: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2022
Венеція ночі
масками закуті
танцюємо хаос
безоднею тиш
у балі абстракцій
у сутінках суті
заплутані ролі
заплетені долі
ми - те, що тікає
з порепаних снів
а завтра майбутнє
таке випадкове
вичитуй астролог
на гущі небес
у залишках наших
абстрактних тілець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355957
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 29.05.2022
Мабуть, у мене не має пам`яті,
а може й розуму або ж почуттів.
Не вистачає, бракує гаджетів,
щоб передати сутність цих слів.
Чи я кохала?
Чому не залишилась?
Даремно питаєш...
Я була чи ні?
На саміті серця давно вже все вирішено
І що тут казати про брак почуттів.
Так, я кохала!
Так, серце билося!
Кожної ночі і в кожному сні,
а може тоді мені й справді наснилося,
що очі закрила й блукаю в пітьмі.
Скінчилося......
Нарешті...витреш сльози в дощів.
Це щиро: Я не залишусь !
В Тебе було сімсот тридцять днів,
щоб скасувати це рішення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520292
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 16.05.2021
І недосяжне, і далеке,
і дійсність, вимріяна в снах-
старенька хата і політ лелеки,
криниця загубилась в кропивах.
Присіли вікна, може вже стомились,
старий поріг перехилився вбік.
І вишні зранку росами омились
і родить рясно яблуня із року в рік.
І так святково, радісно. Я вдома.
Пройшли роки. Позаду пів життя.
Тривожить рана лиш мені відома,
бо тільки тут щаслива буду я.
Помрію і поплачу. Десь далеко
сховалась рідна хата в кропивах,
стара криниця і політ лелеки
ніде вже не побачу, тільки в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912649
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 16.05.2021
Ти кажеш, що — не варта цих думок,
тому що — у Тобі одній провина?
Приречення — закрилось на замок,
хоч менша не пройшла і половина,
й не всох іще сподіванок струмок;
а ключ «назад» — втягнула трясовина
епохи, що зникає, як димок…
Хоча у серці — люта хуртовина
з дощем чуттів і я — начисто змок —
нікому і нічого Ти не винна!..
Ти кажеш, що — не гідна даних слів?
Можливо й так, тому що — варта більше —
іменників, в обіймах дієслів…
Вірші — це так, пригамувати біль, ще
сильніший, ніж немилість королів…
Візьму, як антидот, укотре — «Ніцше» —
попутний шторм розбитих кораблів
в глибинах дум, і вже, на хвильку — ліпше,
тягучий морок мовби просвітлів,
та в обрії душі стає ясніше…
Ти кажеш — не вартуєш цих віршів?
Чому ж тоді без них — суттєво гірше?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891425
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Музо, тебе нема
Ти десь давно заглохла
Музо, уже зима
А ти, мов під осінь, всохла
Музо, ти граєш в гру?!
То що мені, йти шукати?
Музо, а я не піду
Собі буду мовчки страждати
Музо, тебе нема?
Та й добре, нарешті відстала
Музо, ти мої слова
у сніг із болотом втоптала?
Музо, не грай з вогнем
Вернись, бо я більше не пущу
Як прийдеш зимовим днем
Собак з поводів всіх cпущу
Музо, та то все жарт
Отак я не смішно жартую
Спочатку дала мені старт
Нічого ж тепер не вартую
Музо, я так вже звикла
Що ти мої сльози збираєш
Музо, вертайся, як зникла
Бо я тебе, віриш, чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633635
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 03.06.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
«Привет, Амур. Ну как дела? Как жизнь? Быть может отвлекла?
Где был, когда тебя ждала? Может удача отвлекла?
Чего молчишь сейчас. Амур? Весьма ты вспыльчив стал и хмур…
Ты прячешься среди скульптур, кандидатур, мануфактур…
Все стрелы ты свои сломал, перепродал, в огне сжигал.
Зачем, Амур, мне обещал ?– Его послал … И вновь забрал.
Тебя винить, я не могу, не упрекну, не прокляну.
Ведь благодарной быть могу. Поверь, сейчас, увы, не лгу…
Благодаря тебе стройна, горда, красива и умна,
Нежна, желанна, влюблена… только одна…совсем одна…
Хочу в объятья лишь одни – будь добр – меня ты подтолкни,
В его объятья заверни, в его объятьях – сохрани…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736813
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 01.05.2020
Я кукла в зелёном гробу, что стоит среди высохших сосен,
Пустыми глазницами Бездны смотрящая сквозь и вокруг.
Я Леший, ведущий к болотам детей. Я коварен и грозен,
Но здесь, у исхода их жизней, для них я единственный друг.
Я кот, убежавший из дома к незримым чудовищам ночи,
Слетевший с катушек и передушивший хозяев во сне.
Я тот холодок, что идёт по спине. Я те самые очи,
Которые в сумерках видят на тёмной бетонной стене.
Я тени в заброшенном доме, стоящем у лесопосадки,
Которые в ночь без источника света по окнам снуют.
Я мрачное небо, порывистый ветер, гроза и осадки,
Что солнцу увидеть поверхность земли целый день не дают.
