: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2019
"Ми всі раби своєї долі", -
Сказав сутулий чоловік, -
"Життя проводимо на волі
Та путьми сковані навік.
Життя у нас - одне страждання,
Поразки, біль і каяття...
Які там цілі і кохання!
Прожити б хоч якесь життя..."
"Які раби? Які поразки?", -
Тут раптом інший одізвавсь.
"Наше життя - це диво, казка!
Досягнеш цілей, якщо взявсь!
Наше життя - це пісня, сонце,
Добра приємний вітерець,
Проміння щастя у віконце,
А не квиток в один кінець!"
Ще сперечались дуже довго
Ці двоє... Проминав перон...
А поїзд йшов... "Праві обоє", -
Колеса били в унісон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817696
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 25.12.2018
"Ми всі раби своєї долі", -
Сказав сутулий чоловік, -
"Життя проводимо на волі
Та путьми сковані навік.
Життя у нас - одне страждання,
Поразки, біль і каяття...
Які там цілі і кохання!
Прожити б хоч якесь життя..."
"Які раби? Які поразки?", -
Тут раптом інший одізвавсь.
"Наше життя - це диво, казка!
Досягнеш цілей, якщо взявсь!
Наше життя - це пісня, сонце,
Добра приємний вітерець,
Проміння щастя у віконце,
А не квиток в один кінець!"
Ще сперечались дуже довго
Ці двоє... Проминав перон...
А поїзд йшов... "Праві обоє", -
Колеса били в унісон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817696
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Я потонув у глибині очей твоїх,
В безодні губ твоїх небесно-ніжних,
І моє серце, наче той квітневий сніг,
Розтануло - наскільки ж ти розкішна!
І серця твого неймовірна доброта,
І усмішки прекрасної чарівність,
І рук безмірна теплота,
І голосу безмежна ніжність;
Й волосся твого шовковистий блиск,
І стрункості чарівних ніжок диво,
І зведений між нами Богом міст -
Все робить це мене таким щасливим!
Яка любов, яке кохання!
Яке нестримане бажання!
Так добре, що зустрілись ми
Посеред лютої зими!
Що пристрасті твоєї сила
В мені палке кохання розбудила!
Зірок мені не треба в висоті,
Коли для мене сяєш ти в житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816961
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 17.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2018
О, як ти на мене дивилась,
Як пропадала у моїх очах,
Неначе у вирі топилась,
Купаючись у моїх снах.
О, як ти до мене торкалась,
Немов до самої душі,
Струною в мені вививалась,
Просила не сходить зорі.
О, як ти життям моїм гралась,
Мов вередливе дитя!
Й мов без ножа виймала,
Серце, в нім краю нема!
О, Боже, як жити без тебе,
Як мріяти, дихать, молить...
Як впасти й не встати - не сила,
Без долі по світу ходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817056
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
[b](Триптих)[/b]
[b]1. Книга Синього Неба[/b]
Книги Неба
Чисті сині сторінки:
Я не пишу – тільки ставлю апострофи.
Чаплі: чи то пером,
Чи то літерами:
Сірим чорнилом по синьому
Пишуть повість хмарної меланхолії
Зігнутими шиями.
Я мислив: це ріка, а не чорнильниця.
Я думав: це чорногузи,
А це ворожбити:
Ковтають холодних зеленострибів
Дзьобами-шпицями.
Краще замість слів
Пити вино Сонця:
Золоте, як кульбаби квітковий попіл.
Краще крапка, аніж знак оклику
Птахом.
Так хотілось
Дізнатись, що там за синявою,
Хотілося, доки ніч не настала,
Доки огненна куля сліпила фасетки
Шестиногих масонів:
Будівничих пірамід лісу,
Лише потім з глибин пелюсткових
Лісової п’янкої лілії
Випливало вітрильником запитання:
А може я зброяр, не відлюдник?
А може я лоцман
Зеленого лісового моря?
Може душа моя –
Оцей білий метелик,
Що пурхає поміж дубами-катапультами
Уявляючи себе легіонером світанку,
Сторожем річкового шепоту?
Читаю Книгу Синього Неба:
Мною ж відредаговану
І бачу там замість тексту
Одні запитання знаки…
[b]2. Книга Сірого Неба[/b]
Меланхолії морфій
Продає бородатий шпак:
Не співає, не кричить, не цвірінькає,
А тільки попереджає:
Все даремно – якщо навіть Небо сіре,
Все даремно – якщо люди одягли плащ байдужості,
Все намарно – якщо забули про мертвих,
Все нічого не варте – якщо кольори зникли,
Квіти сховались, птахи замовкли,
Їжаки стали пророками,
А поети пишуть газелі горілкою,
А кат шукає лойової свічки,
Бо треба присвіти плаху,
Трохи змастити жолоби гільйотини –
Машини від головного болю,
А філософ у подертій свиті
Шепоче, що все даремно…
[b]3. Книга Чорного Неба[/b]
Ну от: тільки чорне чорнило,
А сторінки темніші сажі,
Чорніші пекельного антрациту:
Пиши!
Прочитають: істоти з очима не нашими,
Не людськими, не банькуватими,
Прочитають: по складах, по звуках, по літерах,
Читаючи навіть нечитане,
Розуміючи навіть таємне,
Співаючи навіть мовчання,
Гортаючи оцю книгу:
З чорними сторінками:
Книгу глупої ночі,
Де одкровення тобі насипано
Повний мішок зерен попелястих,
Зерен, з яких проросте Істина
Не твоїм попелом посипана,
Не з твого вогнища в жменю,
Не з крематорію дикого каменю.
……………………………….
Енотери запах в повітрі висить:
Можеш очі заплющити,
Можеш: тобі дозволено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798055
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 10.12.2018