…так хочеться прокинутись, де знов:
спокійне небо і безкровний лютий,
де ранок наш тривогою не скутий,
де Світ іще не знає про «Азов»...
...так хочеться умитись не слізьми,
й вдихаючи морозну холоднечу,
трамвай ловити, не квиток на втечу
свободи прагнеш? ось вона – візьми…
…так хочеться весну в душі нести,
думками влітку дихати наповну
замість пшениці сіяти «бавовну»
на феєрверки з орків для фестин…
…так хочеться віддати півжиття:
за спокій, за дітей, батьків, дружину -
бо в кожного Героя, що загинув
і з нацією в такт серцебиття…
…так хочеться спинити кляту мить
а може краще взяти й відмінити?
раніше не уміли ми цінити
те що тепер у кожного щемить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956653
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 12.01.2023
Ця примхлива зима – і сніги, і дощі, і морози,
Сиво-тьмавих небес димом ткані завіси сумні,
І воєнні громи, й невеселі для світу прогнози…
Але янгол мій грає на скрипки єдиній струні.
Ще тече календар від Нового – до року старого,
Таємниця прийдешнього мариться часом вві сні,
Голос темних часів - ця вселенська тужлива тривога…
Але янгол все ж грає на скрипки вцілілій струні.
Стоїмо на горі, а навколо – тайфуни і грози,
Унизу океан перекочує хвилі важкі,
І життя відтепер – то війни перечитана проза,
Але янгол все грає на скрипки живучій струні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970482
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 08.01.2023
Пити, як же хочеться пити!
Фіранку і вікна закрити,
Але, коли в хаті є діти -
Треба терпіти.
Обличчя замурзала глина.
Я звір, а чи може людина?
Сховалась маленька дитина
І на коліна.
Я вовком утому зловила,
Сльозою її окропила.
Та, як би мені не боліло -
Я розлюбила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951450
дата надходження 25.06.2022
дата закладки 08.01.2023
Вести свою лінію, кипіти своїм майбутнім
Навіть, коли часом бере з-за плечей
Всупереч перепонам далеким та присутнім
Не відводь, чуєш ? Не закривай очей
Страх не в ті взутися – людська природа,
Але на випадок треба бути готовим
Світ доста тісний, коли зустрів заброда
Дивись в обидва, чуєш ? Будь раптовим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970153
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Це мій перший, мАбуть, цього року.
Це про те, як плакала земля.
Як я, все ж, дійшов до того боку,
Де, здається, жЕвріє життя.
Це про те, як падав ще на старті,
Як рив яму два на півтора,
Як тонув в нікчемному стандарті,
Як дрижала вся земна кора
Від ударів прикрих і з розмаху,
Від роздертих здуру кулаків
І про здичавілого невдаху,
Що втікав від болісних рокІв,
Де він не вилазить із палати,
Де намази б'є по п'ять разів,
Від рокІв, що нікому віддати,
Від життя, якого так хотів...
Це про те, як хочеться пожити,
Просто жити, нею, з і для...
Це про те, як важко полюбити
І як конче хочеться... Моя
Найпалкіша і жадана доля,
З запахом зірок і звуком трав...
Я ж не сплю? Ти справжня? Де я? Хто я?
Просто будь. Я все життя шукав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970050
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Негода для зими властива, але і холоді́нь мине.
А я на грубощі чутлива, вони відштовхують мене.
Розчарувань, як тої хо́пти*, що глушить в полі житню рунь* –
Бери уроздріб чи то оптом й тягни собі на вищий ґрунь*.
Та краще скинути ладунок* з плечей тендітних та слабких
Й зібрати найдорожче в клунок, неначе паляницю з крихт,
Та мандрувати плаєм* вільно без негативу й ваготи́*,
Прямуючи угору цільно шляхом намолених годин...
29.12.2022
*ХО́ПТА (діал.) - бур'ян
*РУНЬ (поет.) - молоді, густі сходи посівів; те саме що, ру́на, вру́на (уру́на)
*ҐРУНЬ (діал.) - вершина гори
*ЛАДУ́НОК (діал.) - вантаж
*ПЛАЙ (діал.) - стежка в горах
*ВАГОТА́ (заст.) - вага, тягар
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969992
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Безмежна сила. Трепетна вразливість.