Я гном, пожирающий сладкую плоть изнурённого эльфа
В донецкой канаве под вой миномётов и вопли сирен.
Я злобное чудище старых легенд Черноморского шельфа,
Страшнее чем чёрт и гораздо опаснее тысяч мурен.
Я ведьма из сказки о пряничном домике возле опушки,
Из печки которой доносятся крики и скрежет ногтей.
Я умерший мальчик, пришедший из ада проведать игрушки
К семье, у которой теперь и подавна не будет детей.
Я старое зеркало внутренней дверцы забытого шкафа
С душою какой-то бабульки, попавшей в ловушку мою.
Я мрачный портрет на стене бородатого грозного графа,
Который исчез без следа двести лет назад в конном бою.
Я звук тишины — я звенящий покой — я застрявшее эхо
В холодном и тёмном пространстве свячёных углов и щелей.
Я новорождённый среди пристарелых, я новая веха
Истории мира, который восстал из золы и углей.
Я демон, рифмующий странные мысли какой-то девчонки,
Тотчас заставляя беднягу проснуться в холодном поту.
Я... Имя мне Чарли — у глупых поэтов сидящий в печонке.
Прочтёшь до конца это — я к тебе тоже однажды приду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873729
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Вона пила каву зранку,
А він чай зелений...
Вона відсувала фіранку,
А він відчиняв двері...
⠀
І так було цілу вічність!
І вчора і буде так завтра.
Вона в його колекції - рідкість.
Вона вірить в диво і жарти...
⠀
І запах ранкового лісу,
Будив її ще із ночі...
А він не розумів її вірші!
Вона не знала чого він хоче...
⠀
І так буде цілу вічність...
Здається це так банально.
Та він знає слова потрібні,
Коли очі її печальні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866829
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 27.04.2020
У пам’яті прокручую без ліку,
Дивуюся, ну як же ти зумів?
Не ждала дивини уже довіку,
А ти, як поклик долі, прилетів.
Не грав німу комедію театру,
Казок не обіцяв, а ні пажів,
А тихо, кожен день по сантиметру
Топив із мого серця лід віків.
Вкидав у ватру все давно минуле
І попелом розвіював навкруг.
Вовків-страхів ти відганяв поснулих,
Закутував від вІтрів-волоцюг.
Горнув до серця ніжно мої крила
З яких зривала пір’я зла зима.
Бальзами прикладав, щоби злетіла,
Піднятись в височінь змогла сама.
Вустами цілував сухі зап’ястя,
Літати поміж хмари знову вчив.
Я зорям посміхалась. Знала - вдасться,
Повірити у диво віщих снів.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 25.04.2020
Повстречались мы кажется в осень
И в душе все иголки незримые
Вынимала на белые ножницы
Отрезая рукав свой резиновый
Мимо лодок в заплывах рыбацких
Ты бросал в капюшон мне окурки
А я шла вся в дыму задыхаясь
Утопиться пыталась в разсудке
Не спасает и дождь тот осенний
Я тобою промокла до дрожи
Я тебе показалась забавной
Но окурки с иголками тоже
И вдруг стало мне так одиноко
От безликих и нервных прохожих
Ты оставил колючий осадок
Забирая все белые розы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872683
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Скажи мені, що ще не пізно
І я твої слова почую.
Хоч ми з тобою десь нарізно,
Я кожну ніч у снах ночую.
Рука проводить по волоссі,
Торкають пальчики обличчя.
Душа кохає ще і досі,
Твоя, чомусь мене не кличе.
Скажи мені... і я почую...
Промов тихенько, що потрібна.
Я ніч у сяйві намалюю
І запалають зорі сріблом.
Скажи мені... Я так чекаю...
Без тебе дні немов в тумані.
Прошепочи мені:" Кохаю"
І залікуй душевні рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870250
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Роздягну я себе до снів
І не буде шляху назад.
Я ітиму між двох вогнів
Без щоденних людських розрад.
Роздягну я себе до мрій
І забуду про шлях з рутин,
Бо сьогодні в системі збій
Із старих почуттів й картин.
Бо сьогодні в системі ніч,
Без зірок мій маяк погас.
На планеті чужій я річ,
Слід душі вкрав підступний час.
З кожним кроком летять у глиб
Сум і страх від моїх бажань.
З кожним роком іду у глиб
Світу ніжності і страждань.
З кожним словом зникає тінь,
Йдуть емоції в небосхил.
Тканий відчаєм лине біль
Зобовязань із моїх сил.
Роздягну я себе до слів
Полечу до забутих мрій
І розсудить любов із снів
Цей останній шаховий бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870042
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 29.03.2020
[i] - Послухай, коханий, хтось тихо співає..[/i]
- Це матінка моя молитву читає..
За щастя, за долю, за нас із тобою,
Щоб нас оминали біда із журбою.
[i]- Поглянь-но, мій милий, десь свічка палає..[/i]
- Це матінка моя нас в хаті чекає,
Відкрила серденько з теплом і красою,
Ходімо до неї, пройдемось росою.
