіти.
Кохання - то велика сила,
Його ми будем берегти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Веселенька Дачниця

Що сказати… карантин

Загорілись очі жінки:
- Чоловіче любий,
Стриг мене ти дуже гарно
Зосталась без зуба,
Тепер твоя допомога
Потрібна в покрасці -
Не хочу йти у цирульню,
Ну її до трясці.
Вже не дам голові ладу
Пофарбуй із заду,
Бо вона вся сивиною -
Зніми серця досаду.
- Ну, окей – говорить Вася,
Як скажеш, мій маман!
Дивувались навіть люди,
Коли красив паркан!
Викрашу твою голівку
Будеш – ясне сонце,
Яке зранку зазирає
У наше віконце.

І старався чоловік:
Кректав, сопів – красив!
Заглядав у правий бік,
Вправно вліво лазив…
Жінка змила з голови
Залишки від фарби...
Заясніла голова
Як веселки барви!
Оченята у обох
Стали, мов відерця…
- Що ж ти, Васю, наробив?
- Не плач, моє серце…
Що сказати... карантин,
Хвала новій моді!
Ще такої не було
Покраски в природі...
В.Ф.- 09.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907515
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Катерина Собова

Шанс холостякам

Прибула в село Маруся
З нареченим Домініком,
Познайомила бабусю
Із майбутнім чоловіком.

Тут старенька побажала,
Щоб жили довіку в парі:
-Для весілля буде зала
В ресторані, а не в барі.

Бо таке лиш раз буває:
Гроші ми на це зібрали,
Значить, вас Господь єднає,
Щоб розлуки ви не знали.

-Що ви, бабцю? Що за мода?
Не така у мене вдача:
Заміж один раз виходять
Некрасиві і ледачі.

Кожен шлюб у мене вдалий,
Я характер маю впертий…
Краще сядьте, щоб не впали:
Нік у мене вже четвертий!

Крапку ставити ще рано,
Тут не знаю я упину,
Бо одна із забаганок –
Ощасливити мужчину.

Не моя вина у тому
(Правила тотожні з віком)
Треба дати холостому
Шанси стати чоловіком!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Катерина Собова

Шанс холостякам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Ольга Калина

Встань, Тарасе, подивись

Встань, Тарасе, подивись
На Вкраїну нині:
Чи багато помінялось
В козацькій родині?
А чи вільно і щасливо
Живуть у ній люди,
Чи радіють, й лине пісня
Солов’їна всюди?
Подивися, чи впізнаєш
Ти Дніпро і кручі,
А чи гірко заридаєш,
Що ми - невезучі?
Бач, немає і донині
Ладу в Україні.
Прості люди в тім невинні,
Що ми не єдині.
І що в кожного ще досі:
«Його скраю хата»,
А при владі, "у корита",
"Жидівня" проклята.
Обдирають рідну неньку,
Як тоненьку липку
І кінця оцим грабункам
Ще досі не видно.
Нині знову в нас триває
Війна з москалями.
Землю кров’ю поливаєм
Й гіркими сльозами -
За синами матері
Виплакали очі.
"Ще не вмерла Україна" -
Слова ці - пророчі...
Ще не вмерла Україна
І не вмре ніколи.
Вірим - буде ще єдина
І здобуде Волю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907405
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021

Н-А-Д-І-Я

А весна блукає десь в дорозі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h2Sgi3vM_28[/youtube]

Напоїла очі я красою:
Квітами, веселкою, дощем.
І спиваю краплями зимою,
А зима слідкує назирцем.

Грається у піжмурки з весною,
То упустить, а то прожене.
Часом заворожить всіх журбою,
І сама сльозою потече.

День за днем вкрадає теплі дні,
Вийде сонце на погідне небо.
Ось такі зимові дні чудні.
Та весну чекаєм, пташок щебет.

На короткім поводку весну тримає,
Так, як нас тримають у житті.
Та надія десь в пітьмі блукає,
Все ж ми твердо вірим доброті.

А покищо холод, злі морози,
Може, десь промінчик промайне.
А весна, як мрії, у дорозі.
Доброта престолу досягне?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907381
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мені подарував весну

Ти мені подарував весну,
Проліски, а ще блакитне небо.
Я сьогодні просто не засну,
Не засну коханий мій без тебе.

Ти мені подарував любов,
Ніжну, ніжну, як весняний вечір.
Поцілунком доторкнувся знов
І зігрів мої холодні плечі.

Ти мені подарував себе,
Як же я коханий цьому рада.
Нас весна у юність поведе,
Засолодить ніч цю шоколадом.

Ти мені подарував зорю,
Вона буде нашим талісманом.
У долоні відблиск цей ловлю,
Щастям нас розбудить тихий ранок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907394
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021

Маг Грінчук

Це не спів пташиний…

Україна була колись символом миру,
Символом людяності і ще, навіть прогресу.
Зараз трусить країну лихоманка віри...
Почуття єдиної родини має стрес.

І нема злочинцям судового процесу.
Никне все у державі, що кров*ю підтекло...
Ось хитнувся в течії народ... Росте ексцес,
Бо на запах влади всяке лізе хиже зло.

Люд, задивляйся, дивуйся чи далі німій.
Прокує чи зозуля тобі, хоч долю вві сні?
Українська земля, мов полігон чужих мрій...
Хай озветься у Вас патріотизм, мов той гнів.

Хай озвуться в душі всі слова "Заповіту".
Заповідь Тараса Шевченко - клич пророка.
В ньому любов, серця щирість і мудрість світу,
Із життям правдивим без прикрас, але з добром.

...Підняли знов зарплати собі владні "друзі".
Час надходить пройдисвітам милити шию.
Досить скубати нас і бюджет, гріти руки,
Досить труїти людей! Це не спів пташиний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907354
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Слово патріота сутнє (до Дня вшанування пам*яті Т. Г. Шевченка)

Життя коротке. Сорок сім,
Але у "Царстві Духа" він володар.
Талант його - взірець для всіх,
Бо словом вів суспільство до свободи.

Глибокий лірик, драматург,
Творець поем. І графік, і художник.
Митець сміливий, наче тур.
Він вірив у народ, в його спроможність

Здобути кращеє буття.
Минулим переймався і майбутнім.
Пророк народного життя,
Бо кожне слово патріота сутнє.

То ж закликав до боротьби
І мріяв про щасливу Україну.
Слова Шевченка - це скарби,
Дороговказ в житті народу й нині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907348
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Білоозерянська Чайка

Тюльпанам

Душа тендітна тягнеться до світла,
Від теплого - розкриється тюльпаном.
Жіночим щастям так вона розквітла,
Краса її від того, що кохана

Хай буде жінка ласкою зігріта,
Вона ж бо невибаглива в потребах.
Зі снігу йде незламним першоцвітом,
Життя жагою тягнеться до неба.

Не називайте жінку ви слабкою,
Ми для родини зрушимо і гори.
Бо на плечах у «квітки» отакої
Робота, діти, дім, ошатність двору.

Тож крутимося ми без перестану,
(Про будні не одна такі розкаже.)
А свято - розквітає від тюльпанів:
Яскравих..сонцесяйних... з макіяжем,

Промінням - усміх березнево-щирий.
Весна, здається, жінку обіймає.
Я побажаю українці миру,
І щастя у тюльпановім розмаї...

Зі святом! Квітування всім бажаю!

/Фото Slava Kushvalieva /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907265
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Білоозерянська Чайка

Тюльпанам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907265
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Білоозерянська Чайка

Молоко

[i]Як пахне сіном затишний сарай,
Терпку духмяність зберігають стіни.
Бабуся доїть кізку. Я – дитина,
До козеняти шепочу: Чекай!

Діжде́мося удвох з ним молока,
В цій справі заважати не годиться.
Біленька цівка падає в дійницю...
Як нетерпляче кожен з нас чекав!

Бабуся на малечу позирне –
Крізь марлю мусить молоко зцідиться!
П’ємо солодке, з пінкою, парне
Дівчатко, козенятко й наша киця…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907221
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Валентина Ярошенко

Вам вітання, дорогі жінки!

Раз в рік наше свято буває,
Іде до нас разом з весною.
Із святом всіх жінок вітає,
Із їх душевною красою.

Любіть жінок і поважайте,
Продовжують вони людський рід.
В о́бразі жінки: сестра й мати,
донька, бабуся- радують світ.

У красі жінки- краса весни,
Порівнюють маму з весною.
Тепло у душах здатні нести,
Усіх зігрівають собою.

Вам вітання, дорогі жінки!
Радощів, любові і щастя!
Освічують шляхи Вам зірки,
Обходять завжди негаразди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907292
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2021

Анатолій Волинський

Рання весна

Рання весна.

Дзюрчить в проталинах струмочок –
Блищить, біжить під сніг вода:
Провісник літепла – дзвіночок…
Гряде відродження хода.

В річках потріскалась крижина,
Торосить лід, несеться вниз…
Водою сповнилась низина…
Моква. Дивуйся і дивись.

Ще сніг лежить, а на полянці,
В галяві пролісок тремтить…
Неначе, виблиск рано-вранці –
Неповторима чуда мить.

Вже пробудилася природа –
Загомоніли вістові:
Ворони, галки! От порода!
Не сплять довічні вартові.

Защебетали у садочках
Веселі зграйки горобців,
При грілись сонечком в куточках
На радість селищних жильців.

На вербах котики пухнасті
Порозпускались на вітру…
Сльозить борознами берести:
Земля… вгощає дітвору!

Повеселішали дівчата,
Що поскидали драп-сукно
І в вишиваночках на свято
Смакують пристрасно вино.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907285
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Н-А-Д-І-Я

З чим порівняти можна жінку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM[/youtube]

З чим порівняти можна жінку,
На кого схожа так вона?
Чарівна жінка - українка,
Вона сама, немов весна.

Струнка, красива, граціозна,
Усмішка ніжна на лиці.
Звести із розуму спроможна,
Завжди за нею будеш йти.

Бо ти повіриш в почуття,
Про це відчує твоє серце.
Ти не узнаєш каяття,
Кохання це - світле джерельце.

Вона буває часто різна,
Заплаче мовчки просто так,
А потім в руки себе візьме,
В житті так сильна ти, однак.

Про вірне мріє все кохання,
Щоб полюбити тільки раз.
Не хоче вірить у страждання,
Любить не буде на показ.

Тож сотвори їм, Боже, диво,
Зроби щасливими в житті.
Для ТЕбЕ, думаю, можливо,
Дозволь з усмішкою їй йти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907283
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Весна і жінка неподільні (акровірш)

В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Ж-іноче щастя - навесні кохання.
І світ співає пташки соло.
Н-атхнення серцю, мрії та надії.
К-расиві, милі і мінливі.
А пахощі п*янкі, весняні вії

Н-агадують нам світле диво.
Е (Є)ство весни і жінки неповторне,
П-оліт фантазії безмежний.
О-горнуть ласкою, теплом мажорно,
Д-олають лихо і бентежність.
І оживають ніжним первоцвітом
Л-егкі, немов хмарини в небі -
Ь-
Н-а радість людям, втіху вітру.
І чари - від богині Геби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907177
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021

Н-А-Д-І-Я

А на землі ВЕСНУ не відмінили

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RAUphqIc5Jk
[/youtube]
Блакитна квітка визира з-під снігу,
В надії, що прийшла весна.
А навкруги узріла лиш відлигу,
Яка сумна для неї новина!

Тихенько вітер колихає квітку,
Він бачить, що вона така сумна.
Та на галявині від неї стало світло,
Вона прекрасна, як сама весна.

Стебло тоненьке і таке хитке,
Та все ж тримається щосили,
Її бажання так уже близьке,
Бо на землі ВЕСНУ не відмінили...

_____________________________
Бажаю всім щасливої ВЕСНИ!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907142
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021

Валентина Ярошенко

Найрідніше все ж своє / з гумором /

Галя гарна молодиця,
За що взятись в неї є.
І грудаста й білолиця,
На гріх усмішка веде.

Поморгає вона оком,
Щей бровою поведе.
Жінки дивляться з докором,
І порівнюють себе.

Мчать хто в штаніх табунами,
Що у відповідь в них є?
Розповісти вам словами?
Всі чекали лиш своє.

Тепер дурнів забагато,
Для них краще лиш чуже.
У родині ваше свято,
Найрідніше все ж своє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906996
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 07.03.2021

Н-А-Д-І-Я

І на оновленій землі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2QT6Bq_0i00
[/youtube]

В якій країні живемо,
Куди веде це влада нас?
Про неї мріяв наш Тарас,
Шляхом ми праведним йдемо?

І на оновленій землі,
Сумними ходять син і мати.
І всі обіцянки пусті.
Та доки ж будемо страждати?

Тебе ми згадуєм, Тарас,
Та не збулось пророче слово.
І сподівання зник запас,
Бо "слово" точно, як полова.

І де нам дітися тепер?
Кому в країні цій потрібні?
Твоїх пам"ятаємо сестер,
Нам по житті вони, як рідні.

І так проходить рік за роком,
Не кращі дні за попередні.
Думки торкають ненароком:
Чи внуки вилізуть з безодні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907133
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021

Веселенька Дачниця

Іскринки життя-3

На свято жіноче У великої душі
Затьохкало серце – Своя є шпарина:
Кишені порожні, Наташа - сьогодні,
А очі – відерця. А завтра – Марина.
*** ***
Була чогось Муся Лисиця сказала:
Зовсім нелюдима: - О, скільки чудес!
Микола заходив, Лежить собі слон,
А потім ще – Діма. До асфальту примерз.
*** ***
І як пережити У бабника Кості
Це свято жіноче? Був свій інтерес -
Логіка – зупинись, В об’ємі – машина…
А душа ще хоче… А груди – з колес !
*** ***
Нашого сімейного лікаря І що з отих слуг
Основних діагнозів аж два: Із народу узяти?
Іще молодий, то не хана… Живуть, як бомжі -
В легку путь - як сива голова… На мізерну зарплату…
*** ***
Гарцюють у дворі коти, Святкове вітання -
Картина яка! Кохання із тобою!
А мій милий на дивані, І раптом осічка…
Дає хропака… с в У матрац «головою»!
*** в Зі і ***
Кожна жінка - це унікум - я т Тож, бережімо наше – святе,
До всього своя позиція: т а І запасні - народні традиції,
Чоловіка любити – святе, о ю Щоби було кого любити,
Кума - народна традиція! м !! Коли головні, або в опозиції!
! В.Ф. - 04 .03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906969
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021

Маг Грінчук

Треба мужніти

Підриває обман соціальну безпеку.
Ризикує обманщик поховати себе.
Власна брехня навічно заткне йому пельку,
Бо дискредитує, навіть народ і тебе...

І в ошуканця інформація злослівна.
Любить такий зрадити і завдати шкоди.
Користується падло довір*ям " осліплих"...
І посилює ненависть до світу й вроди.

Та не думайте люди, що правда потоне.
Звідусіль її чути, лиш треба мужніти.
З Вами вона зможе і пробити бетони.
Треба мислити, бо це вміє навіть граніт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907051
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021

Lana P.

МРІЇ — У НЕБО!

Мрії — у небо, сма́га — до тіла.
«Не обпечися», — хвиля шуміла.
Схрещені руки під головою.
Обрій гойдає море дугою.

Крила чаїні видно, як коми.
Вкрита голівка брилем з соломи.
На узбережжя — води сувоєм.
Сяє пісочок, вмитий прибоєм, —

Теплий, м’якенький, наче із плюшу.
Бриз навіває солод у душу,
Сіль — на мольберті у незнайомця,
В серці у нього — промені сонця! 4/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906978
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021

Любов Таборовець

ОТЧИЙ КРАЙ

Шумлять тихо трави, в покосах отави
Пісню наспівну веде верболіз…
Берізок постава, в краю золотавім
Спомином душу тривожить до сліз…

Ті хвилі блакитні, в льонах лани літні,
Мов відзеркалення неба глибин…
На соснах столітніх, у ранках досвітніх,
Сяють смолисті разки намистин…

Річки мелодійні, в потоці спокійні
Серед квітучих лугів і дібров.
Думки елегійні, кохання омрійне -
Кредо життєве всіх вище основ.

А квіти барвисті лише у дитинстві
На нивах так манять, і рушниках…
В батькі́вськім блаженстві, в юнацькім шаленстві
Жили, немов бджоли у стільниках…

А там пахне м’ята, теплом ми обняті…
Хліб мамин з пе́чі, борщі і куліш…
І ікона «Розп’яття», в будні і в свята
В домі була оберегом раніш.

Нас зи́ми морозні, сніги віртуозні
Не лякали… Гартували, як сталь…
Мрії серйозні і думки грандіозні
Наші шляхи малювали у даль…

Весною лелеки вертались здалека
Серце їх кликав наш отчий поріг…
Що та небезпека, морози, і спека!?...
З галузок жде рідне гніздо у дворі!

Із часом частіше, у снах все миліше
Щасливе дитинство, юності час…
Де все найпростіше було найцінніше,
Пам’ять туди повертає всякчас…

02.03.2021
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906659
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 05.03.2021

Valentyna_S

Вода, акварелі і трішки таланту

Мазок. Ще мазок—це весна розмальовує простір.
Вода, акварелі і трішки таланту—так просто—
Й ховають замети зухвалі раніш ірокези
Під трепетно-білі подолки осики й берези.

Надмір самовільна. Далеко вона не аскеза:
Збитошно-чарівна й, скажімо, справжнісінька крейзі.
Тече, мов пісок, гіркотливий осадок між пальців
Й зникає під туркіт дрижливий в саду калатальця.

А там розгубилась весна. Потягнулась за сірим.
Ворожий їй спалах вогняний, мов з пащища звіра…
На мить зупинило пригнічення рух коліщатко:
Он гладить військовий в окопі рябе котенятко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906881
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021

Катерина Собова

Сiльська романтика

Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:

-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.

Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…

Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.

Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.

Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.

В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Пісня моря

Мов цвіт лобелії, небесна синь
Вдивляється у шумовиння біло-пінне.
Невтомний моря бірюзовий плин.
І хвиль дзвінка лунає знову чиста пісня.

Про що співає море повсякчас?
Про парашути хмар, про світло сонцекола,
Про шторм, прибій і катастрофи бас.
Кипить його безмежна і розкішна воля.

Про хор чаїний, острови примар,
Про втрати, знахідки, скарби, пісок і вічність.
І про маяк, і свіжості азарт,
І силу громовиць - кардіограмне віче.

А естрагонні пахощі навкруг -
Стихії бірюзової стрімка звабливість.
І бриз, і обрію далекий пруг...
Ця пісня моря таємнича і мінлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

В поезії усе життя

Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.

Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.

Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.

Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.

То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...

І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.

В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.

Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021

Маг Грінчук

Хлюпоче сумне

Чи існує у світі, щось об*єктивно правильне,
Незалежне від суджень, висновків й уявлень людей?
Правильність залежить від культури та норм прагнення.
І майбутнє наше все у нім, бо немає ідей...

Визнаємо: життя в Україні сьогодні складне...
Ми не впевнені в правильності усіх своїх рішень.
Неможливо передбачити все. Хлюпоче сумне.
Батьківщину знедолену знову принизили скрізь.

Та знеславили народ. ...Виплив місяць нелюдимим.
Влади рішення не відповідають жодним нормам,
Ні духовним, ні моральним. І щось було правдивим?
Повноправний день новий - депутат спішить до ночви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904532
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

І спогадів примерзла хвиля

Лютнева ніч на роздуми наводить.
Затишшя - мов від скуки втеча.
Скувало льодом ті кохання води,
І ліпить сніг в вікно хуртеча.

А як же ми купались у любові!
Чому лишилась порожнеча?
Дзвенить лиш інеєм гілля вербове,
В кімнаті віє щось чернече.

Розбіглися стежини сантиментів.
Зима доклала всі зусилля?
Невже ті зустрічі слабкі фрагменти?
І спогадів примерзла хвиля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

І спогадів примерзла хвиля

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021

Lana P.

ОКЕАН У ТОБІ!

Море знає береги,
Омиває навкруги,
У розлючений циклон
Вмить порушує закон —
Не минути вже біди,
Бо довкруж нещасть сліди.
То ж, людино, мудрість май,
Свій баланс завжди тримай,
Щоб уникнути стихій —
Океан в тобі є свій!

4/02/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904499
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021

Lana P.

БУВАЄ РІДКО…

Буває рідко у житті,
Коли душа в душі вмліває —
І щастя кращого немає
У найдорожчі миті ці.

Буває рідко у житті,
А, може, й зовсім не буває,
Коли життя тебе ламає —
А ти щасливий в миті ці. 12/02/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904498
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021

Lana P.

ЛЮТИЙ

Лютий білить нашу хату,
Почепив на стрісі вату,
А на комині бурульки.
Поробив із снігу кульки,
Щоб погрались ми у сніжки.
Застелив усі доріжки
Білим плетивом хмаринок,
Із пухнастеньких сніжинок.
Холодом дмухнув на річку —
Засріблив замерзлу стрічку.
Виглядає місяць з люлі —
Люлі, дітки, люлі-люлі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904306
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021

Lana P.

ВИТВІР

Віконні шиби
Дарують квіти взимку.
Витвір природи .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904305
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021

Lana P.

РОЗДУМИ

Якщо мене колись не стане,
Ви не вихлюпуйте жалі
І не моліться із попами,
А слово лагідне скажіть.

Нехай душа, як та пір’їнка,
Злетить в світи, де Абсолют,
Засвітиться, немов зоринка,
Щоб там знайшла собі приют.

Розсипте порох над полями —
Земля у Всесвіті одна.
Я — оріянка тата, мами,
І їхній дух в мені сповна. 2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904304
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021

Valentyna_S

У будень вдягнені красиво, як на свято

Допитується вперто внучка у бабусі:
—Чому в горішка зерня, свіже й смакотюще,
Ховається в твердій, мов камінь, шкаралущі?
—Бо буть доступними всі лакомки не мусять.
Горіх не яблучко, не слива і не груша —
Якщо не вилущиш, то й зубками не вкусиш.

Слова такі ж є: мов алмази чи корунди.
Їх з товщі забуття видобувають люди.
В новий будинок хтось запросить тих посельців —
Й ті приживаються, мов зорі на весельці.
Прислухайся: барвистим настроєм веселки
Бринять легітно «бе́шкет», «доліні́ж», «люстерко»,

«Відно́ва», «бороді́й», «лови́нка», «лісови́ця»,
«Завста́ршки», «за́кутень», «просто́лиць», «мухариця»…
Таких ласкавих слів заховано багато,
У будень вдягнених красиво, як на свято.
Говорять ними тихі та бурхливі долі.
Біда: їм не дає епоха наша волі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904288
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021

Веселенька Дачниця

Щоб не кусали

Полоще вуха ще й очі
Новина,
Піднялася вже на гречку
Знов ціна.
Ой не гречки, очевидно,
В тім вина,
Що солодша є від цукру
Тай вона.
Як подумати, то хто з нас
Не мастак,
Стрибати в гречку наяву,
Чи в думках.
Знать, цінити нам, берегти
Цей продукт,
Щоби скрізь процвітав отой
Гречаний дух -
Поля гречані, щоб всюди
Буяли,
Щоб нас ціни й дикі бджоли
Не кусали!
В.Ф.- 23.01. 2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904195
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 10.02.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Снився наш сад ( романс)

Снився наш сад у вінчальному платті,
Птахи співали у ньому пісень.
Білі хмарини летіли кудлаті,
І посміхався так радісно день.

Ти веселилась про щось говорила,
У тих словах відчувалась любов.
Брало кохання обох нас на крила,
Несло в країну закоханих знов.

Барви веселки стрічали нас радо,
Квіти голівки схиляли свої.
Ли́лись мелодії з нашого саду,
Казку створили тобі і мені...

Я цілував твої, мила, долоні,
Поглядом ніжним, ловив погляд твій.
Був я кохана в твоєму полоні
Нам не забути наш сад дорогий...

А, як світанок сни наші розвіяв,
Ніч з прохолодою спати пішла.
Падала цвітом під ноги завія,
Мов наречена, черешня цвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904259
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021

Катерина Собова

Нагодувала

Біля хворого в лікарні
Промовляє жінка тихо:
-В нас новини дуже гарні –
Покидає тебе лихо.

Слава Богу, вийшов з коми,
Вернеться до тебе сила…
Я молилась до ікони,
Гроші лікарю носила.

Зараз побіжу додому
І бульйончик приготую,
Щоб прогнати біль і втому –
Ним тебе я нагодую.

Чоловік сказав, що пам’ять
Повернулась враз до нього,
Кволим голосом промовив:
-Не неси з харчів нічого.

Чи, бува, я не сказився,
Щоб із долею так грати?
Твого супу я наївся,
А тоді вже став вмирати.

Бачив світло у тунелі…
Тепер твердо буду знати:
Всі твої супи і кнелі
Можуть на той світ загнати!

Жінка рада медицині –
Вміють зараз лікувати,
Тільки нащо було пам’ять
Чоловіку повертати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021

Веселенька Дачниця

Іскринки життя-2

Від зради хотів я ридати… Проспав майже цілу добу,
Лиш думав про борщ й голубці. А рот дереться до вух…
Чому ти, кохана дружино, Від тих новорічних салютів
Любов звела на манівці? Неначе осліп і оглух.
*** ***
Таке воно – тихе щастя, На асфальті сиділа ворона
В ставочку сидить, вигляда З калюжі воду пила
Жабку вже упіймала, Така фінальна картина
Можливо – ще карася. Минувшого року була
*** ***
Дідусь наш – великий дойда - Робив «під градусом» зарядку
Він полюбляв млинці… Й зачепився за пліт…
Були його вуса в сметані Тепер – мозолі на п’ятах,
Тепер – лише в молоці. Ще й роздертий живіт…
*** ***
Розгулявся буйний вітер Казав батько – дам коня,
Темні хмари прожене, Не скачи лиш навмання!
Тобі подарую усмішку, Як появився в мене кінь -
А ти поцілуєш мене. Охопила тиха лінь.

Сова виглядала з дупла
І думала про майбуття…
Яке ж осяйне і солодке
Оте неземне життя…
В.Ф.- 27.01.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Валентина Ярошенко

Сільське життя

Знесла куриця яйце,
Всім кричить вона про це.
Півень її зустрічає,
Щось белькоче і вітає.

Враз вчинився такий крик,
Песик Туз до того звик.
Усі закахкали качки,
Бо принесли до них води.

Зненацька до корита,
Зібралась ціла свита.
Може хтось прибіг напитись,
Намір є всім веселитись.

Лиш встигай воду нести,
Можеш з ніг упасти ти.
Усі кричать, радіють їй,
То душ для них, літній напій.

Нагадують і гуси,
Крильми й хвостом потрусять.
Не забувайте про них Ви,
Галасувать можуть й вони.

А крик у них сильніший,
Й натуру мають злішу.
Чужого можуть і вчепнуть,
Траву і воду також ждуть.

Цілий день робота є,
Таким життям село живе.
А які там огороди?
Заїздіть всі при нагоді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904098
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Валентина Ярошенко

Завжди про мене пам'ятай

Немає батька тридцять років,
А він для мене мов живий.
З ним бачу сни я серед ночі,
Любов й повага в нас були.

Не мають права розлучити,
Нехай ідуть, летять роки.
Продовжує зі мною жити,
Із ним найщасливіші ми.

У холод зимній я зігрію,
А влітку принесу води.
Ще обійняти тебе мрію,
Не зустрічалися роки.

-Татусю, любий відгукнися,
Якусь хоч "вісточку" подай.
У сні мені частіше снися,
Прийде до нас квітучий май.

Ось ми зустрілися з тобою,
Ти вже старий, відпочивай.
Нас поєднає зустріч знову,
Завжди про мене пам'ятай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903980
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Білоозерянська Чайка

Левиці

[i]В савані – дикім краї,
В чагарниках спокійних
День здобичі шукає
Красуня-звір граційна.[/i]

Поранена левиця,
Потрапила в капкани.
Аж стогне бідна киця –
Болять їй свіжі рани.

[i]Голодні левенята,
матуся йде на лови.
Де вже неситим спати?
Пішла, хоч нездорова.
[/i]
Бо у відсутність лева
На ній одній малята.
Савани королева
Готова полювати.

[i]Так дошкуляє спека
І мучить, хвору, спрага…
Ось стадо недалеко,
В очах – вогні відваги.[/i]

Порушити цю тишу –
Перетворитись в здобич.
Та дика кішка інша
Йде зраненій на поміч.

[i]Одна веде за вітром,
В атаку друга – миттю.
Той рик-тріумф в повітрі –
Їх сім’ї будуть ситі.[/i]

Залишити у скруті
І в звірів не годиться.
Стрибок – харчі здобуті!
Пирують дві цариці…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904146
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Білоозерянська Чайка

Запізно

[i]…Іду я вздовж пустої колії,
Забрали потяг вранішні тумани.
А з ним – і сподівання всі мої,
Бо втратив я тебе навік, кохана.[/i]

Гітари за плечима ніжний дзеньк,
Мов унісон розгубленій печалі.
Я був тобою сповнений щодень,
Подумав, що і ти цього бажала.

[i]Пліч-о-пліч йшли крізь смуги всіх невдач,
Й, коли гадав, що більше не сторонній,
Відлунням твоє знічене «пробач»
Байдужими акордами вагонів.[/i]

Розпеченим залізом скрегіт-скрип:
Напевно, ми з тобою справді різні.
Не чуєш під гітару серця крик –
Тобі я пісню написав запізно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904045
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Білоозерянська Чайка

Вцілів /монорима

А чи кохав? Чи просто жив в теплі?
Все думала… згубила часу лік.
Ковток вина, застиглий в кришталі,
Запізні сльози краплями на склі –
Одна. В жалі.

Твої чуття були прогірклі та цвілі,
І тане свічка на заставленім столі:
-То де ж кохання від якого ти хмелів?
Пішов в нікуди… без пояснень. Сніг білів…
Німий. Без слів.

А як же літо? Серед квітів та джмелів,
Ти залицяннями, мов чарами обплів.
Були ми поряд, ніби пара журавлів,
Тепер, із раною, без сил я на землі –
А ти – вцілів…

/Надихнула чудова проза пані Ніни Незламної: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
Дякую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903987
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Розваги заметілі (акровірш)

Р-анок вистрибнув у лісі,
О-глянувся хитрим лисом.
З-аметіль спішить назустріч,
В-овком виє, скалить зуби.
А-личу запорошила,
Г-раб зігнула справжня сила.
И (Й)-ой, яка ж вона завзята,

З- амітає - в неї свято.
А-рку неба підпирає,
М-анну сніжну розсипає.
Е-х, хурделить на ялини,
Т-ерну кущ вже білий-білий.
І полки дубів в жупанах,
Л-ипи кутає старанно.
І стрибає - досі ланню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904088
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Н-А-Д-І-Я

А за вікном цвіте весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=983_3sbKjSY
[/youtube]
А за вікном цвіте весна,
Он білий цвіт скидає вишня.
Навколо біла пелена,
Така красива, дивовижна.

Підхопить вітер пелюстки,
І, ніби білий сніг навколо,
В моє вікно кида жмутки,
І ось дерева зовсім голі.

Це не весна цвіте - зима,
Що на весну в цей час так схожа.
Так вторить вЕсну крадькома,
Робити, знає, так негоже.

Притихне, сяде відпочить,
І задоволена собою.
Та це буває тільки мить,
І знову сніг летить стіною..

А ми повірили в цю казку,
Рука в руці, весна в душі.
І хай зима цю скине маску,
Так тепло нам у цій тиші.

Серця від радості стукочуть,
Душа слідкує назирці,
А очі дивляться у очі....
Не заморозьте щастя пагінці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904037
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Ніна Незламна

Мов стріла в серце

Стежки, доріжки, змиті дощем,
Блукала довго, під серцем щем,
О скільки маків, як сліз гірких,
Серед червоних, милих, п`янких.

Вволю наплачюсь - як розрада,
Мов стріла в серце… твоя зрада,
Та їх чарівність придасть сили,
Пелюсток трепіт ощасливить.

І тихий шепіт,-Не марнуй час,
Ти, ще станцюєш з коханим вальс,
Не вартий сліз, тож викинь, як хлам,
Обачна будь, не вір брехунам.

Вірш до картини 08.02.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904080
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021

Ніна Незламна

Казка про горобчика

Вже перший промінь виглядав з-за хмари, ранкове сонце в блакитному полотні. Проснувся горобчик й говорить до мами,- Чик- чирик- чомусь сумно мені. Я хочу самостійності нині, он бачиш там за сараєм вдалині, теж є горобчики сміливі й не ліниві. Я теж гадаю, туди пора й мені.
- Ну, що ж хитро поглянула горобчиха. Хоча б не сталося нам з тобою лиха.Ти ще занадто молодий, від гнізда літати далеко. І я гадаю, мабуть це не схвалить твій тато. Але тобі дозволю полетіти недалечко, лиш до сараю. Хоча й повсюди на деревах листячко та я тебе застерігаю. Будь же уважним, обережним. Щоб часом тебе не спіймав кіт хитрющий. Ой, буває він такий голодний й занадто злющий. Що не помітиш, як підкрадеться ненароком. Що ти не встигнеш і моргнути оком.
- Чик- чирик, ну добре… добре мамцю, -крильця раз - у- раз підіймав.Ой, ну нарешті полечу сам, дозволила –подумав.
І ось горобчик з гілочки на гілочку, ну справді, як ота спритна білочка. Все ж сміливо долетів до сараю.Втішавсь, подумав; Ой,як добре, я вже свободу відчуваю. Але зізнатись трішки він пристав. Присів на дах й донизу за всім спостерігав. Гусей, качок та курей, він знав давненько, про них матуся розповідала багатенько. І про людей, на них часто позирав скоса. Та на обійсті їх не було. Лише на траві виблискувала роса. І ні крихти хліба, ні зернини, нічого не побачив. Ну от шкода, даремно відпросився,багато часу втратив. Ану ; подумав- Злечу до землі! Кота не видно, так принаймні здається мені. Й сміливо присів під самими дверима, зненацька, від здивування закліпав очима. За розміром, майже такий як він, за ним спостерігав маленький звір. Два чорні очки пристально спостерігали, здавалось часом, як зірочки мигали. На голові, щось подібне стирчало, як у кота та не побачив він такого ж хвоста. А якийсь мов патичок тоненький, рухався туди - сюди. Ой- ой, сполохався, якби не було би біди! Але його крильця немов прилипли до спини, певно від здивування, ледь не впав, прихилився до стіни. Завмер, злетіти не мав сили. Раптово горобці поряд присіли,
-Чик – чирик! Чого сам тут літаєш, чи може, щось знайшов,чи ще шукаєш?
Він відволікся й сам не помітив, де взялась сила, зненацька злетів. Й за мить присів на дах . Вже й здивувався, де ж подівся страх? І що за звір, на нього пристально дивився? Та вже радів, з горобчиками веселився. І зрозумів,що краще друзів мати ,чим десь далеко самому літати. Й подумав; принаймні мамі,що я злякався, не розповім та й про звіра. Буду хитренький, щоб була довіра. Як буду спати вкладатися, її запитаю, що звіра, бачив якогось, біля того сараю. Нехай мені про нього повідає все, чи він загрозу для мене несе.
І полетів горобчик, озираючись навкруги, як добре, що не сталося біди. А вітерець немов летіти допомагав, що в дружбі сила, тепер горобчик точно знав.

серпень 2020р

Картинка з інтернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903950
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021

Маг Грінчук

Сам подивись у далеч

Чому сьогодні людське життя - це просто річ,
Товар, яким може маніпулювати влада,
Який хтось може знищити, щоб руки погріть?
Ніщо не виправдовує уряд. Біжить "слава"...

В політиці рішає час, його немає.
Єдину має приняти позицію народ.
Лише істина до неї передбачає:
Ретельне зважування доводів "за" і "проти".

Нам треба діяти на підставі совісті.
Передумова дії - результативні вчинки.
Щасливий, хто увесь віддався ділу й слову.
Твої права в правах народу, знов себе не кинь...

Де ти - кмітлива і мудрочола людина?
Не вірю, що у нас в Україні всі продажні!
Людське довір*я виправдай, іде година...
Достали чинодрали, сам подивись у далеч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903930
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021

Білоозерянська Чайка

У срібнім морі /секстина

Місяць у повні.
В чорному морі зірковім
Нашій розмові
Певно, не буде кінця,
Промені світла з любові перлинно-коштовні
В зоряній єдності нам окриляють серця.

Зірка до зірки –
Рибкою блиснуть в безодні,
В темені водній
Замість промовчаних слів…
Стало супутнику в морі самотньо та гірко.
Світ без кохання земного, звичайно, змалів …

Він, срібноликий,
З моря піднявшись по пояс.
Враз заспокоївсь
В аурі сплетених душ
І поєднав наші долі під сріблом довіку…
Потім, щасливий, у морі пірнав він чимдуж –
Бачили в цьому ми перст неземного Владики.

/Картина арт-дуета Frank Moth, Греція./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903897
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для тебе ( слова до пісні)

Для тебе, для тебе, для тебе,
Зірву на планеті всі квіти.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Весну подарую і літо.

Для тебе, для тебе, для тебе,
Блакитні волошки у полі.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Птахів щебетання симфоній.

Приспів:

Б'ють об берег і піняться хвилі,
Море й чайки у хованки грають.
Посміхаються оченьки милі,
А уста поцілунку чекають.

Для тебе, для тебе, для тебе,
Кохана даровані ранки.
Для тебе для тебе, для тебе,
Ці ніжні, солодкі світанки.

Для тебе, для тебе, для тебе,
Світитиме сонечко ясно.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Душа даруватиме щастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903857
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Не зізнаюсь

Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотілося мені оков.
І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.

Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
Як відхворіла Вами в той далекий час,
Коли мої думки плелись, єднали нас,
І виходу не було з вогняного кола.

Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903846
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021

геометрія

ЛЮТИЙ ВЕСНУ ЧУЄ…

Контрастний минув січень,
Вже лютий на посту...
За ним молодший прийде,
Відкриє шлях в весну...
Та будуть ще морози,
Дощі й сніги пройдуть...
Закапають ще сльози,
З дахів і дерев підуть...
Примхливий й непостійний,
Цей лютий - хитрован...
Та все ж він на сьогодні,
Поводиться, як пан...
Ще відчуває силу,
Як вершник на коні...
І снігом сипе сміло,
І догоджа зимі...
Сніги ще побіліють,
На радість дітворі...
Якби не клятий вірус,
І балачки пусті...
Що йдуть до нас сьогодні,
Від влади кожен час,
А люди як в полоні,
Весни чекають старт...
Думки ведуть в дитинство,
В них спогади живі,
І вулиці пречисті,
І люди не сумні...
Весна скоро прибуде,
Вернуться журавлі,
І небо чистим буде,
І дні всі чарівні...
І лютий весну чує,
По снігу і воді...
Сердито губи дує,
То сніг шле, то дощі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903799
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021

Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 17

Дек'[b]о[/b]рация прав человека

***

Кремлевская ба'ня

***

Опыт п'ошлой жизни

***

Зрительный за[b]д[/b]

***

Ко'мические пришельцы

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903784
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021

Катерина Собова

Тести

Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.

-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.

Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.

Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.

Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.

В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.

Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:

-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!

У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Едемський сад

Блакитний птах співає про кохання,
У ніжному Едемському саду.
Цієї пісні звуки не останні,
Лишають квітам росяну сльозу.

Торка метелик крильцями пелюстки,
В воді прозорій видно танець риб.
Трава така м'яка, неначе хустка,
Веде стежина змійкою углиб.

Блакитне небо, жодної хмаринки,
Торкає сонце променем дерев.
В нім не спішать і не летять хвилинки,
Не чується страшний і грізний рев.

Живуть там звірі мов одна родина,
І дружить лев з козулею завжди.
У дружнім колі дика вся звіри́на,
Ніколи не потрапить зло туди.

Дерева, що осипані плодами,
Гостинно пригостять мандрівника.
Своїми, неповторними дарами,
З Едемського, казкового садка.

В саду цім зла ніколи не буває,
Там спокій й розуміння завжди є.
Теплом й любов'ю сад цей зустрічає,
Й дарує кожному тепло своє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903750
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Н-А-Д-І-Я

Примхлива, неповторна, так красива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5aZAil3wSbo[/youtube]

Оця зима, неначе справжня жінка,
Так часто сльози ллє гіркі.
І котяться вони, як намистинки,
Такі мілесенькі, тримкі.

Земля швиденько сльози ці спиває,
Які тут творяться дива!
Трава крізь землю радо проростає,
І ніби вся природа ожива.

І бачимо весну ми ще незриму,
Думки не сніжні - весняні.
В цю мить ми забуваємо про зиму,
Здаються трави росяні.

Коли всі сльози висохнуть до ранку,
Підкине їх вам лютий морозець...
Впаде ваш погляд далі, за фіранку –
Й думки весняні знищить нанівець.

Примхлива, неповторна, так красива,
Ти можеш доторкатись до сердець.
І то нічого, що така плаксива,
Бо ти людського настрою творець...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903725
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Білоозерянська Чайка

Про раннє

[i]Через багато років вірші ранні,
Здається, набувають інший зміст.
Неспокій та збентежене здригання
І з юністю моєю дивний міст,

Було багато ліри про кохання –
У юних – це природно – крові зов.
Палкі, нестримні, часом ураганні,
Коли порив сердечний не схолов.

І застрягав клубок чуттів в гортані,
Аж смуток-післясмак свій залишав.
Хвилюють й досі змістом вірші ранні,
А отже – не зачерствіла душа.
[/i]

/Шпалери - інтернет./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903719
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Ніна Незламна

Шептались звёзды

Ночь ворожила… шептались звезды,
Все говорят, что нет плохой погоды,
Нас удивляют зимы капризы,
В который раз, уж дарит сюрпризы.

Но как бы всем, не было досадно,
Теперь уж кажется, всё как надо,
Зима в пушистой белой вуали,
Сумела спрятать земли печали.

Словно невеста в белых сапожках,
Морозу шепчет,- Погодь немножко,
Не уходи, я с тобою краше,
Зачем же нам поступать иначе.

Подписан с тучками, ведь договор,
Не уж не понял, меня до сих пор,
Они пушисты, снегу подсыпать,
Весною влагой, сполна насытят.

Договорилась с ветром – удальцом,
Пообещал слегка взмахнуть крылом,
Потрусит тучки, взобьёт снежинки,
В пуху деревья, в них паутинки.

Только тогда, наступит твой черёд,
Ану дружок, ты удиви народ,
Прибавь силёнок, крепчай маленько,
По стёклам окон придай оттенка.

А коли сможешь, нарисуй цветы,
Ведь ты, умеешь придать красоты,
Поведи взглядом по всей округе,
Да посмелее, в помощь подруге.

И мы с тобою под руку пойдём,
Пусть заискрится златом, серебром,
Ведь нынче время, наше, торопись,
Придай мне блеска, ну ка улыбнись.

Месяц всё слышал, ревновал слегка,
Ох, и хитра, уж зимушка - зима,
Но не судил, он красотку строго,
Придал оттенка, ей голубого…

Она сияла, шептались звёзды,
Прибавив нежности её блескам,
Пускай красивей будет наша гостья!

05.02.2021г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903712
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Любов Таборовець

Ти - сенс мого життя…

[i]Переклад з © Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт[/i]

Повітря - ти моє, любов до болю…
Симфонія народжених надій…
У серці по відбитку, без паролю
Живеш в душі оголеній моїй.
Ти – бриз легкий, морський у день щасливий,
Весняний дощ, що свіжістю п’янить…
Ти – вітерець, що вальс танцює хтиво…
Ти – для душі невидимий магніт.
Ти - мій струмок, що врятував від спраги.
Ти – оберіг від втрат, і суму й бід.
Ти – острівець душевної наснаги.
Ти – й в темноті освітлюєш мій світ.
Ти, любий - для віршів моїх наснага.
Зізнання у коханні - привід в них.
Тобі, єдиний, ніжність і увага,
Обіймів море трепетних, тісних…
Ти – сон спокійний, тихий на світанку…
Мій промінь сонця, сенс мого життя.
Ти відданий і щирий до останку…
З тобою я квітуча, як весна.

04.02.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903666
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Lana P.

ТО НЕ З ЛЕБЕДІВ ПУХ…

То легенький не з лебедів пух
Розлітається тихо в цю днину —
Пустодуйки з кульбаб-відчайдух
Замережили річку, долину.

Парасольки розкрили свої —
Делікатні, маленькі, пухнасті —
Забілили поля та гаї,
На дерева накинули снасті.

Лоскітливо торкаються вух,
Намели кучугури чубами,
Хаотичний у них кожен рух,
І утеплюють землю снігами! 1/02/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903648
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Білоозерянська Чайка

Живопліт

Палке тепло
Від потиску долоні,
Як бите скло,
Що рани завдає.
Вже Ваше… то колись було «твоє»,
Коли була ще у твоїм полоні.

Імлистий слід
Пекучий та солоний –
Це живопліт
Між вчора та тепер.
Мрячить у спогадах забутий сквер,
Сльозами вмились посірілі крони.

Твоїх очей
Ледь видима усмішка
Чомусь пече,
як в свіжій рані – сіль,
Завдаючи мені забутий біль –
Такий різкий, раптовий та невтішний.

Твоє тепло…
Ох, вибачте… так, Ваше…
Вже відійшло
За почуттів межу.
Я більше їх в собі не розбуджу –
Мій дотик рук про це Вам сам розкаже…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903645
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Ольга Калина

Вже вечір заходить

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SoT1pSX1Fbc[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uA8l8-gsA6w[/youtube]

Вже вечір заходить, тихенько
Спустилася ніч на село.
Поїхав мій милий далеко
І смуток зайшов крізь вікно.

Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.

Де ходиш, я того не знаю
І з ким ти проводиш свій час.
А серце щемить і ридає,
На тебе чекає щораз.

Чи досі мене ти кохаєш?
У парі зі мною ти був.
Чи з іншою ранок стрічаєш,
Можливо, мене вже забув?

Ви, зіроньки, вийдіть з-за хмари,
Ти, місяцю, з неба світи.
Нехай розійдуться тумани,
Для милого шлях покажи.

*************************************************

Вже вечір заходить, тихенько
Спустилася ніч на село.
Поїхав мій милий далеко
І смуток зайшов крізь вікно.

Де ходиш, я того не знаю
І з ким ти проводиш свій час.
А серце щемить і ридає,
На тебе чекає щораз.

Приспів:
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.

Чи досі мене ти кохаєш?
У парі зі мною ти був.
Чи з іншою ранок стрічаєш,
Можливо, мене вже забув?

Ви, зіроньки, вийдіть з-за хмари,
Ти, місяцю, з неба світи.
Нехай розійдуться тумани,
Для милого шлях покажи.

Приспів:
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903572
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Білоозерянська Чайка

Про капелюшки / квадратне римування

Багатство фасонів,
Плюмаж… кольори…
Каміння коштовне –
рубін, діаманти.
У розкоші тонуть
блискучі двори,
Шляхетністю повнять
Убори крислаті.

Кокошники й кло́ші –
Мистецтво прикрас.
Панами й берети
у стрічках та стразах.
Віддати б всі гроші…
так сяє алмаз
У милій «таблетці» –
об’єкт всіх фантазій…

Боярки й тюрбани,
«колеса» й брилі,
Незвичні й буденні,
прості й елегантні.
В мереживі й бантах,
великі й малі,
Мірила натхнення
та символи знаті.

В них смак та культура,
і менталітет.
Із фетру й соломи,
із хутра та повсті.
Чорніють в зажурі…
й весільний є тренд,
Носили їх вдома,
вдягали у гості.

Таку енергетику
моді несуть!
Для статі слабкої –
хара́ктерність стилю.
І сяє кокетливо
личко красунь,
Й нема супокою –
такі вони милі!

/Картина Ельжбети Брожек, Польща./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Н-А-Д-І-Я

Другого більше не дано

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8YRqKJzCmJc
[/youtube]
Ти чув колись ці порухи душі,
Коли душа до тебе прилітала,
В сезон неспинних цих нічних дощів,
Коли ночами я не спала?

Я відкривала тихо твої двері,
Бо так боялась, щоб не розбудить.
Бо всі ті дні із пам"яті не стерті,
Так захотілось поряд посидіть..

Присіла тільки на одну хвилинку,
Поклала руку на твоє чоло.
Таку душі здійснила забаганку,
І їй на цей раз знову повезло.

А за вікном, як завжди непогода,
І тонкий місяць загляда в вікно.
Він там, у небі верховодить,
І від проміння в хаті осяйно.

Ти відчував мою колись присутність,
Коли приходила до тебе я вночі?
Чи рятувала так твою самотність,
Коли безперестанку йшли дощі?

Це час змінив усе безповоротно,
З тобою ми не молоді давно.
А я приходжу часто непомітно,
Другого просто більше не дано..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903640
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Люблю душею (алфавітний вірш)

А я обожнюю красу небесну,
Б-лакитні кольори і білі хмари.
В-еселку, дощ, його вологі фрески.
Г-абу зими, долини у туманах.
Ґ-аздиню осінь, у багрянці листя.
Д-ари землі - пшеницю й стигле жито.
Е-дем лісів, калинове намисто
Є-лей пахучий, груші соковиті.
Ж-агу в гаях пісенну солов*їну.
З-орю ранкову, зорепад серпневий.
Й -(І) вечір тихий, крила лебедині.
І сонця кулю в небі перкалевім.
Ї-жаченят у травах; смак зернини.
Й-мовірність урожаю у майбутнім.
К-расу лугів, шовкові пасовища.
Л-аванди море, зелень м*яти-рути.
М-агічну ночі загадковість, вітру свищик.
Н-ад плесом річки журавлину пісню.
О-рнаменти садів, кущі порічок.
П-речисті роси, гори живописні.
Р-івнини, схили, верб зелених стрічки.
С-вітанки з першим сяйвом променистим,
Т-анок бджолиних крилець і гудіння.
У-щелини, метеликів барвистість.
Ф-асет ставків, тополі шелестіння.
Х-вилястий Дніпр могутній, Чорне море.
Ц-икади спів дзвінкий, хрущів вишневих.
Ч-агарники тернові і простори.
Ш-ипи троянд, конвалії травневі.
Щ-едроти осені. Іти стернею.
Ь -
Ю-рбу зірок вночі золотоперих -
Я Україну всю люблю душею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903597
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021

Lana P.

ЖИТТЄВА РОЗПОВІДЬ

Французська дівчина навчалась у Китаї,
Де рисові поля і ріки неокраї.
Жила на чужині злиденно із сім’єю.
Багатого китайця син страждав за нею.

Чекав на перший крок її в своїй машині.
У поглядах його топились очі сині.
І ось, вона прийшла… Постукала в віконце.
В яскравих променях їх пригорнуло сонце.

Благав він батька, чемно кланявся, сумлінно,
І одружитись дозволу просив уклінно:
— Наш дух, тіла злились навіки, воєдино…
Без неї я — ніхто. Прийми її в родину.

— Твої вмовляння не поможуть й сокровення,
Даю тобі із іншою благословення —
З китайкою-красунею у нас в окрузі.
Тобі позаздрять рідні та найкращі друзі.

Коли на батьківщину вдалеч відпливала,
В той день його рідня весіллячко гуляла.
Рясненькі сльози заливали ніжне тіло,
Котре, здавалося, навіки заніміло.

Пройшли роки... Вона — письменниця відома,
Життя її ні з ким не склалося удома.
Він розшукав її, аж у Париж приїхав.
Побачити кохану — найсолодша втіха.

Здається, все життя чекав тієї миті.
Відмовилась. Спливли літа несамовиті.
І як не хочеш, та минуле не вернути.
У творах спогади — кохання не забути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 04.02.2021

Ніна Незламна

Навчись цінити життя

Під ясним сонцем все цінуй,
Під чистим небом завжди мрій,
Даремно часу не марнуй,
В душі не кидай, ти надій.

Умій прощати на землі,
Умій сприймати все, як є,
Бо то життя - бути в борні,
Й відстоять місце ти своє.

Ти Богом посланий сюди,
Тож не зганьби, вчення його,
Чи оцінить здатен сліди,
Для світу що, лишиш цього?

По житті ангел поруч йде,
Охороняє від незгод,
Крилом обійме й поведе,
По тій стежині, де народ.

Вже дім свій має й достатки,
За все завдячуй, ти Богу,
Бо вже проріс, як паростки,
І возвеличує Бога.

Він нас навчає, лиш любові,
Дарить щедроти, всі земні,
Нам благу вість несе в слові,
Прожить повчає - дні сумні.

Сонцем освічені думки,
Навчить сприймати тривоги,
Й чари природи, залюбки,
Тож шлях пройти, маєш довгий.

Життя навчися оцінить,
Не відмов другу у бідах,
І зумій недругу простить,
Та зазирни в очі правді.

Прочитай правила Божі,
Дбай про здоров`я й про життя,
Нехай повік дні погожі,
Неси любов у майбуття!

28.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903500
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021

Н-А-Д-І-Я

Отак лишились порізно, одні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]

Ти довго вчив її тебе любити,
Вона тобі слухняною була,
Бо так боялась все це загубити,
Тому на тебе не тримала зла.

Та не цвіла любов ця первоцвітом,
Не часто гріла і в осінні дні.
Коли весна вкривалась білим квітом,
Обоє ви сиділи мовчазні.

Думками десь далеко все літали,
І кожен думав про своє в цей час.
І в дні такі обоє відчували,
Що обмілів чарівних слів запас.

І ось зима у очі заглядає,
А ви вже порізно, одні.
Вона на вас з-під лоба поглядає,
Чому ж ці погляди її сумні?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021

Маг Грінчук

Шум

Чудно, дивно на Землі...Доля нам не дарувала
І до самої межі муки наші, як чужі.
Не по добрій волі - всіх по неволі роз*єднали.
Гуркіт, шум і все таке, лиш ведуть до грабежів.

Шум надмірний впливає на серце, органи слуху
І життя гучне з використанням "навушників"
Розвиває приглухуватість і давить на "вуха".
Шум відволікає, травить добру нашу душу.

Так впливають на нервову систему звуки біди.
Під діянням їхнім зростає пульсу чистота,
Змінюються ритмічність, навіть глибина дихання.
Шум - забруднювач середовища, губить світа.

Всі шкідливі ці чадні газоподібні домішки
Швидше потрапляють до організму людини.
Тривалість шуму призводить до швидкої утоми
Та погіршення пам*яті і чварам в родині...

Шум чинить погіршений сон, слабкість та біль головний.
Люди втрачають працездатність і силу свою.
Він повільний вбивця. Нудливо, сонно тягне до труни.
Зрозуміло, що ми зростили ядовиту змію...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903521
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021

Любов Таборовець

РАДІЙ ЖИТТЮ

Радій, якщо життя барвінком в’ється,
Цілує сонце кутики очей…
І чуєш ти щодня, як серце б’ється,
Та п’єш нектар із зоряних ночей…
Нехай воно то плаче, то сміється…
Твоє життя… Прийми усе, як є…
Що краще іншим - то лишень здається,
Дарує Доля кожному своє…
Поки живеш у вирі буйноцвіття,
Цінуй усе, що Бог тобі дає…
Не будь в саду зеленім сухим віттям, -
Воно вже сили саду не дає.
Цінуй свій сум, бо не оціниш радість,
І біль стерпи, бо тіло ще живе…
А там душа, якій не треба слабкість,
Бо тільки в сильній – справжній дух живе.
Люби… Та так щоб стало серцю тісно…
На двох кохання в щасті розділи.
Не всім в житті буває легко, звісно,
Та кожен має лаври похвали.
Тож хай життя твоє барвінком в’ється…
Сміються щастям кутики очей…
Послухай вранці – якщо серце б’ється,
Цінуй життя, що понад всіх речей.

31.01.2021
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903206
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 03.02.2021

Костя Ромчук

Вимолиш.

Ти з ним- я без тебе
І щастя катма.
Любові до неба !
Навколо тюрма.

Ти пестиш руками
Його за боки,
Його ніжну раму…
Спливають роки.

Та стерлась потроху
Красива дурня.
Таке щось – на лоха,
Не хочеш ні дня !

Не світить нічого –
І зміниться тон !
Тож вимолиш в бога
Новіш телефон.
18.01.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903313
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 03.02.2021

Катерина Собова

Колобок

Баба Ніна внучку Таню
Чемності навчала
І з метою виховання
Казку прочитала.

Колобочок неслухняний
Стежкою котився,
Чимось схожий був на Таню
(В школі ще не вчився).

Не схотів він на віконці
Тихенько лежати,
Мовчки грітися на сонці
Й не тікати з хати.

Безтурботний був, ледачий,
Пісеньку співає,
А бабуся вдома плаче -
Його виглядає.

Казку баба дочитала
І тяжко зітхнула,
Як лисичка рада стала –
Колобка ковтнула.

І питає бабця Таню:
-Що повчальне в казці?
Хто хороший, хто поганий,
Хитрий, ходить в масці?

-Я лисичку полюбила,-
Каже Таня мило,-
Треба їсти, поки тепле –
Так матуся вчила.

Баба гралася із тістом
(З дідом - старомодні),
Як не вміли свіже їсти –
Хай сидять голодні!

Цю, бабусенько, науку
Усім пора знати:
Якщо щастя лізе в руки,
Нащо відпихати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903448
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021

Valentyna_S

Піки схрестилися…

Піки схрестилися, падає грюкіт
В гру безперервну градиного рою.
Б’ється об поли, заламує руки,
Плач розливає верба над сестрою.

Та уже лігма лежить, от-от стихне.
Голий маслак обтягла мокротеча.
—Вижити треба, вербиченько. Дихай, —
Пролепетала хвиляста малеча.

Не вгомонилася сива вербиця.
Лихові цьому не зна, як зарадить:
— Корінь один в нас, рокито-сестрице,
Й прагнення жити ніхто не украде.

Воду поділю всю навпіл, до краплі—
Й хлине живиця твоєю корою.
Сил набиратиме гіллячко чахле,
Й спокій сестринський прикрию собою.

Мріють над ставом дві дружки-сестриці.
Сильна скалічену вкрила від трощі.
Долі змішалося трав’я, мокриці,
Й віття верби дощ до блискоту лощить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903446
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021

Штука

Чорні пустелі

Рубайте ліс,
його не треба!
Нам пил та дим
Дорожче неба..

Паліть його,
Сліди ховайте.
Пустелі чорні, як смола
Тваринам згарища лишайте.

Яке чудове відчуття
Весь день подихати у масках.
І сірий ближче до душі,
Аніж весни веселка в красках.

Від сажі чорне буде все,
Щоб у легенях клекотіло.
І розболиться голова,
Піднявся тиск та ломить тіло.

Скажіть чудово, чи не так?
Копать могили, любе діло.
Ось так ми знищимо себе,
Хоч жити гарно всі хотіли!
by Shtuka Yaroslav
17.04.2020.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902684
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 02.02.2021

Lana P.

МОВЧИ В МЕНІ…

Мовчи в мені — ні слова більше.
Перечитаю тиші коди.
Вона вібрує найсильніше,
Як неба справжні нагороди.

І проникає крізь канали
Таємних душ, що завжди вічні —
У них сіятимуть опали…
Мовчи. Слова — пусті, невтішні. 30/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903339
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Lana P.

КНИГА «НА ХВИЛЯХ МРІЙ»

Візьми мою книгу у руки,
На хвилях мрійливих побудь —
Від зустрічі аж до розлуки
Пізнаєш миттєвостей суть.

Думками полинеш у море,
Вивчатимеш мову рибин.
Насправді, воно неозоре,
В обіймах безмежних глибин.

Удвох упіймаємо хвилю —
Таку, що надасть нам баланс —
Відчуєм її аж за милю,
Візьмемо у долі свій шанс!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903307
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Букво-їжка)))

Бестолково-толковые опечатки 8

Средиз[b]и[/b]мное море - потоп в Одессе в январе

***

Л[b]и[/b]т[b]у[/b]ргический сон - заснул во время Богослужения

***

бес крайний - перевод стрелок на нечистую силу (бес попутал)

***

Пенсионная реформа увенчалась ус[b]м[/b]ехом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903300
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Моторна ґаздиня

Зима повноправна, моторна ґаздиня,
В сніжинках-лелітках її полотно.
Сувої тканини дістала зі скрині,
Наткала сама на верстаті давно.

Вже стелить майстриня, гаптує узори.
Морозного срібла не жаль їй на сніг.
У білі берети вдягає знов гори,
Бо сніжної пряжі розсипався міх.

Співають їй норди, лоскочуть принади.
Бурульок гірдянди. Мовчання печать.
Зими це творіння - кришталь водоспадів.
Моторна ґаздиня - і шати блищать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Одна - єдина ( романс)

Зимова ніч, камін у нім багаття,
А на столі два келихи вина.
Легкий шифон, твоє святкове плаття,
Усмі́шка на обличчі чарівна.

Там за вікном кружляє хуртовина,
Вона в цей вечір лишилась одна.
Нас зігріває вірність лебедина,
Тобою я п'янію без вина.

Коли торкаюсь до плечей устами,
То відчуваю той медовий смак.
Що залишився в квітах нектарами
І подавав закоханості знак.

Зелені очі з блиском оксамиту,
Я в них топлюсь, як бачу кожен раз.
Весна квітує в них і гріє літо,
А почуття гарячі гріють нас.

Не згасне той палкий вогонь кохання,
Він серце завжди й душу зігріва.
Для мене ти неначе зірка рання,
Дарує зорепадами дива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Ніна Незламна

Смута зимоньку сповила…

Лежав туман та й хизувався,
Зимі в коханні зізнався,
Втішав незвичний, ледь білявий,
Під ясним сонцем кучерявий.

Чи вона думала, гадала
Навіщо зустрічі чекала?
Тож прилетів, розправив крила,
І смута зимоньку сповила.

Стікав сніжок, струмки дзвеніли,
Та всі бурульки помарніли,
Води краплини по землиці,
Не потішали й молодиці.

Отак оце й в житті буває,
Що від омани серце крає,
Туман – туман, розчарування,
Та чи відкине всі вагання.

Як морозець у сподіванні
Іще зустріти зорі ранні,
Адже довіку із ним доля,
На це, як кажуть - Божа воля.

25.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902544
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 02.02.2021

Ніна Незламна

У січневу ніч

Чом дні зимові схожі на осінні?
Хлюпоче дощик у протистоянні,
Несе загрозу сніговим наметам,
Даючи вволю наридатись хмарам.

Під дійством крапель засніжена земля,
Втрача чарівність, ніщо не звеселя,
Сніжинок врода, розлилась у імлі,
Що за зневага, зима мов у ярмі.

Бунтівний вітер, за обрій хмари гнав,
І день похмурий, новизни не віщав,
Взялася виправить, нічка січнева,
Тож господарочка, як королева.

І полетіли з хмарин метелики,
Маленькі й більші, снігу кристалики,
І вже земля, білим пухом покрилась,
Вітер жадав, щоб ніч повеселилась,
Здіймав, кружляв, уволю годив зимі,
Бо відмовити, нічній дамі не зміг.

26.01.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902670
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 02.02.2021

Ніна Незламна

Зима мчить на коні

Час летить, зима мчить на конях,
З ним неначе на перегонах,
Забарилась, сьогодні ж спішить,
На змарнілу землю, спорошить.

І кружля, пада біленький сніг,
Рядном й ковдрами до неї ліг,
Не замерзла, щоб врешті вона,
Подарує любові сповна.

На деревах, аж іскрить вуаль,
Приховає перлами печаль,
Про ті дні, що позаду, в думках,
Як мороз лякав, наводив страх.

Час летить, зима мчить на коні,
І на серці, так тепло мені,
В полі вітер сніжинки здійма,
Врожай щедрий, ляже в закрома.

27.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903150
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 02.02.2021

Ніна Незламна

Люблю, таку погоду

Ой люблю, таку погоду,
Прикрашає зимі вроду,
Снігом землю звеселяє,
Душу й серденько втішає.

Повіва, спішить вітерець,
Здійма сніжинки й навпростець,
Розсипа чари довкола,
Кине срібла, жмут додолу.

Йде зима та й по стежинці,
Зірки з неба на долонці,
Всюди златом заіскрилось,
З білим пір`ям розстелилось.

Всі поля в коцах пухових,
А кущі в шалях шовкових,
Дріма річка, спить долина,
Сяйвом вкрилася калина.

День із сонцем творять казку,
Тож корону вдягнуть царську,
Заблистить зима красою,
Вмита срібною росою.

Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Н-А-Д-І-Я

Почуй мене

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну як примусить долю покоритись,
Щоб була лагідна для нас?
І щоб вона змогла цьому скоритись,
І щоб в житті було так повсякчас.

Важка моя ця просьба - добре знаю,
Чому ж тоді в житті однім щастить?
А я свою, як є, завжди приймаю,
Не раз ти намагалась засмутить.

З тобою я борюся, як умію,
Прихильною ти не завжди була.
Життя - це боротьба - я розумію,
Додай мені хоч трішечки тепла.

Прошу про це я також і для друзів,
І за мою рідню тебе прошу.
Ти не тримай усіх нас у напрузі.
Почуй усе оце, що я пишу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 02.02.2021

Н-А-Д-І-Я

Ще присмак літа залишився на губах

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6msihS6AzsQ[/youtube]

Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.

Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.

І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.

А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903244
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Льорд

Жорстокість пальця

Перед дзеркалами ми можемо лише мовчати назавжди
наче з остраху, щоб іронічно говорити про інших
за все життя ми приречені на власний Сибір у тьмяному світлі та тривозі
ми хочемо кричати всьому світу, що ми з потрійними брусками у вікні
і що дзеркала - це лише обман старих некомпетентних ангелів
але ми не можемо кричати дзеркалу і обличчю
відчуття під нігтями і у всіх м’язових тканинах
кровопролиття в пустелі Сахара
тому слова не дивують нас до чи після
які в'януть від надлишкової солі в гортані, посилюючись від болю в п’ять пальців
Я вас прошу, цей біль в основному є необхідністю існування тіла
або радість кропиви біля огорожі чи виведення оси
і якби ми знали правду про жорстокість пальця
ми могли б піти в пекло
де-небуть
прямо у вогонь
але перш за все я прошу вас відрізнити іскру від вогню
іскра - це переддень пекла
в якому ви чекаєте і чекаєте або мовчите
байдуже

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903406
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021

Валентина Ярошенко

Шукай щастя своє ти

Біжить річка навпростець,
Десь впадає в море.
Запрошує під вінець,
Не зазнає горя.

Береги широкі є,
Ще й хвилі могучі.
Любов річці віддає,
Й мотиви співучі.

Не лягає до душі,
Пісня моря звучна.
Пише їй одній вірші,
В нього тема скучна.

Долі вірять не завжди,
З нелюбом гріх жити.
Шукай щастя своє ти,
Щоб повік любити.

Пропонують вам одно,
Ви з щастям єдині.
Є тепер любов у двох,
Ще й гарна родина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903020
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021

Валентина Ярошенко

Зимові посланці

Напустився, все кружляє,
Білий сніг неначе вата.
Вітерець ним забавляє,
Вже насипало багато.

Всі сніжинки в бальнім танці,
У нарядних білих сукнях.
Зимові з небес посланці,
Йде велика завірюха.

Вже й дерева одяглися,
Стало ім те до вподоби.
Тільки вітер один злився,
Їх роздягне при нагоді.

Як же те можна терпіти?
Все у білім простирадлі.
Ніде правди йому діти,
Не одягне він вуалі.

Неможливо те зробити,
Бо він одягу не носить.
Як щасливі має миті,
На цю тему мабуть досить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902960
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 31.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли тобі сімнадцять літ

Коли тобі сімнадцять літ,
Довколо нас весна буяє.
Такий не звіданий, ще світ
І серце, ще страждань не знає.

Коли тобі сімнадцять літ,
Попереду майбутнє, мрії.
Життя квітує наче цвіт
І не втрачаються надії.

Коли тобі сімнадцять літ,
Бадьорості і сил хватає.
Кохання перше у політ,
Тебе на крила піднімає.

Коли тобі сімнадцять літ,
В мелодіях, ще серця - звуки.
Хоч зірваний давно вже плід,
Що брав Адам і Єва в руки.

Коли тобі сімнадцять літ,
Ти пам*ятай - не завжди буде.
Бо не стоїть на місці світ,
Щораз міняються в нім люди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903042
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Неначе завітала Арктика

Неначе завітала Арктика до нас,
Бо білий колір нині в моді.
Несе хурделиця свій сніговий запас,
Циклон гуляє на свободі.

В зимовім ареалі зайці-біляки,
Мов притаїлись під кущами.
Полярні, ніби залягли навкруг вовки -
Намети білими пластами.

Ведмідь кошлатий, леопард і білий лев
Вляглись сугробами на землю.
Сова полярна всілась на гіллі дерев,
Мороз розсипав з лоском зерна.

А на верхівках сосен - екстремал макак.
Пролізла ласка у щілини.
Сніжить повсюди, повний вже зими гамак.
Зимовий подих справжній нині.

( Полярний вовк, ведмідь, леопард, білий лев, ласка, сова полярна - тварини білого кольору, а макак має назву "сніжний").

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021

Катерина Собова

Обслужила

У кав’ярню зайшов Яшка:
(Обслуговувала Нінка)
-Якщо вам не буде важко –
Щоб на каві була пінка.

Нінка глянула на Яшку,
Підвела угору брови:
-Та чого там буде важко?
Це - раз плюнуть і готово!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021

Букво-їжка)))

Киноляпы 6

Без вести про[b]с[/b]павший

***

С[b]п[/b]ившиеся с пути

***

Секс в большом [b]о[/b]городе

***

Отпуск по обм[b]а[/b]ну

***

В поисках капита[b]л[/b]а Гранта

***

Поменяться ме[b]ч[/b]тами

***

Та[b]н[/b]ксист

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902955
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021

Букво-їжка)))

Дразничное меню

Овощной салат с раст[b]л[/b]ительным маслом

***
К[b]р[/b]ашеная капуста

***
Ка[b]з[/b]ачковая икра

***
Суп-рас[b]к[/b]ольник

***
[b]П[/b]ороховая каша

***
Мороженое из за[b]в[/b]ороженных ягод

***
Шаманские вина

***
Кофе, сваренный в [b]д[/b]урке

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900747
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 30.01.2021

Маг Грінчук

Лікар - це воїн

Лікар - це воїн, який захищає здоров*я людини.
Приступаючи до своєї праці, дає клятву долі...
Клятві Гіппократа, щоб лікар-початківець усвідомив -
Необхідність наслідування етичних норм медицини.

Прикликає тут Бога засвідчити свою обіцянку,
Закликає ще покарати у випадку порушення,
Бо здоров*я людини є цінністю життєвої склянки.
Має бути спрямована на захист, не забруднюючи рук.

Лікар не може використовувати знання й уміння,
Щоб нашкодити людині, або причинити лихо, смерть.
Не повідомляти стороннім про стан здоров*я більше стін.
Не повинен він зловживати довірою хворих вперто...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902858
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Любов Таборовець

ОДИНОКИЙ ЖУРАВЕЛЬ

Загубивсь у полі журавель крилатий…
Ранки світанкові зустріча один…
І не вабить більше зелен - гай строкатий,
Бо у дні криниці вже нема води.
Тож душа змарніла, крила опустились…
Де ж той спів пташиний, що гудів, мов рій?!...
І тужливо якось коси опустились
В заростях узбіччя, на вербі німій.
А було ж інакше… погляд журавлиний
У криниці бачив зорі серед дня…
Не літав за щастям в зиму на чужину -
Весни зустрічала тут його рідня.
Пив водицю щедру із землі святої,
Разом з сівачами зустрічав зорю…
Радий, що своєю довгою рукою
Рятував від туги доленьку свою…
Та із плином часу в світі все змінилось…
І в людей, як в птахів крила здійнялись!
А на дні криниці думи замулились,
Крик душі і тиша сумно обнялись.
В небо кинув погляд журавель цибатий…
Заржавіла цвяхом на щоці сльоза…
І майнула вперше думка винувато:
Від землі піднятись в сині небеса…
Ті тривоги журно вітер погойдає
Рознесе по світу крихтами печаль…
Може, хтось почує, може, і згадає,
Де дитинства мрії гартував коваль!
Серед степу, в тузі, журавель крилатий…
Пустка у криниці… Де ж землі краса?!...
Де знайти у долі грішних, винуватих,
Чи засяє в травах радості роса?…

28.01.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902827
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Білоозерянська Чайка

В срібній нитці долі… /монорима/

[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]

Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.

[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]

Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Валентина Ярошенко

Бувають в щастя миті

Покохав козак дівчину,
Таке їй наговорив.
Що найкраща вона й мила,
І раніше він не жив.

Вона коси розпустила,
І додому не прийшла.
Аж до ранку була з милим,
Залишилась там й краса.

Мати ніченьку не спала,
Бо заснути не змогла.
Поміж людей піде слава,
Ще й народжене дитя.

Як же їм все пережити?
Як мале дитя зростить?
Та бувають в щастя миті,
Допоможуть й далі жить.

А донька дійсно красива,
Як погляне, слів нема.
Та сталося в житті диво,
Доля їх у двох звела.

Він чорнявий, вона руса,
І коса до пояса.
В них малюк зростає дужий,
Сила в його голосі.

Співаком колись він буде,
Бо зростає в добрий час.
Батько голос той почує,
Він пізнає сина враз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902847
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Валентина Ярошенко

Буде свято Валентина

Прийде лютий, місяць зимній,
Що чекає нас тоді?
Будуть іще дощів ливні?
Чи почнуться ясні дні?

Що зима нам підготує?
Зимній холод чи тепло?
І прогноз що нам віщує?
Прийде весна із добром.

Буде свято Валентина,
День закоханих у нас.
Прийде нова перспектива,
Провести святковий час.

По - іншому не буває,
Свято те закоханим.
Хай любов в серцях палає,
Й друзі всі запрошені.

Звук гітари, гучна пісня,
Келихи з терпким вином.
Прийде любов до всіх дійсно,
Бо заходила давно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902903
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Lana P.

ЯНГОЛИ

Янголи ви, охоронці,
Не покидайте мене.
Пломінь тримаю в долоньці —
Знаю, все зникни земне,
Наче той спалах на сонці —
Швидко згорить, промайне…

Тільки любові серпанок
Нас поведе у світи
І обійме наостанок,
Вирве із лап самоти,
Й знову засяє світанок
Серед небесних світил. 27/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902762
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021

Ніна Незламна

Помилка ( проза)

В квартирі тихо… Лише інколи вітер, кинувши на скло вікна жмуток снігу, порушить тишу. І то так тихо, але Вона тупо дивиться на скло, хоч й час від часу чує, те тихе торкання. Для неї мов пробудження від думок.
В кімнаті, навпроти вікна, святковими стравами накритий стіл. Два кришталеві бокали, в них на дні залишилося по кілька крапель недопитого вина. Ті залишки, їй здавалися недомовленими словами, на які Вона чекала роками. Вогонь і запах пахучої свічки, часом хитався від її подиху, торкається душі, намагався втішити, зігріти. Бо ж стан душі такий, як надворі зимовий, холодний, а так хотілося тепла. Немов шукала десь розради, щоб не розплакатись. На склі вікна, купки сніжинок трималися його, деінде на лисинах стікали маленькі краплинки. Цим придали жалю, Вона тихо заплакала. Напевно від своєї недолугості, було бажання все висказати, що лежало на душі, щоби врешті почув.Та не посміла, адже в такий вечір не мала бажання сваритися. Декілька років поспіль такого не було, щоб він пішов і не всміхнувся, чи не залишивши на ній ніжний погляд, чи на якусь мить затримався в солодкого поцілунку.
В душі, спогад, мов написав книгу про її життя.Чи плач є в ньому, напевно так, коли не приходив вчасно, як обіцяв. В тій книзі викарбувані золотом слова про щасливі миті; в спокусі, в теплих обіймах. Ніжні дотики, ласкаві погляди, як нагорода за її ласку. А Вона мліла, вміла дарувати, адже кохала. І не жадала знати, що він одружений і є дитя . Та мала сподівання, що буде майбуття, нехай не зараз, а колись. Та поки кров у жилах кипить, прийде до неї, вгамує полум`я, той жар потушить, що палить її тіло. Віддасть йому частину тепла, порине в річку прохолоди, з тремтінням впаде на його мужні груди. Він так жадав її. Таким солодким було їх кохання. Не сміла відмовити і Він руками, немов птах крилами, пригорнув її. І обіцяв все життя кохати. Хоча і знала, що це гріх, але погодилась його пронести через все життя. Бо Він один, як розділити на двох? Коли топилась в його зелених очах, немов ковток цілющої води шукала там для спасіння. Тож серце затріпотіло, немов у пташки, що тікає від яструба, в обіймах знаходила захист. Він цілував її груди, стан, ховався під простирадло, відчував її бажання, виконував їх і сам з блиском в очах, від задоволення стогнав.
Сльози котились…. Деж молодість? Чому покидає? Адже не бажає з нею прощатись. Хай би, як раніше…. під лісом широке поле. Почути дзвінкоголосого солов`я, спів про кохання, збирати в букет квіти; маки, волошки, ромашки і стиглі колоски жита, пшениці. І бігати по травах, квітах, як колись, немов діти. Чи на долоню покласти декілька зерен і пригостити, вустами доторкнутись долоні. І, як вдячність - відчути поцілунок, що стрілою проникне через все тіло. Як же відмовитись від цього? Не знати. Підкралась думка - »Хіба, як сорок років, то вже все не так сприймаєш? Можливо хтось та тільки це не для нас… В такі роки здається магія притягує до того, кого по - справжньому кохаєш. Відмовитись? Де сили взяти?
Думки літали -» Ну ось,провели Старий Новий рік. Невже з ним моя молодість відлітає. Перше і останнє кохання мене покине? Що це було? Ніяких слів, лише зітхання. Між нас, як прірва в небуття. Холодний став, як айсберг в океані. На жаль не доторкнувся до мого тепла. А, як же я? А може, ще прийде? Чи може - це моя помилка в житті? Ой, від думок, аж голова стала свинцева «.
Вона встаючи з-за столу, на ходу налила в бокал вина і залпом висушила до дна. Кілька раз сердито труснула головою, кліпала очима, з вій на тарілку впали останні сльози. Відсунувши її, підійшла до люстерка, криво усміхнувшись, обома руками взяласяь за голову. На скронях помітила кілька сивих волосин. Так, Вона білявка, їх важко розгледіти, але ж раніше не було. В розчаруванні пригадала »- Пішов, але ключі від квартири не залишив,значить прийде! В душі мов буря бушувала, розставивши руки, повсюди роздивлялась, що справді не залишив? На мить надія, мов промінь сонця зігріла серце. Але, підійшовши до телевізора, на підвіконні балкону, на коробці цукерок помітила ключі. Схиливши голову, мов підстрелена пташка припала до холодного скла вікна, в ньому хотіла знайти розраду. П`ятнадцять років надій і сподівань забрав з собою Старий рік...
Крізь сльози шепіт,
- Так це була моя помилка.
А за вікном гуляла заметіль, сховала всі стежини, по яких він приходив до неї. Вітер по склі, немов би в такт із сердечним частим ритмом, відбивав,- «Так,це помилка … Помилка… Помилка…
28.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Графоману (сатира)

Деталі точить, ніби зранку на станку,
Штампує графоман свої вірші.
І вилітають, як з годинника "ку-ку"
Для втіхи власної пихи душі.

Немає рим - для нього зовсім не біда.
Щодня звучать одні і теж слова.
" Краси-весни" - римована тече вода.
Чекає, певне, "слава вікова".

Спиває насолоду інший графоман,
Краде рядки чужі бездумно він.
Слова вставляє, напускаючи туман.
"Поезія" абсурду, ніби тінь.

Колись давно зозулю півень розхвалив,
Зозуля сіра, звісно, півня теж.
Улесливі й тепер коментарі, мов спів,
Ті дифірамби вже не мають меж.

О графомани! Працюйте зі словами,
Хоч ритміку в порядок приведіть.
Свої "шедеври" прошепочіть губами,
Не треба плести із омани сіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902783
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Ну як знайти оте, що загубили

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-R3IQBKb8c[/youtube]

Ну як знати оте, що загубили?
Хто з вас колись загублене шукав,
Чи клеїли оте, що вже розбилось?
У роздумах, можливо, все ж блукав.

Оте, що вже не ваше, хтось знайшов,
І бережно хранить під серцем теплим.
А, може, подивився й обішов,
Залишив на землі, як лист пожовклий.

І десь лежить і мерзне серед снігу,
І нарікає: Чом не зберегли?
І весняну чекає все ж відлигу,
Щоб ще йому друге життя дали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902773
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021

Маг Грінчук

Холодом віє

Сила притяжіння змішала сіль Землі із сіллю крові.
Так літальні апарати простелили дороги увись.
Ми літаємо, усвідомлюючи свій неспокій, віддаль...
Та сповиті в ранній тіні не завжди у небі бачим вир.

Милі оку просторі ці далі, ще незнайомі, чужі.
Несправність двигуна, щось заніміла річ. Холодом віє.
Притяжіння Землі гучно знищить літак з пасажирами.
Стиснув страх, розум має надію - зачепитись за віру...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902698
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Усмішка подібна весні ( романс)

Співаю для тебе кохана романси,
Співаю кохана для тебе пісні.
Коли прокидаюсь з тобою уранці,
Я усмішку бачу подібну весні.

І я без вагання тебе називаю,
Квітучою квіткою в сонячнім дні.
З її пелюсток я росинки спиваю,
Яка ж дорога, ти кохана мені.

Твій голос для мене - птахів переспіви,
Блакитнії очі - озер глибина.
Десь ніжне звучання доноситься ліри,
Для мене кохана - ти справжня весна.

Хай линуть для тебе кохана романси,
Хай линуть кохана для тебе пісні.
Коли ти мені посміхаєшся вранці,
Я усмішку бачу подібну весні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902682
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Життя дається тільки раз

Життя дається тільки раз,
Про це ми добре усі знаєм.
Ми просим Бога, щоб нас спас,
Коли біда когось спіткає.
Тоді листаємо листки,
Коли і щось кому зробили.
На когось десь сплели плітки,
Когось чомусь не зрозуміли,
Чи відказали в допомозі,
Коли страждала так душа..
Та ми ж все ж кинули в дорозі,
Бо та душа була чужа.
Когось пробачить не зуміли,
І злість тримали довгий час..
Чому ж тоді ми збайдужіли,
Коли надіялись на нас?
Іще чимало помилок
В житті ми можем відшукати...
Та тут закінчився листок...
Хоч є чимало що сказати..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902482
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Земля пожадно сніг спивала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vjVBSY-togc[/youtube]

Зима укрила землю снігом,
Пухнастим білим покривалом.
Та не залишилось і сліду -
Земля пожадно сніг спивала.

Зима дивилась, посміхалась:
Нащо ти стерла всі труди?
Вона щосили так старалась,
Та це нічого: півбіди.

І поки думала - гадала,
Трава крізь землю проросла.
Вона ще трохи почекала -
І все знов снігом замела.

Не хоче ще впускать весну,
Для неї дуже ранувато:
Я ще завії нажену,
Ще довго буду царювати.

Притихла - сили вже не ті,
Хоч сніг ще має в рукавах.
І їм наказує: летіть!
А ті сніжинки, ніби вата.

Крихкі, чомусь вже слабуваті.
(Тут сонце глянуло з- за хмар).
Не хочуть слухать - вайлуваті.
Лиш трішки вкрили тротуар.

І тут потік весь сніг водою,
Струмки неначе ожили,
Текли повільною ходою,
Чомусь так радісні були...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902417
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Валентина Ярошенко

Не считайте счастье по дням

А я в тебя поверила,
Влюбилась до безумия.
Судьбу шагами меряла,
Но шла строка бегущая.

Были твои слова нежны,
И поцелуи жаркими.
Сладкими были наши сны,
Всё длилась жизнь со сказками.

А ты был от любви далек,
Дарил лишь обещания.
Откладывал с дня на денек,
И редкими свидания.

Зачем тебе была нужна?
Сравнить на что способен ты?
Приняла свет не молода,
Был многословен, плюс цветы.

Почему у души лезут?
Деликатны они с нами.
Не имея права сверху,
Любят женшины ушами.

И мой пример пусть будет вам
Отвечайте им стихами.
Не считайте счастье по дням,
Не кончается годами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902359
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Валентина Ярошенко

Ой, тумане!

Ой, тумане!
Розкажи ти нам, тумане...
Чому вів ти нас в оману,
Навівав дрібні дощі.

Ой, тумане!
Розкажи ти нам, тумане...
Пливли низько твої хмари,
І не чувся спів птахів.

Ой, тумане!
Розкажи ти нам, тумане...
Ми всі думали й гадали,
Стільки маємо стихій.

Ой, тумане!
Розкажи ти нам, тумане...
Хочеш ти, якоїсь слави?
Не ховай ти ясних днів.

Ой, тумане!
Розкажи ти нам, тумане...
У сльозах і щастя тане,
Протів нас постати зміг.

Ой, тумане!
Розкажи ти нам, тумане...
Будь завжди бадьорим, пане
Неси нам тепло і світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902487
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Терпляча

Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.

Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.

А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.

Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Маг Грінчук

Не все продається

Чимала частина страждань людини залежить від влади?
Органи керування вже стали самі джерелом всього зла.
Як призначити найкращий тип державного управління?
Болісний досвід має народ до загублених кривдою літ.

Мир, безпека, добробут, правопорядок пущені на дим.
Хоч пізнали добро і зло та сміємось над минулим, старим...
Не розчавить нас зло... Не все продається у п*янім хмелю.
Бо надія на еволюціонний процес не ілюзія...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902264
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Катерина Собова

Закон про рiдну мову

Зразу всі на рідній мові
В Києві заговорили…
Закон прийнятий! І знову
Набув чинності і сили.

В ресторанах і книгарнях
Чулось: «Дякую», «Будь ласка»…
Все звучало ніжно й гарно
(Наче українська казка).

Але клята тут погода
Перекреслила всі плани
І помстилася народу –
Стали вулиці катками.

Лід суцільний, рідна ненько,
Слизько, ноги мов із вати,
Стали люди потихеньку
Рідну мову забувати.

Всі падіння і вставання
Підкріпилися словами:
На москальській чистій мові
Чиїсь згадувались мами…

Хто б подумав: так негайно
(Без людей, все шито-крито)
Ожеледиця погана
Може вмить закон змінити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Ніна Незламна

В ранкову пору

В ранкову пору, тиша навкруги,
Все піднебесся в сірій пелюшці,
В зимовій сплячці, ставу береги,
З ними туманні клуби – зухвальці.

Як охоронці, вони звисають,
У себе вбрали смуту зимову,
Сонячний промінь сонно вплітають,
Гамму відсвічують, кольорову.

Ще білий сніг відображав світло,
Між трав сухих, що по березі снять,
Хоча і днями, стікав помітно,
Кольори інші не хотів сприйнять.

Ще не на часі весну стрічати,
Хоч день й підкрався з теплим вітерцем,
Туман срібливсь, став силу втрачати,
Ховавсь у водах, дрібненьким дощем.

Тепла надмірність - дива погоди,
Частіш свої правила диктує,
Ні, не спитає вона в природи,
Чи добре їй? Лиш наносить шкоди.

24.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Білоозерянська Чайка

З горнятка серця…/сонет/

У білих стрі́чках – урочистість саду,
Музи́ки в сірих фраках – солов’ї.
Весняні квіти раннє сонце гладить,
В солодкім шумі збуджених роїв.

А Муза знову у свої тенета
Спіймала бджіл розморені меди.
Духмяність слів, як першоцвіт в букетах,
Поет з горнятка серця націдив.

І дихає усе цим білоквіттям,
Продовжує краса весняна зріти
У квітах, трелях, сонечку – без меж.

Природа починає зеленіти,
В тріумфі Муза, весен Афродіта:
Крізь білі квіти – ти до мене йдеш…

[i]/Картина Клода Моне "Весна"./[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902310
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Костя Ромчук

Веселка знову кольорами…

Коли, здається, все завмерло
І кольори вже відцвіли,
Життя на попіл перетерло
І не всміхаємось коли.

Ми раптом знову починаєм
Хто-зна чому, бозна чого.
Потроху вию піднімаєм
І помічаєм десь кого…

Веселка знову кольорами
І вітер пестить, а не гне!
Він знову грає нами, нами,
Але тепер вже не зігне!

Вже не зігне, бо ми зміцніли
І попіл прикриває жар.
Із цього жару ми вже їли,
Тому лиш випускаєм пар!

Ми випускаєм і паруєм.
Куди усе це приведе?
Ми маєм, але не цінуєм.
Оціним лише слово: Де?
15.01.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902344
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Костя Ромчук

Забули душу.

Ми народилися для смерті,
Та забуваєм по дорозі.
Життя чіпля. Стаємо вперті
І рідко дякуємо бозі.

Не ціним подих, навіть воду,
Не кажем «дякую» за їжу.
На диво, добре ціним вроду,
Одначе, лиш допоки свіжа.

І забуваємо про душу…
А може, вже її продали ?
І я скажу, сказати мушу:
Замало в неї ми вкладали !
14.02.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902342
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохаю, ще тебе

Ти чув, як квилить чайка над водою?
Неначе плаче десь мале дитя.
Думки мої на самоті з собою,
Бо так розпорядилося життя.

Торкають хвилі берега ревниво,
Не охолонув, ще на нім пісок.
За горизонт сідає сонце мило,
На зустріч нічка робить уже крок.

Засвітять зорі в тиші вечоровій,
Заграють струни серця і душі.
Згадаються слова, що при розмові,
Звучали піснею рясних дощів.

Як було добре й затишно з тобою,
Та десь взялися кручені вітри.
І заховали щастя за горою,
Щоби ніхто із нас не зміг знайти...

Все ж вірю я, що ще настане свято,
Коли нас сонце променем торкне.
І ти мені промовиш любий, раптом,
"Я не забув, кохаю, ще тебе!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ото полікувався ( гумор)

Каже Гапка до Максима
- Чи у тебе я єдина?
- А чи є ще десь коханка?
Бож приходиш спозаранку...

- Гапко, чи ти вже здуріла?
Де у мене вже та сила.
Вчора, щось дало у спину,
Стрів куму свою Килину.

Запитала, що зі мною,
Чом іду я з коцюбою.
А я їй:"Дихнуть не можу"
Вона каже:"Допомо́жу."

Запросила мене в хату.
Стала зіллячко виймати.
А тоді, ще й для "согріву",
Натирала ногу ліву.

Цілий день так лікувала
І мене перевертала.
А як нічка завітала,
Вже кумі погано стало.

Став куму я лікувати,
Той прийшлось заночувати.
А, як сонце засвітило,
Мчав до тебе Гапко мила.

Тільки чомсь ти не раде́нька,
Жіночко моя рідненька...
- А чому ж мені радіти,
Коли правди ніде діти.

Вона завжди лізе боком,
То біжить, а то йде скоком.
- Завтра не прийду додому,
А піду провідать Хо́му.

Він просив полікувати,
Бо не може з ліжка встати...
У Максима голос дівся,
Від тих слів він розгубився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902224
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Білоозерянська Чайка

У польоті почуттів /алфавітний вірш/

[i]А ми в коханні – ніби білі лебеді…
Безтямно тягне пристрасть в шепіт хвилі.
В твоїх очах – всі сподівання неба ті,
Голубить сонце у блаженстві милім.

Ґелґочуть гуси… спека… перевтомлені…
Душа моя – з твоєю воєдино.
Енергія кохання – світлі промені,
Є ти і я… і вірність лебедина…

Життя розквітло барвами яскравими,
Заграла річка – по водоймі кола…
тИ поряд… і немов одні в заплаві ми.
І стихло на леваді зичне соло.

Їм всім здалися ми зарозумілими,
Й вони пішли, залишивши нам спокій.
Коханню силі тішились-раділи ми –
Луні від крил на бистрині глибокій…

Ми свій танок у літеплі виводимо,
На фоні хвиль, що променем золо́тить,
Обізвемось в митцях художнім подихом –
Поет змалює почуття польоти…

Розправилися крила – білі красені…
Солодкий щем розлився у повітрі.
Тендітна пара, що любов'ю вразила –
У сни летить… де тільки ми і вітер.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Lana P.

НІЩО НЕ ЦІНИТЬСЯ…

Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево як ввічливість. М. Сервантес

Шикарні плаття розлітаються крилато —
Торгівля йде завзято.
Прилавки гнуться від товару,
Аби побільш навару.
За гроші скупиш ярмарок, а що?
Лиш ввічливість цінується багато,
А продається за ніщо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902393
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Lana P.

ДУША — НЕЗВІДАНА, ЯК ВОДИ ОКЕАНУ…

Душа — незвідана, як води океану,
Нуртує гейзером на глибині,
Жбурляє лавами гарячого вулкану,
Ховається у магмі аж на дні.
Бува, зривається в неміряну нірвану,
Летить із хвилями до берегів…
Під сонцем сушить наболілу свіжу рану,
То ніжиться в обіймах островів.
А то хвилюється в розкішному розливі —
Лоскочуть її стінки камінці.
Бентежиться у прибережному приливі —
Турбують її пінні гребінці.
Тримає самоцвіти, перли і корали
Лиш для близьких і вибраних людей.
Їй не страшна негода і стихійні шквали, —
Таємно тулить щастя до грудей. 17/11/15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902392
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Lana P.

В ТОБІ, ЛЮДИНО!

Міць океану, сила гір
І мужність дикої природи —
В тобі, людино, — твердо вір,
Відкрий в собі ці нагороди.

Ти — шлях, а також — мандрівник,
Ідеш позаду тих, хто схибив —
На помилках вчись, кочівник, —
Здолаєш доленосні глиби! 16/01/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902277
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021

Леонід Луговий

Каченята

Шуміла зграйка каченят
В краю води;
Пливли то кучкою, то в ряд,
То хто куди.
Здавалось, їх не вабив ліс,
Ні поряд луг;
І раптом з криком піднялись,
Пішли на круг.

Приспів:
Вперед каченята, щасти на льоту!
Створіння крилаті ідуть ввисоту.
Ще криком на плесі відлунює гладь,
А птахи далеко у небі летять.

Ще вітер ніжив колоски
І цвітом пах.
Ще повз легкий туман з ріки
В нічних вітрах.
Ми не зібрали ще як слід
Плодів землі,
Як несподівано на зліт
Пішли малі.

Приспів.

Циклон по небу навманя
Розтяг сувій.
Під ним оперена рідня
Тримає стрій.
По крилах краплі - не біда -
Ідуть уверх...
Зростила сильними вода
Птахів озер.

Приспів.

На південь тягнеться, спішить
Пташиний рід;
Шуміли, плавали - і вмить
Знялись в політ.
Сумує плесо без малят,
В окрузі тиш...
І лиш про гомін каченят
Шумить комиш.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902074
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Костя Ромчук

Брати, ховаючи руки.

Спинаюсь навшпиньки торкнутися неба,
Аж раптом з’являється інша потреба !
Хилюсь до землі, щоб набратися сили –
Увагу відверне зірковий килим !

Згадав, треба брати, ховаючи руки.
Як хочеш квадратне – берись за опукле.
Солоне сьорбнути з’явилася мрія ?
Отримати прісне ! Така твоя дія.

Чи так, чи інак, все вирішують миті
В котрі ми не свині, не риєм в кориті.
В котрі ми для когось щось робимо путнє –
Цим творим собі гарніше майбутнє !
13.12.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902214
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Костя Ромчук

Шлях до неба.

О, крила змучені, побиті об залізо,
Зім’яті і знівечені пір’їни !
Я вами бивсь і впав, проте, занадто пізно –
На волі вас чекають лиш руїни.

Повір, начхати на удари пруттю кліті.
І на які не спроможись зусилля
Ти, хлопче, був вже спійманий у сіті,
Тож крила стали схожі на бадилля.

Я їх змочалю вщент – жаліти крил не треба !
Коли обсіли вас іржаві грати
Тоді коротшим значно стане шлях до неба.
Вас затягне – не треба вже літати !
12.03.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901941
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Олеся Лісова

Січнева радість

Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.

В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.

У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.

У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Маг Грінчук

Мов відляск

Генетики стверджують, що старіння і смерть вічні-
Це зношування теломерів у ході мутацій.
Припинення життя - плоть без душі, лихо на вустах...
Тривожний разлом, поділ клітини, день, як ніч - відляск.

Холоне кров і мозок ціпеніє в організмі.
Незряча темінь вперезала, серце покрила мла.
Закреслила життя вона. Світло звогнила дотла.
Так незавершено всіх згорає душа у труні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902155
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Lana P.

РОЗКВІТЛИ ПРОЛІСКИ…

Розквітли проліски у нас,
Посеред снігу — справжнє диво!
А я все думаю про Вас,
Яка Ви ніжна та красива…

Якби ж вернутись нам в той час —
У молоді, несмілі роки…
Зумів би підійти до Вас,
Наблизити зустрічні кроки?..

Розквітли проліски й у Вас,
Як радість для душі й надія…
Ви — гарна в профіль та анфас,
Я Вами дихаю та мрію. 22/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Ольга Калина

Все починається з любові

Все починається з любові.
Буяє надворі весна
І все навкруг стає враз нове,
Й кохання в серці ожива.

Все починається з любові
Від материнских ніжних рук,
Вона тече із кодом в крові
Від дотику дитячих губ.

Все починається з любові:
Краса душевна й теплота,
Коли дитині тепле слово
В хатині мама промовля.

Все починається з любові:
І щирість серця, й доброта,
Взаємність ляже нам в основу
Будови свого майбуття.

Все починається з любові
До краю рідного й землі,
Саме вона нас зве на подвиг,
На вчинки праведні, святі.

Все починається з любові –
Й трава без неї не росте,
Любов звучить у Божім слові,
І до людей з небес іде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Ольга Калина

До Дня Соборності України

З тих пір, як Київську ще Русь
Усі кремсали,
З часів монгольської орди,
З її навали,
Страждала, плакала земля -
Людей вбивали,
Чіпляли бранцям кайдани́,
У рабство брали.
Зі сходу інший ворог йшов -
Від московітів:
І грабував, і прибирав
Усе нажите.
Із заходу – литовець, лях,
Що кров’ю впився.
Збирав він данину́ з краян -
Аж потом вмився.
Стогнала матінка-земля,
Втрачала сили,
Спливала кров’ю козаків,
Що боронились.
А час невпинно так летів -
Роки, століття,
Одних міняли ворогів
На інше смІ́ття.
І знову гинули в боях
За Землю й Волю,
Слова ці завжди на вустах
Й важливі знову.
Скільки загинуло людей
У громадянську,
Згноїли скільки в Соловках
В часи радянські?
Вбивали воїнів УПА
В роки воєнні,
Родини нищили дотла –
Ні в чім невинні.
Наперекір всім ворогам
Відбулась - Злука.
Край об’єднатися зумів:
Рука у руку.
Тепер живемо разом всі
В сім'ї єдиній,
На прадівській святій Землі..
Це - Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902184
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Хай надія поряд тебе йде

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]

Йди сміливо по слизькій дорозі,
Обережним будеш - не впадеш.
І не бійся, що печуть морози,
Так сміливо до мети дійдеш.

Не ховай обличчя від завії,
Сльози хай від вітру потечуть,
Хай сніжинки падають на вії,
Це вони від мрії так цвітуть.

Ти ідеш невпинно і уперто,
Хай не раз впадеш на цім шляху.
Діалог з життям веди відверто:
Не піддайся непогоді і страху.

Впав? Нічого, швидко підіймайся,
Це життя випробує тебе.
На ногах упевнено тримайся,
Ти відчув? Надія поряд йде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Ніна Незламна

Зима у білому кожушку

Прийшла зима у білому кожушку,
Лиш на два тижні, до нас завітала,
Гарна дівиця в златім капелюшку,
Зізнаюсь сніг, скрізь вміло розсипала.

Тож гляне вправо, посипле сніжинки,
Як прямовисно, в серпанку поле й ліс,
Зирить наліво, іскряться стежинки,
Річка виблискує, по ній ніби міст.

Іній бринить - на сталевих перилах,
Із лазурово-блакитним відтінком,
Відблиск вздовж річки на всіх покривалах,
Ще й місяченько, мов ліхтарик світить.

Річка люстерком, із сніжних кристалів,
Диво картини морозець малював,
Вирізав квіти, підсипав коралів,
Справжня чарівність, то ж мене здивував.

Вечірня тиша так вабить мій погляд,
Кущик калини, всі грона під пухом,
Мороз тріскоче, враз якась тривога,
Вітер підкрався, ніжно теплом дмухав.

Похмурий ранок, цій сонливій пані,
У жмуток взяв і відніс блиск до річки,
Що ж ти красуня, неначе омані,
В розчаруванні, геть збліднілі щічки.

Тож тримайсь люба, відкидай спокусу,
Не грайсь із вітром, сьогодні збережи,
Цю білосніжні жну, казкову окрасу,
І краще землю з морозом освіжи.

Хай я потішусь, місяць січень не спить,
Ще почаруй й хурделицю запроси,
Засяй веселкою, всміхнись до зірниць,
Тож знову перлами, землю ороси.

19.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Lana P.

ПРИБЕРЕЖНЕ НА КРИЛАХ…

Тасує пінний берег гребінці
Мінливих хвиль, що скачуть, мов гінці,
Крикливих зграй, чаїних, балаган
Окрилює простори — снить туман.
Вигойдується човен в осоці,
Твоє тепло тримаю у руці.
Звивається вітрисько-бусурман,
В очеретах красується лиман.

Жбурляє сонце спиці-промінці —
Скидає петельки́ в усі кінці,
Торочить почуття, як кардиган —
Не дов’язався, як і наш роман,
І котиться сльозинка по щоці.
У позолоті тонуть манівці,
Пливе хмаринок в небі караван,
На крилах мрій здіймається баклан. 31/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902035
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Білоозерянська Чайка

Сила мрії…

[i]Над проваллям –
Сила мрій – два крила,
В Задзеркалля
Нас несе рятівним альбатросом.
Там життя для вразливих дорослих:
Без образи, без зради і зла…

Сонце сіє
Щедрі зерна тепла,
Стигла мрія,
Витікає з глибин водоспадом –
Кришталево-прозорим свічадом
Серце ніжність п'янка обплела.

Мрії крила
Небом носять мене,
Їхня сила
Плавно спустить з небес до підніжжя,
Ми зіллємося в подиху ніжнім,
Буде серце на двох в нас одне…

- Ти – несправжній?
Це ілюзія лиш?
Я уважно
В очі-зорі крізь мрію дивлюся
І тону в них, немов в завірюсі:
- Ти несправжній? Ну що ти? Облиш…

Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію просять:
В водоспаді ілюзій дні сиві –
Залиши наяву їх пориви!
В справжнім світі вони – нічиї…

Все засяє
У красі в той же час.…
Водограєм
Забринить-заспіває кохання…
Сонця промінь проб’ється з туманів:
І освітить закоханих нас...

(Надихнула фантастична картина американського художника Джима Уоррена.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021

Любов Таборовець

Зорі світлих бажань

Я мрію прийти в твої лагідні сни,
В найсолодші вселитися мрії.
З тобою чекати приходу весни,
Що сховалась в примружених віях.
В благій ейфорії, рука у руці,
Обійняти небесні простори,
Де нашої долі невтомні творці
Розсипають бажань світлі зорі…
Можливо, з їх сяйвом, в галактиці ми
Щастя знайдемо диво-планету,
Де будуть реальністю завжди ті сни,
Про які пишуть вірші поети.
Вирує в любові там вічне життя,
Всі тривоги і біль пережиті…
Спільне в радості й горі серцебиття.
Приклад дітям, як вік свій прожити.

21.01.2021
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902020
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кували долю ковалі

Кували долю ковалі,
У кузні над горою.
І чули дзвін той дві зорі
І місяць, що дугою.

Кували день, кували ніч
І лише на світанні.
Торкнулась доля щастям, пліч,
А серденька коханням.

Всміхнулась й дух перевела
І зазирнула в очі.
Блакить небесну їм дала,
А бровам - чорні ночі...

Помітив вроду ту юнак,
До юнки привітався.
Послала доля йому знак,
Він взяв і закохався...

Чарівна пара - він й вона,
Усміхнені й вродливі.
Обоє біля вівтаря,
У доленці щасливі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Valentyna_S

Стоїть зимова ніч, беззора, сива

Стоїть зимова ніч, беззора, сива.
Мов соняхи, в задумі ліхтарі.
Повіки вікон сіпаються з дива:
Пихтять без спину з люльок димарі.

Зриває покривало з тиші потяг.
Додому хтось прибув о цій порі:
Хто всі п’ять днів очікував суботи,
Щоб стати знов на батьківський поріг.

А хтось вертає з довгої розлуки
Й хвилини підганяв би, якби міг.
Його обнімуть материнські руки,
Утішить дім, родинний оберіг.

А дехто слухає чеканку з жалем,
Бо ждать на нього вже нема кому.
Йому вночі дивитися зосталось
У даль безмовну й про́сиву пітьму.

-Тік-так, тік-так, – відмірюють колеса.
І відстані маліють, і віки.
Шрамує тишу стукіт, наче лезом.
Як боляче розставити крапки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Valentyna_S

Замальовка

Вороння креслить чорне коло
Й брунькується на голім гіллі.
Димар розмотує кодолу
І вергне димом в заметілі.
Хрумтить шкоринка свіжоснігу—
Це йде мороз неспішним кроком.
Нарешті взявшись за чепігу,
Зростив кристаликів нівроку.
Вдягнув в них ніч, мов королеву,—
Атла́сами сіяє плаття,
Дивує шик тонких мережив
В букетах з ружі і латаття.
Минає ніч—й щезає казка.
Довкола сіра невидимка.
Десь ділась навіть тінь від паска—
Зігнала обрій сива димка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901056
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Зими урок

А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.

Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.

Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Ніна Незламна

Сприймаю зиму…

Зима накрила поля снігами,
Іскрить, сріблиться, мов розмовля,
Як сонце ясне, ну а ночами,
Ледь- ледь в дрімоті, як немовля.

То сон побачить, а то з морозом,
По вікнах пензлем сріблить шибки,
Водойми вкриє, всі мимоходом,
Люстерком сяють, ті залюбки.

Враз із зірками веде розмову,
Позичить блиску, гне до землі,
І ранком злата, сипне росою,
По полю срібла, бринить наліт.

Вітрець до танцю, запросить зиму,
Як пташка крила вмить розправля,
Раптово в небо зрине незримо,
Кристал повсіє, світу навмання.

А згодом б’ється в зимові хмари,
- Просніться сонні, струсніть поля!
На радість людям розсипте чари,
Потішусь радо і я й земля.

Сприймаю зиму, як чарівницю,
Про цю панянку пишу вірші,
Мов з нею п`ю, я святу водицю,
Її казковість – в моїй душі.

20.01.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Ніна Незламна

В чудовий день

Промінчик сонця приліг на фіранку,
І я радію… яскравому ранку,
Тож за віконцем, сніг легенький сіє,
Вітрець іскринки здійма, сміло віє.

Кущі в городі, в кожушках біленьких,
По них скрізь блиски, смужки золотенькі,
Ледь- ледь із сріблом й лазурним відтінком,
Здаля ввижалися казковим замком.

Крислата груша від морозу сіра,
У сподіванні, мороз втече завтра,
Товсті гілки тримають пасма снігу,
Яскраве сонце всім принесе втіху.

Сповите поле… сяє в зимовім сні,
Сухенькі трави вкриті в студенні дні,
Сховали в землю осінні печалі,
То тут, то десь, білосніжні вуалі.

Зима – чаклунка, фея, чарівниця,
Уже посвячена в храмах водиця,
В чудовий день ми відзначаєм свята,
Хай настають стартом нового життя!

>
Шановні друзі, читачі!
З Богоявленням Вас та Водохрещем!
Щастя! Миру і добра!
Всіх земних благ!

19.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Маг Грінчук

Поєднала, що змогла

У світі усе неповторне... Люд, кожну рослину жалій.
Конвалія - це мирна окраса наших лісів і дібров.
Весняні всюди барви і всюди ласки та багато мрій.
Рослина втілює в собі дух радощів весни і вроди...

Ще мало змін помітно в лісі, зате не меркне білизна.
Легенди і повір*я, міфи люди склали про чари квіт.
Це мов з казками книга, де розкривається в красі весна.
...Життя, яке не зна кінця, а в ньому щирий та мудрий світ.

Дзвіночки білі ніжні, є ще з тих чудових ранніх квітів,
Які бринять привітно, зустрічають зі свіжістю вини
І сяють сніжно, зеленаво, не поспішая шлють привіт.
На все душа людини відлунилась, лиш в казці - бачим сни...

Конвалія цвітінням загойда, є лікарська рослина.
І ліки з неї роботу серця регулюють, роблять лад.
Підвищують діяльність, працездатність у тяжкі години.
,,,Природа на Землі нерозривно поєднала, що змогла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901952
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Ольга Калина

Сьогодні матінка наснилась

Сьогодні, матінко, наснилась
Такою, як завжди була.
Тоненька стежка в полі вилась,
А я з тобою поряд йшла.

Ми поспішали так з тобою
І жайвір зверху нам співав,
Щось розмовляли між собою,
А день новий обох вітав.

Крізь сон у серденьку проснулись
Забуті мною почуття,
Адже роки давно минули,
Коли пішла ти із життя.

А тут ми разом, зовсім поряд,
Лиш тільки руку простягни,
Нема ні смутку ще, ні горя
І сонце світить нам згори.

Ой як же серце защеміло,
Затріпотіло у душі
І я проснулась, стрепенулась -
Сиджу сама я у тишІ.

Мене бентежать ті тривоги
З якими ти прийшла у сни.
Пройшла митарства й всі пороги,
Щоб звістку в сон мій пронести́.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901895
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021

Катерина Собова

Репетитор

З репетитором удома
Розмовляє батько Вови:
-Як так можна помилятись –
Аж три рази в кожнім слові?

Я пів року Вас наймаю,
Хочу мати результати!
Що я Вову не питаю –
Він не може розказати.

Бо правопису не знає,
Диктант пише з помилками,
І весь текст пересипає
Лайкою і матюками.

-Прогрес є,- учитель каже,-
Син всі ляпи відчуває,
І як може, на папері
Свою злість відображає.