Крилом малює небо синій птах.
В нас різні гнізда. В кожного свій шлях.
Однак заручниця. В тім Божа милість.
Мої слова молитви – ваша доля,
Ганебні вчинки – вашій кармі гніт.
Сваволя, воля і святий обіт,–
Є вибір. Руки зв’язані любов’ю.
Сама в собі. Змирилася з роками.
Із тіла для душі мурую храм.
Глядіться, горю продиху не дам.
Грішитиму, як хто злим оком гляне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970009
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2019
Є в ранніх ранках сонно-особлива,
Таємна магія примружених очей...
Усміхнена й закохано-щаслива,
В солодкім відклику грайливості ночей...
....
Є в ранніх ранках свіжістю налита,
Хвилинами застила, вічна мить.
Така тендітна, тишею сповита,
Ще заспана, думками полонить...
Є в ранніх ранках мрій така інтимність...
І чашка кави ніжності в руках.
Де магія чуттєвим позитивом,
Всміхається в закоханих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828792
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
в твоїх вітринах, сірих нема світла
і проблиску надії нових днів.
лиш тільки тінь, утратами пригіркла,
зустрінь її нарешті, вже зустрінь,
свою весну, таку жадано ніжну.
у пристрасті з тендітних починань.
шепоче час у дотиках неспішних,
не чуючи зневірливих вагань...
...
в твоїх вітринах, сірих нема світла.
не можна брати щастя, не віддавши
хоч крихту свого сонцями, пригіркла
блукає тінь самотня, не кохавши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828546
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
(При возведении каждого Храма Бог посылает своего Ангела, который вечно стоит при алтаре, и если даже храм разрушается остается на месте алтаря до страшного суда).
Прости их, Боже, тех людей беспечных,
Которые сюда приносят хлам
Они не знают, что я сам тут вечно,
Они не знают, что стоял тут храм.
Крест райской птицей небо рассекал,
Лучился купол новой позолотой,
Нарядный хор начала службы ждал,
Сам регент теребил, волнуясь, ноты.
А настоятель, ласковый, седой
Обдумывал для проповеди слово,
Тогда сказал мне так Господь Святой:
"Смотри, народ Мой храм построил новый»
Ещё была полна людьми дорога,
Шли в новый храм, Творца Благодаря.
А я, Благославлен Рукою Бога,
Стал в этот день навек у Алтаря.
Вливались солнца теплые полоски
Курился ладан дымкой кружевной,
А половиц обтесанные доски,
Так пахли замечательно смолой!
Я видел здесь и свадьбы и крестины,
Десятков поколений христиан...
…………………………………
Я помню тех, кто превратил в руины,
Мой храм, Я помню страшный их обман.
Потом здесь создавали люди скверы,
Потом и скверы стали пустырем…
Но пусть они и не имели веры,
Я в храме уничтоженном моем!
Я знаю этой полночью сырой
Знакомый бес вновь подойдет в развалку
И скажет: «что красавчик наш Святой,
Тебе приятно караулить свалку?»
Пусть не поверит он моим словам,
Я «Да» скажу, ведь я оберегаю,
Разрушенный, исчезнувший, но ХРАМ!.
Который стал для многих дверью Рая.
Велит Господь и возродится он!
Гонения пройдут, как все земное,
И снова грянет колокола звон,
Так будет! ибо место здесь святое.
Пока здесь пенья хора не слыхать,
Здесь только ветер бродит завывая.
Но нерушима истины печать,
И я от сюда слышу хоры Рая.
Я не прекрасный, Чистый Серафим,
Те Ангелы в раю, конечно выше,
Но я отсюда подпеваю им,
И знаю, что меня Господь мой слышит!
Киев, 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
мені не потрібні зовсім твої гроші
мене не здивують понти і айфони
байдуже, хто друзі і що вони можуть
я хочу, щоб ти повертався додому
я хочу, щоб ти захотів повертатись
щоб іноді вмів відмовлятись "на пиво"
щоб зустрічі наші приносили радість
щоб в зустрічах наших знаходив силу
я хочу болячки твої лікувати
і поруч сидіти, коли тобі зле
і часом сміятись, а часом - мовчати
одним тільки серцем читати тебе
мене не цікавлять твої подарунки
важливим є те, що об'єднує нас
нехай обіймають мене твої руки:
мені лиш потрібний твій час.
