[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 29.09.2020
́ [i] Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
[b] Тарас Шевченко[/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас літо «зеленню» іще побавить,
попореду… "веселі й" "чму́тні"* дні!
Важливо тут – щоб не впіймати ґави:
гадюк не стріти… і минати пні.
Бо ж всі ми любимо бродити в лісі
та вибираєм хащі погустіш…
Не видно неба там, не чутно висі,
веселий гамір диких "качок" лиш.
Позеленів вже світ злато-блакитний:
зелені мислі, принципи і рух.
Цвітуть зелено храми наші й скити,
і притупивсь в послушників вже слух…
І, не дай Боже, затриколоріє –
згадаємо цей липень ще не раз!
О! Де слова ті – заповітні мрії,
що нам з неволі вихаркав Тарас?
Квітуче зе́ло літа цього "тішить",
вертає в юність начебто... Якби…
Якби не смуток... цвинтарної тиші...
якби героїв наших... не гроби. [/color]
[/b]
18.07.2019
_________
*від чмут (рос. забавник, проказник).
[/i]
Для тих, кого цікавить Зело як прототип, шижче
свідчення людей, компетентних і поінормованих
(слухаємо 15.40 -хвилину інтерв'ю В.Цибулько).
[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 24.07.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Камуфльований янгол вітає бентежний світанок.
День новий прокидається, гасить на небі зірки,
Зачерпнувши туман у полив’яний щерблений дзбанок,
Доливає у каву ці білі ранкові вершки.
Янгол тут не з учора і звик до липневої спеки,
Тільки б сонце не тьмарили чорні ядучі дими!
Тільки б десь не стискалось від болю матусі серденько,
І залишились люди хоча б ще на хвильку людьми…
Він навчився не бачити тріщин в розбитім люстерці,
І прогнози не слухати зляканих боєм зозуль.
Камуфльований янгол скидає запилені берці.
Ще доба без смертей, без поранень. 4.5.0.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827379
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 06.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Як писати,
Коли на душі
Спокій?
Підбирати
До творчості шифр,
Поки
Розлилися дощів за вікном
Краплі?..
...розійшлись і мені все одно.
Крапка.
...а якби тим дощам не лити,
А якби нам з тобою жити,
Люба дівчино, спомин ти мій літа...
...та "якби" не було у реалі...
...та аби ми співали далі
Пісню цю з дощовим фіналом...
... Та відійде день,
А за ним іде
Вечір,
І співать мені
Зоряні пісні
Легше...
Вхід до свіжих рим
Хід зірок відкрив
Навстіж.
- віднайди мене!
Де ти, згаяне
Щастя?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119013110267
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823579
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 09.02.2019
Рядки віршів сховалися в туман,
А може просто переходять в прозу.
Це що таке зневіра чи обман?
Палкі обійми лютого морозу?
Думки, мов сіра поморозь, снують,
І падають на душу, як в долину.
А я чомусь не можу все збагнуть,
Яке там все? Та навіть половину.
Де промінь той, що темінь розжене?
Що через темряву пробитись, хоче
Де оте вимріяне, вистраждане, зважене,
Від чого серденько радіє і тріпоче.
03.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823996
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Рядки віршів сховалися в туман,
А може просто переходять в прозу.
Це що таке зневіра чи обман?
Палкі обійми лютого морозу?
Думки, мов сіра поморозь, снують,
І падають на душу, як в долину.
А я чомусь не можу все збагнуть,
Яке там все? Та навіть половину.
Де промінь той, що темінь розжене?
Що через темряву пробитись, хоче
Де оте вимріяне, вистраждане, зважене,
Від чого серденько радіє і тріпоче.
03.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823996
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
[i] У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала![color="#0091ff"][/color][/b]
22.01.2019
Kӧln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Коли я сяду з смертю пити чай
І подивлюся в очі їй безстрашно.
Ти все одно, прошу, мене чекай,
І не втрачай надії легковажно.
Коли пташина вдарить у вікно,
«Не до добра», − старі підкажуть люди.
Та ти чекай на мене все одно,
Я виживу від підлих зрад Іуди.