Хлопчик дуже емоційний,
Все, що думає, те й пише,
А це зараз дуже цінно:
Він - не просто сіра миша.

Я багатий досвід маю:
Матюки - це не завада,
Багатьом допомагають
Бути у Верховній Раді.

Ну, а там, скажіть, навіщо
Той правопис Вові знати?
Коли вся його робота –
Вчасно кнопку натискати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021

Олеся Лісова

Снігова казка

Проснувся ранок в білому полоні
Присипав січень змерзле, чорне дно,
Здмухнув легеньку пудру із долоней
Сріблястих іскр незаймане панно.

Як сонно-дивна білосніжна казка
Упало з неба прядиво товсте.
Дроти прогнулись, одинока пташка
Сховала дзьобик в пір’ячко густе.

Ліхтар розплющив обважнілі вії,
Підняв ушанку з радісних очей
Давно не бачив пишні сніговії,
Частіше дощик струшував з плечей.

Сховав прозорі сльози кришталеві
Старий колодязь, вкутаний у шаль.
Бурулька впала на кожух січневий,
Зірвав промінчик сонця цю печаль.

Мільйон сніжинок закружляв у танці
Мороз в повітрі, віртуоз й митець.
Пройшла завія, на щоках рум’янці
Піднявши білий, теплий комірець.

Фото з інтернету.
Дякую авторам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021

Веселенька Дачниця

Мовчати не зможу

Буває, так якось прорве
Звідкіль узялось – не питаю,
А слово, як стрімка вода,
В безмежному світові грає.

І вдячна я Богу за те, що
Оживають сірі клітини,-
Бо відпускати свої думки
Сьогодні спасіння єдине.

Нехай собі линуть у вись,
Комусь зігрівають ще душу,
Тихенько в кутку помолюсь –
Мовчати не зможу, не мушу!
В.Ф. – 12.01 2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901734
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021

Ольга Калина

Із Водохрещем Христовим

Мороз тріскоти́ться, а сонце сміється,
У сніжних кристаликах сріблом блищить.
Син Божий Хрещається, вода очищається,
Бог всім омиватися нею велить.

Йорданська водиця по світу святиться,
Спускається голуб – це чудо з чудес.
Весь світ розтупився – Бог з Сином зустрівся
І голос Господній несеться з небес:

-Ти Сину мій Божий, до Господа вхожий,
І Сином Господнім тебе нарекли.
На землі народився, в воді охрестився,
Щоб з людства забрати всі їхні гріхи.

Нехай же водиця сьогодні святиться,
І нею очистяться всі на землі,
А Слава Ісуса по світу несеться
І славлять його хай у кожній сім’ї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901799
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Зцілює свята вода (акровірш)

З-ранку сніг сріблястий від морозу.
Ц-ерква. Дзвони. Водохреща свято.
І всміхається зими природа.
Л-лється Боже світло в кожну хату.
Ю-ні і дорослі у молитві.
Є-дність, мир, любов потрібні людям.

С-инє небо і щасливі діти.
В-одохреща..Хай добро прибуде.
Я-нгол радість подарує й щастя.
Т-а вода свята додасть всім сили,
А нужденним - зцілення й причастя.

В ополонці річки - купіль чиста
О-миває, очищає знову.
Д-ля усіх вода свята пречиста,
А від бід - молитва й Боже слово.

Дорогі друзі!
Вітаю з Хрещенням Господнім. Бажаю святою водою змити всі невдачі, гріхи, та сумніви, бажаю з доброю молитвою продовжити свій життєвий шлях, і нехай він буде довгим та щасливим. Міцного Вам здоров’я, любові, добробуту та миру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901783
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2021

Маг Грінчук

Ми - не "люди з вулиці"…

Шкуродери підняли тарифи і з МВФ у згоді.
Наш терпець урвавсь. Негоже - всюди, облуда - скрізь.
Ми - не "люди з вулиці", ми - України народ
І володарі скарбів її усіх - урівні!

Зло винищує народ хижацькою рукою.
Істина спотворена і шкіриться драконом.
Правосуддя не іде на боротьбу з бідою.
...Кров*ю забруднені руки, пальці - беззаконням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901775
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021

Маг Грінчук

Це все ж зима

Вже не перший день, як холод...Ще і снігу мало.
Проглядає крізь порошу трава то там, то сям
До землі з примерзлими листками. Це все ж зима.
Навіть чорне поле - ще не безнадійна пляма...

Всі дерева обсипані інеєм та снігом.
Нерухомі, кришталеві, як у казці стоять,
Сяють самоцвітами, що очі проясніли.
Незвичайне твориться в природі, суцільна благодать...

Тихо навкруги й затишно, лиш шумлять голуби.
Воркують молоді,вже не помічаючи сніг.
Спрагою їхньої мови, звучало в них:" Люби".
А сніжинки пухнасті брали високий розбіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901433
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 19.01.2021

Маг Грінчук

Повні докору

Батьківщина моя - мальовничі села й великі міста.
Це безмежні колосисті поля, вишневі пахучі сади,
Повноводні ріки, синьоокі озера. Все неспроста...
Різнобарвні луки, затишні гаї і закличне: "Прийди".

Україна завжди була багатим, ласим, добрим шматком.
Обікрали країну гендлярі, продали віру свою.
Рік двадцятий минув в темряві і в безодні. Хаос - кругом.
Честь і совість згасли негадано у керівному строю...

Охолола влада до історії, кинула під ноги.
Можете глумитись, реготать, все Іудам дали топтать.
Ми на власні не поклалися чомусь надійні дороги.
Розгубили друзів, де шукать? Що знов до янків завітать?

Незалежні ми! Де ж правда, де? Скільки народ чекав на це.
А у нас далеко все не благополучно і не в користь.
Серед розвинутих держав, України відсутне лице.
Тягнуться дні за днями, роки за роками повні докору...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901317
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 19.01.2021

Ніна Незламна

Від Нового року до Водохреща ( проза)

Ну от, ми з вами, в новому році прожили більше двох тижнів. Збирались в родини, йшли до храмів, до церкви, виходили на площі до яскраво прикрашених ялинок.Хоч і погода нас не втішала
гуляв в`їдливий вітер і йшов нежданий дощ та ми відсвяткували Різдво Христове. Хоча і ковід - 19 й війна на сході країни та на Маланку народ співав щедрівки й вітав з святом Василя Великого. За цей час багато новин, розчарувань; подорожчання на комунальні послуги, збільшилися обстріли на Донбасі. В лікарнях зменшилась кількість хворих, але ковід продовжує вражати населення. Що гріха таїти, ввели локдаун ( жорстку форму карантину) та чи ми його дотримуємося? Зневіра до влади, чи байдужість, неповага до інших, що завадить нам набратися терпіння,зробити так, як це робиться в інших державах? Хоча можна зізнатися і там не все гаразд та люди більш відповідальні один перед одним. Чи в такий тяжкий час живемо, чи не мали належного виховання, чи апатія до життя? Ні- Ні, знаю, досягти порозуміння важко, бо в кожного різні погляди на життя та згуртованість і повага є серцевиною об`єднання. Важкі часи вже були, але вижили, переживемо й ці негаразди! Україна була, є і буде! Збережемо, шануймо, щедру землю! Прославляємо Творця нашого!
І ось сьогодні Хрещення Господнє - завершальне велике свято різдвяно – новорічного циклу. Досягши тридцятирічного віку Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег, з небес почувся голос Бога - Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята - Богоявлення. За християнським вченням з`явився Бог у трьох іпостасях; Бог- Отець - в голосі, Син Божий - у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі, до опівночі, вода набуває цілющих властивостей, символізує про початок життя та очищення.
Вона протягом цілого року зберігає властивості і ми з вірою п`ємо її, зцілюємо тілесні і душевні хвороби.
І нам православним, пращури у спадок передали звичаї. В цей день у містах і в селах, де є храми, церкви освятимо воду. Вип`ємо її, вмиємося та окропімо будинок, тварин. І вдома помолимося біля ікон, поставимо воду на збереження. Щоб при нагоді вона нам придала віри і силоньки для життя.
Життя продовжується,тож збережемо нашу рідну Україну, нашу щедру , Богом дану землю! Дай Боже, щоб закінчилася війна! Щоб ми були здатні подолати всі віруси і ковід та його іммутацію! Шануймося, єднаймося! Попереду багато справ і ми маємо бути сильними, подолати всі негаразди. Дітям і онукам у спадок передати найкраще!
Дорогі друзі! Щиро вітаю Вас з Богоявленням і
Хрещенням Господа нашого Ісуса!
Рано- раненько проснися
До Боженьки помолися!
Умийся свяченою водою
Він буде поруч з тобою!
Помолімося до хреста
Омивається душа від гріха!
Хай вода захистить від всіх бід!
Придасть здоров`я на цілий рік!
Хай принесе мир і злагоду в кожен дім!
Щоб панувало щастя і добро в нім!
Шануймося, усміхаймось люди,
Нехай світло й радість запанує всюди!

19.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряча кава в день зимовий

Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.

В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.

Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?

Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...

А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Білоозерянська Чайка

То все - сніжинки…

[i]У дзеркало дивлюся
І думаю: старію вже…
Вплелись до вроди
Дивні срібні пасма:
Життя спокуси…
Зморшки… безліч жертв…
Вітри негоди…
Смуток непригаслий…[/i]

Роки листками,
Так зів'яли від негод…
Сумні сонети
У душі лунають…
А зустріч з Вами –
Просто епізод,
Вже в серці злетів
Юності немає.

[i] …Та я ж – блондинка!
Макіяж… Намиста блиск…
І фарба на зрадливу
Цю сріблястість…
То все – сніжинки!
Й знову, як колись,
Радію диву
В сніжно-білім щасті.[/i]

І негативу –
Як і не було.
Співаю дзвінко
Про найкраще літо.
Так, я щаслива!
Всім вітрам на зло!
Я просто Жінка,
Що не хоче ще старіти…

* Ілюстрація - з інтернету.

/Квадратне римування/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Білоозерянська Чайка

Христос хрещається!

Над Йордану берегами
Пронеслась благая вість:
- Він тут є… Він поміж нами!
З Назарету світлий гість
З Трійці таїнства святої –
Й засвітилось над водою…

Обізвався Бог до Сина:
- Сину любий, зрозумій:
Я на світі – триєдиний,
Чутимеш Ти голос Мій,
Дух Святий – той голуб поряд –
Радощі розділить й горе.

Божий сину з плоті й крові!
На Землі твої шляхи:
Нести вчення із любові,
Людства взяти всі гріхи.
Джерело ти покаяння,
Віра й милість їм остання…

То ж в Хрещення – Боже свято –
Запасаймося води:
Зцілюватись, очищатись,
Як велів нам Поводир.
В небеса - усі молитви:
Просимо гріхи простити.

І міцнішає мороз, усміхається:
- З святом, люди! Вже Христос наш хрещається!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901680
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Білоозерянська Чайка

Під сяйвом рим…

[i]А рими знову розривають груди,
Від Божих іскр палаючи вогнем.
Буває, з ними сон чомусь мине,
Якась нестримна - вдосвіта розбудить…

Рядки, мов зорі, заселили душу,
Від сили світла пульсом б’ється кров.
Лапатий сніг всю сирість поборов –
І я про це вже написати мушу.

Сліпуче хутро на деревах звабне,
Мов біла вовна, ватяно-густа.
Під срібних рим розбурханий фонтан
Танцює сніг, допоки не ослабне.

Кружляє Муза в кожушку картатім –
Найкраща подружка в краю натхнень.
Погляньте на танок Ви їх лишень –
Він здатний справжнім сяйвом здивувати,
Живуть із нами рими день у день.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901607
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Білоозерянська Чайка

Світанки в зорях /квадратне римування/

Забути хочу!
Ти – як лихоманка.
Та знову сниться
Місяць в повні –й ми…
Кохані очі,
Зоряні світанки
І блискавиця
Від прощань німих.

Зітерти хочу
Вірші, ніби спалах,
У смутку рими
Журавлів ключем.
Я їх щоночі
Від людей ховала,
Усе незриме,
Що в душі пече.

Птахи весною
Линуть до хатини,
Сердець молитва
Тягне з чужини.
А нам з тобою
Вчитися б в пташини,
Щоб не згубити
Справжньої весни.

З тобою поряд –
Зараз інші люди.
Вогонь забутий
Розчинився в млі.
Світанки в зорях
Не для мене будуть,
І плачуть смутком
Наші журавлі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901467
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Це кохання з ночі спочиває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU[/youtube]
З ночі народився новий ранок,
Зазирнув в щілинку крізь в вікно.
(Затягнув навколо все серпанок),
На столі іскрилось ще вино.

У воді купають віти квіти,
Пахощі любистку враз відчув.
Довго сплять, ну треба ж так уміти,
Оцим двом він мовчи дорікнув.

Догоріли дрова у камині,
Свічка ледь жеврІє.. от дива!
Що побачиш крізь оцю щілину?
Це кохання з ночі спочива.

Що було вночі, хто може знати,
Здогадатись ранок так хотів,
Та в дорогу треба вирушати,
Новий день давно уже поспів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901571
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов жива

Серед білого снігу зими,
Ми розмову про щастя вели.
Мрії, наших торкались думок
І летіли увись до зірок.

Цілував ти долоні мої,
А я вдячна була так зимі.
Бож вона нас до купи звела
І для нас один шанс, ще дала...

Тож не будем втрачати його
Не згадаємо те, що було.
Почуття нам принесла зима,
Зустріч ця не даремна була.

Негаразди в минуле хай йдуть,
Серця нашого більш не торкнуть.
Бо у ньому гаряча любов,
Не замкне, не накине оков...

Розліталися з снігом слова,
Поруч ми, любов наша жива!
Будем завжди її берегти,
Бо у тебе є - я, в мене - ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Ніна Незламна

Я по стежці піду

Я по стежці піду до безмежного поля,
В шовковистій мережці золотаві хліба,
Сонцеграй, їх ніжить, відчувається воля,
Радо ними… милуюсь, відлітає журба.

Хмари обрій цілують, рожеві заграви,
При дорозі присяду, вдалині неба край,
Тут й повітря інакше, в срібних росах трави,
Я ж люблю, тебе земле, прошу, запам'ятай.

Сонце є на чужині та жаль, так не гріє,
Легше дихати душі – надихає розмай,
І тріпоче сердечко, повернутись мріє,
Сяйво ллє з небосхилу, ти мене не втішай.

Я садочок згадаю … спокусливі вишні,
Поріг батьківський вабить – милий серцю куток,
І цвіт яблунь у ряд та й смородини винні,
В білосніжнім суцвітті, зазвичай, гул бджілок.

Рідне щастя з дитинства – мені снилось вкотре,
Я все йду по стежині, пестить ноги спориш,
Вітер дме на волосся, ніжненько, комфортно,
Та скотилася сльоза, прошу, спомин залиш.

На гарніше життя – в серці віру лишаю,
На шляху при дорозі не згірк, щоб, як полин,
Хай голками чужина в тіло не шпигає,
Тут сім’я, моя доля, все життя до сивин.

Хай нам сонце яскраве, золотить небо синє.
Я люблю, тебе серцем, моя Україно!

18.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901681
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Ніна Незламна

Ой зима - зима, дівиця

Ой, зима, зима дівиця,
Навкруги, сніжок іскриться,
Запалали сяйвом зорі,
Ясний місяць на дозорі.

Хмари дивні притаїлись,
По край неба зажурились,
Все ж скидають перли тихо,
Всім приносять світло, втіху..

Сад і ліс в зимовій сплячці,
А сніжинки в легкім танці,
Поспліталися мережки,
В кущах блиск, білі сережки

Дерев чубчики, у шапках,
Калин грона, в вишиванках,
В білосніжних і сріблястих,
Ледь в червоних, попелястих.

Тиха ніч, зимі шепоче,
Вітерець землю лоскоче,
Ледь здійма пушок легенький,
Зирить місяць веселенький.

Йду, любуюсь, зимнім дивом,
Сріблі ковдри, тішусь сяйвом,
У кристаликах - сніжинках,
Наче в казці по стежинках.

Ой, зима, зима дівиця,
Дай мені, насолодиться,
Краєвидами, красою,
Та морозною росою.

16.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021

Валентина Ярошенко

Подарунок для душі

А він мені все посміхався,
Не вірив, що настав розлуки час.
Потім пізніше завагався,
Пішло у далечінь щастя від нас.

А він мені все посміхався,
Буде все так, як раніше було.
Коли закінчується щастя,
Не гріє душу любовне тепло.

А він мені все посміхався,
Ніколи того не розуміють.
Є корона, сім'я і слава,
А твої де чоловічі дії?

А він мені все посміхався,
На відважний не зможу поступок.
Не життя сімейне, а казка,
На свята є завжди подарунок.

Подарунок є той для душі,
Коли любов єднає подружжя.
Мороз, ніжний ескіз на вікні,
Рядом плече надійне і мужнє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901281
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Валентина Ярошенко

Стих для поднятия духа

А дождь все капал,
Капал на мозги.
Хотя его просили,
-Ты перестань.

А дождь все капал,
Теряя все пути.
Всем надоедал,
С пути сойди.

А дождь все капал,
Устали от него.
Надоедал другим,
Он цену себе знал.

А дождь всё капал,
Он жить хотел.
Зимою он не нужен,
А летом, как он цен!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901407
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Дійду до тебе

Як крають серце страх і нерішучість.
І мжичка сиза сиплеться з небес,
Щоб втамувати давнюю жагучість,
Дійду до тебе через сотню плес.

Хоч сумніви повилися плющем,
І смуток гостро вп*явся пазурами.
А з глибини душі - болючий щем, -
Малює думка образ піктограмно.

Відкину гордість, певне, й переляк.
Мені самотньо в світі хаотичнім.
Не знаю, як дійти до тебе, як?
Дійду! Мине ця сиза в серці мжичка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Якби ти знав

Якби ти знав, як же вона чекала,
Лиш нічка відчувала її біль.
На небі зорі перерахувала,
Пахніла матіола їхніх мрій...

Тихенько з місяцем порозмовляла,
Всі арії цвіркун переспівав.
Якби ти знав, як же вона чекала,
А ти в той час, вже іншую кохав...

Плели думки картини кружев'яні,
Переплелося все у голові.
Блукала лабиринтами в тумані,
Десь відбивались звуки голосні...

Промінчик сонця доторкнувся ранній,
Її плеча, тоді залоскотав.
Хотілось так почуть слова кохані,
І щоби він її поцілував.

Вже новий день за вікнами всміхнувся,
Умилися росою квіти всі.
Якби ти знав, кого в житті позбувся,
Тоб не кидав би у той час її...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Ніна Незламна

В Новый год

В Новый год салюты, вино,
Оно словно дурманило,
Твои губы, жгут и манят,
Ну, а взгляды просто пьянят.

Я познал загадки любви,
А виновны….глаза твои,
Знаешь в них, готов утонуть
Всю жизнь буду, любить одну.

1970г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901461
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Зовсім я не плачу за весною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А зима фарбує усе білим,
Світлі й в нас з тобою почуття.
Я кажу про це сміливо:
Не чужі ми зовсім - ти і я.

Червоніють китиці калини,
Піддадуть любові ще смаку.
Я вплету у коси горобину,
Ягідку красиву, хоч терпку.

Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.

Зовсім я не плачу за весною,
Просто, я боюсь холодних днів,
А коли ти поряд, тут зі мною,
Тільки б розуміть мене ти вмів.

І тоді зима вже не зима,
Кольорова буде вже картинка,
Бо вирує у душах весна,
І зігріє нас оця жаринка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Ніна Незламна

Дочекались й ми зими

Ой надворі завірюха,
Так у вуха, сильно дмуха,
І летять пухкі сніжинки,
Чарівні, срібні пір`їнки.

Скрізь іскрять, сяють килими,
Дочекалися й ми зими,
Ой повсюди, так біленько,
Нині тішиться, серденько.

Порадіймо, зимі й святам,
Нехай мир принесе й щастя!
Най узгодженість на землі,
Й прийде радість у кожен дім.

14.01.2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Н-А-Д-І-Я

І радіє стомлена душа

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VlJNliR572A

[/youtube]

Завітала в сад старий, знайомий,
Він уже у білому вбранні.
Сніг красивий, білий, невагомий,
Всі дерева тихі, мовчазні.

Де-не-де злетять з гілок сніжинки,
Писне десь пташинка із гнізда.
І давно засипані стежинки...
Так гнітить ця тиша, німота.

Де знайти тут родості краплинку?
Не сумуй, знедолена душа.
Я знайду тобі хоч на хвилинку,
Хай тебе хоч трішки повтіша.

Роздивилась поглядом уважним,
Де ж знайти зимою ту красу?
Чи мої думки так безпорадні?
Але все ж упевнено іду.

У кінці стежини, що я бачу?
Це перехопило мені дух.
Ось тепер і вирішу задачу,
Сумнів у душі повільно вщух.

Це горить багаттям тут калина,
І радіє стомлена душа.
Навіть зупинилась хуртовина,
І її краса ця спокуша...

[img]https://fermer.blog/media/res/1/0/8/4/3/3/108433.pv1hyc.850.webp[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901370
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Не запізнись

Не запізнись сказати те, що на душі.
Слова знайти повинні адресата.
В зимовий час не зеленіють спориші,
Під сонцем теплим тане сніг хрещатий.

Не запізнись сказати, що ти кимось жив,
А може, це йому потрібно дуже.
Бо у житті буває стільки сильних злив,
Морозить інколи людська байдужість.

Не запізнись. Мовчання не додасть тепла.
А для людини кілька слів - спасіння.
То ж не зламай душі стебло, бо стільки зла,
А вчасно слово сказане- безцінне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901367
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Катерина Собова

Допомога батькам

Треба учням розказати
Про свою сім’ю, що знають,
Розповідь підготувати,
Як батькам допомагають.

Допоміг Андрійко вчора
В хлів загнати курку й півня,
І тримав драбину Жора,
Як татусь чіпляв шпаківню.

Галя посуд перемила,
Олечка шкарпетки в’яже…
Каже вчителька: - Данило
Про свою сім’ю розкаже.

-В батька друзів є багато,
Всі приходять веселиться,
І без мене, каже тато,
Тут йому не обійтися.

Не справляється в нас ненька:
Я завдання маю зранку,
Бо моя рука маленька -
Влазить в трьохлітрову банку.

Огірки я витягаю
(А дядьки жеруть багато),
Татові допомагаю
За столом робити свято.

-Мені тато,- каже Жанна,-
Не таке ще довіряє
І до тітоньки Сніжани
По горілку посилає.

Підвелася гордо Ната:
-Нехай заздрять всі Іванку:
Встиг для батька назбирати
Недопалків цілу банку!

Став дзвінок усіх завзято
На перерву закликати…
Діти в розпачі: багато
Ще не встигли розказати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901352
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Віктор Варварич

Старий Новий рік

Старий Новий рік до нас крокує,
Це чудове християнське свято.
Нехай здоров'я він нам дарує,
Надію і радості багато.

Нехай теплом наповниться наш дім,
Дзвенить лунко весела коляда,
Щирої любові бажаю всім,
Нехай щастя у душі загляда.

Нехай зоріють вогні святкові,
У келиху вино хай іскриться.
І стеляться квіти барвінкові,
А кохання в серці розгориться.

Нехай будуть щасливі наші дні,
Мир в нашій країні запанує.
Хай лунають колядки не сумні,
А Бог наші молитви почує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901211
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021

Костя Ромчук

Подих

Я лише образ, що на склі
Туману подиху твого.
Не видно на твоєму тлі.
Та хоч ревную я його,

Спинить не можу. Я без рук,
Без сили тихо витіка
Вода на склі. Для тебе друг,
Для себе просто сліз ріка.

1.02.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901192
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Ранкове щастя

Небесне сито притрусило снігом легко,
Мов борошном свіженьким вищого ґатунку.
Ранкове щастя розлетілося далеко.
В Різдвяне свято - довгожданий подарунок.

Бадьорий настрій - сонце посміхнулось снігу.
Земля сховалась під тонким зими покровом.
Немов над нотами рука малює лігу,
І грає в просторі гармонія в дібровах.

Палітра білосніжна, зимна, чиста-чиста.
Початок дня нового - білий лист блокнота.
Заповнити б його лиш благородним змістом,
Сніжинок білі ангели тепер в польоті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021

Lana P.

СПОМИН

Нехай роки летять у комин,
А з ними задимлять жалі.
Тобі залишу вічний спомин,
Мов казку грішної землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901104
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021

Lana P.

МІСЯЧНИЙ ХЛОПЧИК

Хлопчик усівся на Місяці зручно —
Бовтає ніжками, щось бубонить —
Лине мелодія з ніччю співзвучно,
Дивом пресвітлим — кожнісінька мить.

Місячний хлопчик — веселий, проворний,
Вже запалив багатенько зірок.
Мабуть, у снах він моїх, ілюзорний,
Все ж спонукає до справжніх думок. 5/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901131
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021

Галя Костенко

Я перечитую твого листа

За мотивами вірша Генріха Гейне "Der Brief"

Я перечитую твого листа,
Не можу зрозуміть його, мій друже,
Любить мене ти ніби перестав,
Та вже дванадцяту сторінку тужиш...

Я думала, ми вирішили все,
Стосунки наші ніби завершили,
Мене вже від детальності трясе,
Читать його не маю більше сили...

Скажи мені, дванадцять сторіно́к-
Чи вартували вони того ча́су,
У світі файних маса є діво́к,
Щоби забуть мене й свою обра́зу.
11.01.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900934
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021

Valentyna_S

Немов дитя, вкриває тиша суєту…

Немов дитя, вкриває тиша суєту.
Намірює секунди стрілками зеґар.
До краплі вип’ю хвилю таїнства оту,
Коли запалює зірниці паламар.

Навпроти — місяця гарячий смолоскип
Заманює в дорогу вище занебесь.
Буття не відчуваю… мріють чаруси́.
У них я потопаю—наслання якесь.

Благоговійно, бачу, з вікон, з-за воріт
Стрічають погляди довершені дива.
А хтось помітить завтра, через кілька літ,
Що я, як вміла, світла теж дала словам?

Прості, без масок, чисті, як гірський ручай,
Любові подихом здіймаю їх увись.
Без друзок і
пасіонарності?
Нехай!
А може, будем досконалими колись…

Чаруси́- місця на болоті, що виглядають, наче квітучі галявини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900142
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 11.01.2021

Valentyna_S

На суд історії приходять дні…

На суд історії приходять дні,
Звітують їй, мов люди Богу.
Щось на задвірках лишиться, щось ні—
Одягне їх в лаврове віття й тоги.

Одначе кожен з них ніс свій сюрприз:
Тим— щастя, тим—приблудне горе.
Здіймалися зірки й летіли вниз,
Бо ніпочім людські страхи й докори.

Мигцем мигтить нестримна карусель,
Й стає гострішим біль, коли нас ранять.
Як ввійдемо до засвітніх осель,
Нам втратити б і зір, і слух, і пам’ять.

Зустріне, мо', Новий Єрусалим
Без сонця й місяця, та вічним світлом.
Уповні як впиватимемось ним,
Якщо з Землі плач занесе нам вітром?..

На суд історії приходять дні,
Звітують їй, мов люди Богу.
Отак за всіх і вся пече мені…
До того ж біди зиркають з-за рогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900947
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021

Леонід Луговий

Княгиня

Спливе туман від берега, як дим,
Над Лаврою засяє небо синє.
І ти пройдеш Хрещатиком своїм,
Далека внучко грізної княгині.

Від древніх літ на матінці-землі
Історія змінилась небагато -
Будує люд торгові кораблі
І знову облаштовує фрегати.

І в кожен час, героєм всіх епох,
У генах залишаючись надовго,
Удар меча й бокал хмільний на двох,
Без докору, ти ділиш з нами, Ольго.

Тримає оборону генерал -
В вогні згорають люди і машини.
А з ними Маріупольський квартал
Ти Пташкою утримуєш, княгине.

Ти станеш поряд з князевим плечем
За воїна останнього в дружині;
І запросто розправишся мечем
З поміченим у зрадницькій провині.

В тобі свою єдину впізнаю,
Слов'янська кров бурлить у неі в жилах.
Буремну вдачу київську свою
Ти, Ольго, їй у спадок залишила.

Тече Дніпро, не спиниться ніде,
А час-поет продовжує поему.
Дочка княгині берегом іде,
По рідному Хрещатику своєму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900779
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Маг Грінчук

Люди роздуми пустили в світ

У путь тисячоліть люди роздуми пустили в світ.
Вогнем душі висновки сягають, мчаться у політ:
Від роздумів надмірних ось сумує селезінка,
Від страху нирки всі страждають, в гніві і печінка.

Від стану бурхливого хворіють серце, легені.
Горілка, пиво, вино... Вже чаша горя до денця.
Надмірна веселість негативно діє на серце...
В житті закономірність - мірою стало відерце!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900798
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Віктор Варварич

Ця дивна зима

Ось втекли від нас сніжні замети,
Зима створила інше полотно.
Вона малює дивні сюжети,
Від яких незвично і маркотно.

А ми чекали сніжинок в небі,
Білосніжну хурделицю зиму.
А вона приходить при потребі,
Коли і як, ще досі не збагну.

Зима, як вередлива панянка,
Кружляє наче дивний лиспопад.
Норовлива немов куртизанка,
Із місяцем мандрує на парад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900830
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Валентина Ярошенко

Коли в душі живе любов

Коли в душі живе любов,
Як голуб в небі сизокрилий.
Разом з голубкою удвох,
З нею воркують вони мило.

Коли в душі живе любов,
Тоді і небо без хмаринок.
Зігріває сонце теплом,
Дарунок радісних хвилинок.

Коли в душі живе любов,
Всі бачимо щасливі миті.
Десь місяць на небо зійшов,
Стали росою трави вмиті.

Коли в душі живе любов,
Твоє життя неначе квітне.
Ще й супроводжує добро,
І старість проганяє гідно.

Коли в душі живе любов,
Не дозволя зайти хворобі.
У ній оновлюється кров,
Має відсіч кожна мікроба.

Коли в душі живе любов,
У ній зроста подвійна сила.
Бо здатна на все загалом,
Ще в неї виростають крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900847
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Кальвілем пахне світ

Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло гілля колюче сосен,
Притрушене, мов снігом, в*ялим тютюном.

Вже січень, а в зими краплисті сльози.
Не замерзають почуття, не снився й лід.
Ще на столі у кришталевій вазі рози,
Сухі пелюстки... Лиш кальвілем пахне світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900812
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Катерина Собова

Лiнивi вареники

Передачу кулінарну
Мала Таня подивилась:
Була кухня дуже гарна,
І все швидко там робилось.

Пишна тьотя, не криклива,
Переконливо казала,
Що вареники ліниві –
То найкраща в світі страва.

І не треба з тіста того
Вам кружечки вирізати,
П’ять хвилин і вже «Смачного!»
Можете усім казати.

З голубцями - так же само:
Замісили, як те тісто,
Рис, капусту, фарш і сало,
Все докупи - й можна їсти.

Таня голосно сміється:
-Я у їжі вередлива,
Тобі, мамо, не здається,
Що це - кухарка лінива?

Той вареник не ліпила
(Зразу видно, що ледача),
Та ще й всіх цьому навчила –
Отака у неї вдача!

Мама вже не так щасливо
Тата на обід чекала,
Бо вареники ліниві
Перед цим приготувала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900796
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Маг Грінчук

Невелика таїна

Різдво Христове - свято примирення.
Ісус народився. Він прийшов у світ...
Істоту примирити з Богом, як слід.
Людину з людиною - зіткати мир...

Весь гріх, що живе у нашому серці
Істоту робить ворогом Богові.
Напевно треба пригасити вогонь...
І це розуміє Ісус більш за все.

Одне - це уклонитися людині,
А інше - це вклонитися Богові,
Віддати людям себе , свою любов...
Як розмах сили велетня з билини.

Життя в мирі з Богом - це не проблема,
Коли у серці є місце для нього.
...Благання про милість щастя простого.
Та легше чомусь спалахнути вогнем!

Примирення людини з людиною
І з недругом - нерозв*язна проблема.
Що твориться в світі - людини дилема.
Тож Божий гнів невелика таїна...

Провину цю знати лиш може Христос.
Величне свято є початком життя
Та гарне, повчальне душі співчуття.
Народження Бога давніх свідчень стос...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900823
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Маг Грінчук

Смислу ріст

Хай побудова речення і тексту без букв неможлива,
Бо сам зміст треба очікувати, коли його вимовлять,
Запишуть, щоб у собі оселилась та мова виткана.
Щоб стати тим, чим на відміну від себе неділимою...

Письмо має певну обмеженість порівняно з мовленням.
За допомогою інтонації читає мовець зміст.
Він творить все : звуки тону, висоту голосу, смислу ріст.
Акценти , тривалість речень, тримання пауз красять мову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900728
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Білоозерянська Чайка

Часник /рондель/

Борщ – жіноча забаганка –
Вітамінний захисник.
Отже, слухай: спозаранку
Завітав до нас пічник.

То було під час сніданку
(Саме чистила часник!)
В борщ – жіночу забаганку,
Вітамінний захисник.

- Триста гривень! – просить з ґанку –
- Тяга є… Згорів сірник…
Й, мов нечиста сила, зник,
Як відкрила я горлянку.
Борщ – жіноча забаганка.

P.S. …до дверей кріплю в’язанку
Від злих демонів – часник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900614
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Білоозерянська Чайка

У вихорі життя… /віланела/

У вихорі життя – я вже не з Вами,
Блукати тінню в мареві не хочу.
В той холод розгубили всі слова ми…

Вони від нас зникали берегами,
Де кожен слід піщаний так лоскоче.
У вихорі життя – я вже не з Вами…

Любов безмежна вкрилася льодами.
Коли сказати треба – кожен змо́вчав.
В той холод розгубили всі слова ми.

Заручниками ми були й рабами,
Постійно снились нам кохані очі.
(Та в вихорі життя – я вже не з Вами!)

Здавалося, кохали до нестями –
Проводили удвох ми дні і ночі,
А в холод – розгубили всі слова ми…

Серця не б’ються в унісон дивами…
І тільки вітер знічено шепоче:
- У вихорі життя – я вже не з Вами,
В той холод – розгубили всі слова ми…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900832
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Ніна Незламна

Про що шепочуть… ( проза)

Про що шепочуть нам зимові дні і ночі…
Зими початок… Несміливий місяць грудень, йому вчасно не вдалося провести панянку осінь. Минали дні, а рудоволоса настирно намагалася з ним домовитися і це їй вдалося. Часті дощі занадто надоїдливо тужливі.Чи місяць серпом, чи блідолиций тарілкою й ясноокі зірниці, заховалися в своїх казкових шатах. Майже щодня небо в сірій пелюшці.
І в Новий рік, і на Різдво Христове небо затягнуте хмарами.Чому сердите,чом насупило брови?І часом з смутком дивиться на землю.Та все ж комусь була нагода,помітити між хмар Благовісну зірку,про народження Ісуса.
А ранком… Небо посіяло на землю дрібний дощ; сумний, холодний, нежданий. Дуже схожий на дощ примхливої осені. Ну ось,знову спомин про неї. Такий дощ може й затягнеться, але ж вже тиждень січня. По дорогах калабані води, а десь, навіть з багнюкою. На зораних полях земля, як пластилин, хоч й день похмурий та, аж виблискує. Доволі напилася вологи земля – матінка, але ж тепер в душу підкрадається тривога, хоча б не вдарив сильний мороз….
Себе спитаю; за чим сумує природа? За людську байдужість до неї? Не бережуть Божий дар, засмітили, на жаль вирубують дерева – легені землі. А можливо, що немає закінчення воїн? Та кожного разу іспити нової зброї, до чого приведуть? Звичайно ні до чого хорошого. Врешті – решт, вже рік, як живемо в хаосі. Розповсюдився «Ковід-19» - по всій планеті. Хто відповість на багато запитань, чи дочекаємося правди? Напевно ж ні! Доведено вченими, ми маємо більше двохсот вірусів. Страшно уявити здібність Ковіда імітувати з ними. Інші держави вже знову закривають кордони, на жаль знову відбувається сплеск захворюваності, що приведе до смертей. В новинах інколи обговорюють про новий вид ковіда. Хто в цьому винен? Напевно і ми частково, що гріха таїти. Покаятися, шанобливо ставитися до землі.
А що ж вона…. годувальниця наша? Як і кожного року, хоче себе прикрасити. Он, біля гойдалки, зморена розквітла фіалка. Бідолашна, не може зрозуміти, чи осінь, чи весна, адже спекотне літо далося в знаки. завмирала зелень, висихала й знову в боротьбі за життя, прагнула досягти мети.
І ось, вже минає другий день Різдва… Можливо небо й Всевишній почули каяття народу, молитви. Небо по обрію ховало хмари, посвітліло. Яскраве сонце промінням ласкає землю.
Тож і ми скинемо сум з душі, з сердець. В надії прислухаємося до зимових днів, що згодом покажуть свою силу. Земля вбереться в пухову білосніжну хустину, дерева й кущі в іній й в вуалі неймовірної мережевої краси. А вітер, що приносив тепло, сховається в долинах поміж гір, прислухається до річкових пісень. І зима сміливо запросить в гості морозець. Вологе повітря охолоне, мороз на шибках вікон тихцем розмалює срібні візерунки, покаже свою майстерність. В природи буде міцнішим сон, під білосніжним простирадлом зігріються озимі, набераються сили.
Нам так хочеться, щоб кожна пора року відповіла своїм критеріям. Навесні просинається природа. З вирію повернуться птахи, зеленітиме все довкола.День стане довшим, теплішим, привітним. Хоча думаю; ми проснувшись, вже радіємо новому дню, бо це вже життя. А жити - це вже щастя. Думаю; влітку насолоджуємося його подарунками, різновидність, різний смак ягід, краса різнобарвних квітів придасть нам віри в щасливе майбутнє. А щедра осінь підтримає нас і кожну родину, кожну господиню нагородить врожаєм….
Та про все це - треба справжньої, сніжної зими з хурделицею, з чарівними сніжинками, щоб зловивши їх на долоні, відчути смак зими. Зліпити сніжку, заставити її заплакати і цим позбутися усіх сумлінь. І світлі мрії тримати при собі, нести людям добро і радість. І берегти нашу землю – матінку. Вірю, ми український народ - здатні це зробити!
А поки ж, температура за за вікном нуль градусів. Та пахне зимою, морозцем, а про що нам зима нашепче, ми ще послухаємо з вами.
Всім гарного Різдвяного вечора за святковим столом !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Lana P.

ВРАНІШНЄ…

Сніг утепляє вікно —
Біле вляглося сукно,
Вкрило верхів’я ялин.
Жевріють краплі калин.

Ранок співає вірші —
Солодко так на душі.
Ямка цвіте на щоці,
Тепла кавуся в руці

У філіжанці й думки —
Так і летять навпрошки.
Пахне кленовий сироп.
Встромлений погляд в Laptop —

Пані читає листа,
Складений з рим неспроста.
Хай порадіє і Він —
Вірить, тепер не один. 7/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900635
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Lana P.

ВІКАМИ…

Сумую за Вами віками, одначе,
Зима не сніжинками, дощиком плаче,
Малює калюжами, креслить доріжку,
І холодном віє в самотньому ліжку.

Збираю уяви — мандрують човнами.
Ми щось пропустили, згубили між нами?
Мабуть, почуття зберегти не вдалося…
А вітер куйовдить вже сиве волосся. 5/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900634
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Н-А-Д-І-Я

А я іду до тебе навмання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]

Густий туман прослався по доріжці,
А я іду до тебе навмання.
Далеко чути тихий плескіт річки,
Мене завзяття знову підганя.

Туман вже розвівається повільно,
Спішу, я знаю, будеш ти чекать.
І як завжди, й на цей раз я повірю,
Та все ж боюсь в тумані заблукать.

Вже перший промінь - загорівся світ,
До тебе тут подати лиш рукою.
А хмари розцвіли, як дивоцвіт,
Іду швидкою все ж іще ходою.

Вдихну повітря я на повні груди,
Хвилинку, може, другу відпочить?
Хіба за це осудять мене люди,
Що я на зустріч можу так спішить?

Ще залишилось трохи, йду я швидше...
Поки-що вечір в полі не застав.
В напрузі все довкруж, замовкла тиша,
Лиш вітер щось на вухо вже шептав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900479
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

З Різдвом Христовим! (акровірш)

З-ірка перша засіяла над вертепом,

Р-адість душу обіймає, світло тепле.
І сніжинок рій літає благодатний,
З-аглядає щастя знову в кожну хату.
Д-звони храмів злотоверхих скрізь лунають.
В-есело Різдво родини зустрічають.
О-біймає всіх Любов, Надія й Віра,
М-и вітаємо з Різдвом Христовим щиро.

Х-ай Господь поможе біди подолати.
Р-аду дасть усім, врятує сина й матір.
И (Й)но з молитвою у всіх тепер спасіння.
С-вітле, чисте хай буде, буде сумління.
То ж тоді Господь прийде з благословінням.
О-горне духовно люд увесь прозріння.
В-ийдуть у Різдво з колядкою дзвінкою,
И-(І) торкнеться благодать землі рукою.
М-и ж щасливі, бо життя тече рікою.

(Йно - в значенні- тільки)

Дорогі друзі вітаю Вас з Різдвом Христовим!У це світле свято бажаю Вам миру і спокою, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, більше радості, міцного здоров'я і всіх благ! Нехай виправдаються всі очікування і здійсняться найзаповітніші мрії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900450
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Ніна Незламна

Настав Святвечір ( проза)

Похмурий день… Дерева й кущі у росі.Хоча й оголені, але всі у своїй красі. Он, біля калюжі, скачуть горобці, веселі, вже й вміло миють крильця у воді, бач,як тішаться теплій погоді. Та в смутку, аж плаче зима. Мабуть на душі так гірко, тож снігу так і нема. Напевно сповитий у небесах, разом з морозом у сірих парусах.
Вщух вітерець, хоч і коханець нині, мо» десь зрадив, чи загубився в туманній імлі. Вже зовсім втратила надії, тож навіть іній не вкрив вії. Всі зрадили, десь поховались і сірі хмари не здригались. Сповили землю, як немовля, але ж вже вечір, чи засіяє зоря.
Настав Святвечір, тож є вже і кутя. Напевно всі приготувалися до свята. Й моя оселя раптово ожила - між хмарин Благовісна зірка - яскраво засвітила. І вже з хмаринок полетіло, ледь –ледь іскриться, побіліло. І так тихенько летять… летять пір`їнки, довкола сяє і навіть стежинки, прикрашені в кришталеві сніжинки. Земля радіє, зима іскриться, ось так і треба- все, як годиться. Може до ранку не розтане ця краса і врешті – решт, не розплачеться зима.
В Різдвяний вечір- не треба багато слів. Через молитву кожен покається за свої гріхи. Щоб Бог почув нас, приніс нам мир, радість і повсякчас, оберігав від хвороб, негараздів, на землі відродив справедливість!
Тож і ми з вами - порадіймо люди! Нехай колядки зазвучать повсюди! Нехай у кожній оселі достаток і любов запанує! І кожен - один одного з повагою почує. А погляд подарує тепло і від душі й серця подаруй добро!

З Різдвом Христовим вітаю вас, шановні!
Миру! Здоров*я! Вірних друзів! Безмежної любові!
Шануймо один одного й життя!
Плекаймо надії на краще майбуття!
Достатку! Мудрості! Смачної куті! Веселих свят Вам!

06.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900444
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Веселенька Дачниця

Іскринки життя

НОВА РУБРИКА
- 2021 -

Як прийде Бик - вітайте чемно,
Бо в нього гонор - не даремно!
Якщо напхати йому брюхо,
Лапші навішати на вуха,
А ще на роги взуть копита -
То буде все, мов шовком шито!

Миттєво свято пролетіло – І навіщо така морока?
На роботу збиратися час… Все було добре… тихо…
Висовую ноги з під ковдри, Повернулась раптом жінка
Уже … двадцять сьомий раз. І наробила лиха…
*** ***
Мокрий сніг плететься ліниво, Ворона на стовп вмостилась,
Вітер піддає біди… Замкнула всі проводи…
Не прийду, кохана, до тебе - Тепер можна довго спати…
Буде видно сліди… Немає світла й води.
*** ***
До дантиста побігла від болю, Дівчатко мале - чомушка
Він довго мене морочив… Задало питання - загадку,
Заглядав у вуха і очі, Чому, коли я в дитсадочку,
А зуб розболівсь серед ночі… В нас дома живе новий татко?
*** ***
Проснувся, немов у джунглях, З роботи прийшов совою
Неначе в гарячій пустелі!!! І впав на диван, мов тінь…
А пити… ніде й нічого! ГОру взяла, як завжди,
Розсіл і зірки лиш на стелі… Ота нездоланна лінь…

Новий рік прийшов серед ночі,
Коли тіло бажало спочити,
А думки витали десь там,
Де ногами уже не ходити.
В.Ф. - 03.01.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900433
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ Новорічні

З вірою у рік прийдешній,
Хай все нам удасться!
Із рогів Бика – достатку,
З під копит – лиш щастя!

Н – а траві пасеться Бик, Р - оєм кружаться думки,
А Криса в коморі - Як в небі сніжинки -
Хай нам буде в Новім році, Врожай гарний зібрали,
Як рибі у морі ! Чи будуть обжинки?
*** ***
О- й чи так, чи не так О - біцянки – ситий не будеш
Хай цвіте в пшениці мак, Стара поговірка…
Коли в маку пшениця - Головне, щоби бюджет -
На кутю лиш годиться. Не в бюджеті дірка!
*** ***
В - сюди маска помагає, К - арантин – серйозна справа,
Навіть у інтимі… не виходь із хати!
Двох дітей я народила Як захочеш поїсти -
Від Мао і Діми Можеш лапу ссати.
*** ***
И не дивуйтесь отим звірям, О -соромилася влада -
що лізуть в барлоги - всюди невезуха!
нам вже руки зав’язали, Китайські маски приміряла,
залишилось – ноги. аж опухли вуха!
*** ***
М - оже зубам не той корм - М - и в Новорічну ніч святкову
Це така підказка - З’єднаємось серцями,
Хай лікує доброта, Щоб світлі життя кольори
Не дірява маска! Навіки були з нами!

В. Ф. - 29.12. 2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899919
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Білоозерянська Чайка

Для душі /сонет/

Доносять пахощі ковша
Мед груш і яблук із узвару.
І спраглі тіло та душа
Стають чистішими в нектарі.

Багата на столі кутя,
І зорями горить ялинка.
Яка кутя – таке й життя –
Здоров’я й мир – його родзинки.

І свічку біля образі́в
На кращу долю запаліть Ви,
В ім’я відпущення гріхів…

Хвороби підуть геть і битви,
В Різдвяну ніч – не треба слів –
Схилімо голови в молитві.

P.S. …щоб Бог на милість змінив гнів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900432
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Зоя Енеївна

Напередодні Різдва!

Напередодні Різдва,
У вечірній час
Яскрава зоря
На небі засіяла ясно,
Поєднала українців
У святковій молитві
За Перемогу, свободу
На рідній, прадавній
Козацькій землі
І щоб вогонь війни
Погас!
5.01.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900469
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Білоозерянська Чайка

Зажура (канцона)

Зажура висне у повітрі,
Збиває серця рівний ритм.
А перехожі, ніби тіні –
Снують в знекровленій палітрі.

Сумні пейзажі на картині…
Життя – суцільний лабіринт,
Роки сплітає в пасма скирт.
А ноти настрою – в пюпітрі.

Здоров’я просять люди й миру,
Принишклі, злякані з квартир –
Прості бажання ті, нехитрі…

Природа хвора і похмура –
Підвищилась температура…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900350
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021

Маг Грінчук

Доленька покращає людини знову

Аналізуючи історичні факти - я не шепочу...
І з цілковитою підставою буду вже говорити
Про історичні істини, як про всі вікові уроки,
Які потрібно винести... Вивчаючи їх, щось робити!

Знання про минуле - розвиток державної політики.
Знання про суспільні рухи - порозуміння сьогодення
І розуміння історичних варіантів зла на Землі.
Сприяє поясненню крайнощів, до яких влада веде.

Минуле - це стратегія політичної поведінки,
Хоч варто мати на увазі - не повторюється воно,
Але може застерегти від помилок, схиблених надій...
Я серцем чую доленька покращає людини знову!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900332
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021

Маг Грінчук

Частина душі

Мудрість розумова та філософська - частина душі.
Ми спираємося на неї, приймаючи рішення,
Роблячи вибір, яку дію зробити на рубежі.
Це властивість - правильно домогтися мети і мрії !

Саме завдяки їй споглядаємо світ і відкриття.
Розуміємо походження і незмінні причини.
Принципи вкладаємо в основу всіх речей, у життя.
Справа розумних частин душі - це не дія людини...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900066
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 06.01.2021

Катерина Собова

Роль ялинки i снiжинки

Дві блондинки розказали,
Що повірили у диво:
Новий рік всі зустрічали
В шефа на корпоративі.

-Я в прикраси нарядилась,-
Похвалилися Яринка,-
Як гірлянда вся світилась,
Була схожа на ялинку.

Після третього вже тосту
Зразу стала я зелена,
І водили шеф і гості
Хоровод навколо мене.

-Я була, як та сніжинка,-
Перебила її Ната,-
Після п’ятої, Яринко,
Шефа не могла впізнати!

Незабутнє було свято –
Розбігалися дороги…
Намагалася кружляти
Й падала усім під ноги.

Але прийде скоро в гості
Свято Василя й Меланки,
Розімнемо свої кості
В нових ролях аж до ранку.

Подорож в казкове диво
Темні сили обірвали,
Бо на всі корпоративи
Знову карантин наклали!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900304
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021

Lana P.

НЕ…

Здається, світ весь обмілів,
Притих без тебе.
Ти привітати не посмів —
Болить між ребер.

Плелись сніжинками думки —
Загрались в лего,
Своєї не подав руки.
Пишалось его?

Не відспівались почуття,
Словами вбиті,
На роздоріжжі каяття —
Найкращі миті? 3/01/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900196
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021

Ніна Незламна

Ну не зима, а наче осінь

Дощ лив, всю нічку – без зупинки,
Виблискують, в смутку ялинки,
Бринять, на голочках краплинки,
Стікають кожної хвилинки.

Вітрець ні звідки враз завітав,
Душевну оду зимі співав,
Чом посварилася з морозом,
Нехай, засніжило би згодом.

Не квітнуть зорі. У полоні,
Немов сховалися в безодні,
Не зазиває й ніч у гості,
Ну не зима, а наче осінь.

У напівсні дерева й кущі,
Про зиму не пишуться вірші,
Хоч Новий рік і зустріли всі,
Земля не в білій ковдрі - в росі.

Давненько спить,зима фліртує,
Я жду, нарешті залютує,
І розмалює мороз шибку,
Й ялинки, одягнуться в шубки,

Завіта віхола крадькома,
Тоді відчую, що це зима.

04.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900233
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021

Білоозерянська Чайка

Портрет /терцина/

Зати́шні сни малюють Ваш портрет.
І проступають контури обличчя.
(На щастя, вже на них – імунітет!)

Малює сон красиво, симетрично,
Складають риси шарму весь букет:
Цікавий. Імпозантний. Романтичний.

Ось очі… упіймати б їх секрет!
Вони найважливіші у портреті,
Бо очі – із душею тет-а-тет…

Виводять сни художні піруети:
Ефект об’єму, тіні та контраст.
Довершить їх лиш лірика поета.

Кілька штрихів – душа дарує Вас,
Залишилось в ілюзії завмерти –
Це просто сон, що уявив фантаст,
А відтворила мрія… на мольберті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900212
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

З Новим роком, друзі (акровірш)

З-има прощається з Щуром у грудні.

Н-азад не повернути рік цей чудний.
О-фарбив людство світлом і печаллю.
В-ажливий і шкідливий з вірусною шаллю.
И-(Й)ой, йой, для кожного із нас, хоч різний,
М-и не забудемо, бо був він грізний.

Р-ік Білого Бика спішить, то ж зустрічаймо, люди!
О-мани відійдуть, гармонія скрізь буде.
К-аданс пісень, любов і мир настане.
О-бійме ласка всіх, а сум розтане.
М-и друзів любих привітаєм щиро.

Д-о дому щастя завітає легкокриле.
Р-адіймо лиш життю, цей дар від Бога,
У-лад все вдома буде і в дорогах.
З-доров*я зичу й я усім родинам,
І рік Новий хай славить Україну!

31.12.2020р.

Дорогі друзі! Від щирого серця вітаю усіх з прийдешнім Новим роком! Бажаю домашнього затишку, чудового настрою, яскравої мрії, доброї надії, життєвого достатку, радості та вірної любові. Бажаю, щоб Новий рік приніс багато зустрічей з друзями, багато веселощів, багато подорожей, багато приємних турбот. І нехай Ваші серця переповнює щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899930
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021

Маг Грінчук

Свято прийде своєчасно в житті

Куди поділись крилаті сніжинки - ці пушинки зими?
Уранці безутішно все небо дощем ридає з пітьми.
І зникли морозом мальовані дні. Туман обіймає...
Лиш пропливають над нами сніжні молодесенькі хмари.

Із року в рік, щодня, щоночі сяє світлиця Снігурки
І зайчик стриба на вікні...Потьоки по шибках шпигують.
В озерах вода потемніла до дна. Новий рік вже в путі...
Щасливий час ожива. Свято прийде своєчасно в житті...

Дорогі друзі! З Новим Роком! Всього найкращого Вам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899864
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 02.01.2021

Катерина Собова

Влаштував свято

Сиджу, куме, та й зітхаю,
Бо дружина, хай їй чорт,
Каже, що зими немає –
Подалася на курорт.

Від’їжджаючи, казала
Свято для дітей зробить,
Щоб вони запам’ятали
Цю казкову гарну мить.

Злості я назву причину –
Розорився, ясна річ:
Дід Мороз взяв за годину,
Як Снігуронька за ніч.

Походив біля ялинки,
Набалакав купу див,
Вручив дітям подарунки,
Ті, що вчора я купив.

Не забув наставить жменю,
Белькотав: - Позолоти!
Двісті гривень у кишеню –
Та й подався у світи.

А Снігуронька не спала
(Оце чесності гарант!)
На мені демонструвала
Аж до ранку свій талант.

Новий рік, як не радіти?
Як зумів, так влаштував:
Я не знаю, як там діти –
Я його запам’ятав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899798
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 02.01.2021

Lana P.

З НОВИМ 2021 РОКОМ!

Мандарини, лимони, глітвейни,
Олів’є і шампанське, портвейни,
Овочеві салати, закуски,
І печеня з домашньої гуски,
На десерт вже і тортик до кави…
А найкраще було б для забави
Нам додати відносин хороших,
Доброти, що не купиш за гроші.
І не буде для вірусів місця,
Де любов, атмосфера пречиста.
Тож давайте мінятись, будь-ласка, —
Рік Новий перетворим на казку! 24/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899795
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 02.01.2021

Зелений Гай

Злочин і кара

Лементує баба Настя
Чує майже все село.
Зранку горечко застало
Тільки сонечко зійшло:
– От пройдисвіт голопопий!
Кожа й кості.
У_у! Мань’як!
Не змогла я врятувати
Курочку свою ніяк.
Хтивий півень.
Бідна курка
Через нього не могла
Ні подзьобати зернята,
Ні ковтнути черв’яка.
Плигав він весь час на неї,
Не співав і сам не їв,
Гарну курочку маленьку
Ні за що зі світу звів.
По заслугах буде кара,
Все, життю його кінець.
З цього шклета приготую
Я на завтра холодець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899771
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Маг Грінчук

Чим жінка захищена…

Приємно бачити на пальці у жінки обручку,
Яка не тільки зразок ювелірного мистецтва.
За нею стоїть мужчина - любий, ще і кращий друг.
Каблучка - дарунок приємний, якщо щастя цвіте.

Та жінка, котра носить, знає сенс не тільки ціни...
"Люблю" - твердять очі добрі і не забуті в житті.
І скільки милих її рис вже не знають тишини,
Це серце з щедрістю улад і любов на висоті.

Зорить увись врода чарівна, слів кращих не знайти.
Тож мужчина поруч справжній, то ж жінка захищена.
Премудра мова наша красу навчає берегти.
Високе палахтіння, трепет серця всім прихильні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899712
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Маг Грінчук

Хаос творінь

У цьому житті звершуються багато злочинних вчинків.
Невинні страждають, кривдники виходять сухими з води.
Однак, це є буття і не кінець життя в його глибинах.
Оскільки зло, яке чинять люди, переживає плоди...

Усе впливає на судьби наших поколінь, несе шкоду.
Сукупні наслідки кожного зла не будуть оцінені,
Бо механізм позбавлений моральності гнівить природу.
Не ціне меншою мірою людину - хаоса творінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899701
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Маг Грінчук

Серце вражене

Масу проблем створює стратегія владної людини
У пдтримці існування України і її народу.
Ось чому нема вражаючих успіхів у Батьківщини.
Спільним горем серце вражене - Земля ножами проймана.

А корона віддана норовливій і слабкій людині...
Помилки неминучі. Вже нитками наструнилось життя.
Крок такий суперечить спокою, стабільності і нині...
Це ганебне зрадництво від нашого німого забуття!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899381
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Маг Грінчук

Ведуть знання в даль

З виходом кораблів та вітрил людина долає віддаль.
Навчилася використовувати силу вітру і хвиль,
Які дали змогу їй досліджувати світ незвіданий.
Ці й інші проекти вершили підкорення стихійних сил.

Дбайливі ставлення показали велич людського духу.
Вони були пов*язані з колосальними ризиками,
Ціною нескінченних страждань, прогреса й науки руху,
Не зліченої кількості людських життів і зламаних крил.

І користь цих перемог для всього людства переважує
Та виправдовує пережиті людьми муки й страждання.
Ведуть знання мене в даль минулих років, де хтось мандрував.
Їх імена незабутні були й правда була молода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899252
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Маг Грінчук

Хвороби козир

Болісні відчуття з проявами в житті не без жартів...
Знаємо ми і захисні реакції організму.
Випадково Ви зачіпаєте пальцем лезо ножа,-
Інстинктивно відсмикуєте руку швидко і ніжно.

Попереджує нас цей рух більш серйозне ушкодження...
Ви, відчули біль у грудях і нічим дихати стає -
Це сигнал порушення роботи Соr - хвороби козир.
Біль цей служить людині завжди на благо. Правда тут є...

Страх болю також може відігравати роль захисну.
Боячись обпектися, страхуємось усі від вогню.
Страх заразитися вірусом - не без тривог нудитись.
Людям, наче він приносить добро, в забутті день по дню...

(Cor - латин. сл.- серце)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899190
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Lana P.

РАДОЩІВ ДЖЕРЕЛЬЦЕ

Відкрийся, радощів джерельце,
Пролийся — в душу, розум, серце,
Очисти в тілі дух та кров —
Всесвітня вселиться любов.

Призупини невірні кроки.
І з них вивчатиму уроки,
Складатиму життєвий звіт —
Мене зміни і цілий світ! 22/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898931
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Ніна Незламна

Частушки 7

Говорила милка любит,
Ой боюсь, меня погубит,
Холодильник пуст – свищи,
Не готовит мне борщи.

Приоделась - »при параде»,
Правда губы в шоколаде,
Так сказать это презент,
Чтоб влюбился президент.

Говорила мне мамаша,
Что не будет, нашей Даша,
У неё, рот до ушей,
Хоть верёвочку пришей.

Вчера гнала самогонку,
Утром вызвали в ментовку,
Загорелся, в глазах страх,
Заплатила собой штраф.

Ах, поёт моя душа,
Страстна милка, хороша,
Скажу завтра, что люблю,
Да в ЗАКС её поведу.

Теперь знал, уж мой сосед,
Что от женщин много бед,
Только ночь и тормошу,
Говорю еще хочу.

Я всю ночь её поил,
Что не помню говорил,
А на утро - Боже мой,
Прибежал за мной конвой

Я сидела взаперти,
Говорила мать – Терпи,
Потому, что много врёшь,
На свиданье не пойдёшь.

Я в голубом платьице,
Вся листва на заднице,
Ведь в лесочек ходила,
Там милочка любила.

Начиталась, берёт страсть,
Как бы в девках не пропасть,
Мне б милёнка да позвать,
Да наверно сразу дать.

Ой, видать, ведь свадьбе бать,
Не могу, её забыть
Он торчит, как огурец,
Идти надо под венец.

Мне в любви поклялся Лель,
Затащил вчера в постель,
Но ведь пьяною была,
Взяла сразу и дала.

Взяли новый, мы матрас,
Испытать пришлось тотчас,
Вспоминал младых портних,
Меня любит за троих.

Мы купили мерседес,
И погнали сразу в лес,
Пока травку топтали,
А машину угнали.

Новый год уж на носу,
А я ни в одном глазу,
Не идут ко мне друзья,
Ведь ковид - выпить нельзя.

Закружила, завертела,
Словно бабка на метле,
Это осень прилетела,
Растопила всюду снег.

Обуть валенки не смог,
Нынче Дедушка Мороз,
Ведёт с зимой диалог,
Просит- Землю приморозь!

Нос припудрила слегка,
Нынче в гости жду быка,
Сможет ли развеселить,
Да тот вирус победить.

За окном градусов пять,
Нету зимушки опять,
Проливной дождь, всем не мил,
Новый год, всё ж встретим мы!

Я желаю всем Вам счастья,
Ковид думаю удастся,
Побороть, ведь мы сильны,
И все трудности пусты!
Пусть проходят дни не зря,
С Новым годом Вас, друзья!

29.12.2020г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899636
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Ніна Незламна

Згадаю зими…

Вже так давно немає сонячних днів,
Та світла думка, мов має два крила,
Зірок не видить і кольорових снів,
Все ж ніч таємна стежку освітила .

Кудись поділась білосніжна зима,
Сором’язлива у рядні туманнім,
Легенький іній пригортає земля
Мережки бачить, стрічки в царстві соннім.

Свій край згадаю, зими волохаті,
Всюди іскрилось, у очах зірниці,
Під дах засіє, не зайдеш до хати,
Щораз вклонялись зимонці - цариці.

Веселим гуртом, всміхнені, щасливі,
На санях мчали, котився в небо сміх,
З дерев злітали бурульки вразливі,
З дахів сріблястих розсіювався сніг.

Серед дерев, я попав ніби в казку,
Легенький вітер, мов посохом змахне,
Зима покаже, вміло свою ласку,
Так несподівано, вмить стрімко жахне,
Накине білу, пухову рядюжку,
Неначе струм, миттєво тіло пройме.

От так зима! Думки - сніжні крижинки,
Як сніг вже тануть, адже плюс надворі,
З рідного краю привели стежинки,
Ховався спогад у небеснім морі.

26.12.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899393
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 30.12.2020

Веселенька Дачниця

ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ

Життя, як та хурделиця:
То грубо, то вже мелеться-
Посієш, то щось виросте,
Як пил, журба розвіється

Добро хай в мирі множиться
У вузлик світлий в’яжеться,
Можливо, щось не можеться -
Хай спокоєм уляжеться,

Хай віра і любов - квітує,
І кріпне у серцях надія,
Щоб кожного здійснилася
Якнайкраща світла мрія!

Родину нашу великую
Береже щастя безмежне,
Щоби в особистому житті
Зігрівала любов бентежна.

Нехай в серцях, очах і хатах
Живе добро, іскриться щастя -
Тож, з Новим роком Вас, шановні!
Все, що задумали – хай вдасться!
В.Ф.- 28.12.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899620
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не покидай любов

Не покидай, прошу тебе любов,
Не покидай, прошу тебе, не треба...
Не залишай ні смутку, ні оков,
Нехай всміхається блакиттю небо.

Не посилай холоднії вітри,
Вони мене мов паморозь, морозять.
Тебе любов я буду берегти,
Неначе в полі золоте колосся.

Як зійде ясний місяць уночі
І як засяють зорі в небі сріблом.
Пошли від свого серденька ключі,
Ти кожному любов, така потрібна.

Всміхнеться ніжно осінь - чарівна,
Промовить тихо не сумуй, не треба!
В твоєму серці з'явиться весна,
Й любов розпустить віти наче ве́рба.

В любові захмелієш без вина,
Коханням вернеться вона до тебе.
Розквітне в серці квітами весна
І буде посміхатись сонце з неба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899629
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Де ж ти зимонько - зима

Немає фарб за вікнами уже,
Лиш дощик сльози свої ллє і ллє.
Стікають краплі по шибках вікна,
Калина мокне, у сльозах вона.

Течуть струмки заплаканих доріг,
А ми чекаєм в гості білий сніг.
Від нього так святково на душі,
Про свято це напишуться вірші.

Щоб сніговик всміхнувся за вікном,
Як зійде зірка ясна над селом.
Ну де ж ти люба зимонько - зима?
Пошли для нас свої мережива.

Не треба нам отих холодних сліз
Їх дощик назбирав вже цілий віз.
Нехай прийде у гості морозець
І буде диво - з - див в нас накінець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899573
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Новорічна казка (акровірш)

[b]Н[/b]атрусила пуху птаха білокрила.
[b]О[/b]глянись навколо - килим сніжно-білий.
[b]В[/b]крив кущі , дерева, землю і паркани.
[b]О[/b]н у небі зорі, місяць у жупані.
[b]Р[/b]ік Щура втікає, Білий Бик приходить.
[b]І[/b] зима радіє, підбирає коди.
[b]Ч[/b]арівна ялинка вже у кожній хаті.
[b]Н[/b]а зеленій хвої - кольори багаті.
[b]А[/b]тмосферно, ніжно, затишно в кімнаті,

[b]К[/b]азка йде у гості. Свято це строкате.
[b]А[/b] в душі надія: усміхнеться правда.
[b]З[/b]никнуть негаразди, мирним буде "завтра".
[b]К[/b]ава, подарунки, шоколад, цукати,
[b]А[/b] навкруг ялинки рідні всі у хаті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899567
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020

Волиняка

Плебеї

Плебеї тьми слизька коронували,
Зє.єно.опі, жулі... байст.юки.
В зв.рину ш.йку ш.бло об.днали,
«Св.ті» зєднались, с.ки й па.юки.

Лукава т.чка відступи ладнає,
Переполох у стані ворогів.
Зл.чинця в мери висунула зг.ая,
Щоби подовжить владу зл.діїв.

Клейноти в з.йди, віжки і корона,
В Горбах сидять ю.еї... ша.раї.
Ця тв.нь сама не згине, не потоне,
На тілі, як присоски лишаї.

Втомили дух молитвами чужинця,
Пора зібратись... сонних розбудіть.
Щоби свого обрати УКРАЇНЦЯ,
Від крісла браття д.пу підніміть.

Себе не маєм права зневажати,
Невже вам страх коліна заломив.
Допоки будем в ст.йлі помирати,
Творець серпи іржаві окр.пив.

Його ж допоки будемо гнівити,
Не поважають в Господа слабих.
І славу й гідність мусим воскресити,
Щоби позбутись ка.нів чужих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899581
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020

Веселенька Дачниця

Я погляну тобі у лице

Я погляну тобі у лице,
Віднайду ту маленьку шпарину
Хай розмова у нас потече,
Як струмочок у тиху днину…

Про тривогу повідай мені -
Може смуту розвіємо разом -
Розженемо з тобою жалі,
Що в душі зібралися з часом…

Я погляну тобі у лице
У нелегку душевну годину,
Щоби наша розмова текла
Променистим сяйвом єдиним.
В.Ф. – 27.12.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899515
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020

Valentyna_S

З якого дива?. .

Вам свіжих, чистих аркушів? З якого дива?!
Чернеток галки манівці довкруж накрили.
Склюють озимих й ярих засіву зернини,
Весну прийдешню поведуть крізь гай з тернини.

Данина пам’яті—сніжинки-витинанки—
Ховає за ажурами плакучі ранки.
В грудневім бешкеті вовтузяться хмарини:
Є в куполі небеснім, мабуть, теж шпарини…

Ліс, взутий в кирзяки, тупцюється на місці.
Сорока на хвості йому принесла вісті:
Дива, його плішивість – це гріхи людини,
Але вона чомусь не визнає провини.

Зустрінуть рік Новий поля смутні й неспані,
Аж до весни сади стоятимуть, мов п’яні.
Не актуально Дід Мороз чи Морозенко,
Коли снігами не вкривається земелька.

Дай людям чистого листа—й почнуть спочатку?
Клянуться, що сам Бог на нім приб’є печатку?
Лиш витягне полотна сніжниця з зимарки—
Накриють чистовик знов правки і помарки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899420
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020

Ольга Калина

Паморозь вранці

Ця паморозь біла закутала ранок,
Пробуджує небо в морозній імлі.
Рожевим багрянцем заходить світанок
Освітлює іній в холодній траві.
Хоча ще морозець тримає повітря,
Та вітер холодний у сон упада.
Маленький горобчик спустивсь на подвір’я,
Й по ньому стрибає – поживи шука.
Вже й промені сонця торкаються саду
Кришталем виблискують в мерзлій траві
І в листі, деінде лежить з листопаду,
Збирають краплини важкі дощові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899396
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020

Н-А-Д-І-Я

Висять на гілках лиш краплинки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fgxCWnLBOdU[/youtube]
Пройшовся дощ, як по бульвару,
І змив весь бруд, що на шляху.
Та вітер швидко прогнав хмари,
Надав дощу оцим страху.

А хмари мчали, озирались,
То тут, то там ще крапав дощ.
Та хмари все ще опирались,
Себе узріли в воді площ.

Висять на гілках лиш краплинки,
Прозорі, ніжні, дощові.
І кожна, як дощу дитинка,
Лишив на згадки ще живі.

Притих і вітер, задивився,
Не руш картинку чарівну!
Він поряд них все ж поселився,
Залишив гру цю гріховну.

По гілках бігає малеча,
Мабуть, не знає, що є страх.
Та враз завіяла хуртеча -
І зникли крапельки в снігах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899263
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020

Ніна Незламна

Ніколи не пізно ( проза)

Пора весняна…. птахів переспіви.
Тихе містечко потопало в пишній зелені . Галя всміхалась, по клумбах квіти, в фату одяглись красуні вишні. Душа співала, то весни подих, діяв на неї, молоденьку. Його побачила… ті карі очі, не дають спокою серденьку. А час пролітав, з поривом вітру. Не втішає й яснооке літо. Хотіла побачить, їй такий любий, здалось, лиш з ним по життю світло. В селі родина, брат, батько й мама. В душі віра - вона жадана. Віщала доля? Того не знала, ясніли очі, покохала. Сама ж, тендітна, світле волосся, а очі сині - цвіт льоночку Думки й сни добрі, вже ледь всміхалась, якби ж пройтися по садочку.
Вже літо двері відчинило вересню…
І відлітали птахи в вирій, світлії мрії і сподівання. Повнились грона солодким соком, уста відчують смак кохання. Лінійка… дзвоник… Аудиторій так багато є, хоч вибирай. Вони по різних. Бажання разом, в душі пісні співав водограй. Тарас в надії… Йому навчатись залишилось лише один рік. В неї ж курс другий. Зустріч… Кохання віншували зорі. Вона, мов квітка - пелюстки ніжні. Недавно сімнадцять минуло. Перші поцілунки - солод, медові. В вирій спокуси затягнуло. Мабуть то доля, вже будуть разом, не до смаку, лиш господині. На тій квартирі, що винаймала. Куди піти? Сльози полинні…
Тарас сміливо,
-Знайшла проблему?! Я скажу мамі, підеш до нас. Моя лебідко, не покину, нас попереду - весільний вальс. Як ти закінчиш, своє навчання, тоді й настане, для нас цей час. Що до роботи, не переймайся, завжди копійка буде в домі. Я будівельник, а ще дизайнер, ніколи не піддамся втомі.
Густішали темно-сірі хмари…
Волосся дибом, у сльозах мати. Та попри все, змирилась, що ж робить,-
-О, синку- синку!
Думки, як дощик, що по підвіконню дріботить. А в них різниця, нема й два роки. Туга, заламувала руки. Хто знає, як краще? Може вже й для неї, не будуть ночі наче муки. В самої ж дівча, всього п`ять років та, ще два сини, трохи старші. Може лебедине вірне кохання, проживуть дружно, без фальші. Та і я буду спокійно спати, чим хвилюватись, виглядати. Чи повернеться посеред ночі, чи на світанку зустрічати.
На шибках вікон….мороз малює зимові розписні пейзажі…
Зима із вітром принесла звістку. Розчарування, чому так скоро? Потай зазирала на невістку. Точно вагітна! Думки джмелині. Не сподівались, о діти – діти. Як же навчання й сім`ю зберегти?Як пережить, не посивіти?
Мов гурт пташиний - ненька на чолі. Настав час їхати до сватів. Чудова пара. Тільки не знати, по долі, ще скільки іспитів. Пройти прийдеться. Хата, як вулик. Тісно, краще б жити окремо. Журба й сумління душу терзає, чи й разом скрути проживемо?
В житті не тільки передсвяткова, але й просто постійна метушня….
Хліб - сіль… дорога. Село далеко, ще й бездоріжжя, як та карма. Добрались добре, можна сказати, пусті розмови…. велись дарма. Радісна зустріч. Майбутня теща, просльозилась,
- Ой, зовсім дівча! Галинко люба, моя провина. Не додивилась, оце дива.Вже під сердечком дитятко носиш, то ж вже одружуйтеся нині.
Трохи незручно … та зразу свасі,
- Мо» не завадять у хатині. Поки навчання. Їй самій важко без досвіду з дитям на руках.
Тарас червонів, розхвилювався, все ж подолав прихований страх.
-Які там гульки,- голос свекрухи,- Вагітна ж, зареєструють без вагань. Нині ж до Рагсу дали заяву, в такі часи не до святкувань!
Час поспішав… приносив перші розчарування …
Збулася мрія, попереду клопітливі дні… сімейне життя. Та не такого ж чекала, надіялася на радість та щастя. В злобі свекруха,
- Галасно в хаті, коли дасте вже відпочити?!Йдіть на квартиру, разом не жити, мо» навчитесь гроші цінити. Хазяйнувати будете самі, хай лише родиться дитятко.
Та так не сталось. В день вересневий, Тарас тішився - він став татом. Часті конфлікти, сльози на очах, Галя що зробить - не догодить. Тарас й не думав зняти куточок. Зима куди йти? Біль відходить…. Лиш на якийсь час. Сонячний ранок висушить сльози. Ясна мрія… Душу зігріє. Підросте Максик, поїдемо до бабці Надії.
Безхмарне небо… розцвів бузок…
Веснонька – втіха… Заліки здані.Навчатись один рік лишилось. Що робить далі ? Надумала їхати
до мами, що ж залишилось. Вже й жалкувала, мо» в рожевих окулярах дивилась на життя? Чому покохала? Ще й так зарано?Обіцяв красиве майбуття.
Здавалось, він жив своїм життям, із друзями весь час на роботі. Лиш в пізній вечір тішився малим, розмову відкладає на потім.
Сина зібрала…. Поїхала в село, бо суперечки допекли. Наче й дрібниці. Принижень досить, не стерплю! Й почуття.... десь зникли.
Родина рада, онук підростав, маленьке сонце серця гріє. Тарас сердитий, рідко приїжджає, знов обіцянки - світлі мрії. Все ж на осінь у містечко забрав, тож винайняв малу хатину. Знову навчання, це ж останній рік та й він обожнював дитину. Не все так легко, пора холодна, в хаті по стінах –
сирість, грибок. Хворіє Максик, тіка надія, в горлі тисне - образ клубок. По хаті схлипи, важко нині. Гнівний Тарас, слова докори,
- Що ти за мати, що дитя хворе.
У відчаї… немає опори….
Сама ж, як білка. Пічку палить, диплом писати, вночі не спати. Де сили взяти? Загубилась ласка,тепле слово. Як зупинити… ті сварки в хаті? Порозумітись чи й вже вдастся. Ждала весноньку. В душі таїла - треба тікати.Частіше згадувала неньку. Слова ті, щоб не спішила заміж, бо дуже важко мати сім`ю… Чи й встигнеш одночасно навчатися, загубиш молодість свою.
Та без лікарні не обійшлося. Страждання, сльози, під серцем щем. Бога просила , звала на поміч, здалося покрив своїм плащем.
«Килим життя» - це чорні і білі смуги…
Та час лікує душевні рани, диплом у руках - сяють зірниці. І на обличчі, давно забута усмішка, думала це сниться. Й дякувати долі, синок тупцює, слова лепече – тато, мама. Та все ж щем й туга
підкрались у серця, немов знову прийшла зима. Зібратись важко. Та всі вагання відштовхнула…
подалась в село. Тарас вагався, на кращу квартиру не потягне, жаль не повезло. А тут й роботи, як на зло немає Гризе сумління - любов була? Мов відірвався від реального життя. Мабуть, як сніг ростає.
З пекучим болем дивилася вслід, навіть грозився забрати сина. Галя ж в містечко їхати не хотіла. А тут, ще й така новина. Адже надумав, податись в обласне місто… там роботи вдосталь. Вона в обіймах з сином, самі сльози ллються, на серденьку печаль.
Не дочекалась ні грошей, ні дзвінків. Чомусь не відповідає. .. майже пів року.. Дитя підроста, як батька його забуває. Вже й одяг малий, за що купити? Заява в суд на аліменти. А чого ждати? Й на розірвання шлюбу, зібрала документи. Добре, що в батьків, молочко є, сметана, куряче яєчко. Погляд на сина… дуже схожий на Тараса, заболить сердечко. Темна нічка… де й в чому щастя? Між зірок й хмар ховала смуток. Сльоза стікає…. повна відчаю, розпач й біль загрібала в жмуток. Треба змирись і далі жити, заради любого синочка. Ненька ж дивилась - душа журилась… «Ой, так в`яне моя квіточка…».
Час рікою пливе… минають дні. Друзі і робота в містечку. Відволікають від думок, журби. Є шанс вибрати нову стежечку. З другом Сергієм, що давно кохав, мо» зважитись, з ним щастя знайти? Не поспішати… а чи спроможний з сином спільну мову віднайти?!
А навесні квіти духмяні….
Вітерець запахи розносив, п`янив, часом бодрив, придавав сил. Про все забути надихала земна краса та синій небосхил. Йому б злетіти…Та куди?Де краще? Пошкодував немає крил.
В житті Тараса нове кохання. Зразу не мріяв стати на рушник. Теща хитренька і доня славна, нащо відкладати заручини? Бабця, як квочка,
- Онучка гарна! А чи й знайдеш за неї кращу?
Думки, як оси в грозові ночі, можливо шанс й справді упущу? Не прогадаю. Інше містечко, з роботою проблем немає. Таня красуня, каже кохає - хоча і за малого знає. Риба шукає, де глибше, а
людина – де краще. На виправдання…. Знайшов слова за свій вчинок. Ну й нехай, міркував і вагання… жбурнув подалі. То така доля!
Рідня в зборі… вінчання в храмі. І знову плани… Та обіцянки,
- Люба, поїдемо в Маямі. Навесні краще, коли ще не настав сезон дощів, тож почекай. Грошей зберемо. Заїдемо в Нью - Йорк, сходимо в музей, скуштуємо чай.
Але не склалось, як гадалось…
О мрії - мрії… Пусті надії… Грошей нема, марні розмови. Та все ж на плаву, думки сумбурні, на жаль губились лише в слові.
Кажуть притерлись, хоча й важко знайти спільну мову, жити вкупі. Тішивсь… удача, хоч і в клопотах , в хаті весело та й не скупі.
Так рік за роком, але ж хоча б одне дитятко втішало в хаті. Щоб сім`я міцна. В дружини ж думки, з друзями випити, погуляти. Зовсім не думав, що важким буде життя, але ж він з благородних. З усім змирився. Відволікався, бабці помічник на городі. Тільки й радості з нею спілкуватися сумні думки розвіять. Чи в комп`ютері, щось прочитати і просто відпочить, помріяти. Життя слизьке, як на льодовій ковзанці, себе так почуваєш. Коли почуєш вирок лікаря - « Дітей не буде», вже й страждаєш.
Син далеченько … на жаль, три роки до нього не навідувався.Часто згадував. В Фейсбуці на фото поглянув, побідкався. Швидко час пролетів, скоро в школу, з грішми туго та їхати треба. І саме вчасно знайшов халтуру. Як гора з пліч, відійшла журба. Думок багато, як син зустріне? Чи впізнає, це моя вина. Давно не бачив, під серцем щемно. І як мене… зустріне вона?
Знайома стежка… бриніли в травах срібні роси...
Проснулись перші почуття.. . Він все згадав… ті довірливі очі. Обійми ніжні, поцілунки, та рана, на жаль, ще кровоточить.
Велосипед у подарунок ніс й повний пакунок солодощів. Їй хвилювання, так важко втримати, а Максик радів, аж розпашів. Очі хлопця блистіли невимовним захопленням, чи дозволить?
-Мамо, можна взяти?- запитав…
Гірко…. та сльози пересилить,
-Бери Максимко!
І вийшла з хати, щоби ніхто не побачив сліз. Їй так хотілось кричати, в очі сказати, багато недобрих слів. За мить вже в хаті, є батько, мати і чайник, засвистів на кухні. І син - весело розповів віршик. Всміхнувсь, погляди сонячні. Тарас погладив його по голові, не знав, як мову розпочати. Для Галі дні були важкими, коли син умовляв поїхати. В містечко де живе його татко, все біль ховала під вербою. І умовляла,
- Синочку, ні - ні, чи нам не добре вдвох з тобою? Тут молочко є, яке ти дуже любиш, як же дідусь і бабця? Вони ж тебе так люблять і, як посаджені деревця? Без нас вони в засуху в пропадуть, не буде кому їх полити. Змирися любцю, в татка друга сім`я, тож ми, тут будемо жити.
Сідало сонце – тонуло між червоних хмар…
Додому з думками… Прохолодна зустріч не гріла серце й душу. Вже й зажурився, але ж у церкві вінчані… тепер жити мушу. Згадав про старих, натяк про друга, що давно в Галі просить руки. То
мабуть доля, йшов по трасі, прислухавсь до вітру, в його звуки. Запекло в грудях, все ж не
зізнається нікому, певно й ніколи. Є сила волі, все приховує в собі, що принесло йому той біль. Думки
за сина… Мрія - може знов вирватись , через кілька тижнів.
Та по приїзду додому, думки, як попіл, розвіялись по всьому світу. Заочно вчився в інституті, в
надії шукав нову роботу. Дружина ж за фахом перукарка, з роботи приходить пізно. Змінилась, стала справжня панянка, що не по ній гляне грізно. Нагадає, що обіцяв окремо жити й поїдуть за кордон,
- Дурепа, пішла за тебе, тож кращих мала не менше, як мільйон.
Після сварки Тарас тікав, шукав роботу, щоб десь, як подалі. Мав бажання усамітнитися, писав вірші, в яких ховав печалі.
Швидко рік проминув….
Тарас відпочивав… В Фейсбуці читав новини, побачив фото Максимки. Поруч Галя й якийсь чоловік, у них напевно свято? Та під фото, квіти, теплі вітання зі вступом у законний шлюб. Примружив очі, щеміло під серцем, потирав змокрілий чуб. Але згодом повеселішав, може й на краще, хай так і буде. Мабуть треба купить телефон, чого доброго… мене забуде.
Та думати не гріх… Але ж навіть аліменти не висилає. По скайпу за гроші мовчить, посміхнеться, смайликів надсилає. Й потішить словами,
- Гарний хлопчик! Слухняним будь!
На цьому і все. Після розмови, син заб`ється в куток, за мить червоне лице. В собі схова образу. Ненька каже, на іграшки грошей нема. Он треба теплий одяг придбати, скоро в вікно загляне зима.
Інколи тішився… Навчання в школі, забави з дідусем у теплій хаті. Часом й надворі… вже стоїть снігова баба, в шапці волохатій. З Сергієм у сніжки пограють, а іще покатає на санчатах. Веселий
вітчим, у очі заглядав - загубився в хлопчика страх.
Весняний подих кружляє навкруги…
Тепло надворі… Неподалік від хати гніздилися лелеки. В хату забіг Максим,
- Ой мамо! Йди подивись, птахи недалеко. Такі красиві, а як розправили крила - пів неба закрили!
Сяючі очі, радісно сказав,
- Я бачив, як гілки носили.
Сергій посміхнувся, поцілував Галину в щічку,
Ну от і добре, може й нам лелека колись принесе доньку Марічку.
Зустріли Новий рік… на Різдво, Галина народила сина. Юрком назвали. Він плакав, брала на руки
чи нічка, чи днина. Принаймні так здалося Максу, до себе хтів привернуть увагу. Як завжди
обійнять матусю. Вже частіше її бачив строгу,
«Те не чіпай, туди не лізь, йди погуляй, чуєш, он малий плаче»
Вона не помічала його сліз, він змахне рукою й поскаче. Немов той м`ячик? Підскочить до старого, очі сумні, обійме,
-Мама кричить - не маю часу. Діду скажи, а ти любиш мене?
Той тішиться, візьме на руки, приголубить,
- Ось підросте братик. Разом будете гратися і ти зможеш його вгамувати.
Хай літо прийде, потепліє, забавлятимеш… його в колясці.
А сам зажуриться, двоє не одне, важкий тягар лежить на серці.
Інколи новини приносять розчарування…
Якось ввечері,Тарас в Фейсбуці … Фото Галі, з малям на руках. Ну от кому везе … У смутку… аж забриніли сльози на очах. Поїхати, дізнатися, як син? Та як? Пів року без роботи. Ще й пообіцяв телефон! До всього й домашні клопоти. В Тетяни проблеми з зором, треба нові окуляри і ліки. Була б хоч трохи серйозніша, в голові копошились думки. У перукарні колеги… вино, сигарети. Напоумити? Та як? Скільки раз сварились!Нема віри, чи й зможу все змінити? Сам наламав дров, своє життя скалічив, а виправити пізно. Їхати треба, може знайду телефон, за тисяч три… приблизно. Подзвонив Галині, мав намір поспілкуватися з сином , марно. Відповіла ,
- Син не хоче говорити!» На приїзд дала добро. Хоча відчував незадоволеність від життя, відчай, образу. Не варто відтягувати час, як куплю, то треба їхати зразу.
Тільки небо на сході стає рожевим... птахи виводять… свої пісні….
Весна… тепліші ранки. Праця в городі. Побільшало й замовлень. Комусь перекрити дах, чи в хаті ремонт зробить.
Швидко збіг липень… Підпирали терміни здачі об`єктів, тож було не до поїздки. Взимку не обійшлися без боргів, життя - калинові ягідки. Наче й корисні. Але чомусь , не втішають душу, дуже гіркі. Часто роздумував…Чи в житті в когось бувають дні, світлі, райські?
Ясні світанки…. Спекотні дні… Без відпочинку заробляв гроші. Тарасу потрібні, адже Таня дуже хоче жити в розкоші. Вже думок екзальтованих рій, коли ж побачимося мій сину? Не раз згадував недоспані ночі, важко, відчував провину.
.З птахами відлетіло літо…
Максимко повернувся зі школи розчервонілий, знервований. Переступивши поріг, жбурнув ранець на стілець,
- Я що поганий? Мамо, скажи мені , я поганий син?
- Ні синочку, що ти любий!
- Тато Тарас обіцяв телефон. Так де ж він ? - приліг на груди. Приголубила своє пташеня,
- Синку тож в тебе свято скоро. Мо» й приїде на день народження. Я попрошу поводитися мудро. Та дорослішай! Добре подумай. Гадаю має приїхати.
- Хай би вже привіз! Он у класі всі мають… ще так довго чекати.
Сіріло небо… Не спалось хлопцю, чекав тата - не дочекався. Тарас не забув. Та душили борги, тож до роботи дорвався. Поки є шанс грошей заробити, як покину? Часто думав він… Треба аліментів перевести хоч частину, хай почекає син.
Майже щодня, ідучи до школи, Макс придивлявся на дорогу. Інколи, аж пекло в очах, засмучений повертався додому. Уроки й розмови-– не втіха.Умовляння мами,
- Не журися! А може в нього щось трапилось. Мій любчику, почекай, змирися.
Продовження
Минуло два тижні…
Ранок суботи… Діти, ще спали. Під вікном шум автомобіля.
- Ой, хтось приїхав,- підхопився Макс, - Можливо в когось весілля?
- Мамо… ти чуєш?
Похитнулась коляска. За мить стояв на порозі. Яскраве сонце засліпило очі, на повіках бринять сльози. Кілька раз кліпнув, руками витер все обличчя, помітив «Таксі». Радо підстибнув та відразу ж і зупинився, почув голоси. Як вітерець, тут був, тут вже й нема, посерйознішав, зник у хаті.
Яка то радість блиск у очах. Тож батько вручив йому телефон. Але в той же час, зніяковів. Йому не вірилось, може це сон? Та ні, здається не сплю, глянув на маму,
- Нарешті дочекався….
Притулився до грудей, засоромився,
- Я вже й не сподівався.
Не забув Тарас і про малого, подарував махровий рушник. Й до сина звернувся,
- Ну розповідай, який ти мамі помічник. Чи бешкетує? І, як навчання? Покажи щоденник, оцінки.
Опустив очі, розчервонівся, мовчав. Галя подала малюнки,
- Та в нас все добре, ось бачиш, як гарно! Це успадкував від тебе.
- Молодець синку! –
Роздивлявся малюнки. Спитав,
- Ти любиш мене?
Та зразу, мов прикусив язика. Син в телефоні щось натиснув. У розмову втрутилася Галина,
- Він на тебе дуже чекав! Підроста хлопчик, бачиш соромиться, ти мало спілкуєшся з ним!
Тарас зніяковів та все ж відповів,
- Якби ж життя було кращим . Весь час працюю, роблю ремонти, сама знаєш всі виживають….
Галю заділо,
- Мабуть працюючі аліменти висилають!
Вона сказала так гучно, що Максимко, аж зблід, встав із- за столу,
-Мамо, не сваріться!
Він, ще ніколи не бачив її таку злу. Настала тиша. Син взяв її за руку,
- Он… вже Юрко прокинувся. Час годувати.
- Добре синку, йду.
Тарас мовчав, лиш посміхнувся. Поспіхом допив чай. Рознервувався, мріяв не про таку зустріч.
Дуже шкодував, що так сталось, йому б поговорити віч – на - віч. Одне втішало, що Сергій відразу зник з очей, пішов до батьків. Її ж батьки лише привітались, вдвох возилися біля бичків.
Прощались холодно. Галя знову нагадала за аліменти. Макс махнув рукою,
-Бувай!
Спішив до друга, взувся в чоботи.
Від`їжджало «Таксі»… Галя вийшла,задумано дивилася вслід. До неї ззаду підійшла мати,
- Що не розтопив у серці лід? Я все чула. Ти надто жорсттоко повелася з ним. А він змінився…
-Бачу…. Відчуваю шкодує... Цієї ночі знову наснився. Знала, що приїде, Максим мені за нього всі вуха прожужав. Сидить малює - очі сяють, на зауваження лиш поглядав. Я бачу тягнеться до нього, хоча сьогодні і не проводжав.
Надія на ходу,
- Що ти хочеш, рідна кров. Колись й ти пробачиш.
Як все безглуздо вийшло…
Думки, як вітер,то вривались,то відлітали… позаду село. Стиснуло серце. На душі гидко, сум, тривога… в грудях, аж пекло. Адже сам винен, сина про любов запитав, запитати навіщо? Хай грець тим грошам! Адже частину боргу переслав, це ж поки що. За місяць вишлю. Хіба не вірить, так прикро та я ж пообіцяв. Довіру важко заслужити.Тепер крутись, сам собі докоряв. Після пологів, ще покращала. Перед очима її погляд. Ой, Галю - Галю, що я накоїв, вже так шкодую, що не поряд.
Позаду засигналила автівка, відволікла від всіх думок
Водій сердито,
- Бач, як обганяє, не розумію цих жінок. Чи думає, що навчилася водити, то й можна так летіти.
- Так,- підтримав розмову, - Вони відважні, лише не мають вітрил,
- сказав й прихиливсь до вікна.Чорніло поле, далі багряний ліс.Чому й не знати, все здавалося в краплинах. О! Нехай йому біс! І вид такий, як моє життя. Чом до сина не їздив частіше? Колись була думка - пробачить. Адже жити хотілось гарніше. Згадав слова неньки - » Виправити помилку ніколи не пізно». Часто повторювала» До життя треба відноситись серйозно».
Йому хотілося кричати – « Я все зрозумів, як виправити? Ой, важко мені на душі!». Задивився на небо, все ж треба жити!
Котилось сонце, змінювались пори року…
Догорає тепле літо . Ясне небо… хмари пливли мов човни. Тарас з автомобіля позирав на них, ой, а красиві ж вони!
То, як натхнення, для нього бажання відірватись від всіх проблем. Зануритися в любиму роботу , його думки – солодкий щем. Нехай в нових будинках, люди радіють .Тішиться, адже це добре. Погляне на сади, на колоски в полі, звідти енергію бере. Свіже повітря придає сили. Чарує небо … синє – синє. Відразу про її очі спогад й про кохання те, незабутнє. В душі картає, гаряча молодість, ще й гордість, хотілось волі. У друзів жінки, як жінки, я ж кинутий, як будяк в полі. Ні зварити, ні спекти. Згадалось,
-«Хочеш їсти - зготуй сам собі! І я біля тебе посмакую.»
Чи були мої очі сліпі? Шкодував Тарас і не раз, особливо після розмов із сином. Відчував, що Галі не до нього, тож має, ще одну дитину.
Пора гаряча… в селі збирання врожаю…
Вставало сонце.. . Галина принесла чоловікові «тормозок»,
- Ну, я поїхав! Порвернуся пізно, подзвоню, як буде зв`язок.
Загудів трактор, ривком зірвався з місця, поїхав по дорозі.
-Мамо йди сюди!- з хати гукав Максим, вмить стояв на порозі,
-Юрко знов плаче!
Галя поспіхом,
- От біда! І чого не спати? Всю ніч на руках. Чи знов на зуби? Я й не знаю, що йому дати.
Як завжди, весь день пройшов у клопотах. Сонце схилялося донизу.
Максимко, повертався з долини, за ціпок міцно тримав козу. Біля літньої кухні дід й бабця плівкою накривали сіно.
-От молодець, розумник,
- сказав дід. І Галя похвалила синочка. Вона саме вийшла з хати. Він кивнув рукою,
- Он прислухайся… здалеку добре гуркотить. В сарай її поведи і сам ховайся.
Зірвався вітер, лиш кілька хвилин, небо затягнулось хмарами. Розлютилася гроза, земля, аж здригається під ударами. Старенькі в сараї, молились, причитали,
- Оце ллє, як з відра!
Все обійстя в воді….. Посередині, під дощем плавала ковдра. Дивлячись в вікно, Галя звернулась до сина,
- Бач, забули зняти…
-Та вона ж стара, після дощу витягнемо.Та не хвилюйся ти! Літо ж, висохне. Ми з дідом на ніч, нею накривали телятко.
- Ой мамо,поглянь, біля вил, прямо в воді маленьке ластів`ятко.
Вона відійшла,
- Воно випливе, присядь, пора вечеряти.
Огорнув смуток. Ой, треба ж вийти поглянути до пташеняти. З гнізда випало, погана прикмета, з думками вийшла на подвір`я. А дощ періщив… Але пташеняти вже не було, одне пір`я. Певно кіт схопив. За мить геть взмокла, скоро повернулась до хати. В душі неспокій - зони немає.… вже й час вкладати дітей спати.
Хмари, як зграя воронів, кружляли над селом….
Накрапав дощик….. Зовсім стемніло, Галя придивлялася в вікно. Що там на полі? Чого чекати, вже б пішки повернувся давно.
Старі вже спали…. Ясніло небо, між хмар де-не-де видніються зірки. Думки, як оси, дуже розхвилювалась, аж почервоніли щоки. Вже прислухалась, вловила звуки, із скрипом відчинилась хвіртка. Два чоловіки поспішали до хати. Хто б це? Напевно якась звістка.
За мить зустрічала на порозі,
- А де Сергій? Зайдіть, як прийшли….
Сусід до неї,
-Тримайся Галю, гроза попала, вбитим знайшли.
Сходило сонце…. Максим почув метушню.
- Й тобі не спиться синку?, – спитала мати… крізь сльози.
- Сергій помер, одягну чорну хустку.
Здригнувся, зірвався з ліжка, кліпав очима,
- А від чого, мамо?
-В трактор влучила блискавка.
– Ой, та без батька ж так погано. Мамо не плач, я вже підріс. Яко треба, я буду допомагати!
Ніжно обійняла сина,
- Пішли, спочатку треба поховати.
Три тижні село відрізане від світу. Печаль, розчарування.Максимко хотів додзвонитись до батька. Та замало бажання. Бідкався, на жаль весь час мобільний телефон не ловив мережу.
Похорон, мати сумна… Всі були вбрані в чорну одежу. Хлопець дивився на брата, грається, нічого не розуміє. А тут хоч й вітчим та жалко, мама в розпачі, страждає, блідніє.
Огорнув смуток… неспокійно на душі….
Тарас не знаходив собі місця, не міг додзвонитись до сина. Дзвонив до Галини, йшов збій зв`язку. Як дізнатись в чому причина? Але ж вже третій тиждень минає. Можливо захворіли діти. З такими думками їхав у село. Не дай Боже якоїсь біди….
Макс був на подвір`ї, побачивши «Таксі» , зразу вибіг назустріч.
Тату,- зі сльозами кинувся до нього.
- Я теж радий зустрічі.
Здивувався поведінці сина,
- Розповідай, що тут трапилось?
Підійшла Галя,
- Це ти… Бачиш, тепер сама, мабуть так судилось.
Виправивши на голові чорну хустку, запросила до хати.
Пробачити ніколи не пізно.
Ця думка мулила його серце, попрощавшись, йшов до автівки. Так, шкода Сергія й малого хлопця, нині й їй непереливки.
Гіркі думки гризли голову. Як із цим жити?! Провину визнав.Тепер маю допомагати. За все минуле, себе проклинав.
Тарас із червоними очима сідав в авто, водій розумів… Не до захоплюючих розмов. Порушити мовчання не посмів. Ой, до чого доводить любов…
Вже вдома…. На душі важко….
Згадував сина, його очі повні сліз,
- Татусю, ти ж приїдеш ?
- Аякже, обов`язково будемо разом, знаю, ти мене ждеш.
Минув рік… Він був не простим, але подавав надії.
«Пора набиратися розуму» - частенько говорила мати, коли в гості знов їхав до неї . »Образи треба ховати!».
Одного разу, стала свідком, його довгої розмови з сином,
-Ой, Тарасе, не рви душу хлопцю, а то опинишся під тином. Не давай ніяких обіцянок, яких не можеш виконати. Дивлюсь на тебе, їздиш до Галі, любиш, тож зумій це визнати. Як серце не лежить,то постав крапку в відносинах з Тетяною. Адже скоро зима, думай,повинен бути чесним сам з собою.
За вікном пролітав сніг. Та він не помічав його, пригадував; літо, як косив траву. Веселий галас, як малих розгойдав . Та гойдалка… ні, не забути сонячні усмішки, той блиск в очах. Як Юрка годував, мусив допомогти, він очутився в його руках. Відкинув голову на спинку сидіння, закрив очі лиш на мить. Перед очима трава їй по пояс, з букетом квітів, він біжить, всміхається. В сонячних променях ромашки, маки і волошки. А на траві кошик з суницями, поруч усміхнені хлопчики.
Щось немилосердно стиснуло груди. Ой, що це, чому так погано? Вже витирав піт з обличчя…. поборю страх, поїду завтра, рано.
Він вже вдома, жінка в кав`ярні, не чекав,провалився в сон.
Ранок…за вікном пролітали пухкі сніжинки…
Усміхнений встав з ліжка… Враз думка, маю жінку, чи живу один?! Зібрав валізу, спішив. Написав записку -»Вибач, мене жде син ».
Дорога здавалася занадто довгою. Він не знав, що на нього чекає попереду. Любов,надія, віра - зігрівали серце. Часто згадував мамині слова, ту пораду. Хоча важко впоратися з тривогою та він їхав;
Ми зустрілись ранньою весною,
В бузково- рожевому суцвітті,
Поряд прожити, мріяв з тобою,
Ти єдина, найкраща на світі!
Їду… Спішу… шкодую, що не птах,
Чи пробачиш? Жаль… цього не знаю,
Знов прагну … я втопитися в очах,
Зізнатися.. . кричати – кохаю.
Так шкодую, витру сльози тобі,
Моя вина … пройшов тернистий шлях,
Пробач люба! В пекельному вогні.
Душа горить. Підкрадається страх,
Як згадую, аж серденько тремтить,
Для мене - ти зіронька жадана,
Спаси любов! Без неї нам не жить!
Надіюсь, ти пробачиш… кохана.
В руках букет пишних білих хризантем, часто позирав на одометр. Хвилювання терзали душу, до села залишивсь один кілометр.
Все довкола, вкрите снігом, виблискувало проти сонця…
Максим віником підмітав від снігу прохід у двір та до хати. Побачивши «Таксі», підняв віник догори та й почав махати. І радісно погукав,
- Мамо! Йди сюди! Подивись, хто приїхав!
За мить була поруч. В очах зірниці,
- Як добре, що ти завітав.
Із- за паркану, весь у снігу, вийшов Юрко ,
- Тату,- протягнув руки.
- Кохана, думаю не пізно повернувся, навіщо нам муки ?!
Сказав й радо підхопив на руки Юрка, обійняв Галину. Макс тішився, підходив до них,
- Ей! Забули, ще одну дитину!
25.11.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899078
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Ольга Калина

Молитва за Героїв, які відали життя за Україну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h9X09nrSBOY[/youtube]

Під образом Діви поставлю я свічку
І тихо, й покірно в молитві схилюсь.
Тебе прославляю, о Діво Маріє,
І щиро, в скорботі тобі помолюсь.

Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.

Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Ні словом, ні помислом вже не оскверне
Небесну священну обитель Твою.

Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.

Адже так любив і сім’ю, і родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За Гідність, за Честь, за свою Україну,
На ваги поклав найдорожче - життя.

Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898190
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Катерина Собова

Снiгуронька

Запитала Галя в свого
Нареченого Серьожі:
-Ти хотів би, щоб на кого
Моя мама була схожа?

-На Снігуроньку, звичайно!
Як тобі така затія?
Було б справді, дуже файно,
Щоб здійснилась моя мрія.

Галя з радості аж скаче,
Бо культурна ця манера:
Не сказав, що мама кляча,
Шапокляк, або мегера.

А коханий їй доводить:
-Кажу з радістю, без злості,
Бо Снігуронька приходить
Лише раз на рік у гості!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899155
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Любов Таборовець

Ціную все, що маю

Я кожен день ціную за життя.
За все, що він мені дарує…
За те, що серця чую я биття,
І там добро завжди панує.

В словах ціную щирість і тепло.
Бо сутність слова, то є – сила!
Краса його, немов весни зело,
Як в піднебессі птаха крила.

Ціную душу в світлих почуттях.
Нехай у радості, чи в горі…
Лиш не було б у ній того сміття,
Де зло й байдужість мають зговір.

Ціную сильне, віддане плече,
Хвилини спокою і тиші…
Важливість тих навколишніх речей,
З яких черпаю теми віршів.

25.12.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899173
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Lana P.

ІЗ НОВОРІЧНОЇ ПІАЛИ…

Вмостились білосніжні прядива на видноколі,
Тусуються призахідні, найдовші вечори —
У грудні дочекалися зимової пори.
Ти — зовсім не чужий мені — та і не був ніколи…

Ворожка-ніч віщує зорепад — летіть опали!
Чатує круглий місяць нас і вибіливсь, як льон…
Якби ж забути я могла тебе колись, як сон…
Спиваю спогади із новорічної піали. 24/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899152
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Маг Грінчук

Простуй собі дорогу

Тут твій подих і від порога - стежина твоя.
Мабуть, є два виду старості на нашій землі.
Люди швидко старіють за благо, за честь свою
І хворіють дуже часто, особливо в селі.

Очі в них тьмяніють і неприємними стають.
Люди здаються безперспективними, слабкими...
Марно від них чекати сплеск у житті, мов тліють.
Інтелектуальна активність для них вже екстрим.

Інший вид старості тривожний для влади й нині.
Це бадьора, активна, продуктивна істота.
Вік розквітає, енергія не падає ниць.
Серце б*є в груди сміливо, любов, наче цнота...

Люди сповнені творчих сил неспокійні в думках,
Бо закохані в життя, в природу. Б*ють тривогу...
Наше здоров*я у наших працьовитих руках.
Як казали в давнину,- простуй собі дорогу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899107
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Маг Грінчук

Людина - іскра у вогні

Діагностуємо причину хвороби суспільства,
Запитуємо ми себе про моральність, культуру,
Про вірус,інфекції, вакцину і - підлість...
Життя і наукові аргументи не фурія!

Усі бачимо розбещеність людської натури...
Проблеми наші не тільки подолати симптоми!
Людина - іскра у вогні. Це наш не останній тур.
Вижити, жити... Завдання полягається в цьому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898923
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 25.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Мудрість на порозі

Рахує час літа, немов сніжинки,
Які летять і падають, і тануть.
Минає не один в житті світанок,
Крадеться осінь, кличе на обжинки.

Зозулине "ку-ку" рахує роки.
Фортуни усмішка, чи є проблеми.
У справах грузне, у нових дилемах.
Життя проходить швидко, крок за кроком.

Людина, ніби дерево, старіє.
Не завжди думає, яке коріння.
Чи залишає пагони й уміння,
Чи зберігає кришталеві мрії.

Відчує згодом, як літа морозять.
І цінуватиме свій час, хвилини.
В молитві кожна мить тепер полине,
Як старість прийде - мудрість на порозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899069
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Дихаю тобою

Дихаю тобою у грудневі ночі,
Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
Іноді будує щось морозний зодчий,
А мені все рівно - маю оберіг.

Оберіг родинний - вогнище кохання,
Щирість і повага, ніжність почуттів.
Дихаю тобою в золотім світанку,
Взимку сад любові навіть не спустів.

День у день з тобою ділимо ми радість,
Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
Дихаю тобою: знов даєш пораду,
Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898972
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020

Льорд

Сяду тихо схиливши чоло

Знов у серце проникла зневіра
В ясність світу і цільність буття.
Змовкла сонячних мрій ніжна ліра.
В знак питання скрутилось життя.

В чім шукати сердешну розраду?
Нащо брати у руки перо?
Не питаю ні в кого поради.
Сяду тихо схиливши чоло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796458
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 23.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимова пригода

Засинає місто в сніжній колисковій,
Вуличні вітрини у вогнях горять.
Лише чути вітер у нічній розмові,
Бож вітри на варті завжди гомонять.

Хтось на лаві в сквері залишив послання,
То букет розкішний із п'яти троянд.
Разом з ним гаряче і палке кохання,
Вибивало серце звуки ті підряд...

Сніг прикрив сліди вже, стоптані, мов стежка
І лягли сніжинки на букет - фольги.
Лишилась на ньому снігова мережка,
Не зігріє квітів більш тепло руки.

Лише сніг і вітер у нічному танці,
Розстеляють в сквері біле полотно.
А наранок чудо, всі дерева в глянці,
Черівне, розкішне зимоньки панно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898969
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020

Ольга Калина

Мій край

Мій – край! Країна! Україна!
(Ще раз підкреслю – не «страна» )
У світі ти така єдина
І в моїм серці ти - одна!

Лиш у славетнім ріднім краї
Та наймилішій стороні,
Так любо сонце зігріває
І посміхається мені.

У Батьківщині, в ріднім краї
Від щастя серденько співа,
Любов’ю душу наповняє
І оживає в ній весна.

Лише отут я чую слово
Те милозвучне і просте,
Співала мама колискову -
Я пам’ятаю слово те.

Лиш в ріднім краї, в цій сторонці,
Де хата батьківська стоїть,
Й до себе манить крізь віконце,
Зове вернутись хоч на мить.

Зове до себе ще криниця
Біля хатини край села,
Щоб життєдайної напиться
Хоча б ковток із джерела.

До себе кличуть білі вишні,
Що у садочку ще цвітуть
Вони давно за хату вищі,
Проте гостей ще й досі ждуть.

І я завжди лечу на крилах
В оцю хатину край села,
Де мила серцю батьківщина,
Де народилась і зросла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020

Білоозерянська Чайка

Неземна пара /онєгінська строфа/

Кружляє сніг… і сяє мерехтливо,
Спокусник-місяць – з посмішкою в ріг,
Зима-красуня, хоч і вередлива,
Сніжинки розсипає на зорі.

Вони блищать нам срібним перламутром –
М’яким та теплим укривають хутром.
Зима сміється, стелить килими,
Бо добре бачить – небайдужі ми…

Чуття розводить в серці теплі гами,
Спустилось світле й чисте з висоти,
Як сніг, що нам, закоханим летить –
Воно нам теж дароване зірками.

Кружляє у повітрі дивина –
В коханні сніжнім пара неземна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898820
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020

Ніна Незламна

Раптово стали чужі…

Хочу зустрітися та не можу,
Розповісти, що в мене на душі,
Тільки даремно серце тривожу,
Чомусь раптово… ми стали чужі.

Туманні ранки, сльози на очах,
Принесла осінь розчарування,
Весь час шукаю зорі по ночах,
Скажи навіщо, обом страждання?

Знов листопад, холодний, спогади,
Птахи у вирій вже відлетіли,
Тож проводжаю, вкотре потяги,
Давно б зустрілись, якби хотіли.

Передзвоню та здається мариш,
Як той, листок, що припав до землі,
Зрозумій, що ти мене втратиш,
Мабуть розстанеш, як спомин у млі.

24.11.2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898458
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 22.12.2020

Маг Грінчук

Змінити - не просто

Жодних сумнівів немає,- зростає в людях порочне...
Нам достатньо і короткого екскурсу в історію.
Без тривалого життя ми бачимо в суспільстві розлад...
Поведінка людини обтяжена, покривджена тобто.

Пальчиком іконним не злякати, змінити - не просто.
Вибухи дикунства, вбивства людей - незабутня біда.
Нерозумна поведінка кожного з нас має прояв.
Зло підриває погоду, руйнує життя, календар...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898871
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020

Любов Таборовець

Ти мене не буди на зорі

Мене не буди, не тривож на зорі,
Коли солодко в снах ще купаюсь...
І з сяйвом її, о ранковій порі,
У коханні тобі я зізнаюсь...

