солодкі бензинові випари,
каштанів мигтючі плащі,
дощі лабіринти ці випрали,
роздерли в лахміття кущі_
ліричний герой входить поспіхом
в структуру свідомого сну_
не перший із серії дослідів
десь поміж світів, на мосту...
здалося, забрів за периметри,
тривимірні межі пливуть,
вже шкалять прозріння дозиметри,
хитаються вежі_ не суть_
не всі відгоріли пожежі ще_
півкуль резонують коржі_
тримає за хвіст найсуттєвіше,
руйнує крихкі міражі_
солодкі бензинові випари,
брязчить сірих вуликів скло_
в трикутнику око закліпало
і заздро слізьми протекло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790857
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
пробачити квітень за зірваний поспіхом цвіт_
пробачити травень за лід полиновий в очах_
блукати між стін, наче час між крихких пірамід,
на голови янголів сиплючи попіл та прах...
ліхтар - одинак зазирає в колодязь вікна.
десь там, у проваллі, забувши про голос кімнат_
блідою примарою_ з голкою в серці_ одна_
блукає загублена врода вперед і назад...
той маятник білий, та память про ночі без сліз,
та ніч прогоріла, той місяця стиглого м'яч...
її береги - то не зібрана купа валіз.
в її береги б'ється награне, зайве "пробач"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790731
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Повторения истин зазубренных
от небесных до слишком земных
не желает неволящий утренник
перед неповторимостью их.
Снег сошёл. Старый дворник насупился,
обнажились чужие грешки;
всё сгребает он мёрзлые трупики
и швыряет, сморкаясь, в мешки.
Далеко до всемирной истерики, –
кто ж, скажи, без вины виноват
в том, что ищет ребёнок в поребрике
и, в итоге, обрящет – канат?
Мир раскрыт ему настежь неласковый,
мол, входи, дорогой, и бери,
жизнь хватай и к себе перетаскивай,
перебрасывай к жизни внутри.
Но ему ты совсем не попутчица:
худо, если есть дело - к тебе;
глянь, ветра меж деревьями учатся,
постарев, скандинавской ходьбе,
но, бессмертные, омоложения
охраняя великий рецепт,
через миг, дабы стал их мишенью я,
мирной жизни устроят концерт.
Ты со мной, но прощаемся, спутница:
в круг Коцитовый всё же не врос;
так, изволь, по изогнутой улице
проводить твой последний мороз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786773
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018