03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828651
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 09.03.2019
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 09.03.2019
Вітання всім, чиє імення жінка,
Кому весна пасує до лиця,
Чиї ні логіка, ні поведінка
Розгадані не будуть до кінця.
Як загадка, як вічна таємниця,
П’янить жіночий голос і краса.
То ніжна, то зваблива чарівниця,
Усе їй дарували небеса.
По задуму Господь творив слабкою,
Та зрозумівши, хто такий Адам,
Він жінку силою нагородив такою,
Що не усім Адамам по зубам.
Земна богиня, і свята і грішна.
То приміряє ангельське крило,
То як журба накотиться торішня
Пустити може бісика в ребро.
Жіноча доля, як її збагнути?
Важкі у неї ролі цілий вік.
Та щастя зможе істинне відчути,
Як буде поряд справжній чоловік.
Отож, бажаю вірної любові,
Хай буде мир і спокій у серцях,
Хай не підводять успіх і здоров’я,
Весна хай завжди буде до лиця.
Хтось думає, що я іду на принцип,
Чоловіків оцінюю здаля,
Та я збагнула, що немає принців,
Тому чекаю свого короля.
08.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828225
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Я крок за кроком піднімаюся у гори
На ті вершини, де ніхто не був...
Та часом я кричу на повні груди,
Щоб сам Господь мене почув !
Як хочу я нарешті бути вільним
Від слів скупих і від пустих розмов,
Від цих людей холодних, маловірних
Які давно забули про любов !!!
Від тих людей ховаю свою душу,
На сто замків її закрив.
Все сокровенне зберігати мушу,
На скарб душі не кожен заслужив...
Собі я слово дав, його я не порушу
За успіх свій, сповна вже заплатив
Та прикро, що піднятися я мушу
На ті вершини сам...,від цього затужив...
І все ж я вірю...десь там в горах,
Чекає Та-для кого душу сохранив
Чекає...щоб розтопити в ніжних чарах,
Серце того-хто без любові затужив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822037
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 07.03.2019
серед тисняви стін навколишніх,
все навколішки, і по колу,
чорні каптури / білі домішки,
срібне небо в калюжах долу_
зерна мелемо / жорна крутимо,
вкотре молимо сміхом давлячись,
очі іскрами / серце путами,
хитро стогнучи > прикуп знаючи_
павутини гудуть напружені,
на уламки останні істини,
вхід освячено / вихід звужено,
теплі хвилі / строката пліснява_
зупинитися_ скроні в інії_
відродитися з праху / попелу,
запектися в горнилах глиною,
щоб навколішки_ вкотре_ околом_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828061
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
І знов дощить. Люблю я миті ці,
Коли весь світ в одній лише краплині.
А ти його тримаєш у руці,
Тримаєш, наче небо на стеблині.
І чуєш, чуєш кожен видих - вдих
Глибин планетних в клаптику калюжі,
О, скільки ж сили у речах простих!
Як часто ми до них такі байдужі.
Дощить, дощить, симфонія води,
Напнуті струни з хмар і аж до серця.
Цей сірий дощ мій друг, мій поводир,
В життєвім плині тихе інтермеццо.
21.04.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
-- Де ти мандруєш? Де ти пропала?
-- На роздоріжжях у хмарі буденності:
глянеш додолу – котяться чвалом
дні і години, відблиски, темності.
Їх поганяє турбота-німотниця,
лине життя , мов чуже, перебіжками,
сліпо іде по руках – не соромиться,
хтось незнайомий посмикує віжками.
Форми змішались у швидкісній сутіні,
звуки словесні – мов шуми на проводі,
миті, окремі лиш миті заплутані
у павутині прогалистих спогадів.
Гадка приб’ється (чи знала це завше?),
стане самотньо, і холод проймає:
наше життя – чи таке воно «наше»?
що нам належить у ньому?
-- Не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761867
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 05.03.2019
-- Де ти мандруєш? Де ти пропала?