Загравою вуст покриваю вуста...
Твого серця жагою торкаюсь...
І мить ця блаженна,… не грішна - свята.
Ароматами щастя впиваюсь…

Прошу: - Не іди,… не зникай,… залиши
Хоча б тінь,... щоб мережила ніжність…
Пульсом серця свого в моє ти впиши: -
«Долі наші – є більш, як суміжні…»

Стихає в світанку мелодія сну...
Тіла клітинки сонечко ніжить…
Надовго в душі ти посіяв весну...
Де в кожному подиху – свіжість…

21.12.2020
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898838
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020

Білоозерянська Чайка

Пісня вітру

Як дихається в рідній стороні!
Ласкаве сонечко теплом торкає спину,
Волошки голубіють на стерні,
Так пахне м’ята й мед із конюшини, –
Душевно вітер в полі гомонів.

- Свободу чую! Рукавом млинів
Я граю радісно! Бентежно! Без упину!
… Як часто згадував я там, на чужині,
Простори неозорі Батьківщини…
Блакить привітна снилася мені…

Бриніли на схвильованій струні
В гнучких зелених вербах, ніби сніг, хатини…
Сум матіоли… спалахи нічні...
у серці – рідна ту́га лебедина –
Народні снились трепетні пісні…

Нарешті, вдома. Запах полинів
Вплітає чуйно дириҐент в оркестр бджолиний –
Вдихаю миті щастя запашні:
- Моя найкраща в світі Україно! –
Зраділий вітер вітряку дзвенів…

/Картина Володимира Орловського "Український пейзаж з вітряком" 1882р./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Білоозерянська Чайка

Краю мій… /віланела

[i]Який чарівний ти, мій рідний краю,
Ти знаєш, а тобі зима – пасує –
В поезію красу твою вбираю[/i]…

Ялинка… мерзла гілка… галок зграя –
Тепла частинку кожного несу я,
Який чарівний ти, мій рідний краю…

[i]І вибілене поле це безкрає
До себе в серце віршем занотую,
В поезію красу твою вбираю…[/i]

Ось вечір сонце у Лиман ховає,
На спалах Муза в римі тріумфує –
Який чарівний ти, мій рідний краю…

[i]Зринає день новий, уже світає…
Тонке мереживо зі слів плету я –
В поезію красу твою вбираю…[/i]

Не знаю, звідки все взялось сама я,
Та рими на вікні мороз малює:
Який чарівний ти, мій рідний краю,
В поезію красу твою вбираю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898791
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Н-А-Д-І-Я

Пробач мене, душе моя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]

Життя непередбачене й складне,
В житті нічого не буває вічне.
Та винятком із правил є одне:
Тримає пам"ять, що було незвичне.

Оте, що нас тримає на плаву,
Без дозволу вселилось колись в серце.
І поки є, до пір отих живу,
Життя мого невичерпне джерельце.

Коли втрачаєш - все наперекіс,
Життя втрачає фарби - чорно - біле.
Та що зупинить тут потоки сліз,
Коли ріка життя вже обміліла?

Самотність - це як вирок для душі,
І як тепер оце усе змінити?
Не може бути, що ми уже чужі,
Ну як оце душі все пояснити?

І знову край вікна самотність й я,
А за вікном повільно вже світає.
Пробач, прошу, мене, душе моя,
Чому буває так, ніхто не знає...
--------------------------------------------
Події в творі не стосуються автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898616
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Ольга Калина

Ще ходить осінь

Ще ходить осінь тихо попід тином,
Ріллею човгає і блудить в манівцях.
Хоча в повітрі так нестерпно зимно,
Але немає снігу білого в полях.

Лише туманом сивим криє землю
І паморозь іскриста всілась на кущах.
Сховався вітер, що гуляв по полю,
І тихо десь сидить на дереві в гілках.

І вже туман цей сірою стіною,
Поглинув весь навколо себе білий світ.
Стара верба, охоплена журбою,
Вже не збере опущених додолу віт.

Завмер весь світ у тихому чеканні
Приходу білосніжної до нас зими,
Щоби спокійно спали у мовчанні
Усі поля й сади під снігом до весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898661
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Веселенька Дачниця

Коли його я виглядала

Коли його я виглядала
Були марні чекання ті…
І я в думках собі сказала,
Що є цікавіше в житті!

Не хочеш, не йди, не заплачу,
Надія хай собі живе –
Старе, то є швидкоминуче,
Прийде хай краще і нове…

Кволо дні собі за днями йшли…
Їм було, може, не до нас,
Невже та зустріч не настане,
Який ще довгий ждати час?

Он рік Новий вже на порозі -
Люди збиваються зі ніг…
І він прийшов! Мій довгожданий,
І впав тихенько на поріг…

Такий приємний і лапатий…
Потім чоломкнув мені носа
Враз все змінилось… як казково!
Йому лиш погляд – разок, скоса…
В.Ф. - 17.12.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898646
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Я закохалася у тебе
У твої очі голубі.
Всміхалось ніжно мені небо,
А я всміхалася тобі.

У філіжанках наших кава,
А душу зігріва любов.
Ця ніч для нас така цікава,
З тобою ми зустрілись знов...

Ти цілував мої долоні,
На вушко шепотів слова.
Так пульсували наші скроні,
З під ніг тікала десь земля.

З тобою ми такі щасливі,
Моя рука в твоїй руці.
Твій поцілунок справжнє диво,
Назавжди лишивсь на щоці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунки від Миколая

Нічка зорі засвітила,
Снігом землю притрусила.
Веде стежка через гай,
А по ній йде Миколай.

В торбі він несе гостинці,
Олі, Колі і Маринці.
Усім діткам на Землі.
Дасть дарунки він свої.

Всі його дуже чекали
І листи йому писали.
Кожен мрію мав свою,
Спати ліг з молитвою.

Снились сни такі чудові,
Мов веселка кольорові.
А наранок в чобітку,
Був дарунок ди́тятку.

Веселились і раділи,
Наче вулики гуділи.
Кожен мав дарунок свій,
Серцю милий й дорогий.

Дорогі друзі з днем св. Миколая вас!!!
Хай Миколай у вишиванці, розбудить подарунком вранці
І принесе у вашу хату, добробут, радості багато.
Розбудить приспані надії, зернятко щастя хай посіє,
Зігріє гумором, любов'ю і принесе вам всім здоров*я!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898593
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна незнайомка

Ви стояли в блідо́му тумані,
У руках ваших пахнув бузок.
Граціозна, як лань, мила пані,
Сплетена коса у колосок.

Образ ваш, то ціла загадковість,
Усмішка - рожевої весни.
А довкола квітів й трав шовковість,
Все було для мене наче в сні.

Щастям, так світилося обличчя
І ховалась зваба на плечах.
Ніжна, незнайомко білолиця,
Сукня у мережеві парча.

Як уперше поглядом зустрілись,
У очах я ваших потонув.
Ви чомусь умить ту розгубились,
Стукіт серця вашого відчув...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898498
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Сплетіння

Думки твої, мов зорі таємничі
Блищать гірляндою у небесах.
І зіткані зі згоди й протиріччя,
Пливуть у просторі на парусах.

Твоє мовчання - прохолода ночі,
Кришталь морозний, заметіль снігів.
Вдивляюся у рідні сині очі,
Щоб розгадати ребуси зі снів.

Слова твої пахучі, мов троянди,
Як шелест ніжний шовку пелюстків.
Світанку ласка і санскриту мантра,
Сплетіння розуму і почуттів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Valentyna_S

Спогад («Котила осінь колесо по колу…»)

Котила осінь колесо по колу,
прибравши липи, мов дівчат, в чільці.
Внизу туман водив обвислим волом
по таборах смерек і ялівців.

Безмовне здивування: дід з онуком
( і він сюди ж. Літ, видно, вже під сто…)
йде до помосту метушливим кроком
з кийком в руці, розкриливши пальто.

На поклик відгукаєшся Марічки,
що заблукав між горами Карпат?
Он там, мабуть, стрічались, біля річки,
котру з дівочих сліз злив водоспад.

З канатівки розгледиш й полонину,
вона збирала верес там й чебрець.
З палкого серця голос рвався й линув
про те, що «кнєзєм» хоче звать тебе.

Огорнеш смутком всохлу сокорину.
На ній давно обгніздились птахи.
Тобі під нею вишивала й сину
сорочки, кептарі і сердюки.

Охопиш з висоти орлиним оком
овечість хмар й живе єство Карпат.
Немов печать, скупа сльоза- і спокій.
Лише про нього тут ліси шумлять…

…Котила осінь колесо по колу.
На діда задивилась я іздолу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898728
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Білоозерянська Чайка

Що таке кохання?

[i]Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж![/i]

Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.

[i]Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.[/i]

Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!

[i]Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..[/i]

/Ілюстрація - інтернет./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Білоозерянська Чайка

Моя заметіль /анапест

Розсипає сумне сніговій
Під завісу самотнього вечора.
Хуртовину думок із далечі ту,
Розчиню у душі, ледь живій.

Все кружляє їх вічний танок,
до землі припадає заметами.
У снігу – я і ти – силуетами,
а сніжинками – рій помилок…

То ж не гріє вже тепле пальто,
сніг в волосся із міді вплітається.
І, мов пух, заметіль огортає ця,
Хоч не бачить, крім мене, ніхто…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898665
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Маг Грінчук

Має світло…

Усі повинні думати, планувати і працювати.
Тут виникає проблема - ждати звісток про людську долю...
Терпіти чи жертвувати собою, жити чи вмирати.
І постає питання перед кожним, шукаючи волю...

Нам совість підказує - моральний закон більше не діє.
Кінцева надія для планети - це воскресіння Хреста.
Відновлення Всесвіту, одночасно правдивості зріє,
І відповідь на питання про призначення сенса життя...

Щоб відновити природу, людину до доброї слави...
Є Воскресіння Ісуса, як зразком відновлення світу.
Це розвиток душі, характеру істоти, майже держави.
Любити Бога - надія в будь-якому житті має світло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898638
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Катерина Собова

Ускладнення вiд Ковiду

П’є дружина з мене соки:
Не встиг поріг переступить,
Ця мегера - руки в боки:
-Ану, дихни! - уже кричить.

-Нализався, скотиняко?
Самогонку відчуваю,
Спати - в будку, до собаки
Я тебе благословляю!

Тепер клопоту не маю,
Бог захистив мене від бід:
Сердита жінка не лякає –
Перехворіла на ковід.

Втратила чуття на запах
І наді мною весь контроль,
Вже не ходжу на задніх лапах,
Сиджу у шинку, як король!

Поки винайдуть вакцину,
Щоб рецептори вернути,
Не одну я чарку встигну
З кумом дорогим хильнути.

Вчені думають ще й досі,
А я хочу (навіть снилось),
Щоб ускладнення у носі
У дружини залишилось!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898666
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Любов Таборовець

Дарунок зимового ранку

Ніжилось тіло Зими в подушках -
У волошково – м’яких хмаринах...
Скарби небесні її в пелюшках,
На пухких колисались перинах…

З Вітром Хурделиця ткала сувій...
За верете́ном - видно світанок.
Вже крізь імлу припорошених вій,
Позіхав розманіжений Ранок…

Скинув промоклий дірявий кожух,
Напхав торбину білих полотен.
Стомившись від ткацтва, Вітер ущух…
Десь сховався у щілинах плоту.

Ранок на Землю змарнілу зійшов…
Із пухнастим, сріблястим дарунком…
До кожного ганку з світлом ішов,
Що зібрав за небесним лаштунком…

20.12.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Маг Грінчук

Всім потрібна доброта

Якщо ти людина нормальна, то не втрачай вранішний світ.
Умийся світлоносною росою своєї совісті.
Поглянь, що робиться в країні... У влади спіткань буйноцвіт.
Ти розумом справжньої правди себе оціни без схову...

У кожної істоти є те, за що варто поважати.
Його і треба помічати, тоді змінеться ставлення,
Відношення до людей. І не стануть за Вас забувати.
Прості, мов дихання, оці слова. Всім потрібна доброта...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898420
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 18.12.2020

Маг Грінчук

Де оживає море…

Удвічі Марс менший від колиски найвищої проби.
Тривалість доби приблизно така ж, як на нашій Землі...
І майже так само змінюються усі пори року.
Одначе на Марсі набагато суровіший клімат.

Планета, мабуть, у півтора рази далі від Сонця.
Одержує променів значно менше світла і тепла.
Та атмосфера дуже розріджена, бо прозорий сорт.
Овіяна, гола, холодна планета живе без зла.

Яка погано затримує, держить потрібне тепло.
Колись назвали її ім*ям Бога війни без прикрас.
Одіта в багряну опанчу, вона жде добре слово...
На всіх наріччях світу планета Марс кличе знано нас.

Багато таємниць і загадок космос несе в собі,
Як фантастичний Всесвіт, у якому ми всі живемо.
Підносить з глибин на висоту, коли життя в боротьбі
І в невідомість несе вода, де оживає море...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898181
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 18.12.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897953
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020

Lana P.

ЯЛИНКА

Рік Новий ще не настав,
У Настусі — безліч справ.
Зупинилась на хвилинку —
Чим прикрасити ялинку?

Вирізала конфетті
Із паперу, золоті.
Почепила мандаринки,
Зайчик приволік морквинки.

Назбирали горобці,
Щебетливі молодці,
Ягідочок із калини —
Нанизала намистини.

Білка принесла горіх
Для прикраси та утіх,
Шишки, яблука медові,
Серпантини кольорові.

В нірку юркнуло миша —
Ось вам зірка, тихо ша…
Буде радощів в окрузі —
Добре мати гарних друзів! 11/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897956
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020

Lana P.

ЯЛИНКА

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897956
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020

Маг Грінчук

У зоні бешкету

Море тихе, але не спить, наче скоро спалахне...
Біля берега воно зеленкувате і сумне.
За греблями чорне,а далі синє та голубе.
Біля самого обрію - блакитне. Чути белькіт...

Море по-дитячому ласкаве, коли спокійне.
І яке ж воно грізне у рифах,футах під кілєм.
...Всі вітри скаламутять маси води, грає піна.
Все стає сірого кольору у знаному співі:

Небо та водяні громади і кудлаті хмари.
Вітер холодний зриває тьму. Іде час примарний...
Чути тільки гуркіт, шум, щось наступає на берег.
Море запінилось, мов кипить у зоні бешкету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897966
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Перший сніг

Сніжинки ніжні небо розсипало щедро:
Дрібні білясто-чисті філігранні.
Мушнею осідали на ялинки, кедри,
Вбирали в сукні клени, липи рв*яно.

Це перший сніг, що освіжав зими повітря.
Він тихо дихав, йшов, хоча безплотний.
Старанно повівав грудневий вільний вітер,
Грайливо дмухав, мов оса зальотна.

Густішав полохливий срібний сніг щоразу,
Біліли вулиці, дахи будинків.
І стало на душі моїй так любо зранку
Зірками падали легкі сніжинки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897940
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020

Малиновый Рай

КУКУШКА

Под сердцем его ты носила,
Дала ему тело и кровь,
А нынче ему изменила,
Отняла свою ты любовь.

Милые детские глазки
Теперь не посмотрят на мать,
Не дашь ты ему своей ласки,
Не будешь дитя целовать.

Плакал он мамы желая,
Звал тебя:"Мама приди".
А нынче уж мамка другая
Его прижимает к груди.

Его в тёплых водах купает,
Колыбельные песни поёт,
Любит его и желает
Пускай он здоровым растёт.

Пускай он растёт крепкий-крепкий
И счастье он должен познать,
Так в жизни бывает что деткам
Чужая роднее чем мать.

А ты молодая кукушка
С грехом на душе будешь жить,
А всё потому "веселушка"
Что ты не умеешь любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897629
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 12.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Соснова гілка

Соснова гілка снігом припорошена,
Гойдалася від вітру в самоті.
Зима прийшла у гості так не прошено
І доторкнулась холодом її.

Стежки позамітала всі хурделиця,
Вона цю пору з радістю сприйма.
А сніг додолу білим пухом стелиться,
Соснову гілку ніжно обійма.

Десь голоси луною відзивалися,
Вони щось гомоніли у цей час.
А може один - з - одним сперечалися,
Серед заметі тих далеких трас.

Всю ніч зігрітись гілка намагалася,
Ні місяця у небі, ні зорі.
Лиш зимонька в обличчя посміхалася,
Бо ж дуже було весело її...

Вона лише надранок заспокоїлась,
Струсив хтось з гілки біленький сніжок.
Руденька білочка на ній вмостилася,
Лишивши слід для вранішніх стежок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897922
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020

Lana P.

ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ

Вечірнє сонце тішить плечі,
Тепло скидає промінцями,
Малює обрій олівцями,
Яріє небо каганцями —
Пусті слова тут недоречні.

Присіло раптом на водичку,
Голубить хвилі невгомонні —
Такі бентежні та солоні,
Зникає в їхньому полоні,
Рум’янці слабшають на личку.

А ти казав — любов між нами
Навіки, бо така — остання.
Зникали в мареві вагання,
Як захід поміняв убрання,
Ми розгубилися між снами. 11/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897815
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 11.12.2020

Галя Костенко

Є гарна традиція давня

Є гарна традиція все ще,
В віддалених селах жива,
Її я побачила вперше,
Коли в Копійча́нім була…

Стоїть між хатами криничка,
З якої ще воду беруть,
І дуже мені захотілось
Водички із неї ковтнуть,

Бо тут сама справжня водичка,
Джерельна, як Божа роса,
Доглянута, як молодичка,
Під дахом, закрита, краса.

Іду до криниці з думками,
Чи вправлюсь води я набрать,
Та навіть й не мала у тямі,
Що хтось міг про мене подбать…

Настільки далека від то́го,
Що бу́ло колись зазвичай,
Я здивувалась, що повне
Стояло відро на кільцях…

Хай буде хата і скраю,
Особняком хтось живе,
Але та вода, що стояла,
Сказала мені про нас ВСЕ…

30.11.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896722
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 11.12.2020

Ніна Незламна

У окошка…

Крыса белая у окошка,
Жаль осталось совсем немножко,
Мне придется встретиться с быком,
Да пускай, не вспомнит о былом

Когда то, пригрелась на спине,
Уж сердит, но ведь место дал мне,
Свинья всем, преподнесла навоз,
Вот уж я, тянула этот воз.

Победить ковид не сумела,
Сказать честно, я постарела,
Может сделать Быку удастся,
Да найти, наконец мудреца.

Чтобы он, сумел снять корону,
Да вручить, в руки гегемону,
Пускай этот, разрешит вопрос,
С меня думаю, не большой спрос.

Но каким был год, люди скажут,
По стене, может, не размажут,
Ведь добро, так делать хотела,
Ах простите, что не успела.

10.12.2020г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897747
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 11.12.2020

Маг Грінчук

Треба не тільки вірить

Імперії приходять і відходять - розпиляються в мить.
Народи, етнічні групи об*єднуються, щоби дружить.
І розпадаються знов та з роками шукають єднання.
Несходжені дороги біжать поколінь, куди - ніхто не зна...

Періоди розквіту та занепаду мають культури.
Віки заховані в мовчазність руїн, світ у силі тупо.
Проте окрема людина була і так залишається
Тією складовою частиною людства, в тілі - душа...

Держави, народи в певному сенсі дивне утворення.
Туманом повитий цілий світ. Жива Земля вся в тривозі.
Історія давала та дає прикладів нам багато,
Як люди стають одержимими владою зрадниками.

При цьому їх зовсім не хвилює бідність і спустошення.
Біду і зло жадоба влади несе сотням тисяч істот.
Війна оселитись бажає тепер у країні на вік...
Щоб зникло в Україні негоже, треба не тільки вірить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897762
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимова пані

Дивись, на зимовому фоні,
Де блиску сія оксамит.
Біжать білогривії коні,
Лиш бризки летять з - під копит.

Запряжені в різблені сані,
А в санях панянка одна.
В розкішнім, розшитім убра́нні,
Вельможна і наче княжна.

Обличя подібне до глянцю,
Холодна у неї душа.
На щічках немає рум'янцю,
У зиму вона поспіша.

Як гляне, спиняється серце,
Торкнеться, лишається слід.
Вона королевою зветься,
Живе в вічнім царстві де лід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897754
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020

Катерина Собова

Додатковi маски

Йшло подружжя із базару,
Муж, нав’ючений торбами,
Випускав із себе пару,
Ледве шкандибав ногами.

Дуже часто зупинявся,
А дружина оглядалась:
Їй здалось, що якась краля
Вже занадто вихилялась.

-Ти розплився, як медуза,
А як дівку цю побачив –
Став утягувати пузо,
Пульс у тебе он як скаче!

-Тю, дурна, та вона в масці,
Може, дівка ця - потвора!
-А як гарна, наче в казці?
Та ще й ні на що не хвора?

Почала репетувати:
-Калатати треба в дзвони,
Щоб народні депутати
Прийняли нові закони:

Щоб дівиці й молодиці
Додаткові маски мали:
Крім тієї, що на пиці,
Голі стегна прикривали!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897730
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Болить реально

Душевна втіха: він на світі є.
Шар на деревах знову наростає.
(І дивувались, певно б, давні таври)
Холоне чай, пригіркло монпасьє.

Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
Журба тепер розлилася чорнилом.
Самотні крають вечір вечори.

Фальшива втіха - віртуальний світ.
Літала ж безтурботно, як метелик.
Його ж торкнуло слово, мов чепелик.
Болить реально, досі ще болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897743
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020

Веселенька Дачниця

Крила долі

Нема гіршого тай ні в чому,
Коли сохне душа по дому,
Коли в’януть її крилята,
А без крил вона, мов розп’ята

І блукає душа, як билина,
І шукає якусь шпарину
Підкріпити снагою надію
Про розгублені чисті мрії.

Полетіла б соколом ясним,
Щоби глянути на прекрасне
Де в садочку червона калина,
Де в віконці матуся єдина,

Що чекає всі дні та ночі
Уже виплакала свої очі…
Пригорнутися до серденька
- Я з тобою, моя рідненька...

І побути біля криниці,
Де джерельна цілюща водиця,
Бо смачнішої в світі немає
Хай це люди запам’ятають.

Доля часто з нами жартує
Не пригорне, не поцілує,
Раптом ударить так болюче
Лиш надії , що все минуще …

Тішить віра, що дає крила,
Коли доля чомусь не мила
Опускаються в неї крилята
А без крил вона, мов розп’ята.
В.Ф.- 25.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897097
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така любов - одна на сотню літ

Вона була закохана у нього,
А він її усе не помічав.
Вона ловила кожне його слово,
А він кохання іншій дарував...

Весна до них приходила у гості,
Буяло все довкола у цвіту́.
І часто так стрічалися на мості,
Він йшов із іншою у пору ту.

Вони до неї навіть не вітались,
Про таємницю цю ніхто не знав...
Та в глибині душі, так сподівалась,
Бо він у снах її до себе звав.

Минуло літо, осінь наступила,
Пожовклий лист під ноги тихо впав.
Вона усе чекала і любила,
А вітер на сопілці звеселяв...

Коли зима трусила білим снігом,
Їй руку до маршрутки хтось подав.
Той погляд розтопив на річці кригу,
Він їй з усмі́шкою, привіт сказав...

А навесні в дворі музи́ки грали,
Під ноги знову падав білий цвіт.
Їм "Гірко!"- в один голос всі кричали,
Така любов - одна на сотню літ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Ольга Калина

Мабуть, щаслива

Мабуть щаслива тим, що маю,
Бо часто з Музою літаю,
Коли бере та свою Ліру
Й доносить з неба переспіви
Мелодій дивних і казкових,
І тих, що чула, й зовсім нових.

І сльози, в мить таку, солоні
Я витираю і долоні
Протягую до тих мелодій,
Стараюсь, щоби їх схопити,
Та в свою душу запустити:
Очистити її і тіло.
І ні до кого мені діла
У ті хвилини вже не має –
Душа і плаче, і співає.

Й сама у небі вже літаю
Ізверху вниз я споглядаю
Левади, луки і діброви,
Де скрізь тополі гонорові,
Де клени, вільхи і берізки,
І де верба розчеше кіски,
Та у воді їх промиває,
А вітер пісеньку співає,
Оту, що Муза в небі грає.

І я беру тоді листочок
Та олівця - хоча б кусочок,
Стараюсь все те записати,
Аби лиш встигнути, спіймати.
Сиджу тихесенько і пишу,
Вслухаюся в вечірню тишу,
Та ті мелодії збираю,
Що Муза в небі виграває.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897632
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Ольга Калина

Хустина

Пов'язує внучка кітчасту хустину,
Що так пасувала колись і мені,
А личко так схоже її, в цю хвилину,
На вишню, що квітне у нас навесні.

Й на яблуню білу, в зеленім садочку,
Як спів соловейка взліта вдалечінь,
А сонце відблискує в кожнім листочку
Ту просинь безмежну і ту голубінь.

Ще схоже на мальви, що в нас біля тину,
На маки й волошки у хлібних полях,
Адже увібрала у себе хустина
І душу вкраїнську, й любов у серцях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897640
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Олеся Лісова

Віра в любов

М’язи серця гостріше з роками
Дзвонять в душу моїх берегів,
Що дорога до Бога - ділами
Зменшить в неба узятих боргів.

Щоб не стали порожньо-прозорі
Нам інтриги не треба плести,
Небайдужість у щасті і горі
Завжди щиро у серці нести.

У легенях відчистити сажу,
Із плечей зняти мотлох тяжкий,
Злість, образи відкинуть відразу,
В милосерді – обновок людський.

Аби в горлі слова не засохли,
Розпустилися в лагідний цвіт,
Зарясніли добром переможним
Й полетіли у радісний світ.

Щоби музика серця на вітрі
Підіймалась увись знову й знов,
Розрізаючи струни повітря
Несла віру в добро і любов!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897646
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Білоозерянська Чайка

ЧЕРВОНА ШАЛЬ

/Надихнула чудова зворушлива проза Ніни Незламної "Нерозділене кохання": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434#com4230109./

В снігу жовтіли пізні хризантеми,
А в серці сніжна розлилась печаль.
Її не гріла навіть тепла шаль,
Сліпе кохання смутком рвалось в тему.
*
Розтанула нечутно зайва мрія,
У хвилі здивувань та потрясінь.
Все нездійсненне розтинало синь -
Червона шаль в самотності не гріє.
*
Губився світ ілюзій, ідеалів...
І серед сотень вже забутих тем,
Горів букет осінніх хризантем.
А вітер душу рвав червоній шалі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897635
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Ольга Калина

До Дня Збройних Сил України

Могутність армії зродилась
У чотирнадцятім в боях,
Коли чужинська вража сила
Ступала чоботом в полях.

На захист стали України
Найкращі доньки і сини.
Без зброї в бліндажах щоднини
Чужинців стримували ви.

Під звуки й свист сепарських градів
Пройшли Дебальцевський котел
Вітчизну з вас ніхто не зрадив,
І на війні ви дотепер.

Ви захищаєте народ свій,
Простих людей спокійний сон.
Із ворогом щодня в двобої
За мир і сонце із вікон.

За щастя діток наших з вами,
За їх прекрасне майбуття,
Щоб йшли лиш мирними шляхами
І мали радість від життя.

Тож ви для нас усі - Герої,
Вкраїни ви - Захисники!
В час грізний стали ви до зброї.
Вам Шана й Слава навікИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897366
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 08.12.2020

Маг Грінчук

Світ самодурства

Збурена сторона людської натури бере гору.
Зростає злочинності рівень, немов зло хтось кришує.
Товстосуми впевнені у своїй правоті в цю пору...
Скільки провин зникають безкарними, знає і шулер.

Рамки закону в багні, система стримування дута.
Норми моральні в п*янім хмелю. Це розбещеність свідчить.
Жадібність і егоїзм породжують світ самодурства.
Впевненість, що багатим дозволено все - не відповідь!

Зло властиве людській природі. Мудрий його здолає.
Вирішення проблем неможливе без правди втручання.
Мир, безпека, єдність, демократія дишуть на ладан.
Ми надіями сягаєм простих висот небес звичайних.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897380
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Маг Грінчук

Знову зрада

Болісний досвід страждання людини і породження зла -
Спроба визначення найкращого управління в державі.
Звідки і випливає маса питань... Нас куди привела?
Віддалася влада спокусі грошей. Завелася жаба.

Божа істота вступила у світову банду злочинців.
Всі чиновники втягнуті в жорстоку політику влади.
І псевдопатріотична пропаганда скрізь - вбивати вчись.
Стоячи над свіжою могилою "матері" знов- зрада!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897303
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Білоозерянська Чайка

Алмаз /четверик

[i]Різдвяний сніг покликав Вас –
Геть забілив буденність сіру.
Ванільні запахи зефіру
В повітря просочились враз.[/i]

Геть забілив буденність сіру
Вершків знайомий аромат,
Мов повернув роки назад,
На зняту нам на двох квартиру.

[i]Ванільні запахи зефіру
І кава… що з вогню стеріг…
Ні, не зефір – то просто сніг
Торкає солодко за шкіру…[/i]

В повітря просочилось враз,
Іскрилось в білосніжній цноті
Щось світле… те, що не збороти –
Коштовне, чисте, як алмаз.

[i]…Здається, сніг покликав Вас…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896964
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Білоозерянська Чайка

Чому? / глоса

[i]Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.[/i]
Палке кохання повне протиріч.
Так часто темрява вкриває дні.
Чому, скажи, приходиш ти щоніч?
Чого являєшся мені у сні?

Гадаєш, що мені звичайний друг…
Не чуєш трепет-сум вогненний…
Та свої очі, мов зелений луг,
Чого звертаєш ти до мене?

Так складно знов прийти до тями,
Їх часто бачу уві сні.
Збентежують, горять вогнями,
Чудові очі ті ясні…

У мріях-снах – рука в руці…
Але, на жаль, в житті це нездійсненне.
Ти тулиш очі-промінці,
Сумні… немов криниці дно студене.

Прилинеш в сон весняним вітром,
Розтанеш вранці у зимі…
Я ж буду все душею тліти
Чому уста твої німі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897320
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Білоозерянська Чайка

Останній монолог /глоса.

"… Я їм тоді проспіваю,
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю."
Леся Українка.

Укриють коси сумом посивілим
В тих снігах безмежжя виднокраю.
Зболілим серцем, в зраді обгорілим
Я їм тоді проспіваю…

Кохала, Лукаше… від того й гину.
Палка душа тобою ще жива.
Тож заспівай, коханий мій, єдиний,
Все, що колись для мене ти співав.

Хоч білий сніг ліг мороком у гаю –
Зима не має на кохання прав.
Тебе я, як раніше виглядаю,
Ще як напровесні тут вигравав.

Сопілки звуки ніжним дивоцвітом
Вторять серцю лагідно: кохаю…
то дай же слово, що лишимось в літі,
Мрії збираючи в гаю…

…Уже не літо. Мерзну я від зради.
квіт кохання крихтами жебраю.
Чому ти сумно віти мої гладиш?
Грай же, коханий, благаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897361
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Ніна Незламна

Нерозділене кохання ( проза)

Перший день зими… сонячний ранок. У повітрі відчувається легенький морозець. Голі дерева й кущі.... і на клумбі жовті хризантеми, все покрите інеєм. Рита поспіхом пройшла біля клумби, але тут же на мить зупинилася, звернула увагу на жовті хризантеми. Чи забули про них, дивно, хай би у вазі потішили чиїсь очі, шкода бідолашних. При вході привітався охоронець. Вона у відповідь підняла руку,
- Доброго ранку! І зайшла в офіс.
Привітавшись з колегами, зняла з плечей в`язану червону шаль і демонстративно, любуючись нею, повісила на спинку свого стільчика. Округлилися очі, розчаровано позирала на всіх, чи сліпі, хай йому грець! Що то за робота в банківській сфері, весь час зайняті. Хоча б хтось один та щось сказав, сама ж зв`язала, ще й такими чудовими квітами. Знявши чорного кольору осіннє пальто, хихикнула. Але ніхто не звернув уваги. Вадим( програміст), майже прилип до манітора, водив очима, напевно, щось читав. Завідуючий офісом Володимир Іванович вже теж працював за комп`ютером,вводячи текст, щось бурчав про себе. Ой, такі всі зайняті, шкода Тетяни немає, у відпустці, якби вона була, то вже точно б розхвалила. А цим, як не ткнеш під ніс, то і не помітять.
Рита уважно подивилася на Вадима. Роїлися думки, два роки, майже щодня поруч,чому так і не зрозумів,що я тебе давно кохаю. Окрім усмішки нічого не подарував, навіть в день народження, лише кліпав очима і вручив букет. А потім, як пили шампанське, торкнулись келихи, лише сказав »За тебе!». Якби ж то знав, як я сохну за тобою, кожного ранку радію,коли зустрічаю на роботі.
Раптом Вадим відчинив кватирку,
- Щось сирістю несе, треба приміщення провітрити.
І знову занурився в комп’ютер.
Рита дивилася у вікно; злегка іскриться срібний іній на оголених гілках горобини, а червоно- оранжеві грона неначе в пуху. Красиво, добре,що морозець тримається. Дивно, вчорашній день й не віщував, що сьогодні буде такий славний день.Задивилася у синє небо… Пливли більші і менші пухнасті хмари, вони інколи доганяли одна одну, а іноді скупчувалися. Цікаво, адже надворі майже немає вітру, а туди вище, стрімко пливуть, як кораблі. Ледь посміхнулася, от би мені політати так, як хмари. А небо синє, як твої очі… На якусь мить прикрила свої балухаті сірі очі й уявила,що обійняла його і цілує.О,якби ті хмари сказали мені, чи зверне він на мене уваги, ну хоч коли небудь. Я чекатиму рік, два, три….
Думки, як вітер, не могла припустити, що в нього є кохана дівчина.Міркувала, то напевно доля,адже живемо в одному п`ятиповерховому будинку, тільки під`їзди різні. Майже кожного ранку бачила, як поспішав на роботу і як повертався. Потай, стежила за ним. А він навіть не припускав такого, немов десь літав.Байдужий до оточення, на якусь мить піднімає голову вище, здвиг плечима і йде далі. А на роботі по телефону ніколи ні з ким з дівчат не спілкувався, хіба що з мамою та сестрою.
Рита симпатична дівчина, русява, коротка зачіска їй дуже пасувала.Одне часто бентежило, що лікар попередив за комп*ютером треба працювати в окулярах. А вони часто не хотіли триматися на її кирпатому носику.
Вадим повернувся до неї,
-Ну ,що мала, ти ще не замерзла, може закрити кватирку?
Закривши кватирку,присів на свій стілець.
Це слово «мала» на неї діяло, як громовиця. І нащо рвати серце? Скільки раз, мабуть з мільйон,не менше, йому говорила, щоб так не називав. Терпець увірвався… Хай йому грець! Знервовано зняла окуляри, жбурнула в сторону, але не розрахувала, вони впали на підлогу.
Вадим здригнувся,
-Тю, це чого раптом?,
Відразу підняв окуляри,
- Добре, що не розбилися.
Прямим поглядом дивилася на нього, махнула рукою,
- Та не розрахувала, слизький стіл, тому і впали. Дякую!
Сказала і почервоніла. А очі , в них блиск і надія. Хотілося крикнути »,Зверни ще раз на мене увагу! Посміхнися… твій погляд, як ковток свіжого повітря для життя. Але він цього не помічав.
Запала тиша, знову всі занурилися в роботу.
Через години дві , Вадим вертівся на стільці, позирав на неї, на шефа. Рита ховала очі, розуміла чому, адже в цей час, завжди заварювала чай і кожен мав можливість насолодитися ним.
Та в неї не той настрій, бачила погляди, але вирішила дочекатися, щоб попросив. Та де ж тут, як закон підлості - невдача, Володимир Іванович, басистим голосом порушив тишу,
- Так… Рито, а де наш чай? Моя дружина спекла печиво, що даремно? Якщо я не помиляюся, сьогодні мій день пригощати.
Через декілька хвилин, в приміщенні запахло м`ятою, від кожної чашки гарячого чаю підіймалася пара. Тож не відмовить шефові, тут, як кажуть, нікуди не подінишся. Це добре, думала про себе, м`ята заспокоює. І тут же знову думки про нього. Бач… мовчав, гордість не дозволила попросити. Але ж окуляри підняв, вже й образа минулася, наче її й не було.
Знову всі займалися своїми справами. Рита дивилася на монітор, таблиці, рахунки, мишкою пересувала, але не помічала їх, знову підкралася думка. Отака тонка натура, свою чашку завжди побіжить помиє, а взяти інші не наважиться. Знає, що я мию свою і шефа. Чи то хоче показати свою незалежність, чи жаліє?! Але ж помічала, що йому подобалося коли приносила чашку чаю. Світліло обличчя, задоволено зморщив ніс, посміхався.
В обідній час усі поспішали в кав`ярню. Легкий обід підіймав настрій І трохи жвавіше спілкувалися. Але спілкувалися знов про роботу. Інколи Рита, себе і інших, про себе називала банківськими крисами. Які весь час вели тихий образ життя. Любили, щоб від роботи їх ніхто не відволік.
Робочий день добігав до кінця…. За вікном посутеніло…..На якусь мить її увагу привернув горобець, сів на підвіконня, зазирнув у вікно, за мить перелетів на грону горобини, охоче дзьобав ягоди і час від часу вертів головою. Вона поневолі посміхнулася й вголос,
-Ви бачили таку красу,кажуть полохливий горобець, але не побоявся подивитися до нас.
Шеф щось бурчав, зрозуміти було важко. Вадим повернувся й весело,
- Ти перевіряєш рахунки,чи любуєшся природою та , що за вікном коїться, кумедна… . Закінчився місяць, день - два треба про все прозвітувати.
- Я вже закінчую, не хвилюйся!
Знервовано, пальцями однієї руки постукала по столі й кліпнувши очима,
- А скажеш Вадиме, перший день зими, може разом підемо додому, прогуляємося, порадіємо першому інею, маленькими бурульками. Хоч сонце і світило, але не розтопило цю красу.
Він крутився на стільці, позирнув на шефа, але промовчав. Володимир Іванович цю розмову пропустив повз вуха, щось записував у блокнот.
До закінчення робочого дня залишилося хвилин п`ятнадцять. Рита вкотре позирала в його сторону.В душі запитувала, що нічого не скажеш?! Хоча б один єдиний вечір залишитися наодинці,торкнутися волосся, очей, губ. Шкода… Та все ж надіялася, відразу за ним вийде, підхопить під руку й скаже - я готова, йдем, погуляєм, адже перший день зими,свіже повітря нас підбадьорить.
Майже о вісімнадцятій годині, в двері постукав охоронець,
-Вадиме, вас просять вийти.
Очі Рити забігали, немов щось шукали, цікавість розпинала душу. Хто б це? Вона, саме в цей час,виключила свій комп`ютер, хотіла одягатися. Вадим зірвався з місця, на ходу одягав чорну шкіряну курточку,
- Бувайте! До завтра!
Володимир Іванович махнув рукою,
- Бувай! Я ще трохи попрацюю.
Тільки устигла поглянула в спину, як вітром здуло. До кого б це так поспішав?
Вона вже стояла в пальто, на плечах поправляла шаль, в душі мала бажання йти за ним, але щось зупинило. Підійшла до вікна.
Ліхтар добре освічував територію біля офісу. Вадим підбіг до якоїсь дівчини, обійнявши, чмокнув у щоку. Вона білявка , на зріст ледь нижча за нього, підхопила його під руку і вони попрямували по тротуару. Дивилася вслід, помічала, як він розмахував рукою, напевно їй щось розповідає. Чому не мені? Стиснуло в горлі, на вії забриніла сльоза. Легенько рукою гладила шаль, про себе тихо,- Марні надії… Чому мене не помітив? Як шкода… Чому нерозділене кохання? Як важко на душі.
01.12.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Тримаймося

Туманне небо прихилилось до землі
І їй нашіптує ранкову мантру.
Безсніжний грудень розпустив сльозу в імлі.
Зима, мабуть, пустилася у мандри.

Морозним стразам - зась! У мряці овид десь,
Не видно. Сиза мжичка бовваніє.
В туманнім морі парк ще напівсонний ввесь.
Здається, тріпотять грудневі вії.

І попри світ туманний, смуток і ковід,
Зима прястиме знову білі рядна,
Морозно-сніжний засіяє краєвид.
Тримаймося за нитку Аріадни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897442
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020

Valentyna_S

Відлистопадив тихо листопад

Відлистопадив тихо листопад,
Відворожила в підворітні осінь.
Липучий іній обсідає сад,
Як влітку спасівку медову оси.

Згорнуло небо стяги голубі
Під гру пеана вітру на сопілці.
А поруч пара сивих голубів,
Мов навесні, цілується на гілці.

Зачудувався ними вереда
І, задивившись в далечінь імлисту,
В задумі ноти славня передав
Сліпому старцю, сонцю-бандуристу.

Тривожно-тужно ще загув в ріжок:
-Узимку, бачте, можна теж любити!
Задрібцював «Метелицю» сніжок
Та ухитрився смуток схоронити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897293
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 06.12.2020

Білоозерянська Чайка

За роялем

[i]Будую подумки мости,
Вкладаю в дотик клавіш мрію,
Так хочу я тебе знайти –
Самотній сніг іскрить, біліє.[/i]

Заплющу очі… серцем йду…
Я поряд. Подих цей роялю
В заметах чую, по льоду,
Всі звуки чисті, небувалі.

[i]Не загуби мене в снігах,
Кохання тепле до нестями.
Лети за серцем, ніби птах
Над сніжно-білими чуттями.[/i]

Лапатий знову припустив…
З сніжинками у танці мрій ми.
Не чую холоду сльоти –
Бо знову у твоїх обіймах.

[i]… Відкрию очі – вдома я…
(годинник північ б’є настінний.)
З роялем мчить душа моя
До тебе… в зиму біло-пінну…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 06.12.2020

Любов Таборовець

Дай Боже…

Початок вірша - переклад із © Сказоч-Ник 243

[b]https://www.inpearls.ru/ [/b]
Дякую за натхнення та ідею написання вірша

Дай Боже, нам всього́ і вчасно й в міру:
Щоб взимку - сніг, весною – первоцвіт.
У розпачі – лиш впевненість і віру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!

Щодня, дай Боже, бачити світанки.
З дощами - осінь, літечко – з теплом.
Щоб в кожнім домі світлі, тихі ранки
Родину всю збирали за столом.

Дай Боже, тим, що в світ прийшли цей, долі.
Живим - турботу, спокій - в небесах.
Щоб кожен чесним був в життєвій ролі,
Бо, в тебе Боже, все на терезах.

Дай при падінні, трохи менше болю.
Хай після - важчим, але буде злет!
Душа і серце гордість мають, волю...
У віршах за́вжди славить їх поет.

Прозріння дай, до ближнього поваги,
Щоб збагатився милосердям світ.
Щоб не відчули голоду і спраги
Ніхто й ніде! ... Впишу, як заповіт!

Дай Боже, нам всього і вчасно й в міру:
Мороз – на шибці, на вазонах - цвіт.
Всім - радості, здоров’я зичу й миру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897260
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020

Любов Таборовець

А вже зима…

За́ ніч розкрили шкарлупки каштани,
Порожні під листям вже сплять «їжачки»...
Колір змінили прекрасні ліани,
«Дубовими» стали в троянд колючки.

Шкіриться сонце крізь сірі тумани,
Погратися промені хочуть в "сніжки́".
Пестять несміло зимові жупани, -
Теплом до кісток пробирають стежки…

Бравий Моро́зець заслав до Калини
Сватів дорогих на ранковій зорі…
Хутро сріблисте, червоні рубіни…
Їй все до лиця… і якраз на порі…

А в хризантеми на щічках, рожеві,
У сяючих перлах - ще краплі дощу…
Ніби ці факти в житті й не суттєві -
Та їх до весни в свою душу впущу...

04.12.2020
Л. Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897184
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020

Ніна Незламна

Я знову думками…

Я з думками, знову лину в рідний край,
О, блакить небесна, мене зустрічай,
Моє поле, волошки, рівні стежки,
Босонога, тут бігала навпружки.

Ясне сонце в позолоту сповива,
Під промінням вся природа ожива,
Павучок, плете мережки, узори,
Всіх чарують, неосяжні простори.

Упаду, я ниць, серед пахучих трав,
І послухаю, як соловей співав,
Та й від щастя, згублю сльозину й печаль,
Тож розвіє, лагідний вітрець – скрипаль

У душі злагода й птахи радіють,
Мої спогади, вже серденько гріють,
Поговію, я в глибокій тишині,
За все дякую, цій, батьківській землі.

04.12.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020

Ніна Незламна

Все життя в надії ( проза)

Осінній день… Небо затянула сіра пелена. Здалеку, наче за білою ширмою, проглядало сонце, наближалося до обрію. По парку хазяйнував прохолодний вітер. То набирав розгін, то на якусь мить вщухав, ховався у купу опалого листя. Незабаром, немов прокидався, з новою силою підіймав декілька листків і крутив ними й крутив. Деяке листя припадало до асфальту, а деяке, ще на якісь секунди танцювало в повільному танці. Інколи вітер так війне, що листя немов один одного доганяє. Згодом дріботить у танці під музику «Лебединого озера». Згодом, мов у змові, маленькими купками припадало до землі.
Роза вкотре задивляється на листя і відчувала на душі тривогу. Мабуть так станеться й з нами. Ти в одну сторону, я в іншу. Як немає порозуміння, який може бути вихід? За три дні вирішиться наша доля. О,Павле … Павле… Зробити важко, щоб в такому віці розлучатись. Але ж… скільки печалі налив у душу, скільки недоспаних ночей. Та мабуть досить… Пригадувала своє життя.
Гучне весілля у селі… Хтось за спинами шепотів, » Ой, не буде щаслива, от точно, побачите». Їй так всупереч хотілося крикнути. Що вони кохають один одного і будуть щасливі. Навіть не повірила словам бабусі,
-У них в сім`ї всі випивають. Боюся, щоб і тобі Павло не споганив життя. Хочеш бути щаслива, перш за все не втрать свою гідність, люби себе, щоб він не посмів витерти об тебе ноги.
Рожеві окуляри і світла мрія. Намагалася, щоб все було, як у людей. Її батьки розміняли трикімнатну квартиру. Звичайно ж , заради доньки на все готові, собі однокімнатну квартиру, для молодих двокімнатну. Ще й інколи допомагали грішми.
Павло працював на ЖВРз, у плановому відділі. Вона ж касиром на пошті. Перші два роки,як лагідний погляд сонця, то тепер, як сон. Все було добре, злагода й повага, поцілунки, кохання. З надією, що життя й надалі буде, мов квітучий сад навесні. Роза народили двох хлопчиків блезнюків. Поки перебувала в декретній відпустці, все було добре. Справлялась майже сама, рідко Павло мав настрій на свіжому повітрі погуляти з дітьми. Хоча ж було дуже важко їх двоє, а вона одна. Все рідше приходив з роботи вчасно, бідкався, що на роботі завал. Та час спливав. Коли ж діти пішли в садочок, життя змінилося. Павло став часто приходити на підпитку. Причини які?- іншим разом запитувала його.
Очі наче в тумані,
- Та ми по маленькій чарчині.
Інколи замовчувала, а інколи діти, сварилися з ним, говорили, щоб не соромив їх своєю поведінкою. Та з нього, як з гусака вода. Як діти навчалися в старших класах, проводили з ним бесіди, але на жаль, це не допомагало.
В Державі криза, невчасна виплата зарплати, скорочення штату. Все це пережили. Хоча він все ж знаходив гроші і час, щоб вкотре прийти на підпитку.Терпіла, як з`явився у мокрих штанах, не приходив, а майже прилазив накарячки. Ще важче стало, коли синів визвали в військкомат. Згодом, обоє проходити строкову службу в морфлоті. Молила Бога, щоб у них все було добре.За себе,що не може дати ради з чоловіком, мовчала. Материнське серце все сховало в собі, нащо дітям про таке писати. Жила надією, що Павло таки зупиниться і змінить життя. Але він наче, як на зло їй, частіше приходив на підпитку. Намагалася напоумити; коли невчасно дають зарплату, від відчаю не треба свою душу заливати горілкою. Просто, як всі набратися терпіння. Але не так сталося, як гадалося, він не прислухався до її порад. Одну надію плекала в душі, приїдуть сини, проведуть з ним бесіду і він нарешті зрозуміє, що пити, це не вихід.
Як сонця чекала кожного ранку так і синів виглядала у вікно, з дня на день мали приїхати.
Тепла зустріч, обійми поцілунки. Й Павло протримався три дні, вчасно приходив з роботи. Але намагався якнайшвидше зникнути з очей. Роза ж не хотіла відразу розповідати їм про батька. Аж тут така звістка, сини повідомили, що за тиждень їдуть в Одесу. Вже домовилися працевлаштуватися на роботу в Одеську судноплавну компанію. На наступний день Павло прийшов на підпитку. Тепер сини і побачили, який батько приходить з роботи. Роза коротко повідала синам, як вони живуть останнім часом. Наступного дня, не світ не зоря, сини розбудили Павла. Роза збиралася на роботу, чула крики, погрози.Але втручатися не наважилася,сини вже дорослі, може трохи поправлять татові мізки.
Сини поїхали, а проблема залишилася. Їй дивувалися на роботі, що терпелива.Вона вже й сивіти почала від думок, як бути далі? Та втішає себе, адже руки не піднімає. І вкотре прощала. Прийшовши з роботи та приготувавши вечерю, йшла гуляти в парк. Щоб не бачити його пухлого обличчя. Крутилися думки, як ще не вигнали з роботи? Були прогули, але він весь час викручувався. Чи то напевно того, бо був і не поганим спеціалістом на заводі.
Кажуть дальше в ліс, більше дров… Павло вже й замав друзів безхатченків, інколи в вихідні дні, коли Роза була на роботі, приводив їх до себе додому, пиячили.. Це вже й було напевно не раз, помічала, що все зникає з холодильника. На кухні пусті пляшки з-під горілки та сміття.
Пройшло три роки, сини були в гостях лише три дні, запросили в Одесу на весілля. Вони в один, той же день брали шлюб. Роза плакала і раділа, може хоч діти не будуть пиячити, а житимуть щасливо. Як було не поїхати, але Павло категорично відмовився, тож благословляти поїхала сама.Три дні поспіль гостювала,то в одного сина, то в другого і вже на вокзалі прощалися. Невісточки,теж близнючки, славні дівчата. Дивилася на них і тішилася, не з бідної сім`ї, вже в обох є двокімнатні квартири, тож, як кажуть, жити і радіти життю.
Вже сідаючи в вагон, майже на ходу, син подав пакет,
- Мамо це тобі, ти подивися там, тільки відразу, все зрозумієш.
Потяг набирав швидкість, вона подивилася в пакет, подумала, що там продукти. Але там лежала невеличка коробка з під турецьких солодощів. Вирішила не витягувати, прямо в пакеті зазирнула в неї. Від несподіванки затрусилися руки, в ній лежали долари. О Господи, що це і навіщо?! В валізі ж везу подарунки від невісток, а це ж до чого? З думками добираля додому, хоча б Павло не побачив.
Ввечері … вже вдома.В квартирі сморід і пусті пляшки. Сміття і безлад, розкиданий одяг, наче хтось рився в шафах. Павло в ліжку спав одягнений. Від нього дуже гидко пахло. Сльози стікали по щоках, як горошини. Але ж і тривожно на душі, для чого ці гроші. Окрім доларів лежав лист.
«Мамо, так, як ти живеш, цього більше не можна допустити. Ці гроші тобі від нас на квартиру. Придбай собі і ми всі приїдемо на новосілля. На днях маємо відбувати в рейс, будемо через пів року. Цілуємо.
і підписи синів. Зачинилася в своїй кімнаті, дуже плакала. Їй би порадіти, але так щеміло під серцем, здавалося воно зараз розірветься на шматки.
Кілька днів поспіль, носила ці гроші з собою. Адже прибираючи той безлад в квартирі, зрозуміла, хтось шастав по всіх закутках,напевно шукав гроші, чи коштовності. Ранком намагалася з Павлом поговорити, але він з кімнати прошмигнув в душ. На пропозицію,-
»Давай поговоримо», махнув рукою,- »Зараз не до тебе.»
На ходу натягував светра,в руках тримав жакет, пулею вилетів з квартири. Так, поглянула на годинник, мабуть на заводі летучка.
Цього дня він повернувся з роботи дуже пізно. Але знову встиг добряче набратися. Видно десь падав, бо одяг був у багнюці.
Нарешті Роза дочекалася неділі. Боляче дивитися на того, кого колись кохала. На кого став схожий! Хоча кожного ранку приймав душ, в чистому одязі йшов на роботу, але приходив звідти, смердючий, як безхатько. Весь одяг пропитаний горілкою, кефаліями, де він був, не розуміла і коли встигав так набратися,теж не зрозуміла.Але йти до нього на роботу не посміла, вважала, це занадто низько, навіть для себе. Завжди намагалася з ним говорити спокійно, але він без галасу не міг, намагався кричати, що зовсім мало випив, немає чого чіплятися.
І цього разу тільки почала просити,щоб перестав пити, він відразу знервовано перед нею замахав руками, обличчя почервоніло, очі, аж іскрилися від злоби,
-Замовкни! Замовкни, я сказав! Я що не маю права запросити друзів,чи пригостити?!
Вона не очікувала такої реакції, блідніла і біліла. Схиливши голову сказала,
-Не лякай мене, грозишся кулаками,чи вже так низько впав,що зможеш на мене руку підняти.
Лише мить, він вдарив її по голові, вона втратила свідомість.
Прийшла до тями… їй прямо в в очі світило сонце. Рухаючись зрозуміла, що весь одяг, що на ній змоклий. В хаті тихо. Біля столу її сумка,з якою вона ходить на роботу. Вже й крізь сльози посміхнулась, як добре.що вчора залишила долари в сейфі на роботі. На голові намацала гулю,заплакала…
Павло з`явився ввечері… Побачивши її, тільки й сказав, - Відглегала…. Ха, хотіла мене налякати…
Це були останні слова для неї,вона відчувала, обірвалася остання нитка, яка ще поєднувала їх. Скільки любові було до нього, які останні надії мала, все пропало.
Наступного дня,Роза на роботі порадилася з своєю керівницею і її відпустили за адресами подивитися, можливо й вибрати квартиру. Остаточно вирішила, іншого виходу немає.
За три дні вже була в новій квартирі. І знову плакала,чи то від біди,чи від радості, що в неї такі розумні діти. Що характером вдалися до неї, а не до Павла.
Вона складала свої речі в сумку і потай, по дорозі на роботу, заносила речі в свою нову квартиру. Павло все продовжував приходити на підпитку, але добре хоч не ліз, як п`яниця. Ховалася в своїй кімнаті, він лише помітивши її, посміхався, грав у мовчанку.
Їй знадобився лише один тиждень, щоб все обдумати. В п`ятницю вона зустріла його з роботи. На заводській прохідній когось чекали два чоловіки, спілкувалися, розмахували руками. Один з них топтався на місці, іноді ним похитувало. Видно вже заправилися, подумала Роза, точно його чекають. Павло здивувався, коли побачив її, але відразу кивнув рукою до них, ледь прихилившись.
Озираючись,чоловіки відразу поспішили до виходу.
Вже підійшов до неї,- Чого тут? Щось сталося?
Тільки й вимовила, -Пішли додому.
Їй би скинути тягар з душі, викричатись. Але вгамовуючи хвилюванн, завела розмову.
Вже сідало сонце…. Роза забирала валізу,
-Не знаю чи зрозумів ти мене, чи ні, але я тобі даю три дні на роздуми. Буду чекати в парку на нашій лавці.
Похабно посміхнувся, трохи здивовано запитав,
-Ну і куди ти дінешся?
-Ти не хвилюйся за мене, я без тебе не пропаду. А от ти без мене зіп`єшся.
Павло навіть не встав з стільця, коли вона направилась до дверей. Колотиться серце, але вона не показала сліз, спускалась по сходах. За мить гучно зачинилися двері.
Очі дивились у нікуди, рукою витерла непрохані сльози. В цю мить підлетіла зграя горобців, її відволікла від думок. Вони скакали один поперед одного, крутили голівками, цвірінькали, заглядали в очі. Вже посміхнувшись,
- Мої маленькі…Подумали, що вам щось кидаю…
І тут же пригадавши, з сумочки дістала печиво. Розкришила і кинула до горобців. Це відволікання від думок, як віддушина для неї. Озирнулася, придивлялася вдалину, чекала, але він так і не прийшов. Можливо й на краще, досить калічити мені життя. З центральної алеї повернула на стежку, а там недалеко вже й її нова квартира. Вітерець пестив обличчя, в душі надія і віра, що все що відбувається, це на краще. Вже пішла навпростець, вітер підносив листя, вертів ним, воно припадало до землі, немов шукало захисту, збивається в маленькі купки.

30.11.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 05.12.2020

Ніна Незламна

Все життя в надії ( проза)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 05.12.2020

Катерина Собова

Дресировка

Кум прийшов до кума снідать:
Біля хвіртки - хлопчик Юра,
З ним - мала сестричка Ліда
І великий собацюра.

-Батько вдома? - кум питає,-
Тут зайти до вас непросто,
Вовкодав такий гуляє,
Що залишить з мене кості.

Береже подвір’я ревно,
Он як гордо походжає!
Дресирований, напевно,
Всіх до себе підпускає?

Діти раді (гість у хату),
Нумо хвіртку відкривати,
Кажуть: - Рекса любить тато,
Став його дресирувати.

Ідіть сміло, тут не слизько,
Пес свою роботу знає:
Підпускає дуже близько,
А тоді вже рве й кусає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020

Маг Грінчук

Хоч невгамовні муки

Кому потрібний сьогоднішний хаос і злочинність , грабіж,
Тарифи страшні, зарплати скудні, згвалтовані пенсії.
Немовби гриби, скрізь зростає наших депутатів бізнес.
Силовикам виділяють гроші великі - захисту сенс.

Господарі справжні владарюють до висот Батьківщини.
У кожній нормальній людині живе любов до Вітчизни.
Усі відчувають відповідальність за щастя країни
І кличуть народ до радісних звершень без відгуків грізних.

Хтозна...Люди, не спішить вже сплести вінком в колосся руки.
Не буде мить розлуки, коли побачим ми світ науки.
...Не відступать, не боятись грому, хоч невгамовні муки.
Так, я чарую свіжістю людей, не терплю темні звуки...

Країно! Я схиляю перед тобою низько голову...
Стою на колінах перед прахом батьків, прадідів наших.
Почуйте громадяни. Це не зітхання. Це правди голос.
Невже Ви не бачите розбрат, лихо, знищення нації?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897196
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020

Ольга Калина

Спливає час

Помірно так спливає час:
За ніччю - день, та й знову - темінь.
Зі жмутком смутку кожен раз,
Немов стискає серце ремінь.

І як лещата, силоміць,
Зіжали й вогник загасили,
Та звуки брязкоту із герць
Доносять звістку: є ще сили.

Душа волає: - піднімись!-
З кута глухого вийти зможеш.
Не все ще втрачено – борись!
Ти в цім двобої переможеш!

Шукай стежину ти скоріш,
Із лабіринту вибирайся.
Розгубленість, неначе гріх,
Злим силам ти не піддавайся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020

Букво-їжка)))

Шуточные омограммы

(по мотивам "Омограмматики" С.Грея)

НА ТРИ МАРКИ, ОТ МОЙШИ, НЕЛЬКУ
НАТРИ, МАРК, И ОТМОЙ ШИНЕЛЬКУ.

***

АЛЕГ - ЛИДЕР, УДАЛ,
А ЛЕГЛИ - ДЕРУ ДАЛ.

***

НАУКА ЗЛА, ДУШКИ.
НА УКАЗ: ЛАДУШКИ.

PS. Омограмма - вид комбинированной поэзии,
в которой строчки одного двустишия абсолютно
идентичны по составу букв, но имеют различия
в расстановке пробелов и знаков препинания.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897032
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020

Lana P.

БЛАКИТНИЙ ГРУДНЮ…

Блакитний грудню з білим переливом,
Тебе стрічає радісно зима.
Як осінь розчинилась в північ мливом,
Ти птахом появився, крадькома.
У різні сторони летіло пір’я —
Мороз підковував його, як ас.
У блисках сонця ранішнє подвір’я
Сліпило очі й дивувало нас.
І це — початок, перемінам бути,
Та й випадковостей в житті нема.
Збулось щось, не збулося — не забути —
Ще нагадає нам про це зима. 1/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896914
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020

Valentyna_S

Непривітно-важка, закостричена

Непривітно-важка, закостричена,
Ще й клеймована знаком тривоги,
Ти прийшла, блідолиця, пригнічена,
І виводиш нудні монологи.

На догмати твої не зважаючи,
Я з всіх весен позву квітовії,
Що, на веслах від нас відпливаючи,
Залишали фантазії й мрії.

Обійдуся тих споминів крихтою,
Де корон ми торкались ромену,
Де для нього була ще Джульєттою,
А для мене він був ще Ромео…

У любові попрошу пробачення
Й не шукатиму більш винуватців,
Бо немає ніякого значення,
Хто з нас справжнє змінив на ерзаци.

В двір заходить зима закостричена,
Ще й клеймована знаком тривоги.
Чому ж досі дивлюсь, намагнічена,
На позбивані мною пороги?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897083
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020

Маг Грінчук

Бути кращим у світі він годен

Наче щойно приплив із минулого до берега човен,
Де віки спливають на хвилях Дніпра і б*ються об нього.
Гордо стоять на човні три брати і сестра чорноброва.
Владним рухом показує Кий на місто владне і строге...

Щек - мудрий полководець. Лук, стріли свідчать захист і силу.
Будівничий Хорив тримає сокиру в руці для миру.
Він вдивляється в гори - стоїть споруджений красень "сивий",
Дідуган, не старіючий лицар, квітуче місто миле...

Ось стоїть на березі Дніпра велике місто-Київ
По той бік ріки берег низький, по другий - високі гори,
Променисті міста, чисті хвилі і голубінь на віки,
Зорі ясні, дух слави... Бути кращим у світі він годен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896950
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020

Маг Грінчук

Час не зупинити

Час не зупинити, він як дихання чогось святого.
Чим охочніше змолоду його ти вбивав у житті,
Тим гостріше відчуєш потім у ритмах серця свого.
Ти замислись, чи правильно витрачаєш сили в путі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896881
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 03.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Дитинства казка нетривала

Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Гойдалося плісе ромашкових спідничок.

А ось і став у захисті вербовім,
Води прозорої блищало плесо вранці,
Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.

І світ здавався добрим і цнотливим,
Така краса у душах тихо проростала.
Міцніли з кожним роком юні крила.
На жаль, дитинства мого казка нетривала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896941
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020

Ольга Калина

Ніч пізньої осені

Ще звечора ніч, заступивши на варту,
Усе працювала до поту чола:
Закутала землю у темінь імлисту,
Туману сказала лягти край села.

Щоб спали кущі та дерева до ранку,
У паморозь гілки вдягла в гущаві,
Співала тихенько свою колисанку
Та іній губила в посохлій траві.

Закрили повіки сади і діброви,
У полі тихенько спочила рілля,
Сховались за хмарки зірки вечорові,
Тихенько до ранку заснула земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020

Lana P.

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Пахне осінь корицею,
Пиріжками до кави
І грибами під глицею,
Де гірчать прілі трави.

Упивається вогкістю,
Сумовита, відчуждена.
Оточилась самотністю,
Делікатно напружена.

Розлилася туманами,
Першим снігом розталим —
Пізня осінь, що з ранами,
І з терпцем витривалим.

Передасть в зиму спогади,
Розповита вітрами,
А залишить нам здогади —
Щось втаїла між нами… 29/11/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896785
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020

Білоозерянська Чайка

Зі снігом поряд /канцона

Розпорошило смутком мокрий сніг...
Шукаю Вашу руку в призмі літ,
циклон приносить вітер з далини.
і в осуд заплітає серця біг.

Впав сніжний доторк - слід від сивини…
Та наш зв’язок міцний, немов магніт –
І він зруйнує холод, вітер, лід,
Бо кожен з нас в душі тепло зберіг…

Невпинний мокрий сніг нас огортав.
Нестерпна у буденності сльота,
Вмивала щоки, билась об поріг...

Хоч сніг закрив останній ріст трави –
В душі, під снігом – завжди поряд – Ви...

/Художник Джеф Роуленд, Англія./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896754
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020

Білоозерянська Чайка

Безтурботний шепіт

/ поетичний переклад слів пісні Майкла Джорджа «Сareless whisper»/

Я знаю, що це був танок останній,
Шепоче музика і щось в твоїх очах.
Колись я бачив це з кіноекранів,
Ті ноти - у знівеченім коханні...
Й провини страх…

Я винен сам у підлому обмані,
В житті, як в танці, вже не буде разом нас.
Зі мною в парі більше ти не станеш,
Хоч може, з часом і загоїш рани –
Я втратив шанс…

Твій шепіт не вернути безтурботний,
В очах порожніх смуток... невимовний біль.
Кохана, я для тебе на все згодний…
Та ти ідеш чомусь безповоротно
У заметіль.

Слова пробачення – завмерли в горлі,
Бо ці зізнання-хвилювання непрості.
Завдав багато я коханій болю -
мелодія лунає на танцполі,
- Прошу, постій…

Давай залишимося вдвох у танці,
Нехай чуттями заспіває небокрай.
Та невблаганні на щоках рум’янці
говорять, що немає в мене шансів…
… Не залишай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896729
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020

Любов Таборовець

Політ душі і тіла

Яка краса!!! Політ душі!…
Політ душі в єднанні з тілом!…
Чи словом зможу у вірші
Ту мить впіймати, що летіла?!...

Летить листочком від землі…
А він під ноги – їй на радість…
І чуб вихристий на чолі,
І дзвінко з вуст хлюпоче радість…

І щастя є!… Воно таке!…
Проміння сипле понад світом…
До сонця рветься гомінке…
Дитина ця - є цьому свідком.

Яка краса!!! Політ душі!…
Політ душі в єднанні з тілом!…
Замало рим в моїм вірші…
Хай мить таку не вкриє пилом.

А радість сиплеться, втіша…
Із рук, що Всесвіт обіймають.
Лети, лети, свята душа!…
В майбутнє крила хай зростають.

30.11.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896763
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020

Маг Грінчук

Зло зайнялось з гніву

Україна в путах тяжких завжди билася в минулому,
Мов народжена орлиця для сміливого польоту.
...Вистояла в суворій борні, сліз материнських зачерпнув.
Вороги палили крила, очі заливали сльози...

Із століття в століття країні не давали спокою
Війни, пожарища... -Пораду, свободу не зрозумів.
В душах зрадників горить віхолой пекло та ще, з попилом.
Осідають кам*яні склепіння... Зло зайнялось з гніву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896817
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020

Маг Грінчук

Зло зайнялось з гніву

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896817
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020

Молитва пам’яті

Молитва ця повинна
лунати звідусіль:
- Спасибі Богу й Сину
за хліб святий і сіль.

- Бодай голод не знати!,–
дідусь хрестив весь стіл,
й ми слухали, малята,
про вимирання сіл.

Пройшли роки відтоді
та душу рвуть рядки,
Як рили на городі
з-під снігу буряки,

Зі шкірок картоплиння
спасав людей кандьор,
Як не було й зернини…
а смерть співала хор.

З’являлись людоїди
в страшні часи колись –
Страждання їх і біди
в свідомість не влились.

Ціна, щоб далі жити –
безтямність божевіль –
Вмирали їхні діти,
і нищив розум біль…

…Хай спочивають жертви
страшних тих лихоліть,
Сьогодні за всіх мертвих
Ви свічку запаліть.

Молитва допоможе
їм чути нас звідсіль:
- Спасибі тобі, Боже,
за хліб святий і сіль…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896505
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 30.11.2020

Катерина Собова

От ускочив!

Грицько взувся в туфлі модні
(Все пройшло, неначе снилось),
Бо відрядження сьогодні
Вже, нарешті, закінчилось.

Залишилось у готелі
Нічку якось перебути,
Речі склав усі ретельно,
Щось приємне хотів чути.

В телефоні хтось воркує,
Так лоскоче ніжно вуха:
-Різні послуги дарує
Наша фірма «Розслабуха».

Пам’ятай, ніщо не вічне,
Все в житті повинен взнати,
Плата – чисто символічна:
Покер, сауна, дівчата…

Гриць: - Не буду я вагатись,
Пишіть: сауна, блондинка,
І по місту покататись,
Щоб була крута машинка.

Голос в трубці почав вити:
-Не чекав такого, гаде?
Вирішила подзвонити
З телефону куми Ади.

Так, це я, дружина Рита,
І як ти переконався,
Вмію ніжно говорити,
А ти завжди сумнівався.

Завтра, милий, будеш вдома,
Буде повна розслабуха:
Без блондинки зникне втома,
В сауні попухнуть вуха.

Приберу тебе і взую,
Як за звичаєм ведеться,
І машину гарантую,
Ту, що катафалком зветься!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020

Сіроманка

"АНГЕЛ ПРИСУТНІЙ". Картинка Х (картинки буття на межі з реальністю)

[color="#ff0000"][b]Картинка Х. КОЛИ ПРИХОДЯТЬ БУРЕВІЇ…
[/b][/color]
Ну що, старенька липонько, цвітеш?
Духмяним цвітом щедро медоносиш…
Нікого не благаєш, ні не просиш –
корінням в душу зранену вростеш,
у буревіях рани просмоливши,
гірке вино із надр землі відпивши –
о чудо боже, ти іще живеш!

Іще твій пульс, твоє невольне рвіння
до висоти пташиної, до хмар,
до світлих, небом посланих примар,
до дружнього з людьми порозуміння –
немов би ти на себе переймеш
гріхи людські (і блискавиці теж!)—
ось сенс життя старого деревиння…

Чи в тому сенс, щоб втримати удар,
могутньої, як зло, лихої долі,
і вижити у ланцюгах неволі
байдужості сліпих земних створінь,
бо втрата зору – кара поколінь
за примхи, а хоча би й мимоволі…
Удар як втрата! Втрата як удар!

А, може, це і є небесний дар
терпіння, звільнення і, зрештою, прозріння
з самотніх гнізд пташиного квиління,
де струменить на вітрі теплий пар –
до осені тьмяного овдовіння…
Природа – грізний часу волода́р!

Ой липко, я боюся не старіння –
а підлості людських дрібних почвар,
боюся душ дрібного зубожіння,
що в сліпоті своїй, в німій покорі –
готові й нас ударити під корінь!
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)

Пригадую один сон: я ходжу по старому паркету кімнати босоніж… Паркет засипаний золотим піском, освітлений літнім сонцем з вікна – від того ногам м’яко і комфортно. Відчуття затишку і тепла. І раптом – звідки не візмись, буревій. Я у сні тяжко переживаю зміну, коли картинку із золотим піском крутить у вирі неприборканого Вітру. Наступна зорова картинка – все змішалося в сіро-піщану масу. А по тому – вляглося в дивну пустельну панораму кімнати, на долівці якої шар пильного піску з повириваним корінням рослин.
Буревії приходять не тільки у снах… Вони навідуються у наше життя, змітаючи усталений порядок, напрацьовані роками-десятиліттями форми пристосування до дійсності. Вони випробовують нашу серцевину на міцність. І, як відомо, все що не вбиває – робить нас сильнішими.
Повіяли буревії і над нашим подвір’ячком на Поліграфічній, спочатку над пралітньою липою графів Замойських, а потім і над нами та нашою родинною хатою. Вже згодом, коли ми оговтались від змін, що відбулися, в розмові з колишнім улюбленим вчителем, якому цьогоріч виповнилося 95 років, я почула крилату фразу: «Про родинну хату знають усі, хто її втратив!» Золоті слова мудрої людини, яка в житті перебачила багато лиха. Отож, завдану Вітром Долі руйнацію, ми потрохи почали сприймати як неминучу віху Подорослішання. Ми – це моя сім’я, мої найближчі і найдорожчі люди: чоловік Роман, доня Устя і на той час «великих змін» два домашні улюбленці, старенький 17-літній кіт Сивулька і маленька півторарічна киця Ласочка. Правда, коли все почалося, киці Ласочки у нашій хатці ще не було, а єдиному багатолітньому ревнивцю Сивульці було на кілька років менше.
Отож, якось у липні над Львовом пронісся страшної сили смерч – попадало багато старих дерев, а на нашій 500-літній липі графів Замойських розійшлася кора. Над ранок сусід Леонід Павлович Білоненко, що жив над нами поверхом вище і ставив на подвір’ї під липою свій старенький «москвич», побачив на капоті машини велику обірвану смерчем гілляку – і хоч видимих слідів шкоди вона йому не завдала, страх заволодів сусідом і його дружиною Марією. Відтоді вони замислили позбутися дерева. Почалися «сусідські бої»: супроти сусідів Білоненків обстали за липу ми і ще одна сім’я, родина Щепаків, що жила в подвір’ї з 30-их років минулого століття у будинку навпроти, і наша спільна любов до дерева дала нам стійкість супроти ворогів. Ми викликали комісію з міськради і дістали папір з печаткою та підписами, що липа здорова і знаходиться під захистом як одна з найдавніших у Львові. Бої дещо втихли, але ворожнеча між нами і Білоненками, з якими до того у нас було все більш-менш спокійно, лише поглибилася.
...Тут варто розповісти про ще одну сім’ю «нуворишів» Іваськевичів, яка приїхала з Солонки на Поліграфічну на початку 2000-их, і в міру свого майнового рівня почала завойовувати простір вільної житлової площі нашого подвір’я. Спочатку вони оселилися у великій квартирі №2 з виходом у внутрішній сад, згодом у зруйнованій вибухом гранати (що привів до смерті молодого 29-лінього сусіда Юри – тіньові розборки довкола обмінних пунктів кінця 90-их), квартирі №1 першого поверху з виходом у браму, замислили створити солярій «Скарабей» з численними символами єгипетської культури, але це ще не увесь перелік. Згодом їм ще захотілося з одного із гаражів, перетворених метаморфозами Часу із графської конюшні Замойських, збудувати двоповерхову студію татуювання. І для того, щоб провести у цю студію гарячу воду, старійшина роду Іваськевичів, Петро Іванович – колишній начальник одного з будтрестів, почав саморуч рити на подвір’ї глибоку траншею для труби зовсім близько від липи. Виривши яму, він почав довбати огроменний шмат кореня липи – від чого височенне дерево стрясалося і тремтіло, як осика. Всі мешканці Поліграфічної, 15 від старого до малого повибігало на подвір’я з криком. Вибігла і старша донька Іваськевичів – Галя, що мала художню освіту і володіла тим злощасним солярієм. «Тату, що робите з деревом», - приховано спокійно, але з тривогою в голосі запитала вона. «Та що для такого дерева той шмат кореня», - поблажливо усміхався Петро Іванович. Через рік той самий Петро Іванович сидів під пралітньою липою Замойських розбитий інсультом, а його родина швидко розпродувала всі «єгипетські» раритети солярію «Скарабей» і поспішно виїжджала у свій особняк у Солонці.
Я спілкувалася з Іваськевичами, бо у них було двоє маленьких недоглянутих діточок, які були вічно голодні, але з ореолом «крутості» - мобільними, планшетами, комп’ютерами і таке інше, і з ними бавилася моя малолітня Устонька, подовгу опановуючи новітні блага цивілізації у їх вічно недобудованій квартирі і салоні, куди навідувалися лише заможні клієнти. Щоразу, коли я потрапляла на сходи «солярію», котрі охороняли статуї «анубісів» (у міфології Єгипту вони були ознаками Потойбічного Світу), я здригалася. Річ у тім, що мої професійні знання (більше чверті століття наукова робота у музеї релігії і захоплення міфологією зниклих цивілізацій, у тому числі і єгипетською), давали мені підставу зауважити Галі-власниці про підтексти біди, яку несуть «анубіси» смертним людям. На мої застереження, Галя лише казала, що вона знає і читала про грибок у єгипетських пірамідах – подальші дискусії були не потрібні. Те, як вони покидали наше подвір’я, лише підтвердило мої внутрішні переконання, що не варто торкатися пластів духовного світу, у якому мало що смислимо. Наробили Іваськевичі нашому подвір’ю на Поліграфічній непоправної шкоди – вони «смертельно» поранили липу Замойських. А ще… підкупом головного інженера житлової контори, вони приватизували підвал, власниками якого з 1939-го року була наша родина, а потім перепродали його, втікаючи у Солонку, як свою приватну власність. Перед аферою, Петро Іванович намагався за безцінь купити його в нас, приходив на перемовини до мами зі мною. Ми одностайно відповіли: підвал не продається. Тоді він гримнув кулаком по столу, пригрозивши: «Нащо вам, жінкам, мати такого ворога в моїй особі!». Апетити Іваськевичів стосувалися не тільки нашого підвалу – вони хотіли заселити весь старенький флігель Поліграфічної,15 гілками свого роду. Але тут стала поперек дороги формальність – хата документально була з незавершеною приватизацією. Кілька раз вони як лиси біля курятника, піднімали в розмові з нами цю тему, на що я відповідала, що "в нашій родинній хаті ще Устя родитиме дітей». Добре, що вони виїхали, так і не довідавшись, що ми були останні зі старих сусідів, котрі покидали родинне помешкання на Поліграфічній,15, переживши смерть мами і смерть сусіда Білоненка (з яким воювали за липу), і також смерть сусіда Щепака (з яким відстоювали липу і дружили з його рідними, як з тими, хто пам’ятав про старе життя нашого дому).
Липа ж протрималася після першого удару від сокири Іваськевича (2003) біля 5 років, після першого зловіщого смерчу 23 червня 2008 року на її стовбурі розійшлася кора, а через рік, 3 липня 2009 року у місці тріщини липа розкололася – завдані стихіями та такими ж неприборканими бажаннями людей рани далися взнаки. З’їхалися спеціалісти Зелентресту, довго радилися, обрізали всю крону липи зі сторони її більшого розгалуження і залишили жити, давши на майбутнє цвітіння кілька великих гілок зі сторони наших вікон.
Щодня, розпочинаючи новий день, виглядаючи з вікон хатки на Поліграфічній,15 я віталася з липою Замойських як з рідним членом сім’ї, помічаючи всі перетворення довкола неї – перше весняне листя, момент цвітіння, щебіт нового і старого покоління пташок, перші жовті плями на відродженій з роками кроні, опадання останніх листків у перших тижнях листопаду. Це було моїм щоденним ритуалом до 4 вересня 2017 року – на ранок мого 54-ліття, у 5.55 після нічної затяжної зливи, липа рухнула з коротким тяжким гупом на глуху стіну подвір’я Поліграфічної,15, зачепивши гіллям розлогої крони балкон дому навпроти – за знаковим смислом якраз балкон покійного сусіда Щепака, це було символічне прощання з нами, своїми друзями – мною та всією родиною Вовків і родиною Щепаків. Липу зріза́ли кілька годин невеликими шматками крони та стовбура наступного дня, 5 вересня 2017 року – на самому дні прикореневого стовбура відкрилася порожнина, яка свідчила: липа була «смертельно» хвора.
По тому, як липи не стало – стрімка весна і затяжне літо 2018 року принесли на подвір’я Поліграфічної,15 розуміння, що таке задуха у період жаркої спеки навіть з навстіж розкритими вікнами. Принесли вони і розуміння, що після втрати липи є лише один раритет – наш старенький п’єцик з ліпниною у вигляді молодої шляхтанки (умовно, графині Замойської), який тримає нас тут, у хатці флігеля на Поліграфічній,15, де ми залишилися в повній ізоляції – довкола нас снувалися новітні тіні сусідів, що перетворили наше подвір’я в кілька офісних закладів, які стали нав’язливо втручатися в наш звичний побут. А що сусіди-офісники через візію фінансових заохочень були в фаворі у жеківських начальників, то шукати підтримки у них не випадало, отож у головах членів нашої сім’ї почав народжуватися задум полишити родинне гніздо і шукати нове з умовою – у старому будинку, де б відчувалася присутня історія, себто легенда.
Тепер я можу з упевненістю сказати – думки матеріальні, маю на увазі: все, що замислине, рано чи пізно збувається. Тяжко лише в одному – втрата родинного гнізда це велике потрясіння, яке непросто пережити, шрам лишається болючий і глибокий.

Такі змерзлі, холодні очі…
Що ти в них приховала? – муку
Незагоєну, незализану, не залиту хмільними чарами…
Сухо час відбиває годинник.
Зайшлий кіт жалібно муркоче.
О подай мені швидше руку,
Бо помру я під цими ударами…

Очі, руки, хребти-нахрапами –
все жере і сопе, і схлипує…
Кіт нічийний кігтявими лапами
в мою душу чогось поглипує…

Що, жебраче, на жебри дивишся –
холод з холодом враз зустрінеться –
не наївся, то й не налижешся,
поки вітер не переміниться…

Не мене ти шукай, жебротонько,
улещай, де є стіл і багаття…
Я ж тебе заведу у болотонько,
На моро́ве своє розп’яття…
(Зі збірки "...І все ж - неопалима".- Львів:Логос,2001)

Коли уже пакували речі – а це тривало недовго, півтора-два тижні (в угоді було обумовлено, що за місяць після продажі хати ми маємо з’їхати і дарма, що нове житло дісталося нам в повній руйнації та необжитості, бо попередні власники були старенькими людьми і повмирали 15 років тому, а їхні прямі спадкоємці жили уже в іншому місті), у моїй свідомості виринали спогади пережитого (і радісного, і трагічного), і зароджувалися тексти прощань, адаптовані з фольклору). Я ходила поміж рідних порогів – від кімнати до кімнати і помічала все, до найменших дрібниць: ось на одвірку при вході у другу кімнату мітки, зроблені руками мами Лідії-Надії, мої власні та доні Устоньки в різні періоди часу, на мітках дати і підписи; ось ліжко, де народилася двоюрідна сестра Люба в ніч на 2 квітня 1972 року – перша доня покійного вуйка Зенка, коли приїхала швидка, немовлятку вже було 20 хвилин. Мама Ліда приймала пологи разом з сусідкою квартири №6, Михайлиною, яка була найстарша в подвір’ї, пам’ятала ще діда Михайла Вовка і нашу рідну бабцю – Марію Григорівну Стасів-Вовк, а по її смерті його наступних дружин – бабцю Марію «Сивульку» та Бабцю Стефанію Базилевич. Та сама сусідка Михайлина на прізвище «Москаль», яка служила молодою разом із чоловіком Василем у графів Замойських. Вмирала «Москальова» вдома, у рідній спальні в 2005 році, коли уже Петро Іванович Іваськевич зранку до вечора немилосердно бурував на подвір’ї, довкола майбутнього салону-студії татуювання. Пригадую, що колись пані Москальова сказала мені, сумно дивлячись на наш флігель: «Нещасливий наш дім!», певно думала про щось своє і, водночас, про спільно наше. Тепер, знаючи багато з минулого, розумію, що було багато гіркої правди в отому її зойку.
Останнє, що не відпускало нас від уже порожніх стін хатки на Поліграфічній,15 – це наш коханий п’єцик. Ми доторкалися до рельєфів знайомого/рідного обличчя молодої шляхтанки на ліпнині, я притулялася до нього щокою й шепотіла прощальні слова, навіяні відомою весільною прощальною піснею [b][i]«була би м вже їхала…»[/i][/b]:

[i]«Кланяюсь тобі, пічко,
Моє миле графське личко,
Ми вже тут жити не буде́м».
....
«Кланяюсь вам, одвірки –
Мами Ліди, Усті й Ірки,
Ми вже тут жити не буде́м».
….
«Кланяюсь, наша липко,
Що ти чула Усті скрипку –
Більше не б́у́деш, не буде́ш».
….
«Кланяюсь тобі, брамо,
Що ти знала нас і маму –
Ми вже тут жити не буде́м».
[/i]
Останнього нищівного удару зазнало моє серце, коли побачило нашу хатку на Поліграфічній уже після стандартного «євроремонту», виставленою на перепродаж – усі архітектурні ніші, що свідчили про стару австрійську будову, були зрівняні у правильну прямокутну форму, а там де був п’єцик – що проходив через спільну стіну двох кімнат – висіла декоративна рамка, що окреслювала поличку з кришталевою вазою і штучними декоративними квітами. У нашої хатки вже більше не було пам’яті, нічого про Замойських і далі, нічого про її столітню історію.

[b][i]"Вже би м була їхала, вже би м була йшла.
Я ще своїй хатоньці не вкланялася.
Кланяюсь, тобі хатко,
моя втіхо, моє златко,
ми вже тут жити не буде́м".[/b]

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896632
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Valentyna_S

Так-от склалося

Так-от склалося, як не гадалося,-
Ледве дівчинка підросла.
Вдосталь лялькою ще не награлася,
А на паперть шлях вже прославсь.
Стало вперше дівча й, червоніючи,
Простягнуло руку без фраз.
Тихо-слізно прохало копієчку,
І сміліло більше чимраз.
Через тиждень-два зовсім без сорому
Клало в куль дрібні копійки.
Збоку чуло: «Міняє на долари.
Отакі у нас жебраки».
Під’їжджають під вечір господарі,
Подання збирають скупе.
І за службу дають нагородою
Суп пісний і чай з канапе.
А смішки розливаються ріками,
Й не скінчиться гра в вар’єте.
І нікчемою звуть, й недорікою-
Всміхнеться дівчатко на те.
Вірить: світом й нуждою намається,
Й буде мати теж портмоне,
Негаразди помалу владнаються…
Прийде час – і все промине.
Так-от склалося, як не гадалося,-
Зовсім трішечки підросло.
Тільки-тільки життя розпочалося,
А вже жалість людей принесло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896627
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Ольга Калина

Молитва за полеглих Героїв

Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану, зі Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.

Адже так любив і сім’ю, і родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За Гідність, за Честь, за свою Україну,
На ваги поклав найдорожче - життя.

Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Ні словом, ні помислом вже не оскверне
Небесну священну обитель Твою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896018
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Вже повільніші твої кроки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhj3e5spFso
[/youtube]
Вже повільніші твої кроки,
Втрачаєш, осінь, ти права.
Уже не матимеш мороки,
Пройши уже твої "жнива".

Комусь чомусь не угодила,
Бо надто ранньою була.
І нас за носа ти водила,
Бо обіцяла ще тепла.

Та раптом землю снігом вкрила,
Загнала зашпори гілкам.
Мабуть, зимі ти так годила,
Та ми пробачим помилкам.

Не будем лаяти за сльози,
За сум осінній без причин.
Ти пам"ятаєш оті грози,
Що ти кидала між хмарин?

Та все ж була ти бездоганна,
Ще кілька днів цвіла весною.
Ти все робила так старанно,
Я задоволена тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896491
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Ніна Незламна

День вшанування…. .

«Голодомор - це страшне слово,
сім мільйонів загиблих.»

<

Схилилась хата, скрізь вибиті шибки,
Гуляє вітер. Засипає снігом,
Тіла оголені, старі рушники,
Які давно, вже і не пахнуть хлібом.

А ні зернини, ні крихт, ні скоринки,
Не залишилось, лише одне дитя,
Голодні очі… діряві ботинки,
Живіт опухлий, крики, аж до виття.

Зірка не в небі, в когось на пілотці,
Погляд суворий - голодного вовка,
По кутках шастав, під руками мертві,
Хлопчик родився… напевно в сорочці.

Він бачив все, але ж доля на життя,
Згадував з болем, вмивався сльозами,
Пізнати щастя, зустріти майбуття,
Страх не забути… навіть із роками.
***
Ми запалимо свічку пам`яті, вшануємо,
невинно убитих та померлих від голоду.

28.11. 2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896479
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Valentyna_S

З пліч осені упала плащаниця

З пліч осені упала плащаниця
Де-де в кривавих крапельках калини.
Нас вибачить, їй теж усе проститься:
Густі тумани, сіро-сиза мжиця,
І клини журавлині, і сивини.

Під сірими серпанками відсоння
Осяється й приляже на причілок.
Дивується забутий кимось сонях,
Бо ж приморозь лягла на оболоня.
Як швидко відбриніло й відлетіло.

Іде від нас без слів і без мелодій
Й тернового дощу лишає болі.
Притлумлена печаль зусиллям волі…
Піти нестерпно важко навіть гордій,
Коли чуття іще неохололі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896416
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Самітник

Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.

Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
І в неї зародилася печаль.

Бо світ його під сімома замками,
Не підібрать ніколи їй ключі.
І незворушний давить суму камінь,
Скотилася сльоза гірка свічі.

Вражала делікатність і галантність,
До нього б доторкнутись хоч на мить.
Ніколи не зустріне з ним світанок
Самітник зачинив у клітці світ.

Дізналася причину однолюб він.
Коханої нема - таке буття.
І став тому самітником відлюдник.
Чекало дівчину нове життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896366
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Білоозерянська Чайка

Фіолет

Серед шуму й розваг карнавалу,
Підкорю Вас своїм фіолетом –
Розплелися від шарму тенета,
Бо для Вас цілу ніч танцювала.

Серед блиску розкішної зали
Стали ми елегантним дуетом.
В сяйві ночі лишалась секретом
Та, що вічно, здавалось, кохала.

Очі-пристрасть чекали розв’язки,
І до неї лишалось так мало…
Та світання порушило казку.

Танцю рухи палкі, досконалі
Не зірвали із душ рівні маски…
Фіолет танув воском… від жалю…

(Світлина - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896450
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Білоозерянська Чайка

Кавові спогади (рондель )

Смакую я про тебе теплий спогад:
Кав’ярню жваву в людній метушні,
Вишняк без нас, коханий, спорожнів,
І білим сумом сипався під ноги.

Куди б не повела життя дорога,
Кохання наше житиме в мені.
Смакую я про тебе теплий спогад:
Кав’ярню жваву в людній метушні.

Наш столик, де черешні вид розлогий
та мелодійний вихор комашні,
Я часто бачу, любий, уві сні,
та вдіяти не можу вже нічого –
Смакую я про тебе теплий спогад…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896389
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Білоозерянська Чайка

Море дихає… (тріолет. )

Гавань тихая.
Тільки море і я – ми удвох,
В ньому дихає вічність епох,
Гавань тихая…
Усвідомити мить цю дав Бог –
Забуваю проблеми і лихо я.
Тільки море і я – ми удвох,
Гавань тихая.

Море дихає…
Видих-вдих – повний магії й чар.
Білі хвилі… мов піною з хмар,
Море дихає…
Відчуваю я кожен удар,
Ця стихія вже стала утіхою.
Видих-вдих – повний магії й чар –
Море дихає…

… Заколихує…
Понад хвилі здіймається пар.
Місяць, ніби самотній мольфар
В гавань тихую,
Старовинний узявши ліхтар,
Світить стиха їм.
Морський бриз всім дарує нектар –
Море дихає!

(Картина Моніки Луньяк.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896327
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

З юності хлопчисько

Дуже дивно - летять роки,
Не так, як мрієш, а навпаки.
Все так добре, та ось біда,
Що справжнє щастя нас покида.

Приспів:

Із юності хлопчисько де ти... де ти,
Десь оселився на чужій планеті.
Тебе усе життя я так чекала,
Та незнайомка в мене тебе вкрала...

Цеї ночі я не засну,
В вікно відкрите я зазирну.
Може десь там і ти не спиш,
В вікні до ранку також стоїш.

Як живеться тобі, скажи,
Хто приходить до тебе в сни.
Хто торкає цілунком губ,
Куйовдить вперто тепер твій чуб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896326
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Lana P.

ЗНАЙДИ В СОБІ ОСІНЬ

Затягнута просинь…
В собі шукай осінь,
В листочках — палітру
Під музику вітру,
Відчуй її пломінь,
У серденьку повінь —
Затишшя, свободи, тепла…

Пірнай не у просинь —
Знайди в собі осінь,
Піймай світлий промінь —
Пізнай щастя гомін.
Смакуй по краплинці
Душевні гостинці,
Допоки вона не втекла… 26/11/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896290
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Маг Грінчук

Живи, будь мудрішим

Людино! Ти спробуй не наїхати, а поступитися.
Не захопити, не обікрасти когось, а віддати...
Та не сховати і не надкусити, а поділитися.
Не розірвати, а склеїти, тісним вузлом з*єднати.

Не показати кулак, принизити, а подати руку.
Не завдавати болю, не кричати, а вислухати...
Ти спробуй , побачиш, як хором озвуться всі твої друзі.
Ці добрі вчинки зігріють серце твоє гордовите.

Життя сповнено несподіванок, навіть випадковостей.
Так що не роби іншому, -чого не хотів би собі.
Бо все одно вчинки вернуться бумерангом, стануть комом...
Живи, будь мудрішим... Цей світ належить не тільки тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896288
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Білоозерянська Чайка

Ніч перед Різдвом

[i]Місяць сріблом з рукава
у морозній тиші
сипле чари в ніч Різдва –
з небосхилу ніші…[/i]

Йде з вертепом Коляда –
Зірка аж іскриться.
Жде красуня молода
чобітки цариці…

[i]Захмелілі два кумці
заблукали в нічку,
Мчить Вакула… у руці –
сяють черевички .[/i]

Чари наших хуторів
у красі різдвяній…
До Солохи гість забрів –
клявся у коханні.

А старий пузань Пацюк
у Диканьці знаний,
Їв вареники без рук,
ще й вмочав в сметану...

[i]Місяць щастям спалахнув –
до́бре – переможе.
І розсіяв новину:
- Син з’явився Божий![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896286
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Н-А-Д-І-Я

І не збулося, що гадалось ( ремейк на вірш Ніни Незламної)

Вірш - ремейк на твір Ніни Незламної

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
--------------------------------------------------------------------

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mNoI3cuXg68[/youtube]

Стоїть берізка златокоса,
Це вітер листя їй зберіг.
На неї дивиться він скоса,
Вона для нього оберіг.

Пірне у листя він несміло,
Погладить крильми цю красу.
Яке красиве біле тіло!
Тебе від осені спасу.

Отак він думав ще й не раз,
І твердо вірив в свої мрії.
У мріях зводив на Парнас,
Та добре знав - хиткі надії.

Повільно листя золотіло,
Холола вже її душа.
А в вітру серце стукотіло,
Бо це його не утіша.

Та не займав це листя вітер,
Опало в час, коли він спав.
І стали голими всі віти,
Із сумом все це споглядав.

Так не збулося, що гадалось,
Тепер самотім зовсім став.
А як тепла йому бажалось!
Із жалем гілочки хитав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896321
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Від дум осінніх відпочинь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]

Сидиш ти в смутку край вікна,
І я присяду поряд тебе.
Вже скроні красить сивина,
Та про це думати не треба.

Про що ж ти думаєш, коханий,
Про що тепер твої думки?
Для мене ти завжди жаданий,
Тепло приємне від руки.

Присядь до мене ближче, прошу,
Підставлю я своє плече.
І так я смуток твій полегшу,
Нехай ненастрій твій втече.

Для мене голуб ти сизенький,
А твої очі - неба синь.
Ти - найрідніший, мій миленький,
Від дум осінніх відпочинь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896264
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Веселенька Дачниця

Скажи чому гірка любов

В моїм саду цвіте калина
І пелюстки скидає
Скажи, скажи, чому любов
Така гірка буває.

Скажи чому ти не виходиш,
Коли жду до схід сонця,
Чому закрила ти від мене
Усі свої віконця.

Душа моя - це сонце й грім -
Із вечора до рання,
Скажи за що мучиш мене,
Нащо таке страждання?

Згадай, калина зацвіла,
З тобою ми стрічались,
А зав’язались ягідки -
Немов чужі розстались.

Он дозрівають ягідки
В моїм саду й окрузі,
Скажи чому в душі туман,
Сивий туман, що в лузі…
В. Ф. - 30.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896228
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 27.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Дрімає сон осінній під вікном

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNzLH6r7W-Y[/youtube]

Дрімає сон осінній під вікном,
Він так стомився вже мене чекати.
А я життя листаю знов альбом,
Чи в час такий захочеться вже спати?

Знайомі лиця друзів оживають,
Згадаєш те, що не вернеш назад.
Осінні ночі згадки навівають,
У час, коли осінній листопад.

Я чую друзів вірних голоси,
І розумію добре - це не сниться,
Відчую присмак гіркої сльози...
Уже світає, та мені не спиться.

Осінні ночі довгі і приємні,
Не схожі так на літні, замалі,
Але чомусь такі вони сумні,
І ллються гіркі сльози - кришталі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896164
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Усе життя його - політ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dPeuQmgE_J8[/youtube]

Повільно вітер колихає,
Дерев кістляві гілочки.
Здається ніби засинають,
І не болять їх кісточки.

Їм сняться сни такі чудові,
Ну що розбудить їх від сну?
Так пахнуть квіти ці медові,
Весну вдихають запашну.

І вітерець уже дрімає,
Складає крила...уже спить.
Із напівсну усе сприймає,
Внизу і лист не шелестить.

Пірнув спросоння в лист опалий,
Зігріє ковдра ця за мить.
Ідея все ж недосконала,
Від неї серце защемить.

Не можна спати йому довго,
Бо все життя його - політ.
Нема у нього вихідного,
І давить боляче цей гніт.

Розправив дужі свої крила,
Розбурхав тишу накруги.
І де взялася ота сила,
Щоб лінь свою перемогти?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895945
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Безборонні мить і час

Кружляло листя восени, і ми - у парі.
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Любові танець, танго пристрасті... і чари,
Але минули безборонні мить і час.

З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
Я жмуток листя, мов надію, берегла.
Стіна дощу була волога і понура.
Мотив меланхолії. Смуга без тепла.

Сховався дощ утомлено в намокле листя.
Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
Звучить повільне танго. Тихий словопад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896123
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двояка душа

У світі так брехні багато,
Перемінився чомусь люд.
Не щире слово, для них свято,
Тому і виливають бруд.

В думках одне, а в словах інше,
Лукавість мають цілий міх.
Їм радісно, як комусь гірше,
Чи то взірець такий для всіх?

Чомусь душа в людей двояка,
Словами це не передать.
Гострий язик, як забіяка,
А тій людині, благодать.

У них ні совісті, ні віри,
Скажіть, куди поділось все?
До тих людей нема довіри,
Молитва їх лише спасе.

Господь сказав:" Покайтесь люди!
Свої спокутуйте гріхи.
Добро ви засівайте всюди,
Щоби лишилось навіки́!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896218
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохав її він до нестями

Він кохав її до нестями,
В зимову ніч в осінній час.
Своїми, літо кольорами
Їх доторкало кожен раз.

Вона, сміялася так щиро,
Була любов в її очах.
Йому на вушко шепотіла,
Ти часто так приходиш в снах.

І кожен раз, коли світанок,
Так мило стукав у вікно.
Торкався вітер офіранок,
Кохання у серцях жило.

Чіпало їх воно думками,
І пульсувало біля скронь.
Кохав її він до нестями,
Палав у серденьку вогонь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896116
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Катерина Собова

Валет

Подрузі хвалилась Люба:
-Я така щаслива, Ганю,
Здибала в нічному клубі
Накінець, своє кохання.

Він - король! Ні - туз! Багатий!
(Такий титул не всі мають),
А чого його дівчата
Всі Валетом називають?

-Королем він буть не може,
Бо його побили дами:
Віддубасили вельможу
І Валетиком назвали.

Чотирьом він одночасно
В вірному коханні клявся,
Як із зрадою впіймався –
То в ногах у них валявся.

Придивись до нього, Любо,
Чи там є ще що кохати?
Бо дівиці в такій бійці
Щось могли і відірвати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896105
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Білоозерянська Чайка

На семи вітрах /секстина. /

Ні, це не зрада…
Мабуть, це Ваш страх.
Моя помада –
В тон тому настро́ю,
Для Вас кохання стало ніби грою.
Ми розминулись на семи вітрах…

Зимова казка
Збігла до кінця,
Така розв’язка
Stories притаманна –
Стрімкий роман розсіявся туманом,
Лишивши осад в зранених серцях.

Ніхто й нікому
Слова не давав,
Глибока втома –
Як фінал тих зречень.
У вирішальний, доленосний вечір
Ми розгубили правильні слова.

Була щаслива,
Вільна, наче птах.
Хоч били зливи,
Бурі й снігопади.
Це просто страх… а не зумисна зрада,
Залишив серце на семи вітрах.

(Ілюстрація - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896224
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Білоозерянська Чайка

Водевіль / секстина

На серці – зимно…
Холод… заметіль…
Про щось інтимне
Сніг співає пісню.
Світає пізно…
Сніг жбурляє сіль …

Ця хуртовина –
Справжній водевіль
Танок невпинний
Сніжно-живописний,
Де вдвох – затісно
В світі божевіль.

Чиясь гординя
В серці, ніби цвіль,
Кохання тінню
Від нестачі кисню
Свій вирок зді́йснить -
Ри́неться звідті́ль …

Рве пуповину,
Вперто сипле сіль
Знов сніг жарині:
Вибач, ненавмисне…
Ми зовсім різні…
Й згарок, мов вугі́ль –
Резон - залізний…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896106
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Білоозерянська Чайка

Дух Різдва

Магазинів вітрини дзеркальні
Оживають, іскряться вогнями,
Сяє дивом ялинка в вітальні –
Помічаємо скрізь Дух Різдва ми.

Переливом – смарагди-пейзажі,
передсмак від різдвяних містерій.
Перша зірка нам радісно скаже,
що колядники стукають в двері...

Сніг змагається із ліхтарями,
В кого розкоші більше чи блиску,
У молитві усі до Творця ми –
На Різдво Бог до нас зовсім близько.

Зійдуть Дух Його, милість над світом
із печери, що зветься Вертепом,
Щоб Куті на вечерю радіти,
Душі линуть в оселю до тебе...

Благість Божа - молитвою всюди:
хоч би світ подобрішав дивами!
Вірте в краще й живіть з миром, люди,
Всім - Різдвяних чудес небувалих!

(Художник Стюарт Шервуд "Різдвяні ілюстрації".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896055
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Ніна Незламна

Стройная берёзка…

Стройная берёзка под моим окном,
К ней серая стёжка, сердечко болит,
Грусть её подружка. Тихим вечерком,
Подойти прижаться - душа не велит.

Нам печаль развеять - я ведь не смогу,
Но хочу с тобою, тихо пошептать,
С другими общаться, совсем ни к чему,
Только ты родная, сумеешь понять.

По небу зарницы, месяц молодой,
Ведь отойдёт осень, погрузишься в сон,
Раздели берёзка, все мысли со мной,
Уж вдвоём зимою обретём покой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020

Ніна Незламна

Чи то морда…

Чи то морда, чи лице,
Чи, як міх, товсте пузце,
Аж так трусить підгорля,
А язик, мов щось муля.
Ой, послухати, аж жах,
Раптом бабу, узяв страх,
Що твориться, це у нас?
В телевізорі, мов сказ,
Ресторани у біді!
А що ж бідним вже тоді?
Хазяї ж – олігархи,
Потайні вовкодухи,
Статки в доларах лежать,
Тож їх досить, примножать!
Хай потрусять гаманці,
В лихоманці надстрашній,
Поки ковід відійде.
Пузо хай, трішки спаде,
В телевізор, ледь влазить,
По каналах, всіх лазить,
Їх би пенсію просту,
Й мінімальну зарплатню.
Хай пізнали б те життя,
Що доводить до виття,
Тих сирІт і каліків,
Де купить й за що ліків?
Де ж тут людоньки правда?
Це ж країни вже зрада,
Люду знищення іде,
До провалля всіх веде,
Течуть сльози – не спинить,
Як на світі… далі жить?

24.11.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896028
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Білоозерянська Чайка

Сніг, що не чекала…

Світ зомбований КОВІД, війною,
Де скажіть, надію брати й силу?
Інеєм вже душі наші вкрило –
То ж не дивно – скроні сивиною.

Я знайду твій номер в телефоні –
І зустріну в глибині вокзалу.
Срібло у волоссі ще терзало,
Та рука була в твоїй долоні.

Піниться вино у нас в бокалах,
Знов троянди білі у вазоні…
Паморозь, що посріблила скроні –
Все в думках, як сніг, що не чекала.

Все життя, як спринтер в марафоні,
Кожен з нас у перегонах різних.
Тане сніг в теплі – але запізно –
Грає віртуоз на саксофоні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895970
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Білоозерянська Чайка

Дитинство з мильної кульки

Пускало мильні кульки дитя в лузі,
В них – спогад – ми прийшли по кропиву,
Її збирає заклопотана бабуся,
Для неї кращі кущики дивлюся –
Бабуся – в рукавичках… голіруч не рву.

Укриті листя й стебла волосками,
Добряче жалять руки, мов вогні.
Та борщ із вітамінними листками,
З сметаною, яєчними жовтками –
Корисний людям для здоров'я навесні.

Милують око коси у берізки…
Я рву в мішечок зелень для кролів
та для вертлявої малої кізки,
Дідусь для мітел нарізає різки,
І гріють пахощі духмяної землі.

Веселка виграє в дощу краплинах,
Як в бульбашках, на різні кольори.
Весняне сонечко пече у спину,
Я - безтурботно-радісна дитина,
Ліс-молодняк стоїть... що зараз весь старий.

… Вже вдома борщ бабусин вистигає...
Скоринка хліба з печі запашна...
І пахнуть звіробій та м'ята в чаї...
Як шкода, що з життя тепло зникає –
Мій спогад - кулькою намріяна весна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895772
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Щастя поруч

І восени очікує на розі радість.
Туманно-сіра пелена недовго.
Поглянь крізь сум, через скляну віконну раму:
Вирує чарівна миттєвість долі.

Рум*янець листовий і полум*я калини.
Кружляє сухозлітка - вітер грає.
Не клином білий світ зійшовсь, не гострим клином,
У виборі щаслива, ти ж не бранка.

А він не той, яким тобі здавався зразу.
Душа споріднений відчує порух.
Минулого відносить вітер мнимі фрази.
Ти придивись уважно: щастя поруч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896020
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Маг Грінчук

Багато остиглих слідів

Людські серця сповнюються священним трепетом зайвим,
Коли переступаємо пороги джерел культури.
Проходимо в урочистому мовчанні їх залами,
Де зберігаються священні реліквії з натури.

Які розповідають про далекі, давні вогнища,
Про перші поселення, про славні подвиги пращурів,
Про давніх гончарів, хліборобів, зброярів, воїнів.
Не воскресить минулий час, як сльози розгублених фраз.

Сама мати-земля розкриває для нас своє лоно.
Показує мечі й рала, луки й стріли, серпи й сокири.
Вже скільки стежок слалося та щось зосталося, зійшло,
Де не по добрій волі - по неволі не тримався мир...

Пригашені подій вогні...В землі заховані віки.
У спіненій хвилі були східно - слов*янські племена.
Багато остиглих слідів та вільні, глибокі думки.
Нам до вподоби пошук. Хіба потрібна клята війна?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896003
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

В кохання я з минулого іду

В кохання я з минулого іду,
Щоразу зустріч нашу уявляю.
Та все стежини теї не знайду,
Хоч дуже, дуже так тебе кохаю.

В кохання я з минулого іду,
У весну, що квітує потрапляю.
Я разом з нею цвітом зацвіту
І буду шепотіти, що кохаю.

А коли літо доторкне теплом,
Тебе у ньому я шукати буду.
У небі птаха помаха крилом,
Душа моя й тоді кохати буде.

Осінній день вже пожовтив листок
І дощиком на землю сльози впали.
А я іду шукаючи місток
І кущ калини поруч не зів'ялий.

В кохання я з минулого іду,
Вже іній припорошив мої скроні.
Все ж вірю, що тебе таки знайду
І ти мені простягнеш ще долоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896022
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поруч з нами наше щастя

Ясні зорі, чисті роси
І твої кохана коси.
Що їх вітер розплітає,
Тихо пальчиком торкає.

У шовкових, ніжних травах,
Заблукався хтось в дібровах.
Лиш "Ау!" - лине луною,
Над моєю головою.

Пахнуть чебреці і м'ята
І трава, ще не прим'ята.
В тиху ніч відпочиває,
Там кохання нас чекає.

Обійме воно за плечі,
Подарує двом цей вечір.
Смак п'янкого поцілунку,
Буде зводити рахунки.

Ми зігріємось любов'ю,
Ти і я - нас лише двоє.
А над нами зорі рясні,
Поруч з нами наше щастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895770
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 24.11.2020

Льорд

Дні. Меланхолійне

Є таємниці яких я ніколи не зрозумію
як обертається земля навколо сонця щодня на 3 хвилини швидше
як помирають люди як почасти кладуть слухавку або повертають за ріг
майбутнє це великий обман
ми не можемо знати чого не можемо знати
але ким би ви були і ким би не був я це ви зробили мене таким яким я є

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895810
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Зелений Гай

Тільки у снах.

І

Падаю, падаю, падаю,
А чи взлечу?
Чи не занадто за взлети
В житті я плачу?

Всім догодити чи стане
На це в мене сил?
З часом здобутки усі
Обернуться на пил.

ПРИСПІВ:

У снах тільки я у тім краю
Де щастя, як воду з долонь своїх п'ю
І втішений цим сам собі усміхаюсь
Та все це минає коли прокидаюсь.

ІІ

Падаю, падаю, падаю,
А чи взлечу?
Чи не занадто за взлети
В житті я плачу?

Мрії здійснились. Проте
Чи щасливим я став?
Мало завжди чомусь
Скільки всього б я не мав.

ПРИСПІВ ТОЙ САМИЙ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895809
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Маг Грінчук

Із часу в час

І скільки ж слів у сучасній рідній українській мові?
Заспокойтесь, та навіть чоло не морщіть задумливо.
На це питання ніхто не відповість. Не думайте-
Ні академік, ні мовознавець, ні вчитель чудовий...

Ніхто! Мова формується протягом сонячних віків,
Бо кожне покоління збагачувало її красу,
Передавало могутній скарб нащадкам із часу в час.
Хіба можливо порахувати всі слова - звуків вплив?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895819
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Маг Грінчук

Там живуть надії

"Хворих" людей породжує хвора й здорова культура.
Чи буде порочна природа людини подолана?
Може, людство вже приречене йти дорогою тупо,
По якій рухалось так протягом історії довго...