[i]- Мій сокіл, а знаєш, я щось відчуваю..[/i]
- Це матінка наша крилом укриває,
Душою злітає увись, мов лелека,
І з нами щомиті, хоч близько-далеко....
[i]- За вічну турботу так хочу вклонитись...[/i]
- Так вклонимось разом, ми вдячні є діти,
Застелимо серце їй прямо під ноги,
В любові і щасті хай будуть дороги....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869325
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Перетравлюючи повільно цю травневу задуху,
заплутавшись у напівсні, ніби у павутинні,
я дивлюсь на перехожих й слідкую, як рухаються
їхні втомлені, уповільнені спекою тіні.
І такі незвичні і довгі ці травневі хвилини,
і я знаю, що далі – літо чекає попереду,
з усіма його пахощами, тонкими стеблинами,
словом, всім червнево-липнево-серпневим переліком.
Всі чекають на літо, неначе на свято Різдва,
(тільки замість шкарпеток купують купальні костюми),
бо і влітку так само трапляються справжні дива,
тому з літом у мене такі доброзичні стосунки.
Ну, а поки я в цьому травні, поки у псевдо літі,
слідкуючи за тінями цих випадкових свідків,
передчуваю появу дощів і червневих квітів.
Усе трапляється влітку.
Усе збувається влітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583944
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 22.03.2020
Агов,
мій промінчик!
Давай поїдемо.
Поїдемо в даль, крізь незнаний шлях.
Забудемо про чужу релігію,
Відкриємо мрії в серцях.
Сядемо в поїзд, ввімкнемо комедію.
Побуваємо в різних містах.
Власний простір ми окреслимо межами
І загубимось в різних роках.
В Мадрид, до Канади,
У всі відомі місця.
В перехожих дорогу питати.
Напишемо додому листа.
Подивись тільки як тут красиво.
Позбираємо золоті зорі.
Ми навчимося вірити в диво.
Зустрінемо сонце на морі.
Попадемо під дощ у Нью-Йорку,
На американські гірки підемо
Купимо журнал у кіоску,
Агов, мій промінчик,
вже час,
йдемо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827951
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 22.03.2020
Про що шепочуть котики вербові,
Розніжені у променях тепла?
Вітри їм струшують пилки медові,
Щовечора укутує імла.
Пухнасті, в срібноперому убранні,
З піднятими голівками увись —
Потрібно стріти сонце на світанні,
Прошепотіти небу, як колись…
Ні! Не колись, а згодом потихеньку
Розгорне кимим радісно земля —
Смарагди увінчають нашу неньку,
І уквітчаються луги, поля.
Про що шепочуть котики вербові,
Жовтенькі, наче сонячний нектар?
Намарилися сни їм кольорові,
Весни кохання, мов п’янкий узвар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868696
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Вже вечоріє. День лягає спати.
Зима взялась розтрушувать сніги,
гасає вітер білий і патлатий -
під ліхтарем накручує стоги.
А в небі зорі, начебто намисто,
розсипались між хмарами кругом,
їх місяць з улюлюканням і свистом
зганя в яскраве стадо батогом.
Я біля грубки лускаю квасолю,
вогонь дровину обійма суху.
І вилітає дим, як чорт, на волю,
із комина, що влігся на даху.
Все слухаю, примруживши повіки,
як сніговій шкребеться у шибкИ,
і думаю про того чоловіка,
що душу перемотує в клубки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856743
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 19.03.2020
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 25.07.2019
Угу... угу... звучало в тиші,
То сови з ніччю розмовляли.
То тихо, а то голосніше,
Про себе щось розповідали.
Світилось небо оксамитом
І місяць в озері купався.
Всміхалось радісно так літо,
Ліс засинав, то прокидався.
Підслухав ту розмову вітер,
Підкравсь, за деревом сховався.
Хотів бува уже летіти,
Та , ще послухати зостався.
Сова жалілася на долю,
Мишей на полі було мало.
Друга пишалася собою,
Вже спати час... В небі світало.
Лиш на хвилиночку присіли,
Щоб пожалітись одна - одній.
Зірвались й далі полетіли,
Вже починався день сьогодній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841338
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 23.07.2019
про що шепоче листя ще не жовте,
та вже намочене осінньою сльотою?
чи вітер стугонить в порожнім лофті
з сумнівним затишком, пропахлим самотою?
хіба про те, що літо вже минуло
тепла не дочекавшись повз жаги зі спеки?
чи про надію, що давно заснула
в примарнім потязі, й далеко вже... далеко...
ні, не про те - немає суму в листя
і осінь ця не перша, але й не остання
щось шелестить у пишному обійсті
мов нескінченну сагу про чиєсь кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749728
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 15.07.2019
Інші зможуть, що ти не зміг.
Скажуть те, чого ти не сказав.
Пройдуть там, де ти збився з ніг.
Проб’ють мур, що тебе зламав.
На вершинах, що ти не скорив,
Чийсь чужий майорітиме стяг.
Обігне хтось крутий обрив
Там, де ти не здолав свій страх.
Тож гартуйся, кріпись, терпи
І тримай в голові одне:
Руки хай опускаються в них;
Ти – це той, хто всього досягне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835774
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 15.07.2019