-- На роздоріжжях у хмарі буденності:
глянеш додолу – котяться чвалом
дні і години, відблиски, темності.
Їх поганяє турбота-німотниця,
лине життя , мов чуже, перебіжками,
сліпо іде по руках – не соромиться,
хтось незнайомий посмикує віжками.
Форми змішались у швидкісній сутіні,
звуки словесні – мов шуми на проводі,
миті, окремі лиш миті заплутані
у павутині прогалистих спогадів.
Гадка приб’ється (чи знала це завше?),
стане самотньо, і холод проймає:
наше життя – чи таке воно «наше»?
що нам належить у ньому?
-- Не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761867
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 05.03.2019
Закуталась в сутінь постать самотня,
Від зір заяснів непримітний асфальт.
Позвало знов серце у вечір суботній
Під хату , де з вікон жаліється альт.
Знайоме віконце. Серпанок фіранки.
Жіноча рука застигає між фалд.
З горня поливає в горщечках фіалки
Й щезає під лемент дитячий і ґвалт.
А вечір зрадливо співає канцони.
Муркочучи, ластиться вуличний кіт.
Пречорний, як ніч, --але геть забобони,
Бо мила, однак, не прийде до воріт.
Тьмяніє в кімнаті. Приспущено штори.
Коханої профіль, як чар у імлі —
Немов продзвеніли водночас собори…
Та чийсь силует обнімає її…
Закуталась в сутінь постать самотня.
Від зір заяснів непримітний асфальт.
Позвало знов серце у вечір суботній
Під хату , де з вікон ще ремствує альт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826017
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 05.03.2019
Димок від сигарет
Окопом вихилястим,
Дрімає кулемет,
Дрімає пес Сірко,
Ця тиша наче глей,
І цей туман білястий
І сніговий замет
Мов свіже молоко.
Утеплений бліндаж
Парує з чаєм кварта
І пульс перетина
Думок тонка струна,
Пливуть,пливуть думки
Та скоро вже на варту
І нижче до землі,
У повний ріст не варто,
Там в сизуватій млі
Скресає далина.
Парище
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827746
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
…я ніч постелю.
Розкладу зачудовані трави.
Лиш подих раптовий - торкнутись окреслених губ.
То флейта прозора. Приблизно на восьмій октаві
Втрачаємо розум,
і волю, і весь людський глузд…
Від повного краху
Іти аж до надлишку віри.
Іти обережно по чорному ситцю струмка.
Являтись тобі синім птахом, чи сонячним звіром,
Допоки нас мчить
невагома тропічна ріка…
Не стань почорнілим
Шматком учорашнього снігу,
Що сходить в лавину зі спритністю диких мангуст.
… люби мене птахом… люби, коли витиму звіром...
………..люби лиш за те,
що повільно втрачаємо глузд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825806
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 03.03.2019
Хтось любить сир, а хтось із курки м'ясо,
Хтось піки гір, а хтось морську глибінь,
Хтось Приймаченко любить, хтось Пікассо,
Хтось житній лан, хтось неба голубінь.
На заході живе хтось, хтось на сході.
Хтось зводить дім, хтось робить шоколад.
Хтось в шахті, хтось працює на заводі,
Хтось сіє хліб, хтось садить виноград.
Хтось любить пісню, хтось смакує словом,
Хтось каву п’є, а хтось зелений чай.
Хтось Києвом чудується, хтось Львовом,
Хтось, наче ватра, хтось, немов свіча.
Хтось президент, а хтось один з народу,
Письменник хтось, а хтось його читач.
Зі знаті хтось, хтось із простого роду.
Мов соловей, хтось, хтось немов пугач.
Ким ти б небув, що б не любив у світі,
З неправдою, зі злом не загравай.
Знай, час ніхто ще не впіймав у сіті.
Мине – підеш із чим за небокрай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827570
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2019
День поволі йшов у забуття,
Опадав за край цвітом магнолій,
Наче вену хто йому розтяв,
Слід кривавий по землі схололій.
День минав, лишаючи село,
Вижите до друзки, до останку.
Тут життя, неначе й не було:
Пустка й смуток туляться до ґанку.
Півхрести штахетників старих,
Дерев'яні душі марять небом.