Запитаймо себе:"І звідкіля причина хвороби,
Та симптоми зла в духовному організмі істоти".
Не реакція це на інфекцію великих грошей.
Це дефект задатків, здібностей людини. Він поточний...

Простір моралі не зніметься і зі смертю істоти.
Кожній людині все ж доведеться стати перед Судом.
На якому вона звітуватиме Богу стоячи.
Жаром совісті палає покарання... Муки довгі.

Дику ніч розвіє звіт і зжене байдужий смерті жах,
Щоб життя всміхалося чарівно для добрих, чесних дій.
Лиш під променем добра, щоб виступали сльози на очах.
Ніби зорі, звуть слова: "Де правда, там живуть надії".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895806
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Білоозерянська Чайка

Примха

[i]Ніби тінню йду небувалою,
Підкрадаюсь ходою тихою,
Стрілки часу так повертала я,
Де назвав ти своєю примхою.

Тільки в снах все – неконтрольоване:
Б’є кохання знов лихоманкою.
У тобі вже навік вмурована,
В серці слабкістю, забаганка я.

На шляхах, що ідуть зиґзаґами,
Ти зі мною за руку подумки.
Кличе голос мій...чуєш? Птахами...
А сніжинки ті – мої родимки.

І коли стають болі дикими –
Будні скриють їх... за гримасами,
Стогін серця… німими криками…
Зойк розпачливий - поза часом ми...

Знов напружилась атмосфера вся -
оточу тебе у тумани я.
Так, дивацтво я… так, химера я…
Та лишилася все ж коханою…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895920
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Білоозерянська Чайка

Сміявся сніг…

Немов красивий, нетривалий сніг
Затримав сонце в риболовній верші,
Палкі чуття, що склав мені до ніг,
Для мене пастка… й жертва я – не перша.

Зірвав у серці справжню заметіль,
І рвалась я, обманута, з капкану,
Бо фальш накрила почуття святі,
Відлига сліз… старі пекучі рани…

Ти щез із першим сонця промінцем,
Пухнастий сніг – міраж? А чи примара?
Згоріло серце в почуттях живцем,
І плакала розрадниця-гітара.

Під перебори ниткою журби
Свої я вірші в вершу заплітала,
Щоб перший сніг так душу не губив,
Чуттєву, ніжну, ніби сонця спалах.

Сріблився іній… пристрасть в дзеркалах…
На погляд твій закоханий так схожа…
Я знову все коханню віддала, –
Сміявся сніг щасливо з огорожі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895828
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Білоозерянська Чайка

Зимовий романс

Кохання серця втрачено без шансів,
Не стріну я тебе за ворітьми.
Виводить вітер за вікном романси
Для гордої, холодної зими.

Душа моя змагається із вітром,
І хоч пройшло уже немало літ,
Зворушливий мотив ніхто не зітре,
Лунає самотою скрип воріт…

Зима печально у вікно загляне:
- Невже мені болить іще старе?
Повіє знову затишком різдвяним,
Смарагди-очі сяють між дерев…

З минулого дзвінок закалатає,
Згадаємо намріяні дива.
Кохання незабутнє і безкрає,
Глінтвейн духмяний з присмаком Різдва.

І пише вітер про кохання станси –
Розбити хоче він зимовий лід.
Знаходять відгук у душі романси,
Здається, ти стоїш коло воріт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Край вікна горобчик

Край вікна горобчик примостився,
Труситься сіренький - вже зима.
Чом же ти, маленький, зажурився?
Не сумуй, хороший, задарма.

Бачиш, он насипала зернятка,
І кусочок сала на обід?
Де твоя матуся, де твій татко?
Я врятую від зимових бід!

Дивишся ти пильно в мої очі,
Я дивлюсь в засмучені твої.
ВІдчуваю - серденько стукоче,
Негаразди всі забудь свої.

Ну ось бачу: ти мені повірив,
Клюнув зЕрно, знявся й полетів.
А душа не знає болю міри...
Просто, ти не знаєш люських слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895775
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2020

Волинянка

Козацька доля

Життя малює власні візерунки
На чистих аркушах рожденних нині доль…
І, як відьмак, в казан вкидає трунки,
Сховавшись в тінь опівнічних тополь

Сполохано ховається за хмари
Рогатий місяць – видно – молодий.
Спить божий день, тиняється без пари
У чистім полі коник вороний.

Й козак не спить – така козацька доля -
Попід зірками прокладати шлях,
І приручати рідне Дике поле,
І на коня сідлати власний стах.

Коли життя заварить казан зілля,
То пити залпом, наче раз живеш.
Нехай на ранок встанеш, як з похмілля,
Радій, що встав, радій, що не помреш.

І так щораз, лиш молодик на небі,
Літопис доль складає вартовий.
Та козаків все менш стає далебі.
А ти козак? Скажи, хто ти такий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895884
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Ніби все про осінь написала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PcvkFhccg2g

[/youtube]
Ніби все про осінь написала,
І хвалила так, як це могла.
Всі слова найкращі вибирала,
А вона від радості цвіла.

Кинула пелюстки білих вишень,
Жаль бузок не встиг ще розцвісти.
Вірите? Скажу без перебільшень,
Намагалась у весну ввести.

Але ця весна була недовга,
Морозець ранковий припинив.
Не була зими це перемога,
Хіба цим мороз тут завинив?

Це зима зробила першу спробу,
Та все стало на свої місця.
Знов помилку робить осінь грубу:
Зиму дуже рано так впуска..

Покидають, може, її сили,
І що буде, їй це все одно.
Може, в гості просто запросила?
Що казать? Чекала так давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895691
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020

Ніна Незламна

Хай кохання…

Хай кохання… не припаде сивиною ,
Любий знаю ми завжди вірні з тобою ,
Як земля наша й сонце в неба сині,
Почуй, коханий, мусимо стати сильні.

Хоч проливний дощ та страшна громовиця,
Ти дужий, поглянь - я ж славна молодиця,
Не зрадь жадану, ніжну, жіночу красу,
Пригадай милий, ти розчісував косу.

Немов дитя, обняв, тихенько колисав,
А соловей… нам вкотре весело співав!
В небесній гойдалці… зірниці яскраві,
Надіюсь, жду, від тебе слова ласкаві.

Хоча до нас, пані осінь завітала,
Чи ми бажаєм? Серця не запитала,
Встеля тумани, вже осінь при дорозі,
Я тебе стріну та й всміхнусь на порозі,
Не хочу ним, щоб кохання покривалось,
Хай би назавжди, весною залишалось.

22.08. 2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895670
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020

Білоозерянська Чайка

Сеньйора

Колись була закохана, гаряча,
У погляді – чуттями пломеніла.
Але, мабуть, така у мене вдача,
Весь світ тепер холодний, сніжно-білий –
Так за кохання ти моє віддячив.

Кришталь студений ліг на голі плечі,
На шиї – засрібліли діаманти,
Лиш холодом спинила кровотечу,
(І не було в Сеньйори варіантів!)
Мій спокій – це суцільна холоднеча.

У кризі почуття живуть заснулі,
А сльози, що кипіли безборонно,
Перетворились в сяючі бурулі.
Тепер із них коштовна ця корона.
Вона – єдина згадка про минуле.

Більш не шукай в очах моїх прозорих
Емоцій, світла, що раніш горіли,
Вже наді мною їм не взяти гору.
І стережися зимний погляд, милий, -
Враз зраджена краса зітре на порох.

… Той сніг тепер в душі, у серці й тілі,
Бо я – Сеньйора…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895585
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020

Білоозерянська Чайка

Різдвяна казка

Викради мене, благаю,
Від усього світу потай
В казки лісову дрімоту,
Де снігів блищать полотна –
Хай хатинка стане раєм.

На замріяній поляні –
Дім мисливський обігрітий,
Що сріблиться оксамитом,
В богатирських сніжних вітах
Справдить мрії всі різдвяні.

Ти поцуп мене у буднів
У чарівне царство снігу
І влаштуй душі відлигу –
Запали камін наш тихо.
…Я і ти – в краю безлюднім…

У різдвяну ніч кохання
Все відійде другорядне:
Почуття нам не підвладні,
Ми з тобою безпорадні
В мріях чарівних, незнаних…

Раю не знайти на мапі –
В казки ж бо – нема адреси.
Тільки нам знайомим рейсом
Хижка, ніби з піднебесся,
Нас зустріне в сніжних лапах.

На Різдво в казковім краї
Сосни чепуряться в іній,
Й гріє двох – тепло каміна.
Мій коханий, мій єдиний!
Викради мене, благаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895560
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Рожевий сон

Мене ти закохав миттєво в себе,
І закрутилася жіноча голова,
І не перечило рожеве небо,
Лились єлеєм ніжності слова.

Від тебе не чекала обіцянок,
Зі спалахом у казку ми ввійшли.
Яким святковим був щасливий ранок,
Бо під вітрилами рожевими пливли.

Феєрія: чудовий сон відбувся.
Мені натхнення й радість дарував.
Рожевим осінь ще фарбує будні.
А може, ти насправді закохав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895555
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020

malinka

Земля.

..Знедолена і зболена земля..
Затоптана століттями й роками
Від кроків, часто зроблених не нами,
Весною все пишніше розквіта.
Так усміхатись вміла тим пісням,
Що линули птахами попід хмари,
Коли її мечами розтинали
Й кістками засівали, мов терням.
Розгублена і спалена вона
Стелилась все під ноги килимами,
Зосталась для нащадків письменами
І матір'ю для кожного зерна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754896
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 21.11.2020

Катерина Собова

Хто порадив?

З чоловіком уже зрання
Завелась чогось Агата,
Після сварки й дорікання
Запитала у Рената:

-Ти казав, що хтось порадив
Саме на мені женитись,
Був ти цьому дуже радий,
Навіть не схотів учитись.

Хоч дівчат було у тебе,
Як тих мух на купі гною,
А пораду ти послухав –
Одруживсь тоді зі мною.

-Я уже не пам'ятаю,
Радив хто, моя Агато,
В мене на той час, я знаю,
Ворогів було багато.

Тоді важко всім жилося,
Я старавсь у мирі жити,
Та комусь із них вдалося
Мені добре відплатити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895536
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цінний подарунок

Подзвонив Дмитро Галині,
Іменини в неї нині.
Галю, я прийду до тебе,
А вона йому:"Не требе!"

Ну тоді тебе вітаю.
Щастя, радості бажаю!
А дарунок собі лишу,
В Галі голос став тихіший.

Дмитре, а що за дарунок?
Перш за все мій поцілунок.
Дарувать хотів машину...
Він сказав й слухавку кинув.

В Галі серденько забилось,
Голова заморочилась.
Постривай! - вона кричала,
Та у слухавці мовчало...

Набирати стала Дмитра,
Вона ж жінка дуже хитра.
Та гудки були короткі,
А слова такі солодкі.

Вирішила йти до нього,
Вийшла швидко на дорогу.
Та зустрілася їй Зіна,
Продавчиня з магазину.

Вони двоє привітались,
Слова чомусь заплітались.
-Ой привіт, люба Галинко!
Радісно гукнула Зінка.

Це куди ти поспішаєш,
Що, мене не привітаєш?
День народження у мене,
Жде Дмитро он біля клена.

Хоче дуже привітати,
Цінне щось подарувати.
Вибачай, не маю часу,
Ось несу вино й ковбаси...

В Галі серце чуть не стало,
На ходу зметикувала.
-Не спіши ти дуже Зіно,
У руках його картина.

Він її дарує всім
І дорослим і малим.
Маляр він на все село,
Зінки так, як й не було...

Галя бігла до Дмитра,
Враз машина загула.
В ній сиділа Валентина,
Запізнилася Галина...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895546
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь тихо прийшла

Відспівало літо дощами і грозами,
Відзвеніли пісні солов'їні в гаях.
Залишилися сльози на травах росами
І тумани сховалися десь в берегах.

Осінь тихо прийшла і торкнулась до всього,
Прохолодою ранок дихнув нам в лице.
Впало листя із сумом у скверах під ноги,
Нанесла́ позолоту вона олівцем.

В кольорах різнобарвних ліси майоріли,
Доторкалося сонце промінням ще їх.
У садах хризантеми осінні раділи,
Дарувала дарунки свої, осінь всім.

Над землею птахи із прощанням кружляли
Їм летіти так довго у теплі краї.
Із небес, суму звуки до нас долітали
Бо не кожен повернеться з них навесні.

Ось така вона осінь, без неї не можна,
Кожен місяць її подарунки шле нам.
Вона серед сестер, мабуть сама заможна,
І гордиться тому, своїм добрим ім'ям...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895452
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 20.11.2020

Lana P.

ДЕ ТВОЄ СЕРДЕНЬКО, ОСЕНЕ?. .

Де твоє серденько, осене мила?
В листі опалому, з вітром на крилах?
Може, в хмаринках, що сіють дощами,
У прохолоді, що кріпне ночами?

У позолоті гаїв, парків, скверів,
Між поетичних творінь на папері?
Може, сховала в туманну водичку?
Де віднайти, як розвіяти мжичку?

Пильно вдивляюся в далеч незриму.
Раптом побачила осінь без гриму,
Що простягнула печаль на долонях,
Серце відчула — в моїх б’ється скронях! 8/11/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895432
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 20.11.2020

Valentyna_S

Від самого рання й весь день до смеркання

На синьому плюші князь-місяць щербатий
приліг відпочити, а може, й поспати,
та зовсім сердезі сьогодні не спиться,
бо кличе Велика щораз Ведмедиця.
—Дивися, сусіде: забрьохана осінь
бреде по калюжах, а ноги-то босі.
Від самого рання й весь день до смеркання,
як та чорнороба. Яка з неї пані?
У праці горьовій зносилась одежа…
Часу не марнує й за часом не стежить.
Колись допізна так колгоспниці в полі
собі на руках гартували мозолі:
гектари сапали, пололи, збирали,
прийшовши додому, варили і прали,
добра научали синочків і доньок,
їм болі здували з колінець й долоньок —
від самого рання й весь день до смеркання—
ще й призро їх звали бабами, не пані.
—А чим ми могли їм зарадить з тобою?-
зітхнув-крякнув місяць й накривсь з головою.
Колише в візку ведмежа Ведмедиця:
—Ой, люлі, маленька, тобі чом не спиться?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895412
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 20.11.2020

Маг Грінчук

Пандемія і криза…

Зникло уявлення, що правильно, що неправильно.
Перекреслена мораль. Знищення свого народу...
Демократія в країні - шляхом сили різних справ.
Ситуація поклала край на людській свободі.

Тут несправедливість інститутів влади на виду.
Аномалії, проблеми, очевидні помилки...
Елемент довіри в Україні, лиш несе біду.
Починати ми вже повинні з чогось не з під руки...

Батьківщина на межі монетарної бідності.
В колапсі політичний цикл. Пандемія і криза...
Уряд далекий від європейського рівня гідності,
В нас відсутність верховенства права, знов життю ризик.

Наші страждання, утиски і небезпека, війна.
Рабського тління темінь життя совість не збереже.
Справ сповна, щоб наш народ нерозривно поєднати.
Україно... Могуття твоє дихать повинно без меж!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895411
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 20.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Зима ввірвалась в осінь

Увечері накрапував холодний дощ.
Зима ввірвалась вранці в пізню осінь.
Блискучим льодом вкрила раптом простір площ.
Міцний зціпив деревам іній коси.

А сонце блякле десь сховалось у журбі.
Кіптявість сіра розповзлась по хмарах.
Здається, час призупинив свій звичний біг.
Зима лиха проникла через шпари.

Завмерли квіти. Кущі у сні морознім.
Трава сріблясто ніби заніміла.
Замовкла осінь - зими страшні погрози.
Пора, мабуть, згортать осінні крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895462
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020

Леонід Луговий

Алла

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XMsftyNWKXE[/youtube]

Подрузі дитинства до дня народження:

Постукує поїзд, несеться по рейках,
Описує плавно дугу.
А з книжкою поряд вмостилась тихенько
Подружка моя на лугу.

Згорнулися квіти... На білій сторінці
Оранжевий промінь погас.
Читає школярка, сидить наодинці,
Четвертий закінчує клас.

Промчалися роки... Відлунюють кроки...
Бруківкою Алла іде.
Пливе по алеї... І спогад від неї -
Ну, просто, не скритись ніде.

Їй в залі святковій присвячено рими,
В околиці - трель солов'я...
І гордо на площі хизується в Римі
На шпильках подружка моя.

Синіють фіалки... І падає листя...
Коротшає наша свіча.
А поїзд по рейках біжить в передмісті
І книжку читає дівча.

Планета по колу вертається знову,
Втридцяте заходить на круг;
Несе по орбіті подружку зіркову,
Найкращу з дитячих подруг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895434
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020

Леонід Луговий

Алла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895434
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020

Білоозерянська Чайка

Панна

Чи вимір різний в нас, чи площина,
Зоріє світлом поле капелюха -
Ваш погляд, від якого бракне духу,
Мов промінь сонця, дивна дивина...

У золото зухвале я пірну,
В алмазний погляд рис святих, тендітних.
- Вся справа – у брилі, – припустить вітер, –
Він створює спокусу чарівну.

Як пустотливі вії ведуть гру –
Танцює почуттів кардіограма.
Прошу, зніміть свій капелюшок, Дамо,
Бо я від чар тих, ангельських, помру.

Граційний жест – убору не стає –
Шовковим блиском шаленіють пасма,
Я розумію, почуття не згасли,
І загадка – в тій Панні саме є…

Переклад з російської:

Дама в шляпе
Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.

Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…

Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.

Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть… ID: 883445

(Картина - Elzbieta Brozek.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895454
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020

Ніна Незламна

В гонитві за щастям ( проза)

Тікала ніч… Світанок немов птах, наперекір темноті, розправив крила. Мережки сині, зелені, фіолетові й золоті вигравали по краю неба, освічували частинки землі, в осінньому вбранні.
Їх мерехтіння проникає через скло вікна. Падало на ліжко в кімнаті, де спав Сергій. Торкалися його очей, пробуджували, пестили обличчя. Очі не хотіли відкритися, потягнувся. А чи він спав, а чи не спав, так і не міг зрозуміти, хвилювався, боявся проспати. Але відчув в собі силу, як добре, все ж таки трохи відпочив. Відкривши очі, вслухався в тишу. За зачиненим вікном просинається село. Чути тихий переспів півнів, за мить вже голосніший, напевно під самим вікном. Таке воно сільське життя, зовсім інакше чим міське, тільки подумав, як з іншої кімнати донеслося тихе шарудіння. Вмить, крізь щілину дверей, пробилося світло, видно хтось проснувся. Ледь відчинивши двері, показалася голова Миколи, тихо гукнув,
-Гей друзяко! Пора вставати. Підйом! Автобус не чекатиме. Ти не дивися, що темно, перший автобус о п`ятій сорок. Чи передумав? А може й справді поїдеш пізніше?
Сергій, поверх блакитної сорочки, натягував синій светр, як хлопчисько, підскакував то на одній нозі, то на другій.
-Н і - ні, де ти бачив, запізнюся в інститут, студенти скажуть загуляв.
Микола посміхаючись, запитав,
-Що таку думку про тебе мають? Цікаво і чого це? А може ти змінився? Мовчиш про свої холостяцькі походеньки.
У відповідь, зішуривши носа, усміхнено, протяжно,
-Так кожен по собі судить, часто, після бурних вихідних, в аудиторію приходять напівсонні.
Вони прощалися надворі. Сергій в дипломат для документів поклав « тормозок».
- Дякую! Та я б в їдальні перекусив...
Микола заперечив,
-Чого ти? Це ж домашнє все. Шкода, ні яблук, ні груш не хочеш взяти. Досить скромничати, ми ж як рідня, за плечима шість років навчання. Сам вчора згадував , як останній шматочок сала та одне яйце ділили на двох. Таке було студентське життя в гуртожитку, інші й не повірять, що інколи навіть недоїдали.
Поклавши на плече руку, продовжив,
-Ти вже наступного разу приїжджай з коханою! Скільки можна жити одному, дивуєш, скромний, як дівчисько. Вперед козаче, будь сміливішим, час летить!
Теплі обійми, стискання рук. Сергій на прощання кивнув рукою, придивлявся на стежку.
Микола дивився вслід товаришу.Так – так у кожного своє життя. У мене дім є, сім`я, землі добрий шмат, господарство на славу, а що він? Все сам та й сам, хоча й від інституту кімнату має та все ж напевно сумно одному, а роки летять. Щось не так в ньому, можливо тому, що виріс в дитбудинку. Боїться одружитися, взяти відповідальність за сім`ю. І їсть так мало, як ота кицька. Такий, як був скромний , такий і залишився. Дивно, он студенток в інституті, яку хочеш вибирай . Невже жодна з них не могла спокусити? Тьфу ти, що то за думки.
По тілу відчув легке тремтіння, глянув назад, окинув оком навкруги,
-Ух … прохолодні ночі, що то осінь.
Посміхнувся від думки, що догнала його, йду до Світланки, нехай зігріє. І все ж краще коли в ліжку не один, як перст, а таки вдвох тепліше.
Сергій поспішав… Час від часу, ліхтариком телефона освічував стежку, по якій йшов. До траси кілометра два, не менше. Дорогу знає, коли навчалися в інституті, влітку не раз гостював, допомагав сіно косити. Час підганяв йти швидко, а думка думку опережає, одна одну доганяє. А Микола молодець, директор школи й математику викладає. Гарну дружину собі знайшов, ще й з будинком. Славна жінка, вчитель початкових класів. Ще й ім`я таке гарне – Світлана. Вона і справді, як світло, яке іще й несе тепло . Саме так він відчував своє тіло при спілкуванні з нею. А очі, як волошки, красиві, балухаті. Молодець Микола! Немов підводив риску.Як добре, що я навідався, приймають як рідного. Та й молодість приємно згадати!
На душі стало тепло, переводячи подих, зупинився, відволікся від думок. На мить задивився на край неба, світанок вигравав кольорами веселки. Тоненьке сонячне проміння здіймалося вище, освітлювало небо. Мов щастям наповнилася душа, кивнув рукою, наче привітався з світанком й прискорив ходу.
Біля зупинки людей багато. Автобус»ПАЗ» під`їжджав на невеликій швидкості. Люди юрбою кинулися до відчинених дверей. Сергій стояв в стороні, спостерігав за посадкою пасажирів.. Подивитися.... поневолі посміхнешся, люди один поперед одного, товкаючи, заходили в автобус. В місті теж автобуси їдуть битком набиті, але люди поводяться більш стримано. Мабуть, якби записав на телефон та згодом показав їм, напевно б самі з себе сміялися. Правда товклися, поспішали люди та в той же час їх обличчя усміхнені й задоволені. Напевно знають один одного, зробив висновок. Майже всі віталися з худорлявим водієм, років п`ятидесяти.
В автобус зайшов останнім. Лише два вільних місця залишилося, що навпроти всіх пасажирів. Не комфортно, але вибору немав, мусив присісти на одне з них і відразу відчув на собі проникливі погляди оточуючих. Мабуть дивуються, хто я і звідки? Видно, що для них чужий, ще й всівся перед всіма, як більмо на оці. Навпроти нього, в чорній пошарпаній курточці, сидів щупленький дідусь з ясними очима, лівою рукою тримався за опухлу щоку. Напевно до стоматолога, ледь скривившись, поспівчував старому. А поряд з ним, в світло-коричневій куртці, сиділа повненька жінка років тридцяти. Вона двома руками тримала кошик з червоними, пахучими яблуками. Між її ногами стояла сумка, з пластиковими пляшками молока. Вона весь час смикається, намагалася ногами притримувати її, щоби часом не впала. Сергій зніяковіло дивився в вікно, але запах яблук приваблював до себе. І він знову любувався ними. Не можливо було не помітити з під курточки пишні груди жінки, сяючу шкіру, красиву шию. Раптово відчув прилив крові до обличчя, стало жарко. Зненацька жінка тихо кашлянула від несподіванки, аж здригнувся. От йолоп, куди дивлюся, напевно помітила, ото осоромився. Вона поправила комір курточки і трохи нахилившись до нього, запитала,
-Вас пригостити яблуком?
На мить розгубився. Очі забігали, як в полохливого зайця, під носом виступив піт. Зніяковів, боявся заперечити, прямим поглядом подивився й тихо до неї,
- Дякую, ні! – витерши хустинкою піт під носом, продовжив,
- Просто вони так пахнуть, поневолі подивишся. Такі великі, з блиском, напевно соковитий сорт.
Сказав і відразу ж повернув голову до вікна. Але не помічав, що за вікном, замислився. Красива жінка, як соковита ягідка, пощастило якомусь чоловіку. Рудий колір волосся підходить до горіхового кольору її очей. О, але ж і в мене такий самий колір очей. Тільки в її очах є зірниці, напевно весела молодиця. Мені б таку дружину, нехай і сільську, навіть з дитям, якщо доля не склалася. Серед студенток такої і не бачив.
Водій різко зупинив автобус, відчинив передні двері. Повна жінка циганської зовнішності, з маленькою чорною сумкою в руках, ледве спромоглася піднятися по сходах в автобус. Вона відразу привернула до себе увагу. Доволі великі, золоті сережки кільцями торкалися коміра чорної куртки. Піднявшись, обурена, грубим голосом бурчала,
-І чого гнатися? Тож зупинка! Чи ти мене не помітив?
І продовжила бурчати про щось на своїй мові.
За мить рукою товкнула Сергія в плече,
-Пропустіть, я хочу біля вікна сидіти.
Відразу до неї відчув неприязнь; от циганка, наглість – це перше, на що здатні такі люди. Здвигнувши плечима, хотів встати, жіночка навпроти нього віддвинула ноги. Її сумка з пляшками молока впала йому на ноги. Вона миттєво посунула кошик до дідуся,
- Ой!- вирвалося з її уст і кинулася до сумки.
Сергій не міг залишитися байдужим, майже одночасно з нею, ледь нахиляючись, потягнувся рукою до сумки. Саме в цей час сіпнувся автобус, вони стукнулись головами.
Дідусь тихенько засміявся.
Ой,- жіночка подалася назад, приклавши вказівного пальця правої руки до пишних губ,
-Вибачте!
Приснула зі сміхом. Мусила долонею затулити уста, щоб не розсміятися вголос. У відповідь, Сергій позирнув і з посмішкою на обличчі, підняв сумку. Циганка, чимось схожа на квочку, сідаючи на сидіння, щось бурчала собі під ніс.
Сергій взяв сумку і поставив між своїми ногами,
-Хай тут стоїть, так надійніше, а ви краще кошик тримайте, а то загрузили дідуся, він же такий немічний.
Кров кинулася до її обличчя, почервоніла, подякувала. Цікаво – подумав він, не заперечила і чого червоніти, чого соромитися?
Через пару зупинок автобус був переповнений. Людей напхалося, мов оселедці в бочці. Сергій відчував її погляд на собі. Поневолі й він сам, час від часу, немов вивчаючи, дивився на неї. Раптово загарчав мотор автобуса , від зупинки всі різко сіпнулися.
Водій рукою погладив лисину й голосно,
-Цього тільки бракувало!
Він вийшов з автобуса, за допомогою важеля відкрив капот. Декілька секунд роздивлявся, щось мацав руками й захлопнувши його, повернувся на місце. Знову намагався запустити двигун, але той не піддавався, гарчав і знову глух.
Водій із заклопотаним видом обличчя, попросив всіх вийти. Попередив, що великі речі можна залишити на місцях, йому треба хвилин двадцять - тридцять, щоб розібратися в чому справа.
Люди закопошилися, один перед одним поспіхом виходили з автобуса.Хтось хустинками витирав обличчя, хтось позираючи на інших, застібає куртки. З натовпу чийсь чоловічий голос гучно сказав,
-Оце так поїздка! В автобусі - ніби в бані побував. Добре, що зупинилися, хоч піти свіжим повітрям подихати.
Сергій стояв неподалік від автобуса, у метушні не зрозумів, загубив ті красиві очі, де поділася? Роздивився довкола. На заході в небесній далі, як валики, виднілися білі хмари. Зазолотився схід, посміхалось ранкове сонце, пестив обличчя легенький вітерець. По обіч траси невеличкі пагорби покриті майже сухою травою. А далі кювет, за ним чорніло зоране поле.
Він почував у душі своїй невиразне хвилювання, очима шукав її. Згадав чиїсь слова »Кажуть життя мудре, само все ставить на свої місця».
Побачивши її, немов гора скотилася з плечей, дала перевести подих. Вона на пагорбку розстелила ряднину і озираючись, присіла на неї. Здивувався, адже не тільки вона , а й інші сідали прямо на траву. Щоб не привернути уваги, до неї йшов не поспішаючи.
Вона вже кусала бутерброд з смаженим яйцем. Побачивши його перед собою, зашарілася. Від здивування кліпала округленими добрими очима, швидко проковтнула їжу й до нього,
-О, ви теж вийшли! Присідайте, в мене і для вас знайдеться бутерброд,
З кишені куртки витягнула прозорий поліетиленовий пакет з бутербродом. Сміливо зазирнула в очі й мило посміхнувшись, запропонувала,
-Беріть! Не соромтеся, я - Ольга з Кудієвець, не бійтеся він без чарів.
Хіба встоїш перед такою спокусою, адже не снідав, добряче зголоднів. Ще в автобусі на нього подіяв запах яблук, якби ще раз запропонувала, можливо б і не відмовився. Догнала думка; цікаво, поводиться, як незаміжня, ще й мова про чари.
Вона з апетитом жувала свій бутерброд, іншою рукою, наполегливо подала йому пакет з бутербродом...
Він помітив, що вона без обручки, запитав,
- Де ж тут присісти?
-Та не бійтеся, я не кусаюся, ось поруч, на ряднину. Ви не дивіться, що вона старенька, але ж чиста. Це я, на всяк випадок, при собі в сумці з молоком ношу.
Задоволений запрошенням, присідаючи поруч,
- Тоді вже й познайомимося.
Витягнув шию, як журавель, озираючись, взяв пакет,
- Дякую! А ви смілива жінка Олю, мене ж звати Сергій.
І несподівано для самого себе випалив,
- Попереджаю я неодружений, а ви?
В обличчя вдарила кров і розтеклась по жилах, не зміг сказати більше й слова.Оце так вчудив.
Вона весело заговорила,
- Ой, де в селі порядного знайти… гарні чоловіки давно повтікали. Залишилися вдівці та чоловіки бальзаківського віку. А ви напевно в гостях побували, їдете з таким дипломатом, мабуть прямо на роботу.
Вона помітила з яким задоволенням він з`їв бутерброд. Подякував й похапцем здійнявся на ноги,
-О, вибачте, добре, що нагадали, мені треба передзвонити.
Неподалік, спілкувався з колегою по кафедрі, попросив підмінити. На якусь мить замріявся, погляд ліг на траву. В ній копошиться, швидко снував гніздо павук. Його думки, мов осіннє павутиння під краплинами роси й переривчастого вітру. Чи зможу я нарешті зважитися, зробити пропозицію, її провести, чи попросити номер телефона. Згадав слова Миколи й ледь посміхнувшись, підійшов до неї, подав руку,
-Думаю пора вставати, бачу наш водій руки витирає.
Вона відразу подала руку. За мить стояла навпроти нього, подарувала усмішку й примруживши очі,
-Ну то пішли, в такому разі треба поспішати. Мене мають зустріти, я на замовлення везу молоко і ці яблука. Якось на базарі продавала молоко,одна панянка скуштувала, сподобалось. Вже пів року спілкуюся з нею. Інколи яйця та дещо з городини замовляє. От і катаюся, трохи далеченько, але нічого, воно того варте.
Сергій рішучо взяв за руку,
-Олю, а якщо я вас сьогодні вкраду?
Розвернулась, пильно подивилася, заперечила,
-Та ні! Сьогодні я в них маю бути.
Люди не товкалися біля автобуса, вони йшли вервечкою, поглядом, підбадьорювали один одного.
Нарешті автобус рушив з місця. Дивлячись в вікно, Сергій розмірковував - цікава жіночка. Все сама розповіла, а от чому в них має бути сьогодні, не сказала.
Циганка помітила, що він часом задивляється на Ольгу. Ліктем ледь торкнула його й нахилившись до нього, тихо над вухом прошепотіла,
-Твоя удача!Дивись не впусти щастя, сміливіше хлопче!
Він лише посміхнувся й знову повернув голову до вікна. В осінньому вбранні мелькали дерева, кущі і багатоповерхові будинки. Цього всього не помічав, думав, як непомітно попросити в неї номер телефона. Відмовить – ні? А, як відмовить? Як наполягати? Тож при всіх не буду кричати, зачекай, не тікай!
Автобус плавно знизив швидкість, зупинився біля зупинки. Його хтось штовхав у плече, відволік від думок. Люди вже виходили з автобуса. Тільки тепер він помітив, що вони приїхали в місто. Ольга вже стояла біля дверей, за нею, розставивши руки, приготувалась до виходу циганка.
Почервонів від обурення до себе. От йолоп, прогавив! Як тут сміливіше діяти, тож не полізу по головах людей. Нарешті вийшов з автобуса, циганка немов чекала на нього,
-Доганяй своє щастя. Сьогодні твій день.
Довкола очима шукав Ольгу. Помітив її через дорогу, вона вже сідала в чорний Mercedes – Benz.
- Мій день кажеш, - тихо сказав про себе.
Йому пощастило, одразу зупинив таксі,
- Будь ласка за чорним мерседесом, якщо можна.
Молодий білявий водій привітно посміхнувся,
- Гаразд! Дивлячись який ти розчервонілий, емоційний,таке враження, що ти в гонитві за щастям.
Сергій хустинкою витирав змокріле чоло,
-Мені сказали , що сьогодні мій день.Тож все можливо, прошу не відставай!
Ольга в розпачі, через силу посміхалася до знайомого водія, дядька Василя, як вона його називала. А думки про Сергія; ну-ну,навіть номер телефона не запитав. Ой чоловіки - чоловіки, а говорив неодружений. На обличчі славний, чомусь здався заторможений, несміливий чи що? Але якби хотів краще дізнатися про мене,то б не дивився весь час в вікно. Фу -ти і чого придала значення цьому знайомству.Чи й варто міським вірити?
-У вас щось сталося?- перервав думки дядько Василь?
-Та ні, - вже відповіла веселіше і запитала,
-Ви мене на автовокзал завезете чи ні?
- О! Цього не знаю. Це залежить від того скільки часу пробудете в гостях. Маю їх сина до стоматолога завести, а в який час, не сказали.
Через хвилин п`ятнадцять, чорний мерседес заїхав на одну з вулиць на околиці міста. Зупинився біля красивого кованого паркану. За високими кущами троянд , виднівся двоповерховий будинок з білої цегли, з великими напів круглими вікнами, покритий черепицею з червоним відтінком.
Водій таксі ніби свиснув крізь зуби,
-Ого ця панянка з багатеньких. То, що тут зупинятись ?
Сергій розхвилювався,
- Так – так, почекаємо її тут. Але вона не з багатеньких, проста сільська дівчина, чи жіночка. Ти не хвилюйся, я розрахуюся.
- Вибач, але я довго стояти не зможу, за годину маю їхати на замовлення.
Вони обоє прилипли до вікна, Ольга швидко йшла вперед, за нею поспішав водій, в руках ніс торбу і кошик з яблуками.
Сергій розрахувався з водієм таксі, вирішив зачекати Ольгу. Він рухався вперед і назад по тротуару, розмірковував, як краще підійти до неї коли повернеться додому. Приблизно через хвилин п`ять, водій повернувся і мерседес швидко зник з очей. Мабуть безглуздо поводжуся, критикував себе. І чому було не гукнути її ?
Ольга в цей час, від господарки Олени отримала гроші, які вона була їй винна за два місяці. Жінка середньої статури, за віком трохи старша за неї, розповідала про сина, пригощала чаєм з тістечками.
Пройшло більше години. Від думки Сергію стало незручно, можливо хтось слідкує, а я петляю майже на одному місці. І сам не помітив, як відійшов на метрів п`ятдесят. Саме в цей час з`явився чорний мерседес і різко зупинився біля воріт. Він тільки й помітив, як Ольга рукою комусь кивнула, сідала в автомобіль.
На якусь мить оторопів, наче на нього хто вилив окріп. Закліпав очима, біг по тротуару, махав дипломатом і рукою, але ніхто його не побачив.
Завертівся дзигою, де знайти таксі? Але ж по таких вулицях рух автомобілів мінімальний, де тут йому взятися. …
Трохи заспокоївшись, розмірковував; мабуть виглядаю немічним ідіотом,це ж треба такого. Задавав собі питання - де вона швидше за все має бути? Вирішив добратися до автовокзалу. Через пів години, нарешті спіймав таксі. Він наскільки був схвильований, розчервонілий, що таксист,чоловік років сорока, здивовано подивився на нього. Зміряв з голови до ніг підозрілим і не дуже доброзичливим поглядом , запитав?
-Ви, що від когось тікаєте, чи когось маєте догнати?
- Ні шановний, давай швидше, доганяю своє щастя.
Обличчя водія відразу змінилося, засяяло усмішкою й веселим голосом,
- Проходили таку школу. Кажи куди їхати.
Сергій вже ні про що не думав, тільки про неї. Можливо й справді сьогодні мій день, змінити своє холостяцьке життя на сімейне. Шукав її. Обійшовши автовокзал навкруги, придивлявся до людей, що сиділи на лавочках. Намірився зайти в зал відпочинку та раптом, за плечима почув її голос. Ледь опустивши голову, з під лоба позирнув позад себе. Вона підходила до автовокзалу з тим самим худеньким дідусем, що їхав з ними в автобусі. Сергій став, як укопаний, прислухався до її слів,
- То ви тепер до доньки їдете, це добре. А я тут почекаю, може наш автобус відремонтують, то хоч останнім рейсом доберуся додому.
Перевівши подих, він різко розвернувся до них,
- Олю, а я думаю де ви пропали?
Вона не чекала на нього. Здивовано подивилась. Лише одна мить відчула, як величезна усмішка розплилася по її обличчю, очі засвітилися щастям.
Вони в кав`ярні… неподалік від автовокзалу. Обоє усміхнені, смакували Сергіїв »тормозок». Він розповів про себе, про друга Миколу. Трохи ділився поглядами на молодь, яким в інституті викладав математику. Дізнавшись, хто він за фахом, здивувалася. Цікаво, як це студентки загубили такий шанс? Після думки емоційно сказала,
- А я закінчила педагогічне училище,але в нашому селі школу закрили так і не довелося мені вчителювати. Але не шкодую, вдома стала швачкою. Моя мама рукодільниця й мене навчила шити й вишивати, можна сказати свій бізнес.
Мило посміхнувшись, відвела погляд до вікна. Вона підносила чашку з кавою до губ, смакувала її, від задоволення закривала очі. А він вже мріяв, що вона так само буде закривати очі після поцілунку.
Сутеніло… Автобус так і не виїхав на маршрут. Ольга намагалася вмовити таксиста, щоб завіз в село, але жоден не погодився. Сергій розумів, що безглуздо відразу запросити до себе, але в той же час, не хотів відпустити. Вона з кишені дістала телефон, мала намір набрати номер телефона. Саме в цей момент, він ніжно взяв її за руку,
- Олю зачекайте! Думаю найкращий варіант це поїхати до мене. В мене дві кімнати, обіцяю бути чемним, оберігатиму ваш сон. Не відмовляйте відразу, подумайте.
По ній було видно, що розхвилювалася. То дивилася на нього, немов вивчала, то відводила погляд на ліхтарі, що горіли вздовж алеї.
Сергій не міг відвести від неї очей, пригадав слова Миколи – Сміливіше! Ну і нехай, як у вир головою, що буде,то буде. Лише одна мить, ніжно обійняв її, притулив до себе,
-Олічко, ви мені дуже сподобалися.То може варто поїхати до мене? Здається, що нам доля дає шанс влаштувати сімейне життя.
Вона ледь звільнилася від обіймів, задумливо дивилася в його очі,
Прошепотіла,
-Ну гаразд.
Сергій не зміг втриматися, припав до її вуст довгим поцілунком.
Минуло майже два роки…. Закінчувалось літо… Автомобіль BMW синього кольору звернув з траси, по вапняковій дорозі їхав на малій швидкості. За кілька хвилин, Сергій вирулював автомобіль під дерев`яний паркан. Відразу відчинилися ворота, назустріч поспішав Микола. Підхопив за руки сина й доньку, які вибігли поперед нього,
-Ану побачимо, що за гості приїхали до нас…
Сергій, швидкий, як хлопчисько, за мить з іншої сторони автомобіля подав руку дружині. Ольга після пологів, стала ще більш привабливою, принаймні так здавалося йому.
-Ну, а малого, що в баби з дідом залишили ?- запитав Микола.
-Та ні, він так солодко спить ,- з усмішкою на обличчі відповіла Ольга.
Діти вирвалися з рук батька, за мить із цікавістю поглядали на заднє сидіння автомобіля.
З будинку вийшла усміхнена Світлана,
-Ну що гості дорогі, забирайте своє чадо з автомобіля, запрошую до хати!
Микола з Сергієм, як два брати, після обіймів, поклавши, один одному руку на плече, спостерігали, як всі заходили в будинок.
10.11.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895136
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Була колись я мавка

Від слів твоїх хотілося мені літати,
Бо оживали барви візерунків.
Мов мавка, я пила любові трунок,
Лилась для нас симфонія життя строката.

Але ж безжальна осінь холодом війнула,
Пірнули у буденність круговерті,
І розчинилась у дощах відвертість,
Відшелестіла листям, канула в минуле.

Хоча не відпускаєш досі, а тримаєш,
Мене мовчання вже шматує навпіл.
Мені б у ліс, була колись я мавка,
А в тебе справ зібралося тепер чимало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895367
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неба торкнуся рукою

Я неба торкнуся рукою
І зірку для тебе дістану.
Зали́шуся тільки з тобою,
У ніч цю палку - полум'яну.

Дивитимусь мила у очі,
Топитимусь в них наче в морі.
А серце коханням шепоче,
Торкається словом любові.

Мелодія лине із ночі,
То вітер на скрипочці грає.
Цвіркун у траві, щось цвіркоче,
Про те тільки ніченька знає.

Тебе моя мила кохаю
І жити не можу без тебе.
У полум'ї цьому згораю,
Тебе пригортаю до себе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895357
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Білоозерянська Чайка

Рибка

(Чосерівська строфа.)

Була б у мене рибка золота,
Я б знищила всі війни і ковіди.
Така земля, народ… За що – ці біди?!
Сидять принишклі люди по хата́х,
Дорогу смуток в серце протоптав:
Невидима чатує небезпека,
Немов страшне щось вирвалось із пекла…

А в полі, де завжди були жита,
В родючих землях – убивають сина.
Могили… Доль знівечених руїни…
В молитві сумом зціплені вуста:
Що ж це за час такий для всіх настав?!
Горить земля, немов суцільний хмиз,
І літаки зриваються униз.

Ведуть нас лідери все не туди кудись.
Шепоче рибка: не журись… молись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894964
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Білоозерянська Чайка

Хвостатий (монорима)

[i]Пір’я, ніби із верстата
Сипле крізь небесні вра́та,
Чисте, біле, ніби вата,
Й м'яко почало вкривати
В білу ковдру – нашу хату…[/i]

Мурчик нявкав винувато:
- Я б не став курей чіпати!
Півень в них такий окатий,
Він мене б розніс на шмати.
Це не я зробив, крилатий!

[i]Півень у картатих шатах
Посміхнувся до маляти:
- Чом зіщуливсь, як на страту?
Ой малий ти, хоч пузатий!
В мене знають і курчата,
Що летить то сніг крилатий![/i]

Візьмуть хлопчики й дівчата,
Лижі, ковзани, санчата –
Й будуть зиму зустрічати.
Ти ж мерщій тікай до хати,
Он в віконце кличе мати,
Бо замерзнеш тут, хвостатий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895243
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Олеся Лісова

Вернути весну

Весну так хочеться вернуть,
Політ душі у ритмі скерцо!..
Та це бажання лиш маршрут
З зупинки «Осені» до «Серця».

Сріблиться бісером років,
Вуаллю тонких павутинок.
Рахує кожен грам боргів,
Весни не зібраних обжинок.

А як хотілося б ізнов
Пробігти вулицями щастя,
За руки радо, без розмов
Рясних дощів прийнять причастя.

Лежати в пахощах трави,
Обнявши сонячний серпанок,
Пірнути в хмари вікові,
Вдягнувши свитку забаганок.

І світлом серця запалать,
Пройти удвох шипи тернові
Аби на осінь прочитать
Любов в зіницях волошкових.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895249
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Задощило на опале листя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]

Задощило на опале листя,
Осінь вже закінчує політ.
Почуття розхристані сплелися,
Бо зима лаштує свій прихід.

Десь іще з-за рогу виглядає,
Приміряє всі свої думки.
Їй не жалко осінь, хай ридає,
Не подасть плаксивій і руки.

Заморозить сльози? Ні, ще рано,
Листя вкрити снігом? Чи пора?
Що зробити їй із цим туманом,
Із-за нього осінь визира.

Подивилась: ні, вже не красива,
Постаріла осінь золота.
Ледь знаходить у собі ще сили,
А недавно все ж була не та.

Та не треба, осінь, плакать гірко,
Кожному відміряно свій час.
Ти усе зробила на п*ятірку,
Скористала вдало увесь шанс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895130
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020

Веселенька Дачниця

Ось як зустрілись

Ось як зустрілись… Пустота…
Кажеш - не проходить, болить -
Це мить…
Ти стільки довгих літ мовчав,
Як потяг душу надривав...
Стояв…
Відводив полохливо погляд,
Зиркав в безмежну неба даль,
А жаль…
Хотілося не розставатись…
Не та карта... життя обман,
Не талан…
Закралась в серці недовіра,
Вона сльозами рясно лила,
Мила
Безмежне море темноти…
У світлий час обтерла лице
І все…
Я виросла, зовсім не та,
Моя душа для тебе – зима!
Дарма
Ти хочеш кригу повернути…
Не тужся на холодне дути,
Не бути…
Для чого старе ворушити?
Така у долі пектораль
На жаль,
Що не збулося – уляглося,
Живи щасливо! Не скучай!
Бувай!
В.Ф.- 05.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894884
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Веселенька Дачниця

Частівки-13, оздоровчі

Як ми мера вибирали Я миленького питаю
Були лише в масках - тобі борщ, чи дати чаю?
Підрахунком захопились - Головою лиш хитає -
Мов привиди в казках! Вдома маску не знімає.
*** ***
ЗМІ нам в вуха – берегтися! Ох, частівочки свої
Береглась, як вміла - Нанижу на ниточку!
Лиш сім місяців пройшло- Миленькому покажу
Знову залетіла… Язичок і литочку
*** ***
Ой, ти Васю, васильок Кум, ну прямо джентльмен,
Чого лице зім’яте? Дарю, каже, маску!
Зніми маску із очей В обмін лише пропонує
Почепи на п’яти. Гарний стіл і ласку.
*** ***
Казав татко - бери маску, Ой, у нашої Христини
Коли з хлопцем гуляєш! Були славні іменини!
Чи ти, тату, постарів, На дверях висіли маски
Як берегтись не знаєш! Самогон пили з закваски.
*** ***
Що ті маски роблять з нами Обкрутила хлопця швидко
До них ми привикаємо Це роблю я сміло,
Так у душах “прижилися” - А як масочку зняла -
Мужчин не замічаємо. То якась несміла.

На екранах, в магазинах,
По вулицях – маски…
Кращі ліки є для нас -
Доброта і ласка!
В.Ф.- 15.11.2020

Р.S - Яка наївна простота! – (Скаже читач)
Ну що та маска без кнута,
Який зігріє, протверезить,
Переверне цю страшну мить! – (Можливий такий варіант), але... я все таки за доброту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895279
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Останній листок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K3EXHYvkwoE[/youtube]

Ще не впав останній лист із гілки,
Та в тривозі всі його думки.
Іще трохи й втратить він домівку,
І життя закриє сторінки.

Іще мить - зустріне невідомість,
Як там буде? - сумно на душі.
Сумувати ж не дозволить гордість,
( Занесу в дужки мої рядки ).

Затремтів на вітрі і - чекає.
Вітер спробу кинув ще одну.
Жах якийсь листочок обіймає,
Вітер все ж продовжує цю гру.

Хилитає гілки вже кістляві,
Вся увага на останній лист.
Та надії вітру тепер мляві,
І втрачає віру у свій хист.

Та все хоче в цьому розібратись:
Це жага тримає до життя?
Та з таким не треба все ж змагатись,
Він зробив для себе відкриття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895250
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Ольга Калина

Матусині руки

Я бачила маму сьогодні у сні
Й матусині руки наснились мені.
Вони подавали і хліб, й молоко
Маленькій дитині – мені за столом.

Я пінку молочну спивала до дна
І бігла надвір – забалятись пора.
Матуся в цей час прибирала стола
Й до вечора зранку в турботах була.

Поморщені руки - в моєму житті,
Я вас пам’ятаю, мої дорогі.
Натруджені руки, від втоми важкі,
І теплі, і ніжні - найкращі мені.

Мене ви підтримать змогли у той час,
Коли я боялась іти в перший клас,
А ще щовесни доглядали квітник,
Мені вишивали весільний рушник.

Зросли й помужніли малі дітлахи
І в світ у далекий стежками пішли.
В дорогу тоді ви пекли пиріжки
Й онуків своїх виглядали завжди.

Я хочу вернутися зараз в той час
Й до рук притулитися хоч би ще раз.
Вклонитися мамі за ласку її,
За руки поморщені - рідні такі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895133
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Ми залишилися

Ми залишилися у теплім липні,
І ті слова пахучі, мов жасмин.
Як мерехтіла поцілунків злива,
І сонця в небі стиглий апельсин.

Ми залишилися у теплім липні
Під білим шовком ніжних в небі хмар,
Вдихаючи медовість щедру липи,
Смакуючи любов, немов нектар.

Ми залишилися у теплім липні.
Чомусь не вникнувши в пітьми прогноз.
Метелики ще лоскотали в кліпі,
А вже осінній підкрадавсь мороз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895138
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Листопадило

Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.

Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,
Оживала згадка-мережка.

Листопадило на душі, листопадило,
Замрячили хмари дощами.
Лиш на рідній стежині знайду я розраду,
Що відчинить осінню браму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894941
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 16.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння журба

Знову плачуть дощі,
Серед темної ночі,
Осінь пише вірші
І прощатись не хоче.

Листям десь шурхотить,
В хризантемах блукає.
Все гуляє не спить,
Вітер в неї питає.

Чом ти осінь сумна,
Чом така не весела.
Завжди ходиш одна,
По лісах і по селах.

Давай в парі удвох,
Вальсом ми закружляєм.
Під ногами листок,
Кроки ці відчуває...

Чую тиху ходу
І струмочків розливи.
Серця чую мольбу,
Не потрібні нам зливи...

Осінь ти не журись,
Вранці сонце засяє.
Буде так, як колись,
Новий день привітає.

Полетить вище крон,
Звук мелодії в небо.
То звучить саксофон,
Люба осінь для тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020

Білоозерянська Чайка

Сніг-розрадник

У замерзлих віях – сум сльоти.
Цей тягар нести мені несила:
Нашу мрію залишаєш ти –
Мов у сніга відбираєш крила.

Двері смутком-стогоном риплять,
Хоч немає в них на те причини.
Заметіль залишить болі втрат –
Тільки потім, знічено, спочине.

Я все йшла… німіючи з туги,
Опустились плечі у печалі,
На обличчі плакали сніги –
Є в коханні винні й постраждалі…

Сніг так швидко замітав сліди,
гаснули сльозами білі крики.
… Йшов у тій розраді назавжди
Той, хто серце полонив навіки…

Сніг самотній захищав мене.
Я шукала відповідь у нього:
- Ну скажи, коли все це мине?
І чому сумую до знемоги?

Сніг втішав: «Скінчиться цей двобій…
Зарубцюються і стихнуть рани…
Знов кохання забринить в тобі –
Невзаємне ж навесні… розтане.

(Переклад моєї ранньої російськомовної лірики: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895145
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020

Нахмарило…

Нахмарило… В незнаних хвилюваннях
Зриваюся, стривожена, на крик.
І серце розтинають запитання:
Чому в розлуці жар душі не зник?
Кричати хочу… може - винувата?
В риданнях битись від душевних втрат?
Втекти? Змиритись – і тебе – віддати?!
Горіти! Жити! Вірити! Чи – варт?

Кохати! Теплий промінь б’є крізь зорі,
Розводить хмари… тріпочу в вогні:
Її чекання – це мені докори?
Чекати треба? Відповім я – ні!
Кохай її… я не терплю брехні…

О ні! На жаль, ми в чомусь з нею схожі –
Без тебе жити я не вмію… чи не можу…

Нахмарило… В незнаних хвилюваннях
Кричать до тебе хмари з висоти:
- Кохаю! Й почуття ці – нездоланні!
Вона не зможе ТАК розповісти!

У віршах, що горять ясніше ватри,
Їй не купатись серед теплих злив…
Вона з тобою… Що вже тут казати? –
Вона не Я… Мене ж – навік згубив…
Та знаю: у тобі щемить утрата
Того святого, що є дивом з див…

(Переклад з російської мого вірша "А скоро дождь" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871200)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894669
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Осіння жінка за вікном

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]
Осіння жінка за вікном,
Ледь сивина прикрила коси,
Торкнула осінь їх крилом.
Чом по щоках котились сльози?

Красива жінка в цих роках,
Рум"янець грає на обличчі.
Вона уся в своїх думках,
Чому ж ці сльози так пекучі?

Зітре їх нищечком з очей,
Від всіх ці сльози заховає.
Скільки недоспаних ночей,
Хіба про це хтось з нас узнає?

Пройшла так осінь не одна,
Зима ввірвалася у груди.
Якась тривожить таїна,
Хіба за це осудять люди?

Душа все знає, та мовчить,
Вона цей смуток розуміє.
Його не може припинить,
А, може, просто не посміє.

У очі осінь заглядає,
Чи плакать з нею, може, - ні?
Та сенсу в цьому геть немає.
Чому жінки такі чудні?

Запорошила сиза мжичка
Чарівний образ, що в вікні.
Вже не в сльозах це миле личко,
Пройшли хвилини ці сумні.

Враз розпогодилося небо,
І сум гіркий уже пройшов.
Та все ж думки летять до тебе,
Тримає нас іще любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894821
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Пора осіння неласкава

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V-dyb9N87jU
[/youtube]
Спустіло ластівки гніздо,
Осиротіла ніби хата.
О, як було це так давно!
Хто у цій тиші винуватий?

Безлистий клен сумує мовчки,
Згадав найкращі свої дні.
Шепоче вітер щось листочкам,
Їм не до втіхи - мовчазні.

Пора осіння неласкава,
Наводить сум такий гіркий.
Лиш залишилася уява,
Що розбавляє гніт німий.

Грайливий вітер не сумує,
Раз-по-раз стукає в вікно.
Можливо, так він щось віщує,
Та що там буде - все одно.

Лиш кущ калини, як відрада,
Горить на зло усім вітрам.
Одна хатина безпорадно
Все стерпить і болючий шрам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894716
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2020

Ніна Незламна

В осінній день

Кліпав очима обрій неба,
Пробивавсь промінь, перешкоди,
Чи й спочивати хмарам треба,
Не було іншої, нагоди.

Та все ж вляглися перед ранком,
Стрічки малює в піднебессі,
То ледь туманні, а то златі,
Вставало сонце, то ж на часі.

Протистояти, смутку, темноті,
І дуб в багрянім капелюсі,
Вже спіймав першим, поцілунок,
Його листочки наче в вальсі.
Тихо кружляють, злегка в русі.

Мабуть зі мною зустрічають,
Цей день осінній, ледь багряний,
Блакитне небо привітають,
І свіжий подих, ледь духмяний…
Вони омріяні літають,
Як я, хай серденько, втішають.

13.11.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894820
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Ніна Незламна

Це кохання

Тікав вечір… встелив дорогу ночі,
Десь почулось… гучно джмелі гуділи,
Це кохання… ніжність, цілував очі,
А соловейко знову трелі завів.

Він насолоджувався її тілом,
Вуста гарячі, серця шаленіють,
П`янкі цілунки – як пив вино сміло,
Моя жадана…у примані мліють.

Дотики персів, тонуть у гріхові,
Із зір небесних розсипались чари,
Скарбів дістались… схованих в любові,
А місяць свідок, котивсь поміж хмари.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894757
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Leskiv

У мене є собака…

У мене є собака,
Собака-забіяка.
Такий скандальний псисько,
Справжнісінький чортисько.
Велосипед, автівка,
Хлоп"ята, кіт чи дівка -
Пес вмить стає скаженим,
Шаленим, навіженим.
На диво незавИдний,
Очкастий і огидний,
Маленький, рудуватий,
Ще й хвіст, як в поросяти.
Простенький, безпородний,
Завжди чомусь голодний,
З"їв курку і ковбаску
І просить ще добавку.
До того ж мій собака -
Страшенний задавака:
Постава в нього - лева,
Хода, як в королеви.
І попри всі ці вади,
Йому я завжди рада.
В очах його собачих
Любов і ласку бачу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894179
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 12.11.2020

Маг Грінчук

"Гроза " бере розбіг

Невеличка, тоненька синя книжка - зіткана основа.
На обкладенці написані тверді літери країни.
Поспішаючи гортаю вже сторінки, шепочу мовно...
І в моїй уяві постає наше все життя до нині.

Боягудство, як і брехня головні вороги людини.
Хто керує державою? Де наші обов*язки, права?
Куди не глянь, кожної статті загублені навіть сліди.
Конституція країни - відповадальність, а ні-слова...

Символом праці і доброти істоті вона на завжди.
Вросла правда її в долю світову чесноті людини.
Ниви повиті красою чують це у помиті сльоти...
Непохитність і щедрість є премудрість не тільки хвилини.

Бережно книгу читайте розумну від букви до букви.
Любі поети тримайте в руці твердо правдиве перо.
В цьому Ваша чесність вірності щастю, навіть-гордість буйна.
Ваша рука допоможе у скруті. " Гроза" бере розбіг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894621
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Ніна Незламна

Осінь спішила…

Вона спішила, мов запізнювалась на потяг,
Панянка осінь - кожен день змінювала погляд,
То гляне ясно, теплим днем, сонячним завітає,
Насупить брови - міленький дощик накрапає.

Так поспішала й серед прохолодної ночі,
Як зірка в небі, місяцю заглядала в очі,
Немов прохала, мені ти освіти стежинку,
Вдягну землицю, я в бурштинову одежинку.

Ну, а світанок, сипне не одну жменьку роси,
І на ставочку, від краси заніміють лози,
Втішались лісом, що поруч. Мережка, аж сріблить,
По всіх листочках… краплини, мов веселкова нить.

Бринять у тиші, як із смичком скрипка з любов`ю,
Й впадуть зненацька і поєднаються з водою,
Дощу стрімкого. Що напередодні погуляв,
О, такий збоченець, давно панянку полюбляв.

Завжди годив, то ж знав, характером норовиста,
Любив, розсипав по всій землі різні намиста,
Одів червоні, в дарунок красуні калині,
Із ясним сонцем, солодкій ягідці малині,
Під ранок з вітром, сміливо в вальсі закружляє,
Листопад пісню, душевну, ніжну заспіває.

Майстриня – осінь, щоб згодом не пошкодувати
Тому й спішить, так завчасно, все розфарбувати.
Ми налюбуймося чарівною красою ,
Багряний вечір запалав для нас з тобою.

10.11.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894561
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Веселенька Дачниця

Догоряє лист осінній, догоряє

Догоряє лист осінній, догоряє
Мама сина із війни виглядає…
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька вірить, усе жде і чекає,
Бо надіється – син повернеться
У їх домі щастя посміхнеться

Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька жде і надії не втрачає,
Коли закінчиться війна проклята,
Теплом - щебетом наповниться хата.
Догоряє лист осінній, догоряє -
Більш терпіти силоньки немає...

Догоряє лист осінній, догоряє
Коли мир уже настане у краї,
Коли радістю засвітяться лиця,
Бо в розлуці жити не годиться.
Мама сина кожну мить виглядає
Догоряє лист осінній, догоряє…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894539
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Катерина Собова

Швидкiсть в Інтернетi

Чоловіку каже Зося:
-Підійди сюди, Семене,
Нікудишня стала зовсім
В Інтернеті швидкість в мене.

З друзями, щоб спілкуватись,
Змушена весь час сидіти,
А я хочу розвиватись,
Інтелектом володіти.

Подивись, на що я схожа!
Підборіддя друге маю,
Бо нервуюсь і як можу
Все тортами заїдаю.

-Я в цій техніці не знаюсь,-
Каже Сьома геть розбитий,-
В швидкості не розбираюсь
І не знаю, що робити.

-Що ж тут знати? - обізвався
Семирічний синок Гоша,-
А я зразу догадався
І ідея ця хороша.

До комп’ютера, татусю,
Причепи внизу педалі,
Нехай крутить їх матуся -
Швидкість і зросте надалі.

Через місяць схудне мама,
Вже не буде нервувати,
Тоді й ми з тобою зможем
Тортиком поласувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894528
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Білоозерянська Чайка

Ніжногранний дивоцвіт

[i]Сьогодні, в День писемності і мови,
Всеукраїнський єдності диктант
Писала теж, з повагою до слова.
(Надію маю, що безпомилково.)
Бо рідна мова – справжній діамант.[/i]

Зійшлася разом ненька-Україна –
Відомі люди, учні та посли.
Лилася світом мова лебедина,
І пульсувала гордо кров в судинах –
Вкраїнське слово світом рознесли.

[i]Писали про нову книжкову еру,
Малкович наш – відомий на весь світ.
Лунало УКРАЇНСЬКЕ із етерів,
Безмежне! Рідне! Тепло! Атмосферно!
І лився ніжногранний дивоцвіт...[/i]

(Ілюстрація - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894465
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Білоозерянська Чайка

Сліди

Ми не залишимо про себе теплий слід –
Листів поштових з юності не буде,
Вже їх адреси не збирають люди,
А sms-ки замінили слів політ.

Ми загубили щось у часі назавжди -
Ту теплу щирість в почерку дитячім,
І юність, і любов, що серце плаче,
Не пригадаємо той запал молодий.

В щоденник записів не роблять від руки,
І фото – не в альбомі, в Інстаграмі,
Вечірки не в костюмах, а в піжамі,
Візит до рідних – це по вайберу дзвінки…

Епоха ґаджетів немов затерла нас:
Все не згадаємо, попри старання.
Листівку зберігаю я останню –
Вона - як юність та... і мій зірковий час…

Сучасний світ без цього ніби обмілів:
Без побажань яскравих звідусюди.
... На жаль, тепла не зберігають люди –
Здається, нам забракло щирих слів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894480
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Білоозерянська Чайка

Без сліз

Ми часто плачемо без сліз
І свято молимось за тих,
Хто цю журбу, мов кат приніс,
Щоб свій же біль скоріш затих.

Всере́дині плачі живуть
І точать серце, ніби міль.
Вони змивають гнів і лють,
а залишають розпач-біль.

Як часто кажуть все без слів
Ті очі, що від сліз сухі,
Здавалось, голос занімів –
Але кати, на жаль, глухі…

Подібна тиша та мечу.
Що над тобою він заніс.
Знов в порожнечу я кричу –
Тріпоче вітер, мов свічу.
… Я часто плачу так… без сліз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894554
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Про мову

Мовні барви соковиті,
Слів яскравість, аромат.
Милозвучність ваговита.
Мова наша, мов дукат.

Українська, рідна, славна
Сяє нам, немов зоря.
Лиш одна для нас державна,
Мова Лесі й Кобзаря.

Бережіть батьків надбання,
Дорогий душі дукат.
Не плямуйте калькуванням,
Бо ж це вам не сурогат.

Нівелює суржик мову -
Очищайте від сміття.
Золоте вкраїнське слово -
Із скарбниці - для життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894441
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 11.11.2020

Ніна Незламна

Шурхоче листя…

Шурхоче листя, під ногами,
Один із них, вітер підносить,
Зв`язок напевно є між нами,
Тебе душа - побачить просить.

Спіймала я…. гріє долоню,
Мені здається від тебе лист,
Земні думки - серце холоне,
Печаль навіяв цей падолист.

Шурхоче листя під ногами,
Багряний лист кружляв у вальсі,
Ти на війні, не спиш ночами,
Тож нам зустрітись не на часі.

26.10.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893487
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 08.11.2020

Ніна Незламна

Берізка й Листопад

В обіймах Листопада, моя берізка,
Дарує.... зовсім поруч,всю красу мені,
Давненько, до неї, стоптана доріжка,
Листочки - ніжні припадають до землі.

Прийшов його час, хоче повеселитись,
У змові з вітром, під музику цимбалів,
Своєю вдачею бажав насолодитись,
Вже чутно танго, захмелів у танці.

Немов джентльмен,враз торкнеться всіх листочків,
Та то ж цілунок, давно її кохає,
Спливе час швидко і дивних віт – дзвіночків,
Той місяць, грудень у сні заколисає.

Раненько- вранці в прохолоді берізка,
Мов у намисті помарніли листочки,
І так нежданно, вниз покотиться слізка,
Із них, один скине, поводиться мовчки.

Всі трави, враз сріблилися, що довкола,
Погляну, люба нам прикрашаєш цей світ,
Із златом жовті, листочки зроблять коло,
Ти ж наче в сонці, в чарах, усім шлеш привіт.

02.11.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893842
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 08.11.2020

Ніна Незламна

С осенью подружусь

Я знаю с осенью подружусь,
Как в вальсе, с ней тихо покружусь,
С подружкою голубь воркует,
Моё сердце ветер волнует,

Уж кружатся, падают листья,
Разбрызгала, повсюду кистью,
Все краски, словно жар птица,

Ах осень, уж наряд искрится,
І солнце золота добавит,
Задуматься, точно заставит,
Ах как мила, прекрасна она!
Прошу тебя,, не будь холодна!

02.09 2017р

З

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894355
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 08.11.2020

Букво-їжка)))

Шутки доктора Новокаинчика 2

"Миру - м[b]о[/b]р" - подарок из Китая

***

Профилактическая при[b]б[/b]ивка от коронавируса

***

Во[b]р[/b]олечебница - тюрьма

***

Ур[b]а[/b]нотерапия - [s]г[/s]рудничковый период в лагерях особого режима

***

Виног[b]л[/b]ад - острое желание выпить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894171
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 07.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Як Ви посміли

Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
Він плистиме рікою тільки навесні.

Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
І залишитись спомином палким свічі.
Забути б мені все. Я потушити мушу,
Бо досі припікає полум*ям вночі.

Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
Снується знову павутинно-ніжна думка,
Бо уві сні , неначе зупинився час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894236
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Амнезія (гумор)

Прибіг Вася до аптеки,
Аптекарку попрохав.
-Я прошу вас, дайте ліки,
Щоб потрапить на вокзал.

Аптекарка сторопіла,
-Чоловіче з вами що?
Наступила амнезія,
Щось у вухах загуло.

Вчора стрівся я із другом,
В ресторані посидів.
Потім запросив подругу,
Від шампанського зомлів.

Більш нічо не пам'ятаю,
Лавка, сквер і морозець.
В небесах уже світає,
Думав, що мені кінець.

Місце таке незнайоме,
Люди всі кругом чужі.
Вирішив іти додому,
Та потрапив в гаражі.

Так петляв я до обіду,
Їсти дуже захотів.
Став гукать дружину Ліду,
Та знайти так й не зумів.

Запитався:"Що за місто?",
Кривий Ріг - відповіли.
Як мене сюди занесло?
Ми ж у Рівному були...

Голова заморочилась,
На очах взялась сльоза.
Чи мені усе приснилось?
Хто б оце мені сказав...

Йшов по вулиці чужинській,
Все на вивіски дививсь.
Що ж скажу я своїй жінці,
Що у місті заблудивсь?

Бачу надпис я "Аптека",
Дуже вже її зрадів.
Вивіска така велика,
Швидко я туди забіг.

Може тут і допоможуть,
Щоб вернулась пам'ять враз.
Працював, щоб знову мозок,
Щоб вернувсь в минулий час...

Аптекарка все мовчала,
Слухала розмову ту.
А тоді, як закричала
-Ти, що думав, вже в раю?

-Забирайся звідси швидше,
Ліків я тобі не дам.
Похмелитись тобі ліпше,
Враз потрапиш на вокзал...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894136
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 07.11.2020

Маг Грінчук

У земній турботі

Хліб...Не без нього починається кожний наш день.
Калачі, печиво, пироги і паляниця.
Щастя наше - шматок свіжого хліба щоденно.
Святість і пошану потребують наші ниви.

Скибка нашого хліба - праця, наука, мрія.
Суть її дорога і ціни практично нема.
У земній турботі в колоскові зерна зрілі.
Каші і макарони, мабуть смачні не дарма.

Недаремно кажуть:"Наш хліб усьому голова".
Пам*ятай...Відколи світ осяяна завжди честь.
Бо душа землі живе у хлібі, в степу - дива...
Бачиш хвилі. Глянь, яка пшениця. Росте на чесність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894244
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020

Білоозерянська Чайка

Шукай!

Мене повнить вітер
Тонким ароматом шовкового сну,
Він з пам’яті витер
Законів межу затісну.
І в волю бентежну
Я, сповнена мрії, пірну.
Собі не належу –
Між мною і небом – безмежжя…

Волосся тріпоче,
Немов трав’янисто-медові шовки́,
В повітрі дівочий
Повітряний образ легкий…
Знайди серед степу
В дитячій країні цей рай.
Тут фальші не треба –
Ту радість в півнеба
Шукай…

Художниця Марія Магдалена Остхейзен, ПАР.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894037
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 06.11.2020

Білоозерянська Чайка

Світ мого кохання (канцона. )

[i]Ти для мене – небо волошкове,
трави, що схилились до стежини,
нерозквітлі хмари в стиглім житі,
що ведуть замріяну розмову.[/i]

Наше щастя буде голубіти
ароматом затишної днини
і медовим квітом конюшини,
запашним, небесно-полиновим.

[i]Шлях в блакиті стелиться піснями –
з небокраєм злився чебрецями.
світ мого кохання – квітне знову.[/i]

У повітрі над житами гусне
Волошково-неозорий усміх…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Ця осінь тепла нам дарована

Ця осінь тепла нам дарована обом
З кружлянням легким охри і багрянцю.
Розніжена махає золотим крилом
І кличе сонячно, неначе бранців.

Не на заваді падолист і ківш років.
І дихання твоє вже зовсім близько.
Лише любов відкрила тисячі замків,
Не треба їй ні ланцюгів, ні зиску.

Ця осінь тепла нам дарована обом.
У вальсі ніжних почуттів зустрілись.
Як хОроше в цій осені удвох кругом,
Бо кожного із нас здійснилась мрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894040
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020

Катерина Собова

Пiсля виборiв

В місті чутка розлетілась,
Що сантехніку Кіндрату
Чогось дуже захотілось
Стать районним депутатом.

Ось і вибори настали:
День ішов звичайним ходом,
І вночі порахували
Голос, відданий народом.

В протоколі записали
Що набрали кандидати.
Результат: голосували
Три людини за Кіндрата.

Отоді в його квартирі
Справжнє пекло почалося:
-Як же мені жити в мирі?-
Плакала дружина Тося.

-Ось, нарешті, все розкрилось!-
Верещала уже зранку,-
Третій голос - це не снилось,
Що у тебе є коханка!

Розлучитись довелося.
Мучить загадка Кіндрата:
Хто, крім нього й його Тосі,
Голос міг подарувати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894022
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листопадом повіяла осінь

Ось вже й жовтень минув,
Листопадом повіяла осінь.
Вітер листячко здув,
За вікном дрібний дощик моросить.

Відлетіли птахи
У краї, де тепло зігріває.
Зажурились шляхи,
Дощ щодня їх чомусь розмиває.

Почорніла рілля
І дрімає у спокої поле.
Засинає земля,
Без одежі, вже дерево голе.

Нічка мерзне, одна,
Місяць в мареві десь загубився.
Лине пісня сумна,
Мабуть в темряві хтось зажурився.

То блука листопад,
Він тепер хазяйнує довкола.
Ще чека зорепад,
Та не хочуть більш падати зорі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893939
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020

Маг Грінчук

Повторитись не повинно

Тиша... Схвильовано палає вічний вогонь.
Вітер схлипує в меморіальному парку.
Пам*ятник жертвам бомбардування вагомий.
Голосить протяжний, колючий дзвін в час лампад...

Він звучить, як набат невпинний Хіросіми,
Як тривожне нагадування про минуле...
Це печальний гул, поклик густий, не сіяний.
Повторитись не повинно! Спомин понурий.

Людства проблема - проблема війни і миру.
Пам*ять знає про жахи атомного вибуху
І вона не тьманить, як і любові миті,
Щоб майбутній день не погас і Бога витвір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893937
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020

Білоозерянська Чайка

Достукаюся…

[i]А я достукаюся до тебе
у шибки скло рукавом кленовим,
дрібною мжичкою сію з неба,
пейзажем осені кольоровим.[/i]

А я пошкрябаюсь в двері рано,
не чуєш – гримне осінній протяг,
машин колесами тарабаню,
гучний сигнал дасть останній потяг.

[i]В тобі заб’юся наївним віршем –
закалатаю у серці щемом.
Я заспіваю птахів не гірше,
весною стану… дай Бог діжде́мо.[/i]

Я забряжчу від замка ключами
і засурмлю, голосніше го́рну,
як колискова прийду ночами,
а ти почуєш – й мене пригорнеш.
… Знай, я достукаюся до тебе.

(Ілюстрація - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893877
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 04.11.2020

Білоозерянська Чайка

Дощ і тиша

[i]У дощовій ріці
не стримуєш ридання,
розводи мнеш в невиннім папірці.
Намоклий лист – дрижанням у руці –
пішла любов… єдина і остання.[/i]

За декілька хвилин –
суцільна порожнеча,
троянди сум наповнить до глибин
і відчаєм пригнічених світлин
зведе згорьовані, пониклі плечі…

[i]Світ докорів-карань –
поповниться на жертву,
пече в руці останнє із послань,
а в голову б'є злива запитань…
… у відповідь – цей дощ і тиша мертва.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893841
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 04.11.2020

Веселенька Дачниця

Дикі хлопці

Ой казала мені мама Слова до пісні
В гаю не гуляти,
Бо там ходять дикі хлопці
Не вміють кохати

Приспів:
А я мамці своїй
Довіряю в міру,
Хто такі дикі хлопці
Нишком перевірю.

Вдячна мамі за науку -
Гірка правда ваша -
Там гуляє мій Андрій
З ним - подруга Маша.

Приспів:
А я маму люблю
Їй я довіряю
Хто такі дикі хлопці
Тепер уже знаю.

Іще знаю, що бувають
Подруги теж дикі,
Як до правди справа дійде -
Вони без’язикі.

Приспів:
Тобі, ненько найдорожча,
Щиро довіряю,
Що бувають друзі дикі
Також уже знаю.
В.Ф.- 20.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893954
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020

Анатолій Волинський

Не покидай…

Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.

В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;

Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;

В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 04.11.2020

Анатолій Волинський

Элегия.

Элегия.
Дар последний, дар – Господний,
Как награда на груди!
Засверкала, от желаний
Жаждой странника в пути.

Где-то там, где холод вечный –
Светит яркая звезда!..
Не проходит путь мой Млечный,
Не предвидится туда.

Ничего теперь не мило,
Никого нельзя винить:
Что Фортуна изменила,
Что не хочется мне жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892293
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 04.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Судьба листопада

Мряка звечора - і до обіду,
Сипле розкіш на землю слізьми.
Вже немає жовтневого сліду,
Листопада візитку візьми.

Він прийшов бідолашний зі схлипом.
Зрозумій суть полинну його.
Оголив душу юної липи,
Тільки ж шепче на свому арго.

І від нього вже терпко і пряно,
Ніби келих глінтвейну ти п*єш.
Він занадто зухвалий вітрами,
Як повіє - кущі без одеж.

Передбачити щось нереально.
Атрибутів своїх ще додасть.
До річок доторкнеться дзеркально,
Грудкотрус попаде тільки в масть.

І тікає від нього людина.
Щоб не сіяв у серце журбу.
- Я не винен, - шепоче, - не винен,
Отаку вже я маю судьбу.

(Грудкотрус - одна з назв листопада у давнину)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893828
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020

Білоозерянська Чайка

Дощ для двох…

[i]У нас один на двох з тобою дощ…
І тільки ми у ньому чуємо ці ноти,
На жаль, від нього не існує антидоту,
І хай весь світ сьогодні буде проти,
Та бродить спогад змоклий поміж площ.[/i]

Бруківка і скрипаль-аристократ
Сумну мелодію підтримують глибинну:
В негоду струни рвуть розбурхані краплини
Із віртуозом в спалаху єдинім,
Змивають біль від незбагненних втрат…

[i]Від хвилювання голос пересох –
Я відчуваю, через сотні кілометрів
Під парасолею, в улюбленому светрі,
Ти згадуєш приховано-секретне –
В цей особливий дощ… ми знов удвох.[/i]

... і пахне спогадом в руках гарячий чай,
думки обпалюють... удвох нас обпікають...
Вдаряють краплі з силою нагая,
а ми в обіймах неземного раю -
Ти грай, скрипалю, якнайдовше грай...

(Фото Едуарда Гордєєва "Дощ".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893763
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020

Ольга Калина

Ти будь зі мною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]

Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.

Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.

Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.

І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.

Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.

А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020

Білоозерянська Чайка

Дощ. Ніч. Осінь.

[i]А я тебе так довго виглядала
В осінню мряку у зарюмсанім вікні,
В таємних силуетах-тінях на стіні,
Ти був зразком для мене, ідеалом.[/i]

Здавалось, мав ти наді мною силу:
Як тільки в усмішці здригалися вуста,
Я забувала, що вже осінь і сльота,
Назустріч йшла… ні, бігла… ні – летіла…

[i]Як та любов з коштовної піали,
Натхненний дощ нічний у творчості митця,
Ми певно думали, він буде без кінця –
І в зливу почуттів удвох пірнали…[/i]

… Осінні краплі падали-ридали,
Без сил стихали у багні сирих узбіч,
Коли назавжди йшла в осінню слізну ніч
Від тебе та, що довго виглядала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893675
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020

Маг Грінчук

Це знак скорботи

Час не милував Хіросіму. В пам*яті закарбувався страх.
Скинута на місто уранова бомба "Малюк" - це смерть і жах.
Тут не ясними днинами відмічені залишились сліди.
Глянь - навічно на камені дивно помічена тінь людини...

Вже минуло, по суті пів віку. Тінь є, а плоті немає.
Образ цей не блідне. Це знак скорботи, народ не забуває.
Чи загубила вона тінь свою, як у тій відомій казці?
"Ні, цієї істоти взагалі немає" - нам каже камінь.

Бо згоріла вона від атомного вибуху у час війни.
Плаче дзвоник сумовито під дугою, десь у далині.
Тінь пережила людину - віщає нам вже кожна година.
У тривозі світ - людей з*єднати неможливо воєдино...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893671
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020

Білоозерянська Чайка

Голос України

Всотала пісню, певне, з молоком
У Маршинцях перлина Буковини
Й прославила у світі Україну –
Бо голос той, що живлять полонини,
Хвилює душу і бринить струмком.
Народна мудрість – вічне джерело,
В ній рідний край – розсипався піснями,
Та рута, що шукали вечорами,
Йшла поміж люди... й ноти журавлями –
назавжди стали творчості крилом.
З поті́чка – утворилася ріка –
Лірична, експресивна, повновода.
Карпатська сила в серці її гордім,
Міць, велич волелюбного народу,
Немов маяк для тих, хто заблукав…
Була опора – вірний чоловік,
Коханий, друг, навіки серцю любий.
Вже вправна осінь посріблила чуба,
Дружину він шанує і голубить,
Така любов від Бога… і навік.
Життя минає… пам’ять лиш жива –
Уже пішов – з ким в радості і в горі.
Руїни, сум... відлунням в кожнім творі…
Та ллється пісня сильна на просторі –
І вічна молодість її творить дива!
ID: 893584 автор: Білоозерянська Чайка
* На фото з інтернету – Софія Ротару – народна артистка України (1976), СРСР (1988), Молдавської РСР (1983), Герой України (2002). Нагороджена орденом Святого Миколая-Чудотворця (1998), орденом «Різдво Христове» 2 ступеня (2007), орденом «Співдружність» (2013).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893584
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

До самих риз

Розбудив мою сутність жіночу,
І безсоння, наче Едем.
Ніби місяць сіяєш щоночі.
Ти вже став моїм міражем.

Мов вдивляєшся в сірість блакиттю,
Ще й росинка - цілунок твій.
А обійми легкі, оксамитні.
Вражень теплих цілий сувій.

Ти, як злива, омив моє тіло.
Через душу пройшов наскрізь.
Від любові гарячої млію,
Мені п*янко до самих риз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893579
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пригорщі осінньої краси

Пригорщі осінньої краси,
Назбираю я в свої долоні.
Нанижу намисто із роси,
На гіллі, ще яблука червоні.

Я зірву одне собі із них,
Смак його відчується медовий.
Осінь шле дарунки, ще для всіх
І чарують барви кольорові.

Прохолодно стало у саду,
Соловей там більше не співає.
Та до нього в гості я іду,
Він мене із радістю приймає.

Тихо так лиш листя шурхотить,
Килим вистеляє під ногами.
Мов вогні калина мерехтить,
Розмовляє з зорями ночами.

Загадкова ця осіння мить,
Та без неї було б нецікаво.
Інколи так серце защемить,
Зазвучать сумні в душі октави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893576
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020

Білоозерянська Чайка

Чумацький Шлях

[i]Туманна смуга зоряно́ї вишиванки…
Дороговказом служить нам Чумацький Шлях.
Ночівля в шовкових, замріяних степах…
Чумацька пісня в золотавому серпанку…[/i]

Впряжу четвірку сіро-чорну, кучеряву,
Нали́гач-ремінь закріплю я на волах,
І вже рушаємо в запилених валках,
Сопілку й люльку приховавши за халяву.

[i]Різьблені ма́жі ледь скриплять у чистім полі –
Вози змастили дьогтем вправні чумаки,
Підводи з Криму їдуть чітко вздовж ріки,
Затарені вони під верх пудами солі.[/i]

Веземо в хурах – рибу, крам, гостинці пану…
Тужливу ноту в чоловічих голосах
В обійстя рідне серцю донесе в вітрах,
Вона – молитвою звучить в устах коханих…

[i]Із пра́солами ми пройшли доріг чимало –
Додому кличе щемно рідна сторона,
Мов оберіг – штани й сорочка з полотна,
Святі, невтомні материнські руки ткали,[/i]

Вечеря пізня... юшка, сало й паляниця,
Журлива пісня лине, повна одкровень…
Чумацький Шлях дім наближає кожний день –
Світанок в молитва́х благословиться…

(Художник Володимир Руденок "Чумаки".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893394
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 01.11.2020

Ніна Незламна

Гіркі горішки ( проза)

Похмуре небо, прохолода… Осінній ранок... росянистий… Багрове листя під ногами, притопчує старенька по стежці. Чоботи старі продірявлені, в пальцях відчула вогкість, згодом холод. Їй якби тільки дійти до містечка та здати ці горішки, що набила. Мала б копійку вже свіженьку, то новенькі, хоч і низенькі чоботи та собі купила б. Два тижні поспіль прибирала сухі бур`яни на городі. Добру частину землі займає горіх; високий, крислатий, хоч і не дуже старий та дуже схожий на старого дуба. Тішилася, любувалася ним, горіх вродив на славу, стерегла його. Часом скоса кидала сердитий погляд на ворон, що шастали під ним. Розставляє руки, немов метеликом стане і ледь зашпортуючись, бігає під горіхом, проганяє їх. А іншим разом, ціла зграя ворон налітала. Бабця, цупко брала в руки граблі, махаючи ними, кричала,
- Ну гей - гей... із - за вас не куплю чоботи. Он зима, не за горами.
Як приставала, заправить сиве волосся під полинялу хустку на голові і бубонить під носа,
- Чи я складу з цієї мізерної пенсії на ті чобітки.
А то цеглинами розіб`є горішки, зніме тоненьку плівку, на долоні розімне на крихти й поклавши в рот, довго смакує на язиці. Потішається,
- Навіть гірчинки немає, солоденькі.
Погляне до неба, молиться до Бога й скаже,
- Забрав би ти мене, чи що , скільки іще страждати? Як перст одна, немає до кого голівку прикласти. Таке життя, був один синок і той інвалід. Хворів на цукровий діабет, десь взявся цей ковід, від нього й помер бідолаха. Ой, доле- доленько моя, чому ж мене, отой вірус не візьме?!
Жилисті руки, тремтять від безсилля. Біль у очах... скотиться сльоза. Руки замурзані, трусне головою, щоб впала до землі. Й очима кліпає декілька раз. В душі собі дає наказ, ні - ні, тож тільки не зараз, ще ж на смерть капці й одяг не придбала.
Попід посадку стежка пролягла. З однієї сторони зоране поле, з іншої листяні дерева. Тут вільха і акація, ясени і клени, і рідко поміж них можна побачити ліщину і старі пишні черешні. Сонце засліпило очі, старенька поневолі зупинилася, кліпнула ними декілька раз і повернула голову до дерев. Яка краса! Сонячні промені зайчиками скакали по листках. А роса по них, ніби веселка вигравала різними кольорами. Бабця потягнула хустку нижче, щоб сонце не потрапило на очі. Під ногами стежка звузилася й потонула поміж дерев. Старенька, крехтячи зняла торбу з плечей, поклала на засохлу траву. Знявши стареньку коричневу куртку та склавши її вдвоє, постелила поруч і всілася простягнувши ноги. Із- за пазухи дістала маленьку хустинку, розвернула, в ній лежав шматок хліба,
- Ну, от тепер поснідаю. Ах, пахне олійка, аж слинка тече.
По маленькому шматочку ламала і клала в рот. Запавшими устами цмокала, закінчивши свій сніданок, посміхнулась,
- Ну от заправилась, як той автомобіль,тепер і сили прибавилось.
Встаючи, пожартувала сама до себе. Так часто робить,коли пристане.Завдяки сили волі й тримається на цьому світ. Їй залишилося йти з кілометр приблизно, якщо йти навпростець, через поле. Добре, що ще не зоране, втішилася. Хоча по всьому полю стирчали стовбури від соняхів, це ж не по багнюці йти, якось доберуся, шморгає носом, роздумувала вона. Якщо ж йти далі посеред посадки, кілометрів три буде. Хай йому грець, поки дотопаю, той приймати не буде кому. Шкода, вже тиждень, як поламався маршрутний автобус, що возив людей в містечко. Коли зремонтують не знати, ще й по селі розмови ходили, що водій захворів. Ото біда на людей така прийшла,то запалення легенів,то вмирають і не знати від чого. Раптом біля неї стрімко пробігла білочка, якесь шарудіння позаду, вона зупинилася,
-Ой, маленька, чого так злякано шмигнула і хто ж міг тебе так налякати.
Тільки проговорила, як по заду себе почула шурхотіння листя.
- Тю, хто б це мене догнав? Наче й нікого не було,- сказала вголос.
Тільки обернулася, перед нею стояли два молодих чоловіки, років тридцяти. Ой, це не цигани, якісь монголи, може з тюрми втекли, майнула думка. Обоє одягнені в чорні курточки і темно- сині джинси, коренасті, середньої статури, чорняві. Один худіший, в його чорних очах немов полум`я палахкотіло, обличчя нагадало вовка. Старенька, аж жахнулася від його погляду, зробила крок назад. Другий товстіший, схиливши чубату голову, з її рук сміливо висмикнув торбу,
- Ану показуй, що несеш?
У її серце немов хто стрілу пустив, не могла зробити подиху. Затремтіла, як листок під сильним вітром. Від відчаю, злякано наставила перед собою руки,
- Діточки, це не вкрала… Не вкрала, свої горішки. Оце набила, несу в містечко, хочу здати.
- Цить!- сказав худіший, не нервуй мене, бо я зли. А злий, бо голодний.
Бабуся склала докупи руки, немов до Бога й заплакала, хриплим голосом до них,
- Побійтесь Бога, діти! Це ж гріх. Візьміть поїсти, а останні мені віддайте.
Чоловіки гучно засміялися, здалося, від сміху, аж деяке листя злетіло з дерев.
Вона продовжила,
- Знайшли в кого забрати. Он капців не маю, зима на носі. Краще вбийте мене!
Товстіший, примруживши вузькі чорні очі, засміявся,
- Ні, ми на мокруху не підемо. Тішся стара, вважай тобі повезло.
Вона впала на коліна, гучно заридала. Вони й не звернули уваги на її прохання. Худіший витягнув з кишені куртки клітчасту торбу,
- Нам таке діло підходить, а ти собі ще наб`єш, тож жива залишаєшся.
Вони пересипали горіхи в свою торбу. Інший зло дивився в її бік,
- Ти і не подумай комусь пожалітися. Хочеш жити - мовчи. Бо, як треба, то й і в селі тебе знайдемо.Ти нас не бачила, а ми тебе не знаємо.
Побіліла на обличчі, немов зробилася німа, не промовила й слова. Тіло задерев`яніло, в голові шуміло, по щоках річкою текли сльози, ледь- ледь повернувся язик,-
- А, як же чобітки…
Дві постаті швидко зникли поміж дерев. Рукою витирала сльози. Душа страждала, відчуття болі. На вустах гірко, солоно,тихо прошепотіла,
- Горішки мої… солоденькі мої.. Чому ж для мене, стали такими гіркими….

31.10.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893568
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020

Маг Грінчук

Вона нам не потрібна

Істота зневажає чуже життя - це не тільки війна...
Сьогодні впевнено лунають слова: "Вона нам не потрібна!"
Землі дайте миру для щастя й добра. Це її доля рідна.
Планета постійний свідок злочинів шкурних...Все бачить вона.

Багато мільйонів років створювала людину природа.
Цю творчу діяльність справжні люди повинні всі поважати.
Тепер вона ображена на нас...Світ не треба руйнувати.
І відповість за це людина, навіть ще і ненароджена...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893504
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 01.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Спасибі коханий

Я вдячна тобі мій коханий,
За те, що мене ти кохаєш.
Всміхається радісно ранок,
Словами ти серця торкаєш.

Я наче та пташка у небі,
Я наче троянда в долонях.
Спішу по стежині до тебе,
Шалена пульсація в скронях.

Всміхаюсь до тебе щаслива,
Радію, що ти, є у мене,
Кохання твоє, наче злива,
Торкає листочками клена.

Спасибі коханий за казку,
В якій я знаходжусь з тобою.
За усмішку, ніжність і ласку,
За те, що думками зі мною...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893461
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце тривожила любов

Ти знову дощ прийшов до мене в гості,
Заплакав чомусь слізно у саду.
Мабуть виною всьому цьому осінь,
Вона довкіль розкидала листву.

Неможна вгамувати навіть вітер,
У нього теж мабуть душа болить.
Голівки посхиляли долу квіти,
А дощ про щось, під ніс собі бубнить.

В нічному небі десь поснули зорі
І місяць спати вже давно пішов.
Лиш неспокійні хвилі чомусь в морі
І серце, що тривожила любов.

Думками милий, я завжди з тобою,
Не має й дня, щоб ти не був у них.
Та коли дощ бере мене в неволю,
То у душі морозно й пада сніг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893357
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 31.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чуже щастя

На пальчику твоїм давно обручка,
Чужому щастю я не заважав.
Коли зі сну, так піднімався рвучко,
То розумів, що все життя кохав...

Твоє весілля і болюче:"Гірко!"
А біля тебе інший вже, не я.
В моєму серці утворилась дірка,
Тобою милувався звіддаля...

В розмові часто був зі мною вітер,
Про тебе він мені розповідав.
Тобі із ним я посилав привіти,
Мої всі таємниці він лиш знав...

На жаль ось так життя розпорядилось
І в тім кохана не твоя вина.
Любов в моєму серці залишилась,
Вона така на всі часи - одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893240
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 31.10.2020

Катерина Собова

Поведiнка мами

Прийшов тато з пилорами,
Запитав малого Гриця:
-Ти не знаєш, чому мама
Стала лагідна, як киця?

Встала, всім на диво, рано,
Не кричить, не вередує,
І на кухні так старанно
Щось смачненьке нам готує.

-А я знаю, що за лихо,-
Засміялись очі в Гриця,-
Чого мама така тиха,
Усміхається, не злиться.

Може бути дві причини:
В мене відповідь готова,
Чом змінилась якимсь чином
Наша мама так раптово.

Щось задумала, бо довго
Приміряла сукні модні,
Або зранку щось серйозне
Вже накоїла сьогодні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893459
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020

Веселенька Дачниця

На побаченні

Ну не можу я жити без нього… Люблю! Люблю, бо вже чверть століття прикипіла до нього всією душею. Як не зустрінемось декілька разів на рік, то відчуваю якусь тривогу, дискомфорт, прикрість, що не побачились. Він - мій друг - цей величний сосновий ліс…
Тут дихаєш – не надихаєшся, слухаєш – не наслухаєшся, любуєшся його граціозністю і не можеш налюбуватися, бо кожен раз помічаєш щось нове - сумне чи радісне - це вже інша річ…
Цьогорічної осені наші побачення затягнулися на невизначений період. Все чекали, виглядали дощів я і ліс, щоб зустрітися швидше, а дощів немає. Осінь тепла, суха - дощами не балує. І тільки після Покрови дощики нас порадували. Правда, невеличкі, але хоч такі були, а це вже дуже добре і земельці, і лісу.
А скільки надії, сподівань, що скоро зустрінемось, хай тільки земля води нап’ється, оживе і зазеленіє в лісі мох, і запахне грибами… І перші заморозки хай не поспішають, дадуть можливість нам побачитись.
І діждалися, і зустрілися… Не передати словами цього позитиву, радості від побачень з лісом. Це треба самому відчути. Аж захоплює подих, так полонить красота осіннього лісу. Чарує велич дубків, їх розважливість, різнокольорові наряди від світло-жовтого до бордового кольорів. А стрункі сосни - сестрички тихенько шелестять кронами, мов вітаються. Під ногами, як перина, зеленіє мягкий мох. Сонячні зайчики грайливо виблискують між деревами, перебігаючи з однієї сосни на іншу.
- Вітаю вас, мої сестрички - кажу соснам, берізкам, кожній знайомій стежині. Як ви тут живете? Дуже скучила за вами, за красою вашою і тишею, за грибочками. Підкажіть, де тут гриби у вас, щось не бачу їх. Поховалися в мягкий мох, чи ще не встигли вирости. Дощів було вам небагато.
Отак, гуляючи між соснами збираю гриби, дякую за радість, переходжу з містинки на містинку, з доріжки на доріжку. Щоби трішки відпочили очі, обніму сосну, задеру голову вверх, попрошу сосну-сестричку, щоб підказала, де ростуть грибочки. Прохання майже завжди спрацьовує. Чи очі відпочинок одержують, чи ота небесно-лісова енергетика допомагає, бо тільки опускаєш голову …. і на тобі – не лінуйся, збирай грибочки. Ходжу, збираю, приказуючи - де один росте, там і другий, де другий - там і третій і так, аж допоки не надокучить...
А гриби, особливо білий, польський - люблять рости не по одному, а в парі. Не кожен грибник це знає, і коли бачу зрізаний чи збитий ногами гриб, то коло того місця ще можна грибів назбирати, як уважно пошукати. Досвід і тут потрібен, не крик-шум, не біганина, а спокій і спостережливість, бо недарма збирання грибів ще називають (тихою охотою), тихим полюванням. Як не нагнешся до землі, як не поклонишся їй, то грибів не назбираєш.
Заходжу в долинки, зазираю в ямки, бо грибів мало, недостатньо вологи у лісі. То там два, то ще чотири, дивись уже посмакувати назбирала. Підхожу до знайомої ямки, коло якої завжди були польські гриби. Обходила, як кажуть, вздовж і впоперек - ні одного немає, і, з досади, кажу собі, що так надіялась хоч тут знайти… тільки дарма «круги намотувала» і час перевела… Відійшла, буквально, метрів три - чотири в сторону і очам не повірила... Стоять один за одним гриби, як солдатики, тільки хтось із них під листячком заховався, хтось із моху виглядає… Аж соромно стало за своє бурчання…
- Пробачте, мої хороші - кажу, то я вже находилася, пора відпочити.
Коли вже ноги «находяться», очі «надивляться» - роблю маленький відпочинок. Можна сісти на пеньочок, або просто в мягкий мох, полюбуватися осінньою красою, насолодитися свіжим повітрям і тишею...
Десь високо в соснах чути стук дятла. Так розмірено, мов годинник: тук-тук, тук-тук…
- Привіт, дятлику! Тобі видніше з висоти, підкажи, де ростуть грибочки. На мить тихо - не стукає. Потім знову: тук-тук, тук-тук…
Надихавшись сосновим повітрям, відчуваєш, що голова розболілась. Це нормальне явище, природний процес. Свіже соснове повітря - це не загазоване міське, до якого, на жаль, ми звикли.
Приходить час збиратися додому. Що ж є у нашій корзинці? Поохотилися на славу. Польських грибів майже повна корзинка, 6 штук білих, інших грибів: піддубників, опеньків, маслюків назбирали тільки, щоб попробувати.
Дякую Тобі, мій вірний друже, моє натхнення, моя любов. До скорої нашої зустрічі! Нехай Тебе дощики не обходять стороною. Нехай буде завжди спокійно і затишно у Твоєму домі.
В. Ф. – 29.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893409
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 31.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Хоч кілька

Без тебе сонце блідло, я скучала дуже,
Як у саду осіннім одинока ружа.

Не помічала навіть, що ж було навколо.
І день дрімав, і ніч тягнулась досить кволо.

Думки, немов тягар. Каміння твердість, сила
Здавалося повітря свіже перекрило.

І де ж ти, друже? Що з тобою? Може, хворий?
Немає вісточки, нема. Хвилююсь морем.

А світ - пустеля, маревом сухим повитий.
Мені тривожно на душі і сумовито...

...Аж раптом - SMS - і все ураз змінилось:
З*явилась у троянди знову ніжна сила.

Усмішка мила на обличчі. Щастя стільки!
Бо кожній жінці треба ж теплих слів, хоч кілька.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893262
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 30.10.2020

Білоозерянська Чайка

Комплімент / сонет

(За романом О.Купріна «Гранатовий браслет».)

А коси, мабуть, пахнуть ́пшениця́ми,
Хоч думати про них мені не варт.
Це доля-витівниця над серцями
Зіграла свій невинно-дивний жарт.

…Давно мене хвилює кіс пшениця,
дорожча всіх святинь вона й світів.
Ім’я хай у віках твоє святиться,
Любов, що не збулася у житті…

Вогонь браслету... Виграє гранатом
Кохання нерозділеного злет.
Моє життя прихильником-фанатом,

Що обірвалося в один момент,
Коли не зміг на відстані кохати…
Цей лист до Вас – останній комплімент.

(Ілюстрація - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892887
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 29.10.2020

Білоозерянська Чайка

Сльоза на щоці Вічності…

[i]Шах Джахан, потомок Тамерлана,
Відданий всім серцем був дружині,
Бо Мумтаз, його ясна кохана,
Сонцелика, ніжна та жадана
У палаці – осяйна перлина.[/i]

Подвиги до ніг їй, перемоги,
Всі прикраси дарував правитель –
Та дружина вмерла при пологах…
Сумував шах в горі до знемоги,
Й вирішив звести святу обитель…

[i]Мармур мавзолею Тадж-Махалу,
По кутах – чотири мінарети
Сурами Корану розписали…
Квітнуть самоцвіти і кристали
Й бірюза, привезена з Тібету…[/i]

Перський сад… фонтани, кипариси…
Два надгробних камені у схроні…
В куполах – коханих чисті риси,
мов зімкнула Вічність руки в висі –
це кохані в величі на троні.

[i]…Зберігають стіни Тадж-Махалу
Дві душі, що віддано кохали...[/i]

*Тадж- Махал – символ кохання, що знаходиться в Індії. Висота мавзолею 72 метри, був побудований у 1632- 1653 роках. Відомий індійський поет Рабіндранат Тагор писав про Тадж-Махал, що цей мавзолей - «сльоза, що виблискує на обличчі вічності».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893190
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 29.10.2020

Білоозерянська Чайка

Приречені /пентина. /

У вікно в’язниці – сірий бруд дахів.
Пише вірші Бонні в спалахах лампади…
Всі сумління серця вістрям голосів:
Клайд – її єдина втіха та розрада.
…І малює доля драму всіх часів.

Відчайдушна зграя стравлених вовків –
Гангстерів полює вся техаська влада.
Та чуття підводить рейнджерівських псів –
Вислизнула знову відчайдушна банда,
Час наблизив прірву скоєних гріхів…

Грабежі… розбої… пошуки шляхів…
І хоч модний одяг, і вогонь помади,
Капелюх і зброя – іскромет штрихів,
Сигаретним димом на коханців падав,
Огортав неспокій серце втікачів.

Підбирала зрада тисячі цвяхів…
А життя завмерло на плечі прикладом –
Клайд і Бонні* мчали у полон страхів
На шалені кулі… й впали листопадом…
… Шлейф тонких парфумів змерзлі душі грів…

* [i]Бонні Паркер та Клайд Берроу — відомі американські грабіжники, що діяли за часів Великої депресії. Відомі дванадцятьма пограбуваннями банків, грабежами невеликих магазинів та заправних станцій. Вважається, що банда винна у смерті щонайменше дев'яти офіцерів поліції та декількох цивільних. Самі Бонні та Клайд були вбиті техаськими рейнджерами. Їй було 24, а йому 25 років...[/i]
Фото - з інтернету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893281
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020

Маг Грінчук

Унікальний період душі

Наша Вітчизна- це земля нашого дитинства,
Острів наших славних мрій, де сонце сяє пишно,
Де озера перших відкритів і шкільні мости,
Сльози почуттів, перший біль, що думки колише.

Всі шкільні роки - унікальний період душі,
Як єднання в одностайності, дружбі, в любові.
Мають один клопіт і знання небезгрішні..
Дбають за тебе батьки. Лиш вчися, будь готовим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893193
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020

геометрія

ПОЕТИ ЗВУТЬСЯ СОЛОВ"ЯМИ…

Поети звуться солов"ями,
бо вони ж, як співаки,
Наповняють світ віршами,
в пори різні і роки...
А вони ж, як і всі люди,
мають біографії...
І не б"ють руками в груди,
й не пишуть монографії...
Звісно, є поети різні,-
здібні і не дуже...
Є відомі й невідомі,
та всі небайдужі...
Є поети про яких
усі люди знають,
вони кращі й люди їх
звісно звеличають...
Є й такі, як ось і я,
майже невідомі,
в їх думках майже в усіх,
писати щось нове...
Такі пишуть лиш про те,
що людей тривожить,
що їх тішить і що гне,
і що біди множить...
І про болі, і про щастя,
про людей і світ...
І про те, що буде краще,
про печаль і сміх...
За нещастям прийде щастя,
це відомо всім...
Все міняється на краще,
як живий є сміх...
Так і пишуть, хто як вміє,
не можуть мовчать...
Вірять тим, хто розуміє
і буде читать...
Хоч не всі їх розуміють,
в тім біди нема...
Не писать вони не вміють,
і світ їх трима...
Поети звуться солов"ями,
в цьому їх буття...
Світ наповнюють піснями,
а в піснях життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893182
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Веселенька Дачниця

Собача робота

Присвята
всім, у кого не собача робота

Якось у літню, погожу днину Зі святом Покрови і Днем Захисника!
Собаці заманулось конини,
А тут нагода – у долині
Дрімає кінь, що рідкість нині.
Підскочив, нюхом роздивився,
Хватко зубами учепився
За ту трубу, що бовваніла…
- Гаряча! Сонечко нагріло!
Тут засвітились раптом зорі,
Мов кип’ятком, собаку змило…
Лежить у ямі – гірко плаче,
Ну що то за життя собаче, –
Позаривсь на кусок конини,
Зостався з зубом лиш єдиним.
А трохи відлежавсь, оклигав -
Складав казки усякі мигом,
Як захищав коня у полі,
Що ворогів було доволі,
Як куля вража в рот попала
І вибила зубів немало…
І все беззубим ротом шамка
Всюди, де вища пахне ставка.

В житті ця казочка не нова…
Про що ведеться, власне, мова?
Є люди зі собачим нюхом...
Аби лишень набити брюхо,
І там, де пахне вища ставка,
Туди попре, там буде гавкать.
В. Ф. -10.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891670
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Веселенька Дачниця

Собача робота

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891670
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Ніна Незламна

Світанок крила розправляє

Світанок крила розправляє,
Мережки сині і золоті,
Червоним небо вишиває,
Наперекір нічній темноті.

Люба вже досить, навтішалась,
Розгулялась, бешкетувала,
Та й із вітром, залюбки гралась,
Вроду осені прославляла.

Чому прийшла, пора спинитись,
Земля втомилась від дощів, злив,
Тож дай сонечку прояснитись,
Щоб встав ранок - срібла розстелив.

Поміж хмар зорі ясноокі,
Відпливали у свої шати,
Скрізь по небу стрічки всілякі,
Так світанок вмів малювати.

11.10.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891412
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заблукала наша осінь

Заблукалася в тумані наша осінь,
А туман її ніяк не відпускав.
Цілував їй миле личко, гладив коси,
Бо давно, давно уже її кохав.

Мила осінь, мила осінь - королева,
Посміхалася у відповідь йому.
І схиляли свої віти їм дерева,
Віддавали свою шану порівну.

Ходить осінь, ходить осінь берегами,
Прохолодної торкається води.
Поливає дощ сліди її сльозами,
Щоб ніхто не міг потрапити сюди...

Підем мила пошукаєм нашу осінь,
Бо вона для нас, як пам'ять дорога.
Заплету тобі багряне листя в коси,
Посміхнеться, двом із неба, нам зоря.

Ти світи нам люба зіронько, не гасни,
Нехай будуть, ще осінні, теплі дні.
Ми давно знайшли із милим своє щастя,
Хай знайде його і осінь, ще собі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893127
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Сузір*я кольорів

Жонглює вітер листям восени,
Змішались кольори у вирі.
Крилатки ще танцюють в ясенів,
Хоча плоди давно дозріли.

Яскравий клен у жовтому вбранні,
Сумах багряно- золотистий.
Калинові горять тепер вогні.
Мозаїка листків барвиста.

Бо в осені сузір*я кольорів,
І кожен лист, як поцілунок
Уперемішку з вітром майорить -
Осінній щедрий подарунок.

І кольорова стежка всіх веде
На дивний карнавал осінній,
А вітер гривою іще пряде,
Покірно листя гне коліна.

(Крилатки - плоди ясена. Сумах - декоративне дерево. На світлині я під ним.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893131
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Ольга Калина

Життя як день

Життя як день, а день як ціла вічність.
У вічності це є всього лиш мить,
Як цяточка в складОвій - безкінечність;
В вервечці цій вперед вона летить.
І значення не мають вже бажання,
І намагання наші щось змінить,
І хвилювання наші, та страждання,
Тому потрібно – просто в світі жить.
Щоб цятка ця завжди була ясною,
Й блищала так, як відблиск кришталю,
То намагайся стежкою земною
Йти з правдою, й відходить без жалю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна пора осіння

Мелодія звучить в моєму серці
Її мені на мить не зупинить.
То осені дзвінке і ніжне скерцо
І ця барвиста, неповторна мить.

То найчарівніша пора осіння,
В якій переплітається усе.
Хмарини білі й небо таке синє,
А ще бурштин і листя золоте.

Красу словами цю не передати,
Побачивши не можна вже заснуть.
Чарівністю вражають нас Карпати,
Самі шляхи в куточок цей ведуть.