Коли земля тікатиме з-під ніг,
І скапає свинцем додолу небо.
Твоя молитва, мила, оберіг−
Молись щодня. І я вернусь до тебе.
Кінець побачиш, то очам не вір,
То тільки сон, ілюзія, омана.
Я відмолю життя своє у зір
І повернусь назад, моя кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561733
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 17.01.2019
[i]Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль.[/i]
[youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]
[i][b][color="#05457d"]Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять![/color][/b]
14.01.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 13.01.2019
[i] Христос, Месія
Рож-да-єть-ся!
У нас, в Кельні - за Грінвічем,
Ци-ві-лі-зо-ва-но...
Але ж календарний -
совковий - парадокс!
[/i][youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[i][b][color="#ad0c0c"]Не все в житті вдається повернуть:
Що в Лету хлюпнуло – уже не наше…
Така в життя фундаментальна суть,
Самим по собі жить – не стане краще.
Людина в світ явилась, щоб творить,
Наповниши теплом озиму нішу…
А як упустиш виняткову мить –
Твої діла за тебе зробить інший.
Та все - як є… Чого б тоді диміть?..
Горіти юним серцем – для майбутніх,
Бо як утрапиш у пожадну кліть,
Не варта для буття твоя присутність..
Всі речі час розставить по місцях,
Історія свій водевіль напише:
Яким вогнем палали тут серця,
Такому бути тлінню в Вічній тиші!
Живи й радій відведеним тобі,
Сходи весь світ й не бий даремно ноги!
Смиренним будь у Вічній боротьбі,
А що за тим –
відомо лише Богу…[/b]
24.12.2018,
Кельн, ФНР
[/i]
[b]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818803
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 07.01.2019
[i][b]Тиха ніч... заримовані гами...
Два сполучення нових світів...
Заціловані рясно снігами
Мандаринки нічних ліхтарів.
Аркуш міста... накреслення колій,
Жовтих вікон яскравий мазок,
Сенсор неба в графічних паролях
Голубих мерехтливих зірок.
Титри снігу... мільйони історій...
Ніч натхнення, навкруг ні душі,
Тільки звуки останніх рапсодій,
Тільки муза, слова і вірші.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 06.01.2019
Допоможіть любов знайти!
Десь загубилась серед літа.
Напевно, що пішла в світи –
Щаслива, радісна й розквітла.
А може хай іде собі?
Якщо їй добре – й я щаслива.
Все ж приглядаюся в юрбі –
Ще б раз торкнутися до дива.
Допоможіть, допоможіть!
Подайте, не проходьте мимо.
Хто – насінинку, а хто – віть
Й усмішку з добрими очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 06.01.2019
У віконце ніжно ангел стукає крильми:
Він приносить добру звістку, що спасенні ми.
Ген на сході засіяла зірка всеясна́,
Там дитятко породила Діва Пресвята.
Принесімо в дар Ісусу зі сердець тепла,
Хай луна в прославу Бога коляда гучна.
І пошле Спаситель з неба нам добро і мир!
Вірю я в Різдвяне диво, то ж повірте й ви!
Христос Рождається!!!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820276
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2018
Ця осінь мені загірчила
Лимонно-імбирним кленом.
Промокла до нитки, ціла
до серця, до стуку, щему...
Лікую душевну застуду,
А зовні – це лише нежить.
Не знаю чи завтра буду,
Тобі як раніш належать.
Не знаю, чи взнати не смію
мій острах жбурнув каштаном
у листя, руду завію,
що сипле без перестану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811888
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 28.10.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 26.10.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 26.10.2018
Ще тільки осінь. Просто осінь.
І на столі паперів стоси
Розвіє вітер. Не до праці.
До щему б ніжно закохатись,
Про те забути б: незабаром
Сніжинки полетять із хмари,
Засне усе... Та тільки квіти
Ще хочуть трішечки пожити
І порадіти світлу сонця,
І що б не мріялось - збулося!
А далі - сон. Сніги. І пам'ять.
Легка сльозинка зір туманить.
Це осінь...
електричка "Київ-Коростень" 8.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806744
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 26.10.2018