Чутно кожен їхній видих - вдих,
Хміль сухий пров'юнився крізь ребра.
Обважніла спогадом стіна
Сміх дитячий вгадує спросоння.
Мариться чи справді? Ні. Зима.
Сизу вись шматує гайвороння.
До дахів, зсутулених від втрат
Гачкуваті руки пнуть дерева,
Доживають. Мойра* б'є в набат.
Простір лиже тиша цвинтарева.
Чорні вікна в протягах зіниць
Бережуть печалі і тривоги,
Моляться з покірністю черниць,
Битим склом вдивляючись в дороги.
Може, хто повернеться? Аби...
Тут чиїхсь життів лишився спомин.
Марно. Лиш скриплять старі дуби.
Засинають стомлені фантоми...
______________________
День поволі йшов у забуття...
*Мойра - у грецькій міфології богиня долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822489
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 03.03.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 03.03.2019
Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 03.03.2019
Я до тебе прийду теплим дощиком, лагідним сном,
Намалюю туманом на шибці маленьке сердечко...
На весні ніжним проліском я проросту під вікном...
Простягни лиш долоньку, дивися, я тут, недалечко!
Буду поряд в цвітінні весняно-квітучих садів,
Разом з вітром між листя в садочку нічному хвилююсь...
Чуєш спів соловя? То мій ніжнозакоханий спів.
Бачиш місяць? То — я. Я із неба тобою милуюсь..
Ти мене віднайди в шепотінні нічного дощу,
В шумі вітру, що крилами зранено б`ється у шибку.
Я тебе не віддам і нізащо вже не відпущу!
Ти мені лиш надії подай аріаднину нитку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 03.03.2019
Мовчки складаю крила.
Що я для тебе значу?
Як ти без мене, мила?
Дощ за віконцем, бачиш?
Стукають краплі в шибку
( Чи то у мене в скронях?).
Сиплеться серпень стиха,
Мов перестиглий сонях.
Пахне соснова хвоя...
Вітер гуде надривно...
Хто я для тебе, хто я?!
Чи я живий ще?.. Дивно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804961
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 03.03.2019
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 03.03.2019
Мовчи, мовчи, не треба більше слів,
Лякати вже сполохані тотеми
Не варт було!.. А ти, однак, посмів
Торкатись забороненої теми
Між нами - все? Не буде більше нас?
Злетить любов, мов перелітна птаха
В далекий ирій, невблаганний час
Не пошкодує загнану невдаху
А, може, то й не ирій, а сильце,
Петля, що все тісніш стискає горло
Нечутій пісні... це - не пастка, це
Лише тортура, добровільне горе
Мовчи, мовчи, нічого не кажи,
Не треба мови зболених потоків.
Життя обох штовхнуло до межі,
Воно не любить вивчених уроків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809769
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 03.03.2019
[i]коментар до твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119 [/i]
а ти мені солоно пахнеш морем
а ще тим вітром, що співає в горах
тим сонцем, що пекельно влітку шкварить
дощем, який сльозить в грозу із хмари
ти пахнеш дотиком із теплого сатину
мурашками, що обсипають спину
шаленим пульсом на моїм зап‘ясті
тепер я знаю, що так пахне щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814143
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 03.03.2019
Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 01.03.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Вода та хліб – і вся вечеря.
Сідає смуток на чоло.
Хтось тихо стукає у двері.
Кого іще тут не було?
Кому і що іще віддати?!
Як по землі вас носить Бог?!
Змішались спогади і дати
Від тих прохань і тих вимог!
Пощо мою ти множиш муку?!
Що ти забув у цій дірі?!
Пішов… Без поспіху… Без звуку…
І німб світився угорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827073
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Я научился делать то, чего не мог,
Хотя, казалось, по привычке занемог.
Принцесса, жизнь таки закономерна -
Я оживлен тобою, эфемерно.
Десятки раз пытался лишь присниться.
Удачей не посмел бы насладиться,
Но ты теперь здесь, рядом; все, что кроме,
В каком-нибудь забытом старом доме.
Забилось наше солнце, посветлело небо.
Ты так чиста, каким я сроду не был.
В глазах твоих кончаются мои границы.
Позволь же, прыгну под твои ресницы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308432
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 27.02.2019