Високі гори, ріки і долини,
У пору цю до себе манять нас.
Малює осінь дивні ці картини,
Танцює з вітром романтичний вальс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020

Ніна Незламна

І айсберги тануть… ( проза)

По підвіконню великого вікна мерехтіння сонячних променів. Вони майже без перешкод пробивалися в клас. Біла, тоненька шовкова тюль для них, лише ледь помітне розсіювання. По склі вікон деінде, ще трималися маленькі краплини, на сонці переливаються веселкою.
Ну, ось, подумав Олег, добре що за вікном минувся дощик і знову сонячно й на душі краще. Замріяно дивився вдалину та шкільний дзвінок порушив думки. Відразу заметушилися учні, захлопали кришками парт, збирали речі. Він кашлянув, цим привернув до себе увагу. Прямий погляд поверх окулярів, на якусь мить призупинив метушню,
- Так закінчили твір, час вийшов. Зошити кладіть мені на стіл і ви вільні. До побачення.
П`ятикласники у відповідь загуділи, як бджоли,- До побачення! Зривалися з місць й на ходу, виходячи з класу, залишали зошити на столі. Дивлячись на немалу купу зошитів, промайнула думка - буде чим зайняти себе ввечері.
Знявши окуляри, прямував в учительську кімнату, раптовий телефонний дзвінок відразу нагадав про маму. Так, це вона дзвонила, за мить відповів,
- Я чую мамо,чую! Ні, не забув, вже йду.
Ось так майже щодня він виконує її прохання. І в педінститут пішов навчатися за її бажанням. Тепер продовжує вчительську династію. Батько викладач фізики, а йому доля - пішов по материнських стопах, викладає українську мову та літературу.
Не звик до швидкої ходи, але нині поспішав додому, з мамою має йти в лікарню. Вона два рази на рік проходить курс лікування,часто підвищується цукор в крові. Вперше, це сталося п`ять років назад, після смерті батька, напевно стрес подіяв. Шкода, не такий і старий, а вже пішов в інший світ. Часто жаліється на болі в області серця. Приймав пігулки, які виписав лікар, але одного осіннього вечора його серце зупинилося. Ще й був старшим за маму на дев`ять років. Важко перенесли втрату, але життя продовжується.
Оце й від сьогодні, треба п`ять днів поспіль мамі прийняти крапельниці. Раніше тільки проводжав її, сам йшов по справах, а через години три забирав.
Інколи заходив в парк, який знаходився за парканом лікарні. Ковток свіжого повітря придавав сили, краса дерев в осінньому вбранні, відволікала від смутку, який заповнював душу. Йшовши по алеї, любувався столітніми дубами, пишними ялинами, соснами. Чарували берези… віти гойдалися від вітру, шелестіли, немов віталися з ним. В очі кидався строкатий клен, а біля нього кущ шипшини, вже злегка притрушений листям. Часом відволікали полохливі горобці, які зграйкою перелітали з одного місця на інше, шукаючи поміж травою й опавшим листям якесь насіння та комах. Він поневолі посміхався, чомусь нагадували дітей в його класі, дружні, веселенькі.
Тепер же прийдеться посидіти в коридорі, почекати маму. Вона піддалася останнім часом, почувала себе недобре, а син для неї єдина опора. Все розумів, вже ж не парубок, а за плечима тридцять два роки. Й коли вони пролетіли?
Навчання дітей – кропітка, відповідальна робота, скільки хвилювань, недоспаних ночей. Прийшовши в колектив, де в основному одні жінки, причин почувати себе, як не у своїй тарілці було чимало. Інколи відчуває незручність, соромився, червонів. Це на ньому відразу відображалося, мав світлу шкіру, ще й біляве волосся. Але згодом звик до жіночої уваги, хвилювання зникало, обличчя приймало незвичайний вигляд. Його карі очі, інколи уважний погляд, виводили жінок з рівноваги, у відповідь більшість вчителів щиро і по- доброму посміхалися.
Воно вже й роки сім`ю мати, але не було такої нагоди, щоб зустріти ту, яка до серця. От коли навчався в інституті, не одна задивилася у його сторону. Одного разу навіть взяв гріх на душу. В гуртожитку другові святкували день народження, спокусила одна дівиця. Та то була її короткотривала інтрижка, для чого він так і не зрозумів, бо більше й не бачилися. Хлопці з кімнати дивувалися, що не бігав на побачення, як вони. В першу чергу його бажання – вчитися. Час спливав, згодом змирився, вбив собі в голову, мабуть одружуся пізно, як батько. В інтернеті не наважився познайомитися з ким небудь. А в школі всі заміжні, одна Євгенія - розвідниця, славна, але має шестирічного сина. Коли тільки заікнувся матері про неї, категорично заперечила,
- А, це та … Ні! Ніяких з дітьми…ти не розумієш, як це мати поруч чужу дитину. Це така відповідальність! Своїх матимете, ще встигнеш одружитися.
Вона сподобалася йому, тиха, розумна, струнка, як берізка,теж білявка, тільки з блакитними очима. Майже рік маму вмовляв, пропонував запросити її на вечерю до них, але вона стояла на своєму. І з другого під`їзду, їхнього ж п`ятиповерхового будинку, теж сподобалася дівчина, правда на вигляд зовсім молоденька, але видно вже десь працювала. Не насмілився підійти познайомитися, навіть її ім`я не знав. Якось стояв на балконі, побачивши її, гукнув,
- Мамо подивися, он пішла дівчина з сусіднього під`їзду, симпатична. Вона відразу різко обірвала,
- Тобі не пара, ти набагато старший за неї. Я знаю її батьків, буде так, як ми з татом. Зле залишатися одній, хіба ти не бачиш. В цей момент треба думати не тільки про свої почуття, а й про те, як ти з нею маєш прожити з півстоліття.
Йому ж лишалося тільки зі сторони спостерігати за цими красунями. За одною на роботі і зітхати. Євгенія помічала ці ніжні погляди, мило посміхалася. А часом і підморгнула, здавалося чекала, що він її запросить на побачення. За іншою ж спостерігав з балкону, як вона йде по алеї, інколи озирнеться, наче відчуває, що на неї хтось дивиться. Скільки раз задавав собі питання, як умовити маму? Вона ж холодна, як той айсберг у океані.
А ввечері дивлячись на зірниці, шукав, яка з них світить ясніше. І змирившись, лише посміхнеться, мабуть, ще не прийшов мій час знайти шлях до однієї з них.
З дому до лікарні недалеко… Триповерхова будівля, вже доволі стара, незручні кабінети, але іншої в містечку немає, тож треба змиритися з тим, що є.
В приміщенні пахло хлоркою. Сонячні промені пробивалися через невеликі вікна, мерехтіли, ще по мокрій підлозі. Олег підтримував маму, коли вони підіймалася по сходах. Звичайно зайва вага діяла на ноги й серце. Вона задихаючись, присіла на стілець біля вивіски - » Відділення денного стаціонару». За мить в дверях з`явилася молода медсестра, від несподіванки, закліпав очима. З під її білої шапочки виглядало темно-каштанове волосся. З цікавістю роздивлявся, увагу привернули пишні груди, з лівої сторони бейджик, великими буквами ім`я - Ольга і меншими прізвище та по – батькові. Але він не встиг прочитати. На мить зазирнув в красиві великі блакитні очі й зупинив погляд на її губах, вони наче були покриті вишневим варенням. Серце так заколотилося, здавалося ось - ось вискочить, відчув прилив крові до обличчя. Мати помітила, що син миттєво почервонів, їй стало моторошно, забігала очима й різко торкнулася його руки,
- Синку,чуєш - допоможи піднятися!
- А ви до нас?- запитала медсестра й продовжила, - Пішли в палату, давайте свою картку й ліки.
Взявши її під руку, звернулась до Олега,
- А ви можете йти!
- Ні- ні, хай мене тут зачекає, можливо щось треба буде, -
- заперечила й незадоволено зміряла дівчину з ніг до голови.
Медсестра уважно скоса зазирнула на Олега й ледь піднявши брови, посміхнулась, на згоду кивнула головою.
Зачинивши двері за ними, Олег відчув полегшення, хустинкою витирав спітніле обличчя. І що це зі мною, чи гормони діють. Я десь ці очі бачив, а може колись уві сні? Уговтавшись, з пакета витягнув книгу »Кобзар», намагався зануритися в неї, читати, але перед очами її очі і та мила усмішка. Не зміг довго всидіти, швидко спустившись по сходах, вийшов надвір. Виникло бажання запалити цигарку, але ж вже років п`ять, як не палить. Хололи, а згодом потіли долоні. Ой ні мамо, душа палає, в жилах кипить кров, тебе треба умовити, мені вже треба одружитися. Чого чекати, одна краще другої, всі милі, привітні, пізнати б їх краще.Та, як тебе, рідненьку, умовити?
Після лікарні йшли мовчки. Вона помітила, якийсь відтінок на обличчі сина, незадоволеність. Порушити мовчанку не насмілилася.
На другий день, її записали на чотирнадцяту годину, щоб в сина закінчилися уроки. Їх знову зустріла Ольга. Заклопотано привіталася й взявши її під руку запитала,
- Ну, як ви?
У відповідь бурчала,
- Як – як, жива бачиш. Добре колиш, синців на руці немає, тож претензій до тебе ніяких.
Й відразу до сина,
- Олеже, ти мабуть підійди через години дві, чого тут нудьгувати….
Він задоволено кивнув головою, за мить спускався сходами.
Свіже повітря вдарило в обличчя. Як вільно дихається тут, що зі мною коїться? І вчора довго не міг заснути, і сьогодні, здається б гори звернув. А вона… Вона ж така славна…Ольга… Ти перевершила всіх .Ти, як княгиня Ольга. Пригадав слова, які про неї писали - » Як денниця перед сонцем, як зоря перед світанком. Сяяла, як місяць в ночі, так і світилася серед язичників, як перли в бруді». Як відволіктися від думок про неї?
Ноги самі повели в парк. Але не втішали ні дерева, ні навіть ті полохливі горобчики, що цвірінькали й раз по раз скакали перед ним. Раптом зупинився і здивовано звів брови, от телепень, вони мабуть голодні, просять допомоги. Ой, а хто ж мені допоможе? Ой, мамо - мамо кепсько на душі, важко з тобою, де доброта твоя, чому така холодна? Саме в цей час, крізь гілки дерев пробилося сонячне проміння, засліпило очі. Чи від нього, чи від думки, посміхнувся, але ж і айсберги згодом тануть.
Повертаючись в лікарню, зустрів однокурсника, Вадима, з доволі молодою дівчиною, здивувався. Здається ж він одружився з Аллою з протилежної групи. Як старі знайомі обійнялися, поплескали один одного по плечах. Чорнява дівчина в короткій червоній куртці і в чорних джинсах, крутнула головою, наче ховала обличчя. Й прямуючи вперед , голосно до Вадима,
- Ти поговори, не поспішай, я до лавки піду, погодую горобців.
Про Вадима в групі говорили -»Жодної спідниці не пропустить». Живий, енергійний хлопець, жартівник, умів згуртувати групу, дівчата його надихали, ним захоплювалися.
Вадим перший запитав,
- А ти, що і досі не одружений?
В цей момент Олег трохи зніяковів, але все ж поцікавився,
- А ти що не з Аллою?
Зморщивши носа, посміхаючись, тихо відповів,
- З Аллою звичайно і сина маю, вже чотири роки парубку.
Олег намірився дещо запитати та Вадим продовжив,
- Твоє щастя старина, що ти не народився в рік півня. Ну, думаю ти зрозумів мене. Вони всі такі гарні, ну це між нами звичайно. Та я поспішаю вибач, заходь до мене на сторінку в Фейсбуці, поговоримо.
Й торкнувши рукою плеча,
- Бувай!
У відповідь, Олег розвів руками,
- Бувай!
В голові мов блискавка, промайнула думка, яким був таким і залишився. Ні, я свою дружину зраджувати не стану, це гидко і низько. Й похапцем глянув на годинник, поспішив до лікарні.
Наступного дня мати записалася на шістнадцяту годину, її мав оглянути лікар. Олег надіявся побачити Ольгу, час очікування був напруженим. Та коли двері відчинила повна, років п`ятидесяти медсестра ( на бейжику прочитав Марина), здивувався, але й полегшено перевів подих. Не знав, чи мати спеціально на цю годину домовилася чи ні, але помітив… єхидна посмішка світилася в її очах.
Медсестра запитала басовим голосом,
- Це ви до лікаря на шістнадцяту?
- Так- так! - різко піднялася із стільця мати й продовжила,
- Пішли! І крапельницю треба поставити, ліки при мені.
В Олега тіпається праве око, що вона задумала? Різко розвернувся і поспішив на вулицю.
Він часто дивися на годинник й вкотре по алеї рахував кроки. Це чекання здається вічністю. Хоча й прохолодний вітер зривав листя й підносив його догори та часом куйовдив йому волосся, він наче й не помічав і не відчував цього.
Сутеніло… вони вийшли з лікарні, мати відразу обурено пробурчала,
- Наче й з досвідом медсестра, але ледве вену знайшла, видно синяк буде.
Ці слова, як шанс для розмови. Взявши її під руку, тихо запитав,
- Мамо,а що Оля краще уколи робить?
- Краще - краще, а воно тобі нащо? Ти ж наче не хворий, дякувати Богу.
Заговорив голосніше, швидко, мов чогось боявся,
- Хворий мамо, хворий. Душа болить, побачив Олю, вона ж, як зірка. Хіба ти не помітила, привітна і славна. Ти пам`ятаєш портрет княгині Ольги? Мені здається вони схожі. Зверни увагу на її красиві очі…
Й миттєво стиснувши губи замовчав. Чекав, хоч якусь реакцію на його слова, але вона мовчала. Поправила свого капелюха і задумливо дивилася просто вперед. Чомусь запершило у горлі, він тричі тихо кашлянув і продовжив,
- Ти забуваєш, що мені пішов четвертий десяток. Досить холостякувати, напевно завтра її запрошу в кафе.
Мати миттєво звільнилася від його руки, різко розвела двома руками,
- Ага! Ти з своєю зарплатою… Вона з мізерною зарплатою, заживете - закачайся! А задивився на неї, щось знайшов красиве?! Сину, я скажу – красива! Але ж з личка не п`ють молока. Однак не варто думати, що світ зійшовся клином саме на ній. Чи ти вже моїх порад не потребуєш?
- Мамо!,-Він знову взяв її під руку,
- Матусю, я вдячний тобі за коханнячко, за піклування. Ти ж мене викохала, як утя на воді, та людям – не собі.
Вона перебила його,
- Ну, досить, досить, знаю начитаний!
Олег знервовано ,
- Я вже дорослий, он в під`їзді, мене діти дядьком називають. Ну не будь така холодна, як айсберг! Ти ж добра душа, чи в твоєму серці не залишилось тепла?
І вже засміявшись, тихо,
- Чуєш мамо, пригадав казку « Сніжна королева ». Не думаю,що ти такою стала.
Запала тиша… Мати задумано подивилася на нього змовчала.
Вони підходили до свого будинку, на мить призупинила його,
- Ну от, ти кажеш дорослий, а розмови дитячі. Ну і знайшов з чим та з ким мене порівняти, то я айсберг, то сніжна королева.
Довго сперечатися з мамою ненасмілився, не таке має виховання. Ніжно взяв її за плечі,
- Добре мамо, тільки не нервуйся, більше ніяких розмов на цю тему.
Новий день, як ковток свіжого повітря. Олег після роботи, в надії, що поговорить з Ольгою, йшов з мамою в лікарню. По стежці, з дерев попід ноги облітає листя. Вітер загравав з ним, то підносив вверх, то вертів й воно декілька раз покрутившись, прилягало до землі. На небо наче хтось накинув сіру хустку - все затягнуте хмарами. Почав накрати дощ, Олег відразу з пакета витягнув парасолю,
- Ось так краще мамо!
Більше ні слова за Олю, ні вона, ні він. Адже вчора ввечері бачив, як вона довго не могла заснути, все охала й ахала, пила ліки.
Біля самого входу в будівлю лікарні, пустився сильний дощ. Мати трохи незадоволено,
- Ого дощ , як злива! Ще й вітер зривається, похолодало, тобі прийдеться тут мене почекати.
Під дверима відділення стояла чорнява жінка похилого віку, коли вони наблизилися, емоційно запитала,
- Ви теж до лікаря?
- Ні ми на крапельницю,-- віразу відповів Олег.
За дверима лунали жіночі голоси, різко відчинилися двері.
Він вперше побачив Олю без головного убору, біляве волосся ледь торкалося плечей. Світло - коричнева курточка їй дуже пасувала. Коричневі брюки підкреслили струнку, витончену фігуру. Зніяковіло закліпав очима, за мить, обличчя розпливлося в усмішці. Звівши тоненькі брови, вона повела очами і ледь посміхнувшись привіталася. І відразу ж звернулася до Марини,
- Все що треба, я списала , тож я пішла. До побачення!
Олег задоволено потер руки. Мати теж задоволено поглянула на дівчину. В думках втішалася, йди - йди, менше будеш мелькати перед очима, менше розмов буде про тебе. Й поспіхом прослизнула в відділення, швидко зачинила за собою двері.
Олег полегшено перевів подих. З сяючими очима, як хлопчисько, наче перелітав через дві сходинки, догнав її,
- Олю там дощ, а ви без парасольки,
Вона мило посміхнулася,
- Та в мене ж куртка з капюшоном, чи не бачите.
Злегка почервонівший, сміливо взяв її під руку,
- Думаю так краще, чи ви проти?
Дівчина все ж накинула капюшон,
- Та ні…. удвох веселіше, а ви що тут недалечко живите ?
- П`ятнадцять хвилин ходу, якщо йти швидко. Але тут така справа, я хочу вас запросити до кав`ярні. В таку осінню погоду не завадить зігрітися. Чи ви поспішаєте?
У відповідь, тихо,
- Ні, вдома нікого.... Мама й тато на роботі, вони на залізниці в ПЧ працюють. Мама позмінно, а тато нині на виїзді з бригадою.
О, скільки відразу інформації, мелькнула думка, значить сьогодні мій день.
В кав`ярні людно, в кутку, єдиний вільний столик на двох був їхнім. Вони захоплено смакували каву з морозивом, спілкувалися близько двох годин. При розмові Оля слухала його доволі уважно, не перебивала. В голосі відчула хвилювання і чомусь сама,час від часу, хвилювалася. А він вкотре ловив її погляд, в очах шукав зірницю. Час швидко пролетів... Вона наполягла, щоб не проводжав додому, а йшов в лікарню за мамою. Обмінялися номерами телефонів, ото радість, він був на сьомому небі від щастя.
Сьогодні останній день, як Олег йшов з мамою до лікарні. Й словом не нагадував їй про Олю. Вона ж тішилася; ну от і добре, здається минулося захоплення. Та не знала, що вчора, лише сказав їй, що пішов до бібліотеки в читальний зал, насправді ж, поспішав на побачення.
Вони зустрілися біля кав`ярні…
В цей вечір, він все дізнався про неї. Їй минуло двадцять шість років, два роки назад був сільський хлопець, мали одружитися, але поїхав до Москви. Й відтоді, » Так і з кінцями», як висловилася вона.Та то нічого, майнула думка, я теж не без гріха.
Пройшов час… Олег два рази на тиждень, потай від матері, зустрічався з Олею. Вже й познайомився з її батьками, інколи ввечері чаював разом з ними.
Та все таємне колись стає явним... Одного вечора мати помітила, як він в прихожій кімнаті затримався біля дзеркала, посміхався, кропився парфумами. Підійшла до нього,
- Синку, а чи часом не на побачення ти йдеш? Хто вона?
Його очі засяяли щастям,
- Йду мамо, побачення з Ольгою. Хочеш ти цього, чи не хочеш, але мій вибір маєш прийняти. Думаю, ти ж не в захваті будеш, якщо залишишся сама в трикімнатній квартирі. Я ж маю право на особисте життя. Чи в неї будемо жити, чи знімемо квартиру на визначений термін.
Вона ледь зблідла
- Не поспішай, зваж всі за і проти, це життя.
- Я закохався мамо і вже все зважив. Познайомився з її батьками, працьовиті, щирі, добрі люди, тепло приняли мене. На Новий рік хотів до нас Олю запросити, в надії отримати від тебе благословення.
Вона повільно присіла на крісло,
- Ти поспішаєш сину, ще…
Не дав їй договорити,
- Ми з тобою не один раз розмовляли на цю тему. Подумай добре мамо. Невже твого тепла не стане для нас з нею в цій квартирі?
Й різко розвернувся,
- Я пішов, прийду пізно.
Минали дні… Не спиться матері і не лежиться. Її думка жахнулася до дальшої перспективи його життя. Щодня в магазинах все дорожчає, як можна змиритися, жити з такою малою зарплатою. Ну навіть, як він і займеться репетиторством, що ті копійки.
Олег з Ольгою все частіше разом проводили вільний час. Прогулянки по сніжному парку, поцілунки під місячним сяйвом, розмови про майбуття, вселяли надію, що будуть разом.
Вже вдома, в ліжку, часто згадував її очі. Фантазував про спокусливу ніч, в думках цілував і засинав.
Напевно, давно б запропонував разом жити, але ж це приклад для інших. У вчителя велика місія на землі, він має бути взірцем, для наслідування з боку дітей.
За тиждень до Нового року Олег таки придбав каблучку для заручин, хоча брав сумнів, що без серйозної розмови з мамою не обійдеться. Але в новорічну ніч хотів їй освідчитися, запропонувати руку й серце.
Під вечір сипав невеликий сніг… вони заходили в парк, немов потрапили в зимову казку. У царство кучугур, сонних дерев, припудрених пишних ялинок, на центральну алею з оригінальними ліхтарями. Їх світло розсівалося навкруги, все виблискувало, іскрилося, переливалося сріблом.
Олег обережно підтримував Олю під руку, щоб часом не послизнулася, не втратила рівновагу. Вона, посміхаючись, задерла голову догори, намагалася розгледіти новорічну ялинку. Пишна, прикрашена іграшками, під сніжинками, немов у шовковій білій вуалі, крутилася, сяяла, переливалася від різнокольорових гірлянд. Сніг іскрився, сліпив очі, вона закривала їх і тулилася до нього, зваблювала до поцілунку. Її ніжні обійми, відчуття щирості й тепла вселяли надію - вони кохають один одного.
Провівши її додому повертався, розмірковував. Це ж треба, яка доля.... піти з мамою в лікарню і там зустріти своє кохання. Мабуть не завжди від людини все залежить, але хто знає.
До нового року залишилося два дні. Олег вже одягнений, з пакунком куплених ялинкових іграшок, збирався до Олі, гукнув,
- Мамо! Я йду, напевно прийду пізно, адже буду наряджати ялинку. Вона поспішила до нього й розставивши руки перед ним, голосно,
- Ти присядь на хвилинку.
Здивувався, але присів на стілець, побачивши, що дуже розхвилювалася, запропонував,
-Ти теж присядь, не поспішай мамо, я маю час….
Округлені очі, ніби дивиться в нікуди, мати продовжила,
- Я тут довго думала про твоє майбутнє.Ти назвав мене айсбергом. Нехай і так… Але в мене ж є душа, материнська любов і мрія. Відчуваю, що вже зрушилася з місця й мабуть скоро зовсім розтану. Та поки живу, пливатиму, як по океану та вже з твоєю течією. Ти ж моя надія і опора.
На очах забриніли сльози, повільно котилися по щоках,
-Синку, я приймаю твій вибір. На Новий рік запроси Олю до нас. Моя мрія бачити тебе здоровим, життєрадісним і щасливим.
15.10.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892801
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Мандрівник

Ще влітку сонячна надія променилась,
І сподіванням не було кінця.
Плили до неї яснії душі вітрила
Він кликав до любові острівця.

А їй здавався трохи дивним пілігримом,
Тонка тримала разом думки нить.
Обійми ж восени - печальними очима,
Тремтіла його погляду блакить.

...Спорідненість єднає їхні душі й досі,
Хоча у снах цілує мандрівник.
В очах його тепер журби холодні роси.
На острові - самотні два човни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892787
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Сумує сад осінній

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]

"Вміти виносити самотність і отримувати від неї
задоволення - великий дар". Жартував Джордж Бернард Шоу
--------------------------------------------------------------------
Самотній сад укритий покривалом,
Пухнастим срібним полотном.
Закритий сум прозорою вуаллю,
Нудьгу приглушить слабкий сон.

Самотність...надважкий цей стан душі,
Коли душі нема кому відкритись,
Коли з тобою поруч всі чужі,
І все ж повинен ти із цим змиритись.

Мовчить у смутку тихо сад,
Зліта повільно жовте сухе листя.
Він повернути все хотів назад,
Але бажання в тиші всі зависли.

Він свідком був людських подій,
І про життя й любов міг пізнавати.
Неначе поряд них сидів,
Йому могли всі тайни відкривати.

Тепер крізь сон почув він гамір, сміх,
І добре знав, що це йому все сниться.
А сон на вії зрадницький приліг,
Не може він ніяк від сну звільниться.

Солодкий сон все ж треба додивиться,
Почути спів пташок у ранній час.
Примусить серце це частіше биться,
В минуле повернутись є цей шанс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892778
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020

Катерина Собова

Спритна Галька

На колоді біля тину
Посідали молодички,
Обговорюють Галину
(Це уже ввійшло у звичку).

-Наша Галька - та ще птиця,-
Каже Вірочка поважно,-
Хитра, як ота лисиця,
І в коханні легковажна.

-Свою пристрасть не ховала,-
Мовила єхидно Віка,-
За п’ять років уже мала
Аж чотири чоловіки.

Перший - знав усі ремесла,
Другий, Єрофей, електрик,
Третій - плиточник і тесля,
А четвертий був сантехнік.

Галя мала добру вдачу,
Вміла так розставить сили,
Що мужі (всі не ледачі)
Безкоштовно все зробили.

Тепер в неї - єврохата,
Всі їй сиплять компліменти,
Усі бувші справно платять
На своїх чад аліменти.

-А що ми, дівчата, маєм?-
Каже крайня молодиця,-
Один чоловік миршавий,
Як не ледар, то п’яниця!

-Нам достаток тільки снився,-
Сумно мовила Ілонка,-
То хто в дурнях залишився:
Ми, чи Галька-вітрогонка?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892769
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Запізнілі квіти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L3rHxRRhLhE[/youtube]

Запізнілі квіти ваблять ще красою,
Не такі, як літні, вибір не такий.
Це дарунок осені з рудою косою,
Він для нас безцінний, скажем, золотий.

Вони ззовні милі, зовсім не примхливі,
Нехай дощ, чи вітер - їм це не біда.
Вони ще живі, значить і щасливі,
Осінь на їх фоні краще вигляда.

Прилітають бджоли ще до них у гості,
Квіти їм дарують трішечки тепла.
І нема на осінь в нас і краплі злості,
Бо вона так щедра, цю красу дала.

Занесу у хату чорнобривці, айстри,
Буду пить очима неповторний цвіт.
Хай мені підтримають цей осінній настрій,
Стане кольоровим цей нестерпний світ*.
---------------------------------------
*нестерпний світ - мала на увазі нещасливе, жорстоке життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892713
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Запізнілі квіти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892713
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Valentyna_S

Глухонімі

З рояля літа чорні клавіші птахів
Над полем на дротах розклала осінь.
Ти сам хотів, джиґуне - вітре… Сам хотів,
Щоби вона прикрила чорним косу.

Глухонімі, немовби привиди, сади.
Собі ворожить яблуня-циганка.
Останнього не руш. Ти чуєш? Не кради!
Дивись, як нею крутить лихоманка.

Ми звали теж до себе вітер перемін—
Діждалися ерозії моралі.
Обман і лозунги, із совісті лиш тлін,
А далі що? Що буде з нами далі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892725
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Заберу тебе у осені ( романс, мелодія і вик. Наталі Крівець)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892157
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Любов у спадок

Не той вже рідний сад, змінилось все у ньому,
Старі дерева в золоті й багрянці.
Осінньої не відчувають зовсім втоми,
Кальян туману полонив їх вранці.

Ґаздиня осінь, ніби птаха притаїлась,
Чекаючи проміння в листопаді.
Здавалось сад дитинства руки теплі гріли,
І слушну хтось давав мені пораду.

Знайома стежка встелена тепер листками,
Сліди залишені вчорашнім вітром,
А зараз дивна тиша, ніби заблукала,
Бурштинову айву тримає віття.

Пора осінньому плоду скоріш в корзину
На згадку про коштовність цього саду,
Про руки рідні тих, хто дбав сумлінно днини,
Залишив нам свою любов у спадок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892236
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Любов чи не любов?

Любов чи не любов? Твої зірчасті очі
То холодом, а то теплом пронизують мене,
А безсловесний місяць - охоронець ночі
Не гріє, лиш яскраво світить. Може, й це мине?

Любов чи не любов? Душі твоєї хвиля...
У ній я захлинаюсь. Немає порятунку.
Чи глузд за розум завернув? Чи божевілля?
Очей отих зірчастіть, як дивні поцілунки.

Любов чи не любов? Тягар безсоння мучить.
Зірчасті твої очі вп*ялися в мої давно.
І не злякає глибина безодні, круча,
Якщо це сильне почуття обом у дар дано.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892585
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Маг Грінчук

Бере розбіг

Спроба погратися в богів перешла на тиранів.
Розшифровка генетичного коду - праця думок.
Скритий страх за майбутнє. В правді лише є порада.
Бо людині зміна генома, наче, сажений крок....

Термінова необхідність прозріння не зникає.
Наслідки непередбачені і це більше ніж гріх.
Нагляд високий над людством. Злу час дозволяє.
Наймогунійший інструмент влади бере розбіг...

А спочатку були високі святі пориванння.
Нас життя вимагає - контроль за вченими світу.
Хоч морально ,духовно, етично,а ні зітханням...
Інтелект людський, нові технології йдуть на зліт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892184
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Маг Грінчук

Сумні ці знаки

Всесвіт...Один суттєвий факт - на землі людей роздавить зло.
Смерть бажає білий світ придбати, плине хвиля штормова.
І без голосів людських вінець вона одіне на чоло..
Наче зараз бачу темінь ранку... Чи дойдуть мої слова?

Тут питання виникає: "Як і ким створений Всесвіт наш?
І коли завершиться спалах цього світу існування?"
Вже останній остигає жар природи... Сумні ці знаки.
Срамота Вам, люди, бо чую я Ваших батьків ридання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892421
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Маг Грінчук

Це хвороба не хвилин

ХлІбом-сіллю із біди ми всіх друзів завжди виручали.
Жили мирно і йшли назустріч щастю сонячного дня.
Все намарне! Заміри з*явились свого безталання...
Ласий, вкрадений шматок - буря злюча, тягне всіх до дна.

...Рік таврований - зими кінець. Онімів скелястий вал...
Край морських прибоїв, окрадений чарівний сонця рай.
Темрява, безодня, багато сліз і мук - часу інтервал.
Та пошарпаний наш стяг - анексування Криму, як крам...

Світ трухлявий. Де інформаційний простір суттєвих змін?
Справа честі... В країні владні люди - бич беззаконня.
Під п*ятою кривди їх війна... Це хвороба не хвилин.
На межі смерті і життя спільне горе. Нам не користь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892680
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Білоозерянська Чайка

Руда

(Віланела.)
Твоє я серце більше не віддам,
Воно лишилось назавжди́ зі мною
І наша осінь… запальна, руда…

Задумано бреду я по слідах,
Душа співає, тішиться весною –
Твоє я серце більше не віддам.

Як сонця круг за небокрай сідав,
Ми повнились красою неземною,
Як наша осінь… запальна, руда…

Мов пташку, що вернула до гнізда,
Любов’ю вірно стріну осяйною –
Твоє я серце більше не віддам.

В мої ти очі ніжно заглядав,
Кохання струменіло за спиною,
І наша осінь… запальна, руда…

Ти йшов назустріч, ніби сновида́
При місяці дорогою нічною –
Твоє я серце більше не віддам,
Це – наша осінь… запальна… руда…

(Фото- інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891800
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Білоозерянська Чайка

Квітка серця /рондо

Зів’яла квітка, що колись Вас виглядала,
Гаптує осінь жовтим сумом покривало.
Невгасний спогад до лиця мені, мов свитка…
Пішла в нікуди я від Вас… прийшла нізвідки.
І те, що всупереч всьому Вас покохала,
Було болючим для обох… було невдалим.
Безмежне літо промайнуло досить швидко,
З’явилась осінь золота, моя сусідка –
Зів’яла квітка…

...Пожухле листя облітало і згасало,
Я під дощем блукала, вимокла до нитки.
Текли ілюзії – душі гіркі відбитки…
Ні, я не плакала… то чуйність зливи-свідка.
Чуттєвий дощ налив калюж у сум кварталів:
Квітка – зів’яла.

(Художниця JB Berkow "Відтінки кохання".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892631
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Білоозерянська Чайка

Мелодія дощу

(Рондель.)
[i]Той ритм дощу – моє серцебиття,
Мелодія у серці журавлина…
Я дощовою хмарою прилину,
Щоб передати краплю почуття...

І не врятують одяг, укриття –
Кохання щем проникне у шпарину.
Той ритм дощу – моє серцебиття,
Мелодія у серці журавлина…

У сонячному спектрі – душ злиття.
Воно єднає всі єства глибини,
Під звуки дощового клавесину
Вмить розфарбує в райдугу життя.
Той ритм дощу – моє серцебиття…[/i]

(Ілюстрація - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892502
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 24.10.2020

Ольга Калина

Дозріли вишеньки (віланела)

В сади злітаються шпаки.
У цю погожу літню днину
Смачні дозріли вишеньки.

Їх смакувати залюбки
Спішать усі: старий, дитина
Й в сади злітаються шпаки.

Налляті соком ягідки
Спустились низько біля тину -
Смачні дозріли вишеньки.

Розлогі з дерева гілки
Лягли з причілка на хатину.
Сюди злітаються шпаки.

Внизу під деревом квітки
Сплели барвисту скатертину,
Вгорі - дозріли вишеньки.

Цю пору люблять малюки
Й несеться гамір безупинно,
В сади злітаються шпаки,
Смачні дозріли вишеньки.

(світлина взята з інета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892027
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 19.10.2020

Vita D.

Щасливчики

Мізерним є кохання те,
Що міру в буднях має.
Як ти поміряєш Святе,
Що цілий світ тримає?..

У світі без кохання ми
Насправді ліліпути.
Волочемо тягар пустий,
Підносим вгору пути.

Радіємо таким речам,
Як гроші, або слава.
І забуваємо весь час,
Що все то є лукаве...

Щасливчики, хто на Землі
Кохання зустрічає.
Таким не страшно і в пітьмі
Іти до брами Раю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891712
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 19.10.2020

Ніна Незламна

Сьогодні, в день Покрови

Моя країна, в квітучім віночку,
Життя виборює в житніх колосках,
Вдягла дівчина,вишиту сорочку,
І прославляє наш український стяг.

Із ним відстоювали волю й красу,
Козаки мужні, наші на війні,
Чорні стрічки, часом вплітали в косу,
Щоби щасливе, дать майбуття мені.

Немає тиші, біль, земля змарніла,
Та на кордоні стоять до загину,
Сини - герої, спиняють свавілля,
Оберігають неньку- Україну.

У день Покрови, низько поклонюся,
Попрошу Бога- синочків борони,
За них, до щему в серці помолюся,
Цей світ Господній - нам рятують вони.
***
Діво Маріє – о, матір Господня,
Прошу, благаю, воїнам поможи,
На святу землю, нашу принеси МИР!

***

Шановні друзі!

Приймінь щирі вітання зі святом Покрови Пресвятої Богородиці!

З Днем українського козацтва! З Днем захисника Вітчизни!

Миру, здоров`я, щастя, достатку, світлих мрій і любові Вам!

14.10.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891671
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 19.10.2020

Ніна Незламна

Жовтень і осінь

Плакучий жовтень скаржиться на долю,
Вже зранку дощик, а з обіду – злива,
Подарувала Осінь парасолю,
Його втішала, що вона щаслива.

Та недовіра шарпала під серцем,
Озолотитись в сонячнім промінні,
Змішати б фарби в срібному озерці,
А не дрімати в сонячнім сумлінні.

В глибокій тиші - ледь в поклоні трави,
Як перли краплі осявали кругом,
Тож вже на небі виграють заграви,
Відблиск зірничок… протягнувсь ланцюгом.

Одна лиш втіха - нічка-чарівниця,
Шепоче жовтню, що пливуть хмаринки,
Багрянець ляже в гаю й в чорнобривцях,
Цілунки ранні - сонячні жаринки,
Радіє жовтень і осінь - блудниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891083
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 19.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

І серце довіряєш

Роки злітають, як пожухле листя.
Оголеність душі осінньою порою
Мінор стискає, вітер рве намисто
Калини, що схилилась низько над водою.

Вуаль фотографічна поглинає,
Туманом прикриває золота сусальність.
Здається інколи: дійшов до краю,
Але веде осіння мудрість у реальність.

І серце довіряєш тільки Богу,
Тебе не зрадить, не розтрощить вітром сильним.
І по життєвій ти ідеш дорозі,
І не зважаєш на осінні заметілі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891755
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Дозволь

Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.

Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.

Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Катерина Собова

Вихiд є!

Малий Вітя йде до тата,
Ніжно чуб йому лоскоче:
-В мами знов якась утрата?
Що на цей раз вона хоче?

-Каже, синку, всьому дому:
-Тато - ледар, тільки смітить,
В холодильнику пустому
Одна лампочка лиш світить.

Я не знаю, що робити,
Що придумати, синашу,
Щоб цей клятий холодильник
Звеселив матусю нашу.

Засвітились очі в сина:
-Буде радість у нас вічна!
В холодильник всередину
Встав гірлянду новорічну.

Мама дверці як відкриє –
Будуть вогники там грати,
Враз тебе вона полюбить
І не буде вже пиляти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891747
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Катерина Собова

Соромiцькi анекдоти

Стрів в парку Богдан Макуха
Дівчину своєї мрії:
Веселенька щебетуха
І зовуть її Марія.

Запросила хлопця в гості
Випить філіжанку кави,
Було далі вино й тости
(Відступили від програми).

Випите спиртне і кава,
Загадав Богдан роботу:
Щоб Маруся розказала
Сороміцькі анекдоти.

Муся каже: - Ну, тримайся,
Це тобі - не зорі з неба,
Швидше, хлопче, роздягайся,
Тут показувати треба!

Що вона там показала
(Може, щось було й хороше),
Він прокинувсь… Якась зала…
Зникли туфлі, одяг, гроші!

Чогось люди налетіли,
З різними всі голосами:
-Добре, що прикрите тіло
Хоч єдиними трусами!

Зрозумів нещасний Бодя
Які є манери світські,
І до чого ось доводять
Анекдоти сороміцькі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891283
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Valentyna_S

Поміж прогресів, стресів…

Двадцятий рік до краю мчить на самокаті
Поміж прогресів, стресів, огріхів й гріхів.
Надії, дії чорно-білі і строкаті…
І, як всякчас, дилем, проблем мов реп’яхів.

Повагом осінь накладає екслібриси,
Неначе рух довкола їй усе дарма.
Із нею суголосне сонце білобрисе,
Що цілу вічність студить пал біля керма.

Спинитися б, віддихатись побіля тебе
І поміркованості вчитись хоч тепер.
Притримай, осене, не відпускай від себе,
Бодай допоки квітне царство золоте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891536
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Valentyna_S

Звична річ

Біжить стежина підстрибцем на вигін
Вужем пірнути в шерхіт жовтих трав,
Де зір людський торкає поля вигин,
Де вчора жайворон пісні снував.

Там в сухотрав’ї доживає квітка,
Непоказна, звичайна, польова.
Її струмок поїв із згірка зрідка,
Уста воложила водиця дощова…

Упало лихо на голівку дику.
Зі стежки, нагло і життю всупріч.
Чиясь важка нога у черевику
Її втоптала в землю – звична річ.

Стебло здригнулося німотним криком,
Земля накрила в ранах пелюстки.
Свідома зла, нога у черевику
Байдуже подалася в суш хрусткий.

Зібравши всю снагу, зіп’ялась квітка
І стріпала злопам’ятність та пил.
Людей у бруд теж втоптують нерідко,
Й щоби піднялись, Бог дає нам сил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891247
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Білоозерянська Чайка

Дощове «Так!»

[i]В цій зливі –
Все животрепетне бажання,
Що наші душі просто змусило цвісти.
У цілім світі – парасоля, я і ти…
А дощ коханням лив на нас із висоти,
І ми під вітру завивання –
Щасливі.[/i]

Краплини
Закрили нас від всіх стіною,
З-під парасолі били справжні ручаї.
А ми скорилися коханню течії,
Що нас несла чуттєво в неземні краї,
Дощ падав срібною струною
На спини.

[i]Ті очі…
І серце в серце – полиханням,
Обійми теплі серед бруду та води…
Твої слова, що пам’ятатиму завжди:
- Я буду поряд у дні радості й біди.
Чи буде це й твоє бажання?
- Так… Хочу![/i]
( Світлина - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Білоозерянська Чайка

Я попрошу у осені моєї…

(Акровірш.)
[b]Я[/b] попрошу у Осені мотив…

[b]П[/b]родюсер-Вітер рознесе ці ноти.
[b]О[/b]бов’язково їх почуєш ти,
[b]П[/b]ро почуття, які не побороти…
[b]Р[/b]озкрию в пісні все своє тепло,
[b]О[/b]бійми даруватиму я серця,
[b]Ш[/b]аріється калина, б’є чолом:
[b]У[/b]се кохання – в пісні щедро ллється…

[b]У[/b]смі́шка сонця – ноти звеселя,

[b]О[/b]чей мій промінь у твої пірнає.
[b]С[/b]піває про святу любов земля,
[b]Е[/b]нергія – велична та безкрая…
[b]Н[/b]іколи у житті не розлучить
[b]І[/b]скристе та жертовне спільне світло.

[b]М[/b]іж нами вічно тягнеться в блакить
[b]О[/b]сіння квітка, що на двох розквітла.
[b]Є[/b]днає Осінь душі та серця,
[b]Ї[/b]ї мотив – це доброта Творця…

(Художник - Леонід Афремов.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Білоозерянська Чайка

Я попрошу у осені моєї…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Зелений Гай

Закохані і дощ.

А що тим закоханим дощ?
Вода, що струмує із хмари.
В серцях не згасає вогонь -
У нього могутніші чари.
Де мокре, там буде сухе,
Де зимно, там сонце пашіє
Там молодість вічність живе
Не смертна вона й не старіє.

Надихнув чудовий твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891940
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Осінь починає свій політ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TZUH_y-G_l8
[/youtube]

А осінь подивилась літу вслід:
Щасливої тобі дороги.
В душі до літа не тримала лід,
Та все ж була якась тривога.

Воно то не погано полежать,
Бока погріть трохи на сонці.
Та треба честь у всьому знать.
Сказати НІ! оцій зупинці.

І вітер без роботи занімів,
На сонці і собі дрімає.
А скільки б вже зробити він зумів,
Як осінь, в дрімоту впадає.

Хоч осінь мружить ніжно очі,
Та про роботу ще не забува,
Береться в"яло, неохоче,
І ось - жовтіє мокра вже листва.

Прокинувсь вітер з напівсну,
Струсив з дерев зів"яле листя.
А я ніяк ще не збагну:
Чому зриває листя з злістю.

Тут бачим осені помилку,
Невже у літо заблукала?
Навкруг розсипала веселку,
Вона оцим нас ошукала.

Скрізь веселкові бачим гами,
Став кольоровим увесь світ,
Немов би літо й осінь з нами,
Так осінь починає свй політ...
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891238
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Н-А-Д-І-Я

А на вікні цвіте весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zRNUgFchnlc[/youtube]
А на вікні цвіте весна,
На зло холодній осені.
Не досягнуть їй до вікна,
Бо в гості не запрошена.

Пахучий ніжний аромат,
Дарують білі лілії.
В весну вертаюся назад,
Я рада цій ідилії.

Весна ця й осінь - різні.
У розпачі тепер душа.
Весна недовга, звісно,
Та трохи все ж мене втіша.

Зів"яне квітка й упаде,
Сумує підвіконня.
В моїх думках лише одне:
Була я в міжсезонні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891760
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чимось дуже схожі

На тебе, осінь, чимось дуже схожа,
Така ж не посидюча і вертка.
Люблю причепуритись, як вельможа,
А можу танцювати гопака.

Буває так, що, як і ти я плачу,
Ховаю сум свій і гоню думки.
Та, як тебе через вікно побачу,
Біжу, щоб привітатись залюбки.

З тобою добре, так блукати лісом,
Відпочиває в казці цій душа.
Туман частенько робить нам завісу,
А ми йому даємо відкоша.

Обожнюю коли довкола листя,
З тобою підкидаєм догори.
Вдягаємо калинове намисто,
Вся ця краса осінньої пори.

А коли дощ, беремо парасолю,
Під нею не буває тісно нам.
І хоч не завжди схожі наші долі,
Ми йдем на перекір усім вітрам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891851
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Витівки вітру

А я люблю, так розмовляти з вітром,
Вдивлятися у сум його очей.
Він голоси свої лишає світу,
Серед осінніх, дощових ночей.

Ще за вікном видніється світанок,
А вітерець вже стукає в вікно.
Тобі листочків натрусив на ганок
І в кошик виноград зібрав давно.

Сьогодні сонця, промінь загубився,
Його ніяк не зможемо найти.
А день, на вітер дуже, дуже злився,
Він заважав йому писать листи.

Усе здував слова такі бажанні,
Що день, подрузі - осені писав.
Він признававсь щоразу у коханні,
А лист завжди в повітрі зависав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892050
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Маг Грінчук

Людина загубила себе

Хоч мова народу - це історія і почуття,
Це голос життя кожного покоління в країні
І справжня національна цінність земного буття.
Чомусь лунає в нас не гучно це слово: "Людина".

Тож нашим людям потрібні артефакти культури:
Поезія, музика і драматургія, кіно...
Людині це, як кисень для дихання, свободі - курс,
Душі - тепло, яке потрібне вже кожному давно.

Сьогодні в країні не сприяють цьому наше ЗМІ.
До молоді не звичний голод приходить "кисневий".
Нове покоління у смаках своїх не знає мір.
Воно вибирає, що пропонує ефір - недруг...

І легко піддається маніпуляціям різним.
Ефір робить ідолів з них, мабуть, зомбує розум.
А влада і ЗМІ стоять на боці олігархів скрізь.
Ось звідкіля простує розпач, розлад, розділ, розмах...

Життя - найвище призначення, це творча дорога...
Людина загубила себе та збільшилась злоба.
Час вносить свої корективи від мовчання людського.
Розставим критерії... Люде! Не дайся горю, злу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891598
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Маг Грінчук

Біль не перший

Сьогодні гріх людський подібний до сильної бактерії.
Він теж зазнав мутації, став лютим, дужим, небезпечним.
Чим більш його в людині, тим зухвало поглинає темінь.
Прихований у серці гріх несе біду і біль не перший...

По-різному використовують свободу наші люди.
Відповідальність за вчинений вибір істотою хитка.
Закон, мов весло без човна. Корупція збурена всюди.
Підкралось повзуче коріння... Холодіє в грудях камінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891829
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 18.10.2020

Олеся Лісова

Чому?

Чому такі солодкі, ніжні губи,
Немов медово-пристрасний нектар?
Ти зводиш мене з розуму, до згуби
Любов – вівтар?

Твій голос і лоскоче, і голубить,
Усе єство у полум’ї пожеж.
Без тебе сонце в небі стежку губить,
Любов без меж!

Топлюся в глибині очей бездонних
Та душу не збагну твою сповна.
Якщо кохання - подарунок долі
Чому німа?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891745
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020

Олеся Лісова

Чому?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891745
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020

Олеся Лісова

Не сталося

Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.

Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.

І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.

Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 16.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Жовтневий дощ

Лоскоче дощ краплинами вікно,
Ранкова пісня ллється жовтня
В багряне розмаїття й жовте.
Промокло вже фарбоване майно.

І не на жарт гуляє буйний дощ.
Стакато, потім сильна злива.
Господар в осені дбайливий,
Вода ретельно миє площі.

Земля ввібрала свіжу благодать.
І легше дихається людям.
Несеться дощ швидким алюром,
А парасолей - різнобарвна рать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890988
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неначе лебедина пара

Вони неначе лебедина пара,
У ніжності й любові безкінечній.
Вона крилом тихенько так торкала,
А він клав голову її на плечі.

Блакиттю небо до землі схилялось,
Хмарини пропливали білокрилі.
Вона у погляді його купалась,
А він топивсь в очах неначе в хвилях.

Щасливі дні, хвилини і секунди,
Вони удвох завжди́ такі щасливі.
Як лебеді в коханні, за́вжди люди,
Купаються в любові наче в зливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890982
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Рідні по крові

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]

Як тільки місяць народився,
То схожий так на немовля.
Усе навколо роздивився,
Йому все видно звіддаля.

Шумить під ним бездонне море,
Чомусь так страху додає,
А небо - небо - неозоре,
Краєчком море дістає.

Коли нап"ється небо моря,
Хмарки по небу поповзуть,
І розгуляється враз буря,
Дощі на землю упадуть..

Та раптом погляд зупинився,
На небі бачить він дива:
Вечірній зірочці вклонився,
На небі тільки що зійшла.

Замилувався він красою,
Думки прийшли якісь нові.
Її лиш зможе звать сестрою,
Бо вони рідні по крові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890981
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Ніна Незламна

Земля її вітала

Усе минуло, як вчорашній день,
Зів'яло літо, осінь на коні,
Вже ліс не чує голосних пісень,
Біжать хмарки хвилююче - сумні.

Геть спорожніло полечко давно,
Бо крила має, скакун вороний,
Побагровіло помахом воно,
Хоч золотий пейзаж та не рясний.

Нині радіє тремтливій зорі,
Останнє листя, що несе красу,
А на берізці у косах младі,
Диво- жаринки, іскрять, п'ють росу.

Всім травам фарби підбирає кінь,
Червоно - жовтий і зелений квіт,
Мигтить мереживо із павутин,
Від літа, жовтню передасть привіт…

Осіння втіха лине в небосинь...

15.09.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890980
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Valentyna_S

Ніщо не триває вічно

Краплини калини іскряться в міжлисті,
Немов «голубиної крові» карати.
Ця осінь багата, в квітчастім батисті…
Однак ще не хоче опаллю гортати.

Вітрильники хмарищ продовжують дрейфи.
Невже спішите журавлям навздогінці?
Шпачині вгорі серпантиняться шлейфи
Й зникають, торкнувшись обрію вінця.

Осіння красивість— засмутку роздолля.
Здається, що він поміж нас споконвічно.
Завіса опуститься. Сплинуть гастролі…
Ніщо не триває у Всесвіті вічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890912
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020

Білоозерянська Чайка

Закралась в серце моє осінь…

Спізнились почуття твої,
Адже закралась в серце осінь,
Всі виправдання безголосі
Були в нікуди і наосліп.
Думок докучливі рої
- Спинися! – серце моє просять, –
Того кохання, мабуть, досить!
Сердиті, дикі, ніби оси
Чи розполохані джмелі.

Прибило нині до землі
Все, що було високопарне.
Кохання істинне, вівтарне,
Таке п’янке, таке безхмарне,
Розвіялось серед полів.
Чи то громів гучні удари?
Чи то якісь відьомські чари?
Давно з тобою ми не пара –
Чому чуттями захмелів?

Пробач: спізнились дві душі…
Моя, колись дзвінкоголоса,
В твоєї – порятунку просить,
І гладить осінь мої коси
В духмянім світі споришів.
Ось я біжу простоволоса,
Бо серце знов від тебе росить.
Один піднявся лебідь в просинь,
А інший… б’ється в комиші.

Закралась в серце моє осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888131
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 06.10.2020

Білоозерянська Чайка

Біла рукавичка

[i]Осінній бал в розкішному палаці,
Твоя рука у білій рукавичці,
Шляхетність рухів, виправка –козацькі,
А очі – мов смарагди у петлицях…
Рубіни з діамантами срібляться –
Здається нам, що вальс цей просто сниться…[/i]

Такого танцюриста – пошукати:
Пишаєшся на ба́лах-маскарадах.
Безжальний час… і танець став згасати,
Не тішить серце музика і свято.
Манірно посміхаються дівчата –
Моя ж душа – у тузі, ніби пада…

[i]Прийти до тями, зніченій, удасться
В саду розкішнім, від людей подалі.
Та біла рукавичка на зап’ясті
В чуття покличе, досі небувалі,
І подарує нам безмежне щастя
Під Ґречний вальс на українськім балі…[/i]

(Секстина.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890824
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020

Веселенька Дачниця

Ой біда, чи пів біди

Жартівлива пісня - присвята
Чи то старість, чи ще ні - людям "осіннього віку".
Ми уже не на коні…
Кінь гарцює мимо нас -
Зів’яв молодості час.

Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.

Казав дідо, що прийде,
Ще й любити буде,
Чи заснув десь в холодку,
Щось не видно ніде…

Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.

Ой біда, чи не біда,
Душа моя молода
Порох у порохівниці
Не стріляє – досажда.

Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.

Що то буде далі в нас
Чи вода, чи може квас?
Не гадаймо на тій гущі –
Люби, діду, мене дужче!

Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
В.Ф. -19.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890335
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 06.10.2020

Веселенька Дачниця

Зіронько моя

Присвята
Я не буду сльози лити, як колись, Ользі Степанівні -
бо вони ще у дитинстві запеклись. Першій Вчительці,
Не давитиму на істини прості – моїй життєвій Зіроньці
Відлетіли роки юності – не ті…
Лиш згадаю із теплом – любов’ю
наш підростковий шкільний час,
Вашу мудрість й доброту до нас,
як ловила кожне Ваше слово я,
Перша Вчителько, Ви Зіронько моя!
В. Ф.- 02.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890711
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 06.10.2020

Любов Таборовець

Бабине літо

Красива у буднях, велична у свято,
Плодами багата, щедра в житті…
Для Осені-Жінки в богині все взято…
Образ її, і простий, і святий.

Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…

Завмер у чеканні цей світ золотистий…
Бавиться пензлем красуня руда…
Ключі журавлині, сумні, голосисті
Млосно крізь тишу, кричать: молода!...

Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…

Ночі холодні, з колючими зорями,
Ранки шершаві, мов руки її.
Душа, як те поле, турботами зорана…
Де й досі співають пісні солов’ї.

Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…

01.10.2020
Л.таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890424
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 06.10.2020

геометрія

ВОГОНЬ ДУШІ НЕ ГАСНЕ…

Як швидко плине час,
Немов би тільки вчора,
Зайшла я вперше в світлий клас,
Як вчитель в сільській школі...
Мені згадалися тоді:
Бабусина хатина,
І портрет тата на стіні,
І мамина хлібина...
І її руки чарівні,
Що все робити вміли,
Її слова, її пісні,
Що жити мене вчили...
Це мені сили додало,
І впевнененість вселило,
І працювала я завжди,
Як мама мене вчила...
На жаль роки спливли, пройшли,
Літами голосними...
А мої мрії і думки-
Були і є шкільними...
Усе було і злети, і падіння,
І втрати радості буття,
Не дали впасти на коліна,-
Любов до праці, до життя...
А ще підтримка вчителів,
Діти й онуки додавали сили,
Повага учнів, їх батьків,
І новий дар, і нові крила...
І якщо хтось мене спита,
Що і донині у мені не гасне,
Я відповім: "Шкільні літа,
А ще поезія моя проста...
Пишу...Хоч часом
Серце замирає,-
Мене поезія свята,
Кожної миті зігріває...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890823
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020

геометрія

ВОГОНЬ ДУШІ НЕ ГАСНЕ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890823
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020

Ніна Незламна

Ми різні по крові ( слова для пісні )

Ой, скажіть ромале, що маю робити,
Горю, закохався, всі думки про неї,
Лебідка- красуня, я ж не зможу жити,
Уві сні щоночі, несу орхідеї

Ой, як би ж то знала, що причарувала,
То може б кохала, як нічка зоріла,
Соловей співав би і ти цілувала,
Щоб ми йшли пліч- о - пліч доленька веліла.

Думка немов хвиля, море лазурове,
Чи зірку спитати, світить ясно – ясно,
Чому сни тривожиш, що ж робиш любове!
Душеньку бентежиш - ти мені навмисно?

Вишневий світанок, умлівають роси,
Подарую квіти й серденько в придачу,
Я горю бажанням розплітати коси,
Ні, з горя нап`юся та й гірко заплачу.

Схил крутий, долина, вогнище палає,
Зорі між хмар чорних - розбрелися долі,
Циган у спокусі, гітара ридає,
Нам разом не бути - ми різні по крові.

05.10.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890804
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020

За гроші продаються земляки

Свідчить наше життя - кожний себе вважає нужденним
Та не взгоді з собою буття...Росте егоїзм що день.
І господарем зирнув туди-сюди, ходить вагомо.
То знедолить, то знеславить, то закине якось в гору...

Сила закону природи собі суперечить завжди.
Рід людський існувати може непогано без нужди.
І здається, де ще є такі багатства на планеті.
Україна. Народ дихає брехнею, бачить нелад...

Кожний так гарно говорить про співчуття і прихильність.
При народі навіть пробує в роботі не схибити.
Разом з тим людей плодовито обманює і краде.
Ворожба вузлом тисне. Бідних доля у прірву веде.

Кривде, зраджує людину брехня, збиває з дороги.
В більшості випадків шкодить іншій істоті, природі...
Розійшлись у всіх шляхи прямо то криво і-навпрошки.
Вибори і кроки... За гроші продаються земляки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890304
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 03.10.2020

Н-А-Д-І-Я

А човник пливе, то зникає

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWuuqtmyGCw[/youtube]

Далеко у морі я бачу маяк,
Та як допливти, досягнути?
У мріях все просто, насправді - ніяк,
Не можу я все це збагнути.

Магнітом притягує світло мене,
Он місяць кидає доріжку,
І море спокійне, неначе німе,
Підставити зможе все ж ніжку.

А хвильки ласкаві качають буйки,
До них допливу, а що далі?
Душа підганяє, складає байки,
Та знаю вони так невдалі.

І вітер притих, чи очікує щось?
Легенько штовха мене в море.
Невже, оце правда, чи, може, здалось?
Он цятка в краю неозорім.

Це - човник маленький пливе серед хвиль,
Розгнівалось море - кидає.
Лиш тільки недавно у морі був штиль,
Що буде з човном, я чекаю.

Той човник порожній, є два в нім весла,
Чи доля його посилає?
Розсіялась сіра у морі вся мла,
А човник пливе, то зникає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890342
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 03.10.2020

Н-А-Д-І-Я

А човник пливе, то зникає

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890342
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 03.10.2020

Олеся Лісова

Зоряна пісня

Я не слухаю зоряну пісню,
Небеса не торкаю плечем
Тільки згадую ніжність ночей,
Що були в нас з тобою. Запізно…
Та почути б ту пісню.

Бо роки журавлиним ключем
Вдаль летять і бентежно зітхають,
А кохання в душі не змовкає,
Хоча час його ріже ножем.
Відкрий серце ключем!

Подаруй знову щастя на мить,
Світлом ранку заглянь в сонні очі,
Один раз, щоб вернулись ті ночі…
До кінця хай цей погляд манить
Й не закінчиться мить!

Поверни кольоровий той світ:
Хай метеликом серце літає.
Біль розлуки нехай не пізнає,
А веселково-сонячний цвіт.
Для любові цей світ.

Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890319
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 03.10.2020

Ніна Незламна

В обіймах з осінню

Сміливий вітрисько, вихором літав,
Над лісом, у гаю, впевнено вештав,
Та втратив, при долині свою силу,
Стрів осінь - панянку, красуню милу.

Тихенько, вміло, грайливо заводив,
У танці такт між нотами знаходив,
Вона вуаллю вишитою вкрила,
Упевнено, щойно ж тож замала крила.

Багряне мереживо всюди ткала,
У златі фарби, землю прикрашала,
Ховала погляд, свій сором`язливо,
Червоний колір, раптово, сміливо,
Під ноги вітру впевнено стелила,
Йому моргала та й розвеселила…

Міцні обійми, вже щасливий співав,
Цілунок – солод, сховався поміж трав.

01.10.20р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890349
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 03.10.2020

Ніна Незламна

День розлуки нині… (слова до пісні)

Пролітала птаха, низько над водою,
Приспустила крила, вмилася сльозою,
Зарябила річка, хвилі в жабуринні,
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині.

Вітерець гойдає, серденько тріпоче,
Далека дорога, відлітать не хоче,
Й покидать гніздечко, де зросла, раділа,
Де посеред ночі, зіронька ясніла.

Як стрічала ранки, весело співала,
Злітала до неба, землю прославляла,
Їй рясніли роси, мережки сріблясті,
Добре тут жилося, купалася в щасті.

Чарівній калині й сонечку всміхалась,
Привітно віталась і в промінні гралась,
Тішилась землиці в пишнобарвних квітах,
Сумніви ховала в зависоких злетах.

Пролетіло літо, осінь сизокрила,
З хмарами густими небеса накрила,
Прийшов час прощатись - відліта в зажурі,
Вірю - знов прилинеш, пройдуть зими – бурі.

Пролітала птаха, низько над водою,
Приспустила крила, вмилася сльозою,
Зарябіла річка, хвилі в жабуринні,
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині.

13.09.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890118
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 03.10.2020

Букво-їжка)))

Ольга Калина

Злива (дактиль)

Дощ за віконцем по шибці полоще,
Сіра завіса навкруг.
Тонкий струмочок із ринви аж свище,
Краплі сприймаю на слух.

Злива гуркоче і грім десь вдаряє,
Стільки налляло води.
Блискавка небо над нами кремсає,
Відблиск її аж сюди.

Туга заповнила простір собою,
Холод іде від вікна.
Очі скувало як сон пеленою
Й темінь в кутку засина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2020

Білоозерянська Чайка

Лист

Зібгала лист, що так тобі писала…
Не підбере слова німа душа,
Розводи й бруд паперу залиша –
Зімну його – бо знову все невдало…

Лишився вірш на сторінках зім’ятих,
Мов доторк серця, що хвилює кров,
У ньому пульс любові не схолов –
Кохання тільки може так писати…

Шалена пристрасть в римі між рядками –
і зламано вже кілька олівців,
Та не змовкає жар в моїй руці,
Терпіти мусить аркуш… під думками.

В душі закрила всі доступні шлюзи –
Бо муки серця – справа непроста.
Зім’ятий аркуш зайвого листа
Читатиме лиш приятелька Муза…

(Картина Ельжбети Бражек. Польща.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020

Білоозерянська Чайка

Осінній сум

Сердега-вітер за вікном
Штурхає люто листя тьмяне,
Безсонна ніч потроху тане –
Заграло сонце бурштином.

Жорстоко зрубано серпом
тобою скривджене кохання…
І тільки вітру скреготання
ковтає сльози над стеблом.

Лишив з любові сухостій
осінній погляд твій, останній,
Вже не забути нам прощання
у мряці варварськи густій.

Здається, крапельниці щем –
і крапля падає живильна.
Чуття в мені, на диво сильні,
по венах ширяться… дощем.

… Зникає трепет вічних дум
кохання знищено шалене,
Життя повернеться до мене –
Лиш приберу осінній сум…

(Надихнула картина Марії Магдалини Остхейзен «Убери мою печаль…»)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889912
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осені дощі

Знову дощ собі тихенько плаче,
Небо в сірі хмари одяглось.
Перехожі вимокли добряче,
Стільки сліз додолу пролилось.

Доторкнувся вітер гілки тихо,
Впали оксамити у траву.
Хмари за плечима з цілим міхом,
Смутку у погоду дощову.

Облітає листя на бруківку,
Більше не піднятися йому.
Прикриває дуб свою голівку,
Сумно бути одинокому.

Посхиляли голову в зажурі,
Хризантеми і троянд кущі.
Дні ці не веселі, а похмурі,
Коли плачуть осені дощі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890030
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжності вальс (слова до пісні)

Жінка за столиком в залі,
Очі у неї сумні.
Пінить шампанське в бокалі,
Враз посміхнулась мені.

Погляди наші зійшлися,
Наче було в перший раз.
В очі її я дивився,
В залі звучав ніжний вальс.

Я підійшов так не сміло,
Руку її простягнув.
Тіло усе так тремтіло,
Досі цей день не забув.

Зустрічі, квіти, світанки,
Нашими лише були.
Мила моя бойківчанко,
Мрії нас в казку вели...

Знову мелодія в залі,
Знову звучить ніжний вальс.
Пінить шампанське в бокалі,
Я підійшов, як в той раз.

І хоч роки пролетіли,
В коси лягла сивина.
В вальсі з тобою кружили,
Зустріч щаслива була.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889911
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020

Маг Грінчук

Гасне людяне в людині

Подібно до птахів і тварин люд відчуває страх,
Як наче механізм корисний та непривітний він...
Для захисту від небезпеки, як необхідний шлях.
Отак - в організмі виробляється адреналін.

Він змушує людей противостояти небезпеці.
Стинає груди, душу змусить утікати в п*яти...,
Лякається людина, як та риба і не вперше.
Під зорями і місяцем в напрузі її втрати.

Сам страх - емоція холодна і ближча до болю,
Яка є випробуванням характеру істоти.
І може шкодить день і ніч до ранку голубого
Чи захистити справу добру. Боягузтво стогне...

Тому плине реакція на страх - це наша мужність.
Сміливість - моральна чеснота вищої святині
І має славу гордовиту, сльози, зрілі муки.
Поразки, перемоги... Гасне людяне в людині!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889991
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020

Маг Грінчук

Лиш вереск…

Володар свого здоров*я-людина. І це не белькіт.
Бо "люди не помирають,а самі вбивають себе".
На вітер не пускав ці слова і філософ Сенека.
Спадковість і довкілля, і спосіб життя - наші нетрі...

Саме по собі не існує стан здоров*я людини
І не буває постійним та не змінним, як сльозина.
Воно ни ким не дається на Ваше єдине життя.
Вітчизни полум*ям святим не стане ще довго буття.

Нормальний процес життядіяльності тривожно чахлий.
Здоров*я потребує турботи не протягом часу.
В мені цей вогник з давньої пори "вітрами" душу рве.
І рівень розвитку медичної послуги лиш вереск...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889896
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020

Valentyna_S

Безнадія засіяла лан

Безнадія засіяла лан,
А думки, як ті чаєчки, квилять.
Умиває в нім ноги туман
І гуляє до ранку по хвилях.

Сонце й день почали менует…
Чом же музика—туга осіння?..
І пташо́к не закінчив куплет:
Дзвінкоспів переливсь в голосіння.

Ясени-патріархи мовчать
І живицю вбирають у жили.
Дряхлі верби стоїчно клячать,
Молитовно благають у Скви́ли:

-Ти живи, не вмирай—не твій час,
Літописице мудра й правдива.
Глянь, як плинуть віки на човнах,
З ними пам’ять німа й галаслива…

Тихо схлипує, квилить ріка —
Лиш два кроки до мучениць шерег.
Їй терновий вінок підшукав
Із губами пошерхлими берег.

Сквила — річка на Поділлі, права притока Смотрича

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889862
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 28.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Претендентам

І знову вибори на носі,
І претендентів вітер носить
То вправо, вліво, то по центру,
Не втримати міцним цементом.
А влади хочеться і пнуться,
І хмелем, хмелем в*ються, в*ються.
Піар-компанії в ідеях,
Якби ж то кожному по феї -
Проснувся вранці мером міста.
Е, ні, ще працювать над змістом.
Дерзайте, претенденти, щиро,
Висить давно із камню брила,
Бо людям так брехня набридла,
Отож, старайтесь, будьте гідні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889790
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2020

Білоозерянська Чайка

Скит

[i]В ретельно захованім власному світі
Шукаю думки, що могли б відповісти,
Чом скит наш тримає в собі особисте
І як зруйнувати його, зупинити?[/i]

От… знову спиняла… та спроби – невдалі,
Немов в дзеркалах бачу знову життя те –
Засуджене, знищене – ніби затяте
Кохання блукає в моїм Задзеркаллі…

[i]У закутку серця – уламки колючі,
Знов скит наш плюндрують, немов криголами,
І б’ється на друзки воно дзеркалами,
І в кожному – залишок нас неминуче…[/i]

В ретельно захованій правді – у фальші,
Відлуння дзеркал зрозуміє причину –
Два серця в коханні, немов в павутині,
Щільніша вона, як стаємо ми старше…
[i]
Сумне Задзеркалля… Уламки-магніти…
У закутку серця, у власному скиті…
Воно – нездоланне, його не спинити –
Самотнє кохання в суворому світі…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889552
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Valentyna_S

Натурниця Куїнджі

Сьогодні зайшла ніч – натурниця Куїнджі.
Вона в мереживній напівпрозорій тканці.
На місячній доріжці в сяєві стоїть й жде,
Допоки сплине світ в зірчастій вишиванці.

Перкаль відцвілу літа горне у сувої.
Нових натче на той рік матінка природа.
А ночі личить чорне й татуа́жі хною –
Тож виглядає стильно, а тому і горда.

Гуляють тілом панни прохолода й дріжі,
Чому ж не пишуться портрети мастихіном?
Покваптеся, Михайли, Янусі, Луїджі,
Бо вже шукає обрій пасочок кармінний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889648
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Ніна Незламна

Осінь пришвидшує ходу

Панянка осінь, пришвидшує ходу,
Плескає фарби по всій землі,
А я немов у літі живу,
Тону у сонячній, теплій імлі.

Й молодий ясен, зеленавий,
Змінить не хоче, одежину,
Хоч й обійма, туман ласкавий,
І сповива, немов дитину.

А на бузочку… всі листочки,
Від сонця зайчиків, гойдають,
Павук - завада… плів нитки,
Та все ж цілуночки сприймають.

Осінь пришвидшить свою ходу,
Піддавсь спокусі старенький клен,
Ранком таїв сердечну журбу,
Почервонів, засоромивсь вщент.

Чарівна осінь сипле злато,
І зіркам втіха в тиху нічку,
Адже ще планів, так багато,
Ще розмалює ліс строкато,
А я потішусь, цій майстрині.

20.09.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889328
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ключі від щастя

Ключі від щастя я знайду у слові,
В твоїх очах і у палкій любові.
У кучерях духм'яного світанку,
У диханні і прохолоді ранку.

Ключі від щастя я знайду у літі,
Вони в веснянім, білосніжнім цвіті.
В ванільних хмарах, що пливуть по небу,
І там де вітер обіймає вербу.

Ключі від щастя в нашому коханні,
В мелодії дощів, що на світанні.
А ще вони в осіннім колориті,
Нам не забути ці чудові миті.

Ключі від щастя в сніжній заверусі,
Вони завжди є там, де справжні друзі.
В твоїх обіймах ніжних, безкінечних,
У почуттях і радостях сердечних.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889706
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Катерина Собова

Все лихо - вiд жiнок

У садочку в холодочку
Скаржився кум куму рано:
-Хочу випить - нема грошей,
Чого жити так погано?

Кум промовив: - А я знаю.
(Гляну, щоб не чула Нінка),
Правду вам я нагадаю:
Негаразди всі - від жінки.

Все так гарно починалось:
Всюди Рай, Адам і Єва…
Він - закоханий, щасливий,
І вона, як королева.

Чого тобі, жінко, треба?
Маєш радості по вуха,
Світить сонце, чисте небо,
Не гризе тебе свекруха.

Вже нажерлась, нагулялась,
Яблука, бач, захотілось!
Із спокусником злигалась –
От де лихо затаїлось.

Ще й Адама пригостила,
А він радий, іще хоче…
Для нас пекло заробила,
Навіть Змій, і той регоче!

Через Єву, ту дурепу,
Людство прирекли на муку:
Кожен день у нас халепи,
І безсильна тут наука.

Он біжить вже ваша Настя,
Зараз стане в свою позу!
Усім ясно: всі нещастя –
Через бабський дурний розум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889688
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Льорд

Згасає

Лелеки кружляли - дивилися люди.
Лелеки прощались,
Бо треба летіти.
Їм звисока видно:
Згасає вже літо.

Згасає вже літо
Ледь-ледь, непомітно
В колючій стерні,
Наїжаченій в полі,
У першім листочку,
Що падає долі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889646
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти чуєш

Ти чуєш, як море шумить,
Як хвилі берег цілують.
Як серце моє стукотить,
А зорі вечір милують.

Ти чуєш, як вітер співа,
Мелодії про кохання.
Купається в росах трава,
І ранок весь у чеканні.

Ти чуєш, вже осінь іде,
Вона нам в обличчя диха.
Павук павутину пряде,
Мережану тихо, тихо.

Ти чуєш летять журавлі,
Курличуть нам на прощання.
Лишивши у серці жалі,
Неначе зустріч остання.

Ти чуєш коханий слова,
Я їх тобі промовляю.
Ти доля щаслива моя,
Я в ній лиш тебе кохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889620
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стара кав'ярня ( слова для пісні)

Чи смакували каву ви у Львові,
Як же п'янить цей ніжний аромат.
Летять увись ці присмаки чудові,
А за вікном кружляє листопад.

Він зазирає в вікна до кав'ярні,
До шибки притуляється листком.
Та намагання всі лишились марні,
Блукати буде сум його містком.

З тобою до кав'ярні завітали,
Згадали тут свої студентські дні.
Коли коханням душі зігрівали,
Словами ти освідчився мені.

Від твоїх слів була така щаслива,
Трояндою в руках твоїх цвіла.
Твоя любов гаряча не зрадлива,
Щоразу дарувала нам дива.

Стара кав'ярня досі всіх приймає,
Хоча минули вже давно роки.
І кавою смачною пригощає,
З тобою пам'ятаєм ці смаки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889412
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 24.09.2020

геометрія

ОСІННЄ… (повторно з доповненням)

Відспівало літо,
спливло за водою,
наступила осінь,
запахло журбою...

Пливе жовте листя
темною водою.
Вкрилася калина
срібною росою..

Вітерець гойдає
ягоди калини.
А мати чекає,
виглядає сина.

Морозець квітчає
калини віночок,
а мати благає:
"Вернися, синочок..."

Дощик накрапає,
падає листочок,
серце завмирає,
не вернувсь синочок...

Червона калина
вбралася в намисто,
дорога до сина
вкрилась жовтим листям...

Хоч багато років,
як сина немає,
сум мами глибокий,
й на мить не стихає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889619
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Ніна Незламна

Из жизни алтарника ( поэма 18+)

Храм Божий, виден у речушки….
Вьётся узкая тропа, средь деревьев, густых трав,
Ветер воет, рвёт так жесток - показывал свой нрав,
Со щеки, слёзы стирая, не печалься уж ты,
Словно рядом вздыхает, в уши режет- не грусти!
Как печаль, унять в душе? Ведь Она, совсем рядом,
Он влюблён, так давно, покорила его взглядом.

Её взгляд, ведь так нежен, словно наваждение,
Кабы знала, как ему тяжело терпение.
Словно нимфа, прекрасна, с зелёными глазами,
Ах, греховны мысли, что может быть между нами?
Мужскую похоть, как стерпеть? В жилах закипает кровь,
Так упасть! О, Боже- Боже, ведь это грех какой!
Уж прощение просить бы, тело пылает вновь,
Цветок летний, молодушка, с ней грех познать любовь.

Он алтарник, не молод, знает, надо устоять,
Уж увидев, вздохи, как притяжение унять?
Ей лет двадцать наверное, может чуть побольше,
Что за мысли да блудные, прости меня Боже!
Признать стыдно? Да, ведь мне уже давно тридцать пять,
До поры, этой, одинок, увы, девственник я.

Летний вечер, тёплый, в полусне, в лёгком тумане,
Уж проходит служба, людей нынче много в храме,
Озабочен, он для батюшки правая рука,
Она здесь и для него же, это просто мука.
Как берёзка, стройная, стояла в уголочке,
Так желанна, красивая в беленьком платочке,
Её губы шептали, взор устремлён к иконе,
Но на миг какой –то, уж застывшая в поклоне,
Показалась, совсем хрупкой, очень одинокой,
Я прошу, судьба, ну не будь же такой жестокой!

Не уж – то, ты никогда не сможешь меня понять,
Я страдаю - горю желанием её обнять.
Ему полно, ведь странным было сегодня принять,
Одна нынче, без матери, очаровывал взгляд.
Грешны мысли, а может после службы, мне вдруг взять,
Посмелее подойти к ней. О, Всевышний, нет – нет!
Так давно, в душе бушует ураган, цунами,
Я на службе, грешно, это пропасть между нами.

Отслужив, вторично молился, покаяние,
Ах, как жаль, что мне нельзя позвать на свидание,
Но одежду сменив, уж поторопился за ней,
Снова мысли коварны, он как среди двух огней.
И догнав, вдруг так нежно, едва руки коснулся,
Блески глаз, всё же стесняясь, слегка улыбнулся.
Изумлённая, что он совсем уж рядом.- Одна,
-Не боишься, ты идти, даже не светит луна?!
Уж довольно, сегодня служба, так долго длилась,
Невзначай, глазами хлопая, пред ним склонилась,
-Я ведь знаю, завтра отмечаем праздник большой,
Мой дом рядом, ну уж коль ты пришёл, пойдём со мной.

Одна в доме, а мама нынче в ночь, на работе,
Берёт дрожь, боюсь - не горит свет на повороте.
Замолчала, словно ждала, что теперь скажет Он,
Очень близко, сразу зазвонил чей - то телефон,
Содрогнулась и плечом коснулась его плеча,
Он уж так волновался, поцеловал сгоряча.
Она нет, совсем не сопротивлялась, поддалась,
Ведь ждала, страстно желала, наконец дождалась,
В руках таяла, так же, как белый снег под солнцем,
Пусть что будет, а может быть, всё и обойдётся.

Он так голоден и соблазнён, забыл о грехах,
Уж тонул, в её счастливых, удивлённых глазах.
Но узка тропинка, губы слегка касались губ,
Что за нежность, ласка, невзначай охмелела вдруг,
Тишину в улочке вдруг нарушил стук калитки,
Чтобы ей, свою дверь открыть, не надо визитки.
Не боясь, так страстно в глаза, посмотреть посмела,
И того не зная, что на лице побледнела,
Привлекательные губы тихо прошептали,
- Но ведь мы, хотели этого и давно ждали,
Эти чувства пылают, намного сильнее нас,
Восторгался, замирая, не смог отвести глаз.

Растерялся, когда вдруг рубашку расстегнула,
И ладонью тёплой коснулась лба, улыбнулась,
Задрожала, словно оторвавший лист на ветру,
Только миг – он снимая, разбрасывал одежду.
Два чуть твёрдых соска, ощупь волосатой груди,
-Ты не бойся, любовью нынче, меня награди.
Уж румянец, лёгкий на лице, коснулась плоти,
Не стесняясь изнемогала, душа в полёте,
Он всё понял, хотела, так ждала, совсем не прочь,
Не знал женщин, бурен порыв, прекратить уж невмочь.
К бедру тронулся, возбуждал губы, ласкал рукой,
Сгоряча шептала, - О , мой милый, мой дорогой.

При объятиях, едва смог к кровати поднести,
Едва слышно,-Я знаю что грех, но меня прости,
Ждала долго и буду любима только тобой,
Ты не бойся, делай всё, что пожелаешь со мной,
Посмелее, наверняка уж давно мужчина,
В чём же дело, ненаглядный, какая причина?
-Я алтарник, ты правда, вот так доверяешь мне?
- Я согласна, почему не веришь в нашу любовь?
К её плоти, нежно, ласково коснулся рукой.
Уж в глазах, страстный блеск и манящий, жаждущий, взгляд,
-Ты так сладостна, дорогая, не до слов сейчас,
Под влиянием блаженства, эмоций, сильных чувств,
Тел слияние, жаждущих тепла, влюблённых душ,
Извивался, в соблазне дрожал, в голове шум, звон,
Дождалась, уж словно в тумане, её тихий стон.

Он достиг желанного, сорвал цветок весенний,
Уж подобна, словно в неволе Жар птица в клетке,
И от неги, ослабшая, слегка трепетала.
О как сладки, минуты любовных увлечений!
Тихий шепот, -Любимый, ты лучший на всём свете!
Младым телом любуясь, Он с азартом целовал,
Сам хмелея и улыбаясь, снова привлекал.
Какой раз, опьяневший, шептал,-Только ты мой свет!
И без слов, обещаний, любя встречали рассвет.
Вновь касаясь, упругой груди, со страстью ласкал,
Поцелуи манят, уж в какой раз изнемогал,
От слов тёплых, тихих, она словно растворялась,
Как дитя, с ним игралась, сильнее прижималась.

Но будильник, вдруг о времени, двоим напомнил,
Как некстати, зачем нарушил желанный покой,
Её губы, ведь даже сладостней чем мёд и он,
Вновь с азартом, пылая желание исполнил.
Лёжа рядом, с душевным трепетом, он произнёс,
- Очень счастлив, -хочу, чтобы ты об этом знала,
Ты давно собою – на всю жизнь очаровала.
Нежно пальцами, его губ коснулась, сказала,
-Знаю в праздник, мы согрешили – себя спасала,
В храм ходила, очень часто только ради тебя,
Я ждала, думала без тебя уж сойду с ума,
Коль хоть раз, мой милый, ты не поцелуешь меня,
И внимания не обратишь, не коснёшься рук,
Да и коли, ты бы знал, какие это муки!
Теперь знаю, какой ласковый и мной любимый,
Эту ночь, и наш чудный вечер, неповторимый,
Совсем нету в моей душе никаких сомнений!
Я люблю! Поэтому тебя попрошу поверь,
Ты так нежен, я лишь твоя, до конца своих дней,
Вот сегодня в мир любви, смог открыть для меня дверь.

Одевался, -Любимая, знаю вдвоём грешны,
Но пусть Бог, только услышит нас, думаю простит,
Настрадались, ведь он же с небес всё это видит,
На земле, каждый из нас, по жизни, свой крест несёт,
Не уж он, не милостив, я надеюсь нас поймёт.
И обняв, поцеловал, не торопясь, уходил,
Она вслед,- Дорогой, меня собой ты покорил,
Пусть простит нам Бог, нынче оградит от всяких бед,
Прослезилась, восхищаясь, смотрела ему вслед.

Не посмела пойти в храм Божий и помолиться,
После бурной ночи, ведь надобно освежиться,
У иконы попросила прощения за грех,
Волновалась, уборка в доме не пошла во вред.
Скоро мама придёт, ах, только бы не узнала,
Вспоминая, что было, в душе каясь, страдала,
Сладок грех, да вряд ли кто- то сможет меня понять,
Ведь стерпеть так тяжело, то желание унять.

Уж старалась, совершить облик спокойной лани.
В храме празднично, всё приукрашено цветами,
И весь пол., устлан благоуханными травами,
Все в нарядной одежде, радостны прихожане,
Есть знакомые, считать одни односельчане.
Улыбаются, в руках держат ветви берёзы,
По серебряным вазам, тёмно- красные розы.
Поздравляя, батюшка всех окропил водицей,
Уж из храма, люди выходили вереницей.

Он сегодня, всё сделать вовремя не успевал,
В мольбе с хором, прощения просил и подпевал.
По нему, всё же видно, что ведь что- то случилось,
О дитя, как жаль, но неужели ты влюбилось?
Какой раз, на него батюшка вновь строго смотрел,
Держишь в тайне? О, Бог мой, ну погоди, как посмел?
Тронуть женщину, ведь надобно разрешение,
Иль забыл? О, Господи, что за поведение?
В храме пусто, постепенно догорают свечи,
Уж озлоблен батюшка, вдруг взял его за плечи,
- Ну давай, сознайся, ты нынче дома ночевал?
-Знаю грешен, прости, уж ему руку целовал.

Покраснев, сразу упал на колени перед ним,
-Прости, каюсь! Я не смог сдержаться, был победим.
И за грех, обещаю молится и день, и ночь!
-Что влюбился, от меня посмел скрыть! Да пошёл прочь!
Ты скажи, как искупить пред Богом, тобой вину?
-Я прошу! Не рви мне душу, как тонкую струну,
Этот грех, ведь буду нести до конца дней своих,
И поверь, за все грехи, отмолю за нас двоих.
О, Всевышний! Подскажи как научить молодых?!
Ты попросишь у него и у сорока святых,
Снисхождения. Лишь вода, ни соков, ни борщей!
-Знай тебя, я закрою на сорок дней и ночей!

Лишь окошко и то, не поглядеть, так высоко,
Так тревожно в душе и вновь на сердце нелегко,
Он молился, не отдыхая библию читал,
Мысль о ней, его не покидала, больно страдал,
За любовь, надо бороться - завсегда понимал,
Но не думал, что предстоит долгая разлука,
Столько дней, её не увидеть, какая мука.
А вдруг время, к счастью, очень быстро пронесётся?
А кричать, просить, этим ничего не добьётся.
Все сомнения, как оковы, тяжело дышал,
Как она? И Он снова о поцелуях мечтал.
Почему, скажите ночи, тёмные, длинные,
Ведь у нас, намерения благие, чистые,
Мной любима, хотя бы на миг увидеть тебя,
Что случилось, пойми, я во всём виню лишь себя.

В полумраке, тяжело оторваться от смуты,
Очень долгие, тянутся секунды, минуты,
Где же ты, солнце? И день словно ночь, и ночь как день,
В душе боль и от свечи часто содрогалась тень.
Как всегда, рано утром ясно солнце вставало,
День ушёл и уж слегка сердечко ликовало,
Читал библию, повсюду эхо разносилось,
Но сон краток, и совсем ничего не приснилось.
В полнолуние, душа разрывалась на части,
Скажи Боже, за что и почему я несчастен?
Бил поклоны, отчаивался, часто уставал,
Но опять, брал в руки «Божье слово», снова читал.

Уж с утра в окошке, будто малость посветлело,
Лёгкий шорох, внезапно тихо дверь заскрипела,
Ночь не спал, от мыслей в жилах кров, словно кипела,
Есть надежда, ведь сегодня день - был сорок первым,
Он уж очень похудевший и выглядел бледным.
Взор уставший, всё на дверь, батюшка на пороге,
- Я сознаюсь честно, от тебя просто в восторге,
Как дела? Молись дитя, Ну что скажешь мне теперь?
Испытание, скажу выдержал образцово,
Полагаю, всё понял читая Божье Слово.
Их беседа продлилась, не меньше чем часа два,
Видел смутно, внезапно закружилась голова,
Умываясь потом, на ногах едва держался,
Устояв, уж кивнув головой, Он соглашался.
Прикасаясь руки, не отводя от него глаз,
- -Ну пошли! Знай, я тебя прощаю, на первый раз,
Поспешим, речей довольно, все так давно ждут нас.

Спешит время и вот, Он уже на службе снова,
Что поделаешь, ну коль судьба так сурова,
Грусть разлуки, душа страдает, тяжело больна,
В храме пусто, очень часто пугает тишина.
Идёт служба, Он искал глазами, где же Она?
И вот вдруг, уж в который раз, её не находил,
Я бы в жизни, только её одну ценил, любил,
И страдал, при свечах много раз с книгами дружил,
Иногда, даже себя, неожиданно жалел,
Но спросить о ней мать, Он постеснялся, не посмел.
Ведь не знал, что ей младой столько пришлось пережить,
Мать узнала бы позже, ведь нельзя было бы скрыть,
Ей сквозь землю, взять бы провалиться, просто не жить!
В храм идти, совсем не хотелось, в себе закрылась,
Пусть Она, мышкой бы, в одиночестве, зарылась,
Столько выслушать унижений? Вот бы поплакать,
Молча слушала, на душе горестно однако.

Но со временем, путь далёк, её ждала родня,
Ведь под сердцем, желанное дитятко носила,
Потому, вот мать всё так за неё и решила,
Чьё дитя? Но Она молчала, в тайне держала,
Так вдали, ровно четыре года проживала.
А мальчонка, какая радость, родился на свет,
Время шло, казалось быстро, позади пару лет,
На него, сынок похож, те же глазки, улыбка,
Но не знал, ведь Он, что где - то подрастал сынишка.
Возвращаюсь, пора домой, - говорила себе,
Кто отец, пускай пока сберегу, будет секрет,
Ведь же мысленно, всегда любимый, я с тобою,
Часто плачу по ночам, скажу правду, не скрою.

И вдруг боль, словно стрела пронзила её сердце,
А быть может, ты совсем не был, во мне уверен?
И другую, давно в тёплой постели ласкаешь,
Обо мне, увы, даже совсем не вспоминаешь.
Я приеду и в храм уже с нашим сыном приду,
Но не знаю, иль на радость будет, иль на беду,
Ведь мальчонке, пришло время, скоро идти в школу.
Сам увидишь ты его и думаю все поймешь,
Как то вечером, даже может, к нам в гости придёшь,
Коль судьба, то в небе, звёзды соединяются,
Я надеюсь, что мы вместе найдём своё счастье.

Но шло время, Он уже стал совершенно другим,
Его мысли о том, что Бог уж давненько простил,
Отболела душа, всё бурной рекой отнесло,
И любить, Он решил лишь Бога, больше никого.
Та поездка в Харьков, довольно изменила жизнь,
И в дорогу батюшка благословил,- Ну трудись!
Проучившись, в большой духовной семинарии,
Лишь теперь понял, что ожил, что не в изгнании,
И столь радостный, Он вскоре возвратившись домой,
На служении в храме, окунулся с головой.

И заканчивалось злато - солнечное лето,
А сердечко, то её, ещё прошлым согрето,
Ранним утром, были слышны колоколов звуки,
Получить, благословение на все науки,
Держа сына за руку, волнуясь, в храм спешила,
Ведь сюда и сама раньше, приходить любила.
Вот с тропинки, они спустились, у ворот храма,
На мгновение, ей показалось, что Он замер.
Но с машины, не озираясь, выходил смело,
Увидала, а его лицо вдруг побледнело,
Тот блеск глаз, наверно, вспомнилось искушение,
Показалось, сердце едва не выскочит с груди,
Он сдержался, себе мысленно повторял – иди!
Ты же библию читал, нас Бог учит- потерпи!

Люди смотрят, видишь на тебя, нынче ждут в храме,
Ты стал батюшка, они со всей душой в поклоне,
Коль душа и до сих пор, пылает в адском огне,
И закрыв, машины дверь, Он поклонился ко всем,
Торопился, вскользь посмотрев, всё же сказал,- Мир Вам!
По ступенькам, как будто убегал, поднялся в храм.
Проводил службу и мельком посматривал на всех,
Прекрасна, как и раньше, стояла в уголочке,
Лишь маленько пышней, в том же беленьком платочке,
Рядом с нею стоял, милый, небольшой парнишка,
Мысль терзала, а быть может это мой сынишка?
Удержался как мог, не показал волнение,
Ребятишек, Он благословлял на учение.

Уж причастие свершилось и все расходились,
Но её мучили мысли, словно раздвоились.
Иль идти, а может остаться, с ним наедине?
Узнал сына? О Господи, а если глядишь нет?
Горьки слёзы от переживаний и печали,
Интересно, какой путь для нас звёзды избрали?
После службы, Он просто уехал на машине,
Вслед смотрела, но остановила взгляд на сыне,
Мысли душу казнили, казалось рвут на части,
Что нам Бог, не простил? Не уж потеряли счастье?

Но уж вскоре, домой спешила с библиотеки,
Вдруг сигнал машины, Он вмиг открыл две дверцы,
И внезапно, заставил её чуть встрепенуться,
- Я не думал, что дороги, вновь пересекутся,
Хотя очень часто приходила ко мне во сне,
Уж взволновано,- Мы поговорим наедине?!
Взгляд терялся, присела, смогла спрятать гордыню.
И машина тронулась, ехал к реке поближе,
-Не гони, ты уж так, попрошу чуть -чуть потише,
Может хочешь, мы можем поехать, прямо ко мне!
Руль сжимая, удивился и густо покраснел,
Ну подобно, что -то поднял, повернуться не смел,
Заглушив, двигатель машины, страстно поглядел,
-Ты прекрасна, как алый цветок, но скажу в ответ,
-Я прошу, прости, любимая! Мне так жаль, но нет!

Те слова, как гром,- Тогда пропала, так внезапно,
Злился батюшка и меня в комнатушке запер,
Я страдал, за грех, за своё непослушание,
Днём и ночью, в полумраке, читал Слово Божье,
Был наказан, в призрении, на долгих сорок дней,
Для того, чтобы стал ответственным и был мудрей,
Ведь просил , я за двоих, прощение у Бога.
Она слушала, голову склонив, -А как же я?
Он серьёзен, словно все её мысли прочитал,
Говорил волнуясь, но не торопясь, продолжал,
-Я в надежде страдал, почти два года ожидал,
Очень часто в храме матушку, в здравии видал,
Ты прости, но поэтому за тебя не спросил,
Мне разлуку перестрадать, едва хватило сил.

А потом была учёба, теперь на службе я,
Ты пойми и поверь, не отрекаюсь от тебя,
Лишь одну, тебя любил, клянусь, век буду любить,
Я посмел с тобою, один бокал вины испить,
И за грех расплачиваться, теперь буду один!
Вдруг так резко, она с силой, его за руку взяв,
-Ты ослеп, рядом со мной, что мальчонку не видал?
Ведь у нас с тобою, уж подрастает сынишка!
Её нежно, двумя руками, Он взял за плечи,
-Не смогу! Любимая, оставь, к чему все речи,
И пойми, женщин не иметь, я Богу поклялся,
Лишь ему, до конца дней своих, верным остался.

Спелой вишенкой стала, у тебя будет семья!
Но тут вдруг, покатились слёзы по его щекам,
-Ну прости! Я знаю, очень больно пережить нам,
Но дороги, мне назад уже нет, прошу пойми,
Лучше сына, ты в церковную школу приведи,
Я обязан, не откажусь от кровушки своей,
В жизни встретишь - хорошего человека, друзей!
-Отпусти! Скажи зачем ты нас обеих мучишь!?-
А как боль нести, от человека когда любишь?
Очень громко и даже злобно крикнула она,
Сказав резко, словно в момент, оборвалась струна.
В этот миг, Он так нежно прижимал её к себе.
-Согласись, я благодарен тебе, нашей судьбе,
Ты моя любовь! Если я вознесусь в небеса,
В моей памяти, одна останешься навсегда.
И когда, моя душа будет среди тёмных туч,
Будешь ты, как светлый, желанный, нежный солнца луч!

Но сейчас, презирай меня и перестань любить,
Так обеим, нам будет полегче всё пережить,
Когда сын подрастёт, я всегда помогать буду!
Он пойдёт, уж только, по своей жизненной тропе,
Повзрослев, я всё же надеюсь, не упрекнёт мне,
И рассчитываю, меня узнает и поймёт.
От объятий освободилась, она поняла,
Что им вместе, не быть и вдоль дороги побрела,
Но машина, очень медленно ехала за ней,
До сих пор Он влюблён. Этот голос словно ручей,
-Увы жизнь такова! Встречей остался доволен.

***
Прошло три года….
Он в храме, весел, радуется душа,
Ведь нынче, крестил славного малыша,
Родного брата сынишки своего,
И это, уж стало счастьем для него,
Сиянье глаз и на сердце так легко,
Она любима - значит всё хорошо!
-Спасибо Боже! Меня услышал ты!
Я буду, за всех отмаливать грехи!
Прошу поверь, теперь твой раб навеки!

***
Алта́рник (служитель алтаря) — именование мужчины-мирянина,
помогающего священнослужителям в алтаре.

От автора;
Прошу меня простить,
за мысли откровенные,
Из жизни, не выбросишь,
чувства сокровенные.
И кто любил, был любим,
думаю не осудит,
Мы знаем, все грешны…
Ведь не живём без прелюдий.

22. 09. 2020 г .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танго кохання ( слова для пісні)

Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.

Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.

Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.

Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...

Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекай моя осінь

Загорнулася калина жовтим листом,
Біля річки умивалася верба.
Горобина вже красується намистом,
Лине в небі журавлиная журба.

То легенькою ходою ступа осінь,
То вона всім роздаровує дари.
Кожен має лише те, що в неї просить,
Тільки я їй шепочу, ще підожди.

Зачекай, не поспішай до мене осінь,
Гріє літо, тепле літо, ще літа.
Хоч з'явилась сивина в моїм волоссі,
Та душею я ще дуже молода

Посміхнулася так мило мені осінь,
І у відповідь сипнула оксамит.
Хай вітри тебе до танцю ще запросять,
А весна ще подарує з яблунь цвіт.

Не журися, що роки минули швидко,
Не журися, що їх більше не вернуть.
Хай душа твоя квітує наче квітка,
А про сум прошу, про сум прошу, забудь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889238
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мене цілунок твій розбудить

Іду тихенько до кімнати,
Де сон на мене вже чекає.
І може, ще не буду спати,
Душа нехай відпочиває.

В вікні моїм з'явились зорі,
Вони казково так моргають.
У цім небесному просторі́,
Закохані слова складають.

Радію я, що ти зімною,
У сні всміхаєшся до мене.
Іду легенькою ходою,
Дарую щастя сокровенне.

Нехай воно з тобою буде,
А ще у нашому коханні.
Мене цілунок твій розбудить,
У ніжну пору, на світанні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889025
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Валентина Ланевич

На перехресті

Сховаю сум у жмутку листя,
Що осінь сипле залюбки.
Хай забере моє розхристя,
Наповнить радістю думки.

Стою на перехресті долі,
Розмову з місяцем веду.
Ти, знаєш, місяцю, доволі
Всього пізнала на віку.

Таку ж холодність, як від тебе,
І сонячну палку любов.
Чи то такий вже випав жереб -
Нести кохання без розмов.

Збирати в серці ніжність й ласку,
І там всечасно берегти.
Дивився місяць у кватирку
Та в кожного свої хрести.

22.09.20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889472
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Маг Грінчук

Вітання сліпоти…

Чомусь якийсь Осел, в ім*я, якоїсь "вищої мети"
Прирік народ, країну всю і на вбогість, муки, злидні.
Знедоленість, економічний крах - вітання сліпоти.
Тяжкі думки про добру працю - це спільне наше лихо.

На все, на все недобре ллються сльози горя у людей,
Життя яких не стало ще світлим, кращим і щасливим.
Які шукали святковість миру і радість для дітей.
У наслідок принижень зло в людині забрало сили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889560
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Маг Грінчук

Людська сліпота

Людська сліпота...Людям рятуватися треба.
І рятуватися треба від самого себе...
Історія наша - великий третейський суддя.
Час виніс свій вирок всім законам життя.
Кінець усім соціально-політичним вершинам.
Наш уряд загруз у злочинах проти людини!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889197
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Маг Грінчук

Серце вражене…

Часова дистанція не змінить те, що станеться колись.
Сонце - джерело світла і тепла, слідів життя умови.
Ми залежимо від нього. Це ядро енергії, мов схов...
Свідчить нам наука - вибухне воно злобою полите.

І в один останній день життя все живе піде в минуле.
Перестане існувати наша добра матінка Земля.
Що належило людині зникне все майно в непотріб, лячно.
Серце вражене, істота кожна межу свою забула...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889125
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 24.09.2020

Білоозерянська Чайка

З Різдвом Пресвятої Богородиці!

[i]Лиш сонця промінь впав на золотисте листя,
Зашепотіла осінь поміж трав:
- Подарував нам календар Другу Пречисту,
У справжню осінь нас усіх позвав!

Молитва має в день цей особливу силу,
Молімось Богородиці Святій,
Одвічно, кожна мати у цей день просила:
- Маріє, бережи дітей в житті!

Шанують всі продовжувачку роду – жінку,
І палять старі одяг та взуття,
Дітей виводять зранку на поріг будинку
Кроплять їх... на здоров’я та життя.

До сходу сонця умиваються водою,
щоби красу жіночу зберегти,
Вже саме з цього дня у хату молодої
З’явитись можуть бажані свати.

Над Україною – молитва урочиста:
Хай мир та світло переможуть зло…
Хай береже нас Богородиця Пречиста,
І огортає душу всім тепло![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889325
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Білоозерянська Чайка

Селена

Світло лине небом та землею –
Уночі донька Гіперіона
Їде в повні Місяця в короні,
Смолоскип палаючий у неї.

[i]О Селено! Вмившись в Океані,
Запрягаєш коней в колісницю,
Світ принадний всім поетам сниться –
Чари неба… пристрасті… бажання…[/i]

Геліосу ти сестра вогненна,
Зевса Всемогутнього – кохана,
Світла врода спокусила Пана…
Ти для всіх є джерелом натхнення.

[i]Як же ти, красуне білолиця,
Стріла юнака Ендіміона?
Згодилася жити в царстві соннім?
Полюбила смертного… мисливця…
[/i]
О Селено! Всі твої зітхання
Таїнством охопить сяйво ночі.
Пристрасть чарів на вустах жіночих –
То богині шепіт про кохання…

(Картина Сьюзен Седдон Булет "Селена".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889542
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Valentyna_S

Чужа

Стежки поприпадали до землі,
Сховалися під папороть й ожину.
А тут вже й осінь на зеленім тлі
Вихлюпує емоції наживо.

Дивлюсь: на чатах згорблена верба.
Давно забула, що то плач і сльози,
Й не хилить сиве віття їй журба,
Як пише хтось в поезії і прозі.

-Мовчи,- шепоче,- тишо, не лунай.
Стелю в дуплі із листя постелину.
Тут відзимує Мавка лісова.
Її я берегтиму, мов дитину.

Їй будуть снитись лиш солодкі сни-
Русалки, ліс в мелодіях сопілки.
А може, й Перелесник навісний…
Поки не збудять навесні ягілки…

В сни не впущу я Лу́каша. О ні!
Бо не уміє жити він красою.
Людські істоти часом ниці й злі,
Ведуть до нас ту… з чорною косою.

Гілля верби майнуло у мій бік
Як докір через вторгнення в природу,
А ще й зловмисник липу поволік-
Сучками геть обтикану колоду…

На руки впала надвечірня мжа,
Тож поспішаюсь завидна додому.
Тепер сама знайшла мене стежа,
Бо що робить в оселищі чужому?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889377
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Осінній сум

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ckEb4w3RI48[/youtube]
Осінній сум заплутавсь в павутинні,
Повис на гілках сірим полотном,
На квітах пізніх в білій хуртовині,
І здоганяв тумани табуном.

Для нього час осінній - заморочки,
Тепер він в силі всіх нас засмутить.
Він може зазирнуть у всі куточки,
Ну що від нього може захистить?

Осінній сум буває і високий,
Бринить, немов обірвана струна.
Поселить у душі якійсь неспокій,
Хіба за це його така вина?

То потече за річкою глибокою,
А то захоче мовчки посидіть.
Надасть душі жаданого вже спокою,
Тому його нема за що судить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889408
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Н-А-Д-І-Я

За все подякую я літу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qxLSUG-HqKE[/youtube]
Куди поділось літо,
І де його шукать?
Чи в осінь перелито,
Хто може це сказать?
--------------------------
За все подякую я літу:
За те, що мріялось - збулось,
За неймовірну красу цвіту,
Що й пережити довелось.

Всі негаразди я відкину,
Залишу тільки теплі дні.
Цвітіння білого жасміну,
Не раз побачу ще у сні.

На згадку літо намалюю,
Тобі відправлю у листі.
Можливо, цим тебе здивую,
Відчую радість на лиці.

Шматочок літа візьми в серце,
Надійне місце в нім знайди.
І в нім, неначе по веселці,
Про літо згадками пройди.

А в мене мрії вже про осінь,
Її зустріну без жалю,
І запрошу її я в гості.
Про дні хороші я молю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887525
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 23.09.2020

Н-А-Д-І-Я

І чомусь їй снились літні сни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QH39JbR3Zt4[/youtube]

Дарую цей вірш своїй хорошій подружці -
Ніні Незламній... Хай осінь ця буде для вас щасливою.
------------------------------------------------------------

Оглядає осінь володіння,
Чи хороший спадок їй від літа?
І в душі розлилось потепління,
Це тепло і зараз скрізь розлито.

Почекаю! Нащо руйнувати
Те, що будувалося з трудом?
Треба лише фарби підібрати,
Це зробити зможе все цілком.

У саду самотнім зупинилась,
Тиша тут панує навкруги.
То нічого – трохи запізнилась,
Треба все ж себе перемогти.

Озирнулась з думками сумними:
Може, кольоровим зробить сад,
І дозволить тут співать пташині?
Тільки б не зробить все невпопад.

І про це все думала – гадала,
Сонця пригрівали промінці.
Ненароком раптом задрімала,
І чомусь їй снились літні сни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889334
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Розкажи мені сокровенне

Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.

Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.
Почуттів розлилося море.

Не зустрілись раніше шкодА,
Але ж пісня чуттєва серця
Полонила, мов чиста вода,
Що любов*ю б*є із джерельця.

Розкажи мені сокровенне.
(Як з тобою затишно й любо!)
Ти моєї душі натхнення,
Лиш про тебе шепочуть губи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889422
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Віра

Я не жалкую, що літаю в мріях.
Думки про тебе не закреслить осінь,
Бо сонячна іскриться зранку віра
Перемагає прохолоду босу.

Хоч вересень іде, художник вільний.
Вже фарби підбирає для обійстя.
Журливість не поранить думку сіллю.
Мов квіти, пахне листя золотисте.

Я відчуваю, що у нас взаємність.
У кожнім слові - літа відголосок.
І вірю, що та зустріч недаремна.
Хіба забудеш, як ти пестив коси?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889332
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Усюди дефілює осінь

Куди не глянь - усюди дефілює осінь,
Охристо-бурштинові, мідні кольори.
Хоч сірість закрадається звірком у просинь,
Вітаються широкошумні явори.

Куди не глянь - осінні переливи квітів.
Жоржин нове жабо, гібіскуса волан
І хризантемний хід-парад у всьому світі,
І золотарників жовтавий океан.

Куди не глянь - цілує ніжно осінь крони
Беріз і сосен рюші, пишні комірці.
Неперевершені осінні марафони,
Казкові, тихі досконалості взірці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889234
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Vita D.

На згині літ

Як важко дихати...
Повітря! Ще повітря!
В тенетах смутку
Заплуталась душа...
Воліла мандрувать
В просторах,
Разом з Вітром...
Та кволі крила
В вись не поспіша..
Хіба її біда,
Що покохала
Його, незнаного,
Що дав їй цей політ...
На згині літ
Любові не чекала.
А він чекав...
Її...
На згині літ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889484
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Vita D.

На згині літ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889484
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Любов Таборовець

Осіння пісня

Я так люблю осінню пісню,
Щемливий клекіт журавлів…
Погодні примхи її, звісно ж,
Й барвисту гамму кольорів.
Люблю похмуре, темне небо -
Таємну схованку дощів.
«О, як же їх земельці треба»,-
Шепоче листячко кущів…
Стихає річка говірлива,
Очима темними зорить…
Туманом вкрившись, тихоплинно
Про щось з вербою гомонить…
Квітки шуршать насінням тихо -
Прощальний літу передзвін…
Новій порі на радість й втіху,
Птахи, немов в танку кривім …
Діброви листя в позолоті,
В повітрі вальсом зорепад…
Співає Осінь вся в турботі,
Хоч стихла музика цикад.
Свою красу морозні ранки
Рубіном в кетяги вже ллють…
Красу коралів на світанку
По нотах вітром рознесуть.
Ох, осінь, осінь…ніжна пісня…
Ти - літа бабиного смак…
Моя любов, як зірка пізня,
Ще тепло душу гріє так…

22.09.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889415
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Любов Таборовець

Біжить ріка мого життя

Біжить ріка мого життя...
Гойдають хвилі дні і ночі.
Назад нема їй вороття,
Та і спинятися не хоче.

Біжить ріка мого життя…
Буває б’є каміння груди...
Між берегів несе літа,
Де незбагненне завтра буде.

Біжить ріка мого життя…
Смарагдом погляд ніжно сяє.
Землі і неба в ній злиття
Душа там плаче, то співає…

Біжить ріка мого життя…
Осіннім кольором налита...
А в ній весни серцебиття,
І мрія в ліліях сповита.

21.092020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889371
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.09.2020

Ніна Незламна

До чого йдемо…

До чого йдемо, любі друзі?
Гуляє привид по окрузі,
Зневіра, настрій до життя ,
Довіку вимучене буття?

Колись давно станки гуділи,
Всміхнені лиця,так раділи,
Люди трудились і старались,
На життя краще, сподівались.

А нині ж вітер завиває,
Немов голодний вовк шукає,
Що розтрощити в його силі?
Старим спинити… не в їх стилі.

Із сумом дивляться на зорі,
Що кляті творите,ви морди ?!
І защемить серденько в когось,
А хтось загне, матюк, аж вголос.

Це все здійметься в піднебесся,
Розвіє вітер з пересердя,
Були часи, співав з станками,
А хто загоїть, людям рани?

А трудівниця в фартушкові,
Шука надію в кожнім слові,
Мо» не зруйнують,а відновлять,
Напевно ні, то все лукавлять.

І гірка скотиться сльозина,
Мабуть покине дім дитина,
Й поїде в найми виживати,
А, як же батько, як же мати?

Як же династія, надія?
А чи й здійсниться батьків мрія,
Зморена ненька, аж заплаче,
Життя набридло, як собаче.

Здригнуться хмари, темно сині,
По цехах всюди, чорні тіні,
Стечуть з дощем, підмиють стіни,
Прийме земля - цей жах, руїни.

Як те чиєть зламане життя,
Чому нема в ньому майбуття,
За все це хто, відповість, скажіть?
Хто країну, вчив так не любить?

Щоб довести, все, аж до краху,
Чому не йдем, ми іншим шляхом?
А вітер чує, притих, мовчить,
Люд у тумані, неначе спить,
Скажіть, як можна, так далі жить?

Люди просніться, врешті від сну!
Себе спасіть і всю родину!
І нашу славну Україну!

12.09.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889233
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Ніна Незламна

Поїздка ( проза)

Ясний сонячний день… Блакитно – синє небо…. деінде по ньому пливуть пухкі білі хмаринки. Траса, мов чорне полотно, залишилась позаду. Вздовж посадки, на невеликій швидкості по грунтовій дорозі їхав автомобіль. Блиск дерев приваблював погляд, торкнувся душі, придавав радості. По іншу сторону дороги хлібне поле, вже доволі налиті, ледь – ледь, ще зеленаві колоски. Від вітру, вони гойдались наче морські хвилі.
Роман задивлявся вдалину… Яка ж краса! Ото б зупинитись, насолодитись цією красою…та він поспішав.. Спогади зігріли серце, хоча часом чомусь навіювали печаль. Добре, що на сьогодні і на два дні поспіль, дощів не передбачалось.Чийсь потаємний голос звав туди, де зріс. Де дід і бабця, і рибалка. І річка з тихою течією, що переливається перламутром. Й вражаючі пів метрові соми та швидкі, спритні карасики, карпи, плотва. Де вздовж річки очерет, як охоронець з пахучим зіллям, а між ним на одній нозі дрімаючий чорногуз. А попід самий берег, веселі балухаті жаби каламутять воду. До чого ж сміливі й непосидючі. Інколи, випускаючи бульки з води, дивним звуком порушують тишу. Та лише хтось з`явиться на березі, за мить, в воді наче їх і не було. А пізні вечори пахучі свіжістю, нектаром квітів, трав, то насолода, немов дурман охоплював, сповиває душу й тіло. Приваблювало дивне явище земної краси, коли ясноокий місяць купається в річці. Чи й втримаєш бажання, вже там з ним, наче за компанію, плескається, насолоджувався ніжними дотиками води.
Ну ось нарешті…. побачив старі, покинуті хати, садки з напівсухими деревами. Хоча пройшли роки та все ж неподалік від річки, ще є лелече гніздо на стовпі. Як в ті часи…. ось, хто не зраджує рідного краю.Та де ж поділась та широка річка? Геть перехопив подих від напруги,чи й вже висохла? Аж серце йокнуло… зміліла, звузилась, стрічкою сховалась серед високої трави.
Ледь видніється, в густому спориші дорога. По обіч вклоняються красуні – рожі. Стежка, де та стежка до цвинтаря? Чи може заросла? Розгледівши, ні –ні, при вході все ж скошена трава та вже й помітно суха. Що то літо, зранку сонце з вітерцем працювало, а можливо тут дощик меншим був. Відстань сто кілометрів, здається й недалеко.
Чомусь несміливо, з хвилюванням, відкрив двері автомобіля і зробив перший крок на рідну, батьківську землю. Стара… сіро - попельнаста з коричневими прожилками, напізгнила огорожа потопала в травах й в високих ромашках і синіх сокирках. Окинувши поглядом навколо, скотилася сльоза…. Згадав, як колись, неподалік, крав в полі кукурудзу, ще зовсім молоденьку. Було зубами здавиш молоді зерна, а там молоко… таке дивне на смак. Бабуся свариться, нащо так зарано наламав качанів та бажання перевершило всі сумніви, хотілося посмакувати якнайшвидше. А дідусь хитро водив веселими очима й підморгнувши шепотів,
-Хай покричить… нічого, таку вже можна зварити, збити охоту.
Добрячий був, але ввечері повчав, що красти не годиться. Розповідав,що колись і він мав такий гріх та тож все голодні, сім`ї великі. Було й таке, що за качан кукурудзи запроторювали за грати. А об`їждчики навіть стріляли по людях. А зараз… де ті хазяї? Хто, що хоче й тягне собі, все мало й мало, хоча й живуть не в такій бідності, як раніше.
Лише де –не –де видно вцілілі хрести, а то все більше травою заросші горбики. Якби не цвинтар, то й не подумав, що то могилки. Ледве знайшов два хрести з портретами бабці й діда. Не встояти перед тими добрими поглядами з фото. Низько – низько схиливши голову, припав на одне коліно до землі. Привітався, за якусь мить скам`яніле обличчя. Тиснуло в грудях… погляд в нікуди, вголос прочитав молитву і кілька раз перехрестився.
Думки – птахи здіймалися в дитинство… стікали сльози по щоках. А руки, свою справу робили, поспіхом зривали бур`яни. Здалось вже й посвітліло навкруги, то наче з неба бабця посміхалась.Ті ніжні, теплі руки, що пахли хлібом, немов торкнулися його. А поряд сивенький дідусь, в руці тримає ложку з медом. Та чомусь гірко на душі, стискало в горлі, все ж тихо пролунали слова,
- Простіть…простіть, що рідко приїжджаю….Рідненькі я вас пам`ятаю…
Думки роїлись…. спогади, як кіно з екрану. Та наче, хто насипав сіль на рану. Чому так сплинув час? Здається і не жив…
До заходу хилилось сонце… підказувало - час повертатись. На сході темні хмари збивались в справжні гори… чи грозі бути? Тож не мало бути опадів. Подумки з вітром розмовляє, ну от вже бачиш, я таки дістався села. А то скілька років тільки й думки, що треба з`їздити, провідати старих.
Йти по стежці, якої майже не видно, важко та все ж дістався до свого авто. Це вже три роки, як залишився сам, давно нема батьків й пішла дружина в інший світ. А діти… діти, що? В Європі, в наймах, вже й мають дозвіл на постійне проживання. А чи хто й думав, що таке з Україною може статися? Що виїжджатимуть діти, кидатимуть рідну землю, батьків, родину. А чи й знайдуть вони ту стежку, де буду спочивати я. Шкода, що рідня похована не на одному цвинтарі… розкидала доля.
Чомусь не заводилась автівка. Вкотре мотор гарчав, як тигр та все марно. З пакету дістав пляшку води, умився, долонею хлюпнув собі за шию. Так- так, чого рознервувався, втішав себе, ще підніметься тиск. Провозився з нею майже дві години…. Нарешті доїхав до села… накрапав дощ і вдалині , раз по раз блискала блискавиця. Та грім доходив до вух не зразу, тому й гріла душу світла надія - все буде добре. Ще кілька хат і він від’їде на трасу. А блискавиця розгулялась… ой,що ж ти, вгамуйся громова сестрице! Чом не даєш безпечно виїхати мені? Чого доброго влучиш у автівку, то ж поруч ні дерева і ні кущів. Гей, куди ж тікати? Поспіхом покинув авто, з парасолею в руці прямував до хат. Вже майже зовсім темно, в хатах не видно світла. Не може бути, щоб нікого не залишилося в селі. Поміж дерев, в одній із хат, в вікні побачив випромінювання, миготіння світла. Полегшено перевів подих, напевно телевізор працює. Пройшло хвилини дві – три, стукав в вікно. Раптово, де й взялося, під ногами, скавліло маленьке цуценя й тут же сховалося в свою комірку. Дзвінкий жіночий голос топився в гуркоті грому,
- Хто там?
- Це я,- за мить стояв перед нею.
Обоє придивлялися, не могли повірити очам. Наталя злегка посміхнулась і запросила в хату,
- Заходь… Якщо не помиляюсь,ти Романе?
Й весело голосом до чоловіка,
- Чуєш, Григорію, однокласник мій прийшов…Це ж треба в таку пору…. Добре,що не змок.
Сільська хатина пахла м’ятою і чебрецем. І, як в старі часи, самовар на столі і кілька бубликів в закусочній тарілці.
За мить на електричній пічці, на пательні смажиться, шкварчало пахуче сало з цибулею. Напевно свіжина, бо, аж збирається слина в роті, вже так хотілося посмакувати. Господар чемно запрошував до столу й ледь примружував до дружини очі. На обличчі усмішка,
-Ти подивися, як моя дружина засяяла, напевно згадала молоді роки.
Жінка зашарілась, поправиле сиве волосся. Ай справді, в душі на якусь мить відчула себе зовсім молодою. Розчервонілась,чи то від пательні, на якій вже смажились яйця, чи то від несподіваної зустрічі.
Та ніч, наче солов`їна, скрізь блискало і гуркотіло. Вже й ніхто на погоду не звертав уваги. Щасливий, бо немов потрапив на стежку дитинства. Веселі, теплі спогади зігріли серце й душу. Час від часу по кімнаті лунав сміх, ніби зустрілися в білий день. Лягти поспати і думки не було. Після чарчини домашнього вина та смачної закуски, приємний запах чаю спонукав до довгої розмови.
Ледь - ледь сіріло… Вщухла громовиця… За вікном вишневий світанок… Роман вкотре підійшов до вікна,
-Таку красу й не пам`ятаю коли вже бачив… Ви тут на батьківщині, вам добре. Та я не заздрю, бо напевно теж проблем багато.
Шмат сала й запеченого м`яса Наталя клала в пакет, задумуючись підтримала розмову,
- А це тобі від нас гостинець. Знаєш, кажуть, добре там, де нас немає. Тож доживатимемо тут, хоч по селі сім хат залишилось, де хтось зимує. Є й що замість дач тримають, шкода, все більше просто покидають. Ніхто з молоді не хоче важко працювати. Все шукають легшого хліба та чи воно того варте. Хто знає, хто вигадає, хто прогадає…
Вологе повітря пестило обличчя. На якусь мить відчув себе щасливим птахом, що побував на волі, злітав в дитинство. Окидав поглядом рідне село і тішився його красі.
Щирі усмішки, теплі погляди, найкращі побажання при прощанні. Роман відчував чітке серцебиття. На світі все ж є миті щастя такі непередбачувані, як ці. Біля автівки дякував… стискання рук, обійми друзів. Наталя намагалася сховати сльозу, що раптово, повільно котилася по щоці,
-Ти приїжджай Романе! Ми завжди радо зустрічаємо гостей в оселі. Не забувай дорогу до дитинства.
Після цих слів, примружив очі з налитими сльозами. На якусь мить заколотилось сердечко, немов виривалося з грудей. Не поспішаючи присів за кермо, зробивши глибокий вдих, намагався вгамувати хвилювання, що вирувало з душі наче вулкан.
Наталя побачила в очах сльози, смуток, закрила двері автівки. І, як в молоді роки, дзвінким голосом сказала,
-Щасливої дороги, Романе! Не забувай рідне село і нас!
У відповідь усмішка на обличчі, підморгнув правим оком й махнув рукою,
-Бувайте здорові!
Автівка зрушила з місця… колеса злегка ковзали по мокрій траві. Лише декілька хвилин, автівка виїхала на трасу. З піднесеним настроєм, час від часу позирав в вікно, любувався рідними просторами. В душі розлилося тепло, відчуття вдячності долі. Вдала поїздка. Знову і знову мимоволі виринали спогади про бабусю й дідуся, про дитинство й друзів.

10.07.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888797
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Valentyna_S

Осені пора

Стрижуть осінні днинки ластівки.
Вже й перше жовте листя впало ненароком.
Ховає в хмари ліс лисіючі чубки
Під сміх зловтішний всюдисущої сороки.

Пора. Її, провісниці, прийшла пора,
Хоч вересень тепло циганкою латає.
Приваба зріла прими – з почуттями гра,
Та й білий вальс здається танцем горностая…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889243
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Катерина Собова

Новi обряди

Розказала жінка Міля
Грицю - чоловіку:
-Збоку бачила весілля
У подруги Віки.

Видавала доню заміж
Із таким завзяттям,
Дочекалася, нарешті,
В свою хату зятя!

Зараз вже нові обряди,
Тут змінили дещо:
Уже замість молодої
Викрадають тещу.

Бо так хоче все весілля
Й молодята-дітки,
Відправляють її зразу
Десь на заробітки.

Буде гарно заробляти
І не знати горя,
Італійця доглядати –
Старого сеньйора.

Кожен день не зможе гризти
Ледацюгу зятя,
Своїй доні (бо нещасна)
Буде гроші слати.

Слава Богу, сина маєм,
Скоро ось женити,
Із невісткою, надіюсь,
Будем мирно жити.

-Ні, я чув, якщо свекруха -
В силі молодиця,
Викрадають, везуть в Польщу
Збирати суницю.

Так що, Мілочко, готуйся
(Грають очі в Гриця),
Ждуть тебе пани у Польщі
Й море полуниці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889228
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Білоозерянська Чайка

Русальний квіт

На тихій воді ясночола та горда німфея* –
Краса непорочна… така, що на серці сум’яття.
Вразлива наяда, спокуслива, дивна Лілея –
Любов невзаємна порвала їй душу на шмаття…

Милуються зорі, навіки закохані в неї…
Геракл - у душі. Чи на щастя, а чи на прокляття?
На тихій воді ясночола та горда німфея –
Краса непорочна… така, що на серці сум’яття.

Коли ж зрозуміла красуня, що стала трофеєм,
Заклякла навіки купавою, білим лататтям.
Принада русальна, немов нареченої плаття.
Любов невзаємна дісталась свого апогею –
На тихій воді ясночола та горда німфея…

*Німфея - це латаття біле, водяна лілія, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889066
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Зоряні квіти

Небесні розсипи на землю вересневу -
Фантазія, а чи казкова суть?
Вони яскраво-жовті, білі і рожеві,
Блакитні, сині - зорями цвітуть.

Садки у смугах айстр. Пухнасті заметілі
Плекає ніжно сонячна рука.
І пахнуть, мов ввібрали запахи ванілі,
Пелюсток подих - віхола легка.

І вітерець голівки пестить, кучерявить.
Потоки зоряні і на землі.
Милується й моїх очей жива уява.
Малюю словом образи в імлі.

(У давньогрецькій мові- айстра - це зірка).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889034
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020

геометрія

ОСІНЬ З ЛІТОМ ВЖЕ СХРЕСТИЛИ, СПЛЕЛИ ПРОМЕНІ СВОЇ…

Осінь з Літом вже схрестили,
сплели промені свої,-
одні теплі і яскраві,
інші жовті чарівні...

Різнобарв"я на деревах,-
зелен - жовті кольори,
сиві хмари котять небом,
заховались десь вітри...

І по - літньому ще тепло,
і дощі знову не йдуть...
Вранці й вечером вже темно,
хоч і квіти ще цвітуть...

Все сплелося у просторі,
звуки линуть чарівні,
то грайливі і прозорі,
то тривожні і сумні...

Загадково все в природі,
дні коротшими стають,
ночі довшають вже чорні,
павуки шатро плетуть...

Земля сіро - кольорова,
довподоби це мені...
Пані - Осінь вже святкова,
йде неспішно по землі...

Осінь з Літом вже схрестили,
сплели промені свої...
Літо тихо відступило,
пливе Осінь на коні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888903
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 17.09.2020

Букво-їжка)))

Шутки доктора НовоКАИНчика

Желудочно-кишечный т[b]е[/b]ракт - коктейль из денатурата, паленки и самогонки

***

Зал ожи[b]в[/b]ания - реанимация (если повезёт и не отправят сразу в морг)

***

Паталого[b]ф[/b]анатом - все когда-нибудь умрем, потому не будем терять время

***

В морге [b]т[/b]ела идут хорошо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888971
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020

Соната серця

[i]У кожного в душі своя мелодія,
що вабить нас хвилюючим магнітом,
Так вирушаю в цю безмежність світу
під «Місячну сонату» в насолоді я.

І пристрасними музики паланнями
дарує світ Бетховена графині
сум’яття серця, місяць в водній сині –
В жагучім, нерозділенім коханні ми…

Надія вмерла, – пише час скорботою, –
Світ без Джульєтти – просто ні до чого.
Розповідає про печаль глухого
Адажіо сумними чудо-нотами.

Є в Алегрето привид чи ілюзія –
мов квітки розкриття те променисте,
цей світ його бажань – цнотливо-чистий,
з графинею Гвічарді тільки друзі ви…

Та епілог лунає серця мукою,
Несе Бетховен відчай аж до скону –
Портрет-мініатюру в медальйоні,
Й сонату серця з неземними звуками.

Передавати внутрішнє не стану я –
Твір дихає чуттями несказа́нно.
… І крізь віки несе фортепіано
Цей заповіт безсмертний до коханої.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888714
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Осінній ранок подививсь уважно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6rXDZ4lGMYk

[/youtube]

Осінній ранок подививсь уважно:
Який подарувати новий день?
Дорогу дню вступив поважно,
І трішечки зітхнув чомусь лишень.

Десь сонце заховалося у хмарах,
Туман зіткав прозоре полотно.
Це осінь розуміється у чарах,
І володіє ними так давно.

Вона все зробить тільки, як захоче,
Побачим кольоровим увесь світ.
І голови усім цим заморочить,
Що ніби це розцвів знов первоцвіт.

Проллє дощі без страху, безупинно,
Подумає - сміливий її крок.
Та ці думки всі змінить за хвилину,
І не візьме із цього свій урок.

А то нагонить сльози безпросвітні,
І плачем ми, не знаючи причин.
Це зможе легко осінь ця амбітна,
Та ми їй не завадимо нічим.

Отак живем в покорі до зими,
А потім підкоряємось й до неї.
Приймем від неї білі килими,
Слід поважать й зимові привілеї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887844
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 14.09.2020

Веселенька Дачниця

І навіщо прощатися з літом

І навіщо прощатися з літом -
Не будитиму думи сумні ...
Квітуватимуть розовим цвітом,
Як тюльпани мої навесні.

Скажу йому лише: “Бувай, красне!
Ми зустрінемось десь у ті дні,
Як зігріє нас сонечко ясне,
Про тебе складатиму пісні”

Нехай летять вони над землею
Радість сіють в садах і полях,
Щоб родиною жити своєю,
Щоби усмішки на вустах…

Уже осінь із щемливим смутком,
Бо ж підводити підсумки час,
А чи літечко було з прибутком?
Чи не марно дзвеніло для нас?

Щедре літо, тобі поклонюся,
Душі вдячність за твоє земне…
Мудрість осені багряно - руса
Полонила давно вже мене…

Не завжди є літечко красним,
Осінь теж не в одній маячні
Ви для мене обоє прекрасні,
Як дві зірочки в височині,

Що літають десь високо в небі
На крилатих, гривастих вітрах
Повертаються лиш при потребі,
Бо природи підходить свій час.
В.Ф.- 05.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Черешневе літо ( мелодія Василь Дунець)

Я іду стежинкою до тебе,
Що в зелених травах пролягла.
Розчесало коси,літо, вербам,
Чути ніжні співи солов'я.

Приспів:

Черешневе літо, сонечком зігріте,
Кличе нас у невідому даль.
Черешневе літо нам дарує квіти,
Забирає з серденька печаль.

Маки майорять в пшеничнім полі,
Вітерець розказує казки.
Дякую кохана своїй долі,
Що у ній з'явилась, мила, ти.

Обійму тебе і приголублю
Замедую солодом уста.
Як же я тебе кохана лю́блю,
Літо, а в душі моїй весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888610
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 14.09.2020

Коханням молодіє душа

Десь зіронька у небі зайнялась,
Вона раділа разом з нами щастю.
В вінок калина кетягом вплелась,
А ми приймали Господа причастя.

До нас з тобою осінь поспіша
І роси стелять стежку до порогу.
Коханням молодіє ще душа
І кличе за собою у дорогу.

Підемо сміло по стежині тій,
Бо поруч з нами щастя безкінечне.
У нас з тобою ще багато мрій,
Нас зігріватиме тепло сердечне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням молодіє душа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020

Валентина Ланевич

Іспит

Ловлю сонця промінчик в долоні,
Щоб відчути ще трішки тепла.
Не втримати коней на припоні,
Аби осінь на них не прийшла.

Золотиться листок, що край хати,
Стоїть вишня принишкла в саду.
Як подружку її б обійняти,
Тільки, що на розраду скажу.

Он, прив’янув букет горобини,
Бринить поруч тривожно оса.
І стікають повільно хвилини,
Є у всьому одвічна краса.

В хмарнім дні, ясній ночі, що в зорях,
У прощальнім польоті птахів.
У химерних квіткових узорах,
В споришах між пустинних полів.

Переорюють зморшки обличчя
Та вибілюють скроні роки.
Десь зникають гіркі протиріччя,
Дивний спокій приходить в думки.

Все минає: пориви, бажання,
Тихо час ллє на млин почуття.
Життя іспит складає даяння,
Де на шальках любов й каяття.

30.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887412
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 04.09.2020

Веселенька Дачниця

Ой саду-саду, багряний саду

Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Заполонило душу кохання
Нема спокою, аж до світання.

Душа німіє, болить серденько
Він поруч ходить, та не близенько:
І не обніме, і не пригорне,
Наче та нічка ходжу я чорна,

Бо він кохає подругу мою
Серденьку лише завдає болю.
Подруга ніс від нього воротить,
Він же за нею по п’ятах ходить.

Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Порадь, садочку, як маю жити
Нараз відрізать, чи вік любити…
В.Ф. – 01.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Ольга Калина

А я ходжу

Спокійний день .. Вже літо догоряє.
І подих осені в повітрі нароста..
А я ходжу, немов, мене немає,
Бо у душі моїй провалля, пустота.

І камінь кинь, то він уже не вдарить,
Розчиниться в імлі, недолетівши дна.
Їдке слівце мене уже не вжалить,
Лиш серце німотою огорта.

Немає слів. Вони усі сказались,
Нестерпним болем рвалися з душі,
З очей сльозами, іноді, зривались,
Стелилися рядками у вірші.

І я дивлюсь, як літо відлітає,
Востаннє гріється під сонечком трава,
Гуртуються птахи в маленькі зграї
І дощ, частіше, з неба полива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Білоозерянська Чайка

Рондель для Осені

Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
Ти вся зі світла, ніжно – промениста,
Повітряна, тендітна, тепла, юна…

Дзвенять – співають мелодійно струни,
З блакиті погляд, ніби небо чисте.
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.

А раптом хмара на чоло насуне –
Дощем та вітром позбиває листя.
Така вже вдача запальна, вогниста!
Тепло осіннє – просто дар фортуни…
Доброго ранку, сонячна красуне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887618
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Білоозерянська Чайка

Модна панна

[i]Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
Вже осінь прийде на світанні –
Згорає літа день останній…
У тиші жевріє чеканням
Той силует на мокрім склі –

Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.

А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…
Всміхнеться осінь до коханих,
А літо – в золоті розтане…
З вінком осіннім на чолі,
В барвистій моді прийде панна.

А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887531
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 03.09.2020

Білоозерянська Чайка

Пліт

(Копла.)
[i]Прикрию почуття, мов наготу,
І зникнуть всі навіяні страхи́ –
Мій світ тремтів…
Здається, мов дрейфую на плоту,
Де тільки я… І море… І птахи…
В краю флотів.

Свідомість тисне осадом гірким,
А серце б’ється в такт упертих хвиль,
Горить теплом.
Обсіли думи темні, мов круки –
То диким штормом закипає біль
І б’є крилом…

Чи довго зможу ще отак пливти?
Наш спільний берег за туманом зник,
Коли ж устиг?!
Дрімає серце в хвилях самоти –
Десь забарився лицар - рятівник…
Горять мости.

Оголені чуття... самотній пліт...
Сум’яття - хвилі б’ються крізь роки́
Серцебиттям.
Птахи і море… мій таємний світ…
До болю здертий… вельми шкарубкий…
Як все життя…
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 03.09.2020

Білоозерянська Чайка

Оскал війни

[i]Оскал війни – це сльози сиротини.
Печаль і смуток серце огорта.
Руїни доль… У сумі Україна.
Синів ховає. Плач коло хреста.

Тремтить… голосить аж за небосхилом:
Усе життя ж бо так молилась за синів!
Фактично всю у них заклала силу –
Хитає світ… вмира її дитина…

Цвітуть сади… та радість вже не та.
Черемха ронить білий щем невпинно.
Шепочуть молитви́ сумні жита,
Щоденним болем серед них – могили.

Юність, надія – сплять у вічнім сні –
Яскравим маком
закровило схили…[/i]

Фото - інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887500
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 03.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Здрастуй школо ( слова для пісні)

Знову відкриває школа для нас двері,
Знову в коридорах задзвенить дзвінок.
Падає під ноги жовте листя в сквері
І звучить у залі зустрічі танок.

Усмішку дарують наші шкільні друзі,
Посивілі скроні хлопців і дівчат.
Та такі щасливі, що ми знову в крузі,
Як були, багато, то́му літ назад.

Не забудем з вами ми тих днів ніколи,
В пам'яті назавжди лишивсь дружній клас.
Зустрічає радо наша рідна школа,
Й буде зустрічати, ще вона нераз.

Радісно хай линуть голоси знайомі,
Пам'ятаєм завжди наших вчителів.
Вони такі рідні у шкільному домі,
До землі низенький шлемо їм уклін.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887656
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закує для нас зозуля ( слова до пісні)

Десь кувала зозуленька у зеленім гаю,
Ой чи прийде мій миленький, що його кохаю.
Сонце сходить і заходить, нічка наступає,
Я чекаю мій миленький, а тебе немає.

Попрошу я вітер сильний, щоб летів до тебе,
Щоби місячне проміння освітило небо.
Щоб зоря тобі моргнула поглядом яскравим,
Якщо ніч тебе застане в росянистих травах.

Коли зорі кине нічка, нехай світять ясно,
Хай коханням горить свічка, ніколи не гасне.
Буду я тебе чекати біля водоспаду,
Змиє він усі печалі, коли поруч сядем.

Подивлюся тобі в очі, доторкнусь устами,
У коханні будуть ночі линути піснями.
Не віддам тебе нікому і кохання наше,
Закує для нас зозуля, про життя розкаже...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887578
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Вітаю, осінь золота

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]

Ну ось зустрілись, осінь, знову,
І в котрий раз кажу: "Привіт! "
Тебе беру я за основу,
Ступай сміливо на поріг.

То ж будь красива і удачна,
Як жінка в сонячнім вінку!
За все хороше будем вдячні,
Полюбим ми тебе таку.

Придай в нелегкі дні нам сили,
Безлад в країні пережить.
Про це не раз тебе просили,
Навчи по - справжньому любить.

Любить й не зрадить Батьківщину,
Будь щедрим, добрим до людей.
І ще: роздмухать ту жарину,
Щоб йшло тепло з людських грудей.

Багато ще просить хотіла,
(Я знаю: чула ти мене).
Але всього просить не сміла,
Прохання хай не промайне...
--------------------------------
Мої хороші Друзі і Читачі!
Бажаю Вам щасливої осені!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887568
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Маг Грінчук

Не наклеп

Ми, українці, є спадкоємці мудрої нації!
Чи, може, байдужий та зневірений запроданців рій?
Безсилого бити, принизити бідного... Не наклеп.
Відсутня культура, совісті крах , дух одурених мрій...

Лиш там нація здорова, де патріотизм не хворий.
Живе ворог серед нас, який народу топче долю.
Корупція і економічна нестабільність, норми,
Фінансові кризи, злочинності ріст - міст у неволю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887459
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 03.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Порозумілися

Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
І райдуга між нами пролягла,
А сонце вранці в небі заблищало пектораллю,
Єднаючи сердечні два крила.

Ти ніжна музика душі моєї, безперечно,
Мов ангел чарівний в моїм житті.
Смакую кожним словом твоїм дивовижно-ґречним,
Даруєш щедро щастя конфетті.

І відійшло у забуття все те, що заважало.
Панує лиш довіра і любов.
І ми пізнали радості душевної чимало,
Бо доля стелить злагоди покров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887687
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020

Веселенька Дачниця

А більшого нам не треба

Я гордо навчуся чекати,
Окріпне зболіла душа…
Забудемо старі обіди,
Не будем про наші обіти,
Невсилі тебе не кохати...

Знаю- прийдеш, кохання моє!
Розквітне земля на світанку,
Зорею всміхнеться небо,
І більшого нам не треба,
Бо жадані, щасливі ми є!

З тобою будемо плекати
Обіцянок наших зЕрно ,
А більшого нам не треба,
Бо дано людям від неба -
Кохати… кохати, кохати...

Надіюсь на зустріч весною,
Більшого нам і не треба –
Ходити у сивих росах
Вдихати свіжість покосів
І будеш ти поруч, зі мною!

Можливо ти прийдеш улітку,
Коли почуття дозріють…
А більшого нам не треба -
Кохатись в зірковому небі
І марити з сим зоресвітом.

Я вірю у зустріч сьогодні -
Мої почуття, як світло,
Як промінь, що із темряви,
Бо вже терпкий запах отави
У раниму нас кличе осінь...
В.Ф. - 17.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886894
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 03.09.2020

Ніна Незламна

Коли безвихідь…

Чи краще згуби́тись? Чи читати й писати,
Чи може закритись, в світлих мріях літати,
Прийшов час… безвихідь – заховатись, змовчати,
В імлі безпросвітній, як можна виживати?

В травах заховатись, де цвіркун стрекоче?
Думка шаленіє… тож політати хоче,
І тисне на скроні – як річкові пороги,
Сумління б розвіять, вже й віднайти дороги.

Та, яку, з них вибрать, лине спів мелодійний
Хто ж мені, підкаже, який той шлях, надійний
Де мла під ногами, тумани, пил і брили?
Підошви навІки б зранені засмутили.

Чи вибрати стежку, де сонце й диво - квіти?
Нехай не в багатстві, кожному дню радіти,
Стрічати світанки, де хліба колосяться,
Можливо й зустріти… друга і своє щастя.

Щось мовчить цвіркунчик, вирішить дає змогу,
Все думки лукаві та маю вдачу строгу,
Нехай ручка й аркуш, завжди ліки для душі,
І цвіркуна пісня, ллється в новому вірші.

Де, я знайду вихід! Дорога рівна й стежина,
Близько біля дому, де збиреться родина,
Де щебет пташини, в лісах, в саду, в суцвітті,
Щоб дихалось вільно й жилося краще в світі.

01.09.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887571
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020

Ulcus

в кожній любові - своя істерика

не відкриваю тобі Америки
хто, як не ти, це найкраще знає
в кожній любові - своя істерика
в кожнім Всесвіті чорна діра є
той хто літає, знає, як падати
звичний до болю, вміє вставати
нехтує рухом правила статики
маючи пам‘ять, плутає дати
хто пізнав швидкість, не хоче повзати
але плазує також уміло
з балакуном вирушає в розвідку
в мудрості теж своє божевілля
ми в анекдотах знаходим істини
бо в афоризмах вони затерті
в бруді життя лишаємось чистими
і живемо у щоденній смерті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 31.08.2020

Ulcus

в кожній любові - своя істерика

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 31.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Сучаснику

Немає найдорожчого нічого,
Як Батьківщина, тато й мати.
Не відрікайся від святого Бога,
Бо опустіє твоя хата.

Люби, примножуй рідне, українське:
І звичаї, і мову й пісню.
Не зраджуй на усе чуже-чужинське,
Бо наслідки бувають слізні.

Подбай про землю, про село і місто.
Отямся, ти ж господар нині.
Наповниш свою душу іншим змістом -
Розквітне наша Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887473
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020

Білоозерянська Чайка

Зоряний портрет

[i]Твій портрет – зі снів палких зітка́ний.
Знаю точно: у юрбі людській,
Відшукаю справжній образ твій,
Я знайду тебе у сяйві, мій коханий –
Срібло місяця простелить шлях до мрій.

Твій портрет зі мною коло серця –
Я його ношу, як медальйон.
б’ється рима, ніби в унісон,
Тихим сном ласкавим до душі торкнеться,
Бо про тебе, любий – то найкращий сон…

Сонячні зачепить вічні струни
Голос твій – з мелодій всіх епох,
Зрозумілий буде для нас двох –
Ніжний, пристрасний, закоханий і юний,
він тремтить від хвилювання, пересох.

Твій портрет опівночі, тривожно,
Виведе в небеснім полотні
І покаже зніченій мені,
В зорепад, якийсь невидимий художник.
Тож молю тебе: з’явись мені, хоч в сні…[/i]

(Фото - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887443
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020

Катерина Собова

Нiч з коханцем

Ганя йде додому вранці –
Гарна видалась погода,
Нічку провела з коханцем
(Випала така нагода).

Хоч було іще раненько –
Здибалась кумася Алла:
Про свої всі походеньки
Ганя їй і розказала:

-Кумонько, вже не моглося
(Кавалера треба вчити),
Спересердя довелося
Аж п’ять ляпасів вліпити!

-Боже мій! Такий наглюка?
Мабуть, приставав без міри?
І це ж треба - така злюка,
Ненаситність, як у звіра!

Перебила її Ганя,
Колихались в гніві груди:
-Та яке там приставання?
Засинав весь час, паскуда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887460
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020

Олеся Лісова

Прошепчи мені знову

Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.

Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.

Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.

Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.

Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Ось так любили, як могли

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t-0s19zAe7k[/youtube]

Троянди в ранішній росі,
Ти дарував колись для мене.
Я була рада цій красі,
Вони палали так вогненно.

Були так схожі на світанок,
Який окрасив горизонт.
Та все було без обіцянок,
Це просто квітів був сезон.

Роса упала з ніжних квітів,
Було так боляче тоді.
Розвіяв пахощі іх вітер,
А дні пливли, як по воді.

Немало днів уже минуло,
Давно вже квіти відцвіли.
Але чомусь все знов вернулось,
Ось так любили, як могли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887419
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Амадей

ПАРА

Йому уже давно за шістдесят,
І їй давно за сорок відшуміло,
Але була в них юною душа,
В серцях у них кохання ще горіло.

Вони неначе пара голубів,
Мов Янголи святі були у Раю,
Їх гріли ніжні почуття святі,
І світле, ніжне, трепетне "Кохаю",

Всміхались зорі їм у вишині,
І солов"ї для них в гаю співали,
Вони вірші писали і пісні,
Вони щасливі, бо вони кохають.

Хоч час біжить, та тільки не для них,
Не дивлячись на посивілі скроні,
Його і зараз почуття п"янить,
Коли тримає він її долоню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886893
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Білоозерянська Чайка

Дріада

( Лісова фантазія - тріолет.)

[i] О лісу дивна, трепетна душа!
Розтанула у мороку, як тінь.
Прекрасна німфа, чарами зустрінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Дріада серця, символ сновидінь,
Ніхто в житті мене не спокушав.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!

З Деметрою в духмяних споришах,
Обходиш ти кордони володінь,
В твоїх очах – небесна голубінь,
О лісу дивна, трепетна душа!

Жар серця, за коханою полинь,
Нехай дріаду музика втіша.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!

Орфей до Еврідіки поспіша,
Кіфари звук лунає в небосинь:
- О найпрекрасніша із лісових створінь!
Моє кохання! Мій одвічний шал!

Історія десятків поколінь,
Кохання неземне не заглуша,
Здається лісова співа глибінь:
- О лісу дивна, трепетна душа![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Білоозерянська Чайка

Маестро

( Секстина.)
[i]Кохання ноти… чисті та величні
Рве віртуоз з концертного органу,
Чуттів відтінки в музиці незвичній,
Мов пристрасть лави, що кипить вулканом –
Палкі, бурхливі, линуть в небо зично –
Маестро світ занурює в нірвану…

Летить душа на берег океану,
Малює серце дивосвіт музичний,
Дарує все надумане й жадане –
Тож я тебе, крізь пережите, кличу…
У тому світі – заживають рани,
Їх гоять ноти, як кохання, вічні.

Під звук органу Муза поетична
Шепоче пісню для митця жадану,
Несе слова натурі романтичній –
Здається, я у почуттях розтану.
І пише ручка, мов автоматично,
Для тебе знов оці слова, коханий…

Веде Любов нам свою фугу знану,
Де повсякденне вже не є трагічним.
Послухай: серце в насолоді тане,
Таке близьке, своє, а не чужинче…

… Схиляюсь низько –
Дав же Бог тала́ну –
Любов вживляти в музику класичну.[/i]

( Світлина - органний зал Харківської філармонії.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887328
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Білоозерянська Чайка

Ведмідь - гора

[i]
(Ле.)
З ловів поверталась вся сім’я ведмежа.
Бачать звірі, що на Кримськім узбережжі –
уламки корабля.
Косолапий тато діяв обережно:
В лапи взяв живий пакунок, як належно –
там плакало дитя.

У сім'ї ведмежій дівчина зростала.
І ведмежих років пронеслось немало –
Нови́й крах корабля…
Вітер. Шторм. Гіганти-хвилі підіймало,
пінилось все море, кораблем тріщало,
Йшла стогоном земля.

Після бурі вже красуня світлокоса,
Хлопця без свідомості знайшла, матроса –
Й пропала геть душа…
Вже кохання молоде, дзвінкоголосе
На Велику землю корабель відносив,
Ведмедів полишав.

Біг розгнівано за ними рід ведмежий,
Що любив її з дитинства так безмежно,
Ту воду пив, вбирав.
Почуття дівчини з милим - протилежні,
Ведмідь- батько за кохання, як пожежу,
Коли б догнав – скарав…

Заспівала доня – про любов бентежну,
І заплакала сім’я – людина все ж то…
Їх дівчинці – пора…
З горя в воду впав ведмідь необережно
та й застиг... і дотепер на узбережжі
Сумна Ведмідь – гора…
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887131
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Маг Грінчук

Осінь поспішає. .

Осінь поспішає свято свого народження справляти.
Ніжно свіжість обвіяла груди, а потім - і обняла.
Сонце згубивши в повітрі жару, наче йде спочивати.
Осінь, ніби додому, вернулась та звикло влагу дала.

Дощ ударив, що є сили - похилилася суха трава.
"Де ти в світі пропадав?" Не розчувши, далі він подибав.
Рвійно прошумів шальний... Лякав вогнем, грім гримів на славу.
Гомонів здивовано комиш під натиском краплин води.

У дорогу осяяна блакить сумним пташиним співом.
По країні всій пролинув він і віддалив себе від нас.
Звідки ця планида? Клином в*ється тонка срібна нить птахів.
Кличуть хмари, небо їх. Шукають всі тепло, нових прикрас.

Скоро снігу благатимуть сосни зелені, голі вільшини.
Кожній вершині буде місяць приміряти срібний вінець.
Гусне день... Дошумовує гай у найбарвистіші днині.
Осінь люба красою і тим, що ця мить життя не кінець...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887310
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов щасливою була

Нас двох познайомила осінь,
Коли листок торкнувсь руки.
Коли холодний дощ моро́сив
І чувся тихий сплеск ріки.

Любов взяла й зігріла душі,
А осінь лиш допомогла.
Самотність ти мою порушив,
Додавши ніжності й тепла.

Слова лилися, наче пісня,
Торкались звуками мене.
Кохання наше хоч і пізнє,
Та серце в грудях вогняне́.

Раділа щастю цьому осінь,
А більше всіх раділа я.
Торкав легенько вітер коси,
Любов щасливою була.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887367
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній сум ( слова до пісні)

Вже збираються птахи́ в великі зграї,
Покидати їм домівку дуже жаль.
Понесуть з собою зібрані печалі,
У далеку і незвідану нам даль.

Приспів:

Лист пожовклий, лист пожовклий закружляє,
Обійметься, обійметься з вітерцем.
А на скрипці сум мелодії заграє,
І на землю упаде рясним дощем.

В позолоті ліс осінній зажурився,
Доторкнулась прохолода до дерев.
До берези, клен в зажурі нахилився,
Тиха чується розмова десь джерел.

Загорнулися в туман холодні ранки,
Посміхнулася їм осінь з висоти.
Поцілунок залишила свій на ганку,
Щоби ним ще зміг у день зігрітись ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887264
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунки осені

Сиплеться під ноги гамма кольорова,
Линуть звідусюди звуки чарівні.
То шепоче осінь до коханих словом
І дарує ніжні й лагідні пісні.

Доторкнеться пісня серця почуттями
І душа озветься у осінній млі.
Люба моя осінь! Ти завжди із нами,
Ті слова розносять вітри́ голосні.

У повітрі чути запахи кориці,
Сонячне проміння неначе бурштин.
Королева осінь, мила чарівниця,
Роздає дарунки радісно усім.

На своїй долонці принесла кохання
І букет весільний в руки подала.
За одну хвилину збулися бажання,
Вона в світ казковий, радо повела...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887167
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Малиновый Рай

ГОРИЦВІТ

Пам'ятаєш горицвіт
В лісі ми збирали,
А пташки на цілий світ
Весело співали.

Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.

Ти до армії пішов
Землю боронити,
А для мене залишив
Квіти горицвіту.

Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.

Ти коханий Україну
Нині захищаєш.
Як почуєш:"Горицвіт"
Враз мене згадаєш.

Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.

Я букетик дорогий
Досі зберігаю
Повертайся ,любий мій,
Я тебе чекаю.

Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.

Знаю ,милий,час прийде,
Буде у нас свято.
Ми щасливі в ліс підем
Горицвіт збирати.

Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886969
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Valentyna_S

Ключі… Ключі від осені…

Ключі… Ключі від осені замка.
– Хутчій, хутчій! – кричать тривожно гуси.
Густішає щодень луска ставка
Й небесна твердь, мов ясенець, ламка,
А соняшник на нім відцвіло-русий.

Дорога літа тане на очах.
Відталь сріблить й золотить гобелени,
Вітрища розперезані сичать
І грози б’ються гнівно на мечах
Й шрамують листя ще живець зелений.

Дощі… Дощі – і на душі сльота.
Віки безвихідь держать на ґорґошках.
Скарбів своїх не бачим – сліпота,
І цілі наші досі в розпорошку.
Тож сподівань на зміни анітрошки.

А жаль.
Хоч осінь прийде золота
Й обсипле перлами-горошком.

Ясенець-перший неміцний льодок.
На горгошки – на плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887124
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

України земля

України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.

Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
Кров гаряча тече, ніби злива.

А байдужість, байдужість точе іржею.
До прозріння тягнися, до світла.
Захищай! Дорожи, народе, землею -
Це душа українська довічна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887371
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Уламками

Проміння сніп тримає тихий серпень,
А небо розлило блакитну фарбу,
Як очі ті, що полонили серце,
Лишились у душі глибоким карбом.

Він поруч був тоді, а недовіра
Зітерла ластиком своїм дощенту
У зародку взаємність. Вила прірва,
Топились почуття в пітьмі абсенту.

Фрагментами крутилась дикість ночі,
А день дзвенів вже кришталевим літом,
Розбите вп*ялося в блакитні очі
Уламками миттєвостей прожитих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887267
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Lana P.

БІРЮЗОВЕ ПОЛОТНО

Бірюзове полотно
Виткала природа,
Не просте — з води воно —
Повна насолода!
Розмотало свій сувій
Поміж берегами —
Річки вигнутий рушій
Стелиться між нами.
От би вишити місток…
Буде вдосталь сили?
Не розплутати ниток, —
Чайки голосили. 7/08/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886936
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 30.08.2020

Ніна-Марія

ЗВАБЛИВЕ ЛІТО

[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p720x720/118177534_2625274091066300_7032965147186085575_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=pwl5x1OJKloAX8FULEk&_nc_oc=AQnAZHI5B901ia7lPxeJFqiHCWWzYOohBM8ribQd9db9bJkf33cd5uL5WpEdA9obtGI&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&tp=6&oh=9afc44ae1e718097ff4043d6dd932826&oe=5F6A2D1A[/img]

Напій з твоїх медових вуст
повільно краплями стікає.
Як гріх привабливих спокус,
чар-зіллям душу обпікає.

Хай розчиняється нектар.
Мене він взимку буде гріти.
Цей дорогий цілющий дар
подарували літні квіти.

Немає місця вже журбі.
Чарують дні казковим цвітом.
Я розчинюся у тобі,
Моє звабливе славне літо.

[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p720x720/118141675_2625273891066320_5971105327993278046_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=_jmp5bTD_EYAX-S8shz&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&tp=6&oh=fce86ece9aafe5fef1e8fd6805ab0f45&oe=5F6C1516[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887001
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Минає густар

А полум*яний серпень догорає,
Минає густар поступово.
Ще живо тріпотить і ще моргає,
Сказати ніби хоче слово,

Голублячи промінням землю з цебра,
Цей хлібочолий, копень, жнивець,
Городник, зоряничний, тепло-щедрий
Збирає урожай - щасливець.

А вересень підхопить естафету -
З оселі серпня добрий спадок.
Вогнем осіння заблищить монета, -
Життя триває - пиймо радість.

(Серпень ще з давнини має назви: густар, хлібочолий, копень, жнивець, городник, зоряничний).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887087
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Білоозерянська Чайка

Мов подих вітру…

(Осіннє рондо.)
[i]Мов подих вітру теплого – осінній сум звучить.
Він – скрізь: у дивних спогадах пожовклих верховіть,
У смутку сонця, неба, у скрипі тополинім –
Збігає час… у літа є лічені хвилини.
Горобина достигла вже, яскраво пломенить,
Пташиний ключ готується в омріяну блакить.
Столітній дуб озвався неквапом до ялини:
- Час не спинить. Не літо – роки летять невпинно...
Мов подих вітру…
Хмарки зібрались купкою, стемніло - і за мить,
Повітря пахне хвоєю… грибами … бо мрячить.
Пустунка - осінь квітне – вся айстрово - жоржинна –
Привітне літо з двору та провести повинна.
Прощання з другом сонячним всамітнить, схолодить…
Мов подих вітру…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886956
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Маг Грінчук

Нас розлучає час і мла

На небі сяє багато ясних і світлих зірок.
У кожної людини своя, як не даремний крок...
З далеких далей відкликається нам синє небо.
В диханні спалахають зірки і зовуть до себе.

Краса на диво вночі. Нас розлучає час і мла.
Зірок сяє стільки, скільки людей живе на Землі.
Народжується дитя - засвічується нова зоря,
А помирає людина - гасне, "падає в моря".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887082
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вишиваю пейзаж

Як художник виймає мольберт,
Так до рук я беру полотно.
І малюю нитка́ми сюжет,
Що з'явивсь в голові вже давно.

Ліс, берези і поле в квітках,
А над ними веселі хмарки.
Протікає прозора ріка,
На горбочку біленькі хатки.

Вишиває старанно рука,
Ось метелик на квітці заснув.
Вітерець доторкнувся злегка,
Колисанку метелик почув.

Вийшов гарний у мене пейзаж,
Подарую для вас я його...
Ти промовиш:"Кохана, приляж,
Відпочине нехай полотно."

Усміхнуся так ніжно тобі,
Залишився один лиш стібок.
Так люблю очі ці голубі,
У обіймах твоїх вже за крок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887068
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливі

Щасливі - поруч двоє,
А з ними їх кохання.
У шелесті тополі
У небі на світанні.

Щасливі - очі в очі,
Уста такі медові.
І місяць серед ночі
І запахи квіткові.

Щасливі - в кожнім слові,
У усмішці, що гріє.
Як жити без любові?
Той хто любить не вміє...

Щасливі - поруч двоє,
Коли вони відверті.
І навіть коли горе,
Спасає їх від смерті.

Щасливі - будуть завжди,
Бо поруч є кохання.
Його хоч раз пізнавши,
Нема розчарування...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886976
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Маг Грінчук

Серце - кріпак і пан, володар і управа

Бідний край там, де серце з щедрістю ще не в лад...
Жменя рідної землі боронить солдата.
Навіть буремно розгортає книгу слави,
Де страждання його береже кожна дата.

З давнини збереглося багато повір*їв.
Свідчать міфічні історії, навіть казки
І легенди про велич нашого світу...
Стогне Земля, палає планета, топче кат.

Мати-земля. Тобою кляли і клялися.
Це була клятва найвірніша, гордовита.
Нею знедолить, знеславить, принизить могли.
Клятва - сила кипіння подиху щомиті.

...Темінь ночі, землею найстрашніший прокльон.
Плач жіночий, розпач слова і дійсність справи.
День по дню затужить, охолоне піт долонь...
Серце - кріпак і пан, володар і управа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886979
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Вісники останніх літніх днів

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dDSZf2KKjyI[/youtube]

Пролітали лебеді над хатою,
Розтривожив душу крик птахів,
Що здалися хмаркою крилатою,
Вісники останніх літніх днів.

Так багато в вас, птахи, загадок,
Чи не душі це летять земні?
У природі є завжди порядок,
Потайки прийшли думки мені.

То чому ж тоді ми часто плачем,
Як почуєм голосний їх крик?
І в той час не можемо інакше,
Із журбою дивимся їм всід.

Ми когось там хочемо впізнати,
І почути рідні голоси.
Довго сум не можемо здолати,
Важко втримать в час такий сльози.

Ми махаєм довго їм рукою,
Та слабка надія - повернуть,
Поки вже не зникнуть за горою...
Побажаєм їм щасливу путь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886619
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 26.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Вісники останніх літніх днів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886619
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 26.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Його присутність

Його присутність відчувається в усьому,
Хоча закреслені надії коми.
Одна лиш жирна крапка, як терпка оскома.
Ятрила душу болем думка-втома.

То яблуко серпневе гупнуло на землю,
А в серці затверділий давить кремінь.
І дні чергуються тепер (смугаста зебра),
Словесний відшмагав дошкульно ремінь.

Його присутність відчувається в усьому.
Забути б швидше гуркіт сили грому.
Що ж далі, далі нас чекає? Невідомо.
Ще чується чомусь розмови гомін.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886697
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 25.08.2020

Малиновый Рай

ДЕ Ж ТИ , МОЯ ДОЛЯ

Де ж ти, моя доля,
Де моя забава,
Струнка як тополя
Діва кучерява,
Я тебе гукаю
В полі серед квітів,
Я тебе шукаю
По усьому світі.
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.

Чом мовчиш гадаю,
Може загордилась,
Мо в чужому краю
В іншого влюбилась.
Та я в те не вірю,
Серце відчуває,
Що моя дівчина
Но мене кохає,
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.

Сонячна перлина,
Квітка полум'яна,
Ти моя єдина,
Ти моя кохана.
Як знайду тебе я
То влаштую свято
Будемо ми жити
Наче голубята.
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886777
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020

Ніна Незламна

Їх чекає дорога

Птахи притихли… на порозі осінь,
Їх доленосна чекає дорога,
Ні, не забудуть, приманливу просинь,
Де рідний край. На серці тривога.

В блакитнім небі упевнений змах крил,
Білі лелеки, зберуться у групи,
Туди де сонце, милує небосхил,
В степах широких злетяться докупи.

І гучні крики -Кру- кру, подадуть знак,
Шикуйтесь друзі! Вже пора настала,
Прощай край милий, будем бачить у снах,
У височінь,зграя лелек злітала.

Слова молитви, для них, як оберіг,
Хай на шляху… теплом зігрівають всіх,
Діждусь й весною, буду стрічати їх,
А поки ж любі- щасливої дороги!

21.08.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886540
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Дивлюсь на зірку Безіменну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vV_b2HGRlF8
[/youtube]

Дивлюсь на зірку Безіменну,
Чом не дали їй ще ім"я?
Чи й вона дивиться на мене,
Чи й не тому така смутна?.

Яке ім"я їй підібрати,
Щоб красивіше серед всіх?
Могла щоб промінь посилати...
Ім"я дають, та не наспіх.

На неї Місяць задивився:
"Де ж ти взялася тут, скажи?"
Та ні! Він геть не помилився:
Десь поряд є такі ж світи..

Але лиш тут життя є вічне,
Воно без краю і кінця.
Воно назАвжи безконечне...
Яка ж сумна картинка ця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886421
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 21.08.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 15

Р[b]э[/b]кетные войска

***

Пере[b]п[/b]ои в работе

***

[b]Б[/b]очка невозврата

***

С[b]в[/b]орная команда

***

[b]Л[/b]ихоокеанский круиз

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886454
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 21.08.2020

Катерина Собова

Ревнива жiнка

У маршрутці жінка мужа
Чогось часто смикає,
І як він в вікно погляне –
То вона кахикає:

-Куди витріщивсь, падлюко?-
Прошипіла, як змія,-
Та худюща он, як клюка,
В тобі бачить бабія.

Не до тебе зуби скалить?
Поясни мені тоді,
Сигарету он та смалить,
І моргає - не тобі?

Тебе ж видно, кобеліну,
Очі бігають твої,
Ловлять Галю, Валю, Ніну…
Ох, нещасні дні мої!

-Жінко,- ззаду дама каже,-
Ви себе хоч чуєте?
Та ви ж свого чоловіка
Нам всім рекламуєте!

Збоку пані обізвалась:
-Зовсім чоловік не злий,
Я б такого не цуралась –
Височенький, показний.

Та худа, що самі кості:
-Казанова - вищий клас!
Тут ви луснете від злості –
Заберу його у вас!

Загули, як на Майдані,
Баби хвалять мужика:
Всім підходять такі дані,
Зичать всі йому віка.

Жінка встала: -Слухать бридко!
Та заткніться уже всі!
Бери сумку, виходь швидко,
Ми поїдем на таксі!

Чоловік виходив гордо,
Всім вклонився, як артист,
Під сімейні ці акорди
Хоч заробить наш таксист!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886465
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 21.08.2020

Ольга Калина

Осіннім туманом встеляє долину

Осіннім туманом встеляє долину,
Росою холодною вкрита трава
І на видноколі нічого не видно,
Лиш мрячкою тихо мене обгорта.

Суцільна стіна між землею і небом,
Із сірого кольору вся пелена.
Сховатись, скоріше б укритися пледом
В домівці, де тепло і мряки нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886507
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020

Білоозерянська Чайка

Жінка з осіннім смутком

Жіноча доля… краплі б’ють в заду́мі
Іду одна, з риданнями дощу,
Наївне серце, зболене від суму,
Кипить – вирує - тужить: Не прощу!...
Автобус мій від’їхав від зупинки,

Запізнення, звичайно, не чекав,

Осіннім смутком обняли хмаринки,
Свою печаль розсіявши між трав.
І тільки я, геть вимокла і зме́рзла,
Немов купалась в осені сльозах,
Несла так вперто я кохання щезле,
Іскристе, світле... в со́лодах – меда́х…
Молилась: Не губи моєї долі,

Себе коханню сліпо віддаю!
Мине і це, - втішали в дощ тополі,-
Усе, забудь історію свою…
Тремтить рука… ламає парасолю…
Крізь зливу - в такт - моє серцебиття.
Осінній дощ... але я не дозволю
Мої згубити світлі почуття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886391
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Ольга Калина

Мальви ( ліпограма)

Цвіли в нас ціле літо мальви –
Високі квіти під вікном,
Їх ще садила моя мати,
А сонце ніжило теплом.

Не смів туман тут осідати
І дощик мив їх пелюстки.
Їх день новий ішов вітати
І тут спинявся залюбки.

У пелюстках гуділа бджілка,
Літав метелик у квітках,
Хилилася бузкова гілка,
А сонце ніжилось в листках.

Так любо веселили хату
Відтінки мальв, що під вікном,
Аж поки сонце спочивати
Сідало в небі за селом.

У вірші не вистачає літер: Р, Є, Ф.

Ліпограма (грецьк. lеіро — не вистачати та gramma — літера, риска, написання) — вірш, в якому бракує певного звука задля витворення особливого евфонічного ефекту. Таку функцію виконують асонанси та алітерації, вимагаючи від поета витонченого естетичного смаку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886385
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Ніна-Марія

Пам’яті Віталія Назарука

[youtube]https://youtu.be/L0LYtEqs7zU[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885078
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Ніна-Марія

У ПОЛОНІ КРАСИ

Тут відвернути погляд неможливо!
А вечір, глянь, - загравою горить.
Озерний плес - це загадкове диво
Сіянням з висоти животворить.

А поруч гай смарагдами покритий,
Від денних тьохкань, співів ще не втих.
Розм'якне скептик, навіть строгий критик,
Спинившись, занотує кожен штрих.

Вертаюсь до садиби, геть стемніло,
Десь місяць між хмаринами заснув.
Лиш бовваніє якось підозріло
Вишневий сад - коралі одягнув.

Я, ніби птаха розпростерті крила,
Здіймаю руки до самих небес.
Поезію природа нам створила,
Аж хочеться обняти світ увесь,

І заспівати Господу осанну,
За те, що бачу це, оцим живу.
І пізнавати суть іще незнану,
Спостерігати все це наяву.

Я лиш маленька Всесвіту піщинка,
Слід пам'ятний у слові відіб'ю.
А кожна думка, від життя краплинка,
Що віддзеркалює судьбу мою.

Пора плодів - надворі щедре літо,
Хліба достигли, десь уже жнива.
Хай настрій цей підніметься над світом -
Тобі, коханий всі мої слова.

Автор Ніні-Марія
[img]https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/110313220_2599603616966681_791630104968816490_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=NB30O1UOZvQAX-PK4Zp&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&_nc_tp=7&oh=c3e513dc04169bd091a3535a0b70b7fb&oe=5F3D19AE[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883628
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 19.08.2020

Веселенька Дачниця

Подивись, дитино

Подивись, дитино, в’ється он дорога-
Це сердець надія і душі тривога.
Знала та дорога і радість, і горе -
Зустрічала рідних, розбивала долі…
В радості хвилину і важку годину
Лиш одна дорога не знала спочину.
Щастям зустрічала, гнала біль у спину
Її льодяними мочило дощами,
У хвилини радості – щастя сльозами.
Тепер, синку, виходжу з тобою сюди,
Щоби зустріти радість, напитись снаги.
В.Ф.- 01.06.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886333
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Синьоока

У яскравім, мережанім платті,
Синьоока красуне моя.
Мов весна у п'янкім ароматі,
Світлочола, мов ясна зоря.

Тихий ранок дарує кохання,
Пригортає до себе твій стан.
Нехай збудуться всі ті бажання,
Що з нас кожен собі забажав.

Ми з тобою немов одне ціле,
Погляд твій заворожує враз.
А уста, наче яблучко спіле,
Я цей смак відчуваю щораз.

У яскравім, мережанім платті,
Синьоока красуне моя.
Чомусь тихо так стало в кімнаті,
Десь розстанула постать твоя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886349
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

У думках багато слів

Келих терпкого вина у бокалі на столі,
Я сиджу зовсім одна, сумні оченьки мої.
По щоці тече сльоза, розтривожились думки,
На траві блищить роса і кудись спішать хмарки.

Де ж ти любий забаривсь, запитань стільки в словах,
Дощ з землею поріднивсь, а тебе усе нема.
Пролилось вино на стіл і завмерла тишина,
Шкода, що немає крил, зустріч швидшою б була.

Опустила ніч вуаль, вітерець торкався струн,
Із плечей упала шаль, поселився в серці сум.
Може ранок звеселить, поцілунок свій пошле,
І настане щастя мить, як коханий обійме́.

Буде радість у очах і кудись піде журба,
Ще шампанське при свічах до самого вип'єм дна.
Захмелієм від вина, а ще більш від почуттів,
А сьогодні я одна у думках багато слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886241
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Закохане літо у коконі рук

Закохане літо у коконі рук,
Заквітчане небо волошковим цвітом.
Ще чуємо серденька стук-перестук
Його аромати летять понад світом.

Кавунні і динні бали на полях.
На гіллі звисають вервечками сливи.
Калини намисто блищить попід шлях.
У кольорі серпня нагідки щасливі.

У Спасівки свято яблука пахнуть,
Медовість груш ліхтарить у моїм саду.
Знов осінь підглядає - пишна пава.
Фарбиста шепче: зустрічайте - я іду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886348
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Ніна Незламна

Кожне життя - як особиста скриня

Кожне життя - як особиста скриня,
Цінності всі…..Здається господиня,
Чи в ній господар,часом і не знаєш,
Що мабуть долі, завжди довіряєш.

А в скрині тій дитинство босоноге,
Чи й тепла пічка,бо життя убоге,
Пісня матусі ллється колискова,
Добра і ніжна, як рідненька мова.

Щоб не посмів забудь батьківський поріг,
Хоч і нехай, буде багато доріг,
Запам`ятай,це в житті найцінніше,
Вертай назад, знай,вдома завше ліпше.

Тебе підтримають і батько й мати,
Де чужий світ, так важко виживати,
Бо по житті є смужка біла й чорна,
Скрутні часи, наче попадеш в жорна.

Згадка про мальви - квітли коло хати,
Добре подумай, нащо десь блукати,
Візьми рушник, що ненька вишивала,
То все вночі, як ростила й плекала.

Як оберіг, на щастя, самостійність,
Та знай же ти, цінуй і май сміливість,
Іди вперед! Прислухайся до серця,
Тож повернись, ти до свого озерця!

Буває й так, що ти жив у достатку,
Ситий завжди, носив модну краватку,
То є фундамент, з батьківського роду,
Від спекулянтів замав нагороду.

У тій родині тій, є хліб – сіль на столі,
Та чи навчивсь ти дякувати долі?
І чи спромігся народ поважати?
Який у шахті,в полі, не смів красти.

Круте авто, гидишся сусідів,
Сите життя… ти відразу розгледів,
Тоді і їхать… думаєш не варто?
Купи - продай... і тут живеш пухнасто.

Кожне життя, як особиста скриня,
У наших душах, таїться гординя,
Хоч на одній землі попідростали
На жаль, чомусь, ми такі різні стали.

Жорстокий світ…. та чи навчились любити,
Чи рідну землю здатні захистити?
Не загубить честь і совість людини,
І не продать, дідів, батьків зернини?
Не дай зробити із краю руїну!
Збережемо́, матінку Україну!

20.07. 2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886347
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Master-capt

Ой беги…

Ой беги…

Что ж ты врёшь, Лука-колхозник...
Аль, не помнишь, как в Ростов
Твой собрат – Витёк-разбойник
В труселях припёр блинов?

Что ж наделал, Бацька-дурень –
"Вожжи царствовать" украл:
Подсчитав, с "продажной шкурой" –
"Голоса" пририсовал.

Обнулил себя под плинтус –
Тараканом нарекли!..
Теперь, тапочкой прихлопнут…
Ох! усами шевели…

Недовольству нет предела -
Возмущён електорат;
На протесты вышел смело,
Повсеместно бьют набат.

Наступает Божья кара
Всем, кто правды мутить брод:
Меж верхами с низом свара –
Прав, всегда честной народ!

Где-то видано, чтоб слуги
Избивали так людей?
Милицейский «ОМОН» - с...и,
Ты – невиданный злодей!

Ой беги, Лука-преступник,
Пришьют… глазом не моргнут!
За дела твои греховны –
Всё отродье проклянут!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886339
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2020

Білоозерянська Чайка

Жовтий сум

[b][i] Знов в думках я на нашій алеї,
Де берези застигли в печалі.
Як раділи колись нашій парі
Ці тендітні, замріяні феї!...
Милували нас в трепетнім чарі
Так багато вони про нас знали,
Захищали від вчинків недбалих
Почуття наші – світлі лілеї…

Наяву ж – я в березовім гаї.
З білих фей – жовте листя злітає,
Вітер тихо кружляє над нею…

… І скотилась роса кришталева:
Жовтий сум ронять білі дерева… [/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886266
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Білоозерянська Чайка

Балада про розлучницю

[b] [i] У п’янкому цвіті матіоли,
Хміль і спрага жадібних цілунків.
Ти сказав: з дружиною розколи…
Маскував «розривом всіх стосунків».
Розплело кохання візерунки –
Не боялось осуду сторонніх.
Билось серце почуттями лунко,
А у спину – зраджені прокльони.

Зараз пригадаю – кров холоне…
Поступово я все зрозуміла,
Що назовсім ти піти не згоден,
А коханкою – мені несила.
Сльози серце краяли-юшили:
- Йди вже до своєї половини!
Так сказала – й серце відпустила.
Согрішила… Каюсь… Вирок – «Винна!»

Хоч трикутник той навіки знищений.
Б’ється запізніле каяття…
В трьох серцях навік – глибока тріщина –
Зарубцює якось це життя,
почуття порвавши на дрантя́?
Шлюбні пута, так для тебе остогидлі,
Кажеш, що до неї - співчуття?
- Іди геть...
Не хочу слухати... Набридло!
…І пішло кохання в небуття. [/i][/b]

Фото- інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886019
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Думкам не спиться

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0[/youtube]

Кудись летять, летять думки,
Як пташки ніжні, легкокрилі.
Хіба закриєш на замки?
Зробить не можемо - безсилі.

Коли безсонна ніч, як море,
Не можуть спати і вони.
А небо темне, неозоре,
Все ж забувають і про сни.

В той час нема їм перешкоди,
Мені все хочуть догодить.
Чекають все ж моєї згоди.
Я дозволяю їм летіть.

Тоді чекаю з нетерпінням,
Хіба у ніч таку нам спать?
Та лише сон - одне спасіння,
Як діток буду колихать..

Уже сіріє небо темне,
А сон тупцює під вікном,
Та ви літали недаремно,
Торкнулись радості крилом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886281
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020

Ніна Незламна

По зову сердца ( проза)

Уж третий день подряд, моросит осенний дождь… За окном первого этажа пятиэтажного дома, слегка склонился молодой клён. Он почти голый, но несколько красных и желтоватых листьев, еще принимают на себя мелкие капли дождя. Продолжают сопротивляться порывам холодного ветра. Оконное стекло в мелких каплях дождя, но это лишь на мгновение. Они быстро соединялись, увеличивались и стекали по стеклу.
Валя смотрела на них, они, как бы, старались догнать её мысли. Одна за другой, вмиг освежали память, а некоторые, словно подали знак задержаться, вспомнить о прожитом.
В небольшой квартире тихо. Мебель семидесятых годов прошлого века, хранила в себе её тайну жизни. На столе, у стеклянной конференции на ножке, стояло фото. Фото любимого человека, который в своё время изменил её жизнь.
-Лёня, - она прошептала тихим голосом. И взмахом руки вытерла щёки, от уже застывших слёз. Неожиданной волной, на неё нахлынули воспоминания.
По коридору института суета, поток людей, то в одну, то в другую сторону. Она стояла у большого окна. Смотрела на дома, что за окном и на своё отражение. Вдруг, ей внимание привлёк высокий парень, он в это время подошёл к окну. Его взгляд скользнул по её лицу, ей показалось, что он улыбнулся. Красивые черные волосы и цвет васильковых глаз на какое-то мгновение заворожили её. О, да он же в нашей аудитории был, значит будем вместе учиться. Но увы, он кажется помоложе…
Валя, девчонка небольшого роста с голубыми глазами красивой формы. Белая кожа и россыпь слегка заметных веснушек на курносом носу, привлекали внимание. Волнистые волосы пшеничного цвета спадали на плечи – они восхищали многих. Она с небольшого городка Свердловской области. Её мечта выучиться и работать на железной дороге. Хотя и закончила школу с отличием, но мать не сразу отпустила её из домашнего гнёздышка. Они уж несколько лет жили вдвоём, отец ушёл к другой. Ей было больно перенести разлуку с ним, но она себе дала слово, что и без него добьётся в жизни успеха. Настырность, уверенность в себе, в своих способностях, дали в жизни зелёный огонёк, вперед и только вперед.
Однажды в институтской библиотеке, она всё- таки познакомилась с ним. В библиотекарши спросила книгу » Проектирование и строительство железных дорог». Она, кивнув рукой, сказала, что последнюю книгу взял тот парень. Он, склонившись над книгой, сидел за столом в самом углу читального зала. Подойдя к нему, не успела и слова сказать, он поднял голову, улыбаясь спросил,
-Что тоже за этой книгой?
Немного стесняясь, в ответ кивнула головой. Он, указав на стул, сразу представился,
- Меня зовут Леонид, садись рядом.
После нескольких разговоров с ним, она сделала выводы, это имя ему подходило. Он высоко ценил моральные принципы, дипломатичен, гибок в общении. Такой парень не позволит себя обманывать -ложь сразу чует. Довольно умный, обходительный, в тоже время заметила, что большое внимание обращает на интеллектуальные способности.
При подготовке курсовых работ, их взгляды в чём –то совпадали. Но это были сугубо рабочие моменты. Тайно наблюдала за ним, но пригласить на чай не хватило смелости. Если бы жили в одном общежитии, другое дело, было бы попроще. Но узнав, что он моложе на четыре годы, её надежды продолжить дружбу рухнули. С лёгким волнение рассуждала, да и даже после окончания института смогут ли где то встретится. Ведь он из Красноярского края и кто знает как сложится жизнь дальше?
Время - оно как река, не стоит на месте. Мысли о нём, не покидали её светлую головушку. Лёгкость общения притягивало друг другу. Но это были дружеские отношения студенческих дней. Мысли о разлуке часто ей не давали спать. Но время шло и уж последний вечер в шумном зале волновал каждого. Вручение дипломов, тёплые слова преподавателям и последние обсуждения, кто и куда получил направление на работу. Леонид, улыбаясь, сообщил, что едет в Украину, но куда конкретно не сказал. Ведь сам был шокирован, что будет так далеко от родителей. Правда дома еще был брат, это немного успокаивало его. Валя же должна была явиться в Киев, в Управление Юго- западной железной дороги, для дальнейшего распределения.
Она приехав домой, сообщила маме, что направление получила в Киев. Та,от волнений расплакалась, обнимала и прижимала к себе,
-А как же я, дочь? Ты меня одну оставишь?
Но вопрос долго не обсуждался, ведь им только месяц дали, чтобы по направлению, обязательно все были устроены.
Большой, красивый город приветливо встретил Валентину. Она осталась в Киеве, в Управлении Юго-Западной железной дороги. В одном из технических отделов, занималась схемами по строительству новых железнодорожных веток, с автоматическими стрелками. Вскоре познакомилась с парнем с их отдела и у них закрутился роман. Долго времени не тянули. Ведь ей, как молодому специалисту дали квартиру. К небольшой вечеринке, по поводу росписи, на постоянное жительство к себе забрала маму. Через год она родила дочурку Людмилу. Казалось, фортуна улыбнулась ей, но не всё было гладко. Спустя шесть лет они разошлись с мужем. Она вынуждена была уйти с техотдела, не смогла простить мужу измену, каждая встреча с ним, вызывала отвращение. Перевелась в плановый отдел движения поездов, совмещала работу с навыками диспетчерской службы.
Жизнь Леонида сложилась настолько неожиданной, непривычной для него. По приезду на большую узловую станцию его направили работать электромехаником по обслуживанию автоматических стрелок по распределению вагонов. Жизнь в небольшом общежитии, не предвещала ничего хорошего. Но спустя два года, он был направлен в Киев в школу по обмену опытом. Где вносил свои предложения по работе СЦБ. Его заметили в службе связи железной дороги и он был назначен зам. начальником. Здесь в небольшом городке он и встретил свою любовь. Светлана красива и стройна. Распустив тёмные, с каштановым оттенком волосы, напоминала красивый, пышный цветок пиона. Они познакомились в бухгалтерии, она вела дела по технической документации. Ему предоставили служебную квартиру и он не стал откладывать женитьбу. Жили в согласии. Радовались семейной жизни и очередным успехам на работе. Через год у них родился сын Виктор. Они были безмерно счастливы. Несмотря на то, что он много времени проводил на работе, она всегда была ему поддержкой. Он любовался её красотой и иной раз не смог сдержаться, желал её любить. Он очарован её карими глазами, желал испить сладость её губ, познав поглубже тайны естества.
Время летело, через семь лет, после рождения Виктора, родился сын, его назвали Серёжей.
У Вали семейная жизнь не складывалась. Казалось и характер имела не сложный. Но ей не удавалось встретить такого мужчину, чтобы покорил её сердце. Чтобы почувствовала к нему, то что чувствовала к Леониду. Уже прошло столько лет, она уж и смирилась с тем, что ей не нужен мужчина. Смотрела на дочь и радовалась, вот уж заканчивает техникум. А там гляди и замуж захочет, ведь встречается с Павлом. Хотя он немного и старше, но видно надёжный парень. Еще и в цирке работает акробатом, а Людмила в школе занималась акробатикой. В перспективе думала попасть в цирк, работать вместе с ним.
Прошло время… Однажды Леонид, у двери большого зала увидел Валю. Они встретились на торжественном собрании посвященное Дню железнодорожника. Взгляд глаза в глаза, в душе радость, на лицах улыбки. Он слегка обнял её за плечи,
-Я так рад тебя видеть. Валюша, сколько лет… сколько лет … А ты почти не изменилась. И тут же, наклонившись, на ухо прошептал ,
-Ты так похорошела! Я едва тебя узнал.
Она пыталась смотреть в сторону, на ресницах мерцали слёзы радости. Какое счастье его увидеть вновь. Затрепетало сердце, от неожиданности приятных слов, к лицу хлынула кровь. Покраснев, нежно взяла за локоть, отвела в сторону,
- На нас смотрят. .. Лёня, ты так возмужал. Ну давай рассказывай, как жизнь, где ты сейчас, кем работаешь?
Вдруг заиграла музыка и он шепнул ей,
-Я, после собрания, буду ждать у входа. Давай не будем оставаться на концерт.
В кафе играла спокойная музыка с элементами джаза и блюза. Она кратко рассказала о своей жизни, о работе. О дочери, которой вчера парень сделал предложение выйти замуж. Не задумываясь сказала,
- Вот видишь, я наверное уж старая стала, а ты говоришь похорошела. Дочь замуж выдам, а там и внуки пойдут. Время летит и за ним не угнаться. Ну теперь поделись, расскажи о себе.
Он также был красив, да повезло кому – то , проницательно смотрела на него. Услышав её просьбу, его всегда сияющим живым блеском, глаза потускнели. Он вдруг поник. Это придало лицу серьёзный и задумчивый вид. В руке теребил салфетку, слегка наклонив голову, не спеша заговорил,
- Знаешь, я не знаю что меня ждёт. Я так был счастлив…. встретил любимую женщину, она мне родила двух сыновей. И на работе всё отлично, сейчас тружусь на узловой станции, занимаю должность зам. ШЧ по СЦБ. Мои мечты сбылись, ведь ты же знаешь, я любил разрабатывать рациональные предложения в этом направлении.
Она смотрела на него, внимательно слушала, в какой раз хотела увидеть его глаза. Но он не подымая головы, слегка волнуясь, говорил всё тише и тише. Она уж наклонилась к столу и взяла его за руку,
- Лёня, если очень больно, может не надо вспоминать.
Он, слегка встрепенулся, сжал её руку,
- Знаешь, у моей Светланы онкология. Вот уж почти год мы боремся с этим. Но увы, результата нет. А у нас мальчики, одному тринадцать, а другому шесть лет. Как они без неё, не представляю. Уж о себе ничего не говорю. Но им же в этом возрасте так нужна мать, им надо дать дорогу в жизнь, надо выучить.
Она обе его руки взяла в свои. Он словно не заметил, снова опустил голову, продолжил рассказывать. Около двух часов они беседовали в кафе. Поджимало время, ему надо было идти на поезд. Она с нежностью смотрела не него, тихо сказала,
- Лёня. А ты знаешь, ведь я сейчас диспетчером работаю. Ты не стесняйся, позванивай. Может нужна помощь. Я готова тебе помогать, конечно чем смогу. Может быть деньги нужны?
Подняв голову, не отрываясь, смотрел в её глаза,
-Нет- нет. Деньги есть. Спасибо.
Они расстались на остановке метро. Ей было больно за его неудачу. Это надо же такое горе. Как жаль ведь еще так молода, а дети? Тяжело ему будет с ними.
В этот вечер, придя домой, никак не могла успокоиться. Всё время ходила по комнате, словно измеряла расстояние от угла к углу. Мать не могла не заметить, что дочь чем –то встревожена. Валя вышла на балкон, хотела мысленно затеряться в городском шуме машин, к ней подошла мама,
-Дочь, чем встревожена, поделись.
Дверь на балкон не была закрыта. От лёгкого ветерка, время от времени покачивалась нарядная белая тюль. В это время Люда, с пакетом семечек в руке, вышла со своей комнаты. Увидев, что мать и бабушка на балконе, в серванте взяла тарелку и закинув ногу на ногу, присела в кресло. Она словно растягивала удовольствие, руками обирала каждое зернышко и не спеша, отправляла его в рот. Совсем случайно стала свидетелем этого разговора.
Валя облокотившись смотрела в никуда,
- Думаю не стоит, зачем тебя нагружать своими проблемами.
Мать нежно обняла за плечи,
-Ты не смотри, что я уж старой стала, поделись как в детстве. Ведь знаешь, поделишься, снимешь груз с души, авось да полегчает.
Около получаса, Люда боялась пошевелиться, боялась глубоко дышать, ловила каждое слово матери. Уж понимала, что разговор подходил к концу, мысленно удивилась. Ну, это надо же, столько лет молчала, держала в тайне свои чувства. Удивительно, даже бабушка об этом ничего не знает. Надо будет посмотреть на фото, кажется, там вся группа есть. И кто это тот, такой красивый, как она описывает бабушке? Вдруг опять услышала голос бабушки,
-Да, неизвестно сколько времени она протянет. К сожаление тяжёлая болезнь, она всем приносит много страданий и горе.
Голос матери едва слышен, казалось, что она плачет,
-Не знаю как его поддержать.
-Да Валюша, ему очень тяжело будет. Но здесь я тебе не советчик,- мать заговорила громче,- Да и ты не слушай ничьих советов, действуй по зову сердца. Прислушайся к нему, прислушайся к своей душе. Спешить – то некуда, ещё есть время. Кто знает, а может быть у него есть кто-то на примете.
Уверенный, но тихий голос Валентины,
-Ну что ты такое говоришь. Он чист, настолько я его знаю, он не терпел, ни кривляний, ни подлости, ни обмана. Любит, что б ни соринки, ни единой фальши. Такие люди в жизни, редко встречаются.
Люда услышала шорох и мгновенно скрылась в своей комнате. Она долго не могла уснуть. Но взглянув на фото Павла, улыбнулась. Ну и пускай едет к нему. Пусть в конце концов устроит свою жизнь, конечно если захочет. А мы уж с бабушкой, как-то сладим.
Прошло пол года, Леонид приезжал в Киев по делам и навестил её на работе. Был очень рад, что попал в её смену. Где- то бы отойти поговорить, но увы, работа есть работа. Несколько слов и при расставании лишь задумчивые взгляды.
На улице ранняя весна… Пахнет талым снегом, лёгкий ветерок подбадривал, нёс запах свежести. В этот день, Валя, как всегда, на работу пришла рано. Начальник службы проводил селекторное совещание. Услышав о соболезновании Леониду, она неожиданно для себя ойкнула и присела на стул. Это надо же. От неприятной неожиданности, всё тело покрылось гусиной кожей.
От Управления дороги, несколько человек ехало на похорон. Валя не могла не поехать. Одна мысль, сейчас его надо поддержать. Родные далеко, вряд ли кто в это время приедет с Красноярска?
Леонид ошеломлен случившимся. Хотя и знал, что это случится, как бы старался быть подготовленным к этому, но ему это не удалось. В его глазах таилась боль. Увидев его, ей показалось, что за это время, что не виделись, он очень постарел. Где подевалась его стройность? Опущены плечи, густые чёрные волосы с проблесками седины свисали на лоб. По обеим щекам, одна за другой катились крупные слёзы, он не в состоянии был их сдержать. Сжимая кулаки, не шелохнувшись, стоял у изголовья гроба. Возле него стояли родственники мужа Светланы и мальчик, она поняла, это был старший сын Леонида. Младшего сына на похоронах не было. Колонна людей шла пешком до самого кладбища. Последний путь, путь боли и печали. Путь с которого не возвращаются, но оставляет о себе воспоминания.
После поминок, когда все благодарили за обед и прощались с ним, он только теперь заметил её. Не смог сдержаться, затряслись плечи, положив голову ей на плечо, тихо заплакал. В недоумении некто спросил,
Это, кто –то из родных?
-Нет - нет, - чьи то слова в ответ,- Они вместе учились, это с Киева.
Время очень долго тянулось. Каждое утро младший сын спрашивал о маме. С болью в душе, уж сколько раз говорил сыну, что она уже никогда не вернётся. Леонид спал в сутки по три часа, разрывался на части; домашние хлопоты, работа, детсад. Иногда и ночью приходилось быть на работе. Хорошо, что старший сын всё понимал и вёл себя хорошо, поддерживал его. Но как –то вечером, спросил,
-Что так и буде жить втроём. Мне надо вечером на волейбол, а ты с работы приходишь поздно. Мне надоедает Серёжу таскать за собой. Да и ведь ему скоро идти в первый класс.
- Погоди сын, скоро лето, я вас обеих завезу в Красноярск,- задумываясь, ответил он.
- Ну, да ладно, тебе решать. Но учти, я после окончания школы, насовсем перееду в Красноярск. Там есть техникум, думаю бабушка с дедушкой только рады будут.
Леонид удивился, но ничего не ответил на слова сына. Довольно тяжело расставаться с детьми. Ему было даже страшно подумать, что он один останется в квартире. Но другого выхода просто не было. И после окончание учебного года он отвез детей к родителям.
Лето было в самом разгаре. Он с головой окунулся в работу. Приходил домой на какие –то четыре часа, не больше. Да и что его держало в пустой квартире? Воспоминание о любимой жене забирало сон, иногда чувствовал боль в области грудной клетки. Успокаивал себя, это нервы, это всё нервы. Тишина в комнате давила , раздражала. Но каждое воскресенье, как всегда с цветами, он ходил на кладбище. По дороге оттуда, заходил на дачу. Хотя в этом году он ничего не успел посадить, но всё же клубника и смородина уродили. Каждую минуту вспоминал жену. Перетёр ягоды с сахаром, как это она делала, поставил в холодильник. Последние дни, только проснувшись, посматривал на настенный календарь, планировал поездку к родителям.
Прошло немного времени. Леонид ехал с пересадкой по Киеву, хотел увидеться с Валей. Она была очень рада, что позвонил за день до приезда. Готовилась к встрече, словно шла на свидание. Даже купила красивое голубое платье. Оно подчёркивало её фигуру и очень подходило к цвету глаз. С волнением, отправилась в парикмахерскую, хорошо бы, чтобы большой очереди не было.
С улыбкой на лице посмотрела в зеркало, любовалась причёской. Ну вот, мысли догоняли её, уж теперь можно идти на свидание. И взглянув на часы, поторопилась на железнодорожный вокзал.
Она, увидев его издалека, по неволе улыбнулась. В одной руке держал три белых розы, в другой дипломат. Увидев её, ей показалось он растерялся, но тут же поспешил навстречу,
-Я очень благодарен, что ты пришла.
И как мальчишка, немного покраснев, вручил ей цветы,
-Это тебе. Мой поезд через два часа, давай зайдем в кафе.
Поблагодарив, она слегка покраснела. Внезапно на неё нахлынуло странное ощущение, услышала учащенное сердцебиение. Да, она разволновалась, он разбудил в ней женщину. Но пыталась скрыть своё волнение и взмахнув рукой в сторону, громко сказала,
-Давай перейдём на ту сторону, в метрах ста от сюда, есть кафе.
Он поддержал разговор,
-Да, заметно, что уж вторая половина августа. Людей много, шум, гам, разговоры. Почти все, впопыхах, тащат чемоданы и куда-то торопятся.
В кафе было очень людно и шумно, поэтому они не сидели долго. Ведь пообщаться практически не было возможности. Выпив по чашечке кофе, отправились побродить у вокзала. Он очень эмоционально рассказывал о успехах на работе. Внимательно слушая его, она иногда поворачивалась к нему, посматривала на лицо. Да, а кажется на висках не было седины, что горе делает с людьми. И как быстро летит время. Он строил планы забрать детей, рассказывал о старшем сыне, что тот после школы хочет уехать жить к его родителям. Вдруг остановился и взял её за руку. Его взгляд утонул в глубине её глаз. Тепло и нежность проникли к сердцу. Ах, столько лет она ждала этого взгляда. Они на несколько секунд словно замерли. Внезапно вздрогнули от звука резкого торможения машины. Он растерянно заговорил,
-Валя, ты кажется собиралась в отпуск. Хочу тебя пригласить в гости. Скоро первое сентября, Серёжа пойдёт в первый класс. Может ты мне поможешь его собрать?
Она улыбнулась. Да, а ведь она ждала этого момента, давно была к нему готова. В душе переживала, услышит ли когда то эти слова? Да, уж не те годы, чтобы не понимать друг друга с полуслова. Он улыбнулся, мгновенно повеселел, одной рукой обнял её за плечи и слегка наклонившись,,
-Я по улыбке понял….Ты не против? Или я не прав?
За три дня до школы, рано утром , Леонид привёз её к себе домой. Дети еще спали. Он только переступил порог, обнял её и нежно поцеловал. Отчаянно забилось сердце, волнение переполнло её. Она тихо прошептала,
-Лёня, нам не по двадцать лет. Хотя время летит, но не торопи события. Я пока не готова к таким отношениям.
Пока она в шкаф складывала свои вещи, Леонид готовил завтрак. Несмотря на его уговоры, что всё будет хорошо, она все же очень волновалась. Тот первый поцелуй, словно стрела пронзила тело. Да столько лет она не чувствовала мужчину. Но не сейчас, не время, твердила себе. Что скажут люди? Начнутся разговоры, ведь после похорон прошло только пол года. Как бы он не хотел, но я пока надолго здесь не останусь. Ведь он так любил жену. С его стороны это непорядочно, как-то надо протянуть время.
Уж несколько минут Леонид находился в детской комнате. У неё даже и в мыслях не было, чтобы подслушать, что там происходит. Понимала, за дверью серьёзный разговор. Она на кухне не спеша разрезала батон поперёк и порционно намазала его маслом. Ей доходили звуки уже с ванной комнаты. За несколько минут Леонид взял её за руку,
- Пойдём.
Да, она очень волновалась. Дети встретили её приветливо, но с опаской. И начались домашние хлопоты. Поход в магазины, совместные покупки, слегка снимали напряжённость у детей. Виктор называл её по имени отчеству, а Серёжа был более нежен, больше улыбался. Его глазки с любопытством бегали по её лицу. Когда, она это замечала, он просто улыбался и уходил в детскую комнату.
Сколько радости надо ребёнку? Ведь каждый знает из нас. Когда такой большой праздник в школе. Когда ребёнок переступит порог к знаниям и почувствует, что у него есть поддержка, ему это намного легче принять. Ведь с одной стороны это стресс для ребёнка. Пойти в неведомое, познакомиться с другими детьми и вместо мамы рядом учительница.
Пробыв целый месяц с детьми, Валя со спокойной душой уехала в Киев. Дети приняли её и это дало надежду, что они скоро будут вместе. Все вместе ходили на кладбище, возможно это и дало такой результат. Серёжа обращался к ней на «вы», узнав, что она уедет даже заплакал.
Леонид готовил документы, чтобы с Нового года она работала у них диспетчером, но все документы были готовы только в марте месяце.
Они не спешили оформить брак, ведь не дети. Но она приняла его как мужчину. Всё же ласка, уговоры, нежные слова и трепет души позволили окунуться в страсть любви. Им обоим казалось, что они совсем еще молоды. Она пылала алым цветком и он любовался ею. Вдыхал её аромат нежных объятий –лепестков. Он чувствовал, что был любим, в душе пылал огонь любви. Даже слегка старался страсть унять, ведь так давно не хмелел от искушения. И как вином наслаждался её поцелуями, которые сводили с ума.
Солнце всходило и заходило… так проходили дни. Она часто приезжала на выходные дни, дети радовались, ведь в доме всегда нужна женщина. И постирать, и убраться, иногда помочь сделать уроки. Особенно дети любили, когда она готовила торт. Вообще Серёжа обожал любую домашнюю выпечку, но особенно с масляным кремом. Леонид много времени проводил на работе, но она понимала, что нужна ему, нужна детям.
Перед Новым годом заболел Серёжа и ей пришлось взять внеочередной отпуск. Доброе сердце не могло остаться равнодушным к мальчику. Температура подымалась до тридцати девяти градусов, казалось он временами бредил. Едва открывал глаза и просил пить. Иль невзначай, иль по зову сердца, стал называть её мамой.
Прошло время… Валя переехала на постоянное место жительства, вышла на работу. Конечно, работать в одной организации с мужем не просто, ей казалось ответственность вдвойне ложилась на её хрупкие плечи. Работа диспетчера, это в первую очередь ответственность за безопасность движение поездов, за жизни людей. Новый коллектив, где больше женщин, с интересом посматривал в её сторону. Ведь не каждая решиться пойти на двое детей. Но в то же время все понимали, занимать такую должность и одному воспитывать детей нелегко. Её терпение, уравновешенность и мудрость много значила в воспитании детей. Леонид был счастлив. Он видел как она всем сердцем пыталась всегда уделить внимание и ему, и детям. Две семьи породнились. Они ездили в Киев к её маме и к дочери. Семейная жизнь Люды сложилась хорошо. Они со временем купили квартиру и вскоре родилась внучка.
Вале было приятно, что у Леонида не было разделения детей. Он сам предложил на каждого в банке открыть счёт. И они ежемесячно вкладывали туда деньги. Дети об этом даже не знали.
А время летело… После окончания школы, Леонид отвез Виктора к родителям . Парень был смышлёным, грамотным, он в этом же году поступил в техникум.
Прошло три года… Выходные, будни, жизнь продолжалась. Валя чувствовала себя хозяйкой, хранительницей семейного очага. Серёжа подрастал и радовал её любознательностью. Он внешностью очень похож на Леонида. Знания мальчику давались не сложно. Все таки есть фундамент. Она иногда была в восторге от его умения самому разобраться в физике, электронике. Да, а ведь и удивляться ни к чему, наверняка гены в жизни очень много значат.
После техникума, Виктор отслужил в армии, а вскоре приглашал на свадьбу. Конечно, задумываясь, рассуждала Валя, надо поехать. Уж сколько раз они собирались поехать вместе, но всё как - то не получалось. И они, взяв отпуск, втроём поехали в гости. Их встретили очень тепло. Особенно свекровь, всё обнимала и благодарила за внуков. Она понимала, что такое воспитывать детей.
И свадьба удалась и еще две недели гостили. А погулять и отдохнуть было где. Красноярский край славился лесами. Они собирали грибы, ягоды и даже орехи.
Дни текли чередой, менялись времена года. Время шло… За эти годы из жизни ушла её мама. В дочери всё было хорошо. За это время, уж подрос внук. И тоже мечтал выступать в цирке. Как хорошо, что была мама, успокаивала себя, как бы я смогла помочь дочери в воспитании внуков. И у Виктора, на родине Леонида, было уже двое сыновей. Они ездили туда через каждые три года.
Вале до пенсии оставалось немного меньше года. Она смотрела на Серёжу, ну вот и он уже заканчивает школу. Уравновешенный, симпатичный парень, наверное тоже не одной девчонке вскружит голову. Но последнее время она увидела напряжённость в отношениях с Леонидом. Словно между ними пробежала чёрная кошка. В душе оправдывала мужа, это всё связано с работой. Ведь недавно он пошёл на повышение. Последнее время и даже в выходные дни, уж совсем мало времени проводил дома. Она же работала в смене, чаще ездила на дачу, здесь ей помощником был Серёжа. Она заметила в нём какую - то непонятную скованность, но решила, что это возрастное, не стоит над этим ломать голову.
Утро…. яркие лучи солнца проникли в спальню. Валя проснулась и бросив взгляд на Леонида улыбнулась. У нас всё будет хорошо, ведь пришла весна, а она всегда приносит радость и мудрость. И слегка рукой коснулась мужа,
- Вставай дорогой. Время собираться на работу.
Набросив на себя халат, отправилась в прихожую, включила утюг.
Она гладила для мужа рубашку, в это время, из ванны вышел Сергей, поздоровался и как бы мимоходом сказал,
-Ну мам, ты его так разбаловала. Вы с отцом меня научили вещи гладить, а ему самому что слабо? Тебе и так работы хватает.
Леонид уже позавтракав, вышел с кухни, он услышал слова сына, грубо ответил,
-Не тебе меня учить….
От сына долго не пришлось ждать ответа,
-Слышь пап, я не собираюсь тебя учить. Но думаю тебе стоит прислушаться к некоторым моим советам и не только в этом.
Сказав это, он сразу отправился в свою комнату. Когда в семье такие моменты случаются, уж лучше уйти. Валя всегда так поступала. Слегка покраснев ушла на кухню. Но тут же вернулась, в руках держала кожаную папку,
-Леня, вот ты забыл.
Она протянула ему папку и слегка задержав его руку спросила,
-У нас с тобой всё в порядке? Его взгляд забегал по её лицу, немного растеряно ответил,
- Тебя что –то не устраивает? Мне кажется ты просто устала. А если ты о нём, не обращай внимания. Я с ним поговорю, о чём это он. И уж у двери сказал громче,
-Да спасибо за завтрак… И за рубашку тоже.
Дверь захлопнулась… Словно оборвалась струна на музыкальном инструменте. Её стало себя жаль. А ведь раньше, когда уходил, всегда улыбался и часто, даже при сыне, позволял себе поцеловать её в щеку.
Сергей слышал их разговор, ухмыльнулся, во даёт. А всю жизнь учил меня быть честным. Он в себе держал тайну о отце, ему было больно за мать. Два дня назад, он с ребятами гулял по городу. Уже было поздно, домой идти не хотелось. Валя была в ночную смену, а отец как всегда приходил ближе к ночи. Идя по аллее, у подъезда пятиэтажного дома привлёк внимание женский смех. У входа подъезда свет падал на белокурую женщину и рядом с ней стоял его отец. Он приостановился, вытаращил глаза, а время то какое… во даёт! И он сразу попрощался с ребятами, но не пошёл домой. А стал из-за угла следить за отцом. Казалось, что здесь такого, но его здорово насторожило это. При одной мысли стало неприятно, неужели у него другая женщина? Да нет, какая –то чушь лезет в голову. Подожду его здесь, пойдём вместе домой. Но вдруг, он увидел как отец приблизился к ней, она засмеялась и резко зашла в подъезд. Отец кинулся за ней. Серёжа ничего не думая, как мышь проник за ними. Он обрадовался, что здесь был полумрак, свет горел где –то по выше. На втором этаже звук замка привлёк его внимание. Сделав несколько шагов вверх, он увидел как она забросила руки на плечи отца и припала к его губам. Дверь медленно закрылась, щелкнул замок.
Сергей был готов рвать и метать. Как он посмел? Он что превратился в бабника? Боже мой, иметь такую заботливую жену и творить чёрт знает что. В подъезде, прокараулил до полуночи, так и не дождался отца. Придя домой, принял холодный душ и выпил молоко с мёдом. От размышлений стали волосы дыбом. Нет, я мать не дам в обиду. Он еле уснул, казалось, всю ночь слышал тот заразительный смех.
Ранним утром собирался в школу, но настроения совсем не было. Все мысли о отце, интересно давно он с ней ? И ночевать не пришёл. Он только сейчас обратил внимание, ведь он часто не ночевал дома, когда мать работала в ночную смену. Недавно говорил, что ездил в Киев. Да, наверное иногда надо больше внимания уделять родителям. Сделав такие выводы, он отправился в школу. Едва отсидел два урока, волновался. Наверное мать дома, может он у себя? И он всё- таки решил зайти к нему на работу. Поймал себя на мысли, хорошо, что от школы идти минуты три, не больше.
Секретарши на месте не было и он, слегка склоняясь, тихо приоткрыл дверь, отец читал какие то бумаги. Кроме него в кабинете больше никого не было.. Сжав кулаки, это как поддержка для себя, зашёл в кабинет и резко закрыл дверь. Только теперь Леонид услышал, что кто-то зашёл. Он удивился его появление,
- Что на что- то деньги нужны?
Серёжа, отодвинув стул от длинного стола,
- Можно я присяду? Хочу с тобой поговорить.
- А дома этого сделать нельзя?- выглядывая из – очков спросил его.
- Ты мне скажи, у тебя эта женщина как давно?
- Ты о чём сын? Та белокурая, с которой ты вчера хохотал у подъезда.
- Что за чушь, это мы просто вместе шли з работы. Она пошла домой, а я вернулся на работу, на маневровой горке было повреждение, мне пришлось туда поехать. Кстати, эта женщина председатель нашего месткома уже три года, если ты этого не знаешь. И нам приходится иногда решать некоторые вопросы.
- Так решать как вчера. Я не маленький мальчик, отец. Я вырос, а ты просто не заметил. Ты вечно на работе, а мы с мамой и на даче, и на кладбище ездим без тебя, она как пчела пашет. Наверное скажешь низко с моей стороны, что я следил и всё видел, на что способна эта женщина. Думай как хочешь, но я мать в обиду не дам . Поэтому я пришел на работу к тебе, хорошо, что в приёмной никого нету. Я боюсь, не хочу чтобы она об этом узнала. Так что прекращай это безумство. Иначе, я тебе на выпускном вечере видеть не желаю!
-Прекрати!- вдруг громко, остановил его..
Сын уходя, -Запомни, я мать в обиду не дам.
Да, он пережил всё это, поэтому стал малость задумчивым. Поэтому утром, так разговаривал с отцом. В выходной день Валя занималась генеральной уборкой. Не заметила как прошло время. Серёжа пришел со школы, поев, закрылся в своей комнате. Да у сына тяжёлое время, ведь экзамены на носу. Леонид пришёл домой около десяти часов вечера, она не дождалась его, уснула. Серёжа, увидев отца в прихожей, тихо вышел к нему,
- Я прошу тебя, пока она ничего не замечает, прекращай этот бред, Отец, мне за тебя стыдно!
И резко развернулся, ушёл в свою комнату, сразу выключил свет.
После выходного Валя на работе готовила отчет о повреждениях за квартал, чертила график дежурств на следующий месяц. Это была пятница, перед выходными днями всегда меньше людей в дистанции.
Она в обеденный перерыв, закрыв дверь в диспетчерскую, зашла в подсобку набрать в чайник воды. По лестнице услышала чьи -то шаги, плотно прикрыла за собой дверь. Набрав воды , вдруг услышала женский голос,
- Да, уж сколько лет, как он привёз её с Киева. Она добрая душа, говорят, ради детей за него пошла. И такая, всегда в хорошем настроении, приветливая, добрая ко всем, грамотная. А он неблагодарный, на старости лет сходит с ума. Крутит роман с этой. Вон только вышла с бухгалтерии, не пошла а поплыла к нему в кабинет. А секретарши то сейчас там нету.
Другой голос грубее, словно шёпотом,
- Да я её знаю, это Оксана, у неё двое сыновей, давно оба женаты. У неё уж трое мужей было, никак не остановится. Ей - сорок пять лет, а она всё корчит из себя молодушку. Её как женщину жалко. А он при такой должности, фу… Да ни стыда ни совести. Если хотя бы не вместе работали, а здесь же всё как на ладони.
- Говорят, пару дней назад, Серёжа с его кабинета вышел, красный как рак. В это время кто-то в приёмной был. Говорят, в кабинете громко разговаривали, ссорились. Только когда дверь открылась, уходил, услышали слова,- «Я мать в обиду не отдам!». После разговора никого не принимал. Помню жену его, красавица была, а как он её любил… как любил, прям лелеял.
Валентине казалось она замерла, слушала разговор и не верила. Разве может быть, чтобы Леонид ей изменял, да ещё в такие годы. Пыталась эту мысль отогнать, нет- нет, всё сплетни. Желание выбежать с подсобки, словно птицей с клетки, не хватало воздуха. Боясь, взялась за дверную ручку, но слова остановили её.
- Да, все таки Серёжа молодец. Такую женщину ценить надо. Видать всё же она хорошо воспитывала его детей. Ну да ладно, побежала, мне ещё в доставку идти. Пока.
Частое сердцебиение не давало ей сделать вдох. Последние слова шокировали. Ручьём потекли слёзы. Хотела на пол поставить чайник, но не рассчитала, почти уронила его. Умывшись холодной водой, все же нашла силы успокоиться. Резко открыла дверь. Но в коридоре, уже никого не было.
Она, выпив лекарство от давления, взяла в руки график дежурств, стала считать часы. В голове гудело, едва удавалось сосредоточиться.
Рабочий день подходил к концу, звонки, записи о работе отвлекли от всех мыслей. Посмотрев на часы, она решила занести ему месячный график работ на подпись. Перед тем как пойти, посмотрела в зеркало. Ну что же… надо держаться. И слегка припудрив нос, и поправив седые волосы направилась в кабинет. В приёмной никого не было. А может он ушёл, резко открыла дверь. Он сидел за столом, от неожиданности вытаращил глаза. В полуметре от него на столе сидела Оксана. Увидев её, сощурив глаза, ехидно улыбнулась и соскочила со стола. Отошла к окну, словно там что-то увидела .
Валя уверенно направилась к нему,
-Извините, я без стука, думала здесь нет никого.
И положив график на стол, сразу вышла.
Сердце стучало бешеными молотками, в голове словно что- то щелкало, она поняла, это давление. Зайдя в диспетчерскую, снова выпила таблетку. Успокаивала себя, надо держаться.- А ну Валюша, возьми себя в руки, ведь ты же сильная. И словно кто-то шептал на ухо, подумай о Сергее, ведь ты ему нужна, хотя бы в институт поступил. А уж потом. Она знала, в любом случае, если что- то не так пойдёт, у неё в Киеве есть квартира. Там друзья, которые всегда поддержат, помогут.
Открыв дверь ключом, она поняла, что дома никого нет. На кухне всё валилось с рук. Желание от боли завыть волчицей. На глазах выступали слёзы, но она успокаивала себя. Нет- нет, я сильная, уж лучше как мышь забиться в угол и никого не слышать, не видеть. Уж сколько раз воспоминания тревожили душу. Тогда была ему нужна, попросил помочь поднять на ноги сыновей. Ну вот и дождалась благодарности…
Где -то ближе к одиннадцати часам ночи, в квартиру тихо вошёл сын. Он видел, что в спальне горел светильник, понял, что дома отца нет. Несколько движений на кухне и ушёл в свою комнату.
Ей почему –то вспомнилась » Сказка о золотой рыбке», старуха у разбитого корыта. И тут же успокоила себя. Да разве мне так много надо было, нет – нет. Звук щелчка замка прервал мысли. Ну вот, пришёл, пусть уж лучше думает, что я сплю.
Дни в напряжении. Замечала взгляды сотрудников в её сторону, но она держалась. Не в её характере ссориться, что – то выяснять, доказывать.
Весна всегда приносит хорошее настроение. Тёплый ветерок, словно ласкал, подбадривал её. А яркое солнце дарило тепло и надежду. Всё будет хорошо, она успокаивала себя, ведь в жизни так бывает. Надо время… и только время расставит всё на свои места. Весенние хлопоты, подготовка к выпускному, поездки на дачу, в семье снизили градус напряжения.
Настежь открытое окно… Солнечные лучи пробивались сквозь шторы – на улице хорошая погода. Она способствовала хорошему настроению. Ведь сегодня вручение аттестатов, выпускной бал. Леонид с сыном, улыбаясь, завязывали друг другу галстуки. Ну вот, она смотрела со стороны, кажется отношения наладились. Её успокоило то, что он не очень надолго задерживался на работе, в выходные дни, чаще был дома. Стал как и раньше, внимательно относиться к ней.
Но ведь она не знала того, что три недели назад, сын имел очень серьёзный разговор с отцом. Это случилось в выходной день. Валя была на дежурстве. Сергей, случайно по телефону, услышал разговор. Слова отца поразили его,- «Хорошо моя кошечка, я скоро буду.» Почувствовал, как гнев воспалил разум. Ярость удушливыми волнами накатила на него. Не уж - то пойдёт? Мать на работе... Ну, погоди…. Ведь я тебя предупреждал…
Леонид, словно мальчишка торопился, подходил к её дому. Сергей, сжав кулаки, шёл следом. Странно, хотя бы раз оглянулся по сторонам. Не уж-то в них такая любовь? Или помрачение ума на старости лет?
У подъезда, он пробыл около полу часа. Нервно курил, хотя очень редко себе это позволял. Но молодая кровь кипела в жилах. Взволнован, слегка растерян, но всё же поднялся на этаж , нажал кнопку звонка. Нервно смотрел на часы, пять минут показались вечностью.
В конце - концов дверь открылась. Оксана стояла перед ним с распущенными волосами ниже плеч, в шикарном розовом пеньюаре. Увидев его презрительный взгляд, побледнела, только и смогла выдавить слова,
-Ты успокойся, успокойся….
Он резко вдохнул, слегка дрожащей рукой, отвёл её в сторону, стремительно направился в другую комнату. Казалось, от брани и криков содрогались стены. Краткий миг тишины. Леонид от волнения, от стыда вскочил, весь красный как рак. Он сразу поспешил, открыл входную дверь квартиры. За ним вышел, от гнева, побледневший сын, мгновенно прикрыл за ним дверь. Лёгкий румянец покрыл красивое лицо парня. Он взорвался вулканом, наговорил много гадостей в её сторону и у выхода, глядя в глаза сказал,
-Где совесть твоя? Я тебя предупредил! Коль не прекратите это, он навсегда потеряет сына. И тебе совет дам, поищи себе помоложе.
По дороге домой Сергей переживал, неужели не поймёт? Да, пусть я жёстко говорил с ним, но ведь это так подло с его стороны. Такую жену, какую имеет, надо ценить, лелеять. А тем более на старости лет. Ведь для меня она мать, мать с большой буквы. Я счастлив, что она есть в моей жизни. Пусть только посмеет снова переступить её порог!
Прошло время… Серёжа после первого курса института женился. Первое время молодые жили с родителями невесты. Спустя два года с помощью родителей купили двухкомнатную квартиру. Со временем родилась дочь Руслана, очень похожа на Серёжу. Леонид уж был на пенсии, радовался жизни, радовался внучке, но много уделять внимания не мог. Его здоровье пошатнулось. Валя и дни, и ночи возле него, как возле маленького ребёнка. Мучило высокое давление, беспокоило сердце. Он несколько раз лежал в больнице, но лечение результата не давало.
Как –то ночью Серёжу разбудил звонок телефона. Увидев, кто звонит, он всё понял. В дом пришла беда и здесь уж ничего не поделаешь. Он сразу позвонил и на всякий случай дал телеграмму. Но в Красноярске на три дня объявили штормовое предупреждение. Да, начиналась осень, а это время дождей.
После похорон прошло семь дней. Только сейчас Виктор добрался в Киев. Уж оттуда приехал электричкой. В квартире хозяйничала Людмила. Она, с семьёй, приехала ещё вчера вечером. Они с Валей планировали завтра в кафе провести поминальный день на девять дней после смерти.
На второй день после поминок, все съездили на кладбище. По возвращению , Валя попросила зайти в квартиру. Когда все дружно расселись за столом, она со своей спальни вынесла папку. Слегка дрожали руки, обронив слезу, открыла её,
- Вот дети, всем поровну. Это мы вам с отцом приготовили. Уж сколько смогли, не обессудьте.
Она на стол выкладывала пачки денег. От неожиданности наступила тишина. Слегка опустив голову к стулу, хотела присесть, пошатнулась, к ней сразу кинулся Серёжа,
- Мама не волнуйся. Присядь. Может лекарство дать?
Он торопясь, принёс стакан с водой и барсетку, в которой она всегда хранила свои лекарства. Люда накапав сердечные капли, положила руку на плечо,
- Мама, а может всё же поедешь с нами?
- Да нет же, я тебе сказала, не уговаривай, всё будет хорошо.
Она перед этим имела разговор с дочерью. Сказала, что она ещё здесь нужна сыну. Руслана пойдёт в первый класс, уж может быть тогда вернётся в Киев, в свою квартиру.
Да, она и правда устала… не те уж годы, не те…. Никогда не думала, что он уйдёт первым. Болело сердце и душа, но её что – то зовет в Киев. Уж на вокзале, провожая дочь, тихо прошептала,
- Я давненько не была на кладбище у мамы. Но уж нету здоровья ездить туда - сюда. Ты сходи на могилку, положи цветы от меня.
Отправился поезд. Она с сыном возвращалась домой.
И вот, прошло почти три года после смерти мужа. Она вчера с Сергеем ездила на кладбище. Поправив цветы на могиле, роняла к земле слёзы. Благодарила Бога, что он был в её жизни. Благодарила за любовь, за счастливые дни и ночи, за все радости и печали, что пережили вместе.
В квартире настежь открытое окно. Резкий сигнал машины прервал её воспоминания. Она в который раз посмотрела на фото мужа,
-Ну вот Лёня, я уезжаю. Я выполнила свой долг, долг женщины, долг матери, сколько могла помогла сыну. Ты меня уж прости, ведь я не знаю смогу ли еще приехать к тебе на могилку.
В квартиру вошёл Сергей с дочуркой. Нежный, тёплый взгляд сына скользнул по её лицу. Внучка расставив ручки подбежала к ней, обнимала и ласкалась. В полупустой квартире раздался звонкий, серебристый голосок,
-Бабушка, а мы на такси приехали. На таком... жёлтом.
-Ну вот и хорошо, -ответила, поцеловав её в лоб.
Склонив голову, внучка сразу возразила,
- И вовсе ничего хорошего в этом нет, ведь ты уезжаешь. А я буду за тобой очень - очень скучать.
- Пошли уж, время ехать, нас поезд ждать не будет… Быстрее,- заботливо поторопил Сергей.
И взяв чемоданы, обратился к дочери,
-Ты бабушку не расстраивай, ведь мы будем к ней в гости приезжать. Время скоро пролетит, даже не заметишь. Ведь у неё, через месяц день рождения и мы обязательно поедем к ней.
Июнь 2020 г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886153
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020

Lana P.

А ПРИРОДА ЧЕКАЄ МИЛОСЕРДДЯ…

Вже прохолодою повіяв ранок.
Ген кучері розкручують тумани.
Пурпурне небо відкриває брами
Для сонця і серпневих забаганок.

Прокинувсь ворон — кряче спересерддя.
Його збудила непосида-білка.
Заграла стишено цикад сопілка.
Природа від людей жде милосерддя,

Щоб у гармонії жили із нею —
Вона нам надає життєву силу,
Знімає із душі печалей брилу
І править білим світом та землею. 7/08/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886211
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020

Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ- 12 ( Плагіат)

Антипла - ГІ-ГІ - аторські частівки
Плагіат наш, плагіат, Написала аж три слова -
Чи у ціль, чи невпопад Своя річ, і своя мова -
Глянеш прямо, чи назад – Однодумці, мов той рій…
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторству в нас бій!
* * * * * *
У сім’ї скандал, не лад – Як вночі виходив у сад,
Глава замітив плагіат, Хтось ногою дав під зад,
Не спить вночі, всяке дума, Аж зірки в очах світили…
Дитина личком вся …у кума. Скрізь і всюди – плагіат!
* * * * * *
Чи у будні, чи у свято, Получив солдат наряд -
Жінки забули про наряд: Неспокійний в нього нрав -
Одні халати і штани - Командира «круту річ»
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторством назвав.
* * * * * *
Купив дядько автомат – Скоро осінь – час до жнив ,
Засвистали… плагіат! Плагіатор вже ожив!
Он у Гані та Ірини На стовпах знайомі морди
На плечах такі ж висять. В обіцянках усі бігборди.
* * * * * *
Включив «Ті Ві» наугад, Каже дідусь про дівчат:
Скрізь і всюди – плагіат! "Нащо здавсь той плагіат"...
Знайомі маски – одні шоу, Бігав до них, як жеребчик -
Коли ж буде що то нове? Тепер хвилює результат!
В.Ф. - 10.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885888
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 17.08.2020

Любов Таборовець

Збирається Осінь в дорогу

У дзеркалі панна, по імені Осінь
Розгладжує щічки рум’яні свої…
Лягає шифоном мереживна просинь
На сукню, що їй гаптували гаї.
Сіяє багрянцем крохмалене листя,
Коралі Калини на груди лягли…
Вже голими вітами коси сплелися
І Хме́леві пагони стан обвили…
А шляпка творила довершений образ…
Прикраса їй – з квітів осінніх декор.
Що пишна й жадана на те має доказ:
Їй перлами Ранок малює узор…
Валізу красуня уже спакувала…
Дарунків доволі… радітимуть всі…
У золото ліс і сади фарбувала,
Щоб злитись із ними у пишній красі…
Припудрила носик…всміхнулася Вітру...
Дала настанову холодним Дощам…
Вже скоро її парасолька розкрита
Постане Землі, мов божественний храм.

16.08.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886120
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яка чудова ця осіння мить

Як я люблю цю жовтокосу осінь,
З краплинками холодної роси.
Блукає вітер між високих сосен,
Торкається до віт її краси.

У тихих ранках чути прохолоду,
Туманом застелились береги.
Пожовклий лист упав уже на воду,
Місток самотній в вигляді брови.

Не чути вже веселе щебетання,
Лиш кумкання доноситься гучне.
Жабам не спиться, навіть на світанні,
Розповідає кожен про своє.

Неподалік на пасовиську коні,
Про їх присутність тихо дзвоник б'є.
Вони розгнуздані й не на припоні
І кожен з них траву собі жує.

Пливуть у небі ватяні хмаринки,
За ними десь сховалася блакить.
Прикрасили калину намистинки,
Яка чудова ця осіння мить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886076
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020

CONSTANTINOPOLIS

Беларусь моя жыве

[b][color="#003cff"]

Розкажіть вашим дітям,
Передайте онукам,
Як вже четверть століття
Помираєм у муках.
Як стогнали від ката,
Наші змучені душі,
Як кидали за грати,
У криваві калюжі;
Перевертні огидні -
Зло отруйне, пекельне …
Ми втомились від злиднів,
Від задухи пустелі,
Від знущань і цькування,
Від неволі, диктату,
Як надія остання,
У хаосі розбрату
Зникла. Віра в майбутнє.
Лише іскра в нас Божа,
Ще пульсує могутня,
Перед строєм ворожим…

Розкажіть нашім дітям,
Передайте онукам,
Як вже четверть століття,
Ми під владою круків;
Чорних, хижих як нічка,
Безпросвітна в безодні,
Де святе все і вічне,
Гине, у беззаконні…

Розкажіть всьому світу:
Беларусь моя жыве!
Як пручалися гніту,
Як всі вірили в диво.
Як ожила у співах,
Рідне слово і мова.
Беларусія жива,
В стягах біло-червоних!!!

[/color]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885926
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 16.08.2020

Амадей

Не сумуй, моя зіронько рання

Не сумуй, моя зіронько рання,
Моя зіронько чарівна,
В моїм серці горить кохання,
А в душі, знов цвіте весна,

Іще очі горять зірками,
І твій погляд ще душу п"янить,
Твої очі, немов діаманти,
Від них серце у грудях тремтить.

Скоро я вже прилину до тебе,
Розцілую так ніжно уста,
І розквітне у серці в тебе,
Знову юність твоя золота.

От коли я приїду до тебе,
Буде свято для серця знов,
Буде нашим з зірками небо,
Й замість сонця світить любов.

Не сумуй, моя люба, не треба,
Усміхнися до мене знов,
Сам Господь нам дарує з Неба,
Нашу пізню палку любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885886
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустріч у снах

У сни до тебе завітаю,
Цілунком обпечу уста.
А ти напоїш мене чаєм,
То буде любий неспроста.

Навколо сон - трава квітує,
Гойдає квіти вітерець.
У філіжанках чай парує,
Любов торкається сердець.

Мені, так хо́роше з тобою,
Для мене, то солодкий сон.
У нім, а ні журби, ні болю
І тихо грає саксофон.

Ти усміхаєшся до мене,
Враз, щось промовити хотів...
Шуміли недалечко клени,
А ранок взяв і розбудив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885797
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Ніч приголомшлива

Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.

Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.

Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.

Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.

(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885803
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Зелений Гай

Танець бабака.

ТАНЕЦЬ БАБАКА

Схопив вовчисько якось бабака за бік.
Гризун до вовка: "Зупинись, шановний.
Я здобич не проста. Бабак я знатний. VIP.
Я танцюрист заслужено-народний.

У лісі темному ти лютий дикий звір,
Далекий від естетики, культури,
А я найкращий майстер танців всіх степів.
Шалені легко па кручу й фігури.

Не їж мене, ти зачекай, не їж.
Таких не бачив рухів ти ніколи,
Бо так і проживеш, позбавлений утіх,
А я директор бальних танців школи.

Ти бік мій відпусти, сумирно стань, дивись,
Не гай свій час, отримай насолоду.
Станцюю я для тебе круто, не журись.
Зжереш мене і все — кінці у воду."

Послабив хватку вовк: "Ну що ж, мастаче, вшквар.
Здивуєш, за тобою я поплачу"
Гризун у танець той всі сили свої вклав,
Не впав у відчай - мріяв про удачу.

Він очі вирячив, ще й звісив язика
І вовка це спочатку налякало
Та вгледівши танок пухкого бабака,
Від сміху хижаку погано стало.

Не раз у снах його навідає та мить,
Як по степу цибала торба з хутра.
Від сміху відійшовши зміг від злості вить —
Бабак пірнув у нірку дуже хутко.

Він очі вирячив ще й звісив язика
І вовка це спочатку налякало
Та вгледівши танок пухкого бабака
Від сміху хижаку погано стало.

Не раз йому у сни приходитиме мить
Як цибала над степом торба з хутра
Від сміху відійшовши міг він тільки вить -
Бабак сховався в нірку дуже хутко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885871
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Райський сад

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bP7ndz8esbc
[/youtube]
Я вхожу в сад, не райський, звісно,
Такий же яблук аромат.
Чомусь думкам тут стало тісно,
Минулих днів звучить набат.

Сад простягає радо віти,
Я озираюся навкіл.
Схилились в росах пізні квіти.
Дивлюся - ніби все без змін..

Лише одне, що душу крає,
Давно в саду цім не була.
Доріжка терном заростає,
Не раз все ж яблуня цвіла.

І перепріле давно листя,
Лежить на лавочці, мов жде.
Чому ж оце усе так вийшло?
Тебе, на жаль, нема ніде...

Упало яблуко, скотилось,
В давно зів"ялу вже траву.
І біля ніг моїх спинилось.
Чомусь минулим ще живу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885799
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Перемога над собою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]

Як важко пішки йти під гору,
Ще й вітер дує у лице.
"Чи обійти? - думки тут впору.
Налились ноги, як свинцем.

Спинись! Чи варто голос слухать,
Шукати легкого шляху?
А у думках така задуха,
Ще більше надає страху.

Розумний гору обійде,
Таку пораду чули вуха...
Дурне завзяття все ж несе,
Бажання вітер, мов роздмухав.

Найвища цьому є ціна,
Це - перемога над собою.
І ця душевна таїна,
Це - перемога у двобої...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885882
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Ніна Незламна

Пусть говорят

Пусть говорят… вот так походка!
Но для меня… знаю находка,
Пусть говорят очень строптива,
Но ты скромна, чуть - чуть ревнива.

И всё судачат... не пара мы,
Нет не послушаю, не томи,
Я так уверен под светом звёзд,
Я подарю чудный букет роз.

Будешь моя ангел - хранитель,
Славной хозяйкою в обитель,
Войдёшь навек! Я обещаю,
Ценить, любить! Ты любишь, знаю.

Пусть говорят … к чему печали,
Луна и солнце - повенчали,
У нас любовь - в этом весь секрет,
Пускай ворчат, нам к ним дела нет!

14.08.2020г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885884
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые киноляпы 5

Аты-[b]м[/b]аты, шли солдаты

***

Темные [b]г[/b]оды

***

Кодекс [b]л[/b]ести

***

15-ти летний капита[b]л[/b]

***

Про[b]д[/b]ажа свидетеля

***

Во[b]в[/b]ы в законе

***

Женщины 20-го [b]з[/b]ека

***

[b]М[/b]ятый элемент

***

Человек за [b]т[/b]ортом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885917
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Valentyna_S

Засерпилося літо

Засерпилося літо, притомилось.
Пора його збігає швидко й прудко.
До вирію пора збиратись хутко,
Та жаль лишати все, що полюбило:
Пергамент сонця і зелену рутку.

Уже листки вишневого присмутку
Вилічують час розквіту й згасання.
Ще б глянуть їм на небо в незабудку —
Вартівника експрес-літописання.
В нім зараз чутно лебедів ячання…

І літо ронить сльози, мов пелюшки,
Бо блискавки взяли його в нагаї
Й птахи вже не виспівують у гаї,
Та дефіле жоржин у капелюшках
Розвіює журбу: життя триває.

Пелюшка — польовий горох.
Взяти у нагаї — сильно бити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885956
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Катерина Собова

Віагра

-Дуже, лікарю, вам вдячний,
Відчував, оце - кінець…
Нині вже мені не лячно,
Сильний став, як жеребець!

Та Віагра робить диво,
Я тепер, як той маньяк,
Сексуальний і щасливий!
Ось, в подяку вам - коньяк.

Лікар глянув, ковтнув слину:
-Це приємна новина.
А що каже вам дружина?
Задоволена вона?

-В молодиць збивав оскому,
А це жінкою займусь:
Уже тиждень, як додому
Я ніяк не доберусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885970
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Катерина Собова

Віагра

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885970
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Білоозерянська Чайка

Пісня почуттів

[b] [i] (Пасторела)
- У саду зустрів тебе, кохана,
Ти, немов із місяця зітка́на,
ще й вуста медово - полум’яні –
втратив спокій свій я назавжди́…
- Не гадала я, що так жадана,
З усміхом мені сказала панна,
- Що ж, якщо кохаєш – доведи.
Усміхався косами серпанок:
- Від кохання я до тебе п’яний,
Ти скажи мені своє бажання –
Виконаю я його завжди́…
- Бачиш: в небі зірка полум’я́на?
Зупини для мене ти світання –
Хай панує місяць молодий!
Зможу серце я тобі віддати –
Блиснуло в очах відтінком м’яти.
Буду я тебе за це кохати,-
Прошептали ті вуста - меди́…
… Вже твоє бажання, мов гармата
В голові продовжує лунати
І звучати в ній на всі лади.
- Буду я для тебе зорепадом,
Безперервно ночі всі не спати,
Щоб тобі ту зіроньку дістати! –
Цілував він милої сліди.

… Хоч пройшло з тих пір рокі́в багато,
Пасторела мусить ця звучати –
Ти прислу́хайся: про це шумлять сади…[/i][/b]

Світлина - інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885992
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Білоозерянська Чайка

Сузір’я закоханих

[b][i] Виводить вітер листяний мінор,
Замовк пташиний різнобарвний хор,
Кохання спалах - ніби метеор,
Хвилює серенада надвечір’я…
Моя душа до тебе промовля,
Бо ти – повітря, небо і земля,
І нотами космічний шлях встеля,
Як лине до коханого сузір’я.

Так міцно серце ти моє обплів –
На відстані космічних кораблів,
Сердечним перестуком двох світів
Лечу з тобою у краї незнані…
Серед космічно-трепетних хорів
Зорю кохання ти знайти зумів –
І сяйвом галактичних кольорів
Крізь Всесвіт - серенада про кохання…[/i][/b]

(Серенада.)

Фото - інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885843
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 15.08.2020

Lana P.

НЕ ПОСПІШАЙ, МЕТЕЛИКУ…

Не поспішай, метелику, не весняній —
Хай буде затишно тобі в полоні мрій!
Живи у коконі своєму зручно,
Зі світом внутрішніх думок співзвучно.

Не пурхай легковажно над полями,
Поводься обережно між вогнями —
Не обпечи свої тендітні крила —
У них краса твоя, натхнення, сила! 25/06/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885576
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Лиш на хвилинку, ненароком

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]

Потрохи в"яне спіле літо,
Старіє, сила не така.
За літо скільки пережито,
В тепло надія вже слабка.

Вже осінь робить перші спроби,
Ганяє вітер жовтий лист.
Та береже свої ще сльози,
Бо пригодяться їй колись.

Спада повільно з літа грим,
Така сумна пора прощання.
Сумує літо і ми з ним,
І недоречні ці благання.

Пусті слова ці "Зупинись"!
(Та тут би осінь не розгнівать).
Ми знов зустрінемось колись,
Хіба слова оці щось змінять?

Та час скокійно крок за кроком,
Веде дорогою життя.
Лиш на хвилинку, ненароком,
Душі торкне журба оця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885650
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Білоозерянська Чайка

Багряний септет

Багряні лози винограду
понуро віти опустили –
не має вже кохання сили,
всі літні почуття позаду.
Зали́шилась підступна зрада.
Зриває вітер листя в просинь
Зарано серце лине в осінь…

Знов королівськими рядками
Шепоче Осінь вірші Долі.
З риданням падає додолу
кохання, що цвіло між нами
троянди чудо-пелюстка́ми.
Квітчаста зваба рве корали,
бо світле назавжди́ пропало.

Як шкода... бо палке-квітуче
Тепер у вогнищі згоріло,
Кохання змовкло, заніміле…
Усе, що душу мою мучить,
у осінь прагне неминуче.
Залишивши одну розраду –
багряні лози винограду…

(Септет або чосерівська строфа.)

Фото - інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885660
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Білоозерянська Чайка

КЛІТКА

[b] [i] Від хлору сліпну, серце рветься на свободу.
Я – не екзотика! Дельфін – не акробат!
Плавник б’є сітка…
Я хочу жити в лоні дикої природи!
В неволі ж – знову шкіру точить хімікат.
Здавила клітка…

… Дресирування – немов завчені тортури.
Постійний голод, відчай, стрес на самоті.
Всі рухи – кволі…
Я б’юся тілом об людські жорстокі мури.
І лине крик, останнє соло у житті.
… Нарешті, воля! [/i][/b]

(Копла.)

(Світлина - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літечка дарунки

Із квітів польових сплету віночок,
Піду із теплим вітром у таночок.
Нехай радіє сонечко й хмаринки
І розквітають маки мов жаринки.

Я простягну долоні до пшениці,
Вона у колосочках колоситься.
Пташиний хор все арії співає,
Мелодія до серця долітає.

Шовко́ві трави манять так до себе,
Блакиттю посміхається нам небо.
Метелики дарують поцілунки,
То літечка чаруючі дарунки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885614
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій осінній сум

Ти з сумом осінь зустрічала
І проводжала журавлів.
А вечорами сумувала,
З тобою вітер гомонів.

Він заспокоював словами
І листям тихо шепотів.
Туман стелився берегами,
Він землю наче димом вкрив.

Ти тихо плакати навчилась,
В душі своїй ховала біль.
На серці рани все лічила
І розганяла заметіль...

Коли зима прийшла у гості.
Розмалював вікно мороз.
Думки з'явились дуже часті,
Й слова, що сказані всерйоз.

Ти у думках була щаслива,
Спокійно там було тобі.
І ніби виростали крила,
Ти відривалась від землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885700
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Любов Таборовець

За чашкою чаю

За чашкою чаю, що спрагу тамує
відлунням почулось: «люблю і сумую…»
Стривожилось серце і зжалось до болю…
немов в грудях тісно, і хоче на волю…
На те ж вона мати, щоб все відчувати:
коли порадіти, коли співчувати…
Коли у молитві зустріти світання,
і випустить в небо тривогу й зітхання...
З якими словами до Бога звертатись,
щоб діти додому могли повертатись...
Щоб сон був спокійним, а на світанні
оселя батькІвська сіяла в чеканні.
Щоб гамір і сміх було чути повсюди,
кровинки птахами летіли зівсюди…
У чашці тонула глибока зажура…
Їй так пасувала погода похмура…
10.08.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885602
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Любов Таборовець

Ти тепер не моя…

Не моя… ти тепер не моя…
Шепочу і кричу що є сили…
Живе в пам’яті ніжність і ласка твоя…
Сльози душу, мов камінь, сточили…

Не моя… ти тепер не моя…
Вітер розпач розносить на крилах…
І у кожного з нас тепер пісня своя…
Та твоя лиш здіймає вітрила.

Не моя… ти тепер не моя…
Зник той трепет й жага мого тіла…
Я ж не знав, що гаряча любов то твоя
Ніжно й пристрасно так його гріла...

Не моя… ти тепер не моя…
То чому ж твоя тінь манить всюди?
Нині в тебе щаслива і дружна сім’я,
Та, кохання не можу забути.

Не моя… ти тепер не моя…
Загубив необачно я щастя…
Та не меркне чомусь наша в небі зоря…
Йду до неї немов до причастя...

11.08.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885673
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Любов Таборовець

Сіє мама мальви…

Сіє мама мальви біля вікон хати -
Спадщину духовну, світлий оберіг…
Хто руша в дорогу, має добре знати:
Вас завжди чекає батьківський поріг…

І не зрадьте землю, де батьки зростили,
Де з дитинства чули пращурів пісень,
Де з колиски мама, мову вчить любити,
Світлом наповняти кожен новий день…

Різнобарвні мальви…українські хати…
Добрі душі предків в кожній з них живуть…
За повір’ям давнім- той народ багатий,
Праведним де шляхом, всі нащадки йдуть…

12.08.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885736
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Веселенька Дачниця

Ой не шуми, вітре, не вій

Ой не шуми, вітре, не вій,
Бо на жінці нема лиця,
Висихає і криниця
Без любові бо важко їй.

Гляне жінка у віконце,
А милого нема й нема.
Не одна пройшла зима…
Де ж коханий, моє сонце?

Повертайсь хутчій додому,
Дивись, он дітки підросли!
Ще малесенькими були,
Коли їхав ти в дорогу.

Гірко криниці без води,
Таке й щастя у людини,
Як без повної родини.
Ти не вій, вітре, не гуди…

По вінця буде криниця!
Об’єднаються родини
В мирну, щасливу годину!
Вій, вітре, в радість, до лиця!
В.Ф.- 05.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885552
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Ніна Незламна

Постукай у двері…

Ти постукай у двері ще раз,
Прошу соколе, не цурайся,
Мені квітів, не треба й прикрас,
На покращення сподівайся.

Не примхлива, немовби осінь,
У душі сплеск весни надії,
Хоч на скронях вже й давно просинь,
Я плекаю лиш світлі мрії.

Те кохання, як струмок життя,
Що з тобою, вдвох пережите,
Нам вдалось відчути почуття,
Бог здоров`я придасть по вінця.

Ми у полі, ще зберем жито,
Ти у двері, стукай лишній раз,
І до мене ніжно всміхнися,
Не згадаймо минулих образ,
Жар кохання, іще не погас!
Не розлучать біди і біль нас!

Перший промінь уже виграє,
Віджене хмари і печалі,
День новий, знов сили придає,
Злитість трав у срібній вуалі,
Лиш хай Бог, нам допомагає,
Та й ми будем - так жити далі,

І яскравій зірці, як завжди,
Ти мені, даруй ніжний погляд,
Життя втішить як той смак води,
Я твоя, опора назавжди,
Тож здолаєм, вдвох негаразди.

12.08.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885726
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020

Анатолій Костенюк

Порошинка

Я порошинка, часточка мала
від всесвіту безмежного. Я вічна.
Мене метелик помахом крила
послав у світ прекрасний і величний.

Я, гнана буревіями, лічу
віки й парсеки, що їх вже здолала.
Я ще такі безодні пролечу,
яким ніщо гравітаційна стала.

Чи то на радість, чи то на біду,
але й мене теж кожен з вас помітить,
як мене промінь сонячний помітить,
або, коли вам в око попаду.

І ти, людино, також зрозумій:
ти – порошинка серед власних мрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885413
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 11.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Серпнева ніч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA
[/youtube]

Серпнева ніч якась магічна,
З-за хмари місяць виплива,
(І все здається так незвичним),
На ранню зірку погляда.

Вона всміхається приємно,
Та тайну все ж не видає,
Свій погляд кидає на землю,
І тим цікавість придає.

Когось шукаєш, ясна зоре,
Тому й встаєш раніше всіх?
Поглянь - он небо неозоре,
Це твоя гавань, це - твій світ.

Зірки - подружки твої вірні,
Їх не цікавить світ земний.
Вони мовчАзні і покірні,
І вид далеко не сумний.

Торкнись до місяця промінням,
Відчуєш радість і печаль.
Проймись до нього розумінням,
І не дивись зі смутком вдаль...

То не твоє, знайди тут спокій,
Бо на землі життя друге.
Воно отут таке жорстоке,
Повір - для тебе так чуже..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885579
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

В поцілунках сонця

Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
День з кавунно-динним свіжим ароматом.
Ти для мене, ніби у степу оазис.
Очі заблищали - теплі два агати.

Сонця вічна фреска, маки і цикорій.
Заблукали в травах ми удвох з тобою.
Тиша пасторальна, почуттів прозорість.
Серце пломеніло, сповнене жагою.

Пролітає серпень птахом легкокрилим.
Залишає згадку про гаряче літо,
Трав*янистий килим. Як же ми любили!
В поцілунках сонця - неповторні миті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885548
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заручини ( гумор)

Уранці промовила Жанна до тата:
Коханого я приведу до нас в хату.
По модньому з мамою ви приберіться,
При ньому, прошу, тільки вас, не сваріться.

Одіньте на очі оті окуляри,
Що з Жориком рідним, для вас ми придбали.
Костюма, сорочку і галстук впридачу,
А мамі корсета іще на додачу.

Кришталь із серванту прошу заховайте
І золото з пальців своїх познімайте.
Він наче сорока, той блиск весь сприймає
І все, що блищить у кишені ховає...

Промови свої у слова не втикайте,
Наказ із матусею цей пам'ятайте.
Не здумайте в келих вино наливати
І їжу з мисками йому подавати.

Електрику вимкніть, побільше інтиму,
Поставте свічки на столі для екстриму.
І псу накажіть, щоб не гавкав на нього,
Котові, щоб він не зробив, щось дурного...

Промовив до доні у відповідь тато:
"А він не бандит, в нас не кине гранату?"
Ну що ви татусю, він скромненький дуже,
Тому я і хочу, щоб був моїм " мужем"...

У нього є дача, мов ваше все поле,
А ще надодачу квартира, як море.
У кожному банку круті дивіденти,
А може колись, ще й піде в "президенти"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885343
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 10.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Маестро, серце просить

Маестро! Серце просить музики,
Воно чекає ніжності й пісень.
Маестро! Зорі наче гудзики,
За ніччю знов для нас наступить день.

Маестро! Серце просить радості,
Прошу скоріше клавіші нажміть.
Нехай в душі не буде старості,
Запам'ятайте назавжди цю мить.

Маестро! Серце просить погляду,
Одного, щоб лишивсь на все життя.
Пташиних крил у небі розмаху,
Щоб чулось пісні і вірша злиття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885542
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020

Ніч, як на долоні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885359
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Адажіо любові

Ескорт зірок зійшов на небо серпня,
Ще й місяць річці легко ллє медовість.
І чути, чути шепіт тихий серця.
З тобою ніч - адажіо любові.

Душа в полоні ніжних поцілунків,
А потім стільки їх, немов лавина.
Малює ніч чуттєві візерунки.
Мелодія кохання п*янко лине.

Я в очі надивитися не можу,
Неначе льону голубінь розквітла.
В них чародійну силу я знаходжу,
Адажіо моє любові й літа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885356
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020

Valentyna_S

Очі

Привабу особливу має повечір’я.
Тоді криївку покидає сіра тиша,
Щоб вдосталь роздивитись павичеве пір’я,
Котре торкнулось неокрайого узвишшя.

Ті очі, очі… Неважливо — птаха, Гери.
А як додали лоску чорним диким тернам.
Гру сяйва рос на живописному пленері
Явила Усевишнього рука майстерна.

На потім залишімо вічні «не» і «недо»,
Скупаймо спомини у шавлії й любистку.
Чому тепер в твоїх очах так мало блиску
Й слова частіше з присмаком гіркого меду?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885314
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020

Lana P.

ОЙ, ГОЛУБЕ…

Ой, голубе, голубочку,
Чому гудеш у садочку
Чепурненькому улітку,
Що вдягнув зелену свитку?

Виглядаєш свою любку —
Сизу, віддану голубку?
Хочеш бути серцю милий
І виспівуєш щосили,

Щоб впізнала здалеченька,
Як мелодія рідненька,
Перелита в журні співи,
Принесла душі мотиви,

Твій відчула голосочок,
Прилетіла в холодочок?
Пережди цю темну хмару.
Вір! Свою зустрінеш пару.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884908
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 08.08.2020

Lana P.

МОРЕ УЯВ

Вечір приховує сонячні квіти,
В кошик визбирує промені дня,
В небо устромлюють погляди віти —
Тепле повітря для них, як рідня.

Блимають злякано і обережно
Вискочки-зорі, немов каганці,
І виглядають крізь темінь бентежно,
Наче коштовні блищать камінці.

Обрій далекий зникає з екрану.
Місяць криштальний зійшов для забав —
Хоче розважити нічку кохану,
А для романтиків — море уяв!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884699
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 08.08.2020

Ольга Калина

Літо спливає

Спливає утомлене літо,
За обрій іде в далечінь,
Де хмарами небо обвите,
Ховає ясну голубінь.

Де сонце сідає спочити
І відблиск багрянцю вгорі
Спада оксамитом на жито,
Та променем йде по стерні.

Де вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв..
Він бачить, як сонце яскраве
Сховали покоси отав.

Вечірня іде прохолода,
Окутана в сірій імлі,
А слідом спішить сон-дрімота,
І все засинає в пітьмі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 08.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Чутка душа

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C43EukbXjfU
[/youtube]
Душа чутка, вона все може,
Відчує правду, чи брехню.
Її обманювать негоже,
Розгледить тут же маячню.

Міняє часто вона настрій,
Бува радіє просто так.
Коли почнуть цвісти вже айстри,
То знає: осені це - знак.

То сумувать й тоді не буде,
Бо осінь - непроста пора.
Не підляга ніким осуду,
Хоч суму рідна є сестра.

Дощі, тумани, непогода,
Так до смаку душі пора,
Для неї це лиш насолода,
Робота є теж для пера.

Ми з нею плачемо й сміємось,
Хіба інакше можна жить?
Одна другу ми розумієм,
Душу чутку, як не цінить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884679
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Скрипка плаче

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm_J3t4DDb8[/youtube]
Як зрозуміти мову скрипки,
Чом вторить настрій скрипаля?
А я вслухаюся у ритми,
Що справно скрипка вимовля.

Як плаче ніжно, тихо, гірко,
То все навколо затиха.
В цей час із неба пада зірка,
Душа від жалю завмира.

Чиєсь закінчилось життя,
Останній подих - й невідомість.
Уже не буде вороття,
Та не прийма оце свідомість...

Та досить плакать, прошу,скрипко,
Утни такої - сум забуть,
Щоб на душі не було гірко,
Хай рани трохи заживуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885199
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Втомився серпень роботящий

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]

Втомився серпень роботящий,
Прийшла пора і відпочить.
Проходять дні останні, кращі,
А там вже й осінь, лиш за мить.

Нагнав отарами тумани,
Зіткав пухнасте полотно,
І ним вкривається ночами,
Дістане холод все одно.

Купатись зранку любить в росах,
Дозволить може собі все:
І босим бігать по покосах,
Допоки час його ще є.

І я милуюся тобою,
Прошу тебе, не поспішай.
Я насолоджуюсь красою,
Жалю душі ще не додай.

Отак приймаю твої зміни:
Холодні ранки у росі,
Бо ти все робиш так уміло,
Люблю тебе в твоїй красі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885279
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Спекотні дні, холодні ранки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=COzaKnfJzwg
[/youtube]
Спекотні дні, холодні ранки,
Це в літо осінь зазира.
Ні! не здійсняться забаганки,
Не мрій ще, осінь, задарма.

Не підганяй ти спіле літо,
Куди спішиш? Ще не пора..
Ще все тепло не перелито,
Як недоречна твоя гра.

Ти зазирнула в літо просто,
Чи в нас хотіла ти узнать,
Чи пробачаєм ми твій поступ,
Чи ще благаєм почекать?

Та ні! Про тебе не забули,
Осінні тихі вечори,
На хвильку в осінь зазирнули,
Але не час твій, ще зажди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884893
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Букво-їжка)))

Бестолково-толковые опечатки 6

Первая скр[b]е[/b]пка в оркестре - дирижёр

***

Девушка не[b]ч[/b]есной красоты - фотошоп в соц.сетях

***

Сороко[b]р[/b]ожка - рогоносец - "юбиляр"

***

Шаро[b]д[/b]ары - подарки без повода

***

Па[b]х[/b]учая болезнь - диарея

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885291
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Білоозерянська Чайка

Міст молодості

[b][i]Морське містечко мальовниче
Мережить м’яко межі мрії.
Маестро – музику мугиче,
Маляр – малює… море – мліє…

Мов Мавка, марить моя Муза
Магічним моря милуванням –
Молюски, мідії, медузи…
Майстерне мови малювання!

Могутній місяць морем марить,
Мов милий молоду милує…
Маленьке місто мене манить –
Міст молодості мій малює.

Мережить місяць мерехтливо
Між мовчазними молитва́ми
Мистецькі Мавчині мотиви,
Мандрує мостом між містами…

…Мов мишоловка москалева
Мистецький міст – маяк мулила,
Матусі мова мигдалева
«Мудріти маємо!» – молила...

… Мелодії минають миті,
Малює магія моменти,
Миттєвість мрій – мої моли́тви –
Міст молодості – майже мертвий.

Мовчить моралі мілководдя…
Маестро музику «мажо́рить» –
Можливо, молодості мода?
… Мовчить місток… міліє море...[/i][/b]

(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)

Фото - Ірини Чернишової.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884892
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Білоозерянська Чайка

ЧЕРВОНІ КОРАЛІ

[b] [i] (Віланела)

На шиї – червоні коралі,
Нанизані срібні дукати.
А очі – так звуть в сині далі…

Я тільки зітхаю в печалі –
Чи може так серце кохати
На шиї – червоні коралі?

Світанки, що разом стрічали,
Мов спалах, мов постріл гармати,
А очі - так звуть в сині далі…

Всі рухи твої - досконалі,
І будуть, мов маки палати
На шиї – червоні коралі…

Кивнеш мені злегка, недбало,
Немов би хотіла прогнати…
А очі – так звуть в сині далі…

Зустрінемось ми на причалі…
Тебе в моїм серці – багато:
На шиї – червоні коралі,
А очі – так звуть в сині далі… [/i][/b]

Фото - інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Білоозерянська Чайка

Попіл кохання

[b] [i] (Секстина.)
Дощ накрапає осінній,
Зводить від холоду плечі.
Знову при сяйві каміну –
Тихий самотності вечір.
Сонце сховало проміння,
Ніби в димар теплій печі.

По димоходу із печі
Сонце розгойдує тіні.
Сушить сльозу недоречну
Спалах в огненній глибі́ні.
Мовби одна кровотеча -
Серце в суцільній руїні…

Нащо залишив руїни?
Знищив любов безсердечно?
Тріск від вогню у каміні:
- Зрада… розлука… і втеча…
Те́, що в душі мало ці́ну,
Стало тепер – п о р о ж н е ч а.

Всі почуття – порожнеча,
Замість кохання - святині…
Всі найважливіші речі –
Лиш від вогню напівтіні.
… Попіл кохання з дале́чі
Вітер навіяв осінній…[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 07.08.2020

Білоозерянська Чайка

Сільський спомин

[b] [i]Скажу своєму серцю: спи спокійно,
Сум’яттям стала слізна слабина́.
Світи́ть став спомин світлим сяйвом: Стій-но!
Спини́ свій сум, солоних снів стіна!

Суворий світ… сердечні серенади
Співають спрагло світу солов’ї.
Сонети слухаю, схвильовані сонати –
Слов’янські співи створюю свої.

Старий скрипаль смичком сльозу самотню
Солодкому світанню сколихнув.
Сердезі - світу спалахом сьогодні,
Сільський серпанок силу стрепенув.

(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)

Фото - Сергій Гузаров.

СТАВКОВЕ СОЛО

/тавтограмний рондель/

Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери.
Стрясає серце синьовода сфера –
Спекотним сонцем, стежкою, село…

Схвильовано спокусу стерегло.
Ставкове соло синьо- срібнопере.
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери.

Сумує самота … Скрипить сідло.
Сльоза сповзла, струмки скотила склера.
Схвильований скрипаль – співрежисером:
Стривожене – симфонію сплело,
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884823
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Білоозерянська Чайка

Звукова частота

[b][i]Іде, свідомо уникаючи людей,
Душа знов лабіринтами старими.
Того кохання сила по шляху веде,
Хоч і образа довго ще пектиме…

Аж доки серце справжній спокій віднайде.
Кровитиму я віршами своїми…
Як між рядками змовкне вічне: з ким ти? Де?!
... І обплітають все довкола рими…

У хвилі нашій - акустичній, звуковій,
Цей імпульс серця лине ультразвуком,
До тебе трепет коливання: мій, мій, мій…

Сплетінням рук… сердечним перестуком…
Кохання чисте розлилося між світів –
На тільки нам знайомій серцю частоті…[/i][/b]

(Фото- інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Білоозерянська Чайка

Камінь світла /рондель/

Гра кольору в альпійському кришталі,
Що схожий на застиглі ріки сліз.
Кристали льоду вічні, нерозталі
Із космосу цей мінерал приніс.

"Алмаз богемський", куля для Астралу,
Дар бачення, майбутнього надріз –
Гра кольору в альпійському кришталі,
Що схожий на застиглі ріки сліз…

Такі немилосердні дні настали,
Бо совість кришталева – лиш ескіз…
Відмовились від неї навідріз,
Сумління знищили, а від моралі –
Гра кольору в альпійському кришталі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884716
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми з тобою між літом і осінню ( романс) муз. і вик. Наталії Крівець

Ми з тобою між літом і осінню,
Гріє сонце й дощі мережа́ть.
Пробіжуся ранковими росами
Краплі мов оксамити блистять.

Ми з тобою між літом і осінню,
Ніби тепло, та холод в душі.
Ніч і День виясняють відносини,
А у серці гостюють дощі...

Ми з тобою між літом і осінню,
Фарби Серпень розкинув нові.
Вже на сіно, в лугах, трави скошені
І притихли в садах солов'ї.

Ми з тобою між літом і осінню,
Розділяє один лише крок.
Вітер, верби милується косами,
Впав на землю пожовклий листок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885147
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні ми мали зустрітися всі ( Світлій пам*яті Віталія Назарука)

Сьогодні нашому дорогому другу Віталію Назаруку виповнилось би 70...
Він не дожив до цього дня всього місяць, підступна хвороба взяла його в свої лещата і не відпустила, хоч ми так надіялись і вірили, що він переможе і повернеться до нас!
Людина з чуйним серцем, людина доброї душі, людина, яка завжди підтримувала у скрутну хвилину... Поет... Пісняр... Гуморист... Лишилось стільки ще недороблених справ, стільки мрій і сподівань... Смерт не питає... вона забирає... Та пам*ять про Віталія завжди буде у наших серцях!!! В скорботі схиляю голову... Перед очима проносяться ті теплі зустрічі, в які ми були разом на Волині... Пом*яніть нашого друга добрим словом, він заслужив це!!! Спочивайте у спокої дорогий друже, в пам*ять про вас - ця присвята!

Сьогодні ми мали зустрітися всі,
В святковому дні Ювілею.
Заплакані квіти схилились в росі
І тиша стоїть над землею...

І Муза сумує і біль у душі,
Так навпіл мене роздирає.
Тепер розмовляти ми можем в вірші,
А іншу можливість немаєм...

Не віриться друже, та пам'ять жива,
В скорботі слова промовляю.
Життєва твоя обірвалась струна,
Тебе серед нас більш немає...

Лишилися спогади теплі такі,
І усмішка щира і погляд.
Сьогодні спиваю я сум гіркоти,
Здається усе, що ти поряд...

Сьогодні ми мали зустрітися всі...
Та зустрічі більше не буде.
Ти в небо пішов по ранковій росі,
А ми тебе тут - не забудем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885067
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова спокуса

Світанок жагою спокуси мене обійняв,
З небесної далі видніються валики з вати.
А ранок напоює чаєм із присмаком м'яти
І стелиться в ноги велюровим спокоєм трав.

Всміхається сонце, цілує солодкі уста,
Легенько торкає промінчиком, зголені плечі.
У небі луною, дзвенять переливи лелечі,
Шле радість у серце, картина оця непроста

Торкається вітер, ще сонного зовсім листа
І ніжним теплом в передзвоні квітучого літа.
Загадкою настрій, свої нам дарує привіти,
У білих туманах сховалась хмарин густота.

Розгубленим поглядом знову шукаю тебе,
Ще спогади літо кристалами сипе на вії.
В строкаті конверти кладу затихаючі мрії
А десь у душі, наче гілка по шибці шкребе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885052
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти пам'ятаєш

Ще тихий ранок умивавсь росою,
А запах кави вже блукав по місту.
Вкривалася блакиттю голубою,
Небесна даль і сонцем променистим.

Ти пам'ятаєш затишний наш дворик,
Кафешку, що за рогом заховалась...
Щоранку нас чекав самотній столик,
Тепер лиш пам'ять про ті дні зосталась.

Ти пам'ятаєш, як ти клав долоню,
Від неї струм ішов по всьому тілу.
Від щастя пульсували мої скроні,
Летіли в серце від Амура стріли.

Ти пам'ятаєш поцілунок перший,
Такий солодкий і такий невмілий.
На зустріч вітру, ніс нас з казки вершник,
В обіймах ти тримав мене так сміло.

Тепер усе з'являється в уяві,
Кафешка, погляд і цілунок ніжний.
А ще самотній і старенький явір,
Зберіг всі таємниці дивовижні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884712
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Музика

А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.

А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,
І сповнений по вінця райдужних чудес.

І не буває в музиці байдужості,
У ній звучить завжди палітра почуттів.
Усмішка на обличчі квітне ружею,
Коли барвисто-дивний чуємо мотив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884719
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Катерина Собова

Безвихiдь

До нарколога звернувся
Не старий ще пацієнт:
-Був би, лікарю, загнувся,
Врятував один момент:

Підвернулась молодиця,
А було погано - край!
Дала віскі похмелиться,
І відчув я, що є рай.

Лікар каже: -Тут все видно
(Зразу зник весь оптимізм),
Як п’яниці, вам не стидно,
Згубить вас алкоголізм.

Такі люди всім огидні,
Викликають масу бід,
В вас хвороба очевидна
Це страшніше, як КОВІД,

Якщо хочете ще жити,
Бо не буде вороття,
То негайно киньте пити –
Це продовжить вам життя.

-Правда, лікарю, терпів я,
Думав, буду вже в труні,
Бо цей тиждень, що не пив я,
Роком видався мені!

То чи варто отак жити,
Де приходить каяття?
Якщо мучитись, не пити,
То нащо таке життя?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885040
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Олеся Лісова

З тобою у душі

З тобою, попід руку, у душі
Іду літами, сонцю посміхаюсь.
Любов у серці бережу, не каюсь
Лиш ноги заплітають спориші.

Дзвінкий потік цілющих ліків-фраз:
Від спогадів солодких знов хмелію,
Без голосу твого душа міліє -
Хоча веду розмови повсякчас.

Я дякую тобі за кожну мить,
Що ніжить мерехтливо дивний спокій.
За промінь світла, що веде крізь роки,
Що мовчимо про те, що так болить.

На лоні неба наші кораблі
Тріпоче вітер парусами долі,
В глибинах почуттів, ми мимоволі
Пливем, не відчуваючи землі.

Літа невпинно ріжуть лемеші
Та світить сонце нам іще звисока.
Ні, я не плачу… Я ж не одинока
З тобою, попід руку, у душі.

Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884931
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Valentyna_S

Бо там…

В липневу спеку доспіває літо,
Залюднює кафе нестерпний вар.
Сьогодні популярне тут мохіто,
І мають попит лимонад й нектар.

Холодний висне запах лайма й м’яти,
Покурюють кальян молодики.
Юнак і юнка — наче голуб’ята —
Воркують про акторів і смаки.

Осібно веселяться три студенти.
Святковість їхню обірвав дзвінок.
Лунає зі смартфона: — Друже, як ти? —
Й шле фронтовик вітальних слів вінок.

Замовкло товариство у сум’ятті.
Надовго вщух між ними тарарам…
Забулися розмови розпочаті…
Сполохались думки, бо там… бо там…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884788
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Веселенька Дачниця

Колись любив я ходити лугом

́Колись любив я ходити лугом Слова для пісні
Тепер ходжу лиш через гай,
В житті доріжок так багато,
Яку захочеш – вибирай!

Пряма дорога не захопила,
Лише вказала вірний путь,
А ту, що в’ється круто вгору
Не може серденько забуть.

Ще юним хлопцем приворожила,
Спокій забрала із душі,
Чого-чого пряма не мила?
Для чого серцю манівці?

Чому не склалося, сам не знаю,
Любов у серці таки є...
В думках пройдуся отим лугом -
Спокійно на душі стає.

Колись любив я ходити лугом
Тепер ходжу лиш через гай,
Доріг в житті нашім багато,
Серцем єдину вибирай!
В.Ф. – 03.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882996
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 01.08.2020

Чайківчанка

ЗАРЯСНІЛИ СОНЯХИ У ПОЛІ

ЗАРЯСНІЛИ СОНЯХИ У ПОЛІ
Край дороги палахкотить золотий лан
Замріяний соняшник зорить у блакить.
Із зернятка,виріс у капелюшку пан
І дарує , подорожнім прекрасну мить.
Зарясніли жовті соняхи у полі
І ловлять ,золоте сонячне проміння.
Немов сонце -у божественній короні
І квітує на стеблі айстрове цвітіння.
Красені соняхи чорноокі вродливі!
Виросли високі немов стрункі явори.
До райського квіту летять пташки милі
Хочуть доторкнутись до божої краси.
Соняхом розлилось золотаве море
Чарівною красою вабить ,манить до себе.
Вітер,колише хвилі літо казкове
Цей блаженний рай друже ,цвіте для тебе.
Розцвіла сонячна квітка поміж квіту
Немов діва віночок на коси сплела.
Це Україна усміхається привітно
Її леліє,синє небо матінка земля.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884644
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020

Катерина Собова

Хазяйство

Прикрутило, як ніколи,
Що пора вже ожениться,
То ж подався наш Микола
До Варвари - удовиці.

Квіти, торт - все, як годиться,
Розказав мету приходу,
Розцвіла враз молодиця
(Вона гарна була зроду).

Сіли, випили по чарці,
Щоб не тратить часу марно,
Закортіло спитать Варці:
-А у вас хазяйство гарне?

Коля випив другу чарку,
З гордістю почав дивитись,
Заспокоїв зразу Варку:
-В мене є чим похвалитись!

Повний хлів всього я маю:
Кролики і всяка птиця,
Три свині, корова Майя
І ще тільна є телиця.

Гарний сад і два городи
(Буде десь біля гектара),
Все в оточенні природи,
То потрібна мені пара.

Бо без рук жіночих, бачу,
Не дам ради всьому тому,
Вас прошу і ледь не плачу,
Їдьмо разом вже додому.

Жінка Колю геть послала,
Всю скотину його й птицю,
Бо не те хазяйство мала
На увазі молодиця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884605
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала скрипка

Десь плакала скрипка, від нас недалеко,
Доносились звуки й торкались сердець.
Зривалися в небо неначе лелеки,
На крила підхоплював їх вітерець.

У небі нічному зоря миготіла
І падали сльози, росою в траву.
Вона пригадала, що також любила,
Та вітер негоду приніс дощову...

А скрипка все грала і линули звуки
Їй навіть негода була до лиця.
Так боляче серцю, якщо є розлука,
Та скрипка, усе розповість до кінця.

В мелодії тій відчувалося слово,
Кохання чиєсь з болем переплелось.
В самотності скрипка виконує соло,
Мелодію цю нам почуть довелось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884611
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гнатові опеньки ( гумор)

Якось Гнат зірвавсь уранці,
Вибіг на дорогу.
Всі несуть гриби " засранці",
Мені б хоч одного.

Повернулася із лісу,
Сусідка Оксенька.
Кошик виплетений вісить,
А у нім опеньки.

Ось приїхала Фросинка,
На велосипеді.
Червоніла, мов жаринка,
А за нею Федя.

Розізлився Гнат на себе,
"Хіба ж я ледащий?"
Взяв до рук велосипеда,
Та й подавсь у хащі.

Довго він блукав по лісу,
Сідав на пеньочки.
В очі хтось пустив завісу,
" Ну де ж ті грибочки?"

Дуже вже йому хотілось,
Зварить грибну юшку.
Голова заморочилась,
Як зустрів Марушку...

Вона така пишнотіла,
Всміхнулась до нього.
Щось сказати, ще хотіла,
Йому ж не до того...

Серед лісу на поляні,
Грибочки з'явились.
Такі гарні й дуже ранні,
З - під землі пробились.

Скочив Гнат туди, мов в море,
І набив враз гулю.
У очах з'явились зорі,
А грибочків " дуля"

Міражі довколо нього,
Все заполонили.
Де ж знайти оту дорогу?
Якби ж були крила.

З висоти того польоту,
Грибочки б побачив.
І завів Гнат свою ноту,
Сів й тихенько плаче...

Аж на небі зірка рання,
Вгорі засвітила.
Біг Гнат наче на змаганнях,
Виросли враз крила.

І дорогу з переляку,
Він знайшов швиденько.
Зачепився за гілляку,
"Ну їх, ті опеньки!"

"Добре, хоч живий зостався,
Вовки могли б з'їсти."
Так у лісі налякався,
Що не може сісти.

Лиш удома зміг згадати,
Про велосипеда.
"Інший раз, щоб маху дати,
Сяду на мопеда!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884517
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 01.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

По скляному мості

Ідеш, неначе по скляному мОсті.
Думки снують, снують: чи це кохання?
Бо свіже дихання й чарівний простір.
Розлита річка - бурне хвилювання.

Ідеш, неначе по скляному мості.
І якось боязко душі і сумно,
А таємничий знову вабить острів,
Перед тобою всміхнена парсуна.

А може, не кохання це, а пристрасть,
Яка колись, мов міст скляний - у друзки.
Стосунків цих підбила б жирну риску,
Але ж у цвіті почуттів галузка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884631
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2020

Білоозерянська Чайка

Білі перли

[b][i]У самотності лі́та вже навряд
може справдитись щемне-особисте.
Білим спалахом терни від троянд,
як розірваний ланцюг із намиста.

Дивним спогадом літ із забуття
вириває троянди цвіт вогнистий,
Знов гортає сторінку нам життя
І ударами долі рве намисто…

А букет нагадає теплі дні,
Бо душа без кохання вся завмерла.
Ті троянди липневі мовчазні –
Розсипає кохання – білі перли…[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884471
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 01.08.2020

Lana P.

ЯК ПОЖИВАЄТЕ, ДЯДЕЧКУ?. .

Як поживаєте, дядечку липню,
Що поробляєте в лагідні дні?
Бачу, ось джмелик до квіточки липне,
Сонце спиває нектар вдалині.

Липа духмяна стікає медами —
Скрапує солод у душу, п’янить.
Вечір запалює ніч світлячками,
Кожна миттєвість у серці щемить.

Ночі сюркочуть, у сяйвах зірниці —
Місяць розкидує пазли з жарин.
Мабуть, впиваєтесь щастям з криниці
Неба розкішного із намистин?

Знову веселка освітлює арку,
Крилами бабки мережиться плин…
Осінь підгледіла дійство крізь шпарку
І заховалась у лоні хмарин. 24/07/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884509
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 01.08.2020

Lana P.

СВІТЕ МІЙ, СВІТЕ!

Світе, здивований світе,
Сонце освітлює дні.
Літо, спокусливе літо
Хвилі бентежить в мені —
Ті, що в душеному морі
Грають на всі голоси,
В нічку запалюють зорі,
Струшують срібло з роси.
Світе, мій радісний світе,
Як же тебе вберегти?
Серце, любов’ю зігріте,
Зможе вести до мети,
Щоби себе віднайти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884593
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Досхочу

Неба синь десь зливається з морем,
Почуттів виднокруг запалав.
Тож як хвилі морські, ми говорим,
Ллється нібито музики сплав.

Гребні пінні лоскочуть цілунком,
До піска золотого приплив.
Мов шампанське ігристе той трунок
Досхочу нас обох напоїв.

Залишається липень на флешці,
Апельсинове сонце вгорі.
Бризки цедри лягають на стежку,
Ще із пестощів крутиться рій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884520
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020

Олеся Лісова

Розлука

Ти знову мене залишаєш
Не плач, серце, тихо…
Мільйон перехресть поміж нами
О, світе не дихай!

Снує павутиння розлука
Не йму у це віри,
Порожня домівка заплаче
Під голос Земфіри.

Міста незнайомі, будинки
Малює нам доля,
Нічого змінити не можна
Розлука – сваволя.

Прощальні слова обнадії
Вустами шепочеш
Та серце солодких обіймів
Втрачати не хоче.

Я буду терпляче чекати,
Бо я таки сильна
І відстань нічого не варта,
Душа ж наша вільна.

Літатиме в небі щоночі
Кордонів немає
І крильми закриє напасті,
Бо серце кохає.

Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884512
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883553
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 29.07.2020

Замальовка

Серпанком вечір запинає акварелі, —
ті ж брижаться молочно-сіро-попелисто,—
й смакує запахами кави з карамеллю,
які вітрець поцупив щойно у баристи.

— Бракує начебто ошатності картинам.
Тож домалюю ще дощу сріблясті френзлі, —
комусь промовив вечір в темному склепінні,
але не брав у руки більш малярних пензлів.

Опершись всім старечим тілом на ковіньку,
побачив, що до ставу пара йде в обнімку.
Про що шепочуться? Покинув вечір ліньки
й пішов на пі́дслухи навшпиньки до зарінку.

ЗАРІ́НОК, нку, чол., діал. Рівне місце біля річки, поросле травою(СУМ)
ФРЕ́НЗЛІ, ів, мн., діал. Торочки (СУМ)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884348
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020

Білоозерянська Чайка

Почуй мою тишу…

Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.

В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…

І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.

Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2020

ТАИСИЯ

Звучание стихов

Не буду стихи выпускать я из клетки,
Пока не научатся нежно звучать.
Они - словно глупые малые детки.
Их нужно к порядку ещё приучать.

Серьёзно волнуют стихи про «Смуглянку».
Слова проникают в потёмки души.
О чём же рыдает старушка «Шарманка»?
Заветные тайны раскрыть не спеши.

Когда же поётся в стихах о раздолье -
На память приходит чудесный пейзаж!
Вольготные песни - «О полюшке-поле»
В душе пробуждают невольно кураж…

Чудесно, когда стих звучит мелодично,
Чтоб вызвать скупую мужскую слезу -
К тому ж поэтесса Ему симпатична...
С улыбкой Джоконды, влюблённой в грозу…

Такой стих оценит и строгий маэстро,
Найдёт музыкальный к нему унисон…
А, если поддержит домашний оркестр…
Триумф обеспечен! Шикарный шансон!

10. 09. 2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806168
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 25.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Квітка кохання й любові

Падають зорі дукатами,
Губляться в травах шовкових.
Хлопці шукають з дівчатами,
Квітку кохання й любові.

Казкою нічка всміхається,
Стежку заплутує вдало.
Холодом ніжок торкається,
Ро́сяних крапельок жало.

Знають усі за легендою,
Квітка цвіте в ніч Купала.
Вона володіє силою,
Яку людина не мала.

Сила Перуна - дарована,
Тим в кого справжнє кохання.
Кольором дива гаптоване
Звуками грому здригання...

Квітку хто цю відшукає,
Буде щасливою парою.
Всі перешкоди здолає,
Як Семаргл із Купалицею...

Семаргл - за легендою перший захисник сонячного престолу, небесний воїн.
Купалиця - Богиня літньої ночі... Про їхнє заборонене кохання розповідає легенда.
Перун - Бог грому і блискавки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883895
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020

Катерина Собова

Гарна хвороба

Щоби Ян з самого рання
Під ногами не крутивсь,
Телевізор дід вмикає:
-Сиди, мультики дивись.

Десь уже через годину
Перед дідом внук з’явивсь:
-Мультиків не показали,
Я там інше подививсь.

Враз торкнув старому лоба:
-Показали таку жуть!
В світі є страшна хвороба –
Імпотенцією звуть.

А це дуже страшно, діду?
Ти ще трохи поживеш?
Хочу я, щоб ти одужав,
Ти від неї не умреш?

-Якщо чесно говорити,
Ця болячка - гарна річ.
Як тобі це пояснити?
Це для мене - гора з пліч!

Це тепер - хвороба віку,
Заразились всі діди,
Хоч вони і так каліки,
Бо зазнали скрізь біди.

Живу, горенька не знаю,
Бо обов’язків нема,
Лише зараз відчуваю:
Вільне тіло й голова.

Так що, Яне, будь спокійний
І у сні, і наяву,
Із хворобою цією
Я сто років проживу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883884
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 14

Тарифная се[b]кт[/b]а

***

Система о[b]б[/b]счета

***

Орден Белого о[b]с[/b]ла

***

Голо[b]д[/b]оломка

***

Про[b]п[/b]итое колесо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883828
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые киноляпы 4

[b]Т[/b]ень Независимости

***

Кошмар на улице в[b]у[/b]зов

***

По ту сторону [b]з[/b]вери

***

[b]Д[/b]очь живых мертвецов

***

Предел [b]п[/b]иска

***

Война м[b]э[/b]ров

***

Еще один г[b]а[/b]д

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882870
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 24.07.2020

Білоозерянська Чайка

Потвора

Горгона, кажуть – та́ іще потвора,
Міркуймо: хто її зробив такою?
За що красуня, донька Бога моря,
Несла зміїний німб над головою?

Обманута жорстоким Посейдоном
У храмі мудро-мстивої Афіни –
Вона в гнітючій темряві до скону,
Повинна жити в образі зміїнім.

Від поглуму вона знайшла спасіння:
Красивий погляд знищував гіпнозом.
Живе все – оберталось на каміння,
Бо спечені на камінь серця сльози…

…Став прихистком горгонам острів в скелях,
Там небезпеку сестри не чекали,
Поява ж швидкокрилого Персея,
З щитом дзеркальним – був неначе спалах.

Відсік серпом їй голову... Й одразу
Медуза Хрісао́ра народила
Та ще крилатого коня Пегаса –
І на дітей пішла остання сила.

Образа, подив, гнів, жіноче горе -
Застиглий погляд - от у ньому все є..
…І прославляють у віках Персея,
За знищення жахливої потвори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883822
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

В довгому чеканні

Мені голубка лист твій принесла́,
Його від тебе довго так чекала.
Весна вже буйноцвіттям відцвіла,
І весілля́ уже відсвяткувала...

І ось твій лист, так серцю дорогий,
Думками тихо, поночі читаю.
Коли наступить знову день нови́й,
Голубка інший принесе я знаю...

Я відповідь думками напишу
Її з голубкою тобі відправлю.
Про почуття в листі тім розкажу,
У ньому поцілунок свій зоставлю.

Бо там де ти, давно іде війна,
За тебе любий так переживаю.
Розлучницею стала нам вона,
Без тебе мій коханий засинаю...

І лиш у сні торкнешся ти руки,
І лиш у сні всміхатимусь до тебе.
Любов не зпопелять нашу роки,
Наступить день, ти пригорне́ш до себе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883784
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020

Ольга Калина

Милого чекала

[feminine]

Аж зійшла зоря,
Аж зійшла зоря –
У саду стояла.
До півночі я,
До півночі я
Милого чекала.

[intro]

Аж зійшла зоря,
Аж зійшла зоря –
У саду стояла.
До півночі я,
До півночі я
Милого чекала.

[bridge]

Зіронько моя,
Зіронько моя,
Освіти стежину,
Бо чекаю я,
Бо чекаю я,
Милий хай прилине.

[instrumental]

Милий не прийшов,
Милий не прийшов,
Мене не провідав.
Іншу вже знайшов,
Іншу вже знайшов –
Не лишилось сліду.

[bridge]

Дівчино-весна,
Дівчино-весна,
Він спішить до тебе.
В нього ти одна,
В нього ти одна –
Іншої не треба.

[instrumental]

Цілу нічку нам,
Цілу нічку нам,
Співав соловейко.
Пригорни мене,
Пригорни мене,
Ти, моє серденько.

[instrumental]

[outro]

[end]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883735
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 24.07.2020

Білоозерянська Чайка

Гідні князя

[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.

Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.

...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.

Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.

Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.

Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.

Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]

(Картина - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 24.07.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Знахідка із раю

Кохання без межі, немов привільне поле.
Ромашок простота, волошок погляд.
Обіймів ніжність, слова гнучкість, тепле коло
І ласк твоїх розлита щедра повінь.

Кохання соковите, ніби стигле ґроно,
Смакуємо медовість променисту
Під літнім благодатним небом на осонні,
І кожен день, мов сонячне намисто.

Бажання спраглість із глибин душі черпаєм.
Сонет магічний, спалах блискавиці.
Кохання - чистий солод, знахідка із раю,
Одна для двох сердець свята зірниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883716
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Квітковий бал

Сьогодні у саду квітковий бал,
Із яблунь цвіт летить мені під ноги.
Це ти весну квітучу цю послав
І зразу зникли з серденька тривоги.

Мелодію всім вітер роздавав,
Вона була весела і грайлива.
Хтось в пелюстковім вальсі вже кружляв,
Неначе за спиною в нього крила.

Я усміхнулась радісно тобі
І положила дві руки на плечі.
Вдивлялась в твої очі голубі,
Ось так у танці і застав нас вечір...

Він нам свої обійми дарував,
З тобою милий я така щаслива.
І неповторний цей квітковий бал,
Нас пригортає цим казковим дивом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883706
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2020

Білоозерянська Чайка

Намисто

Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…

Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.

А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…

З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.

(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 22.07.2020

Білоозерянська Чайка

Слід покосу

[b][i]Рожева фарба, що лягає на покоси,
в задумі сонце, ніби «Зглянься», небо просить:
Ти не зрони на колоски свої росини,
тримай міцніше їх у далі своїй синій.

На знак угоди - небу хмари розгрібати,
адже стоять ще в полі золоті хліба ті.
За те, що урожай зерна такий хороший,
за сонце й дощ, за все - спасибі ласці Божій!

Ми у молитві, як один, усі єдині –
Хай без війни живуть простори жовто- сині.
Мов подих ллється полум’яне те прохання…
...З промінням сонця, з тим покосом на світанні.[/i][/b]

( Фото - Анни Прогнімак.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883212
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 22.07.2020

Білоозерянська Чайка

Білоозерянська Чайка

Про душу-близнючку

Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.

Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.

Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.

…Кожен з нас під Божою рукою.

(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2020

Катерина Собова

Вирiшив проблему

Баба каже внуку Вані
(Біля неї той крутився):
-Звички має дід погані –
Гризти нігті десь навчився.

Це так гидко і негарно…
Як від цього відучити?
Скільки прошу, та все марно,
Вже й не знаю, що робити.

-А я знаю! Швидко взувся.
-Є, бабусю, ще надія!
Кудись зник, та вже вернувся,
Розказав про свої дії.

-Вже не вскочить дід в халепу
І забуде дурну звичку:
Я його вставну щелепу
Викинув в глибоку річку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882316
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Поговорімо

Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
І не знайти нам супокою.
Існують ще уривки всіх фрагментів.

Сахара й обшир океану.
Глибинних почуттів живий оазис.
Чому ж він з блиском ятагану?
Незрозумілості і жаль, й образа.

Поговорімо, лиш відверто,
Без гордості у тихе надвечір*я,
Щоб апатично мить не стерти,
Щоби душа не впала у зневір*я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882332
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020

Білоозерянська Чайка

СОНЯЧНЕ ПОБАЧЕННЯ

[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….

Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.

І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020

Галя Костенко

Все уткнулись в свои смартфоны

Все уткнулись в свои смартфоны,
Взоры все устремились туда,
Ищем в жизни яркие фоны,
А находим полутона:
Полузнания в кратких репризах,
Полукруг наших полудрузей,
В недосказанных полукапризах
Мы в иллюзии полустрастей...
В анонимном полуобщении
Не совсем открывая себя,
В полуумном самозабвении
Заполняем эфир не любя...

Отрекаясь от прелестей жизни
На неё закрывая глаза,
В полуобморочном фетишизме*
Мы живём как бы полуживя...
14.06.20
[i]фетишизм [/i]- [i]фанатичне поклоніння неживому предмету
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882369
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2020

Олеся Лісова

Принади літа

Як описати радість незбагненну?
Коли проснувшись вранці, до зорі
Ти чуєш сам, як дихають легені
Теплом голубленої матінки землі.

Ідеш по стежці… Так ішов би завжди!
На цім святім зеленім вівтарі
Листають між розкішних стебел слайди
В перлинах трав досвітні косарі.

В бентежних звуках, як клепають коси
Звучать дитинства батьківські пісні.
Гортає вітер запашні покоси,
Коли дрімають промені у дні.

Молитву сонця в серце зачерствіле
Несе із поля колотистий шовк,
Вливається природи вічна сила
У стерпле тіло кожен тихий крок.

Ідуть роки веселі, змолоділі
Лани дарують їм медовий цвіт,
Колишуть душу ніжні неба хвилі
І це єднання: ти й безмежний світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020

Дружня рука

Час для Нестора

«Любо, хлопці, любо»
Мов тече ріка,
Може нашу долю
Так передріка …
У темнії ночі,
У холодні дні,
України очі
Мов живі вогні …
Як носилась доля
По рідній землі,
Оживала воля
На чорній ріллі …
Марусині очі
І її душа,
Серце аж тріпоче,
Сотня вируша …
Помилився батько,
Але не зі зла,
В Крим послав рубатись
За чужі діла …
Усе українське
В серці прихистив,
Хоч не знав раніше
І не ним болів …
Цвіло Дике Поле,
Було мов живе,
Що ж ти, люта доле,
Так чинила зле …
Скоро прийде нелюдь
Витопче усе,
І рідну оселю,
Що між черешень …
Десь там у Парижі
Той вогонь погас,
Але добрий стрижень,
Прийде і наш час …
Знову в рідну землю
Сунеться орда,
І в кожну оселю
Зазира біда …
Знов комусь у горлі
Вкраїнське село,
Ха́пає зубами
Боляче його …
Притулився фермер
До землі лицем,
Повертайся, батьку,
Бо всі пропадем …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882249
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Дружня рука

Погляд на Схід

Вони вже стали на коліна,
Нема вже що від них чекать,
Душі обглодана руїна,
Нікчемна чоловіча стать …
Когось втішала та картина,
Хтось фанатіє дотепер,
На сцені в галіфе дитина,
У шизофреніках партер …
Втішаються своїм безглуздям,
По всьому світу сіють страх,
Не переймаються розпуттям,
Ціна всьому нікчемний прах …
Вони вже стали на коліна,
А хтось вдивляється в лорнет,
Малює в пам’яті картини,
І звідти ж видумку – сюжет …
Як виросте ота дитина,
Поїде здобувати світ,
Ні не талантом, а скотина
Вбиватиме чужий нарід …
Десь спогадів телевізійних
Сховався невеселий час,
Людей немає більше вільних,
Де у дітей вселяють жах …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882259
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Іванюк Ірина

Сміх Маргарити тане за горою.

Пустельна спека. Ні дерев, ні рік...
Ніде тобі притулку. Вічна спрага!
Розтанути б в тобі,- небесна суть...
Де Маргарити сміх. Де Майстра - слава...

Й купатися в дощах ранкових рос,
і жити... Жити простотою!
Та вибух на шкалі - апофеоз.
Сміх Маргарити тане за горою.

04.06.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881706
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 09.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2020

Н-А-Д-І-Я

Новий день, хай буде все по-новому

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]
Новий день узяв початок з ранку,
Хай надія буде на добро.
А життя підніме вище планку,
Хай скрипить і пишеться перо.

А життя подасть вже нові теми,
Та такі, щоб так хотілось жить.
Й медом вже запахнуть хризантеми,
Щоб в житті нікого не гнівить.

Хай навчить того, що не уміли:
Співчувать, прощати і любить.
І нікого ображать не сміли,
Бо життя коротке - тільки мить..

Ні краплинки смутку, ні печалі,
Бо на те дароване життя.
Щоб слова ніколи не мовчали,
Щоб від них сміялися вуста.

Новий день на це благословить,
Щоб у діях всі добро відчули,
Хіба важко буде це зробить?
У біді, щоб друзів не забули,..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882108
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Н-А-Д-І-Я

Не кажіть нікому ви: " ПРОЩАЙ"

Є слова, що ранять дуже душу.
Не кажіть ніколи ви: "ПРОЩАЙ".
Хай ваш спокій в серці не порушить,
Є для цього інше: "ВИБАЧАЙ".

Якщо щось не склалося в житті,
Коли хтось не зрозумів когось,
Не кажіть: "ПРОЩАЙ на півпуті".
При житті, щоб слово не збулось.

Є один момент лиш для прощання,
Хай він мимо нас усіх пройде,
Все ж в житті хвилина є остання,
Лиш тоді це слово віднайде себе..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882117
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2020

Білоозерянська Чайка

Краса твоя, Зміївщино!

Яка сьогодні неймовірна днина:
Мов у люстерці - сонце у ріці,
Чарують краєвиди Зміївщини
Ті пишнотілі хмарки в молоці,
У хвиль безмежжі – стиглі пшениці́ –
Світлина…

Вдихаю всі чудові аромати:
Духмяну велич мішаних лісів,
Коріння, що не можна забувати,
Прадавню мудрість пройдених часів,
Що світла залишають нам усім
Багато.

Натхнення – почуттям – удари грому
І ніжний шепіт течії Дінця,
В коханому, у друзях та знайомих,
У людях із початку до кінця,
Вся щедрість серця та любов оця –
Свідома…

Вся єдність з краєм у серцях відкритих,
В крові пульсує рідна сторона,
І відчуває Батьківщини літо
Людина з серцем відданим – сповна́,
Живе ж любов до краю неземна –
у дітях!
(Фото - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882269
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Ольга Калина

Він іде

Він тебе цілував,
Соловейко співав
З ночі.
Він до тебе туливсь
І тихенько дививсь
В очі.

У них неба блакить.
А серденько тремтить,
Наче
В небі зірку ясну
Вітер мчить в даль нічну
Й плаче.

Бо як сонце зійде,
Милий в військо піде
Вранці.
Часто снитись тобі
Буде він в блокпості
Й в шанці.

Буде ворога бить
І свій край боронить
Вміло.
Йде гібридна війна.
Розлучила вона
З милим.

Він вернеться назад,
Заквітує ваш сад
Пишно.
Від коріння до віт
Одягне білий цвіт
Вишня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881944
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почаївська Лавра

Почаївська Лавра святиня - з - святинь,
Там ку́поли, сонця торкають.
І лине молитва у тиші з вершин,
Там дзвони святково співають.

Низенько святині я цій поклонюсь,
Здоров'я для всіх попрохаю.
І тихо в молитві за всіх помолюсь,
Слова́ Господь чує - я знаю.

Віками до Лаври паломники йшли,
З Волині, Полісся, Підляшшя.
Вони Боже слово у серці несли,
Свята їх земля заждалася...

Легендами повняться завжди слова,
Реальні історії пишуть.
В думках моїх Лавра завжди́ ожива,
Там вільно леге́ні так дишуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882226
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Valentyna_S

Блукає літо падолом зеленим

Блукає літо падолом зеленим.
Наледь отави вруняться увись.
А місяць лиш дивується із мене,
Що досі світ сприймаю, як колись.

Із співчуттям дивлюсь на сиві верби,
Що обступили зморщений ставок
Й, ховаючи на окоренках щерби,
Уп’ялися очима в острівок.

Там зовсім молодесенькі рокити
Ось-ось почнуть містичний хоровод,
Й у Всесвіті зірки покинуть скити,
Щоб на землі відчути смак пригод.

Зірок двох бачите — де сяйво ллється ?
То виринають, то пірнають знов.
Ставок розгладив зморшки. Ні, не сниться!
Он хлюпнулось ще кілька сторчголов.

Давно за північ. Закінчилось свято.
А де ж вінки?— дивується ставок.
Лоскоче спокій прибережна м’ята.
— Нема, — з нізвідки впав чийсь голосок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882173
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

І віршів вимальовується обрис

Кружляють в голові думок обривки,
Коли вночі дзвінка і сонна тиша.
Мов недозрілі у саду оливки,
А вже притягують єством з узвишшя.

Вслухаєшся у те послання Боже -
Зі світлом знов лягає на папері.
Хай не Прокруст йому застеле ложе,
Без штампів, звісно, як в небесній сфері.

Рядки народжуються, ніби діти.
Втрачаєш сили, все ж плекаєш образ.
Радієш тим новим плодам просвіти,
І віршів вимальовується обрис.

(Обрис- в значенні "зміст").

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882248
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Любов Таборовець

Слова душі

Не всі слова є в словниках
якими квітне наша мова
О, як багато їх в думках!..
Там цілий світ словесно-новий.
Хто чув закоханих слова,
коли говорять звабно очі?…
Розмова поглядів жива
їх чують: небо, зорі, ночі…
Кричить душа, хоча й німа…
В словах: і радість, біль, то туга…
Сильніших, кращих слів нема,
якими мовить серце друга…
Затихне світ… звучать слова
щебече любо ними серце…
А шепіт їх творить дива
магічне в них звучання терцій…
Від розмаїття слів душі
ясниться світ і прози й рими
І ті, що між рядків в вірші
читаються… хоча й незримі
Чарівність слів - душі краса…
звучать в духовному пориві…
Нехай їх сяйво не згаса,
бо так вони в житті важливі!…

09.07.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882261
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020

Н-А-Д-І-Я

Упаду у росяну траву

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEQ9r8Y-mYI
[/youtube]
Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок.
Травами цілющими спою,
Всю красу вбиратиму очима.

Кину погляд на погідне небо,
Промінь ще не скрасив горизонт.
Заспокоїть птаха ніжний щебет,
Покидає землю милий сон.

Тільки він на світі всіх миліший,
Все, що так боліло - відболить.
І оця ранкова ніжна тиша,
Заспокоїть, хай хоч і на мить.

Капають повільно сині роси,
Це збиває вітер їх із трав.
Недалеко десь дзвенять вже коси,
Поки перший промінь не заграв...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881977
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Не бракує лілеям ніжності

Не бракує лілеям ніжності,
Височать на зелених ніженьках.
Помаранчева, біла, рожева
І бузкова, і жовта - липневі.
Горді квіти богині Юнони.
Це окраса квітуча сезону.
Чистота і цнотливість всіх ліній,
Щастям сповнені чаші у лілій.
Богородиця й біла лілея -
Замальовка веде в галерею.
На полотнах Росетті, да Вінчі
Усміхнувся їм сонячний вінчик.
Боттічелі і Лоті картини...
...У саду моїм - лілії й нині.

(Фото моїх лілій)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881968
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

У Лесинім саду

Ми йшли до Лесиного саду,
Читали ві́рші там свої.
А сад приймав нас дуже радо,
Пісень співали солов'ї.

Манили яблука червоні,
Схилялись віти до землі.
Так гучно пульсували скроні,
Птах щастя ніс нам на крилі...

Нектар збирали з квітів бджоли
І роси падали в траву.
Пісенний скарб лягав у долі,
Хоч день насуплював брову.

Ми йшли до Лесиного саду,
Такі щасливі були дні.
І навіть грому канонади,
Були в той час нам не страшні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881966
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2020

Білоозерянська Чайка

ТОТОЖНІ

Назавжди очі ці сумні,
Немов докір зорять мені:
Міський автобус почуття завіз навіки…
Я не була в тій стороні,
Хоч часто бачила вві сні,
І щем розлуки червонив мої повіки.

Вже скільки часу утекло,
Та погляд бачу Ваш крізь скло,
І закриваю щільно почуттів завісу…
Ясніє спогад у теплі:
Троянди білі на столі –
Така краса і сум, я певна, не сумісні…

Відтоді я із року в рік
Веду трояндам білим лік
Вони й кохання наше – назавжди тотожні.
Пелюстки ніжної сліди
Із білим сумом назавжди
Забути їх, як перший сніг, ніяк не можна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881918
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 07.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пише чорним по білому доля

Пише чорним, доля по білому,
Пише все, що її заманеться.
То блукає в тумані сивому,
А буває, що з ним розминеться.

Пише чорним по білому доля,
Наперед вона все про нас знає.
Дозріва помаленьку у полі,
А тоді в кожну душу лягає.

Не минеш і її не обїдеш,
Не обскачиш конем ти ніколи.
На шляху́ свою долю зустрінеш
І прийме́ш, як вона тебе зморе.

Пише чорним по білому доля,
Кому щастя, кому біль і сльози.
Проявляється в кожному слові
І буває, так серце тривожить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881864
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020

Білоозерянська Чайка

НІЖНІСТЬ

[i][b]Вона легка, красиві має крила,
Дає душі вразливій свій політ,
І невагомість ця заполонила
Своїм нектаром - серця дивосвіт.

Кришталь прозорий вибухнув фонтаном,
Мов усміх сонця усмішка бринить,
Метеликом піднесеним я стану,
Коли відчую цю солодку мить…

У подиху єдинім погляд в погляд
З’єдналися думки – рука в руці.
Хоч не завжди твоя людина поряд,
Та ніжність в серці – сонця промінці.

Вона ніколи сну не потребує ,
Метелики не сплять – це їхній дар.
Не витрачай ти почуття те всує,
Жорстокі нищать ніжності нектар…

Метеликом, що має дужі крила,
Злітає ніжність між людських утіх.
Така легка ця добра, світла сила –
Дарую й Вам…хай вистачить на всіх![/b][/i]

(Фото - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881820
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 06.07.2020

Valentyna_S

Мій Ангеле

Не згадую тебе й не кличу всує,
мій Ангеле небесний, невсипущий,
та вдячна, що з N-тисячної гущі
мене обравши,
вік увесь пильнуєш.

Ти став мені за батька і за брата,
моя надіє, заступнику, опоро.
Береш за руку, як йдемо під гору,
якщо впаду — з багна поможеш встати.

Коли ж опинюсь десь на роздоріжжі,
мені підкажеш ближчий шлях до себе,
бо в кожного він визначений небом —
аби лиш камінь не хитнувсь наріжний…

Бува, ятрять невигоєні рани
чи біль спустошує за миті душу -
ти, знаю, не даси сховатись в мушлю,
бо ж після вечора знов прийде ранок…
А я жива і жити іще мушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881709
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 06.07.2020

Ніна Незламна

Её я встретил…

На море буря бушевала,
И крики чаек доносились,
Её я встретил - не узнала,
Так чудны глазки! Часто снились.

Она смотрела, на брызги волн,
На лице строгость, беспокойство,
И вдруг всё вспомнил, как ночной шторм,
Душа пылает, одно расстройство.

К кому пришла же ? Задал вопрос,
Изнемогая, уж сам себе,
И захватил бы…. я штук сто роз,
Всю жизнь улыбку, хранил в душе.

Прошли года, ты словно рядом,
Вдвоем делили парту в школе,
Слегка скользнув, обычным взглядом,
Нет не узнала. Недоволен.
,
Но не посмею, словно море,
Тревожить сердце, ведь так люблю,
Под тихой гладью, спрячу вскоре,
Свою горячность.... я утоплю.

Стих из сундука

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881522
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 06.07.2020

Катерина Собова

Пiсля операцiї

Чоловіку у лікарні
Операцію зробили,
Біля нього жінка гарна,
(А це була теща мила).

Пацієнт очима водить,
(Ясна річ - після наркозу):
-А ця відьма що тут робить?
Жінка в крик і стала в позу:

-Лікарю, та він же марить,
І становить це загрозу!
В нього ж голова не варить,
Передали, мабуть, дозу!

Лікар каже: -Взнав вас зразу,
Бо ускладнень тут немає,
Чітко вимовив цю фразу,
Видно, що давно вас знає.

Зір і мислення прозорі,
Мова грамотна й свідома,
На поправку йде наш хворий -
Незабаром буде вдома.

І хірург від щастя сяє:
-Золоті ви, тещі-мами,
Тут і мертвий воскресає,
Як ви поруч із зятями!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881733
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 06.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2020

Білоозерянська Чайка

Вічне…

[i][b]Не забувай кохання вічноюне,
«Люблю»,- на вкритому сльозами склі.
Нехай бринять цього кохання струни,
Хоча роки пройшли вже чималі.

Зі мною поруч вічнотепла злива,
А в ній до нитки змоклі я і ти.
І почуттями тими я щаслива,
Продовжую їх в серці берегти.

Той вічнотихий та чарівний вечір
Занурить серце в чистий зорепад,
Поверне він усе з тії далечі,
Куди роки замріяні летять.

Хай виринуть стежини ті космічні
і зорями коханим вкажуть шлях.
Бо почуття такі глибокі - вічні,
Нам не сховатися від них в своїх далях.

Та знов серед ялин вічнозелених
Наш промінь серця, що в роках не згас.
Мов усміх сонця ти ідеш до мене,
А хвиля почуттів – змиває час… [/b][/i]

(Фото- інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881310
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 03.07.2020

геометрія

ЖДУ ДНІВ ЩАСЛИВИХ…

Знов голосні Ні, це не сни
Літа пісні,- Чую з імли
Вітер співає... Я пісні літні...
Струни густі Линуть думки
Щодень при дні, В давні роки,
Серця торкають... В дитячі мрії...
Я без мети
Готова йти,-
На поклик пісні...
Місяць вгорі,
Зорі ясні,
Думки навісні...
Та все ж вже ніч Вийду надвір
Іде навстріч, На поклик зір,
Ніби з туману... В вечірню пору...
Як світлотвір, Тягне мене,
В небо до зір, Кудись жене,-
Вводе в оману... Зі свого двору...
Я не боюсь,
Не повернусь
В промінні білім...
Я усміхнусь,
І зупинюсь
Під пишним гіллям...
Стежку свою Та чую я
Не промину, Пісні й у сні,
Вернусь до хати... В своїм томлінні,
Сповнена мрій Подих вітрів,
Й нових надій, Трепет лісів,
Я ляжу спати... Літа зомління...
Літні пісні
Ще голосні
Вітрів пестливих,
Щебет птахів,
Трепет степів,
Жду днів щасливих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881362
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Любов Таборовець

Кличе липа у гай

Кличе липа у гай
ароматом медовим,
Де справжнісінький рай
просто неба, казковий
Де повітря тремтить
в серцевидному листі,
Пісня бджілок летить
дивовижно, врочисто…
Чи так славлять свій край,
чи оспівують літо…
Та душа просить: «Грай!
Милу́й, сонячним цвітом.
Хай небесна блакить
ніжить хусточку крони,
Комашня гомонить
про природи закони…
Сонце руки свої
простягає крізь віття,
А невтомні рої
все цілують суцвіття…
Ноги пестить трава
шовковистим розмаєм…
В квітах мрія жива:
вечір з липовим чаєм…
З п’янко-ніжним смаком,
де сховалося літо…
Губи вкрились медком,
а душа моя світлом.

02.07.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881427
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Valentyna_S

Обпалила жар-птиця…

Обпалила жар-птиця подолок підхмар’ю.
Не повернеться, каже, на мрій попелище.
Їм кресала вогонь, воскрешала їх марно,
А вони пригинаються нижче та й нижче.

Врешті-решт, що було, пересіяно ревно.
Із половою в решеті мрії незбутні.
Та відтинок від «А» аж до «Я» — це напевно —
Без омрій-провідниць наче ангел без лютні.

— Отже, людям миліша убога пташина, —
Виснувала крешана й зронила журлинку,
Щоб в душі народилась сльоза-горошина
І ожили стремління мої на хвилинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881396
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Н-А-Д-І-Я

Тобі, моя доле

Хіба це сперечаюсь я із долею,
Спитати хочу, чом вона така?
Чому веде не тою мене стежею,
Дорогу іншу чом не пошука?

Ведеш підчас колючою стернею,
Ні крапельки дощу в спекотний день,
А то буваєш строгою суддею,
Моїй душі в години одкровень..

Ти ж знаєш, де робила помилки,
А ти дивилась і всміхалась вслід.
Тоді мене карала потайки,
Було, що підсипала в душу лід.

Я часто зупинялася, чекала,
Просила я від тебе - підкажи,
Та ти мені ніщо не обіцяла,
Збирала я тоді гіркі плоди.

Я не скажу, що все було погано,
Ти іноді давала щастя взнать.
Але його було занадто мало,
І довго все ж доводилось чекать.

Отак йдемо життям удвох поволі,
Мене за руку по житті ведеш.
Я дякую тобі, моя ти доле,
Стежки щасливі ти іще знайдеш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881067
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 03.07.2020

Vita D.

Про Важливе

Писати про Важливе ми не будем,
Нехай тонкий зв'язок існує поміж нас...
Ми краще ніжно одне одного розбудим
Від сну, в якім тривали довгий час...

І сонця промінь, що торкнеться вранці,
Мене відчує і тебе також...
Духмяна кава й сирники в сметанці...
Тонкі моменти Щастя. Ти їх множ!

Помножимо на нуль усі проблеми,
Що марнотою тяготять людей,
Скасуємо життєві теореми,
Наповнені безглуздістю ідей.

І ось тоді напишем про Важливе,
Що народилося і хоче жить.
Його обіймуть дуже бережливо
Дві пари рук, щоб раптом не розбить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881574
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Vita D.

Про Важливе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881574
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Vita D.

Я знов живу!

Я знов живу! І хочеться літати,
І відчувати унісон сердець.
Рожеві квіти, і чебрець, і м'яту
Посаджу в своїм серці накінець.

Із вдячністю пробачу давню зраду,
Що сильною зробила мене враз...
Я знов живу і хочеться літати!
І Богу дякувати безліч-безліч раз!

І зовсім неважливі час і простір,
Коли навколо квітне кожна мить!
Заходь до мене ти частіше в гості
Тепер, і завтра, й в сивину століть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881568
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Катерина Собова

Шкiльна дружба

Вже не бавилась казками
Молода красуня Лера,
Познайомити з батьками
Привела в дім кавалера.

-Познайомтесь, мамо й тату,
Міша так мене кохає,
Він успішний і багатий,
І життєвий досвід має.

В тата борода тряслася,
З радості от-от заплаче –
Однокласника Михася
Тридцять років він не бачив.

Мама враз червона стала
Через ті хлоп’ячі звички:
Пригадала, як Михайло
Її смикав за косички.

А майбутній зять доводить:
-Живе заповідь нетлінна:
Шкільна дружба переходить
У наступні покоління!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 03.07.2020

Катерина Собова

Шкiльна дружба

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 03.07.2020

Н-А-Д-І-Я

Сивії тумани

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h4AsrEA5W60[/youtube]

Ранкові стеляться тумани,
Немов заллють все молоком.
Не розведу я їх руками,
Крізь них проходжу я тайком.

Вони сховають під вуаллю,
Давно нездійснених надій.
Я вихід з них усе ж шукаю,
Завжди іду я по прямій.

Уже згущаються клубками,
Несе кудись їх вітровій.
Летять ставками, байраками,
Мені так страшно тут одній.

Одна надія - зійде сонце,
(Туман приб"ється до землі),
Он мріє вже на горизонті,
Прийшов кінець зрадливій млі.

В душі полегшало, зітхнула,
Надії майже всі збулись.
Невже це голос твій почула,
І ти вже поряд, як колись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881331
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Зелений Гай

Сонячний удар.

Мати вчить малого сина:
-- Кепку не знімай, Макар.
На дворі пекуче літо,
Буде сонячний удар!
Син до матері кидає:
-- А сама вдягнула ти,
Маєчку якусь тоненьку,
Не покрила голови.
І такі короткі шорти,
Мабуть тільки в тебе є.
То скажи мені, рідненька,
Сонечко тебе не б'є?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881428
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020

Гостина

[b]На столі – вареники і глечик,
Повний прохолодного узвару.
Ароматом літнього нектару,
Рідним щастям огортає плечі…

На порозі примостилась кицька:
- Що за гості в господині ранні?
У твоїм нехитрім частуванні -
Невимовна радість материнська.

На подвір’ї мокрі, безтурботні
Бігають - хлюпощуться качата.
Рідко нас доводиться стрічати,
Бо між нами – кілометрів сотні…

Все у мами - світле і ошатне,
Квіти розмаїттям привітали,
Рідні очі мамині – кристали
Ніжать серце в теплій благодаті.

А домівка пахне пиріжками,
Ось вони – духмяні, з пилу, з жару!
Затишна гостина манить чаром –
Мов душа той рідний голос мами…

Сонечко ласкаве ген за обрій…
Вже до купки збилися качата…
Сумно тебе, мамо, полишати –
Хай же буде все у тебе добре!

Поцілунок в рідні сиві скроні –
Знову сум в очах завжди привітних:
- Чи приїдеш ти хоч раз за літо?
…В хаті - кицька знов на підвіконні.[/b]

(Фото- інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Вечірній спокій

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8
[/youtube]
Приносить спокій тільки вечір,
Турботи денні йдуть на спад.
Душа радіє такій втечі,
Одна з найкращих це принад.

Посидим з нею у цій тиші,
Думки теж можуть відпочить.
Стають у спокої мудріші,
Не треба їм кудись спішить.

Тут заспокоїть шум діброви,
Відляже все, що так болить.
І зрозуміть дерев розмови,
Це зможе душу полонить.

І десь візьметься ота сила,
Наповнить груди через край.
Неначе виросли знов крила,
Куди летіть, в душі спитай.

Думки прокинулись, чекають:
Куди наступний їх політ?
Та що казать - дорогу знають,
Туди літали скільки літ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880842
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Повір в свої сили

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgWx_z7Ke1Y[/youtube]

Ми новий день завжди чекаєм,
Плекаєм плани вже нові.
І так до цього ми звикаєм,
Такі то справи в нас прості.

Та день на день не дуже схожий,
Комусь він радість принесе,
Другого може чимсь стривожить,
Надія є - вона спасе.

Таке життя, все надто складно,
Повинні ми все пережить.
І все оце цілком природно.
Життя ! Як сильно це звучить!

Коли здається - крок і прірва,
Не вір зрадливим цим думкам!
Для цього є надія, віра,
Що не допустять душі злам.

Повільно, тихо - крок назад,
Уже нема чого боятись.
Думки підступні йдуть на спад.
Іди вперед, не зупинятись!

Провалля в тебе за спиною,
Почув ти шелест тихий трав.
І вже милуєшся росою,
Яку для неї ти збирав.

Життя іде знов повним кроком,
Надія, віра і любов.
Колись згадаєш ненароком,
Як своє лихо поборов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880932
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Літо в трояндах

Їм оди писали Вергілій, Овідій.
У Римі, Єгипті й Парижі цвіли.
І зір чарували троянд краєвиди.
Колючки-шипи не помітиш в імлі.

Цей захист божественна сила природи,
Мов дар королевам дає повсякчас.
Вражає бутонів незаймана врода,
Приваблює ніжність квіткова щораз.

І літо в трояндах любов*ю зігріто.
У квіточці кожній проміння тепла.
Всміхаються вранці тендітні, мов діти
Пелюстки шовкові - прикраса стебла.

У сонячній ласці купаються квіти
В моєму привітнім розкішнім саду.
Милується ними легесенький вітер,
І я залюбки у розарій іду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880940
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020

Valentyna_S

Сон у сні

Зганяє ві́дсвіт ніч із меблів, стелі й стін,
А в голові іще гудуть парадні марші.
Та ось я з тими в чорно-білім сні у сні,
Хто із Земного па́долу пішов назавше.

Відходить з гурту років тридцяти боєць
І по-родинному всміхається до мене.
— Онуку я впізнаю серед інших лиць
Й усього роду славну па́рость ще зелену.

Щорічно душі розтривожують живі,
І кровоточать навіть в за́світі стигмати…
Впізнала? Це ж сусід наш, інвалід Матвій.
Болить поднесь рука, геть строщена, в солдата.

А ось мій друг – колишній вмілець і дзвонар.
Дарма його шукала віддана дружина.
На Валаамі був. «Людина-самовар».
Донині увижається йому корзина,

Котрою нянечки виносили у двір
І начіпляли на міцні галузки дуба.
В монастирях тих чахли сотні – вір-не-вір —
Поки над усіма не зжалилась погу́ба.

Про себе? Я навоюватись не устиг.
Твоя бабуся надто швидко овдовіла.
Прорвався в саме небо серця її крик,
Коли почула. З горя, бідна, й посивіла.

Її я звідси бачив, страдницю мою,
І наших двох сиріт голодних— в сорок сьомім.
Було їй важче, ніж загиблому в бою.
Сердешна з ніг щодня валилась від утоми.

Нехай невинно убієних душі сплять.
Словами тихими нас згадуйте, хизливці...
…Враз щезли сни. Надворі ніч. Зірки сріблять…
Я ж залишилася з думками наодинці.

Земний па́діл, заст., поет. — земля як місце проживання людини з її турботами, стражданнями і т. ін.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880811
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 27.06.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

В молитві ( присвята найкращому другу)

Молюся друже за твоє життя,
Не поспішай туди... ти тут потрібен.
Борись! Борись! Хвороба не проста,
Ти в світі цьому жити дуже гідний!

Стою в молитві на колінах я
І перед Богом голову схиляю.
Ти завжди Боже, чув мої слова,
До тебе їх в молитві промовляю.

Ти руку Боже дай йому свою
І шлях життєвий освяти водою.
Стояти дуже важко на краю,
Обходити, ще важче стороною...

Сьогодні так болить моя душа,
Сьогодні дні завмерли у чеканні.
Шепоче Муза знов мені вірша,
Звертаюся до Господа в проханні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880830
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые киноляпы 3

Мир дикого запа[b]х[/b]а

***

У[b]п[/b]ийство на пляже

***

Ведьмина [b]п[/b]ора

***

Кл[b]о[/b]н Кеннеди

***

[b]Ш[/b]айки из склепа

***

Эскадрон гусар ли[b]п[/b]учих

***

[b]Т[/b]ело [b]н[/b]ыло в Пенькове

***

М[b]и[/b]ленькие трагедии

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880862
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020

Любов Таборовець

Заховай мене, літо, у тишу

Заховай мене, літо, у травах,
де вирує строкате життя.
Там, де маки в квітучих загравах,
пшениці половіють й жита.
Заховай у ромашках, волошках...
Хай краса їх торкнеться душі
І мелодія дивна в дзвіночках
буде кликати з неба дощі.
Заховай в пелену конюшини,
хай п’янить моє серце живе.
Аромат божества по краплині
непомітно у тіло спливе.
Заховай в звіробої, суницях…
Мою душу і тіло зціли…
Потону в незабудок очицях,
що блакиті у неба взяли.
Заховай мене, літо, у лузі.
Там, де сонця доволі й краси.
Де в барвистих метеликах муза,
в хороводі кружляють стрижі.
Подаруй мені тишу і спокій.
Дай відчути себе у собі…
Світ думками обняти широкий,
поклонитись зустрічній добі.
Дай мені зрозуміти, відчути:-
Що потрібно?.. Навіщо?... Чому?..
І для чого живу я, збагнути,
Про покликання в світі цьому…
Заховай мене, літо, в ту гаму,
яку жайвір у співі несе…
Хай під купол природнього храму
Вітер роздуми тихо знесе…

18.06.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880107
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Тайна лісу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IXV1ZPah_Is
[/youtube]

Про щось шепоче мені ліс,
До мене тягнеться гілками.
Давно мене він переріс,
Так постарів уже з роками.

Постійно вітер в нього гість,
Спочити любить в прохолоді.
Життєву тайну розповість,
Про чималі свої пригоди.

Притихне ліс - в увазі весь,
Яка це радість для старого!
Лиш пташка тихо писне десь,
Злетить з гнізда свого раптово.

І знову тиша, лише промінь,
Торкне верхівки мимохіть,
Освітить цю таємну темінь.
Зморився вітер, вже мовчить.

Дрімає ліс, стомився слухать,
Тихенько вітер гладить ліс.
Повільно зникла десь задуха,
Яку в душі цей вітер ніс..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880662
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Тайна лісу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880662
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2020

Білоозерянська Чайка

У полі почуттів

[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…

Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.

Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]

(Фото -- інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Катерина Собова

Козли

Нема Лізі що робити -
Пішла скаржитись до мами:
-Вже з четвертим стала жити,
Всі вони козли - козлами!

Перший Валдіс - здоровенний,
Цей латвієць втік у Ригу,
Бо мій суп і борщ щоденний
Схожий був на мамалигу.

Другий Ян - до всього ласий,
Хоч старий, а міг все зжерти,
Вимагав до каші м’яса,
Й не збирався, падло, вмерти.

Таких дурнів, як був третій,
У житті зустрінеш рідко:
Щось козлине було в Петі,
(Як у цапика борідка).

Про четвертого - не знаю,
Цей тваринну має звичку:
М’яса він не вимагає,
Курить все якусь травичку.

Мати вже кричить на Лізу:
-Пора, дівко, розум мати!
Треба, щоб козли не лізли,
Свою хвіртку закривати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880730
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Олеся Лісова

Про що зітхається тобі?

Про що зітхається тобі
Коли розлуку топиш в віскі,
І придивляючись в юрбі
Шукаєш риси рідні й близькі?

Чи тихий смуток кличе вдаль
І прагне повені любові,
А чи ятрить очей мигдаль
Й потреба в тихім, ніжнім слові.

Чи давить душу самота
Як відкриваєш вії сонні,
Чи манить крила висота,
Чи є ще звук в сердечнім дзвоні?

Що візьме верх у боротьбі:
Кохання, воля, сни пророчі?
Про що зітхається тобі
На перехресті дня і ночі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880438
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Олеся Лісова

Мамина пісня

Привиділося, наче сильний вітер
Постукав в двері батьківської хати.
І зразу в голові: «Лише б поспіти,
Бо там співає пісню рідна мати.»

Не слухаються ноги зовсім-зовсім,
Їх плутають зелені трави пишні
Та все ж біжу й прошу небесну просинь
Аби назустріч знову ненька вийшла.

Побачити б ще раз ці очі сині,
Всміхнутися і міцно пригорнутись.
Куди побігли роки непомітні?
Хотілось ще дитиною побути.

Із терпеливих рук любов прийняти
На світ увесь роздати по частинах…
Та вирішив Господь матусю взяти
Зосталася лиш пісня журавлина.

У серці ніжним незабутнім цвітом,
У рушниках, що гладдю вишивали
З молитвою на гарну долю дітям,
Ви щиру душу, матінко вкладали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880745
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Дощ залишив відмітки

Затремтіла сльозливо хмарина над плесом.
Сум відвертий, краплистий в думках.
Зачастили дощі і самотності пресинг.
Розмиває сліди на шляхах.

І на кожнім стеблі дощ залишив відмітки,
То ж висять тепер кліпси води
Від мелодії ночі у ритмі чечітки.
Ніби вів манівцем поводир.

Просвітління дай думці, відкинь дріб*язкове,
Щоби легкість відчула душа.
Ці нахабні дощі відійдуть безстроково,
Смутку, болю давай відкоша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880755
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сторінки минулого

Ловлю в долоні крапельки дощу,
Сумую, що літа кудись тікають.
Пробач, що я минуле ворушу,
Думки мене до нього повертають.

Роки назад уже нам не вернуть,
Вчорашній день, ніколи не настане.
Вони мов води бистрії течуть,
Лишаючи свої на серці шрами...

А дощ іде, змива твої сліди,
Де ти ступав лишилося озерце.
І скільки б по минулому не йти,
Любов'ю не зігрієш більше серце.

Лише думки торкають раз - у - раз
І сторінки минулого листають.
Немає у душі моїй образ,
Минуле - наче птахи відлітають...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880741
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020

Любов Таборовець

Я тебе чекаю…

Опустилось сонце низько над землею
З поцілунком землю залиша святу.
Я тебе чекаю, де в саду лілеї
Манять ароматом ніжним за версту.

Я тобі, кохана, подарую квітку
З личком білосніжним, що одна в саду
В неї все убрання, наче із намітки
В тонкому серпанку, звилось до ладу.

Пригорну до серця, ніжно поцілую
Заговорять душі нашого буття...
Глибину кохання серцем я відчую
Там живе і квітне істина життя.

А як ніч настане, зоряне намисто
Сипатиме небо в трави наших мрій...
Квітнутиме доля, на шляху тернистім
Ми на нім з любові скотимо сувій.

24.06.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880690
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020

Vita D.

Рецепт Щастя

Беремо сонячне тепло,
Не дуже міцне.Щоб було
Воно приємнеє на дотик,
Бо ним огорнемося доти,
Допоки тепло стане нам....
І хай би дощ вологу лляв,
Таку тепленьку і прозору.
А ввечері-на небі зорі
Хай шепотять таємне нам.
Про світ чарівний, море, квіти,
Про гори, теплий свіжий вітер
І про світанок серпанковий,
Коли почнеться ранок новий,
Про нас, буденних, на землі,
Що проживають довгі дні.
І хай ці дні ідуть неспішно,
І кожна мить хай буде втішна!
За неї Бога я молю,
Її я солодко люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880586
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 12

Военно-[b]б[/b]олевой госпиталь

***

Эвакуация [b]ж[/b]ирного населения

***

Гро[b]б[/b] не грянет - мужик не перекрестится

***

[b]Ш[/b]мель ударил в голову

***

Салат за[b]т[/b]равленный майонезом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880606
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Мені з тобою легко

Мені з тобою легко, мов пір*їні,
Летіти там, де теплий віє вітер,
І поринати в мрію й говорити
В ефекті за штрихами світлотіні.

Мені з тобою легко, ти ж романтик
В чаклунстві сонячному слів і струмі,
Живлющої води для серця-руни,
В гармонії співучій звуків мантри.

Мені з тобою легко і в мовчанні,
У тиші зашифрованій врочисто.
Своїм вражаюче люб*язним хистом
Коректно у життя моє втручатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880545
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Зелені очі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0[/youtube]

Це тільки раз бува, єдиний,
Повір у казку в цім житті,
Ти не пройди повз неї мимо,
Не довіряй ти простоті.

Коли пройшов, то зупинися,
Можливо, крок зроби назад.
Це - твоє щастя, озирнися.
Іти з ним треба тільки влад.

Побачив очі ти зелені,
Тебе взяли вони в полон?
Тримай це щастя міцно в жмені...
Та не хвилюйся, охолонь.

Це так хотіла твоя доля,
Це значить бути так цьому.́
Тебе спіткала ця неволя.
Та хто дасть відповідь: ЧОМУ?

А ти дивись, що серце скаже:
Неволя, воля - вибирай!
Чи, може, тут як карта ляже?
От тільки з долею не грай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880534
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Осінній віршований роман

Продовження вірша
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880447
Тетяна Горобець (MERSEDES)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2JTxe2CK8qI[/youtube]

Роман віршований - це казка,
Де брались тільки ті слова?
Чи серця тут була підказка,
Чому ж гірка текла сльоза?

Слова віршовані все вміли,
Тому й текла сльоза не раз,
Не раз вони так душу гріли,
Мубуть, були ж не для прикрас.

Слова цвіли, як незабудки,
Вони не мали колючок,
І пахли так, що ніби з грядки,
А я в"язала їх в пучок.

Чи то холодне було літо,
Чи бракувало уже слів?
Чи всю любов було вже спито,
Її запас чи обмілів?..

Вірші давно вже закінчились,
Десь зник віршований роман.
Невже писать вже розучились,
Сховав слова в собі туман..

---------------------------------
Збільшіть кліп...Побачите чудо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880461
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Valentyna_S

Засторога

Новий день розбудовує міст
На надійному цоколі літа.
Що ж дощі? То кадриль, а то твіст,
То сім сорок – на вимогу свити.

Потемнів весь накладений грим,
І ніяк не розкупчаться скелі.
Як Горинич, з них виплигне грім,
Поки сонце плете джереґелі.

Поспішай же, світило: поміст
Небезпечно лишати надовго,
Бо для грому він просто каприз,
А для тебе завжди буде домом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880506
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Білоозерянська Чайка

В молитві скорботи

На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.

Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…

Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…

Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!

В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 23.06.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые киноляпы 2

В джазе только де[b]д[/b]ушки

***

Король [b]д[/b]ев

***

[b]Г[/b]олодное сердце

***

П[b]ь[/b]ющие в терновнике

***

Лицо со [b]с[/b]рамом

***

[b]В[/b]олосатый [b]ф[/b]ейс

***

Л[b]е[/b]ди в черном

***

Отпуск по обм[b]а[/b]ну

***

Се[b]т[/b]ь невест ефрейтора Збруева

***

Зигзаг у дачи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880271
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020

Valentyna_S

Наївний реприз

Спочатку боязно, а далі більш рішуче
Зійшов із неба скульптор (може, благодать?).
Довкола стісує кути різкі й гострющі —
І майстра того вже нікому не вблагать.

Втомившись вкрай від філігранної роботи,
Він в оповідача утілився за мить
І ллє на нас чужі історії й секрети.
Вже довго ллє — як хоче — хай торохкотить.

Далеко він блукав, багато чув і бачив.
Із мандрувань приніс великий цей вантаж.
Щось з того, що узнав, по - своєму тлумачив,
Й це був його тріумф, а з ним--ажіотаж.

Явивши всі свої можливості й таланти,
Був задоволений, хоча й валився з ніг,
Та до кінця здаватись він хотів галантним,
Тому цей дощик накрапав, допоки міг.

Важкий тягар спові́дань ліг на плечі зелу -
Все чо́лами й чубами клониться униз.
Я, втрапивши у підняту дощем кушпелу,
У дійство вклинила наївний цей реприз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880291
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

В надії сила

В надії сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.

Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
І сподівань розкриє коди.

Надіє, не зачахни тільки в пастці,
І жертвою не стань облуди.
Зривай сміливо із насмішок маски,
Змітай непотріб, пересуди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880243
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020

Інше

Пухнасте сонце, наче спритний кіт,
втекло на дах чужої хати,
обрало найжовтіший сніп,
щоб вдень на нім могло поспати.

Ку-ку,- зозулі кличуть зозулиць,
аби роздати на горішки.
Чи стане кілець в рахівниць
собі роки злічить хоч трішки?

На ґвалт озвались цвіркуни,
лишивши в безі теплі ліжка,
і навіть засюрчали ясени,
і кропива збирає смішки.

Дівча з хатини вибігло надвір.
Сорочка біла, у горох спідничка.
А сонце ніжно, мов ласкавий звір,
лоскоче шубкою їй личко.

Ов-ва! Рум’янець вишеньок який!
Квітує грядка нагідками!-
і на город гайнули кісники,
у пахощ кропу з огірками.

…Видіння вмить скінчилося.
Стоп-кадр.
Пощезли інші сонце й хата,
й того дівчаточка життєвий старт,
в котрім себе змогла впізнати.

Фото з Інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879753
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020

Valentyna_S

Щось коїться там, угорі

Розлючений котиться грім
І хльостає хмари до крові.
Щось коїться там, угорі.
Комусь там забракло любові.

Здавалося б, в небі небес
Все справно. Закони - без крайніх.
Всесвітній бринить полонез -
Тож станів нема надзвичайних.

Зі сходу вітрище жене
Брунатно-свинцеве розхристя.
Буй-ви́корч притоптує, мне
Колосся остисте, зернисте.

Траву й почуття - до землі,
Зриває з дерев парасолі.
На хмурому сірому тлі
Малює, як хлющ, мокростої.

Забрьохався день в слизоті.
Я жду семисмужну веселку,
Щоб вибрати шлях пустоті
До вмитого неба меделком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 15.06.2020

Valentyna_S

Щось коїться там, угорі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 15.06.2020

Ніна Незламна

Крап - крап…. по шибці

Крап- крап- крап по шибці…

Яке красиве явище природи,
Ми все чекаємо, як нагороди,
Всякчас у душах маєм світлі мрії,
Терпке бажання, щоб збулись надії.

Для душі втіха …
Як мирне й ніжне дощику плескання,
Мов колискова, до самого рання,
Цікаве явище вночі стрічала,
Все дивувалась… Так довго не спала.

Розряд атмосфери...
То блискавиця, раптом різко сяйвом,
Збудила землю. Й громовиці разом,
Перекотились, наче морські хвилі,
Шовкові трави, всміхнені, щасливі.

Дні пережиті….
Так довго спека, випивала соки,
Здавалось краще, наче й мали спокій,
Суховій часто, співав серенади,
Раптово чулись й вривались рулади.

Ховались у житі….
Птахи терплячі і в цю ніч задушну,
Зраділий шепіт - збив дощик посуху,
Вона ж тремтіла, від несподіванки,
Скрізь заясніли земні вишиванки.

Троянди пишні...
В себе ввібрали частиночку сонця,
Вкотре погляну, я тішусь до віконця,
По пелюсточках срібні намистини,
Крап - крап – крап по шибці, течуть краплини.

14.06.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879620
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020

Катерина Собова

Медсестра

Медсестра підмогу кличе:
-Лікарю, міняйте курси:
У палаті чоловічій
В пацієнтів скачуть пульси.

Може, Ковід вже почався?
Треба тести у палати!
Тиск у кожного піднявся –
Треба всіх ізолювати!

Лікар глянув на сестричку,
Дав маленьку шоколадку:
-Одягайте рукавички,
Не хвилюйтесь, все в порядку.

Ось піднімуть Вам зарплату,
А надалі, просто знайте:
Як заходите в палату,
То халат свій застібайте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879172
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Душа і серце це - єдине

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iqxPhi-SGvc[/youtube]

Душа і серце це - єдине,
Та довірятися кому?
Коли душа до когось лине,
То серце скаже: я мовчу.

Чому це різні в них думки,
Хто більше з них життя це знає?
Мабуть, підкажуть тут роки,
Та швидко час усе ж минає.

Це час розставить все на місце,
І маєм те, що могло буть.
Чого ж мовчало тоді серце,
Невже, у цьому була суть?

А що на це тут скаже й розум?
Учитель й він в потрібний час.
І тут душа полине в роздум:
Надіюся, що час врятує нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879109
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Я не заплачу від злослів*я

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RsX9vC5qOTU[/youtube]

Пливуть по небу сірі хмари,
Що обважніли від дощу.
Розлило літо свої чари,
Земля напилась до схочу.

Дощ закінчився, краплі тільки
Течуть по спраглому лиці.
Ні-ні, не думайте, ні скільки,
До сліз ці краплі не близькі.

Не буду плакать я знечів"я,
Для сліз є приводи другі.
Я не заплачу від злослів"я,
Для цього сльози дорогі.

Чи дош, чи сльози знову ллються,
Сміюсь крізь сльози їм на зло.
Та головне, щоб не спіткнуться,
Найбільш боюся я цього.

Слова, як стріли металеві,
Що притаїлись в злій душі.
Вони сховались потаємно,
В життєвій ранять метушні...
----------------------------------
Мої шановні Друзі і читачі!
Вітаю всіх з міжнародним днем Друзів.
Бажаю вам вірних друзів і чути від них
тільки хороші слова любові і підтримки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879055
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Синій Птах

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0
[/youtube]

Ну хто не мріяв з нас про щастя,
Та де і як його дістать?
Чи всім пізнати його вдасться,
Чи можна десь його застать?

Зібрались мрії мої в зграї,
В дорогу дощик окропив.
Вони за щастям відлітали,
Дощ від невезіння боронив.

Знайти їм треба Синю Пташку,
Що людям щастя роздає.
Її зустріти дуже важко,
Проте надія якась є.

Співає пташка навесні,
Цей спів її красивий, ніжний.
Та рідко чув хтось ці пісні,
Цей птах занадто обережний.

Та хто почує його спів,
Побачить красеня удасться,
Вважають - щастя він зустрів.
Про це розказує нам казка..

Мрії, спішіть! Іще не пізно,
Можливо, щастя ще зосталось.
Ви принесете його, звісно...
Мені ж чекати залишалось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878909
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Рум*янець року

А я пірнаю в літнє розмаїття,
Туди, де пахне м*яти зелен-лист,
І звеселяють дзвоники суцвіттям.
Цикад вже чути тихий пересвист.

О, червню із малиновим світанком!
Рум*янець року, кресник, світозар.
В ромашках, маках тонуть свіжі ранки,
А на горі - ліщин густий чагар.

Порічки самоцвітами палають,
Вишневий смак торкнувся ніжно губ.
Півоній і любистку літні слайди
І шавлії пахучий цвіто-чуб.

Як хороше душі у сонцекресі,
У шлейфі смуги соковитих трав,
Аж річки заблищало чисте плесо.
О, червню юний, в тебе стільки барв!

(Червень називають ще рум*янець року, кресник, світозар.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879070
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Ніна Незламна

Ти там, на сході

Лоскоче вітер, щипав мороз,
Моє обличчя червоніє,
Немов попала, я під гіпноз,
Раптовий вітер, злегка віє.

Іскрять сніжинки – діаманти,
До серця холод проникає,
Далеко ти, а я з думками,
В душі журба… сніг пролітає.
…
Тебе кохаю… ту стежину,
Хоч і під снігом, таки знайду,
Блистить кришталь, снує ряднину,
Вітер несе голос, - Я іду!

Віру не втрачу, хоч заметіль,
Давно пече, тіло холоне,
Та я вгамую увесь цей біль,
Здолаю відстань й перепони…
Ти там, на сході… та я прийду!

Лютий 2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878608
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Valentyna_S

Запахи дитинства

Дитинства запахи я досі пам’ятаю.
Зимовим свіжим ранком пах в кутку бузок.
Спекотне літо пахло пилом й молочаєм,
Малиною — бабусин чай із галузок.

А знаєте, як дивно пахли верболози,
Котрі свій корінь вимокали й ані руш?
Настоянка під ними, мов Господні сльози,
Й духмянь така, як в райських ранньоспілих груш.

А поле… Чим лише не пахло поле!
Коноплями, і медом, й хлібом впереміш.
Тримався повів у розмаєві довкола
Й тоді, як перші скиби вивертав леміш.

Чимсь своєрідним пахло в хаті двох модисток:
Нитками, шматинка́ми й хистом вправних фей.
Любов’ю пахло мамою дароване намисто
І мозолями тата — куплений портфель.

Пахтіло вдома із підко́минка любистком.
Від лампи ґасової — ґнітом і димком.
Свяченим зіллям пахла братова колиска,
Велика піч — сосною, просом і теплом.

Дитинства запахи я досі пам’ятаю.
Вони в рожеву незабутність повертають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878640
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 10.06.2020

Ольга Калина

Сінокіс

Пора косить високі трави:
Милує око буйноцвіт.
У свіжоскошених отавах
Туман встеляється до ніг.

І ти удосвіта з косою
Ідеш по лугу навпростець,
Де унизу, понад рікою,
Гуляє тихий вітерець.

Він розмовляє із вербою,
Що похилилася в журбі
І у тумані над рікою
Ховає гілля у воді.

Ось вже коса зганяє вправно
Всі трави у один покіс.
Цей дзвін і шум, що із туману,
Наш вітерець кругом розніс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878616
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 06.06.2020

Катерина Собова

Знайшов

Невдоволена Марина
Каже чоловіку:
-З таким дурнем я повинна
Мучитись довіку!

Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!

Через тиждень - не впізнати,
Чоловік змінився.
-Тепер світле буду мати,-
Жінці похвалився.

-Виконав твоє прохання,
Дорога Маринко,
В мене є коханка Таня,
А вона - блондинка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Плаха

Нерукотворна пам*ятка - високий осокір.
Зусиллями природи щороку зеленів.
Міцний стояв громам і блискавкам наперекір
І не зламав це дерево злісний буревій.

В часи недобрі якісь дроти тягнули люди.
Немов колода, осокір на землю гупнув.
То ж дружно розпиляли коліна, руки й груди.
Не чули тихий зойк, звучали перегуки.

А потім у кюветі розгорілося гілля,
І тільки легкий дим у небо піднімався.
Мовчала стомлена у розпачі стара земля,
А пень-обрубок плахою не переймався.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878497
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020

Ніна Незламна

Мене забути…

Мене забув? Чи смієш сприймати,
Колись казав, очі діаманти,
Чому сьогодні, подався в світи,
Знов знаю будеш, себе картати.

Ранкове сонечко, хоч й засяє,
Та я ввижатимусь, вкотре тобі,
Кохає серце, душа страждає,
Все ж розібратись, не хтів у собі.

Чом поспішав? Вже й холодна кава,
Аж розтривожив, закипіла кров,
Невже тобі, стала не цікава?
Чом ти не випив, цнотливу любов.

Мене забути, чи й посмієш ти?
І тих прекрасних диво - вечорів,
Серденько ранив, як посмів піти?
Зникала постать… між прожекторів…

2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878390
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020

Н-А-Д-І-Я

Цвіте жасмін побіля хати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1KTeEfG91n4[/youtube]

Вночі розцвів жасмін шовковий,
Солодкий запах розбудив.
Цей ранок був такий казковий,
Ранковий настрій враз змінив.

Яка краса, яке творінння!
Як зберегти оцей момент?!
Природа шле душі спасіння,
Жасміну цвіт - один фрагмент.

Забудеш все, що так гнітило,
Всі неполадки і жалі.
Краплинку радості розлило,
Немов заграли скрипалі.

Розносив вітер дух духмяний,
Чомусь крутилась голова.
Та день той був вже не весняний,
То літо день так починав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878381
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Чи дасть душі тепло

Блищать і вулиці, і панорами площ,
Розписує незмінний почерк вікна.
Печатку мокру ставить невгамовний дощ.
Лишив автограф спозаранку й вітер.

Розмова ні про що, мов зіткана з химер,
А те вітрисько холоду додало.
Вмивалися дощем, віддалено тепер.
Обом нам, певно, слів не вистачало.

Весна сумна тікає в розпачі кудись,
Завзятий дощ ще сльози ллє крізь сито.
Чи просвітліє хмарно-сіра неба вись?
Чи дасть душі тепло жадане літо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878155
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020

Н-А-Д-І-Я

До побачення, весно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v9YLR5xlRs8[/youtube]

Проливсь дощем останній день весни,
Із стріх, дерев покапав, ніби сльози.
Не плач! Твоєї тут нема вини,
Що прогриміли гнівні грози.

Чи, може, ми тебе не так зустріли,
Зі смутком милувались крізь вікно,
За це кидала блискавка нам стріли?
А в тім тепер, повір, нам все одно.

Ми вдячні щиро, що була ти з нами
Холодна, дощова й така сумна.
Ти ще не раз повернешся із снами,
Бо в кожнім серці ти цвітеш, весна!

Все ж маємо надію ми на літо,
Ми віримо у ніжну, теплу ласку
Тепло весни так нами й недопито,
Спіши до нас,запрошуєм, будь ласка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878272
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020

Valentyna_S

Чи то не сивіє земля більш полинами

Чи то не си́віє земля більш полинами,
Чи то утратив силу всю пахкий євшан.
Щоразу мертвий бриж спустошує цунамі,
А люд зітхає безпорадно: знов обман.

Скрадають стиха нашу Золоту Колиску —
Й слабіє міць, і розсипається народ.
І можні прагнуть змоги мати більше зиску,
Шукають неприкрито й тайкома нагод.

А ми, роками звиклі до негоди,
Шепочемо про себе: нам аби не гірш.
Що ж, так хотілось всім пізнати дух свободи,
А маємо її на весь щербатий гріш.

Невже містичний "Сон" це Герберта Уеллса
Чи навкруги нас інший, вивернутий світ,
Де люди зайві й зневажають інтереси,
Де покидає рідний дім рожевий цвіт,

Де продаватимуть найкращі чорноземи,
Ті, за котрі кістьми лягли захисники,
І українські майорітимуть знамена
Лиш на сільрадівських будівлях — на віки́.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878105
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 02.06.2020

Букво-їжка)))

Бестолково-толковые опечатки 5

Волшебная ска[b]л[/b]ка - средство воспитательно-наказательное

***

Крупная [b]б[/b]огатая скотина. Надо ему рога наставить.

***

[b]Б[/b]рачечная - ЗАГС

***

Бюро по тру[b]п[/b]оустройству - Ритуальные услуги

***

Гостевой [b]г[/b]омик - мальчик по вызову

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877953
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020

Катерина Собова

Перестаралась

Посварилась з чоловіком.
Що мені тепер робити?
Мудрості немає з віком,
І як далі в світі жити?

Довелося допомоги
У психолога просити:
Хай розкаже, як найкраще
Вдома затишок створити?

Готувалася ретельно,
Як військовий до параду!
Вислухав уважно вчений,
Потім дав таку пораду:

-Чоловіка не заманиш
Ані пряником, ні кексом,
Щастя так своє прогавиш…
Треба вам зайнятись сексом!

Доведіть, що ви хороші,
Палко вмієте кохати –
Буде лад в сім’ї і гроші,
Позитивні результати.

Я ж не все там зрозуміла,
Тому трохи помилилась:
Не дійшло, що треба спати
З тим, із ким ти посварилась.

Це була не легка ноша –
Всім годити і коритись ,
Була я для всіх хороша,
Саме час і помиритись.

Тут таки перестаралась:
Чоловік утік із хати,
Я тепер сама зосталась –
Ось такі вам результати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Щасливі

Слова любові особливо пахли
Весною, мов акацієвий цвіт.
Складались зустрічей жадані пазли,
І зачарованим здавався світ.

Слова улітку, наче пломеніли,
Як полуниця лісова на смак.
У двох серцях одна струна бриніла.
Мелодія звучала, звісно, в такт.

А восени слова любові зріли,
Мов яблука солодкі й запашні.
Хоч від плодів схилялось нижче гілля,
То ж теплими були осінні сни.

Слова узимку ніжно-філігранні.
Тепер вітри й морози не страшні.
Щасливі, хто зберіг своє кохання,
І знов їм дочекатися б весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Тернова гілочка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XklV_sCydfw[/youtube]

Цвіте колючий терен у саду,
Стоїть обсипаний квітками.
Вже в котрий раз до нього йду,
Торкаюсь квітів я вустами.

Красивий, ніжний білий цвіт,
Чомусь овіяний чутками,
Про це говорить увесь світ:
Болюче ранить колючками.

Його оспівано в піснях
Про те кохання невзаємне,
Дівочі сльози на очах,
Сховали щось у нім таємне.

Зламаю гілочку тернову,
Вплету її в свою косу.
Не буду від чуток сумною,
Я захищу таку красу.

Не вірю я, що цвіт медовий,
В життя приносить сум, журбу.
Милуюсь цвітом я терновим,
А на чутки - моє табу.

Так до лиця коханню цвіт,
Краса не може буть сумною.
Хоч опадає цвіт із віт,
Та білий цвіт - є чистотою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878012
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Щастя без прикрас

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mBxJDHPAncM[/youtube]

Любов - це радість, ніжність, сльози,
Які від щастя ллються по лиці.
Коли здолати у житті все можуть,
Коли рука завжди в його руці.

Їм не страшні ніякі перешкоди,
Любов у серце не впускає зла.
Вона не жде хорошої погоди,
Її не заховає сіра мла.

Лиш то любов, що в серці назавжди,
Вона не має інших варіантів,
Ніякі не остудять холоди,
Хранить в душі прекрасні всі моменти.

Коли даруєш іншому це щастя,
Ти - щасливіший в сотні раз.
І хай усім узнать це щастя вдасться,
Хай буде справжнім, без прикрас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877863
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

У нічному морі

Розплескалось небо у нічному морі.
Шепотіла ніжність під моїм вікном.
Усміхались щиро золотаві зорі.
Цілував той простір місячний поклон.

Груша лопотіла листям метелково.
Обіймались душі у чарівну ніч.
Почуттів малюнок - фарби кольорові.
Вітерець торкався лагідно до пліч.

Радість, ніби хвиля, лоскотала серце.
У нічному морі ми були удвох.
Щастя нам дісталось, чисте, мов джерельце.
Солов*їна пісня розливала "тьох".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020

Ніна Незламна

Моё желание

Моё желание, пусть ветер стихнет,
Облака стынут, уж сбросив слезинки,
В круговороте, в той неразберихе,
Ведь там прячутся сомнений песчинки.

Весны страдание, скажи как же мы,
Ты так далёк, за волнами ушедший,
Мечты разбились о причал, уйти от тьмы,
Душевный крик, счастья не нашедшей.

О, брызги волн, в них не нашла утехи,
Нету следов, не услышу, слов о любви,
Лишь чаек крик, ловлю в небесном эхе,
Отвечу я… попрошу, цепи не рви.

Сияет месяц, уж тонет в глубине,
Он не один, таит мерцание звёзд,
Мечты летают о тебе в вышине,
Дай мне терпения, путь в жизни не прост.

20.05.2020г

Стих написан к картине

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877750
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Політ душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
Ти вчив мене колись літати,
Та я боялась висоти.
До самих хмар могли б дістати,
Слабенькі крила все ж були.

Невдалі спроби були перші,
На землю падала не раз.
Дивилась в небо я, упавши,
Від тебе не було образ.

Та ти чекав із нетерпінням,
Була наука ця важка.
Душа боліла від падіння,
Твоя тримала все ж рука.

Ти в мене вірив, я - старалась.
Як побороти мені страх?
Не раз злітала й поверталась.
Могла літати тільки в снах...

Пройшло з тих пір років немало,
Ти десь літаєш, ніби птах.
Я цю історію згадала,..
Так жаль, що в нас був різний шлях...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877731
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Обережно! Мрії збуваються

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qr-AYzZ9shc
[/youtube]

Раз на раз ніколи не приходиться,
Сонце сходить не в один і той же час.
Дороги у житті не часто сходяться,
Ми це спостерігали і не раз.

Коли про щось ми мріяли, бажали,
Виходило, як зАвжди навпаки,
Але свої надії знову будували,
І вірили уперто у казки..

Коли у боротьбі забракло сили,
Здавалося, що все, оце кінець,
То поміч у Всевишнього просили,
Ми вірим - допоможе нам Отець.

І знов вперед до здійснення мети,
Рішучий крок без сліз і без падіння,
Ось тільки так, мабуть, все можна досягти,
Шукати треба вихід для спасіння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877597
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020

Любов Таборовець

Упала крапля на листочок…

Як гнівно небо супить брови,
І під картуз хова лице…
А дощ графітові, шовкові
нитки малює олівцем…
Розквітла в посмішці - шнурочку
царівна квітка польова…
Їй раптом ніжно на листочок
вмостилась крапля дощова…
Відчувши дотик насолоди,
кров пружно в жилах потекла…
І якось дивно, в прохолоді,
душа миттєво ожила.
Невтомно крапля все шукала
чутливі зони на листку…
Свій трепет тіла віддавала
в любові тихім завитку.
Купалась райдужно у щасті,
чеканням втомлена жага…
Він їй не дасть уже упасти…
О, неповторна мить блага!..
Довкола світ - це їх обійми…
І торжествує в нім життя!
Моя душа у мріях з ними
злилась в єдине відчуття…
20.05.2020

[b][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876706
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 28.05.2020

Любов Таборовець

Почуй мене, Доле…

Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.

Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…

Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.

Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 28.05.2020

Ніна Незламна

Весна і вітер

Вітер колише весну - дівицю,
Вона між квітів мило сміється,
Не відпускає її блудницю,
Сором`язлива, не піддається.

Тихенький шепіт, не обіймайся,
Такий холодний, неначе айсберг,
Не сяють зорі й не сподівайся,
Я не накину на себе зашморг.

З дощем лютуєш, серденько краєш,
Жага літати, сіять доброту,
Ти ж божевільний лиш заважаєш,
Не витанцьовуй, марно не чатуй.

Пливуть хмарини, розвій повсюди,
Нехай промінчик, ляже на квітку,
Теплом сповиє ніжну пелюстку,
Любов зігріє, всупереч смутку.

Не по дорозі, нам із тобою,
Сонце - за друга, я хочу мати,
Щоби землиця вмилась росою,
Щоб соловейко хтів заспівати.

Притих вітер, немовби на згоду,
Утік дощик… вже й стрепенувся гай,
Мабуть відпущу, лиш шануй вроду,
Прошу тебе….. у відчай не впадай.

Врешті зігрілась весна - дівиця,
В окрузі сяють сріблясті роси,
Небо в блакиті, квітне землиця,
Вона ж красуня, всміхалась сонцю.

27.05.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877500
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Пригіркло черешневе диво

Ліхтарики черешень перших
Рубінами налиті в травні.
А сонячний промінчик-вершник
Ще скаче у шовкових травах.

...Як смакували нам черешні!
Щасливим був травневий подих.
І де ж узявся з жалом шершень?
Чому не ти зі мною поряд?

Стежиною пройшла зрадливість,
Шершневе розпустила жало.
І щастя стало враз мінливе,
Гілля від вітру розгойдало.

Пригіркло черешневе диво,
Дзижчить ще шершень у рубінах.
А спогади принесли зливи,
І мокне дерево під тином.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877483
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020

Valentyna_S

Підсвічений вечір

Підсвічений вечір свічками бузку.
Половий димок звідусюди.
На лихо, зозуле, так пізно не куй:
Тут тисяча весен ще блудить.

Заграва згорнула багряну вуаль
Й лілове вдягла напинало.
І небо беззоре — димчаста емаль —
Спускається наче.
Смеркало.

Зелені півсутінки впали в траву,
Та плюснуло місячне сяйво —
І бачу феєрію справді живу:
Довкіл золотавиться майво.

Підсвічений вечір свічками бузку
Спинивсь на моїм полустанку.
Ілюзія бранки?
А нам на піску
Чи ж варто возводити замки?

Квітує, буяє навколо життя,
Коротка до болю миттєвість.
Що душу пече, довести б до пуття,
Бо хтозна, чи буде можливість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877394
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020

Valentyna_S

Підсвічений вечір

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877394
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2020

Катерина Собова

Баба Фенька

У поліцію раненько
Дід прийшов в важливій справі,
Що побила баба Фенька -
Написав про те в заяві.

Викликав дільничий Феньку
І почав мораль читати:
-Ви обоє вже старенькі,
Вам би жити-поживати…

Застосовуєте силу –
Будете відповідати!
Нащо руки розпустили?
Мушу вас оштрафувати.

Встала баба, руки в боки:
-Через нього штраф платити?
Випив з мене усі соки,
А я вчу по правді жити.

Це брехня, наклеп і гадство,
Хіба в мене є та сила?
Не було рукоприкладства,
Я його ногами била!

Як приймуть закон про ноги,
Тоді будете карати,
А ти, діду, ховай роги,
І швиденько - марш до хати!

Це була тобі наука,
І надалі будеш знати:
Якщо я підключу руки –
Доведеться вже ховати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877197
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020

Ніна Незламна

Я встану рано

Я встану рано, у тиші глибокій,
Та хто ж порушив, мій нинішній спокій,
Очей торкнулась, магія яскрава,
Та це ж край неба.... виграє заграва.

Проміння навпіл розріза сміливо,
Все піднебесся, мов сором`язливо,
Не в поспіх зніме, вуаль зорянисту,
Розсипле роси, на землю барвисту.

Вся заіскриться в срібному віночку,
Йду день стрічати, вже й чую в садочку,
Птахів переспів, так люблячих весну,
Й не пошкодую, що раненько встану.

16.05.2020 р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877218
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Квітка на лататті

А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум*яття.
Торкалася розмова суті.

Кохав...Тепер лише про це дізналась.
Зустріти б золотий світанок.
І вже ожини пруття не тримало.
Слова, немов вода із дзбанку.

Цілунки щастя в переливах сяйва,
Яке слав місяць безоплатно.
Кохання, що вважалось недосяжним,
Цвіло, мов квітка на лататті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877212
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2020

Білоозерянська Чайка

Перше кохання

[b] Крізь дикі терни
проб’ються вперто перші сходи.
Кохання зерна
в серцях зростуть без перешкоди.

І заспіває
у почуттях чудове літо,
Бо хто кохає,
того уже не зупинити.
Чуттєва врода…
тепло стосунків серце тішить.
Кохання сходи –
Найперші… мабуть, найсильніші…
Який безмежний,
раптово-трепетний цей спалах.
Кохання перше –
як теплий дощ, що так чекали…[/b]

(Фото - інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Олеся Лісова

Твій улюблений чай

—Твій улюблений чай з чебрецю
Заварю, - почекаєш хвилинку?
І незвідану радість спочинку
Принесу у долонях дощу.

Ні краплиночки сну не проллю,
Доторкнувшись щоки поцілунком.
Найніжнішим кульбабовим пухом
Прилетить одкровення: «Люблю».

Зарясніє у щасті, на мить
Й полетить до зірок у надії
І безтямно вуста захмеліють,
Бо твій подих в мені забринить.

Мов дитина утішусь тихцем,
Пригортаючи спомини років
До найперших світанкових кроків,
Що в руках несуть чай з чебрецем.

Фото з інтернету.
Дякую авторам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875727
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Олеся Лісова

Я чую, як крокує травень

Я чую шепіт загадковий
У ніжнім прядиві трави,
Де барбарисово-медово
Звучать бджолині молитви.

Цілує пінний цвіт вустами
Проміння, з листяних піал.
Лягає тінню між гілками
І оголошує привал.

В чорнильнім плескоті розмаю
Й полоні білого бузку
Весняну книгу дня читаю
В духмяно-щедрому вінку.

Милуюсь: пухом лебединим
Несеться віхола кульбаб,
Пташина пісня в небо лине
У парашутиках свічад.

В лимонно-м’ятному мохіто
Кружляє тихий вітерець.
По вінця в сонячному цвіті
Йде травень садом навпростець.

Світлина з інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876816
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 11

Телепа[b]н[/b]ическое воздействие - поток новостей о коронавирусе

***

Подводка - закуска

***

Приз[b]р[/b]аки опьянения

***

Прибыл стукач с [b]п[/b]оносом

***

Приб[b]и[/b]ть по расписанию

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877121
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Valentyna_S

Розділено не двох

Тріпоче літній день, мов лист на вітрі восени.
Волосся сонячне на вітті ясотіє.
А хмара хлипає : «Мені ти руку простягни —
Й мій дикий жаль, розділений на двох, змаліє».

Ще не заговорило небо тучу громіздку,
Та я до літа знову приязно горнулась,
Бо он та дівчина, — на інвалідному візку, —
Зустрівшись поглядом зі мною, усміхнулась.

Медянкою запах потік тривог гіркий полин,
І розступилися дощу фортечні стіни.
Намість дзвінка завіса з перламутрових перлин
Очам відкрила вартість вічну і нетлінну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876379
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Valentyna_S

На сірому ґрунті

На сірому ґрунті проклюнулась зелень
І пнеться до сонця крізь браму із хмар.
Плямиста епоха — заквітчані села,
І гордо звучало — як гімн — «хлібодар».

Ланами пройтися могли аж до краю.
Стежини зміїлися поміж колось.
То співи, спитаєте, в полі? у гаю?—
Де праця, там пісня, бо так повелось.

Брели біля ставу, левадою, садом.
Обіч чебреці й голубінь васильків.
Верталась з просапки жіноча бригада —
Навстріч висипав їй гурток дітлахів.

Хоч праця нелегка, у будні і в свято,
З світанку до сяйва далеких зірок,
Та кожний плекав свої мрії крилаті,
Здавалося, щастя від них лиш на крок.

Натруджену молодь звав клуб вечорами —
Зал — музика,танці. Індійське кіно.
В коханні освідчення під яворами,
В кутку забивав хтось козла в доміно…

Минула епоха. І ми тепер інші.
Зачинені клуби. Мов пустка село.
Про працю у полі не пишуться вірші.
Було — проминуло, та не відлягло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877032
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Зберу усі слова твої

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZTZnTeEjxVA
[/youtube]
Твої слова зберу в букет,
Яскраві, ніжні, кольорові.
Вони накращі - не секрет,
Бо народилися з любові.

Бо знає все вона про нас,
Про наші злети і падіння,
І, залишаючи не раз,
Просила так свого спасіння.

Ми їй дивились пильно в очі,
Коли була вже на краю.
Та совість мучила щоночі:
У гніві вас не впізнаю.

І ми міняли гнів на милість,
Любов впускали у серця.
І так зникала з життя сирість,.
Така історія ось ця.

І хай живуть слова любові,
І шаленіють два серця.
І відчувається в півслові:
Хай буде вічна ЛЮБОВ ЦЯ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877066
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Весняна злива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9dKGUodhCvI
[/youtube]
Постукав дощ так несміливо,
Краплинка краплю здоганя.
Спочатку ніби жартівливо,
Та так було тільки зрання.

А як почався день новий,
То шкереберть все полетіло.
Уже не тихий - громовий...
Тепер набрався звідкись сили.

По хмарах стріли розкидав,
Поливсь не дощ, а ціла злива.
В напрузі всіх тепер тримав,
Давно не бачили ми дива.

Так несподівано почався,
І раптом десь пішов він геть.
Недовго він із нами грався,
Він знав, що треба мати честь.

Струмки текли навперегонки,
Був банний день для гробців.
Такі щасливі ці хвилинки,
А цим пташкам і поготів.

Тремтять на гілочках бусинки,
Їх дощ на згадку залишив,
Бо потім лив ще без зупинки,
Давно не був, цим й завинив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876753
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Нащо ти цілував мої вуста

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KKwzrMlY4W4
[/youtube]
Пройшли дощі і обважніли трави,
І краплями впивалася земля.
І яскравіші стали літні барви,
Таман шовковий землю застеляв.

В повітрі аромати душі пестили,
Евшан - полин нам груди лоскотав.
А ми тоді з тобою ще не вірили:
Це час осінній душі обіймав.

І падали повільно самоцвіти,
Так добре відчувала це душа,
Бо серце не хотіло шаленіти.
Нащо ти цілував тоді вуста?

Гіркий полин торкнувся губ моїх,
Чому так сталося, ну як це зрозуміти?
Прийшла це осінь в літо рано, наспіх,
Щоб нас гірким ностоєм напоїти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876641
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

На щастя, Муза є

Не вистачає мені сплеску крил,
Тріпочеться лиш серце голубино.
Чи, може, Муза із останніх сил
Воркує тихо, зовсім тихо нині.

Я слухаю ці звуки чарівні,
Що розчиняють у повітрі хмари.
Але ж ті точки больові з весни.
Від них немає зілля у мольфара.

Пронісся, ніби вітер у душі.
Тепер твої слова вже недоречні.
Хоч надихав крилато на вірші.
Здавалося кохання безкінечним.

Я спробую без тебе у політ.
Слова крилаті знову визрівають.
І мов голубка, я полину в світ.
На щастя, Муза є й не покидає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877088
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Схожість

Зеленуватий килим і жовтаві цятки -
Гостинці сонячних манер.
Пухнастики на диво гарні, наче цяцьки.
Над ними неба синій флер.

Голівки золотаві - прикрашене стебло.
Всередині - молочний сік.
І безліч тих кульбабок навколо проросло,
І квітнуть так за роком рік.

Листки - ланцетна зелень, і яскраві квіти.
Віночок з них додасть краси.
У нім дух вільний, жмені щастя, розкіш світу,
Прозорі крапельки роси.

Хоч нетривале існування жовтих квітів:
Голівки побіліють враз.
І рознесе, немов порошу сніжну, вітер,
Щоб знов порадував цвіт нас.

Людське життя так схоже на життя кульбабок.
Цвіти, рости, давай плоди.
Всім світло, радість подаруй для теплих згадок,
І залиши добра сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876714
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Не забувай мене

Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.

Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпляче,
Яку б нам прірву не пророчили б роки.

Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
Немов води душа черпнула із глибин.

Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
До тебе в загадковість сонну прилечу
І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876589
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Бузкове мево

Хвилі бузкові в травневім розмаї,
Мов в океані сапфірових вод.
Очі зелені і карі єднали.
Разом у парі - незвичний клейнод.

Хвилі бузкові в травневім розмаї.
Пахощів жмені, стійкий аромат.
Скромний букетик - кохання без краю.
Сонця скотився блискучий дукат.

Хвилі бузкові і легкість цілунків.
Ніч вже зірчасте плела макроме.
І солов*їної звучності лункість
Ніжно проникла у мево моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Ніна Незламна

Как предсказание (проза)

Начало лета… за окном уже светло. Солнечные лучи пробивались сквозь тонкие голубые шторы, достигли кровати. Некоторые из них касались милого личика с задорным курносым носиком, ласкали светлые кудряшки волос. Лучи солнца касались её век, заставляли открыть глаза. Она едва открыла их и потягиваясь, повернулась на бок.
Вот уже и утро, наверняка будет хороший день. Лето, красное солнышко, голубое небо и много - много всяких цветов, вот что теперь буду рисовать. Интересно, мама спит, или уже проснулась? Наверняка проснулась, но скорее всего, еще нежится в кровати. А так хочется к ней, залезть в теплую постель и обнять её.
Она, вспомнив, улыбнулась … О! И мне так же хочется, как, наверное, хотелось маленькому птенцу под мамино крылышко. Вчера с мамой ходили в парк, случайно, у куста услышали чириканье птенца. От любопытства заглянули в куст, а там…. В гнёздышке чирикал взъерошенный маленький воробушек. Он едва открывал глаза и чирикал, звал на помощь. Потом мы быстро отошли подальше. Присев на скамью, следили, скоро ли приедет его мама? Но нам не пришлось долго ждать. Как только отошли, она сразу слетела з дерева, попрыгала у куста и исчезла среди веток. Он больше не пищал. И я так хочу, но пищать же не буду.
Её голубые глазки засветились радостным блеском. Встав с постели и подтянув штанишки пижамы, слегка покачиваясь, направилась в спальную комнату родителей.
В это время Светлана уже не спала. Она пересматривала журнал «Мама и малыш». Ведь ей до родов осталось два месяца. Когда родилась Вика они жили в поселке, ей помогала мама. Сейчас же как всё будет? Лёгкое волнение теребило душу, сможет ли справиться одна. На мужа надежда маленькая, с утра и до ночи, каждый день на своей фирме; по техническому обслуживанию и ремонту машин. Приходит домой вечно уставший,голодный как волк. С одной стороны, хорошо, что с дочкой всё время дома, есть время приготовить кушать. С другой стороны, все же плохо, что дочь не ходит в садик, ведь ей осенью идти в школу. Лягу в больницу, опять придётся нагрузить маму. Если бы помоложе, а то ведь года берут своё. Да еще, эта гипертония её мучит.
Под дверью, Вика прислушиваясь, сделала несколько шагов, приоткрыла её.
-Мама, к тебе можно?
Дочь прервала её мысли. Отложив журнал в сторону, улыбнулась,
-Ты уже проснулась? Ну хорошо, иди приляг возле меня.
Дочь , поправив рукой свои волосы, подошла к кровати.
- Да только осторожно!- подвигаясь, заметила Светлана. И гладя её по голове, продолжила,
- Будь осторожна. Смотри не толкни меня.
И всё же, немного отодвинулась. Дочь мило улыбнулась, прилегла рядышком, заглядывала в глаза,
-А что, тебе братик не дал поспать? Опять толкался. Мам, дай я послушаю какой он вредный.
-Ну, что ты дочурка, он совсем не вредный. Это так должно быть. Это он даёт понять, что с ним всё в порядке.
-Вот видишь, ведь я не зря у нашего дома рисовала аиста. Ты мне тогда рассказала, что есть такая примета, что если аист прилетит к кому – то, значит родится ребёнок. А я знала, что у меня будет братик.
-Откуда, солнышко?- внимательно, немного с удивлением, заглянула в её глаза.
-Вот знаю и всё,- она обняла её, поцеловала в щеку, хитро посмотрев,
- О мам, дай я послушаю как он стучит.
Слегка улыбаясь, взяла руку дочери, легонько приложила к себе.
Затаив дыхание, хлопала глазами, прислушивалась. За несколько секунд отодвинулась,
-Нет, ничего не слышу. Он не хочет чтобы я его послушала.
-Наверное уснул, вот ты его и не слышишь,- сразу поразила, хотела обнять дочь. Но она, надув губы, слезла с кровати,
-Пойду к себе.Ты всё равно его будешь больше любить, чем меня. Я знаю…. Да, ты сегодня сможешь мне заточить карандаши? Почти совсем стёрлись,
-Ну конечно, моя маленькая художница. Только сначала позавтракаем.
Провожая её взглядом, вот странно, почему так часто говорит, я знаю. И этот её рисунок с аистом, ещё до зачатия ребенка.Твердила, что будет братик. Вдруг вспомнила, что недавно, стоя за спиной дочурки, увидела рисунок. Девочка с жёлтыми кудряшками стоит на кладке у реки и подписано- «это я». Странно, а ведь одну к реке никогда не пускали и откуда взялась кладка? Фантазии… А может соскучилась за рекой, хочет к бабушке, в поселок. Да там красиво и мне бы туда поехать, ведь воздух свежее, да и спокойнее, чем в городе. Но ведь Руслана одного оставить нельзя, ему сразу даст о себе знать гастрит.
На кухне свистел чайник… Вика, уже одета в синие шорты и жёлтую футболку, ела овсяную кашу на молоке. Немного задумываясь, обратилась к ней,
-А ты мне сказку прочитаешь?
Мать, выключив чайник, удивилась,
-Что сейчас?
-Угу! А что нельзя. Мне так хочется рисовать, но тишина меня пугает. А мультики надоели. И вообще , разве сказки можно читать только на ночь?
В ответ, слегка сдвинув брови, возразила,
-Ну почему? Я просто должна приготовить кушать, а уж потом…
Дочь встала из –за стола, слегка закрыла глаза и тут же открыла их,
Спасибо, всё было очень вкусно. Мама, я тебя жду.
И слегка наклонилась. Сдвинув плечами, расставив руки в стороны,
-Я как самолёт полечу и с высоты брошу зернышек воробушкам.
-Хорошо, только осторожно на балконе!
- Не волнуйся, там, мне ничего не грозит. Я им в коробочку насыплю, а сама спрячусь за дверью. Буду любоваться, как они будут один за другим прилетать, чирикать и клевать зернышки. Потом я их нарисую.
Прошёл месяц, без приключений проходили дни.В хорошую погоду, после обеда ходили в парк. Девочка почти каждый день рисовала цветы, солнышко, безоблачное небо и даже пыталась красиво нарисовать птиц.
А время спешило…. Светлана не очень хорошо себя чувствовала, отекали ноги, поэтому последнее время в парк не ходили. Большую часть времени, Вика на балконе занималась рисованием.
Однажды в обед, Светлана, насыпав для дочери гречневый суп , погладила по голове,
-Я кушать не хочу, пойду прилягу. А ты, моя умница, сама поешь и может мультики посмотришь?
В глазах дочери грусть, унылое лицо, тяжело вздохнув,
-Иди мамочка. Не волнуйся за меня. Я уже большая. А у тебя ножки пухнут из- за братика? Это что навсегда?
-Ну что ты, солнышко, это иногда так бывает, со временем всё пройдет.
Она ушла, но не в спальню, вышла на балкон. Грустное лицо дочери её взволновало. Ведь пару дней назад, еще весёлая была, хохотушка, а это ходит, как в воду опущенная. Интересно, что она сегодня нарисовала? На маленьком столике лежало два рисунка. На одном из них, изображена зелёная высокая трава и голубое небо с оранжевым солнцем. И три фигуры, подписано; папа, мама, братик. Интересно, а почему себя не нарисовала? Второй рисунок , ещё больше удивил. Река разукрашена в серый и тёмно синий цвет, а небо почти всё затянуто чёрными тучами, вдалеке, в самом уголке, красная стрела. Такой представила грозу? Странно, буквально три дня прошло, как была гроза, небо не было таким. С балкона смотрела вдаль. Охота прилечь, совсем отпала, хотя чувствовала себя неважно. В это время услышала, как дочь включила телевизор. Шёл мультик - « Губка Боб Квадратные Штаны». Войдя в комнату, увидела, что она полулёжа на диване, простым карандашом что – то пыталась начертить в альбоме. Она, слегка торкнулась её кудряшек, строго сделала замечание,
-Вика, ты же знаешь, я запрещаю тебе рисовать в таком положении. Ну отдохни малость, ведь у тебя уже и так много рисунков.
Не перечила, она сразу удобно уселась, улыбнулась,
- Ничего, зато это будет память о моём детстве. Разве не так? Ты же их не выбросишь?
-Ну, что ты, они всегда будут в твоей комнате. Расставим по полочкам. Скоро пойдёшь в школу, будет меньше времени для рисования. Подрастёшь, взрослой станешь, сама будешь удивляться своему таланту. Вот только к тебе вопрос. Почему на рисунках река такая темная? И на другом рисунке подписала нас, а себя что, забыла нарисовать?
Вдруг изменилась на лице, её взгляд показался задумчивым, смотрела в окно,
-А меня там нет…. А я у бабушки буду,что здесь непонятного? Мам, а как вы назовёте братика?
- Ну вот родится, тогда все втроём и выберем ему имя, - погладив её по голове и поцеловав в лоб, продолжила,- Ну я пойду, что –то устала.
Прошло около недели, Светлана поглядывала на дочь,удивлялась. Всё таки семь лет не пять. Может так взрослеет? Стала замкнутой и уж очень послушной. Но может это и к лучшему.
Она, в который раз, хотела дозвонится к маме, но телефон находился вне зоны. Да связь конечно, не лучшего качества. Смотрела на календарь, а ведь ещё день - два и малыш появится на свет.
Буквально на второй день, Вику разбудил отец,
-Дочурка, открой глазки, просыпайся! Я уже готов отвезти тебя к бабушке.
- А что мама уже в больнице?- резко сорвалась с кровати.
Обеими руками протёрла глаза. Поправив волосы, смотрела на него.
-Нет, она дома. Вот в рюкзаке твои вещи. Мы так решили, она завтра поедет в больницу, а я тебя отвезу сегодня.
Она вдруг часто – часто заморгала глазами, немного щурясь, словно вспоминая,
-А альбом и карандаши положила?
-Ну конечно, не волнуйся! И сказки положила, там тебе бабушка будет читать. И сама больше учись читать. Ничего не забыли, не волнуйся.
Одевшись, она побежала в спальню. Светлана лежала в постели,
-Я не очень себя хорошо чувствую, провожать не буду. Ты же знаешь, мне тяжело подниматься на пятый этаж.
Дочь, расставив руки в стороны, потянулась к ней, в желании обнять. Она, наклоняясь к ней, прошептала на ушко,
-Ты моя умница, всё понимаешь, я думаю, ты и бабушку не будешь расстраивать. Будь послушной, аккуратной девочкой и одна от дома далеко не уходи.
Они обнявшись, целовались. Вика, отойдя в сторону,
-Мама ты такая красивая, я тебя очень люблю. У меня к тебе есть просьба, когда родится братик, ты сразу назови его Димой.
Светлана, нежно посмотрев, улыбнулась,
- Приедешь от бабушки тогда и выберем имя, я же уже тебе говорила.
Она, убрав рукой красивые кудряшки, наклонила голову в сторону,
- Если честно, мне почему –то не очень хочется одной ехать к бабушке, вот если бы с тобой. Но если надо, значит надо, потерплю. Правда, долго ли пробудешь в больнице, ведь неизвестно. Я тебя очень прошу назови его Димой.
Погладив дочь по голове, внимательно посмотрела в глаза,
-И от чего, эти синие глазки стали грустные? Я обещаю, ты там долго не будешь.
-Ну всё мам, пока, - махнув рукой и слегка нагнув голову, пошла к отцу.
Отчего такая грустная? Смотря ей вслед, думала Светлана. Ведь раньше только и разговоров, что поеду к бабушке, ведь там очень хорошо, так красиво.
По дороге в село, Вика с машины выглядывала в окно. Все больше засматривалась в небо, вдруг спросила,
-Па-а –п, а к бабушке дозвонились?
- Нет, это будет сюрприз. Даже не знаем, как она сейчас? Чем занимается? Как её здоровье?
-Да если бы я стала птицей, взлетела в облака, точно бы увидела бабушку. Пусть даже крохотной, зато бы знала, что она делает. Или уточек кормит или в огороде бурьян вырывает.
-Ох, ты и выдумщица у нас , - он слегка повернул руль в сторону, продолжил,
- Вот и село…. Смотри в саду яблони все в яблоках, вот это урожай! Только ты не больно налегай на яблоки, особенно, если будешь пить свежее молоко. Знай, тогда яблоки нельзя есть.
Она,задумываясь смотрела в окно, не спеша заговорила,
-Да мама, целую лекцию прочитала мне, как себя надо вести. Да мы с бабушкой как бы и не ссорились. Наконец-то дождётся меня… Раньше, когда говорили по телефону, говорила что соскучилась. Обрадуется моему приезду….
Машина слегка покачивалась… Дочь, с заднего сидения, смотрела вперёд,
-Вот качает! Ужас какие ямы по дороге, как здесь машины ездят? И почему так далеко забралась наша бабушка.
Он засмеялся,
-Мы в дороге ровно один час. Не так уж и далеко, зато лес и река почти рядом. Мама очень скучает по селу, всё вспоминает как в детстве с дедушкой по грибы ходила да в реке купалась.
Мария Петровна не была удивлена приезду гостей, поскольку знала, что дочь скоро должна родить. Обнимая и целуя внучку, сказала,
-Уж пять дней, как что-то со связью, никто из села, ни к кому не может дозвониться. Говорят - идут работы… Со дня на день обещают сделать, вот уж посмотрим.
Она, сложив гостинцы в сумку, поднесла к машине,
-Ты смотри там, Руслан, езжай осторожно, не гони машину. Когда родит, постарайся дозвониться к нам. Да я и сама буду пробовать вас набрать.
Вика подошла к отцу,
-Папочка я тебя очень люблю. Нагнись я тебя поцелую.
Улыбаясь, взял дочку на руки,
-Ну что, моя принцесса, придумала чем будешь бабушку развлекать?
Она поцеловала его в щеку и одновременно моргнув двумя глазами. Лбом коснулась его лба и тихо , почти шепотом,
-Чем - чем, как будто ты не знаешь, она любит мои рисунки. Слушай, я говорила маме, хочу чтобы братика Димой назвали. Это красивое имя, пусть знает, что это имя я предложила.
Он, погладив её по голове, поставил на землю,
-Ты сама ему скажешь. Ну я поехал, думаю, через дней пять ты будешь дома.
Вечером они с бабушкой пошли к речке, напомнили уточкам, что пора возвращаться домой. И те, подавая звуки, взмахивая крыльями, один за другим, выходили из воды. Они пропустили их вперёд, Вика весело, помахивая обеими руками, подбадривала их,
-Ах вы хорошие, травки наелись, вдоволь накупались, пора уж и баиньки.
Мария Петровна шла чуть сзади, любовалась внучкой. Какое милое дитя, скоро начнётся школа, начнутся мучения. Да, это время быстро пролетит. Иль дождусь увидеть её счастливой, иль доживу я со своим давлением, до её свадьбы, а так бы хотелось..
Возле своей конуры лежал старый пёс Серый, он внимательно смотрел за всем,что происходило во дворе. Вику он любил, но подняться ему, наверное, было лень. Хотя очень любил, чтобы его погладили по голове, дали кусочек хлеба. Внучке не надо было напоминать, она знала, что каждый вечер его надо покормить хлебушком. И сейчас, перед тем как ему дать, кусочек отрезала себе, хитро посмотрев, подошла к нему,
-Ну что, не сердишься на меня? Ну ты же не жадный, бабушка и мама говорят, надо делиться.
Мария Петровна засмеялась,
-Вот уж хитрая. Ну - ка на ещё этот кусочек, дай ему. Я тоже поделюсь и я не жадная….
На столе альбом и карандаши. Вика, присев на стул, складывала карандаши в коробочку,
-Бабуль , а пойдём завтра к речке, я хочу нарисовать уточек в воде.
-Ну почему не пойдём? Пойдём… У нас, немного далее, за камышами, кладка есть, рыбаки сделали. Я ноги помою, а ты у берега маленько искупаешься. Если вода не будет холодной. Только без меня ни-ни, в реку не входи. Песок только по краюшке, а далее глубоко. Ну всё, пора молоко пить, чистить зубы да будем спать ложиться. А сказку тебе прочту маленькую. Уж вижу глазки усталые, намаялась за целый день.
Утром Вика проснулась от крика петуха. Улыбаясь, хихикнула и встала, как Ванька - встанька.Сразу забралась на стул у открытого окна. Едва не высовываясь с него,
-Эй! Что поёшь, спать не даёшь? А ты наверное пшенички хочешь?
И сняв ночную рубашонку, всунулась в летнее платьице розового цвета.
В это время Мария Петровна варила овсяную кашу на молоке, услышав внучку, громко позвала,
-Вика, я здесь на кухне.
Она вприпрыжку побежала к ней. Увидев внучку, приветливо улыбнулась,
-Ну, ты как принцесса в этом платьице, а кудряшки запутались, надо привести себя в порядок.
Она сразу повернулась уходить, - Это я знаю, пойду всё сделаю.
Буквально через пять минут, уже умытая и причёсанная сидела за столом. Набирая в рот воздух, дула в кашу, облизывала ложку,
-А курочкам и петушку ты дала пшенички?
-Конечно дала. И Серого без тебя накормила.Ты так сладко спала. А кудри твои шелковые на подушке, ну точно, как у принцессы.
В ответ довольно посматривала на неё. Прищурив глаза, морщила нос,
-Ну прям таки принцесса….
И сразу приумолкла. Доела кашу, встав из-за стола,
-А где телефон,? Я папу наберу, скажу, что у меня всё нормально.
Мария удивилась,,
-А почему не маму?
В ответ сдвинув плечами,
-Ты что не понимаешь, маму сейчас тревожить нельзя. Папа сказал, если что надо, чтобы ему звонила.
Она несколько раз набирала номер, но так и не дозвонилась. Показав телефон бабушке,она сказала, что нету зоны. Внучка разочарованным голосом,
-Я пойду воробушкам дам зернышек, я дома всегда их кормлю.
Мария возразила,
-Да они возле кур уже наелись, посмотри на крыше сарая как весело чирикают да свои пёрышки чистят. Сходи- ка лучше в сад, чёрной смородины поешь, она с куста вкуснее.
После обеда они пошли к реке. Идти – то, по тропинке через огороды, не более пяти минут. Она отдала бабушке карандаши и альбом, вырвалась вперёд. Стоя на кладке, подняв руки вверх, произнесла,
-Ах , какая красота! Мне кажется, я руками достаю голубое небо!
Опустив руки и слегка опустив голову, засмотрелась в воду,
-Посмотри как блестит вода в реке! Лучи солнца так глубоко светят и даже рыбок видать.
Этот день был прекрасным , солнечным и тёплым. Вика два раза плескалась в реке. Бабушка стояла по колена в воде, недалеко от неё, прищуриваясь от солнца, каждый раз напоминала,
-Далеко не иди, там глубоко.
После купания, с наслаждением ели варёные яички и пили молоко. Затем, Вика, сидя на кладке, что- то рисовала в альбоме.
Под вечер собирались домой. Мария Петровна выйдя на кладку, подняла телефон вверх,
-Вика! Кажется сейчас дозвонимся.
Она поговорила с зятем и дала телефон внучке. Та, соловьиным голосом, рассказала как у неё прошёл день. Руслан им сообщил, что завёз жену в больницу.
Прошло три дня… Они были на кладке, уже собирались идти домой, внезапно раздался звонок. Мария Петровна улыбаясь, на телефоне нажала зелёную кнопку. Вика в это время собирала карандаши в коробку и поглядывала на бабушку. Удивилась,что она сначала разговаривала весело, а потом вдруг изменилась на лице,
-Я всё поняла. Ну как она ? Ну хорошо, звони, может как раз дозвонишься. Нет. Хорошо. Пока.
Вика смотрела на неё, в недоумении, спросила,
-А что со мной говорить не будет?
-Я тебя поздравляю, у тебя есть братик, а у меня внучек.
Она поспешила к ней, обняв за талию,
-Ура бабуля! А я ему уже имя придумала, назовём его Димой.
Она, обняв двумя руками плечи девочки, старалась спрятать слёзы. Шутка ли, кесарево сечение. Хотя бы всё нормально было. Конечно, мальчик четыре кило и восемьсот грамм, богатырь! Как, она бедная, теперь на руки его сможет взять, коль так порезаная?Господи, помоги ей в эту трудную минуту! Пряча глаза, посмотрела в сторону. Вдруг, увидела у тростника лодку, отвлекла внучку,
-Смотри, вон там,- она показывала рукой, - Гляди, а мы и не заметили рыбаков, и они молчат, не признаются.
Она громко спросила,
-Эй, дед Федор! Ты что ли?
-Чего не признаётесь? Хотя бы поздоровались….
Дед крутил спиннинг, к ней громко,
-Уж домой собираемся… Боялись рыбу распугать. А я гляжу, это что внучка приехала?
Она, немного покраснев на лице, почти прокричала,
-Да, а что не узнал?
В ответ, он кивнул рукой,
- Не узнал, подросла за год...
Вика, задрав голову доверху, спросила,
- Дед Федор, это тот который меня в том году угощал ранней черешней? А с ним, что за мужчина такой высокий?
Она погладив её по голове,
- Этот мужчина, его сын Андрей. Они здесь недалеко живут, третий дом от дороги.
- Ого, дед такой низенький, а сын такой высокий!
Мария, взяв её за руку,
-- Да, так бывает, старенькие растут вниз, а молодые вверх.
Внучка хихикнула,
-Ну бабушка, скажешь такое…
Прошло несколько дней… Вика хозяйничала вместе с бабушкой. Мария днём, хоть немного, но ложилась отдыхать. Просила её, чтобы тихонько рисовала, жаловалась, что плохо себя чувствует, хотя это скрывала от детей. Но у девочки пропало желание рисовать. Она набрасывает эскиз быстрыми уверенными штрихами, но красиво разукрасить не удавалось. Всё казалось хмурым, облака почти касались реки и никак не могла подобрать цвета, чтобы вода была посветлее. Хотя и рисовала на ней белые лилии, но листья получались довольно темными. В который раз, посматривала на телефон. Ей так хотелось услышать голос мамы и папы. Но бабушка предупредила её, что мама задержится в больнице и еще придется немного подождать. Что возможно и мама с братом, сразу, после больницы приедут сюда.
Со связью снова были проблемы и это раздражало и Светлану с Русланом, и их обоих, ведь они ждали звонка. И Мария пыталась набрать, но ничего не получалось.
С утра стояла чудная летняя погода, хотя был август, но было довольно тепло и днём и ночью. Но ближе к полудню по небу собирались темные тучи. Мария Петровна с утра капала сердечные капли,
-Знаешь это видно погода так на меня действует. Видать снова давление. Я прилягу…
Вика испуганными глазами смотрела на неё,-
- А может скорую надо вызвать, бабуль ? Здесь тоже набирают сто три?
-Да нет, я полежу и всё пройдёт. Тем более зоны опять нету, разве что попробовать пойти на кладку, подальше от леса, там появится.
Она сидела на маленьком стульчике возле неё. Взяв за руку,
-Ну полежи маленько, может и правда пройдёт.
В это время, Руслан с роддома встречал жену с сыном. Они решили, что он сразу повезёт её к маме. Хотя бы на пару недель, чтобы после больницы немного окріпла. Да и дочь будет рядышком, будет помощницей и всем будет спокойнее.
Вика рассматривала книгу со сказками, в который уж раз, беспокойно посмотрела на бабушку. Она лежала с закрытыми глазами., Глазки забегали по её лицу, показалось,что она не дышит. Рукой дотронулась щеки и тихо к ней,
-Бабушка…. Бабушка!
Но она не реагировала ни на её руку, ни на слова. Уже громко позвала,
- Ты слышишь меня?
Маленькая рука потянулась к телефону. В голове гудело, по телу расходился холод. Позвоню папе. Нет, наверное вызову скорую. Она пыталась несколько раз набрать номер скорой, но связи не было. Словно птица из клетки, выскочила на улицу, несколько дождевых капель попало ей на лицо. Волнуясь, бросила взгляд на небо, со всех сторон надвигались тёмные тучи. Ею овладевал страх неизвестности.
- Надо идти на кладку, там дозвонюсь,- уговаривала себя, шептала по дороге,- Погоди бабуля, погоди родимая, я быстро, я успею.
Холодные крупные капли попадали на лицо, на шею, стекали на хрупкие маленькие плечи, мочили платьице. Запыхавшись, она подбегала к кладке, навстречу ей шли, те же, рыбаки. Дед удивился,
-Ты что под грозу купаться пришла? А бабушка где?
Она сдерживая слёзы, на ходу ответила,
-Надо бабушке скорую вызвать, ей очень плохо, она лежит и молчит.
Быстро двигалась по мокрой кладке, подошла к середине и подняла руку с телефоном вверх. Но на телефоне было всего две полоски.
Дед Федор остановился и к сыну,
-Кажется дождь утих. Погоди малость, ей надо помочь. Вон гроза будет, а она с телефоном, это же опасно. Иди к ней, ты же повыше меня, я подожду и все вместе пойдём. Потом ты домой, а я с ней пойду, посмотрю, что там с Марией.
В это время, Вика подалась вперёд, не замечая, стала на краю кладки и вдруг поскользнулась, выпустила телефон.
- Ой!- вырвалось с груди. Пыталась поймать, но пошатнулась, подскользнулась и упала в реку.
На кладке лежал телефон. Андрей нёс девочку на руках, положил на траву. Федор быстро подбежал, но ужаснулся. На виске сочилась кровь, тело несколько раз дрогнуло и вытянулось.
В это время Андрей уже был на кладке, вызвал скорую помощь и сразу выключил телефон, возвратился к ним. Небо побагровело, ослепительная молния вспорола его пополам. Мгновенный взрыв пламени на другой стороне реки, молния попала в дерево. Федор упал на колени перед девочкой, не мог сдержаться, рыдал навзрыд. Андрей на руке послушав пульс, удушливым голосом произнёс,
-Нет уже поздно, она мертва.
Гроза снова разрезала небо пополам, сильный грохот раскатился и понёсся вдаль. Они оба плакали. И заплакало небо, пустился сильный ливневый дождь. Из ниоткуда взялся сильный ветер, он придавал силы дождю. Им казалось, ему не будет конца, промокшие насквозь, её тело прикрывали собой. Минут двадцать лило, как из ведра. Когда дождь утих и одновременно приутих ветер. Андрей из под перевёрнутого ведра достал тряпку, с неё вытащил телефон.
- Надо милицию вызвать. Ой, по этой дороге попробуй добраться. А скорая в соседнем селе, так, что должна скоро быть. Я указал адрес Марии.
Дед, с опухшими глазами, охрипшим голосом едва заговорил,
-Ты здесь сиди, а я пойду к Марии, на минуту заскочу домой, штаны переодену, а то худо мне будет, не молодой же.
Когда всё небо засверкало от грозы, внезапно заплакал малыш. Они успели доехать до села. Руслан у сада остановил машину,
- Подождём малость, пусть гроза да дождь пройдёт, почти ничего видно, еще в яму попадём.
-Вот непогода, а гром, можно оглохнуть - поддержала разговор Светлана и продолжила,
-Он есть хочет. Как раз покормлю. Она к груди приложила сына.
После дождя, Руслан завёл машину,не спеша тронулись с места. Хотя колёса скользили, но всё же потихоньку подъехали к дому Марии. Малыш уже спал в люльке - колыбельке.
Серый, не сидел в конуре, он помахивая хвостом метался по двору. Руслан вылез с машины, открыл ворота.
В этот момент, из дома вышел дед Фёдор,
-А вам кто позвонил?
Светлана в недоумении смотрела, то на мужа,то на деда. Почему он здесь? Что с мамой? Где Вика? Она вылезла из машины, ничего не спрашивая, вбежала в дом. Сразу кинулась в комнату, где спала Вика. По дивану, в глаза кинулись рисунки,такие же как дома. Небо в тучах, гроза, черные птицы над тёмной рекой. А на полу лежал рисунок, на котором она с мужем и мальчик, внизу надпись братик Дима. Сгоряча схватила рисунки, влетела в спальню мамы. Мать лежала бледная, как стена. Увидев дочь, в её глазах появились слёзы.
Светлана лишь успела спросить,- Что с тобой?
Но сию секунду, к ней подошёл Руслан. Сзади него зашли двое мужчин в белых халатах.
Руслан вывел её во двор,
- Иди к сыну! У мамы наверное инсульт. Я пойду к врачам.
Ведь дед Федор уже успел ему рассказать, что случилось на реке. Сжав руки до боли в кулаки, он не знал как лучше поступить. Едва сдерживая волнение, он решил о дочери пока не говорить жене. Приедет милиция, пусть уж потом. Один за другим удар, как это можно пережить. Ему хотелось кричать, желание завыть, как заблудившемуся волку, среди пылающего леса.
Врачи вошли в положении молодых, забрали Марию в больницу. Она так и не узнала о случившемся.
Прошло два дня. В доме тихо – тихо. Запах свечи разносился по комнате. У входа на лавке сидело несколько старушек. Зеркало трюмо завешено белой простынёй. На тумбочке карандаши и альбом. Светлана сидела на стуле, смотрела на останки дочери. В белом платьице, она лежала как спящая принцесса. Над головой, из крупных белых ромашек, лежал венок. Ручки и ножки прикрыты полевыми ромашками.
Убитая горем, она словно пьяная, напичкана медикаментами, держала в руках рисунки. Уж не было слёз. Губы не уставали шептать,
- Если бы я знала… Если бы я знала. Эти же рисунки, были как предсказание мне, почему я недоглядела…
19.05.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876501
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Катерина Собова

Кредит

Чоловіка враз Людмилі
Закортіло запитати:
-З чим мене коханий, милий,
Зараз можеш порівняти?

Може, на троянду схожа?
А ще краще - рання пташка.
Уявити поле можеш?
В ньому - ніжна я ромашка!

-Якщо хочеш правду знати,-
Гаркнув Людочці сердито,-
Тебе можу порівняти
Із невигідним кредитом.

Була зразу замануха:
-Можна брати, все доступно…
Шепотіла в кожне вухо,
Що товчу я воду в ступі.

Тільки паспорт - з документів,
І нічого більш не треба…
Я в щасливі ті моменти
З радості плигав до неба!

Всі проценти відкидала,
І пеня рости не буде,
Кожен раз мені казала:
-Будуть заздрити нам люди.

Тож купився, королево:
Заплатити скрізь повинен,
За такий кредит дешевий
Все життя тепер я винен!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876570
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Катерина Собова

Ностальгiя

Щебетала внучка Люся:
-Ви такі у нас круті!
Що цікавого, дідусю,
Було в вашому житті?

-Пропивав в корчмі я дещо,
Бо частенько горював:
Жив у приймах, годив тещі,
На заводі працював.

Було сумно - втратив друга,
Стала враз душа німа,
Та найбільша в мене туга –
Витверезників нема.

Заклад був такий медичний,
Туди звозили усіх…
Там для мене було звично:
Поруч друзі - плач і сміх!

Колись п’яних поважали,
І ментів не було злих,
Попід руки мене брали,
У машину - і везли.

В витверезнику міському
Я щасливим почувавсь,
Було краще, як удома,
Не чув тещиного «Зась»!

І моралі не читали,
А це сили додає,
Там мене завжди приймали
Отаким, яким я є.

Весь час гріє мою душу,
Я цей заклад не забув,
Сам собі признатись мушу –
Тільки там щасливий був!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875946
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 24.05.2020

Зелений Гай

Дві тополі.

Степ широкий, око мріє
Зазирнуть за горизонт,
Серед степу, дві тополі,
Разом, майже, років з сот.
Чорна - нижча і розлога,
Та Раїна – геть струнка,
Ще й від іншої тополі,
Вища зростом, рази в два.
Чорна втіху собі мала,
Над сусідкою весь вік
Жартувала, глузувала,
Так минав за роком рік.
А Раїна все терпіла
Не тримала в серці зла.
Та ж, сміялась, ображала,
І принизити могла.
«А для чого це, сусідко,
Ти зростала в висоту?
Чи збиралась у моделі,
Чи на виставку яку?
Гілочкам своїм я щедра,
Не ображу, ні одну,
Дозволяю розростатись
В довжину і в ширину.
Ти – скупа! Сама худенька
І тоненьке все гілля.»
«Бо керує так природа,
Мною й гілками, не я.»
Та, гостроти точить далі,
А вони уже, як ніж.
«Що, сусідко, на дієті?
Десять років ще не їж!
Ти рибалці вудка справна,
Як закине він тебе,
І вудитиме, і річку,
По тобі ж, і перейде!
Що так тягнешся до верху?
Відчуваєш жаги мить?
Не діждавшись дощ із неба,
Прямо з хмари будеш пить?
Чи із білої хмаринки,
Намастачиш капелюх?
Чи, між зорями, розвієш
Все своє насіння – пух?» -
Сипле, щедро, на подругу
Слів своїх, холодний град.
Намагається Раїна
Зупинити жартів ряд.
Тільки мовить: «Що ти, сестро?»
«Та яка тобі сестра!
Сестри схожі між собою,
Ти мені зовсім чужа.
І не думай родичатись,
Не подібна я тобі
Маю міцнеє коріння,
Розрослося у землі.
Чом же ти, не розширялась,
Ріст віддала висоті?
Чи побачити хотіла,
Що у Бога на столі?»
«Чим тобі я завинила,
Що висока та струнка?
Всі ми різні в цьому світі,
Ти - розлога, я – тонка.»

Раптом з неба, в час нелегкий
Впав, як камінь буревій!
Закрутився над землею,
Наче щось шукав на ній.
Що в степу є? Сухі стебла.
І така ж суха трава.
А він крутить, бо у нього
Діла іншого нема.
На шляху його тополі,
Він до них і розпочав:
Відривати листя, гілки,
У свій вир їх замотав.
Має він найдужчу силу,
Має неймовірну злість.
Після себе в руйнуваннях
Залиша багато місць.
Мало, що встояти може
І Раїна не змогла.
Впала, бідненька, на землю
Й засихати почала.
...
Вітер вщух і стало тихо
І не чути цвіркуна.
Чорна дивиться навколо,
А вона в степу – одна!
«Встань, сестричко моя мила,
Гілочки попіднімай.
Як без тебе буду жити?
Вставай, сестронько, вставай!»
«Я вже в’яну. Сил не маю.
Ти, мене, не підіймеш.
Чути в радість,
В день останній,
Як мене, сестрою звеш.»

Раї́на, Чорна - види тополь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875642
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Бережи матір

Дитя маленьке тягне ніжні ручки
До рідної матусі, мов до сонця.
І усміхається оце "чомучка",
Для нього мати - янгол-охоронець.

Росте, росте дитя - уже школярик,
І поруч рідна обіймає мама.
І на добро вона благословляє.
Любов її подібна до розмаю.

Ось юність крила сильні розправляє.
Дороговказ ти чуєш материнський:
Зі шляху не збивайся, ти ж не Каїн.
Будь завжди гідним донькою чи сином.

Життя не балує і дме вітрами,
Хоч віддаляють часто вас дороги,
І в віці зрілому з тобою мама.
Не забувай ні хати, ні порогу.

Коли час старості приходить раптом,
Вже й матері потрібна допомога.
Вночі і вдень, і кожним світлим ранком
Ти матір бережи - вона від Бога.

(Дорогі одноклубниці-матусі, щиро вітаю Вас з Днем матері! Бажаю справжнього родинного щастя, довгих років життя, міцного здоров*я, любові і поваги від чоловіка, дітей і внуків.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875354
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 12.05.2020

Олеся Лісова

Подарована любов

Наша зустріч-дарунок єднала споріднені душі.
У бурхливому вирі життя нам хотілося тиші.
У природній красі глибину споконвічну сотали,
А під магію світла у небо безкрає злітали.

Ми любов не шукали, та щастя ступило на ганок.
У перлинах росистих щодня зустрічали світанок.
Але доля в цей час вже писала чорнилом скрижалі
І чекали круки – нести вісті розлуки й печалі.

Всю даровану радість у ноти кохання вплітаю,
Бо я певна – без раю, любов у душі не вмирає!
Не побачиш ніколи, не звівши увись свої очі –
У мільярдах осяйних зірок – ніжну посмішку ночі.

Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875402
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 12.05.2020

Ніна Незламна

З Днем Перемоги

Зустріла ранок…сонце не ясне,
Вже чую вітру виття голосне,
Спішать хмаринки, плачуть на льоту,
Вкотре помиють, земленьку святу.

На мить затихла уже й пташина,
Їх не багато, немов родина,
Стоять зажурені, у поклоні,
Війну згадають, наші герої.

День Перемоги… сльози на очах,
Срібляться роси, скрізь по листках,
Прожив народ страшні часи, страждав,
Їх не забути, хто життя віддав.

Хто МИР відстояв для нас і щастя!
Низько вклоняймось, вам ветерани!
Замужність й подвиги, болючі рани,
Щоб небо ми, бачили голубе,
І шанували життя дороге!

Згадаймо всіх,тихо зі сльозою,
Хто тут обіймемося з любов`ю,
Здоров`я вам, дорогі і подяка!
За чисте небо, за світле завтра!

***
Шановні друзі !
Вітаю всіх з Днем перемоги!
І дай Бог, Україні спинити війну на сході!
Побороти всі віруси, розчарування!
Здоров`я Вам, наснаги і щастя!

09.05.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875214
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 12.05.2020

Катерина Собова

Прорахувався

-Подивись на себе, друже,
Наче світ тобі не милий,
До життя ти став байдужий,
В шлюбі, видно, не щасливий,

Стала вже горбата спина…
Як це можна допустити,
Щоб тебе могла дружина
Так цькувати і гнобити?

В неї ти - козел рогатий
І баран тупоголовий,
Голодранець дурнуватий,
І на вигляд - нездоровий.

В ліжку ти не робиш діла…
Розказала кумі Каті,
Що такого ще дебіла
Треба в світі пошукати.

Жаль мені тебе, як друга,
Бо ти майстер на всі руки,
А у неї - ледацюга,
Ідіот, свиня й падлюка.

Чоловік зітхнув, промовив:
-Відповім тобі, дружище,
Думав, сів у новий човен,
А там, бач, діряве днище.

Правду каже клята видра,
Це дійшло до глузду мого:
Як таку я жінку вибрав,
Хто тоді я після цього?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 12.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Зі степом моє серце

Ніколи не торкався блискіт плуга
До різнотрав*я свіжих диких хвиль.
Котивсь солодкий запах аж до пругу,
М*який подекуди стримів ковил.

Від сонця - килим жовтий горицвіту,
Пірамідальний золотавий дрік.
З небес - волошки ніжно-сині квіти
І незабудок океан щорік.

Торкнутися б, почути голос предків.
Зі степом моє серце б*ється в такт.
А воля, безсумнівно, спільне кредо
На зрілому стеблі життя - це смак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875065
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020

Олеся Лісова

У черзі до щастя

У талончику номер – дев’ятий.
Чи не дарма до щастя іде,
Може доля ізнов обкраде? , -
Під прицілом її автомата.

Безталання – це предків вина,
Й навпростець доганяє розплата?
За гріхи, що на пласі у ката
Мо життям заплатили сповна?..

Чи самотність в мені проросла
Й розправляє листочки прокляття,
А в надії сімейного щастя
Щовесни я тому не цвіла?

У молитві до Бога благала:
—Не здоров’я, багатства чи втіхи.
Щоб кохання засушені ріки
Повноводдям любові блищали.

Жінки-матері радість пізнати:
Щоб узяти дитину на руки -
За це ладна на адові муки
Й на колінах душевно прохати.

Намагаюся йти щосили,
Як дитя, заблукале від хати…
-Хто до щастя там номер – дев’ятий?
Вас, без черги, зайти просили.

Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874945
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 08.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Лісу дух непересічний

Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Пташиний невгаває легіт.

Пасує лісові калиновий рум*янець.
Ялин смарагдові спідниці.
І маслюків під соснами незвичний глянець.
Радіє око полуницям.

Обняти б ліс сторуко, душу добру, щедру,
І мудрість взяти споконвічну,
Бо благодатну має ліс зелену цедру
І дух його непересічний.

(Світлина лісу біля мого рідного села Малий Фонтан)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874812
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Давно вже вишні відцвіли

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P9ngYhynT0A[/youtube]

Давно вже вишні відцвіли,
На землю впав рожевий цвіт.
З тобою разом ми були,
Минуло стільки довгих літ!

Мене в саду ти цілував,
І червоніли спілі вишні.
Ніхто із нас тоді не знав,
Що почуття ці стануть лишні.

Ріка кохання обміліла,
А ми, неначе береги.
Собі признатися не сміли,
Що цю любов не зберегли.

Дощі цю річку обійшли,
Струмок мілкий лиш залишився.
Оце зробити ми змогли,
Потік кохання зупинився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874678
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020

Катерина Собова

Горе-диригент

Злився Влад, бо змерз у спину,
Хотів спати, плющив очі,
Виглядав свою дружину,
Що прийшла посеред ночі.

Кулаками в двері гупав,
І вже голосу дав волю,
Верещав, ногами тупав –
Та до цього звикла Оля.

-Доки буде це тривати?
Ресторани, клуби, танці…
Досить роги наставляти!
Знаю всіх уже коханців!

Я тобі – не веретено,
І повагу тут здобуду,
Друга скрипка - не для мене,
Грати я цю роль не буду!

Муж - це соло! Ти не знала?
Досить віятись, гуляти,
І в сім’ї, щоб пам’ятала,
Буду я диригувати!

Відрубала Оля Владу:
-Що ти з себе представляєш?
Дякуй долі, що хоч ззаду
Ти в оркестрі цьому граєш!

Я стомилась, хочу спати,
Голова болить і ніжки…
Влад зітхнув, що тут казати?
І поплівся мовчки в ліжко.

Сон приснивсь: В концертній залі
Публіка шляхетна всілась,
А у нього ноти вкрали,
Та ще й паличка десь ділась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020

Зелений Гай

Вже переболіли.

Зустрілися два кума на дорозі
- І як ся маєте, в цій вірусній облозі?
- Та Слава Богу, тягнем помаленьку,
Города трохи і хазяйства жменьку.
- Як ви, тримаєтеся куме, чи здорові?
- Ой снилися вінки вже кольорові!
Та стало легше ось, перед обідом,
Мабуть переболів, я тим ковідом.
- Як взяти до уваги всі симптоми
І дрижаки, і кашель і утоми,
А ще якась холера крутить м'язи
То я переболів - чотири рази.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874721
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020

Олеся Лісова

Ти - тихе сяйво

Ти – тихе сяйво у житті моєму
І сон, який приходить наяву.
Ти – літо днів. Усі роки щаслива,
Бо скільки разом – у тобі живу.

В очей промінні світла неосяжнім,
Що кличе в таїну душі, без меж.
У відчутті невтоленної спраги
Бальзам якій, в твоїх вустах, знайдеш.

У цих руках: і ніжних й трудовитих,
У серці, яке має два крила.
А що жінкам потрібно на цім світі?
Аби любов і гріла, і цвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874450
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020

Катерина Собова

Карантин для тещі

В настрої прокинувсь вранці,
За роботу взявсь Мартин:
Почепив на дверях в рамці
Гарне слово «КАРАНТИН».

Хотів ще додати дещо,
Щоб було, як оберіг…
Із цих пір проклята теща
Вже не ступить на поріг!

А дружина, як сказилась:
-Мою маму не пускать?
Та таке і в сні не снилось,
Щоб командував тут зять!

Відкидай погані звички,
Ненависть тебе заїсть,
Мама в масці, в рукавичках,
Не зараза це, а гість!

Подивись на себе, хлопче,
Ні в ворота ти, ні в тин,
Обсервації він хоче!
Обізвався тут Мартин:

-Віспу людство побороло,
Скарлатину, чуму й тиф,
І холера захолола,
Залишився один тип:

Теща - це смертельний вірус
І рятунку тут нема,
В цьому є великий мінус -
Катастрофа світова.

Я в закон додав би дещо:
Вихід в зятя є один -
Ізоляція від тещі
І довічний карантин!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874269
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 03.05.2020

Ольга Калина

До верби

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ICzrilAaT0[/youtube]

Ось прийшла я до води
І до нашої верби.
Ясний місяць вже зійшов,
В небі зірочку знайшов,
Посміхається згори
До тендітної верби.

Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа чи зими
Назавжди з тобою ми.

Подивися - вже весна,
Підростає скрізь трава
Й зеленіє навкруги
Аж до самої води.
Тут мене наша верба
Знов у юність поверта.

Приспів:
Ти підеш а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа чи зими
Назавжди з тобою ми.

І одні у нас стежки:
Де я ходжу – там і ти,
Бо любов у нас одна,
А в душі цвіте весна.
Ми вдвох йдемо до верби.
Ми з тобою назавжди.

Приспів:
Ти підеш а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа чи зими
Назавжди з тобою ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874410
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020

Ольга Калина

Чи знаєш ти

Чи знаєш ти як пахне ніч
Після дощу в весняну пору,
Як місяць променем до пліч
Торкається й зове із двору.

Як манить у вишневий сад,
Де ще співає соловейко,
Бо захопився цей мастак,
Й виводить трелі помаленьку.

А вишні, шо стоять у ряд
І тішать очі білизною,
В весільний вбралися наряд
Й милуються самі собою.

Маленькі в небі зірочки,
Що вийшли в нічку прогулятись,
Тихенько всілись на хмарки,
Щоби донизу споглядати.

І слухати чарівний спів,
Що зазвучав у цім садочку.
Та й сон-дрімота не схотів
Спинити птаха холодочком.

І навіть темінь не спішить
Все обгорнути покривалом,
Адже мелодія звучить
Й несеться ген аж за леваду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874270
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 03.05.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Від Подільська до Ананьєва

Скривлена давненько, і місцями ями,
Наче хтось гамселив бідну до нестями.

Терпить безкінечно у задусі пилу.
Пересохлі губи шепчуть: "пити, пити".

І біжить не в лісі, тягнеться до міста.
Водіям маршруток, наче в горлі кістка.

Люди у салоні скачуть, ніби груші.
Б*ють боки і спини , заховались в мушлю б.

Цяцька-обіцянка лиш трясе повітря.
Всіх, хто обіцяв нам, занесло вже вітром.

Від Подільська стогне скривджена дорога,
Написать не може до святого Бога.

Ось уже й Ананьїв, раді пасажири.
А дорога плаче, бо стомились жили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874162
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 03.05.2020

геометрія

РОЗМАЇТТЯ ВЕСНИ Я ЛЮБЛЮ…

Розмаїття весни я люблю,
Зачарована я її квітом...
Слова вдячності їй говорю,
Не веду лише мови я з вітром...

І поля запашні, і гаї,
І польоти птахів щебетливих,
Все розбуджує мрії мої,
Не зникають лиш болі вразливі...

І весни бува тьмариться світ,
То приносять вітри болі й горе...
І тускніє весни тоді квіт,-
На людському життєвому полі...

Я дивлюсь крізь вікно, там весна,
Чисте небо і сад зеленіє...
Та на Сході іде в нас війна,
Й коронавірусу зло сатаніє...

Тому й тьмариться мій диво-світ,
І мій голос від цього німіє...
І весни вже не радує квіт,
І краса мою душу не гріє...

Потопа розмаїття в біді,
Сидимо у домівках, як в клітках,
Недовіра, як темінь тоді,
Ми заплутані в вірусу сітках...

І не видно, й не чутно кінця,
І не радують сонце і квіти...
Як до Бога послати гінця?-
Підказав щоб, як далі нам жити...

Ми ж то віримо,Боже, тобі,
Не залишиш ти нас на поталу,
Відійде злий цей вірус... Й тоді,
Оживе увесь світ, хоч й помалу...

Й розмаїття весни оживе,
І повіє теплом понад нами,
Допомога від Бога прийде,
Спокій прийде до нас із вітрами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874210
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020

Олеся Лісова

Рятуйся!

Читаючи статтю: про жінок,
які терплять насильство в сім'ях
і мовчать про це,
написався цей вірш.

Залазиш живцем в домовину,
Шукаєш йому виправдання,
Відріж накінець пуповину
Насиллю, що тягнеться здавна.

В сімейних ілюзій руїнах
Не зійде нічого живого,
Затягне ще більше трясина
Тебе від любові і Бога.

Сліди в небеса затоптали
Всі зради і бійки… А морок
Збирає ці квіти печалі -
Нема порятунку.., скрізь холод.

Життя б’є у дзвони на сполох:
У серце «Рятуйсь!» посилає,
Щоб знищити, стерти у порох
Усе, що любові мішає.

У світ, що вирує довкола
Злети з попелища, як птаха!
Не вбити нікому й ніколи
У душу іржавого цвяха!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874179
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Лаштує ранок новий день

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=87n6inNKcBQ[/youtube]
Далеко мріє світлий обрій,
Лаштує ранок новий день.
Як зберегти ранковий спокій,
Як зупинить думкам їх темп?

Дам відпочить думкам тривожним,
Приляжте поряд, ще поспіть.
Турбують теми вас серйозні?
Хоч трішки радості впустіть...

Ще буде день і будуть труднощі,
Довірю вам усе рішать.
Не подаруйте тільки розпачі,
А поки, милі, треба спать..

А я посиджу поряд з вами,
І буду сон оберігать.
Побудьте в сні іще птахами,
Привіт зумійте передать...

Тому, хто поряд, хоч,далеко,
Живе за тридев"ять земель.
Ви перекиньтесь у лелеки,.
Спішіть, бо новий мліє день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874152
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020

Букво-їжка)))

Бестолково-толковые опечатки 3

Сп[b]и[/b]рт в массы - лозунг в борьбе с коронавирусом

***

[b]М[/b]аскадёр - где же ты, моя Сулико?

***

С[b]к[/b]рип-клуб - место встречи тех, кому за 60

***

Гр[b]о[/b]зные танцы - дискотека под дождем

***

[b]Б[/b]едовые уста - балагур

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874075
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020

Н-А-Д-І-Я

Прості мої думки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]

На зло вітрам, холодній непогоді,
Крокує по планеті тут і там
Любов, яка не знає перешкоди,
Дарує щастя стомленим серцям.

Уважно подивіться: не на вас чекає?
Давно за вами ходить по п"ятам.
Кому воно потрібне, добре знає,
Хто вміє дорожить цим почуттям.

Прийміть його в обіймі свої ніжні,
Тримайте міцно, тільки не впустіть.
На краєчку сердечка знайдіть місце.
Любов таку ви щастям назовіть.

А щастя любить сонячну усмішку,
І шепіт трав ранкової пори.
Вас не залишить,(вірите? ) довіку,
Оце такі мої думки прості...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874074
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020

Н-А-Д-І-Я

А ти й не знав

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]

Уміння полюбити - справжнє диво,
Чужа людина стане, як рідня.
Тоді стаєм і зовнішньо красиві,
Прожити важко без любові й дня.

Любов ця переверне ввесь твій світ,
І творить з нами ще такі дива!
Ну треба ж - розцвітає в душі цвіт!
Вона все може, бо по-справжньому жива.

Уміть в любові щось знайти своє,
І не прикаже серцю любить ДОСИТЬ!
Любов - глуха, цих слів не визнає.
І залишитись в серці нашім просить.

А ми, подумаєм, залишим, може, й ні,
Це, дивлячись, яка у нас душа,
Прогонять із душі ці сили злі,
Бо для любові вона була чужа.

Піде десь спотикатися під вікнами,
Може, прийме ще страждуша душа,
І зацвіте у серці добрім квітами,
Любов забуде, що таке журба.

Вона не знає відстані ні віку,
Знайде тебе, де ти і не чекав.
Що від самотності - надійні ліки...
Така вона любов...А ти й не знав..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874047
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020

Катерина Собова

Пiвень iз Шполи

Скаржилася кумі Настя,
Що торік купила півня,
А воно - таке нещастя:
Кури, бач, йому не рівня!

Кожна курка диво-птиця!
Він не хоче їх топтати,
Зжер уже мішок пшениці,
Воду п’є і любить спати.

Кукурікать не бажає:
Ото сяде на драбині,
Та й до вечора дрімає –
Такі півні пішли нині.

-Чи не в Шполі купували?-
Запитала кума Настю.
-Точно, в Шполі! Як ви взнали?
Отаке придбала щастя!

-Тут не важко відгадати:
Чоловік мій з того міста:
Він і когут ваш крилатий
Зліплені з одного тіста.

З ним забула, коли спала,
Тільки сняться шури-мури…
Я таке життя пізнала,
Як ті ваші бідні кури!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874007
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020

геометрія

ДИВЛЮСЯ НА ЗОРІ….

Дивлюся на зорі,
У неба безодні,-
Вони недосяжні землі...
В безкрайнім просторі,
В блакиті, як в морі,
І світять і людям, й мені...
І я на ті зорі
Дивлюся прозорі,
І легше стає на душі...
Щовечора очі,
Бува аж до ночі,
Питаю: ми вічі, чи ні?
Мовчать усі зорі,
В небеснім просторі,
Нічого не кажуть мені...
Та я не журюся,
На зорі дивлюся,
Я ж знаю: не вічні ми, ні...
В небесній блакиті,
І сяйвом сповиті,
І Місяць теж світить між них...
І зорі величні,
Вони може й вічні...
Нема на землі в нас таких...
В вечірні години,
Думками я лину,-
До зір тих з своєї землі...
У просторі зримо
Шукаю очима,
Я ту, що належить мені...
Коли бува гірко,
Шукаю ту зірку,
Що світить яскраво вгорі...
Та зірка незвична,
Мені вона рідна,
І зменшує болі й жалі...
Всі зорі величні,
Можливо і вічні,
Про це невідомо мені...
Прості і поважні,
Мені недосяжні,
Та світять і людям, й мені...
Любуюсь зірками,
Скажу поміж нами,
Що це до вподоби мені,
В безкрайнім просторі,
В блакиті, як в морі,
Горять недосяжні землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873832
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Я поряд із тобою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U1pvCqzTKyg
[/youtube]

По краплі, по крупинці, по зернинці,
В віночок я сплету усі слова.
Тобі я подарую наодинці,
Про кого пам"ять ще в мені жива.

Слова від мого серця - діаманти,
Любов їх освятила недарма,
Бо вірність у любові є - гарантом,
Колись душа їх вибрала сама.

Цей клад душі безцінний, непідкупний,
Не знаю, чи ти зможеш зберегти,
Чи хватить віри ці слова збагнути,
Чи здатен в це повірити вже ти?

Чому ж в душі ти пестиш недовіру?
В очах твоїх побачила печаль.
Відкинь суму, все треба мати вміру,
Зніми з очей своїх сумних вуаль.

Я поряд із тобою - посміхнувся,
Мабуть, повірив все ж в мої слова.
І як завжди, до мене пригорнувся...
Хай ця любов завжди нас зігріва.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873897
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020

Любов Таборовець

Колоритна гама ніжних почуттів

Доторкнись думками,
Ніжними словами...
Серденьку налий солодкої жаги…
В радості ночами,
Чарами – нитками
Поєднай в розлуці наші береги.

Доленька обійме,
В своє лоно прийме
Рутою напоїть люблячі серця…
Зваба душі вийме,
Вище зір підійме...
Цю любов освятять молитви творця.

Вальсом в небі зорі,
Немов хвилі моря
Сяєвом накриють почуття святе…
В простір неозорий,
З квітами любові
Крилами обнявши, Ангел поведе.

Дивовижні мрії,
Щастя і надія
В колоритній гамі бачать глибину…
В спільнім водограї,
Бережно торкають
Босою ногою сонячну весну.

26.04.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873533
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020

Ольга Калина

Мій рідний край

Мій рідний край! Моє Полісся!
Правічна батьківська земля!
Ти раєм крізь віки зберігся,
Краса ця - душу звеселя.

Широкі тут лани й простори,
Озера, ріки і ліси.
Гуляє вітер по діброві,
Й звучать пташині голоси.

Тут жайвір з піснею під хмари
Уранці до небес зліта
І розсипає звуки-чари
На достигаючі жита.

У вишині, в блакитнім небі,
Несуться крики журавлів.
Поза селом, в полях, де гребля,
Лунає гуркіт тракторів.

В садах весною зацвітають:
І вишні, й сливи, й яблуні.
У цім безмежному розмаї
Живеться любо так мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873630
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020

Н-А-Д-І-Я

І пам*ятайте: життя - мить

Дякую за ідею Олегу Князю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873606

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pqmbAWnN9dQ[/youtube]

Життя - безцінний дар із неба,
Його не просто нам пройти.
В житті нам спробувать все треба,
Важливо - досягти мети.

Відкинуть заздрощі й розпуку,
(Вони в житті не по путі),
Сміливість й віру взять за руки,
Вони - попутники святі.

Не ображайтеся ніколи,
І не тримайте в серці зло,
Бо злість живе у серці кволім.
Даруйте людям лиш тепло.

Життя людське непередбачене,
Що день на ніч може змінить.
Колись були ми необачні,
Бо не могли когось простить.

Радійте, людям посміхайтесь,
І пробачайте, й Бог простить.
З коханими не розлучайтесь.
І пам"ятайте: життя - мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873622
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Як я чекала оці дні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3hB246P7gos[/youtube]

Хіба не цю весну чекали,
Чому ж цвіте та не для нас?
Чи все до осені звикали,
Для нас найкращий був цей час?

Відплаче осінь листям спілим,
А на краю душі зима.
Чи ми чекать весну не вміли,
Могли лиш мріять крадькома.

Не раз вела тебе за руку,
В весну ти вірить не хотів.
І придавав мені цим смутку,
Як я чекала все ж цих днів!

Тому весна, мабуть, холодна,
Хоч дуже рано так цвіла,
Та я повірити в те згодна,
Що недарма весна прийшла..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873483
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020

Льорд

Сцена життя

Ми народжені для ролі долі
Імпровізуємо не знаємо сценарію
Ми створюємо мистецтво нового творіння
Коли одне серце в нас - а друге на небі.

Зірки господарів своєї долі і свого життя
Під маскою макіяжу ще ховаємо обличчя
І граємо, граємо, граємо завжди неймовірно
Створюючи виставу, котру ти Боже знаєш.

Актори є глядачами
Глядачі акторами
А я поміж вами
Щодня бачу, що -
На сцені є пусто
І лише велике люстро -
Тло до гри
Дає нам ілюзію
Що хтось є на сцені
А це у відображенні ми.

Актори у печалі, вже закінчується прем'єра
Завтра світ поглинуть тисячі афіш
Бо це агонія герой помирає
То ж квіти, оплесків не має, але є хвилина тиші.

Чим більше глядачів, тим сильніші враження
Вірні театромани прибирають з повік сльози
Запала завіса, темнота на сцені
Скоро велику роль створить хтось інший.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855759
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 25.04.2020

Valentyna_S

Лише відтінки світла й доброти…

Гучніш забили промені у дзвони.
Відлуння відкликає обрій з крес,
І сірі шиби вікон, з ночі сонні,
Вітають день зіницями небес.

Бентежних душ тонкі озвались струни.
У них гармонія – єдиний смисл.
Стриножує приблудні мислі струмінь
Й вимушує лягти на чистий лист.

Кривавлять маками поля багаті,
Уздовж стежок – барвінкові хрести…
Суттєво вміти в себе убирати
Лише відтінки світла й доброти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872805
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Все, що колись мали - не пусте

Ремейк за твором http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873338

Олега Князя " Прості речі"

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QaFY5d920wI[/youtube]
Ми спішили, будували плани,
Десь була надія все зробить.
Та одне забули, чи не знали,
Що життя триває тільки мить.

У житті когось ми зустрічали,
Десь робили різні помилки.
І когось за щось ми пробачали,
З нами йшли повільно і роки.

Дні вдавались всі по-різному:
То раділи сонячному дню,
Раді були і дню сніжному,
То з слізьми кляли оцю війну.

Так боялись втратити кохання,
Берегли старанно у душі,
Хоч приносить іноді страждання...
Так проходять дні у метушні...

Забували, що є в світі старість,
У цей час обдумаєм усе.
Хоч цей час добавить для нас мудрість,
Все, що колись мали - не пусте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873356
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Ніна Незламна

Вона прийшла

Вона прийшла, така тендітна,
Неначе диво - квіти в очах,
З цілунком сонця, ніжна, привітна,
Було й летіла, немов той птах.

Часом здіймалась, полохлива,
У піднебесся до хмаринок,
Вела розмову, вже смілива,
Щоб пробудити сонний ранок.

Зустріти сонце, жарин жмуток,
Взяти й розвіяти по землі,
Прогнати холод, спалить смуток,
Все пробудити в світлі й теплі.

Весняний вітер - смілий скрипаль,
Лагідно грав і жайвора спів,
Про весну звістку, понесуть вдаль,
І частку щастя подарять всім.

24.04.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873352
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Катерина Собова

Хто перший?

Іра - донька гарна, люба
До татуся припадає,
Ніжно гладить йому чуба,
Щиро в очі заглядає:

-Тобі, татку, не здається,
Наче ти потрапив в казку?
Але в світі так ведеться –
Компенсація за ласку!

Ти - найкращий в світі тато,
Добрий, чуйний і хороший…
Буду прямо я питати:
-Як у тебе щодо грошей?

-А бабла нема, Ірусю,
Бо ще зранку, тільки встала –
З голови до ніг матуся
Вже мене обцілувала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873341
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Ольга Калина

Привітання ( Олександру Сергійовичу Зайцю)

Олександру Сергійовичу Зайцю
до дня народження:

До тебе сонечко ласкаве
Проміння тягне ізгори
І вітерець легенький, жвавий
Приходить в тихі вечори.

І хмарки, пливучИ по небу,
Тобі всміхаються щораз.
А котики, покривши вЕрбу,
Цвітуть на гіллі у цей час.

Для тебе розцвіли тюльпани,
Милують очі, веселять.
Нарциси жовті в тітки Ганни,
В цей день цвісти уже спішать.

Бо День народження у тебе,
Тож побажаю я тобі,
Щоб склалось все в житті, як треба,
Як того прагнеш ти собі.

Щоби у мІцному здоров’ї
Тобі прожити Многа літ,
Щоб доля щастя в рушникові
Принесла прямо до воріт.

З тобою поряд по дорозі
Хранитель-Ангел хай іде.
А днів не було щоб в тривозі,
Хай Мати Божа береже.

Хай успіх по життю й везіння,
У серце радість додадуть.
І Божого благословіння
На роки довгі принесуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873336
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Олеся Лісова

Як важко дихає земля

Як день закриє сині очі
Й колиску ночі ніч гойдає,
Безликих тіней поторочі
Грайливо вітер доганяє.

Зірки під місячний вінець
Летять у мріях заповзято,
Легенькі хмари накінець
Закрили сірі оченята.

Де в білім вельоні садок
Пігулку ночі вже ковтає,
Весь світ, від магії, замовк,
Бо велич душу пеленає.

І наче біле янголя
На вушко тихенько шепоче:
-Як важко дихає земля!
Вуста сухі водиці хочуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873268
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Ольга Калина

Добрий ранок

Коли проміннячком світанок
Проб’ється крізь нічну пітьму,
Тобі скажу я:«Добрий ранок!»
Й подам ще каву запашну.

Ти просинайся, моє сонце,
На небі - вранішня зоря.
І подивися крізь віконце:
Вона для тебе лиш сія.

Ти просинайся. Добрий ранок!
І подивись:аж за лиман,
Лише для тебе цей світанок
Прогонить вранішній туман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873219
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Нерідко озираємось в минуле

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r9ZbUCaddrk[/youtube]
Ми мрієм про щасливе майбуття,
Але туди не можем зазирнути,
Бо так людське влаштоване життя,
Подумавши, доводеться зітхнути.

Загадка нерозгадана ніким,
Зате минуле в нас вже за спиною.
І кожен знає, що було й яким,
Була щаслива доля, чи гіркою.

Одне пройшло - не повернуть ніколи,
А друге - не узнаєм наперед,
Отак життя іде у нас по колу,
Щось подарує нам, щось - відбере.

Лишається теперішнє із нами,
По-різному воно буває в нас.
То йдемо, як колючими тернами,
А то підкине доля якийсь шанс.

І по дорозі цій нелегкі, непростій,
Нерідко озираємось в минуле.
Що не почує наше: Почекай! Постій!
Шкода, що так швидко промайнуло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873217
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Ніна Незламна

Похмурий ранок

Похмурий ранок… холодний суховій,
Земля чекає на благодатний дощик,
Я ж помандрую, радо в рощі одній,
Зі мною поруч промінчик, як ліхтарик.

Один - єдиний, пробився між хмарин,
Посланець сонця, ніжно пестить віти,
До себе вабить молоденький полин,
Хочуть цілунку й барвінкові квіти.

Сині фіалки…. шепіт пелюсточків,
Мені здалося, чую їх прохання,
Вони в надії сонячних деньочків,
Й бажання вмитись, легеньке зітхання.

Нехай би роси на сонці заіскрились,
Й земля водиці напилась досхочу,
Тоді б напевно і птахи звеселились,
Усі благають, тепленького дощу.

Похмурий ранок… Посійте хмаринки,
Хай пройде дощик й барвиста веселка,
Заграє щедро. Весняні краплинки,
Засяють всюди, неначе перлинки.

Краса довкілля, знов потішила нас,
Любить ми здатні, цінити, що Бог дав,
На жаль, заводить, суховій свій романс,
Хочеться дощик, щоби так вигравав.

Життя природи - радість всього життя,
Нехай всміхнеться, весь навколишній світ,
Земля порине в щасливе майбуття,
По всіх деревах весна розсипле цвіт.

15.04.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873112
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Н-А-Д-І-Я

А я чекатиму

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=boCR9kITcvY
[/youtube]

Упала в грунт мала зернинка,
Ростком маленьким проросла.
Слабка, тонесенька стеблинка,
Красивим цвітом розцвіта.

Освятить дощик життєдайний,
Скупають сонця промінці.
Здається квітка ця звичайна-
Усмішка ж раптом на лиці...

Отак й слова, що впадуть в душу,
Якщо вони від серця йдуть,
Радіть й сміятися примусять...
В житті таких усі все ж ждуть..

Буває довго все чекаєм,
Незвідки раптом прилетять..
Оцю надію не втрачаєм,
Вони від смутку захистять..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873027
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 25.04.2020

Олеся Лісова

Відвести біду

Дме вітер, ох який холодний
На цвіт дерев і перший лист
І вірус, наче звір голодний
Життя міняє звичний зміст.

Щодня у пошуках поживи
По наших долях, навпростець,
В весну привносить корективи,
Надіючись, що світ вже мрець.

Нічим заразу не спинити.
Стоїть з мечем земних гріхів.
Дай, Боже, серцем відмолити
Спасіння віднайти шляхи.

Всім разом стати злу на горло,
Стерню засіяти добром,
Аби любові пісня горда
Біду відводила щитом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872887
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020

Катерина Собова

Мудра баба

Дівки гарні, як ті мухи
В парку лавку обліпили,
Посідали цокотухи,
Про любов заговорили:

-Де знайти собі коханця
І щоб мати чоловіка?
В стриптиз-клубі, чи на танцях,
Щоб любив тебе довіку?

Зачепило бабу Олю
(Тут присіла на хвилину),
Каже: -Треба ловить долю
Біля каси в магазині.

Ото станьте й розглядайте,
Що в мужчини у корзині?
І оцінку свою дайте,
Чи практичний буде нині?

По товарах видно зразу:
Оцей вміє готувати,
Той культурний, не образить,
Цьому - тільки випивати.

Ще одна є вірна мітка,
Перевірена, хороша,
Бо на касі бачиш чітко
Скільки в кого й які гроші.

По манерах визначайте –
Холостий він, чи жонатий:
Якщо путнє, починайте
Ледь помітно загравати.

А тоді вже - вас не вчити,
Свої чари проявляйте,
Постарайтесь обкрутити -
Йому спуску не давайте!

Враз дівчата подивились
На світ іншими очима,
В супермаркет усі змились
Вибирать собі мужчину.

Баба вільно позіхнула,
Розрівняла ноги й спину:
-Всіх дуреп, як вітром здуло,
Я сама хоч відпочину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020

Ольга Калина

Вчимось святкувати в умовах локдауну ( 2020рік)

Локдаун сьогодні в країні триває,
На вулицю в свято людей не пускає.

Вчимось святкувати в родиному колі
Й за все, що ми маємо, дякувать долі;

Великдень зустріти в умовах домашніх,
А це - ви повірте, не так уже й страшно.

Нам дав Бог можливість навчитись любити
Цей світ неосяжний і правдою жити;

Навчитись поваги і ближніх прощати,
А теплі стосунки завжди цінувати;

Спинитись у ритмі життєвім шаленім
Й почути в онлайн літургії молебні;

І праведні вчинки творити, й терпіння,
Йти з гідністю шляхом за Божим велінням;

Душевне тепло навкруги дарувати
І сіять добро, щоби потім пожати

З них зе́рна любові й душі просвітління.
На всіх Благодать щоб зійшла в Воскресіння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872677
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.04.2020

Катерина Собова

Полiтикиня

В череді корова Маня
Завжди виділялася:
По надоях - не остання,
Вим’ям вихвалялася.

Цього літа, як сказилась,
Не планує вже сім’ї,
Ялівкою залишилась –
Не такі, бач, бугаї!

Вже доставили з району
Племінного Мамая,
Думали, що він з розгону
Всім докаже: -Ось то я!

-Я тепер у вас - цариця!-
Брикнула Манюня тут,-
Була вчора у столиці,
Знаю фермерський Статут.

В самця спала враз корона,
З переляку ледь не вмер…
-Пішов геть,- ревла корова,-
Я в політиці тепер!

І задерла роги Маня:
-А ти що, хіба не знав?
При всіх мене на Майдані
Сам Ляшко поцілував.

Йду в народ з найвищим балом,
Вас ніде не підвела,
З головним я радикалом
Захищала честь села.

Зрозуміло навіть свиням –
Вже нічого не боюсь,
Я тепер - політикиня,
З скотиняками борюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872097
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Тобі, моє кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZ_gsvolL7E

[/youtube]
Яка краса, теплінь, цвітіння!
Весна старається для нас.
Природи трепетне творіння,
Так необхідне нам нараз.

І заворожена на хвильку,
Забуду все, що так болить.
Не буду клясти свою долю,
Весна, я чую,- струменить..

Чому все ж хочеться так плакать?
Забудь, душе, що щось не так.
Чи зможу сльози ці приборкать?
Насолодилась ними всмак.

Ти будь зі мною поруч, любий,
Зітри солону цю сльозу.
Цілуй мене в солодкі губи,
І прогони з душі "грозу"...

Сама я все не пересилю,
Занадто, мабуть, я слаба.
Ще зупини зневіри хвилю,
Без тебе не пройде журба...

Я бачу: тучі розійшлися,
Лиш накрапає дощ мілкий.
В моїй душі ти оселився,
І вірю: будеш завжди мій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872006
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Олеся Лісова

Маємо крила

Ми крила всі маємо - та не літаємо.
На зламаних крилах не можна злетіти.
Ми маємо волю та в наймах згораємо
Держави своєї – ми сироти-діти.

Ще маємо душу, що вже не співає.
Неправда гірчить, застрягає у горлі.
Щодня божевілля,а біль докучає,
Бо долею биті ми, босі та голі.

Та все ж безперервно шукаємо щастя,
В молитві до неба простягуєм руки.
У єдності сила і разом все вдасться -
Та власних Героїв закльовують круки.

Ми землю рідненьку – задарма збуваєм:
Багатий і щедрий небесний дарунок.
Всі рвемо зубами, шматки розтягаєм -
Заможним, як завжди, найвищий ґатунок.

Зневірою ситі – міняємо владу.
Надія на краще суспільством мандрує.
Чи встане вже сонце і совісті й правди?
Воно і любов наші крила лікує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871959
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Ольга Калина

Вербна неділя

Хай Вербна неділя
Освяченим гіллям
Встеляє дорогу
В наш дім до порогу.

В тривозі глибокій
Ми втратили спокій,
Тож просимо в Бога,
Щоб слав допомогу

І сил, і терпіння,
Й ще трішки везіння,
Щоб пошесть прогнати
Із нашої хати.

Хай радість і щастя
Із Божим причастям,
У день цей чудовий
Із гіллям вербовим

Прийде до нас в хату.
Хай буде багато
Дитячого сміху
І затишку, й втіхи.

Хай будуть веселі
У рідній оселі
Всі наші родини.
Хай Бог не покине

Старого й дитину,
Й мою Україну.
Й за тиждень без страху
Встрічали щоб Пасху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871773
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Ніна Незламна

Пробудилась річка

Пробудилась річка, у ранніх потоках,
Посріблила зранку сонливі береги,
Намистинки сяють, у золотих крапках,
Сонце ніжно пестить, зеленаві луги.

Чап.. чалап крокує, лелека в спокусі,
Мужні крила гріє, тішиться погоді,
А подруга, кружля в дальнім піднебессі,
Й вітерець, сопілкою грає природі.

Потішаються, вже до рідного краю,
Повернулись радо, є віра й стремління,
Тож нема кращого, казкового раю,
Знов гніздечко звити, не бере сумління.

В задзеркаллі небо, хмаринки – кораблі,
Вітер свіжість несе й ледь куйовдить хвильки,
Неймовірна краса, подякую землі,
Й поклонюся річці, впіймаю краплинки.

О, яке ж, це щастя, все бачити мені,
За земну красу, я подякую Богу.

Шановні друзі!

Щиро вітаю всіх з Вербною неділею!
Щастя і здоров`я Вам! Терпіння і поваги!
Достатку і любові!
Божого благословіння на многії літа!

12.04.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871717
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Як пахне дощ, я вже забула

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BN8AQ7Ehx2E[/youtube]

Як пахне дощ, я вже забула,
Прошу, хоч крапельку дощу.
Маленька хмарка й та минула,
А я великої все жду.

Набігли хмари знову сірі,
А вітер їх кудись все гнав.
Чомусь корилися похмурі,
Він у покорі їх тримав.

З моєю пам"яттю щось сталось,
Забула зовсім голос твій.
Немов у цьому щось зламалось,
Ти мій, не мій? Невже чужий?

А очі кольору якого?
Невже і це могла забуть?
Хто тут підкаже? Ні, нікого...
Але тепер не в тому суть...

А дощ таки усе ж почався,
Побігли краплі по вікні.
Він довго лив і не скінчався,
Гримів десь грім удалині...

[img]https://grandgames.net/puzzle/source/tyulpani_13.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871490
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Олеся Лісова

Етюд дитинства

О, як любили, ще дітьми
Ховатись в лісі, біля хати.
Урізнобіч тікали ми,
Бо після «десять» йшли шукати.

Вгорі високо, поміж крон
Гойдались в гамаку гілковім.
Несла черемха у наш схрон
Суцвіть білесеньких п’янковість.

Ще я тихенько, наче кіт,
(Із почуттям палкої втіхи)
Поміж густих зелених віт
З ліщини шморгала горіхи.

Тікало серце із грудей.
Навколо гепав його стукіт,
Та в пазусі вже був трофей
І в роті соковитий хрумкіт.

День танув прямо на очах.
Батьки гукали нас додому.
Проміння сонця в сповитках
Зелених ковдр ховало втому.

І ми злітались звідусюд:
Весела зграйка гомінлива.
«Дитячий щирий сміх» - етюд
Малюю в пам’яті щаслива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871462
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Катерина Собова

Замiжжя

Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).

Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.

-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…

Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!

Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.

Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.

Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!

Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 14.04.2020

Ольга Калина

Привітання ( Капралюку Богданчику)

Привітання від родини
Для маленької дитини
Хай приймає наш Богданчик –
Дуже гарний милий хлопчик.

Хочуть всі тебе вітати
Твої родичі від тата:
Це твоя бабуся Нюся
Й прабабуся ще Ганнуся,

Твоя рідна тітка Жанна,
І від дядька ще Івана,
Й від хрещеного Миколи,
І хрещени Вероніки –
Бачиш, родичів вже стільки.

У цей день тобі вже - 7
Це вже радість нам усім.
Адже з днем новим і кожним
Ти стаєш у нас дорослим,

Бо вже ходиш в перший клас,
Нове пізнаєш щораз.
Научився вже писати
І читати, й рахувати.

А у класі первачків
Друзів нових ти зустрів.
Тож бажаємо тобі,
Щоб відкрилися нові
Сторінки до нових знань,
До наук шкільних, пізнань.

Щоб гарненько ти учився,
На перерві веселився,
Грався з дітками в дворі.
І лиш радості тобі.

Друзів тобі щирих, вірних,
Нових вражень неймовірних.
На твоїй життєвій стежці
Доля шиє хай в мережці
Веселкові кольори,

Сонце тепле ізгори
Хай всміхається завжди.
Й поряд щоб з тобою йшли,
Щастя, радість і везіння,
Щоб збувались всі бажання,
Й супроводжував успіх,
Тож рости на радість всім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871036
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 08.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Весна приречена на радість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

Весна приречена на радість,
На зло холодним всім вітрам.
Дарує цвітом нам ласкавість,
В ній сум і радість пополам.

Так заворожує цвітіння,
Нудьга на хвильку відійде.
Вона дивує шепотінням,
Все в білий колір розведе.

І без вина, неначе п"яні,
Хмільні так пахощі її,
В рожеві квіти і багряні,
Вкрашає мрії всі мої.

В цей час так хочеться повірить,
Що безнадія й страх пройде.
Весна нас може підбадьорить,
Я вірю їй - не підведе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870996
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 08.04.2020

Master-capt

Не дай мені, Боже…

Не дай мені, Боже…

Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!

Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.

Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.

Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!

Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.

Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 07.04.2020

Олеся Лісова

Дякую за ранок

В час, коли біда прийшла
до всіх людей одночасно
і в карантин сидимо по домівках
хочеться радіти кожному дню.

Я дякую тобі, прийдешній день,
За те, що у хмаринок сині очі,
Що ранок променистих теревень
Несе тепло із кавою охоче.

Що свистом шпак зове мене ізнов
І бруньки груш чіпають підвіконня.
У гості вітер крізь вікно зайшов
А квіти позіхають ізпросоння.

Виблискує бурштинова смола
На сливах, що вмивають білі личка.
У пуп’янках заплуталась бджола,
Під вишнями розпушилась травичка.

Від щастя застрягають десь слова.
Стою, дивлюсь, торкаючись фіранок.
У душу ллється ніжність вікова.
Я дякую, що в мене є цей ранок!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020

Катерина Собова

Невдалий полiт

-Що це з вами, куме, сталось?
Ноги в гіпсі, пика синя…
-То вже доля постаралась -
Мене кинула дружина.

-Так за нею побивались?
Хай іде! Лягли так карти…
Кажуть, ви з вікна кидались,
Третій поверх - це не жарти!

-Як летів - не бачив сонця,
Попрощався в думці з сином…
Із відкритого віконця
Швирнула мене дружина!

Бо застала в Валентини,
До вікна дрючком пригнала,
Приземлився біля тину,
А там вже «Швидка» забрала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870761
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 06.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Пустий зажурений вокзал

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]

Пустий зажурений вокзал,
Давно вже поїзд відійшов.
У котрий раз її він ждав,
Колись загублену любов.

Сидів без квітів в темноті,
Зажура поруч нього сіла.
Весна цвіте, як і тоді.
Вже скільки весен пролетіло!

Думки птахами знову линуть,
В далеку теплу ту весну.
Не зупинити часоплину,
Приходять часто, як із сну.

Неначе поряд знову чує,
Що тихо голос промовля:
( Весна та до сих пір квітує)
Не забувай мене,- летить здаля...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870315
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020

Катерина Собова

Кара божа

Маша - жінка пишнотіла,
Працювала в сфері збуту,
«Мерседеса» захотіла,
Бо не влазила в «Славуту».

З чоловіком витрясали
Всі заначки, хто що має:
Долари порахували –
Хоч ти плач - не вистачає!

-Толю, друзів в нас багато,
І добра усі нам зичать,
Попроси в кумів, чи в тата,
Хай три тисячі позичать.

Толя горду мав натуру,
Каже: - Згадую з роками,
Як просив колись я здуру
Твою руку в тещі-мами.

З того часу я поклявся
Не просить нічого, Машко,
На собі переконався -
Бог карає дуже тяжко!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870213
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020

Катерина Собова

Дюймовочка

Вчителька Нінель Петрівна:
-Ми не будемо читати,
Заспокойтесь, сядьте рівно,
Почнемо фантазувати.

Ось - Дюймовочка у творі,
Було важко її жити…
Вам кінцівку треба скоро
По сучасному зробити.

-Крихітка ця не журилась,-
Випалила швидко Ліна,-
Вона з Ельфом одружилась
І живе тепер в Берліні.
-Часто снились їй хороми,-
Версію озвучив Слава,-
Випила наперсток рому,
Зрозуміла: Кріт - красава!

Тепер в норах там салони,
Казино своє відкрили,
Стриптиз-бар, де на пілоні
Всякі миші тупорилі.

Розвивалась думка в Гані:
-Могли бути всі щасливі,
Женихи всі непогані,
Просто Дюйма вередлива.

Молода була, дурненька,
І витала десь у хмарах,
Вийшла б заміж за Жабенка –
То була б вже на Канарах.

Ельф на Дюймі оженився,
Бо вона була багата,
Як Кріт здох (вина напився) -
Продала зерно і хату.

Підхопилася Ванесса:
-Дівчинці хотілось гратись,
Як купила «Мерседеса» -
Ельфи почали злітатись.

-Бідний муж, - зітхає Лана,-
Хоч Дюймовочка й хороша,
За півроку в ресторанах
Промотає його гроші.

Вчителька дала тут маху,
Починає трохи злитись –
Їй фантазії за фахом
Треба ще в дітей повчитись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869815
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 30.03.2020

Катерина Собова

Спiльнi iнтереси

Бачить Ваня - небо в хмарках,
Привів дівчину додому…
-В мене хобі - збирав марки,
Уже є аж три альбоми.

Хочеться, щоб в нас з тобою
Були спільні інтереси…
-Будеш ти пишатись мною,-
Зразу мовила Інесса.

-Теж колекцію збираю.
Далі пояснила Вані:
-Я, крім марок, уже маю
Євро, долари, юані.

Від колишнього Семена
Залишились злоті, крони,
Від Пилипа - соверени,
Ян віддав корейські вони.

Шекелі були у Жені,
Перейшли вони до мене,
Разом з рупіями й пенні
Гріються в моїй кишені.

А недавно Гоша й Слава
Просто так подарували
З Португалії сентаво,
(Мене хлопці ці кохали).

Маю пам’ятку від Дані –
Він торік привіз динари,
А від Гарика - афгані
(З ним була я на Канарах).

Твоє хобі - мусиш знати,
Мені рідне, серцем чую:
Будеш все це діставати,
А я швидко впорядкую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869280
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020

Н-А-Д-І-Я

І знову сон

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2JTxe2CK8qI[/youtube]

І знову сон...Ідем по річці,
Прозора, чиста в ній вода.
Куди веде нас оця стрічка?
Спокійна й тиха в нас хода.

Мілка занадто й кам"яниста,
Торкають хвильки ніжно ніг.
Дорога бачу ця терниста,
Зі мною поряд оберіг.

Чомусь так радісно і сумно,
Куди ця річка приведе?
Вода тече отак безшумно,
Якщо ж у море десь впаде?

Тоді вже буде дуже складно,
Накрити можуть хвилі вмить.
Та поки моря ще не видно,
Та чую близько десь шумить..

І так хотілося проснутись,
Бо страх якийсь чомусь обняв.
Тобі хотіла посміхнутись,
Та поряд ти так міцно спав....

-------------------------------------
Зробіть кліп на весь екран! Зачарує краса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867644
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020

Ольга Калина

ХОКУ ( ХАЙКУ)

На голій гілячці
Ворона сидить сама
Осінній вечір

***

Стає холодно
Сонце опускається
Наступає ніч

***

Милує око
Розквітає сакура
Весняна пора

***

Соловейка спів
Розноситься по саду
Весняний вечір

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866533
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020

Катерина Собова

Талант

Все пиляєш мене, Ганю:
-Білоручка ти, Семене!
Ось лежу я на дивані,
Та працює мозок в мене.

Кожен ледар - винахідник,
І хоч мають таку вдачу,
Не напишуть - він негідник,
І не скажуть - він ледачий.

Не схотів город копати
Отакий ось ледацюга,
Сховав вила і лопату –
Винайшов для себе плуга.

В кожного своя є фішка,
І шукають всі причину:
Важко їм ходити пішки –
То придумали машину.

Люди всі талановиті,
Що не хочуть працювати,
В розкоші повинні жити
І ідеї розвивати.

Дорікати мені нащо?
І сваритись теж не треба:
Я ніяке не ледащо,
Я - талантище у тебе!

Може, винайду таке щось,
Що про це напишуть повість…
За свої погані вчинки
Буде гризти тебе совість.

Всі таланти живуть мало,
Будеш плакать на могилі:
-Дармоїдом обзивала,
А він - он яке світило!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Віталій Назарук

ДОНЬКА УКРАЇНИ

Не можу надивитись на красу,
Радію, що живу у цьому краї,
Любов до нього я в душі несу,
Землі такої, як Волинь - немає.
Плакучі верби п’ють із джерела,
Лелеки біля кожної хатини.
Тут наче казка знову ожила,
Висять червоні китяги калини.
Волинський край, де небо у льонах,
Свята краса єдина і нетлінна,
Історія закута у хрестах,
Донька землі, що зветься – Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861709
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 18.01.2020

Катерина Собова

Гей-парад

Поліцейські бабу Олю
Чогось раптом оточили,
Просто так, не в протоколі,
Зауваження зробили:

-Ви порушили порядок,
Навіть нам таке не снилось…
Ви чого на гей-параді
У колоні опинились?

-Бачу зранку - повно люду,
Це кажу вам без обману,
І брехати вам не буду –
Щось подібне до Майдану!

Розгорнула своє гасло,
В мене там «Героям слава!»
(Ще та іскра не погасла),
В голові колони стала.

Усі слогани, що скажуть,
Я завжди кричу щосили,
Щоб всі бачили і чули,
І щоб потім заплатили.

Я тут задніх теж не пасла,
Правда, всі на нас плювали…
Взяли хлопці моє гасло
І склад «ро» замалювали.

Підказали, щоб гукала,
Що в нас рівність і свобода!
Деякі були в колготках…
Пояснили: -Така мода.

Вже поліція не рада,
Що із бабою зв’язалась,
Та для неї не завада -
Не на жарт розперезалась:

-Хочеться вам дать по пиці!
Будете мене ще вчити?
Тоді спробуйте в столиці
На дві тисячі прожити!

Я була на всіх Майданах,
Де казали, що ми - сила!
Та на цьому гей-параді
Я найбільше заробила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858005
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 14.01.2020